Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
49
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ФІНАНСОВИЙ ІНСТИТУТ
ПРИ МІНІСТЕРСТВІ ФІНАНСІВ УКРАЇНИ
УДК: 338.242.123
ФОРМУВАННЯ РИНКУ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ
Спеціальність 08.02.03 –організація управління, планування і регулювання економікою
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук
Київ –
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у Науково-дослідному фінансовому інституті при Міністерстві фінансів України.
|
Науковий консультант: |
доктор економічних наук, професор Чугунов Ігор Якович, Науково-дослідний фінансовий інститут при Міністерстві фінансів України, директор Інституту. |
|
Офіційні опоненти: |
академік НАН України, доктор економічних наук, професор Чухно Анатолій Андрійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри економічної теорії; академік НАН України, доктор економічних наук, професор Бакаєв Олександр Олександрович, Міжнародний науково-навчальний центр інформаційних технологій і систем НАН України та МОНУ, завідувач відділу соціально-економічних систем та інформаційних технологій; доктор економічних наук, професор Чубукова Ольга Юріївна, Київський національний університет технологій і дизайну, завідувач кафедри економічної кібернетики. |
|
Провідна установа: |
Державна установа “Інститут економіки та прогнозування” НАН України, відділ моделювання економічного розвитку (м. Київ). |
Захист відбудеться “16” січня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.853.01 Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України за адресою: 01103, м. Київ, б-р Дружби народів, 28, к. 221.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України за адресою: 01103, м. Київ, б-р Дружби народів, 28.
Автореферат розісланий “14 грудня 2006 р.
|
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради |
К.В. Павлюк |
Актуальність теми. В умовах трансформаційних процесів економіки, нерозвиненості ринкової інфраструктури перехід від індустріальної економіки до економіки знань потребує розвитку національної інноваційної системи, складовою якої є створення ринку інформаційних послуг (далі –РІП). Аналіз стану інфраструктури РІП в Україні, визначення її основних складових і тенденцій розвитку свідчить, що формування теоретико-методологічної, інституціональної, інформаційної, організаційно-функціональної, нормативно-правової бази цього ринку перебуває на початковому етапі.
Поступово економічні процеси, обумовлені глобалізацією ринкових взаємовідносин, починають визначати і світовий розподіл країн на дві множини: до першої, належать країни, які здійснюватимуть розробку інноваційних технологій, до другої –країни, зусилля яких спрямовуватимуться на виробництво товарів/послуг на основі таких технологій. Враховуючи те, що у розвинутих країнах світу приділяється значна увага модернізації економіки на принципово нових технологіях з визначальною роллю інформації, знань та інтелектуальної праці, то у найближчому майбутньому економічний потенціал та обороноздатність країни в міжнародному економічному просторі визначатиметься у тому числі тим, яку частину у загальній системі ринкових відносин займатиме РІП.
Створення передумов розвитку інформаційного суспільства потребує науково-теоретичної розробки проблем формування і функціонування РІП, посилення його ролі в економічній системі як нового базису постіндустріальних економічних відносин, вимагає певних кроків щодо організації цього процесу, а саме розробки теоретико-методологічних засад розвитку РІП, його інституціонального та організаційно-технологічного забезпечення на основі стратегії розвитку інформаційної економіки і є основною науково-теоретичною проблемою, що розкривається у цьому дослідженні.
Серед вагомих наукових досліджень зарубіжних вчених з питань розбудови інформаційного суспільства та ринку інформаційних послуг можна назвати праці В. Іноземцева, С. Дятлова, А. Ракітова, С. Парінова, О. Юрасова, Д. Белла, Д. Гелбрейта, Х. Веріана, Н. Лумана, М. Кастельса, М. Маклюена, І. Масуди, Ф. Махлупа, Е. Тоффлера, Дж. Серван-Шрайбера, А. Турена, Ж. Фурастьє, Ю. Хабермаса.
Проблеми формування ринку інформаційних послуг в економіці досліджувалися у працях вітчизняних вчених: Н. Апатової, І. Балабанова, О. Бакаєва, О. Баранова, В. Гейця, В. Глушкова, Ю. Канигіна, О. Корольова, Ю. Лисенка, В. Міщенка, Л. Пономаренка, О. Чубукової, І. Чугунова, А. Чухна.
Незважаючи на значну кількість досліджень, наукових праць та публікацій вітчизняних та зарубіжних вчених, присвячених формуванню і розвитку РІП, залишається актуальною проблема реалізації системного підходу до формування національного РІП, що потребує розробки теоретико-методологічних основ його розвитку, які базуються на відповідній сукупності економічних, нормативно-правових, адміністративних, організаційно-технологічних заходів. Розробка цих положень на основі результатів даних наукових досліджень, що має надати поштовх до формування РІП та створити необхідні умови для розвитку його ринкової інфраструктури, стимулює впровадження інформаційно-інтелектуальних технологій, визначає актуальність теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою Тематичного плану науково-дослідних робіт Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України на 2005-2006 рр., пов’язаною із виконанням наказів Міністерства від 01.02.2006 №75 “Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 21.11.2003 № 638”, від 19.08.2005 р. № 572 “Про затвердження Пріоритетних напрямів науково-дослідних робіт на 2006-2008 роки та внесення змін до наказу Міністерства від 21.11.2003 № 638” та від 03.03.2006 №248 “Про затвердження Комплексного тематичного плану науково-дослідних робіт Міністерства фінансів України на 2006 рік”, за напрямом “Інформаційно-аналітичне забезпечення та економіко-математичне моделювання системи управління державними фінансами” (№ ДР 0103U007348, № ДР 0106U009195, № ДР 0106U009196, № ДР 0106U009197).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних засад формування РІП для забезпечення умов створення інформаційного суспільства шляхом інформатизації економіки і впровадження інформаційно-комунікаційних технологій (далі –ІКТ) та мережі Internet як продуктивних сил в економічній діяльності. Досягнення цієї мети передбачає виконання таких завдань:
Об’єктом дослідження є національний ринок інформаційних послуг, який перебуває у стані формування.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади, проблеми та принципи формування ринку інформаційних послуг і відповідне фінансово-економічне, інституціональне, організаційно-технологічне забезпечення.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є системний підхід, емпіричні методи спостереження та порівняння, а також такі загальні методи наукового пізнання, як структурний аналіз і синтез, моделювання ринку інформаційних послуг, який розглядається як складна динамічна система, що функціонує в умовах невизначеності та глобального конкурентного середовища.
Теоретичну основу дисертаційної роботи становлять фундаментальні положення, які базуються на загальній теорії систем, теорії ринків, макроекономіки, штучного інтелекту, кібернетики, інформаційних технологій і систем, організації управління економічними системами, теорії адаптивних систем, наукових працях зарубіжних та вітчизняних вчених, дисертаційних дослідженнях.
Інформаційною базою дисертаційного дослідження є міжнародні законодавчі та нормативно-правові акти з питань регулювання ринку інформаційних послуг, статистичні дані Державного комітету статистики України, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України, анкетні дані, одержані в процесі виконання проекту Європейського Союзу “Електронна економіка південно-східних країн Європи”, матеріали Internet і сайтів. При написанні дисертаційної роботи проаналізовано монографії та статті вітчизняних і зарубіжних авторів кінця XX –початку XXI століття.
Наукова новизна одержаних результатів. На основі вдосконалення та розвитку теоретико-методологічних положень і принципів інформаційної економіки вирішено низку важливих економічних питань щодо формування інфраструктури ринку інформаційних послуг шляхом створення інституціонального, організаційно-технологічного, нормативно-правового забезпечення, розроблено концепцію та механізми формування і функціонування РІП, що дало змогу одержати такі наукові результати, а саме:
вперше:
удосконалено:
–перелік базових факторів, зокрема економічних, управлінських, інституційних, організаційно-технологічних, правових, фахових, історичних, що впливають на формування РІП;
− класифікацію економічних моделей електронних ринків як Web-представництв суб’єктів господарювання в мережі Internet в частині організації способів ведення електронної торгівлі;
–термінологічний апарат у сфері електронного бізнесу та ринку інформаційних послуг: електронна економічна діяльність, електронний ринок, динамічна бізнес-система, мережеве підприємство тощо;
– підходи до оцінки ефективності систем електронного бізнесу на основі методу аналізу ієрархій Сааті;
–інструментарій та методи моделювання РІП на основі агентних технологій, виходячи з теорії інформаційної економіки та досконалого ринку;
– підходи до ціноутворення у мережі Internet, що полягають у встановленні витрат на маркетингові дослідження, виробництво, рекламу, продаж, поставку і витрат на індивідуалізацію, цифровий формат подання товару у мережі Internet, банерну рекламу, обслуговування на сайті, післяпродажне обслуговування;
− організаційно-функціональні моделі мультиагентних систем електронного бізнесу;
отримали подальший розвиток:
– методологічні положення і принципи інформаційної економіки як наукового економічного напряму, що вивчає господарську діяльність у сфері інформаційних послуг, їх створення та обміну, де основними ресурсами є інформація та знання, зокрема, принципи постійного розвитку ІКТ, міжнародної уніфікації, стандартизації, високої кваліфікації учасників та безперервного навчання;
− аналіз сучасного стану електронного бізнесу в Україні та рівень його інституціонального, організаційно-технологічного; нормативно-правового забезпечення;
− цілі та завдання державної інформаційної політики у сфері регулювання діяльності суб’єктів електронної економічної діяльності, у тому числі щодо податкового регулювання в сфері електронної комерції, а також визначення змістовних та ефективних заходів щодо прискореної реалізації інформаційної політики;
− відомча система дистанційного навчання у сфері фінансово-економічних дисциплін на основі інтелектуальної платформи ВІ MicroStrategy.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи, що розкривають формування національного ринку інформаційних послуг, мають практичне значення у процесі становлення та розвитку ринку інформаційних послуг. Основні наукові результати дисертаційного дослідження знайшли застосування при підготовці та реалізації міжнародного проекту Європейського Союзу South Eastern European Digital Economy (D.3.1: Analysis of surveys for е-commerce environments in South-Eastern Europe. –Deliverable D 3.1 of the SEED. –IST / Accompanying Measures IST-1999-29060) і розробці пропозицій щодо впровадження Директиви 2000/31/ЕС Європейського Парламенту та Ради від 8 червня 2000 року і деяких правових аспектів інформаційних послуг суспільству, у тому числі електронної комерції на внутрішньому ринку і складанні наукового звіту про впровадження систем електронного документообігу на державному рівні під час роботи у Міжвідомчій робочій групі з питань спрощення і модернізації процедур в управлінні, торгівлі і на транспорті Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом при Кабінеті Міністрів України (довідка №88 від 22.11.2006).
Положення та результати проведеного дослідження були впроваджені у навчальний процес і були використані автором при викладанні на обліково-фінансовому факультеті і розробці навчальних курсів з дисциплін “Електронна комерція”, “Експертні системи” у Київському національному торговельно-економічному університеті (довідка №101 від 15.12.2006) та на інженерно-економічному факультеті при розробці навчальних курсів з дисциплін “Електронна комерція”, “Системи обробки економічної інформації” у Київському національному університеті технологій і дизайну (довідка № 123 від 05.12.2006).
Матеріали та положення дисертаційної роботи знайшли застосування при створенні та впровадженні інформаційно-аналітичної системи моніторингу та управління науково-дослідними роботами (наказ Мінфіну від 24 березня 2006 р. № 306, акт про впровадження від 15.03.2006) та курсів і семінарів системи дистанційного навчання на основі Web-технологій в Міністерстві фінансів України для працівників центрального апарату та викладачів ВНЗів Мінфіну (наказ Мінфіну від 21 квітня 2006 р. № 389 “Про введення в експлуатацію системи дистанційного навчання на основі web-технологій”, акт про впровадження від 21.03.2006).
Особистий внесок здобувача полягає у розкритті механізму формування і функціонування РІП, підготовки науково-теоретичних положень і пропозицій практичного характеру щодо формування інформаційної економіки на основі національної інноваційної системи, у тому числі основної її складової –РІП. Наукові результати та висновки , які виносяться на захист, одержані автором самостійно. Особистий внесок у працях, опублікований у співавторстві, наведено у списку публікацій.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та методологічні положення дисертаційного дослідження доповідалися автором на міжнародних, вітчизняних науково-теоретичних і науково-практичних конференціях та семінарах, а саме: VII Міжнар. наук. конф. KDS-99 “Штучний інтелект” (Київ, Ін-т кібернетики, 1999 р.); Міжнар. конф. “Електронна економіка південно-східних країн Європи” (Берлін, 5–грудня, GMD FOKUS‘); II Міжнар. наук.-практ. конф. “Проблеми і перспективи розвитку електронної комерції” (Форос, 3–жовтня 2003 р.); V Міжнар. наук.-практ. конф. “Електронна торгівля в країнах СНД та південно-східних країн Європи: проблеми та перспективи взаємодії з країнами ЄС” (Мінськ, 10 листопада 2003 р.); ХІ Міжнар. конф. з автоматичного управління (Київ, 27–вересня 2004 р.); Всеукр. наук.-практ. конф. “Стратегія економічного і соціального євроінтеграційного розвитку України: фінансова політика та основні напрями бюджетної реформи” (Київ, 15 липня 2004 р.); ХІІ Міжнар. конф. “Новые технологии в машиностроении” (Харків-Рибаче, 3–вересня 2003 р.); “Теоретичні та прикладні аспекти побудови програмних систем” (TAAPSD‘) (Київ, Києво-Могил. акад., 5–жовтня 2004 р.); Міжнар. наук.-практ. конф. “Державні закупівлі в Україні. Електронні торги (тендери)” (Київ, Український дім, 21–жовтня 2004 р.); III Міжнар. наук.-практ. конф. “Від лідера-особистості до держави-лідера” –Теорія і практика розвитку корпоративного сектора економіки України в контексті цілей тисячоліття та світової глобалізації (Київ, 15 липня 2004 р.); III Міжнар. наук.-практ. конф. “Фінансові механізми активізації підприємництва в Україні” (Львів, ЛДФА, 11–листопада 2004 р.); Міжнар. конф. з ІТС (Харків, 19–вересня 2005 р.); Х Міжн. наук.-практ. конф. “Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі” (м. Київ, Європейський університет, 28 січня 2004 р.); Міжнар. наук.-практ. конф. “Розробка систем програмного забезпечення: виклики часу та роль в інформаційному суспільстві” (Київ, 27–січня 2005 р.); Міжнар. наук.-практ. конф. “Фінансово-економічні та інституційні чинники розвитку регіонів” (Чернівці, 25–березня 2005 р.); IIV Міжнар. наук.-практ. конф. “Системний аналіз та інформаційні технології” (Київ, 28 червня 2005); Форум економістів-кібернетиків (м. Київ, 15– вересня 2005 р.); наук.-практ. конференція “Реформування системи фінансово-економічної освіти в контексті положень Болонської декларації” (Київ, УДУЕФ, 9 грудня 2005 р.); “Теоретичні та прикладні аспекти побудови програмних систем” (TAAPSD‘, TAAPSD‘) (Київ, 7–грудня 2005 р., 2006 р.); Міжнародна конференція “Єдиний інформаційний економічний простір” (Дніпропетровськ, 7– грудня 2005 р., 2006 р.); ХI Міжнар. наук.-практ. конф. “Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі” (Київ, Європейський університет, 24–листопада 2005 р.); V Міжнар. наук.-практ. конф. “Інформація, аналіз, прогноз –стратегічні важелі ефективного державного управління” (Київ, 1–червня 2006 р.); Міжнар. наук. конф. “Інтелектуальні системи прийняття рішень та прикладні аспекти інформаційних технологій” (ISDMIT‘) (Євпаторія, 15–травня 2006 р.); XI Всеукр. наук.-метод. конференції “Проблеми економічної кібернетики” (Алушта, 25 вересня 2006 р.); II дистанційна наук.-практ. конф. з міжнародною участю “Системи підтримки прийняття рішень. Теорія і практика, СППР‘” (Київ, 7 червня 2006 р.); Міжнар. літня школа “Страхування та фінанси: наука, практика та освіта” (Форос, 25 червня –липня 2006 р.); XI Всеукр. наук.-метод. конференція “Проблеми економічної кібернетики” (Партеніт, 2–жовтня 2006 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації опубліковано у 3 монографіях, у тому числі в 1 індивідуальній монографії, 53 статтях у наукових фахових виданнях, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах доповідей міжнародних науково-практичних конференцій загальним обсягом 70 друк. арк.
Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел і двох додатків. Загальний обсяг дисертації становить 436 сторінок, основний зміст роботи викладено на 397 сторінках, список використаних джерел включає 377 найменувань на 28 сторінках. Дисертація містить в основному тексті 18 таблиць і 67 рисунків. Робота має 2 додатки обсягом 9 сторінок, що включають 7 таблиць.
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено сутність наукової проблеми, сформульовано мету та завдання дослідження, його предмет, об’єкти і методи, висвітлено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, зазначено форми їх апробації.
У першому розділі “Теоретико-методологічні засади формування ринку інформаційних послуг” розкрито економічну сутність РІП як складової національної інноваційної моделі, що полягає у сукупності економічних відносин у віртуальному просторі, які складаються між СЕД у процесі торгівлі товарами або послугами через ІКТ. У цьому розділі також аналізується стан процесів інформатизації суб’єктів господарювання і країни в цілому та світовий досвід розвитку РІП.
У дисертації наголошено, що у сучасному глобальному економічному просторі зростають обсяги та значення інформації і знань, посилюється роль інформаційної економіки й новітніх технологій. Світова економіка переходить на новий рівень свого розвитку, де ІКТ стають основним засобом виробництва. Пріоритетнішими стають наука, освіта, нематеріальне виробництво, що сприяє розвитку промисловості на основі комп’ютеризації, інформатизації, автоматизації виробництва.
Прогресивні ІКТ та їх широке застосування дедалі більше визначають структуру економічної системи, впливаючи на продуктивність праці у цілому та отримувані прибутки. Глобалізаційні процеси за допомогою ІКТ формують сукупності інформаційно-економічних просторів (ІЕП), кардинально змінюючи характер функціонування та управління підприємствами й економікою загалом. Інформаційно-економічний простір –це сукупність інформаційних ресурсів (ІР) економічної системи і технологій їх обробки, зберігання, передачі, обслуговуючих інформаційних систем і телекомунікаційних мереж, що функціонують на основі єдиних принципів та загальних правил.
Об’єднання ІЕП певної предметної області (ПрО) утворює її єдиний інформаційний простір. Єдиний інформаційний простір (ЄІП) можна визначити як сукупність інформації, технологій її обробки, збереження та передачі, що функціонують на основі єдиних принципів і спільних правил.
ЄІП (світу, держави, регіону, підприємства тощо) містить ІЕП відповідних економічних агентів, що здійснюють господарську діяльність у віртуальному просторі. Електронна економічна діяльність (ЕЕД) це сукупність процесів, спрямованих на виробництво та перерозподіл послуг в ЄІП за допомогою ІКТ. ЄІП структурується через інформаційні системи (ІС), тобто взаємопов’язані сукупності методів і засобів збору, накопичення і зберігання, пошуку й обробки, поширення і подання інформації, які в мережі Internet на сьогодні за допомогою сучасних ІКТ формують економічні відносини між суб’єктами ЕЕД.
Формування корпоративних інформаційних систем (КІС) було першим кроком на шляху становлення інформаційно-економічного простору компаній. Невпинно зростаючі обсяги виробничо-технологічної, управлінської, статистичної, планово-фінансової, комерційної та іншої економічної інформації створюють нове середовище для усіх працюючих економічних механізмів, які приводять у рух матеріальні, енергетичні, фінансові та трудові ресурси.
У роботі показано, що ефективне управління підприємством та його входження у світовий ЄІП передбачає необхідність для всіх підприємств формування власного мережевого представлення у цифровому форматі в Internet (інформаційну модель через власне Web-представництво).
Різні інституціональні структури у мережі Internet створюють власні інформаційні моделі, формуючи певні ІЕП засобами інтелектуалізованого програмного забезпечення (ПЗ) (мультиагентні системи (МАС), програмні агенти (ПА) –агенти суб’єктів економічної діяльності (АСЕД) у віртуальному середовищі) або об’єктно-орієнтованого ПЗ (сайт, портал, електронна поштова скринька). В інформаційній економіці змінюється характер праці, діяльність людини стає інтелектуальнішою, а телекомунікації, програмне забезпечення (ПЗ), персональний комп’ютер, ІР, автоматизовані ІС та ІКТ стають основними засобами виробництва.
У дослідженні визначено, що поняття інформаційна економіка –це напрямок економічної науки, що вивчає господарську діяльність у сфері інформаційних послуг, їх виробництва й обміну, де основними ресурсами є інформація та знання.
Інформаційна послуга –це не лише надання інформації, а задоволення потреб споживача за допомогою ІКТ. Це будь-яка послуга в інформаційному суспільстві (згідно із Директивою 2000/31/ЄС Європейського парламенту і Ради Європи від 8.06.2000), що здійснюється дистанційно, через ІКТ (за допомогою електронних засобів) на власне замовлення одержувача послуги, де “дистанційно” означає, що послуга надається без одночасної присутності сторін, тобто для географічно роз’єднаних осіб зі спільними інтересами, які використовують для спілкування телекомунікаційні засоби.
Поняття “за допомогою електронних засобів” означає, що послугу надіслано та одержано в місці призначення за допомогою засобів електронного обладнання обробки та зберігання даних і повністю надіслано, доставлено та одержано через канали передачі даних, радіо, оптоволоконні лінії або інші електромагнітні засоби.
Для таких послуг властивий цифровий спосіб (формат) представлення та персоніфікація. Отже, ринок інформаційних послуг (електронний ринок, е-ринок, ринок електронної комерції, віртуальний ринок) розуміємо як систему економічних відносин у віртуальному просторі, які складаються між суб’єктами економічної діяльності щодо торгівлі послугами/товарами через ІКТ.
Базисом ІЕП є інформаційні ресурси і засоби їх обробки, зберігання (наприклад, бази даних, бази знань, сховища даних, класифікатори, стандарти, комп’ютери, ІКТ тощо). За допомогою новітніх ІКТ підприємства, змінюючи одні форми організації праці на прогресивніші, виходять на якісно новий рівень взаємодії і менеджменту у віртуальному просторі.
Інформаційна індустрія у зв’язку з появою Web- та Internet-технологій трансформувалася в Internet-індустрію, що стимулювало розвиток е-бізнесу (ЕЕД, що здійснюється через ІКТ з метою отримання прибутків). Про поширення е-бізнесу в Україні свідчать такі показники про обсяг РІП (табл. 1).
Таблиця 1
Обсяг ринку інформаційних послуг
|
Країна |
2004 |
Джерело |
|
|
Великобританія |
,1млрд дол.США |
,7 млрд дол.США (+36 %) |
Cybersource |
|
Росія |
млн дол.США |
млн дол.США (+40 %) |
Національна асоціація учасників електронної торгівлі |
|
Україна |
50 млн дол.США |
80 млн дол.США (+60 %) |
Асоціація експертів е-комерції України |
Новою економічною формою РІП є електронна комерція (е-комерція), тобто ЕЕД, яка забезпечує повний цикл бізнес-процесів (БП), до якого входять замовлення товарів/послуг, проведення платежів, доставка товарів/послуг за допомогою ІКТ і забезпечують передачу прав власності юридичних/фізичних осіб іншим. Організаційно-економічні моделі е-комерції можна представити через її об’єкти і суб’єкти взаємодії та за сферою діяльності: державна установа –державна установа (модель G2G); бізнес-структура –бізнес-структура (модель B2B); державна установа –споживач (модель G2C); бізнес-структура –споживач (модель B2C); споживач –споживач (модель С2С); державна установа –бізнес-структура (модель G2B) тощо.
РІП можна представити різними секторами е-бізнесу. Серед інформаційних послуг набули поширення такі фінансові послуги: Internet-банкинг (е-банкинг); Internet-трейдинг; Internet-страхування.
Перехід індустріальної економіки до інформаційної –об’єктивний і неминучий процес, обумовлений розвитком науково-технічного прогресу. Частка інформаційного (електронного) сегмента у світовій і національній економіці збільшується, формуючи економіку електронних ринків, які є цифровим представленням всіх типів ринків.
Проведений у дисертаційній роботі аналіз показав, що електронні ринки дають змогу отримати економію ресурсів за рахунок спрощення процедур взаємодії компаній, скорочення часу на обробку замовлень і виведення нових товарів на ринок (економія для компаній складає від 15 % до 50 %). Сучасною тенденцією електронного ринку є перехід від торгівлі за принципом “один покупець –один продавець” до принципу “багато покупців –багато продавців”.
Основні джерела доходів електронних ринків ґрунтуються на операційному, функціональному, колаборативному, організаційно-технологічному рівнях. Електронні ринки характеризуються досконалішою конкуренцією, ніж традиційні.
Електронні ринки є ефективним інструментом диверсифікації цін, величини цінової дисперсії, цінової еластичності, зменшення витрат на сегментацію ринків, представлених власними групами товарів/послуг.
Переваги участі в таких ринках для виробника: скорочення витрат на збут, рекламу і утримання роздрібної мережі; зменшення витрат на зберігання товарів; оптимізація системи забезпечення ресурсами. Електронний ринок підтримує координацію господарських зв’язків між підприємствами за рахунок оптимізації надійності та динамічності зв’язків; сприяє формуванню власного інформаційно-економічного простору в ЄІП. Споживач отримує такі переваги: динамічні ціни; можливість персоніфікації товару; спрощення процедури купівлі-продажу; широкий асортимент товарів чи послуг, швидкий їх пошук.
Електронними ринками забезпечуються такі види послуг: дистанційне адміністрування послуг або зразків товарів на електронних каталогах, приміром, їх створення, видалення, модифікація; дистанційне управління реєстрацією постачальників товарів/послуг, їх зняття з реєстрації, модифікація пропозицій послуг, пов’язаних із їх спеціалізацією; дистанційне управління запитами продавця, що задовольняють певні його вимоги.
Одна з основних ідей, на якій ґрунтується електронний ринок, –це концепція електронного документообігу і концепція універсального клієнта й інформаційних серверів.
Ринкова типологія електронного ринку це поліполічний ринок з неоднорідними товарами або послугами, що забезпечується ІКТ.
РІП можна розглядати як теоретичну можливість розпізнавати інваріантні та неінваріантні структури ринкових відносин на трьох якісно різних рівнях економічного аналізу й синтезу. На рівні: 1) одиничного об’єкта –в ролі елементарного ринку в інформаційній економіці може виступати один споживач; 2) особливого об’єкта –національний РІП (його структура розглядається як багатовимірна суперпозиція елементарних ринків); 3) загального об’єкта –сукупності національних РІП глобальної інформаційної економіки у мережі Internet. При такому підході ринкове середовище постає як безперервний просторово-часовий економічний континуум, що є типологічно-структурованим, впорядкованим, а тому може слугувати своєрідним засобом виміру щодо реальних ринкових процесів різного емпіричного змісту та походження.
Ринки можна класифікувати за принципом їх організації: традиційні ринки (офіційні: організовані –біржові, брокерські; неорганізовані –дилерські, агентські; та неофіційні); електронні (моделі B2B –міжкорпоративний сектор, B2C –споживчий сектор, C2C –споживачі продають або купують послуги один в одного, G2B, G2C, G2E –державний сектор); галузеві (вертикальні); багатогалузеві (горизонтальні) електронні торговельні майданчики (ЕТМ).
Фактори, які найбільшою мірою впливають на формування РІП та створення на ньому конкурентного середовища можна об’єднати в основні групи: економічні, управлінські, інституційні, технологічні, правові, фахові, історичні.
У роботі акцентується, що для подолання відставання України у сфері ІКТ (цифровий розрив, digital divide) і процесів розбудови інформаційного суспільства потрібно здійснити спробу ліквідації відставання передусім через прискорення процесів інформатизації усіх сфер виробничо-господарської діяльності. Зазначена проблема потребує виконання низки завдань: аналізу стану електронної готовності країни; розробки стратегічного плану інформаційно-технологічного розвитку держави; інтенсивного впровадження державної програми “Електронна Україна” на основі ІКТ та глобальної мережі Internet.
Україна за індексом мережевої готовності посідає 70 позицію, за індексом електронної готовності –місце згідно із докладом на конференції ООН про електронну торгівлю та її розвиток за 2002 р.
Кількість Web-сайтів в Internet постійно зростає у всіх регіонах планети з приблизно однаковою швидкістю 90–% на рік. На основі досліджень, проведених Організацією економічного співробітництва і розвитку у 2000–рр., частка Internet-користувачів, які здійснюють покупки в режимі реального часу, є найвищою в країнах Північної Європи, Великобританії і Сполучених Штатах. Спостерігається подвоєння темпів зростання кількості Internet-хостів щорічно. У Північній Америці та Європі нині розташовано близько 90 % усіх хостів світу. Річні темпи приросту кількості користувачів у Китаї та Індії перевищують 100 % на рік.
Досвід країн Європейського Союзу (ЄС), які власну інформаційну політику реалізовують у межах Програм технологічного розвитку (VI Програми технологічного розвитку), може бути використано в Україні. Реалізація завдань стратегічних програм і проектів розвитку інформатизації здійснюється за такими пріоритетними напрямками, як удосконалення і розширення сфери використання ІКТ; реалізація базових інформаційних послуг (індикатори ЄС); інтенсифікація розробки нових технологій; підвищення технологічної та промислової ефективності сфери інформатизації. Зокрема, програма “Технології інформаційного суспільства” –це план дій для впровадження інформаційно-інтелектуальних технологій і систем в усі сфери діяльності (www.cordis.lu).
У другому розділі “Ринок інформаційних послуг в економічній системі” висвітлено питання загальної і спеціалізованої ринкової інфраструктури РІП, особливу увагу приділено національній інформаційній інфраструктурі як вагомій складовій інфраструктури РІП та розкрито механізми його функціонування і розвитку.
Нині саме на РІП відбувається якісний стрибок у розвитку ринкової інфраструктури, пов’язаний з її технологічним переозброєнням на базі новітніх ІКТ та мережі Internet. Загальна інфраструктура РІП охоплює відповідне фінансово-кредитне, організаційно-технологічне, нормативно-правове забезпечення та інформаційну культуру населення. На РІП слід виділити такі основні складові: технічну і технологічну; організаційну; нормативно-правову; інформаційну.
Відштовхуючись від функцій ринку –регуляторної, контрольної, розподільчої, стимулюючої, інформаційної, підходи до формування і розвитку ринкової інфраструктури РІП отримали відповідне спрямування, відомі як концепція накладних витрат, маркетингова, розподільча, логістична, інституційна концепції.
У концепції накладних витрат інфраструктура РІП визначається як система загальних умов розвитку цього ринку, а її головна функція вбачається у створенні сприятливого клімату для забезпечення електронної підприємницької діяльності. У маркетинговій концепції при розгляді сутності ринкової інфраструктури РІП головна увага приділяється такій її важливій функції, як забезпечення процесів реалізації товарів або послуг і формування нового попиту на них. Особливістю маркетингової концепції в інформаційній економіці є використання телекомунікацій, інформаційно-інтелектуальних технологій та електронних маркетингових комунікацій у мережі Internet.
Розподільча і логістична концепції розглядають інфраструктуру РІП як систему каналів руху товарів чи послуг, при цьому розподільча концепція ґрунтується на дослідженні економічних і фінансових проблем, а логістична –на аналізі матеріальних і технічних питань руху товарів або послуг від виробника до споживачів. Розподільча концепція в умовах інформаційної економіки набуває нових форм реалізації. Наприклад, це системи управління закупівлями (e-procurement, e-distribution), системи управління ланцюжком постачальників (SСМ). Логістична концепція в умовах інформаційної економіки набуває також нових способів щодо взаємодії між виробником і споживачем. Прикладом такої взаємодії є системи управління продажем, системи (операційні, аналітичні, колаборативні) повного циклу супроводу споживачів (CRM), сутність якої становить клієнто-орієнтований підхід, що базується на використанні нових управлінських технологій та ІКТ.
В інституціональній концепції головною є організація сфери обігу через електронний обмін даними. Це інформаційні системи різного функціонального призначення, що становить сутність технологічної інфраструктури, основною функцією яких є забезпечення взаємодії контрагентів обміну.
Основними суб’єктами на РІП є споживачі інформаційних послуг; фінансові інститути; виробники і постачальники інформаційних послуг. Об’єкти РІП –це те, на що спрямована діяльність систем електронного бізнесу. Ними можуть бути як матеріальні товари, так і продукти, які не мають фізичних аналогів (приміром, електронна вітальна листівка, програмне забезпечення) або віртуальних аналогів (складна неорганічна сполука). Всі об’єкти РІП перебувають як в реальному, так фізичному відображенні, можливо опосередковано через середовище, що базується на використанні ІКТ. До учасників РІП належать продавці, покупці і посередники, а також організації, що забезпечують інфраструктуру і правила цього ринку.
Завдяки ІКТ і постійній циркуляції інформації та знань здійснюється регулювання і діяльність суб’єктів РІП відповідно до запитів економіки. Використання знань дає змогу СЕД швидко встановлювати зв’язки і взаємодіяти за допомогою інтелектуалізованих засобів. Онтологічне подання знань можна використовувати для об’єднання інформаційних ресурсів всіх СЕД в єдину базу знань в ІЕП з метою ефективного ведення бізнесу.
Інформаційна інфраструктура в умовах постіндустріального суспільства набуває вагомого значення як основа формування і розвитку інформаційної економіки.
Національна інформаційна інфраструктура є частиною глобальної інформаційної інфраструктури, що реалізовується світовою спільнотою на підставі концепції відкритих систем. Національна інформаційна інфраструктура –це сукупність державних і недержавних інформаційних ресурсів країни, організаційно-технічних структур, інформаційних систем і телекомунікаційних мереж, а також засобів їх забезпечення.
Основною умовою переходу до інформаційного суспільства є створення національного ЄІП, що зводиться до формування таких найважливіших компонент: інформаційних ресурсів України; засобів інформаційної взаємодії користувачів всіх рівнів; організаційних структур, що забезпечують функціонування і розвиток РІП, зокрема збір, обробку, зберігання, розповсюдження, пошук і передачу інформації.
Центр тяжіння ІКТ-індустрії зміщується від системноорієнтованих систем до Internet-орієнтованих та споживчоорієнтованих систем, таких як, системи розпізнавання штрих-кодів, кредитних карток, банкоматів, систем бронювання квитків, систем охорони інтелектуальної власності, систем електронного обміну даними. Підприємствам для підтримки конкурентоспроможності нині необхідно впроваджувати Internet-орієнтовані системи, на яких слід організовувати електронні магазини чи електронні вітрини з використанням електронних платіжних систем на основі стандартних форматів обміну даними XML, ebXML.
Широке застосування ІКТ привело до того, що витрати на подолання географічної відстані замінюються на витрати організації ефективного мережевого доступу. Мережеві форми організації співпраці –суспільні відносини групи юридичних/фізичних осіб, які займаються спільною економічною діяльністю та рівноправно взаємодіють через мережеві відносини. Мережеві відносини –це відносини, моделлю яких є зв’язний неорієнтований граф на відміну від ієрархічних відносин, моделлю яких є зв’язний ациклічний орієнтований граф.
Головними діючими елементами мережевих структур є зв’язки між їх окремими ланками та єдині правила роботи усіх ланок. Фактично ці структури в економіці є мережами зв’язків, які з переміщенням в Internet, отримують можливість ефективніше функціонувати. Організацію називають мережевою, якщо вона використовує в управлінні бізнесом мережеві відносини через ІКТ. Мережева організація –це сукупність організацій, підключених до загальної мережі, але необов’язково для використання спільних ресурсів або цілей, однотипних бізнес-процесів чи досвіду. Окремим типом мережевих організацій є віртуальні організації (ВО). Це тимчасова або постійна сукупність територіально роз’єднаних осіб, груп, організаційних одиниць, об’єднаних для досягнення конкретної мети, виконання поставлених завдань на підставі принципів поділу праці, обов’язків та мережевої структури, спільна діяльність яких (економічна, наукова, юридична тощо) здійснюється з використанням спільних ресурсів за допомогою ІКТ. Віртуальне ж підприємство (ВП) –це окремий вид віртуальної організації, тимчасова або постійна сукупність територіально роз’єднаних осіб (фізичних/юридичних) з визначеними базовими компетенціями, економічна діяльність яких здійснюється задля отримання прибутків з використанням ІКТ в інформаційно-економічному просторі.
Електронний ринок надає потужні організаційно-технологічні можливості для розвитку економіки. З погляду поширеності можна виділити організаційно-економічні моделі електронних ринків В2В і В2С. Електронні ринки розрізняють за виконуваними функціями. Як правило, вони створюються у вигляді відкритих та закритих електронних майданчиків, орієнтованих на певну групу покупців і продавців. З урахуванням спеціалізації ЕЕД розрізняють вертикальні і горизонтальні ЕТМ. Також ЕТМ відрізняються формою власності, функціональними можливостями, спрямованістю діяльності, вибором партнерів і перевагами, що надаються учасникам ринку. ЕТМ представляються у вигляді електронних каталогів; електронних аукціонів; електронних бірж. Серед форм електронної торгівлі найпоширеніші електронні аукціони та біржі, які дають змогу встановлювати ціни у режимі реального часу.
У третьому розділі “Інституціональне забезпечення формування національного ринку інформаційних послуг” розглянуто особливості формування і розвитку інституціональних основ інфраструктури РІП, а також потреби у створенні інститутів цього ринку як складової національної інноваційної моделі. Розкрито сутність понять і класифікаційні підходи до електронних грошей та електронних платіжних систем (ЕПС), визначено необхідність державного регулювання та ефективних методів його підтримки стосовно обігу електронних грошей.
Реалізація державної політики щодо прогресивних технологічних змін на базі ІКТ потребує створення системи стратегічного планування та оцінки розвитку інноваційних технологій відповідно до національних інтересів з визначенням шляхів та засобів економічного розвитку на новій ресурсній і технологічній основі. Інноваційні процеси стають нині саме тим фундаментом, який визначає економічну потужність країни та її перспективи розвитку на світовому ринку. Сьогодні не відбувається суттєвих технологічних зрушень у структурі промислового виробництва, яка упродовж останніх п’ятнадцяти років втратила значну частину виробництв п’ятого і шостого укладів, і, на жаль, зараз не відповідає критеріям інноваційно спрямованої економіки розвинених країн. Наприклад, у 2004 р. у нематеріальні активи було спрямовано лише 2,4 % загального обсягу капітальних інвестицій, з яких третину становили витрати на придбання засобів програмного забезпечення.
За даними Держкомстату, у 2005 р. лише на одному з шести промислових підприємств частка інноваційної продукції становила понад 50 %, тоді як на кожному другому –менше 10 %. Понад 90 % від загальної кількості промислових підприємств взагалі не здійснюють інновацій. Слід зазначити, що зменшення інноваційної активності підприємств не відповідає необхідній динаміці інвестиційних процесів, що свідчить про слабку інноваційну спрямованість інвестицій.
Основним джерелом інвестування упродовж останніх років залишаються власні кошти підприємств та організацій. У 2004 р. за рахунок коштів державного бюджету освоєно 7944,8 млн грн інвестицій в основний капітал, що становило 10,5 % від загального обсягу освоєння. Бюджет 2007 р. набув більшої інноваційної спрямованості: на 26 млрд грн збільшено видатки на інноваційний розвиток. Крім того, зросла частка інвестицій з місцевих бюджетів (освоєно близько 5 % усіх інвестицій). Підсумки інноваційної діяльності українських підприємств за 2005 р. дають змогу зробити висновок про подальше поглиблення стагнації в інноваційній діяльності, у тому числі у сфері інформатизації (рис.1).
Рис.1. Динаміка інноваційної активності промислових підприємств
За розрахунками науковців, майже 70 % коштів на науково-технічні розробки припадає в Україні на IV і тільки 23 % –на V технологічний уклади, 60 % інноваційних витрат –на IV технологічний уклад, а на V – лише 9 % (рис.2). Для забезпечення переходу на інноваційну модель економіки вирішальне значення надається структурній перебудові, тобто переходу на вищі технологічні уклади від промислової економіки до економіки знань. Головним змістом структурного зрушення є випереджальне зростання частки галузей і виробництв з високим ступенем технологічної переробки та доданої вартості, швидким оборотом капіталу і значною часткою наукоємної складової.
Спостерігається повільне формування в Україні сучасного і масштабного ринку інноваційної продукції, до якої, зокрема, належить ринок інформаційних послуг. РІП є системоутворюючою складовою інноваційної моделі національної економіки.
Рис.2. Структура інвестицій в Україні на науково-технічні розробки, %
У роботі показано, що діяльність щодо формування нових галузей виробництва, пов’язаних з інформаційно-інтелектуальними технологіями, є недостатньою і зумовлена малими обсягами і структурою як корпоративних, так і державних інвестицій. Триває зниження внутрішнього інноваційного попиту в галузях високих технологій та електричного й електронного обладнання. Продукція високотехнологічних галузей має знаходити збут в інших галузях (замкнуті цикли), що мало б поглиблювати синергетичний ефект інновацій. Тому головними завданнями стратегії інноваційної політики є забезпечення збалансованої взаємодії наукового, технічного і виробничого потенціалів, розробка та впровадження механізму активізації інноваційної діяльності СЕД, поширення інновацій серед усіх сфер національної економіки на мікро- та макрорівнях.
З метою підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства мають бути зацікавлені децентралізовано здійснювати інноваційну діяльність через власну амортизаційну політику, що дасть змогу побудувати цілісну національну інноваційну систему.
Формування в Україні інформаційного суспільства, що ґрунтується на виробничому використанні знань, інформації та нових технологій, неможливе без відповідності інноваційним вимогам таких елементів системи, як інтелектуальний потенціал суспільства, замкнений ланцюг „освіта –наука –технологія –інновація –виробництво”; система структурних пріоритетів; організаційно-інституційний режим; фізичне середовище інновацій; система соціалізації і освіти; фінансові засади діяльності; адаптація до світових інноваційних перетворень.
Для розвитку інноваційних процесів необхідно забезпечити належний рівень захисту інтелектуальної власності, відновити спеціальні економічні зони (СЕЗ) і території пріоритетного розвитку (ТПР), спрямовані на впровадження нових технологій і прискорення соціально-економічного розвитку України, створювати бізнес-інкубатори на базі національних університетів, в яких поєднуватимуться фундаментальні дослідження і ринкові потреби. В умовах інформаційної економіки вагомого значення набуває створення різних інституцій інфраструктури РІП: технопарків, технополісів, бізнес-інкубаторів, динамічних бізнес-систем, електронних магазинів, електронних торговельних майданчиків, галузевих порталів, Web-представництв підприємств тощо.
Слід здійснити комплекс заходів, спрямованих на інституційне забезпечення формування інноваційної моделі розвитку, а саме упорядкування та вдосконалення законодавчої і нормативно-правової бази; формування інституційних механізмів фінансового забезпечення інноваційної діяльності; створення системи державних фондів, які б сприяли поліпшенню фінансування інноваційної діяльності; залучення до венчурного фінансування нетрадиційних учасників інноваційної інфраструктури; відновлення функціонування патентних підрозділів на виробництві, передусім у державному секторі; створення підрозділів з охорони інтелектуальної власності.
Переваги інформаційної економіки можуть бути задіяні через інститути електронної підприємницької діяльності, системи захищених електронних контрактних відносин та електронного документообігу, електронної фінансової системи, трансграничної сертифікації; надійних систем безпеки і захисту прав інтелектуальної власності, відповідної нормативно-правової бази регулювання електронної економічної діяльності.
В Україні необхідно запровадити державні органи ліцензування щодо здійснення ЕЕД в мережі Internet, наприклад, у сфері е-банкингу, е-трейдингу, е-страхування тощо. Ще складнішою є сфера використання ліцензійного програмного забезпечення. В Україні використовується близько 90% неліцензійного ПЗ, яке слугує технологічною основою надання інформаційних послуг.
Інтеграція національного інформаційного економічного простору у світовий ЄІП можлива лише за умови гармонізації національних стандартів з міжнародними. Наприклад, український фондовий ринок й досі не має сучасної нормативної бази, запроваджено лише шість національних стандартів, гармонізованих з міжнародними стандартами ISO, що заважає поширенню електронних фінансових послуг.
Серед засобів економічного регулювання РІП важливе місце посідає цінова політика. За рахунок автоматизації бізнес-процесів, інтелектуалізації програмних засобів, зменшення паперового документообігу у формуванні цінової політики інформаційної економіки виникає можливість здійснення політики динамічних цін, випереджального зниження ціни в результаті порівняння цін на подібні товари, забезпечення швидкого пошуку інформації у мережі Internet. Завданнями ціноутворення на РІП є відображення реального співвідношення попиту та пропозиції у режимі реального часу.
Загальна формула вартісного ланцюжка ціноутворення в мережі Internet набуває такого вигляду: ціна матеріального товару (інформаційної послуги) складається із: собівартості (маркетингові дослідження, виробництво, реклама, продажа, доставка); товару з погляду споживача (індивідуалізація); цифрового формату подання товару; банерної реклами; обслуговування на сайті (послуги провайдера, транзакційні витрати, доступ до Internet тощо); післяпродажного обслуговування.
Internet створює умови для зниження вартості транзакцій, вартості комунікацій, переговорних процесів, платежів, навіть доставки у випадку інформаційного товару. Цінова диференціація на товари або послуги на РІП має три ступені. Цінову диференціацію першого ступеня називають персоналізацією. Цінова диференціація другого ступеня припускає пропозицію фіксованих цін за набір взаємопов’язаних товарів (стимулювання збуту). Цінова диференціація третього ступеня це продаж товару за різними цінами різним групам споживачів.
Однією з основних умов гармонійної та послідовної інтеграції України у світовий ЄІП є розробка та затвердження на державному рівні основних принципів і завдань державної політики у сфері податкового регулювання електронної комерції. З метою спрощення податкового адміністрування у цій сфері, а також організації ефективного контролю за додержанням суб’єктами національного податкового законодавства необхідно створити спеціальну інфраструктуру, що забезпечить безпечний та безперешкодний обмін документами електронної звітності, а також функціонування на високому рівні механізму погашення податкових зобов’язань платниками податків. Головними проблемними питаннями, що виникають із податкового адміністрування у мережі Internet, є: розташування Web-сервера продавця, види товарів або послуг, що пропонуються до купівлі/продажу в електронному мережевому середовищі, тип транзакцій і місцезнаходження покупця, а також концепція торговельних відносин між учасниками ринку.
У роботі здійснена спроба класифікації електронних платіжних систем (ЕПС). Розрізняють платежі офлайнові (взаємодія контрагентів відбувається з певним часовим запізненням) та онлайнові (у режимі реального часу). У системах електронної комерції з урахуванням моменту оплати при здійсненні комерційних угод вирізняють системи з передоплатою; в момент здійснення угоди; з оплатою в момент отримання товару.
Електронні платіжні системи можна умовно поділити на системи, що функціонують на основі пластикових карток (кредитних, дебетових), смарт-карток та систем, в яких функціонують електронні гроші, які є еквівалентом готівки. Електронні гроші –це фінансові товари з вартістю, що передплачена або зберігається, і дає змогу здійснювати транзакції з використанням ІКТ. Одним із різновидів електронних грошей є Web-гроші.
У більшості країн на порядку денному стоять питання, пов’язані з розробкою державного регулювання у сфері електронних грошей. Нормативно-правова база функціонування ЕПС на основі електронних грошей перебуває в Україні на стадії розробки. Нині відомо два ефективних методи державного регулювання ринку електронних грошей. Перший (нормативний) полягає у розробці і прийнятті на державному рівні спеціального законодавства, що регулює випуск і обіг електронних грошей. Другий (кредитно-грошова політика) полягає у розробці НБУ спеціальних заходів щодо регулювання грошового обігу з урахуванням широкого використання електронних грошей. Від ефективності застосування цих двох методів залежатимуть результати державного регулювання ринку електронних грошей.
В умовах інформаційної економіки і поширеності систем е-бізнесу постає завдання оцінки їх ефективності. У роботі запропоновано застосовувати метод аналізу ієрархій Сааті для виявлення пріоритетів і критеріїв відбору з ряду систем е-бізнесу, що дає змогу особі, яка приймає рішення (ОПР), вибрати згідно з її пріоритетами найпридатнішу систему з декількох запропонованих варіантів.
У четвертому розділі “Організаційно-технологічне забезпечення ринку інформаційних послуг” розглядаються сучасні ІКТ як основа РІП, також показано Web-послуги як механізм інтеграції динамічних бізнес-систем та роль агентних технологій і систем у розвитку РІП. На сьогодні РІП України перебуває на етапі формування, однією із складових його загальної інфраструктури є її організаційно-технологічне забезпечення.
Сучасні технології розширюють функціональність бізнесу за рахунок електронного обміну даними; інтелектуального аналізу даних; розподіленого доступу до них, мережевої організації праці, автоматизованого інжинірингу/реінжинірингу бізнес-процесів; використання ЕПС. Сучасні ІКТ являють собою найбільш наукоємні технології РІП з високим рівнем автоматизації та інтелектуалізації процесів, яким властиві розподіленість, сервіс-орієнтованість, мобільність.
Використання багаторівневої архітектури “клієнт-сервер” забезпечує додаткову гнучкість при розподілі навантаження на вузли систем е-бізнесу і підвищує її функціональність. Сучасні підприємства потребують дедалі швидшого реагування на нові запити бізнесу, прозорої інтеграції і гнучкої взаємодії з новими партнерами і замовниками, що можна забезпечити через сервісорієнтовану архітектуру (СОА). Перехід до СОА відкриває можливість для ефективної реалізації розподілених обчислень у мережі Internet. Цей стандарт дає змогу вирішувати інтеграційні розподілені задачі. Головна перевага СОА полягає у тому, що сервісна архітектура може бути використана як засіб для відображення бізнес-процесів на програмно-технічні ресурси і в подальшому забезпечувати розподілену підтримку даних і постійний реінжиніринг бізнес-процесів.
Критерії вибору технологій і стандартів підтримки систем е-бізнесу мають враховувати простоту реалізації, гнучкість, невелику тривалість впровадження, інноваційну сприйнятливість, практичний досвід, імідж бренду, здатність до інтероперабельності. Цим критеріям задовольняють міжнародні стандарти XML (extensible Markup Language), ebXML, що забезпечують інфраструктуру взаємодії систем передачі даних, семантичну схему комерційної взаємодії і механізми, що дають змогу підприємствам знаходити один одного, встановлювати відносини і укладати контракти, розвивати бізнес у режимі реального часу. Платформа .NET також слугує для забезпечення взаємодії розподілених застосувань, забезпечуючи їх широку функціональність; роботу мережевої інфраструктури; безпечну передачу даних, новітні інструментальні засоби розробки, різноманітні Web-послуги.
Концепція Web-послуг нині стала галузевим стандартом у сфері ІКТ. Це набір логічно пов’язаних функцій, що можуть бути програмно викликані через Internet за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення, що базується на стандартах і протоколах Internet.
Технологічний процес, що просуває Web-послуги, пов’язаний із зростанням розподілених обчислень, тобто підходу, при якому обчислювальні ресурси не концентруються у певному місці, а об’єднуються в мережу і використовуються у міру необхідності, надаючи можливість ефективніше розподіляти ресурси. Web-послуги приводять до зміни форм організації праці і взаємодії між підприємствами на нових рівнях (наприклад, інтеграція ланцюжків пропозиції і попиту й різні форми підряду –аутсорсинг, косорсинг, інсорсинг), а деякі Web-послуги можуть навіть задати нові напрями в інформатиці майбутнього (наприклад, заміна моделі “клієнт-сервер” на модель централізованого мережевого підходу, де саме мережа стане джерелом доданої вартості).
Стандартизація та специфікація Web-послуг сприяє створенню уніфікованого економічного простору, що є технологічним базисом глобалізації світового господарства та інтеграції учасників бізнесу, інформації, бізнес-процесів, суспільного виробництва. Web-послуги базуються на трьох основних стандартах SOAP (Simple Object Access Protocol) –протокол обміну повідомленнями; WSDL –мова опису програмних інтерфейсів Web-послуг; UDDI (Universal Description, Discovery and Integration) –класифікатор Web-послуг. Поняття традиційних Web-послуг розширюються інтелектуальними Web-послугами (семантичні Web-послуги, SW-сервіси). Одним із поширених засобів подання семантики Web-послуг є онтології, що полегшують автоматичне компонування послуг. Для інтероперабельного подання онтологій використовують мову OWL і її модифікацію для створення послуг OWL-S (Web Ontology Language for Services).
Одним із нових підходів до організаційно-технологічного забезпечення РІП є агентні технології і системи. Наявність у програмних агентів (ПА) механізму цілепокладання забезпечує принципово новий рівень автономії і взаємодії СЕД, представлених відповідними ПА в інформаційному просторі. ПА може бути описаний через множини станів, мов, дій, соціально-економічних законів і функції переходів станів.
Для розв’язання складних економічних проблем використовують мультиагентні системи (МАС), що містять набори ПА та мають такі властивості як мобільність, комунікабельність, інтелектуалізовану поведінку, раціональність при досягненні поставлених цілей. Модель ПрО, в якій функціонує ПА, відображає структуру та ієрархію об’єктів (наприклад, у вигляді онтології), на які спрямовані дії агентів та які впливають на способи досягнення цілей. ПА має явно задану символьну модель світу, в якій рішення (наприклад, вибір дії) приймаються через логічні або псевдологічні міркування, що базуються на відповідності між шаблонами та маніпуляціями. Впровадження онтологій у системах електронного бізнесу полегшує взаємодію покупців і продавців на електронних ринках, забезпечуючи при цьому інтероперабельність і ефективність функціонування цих систем. Онтологічне подання знань СЕД на ринку інформаційних послуг дає змогу порівняти їх інформаційні ресурси і знайти ступінь відповідності між пропонованими і затребуваними товарами або послугами, при чому не на формальному, а на семантичному рівні. Першими прикладами з розробки універсальних засобів семантичної обробки інформації є SHOE (Simple HTML Ontology Extension), XOL (Ontology Exchange Language), OML (Outline Markup Language), RDF (Resource Description Framework) і RDFS (Resource Description Framework Schema Language) у проекті Semantic Web консорціуму W3C.
У п’ятому розділі “Стратегія розвитку національного ринку інформаційних послуг” розглядається роль науки та освіти як чинників розвитку РІП, а також виділяється важливий і швидко зростаючий його сегмент –освітні послуги. Розглянуто також різні моделі систем дистанційного надання інформаційних послуг та перспективи розвитку РІП в Україні.
Перехід до інформаційного суспільства, що базується на інформаційно-інтелектуальних технологіях, потребують від науки й освіти постійного розвитку, швидкого реагування на зміни перехідної економіки, динамічних зв’язків між наукою, освітою та економікою, необхідність розробки цілісної концепції модернізації науки, освіти і становлення економіки на нових технологічних укладах.
Освіта стає інструментом взаємопоглиблення не тільки знань та технологій, але й капіталу, інструментом боротьби за ринок, вирішення геополітичних задач. Освіта, підготовка кадрів, виховання і розвиток творчих здібностей –це основні напрями формування людського капіталу, який є джерелом стратегічної конкурентоспроможності та суспільного надбання. Відповідно до Національної програми “Освіта. Україна ХХІ сторіччя” передбачено забезпечити розвиток освіти на основі використання інформаційно-інтелектуальних технологій, запровадження у навчально-виховний процес новітніх педагогічних технологій та науково-методичних досягнень, створення новітньої системи інформаційного забезпечення освіти, входження України у трансконтинентальну систему інформаційного обміну.
Розвиток освітньої системи в Україні на основі цих положень має привести до: появи нових можливостей для оновлення змісту навчання та методів викладання дисциплін і поширення знань; розширення доступу до всіх рівнів освіти, реалізації можливості її одержання великою кількістю людей; реалізації системи безперервної освіти упродовж життя; персоніфікації та індивідуалізації процесу навчання.
Досягнення зазначених результатів можливе лише за умови прискореного розвитку дистанційної освіти. Система відкритої дистанційної освіти на основі ІКТ є сучасним ефективним високотехнологічним інституційним інструментарієм розвитку наукового і людського потенціалу, здатного забезпечити формування і розвиток інформаційної економіки.
Засоби комплексної технологічної підтримки дистанційного навчання (ДН) мають такі якісні параметри: зручність (гнучкість); модульність; паралельність; масштабність; економічність; технологічність; оперативність; нова роль викладача.
Нині ДН в Україні перебуває на етапі становлення. Стан розвитку дистанційної освіти в Україні сьогодні не відповідає вимогам інформаційного суспільства. По-перше, Україна відстає від розвинених країн у застосуванні технологій ДН при підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації фахівців різних галузей і рівнів. По-друге, має місце суттєве відставання телекомунікаційних мереж передачі даних, які відзначаються недостатньою пропускною здатністю, надійністю зв’язку та його низькою якістю. По-третє, в Україні немає нормативно-правової бази, яка б регламентувала і забезпечувала діяльність навчальних закладів у напрямку впровадження дистанційної освіти як рівноцінної форми навчання з очною, заочною та екстернатом.
Для успішного розвитку дистанційних форм навчання в Україні, подальшої інтеграції освітніх і мережевих технологій необхідні відповідні організаційні, технічні, кадрові і технологічні передумови. Нині поширені такі моделі систем дистанційного надання інформаційних послуг: кейс-технології (КТ), радіо-телебачення (РТ), мережа на основі Web-технологій (Internet), мобільні технології (МТ). Бурхливий розвиток глобальної мережі Internet за останнє десятиліття зумовив появу нової епохи в розвитку ДН, тому починає активно впроваджуватися саме мережева модель на основі Web-технологій.
Впровадження дистанційної форми навчання набуває вагомого значення в сфері управління державними фінансами. Реалізація ефективної державної бюджетної політики та якісне управління державними фінансами залежить від кваліфікації службовців державних фінансових виконавчих органів, їх теоретичної і практичної підготовки. У роботі презентовано відомчу СДН, що реалізована за принципом відкритої архітектури на основі моделі “тонкий” клієнт –сервер на основі Web-технологій. Система забезпечує масштабованість за кількістю сотень тисяч користувачів у режимі реального часу; налагодження та динамічну реконфігурацію їх робочих місць; незалежність від змін в організаційно-функціональній структурі Міністерства фінансів України при збереженні складу та змісту виконуваних функцій; можливість навчання незалежно від територіального розташування.
СДН реалізована через такі базові підсистеми: 1) модуль забезпечення навчально-методичними комплексами –системи інформаційного наповнення ресурсу; 2) модуль інтерактивного спілкування –комунікативний; 3) модуль контролю і перевірки знань; 4) модуль управління, що об’єднує всі інші підсистеми через BI-платформу MicroStrategy.
Інформаційний освітній простір відкриває величезні перспективи на РІП, забезпечуючи для всіх широкий доступ до навчальних можливостей, транснаціональне безперервне навчання протягом усього життя, незалежне оцінювання, конкурентоспроможність освітніх закладів для всіх регіонів країни і світу, мобільність і створення умов для вільного переміщення бажаючих отримати освіту.
Пріоритетними завданнями для країн з перехідною економікою є забезпечення базового доступу до ІКТ, дешевого програмно-апаратного забезпечення, а також умов для використання Internet-порталів місцевими мовами. Хоча на роздрібну електронну торгівлю припадає лише незначна частка глобальної електронної торгівлі, ця форма торгівлі може допомагати малим і середнім підприємствам експортувати місцеві товари і послуги.
Глобалізація е-бізнесу продовжує набирати темпи, проте трапляється немало перешкод, основними з яких є: різні правила ведення бізнесу в різних країнах світу; недосконалість нормативно-правової бази; відсутність комплексного програмного забезпечення; складність інтеграції систем е-бізнесу з корпоративним ПЗ; підтримка е-бізнесу на міждержавному рівні; створення міжнародних організацій для розв’язання проблем електронного бізнесу.
До основних проблем, які гальмують розвиток електронної комерції в Україні у споживчому секторі, можна віднести: нерентабельність більшості проектів, загрозу безпеки передачі інформації в Internet, відсутність зручної доставки товару, низький рівень доходів населення, культурно-психологічне неприйняття електронної торгівлі. В Україні нині діє близько 1500 е-магазинів, проте на довіру заслуговують лише близько 30, це пов’язано передусім з низьким рівнем довіри споживачів, невеликою аудиторією користувачів внаслідок недоступності мережі Internet.
Однією з причин виникнення технологічного та економічного відставання від розвинених країн є несприйнятливість національної економіки до інновацій. Залучення інвестицій та наявність сприятливого інвестиційного клімату, підвищена увага з боку уряду до процесів інформатизації та розвитку ІКТ мають сприяти формуванню ринку інформаційних послуг. Прикладом для наслідування може бути Індія, яка стимулює розвиток програмного забезпечення.
З метою переходу на вищі технологічні уклади, потрібно негайно прийняти концепцію інформаційної економіки як базову концепцію розвитку економіки держави. Електронну економічну діяльність необхідно підтримувати через державну програму “Електронна Україна” шляхом діалогу бізнесу, влади і громадськості.
У зв’язку з тим, що споживчоорієнтовані системи поширюються, необхідно враховувати в процесі розвитку інформаційного суспільства такі гуманітарні аспекти етичного характеру, а саме, що однозначна ідентифікація людей та присвоєння людині унікальної цифри з відповідною прив’язкою до неї ігнорує принцип “людина більша за число“, що може призвести до тотального контролю за людьми, прозорості їх діяльності та усування незручних осіб і стеження за їх поведінкою через ІКТ, чого взагалі не можна допустити ні за яких обставин.
Для сучасних підприємств характерний вихід за рамки автоматизації і оптимізації внутрішніх бізнес-процесів, і на перший план виходить колаборативна електронна співпраця СЕД у режимі реального часу, створення товарів або послуг спільними зусиллями. Підключені до ЕТМ корпоративні інформаційні системи підприємств завдяки Internet стають економічними утвореннями світового інформаційного економічного простору. У свою чергу ЕТМ стають базовими елементом інтеграційних процесів, формуючи світову інформаційну економіку мереж.
Вирішальними чинниками в конкурентній боротьбі на світовому ринку у майбутньому стануть швидкість розширення функціональних можливостей інформаційних систем підприємств та їх адаптація до потреб клієнта; швидкість запровадження нових систем і технологій; їх здатність до поширення і надання послуг, швидкість реакції виробників у забезпеченні інтеграції бізнес-процесів на всіх рівнях ЕЕД. Електронна економічна діяльність, зокрема електронна комерція, сприяє тісним торговельно-економічним зв’язкам усіх країн світу. Очевидно, щоб не бути “індустріальним додатком” світової інформаційної економіки потрібно розвивати новітні технології та своєчасно впроваджувати їх в усі сфери господарської діяльності. У конкурентній боротьбі буде важливою здатність і бажання компаній встановлювати між собою партнерські відносини для отримання ринкових переваг. Значну увагу привертатимуть колаборативні технології е-бізнесу, де покупці й продавці об’єднуються в співтовариства з метою досягнення колективної конкурентоспроможності та ефективності діяльності.
З’являються дедалі нові інформаційні послуги та можливості їх застосування, які сприяють інтеграційним процесам національних економік. Питання розвитку електронної економічної діяльності має посісти провідне місце у системі основних пріоритетів нашої держави. Формування і розвиток ринку інформаційних послуг потрібно розглядати як засіб забезпечення конкурентоспроможності національної економіки.
Наукові результати дослідження в сукупності дають змогу розв’язати важливу наукову проблему –обгрунтування теоретико-методологічних засад формування ринку інформаційних послуг на основі створення його загальної та спеціалізованої ринкової інфраструктури з урахуванням фінансово-економічного, інституціонального, організаційно-технологічного забезпечення на базі новітніх ІКТ. Основні висновки дослідження полягають в такому:
. Перехід індустріальної економіки до інформаційної є процес об’єктивний і неминучий, обумовлений розвитком науково-технічного прогресу. Інформаційна економіка –напрямок економічної науки, що вивчає господарську діяльність у сфері інформаційних послуг, їх виробництва й обміну, де основними ресурсами є інформація та знання. Основні принципи інформаційної економіки Келлі доповнено такими новими принципами: постійного розвитку ІКТ, міжнародної уніфікації, стандартизації, високої кваліфікації учасників та постійного навчання.
Частка інформаційного сегмента у світовій і національній економіці постійно зростає, формуючи економіку електронних ринків –інформаційну економіку, основною формою функціонування якої є ринок інформаційних послуг. Це система економічних відносин у віртуальному просторі, які складаються між суб’єктами економічної діяльності у процесі торгівлі послугами/товарами через ІКТ. Новою економічною формою РІП є електронна комерція, тобто електронна економічна діяльність, що забезпечує виконання повного циклу бізнес-процесів, включаючи замовлення і доставку товарів чи послуг та проведення платежів з використанням ІКТ. Показано, що поступальний розвиток інформаційної економіки можливий за умови створення сприятливого середовища для електронного бізнесу, представленого здебільшого в Україні споживчим сектором. Удосконалено класифікацію організаційно-економічних моделей електронної комерції.
. На сучасному етапі соціально-економічного розвитку України її перспективи значною мірою залежать від реалізації стратегії повноправного входження до світового економічного співтовариства як розвинутої держави, де у створенні валового національного продукту переважають наукоємні виробництва й інтелектуальна праця, а в економіці домінують нові технологічні уклади, що базуються на масовому використанні прогресивних ІКТ, і зростає роль інформаційно-комунікаційної інфраструктури в системі суспільного виробництва. Інформація та знання, системи електронного бізнесу, програмне забезпечення, телекомунікаційні мережі, інформаційні системи, глобальна мережа Internet стають основними факторами виробництва при сталому зростанні ролі інтелектуальної власності та людського капіталу. Все це потребує інтенсифікації процесів інформатизації всіх сфер виробничо-господарської діяльності і впровадження новітніх ІКТ, створення відповідної ринкової інфраструктури. Визначено, що процеси інформатизації національної економіки потребують нагального вирішення таких завдань: аналізу стану електронної готовності країни; розробки стратегічного плану інформаційно-технологічного розвитку держави; інтенсивного впровадження державної програми “Електронна Україна” на основі новітніх ІКТ та глобальної мережі Internet; створення спеціального органу влади, підзвітного уряду або Президенту, націленого на вирішення завдань розбудови інформаційного суспільства. Тенденції розвитку інформаційного сектора економіки розвинених країн мають стати визначальними орієнтирами при вирішенні завдань, що поставлені перед Україною у сфері інформатизації. Вирішення цих завдань має виконуватися на основі системного підходу до вирішення проблем інформатизації, всебічного застосування можливостей ринкових інструментів.
. Відбуваються якісні зрушення в розвитку ринкової інфраструктури, що пов’язані з її організаційно-технологічним переозброєнням на базі новітніх ІКТ та мережі Internet, у зв’язку з чим, інформаційна інфраструктура стає вирішальним чинником розвитку національної економіки. РІП формується на основі інформаційних ресурсів, що виступають як важливий вид ресурсів в економіці мережевих структур і відрізняються від інших за своїми якісними характеристиками і структурою витрат.
. В інформаційній економіці домінують мережеві форми організації праці і мережевий тип підприємств. Від впровадження мереж підприємства отримують логістичний, маркетинговий, синергетичний, розподільчий та інші ефекти. Необхідно розрізняти мережеву організацію, віртуальну організацію, віртуальне підприємство, які мають відповідні організаційні структури в ЄІП залежно від поставлених цілей, комунікацій і ресурсів, що використовуються. Визначено, що однією з найбільш ефективних форм, здатних функціонувати в умовах конкуренції електронних ринків, є віртуальна організація, вигоди від якої полягають у можливості використовувати спільні ресурси підприємств, зокрема інформаційні, фінансові, матеріальні, інтелектуальні, кадрові тощо у режимі реального часу.
. Відповідно до функцій ринку інформаційних послуг підходи до формування і розвитку ринкової інфраструктури РІП отримали відповідне спрямування, відомі як концепція накладних витрат, маркетингова, розподільча, логістична, інституційна концепції, що мають специфічні особливості у віртуальному середовищі і пов’язані з інформаційними системами різного функціонального призначення, наприклад, системами управління закупівлями (e-procurement, e-distribution), системами управління ланцюжком постачальників (SСМ), системами управління продажем, системами (операційними, аналітичними, колаборативними) повного циклу супроводу споживачів (CRM). В інституціональній концепції головною є організація сфери обігу через електронний обмін даними. Це інформаційні системи різного функціонального призначення, що становлять сутність технологічної інфраструктури, основною функцією яких є забезпечення взаємодії контрагентів обміну.
. Електронний бізнес організаційно здійснюється на різних типах електронних ринків: В2В-ринках, орієнтованих на міжкорпоративний сектор; В2С-ринках, орієнтованих на споживчий сектор; С2С-ринках, орієнтованих на електронну торгівлю між фізичними особами, G2C-ринках, орієнтованих на надання послуг органами державної влади громадянам; B2G-ринках, орієнтованих на надання послуг бізнес-структурами державі. Електронний бізнес справляє вплив на окремі економічні показники, передусім це пов’язано із зниженням тарифів на інформаційні послуги, економією витрат за рахунок скорочення обсягів посередницьких операцій, розширенням перспектив використання Internet, підвищенням ділової активності, скороченням товаро-матеріальних запасів, виникненням електронних ринків, телероботою.
Електронні торговельні майданчики як форма реалізації електронного ринку набули поширення у вигляді електронних каталогів (електронних магазинів), електронних аукціонів, електронних бірж. Запропоновано напрями розбудови інфраструктури систем електронної комерції.
. Ринок інформаційних послуг є одним із головних механізмів інноваційного розвитку, системоутворюючою складовою інноваційної системи національної економіки. На сучасному етапі розвитку економіки потрібно сформувати цілісну систему „освіта –наука –технологія –інновація –виробництво”, що є ефективним рішенням у питанні підвищення конкурентоспроможності країни. Тому головними завданнями стратегії інноваційної політики мають стати забезпечення збалансованої взаємодії наукового, технічного і виробничого потенціалів, розробка та впровадження механізмів активізації інноваційної діяльності суб’єктів господарювання і відповідного рівня забезпечення поширення інновацій серед усіх галузей національної економіки. Необхідно розвивати систему прозорих пільг для виробників і споживачів технологій та систем електронного бізнесу з метою поширення інституційних структур РІП.
. Переваги інформаційної економіки можуть бути задіяні через інститути електронної економічної діяльності, системи захищених миттєвих електронних контрактних відносин, захисту інтелектуальної власності, електронного документообігу, відповідну нормативно-правову базу регулювання електронної економічної діяльності. Доведено необхідність введення в господарську практику електронних угод як елементів електронного документообігу електронного бізнесу, а також удосконалення нормативно-правової бази ринку інформаційних послуг з урахуванням Директив Європейського Союзу, які стосуються загальних правил для електронної комерції.
В Україні необхідно запровадити органи ліцензування на здійснення електронної економічної діяльності в мережі Internet у сфері е-бізнесу, приміром, е-банкингу, е-трейдингу, е-страхування тощо і створити гармонізовану систему національного законодавства у сфері е-бізнесу відповідно до міжнародних норм і міжнародних стандартів. З метою удосконалення податкового адміністрування в електронній комерції, а також організації ефективного контролю за додержанням суб’єктами економічної діяльності національного податкового законодавства необхідно створити спеціальну інфраструктуру, що гарантуватиме безпечний та безперешкодний обмін документами електронної звітності, а також функціонування на належному рівні механізму погашення податкових зобов’язань платниками податків.
. Сучасні тенденції XXI століття демонструють важливість інформаційної взаємодії суб’єктів економічної діяльності у мережі Internet, що спонукає їх здійснювати постійний реінжиніринг бізнес-процесів з метою забезпечення ефективного ведення бізнесу не тільки усередині підприємства, а й поза його межами з метою колаборативної електронної підприємницької діяльності. Встановлено, що головним ресурсом на ринку інформаційних послуг є інформаційний, швидкий та якісний доступ до якого забезпечує конкурентоспроможність національних підприємств. Обґрунтовано, що підприємства, які забезпечуватимуть належний рівень підтримки ІКТ, зокрема автоматизацію і безперервний реінжиніринг бізнес-процесів, які відбуваються у розподіленому середовищі Internet та використовуватимуть електронні магазини, сучасні платіжні системи, електронний документообіг, отримають змогу взаємодіяти цілодобово і без територіальних обмежень, тим самим підвищуючи ефективність діяльності та конкурентоспроможність.
. Завданнями ціноутворення на ринку інформаційних послуг є відображення співвідношення попиту та пропозиції в режимі реального часу через ІКТ в інформаційному середовищі Internet. Розроблено підходи до розрахунку цін на товари або послуги, що пропонуються у віртуальному середовищі і запропоновано загальну формулу вартісного ланцюжка ціноутворення в мережі Internet, що складається із витрат на маркетингові дослідження, виробництво, рекламу, продаж, поставку і витрат на індивідуалізацію, цифровий формат подання товару у мережі Internet, банерну рекламу, обслуговування на сайті і післяпродажне обслуговування. Показано тенденцію встановлення динамічних цін у мережі Internet залежно від типу товару або послуги, типу транзакції, категорії споживачів, маркетингових методів електронних продаж, що дає змогу створювати умови для зменшення вартості транзакцій, вартості комунікацій, платежів і поставки за рахунок використання сучасних ІКТ.
. Один з основних елементів системи електронної економічної діяльності –електронні платіжні системи. Різні типи електронних платіжних систем в Internet можна умовно поділити на системи, що функціонують на основі пластикових карток (кредитних, дебетових), смарт-карток та системи, в яких функціонують електронні гроші, які є еквівалентом готівки. Електронні гроші є зобов’язаннями емітента, які зберігаються в електронному пристрої; емітуються за фактом отримання коштів у розмірі не меншому, ніж внесена як передоплата грошової вартості і приймаються як засоби платежу іншими установами. Розкрито класифікаційні підходи щодо електронних грошей та електронних платіжних систем, визначено необхідність державного регулювання обігу електронних грошей та підтримки ефективних методів цього регулювання: нормативного підходу та кредитно-грошової політики. Для здійснення нормативної політики небхідно прийняти законодавчі акти, що регламентуватимуть такі питання: стандартизацію електронних грошей; нагляд за емісією електронних грошей; забезпечення безпеки електронних грошей. Країни, які зможуть забезпечити різні види електронних грошей, займуть лідуючі позиції у сфері поточних платежів систем електронного бізнесу.
За допомогою методу аналізу ієрархій Сааті розроблено методологію оптимального вибору системи електронного бізнесу, а також визначено критерії оцінки ефективності зазначених систем.
. Ринок інформаційних послуг України у даний час перебуває на етапі свого формування, однією із складових його загальної інфраструктури є організаційно-технологічне забезпечення. В умовах інформаційного суспільства основою формування РІП є ІКТ, що являють собою найбільш наукоємні технології з високим рівнем автоматизації та інтелектуалізації процесів, яким властиві розподіленість, сервіс-орієнтованість, гнучкість, мобільність.
Нині найбільшого поширення набули такі прогресивні ІКТ як XML, ebXML, .NET, Java, Web-послуги, що забезпечують швидкий електронний обмін даними, реінжиніринг бізнес-процесів у режимі реального часу, швидку адаптацію до потреб споживачів. Запропоновано розподілену модель обчислень (транзакцій) електронного бізнесу на основі концепції універсального клієнта та мережі Web-серверів для надання інформаційних послуг у режимі реального часу та еталонну інформаційну логічну модель електронного бізнесу, що узгоджує структури XML-даних та з’єднує динамічні бізнес-системи.
Сучасні підприємства потребують якомога швидшого реагування на нові запити бізнесу, прозорої інтеграції і гнучкої взаємодії з новими партнерами і замовниками, що можна забезпечити через сервіс-орієнтовану архітектуру (СОА) як відкритий механізм інтеграції бізнес-процесів у режимі реального часу, що підвищить прибутковість бізнесу на основі управлінського та інтелектуального аналізу інформації. Практичні аспекти сервіс-орієнтованої технології дозволяють розв’язувати проблеми масштабованості, інтегрувати бізнес-системи і забезпечити автоматизовану їх взаємодію при створенні ланцюжка доданої вартості, спростити процедури управління мережами і прикладними застосуваннями.
Розкрито доцільність застосування Web-послуг на підприємствах з використанням міжнародного реєстру UDDI послуг як промислового стандарту для забезпечення інтерактивної взаємодії всіх учасників ринку інформаційних послуг у світовому інформаційному просторі.
Одним із підходів до представлення СЕД у віртуальному середовищі є засоби обробки і подання знань, у тому числі агентні технології і системи. Наявність у програмних агентів механізму цілепокладання забезпечує принципово новий рівень автономії і взаємодії суб’єктів господарювання у мережевому середовищі, що представлені відповідними ПА і мультиагентними системами. Оскільки ринок інформаційних послуг потребує інтероперабельного подання знань, то для взаємодії СЕД варто використовувати онтологічний аналіз, що передбачає побудову відповідних онтологій. Розроблено типову архітектуру мультиагентної системи електронного бізнесу, в якій інтелектуальні агенти виступають у ролі посередників на ринку інформаційних послуг, що дає змогу створювати адаптивні моделі поведінки покупців і продавців.
. Одне з провідних місць в інформаційному суспільстві займатиме наука та освіта як джерело інтелектуального капіталу та інноваційного потенціалу нації. Розвиток й удосконалення системи науки та освіти відповідно до сучасних загальних цивілізаційних вимог має забезпечувати інтеграцію України у світовий науковий та освітній інформаційний простір. Нині ринок освітньо-інформаційних послуг в Україні є незначним і нерозвинутим. Розглянуто різні моделі систем дистанційного надання освітньо-інформаційних послуг, серед яких поширеною є модель “мережа” на основі Web-технологій.
З метою надання освітньо-інформаційних послуг в Міністерстві фінансів України розроблено відомчу систему дистанційного навчання з фінансово-економічних дисциплін на основі Web-технологій з використанням інтелектуальної платформи BI MicroStrategy, впровадженої для працівників центрального апарату Міністерства та студентів ВНЗів, що може забезпечити віддалений доступ до навчальних можливостей, безперервне навчання, незалежне оцінювання, мобільність і створення умов для дистанційного навчання відповідних фахівців.
. Обґрунтовано необхідність формування ринку інформаційних послуг як складової інноваційної моделі розвитку національної економіки в умовах становлення інформаційного суспільства і ринкової трансформації. Здійснено класифікацію чинників, які визначають формування ринку інформаційних послуг: економічні, інституційні, управлінські, технологічні, правові, фахові, історичні, і визначено причини уповільнення формування і розвитку національного ринку інформаційних послуг. Питання розвитку електронної економічної діяльності має зайняти провідне місце у системі основних пріоритетів нашої держави. Формування і розвиток ринку інформаційних послуг потрібно розглядати як засіб забезпечення конкурентоспроможності національної економіки.
Монографії, розділи в колективних працях:
1. Плескач В.Л. Технології електронного бізнесу.–К.: КНТЕУ, 2004. –с. (10,8 друк. арк).
2. Плескач В.Л., Ю.В. Рогушина Агентні технології : Моногр. –К.: КНТЕУ. –. –с. (30,5 друк.арк., особисто здобувачу належить розкриття тем стосовно практичного застосування агентних технологій в сфері електронного бізнесу і систем, які базуються на знаннях, у тому числі основних властивостей програмних агентів, мультиагентних систем, їх архітектур, методології розробки мультиагентних систем –друк.арк. –глави 1, 2, 4).
3. Плескач В.Л., Рогушина Ю.В., Кустова Н.П. Інформаційні системи та технології. –К.: КНТЕУ, 2004. –с. (30, 46 друк. арк., особисто здобувачу належить 10 друк.арк. –глави 1-4, 8, 10).
4. Управління державними фінансами / За заг. ред. М.Я. Азарова / МОНУ. –К.: НДФІ, 2004. –с. (18,9 друк. арк., особисто здобувачу належить 0,9 друк.арк., розділи 2.1–.4, 3.5).
Статті у наукових фахових виданнях, збірниках:
5. Чугунов І.Я., Плескач В.Л. Інформатизація суспільства в системі регулювання економіки // Наукові праці НДФІ. –. –Вип.2(31). –С. 3–(0,8 друк.арк., особисто здобувачу належить розкриття стану інформатизації економіки країни, формулювання висновків –,5 друк.арк.).
6. Плескач В. Мультиагентні системи в електронній комерції // Вісник КНТЕУ. –. –№ 6. –С. 35–(0,5 друк.арк.).
7. Плескач В.Л. Інтернет-трейдинг та особливості надання інформаційних послуг на фінансових ринках // Проблеми підвищення ефективності інфраструктури. –. –№ 12. –С. 77–(0,4 друк.арк.).
8. Плескач В. Л. Стан та перспективи розвитку електронного банкингу в Україні // Збірник Ради продуктивних сил. –Ч.2. –К.: РВПС України і НАН України, 2006. –С. 137–(0,5 друк.арк.).
9. Плескач В.Л., Рогушина Ю.В. Інформаційне забезпечення суб’єктів економічної діяльності на ринку інформаційних послуг // Проблеми підвищення ефективності інфраструктури. –. –№ 11. –С. 230–(0,8 друк.арк., особисто здобувачу належить постановка задачі, розробка концептуальної моделі інформаційної економіки та її складових –,4 друк.арк.).
10. Плескач В.Л. Web-сервисы –стратегия построения электронного бизнеса // Автоматизированные системы и новые информационные технологии. –. –№ 1. –С. 113–(0,4 друк.арк.).
11. Плескач В.Л. Засоби вдосконалення інформаційного забезпечення підприємницької діяльності в Інтернеті // Наукові праці НДФІ. –.–Вип. 3(32). –С. 89–(0, 9 друк.арк.)
12. Плескач В.Л. Новые концепции электронного бизнеса // Проблеми інформатизації та управління. –. –Вип. 7. –С. 180–183. (0,4 друк.арк.).
13. Плескач В.Л. Особливості надання фінансових послуг на електронному ринку // Наукові праці НДФІ.–. –Вип. 4(33). –С. 104–(0,5 друк.арк.).
14. Плескач В.Л. Онтологии в контексте представления знаний об электронном бизнесе // Экономика: проблемы теории и практики. –. –№ 195. –С. 697–(0,3 друк.арк.).
15. Плескач В.Л. Агентні технології в моделюванні інформаційної економіки // Вісник КНУТД. –. –№ 3. –С. 126–(0,4 друк.арк.).
16. Плескач В.Л., Затонацька Т.Г. Особливості ціноутворення в інформаційній економіці // Вісник КНУТД. –. –№ 1. –С. 130–(0,6 друк. арк., особисто здобувачу належить постановка задачі, формулювання висновків –,3 друк. арк.).
17. Плескач В.Л., Гладун А.Я. Застосування нових технологій електронного бізнесу на ринку інформаційних послуг суспільству // Економіка і управління. –. –№ 4. –С.78–(0,4 друк.арк. особисто автору належить постановка задачі та формулювання визначень інформаційної економіки –,2 друк. арк.).
18. Плескач В.Л., Глушко Е.В. Технология Web-сервисов для электронного бизнеса // Проблеми підвищення ефективності інфраструктури. –. –№ 8. –С. 188–(0,2 друк.арк., особисто здобувачу належить постановка задачі, розкриття механізму застосування Web-послуг в інтеграційних процесах –,1 друк.арк.).
19. Плескач В.Л., Рогушина Ю.В. Розробка засобів інтероперабельності суб’єктів електронного бізнесу на основі XML // Вісник КНТЕУ. –. –№ 1. –С. 89–(0,6 друк.арк., особисто здобувачу належить постановка задачі, розробка логічної бізнес-моделі електронної комерції –,3 друк.арк.).
20. Плескач В.Л. Роль та значення інформаційно-комунікаційних технологій у сприянні підприємництву в умовах економічної інтеграції // Вісник ЛДФА. –. –№8. –С. 25–(0, 6 друк.арк.).
21. Пономаренко Л., Плескач В. Сучасні інформаційні технології в електронній комерції // Вісник КНТЕУ. –. –№ 6. –С. 35–(0,6 друк.арк., особисто здобувачу належить постановка задачі, розкриття причин гальмування інтернет-торгівлі в Україні, формулювання висновків –,3 друк.арк.).
22. Плескач В.Л., Гладун А.Я. Інтернет-страхування на ринку інформаційних послуг // Економіка і управління. –. –№ 3. –С.48–(0,5 друк.арк., особисто здобувачу належить постановка задачі, аналіз стану Інтернет-страхування на ринку інформаційних послуг –,3 друк.арк.).
23. Ponomarenko L.A., Pleskach V.L. Electronic Commerce in Ukraine: Problems and Decisions // УСиМ. –. –№1. –Р. 78–(0,4 друк.арк., особисто здобувачу належить постановка задачі, аналіз стану розвитку електронної комерції в Україні –,2 друк.арк.).
24. Любіч О.О., Плескач В.Л. Підхід до створення галузевої системи дистанційного навчання // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць НДЕІ. –. –Вип. 5(48). –С. 84–(0,3 друк.арк., особисто здобувачу належить постановка задачі, визначення основних функціональних підсистем системи дистаційного навчання та формулювання висновків –,2 друк.арк.).
25. Любіч О.О., Плескач В.Л. Застосування нових інформаційних технологій для створення електронного уряду в Україні // Журнал європейської економіки. –. –Т.3(№3). –С. 351–(0,7 друк.арк., особисто здобувачу належить постановка задачі, аналіз підходів до створення концепції електронного уряду в Україні –,3 друк.арк.).
26. Любіч О.О., Плескач В.Л. Становлення електронного ринку в інформаційній економіці // Наук. вісник. Чернівец. нац. ун. ім. Ю. Федьковича. –Чернівці: Рута, 2005. –С. 56–. (0,3 друк.арк., особисто здобувачу належить постановка задачі, аналіз отриманих результатів, формулювання висновків –,2 друк.арк.).
27. Плескач В.Л., Пономаренко Л.А., Рогушина Ю.В. Критерии оценки уровня интеллектуальности информационных систем // Вестник НТУ “ХПИ”. –. –№ 18. –С. 111–(0,8 друк.арк., особисто здобувачу належить постановка задачі, аналіз отриманих результатів –,3 друк.арк.).
28. Гладун А.Я., Перевозчикова О.Л., Плескач В.Л. Разработка OSI-профилей открытых систем // УСиМ. –. –№2. –С. 58–(0,6 друк.арк., особисто здобувачу належить механізм розробки профілів для конкретних предметних областей, аналіз отриманих результатів –,3 друк.арк.).
29. Ouzounis V., Pleskach V. D.3.1: Analysis of surveys for е-commerce environments in South-Eastern Europe. –Deliverable D3.1 of the SEED. – IST / Accompanying Measures IST-1999-29060. –. –p. (7,1 друк.арк., особисто 6,8 друк.арк.).
30. Плескач В.Л., Рогушина Ю.В. Применение метода анализа иерархий для сравнения и выбора систем электронного бизнеса // Матер. наук.-практ. конф. –Міжнар. конф. “Теоретичні та прикладні аспекти побудови програмних систем” (TAAPSD‘) 5–жовтня 2004 р. –. –С. 156–(0,6 друк.арк., особисто здобувачу належить постановка задачі, аналіз отриманих результатів –,3 друк.арк.).
31. Любіч А.А., Плескач В.Л, Рогушина Ю.В. О выборе критерия оценки интеллектуальности информационных систем // УСиМ. –. –№1. –С. 3–(0,4 друк.арк., особисто здобувачу належить постановка задачі, аналіз існуючих підходів до оцінки рівня інтелектуальності інформаційних систем та визначення критеріїв оцінки рівня інтелектуальності інформаційних систем –,1 друк.арк.).
32. Любіч О.О., Плескач В.Л. Розробка організаційної онтології домену управління державними фінансами // Економіка промисловості. –. –№ 3(25). –С. 152–(0,4 друк.арк., особисто здобувачу належить постановка задачі, обгрунтування застосування онтологічного підходу подання знань –,2 друк.арк.).
33. Любіч О.О., Плескач В.Л. Системи дистанційного навчання як необхідний складовий елемент інформаційного суспільства // Матер. міжнар. наук.-практ. конф. “Розробка систем програмного забезпечення (software system engineering): виклики часу та роль у інформаційному суспільстві”. –Київ ––листопада 2005 р. –С. 95–(0,2 друк.арк., особисто здобувачу належить аналіз світових підходів до впровадження систем дистанційного навчання –,1 друк.арк.).
34. Плескач В.Л., Рогушина Ю.В. Подання та моделювання знань в інформаційній економіці // Міжнар. конф. “Теоретичні та прикладні аспекти побудови програмних систем” (TAAPSD‘) 7–грудня 2005 р. –. –С. 40–(0,2 друк.арк., особисто здобувачу належить постановка задачі, обгрунтування використання агентного підходу та онтологічного аналізу для моделювання інформаційної економіки –,1 друк.арк.).
35. Плескач В.Л., Рогушина Ю.В. Декларация пространств имен ресурсов электронного бизнеса для идентификации домена // Проблемы программирования. –. –№ 2–. –С. 366–(0,3 друк.арк., особисто здобувачу належить постановка задачі, формулювання висновків –,2 друк.арк.).
36. Плескач В.Л., Рогушина Ю.В. Применение java-технологий и xml для реализации приложений в области электронного бизнеса // Комп’ютерні засоби, мережі та системи. –. –№ 3. –С. 140–(0,5 друк.арк., особисто здобувачу належить постановка задачі, аналіз сучасних розробок в сфері електронного бізнесу, формулювання висновків –,2 друк.арк.).
37. Плескач В.Л., Гладун А.Я. Использование агентно-ориентированых технологий в телекоммуникационных сетях // Проблемы программирования. –. –№ 2. –С.86–(0,6 друк.арк., особисто здобувачу належить постановка задачі, формулювання висновків –,3 друк.арк.).
38. Плескач В.Л., Рогушина Ю.В. Використання онтологічних моделей подання знань в сфері державного управління // Матер. наук.-практ. конф. за міжнародною участю, 2006. –С. 101–(0,2 друк.арк., особисто здобувачу належить постановка задачі, формулювання висновків –,1 друк.арк.).
39. Пономаренко Л.А., Гладун А.Я., Плескач В.Л. Анализ особенностей модели иерархической системы управления корпоративными сетями внедрения интеллектуальных услуг // Авіаційно-космічна техніка і технологія. –. –№ 38/3. –С. 79–(0,9 друк.арк., особисто здобувачу належить постановка задачі, аналіз отриманих результатів –,3 друк.арк.).
40. Плескач В.Л. Електронна комерція як засіб підвищення ефективності електронного бізнесу. –Электронная коммерция в Украине: Проблемы и перспективы // Сб. матер. Междунар. науч.-практ. конф. 29 сентября –октября 2003 г. –К.: Наук. думка, 2004. –с. (0,5 друк.арк.)
41. Плескач В.Л. Організаційно-економічний механізм ринку інформаційних послуг // Матер. III міжнар. конф. “Єдиний інформаційний простір”. –Дніпропетровськ. ––грудня 2005 р. –С.52–(0,3 друк.арк.).
42. Плескач В.Л. Технологія ebXML –запорука успіху електронного бізнесу // Матер. VII міжнар. наук.-практ. конф. “Системний аналіз та інформаційні технології”. –Київ. –червня 2005 р. –с. (0,1 друк.арк.).
43. Плескач В.Л. Электронный банкинг в Украине: проблемы теории и практики // Сб. матер. науч.-практ. конф.. –Междунар. конф. “Государственные закупки в Украине. Электронные торги (тендеры)” 21–октября 2004 года. –К. –. –С. 101–(0,2 друк.арк.).
44. Плескач В.Л., Гладун А.Я. Ще один підхід до організації дистанційного навчання // Х Міжнар. наук.-практ. конф. “Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі”. –Київ. –січня 2005 р. –С. 3–(0,2 друк.арк. особисто автору належить постановка задачі та формулювання висновків, особисто здобувачу належить – 0,1 друк. арк.).
45. Плескач В., Гладун А., Точилін В. Реалізація платформи електронного уряду для подальшого розвитку інформатизації міського управління // Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення. –Матер. наук.-практ. конф. за міжнародною участю. –. –С. 286 (0,2 друк.арк., особисто автору належить постановка задачі та формулювання висновків, особисто здобувачу належить –,1 друк. арк.).
46. Плескач В.Л. Использование информационно-интеллектуальных технологий для повышения эффективности государственного управления // Матер. V Междунар. науч.-практ. конф. “Информация, анализ, прогноз –стратегические рычаги эффективного государственного управления”. –Киев ––июня 2006 г. –С.208–(0,5 друк. арк.).
47. Плескач В.Л., Затонацька Т.Г. Освітньо-інформаційні послуги в сфері електронного бізнесу // Міжнар. наук. конф. “Інтелектуальні системи прийняття рішень та прикладні аспекти інформаційних технологій”.–Євпаторія. ––травня 2006 р. –С. 37–(0,4 друк.арк., особисто здобувачу належить постановка задачі, розробка архітектури системи дистанційного навчання на основі Web-технологій –,2 друк.арк.).
48. Любіч О.О., Плескач В.Л. Застосування сучасних інформаційних технологій при прийнятті рішень на фінансовому ринку України // Економіка промисловості. –. –№ 2 (24). –С. 99–(0,6 друк.арк., особисто здобувачу належить розкриття інфраструктури ринку фінансових послуг, формулювання висновків –,3 друк.арк.).
49. Любіч О.О., Плескач В.Л., Рогушина Ю.В. Інформаційна підтримка управління державними фінансами засобами штучного інтелекту // Вісник КНТЕУ. –. –№ 3. –С. 90–. (0,4 друк.арк., особисто здобувачу належить постановка задачі, розробка моделі взаємодії агентів –,1 друк.арк.).
50. Плескач В.Л. Інституціоналізація інфраструктури ринку інформаційних послуг в Україні // Матер. IV міжнар. конф. “Єдиний інформаційний простір”. –Дніпропетровськ. ––грудня 2006 р. –С.52–56 (0,4 друк.арк.).
51. Плескач В.Л., Рогушина Ю.В. Онтологічний підхід до подання знань в мультиагентних системах дистанційної освіти // Комп’ютерні засоби, мережі та системи. –. –№ 5. –С. 117–(0,5 друк.арк., особисто здобувачу належить постановка задачі та розробка теоретико-методологічних засад відомчої системи дистанційного навчання –,3 друк.арк.).
52. Плескач В.Л. Корпоративная информационная система предприятия стройиндустрии: практика и технология разработки // Автоматизація виробничих процесів. –. –№ 2 (15). –C. 117–.
53. Плескач В.Л., Рогушина Ю.В. Перспективы онтологического анализа как составляющей интеллектуального поиска на рынке информационных услуг // Міжнар. конф. “Теоретичні та прикладні аспекти побудови програмних систем” (TAAPSD‘) 5–грудня 2006 р. –. –С. 42– (TAAPSD‘) 5–грудня 2006 р. –. –С. 42–(0,2 друк.арк., особисто здобувачу належить постановка задачі, обгрунтування використання онтологічного аналізу для моделювання електронних ринків –,1 друк.арк.).
Плескач В.Л. Формування ринку інформаційних в Україні. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.02.03 –організація управління, планування і регулювання економікою. –Науково-дослідний фінансовий інституту при Міністерстві фінансів України, Київ, 2007.
Досліджуються теоретико-методологічні та організаційні засади і практичні аспекти формування ринку інформаційних послуг в Україні. Розкрито економічну сутність РІП, що полягає у сукупності економічних відносин у віртуальному просторі, які складаються між суб’єктами економічної діяльності у процесі торгівлі товарами або послугами через ІКТ. Обґрунтовано методологічні підходи щодо формування національного ринку інформаційних послуг на основі створення загальної та спеціалізованої ринкової інфраструктури з урахуванням науково-методологічного, фінансово-економічного, інституціонального, організаційно-технологічного забезпечення на базі новітніх ІКТ, зокрема Web-послуг, агентних технологій, онтологічного аналізу, розподілених обчислень у мережі Internet.
Ключові слова: інформаційна економіка, електронна економічна діяльність, державна інформаційна політика, електронний бізнес, електронний ринок, електронна комерція, інформаційні ресурси, інформаційні послуги, віртуальне підприємство, мультиагентна система е-бізнесу.
Плескач В.Л. Формирование рынка информационных услуг в Украине. –Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук по специальности 08.02.03 –организация управления, планирования и регулирования экономикой. –Научно-исследовательский финансовый институт при Министерстве финансов Украины, Киев, 2007.
Исследуются теоретико-методологические, организационные принципы и практические аспекты формирования рынка информационных услуг (е-рынка) в Украине. Раскрыта экономическая сущность рынка информационных услуг, которая представляет собой совокупность экономических отношений в виртуальном пространстве субъектов хозяйствования в процессе торговли товарами или услугами в Internet при помощи ИКТ.
Обоснованы методологические подходы относительно формирования национального рынка информационных услуг на основе создания общей и специализированной рыночной инфраструктуры на базе научно-методологического, финансово-экономического, институционального, организационно-технологического обеспечения с использованием современных ИКТ, в том числе Web-услуг, агентных технологий и систем, онтологического анализа, распределенных вычислений в Internet.
В связи с этими процессами существует необходимость формирования информационной экономики как базового направления развития транзитивной экономики, которая имеет собственный объект, предмет, методологию исследования и тенденции развития. Результатом эффективно функционирующей информационной экономики является построение единого информационного экономического пространства Украины как части мирового единого информационного пространства, которое способствует полноправному участию Украины в процессах информационно-экономической интеграции регионов, ее рынков, доминирования в экономике новых технологических укладов, которые базируются на массовом использовании перспективных ИКТ, роста роли информационно-коммуникационной инфраструктуры в системе общественного производства.
Это может быть выполнено на основе системного подхода к решению проблем информатизации всех видов экономической деятельности и всестороннего применения всевозможных рыночных инструментов.
Определено, что в информационной экономике доминируют сетевые формы организации труда и сетевой тип предприятий. Показано, что организационно электронный бизнес осуществляется на разных типах электронных рынков, где базовыми выступают организационно-экономические В2С и В2В-модели. Электронные торговые площадки как форма реализации электронного рынка получили распространение в виде электронных каталогов, электронных аукционов, электронных бирж. Показана роль РИП в качестве обеспечивающей составляющей инновационной системы национальной экономики, колаборативных технологий электронного бизнеса, где покупатели и продавцы объединяются в сообщества с целью достижения коллективной конкурентоспособности и эффективной хозяйственной деятельности в Internet. В результате появляются различные информационные услуги (услуги, предоставляемые дистанционно) и новые возможности их применения, которые способствуют интеграционным процессам национальных экономик.
Ключевые слова: информационная экономика, электронная экономическая деятельность, государственная информационная политика, электронный бизнес, электронный рынок, электронная коммерция, информационные ресурсы, информационные услуги, виртуальное предприятие, мультиагентная система е-бизнеса.
V.L.Pleskach Formation of the market of information society services in the Ukraine. –Manuscript.
Dissertation for the applying for scientific degree of Doctor of Economic Sciences on speciality 08.02.03 –Organization of management, Planning and Regulation of Economy. –Research Finance Institute of the Ministry of Finance of Ukraine, Kyiv, 2007.
For the purpose of digital economy growth theoretical, methodological and organizational foundations and practical aspects of the creation of information society services market (e-market) in Ukraine are researched in the dissertation. In this work methodological approaches and problems of formation of the national market of information society services on the basis of general and specialized market infrastructure are considered by means of financial, institutional, business, legal issues, technical-organizational environment using progressive information technology especially Web-services, agent technologies and systems, ontological analysis, distributed computing in the Internet.
Keywords: digital economy, electronic economic activity, public information policy, e-business, electronic marketplaces, e-commerce, information resources, information services, virtual enterprise, intelligent agent, e-business multiagent system.
Підписано до друку 11.12.2006р. Формат 60х90/16
Ум. друк. арк. 1,9. Тираж 150 прим.
Віддруковано в НДФІ при Мінфіні України
, м. Київ 103, бульвар Дружби народів, 28, тел. 537-32-24