РЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук2
Работа добавлена на сайт samzan.net:
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА
РОГАНОВА МАРИНА ВІКТОРІВНА
УДК 372.303.6:502
ФОРМУВАННЯ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ПРИРОДИ
ЗАСОБАМИ МИСТЕЦТВ
13. 00. 08 –дошкільна педагогіка
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Київ - 2001
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова, Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор
Артемова Любов Вікторівна,
Національний педагогічний університет
імені М. П. Драгоманова, завідувач кафедри
дошкільної педагогіки.
Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор,
член-кореспондент АПН України
Кузь Володимир Григорович,
Уманський державний педагогічний
університет імені П. Тичини, ректор;
кандидат педагогічних наук, доцент
Кучерявий Олександр Георгійович
Донецький національний університет
завідувач кафедри педагогіки та психології.
Провідна установа: Луганський державний педагогічний університет
імені Тараса Шевченка, кафедра педагогіки,
Міністерство освіти і науки України, м. Луганськ.
Захист відбудеться 20 вересня, о “14. 30” на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 053. 01 в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, 01601, м. Київ –, вул. Пирогова, 9.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова Міністерства освіти і науки України (01601, м. Київ –, вул. Пирогова, 9).
Автореферат розіслано “.10.….” серпня 2001 року.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Ю.О. Приходько
Загальна характеристика роботи.
Актуальність дослідження. Проблема духовного розвитку особистості, забезпечення її ціннісного ставлення до природи в умовах відродження України набуває особливого значення. На державному рівні це знайшло відображення в основних документах з дошкільного виховання та освіти: Концепції дошкільного виховання в Україні, Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні, Національній програмі “Діти України”, проекті Закону “Про дошкільну освіту”. В них наголошується на необхідності створити дійові гуманістичні норми взаємодії дитини і природи, розробити такі виховні технології, які б враховували і психічні особливості, і комплекс індивідуальних якостей, і систему інтересів, потреб, ідеалів, творчих можливостей особистості, і тим самим забезпечили цілісний духовно - фізичний вплив на неї.
Формуванню ціннісного ставлення до природи, як певного рівня еколого-естетичної культури особистості, в першу чергу, сприяє цілеспрямоване, систематичне, особистісно зорієнтоване виховання. Його основою є синтез екології та естетики. Суть цього полягає в тому, що особистість пізнає природу, взаємозв’язки в ній через опанування естетичних еталонів, які значаться загальними законами краси: закону гармонії, закону пропорційності та ритму й закону міри (В.Корнієнко). Метою еколого-естетичного виховання є формування “творчого типу екологічної свідомості” (С.Деребо, В. Ясвін), який відрізняється насамперед здатністю розуміти красу природи та виражати своє ставлення до неї в художньо-творчій діяльності.
Проблему відродження духовності нашого народу, ціннісного ставлення людини до навколишнього світу, до мистецтва підіймають сучасні вчені І. Бех, І.Зязюн, А. Зись, М. Каган, В. Кузь, К. Левківський, Л. Левчук, О.Савченко, Г.Шевченко та інші, наголошуючи, що духовна сторона зв’яку між індивідом та природним середовищем набуває особливого значення і найбільш повно розкривається саме в естетичних аспектах усіх сфер життєдіяльності людини.
Взаємозв’язок естетичної та екологічної культури висвітлені в роботах таких вчених, як Г. Апресян, В. Баленок, С. Безклубенко, В. Шестаков. Значення естетичних факторів природи у формуванні духовної культури, аналізу природи, як естетичної цінності розглядалися О. Дробницьким, Д. Джола, І. Смоляніновим, Л.Столовичем, А. Щербо, Л. Юлдашевим, Д. Хацькевич.
Формування ставлень особистості до світу, розвиток у дошкільників почуттів, потреб, інтересів вивчали О.Леонтьєв, В.М’ясищев, С.Рубінштейн, П.Якобсон. Ефективні засоби розвитку естетичних почуттів та уявлень дітей розроблені у наукових дослідженнях Н.Ветлугіної, О.Дзержинської, Н.Кириченко, Т.Комарової, Л.Компанцевої, В.Пабат, Н.Сакуліної, О.Фльоріної, естетичного сприйняття дошкільників - О.Запорожця, В.Космінської, Н.Зубарєвої. Зв’язок екологічного та естетичного виховання простежується у роботах С.Жупаніна, Е.Залкінд, І.Звєрєва, Л. Печко, В.Сенкевича, В.Сич, Г.Тарасенко
Суттєвою передумовою формування природоохоронних мотивів (екологічних, гуманістичних, естетичних та ін.) сприяли дані про особливу регулюючу роль знань та уявлень в моральному розвитку дітей дошкільного віку(Л.Артемова, С.Виноградова, Т.Репіна). Закономірностям ознайомлення дошкільників з природою присвячені роботи Н.Веретеннікової, Н.Кот, Н.Лисенко, Г.Марочко, Є.Максименко, З.Плохій, П.Саморукової, Н.Яришевої.
Ще недостатньо вивчені питання формування у дошкільників ціннісного ставлення до природи на основі естетичного мотиву, використання у навчально-виховному процесі комплексу мистецтв, який відображає художній образ природи. Синтез видів мистецтв передбачає їх творчу єдність, за якої кожне мистецтво, взаємодіючи з іншим, взаємозбагачується і посилює художню цілісність (В.Ванслов, І.Зись, Л.Коган, М.Медушевський Г. Падалка, О.Рудницька).
Цінний мистецький матеріал для дітей, який зображає красу природи, створений такими видатними музичними діячами України, як В.Верховинець, П.Козицький, М.Лисенко, М.Леонтович К.Стеценко, та ін. Високохудожня поезія Т.Шевченка, Л. Українки, О.Олеся, Д.Загули, П.Тичини та усна народна творчість - невичерпне джерело краси та духовності. Народна педагогіка поєднує принцип корисності та краси. Саме з глибин народної філософської думки постають ідеї гуманного ставлення до природи, її багатства, збереження її первісності та цінності. Ці джерела духовності теж мають взаємодоповнюватись, поєднані в художньо-естетичному комплексі.
Аналіз наукової літератури засвідчує важливість проблеми виховання ціннісного ставлення дітей дошкільного віку до природи. Проте вона не знайшла глибокого та всебічного вивчення в дошкільній педагогіці. Аналіз сучасної практики формування у дітей дошкільного віку ціннісного ставлення до природи свідчить про існування нагальної потреби в озброєнні вихователів оптимальною методикою використання засобів мистецтв для розв’язання цього завдання.
Враховуючи актуальність проблеми, її недостаню розробленість в теорії та практиці дошкільного виховання, труднощі практичного рішення, ми обрали темою дослідження “Формування у дітей старшого дошкільного віку ціннісного ставлення до природи засобами мистецтв”.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вибраний напрямок дисертаційної роботи пов’язаний з темою наукового дослідження кафедри педагогіки Слов’янського державного педагогічного інституту “Гуманізація навчально-виховного процесу” (протокол № 9 засідання вченої ради СДПІ від 28.12.1995 року) і затверджена Радою з координації наукових досліджень АПН України (протокол № 2 від 20.03. 2000 року).
Об'єкт дослідження –процес формування ціннісного ставлення до природи у дітей старшого дошкільного віку.
Предмет дослідження - педагогічні умови та методика формування у дітей старшого дошкільного віку ціннісного ставлення до природи засобами мистецтв.
Мета дослідження –науково обгрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови, розробити методику комплексного поєднання різних видів мистецтв для формування у дітей старшого дошкільного віку ціннісного ставлення до природи.
Гіпотеза дослідження - формування у дітей старшого дошкільного віку ціннісного ставлення до природи буде ефективним, якщо в процесі організації пізнавальної діяльності використовувати засоби мистецтв для цілісного духовного впливу на особистість; поетапно й комплексно формувати ціннісне ставлення до природи: емоційно-чуттєве сприймання природи в процесі безпосереднього спілкування з нею, освоєння художніх образів природи через взаємодію мистецтв, художньо-естетична діяльність дітей; в навчально-виховному процесі розвивати творчу активність старших дошкільників, викликаючи бажання відображати природу в художніх образах.
На основі мети та гіпотези визначені завдання:
1.З’ясувати філософські та психолого-педагогічні основи формування ціннісного ставлення особистості до природи.
.Розкрити сутність поняття “ціннісне ставлення до природи”, розробити критерії та з’ясувати рівні його сформованості у дітей старшого дошкільного віку.
.Визначити та обгрунтувати педагогічні умови формування ціннісного ставлення до природи у дітей старшого дошкільного віку в процесі взаємодії мистецтв.
4. Опрацювати теоретичну модель і методику формування у дошкільників ціннісного ставлення до природи засобами мистецтв та експериментально перевірити їх ефективність у навчально-виховній роботі.
Теоретико-методологічною основою дослідження є теоретичні положення сучасної філософської, психологічної та педагогічної наук про гармонізацію та гуманізацію взаємовідносин людей з природою, про сутність мистецтва як специфічної форми суспільної свідомості та його значення у духовному розвитку людини, про те, що у формуванні особистості важливі її орієнтації на певні цінності в суспільному та особистому бутті, використання духовних і національних цінностей українського народу в естетичному розвитку дітей; праці видатних вітчизняних педагогів із проблем виховання особистості О.Духновича, К.Ушинського, В.Сухомлинського, дослідження відношень людини до світу відомих психологів Л.Виготського, О. Лазурського, В.Мясищева, С.Рубінштейна, вікових особливостей дошкільників О.Запорожця, О.Леонтьєва, В.Мухіної. Визначення шляхів та умов удосконалення еколого-естетичного виховання грунтується на результатах досліджень Л.Артемової, Н.Ветлугіної, Е.Залкінд, С.Жупаніна, І.Комарової, Н.Лисенко, Г.Сухорукової, Г.Тарасенко, Н.Яришевої.
Методи дослідження: вивчення нормативних документів про охорону навколишнього середовища, аналіз філософської, мистецтвознавчої літератури з проблем дослідження; аналіз програм, планів виховної роботи з дітьми; емпіричні: анкетування, бесіди, інтерв’ю, педагогічні спостереження навчально-виховного процесу, створення спеціальних діагностичних ситуацій, констатуючий, формуючий та контрольний експерименти з наступною якісною і статистичною обробкою результатів дослідження.
База дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася протягом 1990-2000 років на базі дошкільних закладів № 39, 63, 69 м.Краматорська, № 2, 6 м.Ясинуватої, № 23, 34 м.Артемівська. Експериментом було охоплено понад 300 дітей старшого дошкільного віку.
Наукова новизна та теоретична значущість: теоретично обгрунтовано сутність ціннісного ставлення до природи та особливості його прояву у дітей старшого дошкільного віку, визначено його критерії, показники, рівні сформованості; розроблено науково-методичне забезпечення процесу формування у дітей старшого дошкільного віку ціннісного ставлення до природи засобами мистецтв; дістала подальший розвиток система комплексного впливу різних видів мистецтв на внутрішній духовний світ дитини.
Практичне значення одержаних результатів полягає: в розробці методичних рекомендацій, які можуть бути використані у роботі вихователів дошкільних закладів з метою формування у старших дошкільників ціннісного ставлення до природи в процесі взаємодії мистецтв; у використанні дослідних матеріалів у роботі зі студентами спеціальностей “Дошкільне виховання” вищих педагогічних закладах, в системі післядипломної освіти вихователів дошкільних закладів.
Наукова достовірність забезпечена: урахуванням стану теоретичної розробки проблеми формування у дошкільників ціннісного ставлення до природи засобами мистецтв; опорою на фундаментальні положення з дошкільної педагогіки, психології, мистецтвознавства, естетики; вивченням передового педагогічного досвіду; використанням комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних його об’єкту, предмету та завданням; експериментальною перевіркою в дошкільних закладах розроблених положень та рекомендацій; кількісним та якісним аналізом теоретичного та емпіричного матеріалу; статистично значущою вибіркою досліджуваних. Дисертація базується на багаторічній дослідно-експериментальній роботі, яка здіснювалася автором у практичній діяльності музичного керівника дошкільного закладу.
Особистий внесок автора полягає в розробці та експериментальній перевірці комплексної методики формування у дітей старшого дошкільного віку ціннісного ставлення до природи засобами мистецтв, визначенні його критеріїв, показників, педагогічних умов, етапів, тенденцій розвитку.
Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалися шляхом публікацій (6 статей, 4 з них у виданнях ВАК України), виголошення доповідей на конференціях, виступах на фахових методичних семінарах, у яких популяризувалися теоретичні ідеї та методи еколого-естетичного виховання дошкільників засобами мистецтв.
Результати дослідження доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях у Слов’янському державному педагогічному інституті (1999 р.), Краматорському економіко-гуманітарному інституті (2000 р.), наукових семінарах кафедри педагогіки Слов’янського державного педагогічного інституту, Артемівського педагогічного училища, семінарах працівників освіти, методистів, вихователів дошкільних закладів. Висновки та основні положення дисертації були також впроваджені в практику роботи Артемівського педагогічного училища та дошкільних закладів м.Краматорська, Ясинуватої, Артемівська.
Структура та основний зміст дисертації складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел. Повний обсяг дисертації 220 сторінок машинописного тексту, з них 165 сторінок основного тексту (в тому числі 4 схеми, 9 таблиць, 3 діаграми). Список використаних літературних джерел містить 250 найменувань.
ОСНОВИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі подано обґрунтування актуальності проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання та гіпотезу дослідження, охарактеризовано методи та етапи експериментально-дослідної роботи, розкрито вірогідність, наукову новизну, теоретичну і практичну значущість одержаних результатів, вказані шляхи апробації та впровадження результатів дослідження.
У першому розділі “Теоретичні засади та педагогічні передумови формування у старших дошкільників ціннісного ставлення до природи засобами мистецтв” викладено теоретичне обгрунтування дослідження: методологія, аналіз літератури, психологічні основи процесу формування ціннісного ставлення, розкриті філософський та прикладний аспекти феномена природи як естетичної цінності, розглянуто образ природи в мистецтві та визначена теоретична модель формування у дошкільників ціннісного ставлення до природи засобами мистецтва.
Формування духовного світу всебічно, гармонійно розвинутої особистості можливе через виховання у неї ціннісного ставлення до соціального та природного середовища –духовних феноменів суспільства. Для характеристики певного рівня сформованості в особистості ціннісного ставлення до природи в науковій літературі введено поняття “еколого- естетична культура”, сутність якої може бути розкрита тільки в контексті загальної теорії культури, а саме духовної. Вона, включаючи в себе сукупність культурних цінностей та процес їх формування, виконує свою основну функцію шляхом збагачення індивіда необхідними знаннями про природу, суспільство, виробляє правильне уявлення про потреби соціального життя, формує у людини готовність діяти у відповідності з цими потребами (М.Каган, О.Лосєв, Т.Холостова, С.Рубінштейн).
Еколого-естетична культура складається з чуттєвих та інтелектуальних здібностей людини і містить у собі інформаційний (еколого-естетичні знання), почуттєво-емоційний (емоційно-ціннісне ставлення до природи) та діяльнісний (художньо-творча діяльність) компоненти, які сприяють успішному здійсненню еколого-естетичної діяльності: сприйняття, спілкування, захист та творення естетичного в природі.
Теоретичний фундамент аналізу поняття “ціннісне ставлення” складають, з одного боку, теорія цінностей, яка розроблена у філософській літературі Л.Архангельским, В.Василенко, Л.Столовичем, В.Тугаріновим, а з іншого, загальна теорія відношень (Б.Ананьєв, О.Бодалев, О.Лазурський, В.М’ясищев та ін.).
Поняття цінності вчені визначають як сутність тих явищ (або їх сторін, властивостей) природи і суспільства, корисних і потрібних людям (В. Василенко, М. Каган), як інтереси з деяким духовним змістом, об’єктом яких є прагнення людини до зразків Прекрасного, Істинного, Доброго, Благородного (О. Здравомислов).
Поняття “відношення”, “ставлення”, розроблене О.Лазурським, пізніше В.Мясищевим, грунтується на усвідомленні та узагальненні взаємодії людини з навколишнім середовищем. Ставлення пов’язують людину не стільки із зовнішніми сторонами речей, скільки з їх сутністю, з їх змістом (В. М’ясищев).
Принцип єдності свідомості й діяльності, який обгрунтували провідні психологи С.Рубінштейн, Л.Виготський, О.Леонтьєв, доводить, що виявлення відношень неможливе поза діяльністю людини, яка детермінує їх появу, розвиток. Водночас вся діяльність людини визначається відносинами, що з’являються в процесі її життєдіяльності, і відіграють першорядну роль у її здійсненні: вони є одними з найістотніших стимулів до надбання знань, розширення кругозору, підвищення пізнавальної активності людини, є важливими чинниками творчого ставлення людини до природи, до праці.
Ставлення до природи –складова частина сукупності відношень особистості до навколишнього світу. Ціннісне ставлення до природи розглядається як цілісне ставлення людини до дійсності під впливом її краси, емоційної привабливості, що виражається в пізнавальному та емоційному ставленні особистості до предметів та явищ природи, умінні дати їм оцінку, активному прагненні до здійснення художньо-творчої діяльності.
Для гармонізації відносин людини з природою важливим у науковій літературі є розуміння та усвідомлення того, що природа є для людини цінністю: середовищем життєдіяльності, засобом задоволення матеріальних, духовних, естетичних потреб. У нашому досліджені ми додержуємося думки тих вчених (С.Анісімов, Л.Столович, В.Бойко), які характеризують естетичну цінність як здатність людини до сприйняття прекрасного в природі, в людині, творах мистецтва, в навколишньому світі, відтворення та сприйняття його у творах мистецтва.
У ряді наукових досліджень (М.Овсянніков, В.Ванслов, І.Смолянінов, Д.Хацькевич) подана системно-функціональна характеристика природи як естетичної цінності. Для характеристики естетичного в природі використовуються загальноестетичні категорії: прекрасне, піднесене, трагічне. Опанування і творення естетичного в природі вимагає знання еталонів - засобів естетичної виразності: доцільність, гармонія, симетрія, ритм, міра, порядок та ін., які витікають із загальних законів краси: закону гармонії, закону пропорційності та ритму, закону міри.
Філософи, дічи мистецтва античності (Арістотель, Платон, Геракліт, Піфагор та ін.), середньовіччя (Аврелій Августин), Відродження (Рафаель Санті, Мікеланджело, Ленардо да Вінчі, Сандро Ботиччелі) в перших спробах проникнути в таємниці краси природи, доводять, що краса, гармонія є умовою існування Всесвіту. Не відділяючи світ природи від внутрішнього світу людини, вони розробили поняття катарсису (Аристотель) –стану очищення душі людини під впливом сприйняття та переживання всього прекрасного, в тому числі і в природі.
Плеяда українських мислителів, поетів, драматургів (Т.Шевченко, І.Франко, Леся Українка, П.Грабовський, В.Стефаник та ін.) залишила нам безліч художніх творів –свідчення глибокого знання рідного народу, його звичаїв, моралі, духовних цінностей, серед яких важливе місце посідала краса природи. Мудрість світосприймання наших предків дає нам багато правильних рішень для вирішення сучасних проблем взаємодії людини і природи, що дуже актуально у зв’язку з екологічною кризою.
Видатні педагоги (Г.Сковорода, К.Ушинський, М.Бунаков, В.Водовозов, О.Духнович, В.Сухомлинський), наголошуючи на тому, як краса світу повинна творити красу в самій людині, бачили вище виховне завдання у формуванні духовності, гуманізму. Навчити дітей відгукуватися на велич і красу природи, перейматися її гармонією, щоб відбувся багатозначний діалог з природою –найважливіша педагогічне завдання виховання природою.
Ціннісне ставлення до природи стосується дошкільного дитинства і проявляється в здатності до естетичного сприйняття, естетичного почуття, естетичної оцінки та естетичної діяльності (Н. Ветлугіна). Дитина, так як і доросла людина, знаходиться у взаємозв’язку з навколишнім, і природа приваблює її розмаїттям, красою, мінливістю. Тому цілеспрямоване комплексне навчання і виховання у дитини ціннісного ставлення до навколишнього світу в цьому віці має важливе значення.
Дослідження вчених (Н.Голоти, Т.Комарової, Л.Компанцевої, П.Сухорукової, О.Фльоріної), які вивчали дитячу образотворчу діяльність в процесі сприйняття природи, показали, що естетичне сприйняття як емоційне пізнання світу починається з почуття, а в подальшому спирається на розумову діяльність дитини.
Важливим чинником розвитку у дітей естетичного ставлення до світу є розуміння ними краси в природі, мистецтві та здатність до судження про красу. Впливаючи на почуття, прекрасне породжує думки, формує інтереси. В процесі естетичного сприймання дитина робить свої перші узагальнення. У неї виникають порівняння та асоціації.
Дитина пізнає прекрасне не лише через споглядання. У процесі різноманітної діяльності складаються сприятливі передумови для розвитку активної, творчої особистості дитини, для формування її художніх здібностей. Практична діяльність дітей спрямована на доступне їм перетворення побуту і природи. Вона проявляється у грі, повсякденному житті, в художній практиці. Але естетичною її можна назвати тоді, якщо творча уява дитини проявляє своє особисте ставлення до навколишнього, якщо дитина володіє “майстерністю”в міру своїх індивідуальних та вікових можливостей і якщо результати власної естетичної діяльності дають їй задоволення якістю своєї творчості.
Вся система еколого-естетичного виховання спрямована на те, щоб пробудити в дитині почуття прекрасного, навчити її емоційно правильно орієнтуватися у всій дійсності. Шлях до здійснення цих завдань зумовлюється досвідом живого, безпосереднього спілкування з природою та через мистецтво.
Враховуючи важливе положення, що міститься в роботах відомих психологів (Л. Виготського, О. Леонтьєва, О. Запорожця, Б. Теплова) про те, що в дошкільні роки дитина найбільш пластична з погляду ефективності навчання та виховання, ми розглядаємо єдність естетичного та наукового пізнання під час зустрічі дитини з явищами довколишньої природи та творами мистецтва.
На всіх вікових етапах виховання підростаючого покоління мистецтво виступало як особлива форма діяльності, в якій відбувається становлення людини, зміцнення її духовності, розвитку творчих здібностей, образного мислення та естетичної сфери (Ю.Алієв, М.Волинський, М.Коган, Г.Шевченко, В.Петрушин). Виконуючи свої основні функції (гедоністичну, евристичну, комунікативну, виховну), спираючись на розвинене художнє мислення, мистецтво оперує реальними образами і надає можливість проаналізувати всі найскладніші, найтонші грані дійсності, прояви естетичного в природі, усвідомити, виробити своє ставлення, варіативно та чуттєво співставити з ним свої морально-естетичні ідеали.
У нашому дослідженні і мистецтво, і природа сприяють формуванню у старших дошкільників ціннісного ставлення до природи. Педагогічний ефект в процесі еколого-естетичного виховання стає більш результативним, коли можливості мистецтва, навколишньої дійсності, а саме природи, виступають у взаємодії. Це сприяє більш глибокому сприйняттю естетичних властивостей об’єктів освоєння, і звідси формується ціннісне ставлення до них. Тому засобом нашої роботи може виступати художньо-естетичний комплекс –особливе об’єднання художніх творів двох-трьох жанрів, які містять єдиний художній образ природи і поетапно, спираючись на безпосереднє спілкування з природою, розкривають естетичну сутність і мистецтва і природи.
Стійке, усвідомлене ставлення до дійсності виникає лише за умов взаємодії внутрішньої сторони (почуттів, мотивів, потреб, інтересів) та зовнішньої (практична діяльність) і виражає єдність почуттів, знань та діяльності.
На підставі розглянутих міркувань визначено теоретичну модель формування у старших дошкільників ціннісно-естетичного ставлення до природи засобами мистецтв:
Схема 1.
Модель формування ціннісно-естетичного ставлення до природи засобами мистецтв
cc
cf
c5-
d5-
d5 e1 ef
2. Гражданско-правовой договор
3. Понятие свойства ценностная природа культуры Структура культуры
4. Ю Монолог Поверь ничтожество есть благо в здешнем свете
5. і.ГАП рэзкае зніжэнне цаны біржавога тавару пры якім мінімальная цана папярэдняга біржавога дня вышэй максі
6. Балансовое обобщение как метод бухгалтерского учета
7. Встаньте прямо немного расставьте ноги и согните их в коленях
8. Предмет и метод истории государства и права зарубежных стран
9. Пожцентр 606910 Нижегородская область г.
10. Поэтические произведения Ломоносова
11. Вопрос Если~ нормальные напряжения по вертикальной оси через центр площади загрузки то увеличение пло
12. c помощью этого PI можно- проигрывать мультимедийные файлы различного формата такие как MPEG Motion Picture Experts Group
13. Российско-грузинские отношения в 1992-2006 гг
14. ЛЕКЦИЯ КЛЕТКА
15. ТЕОРЕТИКОПРАВОВЫЕ АСПЕКТЫ УПРАВЛЕНИЯ ЛИКВИДНОСТЬЮ КОММЕРЧЕСКОГО БАНКА
16. . Настоящее федеральное правило стандарт аудиторской деятельности разработанное с учетом международных с
17. Контрольная работа- Оформление совместительства
18. Вредное воздействие тяжелых металлов на организм человека
19. Основне його примінення для відкачки або завантаження густого гною із свиноферм на гноєсховища або трансп
20. Звітність страхових організацій 1