Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Гречкосій Надія Володимирівна
УДК 619:611.438:636.5
ПОСТНАТАЛЬНИЙ ПЕРІОД ОНТОГЕНЕЗУ ТИМУСА
КУРЕЙ КРОСУ “ЛОМАН БРАУН”
16.00.02 –патологія, онкологія і морфологія тварин
А в т о р е ф е р а т
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата ветеринарних наук
Київ –
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України
Науковий керівник –доктор ветеринарних наук, професор Хомич Володимир Тимофійович, Національний аграрний університет, завідувач кафедри гістології, цитології та ембріології
Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор Кривутенко
Олександр Іванович, Одеський державний сільсько-
господарський інститут, завідувач кафедри
нормальної і патологічної анатомії
доктор ветеринарних наук, професор Криштофоро-
ва Беса Владиславівна, Кримський державний
аграрний університет, завідувач кафедри анатомії
та фізіології сільськогосподарських тварин
Провідна установа: Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена Національної академії наук України
Захист відбудеться “22”, березня 2000 р. о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.03 в Національному аграрному університеті за адресою: м. Київ –, вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного аграрного університету: 03041, м.Київ, вул. Героїв оборони, 11, навчальний корпус 10
Автореферат розісланий “” лютого 2000 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Бортнічук В.А.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність. Вивчення і пізнання закономірностей розвитку, будови і функціонування органів імуногенезу, які забезпечують захист організму від всього чужорідного, є однією з фундаментальних і прикладних проблем сучасної біології, гуманної і ветеринарної медицини.
Серед органів імуногенезу особливе значення приділяється тимусу. Згідно з сучасними даними він є центральним органом імуногенезу. В ньому утворюються Т-лімфоцити, ефекторні клітини яких забезпечують клітинний імунітет і стимулюють або пригнічують розвиток гуморального (F.M.Burnet, 1962; А.Поликар, 1965 А.Я.Фриденштейн, И.Л.Чертков, 1969 П.Ф.Здродовский, Г.А.Гурвич, 1972; Р.В.Петров, 1976 А.Е.Вершигора, 1990 А.Ройт, 1991). Поряд з цим встановлено, що в тимусі продукуються біологічно активні речовини (тимозини), які впливають на проліферацію і дозрівання Т-лімфоцитів, їх диференціацію в ефекторні клітини та ріст і розвиток організму (A.Goldstein et all., 1977, 1981 Ю.А.Гриневич, В.Ф.Чеботарев, 1989).
Питанням розвитку, будови і фізіології тимуса людини та лабораторних тварин у нормі і при патології присвячена велика кількість наукових праць, які узагальнені в багатьох монографіях і посібниках (Д.Миллер, П.Дукор, 1967 А.К.Агеев, 1973 Э.Купер, 1982 Р.В.Петров, 1982 Т.Г.Курбанов, М.Г.Алиев, 1983 З.Кемилева, 1984 В.Ю.Сальник, В.Ю.Серебров, Г.А.Суханова, 1987 Ю.А.Гриневич, В.Ф.Чеботарев, 1989 А.А.Ярилин, В.Г.Пинчук, Ю.А.Гриневич, 1991; М.Р.Сапин, Л.Е.Этинген, 1996).
Незважаючи на значну кількість робіт, вчення про тимус не можна вважати завершеним (А.А.Ярилин, В.Г.Пинчук, Ю.А.Гриневич, 1991). Аналіз літературних даних свідчить, що результати досліджень розвитку, будови і функціонування тимуса дуже суперечливі і неповні.
Для пізнання закономірностей будови і функції органів важливе значення мають знання про їх індивідуальний і особливо історичний розвиток. Вони розкривають причинну обумовленість організмів в окремих органах, показують джерела їх розвитку і особливості будови та функціонування у представників різних видів тварин залежно від умов їх життя. Для одержання таких знань необхідно вивчати біологію тимуса у представників різних класів та їх видів хребетних тварин, у тому числі і свійських.
Розвиток, будова і фізіологія тимуса свійської птиці, у тому числі курей, вивчені недостатньо (М.Е.Пилипенко, 1965, 1978 А.И.Кривутенко, 1984; А.А.Новых, 1988 И.Н.Филиппенко, 1993; О.Н.Клименко, 1998). Більшість наукових праць, присвячених цим питанням біології тимуса, розрізнені, неповні і суперечливі. Дані про тимус курей кросу “Ломан Браун” у спеціальній літературі відсутні. У зв’язку з цим вивчення постнатального періоду онтогенезу тимуса курей є актуальним. Його результати розкривають не тільки окремі закономірності становлення цього органа у філо- і онтогенезі, а й дають змогу зооветспеціалістам більш повно визначити функціональний статус курей певних вікових груп.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є частиною наукової теми “Вивчення розвитку, макро- і мікроструктури піднебінних мигдаликів свійської свині, тимуса і клоакальної сумки курей”, над якою працює колектив учених кафедри гістології, цитології та ембріології Національного аграрного університету (НАУ) (реєстраційний номер –U 007146).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи було вивчити будову, ріст та розвиток тимуса курей кросу “Ломан Браун” у постнатальному періоді онтогенезу.
Для реалізації мети були поставлені такі завдання:
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведено дослідження топографії, макро- і мікроструктури тимуса курей кросу “Ломан Браун” та клітинного складу його паренхіми в постнатальному періоді онтогенезу.
Одержані нові дані про ріст тимуса і строки його закінчення. Новими є результати досліджень про джерела утворення морфофункціональних одиниць (часточок) цього органа і терміни їх формування. Встановлено вік курей, в якому починається інволюція тимуса, і з’ясовані її етапи. Вперше виявлені популяції клітин паренхіми тимуса та визначений їх кількісний вміст. Новими є також результати цитохімічних досліджень клітин лімфоїдного ряду тимуса.
Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень можуть бути використані морфологами для більш глибокого розуміння етапів формування органів імуногенезу в філогенезі, спеціалістами ветеринарної медицини та імунологами при вивчені імунітету птахів. Результати досліджень розвитку тимуса дають змогу більш повно визначити функціональний статус курей певного віку, що використають у своїй роботі зооветспеціалісти при розробці науково обгрунтованих технологій утримання, годівлі і використання курей. Матеріали дисертаційної роботи можуть використовуватись у навчальній роботі при вивченні морфології тварин і підготовці відповідних підручників та посібників. Їх вже застосовують у навчальній роботі на кафедрах: гістології, цитології та ембріології НАУ, нормальної та патологічної анатомії Дніпропетровського державного аграрного університету, анатомії і гістології Державної агроекологічної академії (м.Житомир), анатомії та фізіології сільськогосподарських тварин Кримського державного аграрного університету, анатомії та фізіології тварин Сумського державного аграрного університету, анатомії, патологічної анатомії і гістології Львівської академії ветеринарної медицини, гістології та ембріології сільськогосподарських тварин і анатомії Харківського зооветеринарного інституту, нормальної і патологічної анатомії та паразитології і гістології Одеського державного сільськогосподарського інституту.
Особистий внесок здобувача. Автором роботи самостійно відібраний матеріал, проведені всі дослідження, зроблений аналіз одержаних результатів і сформульовані висновки. Ідея проведення дослідження належить науковому керівнику здобувача –професору В.Т. Хомичу.
Апробація роботи. Матеріали дисертації доповідались на наукових конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів НАУ (1997 - 1999); II-національному конгресі анатомів, гістологів, ембріологів і топографоанатомів України (Луганськ, 1998); міжнародній науково-виробничій конференції, присвяченій пам’яті заслуженого діяча науки, доктора біологічних наук, професора П.О.Ковальського (Біла Церква, 1998); міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених і спеціалістів “Направления стабилизации развития и выхода из кризиса АПК в современных условиях” (Воронеж, 1999).
Публікації. Результати дослідження за темою дисертаційної роботи висвітлені в 7 наукових працях, які опубліковані у збірниках “Науковий вісник Національного аграрного університету” (3), “Вісник Білоцерківського державного університету” (1) та матеріалах конференцій (3).
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів, 28 підрозділів, висновків, пропозицій виробництву, списку використаної літератури, який включає 306 джерел, у тому числі 104 далекого зарубіжжя і додатка. Текст дисертації викладений на 145 сторінках машинопису. Матеріали дисертації проілюстровані 39 рисунками і 17 таблицями.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
Матеріал і методи дослідження
Матеріал для дослідження (тимус) відібрали від 61 голови здорових курей кросу “Ломан Браун” віком від вилуплення до 1260 діб (табл. 1).
Добових курчат закупили у державному племптахозаводі “Рудня” Броварського району Київської області. Їх утримували у клітках в приміщенні віварію при факультеті ветеринарної медицини НАУ. Годівлю птиці проводили відповідно з існуючими зоотехнічними нормами. Корми для певних вікових груп закупляли у цьому ж господарстві. Матеріал для дослідження тимуса курей віком 1260 діб відібрали від курей невстановлених порід і кросів.
Дослідження проводили після забою птиці і починали його з препарування тимуса. При цьому встановлювали топографію цього органа, підраховували кількість часток, які входять до його складу, описували їх форму, колір і визначали консистенцію. Після цього тимус відділяли від тушки і визначали його довжину, абсолютну та відносну масу, а також абсолютну і відносну масу, довжину, ширину та товщину його часток.
Таблиця 1 –Характеристика курей, від яких відібрали матеріал
для дослідження
|
Вік курей (діб) |
Стать |
Кількість голів |
|
1 |
♀ |
|
|
10 |
♀ |
|
|
20 |
♀ |
|
|
30 |
♀ |
|
|
60 |
♀ |
|
|
90 |
♀ |
|
|
120 |
♀ |
|
|
150 |
♀ |
|
|
180 |
♀ |
|
|
210 |
♀ |
|
|
270 |
♀ |
|
|
360 |
♀ |
|
|
540 |
♀ |
|
|
1260 |
♀ |
|
|
Всього |
61 |
Матеріал (частки), відібраний для мікроскопічних досліджень етикетували і фіксували у 10%-му водному розчині нейтрального формаліну та заливали в парафін (Г.А. Меркулов, 1969). Із залитого в парафін матеріалу готували зрізи товщиною 5 –мкм, які фарбували гематоксиліном Караці та еозином, за ван Гізон і резорцин-фуксином за Вейгертом (Р.Лилли, 1969). Ретикулярні волокна виявляли за методом И. Келемена (И.Келемен, 1971).
Для мікроскопічних досліджень використовували світлові мікроскопи МБІ-15, МБІ-6 та МБС-1. Співвідношення структур часток і часточок між собою визначали методом “крапкового підрахунку” (Г.Г.Автандилов, 1973).
Цитоморфологічні та цитохімічні дослідження паренхіми тимуса проводили на препаратах-відбитках, які забарвлювали за Папенгеймом (И.М.Карпуть, 1986) і на яких ставили реакції на кислу фосфатазу (КФ), кислу неспецифічну естеразу (КНЕ) та глікоген (Ф.Дж.Хейлоу, Д.Кваглино, 1983).
Всі одержані препарати запротокольовані і частково сфотографовані. Цифрові дані оброблені статистично (Н.А.Плохинский, 1961).
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ
Топографія і макроструктура тимуса
Проведеними макроскопічними дослідженнями встановлено, що тимус курей, на відміну від тимуса свійських ссавців, немає грудної частини і представлений тільки ізольованими шийними частинами. У зв’язку з цим, ми погоджуємося з даними М.Ю.Пилипенка (1978), що тимус курей необхідно вважати парним органом.
Результати наших досліджень підтверджують дані М.Ю.Пилипенка (1978) і А.А.Новых (1988), що кожний із тимусів курей складається з окремих часток, які розташовані на дорсо-латеральній поверхні трахеї, за ходом яремної вени, протягом від 3-шийного хребця до входу в грудо - черевну порожнину. Разом з цим, ми ні в одному випадку не спостерігали, щоб краніальні частки цього органа досягали голови, а каудальні –основи серця (И.Д.Рихтер, 1931), бронхів (К.Н.Кржишковский, 1933) і прищитоподібної залози (К.М.Язикова, 1936).
До складу кожного із тимусів входить від 5 до 8 ізольованих часток, які об’єднані пухкою сполучною тканиною в суцільний тяж. Частки мають переважно овальну і кулясту форму, рідше –серпоподібну.
Колір часток тимуса курей різних вікових груп неоднаковий. Так, у курей віком до 90 діб він блідорожевий з червоним відтінком, а курей старшого віку –сіро-рожевий з жовтим відтінком. Вікові зміни забарвлення часток тимуса М.Ю.Пилипенко (1978) і А.А.Новых (1988) пояснюють зміною фізіологічного стану (яйцекладка) птиці. На нашу думку, ці зміни також обумовлені розростанням сполучнотканинної строми часток та появою в ній жирової тканини. У курей віком 120 діб і старших ця тканина виявляється і макроскопічно.
Консистенція часток тимуса у курей віком до 120 діб помірно щільна. У птиці старшого віку вона стає більш пухкою. Зміна консистенції часток визвана, на наш погляд, накопиченням у їх сполучнотканинній стромі жирової тканини.
Абсолютна маса правого тимуса добових курчат становить 78,3 + 9,9 мг, а лівого –,0 + 8,7 мг (табл. 2). Вона збільшується до 120-добового віку курей (правий тимус – 3423,3 + 165,8 мг, лівий –,6 + 306,8 мг). У курей старшого віку абсолютна маса тимуса поступово зменшується і у 1260-добових становить 322,6 + 19,7 мг (правий тимус) і 317,6 + 18,8 мг (лівий тимус).
Найбільша відносна маса тимуса зареєстрована також у 120-добових курей (правий тимус –,31 + 0,008%, лівий тимус –,30 + 0,009%) (табл. 2). Вона перевищує таку добових курчат майже в 2 рази. У курей старших вікових груп цей показник тимуса зменшується і у 1260-добових становить 0,02 + 0,002% (правий тимус) та 0,02 + 0,001% (лівий тимус). Наші дані про вік курей, в якому встановлена максимальна відносна маса тимуса, не погоджуються з даними А.А.Ибрагимова і В.А.Лукьянченка (1979), які відмітили, що найбільшого
значення цей показник набуває у 45-добових курчат, і даними С.Б. Селезнева (1987), який встановив найбільшу відносну масу тимуса у 60-добових курей.
Довжина тимуса збільшується до 180-добового віку курей (правий тимус –,4 + 9,5 мм, лівий –,4 + 12,9 мм). Порівняно з довжиною тимуса добових курчат вона зростає в 4 рази. У курей старших 180 діб довжина тимуса поступово зменшується і у 1260-добових становить 122,0 + 1,2 мм (правий тимус) і 120,3 + 0,3 мм (лівий тимус).
Ширина часток правого тимуса добових курчат дорівнює 2,0 + 0,2 мм, а лівого –,1 + 0,1 мм. Вона зростає до 120-добового віку курей (10,2 + 0,3 мм - правий тимус і 10,4 + 0,3 мм –лівий тимус). Із збільшенням віку курей цей показник тимуса зменшується і у 1260-добових становить відповідно –,7 + 0,08 мм і 3,9 + 0,05 мм. Особливо різке зменшення ширини часток (майже в 2 рази) відбувається у курей віком від 120 до 180 діб.
До 120-добового віку курей збільшується і товщина часток тимуса (5,0 + 0,1 мм –правий тимус і 4,8 + 0,1 мм –лівий тимус). Порівняно з товщиною тимуса добових курчат вона зростає майже в чотири рази. У курей старших 120 діб товщина часток тимуса зменшується і у правому тимусі 1260-добових курей становить 1,98 + 0,02 мм, а в лівому –,1 + 0,06 мм.
Проведені нами макроскопічні дослідження показують, що ріст тимуса курей відбувається до 120-добового віку. Він закінчується з настанням статевої зрілості (яйцекладки).
Ми не можемо погодитися з повідомленнями Д.М.Автократова (1928), J.Kolda, M.V.Komarek (1958) і Г.С.Крок (1962), які вважають, що тимус виявляється тільки в молодої птиці. Він добре виражений і у 1260-добових курей, а за даними М.Ю.Пилипенка (1978), цей орган існує протягом всього життя птиці.
Мікроструктура тимуса
Мікроскопічними дослідженнями встановлено, що частки тимуса курей побудовані із сполучнотканинної строми і паренхіми (часточок), що характерно не тільки птиці (Г.Ф.Задарновская, 1979; А.А.Новых, 1988), а і ссавцям (А.К.Агеев, 1973; Т.Г.Курбанов, М.Г.Алиев, 1983).
Сполучнотканинна строма утворена неоформленою пухкою сполучною тканиною, в якій виявляються багато колагенових волокон, і значно менше еластичних та ретикулярних. Вона формує капсулу, що оточує частки і трабекули. Останні відгалужуються під різними кутами від капсули і поділяють частки на часточки. В часточках знаходиться периферично розташована кіркова речовина і центрально - мозкова. В кірковій і мозковій речовині розташовані кровоносні судини, а в мозковій - ще й тимусні тільця.
У добових курчат у частках тимуса добре виражені кіркова і мозкова речовина. Це підтверджує дані А.П.Стрельникова (1975), И.А.Болотникова і Ю.В.Конопатова (1987), що тимус птиці починає функціонувати ще в інкубаційний період. За сучасними даними, формування кіркової речовини пов’язано з процесом утворення в ній Т-лімфоцитів (А.А.Ярилин, В.Г.Пинчук, Ю.А.Гриневич, 1991).
Частки тимуса добових курчат повністю не розділені на часточки. Несформовані часточки займають центральну і периферичну частину часток, а сформовані –тільки периферичну. Сформовані часточки повністю оточені трабекулами або трабекулами і ділянкою капсули. Формування часточок обумовлене розростанням трабекул у глибину часток. При цьому вони можуть відокремлювати тільки частину кіркової речовини, або частину кіркової речовини з прилеглою до неї мозковою речовиною. Процес формування периферичних часточок у частках тимуса закінчується у 60-добових курей, а центральних - у 90-добових. Це свідчить про те, що у 90-добових курей мікроструктура тимуса як органа повністю сформована.
Кількість часточок у частках тимуса курей збільшується до їх 90-добового віку (11,3 + 0,3), що пов’язано з процесом їх формування. У курей старшого віку кількість часточок поступово зменшується внаслідок їх редукції і у 1260-добових становить 5,1 + 0,2.
Розміри часточок (їх поперечник) збільшуються до 120-добового віку курей (1653,2 + 45,6 мкм). Порівняно з поперечником часточок добових курчат, він зростає майже в 4 рази. Збільшення розмірів часточок, на нашу думку, обумовлене збільшенням абсолютної маси часток та їх довжини, ширини і товщини. У курей, старших 120 діб, поперечник часточок поступово зменшується і у 1260-добових дорівнює 1311,5 + 188,2 мкм.
Форма часточок залежить від етапів їх формування. Несформовані часточки мають прямокутну і підковоподібну форму, а сформовані –переважно полігональну.
Часточки, як ми відмітили вище, утворені кірковою і мозковою речовиною. Кіркова речовина розташована на периферії, а мозкова –в центрі. В несформованих центрально розташованих часточках кіркова речовина повністю не оточує мозкову, оскільки остання є спільною для декількох часточок. Часточки добових курчат, які сформувалися в кірковій речовині часток, представлені тільки кірковою речовиною. Мозкова речовина в них виявляється у курей віком 30 діб.
Кіркова і мозкова речовина займають в часточках неоднакову площу. У добових курчат площа кіркової речовини (65,2 + 1,12%) значно переважає таку мозкової (34,8 + 1,12%). Із збільшенням віку курей площа кіркової речовини зменшується, а мозкової –збільшується. У 60- і 90-добових курей їх співвідношення стає практично однаковим (50 на 50%). У курей віком 360 діб і старших кіркова речовина часточок тимуса зникає або представлена невеликими острівцями. Зменшення площі кіркової речовини часточок і збільшення мозкової речовини у курей віком до 60 - 90 діб пов’язано, на наш погляд, із формуванням самих часточок, особливо тих, які утворюються тільки із кіркової речовини часток. В останніх, як ми відмітили вище, у курей молодшого віку виявляється лише кіркова речовина. Зменшення площі кіркової речовини у часточках курей, старших 90 діб, відбувається внаслідок заміщення її жировою тканиною сполучнотканинної строми часток.
У мозковій речовині часточок розташовані тимусні тільця. Вони виявляються в часточках добових курчат. Наші дані з цього питання не погоджуються з даними Ш.Д.Галустяна (1949), який вважає, що тимусні тільця в часточках курей відсутні. Кількість тимусних тілець в окремих часточках збільшується від добового віку курей (2,43 + 0,29) до 150-добового (6,1 + 0,56). У курей старшого віку певних закономірностей їх збільшення, або зменшення ми не встановили. Розміри (поперечник) тимусних тілець коливаються від 117,8 + 8,71 до 204,9 + 19,68 мкм.
Із збільшенням віку курей змінюється і площа, яку займають у частках часточки і сполучнотканинна строма. У добових курчат сполучнотканинна строма займає найменшу площу (16,4 + 0,81%), а часточки –найбільшу (83,6 + 0,81%). У курей старших вікових груп площа сполучнотканинної строми часток збільшується, а площа часточок зменшується і у 1260-добових становить відповідно –,9 + 1,3% і 68,1 + 1,3%. Збільшення сполучнотканинної строми у частках тимуса курей до їх 90-добового віку, на нашу думку, обумовлене формуванням часточок, що супроводжується ростом трабекул, які відділяють їх одна від одної. У 90-добових курей у сполучнотканинній стромі виявляються ділянки жирової тканини. Площа останньої різко збільшується у курей старшого віку, що приводить і до збільшення площі строми. При цьому змінюється і гістоструктура сполучнотканинної строми. Її пухка сполучна тканина заміщається жировою.
Клітинний склад паренхіми тимуса
Цитоморфологічними дослідженнями встановлено, що до складу паренхіми (часточок) тимуса входять такі клітини епітеліоретикулоцити, “клітини-няньки”, лімфобласти, пролімфоцити, лімфоцити, плазмоцити, кочові макрофагоцити, моноцити і гранулоцити.
Епітеліоретикулоцити формують основу часточок. Вони утворюють специфічне мікрооточення, в якому можливий розвиток Т-лімфоцитів (Ф.Бернет, 1971). Вважають, що частина з них продукує біологічно активні речовини, які стимулюють утворення Т-лімфоцитів і диференціацію їх у ефекторні клітини та впливають на ріст і розвиток організму (A.L.Goldstein, L.K.Low, M.McAdoo, 1977; A.L.Goldstein, L.K.Low, G.B.Thurman, 1981).
Результати наших досліджень не підтверджують даних М.Е.Пилипенка (1967), що у формуванні основи часточок беруть участь колагенові, ретикулярні і еластичні волокна. Ми виявили їх тільки в периваскулярних просторах мозкової речовини.
“Клітини-няньки” виявляються в паренхімі тимуса дуже рідко. В заглибленнях їх цитоплазми розташовані лімфоцити. Ці клітини вважають різновидом епітеліоретикулоцитів. Функції їх до цього часу точно не встановлені. Вважають, що в “клітинах-няньках” Т-лімфоцити набувають здатності відрізняти “чуже від свого” (Н.А.Болотников, Е.К.Олейник, С.А.Такшеев, 1984).
Лімфобласти і пролімфоцити є клітинами відповідно - 4 і 5 класу лімфоцитопоезу. Наявність цих клітин у паренхімі тимуса підтверджує загальновідомий факт, що в цьому органі відбувається антигеннезалежне утворення Т-лімфоцитів. Вміст лімфобластів збільшується до 120-добового віку курей (2,0 + 0,21%). Порівняно з їх вмістом у добових курчат він збільшується майже в два рази. У курей старшого віку вміст цих клітин зменшується і у 1260- добових становить 1,2 + 0,12%. Вміст пролімфоцитів більший за вміст лімфобластів. Він збільшується від добового віку (2,2 + 0,16%) курей до їх 90-добового (2,85 + 0,42%). У курей старшого віку вміст пролімфоцитів поступово зменшується і у 1260-добових становить 1,5 + 0,14%). Найбільший сумарний вміст лімфобластів і пролімфоцитів (4,75%) у паренхімі тимуса встановлений у курей віком 90 і 120 діб.
Лімфоцити (тимоцити) - найбільша популяція клітин паренхіми тимуса (без врахування епітеліоретикулоцитів і “клітин-няньок”). Їх вміст дещо зменшується від добового віку курей (96,4 + 0,27%) до 1260-добового (88,15 + 0,44%). Причиною цього, на нашу думку, є зменшення площі кіркової речовини часточок, в якій вони переважно знаходяться. Серед лімфоцитів ми виділили малі, середні і великі.
Малі лімфоцити утворюють найбільш численну субпопуляцію лімфоцитів. Відомо, що така група лімфоцитів характерна для Т-лімфоцитів (Ф.Бернет, 1971; W.Droege, R. Zucker, 1975). Крім цього, в цю групу можуть входити клітини-попередники Т-лімфоцитопоезу. Слід відмітити, що до цього часу вони точно не встановлені. Ними можуть бути стовбурові клітини крові, клітини-попередники лімфоцитопоезу і клітини-попередники Т-лімфоцитопоезу (А.А.Ярилин, 1985). Вміст малих лімфоцитів у паренхімі тимуса зменшується із збільшенням віку птиці. У добових курчат він становить 70,6 + 2,32%, а у 1260-добових –,3 + 1,99%, від загальної кількості лімфоцитів.
Середні і великі лімфоцити також можуть бути Т-лімфоцитами, або їх попередниками (Ф.Бернет, 1971; А.Ройт, 1991). Вміст середніх лімфоцитів перевищує вміст великих лімфоцитів у паренхімі тимуса курей усіх вікових груп. Він збільшується із збільшенням віку курей. У добових курей вміст середніх і великих лімфоцитів становить відповідно –,6 + 1,78 і 8,8 + 0,71%, а у 1260- добових –,8 + 1,29 і 16,9 + 1,09% від загального вмісту лімфоцитів.
Лімфоцити, як відомо, поділяють на бурсозалежні (В) і тимусзалежні (Т). Для їх диференціації на цитологічних препаратах застосовують реакції на виявлення ферментів КФ, КНЕ та глікогену. Встановлено, що Т-лімфоцити дають позитивну реакцію на КФ та КНЕ і негативну - на глікоген, а В-лімфоцити, навпаки, негативно реагують на КФ і дають позитивну реакцію на глікоген (D.Catovsky et al., 1974; G.Basso et al., 1980; Ю.А.Уманский, В.Г.Пинчук, 1982).
Проведені нами цитохімічні дослідження показують, що переважна більшість лімфоцитів (92 –%) тимуса реагують на КФ і КНЕ з локалізацією кінцевих продуктів реакції в цитоплазмі у вигляді дрібної зернистості. Такий прояв реакції характерний для клітин лімфоцитопоезу, які знаходяться у стадії диференціації в Т-лімфоцити (А.А.Ярилин, 1985).
Найбільший вміст Т-лімфоцитів у стані спокою (зрілих), які проявляють крупногранулярну реакцію на КФ, ми виявили в тимусі курей віком 90 діб, (8,2 + 0,76%), а на КНЕ –у 120-добових (6,4 + 0,68%). Сумарний же вміст цих клітин, за нашими даними, є найбільший (14,5%) в тимусі курей 90 діб. Враховуючи те, що в тимусі курей цього віку встановлений також і найбільший сумарний вміст лімфобластів та пролімфоцитів, ми прийшли до висновку, що у 90-добових курей проявляється найбільша функціональна активність тимуса як органа Т-лімфоцитопоезу.
В-лімфоцити (РАS-позитивні) виявляються в паренхімі тимуса з 20-добового віку курей. Вміст цих клітин становить 0,1 + 0,06% - 0,15 + 0,07% від загального вмісту лімфоцитів. Плазмоцити, які є ефекторними клітинами В- лімфоцитів, ми виявили в тимусі курей починаючи з їх 30-добового віку. У курей віком 30 –діб їх вміст коливається від 0,05 + 0,05 до 0,1 + 0,06%, а у курей старшого віку він становить 0,15 + 0,07%.
Літературні дані про наявність В-лімфоцитів і плазмоцитів у паренхімі тимуса ссавців і птахів діаметрально протилежні (A.N.Е.Marchal, R.C.White, 1961; М.Е.Пилипенко, 1968; Э.З.Юсфина, А.И.Яковлева, 1968; В.А.Апатенко, 1994). Ми приєднуємося до думки А.А.Ярилина, В.Г.Пинчука і Ю.А.Гриневича (1991), що В-лімфоцити і антигени можуть попасти в мозкову речовину часточок тимуса через кровоносне русло, оскільки в ній відсутній гемо-тимічний бар’єр (Г.Г.Аминова, 1987; А.С.Шевелев, 1991). Кооперація макрофагоцитів, які є в мозковій речовині, антигену і В-лімфоцитів приведе до розвитку імунної реакції з утворенням плазмоцитів.
Кочові макрофагоцити завжди знаходяться в оточені лімфоцитів. Вміст кочових макрофагоцитів та їх попередників моноцитів у паренхімі тимуса добових курей незначний (0,15 + 0,05%). Із збільшенням віку курей він зростає і у 1260-добових становить 2,3 + 0,18%. Макрофагоцити, як загальновідомо, виконують захисну функцію. Крім цього, наявність їх у паренхімі тимуса обумовлена тим, що вони здійснюють елімінацію Т-лімфоцитів, які набули рецепторів для антигенів власного організму, та виділяють фактори хемотаксису і проліферації лімфоцитів (Z.A.Cohn, 1968).
Нейтрофільні гранулоцити виявляються в паренхімі тимуса курей, починаючи з їх 10-добового віку (0,05 + 0,05%), а еозинофільні і базофільні - у добових (відповідно –,1 + 0,06 і 0,05 + 0,05%). Вміст цих клітин зростає із збільшенням віку курей і у 1260-добових становить: нейтрофільних гранулоцитів –,3 + 0,16%, еозинофільних –,5 + 0,14 і базофільних –,9 + 0,16%. Гранулоцити, як відомо, є клітинами крові. Вони мігрують із кровоносних судин в оточуючу їх тканину, в якій виконують захисну функцію. Місцем міграції гранулоцитів у паренхіму тимуса, на нашу думку, може бути мозкова речовина, в якій, як ми відмітили вище, відсутній гемо-тимічний бар’єр.
Дані про макро- і мікроскопічні зміни тимуса птиці, які визначають початок його інволюції, суперечливі. Г.Ф.Задарновская (1979) та А.А.Ибрагимов і В.А.Лукьянченко (1979) вважають, що макроскопічно вони проявляються зменшенням його абсолютної маси. Є дані, що інволюція цього органа починається із настанням статевої зрілості курей (Э.Э.Пенионжкевич 1962). М.Е.Пилипенко (1967), Г.Ф.Задарновская (1979) і И.Н.Филиппенко (1993) встановили, що інволюція тимуса характеризується збільшенням площі сполучнотканинної строми часток і зменшенням площі часточок. При цьому відбувається і зменшення площі кіркової речовини в часточках. О.Н.Клименко (1998) відмітив, що процес інволюції також супроводжується зменшенням кількості епітеліоретикулоцитів основи часточок та зниженням їх секреторної активності.
Ми не можемо погодитися з думкою авторів, які вважають, що збільшення площі сполучнотканинної строми часток тимуса є критерієм оцінки його інволюції. За нашими даними, збільшення цього компонента часток тимуса відбувається ще до закінчення формування морфофункціональних одиниць (часточок) цього органа, які обумовлюють його функцію в постнатальному періоді онтогенезу. Не можна, на наш погляд, вважати і критерієм оцінки початок інволюції тимуса зменшення площі кіркової речовини часточок і збільшення площі їх мозкової речовини, без врахування строків повного його становлення як органа в онтогенезі. Дані про те, що інволюція тимуса починається із настанням статевої зрілості птиці та після набуття ним максимальної абсолютної маси, викликають сумніви. Відомо, що однією з характерних особливостей органів імуногенезу є їх рання інволюція, яка починається ще до віку статевої зрілості (Р.В.Петров, 1976; А.Е.Вершигора, 1990).
На наш погляд, початок інволюції тимуса можна визначити тільки зміною його гістоструктури. У зв’язку з цим ми приєднуємося до думки О.И.Кривутенка (1984) та Ю.И. Бородина и др. (1987), що початок інволюції тимуса проявляється появою в його сполучнотканинній стромі жирової тканини. За результатами наших досліджень, вона виявляється в цьому компоненті часток у вигляді поодиноких адипоцитів та їх груп у курей віком 90 діб. На нашу думку, поява жирової тканини в сполучнотканинній стромі є першим етапом інволюції. Із збільшенням віку курей вміст жирової тканини в сполучнотканинній стромі зростає. Так, у 90-добових курей він становить 17,5 + 2,81%, від загальної площі строми, у 150 - 38,4 + 4,16, у 180 –,2 + 3,08, у 210 –,7 + 4,58, у 270 –,5 + 2,29 і у птиці старших вікових груп майже 100%. При цьому пухка сполучна тканина сполучнотканинної строми заміщується жировою тканиною, що є другим етапом інволюції. Слід відмітити, що повне заміщення сполучнотканинної строми часток тимуса жировою тканиною спостерігав у курей віком 150 –діб і И.Н.Филиппенко (1993). У третьому етапі інволюції жирова тканина вступає в контакт із часточками. Вона поступово заміщує спочатку їх кіркову речовину, а пізніше і мозкову. Внаслідок цього змінюється співвідношення площі, яку займають ці речовини в часточках, і відбувається повна редукція останніх.
ВИСНОВКИ
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
Дисертант відібрала матеріал, провела мікроскопічні дослідження і статистичну обробку одержаних результатів.
Гречкосій Н.В. Постнатальний період онтогенезу тимуса курей кросу “Ломан Браун”. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.02 –патологія, онкологія і морфологія тварин. –Національний аграрний університет, Київ, 2000.
Дисертаційна робота присвячена дослідженню морфології тимуса курей у постнатальному періоді онтогенезу. Вивчені топографія, макро- і мікроструктура тимуса та клітинний склад його паренхіми. Встановлено, що тимус курей є парний орган. Розвиток морфофункціональних одиниць (часточок) тимуса закінчується у 90-добових курей, а його ріст –у 120-добових. Максимальна функціональна активність тимуса, як органа лімфоцитопоезу, виявлена у 90- добових курей. У курей цього ж віку починається інволюція тимуса, яка протікає у три етапи.
Ключові слова:кури, тимус, частки, часточки, кіркова речовина, мозкова речовина, лімфоцити, тимусні тільця.
Гречкосей Н.В. Постнатальный период онтогенеза тимуса кур кросса “Ломан Браун”. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата ветеринарных наук по специальности 16.00.02 –патология, онкология и морфология животных. – Национальный аграрный университет, Киев, 2000.
Диссертационная работа посвящена исследованию морфологии тимуса кур в постнатальном периоде онтогенеза.
Изучены топография, макро- и микроструктура тимуса и клеточный состав его паренхимы кур возрастом от суток до 1260-суток.
При выполнении работы применялись макроскопические, гистологические, гистохимические, цитоморфологические и цитохимические методы морфологических исследований.
Установлено, что тимус кур, в отличие от тимуса млекопитающих - парный орган. Он состоит из пяти-восьми изолированных друг от друга долей, которые расположены на дорсо-латеральной поверхности трахеи от третьего шейного позвонка до входа в грудо-брюшную полость.
Рост тимуса заканчивается у кур возрастом 120 суток. У птиц этого возраста зафиксированы наибольшие показатели абсолютной и относительной массы тимуса, а также ширины и толщины его долей.
Доли тимуса построены из соединительнотканной стромы и паренхимы (долек). Соединительнотканная строма образована рыхлой соединительной тканью. Она формирует капсулу, которая окутывает доли и трабекулы. Последние отходят от капсулы и разделяют доли на дольки.
У суточных цыплят доли тимуса не полностью разделены на дольки. Несформированные дольки занимают центральную и периферическую части долей, а сформированные –только периферическую часть. Формирование периферических долек происходит в корковом веществе долей, а центральных - в корковом веществе и прилегающих к нему участках мозгового вещества. Процесс формирования долек заканчивается у 90-суточных кур. К этому же возрасту птицы увеличивается и количество долек в долях тимуса. Размеры долек возрастают до 120-суточного возраста кур.
На периферии долек расположено корковое вещество, а в центре –мозговое. В мозговом веществе находятся тимусные тельца. У суточных цыплят площадь коркового вещества в дольках почти в два раза превышает площадь мозгового вещества. С увеличением возраста птицы площадь коркового вещества уменьшается, а мозгового –увеличивается. Одинаковую площадь в дольках корковое и мозговое вещество занимает у кур возрастом 60 –суток. У птицы возрастом 360 суток и старше корковое вещество долек представлено только отдельными островками.
В долях тимуса суточных цыплят соединительнотканная строма занимает площадь в пять раз меньшую площади долек. С увеличением возраста кур площадь соединительнотканной стромы увеличивается, а площадь долек уменьшается.
В состав паренхимы (долек) тимуса входят помимо эпителиоретикулоцитов, которые образуют ее основу, преимущественно клетки Т-лимфоцитопоэза: лимфобласты, пролимфоциты и лимфоциты, а также в небольшом количестве В-лимфоциты, плазмоциты, кочевые макрофагоциты, моноциты, гранулоциты и “клетки-няньки”. Наибольшее суммарное содержание лимфобластов, пролимфоцитов и Т-лимфоцитов в состоянии покоя (зрелых) установлено в паренхиме тимуса кур возрастом 90 суток. Это свидетельствует о том, что у птицы этого возраста проявляется наибольшая активность тимуса как органа лимфоцитопоеза.
Микроскопически признаки инволюции тимуса обнаруживаются у 90- суточных кур. Она протекает в три этапа. В первом этапе в соединительнотканной строме долей тимуса появляются одиночные адипоциты и их скопления (жировая ткань). С увеличением возраста птицы площадь жировой ткани возрастает и она полностью замещает рыхлую соединительную ткань соединительнотканной стромы, что характерно для второго этапа инволюции. В третем этапе инволюции жировая ткань замещает сначала корковое вещество долек, а затем и мозговое, что приводит к уменьшению площади коркового вещества в дольках и снижению количества долек в долях тимуса.
Ключевые слова: куры, тимус, доли, дольки, корковое вещество, мозговое вещество, лимфоциты, тимусные тельца.
Grechkosiy N.V. The postnatal period of thymus chickens ontogenes of kross “Loman-Braun”.- Manuscript.
Thesis for Doctor of Phylosophy degree by speciality 16.00.02 –Animal Pathology, Oncology and Morphology. –National Agrarian University, Kyiv, 2000.
The dissertational work devoted to the study of the morphology of hens thymus in the ontogenesis postnatal period. The topography, macro-, microstructure of thymus and its parenchyma cytological composition were studied. It is found, that thymus is a paired organ. The development of morphofunctional units (lobules) of the thymus had finished in the 90-days old hens, and growth the thymus have finished in the 120-days old. Maximal functional activity of the thymus, as an organ lymphocytopoiesis, had discovered in the 90- days old hens. In it is old hens the thymus involution begins.
Key word: hens, thymus, lobes, lobules, cortex, medulla, lymphocytes, thymic corpuscles.