Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
В останні роки серед західних фахівців у сфері ло гістики домінує точка зору про те, що в сучасних умовах виробництва удосконалення управління мате р.-технічним забезпеченням з орієнтацією тіль ки на мінімізацію витрат вже не відповідає нагальним потребам. На їхню думку, управління стає оптималь ним лише тоді, коли воно базується на логістичній концепції, що тісно пов'язана з активною ринковою стратегією. Таким чином, логістика має працювати перш за все на споживача, намагаючись максимально задово л. його попит. Все це дає змогу зробити висно вок про те, що, хоча про логістику відомо вже досить давно, вона претендує на назву наукової навчальної дисципліни.
Логістика — досить нове для нас поняття: бібліографія ще не виділяє її як самостійний науковий напрям на підприємствах Ук раїни, які тільки починають приділяти їй увагу, а вітчизняні літератур ні джерела, присвячені цій проблемі, можна перерахувати по пальцях.
Слово «логістика» (від грец. logistike — майстерність підраховувати, міркувати) відоме ще з часів Римської імперії, де службовці, що займалися розподілом продуктів харчування, називалися «логістами» або «логістиками». На укою логістика стала завдяки розвитку війсь кової справи. в час другої світової війни, принципи логістики почали з успіхом втілювати в життя, коли в США, СРСР та інших країнах були виконані роботи з вивчення властивостей операцій управління матеріальними потоками. В ці роки були проведені дослідження, пов'язані з проблемами вій ськового і типового фронтового постачання, розроблені матема тичні методи й моделі, котрі з часом дістали назву «дослідження операцій», завдяки чому вдалося організувати постійне поста чання зброї для американської армії. Першим автором праць з логістики вважають французького військового фахівця початку XX ст. А. Г. Джаміні, котрий ви значив логістику як «практичне мистецтво руху військ». Він та кож стверджував, що логістика стосується не тільки перевезень, а й планування, управління, постачання, визначення місць дис локації військ, будівництва мостів, шляхів і т. ін. У розвинутих країнах світу концепція логістики сфор мувалася наприкінці 70-х років внаслідок енергетичної кризи як розвиток ідей системного підходу до організації управління. %. Пошук шляхів скорочення витрат у галузі йде у напрямку вдосконалення управління постачанням, збутом, зберіганням товарів, поліпшення маркетингової діяльності і взаємодії поста чальників, споживачів та посередників, зміни технології руху матеріальних потоків . Концепція інтеграції цих процесів дістала назву «логістика».
Як економічний критерій логістики у 60—70-х роках був прий нятий мінімум сумарних витрат на усі логістичні операції. Такий підхід давав змогу досягти раціонального співвідношення витрат ta прибутків шляхом пошуку економічних компромісів між інте ресами усіх структурних підрозділів фірм на стратегічному, орга нізаційному та оперативному рівнях. В кінці 70-х років, завершуючи період класичної логістики, відбулися зміни в її концепції. Якщо раніше акцент робився на компромісах між функціями логістики однієї фірми, то надалі почали виділятися компроміси між фірмами. На початку 80-х років настав новий період розвитку логістики, що називається періодом неологістики, чи логістики другого по коління. Логістика в цей період характеризується розширенням сфери дії за межі традиційних функційНовий підхід на основі всього підприємства полягав у тому, що логістичні системи мали створюватися та керуватися з мак симальною ефективністю діяльності всієї фірми, а не тільки си стеми логістики. Тому велику увагу почали приділяти міжфунк-ціональним компромісам.
Отже, можна констатувати, що логістика залежно від її су часного рівня розвитку є комплексним (системним) методом розробки стратегій і механізму оптимізації господарчих зв'яз ків на основі міжфірмених чи міжфункціональних економічних компромісів.
Логістика — досить нове для нас поняття: бібліографія ще не виділяє її як самостійний науковий напрям на підприємствах Ук раїни, які тільки починають приділяти їй увагу, а вітчизняні літератур ні джерела, присвячені цій проблемі, можна перерахувати по пальцях.
Логістика – це процес планування, реалізації та контроля за ефективним та екон з точки зору витрат перемішенням сировини, матеріалів, гот прод-ії, а також пов’язаної з ними інф-ції про постачання товарів від місця вир-ва до місця споживання згідно з вимогами клієнта. Л – наука про управління потоками в системах.
Нині є багато визначень логістики. Автори ряду публікацій розглядають її передусім як науку, що дає змогу оптимізувати кооперативні зв 'язки.
Так, французькі фахівці з логістики трактують її як «сукупність різноманітних видів діяльності з метою одержання з найменшими витратами необхідної кількості продукції у встановлений нас та у встановленому місці, в якому існує конкретна потреба в даній про дукції».
На думку деяких західних спеціалістів, логістика — це інтеграція процесу перевезень з виробничою сферою і включає ван тажно-розвантажувальні операції, зберігання і транспортування товарів, а також необхідні інформаційні процеси.
Німецький уче ний Пфоль вважає, що логістика — це процес планування, реалі зації і контролю ефективних та економних з огляду на витрати переміщення та зберіганням матеріалів, напівфабрикатів і готової продукції, а також одержання інформації про постачання товарів від місця виробництва до місця споживання згідно з вимогами клієн тури.
Російський учений Б. К. Плоткін дає таке стисле визна чення логістики: це наукова дисципліна про управління потоками в системах.
На наш погляд, логістика вирішує питання матеріал. та інформаційних потоків з товароруху (сировини, матеріалів, запас них частин), тобто з поставок.
Загальним для всіх фахівців з логістики є системний розгляд виробничих процесів та їх транспортно-складського забезпечення з урахуванням сфери товарообороту.
Нині є багато визначень логістики. Автори ряду публікацій розглядають її передусім як науку, що дає змогу оптимізувати кооперативні зв 'язки.
Інші вва жають основним середовищем застосування логістики внутріш ньовиробничі процеси з обов'язковим включенням питань плану вання завантаження обладнання, визначення розміру партій за пуску деталей. Одні автори відокремлюють як основу логістично го підходу транспортне обслуговування, інші ж ставлять у центрі регулювання та планування виробничого процесу складське гос подарство.
Так, французькі фахівці з логістики трактують її як «сукупність різноманітних видів діяльності з метою одержання з найменшими витратами необхідної кількості продукції у встановлений нас та у встановленому місці, в якому існує конкретна потреба в даній про дукції».
На думку деяких західних спеціалістів, логістика — це інтеграція процесу перевезень з виробничою сферою і включає ван тажно-розвантажувальні операції, зберігання і транспортування товарів, а також необхідні інформаційні процеси.
Німецький уче ний Пфоль вважає, що логістика — це процес планування, реалі зації і контролю ефективних та економних з огляду на витрати переміщення та зберіганням матеріалів, напівфабрикатів і готової продукції, а також одержання інформації про постачання товарів від місця виробництва до місця споживання згідно з вимогами клієн тури.
Російський учений Б. К. Плоткін дає таке стисле визна чення логістики: це наукова дисципліна про управління потоками в системах.
На наш погляд, логістика вирішує питання матеріал. та інформаційних потоків з товароруху (сировини, матеріалів, запас них частин), тобто з поставок.
Загальним для всіх фахівців з логістики є системний розгляд виробничих процесів та їх транспортно-складського забезпечення з урахуванням сфери товарообороту.
Таким чином, теоретично логістика відокремилась як самостійна наука. В багатьох зарубіжних країнах вона є самостійною галуззю досліджень учених, вивчається у вузах. Сподіватимемося, що і в Ук раїні до логістики ставитимуться не тільки як до модного слова, а во на набуде розвитку як ефективний науково-практичний напрям.
Є такі категорії, як бізнес-логістика, маркетинг-логістика, промислова логістика, логістика менеджменту, логістика розподілу, логістика забезпе чення.
В сучасних умовах розрізн. 2 рівні логістики: мак-рологістика, завданням якої є розгляд глобальних проблем управ ління матеріальними та інформаційними процесами, та мікрологіс-тика, яка вивчає локальні проблеми управління матеріальними та інформаційними потоками на внутрішньозаводському рівні.
Макрологістика охоплює міжгалузеві процеси, тобто логіс-тичні процеси між різноманітними фірмами, транспортом, посе редниками зі складування та зберігання. Може охоплювати про цеси, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, наданням різ них видів послуг.
Мікрологістика — внутрішньовиробнича логістика, що пов'я зана з нормальним функціонуванням конкретної фірми. Слід роз різняти логістику:
а) як господарський процес;
б) як функцію уп равління; в) як науку.
Мікрологістика, в свою чергу, поділяється на три види: 1)ло гістика, пов'язана із заготівлею чи закупівлею товарів (заготівельна логістика);
2) виробнича логістика; 3) логістика, що спеціалізується на реалізації продукції (розподільча логістика). Усі ці види логісти ки обов'язково передбачають наявність логістичного інформ-о го потоку, що включає надходження даних про матеріальний потік, їх передачу, обробку та систематизацію з наступною видачею гото вої інформації. Якщо в рамках логістичної системи інтегруються функції постачання, виробництва, збуту, розподілу і транспорту вання, споживання і ринку, система має назву макрологістичної.
Мікрологістика — внутрішньовиробнича логістика, що пов'я зана з нормальним функціонуванням конкретної фірми. Слід роз різняти логістику: а) як господарський процес;
б) як функцію уп равління; в) як науку.
Мікрологістика, в свою чергу, поділяється на три види: 1) ло гістика, пов'язана із заготівлею чи закупівлею товарів (заготівельна логістика);
2) виробнича логістика; 3) логістика, що спеціалізується на реалізації продукції (розподільча логістика). Усі ці види логісти ки обов'язково передбачають наявність логістичного інформаційно го потоку, що включає надходження даних про матеріальний потік, їх передачу, обробку та систематизацію з наступною видачею гото вої інформації. Якщо в рамках логістичної системи інтегруються функції постачання, виробництва, збуту, розподілу і транспорту вання, споживання і ринку, система має назву макрологістичної.
6. Спроможність логістичних систем до адаптації в умовах ринку. спроможність логістичних систем адаптуватись до змін зовніш нього оточення є важливим чинником стійкого становища на ринку.
7. Заготівельна логістика
Заготівельна логістика – забезпечення вир-ва необх.сировиною та матеріалами у визнач.термін з максимально можливою ефеккт-тю.
Завдання ЗЛ : 1) встановл. оптимал.термінів закупівлі сировини і матеріалів
2) забезп.точного співвідношення між кіл-тю поставок сировини і мат-лів і потребою в них.
3) дотримання вимого вир-ва відносно якості сировини і мат-лів.
ЗЛ повмнна здійснювати закупівлю сировини і мат-лів за мінімальними цінами. Для півищ.ефект-ті цього процесу необ хідно аналізувати витрати, пов’язані з закупівлею, так як вони складають значну частину загал.витрат. На основі аналізу витрат розробляють стратегію фірми. На оптимізіцію логіст.ланцюжка впливають зовн. та внутр.фактори.
Зовнішні–відносини з кредиторами та постачальниками. Внутрішні – пов’язаі з різним розумінням оптим-ції діял-ті ланок ланцюжка окремими підрозділами фірми.
Успішне здійснення закупівлі перед бачає наявність широкого спектру інформ-ції про ринок.Для аналізу обирають ринки на яких під-во безпосередньо працює, опосередковані ринки (тобто на яких діють конкуренти) та ринки замінювачів та нових товарів. Приорг-ції процесу закупівлі викор.план-ня придбання сировини та матер-лів, а також послуг для задоволення потреб фірми.Для здійснення закупівлі розробляється план, який узгоджується між підрозділами фірми : (визнач.потреби в сировині та мат-лах, розмір цін на закупівлю, визнач.методу закупівлі, встан.нагляду за кіл-тю та якістю поставок, орг-ція розміщення сировини та мат-лів).
8. Внутрішньовиробнича логістика
У мікрологістичній системі вирішуються питання в межах її окремих функціональних елементів. Скажімо, у межах підпри ємства інтегруються процеси планування виробництва та збуту, здійснюються оптимізація транспортно-складських та вантажно-розвантажувальних робіт, контроль матеріального потоку, тобто матеріалів, що надходять на підприємство, обробляються тут і вибувають з підприємства, а також інформаційного потоку, яким супроводжується рух матеріалів. Такі мікрологістичні сис теми іноді називаються внутрішньовиробничими.
До них належать і великі автоматизовані транспортно-складські комплекси (ТСК). Виробнича логістика розглядає раціональну побудову і структуру підприємства, різноманітних технічних засобів та роз поділ функцій і обслуговуючого персоналу, організацію служби ма теріально-технічного постачання та збуту готової продукції
Принцип взаємодії цих елементів виробничої логістичної систе ми є визначальним при її побудові.
Преимущества тянущей системы
- Отказ от избыточных запасов, информация о возможности быстрого приобретения материалов, или наличие резервных мощностей для быстрого реагирования на изменение спроса.
- Замена политики продажи произведенных товаров политикой производства продаваемых товаров.
- Задача полной загрузки мощностей заменяется минимизацией сроков прохождения продукции по технологическому процессу.
- Снижение оптимальной партии ресурсов, снижение партии обработки.- Выполнение заказов с высоким качеством. - Сокращение всех видов простоев и нерациональных внутризаводских перевозок.
9. Розподільча логістика
РЛ тісно пов’язана зі збутом прод-ції. Всуас.умовах підп-ва в основному сповідують політику збуту, а не маркетингову. Це пов’язано з наступними приинамии : 1)товаровир-ки змушені концентрувати власні зусилля на товарах , а не на потребах спож-ів – ерез обмеженість інвестицій та можл-ті.2)широкий товар.асорт-т є можливим тільки за умов наявності гнукого вир-ва, втілення якого стримується техн-ек.відсталістю.
3)перетворення пакування товару у засіб форм-ня По є можливим за умов створення індустрії покувального вир-ва.
4)для визная.вир.прог-ми необх.мати гнуке вир-во та вироб.резерви (вироб.потуж-ті, фін.ресурси)
5)можливість викор-ня цін рівноваги та нецінвих методів конкурент-ції для віизн.вир-ків обмежені окрім вище переліених причин ще й недостатньою кіл-тю маркетологів. 6)ек.та політ.нестабільність .В зв’язку з цим – цінова орієнтація бізнесу на максимально потоний прибуток, а не на одержання довготермінового ефекту.
Ф-ції збуту :* планування ( розробка планів продажу, аналіз конюктури ринку, форм-ня асорт-ту і плану вир-ва, вибір каналів розподілу, план-ня рекламної компанії) * орг-ція (орг-ція тарного та склад.господ-ва, продаж , доставка прод-ції спож-ам, обслуг-ня, орг-ція каналів товароруху, рекламної компанії, стимул-ня збуту)
* контроль ( за викон-м планів, регул-ня збутом діял-ті підпр-ва, з урахуванням зовн.та вн.инників, оцінка діял-ті збутового апарату)
Методи РЛ :1.Метод моделювання (моделі бувають наступних видів : фізині – процес, що вивається уявляється як правило в мініатюрі, наглядні приклади; аналогові – графіки, схеми, рисунки, план-схеми. Є простими, тому широко викор-ся. Математині – за допомогою су.обисл.техніки і відповідного прогр-го забез-ня моделюється збутова діял-ть вир-ва.)
2. Метод мотивації .
Поділяють на:матеріальні і соц.правові.
10.Характеристика макрологістики
Макрологістика — розглядає глобальні проблеми управління матеріальними та інформаційними процесами; Макрологістика охоплює міжгалузеві процеси, тобто логіс-тичні процеси між різноманітними фірмами, транспортом, посе редниками зі складування та зберігання. Може охоплювати про цеси, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, наданням різ них видів послуг.
Якщо в рамках логістич-ної системи інтегруються функції постачання виробництва, збу ту, розподілу і транспортування, споживання і ринку, тоді вона називається макрологістичною.
мікрологістика - вивчає локальні проблеми управління матеріальним та інформаційним потоками на внутрішньозаводському рівні.
Охоплює міжгалузеві процеси, тобто логістичні процеси між різноманітними фірмами, транспортом, посередниками у сфері складування та зберігання. Це внутріш ньовиробнича логістика, пов'язана з нормальним функціону ванням конкретної фірми.
Виділяють три види мікрологістики:
3) що спеціалізується на реалізації продукції (розподільча). Для всіх цих видів мікрологістики обов'язковою є наявність ло-гістичного інформаційного потоку (надходження даних про ма теріальний потік, їх передача, обробка та систематизація з на ступною видачею готової інформації). сферами мікрологістики є:
виробництво: планування виробничих завдань з детальним розподілом випуску виробів, контроль за якістю праці, розмі щення плану випуску виробів по виробничих ділянках підпри ємства; переробка вантажів, що транспортуються, управління запа сами, переміщення, зв'язок, організація інформаційних потоків, пакування виробів, їх зберігання, складування, вантажно-розвантажувальні операції та комплектація партії вантажів;
маркетинг: матеріальне заохочення, фінанси та розрахунки, вивчення ринку, організація служби постачання;
споживання: проектування замовлень на постачання продук ції, складування запасів, постачання споживачів, фінансування замовлень.
11. Характеристика мікрологістики
мікрологістика - вивчає локальні проблеми управління матеріальним та інформаційним потоками на внут рішньозаводському рівні.
Охоплює міжгалузеві процеси, тобто логістичні процеси між різноманітними фірмами, транспортом, посередниками у сфері складування та зберігання. Це внутріш ньовиробнича логістика, пов'язана з нормальним функціону ванням конкретної фірми.
Виділяють три види мікрологістики:
1)пов'язана із заготів лею чи закупівлею товарів (заготівельна логістика); 2) виробни ча;
3) що спеціаліз. на реалізації продукції (розподільча). Для всіх цих видів мікрологістики обов'язковою є наявність ло-гістичного інформаційного потоку (надходження даних про ма теріальний потік, їх передача, обробка та систематизація з на ступною видачею готової інформації). сферами мікрологістики є:виробництво: планування виробничих завдань з детальним розподілом випуску виробів, контроль за якістю праці, розмі щення плану випуску виробів по виробничих ділянках підпри ємства;
переробка вантажів, що транспортуються, управління запа сами, переміщення, зв'язок, організація інформ. потоків, пакування виробів, їх зберігання, складування, вантажно-розвантажувальні операції та комплектація партії вантажів;
маркетинг: матеріальне заохочення, фінанси та розрахунки, вивчення ринку, організація служби постачання;
споживання: проектування замовлень на постачання продук ції, складування запасів, постачання споживачів, фінансування замовлень.
13.Функції логістики
Логістична функція - це укрупнена група логистических операцій, спрямованих на реалізацію цілей логистической системи. Кожна з функцій логістики надає собою однорідну (с очки зору мети) сукупність дій. 1 Оперативні ф-ции зв'язані з непосредст-ым управл-ем движ-ем матер-их цінностей у сфері постачання, пр-ва і распред-я (управл-і движ-ем сировини і мат-ов, отдел-их чи частин запасів ГП) 2.Ф-ций координації вкл: выявл-иі й аналіз потреб у матер-х ресурсах различ-х фаз пр-ва; аналіз р-ков, на к-х діє предп-і, і прогнозир -ие розвитку потенциал-х р-ков; обробка даних, касающ-ся замовлень і потреб клієнтури. Перечисл-і ф-ции лог-ки заключ у координації попиту і предлож-я товару. Виробництво: планування виробничих завдань з детальним розподілом випуску виробів, контроль за якістю праці, розмі щення плану випуску виробів по виробничих ділянках підпри ємства; переробка вантажів, що транспортуються, управління запа сами, переміщення, зв'язок, організація інформаційних потоків, пакування виробів, їх зберігання, складування, вантажно-розвантажувальні операції та комплектація партії вантажів; маркетинг: матеріальне заохочення, фінанси та розрахунки, вивчення ринку, організація служби постачання;
споживання: проектування замовлень на постачання продук ції, складування запасів, постачання споживачів, фінансування замовлень.
Відповідно до сучасн завд-ня логістики виокремлюють 2 види ф-й: оператив та координац.
Оперативний хар-тер ф-й пов'язан з управлінням рухом матер ресурсів у сфері забезпеч, вироб-ва та розподілу. Вони не дуже відрізняються від ф-й традиц матеріально-технічного забезпеч. Логістична ф-я – укрупнена група логістичних операцій, націлених на реалізац осн завдань логістичної сис-ми.
Ф-я матер-техн забезп належить до управл рухом сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих або запасів готової продукції від постачальників або пункту їх придбання до виробничих під-в і різних видів складів (посередницьких, оптових, торговельних).
Виробнича функція логістики пов’язана з управлінням запасами, яке дає змогу контролювати проходження напівфабрикатів, сировини, матеріалів і комплектуючих через усі стадії виробничого процесу, а також переміщення готової продукції на оптові склади та роздрібні ринки збуту.
Функції управління розподілом охоплюють оперативну організацію потоків кінцевої продукції від виробника до споживача. До функцій логістичної координації належить вияв та аналіз потреб у матер ресурсах на різних фазах і ділянках вир-цтва. Здійснюється аналіз ринків, на яких діє під-ство, а також прогнозується дія ін джерел цих ринків. Приділяється увага обробленню даних, пов’язаних із замовленням та потребами клієнтів.
Перелічені функції логістики слугують координації попиту та пропозиції, тобто в цьому разі логістика та маркетинг взаємопов’язані. З огляду на це, логістика займається реалізацією попиту, який формує маркетинг. Вона ніби поєднує дві сфери: попит, що пропонується ринком, і пропозицію, що надається фірмами.
Координаційними функціями логістики виділяється ще один напрям – оперативне планування, яке пов’язане з необхідністю скоротити запаси, не знижуючи ефективності виробничої та збутової діяльності. Фірм. Сутність такого планування полягає в тому, що на основі прогнозів попиту, який коригується згодом за отримання реальних замовлень, розробляються графіка перевезень і загальний порядок управління запасами готової продукції, що й визначає планування виробництва, розробку потреби в сировині та матеріалах для нормальної виробничої діяльності. З концептуальних позицій можна виокремити деякі функції логістики. Системоутворююча функція. Логістика – це система ефективних технологій забезпечення процесу управління ресурсами. У вузькому сенсі вона утворює систему управліня товарорухом.
Інтегруюча функція логістики забезпечує синхронізацію процесів збуту, зберігання та доставки продукції з орієнтуванням на ринок засобів виробництва та надання посередницьких послуг споживачам. Завдяки їй узгоджуються інтереси логістичних посередників у логістичних системах.
Функція регулювання передбачає логістичне управління матеріальними та супутними потоками й спрямована на економію всіх видів ресурсів, скорочення витрат праці в різних галузях економіки. Управляючий вплив логістики полягає в підпорядкуванні поведінки частин логістичної системи інтересам системи загалом. Що вищий ресурсний потенціал якої-небудь підсистеми, то >е вона у своїй діяльності має орієнтуватися на стратегію логістичної системи, інакше підвищення підсистемою наперед визначеного рівня автономності може призвести до руйнування самої системи.
Функція, пов’язана зі збутовим результатом діяльності. Логістична діяльність спрямована на постачання продукції в необхідній кількості, у визначений час і конкретне місце, відповідної якості за мінімальних витрат. Логістика охоплює всі етапи взаємодії, тобто є алгоритмом перетворення ресурсів у постачання готової продукції відповідно до існуючого попиту.
На рівні мікро логістики логістичні функції залежать від сфери дій, а також галузі виробництва, масштабів діяльності, матеріаломісткості та номенклатури товарів, що виробляються і пов’язані з процесами планування, організації, контролю аналізу та ін операціями. Це можуть бути функції з планування, організації, управління матеріально-технічним забезпеченням, з формування господарських зв’язків з поставок товарів або надання послуг, їх розвитку, коригування та раціоналізації, а також планування, організації та управління складським господарством, транспортом, матеріальними та інформаційними потоками в процесі виробництва та запасами готової продукції.
12. Основна задача логістики
Основне завдання логістики — досягнення фірмою най>ого прибутку.
Зде>ого логістика розглядається крізь призму досяг нення стратегічних цілей фірми та оптимізації її основних оператив них процесів, наприклад, транспортування і зберігання вантажів. У зв'язку з цим завдання логістики можна розподілити на три групи: 1. Глобальні.2. Загальні.3. Локальні.
Головним глобальним завданням логістики є зростання прибутку фірм за рахунок досягнення з найменшими витратами максимальної пристосованості фірм до мінливої ринкової ситуації, підвищення на ринку своєї частки та одержання переваг перед конкурентами. Одне із загальних завдань логістики полягає також у створенні інтегрованої ефективної системи регулювання й контролю за матеріальними та інформаційними потоками, які забезпечували б високу якість постачання продукції. З цим завданням тісно пов'язані такі проблеми, як забезп. взаємної відповідальності матеріал. та інформа ційних потоків, контролювання матеріального потоку та передача Даних до єдиного центру, визначення стратегії і технології фізичн. переміщення товарів, розробка способів управління операціями руху товарів.
До загальних завдань логістики відносять:
1. Створення інтегрованої системи регулювання матеріальних та інформаційних потоків.
2. Контроль за рухом матеріальних потоків.
3. Визначення стратегії та технології фізичного переміщення товарів.
4. Розробка засобів управління руху товарів.
5. Прогнозування обсягів виробництва перевезень, складування. 6. Вияв безбалансовості між потребами і можливостями заку півлі і виробництва.
7. Прогнозування попиту на товари, що виробляються чи пе реміщуються в рамках логістичної системи.
8. Розподіл транспортних засобів.
9. Організація передпродажного і післяпродажного обслуго вування споживачів.
Прикладом локального завдання логістики є оптимізація ви робничих запасів та максимальне скорочення часу зберігання та транспортування вантажів. Відсутність тісного зв'язку концепції логістики з активною ринковою стратегією часто призводить до того, що сама по собі закупівля сировини, напівфабрикатів, комплектуючих стає моти вом для випуску тієї чи іншої продукції без належного попиту на неї.
Цілями сучасної логістики є:
- своєчасне постачання відповідної кількості, якості та асортименту усіх матеріалів до місця їх споживання; - зміна запасів матеріалів відповідно до інформації про наявність можливості їх швидкого придбання;
узгодження політики продажу товарів з політикою їх виробництва;
- зниження розміру партії постачань та обробки до одиниці; - виконання всіх замовлень з найвищою якістю та у стислі терміни. Сукупність цілей, які переслідуються, є ідеалом, прагнення досягти якого є стратегічною метою.
Цілями Л в сфері матеріально-технічного забезпечення є: забезпечити поставку матеріалів та сировини, необхідного асортименту, якості та кількості у визначений термін та місце.
Надходження всіх матеріалів у відповідних кількостях, якості й асортименті до місця споживання.
Однією з найважливіших задач матеріально-технічного постачання є визначення оптимальної потреби в засобах, тобто підтримка товарно-матеріальних запасів на такому рівні, який дозволяє при мінімумі витрат забезпечити безперебійне виконання виробничої програми.
Базовими завдан нями є:
Встановлення оптимальних термінів заготівлі сировини комплектуючих виробів.
Забезп.точного співвідношення між кількістю поста вок готової продукції та потребами в них.
Дотримання вимог виробництва до якості сировини та ком плектуючих.
Зміни запасів матеріалів у відповідь на інформацію про можливості їх швидкого придбання;
Раціональне здійснення логістичного процесу на складі є за порукою його рентабельності. Тому при організації логістичного процесу передбачається досягнення:
1) раціонал. планування складу при визначенні робочих зон, що сприяє зниженню витрат та удосконаленню процесу пе реробки вантажу;
ефективного використання простору при розстановці облад нання, що дає змогу підвищити потужність складу;
використ. універсального обладнання, яке виконує різ номанітні складські операції, що призводить до істотного скоро чення парку піднімально-транспортних машин;
мінімізації маршрутів внутрішньоскладського перевезення з метою скорочення експлуатаційних витрат і зростання пропуск ної спроможності складу;
здійснення уніфікації партій відвантажень та використання централізованої доставки, що уможливлює істотне скорочення транспортних витрат;
максимального використання можливостей інформаційної системи, що значним чином скорочує час та витрати, пов'язані з документооборотом та обміном інформації
Цілями Л в сфері матеріальних запасів є: щоб відмовитись від запасів на можливість їх швидкого отримання.
Зміна політики продажу вироблюваних товарів на політи ку виробництва товарів, що продаються;
Логістика дозволяє оптимізувати складні виробничі процеси. Для того, щоб в ринкових умовах під-ство було життєспроможним та могло отримати конкурентні переваги, необхідна безперервна організац- техн. перебудова існуючого виробничого проекта з метою наближення його до оптимального, що відповідає досягнутим рівням знань, нової техніки, орг-цій і управлінням вир-вом. Тобто виробничий проект повинен бути гнучким та адаптивним до умов ринку. З цією метою використовуються виробничі логістичні системи.
Виходячи з поняття система можна відокремити 3 частини: 1)функціональну, 2)елементну, 3)організаційну. У функціональній частині можна виділити головну ціль та цілі 3-х рівнів. Головна ціль полягає в забезпеченні постачання прод-ції споживача у відповідності з договорами. Ціль 1-го рівня – це мінімізація витрат на вир-во та забезпечення руху предметів праці з метою повного завантаження робочих місць. Ціль 2-го рівня полягає у підвищенні організованості процесів вир-ва за рахунок процесів безперервності, ритмічності та надійності. Ціль 3-го рівня полягає у забезпнченні працьоспроможності виробничої сис-ми у заданих діапазонах якісних та кількісних показників.
Цілями сучасної логістики є: - своєчасне постачання відповідної кількості, якості та асортименту усіх матеріалів до місця їх споживання; - зміна запасів матеріалів відповідно до інформації про наявність можливості їх швидкого придбання;
узгодження політики продажу товарів з політикою їх виробництва; - зниження розміру партії постачань та обробки до одиниці; - виконання всіх замовлень з найвищою якістю та у стислі терміни. Сукупність цілей, які переслідуються, є ідеалом, прагнення досягти якого є стратегічною метою.
Цілями Л в сфері виробництва є: не продаж вироблених товарів, а виробництво купуємих товарів.
*Зменшення оптимального розміру партії постачання та обробки до одиниці;
*Якісне виконання усіх замовлень у мінімальні строки.
Основним завданням транспортної логістики, як і логістики промислових підприємств, є з>ення прибутку транспортних організацій. Цього можливо досягти за рахунок транспортного обслуговування споживачів за їх замовленнями, в яких містяться умови поставок. Все це дає змогу отримати конкурентні переваги на ринку і зменшити витрати.
У сфері товарообороту логістика містить і розглядає різні стадії і операції транспортування як єдине ціле. Комплексний підхід до системи логістики транспорту здійснюється задля ритмічного, якісного забезпечення споживачів товарами, замовників – послугами зі скороченнями витрат як споживачів, замовників, так і взаємодіючих з ними інших суб`єктів ринків товарів і послуг. Одним із завдань транспортної логістики є уникнення нераціональних перевезень. Витрати на ці перевезення для транспортних організацій відображаються в їх загальних витратах на перевезення вантажів, для відправників та отримувачів у вартості перевезень за тарифами. Важливе значення для оптимізації транспортної логістики має координування процесів закупівлі, виробництва, розподілу і розробка єдиного виробничо-транспортного-складського технологічного процесу.
Цілями Л в сфері транс обслуговування є: здійснювати поставки у встановлений часовий проміжок, у відповідне місце за мінімізації витрат на транспортування та транс обслуговування.
Для того щоб уявити шлях, яким переміщує ться матеріальний потік, використовують по няття логістичний ланцюг.
У загальному ви падку логістичний ланцюг об'єднує виробника та споживача, хоч часто має складну структу ру.
Розглянемо поняття «логістичний ланцюжок». В англо-американській літературі з логістики як умовні синоніми цього тер міну трапляються такі: логістичний канал (logistical channel), канал розподілу (distribution channel) та ін. У Німеччині дуже поширеним терміном є логістичний ланщожок (die logistische Kette), що відобра жено в одному з національних стандартів. Логістичний ланцюжок (logistical chain) — це лінійно упорядкована чисельність фізичних чи юридичних осіб (виробників, посередників, складів ), які вико нують логістичні операції, спрямовані на доведення зовнішнього ма теріального потоку від однієї логістичної системи до іншої чи до кін цевого споживача. Зде>ого логістичний ланцюжок об'єднує виробника та споживача, хоч нерідко він має досить складну струк туру У логістичних ланцюжках виділяють такі основні компоненти: зовнішню логістику (власне виробництво), внутрішню (внутрішньо виробничу) логістику, збут продукції та сервісне обслуговування споживачів чи замовників. Ефективність логістичних зв'язків знач ною мірою залежить від таких факторів, як інфраструктура підпри ємств, управління трудовими ресурсами та кваліфікація персоналу, розвиток технології виробництва, МТП підприємства, раціональна організація матеріальних, енергетичних та інформаційних потоків.
Природно, що успішне функціонування названих факторів вимагає раціональної організації доставки вантажів та транспорт но-складського господарства.
Отже, під логістичним розуміють ланцюжок, по якому проходять від постачальника до споживача товарний та інформаційний потоки . Інакше кажучи, це графічне зображення шляху, яким вони переміщуються. У ньому виділяються такі головні ланки: постачальники матеріалів, сировини та напівфабрикатів; склади для зберігання продукції на стадії закупівлі; виробництво товарів ,їх збут, включаючи відправку зі складу готової продукції; спожива чі готової продукції.
Умовні позначення:
— зворотний інформативний потік;
— матеріальний потік;
— супроводжувальний інформаційний потік, що включає перевізні документи;
— підтвердження прибуття вантажів.
1. Зворотній інформ. потік
2. Матеріяльний потік
3. Супроводлжуючий матеріяльний потік (документи)
4. Підтвердження прибуття вантажів (взаємне розпахування)
Отже, під логістичним розуміють ланцюжок, по якому проходять від постачальника до споживача товарний та інформаційний потоки . Інакше кажучи, це графічне зображення шляху, яким вони переміщуються. У ньому виділяються такі головні ланки: постачальники матеріалів, сировини та напівфабрикатів; склади для зберігання продукції на стадії закупівлі; виробництво товарів ,їх збут, включаючи відправку зі складу готової продукції; спожива чі готової продукції.
Форми логістичних ланцюжків залежать від кількості перерахованих вище ланок та схем організації вантажопотоків, від розмірі] Підприємств, концепції управління, матеріаломісткості продукції та гаузі економіки. Система логістики містить матеріальні засоби, щ Забезпечують рух товарів по логістичному ланцюжку (склади, вантажно-розвантажувальні механізми, транспортні засоби), виробник запаси та засоби управління усіма ланками ланцюжків.
Організаційна побудова логістичних ланцюжків може бути pрізноманітною і залежить від: 1) розмірів підприємств; 2) масштабів ї діяльності; 3) концепції управління; 4) матеріаломісткості; 5) галузі економіки. Крім цього, на організаційну побудову мають вплив такї групи проблем: а) межі сфери компетенції логістичних концепції чи логістичних ланцюжків в організаційній структурі підприємста фірми; б) матеріальний та функціональний поділ сфери логістики; в) централізована чи децентралізована форма організації управління матеріально-технічним забезпеченням фірми.
Використання логістичних ланцюжків при визначенні шляху переміщення матеріального потоку дає змогу прослідкувати усі вад цитрат, котрі виникають при цьому. Ці витрати пов'язані з закупівлею, вантажно-розвантажувальними роботами по перевезенню на магістральному, посередницькому та власному транспорті.
20.Фактори, що впливають на побудову логістичного ланцюга
Логістичний ланцюжок (logistical chain) — це лінійно упорядкована чисельність фізичних чи юридичних осіб (виробників, посередників, складів ), які вико нують логістичні операції, спрямовані на доведення зовнішнього ма теріального потоку від однієї логістичної системи до іншої чи до кін ц. споживача.
Організаційна будова логістичних ланцюгів може бути різною залежно від:
Крім цього, на організаційну побудову мають вплив такі групи проблем:
а) межі сфери компетенції логістичних концепцій чи логістичних ланцюжків в організаційній структурі підприємства та фірми;
6) матеріальний та функціональний поділ сфери логістики;
в) централізована чи децентралізована форма організації уп равління матеріально-технічним забезпеченням фірми.
Логістичний ланцюжок (logistical chain) — це лінійно упорядкована чисельність фізичних чи юридичних осіб (виробників, посередників, складів ), які вико нують логістичні операції, спрямовані на доведення зовн. ма теріального потоку від однієї логістичної системи до іншої чи до кін цевого споживача.
Основне завдання логістичного ланцюжка полягає в забезпеченні руху товарного та інформаційного потоків від постачальника до споживача.
Використання логістичних ланцюжків при визначенні шляху переміщення матеріального потоку дає змогу прослідкувати усі види витрат, котрі виникають при цьому. Ці витрати пов`язані з закупівлею, вантажно-розвантажувальними роботами по перевезенню на магістральному, посередницькому та власному транспорті.
Основним інструментарієм управління логістикою є:1)бюджет логістики, що враховується як складова частина загального бюджету фірми при плануванні її господарської діяльності, 2) показники логістики, 3) планування номенклатури товарів згідно з методом ABI, 4) методи дослідження операцій.
У розвинутих странах до основних логістичних показників належать: 1)частота оборотності всіх запасів, що визначається як відхилення розміру товарообороту до обсягу складських запасів,
2)загальні витрати на матеріально-технічне забезпечення, що припадають на одиницю товарообороту
3)ступінь готовності постачальника (у %), яка визначається як частка від поділу обсягу потреб
4) витрати на логістику(у% від загальних витрат).
Логістичний ланцюжок (logistical chain) — це лінійно упорядкована чисельність фізичних чи юридичних осіб (виробників, посередників, складів ), які вико нують логістичні операції, спрямовані на доведення зовнішнього ма теріального потоку від однієї логістичної системи до іншої чи до кін цевого споживача.
Одними з логістичних утворень є канали розподілу, які є складо вою частиною розподільчої логістики. Канал розподілу - це сукупність фірм чи окремих осіб, які самі або з чиєюсь допомогою передають конкрет ний товар комусь іншому, право власності на товар чи послугу на 'їх шляху від виробника до споживача. Тобто - це шлях руху товару від виробника до споживача.
Певним чином організовану сукуп ність логістичних операцій, що забезпечують досягнення загальї них цілей, ми називаємо логістичним ланцюжком. Ознаками ло гістичних ланцюжків можна вважати:
системність, під якою розуміють, що кожна окремо взяті операція не створює логістичного ланцюжка, а він виникає лише в певному стані логістичних операцій;
стійкість, тобто здатність логістичного ланцюжка зберігати ся до повного виконання завдань її організації;
гнучкість, тобто змінність складу (ланок) ланцюжка з урахуєванням зміни завдань і функцій;
адаптивність, тобто постійне настроювання елементів лацюжка на змінювану кон'юнктуру ринку;
ефективність, тобто логістичний ланцюжок, зберігається до тих пір, поки це вигідно всім її учасникам.
Основні переваги логістичних ланцюжків такі:
добровільне об'єднання ресурсів та зусиль суб'єктів розпо дільчої логістики для досягнення загальносистемних цілей;
технологічне та організаційне узгодження логістичних опе рацій для мінімізацій втрат неузгодженості;
економічна єдність вираження кінцевого результату функ ціонування логістичного ланцюжка за кожною операцією і для кожного учасника;
спільне генерування ідей, що забезпечують підвищення ефективності розподільчої логістики.
Логістичні ланцюжки можливо класифікувати за такими ос новними ознаками:
за кількістю ланок (операцій) — дво-, три-, багатоланкові ланцюжки;
за складом учасників — внутрішні, коли учасниками ланцюжка є тільки підрозділи підприємства, і зовнішні, тобто ланцюжки, ство рювані як результат взаємодії економічно самостійних суб'єктів;
за часом дії — постійні чи довготермінові, періодичної дії та разові;
за ринками обслуговування — глобальні, регіональні та локальні.
Канал розподілу — це сукупність фірм чи окремих осіб, які самі або з чиєюсь допомогою передають конкрет ний товар комусь іншому, право власності на товар чи послугу на 'їх шляху від виробника до споживача.
Тобто це шлях руху товару від виробника до споживача.Канал нульового рівня складається з виробника, що продає товар безпосередньо споживачеві. Однорівневий канал включає одного посередника. На споживчих ринках це- роздрібний торгівець, а на ринках промислових товарів - агент зі збуту чи брокер. У дворівневому каналі два посередники. На споживчих рин ках такими посередниками є оптовий та роздрібний торговці, на ринках виробничого призначання - промислові дистриб'ютори та дилери.
Трирівневий канал має трьох посередників.
Наприклад, у лісопереробній промисловості між оптовими та роздрібними тор говцями часто стоїть дрібний оптовик. Останній купує товари у великих оптовиків та перепродує їх невеликим підприємствам роздрібної торгівлі, які великими оптовиками, як правило, не обслуговуються.
Існують канали з великою кількістю рівнів, але рідко. Чим >е рівнів у каналі розподілу, тим менше можли востей у виробника контролювати його.
Тактичні організаційні структури каналу розподілу звичайно не забезпечують ідеальних умов для виконання і маркетингових, і логістичних функцій. Одна організаційна структура може бути ефективна для підтримання ринкових угод, тоді як інша — краще для логістичних операцій. Фактори, що сприяють підвищенню або зниженню загальних витрат логістики, іноді стикаються з протиріччями, котрі впливають на ефективність маркетингу. Реклама, стимулювання збуту, надання кредиту, прямий продаж, а також інші елементи маркетингу, від котрих залежить здійснення угод, впливають на потреби логістики та навпаки. Все це потребує структурного розподілу каналу, що буде сприяти і маркетинговій, і логістичній діяльності.
Останнім часом виникли вертикальні маркетингові системи (ВМС) всупереч традиційним каналам розподілу. Як уже зазна чалося, традиційний канал розподілу складається з незалежного виробника, одного чи кількох оптових та одного або кількох роздрібних торговців.
Вертикальна ж маркетингова система, навпаки, складається з виробника та одного або кількох роздрібних торговців, що діють як єдина си стема.
Домінувати у межах вертикальної маркетингової системи може або виробник, або оптовик, або роздрібний торговець.
Вертикальні маркетин гові системи виникли як засіб контролю за поведінкою каналу та запобігання конфліктам між його окремими членами, що ста влять свої цілі. Види:
1) корпоративні ВМС — у межах такої ВМС послідовні етапи ви робництва та розподілу перебувають в одноосібному володінні;
2) договірні ВМС — складаються з незалежних фірм які зв'язані між собою договірними відносинами та координують програми своєї діяльності для спільного досягнення >ої економії та вищих ко мерційних результатів;
3) адміністративно керовані ВМС — координують діяльність ряду послідовних етапів виробництва та розподілу товарів завдяки могут ності та розмірам одного з їх учасників. Виробник основного марочно го товару в змозі співпрацювати та досягти міцної підтримки з боку проміжних продавців цього товару.
Поняття «логістична система» є одним із базових понять логісти ки. Існують різні види систем, які забезпечують функціонування еко номічного механізму. В цій множині необхідно виокремити логістичні системи. Оскільки поняття «логістична система» є окремим щодо за гального поняття «система», то спочатку слід дати визначення саме цього загального поняття, а потім визначати, які системи належать до класу логістичних.
Канали розподілу — це сукупність фірм чи окремих осіб, які самі або з чиєюсь допомогою передають конкрет ний товар комусь іншому, право власності на товар чи послугу на їх шляху від виробника до споживача.
Члени каналу розподілу виконують ряд дуже важливих фун кцій:
1) дослідницьку - збирають інформацію, необхідну для пла нування та полегшення обміну;
2) стимулювання збуту - створюють та поширюють комуні кації рекламування товару;
3) встановл. контактів - налагоджують та підтримують зв'язок з постійними покупцями;
4) пристосування товару до вимог покупців;
5) проведення переговорів - намагаються погодити ціни та інші умови для подальшого здійснення акту передачі власності чи володіння;
6) організацію транспортування та складування товару; 7) фінансування - відшукують та використовують кошти для покриття витрат;
8) прийняття ризику - прийняття на себе відповідальності за функціонування каналу.
Виконання перших 5 функцій пов'язане з укладанням угод, а останніх 3 — із їх виконанням. Виконання усіх цих функцій пов'язане з фінансовими витратами. Кращому їх здійсненню сприяє спеціалізація. Виконувати ці функції можуть різні члени каналу. Якщо частку цих функцій покладено на виробника, то його витрати відповідно зростають, внаслідок чого підвищуються ціни на вироблювану ним продукцію. При передачі частини функцій посередникам витрати виробника, а отже, і ціни на товар знижуються.
Основні принципи логістики:
1. Забезпечення ритмічної, узгодженої роботи усіх ланок виробництва за єдиним графіком, і рівномірного випуску продукції.
Часто ритмічну роботу ототожнюють з рівномірним випуском продукції, однак це не є правомірним. Ритмічна робота — перш за все гармонізація усіх процесів виробництва (основних, допоміжних, обслуговуючих та управлінських) і ефективне використання ресурсів, тобто робота відповідно до принципів і методів логістики.
2. Забезпечення максимальної безперервності процесів виробництва.
Безперервність виробничого процесу має дві протилежності: безперервність руху предметів праці і безперервність завантаження робочих місць. Питання полягає в тому, якій послідовності виробничого процесу віддати перевагу за тих чи інших умов.
3. Забезпечення достатньої гнучкості та маневреності у реалізації цілі при виникненні різних відхилень від плану.
Аналіз умов виконання перших двох вимог, що висуваються до організації і управління матеріальними потоками, показав, що використовувані методи недосконалі. Щоб за умов недосконалого планування на рівні цехів та виробничих ділянок забезпечити виконання виробничих планів підприємства, усім лінійним керівникам, диспетчерському персоналу цехів та заводоуправлінню треба багато займатися регулюванням ходу виробництва і перерозподілом робіт по різних пріоритетах з метою зменшення втрат виробництва і робочого часу.
4. Забезпечення безперервності планового керівництва.
Кожний виробничий підрозділ одержує план (завдання по обсягах, номенклатурі і термінах виконання замовлень), забезпечується відповідними ресурсами і спрямовується на досягнення запланованих кінцевих результатів роботи.
Ще: 1.Принцип системного підходу, тобто оптимізація матеріального потоку у межах як підприємства, так і його підро зділів.
2. Відмова від випуску універсального технологічного та підйо мна-транспортного обладнання, використання обладнання, яке б відповідало конкретним умовам.
3. Облік логістичних витрат протягом усього логістичного лан цюга.
Основні логістичні принципи:
Поняття «логістична система» є одним із базових понять логісти ки. Під логістичною системою розуміють організаційно-управлінсь кий механізм координації, який дає змогу досягти ефекту завдяки чіткій злагодженості у діях спеціалістів різноманітних служб, які бе руть участь в управлінні матеріальним потоком.
Система логістики включає в себе матеріальні засоби, що забез печують рух товарів по логістичному ланцюжку (склади, вантаж но-розвантажувальні механізми, транспортні засоби), виробничі запаси та засоби управління всіма ланками ланцюжка. Логістична система — адаптивна система зі зворотним зв'язком, яка виконує певні логістичні функції та операції. Вона, як правило, складається з кількох підсистем і має розвинені зв'язки із зовнішнім середови щем. Класифікацію логістичних функціональних систем унаочнює
За видом логістичних ланцюжків логістичні системи поділяються на системи з прямими зв'язками, гнучкі та ешелоновані. Крім цього, існують виштовхувальні та витягувальні логістичні системи.
Одним з базових понять логістики є поняття логістичної, системи. Різні види систем забезпечують функціонування економічного механізму. Серед них слід виокремити логістичні. Для логістичних систем характерним є сумісність усіх елементів, наявність зв'язків між ними, а також адаптивність та гнучкість.
Система логістики включає в себе матеріальні засоби, що за безпечують рух товарів по логістичному ланцюжку (склади, вантажно-розвантажувальні механізми, транспортні засоби), вироб ничі запаси та засоби управління усіма ланками ланцюжка. Логістична система— адаптивна система зі зворотнім зв'язком, яка виконує ті чи інші логістичні функції та операції. Вона, як правило, складається з кількох підсистем і має розвинуті зв'язки із зовнішнім середовищем.
Під логістичною системою розуміють організаційно-управлінський механізм координації, який дає змогу досягти ефекту іавдяки чіткій злагодженості у діях спеціалістів різноманітних і нужб, які беруть участь в управлінні матеріальним потоком.
Логістична система - це організаційно-господарський механізм управління матеріальни ми та інформаційними потоками.
Мета логістичної системи — доставка у задане місце необхідної кількості та асортименту товарів та виробів, максимально підготованих до виробничого чи особистого споживання при заданому рівні витрат. Поряд з функціональними підсистемами, до яких відноситься закупівельна, виробнича, розподільча, логістич на система має і забезпечуючі підсистеми (наприклад, інформаційну, правову, кадрову ). Мета логістики — доставка вантажів «just in time» (точно у строк) при мінімальних витратах трудових та матеріальних ресурсів. Постачання матеріалів, сировини, готової продукції точно у строк позитивно впливає на функ ціонування усієї логістичної системи, дає змогу значно скоротити запаси на складах виробничих підприємств. Логістика повною мірою працює на споживача. Тому вважають, що реалізація функцій збуту у сфері логістики здійснюється через додержання шести умов: наявність вантажу, його якість, кількість, час постачання, витрати та пункт призначення. Для досяг нення цього ефективні логістичні системи оптимізують матеріальні потоки, сприяють здійсненню комплексу заходів, пов’язаних з раціоналізацією тари та пакування, уніфікацією вантажних одиниць, у то му числі пакетизацією та контейнеризацією перевезень, налагод женням ефективної системи складування, оптимізацією кількості замовлень та рівня запасів, плануванням найвигідніших маршрутів переміщення вантажів на складських об’єктах підприємств та за їх межами на магістральному транспорті.
Логістична система - це організаційно-господарський механізм управління матеріальни ми та інформаційними потоками.
Завдання логістичної системи:
За останні роки на західному ринку транспортних та складських послуг спостерігається тенденція до підвищення вимог щодо комплектності та якості таких послуг. Це, в свою чергу, створює передумови для створення комплексних логістичних систем, які охоплюють багато функціональних завдань.
Основні завдання логістичної системи: Транспортування, Розташування, Інформаційні функції, Управління, Пакування вантажів, З>ення вантажних одиниць, Склади, Вантажопереробка, Спеціальні послуги.
Підсумовуючи зазначимо, що завданням будь-якої логістичної системи є забезпечення своєчасної, надійної, мінімально витратної доставки до пункту призначення необхідного товару у неушкодженому стані.
Логістична система - це організаційно-господарський механізм управління матеріальни ми та інформаційними потоками.
Логістичні функції функціонують в умовах невизначеності, турбулентності зовнішнього середовища для кон’юктури ринку. Висока надійність та забезпечення стійкості – один з фундаментальних принципів її функціонування.
Виробництво: агрегатне планування,деталізоване планування,контролювання якості, виробничий дизайн, розміщення виробництва, контроль вир-ва, розклад вир-ва, проек-ння складського гос-ва.
Маркетинг: релама, ціноутворення, дослідження ринку, обслуговування споживачів, пакетування, розміщення складів, поставка обладнання.
Логістика: Мат. управління, складське гос-во, транспортування і зв’язок, контролювання і управління складськими витратами.
Фінанси: оперативний бюджет, основний бюджет, придбання обладнання.
Логістична система - це організаційно-господарський механізм управління матеріальни ми та інформаційними потоками.
Логістичні системи функціонують в умовах чітко вираженої невизначеності, турбулентності зовнішнього середовища, для кон'юнктури ринку, для роботи транспорту характерні випадко ві процеси. Тому неодмінною умовою якісної системи є здат ність до адаптації. Висока надійність та стійкість - фундамен тальні принципи її функціонування.
При виборі логістичних систем використовують показники, що дають у сукупності якісну оцінку усієї системи.
Критерії оцінок при виборі логістичної системи: 1-ступінь надійності поставок 2- мінімальна тривалість транспортування 3- мінімальні транспортні витрати 4-гнучкість системи 5-забезпечення зберігання вантажів 6-швидкість обробки рекламацій 7- мінімальні витрати на пакування вантажів 8-низькі витрати на страхування.
На ряді з цих критеріїв базується селекція типу логістичної системи, її міцність та технічне оснащення. Найголовнішим з перерахованих вище критеріїв є надійність. Підсумовуючи зазначимо, що завданням будь-якої логістичної системи є забезпечення своєчасної, надійної, мінімально витратної доставки до пункту призначення необхідного товару у неушкодженому стані. Вибір типу логістичної системи залежить від комплексу функцій, що вона виконує, та ряду критеріїв, які їх характеризують.
Тому, логістичні системи функціонують в умовах чітко вираженої невизначеності, турбулентності зовнішнього середовища, для кон'юнктури ринку, для роботи транспорту характерні випадко ві процеси. Тому неодмінною умовою якісної системи є здат ність до адаптації. Висока надійність та стійкість - фундамен тальні принципи її функціонування.
Логістична система - це організаційно-господарський механізм управління матеріальни ми та інформаційними потоками.
Будова і функціонування логістичної системи грунтуються на таких основних чинниках, як реалізація принципу систем ного підходу, що виявляється передусім в інтеграції та чіткій взаємодії усіх елементів системи.
За цим принципом розробля ють і здійснюють єдиний технологічний процес виробничо-транспортної системи, перехід від створення окремих видів уста ткування до організації виробничо-складських та виробничо-транспортних систем.
Для сучасної логістики в умовах високого рівня автоматизації характерна індивідуалізація вимог до техно логічного та підйомно-транспортного устаткування і промисло вої продукції, тобто відмова від універсальності на користь > повної відповідності устаткування конкретним умовам.
При створенні логістичної системи та проектуванні її окремих елементів слід передбачати додержання вимог гуманізації техно логічних процесів з урахуванням створення сучасних умов праці, запобігання несприятливому впливу на зовнішнє середовище.
Однією з обов'язкових умов є урахування сукупності витрат по всьому логіст. ланцюгу з орієнтацією на ринок, надання послуг на рівні сучасних вимог, гнучкість, надійність та висока якість робіт.
Основу побудови та функціонування логістичної системи становить реалізація принципу системного підходу, що проявляється насамперед в інтеграції та чіткості взаємодії всіх елементів логістичної системи. Цей принцип знаходить свій відбиток у розробці й здійсненні єдиного технологіч ного процесу виробничо-транспортної системи, у переході від ок ремих видів устаткування до створення виробничо-складських та виробничо-транспортних систем.
Під логістичною системою розуміють організаційно-управ лінський механізм координації, який дає змогу досягти ефекту завдяки чіткій злагодженості у діях спеціалістів різноманітних служб, які беруть участь в управлінні матеріальним потоком.
При виборі логістичних систем використовують показники, що дають у сукупності якісну оцінку усієї системи. На ряді цих критеріїв базується селекція типу логістичної системи, її міцність та технічне оснащення. Найголовнішим з перерахованих вище критеріїв є надійність. Підсумовуючи зазначимо, що завданням будь-якої логістичної системи є забезпечення своєчасної, надійної, мінімально витратної доставки до пункту призначення необхідного товару у неушкодженому стані. Вибір типу логістичної системи залежить від комплексу функцій, що вона виконує, та ряду критеріїв, які їх характеризують.
Логістична система - це організаційно-господарський механізм управління матеріальни ми та інформаційними потоками.
Основними 3 критеріями є:
Розрізняють логістичні системи «штовхаючі» й «тягнучі».
Штовхаюча логістична система. Теоретично в сис темі «штовхаючого» типу обов'язковим є формування поточ них та страхових запасів, кількість яких значно перевищує кількість відповідних запасів при роботі за «тягнучою» систе мою.
Система МРП (МРП2) - планування потреби в матеріалах - належить до систем «штовхаючого» типу. У них складають перелік матеріалів, не обхідних для виробництва визначеної кількості готової про дукції, відповідно до прогнозу ринкової кон'юнктури, після чого формують замовлення постачальники..
Прикладом тягнучої логістичної системи є система “Канбан”.
В умовах системи «Канбан», на відміну від традиційного підхо ду, виробник не має завершеного плану й графіка виробниц тва, а жорстко пов'язаний конкретним замовленням спожи вача. Він взагалі не оптимізує свою роботу, а в межах замов лення.
Конкретного графіка роботи на декаду, місяць він не має.
Кожен зайнятий у технологічному ланцюгу робітник знає, що він вироблятиме продукцію тільки тоді, коли карта «Канбан» з його продукції відкріплена від контейнера на складі, тобто коли продукція фактично надійшла на наступну стадію обробки.
Потік карток «Канбан» рухається по підприємству від го ловного збірного конвеєра до попередніх виробничих стадій, тому про будь-які зміни у зведеному плані виробництва під приємство повідомляє тільки на головний збирний конвеєр.
Саме через це система «Канбан» вважається «витягуючою», тоді як МРП — «штовхаючою», де імпульс («поштовх») йде від центру.
Залежно від виду логістичних ланцюгів виділяють логіс тичні системи з прямими зв'язками, гнучкі та ешелоновані.
У логістичній систе мі з прямими зв'язками матеріальний потік доводиться до споживача без участі посередників, а за прямими господарськими зв'язками.
У гнучкій логістичній системі матері альний потік надходить до споживача як за прямими зв'язками, так і за участю посередників. Прикладом гнучкої є система постачання запасних частин, за якої часто деталі рід кого попиту відвантажуються з центрального складу безпосе редньо на адресу одержувача, а деталі стандартного та підви щеного попиту — зі складу посередника
Особливістю ешелонова-ної логістичної системи є те, що її матеріальний потік на шляху від виробника до споживача проходить принаймні через одного посередника.
Логістична система - це організаційно-господарський механізм управління матеріальни ми та інформаційними потоками.
Теоретично в сис темі «штовхаючого» типу обов'язковим є формування поточ них та страхових запасів, кількість яких значно перевищує кількість відповідних запасів при роботі за «тягнучою» систе мою.
Система МРП (МРП2) - планування потреби в матеріалах - належить до систем «штовхаючого» типу. У них складають перелік матеріалів, не обхідних для виробництва визначеної кількості готової про дукції, відповідно до прогнозу ринкової кон'юнктури, після чого формують замовлення постачальники..
Штовхаюча логістична система передбачає подачу матеріалів до місця обробки згідно з затвердженим графіком, тобто, вони виштовхуються на виробничі місця.
-Логістичні системи, які здійснюють постачання сировини та матеріалів у цехи згідно з графіками, що розробляє заготівельна ланка, називаються штовхаючими.
-Це система організації виробництва, ко ти деталі та напівфабрикати подаються на попередню операцію відповідно до розробленого жорсткого графіка виробництва.
Логістична система - це організаційно-господарський механізм управління матеріальни ми та інформаційними потоками.
Прикладом тягнучої логістичної системи є система “Канбан”. В умовах системи «Канбан», на відміну від традиційного підхо ду, виробник не має завершеного плану й графіка виробниц тва, а жорстко пов'язаний конкретним замовленням спожи вача. Він взагалі не оптимізує свою роботу, а в межах замов лення.
Конкретного графіка роботи на декаду, місяць він не має. Кожен зайнятий у технологічному ланцюгу робітник знає, що він вироблятиме продукцію тільки тоді, коли карта «Канбан» з його продукції відкріплена від контейнера на складі, тобто коли продукція фактично надійшла на наступну стадію обробки.
Потік карток «Канбан» рухається по підприємству від го ловного збірного конвеєра до попередніх виробничих стадій, тому про будь-які зміни у зведеному плані виробництва під приємство повідомляє тільки на головний збирний конвеєр.
Саме через це система «Канбан» вважається «витягуючою», тоді як МРП — «штовхаючою», де імпульс («поштовх») йде від центру.
-При тягучій логістичній системі матеріали до місця обробки надходять згідно з замовленнями цих ланок. Тобто, матеріали витягаються самими виробничими ланками.
-Логістичні системи, в яких постачання сировини здійснюється відповідно до замовлень цехів — споживачів цих матеріалів, називають тягнучими.
-За цією системою виробник не має завершального плану та графіка виробництва, він жорстко зв’язаний не планом, а конкретним замовленням цеху (споживача) та оптимізує свою роботу в межах цього замовлення. Ритм праці, обсяг та номенклатура деталей, що перебувають у виробництві, визначає не заготівельна ланка, а випускні лінії кінцевого складення.
Логістична система - це організаційно-господарський механізм управління матеріальни ми та інформаційними потоками.
У логістичній систе мі з прямими зв'язками матеріальний потік доводиться до споживача без участі посередників, а за прямими господарськими зв'язками.
В прямих логістичних системах, як правило, використовують прискорені засоби транспортування разом з інформаційними тех нологіями, що дозволяє швидко обробляти замовлення спожива чів, а також дозволяє скоротити терміни доставки і значною мі рою компенсує географічну роз'єднаність постачальників та спо живачів.
Однак можливості прямих систем обмежені великими транс портними витратами.
- Логістична система з прямими зв'язками – це система, в якій матеріал. потік доводиться до споживача без участі посередників на основі безпосередніх господарс.зв'язків.
Логістична система - це організаційно-господарський механізм управління матеріальни ми та інформаційними потоками.
У гнучкій логістичній системі матері альний потік надходить до споживача як за прямими зв'язками, так і за участю посередників. Прикладом гнучкої є система постачання запасних частин, за якої часто деталі рід кого попиту відвантажуються з центрального складу безпосе редньо на адресу одержувача, а деталі стандартного та підви щеного попиту — зі складу посередника
Гнучкі логістичні системи можуть бути використані в надзви чайних та звичайних умовах.
У надзвичайних умовах механізми початкової гнучкості мають застосовуватись у разі, коли не спрацьовують планові логістичні процедури. Наприклад, коли склад, котрому предписано викона ти замовлення, не в змозі це зробити. Щоб не зривати поставки, звертаються до >ого складу, де є необхідна продукція.
-Гнучка логістична система – це система, у якій матеріальні потоки доводяться до споживача як за допомогою безпосередніх зв’язків, так і за участі посередників. Прикладом такої системи може бути постачання запасних частин за якого деталі епізодичного попиту відвантажують безпосеред ньо з центрального складу та відправляють на адресу одержува ча, а деталі стандартного та підвищеного попиту зі складу по середника.
Логістична система - це організаційно-господар. механізм управління матеріал. та інформаційними потоками.
Логістична система з прямими зв'язками (direct logistical system ) - система, в якій матеріальний потік доводиться до споживача без участі посередників на основі прямих господарських зв'язків. Гнучка логістична система (flexible logistical system) - система, в якій доведення матеріального потоку до споживача здійснюється як за прямими зв'язками, так і за участю посередників.
Основно відмінність між прямою та гнучкою логістичними системами полягає в тому, що в гнучкій системі можлива наявність посередника, чого немає в прямій системі яка характеризується прямими господар. зв’язками.
Логістична система - це організаційно-господарський механізм управління матеріальни ми та інформаційними потоками.
Ешелонована логістична система (echelon logistical system) - система, особливість якої полягає в тому, що матеріальний потік на шляху від виробника до споживача проходить принаймні через одного посередника.
Особливістю ешелонованої логістичної системи є те, що її матеріальний потік на шляху від виробника до споживача проходить принаймні через одного посередника.
41. Логістичні системи, що діють в сфері матеріально-технічного забезпечення
Логістична система — це організаційно-господарський механізм управління матеріальни ми та інформаційними потоками.
Вона вклю чає матеріальні засоби, що забезпечують рух товарів по логістичному ланцюгу (склади, ван тажно-розвантажувальні механізми, транспор тні засоби), виробничі запаси та засоби управ ління усіма ланками ланцюга.
Логістична сис тема є адаптивною системою зі зворотним зв'язком, яка виконує певні логістичні функції та операції
Як правило, вона складає ться з кількох підсистем і має розвинуті зв'язки із зовнішнім середовищем. В якості логістичної системи можна розглядати вироб ниче підприємство, територіально-виробничий комплекс, торговельне підприємство.
Ціль ло гістичної системи — доставка у задане місце потрібної кількості та асортименту макси мально підготовлених для виробничого чи особи стого споживання товарів та виробів при міні мальних витратах. Логістична система — це єдиний план, який підпорядковує ін тереси підрозділів підприємства цілям логістики.
*МРП — планування потреби в матеріалах розробляють для використання на виробничих підприємствах, коли підприємство має дикретний характер виробництва (збірки на замовлення, виготовлення на замовлення, виготовлення на склад, серійне виробництво). Тобто, коли для вироблюваної продукції мають значення відомості про матеріал і вид виробу, то використання МРП-системи є логічним та доцільним. Ці системи дуже рідко використовують у сервісних, транспортних, торговельних та інших організаціях невиробничого профілю.
МРП-системи базуються на плануванні потреб у матеріалах для оптимальної організації виробництва і мають своєю метою створення оптимальних умов реалізації виробничого плану випус ку продукції.
Основна ідея цієї системи в тому, щоб кожна одиниця матеріалу або комплектуючих виробів, необхідних для виробництва, мала в потрібний час і в потрібній кількості основні елементи системи МРП, які складаються з інформації, програмної реалізації алгоритмічної основи МРП та компонентів, що пред ставляють результат функціонування програмної реалізації МРП.
Результатами роботи системи є:
-розробка плану-графіка забезпечення матеріальними ресурсами виробництва (кількість облікових одиниць матеріалів і комплектуючих для кожного періоду часу); -коригування процесу забезпечення виробництва необхідними матеріалами;
-складання звітів, необхідних для управління процесом забезпечення виробництва.
*У 80-ті роки в США та інших країнах набула широкого використання система МРП-2, яку ряд американських фахівців розглядає як друге покоління системи МРП, що не обмежується завданням управління матеріально-технічним забезпеченням. Покоління систем у даному разі відрізняються одне від одного не лише своїм технологічним рівнем, як це властиво, наприклад, поколінням обчислювальної техніки, а й за гнучкістю управління та номенклатурою функцій. Система МРП-2 включає функції МРП (визначення потреби у матеріалах), а також функції управління технологічними процесами.
Визначення потреби в матеріалах передбачає розв’язання ряду завдань, зокрема таких, як прогнозування, управління запасами, управління закупівлями. При розв’я занні завдань прогнозування прогнозуються потреби у сировині та матеріалах за пріоритетними та непріоритетними замовленнями, аналіз можливих строків виконання замовлень та рівнів страхових запасів з урахуванням витрат на їх утримання і якості обслуговування замовників, ретроспективний аналіз господарчих ситуацій з метою обрання стратегії прогнозування за кожним видом сировини та матеріалів (експоненціальне вирівнювання — аналіз трендів ).
42. Логістичні системи, що діють в сфері виробництва
Логістична система — це організаційно-господарський механізм управління матеріальни ми та інформаційними потоками.
Вона вклю чає матеріальні засоби, що забезпечують рух товарів по логістичному ланцюгу (склади, ван тажно-розвантажувальні механізми, транспор тні засоби), виробничі запаси та засоби управ ління усіма ланками ланцюга.
Логістична сис тема є адаптивною системою зі зворотним зв'язком, яка виконує певні логістичні функції та операції
Як правило, вона складає ться з кількох підсистем і має розвинуті зв'язки із зовнішнім середовищем. В якості логістичної системи можна розглядати вироб ниче підприємство, територіально-виробничий комплекс, торговельне підприємство.
Ціль ло гістичної системи — доставка у задане місце потрібної кількості та асортименту макси мально підготовлених для виробничого чи особи стого споживання товарів та виробів при міні мальних витратах. Логістична система — це єдиний план, який підпорядковує ін тереси підрозділів підприємства цілям логістики.
*З початку 70-х років у Японії, а потім і в інших країнах набула поширення система «Канбан», що є механізмом організації безперервного виробничого потоку, здатного до гнучкої перебудови, який функціонує практично за умов відсут ності страхових запасів. Традиційна концепція організації виробництва виходить з того, що для запобігання простоїв та для організації безперервного потоку необхідно створити страховий запас.
Згідно із системою «Канбан» на відміну від традиційного підходу виробник не має завершеного плану та графіка, він жорстко пов’язаний не загальним планом, а конкретним замовленням цеху (споживача) й оптимізує свою роботу не загалом, а в межах цього замовлення. Конкретні графіки роботи на декаду і місяць відсутні. За технологічним ланцюжком кожний має знати, що він буде виробляти тільки тоді, коли картка «Канбан» з його продукцією відкріплена від інформації контейнера на складі, тобто коли продукцію вже відправлено на наступну обробку.
Конкретний графік послідовності виробничих операцій одержують лінії кінцевої збірки, завданням яких є повернення комплексу інформації у зворотньому напрямі. Іншими словами, графіки проходження виробництва не переглядаються. Вони лише формуються рухом карток «Канбан». Виробництво постійно перебуває у стані настройки, відбувається його системне юстирування залежно від зміни ринкової кон’юнктури.
*Най> поширеною логістичною системою виробництва є система just-in-time, або «точно в строк». З логістичного погляду, ця система заснована на достатньо простій логіці управління запасами, без чого буде обмежено вимоги мінімуму запасів. Потоки матеріальних ресурсів ретельно синхронізовані з потребами в них, котрі визначаються розкладом випуску готової продукції. Подібна синхронізація є нічим іншим, як координацією двох базисних логістичних функцій: матеріально-технічного забезпечення і управління виробництвом. Система «точно в строк» — це сучасна концепція у виробництві, забезпеченні і дистриб’юції, котра заснована на синхронізації процесів доставки матеріальних ресурсів і готової продукції у необхідній кількості, в той час, коли ланки логістики їх потребують, з метою мінімізації витрат, пов’язаних зі збереженням запасів.
Концепція логістичної системи «точно в строк» характеризується:
-скороченими логістичними циклами;
-мінімальними запасами матеріалів незавершеного виробництва, готової продукції;
-координуванням усіх виробничих процесів;
-стійкими зв’язаними з постачальниками матеріальними ресурсами;
-наявністю надійного транспортного обслуговування;
-високим рівнем сервісу;
-ефективною інформаційною підтримкою.
*В останні роки фірми західних країн при організації виробництва використовують логістичну концепцію «Lenproduction», що в перекладі означає «худе виробництво». Ця концепція заснована на концепції «точно в строк», а також на зразок систем «Канбан» і «МРП». Сутність цієї концепції полягає у поєднанні таких компонентів:
-висока якість;-незначні розміри виробничих партій;-низькі рівні запасів;-підготовка висококваліфікованих кадрів;
-використання гнучкого обладнання.
При використанні цієї концепції, виробництво потребує значно менше ресурсів, ніж масове виробництво, а також зменшується рівень запасів, час на виробництво одиниці продукції, зменшуються втрати від браку.
Основними цілями «Lean»-виробництва в логістиці є:
-підвищені стандарти якості продукції;-низькі виробничі витрати;-швидке реагування на зміни споживчого попиту;-скорочений час переналадки обладнання.
*У США та інших розвинутих країнах з 80-х років використовується нова логістична система ОВТ (Optimized Production Technology) — оптимізована виробнича технологія. У цій системі, розробленій ізраїльськими та американськими вченими, на якісно новій основі набули подальшого розвитку ідеї, закладені у поширених логістичних системах «Канбан» та МРП. Основним принципом системи ОВТ є виявлення «вузьких» місць на виробництві або, за термінологією її творців, — критичних ресурсів. Як критичні ресурси можуть виступати, наприклад, запаси сировини та матеріалів, машини і устаткування, технологічні процеси, персонал. Від ефективності використання критичних ресурсів залежать темпи розвитку виробничої системи, тоді як підвищення ефективності використання решти ресурсів, що дістали назву некритичних, практично не позначається на розвитку системи
Досвід фірм, які впровадили у виробництво систему ОВТ, свідчить, що вона дає змогу при незмінних основних фондах з>ити випуск продукції на 10 %, зменшивши виробничий запас на 20 %.
43. Логістичні системи, що діють в сфері розподілення
Логістична система — це організаційно-господарський механізм управління матеріальни ми та інформаційними потоками.
Вона вклю чає матеріальні засоби, що забезпечують рух товарів по логістичному ланцюгу (склади, ван тажно-розвантажувальні механізми, транспор тні засоби), виробничі запаси та засоби управ ління усіма ланками ланцюга.
Логістична сис тема є адаптивною системою зі зворотним зв'язком, яка виконує певні логістичні функції та операції
Як правило, вона складає ться з кількох підсистем і має розвинуті зв'язки із зовнішнім середовищем. В якості логістичної системи можна розглядати вироб ниче підприємство, територіально-виробничий комплекс, торговельне підприємство.
Ціль ло гістичної системи — доставка у задане місце потрібної кількості та асортименту макси мально підготовлених для виробничого чи особи стого споживання товарів та виробів при міні мальних витратах.
Логістична система — це єдиний план, який підпорядковує ін тереси підрозділів підприємства цілям логістики.
*Система управління та планування розподілу продукції ДРП (distribution requirement planning — планування розподілу), що дає змогу не тільки враховувати кон’юнктуру ринку, а й активно впливати на неї. Ця система забезпечує стійкі зв’язки між постачанням, виробництвом та збутом продукції, використовуючи елементи МРП.
Система ДРП є базою планування логістичних та маркетингових функцій, їх узгод ження. Вона дає змогу з тим чи іншим ступенем вірогідності прогнозувати ринкову кон’юнктуру, оптимізувати логістичні витрати за рахунок скорочення транспортних витрат та витрат на товарорух. ДРП також дає змогу планувати поставки та запаси на різних рівнях ланцюжка розподілу (центральний — периферійні склади). Система ДРП сприяє здійсненню інформаційного забезпечення різних рівнів ланцюжка розподілу з питань ринкової кон’юнктури. Важливою функцією системи ДРП є планування транспортних перевезень.
У системі обробляються заяви на транспортне обслуговування, коригуються графіки перевезень.
Система ДРП дає змогу вирішувати комплекс завдань:
-планування і координації логістичних та маркетингових функцій;-прогнозування кон’юнктури ринку;-планування розміру і місця постачань;-оптимізація логістичних витрат збереження;-скорочення часу постачань готової продукції.
Використовуючи систему ДРП, фірми мають можливість змен шувати витрати, пов’язані зі збереженням, транспортуванням, переробкою вантажів.
*Останніми роками у США та в Західній Європі поширена версія системи «планування розподілу продукції» — система ДРП-2, котру називають другим поколінням систем. В цій системі використовують > сучасні моделі та алгоритми прогнозування попиту, потреб у готовій продукції, чим забезпечується управління запасами для середньострокових та довгострокових прогнозів попиту на готову продукцію. У ній вирішуються комплексні питання управління виробничою програмою, виробничими потужностями, персоналом, якістю перевізного процесу та логістичного сервісу.
44. Загальна характеристика системи планування потреби в матеріалах (МРП)
Система МРП— планування потреби в матеріалах — належить до систем «штовхаючого» типу.
Осн. завдання – чітке, точне планування потреби в матеріалах. В ній складають перелік матеріалів, не обхідних для виробництва визначеної кількості готової про дукції, відповідно до прогнозу ринкової кон'юнктури, після чого формують замовлення постачальники.
Теоретично в сис темі «штовхаючого» типу обов'язковим є формування поточ них та страхових запасів, кількість яких значно перевищує кількість відповідних запасів при роботі за «тягнучою» систе мою. Однак в умовах багатономенклатурного виробництва формування таких запасів виправдане. МРП – системи базуються на плануванні потреб у матеріалах для оптимальної організації виробництва, метою якої є створення оптимальних умов реалізації виробничого плану випуску продукції. Система МРП (ще її називають МРП-1) досить поширена в США. В середині 80-х років її використовували або намагались використовувати >ість фірм з обсягом реалізації понад 15 млн дол. на рік. Ця система має широкий набір машинних програм, що за безп. узгодження та оперативне регулювання поста чальницьких, виробничих, збутових функцій фірми.
Для здій снення цих функцій у МРП використовують дані плану ви робництва (у спеціалізованій номенклатурі на визначений момент часу), файл матеріалів (формується на основі плану виробництва і включає специфіковані найменування необхід них матеріалів, їх кількість на одиницю готової продукції, класифікацію за рівнем), файл запасів (дані про матеріальні ресурси, необхідні для реалізації графіка виробництва, як про ті, що є, так і про замовлені, що не надійшли, про страхо, і запаси та ін.).
Основна ідея цієї системи в тому, щоб кожна одиниця матеріалу або комплектуючих виробів, необхідних для виробництва, мала в потрібний час і в потрібній кількості основні елементи системи МРП, які складаються з інформації, програмної реалізації алгоритмічної основи МРП та компонентів, що пред ставляють результат функціонування програмної реалізації МРП.
Набір машинних програм забезпечує узгодженість та оперативне регулювання постачальницьких, виробничих, збутових функцій в масштабі фірми в режимі реального часу. Для здійснення цих функцій у системі МРП використовуються дані плану виробництва (у спеціалізованій номенклатурі на визначений момент часу); файл матеріалів (формується на основі плану виробництва і містить специфіковані найменування необхідних матеріалів, їх кількість на одиницю готової продукції, класифікацію за рівнем); файл запасів (дані про матеріальні ресурси, необхідні для реалізації графіка виробництва, як наявні, так і замовлені, але ще не поставлені, дані про страхові запаси).
Результатами роботи системи є:
-розробка плану-графіка забезпечення матеріальними ресурсами виробництва (кількість облікових одиниць матеріалів і комплектуючих для кожного періоду часу);
-коригування процесу забезпечення виробництва необхідними матеріалами;
-складання звітів, необхідних для управління процесом забезпечення виробництва.
Крім того, в системі МРП здійснюється управління запасами, розрахунок потреб у сировині та матеріалах, формування замовлень на закупівлю та інше.
Система МРП — це комп’ютеризований метод виявлення потреб у матеріалах на різних стадіях виробни чого процесу. Рух матеріальних ресурсів розраховується у про сторі та часі відповідно до потреб наступної стадії. Тому матеріал фактично постачається у той момент, коли, згідно з розрахунками, у ньому є потреба.
45. Загальна характеристика системи МРП-2
У 80-ті роки в США та інших країнах дістала великого по ширення система МРП-2, яку деякі американські фахівці вва жають другим поколінням системи МРП.
Покоління цієї систе ми різняться не за рівнем розвитку технології, як, наприклад, покоління обчислювальної техніки, а за гнучкістю управління та. номенклатурою функцій. Так, система МРП-2 виконує функції МРП (визначення потреби в матеріалах), а також функції упра вління технологічними процесами Визначення потреби в матеріалах пов'язане з прогнозуванням, управлінням запасами, закупівлями.
Метою прогнозування, зокрема, є розробка прогнозу потреб у сировині та матеріалах окремо по пріоритетних замовленнях та непріоритетних; аналізом можливих термінів виконання замов лень та рівнів страхових запасів з урахуванням витрат на їх утримання і якості обслуговування замовників; ретроспективний аналізом господарських ситуацій для вибору стратегії прогнозу вання стосовно кожного виду сировини та матеріалів (експоненціальне вирівнювання: аналіз трендів та ін.).
Система МРП-2 є ефективним інструментом внутрішньофірмового планування, котре дозволяє втілити у практику логістичну концепцію інтеграції функціональних сфер бізнесу при управлінні матеріальним потоком.
Крім перелічених переваг, слід враховувати > повне задоволення споживчого попиту, що досягається шляхом скорочення тривалості виробничих циклів, зменшення запасів, ефективнішої організації постачань, > швидкої реакції на зміни попиту. Система МРП-2 забезпечує >у гнучкість планування і сприяє зменшенню логістичних витрат на управління запасами.
46. Загальна характеристика системи “Канбан”
З початку 70-х років у Японії, а потім і в інших країнах набу ла великого поширення система «Канбан», що є механізмом організації безперервного гнучкого виробничого потоку і функціонує практично без страхових запасів.
Використовуються два документа для роботи :
Картка замовлення (що, коли і в якій кіль-ті)
Картка відбору (що супроводжує рух)
Традиційна концепція організації виробництва, як відомо, спрямована на запобігання простоям та організацію безперервного потоку з обов'язковим створенням страхового запасу.
Японська кон цепція грунтується на практично повній відмові від страхових запасів. >е того, менеджери навмисне дають робітникам змогу повністю випробувати на собі наслідки простоїв.
В ре зультаті весь персонал постійно зайнятий виявленням причин збоїв у виробництві та пошуком шляхів підвищення надійно сті та запасу міцності системи управління.
Після виявлення та усунення причин простоїв керівники ще >е скорочу ють страховий запас, породжуючи додаткові зусилля з по кращення організації виробництва з боку всього персоналу.
В умовах системи «Канбан», на відміну від традиційного підхо ду, виробник не має завершеного плану й графіка виробниц тва, а жорстко пов'язаний конкретним замовленням спожи вача. Він не взагалі оптимізує свою роботу, а в межах замов лення.
Конкретного графіка роботи на декаду, місяць він не має. Кожен зайнятий у технологічному ланцюгу робітник знає, що він вироблятиме продукцію тільки тоді, коли карта «Канбан» з його продукції відкріплена від контейнера на складі, тобто коли продукція фактично надійшла на наступну стадію обробки. Конкретний графік послідовності праці одержують лінії кін цевого складання, вони розкручують клубок інформації у зворот ному напрямі. Іншими словами, графіки виробництва не пере глядаються, а тільки формуються рухом карток «Канбан», тому що зняття карти відбору продукції, графіка виготовлення її фак тично не було. Виробництво постійно перебуває в стані надбу дови, відбувається його системонастроювання під зміни ринко вої кон'юнктури.
У системі «Канбан» деякі зміни плану не позначаються на виробництві, оскільки план формується на кожен день. Коли вання, звичайно, можливі, але в певних межах, у разі виходу за які система починає давати збої. Межа міцності системи сягає + 10 % попередньо з>еного плану.
> глибокі зміни, скажімо, внаслідок сезонних коливань, потребують вжиття пев них заходів. Зокрема, виникає потреба не тільки в перестановці робітників, а й у зміні їх кількості.
Якщо традиційна система планування функціонує за принципом «виштовхування» раніше визначеної партії деталей чи вузлів на наступні операції і не ре агує на те, потрібні вони там фактично і в такій кількості та в даний час чи ні, то система «Канбан» — за протилежним прин ципом.
Ритм праці, кількість і номенклатура деталей, що пере бувають у виробництві, визначаються не заготівельною ланкою, а випускними лініями кінцевого складання. «Вхід» і «вихід» у системі ніби помінялися місцями. Якщо в традиційній системі на «виході» отримують тільки те, що було на «вході», то в «Канбані» у виробництво «входить» тільки те, що потрібне на «виході». З ліній кінцевого складання по всьому технологічному ланцюгу передаються вимоги на «вхід». Інформація йде з «попередженням».
к правило, застосовуються два види карток «Канбан». Спочатку всі працівники інформують одне одного про планове замовлення, а потім - про фактичну операцію. Картка замовлення визначає, скільки і яких деталей треба виго товити з урахуванням найближчої зміни програми виробництва. За допомогою картки відбору попередня виробнича ланка ін формується про те, скільки і яких виробів її споживач факти чно одержав.
Серед інших особливостей такого планування слід відмітити те, що диспетчеризація виробничого процесу грунтується на горизонтальних зв'язках по всьому технологічному ланцюгу, а не за пірамідою, характерною для традицій ного планування.
47.Система оптимізації виробничих технологій (ОПТ)
У США та інших країнах заходу з 80-х років широко викори стовується нова логістична система ОПТ - оптимізована виробнича технологія, розроб лена ізраїльськими та американськими вченими.
У ній набу ли подальшого розвитку на якісно новій основі ідеї, закладені в поширених системах «Канбан» та МРП.
Основний принцип системи ОПТ - виявлення у виробництві «вузьких» місць, або, за термінологією її творців, критичних ресурсів.
Критич ними ресурсами можуть бути, наприклад, запаси сировини та матеріалів, машини й устаткування, технологічні процеси, персонал. Від ефективності використання критичних ресурсів залежать темпи розвитку виробничої системи, тоді як підви щення ефективності використання решти ресурсів,
тобто не критичних, на розвитку системи практично не позначається. Творці системи ОПТ стверджують, що втрати критичних ре сурсів негативно впливають на виробництво в цілому, а еко номія некритичних ресурсів не дає реальної користі вироб- ництву з огляду на кінцеві результати. Для кожного виробни цтва в середньому потрібно 5 критичних ресурсів.
Фірми, що використовують систему ОПТ, не намагаються забезпечити стовідсоткове завантаження робітників, зайнятих на некритич них операціях, оскільки інтенсифікація праці цих виконавців призведе до зростання незавершеного виробництва та інших небажаних наслідків.
Фірми заохочують використання робіт никами резерву робочого часу на підвищення кваліфікації, заняття в гуртках якості та ін.
У системі ОВТ в автоматизованому режимі розв’язується ряд завдань оперативного та короткострокового управління виробництвом, у тому числі здійснюється формування графіка виробництва на один день, тиждень тощо. При формуванні близького до оптимального графіка виробництва використовуються критерії забезпеченості замовлень сировиною та матеріалами, ефективності використання ресурсів, мінімуму зворотних коштів у запасах, гнучкості. Для формування на ЕОМ графіків з бази даних системи ОВТ використовуються три масиви: «Замовлення», «Технологічні карти», «Ресурси». В результаті обробки даних ЕОМ на друк видається ряд машинограм, у тому числі «Графік виробництва», «Потреба у сировині та матеріалах», «Щоденний звіт майстра цеху», «Стан складського запасу». Досвід фірм, які впровадили у виробництво систему ОВТ, свідчить, що вона дає змогу при незмінних основних фондах з>ити випуск продукції на 10 %, зменш. виробничий запас на 20 %.
48Система планування розподілу матеріалів(ДРП)
У логістиці та маркетингу деяких західних країн останнім часом застосовується система управління та планування розподілу продукції ДРП, яка дає змогу не тільки враховувати кон'юнктуру, а й активно впливати на неї. Ця система забезпечує стійкі зв'язки між постачанням, виробництвом, збутом, використовуючи елементи МРП.
На першому рівні управління виробництвом здійс нюється агреговане планування з використанням прогнозів та фактичних даних про замовлення.
На другому рівні формують графік виробництва, складають специфікований план із зазна ченням конкретних дій, кількості комплектуючих та готової продукції.
На третьому рівні за допомогою системи МРП розра ховують потребу в матеріал. ресурсах та виробничих потуж ностях під графік виробництва.
Система ДРП дає змогу прогнозува ти з тією чи іншою мірою достовірності ринкову кон'юнктуру, оптимізувати логістичні витрати за рахунок скороч. витрат транспортних та на рух товару.
Планують також поставки й за паси на різних рівнях ланцюга розподілу (центральний — пери ферійні склади). У системі ДРП здійснюється інформаційне за безпечення різних рівнів ланцюга розподілу з питань ринкової кон'юнктури. Важливою функцією ДРП є планування транспор тних перевезень. У системі обробляються заявки на транспортне обслуговування, складаються заявки та коригуються в реальному масштабі часу графіки перевезень.
На основі дострокових планів роботи складів розраховують потреби в транспортних засобах, коригують потреби з урахуванням оперативної обстановки.
Ос новою бази даних системи ДРП є інформація про продукцію, що перевозиться та складується і надходить від заводу-виробника, а також інформація зі складів.
ДРП дає можливість вирішувати комплекс завдань: планування і координація логістичних та маркетингових функцій;прогнозування конюктури ринку;планування розміру і місця постачання;оптимізація логістичних витрат збереження;скорочення часу постачання готової продукції.
Маркетингові переваги ДРП: поліпшення якості сервісу за рахунок скорочення часу доставки готової продукції споживачам;поліпшення просування нових товарів на ринок;поліпшення координації управління запасами готової продукції з іншими функціями фірми;висока спроможність задовольнити вимоги споживачів за рахунок сервісу.
49Логістична система “Острова виробництва”
Сис-ма “Острови вир-ва” – це вир сис-ма, що передбачає виконання до строк замовлень. Для цього на під-ві створюють резерви вир потужностей або допоміж цикл вир-ва.
Для виконання термінових замовлень на підприємстві деколи використовують систему „ острова виробництва”. Відповідно до цієї системи на виробництві створюють резерви виробничих потужностей для виконання термінових замовлень.
Логістика є системою, що містить функціональні області. Між областями логістики існують зв'язок і взаємозалежність. Наприклад, якщо в основному виробництві використовується технологія, що не вимагає наявності істотних проміжних запасів матеріалів і сировини, то відповідно до логістики постачання передбачається здійснювати в строго певний час через короткі інтервали. Для виконання нерегулярних замовлень в мінімальні терміни, коли для основного виробництва характерний пространст-венное зосередження устаткування, створення резервів виробничих потужностей (так званих систем «островів виробництва»), в області закупівель використовуються відповідні способи, що дозволяють придбати різні матеріальні ресурси, з тим, щоб виконати індивідуальні замовлення. У логістичному ланцюзі, тобто ланцюгу, по якому проходять товарний і інформаційній потоки від постачальника до споживача, виділяються наступні головні ланки: постачання матеріалів, сировини і напівфабрикатів зберігання продукції і сировини, виробництво товарів, розподіл (включаючи відправку товарів із складу готової продукції), вживання готової продукції.
52.Якими машинними програмами забезпечена система МРП
Система МРП — це комп'ютеризований метод вияв лення потреби в матеріалах на різних стадіях виробничого про цесу. Рух матеріальних ресурсів розраховують у просторі й ча сі відповідно до потреб наступної виробничої стадії. Тому ма теріал фактично постачається в момент, коли, за розрахунка ми, в ньому є потреба. Формалізація процесів прийняття рішень у системі МРИ здійснюється за допомогою різних методів дослідження опера цій.
На основі математичних моделей, інформаційного та про грамного забезпечення розраховують потреби в сировині та ма теріалах; складають графік виробництва та видають на друк чи на дисплей з різною періодичністю вихідні форми .Таким чином система МРП – це комп’ютеризований метод виявлення потреб у матеріалах на різних стадіях виробничого процесу.
МРП (Materials requirements planning) — планування потреби в матеріалах розробляють для використання на виробничих підприємствах, коли підприємство має дикретний характер виробництва (збірки на замовлення, виготовлення на замовлення, виготовлення на склад, серійне виробництво). МРП належить до систем «підштовхуючого» типу. Ці системи дуже рідко використовують у сервісних, транспортних, торговельних та інших організаціях невиробничого профілю. МРП-системи базуються на плануванні потреб у матеріалах для оптимальної організації виробництва і мають своєю метою створення оптимальних умов реалізації виробничого плану випуску продукції.
Основна ідея цієї системи в тому, щоб кожна одиниця матеріалу або комплектуючих виробів, необхідних для виробництва, мала в потрібний час і в потрібній кількості основні елементи системи МРП, які складаються з інформації, програмної реалізації алгоритмічної основи МРП та компонентів, що представляють результат функціонування програмної реалізації МРП.
Набір машинних програм забезпечує узгодженість та оперативне регулювання постачальницьких, виробничих, збутових функцій в масштабі фірми в режимі реального часу. Для здійснення цих функцій у системі МРП використовуються дані плану виробництва; файл матеріалів; файл запасів. Таким чином, система МРП — це комп’ютеризований метод виявлення потреб у матеріалах на різних стадіях виробничого процесу.
50.Взаємозв”язок системи МРП та ДРП
Система ДРП забезпечує стійкі зв’язки між постачанням, виробництвом та збутом продукції використовуючи елементи системи МРП. На третьому рівні за допомогою системи МРП розра ховують потребу в матеріальних ресурсах та виробничих потуж ностях під графік виробництва. Система ДРП залежить від виробничих графіків, котрі регламентовані і контролюються фірмою – виробником готової продукції. Функціонування системи ДРП базується на споживчому попиті, не контрольованому фірмою, тому системі МРП властива вища стабільність на відміну від ДРП, котра діє за умов невизначеності попиту. Невизначене зовнішнє середовище вимагає допоміжних заходів та обмежень у попиті управління товарними запасами у розподільчих мережах системи.
51.Взаємозв”язок системи МРП та “Канбан”
Сис-ма Канбан працює не тільки в Японії. В Європі вона працює разом з сис-мою МРП, тобто на рівні визначення потреби в сировині та мат, а також орг-ції МТЗ працює сис-ма МРП, а вир процес діє на основі сис-ми Канбан.
Залежно від конкретних умов можливе спільне функціону вання систем «Канбан» та МРП.
Після складання зведеного плану потреб у матеріалах систему «Канбан» можна використо вувати як інструмент управління виробництвом у межах кож ного планового періоду.
Подібну «зведену» систему («Сінхро МРП») застосовує компанія «Ямаха Моторе» (Японія). При ор ганізації виробництва, пристосованого до змінного попиту за місяць, системи МРП та «Канбан» слугують засобами забезпе чення виробництва «точно в строк».
Велике значення для планування потреби в матеріалах має концепція часового циклу (інтервалу).
Часовий цикл — це період часу, протягом якого має бути вироблена визначена кіль кість виробів. У реалізації системи «Канбан» таким часовим циклом є доба. Та оскільки доба — невеликий період часу, то в системі МРП, як правило, за часовий цикл приймається тиждень.
Далі в цій системі неминуче виникає проблема син хронізації фаз виробництва, що потребує складання міжцик-лічного графіка виробництва всіх виробів для визначення ви ду продукції.
При цьому використовують дані про час вико нання замовлень виробництвом.
Для системи «Канбан» син хронізація виробничих фаз не має такого великого значення, як для системи МРП, тому що грунтується на вирівнюваному виробництві. Проте часто доводиться враховувати цикл поставок при визначенні кількості карток «Канбан» залежно від часу виконання замовлення.
При організації виробництва, орієнтованого на швидке виконання замовлень на невеликі партії продукції, вирівнювання виробництва досягають з ве ликими труднощами.
Тоді зручніше використовувати систему МРП, оскільки, щоб вирівняти виробництво, необхідно що доби планувати виготовлення певного об'єму продукції.
Система «Канбан» передбачає, щоб до фактичного початку виробничого процесу до всіх дільниць був доведений загальний виробничий план.
У системі МРП такий план називається агре-гованим (зведеним). Він є важливим для системи, оскільки стано вить ту ціль, на досягнення якої орієнтована вся система.
В «Канбан» зведений план не регламентує суворі завдання вироб ництва, а визначає лише загальну схему проведення загальноза водського розрахунку потреби в матеріалах та персоналі на кож ній виробничій дільниці.
Тому при плануванні потреби в мате ріалах в кінці кожного планового виробничого періоду (чи часо вого циклу) треба порівняти планові об'єми випуску з фактич ними.
Якщо при цьому будуть виявлені розбіжності, то вжива ють заходів щодо виправлення ситуації, що склалася.
Оскільки часовим циклом є тиждень, зведений план коригують щотижня.
За системи «Канбан» немає потреби в кінці кожного часового циклу порівнювати запланований випуск з фактичним, оскільки план постійно коригується автоматично в процесі виробництва. Якщо потрібно переглянути добовий план виробництва.
53. Якими машинними програмами забезпечена система ДРП – див. 48 про ДРП
ДРП (distribution requirement planning — планування розподілу) дає змогу не тільки враховувати кон’юнктуру ринку, а й активно впливати на неї. Ця система забезпечує стійкі зв’язки між постачанням, виробництвом та збутом продукції, використовуючи елементи МРП. Система ДРП є базою планування логістичних та маркетингових функцій, їх узгодження. Вона дає змогу з тим чи іншим ступенем вірогідності прогнозувати ринкову кон’юнктуру, оптимізувати логістичні витрати за рахунок скорочення транспортних витрат та витрат на товарорух. ДРП також дає змогу планувати поставки та запаси на різних рівнях ланцюжка розподілу (центральний — периферійні склади). Система ДРП сприяє здійсненню інформаційного забезпечення різних рівнів ланцюжка розподілу з питань ринкової кон’юнктури. Важливою функцією системи ДРП є планування транспортних перевезень.
Машинні програми використовуються для плану поставки , плану перевезень,та оптової норми товарних запасів
|
Склад стелаж № Шифр вибору |
Попередня ланка |
||
|
Номер виробу |
Кування В-2 наступна ланка |
||
|
Найменування Ведуче виробу зубчасте колесо |
|||
|
Модель автомобілю |
|||
|
Місткість тари |
Тип тари |
Номер випуску |
Механічна обробка |
За допомогою картки відбору попередня виробнича ланка інформується про те, скільки і яких виробів було відправлено споживачеві фактично. Карта відбору складається з таких основних елементів: склад-стелаж №; код виробу; номер виробу; найменування виробу; модель виробу; кількість виробу; попередня і наступна ланка, через які пройшов і повинен пройти виріб.
Картка замовлення визначає, скільки і яких деталей треба виго товити з урахуванням найближчої зміни програми виробництва.
|
Склад стелаж № Шифр вибору |
Ланки механічної обробки |
|
Номер виробу |
|
|
Найменування Логістичний виробу вал |
|
|
Модель автомобілю |
Основні елементи картки замовлень: склад-стелаж №; код виробу; номер виробу; найменування виробу; кількість деталей, які необхідно виготовити. Картка замовлення визначає, скільки і яких деталей необхідно виготовити з урахуванням найближчої програми виробництва.
56. Переваги системи МРП
Ця система майже непотопляєма, бо немає збоїв у вир-ві та простоїв.
Система МРП— планування потреби в матеріалах — належить до систем «штовхаючого» типу.
Осн завдання – чітке, точне планування потреби в матеріалах.
В ній складають перелік матеріалів, не обхідних для виробництва визначеної кількості готової про дукції, відповідно до прогнозу ринкової кон'юнктури, після чого формують замовлення постачальники.
Теоретично в сис темі «штовхаючого» типу обов'язковим є формування поточ них та страхових запасів, кількість яких значно перевищує кількість відповідних запасів при роботі за «тягнучою» систе мою. Однак в умовах багатономенклатурного виробництва формування таких запасів виправдане.
Переваги системи МРП: кожна одиниця матеріалу або комплектуючих виробів, необхідних для виробництва, має в потрібний час і в потрібній кількості основні елементи системи МРП, які складаються з інформації, програмної реалізації алгоритмічної основи МРП та компонентів, що представляють результат функціонування програмної реалізації МРП; в системі МРП здійснюється управління запасами, розрахунок потреб у сировині та матеріалах, формування замовлень на закупівлю та інше.
Ця система майже непотопляєма, бо немає збоїв у вир-ві та простоїв.
У 80-ті роки в США та інших країнах дістала великого по ширення система МРП-2, яку деякі американські фахівці вва жають другим поколінням системи МРП.
Покоління цієї систе ми різняться не за рівнем розвитку технології, як, наприклад, покоління обчислювальної техніки, а за гнучкістю управління та. номенклатурою функцій.
Так, система МРП-2 виконує функції МРП (визначення потреби в матеріалах), а також функції упра вління технологічними процесами
Визначення потреби в матеріалах пов'язане з прогнозуванням, управлінням запасами, закупівлями.
Переваги системи МРП-2:
- є ефективним інструментом внутрішньофірмового планування, котре дозволяє втілити у практику логістичну концепцію інтеграції функціональних сфер бізнесу при управлінні матеріальним потоком.
- > повне задоволення споживчого попиту, що досягається шляхом скорочення тривалості виробничих циклів, зменшення запасів, ефективнішої організації постачань, > швидкої реакції на зміни попиту.
- забезпечує >у гнучкість планування і сприяє зменшенню логістичних витрат на управління запасами.
- передбачає розв’язання ряду завдань, зокрема таких, як прогнозування, управління запасами, управління закупівлями. При розв’язанні завдань прогнозування прогнозуються потреби у сировині та матеріалах за пріоритетними та непріоритетними замовленнями, аналіз можливих строків виконання замовлень та рівнів страхових запасів з урахуванням витрат на їх утримання і якості обслуговування замовників. При вирішенні завдань управління запасами здійснюється обробка та коригування усієї інформації про надходження, рух й витрачання сировини та матеріалів, а також про зберігання, вибір індивідуальних стратегій поповнення та контролювання рівня запасів у розрізі кожної позиції номенклатури сировини та матеріалів, контролювання швидкості й обіговості запасів, видача інформації про наближення запасів до критичного рівня, про наявність понаднормативних запасів. Для розв’язання завдань, пов’язаних з управлінням закупівлями, використовується файл замовлень, в який вводиться інформація про замовлення та їх виконання.
Система МРП-2 – друге покоління системи МРП, що не обмежується завданням управління матеріально - технічним забезпеченням. Системи відрізняються один від одного не лише своїм технологічним рівнем, а й гнучкістю управління та номенклатурою. Система МРП 2 включає функції МРП ( визнання потреби у матеріалах), а також функції управління технологічними процесами
Гол відмінністю МРП2 від системи МРП є те, що в першій почали прогнозувати потреби в сировині за пріоритетними та непріоритетними замовленнями.
Система МРП-2 включає функції МРП (визначення потреби у матеріалах), а також функції управління технологічними процесами. Передбачає розв’язання ряду завдань, зокрема таких, як прогнозування, управління запасами, управління закупівлями. Система МРП-2 є ефективним інструментом внутрішньофірмового планування, котре дозволяє втілити у практику логістичну концепцію інтеграції функціональних сфер бізнесу при управлінні матеріальним потоком. Дозволяє враховувати > повне задоволення споживчого попиту, що досягається шляхом скорочення тривалості виробничих циклів, зменшення запасів, ефективнішої організації постачань, > швидкої реакції на зміни попиту. Система МРП-2 забезпечує >у гнучкість планування і сприяє зменшенню логістичних витрат на управління запасами.
Система МРП є складовою системи МРП-2.
Переваги системи “Канбан” особливо помітні при порівнянні організації виробництва в автомобільній промисловості Японії та інших країн. Японська кон цепція грунтується на практично повній відмові від страхових запасів. >е того, менеджери навмисне дають робітникам змогу повністю випробувати на собі наслідки простоїв.
Переваги:- най> висока адаптованість до вимог ринку- організація ритмічної роботи усіх підрозділів підприємств (як власного так і контрагента)
- відсутність страх запасів та незаверш вир-ва
Основні переваги системи Канбан:
Переваги системи «Канбан» особливо помітні при порівнянні організації виробництва в автомобільній промисловості Японії та інших країн. Запаси комплектуючих деталей та матеріалів у ряді американських фірм в розрахунку на кожний легковий автомобіль, що виготовлявся у 1987 р., перевищили 500 дол., тоді як у >ості японських вони становили менше 200 дол., у тому числі на «Тойоті» всього лише 77 дол.
Японська кон цепція грунтується на практично повній відмові від страхових запасів. >е того, менеджери навмисне дають робітникам змогу повністю випробувати на собі наслідки простоїв.
Недоліки: зрив поставок комплектуючих на будь-яких етапах вир-ва призведе до зупинки всього вир-ва (межа надійності відхилення + - 10 %)
Згідно із системою «Канбан» на відміну від традиційного підходу виробник не має завершеного плану та графіка, він жорстко пов’язаний не загальним планом, а конкретним замовленням цеху (споживача) й оптимізує свою роботу не загалом, а в межах цього замовлення.
Основні недоліки системи Канбан:
Недолік системи в тому, що необхідні матеріали ніби «виштовхуються» працівниками попередніх етапів виробни чого процесу до наступних стадій виробництва у необхідній кількості, в потрібний час, в потрібне місце незалежно від того, потрібні вони там у такій кількості чи ні в конкретний час.
Проте, не зважаючи на цей недолік, як показує досвід, використання МРП дає змогу зменшити запаси, прискорити їх обертання, скоротити кількість випадків порушення стро ків поставок.
Недоліком системи є те, що необхідні матеріали «виштовхуються» працівниками на попередніх етапах виробничого процесу і надходять до наступних стадій у необхідній кількості, у потрібний час, у потрібне місце незалежно від того, чи потрібні вони там у такій кількості чи ні у цей конкретний момент. Проте, як свідчить досвід, незважаючи на цей недолік, використання системи МРП не знижує рівня запасів, не прискорює їх обіговість, не скорочує кількості порушень строків поставок.
62. При використанні яких логістичних систем відсутні страхові запаси сировини
При використанні логістичної системи Канбан
Страхові запаси відсутні при використанні такої логістичної системи як «Канбан».
З початку 70-х років у Японії, а потім і в інших країнах набула поширення система «Канбан», що є механізмом організації безперервного виробничого потоку, здатного до гнучкої перебудови, який функціонує практично за умов відсутності страхових запасів. Система «Канбан» базується на практично повній відмові від страхових запасів. Система «Канбан» побудована за «тягнучим» принципом. Ритм праці, обсяг та номенклатуру деталей, що перебувають у виробництві, визначає не заготівельна ланка, а випускні лінії кінцевої збірки. «Вхід» та «вихід» у системі немов міняються місцями. Якщо в традиційній системі на «виході» одержується тільки те, що надійшло на «вході», то у системі «Канбан» до виробництва «входить» тільки те, що потрібно на «виході». Використовуючи «Канбан», з ліній кінцевої збірки по всьому технологічному ланцюжку передаються вимоги на «вхід». Як правило, застосовуються два види карток «Канбан»: картка замовлення і картка відбору. Спочатку всі інформують один одного про планове замовлення, а потім про фактичну операцію. Робота з логістичною системою зводить до мінімуму запаси товарно-матеріальних цінностей і фактично знижує незавершене виробництво.
63. В якій логістичній системі і для чого використовують термін критичні ресурси
В логістичній системі Оптимізації виробничих технологій (ОВТ). Критичними ресурсами можуть виступати запаси сировини та матеріалів, машини та устаткування, технологічні процеси та персонал. Від ефективності використання критичних ресурсів залежать темпи розвитку виробничої системи, тоді як підвищення ефективності використання решти ресурсів , що дістали назву некритичні ресурси, практично не позначається на розвитку системи.
У США та інших розвинутих країнах з 80-х років використовується нова логістична система ОВТ (Optimized Production Technology) — оптимізована виробнича технологія. У цій системі, розробленій ізраїльськими та американськими вченими, на якісно новій основі набули подальшого розвитку ідеї, закладені у поширених логістичних системах «Канбан» та МРП.
Основним принципом системи ОВТ є виявлення «вузьких» місць на виробництві або критичних ресурсів. Як критичні ресурси можуть виступати, наприклад, запаси сировини та матеріалів, машини і устаткування, технологічні процеси, персонал. Від ефективності використання критичних ресурсів залежать темпи розвитку виробничої системи, тоді як підвищення ефективності використання решти ресурсів, що дістали назву некритичних, практично не позначається на розвитку системи. Творці системи ОВТ стверджують, що втрати критичних ресурсів негативно впливають на виробництво в цілому, тоді як економія некритичних ресурсів не приносить реальної користі виробництву з точки зору кінцевих результатів.
Для кожного виробництва існує в середньому п’ять критичних ресурсів. Фірми, які використовують систему ОВТ, не намагаються забезпечити стовідсоткове завантаження робітників, зайнятих на некритичних операціях, оскільки інтенсифікація їх праці призведе до зростання незавершеного виробництва та інших небажаних наслідків. Фірми заохочують використання резерву робочого часу таких робітників на підвищення кваліфікації, проведення занять у гуртках якості тощо.
64. В якій логістичній системі вирішується питання найкращого використання матеріальних ресурсів
В логістичній системі МРП
65. Які ресурси є некритичними з точки зору логістичної системи ОВТ
ОВТ (Optimized Production Technology) — оптимізована виробнича технологія. У цій системі, розробленій ізраїльськими та американськими вченими, на якісно новій основі набули подальшого розвитку ідеї, закладені у поширених логістичних системах «Канбан» та МРП.
Основним принципом системи ОВТ є виявлення «вузьких» місць на виробництві або критичних ресурсів. Як критичні ресурси можуть виступати, наприклад, запаси сировини та матеріалів, машини і устаткування, технологічні процеси, персонал. Від ефективності використання критичних ресурсів залежать темпи розвитку виробничої системи, тоді як підвищення ефективності використання решти ресурсів, що дістали назву некритичних, практично не позначається на розвитку системи. Творці системи ОВТ стверджують, що втрати критичних ресурсів негативно впливають на виробництво в цілому, тоді як економія некритичних ресурсів не приносить реальної користі виробництву з точки зору кінцевих результатів.
Для кожного виробництва існує в середньому п’ять критичних ресурсів. Фірми, які використовують систему ОВТ, не намагаються забезпечити стовідсоткове завантаження робітників, зайнятих на некритичних операціях, оскільки інтенсифікація їх праці призведе до зростання незавершеного виробництва та інших небажаних наслідків. Фірми заохочують використання резерву робочого часу таких робітників на підвищення кваліфікації, проведення занять у гуртках якості тощо.
Некритичними рес-ми з т.з. сис-ми ОВТ є всі рес-си, їх не відносяться до критичних (все те, що на даний час є дефіцитним на підприємстві)
Всі, крім: - запаси сировини і матеріалів;
- машини й устаткування;
- технологічні процеси; - персонал.
66. Види матеріальних потоків
Матеріальний потік – взаємозв’язок усіх процесів і операцій, пов’язаних з добуванням, обробкою, переробкою, складуванням, транспортуванням і розподілом вантажів у сфері матеріального виробництва, на промислових підприємствах, в цехах, на виробничих дільницях. Матер. потік-фактор і чітко-діючий механізм, який дозволяє інтерпретувати усі елементи Л. За характером об’єкти, котрі входять до потоку, поділяються на матеріальні транспортні, енергетичні, грошові та інформаційні. Матер. потоки поділ на вхідні та вихідні види: 1. По відношенню до середовища:
-зовнішні-обслуговують зону МТЗ та збуту
- внутрішні - переміщується між цехами та вир місцями на під-ві, тобто обслуговує сферу виробництва. 2. За ступенем безперервності:
безперервні та дискретні
3.За ступенем регулярності :
детерміновані та схоластичні
4. За ступенем стабільності: стабільні та нестабільні
5.За ступенем змінності:
Стаціонарні та нестаціонарні
6. За характером переміщення:
рівномірні та нерівномірні
7.За ступенем періодичності:
періодичні та неперіодичні
8. За ступенем управління : керовані та некеровані.
9. За ступенем складності:
диференційовані та інтегровані.
67. Поняття про матеріальні потоки
Матеріальний потік — це чинник, який дав змогу інтегрувати всі елементи логістичної системи в чітко функціонуючий механізм. Під матеріальним потоком з огляду на принципи логістики ро зуміють поєднання і зв 'язки всіх процесів та операцій з добування, обробки та переробки, складування, транспортування та розподілу вантажів у сфері матеріального виробництва, на промислових під приємствах, у цехах та на виробничих ділянках.
Основними параметрами потоку є: початкові та кінцеві його пункти., траєкторія переміщення, довжина шляху, швидкість і час руху, проміжні пункти, інтенсивність.
Будь-який потік реалізується на визначеному матеріальному носії, і з цієї точки зору усі потоки є матеріальними.
Однак у господарській практи ці матеріальні потоки розуміються у > вузькому, але конкретному змісті, тобто як потоки матеріальних ресурсів, призна чені для виробничого або кінцевого споживання. Значну роль відіграють матеріальні ресурси в суспільному виробництві.
За характером об’єкти, котрі входять до потоку, поділяються на матеріальні, транспортні, енергетичні, грошові, інформаційні та ін. Най> використовувані в логістиці матеріальні, грошові та інформаційні.
Характеризується матеріальний потік номенклатурою асорти мен ту і кількістю продукції, фізико-хімічними особливостями. Він залежить від виду тари, умов, контрактів, транспортування та ін. Крім того, матеріальні потоки поділяються на вхідні та вихідні.Матеріальні потоки можуть бути класифіковані залежно від виду транспорту (автомобільний, залізничний, водний, повітряний), від вантажу (великої ваги, легковагові, негабаритні), від фізико-хімічних якостей (сипкі, паливні, штучні).
68. Основні функції управління матеріальними потоками
Управління потоками в логістиці пов'язане з плануванням, оперативним регулюванням, обліком, контролем та аналізом. Кожна з цих функцій поділяється на завдання, а останні — на: операції. Номенклатура і склад завдань по кожній функції упра вління також визначаються сутністю керованих потоків. У за гальному вигляді кожну функцію можна охарактеризувати так.
Функція «Планування» передбачає вирішення завдань, пов'я заних з установленням оптимального напряму руху потоку, формуванням потоку як сукупності конкретних об'єктів, встановл.м його інтенсивності, розробкою розкладу (графіка) про ходження, розрахунком потреби в ресурсах для здійснення по току, мінімізацією часу просування потоку.
Функція «Оперативне регулювання» пов'язана з реалізацією на практиці запланованого режиму руху потоку. В межах цієї фун кції проводять дослідження кожного об'єкта потоку згідно з графіком його руху, включаючи диспетчеризацію об'єктів, виро блення та введення в дію керуючих впливів.
Функція «Облік» передбачає вирішення інформаційних за вдань, тобто збирання, обробку, зберігання та видачу інформа ції, ведення оперативного та статистичного обліку, складання необхідного звіту.
Функція «Контроль» встановлює відповідності фактичних па раметрів руху потоку запланованим. Для контролю використо вують еталонні значення елементів потоку у вигляді норм та нормативів.
Функція «Аналіз» включає комплекс завдань, які передбача ють встановл. причинно-наслідкових зв'язків між досягну тими результатами і витраченими засобами, виявлення впливу різних чинників на фактичні значення параметрів потоку, роз рахунок ефективності управління та функціонування системи в цілому, розробку та вдосконалення методів аналізу в межах функції. Результати аналізу використовують для нового циклу управління, нових планових розрахунків. Таким чином для управління потоками синтезується логістична система до якої належать керована та керуюча системи у вигляді конкре тних потоків.
69. Внутрішній матеріальний потік
Під матеріальним потоком, говорячи про принципи логістики, розуміють взаємозв’язки усіх процесів й операцій, пов’язаних з добуванням, обробкою, переробкою, складуванням, транспортуванням і розподілом вантажів у сфері матеріального виробництва, на промис лових підприємствах, в цехах, на виробничих дільницях.
Однак у господарській практиці матеріальні потоки сприймають у > вузькому, але конкретному змісті — як потоки матеріальних ресурсів, призначених для виробничого чи кінцевого споживання, оскільки матеріальні ресурси відіграють велику роль у суспільному виробництві.
Основними параметрами характеристики потоку є: початкові і кінцеві його пункти, траєкторія переміщення, довжина шляху, швидкість і час руху, проміжні пункти, інтенсивність.
За характером об’єкти, котрі входять до потоку, поділяються на матеріальні, транспортні, енергетичні, грошові, інформаційні та ін. Най> використ. в логістиці матеріальні, грошові та інформаційні. По відношенню до виробництва виділяють зовнішні та внутрішні матеріальні потоки: перші циркулюють у сфері обігу, другі — безпосередньо на підприємстві, тобто у сфері виробництва.
Початковою точкою внутрішнього матеріального потоку є склад виробничих запасів підприємства-виробника, а кінцевою — його склад готової продукції.
Свою специфіку мають внутрішні матеріальні потоки на базах оптово-торговельних організацій, у морських та річкових портах та інших системах виробничої інфраструктури. Незважаючи на те, що виробничі запаси покликані робити господарчі системи незалежними від впливу зовнішнього середовища, внутрішні потоки перебувають під великим впливом матеріально-технічного забезпечення, тобто залежать від зовнішніх матеріальних потоків. Говорячи про матеріальні потоки як про основний об’єкт управління мовою логістики, необхідно зазначити, що в умовах товарного виробництва та обігу рух матеріальних ресурсів у матеріально-речовій формі породжується й супроводжується рухом фінансових коштів. До того ж обидва потоки перебувають у діалектичній єдності. Таким чином, у комерційній логістиці об’єкт управління є багатоаспектним об’єк том — «мате ріальні ресурси + послуги + фінанси». Управління тут спрямоване не тільки на фізичне переміщення матеріальних ресурсів від постачальника до споживача, а й на досягнення при цьому їх раціонального використання, противитратності й максимальної комерційної вигідності.
Сто совно виробництва виділяють зовнішні матеріальні потоки, що цир кулюють у сфері обігу, і внутрішні — безпосередньо на підприєм стві, тобто у сфері виробництва. Початковою точкою внутрішнього матеріального потоку є склад виробничих запа сів підприємства-виробника, а кінцевою — його склад готової продукції.
Особливо слід виділити матеріальні потоки, що утворюються в процесі комплектування виготовлюваної про дукції, в тому числі з об'єктів, що будуються і реконструють-ся.
70. Зовнішній матеріальний потік
Під матеріальним потоком, говорячи про принципи логістики, розуміють взаємозв’язки усіх процесів й операцій, пов’язаних з добуванням, обробкою, переробкою, складуванням, транспортуванням і розподілом вантажів у сфері матеріального виробництва, на промис лових підприємствах, в цехах, на виробничих дільницях.
Однак у господарській практиці матеріальні потоки сприймають у > вузькому, але конкретному змісті — як потоки матеріальних ресурсів, призначених для виробничого чи кінцевого споживання, оскільки матеріальні ресурси відіграють велику роль у суспільному виробництві.
Сто совно виробництва виділяють зовнішні матеріальні потоки, що цир кулюють у сфері обігу, і внутрішні — безпосередньо на підприєм стві, тобто у сфері виробництва.
Зовнішні матеріальні потоки реалізують потреби матеріально-технічного забезпечення вироб ництва чи іншої розумної діяльності людини
Матеріальні пото ки в системі МТЗ поділяються на групи засобів виробництва: сировина, основні матеріали, напівфабрикати, комплектуючі ви роби, паливо, інструмент, інвентар, устаткування.
Для кожної з перелічених груп передбачається ще > поглиблена диферен ціація, але до кожної порції специфікованої номенклатури з огляду на логістику матеріальні ресурси у специфікованій но менклатурі утворюють простий потік, і саме такий потік пови нен стати об'єктом управління.
Почат ковою точкою зовнішнього матеріального потоку є склад готової продукції підприємства-виробника, а кінцевою — склад виро бничих запасів підприємства-споживача.
71. В якій функції управління матеріальним потоком встановлюється траєкторія його переміщення
У логістиці для управління потоками передбачається здійснення таких функцій: планування, оперативне регулювання, облік, контроль, аналіз. Кожна функція поділяється на завдання, а останні на операції.
Але саме функція «Планування» передбачає вирішення завдань, пов'я заних з установленням оптимального напряму руху потоку, формуванням потоку як сукупності конкретних об'єктів, встановл.м його інтенсивності, розробкою розкладу (графіка) про ходження, розрахунком потреби в ресурсах для здійснення по току, мінімізацією часу просування потоку.
72. Недоліки залізничного та автомобільного транспорту
На залізничному транспорті розвиток транспортної підсистеми логістики має ґрунтуватись на поєднанні економічних інтересів відправника, залізниці та одержувача через створення комплексних транспортно-технологічних систем, технологічних маршрутів, за умов існування яких рухомий состав від клієнтури та залізниць використовується кооперовано. Подібні системи ефективні для металургії та шахт, що відправляють залізницею до 40 % усіх вантажів. Вони працюють на кінцевий, споживчий результат.
До основних недоліків залізничного виду транспорту належить:
2. Невелика швидкість доставки вантажів 250км/сутки
Найчастіше даний вид транспорту використовують для перевезення сільськогосподарсь ких продуктів, корисних копалин, піску, автомобілів, хімікатів та ін..
Автомобільний транспорт дедалі >е починає конкурувати із залізницями при перевезеннях вантажів на далекі відстані, але при цьому змінюються запропоновані транспортними компаніями послуги. Даний вид транспорту також має деякі недоліки:
3. Дорого коштує будівництво доріг
Використовують для перевезення одягу, книг, ком п’ю терів, паперових товарів.
Основним недоліком залізничного транспорту є те, що виробництво залізниць коштує дорого, а також невелика швидкість доставки вантажів.
Основним недоліком автомобільного транспорту є низька провізна спроможність , дорогий вид і дорого коштує будівництво доріг.
73. Недоліки водного та повітряного транспорту
Основним недоліком водного транспорту є нерегулярність, обмеженність у застосуванні через територіальні обмеження, невелика швидкість доставки. Вплив кліматичних умов
Основним недоліком повітряного транспорту є мала провізна спроможність, нерегулярність, і те, що він є дуже дорогим видом транспорту. Вплив кліматичних умов
Використовують для перевезення приладів, швидкопсув них харчових про дуктів.
74. Переваги залізничного транспорту
Основними перевагами є велика провізна спроможність, дешевизна , регулярність.
На залізничному транспорті розвиток транспортної підси стеми логістики повинен грунтуватись на поєднанні економі чних інтересів відправника, залізниці та одержувача через створення комплексних транспортно-технологічних систем, технологічних маршрутів, за яких рухомий состав від клієнту ри та залізниць використовується кооперовано.
Подібні сис теми ефективні для металургів та шахтарів, що відправляють залізницею до 40 % усіх вантажів.
Вони працюють на кінце вий, споживчий результат.
За витратами залізниці є найрен-табельнішим видом транспорту для перевезень вагонних пар тій вантажів навалом (вугілля, руди, піску, сільськогосподар ської та лісової продукції) на далекі відстані.
Останнім часом у деяких західних країнах створюються логістичні організації у вигляді спеціальних центрів чи інших структур.
Регіональні логістичні утворення на залізницях здійсню ють аналіз вантажопотоків та розподіл їх у мережі.
За дани ми аналізу роблять пропозиції щодо організації оптимальних вантажопотоків як залізничним, так і іншими видами транс порту, способів розподілу перевезень між різними видами транспорту, комплектування груп товарів, порядку укладання договорів на перевезення. Мета таких пропозицій — підвищи ти рівень роботи транспорту (дотримання термінів доставки вантажів, підвищення надійності та регулярності перевезень, збереження товарів).
75.Переваги автомобільного транспорту
Основними перевагами є велика швидкість доставки, можливість доставки вантажу “від дверей до дверей” без перевантаження, маневреність. Автомобільний транспорт дедалі >е починає конкурува ти із залізницями при перевезеннях вантажів на далекі відстані, але при цьому змінюються запропоновані транспортними компаніями послуги.
Так, у США автомобільний транспорт деда лі >е використовується для перевезень комплектуючих виробів та готової продукції на відстань до 1600 км.
Основним чинником ефективної роботи автомобілів поряд із .залізничним транспортом на таких великих відстанях є нові види послуг, пов'язані із збиранням та розподілом вантажів.
Сутність їх по лягає у відмові від існуючих численних ланок у системі компле ктування вантажів та у створенні пунктів централізованого збе рігання і транспортних терміналів на основних маршрутах руху.
У результаті скорочення обсягів товарних запасів та тривалості циклу обробки замовлень завдяки комп'ютеризації послуги ста ли дешевшими, а їх якість підвищилася.
Розширення участі ав томобільного транспорту в освоєнні вантажопотоків логістич-ного ланцюга не тільки сприятиме розвитку автоматизації об робки вантажів і транспортних засобів, а й призведе до загост рення проблеми недовикористаних пропускних та провізних можливостей, а також прискорить застосування маркетингу на транспорті.
Вибираючи засіб доставки конкретного товару, відправ ники зважають на 6 чинників.
Так, якщо відправника цікавить швидкість до ставки товару, то він вибирає повітряний або автомобільний транспорт.
Якщо йому треба мінімізувати витрати, то він ви бирає водний або трубопровідний транспорт.
Автомобільний транспорт має багато переваг порівняно з іншими видами транспорту, чим і пояснюється зростання частки його вико ристання.
76. Переваги водного та повітряного транспорту
Основними перевагами водного транспорту є:
1.Дешевий,
2.Має велику провізну спроможність,
3.Не вимагає великих вкладень у будівництво провізних шляхів.
Використовують для перевезення нафти, піску, зерна, гравію, металургійної руди, вугілля та ін..
Основними перевагами повітряного транспорту є:
1.Велика швидкість доставки,
2.Спроможність доставити вантаж у будь-який район, де немає інших видів транпорту.
Використовують для перевезення приладів, швидкопсув них харчових про дуктів.
77. Характеристика трубопровідного транспорту
Основними перевагами трубопровідного транспорту є: 1.Найдешевший,
2.Велика провізна спроможність,
3.Швидкість перекачування вище, ніж на залізничному транспорті,
4.Капітальні вкладення удвічі нижче, від залізничних.
Недоліком є обмеженність у застосуванні.
Найчастіше перевозяться такі товари,як нафта, кам”яне вугілля, хімікати.
78. Фактори впливу на вибір виду транспорту
При відвантажуванні товарів на склади дилерам та споживачам фірма може вибирати один з 5 видів транспорту: залізничний, автомобільний, водний, трубопровідний та по-
вітряний. Кожен вид транспорту має свої переваги й недоліки і в тому чи іншому разі — найвигіднішу сферу застосування.
Вибираючи засіб доставки конкретного товару, відправники зважають на 6 чинників.
Так, якщо відправника цікавить швидкість доставки товару, то він вибирає повітряний або автомобільний транспорт. Якщо йому треба мінімізувати витрати, то він вибирає водний або трубопровідний транспорт. Автомобільний транспорт має багато переваг порівняно з іншими видами транспорту, чим і пояснюється зростання частки його використання.
Вантажовласники ставлять до доставки вантажу такі вимоги: максимальна надійність, мінімальний час, регулярність, гарантовані строки (в тому числі доставка точно в строк), організація доставки «від дверей до дверей»; прийнятна ціна достав ки; висока безпечність перевезень; зручність здавання вантажу на відправлення і приймання його при надходженні; наявність різних додаткових послуг; наявність різних рівнів обслуговування, пристосування до потреб споживачів (гнучкість обслуговування); забезпечення збереженості вантажу при перевезеннях та під час зберігання; супроводження вантажу до пунк ту призначення; можливість одержання оперативної інформації про тарифи на перевезення, вартість додаткових послуг, умови доставки і місцезнаходження вантажу; налагоджена система документів; наявність необхідної транспортної тари та пакувальних матеріалів; повне використання вантажопідйомності транспортного засобу.
Як показує практика, вимоги власників вантажів можуть бути суперечливими. Наприклад, вони можуть вимагати доставки вантажу точно в строк із збереженням його та мінімальною ціною доставки. Ще >е ускладнює роботу посередника з проектування доставки вантажу суперечливість цілей елементів системи, коли вигода для одних учасників процесу може означати втрати для інших.
79. Принципи логістики при виборі обладнання у логістичній системі на сучасному етапі
Відмова від випуску універсального технологічного ті підйомно-транспортного устаткування й використання обладнання, яке б відповідало конкретними завданням і умовам (спеціального обладнання) Для застос. логістичного підходу до управління матеріал. потоками необхідний високий рівень НТР
80. Характеристика технологічних процесів логістики
Реалізація концепції логістики має дати відповідь на запитання: коли і де будуть вироблені ресурси, коли і де їх буде складовано, коли і куди вони мають бути доставлені. У всіх випадках на основі технологічного процесу здійснюється рух матеріальних потоків. Для того щоб реалізувати основоположний принцип логістики „ точно у строк” , має бути розроблений і здійснений єдиний технологічний процес усієї виробничо-транспортної системи на снові інтеграції виробництва, транспортування та споживання.
Технологічний процес є сукупністю послідовно виконуваних робіт та операцій разом з методами, технікою та умовами їх виконання, які забезпечують безперервність і ритмічність технології основного виробництва. Єдиний технологічний процес в логістиці визначається певними техніко-організаційними вимогами. До них, зокрема, належать:
1. Транспортні вимоги, які обумовлюють оптимальність видів та типів транспортних засобів, відповідність роду та характеру вантажів, що перевозяться, їх кількості та протяжність перевезень, використання прогресивних засобів перевезень вантажів пакетами, контейнерами, на піддонах і, виходячи з цього, застосування комплексної механізації та автоматизації вантажно-розвантажувальних робіт, що забезпечують мінімальну кількість перевантажень і зберігання кількості та якості матеріалів, що перевозяться, синхронність виробничих ритмів, пов’язаних із забезпеченням цехів сировиною та матеріалами.
2. Складські вимоги передбачають спрощення й здешевлення складських операцій за рахунок ефективного використання складсь ких площ, обладнання та робочої сили. Успішне використання усіх складських операцій потребує не тільки високої організації складського господарства, а й раціонального налагодження технологічного процесу.
Технологічні процеси логістичного ланцюжка, залежно від значущі вантажу, мають свої характерні особливості: масові, дрібно партійні, контейнерні вантажі. Це значною мірою залежить від виду транспорту та його тоннажності, системи і характеру виробничого об’єкта. Технологічний процес є сукупністю послідовно виконуваних робіт ті операцій разом із методами, технікою та умовами їх виконання, що забезпечують безперервність і ритмічність технології основного виробництва. Єдиний тех. процес у логістиці визначається певними техніко-організаційними вимогами. Розроблення тех. процесу вантажопереробки має базуватися на вивченні технологічного процесу переміщенні та аналізу номенклатури вантажів, що зберігаються, вивченні стандартів і технічних умов транспортування, зберігання, контролю, пакування та маркування вантажів.
81. Матеріальний потік і його призначення.
Матеріальний потік — це чинник, який дав змогу інтегрувати всі елементи логістичної системи в чітко функціонуючий механізм.
Під матеріальним потоком з огляду на принципи логістики ро зуміють поєднання і зв 'язки всіх процесів та операцій з добування, обробки та переробки, складування, транспортування та розподілу вантажів у сфері матеріального виробництва, на промислових під приємствах, у цехах та на виробничих ділянках.
Будь-який потік реалізується на визначеному матеріальному носії, і з цієї точки зору усі потоки є матеріальними. Однак у господарській практи ці матеріальні потоки розуміються у > вузькому, але конкретному змісті, тобто як потоки матеріальних ресурсів, призна чені для виробничого або кінцевого споживання. Основними параметрами характеристики потоку є: початкові і кінцеві його пункти, траєкторія переміщення, довжина шляху, швидкість і час руху, проміжні пункти, інтенсивність. За характером об’єкти, котрі входять до потоку, поділяються на матеріальні, транспортні, енергетичні, грошові, інформаційні та ін. Най> використовувані в логістиці матеріальні, грошові та інформаційні.Безперечно, для формування потоку необхідні процеси, пов’я зані з транспортуванням, переробкою, складуванням та виконанням інших операцій з сировиною, матеріалами, напівфабрикатами і готовою продукцією, починаючи з первинного джерела сировини до кінцевого споживача. Матеріальний потік на певному етапі трансформується в матеріальний запас.Характеризується матеріальний потік номенклатурою асорти мен ту і кількістю продукції, фізико-хімічними особливостями. Він залежить від виду тари, умов, контрактів, транспортування
та ін.Крім того, матеріальні потоки поділяються на вхідні та вихідні.Матеріальні потоки можуть бути класифіковані залежно від виду транспорту (автомобільний, залізничний, водний, повітряний), від вантажу (великої ваги, легковагові, негабаритні), від фізико-хімічних якостей (сипкі, паливні, штучні).По відношенню до виробництва виділяють зовнішні та внутрішні матеріальні потоки: перші циркулюють у сфері обігу, другі — безпосередньо на підприємстві, тобто у сфері виробництва.
Значну роль відіграють матеріальні ресурси в суспільному виробництві. Сто совно виробництва виділяють зовнішні матеріальні потоки, що цир кулюють у сфері обігу, і внутрішні — безпосередньо на підприєм стві, тобто у сфері виробництва.
Зовнішні матеріальні потоки реалізують потреби матеріально-технічного забезпечення вироб ництва чи іншої розумної діяльності людини.
Матеріальні пото ки в системі МТЗ поділяються на групи засобів виробництва: сировина, основні матеріали, напівфабрикати, комплектуючі ви роби, паливо, інструмент, інвентар, устаткування.
Для кожної з перелічених груп передбачається ще > поглиблена диферен ціація, але до кожної порції специфікованої номенклатури з огляду на логістику матеріальні ресурси у специфікованій но менклатурі утворюють простий потік, і саме такий потік пови нен стати об'єктом управління.
Управління потоками в логістиці пов'язане з плануванням, оперативним регулюванням, обліком, контролем та аналізом.
Кожна з цих функцій поділяється на завдання, а останні — на: операції.
82. Основні завдання управління матеріальним потоком функції “планування”
Фактором, що дає змогу інтегрувати всі елементи логістичної системи у чітко функціонуючий механізм, е матеріальний потік.
Під матеріальним потоком, коли говорять про принципи логістики, розуміють взаємозв'язки усіх процесів й операцій, пов’язаних з добуванням, обробкою, переробкою, складуванням, транспортуванням і розподілом вантажів у сфері матеріального виробництва, на промислових підприємствах, в цехах та виробничих дільницях.
У логістиці для управління потоками передбачається здійснення таких (функцій: планування, оперативне регулювання, облік, контроль, аналіз. Кожна функція поділяється на завдання, а останні - не операції.
Номенклатура завдань та їх склад на кожній функції управління також визнач. сутністю керованих потоків. У загальному вигляді дану функцію можна охарактеризувати таким чином.
Функція "Планування" передбачав вирішення завдань, пов’язаних з встановл.м оптимальної траєкторії руху потоку, формуванням самого потоку як сукупності конкретних об’єктів, встановл.м його інтенсивності, розробкою розкладу /графіка/ проходження потоку, розрахунком потреби у ресурсах для здійснення потоку мінімізацією часу просування потоку.
83. Основні завдання управління матеріальним потоком функції “Оперативне регулювання”
Фактором, що дає змогу інтегрувати всі елементи логістичної системи у чітко функціонуючий механізм, е матеріальний потік.
Під матеріальним потоком, коли говорять про принципи логістики, розуміють взаємозв'язки усіх процесів й операцій, пов’язаних з добуванням, обробкою, переробкою, складуванням, транспортуванням і розподілом вантажів у сфері матеріального виробництва, на промислових підприємствах, в цехах та виробничих дільницях.
У логістиці для управління потоками передбачається здійснення таких (функцій: планування, оперативне регулювання, облік, контроль, аналіз. Кожна функція поділяється на завдання, а останні - не операції.
Номенклатура завдань та їх склад на кожній функції управління також визнач.сутністю керованих потоків.
У загальному вигляді кожну функцію можна охарактеризувати таким чином. Функція "Оперативне регулювання" являє собою реалізацію на практиці запланованого режиму руху потоку.
У межах цієї функції провадиться спостереження за кожним об’єктом потоку згідно з графіком його руху, включаючи диспетчеризацію об’єктів, що пересуваються, вироблення й введення в дію керуючих впливів.
84. Основні завдання управління матеріальним потоком функції “Облік”.
Фактором, що дає змогу інтегрувати всі елементи логістичної системи у чітко функціонуючий механізм, е матеріальний потік.
Під матеріальним потоком, коли говорять про принципи логістики, розуміють взаємозв'язки усіх процесів й операцій, пов’язаних з добуванням, обробкою, переробкою, складуванням, транспортуванням і розподілом вантажів у сфері матеріального виробництва, на промислових підприємствах, в цехах та виробничих дільницях.
У логістиці для управління потоками передбачається здійснення таких (функцій: планування, оперативне регулювання, облік, контроль, аналіз. Кожна функція поділяється на завдання, а останні - не операції.
Номенклатура завдань та їх склад на кожній функції управління також визнач. сутністю керованих потоків.
У загальному вигляді кожну функцію можна охарактеризувати таким чином. Функція "Облік" передбачає розв’язання інформаційних завдань, тобто збір, обробку, зберігання та видачу інформації, ведення оперативного та статистичного обліку, складання необхідного звіту.
85. Основні завдання управління матеріальним потоком функції “Контроль”.
Фактором, що дає змогу інтегрувати всі елементи логістичної системи у чітко функціонуючий механізм, е матеріальний потік.
Під матеріальним потоком, коли говорять про принципи логістики, розуміють взаємозв'язки усіх процесів й операцій, пов’язаних з добуванням, обробкою, переробкою, складуванням, транспортуванням і розподілом вантажів у сфері матеріального виробництва, на промислових підприємствах, в цехах та виробничих дільницях.
У логістиці для управління потоками передбачається здійснення таких (функцій: планування, оперативне регулювання, облік, контроль, аналіз. Кожна функція поділяється на завдання, а останні - не операції.
Номенклатура завдань та їх склад на кожній функції управління також визначаються сутністю керованих потоків. У загальному вигляді кожну функцію можна охарактеризувати таким чином.
Функція "Контроль" встановлює ступінь відповідності фактичних параметрів руху потоку запланованим значенням. Крім того. для контролю використовуються еталонні значення елементів потоку у вигляді норм та нормативів.
86. Основні завдання управління матеріальним потоком функції ”Аналіз.”
Фактором, що дає змогу інтегрувати всі елементи логістичної системи у чітко функціонуючий механізм, е матеріальний потік.
Під матеріальним потоком, коли говорять про принципи логістики, розуміють взаємозв'язки усіх процесів й операцій, пов’язаних з добуванням, обробкою, переробкою, складуванням, транспортуванням і розподілом вантажів у сфері матеріального виробництва, на промислових підприємствах, в цехах та виробничих дільницях.
У логістиці для управління потоками передбачається здійснення таких (функцій: планування, оперативне регулювання, облік, контроль, аналіз. Кожна функція поділяється на завдання, а останні - не операції.
Номенклатура завдань та їх склад на кожній функції управління також визначаються сутністю керованих потоків.
У загальному вигляді кожну функцію можна охарактеризувати таким чином.
Функція "Аналіз”включає комплекс завдань, пов’язаних із встановл.м причинно-наслідкових зв'язків між досягнутими результатами і витраченими засобами, виявленням впливу різних факторів на фактичні значення параметрів потоку, розрахуванням ефективності управління та функціонування системи в цілому.
У межах цієї функції розробляються й удосконалюються методи аналізу. Одержана аналітична інформація, тобто результати аналізу, використовується для нового циклу управління, нових планових розрахунків.
87.Як підрозділяється матеріальний потік по засобам виробництва.
Матеріальні потоки у системі матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) поділяються на такі групи: сировина, основні матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, паливо, інструмент, інвентар, устаткування.
Кожна з перерахованих груп підлягає ще глибшій диференціації. Стосовно кожного розділу специфікованої номенклатури, з точки зору логістики, матеріальні ресурси у специфікованій номенклатурі утворюють простий потік. Такий потік має стати об’єктом управління.
Під матеріальним потоком розуміють сукупність сировини, матеріалів, напівфабрикатів, які у вигляді предметів праці надходять від постачальників до виробничих підрозділів, і, перетворюючись там на готові продукти праці, крізь канали розподілу доводяться до споживачів.
Циркуляція охоплює надходження матеріальних ресурсів до складу підприємства, переміщення їх до цеху на початкову операцію транспортування незавершених продуктів праці в межах цеху, між цехами і. нарешті, після закінчення всіх операцій, переміщення завершених продуктів праці за межі підприємства до сфери їх споживання.
88. Дати визначення матеріального потоку.
Фактором, що дає змогу інтегрувати всі елементи логістичної системи у Матеріальні запаси можуть зберігатись як на власних складах ,так і на складах посередників. При першому високий контроль за їх утриманням, однак виникають витрати на обслуговування складів.
При другому є можливість здійснювати зберігання на складах, які відповідають виду товару.
Посередники можуть надавати послуги по комплектуванню, маркуванню товару, а також по розрахунках за поставлену продукцію.
чітко функціонуючий механізм, е матеріальний потік.
Під матеріальним потоком, коли говорять про принципи логістики, розуміють взаємозв'язки усіх процесів й операцій, пов’язаних з добуванням, обробкою, переробкою, складуванням, транспортуванням і розподілом вантажів у сфері матеріального виробництва, на промислових підприємствах, в цехах та виробничих дільницях. .
Будь-який потік реалізується на певному матеріальному носії, і з цієї філософської точки зору всі потоки в матеріальними.
Однак у господарчій практиці матеріальні потоки розуміються у > вузькому розумінні але конкретному змісті - як потоки матеріальних ресурсів, призначених для виробничого чи кінцевого споживання, оскільки матеріальні ресурси відіграють дуже велику роль у суспільному виробництві.
Стосовно виробництва виділяють зовнішні та внутрішні матеріальні потоки перші циркулюють у сфері обігу, Другі - безпосередньо на підприємстві, тобто у сфері виробництва.
90. Формування замовлень на поставку продукції у споживача
Агент із закупівель вибирає постачальників, які задовольняють фірму за багатьма параметрами (ціни, доставка, якість продукції). Належно оформлене замовлення на доставку надсилається фірмі-постачальнику. У ньому зазначають обсяг, дату та спо сіб доставки. Приватний постачальник обробляє замовлення і готує товар до відвантаження.
Ефективне розміщення замовлення впливає на ефективність усього процесу логістики. Замовлення визначає кількість продук ції та можливі методи її доставки, з нього починається рух товару каналами розподілу. Контроль за виконанням замовлення здійснюється за даними про кількість одержаної та складованої в будь-який час продукції.
Розробивши комплексну мету логістики, фірма приступає до формування такої системи товароруху, що забезпечить досягнення цієї мети з мінімальними витратами.
При цьому необхідно прийняти рішення про. такі основні аспекти: 1) як слід працювати із замовниками (обробка замовлень)?;
2)де треба зберігати товарно-матеріальні запаси /складування/?;
З) який запас завжди повинен бути напохваті /товарно-матеріальні запаси/?;
4) яким чином належить відван- тажувати товари /транспортування/?
Ці чотири аспекти та їх значущість фірмам необхідно детально розглянути з точки зору маркетингу.
Належно оформлене замовлення на доставку надсилається фірмі-постачальнику. Ефективне розміщення замовлення впливає на ефективність усього процесу логістики.
89. Основні функції управління матеріальним потоком.
У логістиці для управління потоками передбачається здійснення таких (функцій: планування, оперативне регулювання, облік, контроль, аналіз. Кожна функція поділяється на завдання, а останні - не операції.
Номенклатура завдань та їх склад на кожній функції управління також визначаються сутністю керованих потоків. У загальному вигляді кожну функцію можна охарактеризувати таким чином.
Функція "Планування" передбачав вирішення завдань, пов’язаних з встановл.м оптимальної траєкторії руху потоку, формуванням самого потоку як сукупності конкретних об’єктів, встановл.м його інтенсивності, розробкою розкладу /графіка/ проходження потоку, розрахунком потреби у ресурсах для здійснення потоку мінімізацією часу просування потоку.
Функція "Оперативне регулювання" являє собою реалізацію на практиці запланованого режиму руху потоку. У межах цієї функції провадиться спостереження за кожним об’єктом потоку згідно з графіком його руху, включаючи диспетчеризацію об’єктів, що пересуваються, вироблення й введення в дію керуючих впливів.
Функція "Облік" передбачає розв’язання інформаційних завдань, тобто збір, обробку, зберігання та видачу інформації, ведення оперативного та статистичного обліку, складання необхідного звіту.
Функція "Контроль" встановлює ступінь відповідності фактичних параметрів руху потоку запланованим значенням. Крім того. для контролю використовуються еталонні значення елементів потоку у вигляді норм та нормативів.
Функція "Аналіз» включає комплекс завдань, пов’язаних із встановл.м причинно-наслідкових зв'язків між досягнутими результатами і витраченими засобами, виявленням впливу різних факторів на фактичні значення параметрів потоку, розрахуванням ефективності управління та функціонування системи в цілому.
У межах цієї функції розробляються й удосконалюються методи аналізу.
91. Обробка замовлень на поставку продукції у постачальника.
Однією із складових функцій логістики є обробка замовлень. Ця функція сприяє налагодженню виробництва продукції. Потреби виробничої лінії переводяться у замовлення. Агент із закупівель добирає постачальників, що задовольняють фірму з багатьох параметрів /ціни, доставки, якості продукції/. Оформлені належним чином замовлення на доставку надсилаються фірмі-постачальнику.
Вони містять основну необхідну інформацію: обсяг та строки постачань, спосіб доставки. Потім постачальник обробляє замовлення й готує товар до відвантаження. Рух товару починається з отримання замовлень від клієнтів. Відділ замовлень готує рахунки-фактури та надсилає їх різним підрозділам фірми. Замовлені вироби, яких на той час немає в наявності, записують у графу «заборгованість». На відвантажені вироби виписують відвантажувальну та платіжну документацію. Копії документів залишаються у відповідних підрозділах фірми. І фірма, і споживач мають вигоду, якщо все це виконується швидко і сповна. В ідеалі торгові представники надсилають замовлення щовечора, інколи передають по телефону. Відділ замовлень швидко обробляє їх. Товар відвантажують зі скла дів у найкоротші строки. У мінімальні терміни також оформл. і виставляються рахунки. Для прискорення циклу «замовлення — відвантаження — оформлення рахунку» використовують комп’ютер. Деякі фірми, одержавши замовлення, перевіряють кредитоспроможність клієнта та наявність або відсутність необхідних товарів на складі. Комп’ю тер менш як за 15 секунд видає розпорядження на відвантаження, оформляє рахунок замовника, коригує облікові дані про товарні запаси, оформляє замовлення на виготовлення продукції для поповнення запасів, повідомляє торгового представника про те, що його замовлення виконане і перебуває в дорозі.
При обробці замовлення слід враховувати основні фактори, котрі впливають на обслуговування споживачів. До них слід віднести доступність запасів, швидкість обробки замовлення, гнучкість та якість обслуговування.
Ефективне розміщення замовлення безпосередньо впливає на ефективність усього процесу логістики.
Замовлення специфікує кількість продукції та можливі методи її доставки, починає рух товару каналами розподілу. Контроль за виконанням замовлення формує масиви інформації про обсяги одержаної й складованої продукції.
92. Відмінність логістики від товароруху.
Управління товарорухом — вузьке сприйняття процесу розподілу, що фокусується на потоці готової продукції до споживача й не включає придбання та переміщення сировини. Логістика — це координація руху й зберігання деталей, сировини та готової продукції з метою мінімізації загальної вартості при фіксованому рівні обслуговування. Отже, «товарорух» — поняття, під яким розуміють постачання і збут. Схематично зв’язок між товарорухом і логістикою можна зобразити таким чином:
Товародвижение представляет собой деятельность по планированию, реализации и контролю за физическим перемещением материала и готовой продукции от мест производства в места потребления. Отправной точкой создания системы товародвижения является изучение потребностей клиентов и предложения конкурентов. Потребителей интересует:1)своевременная поставка товара; 2)готовность поставщика удовлетворить экстренные нужды клиента; 3)готовность поставщика принимать назад дефектные товары и быстро заменять их;4)готовность поставщика поддерживать товарно-материальные запасы ради клиента.
Для управления товародвижением фирмы создают у себя постоянные комитеты во главе с управляющим по товародвижению. Управление товародвижением - это узкий взгляд на процесс распределения, который фокусируется только на потоке готовой продукции, который следует к потребителю и не включает процесс перемещения сырья. Процесс товародвижения относится к распределительной или маркетинговой логистике и является лишь составной частью общего логистического процесса.
По-перше, управління товарорухом - вузький погляд на процес розподілу, що фокусується на потоці готової продукції до споживача й не включає в себе придбання та переміщення сировини.
По-друге, логістика - координація руху й зберігання деталей, сировини та готової продукції з метою мінімізації заг.вартості при фіксованому рівні обслуговування.
Отже, "товарорух" - це широке поняття, яке включає в себе постачання і збут. Нерідко, застос. термін "товарорух" саме це й мають на увазі.
93. Переваги зберігання товарів на власних складах.
Матеріальні запаси можуть зберігатись як на власних складах ,так і на складах посередників.
При першому високий контроль за їх утриманням, однак виникають витрати на обслуговування складів.
Можливості контролю значно вищі, коли фірма має власні склади. Однак при цьому склади зв’язують капітал, а на потребу змінити місця зберігання фірма не може реагувати достатньо гнучко.
При другому є можливість здійснювати зберігання на складах, які відповідають виду товару та отримувати супутні послуги.
Посередники можуть надавати послуги по комплектуванню, маркуванню товару, а також по розрахунках за поставлену продукцію.
94. Переваги зберігання товарів на складах посередників.
Матеріальні запаси можуть зберігатись як на власних складах,так і на складах посередників.
При другому є можливість здійснювати зберігання на складах, які відповідають виду товару та отримувати супутні послуги.
Склади громадського користування не тільки стягують платню за орен довані фірмою площі, а й надають додаткові (платні) послуги (огляд, пакування, відвантаження товару, оформлення рахунків-фактур). Користуючись послугами складів громадського користування, фірма має широкий вибір як місць зберігання, так і типів складських приміщень. Фірми, котрі обслуговують споживача з власного складу, потребують постійного поповнення товарного запасу.
Посередники можуть надавати послуги по комплектуванню, маркуванню товару, а також по розрахунках за поставлену продукцію.
96. Основні показники ефективності логістики
Логістика має високий потенціал економічної ефективності. Вона виявляється у високому рівні організації виробництва, і як наслідок в економії матеріалів і коштів. Ефект у свою чергу залежить від масштабів поширення логістики.
Ефективність Л. можна перевірити за допомогою таких показників. Ефективність Л.конкретизується такими натуральними показниками: рівень запасів, час проходження матеріалів по логіст. ланцюжку, тривалість циклів виконання замовлення, якість та рівень сервісу, партія вантажів, рівень використання виробничих потужностей, маневреність, адаптивність та стабільність роботи. Показники оцінки роботи логістиичних підрозділів поділяються на внутрішні та зовнішні. Система оцінки за внутрішніми показ никами призначена для порівняя результатів діял-сті з попередніми зультатами аналогічної діяльності. Логістичні показники в цьому разі розподіляють за такими категоріями: витрати, обслуговуння споживачів, продуктивність управління активами, якістю. Най> ефективна логістика у ви значенні розміру витрат на логістичні процеси (транспортувавання. зберігання, планування та ін.).
До показників, пов'язаних з обслуг-ням споживачів, від носять: норму насиченості попиту, дефіцит запасів, своєчасність доставки, тривалість виконання циклу обробки замовлення, кіль кість претензій.
Одним з найважл. показників є продуктивність. Вона визначається відношенням між кінцевим результатом (обсягом вироблених товарів або послуг) і обсягом ресурсів, що спожива ються для отримання результатів. Типовими показниками логістичної продуктивності є кількість відвантажень, котра припадає на одного працівника, кількість за мовлень у одного торговельного агента та ін.
Предметом оцінки активів може бути ефективність викорис т. капіталу, котрий вкладено у спорудження й обладнання, а також оборотного капіталу в запасах. Логістичні потужності облад нання і запаси можуть становити велику частку активів фірми. Показники якості використ. не тільки для виявлення ефективності окремих операцій, а й для комплексу операцій. До них віднос. показники обороту запасів, кількість претензій та повернень товару від споживачів та ін. До показників, котрі хар-ють роботу логістики, пов'язану з розподілом готової продукції, відносять: 1) частоту оборотності усіх запасів, яку визначають як відношення розміру товарообороту до об сягу складських запасів; 2) загальні витрати на матеріально-технічне постачання з розрахунку на одиницю товарообороту; 3) ступінь готов ності постачальника (%), який визначають як частку від ділення об сягу потреб, що задовольняються в зазначений термін, на загаль ний обсяг потреб;
4) витрати на логістику (% від загальних витрат);
5) швидкість обертання матеріальних ресурсів по окремих складах;
6) витрати на відправлення один
95. Головні складові фундамента логістики.
Фундамент логістики становлять чотири головних складових: економічні та технологічні основи, технічне та математичне забезпечення.
Реалізація концепції логістики повинна дати відповідь на такі запитання: коли і де будуть вироблені ресурси?
Коли і де вони будуть складовані? Коли і куди вони мають бути доставлені? Зазначимо, що тут термін "ресурси" трактується у широкому розумінні цього слова - це матеріали, готові вироби, енергія та робоча сила.
Комплексне використання названих вище чотирьох складових дає змогу дати вичерпну відповідь на поставлені запитання. У глобальній логістичній системі першочергове значення надається транспортній підсистемі
Технологічний процес е сукупністю послідовно виконуваних робіт та операцій разом з методами, технікою та умовами Їх виконання, які забезпечують безперервність й ритмічність технології основного виробництва.
97. Натуральні показники ефективності логістики
Ефективність логістики конкретизується такими натуральними показниками:
Ї) рівнем запасів;
2) часом проходження матеріалів по логістичному ланцюжку; З) тривалістю циклу виконання замовлення. якістю та рівнем сервісу;
4) партією вантажів;
5) рівнем використання виробничих потужностей;
6) маневреністю, адаптивністю та стабільністю роботи.
Проблема зменшення рівня запасів при доставці вантажів точно у строк дуже актуальна.
Це одна з центральних проблем логістики.
98. Використання вертикальних маркетингових систем в логістиці.
Поняття «логістична система» є одним із базових понять Л. Існують різні види систем, які забезп. функціонування еко н-го механізму. В цій множині необхідно виокремити логістичні системи. Оскільки поняття «логістична система» є окремим щодо загал. поняття «система», то спочатку слід дати визнач.саме цього загального поняття, а потім визначати, які системи належать до класу логістичних.
Існує 4 якості, якими має володіти об'єкт, щоб його можна було вважати системою. Перша якість. Система є цілісною сукупністю елементів, які взаємодіють один з одним. Необхідно мати на увазі, що елементи існу ють лише в системі, а поза нею — це тільки об'єкти. Друга якість. Між елементами системи існують зв'язки, котрі є за кономірною необхідністю і визначають інтегральні якості системи. Третя якість. Наявність системоформувальних факторів, які да ють змогу свторити впорядковані зв'язки, тобто структуру.
Четверта якість. Наявність у системі інтегративних якостей, які притаманні системі в цілому, але не властиві жодному з її елементів окремо.
Для логіст. систем характерним є сумісність усіх елементів, наявність зв'язків між ними, а також адаптивність і гнучкість.
Останнім часом на противагу традиційним каналам розподілу ви никли вертикальні маркетингові системи (ВМС). Як уже зазначалося, традиційний канал розподілу складається з незалежного виробни ка, одного чи кількох оптових та одного чи кількох роздрібних тор говців. Кожен член каналу — це окреме підприємство, яке намагаєть ся забезп. собі максимал. прибуток, навіть на шкоду отри манню максимального прибутку системою в цілому. Жоден із членів каналу не має повного чи навіть достатнього контролю над діял-стю решти членів. Вертикальна ж маркетингова система, навпаки, скла д. з виробника та одного чи кількох роздрібних торговців, які діють як єдина система. . Домінувати у межах вертикальної маркетингової системи може або виробник, або оптовик, або роздрібний торговець. Вертикальні маркетингові системи виникли як засіб контролю за поведінкою каналу та запобігання конфліктам між його окремими членами, що переслідують свою мету. Ці системи економічні, з міцними позиціями на ринку, виключають дублювання зусиль. Існує три основних типи вертикальних маркетингових систем:
Основні типи ВМС: 1) договірні ВМС — склад. з незалежних фірм які зв'язані між собою договірними відносинами та координують програми своєї діяльності для спільного досягнення >ої економії та вищих ко мерційних результатів.Договірні ВМС в свою чергу поділяються на: добровільні групи роздрібних торговців під егідою оптовиків, організації утримувачів торговельних привілеїв, кооператив роздрібних торговців.
2) адміністративно керовані ВМС координують діяльність ряду послідовних етапів виробництва та розподілу товарів завдяки могут ності та розмірам одного з їх учасників. Виробник основного марочно го товару в змозі співпрацювати та досягти міцної підтримки з боку проміжних продавців цього товару.
3) коперативні ВМС - у межах такої ВМС послідовні етапи виробництва та розподілу перебувають в одноосібному володінні.
100. Загальні види логістичних витрат.
Основними в логістиці є витрати: на транспортування; подальше складування товарів; зберігання товарно-матеріальних запасів; одержання,відвантажування та пакування товарів; адміністративні та на обробку замовлень.
В економічній літературі, що висвітлює проблеми логістики, виокремлюються три види витрат:
1) закупівельні витрати;
2) витрати на утримання запасу;
3) збитки від відсутності продукції.
До першої групи належать витрати, пов’язані з оформленням замовлень та договорів, встановл.м зв’язків з постачальниками. Сюди ж входять транспортні витрати, якщо зарість перевезення не включається до вартості товару, а також витрати, пов’язані з складуванням та одержанням замовлень.
До другої групи належать витрати, що йдуть на утримання запасу.
Вони визначаються витратами на складське зберігання продукції протягом певного часу і безпосередньо залежать від обсягу вантажу, що складується.
До третьої групи належать збитки, що їх зазнає виробник у разі відсутності продукції.
Укрупнений аналіз логістичних витрат здійснюється за такими групами витрат:
Витрати на закупівлю продукції включають витрати з придбання сировини і матеріалів, витрати з оформлення замовлення, транспортні витрати, витрати на зберігання виробничих запасів, витрати на вкладений капітал.
Витрати на виробництво продукції включають витрати на приймання сировини і матеріалів, оформлення замовлення на виробництво продукції, внутрішньовиробниче транспортування продукції, зберігання продукції незавершеного виробництва, а також витрати від заморожування фінансових коштів.
Витрати на збут продукції включають витрати на зберігання запасів готової продукції, оформлення замовлення (упакування, сортування, маркування та інші операції), продаж, транспортування готової продукції, а також витрати на вкладений капітал.
Логістичні витрати можна підрозділити на наступні категорії:
продуктивні витрати - це витрати на створення цінності, яку хоче мати покупець і за яку він готовий платити. Сюди входять виробничі витрати, а також витрати на збут продукції, оплату праці, здійснення фінансових операцій і процесу продажів. Витрати на пакувальні роботи рекомендується включати сюди в тому випадку, якщо вони допомагають просуванню продукції на ринку;
витрати на підтримку логіст.бізнесу - витрати, які самі по собі не створюють цінностей, але їх не можна уникнути. Це витрати на транспортування, оформл. замовлень, перевірку роботи співробітників, ведення обліку продукції і т.д.;
витрати на нагляд - це витрати на заходи, спрямовані на запобігання негативних результатів. Кожен бізнес має потребу в системі раннього попередження у випадку, наприклад, якщо товар не продається так добре, як очікувалося, або технології компанії >е не забезпечують їй конкурентної переваги на ринку. Сюди також відносяться витрати на нагляд за роботою інших учасників бізнесу, наприклад постачальників або дистриб'юторів товару;
збиткові витрати - це витрати на роботи, які не можуть дати результатів, наприклад витрати на «бездіяльність», на простій обладнання та ін
101. Види логістичних витрат заготівельної логістики.
Основними витратами логістики є;
1) витрати на транспортування;
2) витрати на подальше складування товарів;
3) витрати на зберігання товарно-матеріальних запасів;
4) витрати на одержання, відвантаження та пакування товарів;
5) адміністративні витрати та витрати, пов’язані з обробкою замовлень.
Безпосередніми статтями витрат заготівельної логістики е транспортування сировини та напівфабрикатів, їх зберігання й контроль за надходженням матеріалів.
99. Фактори, які впливають на необхідність зберігання товарів.
Будь-якій фірмі чи будь-якому підприємству доводиться збе рігати товар до моменту його продажу. Організовувати збері гання необхідно тому, що цикли виробництва і споживання рід ко збігаються. Виробництво багатьох сільськогосподарських то варів є сезонним, хоч попит на них існує постійно. Організація складського зберігання продукції дає змогу уникнути цих супе речностей. Раціональна організація складського господарства безпосередньо впливає на економіку підприємств, оскільки втра ти матеріалів під час зберігання, витрати на вантажно-розван тажувальні роботи та складські операції підвищують собівартість продукції.
Потреба у зберіганні товару до моменту його продажу зумов лена: а) наявністю широкого кола споживачів, витратами бага тьох видів матеріальних ресурсів; б) недостатністю складського товарообігу деяких видів продукції виробничо-технічного при значення; в) зростанням мінімальних норм транзитного відван таження, що призводить до з>ення запасів засобів виробницт ва у суспільному господарстві; г) подальшим розвитком засобів виробництва; д) впровадженням прогресивних форм обслугову вання споживачів з боку постачальницько-збутових організацій; е) підвищенням техніко-організаційного рівня баз та складів і зниженням завдяки цьому собівартості складських переробок ван тажу, що створює реальні можливості для зниження складських націнок та скорочення розриву між транзитними та складськими формами зберігання. Чим >е таких пунктів, тим швидше мож-на доставити товар споживачам, однак при цьому зростають ви трати. Рішення щодо кількості пунктів зберігання треба прийма ти, пов'язуючи проблеми сервісу та витрат на розподіл. Одні фірми зберігають частину товарного запасу на самому підприєм стві або недалеко від нього, а інші — на складах у різних части-нах країни.
102. Види логістичних витрат виробничої логістики.
Основними витратами логістики є;
1) витрати на транспортування;
2) витрати на подальше складування товарів;
3) витрати на зберігання товарно-матеріальних запасів; 4) витрати на одержання, відвантаження та пакування товарів;
5) адміністративні витрати та витрати, пов’язані з обробкою замовлень.
У виробничій логістиці великі витрати пов’язані головним чином із зберіганням напівфабрикатів та готової продукції, пакуванням та сортуванням товарів, їх реалізацією і транспортуванням, а також з управлінською діяльністю та виконанням ряду інших операцій.
103. Види логістичних витрат розподільчої логістики.
Основними витратами логістики є;
1) витрати на транспортування;
2) витрати на подальше складування товарів;
3) витрати на зберігання товарно-матеріальних запасів; 4) витрати на одержання, відвантаження та пакування товарів;
5) адміністративні витрати та витрати, пов’язані з обробкою замовлень.
У розподільчій логістиці великі витрати пов’язані головним чином із зберіганням напівфабрикатів та готової продукції, пакуванням та сортуванням товарів, їх реалізацією і транспортуванням, а також з управлінською діяльністю та виконанням ряду інших операцій.
104. Структура логістичних витрат.
Основними в логістиці є витрати: 1) на транспортування; 2) по дальше складування товарів; 3) зберігання товарно-матеріальних за пасів; 4) одержання, відвантажування та пакування товарів; 5) ад міністративні та на обробку замовлень.
В економічній літературі, що висвітлює проблеми логістики, виділяють три види витрат: 1) закупі вельні; 2) витрати на утримання запасу; 3) збитки від відсутності продукції..
Якщо прийняти витрати на логістику за 100 %, то частка окремих її складових становить: перевезення магістральним транспортом — 28—30—46 %; пакування — 15—20—25 %; управління — 5—10—15 %; інші, в тому числі й на обробку замовлень, — 5—10—17 %. Наведена структура витрат на логістику враховує не лише особливості організації виробництва та економіки окремих підприємств і фірм, а й різні підходи до групування та калькуляції витрат.
Розглянемо структуру витрат на прикладі західноєвропейських країн.
Структура цих витрат така: на транспортування припадає 4І% зазначених витрат, на зберігання товару – 21%, на матеріальні запаси – 23%, на адміністративні витрати – 15%.
Пошук шляхів скорочення витрат відбувається у напрямі вдосконалення управління постачанням, збутом та зберіганням товарів, покращення маркетингової діяльності, поглиблення взаємодії постачальників, споживачів та посередників, удосконал. технології духу матеріал. потоків і т.ін.
105. Основні логістичні показники.
До основних логістичних показників належать:
1) частота оборотності усіх запасів (=товарооборот/розмір запасів);
2) витрати , пов’язані з логістичними операціями;
3) ступінь надійності постачальника (потреби, що були задоволені в певний час/загальний обсяг потреб); 4) витрати на відправлення одиниці продукції; 5)витрати на тони/кілометри постачання;
6) коефіцієнт використання складських площ (=площа, яка використовується/площу загальну);
7) витрати на логістику (у % від загальних витрат);
8) завантаження складу та парку трансп. засобів;
9) ступінь ризику, пов’язаного зі складом запасів.
Показники поділяються на внутрішні та зовнішні. Система оцінки за внутрішніми показниками призначена для порівняння результатів діяльності (операцій і процесів) з попередніми результатами аналогічної діяльності. Логістичні показники в цьому разі розподіляють за такими категоріями: витрати, обслуговування споживачів, продуктивність, управління активами, якістю. Най> ефективна логістика у визначенні розміру витрат на логістичні процеси (транспортування, зберігання, планування та ін.).
Їх складає загальна грошова сума витрат або грошова сума в розрахунку на одиницю продукції.
До показників, пов’язаних з обслуговуванням споживачів, від носять: норму насиченості попиту, дефіцит запасів, своєчасність доставки, тривалість виконання циклу обробки замовлення, кількість претензій.
Одним з найважливіших показників є продуктивність. Вона визначається відношенням між кінцевим результатом (обсягом вироблених товарів або послуг) і обсягом ресурсів, що споживаються для отримання результатів.
Типовими показниками логістичної продуктивності є кількість відвантажень, котра припадає на одного працівника, кількість замовлень у одного торговельного агента та ін.
До показників, котрі характеризують роботу логістики, пов’язану з розподілом готової продукції, відносять: 1) частоту оборотності усіх запасів, яку визначають як відношення розміру товарообороту до обсягу складських запасів; 2) загальні витрати на матеріально-технічне постачання з розрахунку на одиницю товарообороту; 3) ступінь готовності постачальника (%), який визна чають як частку від ділення обсягу потреб, що задовольняються в зазначений термін, на загальний обсяг потреб; 4) витрати на логістику (% від загальних витрат); 5) швидкість обертання матеріальних ресурсів по окремих складах; 6) витрати на відправлення одиниці продукції; 7) витрати на тонно-кілометр вантажів, що перевозяться; 8) завантаження складу та парку транспортних засобів; 9) ступінь ризику, пов’язаного зі складуванням запасів. До показників, пов’язаних з обслуговуванням споживачів, від носять: норму насиченості попиту, дефіцит запасів, своєчасність доставки, тривалість виконання циклу обробки замовлення, кількість претензій.
106. Показники обороту товарів.
Використ. такі показники обороту товарів як:
Швидкість оберту матеріально-технічних ресурсів:
V = Т (товар оберту) / З (запас)
Рівень запасів
Швидкість руху мат. ресурсів;
Швидкість обробки замовлень;
Витрати на 1-ин тонно кілометр перевезень;
Надійність поставки:
Кн = (кіл-сть поставлених мат-ів / запланована кількість мат-ів) *100%
Спеціалісти з логістики на основі даних про потреби клієнтів /бажаний час та періодичність поставок, розміри партій, вид пакування та інших вимог/ розробляють оптимальний графік розподілу й доставки готової продукції, схему проміжного зберігання. У маркетинг-логістиці має бути досягнуто оптимального співвідношення щодо задоволення суперечливих вимог /відділу мар кетингу, виробничих, транспортних, складських підрозділів/.
Оперативно-виробниче планування базується на принципі зниження витрат при з>енні розмірів партій виробів, а також зменшення кількості переналагоджень у технологічному процесі.
Для скорочення часу та витрат обороту важливе створення на основних транспортних маршрутах великих, технічно оснащених терміналів та складських пунктів, на яких широко використовуються пакети й піддони, завдяки чому, зокрема, зменшується обсяг вантажно-розвантажувальних робіт, час та витрати на їх виконання.
107. Показник ступеня надійності постачання.
У виконанні функцій важливу роль відіграють показники, які характеризують процеси, що розглядаються. Деякі з цих показників характерні і для вітчизняної практики, а деякі - нові, чим заслуговують особливої уваги. Але всі вони достатньо загальні. Є ще цілий ряд показників, що використовуються логістичною службою для розв’язання конкретних завдань. Наприклад при виборі лоті стичних систем використовують показники, що дасть у сукупності якісну оцінку усієї системи.
В логістиці використовується такий показник надійності постачальника, який розрах. як віднош. замовлень, що були виконані постачальником на загал. обсяг замовлення. Розраховується у %.
Надійність поставки: Кн = (кіл-сть поставлених мат-ів / запланована кількість мат-ів) *100%
108. Три головні властивості логістики в ринковому середовищі.
Існують такі головні властивості логістики в ринковому середовищі: комплексне дослідження ринку (дослідження постачальників, споживачів, посередників та конкурентів), формування інтеграційної системи управління (взаємозв’язок між відділами), організація виробництва, постачання, складування та зберігання матеріалів та готової продукції, задоволення потреб споживачів щодо доставки необхідного асортименту товарів в необхідний час за мінімальних витрат та пошкоджень товару, легка адаптованість всієї логістичної системи до умов, кон’нктури ринку.
Оптимізація потоків за рахунок використання відповідного обладнання, можлива лише за умови випуску і масового використання широкої номенклатури різноманітних засобів виробництва. Іншими словами, для того щоб застос. логістичний підхід до управ ління матеріал. потоками, необхідно мати високий рівень нау ково-технічного розвитку.
Гуманізація технологічних процесів, створення належних умов праці. Одним з елементів логістичних систем є кадри, тобто спеці ально підготовлений, персонал, який з необхідним ступенем відпові дальності виконував би свої функції. Логістичний підхід зміцнив суспільну значущість діяльності у сфері управління матеріальними потоками, створює об’єктивні передумови для залучення в галузь кадрів, що володіють > високим потенціалом праці. При цьому адекватно мають удосконал-ся умови праці.
Підрахунок логістичних витрат протягом усього логістичного ланцюга. Одним з основних завдань логістики в мінімізація витрат, пов’язаних з доведенням матеріального потоку від первинного дже рела до кінцевого споживача. Розв’язання цього завдання можливе лише за умови, що система підрахунку витрат виробництва та обігу дозволяє визначити витрати на логістику. Таким чином, з'являєть ся важливий критерій відбору оптимального варіанта логіст. системи - мінімум сукупних витрат протягом усього логіст. ланцюга. Розвиток послуг сервісу на сучасному рівні. Сьогодні мож ливості, різкого підвищення якості >істю виробників продукції об’єктивно обмежені. Тому з>ується кіл-сть підприємств, які звертаються до логістичного сервісу як засобу підвищення конкурентоспроможності. Коли на ринку є кілька постачальників, поста чальників ідентичного товару приблизно однакової якості, перевага буде віддана тому а них, хто спроможний забезп. > висо кий рівень сервісу.
Спроможність логістичних систем до адаптації в умовах ринку. Поява великої кількості різноманітних товарів та послуг приводить до невизначеності попиту на них, обумовлює різкі коли вання якісних і кількісних характеристик матеріальних.
Отже, існують такі головні властивості логістики в ринковому середовищі: комплексне дослідження ринку (дослідження постачальників, споживачів, посередників та конкурентів), формування інтеграційної системи управління (взаємозв’язок між відділами), організація виробництва, постачання, складування та зберігання матеріалів та готової продукції, задоволення потреб споживачів щодо доставки необхідного асортименту товарів в необхідний час за мінімальних витрат та пошкоджень товару, легка адаптованість всієї логістичної системи до умов, кон’нктури ринку.
109. Організвційна структура логістики матеріаломіских підприємств
Для матеріаломістких виробництв, до яких най>ою мірою відносяться машинобудівні підприємства, основним на прямом організаційних перетворень стає концентрація зусиль на зниженні витрат на етапах постачання та виробництва.
Таке організаційне рішення є наслідком нерозвиненості власної ме режі розподілу на > машинобуд. підприємств, розмір витрат яких по збуту відносно малий. Однак це не свідчить про те, що дана організаційна перебудова не торкається сфер збуту.
Управління матеріалами.відділу управління матеріалами (так називається підрозділ пер шого модифікування) поєднуються функції, пов'язані з рухом матеріалів в «економічному просторі» між постачальниками підприємства та кінцевою операцією виробничого процесу постачанням готової продукції та розміщенням її на складах збуту.
Для підприємств, що виробляють широкий асортимент продукції, обслуговують велику кількість територіально роз'єднаних спожива чів і тому мають свою розвинену мережу розподілу, пріоритетом структурних змін стає зосередження на зниженні витрат, що вини кають у каналах розподілу, а саме: зосередженні надлишків товар них запасів, використанні прогресивних видів тари та пакувальних матеріалів, раціональному розміщенні фірмових магазинів, станцій технічного обслуговування, гарантійних майстерень, регіональних складських комплексів, виборі найкращих маршрутів руху і транс портування.
Це сприяє не тільки економізації поставок, а й забез печенню високого стандарту обслуговування.
110.Організаційна структура Л. підприємств виробляючих багато номенклатурну продукцію
Для підприємств, що виробляють широкий асортимент продукції, обслуговують велику кількість територіально роз'єднаних спожива чів і тому мають свою розвинену мережу розподілу, пріоритетом структурних змін стає зосередження на зниженні витрат, що вини кають у каналах розподілу, а саме: зосередженні надлишків товар них запасів, використанні прогресивних видів тари та пакувальних матеріалів, раціональному розміщенні фірмових магазинів, станцій технічного обслуговування, гарантійних майстерень, регіональних складських комплексів, виборі найкращих маршрутів руху і транс портування.
Це сприяє не тільки економізації поставок, а й забез п. високого стандарту обслуговування. Відділ розподілу.У межах відділу розподілу (2ий підрозділ модифікування) поєднуються функції переміщення в «економічному просторі» між кінцевою операцією виробничого процесу, тобто відвантаженням готової продукції з розміщених на території підприємства складів збуту, і сферою її споживання.
Отже, відділ управління матеріалами — це організаційний механізм зниження витрат, що виникають переважно на етапах постачання та виро бництва, а відділ управління розподілом — аналогічний механізм зниження витрат, проте вже у сфері збутових відносин. Обидва варіанти побудови інтегрованого підрозділу передбачають розч ленування матеріального потоку і є окремими фрагментами > загального організаційного рішення
111.Організаційна структура Л. на підприємствах, які виробляють великі обсяги товарів.
На підприємствах які виробляють великі обсяги товарів організаційна структура направлена на налагодження таких проблем як: складська мережа, побудова та розширення посередницької мережі збуту продукції, економія на складування зберігання, упакування , а особливо на транспортування продукції до споживача.
Останнім часом у логістиці та маркетингу в ряді західних кра їн застосовується система управління та планування розподілу про дукції ДРП distribution requirement planning планування розподілу. цо дає змогу не тільки враховувати кон'юнктуру ринку, а й активно впливати на неї. Ця система забезпечує стійкі зв’язки, між поста чанням, виробництвом та збутом продукції, використовуючи елемен ти МРП. При управлінні виробництвом на першому рівні здійснюється агреговане планування з використанням прогнозів та даних про за мовлення, що фактично надійшли. На другому рівні здійснюється фор мування графіка виробництва, складання специфікованого плану із зазначенням конкретних дій, кількості комплектуючих та готової продукції. На третьому рівні за допомогою системи МРП робиться розрахунок потреби у матеріальних ресурсах та виробничих потуж-костягх під графік виробництва. Система ДРП в базою планування логістичних та маркетингових функцій, їх узгодження. Вона дав Змогу прогнозувати з тим чи іншим ступенем вірогідності ринкову :кон’юнктуру, оптимізувати логістичні витрати за рахунок скорочення транспортних витрат та витрат на товарорух. ДРП також дає шогу планувати поставки та запаси на різних рівнях ланцюжка розподілу /центральний - периферійні склади/і Система ДРП сприяє здійсненню інформаційного забезпечення різних рівнів ланцюжка розподілу з питань ринкової кон"юнктури. Важлива функція систе ми ДРП - планування транспортних перевезень. У системі контролюються заявки на транспортне обслуговування, складаються заявки та коригуються графіки перевезень. Довгострокові плани роботи складів є основою для розрахунку потреби у транспортних засобах, а коригування цієї потреби здійснюється з урахуванням оперативної обстановки. Основою бази даних системи ДРП є інформація про про дукцію, Ідо надходить від заводу-виготозлюВача, а також інформа ція, що надходить від складів.
112. Функції відділу управління матеріалами
Функції відділу управління матеріалами (так називається підрозділ пер шого модифікування) поєднуються функції, пов'язані з рухом матеріалів в «економічному просторі» між постачальниками підприємства та кінцевою операцією виробничого процесу, постачанням готової продукції та розміщенням її на складах збуту.
Для підприємств, що виробляють широкий асортимент продукції, обслуговують велику кількість територіально роз'єднаних спожива чів і тому мають свою розвинену мережу розподілу, пріоритетом структурних змін стає зосередження на зниженні витрат, що вини кають у каналах розподілу, а саме:
-зосередженні надлишків товар них запасів,
-використанні прогресивних видів тари та пакувальних матеріалів, -раціональному розміщенні фірмових магазинів, станцій технічного обслуговування, -гарантійних майстерень,
-регіональних складських комплексів,
-виборі найкращих маршрутів руху і транс портування.
Це сприяє не тільки економізації поставок, а й забез печенню високого стандарту обслуговування.
113. Функції відділу управління розподілом
При формуванні логістичних підрозділів зайнятих управлінням розподілом готової продукції, основними функціями будуть ті, що пов’язані з плануванням процесу розподілу, організацією переміщення матеріального потоку, збереженням і регулюванням запасів(пакування, маркування, доукомплектування)., а також з наданням різних видів послуг.
До функцій планування процесу розподілу належать такі, котрі пов’язані з проведенням переговорів зі споживачами, обробкою замовлень, складанням графіків доставки та роботою транспорту.
У межах відділу розподілу (другий підрозділ модифікування) поєднуються функції переміщення в «економічному просторі» між кінцевою операцією виробничого процесу, тобто відвантаженням готової продукції з розміщених на території підприємства складів збуту, і сферою її споживання.
Отже, відділ управління матеріалами — це організаційний механізм зниження витрат, що виникають переважно на етапах постачання та виро бництва, а відділ управління розподілом — аналогічний механізм зниження витрат, проте вже у сфері збутових відносин.
Обидва варіанти побудови інтегрованого підрозділу передбачають розч ленування матеріального потоку і є окремими фрагментами > загального організаційного рішення.
114. Функції відділу управління матеріал.потоком
У межах відділу управління матеріальним потоком (третій підрозділ модифікував-1 ня) поєднуються функції, пов'язані з рухом матеріалів, що перебувають в економічному просторі між постачальниками виробничого підприємства і сферою споживання продукції Відділ управ-ня матеріальним потоком створ.на великих під-вах і основне його завдання полягає в контролі за всіма видами витрат, як у сфері матер-техн.постачання, збуту, так і вир-ва, які пов’язані з переміщенням матер.потоку.
Цей відділ об’єднує ф-ції двох попередніх (тобто відділів управління розподілом та матеріалами).
Деталізація функцій і розробки внутрішньої структури органів управління матеріальним потоком є складним процесом. Основні функції підрозділів, котрі вирішують питання з уп равління потоками сировини та матеріалів, пов’язані з плануванням і полягають у координації планів потреби в матеріалах з виробничими планами, розробці графіків завантаження механізмів і маршрутів руху матеріального потоку в процесі переробки.
У сфері матеріально-технічного забезпечення важливе значення має встановлення зв’язків з постачальниками, розробка замовлень, організація закупівлі матеріалів, організація їх транспор тування.
Підприємства, які виготовляють широкий асортимент продукції й обслуговують значну кількість територіально роз’єд наних споживачів, мають свою розвинуту мережу розподілу, де пріоритетом структурних змін стає концентрація зусиль на зни женні витрат, що виникають у каналах розподілу. В такому разі поєднуються функції, пов’я зані з переміщенням, які в економічному просторі виконуються на межі виробничих процесів, тобто відвантаженням готової продукції з розташованих на тери торії підприємства складів збуту і споживанням продукції, що постачається.
Значна увага приділяється функціям, пов’язаним зі збереженням запасів, причому не тільки виробничих, а й готової продукції, організації їх переробки (пакування, маркування, доукомплектування). Особливе значення має надання різних видів послуг споживачам. При формуванні логістичних підрозділів зайнятих управлінням розподілом готової продукції, основними функціями будуть ті, що пов’язані з плануванням процесу розподілу, організацією переміщення матеріального потоку, збереженням і регулюванням запасів, а також з наданням різних видів послуг.
До функцій планування процесу розподілу належать такі, котрі пов’язані з проведенням переговорів зі споживачами, обробкою замовлень, складанням графіків доставки та роботою транспорту.
115. Основні органи управління логістикою.
Поняття "логістична система" може застосовуватися "логістичних органІв управ ління. З одного боку,- це організована чисельність структурних ел ментів, що функціонують для досягнення єдиної мети. З другого, -план, за допомогою якого суб’єкт управління намагається її досяг Логістична система - це також організаційний механізм, який, пе ретинаючи функціональні межі відділів виробничого підприємства, рахунок > гнучкої координації спрямовує їхні дії на досягнен мети логістики. Логістичний підрозділ є не моно-, а міжфункцісна ним і відповідає за виконання усього блоку видів діяльності, пов заних з матеріальним потоком і необхідних для задоволення попит; споживачів від вибору постачальників де надання послуг. Відділ очолює керівник матеріального потоку, який визначає оперативні завдання, владнує конфлікти, відповідає за вдосконалення системи та кінцеві результати її функціонування. І як важливий, хоч і по вий член структури управління, він підпорядковується першому керівнику підприємства.
Відділи служби; Підрозділли; Департаменти.
Логістична система - це також організаційний механізм, який, пе ретинаючи функціональні межі відділів виробничого підприємства, рахунок > гнучкої координації спрямовує їхні дії на досягнен мети логістики. Логістичний підрозділ є не моно-, а міжфункцісна ним і відповідає за виконання усього блоку видів діяльності, пов заних з матеріальним потоком і необхідних для задоволення попит; споживачів від вибору постачальників де надання послуг. Відділ очолює керівник матеріального потоку, який визначає оперативні завдання, владнує конфлікти, відповідає за вдосконалення системи та кінцеві результати її функціонування. І як важливий, хоч і по вий член структури управління, він підпорядковується першому керівнику підприємства.
116. Охарактеризуйте логістичну систему в якій розробляють прогноз потреби у сировині за пріоритетними і не пріоритетними замовленнями
Визначення потреби у сировині проходять за допомогою використання системи МРП-2. Визначення потреби в матеріалах передбачає розвязання ряду завдань, зокрема таких, як прогнозування, управління запасами, управління закупівлями. При розвязанні завдань прогнозування потреби у сировині та матеріалах за пріоритетними та непріоритетними замовленнями, аналіз можливостей та рівнів страхових запасів з урахуванням витрат на їх утримання і якості обслуговуван ня замовників, ретроспективний аналіз господарчих ситуацій з метою обрання стратегії прогнозування за кожним видом си ровини та матеріалів (експоненціальне вирівнювання — ана ліз трендів ). При вирішенні завдань управління запасами здійснюється обробка та коригування усієї інформації про надхо дження, рух й витрачання сировини та матеріалів, а також про зберігання, вибір індивідуальних стратегій поповнення та конт ролювання рівня запасів у розрізі кожної позиції номенклатури сировини та матеріалів, контролювання швидкості й обіговості запасів, аналіз запасів за методом АВС, видача інформації про на ближення запасів до критичного рівня, про наявність понаднорма тивних запасів. Для розв'язання завдань, пов'язаних з управлінням закупівлями, використовується файл замовлень, в який вводиться інформація про замовлення та їх виконання (порядковий номер та1 дата замовлення, код сировини та матеріалів, код постачальника, очікувана дата постачання, кількість, ціна). Кінцева інформація може видаватися з різною періодичністю (наприклад, щотижне во) у розрізі постачальника, замовника, виду сировини та мате ріалів із зазначенням додаткових даних (договірної і фактичної дати поставки, замовленої і фактичної кількості поставки).
Система МРП-2 є ефективним інструментом внутрішньофір-мового планування, котре дозволяє втілити у практику логістич-ну концепцію інтеграції функціональних сфер бізнесу при управ лінні матеріальним потоком.
Крім перелічених переваг, слід враховувати > повне за доволення споживчого попиту, що досягається шляхом скоро чення тривалості виробничих циклів, зменшення запасів, ефек тивнішої організації постачань, > швидкої реакції на зміни попиту. Система МРП-2 забезпечує >у гнучкість плану вання і сприяє зменшенню логістичних витрат на управління запасами.
117. Основі функції каналу розподілу з точки зору логістики
Канал розподілу – шлях по якому рухаються товари від виробників до споживачів. Завдяки йому усуваються тривалі розриви часу, місця та права власності, виокремлюючи товари та послуги від тих, хто бажав би скористатися ними.
Члени каналу розподілу виконують такі ф-ції :
1.дослідницька робота (збір інформації, необх.для план-ня та полегшення обміну)
2.стимулювання збуту –створення та поширення умовлюючих комунікацій про товар
3.встановл. контактів –налагодження та підтримка зв’язку з постійними покупцями.
4.пристосування товару –підпорядкування вимогам покупців. 5.проведення переговорів
6. орг-ція товароруху, трансп-ня та складування товару.7.фінансування –пошук та використання коштів для покриття витрат
8.прияняття ризику – покладання на себе відповідальності за функц-ня каналу.
118. На які питання повинна дати відповідь логістика
Фундамент логістики становлять чотири головних скла дових: економічні та технологічні основи, технічне та математичне забезпечення. Реалізація концепції логістики потребує відповіді на такі питання:*де і коли повинні бути вироблені матеріальні ресурси?
*де і коли вони повинні бути складовані?
*куди і коли вони повинні бути доставлені?
Зазначимо, що в даному випадку термін «ресурси» трактується у широкому розумінні цього слова — це матеріали, готові вироби, енергія та робоча сила. Комплексне використання названих вище чотирьох складових дає вичерпну відповідь на поставлені запитання.
На думку за хідних спеціалістів, логістика - це інтеграція процесу перевезень а виробничою сферою, що включає вантажно-розвантажувальні операції, зберігання та транспортування товарів, а також необхідні інформацій ні процеси. Німецький професор Пфоль припускає, що логістика -це "процес планування, реалізації та контролю ефективних й еконо мних з точки зору витрат переміщення та зберігання матеріалів, на півфабрикатів і готової продукції, а також пов’язаної з ними ін формації про постачання товарів від місця виробництва до місця спо живання згідно з вимогами клієнтури". Санкт-Петербурзький вчений Плоткін Б.К. пропонує стисле, але досить влучне визначення: "Ло гістика - це наукова дисципліна про управління потоками в систе мах". Така різноманітність визначень пов’язана з тим, що логістика як наукова дисципліна перебував у стадії формування і її базова термінологія ще не уніфікована. На наш погляд, логістика вирішує питання, що стосуються матеріальних та інформаційних потоків з товароруху /сировини, матеріалів, запасних частин/, тобто з поста вок. Загал. для всіх фахівців з логістики в системний розгляд виробничих процесів та їх транспортно-складського забезпечення а урахуванням сфери товарообороту.
Головним загальним завданням логістики є досягнення а най-меншиик витратами максимальної пристосованості фірм до мінливої ринкової ситуації, підвищення на ринку своєї частки те одержання переваг перед конкурентами. Одне із загальних завдань логістики полягає також у створенні інтегрованої ефективної системи регулювання й контролі) за матеріальними те інформаційними потоками які забезпечували б високу якість постачання продукції. З цим завданням тісно пов’язані такі проблеми, як забезпечення взаємної відповідності матеріальних та інформаційних потоків, контролюван ня матеріального потоку та передавання даних до єдиного центру, визначення стратегії та технології фізичного переміщення товарів, розробка способів управління операціями руху товарів, встановлен ня фори стандартизації напівфабрикатів та лакування, визначення обсягів виробництва, транспортування і складування, розбіжностей між потребами та можливими закупівлями і виробництвом.
119. Початкова точка зовн. матеріально потоку.
Матеріальний потік — це чинник, який дав змогу інтегрувати всі елементи логістичної системи в чітко функціонуючий механізм. Під матеріальним потоком з огляду на принципи логістики розуміють поєднання і зв'язки всіх процесів та операцій з добування, обробки та переробки, складування, транспортування та розподілу вантажів у сфері матеріального виробництва, на промислових підприємствах, у цехах та на виробничих ділянках. Будь-який потік Реалізується на визначеному матеріальному носії, і з цієї точки зору усі потоки є матеріальними.
Матеріальні потоки поділяються на зовнішні та внутрішні.
Зовнішні матеріальні потоки реалізують потреби матеріально-технічного забезпечення виробництва чи іншої розумної діяльності людини. Початковою точкою зовнішнього мат.потоку є склад готової прод-ції підприємства – виробника, а кінцевою – склад вир.запасів підприємства- споживача.
Початковою точкою зовнішнього мат.потоку є склад готової прод-ції підприємства – виробника, а кінцевою – склад вир.запасів підприємства- споживача.
120. Охарактеризуйте виробничу функцію мікрологістики.
В сучасних умовах розрізняють два рівні логістики :
макрологістика (розглід глобальних проблем управ-ня мат.та інформац-ми процесами) .
2) мікрологістика (вивчає локальні проблеми управ-ня мат.та інформац-ми процесами на внутрі заводському рівні).
Мікрологістика – внутрівиробнича логістика- пов’яз.з нормаль ним функц-ям конкретної фірми.
Вироб.ф-ція мікрологістики полягає в наступному : план-ня вироб.завдань з детальним рокладом випуску виробів, розподіл плану випуску прод-ції за вироб.дільницями підпри-ва, контроль за якістю праці. Виробнича логістика розглядає раціональну структуру виробничого підприємства, різноманітних технічних засобів, склад обслуговуючого персоналу та його функції, організацію служби матеріально-технічного забезпечення та збуту готової продукції.
Основними завданнями внутрішньовиробничої логістики є:
-планування виробництва на основі прогнозів потреб готової продукції та замовлень споживачів;
-організація оперативного-колективного планування з детальним розкладом графіка виробництва;
-організація управління технологічними процесами виробництва; -контроль якості, дотримування стандартів якості продукції та сервісу;
-організація стратегічного та оперативного планування постачань; -налагодження процесів збереження та формування оперативних ресурсів у цехах;
-прогнозування, планування та нормування витрат матеріальних ресурсів у виробництві;
-організація роботи внутрішньовиробничого технологічного транспорту; -управління запасами на всіх рівнях внутрішньовиробничої складської системи та в технологічному процесі виробництва;
-встановлення норм незавершеного виробництва та контроль за їх виконанням;
-фізичний розподіл матеріальних ресурсів у внутрішньому виробництві; -інформаційне та технічне забезпечення процесів управління внутрішньовиробничими матеріальними потоками.
Принцип взаємодії елементів виробничої логістичної системи є визначальним при її побудові. Повною мірою потенційні можливості раціоналізації виробничих процесів у межах логістичної системи можуть бути використані тільки тоді коли вдається зєднати в інтегровану систему окремі її підсистеми. Йдеться про гнучкий виробничий модуль з підсистемами виготовлення та розподілу готової продукції, її складування та експедирування.
121. Охарактеризуйте функцію, пов’язану з переробкою вантажів у мікрологістиці.
В сучасних умовах розрізняють два рівні логістики :
2) мікрологістика (вивчає локальні проблеми управ-ня мат.та інформац-ми процесами на внутрі заводському рівні).
Мікрологістика – внутрівиробнича логістика- пов’яз.з нормаль ним функц-ям конкретної фірми.
Мікрологістика, в свою чергу, поділяється на три види: логістика, пов'язана із заготівлею чи закупівлею товарів (заготівельна логістика); 2) виробнича логістика; 3) логістика, що спеціалізується на реалізації продукції (розподільча логістика). Таким чином, можна уявити сфери і функції мікрологістики. Вони полягають у наступному: вирооництво-планування виробничих завдань з детальним розкладом випуску виробів, розподіл плану випуску продукції за виробничими дільницями підприємства, контроль за якістю праці; маркетинг — вивчення ринку, організація. Також, ще є така основна функція мікро логістики, як переробка вантажів, що транспортуються, тобто це управ-ня запасами, переміщення, зв’язок, орг-ція інформ-них потоків, пакування виробів, їх зберігання, складування, вантажо-розвантажувальні операції та комплектація партії вантажів.
122. Охарактеризуйте маркетингову функцію мікрологістики
В сучасних умовах розрізняють два рівні логістики :
2) мікрологістика (вивчає локальні проблеми управ-ня мат.та інформац-ми процесами на внутрі заводському рівні).
Мікрологістика – внутрівиробнича логістика- пов’яз.з нормаль ним функц-ям конкретної фірми Відповідно до поділу мікрологістики на три види (заготівельна, виробнича, розподільча), є різні сфери і функції мікрологістики, серед яких і маркетингова ф-ція – вивчення ринку, орг-ція служби постачання, фінансування та розрахунки, матеріальне заохочення.
123. Охарактеризуйте функцію пов”язану зі споживанням у логістиці
В сучасних умовах розрізняють два рівні логістики :
2) мікрологістика (вивчає локальні проблеми управ-ня мат.та інформац-ми процесами на внутрі заводському рівні).
Мікрологістика – внутрівиробнича логістика- пов’яз.з нормаль ним функц-ям конкретної фірми. Відповідно до поділу мікрологістики на три види (заготівельна, виробнича, розподільча), є різні сфери і функції мікрологістики, серед яких і функція, пов’язана зі споживанням, яка полягає у проектуванні замовлень на постачання прод-ції, склад-ня запасів, постачання споживачів, фінан-ня замовлень.
124. Види забезпепуючих підсистем логістики
Логістична система – це адаптивна си-ма зі зворотнім зв’язком, яка виконує ф-ції логістики.
Логістична система – це організ-управл.механізм, який координує дії, пов’язані з переміщенням матер.потоку.
Вона складається з 2-х частин :
1.функціональна
2.забезпечуюча.
види забезпечуюсих підсистем : 1. Інформаційна
2. Кадрова 3. Правова, .
Інформаційна підсистема – являє собою збір даних необхідних для служб логістики на всіх рівнях організації та управління, їх передачу, обробку і систематизацію з наступною видачею готової інформації.
Правова підсистема - створює нормативну базу логістичної системи і будується на основі законів, підзаконних актів, а також внутрішніх нормативів підприємства, що регламентують порядок організації збутової діяльності.
Кадрова підсистема – це забезпечення логістичних служб підприємств кваліфікаційними персоналом, включаючи професійне навчання торговельного персоналу.
125. Види функціональних підсистем логістики
Загалом, одна з базових понять логистики є поняття логістичної системи. Логістична система – це адаптивна си-ма зі зворотнім зв’язком, яка виконує ф-ції логістики. Система логістики включає в себе матеріальні засоби, що забезпеч Рух товаров по логістичному ланцюжку, виробничі запаси та засоби управління всіма ланками ланцюжка. Логістична система – це організ-управл.механізм, який координує дії, пов’язані з переміщенням матер.потоку. Мета логістичної системи – доставка у задане місце необхідної кількості та асортименту товарів та виробів , максимально підготованих до виробничого чи особ истого споживання при заданому рівні витрат.
Вона складається з 2-х частин :
1.функціональна (закупівельна, виробнича, розподільча, логістична система)
2.забезпечуюча.
Функціональна – забезпечення сфери вир-ва, склад-ня, транвспотування, розподілу, а також матеріально-технічне забезпечення під-ва.
Логістичні функціональні системи класифікуються: 1.залежно від логістичного ланцюжка (прямі, гнучкі, ешелоновані) 2. залежно від сфери дії(в матеріально- технічному забезпеченні, виробництво, збут) 3. залежно від подання матеріалів до місця виробництва (штовхаючі, тягнучі).
З точки зору інформаційної системи, функціональна підсистема склад з сукупності завдань, згрупованих за принципом загальності мети.
126. Характеристика матеріального потоку з точки зору логістики
Матеріальний потік – це взаємозв’язки всіх процесів , пов’язаних з добуванням, обробкою,розподілом, транспортуванням вантажів в сфері матер.вир-ва на під-ві та вироб.місцях.
Матеріальний потік є фактором, який дозволяє інтегрувати всі елементи логістики в чітко діючий механізм.
Будь-який потік реаліз-ся на певному матер.носії, тому всі потокиє матеріальними.
З точки зору логістики матеріальні ресурси у специфікованій номенкл-рі утворюють простий потік.
Такий потік повинен стати об’єктом управ-ня. У логістиці для управ-ня потоками передбачається здійсення таких ф-цій : план-ня, оперативне регулювання, облік, кон-ль, аналіз. Кожна ф-ція поділяється на завдання, а останні –на операції.
Номенклат-ра завдань та їх склад на кожній ф-ції управ-ня також визнач.сутністю керованих потоків. Основними параметрами характеристики потоку є: початкові і кінцеві його пункти, траєкторія переміщення, довжина шляху, швидкість і час руху, проміжні пункти, інтенсивність. За характером, об’єкти, котрі входять до потоку є матеріальні, транспортні, енергетичні, грошові, інформаційні, ін..
127. Характеристика матеріального потоку з господарської точки зору.
Загалом, матеріальний потік це взаємозв’язок усіх операцій, пов’язаних з добуванням, обробкою, переробкою ,складуванням, транспортуванням, розподілом вантажів у сфері матеріального виробництва на пром під-вах, в цехах, на виробничих дільницях. Але у господарстві, матер потік розглядається > вузько, але у конкретному змісті – як потік матеріальних ресурсів, призначених для виробничого чи кінцевого споживання, оскільки матеріальні ресурси відіграють важливу роль у суспільному виробництві. Отже, Матеріальний потік – це потік сировини, матеріалів, які переміщуються у вигляді предметів праці від вир-ка до споживача.
Стосовно вир-ва, виділяють внутрішні( циркулюють на під-ві) та зовнішні (циркулюють в сфері обігу) матеріальні потоки.
Зовнішні матеріальні потоки реал-ть потреби материально-техніч забезпеч вир-ва а чи іншої діял-ті людини. Маткр.потоки вМТЗ поділяють на такі групи : сировина, основ.матеріали, апівфабрикати, комплектуючя вироби, паливо, інструмент, інвентар, устаткування.
128. Основні завдання логістики у сфері переробки вантажів
Логістика – це процес план-ня, реал-ції та контролю за ефект-ним та екон.,з точки зору витрат,переміщенням сировини матр-лів, готової прод-ції, а також пов’язаної з ними інформ-ції про постачання товарів відмісця вир-ва до споживання згідно з вимогами клієнтів.
Головним завданням логістики є досягнення з найменшими витратами максимальнлої пристосовності фірми до мінливої ринк.ситуації, підвищення на ринку своєї частки та одержання переваг над конкурентами.
В сфері переробки вантажів виконюються процеси, пов’язані з переміщенням, зберіганням та складуванням продукції. Це також і саме управління запасами, перемішення, звязок, організація інформаційних потоков, пакування виробів, їх зберігання, складування, вантажо-розвантажувальні операції та комплектация партії вантажів.
129. Охарактеризуйте документ, що е початком товароруху продукції.
Агент із закупівель вибирає постачальників, які задовольняють фірму за багатьма параметрами (ціни, доставка, якість продукції). Належно оформлене замовлення на доставку надсилається фірмі-постачальнику. У ньому зазначають обсяг, дату та спосіб доставки. Ефективне розміщення замовлення впливає на ефективність усього процесу логістики. Контроль за виконанням замовлення здійснюється за даними про кількість одержаної та складованої в будь-який час продукції.
Товарорух розпочинається з отримання замовлень від клієнта. Відділ замовлень готує рахунки-фактури і розсилає їх різним підрозділам фірми.
Відсутні у наявності вироби фіксу-ться як заборгованість.
Відвантажені вироби супроводжуються відвантажувальною або платіжною документацією. Копії документів надходять на різні підрозділи фірми. І фірма, і споживач мають вигоду, якщо всі ці дії здійснюються швидко і докладно.
130. Що свідчить про ефективність логістики на підприємстві.
Л має високий потенціал економічної ефективності. Ек ефект Л виявляється у високому рівні організації вир-ва і, як наслідок, економії мат і грош ресурсів. Величина ефекту в свою чергу залежить від масштабів розповсюдження Л. Так, наприклад. У Зах Європі, в комерційній та виробничій діяльності приблизно 64% підприємств та фірм тією чи іншою мірою виявляють логістичні функції.
Ефективність Л конкрет-ся такими показниками:
1) рівень запасів; 2) час проходження матеріалів по лог ланцюжку; 3) тривалість циклу виконання замовлення, якість, рівень сервіса; 4) розмір партія вантажів; 5) рівень використання вир потужностей;
6) маневреність, адаптивність та стабільність роботи.
131. Характеристика інформаційної логістики
Інф забезпечення Л потребує суч інф тех-гій, ПК, програм забезпечення. Гол завдання в цьому напрямі – об’єднання всіх підрозділів завдяки створенню інфраструктури (комунік та інфор сис-ми). Це дасть змогу кожному суб’єкту, залученому до процесу. Бути зв’язаним з будь-яким іншим суб’єктом загального виробничого процесу. Комунікаційна система має охоплювати всіх постачальників та замовників даного під-ва.
Інф Л дає нові можливості, вся необх інф-ція організується відповідно до розроб нею принципів у чітку систему, осн ф-ція якої – одержання, обробка та передавання інф-ції. Інф інфрастр-ра перетаорює інф-цію з допоміжного фактора на самостійну вир силу. Але незважаючи на вже доведену ефективність застосування інформаційної логістики, вона є лише одним з елементів загальної логістики і її успішне функціонування можливе лише в раз переходу на логістичні принципи всього виро-ва. В свою чергу комплексний логістичний підхід у сфері закупівель, транспортування, складування, виробництва та збуту продукції абсолютно неможливий без відповідного інформаційного забезпечення.
Інф Л є лише одним з елементів заг Л, її функціонування можливе лише у разі переходу на лог принцип всього вир-ва.
132. Покажіть на схемах перевагу використання посередників у логістичних ланцюжках.
Наявність посередника у лог ланцюжку (каналі розподілу) дає змогу скоротити кіл-ть госп зв’язків.
Вико ристання посередників пояснюється в основному ефективністюхньої діяльності щодо забезпечення широкої доступності товару і доведення його до цільових ринків. Завдяки своїм капіталам, досвіду, спеціалізації та масштабу діяльності посередники пропонують фірмам більш широкий спектр послуг. На рис. подана схема одного з основних джерел економії, що досягається завдяки використанню посередників.
Як видно із схеми, у першому випадку виникає необхідність у наявності 9 контактів, а у другому – лише 6. Таким чином дистриб'ютор зменшує кількість необхідних прямих контактів. Як три виробники намагаються досягти трьох клієнтів ме тодами прямого маркетингу? Цей варіант потребує встановлення дев'яти окремих контактів. На рис. 6 показано функціонування також трьох виробників через одного дистриб'ютора, що встановлює кон такти з усіма трьома клієнтами. Така система вимагає встановлення тільки шести контактів. Таким чином посередники допомагають ско ротити обсяг роботи, яку необхідно виконати.
133. Що враховують при виборі постачальника продукції.
Потреби вир лінії переводяться у замовлення. Агент із закупівлі добирає постачальників, що задовольняють фірму за такими параметрами: ціни, швидкість доставки, якість продукції, гарантії . Виз-ся ступінь надійності постачальника=(потреби, що були задоволені/заг об’єм потреб)*100%.
Але спрешу потрібно скласти специфікацію на постачальника, тобто визначити, якими можуть бути витрати при закупівлі, якість товару, що постачається, порядок постачань, обсяги виробництва постачальника, місце його знаходження. Далі, знаючи всі вимоги до постачальника, варто вилучити тих, хто не підходить даним критеріям.
Важливо, щоб рівень оцінки постачальників відповідав важливості рішення. Тому викор відомості про їх діяльність з ділової преси, а також з бесід з підлеглими, з контактів з клієнтами. Важливо обрати найбільш важливий показник для оцінювання (наприклад ціна, якість, витрати на доставку).
Після аналітичної роботи з постачальником, йдуть переговори. Вибір постачальника може здійснюватися через конкурсні торги (тендери) чи письмові переговори. Після оцінюються пропозиції постачальників, які бувають у вигляді твердих та вільних оферт( не передбачає жодних обов’язків продавця стосовно покупця). Оцінка пропозицій здійснюється у вигляді суворо регламентованого процесу або вільна процедура, але вибирається певний критареій (наприк. Вища якість, мінім ціна). Ттакож критерієм відбору постачальника є його знаходження на далекій відстані від споживача, термін виконання замовлень, наявність у постачальника резервних потужностей, його кредитоспроможність, фін стан.
134. Органи управління товарорухом
відділ управління матеріалами, відділ розподілу, відділ управління мат потоками???
Рішення про складування й зберігання товарно-матеріальних запасів, їх транспортування потребує ретельної координації. Дедалі більше фірм започатковують створення по стійних комітетів, до складу яких входять керівники, відпові дальні за різні аспекти діяльності, пов'язаної з організацією то-вароруху. Такий комітет на своїх регулярних засіданнях роз робляє рекомендації щодо підвищення ефективності системи розподілу в цілому. Деякі фірми включають до свого штатного розпису посаду віце-президента з товароруху, який здебільшого підпорядковується віце-президенту з маркетингу чи віце-пре зиденту з виробництва, а нерідко — безпосередньо президенту. Фірма координує свою діяльність, пов'язану з налагодженням товароруху, та маркетингову діяльність таким чином, щоб на високому рівні задовольнити ринок.
135. На кого працює логістика
Головним глобальним завданням логістики є зростання прибутку фірми за рахунок досягнення з найменшими витратами максимальної пристосованості фірми до мінливої ринкової ситуації, підвищення на ринку своєї частки та одержання переваг перед конкурентами. І все це за рахунок мінім витрат. Отже, Л працює на виробника. Але також одне із заг завдань логістики є створення інтегрованої ефективної системи регулювання й контролю за матеріальними та інформаційними потоками, які забезпечували б високу якість постачання продукції. З цим завданням пов’язані проблеми забезпечення взаємної відповідальності матер та інформац потоків, контролювання матеріал потоку та передача даних до єдиного центру, визначення стратегії і технології фіз. перемішення товарів, інше. Дана функція відображає взаємозв’язки фірми з постачальниками, але все одно відображає, що логістика працює на виробника. Але також є і інша сторона яка показує що логістика працює не тільки на виробника, а й на споживача.
Мета логістики - доставка вантажів точно у строк при мінімальних витратах трудових та матеріальних ресурсів. Постачання матуріалів, сировини, готової продукції точно у строк має сприятливий вплив на функціонування всієї економічної системи, дає змогу значно скоротити запаси на складах виробничих підприємств.Логістика повною мірою працює на споживача. Тому вважають, що реалізація функцій збуту у сфері логістики здійснюється через додержання 6 умов : вантаж, якість, кількість, час, витрати та пункт призначення.
136. Виходячи з чого вирішують питання про місце зберігання продукції
Складська мережа, через котру здійснюються розподіл матеріального потоку, є суттєвим елементом логістики. Вибір місця збереження матеріалів та кількості складських приміщень суттєво впливає на витрати, котрі виникають в процесі доведення товару до споживача, а значить і на кінцеву вартість продукції, що реалізується. Фірмі необхідно вирішувати питання про кіль-ть пунктів зберігання та місце їх розташування. Чим більше пунктів, тим швидче можна доставити товар споживачам. Однак при цьому зростають витрати. Рішення треба приймати, пов’язуючи між собою проблеми рівня сервісу для споживачів та витрат з розподілу.
Деякі фірми зберігають частину товару на під-ві, а решту – на складах у різних регіонах. Іноді виробники можуть мати власні склади (ступінь контролю вищий, нема гнучкого реагування на зміну ситуації), іноді арендують складські примішення у складських операторів (арендна плата, додаткові платні послуги, широкий вибір місця розташування). Є три варіанти збереження матеріалів: 1. зі складу під-ва до споживачів. 2. Зі складу під-ва до складу посередника, а потім вже й споживачам. 3. Зі складу під-ва на декілька складів посередників, а вони в свою чергу відповідним споживачам. Чим більше складів посередників, тим менше взаємозв’язків з кожним споживачем. У першому варіанті будуть найбільші витрати, вже у 2 варіанті – вони зменшуються, так само як і в 3 варіанті. Але в перших двох варіантах виникають додаткові витрати пов’язані з лоставкою матеріалів на склади посередників, а також зі зберіганням їх на цих складах. Обладнання під зберіган ня має відповідати специфічним особливостям вантажу та забезпечувати максимальне використання висоти та площі складу. При цьому простір під робочі проходи має бути мінімальним, але з урахуванням нормальних умов роботи піднімально-транс портних машин і механізмів. Для упорядкованого зберігання вантажу і економного його розміщення використовують систему адресного зберігання за принципом твердого (фіксованого) чи вільного (вантаж розміщ. на будь-якому вільному місці) вибору місця складування.
137. Дати визначення логістики
Слово «логістика» (від грец. logistike — майстерність підраховувати, міркувати) бере свої витоки ще з часів Римської імперії, коли існували спеціальні службовці «логісти» або «логістики», які займалися розподілом продуктів харчування. Наукою ж логістика стала завдяки військовій справі.
Логістика, залежно від її сучасного рівня розвитку, є комплексним (системним) методом розробки стратегій і механізму оптимізації господарчих зв’язків на основі міжфірмених чи між функціональних економічних компромісів. Відомо, що конкурентоспроможність фірми значно залежить від якості логістичного обслуговування, особливо коли застосовуються сучасні методи досягнення виробництва товарів, що звільняють значну частку зворотних коштів, шляхом синхронізації роботи вироб підрозділів фірм та логістичних структур, надійність постачань, шв відвантаж інше. Л – це процес планування, реалізації та контроля за ефективним та екон з точки зору витрат перемішенням сировини, матеріалів, гот прод-ії, а також пов’язаної з ними інф-ції про постачання товарів від місця вир-ва до місця споживання згідно з вимогами клієнта. Деякі автори розглядають логістику як науку, що допомагає оптимізувати кооперативні звяки, інші вважають основним середовишем застосування логістики внутрішньовиробничі процеси зобовязковим включенням питань планування завантаження обладнання, визначення розміру партій запуску деталей. Л – наука про управління потоками в системах. На погляд українських спеціалістів, то логістика вирішує питання що стосуються матеріал. та інформаційних потоків з товароруху (сировини, матеріалів, запасних частин), тобто з поставок.
138. Що є пріоритетом в Л. при плануванні.
Для стабільного функціонування системи першорядне значення має достовірне планування виробництва, збуту і розподілу. Причому перевага надається стратегічному плануванню над оперативним. З метою досягнення високої надійності такого плану необхідно вивчати динаміку зовнішнього середовища, насамперед ринку, ідентифікувати можливі ситуації і одержувати стратегічні відповіді на питання, що постають у зв’язку з цим. У науковому прогнозі, що є основою стратегічного планування, використовують дані минулих періодів, методи екстраполяції. Однак такі моделі використовують настільки, наскільки вони відповідають логіці технічного прогресу та перспективних перетворень у сфері економіки. У галузі логістики також застосовується принцип, згідно з яким стратегічне планування спрямовується більше на цілі, ніж на процеси, виходячи з того, що творчість неможлива без інновацій. Слід зазначити, що логістика — унікальна сфера творчої діяльності, спрямованої на стратегічну орієнтацію. Процес планування логістичного проекту передбачає визначення мети та обмежень, розробку стандартів оцінки результатів, вибір техніки аналізу, складання проектного завдання. Визначення мети означає фіксування можливих при перетворенні логістичної системи витрат і рівня сервісу.
139. Основні види витрат при складуванні продукції
Загалом витрати в логістиці поділяються на закупівельні, витрати на утримання запасу, збитки від відсутності продукції. Друга група визначається витратами на складське зберігання продукції протягом певного часу і безпосередньо залежать від обсягу вантажу, що складується.
Осн витрати при складуванні пов’язані з виконанням таких видів операцій:
2) складування та зберігання прод-ції;
3) підготовка прод-ції до відвантаження (комплектування партії постачання, пакування, маркування); 4) доставка прод-ції до місця відправки та здача її трансп орг-ції для перевезеня;
5) облік наявності і руху гот прод-ції на складі.
Фірмі необхідно вирішити питання про необхідну кількість пунктів зберігання. Чим більше пунктів, тим швидше можна доставити товар споживачам. Однак при цьому зростають витрати. Рішення про кількість пунктів зберігання слід приймати, пов"язуючи між собою проблеми рівня сервісу для споживачів та витрат з розподілу.
140. Назвіть основні функції Л., які сприяють укладанню контрактів при закупівлі продукції.
Для сприяння укладання контрактів при закупівлі продукції використовують такі основні ф-ції логістики: - дослідницьку-збирають інф-ію, необхідну для планування та полегшення обміну
-стимулю.вання збуту- створюють та поширюють комунікації рекламування товару
-ввстановлення контактів-налагоджжують та підтримують зв’язок з постійними покупцями
-пристосування товарру до вимог покупців
-прроведення переговорів-намагається погодити ціни та ін умови для подальшого здійснення акту передачі власності чи володіння
141. Назвіть основні функції Л., які сприяють виконанню контрактів при закупівлі продукції.
-орг-ня транспортування та складування товару
-фін-ня-фідшкодовують та використовують кошти для покриття витрат,
-прийняття ризику-прийняття на себе відповідальності на ф-ня каналу
Завдяки каналу товароруху усуваються тривалі розриви часу, місця та права власності, відокремлюючи товари та послуги від тих, хто бажав би скористатися ними. Члени каналу товароруху виконують ряд дуже важливих функцій. До них належать: 1) дослід ницька робота — збір інформації, необхідної для планування та полегшення обміну; 2) стимулювання збуту, створення та поширення інформації про товар; 3) встановлення контактів — налагодження та підтримка зв’язку з постійними покупцями; 4) при стосування товару — підпорядкування його вимогам покупців; 5) проведення переговорів — намагання узгодити ціни та інші умови для подальшого виконання акту передачі власності чи володіння; 6) організація товароруху, транспортування та складування товару; 7) фінансування — пошук та використання коштів для покриття витрат; 8) прийняття ризику — покладення на себе відповідальності за функціонування каналу. Використання перших п’яти функцій сприяє укладенню угод, а останніх трьох — завершенню тих, що вже укладені. Усім цим функціям притаманні три загальні якості: вони вимагають поглинання дефіцитних ресурсів, часто можуть бути виконані краще завдяки спеціалізації, можуть виконуватися різними членами каналу. Якщо їх частку виконує виробник, то його витрати певною мірою зростають, отже і ціни мають бути вищими. У разі передачі частки функцій посередникам витрати, а отже і ціни виробника — нижчі. Канали товароруху можна охарактеризувати кількістю рів нів, що їх складають. Рівень каналу — це будь-який посередник, який виконує ті чи інші дії з наближення товару та права власності до кінцевого споживача.
142. Чому віддається пріоритет в логістиці (галузь чи регіон)
В оперативних планах зусилля менеджменту зосереджуються вже на діях, наприклад, на процесах збуту та розподілу. У логістиці перевага надається не галузі економіки, а регіону. Територіальна спеціалізація й раціоналізація мають особливе значення для малих і середніх підприємств з незначними циклічними потоками товарів широкої номенклатури. У зв’язку з цим для обслуговування матеріальних потоків доцільно створювати регіональні розподільчі складські центри. Високої ефективності й стабільності логістичних систем можна досягти лише за умови застосування сучасних технічних засобів. Технічною базою для оптимального управління інформаційними потоками логістичних систем є багаторівнева АСУ. Тому необхідною умовою високої ефективності логістичних систем є органічне поєднання логістики з кібернетикою.
143. За рахунок чого виконується основне завдання логістики.
Осн завд - досягнення з найменш витратами макс пристосованості фірм до мінливої ринк ситуації, підвищення на ринку своєї частки, переважання над конкур.
За рахунок: забезпеч відповідності мат та інф потоків, контролювання мат потоку, визначення стратегії та технології фіз переміщення товарів, своєчасне постачання відпо кіль=ті, якості, асортименту матеріалів до місця споживання, зміни запасів матеріалів згідно з інф-цією щодо можливостей їх швидкого придбання, узгодження політики продажу товарів з політикою їх вир-ва, виконання замовлень з найвищ якістю та у мінім строки .
144. Як свідчить про ефективність використання логістики показник рівня запасів.
Тому, хто діє на ринку, хотілося б, щоб фірма мала запаси товару, достатні для негайного вик-ня усіх замовлень клієнтів.
Однак зберігати такі великі запаси нерентабельно.
Фірма має бути обізнаною у попиті на свій товар, щоб виправдати збільшення обсягів тов запасів.тільки після цього вона може прийняти рішення про доцільність замовлення на дод партії товару, визначити їх кіль-ть.
В міру зрост рівня сервісу витрати на зберіг зростають.
Запаси: вир, страх, сезонні. Л ефективна тоді, коли запаси відповідають рівневі попиту, а страх запаси зглажують коливання попиту. Показник швид-ть оберту запасів=товарооборот/розмір запасів.
Для збільшення ефективності логістики потрібно:
1)Скоротити рівень запасів
2)Зменшити час обробки замовлень
3)Зменшити термін проходження матеріалів по лог ланцюжку
4)Зменшити партії поставок
5)Збільшити рівень викор-ня виробн потужностей
Під доступністю запасів слід розуміти ступінь відповідності попиту споживачів обсягам товарних запасів. Фірми, котрі обслуговують споживача з власного складу, потребують постійного поповнення товарного запасу. Продукція може постачатись на склад від виробництва або з інших джерел. Наявність продукції на складі дає можливість оцінювати, наскільки добре задовольняються сподівання споживачів за операційний період.
145.Як свідчить про ефективність використання логістики показник швидкості обробки замовлень
Одна з основних ф-цій Л – обробка замовлень. Тільки після отримання замовлення починається процес товароруху. Для оформлення замовлення у підідприємствах-споживачів є агенти по закупівлям, які вибирають постачальників, виходячи з відстані перевезень, якості продукції, ціни, рівня надійності поставок. Оформлене замовлення відсилається постачальнику. В ньому є необхідна інформація: найменування матеріалу, об’єм поставок, дата поставки, вид пакування,спосіб доставки. Постачальник та споживач зацікавлені в поставці у як наймога корочші строки. Для прискорення оформлення замовлення використовується комп’ютерна техніка. За допомогою комп’ютера постачальник може перевіряти платежеспроможність клієнта, наявність матеріалів на складі, внести корективи в учетні данні запасів, видати приказ на виготовлення продукції для поповнення запасів, сповістити покупця про те що його заказ виконано і він знаходиться у дорозі.
146. Як свідчить про ефективність використання логістики показник часу проходження матеріалів по логістичному ланцюжку.
Дуже важливим моментом являється скорочення часу просування матеріального потоку по логістичному ланцюжку, так як цей показник закріплює обертаємість оборотних засобів, зменшує час на виконання замовлення, а також знижує розмір запасів. Якщо всі затрати на логістику прийняти за 100,%, то затрати, пов’язані з транспортуванням -40%, на зберігання – 30%, на пакування та сортування – 10%, адміністративно управлінські – 10%,на обробку замовлень – 10%
Для збільшення ефективності логістики потрібно:
1)Скоротити рівень запасів
2)Зменшити час обробки замовлень
3)Зменшити термін проходження матеріалів по лог ланцюжку
4)Зменшити партії поставок
5)Збільшити рівень викор-ня виробн потужностей
147. Як свідчить про ефективність використання логістики показник рівня використання виробничих потужностей.
Вир потужності мають бути використані макс ефективно і повно
Крім грошових показників ефективність логістики можна визначити за допомогою натуральних показників: рівень запасів, час обробки замовлень, термін проходження матеріалів по лог ланцюжку, партії поставок, рівень викор-ня вироб потужностей.
Для збільшення ефективності логістики потрібно:
148. Як свідчить про ефективність використання логістики адаптованість та пристосування підприємства до мінливих ринкових умов.
Адаптованість та здатність пристосування підприємства до мінливих ринкових умов — це одне з основних завдань логістики. Якщо фірма здатна швидко реагувати на зміни навколишнього середовища, то логістика є ефективною.
149. Як здійснюється вибір постачальника продукції.
Потреби вир лінії переводяться у замовлення. Агент із закупівлі добирає постачальників, що задовольняють фірму за такими параметрами: ціни, швидкість доставки, якість продукції, гарантії . Виз-ся ступінь надійності постачальника=(потреби, що були задоволені/заг об’єм потреб)*100%.
При виборі постачальника слід мати на увазі, що перш за все потрібно скласти специфікацію на постачальника, тобто визначити, якими можуть бути витрати при закупівлі, якість товару, що постачається, порядок постачань, обсяги виробництва постачальника, місце його знаходження. По-друге, виходячи з вимог до постачальника, варто вилучити тих, хто не задовольняє одному чи кільком вказаним критеріям, врешті, щоб у переліку залишилася обмежена кількість постачальників.
Необхідно, щоб рівень оцінки постачальників відповідав важливості рішення. При цьому використовують відомості про їх діяльність з ділової преси, а також з бесід з підлеглими, з котрими вдається поспілкуватися, з контактів з клієнтами, котрих постачальники забезпечують. Важливо обрати найбільш суттєвий показник для оцінювання. Це може бути ціна, якість, витрати на доставку тощо.
Вибір постачальника може здійснюватись через конкурсні торги чи письмові переговори між постачальниками та споживачами. Поширеною формою пошуку потенційних постачальників є конкурсні торги (тендери). Вони проводяться у разі, коли передбачається налагодження довгострокових зв’язків між постачальником та споживачем, і вигідні обом сторонам угоди. Постачальник одержує чітку уяву про умови роботи зі споживачем.
Іншими критеріями, що впливають на вибір постачальника, є його знаходження на далекій відстані від споживача, термін виконання замовлень, наявність у постачальника резервних потужностей, його кредитоспроможність, фінансовий стан тощо.
150. Характеристика основних елементів логістики (складів, транспортних засобів)
Склади поділяються на:
Для розробки оптимальних логістичних транспортних систем необхідно розглянути їх окремі елементи. Матеріально-технічна база транспорту включає транспортні засоби (вагони, локомотиви, флот, автомобілі), технічні устрої та спорудження (станції, депо, вантажні двори, порти тощо), а також ремонтні підприємства, шляхове господарство, засоби автоматики, телемеханіки та зв’язку.
До матеріально-технічної бази залізничного транспорту відносять шляхи і шляхове господарство, вагони і вагонне господарство, станції, вантажні двори, товарні контори, вантажне і вагове господарство. До рухомого складу залізничного транспорту належать локомотиви й вагони. На залізницях України використовують два види тяги: тепловозну й електровозну.
Технічна база сучасного автомобільного транспорту є сукупністю засобів та шляхів сполучення, технічних простоїв і будівель. Засобами сполучення є автомобілі, автомобілі-тягачі, напівпричепи, причепи транспортного призначення, що перевозять вантажі й пасажирів. Засоби сполучення називаються рухо-
мим складом автомобільного транспорту. Вони поділяються на транспортні, призначені для перевезення вантажів, і спеціальні — для виконання різних нетранспортних робіт завдяки встановленому на них обладнанню. На автомобільному транспорті загального користування використовують переважно транспортні засоби загального призначення з кузовом типу «бортова платформа», що називається бортовим (бортовий автомобіль, бортовий причіп), та спеціального — автомобілі, причепи, напівпричепи та причепи-розпуски транспортного призначення, кузови, що спеціально пристосовані для перевезення одного або кількох однорідних вантажів.
Тара — особливий вид промислових виробів, призначений для укладання і упаковки різних матеріальних ресурсів.
У тарі матеріали пред’являються до перевезень транспортним організаціям та зберігаються у ній при транспортуванні і збереженні на складах.
151.Визначення часу закупівлі сировини та матеріалів на основі графіку Ганта
График Ганта (Gantt chart) – это распространенный тип гистограммы, при помощи которой отображается расписание процессов, включая их длительность и взаимозависимость. Графики Ганта являются стандартным инструментом управления проектами. Хотя сегодня это обычная методика повседневной работы, в 1910 году публикация Генри Ганта произвела революцию и принесла своему создателю медаль за значимые достижения в менеджменте и службу обществу. Помимо этих гистограмм, Гант создал большое количество других графиков, которые легли в основу работ следующих поколений исследователей операций.
152.Як за допомогою графіка можна визначити де найкраще зберігати матеріали на власному складі чи на складі посереників
витрати
вантажообіг
посер власне
Будується графік, де Сзаг=Спос+Сзмін. Там, де перетин Спосер і Сзаг вниз проводимо пряму і можемо бачити, при якому вантажообігу краще склад посередників, а при якому – власний.
154. Назвіть способи закупівлі товарів
Закупівлі можуть здійсн-ся :
1-оптовими партіями (“+”: знижки, спрощений документообіг, “-” сповільнення обороту кап-лу, значні складські площі)
2-регулярні закупівлі дрібними партіями
3-закупівлі в міру необхідності (передбач-ся , що при заключенні договорів, розмір постачань визнач-ся приблизно, тому постач-ки постійно зв’язуються з спож-ми, для встановлення обсягів поставок. Спож-ч оплачує тікі фактично-поставлену к-ть товару. Коли термін контракту закінчується, а продукція не була поставлена, він не забовязаний її приймати та оплачувати)
Найбільш часто використовується закупівля товарної партії, тобто поставка великою партією за один раз (оптові закупівлі). Для них характерна простота оформлення документів, гарантія поставки всією партією, значні торговельні знижки. Однак вони вимагають наявності великих складських приміщень та уповільнюють обіг капіталу. За умов регулярних закупівель дрібними партіями покупці замовляють необхідну кількість товарів, що постачаються ок ремими партіями упродовж певного періоду. Такі види закупівель прискорюють оборотність капіталу, забезпечують економію складських приміщень, скорочуються витрати на документування поставки. Недоліком є ймовірність появи надлишкової кількості, а також необхідність сплати всієї кількості, що визначена в замовленні. Закупівлі дешевих та швидко використовуваних товарів можуть здійснюватись щодобово чи щомісячно, що прискорює оборотність капіталу, зниження витрат на складування та зберігання, своєчасність поставок.
155. Основні завдання закупівельної логістики
У країнах з ринковою економікою основною метою закупівельної логістики є задоволення потреб виробництва в матеріалах з максимально можливою економічною ефективністю. Але її досягнення можливі лише від вирішення цілого ряду завдань. Основу економ ефективності закупівельної логістики складає пошук та закупівля необхідних матеріалів необхідної якості за мінімальних цін.
Базовими завданнями заготівельної логістики є:
1. Встановлення оптимальних термінів заготівлі сировини і комплектуючих виробів. (матеріали, закуплені раніше наміченого терміну, є додаткова вага до оборотних фондів під-ва, а запізнення в закупівлях може зірвати вироб-чу програму). 2. Забезпечення точного співвідношення між кількістю поставок та потребами в них (перевищення або нехватка кількості поставлених товарно-матеріальних ресурсів також негативно впливає на баланс оборотних фондів та стійкість випуску продукції) 3. Дотримання вимог виробництва до якості сировини та комплектуючих.
Закупівельна логістика має займатися організацією пошуку та закупівлею необхідних матеріалів відповідної якості та за мінімальними цінами. У підвищенні ефективності заготівельної логістики істотну роль відіграє аналіз можливих логістичних витрат. Хоча ступінь впливу постачальницьких витрат на рівень загальних виробничих витрат досить значний, у працемістких та капіталомістких галузях на відміну від інших, особливо матеріаломістких галузей, розрахунок витрат на придбання сировини та матеріалів визначає подальшу стратегію підприємства.
153. Назвіть види закупівель товарів
Слід зазначити, що досліджуючи ринок та зупинившись на певних конкретних постачальниках, відділ закупівель повинен визначити потреби під-ва та фірми в конкретних поставках. Визначення потреб відбувається на основі замовлень, тобто на основі стратегії управління запасами. Потреби визначають на основі виявлення товарів та послуг за їх якістю, кількістю, певними методами. Але також слід занти і самі види даних товарів. Так, в західних країнах, куплена фірмами продукція виробничого призначення класифікується за видами заготовленого товару та способами їх закупки. Зі всього багатоманіття традиційно виділяють наступні види товарів: сировина та основні матеріали, паливо, комплектуючі та устаткування (обладнання). В свою чергу, кожні з даних видів товарів, можуть поділятися на товари відповідно до терміну зберігання (матеріали швидко псуються чи навпаки, довгого зберігання), відповідно до способів споживання (матеріали разового та постійного споживання), , інше. Такий розподіл обумовлюється приблизно однаковою вартістю, умовами зберігання та використання окремих видів даних товарів.
156. Розробка планів закупівель
Заготівельна логістика, будучи першою логістичною підсистемою, здійснює рух сировини, матеріалів, комплектуючих і запасних частин з ринку закупівель до складів підприємства. Для її ефективного функціонування необхідно скласти план закупівель, який забезпечував би узгодженість дій усіх відділів і відповідальних осіб підприємства у вирішенні таких завдань:
-визначення потреби, розрахунок кількості матеріалів, що за мовляються;
-узгодження ціни і підписання договору;
-визначення методу закупівель;
-встановлення нагляду за кількістю, якістю та термінами поставок;
-організація розміщення товарів на складі.
Якісне планування та інформаційне обслуговування заготівельної логістики вирішує також завдання урівноваження протиріччя між необхідністю безперервного забезпечення виробництва і мінімізацією складських запасів.
В процесі планування закупівель необхідно визначити :
1) матеріали, що потрібні;
2) кількість матеріалів, що буде потрібна для виробництва продукту;
3) час, коли виникне потреба в продукті;
4) можливості постачальників, що пропонують продукцію до продажу;
5) площі складських приміщень;
6) витрати на закупівлі;
7) можливості організації виробництва деяких деталей на своєму підприємстві.
Існує багато методик визначення кількості матеріалів, що необхідна для виробництва продукції, та періодичності її одержання від постачальників. Усі методики вимагають інформації про те, як використовувалися аналогічні матеріали в минулому.
157. Методи визначення потреби в закупівлях
В Л є 3 методи визначення потреби в закупівлі:
1-детермінований, коли відомиий обсяг вир-ва, норма витрат, термін виготовлення прод-ії (метод прямого розрах-ку
2-еврістичний-базується на мат-стат розрах-ах
3-схоластичний,-потреба визнач-ся на осн досвіду робітників. вибір того чи іншого методу зал-ть від профілю фірми, можливостей замовника, типу вироба, .
Але ще можна додати ,що деякі науковці, визначаючи потреби спираються на виявлення товарів та послуг за їх якість, кількістю в основному 2 методами: шляхом визначення потреб на основі замовлень та планомірного визначення потребна основі витрат. Перший метод, наприклад, в машинобудуванні відбувається розкладу специфікацій на відокремлені комплектуючі приймаючи до уваги вже налічені складські запаси. Первинні потреби тут- потреби в готових товарах, а вторинні- в зв’язках, за доп яких комплектуються певні товари чи матеріали, та сировина. Другий метод- прогнозуємо потреба в даному випадку визначається за допом простіх розрахунках. Або ще є інтуїтивний метод, який викор тоді коли витрати не залежать від сезонних коливань на не відчувають впливу зовнішніх факторів.
158. Що визначають в процесі розробки планів закупівель
Відмітимо, що логістика закупівель є першою логістичною підсистемою, яка представляє собою процес руху сировини, матеріалів, комплектуючих,та запасних частинок з ринку закупівель до складів вир-ка. Для ефективного функціонування логістики закупівель необхідно знати, які саме матеріали необхідні для виробництва продукту, сформувати план закупівель, який забезпечить узгодженість дій всіх відділів під-ва по рішенню слідуючих завдань поставок: аналіз та визначення потреб, розрахунок кількості замовлених матеріалів.;визначення методу закупівель: узгодженіст ціни ті заключення договорів; встановлення контролю за кількістю, термінами поставок; організація розмішення товарів складів.
В процесі розробки планів закупівель визначають
1- потрібні матеріали. 2-к-ть матеріалів, необхідних для вир процесу.3-час, коли виникає потреба в матер-ах. 4-можливості постач-ів, що пропонують продукт до продажу. 5-площі складських приміщень.6-витрати на закупівлю. 7) можливості організації виробництва деяких деталей на своєму підприємстві.
159. Як здійснюється вибір постачальників продукції
Потреби вир лінії переводяться у замовлення. Агент із закупівлі добирає постачальників, що задовольняють фірму за такими параметрами: ціни, швидкість доставки, якість продукції, гарантії . Виз-ся ступінь надійності постачальника=(потреби, що були задоволені/заг об’єм потреб)*100%.
Слід зазначити, що є 2 основних критерія до вибору постачальника: 1.вартість продукція та послуг 2. якість обслуговування. Поміж основних цих критеріїв існують такі інші: віддаленість постачальника від споживача, терміни виконання поточних та термінових замовлень, наявність у постачальника резервних потужностей, психологічний клімат в трудовому колективі постачальника, ризик певних ситуацій у постачальника. Можливість постачальника забезпечити поставку запасних матеріалів протягом усього терміну дії поставленого товару, кредитоспроможність та фінансове становище постачальника, інше.
При виборі постачальника слід мати на увазі, що перш за все потрібно скласти специфікацію на постачальника, тобто визначити, якими можуть бути витрати при закупівлі, якість товару, що постачається, порядок постачань, обсяги виробництва постачальника, місце його знаходження. По-друге, виходячи з вимог до постачальника, варто вилучити тих, хто не задовольняє одному чи кільком вказаним критеріям, врешті, щоб у переліку залишилася обмежена кількість постачальників.
Необхідно, щоб рівень оцінки постачальників відповідав важливості рішення. При цьому використовують відомості про їх діяльність з ділової преси, а також з бесід з підлеглими, з котрими вдається поспілкуватися, з контактів з клієнтами, котрих постачальники забезпечують. Важливо обрати найбільш суттєвий показник для оцінювання. Це може бути ціна, якість, витрати на доставку тощо. Вибір постачальника може здійснюватись через конкурсні торги чи письмові переговори між постачальниками та споживачами. Поширеною формою пошуку потенційних постачальників є конкурсні торги (тендери). Вони проводяться у разі, коли передбачається налагодження довгострокових зв’язків між постачальником та споживачем, і вигідні обом сторонам угоди. Постачальник одержує чітку уяву про умови роботи зі споживачем.Іншими критеріями, що впливають на вибір постачальника, є його знаходження на далекій відстані від споживача, термін виконання замовлень, наявність у постачальника резервних потужностей, його кредитоспроможність, фінансовий стан тощо.
160. Назвіть основні етапи вкористання логістики в виробництві
Выделяют 4 основных этапа: 1) составляется месячный план поставок по дням месяца на основе коммерческого соглашения; 2) устанавливаются сроки выпуска товара для синхронизации процесса на стыке сбыта и производства. Сбытовая служба должна подавать в производственные отделы информацию о договоре по срокам отгрузки, о нормативных сроках нахождения продукции на сбытовом складе для ее упаковки, маркировки, комплектации. 3) определение протяженности производственных циклов. 4) разрабатываются оперативные календарные планы по сырью и материалам.
З початку 70-х років у Японії, а потім і в інших країнах набула поширення система «Канбан», що є механізмом організації безперервного виробничого потоку, здатного до гнучкої перебудови, який функціонує практично за умов відсут ності страхових запасів. Традиційна концепція організації виробництва виходить з того, що для запобігання простоїв та для організації безперервного потоку необхідно створити страховий запас. Япон ська концепція базується на практично повній відмові від страхових запасів. Згідно із системою «Канбан» на відміну від традиційного підходу виробник не має завершеного плану та графіка, він жорстко пов’язаний не загальним планом, а конкретним замовленням цеху (споживача) й оптимізує свою роботу не загалом, а в межах цього замовлення. Конкретні графіки роботи на декаду і місяць відсутні. За технологічним ланцюжком кожний має знати, що він буде виробляти тільки тоді, коли картка «Канбан» з його продукцією відкріплена від інформації контейнера на складі, тобто коли продукцію вже відправлено на наступну обробку.
МРП (Materials requirements planning) належить до систем «підштовхуючого» типу. У «підштовхуючій» системі формується перелік матеріалів, необхідних для виробництва певної кількості готової продукції відповідно до прогнозу ринкової кон’юнктури. Після цього постачальник формує замовлення. Теоретично в системі «підштовхуючого» типу неминуче формування поточних та страхових запасів, рівень яких, як свідчить досвід, може значно перевищувати рівень відповідних запасів при роботі за умов «тяглової» системи. Однак в умовах багатономенклатурного виробництва формування таких запасів виправдано. Система МРП (деякі автори називають її МРП-1) досить поширена у США, де у середині 80-х років її використову вали чи передбачали використовувати більшість фірм з обсягом продаж понад 15 млн доларів на рік. МРП — планування потреби в матеріалах розробляють для використання на виробничих підприємствах, коли підприємство має дикретний характер виробництва (збірки на замовлення, виготовлення на замовлення, виготовлення на склад, серійне виробництво). Тобто, коли для вироблюваної продукції мають значення відомості про матеріал і вид виробу, то використання МРП-системи є логічним та до-
цільним. Ці системи дуже рідко використовують у сервісних, транспортних, торговельних та інших організаціях невиробничого профілю.
МРП-системи базуються на плануванні потреб у матеріалах для оптимальної організації виробництва і мають своєю метою створення оптимальних умов реалізації виробничого плану випус ку продукції.
У 80-ті роки в США та інших країнах набула широкого використання система МРП-2, яку ряд американських фахівців розглядає як друге покоління системи МРП, що не обмежується завданням управління матеріально-технічним забезпеченням. Покоління систем у даному разі відрізняються одне від одного не лише своїм технологічним рівнем, як це властиво, наприклад, поколінням обчислювальної техніки, а й за гнучкістю управління та номенклатурою функцій. Система МРП-2 включає функції МРП (визначення потреби у матеріалах), а також функції управління технологічними процесами.
У США та інших розвинутих країнах з 80-х років використовується нова логістична система ОПТ (Optimized Production Technology) — оптимізована виробнича технологія. У цій системі, розробленій ізраїльськими та американськими вченими, на якісно новій основі набули подальшого розвитку ідеї, закладені у поширених логістичних системах «Канбан» та МРП. Основним принципом системи ОПТ є виявлення «вузьких» місць на виробництві або, за термінологією її творців, — критичних ресурсів. Як критичні ресурси можуть виступати, наприклад, запаси сировини та матеріалів, машини і устаткування, технологічні процеси, персонал. Від ефективності використання критичних ресурсів залежать темпи розвитку виробничої системи, тоді як підвищення ефективності використання решти ресурсів, що дістали назву некритичних, практично не позначається на розвитку системи. Творці системи ОПТ стверджують, що втрати критичних ресурсів негативно впливають на виробництво в цілому, тоді як економія некритичних ресурсів не приносить реальної користі виробництву з точки зору кінцевих результатів. Для кожного виробництва існує в середньому п’ять критичних ресурсів.
161.Характеристика технологічного процеса транспорта
Для того щоб реалізувати основоположний принцип логістики — доставку вантажів «точно у строк», згідно з яким надається перевага споживачу і створюється високоефективна система, має бути розроблений і здійснений єдиний технологічний процес усієї виробничо-транспортної системи на основі інтеграції виробництва, транспортування та споживання. Це не той єдиний технологічний процес, що замикається на під’їзних шляхах на станціях прилягання чи в кращому разі на транспортних вузлах, це є комплексною технологією, у межах якої, керуючись системним підходом, здійснюється чітка взаємодія усіх елементів логістичної системи. Технологічні процеси логістичного ланцюжка, залежно від значимості вантажу, виду транспорту та його тоннажності, системи і характеру виробничого об’єкта мають характерні особливості. Розрізняють масові, дрібнопартійні, контейнерні партії. Деякі ідеї логістики використовуються у транспортно-експе диційному обслуговуванні при масових перевезеннях вантажів технологічними (кільцевими) маршрутами, а також у єдиних технологічних процесах станцій та під’їзних шляхів, що прилягають до підприємств.
Технологічний процес в логістиці визначається техніко-організаційними вимогами: транспортні вимоги, які обумовлюють оптимальність видів та типів тр-них засобів, рід і характер вантажів, що перевозяться, їх кількість і протяжність перевезень, використання прогресивних засобів перевезень вантажів пакетами, контейнерами, на піддонах і виходячи з цього, застосування комплексної механізації та автоматизації вантажно-розвантажувальних робоіт, що забезпечують мін.кількість перевантажень і зберігання кількості та якості матеріалів, що перевозяться, синхронність виробничих ритмів, пов”заних із забезпеченням цехів сировиною та матеріалами.
162. Характеристика технологічного процесу складського господарства
Тех процес – сук-ть послідовно викон робіт та операцій разом з методами, тех-кою та умовами їх виконання, які забез безперервність та ритм-ть тех-ій осн вир-ва.
Принципи організації складських робіт містять такі положення: 1) складські операції мають виконуватися у скорочений час з мінімальними витратами; 2) кожна операція має виконуватися на максимально стислому просторі, який не стримує швидкості та якості її виконання з яко мога повним використанням складських площ; 3) операції мають виконуватися у суворій послідовності, що забезпечує планомірний рух оперативного процесу в цілому та своєчасний перехід від однієї операції до іншої; 4) операції мають здійснюватися з використанням найсучаснішого обладнання та засобів механізації та автоматизації; 5) операції мають бути пов’язаними з мінімальними втратами матеріалів при їх складуванні та переробці і не повинні призводити до погіршення якості продукції; 6) раціональна організація технологічного процесу має сприяти зниженню рівня складських витрат й підвищенню якості роботи підприємства в цілому.
З метою налагодження ефективної роботи складського господарства необхідно ознайомитися з будівельними характе-ристиками складських споруд, проаналізувати періодичність, обсяг постачань й відвантаження матеріалів. Важливе значення має розробка технологічних схем постачання вантажів, яка відбиває послідовність вантажно-розвантажувальних, транспорт них та складських операцій. Потрібним є і розрахунок розміру складських площ, необхідної кількості піднімально-транспорт ного та складського обладнання, їх оптимальний добір, а також добір типорозмірів та розрахунок необхідної кількості складської тари й чисельності складських робітників.
163. Особливості технологічного процесу логістики
Технологічний процес є сукупністю послідовно виконуваних робіт та операцій разом з методами, технікою та умовами їх виконання, які забезпечують безперервність і ритмічність технології основного виробництва. Єдиний технологічний процес в логістиці визначається певними техніко-організаційними вимогами. До них, зокрема, належать:
1)Транспортні вимоги, які обумовлюють оптимальність видів та типів транспортних засобів, відповідність роду та характеру вантажів, що перевозяться, їх кількості та протяжність перевезень, використання прогресивних засобів перевезень вантажів пакетами, контейнерами, на піддонах і, виходячи з цього, застосування комплексної механізації та автоматизації вантажно-розвантажувальних робіт, що забезпечують мінімальну кількість перевантажень і зберігання кількості та якості матеріалів, що перевозяться, синхронність виробничих ритмів, пов’язаних із забезпеченням цехів сировиною та матеріалами.
2)Складські вимоги передбачають спрощення й здешевлення складських операцій за рахунок ефективного використання складсь ких площ, обладнання та робочої сили. Успішне використання усіх складських операцій потребує не тільки високої організації складського господарства, а й раціонального налагодження технологічного процесу.
164. Основна мета управління матеріальним потоком
Матеріальний поток – взаємозв”язки всіх процесів і операцій, пов”язаних з добуванням, обробкою, переробкою, складуванням, транспортуванням і розподілом вантажів у сфері матеріального вир-ва на пром. під-вах, в цехах та виробничих дільницях. За сутністю Л метою управління матер потоком є досягнення ним кінцевої точки за заданих умов.
Л є центром координації дій усіх складових реального процесу обігу. З т.з. Л для здійснення матер-тех постачання необхідно не тільки встан-ти госп зв’язки, знайти постач-ка, підписати договір поставки, а і орг-ти безпосередню доставку прод-ії, простежити за її відвантаженням та шляхом руху аж до надходження до місця спож-ня, а також здійснити розрах-ки з усіма цучасниками процесу. Основні функції підрозділів, котрі вирішують питання з уп равління потоками сировини та матеріалів, пов’язані з плануванням і полягають у координації планів потреби в матеріалах з виробничими планами, розробці графіків завантаження механізмів і маршрутів руху матеріального потоку в процесі переробки. У сфері матеріально-технічного забезпечення важливе значення має встановлення зв’язків з постачальниками, розробка замовлень, організація закупівлі матеріалів, організація їх транспор тування. В процесі руху матеріального потоку розробляються графіки та маршрути переміщення в процесі обробки матеріалів, здійснюється доставка готової продукції. Основна увага приділяється забезпеченню тісної взаємодії між виробничими і збутовими ланками. Таким чином, відділ управління матеріалами — це організаційний механізм зниження витрат, що виникають в основному на етапах забезпечення й виробництва, а відділ управління розподілом є аналогічним механізмом зниження витрат, але вже у сфері збутових відносин.