Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Розділ 8
ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ
ІНДЕКСІВ У ПРАВОВІЙ СТАТИСТИЦІ
8.1. Суть індексів і їх роль у вивченні динаміки суспіль но-правових явищ.
8.2. Застосування індексів агрегатної форми до аналізу правопорушень.
8.3. Оцінювання рівня та динаміки суспільної небезпеки злочинності за допомогою індексів.
8.4. Характеристика динаміки середніх рівнів правових показників на основі індексів, середніх величин.
Питання і завдання для самоконтролю.
8.1. Суть індексів і їх роль у вивченні
динаміки суспільно-правових явищ
Індекси є одним із видів узагальнювальних показників у правовій статистиці. Слово «індекс» латинського походження, яке буквально означає «показник». За своєю суттю — це відносний показник, який характеризує зміну рівня правового явища у часі або його співвідношення у просторі. Індекси схожі з відносними показниками динаміки або порівняння, але існує три принципові відмінності індексів від них:
Виокремлюють три основні ознаки, за якими класифікуються індекси:
Якщо індекс — це результат порівняння двох рівнів правового показника — поточного та базисного, то і вид індексу залежить від бази порівняння. Порівняння з базисним рівнем правового показника дає динамічний індекс, з рівнем іншого аналогічного об’єкта (суду, прокуратури, міліції) — територіальний індекс,
з нормативним рівнем — індекс дотримання нормативів. Але у ви-
вченні правопорушень останнього виду індексів не буває, оскільки це негативне явище, яке не нормується.
За характером досліджуваних показників, які характеризують правові явища, розрізняють індекси кількісних, якісних і об’ємних правових показників. Наприклад, кількість зареєстрованих злочинів, кількість цивільних справ, що надійшли до суду, чисельність суддів, кількість адміністративних правопорушень — це кількісні правові показники; сума завданих збитків унаслідок скоєння одного злочину, сума позову по одній цивіль ній справі, кількість судових справ на одного суддю, сума на-
кладеного чи стягненого штрафу за одне адміністративне право-
порушення — якісні правові показники; загальна сума завданих збитків унаслідок скоєння всіх злочинів, загальна сума позову по усіх цивільних справах, загальна кількість розглянутих судових справ, загальна сума накладеного чи стягненого штрафу — об’ємні правові показники.
Індивідуальні індекси характеризують зміну в часі або відоб ражають співвідношення у просторі одного якогось правового явища. Наприклад, кількості житлових справ, що надійшли до суду в поточному кварталі порівняно з попереднім, кількості зареєстрованих злочинів одного виду в поточному році порівняно з попереднім, коефіцієнта судимості в одному регіоні, порівняно з іншим і т. п.
Індивідуальний індекс позначається «і» і обчислюється як співвідношення абсолютних правових показників індивідуального правового явища за два періоди. Період, показники якого порівнюються, називається поточним або звітним і позначається «1». Період, з показниками якого ведеться порівняння, називається базисним і позначається «0».
Правовий показник, що порівнюється у часі або у просторі, називається індексованою величиною. Правовий показник, з яким здійснюється порівняння, називається базисним. У динаміч них індексах базисним є показник попереднього періоду часу,
в територіальних індексах — правовий показник, що належить до
якоїсь із порівнюваних територій або інших об’єктів. Вибір територій чи об’єктів довільний.
Індивідуальний індекс дозволяє встановити, як відрізняється рівень правового явища у звітному періоді порівняно з базисним. Якщо обчислений індекс більше 1 чи 100 %, то рівень правового явища зростає, а якщо індекс менше 1 чи 100 %, то рівень правового явища зменшується.
Якщо позначити буквою f кількісний правовий показник, буквою х — якісний, а їх добуток xf — об’ємний, тоді індивідуальні
індекси цих показників визначаються за формулами:
— індивідуальний індекс кількісного правового показника;
— індивідуальний індекс якісного правового показника;
— індивідуальний індекс об’ємного правового показника.
Наприклад, у 2000 році засуджено за шахрайство 2676 осіб,
а у 1990 році — 839. Індивідуальний динамічний індекс цього по-
казника , тобто кількість засуджених за шахрайство в 90-х роках ХХ століття зросла в 3,2 раза. Або кількість зареєстрованих грабежів на 100 тис. населення у 2000 році в Закарпатській області становила 12 випадків, а у Львівській — 44 випадки. Територіальний індивідуальний індекс дорівнює , тобто у Львівській області зареєстровано в 3,7 раза більше грабежів, ніж у Закарпатській.
При індексному вивченні динаміки індивідуальних правових явищ необхідно враховувати властиві цьому процесу закономірності, які виражаються у вигляді взаємозв’язків між показниками:
Загальний індекс — це співвідношення рівнів показника складного правового явища, до якого входять різнорідні елемен ти. Загальний індекс позначається літерою «І» і визначається з урахуванням певних умов.
Якщо правові показники, які характеризують правові явища, є порівнюваними, то загальні індекси визначаються за формулами:
Наприклад, співвідношення кількості обвинувачених за два роки за різні види злочинів, кількості суддів за два роки в розподілі по районах міста і т. п.
Якщо правові явища різнорідні і безпосередньо непорів-
нювані, то виникає проблема приведення їх до порівнюваного виду. Це досягається побудовою загальних індексів агрегатної форми.
Індекси широко використовуються при вивченні динаміки суспільно-правових явищ, починаючи з тяжкості наслідків окремого правопорушення і закінчуючи зміною характеру і ступеня су-
спільної небезпеки злочинності в цілому. Наприклад, органи
внутрішніх справ обчислюють тяжкість наслідків ДТП, як співвідношення кількості загиблих до кількості постраждалих у дорожньо-транспортних пригодах та аналізують динаміку цього показника.
Юристам часто доводиться мати справу з індексами у практиці роботи міліції, судів, прокуратури при розслідуванні злочинів економічного спрямування, справ про посадові і господарські злочини, злочини проти державної і колективної власності. Знання індексів дозволяє юристам краще орієнтуватися у складних економічних процесах. Цим і пояснюється необхідність вивчення індексного методу аналізу суспільно-правових явищ.
8.2. Застосування індексів агрегатної
форми до аналізу правопорушень
Основною формою загальних індексів є агрегатна форма. Нині це найпоширеніша форма індексів, яка використовується у практичній статистиці багатьох країн світу. Особливість цієї форми індексів полягає в безпосередньому порівнянні двох сумарних однойменних показників. Отже, індекси агрегатної форми — це співвідношення абсолютних сумарних величин типу . У найпростішому випадку абсолютна сумарна величина визначається як сума добутків двох показників, один з яких індексується, а інший — є вагою або сумірником. Вагою, як правило, виступає кількісний правовий по казник (f), а сумірником — якісний правовий показник (х), добуток яких дає об’ємний правовий показник, який залежить від зміни рівня х і рівня f.
Будуючи індекси агрегатної форми, обов’язково дотримуються такого правила:
Тоді загальний індекс якісного правового показника () агрегатної форми обчислюється за формулою: і характеризує зміну цього показника в поточному періоді порівняно з базисним при фіксованому рівні кількісного правового показника. Так індексуються всі правові показники, пов’язані з одним елементом сукупності: кількістю засуджених, яка припадає на один злочин, кількістю розглянутих справ, яка припадає на одного суддю, мірою покарання за один вид злочину, сумою стягненого штрафу за одне адміністративне правопорушення і т. ін.
Загальний індекс кількісного правового показника обчислюється за формулою: і характеризує зміну цього показника в поточному періоді порівняно з базисним за фіксованого рівня якісного правового показника. Це індекси кількості зареєстрованих злочинів, кількості засуджених за вироками судів, що набрали законної чинності, чисельності судів, які розглядали справи, кількості кримінальних чи цивільних справ, кількості адміністративних правопорушень та ін.
Загальний індекс об’ємного правового показника: .
Він характеризує зміну цього показника за рахунок обох факторів —
як кількісного, так і якісного правового показника.
Індекси, які характеризують зміну правових показників, пов’язаних між собою як співмножники, називаються співзалежними. Співмножники в таких випадках виступають як факторні показники, від рівня яких функціонально залежить результативний правовий показник. Наприклад, загальна кількість засуджених за скоєння злочинів залежить від кількості скоєних злочинів і кількості засуджених за один злочин, або кількість розглянутих справ у суді залежить від кількості суддів і кількості справ, яка припадає на одного суддю, або загальний показник злочинності залежить від кількості скоєних злочинів і їх тяжкості, або загальна сума стягненого штрафу залежить від кількості адміністративних правопорушень і суми стягненого штрафу за одне адміністративне правопорушення.
У зв’язку з цим при індексному аналізі динаміки правових явищ виникає потреба визначення ролі окремих факторів у зміні результативного правового показника. Так, із суспільного погляду зовсім не байдуже, за рахунок чого збільшився показник злочинності в окремому регіоні — за рахунок зростання абсолютної кількості скоєних злочинів чи за рахунок підвищення їх тяжкості.
Індексний метод дає змогу оцінювати вплив окремих факторів як у відносному, так і в абсолютному виразі. Оцінка впливу кожного з факторів означає обчислення індексів факторних правових показників відповідної системи співзалежних індексів. У загальному вигляді двофакторні індекси поєднуються так: добуток індексів співмножників дорівнює індексу їх добутку: .
Справді, .
Поряд з відносними характеристиками взаємопов’язаних правових показників важливе аналітичне значення має обчислення абсолютних змін цих показників. Визначення абсолютного приросту результативного правового показника за рахунок зміни кож-
ного фактора теж здійснюється на основі системи індексів.
Якщо аналізується індивідуальне правове явище, то використовується система індивідуальних індексів. Загальний абсолютний приріст результативного правового показника на основі індивідуаль-
них індексів обчислюється за формулою: . Його можна розкласти за факторами:
Очевидно, що .
Отже, можна сформулювати правило: абсолютний приріст результативного правового показника за рахунок якісного фактора х дорівнює приросту цього фактора, помноженому на поточний рівень кількісного фактора , а абсолютний приріст за рахунок кількісного фактора f дорівнює приросту цього фактора, помноженому на базисний рівень якісного фактора .
Розкладання абсолютного приросту за факторами на основі за-
гальних індексів здійснюється аналогічно індивідуальним індексам.
При цьому індекси будуються з урахуванням їхньої специфіки, яка полягає у зважуванні і фіксуванні ваги. Абсолютна зміна правового показника за рахунок окремих факторів обчислюється як різниця між чисельником і знаменником відповідних факторних індексів. Ця різниця зі знаком «+» означає абсолютний приріст, зі знаком
«–» — абсолютне зниження результативного правового показника. Для співзалежних двофакторних індексів розкладання абсолютного приросту в загальному вигляді записується як така система формул:
;
;
.
Для оцінювання загальної зміни злочинності в динаміці професором А. А. Герцензоном пропонується поряд з індивідуальними індексами застосовувати загальні індекси. Якщо, наприк лад, в окремому регіоні за відповідний період часу кількість злочинів одних видів скоротилась, а інших видів — зросла, то загаль ну зміну злочинності можна оцінити лише на основі загальних
індексів, які дозволяють проаналізувати динаміку злочинності в
цілому.
Кількість злочинів окремих видів не може враховувати їх тяжкість. Тому А. А. Герцензоном пропонується як сумірник тяжко-
сті застосовувати міру покарання.
Наприклад, проаналізуємо динаміку злочинності за групою злочинів проти індивідуальної власності за допомогою загальних індексів (табл. 8.1).
Таблиця 8.1
КІЛЬКІСТЬ ЗАРЕЄСТРОВАНИХ ЗЛОЧИНІВ
ТА ПОКАРАННЯ ЗА ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ
ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ ЗА 1995—2000 роки
|
Злочини проти |
1995 рік |
2000 рік |
Умовний показник злочинності, тис. |
||||
|
Кількість злочинів, тис. |
Покарання, років |
Показник злочинності, тис. |
Кількість злочинів, тис. |
Покарання, років |
Показник злочинності, тис. |
||
|
А |
|||||||
|
Крадіжки Грабежі і розбої Вимагательство |
208,5 35,2 3,5 |
5 7 3 |
1042,5 246,4 10,5 |
177,0 26,7 2,7 |
6 8 2 |
1062,0 213,6 5,4 |
885,0 186,9 8,1 |
|
Разом |
247,2 |
|
1299,4 |
206,4 |
|
1281,0 |
1080,0 |
Індивідуальні індекси кількості зареєстрованих злочинів проти індивідуальної власності характеризують зменшення крадіжок на 15,1 % (), грабежів і розбоїв — на 24,1 % (), вимагательств — на 22,9 % ().
Але з урахуванням тяжкості скоєних злочинів показник злочинності проти індивідуальної власності громадян становить: , тобто цей показник 2000 року порівняно з 1995-м зменшився лише на 1,4 %. Це зменшення відбулося під впливом різнонаправленої дії двох факторів: збільшення тяжкості злочинів проти індивідуальної власності і зменшення зареєстрованої їх кількості.
Вплив зменшення кількості зареєстрованих злочинів на динаміку показника злочинності показує індекс . Тобто показник злочинності 2000 року в Україні зменшився на 16,9 % за рахунок зменшення кількості злочинів проти індивідуальної власності кожного виду.
Вплив збільшення тяжкості скоєних злочинів на динаміку показника злочинності дозволяє встановити . Тобто показник злочинності в Україні 2000 року збільшився на 18,6 % за рахунок зростання тяжкості зареєстрованих злочинів проти індивідуальної власності.
Ці індекси пов’язані між собою таким чином: 0,891 1,186 = 0,986.
Можна розкласти також абсолютну зміну показника злочинності за рахунок окремих факторів:
Отже, показник злочинності у 2000 році порівняно з 1995 роком зменшився на 18,4 тис., у тому числі за рахунок зменшення кількості зареєстрованих злочинів проти індивідуальної власності цей показник зменшився на 219,4 тис., а за рахунок підвищення тяжкості скоєних злочинів — збільшився на 201,0 тис.
8.3. Оцінювання рівня та динаміки
суспільної небезпеки злочинності
за допомогою середньозважених індексів
Агрегатна форма індексів дозволяє розв’язати ряд конкретних завдань статистико-економічного аналізу правопорушень. Чисельник і знаменник будь-якого з агрегатних індексів легко інтегрується і тому зміст самого індексу не викликає сумнівів. Але в окремих випадках неможливо вивчити динаміку правопорушень саме на основі цієї форми індексів. Виникає потреба у використанні інших форм загальних індексів — середньої ариф-
метичної та середньої гармонійної.
Для характеристики динаміки кількісного правового показника в середньому по сукупності різнорідних правових явищ агрегатна форма цього показника f перетворюється на серед-
ню арифметичну зважену форму: де — індивідуальний індекс кількісного правового показника; — об’ємний правовий показник базисного періоду, вага індивідуальних індексів.
Для характеристики динаміки якісного правового показника в середньому по сукупності різнорідних правових явищ агрегатна форма цього показника х перетворюється на середню гармонійну зважену форму:
; де — індивідуальний індекс якісного правового показника; — об’ємний правовий показник поточного періоду, вага індивідуальних індексів.
Мають місце особливості застосування середньозважених індексів у вивченні динаміки злочинності, особливо при вимірюванні її суспільної небезпеки. При аналізі динаміки злочинності в цілому узагальнюються різноманітні суспільно-небезпечні дії — убивства і образи, розкрадання і зґвалтування, тероризм і халатність, з яких обчислюються деякі середні показники. Така оцінка викривляє справжній стан злочинності і ефективність заходів боротьби з нею.
Особливо цікавим для юристів кримінально-правової спеціалізації у цьому плані може бути індекс, який вимірює середню динаміку різнорідних, безпосередньо несумірних, різноякісних правових явищ. Але виникає питання, який правовий показник слід використовувати як сумірник для порівняння і врахування ступеня суспільної небезпеки (тяжкості) окремих злочинів.
Суспільна небезпека діяння — це не тільки універсальна категорія кримінального права, але вона притаманна усім без винятку право порушенням. Її кількісно-якісна визначеність може виступати вагою і бути покладена в основу вимірювання ступеня суспільної небез пеки злочинів. Урахування дійсної суспільної небезпеки діянь у про цесі обчислення і аналізу індексів відіграє виключно важливу роль.
Дискусія серед учених-криміналістів показала, що це не прос те питання. Для кількісного вимірювання тяжкості злочинів пропонувалося враховувати міру покарання, або визначену судом, або встановлену в Особливій частині Кримінального кодексу. Реально призначена міра покарання є більш інформативною, бо враховує не тільки тяжкість злочину, але і особу обвинуваченого, пом’якшуючі і обтяжуючі покарання обставини. Кількісне ви мірювання тяжкості злочинів лише на основі мір покарання, при значених санкціями статей КК, спрощує квантифікацію злочину і згладжує багато інших обставин, які визначають фактичну тяжкість злочинів. Більшістю вчених міра покарання визнається не найкращою для цього, бо не завжди чітко розмежовує різні види злочинів за ступенем їх суспільної небезпеки.
З цією метою пропонується також використовувати умовні вимірники (бали), коли 1 бал прирівнюється до одного року позбавлення волі, а інші види покарання, не пов’язані з позбавленням волі, перераховуються: умовне позбавлення волі — 0,5 бала, виправні роботи без позбавлення волі — 0,33, штраф — 0,1.
Деякими науковцями пропонується також як сумірник тяжкості злочинів ввести додаткові коефіцієнти, які умовно називаються «видовими індексами» на відміну від індивідуальних. Вважається, що видові індекси враховують не тільки санкції за конк ретний злочин, але й інші елементи складу злочину: об’єктивну і суб’єктивну сторону, об’єкт посягань, тяжкість наслідків та інші обставини.
Остаточну оцінку ступеня і суспільної небезпеки злочинності можна отримати з урахуванням індивідуальних і видових коефіцієнтів за формулою:
де і — кількість зареєстрованих злочинів відповідно у базисному і поточному періодах; х — зафіксовані видові індекси.
Цей сукупний індекс обчислюється як середньозважений з індивідуальних чи видових індексів. В юридичній літературі його називають тотальним і вводять такі позначення: , де — кількість зареєстрованих злочинів відповідно в базисному і поточному періодах; m — коефіцієнти їх тяжкості.
Підхід до визначення коефіцієнтів тяжкості m у літературних джерелах дуже різний. Відрізняються і їх значення, залежно від авторів, які пропонують застосовувати коефіцієнти тяжкості. Але вони потрібні, бо, по-перше, це квантифікація суспільної небезпеки злочинів, а по-друге, вони дозволяють обчислювати групові індекси, тобто враховувати зміну тяжкості окремих груп злочинів.
Наприклад, визначимо зміну показника злочинності з урахуванням тяжкості злочинів окремих видів за 1990—2000 роки (табл. 8.2). Використаємо коефіцієнти тяжкості, запропоновані З. Т. Яковлевою 12.
Таблиця 8.2
|
Види злочинів |
Кількість |
Коефіцієнти |
Показник |
||
|
1990 |
2000 |
1990 |
2000 |
||
|
Розкрадання державного або колективного майна Злочини проти індивідуальної власності Хуліганство |
69,7 |
130,4 |
5 |
348,5 |
562,0 |
|
Разом |
245,7 |
383,5 |
|
863,4 |
1297,9 |
Індекс злочинності без урахування тяжкості злочинів становить , а з урахуванням суспільної небезпеки злочинів , тобто дещо нижчий. Отже, злочинність в Україні в цілому за наведеними злочинами зросла на 51,6 %, а з урахуванням їх тяжкості — на 50,3 %. Це означає, що коли врахувати тяжкість злочину, то більша за кількістю група злочинів проти індивідуальної власності отримала меншу вагу, що і спричинило деяке пониження в зростанні рівня злочинності.
Для оцінки криміногенної ситуації доцільно також обчислювати середньозважений індекс судимості. При цьому використовується кількість засуджених за вироками судів, що набули законної сили, у розподілі за видами злочинів.
Сукупність зареєстрованих злочинів суттєво відрізняється від кількості засуджених за їх скоєння як кількісно, так і якісно. Вони мають різні одиниці вимірювання. А кількість засуджених майже вдвічі менша кількості зареєстрованих злочинів за рахунок нерозкритих злочинів, звільнення винних від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами та виправдання підсудних. Між реєстрацією злочину та осудженням винних у його скоєнні існує також деякий, досить помітний, проміжок часу. Значна кількість злочинів, зареєстрованих у поточному періоді, розглядається судами у наступному. Крім того, сукупна тяжкість зареєстрованих злочинів набагато нижча сукупної тяжкості злочинів, за скоєння яких наступило осудження. Наявність істотних відмінностей між злочинністю і судимістю пояснює необхідність обчислення також індексу судимості з урахуванням тяжкості злочинів та відкриває нові можливості аналізу криміналь ної політики і судової практики.
Кількісна оцінка тяжкості злочинів, за скоєння яких наступило осудження, може здійснюватися, по-перше, на основі найбільших строків позбавлення волі, указаних у Кримінальному кодексі, за злочини найменшої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі; і, по-друге, на основі реально призначених судом строків позбавлення волі. Міри покарання, не пов’язані з позбавленням волі, перераховуються в роки позбавлення волі.
Обчислення індексу судимості з урахуванням тяжкості осудження здійснюється за формулою: , де — кількість засуджених за вироками судів, що набули законної сили, відповідно у базисному і звітному періодах; m — міра покарання в роках позбавлення волі.
Наприклад, обчислимо зміну показника судимості з урахуванням тяжкості осудження по деяких видах злочинів. Як коефіцієнти тяжкості, використаємо максимальну міру покарання, призначену Кримінальним кодексом за скоєння цих злочинів.
Таблиця 8.3
ДИНАМІКА КІЛЬКОСТІ ЗАСУДЖЕНИХ ЗА ДЕЯКІ
ВИДИ ЗЛОЧИНІВ В УКРАЇНІ В 1990—2000 роках
Види
|
Кількість |
Максимальна міра покарання, років |
Показник |
||
|
1990 |
2000 |
1990 |
2000 |
||
|
m |
|||||
|
Шахрайство |
2,12 |
4,91 |
12 |
25,44 |
58,92 |
|
Разом |
11,03 |
20,88 |
|
95,88 |
184,0 |
Індекс судимості з урахуванням тяжкості наведених злочинів становить , тобто показник судимості в даному ре гіоні зріс на 91,9 %. Це дещо більше, ніж без урахування тяжкості злочинів, коли індекс судимості становив , тобто судимість зросла на 89,3 % у 2000 році порівняно з 1990 роком.
Використання індексу судимості для просторово-часових порівнянь дозволить об’єктивніше оцінити дійсний стан злочинно-
сті, яка пройшла і судову практику боротьби з нею. Порівняння
індексів судимості на основі мір покарання, призначених Кримінальним кодексом, і реально встановлених судом, дозволяє оцінити розбіжності в судовій практиці і кримінальній політиці.
Використання індексів злочинності та судимості з урахуванням суспільної небезпеки (тяжкості) злочинів дозволить об’єк тивніше оцінити реальну криміногенну обстановку в країні в цілому або в окремому її регіоні та встановити ефективність бороть би з нею правоохоронними органами. Широкому застосуванню в аналітичній роботі індексів злочинності та судимості з урахуванням суспільної небезпеки злочинності може сприяти розробка спеціальних таблиць показників «тяжкості» усіх видів злочинів. Це сприятиме підвищенню рівня аналітичної роботи у правоохоронних органах і розробці на цій основі ефективних заходів конт ролю над злочинністю.
8.4. Характеристика динаміки середніх
рівнів правових показників на основі
індексів середніх величин
У статистичному аналізі правових явищ доводиться порівнювати також динаміку якісних правових показників: серед ньої кількості розглянутих справ, яка припадає на одного суддю, середньої суми позову, яка припадає на одну цивільну справу, середньої суми заподіяних матеріальних збитків, яка припадає на один злочин, середньої суми накладеного чи стягненого штрафу, яка припадає на одне адміністративне правопорушення.
Середній рівень якісного правового показника залежить від окремих значень правової ознаки (х) та співвідношення частот (f): . Динаміка середнього рівня якісного правового показника визначається зміною значень якісної правової ознаки (х) та зміною співвідношення частот (f), тобто кількісного правового показника.
Аналіз динаміки середнього рівня якісного правового показника здійснюється за допомогою системи співзалежних індексів змінного складу, фіксованого складу та структурних зрушень.
Індекс змінного складу — це співвідношення середніх рів нів якісного правового показника у поточному періоді порівняно з базисним:
,
де х0, х1 — рівні якісного правового показника відповідно в базис ному і поточному періоді; f0,, f1 — значення кількісного правового показника відповідно в базисному і поточному періоді.
Величина цього індексу залежить від двох факторів: зміни самого якісного правового показника х та зміни структури правових явищ за кількісним правовим показником f. Охарактеризувати зміну середнього рівня якісного правового показника за раху нок першого фактора дозволяє індекс фіксованого складу:
.
У цьому індексі структура сукупності правових явищ фіксується на рівні поточного періоду, що і дозволяє проаналізувати зміну середнього рівня лише за рахунок зміни рівнів якісного правового показника.
Вплив зміни структури сукупності на динаміку середнього рів ня якісного правового показника дозволяє отримати індекс струк турних зрушень:
.
У цьому індексі фіксується на рівні базисного періоду величина якісного правового показника і таким чином ураховується зміна середньої за рахунок структурних зрушень у складі правових явищ за величиною кількісного правового показника.
Індекс, який характеризує зміну середнього рівня якісного правового показника під впливом зміни усіх урахованих факторів, дорівнює добутку індексів-співмножників, кожний з яких характеризує зміну лише одного фактора: Із.с = Іф.с Іс.зр.
Наприклад, розглядаючи адміністративні правопорушення як злочини значно меншої тяжкості, можна встановити, що загальна сума накладеного або стягненого штрафу залежить від кількості осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності, та суми штрафу, накладеного чи стягнутого, по кожному правопорушенню. Аналіз цих показників виконаємо на основі табл. 8.4.
Таблиця 8.4
|
Види посягань |
Кількість осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності |
Загальна |
Сума стягненого |
Умовна сума стяг неного штрафу, тис. грн |
|||
|
І квартал |
IV квар- |
І квартал |
IV квар- |
І квартал |
IV квар- |
||
|
А |
f0 |
f1 |
x0f0 |
x1f1 |
x0 |
x1 |
x0f1 |
|
На власність |
60 |
70 |
30,0 |
42,0 |
500 |
600 |
35,0 |
|
Разом |
1600 |
1700 |
84,8 |
114,1 |
|
|
94,0 |
Індекс середньої суми стягненого штрафу, яка припадає на одне адміністративне правопорушення змінного складу,
; Індекс фіксованого складу
, а індекс структурних зрушень
. Ці результати означають, що середня сума стягненого штрафу, яка припадає на одну особу, притягнуту до адмініст ративної відповідальності, збільшилась у IV кварталі порівняно з І-им на 26,6 %, у тому числі за рахунок суми стягненого штрафу, яка
припадає на одного правопорушника, по кожному виду посягань — на 21,3 %, а за рахунок зміни структури числа осіб, притягнутих до
адміністративної відповідальності, по видах посягань — на 4,4 %.
Зв’язок між обчисленими індексами підтверджується рівнянням
Із.с = 1,213 1,044 = 1,266.
Індекси середніх величин можна побудувати як агрегатні індекси, якщо застосувати показник структури сукупності правових явищ (d), тобто частку числа правопорушень відповідного виду в загальній їхній кількості. Тоді середній рівень якісного правового показника буде обчислений за формулою: , якщо . А динаміка середнього рівня цього показника в цілому і під впливом окремих факторів буде аналізуватися за допомогою системи індексів середніх величин такого виду:
Індекс змінного складу ;
Індекс фіксованого складу ;
Індекс структурних зрушень .
За допомогою цих індексів можна розкласти абсолютну зміну середнього рівня якісного правового показника за рахунок впливу окремих урахованих факторів:
;
;
;
Наприклад, проаналізуємо зміну середньої кількості розглянутих кримінальних справ, яка припадає на одного суддю, в окремих районах міста за допомогою останньої індексної системи. Результати розрахунків і вихідна інформація наведені в табл. 8.5.
Таблиця 8.5
ДИНАМІКА КІЛЬКОСТІ РОЗГЛЯНУТИХ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
У РАЙОННИХ СУДАХ МІСТА ЗА ДВА КВАРТАЛИ
|
Район міста |
І квартал |
IV квартал |
Кількість |
Структура |
Умовна |
|||||
|
Кількість роз- |
Чисельність |
Кількість роз- |
Чисельність |
І квартал |
IV квартал |
І квартал |
IV квартал |
|||
|
А |
x0f0 |
f0 |
x1f1 |
f1 |
x0 |
x1 |
d0 |
d1 |
x0d1 |
x1d0 |
|
1 |
120 |
20 |
200 |
25 |
6 |
8 |
0,222 |
0,227 |
1,362 |
1,776 |
|
У цілому |
550 |
90 |
860 |
110 |
6,11 |
7,82 |
1,000 |
1,000 |
6,137 |
7,779 |
За наведеними формулами — індекс змінного складу
; індекс фіксованого складу ; індекс структурних зрушень . Отже, середня кількість розглянутих справ, яка припадає на одного суддю в цілому по міс ту в IV кварталі порівняно з першим, збільшилась на 28,0 %. Це збільшення відбулося під впливом, по-перше, збільшення числа розглянутих справ, яке припадає на одного суддю в кожному районі міста — на 27,4 % і, по-друге, під впливом зміни розподілу чисельності судів між районами міста — на 0,5 %.
Абсолютна зміна середньої кількості розглянутих справ, яка припадає на одного суддю у даному місті обчислюється за наведеною системою формул:
або
Таким чином, кількість кримінальних справ, яка припадає на одного суддю, в середньому по місту в поточному кварталі порів няно з базисним збільшилася на 1,71 справ, у тому числі за рахунок збільшення цього показника в кожному районі міста — на 1,68 справ, а за рахунок зміни розподілу чисельності суддів між районами міста — на 0,03 справи.
У разі відносного і абсолютного розкладання ефект взаємодії обох факторів — зміни якісного правового показника і зміни структури сукупності правових явищ — приєднався до оцінки зміни якісного правового показника. Якщо визначити вплив зміни якісного правового показника за структурою сукупності базис-
ного періоду за допомогою індексу фіксованого складу , то порівняння його з попереднім індексом фіксованого складу дозволить виявити ефект спільного впливу досліджуваних факторів.
У наведеному прикладі індекс фіксованого складу за базисною структурою чисельності суддів (див. табл. 8.5) становить і майже не відрізняється від індексу фіксовано го складу за поточною структурою чисельності суддів (Іф.с = 1,274). Отже, ефект взаємодії факторів виявився незначним
і спрямованим на підвищення середнього числа розглянутих
справ.
Позови |
Кількість позовів |
Вартість одного позову, грн |
||
|
Базисна |
Поточна |
Базисна |
Поточна |
|
|
Трудові |
20 |
30 |
20 000 |
25 000 |
|
У цілому |
60 |
90 |
|
|
Обчисліть та проаналізуйте зведені індекси кількості позовів, вартос ті одного позову та загальної суми позовів за двома їх видами у цілому.
Види правопорушень |
Кількість осіб, на яких накладено штраф, чол. |
Сума накладеного |
||
|
2000 рік |
2001 рік |
2000 рік |
2001 рік |
|
|
Порушення права державної власності на надра Порушення права державної власності на води Дрібне розкрадання держав- |
469 |
517 |
64 722 |
70 328 |
Обчисліть та проаналізуйте групові індекси агрегатної форми кількості осіб, на яких накладено штраф, суми накладеного штрафу, яка припадає на одну особу, та загальної суми накладеного штрафу з адміністративних правопорушень, що посягають на власність у цілому.
Вид злочину |
Кількість зареєстрованих злочинів |
Коефіцієнт тяжкості |
|
|
1990 |
2000 |
||
|
Крадіжка |
130 |
177 |
2,0 |
Обчисліть тотальний індекс злочинності з урахуванням і без урахування суспільної небезпеки (тяжкості) скоєних злочинів.
Вид злочину |
Кількість засуджених |
Максимальний строк
|
|
1990 |
2000 |
||
|
Убивство Тяжке тілесне ушкодження Зґвалтування |
93 |
257 |
15 |
Обчисліть тотальний індекс неповнолітньої судимості з урахуванням і без урахування суспільної небезпеки (тяжкості) скоєних злочинів. Зробіть висновок.
Міра покарання |
Кількість засуджених,
|
Коефіцієнт тяжкості злочинів |
|
1990 |
2000 |
||
|
Умовне позбавлення волі Виправні роботи Штраф |
14,7 |
54,6 |
0,50 |
Обчисліть та проаналізуйте тотальний індекс судимості з урахуванням і без урахування суспільної небезпеки (тяжкості) скоєних злочинів.
Адміністративні органи |
Кількість осіб, на яких
|
Загальна сума накладеного
|
||
2000 рік |
2001 рік |
2000 рік |
2001 рік |
|
|
Пенсійного фонду України Фонду соціального страху вання Виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів |
24232 |
25585 |
3514 |
3795 |
1) Обчисліть суму накладеного штрафу, яка припадає на одного пра вопорушника по кожному адміністративному органу і в цілому в кож ному році.
2) Проаналізуйте зміну середньої суми накладеного штрафу, яка припадає на одного правопорушника по цій групі адміністративних органів у цілому за допомогою індексів змінного складу, фіксованого скла ду та структурних зрушень.
Зробіть висновки.
Райони міста |
Базисний період |
Поточний період |
||
Кількість розглянутих справ |
Чисельність
|
Кількість розглянутих справ |
Чисельність
|
|
|
1 |
450 |
50 |
600 |
60 |
1) Обчисліть середнє число розглянутих справ, яке припадає на одного суддю в кожному районі міста та у місті в цілому.
2) Проаналізуйте зміну середнього числа справ на одного суддю по місту в цілому за допомогою індексів змінного складу, фіксованого складу та структурних зрушень.
Зробіть висновки.
Районні суди |
Базисний період |
Поточний період |
||
Кількість
|
Загальна сума,
|
Кількість
|
Загальна сума,
|
|
|
1 |
28 |
924 |
36 |
1260 |
1) Обчисліть середню вартість одного позову в кожному суді міста та у місті в цілому.
2) Проаналізуйте зміну середньої вартості одного позову по місту в цілому за допомогою індексів змінного складу, фіксованого складу та структурних зрушень.
Зробіть висновки.
Область |
2000 рік |
2001 рік |
||
Кількість осіб, тис. |
Середній розмір
|
Кількість осіб, тис. |
Середній розмір
|
|
|
Івано-Франківська Рівненська Чернівецька |
80,9 |
45,3 |
84,3 |
44,4 |
Проаналізуйте зміну середнього розміру накладеного штрафу, яка припадає на одного адміністративного правопорушника, по групі цих областей у цілому за допомогою індексів змінного складу, фіксованого складу та структурних зрушень.
Зробіть висновки.
Районні суди |
Базисний період |
Поточний період |
||
Чисельність
|
Кількість
|
Чисельність
|
Кількість
|
|
|
1 |
18 |
7 |
20 |
9 |
Проаналізуйте динаміку середньої кількості справ, яка припадає на одного суддю, по місту в цілому за допомогою індексів змінного складу, фіксованого складу та структурних зрушень.
Зробіть висновки.
Розділ 9
СТАТИСТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ
ЕКОНОМІЧНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ
9.1. Поняття економічної злочинності і основні завдання її статистичного вивчення.
9.2. Узагальнювальне оцінювання стану економічної злочинності, причин і умов скоєння економічних злочинів.
9.3. Статистична характеристика виявлених осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів економічного спрямування.
9.4. Статистичний аналіз економічної судимості і мір покарання за скоєння економічних злочинів.
9.5. Статистичне оцінювання діяльності правоохоронних органів.
Питання і завдання для самоконтролю.
9.1. Поняття економічної злочинності
і основні завдання її статистичного вивчення
Сучасне суспільство має багато проблем, пов’язаних зі сталим розвитком суспільних відносин. Однією з таких проблем є злочинність. Згідно з визначенням поняття злочину, поданим у статті 11 Кримінального кодексу України «злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), учинене суб’єктом злочину» [1, c. 7], яке посягає на суспільний устрій України, політичну й економічну систему, власність, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян.
Керуючись кримінологічними ознаками — мотивами і засобами вчинення, усю зареєстровану злочинність можна поділити на чотири блоки:
Таким чином, можна стверджувати, що економічні злочини становлять специфічну частину загальної злочинності. Але на сьогодні не існує однозначного підходу віднесення скоєних злочинів до економічних.
У країнах з розвинутою ринковою економікою економічна злочинність розглядається як діяння, спрямовані проти підприємств (зловживання довірою, шахрайство, обман покупців і замов ників, саботаж), так і проти споживачів (виробництво неякісних товарів) або проти працівників підприємств (порушення правил охорони праці). Економічні злочини скоюються також підприємствами проти своїх конкурентів (порушення правил конкурентної боротьби, промисловий шпіонаж), окремими підприємствами та підприємцями проти держави (отримання субсидій обманним шляхом, ухилення від сплати податків) або економічної системи (відмова виконувати правила конкуренції, порушення Закону «Про монополію»), а також проти суспільства в цілому (забруднення атмосферного повітря, води, землі і т. п.).
Інакше виглядала економічна злочинність у соціалістичних країнах. Правопорушниками в економічній сфері цих країн вважалися ті особи, які намагалися конкурувати з економічною діяль ністю монополістичної держави шляхом створення «чорного рин-
ку», «підпільного капіталу», широкої спекуляції валютою і матеріальними благами, нелегальної торгівлі і незаконного вироб ництва, шляхом підкупу посадових осіб і широкого привласнення державної власності.
Для злочинності в економічній сфері в постсоціалістичних країнах (до яких належить і Україна), крім указаних ознак, характерне також значне поширення злочинних діянь, пов’язаних з нелегальним перерозподілом національного багатства шляхом зловживання посадовим становищем і використання недосконалості законодавчого механізму приватизації і роздержавлення державного сектору економіки. Таким чином, форми економічної злочин ності залежать від економічної і соціальної структури держави.
Отже, економічна злочинність — це сукупність умисних корисливих злочинів, учинених посадовими особами, іншими працівниками підприємств та установ незалежно від форм власності шляхом використання службового становища і місця роботи,
а також так званих «злочинних промислів», виконання яких не
пов’язане з використанням службового становища.
Спираючись на положення особливої частини Кримінального кодексу України, до економічних злочинів відносяться: злочини проти власності (розділ VI, статті 185—198); злочини у сфері гос-
подарської діяльності (розділ VII, статті 199—235); злочини у сфері службової діяльності (розділ XVII, статті 364—370).
Найважливішою особливістю економічної злочинності в будь-якому суспільстві є те, що переважна більшість економічних злочинів скоюється в умовах неочевидності, що значно ускладнює процес їх виявлення і боротьби з ними. Тобто, на відміну від загальнокримінальних злочинів, злочини в економічній сфері не мають явного характеру. Якщо, наприклад, скоєно грабіж, то потерпілий відразу звернеться до міліції, де буде зареєстровано цей злочин. У випадку скоєння економічного злочину, наприклад давання хабара, потерпілий найчастіше не збирається повідомляти до правоохоронного органу. Щоб виявити і зареєструвати кожний випадок будь-якого економічного злочину, необхідні значні зусилля міліції, прокуратури, податкової служби, митниці.
Отже, статистичні дані більш-менш точно відображають кількість скоєних загальнокримінальних злочинів і свідчать про кількість лише виявлених економічних злочинів. Вони можуть відображати результати роботи правоохоронних органів у цьому на-
прямку, але ніяк не реальну кількість економічних посягань.
Наступною особливістю економічної злочинності є те, що особи, які скоїли злочини у сфері економіки, як правило, не відповідають тому стереотипу, який склався про злочинця у су-
спільстві. Американський криміналіст Едвін Созерленд був пер-
шим, хто довів до свідомості суспільства феномен «білокомірцевої злочинності», яку він визначав як комплекс правопорушень, скоєних особами з високим соціальним статусом у рамках їх професійних обов’язків [10, c. 178]. Жертви господарських злочинів, як правило, анонімні і часто сприяють цьому, а іноді навіть не підозрюють, що є жертвами. У кримінологічній літературі останнім часом замість «білокомірцевої злочинності» використовуються терміни «посадові злочини» та «корпоративна
злочинність».
У деяких розвинутих країнах до «посадових злочинів» відносяться усі правопорушення, скоєні в процесі виконання службових функцій. Це не тільки отримання і давання хабара, але і виконання лишніх непотрібних робіт.
До особливостей економічної злочинності відноситься також те, що суспільство в більшій мірі стурбоване станом загально-кримінальної злочинності, ніж результатами злочинної діяльності у сфері економіки, які не настільки шокуючі, як грабежі, розбої, убивства, зґвалтування і т. п. злочини. І незважаючи на те що економічна злочинність завдає суспільству значніших матеріальних збитків, ніж загальнокримінальна, а іноді виникає навіть загроза здоров’ю і життю людей, населення менш стурбоване повіль ним вимиранням унаслідок забруднення повітря чи споживання канцерогенних речовин у промислових товарах, ніж пограбуванням, убивством, тілесним ушкодженням і т. ін.
Навіть найзначніші економічні злочини також рідше висвітлю ються засобами масової інформації, складніше всіх інших злочинів виявляються і ще рідше справедливо караються. Більшість злочинців, скоївших економічні злочини (частіше — це група осіб), можуть відкупитися від розголосу і покарання, що призводить до нових злочинів на більш високому рівні.
Статистичний аналіз економічної злочинності як складової загальнокримінальної злочинності пов’язаний з цією галуззю юридичної науки і виконує такі функції: описову, пояснювальну, прогнозну і організаційно-управлінську.
В описовій функції статистичний аналіз дозволяє отримати кіль кісно-якісну характеристику економічної злочинності, описати її складові, установити їх співвідношення, виявити окремі особливості і характерні риси. Описування стану, структури, поширеності, динаміки економічної злочинності, реалізації державних заходів соціального контролю над ними забезпечує підтримку ре жиму законності у країні.
Виконуючи пояснювальну функцію, статистичний аналіз використовує широкий арсенал статистичних методів, прийомів дослідження економічної злочинності, який дозволяє збагнути суть цього явища, виявити внутрішні і зовнішні його взаємозв’язки і взаємозалежності, співвідношення структури і динаміки економіч ної злочинності з визначальними для неї факторами, а також з діяльністю правоохоронних органів у цьому напрямку.
Статистичний аналіз, здійснений за тривалий період часу, встановлює тенденції розвитку економічної злочинності, які мож ливо екстраполювати на найближче майбутнє, розробити статистичний кримінологічний прогноз. У цьому проявляється прогноз на функція статистичного аналізу економічної злочинності.
Описування, пояснення та прогноз розвитку економічної злочинності необхідні для прийняття певних управлінських рішень при підготовці законодавчих актів, оптимальній організації бороть би з економічною злочинністю, оцінки результативності діяльності правоохоронних органів. А тому виявлення фактів у характеристиці економічної злочинності, які потребують особливої уваги з боку правоохоронних органів, а також позитивних сторін і недоліків у їх діяльності з метою удосконалення механізму функціо нування правової держави і є реалізацією організаційно-управлін ської функції статистичного аналізу.
Здійснення статистичного аналізу економічної злочинності вимагає виконання певних завдань, які збігаються із завданнями правової статистики в цілому:
Усі ці завдання тісно пов’язані між собою, бо статистичний аналіз економічної злочинності здійснюється, як правило, у зв’язку з оцінкою діяльності державних органів, які здійснюють боротьбу з нею.
9.2. Узагальнювальне оцінювання стану
економічної злочинності, причин і умов
скоєння економічних злочинів
Статистичний аналіз економічної злочинності полягає у визначенні її реального стану. Але це дуже складне питання, бо незважаючи на чітко налагоджений облік і звітність, зареєстрована злочинність не відображає реальної криміногенної ситуації. Існує думка, що лише десята, а може, навіть сота частина економічних злочинів виявляється. Це призводить до значних структур них викривлень у зареєстрованій злочинності. Структурні зрушення злочинних наслідків ще більш разючі. Виникають величез ні фізичні, моральні і матеріальні збитки окремих громадян і суспіль-
ства в цілому від насильницьких методів політичної боротьби, зловживань посадових осіб при проведенні приватизації, використання бюджетних коштів для особистого збагачення, шахрайства фінансових пірамід і т. п., які, звичайно, не потрапили до обліку злочинних наслідків. Отже, визначення реального стану економіч ної злочинності має першочергове значення на будь-якому адміністративно-територіальному рівні.
З цією метою проводиться аналіз статистичних матеріалів про стан економічної злочинності, який установлює певні моменти, що відображають її розвиток, а саме: чи зростає рівень економічної злочинності і якими темпами; співвідношення темпів зростання економічної злочинності і темпів зростання чисельності економічно активного населення, безробітних і інших учасників ринку праці; співвідношення темпів зростання економічної злочинності і темпів зростання доходів населення; яка частка економічних злочинів у загальній кількості зареєстрованих злочинів; поширеність рецидивної, професійної, посадової, господарської, організованої злочинності.
Стан економічної злочинності оцінюється за допомогою абсолютних і відносних показників. Абсолютні показники відображають її рівень: кількість виявлених економічних злочинів у цілому і окремих видів по лінії БЕЗ, органами МВС та іншими службами, кількість виявлених осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів економічного спрямування; спричинені економічними злочинами матеріальні збитки і т. д. Наприклад, в Україні за 2000 рік було зареєстровано 65,9 тисяч злочинів у сфері економічної діяль ності, серед яких найпоширенішими є розкрадання державного і колективного майна (17,7 тис.), ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів (10,7 тис.) і посадовий під лог (8,8 тис.). Кількість виявлених осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів економічного спрямування, становила 40,2 тис., з яких 28,3 тис. притягнуто до кримінальної відповідальності.
При вивченні економічної злочинності застосовуються три види узагальнювальних відносних показників: 1) поширеність або інтенсивність економічної злочинності; 2) структура економічної злочинності; 3) динаміка економічної злочинності.
Відносні показники поширеності або інтенсивності економічної злочинності можна подати у вигляді системи коефіцієнтів. Одним з таких коефіцієнтів є співвідношення кількості економіч них злочинів, кількості виявлених осіб або кількості осіб притягнутих до кримінальної відповідальності за скоєння економічних злочинів, до середньорічної чисельності населення в розрахунку на 100 тис. осіб. Цей коефіцієнт характеризує поширеність економічної злочинності серед населення окремих територій або об’єктів і показує, яка кількість економічних злочинів, виявлених осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності, припадає на 100 тисяч усього населення. Поряд із загальним коефіцієнтом застосовується комплекс диференційованих коефіцієнтів, які можна об’єднати в чотири групи.
1. Коефіцієнти поширеності економічної злочинності серед певних вікових груп населення і, перш за все, серед тієї частини населення, яка за віком підлягає кримінальній відповідальності, тобто 14-ти років і старше. Саме цей коефіцієнт є показником кримінальної активності населення.
До цієї групи належить також коефіцієнт ураженості економіч ною злочинністю, запропонований В. С. Віциним [12, c. 93]. Він відображає співвідношення частки виявлених осіб, скоївших еко номічні злочини, певної вікової чи іншої групи у загальній кількості виявлених осіб до частки цієї ж вікової групи в загальній чисельності населення. Чим більший коефіцієнт ураженості, тим значніша криміногенність певної групи населення.
2. Коефіцієнти поширеності економічних злочинів серед спеціальних суб’єктів злочинів: поширеність злочинів господарського спрямування серед керівників підрозділів, підприємств, фінансово-бухгалтерських працівників, матеріально-відповідальних осіб; поширеність посадових злочинів серед державних службовців. Обчислюються як співвідношення кількості осіб, що скоїли економічні злочини певного виду (наприклад, посадові злочини), до чисельності працівників цього об’єкта (наприклад, державних службовців).
3. Коефіцієнти поширеності економічної злочинності по територіях, регіонах, населених пунктах, мікрорайонах, тобто «географія» економічної злочинності або територіальна поширеність характеризується співвідношенням кількості зареєстрованих злочинів економічного спрямування до середньорічної чисельності населення відповідної території.
4. Коефіцієнти поширеності правопорушень економічного характеру в окремих галузях економіки і державного управління дозволяють проаналізувати кількість зареєстрованих злочинів у певній галузі економіки на 100 тис. зайнятих у цій галузі.
Відносні показники структури економічної злочинності характеризують певні обставини скоєння злочинів і частки в розподілах злочинних проявів за об’єктивними правовими ознаками:
На практиці структура виявлених осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів економічного спрямування, вивчається за посадовим станом (керівники, фінансово-бухгалтерські працівники, державні службовці), за соціальним станом (власники, співвласники, приватні підприємці та ін.) та іншими ознаками.
Обсяг показників за багатьма з названих ознак величезний: за способом скоєння злочинів — 29, за організаційними формами господарських суб’єктів — 54, за місцем скоєння злочину — 105, за галузями економіки — близько 300 і т. д.
Аналіз економічної злочинності за її об’єктивними показниками, місцем скоєння злочину, об’єктом і предметом злочинного посягання, формах власності, галузях економіки, організаційно-правових формах господарських суб’єктів допома гає встановити особливо криміногенні обставини. Так, наприклад, розподіл кількості зареєстрованих злочинів економічного спрямування та спричинених ними матеріальних збитків за формами власності (табл. 9.1) дозволяє помітити, що найпоширенішими об’єктами злочинних посягань є державна і колек-
тивна власність.
СТРУКТУРА КІЛЬКОСТІ ЗАРЕЄСТРОВАНИХ
ЕКОНОМІЧНИХ ЗЛОЧИНІВ ТА СПРИЧИНЕНИХ НИМИ
МАТЕРІАЛЬНИХ ЗБИТКІВ ЗА ФОРМАМИ ВЛАСНОСТІ
|
Форма власності |
Частка у % до загального підсумку |
|
|
кількості зареєстрованих |
суми матеріальних |
|
|
Державна Приватна Колективна Спільних підприємств |
30,5 |
30,5 |
Але якщо злочинність поширена на підприємствах, коло причин може бути одним, якщо об’єктом злочинних посягань є комерційна діяльність, то до сукупності причин входитимуть інші обставини, якщо порядок приватизації — треті, якщо порядок державного управління — четверті. І так по кожному об’єктив ному правовому показнику.
Порівняння абсолютних і відносних показників за різні періоди часу характеризує динаміку економічної злочинності, яка залежить щонайменше від таких факторів:
Аналіз динаміки економічної злочинності повинен досягати дві мети:
Наприклад, фіктивне підприємство, як злочин у сфері економічної діяльності, з’явилось в Україні з 1994 року і характеризується такими даними:
|
Роки |
1994 |
1995 |
1996 |
1997 |
1998 |
1999 |
2000 |
|
Кількість зареєстрованих випадків |
16 |
69 |
80 |
147 |
168 |
227 |
311 |
За наведеними даними чітко прослідковується тенденція до зростання виявлених випадків фіктивного підприємництва, яка, навіть без застосування відповідних статистичних методів, дозволяє передбачити зростання цього виду економічних злочинів на найближчі роки.
Оцінивши стан економічної злочинності, необхідно перейти до розв’язання наступного завдання статистики — виявлення причин і умов, які спонукають до скоєння злочинів. Кримінально-правова статистика групує усі умови, які сприяють скоєнню злочинів, у три великі групи:
Статистика кількісно характеризує причини і умови скоєння окре мих категорій злочинів, які інколи співпадають з мотивами. У статистичних картках про наслідки розслідування злочину (ф. 1.1, п. 16) та на особу, яка вчинила злочин (ф. 2, п. 42), наводяться 18 груп мотивів злочинів: корисливі (1), з метою приховування іншого злочину (2), хуліганські (3), ревнощі, лайка та інші побутові причини (4), помста (5), міжнаціональні (6), релігійні відносини (7), придбання нар котиків (8), сильнодіючих речовин (9), спиртних напоїв (10), сексуальні (11), розподіл сфер впливу (12), на замовлення (13), заволодін ня транспортними засобами (14), грошима (15), зброєю (16), вибухо вими речовинами (17), боєприпасами (18). Вплив причини та мотиву
підсилюється алкогольним сп’янінням або дією наркотичних засобів.
У цьому переліку сполучені загальнокримінальні мотиви з мотивами скоєння економічних злочинів. Правова статистика має кількіс но охарактеризувати причини і умови, які сприяють скоєнню окремих видів економічних злочинів. Так, наприклад, непродумані економічні реформи призвели до того, що на ринку замість достатньої кількості вітчизняних товарів і послуг з’явилась величезна кількість посередників, що призвело до жорстокої конкурентної боротьби між ними за володіння злиденними джерелами матеріальних цінностей, які виробляються в країні, і які, можливо, надійшли в обіг.
Значна частина підприємців знаходить у цьому свій шлях для збагачення, безпосередньо порушуючи закон. За деякими оцінками, у сфері посередництва, торгівлі і збуту в Україні зайнято близько 70 % усіх створених суб’єктів підприємництва.
В окремих випадках мотиви і причини злочинів практично співпадають, але з часом відбуваються зміни в структурі причин і мотивів економічних злочинів. Вивчати динаміку таких структур них зрушень необхідно для визначення нових напрямків роботи правоохоронних органів зі здійснення попереджувальних заходів виникнення злочинів економічного спрямування.
9.3. Статистична характеристика
виявлених осіб, підозрюваних у скоєнні
злочинів економічного спрямування
На скоєння злочинів впливає комплекс факторів — матеріально-економічних, демографічних, культурних, ідеологічних, організаційно-управлінських і інших. Але вони впливають на злочинність не безпосередньо, а через призму соціально-психологічних особливостей особи злочинця. А тому дослідження причин злочинності у сфері економіки як у цілому, так і по окремих категоріях не можна розривати з детальним вивченням особи злочинця, що і є третім завданням вивчення економіч-
ної злочинності.
Використання статистичних методів при вивченні виявлених осіб, які скоїли економічні злочини, може здійснюватися на трьох рівнях:
На кожному з наведених рівнів кримінально-правова статистика виділяє три групи ознак кримінологічної характеристики особи злочинця:
На жаль, кримінально-правова статистика не має досить пов них даних, щоб кількісно проаналізувати весь комплекс наведених ознак. Але найповніша інформація про особу злочинця міститься в статистичних картках на особу, яка вчинила злочин (Ф. 2), та на підсудного, де досить повно відображені соціально-демографічні та юридичні їх характеристики.
До соціально-демографічних ознак, наведених у цих картках, відносяться: стать, вік, національність, громадянство, країна про живання, дата і місце народження, характеристика за місцем про живання, мета приїзду, освіта, рід занять, службове становище й ін.
До юридичних ознак відносяться: місце злочину, з якою сферою і видом економічної діяльності пов’язаний скоєний особою злочин, кваліфікація злочину за статтями Особливої частини Кримінального кодексу України, в яких розмірах нанесені збитки, пред мет посягання та у чиїй власності він перебуває, в якому психічному стані скоєно злочин, у якій групі та ступінь співучасті, мотиви злочину, рецидив та ін.
Наприклад, в Україні у 2000 році 27,8 % засуджених за скоєння злочинів у віці 18—24 років, 45,0 % — 30 років і старше; 13,8 % — жінки; 8,7 % — неповнолітні. З кількості засуджених 59,7% склали особи у працездатному віці, які на час скоєння злочину не працювали і не навчались; кожний другий учинив злочин у групі; кожний четвертий — у стані алкогольного сп’яніння; майже кожний п’ятий мав незняту і непогашену судимість.
Тільки наведені дані зорієнтовують дослідника на недоліки виховання підлітків, виключну криміногенність особи без постійного джерела доходів, серйозні вади ресоціалізації осіб, які вже скоювали злочини, криміногенну роль групової психології і п’янства. Порівняння наведених показників у динаміці дозволяє виявити істотні зрушення в бік маргінальних груп населення, тоді як насправді злочини скоюють особи різної соціальної приналеж ності, включаючи політиків і керівників високого рангу, але такі особи важко виявляються, і ще важче доводиться їхня вина.
Доцільно також частки маргінальних груп порівнювати з част ками цих самих груп серед законопослушних громадян. Так, част ка чоловіків у сукупності злочинців коливається в межах 84—85 %, тобто є підстави відзначати особливу криміногенність цієї статі. А якщо обчислити коефіцієнти злочинності на 100 тис. чоловіків і жінок, то криміногенність чоловіків стане ще очевиднішою, бо їх частка в структурі населення менша за 50 %.
Те саме можна помітити у криміногенності осіб, які не мають постійного джерела доходів, тобто працездатних, що не працюють і не навчаються. У структурі виявлених осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів, їх частка становить близько 60 %. Якщо порівняти з часткою даної категорії осіб у структурі всього населення, яка за деякими приблизними оцінками становить 12—15 %, то криміногенність цієї групи ще очевидніша.
Отже, порівняльний статистичний аналіз відповідних даних про виявлених осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів економіч-
ного спрямування, дозволяє виявити серйозні кримінологічні
проблеми.
9.4. Статистичний аналіз економічної
судимості і мір покарання за скоєння
економічних злочинів
Статистичний аналіз судимості за скоєння злочинів у сфері економіки збігається за напрямками зі статистичним аналізом кількості зареєстрованих злочинів економічного спря мування і включає характеристику її стану і динаміки. Стан су димості характеризують абсолютні показники її рівня, коефіцієн ти її поширеності і структури, взяті за відповідний період часу. Динаміку економічної судимості характеризують ці самі показ ники (рівень, поширеність, структура), порівнювані за декіль-
ка періодів.
Абсолютний рівень економічної судимості визначається кількістю виявлених осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності, в цілому і за окремі види злочинів у сфері економічної діяль ності. Поширеність економічної судимості вивчається за допомогою загального і диференційованих коефіцієнтів. Загальний коефіцієнт економічної судимості обчислюється як співвідношення кількості осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності за скоєння економічних злочинів, до середньорічної чисельності населення на 100 тис. чоловік. Диференційовані коефіцієнти поширеності економічної судимості характеризують розповсюдженість осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності і засуджених за скоєння злочинів економічного спрямування серед різних груп населення (повікові кримінологічні коефіцієнти, коефіцієнти ура женості певних вікових груп і т. п.); серед соціальних суб’єктів економічних злочинів (умовно засуджених, умовно достроково звільнених, переданих на поруки, осіб, які перебувають під адміністративним наглядом і т. ін.); по різних територіях, регіонах, населених пунктах, мікрорайонах; в окремих галузях економіки і державного управління.
Структура економічної судимості вивчається за об’єктами посягань — безпосередніми (статті Кримінального кодексу) і родовими (розділи Кримінального кодексу); за об’єктивною стороною складу злочину (за місцем і часом, способом скоєння злочинів у сфері економіки, за злочинними результатами); за ознаками суб’єк тивної сторони (формою вини, мотивом, причиною); за суб’єк тами економічних злочинів; соціально-демографічними і юридич ними їх характеристиками; за мірами покарання. Особливо важливо виділяти судимість за групові злочини, скоєні в організованих злочинних групах, рецидив судимості та злочини в стані алко гольного сп’яніння.
Порівняння економічної судимості по територіях чи регіонах — так звана «географія судимості» дозволяє встановити регіони найбільш високої чи низької судимості. Порівняння економічної судимості по періодах — «календар» судимості дозволяє встановити періоди найбільш високої чи низької судимості, причини її відмінностей у часі.
Аналіз даних про міри покарання характеризує не тільки карну практику судів, але і ступінь суспільної небезпеки злочинців. Статистичний аналіз мір покарання включає характеристику загальної кількості осіб, засуджених до різних мір покарання та їх структури за строком позбавлення волі або інши ми мірами покарання. Динаміку засуджених до певних мір покарання визначають за абсолютними показниками і за струк-
турою.
Наприклад, у табл. 9.2 покажемо зміну структури засуджених у 90-ті роки ХХ ст. за основними мірами покарання.
У складі засуджених у 1990-х роках найсуттєвіше зросла частка засуджених до умовного позбавлення волі та виправних робіт, яка збільшилась на 9,5 п. п. І, навпаки, найсуттєвіше скоротилася частка засуджених до виправних робіт без позбавлення волі, тобто на 14,3 п. п., та частка засуджених до штрафу, тобто на 10,4 п. п.
Найсуворішою мірою покарання є позбавлення волі, частка засу-
джених до якої у 2000 році становила 35,9 %, що лише на 1,4 п. п.
більше, ніж у 1990 році.
Відбулися структурні зрушення і у складі засуджених до позбавлення волі за строком покарання: значно зросла частка засуджених до двох років включно (на 7,6 п. п.) і скоротилася частка засуджених на строк понад 5 років (на 5,3 п. п.). Помічені зміни можуть свідчити як про зменшення тяжкості осуджених злочинів, так і про пом’якшення покарання, призначеного судами за їх скоєння.
СТРУКТУРА КІЛЬКОСТІ ОСІБ, ЗАСУДЖЕНИХ ЗА СКОЄННЯ
ЗЛОЧИНІВ, ЗА МІРАМИ КРИМІНАЛЬНОГО ПОКАРАННЯ
|
Міра покарання |
1990 |
2000 |
Структурні зрушення, п. п. |
||
|
Засу- |
% до підсумку |
Засу- |
% до підсумку |
||
|
Позбавлення волі, у тому числі до 2-х років понад 2 роки до 5 років понад 5 років Позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку Виправні роботи без позбавлення волі Умовне позбавлення волі та виправні роботи Штраф Інші міри кримінального покарання |
35947 9344
|
34,5
53,5 20,5
13,3 0,6 |
82869
42428 12609
54550 6649 17380 |
35,9
51,2 15,2
23,6 2,9 |
+ 1,4 + 7,6 – 2,3 – 5,3
+ 9,5
+ 6,9 |
|
Усього засуджено |
104199 |
100,0 |
230903 |
100,0 |
|
Водночас статистичний аналіз засуджених до позбавлення волі за строком покарання може проводитися за даними установ по виконанню покарань (табл. 9.3).
СКЛАД ЗАСУДЖЕНИХ, ЯКІ ВІДБУВАЮТЬ ПОКАРАННЯ
В УСТАНОВАХ ПО ВИКОНАННЮ ПОКАРАНЬ, ЗА СТРОКОМ ПОКАРАННЯ
|
Строк |
1995 |
2000 |
2000 |
Струк- |
||
|
Осіб |
% до |
Осіб |
% до |
|||
|
До 1 року Від 1 до 2 років Від 2 до 3 років Від 3 до 5 років Від 5 до 8 років Від 8 до 10 років Від 10 до 15 років Понад 15 років |
4598 |
2,9 |
3135 |
1,8 |
68,2 |
– 1,1 |
|
Усього засуджено |
156 208 |
100,0 |
172 039 |
100,0 |
110,1 |
0 |
Аналіз динаміки засуджених до позбавлення волі показує, що за останні п’ять років ХХ століття значно зменшилася кількість засуджених до одного року (на 31,8 %) та від одного до двох років (на 14,7 %). В інших групах за строком покарання спостерігається зростання кількості засуджених, особливо в групі понад 15 років (майже втричі) та в групі від 5 до 8 років (на 29,8 %). У зміні часток усіх груп засуджених за строком покарання помітних структурних зрушень не відбулося. Зросла частка засуджених на строк від 5 до 8 років на 2,4 п. п. і зменшилася частка засуджених на строк від 1 до 2 років на 2,2 п. п.
Аналіз судимості дозволяє встановити певні кримінологічні зміни, позитивні і негативні процеси, які відбуваються в суспільстві. Але, на жаль, проаналізувати економічну судимість за мірами покарання складно, бо такий розподіл засуджених за скоєння злочинів у сфері економіки відсутній, а щоб його отримати, по-
трібні додаткові зусилля.
9.5. Статистична оцінка діяльності
правоохоронних органів
Іншим, не менш важливим аспектом, ніж попередні,
є статистичний аналіз діяльності правоохоронних органів: проку-
ратури, внутрішніх справ, безпеки, податкової поліції, митної служби та ін. Особливе значення у зв’язку з аналізом економічної злочинності має оцінка ефективності роботи відділів боротьби з організованою і економічною злочинністю (БЕЗ). Усім названим органам притаманні загальні завдання підтримки правопорядку і свої власні напрямки роботи і форми діяльності. У зв’язку з цим вивчення діяльності правоохоронних органів — складна, багатоаспектна система.
Статистична звітність правоохоронних органів, розглянута у розділі 2, повинна постійно використовуватися ними для встанов лення обсягу і оцінки якості їх роботи, для контролю і оперативного управління. Кожен практичний працівник, суддя, слідчий, про курор, працівник міліції, установи по виконанню покарань, нотаріа ту і ін. повинен уміти використовувати статистичні матеріали для своєї оперативної діяльності. Для цього їх необхідно знати і вміти застосовувати основні положення правової статистики, щоб аналі зувати показники розкриваності злочинів, поверненості справ на дорозслідування, строків розслідування, вирішення кримінальних і цивільних справ, оцінки якості роботи судів першої інстанції,
з боку наглядової та касаційної інстанцій і ін.
Серед завдань, які вирішуються органами внутрішніх справ,
є такі, за результатами виконання яких оцінюється діяльність міліції
в цілому. Це рівень відповідності врахованої злочинності на певній території її дійсному стану і показник розкриваності злочинів.
Рівень відповідності врахованої злочинності кримінальним реаліям — комплексний показник, який залежить, по-перше, від виконання важливих міліцейських обов’язків по реєстрації заяв і повідомлень про злочини, порушення кримінальних справ, проведення попереднього слідства і дізнання, і, по-друге, від рівня «незаявленої» злочинності, тобто від бажання постраждалого спо віщати чи не сповіщати про злочин. Незаявлення про злочини знач ною мірою зумовлене недовірою до міліції і її можливостей, але правоохоронні органи несуть відповідальність за певний рівень зло чинності і тому при вивченні їхньої діяльності особлива увага по винна приділятися виконанню ними своїх безпосередніх обов’язків.
Важливим показником слідчої роботи є показник розкриваності злочинів, який може обчислюватися як частка розкритих злочинів у загальній кількості розслідуваних злочинів, виражена у відсотках. При цьому злочин може вважатися розкритим тільки
у випадку, коли:
Показник розкриваності може обчислюватися і навпаки, як частка нерозкритих злочинів у загальній кількості розслідуваних злочинів, виражена у відсотках. При цьому нерозкритим уважається злочин, кримінальна справа по якому призупинена у зв’яз ку з тим, що обвинувачений переховується від слідства або суду, чи коли з інших причин не встановлено його місцезнаходження,
а також у випадку, коли не встановлена особа обвинуваченого. До
нерозкритих включаються усі злочини, справи щодо яких вперше призупинені у поточному періоді незалежно від часу порушення кримінальної справи і часу реєстрації даного злочину.
Знаменником співвідношення є кількість розслідуваних злочинів, до яких належать ті злочини, кримінальні справи чи матеріали щодо яких направлені до суду, припинені провадженням,
а також за матеріалами яких, із санкції прокурора, відмовлено в
порушенні кримінальної справи.
Показник реальної розкриваності злочинів визначається як співвідношення розкритих діянь до фактично скоєних, тобто зареєстрованих і незареєстрованих з наведених щойно причин.
Важливим обов’язком міліції також є виявлення злочинів проти держави, державної власності, економічних, екологічних, організованих і інших діянь та виявлення осіб, підозрюваних у їх скоєнні. Але у складі реальної економічної злочинно-
сті їх частка невелика. Це обумовлено об’єктивними і суб’єк-
тивними можливостями підрозділів міліції по боротьбі з економічними злочинами. Ці злочини виявляються переважно на основі сигналів, які надходять від окремих громадян, посадових осіб, інших служб правоохоронних органів, засобів масової інформації і інших джерел, а не шляхом тотальних перевірок. А тому розробка єдиної системи обліку виявлених злочи нів у сфері економіки і адміністративних правопорушень дозво лила б відобразити їх у статистичній звітності і вжити необхід них заходів.
При вивченні діяльності правоохоронних органів важливе місце належить аналізу слідчої роботи, який стосується слідчих підрозділів органів внутрішніх справ, прокуратури, служби безпеки, податкової служби, митних органів і інших. Ефективність діяльності слідчого апарату дозволяє оцінити показ ник навантаження слідчого, якісний показник обсягу його роботи. Навантаження слідчого обчислюється як співвідношення кількості справ, закінчених у звітному періоді до середньорічної штатної чисельності слідчих, яка є середньою хронологічною з моментного динамічного ряду спискової чисельності слід чих на початок місяця або кварталу протягом року. Обчислений таким чином показник навантаження по суті правильний, але має істотний недолік, бо не враховує складність криміналь-
них справ різної категорії та іншої роботи, яка займає значний обсяг навантаження слідчих.
На основі даних судової статистики показники роботи судів можна визначити за трьома напрямками:
У контексті аналізу діяльності судів з осудження за злочини у сфері економіки головна увага приділяється першому і третьому напрямку.
Отже, діяльність судів по розгляду кримінальних справ можна характеризувати за допомогою абсолютних і узагальнювальних показників якості роботи, її обсягу та строків виконання. Серед названих показників найважливіше місце відводиться показникам якості роботи судів. За рекомендаціями фахівців з кримінального процесу до системи статистичних оцінок якості розгляду і вирішення кримінальних справ повинні входити такі
показники:
Названі співвідношення відміни чи зміни вироків характеризують ефективність роботи судів не тільки першої, але й вищих
інстанцій. Зростання співвідношення вказує не тільки на зниження ефективності діяльності судів першої інстанції, але разом з тим, і на підвищення ефективності касаційного і наглядового провадження.
Загальна оцінка якості роботи судів повинна доповнюватися, ґрунтуватися на класифікації помилок з урахуванням ступеня їх тяжкості. В юридичній літературі пропонуються такі групи помилок, які призвели до відміни або зміни вироку: 1) невідповід ність висновків суду, викладеним у вироці фактичним обставинам справи; 2) суттєві порушення кримінально-процесуального законодавства; 3) неправильне застосування кримінального закону; 4) невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину і особі обвинуваченого; 5) односто-ронність або неповнота дізнання, попереднього або судового слідства; 6) неправильне призначення виду режиму та інші.
Поряд з характеристиками якості роботи судів аналізується обсяг роботи та строки її виконання. Обсяг роботи визначається кількістю кримінальних справ, розглянутих судами за звітний період і показниками навантаження на одного суддю. Число кримінальних справ, розглянутих судами першої інстанції ві дображене у звіті за формою 1. Аналізується не тільки загаль не число розглянутих кримінальних справ, але також їх розподіл за видами злочинів, у якому до деякої міри відображена склад ність їх розгляду. Структура закінчених кримінальних справ ана-
лізується паралельно із залишком незакінчених на кінець звітного періоду справ.
Середнє навантаження на одного суддю обчислюється як співвідношення загального числа розглянутих кримінальних справ до середньоспискової чисельності суддів. При цьому обо-
в’язково враховується характер кримінальних справ за видами злочинів.
Визначається також середній строк розгляду кримінальних справ окремим суддею і судом у цілому з урахуванням характеру справ, який залежить від виду злочину, а тому аналізується серед ній строк розгляду кримінальних справ і за окремими видами злочинів.
Ефективність виконання судових рішень дозволяють оцінити такі показники:
За результатами аналізу загальнокримінальної злочинності і її складової — злочинності у сфері економіки та діяльності правоохоронних органів у цьому напрямку складається аналітичний огляд, в якому формулюються рекомендації відповідним органам і закладам відносно покращання їх подальшої роботи.
Обчисліть частку зареєстрованих злочинів та виявлених осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів у сфері економічної діяльності в загальній кількості зареєстрованих злочинів і виявлених осіб, підозрюваних у їх скоєнні.
|
Вид хабарництва |
Кількість злочинів, |
Кількість виявлених |
||
|
1996 |
2000 |
1996 |
2000 |
|
|
Одержання хабара Посередництво в хабарництві Давання хабара |
1286 |
1527 |
552 |
640 |
|
У цілому |
1905 |
2273 |
827 |
1004 |
За наведеними даними обчисліть:
Зробіть висновки.
|
Роки |
1995 |
1996 |
1997 |
1998 |
1999 |
2000 |
|
Кількість виявлених осіб |
310 |
412 |
759 |
950 |
811 |
679 |
Установіть тенденцію зміни кількості виявлених осіб, підозрюваних у шахрайстві з фінансовими ресурсами, методом аналітичного вирівнювання. Спрогнозуйте рівень цього правового показника на найближчі два роки.
Зробіть висновки, пояснивши причини такої тенденції його зміни.
Обчисліть частку кількості осіб, скоївших економічні злочини у групі, та частку виявлених осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності. Поясніть причини такого стану.
|
Види діяльності |
Кількість зареєстрованих злочинів |
|
|
1996 |
2000 |
|
|
Зовнішньоекономічна діяльність Фінанси і кредит Банківська діяльність Сфера приватизації |
1045 |
924 |
Загальна кількість зареєстрованих економічних злочинів у 1996 році становила 49 783, а у 2000 році — 40 157.
Обчисліть та проаналізуйте структуру і динаміку кількості зареєстрованих економічних злочинів за наведеними видами діяльності.
(на кінець року)
|
Вікові групи, років |
Кількість засуджених, тис. |
|
|
1995 |
2000 |
|
|
до 20 від 20 до 30 від 30 до 40 від 40 до 55 від 55 до 60 понад 60 |
12,6 61,2 51,5 25,7 3,7 1,5 |
9,8 75,3 52,1 30,2 2,7 1,9 |
Обчисліть:
Зробіть висновки.
|
Строк позбавлення волі, років |
Кількість засуджених жінок, осіб |
|
|
1995 |
2000 |
|
|
До 1 року включно Від 1 до 2 років Від 2 до 3 років Від 3 до 5 років Від 5 до 8 років Від 8 до 10 років Від 10 до 15 років Понад 15 років |
441 1473 1874 2144 1125 431 381 1 |
370 1145 2249 3498 2432 734 512 2 |
У цілому |
7870 |
10 942 |
Обчисліть:
Зробіть висновки.
ЛІТЕРАТУРА
228