Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

Подписываем
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
20
КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ
ЄМЕЦЬ Олександр Васильович
СЕМАНТИКА, СИНТАКТИКА ТА ПРАГМАТИКА ТРОПІВ В АСПЕКТІ ПОЕТИЗАЦІЇ ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ
(на матеріалі оповідань Ділана Томаса)
Спеціальність 10.02.04 германські мови
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Київ
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі лексикології та стилістики англійської мови Київського державного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент
Дубенко Олена Юріївна,
кафедра теорії та практики перекладу
германських мов Київського національного
університету імені Тараса Шевченка,
доцент
Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор
Колегаєва Ірина Михайлівна,
кафедра лексикології та стилістики
англійської мови Одеського національного
університету ім. І.І.Мечникова,
завідувач кафедри
кандидат філологічних наук, доцент
Потапенко Сергій Іванович,
кафедра англійської філології
Ніжинського державного педагогічного
університету ім. М.В.Гоголя,
завідувач кафедри
Провідна установа: Ужгородський національний університет,
кафедра англійської філології,
Міністерство освіти і науки України,
м. Ужгород
Захист дисертації відбудеться 21 грудня 2000 р. о 10 годині
на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського державного лінгвістичного університету (03680, МСП, Київ , вул.Червоноармійська, 73).
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського державного лінгвістичного університету
Автореферат розісланий 20 листопада 2000 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради ____________________ А.А.Калита
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
В останні десятиріччя спостерігається зростання теоретичного інтересу до тропів, особливо до метафори. Це підтверджується значною кількістю робіт як вітчизняних, так і зарубіжних науковців, в яких аналізуються індивідуально-авторські тропи (Н.О.Кожевникова, Д.М.Колесник, І.В.Панченко, Н.О.Фатєєва, М.Фрімен), а також працями, присвяченими ролі тропів у художньому дискурсі взагалі (Р.Гіббс, Е.Гоутлі, О.Ю.Дубенко, Б.П.Іванюк, І.В.Толочин, Й.Шен). Дослідники підкреслюють творчий характер процесу створення нових авторських тропів, їх роль у культурній еволюції (Ю.М.Лотман, Е.МакКормак).
Тропи як важливий атрибут художньої мови в цілому та як елементи конкретного тексту є компонентами знакової системи, до якої належить художня література. Як елементи знакової системи художнього тексту вони можуть розглядатися з точки зору всіх трьох галузей науки про знаки семіотики: семантики, синтактики й прагматики (Ч.У.Морріс). У попередніх дослідженнях тропів перевага віддавалася аналізу одного аспекту або семантиці (Є.Б.Кузнецова, А.Л.Новіков, О.М.Тищенко) або прагматиці цих виразових засобів (І.В.Панченко, Є.Г.Петрова). Разом з тим у ряді робіт останніх років (Р.Гіббс, Д.М.Колесник, І.В.Толочин) семантична та прагматична характеристики тропів досліджуються комплексно. Проте особливості синтактики тропів у художніх прозових творах фактично не вивчалися, не визначені параметри синтактики тропів. Інтеграція семантики, синтактики та прагматики тропів, комплексний підхід до аналізу тропів у художньому творі дозволить всебічно розглянути властивості тропів, виявити взаємозвязок усіх сторін семіотики тропів у тексті.
Тропи, перш за все метафора, традиційно асоціюються з віршованими творами, з поетичною мовою. Дослідники відзначають тяжіння поезії до метафори, тому що “метафора органічно повязана з поетичним баченням світу” (Н.Д. Арутюнова). У прозовому тексті авторські тропи можуть відігравати важливу роль у поетизації прози, особливо якщо автор широко використовує тропи у своїх творах. Під поетизацією прози розуміється такий принцип організації прозового тексту, який включає використання певних прийомів, що сприяють актуалізації основних ознак поетичної мови в прозовому творі.
До останнього часу значення тропів у поетизації прози не розглядалося. Тому особливий інтерес становить дослідження тропів на матеріалі творів видатного митця як мовної особистості та як представника “літературного білінгвізму” (Р.Якобсон), тенденції в літературі ХХ сторіччя, яка полягає в тому, що письменники працюють в прозовому та поетичному жанрах літератури. Саме таким митцем є Ділан Томас, один з найвідоміших британських поетів ХХ сторіччя. Ділан Томас залишив значну прозову спадщину, яка з лінгвістичної точки зору не вивчалася. Проза Томаса це проза автора, провідним жанром у творчості якого є поезія, тому вона має багато рис, притаманних як поетичним творам цього митця, так і поетичній мові взагалі. Особливо важливу роль у поетизації творів митця відіграють авторські тропи.
Актуальність роботи зумовлена її спрямованістю на дослідження тропів як найбільш характерних мовних засобів для вираження авторського бачення світу в художньому тексті. Комплексний підхід до аналізу тропів, до виявлення взаємодії семантики, синтактики та прагматики тропів відповідає сучасній тенденції розвитку лінгвістики переходу від спеціалізації лінгвістичного знання до його інтеграції. Крім того, дослідження є актуальним, оскільки воно спрямоване на визначення поняття поетизації прози, на виявлення ролі тропів у поетизації художньої прози та впливу поетичного елемента на прозу поета.
Звязок роботи з науковими темами. Проведене дослідження семантики, синтактики та прагматики тропів в оповіданнях Д.Томаса виконано відповідно до плану наукових розробок кафедри лексикології та стилістики англійської мови з комплексної колективної теми “Основні категорії стилістики й лінгвістики тексту в синхронії й діахронії та лінгво-методичні аспекти їхнього дослідження”. Проблема дисертації вписується в низку питань, що вивчаються в межах держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України “Типологія й функціонування мовних одиниць фонетичної, граматичної й лексичної систем сучасних германських і романських мов: когнітивний, комунікативний і прагматичний аспекти” (тема затверджена вченою радою Київського державного лінгвістичного університету, протокол № 5 від 27 січня 1997 року).
Метою дослідження є визначення ролі тропів у поетизації прози Д.Томаса шляхом встановлення основних особливостей семантики, синтактики та прагматики тропів і засобів їх актуалізації в оповіданнях автора. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:
Обєктом дослідження є тропи як засіб поетизації прози Томаса.
Предметом даного дослідження є семантико-тропеїчні, синтактико-тропеїчні та прагматико-тропеїчні прояви поетизації прози автора.
Методи дослідження. Мета та завдання дослідження зумовили використання методу лінгвопоетичного аналізу для виявлення основних прийомів поетизації та засобів їх актуалізації в прозі Томаса, а також методу лінгвостилістичного аналізу з метою визначення семантичних та структурних типів тропів в його оповіданнях та їх стилістичних функцій. На різних етапах матеріал дослідження також вивчався за допомогою зіставного аналізу при порівнянні семантичних типів тропів у прозі та поезії Томаса, концептуального аналізу при розгляді концептуальних метафор та кількісного аналізу.
Матеріалом даної роботи слугували оповідання британського поета та прозаїка Ділана Томаса (23 твори раннього періоду та 11 пізніх творів) загальним обсягом 460 сторінок, з яких методом суцільної вибірки було отримано 570 прикладів тропів. Крім того, для порівняльного аналізу тропів у поезіях та в художній прозі автора було проаналізовано 90 поетичних творів Томаса загальним обсягом 250 сторінок та 2 повісті російського поета і прозаїка Б.Л.Пастернака обсягом 114 сторінок.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше у вітчизняній та зарубіжній науці розглядається роль тропів у поетизації прозового тексту та застосовується комплексний підхід до аналізу семантики, синтактики та прагматики тропів у художньому тексті. Новими в даному дослідженні є: визначення основних тропеїчних проявів поетизації прози; визначення параметрів синтактики тропів; застосування принципу вертикального читання до аналізу прозових творів. Вперше вводиться та обґрунтовується поняття “тропеїчного поля” для характеристики фрагментів тексту з високою концентрацією тропів, де найбільшою мірою актуалізуються головні прийоми поетизації прози.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження визначається тим, що запропоновані принципи комплексного аналізу тропів як засобу поетизації художньої прози Томаса та введене нами поняття тропеїчного поля можуть бути поширені на дослідження тропів у творах інших авторів, які працювали або працюють в поетичному та прозовому жанрах літератури. Використаний у дисертації підхід до розгляду тропів як засобу поетизації прозового твору є внеском у вивчення семантики і стилістики художнього тексту та лінгвопоетики.
Практичне значення даної роботи визначається можливістю використання її результатів, теоретичних положень та ілюстративного матеріалу в курсі стилістики сучасної англійської мови ( розділи “Стилістична семасіологія”, “Стилістична фонетика”, “Стилістичний синтаксис”, “Стилістика тексту”), при розробці спецкурсів з порівняльної стилістики, інтерпретації тексту та лінгвопоетики.
Апробація результатів дисертації проводилася на 3-й, 4-й, 6-й, 7-й та 9-й міжнародних конференціях “Мова і культура” (Київ 1994, 1995, 1997, 1998, 2000), на 2-й, 3-й, 4-й, 5-й щорічних конференціях TESOL Ukraine (Вінниця 1997, 1998, Хмельницький 1999, Львів 2000), на міжвузівській конференції “Художній текст в культурному, філологічному та лінгвістичному аспектах” (Київ 1991), на 2-х Саратовських стилістичних читаннях “Проблемы изучения художественного текста” (1992), на 5-х Тернопільських науково-методологічних читаннях (1994), на 2-й міжнародній конференції з художньої семантики (Фрайбург, Німеччина, 1997), на міжнародних конференціях “Проблеми зіставної семантики” (Київ 1997), “Динаміка світу в різних культурах і мовах” (Дубна, Росія, 1999), “Іноземна філологія на межі тисячоліть” (Харків 2000).
Публікації. Основні положення дисертації висвітлені в 6 статтях, у тому числі в 4 статтях, виданих у фахових збірниках наукових праць, а також у матеріалах і тезах виступів на наукових конференціях (2).
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з висновками, загальних висновків, списку використаних джерел, списку джерел ілюстративного матеріалу. Обсяг тексту дисертації сторінок.
У вступі подається обґрунтування обраної теми, визначаються актуальність, мета та завдання роботи, розкриваються наукова новизна, теоретичне та практичне значення дослідження, характеризуються фактичний матеріал і методи дослідження, формулюються основні положення, що виносяться на захист.
У першому розділі визначається поняття “поетизації прозового тексту”, встановлюються й систематизуються основні прийоми поетизації прози та роль тропів у створенні цих прийомів, обґрунтовується доцільність комплексного підходу до аналізу тропів у художньому тексті, розглядаються особливості тропеїки поезії як провідного елемента творчості Д.Томаса.
У другому розділі досліджуються семантико-тропеїчні, синтактико-тропеїчні та прагматико-тропеїчні прояви поетизації прози, виділяються основні семантичні типи тропів та аналізується роль семантики тропів у поетизації прози Д.Томаса, визначаються та досліджуються параметри синтагматики та парадигматики тропів в аспекті поетизації прози, розкривається прагматичний ефект використання тропів.
У третьому розділі вводиться та обґрунтовується поняття “тропеїчного поля”, розглядаються семантичні та структурні особливості тропеїчних полів у прозі Томаса та визначається, за допомогою яких образних засобів актуалізуються основні прийоми поетизації прози в тропеїчних полях оповідань Д.Томаса.
У загальних висновках наводяться результати проведеного дослідження, формулюються основні висновки дисертації та накреслюються перспективи подальшої розробки проблеми.
Список використаних джерел включає 212 найменувань праць вітчизняних і зарубіжних авторів.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Розділ 1. Поетизація як принцип організації художньої прози
У художній літературі, в словесності є “різниця, якої не знають інші мистецтва, це вірш і проза” (Б.М.Ейхенбаум), тобто дві основні форми словесного вираження. Протиставлення поезії та прози як двох типів словесного мистецтва не є абсолютним, вони являють собою основні форми художньої мови, які то відчутно розрізняються, то гранично зближуються й виявляють своєрідні перехідні форми (Л.О.Новіков). Розвиток цих жанрів включає їх взаємозвязок і взаємовплив. Особливості художніх творів цих жанрів є предметом вивчення поетики, науки про побудову літературних творів та систему естетичних засобів, які в них використовуються (В.В.Іванов). Обєктом лінгвістичної поетики є “мова художньої літератури в усій її специфіці та в усіх її різновидах і проблемах” (В.П.Григорєв).
Проблеми поетики та повязаних з нею понять поетичної мови, поетичності розглядалися в численних роботах вітчизняних та зарубіжних дослідників (Ю.М.Тинянов, В.Б.Шкловський, Р.Якобсон, Я.Мукаржовський, Я.Славіньський, Ю.М.Лотман, В.П.Григорєв, В.Шмід та ін.). Існують два основні підходи до головного поняття поетики поетичності функціональний і структурний. Згідно з функціональним підходом, поетичність це текстова функція або спосіб комунікації; структурний підхід описує поетичність як текстову структуру. Виділяючи ці підходи, Р.Якобсон фактично дотримується інтегративного погляду на поетичність як поєднання вираження та змісту. Саме такий інтегративний підхід, що включає розгляд як структури, так і функції, може дати задовільне пояснення поетичності в усіх її проявах (У.Нот).
Поняття поетичності художнього твору має безпосередній звязок з поетизацією прози. Поетизація прози як принцип організації художнього твору виразно проявилася в оповіданнях британського поета Ділана Томаса, які є матеріалом даного дослідження та являють собою зразок “прози поета”. Проза поета має ряд типологічних рис, які відображають поетичне мислення даного автора, вплив провідного, поетичного жанру, зокрема, використання звукових повторів, поетичного розміру, синтаксичного паралелізму (Р.Якобсон).
Проблема поетизації художньої прози вперше була досліджена В.Шмідом, який визначає поетизацію як введення поетичності в прозовий текст за допомогою таких прийомів організації твору: внесення в текст елементів міфологічного мислення, розгортання тропів, парадигматизація тексту, міжтекстові алюзії. Крім цих прийомів, нами запропоновано два інші прийоми поетизації прози повтори та стилістична конвергенція. Повтори являють собою прояв однієї з універсальних рис поетичної мови паралелізму (Р.Якобсон). Стилістична конвергенція характеризується як накопичення кількох стилістичних прийомів, які додають експресивності один одному (М.Ріффатер). У художньому тексті стилістичні конвергенції обєднують фонетичні, семасіологічні, лексичні та синтаксичні виразові засоби, вони базуються на концентрації цих засобів у певних фрагментах тексту. В цьому прийомі проявляється важлива риса поетичної мови надмірна впорядкованість, спрямованість висловлювання на самого себе (Я.Славіньський).
Більшість наведених прийомів поетизації прози проявляється в художньому тексті не ізольовано, а у взаємодії з іншими прийомами. Поетизація прози як принцип організації художнього тексту має системний характер, тому вона може передбачати висунення групи елементів (домінанти) та деформацію інших (Ю.М.Тинянов). Відповідно, поетичною прозою можна вважати такий текст, в якому актуалізовано декілька прийомів поетизації.
Прикладом поетизації прози, проявом одночасно кількох прийомів поетизації є невеликий абзац з твору Д.Томаса “The Visitor”: The candles must not be blown out, he thought. There must be light, light, light. All day and all night the three candles, like three girls, must blush over my bed. These three girls must shelter me. У даному фрагменті тексту спостерігається, перш за все, такий прийом поетизації прози, як внесення елементів міфологічного мислення в текст: свічки зіставляються з дівчатами, олюднюються. Розгортання тропів виявляється в тому, що порівняння the three candles, like three girls розгортається в метафору These three girls must shelter me. Крім того, в цьому абзаці реалізуються різні види повторів: лексичний повтор (light, light, light), алітерація (13-разовий повтор звуку [l]), рима light night. Наведений фрагмент є також яскравим прикладом стилістичної конвергенції, оскільки тут відбувається взаємодія кількох виразових засобів.
Основні прийоми поетизації прози внесення в текст елементів міфологічного мислення, розгортання тропів, стилістична конвергенція значною мірою повязані з функціонуванням тропів у художньому тексті. Тропи визначаються як одна з головних ознак поетичності художнього твору (Ю.М.Лотман, Н.Д.Арутюнова, Н.В.Лобур). Найчастіше з поетичністю асоціюється такий троп, як метафора, оскільки в метафорі “міститься імпліцитне протиставлення буденного бачення світу, яке відповідає класифікуючим (таксономічним) предикатам, незвичайному, що розкриває індивідну сутність предмета” (Н.Д.Арутюнова). Тропи, які органічно повязані з поетичною мовою і становлять основу ключових прийомів поетизації прозових творів і використання яких наближає прозу до поезії, можуть бути охарактеризовані як засіб поетизації прози. До основних тропів, які є обєктом вивчення в нашій роботі, віднесено метафору, образне порівняння, метонімію, гіперболу та мейозис.
Розділ 2.Роль тропів у поетизації художньої прози Ділана Томаса
Проведене дослідження засвідчило відмінності в семантиці тропів і, відповідно, в семантико-тропеїчних проявах поетизація прози в ранніх та пізніх оповіданнях Томаса. Основними семантичними типами тропів у ранніх оповіданнях Томаса є антропоморфні та біоморфні виразові засоби, які становлять майже 80% усіх тропів. Характерна риса семантики більшості антропоморфних метафор і багатьох біоморфних метафор та порівнянь полягає в тому, що субєктом цих тропів, центром образності є явища природи. Саме природа, її звязок з людиною становить основу тропеїки ранньої прози Томаса.
Одним з головних семантико-тропеїчних проявів поетизації ранньої прози Томаса є оживлення, олюднення природи, зовнішнього світу з використанням антропоморфних тропів. Першим напрямком поетизації тексту за допомогою цих тропів є наділення природи фізичними рисами людей. Природа зображується як жінка; земля, природні обєкти змальовуються як жіноче тіло: Outside the window was the brown body of the earth, the green skin of the grass, and the breasts of the Jarvis hills (“The Enemies”). Така образність може бути повязана з традиційними концептуальними уявленнями про землю як матір. Другий напрямок поетизації прози базується на тому, що природні обєкти наділяються голосом, здатністю говорити, духовними властивостями: The stream was speaking over the pebbles (“The Enemies”); the talking pebbles never replied (“The End of the River”); the dead boughs prayed (“The Orchards”). Автор передає своє бачення духовної близькості світу природи й людини: He brothered the world around him; He brothered the rain (“The Tree”). Процес олюднення природи стає процесом її одухотворення (Н.О.Фатєєва).
Біоморфні метафори та порівняння складають другу за кількістю групу тропів у ранніх оповіданнях Ділана Томаса. Поетизація прози за допомогою біоморфних тропів здійснюється двома способами: 1) людині приписуються властивості явищ та обєктів неживої природи; 2) непредметні сутності описуються через природні обєкти. Ці тропи особливо виразно демонструють звязок мікросвіту й макросвіту, людини та природи: A world in him went round and round, and a sun rose, and a moon fell (“The Visitor”) ; Life would go on in the veins, in the bones, in the binding flesh that had their seasons and weathers (“The Enemies”).
Можна відзначити дві головні особливості семантики тропів у пізній прозі. По-перше, субєктом 65% порівнянь і майже 60% метафор у пізніх творах є людина. Автор використовує тропи для характеристики зовнішності, поведінки людей, а також їх особистих речей, тобто пізні оповідання Томаса відзначаються антропоцентричністю тропів. Під антропоцентричністю тропів ми розуміємо їх використання для зображення та характеристики людей, а також те, що саме людина є субєктом переважної більшості тропів. По-друге, дві найбільші групи тропів у пізній прозі (майже 65%) складають зооморфні метафори та порівняння, а також тропи, обєктами яких є артефакти. Це свідчить про зміну ідіолекту Томаса, що повязано з переходом автора до нової тематики, оскільки в центрі оповіді в пізніх творах реальні, конкретні люди, наділені мовними характеристиками, реальною зовнішністю.
Найбільшу групу тропів у пізніх оповіданнях Ділана Томаса складають зооморфні метафори та порівняння. Субєктом більшості зооморфних тропів є людина, тому внесення в текст елементів міфологічного, образного мислення полягає в приписуванні людям властивостей тварин і птахів, що нерідко сприяє створенню гумористичного ефекту: He squeaked like a bat (“The Peaches”); And wherever it passed a public house, Mr.Weazley would cough like a billy-goat and cry: Stop the bus, Im dying of breath!(“A Story”).
Тропи, обєктами яких є артефакти (артефактні тропи), посідають друге за частотою місце в пізніх творах Томаса. Причиною популярності даного типу виразових засобів у творчості Томаса може бути те, що тематика майже всіх пізніх оповідань повязана з містом, тому обєктами для зіставлення обираються предмети, які оточують міську людину в побуті та повязані з розвитком техніки, сучасного мистецтва dredger, razor, brass-band, spade, cushions. Більшість артефактних тропів також застосовується для характеристики зовнішності та поведінки людей: Gwilym was a tall young man aged nearly twenty, with a thin stick of a body and a spade-shaped face (“The Peaches”); Her thighs, like cushions, bore the drunk mans rolling weight (“One Warm Saturday”).
Гіперболічні тропи в ранніх оповіданнях автора використовуються для створення фантастичних картин природи, вони демонструють збільшення природних обєктів: every leaf of the tree that shaded them grew to man-size; the world-sized hill (“A Prospect of the Sea”). Зміна ідіолекту проявляється також в гіперболах пізніх оповідань, де ці виразові засоби базуються на наділенні людей, їх речей надзвичайним розміром: a steaming hulk of an uncle, his braces straining like hawsers (“A Story”).
Поетизація прози за допомогою концептуальних метафор, подібно до інших семантико-тропеїчних проявів поетизації прози в оповіданнях Д.Томаса, полягає у внесенні елементів міфологічного мислення в текст. У концептуальних метафорах виразно проявляється філософський характер авторської міфотворчості, абстрактні поняття олюднюються, наділяються фізичними рисами людей (СМЕРТЬ ЧОЛОВІК, ЧАС СТАРА ЛЮДИНА): Death was a man with a scythe (“The Visitor”). Ряд непредметних сутностей зіставляється з природними явищами (КОХАННЯ РОСЛИННИЙ СІК, ЖИТТЯ КВІТКА): He saw the beauty come out of her like a stream of sap (“The Burning Baby”).
Звуковий повтор, як і інші типи повторів, є генетичною рисою поетичної мови. Разом з тим у багатьох роботах зі стилістики переважає думка про другорядний, допоміжний характер звукових повторів у тексті (І.В. Арнольд). Проте наше дослідження алітерації та асонансу в оповіданнях Томаса показало, що звукові повтори відіграють значну роль у створенні та розгортанні тропів, у зближенні семантично далеких понять; фонетична близькість слів, які відрізняються за семантикою, стає одним з головних факторів вибору понять на роль субєкта або обєкта тропів.
Розгорнута метафора mist mother в ранньому творі “The Dress” обєднує два семантично далеких поняття туман і мати: But the mist was a mother to him, putting a coat around his shoulders … . The mist made him warm; he had the food and the drink of the mist on his lips; and he smiled through her mantle like a cat. Важливою є звукова близькість обох слів, які позначають компоненти тропа, що виявляється в алітерації приголосних [m]. При розгортанні метафори відчувається послідовність автора як у виборі додаткових образів для семантичного зближення компонентів тропа, так й у виборі лексичних одиниць слова warm, mantle, smile обєднуються з словами mist mother, що позначають субєкт та обєкт метафори, повтором звука [m]. Алітерація обєднує слова, що позначають компоненти багатьох інших метафор та порівнянь: life would sprout up again like a flower through a coffins cracks (“The Visitor”), The lone wolf playing ball; the feathery, fat breast and face of the damp pillow (“One Warm Saturday”).
Таким чином, алітерація в оповіданнях Томаса відображає вплив поетичного елемента на прозу автора, вона стає своєрідним компонентом розширених та нерозширених тропів, важливим тропотворчим фактором.
Основними прийомами поетизації тексту, значною мірою повязаними з синтактикою тропів, слід вважати розгортання тропів, парадигматизацію тексту, стилістичну конвергенцію, міжтекстові алюзії. Ці прийоми знаходять відображення в певних параметрах синтактики тропів, які досліджуються з точки зору поетизації прози й характеризуються як синтактико-тропеїчні прояви поетизації прози. Головними параметрами синтактики тропів в аспекті їх синтагматики є взаємодія цих виразових засобів у реченні, взаємозвязок компонентів розгорнутих тропів (РТ), розміщення та взаємодія тропів у тексті, насамперед у сильних позиціях, а з погляду парадигматики тропів такими параметрами слід вважати взаємодію тропів у паралельних конструкціях, варіативний повтор тропів або їх компонентів, інтратекстуальність тропів.
Основним різновидом взаємодії тропів у мікроконтексті речення в оповіданнях Томаса є взаємодія семантично однорідних тропів метафор з метафорами або порівняннями: Not only a mandrake screams; torn roots have their cries; each weed Mr Owen pulled out of the ground screamed like a baby (“The Enemies”) метафора + метафора + порівняння. Розгортання метафори або порівняння як прийом поетизації реалізується в рамках одного речення у творах “The Visitor”, “A Prospect of the Sea”, “The Dress”, “A Story”: The veins ran, unhealthily blue streams, into the white sea (“The Visitor”); the forest fire of his hair crackled among the hooked hams (“A Story”).
Проте у більшості випадків розгортання тропів в оповіданнях Томаса відбувається в межах кількох речень, одного або кількох абзаців. При взаємодії компонентів РТ реалізуються одночасно два прийоми поетизації розгортання тропів і стилістична конвергенція, як у наведеній розгорнутій метафорі mist mother, в інших розширених тропах sleep girl, world ball (“The Dress”), lawn sea (“The Tree”), shadows people (“In the Garden”), landlord wolf (“A Story”): The landlord stood at the door to welcome us, simpering like a wolf. He was a long, lean, blackfanged man. What a beautiful August day!he said, and touched his love-curl with a claw.
Розміщення тропів у сильних позиціях у заголовку, на початку та в кінці тексту (І.В.Арнольд), їх взаємозвязок і взаємодія в рамках цілого тексту є одним з головних синтактико-тропеїчних проявів поетизації прози. Один з різновидів розгортання та взаємодії тропеїчних засобів у тексті базується на розміщенні тропів у заголовку та взаємодії метафоричного заголовка з тропами в тексті. Центральний троп оповідання “The Dress”, який актуалізує метафоричне значення заголовка, розміщується в середині твору: If he met sleep, sleep would be a girl. … Lie down, she would say, and would give him her dress to lie on. Розгорнутий троп sleep girl dress, у складі якого функціонує заголовне слово та який розгортається з середини тексту до заключного абзацу, повторюється в кінці з невеликими варіаціями, але у зворотній послідовності, як дзеркальне відображення центрального тропа: With the moving of her arm, her dress danced in the light. She sat before him, covered in flowers. Sleep, said the madman. Взаємодія тропів у рамках цілого тексту, розгортання метафоричного заголовка та його звязок з тропами у творі актуалізують такі прийоми поетизації прози, як розгортання тропів, парадигматизація тексту (еквівалентність на основі подібності частин твору в оповіданнях “The Dress”, “The Visitor”), сприяють образній когезії частин твору, стають основою лейтмотивної структури оповідань.
Висока впорядкованість абзаців, або прозових строф (термін Г.Я.Солганика), зближує ці фрагменти творів з поезією. Віршований твір, як відомо, сприймається у двох вимірах горизонтальному та вертикальному, а проза традиційно сприймається в одному, горизонтальному вимірі (М.Л.Гаспаров). Якщо вертикальне читання поетичного тексту включає зіставлення кінців поетичних рядків та строф, то один із принципів вертикального читання прози може базуватися на аналізі та зіставленні лексичних одиниць, що знаходяться в кінці прозової строфи. Під вертикальним читанням прозового тексту розуміється такий підхід до аналізу тексту, при якому зіставляються кінцівки строф, тобто слова і словосполучення, що розміщені в абсолютному кінці строф, по аналогії з аналізом кінцівок поетичних рядків та строф.
Дослідження кінцівок строф як різновид вертикального читання прози дало змогу виявити таку закономірність: Томас використовує семантично близькі слова, більшість з яких позначають компоненти тропів, у кінцівках багатьох строф, особливо в позиції абсолютного кінця строф. У шести проаналізованих ранніх оповіданнях 100 строф з 184 (55%) завершуються семантично близькими лексичними одиницями; майже 60% цих слів позначають компоненти тропів. Найчастіше в кінці строф використовуються слова з тематичних груп “Природа” (53 рази), “Фізичний світ людини” (35 разів). В оповіданні “The Map of Love”, образною темою якого є звязок фізичного світу природи й людського кохання, кінцевими словами 14 строф є лексичні одиниці з тематичної групи “Природа”: wind land river valley water grass moon. Ці іменники використовуються для позначення субєктів та обєктів метафор: the wall of the wind; the hands of the weeds; the sea-going valley. В оповіданні “The Mouse and the Woman” у 16 строфах, а у творі “The Tree” у 8 з 30 прозових строф останніми словами є лексичні одиниці з семантичного поля “Природа” tree, grass, roots, garden, rain, причому деякі з них знаходяться на останньому місці в контактно розташованих строфах: garden roots, flowers trees, heaven rain.
Вертикальне читання строф шести оповідань Томаса, яке включає зіставлення та аналіз кінцівок строф, дозволяє виявити такий прийом поетизації прози, як парадигматизація тексту, що відображається в еквівалентності між тропами в кінці строф і має наслідком еквівалентність фрагментів тексту прозових строф, їх зближення у свідомості адресата. Повтор семантично близьких слів у кінцівках строф оповідань Томаса стає своєрідним еквівалентом поетичної рими.
Інтратекстуальність тропів, тобто повтор цих засобів у текстах одного автора (Л.Орр, Н.О.Фатеева), знаходить відображення у творчості Томаса як повтор антропоморфних і біоморфних метафор, концептуальних метафор часу в поетичних та прозових творах митця.
Основним параметром прагматики тропів і прагматико-тропеїчним проявом поетизації прози слід вважати надмірність використання тропів у тексті. Надмірність тропів є різновидом недотримання однієї з максим комунікації максими кількості (Г.П.Грайс). До головних засобів вираження надмірності тропів як прояву поетизації в оповіданнях Томаса належать: 1) щільність тропеїчного ряду, тобто висока концентрація тропів у невеликих сегментах тексту; 2) численні повтори тропів і прямих позначень у тексті.
Висока щільність тропеїчного ряду, яка є характерною для багатьох оповідань митця, спостерігається, перш за все, при розгортанні тропів man island (“The Visitor”), bed horses (“A Visit to Grandpas”), time old man (“The Mouse and the Woman”) та в багатьох інших творах. Так, у невеликій прозовій строфі оповідання “The Tree” в чотирьох реченнях при розгортанні метафори lawn sea використовуються 10 семантично близьких метафор та один метонімічний епітет: The house changed to his moods, and a lawn was the sea or the shore or sky or whatever he wished it. When a lawn was a sad mile of water, and he was sailing on a broken flower down the waves, the gardener would come out of his shed near the island of bushes. He too would take a stalk, and sail. Ці тропи відображають фантазії хлопчика та створюють яскраву, наочну картину перетворення світу.
У ряді пізніх оповідань Д.Томаса надмірність у використанні тропеїчних засобів сполучається з надмірністю прямих позначень, як у творі “The Followers”, який містить 21 пряме та тропеїчне позначення дощу: Thin, dingy rain spat and drizzled; She looked, in the grey rain, as though she were crying from top to toe; We did not notice the sour, racing rain any more. Така надмірність тропів і прямих позначень дозволяє автору відобразити емоційний стан головних персонажів сум, самотність молодих людей у місті.
Розділ 3. Тропеїчне поле як концентрований прояв поетизації прози
в оповіданнях Д. Томаса
Певні фрагменти текстів Томаса відзначаються великою кількістю метафор, образних порівнянь, метонімічних епітетів. Найчастіше такі фрагменти розміщуються в сильних позиціях на початку та в кінці твору. Ці частини текстів вирізняються чіткою організацією мовного матеріалу, взаємодією тропів з фоностилістичними засобами та синтаксичними конструкціями. Такі фрагменти можна назвати тропеїчними полями. Тропеїчне поле (ТП) визначається як структурно та тематично організований фрагмент тексту, який характеризується настановою на максимальну образність, вирізняється високою концентрацією тропів та являє собою яскравий прояв оригінального, авторського бачення світу.
Запропонований термін “тропеїчне поле” певною мірою співзвучний терміну “орнаментальне поле”, який використав Л.О.Новіков при аналізі прози Андрія Білого. Проте, якщо орнаментальне поле охоплює весь текст і тому його межі рухомі, а саме його виділення є досить умовним, то під тропеїчним полем розуміються певні частини тексту, які мають конкретні межі одну або декілька прозових строф.
Виразним прикладом тропеїчного поля є перша строфа оповідання Томаса “The Dress”. Тропеїчне поле “Туман”, що збігається з межами прозової строфи, включає 10 антропоморфних та зооморфних тропів метафор та 2 порівняння, в тому числі розгорнуту метафору mist mother. Тропеїчне поле в оповіданні “A Prospect of the Sea” містить 16 тропів, серед них 14 мейотичних тропів та 2 гіперболи, що відображають перетворення природних обєктів.
Дослідження тропеїчних полів в оповіданнях Томаса включало аналіз кількості, розмірів та структури ТП. Ранні твори митця, що характеризуються великою кількістю тропеїчних засобів, містять 3-4 тропеїчних поля (оповідання “The Enemies ”, “A Prospect of the Sea”, “The Dress” та ряд інших). На відміну від ранньої прози, в пізніх творах функціонує в основному одне (“The Fight”, “A Story”), максимум два поля, одне з яких є невеликим за розміром (“The Peaches”, “A Visit to Grandpas”). Це пояснюється особливостями пізніх оповідань: зменшенням загальної кількості тропів у творах, розміщенням тропів переважно в одній сильній позиції на початку твору.
При аналізі розмірів ТП в ранній та пізній прозі автора встановлено досить великі за обсягом поля, що простягаються на кілька сторінок тексту (оповідання “In the Garden”, “One Warm Saturday”, “A Visit to Grandpas”) й які можна назвати тропеїчними макрополями. Багато тропеїчних макрополів обєднують декілька прозових строф (твори “The Fight”, “The Visitor”, “The End of the River”). Відповідно, ці макрополя можна класифікувати як інтерстрофні макрополя. У ряді творів тропеїчні поля становлять лише частину прозової строфи, яка, втім, є досить великою за розміром, і тому їх можна охарактеризувати як інтрастрофні тропеїчні макрополя (оповідання “The Horses Ha”, “A Prologue to Adventure”). Невеликі тропеїчні поля в оповіданнях “The Dress”, “The Holy Six”, “The Mouse and the Woman”, “The Peaches” охоплюють лише одну строфу й характеризуються як інтрастрофні мікрополя. У цілому в оповіданнях Томаса переважають інтерстрофні тропеїчні макрополя, які обєднують значні за обсягом частини тексту й сприяють образній когезії творів. Це пояснюється тим, що письменник розгортає тропи протягом кількох строф або розміщує семантично близькі тропи в суміжних строфах, які можна обєднати в одне поле.
Структура ТП в оповіданнях Томаса в цілому є досить різноманітною. Разом з тим можна визначити загальні риси структурної побудови ТП: центр поля, де спостерігається щільність образного ряду та функціонують найбільш важливі з погляду семантики та прагматики тропи, та периферія, де образність послаблена, а тропів небагато. Центри тропеїчних полів стають прагматичним вузлом твору, концентрованим проявом авторської думки, як у ТП твору “The Enemies”, де відображено авторське ставлення до природи: Not only a mandrake screams; torn roots have their cries; each weed Mr Owen pulled out of the ground screamed like a baby.
Елементи тропеїчних полів у прозових творах Ділана Томаса відзначаються як тематичною, так і структурною та фонетичною єдністю. Тематична єдність одиниць ТП досягається за допомогою тропеїчних засобів з близькою семантикою. Тропеїчне поле “Туман” (“The Dress”) повязане трьома однорідними антропоморфними метафорами: But the mist was a mother to him… The mist made him warm …The mist had made secret of the position of the moon.
Структурна єдність ТП підтримується синтаксичною організацією елементів поля, використанням стилістично маркованих синтаксичних конструкцій. Анафоричні повтори та паралельні конструкції обєднують декілька прозових строф, або частин макрополя, виділяють образну тему поля: the end of the world would see the gardener like a god. The end of the world was the end of the manor. At the end of the water was the end of everything (“The End of the River”); What is Gods death? What music is death? What is deaths love? (“The Horses Ha”).
Тематична та структурна єдність тропеїчних полів у прозових творах Томаса підкріплюється їх фонетичною єдністю: алітерація сприяє естетичному усвідомленню однорідності тропеїчного поля, оскільки за допомогою фонетично однакових (однорідних) одиниць звукові повтори підтримують певні лейтмотиви, теми полів (Л.О.Новіков). Центр ТП оповідання “The Visitor” виділяється значною концентрацією метафор і порівнянь (6 тропів) і 15-разовим повтором звука [w]: His room was a world within a world. A world in him went round and round, and a sun rose in him, and a moon fell. Callaghan was the west wind, and Rhianon blew away the chills of the west wind like a wind from Tahiti.
Наведені властивості тропеїчних полів в оповіданнях Томаса наближають такі фрагменти прозового твору до поетичного тексту, сприяють поетизації прози. В тропеїчних полях оповідань автора основні прийоми поетизації прози проявляються найбільш виразно.
Розгортання тропів відображає взаємодію семантики та синтактики тропів. Більшість тропеїчних полів оповідань Томаса містить один розгорнутий троп, як man island (“The Visitor”), lawn sea (“The Tree”). Проте в ряді творів тропеїчні поля включають два РТ: time old man; time horses (ТП “Час” оповідання “The Mouse and the Woman”); uncle hulk; hair fire (ТП “Дядько велетень” оповідання “A Story”).
Парадигматизація тексту розглядається в двох аспектах: як еквівалентність між тропеїчними полями у творі та як еквівалентність у межах самого поля. Парадигматичні звязки виникають між полями в тексті на основі подібності та на основі контрасту. На основі подібності взаємодіють два ключових тропеїчних поля “Туман” та “Сон” в оповіданні “The Dress”, вони мають близьку семантику тропів (антропоморфність) і подібну прагматичну спрямованість: і туман, і сон зіставляються з жінкою (матірю). У творі “A Prospect of the Sea” два поля протиставляються за семантикою тропів (мейотичні метафори та порівняння гіперболічні тропи), що відображає картини зменшення, а потім збільшення розмірів природних обєктів.
Взаємодія тропів з фоностилістичними та синтаксичними засобами в ТП є основою актуалізації одного з головних прийомів поетизації прози стилістичної конвергенції. Стилістична конвергенція є складовою частиною 21 з 28 тропеїчних полів 11 ранніх творів та 7 з 8 тропеїчних полів пізніх оповідань. У більшості творів стилістична конвергенція виникає в центрі поля (“The Visitor”, “A Prospect of the Sea”, “The Dress”, “A Story” та інші). Прикладом стилістичної конвергенції є невелика частина ТП “Сон” оповідання “The Dress”: The world was a ball under his feet; it kicked as he ran; it dropped; up came the trees. У цьому відрізку поля взаємодіють 4 метафори та синтаксичні виразові засоби асиндетон, інверсія, спостерігається метризація прози (використовуються ямб та анапест).
Отже, тропеїчні поля в оповіданнях Ділана Томаса можна охарактеризувати як фрагменти поетичної прози, які відзначаються тематичною, звуковою та структурною єдністю та в яких найбільшою мірою актуалізуються прийоми поетизації художнього тексту. Тропеїчні поля являють собою концентрований прояв поетизації прози.
ВИСНОВКИ
Основні положення дисертації висвітлені в таких публікаціях автора:
8. Метонимична ли проза? (Метафора и метонимия в поэтическом и прозаическом тексте) // Материалы 4-й Междунар. конф. “Язык и культура”.
Ч. ІІІ. К.: ИМО. . С. 185-186.
АНОТАЦІЇ (RESUME)
Ємець О.В. Семантика, синтактика та прагматика тропів в аспекті поетизації художньої прози (на матеріалі оповідань Ділана Томаса). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 германські мови. Київський державний лінгвістичний університет, Київ, 2000.
Дисертація присвячена визначенню ролі тропів у поетизації художньої прози. Поетизація розглядається як принцип організації тексту, який включає використання певних прийомів, що сприяють актуалізації основних ознак поетичної мови в прозовому творі. У результаті комплексного аналізу семантики, синтактики та прагматики тропів в оповіданнях британського поета Ділана Томаса визначено головні прояви поетизації прози митця. Аналіз семантико-тропеїчних проявів поетизації прози дозволив виявити зміни в ідіолекті й тропеїці Томаса, що відображається в переході від оживлення, олюднення природи за допомогою антропоморфних тропів у ранніх оповіданнях до образної характеристики зовнішності й поведінки людей з використанням зооморфних та артефактних тропів у пізніх творах. Виявлено важливу роль фоностилістичних засобів як тропотворчого фактору в прозі автора. Виділено основні параметри синтактики тропів, показано, як звязок семантики та синтактики цих засобів дозволяє виявити прагматичний ефект їх використання. Надмірність тропів розглядається як провідний прагматико-тропеїчний прояв поетизації прози. Встановлено, що основні прийоми поетизації прози найбільшою мірою актуалізуються в тропеїчних полях фрагментах текстів з високою концентрацією тропів, що дає підстави охарактеризувати тропеїчні поля в оповіданнях Томаса як концентрований прояв поетизації прози.
Ключові слова: троп, поетичність, поетизація прози, прийоми поетизації, комплексний підхід, семантичні типи тропів, розгорнуті тропи, надмірність, тропеїчне поле.
Емец А.В. Семантика, синтактика и прагматика тропов в аспекте поэтизации художественной прозы (на материале рассказов Дилана Томаса). Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 германские языки. Киевский государственный лингвистический университет, Киев, 2000.
Диссертация посвящена определению роли тропов в поэтизации художественной прозы. Поэтизация рассматривается как принцип организации текста, который включает использование определенных приёмов, способствующих актуализации основных признаков поэтической речи в прозаическом произведении. В результате комплексного анализа семантики, синтактики и прагматики тропов в рассказах британского поэта Дилана Томаса определены главные проявления поэтизации прозы автора. Анализ семантико-тропеических проявлений поэтизации прозы дал возможность выявить изменения в идиолекте и тропеике Томаса, которые выразились в переходе от одушевления, очеловечивания природы посредством антропоморфных тропов в ранних рассказах к образной характеристике внешности и поведения людей в поздней прозе с помощью зооморфных и артефактных тропов. Показана роль фоностилистических средств как фактора создания и развертывания тропов в прозе автора. Выделены главные параметры синтактики тропов, показано, как связь семантики и синтактики тропов позволяет выявить прагматический эффект их использования. Избыточность тропов рассматривается как основное прагматико-тропеическое проявление поэтизации прозы. Установлено, что ключевые приёмы поэтизации в наибольшей степени актуализируются в тропеических полях фрагментах текстов с высокой концентрацией тропов, что даёт основание охарактеризовать тропеические поля в рассказах Томаса как концентрированное проявление поэтизации прозы.
Ключевые слова: троп, поэтичность, поэтизация прозы, приёмы поэтизации, комплексный подход, семантические типы тропов, развёрнутые тропы, избыточность, тропеическое поле.
Yemets A.V. Semantics, Syntactics and Pragmatics of Tropes from the Viewpoint of Poeticalization of Literary Prose (Based on the Analysis of Dylan Thomass Short Stories). Manuscript.
Thesis for a candidate degree by speciality 10.02.04 Germanic Languages. Kyiv State Linguistic University, Kyiv, 2000.
The thesis deals with the investigation of the role of tropes in poeticalization of literary prose. Poeticalization is regarded as a principle of text organisation which involves the use of certain devices contributing to the actualization of main features of poetic language. The basic devices of poeticalization include : introduction of elements of mythological thinking into text, prolongation of tropes, stylistic convergence, intertextual allusions, repetitions. Tropes which are to a great extent connected with these devices are referred to as means of prose poeticalization.
As a result of comprehensive analysis of semantics, syntactics and pragmatics of tropes, the main manifestations of poeticalization in Thomass short stories were determined which reveal the changes in idiolect and tropeic systems between the authors early and later prose. In early stories anthropomorphic metaphors and similes which ascribe human physical and spiritual properties to phenomena and objects of nature prevail. Biomorphic tropes reflect the unity between the physical world of nature and people. Hyperbolic and meiotic tropes depict unusual or contrasting changes in nature. In later prose zoomorphic tropes are used to describe human appearance and behaviour, humans being subjects (or tenors) of metaphors and similes. Phonostylistic devices (alliteration, sound symbolism) play an important role in trope creation and prolongation reflecting the influence of leading poetic element on poets prose.
The majority of poeticalization devices are related to syntactics of tropes. Trope syntactics is investigated in two dimensions syntagmatic and paradigmatic. The main parameters of syntagmatics of tropes are: the interaction of tropes within the framework of a sentence, the interconnection of components of prolonged tropes, the location of tropes in strong positions of a text. The key parameters of paradigmatics of tropes include their interaction in parallel constructions, repetition of tropes, intratextuality and intertextuality of tropes. A new approach to reading prose, vertical reading of a text, is based on the analysis and comparison of lexical units in the final positions of prose stanzas (or paragraphs). This type of reading enabled to reveal the repetition of semantically identical words at the end of stanzas in Thomass early stories which becomes a prose equivalent of poetic rhyme.
Redundancy of tropeic devices is selected as the major parameter of trope pragmatics; it manifests itself in a large amount of tropes in some parts of a text or in a frequent repetition of these devices in texts. Redundancy of tropes in combination with redundancy of sound repetitions contributes to stylistic convergence.
The fragments of Thomass short stories with a large accumulation of tropes are referred to as tropeic fields. A tropeic field is defined as a structurally and thematically organized fragment of a literary text characterized by a high concentration of tropes, it contains pragmatically important tropes and reflects the authors original vision of the world. According to their size, tropeic fields can be divided into microfields containing one prose stanza and macrofields which unite three or four stanzas, thus contributing to image-making cohesion of text fragments. Elements of tropeic fields in Thomass short stories are distinguished by thematic, structural, and phonetic unity. Thematic unity is achieved by means of semantically identical tropes while structural unity is ensured due to anaphoric repetitions and parallel constructions. Alliteration is the main factor of phonetic unity of these fields. Thus, tropeic fields in Thomass prose can be described as the concentrated manifestation of prose poeticalization since principal devices of poeticalization are mostly actualized in these parts of texts.
Key words: trope, poeticalness, prose poeticalization, devices of poeticalization, comprehensive approach, semantic types of tropes, prolonged tropes, redundancy, tropeic field.