Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Практичне заняття№2
з навчальної дисципліни Д 63-3
““Стрільба та бойова робота на зенітних комплексах ”
Змістовний модуль 4.3.1.1.(Тема №1).Зони ураження та зони пуску ЗРК
9К33М3.
Заняття 6.Визначення умовної імовірності поразки цілі з урахуванням протидії противника.
|
Навчальні питання |
|
|
1.Круговий закон поразки ЗРК від ВТЗ. 2. Стрільба по цілі,яка застосовує ВТЗ проти ЗРК 3. Рекомендаціі по веденню вогню в сучасному протиповітряному бою. |
Навчальна література:
1.Автономный войсковой зенитный ракетный комплекс “ОСА” М. Воениздат
2.Правила стрільби та бойовоі роботи на ЗРК військ ППО СВ. Ч2.М.Воениздат-3.Учебник «.Основи стрельбы и УО войсковых ЗРК» Семенов Г.В.Киев-1971.
4..Посібник по вивченню ПС ЗРК МД.
1.Круговий закон поразки ЗРК від ВТЗ.
Круговий закон ураження цілі виражає залежність ймовірності ураження цілі тільки від величини промаху ракети.
Для визначення кругового закону поразки за формулою (11.40) чисельними методами визначаються G (ρi, βρj) для Rρ промахів від нуля до максимального значення (через 5 або 10 метрів) і для kββ кутів βp від нуля до 360 ° (через 15 або 30 °). Потім G (ρi, βρj) осередняються за всіма значеннями βp.. Отримуємо
Після нанесення G (ρi) на графік підбирають будь-який, досить простий аналітичний вираз, що апроксимує отриману залежність G (ρ).
Зазвичай кругової закон поразки апроксимують однієї з таких формул:
Величини α0, β0, αi и bi,α і μ, сi називають параметрами кругового закону поразки. Вони залежать від характеристик бойової частини ракети, радіовзривателя, уразливості цілі і умов стрільби.
2. Стрільба по цілі,яка застосовує ВТЗ проти ЗРК
2.1.Імовірність поразки цілі при пуску s ракет
Розрахуємо ймовірність ураження цілі хоча б однієї ракетою з R ракет, випущених з m-го ракетного каналу, з урахуванням надійності бойової роботи другого і третього елементів (пускової установки і ракети) при відомій умовної ймовірності
ураження цілі однієї ракетою R1 у припущенні, що перший елемент комплексу справний. Для цього скористаємося структурної схемой надійності бойової роботи ракетного каналу, доповненої в якості четвертого елемента умовною ймовірністю ураження цілі R1 (рис. 13.5), яку в термінах теорії надійності можна розглядати як «коефіцієнт надійності» бойової роботи бойової частини ракети. За правилами визначення показників надійності системи знаходимо ймовірність ураження цілі k ракетами даного ракетного каналу Dk, маючи на увазі, що в цьому ракетному каналі встановлено ст ракет, з яких готов до пуску
Тоді
а використовується для стрільбы
Якщо для стрільби використовується (згідно з рішенням командира і розташуванню готових ракет) q1 ракетних каналів для пуску однієї ракети, q2 ракетних каналів для пуску двох ракет, qз - для пуску трьох ракет і т. д. до qa каналів для пуску а ракет, то ймовірність ураження цілі хоча б однієї ракетою хоча б одного ракетного каналу з урахуванням надійності бойової роботи першого елемента дорівнює
Ця ймовірність може розглядатися як ймовірність ураження цілі за стрільбу s ракетами, якщо вогнева одиниця безумовно готова до такої стрільби.
Приклад 13.2. Розрахувати ймовірність ураження цілі з урахуванням надійності бойової роботи, якщо для стрільби намічена одна ракета одного каналу і по дві ракети з двох інших ракетних каналів, P1 = 0,95; Р2=0,90; Р3=0,8; R1=0,75; M=3
Для рішення по формулі (13.18) знаходимо
а далі по формулі (13.19) разрахуємо
2.2.Імовірність поразки цілі з урахуванням надійності
Розглядаючи коефіцієнти бойової готовності К як імовірності гіпотези про кількість готових до пуску ракет та їх розташування, а ймовірності Wn(q1,q2…qa) як імовірності події (ураження цілі) при даних гіпотезах, за формулою повної ймовірності знайдемо ймовірність ураження цілі призначеним числом ракет
де підсумовування проводиться по всіх можливих сполученнях (q1,q2…qa)
що забезпечують пуск призначеного числа ракет п.
Оскільки, як зазначалося вище, при неможливості пуску призначеного числа ракет стрільба ведеться меншим числом ракет, то ймовірність R'пн треба збільшити на суму ймовірностей ураження цілі (п-1)-ю ракетою, якщо їх можна випустити, (п-2)-ма ракетами, якщо їх можна випустити, і так далі до 1 ракети. Ці ймовірності розраховуються за формулою
яка виходить за формулою повної ймовірності так само, як і формула (13.20). але роль коефіцієнта бойової готовності в ній грає ймовірність
Отже, ймовірність ураження цілі з урахуванням надійності, якщо для її знищення призначено п ракет, може бути розрахована за формулою
Це і є остаточна робоча формула для оцінки ефективності стрільби вогневої одиниці з урахуванням надійності.
Розглянута методика обліку надійності передбачає застосування середнього значення умовної ймовірності ураження R1 для всіх ракет, випущених протягом стрільби. Якщо R1 окремих пусків різняться незначно, то застосування середнього значення R1 не вносить в результати розрахунків великих помилок. Якщо ж окремі значення R1 значно відрізняються від середнього значення, то після невеликого ускладнення дану методику можна застосувати і для змінних умовних ймовірностей R1
3. Рекомендаціі по веденню вогню в сучасному протиповітряному бою.
3.1.Шляхи підвищення надійності ураження цілі
Надійність ураження цілі, чисельно виражається мовірністю її поразки за стрільбу, крім збільшення умовної ймовірності ураження цілі однієї ракетою R1, може бути підвищена за рахунок підвищення надійності комплексу, що розглядається як складна система.
Надійність елементів комплексу на певному рівні забезпечується при конструюванні і виготовленні шляхом застосування високоякісних деталей і матеріалів, а також шляхом резервування окремих вузлів, блоків та інших пристроїв. Особливо велика роль резервування, що складається в тому, що паралельно (в сенсі надійності) з працюючим елементом підключаються один або кілька таких же резервних елементів, які вступають в роботу по одному після виходу з ладу основного або того, що замінив основний резервний елемент. Хоча шляхом резервування надійність можна зробити як завгодно близькою до одиниці при будь-якому рівні надійності окремих елементів, однак це досягається за рахунок збільшення ваги, габаритів і вартості пристроїв.
Надійність елементів забезпечується не тільки їх конструкцією і технологією виготовлення, але і правильністю експлуатації, суворим дотриманням відповідних інструкцій з експлуатації.
Одним з найважливіших чинників високої надійності виробів бойової техніки є суворий облік часу роботи змінних деталей і своєчасна їх заміна. Це перш за все відноситься до електро-і радіодеталей.
Справа в тому, що як окремі деталі, так і системи з деякою безліччю електричних і радіодеталей втрачають свої властивості в процесі експлуатації, у зв'язку з чим небезпека відмов λ(t) має в залежності від часу вигляд, показаний на рис. 13.6. Ділянка I, звана ділянкою підробітки або випалювання, відповідає часу експлуатації, коли деталі низької якості виходять з ладу і замінюються новими. На ділянці II, званой часом нормальної експлуатації, небезпека відмов постійна, вихід з ладу деталі в будь-якому проміжку цієї ділянки равноймовірен. На ділянці III, званой часом старіння, небезпека відмов різко зростає внаслідок зносу. Облік часу роботи деталей дозволяє прогнозувати відмови і попереджати їх шляхом заміни зношених деталей до настання періоду підвищеної небезпеки відмов.
Більшу частину відмов можна попередити шляхом проведення профілактичних ремонтів, технічного обслуговування, проведення контролю справності функціонування та інших видів перевірки. Своєчасне і повне проведення цих заходів, вміння особового складу бойових розрахунків і ремонтних органів виявляти й усувати несправності можуть у два рази знизити небезпеку відмови і відповідно підвищити коефіцієнти бойової готовності та надійності бойової роботи.
Слід мати на увазі, що розрахункові значення показників надійності відповідають певним умовам експлуатації, тому не рекомендується застосовувати режими роботи, що викликають підвищений знос деталей.
Зі сказаного видно, що командир має в своєму распоряженні великі можливості підвищення надійності елементів зенітного ракетного комплексу. Але цим його можливості не вичерпуються. Підвищення надійності ураження цілі можна досягти і шляхом раціонального бойового застосування комплексу, щоб зменшити вплив відмов на ефективність стрільби. З цією метою командир вогневої одиниці повинен постійно піклуватися про те, щоб були резервні способи прийому цілевказівок, підготовки вихідних даних для стрільби, наведення ракет, щоб на пускових установках була максимальна кількість ракет, заряджання пускових установок здійснювалося в можливо короткі терміни, щоб постійно проводився контроль справності елементів комплексу, а кожна ціль обстрілювалася необхідним для її поразки числом ракет і т. д.