Після перерахування засновниками 30 від оголошеного розміру статутного капіталу банк надає підприємству

Работа добавлена на сайт samzan.net:

раховують внески до статутного капіталу. Після перерахування
засновниками 30 % від оголошеного розміру статутного капіталу банк надає підприємству довідку для подання в органи державної реєстрації у складі документів, необхідних для здійснення
реєстрації.

Отже, поточний рахунок призначений для зберігання грошових коштів і здійснення розрахунків за всіма видами діяльності підприємства. Види діяльності, які може вести підприємство, перелічені в його статуті або в документі, що його замінює.

За своїм характером поточні рахунки належать до депозитів до запитання (депозитів або вкладів на вимогу). Тобто, обслуговуючи такий депозит, банк зобов’язаний у будь-який момент забезпечити зняття коштів на підставі розпорядження свого клієн-
та. У зарубіжній банківській практиці такі рахунки ще називають транзакційними (платіжними) депозитами. Термін «платіжні рахунки» (депозити) досить чітко відображає сутність поточних рахунків. За цими рахунками банки нараховують проценти залежно від середнього залишку або від дотриманого клієнтом установленого компенсаційного залишку.

Порядок відкриття банками рахунків клієнтів, використання коштів за ними і порядок їх закриття визначаються Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою ПП Національного банку України 12.11.03 № 492 (далі Інструкція № 492).

Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом. Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунка поточні рахунки, за договором банківського вкладу — вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок — рахунок, що відкривається банком клієнтові на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать:

рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України;
поточні рахунки типу «Н», що відкриваються в національній валюті офіційним представництвам і представництвам юридичних осіб-нерезидентів, які не ведуть підприємницької діяльності на території України;
поточні рахунки типу «П», що відкриваються в національній валюті постійним представництвам;
карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками;
поточні (накопичувальні) рахунки виборчих фондів.

Клієнти можуть відкривати тільки один поточний рахунок для формування статутного капіталу господарського товариства (у національній та або іноземній валюті) та один поточний рахунок (у національній та або іноземній валюті) за кожною угодою спільної діяльності без створення юридичної особи.

Юридичні особи-нерезиденти можуть відкривати в банках України поточні рахунки для здійснення інвестицій у національній та іноземних валютах.

Законодавством та інструкціями Національного банку України передбачено, що кожне підприємство має право відкривати поточний рахунок у національній та іноземній валюті в необмеженій кількості банків. Кількість рахунків клієнта залежить від його виробничих потреб.

Бухгалтерія на підставі розпорядження керівника реєструє поточний рахунок у книзі реєстрації відкритих рахунків, робить відповідну позначку на документах і передає їх у юридичну службу для зберігання в юридичній справі клієнта. Протягом трьох робочих днів з дня відкриття рахунка (включаючи день відкриття) банк повинен повідомити його номер податковому органу.

Банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. Банки зобов’язані ідентифікувати клієнтів, які відкривають рахунки, а також осіб, уповноважених діяти від їхнього імені, у порядку, установленому законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного
банку.

Бюджетні поточні рахунки відкриваються на підставі платіжного доручення фінансового органу, органу Державного казначейства, відповідного розпорядника бюджетних коштів. Фізичній особі-підприємцю (без створення юридичної особи) поточний рахунок відкривається на його ім’я.

Поточні рахунки можуть відкриватися також приватним (фізичним) особам. Вони мають платіжний характер і призначені для здійснення розрахунків приватної особи з фізичними та юридичними особами, тобто для обслуговування руху грошових коштів, що виникає у процесі надходження та використання доходів приватної особи.

Порядок відкриття поточних рахунків
у національній та іноземних валютах
суб’єктам господарювання

Якщо суб’єкт господарювання не має в цьому банку рахунків, то відкриття йому поточного рахунка здійснюється в такому порядку:

Особи (особа), які (яка) від імені юридичної особи або відокремленого підрозділу відкривають поточний рахунок, мають:

пред’явити паспорт або документ, що його замінює, і документи, що підтверджують їхні повноваження. Фізичні особи-резиденти додатково пред’являють документ, виданий відповідним органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їм ідентифікаційного номера платника податків;
подати документи (копії документів, засвідчені в установленому порядку).

На підставі зазначених документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію клієнта та осіб, уповноважених розпоряджатися поточним рахунком.

Між банком і клієнтом у письмовій формі укладається договір банківського рахунка.

Якщо юридична особа не має рахунка в цьому банку, то для відкриття їй поточного рахунка потрібно подати такі документи:

заяву про відкриття поточного рахунка. Заяву підписують керівник і головний бухгалтер юридичної особи. Якщо в штатному розкладі немає посади головного бухгалтера або іншої особи, на яку покладено функцію ведення бухгалтерського обліку та звітності, то заяву підписує тільки керівник;
копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в органі виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально або органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію. У разі відкриття поточних рахунків юридичним особам, які утримуються за кошти бюджетів, цей документ не потрібний;
копію належним чином зареєстрованого установчого документа
(статуту / засновницького договору / установчого акта / положення),
засвідчену органом, який здійснив реєстрацію, або нотаріально;
копію довідки про внесення юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену органом, що видав довідку, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;
копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;
картку зі зразками підписів і відбитка печатки, засвідчену нотаріально або організацією, якій клієнт адміністративно підпорядкований. До картки включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до законодавства України або установчих документів юридичної особи надано право розпоряджання рахунком та підписання розрахункових документів.

Юридичні особи, які використовують найману працю і відповідно до законодавства України є платниками страхових внесків, додатково до наведеного переліку документів мають подати такі документи:

копію документа, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у відповідному органі Пенсійного фонду України, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;
копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як платника страхових внесків, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку.

За поточними рахунками, що відкриваються банками суб’єктам господарювання в національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Порядок відкриття поточних
рахунків фізичним особам

Якщо фізична особа не має в даному банку рахунків, то відкриття поточного рахунка здійснюється в такому порядку:

фізична особа пред’являє уповноваженому працівникові банку
паспорт або документ, що його замінює. Фізичні особи-резиденти
додатково повинні пред’явити документ, виданий органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їм ідентифікаційного номера платника податків;
уповноважений працівник банку ідентифікує фізичну особу, яка відкриває рахунок, та підтверджує здійснення ідентифікації копіюванням зазначених документів;
фізична особа заповнює заяву про відкриття поточного рахунка та картку зі зразками підписів, які засвідчуються підписом уповноваженого працівника банку;
між фізичною особою і банком укладається договір банківського рахунка.

Виконання операцій за поточними рахунками здійснюється на підставі розрахункових документів у безготівковій та готівковій формах. Поточні рахунки клієнтів розміщені у другому класі плану рахунків банку «Операції з клієнтами». Для обліку поточних рахунків у Плані рахунків бухгалтерського обліку в банках призначені розділи 25 «Кошти бюджету та позабюджетних фондів України» та 26 «Кошти клієнтів банку». Кожному суб’єктові господарської діяльності в межах рахунка четвертого порядку 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» (поточний рахунок) відкривається аналітичний поточний рахунок. До суб’єктів господарської діяльності належать усі юридичні особи, у тому числі організації та установи, а також підприємці, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи.

Аналітичний рахунок клієнта може мати від 5 до 14 знаків та будуватись у такий спосіб:

2600 ВЕЕЕЕЕЕЕЕЕ,

де В — ключовий розряд (1 знак) — код уведення оператором в автоматизовану мережу банку визначеного рахунка;

ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ — аналітичний сегмент, що формується банком самостійно і може нести таку інформацію:

Е — резидентність (резидент, нерезидент) — 1 цифра;

ЕЕ-ЕЕЕЕЕЕ — код контрагента (порядковий номер клієнта в книзі реєстрації відкритих рахунків не регламентується — 2—6 цифр);

ЕЕЕ — код валюти (3 цифри);

ЕЕ — порядковий номер відкриття поточного рахунка (2 цифри, наприклад поточний рахунок №1 — 01);

ЕЕ — характеристика аналітичного рахунка (2 цифри — вказує на належність рахунка до класу балансу).

Для організації аналітичного обліку, а також для формування
фінансової та статистичної звітності банки мають використовувати параметри аналітичного обліку та інші параметри, що деталізують інформацію про операції контрагентів (клієнтів). Параметри аналітичного обліку залежно від сфери застосування поділяються не тільки на параметри безпосередньо аналітичних рахунків, а й на параметри клієнтів, документів і договорів. Формування параметрів аналітичного обліку описано в Порядку ведення аналітичного обліку в банках України, затвердженому ПП НБУ від 16.06.2005 за № 221. Параметри аналітичного обліку поділяються на дві групи — обов’язкові та необов’язкові. Обов’язкові, своєю чергою, поділяються на загальні й спеціальні.

Окрім поточних рахунків підприємств і організацій нині в банках відкриваються такі рахунки: 2601 П «Поточні рахунки банку-управителя з довірчого управління», 2602 П «Кошти в розрахунках суб’єктів господарювання», 2603 П «Розподільчі рахунки суб’єктів господарювання». Для небанківських фінансових установ аналітичні рахунки відкриваються в межах рахунка 2650 АП «Кошти на вимогу небанківських фінансових установ».

Аналітичні поточні рахунки приватним (фізичним) особам відкривають до рахунка 2620 АП «Кошти на вимогу фізичних осіб», а також до рахунка 2622 П «Кошти в розрахунках фізичних осіб». Серед бюджетних рахунків виділяють групи 251 «Кошти Державного бюджету України», 252 «Бюджетні кошти клієнтів, які утримуються за рахунок Державного бюджету України», 254 «Кошти місцевих бюджетів та бюджетні кошти клієнтів, які утримуються за рахунок місцевих бюджетів», 255 «Кошти бюджетних установ, що включаються до спеціального фонду бюджетів АРК, областей, міст Києва і Севастополя», 256 «Кошти позабюджетних фондів».

У строки, визначені угодами на розрахунково-касове обслуговування або розпорядженнями на відкриття рахунка, банк надає підприємству виписку з поточного рахунка. До виписки додаються відповідні документи, що підтверджують операції, проведені банком за рахунком.

У банківській практиці використовуються такі умовні цифрові позначення (шифри) виду операцій, що проставляються в особовому рахунку підприємства:

Умовні цифрові позначення виду операції	Документи, що є підставою для проведення операцій за особовим рахунком
1	Платіжне доручення
2	Платіжна вимога-доручення
4	Акредитиви
5	Вексель
6	Меморіальний ордер
7	Платіжна вимога
12	Чеки, видані фізичним особам
13	Розрахунковий чек
14	Платіжна картка

У разі закриття рахунка згідно із законодавчими актами України та нормативними актами Національного банку України сума
з недіючого поточного рахунка перераховується на рахунок 2903 «Кредиторська заборгованість клієнтів за недіючими рахунками». З цього рахунка погашається кредиторська заборгованість клієнтам або сума перераховується за напрямами, визначеними чинним законодавством.

5.2. Облік безготівкових розрахунків у банку

Розрахунки без участі готівки здійснюються способом використання безготівкових розрахунків. Безготівкові розрахунки — це розрахунки, які провадить банк за допомогою перерахування грошових коштів з рахунка платника на рахунок одержувача, а також перерахування банком за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку на рахунки одержувачів коштів.

За здійснення розрахунків використовуються розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді. Розрахункові документи приймаються банком до виконання за наявності підписів осіб, які мають право розпоряджатися коштами поточного рахунка. Документи від підприємств приймаються протягом робочого дня. Документи, прийняті в операційний час, відображаються банком у балансі того самого дня. Списання коштів з рахунка платника проводиться тільки за першим примірником розрахункового документа.

Кожна форма має особливий документообіг, який включає етапи проходження документів між учасниками розрахункової операції (платник, банки, одержувач) і визначає порядок списання коштів з поточного рахунка платника та їх рух до зарахування на рахунок одержувача.

У разі здійснення розрахунків акредитивами, чеками передбачається гарантія платежу з боку банків. Гарантію платежу в цих випадках банк забезпечує через відокремлення частки грошових коштів клієнта з поточного рахунка і депонування їх на особовому рахунку, що входить до складу аналітичних рахунків, які відкриваються, до балансового рахунка четвертого порядку «Кошти в розрахунках». Кошти на цих рахунках мають цільове призначення: для оплати розрахункових документів за гарантованими банком платежами. У бухгалтерському обліку депоновані кошти обліковуються за такими аналітичними рахунками:

«Розрахунки чеками»;
«Розрахунки акредитивами».

У разі розрахунків платіжними картками використовуються пластикові картки. Кошти, що передбачені для розрахунків за платіжними картками, депонуються на балансових рахунках:

2605 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання для здійснення операцій з використанням платіжних карток»;
2625 АП «Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток».

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена ПП Національного банку України 21.01.04 № 22, установлює загальні правила, форми і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участі банків.

Рахунки для обліку коштів у розрахунках за конкретними операціями (акредитиви, розрахункові чеки) відкриваються підприємствами в банку, що їх обслуговує, лише на підставі заяви про відкриття акредитива, заяви про перерахування коштів.

Кошти з рахунків клієнтів банки списують тільки за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів.

Доручення платників та розпорядження стягувачів про списання коштів з рахунків платники та стягувачі складають на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються Інструкцією № 22.

Платник може давати доручення про списання коштів зі свого рахунка у формі електронного розрахункового документа, якщо це передбачено договором між ним і банком. Банк для здійснення розрахункових операцій може формувати електронні розрахункові документи.

Доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки
беруть до виконання винятково в межах залишку коштів на цих ра-
хунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх
приймання та виконання в разі браку/нестачі коштів на цих рахунках.

У процесі здійснення розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форми, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками та з використанням розрахункових документів на паперових носіях та в електронному вигляді.

Інструкція № 22 встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій платіжних інструментів у формі:

меморіального ордера;
платіжного доручення;
платіжної вимоги-доручення;
платіжної вимоги;
розрахункового чека;
акредитива.

Банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

Якщо до банку надійшло одночасно кілька розрахункових документів, на підставі яких здійснюється списання коштів, то вони виконуються в такій черговості:

першою чергою списуються кошти на підставі рішення суду для задоволення вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, а також вимог про стягнення аліментів;
другою — списуються кошти на підставі рішення суду для розрахунків щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), а також виплати за авторським договором;
третьою — списуються кошти на підставі інших рішень суду;
четвертою — списуються кошти за розрахунковими документами, що передбачають платежі до бюджету;
п’ятою чергою — списуються кошти за іншими розрахунковими документами в порядку їх послідовного надходження.

Облік операцій за розрахунків
платіжними дорученнями

Платіжне доручення — розрахунковий документ, який містить письмове доручення платника банку, що обслуговує, про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача.

Платіжне доручення подається клієнтом до банку, що його обслуговує, не менше ніж у двох примірниках. Платник має право зазнача-
ти в платіжному дорученні дату валютування, яка не може переви-
щувати 10 календарних днів з дати складання платіжного доручення.
Банк одержувача до настання дати валютування, що зазначена в електронному розрахунковому документі, зараховує переказані кошти
на відповідний рахунок і не пізніше від наступного робочого дня згід-
но з порядком, передбаченим у договорі, повідомляє одержувача про
надходження на його адресу коштів та дату їх валютування.

Операцію з перерахування коштів з відповідного рахунка на рахунок одержувача банк одержувача оформляє меморіальним ордером, у реквізиті «Призначення платежу» якого зазначає номер і дату електронного розрахункового документа, а також повторює текст реквізиту «Призначення платежу» цього електронного розрахункового документа.

Платник до настання дати валютування може відкликати кошти, які до зарахування на рахунок одержувача обліковуються в банку, що обслуговує одержувача. Банк одержувача, отримавши лист про відкликання коштів, цього самого дня перераховує кошти з відповідного рахунка на той самий рахунок у банку платника, з якого вони надійшли, якщо на час надходження вказівки кошти не зараховані на рахунок одержувача, та повідомляє одержувача про відкликання коштів платником.

Банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 10 календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.

Реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів одержувачеві.

Через підприємства поштового зв’язку здійснюються перекази:

на ім’я окремих фізичних осіб — коштів, що належать їм особисто (пенсії, аліменти, заробітна плата, витрати на відрядження, авторський гонорар);
підприємствам — коштів на виплату заробітної плати, для організованого набору працівників, заготівлі сільськогосподарської продукції в тих населених пунктах, в яких немає банків.

Для перерахування коштів підприємству зв’язку платник подає до банку, що обслуговує, платіжне доручення, в якому зазначає реквізити підприємства поштового зв’язку, з рахунка якого сплачуватимуться перекази їх одержувача, та номери списків одержувачів коштів.

Усі претензії за розрахунками між клієнтами регулюються ними без участі банку. Але банк приймає від клієнтів претензії згідно з угодою на обслуговування за несвоєчасне списання або зарахування сум, виплачуючи штраф на користь клієнта.

Під час проведення розрахунків між клієнтами банк відображає операції на рахунках у такий спосіб:

1. Якщо клієнти обслуговуються в одному банку:

Дебет рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» — поточний рахунок платника;

Кредит рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» — поточний рахунок одержувача коштів.

2. Якщо клієнти обслуговуються в різних банках:

а) у разі списання коштів з рахунка клієнта — платника, що обслуговується даним банком:

Дебет рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» — поточний рахунок платника коштів;

Кредит рахунка 1200 А «Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України»;

б) У разі зарахування коштів клієнтові — одержувачу коштів, що обслуговується даним банком:

Дебет рахунка 1200 А «Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України»;

Кредит рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» — поточний рахунок одержувача коштів.

Облік розрахунків із застосуванням
платіжних вимог-доручень

Платіжні вимоги-доручення (далі — вимога-доручення) можуть застосовуватись у розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків.

За цієї форми в розрахунках беруть участь два суб’єкти:

постачальник (сировини, товарів, робіт, послуг), що має право на одержання платежу;
платник (одержувач послуг чи товарів), що має право доручити банку здійснити платіж зі свого поточного рахунка.

Платіжна вимога-доручення — це розрахунковий документ, що містить вимогу одержувача коштів до платника про сплату певної суми грошових коштів через банк (додаток).

Верхня частина вимоги-доручення оформлюється одержувачем коштів (постачальником після того, як він виконав свої зобов’язання перед покупцем) за встановленою формою з додержанням вимог до заповнення реквізитів розрахункових документів і разом з відвантажувальними, транспортними документами пересилається безпосередньо платникові щонайменше у двох примірниках. Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк одержувача через банк платника на договірних умовах. За згоди оплатити вимогу-доручення платник (покупець) заповнює її нижню частину (від руки чи з застосуванням технічних засобів — незалежно від того, як заповнено верхню частину цього розрахункового документа) і подає до банку, що його обслуговує. Сума, яку платник погоджується сплатити одержувачеві, зазначається в нижній частині вимоги-доручення. Вона не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати одержувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення. Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо
сума, зазначена платником, перевищує суму, що є на його рахунку. Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом
20 календарних днів з дати оформлення її одержувачем.

Причини неоплати платником вимоги-доручення з’ясовуються безпосередньо між платником та одержувачем коштів без втручання банку. В обліку в обох випадках здійснюються такі записи:

Банком платника (покупця):

Дебет рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» — поточний рахунок платника коштів;

Кредит рахунка 1200 А «Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України».

Банком одержувача коштів (постачальника):

Дебет рахунка 1200 А «Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України»;

Дебет рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» — поточний рахунок одержувача коштів.

Облік операцій за розрахунків платіжними вимогами

Платіжна вимога — розрахунковий документ, що містить письмову вимогу стягувача до банку, що обслуговує платника, перерахувати без погодження з останнім певну суму коштів з рахунка платника на рахунок одержувача.

Стягувачами можуть бути податкові органи, державні виконавці та підприємства, що здійснюють примусове списання коштів на підставі визнаних претензій. Ці особи оформлюють та подають у банк платіжні вимоги, а за потреби — супровідні документи на примусове списання коштів з рахунків платників. Примусове стягнення коштів з рахунків платників дозволяється тільки
у випадках, установлених законами України, а саме на підставі
виконавчих документів, установлених законами України, рішень податкових органів та визнаних претензій.

Відповідно до ст. 1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його доручення на підставі рішення суду. Для примусового списання коштів стягувач оформляє не менше ніж у трьох примірниках платіжну вимогу, яку стягувач подає до банку, що його обслуговує, разом із двома примірниками реєстру платіжних вимог.

Якщо платник і стягувач обслуговуються в різних банках, то банк, що обслуговує стягувача, надсилає банку платника не менше ніж два примірники платіжної вимоги на примусове списання коштів (один з яких — перший). Крім того, стягувачу повертається не менше ніж один примірник платіжної вимоги та реєстру платіжних вимог. Перший примірник реєстру платіжних вимог залишається в банку, що обслуговує стягувача.

Банк не пізніше від наступного робочого дня повідомляє платника про надходження платіжної вимоги на примусове списання коштів з його рахунка, якщо умова про таке повідомлення передбачена договором про розрахунково-касове обслуговування цього платника (у порядку, передбаченому договором).

Банк стягувача приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних, а банк платника — протягом 30 календарних днів з дати їх складання.

Платіжні вимоги стягувачів приймаються банком до виконання незалежно від наявності коштів на поточному рахунку платника, оскільки стягнення здійснюється з усіх рахунків підприємства: поточних, депозитних, коштів у розрахунках.

Якщо на час надходження на рахунках платника недостатньо коштів для виконання платіжних вимог, то документи виконуються частково і в несплаченій сумі повертаються стягувачеві. Часткова оплата оформлюється меморіальним ордером. На платіжних вимогах відповідальний виконавець окреслює реквізит «сума» і на звороті всіх поданих примірників документа зазначає дату здійснення платежу, суму часткового платежу та несплачену суму. Ця інформація засвідчується підписом відповідального виконавця та штампом банку. За браку коштів на рахунках платника документи в день надходження повертаються без виконання.

Для сплати документа виконуються такі бухгалтерські записи:

Дебет рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» боржника або

Дебет рахунка 2602 П «Кошти в розрахунках суб’єктів господарювання» боржника, або

Дебет рахунка 2610 П «Короткострокові вклади (депозити) суб’єктів господарювання» боржника;

Кредит рахунка 1200 А «Кореспондентський рахунок банку у Національному банку України», якщо стягувач обслуговується іншим банком, або

Кредит рахунка 2650 АП «Кошти на вимогу небанківських фінансових установ» — рахунок стягувача, або

Кредит рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» — рахунок стягувача.

Облік операцій за розрахунків
розрахунковими чеками

Розрахунковий чек — це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, сплатити утримувачу чека зазначену в чеку суму коштів.

Чеки виготовляються на замовлення банку Банкнотно-монетним двором Національного банку чи іншим спеціалізованим підприємством на спеціальному папері з додержанням усіх обов’язкових вимог. Чеки (додаток) брошуруються в розрахункові чекові книжки (далі — чекові книжки) по 10, 20, 25 аркушів (додаток). Чеки, що використовуються фізичними особами для здійснення одноразових операцій, виготовляються як окремі бланки, облік яких банки ведуть окремо від чекових книжок. Чеки та чекові книжки є бланками суворого обліку.

Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також між фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги.

Банк-емітент без видачі чекової книжки може видати на ім’я чекодавця (фізичної особи) один або кілька розрахункових чеків на суму, що не перевищує залишку коштів на рахунку чекодавця, або на суму, що внесена готівкою.

Строк дії чекової книжки — один рік; розрахункового чека, який видається для разового розрахунку фізичній особі, — три місяці. День оформлення чекової книжки або чека не враховується. Чеки, виписані після зазначеного строку, уважаються недійсними і до оплати не приймаються. За погодженням з установою банку строк дії невикористаної чекової книжки може бути подовжений.

Чекова книжка може видаватися для розрахунків з будь-яким конкретним постачальником або з різними постачальниками.

Чек заповнюється від руки (кульковою ручкою, чорнилом) або з використанням технічних засобів. У ньому не допускається виправлень та використання факсиміле замість підпису.

Чек із чекової книжки подається до оплати в банк утримувача чека протягом 10 календарних днів (день виписування чека не врахо-
вується). Строк дії невикористаної чекової книжки може подовжуватися за погодженням з банком-емітентом, про що він робить відповідну позначку на обкладинці чекової книжки (у правому верхньому куті), засвідчуючи її підписом головного бухгалтера і відбитком штампа банку.

Власникові заборонено передавання чекової книжки будь-якій іншій юридичній або фізичній особі. Чек приймається утримувачем чека до оплати безпосередньо від чекодавця, на ім’я якого оформлені документи, що підтверджують отримання ним товарів (виконання робіт, надання послуг). Підприємствам не дозволяється здійснювати обмін чека на готівку та отримувати готівкою здачу із суми чека.

Фізичні особи можуть обмінювати чек на готівку або отримувати здачу із суми чека готівкою (але не більше ніж 20 відсотків від суми цього чека).

Утримувач чека повертає до банку-емітента невикористаний чек для зарахування суми на свій рахунок або обміну його на готівку. Повертаючи чекову книжку з невикористаними чеками, її власник одночасно подає до банку-емітента платіжне доручення на перерахування коштів, що заброньовані на аналітичному рахунку «Розрахунки чеками», на свій поточний рахунок. Чекодавець виписує чек із чекової книжки під час здійснення платежу і видає за отримані ним товари (виконані роботи, надані
послуги).

Виписуючи чек, чекодавець переписує на його корінець залишок ліміту з корінця попереднього чека і зазначає новий залишок ліміту.

Відображення в обліку операцій з розрахунковими чеками здійснюється в такий спосіб:

1. Згідно з заявою клієнта і для гарантованої оплати чеків чекодавець бронює кошти на окремому аналітичному рахунку «Розрахунки чеками» відповідних балансових рахунків (далі — аналітичний рахунок «Розрахунки чеками») у банку-емітенті, одержуючи комісійні за послуги. Це можуть бути рахунки:

2602 П «Кошти в розрахунках суб’єктів господарювання»;
2622 П «Кошти в розрахунках фізичних осіб»;
2526 П «Кошти в розрахунках клієнтів, які утримуються за рахунок Державного бюджету України»;
2552 П «Кошти в розрахунках клієнтів, які утримуються за рахунок бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів» тощо.

Для цього разом із заявою про видачу чекової книжки чекодавець подає до банку-емітента платіжне доручення для перерахування коштів на аналітичний рахунок «Розрахунки чеками», що відповідає запису:

Дебет рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання»;

Кредит рахунка 2602 П «Кошти в розрахунках суб’єктів господарювання», аналітичний рахунок «Розрахунки чеками» на суму ліміту чекової книжки;

Кредит рахунка 6110 П «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів» — на суму, визначену за послугу.

Одночасно списується з позабалансу бланк виданої чекової книжки:

Дебет рахунка групи 991 «Коррахунки до рахунків розділів 95—98»;

Кредит рахунка 9821 А «Бланки суворого обліку».

У міру розрахунків з постачальниками продукції, товарів, робіт, послуг чекодавець виписує чек на суму платежу, що не перевищує ліміту (граничної суми, зазначеної на зворотному боці першої сторінки чекової книжки) і передає його постачальнику — утримувачу чека. Останній перевіряє обов’язкові реквізити та завіряє його підписами посадових осіб згідно з карткою зразків підписів та відбитком печатки.

2. Приймаючи чек до оплати за товари (виконані роботи, надані послуги), утримувач чека перевіряє:

відповідність його встановленому зразку;
правильність заповнення;
брак виправлень;
відповідність суми корінця чека сумі, зазначеній на самому чеку;
строк дії;
достатність залишку ліміту за чековою книжкою для оплати чека;
наявність на ньому чіткого відбитка штампа або печатки банку та даних чекодавця (прізвище, ім’я, по батькові — фізичної особи, даних документа, що засвідчує цю особу).

Після цього утримувач чека встановлює особу пред’явника чека за документом, що її посвідчує.

Після зазначеної перевірки утримувач чека відриває (відрізає) чек від корінця, ставить на його зворотному боці та корінці календарний штемпель і підписує цей чек, а також робить позначку
у відомості про прийняті до оплати розрахункові чеки.

Утримувач чека здає в банк чеки разом із трьома примірниками реєстру розрахункових чеків — якщо рахунки чекодавця й утримувача чека відкриті в одному банку, і в чотирьох примірниках — якщо рахунки чекодавця й утримувача чека відкриті в різних банках.

Реєстри розрахункових чеків складаються в розрізі банків-емітентів.

Банк утримувача чека зобов’язаний перевірити заповнення реквізитів реєстру чеків та своєчасність пред’явлення їх до оплати.

3. Якщо чекодавець і утримувач чека обслуговуються в одному банку, то після перевірки правильності заповнення реквізитів чеків і реєстру чеків банк на підставі першого примірника реєстру чеків списує кошти з відповідного рахунка чекодавця та зараховує їх на рахунок утримувача чека, що супроводжується бухгалтерським проведенням:

Дебет рахунка 2602 П «Кошти в розрахунках суб’єктів господарювання», аналітичний рахунок «Розрахунки чеками»;

Кредит рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання».

Під час розрахунків чеками клієнтами різних банків банк утримувача чека приймає чеки з реєстром чеків і разом з другим та третім примірниками цього реєстру інкасує їх до банку-емітента. У цьому разі кошти на рахунок утримувача чека зараховуються банком, що його обслуговує, тільки після отримання їх від банку-емітента. Прийняті на інкасо чеки обліковуються за відповідним позабалансовим рахунком групи 983 «Документи та цінності, прийняті та відправлені на інкасо».

Умови інкасування чеків мають зазначатися в договорі про розрахунково-касове обслуговування клієнта.

Останній примірник реєстру чеків повертається утримувачу чека з позначкою про оплату, якщо клієнти обслуговуються в одному банку, або з позначкою про дату прийняття його на інкасо, якщо клієнти обслуговуються в різних банках. За інкасового варіанта розрахунків чеками банк утримувача чека для контролю за оплатою чеків оприбутковує їх на позабалансовому рахунку 9831 «Документи і цінності, відправлені на інкасо», що чекають акцепту до сплати.

4. У разі надходження розрахункових чеків від іногородніх утримувачів чеків у банк-емітент до моменту здійснення їх перевірки вони обліковуються на позабалансових рахунках:

Дебет рахунка 9830 А «Документи і цінності, прийняті на інкасо»;

Кредит рахунка групи 991 «Коррахунки до рахунків розділів 95—98».

5. Банк-емітент на підставі першого примірника реєстру чеків списує кошти з рахунка чекодавця та перераховує їх на рахунок утримувача чека. Сплачений чек разом з примірником реєстру чеків залишається в банку-емітенті. На чеку ставиться штамп банку «Проведено». Після прийняття банком-емітентом рішення про здійснення оплати розрахункових чеків буде зроблено такі бухгалтерські записи:

Дебет рахунка групи 991 «Коррахунки до рахунків розділів 95—98»;

Кредит рахунка 9830 А «Документи і цінності, прийняті на інкасо»

та одночасно:

Кредит рахунка 1200 А «Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України».

6. У разі повідомлення банком-емітентом про брак коштів на спеціальному рахунку 2602 П «Кошти в розрахунках суб’єктів господарювання» або за наявності порушень в оформленні чека (виправлення, факсиміле підпису, сума чека перевищує задепоновану) банк утримувача чека списує суму з зазначеного позабалансового рахунка 9831 А «Документи і цінності, відправлені на інкасо» і повертає чек утримувачу чека із зазначенням причин його несплати.

7. Якщо клієнт припиняє дальші розрахунки чеками, за наявності невикористаного ліміту до закінчення строку дії чекової книжки, за його дорученням (фізична особа — за заявою) залишок ліміту зараховується на той рахунок, з якого депонувалися кошти:

Кредит рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання».

Невикористані чеки після закінчення строку дії чекової книжки або використання ліміту підлягають поверненню до банку-емітента, який їх погашає. За бажанням клієнта банк може подовжити строк дії чекової книжки або клієнт може поповнити її ліміт у разі його використання.

Якщо після повного використання чеків із чекової книжки її ліміт буде невикористаним, то чекодавцеві може надаватися нова чекова книжка на суму невикористаного ліміту. Строк дії нової чекової книжки встановлюється з дня її видачі.

Чекодавець подає до банку-емітента заяву про отримання нової чекової книжки разом з використаною чековою книжкою та корінцями використаних чеків.

Облік операцій за розрахунків акредитивами

Акредитив — це форма безготівкових розрахунків, за якої клієнт-заявник акредитива доручає банку, що його обслуговує:

виконати платіж бенефіціару (постачальнику) за товари, виконані роботи чи надані послуги;
надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

За розрахунків акредитивами в економічні відносини вступають такі суб’єкти:

платник — заявник акредитива (аплікант), юридична особа, яка звертається до банку, що її обслуговує, для відкриття акредитива;
банк-емітент — банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнтові;
бенефіціар — юридична особа, на користь якої виставлений акредитив. Це продавець, виконавець робіт або послуг;
авізуючий банк — банк, який за дорученням банку-емітента повідомлює бенефіціара про відкриття акредитива без будь-якої відповідальності за його оплату;
виконуючий банк — банк бенефіціара або інший банк, що за дорученням банку-емітента проводить оплату документів, зазначених в акредитиві. Виконуючий банк може бути одночасно й авізуючим банком.

Акредитиви можуть бути депоновані в банку платника і в банку постачальника.

Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами передбачаються в договорі між бенефіціаром і заявником акредитива і не повинні суперечити законодавству України, у тому числі нормативно-правовим актам Національного банку.

За операціями за акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу тільки з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов’язань, з якими можуть бути пов’язані ці документи.

Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:

покритий — акредитив, для здійснення платежів за яким заздалегідь бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку. Кошти заявника акредитива бронюються на аналітичному рахунку «Розрахунки за акредитивами» відповідних балансових рахунків (далі — аналітичний рахунок «Розрахунки за акредитивами»);
непокритий — акредитив, оплата за яким (якщо тимчасово коштів на рахунку платника немає) гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Акредитив може бути відкличним або безвідкличним. Це зазначається на кожному акредитиві. Якщо немає такої позначки, то акредитив вважається безвідкличним.

Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара (наприклад, за недодержання умов, передбачених договором, дострокової відмови банком-емітентом від гарантування платежів за акредитивом). Відкликання акредитива не створює зобов’язань банку-емітента перед бенефіціаром.

Усі розпорядження про зміни умов відкличного акредитива або його анулювання заявник може надати бенефіціару тільки через банк-емітент, який повідомляє виконуючий банк, а останній — бенефіціара.

Документи за акредитивом, що відповідають умовам акредитива та подані бенефіціаром і прийняті виконуючим банком до отримання ним повідомлення про зміну умов або анулювання акредитива, підлягають оплаті.

Безвідкличний акредитив — це акредитив, який може бути анульований або умови якого можуть бути змінені тільки за згодою на це бенефіціара, на користь якого він був відкритий.

Безвідкличний акредитив, підтверджений виконуючим банком, не може бути змінений або анульований без згоди виконуючого банку.

Безвідкличний акредитив — це зобов’язання банку-емітента сплатити кошти в порядку та в строки, визначені умовами акредитива, якщо документи, передбачені ним, подано до банку, зазначеному в акредитиві, або до банку-емітента, та якщо дотримано строки й умови акредитива.

Акредитив може бути авізований бенефіціарові через інший (авізуючий) банк. Авізуючий банк, якщо він не визначений виконуючим банком, не несе зобов’язань щодо сплати за акредитивом.

Для відкриття акредитива клієнт подає до банку-емітента заяву про відкриття акредитива (далі — заява) за встановленою формою, щонайменше у трьох примірниках, та в разі відкриття покритого акредитива — відповідні платіжні доручення.

Акредитив має містити тільки ті умови, додержання яких банк може перевірити документально.

Банк-емітент, прийнявши заяву, визначає спосіб виконання акредитива, авізуючий та виконуючий банки і здійснює відповідні бухгалтерські записи. Розглянемо особливості обліку покритого акредитива. Відкриваючи покритий акредитив, заявник крім заяви подає до банку-емітента платіжне доручення на бронювання коштів на аналітичному рахунку «Розрахунки за акредитивами» таких балансових рахунків:

2602 П «Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності»;

2622 П «Кошти в розрахунках фізичних осіб»;

2526 П «Кошти в розрахунках клієнтів, які утримуються за рахунок Державного бюджету України»;

2552 П «Кошти в розрахунках клієнтів, які утримуються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів»;

2554 П «Кошти в розрахунках клієнтів, які утримуються з районних, міських, селищних та сільських бюджетів».

У разі відкриття покритого акредитива, депонованого в банку-емітенті, заявник подає заяву та платіжне доручення на перерахування коштів зі свого рахунка (наприклад, для підприємств 2600) на аналітичний рахунок (для підприємств — 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарювання») «Розрахунки за акредитивами» у банку-емітенті. Ідеться про бронювання коштів для розрахунків акредитивом:

Дебет рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» — перерахування коштів з заявника — підприємства;

Кредит рахунка 2602 П «Кошти в розрахунках суб’єктів господарювання» / «Розрахунки за акредитивами» — зарахування коштів на рахунок депонування акредитивів
у банку-емітенті;

Акредитив уважається відкритим після того, як здійснено відповідні бухгалтерські записи за рахунками та надіслано повідомлення бенефіціарові про відкриття та умови акредитива (далі — повідомлення).

Дата виконання платіжних доручень, наданих разом із заявою, і дата повідомлення бенефіціара мають збігатися.

Якщо відкривається покритий акредитив, депонований у виконуючому банку, який не є банком-емітентом, то заявник крім заяви подає до банку-емітента платіжне доручення на перерахування коштів для бронювання їх у виконуючому банку. Банк-емітент перераховує кошти заявника з рахунка, наприклад, 2600 на аналітичний рахунок 2602 «Розрахунки за акредитивами» у виконуючому банку та повідомляє його про умови акредитива:

а) Дебет рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» — перерахування коштів з заявника-підприємства;

Кредит рахунка 6110 П «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів» — на суму, визначену за послугу;

Кредит рахунка 1200 А «Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України» — списання коштів з банку-емітента в сумі акредитива;

б) Дебет рахунка 1200 А «Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України» — зарахування коштів у виконуючому банку;

Кредит рахунка 2602 П «Кошти в розрахунках суб’єктів господарювання / Розрахунки за акредитивами» — зарахування коштів на рахунок депонування акредитивів у виконуючому банку.

У разі відкриття покритого акредитива клієнт подає заяву, як правило, у чотирьох примірниках. Перший примірник заяви банк-емітент обліковує за відповідним позабалансовим рахунком, призначеним для обліку акредитивів, — 9802 А «Акредитиви до виконання»; другий (з потрібною позначкою банку про дату надходження) — разом з випискою з рахунка він видає заявнику як розписку банку про відкриття акредитива; третій та четвертий, як правило, використовуються для інформування виконуючого банку та бенефіціара про умови акредитива:

Дебет рахунка 9802 «Акредитиви до виконання»;

Кредит рахунка 991 «Контррахунки для рахунків розділів
96—98».

На відкриття непокритого акредитива платник подає заяву в чотирьох примірниках. У реквізиті заяви «Вид акредитива» треба додатково зазначати «непокритий». Перший примірник заяви в цьому разі обліковується банком-емітентом за позабалансовим рахунком, призначеним для обліку непокритих акредитивів: 9122 А «Непокриті акредитиви»:

Дебет рахунка 9122 А «Непокриті акредитиви»;

Кредит рахунка групи 990 «Контррахунки для рахунків розділів 90—95».

Виконуючий банк обліковує примірник заяви або повідомлення, отримані від банку-емітента, за відповідним позабалансовим рахунком, призначеним для обліку акредитивів. Такий облік ведеться окремо від обліку повідомлень про відкриття покритих акредитивів.

Банк-емітент інформує виконуючий (авізуючий) банк про відкриття акредитива, надсилаючи йому електронною поштою (електронне повідомлення) або іншими засобами зв’язку, передбаченими договорами між банками, заяви або повідомлення.

Заяву або повідомлення банк-емітент надсилає авізуючому банку не пізніше від наступного робочого дня після отримання заяви від клієнта.

Повідомлення має містити номер акредитива, усі його умови, спосіб платежу, місце виконання та строк дії акредитива.

Виконуючий (авізуючий) банк про відкриття та умови акредитива повідомляє бенефіціара (авізує акредитив) протягом 10 робочих днів із дня отримання повідомлення від банку-емітента (авізуючого банку).

Після відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг) бенефіціар подає виконуючому банку потрібні документи, передбачені умовами акредитива, разом з реєстром документів за акредитивом.

Реєстр документів за акредитивом складається за відповідною формою та подається до банку, як правило, у чотирьох примірниках.

Виконуючий банк ретельно перевіряє подані бенефіціаром документи щодо додержання всіх умов акредитива і в разі порушення хоча б однієї з умов не проводить виплати за акредитивом, про що інформує бенефіціара, і надсилає повідомлення до банку-емітента для отримання згоди на оплату документів із розбіжно-
стями. Зазначене повідомлення має містити повний перелік розбіжностей з умовами акредитива, виявлених під час перевірки.

У разі неотримання відповіді протягом семи робочих днів після відправлення повідомлення або надходження негативної відповіді, виконуючий банк повертає бенефіціару всі документи за акредитивом, зазначивши на зворотному боці першого примірника реєстру документів за акредитивом причини повернення документів і засвідчивши цей запис підписами відповідального виконавця та працівника, на якого покладено функції контролера, і відбитком штампа банку.

Якщо умовами акредитива передбачено акцепт заявника акредитива, то для його здійснення уповноважена особа заявника має подати бенефіціару:

документ, що засвідчує її особу;
зразок її підпису, засвідчений заявником акредитива (якщо його немає у виконуючому банку);
доручення, видані заявником акредитива, щодо її повноважень.

На документах, які за умовами акредитива мають бути акцептовані, уповноважена особа робить такий напис:

«Акцептований за рахунок акредитива від ________ № _____

(дата)

уповноваженим _________________________________________

(назва заявника акредитива)

______________________________ ______________________ »

(підпис) (дата)

У виконуючому банку відповідальний виконавець перевіряє наявність акцептного напису та відповідність його поданому зразку.

Виконуючий банк під час використання акредитива, кошти за яким заброньовано в банку-емітенті, перевіряє за дорученням цього банку виконання всіх умов акредитива за поданим бенефіціаром реєстром документів за акредитивом та іншими документами, передбаченими акредитивом.

Перший та другий примірники реєстру документів за акредитивом разом з іншими документами виконуючий банк надсилає до банку-емітента, третій — використовує для списання суми заяви з відповідного позабалансового рахунка, призначеного для обліку акредитивів (після надходження коштів від банку-емітента), четвертий (з потрібними позначками банку про дату одержання) — видає бенефіціару:

Дебет рахунка групи 991 «Контррахунки для рахунків розділів 96—98»;

Кредит рахунка 9802 А «Акредитиви до виконання».

Банк-емітент, перевіривши виконання всіх умов акредитива, на підставі першого примірника реєстру документів за акредитивом списує кошти з аналітичного рахунка «Розрахунки за акредитивами» і перераховує їх на рахунок бенефіціара:

а) Дебет рахунка 2602 П «Кошти в розрахунках суб’єктів господарювання» / «Розрахунки за акредитивами» — рахунок з депонування коштів на оплату акредитива в банку-емітенті;

Кредит рахунка 1200 А «Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України» — рахунок банку-емітента;

б) Дебет рахунка 1200 А «Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України» — рахунок виконуючого банку;

Кредит рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» — рахунок бенефіціара.

Перший примірник реєстру документів за акредитивом банк-емітент зберігає в документах дня банку, а другий (з потрібними позначками банку про дату одержання та виконання) — видає заявникові акредитива разом з іншими документами за акредитивом.

Якщо банк-емітент одержав прийняті виконуючим банком документи і вважає, що вони не відповідають за зовнішніми ознаками умовам акредитива, то він має право відмовитися від їх прийняття й вимагати від виконуючого банку суму, що сплачена бенефіціару з порушенням умов акредитива.

Виплати бенефіціару за акредитивом, кошти за яким заброньовано у виконуючому банку, здійснюються з аналітичного рахунка «Розрахунки за акредитивами», що відповідає запису:

Дебет рахунка 2602 П «Кошти в розрахунках суб’єктів господарювання» / «Розрахунки за акредитивами» — рахунок з депонування коштів на оплату акредитива у виконуючому банку;

Кредит рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» — рахунок бенефіціара.

Списання коштів з аналітичного рахунка «Розрахунки за акредитивами» виконуючий банк здійснює на підставі першого примірника реєстру документів за акредитивом, наданим разом з іншими документами, що відповідають умовам акредитива.

Перший примірник реєстру документів за акредитивом залишається в документах дня виконуючого банку, другий (з потрібними позначками банку про дату одержання та виконання) — видається бенефіціару, третій та четвертий — разом з документами, передбаченими умовами акредитива, надсилаються до банку-емітента, в якому третій примірник використовується для списання суми заяви з відповідного позабалансового рахунка, призначеного для обліку акредитивів, а четвертий видається заявнику акредитива разом з іншими документами за акредитивом:

Дебет рахунка групи 991 «Контррахунки для рахунків розділів 96—98»;

Кредит рахунка 9802 А «Акредитиви до виконання».

Якщо своєчасно одержати кошти з рахунка заявника акредитива неможливо (у разі оплати за акредитивом за рахунок кредиту — непокритого акредитива), то банк-емітент до вирішення цього питання згідно з умовами договору обліковує заборгованість заявника акредитива за балансовим рахунком, призначеним для обліку короткострокових кредитів:

Дебет рахунка 2062 А «Короткострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання»;

Кредит рахунка 2602 П «Кошти в розрахунках суб’єктів господарювання» / «Розрахунки за акредитивами» — рахунок з депонування коштів на оплату акредитива в банку-емітенті.

Одночасно банк-емітент списує з відповідного позабалансового рахунка, призначеного для обліку акредитивів, ту суму, що була виплачена за акредитивом бенефіціару:

Дебет рахунка групи 990 «Контррахунки для рахунків розділів 90—95»;

Кредит рахунка 9122 А «Непокриті акредитиви».

У всіх акредитивах обов’язково має передбачатися дата закінчення строку і місце подання документів для платежу. Дата, яку зазначено в заяві, є останнім днем для подання бенефіціаром до оплати реєстру документів за акредитивом та документів, передбачених умовами акредитива. Банки мають здійснювати контроль за строком дії акредитива, який зазначений у заяві.

У день закінчення строку дії акредитива, кошти за яким заброньовані у виконуючому банку, останній у кінці операційного дня списує їх з аналітичного рахунка «Розрахунки за акредитивами» та перераховує в банк-емітент на рахунок, з якого вони надійшли. Банк-емітент зараховує одержані кошти на рахунок заявника акредитива та списує потрібну суму з відповідного позабалансового рахунка, призначеного для обліку акредитивів. Виконуються такі бухгалтерські записи:

а) Дебет рахунка 2602 П «Кошти в розрахунках суб’єктів господарювання» / «Розрахунки за акредитивами» — рахунок з депонування коштів на оплату акредитива у виконуючому банку;

Кредит рахунка 1200 А «Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України» — рахунок виконуючого банку;

б) Дебет рахунка 1200 А «Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України» — рахунок банку-емітента;

Кредит рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» — зарахування коштів на рахунок заявника-підприємства.

Акредитив, кошти за яким заброньовано в банку-емітенті, закривається ним після закінчення строку, зазначеного в акредитиві, з урахуванням нормативного строку проходження документів спецзв’язком від виконуючого банку до банку-емітента або після отримання від виконуючого банку підтвердження про невиконання акредитива.

У кінці операційного дня банк-емітент перераховує кошти з аналітичного рахунка «Розрахунки за акредитивами» на рахунок заявника акредитива і надсилає повідомлення виконуючому банку для їх списання з відповідного позабалансового рахунка, призначеного для обліку акредитивів. Зазначена процедура розрахунку завершується записом:

а) Дебет рахунка 2602 П «Кошти в розрахунках суб’єктів господарювання» /«Розрахунки за акредитивами» — рахунок з депонування коштів на оплату акредитива в банку-емітенті;

Кредит рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» — зарахування коштів на рахунок заявника-підприємства;

б) Дебет рахунка групи 991 «Контррахунки для рахунків розділів 96—98»;

Кредит рахунка 9802 А «Акредитиви до виконання» — у виконуючому банку.

5.3. Облік операцій із застосуванням платіжних карток

Операції з занесення на рахунки та отримання з рахунків готівкових коштів за допомогою платіжних та інших карток здійснюються згідно з правилами внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем, а також відповідних нормативно-правових актів через каси банку або банкомати.

Банкомати можуть установлюватись як на території банку, так і за його межами.

Видача коштів із застосуванням платіжних карток виконується в межах їх залишку на рахунку клієнта чи витратного ліміту або його частки на відповідному картковому рахунку. За договором між клієнтом та банком про надання кредиту видача коштів може виконуватися в межах залишку коштів на рахунку та/або визначеного договором ліміту кредитування.

Після завершення операцій з видачі готівки або внесення її на рахунок клієнтові видається відповідно оформлений документ на паперовому носії, який складається за місцем проведення операції та має містити реквізити, визначені відповідними нормативно-правовими актами. Чек банкомата може друкуватись і надаватися власнику платіжної картки за його вимогою.

За застосування банкоматів у внутрішньобанківських системах автоматизації касових операцій чек може не видаватися. У цьому разі обов’язково з періодичністю, визначеною в договорі між клієнтом і банком, клієнтові надається виписка за операціями, здійсненими через банкомат.

Бухгалтерський облік операцій з підкріплення банкоматів готівкою та видача готівки з використанням платіжних карток регулюються Правилами бухгалтерського обліку операцій з використанням платіжних карток у банках України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 17.12.01 № 524 з урахуванням облікової політики банку.

Бухгалтерський облік операцій
з емісії платіжних карток

Облік бланків платіжних карток

1. Бланки платіжних карток внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем обліковуються банком в умовній оцінці (одна гривня за одну штуку) на окремому аналітичному рахунку позабалансового рахунка 9821 А «Бланки суворого обліку».

2. Операціям з придбання банком бланків платіжних карток відповідають такі проведення:

на вартість бланків у національній валюті:

Дебет рахунка 3510 А «Дебіторська заборгованість із придбання активів»;

Кредит рахунків 1200 А «Кореспондентський рахунок у Національному банку України», 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання»;

на вартість бланків у іноземній валюті:

Дебет рахунка 3800 АП «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів»;

Кредит рахунка 1500 АП «Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках»;

на суму гривневого еквівалента вартості бланків:

Дебет рахунка 3510 А «Дебіторська заборгованість із придбання активів»;

Кредит рахунка 3801 АП «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів».

3. Для віднесення вартості отриманих бланків на витрати виконується запис:

Дебет рахунка 7431 А «Господарські витрати»;

Кредит рахунка 3510 А «Дебіторська заборгованість із придбання активів».

4. Оприбуткуванню отриманих бланків відповідає запис:

Дебет рахунка 9821 А «Бланки суворого обліку»;

Кредит рахунка групи 991 «Контррахунки для рахунків розділів 96—98».

5. Видані під звіт бланки платіжних карток обліковуються за позабалансовим рахунком 9892 А «Бланки суворого обліку в підзвіті». При цьому виконується таке проведення:

Дебет рахунка 9892 А «Бланки суворого обліку в підзвіті»;

Кредит рахунка 9821 А «Бланки суворого обліку».

Надалі на підставі відповідних звітів про використання здійснюється списання бланків з підзвіту. При цьому виконується таке проведення:

Дебет рахунка групи 991 «Контррахунки для рахунків розділів 96—98»;

Кредит рахунка 9892 А «Бланки суворого обліку в підзвіті».

Облік коштів за операціями з емісії та видачі
банківської платіжної картки

1. Для зарахування коштів під час емісії платіжних карток у банку-емітенті клієнтам відкривають рахунки:

картковий рахунок для банків у інших банках — на балансовому рахунку 1600 АП «Кореспондентські рахунки інших банків»;
картковий рахунок для юридичних та фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності — на балансовому рахунку 2605 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання для здійснення операцій з використанням платіжних карток»;
картковий рахунок для фізичних осіб — на балансовому рахунку 2625 АП «Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток».

2. За застосування в розрахунках платіжної картки банком-емітентом для власних потреб банку як карткові використовуються такі рахунки:

3550 А «Аванси працівникам банку на витрати з відрядження» — у разі використання корпоративної платіжної картки для оплати витрат у відрядженні;

3551 А «Аванси працівникам банку на господарські витрати» — у разі використання корпоративної платіжної картки для здійснення розрахунків, пов’язаних із виробничими (господарськими) потребами;

3559 А «Інша дебіторська заборгованість за розрахунками з працівниками банку та іншими особами» — у разі використання корпоративної платіжної картки для здійснення інших операцій.

Занесення, перерахування коштів
на картрахунки фізичної особи

Занесення, перерахування або поповнення коштів на карт-
рахунки фізичної особи може виконуватися способом занесення готівкових коштів через банкомат, касу банку-емітента, банку, що працює за агентською угодою, іншого банку через переказ коштів зі своїх поточних або депозитних рахунків, а також з рахунків інших осіб за їх дорученням.

Під час операції з поповнення коштів на картковий рахунок у банку-емітенті здійснюються такі проведення:

за внесення готівкових коштів через касу:

Дебет рахунків 1001 А «Банкноти та монети в касі банку», 1002 А «Банкноти та монети в касі відділень банку»;

Кредит рахунка 2625 АП «Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток»;

за переказ коштів з поточних та інших рахунків:

Дебет рахунків 2620 АП «Кошти на вимогу фізичних осіб», 2630 П «Короткострокові вклади (депозити) фізичних осіб, інші рахунки»;

Кредит рахунка 2625 АП «Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток».

Занесення (поповнення) коштів на картрахунки може здійснюватися через банк-агент як у національній, так і в іноземній валюті.

Відкриваючи картрахунки у банку-емітенті, банк-агент на суму коштів, яка може включати суму поповнення, комісійні та вартість платіжної картки, здійснює такі проведення:

занесення в касу готівкових коштів у відповідній валюті:

Дебет рахунків 1001 А «Банкноти та монети в касі банку», 1002 А «Банкноти та монети в касі відділень банку»;

Кредит рахунка 2924 АП «Транзитний рахунок за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток»;

за безготівкового переказу:

Дебет рахунків 2620 АП «Кошти на вимогу фізичних осіб», 2630 П «Короткострокові вклади (депозити) фізичних осіб»;

Кредит рахунка 2924 АП «Транзитний рахунок за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток»;

за переказу коштів банку-емітенту:

Дебет рахунка 2924 АП «Транзитний рахунок за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток»;

Кредит рахунків 1200 А «Кореспондентський рахунок у Національному банку України», 1500 АП «Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках», 1600 АП «Кореспондентські рахунки інших банків».

Банк-емітент під час занесення (поповнення) коштів на картрахунки через банк-агент виконує такі проведення:

за зарахування коштів на коррахунки банку:

Дебет рахунків 1200 А «Кореспондентський рахунок у Національному банку України», 1500 АП «Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках»;

Кредит рахунка 2924 АП «Транзитний рахунок за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток»;

за зарахування коштів на картрахунки:

Дебет рахунка 2924 АП «Транзитний рахунок за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток»;

Для внесення коштів на картрахунки, які відкриті в банку-емітенті, через касу іншого банку або перерахування з рахунків, відкритих в інших банках, виконуються такі записи:

у банку, що обслуговує ініціатора переказу коштів під час занесення готівкових коштів у відповідній валюті через касу:

Дебет рахунків 1001 А «Банкноти та монети в касі банку», 1002 А «Банкноти та монети в касі відділень банку»;

Кредит рахунків 2902 П «Кредиторська заборгованість за прийняті платежі», 2909 П «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку»;

Дебет рахунків 2902 П «Кредиторська заборгованість за прийняті платежі», 2909 П «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку»;

за безготівкового переказу:

Дебет рахунків 2620 АП «Кошти на вимогу фізичних осіб», 2630 П «Короткострокові вклади (депозити) фізичних осіб»;

У банку-емітенті за зарахування суми поповнення здійснюється такий запис:

Дебет рахунків 1200 А «Кореспондентський рахунок у Національному банку України», 1500 АП «Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках», 1600 АП «Кореспондентські рахунки інших банків»;

Занесення, перерахування коштів
на картрахунки юридичних осіб

Поповнення картрахунків юридичних осіб здійснюється способом переказу коштів з їхніх поточних рахунків та за рахунок готівки, що вноситься в установленому порядку до каси банку-емітента.

Процедура поповнення картрахунків у банку-емітенті супроводжується відображенням в обліку таких операцій:

занесення готівки у відповідній валюті до каси банку:

Дебет рахунків 1001 А «Банкноти та монети в касі банку», 1002 А «Банкноти та монети в касі відділень банку»;

Кредит рахунка 2605 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання для здійснення операцій з використанням платіжних карток»;

перерахування коштів з поточних рахунків клієнтів:

Дебет рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання»;

Кредит рахунка 2605 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання для здійснення операцій з використанням платіжних карток».

Поповнення картрахунків юридичних осіб, які відкриті в банку-емітенті, через банк-агент передбачає такі облікові записи:

Дебет рахунків 1001 А «Банкноти та монети в касі банку», 1002 А «Банкноти та монети в касі відділень банку», 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарю-
вання»;

Кредит рахунка 2924 АП «Транзитний рахунок за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток»;

переказ коштів банку-емітенту відображається проведенням:

Дебет рахунка 2924 АП «Транзитний рахунок за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток»;

Кредит рахунків 1200 А «Кореспондентський рахунок в Національному банку України», 1500 АП «Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках», 1600 АП «Кореспондентські рахунки інших банків».

У банку-емітенті під час зарахування суми поповнення на картрахунки юридичних осіб здійснюються такі проведення:

на суму коштів, що надійшли для зарахування на картра-
хунок:

Кредит рахунка 2924 АП «Транзитний рахунок за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток»;

на суму коштів, що зараховані на картрахунки:

Дебет рахунка 2924 АП «Транзитний рахунок за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток»;

Відображення в бухгалтерському
обліку операцій за розрахунками платіжними
картками через банкомат

1. Під час видачі готівки через банкомат власнику платіжної картки здійснюється проведення на суму заявленої готівки за вирахуванням комісійної винагороди:

Дебет рахунка 2920 АП «Транзитний рахунок за операціями, здійсненими через банкомат»;

Кредит рахунка 1004 А «Банкноти та монети в банкоматах».

2. Закриття транзитного рахунка 2920 за операціями з видачі готівки через банкомат оформлюється записом:

за здійснення переказу з карткових рахунків, відкритих у банку-емітенті, що одночасно є банком-еквайром:

Дебет рахунків 2605 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання для здійснення операцій з використанням платіжних карток», 2625 АП «Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток»;

Кредит рахунка 2920 АП «Транзитний рахунок за операціями, здійсненими через банкомат»;

за здійснення переказу з карткових рахунків власників платіжних карток, відкритих в інших банках:

у банку-емітенті:

Кредит рахунків 1200 А «Кореспондентський рахунок у Національному банку України», 1500 АП «Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках», 1600 АП
«Кореспондентські рахунки інших банків»;

у банку-еквайрі:

Дебет рахунків 1200 А «Кореспондентський рахунок в Національному банку України», 1500 АП «Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках», 1600 АП «Кореспондентські рахунки інших банків»;

Кредит рахунка 2920 АП «Транзитний рахунок за операціями, здійсненими через банкомат».

3. Для видачі готівкових коштів у національній валюті через банкомат власнику платіжної картки, рахунок якого відкрито
в іноземній валюті, у банку-еквайрі здійснюються такі прове-
дення:

видача коштів у національній валюті:

Дебет рахунка 2920 АП «Транзитний рахунок за операціями, здійсненими через банкомат»;

Кредит рахунка 1004 А «Банкноти та монети в банкоматах»;

надходження відшкодування з карткових рахунків у іноземній валюті:

Кредит рахунка 3800 АП «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів»;

на суму гривневого еквівалента іноземної валюти:

Дебет рахунка 3801 АП «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів»;

Кредит рахунка 2920 АП «Транзитний рахунок за операціями, здійсненими через банкомат».

Курсові різниці, що виникають під час здійснення зазначених операцій, обліковуються за рахунком 6204.

4. Занесення готівкових коштів через депозитні банкомати для зарахування на рахунки власників платіжних карток оформлюються такими записами:

у банку-еквайрі на суму внесеної готівки:

Дебет рахунка 1004 А «Банкноти та монети в банкоматах»;

Кредит рахунка 2920 АП «Транзитний рахунок за операціями, здійсненими через банкомат»;

зарахування внесених коштів на рахунки одержувачів у банку-еквайрі:

Дебет рахунка 2920 АП «Транзитний рахунок за операціями, здійсненими через банкомат»;

Кредит рахунків 2620 АП «Кошти на вимогу фізичних осіб», 2625 АП «Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток».

Перерахування внесених коштів на картрахунки в інших банках оформлюються такими бухгалтерськими записами:

у банку-еквайрі на суму внесеної готівки:

Дебет рахунка 2920 АП «Транзитний рахунок за операціями, здійсненими через банкомат»;

Кредит рахунків 1200 А «Кореспондентський рахунок у Національному банку України», 1600 АП «Кореспондентські рахунки інших банків» або

Дебет рахунка 2920 АП «Транзитний рахунок за операціями, здійсненими через банкомат»;

Кредит рахунка 2902 П «Кредиторська заборгованість за прийняті платежі»;

Дебет рахунка 2902 П «Кредиторська заборгованість за прийняті платежі»;

Кредит рахунків 1200 А «Кореспондентський рахунок в Національному банку України», 1600 АП «Кореспондентські рахунки інших банків»;

у банку-емітенті, іншому банку на суму одержаних коштів:

Дебет рахунків 1200 А «Кореспондентський рахунок в Національному банку України», 1500 АП «Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках»;

5. Занесення готівкових коштів через депозитні банкомати
для сплати комунальних та інших послуг оформлюються записами:

Дебет рахунка 1004 А «Банкноти та монети в банкоматах»;

Кредит рахунка 2920 АП «Транзитний рахунок за операціями, здійсненими через банкомат»;

зарахування коштів за призначенням у банку-еквайрі:

Дебет рахунка 2920 АП «Транзитний рахунок за операціями, здійсненими через банкомат»;

Кредит рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання».

Для перерахування за призначенням занесених готівкових коштів за послуги в банк, що обслуговує одержувача, здійснюються такі проведення:

у банку-еквайрі на суму сплачених комунальних та інших послуг:

Дебет рахунка 2920 АП «Транзитний рахунок за операціями, здійсненими через банкомат»;

Кредит рахунка 2902 П «Кредиторська заборгованість за прийняті платежі»;

Дебет рахунка 2902 П «Кредиторська заборгованість за прийняті платежі»;

Кредит рахунків 1200 А «Кореспондентський рахунок у Національному банку України», 1600 АП «Кореспондентські рахунки інших банків»;

у банку, що обслуговує одержувача, на суму отриманих комунальних та інших послуг:

Кредит рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання».

Тема 6. Облік операцій із кредитування

6.1. Відображення класифікаційних груп видів кредитів
у плані рахунків бухгалтерського обліку в банках

Кредитування є найважливішим напрямком здійснення банком активних операцій. Кредитні операції приносять банкам найбільшу суму доходу, але вони пов’язані з високим ризиком втрат від непогашення кредиту і несплати нарахованих процентів. Велика частка проблемних та сумнівних кредитів може серйозно підірвати позиції банку на ринку кредитних ресурсів. Утім ризик — це невід’ємна складова банківської діяльності. Для підвищення дохідності кредитних операцій банки повинні вести продуману та гнучку кредитну політику, котра залежить від якісної облікової інформації.

За Законом України «Про банки і банківську діяльність» банки виконують операції з кредитування за такими напрямами:

Міжбанківське кредитування. Кредитні операції обліковуються у класі 1 плану рахунків банку та можуть бути як активними, так і пасивними операціями банку.
Кредитування юридичних та фізичних осіб та отримання кредитів від міжнародних та фінансових організацій. Ці кредитні операції обліковуються у класі 2 плану рахунків банку, котрі також можуть бути як активними, так і пасивними операціями банку.

Перший напрям кредитування стосується:

а) кредитів, отриманих від Національного банку України (обліковуються за розд. 13 плану рахунків банку);

б) кредитів, наданих іншим банкам (обліковуються за розд. 15);

в) кредитів, отриманих від інших банків (обліковуються за розд. 16).

Другий напрям кредитування чітко окреслено в чинному плані рахунків. Ідеться про кредити:

а) надані суб’єктам господарювання (далі — СГ) (обліковуються за розд. 20);

б) надані органам державної влади (обліковуються за розділом 21);

в) надані фізичним особам (обліковуються за розд. 22);

г) отримані від міжнародних та інших фінансових організацій (обліковуються за розд. 27).

З огляду на принципи МСБО у кожному розділі для обліку кредитних операцій виокремлено групи, які визначають вид кредитування, та передбачено групи для обліку сумнівної заборгованості та резервів.

Для обліку сумнівної заборгованості, резервів під нестандартну та стандартну заборгованість інших банків і сумнівну заборгованість та резервів за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями у класі 1 плану рахунків передбачено групи 158, 159, 178, 179.

Для обліку сумнівної заборгованості, резервів під нестандартну та стандартну заборгованість за кредитами, що надані клієнтам, і сумнівну заборгованість та резервів за нарахованими доходами за операціями з клієнтами у класі 2 плану рахунків передбачено групи 209, 219, 229, 240, 248, 249.

У кожній групі кредитів виділено чотиризначні рахунки, які забезпечують облікову процедуру здійснення кредитних операцій від дати надання (отримання) кредиту до дати її погашення або списання з балансу.

6.2. Облік основної суми заборгованості
за етапами здійснення кредитного процесу

Операції з надання кредиту передує великий обсяг роботи з оформлення кредитної справи позичальника. Для цього внутрішніми документами банку визначається склад кредитного комітету. Усі види кредитів надаються тільки за погодженням з кредитним комітетом.

Позичальник подає до банку повний пакет документів: заяву; обґрунтування необхідності в одержанні кредиту (це визначає надалі контрольні процедури за цільовим використанням кредитних коштів); баланс за рік і на останню звітну дату; висновок аудиторської компанії (останній).

На стадії вирішення питання про кредитування бухгалтерія банку участі не бере. Основні функції виконують відділ безпеки і кредитний відділ.

Якщо кредитну угоду укладено, у бухгалтерію банку передається рішення кредитного комітету, в якому зазначається:

вид кредиту (цільовий характер);
сума кредиту;
процентна ставка за користування кредитними ресурсами (платність є другим принципом кредитування);
строки погашення основного боргу і процентів (третій принцип кредитування — строковість).

Облік процедури операцій з кредитування містить два облікові механізми.

Перший стосується обліку позабалансових операцій, що виконуються на дату операції (підписання кредитної угоди), а також операцій з обліку забезпечення під кредитування.

Другий пов’язаний із бронюванням кредитних ресурсів банку на замовлення конкретного клієнта. Ідеться про облікове зобов’язання банку з кредитування або про відкриття так званих кредитних ліній. Ліміт кредитної лінії фіксується в угоді, де вказується строк дії кредитної лінії. Облік зобов’язань банку з кредитування здійснюється на дату операції. Під час укладення кредитної угоди за позабалансовим обліком здійснюється проведення на суму, зазначену в кредитній угоді.

На основі цих даних на дату здійснення кредитної операції бухгалтерія банку відображує суму зобов’язання на позабалансових рахунках та відкриває кредитний рахунок позичальнику. В обліку фіксуються такі записи:

на суму, зазначену в кредитної угоді:

Дебет рахунка 9129 А «Інші зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам»;

Кредит рахунка 9900 «Контррахунок»;

на суму коштів, перерахованих позичальнику:

Дебет рахунків для обліку наданих кредитів ( 2010, 2062, 2073, 2202 та ін.);

Кредит рахунків для обліку грошових коштів клієнтів (2600, 2620, 1001) або 1200, якщо кредитною угодою передбачено проплату потреб клієнта банком без транзитного зарахування грошей на рахунок клієнта.

Якщо на дату операції (у день виникнення в банку зобов’язання з кредитування) кредит надається в повній сумі, то зобов’язання з кредитування на позабалансових рахунках не відображається.

У разі надання кредиту з одночасним утриманням комісії та/або процентів авансом (наперед) здійснюються такі бухгалтерські проведення:

на повну суму наданого кредиту:

Дебет рахунків для обліку наданих кредитів;

вирахування комісії та/або процентів, утриманих авансом:

Кредит рахунків для обліку грошових коштів, рахунків клієнтів;

на суму комісії та/або процентів, утриманих авансом:

Кредит рахунків для обліку неамортизованого дисконту за наданими кредитами.

Сума неамортизованого дисконту за наданими кредитами амортизується не рідше від одного разу на місяць, а в обліку фіксується запис:

Дебет рахунків для обліку неамортизованого дисконту за наданими кредитами (2066, 2076, 1526 та ін.);

Кредит рахунків для обліку процентних доходів за наданими кредитами (6026, 6027, 6016 та ін.).

Одночасно виконуються бухгалтерські проведення на поза-
балансових рахунках з оприбуткування договору поручництва або страхування та оприбуткування договору застави.

Фінансовий облік видачі та погашення кредиту, нарахування процентів за кредитами регламентується нормативними документами НБУ, розробленими з урахуванням вимог та принципів МСБО (див. рекомендовану літературу до практичних занять 8 та 9).

Відображення кредитних операцій в обліку відбувається за такою схемою:

видача кредиту;
нарахування доходів (наприкінці кожного місяця);
визнання нарахованих доходів простроченими;
віднесення кредиту на прострочену заборгованість;
визнання заборгованості за кредитом та нарахованими доходами сумнівною;
погашення кредиту та нарахованих процентів клієнтом або покриття за рахунок сформованих резервів.

Простежимо цю облікову процедуру за групою 206 «Кредити в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання»:

Видано короткостроковий кредит в поточну діяльність СГ:

Дебет рахунка 2062 А «Короткострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання»;

Кредит рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання».

Нараховані доходи за кредитом у поточну діяльність СГ:

Дебет рахунка 2068 А «Нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання»;

Кредит рахунка 6026 П «Процентні доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання».

Прострочені нараховані доходи за кредитом у поточну діяльність СГ:

Дебет рахунка 2069 А «Прострочені нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання»;

Кредит рахунка 2068 А «Нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання».

Прострочена заборгованість за кредитом у поточну діяльність СГ:

Дебет рахунка 2067 А «Прострочена заборгованість за кредитами в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання»;

Кредит рахунка 2062 А «Короткострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання».

Визнання простроченої заборгованості за кредитами відображується в обліку наступного дня після несплати позичальником суми кредиту або її частини в строк, обумовлений кредитною угодою.

Сплачено прострочені нараховані доходи за кредитом у поточну діяльність СГ:

Дебет рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання»;

Кредит рахунка 2069 А «Прострочені нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання».

Сплачено наданий прострочений кредит в поточну діяльність СГ:

Дебет рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання»;

Кредит рахунка 2067 А «Прострочена заборгованість за кредитами в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання».

Якщо кредит та нараховані проценти сплачені в строк, зазначений у кредитній угоді, тоді:

Сплачено нараховані доходи в строк, зазначений у кредитній угоді:

Дебет рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання»;

Кредит рахунка 2068 А «Нараховані доходи за кредитами в по-
точну діяльність, що надані суб’єктам господарювання».

Погашення кредиту в строк, зазначений у кредитній угоді:

Дебет рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання»;

Кредит рахунка 2062 А «Короткострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання».

З кредитних рахунків клієнти отримують виписки. Кредит може бути пролонгований, якщо клієнт подає до банку документи, що засвідчують об’єктивність такого прохання.

НБУ пропонує поділяти пролонгацію на звичайну та проблемну. Якщо пролонгація звичайна, тобто клієнт не може з об’єктивних причин погасити суму кредиту у визначені строки, то кредитний комітет банку приймає рішення про подовження строку дії кредитної угоди, і це рішення підшивається у справу позичальника. Якщо пролонгація проблемна, то банк приймає рішення на подовження кредитної угоди, але кредитна заборгованість переноситься на рахунки сумнівної заборгованості. Кредит визнається сумнівним, про що в обліку здійснюється запис:

Дебет рахунків для обліку сумнівної заборгованості за кредитами;

Кредит рахунків для обліку наданих кредитів.

Процедура відображення в обліку операцій з отримання банком кредитів від НБУ, інших банків, міжнародних та інших фінансових організацій і нарахування процентних витрат за цими кредитами відповідає процедурі відображення операцій з надання банком кредитів відповідно до характеристики та призначення рахунків Плану рахунків (активний, пасивний).

6.3. Порядок відображення в обліку операцій
овердрафт, репо та факторингу

Овердрафт (кредитування рахунка) — форма надання коштів, які позичальник отримує понад залишок на його поточному рахунку в банку (кошти на вимогу) в межах заздалегідь обумовленої суми через допущення дебетового сальдо на рахунку клієнта. За виконання такої операції на рахунку клієнта (контрагента) в банку утворюється дебетове сальдо. Інакше кажучи, овердрафт — це кредитна лінія (можливість негайного отримання коштів), надана банком, якою контрагент може скористатися за допомогою свого рахунка. Здебільшого поточний рахунок клієнта, як і кореспондентський рахунок банку, має кредитовий залишок. Перевищення цього залишку за проведення розрахункових операцій і банком, і контрагентом можливе тільки в разі підписання відповідної угоди.

Ліміт овердрафту (максимальна сума дебетового сальдо) визнача-
ється договором на кредитування. У договорі зазначається строк його
дії, тому окремих угод на право дебетового сальдо не складається.

Овердрафт допускається за рахунками: 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання», 1500 АП «Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках», 1600 АП «Кореспондентські рахунки інших банків».

За операціями овердрафт банк відображує в обліку зобов’язання з кредитування:

за овердрафтом, наданим банкам:

Дебет рахунка 9100 А «Зобов’язання з кредитування, що надані банкам»;

Кредит рахунка 9900 «Контррахунок»;

за овердрафтом, наданим клієнтам:

Дебет рахунка 9129 А «Інші зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам»;

Кредит рахунка 9900 «Контррахунок».

Кредитування овердрафт можливе також як пасивна операція — ідеться про овердрафт, отриманий в інших банках. У цьому разі на позабалансових рахунках фіксується запис:

Дебет рахунка 9900 «Контррахунок»;

Кредит рахунка 9110 П «Зобов’язання з кредитування, що отримані від банків».

За сумою зазначених проведень обліковується ліміт овердрафту. Якщо кошти використовуються в межах ліміту овердрафту, то в обліку відображається зменшення зобов’язань з кредитування.

За кредитами овердрафт банк проводить нарахування процентних доходів, що відповідає записам:

за кредитування овердрафт клієнтів:

Дебет рахунка 2607 А «Нараховані доходи за кредитами овердрафт, що надані суб’єктам господарювання»;

Кредит рахунка 6020 П «Процентні доходи за кредитами овердрафт, що надані суб’єктам господарювання»;

за кредитування овердрафт інших банків:

Дебет рахунка 1607 А «Нараховані доходи за кредитами овердрафт, що надані іншим банкам»;

Кредит рахунка 6016 П «Процентні доходи за кредитами овердрафт та короткостроковими кредитами, що надані іншим банкам».

Банк може також отримувати кредити овердрафт від інших банків. Сума овердрафту обліковується як кредитове сальдо за рахунком 1500. У цьому разі банк-позичальник нараховує процентні ви-
трати. В обліку це відповідає запису:

Дебет рахунка 7016 А «Процентні витрати за кредитами овердрафт та короткостроковими кредитами, що отримані від інших банків»;

Кредит рахунка 1507 П «Нараховані витрати за отриманими кредитами овердрафт від інших банків».

Погашення овердрафту відбувається за рахунок надходжень на рахунок клієнта або на коррахунок банку.

Якщо на визначену угодою дату через брак коштів на рахунку
клієнт не може закрити овердрафт, то банк починає обліковувати не-
закритий овердрафт як прострочену заборгованість за тим видом кре-
дитів, який відповідає напряму використання коштів овердрафту.
Як правило, це стосується покриття потреб на поточну діяльність:

Кредит рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання».

У такий самий спосіб починають обліковуватись і несплачені в строк проценти за користування кредитом овердрафт:

Дебет рахунка 2069 А «Прострочені нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність що надані суб’єктам господарювання»;

Кредит рахунка 2607 А «Нараховані доходи за кредитами овердрафт, що надані суб’єктам господарювання».

Облік операцій репо

Операція репо відображається в бухгалтерському обліку як наданий (отриманий) кредит під заставу цінних паперів.

Кредитування за операціями репо поширюється на клієнтів та інші банки.

Зобов’язання з надання (отримання) коштів за операцією репо відображається банком за позабалансовими рахунками та фіксується бухгалтерськими записами:

за надання зобов’язання:

Дебет рахунка 9100 А «Зобов’язання з кредитування, що надані банкам» або

Дебет рахунка 9129 А «Інші зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам»;

Кредит рахунка 9900 «Контррахунок»;

за отримання зобов’язання:

Дебет рахунка 9900 «Контррахунок»;

Кредит рахунка 9110 П «Зобов’язання з кредитування, що отримані від банків».

Перерахування коштів за операціями репо (надання кредиту) відображається в обліку записом:

Дебет рахунків для обліку кредитів, які надані за операціями репо (1211,1522, 2010);

Кредит рахунків для обліку грошових коштів клієнтів (1600, 2600).

Отримання кредиту за операціями репо від іншого банку відображається в обліку записом:

Дебет рахунків для обліку грошових коштів клієнтів (1200, 1500);

Кредит рахунків для обліку кредитів, які отримані за операціями репо (1311,1622).

Наведемо окремі проведення за операціями репо:

Кредити, що надані за операціями репо суб’єктам господарювання:

Дебет рахунка 2010 А «Кредити, що надані за операціями репо суб’єктам господарювання»;

Кредит рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання».

За надання кредиту репо банк нараховує та отримує процентні доходи.

Наприклад:

Нараховано доходи за кредитами, що надані за операціями репо СГ:

Дебет рахунка 2018 А «Нараховані доходи за кредитами, що надані за операціями репо суб’єктам господарювання».

Кредит рахунка 6021 П «Процентні доходи за кредитами, що надані за операціями репо суб’єктам господарювання».

Цінні папери, що придбані за операцією репо, обліковуються покупцем (кредитором) як отримана застава за позабалансовими рахунками:

Дебет рахунків для обліку отриманої застави 9500 А «Отримана застава»;

Кредит рахунка «Контррахунок 9900».

Кредитор у день зворотного викупу продавцем (позичальником) цінних паперів закриває кредит репо та списує вартість цінних паперів з позабалансових рахунків з виконанням таких бухгалтерських проведень:

погашення кредитів за операціями репо:

Дебет рахунків для обліку грошових коштів клієнтів;

Кредит рахунків для обліку кредитів, які надані за операціями репо;

Кредит рахунків для обліку нарахованих доходів за операціями репо;

списання цінних паперів, що були в заставі за операцією репо:

Дебет рахунка «9900 Контррахунок»;

Кредит рахунка 9500 А «Отримана застава».

У разі неповернення позичальником коштів за операцією репо кредитор списує вартість цінних паперів, отриманих у заставу, з позабалансових рахунків і одночасно визнає їх за відповідними балансовими рахунками з обліку придбаних цінних паперів за справедливою вартістю:

Дебет рахунків для обліку цінних паперів (відповідно до виду ЦП, що його банк отримав у заставу);

Кредит рахунків для обліку кредитів, які надані за операціями репо;

Кредит рахунків для обліку нарахованих доходів за операціями репо.

Облік факторингових операцій

На дату укладення договору факторингу сума, яку фактор (банк) зобов’язується сплатити клієнтові, відображається за позабалансовими рахунками.

Отримані відповідно до умов договору факторингу розрахункові документи клієнта обліковуються за номінальною вартістю за позабалансовими рахунками:

Дебет рахунка 9800 А «Розрахункові документи за факторинговими операціями»;

Кредит «9910 Контррахунок».

Сума коштів, сплачених клієнту, відображається фактором (банком) у бухгалтерському обліку так:

Дебет рахунка 2030 А «Вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб’єктами господарювання»;

Кредит рахунків клієнтів, рахунків для обліку грошових коштів;

Кредит рахунка 2036 КА «Неамортизований дисконт за вимогами, що придбані за операціями факторингу із суб’єктами господарювання» (у разі утримання авансом процентних або комісійних доходів).

За позабалансовими рахунками відображається зменшення зобов’язань банку на суму, сплачену клієнту.

Отримані від боржника кошти фактор (банк) спрямовує на погашення заборгованості за кредитом та процентами. У разі перевищення надходжень над сумою заборгованості за кредитом та процентами фактор (банк) повертає різницю клієнту, якщо інше не передбачено договором факторингу, тобто в обліку фіксується запис:

на суму, що надійшла від боржника:

Дебет рахунків для обліку грошових коштів, рахунки клієнтів;

на суму кредиту:

Кредит рахунка 2030 А «Вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб’єктами господарювання»;

на суму нарахованих доходів за цією операцією:

Кредит рахунка 2038 А «Нараховані доходи за вимогами, що придбані за операціями факторингу із суб’єктами господарювання»;

на суму доходів за цією операцією, що не були нараховані:

Кредит рахунка 6023 П «Процентні доходи за операціями з факторингу із суб’єктами господарювання»;

на суму перевищення надходжень над сумою заборгованості банку за кредитом та процентами:

Кредит рахунків клієнтів, рахунків для обліку грошових коштів.

Одночасно фактор (банк) списує з позабалансових рахунків суми оплачених боржником документів за факторинговими операціями:

Дебет «9910 Контррахунок»;

Кредит рахунка 9800 А «Розрахункові документи за факторинговими операціями (на суму оплачених боржником розрахункових документів).

У разі часткового погашення боржником заборгованості на відповідному платіжному документі робиться позначка про дату та суму частково погашених зобов’язань.

Якщо за умовами договору сплата коштів за боргом здійснюється безпосередньо боржником на рахунок клієнта, то після отримання платежу клієнт здійснює розрахунок з фактором (банком). У цьому разі в обліку фактора (банку) виконуються такі бухгалтерські проведення:

Дебет рахунків для обліку грошових коштів клієнтів;

Кредит рахунка 2030 А «Вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб’єктами господарювання»;

Кредит рахунка 2038 А «Нараховані доходи за вимогами, що придбані за операціями факторингу із суб’єктами господарювання» (на суму нарахованих доходів);

Кредит рахунка 6023 П «Процентні доходи за операціями факторингу із суб’єктами господарювання (на суму, яка не відображалась у бухгалтерському обліку за рахунками нарахованих доходів).

Якщо договором факторингу передбачено право регресу фактора (банку) до клієнта за непогашеною боржником заборгованістю, то фактор (банк) після пред’явлення регресу відображає заборгованість за рахунками з обліку кредитів або за рахунком 2093 А «Сумнівна заборгованість за операціями факторингу суб’єктів господарювання» залежно від фінансового стану клієнта або боржника. Бухгалтерський облік простроченої, сумнівної та безнадійної заборгованості за факторинговими операціями здійснюється аналогічно обліку кредитних операцій.

6.4. Облік простроченої та сумнівної
кредитної заборгованості

Банки відносять кредити до сумнівної заборгованості за умови, що прострочення платежу за основним боргом перевищує 30 днів, а фінансовий стан позичальника погіршився настільки, що керівництво банку може прийняти рішення про визнання його сумнівним дебітором та передати справу в господарський суд. Таке рішення має бути оформлене протоколом кредитного комітету банку та документами, що підтверджують цей стан.

Якщо заборгованість визнається сумнівною, вона обліковується за відповідними рахунками відносно виду кредиту; при цьому рахунок сумнівної заборгованості дебетується (відкривається), а рахунок простроченої заборгованості кредитується (закривається). У плані рахунків передбачено такі рахунки для обліку сумнівної заборгованості:

1582 А «Сумнівна заборгованість за кредитами, що надані іншим банкам»;

2096 А «Сумнівна заборгованість за кредитами в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання»;

2097 А «Сумнівна заборгованість за кредитами в інвестиційну діяльність, що надані суб’єктам господарювання»;

2190 А «Сумнівна заборгованість за кредитами, що надані органам державної влади»;

2191 А «Сумнівна заборгованість за кредитами, що надані органам місцевого самоврядування»;

2290 А «Сумнівна заборгованість за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам»;

2291 А «Сумнівна заборгованість за кредитами в інвестиційну діяльність, що надані фізичним особам».

Не сплачена позичальником (боржником) сума заборгованості за кредитом у визначений договором строк наступного робочого дня починає обліковуватись як прострочена:

Дебет рахунків для обліку простроченої заборгованості за наданими кредитами;

Кредит рахунків для обліку наданих кредитів.

Прийняття банком рішення про визнання заборгованості
за кредитною операцією сумнівною зумовлює її відповідний
облік:

Дебет рахунків для обліку сумнівної заборгованості за наданими кредитами;

Кредит рахунків для обліку наданих кредитів, рахунків для обліку простроченої заборгованості за наданими кредитами.

Погашення простроченої заборгованості за кредитною операцією підтверджується записами:

Дебет рахунків для обліку грошових коштів, рахунків клі-
єнтів;

Кредит рахунків для обліку простроченої заборгованості за наданими кредитами або

Дебет рахунків для обліку грошових коштів, рахунків клі-
єнтів;

Кредит рахунків для обліку сумнівної заборгованості за наданими кредитами.

Наприклад:

визнана сумнівною прострочена заборгованість за кредитом в поточну діяльність, наданим суб’єктам господарювання:

Дебет рахунка 2096 А «Сумнівна заборгованість за кредитами в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання»;

Кредит рахунка 2067 А «Прострочена заборгованість за кредитами в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання»;

визнана сумнівною прострочена заборгованість за кредитом, наданим іншому банку:

Дебет рахунка 1582 А «Сумнівна заборгованість за кредитами, наданими іншим банкам»;

Кредит рахунка 1527 А «Прострочена заборгованість за кредитами, наданими іншим банкам»;

визнана сумнівною прострочена заборгованість за кредитом наданим фізичній особі на поточні потреби:

Дебет рахунка 2290 А «Сумнівна заборгованість за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам»;

Кредит рахунка 2207 А «Прострочена заборгованість за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам».

Якщо позичальник не сплачує визнану сумнівну заборгованість, вона списується з балансу банку за рахунок сформованого резерву та далі обліковується на позабалансових рахунках класу 9.

6.5. Облік формування та використання резерву
для відшкодування можливих втрат
за кредитними операціями банків

За кожною кредитною операцією банк визнає зменшення корисності, якщо її балансова вартість перевищує оцінену суму очікуваного відшкодування. Для цього банк формує резерви.

Формування загальних та спеціальних резервів для погашення безнадійної кредитної заборгованості відбувається за умови обов’язкового вивчення фінансового стану позичальника в момент прийняття рішення про видачу кредиту, а далі — протягом дії кредитної угоди не рідше від одного разу на квартал. Утім операції з формування резервів виконуються на кожне 1 число наступного місяця.

Для формування резервів заборгованість за всіма непогашеними кредитними сумами класифікується за п’ятьма групами ризику, а саме: стандартні; під контролем; субстандартні; сумнівні; безнадійні.

Дана класифікація не має нічого спільного з процедурою обліку за рахунками чинного плану рахунків простроченої сумнівної кредитної заборгованості. Це означає, що кредитна заборгованість спочатку класифікується за групами ризику, а далі протягом строку дії кредитної угоди може визначатися простроченою або сумнівною.

Для класифікації кредитної заборгованості за ступенем ризику необхідно враховувати два критерії:

Фінансовий стан позичальника.
Обслуговування кредитної заборгованості (рівень платіжної дисципліни).

До розгляду беруться всі надані кредити за винятком бюджетних.

Фінансовий стан позичальника визнається за п’ятьма класами: А, Б, В, Г, Д. В основу цього поділу покладено оцінку фінансового стану позичальника.

Клас А визнається за умови, що фінансова діяльність позичальника прибуткова, рівень рентабельності вищий за середньогалузевий, наявні резерви дають змогу позичальнику вести прибуткову діяльність і в майбутньому, що свідчить про реальну можливість своєчасних розрахунків за кредитом; усі економічні показники діяльності відповідають або перевищують нормативні значення; забезпечення кредитної операції першокласне; керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію, а кредитна історія позичальника — бездоганна. Нараховані проценти за кредитом сплачуються позичальником своєчасно. Отже, немає жодних підстав сумніватись у своєчасності повернення основної суми боргу та сплати процентів. При цьому вважається, що фінансовий стан позичальника «дуже добрий».
Клас Б за основними характеристиками відповідає класу А, проте окремі економічні показники погіршені або мінімально відхиляються від бажаних значень, що свідчить про низьку ймовірність підтримування фінансової діяльності на високому рівні протягом тривалого часу; забезпечення кредитної операції відповідає умовам кредитної угоди. Фінансовий стан позичальника «добрий».
Клас В — діяльність прибуткова, але рівень прибутковості знижується. Показники прибутковості нижчі, ніж у інших підприємств. На складі товари — середньоліквідні. Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчить про реальну загрозу несвоєчасного погашення заборгованості в повній сумі. Існують окремі проблеми щодо стану забезпечення застави, її ліквідності, але в цілому фінансовий стан «задовільний».
Клас Г — фінансова діяльність незадовільна. Прибутки змінюються на збитки. Активність руху коштів за поточним рахунком низька. Усі економічні показники нижчі від нормативних значень, і спостерігається їх нестабільність протягом року. Застава, прийнята банком, неліквідна. В окремі періоди допускаються збитки. Імовірність погашення кредитної заборгованості і процентів дуже низька. Тож фінансовий стан класифікується як «незадовільний».
Клас Д — фінансова діяльність збиткова, кредити не можуть бути забезпечені ліквідною заставою. Банк не має сумніву, що кредит не буде погашено.

Другий критерій (рівень платіжної дисципліни) характеризується як добрий, слабкий, незадовільний.

Добрий — позичальник вчасно розраховується за попередні кредити. Заборгованість за кредитом та проценти сплачує своєчасно або з максимальною затримкою 7 календарних днів. Допускається пролонгація з пониженням класу позичальника. Термін пролонгації до 90 днів за умови, що проценти сплачуються своєчасно або з максимальною затримкою 7 днів.

Слабкий — коли заборгованість за кредитом прострочена від 8 до 30 днів і прострочена сплата процентів від 8 до 30 днів. Була пролонгація з пониженням класу позичальника. Термін пролонгації від 91 до 180 днів за умови, що проценти за кредитом сплачуються своєчасно або з максимальною затримкою до 30 днів.

Незадовільний — прострочена заборгованість за кредитом понад 90 днів, є несплата процентів. Пролонгація понад 180 днів із пониженням класу позичальника.

З урахуванням зазначених чинників кредитний портфель банку класифікують за групами ризику в такий спосіб (табл. 6.1).

Таблиця 6.1

КЛАСИФІКАЦІЯ КРЕДИТНОГО
ПОРТФЕЛЯ БАНКУ ЗА ГРУПАМИ РИЗИКУ

Фінансовий стан	Платіжна дисципліна
	добра	слабка	незадовільна
А	Стандартний	Під контролем	Субстандартний
Б	Стандартний	Субстандартний	Субстандартний
В	Субстандартний	Субстандартний	Сумнівний
Г	Сумнівний	Сумнівний	Безнадійний
Д	Сумнівний	Безнадійний	Безнадійний

Загальна кредитна заборгованість уважається валовим кредитним ризиком.

Для розрахунку резерву береться чистий кредитний ризик, тобто валовий кредитний ризик зменшується на процент вартості забезпечення. Як забезпечення можуть враховуватися:

депозити в банку, який видає кредит;
банківські метали;
державні цінні папери;
нерухоме майно;
рухоме майно.

Процедури формування резервів описані положенням НБУ про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за ризиковими операціями банків (див. рекомендовану літературу до практичних занять 8 та 9). У положенні визначені проценти врахування вартості застави у розрізі видів забезпечення, а також процент відрахування до резервів.

Резерв у банку розраховується за допомогою таблиці. Наприклад, сума кредитної заборгованості та обсяг застави мають такі показники (табл. 6.2):

Таблиця 6.2

РОЗРАХУНОК СУМИ РЕЗЕРВУ

Група ризику	Сума кредитної заборгованості	Обсяг застави	% урахування вартості застав, грн	Вартість майна за розрахунку резерву	Сума, що включається до розрахунку резерву	% відрахування у резерв	Сума резервів
Стандартна	100 000	150 000	70	75 000	25 000	1	250
Під контролем	200 000	300 000	70	150 000	50 000	5	2500
Субстадартна	300 000	400 000	40	160 000	140 000	20	28 000
Сумнівна	400 000	500 000	20	100 000	300 000	50	150 000
Безнадійна	500 000	600 000	0	0	500 000	100	500 000

Резерв формується в тому разі, коли балансова вартість активу перевищує суму відшкодувань. Різниця між балансовою вартістю активу й очікуваною сумою відшкодувань і є сумою резерву.

Резерви, сформовані за кредитними операціями, — це розрахункова величина невпевненості банку в погашенні позичальником кредитної заборгованості.

Резерви під втрати банку за здійснення кредитних операцій називаються спеціальними. З урахуванням груп ризиків спеціальні резерви поділяються на два види:

Резерви під стандартну кредитну заборгованість, які формуються за кредитами, класифікованими як стандартні для покриття можливих непередбачених ризиків. Рахунки КА 1591, 2401;
Резерви під нестандартну кредитну заборгованість, які формуються за рештою чотирьох груп ризику (під контролем, субстандартну, сумнівну, безнадійну). Рахунки КА 1590, 2400.

Резерви формуються за всіма кредитами, що видані банком, крім:

кредитів, наданих у системі одного банку;
кредитів, наданих бюджетним установам.

Оскільки кредити банку поділяються на міжбанківські та клі-
єнтські, то суми відрахувань до резервів за рахунками групи 770 «Відрахування в резерви» відображаються окремо:

за міжбанківськими кредитами на рахунку 7701 АП «Відрахування в резерв під заборгованість інших банків»;
за кредитами, наданими клієнтам на рахунку 7702 АП «Відрахування в резерви під заборгованість за наданими кредитами клієнтам».

Формуванню резервів відповідає запис:

Дебет рахунків групи 770 «Відрахування в резерви»;

Кредит рахунків для обліку спеціальних резервів.

За потреби сторнування (зменшення) розрахункового розміру спеціальних резервів у обліку виконується зворотне проведення:

Дебет рахунків для обліку спеціальних резервів;

Кредит рахунків для обліку відрахувань у резерви.

Наприклад:

Відобразимо в обліку суми сформованих резервів за кредитами, наданими суб’єктам господарювання за даними табл. 6.2:

сформовано резерв під стандартну заборгованість у сумі
250 грн:

Дебет рахунка 7702 АП «Відрахування в резерви під заборгованість за наданими кредитами клієнтам»;

Кредит рахунка 2401 КА «Резерви під стандартну заборгованість за кредитами, що надані клієнтам»;

сформовано резерв під нестандартну заборгованість у сумі
680 500 грн:

Дебет рахунка 7702 АП «Відрахування в резерви під заборгованість за кредитами, наданими клієнтам»;

Кредит рахунка 2400 КА «Резерви під нестандартну заборгованість за кредитами, що надані клієнтам».

У плані рахунків усі рахунки резервів (1590, 1591, 2400, 2401) контрактивні. Це означає, що на суму сформованого резерву зменшується облікова вартість відповідного активу, тобто кредитного портфеля банку. У балансі банку залишки за рахунками резервів показуються зі знаком «–» після залишків за відповідними активами. Такий підхід забезпечує відображення реального фінансового стану банку та дає можливість зовнішнім інвесторам визначати рівень проблемних кредитів банку.

За рахунок сформованого резерву під нестандартну заборгованість банки мають право списувати кредитну заборгованість, визнану безнадійною. Для цього приймається відповідне рішення кредитного комітету. Справа на позичальника передається до господарського суду для визнання його банкрутом.

Рахунків безнадійної кредитної заборгованості в Плані рахунків нема, тому списання заборгованості як безнадійної проводиться з рахунків сумнівної кредитної заборгованості.

Списання безнадійної заборгованості за рахунок спеціального резерву відображується в бухгалтерському обліку таким проведенням:

Дебет рахунків для обліку спеціальних резервів;

Кредит відповідного рахунка сумнівної заборгованості або рахунка, за яким обліковується відповідний актив.

Наприклад:

списано безнадійну заборгованість за міжбанківськими кредитами:

Дебет рахунка 1590 КА «Резерви під нестандартну заборгованість інших банків за кредитними операціями»;

Кредит рахунка 1582 А «Сумнівна заборгованість за кредитами, що надані іншим банкам»;

списано безнадійну заборгованість за кредитами, наданими клієнтам банку:

Дебет рахунка 2400 КА «Резерви під нестандартну заборгованість за кредитами, що надані клієнтам»;

Кредит рахунків сумнівної заборгованості за кредитами, що надані клієнтам за групами 209, 219, 229.

6.6. Облік операцій з нарахування
та сплати процентних доходів (витрат)
за кредитними операціями

У процесі кредитування банк вимагає не тільки повернення одержаної позички, а й сплати процентних доходів за користування нею. В умовах ринкових відносин процент є об’єктивним супутником кредиту, його складовою ланкою, оскільки кредитна операція — це продаж на певний час грошових коштів за певну винагороду. За рахунок процентних доходів банки покривають свої витрати й одержують прибуток.

Облік нарахованих доходів за кредитними операціями здійснюється відповідно до Правил бухгалтерського обліку процентних доходів та витрат (див. рекомендовану літературу до практичного заняття 5).

Умови нарахування та сплати доходів і витрат (дата нарахування, строк сплати за обумовлений період, метод визначення умовної кількості днів, період розрахунку тощо), а також неустойки в разі порушення боржником зобов’язання визначаються договором між банком і контрагентом згідно з законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами НБУ.

Розрахунковий період для нарахування процентних доходів (витрат) визначається договором відповідно до вимог законодавства України.

Для обрахунку процентних доходів і витрат та прирівняних до них комісій застосовуються такі методи визначення кількості
днів:

метод «факт/факт» — передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці та році;
метод «факт/360» — передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів;
метод «30/360» — передбачає, що для розрахунку використовується умовна кількість днів у році — 360, у місяці — 30.

Наприклад:

Нарахування процентів відбувається за наданим короткостроковим кредитом номіналом 10 000 грн з процентною ставкою 11 % річних за період з 1 січня 2005 р. до 10 березня 2005 р. Умовно під час розрахунку процентів день надання кредиту враховується, а день повернення не враховується.

За методом «факт/факт» розрахунок процентних доходів буде таким:

10 000 (номінал)  11 / 100 (ставка)  68 / 365 (кількість днів) =
= 204,93 грн.

Кількість днів визначається так: 31 день у січні, 28 — у лютому, 9 — у березні, усього — 68 днів.

За методом «факт/360» до розрахунку береться фактична кількість днів у місяці, але в році умовно — 360:

10 000 (номінал)  11 / 100 (ставка)  68 / 360 (кількість днів) =
= 207,77 грн.

Кількість днів визначається таким чином: 31 день у січні, 28 —
у лютому, 9 — у березні, усього — 68.

За методом «30/360» для розрахунку кількість днів береться умовно в місяці — 30, умовно в році — 360:

10 000 (номінал)  11 / 100 (ставка)  69 / 360 (кількість днів) =
= 210,83 грн.

Кількість днів визначається так: 30 днів у січні, 30 — у лютому, 9 — у березні, усього 69.

Процентна ставка за користування кредитом визначається залежно від розміру плати за кредитні ресурси, характеру їх надання, строку повернення кредиту. Процентна ставка повинна покривати витрати банку на залучення коштів, необхідних для надання кредитів, на здійснення банківських операцій і забезпечувати одержання відповідного доходу банку.

Нарахування процентів за кредитами — це функція кредитного підрозділу банку, котрий передає до бухгалтерії відомість нарахування процентів, на підставі якої проводяться бухгалтерські записи. Для кожного позичальника — клієнта даного банку щодо суми нарахованих процентів оформляється меморіальний ордер. Під час обліку нарахованих процентних доходів передбачається додержання двох основних принципів:

принцип нарахування, відповідно до якого статті доходів та витрат ураховуються та оцінюються в момент продажу активу або в момент надання послуг. Усі доходи і витрати установи, що відносяться до звітного періоду, мають відображатися в цьому самому періоді незалежно від того, коли були отримані чи сплачені кошти;
принцип відповідності, згідно з яким витрати та доходи, пов’язані з цими витратами, повинні визнаватися в бухгалтерському обліку в один і той самий період.

Бухгалтерський облік нарахованих доходів (витрат) здійснюється не рідше від одного разу на місяць за кожною операцією або подією. Рахунки з обліку нарахованих доходів (витрат) протягом місяця можуть мати характеристику активно-пасивних, але на перше число місяця — тільки активні або пасивні. Нараховані доходи (витрати) обліковуються за відповідними рахунками групи, за якою обліковується номінал кредиту через записи:

Дебет рахунків «Нараховані доходи»;

Кредит рахунків «Процентні доходи».

За нарахованими витратами:

Дебет рахунків «Процентні витрати»;

Кредит рахунків «Нараховані витрати».

Наприклад:

Нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам:

Дебет рахунка 1528 А «Нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам»;

Кредит рахунків 6016 П «Процентні доходи за кредитами овердрафт та короткостроковими кредитами, що надані іншим банкам» або

Кредит рахунка 6017 П «Процентні доходи за довгостроковими кредитами, що надані іншим банкам».

Нараховані доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, що надані СГ:

Дебет рахунка 2078 А «Нараховані доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, що надані суб’єктам господарювання»;

Кредит рахунка 6027 П «Процентні доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, що надані суб’єктам господарювання».

Нараховані доходи за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам:

Дебет рахунка 2208 А «Нараховані доходи за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам»;

Кредит рахунка 6042 П «Процентні доходи за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам».

Нараховані витрати за кредитами, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій:

Дебет рахунка 7060 А «Процентні витрати за короткостроковими кредитами, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій» або

Дебет рахунка 7061 А «Процентні витрати за довгостроковими кредитами, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій»;

Кредит рахунка 2708 П «Нараховані витрати за кредитами, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій».

Нараховані витрати за короткостроковими кредитами, що отри-
мані від інших банків:

Кредит рахунка 1628 П «Нараховані витрати за кредитами, що отримані від інших банків».

Записи за рахунками неамортизованого дисконту за кредитними операціями, які передбачені в кожній групі з цифрою 6 у кінці рахунка, призначені для відображення сум комісій або наперед утриманих процентних доходів, що відбувається одночасно з видачею кредиту. При цьому сума неамортизованого дисконту списується протягом періоду дії кредитної угоди на відповідні доходи.

Наприклад:

Видано короткостроковий кредит за групою 206 «Кредити в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання» в сумі 1000 грн на 1 рік. Проценти за кредит становлять 110 грн,
які утримані наперед.

Облікова процедура:

1. Урахована сума наданого кредиту — 890 грн:

Дебет рахунка 2062 А «Короткострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання»;

Кредит рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання».

2. Ураховані наперед утримані процентні доходи — 110 грн:

Дебет рахунка 2062 А «Короткострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання»;

Кредит рахунка 2066 КА «Неамортизований дисконт за
кредитами в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання».

3. Відображено амортизацію дисконту — 110 грн/12 міс. (операція виконується щомісяця):

Дебет рахунка 2066 КА «Неамортизований дисконт за кредитами в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання»;

Фактично процедура обліку дисконту виключає потребу нарахування доходів.

Банк щомісяця визнає суму доходів і витрат, що належать до звітного періоду, з відображенням за відповідними рахунками класів 6 і 7. Трапляються випадки, коли банк може отримувати доходи або сплачувати витрати наперед, тобто до настання періоду сплати. Це передбачає їх облік за рахунками 3600 П «Доходи майбутніх періодів» та 3500 А «Витрати майбутніх періодів».

Оскільки метод нарахування діє паралельно з методом відповідності, то нараховані доходи (витрати) мають фіксуватись у тому звітному періоді, до якого вони відносяться. Якщо доходи за кредитною операцією отримані наперед, то після завершення кожного звітного місяця частина суми має бути амортизована.

Наприклад:

СГ сплатив наперед нараховані проценти за кредитом за групою 206:

на суму наперед отриманих доходів:

Дебет рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання»;

Кредит рахунка 3600 П «Доходи майбутніх періодів»;

частина доходу амортизована у відповідному звітному періоді на суму доходів, що відносяться до даного звітного періоду:

Дебет рахунка 3600 П «Доходи майбутніх періодів»;

Ця сама процедура поширюється на процедуру обліку витрат за кредитними операціями. Амортизована частина, яка відноситься до звітного періоду за міжбанківськими кредитами, обліковується через запис:

Кредит рахунка 3500 А «Витрати майбутніх періодів».

Якщо проценти за кредитом нараховуються в кінці кожного місяця, але позичальник з об’єктивних причин не може сплатити проценти вчасно, він мусить за три дні до настання дати платежу подати до банку документи, що підтверджують цей факт, і лист з проханням перенести строк сплати процентів. На підставі зазначених документів економіст готує додаткову угоду до кредитного договору.

За браку в позичальника об’єктивних причин та за несвоєчасного погашення боржником заборгованості за нарахованими доходами в строки, передбачені угодою, наступного дня несплачена сума переноситься на рахунки прострочених нарахованих доходів, на яких вона враховується 30 днів:

Дт «Рахунки для обліку простроченої заборгованості за нарахованими доходами»;

Кт «Рахунки для обліку нарахованих доходів за наданими кредитами».

Наприклад:

Прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам:

Дебет рахунка 1529 А «Прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам»;

Кредит рахунка 1528 А «Нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам».

Прострочені нараховані доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, що надані СГ:

Дебет рахунка 2079 А «Прострочені нараховані доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, що надані суб’єктам господарювання»;

Кредит рахунка 2078 А «Нараховані доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, що надані суб’єктам господарювання».

Прострочені нараховані доходи за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам:

Дебет рахунка 2209 А «Прострочені нараховані доходи за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам»;

Кредит рахунка 2208 А «Нараховані доходи за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам».

Якщо банк не має впевненості в погашенні заборгованості за простроченими нарахованими доходами, то вони починають обліковуватися як сумнівні нараховані доходи за рахунками 1780, 2480:

Дебет рахунків для обліку сумнівної заборгованості за нарахованими доходами;

Кредит рахунків для обліку простроченої заборгованості за нарахованими доходами.

Наприклад:

Прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам, визнані сумнівною заборгованістю:

Дебет рахунка 1780 А «Сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями»;

Кредит рахунка 1529 А «Прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам».

Прострочені нараховані доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, що надані СГ, визнані сумнівною заборгованістю:

Дебет рахунка 2480 А «Сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами»;

Кредит рахунка 2079 А «Прострочені нараховані доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, що надані суб’єктам господарювання».

Прострочені нараховані доходи за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам, визнані сумнівною заборгованістю:

Дебет рахунка 2480 А «Сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами»;

Кредит рахунка 2209 А «Прострочені нараховані доходи за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам».

За наявності простроченої та сумнівної заборгованості за нарахованими доходами банк формує спеціальні резерви у відповідній валюті за рахунок витрат згідно з вимогами нормативно-правових актів НБУ. Для обліку операцій з формування резервів під заборгованість за нарахованими доходами передбачені рахунки:

1790 КА «Резерви під заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями»;
2490 КА «Резерви під заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами»;
3599 КА «Резерви під заборгованість за іншими нарахованими доходами»;
7720 АП «Відрахування в резерв під заборгованість за нарахованими доходами».

Наприклад:

сформовано спеціальний резерв під заборгованість за нарахованими доходами за кредитом, наданим іншому банку:

Дебет рахунка 7720 АП «Відрахування в резерви під заборгованість за нарахованими доходами»;

Кредит рахунка 1790 КА «Резерви під заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями»;

сформовано спеціальний резерв під заборгованість за нарахованими доходами за кредитами, наданими СГ або фізичним
особам:

Дебет рахунка 7720 АП «Відрахування в резерви під заборгованість за нарахованими доходами»;

Кредит рахунка 2490 КА «Резерви під заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами».

Якщо заборгованість за нарахованими доходами визнана сумнівною й обліковується на рахунках сумнівної заборгованості за нарахованими доходами, цей факт не призупиняє процес дальшого нарахування процентів, але щомісяця нарахована сума обліковується на рахунках 9-го класу:

9602 «Нараховані та неотримані доходи за операціями з банками»;

9603 «Нараховані та неотримані доходи за операціями з клієнтами».

Кошти в погашення простроченої заборгованості першочергово спрямовуються на сплату заборгованості за процентами за користування кредитом, решта — на погашення основної суми боргу в порядку, передбаченому Законом України «Про оподаткування підприємств» від 22 травня 1997 р. № 283-97-ВР.

Якщо сумнівна заборгованість за нарахованими доходами
визнається безнадійною, то банк списує цю суму за рахунок
сформованого резерву і починає обліковувати її на рахунках
класу 9:

9600 «Списана за рахунок спеціальних резервів заборгованість за нарахованими доходами за операціями з банками»;

9601 «Списана за рахунок спеціальних резервів заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами».

Критерії, строки та порядок визнання заборгованості безнадійною визначаються обліковою політикою банку. Під час списання за рахунок сформованих резервів заборгованості за нарахованими доходами як безнадійної щодо отримання виконуються такі бухгалтерські проведення:

списано за рахунок резерву заборгованість за нарахованими доходами за кредитом, наданим іншому банку:

Дебет рахунка 1790 КА «Резерви під заборгованість за
нарахованими доходами за міжбанківськими опера-
ціями»;

Кредит рахунка 1780 А «Сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими опера-
ціями»;

списано за рахунок резерву заборгованість за нарахованими доходами за кредитом, наданим СГ або фізичним особам:

Дебет рахунка 2490 КА «Резерви під заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами»;

Кредит рахунка 2480 А «Сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами».

Одночасно на суму списаної заборгованості за позабалансовими рахунками здійснюються такі бухгалтерські записи:

Дебет рахунка 9600 А «Списана за рахунок спеціальних резервів заборгованість за нарахованими доходами за операціями з банками» або

Дебет рахунка 9601 А «Списана за рахунок спеціальних резервів заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами»;

Кредит рахунка 9910 «Контррахунок».

Разом з тим дальше нарахування доходів банк здійснює за рахунками 9602 А «Нараховані та не отримані доходи за операціями з банками», 9603 А «Нараховані та не отримані доходи за операціями з клієнтами».

6.7. Облік операцій з повернення раніше списаної
безнадійної заборгованості за основним кредитним
боргом та нарахованими процентними доходами

Банки зобов’язані працювати далі з клієнтами щодо повернення ними боргу, списаного за рахунок резервів, протягом строку позовної давності. Якщо протягом строку позовної давності безнадійну кредитну заборгованість не погашено, то її визначають повністю безнадійною і списують з позабалансових рахунків.

Може статися, що фінансовий стан позичальника поліпшився, і він сплачує частково або цілком суму наданого кредиту та нараховані процентні доходи, що їх було вже списано за рахунок спеціальних резервів. У цьому разі в бухгалтерському обліку здійснюються такі бухгалтерські проведення:

якщо безнадійну заборгованість було списано за рахунок резерву в поточному році:

Дебет рахунків для обліку грошових коштів, рахунків клієнтів;

Кредит рахунків для обліку відрахувань у резерви;

якщо безнадійну заборгованість було списано за рахунок резерву в минулому році:

Дебет рахунків для обліку грошових коштів, рахунків клі-
єнтів;

Кредит рахунків для обліку повернення раніше списаної заборгованості.

Наприклад:

повернення раніше списаної суми безнадійної заборгованості за міжбанківським кредитом:

Дебет рахунка 1200 А «Кореспондентський рахунок банку в НБУ»;

Кредит рахунка 7701 АП «Відрахування в резерви під заборгованість інших банків»;

повернення раніше списаної суми безнадійної заборгованості за кредитами, наданими СГ або фізичним особам:

Дебет рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» або

Дебет рахунка 1001 А «Банкноти та монети в касі банку»;

Кредит рахунка 7702 АП «Відрахування в резерви під заборгованість за наданими кредитами клієнтам»;

повернення раніше списаної суми безнадійної заборгованості за нарахованими доходами:

Дебет рахунків 1200 А, 2600 АП, 1001 А;

Кредит рахунка 7720 АП «Відрахування в резерви під заборгованість за нарахованими доходами».

За умови, що безнадійна заборгованість погашається в наступному за звітним році. У цьому разі використовують такі рахунки класу 6 «Доходи»:

6711 П «Повернення раніше списаної безнадійної заборгованості інших банків»;

6712 П «Повернення раніше списаної безнадійної заборгованості за кредитами, що надані клієнтам»;

6717 П «Повернення раніше списаних безнадійних доходів минулих років».

Наприклад:

повернення раніше списаної суми безнадійної заборгованості за міжбанківським кредитом:

Дебет рахунка 1200 А «Кореспондентський рахунок банку в НБУ»;

Кредит рахунка 6711 П «Повернення раніше списаної безнадійної заборгованості інших банків»;

повернення раніше списаної суми безнадійної заборгованості за кредитами, наданими СГ або фізичним особам:

Дебет рахунка АП 2600 або А 1001;

Кредит рахунка 6712 П «Повернення раніше списаної безнадійної заборгованості за кредитами, що надані клієнтам»;

повернення раніше списаної суми безнадійної заборгованості за нарахованими доходами:

Дебет рахунків А1200, АП 2600, А 1001;

Кредит рахунка 6717 П «Повернення раніше списаних безнадійних доходів минулих років».

Як за першим, так і за другим варіантами одночасно на суму отриманого платежу виконуються бухгалтерські проведення за позабалансовими рахунками:

Дебет рахунка 9910 «Контррахунок»;

Кредит рахунків для обліку списаної у збиток заборгованості (9611, 9600, 9601).

6.8. Облік позабалансових зобов’язань із кредитування

Кредит починає існувати як актив тільки тоді, коли банк узяв на себе безвідкличне зобов’язання з кредитування клієнта (контрагента). У разі коли дата операції (дата укладення контракту) і дата переказу коштів клієнту не збігаються, тобто виникає розрив між цими двома операціями, банк відображає на позабалансових рахунках факт виникнення зобов’язання. Отже, поза балансом обліковуються майбутні активні операції банку. Їх вплив на активи залежить від виконання певних умов. Зобов’язання вважаються безвідкличними, коли їх виконання в разі настання цих умов є обов’язковим (винятком можуть бути тільки форс-мажорні обставини).

До кредитних операцій, що обліковуються поза балансом, належать:

гарантії, тобто умовні зобов’язання, імовірність виконання яких залежить від платоспроможності та фінансового стану контрагента. До них належать:
видані акцепти та індосаменти;
підтверджені безвідкличні акредитиви;
тверді зобов’язання з кредитування, за якими банк повинен виплатити або авансувати грошові кошти в разі прийнятого контрагентом рішення скористатися ними;
невикористані кредитні лінії;
залишок за овердрафтом;
непокриті акредитиви.

Позабалансові зобов’язання, які виникають як результат укладених контрактів, обліковуються за розділами 90—95 класу 9 плану рахунків бухгалтерського обліку банків.

Як гарантії, так і умовні зобов’язання виникають того дня, коли банк підтверджує, що зобов’язання контрагента перед третьою стороною буде виконано. Саме тому такі операції класифікуються як гарантійні й означають, що за неплатоспроможності контрагента (або за будь-яких інших подібних обставин) банк, як гарант, погасить усі зобов’язання контрагента перед третьою стороною.

До гарантійних операцій належать поручництва, операції акцепту платіжних документів, авалювання векселів, індосаменту боргових цінних паперів, підтвердження безвідкличних акредитивів.

За планом рахунків гарантії та інші умовні зобов’язання класифікуються за контрагентами:

гарантії, надані клієнтам від імені банків, обліковуються як гарантії банкам;
гарантії, надані від імені клієнтів, обліковуються як гарантії клієнтам;
гарантії, отримані від Уряду України, обліковуються окремо.

Такий підхід означає, що кредит у разі неплатоспроможності контрагента (банку чи СГ) йому буде наданий, оскільки банк виступив гарантом за виконання зобов’язань перед третьою стороною.

Гарантії поділяються на надані та отримані. Гарантії, які було надано клієнтам і щодо яких існує реальна ймовірність того, що банк змушений буде платити за зобов’язаннями цього клієнта, обліковуються на відповідних рахунках сумнівних гарантій.

У разі надання гарантії для забезпечення кредитного ризику банк може вимагати від контрагента надання контргарантії. Банк, що надає контргарантію, обліковує її за позабалансовими рахунками 9000 А «Гарантії, що надані банкам», 9020 А «Гарантії, що надані клієнтам». За надання гарантії здійснюється такий бухгалтерський запис:

Дебет рахунків для обліку наданих гарантій;

Кредит 9900 «Контррахунок».

Отримані гарантії обліковуються за рахунками 9015 П «Контргарантії, що отримані від банків», 9036 П «Контргарантії, що отримані від клієнтів»:

Дебет 9900 «Контррахунок»;

Кредит рахунків для обліку отриманих контргарантій.

За отримання банком коштів як забезпечення гарантії здійснюється запис:

Дебет рахунків для обліку грошових коштів, рахунків клієнтів;

Кредит рахунків для обліку коштів у розрахунках, рахунків для обліку залучених вкладів.

Якщо банк надає кошти іншому банку як забезпечення гарантії, то в бухгалтерському обліку це відображається так:

Дебет рахунка для обліку коштів у розрахунках, розміщених в інших банках;

Кредит рахунків для обліку грошових коштів.

Банк за наданими гарантіями отримує комісійні доходи та обліковує їх як доходи за позабалансовими операціями.

Якщо є ймовірність того, що банк буде змушений платити за наданими зобов’язаннями, то сума наданої гарантії вважається такою, що стала сумнівною, та відображається за відповідним рахунком з обліку сумнівних гарантій:

Дебет рахунка 9090 А «Сумнівні гарантії, що надані банкам» або 9091 А «Сумнівні гарантії, що надані клієнтам»;

Кредит рахунка 9000 А «Гарантії, що надані банкам»
або 9020 А «Гарантії, що надані клієнтам».

Під час виконання банком зобов’язань за наданими гарантіями, авалями, поручництвами на сплачену суму здійснюється запис:

Дебет рахунків для обліку сумнівної заборгованості за виплаченими гарантіями;

Кредит рахунків для обліку грошових коштів, рахунків клієнтів.

Невикористані позабалансові зобов’язання можуть списуватися з обліку в разі:

отримання клієнтом кредиту в межах відкритої кредитної лінії;
використання можливостей овердрафту;
виплати банком коштів на погашення виданої гарантії.

У всіх цих випадках складається запис:

Дебет рахунка 9900 «Контррахунок»;

Кредит рахунка 9000 А «Гарантії, що надані банкам» або

9020 А «Гарантії, що надані клієнтам», або

9090 А «Сумнівні гарантії, що надані банкам», або

9091 А «Сумнівні гарантії, що надані клієнтам».

Операції з надання гарантій як забезпечення оплати векселів, надання поручництв, індосаментів обліковуються за рахунком 9020 «Гарантії, що надані клієнтам»; операції з авалювання векселів обліковуються за рахунком 9023 «Авалі, що надані клієнтам».

У разі визнання банком заборгованості за виплаченими гарантіями
безнадійною щодо повернення вона списується за рахунок спеціального резерву, що обліковується за рахунками класу 3 Плану рахунків.

Погашенню заборгованості за виконаною гарантією відповідає запис:

Дебет рахунків для обліку грошових коштів;

Кредит рахунків для обліку сумнівної заборгованості за виплаченими гарантіями.

6.9. Облік комісійних доходів (витрат)
за кредитними операціями

Облік комісійних доходів за кредитними операціями залежить від
природи цих доходів. Розрізняють комісії непроцентного характеру та
комісії, що прирівняні до процентів, які обчислюються пропорційно
сумі та терміну операції й обліковуються за принципом нарахування.

До комісій, подібних за природою до процентних, належать:

комісії за позабалансовими кредитними операціями, що відстежують факт прийняття банком кредитних ризиків (різні види гарантій, наданих банком своїм клієнтам);
комісії за взяті зобов’язання з фінансування (комісії за право користування овердрафтом, за підтвердження акредитивів).

До комісій непроцентного характеру, що обліковуються як дохід згідно з часом та мірою надання послуги (це не завжди збігається з часом фактичної сплати), відносять:

комісії за одноразові послуги (наприклад, комісії за посередництво на фінансовому ринку);
комісії за послуги, що надаються протягом певного часу (комісії за надання консультацій, послуги за річними або безстроковими контрактами). Доходи за такими послугами обліковуються за принципом нарахування в міру реалізації контракту в частині поточного звітного періоду;
комісії за позабалансовими кредитними операціями, що є комісіями за послуги і визнаються як доходи після виконання послуги.

Обумовлені кредитною угодою комісійні винагороди можуть списуватися банком з поточного рахунка позичальника (кошти на вимогу СГ) окремою операцією, що в обліку відображається проведенням:

Дебет рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання»;

Кредит рахунка «Комісійні доходи».

Найчастіше банки утримують суму комісійної винагороди відразу із суми кредиту:

Дебет рахунків «Кредитний рахунок позичальника»;

Кредит рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання»;

Кредит рахунків «Комісійні доходи».

Для обліку комісійних доходів (витрат) за кредитними операціями в плані рахунків передбачено рахунки:

6110 П «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів»;

6101 П «Комісійні доходи від кредитного обслуговування банків»;

6111 П «Комісійні доходи від кредитного обслуговування клієнтів»;

7101 А «Комісійні витрати на кредитне обслуговування».

Наприклад:

за наданий споживчий кредит, клієнт уносить одноразову плату за розрахунково-касове обслуговування готівкою:

Дебет рахунка 1001 А «Банкноти та монети в касі банку» або

1002 А «Банкноти та монети в касі відділень банку», або

2620 АП «Кошти на вимогу фізичних осіб»;

Кредит рахунка 6110 П «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів»;

комісійна винагорода за кредитом, наданим СГ за гр. 206, сплачується платіжним дорученням:

Дебет рахунка 2602 П «Кошти в розрахунках суб’єктів господарювання»;

161

1. на тему- Стратегическое управление организацией в условиях рынка Преподаватель .html
2. Качество среды обитания Качество среды обитания это степень соответствия параметров среды потребностя
3. Вариант Исполнитель студент гр
4. Проблемы природных ресурсов России
5. гласность и демократизация а в основу политических реформ положена идея соединения социализма с демокр
6. Найти более точное определение цели международных договоров являющихся источниками МЧП показать свое п
7. Задание для курсовой работы по предмету бухгалтерский учет
8. НА ТЕМУ ФУНКЦИИ СМИ
9. Микробиология Дополнительная часть по 12 вопроса без подготовки ВОПРОС ИЗ ПРАКТИКИ Введение в предме.html
10. ПО ТЕМЕ- УЧЕТ ДЕНЕЖНЫХ СРЕДСТВ ВЫПОЛНЯЛАСЬ ПО МАТЕРИАЛАМ ОАО УНИВЕРСАМ НА КРАСНОЙ ПЛОЩАДИ
11. питание ребенка на первом году жизни
12. русский человек в его развитии в каком он может быть явится чрез двести лет.html
13. Курсовая работа- Расчет абсорбционной установки
14. Доклад Ильи Храброва- Анализ конфликтной ситуации между мегатролликом Евгением Вольновым и Ильёй Храбровым
15. Вариант 3 1 Особенности норм административного права заключаютс
16. тематическое выражение.
17. Я счастлив что в моей творческой профессиональной жизни появляются такие звезды как Никита
18. Тема 4 Организация производства и организационная структура фирмы Общая и производственная структура
19. Музеи Венгрии
20. Утверждаю.

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе

Після перерахування засновниками 30 від оголошеного розміру статутного капіталу банк надає підприємству

Порядок відкриття поточних рахунків фізичним особам

Облік операцій за розрахунків платіжними вимогами

Облік операцій за розрахунків розрахунковими чеками

Облік операцій за розрахунків акредитивами

Тема 6. Облік операцій із кредитування

Облік операцій репо

Облік факторингових операцій

Порядок відкриття поточних
рахунків фізичним особам

Облік операцій за розрахунків
розрахунковими чеками