Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
18
1.Значення с/г в сис. Галузей народного господарства
Важливість сільського господарства визначається тим, що:
−воно забезпечує населення продуктами харчування, без чого неможливе матеріальне виробництво і життя людей;
− виробляє основну частину сировини для легкої та харчової промисловості;
− має великий вплив на рівень та темпи розвитку важкої промисловості;
− це важлива сфера приложення праці ;
−важливе джерело накопичення.
2.особливості с/г як галузі народного господарства
1.Сільське господарство базується на різних формах власності.
2.Головним, вічним, незмінним засобом виробництва є земля.
3. Економічний процесс виробництва переплітається з природним.
4.Сільгоспвиробництво розміщене на великих площах різних кліматичних зон.
5.Переміщуються засоби праці при нерухомих предметах праці.
6.Частина створеної продукції використовується в послідуючому циклі виробництва.
7. Робочий період не співпадає з періодом виробництва.
8. Просторовий фактор та сезонний характер виробництва створюють особливості в використанні техніки.
3.Придмет і задачі науки економіка і організація аграрного сервісу
Назва “ економіка ” походить від грецьких слів “ ойкос ” – дім , “ номос ” – закон . Економіка – це наука про закони хазяйнування . Економічна наука безсила провістити конкретний розвиток подій , але вона здатна відкрити їх економічну логіку . В пізнанні цієї логіки її практична вартість . Економічні знання – це порятунок від соціальних забобон та повторення уже зроблених помилок . Економічна наука формулює основи інтелігентності , виховує культуру соціально - абстрактного мислення , дозволяє оволодіти цивілізованими формами економічної діяльності . Економіка та організація аграрного сервісу – складова частина економічних наук . Це наука про характер і форму прояву об ’ єктивних загальноекономічних законів в даній галузі . Вона вивчає фактори та умови , під впливом яких ці закони можуть діяти з найбільшою ефективністю . Задача науки полягає в тому , щоб люди , які її вивчили , могли вирішити , як їм діяти в тих чи інших конкретних умовах , щоб виробництво було ефективним .
4. методи дослідження науки економіка і організація аграрного сервісу
Методи – це сукупність засобів та прийомів пізнання , це спосіб вивчення предметів дослідження , спосіб рішення поставленої задачі . Загальнонауковим є діалектичний метод , який використовує прийоми аналізу , синтезу , індукції , дедукції .
Спеціальні економічні методи : монографічний , економіко - статистичний , експериментальний , методи середніх та відносних величин , групування статистичних даних , балансовий , економіко - математичного моделювання .
5. Види цін, принципи ціноутворення
Ціна – це грошове визначення вартості товару , тобто суспільно необхідних затрат праці на його виробництво .
Найбільш широко використовуються оптові ціни ( за якими продукція реалізується великими партіями всім споживачам , крім населення ) та роздрібні ( за якими продукцію купує населення ). Вони набувають форми готівкових або кредитних , якщо оплата відстрочується .
Існують також трансфертні ціни ( обслуговують операції між монополією та її філіалами ), конкурентні ( за якими продають товар головні товаровиробники - конкуренти ), психологічні ( розраховані на окремі категорії покупців ), підтримуючі ( встановлені державою для забезпечення певного рівня доходності в несприятливі роки ), світові ( формуються під впливом попиту і пропозиції на світовому ринку ).
В сільському господарстві використовують ціни комісійної торгівлі , розрахункові ціни внутрішньогосподарської торгівлі , розрахункові ціни в системі орендних відносин , в системі господарських відносин , індикативні ціни .
6.рентабельність с/г виробництва
Рентабельність означає доходність і визначається в цілому по госпо - дарству а також по певному виду продукції , окремої культури або галузі . Рівень рентабельності ( Р ) визначається формулою :
Р=П/Сповн*100% , де П – прибуток , грн . С повн – повна собівартість реалізованої продукції , грн . Рівень рентабельності повинен забезпечувати фінансування виробництва і бути не нижче 45-50 %. Порівняно низкий рівень рентабельності може призвести до банкрутства .
7.Поняття економічної ефективності с/г виробництва
Ефективність виробництва — це складне і багатогранне явище. Сільськогосподарське виробництво вимагає органічного поєднання і взаємодії чотирьох факторів — робочої сили, основних засобів, предметів праці і землі. В процесі виробництва здійснюється виробниче споживання вказаних ресурсів з метою отримання певних споживних вартостей, спроможних задовольнити відповідні потреби людей. Отже, будь-яке виробництво передбачає витрати ресурсів і одержання певних результатів.
8.Земля- головний засіб виробництва в с/г
В сільському господарстві виробництво продукції пов ’ язане з якісним станом ґрунту і залежить від характеру його використання . Це головний засіб виробництва , без якого неможливий сам процес виробництва продукції рослинництва і тваринництва . Земля одночасно є предметом і засобом праці , отже і головним засобом виробництва .
9. Єдиний державний земельний фонд України і його використання
Єдиний земельний фонд України складає 60,4 млн . га . По цільовому призначенню земельний фонд поділяється на категорії . Це землі :
- сільгосппризначення ;
- населених пунктів ;
- промисловості , транспорту , зв ’ язку , оборони та інші ;
- природоохоронного , оздоровчого , рекреаційного , історико
- культурного призначення ;
- водного фонду
- лісового фонду ;
- запасу .
10.Державний земельний кадастр
Земельний кадастр – це сукупність достовірних відомостей про землю , її природні властивості , господарський та правовий стан . Він включає чотири розділи : - кількісний і якісний облік земель ; - державну реєстрацію землеволодінь і договорів на оренду землі ; - бонітування ґрунтів ; - економічну оцінку землі .
Бонітування земель – якісна оцінка ґрунтів , як природного тіла . Максимальний бонітет – 100 балів .
Економічна оцінка – це оцінка землі як засобу виробництва . Максимальна економічна оцінка – 100 балів . В останні роки економічна оцінка визначається в грошовій формі , яка характеризує різний рівень доходності різних земельних ділянок .
11. показники використання земельних угідь
Показники економічної ефективності використання землі поділяються на натуральні та вартісні .
Натуральні показники: 1) В рослинництві : урожайніть культур , 2) В тваринництві : кількість тваринницької продукції з розрахунку на 100 га сільгоспугідь .
Вартісні показники : валова і товарна продукція , валовий і чистий доход та прибуток з розрахунку на 1 га сільгоспугідь .
12.Шляхи підвищення економічної ефективності використання землі.
1. Підвищення родючості землі і покращення її використання .
2. Впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва .
3. Впровадження інтенсивних ресурсозберігаючих технологій .
4. Раціональне використання виробничих фондів , трудових ресурсів .
5. Поглиблення спеціалізації та концентрації виробництва .
6. Прогресивні форми організації і оплати праці .
7. Підвищення якості продукції .
8. Інші
13.Трудові ресурси і їх використання
Трудові ресурси – це частина працездатного населення , яка має необхідний фізичний розвиток , знання та досвід для роботи в сільському господарстві . Це чоловіки віком від 16 до 60 років та жінки віком від 16 до 55 років . В сільськогосподарських роботах також приймають участь пенсіонери ( за контрактом ) та підлітки від 12 до 16 років . Економічний зміст трудових ресурсів відображує поняття “ робоча сила ”, яке означає здатність людей до праці і реалізовується в процесі виробництва .
14.Продуктивність праці і методика її визначення
Продуктивність праці – це здатність живої праці створювати певну кількість продукції за одиницю робочого часу . Рівень продуктивності праці визначається співвідношенням обсягу виробленої продукції до витрат праці . Обсяг продукції може обчислюватись як в натуральній формі , так і в вартісній , розрахованій в порівняних цінах .
Продуктивність праці в сільському господарстві обчислюється з допомогою системи прямих і непрямих показників .
Прямі показники розраховуються в натуральній або вартісній формі . Це виробіток та трудомісткість продукції .
Виробіток – кількість продукції , виробленої за одиницю робочого часу або з розрахунку на одного середньорічного працівника .
В=о/ч , В – виробіток на одного середньорічного працівника . О - обсяг робіт за рік в натуральних показниках Ч – середньорічна чисельність робітників , чол .
15.Резерви підвищення продуктивності праці
На продуктивність праці впливають різні фактори : природні , технічні , організаційно - економічні , соціально - економічні .
Шляхи підвищення продуктивності праці : 1. Підвищення урожайності сільгоспкультур за рахунок використання більш продуктивних сортів та гібридів , добрив , меліорації і т . п . 2. Підвищення продуктивності тварин за рахунок покращення якостей , повноцінної годівлі , ліквідації яловості і т . п . 3. Впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва . 4. Впровадження інтенсивних технологій . 5. Застосування прогресивних форм організації та оплати праці . 6. Раціоналізація розміщення сільського господарства , обґрунтування спеціалізації та концентрації виробництва . 7. Інші шляхи , пов ’ язані з підвищенням кваліфікації кадрів , виконанням всіх вимог технологічного процесу , зміцненням матеріально - технічної бази господарства .
16. Особливості матеріально - технічної бази с/г
Особливості матеріально - технічної бази пов ’ язані з особливостями сільського господарства як галузі .
-Найважливішою складовою є земля, -Розвиток враховує сезонність виробництва , -Залежить від природно - кліматичних умов, -Складовою частиною є живі організми - тварини , рослини, -Частина бази створюється в самому господарстві.
17.Енергетичні ресурси с/г
Енергетичні ресурси - найбільш активна частина матеріально - технічної бази. До неї відносяться механічні двигуни , електромотори та електроустановки , робоча худоба . Енергетичні потужності визначаються в кінських силах .
18.Механізація і автоматизація с/г вироб
Механізація - це процес заміни ручної праці машиною , окремих машин - системою машин , впровадження автоматизованих систем .
Механізація: 1) часткова ( механізовані лише окремі виробничі процеси ) .
2) комплексна ( всі процеси механізовані , механізмами керує людина ).
3) автоматизація ( всі процеси виконуються , регулюються і контролюються за допомогою
Основою впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва є система машин . Система машин - це сукупність техніки , яка забезпечує послідовне і безперервне виконання робіт у виробництві .
19.Виробничі будівлі і споруди, транспортні засоби і шляхи складові ресурсного потенціалу.
Грошова оцінка сукупності взаємопов ’ язаних ресурсів ( землі , основних і оборотних фондів , трудових ресурсів ), які використовуються для виробництва сільгосппродукції , є ресурсним потенціалом підприємства .
Основні фонди — це сукупність матеріально-речових цінностей, які використовуються як засоби праці у виробничій (господарчій) діяльності на протязі періоду, який перевищує 365 днів з моменту введення, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним і моральним зносом.
До них належать: будівлі, споруди, передатні пристрої, робочі та силові машини, обладнання, та ін.
Характерні особливості основних фондів.
1. Використовуються в натуральному вигляді тривалий час (не менш 1 року), обслуговують багаторазово виробничі цикли. 2. Основні фонди піддані зносу, який виражаються в поступовій утраті експлуатаційних якостей
3. Особливий характер кругообігу та відшкодування вартості через механізм поступової амортизації з віднесенням амортизаційних відрахувань на поточні витрати підприємства та собівартість продукції (робіт, послуг).
4. Основні фонди виконують особливе призначення, а саме: забезпечують необхідні матеріальні умови для господарчої діяльності.
20.Поняття виробничих ресурсів і ресурсного потенціалу Виробничі ресурси (чинники виробництва) — це все те, що необхідно для організації виробництва благ. Для того, щоб отримати певні блага необхідно організувати їх виробництво. У виробництві будуть задіяні виробничі ресурси. Ресурси: капітальні, праця, природні, підприємницькі здібності. Грошова оцінка сукупності взаємопов ’ язаних ресурсів ( землі , основних і оборотних фондів , трудових ресурсів ), які використовуються для виробництва сільгосппродукції , є ресурсним потенціалом підприємства .
21.Виробничі фонди як складова частина ресурсного потенціалу
Засоби виробництва ( засоби праці та предмети праці ), виражені в грошовій формі , становлять виробничі фонди сільського господарства . Залежно від економічного значення в процесі виробництва , характеру обороту і способу перенесення вартості на створюваний продукт вони поділяються на основні та оборотні . Засоби праці набувають економічної форми основних фондів , а предмети праці – оборотних .
22. Показники економічної ефективності використання виробничих фондів
Економічна ефективність використання основних виробничих фондів характеризується показниками :
Фондовіддачі:
Фондомісткості продукції:
Норми прибутку:
Де, ОФ – основні фонди , грн ; ВП – валова продукція , грн ; П – прибуток , грн ; Фо – оборотні фонди , грн .
1.Підвищення родючості землі і поліпшення її використання . 2. Підвищення врожайності в рослинництві і продуктивності худоби в тваринництві , повне використання продуктивного потенціалу рослин та тварин . 3. Впровадження інтенсивних технологій , комплексної механізації та автоматизації . 4. Удосконалення структури основних фондів , збільшення їх активної частини . 5. Забезпечення оптимального співвідношення між основними та оборотними фондами . 6. Функціональне використання наявної техніки , перш за все машинно - тракторного парку . 7. Прискорення оборотності оборотних засобів . 8. Удосконалення спеціалізації та концентрації виробництва .
23.Капітальні вкладення і ефективність їх використання
Капітальні вкладення - це витрати на будівництво нових та реконструкцію діючих основних фондів : витрати на будівництво нових твариницьких комплексів , споруд , переробних виробництв , їх розширення і реконструкцію , придбання техніки , закладку багаторічних культурних насаджень і їх вирощування , формування основного стада , меліорацію земель , охорону довкілля . У капітальному будівництві важливе значення має технологічна структура вкладень , тобто процентне співвідношення вартості будівельно - монтажних робіт , устаткування , інвентаря і проектних робіт . Ефективні проекти мають найбільшою часткою активні капіталовкладення ( устаткування , інструменти , інвентар ).
24.Поняття витрат виробництва і собівартості продукції
Суспільні витрати виробництва – це сукупні витрати живої і уречевленої праці на виробництво даного виду продукції . Вони проявляються у вартісній формі і формують вартість продукту . Індивідуальні ж витрати виробництва сільгосппідприємств є основою формування собівартості продукції . Собівартість продукції – це витрати сільгосппідприємства , пов ’ язані з виробництвом і збутом продукції , виконанням робіт та наданням послуг.
Види собівартості: 1) індивідуальна, галузева, 2) виробнича, повна, 3)планова,фактична, провізорна
25. Класифікація витрат та методика визначення собівартості продукції
За економічним значенням та характером участі у виробничому процесі витрати поділяються на основні та витрати з управління та обслуговування . Основні пов ’ язані з технологічним процесом , без них виробництво неможливе .
Загальногосподарські – це оплата праці з відрахуваннями на соціальні заходи апарата управління господарством , утримання пожежної та сторожової охорони , канцелярські , поштово - телеграфні і так далі
Витрати поділяються на прямі ( які безпосередньо відносяться на дану культуру або вид тварин ) і непрямі ( пов ’ язані з виробництвом кількох видів продукції ).
У плануванні та обліку собівартості продукції використовуються показники собівартості усієї продукції , собівартості одиниці продукції , витрати на одну грошову одиницю вартості продукції . Спочатку визначають кількість виробленої продукції і прямі витрати на неї . Потім визначають собівартість послуг допоміжних виробництв ( автопарку , водопостачання та інші ). Розрахунки починають з того виробництва , яке менше всього споживало послуг інших виробництв . Витрати допоміжних виробництв розподіляють за об ’ єктами обліку .
26.Структура собівартості, шляхи зниження собівартості продукції
Собівартість продукції – це витрати сільгосппідприємства , пов ’ язані з виробництвом і збутом продукції , виконанням робіт та наданням послуг.
Види собівартості: 1) індивідуальна, галузева, 2) виробнича, повна, 3)планова,фактична, провізорна.
На собівартість продукції впливає багато факторів : ефективне використання землі , впровадження раціональних систем землеробства , інтенсивних технологій , використання високопродуктивних сортів і гібридів сільгоспкультур та порід тварин , збалансована годівля тварин та інші.
27. Показники економічної ефективності с/г вироб
Показники економічної ефективності використання землі поділяються на натуральні та вартісні .
Натуральні показники: 1) В рослинництві : урожайніть культур , 2) В тваринництві : кількість тваринницької продукції з розрахунку на 100 га сільгоспугідь .
Вартісні показники : валова і товарна продукція , валовий і чистий доход та прибуток з розрахунку на 1 га сільгоспугідь .
28. Шляхи підвищення економічної ефективності с/г виробництва
1.Підвищення родючості землі і покращення її використання . 2. Впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва . 3. Впровадження інтенсивних ресурсозберігаючих технологій . 4. Раціональне використання виробничих фондів , трудових ресурсів . 5. Поглиблення спеціалізації та концентрації виробництва . 6. Прогресивні форми організації і оплати праці . 7. Підвищення якості продукції . 8. Інші .
29. Суть і особливості розширеного відтворення у с/г вироб
Розширене відтворення аграрних підприємств охоплює відтворення суспільного продукту в комплексі з іншими важливими напрямами, такими як відтворення засобів виробництва та кваліфікованої робочої сили й виробничих відносин. З одного боку, збільшення обсягів виробництва продукції вимагає залучення додаткових матеріально-грошових засобів, а з іншого - накопичення основних виробничих фондів, забезпечення належних умов розвитку освітньокультурного та фахового рівня працюючих.
Розширене відтворення може бути двох типів: інтенсивне, коли приріст продукції відбувається внаслідок зростання продуктивності праці, як результат упровадження нової вдосконаленої техніки, прогресивної технології та нових форм організації праці, й екстенсивне, коли збільшення обсягів продукції відбувається через залучення у виробництво додаткових матеріальних і трудових ресурсів.
30.показники розширеного відтворення у с/г
Розширене відтворення у сільському господарстві, передбачає постійне відновлення, вдосконалення і зростання факторів виробництва для підтримання його безперервності й розвитку. До нього входять такі взаємозв'язані процеси: систематичне зростання валової і чистої продукції сільського господарства; безперервне відновлення і розширення виробничих фондів; відтворення трудових ресурсів сільського господарства, підвищення матеріального і культурного рівня їх життя; відтворення і розвиток виробничих відносин, які є рушійною силою всього процесу в агропромисловому, комплексі. Розширене відтворення у сільському господарстві характеризується економічними показниками — натуральними і вартісними, факторними і результативними. Динаміку розширеного відтворення елементів виробничого процесу (земельних і виробничих фондів, трудових ресурсів) відображають факторні показники, а результативні — наслідки виробництва, зокрема збільшення валової і чистої продукції сільського господарства. Економічні показники розширеного відтворення випливають із його сугі й відображають взаємозв'язані процеси, які забезпечують безперервність сільськогосподарського виробництва.
31. поняття інтенсифікації с/г
Екстенсивні фактори збільшення виробництва сільгосппродукції обмежені , тому інтенсифікація є основним напрямом його розвитку . Це об ’ єктивний і закономірний шлях розвитку сільського господарства , притаманний усім цивілізованим країнам . Інтенсифікація – це таке ведення сільського господарства , за якого збільшення продукції досягається за рахунок додаткових капітальних вкладень в одиницю земельної площі , що забезпечує впровадження нової техніки , технології , організації виробництва .
32. Показники рівня інтесифікації
Для визначення рівня інтенсивності сільгоспвиробництва використовуються вартісні і натуральні , загальні і часткові показники . Узагальнюючим показником рівня інтенсивності (Jp ) є сума вартості основних виробничих фондів і поточних виробничих витрат ( без амортизації ) з розрахунку на гектар сільгоспугідь .
Jp=ОФ+В/S , де : ОФ – вартість основних фондів ; В – виробничі витрати ( без амортизації ); S – площа сільгоспугідь .
При обчисленні рівня інтенсивності в галузі рослинництва , або в галузі тваринництва цей показник розраховують на 1 га ріллі , або на одну умовну голову худоби . Важливими показниками є також співвідношення основних фондів до площі сільгоспугідь або виробничих витрат до площі сільгоспугідь.
33.Економіка птахівництва
Птахівництво дає населенню дієтичні висококалорійні продукти харчування – яйця , м ’ ясо . Крім того використовується пух і перо , відходи інкубації і забою ( для отримання кормового борошна ), пташиний послід . Особливості птахівництва – скороспілість , висока плодючість птиці , інтенсивний ріст і продуктивність , добра оплата корму . Птахівництво інтенсивно розвивається по всій території України . Птахівничі комплекси створюються навколо великих міст і промислових центрів . Внутрішньогалузева спеціалізація птахівництва ведеться за напрямами : яйцевий ; племінний , м ’ ясний на основі вирощування курчат – бройлерів , качок , гусей , індиків , та страусів , які з ’ явились в Україні в останні десять років .
34.Основні напрями інтенсифікації та її економ ефектив
-усебічне прискорення розвитку машинобудівного комплексу України, радикальна перебудова його структури з метою максимально можливого задоволення народногосподарського попиту на достатньо широку номенклатуру різних видів машин та устаткування.
-зосередження зусиль різних галузей науки на пріоритетних напрямках науково-технічного прогресу.
- докорінне поліпшення всієї організації робіт та економічного її обґрунтування на всіх стадіях відтворювального процесу
- дотримання кожним підприємством власної стратегії технічного, організаційного та економічного розвитку;
- створення ринкового економічного механізму країни.
Економічну ефективність інтенсифікації сільського господарства характеризують показники : продуктивність праці ; фондовіддача ; окупність виробничих витрат ; собівартість продукції ; валовий , чистий доход і прибуток з розрахунку на 1 га земельної площі ; рівень рентабельності виробництва ; окупність додаткових витрат .
35.Види аграрного сервісу
В умовах ринкової економіки діяльність сільськогосподарських підприємств забезпечується різними сферами аграрного сервісу, які поставлені в рівні економічні умови. Економічною основою функціонування різних видів агросервісних структур є державна, колективна, приватна форма власності на засоби виробництва і відповідно державна, пайова, особиста (приватна) власність на одержання прибутку. Наймані робітники не отримують прибуток, хоча і приймають участь у його створенні, тому що одержують заробітну плату, як приведено в укладеному контракті. Потреба функціонування різноманітних форм аграрного сервісу пов’язана з необхідністю підвищення сукупної продуктивності праці, що потребує конкретне середовище. Структура агросервісну обумовлюється видами виробничого обслуговування.
36. Організація агроенергосервісу
До основних процесів сільгоспвиробництва, пов’язаних з використанням
електроенергії, відносяться:
— освітлення виробничих приміщень (тваринницьких ферм, теплиць,
ремонтних майстерень, птахофабрик та інших приміщень);
— силові стаціонарні процеси на фермах (заготівля, приготування та роздача
кормов, водопіднімання, вентилювання приміщень та інше);
— процеси землеробства і рослинництва (машинне зрошення і обводення
сільгоспугідь, очищення і переробка зерна, обслуговування теплиць та інше);
— теплові процеси з обслуговування ферм та птахофабрик (для приготування
гарячої води, теплової обробки кормів, створення мікроклімату в приміщенні),
сушки зерна, приготування кормів та інше;
— нові процеси, основані на використанні особливых видів енергії
(ультрафіолетове, інфрочервоне опромінювання рослин і тварин, електроіскровий
обробок грунту).
Електропостачання сільського господарства має деякі особливості:
— розосередження споживачів електроенергії на значній території , що
зумовлює велику довжину передавальних мереж:
— мала щільність навантаження на 1 км 2 , що приводить до установлення
великої кількості трансформаторних підстанцій, збільшення капітальних витрат,
підвищення собівартості електроенергії:
— розкиданість сільських споживачів.
Джерелами електропостачання сільських районів України є централізоване
електропостачання від районних енергетичних систем, постачання від місцевих,
районних або міжрайонних електростанцій та постачання від малих електростанцій.
37.Витрати на вироб продукції у сфері аграрного сервісу
У сфері аграрного сервісу виробничі послуги мають різноманітний характер.
Виробничі витрати розраховуються на одиницю відповідного виду робіт: на 1 га оранки, збирання урожаю, догляду за посівами при вирощуванні сільгоспкультур; на 1 м 2 площі в агробудівельному сервісі; на 1 квт-год. електроенергії в енергетиці; на 1 т внесених добрив, засобів хімізації, меліорації ґрунтів в агрохімічному сервісі; на одну голову худоби в зооветсервісі. Обчислення витрат і реалізацію виробничих послуг називають калькуляцією. На об’єктах калькуляції витрати обліковуються за статтями: 1) сировина і матеріали;
2) заробітна плата з нарахуваннями; 3) витрати на експлуатацію засобів виробництва (амортизація); витрати на утримання апарату управління та інші витрати.
У сфері аграрного сервісу надаються послуги, які включають весь комплекс
робіт, передбачених технологією вирощування окремих сільськогосподарських
культур на договірних умовах, або виконання окремих виробничих операцій цих технологій.
38. Види цін, принципи ціноутворення у с/г
Найбільш широко використовуються оптові ціни ( за якими продукція
реалізується великими партіями всім споживачам, крім населення ) та роздрібні ( за якими продукцію купує населення). Вони набувають форми готівкових або кредитних , якщо оплата відстрочується .
Існують також трансфертні ціни ( обслуговують операції між монополією та
її філіалами ), конкурентні ( за якими продають товар головні товаровиробники - конкуренти ), психологічні (розраховані на окремі категорії покупців ), підтримуючі (встановлені державою для забезпечення певного рівня доходності в несприятливі роки ), світові (формуються під впливом попиту і пропозиції на світовому ринку).
В сільському господарстві використовують ціни комісійної торгівлі,
розрахункові ціни внутрішньогосподарської торгівлі,розрахункові ціни в системі орендних відносин, в системі господарських відносин, індикативні ціни.
39. Наукові основи розміщення і спеціалізації с/г вироб
Розміщення сільського господарства означає розподіл виробництва різних
видів сільгосппродукції по території країни. Якщо розміщення сприяє збільшенню
виробництва продукції, її здешевленню, підвищенню ефективності галузі, воно
може бути визнано науково обґрунтованим.
40.Економічне районування і галузева структура с/г вироб
Розміщення продуктивних сил пов’язане з економічним районуванням.
Економічний район – це територіальний народногосподарський комплекс, який
характеризується певною виробничою спеціалізацією та відповідним поєднанням
галузей промисловості, сільського господарства і транспорту.
41.Концентрація с/г вироб
З розміщенням та спеціалізацією виробництва тісно пов’язана ще одна форма
розподілу праці – концентрація виробництва.
Концентрація сільськогосподарського виробництва – це зосередження землі,
трудових ресурсів, засобів виробництва у спеціалізованих підприємствах з метою збільшення виробництва продукції.
Концентрація виробництва здійснюється у двох формах: нагромадження і
централізації виробництва. Нагромадження забезпечує зростання основних і
оборотних фондів, витрат праці на одній і тій же площі.
Централізація – це збільшення розмірів виробництва шляхом об’єднання
кількох господарств в одне.
Рівень концентрації характеризується обсягом валової продукції в
натуральному або вартісному виразі. Додаткові показники: площа сільгоспугідь і ріллі, середньорічна чисельність працівників, наявність засобів виробництва та інше.
42. Поняття інтеграції вироб, горизонтальна і зональна ітеграція
Поглиблення спеціалізації і посилення концентрації сільсько господарського
виробництва здійснюється на основі міжгосподарської кооперації – об’єднання фінансових, матеріальних і трудових ресурсів сільгосппідприємств для організації спільного виробництва якихось видів продукції. Кооперування підприємств для більш тісного і систематичного економічного співробітництва називається горизонтальною інтеграцією.
Кооперування і зближення сільськогосподарських і промислових галузей
називається вертикальною інтеграцією.
43.Розвиток і зональні особливості вироб зерна
Зернове господарство є основою всього сільськогосподарського виробництва, а рівень його розвитку – це один з найважливіших показників стану економіки країни.
Зерно – незамінний продукт харчування. Воно становить не тільки основу
продовольчого фонду, а і основу кормовиробництва. Зерно є сировиною для
багатьох переробних галузей: борошномельної, пивоварної, спиртової. Один з найважливіших продуктів харчування людини – хліб, споживання якого в Україні зростає. Так, у 1999 році споживання хліба і хлібопродуктів склало 122 кг на душу населення, у 2001 році на душу населення споживання хлібу було 130 кг при нормі
104 кг.
Основними регіонами виробництва озимої пшениці є Лісостеп і Степ,жита -
Полісся, західні області лісостепової зони, передгірні та гірські райони Карпат, кукурудзи - лісостепові і степові райони.
44. Економ ефект вироб зерна
Економічна ефективність виробництва зерна визначається системою
показників: урожайність; продуктивність праці; собівартість 1ц продукції; ціна 1ц продукції; прибуток на 1ц зерна і на 1га посівної площі, рівень рентабельності виробництва зерна. Зерно – рентабельна продукція, хоча рівень рентабельності зменшився в Миколаївській області з 42,4% у 2000 році до 15,4% у 2002 році.
У собівартості продукції в 2002 році найбільші витрати припадали на насіння (20,6% ), нафтопродукти ( 27,5% ), оплату послуг сторонніх організацій ( 21,5% ), та заробітну плату ( 13,6% ).
45.Шляхи збільш вироб зерна і підвищеня його ефект
Основним напрямом подальшого розвитку зернового господарства є
інтенсифікація виробництва зерна.
- Внесення оптимальної кількості органічних та
мінеральних добрив.
- Розширення посівів високоврожайних сортів і
гібридів.
- Комплексна механізація робіт.
- Впровадження інтенсивних технологій .
- Зрошення земель.
- Поліпшення селекції і насінництва.
- Видержування оптимальних агротехнічних строків
робіт.
- Поліпшення якості зерна.
46.Економіка вироб цукрових буряків
Економічну ефективність буряківництва характеризує система показників:
урожайність ц/га; вміст цукру в коренеплодах; трудомісткість одного центнера; собівартість та ціна одного центнера; прибуток на один центнер; прибуток на один гектар; рівень рентабельності.
Буряківництво – одна з трудомістких галузей. В зв’язку із зниженням
врожайності трудомісткість виробництва буряків зростає. У структурі виробничих витрат найбільшу частку займають добрива, утримання основних засобів, заробітна
плата.
47.Економіка вироб олійних культур
Економічна ефективність виробництва олійних культур характеризується
системою показників: урожайність ц/га; трудомісткість одного центнера;
собівартість та ціна одного центнера; прибуток на один центнер та один гектар; рівень рентабельності. Економічна ефективність насіння соняшнику в Україні характеризується зниженням урожайності і підвищенням трудомісткості культури.
Соняшник – прибуткова культура, рівень рентабельності коливається в межах 54 – 80%. Соя теж рентабельна культура, яка набуває все більшого розповсюдження. Вирощування озимого ріпаку та насіння рицини хоч і рентабельне, але площі посіву невеликі.
48.Економіка вироб картоплі і овочів
Картопля: Економічна ефективність картоплярства визначається системою показників: урожайність ц/га; трудомісткість одного центнера; собівартість та ціна 1ц; прибуток на один центнер та на один гектар; рівень рентабельності. Картоплярство характеризується високим рівнем інтенсивності і трудомісткості виробництва. Економічна ефективність в значній мірі залежить від якості продукції. Особливо високоефективним є вирощування насінної картоплі високоврожайних
районованих сортів.
Овочі: Економічна ефективність виробництва овочів відкритого ґрунту визначається системою показників: урожайність ц/га; трудомісткість 1ц овочів; собівартість та ціна 1ц, прибуток на 1ц і на 1га посіву; рівень рентабельності. Вирощування овочів – трудомісткий процес, особливо це стосується капусти ранньої, томатів, моркви, цибулі.
Овочівництво закритого ґрунту вимагає значних капітальних вкладень на
будівництво теплиць, парників та інших споруд. У закритому ґрунті одержують по кілька врожаїв різних культур на рік. Економічна ефективність виробництва овочів закритого ґрунту характеризується системою показників: вихід продукції на 1м2 площі і однієї рами ( кг, грн. ); витрати праці на 1ц овочів і на100 грн. валової продукції; собівартість 1ц овочів;
49.Економіка садівництва
Важливість садівництва в народному господарстві визначається цінністю
плодів і ягід як продуктів харчування. Вони багаті на вітаміни, цукор,
мікроелементи, вуглеводи та органічні кислоти, фруктозу, глюкозу. Фруктоза та глюкоза є основними джерелами енергії.
Економічна ефективність виробництва плодів визначається системою
показників; урожайність; затрати праці на один центнер; собівартість та ціна
1центнера; прибуток з розрахунку на 1центнер та на 1 гектар плодоносного саду; рівень рентабельності. У садівництві спостерігається періодичність плодоношення, тому економічна ефективність виробництва плодів визначається в середньому за 3 – 5 років. Садівництво визначається великою капітало- та трудомісткістю. Урожайність інтенсивних садів може досягати 200 ц/га, але в середньому складає 30 – 40 ц/га. В зв’язку з невисокими врожаями рентабельність садівництва низька, в багатьох господарствах садівництво збиткове.
50.Економіка виноградства
Виноград використовується як цінний продукт харчування, який має лікувальні властивості, а також як сировина для харчової промисловості. Ця багаторічна культура вимагає багато світла, тепла і вологи. Основна площа вирощування винограду – це насадження в Криму, Миколаївській, Херсонській, Одеській областях та в Закарпатті.
Економічна ефективність виноградарства визначається системою показників:
урожайність ц/га; трудомісткість 1ц; собівартість та ціна реалізації одного центнера; прибуток на 1ц і на 1га плодоносного винограднику; рівень рентабельності.
Продуктивне використання виноградників починається після вступу їх у
плодоносний період. У собівартість продукції кожного року включаються
амортизаційні відрахування. Норма амортизації розрахована на 40 років
експлуатації виноградників.
Економічна ефективність виноградарства залежить від рівня врожайності,
виробничих витрат на гектар, якості винограду, цін його реалізації.
51.Економіка виробництва кормів
Основною ланкою безпосереднього зв'язку рослинництва і тваринництва є кормовиробництво. Створення міцної кормової бази - найважливіша умова розвитку тваринництва. її стан і рівень розвитку визначають можливості збільшення поголів'я тварин, підвищення їх продуктивності, поліпшення якості продукції та зниження її собівартості. Доведено, що рівень продуктивності тварин на 50-80 % визначається саме їх годівлею. У зв'язку з важливістю та значенням кормів, необхідно, щоб їх виробництво випереджало темпи потреб (зростання поголів'я і його продуктивність). Формуючи кормову базу, важливо врахувати не лише загальний обсяг кормів, який забезпечить виробництво певної кількості продукції, а й збалансованість їх за поживними речовинами.
Якість кормів суттєво впливає на рівень продуктивності тварин і рівень їх витрат. Якщо раціон кормів не збалансований за поживністю (білком, протеїном, вітамінами, мікроелементами і под.), то навіть за умови, що добова даванка в кормових одиницях відповідає продуктивності тварин, все одно продуктивність їх падає, витрати кормів зростають. Це в кінцевому підсумку підвищує собівартість продукції й знижує ефективність галузі.
52.Економіка скотарства
Скотарство постачає незамінні продукти харчування населенню та цінну
сировину для харчової і переробної промисловості. Скотарство – основний
постачальник органічних добрив для рослинництва, що в значній мірі обумовлює врожайність сільгоспкультур.
Економічна ефективність молочного скотарства визначається системою
показників: продуктивністю корів; затратами праці і кормів на 1 центнер молока; собівартістю і ціною реалізації 1ц молока; прибутком з розрахунку на 1ц молока і на одну середньорічну корову; рівнем рентабельності молока.
Ефективність виробництва яловичини і телятини характеризується системою
показників: продуктивністю тварин (середньодобовим і річним приростом
молодняка, живою масою однієї голови при реалізації ); затратами праці і кормів на 1ц приросту живої маси; собівартістю 1ц приросту і 1ц живої маси молодняку; ціною реалізації 1ц живої маси; прибутком з розрахунку на 1ц живої маси; рівнем рентабельності виробництва яловичини.
53.Економіка свинарства
Свинарство дає важливі продукти харчування населенню та сировину для
легкої промисловості. Свині відзначаються великою плодючістю, скороспілістю, невибагливістю до кормів, кращою оплатою корму ( на 1кг приросту живої маси в свинарстві витрачаються 4 – 5 кормових одиниць, а молодняка великої рогатої худоби – 8 – 9 кормових одиниць).
Економічна ефективність свинарства визначається системою показників:
продуктивність тварин ( середньодобовий приріст живої маси, вихід поросят у двомісячному віці, приріст живої маси з розрахунку на початок року, тривалість вирощування і відгодівлі молодняка до певної живої маси); витрати кормів на 1 ц приросту живої маси; продуктивність праці; собівартість та середня ціна реалізації 1ц живої маси; прибуток з розрахунку на 1ц живої маси; рівень рентабельності виробництва свинини.