Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ТЕМА 10 Організаційне забезпечення стратегічного управління
10.1 Сутність і основні характеристики організаційного забезпечення стратегічного управління підприємством
Організаційне забезпечення стратегічного управління — це створення або удосконалення елементів організаційної системи підприємства для забезпечення його стратегічного розвитку.
Зміна цілей, розробка нових стратегій впливає на організаційні відносини всередині та за межами організації. Щоб ці відносини у процесі перетворень відповідали вимогам до підприємства з боку зовнішнього середовища, вони мають свідомо формуватись, спираючись на баланс інтересів усіх зацікавлених у стратегічному розвитку підприємства осіб.
Суб’єкт ОЗСУ – комплекс взаємопов’язаних підрозділів організації, які за допомогою різних форм організаційного впливу, забезпечують розробку, балансування та виконання окремих складових «стратегічного набору».
Метою ОЗСУ є забезпечення керованості та стратегічного розвитку організації, що досягається шляхом:
а) формуванні стратегічно-орієнтованого підприємства з відповідною структурою, здатною досягти визначених цілей;
б) організації діяльності фірми згідно з встановленими цілями та стратегіями;
в) організації стратегічного управління діяльністю підприємст ва (організації), в тому числі за допомогою перебудови діяльності всіх ланок для роботи у стратегічному режимі;
г) реорганізації як усієї оргструктури управління, так і окремих ланок, згідно з потребами ринку та стану зовнішнього середовища.
Особливості організації стратегічного управління організації значною мірою залежать від її організаційної структури.
Організаційна структура визначає впорядкованість завдань, посад, повноважень і відповідальності, виходячи з яких підприємство здійснює свою виробничу і управлінську діяльність.
Організаційна структура — це система зв’язків і відносин між підрозділами, що виникають у процесі діяльності підприємства згідно з обраною стратегією розвитку загального управління.
Організаційні елементи, взаємодіючи, змінюються. Організаційна структура може сприяти стратегічному розвитку підприємства або гальмувати його. Тобто стратегія та структура — однопланові явища З огляду на це великого значення набуває визначення порядку проведення структурних змін.
В умовах впровадження стратегічного управління здійснюється перехід від «традиційних» до стратегічних ОСУ.
Традиційні ОСУ, зорієнтовані на поточну діяльність (тобто на прийняття стандартних рішень), як правило, більш стабільні, створені за функціональним принципом, ієрархічні, з досить глибоким розподілом праці (горизонтальним, вертикальним, функціональним, технологічним і кваліфікаційним), із закріпленням обов’язків і повноважень в організації, з розробленими стандартами діяльнос ті та організаційними документами. Контроль за діяльністю — переважно адміністративний, централізований та спеціалізований за сферами та ланками.
Стратегічні ОСУ, зорієнтовані на реакцію на зміни у зовнішньому середовищі, характеризуються більшою децентралізацією (різного типу), гнучкістю, універсальністю в діяльності окремих ланок, націлених на виявлення проблем і прийняття нових управлінських рішень.
1. Адхократичні структури ОСУ стратегічного типу відзначається – адхократією – тобто таким типом організації, що відки дає основні класичні принципи менеджменту: поділ праці та спеціалізацію, жорстке закріплення посад за виконавцями, ієрархічність тощо. Адхок ратичні структури постійно змінюються під впливом середовища, широко використовують групову динаміку та методи командної праці, вимагають від виконавців універсалізації знань та навичок, не визначають авторитетів, окрім тих, які базуються на знаннях, кваліфікації та досвіді.
2. Матричні структури застосовуються при розробці стратегій, нових продуктів, диверсифікації виробництва, нових програм. Головна ознака матричних структур — мета, спосіб досягнення якої має визначити та здій снити цільова група. Найчастіше така група складається з фахівців різних спеціальностей, що сприяє комплексному підходу до вирішення питань.
Рис. 10.1. Матрична структура
Переваги:
Недоліки:
3. Проектні структури – можуть базуватися на матричному принципі організації, але при цьому необхідно врахувати такі вимоги:
Основні принципи створення проектних структур:
Рис. 10.2. Проектна структура
Проектна структура, побудована за лінійно-проектним (програмним) принципом, має певні переваги й недоліки.
Переваги:
Недоліки:
4. Дивізіональні структури
У великих виробничих системах з метою підвищення керованості застосовується дивізіо структура управління. За рахунок делегування повноважень вона дає змогу створити децентралізовані ланки, створені за різними ознаками: за продуктом, за споживачами та за географічною ознакою.
Рис. 10.2. Дивізіональна структура
Переваги:
Недоліки:
10.3 Створення ОСУ стратегічного типу
При створенні ОСУ стратегічного типу підприємствам доводиться вирішувати дві суперечливі проблеми:
1) Постійно змінюватись відповідно до вимог зовнішнього середовища і внутрішніх потреб розвитку (вимоги гнучкості ОСУ);
2) Зберігати загальну організаційну стабільність як засіб уникнення дезорганізації діяльності та хаосу (вимога стабільності ОСУ).
Швидкі зміни в зовнішньому середовищі зумовили пошуки більш гнучких ОСУ, які б адекватно реагували на ці зміни. Теорія та практика менеджменту винайшли цілий клас ОСУ, які дістали назву адаптивних. Такі системи характеризуються своєчасною і адекватною реакцією на зміни зовнішнього середовища.
Реакція ОСУ — це якість і тип змін, які спроможне здійснити підприємство, що використовує той чи інший вид структури, під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів.
Розрізняють такі види реакцій:
При формуванні ОСУ необхідно враховувати вплив таких факторів:
Рис. 10.3. Фактори, що впливають на вибір ОСУ
Побудові майбутньої ОСУ передує аналіз діючої ОСУ. У свою чергу, організаційний аналіз має здійснюватися з цільовими оцінками, а це можливо тільки за умов проведення стратегічного аналізу за окремими складовими «стратегічного набору»
Рис. 10.4 Основні компоненти та порядок побудови моделі ОСУ
Таким чином, формування ОСУ організації з урахуванням забезпечення її адаптивності (гнучкості) відповідає сучасним тенденціям у стратегічному управлінні і дозволяє організаціям підвищити ефективність реалізації стратегій.