Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
16
ФОРМУВАННЯ ДУХОВНИХ ЦІННОСТЕЙ СТУДЕНТІВ
КОЛЕДЖУ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ПРИРОДНИЧИХ
ДИСЦИПЛІН
13.00.07 –теорія і методика виховання
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у Львівському національному університеті мені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент
Швед Марія Степанівна,
Львівський національний університет
імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України
Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор
Жуковський Василь Миколайович,
Національний університет “Острозька академія”
Міністерства освіти і науки України,
проректор
кандидат педагогічних наук, доцент
Серебряк Володимир Васильович,
Луганський державний університет внутрішніх справ
Міністерства внутрішніх справ України.
Захист відбудеться 21 червня 2007 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.051.06 у Східноукраїнському національному університеті
імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, за адресою: 91034
м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а.
З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, за адресою: 91034 м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а.
Автореферат розісланий 19 травня 2007 р.
|
Учений секретар |
А.О.Андрющук |
З огляду стратегії розвитку сучасної освіти найближчих років у Державній національній програмі “Освіта” (“Україна ХХІ століття”) окреслено найважливіші принципи реформування всієї системи освіти, а саме: а) гуманізації освіти, призначення якої формувати в свідомості учнів цілісний науковий світ, розвивати їхню духовність і творче мислення; б) національної спрямованості освіти, її гармонійного поєднання з національною історією і народними традиціями; в) неподільності навчання і виховання, їхньої органічної єдності як одного з найважливіших важелів економічного і політичного розвитку суспільства.
Актуальність теми дисертаційного дослідження полягає насамперед у необхідності формувати нові аксіологічні засади духовності в освіті (природничій зокрема), коли стара система цінностей значною мірою припинила своє функціонування. Активне звернення вітчизняної педагогічної науки до духовних цінностей як скарбниці духовної культури людства й оберега національної самобутності українського народу, переосмислення в сучасних умовах вартостей і трансформації ієрархії цінностей, є логічним і закономірним явищем. Такий підхід сприятиме виробленню у молоді навичок здійснювати оцінювання духовних ціннотей, формуватиме досвід духовно-оцінної діяльності.
Проблема духовних цінностей завжди була в центрі уваги провідних психологів і педагогів (М. Боришевський, Л. Виготський, С. Рубінштейн, Ж. Юзвак, З. Карпенко, Є. Бондаревська, В. Василенко, О. Олексюк, П. Ігнатенко, Л. Ломако). На сучасному етапі розвитку педагогічної науки ґрунтовно досліджено особливості та закономірності процесу формування духовних цінностей (А. Ахматов, І. Бех, О. Вишневський, О. Сухомлинська, С. Стельмащук, В. Струманський, Г. Шевченко); світоглядні засади християнства (В. Петрушенко, М. Марчук, Л. Мазур,). Наукове обґрунтування релігії як чинника духовного оновлення сучасної освіти здійснено в роботах І. Андрухів, В. Варенко, Л. Геник, М. Євтуха, В. Жуковського, І. Климишина, В. Малахова, А. Погрібного, Г. Сагач, М. Швед, М. Чепіль. Аксіодуховні педагогічні ідеї активно обговорюються на сторінках освітянської преси.
Незважаючи на інтенсивне дослідження проблеми формування духовності особистості в освітній сфері, недостатню увагу приділено питанням визначення ролі, місця та механізмів формування духовних цінностей молоді засобами природничих дисциплін коледжу. Вирішення цієї проблеми дасть змогу визначити педагогічні умови формування духовних цінностей особистості й зорієнтувати природничу освіту коледжу на підвищення рівня сформованості духовних цінностей молоді як складової її духовного розвитку та самовдосконалення.
Враховуючи актуальність означеної проблеми, її недостатнє теоретичне опрацювання та практичне впровадження, темою дисертаційного дослідження було вибрано “Формування духовних цінностей студентів коледжу у процесі вивчення природничих дисциплін”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження тісно пов’язане з науковими розробками, що проводяться на кафедрі педагогіки Львівського національного університету імені Івана Франка за темою: “Філософсько-методологічні, організаційно-методичні та історико-педагогічні аспекти підготовки педагогічних кадрів в умовах класичного університету в Україні та за кордоном” (номер державної реєстрації 0103U 0059530).
Тему дисертації затверджено Вченою Радою Львівського національного університету імені Івана Франка (протокол № 14/5 від 29.05.02 р.) та узгоджено у Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 2 від 25.03.03 р.).
Мета дослідження — теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити ефективність педагогічних умов формування духовних цінностей студентів коледжу у процесі вивчення природничих дисциплін (на прикладі фізики та астрономії).
Об’єкт дослідження — теорія та практика формування духовних цінностей молоді у процесі навчання.
Предмет дослідження — педагогічні умови формування духовних цінностей студентів коледжу у процесі вивчення природничих дисциплін.
В основу дослідження покладено гіпотезу: для того, щоб освітня діяльність (на прикладі вивчення природничих дисциплін коледжу) сприяла формуванню духовних цінностей студентів, необхідно дотримуватись таких педагогічних умов:
● організовувати навчально-виховну діяльність з урахуванням забезпечення засвоєння знань про теоретичні основи і конкретні способи дій у ході оцінювання духовних цінностей;
● забезпечувати психологічно-комфортну атмосферу, необхідну для створення у студентів вільної, позитивної емоційно-потребнісної сфери здійснення оцінної діяльності на раціональному та ірраціональному рівнях;
● реалізувати функції організатора навчально-пізнавальної діяльності для збагачення досвіду студентів під час практичного оволодіння вміннями оцінювати духовні цінності до рівня їхнього творчого застосування.
Відповідно до мети дослідження та сформульованої гіпотези були визначені такі основні завдання дисертаційного дослідження:
● з’ясувати сутнісь понять “духовність”, “духовні цінності”; визначити структуру процесу формування духовних цінностей як складової аксіодуховного розвитку та самовдосконалення студентів;
● розробити та теоретично обґрунтувати модель формування духовних цінностей студентів коледжу в процесі вивчення природничих дисциплін;
● визначити критерії і показники рівнів сформованості духовних цінностей студентів;
● обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність педагогічних умов, які забезпечують формування духовних цінностей студентів коледжу (на прикладі вивчення фізики та астрономії);
● розробити навчальні методичні рекомендації щодо формування духовних цінностей студентів коледжу в процесі вивчення природничих дисциплін.
Методологічну і теоретичну основу дослідження становлять положення Законів України “Про освіту”, Державної національної програми “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), філософські ідеї зарубіжних і вітчизняних науковців щодо фундаментальних аспектів сутності та змісту понять духовності (М. Бердяєв, С. Франк,
В. Несмєлов, В. Зеньковський, Г. Сковорода, Д. Чижевський, П. Юркевич, В. Антонович, О. Кульчицький); психолого-педагогічний аналіз природи цінностей (О. Сухомлинська, І. Бех, О. Вишневський); система наукових знань про виховні функції навчання (К. Ушинський, П. Юркевич, С. Миропольський, Г. Ващенко); філософські ідеї духовно-онтологічної єдності цінностей науки, мистецтва, релігії (В. Гейзенберг, Б. Рассел, Є. Косевич, Л. Мазур, В. Петрушенко); теоретичні основи щодо структури, функціонування й розвитку досвіду оцінної діяльності (Б. Бітінас, Л. Божович, Л. Виготський, А. Лазарук,); наукові висновки щодо формування духовних цінностей засобами природничої освіти (С. Гончаренко, І. Климишин, О. Огірко).
Для розв’язання поставлених завдань і перевірки висунутої гіпотези використовувалися такі методи дослідження: теоретичні —вивчення, аналіз філософської, психолого-педагогічної літератури та навчально-методичних джерел із проблеми дослідження, а також виявлення зв’язків між існуючими поняттями і фактами та їхня взаємозалежність для систематизації теоретичних матеріалів з обраної теми; прогностичні (експертне оцінювання, моделювання) — для розроблення формування духовних цінностей молоді засобами природничої освіти коледжу; емпіричні —діагностичні (анкетування, опитування, інтерв’ювання, бесіди), обсерваційні (пряме й непряме спостереження, самоспостереження, самооцінка); експериментальні (констатувальний і формувальний експерименти); статистичного оброблення результатів —для діагностування ефективності педагогічних умов, які забеспечують формування духовних цінностей студентів у процесі вивчення природничих дисциплін коледжу. Методи графічного зображення, статистичні методи, якісні методи аналізу і синтезу застосовано для інтерпертації результатів експериментальної роботи.
Організація дослідження. Дослідження проводилось у три етапи.
Перший етап (2000–) —теоретичне осмислення проблеми дослідження, вивчення науково-методичної літератури, аналіз ефективності формування духовних цінностей молоді у процесі навчання. Визначено вихідні теоретичні положення, об’єкт, предмет, мету, сформульовано робочу гіпотезу дослідження, конкретизовано його завдання, розроблено методику та проведено констатувальний експеримент.
Другий етап (2001–) — обґрунтування основних принципів та закономірностей формуванння духовних цінностей молоді засобами природничої освіти; розроблення методичних рекомендацій щодо експериментального впровадження аксіопедагогічної моделі (на прикладі вивчення фізики та астрономії у коледжі); перевірка ефективності педагогічних умов, які забезпечують аксіодуховне вдосконалення особистості, а також здійснено підготовку та проведення формувального експерименту.
Третій етап (2005–) —узагальнення проміжних та кінцевих результатів педагогічного експерименту, формулювання загальних положень і висновків, впровадження їх у практику, оформлення результатів дослідження.
База дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалась впродовж 2001-2006 рр. на базі педагогічного коледжу Львівського національного університету імені Івана Франка, Львівського державного техніко-економічного коледжу, Бродівського педагогічного коледжу, Івано-Франківського комерційного технікуму, Дрогобицького нафтового технікуму.
Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:
● вперше визначено, теоретично обґрунтовано, експериментально перевірено педагогічні умови ефективного формування духовних цінностей студентів коледжу засобами природничої освіти як цілісного утворення: духовні потенції особистості вихованця (інтелектуальні, етичні, естетичні, ціннісні) разом із усіма генокультурними передумовами; безпосереднє ціннісно орієнтоване освітньо-виховне середовище; особистість педагога в контексті цього середовища як посередника;
● розроблено й апробовано модель формування духовних цінностей молоді у процесі вивчення природничих дисциплін коледжу, що охоплює основні принципи, зміст, форми, методи і шляхи формування духовності;
● виокремлено й обґрунтовано критерії та рівні сформованості духовних цінностей молоді у сфері ціннісно орієнтованої природничої освіти коледжу (високий, середній активний, середній пасивний, низький).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблено методичні рекомендації, навчально-методичний посібник для викладачів ВНЗ І–ІІ рівнів акредитації щодо формування духовних цінностей студентів коледжу у процесі вивчення природничих дисциплін; розроблено навчальну програму факультативних занять природничо-світоглядного циклу та програму роботи з творчо обдарованими дітьми. Теоретичні й практичні результати експериментальної роботи можуть бути використані вчителями середніх загальноосвітніх шкіл у процесі викладання природничих дисциплін, викладачами ВНЗ ІІІ–ІV рівнів акредитації при підготовці студентів до майбутньої педагогічної діяльності, а також у процесі післядипломної освіти, при підготовці підручників, методичних посібників.
Наукові положення, навчально-методичні матеріали впроваджено у навчально-виховний процес Бродівського педагогічного коледжу (довідка № 42 від 20.03.06 р.), Івано-Франківського комерційного технікуму (довідка № 01-2/127 від 14.04.06 р.), педагогічного коледжу Львівського національного університету імені Івана Франка (довідка № 2980-М від 07.07.06 р.), Дрогобицького нафтового технікуму (довідка
№ 24/1 від 22.03.06 р.), Львівського державного техніко-економічного коледжу (довідка № 58 від 02.03.06 р.).
Аргументованість здобутих результатів і висновків експериментальної роботи забезпечено використанням відповідного комплексу дослідницьких методів, обґрунтованими методологічними підходами до формування духовних цінностей студентів коледжу у процесі вивчення природничих дисциплін, відповідністю наукового апарату предмета дослідження та впровадженням дослідницької методики, адекватної до поставлених завдань, експериментальних методів, збігом теоретичних положень з практичними ситуаціями та позитивними наслідками впровадження результатів дослідження. Висновки дослідження одержано, перевірено й підтверджено в процесі проведеної роботи.
Апробація результатів дослідження здійснювалась під час обговорення теоретичних і практичних положень дослідження на наукових та науково-практичних конференціях, у тому числі міжнародних: “Виховання молоді на принципах християнської моралі в процесі духовного відродження України” (Острог, 2001); “Виховання молодого покоління на християнських моральних цінностях. Досвід і перспективи” (Острог, 2004); “Гуманізм. Людина. Спілкування” (Дрогобич, 2002, 2003); “Формування ціннісних орієнтацій студентської молоді у контексті громадянського суспільства” (Львів, 2005); міжрегіональних: “Християнська етика — домінанта української освіти та виховання” (Київ, 2002); “Духовні засади українського виховання” (Львів, 2001); “Освітньо-виховний та професійний потенціал світоглядно-філософських дисциплін: класичні парадигми та альтернативи ХХІ століття” (Чернівці, 2001); на звітних наукових конференціях кафедри педагогіки Львівського національного університету імені Івана Франка (2000–рр.). Основні положення дослідження були обговорені на обласних методичних об’єднаннях викладачів фізики та астрономії ВНЗ І–ІІ рівнів акредитації (2001-2004 рр); на засіданні обласного методичного об’єднання методистів ВНЗ І–ІІ рівнів акредитації (2002 р.), а результати дослідження були представлені на нараді директорів ВНЗ І–ІІ рівнів акредитації Західного регіону України (2002 р.).
За матеріалами дослідження опубліковано 13 робіт, з них 7 у наукових фахових виданнях.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел з 312 найменувань, 50 додатків на 67 сторінках. Її повний обсяг 285 сторінок (190 сторінок —основна частина). У роботі є сім рисунків на п’яти сторінках і вісім таблиць на чотирьох сторінках.
У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету й завдання дослідження, розкрито теоретико-методологічні засади, методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну й практичну значущість, подано інформацію про апробацію та впровадження отриманих результатів.
У першому розділі —“Загально-теоретичні засади формування духовних цінностей” —здійснено огляд літератури з проблеми дослідження, проаналізовано поняття “духовність”, з’ясовано суть “природи цінностей” як складової духовного розвитку студентів, обґрунтовано психолого-педагогічні аспекти ціннісного пізнання , зважаючи на духовно-онтологічну цілісність людини.
На основі аналізу філософських, психолого-педагогічних досліджень поняття “духовність” охарактеризовано як: виявлення могутнього внутрішнього розуму людини; як якісний рівень проявів особистості, головними джерелами якого є мораль, мистецтво, наука, філософія, право, релігія; єдність цінностей Істини, Добра, Краси; віра в світлі ідеали. З огляду на національно-специфічне трактування духовність ототожнено з духовним удосконаленням, серце вважається природним ґрунтом духовного єства, нематеріальною субстанцією. Видатні українсько-освітні діячі надавали великого значення чуттєво-емоційній сфері не тільки в релігії та етиці, а й у пізнанні. У площині релігійно-філософського трактування в духовності вбачають три головні прояви: по-перше, уявлення про унікальність людини як носія розуму; по-друге, словом духовність висловлено невичерпність, багатство внутрішнього світу людської особи; по-третє, духовність означає ступінь перетворення людини Божою благодаттю.
Тому “духовність” окреслено як специфічно людську якість, яку характеризує усвідомлення єдності буття і зумовлює прагенння людини до абсолютного ідеалу Добра, Істини та Краси, гармонії внутрішнього та зовнішнього світу, спрямовує особистість до пізнання і самопізнання, творчості, самовдосконалення та гуманістичної поведінки.
Аналіз аксіопедагогічних досліджень засвідчив, що системоформуючим ядром виховання завжди були цінності, тобто певна ієрархічна система ідеалів, фундаментальних понять і цілей, якими живе суспільство і в здійсненні яких особистість вбачає сенс свого існування. Залежно від того, що стає об’єктом ціннісних вартостей людини (суспільства) —матеріальний світ, інша людина чи власне “Я” —цінності умовно поділяють на матеріальні, соціальні, духовні. Аналіз філософської та етнопсихологічної літератури дає підстави констатувати, що в українців, як і в інших народів Європи, категорія духовних ціннсотей тісно пов’язана із християнською культурою, християнською мораллю, які є характерною рисою українського менталітету (В. Антонович, К. Куліш, О. Кульчицький, Г. Сковорода, Є. Маланюк,
Д. Чижевський, Г. Шпет, М. Шлемкевич, П. Юркевич).
У Державній національній програмі “Освіта” (“Україна ХХІ століття”) закладено новий зміст української освіти, метою якої є формування у дітей почуття патріотизму, громадянськості, державницької ідеології, гуманності, співчуття, розуміння, толерантності, совісті, честі, любові, дружби, що мають бути втіленими в життя, у норми поведінки. Однією із важливих тенденцій у сучасній аксіопедагогіці є трактування природи цінностей як єдності суб’єктивного й об’єктивного, де об’єктивне зумовлене іманентними властивостями її носія. Суб’єктивне визначає інтереси, потреби, мотиви, установки самого суб’єкта. Таким суб’єктивно-об’єктивним відношенням, у якому об’єкт має суб’єктивне значення для життєдіяльності індивіда, є ціннісне відношення, оцінна діяльність індивіда. Цінність виконує функцію критерія в оцінному ставленні до світу (А. Лазарук, С. Кострюков, І. Бех, Г. Майборода, О. Кретова). Цінність дає змогу особистості самовдосконалюватись, розширювати власні можливості (Н. Асташева, В. Іздебська, В. Романець, Е. Помиткін,
Б. Бітінас). Звернено увагу на систему духовних цінностей, в основі яких лежить певна національна ідея й водночас загальнолюдські ідеали і цінності, що ввесь час перебувають у русі і розвитку та відображають єдність і багатоманітність світового культурно-історичного процесу (Т. Бутківська, О. Вишневський, П. Ігнатенко,
О. Кобрій, М. Чепіль).
На основі проведеного аналізу педагогічних підходів до природи цінностей нами виокремлено три основні системи цінностей: абсолютні (віра, надія, любов, сумління, доброта, чесність, милосердя, краса тощо); соціоекологічні (прагнення до соціальної гармонії, культура соціальних і політичних стосунків, свобода слова, гармонія стосунків поколінь у сім’ї і т. д.); антропологічні (внутрішня свобода, самоповага, воля, оптимізм, почуття гумору, працьовитість та ін). За такою класифікацією з’являються підстави конкретизувати зміст ціннісно орієнтованої природничої освіти, а також створити умови для обґрунтування його напрямків.
Процес формування особистісної системи цінностей відбувається саме в юнацькому віці, що нерозривно пов’язано з вибором життєвої позиції, формуванням власної ідентичності, оскільки основне новоутворення періоду становлення —це відкриття внутрішнього світу й зумовлена з цим потреба самовизначення у культуротворчому житті. Аналіз якісних характеристик життєвої стратегії молодої людини, психологічних особливостей структурно-функціональних змін у мислиннєвій та емоційно-вольовій сфері студентів І–ІІ курсів коледжу дав можливість розробити системне бачення процесу формування духовних цінностей молоді у процесі вивчення природничих дисциплін.
Формування духовних цінностей молоді у процесі навчання більшість науковців розглядає крізь призму цілісності. Основою цілісного підходу є сучасна світоглядна парадигма, а саме: а) сприйняття світу як складного утворення (єдність предметного (матеріального), раціонального (понятійного) і трансцендентного (надчуттєвого, надраціонального); б) пізнання суб’єктності і суб’єктивності в людині, її внутрішнього духовного світу; в) пізнання людиною самої себе і ролі самосвідомості в цьому процесі. На основі проведеного аналізу з’ясовано зміст поняття “цілісного ціннісного пізнання”, що несе в собі гносеологічне, етичне, естетичне, онтологічно-екзистенційне навантаження. Відповідно до цього конкретизовано поняття: “живе знання”, “віра-довіра”, “інтуїція-згода”, “судження почуттів”.
Підсумовуючи сказане, можемо зробити висновок: основою конструктивного підходу до процесу формування духовних цінностей має стати внутрішня мотивація оцінної діяльності (з урахуванням сензитивності віку), цілісне ціннісне пізнання (єдність раціонального та ірраціонального), освітня творчість, спрямована на розумове, емоційне, моральне, діяльнісно-вольове, естетичне, духовно-оцінне вдосконалення. Змістове наповнення педагогічної діяльності у коледжі (на прикладі вивчення природничих дисциплін) має бути відзначене органічним поєднанням навчальної інформації, оцінним відношенням та діями з реалізації ціннісного вибору, спрямованого на виховання та самовиховання.
У другому розділі “Педагогічні умови формування духовних цінностей студентів коледжу засобами природничої освіти” на основі аналізу науково-методичної літератури уточнено психолого-педагогічні аспекти формування духовних цінностей студентів у процесі навчання, виокремлені його структурні складові; обґрунтовано педагогічні умови формування духовних цінностей молоді засобами природничої освіти; розроблено модель організації навчально-пізнавальної діяльності студентів (в урочний та позаурочний час), що забезпечуює можливості формування їхньої особистісної ціннісної позиції.
Процес формування духовних цінностей молоді розглянуто як єдність процесів інтеріоризації зовнішніх структур змісту навчально-пізнавальної діяльності та міжособистісного спілкування у внутрішні надбання (особистісні інтереси, потреби, прагнення), а також екстеріоризації самостійно сформованих поглядів, оцінок, прийнятих рішень у зовнішній поведінці, діяльності. Вважаємо, що формування духовних цінностей у процесі навчання накладає відбиток на формування широких пізнавально-оцінних операційних структур особистості, становлення пріоритетів духовних цінностей. “Ціннісні ставлення” визначено як найважливіші елементи внутрішньої структури особистості, що закріплюються життєвим досвідом духовно-оцінної діяльності та відмежовують важливе, суттєве для кожної окремої особи від несуттєвого. Виокремлено компоненти такого процесу: когнітивний (розуміння духовних цінностей; визначення їхньої ієрархії); мотиваційний (причинна зумовленість особистісних очікувань, завдань у процесі оцінювання); діяльнісний (порівняння, узагальнення, прийняття рішень; виховання та самовиховання крізь ціннісний еталон).
Психолого-педагогічні дослідження процесу оволодіння особистістю соціаль-но-адекватним взірцем духовної цінності, сензитивність юнацького віку, методологічні положення про взаємодію зовнішніх впливів та внутрішніх умов сприйняття цінностей дали можливість визначити основні складові процесу формування духовних цінностей молоді засобами природничої освіти. По-перше, це —духовні потенції особистості вихованця (інтелектуальні, етичні, естетичні, ціннісні) разом із усіма генокультурними передумовами (наука, мистецтво, релігія); по-друге, —безпосереднє середовище духовно-ціннісного становлення та розвитку (навчально-виховний процес), по-третє, —особистість педагога в контексті цього середовища як посередника. Відповідно цих визначень окреслено основні напрями організації ціннісно орієнтованого навчально-виховного процесу природничих дисциплін коледжу: а) використання сучасних положень з методології наукового пізнання (єдність раціонального та ірраціонального); б) погодженість цінностей науки, мистецтва, релігії; в) використання можливостей усіх навчальних предметів для забезпечення пробудження, становлення і розвитку вищих духовних почуттів і потреб студентів; г) емоційність цілісного освітнього процесу; ґ) гуманістична спрямованість, орієнтація на ціннісні відносини, подолання авторитарних проявів, особистісний орієнтир, урахування взаємозв’язку і взаємопереходу об’єктивних і суб’єктивних факторів у педагогічному процесі; д) включення до навчальних програм природничих дисциплін нових концепцій з тих чи інших пізнавальних і аксіодуховних проблем; е) організація та проведення ціннісно орієнтованої творчо-пошукової, дослідницько-експериментальної роботи студентів з використанням комунікаційно-інформаційних технологій; є) вдосконалення професійної позиції викладача з урахуванням аксіодуховних орієнтирів природничої освіти коледжу.
Відповідно до цих положень було розроблено аксіопедагогічну модель формування духовості (рис. 1). Реалізували модель практично за допомогою: а) повноти паритетної освітньо-виховної співдіяльності викладача і вихованця за допомогою триканального впливу (когнітивний, чуттєво-емоційний, поведінково-вольовий); б) різних форм організації оцінної діяльності (класно-урочна та позаурочна), соціальної та професійної позиції педагога; в) комплексу інноваційних програмно-методичних технологій (слово викладача; засоби мистецтва: музика, поезія, живопис); природи; національної міфології; релігійно-виховних традицій; національних пріоритетів у вихованні; використання навчально-методичного забезпечення та інформаційно-комунікаційних технологій, що змістовно-динамічно реалізують конкретну систему чітко структурованих і національно зорієнтованих духовних цінностей.
Паритетна навчально-виховна співдіяльність викладача та студента
(у сфері ціннісно орієнтованої природничої освіти коледжу)
d4:
●f ea-;
●f ef-;
●f e0f5ed, f1ed e4
cc:
●f e1;
●f ;
●f -f1;
●f ;
●f efed ;
●f ec ;
●f ;
●f
d8:
●f ed
ea;
●f b3 b3;
●f f5 ;
●f ;
●f f1 e4 ;
●f . ’ff -ebe3 edf2 , ,
c7:
●fb3.-- -
ed;
●fed;
●f e4f7;
●f -
e2;
●f f2
cf:
●f e0;
●f f1- -; ●ff1- -ed;
●f f6;
●f f1;
●f e3ed;
●f e5
Державна національна програма “Освіта” (“Україна ХХІ століття”). —К.: Райдуга, 1994. —С. 8–