С Мулява ВД та ін

Работа добавлена на сайт samzan.net:

МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ОБОРОНИ УКРАЇНИ

ОРГАНІЗАЦІЯ ГУМАНІТАРНОГО ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В ЧАСТИНІ (УСТАНОВІ), З’ЄДНАННІ

Київ 2005

УДК

ББК

Організація гуманітарного та соціального забезпечення у частині (установі) з’єднанні / Бабенко М.С., Мулява В.Д. та ін.: Навчальний посібник // – К.: НАОУ, 2005. – 141 с.

У навчальному посібнику у стислій формі викладені зміст та методичні рекомендації органам з гуманітарних питань щодо організації та здійснення гуманітарного та соціального забезпечення у частині (установі)

Посібник призначений для випускників гуманітарного факультету Національної академії оборони України.

Авторський колектив: доктор філософських наук, професор Баранівський В.Ф.; кандидат філософських наук, доцент Бабенко М.С.; підполковник Дикун В.Г.; кандидат педагогічних наук, підполковник Литвиновський Є.Ю.; кандидат історичних наук, підполковник Мацагор О.А.; кандидат філософських наук, доцент, полковник Мулява В.Д. кандидат історичних наук, доцент Носов О.О.; кандидат філософських наук, доцент Ротань М.П.

Рецензенти: генерал-майор О.В. Копаниця – начальник Головного управління з

гуманітарних питань та соціального захисту Генерального штабу ЗС України;

полковник Агаєв Н.А. – начальник центру гуманітарних проблем ЗС України

ВСТУП

Особливості сучасного етапу розвитку нашої держави та її Збройних Сил наполегливо потребують подальшого розвитку системи гуманітарного та соціального забезпечення. Аксіомою є те, що боєздатність Збройних Сил вирішальною мірою залежить від людського фактору, морального духу військовослужбовців. Саме тому, одним із головних завдань першого етапу будівництва та розвитку Збройних Сил України було опрацювання та надбання ефективних форм виховної роботи та морально-психологічного забезпечення. Підсумком цього стало затвердження Указом Президента України Концепції виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України та Концепції морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) Збройних Сил України, затверджена наказом МО України № 142 від 5.05.99 р. Таким чином була створена правова основа для організації виховної роботи з людьми.

В стратегічному оборонному бюлетені визначені завдання подальшого широкомасштабного реформування ЗС України, кінцевим результатом якого повинно стати створення сучасних, багатофункціональних, мобільних, професійно підготовлених і забезпечених досконалими видами зброї та техніки оптимальних Збройних Сил. Однією з умов успішного проведення цієї роботи є посилення гуманітарної складової військової служби, організація належної роботи з людиною, її соціальним самопочуттям і проблемами. При чому створення необхідної мотивації до навчально–бойової діяльності є тут чи не найголовнішим завданням.

Високий моральний дух, оптимальна професійна та психологічна підготовленість особового складу досягаються розвинутою загальнодержавною системою виховання, складовим елементом якої є спеціально організований виховний процес у Збройних Силах України.

У сучасних умовах органи військового управління і, перш за все органи з гуманітарних питань наполегливо втілюють у діяльність військ (сил) систему морально–психологічного забезпечення, враховуючи досвід сучасних локальних війн і збройних конфліктів, миротворчих операцій і спрямовують її на підвищення рівня оперативної та бойової підготовки, якості, психологічної та вольової стійкості військовослужбовців.

Автори цього посібника ставили перед собою завдання поряд з викладанням теоретико–методичних основ гуманітарного та соціального забезпечення показати накопичений офіцерами структур з гуманітарних питань досвід організації виховного процесу на оперативно-тактичному рівні управління, і, поєднуючи теорію з практикою, висловити низку практичних рекомендацій та порад.

РОЗДІЛ 1. ЗАСАДИ ГУМАНІТАРНОГО ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ

Вимоги керівних документів щодо гуманітарного та соціального розвитку у Збройних Силах України в сучасних умовах

Зміни обстановки в світі, особливості соціально-економічного та духовного розвитку України викликали необхідність обґрунтування та реалізації нових підходів до проблем забезпечення її національної безпеки, реформування Збройних Сил.

Одна із визначальних особливостей сучасної України полягає в тому, що її суспільство наблизилося до усвідомлення необхідності системного, комплексного розвитку всіх сфер суспільного життя, одним із центральних, опорних принципів якого має стати активна гуманітарна та соціальна політика.

По переконливим свідченням розуміння такої політики в державі, зокрема, в Збройних Силах, поряд з іншими заходами, стали Розпорядження Президента України “Про заходи щодо реформування гуманітарної сфери Збройних Сил України” від 25.10.2003 р. № 338/ 2003-рп. та “Концепція гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України” від 12.01.2004 р. № 28/ 2004, наказ Міністра оборони України “Про введення посад та структурних підрозділів з гуманітарних питань у Збройних Силах України”, № 438 від 13.12.2003 р.

Насамперед в цих документах сформульовані основні вимоги керівництва держави та Збройних Сил щодо гуманітарного та соціального розвитку Збройних Сил України в сучасних умовах, визначено основні заходи та механізм реформування гуманітарної складової військової служби.

Відповідно до вимог цих документів в Збройних Силах України скасовано інститут органів виховної роботи та введено інститут органів з гуманітарних питань. Зокрема в Концепції сформульовані мета, основні принципи, завдання гуманітарного та соціального розвитку в Збройних Силах України; визначено місце та роль Міністерства оборони, Генерального штабу Збройних Сил України, посадових осіб всіх рівнів військового управління в реалізації завдань гуманітарного та соціального розвитку. Згідно з планом заходів щодо впровадження Концепції гуманітарного та соціального розвитку в Збройних Силах України, затвердженим Міністром оборони України, здійснена розробка Положення про органи з гуманітарних питань Збройних Сил України, Організаційно-методичних вказівок щодо реалізації гуманітарної політики та соціальних програм у Збройних Силах України; Організаційно-методичних вказівок для вищих навчальних закладів Збройних Сил України. Також завершується процес відпрацювання обов’язків для всіх посадових осіб новоутворених органів з гуманітарних питань, здійснюється наукове обґрунтування та уточнення алгоритмів їх діяльності в інтересах морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил). Таким чином, по-суті створена принципово нова система гуманітарного та соціального розвитку в Збройних Силах України.

Гуманітарна політика у Збройних Силах України є складовою частиною державної гуманітарної політики. Як зазначається в Концепції гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України: “Гуманітарна політика у Збройних Силах – це цілеспрямована діяльність органів військового управління щодо забезпечення навчання, виховання, психологічної підготовки військовослужбовців і працівників, їх духовного, культурного та фізичного розвитку, реалізації конституційних прав і свобод”. Поряд з визначенням гуманітарної політики, в цій Концепції сформульовано визначення соціальної політики в Збройних Силах – “… це діяльність органів військового управління щодо розвитку і управління соціальною складовою з метою задоволення соціальних потреб та інтересів військовослужбовців, членів їхніх сімей і працівників, соціальної реабілітації, підтримки та захисту військовослужбовців і осіб, звільнених у запас або у відставку”.

Така діяльність здійснюється відповідно до вимог Конституції України (254 к/ 96-ВР), законів України “Про оборону України” (1932-12), “Про Збройні Сили України” (1934-12), “Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави” (975-15), статутів Збройних Сил України (550-14, 548-14, 551-14, 549-14), інших законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів Міністра оборони України та начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Основними принципами гуманітарного та соціального розвитку в Збройних Силах України є:

- верховенство права, законність і гуманність, повага до людини, її конституційних прав і свобод;

забезпечення соціального і правового захисту громадян, які перебувають на службі у Збройних Силах, а також членів їхніх сімей;
гласність, відкритість демократичного цивільного контролю;
виховання військовослужбовців на патріотичних, бойових традиціях українського народу, орієнтація на ідеали демократії і гуманізму, загальнолюдські моральні цінності;
заборона створення і діяльності у Збройних Силах організаційних структур політичних партій;
наукові підходи до планування, здійснення та оцінки результатів діяльності органів військового управління щодо гуманітарного і соціального розвитку;
взаємодія органів військового управління на основі чіткого розмежування повноважень, відповідальності у питаннях реалізації гуманітарної і соціальної політики держави у Збройних Силах.

Як зазначено в Концепції гуманітарного та соціального розвитку у ЗСУ, метою, до якої спрямована ця система є:

- утвердження особистості військовослужбовця, працівника Збройних Сил як найвищої соціальної цінності, забезпечення його прав і свобод, духовного і фізичного здоров’я, впровадження у військових та трудових колективах взаємовідносин, що базуються на військових статутах, законах, інших нормативно-правових актах, формування світогляду, громадянської позиції військовослужбовців та працівників, найповніше розкриття їх здібностей в інтересах гармонійного розвитку громадян-патріотів, високопрофесійних військових спеціалістів, свідомих захисників Батьківщини;

задоволення соціально-економічних потреб та інтересів військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил, а також соціальна і професійна адаптація військовослужбовців та осіб, звільнених із Збройних Сил у запас або у відставку;
морально-психологічне забезпечення бойової і мобілізаційної готовності військ (сил), бойового чергування, бойової служби, оперативної і бойової підготовки, виконання завдань з підтримки миру поза межами України, іншої визначеної законодавством діяльності військових формувань.

Основні завдання гуманітарної політики держави визначаються у відповідності до розуміння її сутності, мети та змісту, вимог керівних документів та принципів реалізації. Ґрунтуючись на вище зазначених документах та положеннях, до основних завдань гуманітарної політики держави в Збройних Силах України, слід віднести:

реалізація конституційних прав і свобод військовослужбовців, працівників Збройних Сил з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України (254 к/96-ВР), законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України, іншими нормативно-правовими актами та міжнародними договорами України;
підняття престижу військової служби у суспільстві;
забезпечення необхідного рівня службового (правового) статусу органів з гуманітарних питань Збройних Сил України;
поглиблення процесу гармонізації службових відносин у військах (силах), як одного з чинників поліпшення морально-психологічного стану військовослужбовців та їх ставлення до служби;
формування у військовослужбовців моральних засад виконання завдань військової служби;
розвиток культури та духовності у Збройних Силах України, створення необхідних умов для національно-культурного та духовного самовдосконалення військовослужбовців та членів їх сімей, розвитку їхніх творчих здібностей і талантів;
посилення гуманітарної складової в системі військової науки та освіти;
удосконалення системи патріотичного виховання військовослужбовців, службовців Збройних Сил України та членів їх сімей;
створення умов та забезпечення повноцінного функціонування української державної мови;
задоволення прав військовослужбовців на свободу світогляду та віросповідання;
підвищення рівня матеріального забезпечення та соціальної захищеності військовослужбовців, службовців Збройних Сил України та членів їхніх сімей;
створення належних житлово-побутових умов, сприяння отриманню дітьми військовослужбовців освіти та бажаної професії у військових та інших навчальних закладах;
забезпечення надійності системи охорони здоров’я військовослужбовців, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей;
захист прав військовослужбовців, працівників Збройних Сил України та осіб, звільнених з військової служби у зв’язку із скороченням Збройних Сил України;
підняття рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців, звільнених у запас чи у відставку, учасників бойових дій, сімей загиблих військовослужбовців;
розвиток фізичної культури і спорту в підрозділах і військових частинах.

Аналіз вище викладених принципів, завдань гуманітарної політики, реального стану справ у війську та тенденцій його розвитку дозволяє визначити пріоритети гуманітарної політики в Збройних Силах України. Основними з них є:

забезпечення громадянських прав та свобод, честі та гідності військовослужбовців;
зміцнення законності та правопорядку в Збройних Силах України;
підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей;
поглиблення демократичних процесів, реалізація демократичного цивільного контролю над Збройними Силами України;
створення умов для всебічного духовного розвитку військовослужбовців та членів їх сімей;
створення умов для задоволення національно-культурних потреб військовослужбовців, можливостей для їх освіти та культурного розвитку;
забезпечення необхідного правового та соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі Збройних Сил України у запас або відставку, створення умов для оволодіння ними цивільними професіями (якщо такої немає) або для перепідготовки і подальшого працевлаштування.

Завдання гуманітарної політики у Збройних Силах України не можуть бути виконаними без наявності відповідного механізму їх реалізації.

Основи механізму реалізації гуманітарної політики сформульовані в «Концепції гуманітарного та соціального розвитку у Збройних Силах України». Згідно з цим документом, керівництво діяльністю органів військового управління щодо гуманітарного та соціального розвитку в Збройних Силах України покладається на структурні підрозділи Міністерства оборони України, які здійснюють формування складових гуманітарної та соціальної політики в Збройних Силах України та реалізацію їхніх завдань.

На Міністерство оборони України покладається:

розроблення проектів законів та інших нормативно-правових актів щодо впровадження гуманітарної та соціальної політики держави у Збройних Силах, стратегії гуманітарного та соціального розвитку;
організація і контроль за виконанням органами військового управління державних програм розвитку Збройних Сил, інших програм (планів) з питань гуманітарного та соціального розвитку;
моніторинг ефективності гуманітарної політики в Збройних Силах, розроблення рекомендацій органам військового управління щодо розвитку гуманітарної сфери;
розроблення та здійснення заходів щодо розвитку культури, духовності, військово-патріотичного виховання у Збройних Силах України;
здійснення заходів щодо задоволення прав військовослужбовців на свободу світогляду і віросповідання, відправлення релігійних культів;
забезпечення розвитку гуманітарної складової військової освіти і науки;
соціальний моніторинг Збройних Сил, розроблення та удосконалення програм їх соціального розвитку;
здійснення заходів щодо реалізації соціальних, правових гарантій військовослужбовців, членів їхніх сімей та працівників, осіб, звільнених у запас або відставку, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісті, стали інвалідами під час проходження військової служби або потрапили в полон у ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних миротворчих операціях;
удосконалення системи соціального забезпечення військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, учасників бойових дій, сімей загиблих військовослужбовців;
розроблення та здійснення заходів щодо соціальної адаптації військовослужбовців, які звільняються у запас або відставку, та членів їхніх сімей;
визначення обсягу необхідних асигнувань на потреби гуманітарного і соціального розвитку за відповідними статтями кошторису Міністерства оборони України та розподіл асигнувань між видами Збройних Сил, оперативними командуваннями, частинами центрального підпорядкування та здійснення контролю за їх витрачанням;
організація взаємодій з органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, релігійними організаціями, громадянами України, засобами масової інформації та міжнародними інституціями.

Координуючим та аналітичним органом Міністерства оборони України з питань гуманітарної та соціальної політики держави у Збройних Силах України є Департамент гуманітарного та соціального розвитку Міністерства оборони України, який здійснює свою діяльність під керівництвом Першого заступника Міністра оборони України з питань гуманітарної політики й зв’язків із Верховною Радою.

Гуманітарне та соціальне забезпечення діяльності Збройних Сил здійснює Генеральний штаб, на який покладається:

планування та організація гуманітарної підготовки, виховної роботи, морально-психологічного забезпечення життєдіяльності та застосування Збройних Сил;
виховання у військовослужбовців почуття патріотизму, свідомого і відповідального ставлення до оволодіння військовими знаннями, підвищення рівня професійної майстерності;
формування і розвиток у військовослужбовців особистих якостей, необхідних для військової служби;
організація моніторингу морально-психологічного стану особового складу військ (сил) та призовного контингенту;
організація і контроль за діяльністю органів військового управління з психологічного забезпечення службово-бойової діяльності військ (сил);
аналіз суспільно-політичної обстановки в районах дислокації військ (сил);
планування та організація роботи з нейтралізації впливу негативних чинників на морально-психологічний стан особового складу;
організація інформаційно-пропагандистського забезпечення, культурно-виховної та просвітницької роботи з особовим складом;
проведення військово-соціальної роботи серед особового складу Генерального штабу Збройних Сил України та безпосередньо підпорядкованих йому військ (сил);
організація забезпечення технічними засобами пропаганди, відповідно до штатно-табельної потреби з’єднань, військових частин, установ, кіно-, відео- та радіообслуговування особового складу Збройних Сил України;
забезпечення добору, підготовки та перепідготовки фахівців гуманітарного профілю.

Органом Генерального штабу Збройних Сил України, що здійснює планування, організацію та контроль за діяльністю військового командування з питань гуманітарного і соціального розвитку є Головне управління з гуманітарних питань Збройних Сил України, підпорядковане начальнику Генерального штабу.

У військах (силах) загальне керівництво гуманітарним та соціальним розвитком здійснюють командири (начальники).

Безпосередніми організаторами діяльності військових службових осіб з питань гуманітарного і соціального розвитку є заступники головнокомандувачів, командувачів та командирів (начальників) усіх рівнів з гуманітарних питань та очолювані ними відповідні управління, відділи та відділення, які забезпечують взаємодію з органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, релігійними організаціями, громадянами України та засобами масової інформації.

У порівнянні з попередніми документами, що визначали мету та завдання органів виховної роботи, морально-психологічного забезпечення (зокрема, з Концепцією виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України, затвердженої Указом Президента України № 981/98 від 4.09.1998 р., дія якої, окрім розділів 4 і 5, згідно з Указом Президента України № 28 від 12.01.2004 р. не втратила чинність і нині) в Концепції гуманітарного та соціального розвитку у ЗСУ передбачено вирішення усього комплексу проблем гуманітарного та соціального характеру, які є вирішальною передумовою підвищення рівня їх морально-психологічного стану та зміцнення військової і трудової дисципліни якісного виконання військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України своїх функціональних обов’язків.

Конкретні заходи гуманітарного та соціального розвитку Збройних Сил України безпосередньо у видах, родах Збройних Сил, об’єднаннях, з'єднаннях, частинах та підрозділах мають плануватися та здійснюватися у відповідності до Конституції, законів України, Концепції гуманітарного та соціального розвитку, у відповідності до принципів, мети та завдань гуманітарного і соціального розвитку в Збройних Силах України, визначених у Концепції, а також у відповідності до інших документів, які визначають заходи гуманітарного та соціального розвитку в Збройних Силах України і тих документів, що визначають обов’язки посадових осіб стосовно гуманітарного та соціального розвитку.

Поза сумнівом, головним показником гуманітарного та соціального розвитку у Збройних Силах слід вважати якість виконання військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил своїх функціональних обов’язків, їх морально-психологічний стан, військову та трудову дисципліну.

Концептуальні засади гуманітарного та соціального розвитку в Збройних силах України

Одним із головних завдань Збройних Сил України є забезпечення високого рівня їх боєготовності та боєздатності на рівні армій провідних країн світу. Умовою його виконання має стати їх широкомасштабне реформування, пріоритети якого визначені в Директиві Міністра оборони України № Д–15 від 25.05.2004 року та Стратегічному оборонному бюлетені.

Серед цих пріоритетів особливе значення має посилення соціальної складової служби. В Директиві Міністра оборони поставлене завдання: „Реформування Збройних Сил України провести з урахуванням усіх факторів, основними з яких є соціальний, а також недопущення втрати боєздатності Збройних Сил України. Це пояснюється, перш за все, посиленням гуманітарної та соціальної складової в політиці української держави, а також невирішеністю багатьох проблем гуманітарного та соціального характеру в Збройних Силах.

Гуманітарний та соціальний розвиток Збройних Сил України: сутність, мета та принципи

Відомо, що вищими органами держави та військового управління вже прийнято низку документів, які певною мірою забезпечують вирішення гуманітарних і соціальних питань у розвитку Збройних Сил. Серед них головними є: Державна програма реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року; Указ Президента України “Про основні напрямки соціальної політики на період до 2004 року”; “Концепція соціальної політики у Збройних Силах України від 06.04.2001 року”; “Програма реформування та розвитку морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України на період до 2005 року” та інші.

Всі ці документі є, безумовно, актуальними та важливими з точки зору їх реалізації. Але кожний з них забезпечує лише певну з сторін гуманітарної та соціальної політики в Збройних Силах.

По–перше, запропоновані в них заходи недостатньо конкретні та узгоджені за часом з останніми політичними рішеннями держави щодо європейської інтеграції, з міжнародним законодавством, а також можливостями держави щодо їх реалізації. А це в свою чергу зумовило необхідність розроблення та прийняття такого документу як Концепція гуманітарного та соціального розвитку в Збройних Силах України.

По–друге, необхідність прийняття Концепції обумовлена тим, що тенденції реформування та розвитку Збройних Сил України, інтегративні процеси, що проходять в них, як і в державі в цілому, потребують якісно нових підходів до вирішення завдань, які визначались Державною Програмою реформування та розвитку Збройних Сил України та найшли нове висвітлення в Стратегічному оборонному бюлетені, який є концептуальним документом, довгостроковою (на період до 2015 року) програмою реформування та розвитку Збройних Сил України.

По–третє, наявність соціальних проблем, невирішених задач в системі формування національно–державницької свідомості, моральної самосвідомості військовослужбовців, їх мотивацій до військової служби, готовності до виконання специфічних завдань зумовлюють сьогодні необхідність переходу до якісно нової системи діяльності органів військового управління щодо налагодження і впровадження організаційних, виховних, соціально–психологічних, правових механізмів, які могли б компенсувати певну напруженість, що існує у військах (силах), забезпечити виконання завдань соціальної та гуманітарної політики держави в Збройних Силах.

Названі та інші чинники і зумовили необхідність прийняття Розпорядження Президента України „Про заходи щодо реформування гуманітарної сфери в Збройних Силах України” та відпрацювання і схвалення, згідно цього рішення, Концепції гуманітарного та соціального розвитку.

Поняття “гуманітарна (від лат. Humanity – людство, людяність) політика” в найширшому розумінні цього терміну має на меті “олюднення” усіх сфер і галузей суспільного буття, створення можливостей і умов для максимальної реалізації кожної особистості, формування в неї внутрішньої потреби і здатності приймати участь у житті держави і суспільства, словом та ділом відстоювати гуманітарні пріоритети та цінності.

Гуманітарна політика в Збройних Силах України має свої особливості, обумовлені специфікою діяльності та призначення військової організації. Разом з тим вона базується на загальних методологічних, науково-теоретичних засадах і тільки практичні її засади мають певну специфіку.

Гуманітарна та соціальна політика в Збройних Силах України, як і в цілому в державі, являє собою складне соціальне явище, яке має системний характер. Виходячи з того, що “система – це комплекс взаємодіючих елементів” можна визначити на науково-теоретичному рівні ряд таких елементів (в даному випадку вони визначаються через поняття “компонент”). До них слід віднести: сутнісний, теоретико–методологічний (базовий), структурно-організаційний, змістовний та технологічний компоненти. При цьому слід мати на увазі, що головним, центральним є сутнісний компонент. Інші якби “працюють” на нього, розкриваючи його багатогранний характер.

Сутнісний компонент розкривається через визначення поняття та мети його функціонування і розвитку.

Визначення сутності гуманітарної політики в Збройних Силах України, завдань та пріоритетів гуманітарного та соціального розвитку можливе тільки на основі глибокого розуміння сутності та змісту гуманітарної політики в цілому та особливостей гуманітарного розвитку українського суспільства.

У вітчизняній науковій думці є декілька підходів щодо цього питання. Але в головному погляди співпадають. А саме в тому, що гуманітарну політику слід розглядати в широкому та вузькому значенні. У широкому значенні воно об’єднує дві різноманітні суспільні складові – духовну й соціальну, до якої належать такі галузі: освіта, виховання, наука, культура, релігія, свободи, права і обов’язки, інформаційний простір, охорона здоров’я, соціальне забезпечення та ін.

У вузькому значенні воно стосується лише духовного життя суспільства, насамперед такої його складової як духовна культура. Для Збройних Сил базовим, звичайно, є широке значення, тому що саме воно характеризується цілісністю, всезагальністю, як державна політика.

Визначення сутності гуманітарної політики доцільно дати через систему діяльності, яка включає в себе і сукупність заходів, і цілей, і механізми їх реалізації.

Гуманітарна політика – це система цілеспрямованої, регулюючої, організуючої, координуючої діяльності суб’єктів, спрямованої на забезпечення оптимального функціонування та розвитку гуманітарної сфери життєдіяльності суспільства, соціального та духовного потенціалу людини, особистості, формування і збагачення її творчого потенціалу.

Такий загальний підхід до її визначення є базовим для розуміння її сутності та змісту й у Збройних Силах України. При цьому слід виходити з того, що особовий склад, члени сімей військовослужбовців є повноправними членами суспільства і на них повністю поширюються конституційні права, свободи, обов’язки. Це з одного боку. З іншого, військова організація, має свої особливості, які впливають на процес “гуманізації” воєнного буття, на умови морально-психологічного, духовного та соціального розвитку особистості військовослужбовця, її військово-професійну діяльність.

Таким чином, гуманітарну політику в Збройних Силах України, в широкому розумінні поняття, як складову частину державної гуманітарної політики – можна визначити як систему цілеспрямованої, організуючої та координуючої діяльності органів військового управління спрямованої на забезпечення оптимального функціонування та розвитку гуманітарної сфери життєдіяльності військ (сил) з метою створення умов для соціально-гуманітарного розвитку воєнної організації українського суспільства, реалізації соціальних, духовних потреб військовослужбовців, формування і збагнення їх творчого потенціалу, здійснення ефективної професійної діяльності.

Виходячи з такого загального розуміння гуманітарної політики в Збройних Силах України, Концепція гуманітарного та соціального розвитку визначає дві її складові: гуманітарну (у вузькому розумінні поняття) та соціальну. При цьому гуманітарна політика спрямована в більшій мірі на військову, професійну сферу і визначається як “діяльність органів військового управління щодо забезпечення навчання, виховання, психологічної підготовки військовослужбовців і працівників, їх духовного, культурного та фізичного розвитку, реалізації конституційних прав і свобод”.

Соціальна політика спрямовується на задоволення соціальних потреб та інтересів військовослужбовців, членів їх сімей і працівників, соціальну реабілітацію, підтримку та захист військовослужбовців і осіб, звільнених у запас або у відставку. Виділення цих складових окремо є умовним, оскільки реалізація гуманітарної і соціальної політики – це єдиний процес. Вони взаємообумовлені і реалізуються через діяльність одних тих же суб’єктів.

Другим показником, що визначає та характеризує сутність гуманітарної політики в Збройних Силах України, є мета. В літературі, присвяченій проблемам гуманітарної політики, мета розкривається занадто широко і зводиться в основному до створення певних умов. Наприклад, в навчальному посібнику “Гуманітарна політика в Україні”, виданому в Українській Академії державного управління при Президентові України, метою визначається створення умов для формування, розвитку та функціонування соціальних і духовних відносин; для задоволення людиною соціальних і духовних потреб й інтересів; для розширення соціального і духовного простору; для розширення діяльності людини та ін. Але наявність умов, навіть сприятливих, не завжди дає очікуваний позитивний результат. Мету гуманітарної політики та особливості її реалізації в Збройних Силах, слід розглядати на двох рівнях. Перший – мета, як засіб досягнення кінцевого результату. Це – тактика діяльності органів військового управління, яка спрямовується саме на створення умов для всестороннього, гармонічного розкриття фізичного, духовного та творчого потенціалу особистості. Друга – мета як власне кінцевий результат гуманітарного та соціального розвитку, як реалізований потенціал і суспільства і особистості. Це стратегія діяльності органів військового управління.

Саме таке розуміння мети закладено в Концепцію гуманітарного та соціального розвитку у Збройних Силах України. Тут в стислій формі відображена і тактика: задоволення соціально-економічних потреб та інтересів військовослужбовців, а також соціальна та професійна адаптація військовослужбовців та осіб звільнених із Збройних Сил України у запас або у відставку; створення і вдосконалення засобів, форм і методів гуманітарної роботи серед військовослужбовців; і стратегія: утвердження особистості військовослужбовця, працівника Збройних Сил як найвищої соціальної цінності, найповніше розкриття їх здібностей в інтересах гармонійного розвитку громадян-патріотів, високопрофесійних військових спеціалістів, свідомих захисників Вітчизни. Наряду з загальнолюдськими цінностями закладеними в мету гуманітарного і соціального розвитку в Збройних Силах України, в ній визначається і специфіка спрямованості діяльності органів військового управління, а саме: “морально-психологічне забезпечення бойової і мобілізаційної готовності військ (сил), бойового чергування, бойової служби, оперативної і бойової підготовки, виконання завдань з підтримки миру поза межами України, іншої визначеної законодавством діяльності військових формуванню”.

Другим елементом, що визначає сутність гуманітарного і соціального розвитку є принципи.

По-перше, щодо сутності принципів. Слід зазначити що принципи – це керівні положення, що відображають закономірності розвитку явищ, процесу і визначають вимоги до спрямованості, змісту, організації та методики реалізації змісту гуманітарного та соціального розвитку в Збройних Силах. Але слід враховувати, що принципи – не догми, а їх вимоги не зібрання інструктивних вказівок. Це керівництво до дії, яке передбачає творчість у роботі з основним складом, дозволяє враховувати особливості цієї роботи в кожному конкретному випадку.

Крім того, принципи гуманітарного та соціального розвитку в Збройних Силах України є конкретизацією більш загальних принципів, а саме принципів гуманітарної політики держави. До яких належать: законність – як реальне забезпечення юридичними засобами максимального здійснення, охорони та захисту основних прав людини; визначення пріоритету загальнолюдських інтересів; поєднання інтересів як Української держави так і світової спільноти, як орієнтація на історичні традиції українського народу, його високий моральний та інтелектуальний потенціал, так і на досвід передових держав світу у створенні повноцінного соціокультурного середовища; принцип відкритості державної діяльності, формування довіри до влади, до держави.

Визначаючи принципи гуманітарного та соціального розвитку в Збройних Силах України, необхідно враховувати те що, оскільки нормативно-правова база його по ряду показників співпадає з нормативно-правовою базою, виховної роботи та морально–психологічного забезпечення діяльності війська (сил), то і основні принципи співпадають. Наприклад, виховання військовослужбовців на патріотичних, бойових традиціях Українського народу, орієнтація на ідеали демократії і гуманізму, загальнолюдські моральні цінності; наукові підходи до планування, здійснення та оцінка результатів діяльності органів військового управління щодо гуманітарного та соціального розвитку. Звичайно, навіть ці принципи у нових умовах відображають специфіку названих органів.

По-друге, оскільки діяльність органів військового управління спрямоване не тільки на свідомість військовослужбовців з метою формування професійно необхідних бойових якостей і моральну самосвідомість, а головними чином на реалізацію громадянських прав і свобод військовослужбовців, працівників Збройних Сил України, задоволення їх соціальних інтересів і потреб, що в свою чергу має сприяти ефективній професійній діяльності, та принципи гуманітарного та соціального розвитку в Збройних Силах України закономірно відображають саме цю діяльність. До таких принципів, згідно концепції, наряду з вищезазначеними відносяться: верховенство права, законність та гуманність, повага до людини, її конституційних прав і свобод; гласність, відкритість демократичного цивільного контролю; забезпечення соціального і правового захисту громадян, які перебувають на службі у Збройних Силах, а також членів їх сімей; взаємодія органів військового управління на основі чіткого розмежування повноважень, відповідальності у питаннях реалізації гуманітарної та соціальної політики держави у Збройних Силах.

Зміст гуманітарного і соціального розвитку та механізм реалізації його завдань

Важливим компонентом гуманітарного та соціального розвитку в Збройних Силах України, який конкретизує і розкриває його сутність – є змістовний компонент. Саме змістовний компонент є основною механізму реалізації гуманітарного та соціального розвитку.

Зміст – це сукупність теорій, положень, норм, знань, традицій які покладенні в основу забезпечення гуманітарного та соціального розвитку військовослужбовців, працівників Збройних Сил, реалізація яких створює умови для усестороннього, гармонічного розкриття фізичного, духовного та творчого потенціалу особистості, для здійснення ефективної професійної діяльності.

Зміст гуманітарного та соціального розвитку в Збройних Силах України розкривається через його складові, напрямки та завдання, на основі яких вже визначаються та плануються заходи щодо їх реалізації, формуються відповідні функціональні обов’язки посадових осіб органів військового управління.

Одним із змістовних елементів гуманітарного та соціального розвитку є його складові. Саме поняття “складові” визначає частини єдиного цілого. Ряд аналітиків вважають, що гуманітарна сфера об’єднує дві рівнозначні суспільні складові – духовну і соціальну. Саме ці дві складові і відображені в самій назві концепції – гуманітарна сфера (як духовна у вузькому розумінні слова) і соціальна.

Разом з тим, слід мати на увазі, що – це сфера до якої належать галузі суспільства, що безпосередньо стосуються духовного і соціального життя особи і людських спільнот: освіта, виховання, наука, культура, релігія, свободи, права і обов’язки людини, інформаційний простір, охорона здоров’я, соціальне забезпечення, праця, безпека життєдіяльності, фізкультура, дозвілля та ін.

Тому, аналізуючи ці положення та Концепції гуманітарного та соціального розвитку в Збройних Силах України можна визначити його узагальнені складові, компоненти. Такими складовими, що розкривають змістовний компонент гуманітарного соціального розвитку в Збройних Силах України можна визначити: військово-соціально забезпечення; правове (політико-правове) забезпечення; інформаційне (інформаційно-пропагандистське) забезпечення; культурологічне забезпечення; міжнародне співробітництво з питань гуманітарного та соціального розвитку; морально-психологічне забезпечення діяльності військ (сил); кадрове забезпечення.

Аналізуючи сукупність нормативно-правових актів держави, погляди вчених аналітиків щодо визначення та розуміння основних напрямків гуманітарного та соціального розвитку у Збройних Сил України, можна відмітити наступні напрямки, які разом зі складовими відображають його структуру: створення необхідних умов для задоволення соціальних потреб та інтересів військовослужбовців, працівників Збройних Сил, сприяти їм у реалізації встановлених законами прав і пільг; розвиток та вдосконалення системи соціального захисту, соціального страхування, пенсійного забезпечення військовослужбовцям, працівникам Збройних Сил; формування у відповідних колективах відповідних специфік військової організації соціальної культури, соціальних цінностей; сприяння підвищенню національно-духовного рівня особистості військовослужбовців, формування у них високої духовної культури, почуття патріотизму; гуманізація військової освіти, її інтегрування в державну систему освіти на засадах єдиної законодавчої та нормативно-правової бази; створення умов для своєчасного, якісного та ефективного інформаційного забезпечення військовослужбовців, працівників Збройних Сил України, підвищення військових засобів масової інформації в збереженні та відтворенні національних, історичних традицій народу та його Збройних Сил; розвиток фізичної культури та спорту як основа зміцнення здоров’я, здійснення здорового способу життя, фізичного і духовного розвитку особистості військовослужбовця.

Третім елементом змістовного компоненту гуманітарного та соціального розвитку в Збройних Силах України є завдання.

Важливо усвідомити, що напрямки носять більш об’єктивний характер, в них конкретизуються тенденції та перспективи розвитку явища, процесу, а в даному випадку гуманітарної політики в Збройних Силах. Завдання ж носять більш суб’єктивний характер. В них відображаються функції, діяльність суб’єктів гуманітарного та соціального розвитку, те що вони мають робити з досягнення тактичної та стратегічної мети. При цьому часто виділяються загальні основні завдання конкретних суб’єктів. Саме такі завдання сформульовані в Концепції гуманітарного та соціального розвитку. Крім того в цьому документі визначені і завдання органів військового управління щодо реалізації гуманітарної політики на стратегічному рівні. Щодо оперативно-тактичного та тактичного рівня, то сьогодні продовжується діяльність органів військового управління щодо визначення та узгодження таких завдань.

Але слід констатувати, що завдання органів з гуманітарних питань на оперативно-тактичному та тактичному рівнях в основному будуть співпадати з тими завданнями, які покладались на органи виховної роботи і визначені у відповідному положенні. Разом з тим ці завдання та їх реалізація в більшій мірі мають бути спрямовані на гуманізацію життєдіяльності військ (сил), створення умов для самореалізації соціального та духовного потенціалу особистості військовослужбовців, працівників Збройних Сил. Це означає, що домінантою діяльності органів з гуманітарних питань має бути “...утвердження особистості військовослужбовця, працівника Збройних Сил, як найвищої соціальної цінності, найповніше розкриття їх здібностей в інтересах гармонійного розвитку громадян-патріотів, високопрофесійних військових спеціалістів, свідомих захисників Вітчизни”.

Особливе місце в системі гуманітарного і соціального розвитку займає механізм його реалізації. Досить часто в навчальній, науковій літературі, нормативних актах вживаються терміни “механізм реалізації”, “механізм впровадження” та інші близькі за змістом, але єдиного підходу до їх визначення немає. На нашу думку під механізмом реалізації гуманітарної та соціальної політики в Збройних Силах, слід розуміти сукупність суб’єктів та технологій їх впливу на військовослужбовців, працівників Збройних Сил, на діяльність військ (сил) в цілому, який здійснюється у відповідності з визначеними напрямками та завданнями з метою створення умов для реалізації громадянських прав і свобод військовослужбовців, задоволення їх соціально-економічних потреб та інтересів, здійснення ефективної професійної діяльності.

В загальному вигляді механізм реалізації у Збройних Силах України визначено в пункті 4 Концепції гуманітарного та соціального розвитку: “Діяльність органів військового управління щодо гуманітарного та соціального розвитку здійснюється шляхом планування, організації та проведення організаційних, соціологічних, педагогічних, психологічних, інформаційно-пропагандистських, правових, культурно-просвітницьких та соціальних заходів...” Структурно механізм реалізації поєднує в собі два компоненти загальної системи гуманітарного та соціального розвитку: організаційно-структурний та технологічний.

Організаційно–структурний компонент включає суб’єкти гуманітарного та соціального розвитку та взаємообумовлені, характерні для них напрями діяльності.

Сучасний стан розвитку гуманітарної сфери в Збройних Силах України характеризується наявністю різноманітних суб’єктів гуманітарного та соціального розвитку, які діють в державних, військових, громадських структурах. Усі вони мають різний суспільний характер, здійснюють управлінську та регулятивну діяльність в гуманітарній сфері, застосовуючи різні засоби, форми впливу на соціогуманітарний розвиток.

До суб’єктів гуманітарної політики в Збройних Силах України належать держава, суспільство в цілому, органи військового управління, органи з гуманітарних питань, армійські громадські організації, військові колективи і безпосередньо особисто військовослужбовці, оскільки першочергове завдання органів державного і військового управління полягає насамперед в створенні умов для самореалізації особистістю свого соціогуманітарного потенціалу.

Керівництво діяльністю цих органів щодо гуманітарного та соціального розвитку покладається на структурні підрозділи Міністерства оборони України, які здійснюють формування складових гуманітарної та соціальної політики в Збройних Силах України та реалізацію їхніх завдань. При цьому Міністерство оборони України здійснює загальне керівництво гуманітарним та соціальним розвитком і контроль за реалізацією визначених завдань.

Координуючим органом щодо реалізації гуманітарної політики держави в Збройних Силах України є Департамент гуманітарного та соціального розвитку Міністерства оборони України, який здійснює свою діяльність під керівництвом Першого заступника Міністра оборони України з гуманітарних питань та зв’язків з Верховною Радою.

Гуманітарне та соціальне забезпечення діяльності Збройних Сил України здійснює Генеральний Штаб, а його планування, організацію та здійснення контролю покладається на Головне управління з гуманітарних питань та соціального захисту.

У військах (силах) загальне керівництво гуманітарним та соціальним розвитком здійснюють командири (начальники), а безпосередніми організаторами діяльності щодо реалізації завдань гуманітарного та соціального розвитку є управління, відділи та відділення з гуманітарних питань які забезпечують взаємодію з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, релігійними організаціями, громадянами України та засобами масової інформації.

Наступним компонентом загальної системи гуманітарного та соціального розвитку є – технологічний. Можна виділити два основних рівні його реалізації: перший – як основні форми наукового передбачення (методологічний); другий – як заходи, засоби, форми і методи гуманітарної практики, гуманітарної роботи, яка є практичним рівнем технологічного компоненту реалізації гуманітарного та соціального розвитку є система гуманітарної роботи.

Поняття “гуманітарна робота” вперше введено саме у Концепції гуманітарного та соціального розвитку у Збройних Силах України, як один із параметрів його мети: “...створення і вдосконалення засобів, форм і методів гуманітарної роботи серед військовослужбовців”.

Визначення та обґрунтування сутності цього поняття, його змісту, засобів, форм і методів потребує спеціальної уваги як військових практиків, так і науковців. Але вже сьогодні, можна визначити деякі, характерні для нього загальні напрямки: гуманітарне виховання; соціогуманітарний супровід діяльності військ (сил); діяльність закладів культурно-просвітницької роботи; діяльність засобів масової інформації в тому числі військових, викладання гуманітарних дисциплін, наукова робота з гуманітарних питань. Більш повно поняття гуманітарна робота розкривається через інше близьке за змістом, а саме гуманітарне та соціальне забезпечення.

Засобами, формами та методами гуманітарного та соціального забезпечення можуть бути і є засоби, форми і методи які широко використовуються в практиці виховання взагалі, національного виховання, військового виховання, виховної роботи, морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил). Не зводячи гуманітарну роботу тільки до виховної та до морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил), доцільно розкривати її сутність саме через ці категорії.

Гуманітарне та соціальне забезпечення здійснюється шляхом планування, організації та проведення заходів виховної роботи та морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил). При цьому виховна робота спрямовується на формування національно-свідомого воїна-громадянина України. Її основними напрямками є: виховання патріотизму та національної свідомості; формування гуманістичного світогляду та високих гуманістичних якостей, таких як людяність, чесність і безкомпромісність, висока вимогливість до себе і підлеглих та інших; створення умов для формування та зростання соціальної активності військовослужбовців; застосування сучасних мотиваційних і стимулюючих механізмів військової служби, що особливо важливо при переході на контрактну систему комплектування Збройних Сил.

В основі морально–психологічного забезпечення діяльності військ (сил) як їх життєдіяльності так і застосування лежить формування воїна–фахівця, воїна-професіонала. Основні напрямки цієї діяльності: формування морально-бойових, професійно-необхідних психологічних якостей; формування високого морально-психологічного стану військовослужбовців, та військових колективів; його вивчення, оцінка та прогнозування як в мирний, так і воєнний час; розвиток відповідальності, за підтримку високої бойової і мобілізаційної готовності, несення бойового чергування, вартової та внутрішньої служби, та інші.

Такий підхід до розуміння виховної роботи та морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил) як складових гуманітарного соціального забезпечення, гуманітарної практики відповідає на головне питання: що таке органи з гуманітарних питань, чому вони так визначені та які їх функції та завдання.

По–перше, виділення двох складових гуманітарного та соціального забезпечення відносно умовне, оскільки це єдиний процес спрямований на формування воїна-громадянина, патріота, професіонала. Крім того напрями виховної роботи спрямовуються на кінцевий результат – висока бойова і мобілізаційна готовність, високий морально-психологічний стан особового складу, згуртованість військових колективів. З другого боку морально-психологічне забезпечення формує якості, які доповнюють загальний портрет громадянина як воїна-професіонала.

По–друге, єдність виховної роботи та морально-психологічного забезпечення проявляється і в тім, що і в одному, і в другому застосовуються в основному одні і ті ж методи, форми, прийоми, засоби; залучаються одні і ті ж сили; плануються, організуються та проводяться одні і ті ж заходи, зміст яких залежить від виконання конкретних завдань військової служби.

Крім того, такий підхід дозволяє прослідити спадкоємність в складному, в певній мірі, перманентному процесі реформування органів виховної роботи, і, незважаючи на нову їх назву, виявити, що головним в їх діяльності як було так і залишається формування воїна–громадянина, патріота, фахівця, створення умов для утвердження його як особистості.

Виховна робота в Збройних Силах України: система, сутність, зміст.

Відомо, що боєздатність Збройних Сил України обумовлюється не тільки суто технічними параметрами, але й людським фактором, моральним духом, професійною підготовленістю військовослужбовців до виконання поставлених завдань”.

Саме тому питання створення оптимальної системи виховної роботи та розвитку Збройних Сил України, її подальшого реформування та розвитку, знайшли органічне місце в програмних засадах реформування та розвитку Збройних Сил України.

Система виховної роботи, її сутність, закономірності та принципи.

Процеси створення і розвитку виховної роботи та морально-психологічного забезпечення військ (сил) є складовою частиною процесів реформування та розвитку Збройних Сил України в цілому.

Виховна робота, як визначено в Концепції виховної роботи є система організаційних, морально-психологічних, інформаційних, педагогічних, правових, культурно-просвітницьких, військово-соціальних заходів, спрямованих на формування і розвиток у воїнів професійно необхідних психологічних якостей, моральної самосвідомості, що має забезпечити високу бойову і мобілізаційну готовність органів управління, з’єднань і частин, зміцнення військової дисципліни та правопорядку, згуртування військових колективів.

Виховна робота – це складне системне явище, якому присутні певні закономірності. Закономірності виховної роботи – стійкий повторюваний об’єктивно існуючий істотний зв’язок у ній, реалізація якого сприяє забезпеченню ефективності формування і розвитку у воїнів професійно необхідних психологічних якостей, моральної самосвідомості.

Закономірності виховної роботи конкретизують у відповідності зі специфікою життєдіяльності військ (сил) більш загальні закономірності: соціологічні, педагогічні, психологічні і насамперед закони і закономірності військового виховання. У законах виявляється сутність процесу виховання військовослужбовців Збройних Сил України. Це – Закон соціальної обумовленості цілей, змісту, принципів і методів виховання військовослужбовців; закон виховую чого та розвиваючого навчання; закон обумовленості виховання військовослужбовців, характером їх діяльності; закон цілісності та єдності процесу виховання; закон єдності взаємозв’язку теорії та практики виховання військовослужбовців.

У виховній роботі виявляються такі закономірності:

Обумовленість мети, завдань і змісту виховної роботи соціальними та воєнно-технічними факторами.

Суть цієї закономірності полягає в тому, що мета, завдання і зміст виховної роботи визначається Конституцією України, та її законами, Воєнною доктриною, актами Президента України і Кабінету Міністрів України. Виховна робота в певній мірі залежить від рівня соціально-економічного розвитку держави, процесу державотворення, характеру і змісту реформування та розвитку Збройних Сил України, кадрової політики в Збройних Силах, характером завдань, які вирішуються

Відповідність змісту, форм і методів виховної роботи конкретним умовам, життєдіяльності військ (сил).

На кожному етапі розвитку Збройних Сил України командири, органи виховної роботи діють в різних умовах обстановки і вирішують обумовленою нею завдання. Ці завдання мають визначальну роль по відношенню до змісту, вибору найбільш оптимальних, адекватних конкретній обстановці форм, методів та засобів впливу на особовий склад. Так, зміст, форми і методи морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) суттєво відрізняються від тих, які широко використовуються в мирних умовах при організації морально-психологічного забезпечення бойової та мобілізаційної готовності військ (сил), бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки.

Ця закономірність на сучасному етапі розвитку Збройних Сил проявляється у створенні органів з гуманітарних питань, в реформуванні системи виховної роботи в систему гуманітарного та соціального забезпечення

3. Підвищення вагомості та значення виховної роботи Збройних Силах України.

Це зумовлено: формуванням нового державного світогляду у захисників Вітчизни; необхідністю глибокого засвоєння воїнами морально-етичних та національно-історичних основ поведінки; складністю, важливістю, особливістю і специфікою державних завдань, які покладені на Збройних Сили; нормативно-правовими актами України.

Враховуючи, що значну частину військовослужбовців складають і будуть складати громадяни, які виконують загальновійськовий обов’язок, чи проходять службу за контрактом, то потреба в ефективній системі виховної роботи буде зберігатися довго. Вона може реформуватись, трансформуватись, міняти назву. Але її зміст, форми і методи, основні напрямки і завдання залишаються тому, що військовослужбовець повинен набувати почуття особистої гідності, відвагу громадянина України, професійні риси озброєного захисника Вітчизни.

4.Залежність стану виховної роботи від рівня готовності її організаторів до професійної діяльності, їх професійних і особистісних якостей.

Успішне досягнення мети та вирішення завдань виховної роботи у Збройних Силах залежить від професійної підготовки офіцерських кадрів, і перш за все структур з гуманітарних питань, до її організації та проведення; психолого-педагогічної компетентності; їх особистої вихованості, інтелігентності, гуманності і доброти, чесності і справедливості.

Ступінь кваліфікації офіцерів структури з гуманітарних питань віддзеркалюється в їх компетентності і авторитетності. Такі якості притаманні людині, яка володіє високою теоретичною підготовкою, відданістю своїй справі, воєнними знаннями, безумовними моральними якостями, майстерністю спілкування з людьми.

Основний шлях удосконалення компетентності – це підвищення теоретичного рівня і методичної майстерності офіцерів, що здійснюють виховну роботу.

Дія даної закономірності передбачає: поліпшення підготовки фахівців, що безпосередньо відповідають за організацію виховної роботи; удосконалення організаційно–штатної структури органів з гуманітарних питань, кваліфіковане використання всіма офіцерськими кадрами форм і методів виховної роботи; удосконалення управління процесом цілеспрямованого впливу на свідомість, практичну життєдіяльність і психіку особового складу; оновлення матеріально-технічної бази виховної роботи, рівень якої повинен відповідати критеріям розвитку високотехнологічних Збройних Сил.

Складність виховного процесу потребує, щоб його цілеспрямована організація здійснювалась на основі єдиних принципів, яких повинні дотримуватись кожен військовий організм і кожен вихователь.

Принципи виховної роботи – це керівні положення, що відображають закономірності виховної роботи і визначають вимоги до змісту її організації і методики.

Керуючись вимогами наукової методології щодо класифікації соціальних явищ та процесів, принципи виховної роботи слід визначити як часткові в загальній системі принципів виховання: всезагальні, загальні, особливі, часткові.

До всезагальних принципів виховання відносяться принципи обґрунтовані такими видатними педагогами як Ян Каменській, К.Д. Ушинський, А.С. Макаренко: а)цілеспрямованість виховання, зв’язок виховання їх життям, виховання в праці, виховання через колектив, індивідуальний підхід у вихованні та інші; б)загальні принципи, які лежать в основі виховання громадян України є принципи, визначені концепцією національного виховання: народність, природо відповідність, культура відповідність, гуманізація, демократизація, етнізація.

Особливими є принципи військового виховання. В нашій військовій вітчизняній літературі визначаються такі принципи: суспільна спрямованість виховання у процесі воїнського труда і повсякденного життя, опора на позитивні якості в особистості воїна і військового колективу; наступальність, активність, системність і конкретність виховних заходів та інші.

Частковими в даній класифікації виступають принципи виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України:

1. Державна і патріотична спрямованість виховного процесу. Цей принцип вимагає чіткого розуміння всім військово-педагогічним колективом мети та завдань виховання, його обумовленості національно-державницькою ідеологією формування у військовослужбовців комплексу морально-психологічних, фізичних та розумових якостей, глибокого розуміння ними належності до українського народу, своєї Батьківщини – України, внутрішньої потреби та готовності відстоювати та захищати її інтереси, реалізовувати свій особистий потенціал на благо зміцнення обороноздатності Української держави.

Тому кожен виховний акт, метод, засіб, прийом виховного впливу має відповідати меті виховання. З урахуванням цієї вимоги всі виховні заходи повинні плануватись і проводитись так, щоб “працювали” на формування та розвиток у військовослужбовців необхідних морально–бойових якостей, забезпечували державницьку та патріотичну спрямованість виховного процесу.

2. Взаємозалежність змісту, форм і методів виховної роботи.

Розвиток особистості військовослужбовця – це певна послідовність зміни її властивостей, якостей з притаманними їм структурою та психологічними закономірностями. Тому цей принцип має забезпечити наукове обґрунтування, приведення у певну систему всіх наявних на сьогодні форм і методів виховної роботи відповідно до її змісту, до індивідуальних особливостей військовослужбовців. Він вимагає необхідності відслідкування змін у мотиваційній, емоційно–вольовій та пізнавальній сферах особистості, її ставлення до виконання службових обов’язків і відповідного корегування змісту виховної роботи, вибору оптимальних, адекватних йому форм і методів виховного впливу.

Крім того, принцип вимагає відповідності вибраної форми чи методу виховної роботи організаційним, морально–психологічним, інформаційним, педагогічним, культурно-просвітницьким заходам, з урахуванням ланки її проведення (підрозділ, частина, з’єднання, об’єднання, оперативного командування, виду Збройних Сил).

3. Повага до особистості, конституційних прав і свобод військовослужбовців, орієнтація на ідеали демократії та гуманізму, загальнолюдські моральні цінності.

Цей принцип підходу до людей сприяє створенню турботливого ставлення до людини, вимогливості до себе і до інших, довіри. Вимога – специфічний засіб спонукання людини до певних дій, вчинків, поведінки в цілому. Головне в принципі полягає в доведенні до свідомості військовослужбовців того, що людина – найвища цінність, яку необхідно захищати. Виховна робота має відповідати основним вимогам, проголошеним у Декларації Прав людини, Конституції України, створювати усім умови для найповнішого розвитку особистості, яка поступово все більш здатна усвідомлювати суспільне призначення військової діяльності, її роль у збереженні миру на планеті.

4. Безперервність та спадкоємність у виховній роботі, органічне поєднання у виховному процесі національних, історичних та культурних традицій з почуттям нового.

Головною метою виховної роботи має бути формування військовослужбовця, як громадянина, патріота своєї держави, який на основі набуття соціального військового досвіду, фізичного удосконалення, успадкування духовних надбань українського народу, достатнього рівня розвитку правової, військової, моральної естетичної культури, здатний відстояти національні інтереси України.

Принцип вимагає оцінювати готовність до виконання службових обов’язків за рівень розвитку особистості військовослужбовця: її мотиваційної, емоційно-вольової сфер, пізнавальних процесів, знань, умінь, навичок, необхідних воїну. Аналіз процесу становлення готовності свідчить, що виступаючи складним утворенням особистості, вона формується упродовж всього процесу виховання.

Крім того, принцип передбачає спадкоємність в роботі, суть якої полягає перш за все в тому, щоб йти вперед, опираючись на все досягнуте раніше, творчо збагачуючи його. Все, що досягнуто у виховній роботі, береться на озброєння, розвивається і примножується. Формування особистості військовослужбовця має будуватись на національних засадах, на суспільно-історичному досвіді України, на невіддільності його від національного ґрунту, на врахуванні історичного досвіду, народних традицій у виховній роботі; на розвитку національно-патріотичної свідомості кожного військовослужбовця незалежно від його національності, віросповідання, соціального стану. Дотримання цього принципу вимагає докорінного перегляду форм та методів військово-патріотичного виховання військовослужбовців, творчого підходу до впровадження народних, національних звичаїв, форм роботи з метою розвитку у військовослужбовців високого рівня національного патріотизму та готовності до захисту України.

5. Конкретність та узгодженість змісту, форм і методів виховної роботи.

Використання на практиці цього принципу означає, що у виховній роботі необхідно виходити із завдань, які стоять перед військами (силами) на даному етапі, враховувати воєнно-політичну обстановку в світі та навколо України та висновки з неї, приймати до уваги особливості сучасного етапу реформування та розвитку Збройних Сил України, зміни, що проходять в структурі, оснащенні військ (сил) сучасними зразками озброєння та військової техніки, в системі комплектування Збройних Сил України особовим складом, зміни в самому особовому складі, в системі навчання, виховання, та психологічної підготовки, добиватись відповідності змісту виховної роботи цілям і завданням бойової і мобілізаційної підготовки, підтримання високої бойової готовності військ (сил).

Принцип конкретності та узгодженості вимагає єдності, узгодженості і координації по цілям, завданням, місцю, часу, формах і методах виховної роботи всіх категорій вихователів; забезпечення єдності всіх складових та напрямків виховної роботи; здійснення диференційованого підходу до військовослужбовців, врахування загальних і індивідуально-психологічних особливостей і характеристик всіх категорій особового складу, їх вікові, сімейні та інші особливості, загальноосвітню та технічну підготовку, культурний рівень; творче використання арсеналу форм, методів, засобів і прийомів виховної роботи, врахування всіх факторів, що впливають на формування і розвиток моральної свідомості високих морально-бойових якостей.

6. Об’єктивно-науковий підхід до планування, здійснення та оцінки результатів виховної роботи.

Цей принцип вимагає чіткого визначення напрямків, шляхів, змісту, засобів, методів щодо реалізації цілей виховної роботи, прийняття конкретних заходів виховної роботи, їх термінів та виконавців.

Планування виховної роботи має бути збалансоване з заходами бойової підготовки, завданнями підрозділу, військової частини, їх повсякденною життєдіяльністю та органічно їх доповнювати.

Воно повинно об’єктивно прогнозувати розвиток соціально-психологічних процесів в підрозділі, військовій частині та оптимально моделювати виховні заходи, спрямовані на зміцнення морально-психологічного стану особового складу та успішне вирішення завдань військової частини, підрозділу.

Об’єктивно – науковий підхід до планування та здійснення виховної роботи вимагає опори на сучасні наукові теорії в організації управління соціально-психологічними процесами у військових колективах, новітніх знань в області військової соціології, педагогіки та психології.

Даний принцип вимагає об’єктивної оцінки і виміру результатів виховної роботи, її складових елементів, змін у об’єктів виховної роботи внаслідок виховних впливів. Проблема діагностики виховної роботи, визначення критеріїв і ступенів її результативності є вкрай актуальною проблемою, яка до сьогоднішнього дня залишається слабо вивченою і методично не обґрунтованою. Діагностика виховної роботи спрямована на глибоке вивчення умов протікання виховного процесу, визначення шляхів його вдосконалення на основі знання про способи й умови взаємодії його компонентів, своєчасної корекції виховної роботи.

Лише сукупність всіх зазначених принципів (виховання, національного виховання, військового виховання та виховної роботи) забезпечує успішне визначення завдань та змісту, підбір методів, засобів і форм виховної роботи. Єдність цих принципів потребує від офіцерів, прапорщиків, старшин, сержантів використовувати їх у взаємозв’язку з урахуванням конкретних можливостей і умов.

Зміст та тенденції вдосконалення виховної роботи в Збройних Силах України.

Виховна робота є процесом практичної реалізації системи виховання в специфічних умовах діяльності елемента військової організації суспільства – Збройних Силах.

Саме важливе у виховній роботі – це зміст. Зміст – це сукупність теорій, положень, норм, знань, традицій, які повинні бути передані військовослужбовцям, засвоєні ними і виступати провідними мотивами їх професійної діяльності.

Зміст виховної роботи розкривається через її складові, напрямки та завдання, на основі яких уже формуються функціональні обов’язки посадових осіб органів військового управління по реалізації змісту виховної роботи.

Одним із змістовних елементів виховної роботи є її складові, які визначені Концепцією виховної роботи. До них належать:

морально–психологічне забезпечення бойової та мобілізаційної готовності, бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки;
морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень;
інформаційно-пропагандистське забезпечення;
культурно-виховна і просвітницька робота;
військово-соціальна робота.

Дуже часто в повсякденній діяльності іде підміна таких понять як складові, напрямки та завдання. А тому потрібно визначитись в цих поняттях.

Складові – це частини єдиного явища, процесу, які і визначені в Концепції.

Слід зауважити, що і інформаційно-пропагандистське забезпечення і культурна-виховна та просвітницька робота, і військово-соціальна робота також як і морально-психологічне забезпечення через їх специфічні форми, спрямовані на підвищення бойової і мобілізаційної готовності військ (сил), ефективності бойової підготовки, формування і розвиток у військовослужбовців особистої відповідальності за свідоме виконання військової присяги, вимог законів, військових статутів, наказів командирів і начальників, виховання відданості українському народу, високих якостей громадянина-патріота, національної свідомості та духовної культури.

Напрямок-це категорія, яка визначає принципову єдність явищ, процесів протягом певного часу. Як правило, напрямок розглядається як найбільш широка категорія, яка охоплює єдність поглядів, шляхів, завдань і пов’язана з використанням певних особливих методів і форм досягнення мети. Тому мета, ціль є головним критерієм виділення напрямків.

Сьогодні в практиці виховної роботи існує декілька напрямків, які не дублюють, а доповнюють одна другу.

Перша група – напрямки виховання. Це-правове, військове, естетичне, фізичне, військово-патріотичне, економічне, екологічне та інше.

Друга група – напрямки діяльності органів з гуманітарних питань, які визначені в Положенні про органи з гуманітарних питань Збройних Сил України. До них відносяться: морально-психологічне забезпечення бойової та мобілізаційної готовності, бойової підготовки; морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактика правопорушень; правове виховання особового складу; інформаційно–пропагандистське забезпечення; культурно–виховна і просвітницька робота; військово–соціальна робота; забезпечення військ (сил) технічними засобами виховної роботи, поліграфічним об’єднанням та продукцією, іншим культурно–просвітницьким майном; професійний добір, підготовка та виховання кадрів структур виховної роботи; керівництво гуманітарною складовою військової науки та освіти, програмне і науково –методичне забезпечення виховної роботи та морально – психологічного забезпечення життєдіяльності Збройних Сил України; визначення потреби асигнувань за відповідними статтями кошторису Міністерства оборони України та розподіл затверджених Міністром оборони України коштів.

Третя група – безпосередньо напрямки виховної роботи.

Головним критерієм відокремлення цієї групи напрямків є мета виховання: формування і розвиток у військовослужбовців високих військово-професійних якостей, моральної самосвідомості.

До таких напрямків належать:

формування національно–державницької свідомості військовослужбовців;
формування моральної самосвідомості та особистої відповідальності за виконання функціональних обов’язків;
формування умов до позитивної мотивації військовослужбовців до виконання військового обов’язку;
здійснення соціального захисту прав, свобод військовослужбовців.

Аналіз положень Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року, Концепції гуманітарного і соціального розвитку в Збройних Силах України дозволяє виявити ряд тенденцій розвитку системи виховної роботи:

1. Посилення практичної спрямованості виховної роботи з військовослужбовцями. Командири всіх ступенів, органи з гуманітарних питань головним чином спрямовують свою роботу на формування у підлеглих високих військово–професійних якостей. Це особливо важливо в умовах реформування Збройних Сил України , переходу на нові принципи комплектування. В основі дії цієї тенденції лежить інтенсифікація навчально-виховного процесу, визначення якісних показників у підготовці, вихованні та навчально–бойовій діяльності особового складу.

2. Зміцнення матеріально–технічної бази виховної роботи. В сучасному, технічно насиченому суспільстві не може йти мова про організацію виховного процесу без застосування технічних засобів та наочно– пропагандистських і інформаційних видань.

3. Посилення соціальної спрямованості виховної роботи з військовослужбовцями та членами їх сімей. Ця тенденція проявляється у спрямування зусиль органів з гуманітарних питань на реалізацію Концепції гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України, створення у військових і трудових колективах соціальних умов для їх життєдіяльності, реалізацію конституційних прав військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, соціальних гарантій

4. Посилення профілактичної спрямованості виховної роботи щодо викорінення негативних явищ у військах (силах), зміцнення військової дисципліни. В умовах складної соціально-політичної обстановки в країні, гострої криміногенної ситуації в суспільстві, реформування Збройних Сил України та радикального оновлення їх нормативно-правової бази профілактика негативних явищ приймає виключне значення.

5. Активізація виховної роботи щодо забезпечення застосування військ (сил) в конкретних воєнних акціях. Сьогодні реалізовано один із напрямків прояву цієї тенденції. Мова йде про нормативно–правове закріплення в системі морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України такого його виду як морально–психологічне забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій).

6. Зміцнення кадрового, інтелектуального, наукового потенціалу органів з гуманітарних питань роботи та ефективне використання їх за призначенням. Ця тенденція проявляється в оптимізації системи підготовки воєнних кадрів.

7. Удосконалення системи виховної роботи в ході виконання завдань програми реформування і розвитку Збройних Сил України.

Таким чином, виховна робота у Збройних Силах України характеризується двобічність, безперервністю і тривалістю, багатогранністю завдань і різноманітністю змісту; залежністю від специфіки військово-професійних завдань; багатством форм, методів і засобів виховної роботи, поступовим створенням певної моделі виховної роботи.

Структурно–методична модель виховної роботи – це система взаємопов’язаних принципів виховання, цілей, завдань, напрямів, варіантів і етапів досягнення результатів, а також характер і механізм взаємодії і взаємовідносин у виховній роботи. Модель дозволяє перейти до виховання особового складу як до цілісного діяльно–виховного процесу, в якому вихователь забезпечує об’єктивне висвітлення відносин у військовому середовищі та оптимальність виховного впливу.

РОЗДІЛ 2. МОРАЛЬНО–ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ВІЙСЬК (СИЛ)

Організація та здійснення морально-психологічного забезпечення бойової підготовки

Морально-психологічне забезпечення бойової підготовки особового складу це комплекс науково і практично обґрунтованих організаційних, виховних, педагогічних, психологічних та інших заходів, спрямованих на формування у особового складу мотиваційно–пізнавальних, емоційно–вольових якостей з метою якісного оволодіння військовою професією і виконання поставлених завдань.

Сутність та завдання морально-психологічного забезпечення бойової підготовки

Морально–психологічне забезпечення бойової підготовки є важливою складовою морально–психологічного забезпечення життєдіяльності Збройних Сил України. Під час планування бойової підготовки її морально-психологічне забезпечення виноситься як окремий обов’язковий елемент занять та тренувань.

При організації морально–психологічного забезпечення бойової підготовки необхідно пам’ятати та враховувати наступні умови (чинники):

а) центральною проблемою морально–психологічного забезпечення бойової підготовки особового складу є формування мотиваційно–пізнавальних та емоційно–вольових якостей військовослужбовців;

б) реалізація цієї проблеми здійснюється через створення та використання моделей занять з бойової підготовки, які наближені до умов бойової ситуації, що викликають почуття реальної загрози;

Морально–психологічне забезпечення бойової підготовки особового складу має взаємопов’язаний характер, його заходи проводяться комплексно, у логічному поєднані з іншими елементами навчально–виховного процесу.

Зміст морально–психологічного забезпечення бойової підготовки визначається його сутністю, характером занять, навчань, тренувань та умовами їх проведення.

Комплекс заходів морально-психологічного забезпечення бойової підготовки особового складу умовно розподіляється на дві групи – моральне та психологічне забезпечення.

Моральне забезпечення – це система заходів, пов’язаних із формуванням якостей громадянина, патріота, захисника держави, які направлені на посилення мотивації, стимулювання, заохочення якісної бойової підготовки військовослужбовців, педагогічної корекції їх поведінки, згуртування навколо духовних цінностей і оволодіння новими знаннями в ході занять з видів бойової підготовки.

Складові морального забезпечення: а) застосування історичних та сучасних прикладів героїчного служіння Батьківщині, звитяги та мужності військовослужбовців Збройних Сил України; б)постійне формування правового світогляду, громадської та соціальної толерантності і відповідальності; в) наполегливе виховання почуття патріотизму, любові до України; г) виховання та розвиток гуманістичного світосприйняття, військової етики та поваги до службової субординації.

Психологічне забезпечення – це система заходів, пов’язаних з формуванням якостей психологічної готовності до виконання складних навчально-бойових завдань і психологічної стійкості до їх психотравмуючих факторів.

Складові психологічного забезпечення: а) формування і активізація мотивів до якісного навчання; б) облік й управління різними рівнями активності особового складу; в) постійне включення в модель занять з видів бойової підготовки елементів ускладнень виконання навчально-тренувальних завдань, створення у військовослужбовців враження загрози; г) формування психічних механізмів подолання негативних психічних станів; д) формування у особового складу комплексних психічних властивостей (якостей), необхідних для успішного подолання психотравмуючих факторів в екстремальних умовах; е) формування у військовослужбовців навичок самоуправління власними психічними станами та надання психологічної допомоги іншим військовослужбовцям.

Головна мета морально–психологічного забезпечення бойової підготовки – якісне виконання задач бойової підготовки, формування у військовослужбовців необхідних морально-політичних, психологічних і бойових якостей, підтримання на високому рівні морально–психологічного стану особового складу військ (сил), порядку, дисципліни й організованості.

Для досягнення цієї мети командири (начальники) віддають розпорядження щодо морально-психологічного забезпечення занять, навчань та тренувань, а їх заступники з гуманітарних питань безпосередньо організують підготовку і проведення необхідних заходів.

Основними завданнями морально-психологічного забезпечення бойової підготовки визначено:

Підтримання високого рівня морально-психологічного стану особового складу;
Підтримання високої дисципліни організованості і порядку, в ході занять, навчань, тренувань;
Забезпечення виконання всіма військовослужбовцями заходів безпеки, недопущення травмувань і загибелі учасників навчань, тренувань, занять;
Запобігання втрат секретних документів і зброї, поломок військової техніки з вини особового складу;
Недопущення шкоди народному господарству та безчинств відносно місцевого населення;
Постійна турбота про харчове, матеріально-побутове та інші забезпечення учасників навчань, тренувань, занять;
Психологічна підготовка військовослужбовців до виконання учбово-бойових завдань;
Проведення психодіагностичних, психокорекційних та психореабілітаційних заходів.

Всі ці завдання тісно пов’язані і взаємообумовлені, тому їх необхідно вирішувати комплексно.

Вимоги керівних документів щодо бойової підготовки та її морально-психологічного забезпечення.

Завдання щодо бойового вишколу особового складу Збройних Сил України, його морально-психологічного забезпечення поставлені в керівних документах МО та ГШ ЗС України на поточний навчальний рік, при обов’язковому врахуванні положень Концепції виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України, Концепції гуманітарного та соціального розвитку у Збройних Силах України. Ці завдання в узагальненому вигляді полягають в наступному:

1. Бойова і гуманітарна підготовка та їх морально–психологічне забезпечення має бути пріоритетним напрямом діяльності командирів (начальників), штабів і органів з гуманітарних питань.

2. Необхідно якнайшвидше домогтися підвищення якості бойової підготовки та її морально-психологічного забезпечення.

3. Треба усунути формалізм у виконанні планів бойової підготовки. Це означає, що: а) тематика занять з бойової підготовки має бути тісно пов’язана з призначенням військ; б)належить ліквідувати відрив від занять особового складу (присутніх має бути не менш як 80-85 % від тих, хто навчається); в) потрібно належним чином забезпечувати заняття матеріально-технічними засобами (тренажери, техніка і озброєння, макети місцевості, схеми тощо); г)планувати роботу так, щоб не скорочувати час проведення занять і тактичних навчань, тобто не допускати їх імітування .

4.Потрібно налагодити методичну підготовку командирів усіх рівнів, офіцерів, які проводять заняття з бойової і гуманітарної підготовки. З цією метою регулярно проводити показові та інструктивно-методичні заняття і тактичні навчання, семінари, здійснювати контроль і надання на місцях методичної допомоги.

5.Усунути безсистемність бойової і мобілізаційної підготовки. Вона повинна бути чітко спланована і глибоко продумана, належним чином розставлені сили і засоби, а головне – необхідно домагатися повного і високоякісного виконання планів, попри всі труднощі. Необхідний також постійний контроль і висока вимогливість у цій справі.

6.Активізувати пошук ефективних форм і методів бойової підготовки військ (сил) в умовах обмеженого їх фінансування та забезпечення. Для цього необхідно сміливо впроваджувати нові методики проведення занять.

7.Вдосконалювати фізичну підготовку військовослужбовців для того, щоб вони були здатні долати труднощі, характерні для сучасного бою.

2.1.2. Організація, форми та методи морально-психологічного забезпечення бойової підготовки.

Керівництво морально-психологічним забезпеченням бойової підготовки здійснює командир, а його основним організатором є заступник командира з гуманітарних питань (офіцер-психолог), який несе відповідальність за стан морально-психологічного забезпечення і якість спланованих заходів.

Командири віддають розпорядження щодо морально-психологічного забезпечення виконання задач бойової підготовки: здійснюють контроль за виконанням своїх розпоряджень та корегують їх; дають оцінку якості морально–психологічного забезпечення і ставлять задачі щодо його покращення.

Органи з гуманітарних питань узгоджують зі штабами терміни і місце проведення основних заходів морально-психологічного забезпечення, тобто узгоджують плани морально-психологічного забезпечення з планами бойової підготовки. Вони відповідають за виконання розпорядження щодо морально-психологічного забезпечення бойової підготовки; безпосередньо організують морально-психологічне забезпечення, складають відповідні плани та організують їх виконання; доповідають командирам і начальникам старших органів з гуманітарних питань про морально-психологічний стан особового складу та проведених основних заходах, а також про існуючі проблеми і шляхи їх вирішення. Крім того органи з гуманітарних питань:

здійснюють методичну підготовку командирів усіх рівнів та їх заступників з гуманітарних питань (в порядку підлеглості) організації і проведенню морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ;
надають допомогу командирам в організації морально-психологічного забезпечення та здійснюють контроль за якістю проведення заходів морально-психологічного забезпечення і самих занять по бойовій підготовці;
організують та проводять заходи морально-психологічного забезпечення занять з бойової підготовки;
узагальнюють та запроваджують передовий досвід морально-психологічного забезпечення в практику всіх підрозділів, частин і з’єднань;
виявляють недоліки та визначають шляхи їх усунення, дають відповідні вказівки, рекомендації;
виносять на обговорення проблеми морально–психологічного забезпечення на наради і збори, визначають шляхи його покращення;
відпрацьовують доповіді щодо стану, пропозиції до розпорядження командирів з морально-психологічного забезпечення.

Таким чином, органи з гуманітарних питань всіма наявними формами і методами роботи повинні домагатися, щоб морально-психологічне забезпечення було конкретним, постійним, активним, цілеспрямованим, щоб зміст морально-психологічного забезпечення відповідав тим задачам, які вирішуються в ході занять по бойовій підготовці.

Безпосередньо заступник командира частини (підрозділу) з гуманітарних питань згідно своїх функціональних обов’язків:

особисто відповідає за якість заходів морально-психологічного забезпечення бойової підготовки особового складу;
організує та скеровує діяльність командирів підрозділів, начальників служб, офіцерів з гуманітарних питань щодо виконання завдань морально-психологічного забезпечення бойової підготовки;
особисто очолює методичну підготовку керівників занять всіх категорій з питань морально-психологічного забезпечення та навчає їх основам, формам і методам морально-психологічного забезпечення з видів бойової підготовки.

Головним із усього комплексу завдань бойової підготовки особового складу є удосконалення бойової майстерності (вишколу) військовослужбовців та бойової злагодженості військових підрозділів.

До морально-психологічних компонентів бойової майстерності відносяться:

організованість, як спроможність свідомо упорядкувати власні дії у напрямі ефективного вирішення завдань бойового навчання;
тактична підготовленість, як сукупність стійких навичок та прийомів по вирішенню типових тактичних завдань;
бойова вправність (умілість), як спроможність гнучко та своєчасно використовувати свої властивості та здібності за будь–яких умов військової служби, оперативно знаходити рішення та виконувати їх під час навчально–бойової діяльності;
бойова стійкість (надійність), як спроможність не знижувати бойових якостей під впливом небезпеки, негативних (психотравмуючих) факторів, зберігати та відновлювати високу боєздатність.

Для ефективного формування бойової майстерності особового складу необхідно створити наступні психічно-педагогічні умови:

удосконалення уявлень та знань особового складу про характер навчально-бойових завдань, умов та засобів їх виконання;
дотримання послідовності при переході від опрацювання окремих питань до виконання комплексних завдань, від підготовки окремого військовослужбовця до підготовки частини в цілому;
надбання та удосконалення офіцерським і сержантським складом командних, виховних, методичних якостей та умінь; тренованості в керівництві, вихованні та навчанні підлеглих;
систематичне ускладнення вправ при виконанні дій особисто та у складі підрозділу;
максимальне наближення умов навчання до бойових умов шляхом широкого застосування засобів візуальної та звукової імітації,
впровадження під час навчання елементів контрольованого ризику та небезпеки, проведення занять в складних погодних умовах, вночі;
надання максимальної самостійності військовослужбовцям в процесі навчання, утворення умов, які потребують від них проявів активності, рішучості, ініціативи та відповідальності;
безперервне удосконалення бойових якостей шляхом імітування надзвичайних обставин та нештатних ситуацій: виходу з ладу технічних засобів, елементів озброєння, постійного та наростаючого використання перешкод, ускладнень, елементів несподіваності та раптовості.

Бойова підготовка буде значно ефективнішою за умов цілеспрямованого застосування ускладнень, до яких відносяться: нічний час (особливо термін часу з 3 до 5 години); складні погодні умови (дощ, сніг, густий туман, вітер); швидкий темп зміни тактичної обстановки; часткове порушення управління або фактична відсутність командира; застосування спеціальних засобів та засобів захисту; тривале перебування у бойовій техніці, у іншому обмеженому просторі; застосування звукових, візуальних та інших ефектів; створення різноманітних перешкод, дії на пересіченій місцевості, в тунелях, на висоті...).

Заступнику командира частини (підрозділу) з гуманітарних питань необхідно планувати заходи морально-психологічного забезпечення бойової підготовки як елементи плану бойової підготовки відповідно до його розділів із зазначенням конкретних тем, термінів та тривалості заходів виходячи із розрахунку проведення:

Двох–трьох заходів по тематиці морально-психологічного забезпечення бойової підготовки під час учбово-методичних зборів з керівниками занять;
1. Одного заняття на місяць з командирської підготовки з офіцерами управління та одного заняття з командирами взводів;
2. Контрольних занять з офіцерами, заліків з основ морально–психологічного забезпечення бойової підготовки - один раз за період навчання;
3. Інструкторсько–методичні, показові заняття по тематиці морально–психологічного забезпечення з офіцерами управління, командирами рот – один раз на період навчання, з командирами взводів – два рази.

Під час планування інструкторсько–методичних заходів з керівниками занять з бойової підготовки особливу увагу приділяти наступним питанням:

а) самоконтролю та взаємної морально-психологічної допомоги, особливо прийомам подолання страху, напруженості та інших негативних психічних станів військовослужбовців;

б) збудження здорового суперництва та конкуренції серед особливого складу під час бойового навчання, особливо під час відпрацювання бойових нормативів та тренувань.

Важливим напрямом удосконалення системи морально–психологічного забезпечення бойової підготовки є комплексна реалізація усіх форм, методів та засобів впливу на особовий склад.

Методами морально–психологічного забезпечення бойової підготовки є: переконання; заохочення; приклад; моделювання; алгоритмізація; тренінги; інструктування; консультування; інформаційний аналіз; ділові ігри; метод практичних вправ та тренувань; метод екстремальних (аварійних, позаштатних) ситуацій; метод стресових впливів; методи емоційно-вольової саморегуляції: самопереконання; самотренування (включаючи аутогенне); саморелаксація.

Підготовка керівників занять з питань морально-психологічного забезпечення бойової підготовки здійснюється в системі занять з командирської підготовки, на тематичних інструкторсько-методичних заняттях, зборах, військових конференцій тощо. Особливу увагу у підготовці керівників слід звертати на важливість самостійного вдосконалення методики морально-психологічного впливу на особовий склад під час занять з бойової підготовки.

Доцільно один раз на учбовий період в межах частини проводити з керівниками занять залік по знанню основ організації і проведення морально-психологічного забезпечення бойової підготовки. Напередодні виконання найбільш складних та важливих заходів бойової підготовки (навчань, тренувань, стрільб, маршів) слід проводити інструктування керівників занять (навчальних місць), старших по напрямам з питань морально-психологічного забезпечення вказаних заходів. Особливу увагу слід звертати на необхідність ефективного поєднання форм і методів морально-психологічного впливу, забезпечення збереження життя та здоров’я особового складу.

Під час реалізації завдань морально-психологічного забезпечення бойової підготовки використовуються всі відомі форми роботи з особовим складом: загальні збори; лекції та доповіді; інструктивно-методичні та показові заняття; консультації; наради з офіцерами, прапорщиками, сержантами та членами активу; зустрічі з представниками командування, ветеранами, кращими фахівцями; конкурси, вікторини, естафети; конференції, присвячені обміну досвідом та вечори вшанування кращих за військовою спеціальністю.

Важливим засобом підвищення ефективності морально-психологічного забезпечення бойової підготовки є використання тематичної наочної агітації, демонстрації учбових, документальних та художніх відео та кінофільмів, перегляд телевізійних передач, слайдів, діафільмів, прослуховування тематичних радіовипусків.

В останній час у якості перспективного засобу морально-психологічного забезпечення бойової підготовки у частинах (підрозділах) створюються спеціалізовані кімнати (класи) психологічної підготовки особового складу, де здійснюються психодіагностичні, психокорекційні та психореабілітаційні заходи, вирішуються конкретні завдання морально-психологічної підготовки особового складу, підвищення його емоційно-вольової стійкості, проводиться освітня та методична робота.

Важливим напрямом підвищення ефективності заходів морально-психологічного забезпечення бойової підготовки є застосування активних методів навчання. Серед них можна порекомендувати наступні: аналіз конкретної ситуації; професійна консультація; військово–професійна гра; метод круглого столу; учбова тематична дискусія; метод "мозкової атаки".

Крім того, на заняттях з відповідних тем бойової підготовки повинні обов’язково використовуватися: відеозаписи реальних випадків (подій), фрагменти занять, тренувань; кіноепізоди художніх та документальних фільмів; аудіозаписи, інтерв’ю, доповідей; фотодокументи, схеми, графіки, діаграми, що відображають стан певного факту або процесу реальних подій; "досьє ситуацій" – набори документів, звітів, листів, доповідних записок, наказів, директив, інструкцій, рекомендацій, планів, розробок. Використання керівниками занять цих та інших засобів активізації та покращення бойової підготовки повинно особисто підтримуватися заступником командира з гуманітарних питань.

Актуальним напрямом поліпшення морально–психологічного впливу на якість бойової підготовки є ефективне використання наочної агітації. Під час проведення занять бойової підготовки на стрільбищах, полігонах, у навчальних центрах з метою морально-психологічного забезпечення цих заходів застосовується похідний комплект наочної агітації.

Не менш важливим напрямом підвищення ефективності морально–психологічного забезпечення бойової підготовки є удосконалення професіоналізму та компетентності заступників командирів та інших офіцерів з гуманітарних питань, знання технологій морально-психологічного забезпечення, чітка алгоритмізація їх діяльності в організації та проведенні заходів морально–психологічного забезпечення бойової та мобілізаційної підготовки.

Загальний алгоритм роботи заступників командирів з гуманітарних питань щодо морально–психологічного забезпечення бойової, мобілізаційної готовності військ (сил), бойової готовності включає:

Щомісячне планування заходів.
Постійне уточнення планів мобілізаційної роботи, розрахунків, додатків до планів бойової готовності і тренувань з бойової та мобілізаційної готовності.
Постановка завдань офіцерам з гуманітарних питань стосовно конкретних заходів мобілізаційної роботи та контроль виконання.
Виїзди до військкоматів, які комплектують частини, уточнення планів, підбір фахівців з гуманітарних питань.
Планування занять з офіцерами з гуманітарних питань запасу, підготовка та особисте щомісячне проведення занять з ними.
Періодична перевірка готовності техніки і майна органів з гуманітарних питань, її укомплектованості та боєздатності.
Методична допомога офіцерам підрозділів щодо якісного проведення занять з бойової та гуманітарної підготовки.
Налагодження системи постійного інформування про воєнно-політичну обстановку в світі, регіоні, в Україні.

2.1.3. Особливості організації та змісту заходів морально-психологічного забезпечення видів бойової підготовки

Зміст бойової підготовки визначається положеннями Воєнної доктрини України, призначенням, особливостями підготовки та застосування родів військ (сил), умовами дислокації військових частин та підрозділів. Вона здійснюється відповідно до вимог статутів, настанов, наказів і директив командування.

Основними видами бойової підготовки є тактична, вогнева, технічна, спеціальна, стройова і фізична підготовка. Всі вони висувають виключно високі вимоги до морально-психологічних і фізичних якостей особового складу та потребують добре організованого та глибокозмістовного морально-психологічного забезпечення. Разом з тим, в кожному з основних видів бойової підготовки, за умов доброї організації, закладені великі можливості формування у військовослужбовців високих морально-бойових якостей, психологічної стійкості, здатності стійко переносити всі навантаження і труднощі, сміливо і рішуче діяти в бою. Реалізація цих можливостей – головне завдання заступника командира з гуманітарних питань.

Тактичні (тактико-спеціальні) навчання є формою цілеспрямованого формування у особового складу необхідних бойових та психологічних якостей. На цих навчаннях виявляються в єдиному комплексі всі знання, уміння і навички, морально-політичні, психологічні та фізичні якості, військово-професійні навички, придбанні в процесі попереднього навчання і виховання, виникають психічні стани і почуття, близькі до тих, що характерні для реальної бойової обстановки. Тому у ході навчань в першу чергу повинна відтворюватись психологічна модель сучасного бою. Використання цієї моделі дозволить максимально наблизити умови навчання до реальних умов, більш ефективно вирішити завдання всебічної підготовки військовослужбовців, формування у них бойової майстерності, морально-бойових якостей.

Для цього до початку тактичних (тактико-спеціальних) навчань з особовим складом повинні бути вивчені бойовий та чисельний склад протилежної сторони, її сильні та слабкі сторони, засоби збройної боротьби, способи боротьби та захисту від них. Необхідно також провести тактико-стройові (тактичні) заняття, на яких окрім дій у різних видах бою відпрацювати окремі прийоми, спрямовані на вирішення завдань психологічної підготовки.

Навчання повинні проводитися по комплексних темах, у високому темпі, вдень і вночі, у складних погодних умовах, у швидко мінливій обстановці, з бойовою стрільбою, проходженням танків через бойові порядки, польотами бойових літаків над підрозділами, рухом у атаку за розривами снарядів і мін, стрільбою з усіх видів стрілецької зброї, метанням бойових гранат, з форсуванням водяних перешкод, висадженням десантів, переміщенням десантів на танках, подоланням зон зараження, руйнувань і пожеж, різних загороджень, діями з використанням усіх засобів захисту від зброї масового ураження, в умовах активних радіоперешкод...

З метою активізації дій особового складу та виховання в нього високої пильності на навчаннях варто практикувати також передачу помилкових команд, суперечливих даних обстановки і т.п. Треба вносити в кожне навчання максимум творчості, щоб створити обстановку наближену до умов реального бою.

Створити модель сучасного бою дозволяє широке застосування автоматизованих імітаційних комплектів, вибухових речовин, імітаторів ядерних вибухів та радіоактивного зараження місцевості, навчальних рецептур імітації отруйних речовин, імітаційних гранат і фугасів, вибухових пакетів, димових шашок і гранат, сигнальних і освітлювальних ракет, вогневої суміші, трансляції записів шумових ефектів бою, а також використання всіляких інженерних загороджень і перешкод, раптово виниклих імітаційних мінних полів, дротових і малопомітних перешкод, ровів, пасток для танків, мостів, завалів, барикад, зруйнованих ділянок доріг, пожеж, макетів ушкодженої техніки...

Двосторонній характер бойових дій підрозділів визначає доцільність мати на тактичних навчаннях активно діючого супротивника, що створює атмосферу напруженості і раптовості, яка властива бойовій обстановці та змушує особовий склад виявляти бойову активність і пильність, виховує в нього спритність, ініціативу, сміливість і рішучість.

На кожному тактичному навчанні потрібно вимагати, щоб особовий склад виконував у повному обсязі завдання щодо інженерного обладнання місцевості відповідно до обстановки, для чого варто виділяти необхідний час і здійснювати контроль за їх виконанням відповідно до встановлених нормативів.

Створення в ході навчань хімічної обстановки, наближеної до реальної, здійснюється за допомогою добре продуманої системи імітації, що дозволяє в потрібний момент викликати в навчаємих психологічну напруженість. З цією метою доцільно імітаційні засоби застосовувати в періоди найбільш активних і напружених дій особового складу, особливо під час виконання інженерних робіт, при подоланні різних перешкод, заболочених ділянок, гірно-лісистих районів місцевості, при розгортанні для атаки з ходу і відбитті контратаки, ведення нічних бойових дій, при переслідуванні, під час відпочинку чи прийому їжі.

При навчанні діям захисту від запальних речовин особовий склад можна розмістити в траншеї (окопах) з підготовленими осередками горіння на перекриттях, одязі, бруствері. Після раптового запалювання вогневої суміші, (підриву імітаційних фугасів) бійці повинні швидко приступити до гасіння пожежі, засипати вогнища пожежі землею, піском, снігом, накрити вогонь підручними засобами, збити полум'я гіллям. У всіх випадках необхідно також тренувати особовий склад щодо гасіння вогню на собі, палаючих об’єктів, макетів техніки, зброї.

При відпрацьовуванні питань розташування підрозділів основну увагу варто приділяти вихованню в особового складу високої пильності і постійного прагнення до скритого розміщення і маскування. Від кожного військовослужбовця необхідно вимагати умілого використання захисних і маскуючих властивостей місцевості, обладнання щілин, укриттів, окопів.

У залежності від теми і цілей навчання наступального бою необхідно планувати відпрацьовування з особовим складом наступних навчальних питань: проведення вогневої підготовки із широким використанням вогневих засобів, що ведуть вогонь із закритих позицій і прямим наведенням; подолання перешкод і загороджень перед переднім краєм і в глибині оборони; бойові стрільби з усіх видів зброї механізованих і танкових підрозділів, метання бойових гранат, стрільба артилерії, мінометів і бомбометання авіації під час атаки і в ході бою в глибині оборони; відбиття контратак танків і піхоти; ведення бойових дій в умовах застосування зброї масового враження, запальних засобів і захист від них; подолання водних перешкод з ходу; дії підрозділів в умовах задимлення місцевості та вночі; дії механізованих підрозділів у глибині оборони противника десантом на танках; порятунок екіпажів ушкоджених машин, надання допомоги пораненим і ремонт бойової техніки.

В ході розвитку наступу в глибині оборони підрозділи повинні переборювати імітаційні протипіхотні і протитанкові мінні поля, на яких підрив особового складу і бойової техніки позначається кольоровими димами.

Необхідно домагатися, щоб особовий склад під час атаки в пішому порядку пересувався на полі бою бігом у сполученні з прискореним кроком, а під час дій в глибині оборони в ході атаки опорних пунктів чергуванням перебіжок і переповзань. У ході переслідування і здійснення маневру на полі бою варто частіше практикувати прискорені пересування особового складу пішим порядком і на лижах (марш-кидки), а також дії десантом на танках.

При відпрацювання питань форсування водних перешкод варто широко практикувати переправу розвідувальних і механізованих підрозділів убрід і вплав на підручних засобах. При цьому варто практикувати обліт особового складу літаками та гелікоптерами на низькій висоті.

У ході оборонного бою варто відпрацьовувати гасіння осередків пожеж, порятунок екіпажів ушкоджених бойових машин і надання допомоги пораненим, ураженим, евакуацію і ремонт бойової техніки в польових умовах і підвіз боєприпасів.

Найбільші можливості для морально-психологічного загартування особового складу створюються на навчаннях з бойовою стрільбою, тому що вони насичені елементами реальної небезпеки і дозволяють особовому складу накопичувати необхідний досвід бойової активності.

Ведення вогню з усіх видів стрілецької зброї, танків, застосування бойових снарядів, мін і бомб, метання бойових гранат і рух особового складу в безпосередній близькості за їхніми розривами - усе це викликає у воїнів бойове збудження, при якому зосереджуються і проявляються їхні знання, уміння і навички, вольові якості, основні риси характеру. Дії особового складу в такій обстановці сприяють формуванню у воїнів самовладання, рішучості, мужності, сміливості і відваги. Максимальна ефективність навчання з бойовою стрільбою до досягається в тих випадках, коли бойова стрільба поєднується з практичними діями особового складу на полі бою.

Розбір навчань займає важливе місце у загальній системі заходів морально-психологічного забезпечення бойової підготовки. Докладний аналіз дій і вчинків навчаємих підвищує почуття відповідальності, впевненість у собі і своєму колективі, зміцнює віру в силу своєї зброї і військову майстерність. Під час розбору варто проаналізувати поведінку військовослужбовців у напружених умовах обстановки, що вимагають від них прояву високих вольових якостей – активності, ініціативи, спритності, сміливості.

На командно-штабних навчаннях, що є вищою формою спільного навчання командирів і штабів, необхідно формувати в офіцерського складу творче мислення, розвивати такі якості, як наполегливість, ініціативність, рішучість і оперативність у діях.

З цією метою варто широко практикувати роботу штабів у польових умовах, при наявності активних радіоперешкод, трансляції записів шумових ефектів бою, імітації хімічного і радіоактивного зараження місцевості, розривів снарядів і бомб, нападів наземного і повітряного противника на пункти управління.

З метою розвитку в командирів витримки, само володіння і швидкості оперативно-тактичного мислення на командно-штабних навчаннях, їх варто частіше обмежувати в часі на прийняття рішення та створювати кризові ситуації, що вимагають прийняття доцільного рішення в короткий термін, обмежувати надходження відомостей про положення своїх підрозділів і загальну обстановку тимчасовим виведенням з ладу засобів зв'язку, нарощувати обстановку пов’язану з втратами у живій силі і бойовій техніці, навмисно обмежувати підвіз боєприпасів та інших матеріальних засобів...

Для розвитку в офіцерів штабу творчого тактичного мислення в ході командно-штабних навчань повинна створюватися складна обстановка, що містить, як правило, суперечливі дані. Інформація на пункти управління повинна надходити в порядку й обсязі, характерному для реальних бойових умов, тобто менше про противника, більше про свої війська та місцевість.

У цих же цілях доцільно вимагати від окремих офіцерів, начальників служб швидкого обґрунтування зроблених ними розрахунків чи пропозицій, а від командирів підрозділів і начальників штабів обґрунтування прийнятих рішень.

При зміні місць розташування пунктів управління доцільно подавати сигнали оповіщення про хімічне зараження і вимагати від всього особового складу штабу відпрацьовування бойових документів, ведення переговорів по технічних засобах зв'язку і виконання інших обов'язків, знаходячись тривалий час у засобах захисту, організовувати відбиття нападу на пункти управління наземного і повітряного противника, виводити з ладу як окремих посадових осіб, так і пункти управління в цілому, засоби зв'язку і пересування, ставити перешкоди засобам управління і здійснювати широку дезінформацію про положення своїх підрозділів та противника. З таких умовах вимагати від штабів підтримування стійкого і безупинного управління підрозділами.

Із усього викладеного можна зробити важливий висновок проте, що ефективність формування бойової майстерності особового складу знаходиться у прямій залежності від ступеня наближення умов навчання до реальних умов сучасного бою.

Відповідно з методичними рекомендаціями основними завданнями вогневої підготовки є навчання особового складу вмілому застосуванню озброєння та максимальному використанню його бойових можливостей з метою враження противника з найменшими затратами часу та боєприпасів у різних умовах сучасного бою, прищеплення впевненості у своїй зброї, виховання активності та самостійності в ході вирішення вогневих завдань.

На заняттях з вогневої підготовки, поряд з формуванням у особового складу твердих навичок щодо дій зі зброєю, значна увага приділяється його психологічній підготовці до виконання бойових завдань, розвивається швидкість реакції, уваги, пам'яті й мислення, виховується цілеспрямованість, наполегливість, самостійність, рішучість та сміливість.

Головним завданням морально-психологічного забезпечення вогневої підготовки є формування у особового складу впевненості у своїй зброї, виховання активності, рішучості і самостійності щодо знищення противника вогнем цієї зброї.

Впевненість у зброї формується, насамперед, вимогливістю щодо набуття підлеглими достатнього рівня знань її тактико-технічних характеристик. При цьому треба постійно підкреслювати перевагу нашої зброї над аналогічними зразками противника, домагатись твердого знання і вмілого застосування правил стрільби при вирішенні вогневих задач. З цією метою необхідно: підвищувати інтерес особового складу до вивчення зброї і правил стрільби з неї; демонструвати її можливості і ефективність вогню; організовувати змагання на якість та швидкість виконання нормативів; навчати в обмежений час усувати несправності і затримки при стрільбі.

Вихованню активності і швидкості в рішенні вогневих задач у значній мірі сприяє постійний контроль за діями навчаємих. При навчанні прийомам і правилам стрільби командири повинні фіксувати час відкриття вогню по кожній цілі, а також стежити за вірністю установки прицільних пристосувань і прицілювання. Оголошення прізвищ навчаємих, досягнутих ними результатів підвищує прагнення бути у всьому першим і займатися з повною напругою сил.

Здійснюючи контроль за діями підлеглих, командири, заступники з гуманітарних питань повинні враховувати їхні індивідуальні здібності і розвивати психологічні та емоційно-вольові якості, характерні для кожної штатної спеціальності.

Впевненість у діях зі зброєю приходить у результаті багаторазових тренувань, ефективність яких значно підвищується, якщо особовий склад навчений навичкам самоконтролю. Розвитку звички до самоконтролю сприяють доповіді навчаємих по закінченні стрільби, у яких вони дають оцінку своїм діям. Змісту цих доповідей варто надавати великого значення і використовувати їх при проведенні розборів. Навички по самоконтролю варто розвивати і під час занять на тренажерах, за допомогою спеціальних приставок і навчальних приладів, що дозволяють контролювати свої дії.

Виховання активності і самостійності в знищенні противника вогнем зі зброї досягається виключенням шаблонів в організації і проведенні стрільб, а також широким впровадженням системи імітації влучення чи поразки цілі, що дозволяє навчаючим безпосередньо спостерігати за результатами своєї стрільби. У ході стрілецьких і танкострілецьких тренувань показ цілей варто робити в різній комбінації, щоб особовий склад самостійно вирішував вогневі задачі, виявляючи активність і винахідливість у знищенні цілей у залежності від їхньої важливості.

Для виключення шаблону в організації і проведенні стрільб необхідно кожному стріляючому змінювати місце для стрільби, порядок показу, місцезнаходження і напрямок руху цілей, способи освітлення цілей та місцевості.

Для формування в особового складу психологічної стійкості в ході занять необхідно створювати навчаючим зовнішні перешкоди: частіше проводити тренування в індивідуальних засобах захисту, в умовах поганої видимості і погоди, встановлювати на шляху руху різні перешкоди, обмежувати дії за часом і т. ін. З метою удосконалення психологічних якостей підлеглих командири при проведенні занять повинні нарощувати обстановку: змінювати характер цілей, місце і час їхньої появи, спосіб імітації або висвітлення і ступінь маскування, ділянку місцевості та напрямок руху стріляючих, положення для стрільби і дії навчаємих, фізичне навантаження, характер впливу на навчаємих, зовнішніх подразників.

Готуючи особовий склад до стрільби різними способами доцільно поступово збільшувати швидкість руху навчаємих (машин), зменшувати час показу цілей, одночасно показувати на різних відстанях кілька цілей, змінювати способи маскування, показ цілей здійснювати в момент вогневого впливу противника, подолання різних перешкод та загороджень. Заняття варто проводити у будь-яку погоду, у різний час доби, частіше при задимленні місцевості.

Таким чином, з метою інтенсифікації вогневої підготовки, якісної організації заходів її морально-психологічного забезпечення командуванню частини (підрозділу) важливо в першу чергу упорядкувати психологічний стан підлеглих, спрямувати його на якісне сприйняття, осмислення та закріплення практичних навичок (дій).

Великі можливості щодо формування у військовослужбовців моральної переваги над противником і високої психологічної стійкості мають заняття з технічної підготовки. Добре організовані заняття на бойовій техніці викликають у особового складу обґрунтовану віру в її надійність, можливість ефективного використання в бою, формують почуття впевненості в перемогу. Задача заступника командира з гуманітарних питань тут полягає в роз’ясненні особовому складу необхідності досконалого знання техніки, її характеристик та можливостей як запоруки у досягненні перемоги. Техніка потребує правильного обслуговування, що сприяє розвитку у військовослужбовців навичок щодо організованого виконання своїх обов’язків, своєчасного проведення регламентних і ремонтних робіт. Тут заступнику командира з гуманітарних питань дуже важливо переконати і показати особовому складу, що головним в зв’язці “людина-техніка” є людина, що саме від знань, навичок та уміння людини використовувати техніку та зброю, максимально ефективно застосовувати під час бою всі їх можливості, залежить його результат.

Під час організації та проведенні занять з технічної підготовки особлива увага офіцерами–вихователями повинна приділятися дотриманню заходів безпеки, неприпустимості травмування, каліцтва та загибелі людей внаслідок необережного поводження зі зброєю і бойовою технікою, халатності і недисциплінованістю особового складу..

Технічна підготовка є однією із основних складових бойової підготовки, яка забезпечує вивчення побудови та правил експлуатації різного роду бойових машин. У відповідності з методичними посібниками водіння бойових машин є складовою частиною польового вишколу військ.

Метою водіння бойових машин є досягнення високого рівня майстерності з техніки та тактики управління машиною у різних умовах місцевості, погоди, видимості. Це вимагає високих психічних, особливо вольових якостей: сміливості, рішучості, ініціативи, самостійності, а також впевненості у високих бойових властивостях бойової техніки, почуття відповідальності за її збереження та боєготовність. Водіння бойових машин – це колективна діяльність всього екіпажу, ефективність якої залежить від рівня знань та вдосконалення індивідуальних і колективних навичок.

Основними завданнями морально-психологічного забезпечення водіння бойових машин є: подолання негативного впливу на військовослужбовців тривалого перебування в специфічних умовах машини, що рухається, збереження уваги і швидкості реакції при керуванні машиною; формування емоційно-вольових та військово-професійних якостей, необхідних для успішного водіння бойових машин у складних умовах місцевості й бойової обстановки, а також для сміливого подолання різних перешкод і загороджень; формування впевненості у високих бойових властивостях бойової машин та гордості за свою спеціальність; почуття особистої відповідальності за підтримання і збереження боєготовність та боєздатності машини.

До основних психологічних та військово-професійних якостей, які потрібно формувати у водіїв та водіїв-механіків, відносяться: достатня фізична розвиненість, витривалість, спритність, координація рухів, яка визначає легкість набуття практичних навичок; врівноважений переважно сангвінічний темперамент (холерики із-за високої збудливості нервової системи швидше втомлюються, а у флегматиків дещо уповільнена реакція); наявність інтересу та схильності до техніки; висока чутливість зору, слуху, розвиненість м’язово-рухливих відчуттів і т. ін; швидкість та точність орієнтування у просторових, часових і швидкісних характеристиках своєї машини та навколишньої обстановки; вміння розподіляти увагу (бойова та дорожня обстановка, прилади –дії і т.інш.), а також швидко її переключати та зосереджувати; вміння передбачати результати свого впливу на машину та взаємодію машини з місцевістю у різних умовах руху; дисциплінованість, рішучість, сміливість, настирливість; психологічна стійкість (емоційно-вольова) в умовах інтенсивного та тривалого впливу психогенних факторів.

Визначивши основні завдання водіння бойових машин та якості, які необхідно формувати у членів екіпажу, можна якісно організувати заходи морально-психологічного забезпечення.

Успішне рішення цих задач досягається: точним виконанням вимог Настанови з водіння бойових машин, курсу водіння, цілеспрямованими і наполегливими діями навчаємих, створенням на заняттях по водінню складної обстановки, наближеної до умов бойових дій, а також постійним удосконалюванням придбаних навичок і якостей у ході тактичних занять, навчань, стрільб, виходів у поле.

Формування необхідних механікам-водіям вольових якостей на заняттях по водінню досягається: збільшенням часу безупинного перебування навчаємих у машині, що рухається; виконанням вправ після одержання великого фізичного навантаження; вибором ділянок і маршрутів, що вимагають великої напруги по керуванню машиною; постановкою спеціальних задач за спостереженням під час руху.

Для вирішення цих задач при виконанні вправ необхідно мати в машині не одного, а двох-трьох навчаємих. Один з них повинен вести машину, інші вирішувати задачі щодо спостереження за діями товаришів та озброєнням. Після кожного заїзду навчаємі міняються місцями. Це дозволяє на одному занятті в два-три рази збільшити час перебування навчаємих у машині, підвищити їх фізичне і моральне навантаження, дати їм більше практики в спостереженні під час руху й у той же час по черзі виконувати обов'язки кожного члена екіпажа.

Перед водінням бойової машини з навчаємими варто проводити напружені тренування на тренажерах, фізичні вправи, які підвищують фізичне навантаження. Також варто більше практикувати водіння в умовах бездоріжжя, вибираючи незнайомі ділянки, що включають різні перешкоди. Це сприяє формуванню самоволодіння та стійкості, розвиває увагу.

Створення на заняттях по водінню складної обстановки, що сприяє формуванню необхідних психологічних якостей, досягається в умовах коли всі члени екіпажу активно виконують свої функціональні обов'язки: ведуть розвідку цілей і визначають відстані до них, вирішують вогневі задачі і практично діють при зброї; ведуть переговори по радіо в умовах радіоперешкод, задимлення ділянок місцевості, імітуванням пожеж та створення перешкод на шляху руху.

Завдання щодо подолання у особового складу “водобоязні” мають вирішуватись в процесі занять по легководолазній підготовці, плаванню, стрибках у воду, а також під час практичного водіння бойових машин під водою і глибоких бродах.

Впевненість в можливості порятунку у випадку затоплення танку досягаються навчанням особового складу практичним діям на гідротренажері при затопленні макета танку і виходу з нього в рятувальних жилетах і ізолюючих протигазах.

Значний вплив на морально–психологічний стан військовослужбовців здійснюють стройова і фізична підготовка. Так, в процесі стройової підготовки у воїнів виробляються такі важливі якості, як вміння розуміти і чітко виконувати команди командира, навички узгоджених дій у складі підрозділів, формуються та удосконалюються витривалість, координація рухів, покращується дисциплінованість і зібраність, намагання в будь–якій обстановці бути підтягнутим та охайним.

В ході фізичної підготовки військовослужбовці зміцнюють не тільки фізичне здоров’я, але й нервову систему, яка визначає вольову поведінку людини. Правильно організована фізична підготовка розвиває силу, швидкість, спритність, витривалість, сприяє прояву таких якостей як сміливість і рішучість. Роз’яснення необхідності самовдосконалення кожної людини – головне завдання кожного командира (начальника). Велике значення тут має особистий приклад заступника командира з гуманітарних питань.

Таким чином, знання необхідних особовому складу якостей, а також вимог щодо організації заходів морально-психологічного забезпечення бойової підготовки дозволить керівникам (командирам, начальникам) цілеспрямовано від заняття до заняття формувати їх у військовослужбовців

У якості загального висновку можна стверджувати, що для успішного вирішення завдань морально-психологічного забезпечення бойової підготовки необхідно, щоб весь офіцерський склад добре знав основи військової педагогіки і психології, виявляв цілеспрямованість, творчість у психологічній підготовці, більше уваги приділяв польовій виучці підлеглих, створював на навчаннях і заняттях обстановку, наближену до бойової дійсності, вів рішучу боротьбу з усякого роду послабленнями і спрощеннями, сміливо вносив у практику бойового навчання елементи напруженості, раптовості, небезпеки і ризику.

2.2. Морально-психологічне забезпечення служби військ

Конкретне і цілеспрямоване морально-психологічне забезпечення служби військ є однією із важливих умов підтримки в частині, підрозділі, високої організованості, міцної військової дисципліни, постійної бойової готовності.

2.2.1. Організація морально-психологічного забезпечення внутрішньої служби

Морально-психологічне забезпечення внутрішньої служби покликано виховувати у військовослужбовців свідоме виконання вимог військових статутів, повагу до військового порядку, виконавчу дисципліну. Важливе місце в цей роботі займає підвищення відповідальності кожного офіцера, прапорщика, сержанта за доручену йому ділянку служби, створення в підрозділах обстановки нестерпності до порушень статутних вимог.

Дієвість морально-психологічного забезпечення залежить від його плановості, від навичок командного складу і офіцерів з гуманітарних питань зосередити увагу на головних питаннях, . Вона вирішується усіма формами і методами виховного впливу, утвердженням у свідомості кожного військовослужбовця авторитету статутів, настанов, інструкцій. Для цього необхідно посилити роботу безпосередньо в підрозділах, забезпечити передову роль офіцерів, прапорщиків, сержантів, усіх активістів у виконанні вимог статутів.

Задача утвердження статутної внутрішньої служби – загальна справа командирів, штабів, органів з гуманітарних питань За організацію внутрішньої служби в частині, підрозділі несе відповідальність командир-едіноначальник. Безпосередньо організує службу в частині штаб. Він планує вісь учбовий процес, всі службові заходи, здійснює контроль за їх виконанням, доводить до виконавців накази і розпорядження командира, слідкує за їх проведенням у життя.

Безпосереднім організатором морально-психологічного забезпечення виконання завдань внутрішньої служби виступає заступник командира частини з гуманітарних питань. Він планує МПЗ виконання завдань внутрішньої служби; виховує у військовослужбовців почуття особистої відповідальності за опанування і підтримку в постійної бойової готовності зброї і бойової техніки, за збереження військового майна; навчає актив роботі з особовим складом наряду; підвищує відповідальність командирів підрозділів, офіцерів штабу, начальників служб за суворе виконання встановленого порядку в частині; веде індивідуально-виховну роботу з черговими по частині, парку, підрозділах; разом з командиром і штабом домагається, щоб дотримувалися статутні вимоги про підбір, призначення і підготовку осіб добового наряду, про створення умов для успішного несення ними служби; організує пропаганду передового досвіду командирів у проведенні занять за статутами, в твердженні міцного статутного порядку в підрозділах; навчає командирів підрозділів практиці морально-психологічного забезпечення внутрішньої служби; проявляє турботу про харчування, покращення матеріально-побутових умов особового складу, про регулярне проведення санітарно-профілактичних заходів.

Морально-психологічне забезпечення заступник командира частини з гуманітарних питань проводить як особисто, так і через командирів підрозділів, іх заступників з гуманітарних питань, офіцерів відділення з гуманітарних питань та активістів. Основне в його діяльності – своєчасне і чітке визначення головних задач морально-психологічного забезпечення, підбір активу, організація перевірки виконання підлеглими поставлених завдань.

З метою здійснення ефективного морально-психологічного забезпечення внутрішньої служби в військах виправдали себе певні заходи МПЗ. Так, для розширення військово-теоретичного і педагогічного кругозору командного складу підрозділів широко використовуються заходи, що проводяться в масштабі частини: теоретичні конференції, збори і наради офіцерів, перегляд військово-учбових кінофільмів, інструктивно-методичні і показові заняття.

Дієва форма - заліки по статутам. Вони, як правило, проводяться так: після усного опитування підлеглих відповідальний керівник разом з офіцерами, прапорщиками, сержантами йде в ті підрозділі, якими вони командують, і там на місці ретельно перевіряє відповідність внутрішнього порядку статуту. У випадку виявлення недоліків зразу ж вживаються заходи щодо їх усунення. Підсумки заліків обговорюються на службових нарадах.

Як правило, на передодні кожного періоду навчання в одному з кращих підрозділів проводяться показові заняття, на яких офіцерам, прапорщикам і сержантам показують чітке виконання розпорядку дня особовим складом роти, батареї від підйому до відбою. Потім докладно аналізується передовий досвід. Цінність таких занять полягає в тому, що вони наочно, предметно навчають командирів усіх рівнів суворому дотриманню розпорядку дня.

Велику увагу командири, їх заступники з гуманітарних питань приділяють індивідуальної роботі з молодими офіцерами, а також з прапорщиками і сержантами безпосередньо на заняттях, при несенні ними чергування. Протягом визначеного періоду старші начальники відвідують заняття кожного командиру взводу, відділення, екіпажу, спостерігають за їх діяльністю в ході декількох чергувань. Це дозволяє вивчити передовий досвід роботи, побачити недоліки, вказати шляхи їх усунення.

З метою роз’яснення військових статутів, виховання у воїнів твердої переконливості в життєвої необхідності жити і навчатися за статутами крім занять по бойової і гуманітарної підготовці широко ви користуються різні засоби усної, друкованої та наочної пропаганди і агітації. Доцільно присвятити внутрішньої службі сторінки радіогазети.

В підрозділах регулярно проводяться бесіди,, інформації, доповіді, вечори запитань і відповідей, вікторини, які спрямовані на роз’яснення вимог військових статутів, підвищення у військовослужбовців відповідальності за їх виконання. Офіцери відділення з гуманітарних питань повинні розробити відповідну тематику цих заходів, допомогти заступникам командирів з гуманітарних питань в їх проведенні.

З метою підготовки осіб добового наряду до виконання ними статутних обов’язків проводяться інструктивно-методичні заняття, які дозволяють глибше уяснити, як повинні діяти черговий і днювальний по роті при підйомі по бойової тревозі, при видачі зброї, проведенні ранкового огляду, в години занять, вечірньої перевірки. Потім підводяться підсумки чергування, докладно аналізуються хід несення служби, її позитивний досвід та недоліки.

При призначені підрозділу черговим командир і його заступник з гуманітарних питань роз, ясніють особовому складу відповідну інструкцію, ставлять перед ним конкретні завдання. Така ж робота проводиться з воїнами, які призначені на чергування по контрольно-пропускному пункту, парку, а також на господарчі роботи.

Одним із дієвих засобів виховання воїнів в дусі точного і беззаперечного виконання статутів і підтримання внутрішнього порядку є правова пропаганда. Для пропаганди правових знань застосовуються різноманітні форми і методи виховної і культурно-просвітницької роботи, в клубах і народознавчих світлицях оформлюються спеціальні куточки правової пропаганди, підтримається тісний контакт з працівниками військової юстиції, читаються лекції і проводяться консультації з правових питань.

Організація морально-психологічного забезпечення вартової служби

Вартова служба – це один з найважливих напрямів служби військ. Згідно з "Концепцією виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України", МПЗ вартової служби, як і бойове чергування, є складовою морально-психологічного забезпечення бойової і мобілізаційної готовності військ (сил), бойової служби, оперативної та бойової підготовки, специфічної діяльності військових формувань.

Загальні положення, що стосуються МПЗ вартової служби , викладено в "Концепції виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України", у "Положенні про органи виховної роботи Збройних Сил України", а також у наказі МО України № 105 від 18.04.2000 р. "Про затвердження інструкції про організацію вартової служби у Збройних Силах України", в якому викладено вказівки по підбору особового складу до несення вартової служби, його підготовки до служби, з формування психологічних якостей, які повинні забезпечити психологічну стійкість, здатні протистояти небезпеці, витримувати дії негативних емоційних і фізичних факторів на психіку в процесі несення вартової служби.

Мета МПЗ вартової служби - реалізація духовного і професійного потенціалу особового складу під час виконання цих завдань, тобто формування і підтримка бойових та психологічних якостей, необхідних для успішного виконання покладених завдань вартової служби.

Завдання МПЗ служби військ полягають в:

роз'ясненні особовому складу вимог військових статутів, наказів Міністра оборони України, розпоряджень командирів і начальників стосовно вартової служби Ця робота є основою формування моральної самосвідомості військовослужбовців, свідомого виконання ними своїх обов'язків по службі військ;

вивченні морально-психологічного стану з точки зору вимог вартової служби Без нього неможливо здійснити підбір складу варти, організувати ефективну морально-психологічну підготовку військовослужбовців до вартової служби ;

зміцненні військової дисципліни. Це стосується як в цілому усього особового складу, так і окремих військовослужбовців, особливо з урахуванням виконання ними тих чи інших обов'язків з вартової служби;

здійснення психологічної підготовки особового складу, що залучається до вартової служби. Кожний військовослужбовець повинен мати високу психологічну стійкість і готовність до виконання завдань цей служби. Необхідно також забезпечити психологічну сумісність, залагодження особового складу варти;

формування таких важливих бойових якостей, як висока пильність, бойова настороженість, активність;

створення необхідних соціально-побутових умов в інтересах ефективної вартової служби . Це забезпечення усім необхідним для успішного несення служби, створення умов для повного відпочинку як до заступу у на варту, так і в ході варти.
МПЗ вартової служби є комплекс заходів - організаційних, виховних. соціально-психологічних.

Організаційні заходи включають до себе:

планування заходів з МПЗ вартової служби . Ці заходи включаються у такі плани: у з’єднанні - у "План виховної роботи на рік" та "План виховної роботи на місяць"; у частині - на період навчання в "План виховної роботи та зміцнення військової дисципліни", на місяць - в "План виховної роботи на місяць"; у підрозділі заходи МПЗ включаються в місячні плани, а також при заступі особового складу у варту – в "План виховної роботи з особовим складом варти”;

інструктаж і постановку задач посадовим особам з питань МПЗ вартової служби . Командири частин, начальники штабів, заступники командирів з гуманітарних питань проводять таку роботу з командирами підрозділів, їх заступниками з гуманітарних питань, посадовими особами варти на зборах та нарадах. Це також здійснюється на різноманітних заняттях. Двічі на рік проводяться практичні заняття з військовослужбовцями, які призначаються начальниками варти, зі здачею заліків зі знанням відповідних обов'язків. Періодично проводяться заняття по категоріях: посадовими особами, що залучаються до підготовки та перевірки варти, з молодими офіцерами, прапорщиками і сержантами з тематики МПЗ вартової служби;

підбір та розстановку особового складу для виконання завдань вартової служби. Ця робота здійснюється спеціальними комісіями, які створюються у частині на чолі з одним з заступників командира. Двічі на рік ця комісія вирішує питання допуску молодого поповнення до несення вартової служби. Два рази на рік проводиться переатестація усього особового складу, в тому числі офіцерів, прапорщиків, контрактників. Також не рідше як раз на місяць повинно проходити уточнення особового складу щодо допуску нього до несення вартової служби.

проведення занять з особовим складом з питань теоретичного та практичного застосування сучасних методик і засобів МПЗ, інструктажів особового складу варт, в яких приймають участь офіцери з гуманітарних питань;

створенні матеріальної бази для проведення психологічної підготовки особового складу до вартової служби. В частинах оформлюються майданчики (класи) з наочними матеріалами МПЗ вартової служби, створюються смуги психологічної підготовки особового складу. Офіцери з гуманітарних питань приймають участь в обладнанні вартового приміщення;

підведенні підсумків, узагальненні і розповсюдженні передового досвіду. Згідно з наказом Міністра оборони України № 105 від 18.04.2000 року щомісячно в частинах, щоквартально в з'єднаннях повинно проводити аналіз стану МПЗ вартової служби, причому заступники командирів частини і підрозділів з гуманітарних питань зобов’язані щомісячно узагальнювати та пропагувати досвід кращих командирів, військовослужбовців з питань організації та несення вартової служби.

Друга група заходів МПЗ - виховні заходи. До них відносяться:

заняття з гуманітарної підготовки, заходи інформаційно-пропагандистського забезпечення в інтересах МПЗ вартової служби . Офіцери з гуманітарних питань з цією метою проводять відповідні інструктажі керівників груп гуманітарної підготовки, інструктивно-методичні заняття з офіцерами-інформаторами, розробляють тематику бесід з особовим складом з питань вартової служби;

проведення суспільно-політичного та бойового інформування особового складу, який залучений до вартової служби. Розробляється тематика таких інформацій, проводиться інструктаж інформаторів варти, організується перегляд, прослуховування теле - і радіопередач;

індивідуально-виховна робота. Вона дає високий результат при навчанні окремих категорій посадових осіб , особливо молодих офіцерів, методиці МПЗ вартової служби, роз'ясненні пам’яток, інструкцій з питань вартової служби.

В ряду заходів МПЗ вартової служби особливе місце займають соціально-психологічні заходи. Це -

доведення до особового складу законів України, положень військових статутів, Кримінального Кодексу України, вимог наказів Міністра оборони України. Мова їде про відповідальність за порушення чинного законодавства під час несення військовослужбовцями вартової служби та інші питання, які є предметом правового інформування, роз'ясняються через засоби наочної агітації;

контроль за забезпеченням особового складу всім необхідним для несення вартової служби (особисто офіцерами з гуманітарних питань, а також через командирів та начальників служб), забезпечення військовослужбовців повноцінним відпочинком як перед заступом на варту, так і в ході служби ;

вивчення індивідуальних психічних якостей кожного військовослужбовця. Проводяться заняття з метою формування психологічної загартованості , стійкості і самоволодіння в складних ситуаціях, які притаманні вартової службі. Ідуть тренування на спеціально обладнаних смугах психологічної підготовки, з командирами рот і взводів проводяться інструктивно-методичні заняття з метою навчання їх методиці проведення тестів, спостережень за почуттями особового складу варти. Додатково розробляються методичні матеріали (інструкції, пам'ятки) для командного складу стосовно проведення психологічних заходів перед і в ході виконання завдань вартової служби;

зняття стресів у окремих військовослужбовців під час виконання завдань вартної служби. Не можливо залишати без уваги і військовослужбовців з підвищеним рівнем тривожності. Можливо виникнення випадку, коли буде необхідна ізоляція військовослужбовців з ознакою надмірної нервової напруги.

Здійснення усього комплексу перелічених заходів визначає головний зміст МПЗ вартової служби . Тільки при цих умовах МПЗ вартової служби дає необхідний результат. Він також прямо залежить від ступеню застосування певних сил в процесі морально-психологічного забезпечення вартової служби .

Сили МПЗ - стержневий елемент системи морально-психологічного забезпечення вартової служби . Це насамперед суб'єкт МПЗ, який становить: командир з'єднання ( частини, підрозділу), який здійснює загальне керівництво МПЗ вартової служби ; штаби - вони (разом з органами з гуманітарних питань) планують та організують підготовку особового складу до служби військ. Безпосереднім організатором МП3 вартової служби є органи з гуманітарних питань. Вони відповідають за планування, методичне забезпечення якості га ефективності проведення МПЗ вартової служби..

Основні завдання органів з гуманітарних питань щодо організації МПЗ вартової служби (як і в цілому щодо МПЗ бойової служби, специфічної діяльності військ) викладено в "Положенні про органи виховної роботи України “(п.1.9.1.) Конкретно вони полягають в наступному:

- виховання у військовослужбовців духовної і психологічної готовності виконувати службові обов’язки;

- роз'яснення особовому складу завдань службово-бойової діяльності;

- створення оптимальних соціально-психологічних умов для виконання завдань вартової служби ;

- навчання командного складу формам і методам МПЗ вартової служби ;

- методичне забезпечення психологічної підготовки військовослужбовців з метою формування у них високих морально-бойових та психологічних якостей;

- створення необхідної матеріальної бази МПЗ вартової служби .

Увесь склад відділу (відділення) з гуманітарних питань приймає активну участь в організації і проведенні заходів МПЗ вартової служби . Особлива відповідальність за МПЗ служби військ покладена на заступника командира з гуманітарних питань - начальника відділу (відділення). Згідно з наказом Міністра оборони № 105 від 18.04.2000 року на ЗК з ГП частини покладено:

- організація і особисте проведення виховної роботи по якісному виконанню завдань вартової служби;

- планування, організація та контроль за проведенням заходів МПЗ;

- вивчення та знання морально-психологічного стану особового складу, що залучається до несення вартової служби (при цьому відповідає особисто за недопущення до несення служби військовослужбовців, які не повинні бути залучені до цей служби);

- здійснення низки практичних заходів (проведення рольових тренінгів, розбір психологічних ситуацій, тестування особового складу варти напередодні днів заступу, аналіз даних соціометричних опитувань);

- створення у вартових приміщеннях належної обстановки для несення служби та відпочинку;

роз'яснення особовому складу вимог законів України про відповідальність за порушення правил несення вартової служби;

впровадження системи морального та матеріального заохочення військовослужбовців, які відмінно несуть вартову службу.

Безпосередню участь в МПЗ служби військ приймають інші офіцери відділення з гуманітарних питань. Вони розробляють пропозиції до плану виховної роботи щодо заходів МПЗ вартової служби; розробляють рекомендації з приводу комплектування варти, а також включенням в заняття по підготовці варти ускладнених психологічних ситуацій; проводять заняття з командирами підрозділів з питань МПЗ вартової служби; беруть активну участь у психологічній підготовці особового складу до несення служби; контролюють доведення до особового складу, що залучається до несення служби, статей Кримінально-процесуального кодексу України про відповідальність за порушення правил несений служби зі зброєю; вивчають взаємовідносини, МПС та стан військової дисципліни в підрозділах; надають допомогу командирам підрозділів щодо проведення виховних заходів з профілактики порушень статутного порядку.

До проведенні заходів МПЗ вартової служби командирам, офіцерам з гуманітарних питань необхідно залучати актив частини та підрозділів: членів ради клубу , членів рад народознавчих світлиць, членів редколегій стінних ,фото та сатиричних газет, та інших. В ході вартової служби й начальник варти опирається на актив варти. Він невеликий - редактор "листівки-блискавки” та інформатори змін, але недооцінювати його роль неможливо. Увесь склад активу підрозділу допомагає командирам, офіцерам з гуманітарних питань в роз'ясненні завдань і вимог до вартової служби , своїм прикладом зразкової служби мобілізують своїх співслужбовців на якісне виконання обов'язків. Одночасно вони можуть бути одним з джерел інформації про морально-психологічний стан особового складу як до заступу на варту, так і в ході несення служби, яка дозволяє командирам відповідно зорієнтуватися в інтересах безумовного виконання завдань вартової служби .

Невідкладна складова системи МПЗ служби військ - її об’єкт. Це особовий склад частин і підрозділів, який залучається до вартової служби. Це начальник варти, розвідні, вартові. З усіма цими категоріями повинна проводитись повсякденна цілеспрямована, кропітка робота по їх вихованню, навчанню, контролю. З поля зору командира, офіцера з гуманітарних питань не повинен випадати ні один виконавець вартової служби..

Тільки за таких умов можливо досягти належний результат МПЗ вартової служби, безумовну високу якість виконання завдань вартової служби , морально-психологічну згуртованість військовослужбовців складу варти, міцну дисципліну кожного офіцера, прапорщика, сержанта, солдата, які залучаються до цей служби .

Щоб система МПЗ вартової служби чітко діяла, була ефективною, необхідна вміла практична діяльність, узгодженість усіх її елементів, особливо тих, які складають суб'єкт МПЗ - командирів, штабу, органів з гуманітарних питань, офіцерів з гуманітарних питань. Це можливо при умовах, якщо організатори і виконавці заходів МПЗ добре засвоїли і можуть ефективно використовувати технології і сучасні методики МПЗ вартової служби.

Технології МПЗ вартової служби військ реалізуються у вигляді алгоритмізації діяльності посадових осіб і поетапного проведення заходів МПЗ вартової служби.

Технологія алгоритмізації - це послідовне виконання організаційних, виховних і соціально-психологічних заходів МПЗ служби військ, яка забезпечує належні результати виконання їх завдань.

Для заступника командира з гуманітарних питань з’єднання (частини) ця послідовність (алгоритм дій ) містить у собі:

1) Усвідомлення вимог керівних документів, завдань МПЗ вартової служби , вказівок старших командирів і начальників з питань МПЗ.

2) Розробку заходів до плану виховної роботи з питань МПЗ вартової служби .

3) Постанову задач підлеглим (в даному випадку офіцерам з гуманітарних питань).

4) Здійснення системи допомоги командирам підрозділів, їх заступникам з гуманітарних питань, посадовим особам варти в проведенні МПЗ служби (інструктажі, практична робота у підрозділах з окремими категоріями військовослужбовців).

5) Аналіз ходу МПЗ вартової служби, оцінка її результатів, відзначення військовослужбовців, які зразково виконували свої обов'язки.

6) Узагальнення передового досвіду МПЗ, його розповсюдження.

Технологія поетапного проведення заходів МПЗ вартової служби тісно пов’язана з особливостями організацією цей служби . Але, яка б не була визначена поетапність МПЗ служби військ, одне необхідно мати на увазі: головне щоб ця робота проводилась безперервно, так як служба військ не має перерв. Вихований вплив необхідно спрямувати як на молоде поповнення, так і на старослужбовців, і роботу з усім особовим складом необхідно проводити щоденно. Це находить в свою чергу і відображення в плануванні: заходи роботи з особовим складом стосовно вартової служби включаються як до перспективних так і цільових планів.

Важливий етап МПЗ вартової служби - відбір військовослужбовців для її несення . Можливо виділити три напрями цієї роботи: а) на етапі прибуття молодого поповнення, б) атестація усього особового складу в) уточнення складу військовослужбовців, що залучаються до вартової служби.

Відбір з числа знов прибулих проводиться двічі на рік, після закінчення початкової військової підготовки, не раніше ніж через місяць після прибуття молодих військовослужбовців у частину. Відбір проводить спеціально призначена комісія, яку очолює один з заступників командира частини. У склад комісії обов’язково включається офіцер з гуманітарних питань. Комісія повинна всебічно вивчити ділові, моральні та психологічні якості кожного військовослужбовця, виявити осіб, які складають "групу ризику". За результатами своєї роботи комісія складає акт, на підставі якого командир видає наказ про допуск молодих військовослужбовців до несення вартової служби.

Двічі на рік здійснюється переатестація усього особового складу (в тому числі офіцерів, прапорщиків та контрактників), який залучається до несення служби у варті.

І нарешті, не рідше як раз на місяць, засідає комісія з метою уточнення осіб, що допускаються (чи не допускаються) до несення вартової служби.

Окремий етап - безпосередня підготовка особовою складу до виконання конкретних завдань вартової служби. Підготовка особового складу до варти в свою чергу може мати свої етапи: безпосередній підбір складу варти, теоретичні та практичні заняття. В здійсненні заходів на цих етапах приймають участь офіцери відділення з гуманітарних питань частини, заступники командирів підрозділів з гуманітарних питань.

На першому етапі (за 2-3 доби до заступу на варту) заступник командиру підрозділу з гуманітарних питань підрозділу, (якщо варта призначена з підрозділу) або частини, (якщо варта від частини), приймає участь у доборі і розподілі особового складу згідно з табелем постів. Добір здійснюється з використанням методик спостереження і соціометрії, після чого заступник командира з гуманітарних питань ставить свій підпис у книзі добору варти.

На другому етапі (в день, що попереджує заступу до варти) повинно проводитися теоретичне заняття. І на цьому етапі обов'язкова участь заступника командира з гуманітарних питань - підрозділу чи частини, в залежності звідки призначена варта. До особового складу доводяться заходи безпеки при несенні вартової служби, інформація про правопорушення, які мали в минулому місце на варті, заходи по недопущенню подібних проявів. На цих заняттях проводяться службові ігри (рольовий тренінг) зі створенням проблемних ситуацій і показом їх вирішення. (Вони розробляються офіцерами відділення з гуманітарних питань з можливим залученням працівників штабу). Обов'язково проводиться тестування особового складу варти з метою виявлення депресованих осіб. В той же час заступник командира з гуманітарних питань призначає інформаторів змін і редактора "листівки-блискавки", інструктує їх з питань роботи на варті.

На третьому етапі робота проводиться безпосередньо перед розводом на вартовому містечку. Офіцер з гуманітарних питань приймає участь у медичному огляді військовослужбовців, що призначені на варту. З усіма з них іде індивідуальна бесіда з використанням результатів попереднього тестування. Виявляються особи, які скаржаться, висловлюють нездоровий настрій. Проводиться психологічна діагностика та психологічна корекція особового складу, йому пояснюють основні способи зняття негативного психофізіологічного стану. За результатами цієї роботи роблять кінцевий висновок щодо допуску військовослужбовця до несення служби на варті.

Саме практична частина заняття проводиться під керівництвом відповідного командира (підрозділу, частини, чи його заступника). В числі інших залучаються офіцери з гуманітарних питань частини або заступник командира підрозділу з гуманітарних питань. Головний зміст практичного заняття - відпрацювання дій чатових в різних умовах несення служби. Офіцер відділення з гуманітарних питань частини, заступник командира підрозділу з гуманітарних питань інструктує начальника варти з питань морально-психологічного забезпечення варти , доводить план виховної роботи на цей період.

На цьому робота офіцера із складу відділення з гуманітарних питань не закінчується. Він повинен обов’язково бути на розводі варти . І туї ще можливе уточнення осіб, які за своїм морально-психологічним станом не можуть нести вартову службу .

Важливим напрямом морально-психологічного забезпечення вартової служби( його можливо визначити як окремий етап) є безпосереднє несення особовим складом вартової служби. Мета МПЗ суто несення вартової служби - створення належних соціально-психологічних умов служби, зняття можливих негативних почуттів у військовослужбовців.

За організацію і проведення заходів морально-психологічного забезпечення під час вартової служби відповідає начальник варти. Він повинен створювати сприятливий морально-психологічний клімат на варті, не допускати штучною загострення ситуації, виникнення конфліктів, забезпечити відпочинок військовослужбовців, враховувати біоритми психологічної активності. Одночасно він організовує проведення заходів згідно з планом виховної роботи на варті.

З метою проведення виховної роботи у варті необхідно мати добір необхідних документів та матеріалів. Вони своєчасно, заздалегідь, готуються під керівництвом офіцерів з гуманітарних питань. Це папка начальника варти, в якій знаходиться план виховної роботи з особовим складом варти; список проблемних ситуацій під час несення вартової служби; витяги з наказів; газетні статті про сумлінне виконання обов’язків під час вартової служби. Друга папка - це папка інформаторів та редактора "листівки-блискавки" з інструкцією, в якій викладено обв'язки цих активістів, статті з газет по тематиці бесід, бланки "листівок-блискавок" та інше.

У вартовому приміщенні також повинні бути оформлені стенди з правилами несення вартової служби, описом подвигів, які були здійснені під час перебування на варті, витяг з Кримінального кодексу України про відповідальність за порушення правил несення вартової служби.

Морально-психологічне забезпечення проводиться і після перебування особового складу на варті, при підведенні підсумків вартової служби. Підсумки проводить командир підрозділу та його заступник з гуманітарних питань, а якщо варта була призначена від частини, - заступник командира частини з гуманітарних питань. На основі підсумків несення служби на варті заступники командирів з'єднань і частин з гуманітарних питань чи підрозділу (це вказано в "Інструкції про організацію вартової служби в Збройних Силах України") повинні щомісяця узагальнювати та пропагувати досвід кращих командирів, окремих військовослужбовців з питань організації та несення вартової служби, забезпечити його наочне висвітлення у вартових приміщеннях, періодичній пресі підрозділів.

РОЗДІЛ 3. МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ДИСЦИПІЛНИ ТА МОНІТОРИНГ МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО СТАНУ ВІЙСЬК (СИЛ)

Роль військової дисципліни в умовах будь-якої сучасної армії постійно зростає в зв’язку з подальшим розвитком військової справи, змінами в оснащенні військ новою зброєю, бойовою технікою і відповідно, в засобах проведення бойових дій. Ускладнюються задачі підтримки високої бойової готовності Збройних Сил України, зростає напруженість і складній військової праці. Багато видів і засобів озброєної боротьби трансформуються в зброю групового, колективного використання. Підсилюється роль людського фактору, росте значимість і проходить зміна змісту його духовних компонентів.

3.1. Морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень

Особливості функціонування Збройних Сил України, зміст, умови і специфіка їх розвитку визначають особливу значимість військової практики, в заходах щодо здійснення в нашій армії справжніх демократичних і гуманістичних перетворень, продовженню військової реформи, зміцненню законності і правопорядку.

3.1.1. Система зміцнення військової дисципліни і правопорядку в частині, з’єднанні.

Специфічним видом дисципліни у суспільстві є військова дисципліна. Її особливість зумовлена характером військової діяльності, що потребує від людей, які її здійснюють, особливої зібраності, точності, виконавської майстерності, витривалості, взаєморозуміння, мобільності, швидкої реакції тощо. Все це досягається чіткою організацією, як основою та першоджерелом військової системи.

Указ Президента України № 981/98 від 4 вересня 1998 року “Про концепцію виховної роботи у Збройних Силах України та інших військових формуваннях України” однією із головних складових виховної роботи в Збройних Силах України визначає морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень.

Це система організаційних, соціально-правових заходів щодо розвитку у військовослужбовців особистої відповідальності за свідоме виконання вимог Конституції та законів України, військових статутів, Військової присяги, функціональних та службових обов’язків, наказів командирів і начальників, досягнення такого рівня морально-психологічного стану особового складу військ, який забезпечуватиме своєчасне, повне і якісне вирішення поставлених завдань.

Згідно з Концепцією виховної роботи та керівними документами загальне керівництво морально-психологічним забезпеченням військової дисципліни здійснюють командири (начальники). Планування та організацію навчального процесу і заходів морально-психологічного забезпечення військової дисципліни забезпечують штаби разом органами з гуманітарних питань. Безпосередніми організаторами виховного впливу на стан військової дисципліни є органи з гуманітарних питань.

Основним завданням органів з ГП щодо морально-психологічного забезпечення військової дисципліни та правопорядку є роз’яснення особовому складу суті, значення військової дисципліни, вимог Конституції України, законів, загальновійськових статутів, наказів командирів (начальників) щодо її зміцнення, підтримання у частинах та підрозділах здорового морально-психологічного клімату;

Необхідною умовою зміцнення військової дисципліни є формування системи роботи органів управління щодо зміцнення військової дисципліни і правопорядку.

Під системою роботи щодо зміцнення військової дисципліни та правопорядку в частині з’єднанні розуміється погоджена в часі, змісті і засобах, формах і методах послідовність дій посадових осіб з профілактики правопорушень.

Система військової дисципліни в самому загальному виді включає в себе сукупність груп елементів чи підсистем.

По-перше, це сукупність вимог, тобто найпростіших елементів відносин, в яких знаходяться між собою суб’єкти військової діяльності. Це в першу чергу суспільні, організаційні, технологічні, моральні і правові вимоги.

По-друге, це сукупність обов’язків об’єктів військової діяльності, тобто вимог, коли вони виступають як обов’язок, завдання, зміст приписуваних вчинків, система моральних, правових норм, сукупність правил, які наказують вивчення яких-небудь дій, що забороняють здійснення чого-небудь, або що надають право на вивчення яких-небудь дій.

В практиці діяльності органів виховної роботи важливе місце займає система організації навчання командного складу, офіцерів виховної роботи практиці роботи по зміцненню військової дисципліни.

По-третє, це вихідна соціальна, моральна, психологічна позиція, яку займають військовослужбовці в моральному виборі поведінці у взаємовідносинах з іншими суб’єктами військової діяльності.

По-четверте, це стійка сукупність існуючих звичаїв, ціннісних значень, що знаходяться в певній супідрядності і взаємодії, організація соціальних, моральних цінностей, послідовність та ієрархія в розставлені вимог, що пропонуються своєрідний моральний і психологічний “код” який виявляє вплив на функціонування суспільної думки і розвиток пануючого світогляду військовослужбовців.

По-п’яте, це сукупність практичних суб’єктивно-мотивованих залежностей, взаємодій між суб’єктами і об’єктами військової діяльності, типові ситуації їх вибору і колізії, сплав досвіду, в якому в абстрагованій формі відображені властивості, які детермінують свідомість суб’єктів, а також еталони, стереотипи поведінки, стилі життя, що виражають ціннісний зміст взаємовідносин військовослужбовців в їх живому спілкуванні, закріплені на практиці стійкі взірці поведінки і система мотивованих дій, реальна поведінка, ретельність загального порядку.

І шосте, це способи охорони системи регуляції поведінки що склалася: здійснювані санкції, дисциплінарна практика, акції, оцінки.

Для розробки системи роботи по зміцненню дисципліни в умовах конкретної військової частини, з’єднанні необхідно:

1. Виділити на основі аналізу і прогнозування приоритетні напрямки діяльності і поставити завдання щодо попередження негативної тенденцій.

2. Визначити, виходячи з організаційно - штатної структури, специфіки поставлених завдань, реального стану справ і потреб комплекс заходів із профілактики правопорушень, розподілених за часом та між посадовими особами.

3. Розробити з врахуванням конкретних вимог статутів, наказів, директив та інших керівних документів усім посадовим особам, які мають підлеглих, функціональні обов'язки щодо підтримки правового порядку та дисципліни. Визначити найбільш ефективні форми і методи їх реалізації з встановленою послідовністю.

4. Скоординувати зусилля усіх посадових осіб від заступника командира частини до командирів відділень щодо профілактики правопорушень. Надати їх роботі послідовно - планового характеру.

5. Установити жорсткий контроль за виконанням функціональних обов'язків посадовими особами, а також періодичність і форми обліку та звітності про результати проведеної роботи. При цьому особливу увагу належить звернути на конкретизацію місця й ролі офіцерів управління військової частини, надання їх діяльності упорядкованого та планового характеру.

Головне щоб система роботи щодо профілактики правопорушень чітко визначала:

хто і за якими напрямками здійснює роботу;

які заходи і з якою періодичністю повинні проводитися для виконання поставлених завдань;

як проводити ці заходи, які конкретно при цьому форми і методи використовувати.

Варіант оформлення системи роботи щодо профілактики правопорушень можуть бути різними. Але вивчення досвіду передових військових частин свідчить, що найбільш доцільно оформити систему наступними документами:

Рішення командира частини та з’єднання про зміцнення військової дисципліни.

Воно видається як правило на рік. В ньому належить відобразити наступні позиції.

В констатуючій частині:

короткий аналіз реального стану правопорядку та дисципліни за минулий рік;

причини та умови які сприяли скоєнню правопорушення;

прогноз на наступний рік можливих негативно впливаючих на стан правопорядку та дисципліни факторів, умов і обставин, які необхідно попередити або нейтралізувати.

В директивній частині:

визначити завдання основним категоріям посадових осіб штабу, тилу, органам з гуманітарних питань, військовим дізнавачам щодо підтримання правопорядку та дисципліни;

указати всім, хто має підлеглих, особливості роботи та пріоритету у напрямках діяльності з профілактики правопорушень;

встановити порядок контролю за виконанням посадовими особами своїх функціональних обов'язків із врахуванням всіх заходів, що проводяться, а також аналізу роботи з попередження правопорушень.

У рішенні мають знайти відображення такі основні напрямки роботи щодо зміцнення військової дисципліни:

забезпечення особистої зразковості офіцерського складу;

удосконалення стилю роботи посадових осіб і підвищення їх особистої відповідальності;

створення безпечних умов військової служби, збереження життя та здоров'я о\с;

удосконалення виховної роботи, формування і підтримання здорової морально - психологічної атмосфери у військових колективах, попередження суїцидів;

підвищення дисциплінуючої ролі бойової підготовки, служби військ, чіткого виконання розпорядку дня;

профілактика (попередження) нестатутних взаємовідносин, ухилень від військової служби, крадіжок та втрат;

поліпшення матеріально - побутових умов та організації дозвілля о\с.

Таким чином, рішення командира бригади є основним документом, який, образно кажучи, служить “пусковим механізмом” системи профілактики правопорушень, адже воно юридично закріплює відповідальність посадових осіб за реалізацію вимог системи, і вони починають носити не рекомендаційний, а обов'язковий для виконання характер.

План роботи щодо зміцнення військової дисципліни.

В ньому слід чітко визначити завдання всі посадовим особам від заступника командира бригади (полку) до командира відділення; що, до якого терміну і в якій послідовності вони повинні робити для профілактики правопорушень. Для зручності використання план може бути виконаний у вигляді функціональної матриці.

Щодо методичних рекомендацій з підготовки та проведення профілактичних заходів, то їх необхідність диктує саме життя. Від кожної посадової особи необхідно вимагати: що і до якого терміну вона має зробити, але якщо людині не пояснити, як це робити, то успіх навряд чи буде досягнутий. Ці рекомендації особливо необхідні молодим офіцерам та посадовим особам, які прибули з інших військових частин і ще не засвоїли специфіки завдань, які вирішує конкретна частина. Наявність таких рекомендацій дає моральне право при здійсненні контролю відкидати заяви підлеглих посадових осіб, наприклад: “Я не знаю, як це зробити”.

Практика свідчить, що завдання посадовим особам щодо профілактики правопорушень, план роботи щодо зміцнення правопорядку та військової дисципліни, а також методичні рекомендації доцільно оформити як додаток до рішення, а рішення разом із додатками зареєструвати в діловодстві на окремий інвентарний номер.

3.1.2. Організація проблемно-цільової роботи щодо зміцнення військової дисципліни та виховної профілактики правопорушень.

Під час проведення проблемно-цільової роботи в підрозділах важливо переконати підлеглих посадових осіб у зручності сумлінного виконання своїх функціональних обов'язків для їх же службового й особистого благополуччя, ширше впливати заходами морального і матеріального заохочення, що визначені статутами і наказами МО України.

Незважаючи на позитивний досвід, який накопичувався у військах, аналіз роботи командирів, штабів, офіцерів виховної роботи військових частин і підрозділів, показує, що однією з причин низької профілактичної роботи зміцнення військової дисципліни є незнання посадовими особами методики з організації проблемно–цільової роботи в підпорядкованих частинах і підрозділах.

У багатьох випадках окремі з них не знають її змісту, напрямків, форм та методів її проведення. З метою оптимізації діяльності командирів, штабів, структур з гуманітарних питань щодо зміцнення морально-психологічного стану особового складу, військової дисципліни та профілактики правопорушень подаємо методичні рекомендації з організації проблемно-цільової роботи

Проблемно-цільова робота (ПЦР) – це комплекс цілеспрямованих організаційно-виховних та профілактичних заходів командирів, штабів, органів виховної роботи, спрямованих на вирішення конкретних проблем покращення військової дисципліни, забезпечення належного рівня боєздатності з урахуванням завдань, що стоять перед військовими частинами та підрозділами

Метою проблемно-цільової роботи є усвідомлення негативних показників, що впливають на стан військової дисципліни, формування та підтримання морально-психологічного стану, бойових та психологічних якостей, необхідних для успішного виконання бойових завдань.

Систему проблемно-цільової роботи складає сукупність функціонально пов’язаних сил і засобів, технологій і методик впливу на свідомість і поведінку військовослужбовців.

Основними напрямками проблемно-цільової роботи є: об’єктивна оцінка морально-психологічного стану та стану військової дисципліни з урахуванням реальної обстановки та умов виконання покладених завдань; тісний та нерозкритий зв’язок з іншими видами забезпечення; безперервність керованого впливу на свідомість і поведінку військовослужбовців, їх психологічний стан; визначеність змісту, форм та засобів реалізації заходів проблемно-цільової роботи з урахуванням етнічних, культурних, мовних, релігійних та інших особливостей військовослужбовців.

Основними етапами проблемно-цільової роботи є:

І етап: визначення проблеми та мети проблемно-цільової роботи у підрозділах, де є правопорушення; вивчення обстановки у військових колективах, причин та умов скоєння правопорушень.

ІІ етап: відпрацювання комплексу практичних заходів щодо усунення виявлених причин та недоліків в організаційній та виховній роботі щодо зміцнення морально-психологічного стану та військової дисципліни.

ІІІ етап: робота стосовно усунення виявлених недоліків.

IV етап:навчання усіх посадових осіб навичкам управління військовими колективами, виховної роботи, зміцнення морально-психологічного стану особового складу, військової дисципліни.

V етап:аналіз результатів роботи; обміркування підсумків роботи з усіма категоріями військовослужбовців.

VІ етап: узагальнення досвіду роботи посадових осіб; підбиття підсумків роботи; доповідь про хід та підсумки роботи.

На проблемно-цільову роботу покладаються такі завдання: забезпечення морально-психологічної готовності та здатності особового складу виконувати свій конституційний обов’язок стосовно захисту Вітчизни; формування необхідних морально-психологічних та бойових якостей у військовослужбовців, їх особистої відповідальності за виконання покладених на Збройні Сили України завдань у мирний час та воєнний час; усунення усіх проявів девіантної поведінки, правопорушень, незадовільного морально-психологічного стану та порушень військової дисципліни.

Завдання та мета проблемно-цільової роботи можуть бути досягнуті внаслідок здійснення комплексу заходів згідно з єдиним задумом та планом під загальним керівництвом відповідного командира (начальника). Безпосередня організація їх виконання покладається на заступника командира з виховної роботи, який працює у тісній взаємодії зі штабами, а також начальниками, які беруть участь у проведенні заходів проблемно-цільової роботи.

Проблемно-цільова робота здійснюється в єдиній системі з вихованням особового складу усіма органами військового управління та посадовими особами, на яких покладені обов’язки і відповідальність за морально-психологічний стан виховання та військову дисципліну у підлеглих підрозділах.

Форми та методи проблемно-цільової роботи:

На першому етапі: комплексні перевірки стану справ; військово-соціологічні дослідження; анкетування особового складу; соціометричні дослідження у військових колективах; вечори запитань та відповідей; аналіз морально-психологічного стану, травмування особового складу; визначення порушників військової дисципліни, військовослужбовців “групи ризику”.

На другому етапі: планування роботи щодо усунення недоліків та негативних явищ; постановка завдань посадовим особам (від командира відділення до командира з’єднання; організація особистої роботи).

На третьому етапі: проведення організаційних та виховних заходів щодо усунення недоліків; правовиховна робота з порушниками військової дисципліни; надання правової та психологічної консультації.

На четвертому етапі: учбово-показові та інструктивно-методичні заняття з організації служби військ та підтримання статутного порядку; семінари; науково-практичні конференції; рольові тренінги щодо регуляції морально-психологічного стану військових колективів; розробка методичних рекомендацій.

На п’ятому етапі: повторні перевірки, анкетування особового складу щодо визначення результатів роботи; наради з командирами та фахівцями структур з гуманітарних питань; збори офіцерів, прапорщиків; наради із сержантами.

На шостому етапі: випуск бюлетенів передового досвіду; пропаганда зразкового виконання обов’язків через газети, радіо, телебачення; проведення засідань військової ради, комісій, нарад; видання наказу про заохочення, покарання посадових осіб.

Термін та напрямки проблемно-цільової роботи можуть бути й іншими, якщо це не викликано змінами у реальному стані справ та розвитком негативних тенденцій у частині (підрозділі).

Такі загальні вимоги щодо розробки і впровадження єдиної системи профілактики правопорушень. Враховуючи, що кожне з’єднання має свою специфіку, до створення системи необхідно підходити творчо і враховувати:

реальний стан правопорядку і військової дисципліни;

характер і специфіку завдань, які вирішуються вході несення бойового чергування;

організаційно-штатну структуру, укомплектованість і район дислокації військової частини його воєнно-політичну обстановку;

взаємовідносини з місцевим населенням;

найбільш вірогідні передумови вдосконалення пригод і злочинів, короткотерміновий та довготривалий прогноз стану правопорядку і військової дисципліни.

Таким чином, чітке визначення індивідуальних обов'язків, сфер відповідальності посадових осіб, контроль за їх виконанням, тобто створення і функціонування системи роботи посадових осіб, спонукає кожного з офіцерів відповідально займатися своєю справою, ефективно організувати і проводити роботу щодо профілактики правопорушень і зміцнення стану військової дисципліни.

Для організації впровадження системи роботи щодо профілактики правопорушень необхідно:

Вивчити рішення і додатки до нього зі всіма категоріями посадових осіб від заступника командира частини до командира відділення включно.
Добитися, щоб кожний з них мав функціональні обов'язки та виписку з плану в робочих зошитах і враховував їх при плануванні особистої роботи на день, тиждень, місяць.
Оформити і мати у військовій частині, в кожному підрозділі до роти включно плакати, ілюстрований перелік основних заходів, які повинні проводити відповідні посадові особи щодень, щотижнево, щомісячно.

4. Здійснювати підведення підсумків стану правопорядку та військової дисципліни, роботи посадових осіб щодо їх зміцнення з аналізом виконання заходів наказу і заходів, виконання в доповнення до нього.

5.Зобов'язати посадових осіб бути готовими доповісти про виконання рішення, функціональних обов'язків із профілактики правопорушень і наслідки роботи, що проводиться, на підведенні підсумків, а також на заслуховуваннях, які спеціально проводяться командуванням.

Вивчати хід роботи з профілактики правопорушень. Щомісячно посадовими особами бригади (полку) не менш, ніж у двох підрозділах.

При цьому особливу увагу необхідно звернути на:

повноту і якість виконання посадовими особами своїх функціональних обов'язків і заходів, передбачених планом із профілактики правопорушень;

ефективності роботи, що проводиться, рівень її впливу на реальний стан правопорядку, військової дисципліни;

нові прояви у взаємовідносинах особового складу і причин які їх обумовлюють, досвід координарного вирішення психолого - педагогічних проблем;

причини й умови які сприяють скоєнню правопорушень, відповідність попереджувальних заходів цим причинам;

надання конкретної практичної допомоги посадовим особам, особливо молодим офіцерам і тим які не мають достатнього практичного досвіду;

детальне підведення підсумків із всіма категоріями в\с, проведення роботи для досягнення реальних змін на краще в стані правопорядку і військової дисципліни;

3.1.3. Методика аналізу та підведення підсумків стану військової дисципліни.

Значне місце в системі роботи по зміцненню морально-психологічного стану та військової дисципліни займає аналіз та підведення підсумків стану військової дисципліни та ефективності роботи керівного складу щодо його зміцнення. Дана робота являє собою творчий процес діяльності керівного складу з метою виявлення реального стану справ у підлеглих підрозділах, їх оцінки, визначення кращих та гірших підрозділів, шляхів досягнення та підтримання в них міцної військової дисципліни та статутного порядку, виявлення найбільш характерних недоліків та їх причин, відпрацювання конкретних заходів зміцнення військової дисципліни, вдосконалення виховної роботи та служби військ.

Основним змістом аналізу повинно бути визначення, в якій мірі стан військової дисципліни забезпечує підтримання високої бойової готовності частини та підрозділів, виконання поставлених перед ними завдань.

В ході аналізу стану військової дисципліни командир (начальник), заступник командира з виховної роботи робить висновки про:

дійсне положення справ з морально-психологічним станом та станом військової дисципліни в підрозділах, частині;
тенденцію розвитку морально-психологічного стану та військової дисципліни;
характер правопорушень;
категорії військовослужбовців, які допустили порушення військової дисципліни;
обставини, за яких скоєні правопорушення;
причини, що привели до того або іншого порушення;
ступінь вини посадових осіб, а також військовослужбовців, які скоїли порушення;
вжиті заходи та їх ефективність.

На основі висновків відділ з гуманітарних питань:

розробляє комплекс додаткових заходів з попередження порушень військової дисципліни;
доводить заходи до підлеглих командирів, ставить їм завдання щодо зміцнення дисципліни;
здійснює контроль (особисто, через штаб і своїх заступників) за впровадженням в життя намічених заходів.

До системи аналізу військової дисципліни входять:

термін його проведення;
категорія військовослужбовців, які залучаються до проведення аналізу;
методика аналізу і використання вихідних даних його проведення;
система обліку порушень.

При оцінці стану військової дисципліни необхідно враховувати:

ефективність роботи щодо забезпечення життя і здоров’я особового складу;
ступінь і якість виконання військовою частиною (підрозділом) поставлених завдань, організацію проведення занять, бойового чергування, надійного збереження зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військового майна та техніки;
повноту і якість виконання посадовими особами своїх функціональних обов’язків, психологічну і етичну доцільність та правову обґрунтованість прийнятих рішень та заходів;
морально-психологічну обстановку у військових колективах (підрозділах), аналіз чинників, які домінують при формуванні колективного ставлення військовослужбовців до виконання службових обов’язків, характер та тенденції дисциплінарних порушень, ефективність дисциплінарної практики;
дієвість організаційних і виховних заходів щодо профілактики правопорушень та протиправної поведінки військовослужбовців усіх категорій;
рівень організації служби військ, спроможність добового наряду підтримувати статутний порядок та не допустити скоєння злочинів і порушень військової дисципліни;
дотримання військовослужбовцями зовнішніх форм дисциплінованості;
стан внутрішнього порядку у військових частинах та підрозділах, своєчасність та повноту забезпеченості усіма видами постачання;
події, злочини, грубі порушення військової дисципліни, інші прояви протиправної поведінки, а також захворювання, травмування особового складу, які сталися під час виконання службових обов’язків із вини посадових осіб, що своїм рішенням або бездіяльністю призвели до їх скоєння.

Командири (начальники), заступники командирів з гуманітарних питань аналізують і підводять підсумки стану військової дисципліни у наступні терміни:

командир частини – щомісячно;
командир підрозділу (батальйон, дивізіон, рота, батарея) – щотижнево;
командир взводу, відділення – щоденно.

Крім того, командир частини (з’єднання) періодично (по мірі необхідності) заслуховує на засіданні доповіді окремих командирів підрозділів. Їх заступників, начальників відділів і служб про стан справ з дисципліною, підводить підсумки роботи комплексних груп у підрозділах.

Облік правопорушень ведеться:

облік злочинів та подій штабом частини у журналі обліку злочинів іц подій;
облік грубих дисциплінарних проступків командирами (начальниками) від роти до частини (з’єднання) у відповідних журналах обліку грубих дисциплінарних проступків;
облік дисциплінарних проступків від відділення до підрозділу відповідними командирами (начальниками).

Без суворого обліку всіх порушень дисципліни неможливо провести детальний аналіз стану військової дисципліни.

Аналіз стану військової дисципліни і служби військ доцільно проводити у такій послідовності:

Зібрати, узагальнити і систематизувати дані про реальний стан військової дисципліни і служби військ.

Основними джерелами інформації для збору даних про стан військової дисципліни і служби військ є :

особисті спостереження командирів (начальників) за несенням служби і поведінкою підлеглих;
контроль виконання в підрозділах і частинах конкретних положень законів України, вимог військових статутів, наказів, директив, вказівок і розпоряджень;
доповіді і донесення посадових осіб про стан військової дисципліни і служби військ;
індивідуальні бесіди і опитування різних категорій військовослужбовців;
матеріали, що надійшли з військової прокуратури, військових комендантів, гарнізонів, медичної служби, СБУ і МВС та місцевих органів;
вивчення документів.

При організації збору, узагальненні і вивченні даних про стан військової дисципліни та служби військ першочергове значення мають об’єктивність, повнота, конкретність і своєчасність, а також правильність класифікації злочинів, пригод і грубих порушень.

Вивчити рівень військової дисципліни та служби військ, а саме:

а) визначити кількість і характер злочинів, пригод, скоєних дисциплінарних проступків:

офіцерами;
прапорщиками і старшинами надстрокової служби;
сержантами і старшинами строкової служби;
солдатами (за періодами служби;

б) виявити причини та мотиви порушень, що залежить від індивідуальних особливостей військовослужбовців (морально-психологічних, духовних якостей тощо).

Такими мотивами можуть бути

конкретні цілі;

риси характеру;
схильність до негативних традицій і звичок, що були набуті до призову на дійсну військову службу;
викривлення дисциплінарної практики;
зловживання службовим положенням;
сімейні негаразди;
бездушне ставлення до підлеглих тощо;

в) виявити причини порушень, що залежать від діяльності командних кадрів, при цьому звернути увагу на

організацію виховання у військовослужбовців високих морально-психологічних якостей, свідомого виконання службових обов’язків;
організацію та якість проведення занять з бойової та гуманітарної підготовки;
організаторську роботу і особисту участь командирів (начальників) у підтриманні твердого статутного порядку у відповідності з вимогами статутів;
піклування про побут і здоров’я військовослужбовців, їх своєчасне і повне забезпечення потрібними видами постачання;
організацію та цілеспрямованість при проведенні всього комплексу виховної роботи по формуванню зрілої особи військовослужбовця;
застосування найбільш ефективних форм та методів виховної роботи з особовим складом;
організацію контролю за дотриманням заходів безпеки при роботі з озброєнням тощо;
особистий приклад командирів у виконанні своїх службових обов’язків, законів, військових статутів, наказів і розпоряджень старших начальників;

г) визначити характер і ефективність заходів, що застосовуються командирами (начальниками), штабами, структурами з гуманітарних питань:

по розробці комплексних планів та прийняттю своєчасних заходів по забезпеченню військової дисципліни, поліпшенню служби військ у відповідальності з вимогами Міністра оборони України та їх результативність;
реагування на факти порушення військовослужбовцями правил та порядку, що встановлені законами України та військовими статутами;
ефективність системи контролю та інформації.

У підрозділі (роті, батальйоні, дивізіоні) – командир підрозділу аналіз військової дисципліни веде постійно. Він аналізує:

Досягнуті результати по зміцненню військової дисципліни, покращенню служби військ та їх вплив на підвищення бойової готовності в підрозділі, ставлення особового складу до занять з бойової та гуманітарної підготовки, несення служби на бойовому чергуванні, у варті та добовому наряді, підтримання статутного порядку у підрозділі, дотримання розпорядку дня, правил насіння військової форми одягу і поведінки. Вказати місце за рейтингом кожного відділення, взводу, роти.
Кількість та характер правопорушень, при яких обставинах вони скоєні, причини та умови, час доби, день та якою категорією особового складу скоєні, у якій період служби.
Стиль, методи роботи командирів взводів, рот, сержантів і старшин з виховання особового складу щодо підтримання військової дисципліни і твердого статутного порядку. Назвати гірші підрозділи в цьому плані, конкретні недоліки командирів та осіб добового наряду, з вини яких допущені порушення військової дисципліни.
Внесок кожного офіцера, прапорщика, сержанта у зміцнення військової дисципліни та поліпшення стану служби військ, їх приклад у виконанні свого службового обов’язку, вимогливості до особового складу стосовно суворого дотримання вимог статутів, проявлення піклування по забезпеченню особового складу необхідними видами постачання.
Визначає конкретні заходи, терміни та відповідальних за усунення недоліків, подальше зміцнення дисципліни та статутного порядку.

Результати аналізу доводяться до особового складу, окремо до сержантів, офіцерів підрозділу в ході підведення підсумків військової дисципліни та ефективності роботи керівного складу щодо його зміцнення.

Доповідь містить:

аналіз позитивних моментів, досвіду роботи кращих командирів, підрозділів;
кількість та характер проступків, їх причини, вплив на бойову готовність, бойову та гуманітарну підготовку;
оцінку заходів щодо зміцнення військової дисципліни, їх ефективність;
участь в індивідуально – виховній роботі та дисциплінарній практиці сержантів, прапорщиків та офіцерів підрозділу;
рівень організаційної та виховної роботи у взводах, відділеннях;
стан організації дозвілля особового складу в святкові та вихідні дні;
робота щодо згуртування військового колективу, виховання у дусі дружби й військового товариства;
вплив порушень, скоєних офіцерами, прапорщиками, сержантами на загальний стан бойової готовності та військової дисципліни;
недоліки в проведенні аналізу стану військової дисципліни у взводах та відділеннях;
причини випадків порушень військової дисципліни.

Висновки з аналізу військової дисципліни щомісяця передаються до штабу частини разом з відомостями про проступки військовослужбовців.

Командир підрозділу спільно із заступником з гуманітарних питань та начальником штабу розробляє заходи щодо подальшого зміцнення військової дисципліни, дає вказівки підлеглим офіцерам по проведенню індивідуально-виховної роботи та підтриманню статутного порядку.

В ході підведення підсумків з аналізом стану військової дисципліни виступає заступник командира з гуманітарних питань, який повинен розкрити наступні питання:

морально-психологічний стан особового складу підрозділу, характер та ефективність проведених виховних заходів;
оцінка стану військової дисципліни, характер порушень та їх причини;
робота керівників щодо зміцнення військової дисципліни та забезпечення особистої взірцевості;
організація дозвілля особового складу, стан спортивно – масової роботи;
спрямованість виховної роботи, яка проводиться у вечірній час та святкові дні, інші питання, пов’язані з практикою виховної роботи.

В бригаді – аналіз стану військової дисципліни ведеться постійно на основі результатів роботи комплексних груп, доповідей та інформації, яка надходить з підрозділів.

Підготовкою доповіді на підведення підсумків стану військової дисципліни та ефективності роботи керівного складу щодо його зміцнення особисто займається командир частини та його заступники. В доповіді слід проаналізувати:

роботу командирів, офіцерів штабу, виховної роботи, начальників служб щодо виконання завдань зміцнення військової дисципліни та правопорядку;
позитивні зрушення в роботі керівного складу підрозділів, в яких постійно підтримується належний рівень військового порядку, спостерігається тенденція поліпшення організованості та дисципліни;
аналіз причин, що призвели до скоєння порушень військової дисципліни;
дієвість контролю за підготовкою осіб добового наряду, організацією внутрішньої та вартової служб у відповідності з вимогами статутів. Виконання усіма військовослужбовцями своїх функціональних обов’язків і розпорядку дня, усунення недоліків та порушень зберігання, обліку та видачі стрілецької зброї та боєприпасів;
порядок підбору і підготовку добового наряду, обладнання вартових приміщень та об’єктів, що охороняються;
організацію внутрішньої служби в парках, їх обладнання і порядок підготовки та виходу машин в рейс;
забезпечення протипожежної безпеки в підрозділах;
забезпечення цілісності отруйно технічних речовин;
роботу керівного складу підрозділів, в яких стан військової дисципліни та служби військ не в повній мірі відповідають вимогам статутів і наказів Міністра оборони України. В чому полягають недоліки у роботі керівного складу, в чому вони не допрацьовують. Звернути увагу на організаторську роботу командного складу по втіленню в життя вимог статутів, наказів та директив щодо зміцнення військової дисципліни та поліпшення служби військ;
ефективність організаторсько-виховних заходів, що проводяться з метою попередження злочинів та подій, їх спрямованість на викорінення конкретних негативних проявів, гострота і принциповість реагування командирів на випадки порушень військової дисципліни;
стан побуту військовослужбовців, культурного обслуговування особового складу та дозвілля;
навчання офіцерів, прапорщиків практиці виховної роботи з особовим складом, використання дисциплінарної практики, участь у ній офіцерського складу. Наявність стягнення у офіцерів, в тому числі командирів підрозділів та їх заступників. Основні недоліки в дисциплінарній практиці.

В кінці доповіді дати оцінку морально-психологічного стану особового складу, військової дисципліни і служби військ у кожному підрозділі, визначити рейтинг між ротами і батальйонами частини (з’єднання), зробити обгрунтовані висновки, виробити конкретні додаткові заходи на наступний місяць щодо зміцнення військової дисципліни, поліпшення служби військ у частині (з’єднанні).

Підсумки стану військової дисц2ипліни в частині (з’єднанні) оголошуються наказом по військовій частині, який готує заступник командира з гуманітарних питань.

В констатуючій частині наказу відзначається:

ефективність управлінської діяльності щодо зміцнення військової дисципліни;
загальний стан військової дисципліни, її вплив на навчальний процес та бойову готовність у порівнянні з минулим місяцем;
позитивний досвід роботи передових підрозділів;
аналіз порушень, скоєних особовим складом;
причини низького стану військової дисципліни;
визначається рейтинг (місця) між ротами і батальйонами.

У наказовій частині визначаються:

конкретні завдання посадовим особам щодо попередження розвитку негативних тенденцій і явищ, які протікають у військовому середовищі, та профілактики правопорушень, а також найбільш ефективних методів реалізації та терміни виконання;
заохочення офіцерів, прапорщиків, сержантів, які досягли позитивних результатів в роботі щодо зміцнення військової дисципліни і наведення статутного порядку, а також солдатів за зразкове виконання своїх обов’язків та несення служби;
дисциплінарна відповідальність посадових осіб за недоліки в роботі по зміцненню військової дисципліни;
підрозділи, де в наступному місяці буде працювати комплексна група частини.

Постійна увага, якісна організація роботи по аналізу та підведенню підсумків стану військової дисципліни та ефективності роботи керівного складу щодо її зміцнення дає позитивні результати в вирішенні питань зміцнення морально-психологічного стану та військової дисципліни, профілактиці правопорушень серед особового складу. Оцінка ефективності роботи керівного складу під час підведення підсумків стану військової дисципліни складає важливу сторону управлінської діяльності та виступає потужним важелем в підвищенні відповідальності військовослужбовців.

Сучасний складний етап розвитку Збройних Сил України вимагає якісно нових підходів які могли б допомогти в ефективному розв'язанні завдань зміцнення військової дисципліни, організованості й правопорядку, попередження правопорушень.

Система роботи посадових осіб виступає як система організаційно - педагогічних заходів, яка припускає облік і реалізацію дисциплінуючих можливостей усіх об'єктивних і суб'єктивних факторів; скоординовану взаємодію посадових осіб, громадських організацій, культурно - просвітницьких установ щодо цілей і змісту, форм і методів, об'єктів, сфер і часу докладання педагогічних зусиль.

Головними умовами й шляхами успішного функціонування системного підходу в роботі посадових осіб бригади є: розробка єдиного задуму всієї роботи щодо зміцнення військового порядку; контроль, облік і стимулювання фактичного внеску кожного у зміцнення стану військової дисципліни; безперервність керівництва системою з боку командира структур виховної роботи.

В умовах системного підходу щодо зміцнення військової дисципліни зростає значення бригадної ланки як центрального елементу всієї системи. Саме тут вирішується найбільш важливі і складні завдання: висувається на кожний період навчання конкретні якості - цілі, що утворюють зміст дисциплінованості військовослужбовців; погоджується і координуються зусилля різноманітних категорій вихователів; здійснюється оцінка результатів і корекція заходів із виховання особового складу. Одночасно корегується система зміцнення військової дисципліни у цілому, всі її компоненти.

Здійснення роботи посадових осіб щодо зміцнення військової дисципліни потребує постійного керівництва, сутність якого зводиться до побудови й забезпечення оптимального функціонування у частині системи заходів змістовного, організаційного, методичного і матеріально - технічного характеру. Успіх керівництва досягається: компетентністю керівників, їх близькістю до особового складу і глибокими знаннями справ на дорученій ділянці роботи; реалізацією загальних функцій керівництва у поєднанні з якісним виконанням прямих службових обов'язків; активізацією спілкування з підлеглим особовим складом, високим рівнем компетентності заступника командира з’єднання з виховної роботи.

3.2. Діагностика морально-психологічного стану особового складу підрозділів, частин (з’єднань)

Функціонування Збройних Сил України на сучасному етапі їх реформування неможливе без цілеспрямованого морально-психологічного забезпечення, впливу на соціально-психологічні явища і процеси, що виникають і протікають у військових колективах.

Морально-психологічний стан особового – це діючою частиною бойового потенціалу Збройних Сил України, наявні духовні сили військовослужбовців, ступінь їх мобілізованості на виконання конкретного завдання, морально-психологічний фактор досягнення перемоги. Тому важливим завданням командирів (начальників), заступників з гуманітарних питань є осмислення проблем його вивчення, оцінки, прогнозування і формування.

3.2.1. Сутність та підходи до оцінки поняття морально-психологічного стану особового складу військ (сил)

Морально-психологічний стан – інтегрована, тимчасова сукупність різних властивостей і якостей особистості та військових колективів, що відображається у готовності та здатності особового складу до виконання поставленого навчально-бойового та бойового завдання.

Формування здорового морально-психологічного стану (МПС) особового складу у мирний і воєнний час займає особливе місце в діяльності командирів різних військових формувань та органів з гуманітарних питань. МПС особового складу військового підрозділу, виступаючи у вигляді своєрідного функціонування політичних, економічних, соціально-психологічних, ідеологічних та моральних потреб, є регулятором відносин, поведінки і діяльності військовослужбовців (військових колективів).

У практиці військ під час вивчення, аналізу та оцінки МПС прийнято виділити наступні структурні компоненти: мотиваційно-ціннісний; військово-професійний; психофізіологічний.

Мотиваційно-ціннісний компонент визначає, морально-політичну готовність особового складу через його мотиваційно-ціннісну структуру, своєрідність його реагування на суспільно-політичні фактори, події, обставини, дії у відповідності до тих, чи інших моральних та політичних цінностей і відбивають уявлення та ставлення особового складу до виконання свого військового обов’язку, війни (військового конфлікту) її характеру, цілей і сутності.

Військово-професійний компонент характеризує його військово-професійну готовність (рівень військово-технічних знань, ступінь оволодіння своїм військовим фахом), ступінь мобілізованості бойової майстерності особового складу, здатність, налаштованості військовослужбовців (військових колективів) до ефективного та якісного виконання своїх службових обов’язків, бойового завдання.

Психофізіологічний компонент – визначає психологічний та фізичний стан особового складу, його психологічну готовність та налаштованість до виконання поставлених завдань, рівень фізичного розвитку, натренованості та здатності переносити значне фізичне навантаження, яке може виникнути.

Такий підхід дозволяє говорити про МПС особового складу, як інтегральний показник морально-психологічної готовності військовослужбовців до виконання своїх службових обов’язків, поставленого бойового завдання.

На думку ряду авторів, як в цілому, так і окремі складові МПС, характеризуються певним змістом та спрямованістю й находять своє вираження в ступені згуртованості військовослужбовців у масштабах підрозділу, частини та з’єднання, готовності особового складу до виконання поставленого завдання, що знаходить своє вираження в стійкості та рівні сформованості МПС. Вказані компоненти відображаються у поточних оціночних судженнях, ставленні, емоційному стані військовослужбовців у їх готовності виконувати різні навчально-бойові завдання, що в свою чергу дозволяє виділити так би мовити додаткові параметри МПС щодо його змісту, спрямованості, спільності, стійкості, рівень сформованості та динамічність.

Змістом МПС є сукупність моральних, політичних, правових, військово-професійних, естетичних, культурних цінностей, потреб та інтересів, мети, поглядів та переконань, суджень та ставлення, життєвих позицій військовослужбовців, які становлять морально-психологічну готовність особового складу, незважаючи на позбавлення, які виникають в ході підготовки та виконання поставленого завдання. У ньому відображається рівень реального ставлення військовослужбовців до виконання поставленого завдання (факторів бою) та подій воєнного, політичного й морального характеру. Він виступає показником ступеня засвоєння особовим складом моральних цінностей та культурних традицій народу, суспільства, держави. Своєрідність змісту МПС, це переважання в ньому тих чи інших компонентів в той чи інший проміжок часу і визначає його спрямованість у відповідних умовах діяльності військовослужбовців.

Під спрямованістю МПС пропонується розглядати ступінь зорієнтованості (згуртованості) військовослужбовців на ті чи інші завдання, засоби і способи їх реалізації, в цілому ті чи інші сторони діяльності. Вона проявляється в готовності та намаганні особового складу вирішувати поставлене завдання. В спрямованості МПС особового складу відображаються детерміновані в підрозділі, частині та з’єднанні в цілому моральні, військово-професійні цінності, оцінки та зорієнтованість військовослужбовців. МПС може охоплювати весь особовий склад (підрозділу, частини, з’єднання), або ту чи іншу частину особового складу, ті чи інші категорії військовослужбовців.

У зв’язку з цим важливою є така характеристика МПС, як ступінь його спільності.

Спільність МПС характеризує сферу, широту розповсюдження домінуючого МПС серед різних категорій військовослужбовців у масштабі конкретного військового формування. Зрозуміло, що дієвість домінуючого МПС буде тоді вищою, коли він охоплює більше особового складу.

Важливою характеристикою МПС є рівень його сформованості і визначається ступенем відповідності та протиріччя моральних цінностей військово-професійних, психологічних та фізичних якостей, які були сформовані та проявляються у військовослужбовців в конкретних умовах та обставинах бойової діяльності.

Стійкість МПС - це той чи інший ступінь його супротиву, здатності протистояти, не піддаючись негативному впливу, зовнішній соціальній та природній сферам, факторам та обставинам як внутрішнього, так і зовнішнього характеру, широкого соціального плану (негативний вплив ЗМІ, економічної, політичної, криміногенної обстановки, негативний інформаційно-психологічний вплив противника у смузі відповідальності і т. ін.

Відмітною рисою МПС є динаміка та той чи інший рівень його функціонування (підйом, упадок, апатія і т. ін.).

Виключно великий вплив на МПС, його стійкість та динаміку здійснює військово-професійна підготовка військовослужбовців, злагодженість, спрацьованість дій бойових розрахунків, екіпажів, підрозділів, частин, їх матеріально-технічна забезпеченість, а також задоволеність особового складу рівнем харчування, забезпеченістю речовим майном та іншими видами забезпечення, рівень укомплектованості, досвід дій в умовах оборонного бою та інших складних обставинах у ході виконання відповідного бойового завдання.

МПС кожного військовослужбовця та військового колективу взаємопов’язані та взаємообумовлюють один одного. МПС особового складу, військової частини, з’єднання, безпосередньо впливає на зміст та динаміку дій конкретного підрозділу та окремих військовослужбовців в ході виконання бойового завдання. МПС має загальний характер, тому його не можна розглядати окремо від його носія. Разом з цим МПС особового складу – це не просто сума морально-психологічних станів військовослужбовців, а й ті соціально-психологічні явища та процеси, що властиві даному військовому колективу, до яких можна віднести світоглядні позиції, моральні цінності, суспільні інтереси та свідомість, рівень злагодженості частин та підрозділів з'єднання, колективну думку, задоволеність різними сферами військової діяльності і т. ін.

В ході оцінки МПС особового складу, з метою якісної організації заходів МПЗ оборонного бою, командуванню бригади необхідно визначити систему елементів (факторів), які в даній ситуації впливають на рівень сформованості МПС, обумовлюють морально-психологічну готовність та рівень боєздатності особового складу. Вони можуть бути матеріальними та духовними, об’єктивними та суб’єктивними, зовнішніми та внутрішніми, загальними та специфічними, прямими та побічними, а також носити економічний, політичний, соціальний, військово-професійний характер і т. ін.

Кожний із цих елементів (факторів) займає певне місце, виконує конкретні функції, має специфічний зміст та форми прояву, і від їх співвідношення багато в чому залежить не лише МПС особового складу, а й його боєздатність в конкретних умовах та ситуації. У зв’язку з цим, практика підготовки бригади до дій в умовах оборони обумовлює необхідність врахування всього комплексу факторів, які впливають на МПС особового складу з метою ефективної організації організації заходів МПЗ.

Таким є в короткому викладі сутність і зміст поняття морально-психологічний стан.

Виходячи з вимог документів, що регламентують військову діяльність, командири, офіцери структур з гуманітарних питань постійно вивчають і оцінюють морально-психологічний стан особового складу.

Зміст роботи командування щодо аналізу та оцінки МПС може містити в собі такі моменти:

визначення цілей вивчення МПС особового складу;
визначення оптимальних джерел інформації про МПС, використання визначених методів збору інформації;
виявлення об’єктивних і суб’єктивних факторів що впливають на особовий склад.

Морально-психологічний стан вивчається з метою:

визначення його рівня і спроможності впливати на вирішення бойових (навчально-бойових) та інших службових завдань;
прогнозування реакції і дій особового складу при вирішенні службових ба бойових завдань;
виваження ефективних заходів для формування та зміцнення МПС;
кореляції управлінських рішень з питань організації діяльності та застосування військ, окремих військовослужбовців, організації заходів МПЗ і т. ін.

Важливе місце у діяльності командування частин та підрозділів щодо оцінки МПС займає визначення джерел інформації. У процесі оцінки МПС можуть використовуватись наступні методи збору інформації:

– бесіда з командирами, офіцерами штабів, заступниками з гуманітарних питань, начальниками служб і т. ін.;

опитування різних категорій особового складу;
спостереження за конкретними військовослужбовцями, військовими колективами;
психологічна діагностика;
тестування, анкетування;
збір та аналіз незалежних характеристик;
соціометрія та упорядкування соціограм;
аналіз діяльності та т. ін.

Творче використання даних методів у поєднанні з інформацією, одержаною від посадових осіб, дозволяє сформувати об’єктивне уявлення про рівень МПС особового складу.

У ході аналізу та оцінки важливо пам’ятати, що аналіз та оцінка МПС – справа складна. Складність заключається в тому, що МПС поняття не матеріальне, але разом з тим багатофакторне та різнобічне за своїм проявом. Тому при вирішенні цього завдання необхідно застосовувати системний та комплексний підхід, який визначає застосування різних методів та методик аналізу й оцінки МПС.

3.2.2. Методики оцінки морально-психологічного стану особового складу підрозділів, частин та з’єднань

Однією із важливих умов ефективного управління поведінкою військовослужбовців та організації заходів морально-психологічного забезпечення бойової підготовки та застосування військ є оцінка його МПС з метою своєчасної координації дій посадових осіб (заходів) щодо його формування та підтримки на рівні, який сприятиме якісному виконанню поставленого завдання.

Зазвичай, оцінка МПС окремих військовослужбовців здійснюється за допомогою психологічних тестів. У нашому випадку мова йде про військовий колектив, як цілісне утворення. Більшість характеристик МПС військових колективів не можуть бути оцінені об’єктивними методами вимірювання. Малоефективними є й методи сумування результатів психологічних тестів окремих військовослужбовців, а також соціологічних опитувань. Так, або інакше необхідним є застосування суб’єктивних експертних оцінок.

Сьогодні в Збройних Силах України для оцінки МПС особового складу застосовується цілий ряд методів та методик. До числа таких методик належать методики, авторами яких є: М.Й. Варій, Г.А. Давидов, Ю.А. Московчук, методика оцінки МПС, запропонована комітетом керівників органів по роботі з особовим складом міністерств оборони держав-учасниць СНД.

Оцінка МПС військового підрозділу в мирний та у воєнний час за методикою М.Й. Варія.

Морально-психологічний стан особового складу військового підрозділу у методиці М.Й. Варія – це цілісне, визначальне морально-психологічне явище, яке є похідним від інтегрованої єдності й взаємодії духовних, моральних, морально-психологічних, політичних, національних, соціальних, економічних, військово-службових, навчально-бойових (у воєнний час бойових), інших соціально-психологічних і психологічних чинників, котрі інтеграційно відображаються в їх соціальній психіці у вигляді певних морально-психологічних стереотипів, спрямовуючих його діяльність і поведінку.

Структурно, МПС особового складу будь-якого військового підрозділу в мирний і воєнний час М.Й. Варій поділяє на п’ять рівнів: 1) здоровий; 2) задовільний; 3) критичний; 4) деструктивний; 5) нездоровий. Кожен рівень визначає ступінь готовності особового складу вести бій, вирішувати бойові та інші військово-службові завдання, діяти у відповідності з вимогами Статутів і присяги; рішучості відстоювати національні цінності суспільства, інтереси свого народу, його свободу, територіальну цілісність і незалежність; бойової активності, непохитності і наполегливості у досягненні поставлених цілей. Виступаючи основною серцевиною духовних сил особового складу, МПС забезпечує їх відповідну спрямованість і цілісність.

Для практичної оцінки МПС військового підрозділу Варієм розроблено ряд методик, серед яких провідне місце відводиться трьом:

1. Методика ФІМ (функціонально-інтегративна методика оцінки МПС особового складу військового підрозділу в мирний час), розрахована на опитування всього особового складу підрозділу, або за науково обґрунтованою вибіркою, згідно опитувальника (додаток 1).

В даній методиці кожному лінгвістичному ствердженню дається відповідна кількість балів. А саме: “так” – 3; “думаю, що так” – 2; “не можу визначитись” – 1; “ні” – 0. Підраховується загальна сума балів кожного респондента за формулою:

Q1= Σ(1-5, 11-15, 21-25, 31-35, 41-45) - Σ(6-10, 16-20, 26-30, 36-40, 46-50).

В подальшому визначається середньоарифметична сума балів:

Qср = (QІ +Q2+...+Qn-1+Qn)/n

де: – Qcp – середньоарифметична сума балів;

– Q1, Q2, Qn-1, Qn – кількість балів, набраних кожним респондентом;

n – загальна кількість респондентів.

Тоді полярність буде:

1) Позитивною при Qср = 75 ± 46; 2) Значно позитивною при Qср = 45 ± 16; 3) Невизначеною при Qср = 15±(-14); 4) Значно негативною при Qср = (-15)± ±(–44); 5) Негативною при Qср = (-45)±(-75).

Виходячи з такої полярності, визначається коефіцієнт морально-психоло-гічної рівноваги (R) за формулою: R = Qср/75. При чому морально-психоло-гічний стан особового складу буде: 1. Здоровим при 1>R>0,61; 2. Задовільним при 0,6>R>0,21; 3. Критичним при 0,2>R>(-0,19); 4. Деструктивним при (-0,2)>R>(-0,6); 5. Нездоровим при (-0,61)>R>(-1).

2. Методика ФЕМ (функціонально-експертна методика оцінки МПС особового складу у мирний час), яка розрахована на опитування одного або кількох експертів, у якості яких повинні виступати заступники командира батальйону і вище, командири рот і вище, їх заступники з гуманітарних питань, а також фахівці (психологи і соціальні психологи) відділення гуманітарних питань.

Методика ФЕМ дозволяє за допомогою певної кількості балів, які характеризують якість соціально-психологічних явищ і процесів, визначити їх полярність, згідно таблиці-опитувальника (додаток 2).

Кожному лінгвістичному твердженню дається відповідна кількість балів, а саме: “високий чи позитивний” – 3; “середній чи значно позитивний” – 2; “низький чи значно негативний” – 1; “відсутній чи негативний” – 0.

Підраховується сума балів за формулою:

Q1=Σ(1-18, 21-26, 30-35)-Σ(19-20, 27-29)

Якщо респондентів (експертів) декілька то полярність визначається за формулою:

Qср= Q1+Q2+…+Qn–1+Qn/n

де: Qcр – середньоарифметична сума балів;

Q1, Q2, Qn-1, Qn – кількість балів набраних кожним експертом;
n – кількість експертів.

У цьому випадку полярність морально-психологічних явищ, які протікають у військовому підрозділі, буде: 1. Позитивною при Q1(Qср) = 90±68; 2. Значно позитивною = Q1(Qср) = 67±45; 3. Невизначеною при Q1(Qcp) = 44±22; 4. Значно негативною при Q1 (Qср) = 21±(-2); 5. Негативною при Q1 (Qср) = (-3)±(-25).

Причому МПС особового складу буде: 1) Здоровим при 1>R>0,76; 2) Задовільним при 0,75>R>0,51; 3) Критичним при 0,5>R>0,24; 4) Деструктивним при 0,23>R>(-0,02); 5) Нездоровим при (-0,03)>R>(-0,28).

3. Методика ФЕВ (функціонально-експертна методика оцінки МПС особового складу в бойових умовах). Методика розрахована на одного або кількох експертів, в якості котрих повинні виступати насамперед командири підрозділів та їх заступники з гуманітарних питань. Проводиться методика згідно таблиці-опитувальника (додаток № 3).

Сума балів підраховується за формулою:

Q1 = Σ (1-4, 6-20, 25) – Σ (5, 21-24, 26-30)

Якщо експертів декілька, то визначається їх середньоарифметична сума балів за формулою:

Qср = Q1+Q2+…+Qn-1+Qn/n

де: Qcр – середньоарифметична сума балів;

Q1, Q2, Qn–1, Qn – кількість балів набраних кожним експертом;
n – кількість експертів).

У цьому випадку полярність морально-психологічних явищ, які протікають у військовому підрозділі (cеред офіцерського складу), буде: 1. Позитивною при Q1(Qср) = 60±43; 2. Значно позитивною = Q1(Qср) = 42±25; 3. Невизначеною при Q1(Qcp) = 24±7; 4. Значно негативною при Q1 (Qср) = 6±(-12); 5. Негативною при Q1 (Qср) = (-13) ± (-30).

Таким чином, МПС особового складу буде: 1) Здоровим при 1>R>0,71; 2) Задовільним при 0,7>R>0,41; 3) Критичним при 0,4>R>0,11; 4) Деструктивним при 0,1>R>(-0,2); 5) Нездоровим при (-0,21)>R>(-0,5).

МПС особового складу бригади в мирний і воєнний час також визначається за даними методиками, якщо всі її підрозділи виконують теж саме завдання, перебувають тривалий час разом. Крім цього, його можна визначити за формулою:

Rb = (Rp1 + Rp2 + Rpn)/n

де: Rb – коефіцієнт морально-психологічної рівноваги особового складу бригади;

– Rp1, Rp2, Rpn – коефіцієнти морально-психологічної рівноваги окремого підрозділу;

– n – кількість підрозділів.

Отже, в методиці М.Й. Варія, МПС відбивається сукупність відносно стійких морально-психологічних рис особового складу військового формування, які у складній взаємодії і взаємовпливові утворюють в даний час (період) стійке морально-психологічне утворення. Він значною мірою визначає спрямованість, зміст і статико-динамічні особливості військово-соціальної групи (колективу), які виникають під впливом факторів середовища і завдань що вирішуються. Міцність, стійкість та надійність МПС військового колективу відображає рівень морально-психологічної готовності особового складу до виконання завдань, які стоять перед ними у мирний і воєнний час.

Оцінка МПС військового підрозділу під час ведення бойових дій за методикою Г.А. Давидова

Ця методика характеризує МПС, як систематизацію факторів, що виконують функцію характеристики військовослужбовців, військових колективів, підрозділів, часин та з’єднання в цілому. Відповідно до цього, автор даного підходу визначає ряд основних структурних елементів МПС: ступінь інформованості особового складу про бойове завдання та способи і хід його виконання, авторитетність і єдність дій командного складу та офіцерів структур з гуманітарних питань; рівень бойової підготовки особового складу; наявність бойового досвіду; ефективність функціонування органів управління; успішність попередніх бойових дій; фізіологічний стан особового складу (своєчасність та достатність відпочинку, виснаженість, втома); укомплектованість частин та підрозділів з’єднання особовим складом; ступінь озброєності частин та підрозділів, наявність боєприпасів, інженерне обладнання позицій; ступінь матеріально-технічного та інших видів забезпечення. Кожна з цих складових є цілком самостійною, хоча тісно взаємодіє одна з одною. Враховуючи це, автор об’єднали їх в три групи факторів:

Перша група

1. Ступінь інформованості (СІ) особового складу про бойове завдання та способи і хід його виконання, авторитетність і єдність дій командного складу та офіцерів структур з гуманітарних питань:

а) знають все, авторитетні та єдині в своїх діях – 100%;

б) знають частково, авторитетні але не єдині в своїх діях – більше 50%;

в) не знають, не авторитетні – менше 50%.

2. Рівень бойової підготовки (РБП) особового складу:

а) пройшли повний курс бойової підготовки – 100%;

б) пройшли підготовку по скороченому курсу – більше 50%;

в) не навчені – менше 50%.

3. Наявність бойового досвіду (БД):

а) значний бойовий досвід – 100%;

б) участь у ряді боїв – більше 50%;

в) не обстріляні – менше 50%.

Друга група

Ефективність функціонування органів управління (ЕОУ):

а) діють постійно –100%;

б) дія частково порушена – більше 50%;

в) повністю втрачена – менше 50%.

Успішність попередніх бойових дій (УБД):

а) повна поразка противника – 100%;

б) примушення противника до оборони – більше 50%;

в) відхід наших військ та перехід до вимушеної оборони – менше 50%.

3. Фізіологічний стан (ФС) особового складу (своєчасність та достатність відпочинку, виснаженість, втома):

а) сон 7 – 8 годин на добу та регулярний відпочинок – 100%;

б) сон уривками, не має часу для відпочинку – більше 50%;

в) більше доби без сну і відпочинку – менше 50%.

Третя група

1. Укомплектованість (У) частин та підрозділів з’єднання особовим складом:

а) повна чи приблизна – 100%;

б) укомплектованість – 50% та більше;

в) укомплектованість – менше 50%.

2. Ступінь озброєності (О) частин та підрозділів, наявність боєприпасів, інженерне обладнання позицій:

а) повний боєкомплект, повністю обладнані позиції в інженерному відношенні – 100%;

б) ½ боєкомплекту і на 50% обладнані позиції в інженерному відношенні – більше 50%;

в) менше ½ боєкомплекту, менше ніж на 50% позиції обладнані в інженерному відношенні – менше 50%.

3. Ступінь матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) та інших видів забезпечення:

а) безперервне всіма видами – 100%;

б) тільки боєприпасами – більше 50%;

в) відсутнє матеріально-технічне забезпечення – менше 50%.

Рівень МПС вимірюється у відсотках, за формулою:

де – коефіцієнт бойової злагодженості; , якщо всі військові колективи повністю злагоджені в бойовій обстановці; якщо колективи ще не злагоджені, але заходи бойового злагодження здійснюються, коефіцієнт бойової злагодженості буде знаходитись в рамках ; , якщо особовий склад охоплений панікою.

Позитивним моментом даної експертної методики є те, що за її допомогою командування з’єднання (підрозділу) в ході бою зможе отримати відносно об’єктивну інформацію про МПС особового складу, та скеровувати свою діяльність з метою його поліпшення. Співвідношення в запропонованій формулі рівня МПС і коефіцієнта бойової злагодженості дасть реальну змогу зробити висновки щодо готовності військовослужбовців до ведення бойових дій.

Оцінка морально-психологічного стану військового підрозділу за методикою Ю.А. Московчука

До числа багатофакторних методик, які дають можливість отримати математичний вираз виміру МПС особового складу, як у мирний час, так і в умовах підготовки до бою відноситься “Методика оцінки МПС особового складу частин i підрозділів Збройних Сил України”, розроблена Ю.А. Московчуком.

Морально-психологiчний стан (МПС) особового складу - це цілісна, інтегральна сукупність політичних, духовних цінностей i позицій, потреб i інтересів, почуттів, якi переважають i домінують в свiдомостi військовослужбовців в даний час чи протягом певного проміжку. МПС виступає узагальненою формою прояву політичної i духовної свiдомостi військовослужбовців, їх морально-психологiчної стійкості.

МПС визначає практичне відношення військовослужбовців до фактів (факторів) i явищ реального життя: до внутрішньої i зовнішньої політики держави, до військової доктрини, до дій політичних партій, рухів, окремих політичних діячів, до керівників держави i Збройних Сил, до своїх командирів i начальників, до виконання службових обов’язків, до вимог дисципліни, до товаришів по службі, до самого себе.

МПС є однією з найважливіших складових частин бойової та мобiлiзацiйної готовності i є сукупністю соціально-психологічних факторів, що впливають на особовий склад i визначають його потенційну спроможність виконувати тi чи iншi завдання на конкретно визначений проміжок часу.

Своєчасна i об'єктивна оцінка МПС пiдроздiлiв i частин дає можливість військовому керівництву всіх рівнів приймати своєчасні i виважені рішення щодо їх бойового використання або приймати необхідні заходи щодо підвищення їх бойової та мобiлiзацiйної готовності.

Окрім того, при оцінці МПС виявляються тi фактори, що найбільш негативно впливають на особовий склад в цей час i конкретно на цю військову частину або підрозділ. Це, в свою чергу, дає можливість своєчасно приймати вiдповiднi заходи щодо нейтралізації впливу виявлених негативних факторів.

Єдина методика оцінки МПС значно зменшує долю суб’єктивізму, яка раніше цілком визначалась складом перевiряючих та їх поглядами на стан справ.

По своїй суті МПС є сукупністю багатьох факторів, що різним чином впливають на соцiально-психологiчнi явища в військових колективах. Тому в методиці закладене ний принцип, по якому кожний фактор має свій коефіцієнт значимості щодо рівня його впливу на особовий склад.

Розрахунки таких коефiцiєнтiв по кожному фактору зроблені на основі їх ранжирування експертами, кореляційного аналізу, перевірках на валiднiсть i надійність. Перелік факторів i коефiцiєнтiв значимості кожного з них наведені в табл.1.

Таблиця 1

Перелік факторів i коефiцiєнтiв їх значимості

Фактори що впливають на МПС особового складу	Коефіцієнт	Скорочена назва
1	2	3
1. Професiйно-органiзацiйнi якості командного складу, стиль керівництва. Рівень довіри військовослужбовців до командування з’єднання, підрозділу	1,3	ПОЯК
2. Морально-психологiчна готовність особового складу до виконання службових обов’язків в умовах ведення з’єднанням оборонного бою	1,3	МПП
3. Задоволеність особистим рівнем досягнутої професійної підготовки	1,3	ПП
4. Морально-психологічна обстановка в країні, ставлення до армії, рівень довіри військовослужбовців до керівників держави i армії Збройних Сил в цілому	1,1	МПО
5. Задоволеність військовослужбовців всіма видами матеріального та соціального забезпечення	1,1	МСЗ
6. Задоволеність матеріально-технічним забезпеченням до бойових дій	1.0	МТЗ
7. Психофізичний стан особового складу на час оцінки або запланований на час бойового застосування	1.0	ПФС
8. Взаємодопомога, сумісність, товариство, традиції i злагодженість військових колективів. Взаємовідносини між різними категоріями військовослужбовців	0,9	МПК
9. Задоволеність особового складу станом військової дисципліни	0,8	ВД
10. Задоволеність особового складу інформацією про обстановку в країні, в Збройних Силах, у з’єднанні, військовій частині, реальну бойову обстановку, про дії противника, його сильні та слабі сторони	0,8	IОС

Метод оцінки. При оцiнцi МПС використовується метод, що полягає у виявленнi, аналiзi та вимiрюваннi чисельних показникiв, що характеризують морально-психологiчний стан як вiйськових колективiв, так i окремих вiйськовослужбовцiв. Такий метод має назву багатофакторного аналiзу. Фiксування чисельних показникiв кожного фактору здiйснюється на основi шкал вимiрювання. Шкала кожного фактору є змодельована метрична система на основi замiни рiзних континуальних показникiв їх пропорцiйними числовими значеннями. Для рiзних факторiв в методицi використанi два вида шкал - шкала iнтервалiв i шкала вiдношень. По окремих факторах розробленi iншi методики їх оцiнки: графiки, таблицi, тощо. Всi 10 факторiв переводяться в одну систему оцiнки - 100-бальну PQ систему. Отриманi PQ показники кожного фактору пiдставляються у формулу розрахунку рiвня морально-психологiчного стану:

Варiант формули:

Отриманий рiвень Р мпс в iнтервалi вiд 0 до 100 балiв переводиться в трьохрiвневий континуальний показник:

1. Оптимальна готовнiсть вiд 70,0 до 100,0

2. Понижена готовнiсть вiд 55,0 до 69,9

3. Неготовнiсть вiд 0 до 54,9

Пiдсумковий висновок на основi отриманих показникiв по кожному iз 50 стверджень i по факторам детально розкривається в роздiлi “Пiдсумках оцiнки МПС”.

Наприклад:

Оптимальний МПС - характеризується вiрою особового складу в успiх справи, в свою пiдготовленнiсть виконувати службовi обов’язки в екстремальних умовах, в командирiв, в бойову технiку, в самих себе. Психологiчний клiмат в вiйськових колективах сприяє взаєморозумiнню i спiвробiтництву. Швидкiсть протiкання психiчних процесiв i фiзiологiчний стан дає можливiсть в обмежений час приймати розумнi рiшення i якiсно дiяти по їх досягненню.

Понижений МПС може мати слідуючі ознаки:

вiйськовослужбовцi не мобілізовані на виконання поставлених завдання, в них принижене вiдчуття особистої вiдповiдальностi за кiнцевий результат, переважає високий рiвень тривожностi i вiдсутнє вiдчуття особистої вини за можливу невдачу. Особовий склад вiдчуває недостатнiй рiвень професiйної i тактико-спецiальної пiдготовки, особливо до дiй вночi i в екстремальних умовах. Іноді вiйськовослужбовцi проявляють самовпевненнiсть в легкостi виконання майбутнiх завдань або не представляють можливі реальні труднощі при їх виконанні.

У колективах вiдчувається роздратованнiсть, вони мало згуртованi. Доцiльнiсть дiй командування береться пiд сумнiв.

Неготовнiсть - це такий ситуативний рiвень МПС, при якому вiйськовослужбовцi знаходяться на межі своїх психофізичних можливостей або знаходяться в розпачi, в них шоковий стан, іноді повне небажання дiяти по виконанню службових обов’язкiв, вони не бачать сенсу i не розумiють їх доцiльнiсть. Керiвники авторитетом i довiрою у особового складу не користуються та інше.

В мирний і воєнний час рівень МПС особового складу бригади вимірюється аналогічно методиці М.Й. Варія, за формулою

де, , , – рівень МПС особового складу (експертів) окремих підрозділів (частин); – рівень МПС офіцерів (експертів); – кількість підрозділів (груп категорій військовослужбовців, підрозділів, частин); – рівень МПС особового складу бригади.

Всебічний аналіз багатофакторної оцінки МПС особового складу, запропонований Ю.А. Московчуком, дає всі підстави говорити про її відносну завершеність. Дана методика ввібрала в себе все позитивне, властиве попереднім варіантам, підходам і дає можливість на основі експертних опитувань військовослужбовців різних категорій отримати математичний вираз реального показника МПС особового складу, опитувальник та порядок розрахунку наведено в додатку 4–8.

Методика оцінки МПС особового складу військової частини (з’єднання, об’єднання), запропонована комітетом керівників органів по роботі з особовим складом міністерств оборони держав-учасниць СНД.

Разом з тим колективом НДЦ гуманітарних проблем ЗС України здійснено основні процедури внутрішньої і зовнішньої валідізації даної методики, проведено стандартизацію та апробацію з залученням більш ніж 50 підрозділів військових частин Збройних Сил України.

Ця методика відповідає сучасному стану Збройних Сил України, а також може використовуватись в арміях інших країн з обов’язковим урахуванням менталітету військовослужбовців цих держав.

Розроблена модель структури МПС дозволяє визначити з різноманіття прояву внутрішнього стану військовослужбовців більш значущі показники, що висловлюються в поточних оціночних судженнях військовослужбовців.

На основі даних соціологічних та психологічних досліджень визначено їх перелік: 22 показника для офіцерів, прапорщиків (мічманів) та військовослужбовців, які проходять службу за контрактом, 21 – для курсантів та військовослужбовців строкової служби.

Ці показники умовно об’єднані в параметри МПС: стійкість і керованість (Див. табл. 1,2).

Стійкість характеризує рівень зрілості, стабільності, несприйнятливості до негативних явищ системи базових елементів МПС (потреб, мотивів, ціннісної орієнтації, суспільної думки, традицій, переконань, масових психічних процесів і станів).

Керованість характеризує ступінь можливого впливу на свідомість і поведінку військовослужбовців через систему виховних, інформаційних, правових і моральних заходів (що схвалюються державою і суспільством) в інтересах формування і зміцнення елементів МПС.

Наведені показники виявляються в поточних оціночних судженнях військовослужбовців, їх висловлюваннях та настроях, взаємовідносинах і емоційних станах, в бажанні виконувати різноманітні задачі та діяти відповідно моральним цінностям. Вони складають основний зміст МПС.

Таблиця 1.

Основні параметри і показники морально-психологічного стану офіцерів, прапорщиків (мічманів) та військовослужбовців, які проходять службу за контрактом.

Показники параметру стійкості морально-психологічного стану:

Гордість своєю причетністю до справи захисту Батьківщини.
Значимість понять військової честі і гідності.
Готовність до самопожертви в ім’я захисту Батьківщини.
Бажання служити в Збройних Силах України.
Прагнення до професійного вдосконалення.
Впевненість у своїх здібностях виконати бойові задачі.
Задоволеність відношеннями в колективі.
Відсутність конфліктів між начальниками та підлеглими.
Відсутність конфліктів серед різних категорій військовослужбовців.
Впевненість у своїх спів службовцях.
Психологічна готовність до участі в бойових діях по відбиттю зовнішньої агресії.
Психологічна готовність до участі в миротворчих операціях.
Задоволення матеріальним забезпеченням.
Задоволення житловими умовами.
Задоволеність умовами для відпочинку і дозвілля.

Показники параметру керованості морально-психологічного стану:

Задоволення турботою держави про Збройні Сили України.
Ступінь схвалення курсу керівництва країни.
Рівень розуміння військової небезпеки для країни.
Рівень довіри вищому військовому керівництву.
Рівень авторитету безпосереднього командира.
Оцінка престижу військової служби у суспільстві.
Думка дружини (близьких родичів) про службу чоловіка (сина).

Таблиця 2.

Основні параметри і показники морально-психологічного стану курсантів, військовослужбовців служби за контрактом та військовослужбовців строкової служби

Показники параметру стійкості морально-психологічного стану:

Гордість за причетність до захисту Вітчизни.
Значимість понять військової честі і гідності.
Готовність до самопожертви в ім’я захисту Батьківщини.
Бажання служити у Збройних Силах України.
Прагнення до професійного вдосконалення.
Впевненість у своїх здібностях виконати бойові задачі.
Задоволеність відношеннями в колективі.
Відсутність конфліктів з командирами.
Відсутність конфліктів з спів службовцями.
Впевненість у своїх спів службовцях в бойовій обстановці.
Психологічна готовність до участі в бойових діях по відбиттю зовнішньої агресії.
Психологічна готовність до участі в миротворчих операціях.
Задоволеність побутовими умовами.
Задоволеність умовами для відпочинку та дозвілля.

Показники параметру керованості морально-психологічного стану:

Задоволення турботою держави про Збройні Сили України.
Ступінь схвалення курсу керівництва держави.
Рівень розуміння наявності військової загрози для держави.
Рівень довіри військовому керівництву.
Рівень авторитету безпосереднього командира.
Оцінка престижу військової служби у суспільстві.
Думка батьків (найближчих родичів) про службу сина (чоловіка).

Розрахунок вибірки для проведення анкетного опитування

В основі оцінки морально-психологічного стану лежать дані, отримані за результатами анкетного опитування різних категорій військовослужбовців відповідного військового формування (полк, бригада, дивізія і т. д. до Збройних Сил у цілому). З метою забезпечення вірогідності результатів анкетного опитування з долею ймовірності не менш 95% (помилка вибірки 5%) повинні бути дотримані правила відбору респондентів для проведення опитування .(Див. табл.3)

Таблиця 3.

Розрахункова таблиця вибірки чисельності респондентів , що опитуються з метою оцінки морально-психологічного стану

Чисельність (кількість)	Обсяг вибірки для кожної категорії
Офіцерів, прапорщиків (мічманів) та військовослужбовців за контрактом	Курсантів та солдат
До 100	До 100	80
200	200	120
400	400	200
500	500	222
1000	1000	286
2000	2000	333
5000	5000	370
10000	10000	398
Нескінченна	Нескінченна	400

Розрахунок вибірки для військового формування, що оцінюється, проводиться з врахуванням реальних пропорцій різних категорій військовослужбовців (старші і молодші офіцери, прапорщики (мічмани) та військовослужбовці, що проходять службу за контрактом, курсанти, солдати та сержанти за призовом) і підрозділів (частин, з’єднань, об’єднань), що визначають його бойову готовність.

Наприклад: у механізованому полку (бригаді) чисельністю 200 офіцерів і прапорщиків (з них 30% старших офіцерів, 50% молодших офіцерів, 20% прапорщиків) опитуванню підлягають 120 чоловік: 40 старших офіцерів, 60 молодших офіцерів, 20 прапорщиків та військовослужбовців, які проходять службу за контрактом з 1-2 механізованих батальйонів, артилерійського (зенітно-ракетного) дивізіону або танкового батальйону, 1-2 окремих рот і штабу полку (бригади). Аналогічний розрахунок вибірки робиться для проведення опитування військовослужбовців за призовом.

Для проведення опитування військовослужбовців розроблені спеціальні анкети: для офіцерів, прапорщиків (мічманів) та військовослужбовців, які проходять службу за контрактом, курсантів та військовослужбовців за призовом (Див. додаток № 1, 2, 3, 4).

Особливу увагу варто приділити процедурі організації і проведення анкетного опитування військовослужбовців. Від того, як він буде організований, залежить надійність та об’єктивність одержаної інформації, а, отже, і значимість зроблених висновків.

Порядок оцінки морально-психологічного стану різних категорій військовослужбовців

1. Проведення анкетного опитування відповідно розрахунку вибірки: з офіцерами - по анкеті № 1; з прапорщиками (мічманами) та військовослужбовцями , які проходять службу за контрактом - по анкеті № 2, з курсантами – по анкеті №3, з військовослужбовцями за призовом – по анкеті №4 (Див. додаток № 1,2,3,4).

2. Вибрати з отриманих даних позитивні значення показників (у % від загальної чисельності тих, що відповіли) за правилами, викладеними у таблиці 4-5 і записати їх у другу графу бланків оцінки морально-психологічного стану (Див. додаток №5,6).

3. Помножити позитивні значення позитивних показників на відповідні вагові коефіцієнти значимості (графа 3) і отримані результати записати в 4 графу бланків оцінки морально-психологічного стану (Див. додаток № 5,6).

Таблиця 4.

Вибір позитивних значень показників морально-психологічного стану

Номер показника в бланку оцінки морально-психологічного стану	Питання анкети
	Для офіцерів	Для прапорщиків (мічманів) та військовослужбовців за контрактом
1	2	3
1.	Питання 1 позиція 11	Питання 1 позиція 11
2.	Питання 1 позиція 4	Питання 1 позиція 4
3.	Питання 2 позиція 1+2	Питання 2 позиція 1+2
4.	Питання 3 позиція 1+2	Питання 3 позиція 1+2
5.	Питання 4 позиція 1+2	Питання 4 позиція 1+2
6.	Питання 5 позиція 1+2	Питання 5 позиція 1+2
7.	Питання 6 позиція 1+2	Питання 6 позиція 1+2
8.	Питання 7 позиція 2	Питання 7 позиція 2
9.	Питання 8 позиція 2	Питання 8 позиція 2
10.	Питання 9 позиція 1+2	Питання 9 позиція 1+2
11.	Питання 10 позиція 1	Питання 10 позиція 1
12.	Питання 11 позиція 1	Питання 11 позиція 1
13.	Питання 14 позиція 1	Питання 17 позиція 1
14.	Питання 15 позиція 1	Питання 18 позиція 1
15.	Питання 18 позиція 1	Питання 22 позиція 1
16.	Питання 19 позиція 1+2	Питання 25 позиція 1+2
17.	Питання 20 позиція 1+2	Питання 26 позиція 1+2
18.	Питання 21 позиція 1+2	Питання 27 позиція 1+2
19.	Питання 22 позиція 1	Питання 28 позиція 1
20.	Питання 24 позиція 5	Питання 30 позиція 5
21.	Питання 25 позиція 1+2	Питання 31 позиція 1+2
22.	Питання 26 позиція 1	Питання 32 позиція 1

Таблиця 5.

Вибір позитивних значень показників морально-психологічного стану

Номер показника в бланку оцінки морально-психологічного стану	Питання анкети
	Для курсантів	Для військовослужбовців строкової служби
1	2	3
1.	Питання 1 позиція 3	Питання 1 позиція 4
2.	Питання 1 позиція 4	Питання 1 позиція 6
3.	Питання 2 позиція 1+2	Питання 2 позиція 1+2
4.	Питання 3 позиція 2+3	Питання 3 позиція 1
5.	Питання 4 позиція 1+2	Питання 4 позиція 1+2
6.	Питання 5 позиція 1+2	Питання 5 позиція 1+ 2
7.	Питання 6 позиція 1+2	Питання 6 позиція 1+2
8.	Питання 7 позиція 3	Питання 7 позиція 1
9.	Питання 9 позиція 3	Питання 9 позиція 1
10.	Питання 12 позиція 1+2	Питання 11 позиція 1+2
11.	Питання 13 позиція 1	Питання 12 позиція 1
12.	Питання 14 позиція 1	Питання 13 позиція 1
13.	Питання 15 позиція 1	Питання 14 позиція 1
14.	Питання 19 позиція 1	Питання 21 позиція 1
15.	Питання 26 позиція 1+2	Питання 23 позиція 1+2
16.	Питання 27 позиція 1+2	Питання 26 позиція 1+2
17.	Питання 28 позиція 1+2	Питання 27 позиція 1+2
18.	Питання 29 позиція 1+2	Питання 28 позиція 1+2
19.	Питання 30 позиція 1	Питання 29 позиція 1+2
20.	Питання 31 позиція 1+2	Питання 30 позиція 1+2
21.	Питання 32 позиція 1	Питання 32 позиція 1

4. Дати розрахунок середньоарифметичних значень для 22 (21) показників морально-психологічного стану різноманітних категорій військовослужбовців і окремо для параметрів стійкості 15 (14) показників, керованості – 7 показників. Отримані значення є відповідно рівнем морально-психологічного стану, рівнем стійкості морально-психологічного стану і рівнем керованості морально-психологічного стану тієї або іншої категорії військовослужбовців. Значення показників записати в 4 графу бланків оцінки морально-психологічного стану (Див. додаток №5,6).

5. Порівняти отриману величину значення рівня морально-психологічного стану різних категорій військовослужбовців з відповідною шкалою (Див. таблиця 6) і дати оцінку морально-психологічного стану категоріям військовослужбовців: (стабільний високий, в цілому стабільний) та нестабільний (в цілому нестабільний , низький)

Програма математико-статистичної обробки інформації на ПЕОМ буде представлена додатково.

Таблиця 6.

Шкала оцінки морально - психологічного стану (в балах)

Категорії військовослужбовців	Шкала оцінки морально-психологічного стану
	Не стабільний	Стабільний
	Низький	В цілому нестабільний	В цілому стабільний	Високий
Офіцери, прапорщики (мічмани) та військовослужбовці, що проходять службу за контрактом	Менше 31	Від 31 до 50	Від 50-до 74	Більше 74
Курсанти, військовослужбовці строкової служби	Менше 30	Від 30 – до 49	Від 49-до 70	Більше 70

Характеристика оцінок морально-психологічного стану військовослужбовців:

“Стабільний”. “Високий» - якщо особовий склад підтримує державну політику в області оборони, виконує вимоги Статутів ЗС України, наказів і директив керівних органів Збройних Сил України, цілком готовий до виконання задач повсякденної діяльності військ (бойової і мобілізаційної готовності), бойового чергування (бойової служби) і бойової підготовки. При цьому величина рівня морально-психологічного стану офіцерів, прапорщиків (мічманів) та військовослужбовців, що проходять службу за контрактом за підсумками анкетного опитування повинна бути не нижче 74 балів, а курсантів та військовослужбовців, що проходять службу по призову - не нижче 70 балів.

“В цілому стабільний” – якщо особовий склад в основному підтримує державну політику в області оборони, в цілому підготовлений до виконання задач повсякденної діяльності військ (бойової і мобілізаційної готовності), бойового чергування (бойової служби) і бойової підготовки. Разом з тим, серед особового складу є негативні настрої, окремі військовослужбовці висловлюють сумніви в можливості виконання поставлених задач і незадоволені різноманітними сторонами своєї життєдіяльності. При цьому величина рівня морально-психологічного стану офіцерів, прапорщиків (мічманів) та військовослужбовців, які проходять службу за контрактом за підсумками анкетного опитування, повинна бути не нижче 50 балів, а курсантів та військовослужбовців, що проходять службу по призову - не нижче 49 балів.

“Нестабільний”. “В цілому нестабільний” - якщо частина особового складу не підтримує державну політику в області оборони або висловлює сумніви в її правильності, обмежено підготовлена до виконання задач повсякденної діяльності військ (бойової і мобілізаційної готовності), бойового чергування (бойової служби) і бойової підготовки. Частина військовослужбовців має негативні настрої, висловлює сумніви в можливості виконання поставлених задач і незадоволені різноманітними сторонами своєї життєдіяльності. При цьому величина рівня морально-психологічного стану офіцерів і прапорщиків та військовослужбовців, що проходять службу за контрактом за підсумками анкетного опитування, повинна бути не нижче 31 балу, а курсантів та військовослужбовців, що проходять службу по призову - не нижче 30 балів.

“Низький” - якщо не виконані вимоги на оцінку “нестабільний”, при цьому більша частина військовослужбовців не підтримує державну політику в області оборони, в цілому незадоволена різноманітними сторонами своєї життєдіяльності і відкрито висловлює думку про неможливість виконання поставлених задач.

6. Для додаткової характеристики морально-психологічного стану військовослужбовців, отримані цифрові значення рівнів стійкості і керованості морально-психологічного стану порівняти з відповідними шкалами (Див. таблиця 7,8) і дати оцінку морально-психологічного стану кожної категорії військовослужбовців по параметрам стійкості (стійкий, в цілому стійкий, обмежено стійкий, не стійкий) і керованості (керований, в цілому керований, обмежено керований, слабко керований)

Таблиця 7.

Шкала оцінки стійкості морально – психологічного

cтану (в балах)

Категорії військовослужбовців	Шкала оцінки стійкості морально-психологічного стану
	Не стійкий	Обмежено стійкий	В цілому стійкий	Стійкий
Офіцери, прапорщики (мічмани) та військовослужбовці за контрактом	Менше 31	Від 31 - до 53	Від 53 – до 75	Більше 75
Курсанти та військовослужбовці строкової служби	Менше 31	Від 31 до 49	Від 49 – до 71	Більше 71

Таблиця 8.

Шкала оцінки керованості морально-психологічного стану (в балах)

Категорії військовослужбовців	Шкала оцінки керованості морально-психологічного стану
	Слабо керований	Обмежено керований	В цілому керований	Керований
Офіцери, прапорщики(мічмани) та військовослужбовці за контрактом	Менше 31	Від 31 - до 52	Від 52-до 74	Більше 74
Курсанти та військовослужбовці за призовом	Менше 30	Від 30 - до 49	Від 49-до 68	Більше 68

В залежності від оцінки параметрів стійкості і керованості морально-психологічного стану, а також конкретних показників, що мають низький рівень, розробляється комплекс заходів організаційного і виховного впливу, направлених на підвищення рівня морально-психологічного стану особового складу.

Оцінка морально-психологічного стану частини. Загальна оцінка морально - психологічного стану частини (“стабільний” або “нестабільний”) виводиться з чотирьох оцінок морально-психологічного стану: оцінки морально-психологічного стану офіцерів, прапорщиків(мічманів) і військовослужбовців, які проходять службу за контрактом, курсантів та військовослужбовців строкової служби.

Оцінка морально-психологічного стану “стабільний” виставляється при “високому”, “в цілому стабільному” або “нестабільному” морально-психологічного стану всіх категорій військовослужбовців;

Морально-психологічний стан “стабільний” - якщо, особовий склад підтримує державну політику в області оборони, прагне до вдосконалення військової майстерності, задоволений рішенням соціально-побутових проблем і обстановкою в військовому колективі, морально і психологічно готовий до виконання задач повсякденної діяльності військ (бойової і мобілізаційної готовності), бойового чергування (бойової служби) і бойової підготовки.

Оцінка морально-психологічного стану “нестабільний” виставляється при “низькому” морально-психологічному стані хоча б однієї з категорій військовослужбовців.

Загальна оцінка морально-психологічного стану структури, що оцінюється, виставляється в двох бланках оцінки морально-психологічного стану (Див. додаток 5,6). Бланки підписуються тією особою, яка безпосередньо здійснювала оцінку та затверджуються командиром підрозділу (частини).

Отже, велика кількість підходів до оцінки МПС особового складу свідчить про приділення йому значної уваги з боку командування Збройних Сил України, розуміння його значення в системі підтримання високого рівня боєздатності частин та підрозділів. Знання та врахування всіх чинників від яких залежить рівень сформованості МПС особового складу відіграє дуже важливе значення при оцінці його реального стану, оскільки упущення якого-небудь з них може спричинити помилковий висновок про реальний МПС і вплинути на ефективність МПЗ та якість виконання особовим складом поставленого бойового завдання.

Таким чином, в результаті здійсненого комплексного аналізу поглядів та підходів щодо оцінки МПС особового складу можна зробити наступний висновок:

1. В умовах соціальних та економічних перетворень, які відбуваються в суспільстві та Збройних Силах України, серед основних напрямків розвитку теорії та практики застосування військ МПС займає одне із ключових місць.

2. МПС особового складу розглядається, як цілісна, інтегральна сукупність мотиваційно-ціннісних, військово-професійних та психологічних компонентів потреб, інтересів і почуттів, які переважають i домінують у свідомості військовослужбовців.

3. МПС визначає практичне ставлення військовослужбовців до факторів i явищ реальної обстановки і є однією із найважливіших складових частин боєздатності, яка визначає потенційну здатність особового складу до виконання того чи іншого завдання в конкретно визначений проміжок часу. На основі оцінки МПС особового складу командування з'єднання зможе вірно визначити його готовність та здатність виконати те чи інше завдання, а значить найбільш ефективно використати його в у відповідних умовах.

4. Об’єктивна оцінка МПС особового складу дасть можливість командуванню прийняти виважене рішення щодо здійснення своєчасних організаційних заходів з метою підвищення боєздатності кожного військовослужбовця, підтримання морально-психологічної готовності особового складу на рівні необхідному для якісного виконання поставленого завдання.

3.2.3. Методика оцінки ефективності морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил)

Не зважаючи на достатньо велику кількість публікацій (книг, навчально-методичної літератури, наукових праць, брошур, журнальних та газетних статей) у яких розглядаються питання щодо оцінки ефективності морально-психологічного забезпечення застосування (МПЗ) військ (сил), не можна стверджувати, що ця проблема є всебічно розробленою.

Аналіз свідчить, що у наявних працях розглядаються лише окремі аспекти ефективності МПЗ, а саме: питання організації та управління МПЗ, розкриваються погляди та підходи стосовно визначення критерія й показників оцінки ефективності організації МПЗ, а також ті чи інші питання ефективності окремих організаційних складових МПЗ застосування військ (сил) і т. ін.

Саме тому розроблення методики оцінки ефективності організації МПЗ є важливим елементом у системі застосування військ. Цей елемент передбачає перевірку вірності вибору комплексу тих чи інших заходів МПЗ на основі даних про морально-психологічну готовність особового складу до виконання поставленого бойового завдання. Відповідно з цим, а також вимогами керівних документів щодо організації МПЗ застосування військ (сил), підвищити ефективність МПЗ – значить, перш за все, спрямувати основні зусилля командирів (начальників), офіцерів органів з гуманітарних питань, на формування та підтримання морально-психологічного стану (МПС) особового складу на рівні, необхідному для успішного виконання поставленого бойового завдання.

Загалом, методика оцінки ефективності організації МПЗ повинна бути комплексною, що вимагає врахування різного роду факторів і тим самим дозволить визначити практичну користь від впровадження тієї чи іншої системи заходів МПЗ.

Тлумачення поняття “ефективність” залежить від показника, який покладено в його основу. У зв’язку із визначенням МПС як показника ефективності організації МПЗ, а також необхідністю розробки методики оцінки ефективності організації МПЗ застосування військ (сил) змушує автора звернутись до методів кваліметрії (кваліметрія – наукова дисципліна, яка вивчає методологію і проблематику розробки аналітичних способів відбиття явищ і процесів та їх законів). Досягнення кваліметрії дозволяють аналітично відобразити будь-яке явище чи процес (у нашому випадку ефективність організації МПЗ методом виміру МПС особового складу), за допомогою аналітичного (математичного) виразу виміряти якість цього явища, тому що на сучасному розвитку пізнання, ще не існує іншого виду виразу, який дозволяє більш об’єктивно визначити явище, яке нами досліджується, і оцінити його. Для цього необхідно від описового виразу ефективності перейти до аналітичного, за допомогою кількісного показника відобразити ефективність організації МПЗ застосування військ (сил).

Виходячи з того, що МПЗ, як вид всебічного забезпечення застосування військ (сил) пов’язаний з МПС особового складу, тобто духовною сферою діяльності військовослужбовців, то застосування наявного у воєнній науці математичного апарату щодо виміру боєздатності підрозділів та частин буде невиправдано, оскільки він непристосований для виміру духовних процесів. Тому, автор пропонує взяти за основу психолого-педагогічне тлумачення поняття ефективності, коли під результатом ефективності організації МПЗ можна розуміти рівень сформованості певних морально-бойових якостей особистості.

Дотримуючись даного напрямку, психолого-педагогічних технологій під ефективністю організації МПЗ щодо підготовки особового складу до бою слід розуміти “ефект” певної психолого-педагогічної дії командирів (начальників), офіцерів структур з гуманітарних питань, тобто абсолютні досягнуті результати. Представники цього підходу Є.В. Саричев та А.М. Зельницький стверджують, що на практиці важливо знати, якого рівня морально-психологічної готовності вирішувати поставлене завдання ми досягли.

Серед наукових робіт, в основі яких лежить концепція “ефекту” цікавою є робота А.П. Волкова, в якій останній під ефективністю організації МПЗ (в нашому випадку) пропонує розуміти рівень підготовки військовослужбовців до майбутніх бойових дій. За аналогією оцінка ефективності організації МПЗ у даному випадку визначається шляхом вимірювання абсолютного рівня сформованості моральних, психологічних, фізичних, та військово-професійних якостей військовослужбовців. Дійсно, чим вищий рівень сформованості даних якостей у військовослужбовців, тим краще було організовано МПЗ, а значить більша його ефективність. Але наскільки більша ефективність МПЗ, наскільки вона відповідає вимогам реального бою визначити на основі даного підходу неможливо, тому що він носить лише загально-теоретичний характер. У ній не враховується в якій мірі сформовано МПС військовослужбовців, як результат ефективності організації МПЗ. Загалом таку міру прийнято називати результативністю. Як робочий інструмент вона може бути використана лише в тому випадку, коли буде встановлено критерій сформованості даних якостей та їх вплив на МПС особового складу.

Філософське обґрунтування результативної концепції розкрив М.М. Андрущенко він стверджує, що практика використання поняття “ефективність” показує, що ефективність виступає лише відповідною мірою можливостей, але не виражає мету та реалізує її.

Г.Г. Журавльов, конкретизуючи думку А.П. Волкова та М.М. Андрущенко, пропонує визначати ефективність МПЗ, через співвідношення реально досягнутого результату до запланованого. Це співвідношення можна виразити у вигляді:

(1)

де: – реально досягнутий результат заходів МПЗ, – запланований результат (цільове значення), по якому дослідник хоче виміряти ефективність організації МПЗ [253]. Чим ближче отриманий результат до одиниці, тим вище ефективність.

Аналіз підходу, який виражено у формулі (1) показує певну його недосконалість, а саме, даний підхід носить лише загальний характер, що обумовлює неможливість застосування його на практиці, оскільки Г.Г. Журавльов не визначає, який показник є базовим при визначенні ефективності організації МПЗ. У зв’язку з цим, автор статті виходячи із мети МПЗ застосування військ (сил), а також на основі аналізу співвідношення запропонованого Г.Г. Журавльовим пропонує в ході визначення ефективності організації МПЗ за основу взяти рівень сформованості МПС особового складу [ ]. Разом з цим, приймаючи до уваги те, що МПС особового складу завжди знаходиться на певному рівні його сформованості, пропонує дещо вдосконалити вищенаведену формулу за рахунок урахування в ній початкового рівня МПС – . Відтак, математичний вираз ефективності організації МПЗ набуває наступного вигляду:

(2)

де: – реально досягнутий рівень сформованості МПС особового складу, – максимально можливий рівень сформованості МПС особового складу (потенційне значення).

Аналогічного підходу дотримується В.Б. Толубко, розкриваючи підходи щодо оцінки ефективності ведення інформаційної боротьби.

Як бачимо з формул (1 та 2), ефективність МПЗ застосування військ (сил) згідно з результативною концепцією, набуде максимального значення тоді, коли . Дана математична модель реалізує один з кваліметричних підходів, сутність якого полягає у співставленні об’єкта оцінки з еталоном [249].

Ю.І. Дерюгін зазначає, що ефективність організації МПЗ сприяє зміцненню боєздатності, формуванню високих моральних, психологічних, фізичних і військово-професійних якостей, необхідних для виконання поставленого бойового завдання, свого військового обов’язку.

Отже, визначення ефективності згідно з результативною концепцією дає деякі переваги оцінки ефективності організації МПЗ порівняно з визначенням сутності даного феномену по концепції “ефекту”. Так, вимірюючи ефективність організації МПЗ за формулою (2), ми зможемо визначити сутність близькості отриманих результатів порівняно з тими, яких ми очікували. Разом з цим, даний підхід дає змогу порівнювати досягнуті результати, як по відношенню до конкретного військовослужбовця, військового колективу, так і робити певні висновки щодо ефективності функціонування загальної системи МПЗ, його організації, тобто в якій мірі ми досягли поставленої мети.

Загалом, при оцінці ефективності організації МПЗ за допомогою результативної концепції, взявши за показник – рівень сформованості МПС особового складу ми передбачаємо максимально цілісний, системний підхід до об’єкта МПЗ, із врахуванням максимально можливо числа плюсів і мінусів, тобто факторів впливу бойової обстановки на особистість (військовослужбовців), що дозволяє досягти максимального “виграшу” при мінімальному “програші”.

Тому під ефективністю МПЗ пропонується розуміти співвідношення реально досягнутого рівня МПС особового складу до потенційного з врахуванням початкового рівня його сформованості.

Враховуючи те, що МПС є величиною багатофакторною та різносторонньою за своїми проявами, для вирішення завдання – оцінки ефективності організації МПЗ, необхідно застосовувати системний і комплексний підхід оцінки рівня його сформованості.

Загалом, ефективність організації МПЗ застосування військ (сил) буде оцінена вірно лише в тому випадку, коли її результати будуть розглядатися у розвитку, в переході від одного якісного стану об’єкта до іншого.

У зв’язку з цим, пропонується наступний механізм оцінки ефективності організації МПЗ застосування військ (сил):

Оцінка початкового рівня сформованості МПС особового складу із застосуванням однієї із згаданих методик.
Аналіз та узагальнення отриманих результатів, планування та проведення комплексу заходів МПЗ щодо нейтралізації негативного впливу факторів бойової обстановки на МПС особового складу.
Оцінка реально досягнутого результату , рівня сформованості МПС завдяки проведеним заходам МПЗ (застосовуючи знову ж таки одну й ту ж саму із вибраних методик оцінки МПС особового складу).
Визначення загального результату ефективності організації МПЗ на основі застосування формули (2) (співвідношення реально досягнутого рівня МПС особового складу до потенційного (Рп) з врахуванням початкового рівня сформованості МПС ).

Дотримуючись загальної логіки оцінки МПС, з метою недопущення навмисного завишення результату – ефективності організації МПЗ, контентуальний показник МПС (Рп) у формулі (2) пропонується завжди розглядати як “потенційно можливий рівень сформованості МПС“ відповідно до тієї методики, яку взято за основу.

Взявши до уваги те, що ефективність організації МПЗ набере максимального значення тоді, коли , автор пропонує здійснювати вимірювання реально досягнутого результату ефективності організації МПЗ в межах , тому що фактично досягнутий рівень МПС особового складу не може перевищувати морально-психологічного потенціалу особового складу.

У процесі оцінки ефективності організації МПЗ застосування військ (сил) необхідно враховувати всі умови та фактори, які впливають на особистість в ході підготовки та ведення бойових дій. Тому, командирам (начальникам), офіцерам з гуманітарних питань необхідно володіти достатньо великим досвідом практичної роботи з особовим складом, бути теоретично озброєним не лише в області суспільних наук, але й компетентним у питаннях застосування військ.

І нарешті, якщо в системі координат на осі Y розмістити кількісні показники ефективності МПЗ, а на осі Х інтервали часу, то можна графічно визначити тенденцію підвищення чи зниження ефективності організації МПЗ на різних етапах підготовки та ведення бойових дій.

Таким чином, запропонований підхід щодо оцінки ефективності МПЗ дозволяє стверджувати, що:

МПС особового складу бригади є осередком організації МПЗ оборонного бою бригади і займає центральне місце в ході оцінки його ефективності.
Під ефективністю організації МПЗ розуміється – співвідношення реально досягнутого рівня МПС особового складу, як основного показника мети МПЗ застосування військ (сил) до потенційного з врахуванням початкового рівня його сформованості. Разом з тим, це абсолютна величина, яка показує, на скільки більший рівень сформованості морально-психологічних, військово-професійних, фізичних і т. ін. якостей (МПС) особистості по відношенню до початкового рівня.
Для практики організації МПЗ застосування військ (сил) важливого значення набуває оволодіння всіма посадовими особами з’єднання методикою оцінки ефективності організації МПЗ, що дозволить більш об’єктивно оцінити успіхи та недоліки МПЗ, вірно поєднувати заходи відповідно до його організаційних складових (інформаційно-пропагандистського та психологічного забезпечення, воєнно-соціальної та культурно-виховної роботи. інформаційно-психологічної протидії), більш чіткіше організувати взаємодію в інтересах організації МПЗ бойових дій із офіцерами штабу, відповідними заступниками командира та начальниками служб, командирами частин (підрозділів) і їх заступниками з гуманітарних питань і т. ін.
Загалом оцінка ефективності МПЗ не самоціль, а важлива умова якісної організації МПЗ застосування військ (сил), підвищення рівня сформованості МПС особового складу, як показника ефективності організації МПЗ та прогнозованого рівня боєздатності особового складу.

3.3. Діяльність заступника командира з гуманітарних питань щодо організації індивідуальної роботи з особовим складом

Метою виховання особового складу є формування у нього національно-патріотичних переконань, любові до України та її народу, активної життєвої позиції, високих морально-бойових якостей і морально-психологічної готовності захищати територіальну цілісність і незалежність Вітчизни. Досягнення цієї мети забезпечується комплексним підходом, який являє собою концентрацію всіх виховних завдань, об’єднання зусиль офіцерів, націлених на реалізацію принципів виховання, використання методів, засобів і форм виховної роботи, а також правильне поєднання групового та індивідуального впливу на воїнів.

3.3.1. Психолого-педагогічні аспекти та особливості індивідуальної роботи з особовим складом

Кожний офіцер повинен уяснити, що необхідність покращення індивідуальної роботи випливає із сутності самого процесу виховання, із вимог Міністра оборони України щодо опанування всіма офіцерами методикою індивідуальної роботи з військовослужбовцями.

Під методикою індивідуальної виховної роботи слід розуміти наступне: сукупність форм, методів і засобів, за допомогою яких реалізуються її основні функції – вивчення військовослужбовця з метою визначення найбільш ефективного впливу на нього; планування, організація, проведення, контроль і оцінка досягнутого.

Вивчення особистісних рис військовослужбовців з врахуванням всіх об’єктивних і суб’єктивних факторів, які впливають на них, приносить успіх, коли дотримуватися наступних принципів індивідуальної виховної роботи:

повсякденна увага до кожного військовослужбовця у поєднанні з високою вимогливістю і батьківською турботою про його життя, побут, відпочинок;
зв’язок виховання підлеглого з життям країни, завданнями бойової і гуманітарної підготовки військового колективу;
єдність індивідуального і колективного впливу на особистість воїна;
дотримання почуття міри в критиці недоліків та опора на його позитивні якості;
конкретність, скерованість на певного військовослужбовця;
цілеспрямованість у досягненні певних завдань виховання;
оперативність, можливість проведення виховної роботи у будь-якій обстановці, швидке реагування на поведінку воїна в різноманітних ситуаціях;
планомірність, заздалегідь продумана система індивідуального впливу на військовослужбовця.

Система індивідуальної виховної роботи включає:

визначення цілей і завдань;
планування;
визначення, хто і з ким індивідуально працює;
навчання практиці індивідуальної виховної роботи;
визначення і врахування індивідуальних особливостей військовослужбовців, застосування найбільш ефективних форм, методів і засобів впливу;
організацію оперативної інформації про настрої, інтереси, запити особового складу;
аналіз, узагальнення передового досвіду, контроль і корекцію плану.

Коефіцієнт корисної дії системи індивідуальної виховної роботи залежить від дотримання наступних умов:

а) кожний вихователь на своєму рівні завжди тримає в центрі уваги конкретну людину;

б) будь-який командир (начальник) враховує індивідуальні особливості військовослужбовців в інтересах застосування найбільш доцільних методів, способів, форм і засобів виховання;

в) кожний офіцер прагне опанувати передовим досвідом індивідуальної виховної роботи в інтересах підвищення військової майстерності, зміцнення військової дисципліни, згуртування військових колективів.

На ефективність індивідуально-виховної роботи впливають й інші обставини.: соціальна сфера; громадські інститути; засоби масової інформації тощо.

Правильне ставлення офіцера до індивідуальної роботи неможливе без глибокого з’ясування її сутності та розуміння того , що :

а)індивідуальна робота – це система цілеспрямованого виховного впливу, який здійснюється з урахуванням особливостей воїна шляхом застосування найбільш педагогічно доцільних засобів і методів, на них реакції і досягнутих результатів;

б) індивідуальна виховна робота – це велика і складна праця. Її характеризують такі ознаки, як конкретні педагогічні цілі; проводиться з урахуванням індивідуальних особливостей воїнів; є компонентом комплексного підходу; здійснюється по відношенню до всіх військовослужбовців; проводиться постійно і скрізь; здійснюється усіма методами і засобами; проводиться у повній відповідності з принципами виховання;

в) індивідуальна виховна робота здійснюється в системі “командир (начальник) – підлеглий”, тобто в схемі міжособистої взаємодії. Тому дуже важливо врахувати її психологічно-педагогічні аспекти, які проглядаються в самій структурі індивідуальної роботи. Вона включає: глибоке вивчення воїна, як особистості; визначення програми виховної роботи з ним; використання усіх засобів, методів і форм виховання; спрямування зусиль усіх вихователів і колективу на воїна; постійний контроль за ходом і результатами виховної роботи.

Отже, індивідуальну роботу з воїнами в процесі їх військово-патріотичного і морального виховання офіцер повинен проводити постійно і усюди. Врахування її психолого-педагогічних аспектів дозволяє виключити стихійність і домагатися більшої ефективності військово-патріотичного і морального виховання воїнів, їх всебічної підготовки до активних бойових дій в умовах сучасної війни.

Індивідуальну виховну роботу повинні проводити всі, хто має відношення до вишколу і виховання особового складу: командир роти і його заступники, командири взводів і їх заступники, старшина роти, командири відділень (екіпажів), активісти.

Офіцери, прапорщики, сержанти і актив складають свого роду педагогічний колектив роти, колектив вихователів. Прямими його керівниками є командир роти і його заступник з гуманітарних питань (офіцер-психолог).

Завданнями індивідуальної виховної роботи є:

первинне вивчення новоприбулих воїнів, визначення тих, хто потребує більш уважного ставлення до себе;
організація постійного контролю за життям і діяльністю підлеглих, забезпечення об’єктивної інформації про їхні настрої, поведінку;
забезпечення пильного несення особовим складом гарнізонної, вартової і внутрішньої служби;
підтримання статутних правил взаємовідносин між воїнами роти;
організація допомоги і взаємодопомоги в ході бойової і гуманітарної підготовки;
організація роботи з підготовки класних спеціалістів;
урахування особистісних даних і здібностей воїнів під час організації змагання з задач і нормативів, на кращого фахівця, за кращий підрозділ тощо;
постійний аналіз виконання воїнами морально-етичних норм поведінки;
контроль за дисциплінарною практикою, застосуванням заохочень і стягнень;
робота з військовослужбовцями, схильними до девіантної поведінки;
робота з активом підрозділу;
турбота про збереження життя і здоров’я особового складу, його матеріальне і культурне забезпечення;
систематичне вивчення, узагальнення і впровадження передового досвіду індивідуально-виховної роботи;
створення системи підбиття підсумків індивідуально-виховної роботи тощо.

Індивідуально-виховна робота – найважливіший елемент виховного процесу, вивчення особистісних особливостей воїнів і створення згуртованих колективів, здатних успішно виконувати будь-які навчально–бойові завдання.

Що повинен знати командир підрозділу про підлеглого?

Біографічні дані: прізвище, ім’я та по-батькові; рік і місце народження; освіта; сімейний стан; вид занять до військової служби; умови життя сім’ї в сучасних умовах та адресу; батьки (усі дані, в т.ч. ставлення до релігії); родичі (ті ж дані, що й про батьків); які зв’язки підтримує з колективом із якого призивався до лав Збройних Сил України, та інше.
Морально-політичні якості: рівень гуманітарної підготовки, загальний кругозір; ставлення до сучасного життя країни, настрій; ставлення до служби – на що можна спертися в індивідуальній роботі; дисциплінованість; участь у громадській роботі та ставлення до неї; духовні потреби; поведінка в побуті; з ким товаришує, чи є друзі за межами частини, підрозділу тощо.
Психологічні особливості: темперамент; пам‘ять; особливості характеру, нахили; увага, посидючість; вольові якості: цілеспрямованість, самовладання, сміливість, мужність, ініціативність, наполегливість; мова: словниковий запас, якість мови, змістовність, виразність.
Фізичний розвиток: загальний розвиток, сила, витривалість, спритність, який вид спорту полюбляє? Чи вміє плавати? Чи має спортивний розряд? Тощо.
Індивідуальні особливості: егоїст або альтруїст, відлюдкуватий, надмірно довірливий; балакучий; байдужий до служби; може стати “лідером”, може бути тільки підлеглим тощо.

Індивідуальна виховна робота приносить вагомі результати, коли одухотворена діловитістю, відданістю інтересам військового колективу, особистою моральною бездоганністю керівника. Тільки в цьому разі підлеглі повірять у щирі прагнення командира допомогти їм стати кращими, чистішими, позбавитися негативних рис характеру, недоліків у поведінці. А яка в цьому позиція фахівця з гуманітарних питань?

Перш за все, переконати офіцерів в тому, що об‘єктивною основою оцінки ефективності індивідуальної виховної роботи є практичні справи, вчинки військовослужбовців, рівень політичної свідомості і активність їх в ратній праці.

До індивідуальних критеріїв відносяться:

Оцінки навчально-бойової діяльності, які визначаються відповідними документами;
Оцінка дисциплінованості, показником якої є суворе і точне виконання вимог військової присяги і військових статутів, наказів командирів і начальників;
Рівень військової майстерності;
Спрямованість особистості, соціальна активність та її якісна характеристика.

Колективні критерії відображаються в рівнях вихованості і згуртованості колективу, ідейних установках, думках, традиціях, моральному кліматі.

Оцінка ефективності характеризує “зворотний зв‘язок” індивідуальної виховної роботи. Більшості офіцерів важко дати об‘єктивну оцінку зробленому, особливо тому, що стосується індивідуальної роботи. Визнаючи невдачу в роботі з конкретною особистістю, офіцер часто “підписує” атестацію собі. Закономірне запитання: що ж робити? В якості відповіді може бути такий варіант. Довірити офіцерові підрозділу, який знає методику застосування критеріїв, самому визначати рівень вихованості підлеглих. Забезпечити відверту доповідь. Не поспішати з висновками. Індивідуальну виховну роботу не можна “підганяти”, її результати не можна призначати до святкових дат, періодів навчання, перевірок та інспекцій. Це аксіома, але на практиці й досі це приходиться доводити. Офіцер один раз оступився, а “б‘ють” його довго. Навіть існує у деяких командирів і начальників своя “теорія” яка отримала назву “методика холодного тепла”. Суть її полягає в тому, щоб молодого офіцера тримати в “холоді”, тобто під постійною загрозою стягнення за провини підлеглих, недоліки по службі. “Тепло” може наступити лише тоді, коли потрібно (або трапилася нагода) позбавитися від офіцера. Тоді відразу знімаються всі стягнення і з чистою службовою карткою офіцера відправляють до нового місця служби. Із досвіду ми добре знаємо, що така горе-практика мала місце там, де фахівець з гуманітарних питань не проявляв принциповості, а командир практикував уседозволеність.

3.3.3. Організація та форми індивідуальної роботи

У системі індивідуальної виховної роботи командиру частини (корабля) відведена особлива роль: організатора, керівника, виконавця. З урахуванням цього здається можливим висловити деякі рекомендації. Перш за все, важливо вивчити ділові, фахові, морально-психологічні якості своїх заступників та помічників. Як відомо, для цього регламент командирської служби не передбачає спеціального терміну. Пізнання здійснюється в процесі напруженого співробітництва, в ході планування бойової і гуманітарної підготовки, тренувань, тактичних і командно-штабних навчань, в період організації праці по втіленню в життя намічених задумів. Знання індивідуальних особливостей заступників та помічників допомагає сформувати портрет особистості офіцера, відповідального за конкретну ділянку багатогранного життя частини (корабля).

Вникаючи в стиль і методи роботи своїх заступників, командир особистим прикладом впроваджує дух співробітництва. У першу чергу особлива увага приділяється тому, хто повільно опановує посадовими обов‘язками або має недоліки. Встановлює причини відставання і планує індивідуальну роботу з цими заступниками.

Як правило, командири частин (кораблів) складають плани індивідуальної роботи на тиждень, а результати персонального впливу фіксують у щоденнику. Щоденник завжди нагадає про те, коли, про що і з ким вів розмову, що підказав, яку поставив вимогу. Він допомагає побачити становлення підлеглого на посаді, проаналізувати його успіхи і недоліки, накреслити шляхи формування позитивних командирських, методичних і суто людських якостей. Щоденник зіграє дуже важливу роль у підготовці атестаційних матеріалів на заступників.

У деяких командирів частин (підрозділів) склалась певна система роботи зі своїми заступниками: щоденний обмін думками про результати, які досягнуті в процесі виконання добового плану; щотижневе заслуховування заступників про їх особистий внесок в удосконалення індивідуальної виховної роботи в тих підрозділах, які безпосередньо очолює заступник або в яких працювали згідно з вказівками командира; щомісячне проведення семінарів, занять із заступниками та помічниками з найактуальніших питань індивідуальної роботи з підлеглими.

Серед складових успіху роботи із заступниками виділимо вміння командира слухати їхні думки та пропозиції. Слухання – важка праця і найцінніший дар, котрим можливо обдарувати іншого. Спробуйте відповісти самому собі: чи слухаю я уважно людей, які стоять нижче по службовій драбині? Чи вислуховую їх до кінця або часто перебиваю? Один із головних бар’єрів неефективного слухання – наша схильність до суджень, оцінок, схвалень і несхвалень заяв інших. Назвемо і деякі звички, що заважають уважно слухати співрозмовника: “спостережливість” (коли під час спілкування командир приділяє основну увагу зовнішності, недолікам мови, а не змісту); “скромність” (коли не дивиться на співрозмовника); “оперативність” (не дослухавши думку, спішить відповідати); “активність” (коли захоплюються репліками); “пасивність” (відсутність прагнення зрозуміти співрозмовника). І, безумовно, неприпустимі хамство, зарозумілість, зневажливе ставлення до співрозмовника.

Культура спілкування командира із заступниками справляє величезний вплив на взаємовідносини в частині (на кораблі). Тому візьмімо за правило дотримуватись наступних рекомендацій:

Щоб знайти шлях до серця заступника, потрібно вести розмову з ним про те, що для нього дороге, що він більше за все цінує. Бути розумнішим співрозмовником ви можете, але не треба цього підкреслювати, а тим більше говорити;
Бажаючи переконати свого заступника, намагайтесь перш за все викликати прагнення до цього, дайте йому можливість відчути, що він заслуговує на повагу;
Робіть для заступника те, що вам хотілося б, щоб інші робили для вас. Таємниця успіху в досягненні добрих взаємостосунків із заступником полягає в умінні розглядати і розв‘язувати його питання з урахуванням його інтересів, а не тільки своїх цілей і завдань;
Щоб заступник вас поважав, потрібно проявляти до нього щиру зацікавленість, бути доброзичливим і справедливим;
Якщо виникло непорозуміння у взаємостосунках із заступником, то його можна зняти тільки за допомогою такту, щирого бажання зрозуміти думку співрозмовника. Доброта, дружній тон допоможуть швидше і краще, ніж різкість та гнів;
Відкидаючи думку свого заступника, пильнуйте за тим, щоб не образити його самого. Образити просто, вибачитися важче, а отримати щире вибачення ще важче;
У розмові з заступником вибирайте слова якомога лагідніші, а аргументи найпереконливіші. Що не вдалося довести у спокійному тоні, не доведете галасом.

Цей невеличкий перелік доброзичливих порад, безумовно, не може охопити усіх сторін спілкування командира із заступниками. На всі ситуації немає рецептів. Але, мабуть, можна погодитися з тим, що в частині (на кораблі) взаємостосунки на верхньому поверсі службової піраміди не тільки помічаються, але і є прикладом для всіх. Напевно, небезпідставно кажуть: який заступник – такий і командир.

Що означає керувати індивідуальною виховною роботою? Узагальнення передового досвіду роботи кращих керівників військових колективів дає змогу так відповісти на це запитання. Це:

планування індивідуальної виховної роботи;
прогнозування результатів індивідуалізації виховання;
координація зусиль усіх категорій вихователів;
навчання методиці індивідуальної виховної роботи;
контроль та оцінка результатів;
періодичне підбиття підсумків (не рідше одного разу на місяць) та внесення коректив у тактику індивідуальної виховної роботи.

Індивідуальна робота заступника командира частини (корабля) з гуманітарних питань має низку особливостей.

По-перше, це об’єкт індивідуального впливу. Він повинен знати ділові, фахові морально-психологічні якості кожного офіцера, прапорщика (мічмана), старшини підрозділу, настрої особового складу, здійснювати заходи для згуртування військових колективів, навчати офіцерів практиці індивідуальної виховної роботи, організовувати її і брати в ній особисту участь. Пріоритетну увагу заступник командира з гуманітарних питань приділяє активістам підрозділів. Цим помножуються його зусилля.

По-друге, спрямованість змісту індивідуальної виховної роботи. Головним тут є світоглядний аспект.

По-третє, вибір “больових точок” в індивідуальному виховному “полі”. Він визначає найбільш дієві форми, методи і засоби для надання допомоги військовослужбовцям, схильним до порушень дисципліни.

По-четверте, роль у визначенні оптимального поєднання масових і індивідуальних форм роботи в інтересах підвищення бойової готовності, зміцнення військової дисципліні, згуртування колективів.

По-п’яте, виконанням функцій контролю за ходом і результатами індивідуальної виховної роботи, внесення коректив у плани роботи офіцерів з вдосконалення особистісних якостей воїнів.

По-шосте, постановка завдань у відповідності зі стратегією і тактикою індивідуальної виховної роботи.

По-сьоме, вивчення, узагальнення і впровадження в життя передового досвіду, прищеплення всім офіцерам потреби займатися індивідуальною виховною роботою постійно, домагаючись щоденно певних успіхів.

Індивідуальна виховна робота з активістами спрямовується на розуміння того, що головним критерієм оцінки їхньої діяльності з підвищення бойової готовності є якість праці по забезпеченню заданих кінцевих результатів, затвердженню атмосфери вимогливості, чесності та об’єктивності при підбитті підсумків.

Важливе значення для підвищення бойової готовності має індивідуальна робота заступника командира з гуманітарних питань по забезпеченню передової ролі офіцерів у вивченні, експлуатації та збереженні військової техніки і зброї, виконання ними службових обов’язків.

Незамінним інструментом вивчення людей є індивідуальна бесіда, успіх якої забезпечується дотриманням певних рекомендацій. Важливо, щоб вона мала чітко визначену спрямованість, була логічною, а не мала характер простої розмови “про все”. Якщо є можливість заздалегідь підготуватися до бесіди, постарайтесь якомога більше дізнатись про співрозмовника. Потім намітьте: про що його треба спитати, які обставини з’ясувати, на що його націлити. Добре наперед продумати приблизний план бесіди.

Намагайтесь вести розмову у вільній, невимушеній манері. Не робіть під час розмови нотатків – це порушить атмосферу довірливості. Чуйно і тактовно реагуйте на поведінку співрозмовника: чи погоджується він з тим, про що ви йому кажете, чи заперечує; чи потрібні ще якісь аргументи або достатньо тих, які ви навели. Враховуйте і запас часу, який є у вашому розпорядженні.

Де б не відбувалася зустріч: у полі, на тактичних навчаннях, у навчальному класі, народознавчій світлиці чи службовому кабінеті – обстановка має сприяти щирій і відвертій розмові.

Психологічно налаштовуючись на майбутню розмову, пам’ятайте мудру пораду: стався до інших так, як бажаєш, щоб вони ставилися до тебе.

Для більш досконалого вивчення особистості воїна досвідчені вихователі мають декілька тем для розмови. І з кожної заздалегідь намічають порядок обговорення питань, які цікавлять заступника командира з гуманітарних питань. Щодо запитань співрозмовникові, то бажано дотримуватись таких правил, підказаних досвідом:

Чітко формулюйте запитання, ставте його так, щоб воно було зрозуміле співрозмовнику;
Запитання має бути стисле, не надто широке;
Уникайте запитань у загальній формі: це викликає шаблонну, неконкретну відповідь;
Уникайте запитань, які можуть поставити співрозмовника у скрутне становище;
Додержуйтесь черговості запитань за їх важливістю (від простого до складного);
Ведіть розмову у спокійному тоні.

Заважають ефективності спілкування:

Незрілі поверхові судження. Річ у тому, що дехто схильний формулювати оцінки і судження занадто поспішно. Це заважає взаєморозумінню. Такий бар’єр, як правило, створюється на основі звичок повчально вказувати, попереджати, радити;
Стереотипи. Це не що інше, як упереджені узагальнення на недостатньо широкій основі. Часто зовнішня чарівність і впевненість в собі викликають позитивне ставлення ще до розмови і можуть серйозно вплинути на її результати;
Заклопотаність і зайнятість самим собою. Коли вихователя занадто турбує якесь особисте питання і він знервований, краще відкласти намічену на цей час індивідуальну зустріч;
Миттєва реакція на емоційно забарвленні слова. Спілкування не дасть бажаних результатів, якщо співрозмовники виходять за межі “емоційної норми;
Необґрунтований “перебій”. Як правило, перебивають повідомлення співрозмовника без потреби начальники, які не володіють основами культури спілкування. Вони “перемагають”, але не виграють, бо повідомлення, отримане під тиском, буде перекручене;
“Втаємнений порядок денний”. Нерідко викликані на індивідуальну бесіду кажуть товаришам по службі: “Не знаю, чого викликали?”. Це нічого позитивного не дає.

Ось чому досвідчені заступники командирів підрозділів з гуманітарних питань ні на день не полишають роботи з активом. Вони регулярно з ними зустрічаються безпосередньо на робочих місцях, цікавляться станом справ у військових колективах, настроями і ставленням до служби військовослужбовців, вивчають стиль, форми і методи впливу активістів на товаришів по службі, дають відповіді на їхні запитання. Регулярно проводять з активістами обмін досвідом індивідуального виховання, інструктивно-методичні заняття і семінари, лекції-консультації, співбесіди тощо. Така конкретна, повсякденна робота з активом підрозділів позитивно впливає на підтримання на належному рівні морально-психологічного стану особового складу, на успішне виконання завдань, які стоять перед підрозділами.

Висновки:

По-перше, індивідуальна виховна робота –справа серйозна і нею потрібно займатися не тільки з обов‘язку, а й за покликом серця. До кожного воїна потрібний свій, особливий підхід. Зуміли знайти його, підібрали ключ до серця – можна розраховувати на успіх. Пошук ключа – річ тонка і копітка, вона потребує і вміння, і терпіння, і таланту.

По-друге, в індивідуальній виховній роботі немає універсальних, на всі випадки життя, рецептів і правил. Кращий засіб впливу на особистість воїна – чуйність, зацікавленість, бажання бути поруч, приймати і на себе його турботи. Потрібна звичайна людська доброта. Людина влаштована так, що на добре до неї ставлення відповідає добром.

По-третє, майстерність вихователя полягає в умінні увійти в душу людини, своєчасно виявити там хиби, допомогти залікувати травми. Пріоритет у виховній роботі належить індивідуальній саме тому, що немає більш дієвого шляху для виправлення людської зіпсованості, спрямування людини на розвиток кращих її якостей.

По-четверте, кожний офіцер зв’язаний з людьми, впливає на них. І щоб позитивно впливати на військовослужбовців, вихователь повинен бути сам вихованою, порядною і совісною людиною; взірцем самовідданого служіння Вітчизні і виконання службово-посадових обов’язків; він повинен показувати приклад поважного і любовного ставлення до підлеглих, мати Бога в душі. Без любові до людей не можна розраховувати на успіх у такій делікатній справі, якою є виховна робота.

Розділ 4. Нормативно–правова база організації морально–психологічного забезпечення в ЗС України

4.1. Перелік керівних документів

Закони України

Конституція України.
Закон України № 1431-XII від 24.08.91. “Про військові формування на Україні”.
Закон України №964-IY від 19 червня 2003 р. “Про основи національної безпеки України”.
Закон України №2020-ІІІ від 05.10.2000 р. “Про оборону України”.
Закон України №2019-ІІІ від 05.10.2000 р. “Про Збройні сили України”
Закон України №644-XIY від 13.05. 1999 р. “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.
Закон України №2128-ІIІ від 07.12. 2000 р. “Про чисельність Збройних Сил України на 2000–2005 р.”
Закон України №613-XIY від 23.04. 1999 р. “Про участь України в міжнародних миротворчих операціях”.
Закон України №766-XIY від 18.06. 1999 р. “Про загальний військовий обов’язок і військову службу ”.
Закон України №548-XIY від 24.03. 1999 р. “Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України”.
Закон України №550-XIY від 24.03. 1999 р. “Про статут гарнізонної та вартової служби Збройних Сил України”.
Закон України №551-XIY від 24.03. 1999 р. “Про дисциплінарний статут Збройних Сил України”.
Закон України №2263-XIІ від 09.04. 1992 р. “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрініх справ та деяких інших осіб”.
Закон України №2263-XIІ від 15.06. 2004 р. “Про внесення змін до статті 43 Закону України ““Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрініх справ та деяких інших осіб”.
Закон України №2012-XIІ від 20.12. 1991 р “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Закон України №1865- IY від 24.06. 2004 р. “Про внесення змін до статті 12 Закон України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Закон України №1769-ІY від 15.06.2004 р. “Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв’язку із реформуванням ЗС України та членів їх сімей”.
Закон України № 357 /95 від 05.10.1995 рр. “Про боротьбу з корупцією на 1998–2005 рр.”

Укази Президента України

Концепція виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України / Указ президента України № 981/98 від 4 вересня 1998 р.
Концепція гуманітарного та соціального розвитку у ЗС України. / Указ Президента України від 12 січня 2004 року.
Про додаткові заходи щодо поліпшення дисципліни у ЗС України та інших військових формуваннях / Директива Верховного Головнокомандувача ЗС України № 1-1/1384 від 28 жовтня 2002 року.
Про додаткові заходи щодо посилення турботи про захисників Вітчизни, їх правового і соціального захисту, поліпшення військово-патріотичного виховання молоді / Указ Президента України від 21.02.2002 р.
Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ / Указ Президента від 23.02.2002.
Про Воєнну доктрину України / Указ Президента України від 15.06. 2004 р.
Про програму соціальної і професійної адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, на період до 2005 р. / Указ Президента від 21.09.2002 р.
Про концепцію боротьби з корупцією на 1998–2005 роки / Указ Президента від 25.04.1998 р.
Про комплексну програму профілактики злочинності на 2001–2005 роки / Указ Президента від 25.12.2000 р.
Про національну програму правової освіти населення / Указ Президента України від 18.10.2001 р.

Постанови кабінету Міністрів України

Постанова № 1770 від 30.11.2000 р. “Про затвердження положень про допризовну підготовку і про підготовку призовників з військово–технічних спеціальностей”.
Постанова № 1749 від 16.11. 2002 р. “Про заходи щодо вдосконалення професійного навчання керівників і спеціалістів центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, органів військового управління Збройних сил України з питань воєнної безпеки та оборони держави”
Постанова № 488 від 19.08.1992 р. “Про умови державного обов’язкового особистого страхування військовослжбовців і військовозобов’язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум”.
Постанова № 322 від 12.03. 2003 р. “Про затвердження основних напрямів посилення соціального захисту військоовослужбовців та членів їх сімей на період до 2010 р.”.
Постанова № 1697 від 15.09.1999 р. “Національна програма патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства”.

Накази та Директиви Міністра оборони України

Про організацію оборонного планування у ЗС України на 2004 –2009 роки / Директива Міністра Оборони України № Д-15 від 25.05.2004 р.
Концепція морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) / Наказ Міністра оборони України № 142 від 5.05.1999.
Про введення посад та структурних підрозділів з гуманітарних питань у ЗС України / Наказ МО України № 438 від 13. 12. 2003 р.
Положення про органи з гуманітарних питань / Проект наказу Міністра оборони України № _ від ______ р.
Про морально-психологічне забезпечення приведення Збройних Сил України у бойову готовність / .Директива від 4.03.1997 р.
Про зміцнення військової дисципліни у Збройних силах України / Наказ Міністра оборони України № 11 від 19.04.1997 р.
Про затвердження інструкції про порядок надання доповідей та донесень про злочини, події, порушення військової дисципліни у Збройних Силах України / Наказ МО України № 402 від 19.11.2003 р.
Про удосконалення діяльності органів військового управління щодо зміцнення дисципліни у Збройних силах України”. / Д-3 від 02.02.1999 р.
Про кодекс честі офіцера / Наказ Міністра оборони України №412 від 31.12.1999 р.
Положення про Збори офіцерів у ЗС України / Наказ МО України № 65 від 17.03.2003 р.
Про організацію правової підготовки у Збройних силах України / Наказ МО України № 136 від 15.07.1997 р.
Про інформаційно-соціологічне забезпечення діяльності органів військового управління Збройних сил України”; Наказ Міністра оборони України № 62 від 11.03.1994 р.
Про завдання ЗСУ щодо реалізації державної політики з питань оборони, їх реформування та розвитку у 2002-2003 роках і перспективу до 2005 року / Директива від 20.10.2001 р.
Про гуманітарну підготовку та інформаційне забезпечення особового складу Збройних сил України” / Д-40 від 20.12.1993 р.
Про організацію гуманітарної підготовки в Збройних Силах України / Д–11 від 12.09.2000 р.
Про організацію та завдання правового виховання у Збройних силах України” / Д-4 від 26.01.1994 р.
Про організацію культурно-виховної, просвітницької роботи та дозвілля військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних сил України” / Д-6 від 01.02. 1994 р.
Про цільову програму підтримки та розвитку культури у Збройних Силах України / Наказ № 277 від 15.08.2001 р.
Про організацію професійної та методичної підготовки офіцерів органів виховної роботи Збройних сил України / Д-21 від 19.04.1994 р.

Основний зміст керівних документів з проблем гуманітарного та соціального розвитку Збройних Сил України

Конституція, як основний закон України, визначає нормативні вимоги до функціонування всіх сфер суспільства. З проблем організації виховної роботи та морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил) такими вимогами є: положення щодо національної безпеки України; обов’язки ЗС України щодо захисту теріторіальної цілісності та недоторканості держави; права та обов’язки громадян України, їх соціальний захист ( в тому числі їх відношення до військового обов’язку).

Блок законів України (див.:пп.2-12 переліку) визначають порядок і правила життєдіяльності ЗС України, обов’язки посадових осіб щодо організації їх функціонування.

Блок законів України (див.: пп. 13–17) визначають державні гарантії щодо соціального захисту військовослужбовців.

Укази Президента України, Постанови Кабінета Міністрів України визначають механізми реалізації тих чи інших напрямів життєдіяльності ЗС України.

В Наказах та Директивах Міністра Оборони України чітко визначається перелік заходів, відповідальні особи щодо організації виховної роботи, морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил).

До нормативної бази організації виховної роботи, морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил) також відносяться розпорядження, вказівки заступника начальника Генерального Штабу ЗС України – начальника головного управління з гуманітарних питань та соціального захисту, начальників управлінь, відділів (відділень) з гуманітарних питань.

Окреме місце в нормативній базі організації морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил) займає Стратегічний оборонний бюллетень України на період до 2015 р., в якому відображені питання, що охоплюють всю сферу національної безпеки і оборони держави та у сконцентрованому вигляді узагальнюють погляди на розвиток оборонної політики України. Поряд з визначенням структури, завдань, особливостей застосування ЗС України майбутнього в стратегічному оборонному бюлетні акцентується увага на тому, що морально-психологічний стан особового складу є одним із головних факторів боєздатності, вказується на необхідність подальшого удосконалення соціального забезпечення військовослужбовців.

Концепція гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України є науково обґрунтованою системою поглядів на поширення, закріплення гуманістичних та соціальних цінностей у цьому збройному формуванні, гуманізацію всіх сфер військової діяльності, задоволення соціальних потреб та інтересів військовослужбовців, членів їхніх сімей і працівників і містить положення про основні принципи, завдання органів військового управління щодо впровадження гуманітарної і соціальної політики держави, механізмів їх реалізації.

Гуманітарна політика у Збройних Силах - це цілеспрямована діяльність органів військового управління щодо забезпечення навчання, виховання, психологічної підготовки військовослужбовців і працівників, їх духовного, культурного та фізичного розвитку, реалізації конституційних прав і свобод.

Соціальна політика у Збройних Силах - це діяльність органів військового управління щодо розвитку і управління соціальною складовою з метою задоволення соціальних потреб та інтересів військовослужбовців, членів їхніх сімей і працівників, соціальної реабілітації, підтримки та захисту військовослужбовців і осіб, звільнених у запас або у відставку.

Діяльність органів військового управління щодо гуманітарного та соціального розвитку у Збройних Силах здійснюється шляхом планування, організації та проведення організаційних, соціологічних, педагогічних, психологічних, інформаційно-пропагандистських, правових, культурно-просвітницьких та соціальних заходів, спрямованих на усвідомлення особовим складом державної політики у сфері оборони, системи національних цінностей, які вони захищають, підтримку і розвиток професійно необхідних психологічних якостей, сприяння реалізації встановлених державою соціальних та правових гарантій з метою виконання завдань військової служби.

Основними завданнями гуманітарного і соціального розвитку є: реалізація конституційних прав і свобод військовослужбовців, працівників Збройних Сил з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України, іншими нормативно-правовими актами та міжнародними договорами України; підвищення престижу військової служби в суспільстві; поглиблення процесу гармонізації службових відносин у військах (силах) як одного з чинників поліпшення морально-психологічного стану військовослужбовців та їх ставлення до служби; забезпечення повноцінного функціонування державної мови в усіх сферах діяльності Збройних Сил; сприяння підвищенню освітнього рівня військовослужбовців та членів їхніх сімей, реалізації права на працю та відпочинок; розвиток у Збройних Силах культури і духовності, створення необхідних умов для національно-культурного та духовного самовдосконалення військовослужбовців та членів їхніх сімей, розвитку творчих здібностей і талантів; забезпечення гідного рівня матеріального забезпечення та соціальної захищеності військовослужбовців та членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил; створення належних житлово-побутових умов, сприяння здобуттю дітьми військовослужбовців освіти та обраної професії у військових та інших навчальних закладах; забезпечення надійності системи охорони здоров'я військовослужбовців, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей; захист прав військовослужбовців, працівників Збройних Сил та осіб, звільнених з військової служби у зв'язку зі скороченням; приведення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців, звільнених у запас або у відставку в різні роки, учасників бойових дій, сімей загиблих військовослужбовців у відповідність із змінами у грошовому забезпеченні військовослужбовців, що перебувають на службі у Збройних Силах; розвиток фізичної культури і спорту в підрозділах та військових частинах.

Крім зазначеного, концепція гуманітарного та соціального розвитку у ЗС України визначає повноваження Міністерства оборони України, Генерального штабу та командирів окремих частин щодо організації цього виду діяльності.

Положення про органи з гуманітарних питань Збройних Сил України визначає призначення, головні завдання, порядок діяльності, права і обов`язки органів з гуманітарних питань Збройних Сил України.

Воно визначає, що органи з гуманітарних питань є структурними підрозділами Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, головних командувань видів Збройних Сил України, оперативних командувань, інших органів військового управління, об’єднань, з’єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій. Вони призначені для організації і проведення організаційних, соціологічних, педагогічних, психологічних, інформаційно-пропагандистських, правових, культурно-просвітницьких та соціальних заходів, спрямованих на усвідомлення особовим складом державної політики у сфері оборони, системи національних цінностей, які вони захищають, підтримку і розвиток професійно необхідних психологічних якостей, сприяння реалізації встановлених державою соціальних та правових гарантій з метою виконання завдань військової служби.

До органів з гуманітарних питань належать: Головне управління з гуманітарних питань та соціального захисту Збройних Сил України Генерального штабу Збройних Сил України; управління з гуманітарних питань видів Збройних Сил України; управління з гуманітарних питань оперативних командувань; відділи (служби, відділення, посади) з гуманітарних питань структурних підрозділів Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України; відділи з гуманітарних питань вищих військових навчальних закладів, посади та структурні підрозділи з гуманітарних питань військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, навчальних центрів Збройних Сил України, посади з гуманітарних питань Кримського республіканського, Київського та Севастопольського міських та обласних військових комісаріатів, відділення з гуманітарних питань бригад, полків, посади з гуманітарних питань окремих батальйонів (дивізіонів).

В окремих, навчальних ротах (батареях), ротах військової дисциплінарної частини гуманітарну роботу організовують та проводять заступники командирів з гуманітарних питань, в ротах (батареях) та їм рівних – офіцери - психологи.

Основними напрямами діяльності органів з гуманітарних питань є: морально-психологічне забезпечення бойової і мобілізаційної готовності військ (сил), бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки, застосування Збройних Сил України; морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та виховна профілактика правопорушень, правове виховання, моніторинг морально-психологічного стану особового складу військ (сил); психологічне забезпечення життєдіяльності військ (сил); гуманітарна підготовка та інформаційно-пропагандистське забезпечення; культурно-виховна і просвітницька робота, духовне виховання; військово-соціальна робота у військах (силах); забезпечення військ (сил) технічними засобами пропаганди відповідно до штатно-табельної потреби, кіно-, відео- та радіо обслуговування особового складу; підготовка спеціалістів гуманітарного профілю та їх професійний аналіз; визначення потреби асигнувань за відповідними кодами економічної класифікації видатків Міністерства оборони України та розподіл затверджених Міністром оборони України коштів.

Організація морально-психологічного забезпечення бойової і мобілізаційної готовності військ (сил), бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки, застосування Збройних Сил України здійснюються за вимогами відповідних законів (див.: п.6 переліку) та наказів і директив Міністра оборони України (див.: п. 5 переліку).

Морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та виховна профілактика правопорушень здійснюється відповідно до вимог статутів ЗС України, відповідних наказів МО України (пп. 6–8).

Актуальність проблеми зміцнення війьсоковї дисципліни у ЗС України підтверджена виданням Президентом України – Верховним Головнокомандувачем ЗС України спеціальної Директиви за № 1–1/1384 від 28 жовтня 2004 р. “Про додаткові заходи щодо поліпшення дисципліни у Збройних Силах України та інших військових формуваннях”.

В цій Директиві визначено: організацію бойової підготовки особового складу та безумовне додержання вимог статутів Зс України – головними засобами забезпечення правопорядку у військах ; вирішальну роль сержантів у зміцненні військової дисципліни; провідну роль офіцерських зборів у вирішенні кадрових питань, згуртуванні офіцерських колективів, забезпеченні взірцевості офіцерського складу, створенні сприятливих умов взаємовідносин між начальниками і підлеглими.

Велику роль в питаннях морально-психологічного забезпечення військової дисципліни відіграє кодекс честі офіцера.

Кодекс честі офіцера ЗСУ – це сукупність морально-етичних норм, які базуються на ціннісних орієнтаціях, ідеалах, світогляді офіцера і принципово регламентують його стосунки із суспільним оточенням, службову та громадську діяльність.

Кодекс честі офіцера визначає: основні моральні цінності офіцера; професійні якості офіцера; військові традиції; взаємини офіцера з іншими військовослужбовцями.

Ефективність функціонування системи морально-психологічного забезпечення військової дисципліни залежить від своєчасного збору, аналізу даних про стан військової дисципліни у військових формуваннях. Порядок донесення про злочини, події, порушення військової дисципліни у Збройних Силах України регламентується відповідною інструкцією про порядок надання доповідей та донесень (див.: п. 7).

У цій інструкції визначені терміни подання донесень, категорії порушень, порядок їх обліку та врахування при аналізі стану військової дисципліни у військовій частині.

До переліку №1 відносяться злочини та події, які враховуються при аналізі стану військової дисципліни і вчинені в Збройних Силах України під час виконання військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України службових обов'язків (або під час перебування на території військової частини): 1) державна зрада; 2) катастрофи та аварії, пов'язані з використанням зброї та військової техніки, техногенні або природні катастрофи та аварії на військових об'єктах, внаслідок яких загинуло більше ніж 5 осіб або заподіяно значну матеріальну шкоду (понад 5 тисяч доларів США); 3) диверсії, акти тероризму, викрадення, навмисне знищення, пошкодження майна та інші дії на військових об'єктах, внаслідок яких загинуло більш ніж 5 осіб або заподіяно значну матеріальну шкоду (понад 5 тисяч доларів США); 4) несанкціоновані пуски ракет, падіння ракет, бомб, снарядів, мін, безпілотних літальних апаратів поза межами полігонів (визначених районів), зіткнення, падіння військових літальних апаратів; 5) Невиконання бойового завдання, залишення військової частини зі зброєю, напад на варту і вартових, проникнення на військові об'єкти, заволодіння зброєю, застосування військовослужбовцями та особовим складом кораблів (катерів), літальних апаратів зброї, спеціальних засобів та здійснення заходів фізичного впливу, внаслідок чого спричинено загибель, каліцтво або травмування людей; 6) викрадення (замах на викрадення) та втрата зброї, бойових припасів, вибухових або отруйних речовин, навмисне виведення з ладу зброї та військової техніки; 7) Масові (10 осіб і більше), протягом трьох діб, інфекційні захворювання, харчові отруєння, отримання тяжких тілесних ушкоджень, опіків, обмороження третього та четвертого ступенів; поодинокі захворювання холерою, віспою, чумою); 8) усі випадки загибелі військовослужбовців під час виконання службових обов'язків і працівників Збройних Сил України (під час виконання останніми службових обов'язків або перебування на території військової частини); 9) усі злочини, вчинені особами вищого офіцерського складу та особами, які займають посади від командира бригади (полку) і вище; 10) витоки хімічних отруйних речовин з військових об'єктів, що призвели до зараження особового складу, населення або місцевості); 11) втрата секретних документів або інших носіїв секретної інформації (з грифом секретності "таємно", "цілком таємно", "особливої важливості"), а також розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості, спроби агентурного проникнення до органів військового управління, факти шпигунства; 12) порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями, що тягнуть за собою кримінальну відповідальність; 13) факти давання, одержання військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України хабарів, провокація хабара, затримання військовослужбовців співробітниками Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та інших правоохоронних органів держави за підозрою у вчиненні злочинів чи скоєнні корупційних діянь; 14) використання бюджетних коштів не за цільовим призначенням з ознаками складу злочину; 15) злочинні дії військовослужбовців щодо цивільних осіб, що спричинили загибель або інші тяжкі наслідки; 16) стихійні лиха, пожежі, внаслідок яких заподіяно значну шкоду (матеріальні збитки у великих розмірах) озброєнню, військовій техніці; 17) інші злочини та події.

Перелік № 2 визначає злочини та події, які вчинені військовослужбовцями або сталися за їх участю не під час виконання обов'язків військової служби. До таких злочінів та подій відносяться: 1) випадки загибелі військовослужбовців Збройних Сил України або цивільних осіб з вини військовослужбовців; 2) злочини, вчинені військовослужбовцями Збройних Сил України під час відпусток, відпочинку, тощо, а також події, що сталися внаслідок стихійного лиха, злочинних дій цивільних осіб, під час захисту громадського порядку, честі та гідності громадян, інші нещасні випадки з військовослужбовцями, не пов'язані з виконанням ними обов'язків військової служби.

До переліку порушень військової дисципліни, які не містять ознак складу злочину відносяться: 1) самовільне залишення військової частини або місця військової служби військовослужбовцем, не з'явлення його вчасно без поважних причин на військову службу (до трьох діб): із звільнення з розташування військової частини, призначення або переведення до іншого місця служби, з відрядження, відпустки або лікувального закладу; 2) перебування на військовій службі у нетверезому стані, вживання спиртних напоїв у службовий час; 3) порушення статутних правил несення вартової (вахтової), внутрішньої служб, патрулювання, що не спричинили тяжкі наслідки, для запобігання яким призначено дану варту (вахту) чи патрулювання; 4) порушення правил безпеки, що не створило загрозу загибелі людей чи не спричинило інших тяжких наслідків або не заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого; 5) недбале ставлення до військової служби, якщо це не містить в собі складу злочину.

Основні завдання правового виховання викладені в директиві Міністра оборони України № Д–4 від 26.01.1994 р. і полягають в: поширенні сучасних ідей і знань про право; правову інформацію; пропаганді філософської української думки про державу і право; інформуванні про вимоги Президента та Уряду України щодо зміцнення законності та правопорядку; роз’яснення законодавства України з військових питань; роз’ясненні причин та умов скоєння правопорушень; розповсюдженні передового досвіду роботи з попередження правопорушень.

В директиві визначено, що найважливішою ланкою правового виховання є правове навчання, організація якого визначена наказом Міністра оборони України №136 від 1993 року .

Гуманітарна підготовка (див.: пп. 14) є основним предметом навчання особового складу, невід’ємною складовою інформаційно-пропагандистського забезпечення життєдіяльності військ (сил).

Завданнями гуманітарної підготовки є: роз’яснення державної політики у галузі оборони, пропаганда національних, військових і культурних традицій українського народу; виховання в особового складу почуття патріотизму, готовності зі зброєю в руках захищати Українську державу, інтереси українського народу, поваги до Конституції та законів України, вірності Військовій присязі, гордості за службу у ЗСУ, належність до виду Збройних сил, роду військ, об’єднання, з’єднання, військової частини (корабля); створення сприятливої морально-психологічної обстановки у військових частинах, підрозділах, установах і військових навчальних закладах Міністерства оборони України; виховання у військовослужбовців свідомого та відповідального ставлення до оволодіння військовими знаннями, підвищення рівня професійної майстерності; формування і розвиток у військовослужбовців високої культури й особистих якостей, необхідних для військової служби; удосконалення психолого-педагогічних знань офіцерського складу, прапорщиків (мічманів), сержантів (старшин) і правових знань усіх категорій особового складу.

Організація інформаційно-пропагандистського забезпечення (див.: п. 15) передбачає проведення:

а) інформування особового складу: генералів, офіцерів – 2 рази на місяць по 1 годині; прапорщиків, військовослужбовців надстрокової служби – 4 рази на місяць по 50 хв.; військовослужбовців строкової служби – 2 рази на тиждень по 30 хв.; працівників ЗСУ – 2 рази на місяць по 1 годині;

б) правової інформацію для військовослужбовців строкової служби – щосуботи по 40 хв

в) у вихідні дні для військовослужбовців строкової служби “Годину відродження”;

г) перегляд і прослуховування вечірніх випусків “Українських теленовин” та інформаційних програм українського радіо – щоденно.

Культурно-виховна і просвітницька робота здійснюється відповідно до вимог Директиви Міністра оборони № Д-6 від 1.02.1994 р. і спрямована на відродження духовності особового складу ЗСУ через звернення до традицій та глибинних джерел культури народу України, сприяння органічному входженню української національної ідеї в їх свідомість, виховання відданості конституційному устрою України і готовності до її захисту, підпорядкованість культурно-виховних та просвітницьких заходів інтересам бойової готовності військ; залучення широкого кола армійської громадськості в самодіяльну художню творчість, сприяння розкриттю талантів та дарувань, організацій любительських об’єднань клубів за інтересами; створення нових вистав та конкретних концертних програм кінофільмів, зразків образотворчого мистецтва, народної творчості, розвиток всіх її видів і жанрів; організацію культурного обслуговування військовослужбовців, створення постійно діючих колективів художньої самодіяльності у військових підрозділах, зміцнення зв’язків творчої інтелігенції з військовими колективами художньої самодіяльності, залучення працівників літератури та мистецтва України, творчої молоді, викладачів навчальних закладів культури та мистецтва України до культурно-шефської роботи серед воїнів ЗСУ; покращання рівня методичної роботи, вивчення та широкого розповсюдження передового досвіду культурно-виховної і просвітницької роботи, посилення контролю за формуванням репертуару самодіяльної творчості; правильне використання центрами культури, просвіти та дозвілля фінансових коштів і планів економічної роботи.

Основою організації виховної роботи, морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил) у військовій частині є їх план.

Планування виховної роботи, морально-психологічного забезпечення у військовій частині здійснюється на основі зазначених документів і відповідно до форм, що вказані в телеграмі Начальника Головного управління з гуманітарних питань та соціального захисту – заступника начальника Генерального штабу ЗС України № 307/118 від 20.10.2004 р.

Відповідно до цього документу відпрацьовуються:

1. В головних командуваннях видів ЗС України, оперативних командуваннях ЗС України план гуманітарного та соціального забезпечення, зміцнення військової дисципліни; наказ головнокомандувача, командувача шодо організації гуманітарної підготовки, виховної роботи, морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ (сил); календарні плани гуманітарної підготовки; склад груп гуманітарної підготовки, керівники, місця занять.

2. В управліннях (відділах, відділеннях) з гуманітарних питань головних командувань видів ЗС України, оперативних командувань, об’єднань, структурних підрозділах Генерального штабу ЗС України, навчальних центрів, тактичних груп, військоматах план гуманітарного та соціального забезпечення, зміцнення військової дисципліни за розділами: 1. Організація виховної роботи (1.1. Гуманітарна підготовка. 1.2. Інформування особового складу; 1.3. Культурно–виховна і просвітницька робота, духовне виховання). 2. Робота керівного складу щодо зміцнення військової дисципліни, морально-психологічного стану особового складу, здійснення виховної профілактики правопорушень. (2.1. Моніторинг морально-психологічного стану особового складу; 2.2. Профілактика правопорушень, правове виховання; 2.3. Заходи щодо збереження життя і здоров’я військовослужбовців; 2.4. Організація психологічного забезпечення; 3. Спільні заходи з органами військової юстиції). 3. Військово–соціальна робота (3.1. моніторінг соціальних проблем; 3.2. організація контролю виконання чинного законодавства України з питань соціального захисту; 3.3. забезпечення доведення визначених законами соціальних пільг, прав, допомог; 3.4. підтримання зв’язків з органами державної влади, органами місцевого самоврядування з питань соціального захисту; 3.5. Організація роботи з військовослужбовцями, які підлягають звільненню з військової служби; 3.6. Робота із заявами, скаргами, пропозиціями). 4. Морально-психологічне забезпечення життєдіяльності та застосування військ (сил) (лише для органів військового управління (4.1. морально-психологічне забезпечення бойової й мобілізаційної готовності військ, бойового чергування, бойової служби, оперативної підготовки; 4.2. морально-психологічна підготовка).

У бригадах, полках, окремих батальойнах (дивізіонах) та їм рівних відпрацьовується план гуманітарного та соціального забезпечення на період навчання. Структура плану: 1. Заходи морально-психологічного забезпечення бойової, мобілізаційної готовності, бойової підготовки та бойового чергування (служби). 2. Заходи інформаційно-пропаганндистського забезпечення, культурно-виховної роботи та духовного виховання. 3. Робота керівного складу щодо зміцнення військової дсиципліни, морально-психологічного стану особового складу, здійснення виховної профілактики правопорушень. 4. Створення безпечних умов проходження військової служби, збереження життя та здоров’я особового складу. 5. Психологічне забезпечення життєдіяльності. 6. Мониторінг соціальних проблем особового складу, робота щодо їх розв’язання. 7. Робота із заявами, скаргами і пропозиціями.

В органах з гуманітарних питань усіх рівнів заступники з гуманітарних питань складають план особистої роботи на місяць за такою структурою: 1. Робота у військах (силах), частинах, підрозділах. 2. Робота в управлінні (відділі, відділенні).

Додатки

Додаток 1

ОЦІНКА МПС ВІЙСЬКОВОГО ПІДРОЗДІЛУ В МИРНИЙ ЧАС

(НА ОСНОВІ ОПИТУВАННЯ ОСОБОВОГО СКЛАДУ

ЗА МЕТОДИКОЮ ФІМ М.Й. ВАРІЯ)

При опитуванні кожному респонденту пропонується лист, який містить 50 тверджень (характеристик). У відповідності з ставленням до кожного із тверджень респондентам, у бланку відповідей, пропонується поставити відповідну позначку. Варіанти відповідей:

Так.
Думаю, що так (переважно так).
Не можу визначитись.
Ні.

ХАРАКТЕРИСТИКИ:

Служба в Збройних Силах України – мій священний обов’язок.
Я впевнений, що Україні потрібна боєздатна армія.
Я вірю в керівництво держави.
Дисципліна – основа боєздатності армії.
Особовий склад нашого підрозділу усвідомлює значущість військової служби для захисту свободи і незалежності України.
В цьому підрозділі я почуваю себе невпевнено і тривожно.
У нашому підрозділі немає дисципліни і статутного порядку.
Політична ситуація в Україні негативно впливає на бойовий дух військовослужбовців.
Я не знаю, для чого мене призвали в армію.

10. Те, що відбувається в нашому підрозділі, викликає у мене жах.

11. Військовослужбовці нашого підрозділу завжди проявляють високу виконавчість.

12. Особовий склад Вашого підрозділу є згуртованим.

13. Ми діємо за принципом “Один – за всіх, всі – за одного!”.

14. Особовий склад нашого підрозділу завжди готовий стати на захист своєї Вітчизни – України.

15. Рівень бойової підготовленості нашого підрозділу є високим.

16. У мене таке враження, що армія не потрібна нашій державі.

17. Народ України не любить свої Збройні Сили.

18. Розмови про патріотизм військовослужбовців – це пусті слова.

19. Військовослужбовці нашого підрозділу часто порушують накази командирів.

20. Між офіцерами нашого підрозділу часто виникають конфлікти.

21. Я готовий виконати будь-який наказ командира.

22. Україна для мене не просто держава, а священна земля.

23. Я готовий захищати Україну зі зброєю в руках від будь-якого агресора.

24. Я відчуваю особисту відповідальність за надійний захист України.

25. У нашому підрозділі не має конфліктів на національному ґрунті.

26. Взаємовідносини в нашому підрозділі побудовані на жорстокості та свавіллі.

27. У нашому підрозділі процвітає “дідівщина”.

28. У нашому підрозділі часто мають місце самовільні залишення військовослужбовцями своєї частини.

29. У нашому підрозділі така моральна атмосфера, яка руйнує віру в людей, справедливість і добро.

30. Наш військовий підрозділ нагадує мені не військову організацію, а якесь неорганізоване зборище.

31. Ти відчуваєш, що присяга – це не тільки норми, вимоги, а почуття високого обов’язку, честі, гідності і достоїнства.

32. Я люблю свою Батьківщину – Україну і готовий захищати її попри всі внутрішні труднощі, кризи, нестабільність.

33. У нашому підрозділі неухильно дотримуються вимог Конституції і законів України.

34. У нашому підрозділі завжди проявляються взаємодопомога, взаємовиручка і взаємопідтримка.

35. Я задоволений службою в армії.

36. У нашому підрозділі негативно ставляться до офіцерів.

37. Між офіцерами і особовим складом строкової служби має місце неприязнь і відчуження.

38. Військовослужбовці нашого підрозділу почувають себе соціально незахищеними.

39. Соціально-економічна обстановка в Україні викликає у мене почуття обурення.

40. Офіцери нашого підрозділу не є прикладом честі і гідності.

41. Офіцери нашого підрозділу віддані народові України.

42. Я готовий зі своїми товаришами, як кажуть, йти в розвідку, бо знаю, що вони ніколи не підведуть.

43. Ми повністю довіряємо своїм командирам.

44. Я цілком задоволений стилем спілкування і взаємовідносин у нашому підрозділі.

45. У нашому підрозділі інтереси бойової підготовки і бойової готовності ставляться вище, ніж особисті.

46. Я відчуваю себе потрібним цьому колективу.

47. Між офіцерами і солдатами та сержантами нашого підрозділу відсутня моральна єдність.

48. Я не вірю в силу зброї і бойової техніки, яка є в нашому підрозділі.

49. У мене часто виникає думка, що служба в армії – це марна трата часу.

50. Ти байдужий до долі України?

Додаток 2

Оцінка МПС військового підрозділу в мирний час(на основі опитування особового складу за методикою ФЕМ))

Високий

Середній

Низький

Відсутній

Характеристики

1. Готовність особового складу до служби в армії.

2. Ставлення до армії.

3. Ставлення до присяги.

4. Ставлення особового складу до незалежності України.

5. Ставлення до національних цінностей українського народу.

6. Ставлення до політичної і соціально-економічної ситуації в Україні.

7. Ставлення до Президента і Уряду України.

8. Ставлення до командування ЗС України.

9. Ставлення особового складу строкової служби до офіцерів.

10. Ставлення до виконання своїх функціональних обов'язків.

11. Ставлення до оволодіння військовою спеціальністю.

12. Рівень прояву почуття патріотизму.

13. Рівень задоволеності офіцерського складу своїм становищем.

14. Стан військової дисципліни.

15. Рівень виконавчості особовим складом завдань військової діяльності.

16. Оцінка особовим складом ставлення керівництва державою до армії.

17. Оцінка особовим складом ставлення народу до армії.

18. Рівень соціальної захищеності військовослужбовців.

19. Рівень агресивності серед особового складу підрозділу.

20. Готовність особового складу до збройної боротьби проти будь-якого агресора.

22. Рівень взаємовиручки, взаємодопомоги і взаємопідтримки серед особового складу підрозділу.

23. Рівень згуртованості особового складу підрозділу.

24. Настрій особового складу.

25. Переважаючі ціннісні орієнтації особового складу.

26. Ставлення військовослужбовців до своїх командирів.

27. Рівень незадоволення військовою службою (на основі думок, поглядів, висловлювань особового складу).

28. Рівень конфліктності в підрозділі.

29. Рівень злочинності в підрозділі.

30. Ставлення особового складу до національно-визвольної боротьби українського народу.

31. Психологічна сумісність особового складу.

32. Самопочуття особового складу.

33. Оцінка особовим складом необхідності армії і служби в ній.

34. Ставлення до народу.

35. Ставлення офіцерів до незалежності України.

Додаток 3

Оцінка МПС військового підрозділу у воєнний час

(на основі опитування особового складу

за методикою ФЕВ)

Високий

Середній

Низький

Відсутній

Характеристики

1. Рівень бойового досвіду.

2. Ставлення особового складу (офіцерів) до війни.

3. Ставлення народу до війни.

4. Рівень довіри між воїнами (офіцерами).

5. Рівень фізичного навантаження на воїнів (офіцерів).

6. Настрій особового складу (офіцерів).

7. Рівень досвіду командирів по управлінню боєм.

8. Рівень відданості ідеям народу України.

9. Рівень віри в керівництво державою.

10. Рівень віри в командування армією.

11. Рівень віри в своїх командирів.

12. Рівень ненависті до ворогів.

13. Рівень віри в перемогу над ворогом.

14. Рівень емоційно-вольової стійкості.

15. Рівень виконання бойових завдань.

16. Рівень навченості особового складу (офіцерів).

17. Рівень віри у справедливість війни.

18. Рівень захищеності членів сімей військовослужбовців на випадок їх загибелі.

19. Рівень почуття обов’язку по захисту Батьківщини.

20. Рівень настроєності на боротьбу з ворогом.

21. Рівень дезертирства.

22. Рівень здачі в полон.

23. Рівень бойових психічних травм.

24. Рівень прояву тривожності за зовнішніми ознаками.

25. Рівень віри в свої сили і зброю.

26. Рівень бойових втрат.

27. Інтенсивність бомбардування (обстрілу, ракетних ударів).

28. Рівень страху.

29. Рівень прояву негативних явищ різного характеру.

30. Рівень агресивності військовослужбовців до оточуючих.

Додаток 4

ОПИТУВАЛЬНИК ПО МО МПС

IНСТРУКЦIЯ

(для респондентiв)

Зараз проводитиметься опитування з метою виявити Ваше вiдношення до деяких проблем. Будуть зачитанi 50 стверджень, Ваше завдання - дати їм оцiнку по 10-бальнiй системi. "10" - це сама висока оцiнка або повна згода, "0" - сама низька оцiнка або незгода, "-" (прочерк) - ставте у випадку, коли Вам з різних причин важко вiдповiсти. Вiдповiдайте так, як Ви вважаєте, що воно дiйсно є, а не так, як би Ви хотiли, щоб було. Пам'ятайте, що Вашi вiдповiдi не є поганi чи хорошi. Будь-яка вiдповiдь нормальна. Вiдповiдайте анонiмно - прiзвище не вказуйте. З метою удосконалення опитувальника проти номерiв незрозумiлих стверджень ставте знак питання. Дякуємо.

1. В останi днi своє самопочуття я оцiнюю як

- чудове 10 балiв (б)

- добре 6 - 9 б

- задовiльне 3 - 5 б

- погане 2 б

- дуже погане 0 - 1 б

В последние дни свое самочувствие я оцениваю как

- прекрасное 10 б

- хорошее 6 - 9 б

- удовлетворительное 3 - 5 б

- плохое 2 - б

- очень плохое 0 - 1 б

2. Бойовi задачi, якi можуть бути поставленi перед нашою військовою частиною, будуть виконанi, в чому я впевнений на ________ б

Боевые задачи, которые могут быть поставлены перед нашей воинской частью, будут выполнены, в чем я уверен на ________ б

3. У випадку захворювання, поранення чи iнших особистих труднощiв в колективi менi завжди допоможуть, в чому я впевнений на ________ б

В случае болезни, ранения или других проблем личного характера в коллективе мне всегда помогут, в чем я уверен на ________ б

4. Свою задоволеннiсть станом вiйськової дисциплiни у військовій частинi я оцiнюю в ________ б

Свою удовлетворенность состоянием воинской дисциплины в воинской части я оцениваю в ________ б

5. Справедливiсть командира нашої військової частини я оцiнюю на _______ б

Справедливость командира нашей воинской части я оцениваю на _______ б

6. Останiм часом тривалiстю сну i вiдпочинку я задоволений на ________ б

В последнее время продолжительностью сна и отдыха я удовлетворен на ________ б

7. Свою особисту забезпеченнiсть речовим майном я оцiнюю на ________ б

Свою личную обеспеченность вещевым имуществом я оцениваю на ________ б

8. Iнформацiєю про реальну соціально-політичну, економічну, криміногенну і т.д. обстановку в районах дислокацiї i виконання службових обов'язкiв я задоволений на ________ б

Информацией о реальной социально-политической, экономической, криминогенной обстановке в районах дислокации и выполнения служебных обязанностей я удовлетворен на ________ б

9. Свою задоволеннiсть грошовим забезпеченням я оцiнюю в ______ б

Свою удовлетворенность денежным содержанием я оцениваю в ________ б

10. Рiвень своєї професiйної пiдготовленностi я oцiнюю на _______ б

Уровень своей профессиональной подготовки я оцениваю на _______ б

11. В нашiй військовій частинi вiйськова дисциплiна відповідає статутним вимогам на ________ б

В нашей воинской части воинская дисциплина отвечает требованиям воинских уставов на ________ б

12. Свою задоволеннiсть харчуванням в останi днi я оцiнюю в ________ б

Свою удовлетворенность питанием в последнее время я оцениваю в ________ б

13. Взаємовiдносинами мiж вiйськовослужбовцями нашої військової частини я задоволений на ________ б

Взаимоотношениями между военнослужащими нашей воинской части я удовлетворен на ________ б

14. Обгрунтованнiсть, доцiльнiсть рiшень вищого керiвництва держави по вiйськовим питанням я оцiнюю в ________ б

Обоснованность, целесообразность решений высшего руководства страны по военным вопросам я оцениваю в ________ б

15. Стан свого здоров'я я оцiнюю на ________ б

Состояние своего здоровья я оцениваю на ________ б

16. Мiй безпосереднiй командир справедливий, в чому я впевнений на ________б

Мой непосредственный командир справедлив, в чем я уверен на ________ б

17. Iнформацiєю про рiзнi подiї, яку дають командири i начальники, я задоволений на ________ б

Информацией о разных событиях, которую дают командиры и начальники, я удовлетворен на ________ б

18. Соцiально-полiтична обстановка в державi на даний час сприяє якiсному виконанню мною службових обов'язкiв на ________ б

Социально-политическая обстановка в стране в данное время благоприятствует качественному выполнению мною служебных обязанностей на ________ б

19. Якісним станом озброєння i технiки частини я задоволений на ________ б

Качественным состоянием вооружения и техники части я удовлетворен на _______б

20. Вважаю, що населення держави сьогоднi позитивно вiдноситься до Збройних Сил на ________ б

Считаю, что население государства сегодня положительно относится к Вооруженным Силам на ________ б

21. Професiйну пiдготовку фахiвцiв нашої військової частини, що визначають бойову готовнiсть, я оцiнюю в ________ б

Профессиональную подготовку специалистов нашей воинской части, которые определяют боевую готовность, я оцениваю в ________ б

22. Вiйськовому керiвництву Збройних Сил я довiряю на _______ б

Военному руководству Вооруженных Сил я доверяю на _______б

23. Матерiально-технiчну забезпеченнiсть своєї професiйної дiяльностi я оцiнюю в ________ б

Материально-техническую оснащенность своей профессиональной деятельности я оцениваю в ________ б

24. Iз складної ситуацiї командир нашої військової частини завжди знайде найкращий вихiд, в чому я впевнений на ________ б

Из сложной ситуации командир нашей воинской части всегда найдет наилучший выход, в чем я уверен на ________ б

25. Офiцiйною iнформацiєю про подiї в нашiй військовій частинi я задоволений на ________ б

Официальной информацией о событиях в нашей воинской части я удовлетворен на ________ б

26. Вважаю, що виконувати свої службовi обов'язки в бойових чи екстремальних умовах я на сьогоднішнiй день професійно та морально-психологiчно готовий на ______ б

Считаю, что выполнять свои служебные обязанности в боевых или экстремальных условиях я на сегодняшний день профессионально морально и психологически готов на ________ б

27. Свого безпосереднього командира як вiйськового фахiвця я оцiнюю на ________ б

Своего непосредственного командира как военного специалиста я оцениваю на ________ б

28. Свою задоволеннiсть пiльгами для вiйськослужбовцiв я оцiнюю на ________ б

Свою удовлетворенность льготами для военнослужащих я оцениваю на ________ б

29. Соцiально-полiтичнi процеси, що вiдбуваються в країнi, менi подобаються на ________ б

Социально-политические процессы, которые проходят в стране, мне нравятся на ________ б

30. Своє бажання служити в армiї я оцiнюю на ________ б

Свое желание служить в армии я оцениваю на ________б

31. Рiвень згуртованностi, дружби, спiвробiтництва мiж вiйськовослужбовцями нашої військової частини я оцiнюю в ________ б

Степень сплоченности, дружбы, сотрудничества между военнослужащими нашей воинской части я оцениваю в ________ б

32. Науково-методичний рівень та практичну значимість занять по професiйнiй пiдготовцi згiдно своєї спецiальностi я оцiнюю в ________ б

Научно-методический уровень и практическую значимость занятий по профессиональной подготовке согласно своей специальности я оцениваю в ________ б

33. Сьогодняшнiй стан матерiально-технiчного забезпечення дiяльностi нашої військової частини я оцiнюю в ________ б

Сегодняшнее состояние материально-технического обеспечения деятельности нашей воинской части я оцениваю в ________ б

34. Соцiально-побутовi умови в гарнізонi я оцiнюю в _______ б

Социально-бытовые условия в гарнизоне я оцениваю в ______ б

35. Практичну значимість занять по бойовiй пiдготовцi я оцiнюю в ________ б

Практическую значимость занятий по боевой подготовке я оцениваю в ________ б

36. Рiвень вiдповiдностi учбового процесу можливим реальним потребам бойової обстановки я оцiнюю в ________ б

Уровень соответствия учебного процесса возможным реальным потребностям боевой обстановки я оцениваю в ________ б

37. Своє самопочуття при перебуваннi в колективi я оцiнюю в _____ б

Свое самочувствие при нахождении в коллективе я оцениваю в ______ б

38. Освітленням проблем армії в засобах масової інформації я задоволений на ________ б

Освещением проблем армии в средствах массовой информации я удовлетворен на ________ б

39. Рiвень виконання розпоряджень та наказiв командирiв i начальникiв в наших вiйськових колективах я оцiнюю в ________ б

Уровень исполнительности распоряжений и приказов командиров и начальников в наших военных коллективах я оцениваю в ________ б

40. Побутовими я задоволенний на ______ б

Бытовыми условиями проживания моя семья удовлетворена на ________ б

41. Роботою медичної служби нашої військової частини я задоволений на _______ б

Работой медицинской службы нашей воинской части я удовлетворен на _______ б

42. Негативнi поступки, дiї в нашому колективi вiдкрито будуть засудженi або призупиненi, в чому я впевнений на ________ б

Отрицательные поступки, действия в нашем коллективе открыто будут осуждены или приостановлены, в чем я уверен на ________ б

43. Вiйськовий професiоналiзм командирiв i начальникiв нашої вiйськової частини я оцiнюю на ________ б

Военный профессионализм командиров и начальников нашей войсковой части я оцениваю на ________ б

44. Продуманнiсть i доцiльнiсть заходiв, що проводяться в частинi в рамках бойової пiдготовки, я оцiнюю на ________б

Продуманность и целесообразность проводимых в части мероприятий по боевой подготовке я оцениваю на ________ б

45. Задоволеннiсть забезпеченням харчування оцiнюю в _________ б

Удовлетворенность обеспечением продуктами питания своей семьи я оцениваю на ________ б

46. Чуйнiсть, доброзичливiсть, товариство в колективi військової частини я оцiнюю в ________ б

Чуткость, отзывчивость, товарищество в коллективе воинской части я оцениваю в ________ б

47. Справедливiсть накладення дисциплiнарних стягнень i заохочень я оцiнюю в ________ б

Справедливость наложения дисциплинарных взысканий и поощрений я оцениваю в ________ б

48. Готовнiсть особового складу нашого пiдроздiлу виконувати бойовi задачi я оцiнюю на ________ б

Готовность личного состава нашего подразделения исполнять боевые задачи я оцениваю на ________ б

49. Умiння i наполегливiсть заступника командира частини з виховної роботи захищати iнтереси особового складу я оцiнюю в _______ б

Умение и настойчивость заместителя командира части по воспитательной работе в защите интересов личного состава я оцениваю в ________ б

50. Висвітленням проблем армії в цивільних засобах масової інформації я задоволений на ________б

Освещением проблем армии в средствах массовой информации я удовлетворен на ________ б

Додаток 5

Л И С Т О К О П И Т У В А Н Н Я

(анонiмний)

в/частина ______________ пiдроздiл ______________ дата __________________

1. 26.

2. 27.

3. 28.

4. 29.

5. 30.

6. 31.

7. 32.

8. 33.

9. 34.

10. 35.

11. 36.

12. 37.

13. 38.

14. 39.

15. 40.

16. 41.

17. 42.

18. 43.

19. 44.

20. 45.

21. 46.

22. 47.

23. 48.

24. 49.

25. 50.

Додаток 6

(зразок)

М А Т Р И Ц Я Р О З Р А Х У Н К У

в/ч А0000 підрозділ 1мр дата 11.11.2000

Опитано: - офіцерів, - прапорщиків, - сержантів, 10 солдат.

Всього: 10 чоловік.

Номер питання	Номер анкети	Середнє арифметичне балів помножене на 10
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
1	7	7	5	10	9	7	9	7	8	5	65
2	5	7	-	-	6	7	6	7	5	8	63,75
3	5	10	10	9	9	10	4	4	8	9	78
4	8	6	7	8	7	6	7	6	5	7	67
5	8	7	6	6	7	7	7	7	8	6	69
6	7	7	10	8	8	7	8	7	8	8	78
7	6	8	6	8	9	8	9	8	7	7	76
8	-	5	6	6	7	5	7	5	5	4	55,56
9	8	6	7	6	6	6	6	6	7	7	65
10	7	7	6	7	6	9	6	7	7	8	70
11	7	6	7	8	6	7	7	8	7	7	70
12	6	7	6	6	7	7	7	7	7	-	66,67
13	6	8	6	7	8	8	8	7	7	7	72
14	7	6	5	4	4	6	6	6	3	3	50
15	9	10	10	7	8	8	9	7	10	8	86
16	8	-	6	8	7	-	7	9	7	7	73,75
17	4	7	4	7	6	7	6	6	6	5	60
18	7	5	6	7	7	5	7	5	6	7	62
19	-	7	8	7	6	7	6	7	7	6	67,78
20	6	3	4	4	3	5	3	6	3	4	41
21	7	5	7	6	6	7	7	6	6	7	64
22	6	6	6	6	6	6	6	6	6	5	59
23	7	5	8	8	7	5	7	5	7	8	67
24	8	8	7	7	8	8	8	8	9	9	80
25	7	7	7	7	6	7	6	7	6	6	66
26	6	6	7	6	6	8	6	6	5	7	63
27	7	8	7	7	8	7	8	7	7	8	74
28	6	3	3	5	5	3	5	5	5	-	44,44
29	6	6	-	5	6	6	6	6	6	6	58,89
30	7	8	7	6	6	8	6	8	6	7	69
31	7	7	6	8	8	7	-	6	8	7	71,11
32	8	6	8	7	7	6	6	6	7	7	68
33	6	7	7	6	8	7	8	7	6	7	69
34	7	6	6	8	6	6	6	6	7	8	66
35	7	7	7	6	6	7	6	5	7	7	67
36	7	6	6	-	6	6	6	6	7	6	62,22
37	6	10	9	8	7	10	4	5	8	7	74
38	3	3	3	4	3	3	3	3	3	-	31,11
39	7	8	7	9	8	8	6	6	7	8	74
40	4	5	6	5	7	5	4	5	5	4	50
41	6	7	8	7	7	7	6	6	6	7	69
42	7	8	7	8	8	8	7	7	7	7	74

Продовж. додат.. 6

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
43	7	8	7	6	7	6	7	6	7	6	67
44	7	7	6	7	6	6	7	8	7	7	68
45	8	5	8	7	8	5	8	7	7	7	70
46	6	7	7	7	7	7	7	7	7	6	68
47	6	5	8	8	7	4	7	5	6	7	63
48	7	7	6	8	7	7	7	6	6	6	67
49	7	6	8	7	7	6	7	6	-	7	67,78
50	2	4	5	4	4	4	4	2	2	3	34

Додаток 7

П I Д С У М К И

Оцінка морально-психологiчного стану особового складу в/ч А- 0000, підрозділ 1мр, гарнізон Вінниця, місце проведення - розташування роти, дата проведення 11.11.2000, час проведення 17.00 – 18.30. Опитано 10 військовослужбовців строкової служби.

Опитування проводив (проводили): –––––––––––––––––––––––––––(військове звання, фамілія та ініціали)

1. Отримані наступні показники по кожному із стверджень:

П I Д С У М К И

1. Отримані наступні показники по кожному із стверджень:

1	65	21	64	41	69
2	63,75	22	59	42	74
3	78	23	67	43	67
4	67	24	80	44	68
5	69	25	66	45	70
6	78	26	63	46	68
7	76	27	74	47	63
8	55,56	28	44,44	48	67
9	65	29	58,89	49	67,78
10	70	30	69	50	34
11	70	31	71,11
12	66,67	32	68
13	72	33	69
14	50	34	66
15	86	35	67
16	73,75	36	62,22
17	60	37	74
18	62	38	31,11
19	67,78	39	74
20	41	40	50

Показники по факторам становлять: ; ; ; ; ; ; ; ; ; .

Загальний рівень МПС становить , що в континуальному плані оцінюється як понижена морально-психологiчна готовність особового складу до виконання задач по призначенню.

2. Такий рівень МПС пояснюється недостатнім розумінням особовим складом оперативно-тактичної обстановки та відповідною незадоволеністю рівнем державних гарантій і т. д.

3. Разом з тим, морально-психологічний клімат в підрозділі, психофізичний стан особового складу в поєднанні з високим ступенем довіри до командирів усіх рівнів та професійним рівнем підготовки військовослужбовців буде всебічно сприяти виконанню особовим складом своїх обов’язків в умовах бою.

4. З метою покращення морально-психологiчного стану пропонується:

(підпис)

Додаток 8

Р О З П О Д І Л З А П И Т А Н Ь

ЗА Ф А К Т О Р А М И

Номер фактору	Назва фактору	Номера запитань
1	2	3
1	ПОЯК	5; 16; 24; 27; 43; 49
2	МПП	2; 26; 30; 48
3	ПП	10; 21; 32; 35; 36; 44
4	МПО	14; 18; 20; 22; 29
5	МСЗ	9; 28; 34; 40; 45
6	МТЗ	7; 19; 23; 33
7	ПФС	1; 6; 12; 15; 41
8	МПК	3; 31; 37; 42; 46
9	ВД	4; 11; 13; 39; 47
10	ІОС	8; 17; 25; 38; 50

Додаток 9

АНКЕТА

для опитування офіцерського складу Збройних Сил України

Просимо Вас прийняти участь у соціологічному опитуванні, яке проводиться у Збройних Силах України. Із запропонованих варіантів відповідей на питання виберіть той, який співпадає з Вашою думкою і обведіть колом його цифровий код.

Якщо Вашу думку передбачити не вдалося, то запишіть її на вільних рядках. Своє прізвище вказувати не потрібно.

1. ЩО У ВІЙСЬКОВІЙ СЛУЖБІ Є ДЛЯ ВАС ЦІННИМ? (можна відзначити до 5 позицій)

1.1 - цікава професія, що просто подобається

1.2 - досягнення гідного положення в житті

1.3 - можливість випробувати себе в складних умовах

1.4 - військова честь і гідність

1.5 - вирішення житлової проблеми

1.6 - спеціальні пільги і переваги

1.7 - можливість перечекати важкі часи

1.8 - повага і інтерес зі сторони оточуючих

1.9- упорядкований, організований спосіб життя

1.10 - безкоштовне отримання спеціальності, освіти, що допоможе влаштуватися в суспільному житті

1.11 - причетність до важливої справи по захисту Батьківщини

1.12 - військові традиції. ритуали, форма одягу

1.13 - можливість побачити життя в різних куточках країни

1.14 - можливість фізичного вдосконалення

1.15 - добрий колектив і товариші по службі

1.16 - інше _______________________________________________

1.17 - для мене у військовій службі нічого цінного немає

1.18 - важко відповісти

2. Як Ви вважаєте, чи здатні Ви до самопожертви в ім’я Батьківщини?

2.1 – так, здатний

2.2 – скоріше так, ніж ні

2.3 – скоріше ні, ніж так

2.4 – ні, не здатний

2.5 – важко відповісти

3. Як ви відноситесь до перспектив своєї подальшої служби?

Буду продовжувати служити: Буду звільнятися:

3.1 – до досягнення граничного віку 3.4 – при першій можливості

3.2 – до срока отримання права на пенсію 3.5 – по оргштатним заходам

3.3 – до отримання житла

Інше:

3.6 – ще не вирішив остаточно

3.7 – ще щось

3.8 – важко відповісти

4. ЧИ ПРАГНЕТЕ ВИ УДОСКОНАЛЮВАТИ СВОЮ ПРОФЕСІЙНУ МАЙСТЕРНІСТЬ?

4.1 - так, прагну і постійно професійно удосконалююся

4.2 - скоріше так, чим ні

4.3 - скоріше ні, чим так

4.4 - такого прагнення немаю, бо не бачу в цьому необхідності

4.5 - важко відповісти

5. Чи впевненні ви, що при необхідності будете здатним виконати реальні бойові задачі

5.1. Так, цілком впевнений

5.2. Більше так, чим ні

5.3. Більше ні, чим так

5.4. Ні, не впевнений

5.5. Важко відповісти

6. В якій мірі ви задоволені взаємовідношеннями у своєму військовому колективі?

6.1 – повністю задоволений 6.3 – скоріше незадоволений

6..2 – скоріше задоволений ніж ні 6.4 – повністю незадоволений

6.5 – важко відповісти

7-8. ЧИ МОЖЕТЕ ВИ СТВЕРДЖУВАТИ, ЩО У ВАШОМУ ПІДРОЗДІЛІ, ЧАСТИНІ МАЮТЬ МІСЦЕ КОНФЛІКТИ?

Конфлік-ти є

конфліктів немає

важко відповісти

7. між офіцерами (начальниками)

і підлеглими 7.1 7.2 7.3

8. між різними категоріями

військовослужбовців 8.1 8.2 8.3

9. В якій мірі ви впевнені в своїх співслужбовцях, якщо вам доведеться виконувати з ними реальні бойові задачі?

9.1 – впевнений в усіх 9.3 – впевнений в меншій частині

9.2 – скоріше впевнений, ніж ні 9.4 – повністю не впевнений

9.5 – важко відповісти

10-11. ОЦІНІТЬ СВОЮ ПСИХОЛОГІЧНУ ТА ПРОФЕСІЙНУ ГОТОВНІСТЬ ДО УЧАСТІ: (ЗРОБІТЬ ОЦІНКУ В КОЖНОМУ РЯДКУ)

гото-вий повністю

ГОТОВИЙ ЧАСТКОВО

НЕ ГОТО-ВИЙ

ВАЖКО ВІДПОВІС-ТИ

10. в бойових діях по відбиванню

зовнішньої агресії 10.1 10.2 10.3 10.4

11. в миротворчих операціях 11.1 11.2 11.3 11.4

12-18. НАСКІЛЬКИ ВИ ЗАДОВОЛЕНІ

	задоволений повністю	задо-воле-ний част-ково	неза-доволе-ний повністю	важко відпо-вісти
Своїм соціальним статусом	12.1	12.2	12.3	12.4
Своєю службою	13.1	13.2	13.3	13.4
Розміром грошового забезпечення	14.1	14.2	14.3	14.4
Житловими умовами	15.1	15.2	15.3	15.4
Речовим забезпеченням	16.1	16.2	16.3	16.4
Медичним забезпеченням	17.1	17.2	17.3	17.4
Умовами відпочинку та організацією дозвілля	18.1	18.2	18.3	18.4

19. В ЯКІЙ МІРІ ВИ ЗАДОВОЛЕНІ ТУРБОТОЮ ДЕРЖАВИ ПРО ЗБРОЙНІ СИЛИ?

19.1 - цілком задоволений

19.2 - скоріше задоволений чим ні

19.3 - скоріше незадоволений

19.4 - цілком незадоволений

19.5 - важко відповісти

20. Як відомо, здійснення реформ в Україні зіткнулося з великими труднощами. Чи схвалюєте Ви в цілому курс керівництва держави по виведенню країни з кризи?

20.1 – схвалюю повністю 20.4 – відношусь негативно

20.2 – скоріше схвалюю, ніж ні 20.5 – відношусь нейтрально

20.3 – скоріше відношусь негативно 20.6 – важко відповісти

21. ЯК ВИ ВВАЖАЄТЕ, ЧИ ІСНУЄ В ДАНИЙ ЧАС ВІЙСЬКОВА «НЕБЕЗПЕКА»ДЛЯ НАШОЇ КРАЇНИ?

21.1 - так, існує

21.2 - так, існує, але незначна

21.3 не існує, але вона може з’явитися в будь-який момент

21.4 - ні, не існує взагалі

21.5 - важко відповісти

22-23. ЯК ВИ ВІДНОСИТЕСЬ ДО ЗАХОДІВ ДЕРЖАВНОЇ ПРОГРАМИ РЕФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ?

ПОЗИТИВНО

НЕЙТ-РАЛЬ-НО

НЕГА-ТИВНО

ВАЖКО ВІДПОВІС-ТИ

22. У Збройних Силах в цілому 22.1 22.2 22.3 22.4

23. У Вашій військовій частині 23.1 23.2 23.3 23.4

24. ЯКІ ЯКОСТІ ДОЗВОЛЯЮТЬ ВАШОМУ БЕЗПОСЕРЕДНЬОМУ КОМАНДИРУ (НАЧАЛЬНИКУ) КЕРУВАТИ ПІДРОЗДІЛОМ (ЧАСТИНОЮ)? (можна відзначити до 5 позицій)

24.1 - службове становище

24.2 - близкість до людей

24.3 - професійна майстерність

24.4 - ділові якості

24.5 - авторитет серед підлеглих

24.6 - вміння ладити з начальством

24.7 - вимогливість

24.8 - досвід роботи з людьми

24.9 - фізична сила

24.10 - погрози і покарання

24.11 - важко відповісти

24.12 - інше _____________________________________________

25. БУДЬ ЛАСКА, СПРОБУЙТЕ ОЦІНИТИ ПРЕСТИЖ ЗБРОЙНИХ СИЛ У НАШОМУ СУСПІЛЬСТВІ

25.1. - високий

25.2 - вище середнього

25.3 - середній

25.4 - нижче середнього

25.5 – його просто немає

25.6 – важко відповісти

26-27 ЯК ВІДНОСЯТЬСЯ ДО ВАШОЇ СЛУЖБИ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ: (ЗРОБІТЬ ВІДМІТКУ В КОЖНОМУ рядку)

ПОЗИТИВ-НО

НЕЙТРАЛЬНО

НЕГАТИВНО

ВАЖКО

ВІДПО-ВІСТИ

дружина

(якщо Ви одружені) 26.1 26.2 26.3 26.4

найближчі родичі 27.1 27.2 27.3 27.4

На закінчення, будь ласка, вкажіть деякі дані

про себе:

28. ДО ЯКОЇ КАТЕГОРІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ВИ НАЛЕЖИТЕ?

Л І Т Е Р А Т У Р А:

Конституція України.- К., 1996. – 80 с.
Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про оборону України” . // Народна армія. – 2000. – 28 листопада.
Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Збройні Сили України” // Армія України.– 2000. – 23 листопада.
Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №44.
Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про чисельність Збройних Сил України на 2000-2005 рік” // Армія України. – 2000.
Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 15.
Воєнна доктрина України. / Указ Президента України № 648/2004 від 15 червня 2004 р. // Народна Армія. – 2004. – 23 червня .
Державна програма реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року.
Концепція гуманітарного і соціального розвитку в Збройних Силах України / Указ Президента України №28/2004 від 12 січня 2004 // Народна Армія. – 2004. – 14 січня.
Концепція виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України / Указ президента України № 981/98 від 4 вересня 1998 // Збірник Указів Президента України. – К.: Політвидав, 1998.
Військові статути Збройних Сил України. – К.: Варта, 1999.
Наказ Міністра оборони України від 20.01.94р. №21 “Про введення в дію положення про Збори офіцерів у Збройних Силах України” – К., 1994.
Наказ Міністра оборони України від 05.04.94р. №96 “Про введення в дію інструкції про порядок розгляду і прийняття рішень щодо пропозицій, заяв, скарг та прийняття відвідувачів у Збройних Силах України”. – К., 1994.
Наказ Міністра оборони України №226 від 18.07.2000р. “Про затвердження Положення про органи виховної роботи Збройних Сил України” – К., 2000.
Наказ Міністра оборони України №62 від 11.03.94р. “Про інформаційне забезпечення особового складу Збройних Сил України” – К., 1994.
Наказ Міністра оборони України від 29.04.97 р. “Про зміцнення військової дисципліни в Збройних Силах України” – К., 1997.
Наказ Міністра оборони України №277 від 15.08.01р. “Про затвердження Цільової програми підтримки і розвитку культури у Збройних Силах України”. – К., 2001.
Наказ Міністра оборони України №402 від 19.11.2003р. “Про затвердження інструкції про порядок надання доповідей та донесень про злочини, події, порушення військової дисципліни у Збройних Силах України. – К., 2003.
Наказ Міністра оборони України №438 від 13.12.2003р. “Про введення посад та структурних підрозділів з гуманітарних питань у Збройних Силах України”. – К., 2003.
Наказ Міністра оборони України №416 від 17.12.01р. “Про організацію роботи щодо порядку обліку корупційних діянь та інших правопорушень пов’язаних з ними і надання звітів щодо виконання вимог законодавства України про боротьбу з корупцією”. – К., 2001.
Директива Міністра оборони України Д-15 від 25.05.2004р. “Про організацію оборонного планування у Збройних Силах України на 2004 – 2009 рр.” – К., 2004.
Директива Міністра оборони України Д-11 від 12.09.2000 р. “Про організацію гуманітарної підготовки особового складу Збройних Сил України”. – К., 2000.
Директива Міністра оборони України Д-6 від 1.02.94 р. “Про організацію культурно-виховної роботи та дозвілля військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України”. – К., 1994
Директива Міністра оборони України Д-21 від 19.04.94 р. . “Про організацію професійної і методичної підготовки офіцерів органів виховної роботи Збройних Сил України”. – К., 1994.
Директива Міністра оборони України Д-3 від 02.02.99р. “Про удосконалення діяльності органів військового управління щодо зміцнення військової дисципліни у Збройних Силах України”. – К., 1999.
Директива Міністра оборони України Д-17 від 29.07.99р. “Про удосконалення діяльності органів військового управління щодо попередження пияцтва та впровадження здорового способу життя у Збройних Силах України”. – К., 1999.
Директива Міністра оборони України Д-12 від 31.05. 01р. “Про стан правопорядку, військової дисципліни та додаткові заходи органів військового управління щодо їх зміцнення”. – К., 2001.
Програма реформування та розвитку морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України. – К., 2000.
Актуальні проблеми діяльності органів військового управління щодо підвищення результативності виховної роботи, зміцнення морально-психологічного стану особового складу / По матеріалам зборів керівного складу органів виховної роботи Збройних Сил України і науково-практичної конференції. – К.: ГУВР, 1999.
Бабенко М.С. Актуальні проблеми виховної роботи в контексті реалізації завдань Державної програми реформування та розвитку Збройних Силах України на період до 2005 року // Народна Армія. – 2001. – 6 лютого.
Бабенко М.С., Ротань М.П. Морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактика правопорушень: Навчально-методичний посібник. – К.: ВГІ НАОУ, 2000.
Бабенко М.С., Ротань М.П., Стасюк В.В., Литвиновський Є.Ю. Виховна робота : методологія, організація і методика. навчально-методичний посібник. – К.: ВГІ НАОУ, 2002.
Безбах В.Г. Організація морально-психологічного впливу на особовий склад в арміях передових країн світу. – Зб.наук.праць. – К.: ВГІ НАОУ, 2003. – №2 (33).
Безбах В.Г. Проблеми і шляхи реформування морально-психологічного забезпечення військової служби в системі завдань “Оборонного огляду”.-Зб.мат.науково–практичної конференції ч.1. – К.: ВГІ НАОУ, 2003.
Варий М.Й. Управление морально-психологическим состоянием личного состава воинского подразделения. – К., 1995.
Варій М.Й. Морально-психологічний стан військ, його оцінка та підтримка на високому рівні. – Л.: ВВП ДУ “ЛП”, 1996.
Військове виховання: історія, теорія та методика: Навчальний посібник / За ред. В.В. Ягупова.– К., 2002.
Гаєвський В.А. Основи науки управління. – К., 1998.
Колпаков В.М. Методи управления: Учебное пособие. – К., 1997.
Коупленд Н. Психология и солдат / Пер.с англ. – М.,1958.
Кучма Л.Д. Курс на реформи в Збройних силах України незмінний // Народна армія. – 2001. – №214. – 17 листопада.
Литвиновський Є.Ю., Петрович В.І., Савінцев В.І., Стасюк В.В. Інформаційно–пропагандистське забезпечення особового складу: Навч. посібник: У 2–х ч., Ч.1. – 2003.
Литвиновський Є.Ю. Виховний процес у Збройних Силах України: шлях до гуманізації // Патріотичне і гуманістичне виховання військової інтелігенції: Сутність, взаємозв’язок, стан, проблеми. Мат-ли Всеукр. наук.-практ.конф. – К.: ВЦ “Просвіта”, 2003.
Литвиновський Є.Ю. Проблеми професійної освіти офіцерів структури виховної роботи та шляхи їх вирішення // Зб. наук. пр. – К.: ВГІ НАОУ, 2002. – №5 (30).
Литвиновський Є.Ю. Виховний процес у Збройних Силах України – складова системи загальнонаціонального виховання громадянина України // Гуманістично спрямований виховний процес і становлення особистості (теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді): Зб. наук. пр. – К., 2001.
Москвічев С. Г. Соціальна мотивація і шляхи її використання в управлінні. – К.: Либідь, 1992.
Подоляк Я.В. Личность и коллектив: психология военного управления – М.: Воениздат, 1989.
Ріпа Л.А., Бабенко М.С. Змістовний компонент гуманітарного і соціального розвитку в Збройних Силах України та формування механізму його реалізації в сучасних умовах. – Зб.наук.праць. – К.: ГФ НАОУ, 2004 – №5.
Ріпа Л.А., Бабенко М.С. Філософсько-методологічні аспекти концептуальних засад гуманітарного та соціального розвитку в Збройних Силах України. – Зб.наук.праць. – К.: ГФ НАОУ, 2004 – №3.
Ротань М.П., Стасюк В.В. Словник-довідник з проблем морально-психологічного забезпечення життєдіяльності та застосування військ (сил): Навчальний посібник. – К.: ВГІ НАОУ, 2002.
Сімончук П.П. Аналіз стану військової дисципліни та профілактики правопорушень начальником відділу виховної роботи з’єднання, заступником командира полку (корабля) з виховної роботи: Навчально-методичний посібник. – К.: ВГІ НАОУ, 2000.
Скуратівський В.А., Трощинський В.П., Чукут С.А. Гуманітарна політика в Україні. – К.: Вид.УАДУ, вид. Міленіум. – 2002.
Стратієнко О.Ф., Ротань М.П. Морально-психологічне забезпечення бойової підготовки та служби військ. – К.: КВГІ, 1998.
Ягупов В.В. Військова дидактика: Навчальний посібник. – К.:Видавничо–поліграфічний центр „Київський університет”, 2000.
Ягупов В.В. Морально-психологічне забезпечення: Курс лекцій. – К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2002.
ЗМІСТ

	ВСТУП
	РОЗДІЛ 1. ЗАСАДИ ГУМАНІТАРНОГО ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ	5
	1.1. Вимоги керівних документів щодо гуманітарного та соціального розвитку у Збройних Силах України в сучасних умовах	5
	1.2.Концептуальні засади гуманітарного та соціального розвитку в Збройних силах України	11
	1.2.1. Гуманітарний та соціальний розвиток Збройних Сил України: сутність, мета та принципи	11
	1.2.2.Зміст гуманітарного і соціального розвитку та механізм реалізації його завдань	16
	1.3.Виховна робота в Збройних Силах України: система, сутність, зміст	21
	1.3.1. Система виховної роботи, її сутність, закономірності та принципи	21
	1.3.2.Зміст та тенденції вдосконалення виховної роботи в Збройних Силах України	26
	РОЗДІЛ 2. МОРАЛЬНО–ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ВІЙСЬК (СИЛ)	29
	2.1. Організація та здійснення морально-психологічного забезпечення бойової підготовки	29
	2.1.1. Сутність та завдання морально-психологічного забезпечення бойової підготовки	30
	2.1.2. Організація, форми та методи морально-психологічного забезпечення бойової підготовки.	32
	2.1.3. Особливості організації та змісту заходів морально-психологічного забезпечення видів бойової підготовки	37
	2.2. Морально-психологічне забезпечення служби військ	46
	2.2.1. Організація морально-психологічного забезпечення внутрішньої служби	46
	2.2.2.Організація морально-психологічного забезпечення вартової служби	48
	РОЗДІЛ 3. МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ДИСЦИПІЛНИ ТА МОНІТОРИНГ МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО СТАНУ ВІЙСЬК (СИЛ)	56
	3.1. Морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень	56
	3.1.1. Система зміцнення військової дисципліни і правопорядку в частині, з’єднанні	57
	3.1.2. 3.1.2 Організація проблемно-цільової роботи щодо зміцнення військової дисципліни та виховної профілактики правопорушень	60
	3.1.3. Методика аналізу та підведення підсумків стану військової дисципліни	64
	3.2. Діагностика морально-психологічного стану особового складу підрозділів, частин (з’єднань)	71
	3.2.1. Сутність та підходи до оцінки поняття морально-психологічного стану особового складу військ (сил)	72
	3.2.2. Методики оцінки морально-психологічного стану особового складу підрозділів, частин та з’єднань	75
	3.2.3. Методика оцінки ефективності морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил)	92
	3.3. Діяльність заступника командира з гуманітарних питань щодо організації індивідуальної роботи з особовим складом	97
	3.3.1. Психолого-педагогічні аспекти та особливості індивідуальної роботи з особовим складом	97
	3.3.2. Організація та форми індивідуальної роботи	101
	Розділ 4. Нормативно–правова база організації виховної роботи, морально–психологічного забезпечення в ЗС України	106
	4.1. Перелік керівних документів	106
	4.2. Основний зміст керівних документів з проблем гуманітарного та соціального розвитку Збройних Сил України	110
	ДОДАТКИ	116
	ЛІТЕРАТУРА	151
	ЗМІСТ	152

PAGE 83

1. тематика Высказывания и предикаты 1
2. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук Київ ~ Дис
3. Контрольная работа на тему- Многоядерные процессоры Выполнил- студент 1
4. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління1
5. Тема- My I sk You Question Цели урока- Практические- учащиеся должны научиться использовать ранее пройденный ле
6. Структура соціологічного знання Основні поняття та категорії соціології молоді
7. Принцип недостаточности
8. Однако акцент на роли конфликтов в социальной жизни выражен у него гораздо сильнее чем у английского у
9. Средняя общеобразовательная школа 24 города Чебоксары Рассмотрено
10. Социально-психологическая адаптация к несению дорожно-патрульной службы стажерами в должности инспектора ДПС.html
11. Классификация исполнительных устройств Исполнительное устройство служит для изменения регулирующего во
12. Мамочка прошу не уходи Мы не сможем без тебя
13. Концепция реконструкции и перспективы автоматизации молочных ферм
14. СОЦИАЛЬНАЕ АСПЕКТЫ ВАЖНЕЙШИХ НЕИНФЕКЦИОННЫХ ЗАБОЛЕВАНИЙ
15. Задание 1- Заполните представленную ниже таблицу определив преимущества и недостатки организационноправ
16. Аудиозапись в уголовном процессе - насколько законна
17. Развитие и жизнь ассирийских диаспор в условиях процесса глобализации
18. Пахлевидов к которому однако Реза отношения не имел
19. тема комплекс взаимосвязанная совокупность принципов и подходов исследовательской деятельности на котор
20. ленням монархічної влади і падінням ролі інститутів племінного управління

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе