Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 15: Правовий режим використання та охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду за законодавством України
Практичне заняття 1. Правовий режим використання та охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду за законодавством України (2 год.)
1. Поняття та склад природно-заповідного фонду: законодавчі та наукові підходи.
2. Правові форми та види використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду.
3. Структурно-функціональне забезпечення організації, охорони і використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду.
4. Правовий режим окремих територій та об’єктів природно-заповідного фонду.
5. Правові та економічні засоби збереження територій та об’єктів природно-заповідного фонду.
6. Юридична відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд.
===============Заповідники. Рекреаційні зони==============
76_Поняття та види рекреаційних, курортних і лікувально-оздоровчих зон.
Курортними і лікувально-оздоровчими зонами визнаються території, які мають виражені природні лікувальні фактори: мінеральні джерела, кліматичні та інші умови, сприятливі для лікування і оздоровлення людей. (ст.62 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища»)
У системі категорій земель Земельний кодекс України виділяє землі оздоровчого призначення — землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватись для профілактики захворювань і лікування людей (ст. 47).
У Водному кодексі України, зокрема в ст. 62, визначено поняття лікувальних водних об'єктів, тобто тих, що мають природні лікувальні властивості, а в ст. 64 кодексу говориться також про користування водами і виділення ділянок водних об'єктів для оздоровчих, рекреаційних і спортивних цілей.
Лісовий кодекс України в системі категорій лісів виділяє рекреаційно-оздоровчі ліси (ст. 39), а також визначає право використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних та освітньо-виховних цілей (ст. 67).
Рекреаційними зонами є ділянки суші і водного простору, призначені для організованого масового відпочинку населення і туризму. (ст.63 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища»)
До земель рекреаційного призначення, відповідно до ст. 50 Земельного кодексу України належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. Стаття 51 Земельного кодексу України визначає склад земель рекреаційного призначення. До них належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.
Курорт — освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні. (ст.1 ЗУ України «Про курорти»)
Лікувально-оздоровча місцевість — природна територія, що має мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань. (ст.2 ЗУ України «Про курорти»)
Стаття 4 Закону України «Про курорти» розрізняє курорти державного і місцевого значення. До курортів державного значення належать природні території, що мають особливо цінні та унікальні природні лікувальні ресурси (ті, що рідко (не часто) зустрічаються на території України, мають обмежене поширення або невеликі запаси у родовищах та є особливо сприятливими і ефективними для використання з метою лікування, медичноїреабілітації та профілактики захворювань). До курортів місцевого значення належать природні території, що мають загальнопо-ширені природні лікувальні ресурси (які зустрічаються в різних регіонах України, мають значні запаси та придатні для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань).
Курортною зоною є освоєна лікувально-оздоровча територія (зона), на якій розміщені об'єкти інфраструктури, лікувально-курортні заклади, призначені для організації лікування, реабілітації, профілактики захворювань.
Юридичними ознаками курортних, лікувально-оздоровчих зон і курортів виступають:
— підтверджена у встановленому порядку наявність природних лікувальних ресурсів або лікувальних оздоровчих ресурсів, придатних для використання з метою поновлення та зміцнення здоров'я людей;
— наявність відповідних висновків щодо можливості використання таких територій для лікування, оздоровлення, відпочинку, в тому числі для організації господарської діяльності;
— прийняття відповідними органами рішення про оголошення цих територій та встановлення їх меж, розмірів, видів;
— визначення порядку господарювання, проживання і природокористування для забезпечення охорони зазначених зон, захисту їх від забруднення і передчасного виснаження1.
77_Особливості права використання рекреаційних, курортних і лікувально-оздоровчих зон.
Правовий режим лікувально-оздоровчих та курортних зон має свої особливості, зумовлені природними особливостями самих територій і спрямований, в першу чергу, на збереження лікувальних, оздоровчих, рекреаційних характеристик, попередження їх забруднення і виснаження. Особливостями правового режиму лікувально-оздоровчих та курортних зон є:
— можливість встановлення більш суворих екологічних нормативів, що передбачено ст. З Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»;
— цільове використання в залежності від їх властивостей — лікувальних, оздоровчих тощо;
— обмеження господарської та іншої діяльності, що може негативно вплинути на їх природні характеристики.
За загальним правилом згідно з ст. 62 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» в межах курортних і лікувально-оздоровчих зон забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно впливати на лікувальні якості і санітарний стан території, що підлягає охороні.
Найбільш детально врегульована правова режим охорони лікувальних ресурсів курортів. У межах курорту встановлюється округ санітарної охорони, зовнішній контур якого збігається з межею курорту та в межах якого забороняється будь-які роботи, що призводять до забруднення ґрунту, повітря, завдають шкоди лісу тощо (статті 27, 28, 29 Закону України «Про курорти»). Цей округ поділяється на зони: перша зона — зона суворого режиму (її режим встановлений ст. 31 Закону); друга — зона обмежень (ст. 32 Закону); третя — зона спостережень (ст. 33 Закону).
Єдине спеціальне регулювання правового режиму рекреаційних зон, порядку їх створення та діяльності в них на сьогодні в законодавстві України відсутнє. Загальне правило, встановлене в ст. 63 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачає, що на території рекреаційних зон забороняються:
а) господарська та інша діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище або може перешкодити використанню їх за цільовим призначенням;
б) зміни природного ландшафту та проведення інших дій, що суперечать використанню цих зон за прямим призначенням.
Конкретний правовий режим рекреаційної зони залежить від її місцезнаходження та визначається нормами різних законодавчих актів. Зокрема:
— рекреаційна зона може бути частиною природно-заповідного фонду, це, наприклад, зони регульованої і стаціонарної рекреації національних природних парків, території регіональних ландшафтних парків та інші. їх режим визначений законодавством про природно-заповідний фонд.
— це можуть бути зелені зони навколо міст, промислових підприємств (зелені зони, парки, лісопарки). їх виділення, визначення розмірів здійснюється державними органами лісового господарства у відповідності з Порядком поділу лісів на групи, віднесенням їх до категорії захисності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 р.
— рекреаційне призначення мають окремі території населених пунктів, які створюються згідно з генеральними планами населених пунктів (парки, бульвари, сквери).
— рекреаційні функції виконують природні ресурси та комплекси територій санаторіїв, баз відпочинку, кемпінгів, приватних дачних ділянок. їх правовий режим визначається в залежності від розташування, режиму власності тощо;
— рекреаційними зонами можуть також бути водні території та землі водного фонду.
— окремо слід виділити спеціальні туристсько-рекреаційні (вільні) економічні зони, на яких встановлений і діє спеціальний правовий режим економічної рекреаційної діяльності та порядок застосування законодавства України.
78_Правова охорона рекреаційних, курортних і лікувально-оздоровчих зон.
За порушення режиму лікувально-оздоровчих та курортних зон традиційно може бути застосована кримінальна, адміністративна, дисциплінарна та цивільно-правова відповідальність. Щоправда, законодавство не містить спеціальних норм, які б передбачали власне відповідальність за порушення режиму даних зон, що є значним недоліком, і відповідно, в залежності від виду порушення, відповідальність застосовується як за лісо-, водо-, надро- та інші порушення.
79_Порядок надання дозволів на користування об’єктами заповідного фонду.
Території та об’єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися:
у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.
Ці види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об’єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об’єктів.
Порядок надання дозволів на користування об’єктами заповідного фонду встановлюється Інструкцією про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, затвердженою наказом Мінприроди України від 12.03.1993 p.
Видача дозволів проводиться державними управліннями охорони навколишнього природного середовища по Республіці Крим, відповідних областях, містах Києву і Севастополю (далі — місцеві державні управління охорони навколишнього природного середовища) в межах, затверджених Мінприроди України лімітів. затверджених відповідно до Інструкції про порядок встановлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, на підставі
В клопотанні зазначається назва природно-заповідного об’єкта, вид природокористування, природокористувач, конкретні ділянки, на яких передбачається використання природних ресурсів та обсяги використання.клопотань підприємств, установ, організацій про необхідність видачі дозволу.
Органи, що уповноважені видавати дозвіл, приймають відповідне рішення в місячний термін з моменту надходження матеріалів.
В дозволі вказуються ті види природних ресурсів, які передбачаються до використання.
Дозвіл видається місцевим державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в двох примірниках. Один з них надходить до природокористувача, а другий — залишається в місцевому держуправлінні охорони навколишнього природного середовища.
В разі виникнення потреб у використанні природних ресурсів в обсягах, що перевищують встановлені ліміти, дозвіл на це видає Мінприроди України. Такий дозвіл підлягає обов’язковій реєстрації в місцевих державних управліннях охорони навколишнього природного середовища. В цьому разі разі підприємства, установи, організації, у віданні яких перебувають території та об’єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, або власники цих територій та об’єктів, готують клопотання про необхідність видачі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів та подають їх до місцевих держуправлінь охорони навколишнього природного середовища.
Місцеві держуправління охорони навколишнього природного середовища, після узгодження цих документів, подають їх до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.
У разі видачі дозволу Мінприроди України згадані документи готуються в трьох примірниках, один з яких залишається в Міністерстві, другий видається заявнику, а третій — направляється в місцеве державне управління охорони навколишнього природного середовища.
Строк дії дозволу, в залежності від виду використання природних ресурсів, крім ресурсів тваринного світу, встановлюється органом, який його видає, а саме:
- у науково-дослідних цілях - на період виконання теми наукових робіт;
- в оздоровчих, освітньо-виховних та рекреаційних цілях — від одного до десяти років;
- при заготівлі деревини, сінокосінні, випасанні худоби, заготівлі живиці, використанні орних земель, збору ягід, грибів, плодів, насіння, лікарських трав, технічної сировини тощо — на один рік.
Строк дії дозволу на використання тваринного світу встановлюється відповідними інструкціями.
Дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів може бути скасований органом, який його видав, у випадку:
- порушення користувачем умов природокористування;
- різкого погіршення стану природних ресурсів в процесі природокористування;
- припинення діяльності підприємства, установи чи організації, яким було видано дозвіл;
- закінчення строку природокористування;
- використання природних ресурсів не за цільовим призначенням;
- надходження обгрунтованих вимог від органів державного контролю за охороною навколишнього природного середовища;
- добровільної відмови природокористувача від використання природних ресурсів.
У разі істотних змін у природокористуванні раніше виданий дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів скасовується, а новий дозвіл видається у встановленому порядку.
80_Особливості охорони природно-заповітного фонду та відповідальності за порушення права користування ним
Збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом
-встановлення заповідного режиму;
-організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об'єктів;
-проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання;
-додержання вимог щодо охорони територій і об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, проведення екологічних експертиз;
-запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони;
-здійснення державного та громадського контролів за додержанням режиму їх охорони й використання;
-встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення і пошкодження заповідних природних комплексів і об'єктів;
-проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері;
-проведення інших заходів з метою збереження територій і об'єктів природно-заповідного фонду.
Правовий режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково-обгрунтованих екологічних вимог, норм і правил, що визначають правовий статус, призначення цих територій і об'єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.
Розрізняють такі режими:
абсолютно заповідний (повне вилучення природного комплексу з господарського та рекреаційного використання) – заповідники, памятники природи;
відносно заповідний (часткове вилучення природного комплексу з господарського та рекреаційного використання) – заказники;
диференційований або змішаний (поєднання елементів абсолютного і відносного заповідних режимів; повне вилучення з використання одних ділянок природи з одночасним обмеженим рекреаційним використанням території) - національні парки, природні парки.
Згідно ст.64 ЗУ „” Порушення законодавства України про природно-заповідний фонд тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність.
Відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд несуть особи, винні у:
а) нецільовому використанні територій та об’єктів природно-заповідного фонду, порушенні вимог проектів створення та організації територій природно-заповідного фонду;
б) здійсненні в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон забороненої господарської діяльності;
в) організації на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, в їх охоронних зонах господарської діяльності без попереднього проведення екологічної експертизи або з порушенням її висновків;
г) невжитті заходів щодо попередження і ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на території та об’єкти природно-заповідного фонду;
д) порушенні строків і порядку розгляду клопотань про створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду;
е) порушенні вимог щодо використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду;
є) перевищенні допустимих хімічних, фізичних, біотичних та інших впливів і антропогенних навантажень, порушенні вимог наданих дозволів на використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду;
ж) псуванні, пошкодженні чи знищенні природних комплексів територій та об’єктів природно-заповідного фонду та зарезервованих для включення до його складу;
з) самочинній зміні меж, відведенні територій та об’єктів природно-заповідного фонду для інших потреб.
Законодавством України може бути встановлена відповідальність і за інші порушення законодавства про природно-заповідний фонд.
Розміри шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про природно-заповідний фонд, визначаються на основі кадастрової еколого-економічної оцінки включених до його складу територій та об’єктів, що проводиться відповідно до цього Закону, та спеціальних такс, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.(с.65)
Адміністративна відповідальність встановлюється за порушення правил охорони та використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду (ст. 91 Кодексу України про адміністративні правопорушення)
Кримінальна відповідальність встановлюється за (відповідно до Кримінального кодексу України)
-незаконну порубку лісу у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду (ст. 246)
-порушення правил охорони надр, вчинені на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду (ст. 240)
-незаконне полювання в заповідниках або на інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду (ст. 248)
-умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду (ст. 252)
81_Поняття і правова класифікація територій та об’єктів природно-заповідного фонду.
Територією чи об'єктом природно-заповідного фонду України визнаються
- Ділянки суші та водного простору, природні комплекси і об'єкти яких мають особливу екологічну, наукову, естетичну і народногосподарську цінність
- Призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та здійснення фонового моніторингу навколишнього природного середовища, що
- Вилучаються з господарського використання повністю або частково
- Оголошуються такими у встановленому законодавством порядку
Відповідно до статті 3 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду України належать:
-природні території та об’єкти — природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища;
-штучно створені об’єкти — ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва.
У сукупності всі ці природні об'єкти комплекси та території і складають природно-заповідний фонд України.
Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об’єктів, що оголошуються заказниками чи пам’ятками природи, мети і необхідного режиму охорони:
заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні;
пам’ятки природи поділяються на комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні.
Законодавством Автономної Республіки Крим може бути встановлено додаткові категорії територій та об’єктів природно-заповідного фонду.
Щодо режиму власності на об'єкти та території природно-заповідного фонду, то залежно від їх природної цінності та режиму охорони вони можуть перебувати на різному режимі влас ності (ст. 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»). Зокрема, власністю Українського народу є:
— території природних заповідників;
— заповідні зони біосферних заповідників;
— землі та інші природні ресурси, надані національним природним парком. Інші об'єкти та території можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності.
Задача 3
Дирекція регіонального ландшафтного парку уклала договір із фермером Гачківським А. про використання під сінокоси 5,3 га заповідної зони та 3,1 га зони стаціонарної рекреації для випасання худоби за умови, що фермер забезпечуватиме продуктами харчування ресторани готелю та кемпінгу, що розташовані в межах господарської зони, дасть можливість розмістити на належній йому на праві власності частині сільськогосподарських угідь наметовий табір поблизу ставка сільськогосподарського кооперативу „Нива” для оздоровлення відпочивальників.
Внаслідок сильних дощів використати сінокоси і пасовища фермер не зміг, а тому він в односторонньому порядку припинив виконувати умови договору із дирекцією.
Дирекція звернулась до суду із позовом про зобов’язання фермера виконувати умови договору. В свою чергу, Гачківський А. заявив зустрічні позовні вимоги про визнання договору недійсним у зв’язку з його невідповідністю чинному законодавству.
Визначити види правовідносин, які виникли.
Які особливості правового режиму регіональних ландшафтних парків встановлені чинним законодавстом?
Проаналізувати зазначений договір на відповідність вимогам чинного законодавства.
Надати правову оцінку позицій дирекції регіонального ландшафтного парку та фермера Гачківського А.
Вирішити справу.
Правовий режим регіональних ландшафтних парків регулюється:
· Главою 4 Розділу ІІІ Закону України „Про природно-заповідний фонд України” від 16 червня 1992 року;
· Положенням про проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об’єктів, затвердженим наказом Мінприроди України від 6 липня 2005 року № 245 та іншими законодавчими актами.
Регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об’єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.
У всьому іншому правовий режим регіональних ландшафтних парків подібний до правового режиму національних природних парків. Істотна відмінність: національний природний парк є об’єктом ПЗФ загальнодержавного значення, а регіональний ландшафтний парк – місцевого значення. Правовий режим національних природних парків регулюється:
· Главою 3 Розділу ІІІ Закону України „Про природно-заповідний фонд України” від 16 червня 1992 року;
· Положенням про проект організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об’єктів, затвердженим наказом Мінприроди України від 6 липня 2005 року № 245 та іншими законодавчими актами.
Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.
На територіях національних природних парків встановлюється диференційований режим використання, відтворення та охорони відповідно до функціонального зонування:
Заповідна зона національних природних парків встановлюється для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим використання її визначається згідно з вимогами, встановленими для природних заповідників.
У межах зони регульованої рекреації адміністрацією парків виділяються ділянки для короткострокового відпочинку та оздоровлення населення, огляду особливо мальовничих і пам’ятних місць. Також дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристичних маршрутів і екологічних стежок; забороняються такі види використання природних ресурсів: рубки лісу головного користування, промислове рибальство і мисливство, ін. види використання природних ресурсів, що можуть негативно вплинути на стан природних комплексів заповідної зони.
У зоні стаціонарної рекреації можуть надаватися земельні ділянки для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об’єктів обслуговування відвідувачів парку.
У межах господарської зони проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені пункти, об’єкти комунального призначення парку, а також землі ін. землевласників і землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська діяльність здійснюється з дотриманням загальних вимог щодо використання природних об’єктів та охорони довкілля.
На територіях зон регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняються всі види використання природних ресурсів, які призводять або можуть призвести до погіршення стану довкілля та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку.
Регіональні ландшафтні парки
Регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об'єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.
ЗАКОН УКРАЇНИ Про природно-заповідний фонд України (ст.23) м. Київ, 16 червня 1992 року N 2456-XII
Про охорону навколишнього природного середовища
Стаття 61. Природно-заповідний фонд України
Ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об'єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і народногосподарську цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, вилучаються з господарського використання повністю або частково і оголошуються територією чи об'єктом природно-заповідного фонду України.
До складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.
Порядок організації, використання і охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду, додаткові їх категорії визначаються законодавством України та Автономної Республіки Крим.
Відповідно до ст. 63 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до рекреаційних зон належать ділянки суші та водного простору, призначені для організованого масового відпочинку населення і туризму
Регіональні ландшафтні парки організовуються, як правило, без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів. У разі необхідності вилучення земельних ділянок для потреб регіональних ландшафтних парків проводиться в порядку, встановленому відповідним законодавством.
Території та природні комплекси і об'єкти цих парків використовуються населенням для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційного користування в природних умовах з дотриманням режиму охорони навколишнього середовища. Крім того, вони використовуються для екологічної освітньо-виховної роботи.
На території регіональних ландшафтних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об'єктів, їх особливостей може проводитися зонування відповідно до вимог, установлених для використання територій та природних об'єктів національних природних парків.
Території Регіональних ландшафтних парків можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України.
На регіональні ландшафтні парки покладається виконання таких завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та об'єктів; створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об'єктів; сприяння екологічній освітньо-виховній роботі. Отже, регіональні ландшафтні парки здійснюють діяльність на своїй території самостійно в тій мірі, як це потрібно для ефективного виконання покладених на них завдань. А саме: укладають договори про спільну діяльність, рекреаційне обслуговування території, облаштування туристичних маршрутів, створення об’єктів стаціонарної рекреації, проведення екскурсій, літніх таборів тощо.
Б) Обов'язки землекористувачів Що ж стосується обов'язків землекористувачів, то вони передбачені ст. 96 ЗКУ.
Землекористувачі зобов'язані: а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням;
Відповідно до ст. 53 Закону України «Про природно - заповідний фонд України» рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду приймається обласними радами. Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.
Про природно-заповідний фонд України Стаття від 16.06.1992
Стаття 4. Форми власності на території та об'єкти природно-заповідного фонду
Ч.2 Регіональні ландшафтні парки, зони - буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України.
Стаття 91. Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду
Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
ГЛАВА 4. РЕГІОНАЛЬНІ ЛАНДШАФТНІ ПАРКИ
Стаття 23. Статус і завдання регіональних ландшафтних парків
Регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об'єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.
Регіональні ландшафтні парки організовуються з вилученням або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.
(частина друга статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 21.01.2010 р. N 1826-VI)
В разі необхідності вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів для потреб регіональних ландшафтних парків провадиться в порядку, встановленому законодавством України.
На регіональні ландшафтні парки покладається виконання таких завдань:
збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та об'єктів;
створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержання режиму охорони заповідних природних комплексів і об'єктів;
сприяння екологічній освітньо-виховній роботі.
Стаття 24. Структура території та вимоги щодо охорони природних комплексів та об'єктів регіональних ландшафтних парків
На території регіональних ландшафтних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об'єктів, їх особливостей проводиться зонування з урахуванням вимог, встановлених для територій національних природних парків.
(частина перша статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 21.01.2010 р. N 1826-VI)
Проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об'єктів і порядок його реалізації затверджуються державним органом, який прийняв рішення про організацію парку.
Стаття 21. Структура території та вимоги щодо охорони природних комплексів та об'єктів національних природних парків
На території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об'єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням:
заповідна зона - призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;ґ
зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об'єктів обслуговування відвідувачів парку, тут забороняється будь-яка господарська діяльність, що не пов'язана з цільовим призначенням цієї функціональної зони або може шкідливо вплинути на стан природних комплексів та об'єктів заповідної зони і зони регульованої рекреації;
Стаття 16. Вимоги щодо охорони природних комплексів та об'єктів природних заповідників
На території природних заповідників забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідника, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об'єкти, а саме:
геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, порушення грунтового покриву та гідрологічного і гідрохімічного режимів, руйнування геологічних відслонень, застосування хімічних засобів, усі види лісокористування( заготівля сіна), а також заготівля кормових трав, лікарських та інших рослин, квітів, насіння, очерету, випасання худоби, вилов і знищення диких тварин, порушення умов їх оселення, гніздування, інші види користування рослинним і тваринним світом, що призводять до порушення природних комплексів;
Стаття 64. Види відповідальності за порушення законодавства про природно-заповідний фонд
Порушення законодавства України про природно-заповідний фонд тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність.
Відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд несуть особи, винні у:
а) нецільовому використанні територій та об'єктів природно-заповідного фонду, порушенні вимог проектів створення та організації територій природно-заповідного фонду;
б) здійсненні в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон забороненої господарської діяльності;
в) організації на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, в їх охоронних зонах господарської діяльності без попереднього проведення екологічної експертизи або з порушенням її висновків;
г) невжитті заходів щодо попередження і ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду;
д) порушенні строків і порядку розгляду клопотань про створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду;
е) порушенні вимог щодо використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду;
є) перевищенні допустимих хімічних, фізичних, біотичних та інших впливів і антропогенних навантажень, порушенні вимог наданих дозволів на використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду;
ж) псуванні, пошкодженні чи знищенні природних комплексів територій та об'єктів природно-заповідного фонду та зарезервованих для включення до його складу;
з) самочинній зміні меж, відведенні територій та об'єктів природно-заповідного фонду для інших потреб.
Законодавством України може бути встановлена відповідальність і за інші порушення законодавства про природно-заповідний фонд.
ПОЛОЖЕННЯ про Проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об'єктів від 06ю07ю2005
1.8. У заповідній (заказній) зоні Проектом організації території РЛП для збереження і відтворення корінних природних комплексів, проведення науково-дослідних робіт та виконання інших завдань у регіональному ландшафтному парку може допускатись:
виконання відновлювальних робіт на землях з порушеними корінними природними комплексами, а також здійснення заходів щодо запобігання змінам природних комплексів регіонального ландшафтного парку внаслідок антропогенного впливу - відновлення гідрологічного режиму, збереження та відновлення рослинних угруповань, що історично склалися, видів рослин і тварин, які зникають, тощо;
здійснення протипожежних і санітарних заходів, що не порушують режиму заповідної (заказної) зони регіонального ландшафтного парку; спорудження у встановленому порядку будівель та інших об'єктів, необхідних для виконання поставлених перед регіональним ландшафтним парком завдань; збір колекційних та інших матеріалів, виконання робіт, передбачених планами довгострокових стаціонарних наукових досліджень, проведення екологічної освітньо-виховної роботи.
1.9. У межах заповідної зони не може проектуватись будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню цієї зони, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об'єкти, а саме:
будівництво споруд, шляхів, лінійних та інших об'єктів транспорту і зв'язку, не пов'язаних з діяльністю регіонального ландшафтного парку, розведення вогнищ, влаштування місць відпочинку населення, стоянка транспорту, а також проїзд і прохід сторонніх осіб, прогін свійських тварин, пересування механічних транспортних засобів, за винятком шляхів загального користування, лісосплав, проліт літаків та вертольотів нижче 2000 метрів над землею, подолання літаками звукового бар'єра над територією заповідної зони та інші види штучного шумового впливу, що перевищують установлені нормативи;
геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, порушення ґрунтового покриву та гідрологічного і гідрохімічного режимів, руйнування геологічних відслонень, застосування хімічних засобів, усі види лісокористування, а також заготівля кормових трав, лікарських та інших рослин, квітів, насіння, очерету, випасання худоби, вилов і знищення диких тварин, порушення умов їх оселення, гніздування, інші види користування рослинним і тваринним світом, що призводять до порушення природних комплексів;
мисливство, рибальство, інтродукція нових видів тварин і рослин, проведення заходів з метою збільшення чисельності окремих видів тварин понад допустиму науково обґрунтовану ємність угідь, збирання колекційних та інших матеріалів, за винятком матеріалів, необхідних для виконання наукових досліджень.
ВИСНОВОК:
Враховуючи вищесказане, Гачківський А. І дирекція регіонального ландшафтного парку не мали права укладати такий договір, сінокос у межах заповідної зони і випасання худоби в межах стаціонарної зони заборонені.