Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1.1.Вступ
Метою курсу «Психологія і педагогіка» є засвоєння студентами теоретичних положень сучасної психолого-педагогічної науки, формування в них стійких інтересів до психолого-педагогічних знань та розуміння необхідності володіння цими знаннями для регулювання власної професійної діяльності, а також для організації суб’єктів виробничої діяльності.
Засвоєння курсу спрямовується на вирішення завдань, які забезпечують формування таких компетенцій:
Предмет дисципліни: сучасні психолого-педагогічні, теоретичні та практичні підходи до розуміння феномену психіки, особливостей психічної діяльності особистості, закономірностей організації навчальної діяльності.
Дисципліна «Психологія і педагогіка» вивчається студентами 1 курсу (1 семестр) і є дисципліною циклу гуманітарної підготовки.
Вивчення студентами дисципліни «Психологія і педагогіка» сприяє засвоєнню широкого кола знань і умінь, що мають професійно важливе значення для майбутніх економістів-практиків.
Після вивчення курсу «Психологія і педагогіка» студенти повинні знати:
та уміти:
визначати доцільні методи та форми організації навчально-виховного впливу.
Згідно з навчальним планом на вивчення дисципліни «Психологія і педагогіка» відводиться 108 годин, що складає 3 кредити.
Таблиця 1
Розподіл навчального часу
|
Вид навантаження |
Денна форма навчання |
|
семестри |
|
|
1 |
|
|
Усього, годин |
108 |
|
Лекції |
18 |
|
Практичні |
18 |
|
Індивідуальні |
- |
|
СРС |
72 |
|
Форма контролю |
ПМК |
|
Структура навчальної дисципліни Назви змістових модулів і тем Кількість годин денна форма Заочна форма усього у тому числі усього у тому числі л п лаб інд с.р. л п лаб інд с.р. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 Змістовий модуль 1. Психологія к наука 1.Вступ до пси-хології. Психіка і свідомість 8 2 2 4 10 2 2/ 10 2.Психологія особистості 12 2 2 8 19/17 15 Разом за змістовим модулем 1 20 4 4 12 29/27 2 2/- 25 Змістовий модуль 2. Функції психіки 3. Інформаційна функція психіки (пізнавальні процеси) 22 4 6 12 15 2 2/- 15 4.Регулятивна функція психіки (увага, емоції, воля) 16 2 2 12 15 15 5.Інструментальна функція психіки (темпе-рамент,характер,здібності) 10 2 2 6 19/17 15 Разом за змістовим модулем 2 48 8 10 30 49/47 2 2/- 45 Модуль 3 .Педагогіка 6.Предмет і становлення педагогіки як науки 12 2 10 10/14 - - 10/14 7. Дидактика як теорія навчання 14 2 2 10 10 10 8. Форми і методи навчання 14 2 2 10 10 10 Разом за змістовим модулем 3 40 6 4 30 30/34 - - 30/34 Усього годин 108 18 18 72 108 4 4/- 100/104 |
ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ ЗА ТЕМАМИ
Тема 1. Вступ до психології. Психіка і свідомість
Мета. Засвоєння сутності феномену психічного відображення, особливостей будови мозку людини, закономірностей перебігу різних форм розвитку психіки, сутності феномену свідомості.
Зміст теми. Предмет і задачі психології. Етапи становлення психології як науки. Галузі психології. Методи психологічного дослідження. Визначення психіки .Механізм психічного відображення. Психіка як відображувальна властивість мозку. Рефлекторна природа психіки. Функції психіки. Будова нервової системи і мозку людини. Класифікація психічних явищ. Форми розвиток психіки: філогенез, антропогенез, соціогенез, онтогенез. Поняття про свідомість. Суспільно-історична природа свідомості. Структура свідо-мості.
Основні поняття: психіка, відображення, психічні процеси, психічні стани,
психічні властивості, розвиток психіки, філогенез, антропогенез, соціогенез,
онтогенез, свідомість.
Тема 2. Психологія особистості
Мета. Засвоїти психологічну сутність понять «людина», «індивід», «особистість», «індивідуальність», «діяльність».
Зміст теми. Поняття «людина», «індивід», «особистість», «індивідуальність»." Психологічна структура особистості (К.Платонов, З.Фрейд). Фактори розвитку особистості. Діяльність як свідома та цілеспрямована активність особистості.
Основні поняття: індивід, людина, особистість, індивідуальність, фактори розвитку особистості, структура особистості, активність, діяльність, мета, результат, потреба, мотив, дія, операція.
Тема 3. Інформаційна функція психіки (пізнавальні процеси)
Мета. Засвоєння природи та механізмів перебігу різних видів пізнавальних процесів.
Зміст теми. Перцептивні процеси як засіб чуттєвого пізнання. Відчуття і
cприймання як акти перцепції. Властивості перцептивних процесів і пер-цептивних образів. Апперцепція. Засоби організації перцептивної діяльнос-ті. Мнемічна функція психіки (пам’ять) як засіб утворення та збереження досвіду особистості. Психологічні механізми різних видів пам’яті. Мислення діяльність як засіб раціонального пізнання. Змістові та операційні компоненти мислення. Види мислення. Етапи розв’язання мислительної задачі. Інтелект. Властивості інтелекту. Творча діяльність як засіб перетворення оточуючої дійсності. Роль уяви у творчій діяльності. Механізми творчої діяльності. Креативність особистості.
Основні поняття: відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, інтелект, уява,
креативність.
Тема 4. Регулятивна функція психіки (увага, емоції, воля)
Мета. Засвоєння психологічних механізмів цілеполягання, довільності та саморегуляції.
Зміст теми. Розуміння атенційної, емоційної та вольової регуляції. Увага. Види і властивості уваги. Довільність. Воля. Структура вольової дії. Вольові якості особистості. Емоційна регуляція діяльності як засіб встановлення адекватного взаємозв’язку з оточенням. Почуття. Емоції. Зв’язок емоцій з мотивацією особистості.
Основні поняття: увага, довільність, воля, саморегуляція, вольова дія, емоції,
почуття.
Тема 5.Інструментальна функція психіки (темперамент, характер, здібності)
Мета. Засвоїти психологічну сутність поняття «темперамент», «тип вищої нервової діяльності», характер, здібності, задатки.
Зміст теми. Поняття про темперамент. Теорії темпераменту. Психологічна характеристика типів темпераменту. Властивості темпераменту. Поняття та психологічна природа характеру, його структура. Основні риси типового характеру. Акцентуація характеру. Поняття про здібності та задатки. Структура здібностей. Види здібностей. Індивідуальні відмінності у здібностях людей:
обдарованість, талант, геніальність.
Основні поняття: темперамент,тип вищої нервової діяльності, сила, врівноваженість та рухливість нервових процесів, властивості темпераменту, теорії темпераменту, типи темпераменту; характер, структура характеру, акцентуація характеру, властивості характеру; задатки, здібності, види здібностей, обдарованість, талант, геніальність.
Тема 6. Предмет і становлення педагогіки як науки
Мета. Засвоєння теоретико-методологічних особливостей педагогічної науки.
Зміст теми. Виникнення педагогіки як науки. Предмет, задачі, основні категорії педагогіки. Структура педагогічної науки. Зв'язок педагогіки з іншими науками.
Основні поняття: педагогіка, дидактика, навчання, виховання.
Тема 7. Дидактика як теорія навчання: закономірності процесу навчання, принципи
Мета. Засвоєння сутності поняття «дидактика», структури та психолого-педагогічних закономірностей процесу навчання.
Зміст теми. Поняття про дидактику та навчання. Основні дидактичні концепції. Структура процесу навчання. Цілі навчання. Зміст навчального процесу. Психолого-педагогічні закономірності навчання. Принципи навчання. Види навчання.
Основні поняття: дидактика, дидактична концепція, навчальний процес,
дидактична мета, розвиваюча мета, виховна мета.
Тема 8. Форми і методи навчання
Мета. Засвоєння сутності понять “форма навчання ”, “метод навчання ”.
Зміст теми. Поняття про методи навчання. Класифікація методів навчання. Форми організації навчання. Урок як основна форма організації навчання. Типологія уроків. Форми організації навчання у вищій школі.
Основні поняття: методи навчання, форми організації навчання.
1.3. Методичні поради до вивчення тем курсу«Психологія і педагогіка» та плани практичних занять
Тема. Вступ до психології. Психіка і свідомість.
Мета. Засвоєння сутності понять «психологія», «психіка», «психічне відображення», «свідомість». Засвоєння особливостей будови мозку, структури свідомості.
Опорні поняття: психологія, предмет та задачі психології, етапи розвитку психології, методи психології, психіка, етапи розвитку психіки, психічне відображення,, психічні процеси, психічні стани, психічні властивості, нервова система, мозок, будова мозку, свідомість, структура свідомості.
Дана тема є загальною для розуміння і сприйняття курсу «Психологія і педагогіка». Працюючи над темою, треба в першу чергу звернути увагу на визначення основних понять «психологія», «психіка», «психічне відображення», «функціональна асиметрія мозку», «свідомість». Значну місце треба приділити функціональній асиметрії мозку, яка притаманна тільки людині, формується в процесі спілкування і залежно від переважання функціонування правої чи лівої півкулі впливає на індивідуально-психологічні характеристики особистості.
Вища нервова діяльність людей є якісно складнішою, ніж тварин. Основна розбіжність вищої нервової діяльності людини й тварин полягає у тому, що тільки в людей існує система умовних й безумовних рухових рефлексів, яка забезпечує функцію мови, вимовляння й написання слів, а також здатність реагувати на слова як на умовні подразники, що мають певний смисловий зміст. Друга сигнальна система, або система систем (за І.П.Павловим), забезпечує якісно нову форму відображення зовнішнього світу завдяки функції мови.
Вивчаючи форми психічної діяльності, треба зважати на те, що психічне життя, свідомість та діяльність особистості завжди постають в єдності. Ця єдність виявляється в цілеспрямованій діяльності людини, її різноманітних пізнавальних, емоційних та вольових реакціях, ставленні до інших і до самої себе. Людина взаємодіє з навколишнім середовищем як цілісна система. Цілісність взаємодії забезпечується насамперед вищим відділом центральної нервової системи – корою великих півкуль головного мозку, яка інтегрує (об’єднує) діяльність організму й керує нею.
Для кращого опрацювання теми з метою набуття не тільки теоретичних знань, а й практичних навичок рекомендується виконати тестові завдання для самоаналізу, дискусійні питання.
Структура заняття
1.Аналіз теоретичних положень.
1.1 Предмет, задачі, етапи становлення психології як науки. Методи психології.
1.2. Поняття про психіку. Етапи розвитку психіки. Властивості психічного відображення
1.3. Будова нервової системи і мозку.
1.4. Поняття про свідомість. Структура свідомості. Суспільно-історична природа свідомості.
2.Тестові завдання.
2.1.Взаємодія з навколишнім середовищем відбувається за участю таких дій мозку:
а) нюху; б) смаку; в) сну; г) пиття;д) малювання.
2.2.Дії мозку, які контролюють функції організму:
а) уява; б)сновидіння; в) дихання; г) моргання; д) мовлення.
2.3. Приклади розумової діяльності мозку:
а) зір; б) зосередження; в) чуттєвість; г) дотикові відчуття; д) письмо.
2.4.Функцією лівої півкулі головного мозку є:
а) спілкування; б) читання; в) сприйняття музики; г) аналітичне мислення; д) розв’язування задач.
2.5.Функцією правої півкулі головного мозку є:
а) рахування; б) орієнтація в просторі; в) сприйняття пейзажів; г) емоційне ставлення до когось або чогось; д) слухання віршів.
2.6. За механізмом першої сигнальної системи на нас діють такі слова:
а) світлофор; б) комп’ютер; в) образ; г) абстракція; д) кішка.
2.7 Структурними елементами свідомості є:
а) емоції; б) інстинкт; в) воля; г) самосвідомість; д) інтуїція.
2.8. До сфери несвідомого належать:
а) немотивоване спонукання до дії; б) автоматичні рухи; в) галюцинації; г) повне орієнтування в місце та часі дії; д) сновидіння.
2.9. Найважливішими характеристиками свідомості вважаються такі:
а) акумулювання знань; б) розрізнення суб’єкта і об’єкта; в) спонтанність поведінки; г) цілеспрямованість діяльності; д) ставлення до когось або чогось.
2.10.Найширше застосовуються такі методи збирання фактичного матеріалу:
а) спостереження; б) експеримент; в) інсайт; г) інтуїція; д) тести.
2.11. Вимоги до методу спостереження:
а) хаотичність спостереження; б) збереження природності психічних проявів; в) цілеспрямованість; г) фіксація результатів; д) запрограмованість дій досліджуваних.
2.12.Існують такі види психологічних експериментів:
а) лабораторний; б) неприродний; в) шліфуючий; г) констатуючий; д) формуючий.
2.13. Вимоги до методу вивчення продуктів діяльності:
а) не типовість самої діяльності; б) типовість самої діяльності; в) типовість умов діяльності; г) не типовість умов діяльності; д) аналіз різних продуктів діяльності.
2.14. Тести мають відповідати таким вимогам:
а) стандартизованість випробування; б) невпорядкованість випробування; в) однакові можливості всім досліджуваним; г) різні можливості всім досліджуваним; д) тест містить різні за змістом і формою подачі завдання.
2.15. У психології найбільш широко відомі такі види тестів:
а) визначення здібностей; б) проективні; в) активні; г) успішності; д) неуспішності.
2.16. У вивченні психічних явищ психологія стикається з іншими науками, а саме:
а) медициною; б) з опором матеріалів; в) із кібернетикою; г) з біофізикою; д) з технологією металів.
2.17. Загальна психологія вивчає:
а) пізнавальну і практичну діяльність; б) мотиви поведінки; в) закономірності мислення; г) психіку тварин; д) психічну саморегуляцію.
2.18. До психічних процесів відносять:
а) настрій; б) пам'ять; в) упевненість; г) уяву; д) афект.
3. Дискусійні питання.
1. Які галузі психологічної науки найбільш пов’язані з Вашою майбутньою професією?
2. Навіщо студенту оволодівати науковими психологічними знаннями?
3.Які форми вияву психіки спільні для людей і тварин?
4. Чи можна закономірності психіки, виявлені у тварин , переносити на людину?
5. Як пов’язані між собою чотири характеристики свідомості?
6. У чому відмінність між спостереженням і експериментом?
7.Філософ і культуролог М. Бахтін вважав, що життя людини можна розглядати як складний вчинок, а кожний окремий акт і переживання є моментом її життя – вчинення. Він описав чотири групи характеристик вчинку: цінність, єдність, відповідальність і подійність. Пригадайте у своєму житті вчинок, який змінив вашу долю і включав ці характеристики. Охарактеризуйте його.
8. Чому складну поведінку бджіл не можна назвати працею?
9. Чому обмін сигналами, що відбувається у тварин, не може ототожнюватися з мовою людини?
Тема . Психологія особистості
Мета. Засвоїти психологічну сутність понять «людина», «індивід», «особистість», «індивідуальність», «діяльність».
Основні поняття: індивід, людина, особистість, індивідуальність, фактори розвитку особистості, структура особистості, активність, діяльність, мета, результат, потреба, мотив, дія, операція.
Вивчення теми треба розпочинати з визначення та співвідношення понять «людина», «індивід», «особистість», «індивідуальність». Біологічна істота, яка належить до класу ссавців виду Homo sapiens, характеризується поняттям «людина». Індивід – людина як одинична природна істота, представник виду Homo sapiens. Особистість – це індивід із соціально зумовленою системою вищих психічних якостей, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин. Індивідуальність – неповторне поєднання психологічних особливостей і рис людини, що визначає її своєрідність і несхожість на інших людей. Необхідно адекватно співвідносити поняття людини й особистості. Людина як соціальна та біологічна істота є носієм особистості. Поняття людина значно ширше за поняття особистості, бо включає у себе велике коло соціальних і біологічних ознак – антропологічних, етнографічних, культурних та ін. Поняття «особистість» та «індивідуальність» не тотожні, але тісно взаємопов’язані. Багато особливостей людини (пам’ять, мислення, звички тощо) є якостями її індивідуальності, а не характеристиками особистості, оскільки вони не важливі для тих груп, членом яких є індивід. Особистісні лише індивідуальні якості, важливі в системі міжособистісних стосунків групи, в якій перебуває конкретна людина.
При вивченні даної необхідно звернути увагу на різні підходи до розгляду структури особистості (К.К.Платонов, З.Фрейд, А.В.Петровський).
Розглядаючи проблему розвитку та виховання особистості необхідно зупинитись на напрямах, які по-різному розглядають джерела психічного розвитку дитини (біологічний, соціальний) та на характеристиці вікових етапів розвитку особистості (дошкільний, молодший, середній, старший шкільний).
Особливу увагу необхідно приділити поняттям активності та діяльності, відмінностям активності людини та тварин, визначенні основних компонентів діяльності (мета, потреба, мотив, дія, операція, засоби, предмет).
Для закріплення теоретичних знань доцільно виконати тестові завдання, підготуватися до обговорення дискусійних питань, провести діагностичне дослідження.
Структура заняття
1.Аналіз теоретичних положень.
1.1.Поняття «людина», «індивід», «особистість», «індивідуальність».
1.2.Фактори розвитку особистості.
1.3. Структура особистості ( за К.К.Платоновим, З.Фрейдом).
1.4. Поняття про діяльність. Основні компоненти діяльності.
2. Тестові завдання:
2.1.Особистість – це:
а) людина, вік якої 25 років; ) шимпанзе; в) немовля до 1 року;
г) розумово відстала людина; д) дитина, вік якої 10 років.
2.2. Індивід – це:
а) психічно хвора людина; б) талановита людина; в) орангутанг;
г) вольова людина; д) дитина, вік якої 5 років.
2.3. Існують такі види діяльності:
а) гра;б) сновидіння; в) праця; г) спілкування); д) учіння.
2.4. Головна мета навчання – це засвоєння:
а) знань; б) умінь) в) навичок; г) алгоритмів; д) стереотипів.
2.5. Однією з форм учіння є інтелектуальні дії учня, а саме:
а) читання; б) робота в майстернях; в) праця на пришкільній ділянці;
г) експеримент; д) слухання і засвоєння того, що викладає вчитель.
2.6. Приклади творчої праці:
а) написання симфонії; б) дослідження властивостей речовин; в) проектування оригінального мосту) г) робота на конвеєрі; д) переписування декілька разів того самого тексту.
2.7. Співставити компоненти психологічної структури діяльності:
1) результат; 2) мета; 3) дія; 4) операція; 5) потреба і мотив
та їх визначення:
а) елемент діяльності, спрямований на досягнення окремої мети;
б) спосіб виконання дії;
в) уявний об’єкт прагнення;
г) реалізований об’єкт прагнення;
д) відчуття необхідності у чомусь та спонукання до дії.
3. Дискусійні питання.
1. Що об’єднує і відрізняє поняття «людина», «індивід», «особистість», «індивідуальність»?
2. Я вважаю себе особистістю, тому що….Для відповіді я використовував (ла) такі теоретичні аспекти…
3. Чи можна стверджувати, що велика і віддалена життєва мета особистості найповніше характеризує її сутність? Відповідь обґрунтуйте.
4. Чи згодні Ви з думкою, що кожну людину можна назвати особистістю?
5.У чому, на Вашу думку, може виявлятися негативна та позитивна роль установок у житті людини?
6. Чи можлива діяльність без чіткого уявлення про її мету?
7. Чи можна стверджувати, що принципова відмінність між видами діяльності полягає в характері її результатів?
8. Відома давня легенда про майстрів, які зносили каміння на місце майбутнього будівництва. Коли одного з них запитали, що він робить, той сказав: «Хіба не бачите, я тягаю каміння». Другий на це запитання відповів: «Я стараюся заробити собі на хліб». Третій відповів: «Я будую дім, де житимуть люди». Поясніть причину відмінностей у відповідях майстрів. Чим зумовлене це явище?
4. Діагностичні методики.
Завдання 1. Тест «Хто я? Що я? Ну діловий…»
Інструкція досліджуваному: «Зараз наступив такий час, що жінки і чоловіки стали витрачати на справи весь вільний час. Звичайно, кожний у міру своїх здібностей і посидючості. Адже існує такий тип людей, що пристосований лише для розваг. Хочете дізнатись, чи є у Вас ділова хватка? Тоді за справу, але будьте щирими самі із собою. Виберіть на свій смак одну відповідь».
Даний тест, можливо, здається занадто популярним, якщо не замислитися над відповідями. А якщо замислитися?
Тест
1.Ви збираєтеся закінчити давно розпочату і відкладену роботу, і у Вас нарешті з’явився для цього час. Але раптом Вам дзвонить мила людина протилежної статі, що Вам симпатична, і просить зустрічі.
А) Ви говорите: «Пізніше, сонечко», - і стиснувши зуби, швиденько закінчуєте свою роботу.
Б) Ви, сказавши: «Йду, люба моя!», - пославши усі свої справи до чорта, мчитеся на побачення.
В) Ви, раз і назавжди вирішивши стати актором, знову посилаєте до чорта, але уже свою симпатію, і з легким серцем займаєтесь справою.
2.Перед Вами вибір: чи піти у веселу компанію, чи, нарешті, привести до ладу усі свої папери, тому що Вас замучила дружина, совість, батьки.
А) Ви, повторюючи, «Справі час, потісі – година», починаєте прибирати.
Б) Ви, радісно підхопивши ту ж приказку і вирішивши, що довгоочікувана година нарешті настала, побіжите на вечірку.
В) Ви бадьоро дивитеся на тих, хто докоряє Вам у неохайності, і, не вдаючись у подробиці подальшої долі своїх паперів, мляво відгавкуючись, бадьоро віддаляєтеся.
3.Вас попросили про важливу послугу, нездійснену для інших людей.
А) Ви, поплескуючи приятеля по плечу, говорите: «Немає проблем!», - і, використовуючи одного з багатьох друзів, виконуєте бажання.
Б) Ви, пославшись на зайнятість, підете, розводячи руками.
В) Ви довго тиснете йому руку, гарячково думаючи в цей час, і, нарешті, частково виконуєте прохання.
4.Ділові люди, як правило, не бачать в одязі мету життя. А для Вас вона?..
А) Для мене одяг є дуже важливий. Без фірмових ганчірок мало що з себе уявляю.
Б) Я люблю гарно одягатися, тому що це приємно і мені, і навколишнім.
В) Гарний одяг потрібен мені для роботи. Якщо я буду погано одягнений, люди відповідно не будуть мати зі мною справи.
5.Друзі – це чудово!
А) З їхньою допомогою я роблю свої справи, вони мені допомагають. З їхньою допомогою я дістаю, продаю, купую – мені дуже потрібні друзі!
Б) Друзі – це добре! Я не можу без друзів, вони допомагають мені у важку хвилину.
В) Друзі – це для мене усе. Я з ними раджусь, допомагаю їм.
6.Чи в достатній мірі Ви приділяєте увагу своїй коханій людині? Чи завжди Ви дбаєте про те, щоб, коли Ви затримуєтеся на роботі, зателефонувати?
А) Що за дурниця! Я займаюся справою, а не байдикую! У мене просто немає часу на такі дрібниці.
Б) Зателефонувати, звичайно, можна, і я телефоную, коли можу. Але, думаю, що нічого страшного не трапитися, якщо й запізнюсь.
В) Звичайно, подзвоню можна спричинити занепокоєння? Та й, зрештою, я взагалі не спізнююся.
7. Особисте життя є у всіх, навіть у найбільш ділових. Але яке значення Ви надаєте особистому життю?
А) Сім’я, дім – це моє життя. Я люблю свого обранця, хочу мати дітей, а робота – тільки для підтримки матеріального становища.
Б) Ну що ж, сім’я – це не погано. Добре іноді провести вечір – другий в кролі родини, поговорити з дітьми, з коханою людиною, але і справи забувати не можна.
В) Ну вже ні! Все життя провести на кухні – ніколи! За дітьми нехай стежить дружина (бабуся), а моє покликання – робота. Ось там я людина, там я досягну більшого, там моє місце.
8. Чи вмієте Ви відпочивати, відключатися від своїх справ і проблем?
А) Можу, але не завжди. Якщо в мене щось важливе, я просто не можу не думати про це. Тоді й відпочинок мені не в радість.
Б) Коли я відпочиваю, я з радістю звалюю із себе тягар турбот і насолоджуюсь життям.
В) Я вже не пам’ятаю, коли відпочивав останній раз. Все справи, справи…
Ключ до тесту.
№1 а-5,б-3,в-10; №2 а-10,б-5,в-3; №3 а-10,б-3,в-5; №4 а-3,б-5,в-10;
№5 а-10,б-5,в-3; №6 а-10,б-5,в-3; №7 а-3, б-5, в-10; №8 а-5,б-3,в-10
Інтерпретація результатів.
Більше 60 балів. У Вас просто талант! Людину з подібними діловими якостями треба пошукати. Все життя Ви віддаєте роботі і бачите в ній сенс життя. Але чи не час зупинися? Може, настане страшна хвилина, коли Ви будете зовсім один! Це не дивно, адже про своїх близьких Ви не думаєте, а друзів цінуєте тільки як ділових партнерів. Вам загрожує перетворення в комп’ютер, ще й дуже холодний і самотній.
Від 35 до 60 балів. Вам вдається бути самим собою і при цьому не залишатися за кормою життя. Вашим близьким з Вами добре, Ви турботливі й уважні, але і не пускаєте на самоплив свої справи, віддаєте перевагу стежити за усім особисто. Дуже добре, що Ваша робота не поглинула Вас цілком і не стала самоціллю. Продовжуйте нею займатися, але не забувайте і про тих, хто Вас любить, і все буде добре.
До 35 балів. Ви занадто легковажні! Не можна ж так довіряти випадку і так нестримно віддаватися розвагам. Немає слів, Ви приємна людина, але про роботу забувати не можна. Треба стати набагато серйознішим.
Завдання 2.Дослідження самооцінки особистості.
Мета дослідження: визначення рівня самооцінки.
Інструкція досліджуваному: « 1) Прочитайте уважно слова, які визначають риси особистості. Розгляньте ці риси з погляду належності їх ідеальній особистості, тобто з погляду їхньої корисності, соціальної значущості та бажаності. Для цього проранжуйте їх ( розташуйте в певному порядку), оцінивши кожне в балах від 20 до 1. Оцінку 20 поставте в бланку, в колонці №1 ліворуч від риси, яка, на Ваш погляд, є найбільш корисною і важливою для людей. Оцінку 1 – у цій же колонці ліворуч від риси, яка найменш корисна, значима й бажана. Всі інші оцінки, від 19 до 2, поставте згідно з Вашим ставленням до інших рис. Пильнуйте, щоб жодна оцінка не повторювалася двічі. 2) Прочитайте знову всі слова і розгляньте ці риси з погляду належності їх Вам. Проранжуйте їх в колонці №2, оцінивши кожну від 20 до 1. Оцінку 20 поставте справа від тієї риси, яка , на Ваш погляд, притаманна Вам найбільше, оцінку 19 поставте тій рисі, яка характерна для Вас трохи менше, ніж перша, і так далі. Тоді оцінкою 1 у Вас буде позначено ту рису, яка властива Вам менше, ніж всі інші. Пильнуйте, щоб оцінки-ранги не повторювалися».
Бланк
|
№ 1 |
Риси особистості |
№ 2 |
d |
d 2 |
|
поступливість |
||||
|
сміливість |
||||
|
запальність |
||||
|
нервозність |
||||
|
терпимість |
||||
|
захоплюваність |
||||
|
пасивність |
||||
|
холодність |
||||
|
ентузіазм |
||||
|
обережність |
||||
|
вередливість |
||||
|
повільність |
||||
|
нерішучість |
||||
|
енергійність |
||||
|
життєрадісність |
||||
|
помисливість |
||||
|
упертість |
||||
|
безпечність |
||||
|
соромливість |
||||
|
відповідальність |
Обробка результатів.
Мета обробки результатів – визначення зв’язку між ранговими оцінками рис особистості, які входять в уявлення «Я-ідеальне» і «Я-реальне».Міра зв’язку встановлюється за допомогою коефіцієнта рангової кореляції Ч.Спірмена. Оцінки від 1 до 20 пропонованих рис в обох рядах приймаються за їхні ранги. Різниця рангів, що визначають місце тієї чи іншої риси особистості, дає можливість вирахувати коефіцієнт за формулою
,
де n – число запропонованих рис особистості (n = 20),
d – різниця номерів рангів.
Щоб вирахувати коефіцієнт, потрібно спочатку вирахувати на бланку, в спеціально відведеній колонці, різницю рангів (d) за кожною запропонованою рисою. Потім кожне одержане значення різниці рангів (d) підносять до квадрата і пишуть результат на бланку в колонці (d2) , додають і суму () вносять у формулу.
Коли кількість рис дорівнює 20, то формула має спрощений вигляд:
r= 1- 0,00075 х.
Коефіцієнт рангової кореляції (r) може бути в межах від -1 до +1.
Значення коефіцієнта кореляції від +0,38 до +1 засвідчує наявність позитивного зв’язку між «Я-ідеальним» і «Я-реальним».Якщо з’ясовано позитивний зв’язок між «Я-ідеальним» і «Я-реальним», то величина коефіцієнта засвідчує завищення самооцінки. При цьому, якщо значення R перебуває в інтервалі від +0,39 до +0,89, то у досліджуваного є лише тенденція до завищення самооцінки, а якщо в інтервалі від +0,9 до +1, то його самооцінку слід вважати неадекватно завищеною. Значення коефіцієнта кореляції в інтервалі від -0,38 до -1 засвідчує значущий негативний зв’язок між «Я-ідеальним» і «Я-реальним». Він відображає невідповідність або розбіжність уявлення людини про те, якою їй потрібно бути, і те, якою вона є за її уявленнями насправді. Цю невідповідність пропонується інтерпретувати як занижену самооцінку. Чим ближче коефіцієнт до -1, тим більший ступінь невідповідності.
Коли одержаний коефіцієнт не менше -0,37 і не більше +0,37, то це вказує на слабкий, незначний зв’язок між уявленнями людини про риси свого ідеалу і про свої реальні риси. Такий показник може бути отримано через недотримання досліджуваним інструкції. Та якщо інструкція виконувалася, то подібний зв’язок означає нечітке і недиференційоване уявлення людини свого ідеального «Я» і «Я-реального».
Модуль 1
Мета: визначити рівень теоретичної та практичної підготовки студентів за модулем 1 «Психологія як наука»: психологія як наука, психіка і свідомість, психологія особистості.
Варіант 1.
1.Поняття про психіку, властивості психічного відображення.
2.Фактори розвитку особистості.
3.Тестові завдання:
3.1.Існують основні види діяльності:
а) гра; б) спілкування; вправляння; г) праця; д) учіння.
3.2. Найважливішими характеристиками свідомості вважаються такі:
а) акумулювання знань; б) розрізнення суб’єкта і об’єкта; в) спонтанність поведінки; г) цілеспрямованість діяльності; д) ставлення до когось або чогось.
4.Практичне завдання.
У чому відмінність між спостереженням і експериментом?
Варіант 2.
1.Мозок, його будова.
2.Види діяльності: гра, праця, спілкування, учіння.
3.Тестові завдання:
3.1. Особистість – це:
а) людина, вік якої 25 років; ) шимпанзе; в) немовля до 1 року;
г) розумово відстала людина; д) дитина, вік якої 10 років.
3.2. Функцією лівої півкулі головного мозку є:
а) спілкування; б) читання; в) сприйняття музики; г) аналітичне мислення; д) розв’язування задач.
4.Практичне завдання.
Чи можна стверджувати, що велика і віддалена життєва мета особистості найповніше характеризує її сутність? Відповідь обґрунтуйте.
Варіант 3.
1.Свідомість. Структура свідомості.
2.Поняття «людина», «індивід», «особистість», «індивідуальність».
3.Тестові завдання:
3.1. Функцією правої півкулі головного мозку є:
а) рахування; б) орієнтація в просторі; в) сприйняття пейзажів; г) емоційне ставлення до когось або чогось.
3.2.Індивід – це:
а) психічно хвора людина; б) талановита людина; в) орангутанг;
г) вольова людина; д) дитина, вік якої 5 років.
4.Практичне завдання
Відома давня легенда про майстрів, які зносили каміння на місце майбутнього будівництва. Коли одного з них запитали, що він робить, той сказав: «Хіба не бачите, я тягаю каміння». Другий на це запитання відповів: «Я стараюся заробити собі на хліб». Третій відповів: «Я будую дім, де житимуть люди». Поясніть причину відмінностей у відповідях майстрів. Чим зумовлене це явище?
Варіант 4.
1.Етапи розвитку психології як науки.
2. Структура особистості за К.Платоновим.
3.Тестові завдання:
3.1. Головна мета навчання – це засвоєння:
а) знань; б) умінь) в) навичок; г) алгоритмів; д) стереотипів.
3.2. Дії мозку, які контролюють функції організму:
а) уява; б)сновидіння; в) дихання; г) моргання; д) мовлення.
4. Практичне завдання.
Варіант 5.
1.Властивості психічного відображення.
2. Фактори розвитку особистості.
3.Тестові завдання:
3.1. Взаємодія з навколишнім середовищем відбувається за участю таких дій мозку: а) нюху; б) смаку; в) сну; г) пиття;д) малювання.
3.2. Приклади творчої праці:
а) написання симфонії; б) дослідження властивостей речовин; в) проектування оригінального мосту) г) робота на конвеєрі; д) переписування декілька разів того самого тексту.
4.Практичне завдання.
Чому складну поведінку бджіл не можна назвати працею?
Варіант 6.
1. Методи психологічного дослідження.
2. Фактори розвитку особистості.
3. Тестові завдання:
3.1. Приклади розумової діяльності мозку:
а) зір; б) зосередження; в) чуттєвість; г) дотикові відчуття; д) письмо.
3.2. Особистість – це:
а) людина, вік якої 25 років; ) шимпанзе; в) немовля до 1 року;
г) розумово відстала людина; д) дитина, вік якої 10 років.
4.Практичне завдання.
Відома давня легенда про майстрів, які зносили каміння на місце майбутнього будівництва. Коли одного з них запитали, що він робить, той сказав: «Хіба не бачите, я тягаю каміння». Другий на це запитання відповів: «Я стараюся заробити собі на хліб». Третій відповів: «Я будую дім, де житимуть люди». Поясніть причину відмінностей у відповідях майстрів. Чим зумовлене це явище?
Варіант 7.
1.Блочна будова мозку.
2. Порівняльна характеристика активності людини і активності тварин.
3.Тестові завдання:
3.1. За механізмом першої сигнальної системи на нас діють такі слова:
а) світлофор; б) комп’ютер; в) образ; г) абстракція; д) кішка.
3.2. Особистість – це:
а) людина, вік якої 25 років; ) шимпанзе; в) немовля до 1 року;
г) розумово відстала людина; д) дитина, вік якої 10 років.
4.Практичне завдання.
Чи згодні Ви з думкою, що кожну людину можна назвати особистістю?
Варіант 8.
1.Поняття «людина», «індивід», «особистість», «індивідуальність».
2.Поняття про діяльність, основні компоненти діяльності.
3.Тестові завдання:
3.1. Вимоги до методу спостереження:
а) хаотичність спостереження; б) збереження природності психічних проявів; в) цілеспрямованість; г) фіксація результатів; д) запрограмованість дій досліджуваних.
3.2. Індивід – це:
а) психічно хвора людина; б) талановита людина; в) орангутанг;
г) вольова людина; д) дитина, вік якої 5 років.
4.Практичне завдання.
Чи можлива діяльність без чіткого уявлення про її мету?
Варіант 9.
1.Рефлекторна природа психічного відображення.
2.Фактори розвитку особистості.
3.Тестові завдання:
3.1. У вивченні психічних явищ психологія стикається з іншими науками, а саме: а) медициною; б) з опором матеріалів; в) із кібернетикою; г) з біофізикою; д) з технологією металів.
3.2.
4.Практичне завдання.
Чому складну поведінку бджіл не можна назвати працею?
Варіант 10.
1.Етапи розвитку психіки: сенсорний, перцептивний, інтелект.
2.Структура особистості за К.Платоновим.
3.Тестові завдання:
3.1. Функцією правої півкулі головного мозку є:
а) рахування; б) орієнтація в просторі; в) сприйняття пейзажів; г) емоційне ставлення до когось або чогось; д) слухання віршів.
3.2. Співставити компоненти психологічної структури діяльності:
1) результат; 2) мета; 3) дія; 4) операція; 5) потреба і мотив
та їх визначення:
а) елемент діяльності, спрямований на досягнення окремої мети;
б) спосіб виконання дії;
в) уявний об’єкт прагнення;
г) реалізований об’єкт прагнення;
д) відчуття необхідності у чомусь та спонукання до дії.
4. Практичне завдання.
Чому обмін сигналами, що відбувається у тварин, не може ототожнюватися з мовою людини?
Варіант 11.
1.Будова нервової системи.
2.Структура особистості за З.Фрейдом.
3.Тестові завдання:
3.1. До психічних процесів відносять:
а) мислення; б) пам'ять; в) упевненість; г) самостійність; д) афект.
3.2. Функцією лівої півкулі головного мозку є:
а) спілкування; б) читання; в) сприйняття музики; г) аналітичне мислення; д) розв’язування задач.
4.Практичне завдання.
Філософ і культуролог М. Бахтін вважав, що життя людини можна розглядати як складний вчинок, а кожний окремий акт і переживання є моментом її життя – вчинення. Він описав чотири групи характеристик вчинку: цінність, єдність, відповідальність і подійність. Пригадайте у своєму житті вчинок, який змінив вашу долю і включав ці характеристики. Охарактеризуйте його.
Варіант 12.
1.Функціональна асиметрія мозку.
2.Галузі психології.
3.Тестові завдання:
4.1. Приклади розумової діяльності мозку:
а) зір; б) зосередження; в) чуттєвість; г) дотикові відчуття; д) письмо.
4.2. Однією з форм учіння є інтелектуальні дії учня, а саме:
а) читання; б) робота в майстернях; в) праця на пришкільній ділянці;
г) експеримент; д) слухання і засвоєння того, що викладає вчитель.
4.Практичне завдання.
Чи можлива діяльність без чіткого уявлення про її мету?
Варіант 13.
1.Основні методи психологічного дослідження.
2.Поняття «людина»,«особистість», «індивід», «індивідуальність».
3.Тестові завдання:
3.1. Однією з форм учіння є інтелектуальні дії учня, а саме:
а) читання; б) робота в майстернях; в) праця на пришкільній ділянці;
г) експеримент; д) слухання і засвоєння того, що викладає вчитель.
3.2. Приклади творчої праці:
а) написання симфонії; б) дослідження властивостей речовин; в) проектування оригінального мосту) г) робота на конвеєрі; д) переписування декілька разів того самого тексту.
4.Практичне завдання.
Чи можна стверджувати, що велика і віддалена життєва мета особистості найповніше характеризує її сутність? Відповідь обґрунтуйте.
Варіант 14.
1.Додаткові методи психологічного дослідження.
2.Основні компоненти діяльності.
3.Тестові завдання:
3.1. Дії мозку, які контролюють функції організму:
а) уява; б)сновидіння; в) дихання; г) моргання; д) мовлення.
3.2. У вивченні психічних явищ психологія стикається з іншими науками, а саме: а) медициною; б) з опором матеріалів; в) із кібернетикою; г) з біофізикою; д) з технологією металів.
4. Практичне завдання.
Чи згодні Ви з думкою, що кожну людину можна назвати особистістю?
Варіант 15.
1.Поняття про свідомість. Структура свідомості.
2.Фактори розвитку особистості.
3.Тестові завдання:
3.1. До психічних процесів відносять:
а) настрій; б) пам'ять; в) упевненість; г) уяву; д) афект.
3.2. Особистість – це:
а) людина, вік якої 25 років; ) шимпанзе; в) немовля до 1 року;
г) розумово відстала людина; д) дитина, вік якої 10 років.
4. Практичне завдання.
Чому обмін сигналами, що відбувається у тварин, не може ототожнюватися з мовою людини?
Тема. Інформаційна функція психіки. Перцептивні процеси.
Мета. Засвоєння сутності понять «відчуття» «сприймання», їх природи.
Опорні поняття: відчуття, властивості відчуттів, види відчуттів, чутливість, пороги чутливості, сенсибілізація, синестезія, адаптація, взаємодія відчуттів, якість, інтенсивність, тривалість; сприймання, види сприймання, предметність, цілісність, константність, структурність, апперцепція, принципи організації сприймання.
Опрацювання даної теми пов’язане з відображенням реальності у людській свідомості, у взаємодії людини з довкіллям. Про багатство навколишнього світу, про кольори, запахи, музичні тони та шуми, вагу предметів, про спрагу та голод ми дізнаємося завдяки органам чуття. За допомогою органів чуття людський організм отримує у вигляді відчуттів різноманітну інформацію по стан зовнішнього і внутрішнього середовища. У відчуттях інтегруються пізнавальні, емоційні та регулятивні аспекти психічного. Вони є первинною формою відображення об’єктивної дійсності в мозку людини. Відчуття є джерелом наших знань про світ і про нас самих.
При вивченні даної теми необхідно звернути увагу на функції та властивості даного пізнавального процесу. Відчуття людини виконують у її життєдіяльності дві основні, тісно пов’язані між собою функції, - з одного боку, інформують про властивості середовища, з іншого – організують дії людини відповідно до зміни умов. Для ефективного здійснення цих функцій відчуття повинні об’єктивно відображати як ситуацію, так і дії людини, що мають бути адекватними ситуації. Відчуття як елементарне відображення матеріального світу закономірно відбиває основні характеристики предметів і явищ – якісні, кількісні, просторово-часові. У цих закономірностях яскраво проявляється природа чуттєвих образів, які є суб’єктивним відображенням об’єктивного світу.
Людина пізнає навколишній світ не лише за допомогою відчуттів, які дають знання про окремі властивості предметів і явищ об’єктивної дійсності, а й сприймання, яке дає цілісний образ предмета або явища. Як і відчуття, сприймання виникає тільки за безпосередньої дії об’єктів на аналізатори. Перехід від відчуттів до сприймань – це перехід до складнішого і повнішого їх відображення. Значне місце в темі займає питання про специфічні властивості процесу сприймання, які зумовлюють відображення предметів у сукупності їх суб’єктивних характеристик, а не так, як про них сигналізують окремі органи чуття. Такими властивостями сприймання вважаються предметність, цілісність, структурність, константність, усвідомленість, завдяки яким сприймання з потоку відчуттів, що йдуть із зовні, виділяє ті чи інші предмети, відокремлює їх із середовища, розкриває їхні значення й функції.
Для закріплення теоретичних знань із теми доцільно виконати тестові завдання, діагностичні методики та розглянути дискусійні питання.
Структура заняття
1.Аналіз теоретичних положень.
1.1. Характеристика перцептивних процесів: відчуття та сприймання.
1.2.Види відчуттів та сприймання.
1.3. Властивості перцептивних процесів:відчуття та сприймання.
1.4.Чутливість. Пороги чутливості.
1.4.Принципи організації сприймання.
1.5.Ілюзії сприймання.
2. Тестові завдання.
2.1.Рецептори прийнято поділяти на такі групи:
а) цептивні; б) кінестатичні; в) статичні) г) екстрацептивні; д) інтроцеп-тивні.
2.2. Функції рецепторів:
а) характерні для кожного виду живих істот; б) залежать від рівня розвитку мозку; в) однакові у всіх видів; г) найбільш розвинені у людини.
2.3. Існують такі загальні властивості відчуттів:
а) сенсибілізація; б) адаптація; в) якість; г) тривалість; д) інтенсивність.
2.4. Співставити властивості відчуттів:
1) якість; 2) інтенсивність; 3) тривалість;4) просторова локалізація подразника
та їх визначення:
а) визначається часом впливу подразника, а також функціональним станом органу чуття;
б) визначається специфічними властивостями кожного виду відчуттів, що відрізняють його від іншого виду;
в) визначається аналізом певної міри точності про місце розташування подразника;
г) визначається силою діючого подразника та функціональним станом рецептора.
2.5.Існують такі види сприймання на «співвідношення» подразників:
а) часу; б) зорове; в) слухове; г) руху; д) простору.
2.2. Сприймання людини людиною здійснюється на основі:
а) діяльності; б) емоцій; в) поведінки; г) жестів; д) мови.
2.6. Співставити властивості сприймання :
1) апперцепція; 2) предметність; 3) цілісність
та їх визначення:
а) об’єкти сприймаються в залежності від особливостей особистості та індивідуального досвіду;
б) об’єкти сприймаються як такі, що мають певний смисл, який виражено словом;
в) об’єкти сприймаються у їхній повній формі.
2.7. Співставити властивості сприймання:
1) константність; 2) структурність; 3) категоріальність
та їх визначення:
а) об’єкти сприймаються у їхніх структурних особливостях;
б) об’єкти, представлені у різних варіантах, сприймаються як постійні з основними параметрами;
в)об’єкти сприймаються як речі, що мають функціональне призначення.
2.8. Наше сприймання світу пов’язано:
а) з культурою, до якої ми належимо; б) з практикою; в) з досвідом; г) усі відповіді вірні.
2.9. На думку представників школи гештальтпсихології, фігура у порівнянні з фоном буває більш:
а) упорядкованою; б) структурованою; в) значимою; г) усі відповіді вірні.
2.10. Принцип доповнення полягає в тому, що мозок прагне:
а) доповнити погано окреслений контур; б) згрупувати близько розташовані один до одного елементи; в) згрупувати схожі елементи;
г) усі відповіді вірні.
2.11. Відомо, що елементи складаються у фігуру, якщо вони мають однаковий напрямок. В цьому проявляється принцип:
а) доповнення; б) схожості; в) неперервності; г) симетрії.
3. Дискусійні питання.
1. Яку роль відіграють перцептивні процеси в життєдіяльності людини?
2. Що таке «пороги чутливості аналізаторів», які фактори можуть їх змінювати?
3. Чи можна стверджувати, що в кожному акті пізнавальної діяльності людини чуттєве пізнання передує абстрактному?
4. В чому проявляється активний характер відчуттів у взаємодії людини із середовищем?
5. Які порушення в роботі аналізатора можуть спричинити зникнення відчуття?
6. У чому полягає відмінність між явищами адаптації і сенсибілізації?
7. У чому проявляється активний характер сприймань у взаємодії людини із середовищем?
8.Чи завжди апперцепція позитивно впливає на процес сприймання об’єктів? Наведіть приклади.
9.Чим пояснити, що одна й та сама лекція різними слухачами може оцінюватися по-різному: як «інформативна», «популярна», «цікава», «корисна», «нудна», «нецікава»?
10. Поясніть такий факт: коли людина вперше йде незнайомою місцевістю, самостійно розшукуючи дорогу, то вдруге вона легко знайде її; якщо ж вона йде із супутником, якому дорога добре відома, то вдруге їй буде важко самостійно пройти цей шлях.
4.Діагностичні методики.
Завдання 1. Дослідження зорових відчуттів.
Мета дослідження: визначення величини абсолютного нижнього порога зорового відчуття і оцінка гостроти зору.
Матеріали та обладнання: вимірювальна рулетка і 5 стандартних плакатів із зображенням кілець Ландольдта (діаметр кільця 7,5 мм, товщина лінії 1,5 мм, розрив кільця 1,5 мм; важливо, щоб розриви кілець на плакатах були спрямовані в протилежні боки).
Процедура дослідження.
Робоча група складається з експериментатора, з досліджуваного і протоколіста. У приміщенні, в якому проводиться дослідження, має бути добре освітлення; довжина приміщення – не менше 6,5 м.
У процесі експерименту досліджуваний, який стоїть спиною до плаката на відстані 6 м, за командою експериментатора повертається і наближається до нього, поки не побачить розрив у кільці. Експериментатор і протоколіст за допомогою рулетки визначають відстань від плаката до досліджуваного, з якої він правильно встановлює місце розриву кілець, і в протоколі записується результат – довжина в см. Дослідження проводиться тричі, кожного разу з новим плакатом.
Інструкція досліджуваному: «За вашими плечима на відстані 6м встановлено плакат із зображенням кільця з розривом. За моєю командою поверніться до нього і поступово наближайтеся. Коли побачите розрив, зупиніться».
У протоколі дослідження фіксуються самопочуття досліджуваного, а також результати трьох спроб. Якщо результат варіює в межах, більших за метр, то необхідно зробити ще одну спробу.
Обробка та аналіз результатів.
Показником нижнього абсолютного порога зорового відчуття є середній результат трьох серій:
П(зр) = (Р(1) + Р(2)+Р(3)) / 3
де Р(1), Р(2), Р(3) - величини відстаней, з яких досліджуваний правильно визначав характер розривів у кільці відповідно серії.
Чим більша відстань, з якої досліджуваний побачив напрямок розриву, тим нижчий і, отже, кращий абсолютний поріг зорової чутливості та, відповідно, вища зорова чутливість.
Оцінка гостроти зору робиться за допомогою таблиці.
Якщо розрив визначено досліджуваним з відстані 5 м, то кут розпізнання дорівнює одному градусу, а зір перебуває в діапазоні середніх показників.
|
Оцінка гостроти зору |
|||||||||
|
9 |
8 |
7 |
6 |
5 |
4 |
3 |
2 |
1 |
|
|
Показник порога зорового розрізнення (в см.) |
Більше 640 |
621-640 |
591-620 |
551-590 |
501-550 |
431-500 |
331-430 |
201-330 |
200 і менше |
Якщо гострота зору має показники 1,2,3 бали, то це свідчить про ослабленість зору. У цьому, окрім звернення до офтальмолога, важливо, щоб досліджуваний проаналізував стан власного здоров’я і звернув увагу на режим праці та відпочинку, на чергування фізичної та розумової праці.
Завдання 2. Дослідження сприймання часу
Мета дослідження: визначення ступеня точності сприймання коротких проміжків часу.
Обладнання: секундомір, таблиця-протокол дослідження.
Процедура дослідження. Дослідження сприймання часу проводиться в парі (досліджуваний та експериментатор) і передбачає десять дослідів, у кожному з яких досліджуваному пропонують визначити заданий проміжок часу без підрахунку і без використання годинника. Правильність оцінки проміжку часу експериментатор визначає за допомогою секундоміра. Проміжки часу можуть бути, наприклад, такі: 30 с, 60 с, 120 с та ін.
Інструкція досліджуваному: «вам буде запропоновано, не користуючись годинником і не рахуючи про себе, визначити заданий відрізок часу. Сигналом початку сприймання часу буде удар олівцем по столу, а завершення – піднімання руки чи команда «Стоп».
У таблиці-протоколі експериментатор записує заданий для визначення відрізок часу і фактично названий досліджуваним, який той прийняв за заданий.
Відрізок часу, запропонований для оцінки, відмічається в графі С у секундах; фактичний час, також у секундах, - у графі А.
Таблиця-протокол дослідження сприймання коротких проміжків часу
|
Інтервал оцінки часу С |
Фактичний час А |
|
30 с 60 с 120 с… |
Обробка результатів.
Точність оцінки часу визначається для кожного досліду окремо за формулою
К(т) = (А/С) 100,
де К(т) – коефіцієнт точності оцінки часу;
А – фактичний часовий інтервал, який минув з початку оцінювання досліджуваним заданого часового відрізку;
С – часовий інтервал, запропонований для оцінки.
Аналіз результатів.
Під час аналізу результатів дослідження важливо визначити, в якому співвідношенні до 100%, менше чи більше, перебувають коефіцієнти точності оцінки часу досліджуваного. Якщо в усіх дослідах досліджуваний має коефіцієнт більший за 100%, то часові відрізки він недооцінює. Якщо його коефіцієнти менше 100%, то часові відрізки він переоцінює. Чим ближчі коефіцієнти до 100% (наприклад, 80% - 110%), тим вища точність оцінки коротких проміжків часу.
Люди відрізняються за типологією оцінки часових інтервалів, однак деякі з них короткі інтервали часу (до хвилини) переоцінюють, а інтервали більші за хвилину навпаки, недооцінюють.
Щоб встановити причини недооцінки чи переоцінки часових інтервалів, ми радимо повторити досліди, ускладнивши їх інструкцією з додатковими вказівками. Наприклад, потрібно визначити заданий інтервал часу, називаючи при цьому літери алфавіту. Введення інструкцією ще однієї мети діяльності змінює оцінку досліджуваним часових інтервалів. Час у цьому разі для досліджуваних, як правило, стає менш помітним, тобто вони, займаючись іншою справою, його недооцінюють. Знаючи особливості сприймання та оцінки інтервалів часу, можна розробити систему прийомів, що будуть корисні в моменти вимушеного очікування: очікування транспорту, зустрічі, подій тощо. Знята при цьому психічна напруженість – один з моментів самовиховання і навчання саморегуляції.
Завдання 3. Дослідження спостережливості.
Мета дослідження: встановлення рівня розвитку спостережливості.
Матеріали та обладнання: два нескладних за сюжетом і кількістю деталей малюнки, однакові майже в усьому, крім заздалегідь передбачених малопомітних десяти відмінностей. Ці відмінності полягають у тому, що немає чи інакше розташовано деякі деталі на одному з малюнків порівняно з іншим. Крім малюнків, потрібні папір для записів, ручка і секундомір.
Процедура дослідження.
У дослідженні спостережливості може брати участь один досліджуваний або група за умови, що малюнки будуть достатніх для зорового сприймання розмірів і їх можна прикріплювати на дошці чи на стіні. Обидва малюнки демонструються досліджуваним одночасно протягом 60 с, тобто 1хв.
Інструкція досліджуваному: «Вам буде показано два малюнки. Уважно роздивіться їх і знайдіть, чим вони відрізняються. Час сприймання малюнків обмежується однією хвилиною. Після команди «Стоп!» малюнки закриють, а Ви запишете на папері помічені Вами відмінності. Якщо все зрозуміло, то починаємо!»
Після демонстрування малюнків та запису знайдених відмінностей досліджуваного просять зробити звіт. Він дозволяє визначити, чи добре було видно деталі малюнків і чи задоволений досліджуваний результатами своєї спостережливості.
Обробка та аналіз результатів.
Мета обробки результатів – визначення коефіцієнта спостережливості.
Для цього дослідник підраховує загальну кількість названих відмінностей, від якої віднімає кількість допущених помилок, тобто вигаданих відмінностей. Отримана різниця ділиться на кількість фактично наявних відмінностей, тобто 10.
Аналіз результатів здійснюється через зіставлення отриманого коефіцієнта спостережливості з максимально можливим, тобто одиницею.. Чим ближче коефіцієнт до 1, тим вищий рівень спостережливості досліджуваного. Коефіцієнт у межах 0,5-0,9 вказує на середній рівень спостережливості, а менше 0,5 – спостережливість низька або слабка.
Тема. Інформаційна функція психіки. Пам'ять.
Мета. Засвоєння сутності поняття «пам'ять», її психологічна природа.
Основні поняття: пам'ять, запам’ятовування, збереження, відтворення, ремінісценція, персеверація, забування, види пам’яті, індивідуальні відмінності пам’яті.
Вивчення теми треба починати з визначення процесу пам’яті, його значення у психічному житті людини, різних точок зору на механізми запам’ятовування. Усе, що людина безпосередньо відображає за допомогою процесів відчуття і сприймання, фіксується, упорядковується, зберігається в її мозку, утворюючи індивідуальний досвід, і за потреби використовується в подальшій діяльності. Пам’ять є підґрунтям психічного життя людини. Завдяки пам’яті людина може здобувати необхідні для діяльності знання, уміння та навички, це неодмінна умова психічного життя людини.
Опрацьовуючи тему, необхідно звернути увагу на те, складові пам’яті (запам’ятовування, збереження, відтворення та забування) виступають водночас і як автономні процеси, і є важливою умовою її ефективності. Пам’ять вважають основою навчання, і його продуктивність пов’язують з повнотою засвоєння знань, тривалістю їх зберігання у часі, готовністю до адекватного використання в різних ситуаціях пізнавальної і практичної діяльності.
Одним з питань даної теми є індивідуальні особливості людей, які значною мірою залежать від особливостей типів вищої нервової діяльності і передаються людині у спадок. Вони накладають відбиток на всі аспекти її психічного життя, виявляючись, зокрема, в особливостях перебігу психічних процесів. У процесах пам’яті вони виражаються в швидкості, точності, міцності запам’ятовування і готовності до відтворення.
Для закріплення теоретичного матеріалу необхідно виконати тестові завдання, підготуватися до обговорення дискусійних питань. З метою глибшого дослідження окремих видів пам’яті, її властивостей доцільно використовувати діагностичні методики.
Структура заняття
1.Аналіз теоретичних положень.
1.1.Поняття про пам'ять. Теорії пам’яті.
1.2.Основні процеси пам’яті:
а) запам’ятовування, його форми;
б) збереження;
в) відтворення, його форми;
г) забування.
1.3.Класифікація видів пам’яті.
1.4.Індивідуальні особливості пам’яті.
2. Тестові завдання.
2.1. Існують такі психологічні теорії пам’яті:
а) асоціативний напрямок; б) фізична теорія; в) гештальтизм; г) біохімічна теорія; д) теорія діяльності.
2.2. Основні процеси пам’яті:
а) забування; б) відтворення; в) запам’ятовування; г)збереження; д) відгадування.
2.3.Ми краще пам’ятаємо будь-яку роботу, якщо вона:
а) доведена до кінця; б) залишилася незавершеною; в) була свідомо завершена; г) привела до винагороди.
2.4. Види пам’яті за характером психічної активності:
а) образна; б) мимовільна; в) рухова; г) емоційна; д) короткочасна.
2.5. Види пам’яті за тривалістю утримання інформації:
а) оперативна; б) довготривала; в) довільна; г) образна; д) словесно-логічна.
2.6. Розрізняють такі типи асоціацій:
а) за контрастом; б) за суміжністю; в) за умовиводом; г) за абстрагуванням; д) за подібністю.
2.7. Довготривала пам’ять:
а) володіє обмеженою ємкістю; б) володіє практично необмеженою тривалістю; в) більш розвинена у людей похилого віку; г) усі відповіді вірні.
2.8. Короткочасна пам’ять:
а) діє протягом до 2 хвилин; б) включає запам’ятовування не більше 11 елементів; в) дозволяє довго пам’ятати телефонний номер; г) усі відповіді невірні.
2.9. Ми орієнтуємося у днях неділі завдяки:
а) просторовій організації; б) послідовній організації; в) асоціативній організації; г) ієрархічній організації.
3. Дискусійні питання.
1. Поясніть вислів: «Пам’ять – це дорога з минулого в майбутнє».
2. За допомогою яких прийомів можна сповільнити процес забування потрібного матеріалу або запобігти йому?
3. Чим можна обґрунтувати величезні можливості пам’яті людини?
4. Які причини індивідуальних відмінностей у пам’яті людей?
5. Поясніть, чому початок і кінець розмови запам’ятовуються краще, ніж її середина.
6. Які умови ефективно впливають на продуктивність запам’ятовування? Наведіть приклади.
7. Багато людей для кращого запам’ятовування вдаються до коротких занотувань. Чому такий прийом сприяє кращому запам’ятовуванню матеріалу?
4. Діагностичні методики.
Завдання 1. Методика вивчення короткочасної пам’яті.
Мета: вивчення об’єму короткочасної зорової пам’яті.
Інструкція досліджуваному: «Зараз вам буде показана таблиця з числами. Ви повинні спробувати за 20 секунд запам’ятати і потім записати якомога більшу кількість чисел. Увага, почали!»
Аналіз результатів. За кількістю правильно відтворених чисел проводиться оцінювання короткочасної зорової пам’яті. Максимальна кількість інформації, яка може зберігатися у короткочасній пам’яті, - 10 одиниць матеріалу. Середній рівень: 6-7 одиниць.
|
15 |
39 |
87 |
23 |
|
94 |
65 |
79 |
46 |
|
83 |
19 |
69 |
52 |
Завдання 2. Методика вивчення смислової пам’яті.
Мета: вивчення впливу смислових зв’язків на запам’ятовування словесного матеріалу.
Інструкція досліджуваному: «Я назву Вам пари слів. Слухайте мене уважно і намагайтеся запам’ятати друге слово кожної пари. Коли я закінчу читати ці пари, то буду знову читати перші слова, а Ви у відповідь на назване перше слово відповідайте другим словом пари, яке Ви запам’ятали. Увага! Приготуйтеся слухати і запам’ятовувати!»
Слова для запам’ятовування:
1.Промінь-сонце, сучок-ялинка, рік-місяць, мідь-свинець, нуль-число, світло зоря, Марс-планета, будинок-двері, ніж-виделка, листя-дерево.
2. Шум-вода, стіл-обід, міст-річка, гривня-копійка, ліс-ведмідь, дуб-жолудь, дичина-постріл, рій-бджола, година-час, гвіздок-дошка.
3.Замок-двері, день-доба, ставок-гребля, тварина-лисиця, око - вухо, ніч-зірка, шлях-дорога, сад-квіти, куля-війна, дощ-парасолька.
Аналіз результатів: підраховується число правильно відтворених пар. Якщо правильно відтворити 6 пар із 10, то можна рахувати, що смислова пам’ять розвинута досить добре.
Завдання 3. Методика вивчення оперативної пам’яті.
Мета: вивчення оперативної пам’яті.
Інструкція досліджуваному: «Зараз я назву вам п’ять чисел. Ваше завдання спробувати запам’ятати їх, потім в умі скласти перше і друге числа, а отриману суму записати, скласти друге і третє числа, суму записати; скласти третє і четверте – суму записати, скласти четверте з п’ятим, знову записати суму. Таким чином, ви отримаєте чотири суми. Час для обчислень – 15 секунд. Після чого я зачитую наступний ряд чисел. Чи є питання? Будьте уважні, числа зачитуються тільки один раз».
Аналіз результатів. Підраховується число правильно знайдених сум. Максимальне їх число – 40. Норма для дорослої людини – від 30 й вище.
Числові ряди
а) 5,2,7,1,4 б) 3,5,4,2,5 в) 7,1,4,3,2 г) 2,6,2,5,3
д) 4,4,6,1,7 е) 4,2,3,1,5 ж) 3,1,5,2,6 з) 2,3,6,1,4
і) 5,2,6,3,2 к) 3,1,5,2,7
Ключ
а) 7 9 8 5 б) 8 9 6 7 в) 8 5 7 5 г) 8 8 7 8
д) 8 10 7 8 е) 6 5 4 6 ж) 4 6 7 8 з) 5 9 7 5
і) 7 8 9 5 к) 4 6 7 9
Завдання 4. Дослідження асоціативної пам’яті.
Мета: перевірити здатність до створення асоціацій.
Інструкція досліджуваному: « Вам буде запропоновано три пари слів, які визначають предмети. Працювати треба з кожною парою по черзі. За три хвилини знайдіть 10 схожих властивостей запропонованих предметів ( наприклад, вони мають однаковий колір, зустрічаються тільки влітку тощо).
Завдання 5. Методика вивчення смислової пам’яті.
Мета: вивчення впливу смислових зв’язків на запам’ятовування словесного матеріалу.
Інструкція досліджуваному: «Я назву Вам пари слів. Слухайте мене уважно і намагайтеся запам’ятати друге слово кожної пари. Коли я закінчу читати ці пари, то буду знову читати перші слова, а Ви у відповідь на назване перше слово відповідайте другим словом пари, яке Ви запам’ятали. Увага! Приготуйтеся слухати і запам’ятовувати!»
Слова для запам’ятовування:
1.Промінь-сонце, сучок-ялинка, рік-місяць, мідь-свинець, нуль-число, світло зоря, Марс-планета, будинок-двері, ніж-виделка, листя-дерево.
2. Шум-вода, стіл-обід, міст-річка, гривня-копійка, ліс-ведмідь, дуб-жолудь, дичина-постріл, рій-бджола, година-час, гвіздок-дошка.
3.Замок-двері, день-доба, ставок-гребля, тварина-лисиця, око - вухо, ніч-зірка, шлях-дорога, сад-квіти, куля-війна, дощ-парасолька.
Аналіз результатів: підраховується число правильно відтворених пар. Якщо правильно відтворити 6 пар із 10, то можна рахувати, що смислова пам’ять розвинута досить добре.
Завдання 6. Методика вивчення оперативної пам’яті.
Мета: вивчення оперативної пам’яті.
Інструкція досліджуваному: «Зараз я назву вам п’ять чисел. Ваше завдання спробувати запам’ятати їх, потім в умі скласти перше і друге числа, а отриману суму записати, скласти друге і третє числа, суму записати; скласти третє і четверте – суму записати, скласти четверте з п’ятим, знову записати суму. Таким чином, ви отримаєте чотири суми. Час для обчислень – 15 секунд. Після чого я зачитую наступний ряд чисел. Чи є питання? Будьте уважні, числа зачитуються тільки один раз».
Аналіз результатів. Підраховується число правильно знайдених сум. Максимальне їх число – 40. Норма для дорослої людини – від 30 й вище.
Числові ряди
а) 5,2,7,1,4 б) 3,5,4,2,5 в) 7,1,4,3,2 г) 2,6,2,5,3
д) 4,4,6,1,7 е) 4,2,3,1,5 ж) 3,1,5,2,6 з) 2,3,6,1,4
і) 5,2,6,3,2 к) 3,1,5,2,7
Ключ
а) 7 9 8 5 б) 8 9 6 7 в) 8 5 7 5 г) 8 8 7 8
д) 8 10 7 8 е) 6 5 4 6 ж) 4 6 7 8 з) 5 9 7 5
і) 7 8 9 5 к) 4 6 7 9
Завдання 7. Дослідження запам’ятовування від установки особистості.
Інструкція: Студентам зачитують спочатку слова серії А, які треба записати після цього, незалежно від їх порядку в ряду. Далі перевіряють правильність їх написання.
Далі зачитуються слова серії Б та пропонують записати тільки ті, які містять букву О. Але після зачитування просять окрім цих слів, записати і всі інші з прочитаного ряду. Потім перевіряють. Студенти підраховують кількість слів з буквою О у серіях А і Б; знаходять відношення кількості даних слів у серіях А та Б. Дріб показує, у скільки разів більше запам’яталося слів при установці та без установки.
Ряди слів.
Серія А Серія Б.
Мера Туча Нива Сума
Вода Нога Кожа Доза
Чаша Зима Дача Луна
Гора Рота Соха Роза
Дума Шуба Рука Губа
Пила Река Каша Лапа
Роса Зола Сова Ноша
Завдання 8.Тренування та розвиток пам’яті.
Метод образної візуалізації: дозволяє підвищити ефективність короткочасної пам’яті. Для розвитку здатності до відтворення мисленнєвих образів проведено слідуючи вправи:
1. Закрийте очі і уявіть відповідні картинки, назви яких ви почуєте:
а) лев, нападающий на антилопу;
б) собака, виляющая хвостом;
в) муха в вашем супе;
г) миндальное печенье в коробке;
д) молния в темноте;
е) пятно на вашей любимой одежде;
ж) бриллиант, сверкающий на солнце;
з) крик ужаса в ночи;
и) воспоминания детства;
к) друг, ворующий деньги из вашего кошелька.
А зараз згадайте та напишіть назви цих картин. Перевірте, які образи відтворили вірно. Якщо згадали більше ніж 8 образів, то вправу виконали добре.
2. Закрийте очі і уявіть зовнішній вигляд предметів, їх смак, запах, звуки та інші відчуття, пов’язані з цими предметами, назви яких зараз будуть зачитані: бумага, шерсть, ликер, ваниль, сапог, гнездо, телега, палец, кот, волосы, колесо, слон, шелк, поцелуй, птица.
Далі згадайте і запишіть по пам’яті ці слова, перевірте, скільки слів з 15 запропонованих, ви запам’ятали. Якщо ви запам’ятали більше ніж 9 слів ( що вище об’єму короткочасної пам’яті), то вправа виконана успішно.
Метод місць дозволяє запам’ятати слова у потрібній послідовності.
1. Наприклад, виділимо послідовність місць у квартирі, а далі мисленнєво об’єднаємо в єдину образну картину місця у квартирі і запропоновані слова.
Місця у квартирі Слова для запам’ятовування
Входная дверь 1. Станция техобслуживания
Коридор 2. Банк
Гостиная 3. Почта
Спальня 4. Химчистка
Кухня 5. Магазин
Ванная 6. Детсад
Туалет 7. Кинотеатр
Кладовая 8. Больница
Далі мисленнєво проходячи по місцям у квартирі, згадуйте запропоновані для запам’ятовування слова, перевірте правильність їх послідовності.
2. Складіть і запишіть свій список місць у вашій квартирі у природній і звичній, незмінній для вас послідовності (20 місць). Образно розміщайте в ці місця образи тих слів, які запропоновані для запам’ятовування:
1) паспорт; 2) права водія; 3) білети на літак; 4) записна книжка; 5) фотоапарат;
6) зубна паста; 7) зубна щітка; 8) фен; 9) бритва; 10) парасолька; 11) купальник;
12) ліки; 13) нитка з голкою; 14) крем від сонця; 15) порошок для прання;
16) окуляри для сонця; 17) взуття для походу; 18) плащ; 19) капелюх від сонця;
20) ключі від дому.
Запишіть по пам’яті слова, перевірте їх послідовність.
Тема. Інформаційна функція психіки. Мислення та уява.
Мета. Засвоїти сутність понятть «мислення», «уява», їх психологічну природу.
Основні поняття: мислення, операції мислення, форми мислення, види мислення, індивідуальні особливості мислення; уява, види уяви, прийоми створення образів уяви, мрія.
Краще засвоєння теми буде за умов глибокого розуміння теоретичних засад, а саме: сутності мислення як вищої форми пізнання дійсності (абстрактного пізнання), змістового, функціонально-операційного та цілемотиваційного боку мислення, сутності логічних форм процесу мислення, його різновидів, індивідуальних особливостей та процесу розв’язання задач.
Вивчення теми треба починати з визначення процесу мислення, його соціальної природи та значення в житті людини. Мислення є одним із провідних пізнавальних процесів, його вважають найвищим ступенем пізнання. Відображення на стадії мислення відрізняється від чуттєвого пізнання на стадії сприймання тим, що мислення відбиває дійсність опосередковано, за допомогою системи засобів (мисленнєвих операцій, мови й мовлення, знань людини тощо). Відображення дійсності на рівні мислення має також узагальнений характер: виділяючи загальне, ми спираємося не тільки на ті об’єкти, які сприймаємо в даний момент, а й на ті, які сприймали в минулому.
Суспільно-історична зумовленість мислення виявляється в тому, що в кожному акті пізнання дійсності людина спирається на досвід, накопичений попереднім генераціями, оперує тими засобами пізнання, які були створені ними; у потребах суспільства, характері тих пізнавальних завдань, на розв’язання яких воно спрямоване.
Значення мислення в житті людини полягає в тому, що воно дає можливість наукового пізнання світу, передбачення і прогнозування розвитку подій, практичного оволодіння закономірностями об’єктивної дійсності, постановки їх на службу потребам та інтересам людини. Мислення є підвалиною свідомої діяльності особистості, формування її розумових та інших властивостей.
В мисленнєвій діяльності виділяють три компоненти: змістовий, функціонально-операційний і цілемотиваційний. Значне місце в даній темі займає питання логічних форм мислення: поняття, судження, умовивід, міркування. Їх знання є необхідним, але не достатнім для повного і різностороннього пояснення того, як думає людина. Не менш важливим аспектом мисленнєвої діяльності є сам процес думання, мислення, під час якого виникають певні думки у формі понять і суджень. Він потребує вивчення фактів, їх порівняння, аналізу і синтезу, абстрагування, узагальнення, класифікації, систематизації їх істотних ознак і характеристик.
Мисленнєва діяльність завжди індивідуально своєрідна, вона характеризується індивідуально-психологічними відмінностями, що впливають на перебіг мисленнєвої діяльності: глибиною, широтою, гнучкістю, самостійністю, швидкістю, послідовністю, критичністю. Усі якості мислення людини формуються й розвиваються в діяльності. Змістовна й відповідно організована діяльність сприяє всебічному розвитку цінних якостей мислення особистості.
Уява, як і мислення виникає в проблемній ситуації, що може мати різні ступені визначеності. Якщо проблемна ситуація цілком окреслена і в процесі усвідомлення перетворюється на означену задачу, то її розв’язування підпорядковане переважно законам мислення, а роль уяви незначна. Коли ж проблемна ситуація є недостатньо визначеною і перевести її в задачу не вдається, тоді на допомогу приходить уява, цінність якої в тому, що доповнюючи ситуацію, вона дає змогу прийняти рішення і знайти вихід навіть за відсутності належної повноти інформації для мислення. Специфіка уяви полягає в переробленні минулого досвіду, що зберігається у формі образів і понять. Тому вона нерозривно пов’язана з процесами пам’яті. Включаючись у сприймання, уява збагачує нові образи, робить їх продуктивнішими.
Цікавим є вивчення прийомів створення образів уяви (аглютинація, гіперболізація, літота – зменшення, загострення, типізація, схематизація) та використання їх в практичній діяльності.
Для закріплення теоретичного матеріалу необхідно виконати тестові завдання, підготуватися до обговорення дискусійних питань. З метою глибшого дослідження індивідуальних властивостей мислення та уяви доцільно використовувати діагностичні методики.
Структура заняття
1.Аналіз теоретичних положень.
1.1.Поняття та психологічна природа мислення та уяви.
1.2.Операції та форми мислення.
1.3.Види мислення.
1.4.Етапи розв’язання мислительної задачі.
1.5. Інтелект: поняття, структура, властивості.
1.6. Індивідуальні особливості мислення.
1.7.Основні види уяви.
1.8.Процес створення образів уяви.
2. Тестові завдання.
2.1.Види мислення за формою:
а) технічне; б)наочно-образне; в) теоретичне; г) наочно-дійове; д) поетичне.
2.2. Існують такі розумові операції:
а) поняття; б) абстрагування; в) аналіз; г) судження; д) узагальнення.
2.3. Бувають такі форми мислення:
а) умовивід; б) класифікація; в) судження; г) поняття; д) міркування.
2.4.Співставити операції мислення:
1) порівняння; б) абстрагування; в) аналіз; г) узагальнення
та їх визначення:
а) виділення окремих ознак, властивостей або частин об’єктів;
б) співвідношення спільних та відмінних ознак об’єктів;
в) об’єднання об’єктів за спільною суттєвою ознакою;
г) виділення певних ознак і властивостей об’єктів як основних і відволікання від інших як від другорядних.
2.5. Співставити форми мислення:
1) міркування; 2) поняття; 3) умовивід; г) судження
та їх визначення:
а) твердження наявності або відсутності ознак, властивостей чи відношень у певних об’єктах;
б) отримання нового судження з одного або кількох;
в) визначення суттєвих та загальних ознак предметів та явищ;
г) низка взаємопов’язаних суджень, спрямованих на з’ясування істинності певної думки, доведення чи заперечення її.
2.6. Співставити критерії класифікації мислення:
1) за формою; 2) за мірою розгорнутості; 3) за ступенем новизни та оригінальності; 4) за характером розв’язання задачі
та їхні види:
а) репродуктивне, продуктивне;
б) дискурсивне, інтуїтивне;
в) теоретичне, практичне;
г) наочно-дійове, наочно-образне, словесно-логічне.
2.7.Бувають такі види уяви:
а) довільна; б) післядовільна; в) переддовільна; г) мимовільна; д) зовнішня.
2.8.Співставити прийоми створення образів уяви:
1) загострення; 2) аглютинація; 3) гіперболізація; 4) типізація
та їхні визначення:
а) збільшення або зменшення предмета;
б) підкреслювання будь-яких окремих ознак предметів;
в) виділення суттєвого, яке повторюється в однорідних предметах;
г) поєднання якостей, властивостей або частин, узятих з різних об’єктів.
2.9. Співставити критерії класифікації уяви:
1) залежно від характеру діяльності; 2) залежно від змісту діяльності; 3) залежно від участі волі в діяльності
та її види:
а) творча, репродуктивна; б) довільна, мимовільна; в) художня, технічна, наукова.
2.10. Співставити рівні творчості:
1) найвищий рівень; 2) другий рівень; 3) третій рівень; 4) четвертий рівень
та їх сутність:
а) характеризує процес творчості, новизна продукту якої є суб’єктивною, відносно значущою для самої людини, що творить;
б) характеризує новизну творчого продукту, який є новим для досить великого кола людей;
в) характеризує новизну творчого продукту для значно меншого, обмеженого кола людей;
г) характеризує процес творчості, який виводить до принципово нового результату, нового для всього людства.
3. Дискусійні питання.
1. Чим мислення людини відрізняється від практичного мислення тварин?
2. Сучасні комп’ютери здатні здійснювати складні обчислення, грати в шахи, складати вірші і музику, читати і перекладати тексти. Чим таке мислення комп’ютера відрізняється від мислення людини?
3. Чи згодні Ви з твердженням, що без уяви неможлива будь-яка практична діяльність? Відповідь обґрунтуйте. Наведіть приклади.
4. Чи може бути уява дитини багатшою, ніж уява дорослої людини? Відповідь обґрунтуйте. Наведіть приклади.
5. Чому не може бути уяви у тварин?
4. Діагностичні методики.
Завдання 1.Дослідження аналітичності мислення.
Мета: визначення рівня розвитку аналітичності індуктивного мислення в умовах обмеженого часу.
Матеріали та обладнання: бланк з 20 рядами чисел, складеними за певною закономірністю, ручка і секундомір.
Інструкція досліджуваному: « На бланках, які лежать перед Вами, надруковано ряди чисел. Спробуйте встановити, за якою закономірністю складено кожен із 20 запропонованих числових рядів. Згідно з цією закономірністю продовжить кожен ряд, дописавши в ньому ще два числа. На виконання завдання відводиться 7 хв. Не затримуйтеся довго на одному ряді. Якщо не можете правильно встанови закономірність, переходьте до наступного ряду, а якщо залишиться час – знову поверніться до важкого для Вас числового ряду. Чи все зрозуміло? Якщо немає запитань, починаємо!» Через 7 хв. подається команда: «Стоп! Дописування закінчено!»
Числові ряди:
1) 3 4 5 6 7 8 2) 10 15 20 25 30 35
3) 8 7 6 5 4 3 4) 3 6 9 12 15 18
5) 5 9 13 17 21 25 6) 8 1 6 1 4 1
7) 27 27 23 23 19 19 8) 1 2 4 8 16 32
9) 8 9 12 13 16 17 10) 9 9 7 7 5 5
11) 19 16 14 11 9 6 12) 2 3 5 8 12 17
13) 11 13 12 14 13 15 14) 29 28 26 23 19 14
15) 19 14 17 13 16 12 16) 81 27 9 3 1 1/3
17) 20 17 15 14 11 9 18) 16 17 15 18 14 19
19) 1 4 9 16 25 36 20) 3 6 8 16 18 36
Аналіз результатів.
Рівень розвитку аналітичності мислення визначається за кількістю правильно дописаних рядів чисел.
Якщо досліджуваний дописав 17-20 рядів, то його аналітичність мислення дуже висока або відмінна; якщо 12-16- аналітичність висока або добра; якщо 8-11 – аналітичність середня або задовільна; якщо 5-7 – аналітичність низька або погана; якщо 5 і нижче, то аналітичність дуже низька або дуже погана.
Завдання 2. Дослідження індивідуальних особливостей уяви.
Мета дослідження: визначення рівня складності уяви, ступеня фіксованості уявлень, гнучкості або ригідності уяви, ступеня її стереотипності чи оригінальності.
Матеріали та обладнання: три аркуші паперу, олівець, секундомір. На першому аркуші посередині зображено контур кола; на другому аркуші зображено контур рівностороннього трикутника; на третьому – контур квадрата.
Інструкція досліджуваному: «Використовуючи (по черзі) зображений на аркуші контур геометричної фігури, зробіть малюнок. Якість малювання значення не має. Спосіб використання контуру застосовуйте на свій розсуд. За сигналом «Стоп!» малювання припиніть. Час малювання на кожному етапі одна хвилина.
Обробка результатів.
Обробка результатів і визначення рівні розвитку уяви, ступеня фіксованості уявлень, гнучкості чи ригідності, а також оригінальності або стереотипності проводяться шляхом зіставлення змісту й аналізу всіх трьох малюнків.
1.Визначення рівня складності уяви.
Складність уяви констатується за найбільш складним із трьох малюнків.
Можна користуватися шкалою, яка дає можливість встановлювати 5 рівнів складності.
Перший рівень: контур геометричної фігури використовується як основна деталь малюнки, сам малюнок простий, без доповнень, і є однією фігурою.
Другий рівень: контур використано як основну деталь, але сам малюнок має додаткові частини.
Третій рівень: контур використано як основну деталь, а малюнок має певний сюжет, при цьому може бути введено додаткові деталі.
Четвертий рівень: контур геометричної фігури залишається і далі основною деталлю, проте малюнок – це складний сюжет з доповненням фігур та деталей.
П’ятий рівень: малюнок має складний сюжет, в якому контур геометричної фігури використано як одну з деталей.
2.Визначення гнучкості уяви і ступеня фіксованості образів уявлень.
Гнучкість уяви залежить від фіксованості уявлень. Ступінь фіксованості образів визначають за кількістю малюнків, які мають один і той же сюжет. Уява буде гнучкою, коли всі малюнки виконано на різні сюжети і вони охоплюють як внутрішню, так і зовнішню частини контуру геометричної фігури.
Фіксованість уявлень слабка і гнучкість уяви середня, якщо два малюнки мають один і той самий сюжет.
Сильна фіксованість образів в уявленні та негнучкість чи ригідність уяви характеризуються за малюнками з одним і тим самим сюжетом.
3.Визначення ступеня стереотипності уяви.
Стереотипність визначається за змістом малюнків. Якщо зміст малюнків типовий, то уява вважається як і сам малюнок, стереотипною, якщо ж зміст не типовий, оригінальний – то творчою.
До типових малюнків належать малюнки з такими сюжетами:
- з контуром кола: сонце, квітка, людина, обличчя людини, голова зайця, циферблат або годинник, колесо, глобус, снігова баба;
- з контуром трикутника: трикутник і призма, будинок і дах, піраміда, лист, дорожній знак, людина з головою-трикутником чи з таким же тулубом;
- з контуром квадрата: людина з квадратною головою чи з таким же тулубом, робот, телевізор, дім, вікна, акваріум, серветка, лист.
Ступінь стереотипності можна диференціювати за рівнями.
Високий рівень констатується тоді, коли всі малюнки мають типовий сюжет.
Малюнок вважається оригінальним, а уява творчою, коли всі малюнки виконано на нетипові сюжети.
Аналіз результатів.
Особи з п’ятим рівнем складності уяви, з якісним виконанням малюнків і в яких немає стереотипності, здебільшого здатні до художньої діяльності (графіка, живопис, скульптура тощо). Ті, що мають нахил до технічних наук, до креслення чи до логіки і філософії, можуть зображати певні абстракції або геометричні фігури. На відміну від них, особи з гуманітарною спрямованістю люблять сюжети, пов’язані з різноманітною діяльністю, малюють людей, їхні обличчя, антропоморфні предмети.
Тема. Регуляторна функція психіки
Мета. Засвоїти психологічну сутність поняття «увага», її видів та властивостей; сутність понять «емоції» та «почуття»; психологічну сутність понять «воля», «вольове зусилля», «вольова дія», «вольові якості», «безвілля».
Основні поняття: увага, довільна, мимовільна та післядовільна увага, стійкість, концентрація, переключення, розподіл, об’єм; емоції, види емоцій, почуття, види почуттів, емоційні стани, форми переживання емоцій та почуттів;
воля, довільна та мимовільна вольова дія, вольове зусилля, сила волі, безвілля.
При вивченні теми, необхідно перш за все звернути увагу на те, що увага не психічний процес, а форма організації свідомості та умова успішного перебігу психічних процесів та станів. Увага не має власного змісту, виявляє свою дію у зв’язку з відчуттями, сприйманнями, пам’яттю, мисленням тощо. Ці явища актуалізуються у людини не самі по собі, а під впливом спрямованості особистості. Увага – це форма організації психічної діяльності людини, яка полягає в спрямованості й зосередженості свідомості на об’єктах, що забезпечує їх виразне відображення.
Значне місце при вивченні теми займає питання різновидів та властивостей уваги, їх вплив на навчальну та професійну діяльність.
До регулятивної функції психіки відносять і емоційно-вольову сферу особистості. Емоції – це узагальнена чуттєва реакція, що виникає у відповідь на різні за характером сигнали, які обов’язково викликають певні зміни у фізіологічному стані організму. Почуття – це специфічна форма відображення дійсності, в якій виявляється стійке суб’єктивно-емоційне ставлення людини з властивими їй потребами до предметів і явищ, які вона пізнає і змінює. Емоції і почуття виникають у процесі взаємодії особистості із зовнішнім світом, вони становлять певний процес, що відбувається в часі, й водночас психічний стан людини. Почуття виступає і як властивість людини, що виявляється в її більш чи менш стійкому позитивному або негативному ставленні до певних об’єктів, людей, царин діяльності. Емоції, почуття людини пов’язані в її діяльністю: діяльність викликає різні переживання у зв’язку зі ставленням до неї та успіхами у виконанні, а емоції та почуття, у свою чергу, стимулюють людину до діяльності, стають внутрішньою спонукою, її мотивами.
Значне місце при засвоєнні теми мають питання про види емоцій і почуттів, форми їх переживання , основні емоційні стани.
Одними з центральних є питання змісту волі, її мотивів, цілей, структури. Воля виявляється у своєрідному зусиллі, у внутрішньому напруженні, яке переживає людина, переборюючи внутрішні та зовнішні труднощі, у прагненні до дій або у стримуванні себе. Вольову діяльність не можна зводити до активності організму й ототожнювати з нею. Активність властива і тваринам, але вони, задовольняючи свої біологічні потреби, пристосовуючись до умов життя, тривалий час впливають на навколишню природу, але це відбувається без будь-якого наміру з їхнього боку.
Важливим є питання вольових якостей особистості, які характеризують її силу волі, або вольову слабкість. Рівень розвитку різних вольових якостей є неоднаковим.
Робота над цим матеріалом повинна дати змогу студентам розрізняти мимовільні та довільні вольові дії, визначати структурні компоненти складної вольової дії ( виникнення спонукання та попереднє визначення мети, стадія обміркування і боротьба мотивів, прийняття рішення, виконання).
Для закріплення теоретичного матеріалу доцільно виконати тестові завдання, дати відповіді на дискусійні питання, провести діагностичне дослідження індивідуальних властивостей уваги, емоційних станів, рівень розвитку вольових якостей та вольову саморегуляцію
Структура заняття
1.Аналіз теоретичних положень.
1.1.Поняття та психологічна природа уваги.
1.2.Види та властивості уваги.
1.3.Поняття про емоції і почуття, їх функції.
1.4.Види емоцій та почуттів.
1.5.Форми переживання емоцій і почуттів.
1.6.Основні емоційні стани.
1.7.Поняття про волю. Вольові дії та їх структура.
1.8.Основні вольові якості особистості.
2.Тестові завдання:
2.1.Залежно від змісту діяльності, увагу поділяють на:
а) зовнішню; б) внутрішню; в) довільну; г) мимовільну.
2.2. За наявністю вольової регуляції увага буває:
а) сенсорна; б) інтелектуальна; в) мимовільна; г) довільна.
2.3. Характерні риси уваги:
а) об'єм; б) концентрація; в) нездатність до обсягу; г)розподіл.
2.4.До негативних властивостей уваги відносять:
а) розсіяність; б) неуважність; в) переключення; г) стійкість.
2.5. Співставити властивості уваги:
1) зосередження; 2) стійкість; 3) переключення; 4) розподіл; 5) об’єм
та їхні визначення:
а) кількість об’єктів , які можуть бути охоплені увагою;
б) міра інтенсивності зосередження на об’єктах;
в) тривалість зосередження на об’єктах ;
г) можливість утримувати в колі уваги одночасно декілька об’єктів;
д) навмисне перенесення уваги з одного об’єкта на інший.
2.1. Емоції можуть бути:
а) позитивні;б) стенічні; в) байдужі; г) астенічні; д) негативні.
2.2. Почуття можуть бути:
а) моральні; б) естетичні; в) прості; г) практичні; д) інтелектуальні.
2.3. Емоції та почуття можуть набувати форм:
а) стресу; б) афекту; в) пристрасті; г) настрою) д) фрустрації.
2.4. До негативних емоційних станів відносять:
а) здивування; б) гнів; в) відраза; г) радість; д) сором.
2.5. Причиною настрою можуть бути:
а) стан здоров’я; б) люди; в) навколишня природа; г) факти чи події, що про них я дізнаюся післязавтра) д) результат діяльності.
2.6. Фрустрація розкривається як:
а) прагнення діяти; б) озлобленість; в) необмежене самобичування;г) при-крість; д) повна байдужість до оточення.
2.7. Негативні емоції виникають від того, що інформація, яку має людина:
а) недостатня; б) достатня;в) майже достатня; г) перебільшена.
2.8. Стрес пов’язаний з:
а) з здатністю кожного йти на ризик; б) з гострою ситуацією) в) з прогресуючим виснаженням резервів організму; г) усі відповіді вірні.
2.9.Вольові дії бувають:
а) мимовільні; б) довільні; в) самостійні; г) стійкі; д) нерішучі.
2.10. Вольові якості можуть бути:
а) рішучій; б) сонний; в) навіюваний; г) конформний) ; д) цілеспрямований.
2.11. Вольові дії проявляються в таких ситуаціях:
а) у процесі мріяння; б) за відсутності актуальних потреб у дії; в) у ситуації вибору рівних за значенням мотивів; г) за наявності зовнішніх перешкод; д) за наявності внутрішніх перешкод.
3. Дискусійні питання.
1. Яке місце посідає увага в житті і діяльності людини ?
2. Як впливають основні властивості уваги на вашу навчальну діяльність?
3. Які об’єктивні та суб’єкті чинники можуть позитивно (негативно) впливати на прояви уваги особистості?
4. Чому у світловій рекламі світло періодично вимикається? З якою метою це робиться?
5. Хижак може тривалий час вистежувати жертву. Чи можна його увагу охарактеризувати як довільну?
6. Чи згодні Ви з твердженням, що багатство емоційного життя людини залежить тільки від багатства її контактів з об’єктивним світом? Відповідь обґрунтуйте. Наведіть приклади.
7. Чи завжди страх перед невідомим викликає у людини стресовий стан?
8.Є люди, які без необхідності здійснюють небезпечні ризиковані дії. Так, деякі альпіністи обирають найскладніший маршрут до важкодоступної вершини. Чи можна вважати такі дії вольовими? Як пояснити їх природу?
9.Іноді дорослі, спілкуючись із дітьми, вживають такі висловлювання: «У тебе, як завжди, в голові самі тільки дурниці», «Я нічого кращого від тебе і не чекав». Чи завжди подібні зауваження можуть дати позитивний ефект? На формування яких якостей дитини це впливає?
10. Які прийоми роботи над собою можуть сприяти формуванню вольових якостей?
4. Діагностичні методики.
Завдання 1. Методика оцінки переключення і концентрації уваги.
Для виконання цієї методики потрібно скористуватися двокольоровою, наприклад чорно-червоною таблицею, яка включає в себе 49 цифр, з яких 24 одного кольору (наприклад, червоного) і 25 іншого кольору (наприклад, чорного).
Досліджуваний отримує інструкцію – якомога швидше знайти і показати в таблиці по черзі:
а) всі чорні цифри в порядку зростання від 1 до 25;
б) всі червоні цифри в спадаючому порядку від 24 до 1;
в) всі чорні і всі червоні поперемінно: чорні від 1 до 25, а червоні від 24 до 1.
У кожній серії колір називати не потрібно, тільки саме число.
Якщо досліджуваний у процесі виконання завдання будь-якої із серій помиляється, то він сам має знайти помилку.
Перед початком кожної серії роблять перерву тривалістю 3-4 хв. для відпочинку досліджуваного.
Визначається, скільки часу потрібно для того, щоб безпомилково, не збиваючись виконати все завдання з початку і до кінця. Якщо досліджуваний помиляється в ході рахунку хоч один раз, то завдання рахується не виконане і досліджуваному пропонується можливість почати його спочатку. Експеримент проводиться до того часу, поки хоч раз досліджуваний не справиться із завданням безпомилково.
Обробка результатів.
Встановити час переключення уваги. Час переключення уваги вираховується як різниця часу між третьою серією і сумою першої та другої серій. Показник часу переключення Т визначають за формулою
Т = Т3 – ( Т1 + Т2),
де Т1 – час, затрачений досліджуваним на виконання першої серії;
Т2 – час, затрачений на виконання другої серії;
Т3 – час, затрачений досліджуваним на виконання третьої серії.
Аналіз результатів.
Рівень розвитку переключення уваги визначається за допомогою таблиці.
|
Час переключення Т (у сек.) |
Ранг |
Рівень переключення уваги |
|
Менше 60 с |
1 |
високий |
|
60-90 |
2 |
високий |
|
91-100 |
3 |
середній |
|
101-120 |
4 |
середній |
|
121-150 |
5 |
середній |
|
151-180 |
6 |
середній |
|
181-200 |
7 |
середній |
|
201-250 |
8 |
низький |
|
251 і більше |
9 |
низький |
Оскільки швидкість виконання завдань першої та другої серії суттєво впливає на кінцевий показник переключення уваги, то, якщо досліджуваний виконував завдання в першій чи в другій серіях менше, ніж за 33 с , кінцевий показник слід збільшити, піднявши ранг на одиницю чи на дві. Коли ж у першій чи в другій серіях досліджуваний на пошук цифр витрачав більше 60 с , то ранговий знак зменшується на 1 чи на 2, тобто рівень переключення визначається як більш низький. Якщо час переключення є меншим або дорівнює 0, то дослід треба повторити.
Таблиця червоно-чорних цифр
|
15 |
17 |
13 |
6 |
7 |
3 |
1 |
|
4 |
2 |
8 |
22 |
20 |
14 |
20 |
|
19 |
18 |
24 |
4 |
18 |
10 |
16 |
|
6 |
23 |
9 |
13 |
25 |
5 |
7 |
|
2 |
21 |
21 |
16 |
10 |
14 |
22 |
|
11 |
3 |
9 |
23 |
1 |
19 |
11 |
|
17 |
5 |
12 |
15 |
8 |
12 |
24 |
Завдання 2. Тест «Скритий стрес».
Інструкція досліджуваному: «Вам запропоновано 9 звичних ситуацій. Визначить, які з них Вас більше всього нервують».
- Ви хотіли зателефонувати, але потрібний номер постійно зайнятий.
- Коли Ви самі ведете машину, а хтось безперервно дає Вам поради.
- Коли Ви помічаєте, що за Вами хтось спостерігає.
- Якщо Ви з кимось розмовляєте, а хтось інший постійно втручається у Вашу розмову.
- Коли хтось перериває хід Ваших думок.
- Якщо хтось без причини підвищує голос.
- Ви погано себе почуваєте, якщо бачите комбінацію кольорів, які на Вашу думку, не поєднуються один з одним.
- Коли Ви вітаєтесь з кимось за руку і не відчуваєте жодного відповідного почуття.
- Розмова з людиною, яка все знає краще Вас.
Аналіз результатів.
Якщо Ви помітили більше 5 ситуацій, це означає, що повсякденні неприємності впливають на Ваші нерви. Спробуйте позбавитися від них.
Завдання 3. Дослідження тривожності (опитувальник Спілбергера)
Мета: сформувати вміння та навички роботи із методикою Спілбергера, визначити рівень ситуаційної та особистісної тривожності.
Інструкція досліджуваному: «Уважно прочитайте кожне з наведених нижче суджень і закресліть у відповідній графі справа ту чи іншу цифру в залежності від того, як Ви себе зазвичай почуваєте. Над відповідями на запропоновані судження не потрібно довго думати, оскільки правильних і неправильних відповідей немає».
Під тривожністю ми розуміємо специфічний емоційний стан, який часто виникає у людини і виявляється в емоційній напрузі, супроводжується страхами, занепокоєнням, побоюванням, що заважають нормальній діяльності і спілкуванню з людьми. Тривожність – важлива персональна якість людини, яка є досить стійка. Доведено існування двох якісно різних різновидів тривожності: особистісної і ситуаційної.
Ситуаційна тривожність визначається як , тимчасовий, стійкий лише у визначених життєвих ситуаціях, стан тривожності, який породжується такими ситуаціями, і як правило не виникає в інших ситуаціях. Цей стан виникає як звична емоційна і поведінкова реакція на подібні ситуації.
Під особистісною тривожністю розуміється індивідуальна риса людини, яка відображає її схильність до емоційного негативних реакцій на різні життєві ситуації, що несуть у собі загрозу для її «я» (самооцінки, рівня вимогливості, ставлення до себе і т.д.). Особистісна тривожність – це стабільна схильність людини реагувати на подібні соціальні ситуації з підвищенням тривоги і занепокоєння.
У кожної конкретної людини особистісна і ситуаційна тривожність розвинуті у різних степенях, і кожну особу, маючи на увазі її тривожність, можна охарактеризувати за двома показниками: особистісної і ситуаційної тривожності.
Методика, розроблена Спілбергером, призначена для одночасної оцінки двох названих видів тривожності. Вона включає в себе дві шкали, кожна з яких окремо оцінює особистісну і ситуаційну тривожність. У таблиці іде опис цих шкал.
Шкала ситуаційної тривожності
|
№, судження шкали |
Ні, це не так |
Напевно так |
Так, вірно |
Дійсно, правильно |
|
1. Я спокійний |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
2.Мені нічого не загрожує |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
3.Я знаходжуся у стані напруги |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
4. Я внутрішньо скований |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
5. Я почуваю себе вільно |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
6. Я розстроєний (не в гуморі) |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
7. Мене хвилюють можливі невдачі |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
8. Я відчуваю душевний спокій |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
9. Я схвильований |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
10.Я відчуваю внутрішнє задоволення |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
11. Я впевнений у собі |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
12. Я нервую |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
13. Я не знаходжу собі місця |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
14. Я накручений (вгвинчений) |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
15.Я не відчуваю скованості |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
16. Я задоволений |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
17. Я стурбований |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
18. Я сильно збуджений |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
19. Мені радісно |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
20. Мені приємно |
1 |
2 |
3 |
4 |
Шкала особистісної тривожності
|
№, судження шкали |
Ніколи |
Майже ніколи |
Часто |
Майже завжди |
|
21. У мене буває піднесений настрій |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
22. Я буваю роздратований |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
23.Я можу легко перетривожитись |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
24. Я хотів би бути таким же талановитим як і інші |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
25. Я сильно переживаю неприємності довго не забуваю їх |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
26. Я відчуваю потік сил та бажання працювати |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
27. Я спокійний, холоднокровний, зібраний |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
28.Мене хвилюють можливі труднощі |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
29.Я сильно переживаю через дрібниці |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
30. Я буваю доволі щасливий |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
31. Я все беру близько до серця |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
32.Мені не вистачає впевненості у собі |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
33. Я почуваю себе беззахисним |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
34.Намагаюсь уникати критичних ситуацій |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
35. У мене буває хандра |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
36. Я буваю задоволений |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
37. Всілякі дрібниці відволікають і хвилюють мене |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
38. Буває, що я відчуваю себе нефортунним |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
39. Я врівноважена людина |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
40. Мене охоплює неспокій, коли я думаю про свої справи і турботи |
1 |
2 |
3 |
4 |
Оцінка результатів.
За допомогою ключа до даної методики, представленого у таблиці, визначається кількість балів, отриманих опитуваним за обрані ним відповіді на судження наведених вище шкал. Загальна кількість балів, набрана з усіх питань шкали, ділиться на 20, і підсумковий показник розглядається як індекс рівня розвитку відповідного виду тривожності у даного досліджуваного.
Висновки про рівень розвитку
3,5-4,0 бали – дуже висока тривожність;
3,0-3.4 бала – висока тривожність;
2,0-2.9 бала – середня тривожність;
1,5-1,9 бала – низька тривожність;
0,0-0,4 бала – дуже низька тривожність.
Ключ до методики оцінки ситуаційної тривожності
|
№ судження |
Ситуаційна тривожність (відповіді) |
|||
|
1 |
4 |
3 |
2 |
1 |
|
2 |
4 |
3 |
2 |
1 |
|
3 |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
4 |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
5 |
4 |
3 |
2 |
1 |
|
6 |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
7 |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
8 |
4 |
3 |
2 |
1 |
|
9 |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
10 |
4 |
3 |
2 |
1 |
|
11 |
4 |
3 |
2 |
1 |
|
12 |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
13 |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
14 |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
15 |
4 |
3 |
2 |
1 |
|
16 |
4 |
3 |
2 |
1 |
|
17 |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
18 |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
19 |
4 |
3 |
2 |
1 |
|
20 |
4 |
3 |
2 |
1 |
Ключ до методики оцінки особистісної тривожності
|
№ судження |
Особистісна тривожність (відповіді) |
|||
|
21 |
4 |
3 |
2 |
1 |
|
22 |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
23 |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
24 |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
25 |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
26 |
4 |
3 |
2 |
1 |
|
27 |
4 |
3 |
2 |
1 |
|
28 |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
29 |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
30 |
4 |
3 |
2 |
1 |
|
31 |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
32 |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
33 |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
34 |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
35 |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
36 |
4 |
3 |
2 |
1 |
|
37 |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
38 |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
39 |
4 |
3 |
2 |
1 |
|
40 |
1 |
2 |
3 |
4 |
Завдання 4. Дослідження вольових якостей.
Мета: дослідження рівня розвитку вольових якостей особистості.
Інструкція досліджуваному: « Вам пропонується 15 запитань, що стосуються різних аспектів життя людини і на які необхідно відповісти з максимальною об’єктивністю. Відповідь «так» оцінюється у 2 бали, відповідь «інколи» - 1 бал, відповідь «ні» - 0 балів. Потім підраховується сума набраних балів».
Запитання тесту.
1.Чи в змозі Ви завершити почату роботу, яка Вам нецікава, хоча час та обставини дозволяють відірватись, а потім знову повернутися до неї?
2.Чи переборюєте Ви без зусиль внутрішній опір, коли потрібно зробити щось неприємне для Вас?
3.Коли потрапляєте у конфліктну ситуацію на роботі чи в побуті, чи в змозі Ви опанувати себе настільки, щоб оцінити ситуацію з максимальною об’єктивністю?
4.Якщо Вам пропонують дієту, чи здатні Ви перебороти всі кулінарні спокуси?
5.Чи в силі Ви встати вранці раніше, ніж було заплановано звечора?
6.Чи залишитесь Ви на місці події, щоб дати свідчення?
7.Чи швидко Ви відповідаєте на листи?
8.Якщо Ви боїтеся польоту на літаку або відвідання стоматологічного кабінету, то чи зможете без особливих труднощів перебороти це відчуття і в останній момент не змінити свого наміру?
9.Чи будете вживати дуже неприємні ліки, що їх Вам настійливо рекомендує лікар?
10.Чи виконаєте Ви дану зопалу обіцянку, навіть якщо це додасть Вам чимало клопоту?
11.Чи без вагання рушаєте Ви в поїздку в незнайоме місце, якщо це необхідно?
12.Чи суворо Ви дотримуєтесь розпорядку дня?
13.Чи ставитесь Ви несхвально до тих, хто вчасно не віддає позичені гроші?
14.Найцікавіша телепередача не змусить Вас відкласти виконання термінової та невідкладної роботи?
15. Чи зможете Ви припинити суперечку і замовкнути, хоч би якими образливими не здавалися Вам слова «протилежної сторони»?
Аналіз результатів.
Якщо сума балів знаходиться у межах 0-12, то у Вас низький рівень вольових якостей. Ви просто робите те, що легше і цікавіше, навіть якщо це може Вам у чомусь і зашкодити. До обов’язків ставитися недбало, що спричинює великі неприємності, які з Вами трапляються. Будь-яке прохання, будь-який обов’язок сприймаєте майже як фізичний біль.
Якщо сума балів коливається в межах 13-20, то у Вас середня сила волі. Якщо наражаєтесь на перешкоди, починаєте діяти, щоб подолати їх. Але якщо побачите обхідний шлях, то відразу ж скористаєтесь ним. Не перестараєтесь, але й даного Вами слова дотримаєте. Неприємну роботу постараєтесь виконати, хоча й бурчатимете. З доброї волі зайві обов’язки на себе не візьмете.
Якщо сума балів знаходиться у межах 21-30, то сила волі у Вас розвинута високо. На Вас можна покластися, вас не лякають ні нові доручення, ні далекі поїздки, ні справи, що їх бояться інші люди. Але часом Ваша жорстка та непримиренна позиція з непринципових питань дошкуляє оточенню. Найчастіше це впертість. Вам бракує таких якостей, як гнучкість, тактовність, доброта, вибачливість.
Тема. Інструментальна функція психіки
Мета. Засвоїти психологічну сутність поняття «темперамент», «тип
вищої нервової діяльності», характер, здібності, задатки.
Основні поняття: темперамент , тип вищої нервової діяльності, сила, врівноваженість та рухливість нервових процесів, властивості темпераменту, теорії темпераменту, типи темпераменту, характер, структура характеру, акцентуація характеру, властивості характеру; задатки, здібності, види здібностей, обдарованість, талант, геніальність.
Розпочинати вивчення теми потрібно з історії розвитку вчення про темперамент (від Гіппократа до І.Павлова), його визначення. Науковий підхід до з’ясування фізіологічних основ темпераменту застосував І.Павлов у своєму вченні про типи вищої нервової діяльності у людини. Він виділив три основні властивості нервової системи – силу, врівноваженість і рухливість збуджувального та гальмівного процесів. Певне поєднання цих властивостей утворює тип нервової системи: сильний, врівноважений, рухливий – сангвінік; сильний, врівноважений, інертний – флегматик; сильний, неврівноважений – холерик; слабкий – меланхолік. Характеризуючи основні типи темпераменту необхідно звернути увагу на прояви основних властивостей в них.
Значне місце при вивченні теми має питання впливу темпераменту на індивідуальний стиль діяльності людини, який поступово виробляється протягом усього життя. Людина вибирає й удосконалює такі прийоми і способи виконання дій, які найбільш відповідають її темпераменту. В умовах певної професійної діяльності від типу темпераменту залежить стратегія підготовки людини до роботи і динамічний аспект її виконання. Необхідно звернути увагу на вплив типу темпераменту та його властивостей на навчальну діяльність.
Розкриваючи сутність поняття характер людини необхідно показати, які стійкі істотні риси або особливості їй притаманні, відрізняють її від інших людей, підкреслюють її індивідуальну своєрідність, визначають поведінку в цілому, ставлення до себе та до інших людей, до діяльності й суспільства; дають змогу передбачити, як вона вчинить у тих або інших ситуаціях та за певних обставин.
Аналізуючи властивості характеру, треба виходити з того, що в усталеному характері риси, що взаємопов’язані і залежать одна від одної, утворюють групи, які називають симптомокомплексами. Б.М.Теплов запропонував класифікацію цих груп. За нею виділяють групи рис характеру особистості, що виражають ставлення до інших людей, ставлення особистості до себе, ставлення до праці, ставлення до речей. Окрім окремих властивостей, в структурі характеру виділяють: ступінь глибини властивостей, активність, рівень стійкості (мінливості), пластичність, які є необхідними умовами пристосувальної діяльності. Структура характеру не дається від природи, а формується в процесі розвитку особистості, вона зу- мовлена життєвим досвідом людини.
Одним з питань даної теми є поняття про акцентуацію характеру. Акцентуація характеру – крайні варіанти норми характеру як результат підсилення його окремих рис. Акцентуація рис характеру виявляється лише за певних умов, виробляється за суспільних умов життя під впливом суспільної спрямованості інтересів, специфіки контактів у колективі. Виділяють найважливіші типи акцентуацій: екстравертований, інтровертований, сензитивний, некерований, неврастенічний, демонстративний, нестійкий. Ознайомлення з типологією характерів дає змогу глибше пізнати себе, оцінити свої сильні й слабкі риси, у процесі цілеспрямованої роботи над собою долати помічені недоліки. На відміну від вродженого темпераменту, характер є життєвим утворенням. Його властивості зумовлені суспільним середовищем, в якому проживає людина, і формуються під впливом виховання і самовиховання.
Вихідною передумовою для розвитку здібностей є ті природні задатки, з якими дитина з’являється на світ. Задатки багатозначні, вони можуть розвиватися в різних напрямах, перетворюючись на різні здібності. Задатки бувають двох видів: перші впливають на змістовий аспект здібностей, другі – лише полегшують чи ускладнюють розвиток здібностей. Тільки за умови хороших задатків здібності можуть розвиватися дуже швидко навіть у несприятливих життєвих обставинах. Втім, і найкращі задатки самі по собі, автоматично не забезпечують високих досягнень. З іншого боку, і за відсутності хороших задатків (але не за цілковитої відсутності) людина може за певних умов досягнути значних успіхів у відповідній діяльності.
Значне місце в даній теми займає питання про види здібностей та індивідуальні відмінності у здібностях людей. Людські здібності поділяють на види за змістом і характером діяльності, в якій вони виявляються. Розрізняють загальні й спеціальні здібності, які взаємопов’язані й доповнюють одні одних. Загальні здібності виявляються в спеціальних, тобто у здібностях до певного виду діяльності. З розвитком спеціальних здібностей розвиваються і їх загальні аспекти. Високий рівень спеціальних здібностей ґрунтується на високо розвинутих загальних здібностях. Індивідуальні особливості у здібностях виявляються в тому, до чого особливо здібна людина і як реалізуються в неї здібності. Перш за все це обдарованість, тобто високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей, що є передумовою творчих досягнень. Вона виражає внутрішні дані й можливості людини, тобто внутрішні психологічні умови діяльності в їх співвіднесенні з вимогами, які ставить ця діяльність. Для динаміки обдарованості істотне значення має оптимальність рівня вимог, що висуваються під час діяльності людини. Щоб стимулювати розвиток, ці вимоги мають бути досить високими, але посильними.
Наступна індивідуальна особливість – талант, який визначається як високий рівень здібностей людини до певної діяльності, це поєднання здібностей, які дають людині змогу успішно, самостійно й оригінально виконати певну складну трудову діяльність. Формування і розвиток таланту значною мірою залежить від суспільно-історичних умов життя і діяльності людини. Про наявність таланту можна робити висновок за результатами діяльності людини, які мають вирізнятися принциповою новизною, оригінальністю підходу.
Геніальність – найвищий рівень обдарованості особистості, поєднання талантів, реалізовуючи які, особистість залишає неабиякий слід в історії людства. Для генія характерні творча продуктивність, оволодівання культурною спадщиною минулого і водночас рішуче долання старих норм і традицій, геніальна особистість своєю творчою діяльністю сприяє прогресивному розвитку суспільства.
Для закріплення теоретичних знань доцільно виконати тестові завдання, підготуватися до обговорення дискусійних питань, провести діагностичне дослідження, розв’язати ситуації на визначення типу темпераменту.
Структура заняття
1.Аналіз теоретичних положень.
1.1.Поняття про темперамент. Теорії темпераменту.
1.2.Психологічна характеристика типів темпераменту.
1.3.Властивості темпераменту.
1.4.Характер: поняття, структура, основні риси типового характеру.
1.5.Акцентуація характеру.
1.6. Поняття про здібності та задатки. Структура здібностей.
1.7. Види здібностей.
1.8. Індивідуальні відмінності у здібностях людей: обдарованість, талант, геніальність.
2. Тестові завдання:
2.1 Гіппократ вважав, що темперамент людини зумовлений наявністю в організмі людини таких «соків»:
а) «гаряча» кров; б) «чорна» жовч; в) недостатній слиз; г) їдка жовч; д) надлишковий слиз.
2.2. І.П.Павлов вважав, що темпераменти зумовлені співвідношенням таким типологічних ознак нервових процесів:
а) рухливості; б) мінливості; в) сили; г) зрівноваженості; д) важливості.
2.3. Сангвінік має такі ознаки нервової системи:
а) силу; б) інертність; в) рухливість; г) нестримність; д) зрівноваженість.
2.4. Флегматик наділений такими переважними стереотипами поведінки:
а) вміння тримати себе в руках; б) повільність у винесенні рішень; в) швидка перебудова звичок; г) часта зміна вподобань; д) натхненність у роботі.
2.5. Слабкий тип темпераменту (меланхолік) має такі основні риси:
а) легко підкоряється чужій волі; б) уникає товариства; в) вміє наполягати на своєму; г) нерішучій; д) боїться відповідальності.
2.6. Сильний тип темпераменту (холерик ) має такі ознаки нервової системи:
а) силу; б) рухливість; в) неврівноваженість; г) інертність; д) важливість.
2.7. Г.Айзенк усіх індивідів поділяв на:
а) екстравертів; б) інтернатів; в) інтровертів; г) екстернатів; д) невротиків.
2.8. За типологією Кречмера, люди мають таку конституцію (статуру):
а) астенічну; б) пікнічну; в) симетричну; г) атлетичну; д) респектабельну.
2.9. До складної системи характеру входять:
а) інтелект; б) зріст; в) темперамент; г) воля; д) мораль.
2.10. Педантичний тип акцентуації характеризується:
а) надійністю; б) акуратністю; в) полохливістю; г) конфліктністю; д) занудством.
2.11.Демонстративний тип особистості відрізняється:
а) егоїстичністю; б) пасивністю; в) сором’язливістю; г) авантюризмом; д) прагненням бути в центрі уваги.
2.12. Збудливий тип акцентуації характеризується:
а) жорстокістю; б) формалізмом; в) некерованістю; г) нетерпимістю;
д) сумнівами у винесені рішень.
2.13. Гіпертимний тип акцентуйованих особистостей відрізняє:
а) небагатослівність; б) енергійність; в) песимізм; г) надмірна контактність; д) невміння зосередитись.
2.14. Тривожний тип акцентуації характеризує:
А) невпевненість; б) підвищена збудливість; в) сором’язливість; г) занижена самооцінка; д) почуття власної неповноцінності.
2.15. Циклотимічний тип акцентуації характеризується:
а) періодична зміна настрою; б) пригніченість; в) підвищена балакучість;
д) сповільненість реакцій і мислення.
2.16. Дистимічний тип акцентуйованих особистостей характеризує:
а) низький рівень контактності; б) схильність до песимізму; в) небагатослівність; г) сумлінність; д) пасивність.
2.17. Екзальтований тип акцентуації характеризує:
а) уникнення самотніх роздумів; б) комунікабельність; в) схильність до непродуманих вчинків; г) егоїстичність; д) тривожність.
2.18. Емотивний тип акцентуації характеризує:
а) легкість піддаватися впливу інших; б) не схильність до лідерства; в) м’яко сердечність; г) плаксивість; д) байдужість до свого майбутнього.
2.19. Застряглий тип акцентуації відрізняється:
а) підвищеною роздратованістю; б) завищеним честолюбством; в) хворобливою образливістю; г) стійкістю негативних афектів; д) акуратністю.
2.20. Співставити поняття:
1) обдарованість; 2) талант; 3) геніальність
та їх визначення:
а) найвищий ступінь розвитку здібностей, що виявляється у творчій діяльності, результати якої мають історичне значення;
б) поєднання високо розвинутих спеціальних здібностей, яке дає людині змогу створювати такі продукти діяльності, що виділяються своєю новизною, мають високу суспільну значущість;
в) високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей, що є передумовою творчих досягнень.
2.21. Співставити поняття:
1) здібності; 2) задатки; 3) інтерес
та їх визначення:
а) індивідуально психологічні особливості, що виявляються в діяльності, є умовами її успішного виконання;
б) природжені анатомо-фізіологічні особливості нервової системи, що є природною основою для розвитку здібностей людини;
в) змістова спрямованість особистості на діяльність.
3. Дискусійні питання.
1. Чи можна за бажанням змінити темперамент?
2. Чи може темперамент людини зазнавати істотних змін упродовж життя?
3. Чи можна зробити висновок про темперамент особистості за яскравими, але епізодичними проявами її поведінки? В яких життєвих ситуаціях темперамент розкривається найповніше
4. Яку роль у діяльності фахівця в системі суб’єкт - суб’єктних стосунків відіграє знання темпераменту людини?
5. Уявіть, що Ви керівник фірми і набираєте працівників. Осіб якого типу темпераменту ви б хотіли бачити на посадах секретаря, референта, водія транспорту, агента з реклами, агента зі зв’язків з громадськістю, бухгалтера, охоронця? Поясніть чому.
6. Які відмінності між темпераментом і характером людини? Відповідь обґрунтуйте. Наведіть приклади.
7. Чим пояснити, що найповніше характер людини виявляється в складних, критичних ситуаціях?
8. Життя має багато прецедентів, коли люди, що мали добрі задатки до розвитку певних здібностей, не реалізували їх. Які причини найчастіше постають як перешкоди на шляху їх розвитку?
9. Що дає змогу людині з гіршими здібностями до певної діяльності виконувати її краще, ніж людині з кращими здібностями?
10. Прочитайте притчу і поясніть, якими повинні бути умови, щоб людина могла розвинути свої задатки і перетворити їх на здібності: «Дуже допитливий чоловік хотів з’ясувати, хто був найвидатнішим полководцем усіх часів і народів. Йому сказали, що найкращий уже помер і піднісся на небо. Біля райських воріт чоловік звернувся до апостола Петра з проханням допомогти в пошуках. Апостол вказав на душу, яка стояла неподалік.
- Вибачте, цього чоловіка я, знав у земному житті. Він був шевцем.
- Правильно. Але якби він став полководцем, то без сумніву, перевершив би всіх».
4. Діагностичні методики.
Завдання 1.Дослідження типу темпераменту за формулою О.Бєлова.
Мета: дослідити тип темпераменту.
Інструкція досліджуваному: позначте знаком «+» ті якості темпераменту, які для Вас звичні, повсякденні.
Якщо Ви:
1)непосидючі; 2) невитримані, полохливі; 3) нетерплячі; 4) різкі та прямолінійні у відносинах з людьми; 5) рішучі та ініціативні; 6) уперті; 7) винахідливі у дискусіях; 8) працюєте поривчасто; 9) схильні до ризику; 10) незлопам’ятні; 11) володіє мовою з інтонацією; 12) неврівноважені; 13) агресивні; 14) нетерплячі до недоліків; 15) володієте виразною мімікою; 16) здатні швидко діяти; 17) постійно прагнете до нового; 18) володієте різкими поривчастими рухами; 19) наполегливі на шляху до досягнення мети; 20) схильні до різких змін настрою то Ви холерик.
Якщо Ви:
1) веселі та життєрадісні; 2) енергійні; 3) часто не доводите розпочату справу до кінця; 4) здатні швидко схоплювати нове; 5) схильні переоцінювати себе; 6) нестійкі в інтересах та нахилах; 7) легко переживаєте невдачі та неприємності; 8) легко пристосовуєтесь до різних обставин; 9) з захопленням беретеся за нову справу; 10) можете швидко охолонути, якщо справа перестає Вас цікавити; 11) швидко включаєтесь у нову роботу та швидко переключаєтесь з однієї роботи на іншу; 12) не схильні до одноманітної кропіткої роботи; 13) комунікативні, не почуваєте скутості із новими для Вас людьми; 14) працездатні та витримані; 15) володієте гучною, швидкою мовою з виразними жестами та мімікою; 16) зберігаєте самовладання у несподіваній складній обстановці; 17) володієте завжди бадьорим настроєм; 18) швидко засинаєте та пробуджуєтеся; 19) часто не зібрані, проявляєте поспіх у рішеннях; 20) схильні іноді пливти по поверхні, відволікаєтесь то Ви сангвінік.
Якщо Ви:
1)спокійні; 2) послідовні у справах; 3) обережні та розсудливі; 4) вмієте чекати; 5) мовчазні; 6) володієте спокійною мовою, без виразних емоцій, міміки та жестів; 7) терплячі та стримані; 8) доводите розпочату справу до кінця; 9) не витрачаєте попусту сил; 10) дотримуєтесь системи в роботі; 11) легко стримуєте пориви; 12) малосприйнятливі до схвалення та осуду; 13) незлобливі; 14) постійні у своїх відношеннях та інтересах; 15) повільно включаєтеся у роботу та повільно переключаєтесь з однієї справи на іншу; 16) рівні у відносинах з усіма; 17) любите акуратність та порядок у всьому; 18) дуже важко пристосовуєтесь до нових обставин; 19) володієте витримкою; 20) повільні то Ви флегматик.
Якщо Ви:
1)сором’язливі; 2) губитесь у новій обстановці; 3) важко встановлюєте контакт з незнайомими людьми; 4) не вірити у свої сили; 5) легко переносити самотність; 6) почуваєте розгубленість при невдачах; 7) схильні уходити в себе; 8) володіє тихою мовою; 9) швидко втомлюєтесь; 10) пристосовуєтесь до характеру співрозмовника; 11) вразливі до сльози; 12) дуже сприйнятливі до схвалення та осуду; 13) пред’являєте високі вимоги до себе та до оточуючих; 14) підозрілі; 15) чутливий; 16) дуже образливий; 17) некомунікабельні, не розділяєте ні з ким своїх думок; 18) малоактивні; 19) покірливі; 20) прагнете визивати співчуття та допомогу у оточуючих то Ви меланхолік.
Аналіз результатів.
Якщо кількість позитивних відповідей у кожному блоці якостей темпераменту складає 16-20, це означає, що у Вас яскраво виражені риси даного типу темпераменту. Якщо кількість відповідей 11-15, це означає, що якості даного типу темпераменту притаманні Вам у значній мірі. Якщо позитивних відповідей 6-10 – якості даного типу темпераменту притаманні Вам у зовсім незначній мірі.
А тепер визначимо формулу темпераменту:
Ф(т)= Х (Ах/А×100%) + С (Ас/А×100%) + Ф (Аф/А×100%) + М (Ам/А×100%)
де: Ф(т) – формула темпераменту, Х – холеричний темперамент, С – сангвіністичний темперамент, М – меланхолічний темперамент, Ф – флегматичний темперамент, А – загальна кількість «+» по усім типам, Ах – кількість «+» у холерика, Ас - кількість «+» у сангвініка, Аф – кількість «+» у флегматика, Ам – кількість «+» у меланхоліка.
В кінцевому вигляді формула виглядає таким чином:
Ф(т) = 35%Х + 30% С + 14% Ф + 21% М
Якщо відносний результат позитивних відповідей по будь-якому типу складає 40% і вище, це означає, що даний тип темпераменту є у Вас домінуючим, 30-39% - якості даного типу виражені достатньо яскраво, якщо 20-29%, то якості даного типу виражені середньо, якщо 10-19% - якості даного типу темпераменту виражені у малій мірі.
Завдання 2.Тест «Який у Вас характер?»
Мета: дослідити характер особистості.
Інструкція досліджуваного:«Дайте відповіді «так» чи «ні» на наступні питання; якщо Ви відповіли «так» на питання 1,3,7 – запишіть по 1 балу, за відповіді «ні» на питання 2,4, 5, 6, 8 – по 1 балу, підрахуйте суму балів».
1.Чи поважаєте Ви дружбу?
2. Чи приваблює Вас нове?
3. Надаєте Ви перевагу старому одягу, ніж новому?
4. Чи буває задоволені без причини?
5. Чи змінювали Ви у дитинстві більш ніж 3 рази професію, яку збиралися обрати?
6. Чи втрачає Ви впевненість, якщо треба вирішити складну задачу?
7. Чи колекціонуєте Ви щось?
8.Чи часто Ви змінюєте свої плани в останній момент?
Аналіз результатів.
Якщо Ви набрали:
Більше 6 балів – Ви людина врівноважена, у Вас легкий, добрий характер.
Від 3 до 6 балів – Ваш характер мінливий, що відображається на роботі, дружніх відносинах.
Менше 3 балів – Вам потрібно більше довіряти людям та пошукати друзів серед тих, хто Вас оточує.
Завдання 3. Тест «Сильний у Вас характер?»
Мета: дослідити характер особистості.
Інструкція досліджуваному: «Виберіть один варіант відповіді на кожне питання».
1.Чи часто Ви міркуєте над тим, який вплив мають Ваші вчинки на оточуючих:
а) дуже рідко; б) рідко; в) достатньо часто; г) дуже часто?
2. Чи бувають випадки, коли Ви самі не вірите в те, що говорите:
а) так; б) ні?
3. Які якості Ви більше цінити в людях:
а) широту мислення; б) наполегливість; в) ефектність?
4. Має Ви схильність до педантизму:
а) так; б) ні?
5. Чи швидко забуваєте про неприємності, що відбуваються з Вами:
а) так; б) ні?
6. Чи аналізуєте Ви свої вчинки:
а) так; б) ні?
7. Якщо знаходитесь у колі знайомих людей, то:
а) зберігаєте тон, прийнятий в цьому колі; б) залишаєтесь самі собою?
8. Виконуючі важке завдання, чи думаєте Ви про очікувані труднощі:
а) так; б) ні?
9. Яке з перерахованих визначень, на вашу думку, більше за все підходить до Вас:
а) мрійник; б) «рубаха-парень»; в) працьовитий; г) акуратний; д) філософ?
10. При обговоренні певного питання:
а) висловлюєте свою точку зору, хоча вона відрізняється від думки більшості; б) вважаєте, що в даній ситуації краще промовчати, хоча маєте; і іншу точку зору; в) підтримуєте більшість, залишаючись при своїй точці зору; г) приймаєте точку зору більшості
11. Яке почуття визиває у Вас несподіваний виклик до керівника:
а) роздратування; б) тривожність; в) занепокоєний; г) ніякого почуття?
12. Якщо у полеміці Ваш опонент, допустить особистий випад проти Вас, як Ви поступите:
а) відповісте йому у тому ж тоні; б) проігноруєте цей факт; в) демонстративно образитесь; д) пропонуєте зробити перерву?
13. Якщо Ваша робота забракована, то це визве у Вас:
а) гнів; б) сором; в) байдужість?
14. Якщо Ви потрапляєте «впросак», кого обвинувачуєте в першу чергу:
А) себе самого; б) «фатальне невезіння»; в) інші «об’єктивні обставини»?
15. Не здається Вам, що оточуючі Вас люди не до оцінюють Ваші здібності та знання:
а) так; б) ні?
16. Якщо друзі або колеги починають над вами шуткувати, що ви робите:
а)лютуєте; б) «відходите вбік»; в) починаєте підігрувати ним; г) відповідаєте сміхом; д) робите байдужий вигляд, навіть посміхаєтесь, але в душі лютуєте?
17. Якщо Ви поспішаєте на роботу і на звичному місці не знаходите своїх речей, як Ви поступите:
а) будете продовжувати пошук мовчки; б) будете шукати, звинувачуючи усіх домашніх у безладі; в) підете без потрібної Вам речі?
18. Що скоріше всього виведе вас із рівноваги:
а) довга черга в приймальній; б) багато людей у транспорті; в) необхідність приходити в певне місце декілька разів з одного і того ж питання?
19. Завершивши суперечку, чи продовжуєте її подумки, наводячи все нові і нові аргументи у захист своєї точки зору:
а) так; б) ні?
20. Якщо для виконання термінової роботи Вам випаде нагода вибрати собі помічника, кого із можливих кандидатів Ви оберете:
а) людину відповідальну, але безініціативну; б) людину знаючу, але уперту та суперечливу; в) людину обдаровану, але ледачу?
Аналіз результатів.
Ключ: 1) а – 0, б – 1, в – 2, г – 3; 2) а – 0, б – 1; 3) а – 1, б – 1, в - 0; 4) а – 2, б – 0; 5) а – 0, б – 2; 6) а – 2, б – 0; 7) а – 2, б – 0; 8) а – 0, б – 2; 9) а – 0, б – 1, в – 3, г – 2, д – 2; 10) а – 2, б – 0, в – 0, г – 0; 11) а – 0, б – 1, в – 2, г – 0; 12) а – 0, б – 2, в – 1, г – 3; 13) а – 2, б – 1, в – 0; 14) а – 2, б – 0, в – 0; 15) а – 0, б – 2; 16) а – 0, б – 1, в – 2, г – 0, д – 0; 17) а – 2, б – 0, в – 1; 18) а – 1, б – 0, в – 2; 19) а – 0, б – 2; 20) а – 0, б – 1, в – 2.
Результати.
Нижче 15 балів. Ви людина слабохарактерна, неврівноважена. В усіх неприємностях звинувачуєте усіх, але тільки не себе. На Вас важко покластися і в дружбі, і в роботі.
Від 15 до 25 балів. У Вас достатньо твердий характер. Ви володієте реалістичними поглядами на життя, але не всі Ваші вчинки рівноцінні. Ви доброзичливі, терпимі у колективі. І все ж таки вам є над чим замислитись, для того, щоб позбавитись деяких недоліків.
Від 26 до 38 балів. Ви належите до людей наполегливих, з достатнім почуттям відповідальності. Ціните свої судження, але і враховуєте думку інших. Правильно орієнтуєтесь у ситуаціях, які виникають, у більшості випадків можете вибрати правильне рішення. Це говорить про риси сильного характеру.
Більше 38 балів. Малоймовірно, що є люди з таким ідеальним характером ( а якщо є , то їм просто нічого рекомендувати). А можливо, така сума балів – це результат не зовсім об’єктивної оцінки своїх вчинків та поведінки?
Завдання 4.Дослідження схильності до ризику.
Мета: оцінка схильності до ризику.
Інструкція досліджуваному: «Перед вами перелік тверджень. Уважно прочитайте кожне твердження і вирішіть, правильне чи неправильне воно стосовно Вас. Якщо правильне, то в бланку відповідей проти номера цього твердження поставте знак (+), а якщо неправильне – (-).
Опитувальник
1.Я часто говорю до того, як обміркую сказане.
2.Мені подобається швидка їзда.
3.Я часто змінюю свої інтереси та захоплення.
4.Кращий спосіб знайти справжніх друзів – говорити людям те, що про них думаєш.
5.Здебільшого запитання на екзамені може бути сформульовано так, що виявляється не пов’язаним з програмою, вся підготовка стає марною.
6.Життя без небезпек мені не здається надто нудним.
7.Якщо бажаєш зайняти високу посаду на службі, дотримуйся прислів’я:»Хто не поспішає, той скрізь устигає».
8.Азартні ігри заважають розвитку в людини почуття відповідальності за те, щоб приймати продумані рішення.
9.Я швидше відчуваю нудьгу від якого-небудь заняття, ніж більшість людей, які займаються тим самим.
10. Я краще пройду дві-три зупинки пішки, коли поспішаю, ніж буду чекати на автобус, хоча, очевидно, він мене наздожене.
11. Мені цікаво зробити так, щоб зачепити кого-небудь.
12. Тільки несподівані обставини і небезпека дозволяють мені мобілізувати свої сили.
13. Я не маю задоволення від почуття ризику.
14. Тільки по-справжньому сміливі дії дозволяють людині стати видатною і здобути визнання.
15. Мені неприємні ті люди, які через власні примхи перетворюють серйозні справи на легковажні ігри.
16. Коли я виробляю конкретний план дій, то майже завжди впевнений (впевнена), що мені пощастить його здійснити.
17. Коли на небі сяє сонце, я ніколи не беру на прогулянку парасольку, навіть якщо прогноз обіцяє дощ.
18. Я часто намагаюся відчути збудження.
19. Мені неприємно, коли нав’язують парі, навіть якщо я повністю впевнений у своїй думці з даного питання.
20. У деяких випадках я не зупинюся перед тим, щоб обманути, якщо мені треба справити гарне враження.
21. По-справжньому розумна людина уникає швидких рішень – вона вміє дочекатися таких моментів, коли діяти можна напевно.
22. Я не вважаю, що трюки, які виконують циркові акробати без страхувального паска, виглядають більш вражаюче.
23. Я надаю перевагу небезпечній роботі, якщо вона приносить переміни в житті і можливість мандрувати.
24. Я завжди сплачую перевезення багажу в транспорті, навіть якщо не побоююся перевірки.
25. Я вважаю, що треба вірити у свій шанс, навіть коли перевага не на моєму боці.
26. У творчій справі головне – це зухвалий задум, навіть якщо внаслідок цього нас очікує невдача через безглузду випадковість.
27. Я не пожалкую грошей заради того, щоб у потрібний момент показати свою заможність і мати вигляд привабливої людини.
28. Якщо під час зустрічі мій знайомий на мене не звертає уваги, я не буду нав’язувати йому своє спілкування і не привітаюся першим.
29. Більшість людей не розуміє, в якій мірі їхня доля залежить від випадку.
30. Якщо під час придбання автомобіля мені доведеться вибирати між швидкістю і комфортом, з одного боку, та безпекою, з іншого, я оберу безпеку.
31. Я почуваюся краще, коли дуже захоплений яким-небудь задумом.
32. Я віддаю перевагу такому одягу, про який твердо знаю, що він надійний і має добрий вигляд, незалежно від стрибків моди.
33. Коли я граю в різноманітні ігри, я намагаюся брати ініціативу на себе, навіть коли знаю, що супротивник тільки й чекає цього.
34. Під час мандрівок я полюбляю відхилятися від відомих маршрутів.
35. Я часто потрапляю в такі ситуації, з яких мені хочеться якнайшвидше вибратися.
36. Якщо я обіцяю, то практично завжди дотримуюся своїх слів, незалежно від того, зручно це мені чи ні.
37. Якщо мій безпосередній керівник буде стримувати мої новаторські ідеї, в мене вистачить сміливості довести їх до відома керівництва вищого рангу.
38. Азартні ігри розвивають у людини здібності приймати сміливі рішення в складних життєвих ситуаціях.
39. Коли я читаю гостро сюжетну книгу, то ніколи не поспішаю швидше дізнатися, чим усе закінчиться, із задоволенням читаю по порядку.
40. Мені сподобалося б стрибати з парашутом.
41. Кращий спосіб викликати щире ставлення до себе – довіряти людям.
42. Я почуваюся краще, коли відчуваю щастя від спокою та комфорту.
43. Мені буває набагато важче купувати одну коштовну річ, ніж багато дешевих речей тієї ж сумарної вартості.
44. Якщо я граю, то віддаю перевагу грі або суперечці на заклад.
45. Люди занадто часто бездумно витрачають своє здоров’я, його переоцінюючи запаси.
46. Якщо мені не загрожує штраф, то я переходжу вулицю там, де мені зручно, а не там, де потрібно.
47. Я не ризикую купувати одяг без примірки.
48.Тільки смілива людина здатна на справжнє шляхетне ставлення до людей, незалежно від того, як вони реагують на неї.
49. У командній грі найважливіше – це взаємна підстраховка.
50.У житті людям справді дуже часто доводиться грати в небезпечну гру «пан або пропав».
Обробка результатів.
Мета обробки результатів – одержання показника величини схильності до ризику як риси характеру. Показник підраховується за кількістю збігань знаків відповідей згоди-незгоди на твердження шкали схильності до ризику.
Номер твердження та знак відповіді: 2+, 3+, 4+, 6-, 7-, 8-, 9+, 11+, 12+, 13-,14+,15-, 17+, 18+, 19-, 21-, 22-, 23+, 25+, 26+, 27+, 28-, 30-, 31+, 32-, 33+, 34+, 37+, 38+, 39+, 40+, 41+, 42-, 43-, 44+, 45-, 47-, 48+, 49-, 50+.
Для оцінки ставлення до дослідження в опитувальнику подано твердження, згода з якими засвідчує щирість відповідаючого, а незгода – нещирість.
Шкала щирості: відповіді неправильно (-) за номерами запитань анкети 1, 5, 10, 16, 20, 24, 29. 35, 36, 46.
Показник збігання відповідей за другою шкалою, що дорівнює 8, 9 чи 10, засвідчує недостовірність результатів дослідження. У такому разі тестування треба повторити, звернувши увагу досліджуваного на виконання вимог інструкції.
Аналіз результатів.
Показник схильності до ризику може варіювати від 0 до 40. Чим вищий показник, тим більша схильність до ризику.
Якщо показник нахилу до ризику становить 30 і більше одиниць, то його рівень виявляється високим, таку людину можна назвати ризикуючою за умови, що її відповіді були достатньо щирими.
Якщо показник у межах від 11 до 29 – схильність до ризику середня.
Якщо показник менший за 11 – рівень ризику низький, така людина не любить ризикувати, і її можна назвати обережною людиною.
Завдання 5. Дослідження вольової саморегуляції.
Мета дослідження: визначення рівня розвитку вольової саморегуляції.
Інструкція досліджуваному: « Вам пропонується тест, який включає 30 тверджень. Уважно прочитайте кожне з них та вирішіть, наскільки воно характеризує Вас. Якщо правильно характеризує, то на аркуші для відповідей проти номера даного твердження поставте знак (+) (плюс), якщо вважаєте, що неправильно, то знак (-) (мінус).
Тест
1.Якщо в мене щось не входить, то нерідко виникає бажання покинути цю справу.
2.Я не відмовляюся від своїх задумів і справ, навіть якщо доводиться вибирати між ними та приємною компанією.
3.За необхідності мені не важко стримати спалах гніву.
4.Звичайно я зберігаю спокій, чекаючи товариша, який спізнюється на призначений час.
5.Мене важко відірвати від розпочатої роботи.
6.Мене дуже вибиває з колії фізичний біль.
7.Я завжди намагаюся вислухати співрозмовника, не перебиваючи, навіть якщо не терпиться йому заперечити.
8.Я завжди «гну» свою лінію.
9.Якщо треба, я можу не спати кілька ночей (наприклад, робота, чергування) і весь наступний день бути в «гарній формі».
10.Мої плани занадто часто перекреслюються зовнішніми обставинами.
11.Я не вважаю себе терплячою людиною.
12. Не так просто мені примусити себе байдуже спостерігати хвилююче видовище.
13. Мені рідко вдається примусити себе продовжувати роботу після серії прикрих невдач.
14. Якщо я ставлюся до когось погано, мені важко приховати зневагу до нього.
15. При потребі я можу займатися своєю справою в незручних та в непристосованих до цього умовах.
16. Мені дуже ускладнює роботу усвідомлення того, що її необхідно виконати в точно визначений термін.
17.Я вважаю себе рішучою людиною.
18. З фізичною втомою я справляюся значно краще, ніж інші.
19. Краще зачекати ліфт, ніж підійматися сходами.
20. Зіпсувати мені настрій не так просто.
21. Інколи якась дрібниця заполонює мої думки, не дає спокою, і я не можу її позбутися.
22. Мені важче зосередитися на завданні чи на роботі, ніж іншим.
23. Сперечатися зі мною дуже важко.
24. Я завжди прагну довести розпочату справу до кінця.
25. Мене легко відвернути від справ.
26. Я іноді помічаю, що намагаюся домогтися свого всупереч об’єктивним обставинам.
27. Люди іноді заздрять моєму терпінню та допитливості.
28. Мені важко зберегти спокій у стресовій ситуації.
29. Я помічаю, що під час одноманітної роботи мимоволі починаю змінювати спосіб дії, навіть якщо це часом призводить до погіршення результатів.
30. Мене, як правило, дратує, коли «перед носом» зачиняються двері транспорту або ліфту, що від’їжджають.
Обробка результатів.
Мета обробки результатів – визначення величин індексів вольової саморегуляції за пунктами загальної шкали (В) та індексів за субшкалами наполегливість (Н) і самовладання (С).
Кожен індекс – це сума балів, отриманих при підрахунку збігу відповідей з ключем загальної шкали чи субшкали.
В опитувальнику 6 замаскованих тверджень. Тому загальний сумарний бал за шкалою В має бути в межах від 0 до 24, за субшкалою наполегливість – від 0 до 16, за субшкалою самовладання – від 0 до 13.
Ключ для підрахунку індексів вольової саморегуляції
|
Загальна шкала |
1-, 2+, 3+, 4+, 5+,6-,7+,9+,10-,11+,13-,14-,16-,17+,18+,20+, 21-, 22-, 24+, 25-, 27+, 28-, 29-, 30- |
|
Наполегливість |
1-,2+,5+,6-,9+,10-,11+,13-,16-,17+,18+,20+,22-,24+,25-27+ |
|
Самовладання |
3+,4+,5+,7+,13-,14-,16-,21-, 24+,27+,28-,29-,30- |
Аналіз результатів.
Рівень розвитку вольової саморегуляції може бути охарактеризовано в цілому й окремо за такими властивостями характеру, як наполегливість та самовладання.
Рівні вольової саморегуляції визначаються порівнянням із середніми значеннями кожної шкали. Якщо вони складають більше половини максимально можливої суми збігань, то цей показник відображає високий рівень розвитку загальної саморегуляції, наполегливості чи самовладання. Для шкали В ця величина становить 12, для шкали Н – 8, для шкали С – 6.
Високий бал за шкалою В властивий емоційно зрілим, активним, незалежним, самостійним особам. Їх відрізняє спокій, упевненість у собі, стійкість намірів, реалістичність поглядів, розвинене почуття особистого обов’язку.
Низький бал спостерігається в людей чутливих, емоційно нестійких, вразливих, невпевнених в собі.
Субшкала наполегливість характеризує силу намірів людини – її прагнення до здійснення розпочатої справи. На позитивному полюсі – діяльні, працездатні люди, які активно прагнуть до виконання запланованого, головна їхня цінність – розпочата справа. Низькі значення за даною шкалою вказують на підвищену лабільність, невпевненість, імпульсивність, що можуть призвести до непослідовності в поведінці.
Субшкала самовладання відображає рівень довільного контролю емоційних реакцій і станів. Високий бал за субшкалою набирають люди емоційно стійкі, які добре володіють собою в різноманітних ситуаціях. Для них характерний внутрішній спокій, упевненість в собі, тенденція до новаторства. На другому полюсі цієї субшкали – спонтанність, імпульсивність, вразливість, переважання традиційних поглядів.
Завдання 6. Дослідження комунікативних та організаційних схильностей.
Мета дослідження: визначення рівня розвитку комунікативних та організаційних схильностей.
Інструкція досліджуваному: «Тест містить 40 запитань. Прочитайте їх і дайте відповідь на всі запитання. Якщо Ваша відповідь позитивна, то відповідний номер позначте знаком «+», якщо ж Ваша відповідь негативна – то знаком «-» .Запитання носять загальний характер і не можуть вмістити всіх необхідних подробиць. Тому уявіть собі типові ситуації і не замислюйтесь над деталями. Якщо Вам важко буде відповісти на деякі запитання, то дайте ту відповідь, якій Ви віддаєте перевагу. Відповідаючи на будь-яке з цих запитань, звертайте увагу на його перші слова й узгоджуйте свою відповідь з ними.
Опитувальник
1.Чи багато у Вас друзів, з якими Ви постійно спілкуєтеся?
2.Чи часто Вам вдається схилити більшість своїх товаришів до прийняття ними Вашої думки?
3.Чи довго Вас турбує почуття образи, завдане Вам кимось із Ваших товаришів?
4.Чи завжди Вам важко орієнтуватися в критичній ситуації?
5.Чи є у Вас прагнення встановлювати нові знайомства з різними людьми?
6.Чи подобається Вам брати участь у суспільній роботі?
7.Чи правда, що Вам приємніше й простіше проводити час за книгами або за якими-небудь іншими заняттями, ніж з людьми?
8.Якщо виникли які-небудь перешкоди в здійсненні Ваших намірів, то чи легко Ви відмовляєтеся від них?
9.Чи легко Ви встановлюєте контакти з людьми, які значно старші за Вас?
10.Чи подобається Вам вигадувати і організовувати зі своїми товаришами ігри та розваги?
11.Чи важко Вам включатися в нову для Вас компанію?
12.Чи часто Ви відкладаєте на інші дні справи , які Вам треба було б виконати сьогодні?
13.Чи легко Вам вдається встановлювати контакти з незнайомими людьми?
14.Чи прагнете Ви домогтися, щоб Ваші товариші діяли відповідно до Вашої думки?
15.Чи важко Вам освоїтись у новому колективі?
16.Чи правильно, що у Вас не буває конфліктів з товаришами через невиконання ними своїх обов’язків, обіцянок?
17.Чи прагнете Ви при нагоді познайомитися і поспілкуватися з новою людиною?
18.Чи часто Ви у вирішенні важливих проблем берете ініціативу на себе?
19.Чи дратують Вас люди, які оточують, чи виникає у Вас бажання побути на самоті?
20.Чи правда, що Ви погано орієнтуєтесь у незнайомій для Вас обстановці?
21.Чи подобається Вам постійно бути серед людей?
22.Чи виникає у Вас роздратування, якщо Вам не вдається закінчити розпочату справу?
23.Чи відчуваєте Ви труднощі, незручності або сором’язливість, якщо доводиться проявляти ініціативу, щоб познайомитись з новою людиною?
24.Чи правда, що Ви втомлюєтеся від частого спілкування з товаришами?
25.Чи подобається Вам брати участь у колективних іграх?
26.Чи часто Ви проявляєте ініціативу, розв’язуючи питання, які зачіпають інтереси Ваших товаришів?
27Чи правда, що Ви почуваєтеся невпевнене серед малознайомих Вам людей?
28.Чи правильно те, що Ви рідко прагнете довести свою правоту?
29.Чи вважаєте Ви, що Вам не важко внести пожвавлення в малознайому для Вас компанію?
30.Чи брали Ви участь у суспільно-громадській роботі в школі?
31.Чи прагнете Ви обмежити коло своїх знайомих невеликою кількістю людей?
32.Чи правильно, що Ви не прагнете наполягати на своїй думці або на рішенні, якщо його не зразу підтримали Ваші товариші?
33.Чи почуваєтеся Ви невимушено, коли потрапляєте в незнайому для Вас компанію?
34.Ви із задоволенням приступаєте до організації всіляких заходів для своїх товаришів?
35.Чи правда, що Ви не почуваєтеся достатньо впевненим і спокійним, коли доводиться говорити що-небудь великій групі людей?
36.Чи часто Ви запізнюєтеся на ділові зустрічі, побачення?
37.Чи вірно, що у Вас багато друзів?
38.Чи часто Ви опиняєтесь у центрі уваги своїх товаришів?
39.Чи часто Ви соромитеся, відчуваєте ніяковість, спілкуючись з малознайомими Вам людьми?
40.Чи правда, що Ви не дуже впевнено почуваєтеся у великій групі своїх товаришів?
Обробка результатів.
Відповіді досліджуваного зіставляються з дешифратором і підраховується кількість збігань окремо за комунікативними та організаційними нахилами. У дешифраторі враховується впорядковане розміщення номерів запитань.
|
1 |
5 |
9 |
13 |
17 |
21 |
25 |
29 |
33 |
37 |
|
2 |
6 |
10 |
14 |
18 |
22 |
26 |
30 |
34 |
38 |
|
3 |
7 |
11 |
15 |
19 |
23 |
27 |
31 |
35 |
39 |
|
4 |
8 |
12 |
16 |
20 |
24 |
28 |
32 |
36 |
40 |
Дешифратор
|
Схильності |
Позитивні відповіді |
Негативні відповіді |
|
Комунікативні |
Номери запитань 1-го рядка |
Номери запитань 3-го рядка |
|
Організаційні |
Номери запитань 2-го рядка |
Номери запитань 4-го рядка |
Щоб визначити рівень комунікативних та організаційних схильностей, потрібно вирахувати їхні коефіцієнти. Коефіцієнти – це відношення кількості збігань відповідей того чи іншого нахилу до максимально можливого числа збігань, у даному разі – до 20. Формули для підрахунку коефіцієнтів такі:
Кк = Кх / 20; Ко = Ох / 20,
де Кк – коефіцієнт комунікативних схильностей;
Ко – коефіцієнт організаційних схильностей;
Кх та Ох – кількість збігань з дешифратором відповідей відповідно до комунікативних та організаційних схильностей.
Аналіз результатів.
Аналізуючи результати, дають оцінку рівня комунікативних та організаційних схильностей досліджуваного. З цією метою користуються шкалою оцінок.
Шкала оцінок комунікативних та організаційних схильностей
|
Кк |
Ко |
Шкала оцінок |
|
0,10-0,45 |
0,2-0,55 |
1 |
|
0,45-0,55 |
0,56-0,65 |
2 |
|
0,56-0,65 |
0,66-0,70 |
3 |
|
0,66-0,75 |
0,71-0,80 |
4 |
|
0,75-1,00 |
0,81-1,00 |
5 |
Рівень розвитку комунікативних та організаційних схильностей характеризується за допомогою оцінок за шкалою.
Досліджувані, які отримали оцінку 1, - це люди з низьким рівнем прояву комунікативних та організаційних схильностей.
Досліджувані з оцінкою 2 мають комунікативні й організаційні нахили нижче середнього рівня. Вони не прагнуть до спілкування, почуваються скуто в новій компанії, в колективі, вважають за краще проводити час наодинці з собою, обмежують свої знайомства, мають труднощі у встановленні контактів з людьми і у виступі перед аудиторією, погано орієнтуються в незнайомій ситуації, не відстоюють свою думку, важко переживають образи. У багатьох справах вони уникають прояву самостійних рішень та ініціативи.
Для досліджуваних, котрі отримали оцінку 3, характерний середній рівень прояву комунікативних та організаційних схильностей. Вони прагнуть контактів з людьми, не обмежують коло своїх знайомств, наполягають на власній думці, планують свою роботу, хоча потенціал їхніх нахилів не відрізняється високою стійкістю.
Досліджувані з оцінкою 4 належать до групи з високим рівнем прояву комунікативних та організаційних схильностей. Вони не розгублюються в новій обстановці, швидко знаходять друзів, постійно прагнуть розширити коло своїх знайомих, займаються суспільною діяльністю, допомагають близьким, друзям, проявляють ініціативу в спілкуванні, із задоволенням беруть участь в організації громадських заходів, здатні приймати самостійні рішення в критичних ситуаціях. Усе це вони роблять без примусу, згідно із внутрішніми спрямуваннями.
Досліджувані, котрі отримали вищу оцінку 5, мають дуже високий рівень прояву комунікативних й організаційних схильностей. Вони активно прагнуть до комунікативної та організаційної діяльності, швидко орієнтуються у вадких ситуаціях, невимушено поводяться в новому колективі, це ініціативні люди, котрі прагнуть у важкій справі або в складній ситуації приймати самостійні рішення, відстоювати свою думку і домагатися, щоб її було прийнято іншими. Вони наполегливі в діяльності, яка приваблює, і самі шукають таких справ, які б задовольнили їхні потреби в комунікації та в організаційній діяльності.
5. Визначте тип темпераменту у наступних ситуаціях, відповідь обґрунтуйте.
А. Підвищена емоційна реактивність, різкий темп і швидкість в рухах, прямолінійність у відносинах. У несприятливих умовах підвищена збудливість може привести до агресивності, різка зміна настрою.
Б. Порівняно низький рівень активності, достатня стриманість і спокійність, Переключення уваги, діяльності, спілкування дуже повільне.
В. Підвищена вразливість, схильність до глибоких переживань навіть за незначних причин. Почуття легко виникають, чітко виражені зовні. Замкнутість, уникнення нової обстановки. При несприятливих життєвих умовах швидко виникає нерішучість.
Г. Легке пристосування до змінних життєвих умов, легке виникнення та швидка зміна почуттів, здатність до швидкого переключення уваги, діяльності та спілкування.
Модуль 2
Мета: визначити рівень теоретичної і практичної підготовки студентів за модулем 2 «Функції психіки»: інформаційна функція психіки (пізнавальні процеси), регуляторна функція психіки (увага, емоції, воля), інструментальна функція психіки (темперамент, характер, здібності).
Варіант 1.
1.Теорії темпераменту.
2.Чуттєве пізнання дійсності: визначення процесу відчуття, види, властивості.
3.Види емоцій і почуттів.
4.Тестові завдання:
4.1. Сприймання людини людиною здійснюється на основі:
а) діяльності; б) емоцій; в) поведінки; г) жестів; д) мови.
4.2. Сильний тип темпераменту (холерик ) має такі ознаки нервової системи:
а) силу; б) рухливість; в) неврівноваженість; г) інертність; д) важливість
4.3. Співставити властивості уваги:
1) зосередження; 2) стійкість; 3) переключення; 4) розподіл; 5) об’єм
та їхні визначення:
а) кількість об’єктів , які можуть бути охоплені увагою;
б) міра інтенсивності зосередження на об’єктах;
в) тривалість зосередження на об’єктах ;
г) можливість утримувати в колі уваги одночасно декілька об’єктів;
д) навмисне перенесення уваги з одного об’єкта на інший.
5.Практичне завдання.
Чим пояснити, що найповніше характер людини виявляється в складних, критичних ситуаціях?
Варіант 2.
1.Форми переживання емоцій і почуттів.
2.Сприймання: визначення, види,властивості.
3.Вольові дії та їх структура.
4.Тестові завдання:
4.1. Флегматик наділений такими переважними стереотипами поведінки:
а) вміння тримати себе в руках; б) повільність у винесенні рішень; в) швидка перебудова звичок; г) часта зміна вподобань; д) натхненність у роботі.
4.2. Існують такі загальні властивості відчуттів:
а) сенсибілізація; б) адаптація; в) якість; г) тривалість; д) інтенсивність.
4.3. Співставити критерії класифікації мислення:
1) за формою; 2) за мірою розгорнутості; 3) за ступенем новизни та оригінальності; 4) за характером розв’язання задачі
та їхні види:
а) репродуктивне, продуктивне;
б) дискурсивне, інтуїтивне;
в) теоретичне, практичне;
г) наочно-дійове, наочно-образне, словесно-логічне.
5. Практичне завдання.
Визначте тип темпераменту у ситуації, відповідь обґрунтуйте.
Підвищена емоційна реактивність, різкий темп і швидкість в рухах, прямолінійність у відносинах. У несприятливих умовах підвищена збудливість може привести до агресивності, різка зміна настрою.
Варіант 3.
1.Властивості темпераменту.
2.Пам’ять: визначення, види.
3.Форми переживання емоцій і почуттів..
4.Тестові завдання:
4.1. Існують такі види сприймання на «співвідношення» подразників:
а) часу; б) зорове; в) слухове; г) руху; д) простору.
4.2. Педантичний тип акцентуації характеризується:
а) надійністю; б) акуратністю; в) полохливістю; г) конфліктністю; д) занудством.
4.3. Співставити прийоми створення образів уяви:
1) загострення; 2) аглютинація; 3) гіперболізація; 4) типізація
та їхні визначення:
а) збільшення або зменшення предмета;
б) підкреслювання будь-яких окремих ознак предметів;
в) виділення суттєвого, яке повторюється в однорідних предметах;
г) поєднання якостей, властивостей або частин, узятих з різних об’єктів.
5. Практичне завдання
Визначте тип темпераменту у ситуації, відповідь обґрунтуйте.
Легке пристосування до змінних життєвих умов, легке виникнення та швидка зміна почуттів, здатність до швидкого переключення уваги, діяльності та спілкування.
Варіант 4.
1.Чутливість. Пороги чутливості.
2.Мислення: визначення, операції та форми мислення.
3.Основні риси типового характеру.
4.Тестові завдання:
4.1. Сприймання людини людиною здійснюється на основі:
а) діяльності; б) емоцій; в) поведінки; г) жестів; д) мови.
4.2. Демонстративний тип особистості відрізняється:
а) егоїстичністю; б) пасивністю; в) сором’язливістю; г) авантюризмом; д) прагненням бути в центрі уваги.
4.3. Співставити рівні творчості:
1) найвищий рівень; 2) другий рівень; 3) третій рівень; 4) четвертий рівень
та їх сутність:
а) характеризує процес творчості, новизна продукту якої є суб’єктивною, відносно значущою для самої людини, що творить;
б) характеризує новизну творчого продукту, який є новим для досить великого кола людей;
в) характеризує новизну творчого продукту для значно меншого, обмеженого кола людей;
г) характеризує процес творчості, який виводить до принципово нового результату, нового для всього людства.
5. Практичне завдання.
Визначте тип темпераменту у ситуації, відповідь обґрунтуйте.
Підвищена вразливість, схильність до глибоких переживань навіть за незначних причин. Почуття легко виникають, чітко виражені зовні. Замкнутість, уникнення нової обстановки. При несприятливих життєвих умовах швидко виникає нерішучість.
Варіант 5.
1.Способи організації сприймання.
2.Властивості уваги.
3.Вольові якості особистості.
4.Тестові завдання:
4.1. Слабкий тип темпераменту (меланхолік) має такі основні риси:
а) легко підкоряється чужій волі; б) уникає товариства; в) вміє наполягати на своєму; г) нерішучій; д) боїться відповідальності.
4.2. Фрустрація розкривається як:
а) прагнення діяти; б) озлобленість; в) необмежене самобичування;г) при-крість; д) повна байдужість до оточення.
4.3. Співставити форми мислення:
1) міркування; 2) поняття; 3) умовивід; г) судження
та їх визначення:
а) твердження наявності або відсутності ознак, властивостей чи відношень у певних об’єктах;
б) отримання нового судження з одного або кількох;
в) визначення суттєвих та загальних ознак предметів та явищ;
г) низка взаємопов’язаних суджень, спрямованих на з’ясування істинності певної думки, доведення чи заперечення її.
5. Практичне завдання.
Чи завжди апперцепція позитивно впливає на процес сприймання об’єктів? Наведіть приклади.
Варіант 6.
1. Акцентуація характеру..
2. Індивідуальні особливості мислення.
3. Характеристика основних типів темпераменту.
4. Тестові завдання:
4.1. Існують такі розумові операції:
а) поняття; б) абстрагування; в) аналіз; г) судження; д) узагальнення.
4.2. Г.Айзенк усіх індивідів поділяв на:
а) екстравертів; б) інтернатів; в) інтровертів; г) екстернатів; д) невротиків.
4.3. Співставити операції мислення:
1) порівняння; б) абстрагування; в) аналіз; г) узагальнення
та їх визначення:
а) виділення окремих ознак, властивостей або частин об’єктів;
б) співвідношення спільних та відмінних ознак об’єктів;
в) об’єднання об’єктів за спільною суттєвою ознакою;
г) виділення певних ознак і властивостей об’єктів як основних і відволікання від інших як від другорядних.
5. Практичне завдання.
Сучасні комп’ютери здатні здійснювати складні обчислення, грати в шахи, складати вірші і музику, читати і перекладати тексти. Чим таке мислення комп’ютера відрізняється від мислення людини?
Варіант 7.
1.Уява: визначення, види.
2. Інтелект: поняття, структура.
3. Функції емоцій і почуттів.
4.Тестові завдання:
4.1. Вольові дії проявляються в таких ситуаціях:
а) у процесі мріяння; б) за відсутності актуальних потреб у дії; в) у ситуації вибору рівних за значенням мотивів; г) за наявності зовнішніх перешкод; д) за наявності внутрішніх перешкод.
4.2. До складної системи характеру входять:
а) інтелект; б) зріст; в) темперамент; г) воля; д) мораль.
4.3. Співставити поняття:
1) обдарованість; 2) талант; 3) геніальність
та їх визначення:
а) найвищий ступінь розвитку здібностей, що виявляється у творчій діяльності, результати якої мають історичне значення;
б) поєднання високо розвинутих спеціальних здібностей, яке дає людині змогу створювати такі продукти діяльності, що виділяються своєю новизною, мають високу суспільну значущість;
в) високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей, що є передумовою творчих досягнень.
5. Практичне завдання.
Уявіть, що Ви керівник фірми і набираєте працівників. Осіб якого типу темпераменту ви б хотіли бачити на посадах секретаря, референта, водія транспорту, агента з реклами, агента зі зв’язків з громадськістю, бухгалтера, охоронця? Поясніть чому.
Варіант 8.
1.Прийоми створення образів уяви.
2.Властивості темпераменту.
3.Етапи розв’язання мисленнєвої задачі.
4.Тестові завдання:
4.1. Причиною настрою можуть бути:
а) стан здоров’я; б) люди; в) навколишня природа; г) факти чи події, що про них я дізнаюся післязавтра) д) результат діяльності.
4.2. Види мислення за формою:
а) технічне; б)наочно-образне; в) теоретичне; г) наочно-дійове; д) поетичне.
4.3. Співставити властивості сприймання:
1) константність; 2) структурність; 3) категоріальність
та їх визначення:
а) об’єкти сприймаються у їхніх структурних особливостях;
б) об’єкти, представлені у різних варіантах, сприймаються як постійні з основними параметрами;
в)об’єкти сприймаються як речі, що мають функціональне призначення.
5. Практичне завдання.
Чому у світловій рекламі світло періодично вимикається? З якою метою це робиться?
Варіант 9.
1.Чутливість, пороги чутливості.
2.Основні процеси пам’яті.
3.Різновиди здібностей.
4.Тестові завдання:
4.1. Емоції та почуття можуть набувати форм:
а) стресу; б) афекту; в) пристрасті; г) настрою) д) фрустрації.
4.2. Види пам’яті за тривалістю утримання інформації:
а) оперативна; б) довготривала; в) довільна; г) образна; д) словесно-логічна.
4.3. Співставити властивості відчуттів:
1) якість; 2) інтенсивність; 3) тривалість;4) просторова локалізація подразника
та їх визначення:
а) визначається часом впливу подразника, а також функціональним станом органу чуття;
б) визначається специфічними властивостями кожного виду відчуттів, що відрізняють його від іншого виду;
в) визначається аналізом певної міри точності про місце розташування подразника;
г) визначається силою діючого подразника та функціональним станом рецептора.
5. Практичне завдання.
Чи завжди страх перед невідомим викликає у людини стресовий стан?
Відповідь обґрунтуйте. Наведіть приклади.
Варіант 10.
1.Способи організації сприймання.
2.Етапи розв’язання мислиннєвої задачі.
3.Індивідуальні особливості пам’яті.
4.Тестові завдання:
4.1. Характерні риси уваги:
а) об'єм; б) концентрація; в) нездатність до обсягу; г)розподіл.
4.2. І.П.Павлов вважав, що темпераменти зумовлені співвідношенням таких типологічних ознак нервових процесів:
а) рухливості; б) мінливості; в) сили; г) зрівноваженості; д) важливості.
4.3. Ми краще пам’ятаємо будь-яку роботу, якщо вона:
а) доведена до кінця; б) залишилася незавершеною; в) була свідомо завершена; г) привела до винагороди.
5.Чи може бути уява дитини багатшою, ніж уява дорослої людини? Відповідь обґрунтуйте. Наведіть приклади.
Варіант 11.
1.Види уваги.
2.Індивідуальні особливості мислення.
3.Основні емоційні стани.
4.Тестові завдання:
4.1. Існують такі види сприймання на «співвідношення» подразників:
а) часу; б) зорове; в) слухове; г) руху; д) простору.
4.2. До негативних емоційних станів відносять:
а) здивування; б) гнів; в) відраза; г) радість; д) сором.
4.3. Співставити критерії класифікації уяви:
1) залежно від характеру діяльності; 2) залежно від змісту діяльності; 3) залежно від участі волі в діяльності
та її види:
а)творча, репродуктивна; б) довільна, мимовільна; в) художня, технічна, наукова.
5. Практичне завдання.
Чи може темперамент людини зазнавати істотних змін упродовж життя?
Варіант 12.
1.Інтелект: поняття, властивості..
2.Прийоми створення образів уяви.
3.Акцентуація характеру.
4.Тестові завдання:
4.1. Існують такі розумові операції:
а) поняття; б) абстрагування; в) аналіз; г) судження; д) узагальнення.
4.2. Вольові якості можуть бути:
а) рішучій; б) сонний; в) навіюваний; г) конформний) ; д) цілеспрямований.
4.3. Співставити властивості уваги:
1) зосередження; 2) стійкість; 3) переключення; 4) розподіл; 5) об’єм
та їхні визначення:
а) кількість об’єктів , які можуть бути охоплені увагою;
б) міра інтенсивності зосередження на об’єктах;
в) тривалість зосередження на об’єктах ;
г) можливість утримувати в колі уваги одночасно декілька об’єктів;
д) навмисне перенесення уваги з одного об’єкта на інший.
5. Практичне завдання.
Хижак може тривалий час вистежувати жертву. Чи можна його увагу охарактеризувати як довільну?
Варіант 13.
1.Властивості уваги.
2.Основні риси типового характеру.
3.Прийоми створення образів уяви.
4.Тестові завдання:
4.1. Вольові дії бувають:
а) мимовільні; б) довільні; в) самостійні; г) стійкі; д) нерішучі.
4.2. Співставити властивості сприймання :
1) апперцепція; 2) предметність; 3) цілісність
та їх визначення:
а) об’єкти сприймаються в залежності від особливостей особистості та індивідуального досвіду;
б) об’єкти сприймаються як такі, що мають певний смисл, який виражено словом;
в) об’єкти сприймаються у їхній повній формі.
4.3. Співставити поняття:
1) здібності; 2) задатки; 3) інтерес
та їх визначення:
а) індивідуально психологічні особливості, що виявляються в діяльності, є умовами її успішного виконання;
б) природжені анатомо-фізіологічні особливості нервової системи, що є природною основою для розвитку здібностей людини;
в) змістова спрямованість особистості на діяльність.
5. Практичне завдання.
Які об’єктивні та суб’єкті чинники можуть позитивно (негативно) впливати на прояви уваги особистості?
Варіант 14.
1.Чутливість, пороги чутливості.
2.Темперамент і тип вищої нервової діяльності.
3.Основні емоційні стани.
4.Тестові завдання:
4.1. Рецептори прийнято поділяти на такі групи:
а) цептивні; б) кінестатичні; в) статичні) г) екстрацептивні; д) інтроцептивні.
4.2. Негативні емоції виникають від того, що інформація, яку має людина:
а) недостатня; б) достатня;в) майже достатня; г) перебільшена.
4.3. Співставити критерії класифікації мислення:
1) за формою; 2) за мірою розгорнутості; 3) за ступенем новизни та оригінальності; 4) за характером розв’язання задачі
та їхні види:
а) репродуктивне, продуктивне;
б) дискурсивне, інтуїтивне;
в) теоретичне, практичне;
г) наочно-дійове, наочно-образне, словесно-логічне.
5. Практичне завдання.
Життя має багато прецедентів, коли люди, що мали добрі задатки до розвитку певних здібностей, не реалізували їх. Які причини найчастіше постають як перешкоди на шляху їх розвитку?
Варіант 15.
1.Види мислення.
2.Основні риси типового характеру.
3.Властивості темпераменту.
4.Тестові завдання:
4.1. Емоції можуть бути:
а) позитивні;б) стенічні; в) байдужі; г) астенічні; д) негативні.
4.2. Бувають такі форми мислення:
а) умовивід; б) класифікація; в) судження; г) поняття; д) міркування.
4.3. Співставити прийоми створення образів уяви:
1) загострення; 2) аглютинація; 3) гіперболізація; 4) типізація
та їхні визначення:
а) збільшення або зменшення предмета;
б) підкреслювання будь-яких окремих ознак предметів;
в) виділення суттєвого, яке повторюється в однорідних предметах;
г) поєднання якостей, властивостей або частин, узятих з різних об’єктів.
5. Практичне завдання.
Чи згодні Ви з твердженням, що багатство емоційного життя людини залежить тільки від багатства її контактів з об’єктивним світом? Відповідь обґрунтуйте. Наведіть приклади.
МОДУЛЬ 3 «ПЕДАГОГІКА»
Тема. Дидактика як теорія навчання
Мета: засвоєння сутності поняття педагогіка, її предмету, категорій, етапів становлення, між предметних зв’язків та методів педагогічного досліджень, засвоєння сутності поняття дидактика, її предмету, закономірності навчання, принципи навчання, видів навчання.
Основні поняття: педагогіка, предмет педагогіки, об’єкт педагогіки, категорії педагогіки, функції педагогіки, галузі педагогіки, між предметні зв’язки педагогіки, методи педагогічних досліджень, дидактика, предмет дидактики, процес навчання, структура процесу навчання, закономірності процесу навчання, принципи навчання, види навчання.
Вивчення даної теми необхідно починати з історії становлення педагогіки як науки, розглядаючи різні напрями, галузі. Працюючи над темою, треба виходити з того, що педагогіка – це сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості. Як і кожна наука педагогіка має свій понятійний апарат, до якого належать основні категорії – виховання, освіта, навчання. Значне місце займає питання між предметних зв’язків педагогіки: спільність понятійно-категоріального апарату, між предметна взаємодія (взаємовплив, взаємопроникнення, інтеграція), запозичення ідей інших наук, використання їх методів дослідження, творче опрацювання результатів досліджень інших наук, участь у спільних дослідженнях, замовлення іншим наукам на вивчення певних явищ.
Значну увагу необхідно приділити галузі педагогіки – дидактиці. Дидактика розробляє теорію освіти, навчання, а також виховання в процесі навчання. Виділяють наступні дидактичні системи: традиційна, в якій процес навчання складається з викладання, розуміння, узагальнення, застосування матеріалу; педоцентрична, в якій процес навчання будувався виходячи з потреб, інтересів і здібностей дитини; сучасна, у відповідності з якою, навчання учнів є специфічним видом пізнання об’єктивного світу. Процес навчання є активною взаємодією між учителем та учнем і складається з двох взаємопов’язаних процесів – викладання й учіння. Викладання - діяльність викладача в процесі навчання, а учіння – цілеспрямований процес засвоєння учнями (студентами) знань, оволодіння вміннями і навичками. В структурі процесу навчання виділяють наступні компоненти: цільовий, стимулюючо-мотиваційний, змістовий, операційно-дієвий, контрольно-регулюючий, оцінно-результативний. До основних функцій процесу навчання відносять
освітню, виховну та розвиваючу, які тісно пов’язані між собою. Процес навчання здійснюється відповідно до певних закономірностей і принципів. Виділяють закономірності: цілей та мотивації навчання, змісту, методів та результату навчання, управління навчанням. Серед принципів виділяють : науковості, систематичності і послідовності, доступності, зв’язку навчання з життям, свідомості й активності учнів, наочності, міцності засвоєння знань, умінь і навичок, індивідуального підходу до учнів, емоційності.
При вивченні теми треба приділити увагу і сучасним видам навчання: пояснювально-ілюстративному, проблемному, програмованому, диферен-ційованому та модульно-рейтинговій системі навчання.
Для закріплення теоретичних знань доцільно виконати тестові завдання, підготуватися до обговорення дискусійних питань та аналітичних завдань.
Структура заняття
1.Аналіз теоретичних положень
1.1.Історія становлення педагогічної науки.
1.2.Об’єкт, предмет, задачі, основні категорії педагогіки. Система педагогічних наук. Між предметні зв’язки педагогіки.
1.3.Поняття про дидактику. Основні дидактичні концепції.
1.4.Процес навчання: сутність, структура, функції.
1.5.Закономірності та принципи навчання.
1.6.Види навчання.
2.Тестові завдання
2.1.Що таке педагогіка?
а) педагогіка вивчає закономірності розвитку дитини та визначає шляхи його виховання;
б) педагогіка – це наука про виховання, освіту та навчання людей;
в) педагогіка – це мистецтво впливу вихователя на вихованця з метою формування його світогляду;
г) педагогіка – наука про виховання людини.
2.2.Які завдання стоять перед педагогічною наукою?
а) виховання навчання підростаючого покоління; б) пізнання законів природи;
в) вивчення виховання як фактора духовного розвитку людей;
г) дослідження людської природи.
2.3. Що визначило розвиток педагогіки як науки?
а) прогрес науки і техніки; б) піклування батьків про щастя людей;
в) біологічний закон збереження роду; г) підвищення ролі виховання в суспільному житті.
2.4. Навчання – це:
а) передача знань від вчителя до учнів з метою підготовки їх до життя;
б) навчання – процес діяльності вчителя, спрямований на передачу учням знань, умінь та навичок, підготовку до життя;
в) навчання – це спілкування вчителя та учнів, в ході якого передаються і засвоюються знання, уміння, навички.
г) навчання – це двосторонній процес діяльності вчителя та учнів, спрямований на свідоме та міцне оволодіння системою знань, умінь та навичок; оволодіння методами пізнавальної діяльності; формування науково світогляду; розвиток розумових здібностей та пізнавальних інтересів.
2.5.Укажіть групу, до якої входять всі галузі педагогіки, що складають систему педагогічних наук:
а) дидактика, психологія, історія, філософія, теорія виховання, порівняльна педагогіка, шкільна гігієна;
б) загальна педагогіка, корекційна педагогіка, вікова педагогіка, соціальна педагогіка, історія педагогіки, професійні педагогіки, часткові педагогіки;
в) педагогіка школи, педагогіка вищої школи, педагогіка професійно-технічної освіти; педагогіка дошкільних закладів;
г) загальна педагогіка, естетика, етика, дошкільна педагогіка, історія школи.
2.6. Дидактика – це:
а) окрема наука про закономірності розвитку особистості;
б) наука про закономірності формування особистості дитини;
в) галузь педагогіки, яка розробляє теорію освіту, навчання, а також виховання в процесі навчання;
г) наука, яка вивчає процес виховуючого навчання.
2.7. Зміст освіти – це:
а) перелік предметів, які повинні вивчатися у школі;
б) коло питань, які обирає учень для свого розвитку;
в) система знань, умінь, оволодіння якими забезпечує основу для всебічного розвитку учнів, формування їх мислення, пізнавальних інтересів та підготовки до трудової діяльності;
г) правильної відповіді немає.
2.8. До якого принципу навчання відносяться правила: «від легкого до важкого»,
«від відомого до невідомого», «від простого до складного»?
а) наочності; б) науковості; в) емоційності; г) зв’язку навчання з життям; д) систематичності і послідовності.
2.9. Який принцип передбачає розкриття причинно-наслідкових зв’язків явищ, подій, ситуацій:
а) свідомості і активності; б) наочності; в) науковості; г) емоційності; д) зв’язку навчання з життям.
2.10. До якого принципу Ви віднесете правило: «Слідкуйте за тим, щоб спостереження учнів були систематизованими»:
а) науковості; б) наочності; в) зв’язку навчання з життям; г) емоційності; д) індивідуального підходу до учнів.
2.11. До якого принципу Ви віднесете правило: «Розвивайте, закріплюйте, переносьте успіхи учня в одній діяльності на інші»:
а) зв’язок навчання з життям; б) науковості; в) систематичності і послідовності; г) свідомості і активності; д) емоційності.
2.12.До якого принципу Ви віднесете правило: «В методах викладання відображайте методи наукового пізнання, розвивайте мислення учнів»:
а) наочності; б) науковості; в) емоційності; г) індивідуального підходу; д) свідомості і активності.
3.Дискусійні питання
1.Яку роль відіграють мотиви навчання? Який мотив є найважливішим для успішного оволодіння знаннями?
2.Згадайте, яким чином Ваші шкільні вчителі реалізували на уроках принцип емоційності.
3.У яких формах можна застосовувати проблемний виклад навчального матеріалу?
4.Вирішенню яких дидактичних проблем, завдань сприяє диференційоване навчання?
5.Яке значення мають між предметні зв’язки для педагогіки? З якою наукою педагогіка пов’язана найтісніше?
4. Аналітичні завдання.
1.Проаналізуйте кілька навчальних занять одного з Ваших викладачів і визначте, якою мірою він дотримується принципів навчання.
2.Продемонструйте зв’язки, що існують між принципами навчання.
3.Проаналізуйте кілька навчальних занять, проведених Вашими викладачами, і визначте в них елементи, які можна віднести до певного виду навчання.
4.Порівняйте пояснювально-ілюстративний і проблемний види навчання. Що між ними спільного і чим вони відрізняються?
Тема. Форми і методи навчання
Мета: засвоєння сутності поняття про методи та форми навчання в загальноосвітніх школах та вищих навчальних закладах.
Основні поняття: методи навчання, форми навчання, урок, лекція, семінар,
консультація, факультатив, практикум, екскурсія, індивідуальне заняття, лабораторне та практичне заняття.
Опанування цієї теми безпосередньо пов’язане з організацією процесу навчання в закладах освіти. Перш за все треба визначити поняття форми організації навчання. Форма організації навчання – це зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі. Необхідно звернути увагу на відмінності форм організації навчання та організаційних форм навчання. До перших у середній школі відносять: урок, семінар, практикум, факультатив, екскурсія, предметний гурток, консультація, домашня навчальна робота тощо, а у вищій школі – лекція, семінарське, практичне, лабораторне, індивідуальне заняття. До других відносять індивідуальну, колективну (фронтальну), парну, групову навчальну роботу. Характеризуючи урок як основну форму організації навчання у середній школі, необхідно звернути увагу на його особливості. Розглядаючи типологію уроків за В.Онищуком, доцільно виділити структурні елементи кожного з них.
Розвиток пізнавальних здібностей учнів, здобуття ними знань, умінь, навичок, використання їх на практиці залежать від оптимального використання методів навчання. Метод навчання – спосіб упорядкованої взаємодії вчителів та учнів, за допомогою якого вирішуються проблеми освіти, виховання і розвитку в процесі навчання. Розглядаючи різні підходи до класифікації методів навчання, треба виділити один із найпослідовніших і найзручніших, який належить Ю.Бабанському. Автор виділяє: 1) методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності; 2) методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності; 3) методи контролю і самоконтролю навчально-пізнавальної діяльності. Кожна з означених груп в свою чергу включає сукупність певних методів. До першої належать словесні (пояснення, розповідь, лекція, бесіда, робота з підручником), наочні (ілюстрування, демонстрування, самостійне спостереження) та практичні (вправи, лабораторні роботи, практичні роботи, дослідні роботи) методи. До другої – методи формування пізнавальних інтересів (навчальна дискусія, пізнавальні ігри, створення цікавих ситуацій, використання життєвого досвіду учнів (студентів)) та методи стимулювання обов’язку й відповідальності в навчанні (пояснення суспільної та особистої значущості учіння, висування вимог, заохочення до сумлінного виконання навчальних обов’язків, оперативний контроль за виконанням вимог). До третьої – методи усного, письмового, тестового, графічного, програмованого контролю, практичної перевірки, методи самоконтролю і самооцінки.
Для закріплення теоретичних знань доцільно виконати тестові завдання, підготуватися до обговорення дискусійних питань та аналітичних завдань.
Структура заняття
1.Аналіз теоретичних положень
1.Поняття про методи навчання. Класифікація методів навчання.
2.Форми організації навчання в загальноосвітніх школах.
3.Урок – основна форма організації навчання в загальноосвітніх школах. Типологія уроків.
4.Форми організації навчання у вищих закладах освіти.
2.Тестові завдання
2.1.Метод навчання – це:
а) шлях руху думки від вчителя до учнів з метою передачі знань останнім;
б) впорядкована діяльність педагога та учнів, спрямована на досягнення мети навчання;
в) спосіб співпраці вчителя та учнів;
г) така логічна категорія, яка вказує на шлях організації пізнавальної діяльності.
2.2.Чи можна вважати аналіз, синтез, індукцію, дедукцію методами навчання?
а) так, тому що вони показують шлях оволодіння знаннями;
б) аналіз, синтез, індукція, дедукція – це категорії психології;
в) аналіз, синтез, дедукція, індукція – це методи логічного мислення, а не навчання, тому невірно вважати їх методами навчання;
г) аналіз, синтез, індукція, дедукція – це основні форми мислення.
2.3.Чи можна вважати, що тільки деякі спеціальні методи стимулюють інтерес та потребу вчитися, спонукають учнів до навчання?
а) ні, це загальна функція усіх методів навчання;
б) методи – це шляхи досягнення мети, ніяких інших функцій вони не виконують;
в) так, тільки окремі (наприклад контроль);
г) спонукання до навчання – побічна функція усіх методів.
2.4.Чи можна вважати, що функція управління притаманна тільки окремим методам?
а) так, для цієї мети розроблені спеціальні методи;
б) ні, це загальна функція усіх методів;
в) управління взагалі не функція методів;
г) функція управління – побічна для всіх методів.
2.5.Виберіть методи навчання із запропонованих:
а) бесіда; б) лекція; в) проблемне навчання; г) розповідь; д) диспут; є) трудове виховання; ж) ілюстрація; з) стимулювання; і) підведення підсумків; й) робота з підручником; к) дискусія; л) повторення вивченого; м) демонстрація.
2.6.Виберіть фактори, які визначають вибір методів навчання:
а) мета навчання; б) реалізація принципів, закономірностей навчання; в) рівень підготовленості учнів; г) вік учнів; д) сформованість навчальних навичок; є) матеріально-технічні умови навчання; ж) тип та структура уроку; з) взаємовідносини між вчителем та учнями; і) кількість учнів у класі; й) рівень підготовленості вчителя; к) застосування методів на попередніх уроках; л) час навчання; м) кількість та складність навчального матеріалу.
2.7. Чому класно-урочна форма організації навчання є головною (основною)?
а) тому, що є і допоміжні, усі головними бути не можуть;
б) тому, що виникла раніше за усі;
в) тому, що урок проводиться вчителем;
г) тому, що тільки на уроці реалізуються поставлені цілі.
2.8. Визначить основні ознаки уроку, вибравши найбільш повну відповідь:
а) урок визначається наявністю триєдиної мети: навчити, виховати, розвивати;
б) для уроках характерний постійний час роботи – 45 хвилин;
в) урок – це форма організації навчання, за якої вчитель веде заняття з постійним складом учнів, які мають приблизно однаковий рівень розвитку, за постійним розкладом та установленим регламентом;
г) урок характеризується такими ознаками: постійний склад учнів, наявність класної кімнати, навчальних посібників та обладнання.
2.9. Назвіть основні типи уроків:
а) уроки бувають під контролем вчителя та без контролю вчителя;
б) виділяють наступні типи уроків: комбіновані, вивчення нового матеріалу, формування умінь та навичок, узагальнення та систематизації вивченого, контролю та корекції знань та умінь, практичного застосування знань та умінь;
в) основні типи уроків наступні: заучування напам’ять, екскурсія на природу, комбінований урок, індивідуальна робота, кіно урок, урок формування умінь та навичок;
г) уроки бувають таких типів: ввідні, комбіновані, формування навичок, уроки первинного ознайомлення з матеріалом, підсумкові.
2.10.До словесних методів навчання належать:
а) бесіда; б) спостереження; в) робота з книгою; г) демонстрація; д) драматизація.
2.11. Існують такі види усного викладу знань:
а) диспут; б) лекція; в) ілюстрація; г) пояснення; д) дискусія.
2.12. За дидактичними функціями можна визначити такі типи уроків:
а) комбінований; б) контролю; в) ознайомлення; г) повторення; д) драматизації.
2.13.Існують такі форми організації навчання у вищій школі:
а) семінарське заняття; б) урок; в) лекція; г) консультація; д) практична підготовка.
2.14.До індивідуальних завдань з окремих дисциплін відносять:
а) випускні роботи; б) реферати; в) графічні завдання; г) курсові роботи; д) контрольні роботи.
2.15.В Україні існують такі кваліфікаційні (освітні) рівні вищої освіти:
а) молодший спеціаліст; б) бакалавр; в) спеціаліст; г) магістр; д) старший спеціаліст.
2.16.Залежно від конкретної спеціальності існують такі види студентської практики:
а) начальна; б) економічна; в) переддипломна; г) педагогічна; д) ексклюзивна.
3.Дискусійні питання
1.Чи можливо на одному методі побудувати: а) один урок; б) весь процес навчання на протязі року?
2.Чому на уроці треба проводити ігри? Чи можливо весь процес навчання перетворювати у постійну гру?
3.Навіщо потрібні форми позакласної навчальної роботи? Які б з них Ви використовували у своїй школі?
4.Як підвищити ефективність методів навчання?
5.Які форми організації навчання використовували вчителі, коли Ви вчилися у школі? А які форми ще могли використовувати?
6.Як Ви вважаєте, які форми організації навчання найбільш ефективні?
Модуль 3
Мета: визначити рівень теоретичної та практичної підготовки студентів за модулем 3 «Педагогіка»: педагогіка, система педагогічних наук, методи педагогіки, навчання, освіта, виховання, дидактика, процес навчання, структура процесу навчання, функції процесу навчання, форми навчання, методи навчання, принципи та закономірності навчання, види навчання.
Варіант 1
1. Історія становлення педагогічної науки.
2. Поняття про методи навчання. Класифікація методів навчання.
3.Тестове завдання:
3.1. Результат навчального процесу характеризує: а) уміння; б) демократизація; в) знання; г) гуманізм; д) навички.
3.2. Існують такі форми організації навчання у вищій школі:
а) семінарське заняття; б) урок; в) лекція; г) консультація; д) практична підготовка.
3.3. До якого принципу Ви віднесете правило: «В методах викладання відображайте методи наукового пізнання, розвивайте мислення учнів»:
а) наочності; б) науковості; в) емоційності; г) індивідуального підходу; д) свідомості і активності.
4. Практичне завдання
Чи можливий всебічний розвиток особистості людини в умовах інтенсивного зростання потоку інформації? Чи вважаєте Ви себе всебічно розвиненою людиною? Відповідь обґрунтуйте.
Варіант 2
1.Об’єкт, предмет, задачі, основні категорії педагогіки. Між предметні зв’язки педагогіки.
2. Форми організації навчання в загальноосвітніх школах.
3.Тестове завдання:
3.1. Що таке педагогіка?
а) педагогіка вивчає закономірності розвитку дитини та визначає шляхи його виховання;
б) педагогіка – це наука про виховання, освіту та навчання людей;
в) педагогіка – це мистецтво впливу вихователя на вихованця з метою формування його світогляду;
г) педагогіка – наука про виховання людини.
3.2. До словесних методів навчання належать:
а) бесіда; б) спостереження; в) робота з книгою; г) демонстрація; д) драматизація.
3.3. Результат навчального процесу характеризують:
а) навички; б) акселерація; в) освіченість; г) атеїстичний світогляд; д) знання.
4.Практичне завдання
Іноді кажуть «Психологія без педагогіки безкорисна, педагогіка без психології безсильна». У чому, на Вашу думку, суть цього формулювання? Принижується чи підноситься цим гідність кожної з названих наук? Наведіть конкретні приклади їх взаємовпливу й взаємозбагачення.
Варіант 3
1.Поняття про дидактику. Основні дидактичні концепції.
2.Форми організації навчання у вищих закладах освіти.
3. Тестове завдання:
3.1.Фактори, що визначають закономірність мотивації навчання:
а) мотиви учнів; б) зовнішні умови і стимулятори; в) час навчання; г) вік учнів; д) зміст навчання.
3.2. Який принцип передбачає розкриття причинно-наслідкових зв’язків явищ, подій, ситуацій:
а) свідомості і активності; б) наочності; в) науковості; г) емоційності; д) зв’язку навчання з життям.
3.3.Існують такі види усного вкладу знань:
а) диспут; б) лекція; в) ілюстрація; г) пояснення; д) дискусія.
4. Практичне завдання
Яку роль відіграють мотиви навчання? Який мотив є найважливішим для успішного оволодіння знаннями?
Варіант 4
1.Процес навчання: сутність, структура, функції.
2.Урок як основна форма організації навчання в загальноосвітніх школах.
3.Тестове завдання:
3.1.Фактори, що визначають закономірність методів навчання:
а) зміст навчання; б) вік учнів; в) матеріально-технічне забезпечення; г) організація навчального процесу; д) навчальні можливості учнів.
3.2.До індивідуальних завдань з окремих дисциплін відносять:
а) реферати; б) графічні роботи; в) випускні роботи; г) курсові роботи; д) дискусії.
3.3. До якого принципу навчання відносяться правила: «від легкого до важкого»,
«від відомого до невідомого», «від простого до складного»?
а) наочності; б) науковості; в) емоційності; г) зв’язку навчання з життям; д) систематичності і послідовності.
4. Практичне завдання
Як Ви вважаєте, які форми організації навчання найбільш ефективні?
Варіант 5
1.Закономірності процесу навчання.
2.Типологія уроків.
3.Тестове завдання:
3.1. Дидактика – це:
а) окрема наука про закономірності розвитку особистості, виховання в процесі навчання;
б) галузь педагогіки, яка розробляє теорію освіти, навчання, , а також виховання у процесі навчання;
в) наука про виховання людини;
г) наука, яка вивчає процес виховуючого навчання.
3.2. До якого принципу Ви віднесете правило: «Слідкуйте за тим, щоб спостереження учнів були систематизованими»:
а) науковості; б) наочності; в) зв’язку навчання з життям; г) емоційності; д) індивідуального підходу до учнів.
3.3. Чому класно-урочна форма організації навчання є головною (основною)?
а) тому, що є і допоміжні, усі головними бути не можуть;
б) тому, що виникла раніше за усі;
в) тому, що урок проводиться вчителем;
г) тому, що тільки на уроці реалізуються поставлені цілі.
4. Практичне завдання
Чому на уроці треба проводити ігри? Чи можливо весь процес навчання перетворювати у постійну гру?
Варіант 6
1.Принципи процесу навчання.
2.Методи навчання, їх класифікація.
3.Тестове завдання:
3.1. Навчання – це:
а) передача знань від вчителя до учнів з метою підготовки їх до життя;
б) навчання – процес діяльності вчителя, спрямований на передачу учням знань, умінь та навичок, підготовку до життя;
в) навчання – це спілкування вчителя та учнів, в ході якого передаються і засвоюються знання, уміння, навички.
г) навчання – це двосторонній процес діяльності вчителя та учнів, спрямований на свідоме та міцне оволодіння системою знань, умінь та навичок; оволодіння методами пізнавальної діяльності; формування науково світогляду; розвиток розумових здібностей та пізнавальних інтересів.
3.2. Педагогіка взаємопов’язана з такими науками:
а) психологією; б) філософією; в) опором металів; г) фізіологією; д) економікою.
3.3. Виберіть методи навчання із запропонованих:
а) бесіда; б) лекція; в) проблемне навчання; г) розповідь; д) диспут; є) трудове виховання; ж) ілюстрація; з) стимулювання; і) підведення підсумків; й) робота з підручником; к) дискусія; л) повторення вивченого; м) демонстрація.
4. Практичне завдання
Порівняйте пояснювально-ілюстративний і проблемний види навчання. Що між ними спільного і чим вони відрізняються?
Варіант 7
1.Види навчання.
2.Форми організації навчання у вищих закладах освіти.
3. Тестове завдання:
3.1.Предметом педагогіки є:
а) виховна діяльність; б) підготовка підростаючого покоління до життя; в) засвоєння людиною соціально-культурного досвіду; г) розробка правил, порад, рекомендацій щодо реалізації виховання; д) процес спрямованого розвитку і становлення людської особистості в умовах її навчання, виховання і освіти.
3.2.Фактори, що визначають закономірність результату навчання:
а) результат попередніх етапів навчання; б) час навчання; в) характер і обсяг матеріалу, що вивчався; г) здатність учнів до навчання; д) потреби і можливості суспільства.
3.3.До методів навчання відносять:
а) повторення вивченого; б) дискусія; в) проблемний метод; г) підведення підсумків; д) дослідницький метод.
4. Практичне завдання
Яке значення мають між предметні зв’язки для педагогіки? З якою наукою педагогіка пов’язана найтісніше?
1.4.Навчальні завдання для самостійної роботи студентів
Інтегруючий блок
Індивідуальна робота ( для з/в спец ЗПР-11)
Індивідуальне завдання спрямоване на дослідження студентами індивідуальних психологічних властивостей власної особистості.
Завдання:
1. Дослідження самооцінки особистості.
2. Дослідження властивостей темпераменту.
3.Тест «Сильний у вас характер?»
4.Дослідження вольової саморегуляції.
5. Дослідження емоційного відгукування.
Самостійна робота передбачає:
1) підготовку до практичних занять,
2) вивчення матеріалу, що винесений на самостійне опрацювання:
Тема 1. Вступ до психології. Психіка і свідомість
1.Рефлекторна природа психічного відображення.
2. Будова нервової системи.
Тема 2. Психологія особистості
1.Структура особистості за З.Фрейдом.
2.Види діяльності.
Тема 3. Інформаційна функція психіки (пізнавальні процеси)
1. Чутливість, Пороги чутливості.
2.Способи організації сприймання.
3.Етапи розв’язання мисленнєвої задачі.
4.Інтелект: структура, властивості. (Обов’язкове проходження тестування на визначення рівня розвитку інтелекту – коефіцієнт IQ).
Тема 4. Регулятивна функція психіки (увага, емоції, воля)
1.Основні емоційні стани.
2.Вольові якості особистості.
Тема 5. Інструментальна функція психіки
1.Теорії темпераменту.
2.Акцентуація характеру.
3.Здібності, обдарованість, талант, геніальність.
Тема 6. Предмет і становлення педагогіки як науки
1.Становлення педагогічної науки.
2.Міжпредметні зв’язки педагогіки.
Тема 7. Дидактика як теорія навчання: закономірності процесу навчання, принципи, види
1.Основні принципи процесу навчання.
Тема 8. Форми і методи навчання
1.Активні форми та методи організації навчання.
3) подання та захист індивідуальних звітів по самостійному вивченню матеріалу.
1.5. Термінологічний словник
Абстрагування – мисленнєва операція, яка виділяє окремі ознаки, елементи і відокремлює їх від інших і від самих об’єктів.
Аглютинація – створення нового образу шляхом сполучення елементів, узятих із різних уявлень.
Адаптація – пристосування організму до умов зовнішнього середовища.
Адаптація відчуттів – зміна чутливості аналізатора під впливом дії подразників.
Активна уява – динамічний процес, спрямований на продукування образів уяви.
Активність – енергійність (діяльність) живих організмів, джерелом якої є потреби.
Акцентуація характеру – межові варіанти норми розвитку характеру як результат підсилення його окремих рис.
Аналіз – мисленнєва операція, що передбачає розчленування об’єктів у свідо-мості, виділення їх окремих частин, елементів, ознак і властивостей.
Аналізатор – апарат, який сприймає, проводить та аналізує сенсорну інформацію.
Аналіз продуктів діяльності – метод вивчення кількісного і якісного складу матеріалізованих результатів психічної діяльності людини (щоденників, креслень, малюнків, архівних матеріалів, виготовлених предметів тощо).
Анкетування – метод збирання фактів на основі письмового самозвіту досліджуваних за спеціально розробленою програмою.
Антропогенез – процес виділення людини зі світу тварин та її розвитку.
Апперцепція – залежність сприймання від змісту психічного життя і особливостей особистості.
Асоціація – встановлення зв’язків між окремими частинами досвіду.
Афект – емоційний процес, який виникає у людини швидко, протікає бурхливо і характеризується значними змінами свідомості та порушенням вольового контролю за діями.
Бажання – усвідомлене і цілеспрямоване прагнення людини, яке не викликає довільних дій.
Бесіда – метод вивчення психічних явищ за спеціально розробленою програмою.
Верхній абсолютний поріг чутливості – максимальна сила подразника, за якої виникає відчуття, що адекватне подразнику, що діє.
Взаємодія відчуттів – зміна чутливості одного аналізатора під впливом подразнення інших органів чуття.
Вибірковість відображення – властивість психічного відображення реагувати лише на подразники, що відповідають найбільш значущим потребам людини, тварини.
Викладання – діяльність викладача в процесі навчання, під час якої він ставить перед учнями (студентами) пізнавальні завдання, повідомляє нові знання, організує спостереження, лабораторні і практичні заняття, керує їх самостійною роботою, перевіряє якість знань, умни, навичок.
Виховання – цілеспрямований організований процес формування особистості.
Відображення – загальна властивість матерії, яка проявляється у здатності матеріальних об’єктів відтворювати з різною адекватністю ознаки, властивості й характеристики інших об’єктів.
Відтворення – мнемічний процес, який забезпечує відновлення матеріалу, що зберігається в пам’яті.
Відчуття – відображення у мозку людини окремих властивостей предметів і явищ об’єктивного світу внаслідок їх безпосереднього впливу на органи чуття.
Вольові дії – дії, які скеровані на досягнення свідомо поставленої мети і пов’язані з подоланням зовнішніх та внутрішніх труднощів.
Вольові якості – відносно стійкі, незалежні від конкретної ситуації психічні утворення, що засвідчують досягнутий особистістю рівень свідомої регуляції поведінки, її влади над собою.
Воля – свідома організація і саморегуляція людиною своєї діяльності і поведінки, спрямована на подолання труднощів при досягненні поставлених цілей.
Впізнавання – відтворення об’єкта в умовах повторного сприймання.
Геніальність – найвищий ступінь розвитку здібностей, що виявляється у творчій діяльності, результати якої мають історичне значення.
Гіперболізація – прийом створення образів уяви, що полягає у збільшенні чи зменшенні предмета або окремих його частин.
Дедуктивний умовивід – форма мислення, яка дає змогу зрозуміти конкретний факт на основі загального положення.
Дидактика – галузь педагогіки, яка розробляє теорію освіти, навчання, а також виховання у процесі навчання.
Дія – відносно завершений елемент діяльності, спрямований на досягнення певної проміжної усвідомленої мети.
Діяльність – усвідомлена і цілеспрямована активність людини, зумовлена потребами та спрямована на пізнання і перетворення світу.
Експеримент – метод збирання фактів у спеціально створених умовах, які забезпечують активний прояв необхідних психічних явищ.
Екстраверсія – спрямованість особистості на навколишній світ.
Емоція – узагальнена чуттєва реакція, що виникає у відповідь на різні за характером сигнали, які обов’язково викликають певні зміни у фізіологічному стані організму.
Забування – мнемічний процес, внаслідок якого поступово втрачається чіткість закріпленого в пам’яті матеріалу, зменшується його обсяг, виникають помилки при відтворенні, стає неможливим відтворення, а потім і впізнавання.
Загострення – акцентування якоїсь частини образу або певної властивості в ньому.
Задатки - природжені анатомо-фізіологічні особливості нервової системи, що є природною основою для розвитку здібностей людини.
Закономірність навчання – об’єктивний, стійкий і істотний зв’язок у навчальному процесі, що зумовлює його ефективність.
Запам’ятовування – процес пам’яті, який забезпечує прийом, відбір і фіксацію інформації.
Збереження – процес пам’яті, що забезпечує утримання матеріалу в пам’яті впродовж певного часу.
Згадування – локалізоване в часі та просторі відтворення образів минулого.
Здібності – індивідуально-психологічні особливості, які є суб’єктивними умовами успішного виконання певного різновиду діяльності.
Ідентифікація – спосіб розуміння людиною іншого індивіда через усвідомлене чи неусвідомлене уподібнення його характеристикам.
Індивід – людина як одинична природна істота, представник виду Homo sapiens.
Індивідуальність – неповторне поєднання психологічних особливостей і рис людини, що визначає її своєрідність і несхожість на інших людей.
Інстинкт – сукупність природжених форм поведінки тварин і людей.
Інтелект – індивідуальні особливості структури пізнавальної сфери людини.
Інтерв’ю – метод отримання психологічної інформації шляхом усного опитування.
Інтроверсія – спрямованість свідомості й аги, думок, почуттів і переживань людини на свій внутрішній світ.
Каузальна атрибуція – причинне пояснення вчинків партнера шляхом «припи-сування» йому почуттів, намірів і мотивів поведінки.
Меланхолік – людина, у якої процес гальмування переважає над процесом збудження в корі головного мозку, слабкі психічні процеси.
Метод навчання – спосіб упорядкованої взаємодії вчителів та учнів, за допомогою якого вирішуються проблеми освіти, виховання і розвитку в процесі навчання.
Мислення – процес опосередкованого та узагальненого відображення предметів і явищ дійсності в їх істотних властивостях і зв’язках.
Між предметні зв’язки педагогіки – зв’язки педагогіки з іншими науками, що дають змогу глибше пізнати педагогічні факти, явища і процеси.
Мотиви – спонукання до діяльності, в яких виявляється активність суб’єкта і визначається його спрямованість.
Навчання – цілеспрямована взаємодія вчителя і учнів, у процесі якої засвоюються знання, формуються вміння і навички.
Обдарованість – високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей, що є передумовою творчих досягнень.
Онтогенез – індивідуальний розвиток організму з моменту народження до смерті.
Освіта – процес і результат засвоєння учнями систематизованих знань, набуття умінь і навичок, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та інших рис особистості. розвиток її творчих сил і здібностей.
Особистість – системна соціальна якість, якої набуває індивід у предметній діяльності та спілкуванні, що характеризує рівень і якість вияву у нього суспільних відносин.
Пам’ять – процеси запам’ятовування, збереження, відтворення і забування індивідом його попереднього досвіду.
Педагогіка – сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості.
Перцепція – чуттєве сприймання зовнішніх об’єктів.
Пізнання – процес цілеспрямованого відображення об’єктивної реальності у свідомості людей.
Подразливість – здатність живого організму реагувати на зовнішні впливи певними біологічними процесами.
Поняття – форма мислення, яка відображає загальні, істотні ознаки предметів і явищ дійсності.
Потреба – стан живого організму, який виражає його залежність від об’єктивних умов існування та розвитку і спонукає до активності відносно цих умов.
Почуття – специфічна форма відображення дійсності, в якій виявляється стійке суб’єктивно-емоційне ставлення людини з властивими їй потребами до предметів і явищ, які вона пізнає і змінює.
Пояснювально-ілюстративне навчання – вид навчання, при якому пізнавальна діяльність має репродуктивний характер.
Предмет дидактики – зміст освіти підростаючого покоління і організація процесу, що забезпечує оволодіння цим змістом.
Предмет педагогіки – навчально-виховна діяльність, що здійснюється в закладах освіти людьми, уповноваженими на це суспільством.
Пригадування – вид довільного відтворення, що вимагає від людини активних вольових і розумових зусиль.
Принцип навчання – твердження, що визначає зміст, організаційні форми та методи навчальної роботи школи.
Поблекне навчання – вид навчання, істотною рисою якого є зближення психології мислення з психологією навчання.
Програмоване навчання – вид навчання, який передбачає використання спеціальних програм управління процесом засвоєння знань.
Психіка – властивість високоорганізованої матерії, що проявляється у відображенні об’єктивної дійсності.
Психічні властивості – стійкі індивідуально-психічні особливості людини, які характеризують її як особистість чи індивідуальність і виявляються в її поведінці.
Психічні процеси – складні види внутрішньої діяльності людини, спрямовані на пізнання себе і навколишнього світу.
Психічні стани – емоційно забарвлені мінливі стани людини, які виникають під впливом різних обставин життя, стану здоров’я та інших факторів.
Психологія – наука про факти, закономірності та механізми психічного життя людей і тварин.
Ремінісценція – мимовільне відтворення у свідомості того, що раніше неможливо було пригадати.
Сангвінік – людина, у якої проявляється енергійність, велика емоційність, легке пристосування до різних обставин і нових людей, хороше самопочуття та інші якості особистості.
Свідомість – вища, інтегрована, керована форма психіки, складається під впливом суспільно-історичних умов у трудовій діяльності людини та її спілкуванні за допомогою мови з іншими людьми.
Симптомокомплекс – група взаємопов’язаних ознак чи властивостей, які залежать одна від одної і характеризують одне явище.
Спостереження – цілеспрямоване збирання психологічних фактів поведінки і діяльності особистості з метою їх подальшого аналізу і тлумачення.
Сприймання – відображення у свідомості людини предметів і явищ об’єктивної дійсності за їх безпосередньої дії на органи чуття.
Стереотипізація – привнесення в образ партнера рис, якими наділяють представників певної професійної чи національної групи.
Схематизація – прийом створення образів уяви, для його характерне спрощене зображення об’єкта у загальних рисах, що властиві багатьом об’єктам.
Талант – поєднання високо розвинутих спеціальних здібностей, яке дає людині змогу створювати такі продукти діяльності, що виділяються своєю новизною, досконалістю і мають високу суспільну значущість.
Творчість – продуктивна людська діяльність, здатна породжувати якісно нові матеріальні та духовні цінності суспільного значення.
Темперамент – природжені форми поведінки, які виявляються в динаміці, тонусі та врівноваженості наших реакцій на життєві впливи.
Типізація – прийом створення образів уяви, для якого характерні виділення істотного в однорідних фактах і втілення його в новому конкретному образі.
Увага – спрямованість і зосередженість свідомості, що передбачає підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної чи рухової активності індивіда.
Урок – форма організації навчання, за якої вчитель проводить заняття з групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовки впродовж певного часу й відповідно до розкладу.
Учіння – цілеспрямований процес засвоєння учнями (студентами) знань, оволодіння уміннями та навичками.
Уява – процес створення людиною на основі її попереднього досвіду образів об’єктів, яких вона безпосередньо не сприймала і не сприймає.
Філогенез – історичний розвиток різних родів і видів організмів.
Флегматик – людина, яка характеризується спокійністю, врівноваженістю, малою емоційною збудливістю, сповільненістю рухових і мовних реакцій, високою працездатністю і малою комунікабельністю.
Форма організації навчання – зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі.
Фрустрація – психічний стан емоційного напруження, який викликають об’єктивно нездоланні перешкоди, що виникають на шляху до важливої мети.
Характер – набута в процесі взаємодії з довкіллям індивідуальна особливість особистості,функція якої полягає в об’єктивізації її спрямованості у формі стійких рис, виражених у специфічних та відносно константних способах поведінки.
Холерик – людина, якій властивий сильний, рухливий, але не врівноважений тип вищої нервової діяльності.
Центральна нервова система – основний орган психічної діяльності, який включає в себе головний і спинний мозок, що розташовані відповідно в черепі та хребті.
Я-концепція – динамічна система уявлень людини про себе, на основі якої вона вибудовує взаємовідносини з іншими людьми.
1.6.Завдання для студентів заочної форми навчання
Згідно з навчальним планом на вивчення дисципліни «Психологія і педагогіка» відводиться 108 годин, що складає 3 кредити.
Розподіл навчального часу
|
Вид навантаження |
Заочна форма навчання |
|
семестри |
|
|
1 |
|
|
Усього, годин |
108 |
|
Лекції |
4 |
|
Практичні |
4/- |
|
Індивідуальні |
- |
|
СРС |
100/104 |
|
Підсумковий контроль |
2 |
Форма підсумкового контролю: залік (окрім спец ЗПР-11 екзамен)
Контрольна робота з дисципліни «Психологія і педагогіка» складається з п’яти завдань (максимальна кількість балів – 30):
Перше, друге завдання – теоретичні питання – передбачають розгорнуту відповідь.
Третє завдання – тестове – передбачає вибір правильних відповідей з можливих варіантів або співставлення понять з їх визначеннями.
Четверте завдання – практичне – передбачає відповідь на питання ситуації і її теоретичне обґрунтування.
Виконання завдань 1-4 оцінюється в 20 балів максимально, по 5 балів за кожне.
П’яте – психодіагностичне – проведення психодіагностичного обстеження власних індивідуально-психологічних властивостей (темпераменту, характеру), кількісний та якісний аналіз результатів.
Виконання п’ятого завдання оцінюється максимально в 10 балів.
Контрольна робота № 1
1.Психіка: поняття , властивості, функції.
2.Предмет педагогіки. Її зв'язок з іншими науками.
3.До логічних компонентів мислення належать:
1) глибина; 2) умовивід; 3) узагальнення; 4) судження; 5) поняття.
4. Чи може темперамент людини зазнавати істотних змін упродовж життя? Відповідь обґрунтуйте. Наведіть приклади.
Контрольна робота № 2
1.Класифікація психічних явищ.
2.Система педагогічних наук.
3.До операційних компонентів мислення належать:
1) допитливість; 2)абстрагування ; 3)гнучкість; 4)аналіз; 5)умовивід.
4. Чому складну поведінку бджіл не можна назвати працею? Відповідь обґрунтуйте.
Контрольна робота № 3
1.Методи психологічного дослідження.
2.Основні педагогічні категорії.
3. Співставити дії мнемічної діяльності:
1) запам’ятовування; 2) збереження; 3) відтворення
та їх види:
а) мимовільне, довільне, асоціативне;
б) короткочасне, довгочасне, оперативне;
в) мимовільне і довільне, асоціативне, логічне і механічне.
4. Чому у світловій рекламі світло періодично вимикається? З якою метою це робиться? Відповідь обґрунтуйте.
Контрольна робота № 4
1. Етапи розвитку психіки: сенсорний, перцептивний, інтелект.
2. Сутність навчання та його функції.
3. Функцією правої півкулі головного мозку є:
1) рахування; 2)орієнтація в просторі; 3)сприйняття пейзажів; 4)емоційне ставлення до когось або чогось; 5)слухання віршів.
4. Чи завжди апперцепція позитивно впливає на процес сприймання об’єктів? Відповідь обґрунтуйте.
Контрольна робота № 5
1.Будова нервової системи людини.
2.Сутність навчання та його структура.
3. Співставити поняття:
1) освіта; 2) учіння; 3) навчання; 4) викладання
та їхні визначення:
а) діяльність викладача в процесі навчання;
б) цілеспрямована взаємодія вчителя і учнів, у процесі якої засвоюються знання, формуються вміння і навички;
в) процес і результат засвоєння учнями (студентами) систематизованих знань, набутих навичок і умінь;
г) цілеспрямований процес засвоєння учнями (студентами) знань, оволодіння уміннями і навичками.
4. Життя має багато прецедентів, коли люди, що мають добрі задатки до розвитку певних здібностей, не реалізували їх. Які причини найчастіше постають як перешкоди на шляху їх розвитку? Наведіть приклади. Відповідь обґрунтуйте
Контрольна робота № 6
1.Функціональна асиметрія мозку.
2.Принципи навчання: принцип науковості, принцип систематичності і послідовності, принцип доступності, принцип зв’язку навчання з життям.
3. Тип темпераменту (холерик) має такі ознаки нервової системи:
1) силу; 2)рухливість; 3)інертність; 4)нестримність; 5)неврівноваженість.
4. Визначте тип темпераменту особистості у прикладі.
Порівняно низький рівень активності, достатньо стриманий і спокійний. Переключення уваги, діяльності, спілкування в повній мірі повільне.
Контрольна робота № 7
1.Блочна будова мозку людини.
2.Принципи навчання: принцип свідомості і активності учнів, принцип наочності, принцип індивідуального підходу до учнів, принцип емоційності.
3. Співставити типи темпераменту:
1) холеричний; 2) меланхолічний; 3)сангвінічний; 4)флегматичний
та типи вищої нервової діяльності:
а) лабільний; б) слабкий; в) невтримний; г) інертний.
4. Визначте тип темпераменту особистості у прикладі.
Висока психічна активність, багатство міміки та рухів, емоційність, недостатня зосередженість, похапливість, поверховість. Відповідь обґрунтуйте.
Контрольна робота №8
1.Свідомість: поняття, суспільно-історична природа свідомості.
2. Види навчання: пояснювально-ілюстративне, проблемне.
3. Вольові якості можуть бути:
1) нерішучий; 2)сонний ; 3)конформний; 4)наполегливий; 5)упертий.
4. У чому виявляється принципова відмінність мислення людини від «мислення» машини? Наведіть аргументи, які б переконливо доводили таку відмінність.
Контрольна робота №9
1.Свідомість: поняття, структура свідомості.
2.Види навчання: програмоване, диференційоване.
3.Співставити види почуттів:
1) моральні; 2) інтелектуальні; 3) практичні; 4) естетичні
та їхні визначення:
а) виражають ставлення особистості до оточення на основі суб’єктивного критерію „краси”;
б) виражають ставлення особистості до предметної діяльності;
в) виражають ставлення особистості до процесу пізнання;
г) виражають ставлення особистості до соціальних вимог.
4. Якому типу темпераменту відповідають характеристики?
Підвищена емоційна реактивність, різкий темп і швидкість у рухах, прямолінійність. У несприятливих умовах підвищена збудливість може привести до запальності, а у деяких випадках – до агресивності. Різка зміна настрою. Здатен долати значні труднощі.
Контрольна робота №10
1.Відчуття як психічний пізнавальний процес: поняття, види.
2.Форми організації навчання в загальноосвітній школі.
3.За пояснювально-ілюстративного навчання передбачається:
1) обґрунтування вчителем наукових положень;
2) використання засобів наочності;
3) механічне заучування напам’ять;
4) вияв пізнавального протиріччя;
5) утворення проблемних ситуацій
4. Визначить особливості поведінки людей різного типу темпераменту на прикладі однієї ситуації.
Контрольна робота №11
1.Відчуття як психічний пізнавальний процес: поняття, властивості.
2.Форми організації навчання у вищій школі.
3.Функцією лівої півкулі головного мозку є :
1) сприйняття музики; 2) читання; 3) аналітичне мислення; 4) розв’язування задач; 5) написання віршів.
4. Якому типу темпераменту відповідають характеристики: легке пристосування до змінних життєвих умов, легке виникнення та швидка зміна почуттів, здатний до швидкого переключення уваги, діяльності та спілкування. відповідь обґрунтуйте.
Контрольна робота №12
1.Сприймання як психічний пізнавальний процес: поняття, види.
2.Методи навчання. Класифікація методів навчання.
3. Індивід - це:
1) психічно хвора людина; 2) талановита людина; 3) орангутанг; 4) вольова людина; 5) дитина, вік якої 10 років.
4. Група студентів мала охарактеризувати свого товариша, використовуючи лише прислівники. В результаті отримано такий ряд слів: стриманий, серйозний, емоційно-стійкий, сумлінний, ініціативний, чутливий, чуйний, творчий, активний. Які з цих слів описують характер, а які темперамент? Як це можна визначити?
Контрольна робота №13
1.Сприймання як психічний пізнавальний процес: поняття, властивості.
2.Види здібностей.
3. Слабкий тип темпераменту (меланхолік) має такі основні риси:
1) легко підкоряється чужій волі; 2) уникає товариства; 3) вміє наполягати на своєму; 4) нерішучий; 5) боїться відповідальності.
4. Чи можливий розподіл уваги між такими різновидами діяльності: переписування тексту, слухання музики, періодичні відповіді на запитання іншої особи? Відповідь обґрунтуйте.
Контрольна робота №14
1.Пам’ять як психічний пізнавальний процес: поняття , процеси пам’яті.
2.Здібності та задатки, види задатків.
3. Тип темпераменту (сангвінік) має такі ознаки нервової системи:
1) силу; 2) інертність; 3) рухливість; 4) нестриманість; 5) зрівноваженість.
4. Визначить вид емоцій у даному випадку. Відповідь обґрунтуйте. Студент 1-го курсу говорить, що коли він дуже засмучений, то постійно починає усім грубіянити. Злість його так охоплює, що він хоче вилити її на інших, тому виникають сварки, деякі непорозуміння. Але пізніше він шкодує про те, що сталося.
Контрольна робота №15
1.Пам'ять як психічний пізнавальний процес: поняття, види.
2.Акцентуація характеру.
3. Гіппократ вважав, що темперамент людини зумовлений наявністю в організмі людини таких «соків»:
1) «гаряча» кров; 2) «чорна» жовч; 3) недостатній слиз; 4) жовч;
5) надлишковий слиз.
4. Хижак може тривалий час вистежувати жертву. Чи можна його увагу охарактеризувати як довільну? Відповідь обґрунтуйте.
Контрольна робота №16
1.Пам'ять як психічний пізнавальний процес: поняття, індивідуальні відмінності пам’яті.
2.Характер: поняття, властивості.
3.Причиною певного настрою можуть бути:
1) люди; 2) стан здоров’я; 3) процес або результат діяльності; 4) навколишня природа; 5) факти чи події, що про них я дізнаюся післязавтра.
4. Визначте вид емоцій у даному прикладі. Відповідь обґрунтуйте. Під час вступних іспитів студент-відмінник не може справитися з простою задачею, говорить, що у нього якийсь дивний стан, він все забув.
Контрольна робота №17
1.Мислення як психічний пізнавальний процес: поняття, логічні компоненти мислення.
2.Характер: поняття, структура.
3. Види пам’яті за тривалістю утримання інформації:
1) оперативна; 2) довготривала; 3) довільна; 4) рухова; 5) словесно-логічна.
4. Іноді кажуть”Психологія без педагогіки безкорисна, педагогіка без психології безсильна”. У чому, на Вашу думку, суть цього формулювання? Принижується чи підноситься цим гідність кожної з названих наук? Наведіть конкретні приклади їх взаємовпливу й взаємозбагачення.
Контрольна робота №18
1.Мислення як психічний пізнавальний процес: поняття, операційні компоненти мислення.
2.Темперамент та властивості психічних явищ.
3. Види уваги бувають:
1) довільна; 2) післядовільна; 3) мимовільна; 4) зовнішня; 5) інтелектуальна.
4. Які об’єктивні та суб’єктивні чинники можуть позитивно впливати на прояви уваги особистості? Наведіть приклади. Відповідь обґрунтуйте.
Контрольна робота №19
1.Мислення як психічний пізнавальний процес: поняття, види.
2.Темперамент і тип вищої нервової діяльності.
3. Спокійний тип темпераменту (флегматик) наділений такими переважними стереотипами поведінки:
1) вміння тримати себе в руках; 2) повільність у винесенні рішень; 3) швидка перебудови звичок; 4) часта зміна вподобань; 5) натхненність в роботі.
4. Що дає змогу людині з гіршими здібностями до певної діяльності виконувати її краще, ніж людині з кращими здібностями? Відповідь обґрунтуйте.
Контрольна робота №20
1.Уява як психічний пізнавальний процес: поняття, аналітико-синтетичний характер уяви.
2.Темперамент: поняття, типи темпераменту.
3.До негативних емоційних станів належать:
1) презирство; 2) відраза; 3) гнів; 4) радість; 5) здивування.
4. Які умови потрібні для виникнення і підтримання довільної, а які – мимовільної уваги:1) особливості зовнішніх подразників; 2) внутрішні потреби, прагнення; 3) усвідомлення послідовності дій; 4) постановка цілей і завдань діяльності; 5) розв’язання завдань протягом певного часу. Відповідь обґрунтуйте.
Контрольна робота №21
1.Уява як психічний пізнавальний процес: поняття, види.
2.Діяльність: поняття, основні компоненти.
3. Види мислення за формою:
1) словесно-логічне; 2) наочно-дійове; 3) наочно-образне; 4) теоретичне;
5) інтуїтивне.
4. Чи можливий всебічний розвиток особистості людини в умовах інтенсивного зростання потоку інформації? Чи вважаєте Ви себе всебічно розвиненою людиною? Відповідь обґрунтуйте.
Контрольна робота №22
1.Увага: поняття, види.
2.Психологічна структура особистості (за К.К.Платоновим).
3.До основних процесів пам’яті відносять:
1) забування; 2) відтворення ; 3) запам’ятовування; 4) збереження;
5) узагальнення.
4. Чи можлива діяльність без чіткого уявлення про її мету? Відповідь обґрунтуйте
Контрольна робота №23
1.Увага: поняття, властивості.
2.Поняття «людина», « особистість», «індивід», « індивідуальність».
3.Для афекту характерні:
1) сила прояву; 2) тривалість перебігу; 3) звуження обсягу свідомості; 4) зміна звичних психологічних установок; 5) короткочасність прояву.
4. Багато людей для кращого запам’ятовування вдаються до коротких нотаток. Чому такий прийом сприяє кращому запам’ятовуванню матеріалу? Відповідь обґрунтуйте.
Контрольна робота №24
1.Воля: поняття, функції.
2.Види емоцій та почуттів.
3. Характерні риси уваги:
1) переключення; 2) вибірковість; 3) розподіл; 4) концентрація; 5) нездатність до обсягу.
4. Сучасні комп’ютери здатні здійснювати складні обчислення, грати в шахи, складати вірші і музику, читати і перекладати тексти. Чим таке «мислення» комп’ютера відрізняється від мислення людини ? Відповідь обґрунтуйте.
Контрольна робота №25
1.Воля: види і структура вольових дій.
2.Поняття про емоції та почуття.
3.Педагогіка взаємопов’язана з такими науками:
1) психологією; 2) філософією; 3)опором матеріалів; 4) фізіологією;
5) етикою.
4. Хмари на небі іноді сприймаються як цілісний предмет, що нагадують тварин, птахів, скелі тощо. Яка важлива особливість сприймання у цьому виявляється? Відповідь обґрунтуйте.
Діагностичне дослідження індивідуально-психологічних якостей особистості
Завдання 1.Дослідження типу темпераменту за формулою О.Бєлова.
Мета: дослідити власний тип темпераменту.
Інструкція досліджуваному: позначте знаком «+» ті якості темпераменту, які для Вас звичні, повсякденні.
Якщо Ви:
прямолінійні у відносинах з людьми; 5) рішучі та ініціативні; 6) уперті;
7) винахідливі у дискусіях; 8) працюєте поривчасто; 9) схильні до ризику; 10) незлопам’ятні; 11) володіє мовою з інтонацією; 12) неврівноважені; 13) агресивні; 14) нетерплячі до недоліків; 15) володієте виразною мімікою; 16) здатні швидко діяти; 17) постійно прагнете до нового; 18) володієте різкими поривчастими рухами; 19) наполегливі на шляху до досягнення мети; 20) схильні до різких змін настрою - то Ви холерик.
Якщо Ви:
1) веселі та життєрадісні; 2) енергійні; 3) часто не доводите розпочату справу до кінця; 4) здатні швидко схоплювати нове; 5) схильні переоцінювати себе; 6) нестійкі в інтересах та нахилах; 7) легко переживаєте невдачі та неприємності; 8) легко пристосовуєтесь до різних обставин; 9) з захопленням беретеся за нову справу; 10) можете швидко охолонути, якщо справа перестає Вас цікавити; 11) швидко включаєтесь у нову роботу та швидко переключаєтесь з однієї роботи на іншу; 12) не схильні до одноманітної кропіткої роботи; 13) комунікативні, не почуваєте скутості із новими для Вас людьми; 14) працездатні та витримані; 15) володієте гучною, швидкою мовою з виразними жестами та мімікою; 16) зберігаєте самовладання у несподіваній складній обстановці; 17) володієте завжди бадьорим настроєм; 18) швидко засинаєте та пробуджуєтеся; 19) часто не зібрані, проявляєте поспіх у рішеннях; 20) схильні іноді пливти по поверхні, відволікаєтесь - то Ви сангвінік.
Якщо Ви:
1)спокійні; 2) послідовні у справах; 3) обережні та розсудливі; 4) вмієте чекати; 5) мовчазні; 6) володієте спокійною мовою, без виразних емоцій, міміки та жестів; 7) терплячі та стримані; 8) доводите розпочату справу до кінця; 9) не витрачаєте попусту сил; 10) дотримуєтесь системи в роботі; 11) легко стримуєте пориви; 12) малосприйнятливі до схвалення та осуду; 13) незлобливі; 14) постійні у своїх відношеннях та інтересах; 15) повільно включаєтеся у роботу та повільно переключаєтесь з однієї справи на іншу; 16) рівні у відносинах з усіма; 17) любите акуратність та порядок у всьому; 18) дуже важко пристосовуєтесь до нових обставин; 19) володієте витримкою; 20) повільні то Ви флегматик.
Якщо Ви:
1)сором’язливі; 2) губитесь у новій обстановці; 3) важко встановлюєте контакт з незнайомими людьми; 4) не вірити у свої сили; 5) легко переносити самотність; 6) почуваєте розгубленість при невдачах; 7) схильні уходити в себе; 8) володіє тихою мовою; 9) швидко втомлюєтесь; 10) пристосовуєтесь до характеру співрозмовника; 11) вразливі до сльози; 12) дуже сприйнятливі до схвалення та осуду; 13) пред’являєте високі вимоги до себе та до оточуючих; 14) підозрілі; 15) чутливий; 16) дуже образливий; 17) некомунікабельні, не розділяєте ні з ким своїх думок; 18) малоактивні; 19) покірливі; 20) прагнете визивати співчуття та допомогу у оточуючих то Ви меланхолік.
Аналіз результатів.
Якщо кількість позитивних відповідей у кожному блоці якостей темпераменту складає 16-20, це означає, що у Вас яскраво виражені риси даного типу темпераменту. Якщо кількість відповідей 11-15, це означає, що якості даного типу темпераменту притаманні Вам у значній мірі. Якщо позитивних відповідей 6-10 – якості даного типу темпераменту притаманні Вам у зовсім незначній мірі.
А тепер визначимо формулу темпераменту:
Ф(т)= Х (Ах/А×100%) + С (Ас/А×100%) + Ф (Аф/А×100%) + М (Ам/А×100%)
де: Ф(т) – формула темпераменту, Х – холеричний темперамент, С – сангвіністичний темперамент, М – меланхолічний темперамент, Ф – флегматичний темперамент, А – загальна кількість «+» по усім типам, Ах – кількість «+» у холерика, Ас - кількість «+» у сангвініка, Аф – кількість «+» у флегматика, Ам – кількість «+» у меланхоліка.
В кінцевому вигляді формула виглядає таким чином:
Ф(т) = 35%Х + 30% С + 14% Ф + 21% М
Якщо відносний результат позитивних відповідей по будь-якому типу складає 40% і вище, це означає, що даний тип темпераменту є у Вас домінуючим, 30-39% - якості даного типу виражені достатньо яскраво, якщо 20-29%, то якості даного типу виражені середньо, якщо 10-19% - якості даного типу темпераменту виражені у малій мірі.
Завдання 2. Тест «Сильний у Вас характер?»
Мета: дослідити особливості характеру.
Інструкція досліджуваному: «Виберіть один варіант відповіді на кожне питання».
1.Чи часто Ви міркуєте над тим, який вплив мають Ваші вчинки на оточуючих:
а) дуже рідко; б) рідко; в) достатньо часто; г) дуже часто?
2. Чи бувають випадки, коли Ви самі не вірите в те, що говорите:
а) так; б) ні?
3. Які якості Ви більше цінити в людях:
а) широту мислення; б) наполегливість; в) ефектність?
4. Має Ви схильність до педантизму:
а) так; б) ні?
5. Чи швидко забуваєте про неприємності, що відбуваються з Вами:
а) так; б) ні?
6. Чи аналізуєте Ви свої вчинки:
а) так; б) ні?
7. Якщо знаходитесь у колі знайомих людей, то:
а) зберігаєте тон, прийнятий в цьому колі; б) залишаєтесь самі собою?
8. Виконуючі важке завдання, чи думаєте Ви про очікувані труднощі:
а) так; б) ні?
9. Яке з перерахованих визначень, на вашу думку, більше за все підходить до Вас:
а) мрійник; б) «рубаха-парень»; в) працьовитий; г) акуратний; д) філософ?
10. При обговоренні певного питання:
а) висловлюєте свою точку зору, хоча вона відрізняється від думки більшості; б) вважаєте, що в даній ситуації краще промовчати, хоча маєте; і іншу точку зору; в) підтримуєте більшість, залишаючись при своїй точці зору; г) приймаєте точку зору більшості?
11. Яке почуття визиває у Вас несподіваний виклик до керівника:
а) роздратування; б) тривожність; в) занепокоєний; г) ніякого почуття?
12. Якщо у полеміці Ваш опонент, допустить особистий випад проти Вас, як Ви поступите:
а) відповісте йому у тому ж тоні; б) проігноруєте цей факт; в) демонстративно образитесь; д) пропонуєте зробити перерву?
13. Якщо Ваша робота забракована, то це визве у Вас:
а) гнів; б) сором; в) байдужість?
14. Якщо Ви потрапляєте «впросак», кого обвинувачуєте в першу чергу:
А) себе самого; б) «фатальне невезіння»; в) інші «об’єктивні обставини»?
15. Не здається Вам, що оточуючі Вас люди не до оцінюють Ваші здібності та знання:
а) так; б) ні?
16. Якщо друзі або колеги починають над вами шуткувати, що ви робите:
а)лютуєте; б) «відходите вбік»; в) починаєте підігрувати ним; г) відповідаєте сміхом; д) робите байдужий вигляд, навіть посміхаєтесь, але в душі лютуєте?
17. Якщо Ви поспішаєте на роботу і на звичному місці не знаходите своїх речей, як Ви поступите:
а) будете продовжувати пошук мовчки; б) будете шукати, звинувачуючи усіх домашніх у безладі; в) підете без потрібної Вам речі?
18. Що скоріше всього виведе вас із рівноваги:
а) довга черга в приймальній; б) багато людей у транспорті; в) необхідність приходити в певне місце декілька разів з одного і того ж питання?
19. Завершивши суперечку, чи продовжуєте її подумки, наводячи все нові і нові аргументи у захист своєї точки зору:
а) так; б) ні?
20. Якщо для виконання термінової роботи Вам випаде нагода вибрати собі помічника, кого із можливих кандидатів Ви оберете:
а) людину відповідальну, але безініціативну; б) людину знаючу, але уперту та суперечливу; в) людину обдаровану, але ледачу?
Аналіз результатів.
Ключ: 1) а – 0, б – 1, в – 2, г – 3; 2) а – 0, б – 1; 3) а – 1, б – 1, в - 0; 4) а – 2, б – 0; 5) а – 0, б – 2; 6) а – 2, б – 0; 7) а – 2, б – 0; 8) а – 0, б – 2; 9) а – 0, б – 1, в – 3, г – 2, д – 2; 10) а – 2, б – 0, в – 0, г – 0; 11) а – 0, б – 1, в – 2, г – 0; 12) а – 0, б – 2, в – 1, г – 3; 13) а – 2, б – 1, в – 0; 14) а – 2, б – 0, в – 0; 15) а – 0, б – 2; 16) а – 0, б – 1, в – 2, г – 0, д – 0; 17) а – 2, б – 0, в – 1; 18) а – 1, б – 0, в – 2; 19) а – 0, б – 2; 20) а – 0, б – 1, в – 2.
Результати.
Нижче 15 балів. Ви людина слабохарактерна, неврівноважена. В усіх неприємностях звинувачуєте усіх, але тільки не себе. На Вас важко покластися і в дружбі, і в роботі.
Від 15 до 25 балів. У Вас достатньо твердий характер. Ви володієте реалістичними поглядами на життя, але не всі Ваші вчинки рівноцінні. Ви доброзичливі, терпимі у колективі. І все ж таки вам є над чим замислитись, для того, щоб позбавитись деяких недоліків.
Від 26 до 38 балів. Ви належите до людей наполегливих, з достатнім почуттям відповідальності. Ціните свої судження, але і враховуєте думку інших. Правильно орієнтуєтесь у ситуаціях, які виникають, у більшості випадків можете вибрати правильне рішення. Це говорить про риси сильного характеру.
Більше 38 балів. Малоймовірно, що є люди з таким ідеальним характером ( а якщо є , то їм просто нічого рекомендувати). А можливо, така сума балів – це результат не зовсім об’єктивної оцінки своїх вчинків та поведінки?
Завдання 3. Дослідження вольової саморегуляції.
Мета дослідження: визначення рівня розвитку вольової саморегуляції.
Інструкція досліджуваному: « Вам пропонується тест, який включає 30 тверджень. Уважно прочитайте кожне з них та вирішіть, наскільки воно характеризує Вас. Якщо правильно характеризує, то на аркуші для відповідей проти номера даного твердження поставте знак (+) (плюс), якщо вважаєте, що неправильно, то знак (-) (мінус).
Тест
1.Якщо в мене щось не входить, то нерідко виникає бажання покинути цю справу.
2.Я не відмовляюся від своїх задумів і справ, навіть якщо доводиться вибирати між ними та приємною компанією.
3.За необхідності мені не важко стримати спалах гніву.
4.Звичайно я зберігаю спокій, чекаючи товариша, який спізнюється на призначений час.
5.Мене важко відірвати від розпочатої роботи.
6.Мене дуже вибиває з колії фізичний біль.
7.Я завжди намагаюся вислухати співрозмовника, не перебиваючи, навіть якщо не терпиться йому заперечити.
8.Я завжди «гну» свою лінію.
9.Якщо треба, я можу не спати кілька ночей (наприклад, робота, чергування) і весь наступний день бути в «гарній формі».
10.Мої плани занадто часто перекреслюються зовнішніми обставинами.
11.Я не вважаю себе терплячою людиною.
12. Не так просто мені примусити себе байдуже спостерігати хвилююче видовище.
13. Мені рідко вдається примусити себе продовжувати роботу після серії прикрих невдач.
14. Якщо я ставлюся до когось погано, мені важко приховати зневагу до нього.
15. При потребі я можу займатися своєю справою в незручних та в непристосованих до цього умовах.
16. Мені дуже ускладнює роботу усвідомлення того, що її необхідно виконати в точно визначений термін.
17.Я вважаю себе рішучою людиною.
18. З фізичною втомою я справляюся значно краще, ніж інші.
19. Краще зачекати ліфт, ніж підійматися сходами.
20. Зіпсувати мені настрій не так просто.
21. Інколи якась дрібниця заполонює мої думки, не дає спокою, і я не можу її позбутися.
22. Мені важче зосередитися на завданні чи на роботі, ніж іншим.
23. Сперечатися зі мною дуже важко.
24. Я завжди прагну довести розпочату справу до кінця.
25. Мене легко відвернути від справ.
26. Я іноді помічаю, що намагаюся домогтися свого всупереч об’єктивним обставинам.
27. Люди іноді заздрять моєму терпінню та допитливості.
28. Мені важко зберегти спокій у стресовій ситуації.
29. Я помічаю, що під час одноманітної роботи мимоволі починаю змінювати спосіб дії, навіть якщо це часом призводить до погіршення результатів.
30. Мене, як правило, дратує, коли «перед носом» зачиняються двері транспорту або ліфту, що від’їжджають.
Обробка результатів.
Мета обробки результатів – визначення величин індексів вольової саморегуляції за пунктами загальної шкали (В) та індексів за субшкалами наполегливість (Н) і самовладання (С).
Кожен індекс – це сума балів, отриманих при підрахунку збігу відповідей з ключем загальної шкали чи субшкали.
В опитувальнику 6 замаскованих тверджень. Тому загальний сумарний бал за шкалою В має бути в межах від 0 до 24, за субшкалою наполегливість – від 0 до 16, за субшкалою самовладання – від 0 до 13.
Ключ для підрахунку індексів вольової саморегуляції
|
Загальна шкала |
1-, 2+, 3+, 4+, 5+,6-,7+,9+,10-,11+,13-,14-,16-,17+,18+,20+, 21-, 22-, 24+, 25-, 27+, 28-, 29-, 30- |
|
Наполегливість |
1-,2+,5+,6-,9+,10-,11+,13-,16-,17+,18+,20+,22-,24+,25-27+ |
|
Самовладання |
3+,4+,5+,7+,13-,14-,16-,21-, 24+,27+,28-,29-,30- |
Аналіз результатів.
Рівень розвитку вольової саморегуляції може бути охарактеризовано в цілому й окремо за такими властивостями характеру, як наполегливість та самовладання.
Рівні вольової саморегуляції визначаються порівнянням із середніми значеннями кожної шкали. Якщо вони складають більше половини максимально можливої суми збігань, то цей показник відображає високий рівень розвитку загальної саморегуляції, наполегливості чи самовладання.
Для шкали В ця величина становить 12, для шкали Н – 8, для шкали С – 6.
Високий бал за шкалою В властивий емоційно зрілим, активним, незалежним, самостійним особам. Їх відрізняє спокій, упевненість у собі, стійкість намірів, реалістичність поглядів, розвинене почуття особистого обов’язку.
Низький бал спостерігається в людей чутливих, емоційно нестійких, вразливих, невпевнених в собі.
Субшкала наполегливість характеризує силу намірів людини – її прагнення до здійснення розпочатої справи. На позитивному полюсі – діяльні, працездатні люди, які активно прагнуть до виконання запланованого, головна їхня цінність – розпочата справа. Низькі значення за даною шкалою вказують на підвищену лабільність, невпевненість, імпульсивність, що можуть призвести до непослідовності в поведінці.
Субшкала самовладання відображає рівень довільного контролю емоційних реакцій і станів. Високий бал за субшкалою набирають люди емоційно стійкі, які добре володіють собою в різноманітних ситуаціях. Для них характерний внутрішній спокій, упевненість в собі, тенденція до новаторства. На другому полюсі цієї субшкали – спонтанність, імпульсивність, вразливість, переважання традиційних поглядів.
Завдання 4. Дослідження комунікативних та організаційних схильностей.
Мета дослідження: визначення рівня розвитку комунікативних та організаційних схильностей.
Інструкція досліджуваному: «Тест містить 40 запитань. Прочитайте їх і дайте відповідь на всі запитання. Якщо Ваша відповідь позитивна, то відповідний номер позначте знаком «+», якщо ж Ваша відповідь негативна – то знаком «-» Запитання носять загальний характер і не можуть вмістити всіх необхідних подробиць. Тому уявіть собі типові ситуації і не замислюйтесь над деталями. Якщо Вам важко буде відповісти на деякі запитання, то дайте ту відповідь, якій Ви віддаєте перевагу. Відповідаючи на будь-яке з цих запитань, звертайте увагу на його перші слова й узгоджуйте свою відповідь з ними.
Опитувальник
1.Чи багато у Вас друзів, з якими Ви постійно спілкуєтеся?
2.Чи часто Вам вдається схилити більшість своїх товаришів до прийняття ними Вашої думки?
3.Чи довго Вас турбує почуття образи, завдане Вам кимось із Ваших товаришів?
4.Чи завжди Вам важко орієнтуватися в критичній ситуації?
5.Чи є у Вас прагнення встановлювати нові знайомства з різними людьми?
6.Чи подобається Вам брати участь у суспільній роботі?
7.Чи правда, що Вам приємніше й простіше проводити час за книгами або за якими-небудь іншими заняттями, ніж з людьми?
8.Якщо виникли які-небудь перешкоди в здійсненні Ваших намірів, то чи легко Ви відмовляєтеся від них?
9.Чи легко Ви встановлюєте контакти з людьми, які значно старші за Вас?
10.Чи подобається Вам вигадувати і організовувати зі своїми товаришами ігри та розваги?
11.Чи важко Вам включатися в нову для Вас компанію?
12.Чи часто Ви відкладаєте на інші дні справи , які Вам треба було б виконати сьогодні?
13.Чи легко Вам вдається встановлювати контакти з незнайомими людьми?
14.Чи прагнете Ви домогтися, щоб Ваші товариші діяли відповідно до Вашої думки?
15.Чи важко Вам освоїтись у новому колективі?
16.Чи правильно, що у Вас не буває конфліктів з товаришами через невиконання ними своїх обов’язків, обіцянок?
17.Чи прагнете Ви при нагоді познайомитися і поспілкуватися з новою людиною?
18.Чи часто Ви у вирішенні важливих проблем берете ініціативу на себе?
19.Чи дратують Вас люди, які оточують, чи виникає у Вас бажання побути на самоті?
20.Чи правда, що Ви погано орієнтуєтесь у незнайомій для Вас обстановці?
21.Чи подобається Вам постійно бути серед людей?
22.Чи виникає у Вас роздратування, якщо Вам не вдається закінчити розпочату справу?
23.Чи відчуваєте Ви труднощі, незручності або сором’язливість, якщо доводиться проявляти ініціативу, щоб познайомитись з новою людиною?
24.Чи правда, що Ви втомлюєтеся від частого спілкування з товаришами?
25.Чи подобається Вам брати участь у колективних іграх?
26.Чи часто Ви проявляєте ініціативу, розв’язуючи питання, які зачіпають інтереси Ваших товаришів?
27.Чи правда, що Ви почуваєтеся невпевнене серед малознайомих Вам людей?
28.Чи правильно те, що Ви рідко прагнете довести свою правоту?
29.Чи вважаєте Ви, що Вам не важко внести пожвавлення в малознайому для Вас компанію?
30.Чи брали Ви участь у суспільно-громадській роботі в школі?
31.Чи прагнете Ви обмежити коло своїх знайомих невеликою кількістю людей?
32.Чи правильно, що Ви не прагнете наполягати на своїй думці або на рішенні, якщо його не зразу підтримали Ваші товариші?
33.Чи почуваєтеся Ви невимушено, коли потрапляєте в незнайому для Вас компанію?
34.Ви із задоволенням приступаєте до організації всіляких заходів для своїх товаришів?
35.Чи правда, що Ви не почуваєтеся достатньо впевненим і спокійним, коли доводиться говорити що-небудь великій групі людей?
36.Чи часто Ви запізнюєтеся на ділові зустрічі, побачення?
37.Чи вірно, що у Вас багато друзів?
38.Чи часто Ви опиняєтесь у центрі уваги своїх товаришів?
39.Чи часто Ви соромитеся, відчуваєте ніяковість, спілкуючись з малознайомими Вам людьми?
40.Чи правда, що Ви не дуже впевнено почуваєтеся у великій групі своїх товаришів?
Обробка результатів.
Відповіді досліджуваного зіставляються з дешифратором і підраховується кількість збігань окремо за комунікативними та організаційними нахилами. У дешифраторі враховується впорядковане розміщення номерів запитань.
|
1 |
5 |
9 |
13 |
17 |
21 |
25 |
29 |
33 |
37 |
|
2 |
6 |
10 |
14 |
18 |
22 |
26 |
30 |
34 |
38 |
|
3 |
7 |
11 |
15 |
19 |
23 |
27 |
31 |
35 |
39 |
|
4 |
8 |
12 |
16 |
20 |
24 |
28 |
32 |
36 |
40 |
Дешифратор
|
Схильності |
Позитивні відповіді |
Негативні відповіді |
|
Комунікативні |
Номери запитань 1-го рядка |
Номери запитань 3-го рядка |
|
Організаційні |
Номери запитань 2-го рядка |
Номери запитань 4-го рядка |
Щоб визначити рівень комунікативних та організаційних схильностей, потрібно вирахувати їхні коефіцієнти. Коефіцієнти – це відношення кількості збігань відповідей того чи іншого нахилу до максимально можливого числа збігань, у даному разі – до 20. Формули для підрахунку коефіцієнтів такі:
Кк = Кх / 20; Ко = Ох / 20,
де Кк – коефіцієнт комунікативних схильностей;
Ко – коефіцієнт організаційних схильностей;
Кх та Ох – кількість збігань з дешифратором відповідей відповідно до комунікативних та організаційних схильностей.
Аналіз результатів.
Аналізуючи результати, дають оцінку рівня комунікативних та організацій-них схильностей досліджуваного. З цією метою користуються шкалою оцінок.
Шкала оцінок комунікативних та організаційних схильностей
|
Кк |
Ко |
Шкала оцінок |
|
0,10-0,45 |
0,2-0,55 |
1 |
|
0,45-0,55 |
0,56-0,65 |
2 |
|
0,56-0,65 |
0,66-0,70 |
3 |
|
0,66-0,75 |
0,71-0,80 |
4 |
|
0,75-1,00 |
0,81-1,00 |
5 |
Рівень розвитку комунікативних та організаційних схильностей характеризується за допомогою оцінок за шкалою.
Досліджувані, які отримали оцінку 1, - це люди з низьким рівнем прояву комунікативних та організаційних схильностей.
Досліджувані з оцінкою 2 мають комунікативні й організаційні нахили нижче середнього рівня. Вони не прагнуть до спілкування, почуваються скуто в новій компанії, в колективі, вважають за краще проводити час наодинці з собою, обмежують свої знайомства, мають труднощі у встановленні контактів з людьми і у виступі перед аудиторією, погано орієнтуються в незнайомій ситуації, не відстоюють свою думку, важко переживають образи. У багатьох справах вони уникають прояву самостійних рішень та ініціативи.
Для досліджуваних, котрі отримали оцінку 3, характерний середній рівень прояву комунікативних та організаційних схильностей. Вони прагнуть контактів з людьми, не обмежують коло своїх знайомств, наполягають на власній думці, планують свою роботу, хоча потенціал їхніх нахилів не відрізняється високою стійкістю.
Досліджувані з оцінкою 4 належать до групи з високим рівнем прояву комунікативних та організаційних схильностей. Вони не розгублюються в новій обстановці, швидко знаходять друзів, постійно прагнуть розширити коло своїх знайомих, займаються суспільною діяльністю, допомагають близьким, друзям, проявляють ініціативу в спілкуванні, із задоволенням беруть участь в організації громадських заходів, здатні приймати самостійні рішення в критичних ситуаціях. Усе це вони роблять без примусу, згідно із внутрішніми спрямуваннями.
Досліджувані, котрі отримали вищу оцінку 5, мають дуже високий рівень прояву комунікативних й організаційних схильностей. Вони активно прагнуть до комунікативної та організаційної діяльності, швидко орієнтуються у важких ситуаціях, невимушено поводяться в новому колективі, це ініціативні люди, котрі прагнуть у важкій справі або в складній ситуації приймати самостійні рішення, відстоювати свою думку і домагатися, щоб її було прийнято іншими. Вони наполегливі в діяльності, яка приваблює, і самі шукають таких справ, які б задовольнили їхні потреби в комунікації та в організаційній діяльності.
Питання для самоконтролю
1.Предмет,задачі, етапи становлення психології.
2.Основні галузі психологічної науки.
3.Методи психологічного дослідження.
4.Експеримент і спостереження як основні методи психологічного дослідження.
5.Додаткові методи психологічного дослідження.
6.Психіка: поняття , властивості, функції.
7.Психіка: поняття, класифікація психічних явищ.
8.Етапи розвитку психіки: сенсорний, перцептивний, інтелект.
9.Рефлекторна природа психічного відображення.
10.Будова нервової системи людини.
11.Функціональна асиметрія мозку.
12.Блочна будова мозку людини.
13.Свідомість: поняття, суспільно-історична природа свідомості.
14.Свідомість: поняття, структура свідомості.
15.Відчуття як психічний пізнавальний процес: поняття, види.
16.Відчуття як психічний пізнавальний процес: поняття, властивості.
17.Чутливість, пороги чутливості.
18.Сприймання як психічний пізнавальний процес: поняття, види.
19.Сприймання як психічний пізнавальний процес: поняття, властивості.
20.Способи організації сприймання.
21.Пам’ять як психічний пізнавальний процес: поняття , процеси пам’яті.
22.Характеристика процесу запам’ятовування.
23.Характеристика процесів збереження і забування.
24.Характеристика процесу відтворення.
25.Пам'ять як психічний пізнавальний процес: поняття, види.
26.Пам'ять як психічний пізнавальний процес: поняття, індивідуальні відмінності пам’яті.
27.Мислення як психічний пізнавальний процес: поняття, логічні компоненти мислення.
28.Мислення як психічний пізнавальний процес: поняття, операційні компоненти мислення.
29.Мислення як психічний пізнавальний процес: поняття, етапи розв’язання мислительної задачі.
30.Мислення як психічний пізнавальний процес: поняття, види.
31.Інтелект: поняття, структура.
32.Інтелект: поняття, властивості.
33.Уява як психічний пізнавальний процес: поняття, види.
34.Прийоми створення образів уяви.
35.Увага: поняття, види.
36.Увага: поняття, властивості.
37.Воля: поняття, функції.
38.Воля: види і структура вольових дій.
39.Вольові якості особистості.
40.Поняття про емоції та почуття, форми переживання емоцій та почуттів.
41.Основні емоційні стани.
42.Види емоцій та почуттів.
43.Поняття «людина», « особистість», «індивід», « індивідуальність».
44.Фактори розвитку особистості.
45.Психологічна структура особистості (за К.К.Платоновим, З.Фрейдом).
46.Діяльність: поняття, структура.
47.Темперамент: поняття, теорії темпераменту.
48.Темперамент і тип вищої нервової діяльності.
49.Темперамент та властивості психічних явищ.
50.Темперамент: особливості прояву різних типів темпераменту.
51.Характер: поняття, структура.
52.Основні риси типового характеру.
53.Акцентуація характеру.
54.Здібності: поняття, види здібностей.
55.Індивідуальні відмінності у здібностях людей.
56.Предмет педагогіки. Її зв'язок з іншими науками.
57.Становлення педагогічної науки.
58.Система педагогічних наук.
59.Методи педагогіки.
60.Основні педагогічні категорії.
61.Поняття про дидактику. Основні дидактичні концепції.
62.Сутність навчання та його функції.
63.Сутність навчання та його структура.
64.Принципи навчання: принцип науковості, принцип систематичності і послідовності, принцип доступності, принцип зв’язку навчання з життям.
65.Принципи навчання: принцип свідомості і активності учнів, принцип наочності, принцип індивідуального підходу до учнів, принцип емоційності.
66.Види навчання: пояснювально-ілюстративне, проблемне.
67.Види навчання: програмоване, диференційоване.
68.Форми організації навчання в загальноосвітніх закладах.
69.Урок як основна форма організації навчання в загально освітніх закладах. Типологія уроків.
70.Форми організації навчання у вищих закладах освіти.
71. Методи навчання. Класифікація методів навчання.
1.7.Список літератури
1.Басова Н.В. Педагогика и практическая психология. Ростов н/Д: „Феникс" 2000. – 416 с.
2.Годфруа Ж. Что такое психология: В 2-х т. Изд.2 -е, стереотипное. Т.1: Пер: с франц. -М.: Мир, 1996.- 496 с.
3.Дружинин В.Н Психология. Учебник для экономических вузов:- СПб.: Питер, 2000. – 272 с.
4.Індивідуальни стиль діяльності: тексти лекцій з дисципліни «Психологія діяльності та вчасний менеджмент» (для самостійного опрацювання) /Укл. Шаповал І.М., Прудська О.В. – Кривий Ріг – КІ КНЕУ, 2003.
5.Загальна психологія: Підручник /О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В.Огороднійчук та ін.- К.: Либідь. – 464 с.
6.Кратний психологический словарь / Сост. Л.А. Карпенко, под общ. ред А.В Петровского, М.Г. Ярошевского. -М.: Политиздат, 1985.-С.201.
7.Когнітивна сфера особистості /Укл. Шепеленко Т.Л. – У 2-х ч. - Кривий Ріг: КЕІ КНЕУ, 2005.
8.Ліфарєва Н.В. Психологія особистості: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. - 240 с.
9.Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: основні положення. Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни - К.: „Ексоп", 1999. – 304 с.
10.Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія: Навчальний посібник – К.: МАУП, 2000. – 256 с.
11.М‘ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посіб. – 4-те вид., стер. – К.: Вища шк., 2005. -487 с.
12.Основы педагогики и психологии высшей школы /Под. ред. А.В Петровского –М: Изд-во МГУ, 1986.-С. 161-196.
13.Петровский А.В., Ярошевский М.Г Психология: Учебник для студ. высш. пед. учеб. заведений 3-е изд., стереотип - М.: Издат. центр „Академия", 2002. -512 с.
14.Подласий И.П. Педагогика: Новый курс: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений: В 2 кн. – М.: Гуманит. изд.центр ВЛАДОС, 2003. – Кн.1:Общие основы. Процесс обучения. – 576 с.
15. Подласий И.П. Педагогика: Новый курс: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений: В 2 кн. – М.: Гуманит. изд.центр ВЛАДОС, 2003. – Кн.2:Процесс виспитания. – 256 с.
16.Психология общения / В А. Семиченко: К.: „Магистр - 8", 1997, - 152 с.
17. Психологічні особливості суб’єкта діяльності /Укл. Шепеленко Т.Л. – У 2-х ч. – Кривий Ріг: КЕІ КНЕУ, 2006.
18.Радугин А.А. Психология. Учебное пособие для высших учебных заведений. М.: Центр, 2001. – 400 с.
19.Рысь Ю.И., Степанов В.Е., Ступницкий В.П. Психология и педагогика: Учебн. пос. для ст-тов вузов. - М.: Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 1999. – 308 с.
20.Серьожникова Р.К., Пархоменко Н.Д., Яковицька Л.С. Основи психології і педагогіки: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. - 243 с.
21.Соколинский В.М. Психологические основы экономики: Учебное пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ, 1999. - 215 с.
22. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки:Посібник. – К.: Академвидав, 2003. – 504 с.
23.Столяренко Л.Д. Основы психологии. - Ростов н / Д: Изд-во „Феникс", 1997. - 736 с.
24.Столяренко Л.Д. Педагогическая психология - Ростов н / Д: Изд-во „Феникс", 2000. - 544 с.
25.Трофімов Ю.Л. Психологія: Підручник для студентів вищих закладів освіти. - К.: «Либідь», 1999. – 558 с.
26.Тутушкина М.К. Практическая психология - Санкт-Петербург: Изд-во «Дидактика Плюс», 1998. - 335 с.
27.Цимбалюк І.М., Яницька О.Ю. Загальна психологія. Модульно – рейтинговий курс для студентів вищих навчальних закладів. – К.: ВД „Професіонал”, 2004. – С. 53 – 150.
28.Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К.: Видавничий центр «Академія», 2000. – 544 с.
29.Якунин В.А. Педагогическая психология: Учеб. пособие. 2-е изд. - СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2000. – 349 с.
PAGE 90