Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Лекція №8
Тема: П.Верлен. «Поетичне мистецтво» - маніфест символізму, його основні настанови.
План
1. Символізм як літературний напрям ост. третини ХІХ–поч. ХХ ст.
2. «Поетичне мистецтво» як творча програма символістів.
3. Поняття «романс», «сугестія». Збірка «Романси без слів».
4. Аналіз поезії «Забуті арієти».
1. Починаючи з ІІ половини ХІХ століття й особливо в останній третині ХІХ століття Франція стала визнаним культурним центром Європи. Цей період пов’язаний із появою декадентства — складного ідеологічного й культурного явища, викликаного нестабільністю й хаосом життя, втратою ідеалів і колишніх цінностей.
Одним із провідних напрямів у мистецтві на межі ХІХ–ХХ століть стає символізм.
Символізм (у перекладі з французької — знак) — одна з течій модернізму, у якій замість художнього образу, що відтворює певне явище, використовується художній символ, що є знаком мінливого «життя душі» й пошуком «вічної істини».
Термін запропонував французький поет Ж. Мореа у статті «Символізм» (1886). Зачинателем символізму у французькій поезії вважають П. Верлена, прихильниками — А. Рембо, С. Малларме та ін.
Символісти вважали, що сутність світу не може бути пізнана за допомогою розуму та раціональних засобів, а доступна лише інтуїції у творчому осяянні митця. Символ є проявом ідеального в ре-альному житті, а поет — його провідник, який інтуїтивно відчуває шлях до істини.
Символісти використовували найчастіше такі художні засоби:
2. Вірш П. Верлена «Поетичне мистецтво» став поетичним маніфестом символізму. Написаний 1874 року, а надрукований 1882. «Найперше — музика у слові» — такою є головна теза поета. Поняття музикальності він трактує досить широко. Це подолання в поезії всього, що заважає ліричному самовираженню: законів логіки, звичайних форм віршування, точності змісту. Поет, за Верленом,— медіум, яким керує інтуїція, а не логіка.
3. У цьому ж році (1874), крім «Поетичного мистецтва», вийшла збірка П. Верлена «Романси без слів», що складається з трьох розділів: «Забуті арієти», «Бельгійські пейзажі» та «Акварелі».
«Романси без слів», імпресіоністичні за своєю природою, складаються переважно з віршів, які змальовують пейзажі. Інші сюжети (історичні, героїчні, сатиричні) безслідно зникають. Але пейзаж тут незвичайний — це знов-таки «пейзаж душі». Природа й душа поета зливаються в одному образі, в єдиній істоті, яка, залишаючись природою, стає водночас людиною. Так Верлен стає визнаним майстром імпресіонізму.
Імпресіонізм (фр. impression — враження) — течія раннього модернізму, яка відзначається ушляхетненим, витонченим відтворенням особистісних вражень і спостережень, мінливих миттєвих відчуттів і переживань.
Сугéстія – навіювання, голосова заборона, що з’явилась ще в біологічній природі передлюдей
4. Забуті арієти
Це захоплене зомління,
Це закохане томління,
Хвильні трепети лісів
У руках вітрів пестливих
І між віток шелестливих
Хор сп'янілих голосів.
О, цей шелест, шемріт, шепіт,
Воркіт, туркіт, цвіркіт, щебет,
Журкіт, муркіт, свист і писк,
Трав розмайних шевеління,
Шум води по моховинню,
По камінню плеск та блиск...
Хто ж до всього того шуму
Вплів мотив тривоги й суму,
Жаль снує душа — чия?
То, напевно, ми з тобою
День прощаємо журбою,
То душа твоя й моя!
Арієта — різновидність арії. Це невеличка арія з пісенним характером мелодії. Так називається й інструментальна п'єса наспівного характеру.
Аналіз поезії.
Чітко визначити тему важко. В поезії відображені почуття ліричного героя, природа є прекрасна й таємнича. Герой неначе зливається з нею.
У вірші багато іменників та прикметників, що передають відчуття і допомагають«побачити» різні предмети. Використано прийоми алітерації, за допомогою якого передаються звуки природи: шуми («І між віток шелестливих», «О, цей шелест, шемріт, шепіт», «Трав розмайних шевеління, Шум води по моховинню» тощо); плеск води («По камінню плеск та блиск...»). У вірші багато сонорних звуків («м», «л», «в»), що створюють протяжність оповіді; звуки «з», «р» вносять у тло поезії нотки неспокою, чогось різкого); прийом асонансу (звуки «о», «у») створює ефект милозвуччя, який набуває особливого змісту в поєднанні з алітерацією.)
Настрій вірша меланхолійний, адже до шуму вплітається мотив тривоги й суму. Може, за нездійсненними надіями, сподіваннями. Відчувається якась загадковість і недомовленість. «То, напевно, ми з тобою / День прощаємо журбою, / То душа твоя й моя!» Сама назва нагадує про сум, адже арієти забуті. Виникає запитання: «Ким?».
Він схожий на фрагмент меланхолійної мелодії.
У вірші передається відчуття ліричного героя, відчувається ліризм оповіді, перед нами — мить внутрішнього буття ліричного героя; у поезії воєдино зливаються слова і звуки, сугестійні настрої.
Лекція №9
Тема: А.Рембо. Ілюзійне підґрунтя поезій «Відчуття», «П'яний корабель», «Голосівки».
План
1. Поезія «ясновидіння» А. Рембо.
2. Аналіз поезії «Голосівки».
3. Складання опорної схеми-таблиці за поезією «Голосівки».
4.Виразне читання та аналіз поезії «П’яний корабель».
1. Артюрові Рембо судилося коротке, але яскраве життя, а в поетичній творчості воно було надзвичайно малим — усього 3–5 років. Слава прийшла до нього після смерті.
Перший період творчості А. Рембо був позначений впливом лірики Ф. Війона, В. Гюго, Ш. Бодлера та поетів-«парнасців» і пов’язаний із романтизмом. Другий період, символістський, ознаменувався створенням і втіленням у практику «теорії ясновидіння». Згідно з нею митець, який прагне охопити у своїй творчості універсальне світове буття, мав розвинути в собі здатність до «ясновидіння» шляхом надзвичайного загострення почуттів та розвинення духовного зору. Для цього, на думку Рембо, прийнятні будь-які засоби, навіть заборонені. «Митець… сам шукає, сам виснажує себе всілякою отрутою, проте всмоктує їх квінтесенцію… Він стає найбільш хворим з усіх, найбільш злочинним, найбільш ученим з усіх учених! Адже він досяг невідомого!.. І нехай він згорить під час злету від нечуваних і несказанних речей: прийдуть нові трудівники, вони почнуть від тих горизонтів, де знесилено впав поперед ник!»
2. Поезія «Голосівки»
У вірші подана асоціативно-чуттєва картина Всесвіту. «Я винайшов колір голосних!.. Я погодив форму і плин кожної приголосної та тішив себе надією за допомогою інстинктивних ритмів винайти таке поетичне слово, яке рано чи пізно буде доступне всім почуттям»,— говорив А. Рембо.
Як і більшість віршів поета, «Голосівки» мають безліч трактувань. Одне з них, наприклад, пропонує розглядати вірш як символічну картину людського буття: від темряви (чорний колір А) до світла (білий колір Е), через бурхливі пристрасті (червоний колір І) до мудрості (зелений колір У) і пізнання таємниці Всесвіту (синій колір О). Важливу роль у «Голосівках» відіграє принцип контрасту: чорне-біле, смерть-життя, потворне-прекрасне, скороминуче-вічне. Недаремно Рембо використовує форму сонета, у самій будові якого закладено контраст теза-антитеза та їх синтез. Усе це свідчить про символістський пошук «відповідностей» між різними началами життя.
Інше трактування співзвучне фразеологізмові «від альфи до омеги» (від початку до кінця).
А яким є ваше бачення?
3. робота на занятті.
4. Вірш А. Рембо «П’яний корабель»
У центрі твору — символічний образ корабля-людини, що ототожнюється із самим поетом. Корабель стрімко несеться безмежним морем без керма й вітрил назустріч невідомому, можливо, власній загибелі. На його шляху виникають дивовижні морські пейзажі, і читачеві важко збагнути, реальні вони чи є тільки витвором буйної фантазії поета.
Поява цього твору визначила формування нової поетичної системи, яку характеризують посилення метафоричності, поява «зашифрованих» образів, що допомагають читачеві «уявити невимовне».