Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Урок 1. Вступ. Християнська етика – наука про християнську мораль (1 година)
Мета уроку: ознайомити учнів з основними поняттями про мораль та християнську етику; розвивати в ліцеїстів прагнення до формування моральних цінностей; виховувати у дітей високоморальні якості, ціннісні орієнтири, які ведуть людей шляхом пізнання істини, добра, краси; виховувати у дітей повагу до свободи совісті, релігійних та світоглядних переконань.
Біблійна основа:
Вірші з Біблії: Вихід 20; Євангеліє від св. Матвія 22:37-39.
Біблійна історія: Найбільша заповідь.
Епіграф: « Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви…» ( Євангеліє від св. Матвія 7:12)
Словник понять і термінів: етика, мораль загальнолюдська, моральні цінності, християнська етика, ближній, чеснота.
Міжпредметні зв`язки: українська мова, географія, етика, історія.
Література до уроку:
Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. – Київ: Українське Біблійне товариство, 2007.
Хід уроку
I. ВСТУПНА ЧАСТИНА
Вітання.
Налагодження контакту з класом
Вступне слово учителя.
Діти, сьогодні ми з вами почнемо вивчати новий предмет, який носить назву – християнська етика.
Цей предмет особливий, бо на уроках християнської етики ми познайомимося з найважливішою, найцікавішою і найвідомішою в світі книгою – Біблією, довідаємося про вічні істини, які містяться на її сторінках; разом будемо шукати відповіді на найважливіші і найпотаємніші питання у своєму житті, і будемо намагатися жити і поводити себе відповідно до християнської моралі.
Сьогодні ви почуєте багато нових і, може, для вас незрозумілих слів і термінів, тож давайте їх запишемо у наш словничок:
Етика – наука про мораль.
Мораль загальнолюдська – сукупність норм і правил, які визначають найважливіші цінності у життя, поведінку людей, їх ставлення одне до одного.
Моральні цінності – дуже важливі норми і правила життя, які люди вважають добрими.
Християнська етика – наука про християнські моральні норми і цінності.
Ближній – людина, з якою ми спілкуємось, а також та, що потребує нашої допомоги.
Чеснота – доброчесність, позитивна моральна якість людини.
Як ви уже помітили, до нашого уроку є епіграф, взятий з Євангелія від св. Матвія: «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви…» Ця заповідь є «золотим правилом», а для нашого уроку є ключовим віршем, бо у ньому у стислій формі передано головну ідею нашого уроку.
II. ОСНОВНА ЧАСТИНА
Коли ж Господь Бог дав нам цю найбільшу заповідь?
(Читаємо і коментуємо біблійну історію «Найбільша заповідь».
Проводимо бесіду:
Отже, ми бачимо, що дві тисячі років тому Син Божий – Ісус Христос дав нам цю найбільшу заповідь, щоб ми любили Бога нашого, не засмучували Його нашими думками, словами і вчинками.
Значить, нам зараз потрібно вияснити, як людина повинна поводити себе, щоб не гнівити Бога, якими керувалися правилами і нормами поведінки. Перед нами постають такі питання:
Що таке мораль?
Що таке етика?
Що таке християнська мораль і етика?
У чому особливість християнської етики?
Людина живе серед людей – в сім’ї, в школі, в класі, на вулиці, в суспільстві. І скрізь, де б ми не були повинні поводити себе так, щоб усім, хто нас оточує було б добре. Щоб упорядкували життя людей, існують певні норми, правила, погляди і уявлення, які регулюють поведінку між людьми – це і є МОРАЛЬ. Мораль має свою характерну ознаку, особливість – вона розглядає вчинки людей з погляду добра чи зла. Чи добре діло зробила людина? Чи правильно вона вчинила? Людина повинна творити добро, підтримувати інших, допомагати бідним і тим, хто потребує нашої допомоги. А добро породжує радість, задоволення, повагу і любов між людьми.
Злі ж вчинки людей сіють між людьми ненависть, ворожнечу, сварки.
Мораль – це не тільки стосунки між людьми, а й те, як ставляться люди до природи, до навколишнього середовища, до тварин.
В різні історичні часи існували і різні погляди на людську мораль. Із зміною епох, змінювались і погляди на мораль.
Отже, МОРАЛЬ – це норми і правила життя людини з погляду добра і зла.
Те, як ми поводимося в людському суспільстві, які взаємини між людьми, вивчає і осмислює наука, яка називається – етикою. Вона допомагає людині зрозуміти, оцінити, що є добрим, а що злим.
ЕТИКА – це наука про мораль.
Ми з вами вияснили, що таке мораль, етика в загальнолюдському розумінні, а тепер давайте збагнемо, а що ж таке християнська мораль і етика?
Загальнолюдська мораль змінювалася в різні епохи і часи. Але існують певні норми життя, які ніколи не змінюються, і вони однакові для всіх людей: старих і молодих, бідних і багатих, незалежно від кольору шкіри, національності, країни. Ці норми життя непідвладні часу, вони називаються нормами християнської моралі, вони записані в головній книзі християн – Біблії, яку передав людям Бог.
Християнська мораль з Біблії передається нам у таких основних приписах:
Усі ці норми і правила Бог дав людині для того, щоб вона могла жити щасливо і була у злагоді із собою і оточуючими людьми, Богом і природою.
Отже, християнська мораль – це загальні правила і норми життя людини, закладені у ній Господом і записані в Біблії, а християнська етика – вчення про ці загальні правила і норми життя людини.
Мета християнської етики – викорінення гріхів, очищення совісті, дотримання Господніх заповідей. Так стверджував український філософ і професор етики Інокентій Гізель ще у XVII ст. у своєму етичному творі «Мир з Богом людині».
III. ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА
Закріплення вивченого.
Домашнє завдання.
Написати есе на тему значення моральних цінностей в житті ліцеїста.
Урок 2. Біблія – як основа християнських моральних цінностей (1 година).
Мета уроку: Засвоєння учнями знань про Біблію, хто її написав, з яких частин та книг складається Святе Письмо, яке значення має Слово Боже для людини, як користуватися Книгою. Розвивати уміння вести пошук Істини, знаходити в Біблії відповіді на головні питання людського буття, прагнення плекати власну душу, зберігати та примножувати духовну культурну спадщину християнства. Виховувати в учнів усвідомлення того, що Біблія є Слово Боже, розуміння важливості Біблії для особистого життя.
Біблійна основа:
Вірші з Біблії: Книга псалмів 118:11, 111, 130, 165, 176.
Епіграф: «Для моєї ноги Твоє слово – світильник, то світло для стежки моєї» (Книга псалмів 118:105)
Словник понять і термінів: Біблія, Євангеліє.
Наочність: проектор, учнівська презентація.
Міжпредметні зв`язки: українська мова, зарубіжна література, географія, образотворче мистецтво, історія.
Література до уроку:
Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового
Заповіту. – Київ: Українське Біблійне товариство, 2007.
Хід уроку
I. ВСТУПНА ЧАСТИНА
Вітання.
Налагодження контакту з класом.
Діти, давайте з вами пограємо гру. Вийдіть, будь ласка, на середину класу. Станьте в коло, візьміться за руки. Давайте скажемо один одному по черзі приємні побажання.
- Дай Боже здоров’я.
- Дай Боже гарного дня.
- Дай Боже довгих років життя. (Побажання учнів)
- Скажіть, чи радісніше стало на душі, чи покращився ваш настрій?
- А чому він покращився? Правильно, тому що ми почули добрі та теплі слова, побажання. Тому що
Слово – крильця метелика,
Ніжно тендітні, тремтливі,
Слово спокійне, без вереску –
Ліки на рани чутливі.
- Чи знаєте ви, що є така Книга, яка лікує рани, в якій наше спасіння, для душі воскресіння, яка вчить жити за християнськими законами? Вірно, це – Біблія.
Повідомлення теми та мети уроку.
Отже тема нашого уроку – Біблія – Слово Боже до людини. А золотим віршем для нашого уроку стануть слова: «Для моєї ноги Твоє слово – світильник, то світло для стежки моєї» (Книга псалмів 118:105). Як ви розумієте ці слова? Прочитайте їх ще раз і подумайте. (Відповіді учнів)
II. ОСНОВНА ЧАСТИНА
Актуалізація знань
Подача нового матеріал
- Що ви знаєте про Біблію? (Відповіді учнів)
Біблія – найвідоміша і найпоширеніша книга. Назва її походить від грецької мови «біблос» - «книги». Це ціла бібліотека, вона створювалась упродовж 1500 років. Складається з двох частин – Старого і Нового Заповітів.
Всі книги поділяються на канонічні і неканонічні. Канонічні книги вміщують священні богонатхненні тексти. Неканонічні – це корисна література для читання. Біблію люди отримали від Святого Бога, який відкрив нам Свою Божественну Мудрість і Свою Волю. Біблію ще називають Святим Письмом, Словом Божим, Божим Одкровенням, Книгою Книг. Біблія записувалась через вибраних людей: пророків, євангелістів, апостолів.
Робота з підручником.( Стр. 22 . Читаємо вголос).
- Хто написав Біблію?
- Чому Бог передав людям Свою мудрість через таких різних осіб?
Біблія поділяється на Старий та Новий Заповіти. Це пов’язано з народженням Ісуса Христа. Усі книги, написані до його народження, об’єднані в Старий Заповіт, а всі ті, що написані після Його Смерті і воскресіння, складають Новий Заповіт.
Старий Заповіт складається з 50 книг. Перші 5 – законодавчі (створення світу, людини, виникнення народів і мов, великий потоп, 10 Божих заповідей). Історичні книги розповідають про історію та найважливіші події ізраїльського народу, опис життя різних царів. Пророчі книги містять пророцтва про майбутні події, які очікують людей. Поетичні книги містять Псалми, книги приповістей царя Соломона.
У Новому Заповіті міститься 27 книг – це вчення Ісуса Христа і апостолів. Новий Завіт складається з чотириєвангелія, історичної книги (Дії святих апостолів), послань (апостолів з повчанням) і Об’явлення (книга про майбутні події).
Старий Заповіт написаний івритом, арамейською та грецькою мовами. Новий Заповіт – грецькою.
Старий Заповіт складається з 50 книг.
Перші 5 – законодавчі
Історичні книги розповідають про історію та найважливіші події ізраїльського народу
Пророчі книги містять пророцтва про майбутні події, які очікують людей.
Поетичні книги містять Псалми, книги приповістей царя Соломона.
Біблія поділяється на книги, книги – на розділи, розділи – на вірші. Наприклад: Лук. 5:7 означає: Євангеліє від св. Луки, п’ятий розділ, сьомий вірш.
Прочитайте про себе на стр. 24 – 25 з історії перекладів Біблії українською мовою і дайте відповіді на питання № 8 – 11.
Закріплення знань, виховання характеру
- Що нового ви дізналися на цьому уроці?
- Що вам найбільше запам’яталося?
- Над чим ви замислилися сьогодні?
- Про що розповісте батькам?
III. ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА
Підсумок уроку
1) Підсумок змісту уроку.
- Хто пригадає тему та золотий вірш уроку?
- Де ви можете застосовувати свої знання?
3) Домашнє завдання. Прочитати статтю на стр. 26 – 28. Дайте відповідь на запитання.
Урок 3. Людина – фрагмент вищої Божої мети. (1 година)
Мета уроку: ознайомити учнів із такими поняттями як індивідуальність, особистість, образ Божий, подоба Божа; допомогти учням зрозуміти сутність походження людини; розвивати інтерес до читання Слова Божого; виховувати любов до Бога і ближнього.
Біблійна основа:
Вірші з Біблії: Буття 1: 26 – 31, 2: 7 – 8, 15 – 25.
Епіграф: « Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це! » ( Книга Псалмів 138:14 )
Словник понять і термінів: індивідуальність, особистість, образ Божий, подоба Божа .
Наочність: Біблія, схеми, малюнки, картки із зображенням емоційних станів, друковані зошити, словнички.
Міжпредметні зв’язки: історія, біологія людини.
Література до уроку:
Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. – Київ: Українське Біблійне товариство, 2007.
Хід уроку
I. ВСТУПНА ЧАСТИНА
Вітання: “Слава Богу”, “Слава Ісусу Христу”.
Налагодження контакту з класом
Учням на парту роздаються по 2 картки поділенні на три частини із зображенням смайликів. Перший – з веселим обличчям, другий – з сумним, третій – з пасивним. Відповідно до настрою учень обмальовує смайлик, який підходить до його настрою і передають учителю. Вчитель переглядає малюнки зі смайликами і визначають разом з учнями емоційний стан класу. Для покращення емоційного стану класу вчитель пропонує учням цікавий урок та співпрацю.
ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА
Актуалізація опорних знань, перевірка вивченого.
|
7. |
5. |
|||||||||
|
1. |
2. |
І |
4. |
|||||||
|
3. |
6. |
І |
||||||||
|
І |
||||||||||
|
І |
||||||||||
Мотивація навчальної діяльності учнів.
З якою метою Бог створив людину?
Вивчення нового матеріалу. Оголошення теми уроку.
Вчитель дає нові поняття, а учні записують.
Індивідуальність – сукупність певних властивостей і характерних рис людини, які відрізняють її від інших.
Особистість – людина, як носій певного характеру, поведінки, культури.
Образ Божий – подібність людини до Бога за здатністю мислити. Почувати і проявляти волю.
Подоба Божа – досконала і безгрішна людина, тобто подібна до Бога.
Читання ланцюжком. Учні читають і разом з учителем обговорюють.
У чому людина є образом і подобою Божою?
Вчитель доповнює і розповідає.
Людина отримала від Бога тіло, душу і дух. Тому вона, за Біблією, має в собі частку Божого Духу і є образом, і подобою Божою.
Дух Божественне начало в людині, сукупність сил та здатностей.
Душа – центр самоусвідомлення людини через розум, почуття і волю.
Тіло – фізична складова людини, храм душі
Робота в групах.
Вчитель ділить учнів на 7 груп. Кожна група виконує своє завдання і ділиться своєю інформацією, причому інші групи занотовують у зошити ( ст.11-13 )
Перша група – перше завдання, друга – друге завдання і т. д.
Вчитель читає вірш Василя Симоненка і обговорює разом з учнями за запитаннями в підручнику.
Закріплення вивченого матеріалу.
Ділова гра « Мікрофон »
Учні дають відповіді на запитання: « З якою метою Бог створив людину? » і передають мікрофон іншому.
III. ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА
Підсумок уроку.
Загадка
Вчитель загадує учням загадку:
Хто вмер, але не родився. ( Адам )
Висновок.
Вчитель робить висновок і роздає кожному учневі пам’ятку.
Пам’ятка.
Тільки допомагаючи один одному, турбуючись один про одного, ми стаємо людяними. Кожній людині притаманні сім чеснот і сім протилежних їй смертних гріхів: сором'язливість і пихатість, стриманість і зажерливість, цнотливість і примхливість, милосердя і заздрість, щедрість і скупість, старанність і лінощі, терплячість і гнівливість. Вона має однакову здатність стати тираном і рабом, злочинцем і святим.
Усе залежить тільки від неї.
Домашнє завдання: опрацювати матеріал уроку №4, ст.35 – 39.
Урок 4. Розуміння понять добро та зло як запоруки формування моральних цінностей (1 година)
Мета уроку: засвоїти поняття “добро” і “зло”, хто є джерелом добра, з'ясувати причини гріхопадіння людини, сформувати в учнів вміння давати оцінку подіям та явищам з позицій добра чи зла, виховати відповідальність людини за свій вибір. Схильність до доброчинності і людяності.
Біблійна основа:
Вірші з Біблії: Буття 3:3; Послання св. апостола Павла до галатів 6: 9 – 10; Книга пророка Амоса 5: 14; Послання св. апостола Павла до римлян 12: 21.
Біблійна історія: Виникнення зла та гріха на землі.
Епіграф: “Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи!” (Книга Псалмів 36:27)
Словник понять і термінів: добро, зло.
Наочність: ілюстрації по темі.
Міжпредметні зв`язки: українська мова, зарубіжна література, географія, образотворче мистецтво, природознавство, історія.
Література до уроку:
Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. – Київ: Українське Біблійне товариство, 2007.
Очікуванні результати:
Хід уроку
I. ВСТУПНА ЧАСТИНА
Вітання: “Слава Богу”, “Слава Ісусу Христу”.
Налагодження контакту з класом
Актуалізація і корекція опорних знань:
ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА
Сприймання і осмислення нового матеріалу:
1. Що таке добро. Джерело добра
- Як ви розумієте поняття “добро”?
Тлумачний словник української мови говорить: “Добро – усе гарне в житті людей, що відповідає їхнім інтересам, бажанням мріям”.
Щодня ми вживаємо багато слів і висловів, де зустрічається слово “добро”: “доброго дня”, “на добраніч”, “на все добре” тощо.
Людина щодня здійснює багато вчинків, але кожного разу перш ніж щось зробити, потрібно подумати, чи принесе це користь людям.
Наш світ, як вам уже відомо, створений Богом. Після того, як усе було створено, Бог поглянув на все, що Він створив і сказав: “Дуже добре!”. Отже, Добре походить від Бога, а Бог – джерело Добра.
Жити по-доброму нас вчать і релігія (згадаймо хоча б 10 Божих заповідей), і народні звичаї, традиції, пісні, казки.
Розташуйте слова таким чином, щоб вийшли відомі українські прислів'я.
2. Що таке зло. Яке його походження.
Якщо добро іде від Бога і відображає позитивні сторони людини, то зло порушує Божий закон, заперечує добро, благополуччя.
Прочитайте біблійну історію про виникнення зла та гріха на землі і дайте відповіді на запитання:
На аркуші паперу запишіть ті слова чи вирази, які вам не подобаються, але ви вживали їх колись або тепер в гніві чи образі до інших людей. Зараз ми зберемо ці аркуші в кошик і ви повинні забути ці слова і ніколи не чіпляти такі ярлики іншим людям.
3. Як навчитися розрізняти добро і зло та обирати стежку добра у житті
Бог створив людину для добра, але не примушував її бути доброю. Із поняттям добра ми співвідносимо свої слова і вчинки. Моральна якість людини, яка живе за законами Божими, творить (чинить) добро – доброчинність.
Мудрі люди казали: для того, щоб зрозуміти, що таке добро, потрібно відчути на собі зло.
Бог нас закликає обирати стежину добра, ухилятись від усього лихого. Біблія говорить: “Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи!” (Книга псалмів. Псалом 36, вірш 27).
Різні бувають люди... Одні готові віддати останнє першому зустрічному, іншому і снігу взимку шкода. До якої категорії людей належите ви самі? Чи завжди ви добрі та уважні до оточуючих? На ці питання вам допоможе дати відповідь наш тест:
Тепер ви можете зарахувати собі 1 бал за відповідь “так” на питання: 1, 3, 4, 7, 11 та відповідь “ні” на питання: 2, 5, 6, 8, 9, 10, 12.
Ви набрали більше 8 балів:
Ви люб'язні, подобаєтесь оточуючим, вмієте спілкуватись з людьми. У вас, мабуть, багато друзів. Одне застереження: ніколи не намагайтесь мати гарні стосунки зі всіма – всім не догодиш, та й на користь це вам не піде.
Від 4 до 8 балів:
Ну що ж, ваша доброта – питання випадку. Добрі ви далеко не зі всіма. Для одних ви здатні на все, але спілкування з вами більш ніж неприємне для тих, хто вам не подобається. Це не так вже й погано. Але, мабуть, треба намагатись бути відвертим зі всіма, щоб люди не ображалися.
Спілкування з вами, треба визнати, часом буває нестерпне, навіть для найближчих вам людей. Будьте доброзичливішими і вас буде більше друзів. Адже дружба вимагає доброго ставлення.
Узагальнення і систематизація:
Інтерактивна гра “Мозковий штурм”
Отже, добро у світі має торжествувати. А зараз поміряємось силами не в прямому розумінні (фізична сила). Мається на увазі робота думки. Ось вам слово “добро”. Ви повинні по черзі називати слова, які асоціюються у вас із цим словом. Чим більше буде слів, тим повніше ми розкриємо значення даного слова:
Д – дружба, доброчинність, духовність, душевність, довіра, діяльність, далекоглядність.
О – оптимізм, освіченість, організованість.
Б – бадьорість, бережливість, безпека, безкорисливість.
Р – радість, рішучість, розважливість, розумність.
О – обдарованість, об'єктивність.
Аналогічно розкриємо значення слова “зло”:
З – заздрість, зневага, замкнутість, зарозумілість, зловтіха, злопам'ятство.
Л – лінощі, лиходійство, лукавство, легковажність, лицемірство.
О – обман, образа, обмеженість, обдурювання.
III. ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА
Можна забути того, з ким разом сміялись, але ніколи не забувайте того, з ким плакали. Будьте вище від всяких пліток, заздрощів, образ. Умійте прощати. Даруйте людям добро, радість, не чекайте віддачі. Робіть добро тим, з ким ви зустрінетесь лише раз у житті. Пам'ятайте, що все повертається, як бумеранг.
Урок 5. Совість – відображення Голосу Божого в людському житті. (1 година)
Мета уроку: Розкрити учням зміст християнських понять "Голос Божий" і "Сумління"; спонукати учнів до почуття відповідальності за скоєння вчинків, розвивати в учнів почуття задоволення від можливості жити по совісті з чистим сумлінням.
Біблійна основа:
Вірші з Біблії: 2 Книга Самуїла 22: 11 – 13; Дії 24:16; Буття 28:13; Вихід 3:17; Перша книга Самуїла 3:11.
Біблійна історія: навернення народу до Господа.
Епіграф: «… я пильно дбаю про те, щоб завжди мати сумління невинне перед Богом і людьми» (Дії 24:16)
Словник понять і термінів: атеїст, сумління.
Міжпредметні зв`язки: історія, література, образотворче мистецтво
Література до уроку:
Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. – Київ: Українське Біблійне товариство, 2007.
Хід уроку
I. ВСТУПНА ЧАСТИНА
Вітання.
Налагодження контакту з класом.
Оголошення теми уроку.
Запис на дошці та у зошитах "золотого вірша" :
… я пильно дбаю про те, щоб завжди мати сумління невинне перед Богом і людьми. (Дії 24:16)
Записати нове поняття :
Атеїст – людина, яка не вірить в існування Бога.
Сумління – Божий Голос у людині, оцінка Господом її вчинків, застереження від злого, заклик до відповідальності за свої вчинки.
ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА
Розповідь вчителя.
Уважно читаючи Біблію, одразу помічаємо, що однією з характерних рис Бога є Його Слово. Вже з перших сторінок читач дізнається про те, що створюючи світ, Бог користувався словами (див. кн. Буття, розділ 1). З цього моменту, вся історія, яка описана в Біблії, може бути названою діалогом між Богом та конкретними людьми. Бог розмовляв з Адамом, Авраамом, Мойсеєм. Цей останній отримує привілей вести бесіди з Богом як з товаришем. Про це написано в книзі Вихід 33:7-11: "І говорив Господь до Мойсея лице в лице, як говорить хто до друга свого".
В книгах Нового Заповіту також записана велика кількість свідчень про те, як Бог веде діалог з людьми. Про це пише автор Послання до євреїв (1:1-2): "Багато разів і багатьма способами в давнину промовляв був Бог до отців через пророків, а в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина…"
Наприклад, в Діяннях Апостолів можна прочитати, як Бог звертається до конкретних людей: до Павла, Петра, Корнелія (Дії 9-10). Він робить це по-різному: говорить безпосередньо в духові або через видіння, других людей, тексти Біблії. Кожен раз Бог переслідує одну мету, бажає, щоб люди краще пізнали його і завдяки цьому могли жити в гармонії з ним. Ця мета і на сьогодні залишається актуальною, і нині Бог хоче говорити з сучасною людиною, як говорив з Мойсеєм або Павлом. Таким чином, якщо ми не чуємо Голосу Бога, це означає лише те, що ми не вміємо або не хочемо його чути. Тим часом Бог говорить і хоче, щоб Його чули. Слово "слухай" повторюється в Біблії 84 рази, а в множині – "слухайте" – 126 разів.
У Святому Письмі говориться, що Бог існує у трьох особах: Бог-Отець, Бог-Син і Бог Святий Дух. Водночас Бог є неподільним і єдиним у Святій Трійці, що складає єдине Божество. Всі три особи Бога рівні між собою і відкриваються людям у Біблії. Кожна особа Бога пізнається за її особливою діяльністю.
Бог-Отець управляє Всесвітом. Він діє через Бога-Ісуса Христа і Бога-Святого Духа.
Ісус Христос, Син Божий, бере участь у творіння Всесвіту і людини. Він був посланий Богом на землю, щоб відкупити людей від гріха ціною своєї смерті на хресті.
Святий Дух надоумлює грішників, переконує їх у спасінні, даному Богом-Отцем через Ісуса Христа. Святий Дух бере участь у творінні, втішає людину у скорботі. Він необмежений ні часом, ні простором.
Таким чином, ми вже маємо уявлення про те, що може означати той Голос. Це покликання чуйного серця присвятити себе Господу. Його великому Промислу вірно служити Йому.
Проте Божий поклик часто звернений не тільки до тих, хто жив лише праведним життям. Немало подібних прикладів маємо й в українській історії.
Нелегко починався життєвий шлях князя Володимира – великого хрестителя Русі-України. Пройшов він через немало серйозних випробувань фізичних і моральних, мав багато гріхів перед Господом. Вірив, як і його предки на нашій землі, в ідолів. Не шкодував у битвах людей, не вберіг навіть рідного брата. Пролив моря крові.
Та коли перебував в грецькому місті Херсонес (Севастополь), сталася з ним велика прикрість: він осліп. Здавалося вже нічим не можна зарадити князеві. Але місцевий християнський священик порадив Володимиру прийняти з його рук хрещення. І сталося диво: Володимир прозрів. То не був простий збіг обставин, це було Боже знамення. Адже Володимир прозрів не тільки фізично, а й духовно, бо усвідомив свої власні гріхи і покаявся в них. Князь не тільки відмовився сам бути надалі ідолопоклонником, він навернув у святу віру в Господа всю землю Київську. Недарма Володимира називали у народі Великим, а церква оголосила його святим.
На початку уроку ми вже записали визначення поняття "сумління". Прислухаючись до свого сумління можна отримати відповідь на важливе запитання: як бути?.
Якщо ж людина тільки слухає Слово Боже, але не виконує Його, то тим самим обдурює себе і Бога, і таку людину судить совість.
Вчинити по совісті означає покаятися у поганому вчинку: "Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний" (Пр. 28:13)
Головний шлях від зла до добра, від ненависті, байдужості і жорстокості до високого покликання:
Один з учнів читає повчальне оповідання "Сумління не дрімає" (підручник "Основи християнської етики" 5 клас, стор. 59)
Другий учень читає наступне оповідання "Свічка віри" (підручник "Основи християнської етики" 5 клас, стор. 59)
III. ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА
Підведення підсумків уроку.
Запали у своїй душі свічку віри, пронеси її через усе життя, і кривди та зло оминатимуть тебе.
Учні малюють у зошитах запалену свічку.
Домашнє завдання: Напишіть есе на тему «Закон совісті як запорука суспільної моралі»
Урок 6. Біблійне вчення про розуміння праведності та вірності (1 година)
Мета уроку: Розкрити учням зміст понять «праведність» та «неправедність», «вірність» та «невірність». Розвивати в учнів уміння аналізувати не лише вчинки і поведінку інших людей, а також свої вчинки та наводити приклади моральної поведінки. Виховувати в учнів прагнення жити у відповідності з християнськими цінностями.
Біблійна основа:
Вірші з Біблії: Буття, 6: 5-9, 10-22; 7; 8; 9:1-17.
Біблійна історія: Життя праведного Ноя.
Епіграф: «Ной знайшов милість в Господніх очах. Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях. Ной з Богом ходив» (Буття, 6: 8-9).
Словник понять і термінів: Праведність, неправедність, вірність, потоп, ковчег.
Література до уроку:
Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. – Київ: Українське Біблійне товариство, 2007.
Хід уроку
I. ВСТУПНА ЧАСТИНА
Вітання:
Налагодження контакту з класом
Вчитель: Любі діти, кожний день ми зустрічаємося з різними ситуаціями у нашому житті, де потрібно робити вибір у бік добра чи зла. Звичайно, це є нелегко. Бог дав кожній людині вибір і від цього вибору залежить наше подальше життя. Але Господь нам допомагає робити правильний вибір, якщо ми звертаємось до Нього у молитві та до Його Слова (Біблії).
Перевірка вивченого матеріалу
Повідомлення теми та мети уроку
Вчитель: Що таке праведність і вірність Богу? Чому важливо любити Бога більше, ніж свою сім`ю, друзів, самого себе?
Чи чули ви про те, що колись на землі був потоп, який знищив усе живе творіння? А чи хочете ви дізнатись, хто залишився живий та з якої причини. Сьогодні ми з вами вирушимо у неймовірну подорож.
Епіграф уроку: “Але Ной знайшов милість у Господніх очах. Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях. Ной з Богом ходив” (Буття 6: 8–9)
II. ОСНОВНА ЧАСТИНА
Актуалізація знань учнів
Виявлення знань учнів про моральні цінності.
Форми роботи: Фронтальна бесіда учителя з учнями або робота в групах (учитель – клас або учень – учень).
Яку людину можна назвати праведною (праведником) і вірною?
Очікувана відповідь: Та людина, яка живе правильним життям, є зразком для інших людей; має добрий, щирий характер; яка вірна своїм переконанням, заслуговує на довір`я.
Назвіть відомих вам людей, яких можна назвати праведними. Можливо, це – державні діячі, літературні герої, вчителі, з вашої родини або, можливо, друзі.
Чи ти вірний своїм батькам, своїм друзям?
Актуалізація біблійних знань
Чи можете ви назвати праведних людей, про яких розповідається в Біблії? Що ви знаєте про них?
Очікувана відповідь: Ісус Христос, Даниїл, Ной, Марія – Матір Божа.
Пояснення нового матеріалу
Давайте прочитаємо визначення нових слів у підручнику на с. 60-61
Сьогодні ми з вами вирушимо у неймовірну подорож у давні часи, поговоримо про праведну людину Ноя, дізнаємося про вселенський потоп та про одне дивовижне природне явище.
Прослухайте біблійну історію про потоп і зверніть увагу на такі слова: праведність, неправедність, потоп, ковчег.
Учитель може використати декілька варіантів подання біблійної історії:
1) учитель розповідає біблійну історію про праведника Ноя, акцентуючи увагу на праведності та вірності Ноя Богові;
2) учитель читає біблійну історію разом з учнями з Біблії;
3)учитель використовує презентацію з малюнками і з текстом біблійної історії та звуками природи, або мультфільм «Сотворение мира и потоп».
Зміст біблійної історії
Нащадки Адама і Єви поступово заселяли землю. Але на роді людському лежало тавро первородного гріха. Людина важкою працею мусила здобувати хліб насущний, а в її серці звили собі гніздо злоба й підлота. Люди губили самі себе, убивали й грабували одні одних у нескінченних війнах. На землі панували насильство, злочини, і в тому сум'ятті ніхто не прислухався до застережливого голосу Бога.
Господь шкодував, що створив людей на землі, і всім серцем вболівав за злочини роду людського. Він намірився наслати на землю потоп і вигубити все живе: і людей, і тварин, – щоб покласти край їхньому гріховному неправедному існуванню. Однак Він не хотів, щоб усе його творіння зникло безслідно. Сподівався, що нове покоління людей і тварин буде покірнішим і влаштує все на світі краще, щасливіше.
Серед грішних людей тільки Ной, муж праведний, заслуговував на ласку Господа. У Ноя було троє синів: Сим, Хам та Яфет, які також не зійшли з праведного шляху.
За велінням Бога Ной збудував ковчег (великий корабель) із дерева гофер і всі щілини в ньому позаливав смолою. 120 років працював Ной над будівництвом ковчегу і зробив усе, як звелів йому Бог.
І було в ньому три палуби і тільки одне вікно й одні двері. За допомогою синів Ной закінчив ковчег, хоча йому на той час було вже шістсот років. Коли ковчег був готовий, Бог наказав Ноєві: «Із усякої чистої худоби візьмеш собі по семеро, самця та самицю її, а з худоби нечистої – двоє: самця та самицю її. Також із птаства небесного по семеро, самця та самицю, щоб насіння сховати живим на поверхні всієї землі» (Буття7:2).
Ной забрав у ковчег своїх синів, свою дружину і дружин синів, а також Ной забрав у ковчег звірів, навантажив запаси харчів, і Бог замкнув за ним двері.
Через сім днів почалася злива, яка тривала сорок днів і сорок ночей. Вода прибувала й прибувала, доки не залила усю землю, і навіть найвищі гори поринули у водяному вирі.
Загинуло все живе – люди, звірі, птахи. Тільки Ноїв ковчег погойдувався на поверхні водяного безмежжя.
Нарешті дощ ущух, але вода спадала дуже повільно; ще протягом ста п'ятдесяти днів не видно було ані клаптика суші.
На сьомий місяць ковчег осів на Араратських горах, а на десятий - з води показалися вершини гір. Ной очікував ще чотирнадцять днів, а потім випустив через вікно ворона, щоб пересвідчитися, чи знайде той сушу. Але птах незабаром прилетів назад у ковчег.
Тоді Ной випустив голубку, та й вона повернулася, не знайшовши місця для відпочинку. Через сім днів він випустив її вдруге, і вона повернулася з маслиновою гілкою в дзьобі, а це означало, що на землі вже подекуди виступила з води суша.
Ной зачекав ще сім днів і втретє випустив на волю голубку, і вона не повернулася, бо земля висохла.
Ной вийшов з ковчега і спорудив жертовника, щоб принести своєму Богові жертву в подяку за порятунок.
Господь постановив, що ніколи більше не каратиме роду людського потопом, і на знак віковічного союзу з усіма істотами, що живуть на землі, повісив на небі променисту дугу семибарвної веселки.
І поблагословив Бог Ноя й синів його і промовив:
“Плодіться й розмножуйтеся та наповнюйте землю! А Я укладаю з вами та вашими нащадками і з усіма, хто виходить з корабля, що жодне тіло вже не буде знищене водою потопу, та й нищівного потопу вже більше не буде”. Ной знову насадив виноградник, став обробляти землю і розводити худобу.
Бесіда за змістом біблійної історії
Що спонукало Бога покарати людство всесвітнім потопом?
Очікувана відповідь: Люди стали неправедно жити.
Хто був єдиним праведником на землі?
Очікувана відповідь: Ной, і Бог врятував його та всю його родину.
Яким був ковчег?
Очікувана відповідь: Великий корабель, де перебували родина Ноя та тварини під час потопу.
Що зробив Ной, ступивши на землю після потопу?
Очікувана відповідь: Подякував Богу за спасіння та спорудив жертовника, щоб принести своєму Богові жертву в подяку за порятунок.
Яке природне явище нам нагадує про потоп?
Очікувана відповідь: Веселка.
Що, за Біблією, означає веселка на небі?
Очікувана відповідь: Господь уклав заповіту з Ноєм та потомством і з кожною живою душею про те, що жодне тіло не буде вже знищене водою потопу, і дав знак на небі – веселку.
Як ти гадаєш, чому саме веселка стала символом примирення Бога з людьми, а не дощ, сніг, туман чи якесь інше явище природи?
Очікувана відповідь: Вигляд дуги веселки показує про відновлення зв’язку Бога з людиною.
Чому саме Ной і його родина врятувалися від загибелі?
Очікувана відповідь: Тому, що він був праведником.
Про це говорить Епіграф уроку: “Але Ной знайшов милість у Господніх очах. Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях. Ной з Богом ходив” (Буття 6: 8–9)
Запишіть нові терміни та їх пояснення у зошит.
Праведність – чеснота людини, яка живе праведним життям, тобто виконує усі Божі настанови; прагне не грішити ні думкою, ні словами, ні вчинками.
Неправедність – гріховність.
Потоп – невпинна 40-денна злива, що покрила водою всю землю, в результаті якої все живе на землі, крім Ноєвого ковчега, загинуло.
Ковчег – велетенський корабель, який за наказом Божим побудував Ной і на якому врятувалася від потопу вся його сім’я, що складалася з 8 осіб, разом із вказаними Господом тваринами».
Закріплення матеріалу
Прочитай повідомлення і розкажи чому важливо любити Бога більше, ніж свою сім`ю, друзів, самого себе. (підручник с. 64)
Яка найбільша втрата в нашому житті? Для нас немає більшої втрати, ніж Господь. Якщо загубимо в душі Бога, тоді втратимо в житті все.
Як, на твою думку, мають поводити себе люди, щоб жити у злагоді з Богом? Жити праведним життям.
А ти можеш сказати, що живеш у злагоді з Богом? Обґрунтуй свою відповідь.
Які приклади з власного життя ви можете навести, щоб продемонструвати праведність, неправедність?
Розкажіть повчальну історію про те, що послушність може зберегти здоров`я і життя людині.
Діти розповідають власні і чужі життєві історії.
Як ви будете використовувати набуті знання про праведність і вірність в особистому житті? Пам`ятаючи історію про праведника Ноя, буду слухняним Богу і батькам, вчителям, буду вірним у дотриманні заповідей Божих, своїх обіцянок та у виконанні правил поведінки.
Якщо людина вчинила неправильний вчинок, що потрібно зробити?
Попросити пробачення в Бога і в людей, якщо спричинена шкода та виправити положення (ситуацію ), якщо можливо.
III. ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА
Підсумок
Отже, праведника Ноя та його родину від смерті зберіг Господь Бог за те, що він був слухняним, виконував накази Всевишнього, незважаючи ні на що. Запам`ятай! Малого гріха не буває. Бути праведною і вірною Богові людиною нелегко, але можливо, якщо щоденно докладати для цього душевних зусиль.
Домашнє завдання:
Прочитати біблійні вірші, історію, оповідання із підручника та виконати завдання у зошиті на с. 20
Урок 7. Закон Божий як основа людського закону (1 година)
Мета уроку: розкрити учням значення закону в житті людини та суспільства; поглибити знання про актуальність Заповідей Божих для сучасної людини. Розкрити зміст поняття «заповіді» як основи християнського життя. Виховувати в учнів відповідальність перед законом; любов до Бога, до свого ближнього, а також бажання виконувати заповіді, дані Богом у Його Святому Письмі. Розвивати в учнів уміння правильно ( за законом) діяти в різних життєвих ситуаціях.
Біблійна основа:
Вірші з Біблії: Вихід 19 - 20.
Біблійна історія: Десять Заповідей Бога.
Епіграф: „Якщо ви мене любите, Мої заповіді зберігайте!”(Євангеліє від св. Іоанна(14:15).
Словник понять і термінів: закон, заповідь, Декалог, благословення
Література до уроку:
Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. – Київ: Українське Біблійне товариство, 2007.
Хід уроку
I. ВСТУПНА ЧАСТИНА
Вітання: “Слава Богу”, “Слава Ісусу Христу”.
Налагодження контакту з класом
Мотивація уроку.
Сьогодні на уроці ми повинні дати відповідь на такі питання:
Для того, щоб кожен гарно засвоїв цю важливу для кожного християнина тему, ми повинні вивчити та запам’ятати такі нові слова та поняття:
Закон – правило, встановлене державою, яке має найвищу юридичну силу і обов’язкове до виконання усім громадянам.
Заповідь – навчання морального характеру, дане людині Богом, а також угода Бога з людиною.
Декалог – Десять Божих Заповідей.
Благословення – сходження Божої милості на людину, або від самого Бога, або від людей, які діють за волею Бога.
Бог посилає благословення на всіх людей – добрих і злих.
II. ОСНОВНА ЧАСТИНА
Вчитель:
Кожна держава і народ мають свої закони. Живучи в державі, люди підпорядковуються державним законам, мають свої права та обов’язки.
За час існування людства було створено багато законів. Одні вже втратили свою силу і не діють, інші – переосмислюються, вдосконалюються. Тобто людські закони - недосконалі, скороминущі і з часом змінюються.
Із Біблії ми знаємо про те, що Бог створив людину, подібною до себе. Дійсно, люди наділені свободою вибору і можуть творити. Ми знаємо, що Бог, оберігаючи Адама і Єву, дав їм просту заповідь, але вони цю заповідь порушили.
Світ почав грішити. Тому Бог дав людям заповіді, щоб кожен із нас прожив життя праведно і щасливо. Ці Божі настанови записані у Біблії, зокрема стисло викладені у десяти заповідях, які пояснюють людям, що таке зло і добро, вчать робити добро, а не зло.
Божі заповіді можна порівняти з правилами вуличного руху. Хто з людей порушує ці правила, то це призводить до великих бід та трагедій. А тепер поміркуйте і дайте відповідь на такі питання:
Висновок:
А тепер звертаємося до Біблійної історії «Десять Божих заповідей»:
Бог вибрав ізраїльський народ, щоб через нього передати Свої заповіді іншим народам на землі. В історії ізраїльського народу було багато видатних особистостей. Особливе місце серед них займає Мойсей – провідник ізраїльського народу, який вивів його з єгипетського рабства. Він провів свій народ через пустелю до гори Синай, де мав зустріч із Богом. На горі Синай Бог уклав угоду з ізраїльтянами. Він дав їм заповіді, але наполягав на тому, щоб у відповідь вони виявили послух, дотримуючись його закону.
Заповіді були написані Богом на двох кам’яних плитах, які називаються скрижалі.
Заповіді – це основні правила поведінки людини стосовно Бога та інших людей. Виконання цих заповідей Бог очікував від ізраїльського народу.
Перші чотири заповіді регулюють відносини між людиною та Богом. В інших шести – регулюються стосунки між людьми.
Десять Божих заповідей.
|
1. Я – Господь, Бог твій. Хай не буде тобі інших богів переді мною. |
Є тільки один істинний живий Бог. |
|
2. Не роби собі різьби і всякої подоби бога. |
Ніякі зображення не повинні замінювати людям Бога. |
|
3. Не призивай імені Господа, Бога твого, надаремно. |
Не можна вимовляти ім’я Бога ради особистого бажання. |
|
4. Пам’ятай день суботній, щоб святити його. |
Люди повинні відвести один день в неділю для того, щоби присвятити його Богу, а також для відпочинку і поповнення сил. |
|
5. Шануй свого батька та матір свою. |
Ми повинні поважати і любити своїх батьків. |
|
6. Не вбивай! |
Життя людини найцінніший скарб, ця заповідь оберігає людське життя. |
|
7. Не чини перелюбу. |
У чоловіка повинна бути тільки одна дружина, а у дружини тільки один чоловік. |
|
8. Не кради! |
Ніхто не має права брати те, що належить другому. |
|
9. Не свідчи неправдиво на свого ближнього. |
Люди повинні завжди говорити тільки правду. |
|
10. Не жадай... |
Не можна заздрити ні тому, що є у другого, ні його положенню. |
Завдання до тексту:
Завдання.
Поставте біля кожного речення номер порушеної заповіді.
___ Мама запитала: „Хто їв той пиріг, який я приготувала для родини?”. Коля проковтнув останній шматок шоколадного пирога і тільки потім відповів: „Напевно. Катя. Мені здається, вона зробила це, коли я допивав молоко”.
___ Антону подобався новенький велосипед Слави. Йому так хотілося мати такий самий. Як же його дістати?
___ Аня не розмовляла з мамою два дні. Чому? Тому що мама не дозволяла їй в п’ятницю ввечері запросити додому своїх друзів.
___ Женя вимкнула світло. В неділю вранці їй хотілося спати, і в цю неділю, як і в інші, вона знов не пішла до церкви.
___ Поки мама Данилка ходила до магазину та вибирала продукти, Данилко схопив з прилавку виноград і зразу ж почав їсти.
___ Володя говорив погані слова, вимовляючи при цьому ім’я Господа.
III. ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА
Підсумки уроку
Мотивація оцінок за виконане завдання
Домашнє завдання
За бажанням вивчити напам’ять один із віршів на тему „Божі Заповіді” (Хрестоматія, с. 72–85).
Питання і завдання до уроку з підручника с.80
Урок 8. Гординя та зарозумілість, як форма гріхопадіння (1 година)
Мета уроку. Розкрити учням зміст поять «скромність”, «смиренність», «гординя», «зарозумілість», «поступливість». Розвивати в учнів уміння аналізувати вчинки і поведінку людей в родині, в школі, у спілкуванні з іншими людьми. Виховувати в учнів прагнення бути стриманим, вихованим.
Біблійна основа:
Вірші з Біблії: Буття 11:1-9
Біблійна історія: Вавилонська вежа.
Епіграф: «Бо кожен, хто підноситься, - буде понижений, хто ж понижається, - той піднесеться» (Луки18:14б)
Словник понять і термінів: Скромність, смиренність, гординя, зарозумілість, поступливість.
Література до уроку:
Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. – Київ: Українське Біблійне товариство, 2007
Хід уроку
I. ВСТУПНА ЧАСТИНА
Вітання: “Слава Богу”, “Слава Ісусу Христу”.
Налагодження контакту з класом
Перевірка вивченого матеріалу (питання з попереднього уроку).
Повідомлення теми уроку.
ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА
Актуалізація опорних знань, перевірка вивченого.
Що таке гординя та зарозумілість.
Іноді доводиться зустрічати гордовитих людей. Гординя – надто висока думка про себе та свої можливості і зневага до Бога й людей, пихатість.
Гордовита людина не терпить, коли шанують когось іншого, а не її; ображається, коли на неї звертають мало уваги; дратується, якщо хтось скаже, що вона неправа; не прислухається до порад, які дають інші; хоче, щоб всі визнавали ї найкращою.
Гордовита людина вважає себе самодостатньою і переконана, що може обійтися без Бога.
Натомість слід виховувати у собі скромність, стриманість у поведінці. Не розповідати всім про свої заслуги, хвалитися, вимагати до себе особливого ставлення і подяки. Якщо людина заслужила, то це повинні зробити інші.
Скромний – стриманий, вихований, не підкреслює свої «достоїнства», не хизується, не привертає уваги.
Чому людська гординя вважається гріхом.
Гординя є дуже небезпечною для людей, тому що вона може привести і нерідко приводить до непередбачених, навіть важких наслідків. Так, людина справді є найдосконалішим творінням Небесного Отця. І кожну людину Господь наділив якимось особливим талантом, призначив для виконання певної важливої справи, яку може здійснити лише ця людина. Хтось добре малює, а хтось зачудовує оточуючих прекрасним співом, хтось має хист до військової справи, а хтось є здібним політиком. Однак таланти, дані нам Творцем, не є приводом хизуватися своїми здібностями, підноситися над іншими людьми, а тим більше принижувати їх. Гординя шкодить перш за все самій людині, адже надмірна самозакоханість самозвеличення позбавляє людину можливості критично поглянути на себе. Гордовита людина почувається безкарно, недосяжною для критики, стає своєрідним богом, для якого немає закону. Гордовита людина шкодить іншим людям, оскільки гординя одного приводить до приниження інших людей, а значить до образ і конфліктів. І нарешті, гординя не до вподоби Богові. Адже якою б досконалою не вважала себе людина, вона не може зрівнятися з красою, величчю і досконалістю Божою.
Історія знає немало прикладів, коли людська гординя призводила до гірких наслідків. Так, у 20 ст. людська гордовитість і вседозволеність завершилась нечуваним поширенням розпусти, шкідливих звичок, зокрема пияцтва, наркоманії, безпідставної ворожнечі та світових воєн.
Тому-то гординя вважається найстрашнішим ( а отже, найнебезпечнішим для людей) гріхом, порушенням найголовнішої, першої Божої Заповіді: « Я є Господь Бог твій, не будеш мати інших богів, крім мене. Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею» Вихід 20:1-4.
Гординя – занадто висока думка про себе та свої можливості і зневага до Бога й людей, пихатість.
Зарозумілий поводиться самовпевнено; зазнається, виявляючи зневагу до інших, вважаючи себе у чомусь вищим від інших.
Смиренність – чеснота, що характеризує людину, яка вміє належним чином себе оцінити, але позбавлена гордовитості, покірна, лагідна, для якої Господня воля важливіша за людську.
Коли Ноя та його сім’я після потопу вийшли з ковчегу, Бог звелів йому і його нащадкам розселятися по всій поверхні землі. Проте люди цього не зробили а продовжували жити разом. На той час на всій землі була одна мова, в якій було небагато слів. Народ вийшли зі сходу і в одному краї рівнину знайшли і оселилися там.
Люди сказали один одному: « Наробимо цегли, і добре її випалимо! « І сталася цегла для них замість каменя, а смола земляна була їм за вапно.
Люди сказали, що побудують собі місто і вежу до неба і зроблять собі ім’я, щоб не розселятися по землі. Отже люди будували місто і вежу. Вежа як обороняючи будова. Це все люди робили, щоб не розселятися по землі.
Був один народ і одна мова і вирішили будувати одну вежу. Люди не відступали від задуманого. Бог побачив людський задум і будівництво.
Однак це не сподобалося Богові, бо величезною вежею люди показали відкритий бунт проти Бога, проти того що задумав Бог.
Ціль збудування вежі – це прославлення свого імені, показати наскільки вони розумні та могутні, що ніхто не може зрівнятися з ними. Людські плани йшли в розріз з Божими планами. Бог оцінив людей, що вони були єдині і не відступали від задуманого. Бог сказав: «Тож зійдімо, і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один одного» Бут.11:7.
І ось під час роботи всі почали говорити різними мовами, не розуміючи один одного. Хтось просить камінь, а йому подають цеглу, інший просить воду, а йому дають дерево. Згодом люди почали сваритися, дратуватися і врешті – решт залишили будівництво.
Бог не благословив цієї справи і змішав мови людей за те, що вони будували вежу не для користі, а для своєї власної гордині і слави.
Так розселив Бог людей по поверхні землі, - і вони перестали будувати те місто і вежу.
А недобудоване місто стало називатись Вавилон, що означає помішання.
III. ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА
Закріплення матеріалу.
1. Якою є гордовита людина?
2. Чому гординя є поганою рисою?
3. Якою є скромна людина?
4. Що наказав Бог робити людям після потопу?
5. З якою метою люди вирішили будувати вежу?
6. Чи сподобався цей задум Богові?
7. Як Бог покарав людей за їхній намір?
8. Який наслідок гордості і зарозумілості?
9. Чи буваєш ти самовпевненим і гордим?
Домашнє завдання:
Прочитати оповідання «Свій до свого» , дати відповіді на запитання с. 87.
Урок 9. Гостинність та щедрість як запорука доброчесності (1 година)
Мета уроку. Розкрити учням зміст понять «гостинність» та «щедрість». Показати учням біблійне розуміння гостинності та щедрості прикладі з життя Авраама. Розвивати в учнів уміння аналізувати не лише вчинки і поведінку інших людей, а також свої вчинки та заохочувати дітей ділитися тим, що вони мають. Виховувати в учнів якості гостинності та щедрості до знайомих та незнайомих людей.
Біблійна основа:
Вірші з Біблії: Євреям 13:2; Римлянам 12:13; 1 Петра 4:9; Матвія 5:42; Приповісті 3:27.
Біблійна історія: Незвичайні гості (Авраам приймає небесних гостей) Буття 18:1-15.
Епіграф: «Будьте гостинні один до одного без нехоті!» (1 Петра 4:9).
Словник понять і термінів: Гостинність, щедрість.
Література до уроку:
Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. – Київ: Українське Біблійне товариство, 2007.
Хід уроку
I. ВСТУПНА ЧАСТИНА
Вітання.
Налагодження контакту з класом
Любі діти, дякувати Господу, ми маємо сьогодні знову з вами зустріч. Хто із вас на цьому тижні зустрічав гостей? Розкажіть.
Перевірка вивченого матеріалу
Пригадайте значення слова «гордість». Назвіть, слово-антонім, тобто протилежне за значенням до слова «гордість».
Розкажіть Епіграф, вивчений на попередньому уроці.
Повідомлення теми і мети уроку
Вчитель: на урок сьогодні я вам щось принесла і хочу з вами поділитися.
Учитель роздає цукерки або печиво так, щоб двом учням не вистачило, після чого просить інших поділитися своїм печивом із тими, кому не вистачило. Хто поділився – варто нагородити їх.
Я думаю, що ви здогадалися про тему нашого уроку «Гостинність та щедрість».
II. ОСНОВНА ЧАСТИНА
Актуалізація знань учнів
Учитель: - Скажіть, будь ласка, як ви розумієте слово «щедрість»?
Пояснення нового матеріалу
Учитель: для початку ми з’ясуємо значення слів щедрість та гостинність (читаємо в підручнику визначення поданих слів с. 88).
Гостинність – це позитивна якість, притаманна людині, яка любить приймати і частувати гостей, привітна до них.
Щедрість – чеснота не скупої і не зажерливої людини, яка охоче ділиться своїм майном, коштами або чимось іншим, у разі необхідності не шкодує витрачати що-небудь своє.
Що ж нам говорить Біблія про такі цінності, хочете дізнатися?
Багато людей подорожували і залежали від гостинності інших у наданні їм їжі та місця для нічлігу. Дуже важливим було виявлення щедрості до чужинців. У наш час це називається гостинністю. Вважалося великою не виявити уваги до мандрівника або допустити, щоб із гостями щось трапилося неприємне.
Розповідь біблійної історії
Учитель розповідає, переказує на основі тексту з Біблії (Буття 18:1-14). До уваги можна взяти біблійну історію, подану в підручнику для учня.
Бесіда за змістом біблійної історії
Учитель: «… будьте гостинні до чужинців!» (Римлян, 12:13)
Бесіда за темою уроку:
Що означає виявити добро до навколишніх? (це зробити самому Господу?)
У посланні до євреїв, 13:2 записані такі слова: «Не забувайте любові до приходнів (мандрівників, прибульців), бо деякі нею, навіть не відаючи, гостинно були прийняли Анголів.
У Біблії ми читаємо ще такі слова: «Будьте гостинні один до одного без нехоті! (1 Послання Петра, 4:9)
Вивчити цей Епіграф можна таким чином: учитель на аркуші паперу записує повністю весь вірш. Потім, коли учні його прочитають, відірвати шматок аркуша. Учні повинні прочитати Епіграф, називаючи «пропущені» слова. Далі учитель відриває іншу частину аркуша. Учні повторюють вірш із початку до кінця, називаючи «відірвані» слова. І так до кінця, аж поки не «зникне» весь аркуш.
Гостинність є доброю християнською якістю. Коли ми гостинно приймаємо людей, ми робимо так, як велить Ісус Христос. Надати свій дім, своє серце, свій час для гостя – це особлива честь, і робити це потрібно з радістю, без нехоті і примусу.
III. ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА
Підсумок
Пам’ятайте: Господь наділив нас усім необхідним у нашому житті для того, щоб ми мали чим поділитися з іншими, з тими, хто потребує допомоги. В Євангеліє від Матвія, 5:42, написано: «Хто просить у тебе, то дай, а хто хоче позичити в тебе, не відвертайсь від нього». А в книзі Приповісті Соломона, 3:27, сказано: «Не стримуй добра потребуючому, коли в силі твоєї руки це вчинити».
Отже, на сьогоднішньому уроці ми говорили з вами про гостинність, дізналися, як Авраам зустрічав гостей, вивчили Епіграф.
То ж робіть добро, будьте гостинні та щедрі, багатійте в добрих ділах.
Домашнє завдання:
Прочитати урок 11, повторити Епіграф, Виконати завдання 6-7 стр. 30.
Урок 10. Любов як вищий прояв самовідданості. (1 година)
Мета уроку: формувати в учнів християнсько-моральні чесноти, ознайомити з такою християнською цінністю як любов і самовідданість, створювати належні морально-етичні умови для самопізнання, самореалізації.
Біблійна основа:
Вірші з Біблії: Буття: 22, Євангеліє від св. Іоана 3:16; перше послання св. апостола Павла до коринтян 13; перше соборне послання св. апостола Іоана 4: 10
Біблійна історія: Як Господь випробовував Авраама.
Епіграф: «Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене» (Євангеліє від св. Іоана, розділ 14, вірш 21)
Словник понять і термінів: жертовність, любов, любити Бога, бути самовідданим Богу, бути невірним Богу.
Література до уроку:
Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. – Київ: Українське Біблійне товариство, 2007.
Хід уроку
I. ВСТУПНА ЧАСТИНА
Вітання
Налагодження контакту з класом
Актуалізація опорних знань.
Мотивація навчальної діяльності.
«Коли мовчиш — мовчи з любові.
Коли говориш — говори з любові.
Коли виправляєш — виправляй з любові.
Коли вибачаєш — вибачай з любові.
Май завжди в глибині серця корінь любові. З того кореня виростуть тільки добрі справи» (Св. Августин)
ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА
Вивчення нового матеріалу.
Вправа «Мікрофон»
Словникова робота.
(жертовність, любов, любити Бога, бути відданим Богу, бути невірним Богу)
Вибери любити — радше чим ненавидіти.
Любов має багато значень:
Любити потрібно не на словах, справжня любов вища багатьох слів.
Любов — це вірність, відданість, увага, це бажання віддати себе іншим людям.
А хто вчить людей любові? Хто показує їм приклад любові?
У Біблії написано, що Бог так полюбив світ, що віддав свого Єдиного Сина – Ісуса Христа, щоб визволити всіх людей від смерті і гріха.
Робота над біблійною історією «Як Господь випробовував Авраама».
Ні. Ще в дохристиянські часи існували обряди жертвоприношень. Поганські жерці вимагали принесення в жертву найкращої дівчини, єдиної в сім’ї годувальниці-корівки, тощо.
Це зовсім інша жертва, вона не має нічого спільного з самовідданою жертовністю християнина.
Робота в групах
I гр. Проілюструйте прикладами такий вислів «Хто жертвує, тому віддається сторицею».
II гр. Доведіть або заперечте «Навчання складається з жертв».
III гр. Поясніть вислів «Знайди час на любов інших, на те, щоб тебе любили… Вона є Богом даний привілей».
III. ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА
Підсумок вивченого матеріалу.
Робота в зошитах завдання 6 — 10.
Домашнє завдання:
Наведи приклади відомих тобі людей, які були, є відданими Богові.
Урок 11. Вміння прощати. (1 година).
Мета уроку: сформувати у дітей правильне розуміння поняття «прощати» (вміння прощати); навчати розрізняти ступені гріха; спрямувати дітей до формування в собі рис поведінки: милосердя і терпіння.
Біблійна основа:
Вірші з Біблії: Буття 37 – 42; Євангеліє від св. Луки 15: 11- 32; Євангеліє від св. Матвія 18 : 23 – 35; Книга Псалмів 102; Послання св. Павла до єфесян 4:32; Послання св. Павла до римлян 4: 7, 12:21.
Біблійна історія: Йосип та його брати.
Епіграф: «Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець. А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших» ( Євангеліє від св. Матвія 6: 14 – 15))
Словник понять і термінів: прощення, гріх
Література до уроку:
Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. – Київ: Українське Біблійне товариство, 2007.
Хід уроку
I. ВСТУПНА ЧАСТИНА
Вітання: “Слава Богу”, “Слава Ісусу Христу”.
Налагодження контакту з класом
Повідомлення теми і мети уроку
«Не говори: сегодня согрешу,
а завтра покаюсь.
Но лучше сегодня покаемся,
ибо не знаем доживем ли до
завтра».
Преподобный Ефрем Сирин (IV век)
ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА
Актуалізація опорних знань.
Пояснення нового матеріалу.
1. Гріх і боротьба з ним.
(існування гріха, схильність до гріха передається із покоління в покоління як первородний гріх вчинений Адамом і Євою; в кожній людині бореться світла і темна сила).
Словникова робота з новими словами (урок 13 завдання 3).
(брехливий викриє брехуна, злодій викаже злодія).
(Боже допоможи мені не зробити гріха, а йому простити)
Робота в групах: підручник сторінка 102-103.
Група 1: боротьба з гріхом в собі — це необхідність чи ні? Чому? (якщо з гріхами не боротися з часом вони виростуть у звичку, яка приведе до злочину, або і самогубства (непрощенний гріх перед Богом, бо ми не можемо замість Бога розпоряджатися власним життям і смертю).
Група 2: якщо ми мало грішимо — ми помічатимемо гріхи інших? (якщо ти не брешеш чи будеш викривати когось в брехні?)
Група 3: вміння прощати інших: корисно для нас чи ні? (через непослух перших людей приходимо ми на світ у стані первородного гріха; всі ми грішники; від гріха нас врятовує Ісус Христос послухом і вірністю Небесному Отцю).
Вправа мікрофон:
1. Милосердя, терпіння, співчуття — риси характеру, які допоможуть нам боротися з власними гріхами.
2. Як навчитися прощати.
(так як і Бога).
(Бог міг перетворити на попіл тих, хто його мучив, але він показав нам приклад смирення, терпіння, любові. «Прости їм Господи, бо вони не знають, що творять»).
III. ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА
Осмислення вивченого матеріалу
П’яниця на вулиці, вже старенький дідок з паличкою впав і намагається піднятися, але палиця задалеко і він не може встати. Поряд нікого крім вас. Що ви будете робити і чому?
Домашнє завдання.
Опрацювати урок 13; вибрати незрозумілі питання; опишіть ситуацію з власного життя про прощення вами вашого кривдника.
Урок 12. Народження Ісуса Христа як феномен відображення Бога в людині (1 година)
Мета уроку: розкрити учням зміст поняття «Різдво Христове». З’ясувати суть народження Спасителя для людства. Розвивати в учнів уміння робити добрі справи своїм ближнім. Виховувати в учнів бажання подарувати найкращий подарунок для Ісуса Христа. (Це найкращі справи)
Біблійна основа.
Біблійні вірші: Матвія 1:18-2:11; Луки 2:1-20
Біблійна історія: Народження Ісуса Христа.
Епіграф: « Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь» (Луки 2:11)
Словник понять і термінів. Різдво Христове.
Література до уроку:
Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового
Заповіту. – Київ: Українське Біблійне товариство, 2007.
Хід уроку
I. ВСТУПНА ЧАСТИНА
Вітання: “Слава Богу”, “Слава Ісусу Христу”.
Налагодження контакту з класом
Перевірка вивченого матеріалу (питання з попереднього уроку)
Повідомлення теми уроку
ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА
Яке значення має народження Спасителя для людства.
Тобі, напевно, доводилося чути від інших або читати про Ісуса Христа. Можливо, про Нього тобі розповідали батьки або інші родичі, друзі чи вчителі. А може, про Ісуса Христа ти довідався в храмі чи в недільній школі. Ти, очевидно, знаєш колядки чи вірші про нього.
Людині нелегко зрозуміти Сина Божого, який жив на землі майже дві тисячі років тому. Адже Ісус Христос був одночасно і Богом, і Людиною. Він був посланий на землю Богом Отцем для того, щоб врятувати людство, яке жило гріховним життям, від смерті. Усе було незвичним у житті Ісуса: і Його народження, і життя на землі, і смерть, і воскресіння. Живучи серед людей, Христос розповідав їм про те, як потрібно праведно жити, щоб мати вічне життя, постійно допомагав людям, лікував їх. З Ним легко спілкуватися як діти, молодь, так і літні люди. За Ним постійно ходили юрби народу, щоб бачити й чути Його.
В Ісуса Христа були учні, яким Він передав Свої знання і які поширили Його вчення іншим народам.
Не всі розуміли і сприймали вчення Ісуса Христа за Його життя. Багато людей сумнівалися в тому, що Він проповідував, не вірили Йому і переслідували. І нарешті вбили Його, розіп’явши на хресті. Це була найстрашніша у ті часи смерть. Але Ісус Христос воскрес із мертвих, показавши таким чином, що Він є Істинний Бог і має владу над смертю.
Народження Ісуса Христа.
Подія народження Ісуса Христа пов’язана у маленькому Юдейському місті – Віфлеєм.
Римський імператор Август видав наказ зробити перепис населення по всій землі. Усі мешканці мали пройти перепис кожен у своєму місті. Йосип та Марія за походженням із Галілеї, тому вони вирушили до юдейського Віфлеєма, щоб там записатися. Коли вони прийшли до Віфлеєму то настав час Марії родити, і на жаль жодної вільної кімнати у місті не знайшлося. Хтось із мешканців порадив родині переночувати у печері, за містом. Молода сім’я погодилася на скромні умови. Посеред ночі, коли всі люди спали, сталася надзвичайна подія: народився на світ обіцяний Богом Спаситель. Марія сповила свого Новонародженого Сина і поклала на сіно у яслах. Серце Марії сповнювала радість, адже вона першою побачила обіцяного Богом Спасителя.
Пастухи – свідки чудового народження Ісуса Христа.
Неподалік від місця, де народився Ісус, було поле, там пастухи вночі стерегли череду. Несподівано перед ними постав Ангел Господній, і слава Божа осяяла їх. Пастухи дуже злякалися, але Ангел сказав: «Не бійтесь. Я благовіщу:вам радість велику яка буде всім людям: « сьогодні у місті Давида народився ваш Спаситель, який є Христос, Господь». Ось вам ознака: знайдете Немовля в яслах». Раптом поруч з Ангелом постало численне небесне військо яке славило Бога: «Слава Богові на небі, а на землі мир серед людей, яких Він уподобав!»
Тільки – Ангели полинули на небо, пастухи сказали: «Ходімо до Віфлеєму й подивимося, що за подія там сталася, котру сповістив нам Господь». І вони негайно рушили туди й знайшли Марію, Йосипа та Немовля, яке лежало в яслах, а побачивши, переповіли про те, що було їм сказано про Нього. А повернувшись пастухи славили Бога за все що чули, бачили. А Марія слухала та всі слова зберігала у своєму серці.
Мудреці вітають народження Ісуса Христа.
Третя чудесна подія, пов’язана з народженням Ісуса Христа, відбулася на Сході. Якось на небі з’явилася велика яскрава зірка, яка повільно рухалася у бік Єрусалиму. Мудреці, що спостерігали за нею, подумали що це особливий Божий знак, знамення. Вони звернулися до книг пророків і зрозуміли, що відбулася надзвичайна для людства подія – в Іудеї народився Цар, про що Бог засвідчив новою зіркою.
Бажаючи власними очима побачити нового Царя, мудреці зібралися в дорогу за зіркою, яка повільно рухалася у бік Іудеї.
Через багато місяців, долаючи великі перешкоди, вони нарешті дісталися Єрусалиму, сподіваючись побачити новонародженого Царя і вшанувати Його своїми подарунками. Мудреці сподівалися побачити новонародженого Царя у царських палатах, але там Його не було. Замість бажаної зустрічі, вони зіткнулися із жорстокою людиною – Іродом, що царював тоді в Єрусалимі.
Цар Ірод був збентежений, довідавшись від мудреців про народження нового Царя, і замислив Його знищити. Він сказав їм: «Ідіть і довідайтеся все про Малятко, а якщо знайдете Його, сповістіть мене, щоб і я міг прийти і вклонитися Йому».
Таким чином, прихід мудреців став загрозою для життя Дитятка Ісуса. Але Бог Отець пильнував за Своїм Сином, і за чудесних обставин Він був врятований.
Незважаючи на перешкоди, мудреці все ж дісталися до місця, де перебували Марія, Йосип та Дитятко Ісус. Вони вклонилися Йому і подарували свої скарби: золото, ладан та смирну. Ці дарунки мали особливе значення: золото свідчило про те, що Ісус був царем, але не земним, а небесним; ладан був ознакою того, що Ісус стане Священиком, через Якого люди навертатимуться до Бога; смирна – вказувала на смерть Ісуса Христа, а також на те, що тіло Ісуса буде змащене благовонною олією перед покладанням до гробу.
Мудреці зі сходу уві сні були попереджені, щоб не поверталися до царя Ірода й іншими шляхами пішли назад до своїх країв.
Закріплення матеріалу:
1. У якому місті народився Ісус Христос?
2. Чому там опинилися Марія з Йосипом?
3. Хто сповістив пастухів про народжене немовля?
4. На яку прикмету вказав Ангел, щоб знайти дитятко Боже?
5. Що за люди прийшли зі сходу із подарункаим?
6. Які подарунки принесли мудреці?
Перед Різдвяними святами наші думки часто зайняті тим, які подарунки купити одне одному. А чи замислювались ми над тим, що це – день народження Сина Божого – Христа. Що ж би ми подарували Йому? Послухання Богу і наша віра є найкращим подарунком.
Потішимо Христа – Спасителя, якщо навідаємо перед святом хворих, самотніх, сиріт в інтернаті, розважимо і допоможемо їм, поділимося з ними тими речами, які любимо і цінуємо самі.
Робота з підручником.
Прочитати оповідання «На Свят –вечір» с.114
III. ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА
Підсумок уроку.
Робота в зошиті.
Завдання 1-4 с. 36-37 підручника.
Домашнє завдання.
1. Вивчити Епіграф.
2. Прочитати у підручнику с. 115-116. виконати. Завдання с. 116
Урок 13. Урок узагальнення.
Мета уроку: узагальнити і систематизувати знання, отримані на попередніх уроках; сприяти формуванню у п’ятикласників уміння системного підходу до засвоєних знань; продовжувати виховувати у кожного учня потребу в моральній досконалості.
Література: Біблія. Старий і Новий Заповіт.
Хід уроку
I. ВСТУПНА ЧАСТИНА
Вітання.
Налагодження контакту з класом
II. ОСНОВНА ЧАСТИНА
Фільм про всепрощаючого Йосипа. (Учні перед переглядом отримують завдання: уважно дивитись та знайти невідповідність у фільмі).
Запитання для бесіди про фільм:
1 рівень
Гостинність – це…
а) вміння запрошувати в гості;
б) вміння приймати гостей;
в) вміння поводитися в гостях.
2. Допишіть необхідне слово:
Біблійна історія про Вавилонську вежу – це розповідь про людську…
а) зарозумілість;
б) скромність;
в) відповідальність.
3. Що служило Давидові зброєю проти Голіята?
а) праща;
б) віра в Бога;
в) велика сила.
2 рівень
3 рівень
4 рівень
Складіть невелику розповідь про значенні в житті людини уміння прощати.
III. ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА
Підсумок: Сьогодні ми з вами дізнались багато цікавого і нового, а також підсумували вивчене на попередніх уроках.
Урок 14. Повага та любов до свого народу. (1 година)
Мета уроку: формувати загальнолюдські, національні та духовні цінності, враховуючи історичний, народознавчий, релігійний аспект; розвивати прагнення плекати власну душу, зберігати та примножувати духовну та культурну спадщину українського народу; виховувати у розумінні своєї належності до українського народу та бажання і потребу самому творити історію своєї Батьківщини.
Біблійна основа:
Вірші з Біблії: Євангеліє від Івана 14:15, перша книга Самуїлова 17.
Біблійна історія: Давид і Голіаф.
Епіграф: «Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх» (Євангеліє від св. Івана 14:15)
Словник понять і термінів: патріотизм
Література до уроку:
Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового
Заповіту. – Київ: Українське Біблійне товариство, 2007.
Хід уроку
I. ВСТУПНА ЧАСТИНА
Вітання: “Слава Богу”, “Слава Ісусу Христу”.
Налагодження контакту з классом
Оголошення теми уроку
Запис на дошці та у зошитах "золотого вірша":
Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх. (Євангеліє від св. Івана 14:15)
Записати нове поняття: Патріотизм – любов до Батьківщини, відданість своєму народові, готовність заради них на жертви і подвиги; усвідомлення відповідальності перед Богом за долю народу.
ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА
Читання оповідання "У чому полягає відмінність між громадянином та патріотом" (підручник "Основи християнської етики" стор.120).
Групова робота.
Поділити дошку на 2 половини та заповнити на одній половині "Кого слід вважати громадянином?", на другій "Кого слід вважати патріотом?"
- Хочете дізнатися чи ви є патріотами своєї Батьківщини?
Відповівши на запитання тесту, дізнаєшся чи ти патріот України.
1. Я розмовляю українською мовою, хоч знаю й інші мови.
а) так; б) ні; в) залежить, якою мовою розмовляє співрозмовник.
2. Я не дозволяю іншим ображати мою мову та державу в моїй присутності
а) так; б) нi; в) кожен може говори що думає.
3. Я знаю напам'ять гімн України.
а) так; б) нi; в) так, але не вci куплети.
4. Гербом України є тризуб.
а) так; б) не знаю; в) здається.
а) так; б) нi; в) деякі
а) так; б) нi; в) мені все одно, мiг би бути й англійцем
7. Я люблю свою Батьківщину
а) так; б) нi; в) не знаю.
Підрахуй, які з відповідей у тебе переважають, та дізнайся результат.
а) Можеш пишатися собою - ти справжній патріот України i гордий, що є українцем.
б) Сумно визнавати, але, здається, твоя Батьківщина для тебе мало що значить!
в) Брак віри та щоденні негаразди сіють у твоїй душі сумнів. Але патріоти теж сумніваються.
Читання вчителем біблійної історії "Давид і Голіаф".
Давид і Голіаф
Йшла війна між ізраїльтянами та філістимлянами. Два ворожі війська розташувалися таборами на схилах двох пагорбів одне проти одного.
Якось Давид вирішив провідати своїх братів-вояків. Він прийшов у військовий табір. Та ось гучний голос порушив спокій.
Давид поглянув уперед і побачив велетня Голіафа, який був озброєний з голови до ніг і готовий до бою.
«Гей, ви, ізраїльтяни! — горланив здоровань. — Оберіть найкращого серед вас, нехай подолає мене! Якщо він переможе, ми станемо вам слуг Але якщо я здобуду перемогу — ви станете нашими рабами!»
«Ніхто не має права так принижувати народ Божий. Голіаф не сильніший за нашого Бога», — сказав Давид і вирішив, що буде змагатися з велетнем.
Через деякий час Голіаф вийшов знову, закликаючи охочих помірятися силою. Однак замість переляканих ізраїльтян він побачив людину, яка вийшла з ним на двобій. Та коли він розгледів легку постать неозброєного Давида, то розлютився і почав кепкувати із суперника.
"Як ти наважився вийти супроти мене? — гарчав він. — І навіщо тобі ця палиця? Ти, певно, думаєш, що я собака? Підходь ближче, і я викину твоє мертве тіло на поживу птахам".
"Ти вийшов супроти мене з мечем і списом та зі своєю велетенською силою, – сміливо відповів йому Давид, – а я вийшов в ім'я нашого Бога. Він сильніший за будь-якого вояка. Ти проклинав Його, а Він подарує мені перемогу, щоб усі знали, що Він – єдиний справжній Бог».
І Давид побіг назустріч Голіафові. Він вийняв камінця з торбини і поклав свою пращу. Майстерно розкрутивши пращу над головою, він безпомилково випустив камінь.
Камінь вилетів із смертоносною швидкістю і влучив у Голіафа. Той упав, як підкошений. Давид підбіг, вихопив у Голіафа меч і вбив велетня його ж власним мечем.
Побачивши, що їхнього непереможного Голіафа вбито, філістимляни, нажахані тим, що сталося, кинулися тікати.
Закріплення матеріалу.
Прочитайте біблійну історію і вибери правильну відповідь на запитання. (Зошит з "Основ християнської етики" стор.39-40.
1. Між ким точилася в1йна?
а) ізраїльтянами та єгиптянами;
б) ізраїльтянами та филистимлянами.
2. Скільки Єссевих синів служило у війську ізраїльському?
a) вci шестеро; б) троє менших; в) троє старших.
3. Хто такий Давид?
а) молодший син Єссея; б) царський слуга; в) друг синів Єссеєвих..
4. 3 ким вийшов на двобій Давид?
а) з Голіафом; б) з Гермесом; в) з Геркулесом.
5. Хто погодився на двобій?
а) один iз трьох братів Давида; б) Саул; в) Давид.
6. Яку зброю обрав co6i Давид?
а) меч Саула; б) п'ять камінців i палицю; в) щит i меч.
7. Як закінчився двобій?
а) Голіаф вбив Давида; б) Давид убив Голіафа;
в) Давид переконав Голіафа не битися.
Розповідь вчителя про подвиг героїв Крут. (16 (29) січня 1918 року).
Відбувалася неоголошена війна Радянської Росії проти УНР. Більшовицькі війська вели наступ на Київ. Для охорони кордонів України з Півночі на залізничній станції Крути (між Бахмачем і Ніжином) прибули 4 українські сотні І-ї Київської юнацької школи ім.. Б.Хмельницького та 1-ша сотня новоствореного Студентського куреня, сформована з добровольців-студентів Українського національного університету, Університету Св. Володимира, гімназистів старших класів українських гімназій. Загальна чисельність українських сил на цьому відрізку фронту становила 20 старшин, близько 500 юнкерів, студентської сотні (115-130 чоловік). На озброєнні яких було 16 кулеметів та бронепотяг. Більшовицьке угрупування, яке було сформоване з солдатів-росіян, московських і брянських червоноармійців та балтійських матросів досягало чисельності приблизно 5600 чоловік.
Біля 9-ої годин розпочався наступ більшовицьких військ та тривав декілька годин. Сили були нерівні. Українські війська почали відступати до ешелону, де близько 17 години зібралися всі підрозділи. Незабаром з'ясувалося, що не вистачає 1-єї чоти студентів, яка стояла найближче до станції. Відступаючи в сутінках, вони вийшли прямо на станцію Крути, вже зайняту червоноармійцями і потрапили у полон. Коли більшовицький командир П.Єгоров дізнався про втрати, які зазнали його підрозділи (не менше 300 чоловік) він наказав стратити полонених. Надвечір студентів та гімназистів розстріляли у дворі станції Крути. Перед смертю гімназист-галичанин Г.Піпський заспівав "Ще не вмерли України..". Загальні втрати українців в бою під Крутами сягало близько 250 чоловік, серед загиблих сьогодні відомі прізвища 25.
Трагічна загибель захисників Крутів стала символом патріотизму і жертовності.
Дайте відповідь на запитання.
III. ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА
Підведення підсумків уроку.
Як висновок уроку зачитую вірш С. Рачинця "Не зрікайтесь"
Української рідної мови
Не зрікайтесь так легко з роками,
Пригадайте хоч раз колискову
І молитву матусі над вами.
Ще знайдуться, я знаю, злоріки,
Будуть довго на мене сичати.
Але ж діти зростають - каліки,
Научіть їх свого не втрачати.
До вподоби російська вам, ідиш,
Чи англійську вчите гонорово.
Ну, хіба не від того всі біди,
Що своє зневажаємо слово?
Не дивуйтеся мами і татки,
Головою хитаючи скрушно,
Що росте, виростає дитятко
Безсердечне до всіх і бездушне.
Спам'ятаймось нарешті усі ми,
Доки є ще надія й не пізно:
Не Америки і не Росії
Будуть вчити любити Вітчизну.
А вона в нас єдина, як мати,
І не сипте на неї докори.
Хто не вміє своє шанувати,
Той чуже не полюбить ніколи.
І не бійтесь, що в буднях цих сірих
Десь на душу сльозинка проллється,
Якщо дума кобзарська чи ліра
Доторкнеться до самого серця.
Не жалійте зусилля і часу,
Наполегливі будьте, як учні.
Слово Боже і Слово Тараса
Буде з вами нехай нерозлучно.
Домашнє завдання: Написати есе на тему Значення патріотизму в житті громадянина.
Урок 15. Християнське значення віри та довіри. (2 години)
Мета уроку:Розкрити учням зміст поять «віра», «довіра». З’ясувати суть віри в християнському житті. Розвивати в учнів уміння аналізувати вчинки і поведінку людей в родині, в школі, у спілкуванні з іншими людьми. Виховувати в учнів прагнення жити за християнськими цінностями.
Біблійна основа:
Біблійні вірші:1Царів 18:23-39
Біблійна історія: Пророк Ілля.
Епіграф: « Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду». (Євр. 11:6)
Словник понять і термінів: Віра, довіра.
Література до уроку:
Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. – Київ: Українське Біблійне товариство, 2007.
Хід уроку
I. ВСТУПНА ЧАСТИНА
Вітання.
Налагодження контакту з класом
Перевірка вивченого матеріалу (питання з попереднього уроку)
Повідомлення теми уроку.
II. ОСНОВНА ЧАСТИНА
Вчитель: Віра – упевненість у чомусь, у здійсненні чого – не будь; визнання існування Бога.
Що означає вірити.
Кожна людина комусь і в щось вірить. Віра лежить в основі нашого життя. Ти віриш, що після ночі наступає день, що мама прийде з роботи, що влітку будуть канікули. Ми ніколи не бачили планету Земля з космосу, але віримо, що вона кругла і обертається навколо сонця. Ми ніколи не жили в Єгипетському царстві, але віримо, що піраміди збудовані для фараонів. Ці знання ми отримали з різних джерел, і на їх основі з’явилися переконання, впевненість, які є основою віри.
1. Віра означає впевненість у чомусь, у здійсненні чого-небудь. Віра означає також переконання в існуванні чогось надприродного, визнання існування Бога.
Близько до віри є довіра. Довіра виникає на основі віри. Ти довіряєш лікареві, який тебе обстежує і ставить діагноз, але і він іноді помилятися може. Ти довіряєш водієві, який сидить за кермом автомобіля, але не виключено, що може трапитися аварія. Ми також часто віримо словам, почутим від інших.
Я залежу від того у кого я вірую. Пр. Із стільцем.
2. Вірити у християнському розумінні це значить вірити в Бога, в Біблію, в Ісуса Христа.
Якщо я вірую в Ісуса Христа то що це значить для мене?
Віра справжня ставить життя в абсолютну залежність від Бога. Я залежу від Бога.
3. Віра народжується через слухання Слова Божого. Автор Біблії – Бог.
4. «Коли б мали віру, хоч (трішки) як зерно гірчичне, і сказали шовковиці цій:» вирвися з коренем і посадися до моря, - то й послухала б вас!» Лук.17:6
Вірити це значить стояти в вірі. Якщо ти маєш віри хоча б трішки, то ти маєш силу.
Той хто стоїть у вірі він завжди переможе.
«Знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість.» Як.1:7 віра має таку властивість як загартовуватись і це можливо тоді коли проявляється терпіння тоді коли віра випробовується.
5. «Віра має властивість жити і померти…
Віра житиме тоді коли будуть робитися добрі вчинки. Віра доводиться завжди вчинками.
Якщо говорити лише що вірую і нічого не робити то віра така є мертвою.
Висновок:
1. Вірити в Бога – це означає що моє життя залежить від Нього.
2. Жива і справжня віра доводиться добрими вчинками.
3. Вірити це постійний процес – протистояння спокусам.
Можна поділити людей на дві категорії: ті що вірять і ті, які не вірять, є ті, які хочуть вірити, але не можуть, їм потрібні докази в існування Бога. (Природа, закони фізики і хімії являються саме тими доказами).
Як переконати тих людей що не вірять чи їм важко вірити.
Пророк Ілля.
Ще до народження Ісуса Христа жив такий пророк Ілля, який вірив і поклонявся живому Богу, Творцю неба і землі. А в той час був такий цар Ахав, який не вірив в Бога, Творця неба та землі. Ахав був ідолопоклонником; ідол - це видуманий бог, якого робили із заліза, можливо із срібла, дерева; робили зображення тварини чи людини і присвоювали цій скульптурі божественні властивості ( чудеса та ін.)
Якось пророк Ілля сказав ізраїльському царю Ахаву, що Бог гнівається на нього за поклоніння ідолу Ваалу. Ваал – вважався бог врожаю і приросту худоби. Царю це дуже не сподобалося, і він почав шукати нагоди, щоб убити його. У цей час Ізраїль спіткало лихо – запанувала страшна посуха. Настав голод, вигоріли пасовища, почався падіж худоби.
Ілля став благати Бога послати дощ, щоб зростити поля і луки. Бог почув молитву і обіцяв Іллі невдовзі послати дощ, але перед цим звелів йому піти до царя Ахава і сказати йому: «Збери народ і всіх Валових пророків на гору».
Ілля хотів показати ізраїльському народові, що його Бог є справжнім Богом. Тому він сказав присутнім: «Нехай Ваалові пророки візьмуть собі одне теля, розрубають його і покладуть на дрова. Тоді нехай закличуть ім’я Ваала і вблагають його послати вогонь з неба. Якщо Ваал пошле вогонь, тоді він справжній Бог. Я покладу на інший жертовник ще одне теля, і якщо мій Бог пошле вогонь з неба на жертву, то ви змушені будете визнати, що Він є істинний Бог».
Народові сподобалася пропозиція Іллі, і вони відповіли: «Згода!». Першими поклали своє теля на дрова жертовника пророки Ваала, але вогонь не запалювався. Пророки Ваала вигукували: «Ваале, почуй нас!». Ілля сказав їм: «Волайте голосніше, може, він спить?». Пророки Ваалові кричали і молились від самого ранку до трьох годин дня, але не було ні відповіді, і вогню.
Тоді Ілля зробив жертовника з дванадцяти каменів, поклав на нього дрова, а на дрова – теля. Біля підніжжя гори Кармел протікав струмок, звідки можна було набрати води. Ілля наказав вилити на жертву дванадцять відер води, яка наповнила рів навколо жертовника і жертовник, а дрова були мокрими від надміру води. Після цього Ілля почав молитися: «Господи, Боже! Нехай пізнають цього дня, що Ти єдиний Бог і що я- раб твій. Почуй мене, Господи, почуй мене!».
Раптом з неба злетів вогонь і спалив і жертву, і дрова, і навіть каміння, а вода в рові враз висохла.
Як здивувалися люди, побачивши все це! Вони впали долілиць і сказали: «Господь – це Бог! Господь – це Бог!»
Що таке віра.
Віра народжується в душі людини від Слова Божого. Часто так буває, що людина чує про Бога і не може це слово прийняти в душу через те, що там в душі вже існує якийсь ідол , уявний Бог. Але якщо щиро людина буде шукати Бога, то зрозуміє, де справжній Бог. Там де справжній Бог – там життя. Віра проявляється в ділах, любові до ближнього , милосерді, послуху. Якщо віра наша слабне, то Бог радує нас чудесами.
На той час в людей було перекручене розуміння Бога, тому що вони знали про Ваала. І лише чудо могло їх упевнити і показати справжнього Бога.
Віра у справжнього Бога : віра народжується від Слова Божого.
Віра дає нам надію на спасіння. Віруючий в Сина Божого має життя вічне.
Впевненість, живучи з вірою у душі ти можеш ставити собі цілі. І саме віра допомагає досягати їх . Той хто має віру у серці, він менше розчаровується, тому що віра завжди дає надію.
Ми віримо, тому що Він завжди каже правду. Тому що сам є правдою.
Ті, що не вірують, вони не мають надії і не бачать цілі.
III. ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА
Запитання для роздумів.
1. Що таке віра?
2. Що є основою для віри людини?
3. Як зміцнити свою віру?
4. Чому важливо вірити в Бога?
5. Яке лихо спіткало одного року Ізраїль?
6. Хто міг врятувати країну і народ від голоду?
7. Що пообіцяв Бог Іллі?
8. Чому Ілля вилив на жертовник воду?
9. Про що молився Ілля?
10.Чому Ілля вірив Богові?
11. Для чого Ілля наказав народові зібратися на вершині гори?
12. Що говорив народ Ваалові?
13. Що говорив їм глузливо Ілля?
14. Чи можемо ми покладатися на Бога та Біблію?
15.Якщо ми кажемо що віруємо, то що це значить?
16. Як саме у моєму серці може з’явитися віра?
Робота з підручником.
Прочитати оповідання «Віра і парасолі» с. 133.
Домашнє завдання.
Виконати завдання с.134.
Урок 16. Мужність і непохитність особистісних переконань
Мета уроку: Розкрити учням зміст понять «мужність», «непохитність», «переконання». З’ясувати суть вірності у переконанні. Розвивати в учнів уміння аналізувати вчинки і поведінку людей в родині, в школі з іншими людьми. Виховувати в учнів прагнення проявляти мужність і вірність у християнських цінностях.
Біблійна основа:
Біблійні вірші: Даниїла 3:1-29; Луки 16:10.
Біблійна історія: Троє юнаків у печі.
Епіграф: « Хто вірний в найменшому, - і в великому вірний; І хто несправедливий в найменшому, - і в великому несправедливий» (Лк. 16:10).
Словник понять і термінів: вірність, мужність, непохитність, переконання.
Література до уроку:
Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. – Київ: Українське Біблійне товариство, 2007.
Хід уроку
I. ВСТУПНА ЧАСТИНА
Вітання:
Налагодження контакту з класом
Перевірка вивченого матеріалу (питання з попереднього уроку)
Повідомлення теми уроку.
II. ОСНОВНА ЧАСТИНА
Що таке вірність переконанням.
Наші переконання – це впевненість у чомусь, система певних цінностей, які сповідує людина. Від наших цінностей залежать наші вчинки. Якщо людина твердо переконана, що обманювати – це гріх, то за будь-яких обставин вона буде казати правду. Навіть якщо за правду доведеться постраждати, людина залишиться непохитною, таку людину можна назвати вірною і на неї завжди можна покластися.
Троє юнаків у печі.
Навуходоносор, цар вавилонський, взяв у полон весь Єрусалим. Багато юдейського народу він взяв до свого вавилонського краю. Попали в цей полон троє молодих юнаків: Шадрах, Мешах, Аведнего. Цар їх назначив служити при царському дворі. Троє молодих юнаків поклонялися єдиному Богу. Вони знали, що немає багато богів а є один істинний, святий Бог, цих троє молодих людей були грамотними добре знали закон Божий. Вони знали який є Бог : «нехай святиться ім’я Твоє як на небі так і на землі». Анголи на небі постійно святять Бога. Він є святий це значить що в нього немає нічого спільного з гріхом і злом. «Бога ніхто ніколи не бачив» (Івн.1:18)
Одного разу Господь промовляв до пророка Ісаї у видінні. Ісая побачив Господа на своєму престолі. Навколо престолу було багато ангелів, які співали хвалу Господу: «Свят, свят, свят Господь Саваоф, уся земля повна слави Його» (Іс.6:3).
Коли Ісая побачив Господа він перелякався. Господь був настільки святий, що Ісая відчув, який він є грішний перед Божою святістю. Він впав ниць і закричав: «Горе мені, бо я занапащений!» (Іс.6:5).
Ми не можемо бачити Бога, тому що ми не можемо дивитись на Його святість. Бог чистий, досконалий. Він немає ні плями гріху, ні вади. Він ненавидить гріх, тому що Він святий (1Цар.2:2 ).
Ніщо зле чи грішне не може знаходитись біля Нього. Святість Божа потребує святості і від людини.
Троє юнаків були на чужині, серед чужого народу і чужих традицій, але вони були вірними Своєму Богу.
Якось цар Навуходоносор наказав зробити золотого бована. Потім наказав сурмити в усі сурми та грати на всіх музичних інструментах, а увесь народ і всі наближені царя, почувши сурми, мали впасти на землю і вклонитися боввану. А хто не вклониться, того повинні були спалити в печі.
У призначений час, коли залунали сурми, всі вклонилися боввану, крім молодих юнаків. Але вони пам’ятали заповіт Бога, що є один Бог і видуманим богам вклонятися неможна. А поклонятися іншим богам це є великий гріх проти Божої святості. Але інші люди донесли царю Навуходоносору:
- Ці юдеї, котрих ти поставив керівниками вавилонського краю, Шадрах, Мешах та Аведнего, не коряться твоєму велінню, богам твоїм не служать і золотому боввану, якого ти поставив, не вклоняються, - сказали вони цареві.
Тоді Навуходоносор у гніві наказав допитати юнаків. Проте ті відповіли:
Навуходоносор розгнівався ще дужче: він наказав розпалити піч усемеро сильніше, ніж звичайно, і вкинути туди юнаків. Вояки негайно зв’язали їх і вкинули в самісіньке пекло. Але через те, що піч була занадто розжарена, полум’я вихопилося з неї і попалило вояків.
І сталося диво: юнаки не згоріли! Вони ходили серед полум’я живі й неушкоджені. Ангол Господній віддалив тоді розпалений вогонь від печі й зробив так, немовби там повівав росистий вітерець. Побачивши це, Навуходоносор у подиві вигукнув:
- Чи не трьох зв’язаних юнаків ми вкинули до вогню? А я бачу чотирьох, ще й не зв’язаних, котрі ходять посеред вогню! І четвертий, схожий на Божого Янгола!
Навуходоносор приступив до розжареної печі й сказав: - Шадраху, Мешаху та Аведнего, слуги Найвищого Бога! Вийдіть із вогню та йдіть сюди!
І юнаки вийшли з печі – і всі побачили, що жодне волоссячко у них на голові не підсмалене вогнем, одежа не змінилася і чад вогню їх не торкнувся.
Тоді Навуходоносор сказав:
Тим. 2:13.
Після цього вавилонський цар ще більше підвищив трьох юдейських юнаків і на увесь світ прославив Всемогутнього Бога.
Юнаки зробили подвиг. Справжні християни повинні довіряти Богові і зберігати Йому вірність завжди.
Той хто зберігає вірність своїм переконанням така людина є цілеспрямована.
Вірність починається з самого маленького.
(Лук. 16:10). «Хто вірний в найменшому, - і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, - і в великому несправедливий».
Мужі зберегли вірність Богу.
Звичайно, нелегко залишатися вірним власним переконанням, але Господь обов’язково допоможе тобі. Вірність власним переконанням формується у шкільному віці. Залишитися їм вірними в усіх життєвих ситуаціях – це своєрідний життєвий подвиг.
Робота з підручником
Учні зачитують «Як залишитися непохитним у своїх переконаннях за будь-яких обставин» с. 140.
III. ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА
Закріплення матеріалу:
Домашнє завдання
1. Прочитати оповідання «На захист переконань».
2. Дати відповіді на запитання с. 143.
Урок 17. Мудрість як найвищий Божий дар (1 година)
Мета уроку. Розкрити зміст понять «мудрість», «освіченість», «знання», «блаженний». Пояснити на прикладі Соломона, що мудрість – це Божий Дар. Вчити поводитися мудро у життєвих ситуаціях. Виховувати прагнення до пізнання Бога, який є початком мудрості. Розвивати вміння толерантного ставлення до людей.
Біблійна основа:
Вірші з Біблії: 1 книга Царів 3; книга приповістей Соломона 2:6.
Біблійна історія: Мудрість Соломона.
Епіграф: “… бо Господь дає мудрість, з Його уст – знання й розум!” (Книга приповістей Соломонових 2:6).
Словник понять і термінів: Освічена людина, мудра людина, блаженний.
Література до уроку:
1. Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. – Київ: Українське Біблійне товариство, 2007.
Хід уроку
I. ВСТУПНА ЧАСТИНА
Вітання: “Слава Богу”, “Слава Ісусу Христу!”.
«Навіки слава!»
Актуалізація знань
Наше щоденне життя складається з буднів та свят. Свята, які ми відзначаємо, багаті на традиції, звичаї, на радість, веселощі та різноманітні зустрічі чи то з рідними, чи то з друзями. Усі вони різні за своїм характером. З одними нам приємно зустрічатися, інших ми тримаємося осторонь, уникаємо. Як ви думаєте, від чого це залежить? (від того, якою є ця людина).
З якими людьми нам приємно зустрічатися? ( добрими, милосердними, ввічливими, люблячими, справедливими).
Пригадайте, які риси характеру притаманні біблійним персонажам, таким як Ной, Авраам, Йосип, Давид? (Ной – праведність, Авраам – любов, Йосип – прощення, Давид – мужність).
Повідомлення теми і мети уроку
Сьогодні ми з вами ознайомимося ще з однією рисою характеру – мудрістю. Спробуємо з’ясувати, що таке справжня мудрість і що означає діяти мудро в житті. Познайомимося з особистостями, які є для нас прикладом справжньої мудрості. А допоможе нам в цьому наш путівник життя «Біблія».
II. ОСНОВНА ЧАСТИНА
Господь Бог, створивши своє найулюбленіше творіння – людину, подбав про те, щоб вона не була самотня. З того часу людина не може існувати без спілкування з іншими людьми. Та іноді в іншому житті трапляються випадки, коли ми не помічаємо, що своїми діями ображаємо тих, хто поруч з нами.
Придумайте слова-синоніми до слів «хороший вчинок». (добрий, справедливий, чесний, хоробрий, милосердний, мудрий).
Вивчення нового матеріалу
Словникова робота
Діти зачитують у підручнику с. 144 значення слів: освічена людина, мудра людина, блаженний.
Освічена людина – людина, яка має освіту, засвоїла різнобічні знання.
Мудра людина – наділена, обдарована Богом великим розумом; має значний життєвий досвід; черпає розум зі спілкування з Богом.
Блаженний – дуже щасливий, переповнений радістю від спілкування з Богом.
Робота з підручником. Прочитати оповідання «Яка існує відмінність між мудрістю та освіченістю» с. 145.
Бесіда на основі прочитаного:
Біблійне оповідання
Джерелом мудрості для кожного з нас є Біблія. Саме вона розповідає нам про справжню мудрість та про те, як проявляти мудрість у щоденному житті. Вона дає нам яскраві приклади, на яких ми маємо можливість вчитися. Прикладом справжньої мудрості для нас є уже відомий нам Цар Соломон. Що ж нам відомо про нього?
Презентація біблійної історії (або вчитель розповідає, показуючи ілюстрації до історії). Можна зачитати з Біблії: 1 книга Царів 3 розділ або з підручника с. 146-147.
Бесіда:
Цар Соломон виголосив 3 000 приповістей. Істини, закладені в них, виражають Божу мудрість і є вічними.
Приповісті – це мудрі висловлювання, в яких подається істина з певної тематики. У біблійній книзі Приповістей міститься чимало мудрих висловлювань щодо праці, справедливості, сімейного життя та взаємин між людьми, поведінки у різних ситуаціях, а також поради щодо багатьох практичних питань.
Мудрість життєва набувається з роками, завдяки досвіду, а мудрість Божа – через сприйняття біблійних істин та дотримання їх. Мудрість життєва набувається з роками, завдяки досвіду, а мудрість Божа – через сприйняття біблійних істин та дотримання їх.
У Біблії написано: “А якщо кому з вас не вистачає мудрості, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, - і буде вона йому дана” (Послання св. апостола Якова, розділ 1, вірш 5)
Поміркуй і дай відповіді:
Закріплення матеріалу
Робота з Біблією.
У книзі Приповістей та Екклезіаста діти відшукують відповідні вірші та записують продовження речень (у зошиті завдання 6, с. 51)
У кого мудрість? (Пр. 10:13; 10:31; 11:2; 13:10)
Що дає людині мудрість? (Ек. 7:12; 7:19; 8:1; Пр. 24:3; )
Хто дає мудрість? (Пр. 2:6)
III. ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновок:
Мудрістю неможливо поділитися з іншими, але її можна набувати читаючи та розмірковуючи над Словом Божим – Біблією.
Приклади з Біблії можуть допомогти у важких ситуаціях.
Домашнє завдання
Учитель: Виконати у зошиті завдання 3-5, 7 на с. 50-52 підручника.
Урок 18. Служіння як відповідь на покликання (1 година)
Мета уроку: розкрити учням поняття «покликання» та «служіння». Розповісти учням біблійні історії про пророка Ісаю, царицю Естер, вміти порівнювати й аналізувати біблійну та українську історію. Виховувати в учнів патріотизм та любов до рідної землі, усвідомлення своєї відповідальності за долю народу. Спонукати учнів до розуміння важливості обрання власного життєвого шляху. Розвивати в учнів вміння розпізнавати своє покликання, почуття відповідальності за виконання власної місії.
Біблійна основа:
Вірші з Біблії: Книга Естер, Книга пророка Ісаї, розділ 6.
Біблійна історія: пророк Ісая, історія Естер.
Епіграф: «І почув я голос Господа, що говорив: Кого я пошлю і хто піде для Нас? А я відказав: Ось я, пошли Ти мене!» ( Книга пророка Ісаї 6:8)
Література до уроку:
1. Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. – Київ: Українське Біблійне товариство, 2007.
Учні повинні знати:
1. Що таке покликання.
2. Роль Бога у людському покликанні.
Хід уроку
I. ВСТУПНА ЧАСТИНА
Вітання:
Перевірка вивченого матеріалу
Фронтальна бесіда:
II. ОСНОВНА ЧАСТИНА
Повідомлення теми і мети уроку
Сьогодні з вами ми поговоримо про покликання та про роль великих людей у житті народів, про патріотизм і справжню любов до рідної землі. Тому наш урок буде нагадувати подорож у часі: ми розглянемо біблійні історії відомих біблійних героїв, потім помандруємо в часи Київської Русі і поговоримо про ще одну жінку, яка відіграла велику роль для нашої держави.
Але перед нашою подорожжю дайте мені відповіді на такі запитання:
1. Як ви розумієте слово «покликання»?
Очікувана відповідь: місце у світі, професія, призначення, застосування своїх умінь і талантів на благо ближнього та народу.
2. Пригадаймо, кого ми можемо назвати справжнім патріотом?
Очікувана відповідь: Той, хто дбає про свій народ, любить його, береже природу, шанує традиції.
3. Як ви розумієте слово «служіння»?
Очікувана відповідь: виконання заповіді про любов до ближнього, підкорення волі Бога.
4. Що означає любити свою землю?
Очікувана відповідь: ставитися з повагою до історії, культури народу, дбати про рідний край і працювати на його благо, молитися за нього.
Пояснення нового матеріалу
Пояснення нових термінів с.150 – 151
Вирушаємо у подорож.
Читання біблійної історії про пророка Ісаю с. 153.
Запитання:
1. Ким був Ісая?
2. Як він розумів своє покликання?
3. Хто сказав, що він має робити надалі?
Історія Естер
У старому Заповіті ми знаходимо книгу. Яка розповідає нам дивовижну історію простої єврейської дівчини, яка, ставши царицею, дружиною Ахашвероша, царя Персії, наймогутнішої на той час імперії.
Діти читають (або вчитель) історію про Етер на с. 154 – 155.
Запитання:
1. В чому було покликання Естер?
2. Як виявлялася її любов до рідного народу?
3. На кого цариця покладала свої сподівання та від кого чекала допомоги?
4. Яка її роль у долі народу?
5. Хто з відомих дочок українського народу боровся за його кращу долю?
6. Діти, яке ваше покликання на даний час?
А далі ми поговоримо про княгиню Ольгу.
Текст діти читають (або вчитель) с.156
Закріплення матеріалу
Учитель: на початку уроку ми говорили, що наша мандрівка буде й ще у часи української історії, адже і наш народ мав багатьох великих людей, які прославили його, які вболівали за долю народу і часто жертвували навіть своїм життям заради нього.
Діти співають пісню «Любов – найвищий талант»
Знай, найвищий талант, милий друг,
– це любити людей так як себе,
І дарувати любов всім навкруг, навіть,
тому, хто ворог для тебе.
То ж давайте шукати в собі
цей Божий талант – вміння любити,
Щоб скоріше ми разом змогли
На землі Боже Царство створити.
III. ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновок: сьогоднішня мандрівка сторінками Біблії та дорогами історії Київської Русі-України показала нам значення великих людей, зокрема двох великих жінок – цариці Естер та княгині Ольги – справжніх патріотів у житті народу. А також пророка Ісаї. Який зрозумів своє покликання. Ці історії навчили нас відповідально ставитися до своїх вчинків, думати не тільки про їх вплив на власне життя. Але й на життя оточуючих людей. Патріотизм починається зі своєї сім`ї, зі свого класу, зі своєї школи. Бог любить кожен народ, адже за кожного з нас, людей страждав і помер Ісус Христос, щоб стати нашим Спасителем. Для відродження нації, народу Бог обирає людей, які щиро віддані Йому, які люблять Його, дотримуються Його заповідей і настанов. Такі люди щиро люблять свій край, адже усвідомлюють, що Господь дав їм цю землю для життя та праці на ній у щасті мирі і злагоді. Ми маємо розуміти покликання як служіння Богові й людям та відповідальність за долю народу, якому ми маємо передати Слово Боже.
Домашнє завдання
Підшукати в історії, в українській літературі розповіді про великих синів та доньок українського народ ( написати невеличкий твір-розповідь).
Урок 19. Очікування Спасителя людства (1 година)
Мета уроку: Дати уявлення дітям про те, що прихід Ісуса Христа був сповіщений пророками Старого Заповіту за багато років до Його народження. Допомогти учням усвідомити, що постать Ісуса Христа є втіленням Божої обіцянки послати людям Спасителя. Спонукати учнів довіряти Святому Письму під час життєвих випробувань.
Біблійна основа:
Вірші з Біблії: Буття, 3: 15, Вихід 19-20.
Біблійна історія: Месія – обіцяний Богом Спаситель світу.
Епіграф: «Бо під небом немає іншого Ймення, даного людям, що Ним би спастися ми мали» (Дії, 4: 12б).
Словник понять і термінів: Спаситель, Месія, Помазаник, пророки, обіцянка.
Література до уроку:
Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. – Київ: Українське Біблійне товариство, 2007.
Хід уроку
I. ВСТУПНА ЧАСТИНА
Вітання.
Перевірка вивченого матеріалу
II. ОСНОВНА ЧАСТИНА
Актуалізація необхідних знань
Мотивація теми
У видатного композитора Георга Фрідріха Генделя є загально відома ораторія «Месія», що була створена у 1741 році і присвячена Ісусу Христу – Месії. Ораторія була написана в цілому на тексти старозавітних пророків. Зокрема в першій частині твору було використано тексти книги Йова (Йов, 19:25-26) та багато текстів з книги пророка Ісаї, що сповіщав про Месію. Друга частина ораторії закінчується відомим хором «Алілуя». Текст фінального хору взятий із книги «Об’явлення», єдиної пророцької книги Нового Заповіту. Сучасники композитора свідчили, що твір «Месія» було написано за дуже короткий термін, а саме 24 дні.
Який зв'язок між Ісусом Христом і Месією? Взагалі, хто такий Месія? Що значить це слово?
Словникова робота
Тлумачний словник пояснює слово «месія» - посланець Божий, який має з’явитися для врятування людства від зла. У християнстві Месія – це Ісус Христос, Боголюдина. «Помазаник» пояснюють як людину, покликану на особливе служіння, помазану єлеєм. Друге значення Помазаник Божий (Христос) – це обіцяний Богом Месія. Месія у Біблії – це та особистість, через яку Бог виконує Свої обіцянки. Це та Особистість, яка має стати Примирителем людей із Богом. Пророк – провідник волі Божої.
Пояснення нового матеріалу
Месія – обіцяний Богом Спаситель світу. Розглядаючи крізь Біблію сутність історії людства, слід наголосити про найбільш вагому подію для людства, а саме прихід Месії – Спасителя, Помазаника Божого. Саме з Його приходом пов’язане відтворення нових стосунків людей з Богом. Чому виникла необхідність у Месії?
Після гріхопадіння, коли перші люди Адам і Єва втратили зв'язок із Богом, їм було дано обітницю, що прийде Той, хто знову примирить людей із Богом.
Ця обітниця уперше пролунала в Едемському саду ще за 5500 років до Р.Х. У книзі Буття, 3:15, написане таке: «І Я покладу ворожнечу між тобою і між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити її в п’яту».
У контексті Святого Письма ці слова є фрагментом вироку Божого змієві (сатані), який спокусив Єву. Наголос у цьому уривку зроблено на Особистість, яка народиться від жінки, «насіння жінки зітре тобі голову». І ця Особистість проголошується Переможцем – це велика надія. Тобто буде Хтось, Хто народиться від жінки і стане переможцем сатани та Спасителем людей. Ця Особистість названа у подальших книгах Біблії Месія, Помазаник Божий.
З того часу, ця обітниця «Насіння» передавалась по родословній через мужів віри Бут. 4:25, 9:26. Нарешті через Авраама Бог вибрав Собі особливий народ, Ізраїль, який буде носієм обіцяного «Насіння», так що «в насінні твоєму благословляться усі народи землі» Бут. 22:18, 26:4. Історія знає, що Христос – Месія дійсно прийшов з ізраїльського народу. Очікування Месії юдейському народі підтверджується двома віршами в Новому Заповіті.
«Він знайшов перше Симона, брата свого, та й говорить до нього: Знайшли ми Месію, що визначає: Христос» (Івана 4:41).
«Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам. …А жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!» (Івана 4:25, 42).
Ці місця із Святого Письма свідчать, що люди знали і постійно очікували Месії, знали прикмети, час приходу і дії, які Він мав чинити.
Про деталі приходу Месії, місце народження, Його поведінку було сповіщено старозавітними пророками Божими, але більш детально про це сповістили пророки Ісая, Захарія та Михей.
Пророк – це людина, яка має певну місію (завдання) від Бога, щоб сповістити народу, або окремим людям щось важливе від Бога. Наприклад, відомий пророк Йона мав донести мешканцям Ніневії лише одне попередження Боже, а саме: «Ще сорок день, - і Ніневія буде зруйнована (Йона, 3:4). Пророк мав завдання лише сповістити, нічого не додаючи до цього, але яких пригод він здобув, ухилившись від доручення.
Розуміючи історичну місію старозавітних пророків, художник Мікеланджело намалював їх портрети на стелі Сікстинської капели у Соборі Святого Петра в Ватикані. Поруч із кожним з пророків художник намалював янголів, що переказують пророкам текст у пророцькі книги. А потім сповіщають людям.
Інколи пророки Божі самі не розуміли зміст тих пророцтв, які вони сповіщали. Здійснення пророцтв відбувалося через багато років, а інколи і століть. Пророка вже не було серед живих на землі, але пророцтво передавалось із покоління в покоління.
Пророцтва Ісаї про Месію були проголошені за 700 років до народження Ісуса, але виповнилися на Ньому до найменших дрібниць.
Закріплення знань
Вчитель надає листочки із посиленнями до пророцьких книг у Старому Заповіті та євангелістів у Новому Заповіті. Учням пропонується порівняти старозаповітні пророцтва із їх здійсненням у Новому Заповіті.
Пророцтво Здійснення пророцтв в Старому Заповіті в Новому Заповіті
Народиться від Діви, Іс., 7:14 Лк., 1:27, 31-32
Дух Божий на Ньому, Іс., 61:1-2 Лк., 4:16 -22
Не відкривав уста, Іс., 53:7 Лк., 23:9
Похований у багатого, Іс., 53: 9-12 Мт., 27:34-35
Їхав на ослі, Захарія 9:9 Лк., 19:35-36
Видано за 30 срібників, Зах., 11:12-13 Мт, 26:14-15
Били по обличчю Мих., 5:1 Ів., 18:22
Народився у Віфлеємі Мих., 5:2-3 Мт.. 2:4-6
Обговорення зроблених порівнянь та обмін думками стосовно виконання Богом обітниць в Ісусі Христі.
Учитель: чи може бути випадковістю, щоб в одній особі здійснилися усі пророцтва?
Епіграф: «Бо під небом немає іншого Ймення, даного людям, що
ним би спастися ми мали» (Дії, 4: 12б).
Пояснити учням, що у Новому Заповіті Ісус Христос оголошується Спасителем, тобто обіцяним Месією, на Якому сповнилися Божі пророцтва. Крім того, наведений вірш повідомляє, що спасіння кожної людини (примирення з Богом, прощення гріхів) тісно пов’язане з Ім’ям Ісуса Христа. Тобто Христос – Месія має безпосередню причетність до кожної людини, її спасіння, вічного життя.
III. ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА
Підсумок
Пророцтва Старого Заповіту про Месію та їх здійснення в Ісусі Христі надають впевненості, що Святому Письму, як Слову Божому можна довіряти.
Домашнє завдання
Учитель: Перечитати пророцтва про Месію, викладені у книзі Псалмів, та їх виконання, записані в Євангелії від Матвія.
Пс., 2:7 Мт., 3:17. Пс., 21:17-19 Мт., 27:35. Пс., 68: 22 Мт., 27:34
Урок 20. Життя Ісуса Христа як приклад поваги та покірності (1 година)
Мета уроку: Пояснити зміст понять “покірність”, “повага”. Донести суть християнських моральних цінностей. Розвивати в учнів вміння аналізувати в учнів вчинки і поведінку людей та наводити приклади моральної поведінки : в родині, в школі у спілкуванні з іншими людьми. Виховувати у дітей прихильне ставлення до ближнього.
Біблійна основа:
Біблійні вірші: Євангеліє від св. Матвія 2:13-23 та Луки 2:21-52.
Біблійна історія: Втеча до Єгипту. Дванадцятирічний Ісус у храмі.
Епіграф: “Діти ,- будьте слухняні в усьому батькам, бо це Господові приємне!” (Колосян 3:20)
Словник понять і термінів: Покірність, повага.
Література до уроку:
Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. – Київ: Українське Біблійне товариство, 2007.
Хід уроку
I. ВСТУПНА ЧАСТИНА
Вітання: “Слава Богу”, “Слава Ісусу Христу”.
Налагодження контакту з класом.
Перевірка вивченого матеріалу (питання з попереднього уроку).
Повідомлення теми уроку.
II. ОСНОВНА ЧАСТИНА
1.Що розповідає Біблія про дитинство Ісуса Христа?
2. Які моральні якості і чесноти проявив дванадцятирічний Ісус?
3. Чому важливо бути слухняними своїм батькам?
На цьому уроці ми будемо знати відповіді на ці важливі для кожної людини питання.
Подача нового матеріалу.
Діти, напевно, ви чули про слово «покірність». Як ви розумієте це слово? Часто вам говорять що потрібно слухатись і не перечити батькам.
Отже, покірність – це чеснота, що характеризує людину, яка не суперечить батькам та старшим, поступається у власних егоїстичних бажаннях; слухняність, смиренність перед Богом та людьми.
А що таке повага?
Повага – почуття шани, прихильне ставлення до ближнього, що ґрунтується на визнанні гідності іншого, важливості його думок і дій.
Історія.
Яке значення має дитинство в житті людини? с.171.
Дуже хочеться подорослішати:
- швидше закінчити школу; не завжди хочеться йти до школи; не завжди хочеться все розповідати батькам.
Період дитячих років:
- це час коли більше піклуються про тебе;
- це час коли ти пізнаєш навколишній світ;
- це час коли ти находишся у колі своєї сім’ї;
- це найкращий період у житті кожної людини.
Біблія розповідає про дитячі роки Ісуса Христа:
- народився від діви Марії;
- прийшов на землю з величною місією.
- Учитель: Що розповідає Біблія про дитинство Ісуса Христа?
Втеча до Єгипту
Ісус народився у Віфлеємі, за днів царя Ірода. Того часу до Єрусалиму прибули мудреці зі сходу і питали : «Де народжений Цар Юдейський. бо на сході бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому». Як зачув це цар Ірод, занепокоївся. Він таємно випитував мудреців про час, коли з’явилася зоря. І він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: «Ідіть, і пильно розвідайте про дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому». Ірод, коли дізнався про час та місце Його народження, то придумав страшний план. Він замислив фізично знищити маленького Ісуса.
Вони царя вислухали й відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було. Ввійшли до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матірю. І вони поклонилися Йому. Як вони ж відійшли, ось Ангол Господній з’явивсь уві сні Йосипові та й сказав: «Вставай, візьми дитятко та матір Його, і втікай до Єгипту, і там зоставайся, аж поки скажу тобі, бо Дитятка шукатиме Ірод, щоб його погубити».
Тим часом Ірод, збагнувши, що мудреці перехитрували його, розлютився і звелів знищити у Віфлеємі та довкола нього всіх малят віком до двох років. Так справдилося те, що у свій час говорив пророк Єремія: «У Рамі чутно голосіння, плачі та гучне ридання, - Рахіль оплакує дітей своїх безпорадно. Бо немає їх».
Родина залишається у Єгипті доти, аж поки цар Ірод не помер. Йосип, Марія та маленький Ісус повернулися на батьківщину вже після смерті Ірода й оселилися у містечку Назарет.
Дванадцятирічний Ісус у храмі.
Хлопчик Ісус жив у домі Марії та Йосипа. Він підростав та зміцнювався духом, сповнюючись премудрістю, і ласка Божа була на Ньому. Свято Пасхи було самим значимим для всіх євреїв. В юдейській традиції був звичай брати на свята в Єрусалим хлопчиків, коли їм виповниться 12 років. Діти з нетерпінням чекали цього віку, бо мріяли своїми очима побачити храм Божий і місце, де люди вклоняються Богу і де Бог являв Свою силу, любов і прощення.
Коли Ісусу виконалось 12 років, Він вперше пішов разом із родиною на свято. І звичайно Ісус задавав багато запитань, коли вони йшли по дорозі в Єрусалим. Напевно Йосип об’явив Ісусу, що свято Пасхи – це свято згадування про те, що колись євреї були рабами в Єгипті. І як Бог звільнив їх і за повідував кожного року святкувати це свято. В цей день люди згадують як Бог їх спас.
Ісус усвідомлював, що храм – це дім Його Батька Небесного, і тому шукав можливості поспілкуватися з учителями та лишився у храмі.
А Марія та Йосип не знали цього і поспішили додому. Вони сподівались, що Ісус іде слідом за ними разом з іншими дітьми.
Коли наступив вечір і батьки не знаходять Ісуса.
Марія почала шукати Сина, розпитуючи людей, чи не бачив хто Його. Ніхто не бачив Його. Не знайшовши хлопчика, вони з Йосипом повернулися назад до Єрусалима і на третій день знайшли Ісуса у храмі в оточені вчителів закону.
Серце Марії було готове вистрибнути із грудей від хвилювання. І тому, знайшовши Ісуса, Марія запитала: «Дитино, чому Ти так зробив нам? Ось твій батько та я із журбою шукали Тебе». Ісус відповів: «Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що Мені потрібно бути в тому, що належить Моєму Отцеві?» Марія зберігала усі ці слова у своєму серці.
Повернувшись додому, Ісус жив у родині і в усьому був слухняний Марії та Йосипу. Завдяки слухняності, Він зростав мудрістю та благодаттю у Бога і людей.
III. ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА
Закріплення матеріалу:
1. Про що розповіли мудреці цареві Іроду?
2. Що замислив підступний цар?
3. Чи справдилися плани царя Ірода?
4. Коли Йосип та Марія повернулися додому?
5. Як пояснив Ісус батькам своє тривале перебування у храмі?
6. Які риси характеру мав 12 –ти річний Ісус?
7. Який корисний урок ви отримали, дізнавшись про дитинство Ісуса?
8. Чому важливо бути слухняними своїм батькам
Отже, яким був Ісус у дитинстві?
Ісус цікавився духовними цінностями: йшов до храму, спілкувався зі священиками. Був ввічливий: ввічливо розмовляв з Марією. Дружелюбний до всіх: ішов до храму разом з родиною та іншими дітьми. Слухняний: зростав мудрістю і благодаттю у Бога і людей.
Чому важливо бути слухняними своїм батькам?
Робота з підручником
Прочитати оповідання «Як вчинити Денисові» с. 175
Домашнє завдання
Прочитати історію з Біблії про Дитинство Ісуса (Матвія 2:13-23 та Луки 2:21-52). Напиши, який подарунок ти міг би принести Ісусу?
Мета уроку: засвоїти виконання Ісусом Христом вимог тогочасного суспільства, значення хрещення Іоанном Хрестителем Ісуса Христа в Йордані, значення служіння Спасителя для людства, виховувати на прикладі служіння Ісуса Христа милосердя, співчуття, любов до ближнього.
Біблійна основа:
Вірші з Біблії: Послання до євреїв 2:6 – 10; Євангеліє від св. Матвія 3; Євангеліє від св. Марка 1:1 – 13; Євангеліє від св. Луки 3:1 – 22.
Біблійна історія: Як Іоанн хрестив Ісуса.
Епіграф: “Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!” (Євангліє від св. Матвія 20:28).
Словник понять і термінів: служити.
Література до уроку:
Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового
Заповіту. – Київ: Українське Біблійне товариство, 2007.
тогочасного суспільства;
щоденному житті.
Хід уроку
I. ВСТУПНА ЧАСТИНА
Вітання: “Слава Богу”, “Слава Ісусу Христу”.
Налагодження контакту з класом
- Що ви знаєте про хрещення?
- Яке значення має хрещення у житті християн? Узагальнюючи відповіді учнів, вчитель зазначає, що хрещення відіграє надзвичайно важливу роль у житті християн.
Вважається, що вода очищує тіло людини, так само, як каяття – душу. За часів Ісуса Христа цей обряд зазвичай здійснювали у водах річки Йордан.
II. ОСНОВНА ЧАСТИНА
1. Як Іоанн Хреститель охрестив Ісуса у річці Йордан
Минули роки. Ісус виріс. Багато людей дивувалися: як багато знає ця людина і які мудрі відповіді вона дає! Але ніхто не здогадувався, що це - Син Божий і обіцяний пророками Спаситель.
Тоді у Юдейській пустелі жив пророк на імя Іоанн. Він заохочував людей просити у Бога пробачення. Ті, хто зроблять це щиро, і вирішать змінити своє життя, - отримають примирення з Творцем. На відзнаку цього Іоанн хрестив цих людей у водах річки Йордан.
Одного разу до Іоанна прийшов Ісус. Пророк здогадався, хто перед ним, і вигукнув: -Ти!
Хочеш, щоб я хрестив Тебе? Це мені треба від Тебе хреститися!
“І сталося, як христились усі люди, і як Ісус, охрестившись, молився, розкрилося небо, і Дух Святий злинув на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: “Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Тебе! “ (Євангеліє від св. Луки3:21,22)
Ісус прийняв хрещення, щоб показати усім Свою покірність Богові.
- Що сталося під час хрещення Ісуса?
- Що сказав голос Бога Отця?
2. Як Ісус Христос служив Богові і людям.
Коли Ісусу виповнилось 30 років, він почав виконувати особливу роботу для Бога. Цю роботу називають служінням. Служити-з любовю виконувати обовязки, правила, і дотримуватися законів.
Якось диявол спробував був увести Ісуса в оману. Після хрещення Ісус опинився у пустелі на самоті. Аж тут до Нього наблизився сатана. Та Ісус не слухав його. Достатньо, що сатані пощастило одного разу обдурити Адама та Єву, та з Ісусом у нього нічого не вийшло. Тоді каже до нього Ісус: “Відійди, сатано! Бо ж написано: Господові Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!” (Євангеліє від св, Матвія 4:10).
Коли Ісус розпочав Своє служіння, Він мав багатьох послідовників, які разом із Ним працювали для Бога. Він назвав їх Своїми учнями. Учень – це той, хто йде слідом за Ісусом і допомагає Йому виконувати особливу роботу для Бога. Для учнів Ісус був найголовнішим за всіх у їхньому житті, він був їхнім вчителем.
“Як проходив же Він поблизу Галілейського моря, то побачив двох братів: Симона, що зветься Петром, та Андрія, його брата, що невода в море закидали, - бо рибалки були. І Він каже до них: “Ідіть за Мною, - Я зроблю вас ловцями людей!” І вони зараз покинули сіті, та й пішли вслід за Ним” (Євангліє від св. Матвія 4:18-20).
Далі за Ісусом пішли ще Яків та Іоан, Пилип, Натанаїл та інші. Серед учнів Ісус відібрав дванадцятьох найближчих, які і Він, зцілювали хворих, перемагали зло. Він навчав їх : “Нічого не беріть у дорогу з собою – ні палиці, ні торби, ні хліба, ні срібла. До якого дому ввійдете – залишайтеся там і звідти рушайте в дорогу”. І де б не були учні Ісуса, вони проповідували Слово Боже.
Учнів Ісуса Христа, покликаних Спасителем поширювати Його вчення по всій землі, ще називають апостолами.
Краще засвоїти, які цінності намагалися прищепити людям Ісус та Його учні, допоможе вправа “Доповніть пропуски”.
Довіряйте Богу, тому що Він обіцяє подбати про____________. Будьте скромними. Не розповідайте усім про свої_________ вчинки. Будьте милостиві , творіть людям__________ . Глядіть, щоб у вас було чисте____________ . Будьте миротворцями, допомагайте вирішити проблеми і сварки____________ шляхом. Коли вам шкодять, моліться за тих людей і ні за що не відповідайте___________ на зло. Не ображайтесь на інших та не кажіть про них___________. Слухайтесь_____________ та прислухайтесь до того, що каже_________. Слова для довідок: серце, Бога, злом, Ісус, вас, добро, мирним, добрі, погане.
Робота в групах. Обєднуємо учнів у 4 групи. Кожна група отримує завдання:
1-а група: Прочитайте біблійну історію “Як Ісус Христос годував людей” і розкажіть, яке диво і з якою метою здійснив Ісус Христос?
2 -а група: Прочитайте біблійну історію “Ісус благославляє дітей” і поясніть, як Ісус Христос ставився до дітей, чому важливо приходити до Христа у дитячому віці?
3 – я група: Прочитайте біблійну історію “Ісус воскрисає дівчинку”. Про що свідчить цей вчинок Ісуса Христа? Як ви гадаєте, сьогодні Господь зцілює людей? Як ви гадаєте, сьогодні Господь зцілює людей?
4 – а група: Прочитайте оповідання Н. Лахман “Христос – хліб і світло”. Чому Ісуса називають Хлібом і Світлом для людей? Яке значення для людини має духовна їжа?
Після закінчення часу на обговорення кожна група представляє результати роботи, обмінюється своїми ідеями з усім класом. Ісус зробив багато неймовірних вчинків: зцілював хворих, годував голодних зупинив страшенну бурю, повертав до життя тих, хто вже вмер. Багато чого незвичайного Він робив для тих, хто мав віру. Коли люди вірили, що Ісус може їм допомогти, Він завжди допомагав.
III. ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА
|
Вчення Ісуса |
Обманювати, не слухатися, красти |
|
Дива |
Жаліти людей, творити добро, слухатись Бога |
|
Учні Ісуса |
Зупинити бурю, зцілити сліпого, повернути до життя вмерлу дівчинку |
|
Гріхи |
Симон, Андрій, Яків, Іоанн |
Вправа “Обмін думками”. Поясніть вислів Оскара Вайльда “Христос помер не лише для того, щоб спасти людей, а й щоб навчити людей спасати один одного”.
Ісус прожив на землі 33 роки. Він вчив людей, як жити, як творити добро і бути милосердним, як ставитись до інших і молитись до Бога. “І Я вам кажу: просіть, - і буде вам дано, шукайте – і знайдете, стукайте – і відчинять вам! Бо кожен, хто просить – одержує, хто шукає – знаходить, а тому хто стукає – відчинять”. (Євангліє від св. Луки 11:9,10).
Домашнє завдання: Написати есе на тему «Чому кожна людина має шукати свій шлях»
Урок 22. Урок узагальнення. (1 година)
Мета уроку: Перевірити рівень знань учнів. Виховувати в учнів розуміння важливості Біблії для особистого життя, високі моральні цінності, свідому соціальну відповідальність за наслідки власної поведінки. Розвивати уміння вести пошук Істини, знаходити в Біблії відповіді на головні питання людського буття, прагнення плекати власну душу, зберігати та примножувати духовну культурну спадщину християнства.
Хід уроку
I. ВСТУПНА ЧАСТИНА
Вітання:
Налагодження контакту з класом
Повідомлення теми та мети уроку.
II. ОСНОВНА ЧАСТИНА
Написання контрольної роботи
1 варіант
Над не має Ніхто ту більшої любови за своїх друзів як хто поклав би свою душу
2 варіант
1. Продовжіть речення. Принцип юнаків більше коритися… , ніж…
2. Кого ми називаємо освіченою людиною?
3. Чим був відомий Соломон?
3 варіант
III. ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА
Підведення підсумків уроку
Сьогодні ми з вами підсумували вивчене на попередніх уроках, а також дізналися, що з попереднього матеріалу залишилось у Вашому серці.
Урок 23. Дві заповіді любові як основа християнського світогляду (1 година)
Мета уроку: ознайомити учнів з двома заповідями любові як основою християнського вчення Нагірної проповіді Ісуса Христа; поглибити знання про зміст понять «любов до Бога», «любов до ближнього», «головні заповіді любові», «ненависть»; учні повинні усвідомити дві заповіді любові і вміти пояснити їх зміст; зрозуміти єдність Божого Закону (10 заповідей) та заповідей любові; прищеплювати учням любов до Бога, ближнього і до Батьківщини в повсякденному житті.
Біблійна основа:
Вірші з Біблії: Перше послання св. апостола Павла до коринтян 13: 4 -7; Євангеліє від св. Івана 13:34; Євангеліє від св. Луки 6:27, 22: 36 - 39 .
Біблійна історія: нагірна проповідь Ісуса Христа.
Епіграф: « Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе» (Євангеліє від св. Луки 10:27)
Словник понять і термінів: любов до Бога, любов до ближнього, ненависть
Література до уроку:
Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового
Заповіту. – Київ: Українське Біблійне товариство, 2007.
Хід уроку
I. ВСТУПНА ЧАСТИНА
Вітання.
Налагодження контакту з класом
Повідомлення теми та мети уроку
II. ОСНОВНА ЧАСТИНА
Робота над вивченням нового матеріалу.
1) Починаємо урок з бесіди, так як учні вже вивчили теми: «Любов як вияв самовідданості», «Любов до свого народу», вивчили Десять Божих Заповідей і тому доцільно урок почати з бесіди.
1. Що таке любов?
2. Кого може любити людина?
3. З якими рисами пов’язана любов?
4. У чому проявилась любов Бога до людей?
5. Якою є найбільша любов людини?
6. Чого навчають Десять Заповідей Божих?
7. На яких двох заповідях ґрунтуються взаємини людини з Богом та людьми?
8. У чому відмінність між громадянином та патріотом?
9. Чи вважаєш ти себе патріотом?
10. Що слід зробити, щоб стати патріотом України?
2) Читаємо текст на сторінці 188 «Які основні Заповіді дав людям Ісус Христос» і відповідаємо на запитання:
1. Чому Ісуса Христа називають Учителем?
2. Яким двом найбільшим заповідям навчав Він людей?
3. Як любити Бога і людей?
4. Як ти думаєш, чи важко виконувати дві заповіді любові?
3) Працюємо над текстом «Нагірна Заповідь Ісуса Христа» стор. 188.
Вияснюємо значення слова «проповідь», записуємо в зошит.
Бесіда за текстом:
III. ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА
Підсумок
Домашнє завдання.
Читати §26. Прочитати навчальне оповідання. Виконати завдання в зошиті 5, 7.
Урок 24. Страждання Ісуса Христа як приклад самопожертви (1 година)
Мета уроку. Показати учням, що смерть Ісуса Христа є спокутною жертвою за гріхи всіх людей (зокрема кожного з нас), спонукати учнів замислитись над ціною цієї жертви і моральністю свого життя. Розвивати в учнів уміння аналізувати свої вчинки та вносити корективи згідно з християнськими цінностями. Виховувати в учнів благоговійне ставлення до подвигу Ісуса Христа, розуміючи, якою ціною Він здійснив спасіння людей.
Біблійна основа:
Вірші з Біблії: Мт., 26, 27.
Біблійна історія: Розп’яття Ісуса Христа.
Епіграф: «Христос один раз постраждав був за гріхи наші, щоб привести нас до Бога, Праведний за неправедних» (1Петр., 3:18).
Словник понять і термінів: страждання, спокутування, жертва, самопожертва, подвиг, свято Пасхи, Ангел-згубник, первістки.
Література до уроку:
1. Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового
Заповіту. – Київ: Українське Біблійне товариство, 2007. – с. 1103 – 1109. 2. Дитяча Біблія з ілюстраціями.
Хід уроку
I. ВСТУПНА ЧАСТИНА
Вітання:
Налагодження контакту з класом
Перевірка отриманих знань на минулих уроках
Повідомлення теми й мети уроку
Вчитель:
Епіграф нашого уроку: «Христос один раз постраждав був за гріхи наші, щоб привести нас до Бога, Праведний за неправедних» (1Петр., 3:18).
II. ОСНОВНА ЧАСТИНА
Актуалізація знань.
Любі діти, останній тиждень життя Ісуса Христа на землі починався з Його урочистого в’їзду до Єрусалиму. Ісус і Його учні прийшли до Єрусалиму на свято Пасхи. Популярність Ісуса на той час була така велика, що весь народ урочисто зустрічав Його, розмахуючи пальмовими гілками і радісно вигукуючи: «Слава Ісусові!», «Осанна Синові Давидовому!» Це були хвалебні слова, і Ісус був гідний їх. Але Сам Ісус був засмучений, Він знав, що святкувати Пасху тут, на землі, буде востаннє.
Християни відзначають свято Пасхи (Великодня) – свято Воскресіння Ісуса Христа. Цього дня люди вітають один одного словами: «Христос Воскрес!» і традиційно відповідають: «Воістину воскрес!»
Що за свято Пасхи відзначав Ісус зі своїми учнями?
Стародавнє значення свята Пасхи – це згадка про вихід ізраїльського народу з єгипетського рабства. Більш ніж 400 років ізраїльський народ був у рабстві в Єгипті. Але настав момент. Коли Бог звелів Мойсеєві вивести народ із рабства. Мойсей прийшов до фараона і сказав: «Відпусти народ, так говорить Господь». Але фараон відмовився зробити це. Тоді Бог сказав Мойсеєві, що за жорстоке серце фараона наведе кару на Єгипет, Уночі над країною пройде Янгол-згубник і уразить усіх первістків. А, щоб у сім’ях ізраїльтян ніхто не загинув, треба було зробити таке: узяте молоде ягня, заколоти його, злити кров у посудину і цією кров’ю помазати одвірки дверей дому. Коли Ангел-згубник, пролітаючи над країною, побачить кров на дверях, він пройде повз них, і ніхто в цих домах не помре. Усі ізраїльтяни вчинили саме так, як сказав Мойсей: заколоти ягнята, помазали кров’ю одвірки дверей, а м’ясо ягнят спекли на вогні і з’їли. Коли над країною пройшов Янгол-згубник, то і всіх сім’ях єгиптян померли первістки, а в сім’ях ізраїльтян – ніхто не загинув. Своєю смертю ягнята зберегли життя первістків.
Коли фараон дізнався, що помер його спадкоємець, він покликав Мойсея і сказав йому: «Ідіть негайно». І всі ізраїльтяни піднялися, забрали своє майно і спішно покинули Єгипет.
На пам'ять про ці події І проголошувалося свято Пасхи. Ісус Христос прийшов до Єрусалиму, щоб теж відзначити це свято зі своїми учнями.
Пояснення нового матеріалу
Читаємо рубрику «Запам’ятай нові слова і поняття» с. 193
Читання біблійної історії «Розп’яття Ісуса Христа» з підручника (ланцюжковим методом).
Закріплення знань
Опрацювання оповідання «Жертва» на с.198. Проведення дискусії та підбиття підсумків.
III. ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА
Підсумок
Жертовна смерть Ісуса Христа є достатньою для прощення гріхів будь-якого розкаяного грішника. Більшої жертви бути не може. І той, хто нехтує цією жертвою – ображає Бога-Отця, що віддав добровільно Сина Свого для спокутування гріхів.
Домашнє завдання
Більш детально перечитати у Євангелії про події, пов’язані із хресною смертю Написати міні-твір (дві сторінки) «Що для мене особисто значить смерть Ісуса Христа».
Урок 25. Воскресіння Ісуса Христа як приклад надії на вічне блаженство (1 година)
Мета уроку: Розкрити учням зміст поняття «воскресіння». З’ясувати суть воскресіння у житті кожного християнина. Розвивати в учнів уміння аналізувати свято Великодня – як свято торжества над смертю. Виховувати в учнів повагу до Господа Ісуса Христа та до цього дня, прагнення виконувати заповіді і вірити.
Біблійна основа.
Біблійні вірші: Матвія 28; Марка 16; Луки 24:1-12; Іоанна 20:1-29.
Біблійна історія: Воскресіння Ісуса Христа.
Епіграф: : «Чого ви шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, бо воскрес!» (Лук. 24:5б-6а)
Словник понять і термінів: Воскресіння.
Література до уроку:
Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. – Київ: Українське Біблійне товариство, 2007.
Хід уроку
I. ВСТУПНА ЧАСТИНА
Вітання:
Налагодження контакту з класом
Перевірка вивченого матеріалу (питання з попереднього уроку)
Повідомлення теми уроку.
II. ОСНОВНА ЧАСТИНА
Воскресіння – повернення до життя силою Божою.
Христове Воскресіння – великий день для кожного християнина.
Воскресіння Ісуса Христа після мук, смерті і поховання називають світлим і великим днем.
Воскресіння Ісуса Христа доводить біблійну істину про те, що після смерті життя не припиняється, адже душа – вічна.
В Україні Христове Воскресіння називають Великоднем. Це Великий день для християн, адже Христос «смертю смерть подолав, а тим, що в гробах, життя дарував».
Як відбулося чудо воскресіння Ісуса Христа.
Після того як поховали тіло Ісуса Христа. Як минула субота, на світанку дня першого в тижні, Марія Магдалина та інша Марія поспішили до гробу. Раптом наче блискавка, з’явився Ангел Божий. Варта, що охороняла вхід у гробницю, від страху впала на землю, наче мертва. Коли ж страх минув, воїни побачили, що камінь відвалений і гробниця порожня. Ангел, посланий від Бога, виконав свою місію: відкрив вхід у гробницю і терпляче чекав приходу жінок – мироносиць.
А жінки поспішали до місця поховання Ісуса, щоб, за звичаєм, намастити Його Тіло запашною олією. Побачивши відкриту гробницю, вони побігли повідомити про це учнів Ісуса. Марія Магдалина прийшла до гробу, та й бачить що камінь від гробу відвалений.
Вона біжить, прибуває до Симона Петра, та до другого учня - Івана і каже: «Взяли Господа з гробу, і ми не знаємо, де поклали Його! Тоді ті учні два до гробу побігли. У гробі вони побачили лише плащаницю, що лежала. Учні вернулися знову до себе.
Марія стояла при гробі й плакала. Вона побачила два Ангола, що в білім сиділи, - один у головах, а другий у ніг. І говорять до неї вони: «Чого плачеш ти, жінко?» Вона відповіла їм: «Взяли мого Господа, і я не знаю, де поклали Його». Коли сказала, то повернулась і побачила Ісуса. Ісус сказав її, що йде до Отця Свого і Отця їхнього, і до Бога Мого і Бога їхнього. Марія Магдалина прийшла і про все сповістила учнів своїх.
Коли учні ввечері зібралися всі то їм з’явився Ісус і сказав: «Мир вам!» І, сказав це, показав їм руки Свої і бік Свій. А учні дуже зраділи, що побачили Господа. А Хома один із дванадцятьох не був з учнями, коли Ісус приходив, інші учні сказали йому , що бачили Господа. Хома сказав, що не повірю. поки не побачу. Коли знову учні зібралися разом, і був присутній і Хома, то Ісус явився всім, і сказав Хомі, що простягни палець свій і торкнись моїх ран, і не будь невіруючий, а віруючий. Тоді Хома сказав: «Господь мій і Бог мій!» Після цього Ісус з’являвся знов учням Своїм біля моря Тиверіядського.
Здійснилося те, про що Ісус попереджав Своїх учнів: що Його віддадуть на смерть, але Він третього дня воскресне. Справді, воскресіння – це був третій день після хресної смерті. Смерть не змогла утримати Ісуса у своїх кайданах. Він ожив, воскрес і переміг смерть.
Так само і люди одного разу воскреснуть, як воскрес Ісус Христос.
У книзі Буття описано, як Бог створив Адама. Він створив його за образом Своїм і подобою. Але Бог - є Дух, а отже, людина також є частково духовною. Людина – є дух і тіло одночасно. І оскільки людина створена за подобою Божою, вона прагне до Своєї Подоби. Дух в людині прагне знайти свого Творця.
Бог вічний, і Своєму творінню Бог дає життя вічне. Але право вибрати життя вічне чи відкинути його надане самій людині.
Чому Великдень – свято торжества життя над смертю.
Щоб переконати Своїх учнів, що Він насправді воскрес, Ісус з’явився їм двічі, коли вони були в кімнаті всі разом. Маючи воскресле тіло, Ісус показав учням, що Його Тіло володіє новою якістю. Ісус міг несподівано з’являтися, не входячи у двері, подібно до Ангелів і так само ставати невидимим. Але щоб переконати учнів у тому, що це Він – їхній учитель, Ісус показав рани від цвяхів на своєму тілі.
Більш ніж 40 днів Ісус з’являвся Своїм учням після Свого Світлого Воскресіння. А на 40-й день, залишивши їм Велике доручення проповідувати світові Його вчення, вознісся на небо. Це вознесіння – повернення до Отця Небесного, де Ісус вічно царює і приймає тих, хто виконує Його Заповіді.
Ісус воскрес і дає вічне життя тим, хто вірить Йому та виконує Його заповіді. Одного разу Він сказав: «Я воскресіння й життя. Хто вірує в Мене, - хоч і вмре, буде жити».
Ісус говорив, що настане час, коли буде воскресіння всіх мертвих і ті, хто вірували будуть мати життя вічне, вони ніколи не помруть і будуть жити вічно. Бог дасть нове тіло і буде нова земля і нове небо.
Перед своїм вознесінням Ісус дав повеління учням: «Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте! Тоді Ісус, вознісся на небо, - і сів по Божій правиці. І пішли вони і скрізь проповідували. А Господь помагав їм, і стверджував слово ознаками, що його супроводили.
Закріплення матеріалу:
1. Як жінки дізналися про Воскресіння Ісуса Христа?
2. Хто відвалив великий камінь від могили, де був похований Ісус Христос?
3. На який день воскрес Ісус?
4. Яку нову якість набуло тіло Ісуса Христа?
5. Як Ісус засвідчив учням Своє воскресіння?
6. Яке доручення дав Ісус Христос своїм учням?
7. Чому Христове Воскресіння називають світлим і великим днем?
8. Чи є для тебе Христове Воскресіння великим днем?
9. Як цей день відзначають у твоїй родині?
III. ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА
Робота з підручником.
Прочитати оповідання «Одне життя» с. 204-205.
Домашнє завдання
Прочитати історію про Воскресіння Христове с. 202-203.
Виконати завдання в зошиті 5-7, с.75-76 підручника
Урок 26. Ісус Христос – Месія та Мпаситель
Мета уроку: Поглибити знання учнів про земне служіння Ісуса Христа людям; допомогти зрозуміти, що Ісус Христос – лікар душі і тіла. Розвивати в учнів уміння наводити євангельські приклади служіння Ісуса Христа людям. Виховувати в учнів благоговійне ставлення до подвигу Ісуса Христа та почуття вдячності.
Біблійна основа:
Вірші з Біблії: Марка, 10:46-52, Луки, 18:35-43; Луки, 17:11-19; Псалом, 49:15.
Біблійна історія: Зцілення сліпого Вартимея, десять прокажених.
Епіграф: «…і до Мене поклич в день недолі, - Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!» (Книга Псалмів 49:15)
Словник понять і термінів: вдячність, Месія, фарисеї, проказа.
Література до уроку:
Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. – Київ: Українське Біблійне товариство, 2007. Дитяча Біблія з ілюстраціями.
Хід уроку
I. ВСТУПНА ЧАСТИНА
Вітання:
Налагодження контакту з класом
Перевірка отриманих знань на минулих уроках
Повідомлення теми й мети уроку
Хто такий Месія й у чому полягало Його служіння?
За що варто дякувати?
Що робити, коли опиняєшся у неприємній ситуації?
Вчитель: хочеш знати відповіді на ці важливі для кожної людини питання? – Вивчи урок 27.
Епіграф нашого уроку: «…і до Мене поклич в день недолі, - Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!» (Книга Псалмів 49:15).
II. ОСНОВНА ЧАСТИНА
Актуалізація необхідних знань
Виявлення біблійних знань про служіння Ісуса Христа
У чому полягало служіння Ісуса Христа? ( Відповіді учнів).
Ісус здійснив багато чудес, хоча й не всі вони записані на сторінках Євангелій. Наведіть, будь ласка, приклади чудес, здійснених Христом. (Ходіння по воді, нагодування 5 тисяч народу, воскресіння Лазаря…)
Нам відомо 15 історій про те, як Ісус зціляв людей, шість історій – як виганяв із людини сили зла, 3 історії про воскресіння з мертвих і 8 історій інших чудес.
Люди не раз йшли до Христа, бо чули про Його діяльність. Чимало з них були хворими і сподівалися, що Він зможе їх уздоровити.
Чи знаєте ви біблійних персонажів, яких зцілив Господь?
Вчитель: Напевно, Були й такі, хто просто хотів побачити, що Він може зробити. Фарисеї, наприклад, просили здійснити чудеса як доказ того, що Він насправді є Месією.
Бесіда вчителя з учнем:
чи легко було зрозуміти, здогадатися, що у тебе в руці? А чому? (Бо були зав’язані очі, нічого не видно).
На планеті Земля багато таких людей, які позбавлені зору. Чи бачили ви сліпих людей? Що ви можете про них розповісти? (Палиця в руках, пов`язка сліпих, собака-поводир для сліпих).
Справді, такі люди не можуть милуватися природою, цвітінням садів, сходом та заходом сонця. Хтось із них втратив свій зір через певні несприятливі обставини, а інші – народилися незрячими.
Пояснення нового матеріалу
У Біблії згадується про сліпого чоловіка на ім`я Вартимей.
Читання біблійного уривка : Марка, 10:46-52; у підручнику с. 207.
Бесіда за змістом біблійної історії:
1) Звідки й куди направлявся Ісус та Його учні? (З Єрихону в Єрусалим). (Показати на карті місце знаходження міст).
2) Що робив сліпий чоловік. Який сидів при дорозі? (Просив милостиню).
3) Так Вартимей був сліпим, і це означає, що вся його увага булла переведена на слух. Можливо, він вже й раніше чув про Ісуса. Що робив Вартимей, коли почув, що Ісус наближається? (Попросив помилування)
4) Ці слова виражали безпомічність та його віру, він кликав, незважаючи на заборону. Як зреагував сліпий на наказ Ісуса? (Слухняно скинув свій одяг, залишив його і пішов у напрямку, звідки лунав голос Ісуса).
5) Яке запитання і для чого поставив його Ісус? (Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? Ісус хотів, щоб Вартимей промовив своє бажання).
6) Що вчинив Вартимей після його прозріння? (Пішов за Ісусом).
7) Які слова промовив Ісус? (Іди, твоя віра спасла тебе!)
Ісус зцілив незрячого Вартимея, бо той звернувся до Господа, покликав Його на допомогу, й Господь відгукнувся. Запитання Ісуса означає таке: Він хоче, щоб ми відкрито говорили про нашу потребу, наше бажання. Господь бажає, щоб ми вірили в Нього і довіряли Йому у всьому.
Друга історія
(Луки, 17:11-19)
Учні читають цю історію в підручнику с.209 або вчитель розповідає про неї. Учитель супроводжує розповідь ілюстраціями на фланелографі. Показати на карті місце знаходження Самарії.
Бесіда за змістом біблійної історії:
Вчитель:
1) Хто зустрів Ісуса на на його шляху до Єрусалиму?
2) Що зробили вони, коли побачили Ісуса?
3) Якою була відповідь?
4) Коли десятеро прокажених зцілилися від хвороби?
5) Чому один із десяти, самарянин, повернувся?
6) Про що запитав його Ісус?
7) Чому був зцілений самарянин?
8) Як ви думаєте, чому дев`ятеро зцілених не повернулися з вдячністю до Ісуса?
(Людина за своєю природою егоїстична. Егоїзм криється у жадібності. Жадібність походить від сатани).
Вчитель: Ісус подарував очищення прокаженим ще тоді, коли це зовні не було видно. Його слова виявилися випробуванням віри людей та їх послуху. Ісус пропонує кожному зцілення.
Нам необхідно взяти для себе приклад від самарянина, який не посоромився, що він з іншої нації, але подякував Ісусові за своє зцілення.
Закріплення вивченого на уроці
Інсценувати історію про зцілення 10 прокажених.
Вчитель: Після сьогоднішнього уроку ви самі зможете розповісти ці біблійні історії своїм друзям, рідним.
III. ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА
Підсумок
Отже, під час земного служіння Ісус Христос зцілював людей від різних хвороб. Про кого ви дізналися на сьогоднішньому уроці, що його зцілив Ісус? (Сліпого Вартимея та десятьох прокажених).
Чи звернули ви увагу, які однакові слова Христос казав у першому і другому випадку? (Іди, твоя віра спасла).
Господь бажає, щоб кожен із нас мав віру Божу, пам’ятаючи про те, що Христос може зцілити не тільки тіло, але й душу людини, тобто звільнити від гріхів, від докорів сумління.
Домашнє завдання
Виконати завдання у зошиті с. 86-88 підручника
Урок 27 Універсальність християнської віри (1 година)
Мета: повторити вивчений матеріал „Утворення Церкви Христової”; показати учням універсальний характер християнства; ознайомити учнів з основними цитатами зі Святого Письма, які навчають християнському ставленню до ближнього; виховувати в учнів шанобливе ставлення до людей різних національностей і віросповідань.
Хід заняття
2. Повторення
– Традиційно на початку уроку ми з вами повторимо і проаналізуємо уже відомий нам матеріал, який має безпосереднє відношення до нашої сьогоднішньої теми заняття. Насамперед прошу дати мені відповідь на запитання: що таке церква?
1) Господь назвав дім Свій домом молитви; 2) Українська Православна Церква, Грузинська Православна Церква, Румунська Православна Церква тощо; 3) Господь заснував церкву Свою на камені сповідання віри.
Для нас, насамперед, важливим є розуміння церкви, як спільноти людей. Тому ми зараз пригадаємо ті події, які поклали початок створенню церкви Божої на землі. Перед вами аркуш із завданням. Наше повторення матеріалу спробуємо провести у формі брейн-рингу. Отже, організуємо три групи. Підготовка до відповіді на запитання триватиме 30 секунд. (Завдання 1) (Учитель підводить підсумки роботи.)
3. Оголошення теми, постановка проблеми, окреслення шляхів її розв’язання
– Ми добре попрацювали, повторивши матеріал. Та мене, а сподіваюсь і вас, не може не зацікавити таке питання: Чи кожна людина може стати християнином?
Тема нашого заняття звучить так: Універсальність християнської віри. На ньому перед нами постане проблема, яка свого часу турбувала і апостолів Христових: хто достойний стати християнином. Ми також спробуємо проаналізувати уривки зі Святого Письма, з тим щоб знайти вичерпну відповідь на всі наші запитання.
4. Представлення нового матеріалу
Розпочнемо з того, що розглянемо фотографії на ваших робочих аркушах і спробуємо визначити, чим відрізняються люди, зображені на них, один від одного. (Завдання 2)
(Прогнозовані відповіді учнів: віком, статтю, расою, національністю.)
А чи видно в них різницю у віросповіданні? Певно, що ні. Ми не можемо визначити по зовнішньому вигляду людини її віру чи невіру.
А тепер спробуємо визначити різницю між світовою і національною релігіями.
(Прогнозовані відповіді учнів: національна – стосується лише певної нації; світова – не має національного обмеження.)
Святе Письмо доносить до нас, як ще навіть за часів земного життя Ісуса Христа євреї, як народ, що зберіг віру в істинного Бога і який чекав обіцяного ще Адаму спасителя, ставилися до представників інших народів:
– ізраїльтяни не прийняли допомоги самарян у відбудові храму;
– вони взагалі сторонилися язичників і чужинців, навіть не спілкувалися з ними, щоб не опоганити себе. Прикладом тому може служити хоча б розмова Ісуса з самарянкою. Жінка виразила своє щире здивування від того, що Ісус заговорив з нею і навіть попросив води. Адже юдеї не спілкувалися з невірними.(Ін. 4; 1-30)
А ось ще один приклад того, як Христос вирішує питання взаємостосунків між національністю та віросповіданням людини. Прослухайте цю євангельську оповідь і скажіть, що Ісус Христос вважає за неодмінну умову спасіння.
Вийшовши з Галілеї, пішов Ісус у краї Тирські й Сидонські. І ось жінка хананеянка, вийшовши з тих місць, кричала Йому: „Помилуй мене, Господи, Сину Давидів, дочка моя жорстоко біснується”. Він же не відповідав їй жодним словом.
І учні Його, приступивши, просили Його: „Відпусти її, тому що кричить нам услід”. Він же сказав у відповідь: „Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого”.
А вона, підійшовши, кланялася і говорила: „Господи, допоможи мені”. Він же сказав їй у відповідь: „Не добре буде забрати хліб у дітей і кинути його собакам”. Вона сказала: „Так, Господи! Але ж собаки їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх”.
Тоді Ісус сказав їй у відповідь: „О, жінко! Велика віра твоя. Хай буде тобі за твоїм бажанням”. І зцілилася дочка її у той же час. (Мт.15, 21-28)
Тож скажіть, що є визначним чинником для людини: національність, стать, віра?
(Прогнозована відповідь учнів: віра.)
Апостоли Христові, виконуючи заповідь свого Учителя проповідувати Євангеліє по всій землі і всякому творінню, не могли обійти увагою проблему національної обмеженості іудаїзму. Про це нам говорить інша розповідь із новозаповітної книги Діянь апостольських, яку ми зараз і прочитаємо.
Римський сотник Корнилій запрошує до себе Петра
У цей час у Кесарії (місто, розташоване приблизно на відстані шістдесяти кілометрів на північний схід від Йоппії, на березі Середземного моря) жив один сотник (командир римського військового загону в якому налічувалося сто воїнів) на ім'я Корнилій. Корнилій був благочестивий, богобоязливий, постійно молився разом зі своїми домашніми і подавав вбогим людям щедру милостиню.
Ось одного разу Корнилій побачив видіння. До нього підійшов ангел Божий і сказав:
– Корнилію! Бог почув твої молитви і побачив твоє милосердя. Пошли людей в Йоппію, щоб вони привели до тебе чоловіка, що зветься Симон і якого також називають Петром. Цей чоловік гостює у Симона Чинбаря, будинок якого знаходиться неподалік від моря.
Коли ангел пішов, Корнилій зразу ж послав у Йоппію за Петром двох своїх слуг і одного благочестивого воїна, що служили при ньому.
Посланці Корнилія прийшли до Йоппії наступного дня. У цей час Петро пішов на дах будинку Симона Чинбаря, щоб помолитися. І захотів він їсти. У будинку почали готувати страву, а Петро побачив видіння: розкрите небо, звідки на землю почало опускатися щось подібне до великої посудини, немов скатертина, яку тримали за чотири кінці. У скатертині знаходилися різноманітні тварини, яких по Закону Мойсеєвому заборонялося ізраїльтянам споживати. І з неба почувся голос:
– Устань, заколи, Петре, і їж!
Петро відповів:
– Я не можу цього зробити, Господи, бо ніколи не їв я нічого огидного або нечистого.
І знову з неба почувся голос:
– Те, що Бог очистив, не вважай за огидне!
Все це повторилося три рази. Потім те, що нагадувало велику скатертину з різноманітними тваринами у ній, було назад підняте на небо.
Петро не міг зрозуміти, що означало це видіння. А в цей час посланці Корнилія вже стояли біля воріт будинку Симона Чинбаря і розпитували, чи не тут гостює Симон, якого називають Петром.
І Дух Божий сказав Петру:
– Троє чоловіків тебе шукають. Зійди вниз і піди з ними без всякого сумніву, тому що Я їх послав.
Зійшовши до посланців Корнилія, Петро сказав:
– Я той, кого ви шукаєте. По якій справі ви прийшли?
У відповідь він почув:
– Сотник Корнилій, праведний і богобоязливий чоловік, про якого добре відкликаються ізраїльтяни, отримав від ангела наставляння покликати тебе до свого дому і послухати твоїх слів.
Петро запросив посланців Корнилія увійти у дім і гостинно прийняв їх. Наступного ж дня він відправився з ними в Кесарію. Разом із Петром пішли також і декілька йоппійських християн.
На третій день усі вони прийшли в Кесарію. Корнилій вже їх чекав і зібрав у себе свою рідню і близьких друзів. Він зустрів Петра біля входу в будинок, впав на землю і поклонився Петру. Але Петро підняв його зі словами:
– Устань, бо й сам я людина.
Увійшовши у дім Корнилія, Петро сказав усім, що були там присутні:
– Ви знаєте, що не личить іудеєві мати спільність із чужинцями. Але Бог наказав мені не називати жодної людини „огидною” або „нечистою”. Ось чому, коли мене покликали сюди, я без вагання прийшов. Чому ви послали по мене?
Корнилій розповів Петру про своє видіння і закінчив свою розповідь словами:
– Ти добре зробив, що прийшов. Тепер ми всі перед Богом, щоб вислухати все, що тобі повелів Господь.
Петро почав так:
– Насправді я переконався, що в будь-якому народі Богові приємний той, хто боїться Його і живе справедливо.
Потім Петро говорив присутнім про Ісуса Христа, Якого вбили і Який воскрес. На закінчення своєї промови Петро сказав:
– Він повелів нам проповідувати і свідчити, що Бог поставив Його Суддею над живими і мертвими. Всі пророки свідчать про те, що кожен, хто вірить в Нього, Його ім'ям отримає відпущення гріхів.
Петро ще не закінчив це говорити, як на слухачів зійшов Дух Святий. Ті, які прийшли разом з Петром, йоппійські християни, над якими до прийняття віри в Христа був звершений обряд обрізання, згідно Мойсеєвого Закону, здивувалися тому, що дар Святого Духа отримали і язичники. А Петро сказав:
– Чи може хто відмовити у хрещенні тим, які, як і ми, прийняли Духа Святого?
І він наказав присутнім хреститися в ім'я Ісуса Христа. (Дії 10:1-48)
Давайте проаналізуємо цей уривок, давши відповіді на запитання:
1) Як ви гадаєте, до якого народу належав Корнилій і який був рід його занять?
2) Як він характеризується у Святому Письмі?
3) До якої віри хотів прихилити його ангел Божий?
4) Навіщо Корнилію і його родині потрібен був апостол Петро?
5) Що, на вашу думку, означало Петрове видіння?
А тепер знайдіть у тексті розповіді і прочитайте фразу, яка, на вашу думку, може передати моральну сутність події, той висновок, якого ми також повинні дійти, формуючи своє ставлення до людей.
(Прогнозована відповідь учнів: в будь-якому народі Богові приємний той, хто боїться Його і живе справедливо.)
Як же поставилися до цього інші члени церковної спільноти? Про це нам говорить наступний уривок зі Святого Письма.
Єрусалимські християни погоджуються із тим, що можна приймати язичників у християнську церкву
Коли Петро повернувся в Єрусалим, апостоли і християни, що там перебували, над якими у свій час був звершений обряд обрізання, почали засуджувати Петра, говорячи йому:
– Ти ввійшов у дім до людей необрізаних і їв разом із ними!
Тоді Петро розповів їм про своє видіння у Йоппії, про те, як Дух Божий повелів йому іти з посланцями Корнилія, і про те, як під час проповіді у домі Корнилія на слухачів, які були необрізані, зійшов Святий Дух.
– І згадав я, – продовжував Петро, – як говорив нам Господь: „Іоанн хрестив водою, ви ж будете хрещені Духом Святим”. Отож, якщо Бог дав їм такий самий дар, як і нам, тим, хто повірив у Ісуса Христа, то хто я такий, щоби противитися Богу?
І почувши це, апостоли і християни з обрізаних заспокоїлися і, прославивши Бога, сказали:
– Очевидно, і язичникам Бог дав покаяння, що веде до життя. (Дії 11:1-18)
Давайте зробимо своєрідний проміжний висновок з того, що ми дізналися. Отже, старозаповітний закон, особливо у своїх обрядах і моральних настановах, був етнічно обмеженим, оскільки стосувався лише народу обраного. Цей закон був даний такою мовою і у таких формах, які відповідали психології єврейського народу і врахуванням його духовні, моральні, інтелектуальні та естетичні можливості.
Цей закон, за висловлюванням Христа, був недосконалим. І Він пояснив, чому Ізраїлю був даний недосконалий закон, коли відповідав на запитання фарисеїв, чи дозволяється чоловікові розлучатися з дружиною. Коли фарисеї наводили йому за приклад закон Мойсеїв, який наказував чоловікові при розведенні з дружиною дати їй листа розвідного, Ісус сказав їм у відповідь: „Через жорстоке серце ваше він (Мойсей) написав вам цю заповідь; на початку ж творіння Бог чоловіка і жінку створив їх... Отже, що Бог поєднав, того людина хай не розлучає” (Мк.10; 2,5,6,9). Через цю причину Ісус Христос рішуче змінив старозаповітний принцип відносин між людьми, який діяв за законом нації, віри і статі, і поставив наріжним каменем любов до кожної людини (див. Мт.5: 20-48), і ця людина є завжди ближнім для християнина (Лк.10: 29-37).
Ви чули, що сказано: „Люби ближнього твого і ненавидь ворога твого” (Лев. 19: 17-18). А я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, що клянуть вас, робіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто ображає вас і жене вас. Щоб були ви синами Отця Небесного, бо Він велить сонцю сходити над злими і добрими і посилає дощ на праведних і неправедних. А коли ви любите тих, що вас люблять, то яка вам нагорода? ... І коли вітаєте тільки братів ваших, то що особливе ви чините? Хіба язичники не так само починають? Тож будьте досконалими, як є досконалим Отець ваш Небесний ”. (Мф.5: 20-48)
Специфіка новозаповітного Одкровення полягає в тому, що воно не зорієнтоване на якийсь окремий народ, а має універсальний характер. Історія людської думки не може назвати нічого подібного тому, що пропонують основні істини христового вчення.
Апостол Павло писав: „Ми проповідуємо Христа розп’ятого, для юдеїв (євреїв) спокуса, а для еллінів (греків) безумство”(1 Кор.1: 23).
Дійсно, з точки зору т. зв. здорового глузду, і євреям, які чекали Христа як свого власного володаря світу, і язичникам, які бажали імператора, що дає вдосталь „хліба і видовищ”, було безумним, недолугим, психологічно неможливим уявити собі у якості Спасителя бездомного, приниженого, обпльованого, розп’ятого як злісного злочинця Ісуса із Назарета.
Проте воскреслий Христос призвав до Себе усіх, незалежно від національності чи кольору шкіри, статі чи професії, віку чи освіти. У цьому і полягає, насамперед, універсальність християнства, його відкритість для кожного творіння Божого.
Ще раз ми можемо пересвідчитись у цьому, виконавши завдання на робочих аркушах. (Завдання 3)
Та звідки ж береться релігійна, національна та расова неприязнь? Дехто схильний вбачати витоки расизму ще у старозаповітній події прокляття Хама, коли Ной визначає долю його нащадків, як бути рабами у братів своїх. Тому вони неправомірно визначали для хамітських племен, до яких традиційно відносять народності Африки, заздалегідь долю рабів. Свого часу расизм був трохи не державною політикою деяких держав. Проте найбільше негараздів приносить расизм та ксенофобія на побутовому рівні. (Ксенофобія – від грецького „боязнь чужинців”.) Періодично можна прочитати у пресі чи побачити по телебаченню повідомлення про події, які стосуються саме проблеми релігійної та національної нетерпимості. Прикладом того може бути та ж Палестина, свята земля, якою ходив і на якій проповідував Господь Ісус Христос. Вона здригається зараз від тероризму та пролитої крові невинних людей, які загинули саме внаслідок національної та релігійної нетерпимості. А Ірак, Афганістан, Сомалі, Косово... На жаль, список можна продовжити і далі.
Та Господь закликає нас побачити у людині, насамперед, творіння Боже, яке Він прийшов спасти. Визначною рисою християнина повинна стати любов, через яку ми станемо справжніми учнями нашого Вчителя.
(Можливе обговорення учнями подій у світі)
4. Підведення підсумків
Закінчити наше заняття хочу словами апостола Павла, які, на мою думку, найкраще вказують нам на те, що кожна людина цінна для Господа і заслуговує поваги і шанобливого ставлення до неї:
Хіба ви не знаєте, що ви Божий храм, і Дух Божий живе у вас? Коли хто-небудь нівечить божий храм, того Бог нівечить. Бо храм Божий – святий, і цей храм – то ви ”. (1 Кор. 3; 16-17)
Урок 28 Віра і любов. Взаємна любов – головна ознака християнства
Мета: повторити вивчений матеріал „Заповіді блаженства”;
ознайомити учнів з християнськими заповідями любові;
виховувати в учнів почуття християнської любові.
Тип: комбінований
Обладнання: Біблія, робочі аркуші
Хід заняття
1. Вступ (молитва)
– Доброго дня усім! Насамперед, хочу запропонувати попросити Божого благословення на нашу роботу.
Премилосердний Господи! Пошли нам благодать Духа Твого Святого, щоб дав нам розуміння і укріпив душевні наші сили, щоб слухали ми навчання, щоб зросли ми Тобі, нашому Творцю, на славу, батькам нашим на втіху, Церкві і Батьківщині на користь. Амінь.
2. Повторення
– Спочатку попрошу вас пригадати тему нашого попереднього уроку. Про що ми говорили на минулому занятті? Як звучала його тема?
(Християнські моральні вимоги. „Заповіді блаженства”)
Для того, щоб систематизувати наші знання з попередньої теми, я попрошу вас виконати завдання №1 на робочих аркушах. Насамперед там ви побачите два малюнки.
– Який епізод зі Святого Письма відтворено на першому малюнку? (Отримання десяти заповідей Мойсеєм на горі Синай.)
– А на другому? (Нагірна проповідь Ісуса Христа.)
А тепер – завдання: пригадайте все, що пов’язано з цими двома визначними подіями у житті людства і визначте їхні спільні та відмінні риси.
(Спільні риси: зображена розмова з Богом; місце – на горі; причина – пред’явлення людям Заповідей / Закону).
(Відмінні риси: оприлюднення Заповідей відбувалося за різних природних умов – грім, блискавки у Старому Заповіті і тиха погода у Новому Заповіті; різна кількість людей, які отримують Закон – один Мойсей і багато людей; різна кількість Заповідей – 10 і 9; різні способи явлення Бога – невидимо і видимо; різні способи подачі Закону – скрижалі і усно).
Давайте пригадаємо зміст тих дев’яти заповідей, які Ісус Христос дав людям у Нагірній проповіді. Зверніть свою увагу на завдання №2 на робочих аркушах. Вам слід правильно з’єднати частини речень, прочитати вірно Заповідь і коротко її охарактеризувати – до чого спонукає нас Христос у кожній із цих Заповідей.
(Блаженні вбогі духом, бо їхнє є Царство Небесне.
Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю.
Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені.
Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться.
Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.
Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога.
Блаженні миротворці, бо вони синами Божими названі будуть.
Блаженні ті, кого переслідують за правду, бо їхнє є Царство Небесне.
Блаженні ті, кого будуть ганьбити і проганяти, і лихословити, обмовляючи через Мене. Радійте і веселіться, бо нагорода ваша велика на небі...)
– Скажіть, як християни називають ці Заповіді? (за ключовим словом, яке знаходиться у кожній із Заповідей – Заповіді Блаженства.)
Чим вони суттєво відрізняються від десяти Заповідей Старого Заповіту? (Старозаповітні Заповіді мають переважно заборонний характер, а новозаповітні – спонукальний характер.)
3. Представлення нового матеріалу
Закон був даний Мойсею на двох скрижалях. На які дві частини ми можемо умовно розподілити десять Заповідей? (1-4 Заповіді – обов’язки людини перед Богом, 5-10 Заповіді – обов’язки людини перед людиною.)
– А як Христос підсумував старозаповітний Закон? До яких двох Заповідей Він звів ті десять Заповідей, які Бог дав Мойсею? Згадаємо, що відповів Ісус Христос юнакові на його запитання про найголовнішу заповідь у Законі. Для правильної відповіді на це запитання виконайте завдання №3 на ваших робочих аркушах.
(1. „Люби Господа, Бога твого всім серцем твоїм, усією душею твоєю і всією думкою твоєю”.
2. „Люби ближнього твого, як самого себе”.)
– Тепер визначте у цих двох висловлюваннях те найголовніше, що їх об’єднує і є найважливішим, на вашу думку, у стосунках між людьми. (Любов)
– Тож ми з вами підійшли до визначення сьогоднішньої теми заняття. Ми будемо говорити сьогодні про любов. Для цього наперед визначимо питання, які ми повинні розглянути протягом нашого заняття.
1. Що таке любов?
2. Якою повинна бути любов?
3. Як ми можемо проявити свою любов?
4. Як Господь проявляє Свою любов до нас?
– Прошу вас висловити свої думки стосовно вказаних питань. (Вчитель записує на дошці.)
Наприклад:
1. Почуття людини, які характеризуються особливим, приязним ставленням до інших.
2. Взаємною, безкорисливою, щирою тощо.
3. Допомагати тому, кого любимо, поважати, бути уважним до його проблем тощо.
4. Дає все, що нам необхідно для життя.
– Насамперед, з ваших відповідей слідує, що поняття „любов” може мати різні значення. Ми любимо хорошу книгу, любимо Батьківщину, батьків, свою кохану людину. Скільки відтінків має одне і те ж слово. Щоправда, ще в українській мові є слово „кохання”. Проте воно має лише одне конкретне значення. А от грецька мова дає нам кілька слів для визначення любові:
Любов-ерос – це любов як закоханість, стихійне і пристрасне почуття.
Любов-філія – це дружна любов, зумовлена соціальними чи сімейними стосунками, батьківська, синівська любов.
Любов-агапе – жертовна любов, яка все прощає і сповнена жалості до ближнього.
– А тепер ми з вами спробуємо, розгорнувши Святе Письмо, переконатися, наскільки вірно ми розуміємо те, якою повинна бути справжня любов.
4. Біблійна історія: Ісус у домі фарисея
Один фарисей запросив Ісуса до себе на обід. Ісус прийшов до його дому і сів до столу. За східним звичаєм люди напівлежали навколо столу, тому до будь-кого з них можна було підійти ззаду.
Аж тут жінка, яку всі у місті знали як велику грішницю, під час обіду увійшла до цього будинку. Вона дізналась, що Ісус знаходиться в домі фарисея і принесла алебастрову пляшечку мира (запашна олія) і, ставши позад Нього, вся у сльозах, почала обмивати ноги Ісуса сльозами і витирати їх волоссям своєї голови. І далі вона цілувала ноги Ісуса і намащувала їх миром.
Фарисей, що запросив Ісуса на обід, побачивши те, міркував про себе, кажучи:
– Якби Ісус був пророк, то знав би, хто і яка ця жінка, що торкається Його: це ж грішниця.
Ісус зрозумів, про що подумав господар дому і, звернувшись до нього, сказав:
– Симоне! Я маю щось сказати тобі.
Симон відповів:
– Говори, Вчителю!
– Два боржники були в одного позичальника, – почав Ісус, – один винен був йому 500 динаріїв, а інший – 50. Але так як боржники не мали чим заплатити, він пробачив їм обом. Скажи, Симоне, який із боржників буде більше любити його?
Симон відповів:
– Гадаю той, якому більше пробачив.
Ісус сказав йому:
– Правильно ти розсудив.
І, вказуючи на жінку, Ісус сказав далі Симонові:
– Чи бачиш ти цю жінку? Я прийшов у твій дім, і ти води Мені на ноги не дав, а вона сльозами обмила Мені ноги і волоссям голови своєї витерла. Поцілунку ти Мені не дав; а вона, з тих пір, як Я прийшов, не перестає цілувати Мої ноги. Ти голови Моєї оливою не намастив, а вона миром пахучим ноги Мої намастила. Ось тому говорю Я тобі: „Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, той мало любить”.
Потім сказав до жінки:
– Прощаються тобі гріхи.
І почали ті, хто сидів поряд з Ним за столом, говорити поміж собою: „Хто ж це такий, що й гріхи відпускає?” А Він промовив до жінки:
– Твоя віра спасла тебе; іди у мирі. (Лк. 8: 36-50)
5. Обговорення прочитаного
1. Чому жінка прийшла в дім Симона? (Щоб побачити Ісуса.)
2. Як вона виявила Йому свою любов? (Намастила ноги дорогоцінною олією)
3. Чому жінка використовувала миро для вияву своїх почуттів? (Це був найдорожчий її скарб, і вона це віддала Ісусові.)
4. Що чекала жінка натомість від Ісуса? (Вона нічого не чекала, вона тільки віддавала.)
5. Чому Ісус звернув увагу Симона на те, що той не помив ноги, не намастив голову Ісуса оливою? (Це було знаком вияву любові до гостя, знаком особливої пошани.)
6. Як Ісус відреагував на вчинок жінки?
(Показав усім її велику любов і пробачив гріхи.)
7. Яку любов проявила грішниця до Ісуса? (Її любов була жертовною. Любов-агапе.)
– Багато хто судить про людину, виходячи з її зовнішнього вигляду, становища у суспільстві чи її вчинків. Непросто любити людину жертовною любов’ю, яка не вимагає нічого взамін, яка приймає людину такою, якою сотворив її Господь. Навіть тоді, коли людина здійснює і аморальні вчинки. І на прикладі цієї євангельської історії ми можемо стверджувати, що справжня любов повинна уміти прощати, тому що вона є Божою любов’ю.
Ось як говорить апостол Павло про справжню любов:
„Любов довготерпелива, любов лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого (вигоди), не поривається до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою; все зносить, в усе вірить, на все сподівається, усе стерпить. Любов ніколи не минає”. (1Кор. 13: 4-8)
Давайте запишемо у дві колонки, якою справжня любов повинна бути і чого вона не повинна допускати (Завдання 4).
6. Практичне застосування
– А тепер дайте відповіді на запитання:
Як ми можемо проявляти свою любов до інших людей?
(Справами милосердя, словами утіхи, виявляючи до них свою увагу.)
Спробуємо розв’язати кілька проблемних ситуацій:
1. Уявіть собі ситуацію, коли одному із двох чоловіків, які помирають від голоду, трапляється кусень хліба. Можливим є три варіанти, три продовження історії: або від з’їдає хліб сам, або він після вагань і складних переживань ділиться з іншим, або ділиться відразу і без будь-яких вагань.
– У якому з цих трьох варіантів проявиться справжня сила волі людини і його християнська любов?
– Як би вчинили ви у подібній ситуації, якщо кусень хліба опинився б у вас? А якщо у вашого товариша?
(Відповіді учнів.)
2. Світлана – старанна учениця. Вона навчається у 9 класі. Завжди активна, багато читає, пише чудові твори, у яких піднесено говорить про ідеали у житті. Її ставлення до навчання, однокласників завжди радують учителів. Та все змінюється, лишень вона переступає поріг дому. Куди й зникає її скромність і порядність. Вона грубо поводиться з матір’ю, бурчить незадоволено, коли вона не встигла попрати чи випрасувати їй плаття. Часто дорікає вона матері зі словами: „Отак ти завжди...”
– Як характеризує дівчину така двоякість поведінки?
– Чим ви можете пояснити таку двоякість поведінки дівчини?
– А як ви себе поводите вдома? Чи немає у вашій поведінці чогось такого, що нагадує поведінку Світлани?
(Відповіді учнів.)
3. Валя вже кілька років дружить з Геною. З часом вони зрозуміли, що їхня дружба переросла у справжні почуття. Та з Геною сталася біда. Він тяжко захворів на запалення легень. Хвороба дала ускладнення і, як наслідок, – відкрита форма туберкульозу. Йому зробили операцію і направили на лікування до Криму. Після лікування Гена повернувся з Криму і з нетерпінням чекав на зустріч із Валею. Однак Валю переконали, що дружба з Геною може зашкодити її власному здоров’ю. Тож дівчина вирішила розірвати стосунки...
– Якими виявилися її почуття до Гени?
– Які якості характеру проявилися у вчинку Валі?
– Як міг себе почувати Гена, дізнавшись про рішення Валі?
(Відповіді учнів.)
Про таку поведінку людини, яка не сповнена християнської любові, а лише має показовий, видимий для усіх результат, і говорить апостол Павло:
„Коли я говорю мовами людськими та ангельськими, але не маю любові, то я стаю немов та мідь дзвінка або бубон, який гуде. І коли маю дар пророкувати і осягаю усі таємниці та все знання, і коли маю віру таку, щоб навіть гори переставляти, проте любові не маю, – то я ніщо! І коли я роздам усе своє багатство, і віддам тіло своє, щоб спалили його, однак любові не маю – то ніякої користі від того не матиму”. (1Кор. 13: 1-3)
– З чим порівнює апостол людину, яка не має любові?
– Чому, на вашу думку, жодне з багатств чи дарувань людини нічого не варте без любові?
(Відповіді учнів.)
2. Як ми можемо виявляти свою любов до Бога?
(Слухаючи Його слово і виконуючи Його заповіді.)
На виконання Його Заповідей нам і необхідно звернути найбільшу увагу. Коли Христос востаннє зібрався зі Своїми учнями на таємну вечерю, то апостоли почули від нього особливі слова про любов. Прислухайтеся до них:
„Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як Я полюбив вас, так любіть і ви один одного! По тому дізнаються, що ви Мої учні, як буде любов серед вас”. (Ін. 13: 34-35)
„Це Моя заповідь, щоб ви любили один одного, як Я вас полюбив! Немає більшої любові понад ту, як хто душу (життя) свою віддасть за друзів своїх. Коли робите все, що Я вам заповідаю, то ви – друзі мої ”. (Ін. 15: 12-14)
Якщо ми уважно слухали слова Христа, то нам не складе труднощів відповісти, яку заповідь ми повинні виконувати, якщо хочемо бути справжніми друзями Христовими, справжніми християнами. (Це заповідь взаємної любові.) Так, дійсно, це заповідь взаємної любові. Такої любові, якою Господь полюбив увесь світ:
„Бо так Бог полюбив світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього не загинув, але мав життя вічне”. (Ін. 3: )
– Як Бог показав Свою любов до всього людства?
(Віддав Свого Сина.)
– З якою метою Бог послав у світ Свого Сина Ісуса Христа?
(Щоб люди вірили у Нього і мали вічне життя, спаслися.)
– Що Бог чекає від кожної людини навзамін?
(Бог чекає, що кожна людина також проявить свою любов до Бога через віру в Ісуса Христа і через любов до ближнього.)
7. Підсумок
– Підсумувати наш урок хочу євангельським уривком із розмови Ісуса з юнаком про те, яка заповідь у Законі найбільша.
Коли один із книжників запитав Ісуса: „Котра заповідь найголовніша у Мойсеєвому Законі?” Ісус відповів:
– Найбільша і найперша заповідь – „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, всією душею своєю і всім розумом своїм.” Друга ж заповідь, подібна до першої: „Люби ближнього свого, як самого себе.” На цих двох заповідях основується увесь Закон Мойсеїв і вчення пророків.
Тоді книжник відповів Ісусові: „Насправді, любити Бога і любити ближнього, як самого себе – найбільша за всі жертви.” А Христос сказав йому у відповідь:
– Недалеко ти від Царства Божого”. (Мр. 12: 28-34)
Той, хто любить насправді, любить Бога і любить людей, той і буде по-справжньому щасливим, тому що йому Господь обіцяє Царство Небесне.
Урок 29 Християнська сім’я. Взаємовідносини чоловіка і дружини, батьків і дітей (11 клас)
Мета: розкрити особливість та сутність християнської сім’ї;
проаналізувати сутність шлюбу не лише як історичного, але й позаісторичного, вічного встановлення Божого;
формувати християнські сімейні цінності та християнське уявлення про шлюб та сім’ю.
Тип: лекція з елементами бесіди
Обладнання: Біблія, Закон Божий.
План:
1. Старий Заповіт про сім’ю. „І сказав Господь Бог: не добре бути чоловікові одному” (Бут. 2,18).
2. Ісус Христос про ідеал шлюбу, про нове ставлення до жінки. Сутність християнської сім’ї.
3. Зустріч. Шлюб. Архітипова структура сім’ї.
4. Сімейна дисципліна та моральні цінності у християнській сім’ї.
5. Висновки.
6. Домашнє завдання.
На дошці:
Проблемне запитання до уроку: У чому смисл статі (двостатевості)?
Вислови для роздумів:
„У шлюбному житті поєднана пара повинна створювати ніби єдину моральну особистість.” (І. Кант)
„Залежність життя сімейного робить людину більш моральною.” (О. С. Пушкін)
„Одружитися – це означає удвічі зменшити свої права і удвічі збільшити свої обов’язки.” (А.Шопенгауер)
Хід заняття
І. Організаційний етап
ІІ. Вивчення теми
1. Розповідь
– Давайте звернемося до Біблії. (Буття 2:20-24) (зачитати).
Старозаповітний Закон визнавав за чоловіком право залишати дружину з будь-якої, навіть іноді з незначної причини. Це було відображення патріархального права, що панувало на Сході. Хоча у Біблії високо цінувались любов і жіноча честь, а мати була оточена повагою, становище жінки, у відповідності з Законом, значно відрізнялось від прийнятого в інших країнах. Чоловік іменувався „баал”, „господар”, „володар”; дружина була майже його власністю, поряд зі слугами та домашнім майном. Цим пояснюється параграф Закону, що полегшував чоловіку розірвання шлюбу. (Мт. 19:8)
Книжники, здогадуючись, що Ісус дивиться на розлучення інакше, втягнули Його у дискусію. Відповідь Учителя стосувалася б не лише Закону, але й політики, оскільки зачіпала самого тетрарха. (Ірод Антипа залишив свою жінку, щоб одружитись на Іродіаді. Іоанн Хреститель постраждав саме через те, що засудив вчинок правителя).
Ісус в категоричній формі відкинув думку, ніби Мойсеїв Закон схвалює розлучення. За його словами, Мойсей у даному випадку зробив поступку „жорстокосердю” людей. Ісус накреслив перед своїми слухачами ідеал шлюбу: шлюб встановлений творцем і не є лише засобом для народження дітей. Коли „двоє стають однією плоттю”, – це чудо, божественний дар, котрим володіють лише люди. „Що Бог поєднав – людина нехай не розлучає”. Тому подружня єдність може бути порушена лише невірністю. Цей принцип навіть Його учням здавався таким, що не можна виконати. Як і Мойсей, Христос теж бачив недосконалість і слабкість людини, однак не мав наміру заради цього занижувати ідеал. Допускав він і безшлюбність, котру розглядав як особливе покликання. В той же час багато з Його апостолів (Петро, Филип) були одружені.
Перші християни іменували сім’ю „домашньою Церквою” (апостол Павло). А коли ми говоримо про Церкву, то вживаємо слова й поняття, пов’язані із сімейним життям: священика називаємо „отцем”, „батюшкою”, себе – „духовними дітьми” нашого духівника.
– Чому? Що споріднює поняття Церква і сім’я? Церква – це об’єднання, єдність людей під Богом, в Богові. („Де двоє і троє зібралися в Ім’я Моє, там і Я серед них.”)
У християнській сім’ї потрібно дійсно розуміти як „малу Церкву”, тобто єдність декількох люблячих один одного людей, що живуть під Богом, – у живій вірі у Бога. Відповідальність батьків подібна до відповідальності церковного духовенства: батьки теж повинні бути в першу чергу „свідками”, тобто прикладом християнської віри і життя.
– Чи можлива така сім’я у наш час? (обговорити)
Нове ставлення до жінки Христос утвердив ще на початку свого служіння (Ін. 4, 4-44) (зачитати).
2. Обговорення
– Що здивувало учнів Христа? (Що не їм, а цій простій жінці, до того ж блудниці, Він вперше прямо сказав про Себе як про Месію і посвятив її у суть вічної релігії духу…)
3. Історична довідка
Для Сократа жінка була лише тупою набридливою істотою, а Будда не дозволяв своїм послідовникам навіть дивитись на жінку. В дохристиянському світі жінки найчастіше залишались мовчазними рабинями, життя яких було обмежене виснажливою працею і домашніми турботами. Не випадково в одній з іудейських молитов були слова: „Дякую тобі, Боже, що Ти не створив мене жінкою…”
Христос повертає жінці відняту у неї людську гідність і право мати духовні запити.
Віднині її місце не лише біля сімейного вогнища. Тому серед близьких послідовників Ісуса ми бачимо немало учениць, переважно галилеянок. Це Марія з Магдали, мати Іоанна і Якова – Саломея, сестра Діви Марії – Марія Клеопова…
4. Розповідь
– На початку будь-якого шлюбу лежить зустріч. Зустріч юнака і дівчини, чоловіка та жінки. Зустріч – це абсолютно не випадкова, а промислительна подія в житті двадцятьох людей. Зустріч – це не перше знайомство, хоча ці дві події – зустріч і знайомство, можуть співпадати – кохання з першого погляду. Зустріч – це зародження почуттів, це початок одкровення, котре ми й називаємо любов’ю. Зустріч у її містико-психологічному смислі може відбутись й після багатьох років знайомства.
Якщо шлюб будується на правильних духовних основах, то момент зустрічі, як переживання постійно оновленого почуття, завжди присутній у подружжя (приклад: М.В.Гоголь „Старосветские помещики”).
Оновлення почуття зустрічі можливе, як правило, тільки в Богові.
Завершенням зустрічі є шлюб. Та це не завжди так. У Дж. К. Джерома є розповідь про англійську сім’ю, де чоловік і жінка просто „поважали один одного”. Та сумісні скорботи і праця відкрили їх один для одного. Тобто зустріч відбулась уже після прийняття шлюбу. Церковні шлюби по благословенню дуже часто дарують цю зустріч вже після вінчання. У цьому й відкривається велична слава Церкви Христової!
Святі отці говорили, що у шлюбі треба намагатись уникати грубої невідповідності у віці, освіті, зовнішніх даних. Та при цьому завжди пам’ятати: дивовижність шлюбу полягає ще й у тому, що Господь часто поєднує, здавалося б, непоєднане.
Таємницею й одночасно ядром особистості є образ Божий у людині, святиня душі. Його особливість – невичерпність, глибина образу Божого. Тому коли подружжя молиться один за одного, Господь відкриває їм їх душі в ніколи недосяжні повноті. І це взагалі ніби не залежить від нас. Це дано. І кому дано – той знає. А кому не дано – той теж знає, що не дано.
Подія впізнавання образу Божого у подружжі і взагалі в людині називається одкровенням. Цей процес завжди взаємний. Одкровення і любов – це тотожність. Поза любов’ю породжується невірне знання. Саме дійство, Таїнство Вінчання і благословення Боже на шлюб мають силу вічного возз’єднання подружжя у Богові. У Таїнстві сім’ї і шлюбу є дві міри одухотвореності і благочестя:
– одна міра – це повнота усвідомлення того, що містично, духовно чоловік і жінка завжди один чи одна;
– друга міра, за рангом нижча, – допускає другий і навіть третій шлюби у випадку смерті одного з подружжя чи інших обставин.
Полігамні шлюби – це сходження Боже до певного духовного стану і можливостей того чи іншого народу.
Християнська моногамія – це істинне повернення в Едем, до першого шлюбу до гріхопадіння.
Першою сакральною особою сім’ї є Батько. Батько має властивість родити дітей. І по плоті і духом. Батько має силу і владу благословляти дітей іменем Божим. Батько – господар, володар для своїх близьких. Батько – це й слуга для своїх близьких. (1 Кор. 11:3)
Друга особа – Син. Син завжди менший від батька. (Мт. 10,24): „Учень не вищий за учителя свого.” Син містично ніколи не знає, що він може бути і більшим від батька, оскільки він благоговіє перед батьком. Син знає і любить батька.
Згідно з З. Фрейдом (австрійський психоаналітик, неоязичник), існує роковий, демонічний ареал у стосунках батька і сина – це Едіпів комплекс: син обов’язково повинен або ж убити батька, або ж протиставити себе йому. Так сталось у міфі з Кроносом, батьком Зевса. Так було з Лиєм, батьком Едіпа. Та З. Фрейд удавано не помітив, що Син Божий – Ісус Христос перемагає ці рокові стосунки. Про це свідчить Його молитва у Гефсиманському саду, перед стражданнями, де Він молиться Отцеві: „Отче Мій! Якщо можливо, хай промине Мене чаша ця; проте не як Я хочу, але як Ти.” (Мт. 26,39) і (Мт. 3,17)
Отже, син – чадо послуху. Ніхто не може стати батьком, не пройшовши через синівство. Послух – це прямий шлях сина до надбання батьківства.
(– Що на це скажуть сьогоднішні сини своїх батьків – хлопці? Цей принцип стосується й дочок… – Ви слухняні діти?)
Стосунки батька і сина завжди ієрархічні (це треба знати і прийняти). Справжня ієрархічність благодатна і сповнена любові, але й певної суворості. І тому покараний син, хоч і ображений, та завжди знає, що він любимий батьком. Згадаймо історію поведінки Хама: побачивши батька голим, він посміявся над батьком перед своїми братами – Симом та Яфетом. Однак Сим та Яфет ввійшли у дім. І, задкуючи, щоб не бачити наготи батька, і накрили його. Це є морально-психологічний образ поведінки сина, котрий бачить недоліки і падіння батька чи матері). А що ж робити? Відповідь: молитись, каятись самому, надіятись.
Третьою священною особою у сім’ї є жінка, Мати. Жіноче начало у сім’ї має також свою антиномію. Жінка за своїм походженням – вторинна. (1 Кор.. 11:8): „Не чоловік від жінки, але жінка від чоловіка”.
А за достоїнством – рівна йому. В цьому й полягає сутність християнської сім’ї. Моральна архітипова основа жінки – цнота, цнотливість. У своїй повноті вона виражена у Пресвятої Діви Богородиці. (Як вам відомо, таїна Божої Матері – що вона Діва і родила Сина Божого. А будучи Матір’ю, залишилась Непорочною.) І ця двоєдність не могла не відобразитись і на благочестивому характері жінки-християнки.
Щодо цнотливості, це головна „охорона”, моральна якість дівчини-християнки, бо цнота дівчини – це збереження, „охорона” свого тіла і душі у чистоті й цілісності для Бога і чоловіка. Зрозуміло, що сьогодні важко це засвоїти. Бо ідеали, котрі культивує суспільна свідомість, зовсім інші (дівчина-фотомодель, дівчина-блудниця…). Та справжні, істинні ідеали були і є у Православній Церкві: Діва Марія, жінки-мироносиці…
Отже, основним і позитивним моральним ідеалом для дівчини-християнки повинен стати ідеал добропорядної дружини і турботливої матері.
5. Продовження розповіді з елементами бесіди
– Що таке дисципліна? (атмосфера порядку). Чи потрібна дисципліна у сім’ї? В чому вона повинна проявлятись?
Так, в поняття „дисципліна” входить:
Розрізняють дисципліну сімейну і суспільну (в дитячому садку, в школі).
Суспільна дисципліна полягає у тому, щоб робити все вчасно, слухатись вказівок, не заважати іншим. Така дисципліна спрямована на те, щоб життя колективу проходило безконфліктно.
Сімейна дисципліна у християнській сім’ї ґрунтується на любові і на вихованні у дітей здатності любити і бути уважним до інших.
Моральні цінності в християнській сім’ї:
Слід зауважити: любов батьків до дітей – не потурання! Вона повинна бути правдивою і вимогливою, але одночасно уважною і включати в себе розуміння, бажання зрозуміти – чого дитина поводить себе саме так (грубить, не слухається…).
– А якою повинна бути любов дітей до батьків?
– В чому проявляєте ви свою любов до батьків? (Так, вона повинна ґрунтуватися на довірі, повазі, слухняності (послухові)
– Хто з вас любить своїх батьків за цими критеріями?
Давайте зачитаємо визначення любові, як всеосяжного почуття, у І посланні до коринфян апостола Павла.
Отже, сімейна дисципліна ґрунтується на вірі в кожну людську істоту.
ІІІ. Висновки
Сім’я – це те середовище, в якому росте і розвивається дитина, яким вона душевно живиться. Християнська сім’я – це реальний досвід життя. Участь у молитві, у святах, у стосунках між членами сім’ї і відчуття того, що ми називаємо святістю.
Життя у шлюбі має в собі три сторони – біологічну, соціальну і духовну, і всі ці сторони не просто дані нам одна поруч з іншою, вони при нормальних умовах утворюють цілісну єдність. Чоловік і жінка можуть належати лише один одному і це не лише як вимога соціальної моралі, а як певна повелительна і глибока таїна, що осягається лише у шлюбі: зникає почуття свого „я” як окремої людини. У внутрішньому світі і в зовнішніх справах і чоловік, і жінка відчувають себе лише часткою якогось загального цілого – один без іншого не хочуть існувати, хочеться все разом бачити, все разом робити, бути завжди разом.
Позбавившись егоїзму, і чоловік, і дружина, кожен сам по собі, стають відкритими у своєму серці й для всіх людей. Звідси – величезне значення сім’ї у розвитку соціальних відносин.
ІV. Домашнє завдання
Дати відповідь (письмово):
– Як ви уявляєте сучасне сімейне життя?
– Якою б ви хотіли бачити свою сім’ю?
Відповідь не проблемне запитання:
Смисл статі – в утворенні сім’ї як соціального цілого, народження дітей, з одного боку, та сила взаємного життя один в одному чоловіка та жінки – з другого.
Урок 30. У чому полягає основний зміст „золотого” правила моралі
Мета: ознайомити із „золотим” правилом моралі;
розкрити основний зміст „золотого” правила моралі;
пояснити, чому найкращим мотивом для етичного поводження є дотримання „золотого” правила моралі.
Тип уроку: комбінований
Обладнання: дошка, підручник, різнокольорові картки-фігури, презентація Microsoft PowerPoint (Додаток М)
Хід заняття
І. Привітання
Учитель: Дорогі діти, починаємо наш урок. Прошу „кольоровою мовою” відповісти на запитання:
- Яким був для вашого класу перший навчальний тиждень?
- Як цей тиждень пройшов для вас особисто?
- Яким є ваш сьогоднішній настрій?
- Як ви підготувалися до сьогоднішнього уроку?
- Чи раді ви нашим гостям, які присутні на сьогоднішньому уроці?
(Учні на вибір піднімають один із трьох кольорових (червоний, зелений, жовтий) кружечків).
ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу
Учитель: Дякую вам. Дуже приємно, що ви ввічливі діти. Будь ласка, пригадаємо, що ми вивчали на минулому уроці, і ваші знання перевіримо у вигляді письмової вікторини. Я зачитую визначення, а ви у зошитах записуєте відповідь. Приготувалися. Будьте уважні.
Слайд 1
Слайд 2
Підрахуємо кількість правильних відповідей. Будь ласка, свої відповіді зачитує учень Х. Всі інші учні поміняйтеся зошитом з сусідом і уважно перевіряйте. Ті учні, у кого буде правильних 10-12 відповідей отримають „цеглинку”, а учень Х – оцінку. (Підведення результатів вікторини).
Учитель: На минулому уроці ми з вами говорили, що етикет визначає нашу щоденну поведінку, допомагає нам жити не заважаючи і не завдаючи шкоди одне одному. Ви знаєте, що незнання правил етикету може стати причиною неприємностей і поставити нас у незручне становище. Давайте проаналізуємо нашу поведінку впродовж одного дня і визначимо що „добре” і що „погане” ми робимо. (Один учень біля дошки, інші – у зошитах виконують завдання „Два погляди”).
Слайд 3
|
добре |
погане |
|
1. 2. 3. 4. 5. |
1. 2. 3. 4. 5. |
Етика навчає нас, як бути доброю людиною. Проте, щоб нас вважали добрими людьми, мало знати моральні приписи. Важливо чинити відповідно до них і розвивати у собі здатність поступитися власними інтересами та бажаннями заради інших. Навчатися етики – означає удосконалювати себе як людину. Тому подумайте і запишіть норми поведінки, які б допомогли вам змінитися на краще. (Один учень біля дошки, інші – у зошитах виконують „Завдання самому собі”).
Слайд 4
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів та оголошення теми і мети уроку
Учитель: Ми вже говорили на наших уроках про те, що людське життя складається з різноманітних дій, і причиною багатьох наших помилок є невміння передбачати наслідки своїх дій та невміння керувати собою. Ми знаємо, що мораль виникла з потреби регулювати відносини між людьми. Важко навіть уявити, що було б, якби кожен жив, зважаючи лише на власні потреби та бажання. Ми повинні пам’ятати, що людину оцінюють за її ставленням до інших. Тому кожна людина і суспільство у цілому постійно працюють над вдосконаленням моральної поведінки. Саме тому за більшістю норм етикету прихований глибокий моральний смисл, який склався за багато-багато років життя людства. Ми з вами повинні знати, що основою усіх етикетних норм є „золоте” правило моралі.
Слайди 5, 6
Запишіть, будь ласка, тему нашого уроку: „У чому полягає основний зміст „золотого” правила моралі. Пропоную вам ознайомитися з найбільш популярними правилами-гаслами, які люди обирають у якості морального кредо. Вам завдання: вибрати одне найважливіше правило з вашої точки зору, яке людині достатньо дотримуватися, щоб інші вважали її вихованою і ввічливою. (Правила записані на дошці. Учитель зачитує, а учні голосують за кожне правило. Напроти кожного правила учитель записує кількість учнів, які його обрали).
Слайд 7
1. Мета виправдовує засоби -
2. Все залежить від ситуації -
3. Правий той, хто сильніший -
4. Усе визначає більшість -
5. Роби так, щоб було краще тобі -
6. Слухайся голосу совісті -
7. Хочеш собі добра, не роби нікому зла -
8. Роби те, що дає тобі найбільше задоволення -
9. Живи сам і давай жити іншим -
10. Поводься з іншими так, як хотів би, щоб поводилися із тобою -
(Відбувається скерований обмін думками у межах запропонованого завдання. Учитель направляє хід мислення учнів для того, щоб допомогти їм відкрити для себе „золоте” правило моралі і зрозуміти, як його можна використовувати на практиці).
ІV. Надання учням необхідної навчальної інформації з даної теми
Від самого народження ми перебуваємо серед людей. Усі вони дуже різні. Упродовж дня нам доводиться спілкуватися з багатьма людьми. Ми не завжди усвідомлюємо, що боротьба добра і зла виявляється у наших вчинках та ставленні до інших людей.
Слайд 8
„Стався до людей так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе” – це твердження називають „золотим правилом” моралі. Отже, запишемо, що „золоте” правило моралі формулюється: „Стався до людей так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе”.
Слайд 9
„Золотим” називається це правило тому, що людині достатньо дотримуватися його одного, щоб інші вважали її ввічливою. „Золоте” правило моралі є ключем до розуміння того, як вибирати між добром і злом. Саме здатність до такого вибору дає підстави для висновку, якою є та або інша людина: доброю чи злою. Поведінку, яка відповідає правилам ввічливості, схваленими суспільством називають пристойною. Пристойність – це ввічливість, гарні манери, повага до людей, охайний вигляд, усе, що відповідає загальноприйнятим правилам поведінки. Спільним для усіх етикетних норм є те, що вони потребують від нас людяності й справедливості. Людяність передбачає ставлення до інших з повагою, а справедливість виявляється у тому, що право на повагу своєї гідності має кожна без винятку людина.
Учитель: Суть моралі у тому, що ніхто нікого не в праві силувати до виконання моральних норм. Моральні правила, якщо ми їх приймаємо, треба виконувати самому: не чинити щодо інших того, чого не хочемо, щоб заподіяли нам. Прошу вас пригадати і записати „що” нового ми сьогодні на уроці вивчили та „для чого” нам це потрібно. (Учні на дошці і у зошитах записують нові поняття: „золоте” правило, пристойна поведінка, пристойність, людяність, справедливість, які вивчали для того, щоб бути вихованими, добрими, милосердними, лагідними, ввічливими, поміркованими, ґречними).
Слайд 10
V. Закріплення, узагальнення і систематизація вивченого
Впродовж століть людство виробило приписи, норми, правила, які допомагають кожній людині співіснувати з іншими. Але надзвичайно важливо не тільки знати ці правила, а й вміти і бажати виконувати їх щодня. Нагадаємо, які позитивні риси ми повинні у собі виховувати. (Гра „Коло чеснот”. Учні називають чесноту, яка починається на останню літеру попередньої).
Кожне суспільство, свідомо чи ні, бере за свою моральну і духовну основу певний еталон. Чинити по-доброму допомагають людині моральні правила, які втілено у казках, прислів’ях, приказках, звичаях і традиціях. „Золоте” правило моралі сформульовано у Біблії. І зараз ми з вами дізнаємося як саме. (Учні зі слів на окремих картках складають вислів: „У всьому, як хочете, щоб з вами поводилися люди, так поводьтеся з ними і ви”).
Слайд 11
VІ. Підведення підсумків уроку та самооцінювання учнями результатів
Учитель: Наявність чи відсутність у суспільстві системи міцних моральних правил визначає його сьогодення і майбутнє. Підсумовуючи нашу сьогоднішню роботу, можемо зробити висновок, що у суспільстві, де люди ставляться до інших так, як хотіли б, щоб ті ставилися до них, громадський устрій досконаліший, а люди сприяють одне одному задля загального добра. Підведемо підсумки нашої роботи на уроці. (Учитель називає оцінки і прізвища учнів, які їх отримали. Разом з учнями рахують кількість „цеглинок” по рядам. Найбільш результативний ряд отримує „пелюстку”. Кольоровими кружечками учні відповідають на запитання учителя).
- Чи цікавою і корисною була для вас тема сьогоднішнього уроку?
- Як працював клас?
- З яким настроєм працювали Ви?
VІІ. Повідомлення домашнього завдання
Учитель: Дякую вам. Розгорніть щоденники і запишіть домашнє завдання: повторити вивчене на занятті.
Урок 31 Батьки і діти. Обов’язки членів християнської сім’ї.
Мета: визначити засади відносин батьків і дітей та окреслити їхні обов’язки; виховувати любов і пошану до членів сім’ї, розвивати вміння погоджувати свої інтереси з інтересами родини.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань
Обладнання: Святе Письмо, підручник «Християнська етика. 10 клас», С. Клімашевський «10 Заповідей. Оповідання та притчі», вірші, картини, записи пісень про батьків.
План уроку
Візитна картка уроку
Батьки і діти! Діти і батьки!
Нероздільне і довічне коло.
Ми засіваємо житейське поле,
І не на день минувший, на віки.
Батьки і діти... Діти і батьки...
Нам нічого ділить на спільнім полі.
Хід уроку
І Організаційний момент, привітання, молитва.
ІІ Оголошення теми й мети уроку, візитної картки. Запис у зошити (Звучить пісня «Батько і мати»).
ІІІ Пояснення нової теми.
Спільне поле – це спільне життя, яке ніхто з нас не уявляє собі без родини. Від першої хвилини, як тільки людина приходить у цей світ, треба їй, як тій маленькій рослині, сонця й роси згори та доброї землі здолу. А тим сонцем для дитини є любов батьків, турбота, їхня молитва. А та роса – це перші науки й перші враження, яких вона зазнає, коли вперше розглянеться по світі.
Сім’я, родина – це привілейоване місце для любові; вона вчить основних істин співжиття, пошани для старших, опіки над слабшими. Родина – це найбільш досконалий соціальний центр, здатний подолати всілякі труднощі. Патріарх Йосиф у своєму «Заповіті» зазначав: «Збережіть, а де її розхитано, оновіть справжню християнську родину, як невгасаюче вогнище життя і здоров’я Церкви і народу».
Так, родина є основою народу, Церкви, держави. Яка родина, така і громада, народ, світ.
2. Бесіда з учнями
3. Робота в групах
Групи отримують короткі оповідання про відносини батьків і дітей і коментують їх.
І група. С. Клімашевський «Базарний день» (ст. 76)
ІІ група. С. Клімашевський «Фотографія матері» (ст. 73)
Підсумок. Любов до батьків і вдячність виражаємо у вчинках, а не лише з допомогою гарних слів.
Старий Завіт:
Новий Завіт:
Підсумок. З наведених прикладів бачимо, що коли діти зневажають, кривдять, не слухають своїх батьків, то кара за це не забариться.
Якщо повернутися до історії священика Елі, що можна сказати про причини такої долі його синів?
Завдання. Скласти перелік батьківських обов’язків.
(доглядати, годувати, одягати, научати, бути взірцем, контролювати, заохочувати, нагороджувати, карати...)
Звучить запис пісні: «Вишивала мама».
«Такі діти, коли будуть добре навчені,
будуть чесними та сильними духом і
характером людьми, будуть сумлінні
й порядні, здібні до будь-якої творчої
праці, сповнені самопожертви й любові
до Бога, Церкви й своєї Батьківщини»
(А. Шептицький)
Та трапляються випадки, коли батьки не знають, де їхні діти бувають, передусім уночі. В одному місті в 7-ій годині рано подало радіо таку звістку: в ріці знайдено тіло молодої дівчини, але поліція не може встановити, чия це дитина. На ту вістку в короткому часі зголосилося в поліію сорок батьків, бо їхніх доньок минулої ночі не було вдома. Інспектор поліції в розмові сказав до батьків: «Це дуже сумне і злочинне занедбання батьківських обов’язків, що ви не знаєте, де вночі була ваша дочка». А йому зразу ж відтяла одна мама: «Адже я не можу свою 17-літню дочку прив’язувати на шнурок». Інспектор їй відповів: «Певно, що ні, але ви повинні були навчити її послуху ще тоді, як вона була малою дитиною. Отож, це ваша вина».
- Наше українське прислів’я добре каже: «Нагинай галузку, доки вона молода, бо чого Івась не навчився, того вже Іван ніколи не зможе навчитися».
Отже, найважливіший обов’язок батьків – научати або виховувати своїх дітей. Апостол Павло нагадував: «А й ви, батьки, не дратуйте дітей ваших, виховуйте їх у послусі й напоумленні Господньому»
(Еф. 6: 4)
У Т.Г. Шевченка є такі рядки:
Сім’я, вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає,
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Обов’язок батьків – навчити дітей молитися. Мати-пташка навчає своїх дітей літати, шукати корму, співати. А чи ж мати, як розумне створіння має бути засоромлена перед мамою-пташкою? Замало дати дітям їсти, житло, силу фізичну, але найважливіше – дати силу духа, красу душі, яку здобуваємо передусім молитвою. Навчити дітей рівночасно любити все, що рідне, і молитися за хліб, за державу, за народ та за Церкву.
Знаємо слово: від сонця і квітів
Краще й тепліше у цілому світі.
Слово це пестить, голубить і гріє,
В душу дитячу вселяє надію.
Слово лягло у родинну основу,
Стало початком рідної мови,
Помандрувало від роду й до роду
І освятило людину й природу.
Хай же це слово завжди буде святом –
Будемо наших батьків шанувати.
«Діти, слухайте в Господі батьків ваших,
бо це справедливо»
(Еф. 6: 1)
Завдання 1. Скласти перелік обов’язків дітей перед своїми батьками.
Звучить запис пісні «Шана»
Завдання 2. Пошукова робота з Біблією:
Знайти цитати про обов’язки дітей перед своїми батьками.
І група – у Приповістях Соломонових
ІІ група – у Книзі Сираха
Завдання 3. Як ви розумієте слова Шевченка:
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Завдання 4. Розглянути картину І. Їжакевича «Мама йде».
«Ненавиджу автобус», - сказала ти,
Що мав твою маму везти у світи,
Її, як повітря, тобі бракувало,
І серце дитяче в розпуці ридало.
І мати стояла, немов кам’яна
Ножем її різали доньки слова,
Обняла і міцно її цілувала,
Приїхати скоро доньці обіцяла.
Пригнічена йшла до автобуса мати,
Обернулася поглядом дочку обійняти,
Дитина безсила додолу валилась –
Сестра підхопила, сльозами залилась.
Як їхала мати – не дай Бог нікому,
Хай долари нас не вганяють у кому,
І той, що в державі сьогодні керує,
Чи біль він тієї родини відчує?
Підсумок. Християнська родина у наші дні, як ніколи в історії людства, кинута в надзвичайну боротьбу проти цілої системи злих сил цього світу, що постійно атакують її як зовні, так і зсередини. Проте, бачимо і сім’ї, які морально і духовно процвітають серед горя і матеріальних нестатків. Та слід зауважити, що такий рівень життя сама людина власними силами ніколи не зможе осягнути. Вона опирається на силу Божу. Потрібно довіритися Христу і передати під Його керівництво власне щоденне життя.
Основу християнської родини становлять:
(Запис у зошити)
Читання і обговорення життєвої історії «Відплата» (Нова Зоря №39’02)
На долю кожної родини випадають випробування, страждання, пов’язані з хворобою одного із її членів. Переживаючи такий стан, людина пізнає своє безсилля і свою обмеженість. Однак людина – це істота соціальна, і тому страждання та хвороба одного члена родини змушує інших членів сім’ї допомагати тому, хто хворіє. У кожній родині клопоти, пов’язані із здоров’ям, є хрестом, нераз дуже важким, незрозумілим для деяких членів сім’ї, особливо, коли людина хвора протягом багатьох років. Ще гірше, коли це хвора дитина. Християнська сім’я не може залишитися байдужою в такій драматичній ситуації, найпершим обов’язком має бути допомога потребуючому. Беручи приклад з доброго самарянина, потрібно схилитися над особами, якітерплять і запропонувати їм свою підтримку та розуміння. Допомагаючи хворому, ми служимо Христові, який присутній у хворій людині. У такий спосіб у страждаючій людині сім’я бачить присутнього Ісуса Христа. «Я був хворий, і ви навідалися до мене... істинно кажу вам: те, чого ви не зробили одному з моїх братів найменших, - мені також ви того не зробили» (Мт. 25: 36-45).
Говорячи про немічних, одразу спадають на думку люди похилого віку. Хоча старість не є хворобою, проте вона є тим періодом у житті людини, коли щоразу зауважуєш і відчуваєш втрату сил, вправності, здоров’я, а отже потребуєш опіки близьких людей.
Життя Святої Родини навчає людину терпеливо переносити хвороби та випробування у родинному середовищі.
9. Цінність батьківського благословення
Хто шанує своїх батьків, той подобається Богові і сповняє Божу волю. Тож, очевидно, на такім спочиватиме Боже благословення.
«Хто шанує батька, той матиме втіху в дітях, і в день своєї молитви буде вислуханий. Ділом та словом шануй твого батька, щоб його благословення зійшло на тебе. Бо добродійство батькові не буде забуте: надолуженням за гріхи воно тобі причислиться. Благословення батьків будує доми дітям» (Сир. 3: 5-11)
Щоденне життя свідчить, що добрі діти звичайно мають щасливе подружжя, мають добрих дітей та доробляються маєтку.
І. Котляревський писав:
Де згода в сімействі,
Там мир і тишина –
Щасливі там люди,
Блаженна сторона.
Їм Бог допомагає,
Добро їм посилає
І з ними вік живе.
ІV Закріплення теми
V Підсумок
Батьки і діти – серця одні,
Батьки і діти – душі пісні,
Батьки і діти – страждань політ,
Батьки і діти – родини цвіт.
Усі відчуваєм тяжіння життя,
Яких би не були ми нації й роду,
Та в нас є найкраща основа буття,
Що роду – нема переводу.
VІ Оцінювання.
Урок 32. Конкурс «Кращий знавець
християнської етики».
Мета уроку: узагальнити, систематизувати й оцінити знання, отримані на попередніх уроках; виховувати в учнів прагнення жити у відповідності з християнськими цінностями та потребу в моральній досконалості.
Тип уроку: урок узагальнення і систематизації.
Хід уроку
I. ВСТУПНА ЧАСТИНА
Вітання: “Слава Богу”, “Слава Ісусу Христу”.
Налагодження контакту з класом
Оголошення початку конкурсу та етапів його проведення.
У конкурсі приймають усі учні.
II. ОСНОВНА ЧАСТИНА
I тур: дати відповіді на запитання (усно). За кожну правильну відповідь учасник отримує 1 бал.
1. Що таке етика? (наука про мораль)
2. Що таке християнська етика? (наука про християнські моральні норми і цінності)
3. Хто такий ближній? (людина, яка потребує нашої допомоги)
4. Що таке мораль? (норми і правила життя людини з погляду добра і зла)
5. Що в перекладі означає слово «Біблія»? (Від грецького слова «біблос» - книги)
6. Як ще називають Біблію? ( Святе Письмо, Слово Боже, Живе Слово, Боже Одкровення, Книга Книг)
7. Хто є автором Біблії? (Бог)
8. Скільки книг є у Біблії? (66)
9. З яких частин складається Біблія? (Старий і Новий Заповіти (Завіти).
10. Скільки днів Бог творив світ? (6)
11. З якою метою Бог створив людину? (для спілкування)
12. У чому є людина образом і подобою Божою? (людина отримала від Бога тіло, душу і дух. Тому вона, за Біблією, має в собі частку Божого Духу і є образом і подобою Божою)
13. Що таке «добро»? ( все, що виходить від Бога, благо; це все, що позитивно оцінюється Богом, що є важливим для людського життя…)
14. Що таке «зло»? ( відсутність добра, виникає через порушення Божого закону; гріх)
15. Хто є джерелом добра? (Бог)
16. Що таке сумління? (Голос Божий у душі людини)
17. Що таке «закон»? (правило, встановлене державою, обов’язкове для виконання)
18. Що таке «Заповідь»? (повчання морального характеру, дане людині Богом)
19. Що таке «Декалог»? (десять Божих Заповідей)
20. Що таке «прощення»? (здатність людини першою пробачити свого кривдника і примиритися з ним; більше не згадувати образ)
21. Що таке «гріх»? ( провина, яка виникає через нехтування Божих Заповідей)
22. Що таке «Різдво Христове»? ( прихід на землю Ісуса Христа у вигляді Святого Немовляти, народженого від земної матері)
23. Що означає ім’я Ісус? (Спаситель)
24. Що означає «Христос»? (Помазанець)
25. Де народився Ісус? ( У Віфлеємі)
26. Хто такий Ісус Христос? ( Син Божий)
27. Для чого Ісус Христос прийшов у цей світ? ( щоб спасти людство)
28. Що так віра? (упевненість у чомусь, у здійсненні чого-небудь; визнання існування Бога)
29. Яка це мудра людина? (наділена, обдарована Богом великим розумом)
30. Що означає служити Богу? (виконувати заповіді про любов до ближнього, підкорення волі Бога)
31. Що таке покликання? (внутрішня потреба, схильність і здатність до певної справи, поклик, призначення)
32. Яка це благословенна людина? (та, на яку скерована Божа милість)
33. За яку провину заарештували і судили Ісуса Христа? (Його зрадив Юда; заарештували із-за провини, ніби Христос зводить народ, із-за заздрості; Пілат не знайшов провини)
34. Яка була самопожертва і страждання Ісуса Христа? (духовні, душевні і фізичні муки; помер, заради спасіння людства)
35. Що таке «Воскресіння»? (повернення до життя силою Божою)
36. Яке значення має для нас Воскресіння Христове? (Ісус воскрес і дає вічне життя тим, хто вірить Йому та виконує Його заповіді)
37. Що таке любов? (моральне почуття, що характеризується прийняттям і розумінням ближнього як неповторної, унікальної та єдиної особистості, прагнення допомогти, готовність пробачати, співчувати)
38. Що означає любити Бога? (шанувати, виконувати Його закони, вірити, сподіватися на Нього, бути Йому вірним.
II тур: розповісти 10 Божих Заповідей.
У цьому конкурсі приймають участь до десяти учасників, які набрали найбільшу кількість балів.
III тур: написати у 1 колонці героїв Старого Заповіту (якнайбільше), у 2 колонці – героїв нового Заповіту.
Старий Заповіт Новий Заповіт
Ной Марія
Авраам Йосип
Ілля Петро
Даниїл Юда
Давид Павло
Естер Вартимей
IV тур: назвати якнайбільше чудес, які вчинив Ісус Христос
Нам відомо 15 історій про те, як Ісус зціляв людей, шість історій – як виганяв із людини сили зла, 3 історії про воскресіння з мертвих і 8 історій інших чудес.
V тур: розповісти якнайбільше ключових віршів Біблії:
1. «Тож усе, чого ви тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви» (Єв. Матвія 7:12); урок 1
2. «Для моєї ноги Твоє Слово – світильник, то світло для стежки моєї» ( Кн. Псалмів 118:105) ; урок 2
3. «Вірою ми розуміємо, що віки Словом Божим збудовані так, що з невидимого сталось видиме» (Послання св. Павла до євреїв 11:3) ; урок 3
4. «Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!» (Книга Псалмів 138:14) ; урок 4
5. «Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи!» (Книга Псалмів 36:27) ; урок 5
6. «…я пильно дбаю про те, щоб завжди мати сумління невинне перед Богом і людьми» (Дії 24:16) ; урок 6
7. «Ной знайшов милість в Господніх очах. Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях. Ной з Богом ходив» (Буття, 6: 8-9) ; урок 7.
8. «Якщо ви Мене любите, Мої Заповіді зберігайте!» (Єв. Івана 14:15) ; урок 9
9. «Бо кожен, хто підноситься, – буде понижений, хто ж понижається, – той піднесеться» (Єв. Луки 18:14б) ; урок 10
10. «Будьте гостинні один до одного без нехоті!» ( Перше соборне послання св. Апостола Петра 4:9) ; урок 11
11. «Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене» (Єв. Івана 14:21) ; урок 12
12. «Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець. А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших» (Єв. Матвія 6: 14-15);
урок 13
13. «Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель» (Єв. Луки 2:11) ; урок 14
14. «Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх» (Єв. Івана 14:15) ; урок 16
15. «Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду» (Послання св. Апостола Павла до євреїв 11:6) ; урок 17
16. «Хто вірний в найменшому, – і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, – і в великому несправедливий» (Єв. Луки 16:10) ; урок 18
17. «…бо Господь дає мудрість, з Його уст – знання й розум!» (Книга Приповістей Соломонових 2:6) ; урок 19
18. «І почув я голос Господа, що говорив: Кого Я пошлю, і хто піде для Нас? А я відказав: Ось я, – пошли Ти мене!» (Книга пророка Ісаї 6:8) ; урок 20
19. «І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали» (Дії 4:12) ; урок 21
20. «І вона вродить Сина, ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів» (Єв. Матвія 1:21) ; урок 22
21. «Діти, – будьте слухняні в усьому батькам, бо це Господові приємне!» (Послання св. Павла до Колосин 3:20) ; урок 23
22. «Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу свою дати на викуп за багатьох!»(Єв. Матвія 20:28); урок 24
23. «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе» (Єв. Луки 10:27) ; урок 26
24. «Христос один раз постраждав був за гріхи наші, щоб привести нас до Бога, Праведний за неправедних, хоч омертвлений тілом, але Духом оживлений» (1Петр., 3:18) ; урок 27.
25. «Чого ви шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, бо воскрес!» (Єв. Луки 24:5б -6а) ; урок 28
26. «…і до Мене поклич в день недолі, - Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!» (Книга Псалмів 49:15) ; урок 29
Хто найбільше назвав ключових віршів той і переміг.
Визначення і нагородження переможців.
III. ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА
Підсумок
Настановча бесіда вчителя про закінчення при Божій допомозі навчального року та виконання програми з курсу «Основи християнської етики.
Домашнє завдання
Підготувати газету «Враження від вивченого курсу «Християнської етики у 5 класі». Поради щодо виготовлення газети читайте у підручнику с.216. Розмістіть газету у класі чи у певному місці у вашій школі.
Газету можна виготовити раніше ( до 30-31 уроку).