Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
9
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ
МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ ТА З ПИТАНЬ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ
Кейданський Кирило Георгійович
УДК 338(477):339.9
РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ ІНТЕГРАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
Спеціальність 08.02.03 “Організація управління, планування і регулювання економікою”
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ - 2002
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Науково-дослідному економічному інституті Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України.
Науковий керівник –доктор економічних наук, старший науковий співробітник
Краснов Юрій Миколайович, Науково-дослідний економічний
інститут Міністерства економіки та з питань європейської
інтеграції України, завідувач відділу гуманітарної політики,
людського розвитку і споживчого ринку.
Офіційні опоненти:
–доктор економічних наук Сіденко Володимир Романович, директор економічних програм Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. О.Розумкова;
–кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Панфілова Тамара Олександрівна, Апарат Ради національної безпеки і оборони, державний експерт.
Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра світового господарства і міжнародних економічних відносин (м. Київ).
Захист відбудеться “13” червня 2002 р. о 14 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д.26.801.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук при Науково-дослідному економічному інституті Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України за адресою: 01601, м. Київ, бул. Дружби народів, 28, 5-й поверх, зал засідань.
З Дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці НДЕІ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України за адресою м. Київ, бул. Дружби народів, 28.
Автореферат розісланий 11 травня 2002 р.
Вчений секретар
Спеціалізованої вченої ради А.В.Базилюк
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Одним із найважливіших явищ сучасної світової економіки став процес економічної інтеграції та глобалізації господарського життя.
Як і інші постсоціалістичні країни, Україна швидко вростає в цю систему, відчуваючи на собі як позитивний, так і негативний вплив.
У систмі зовнішньоекономічних та економічних пріоритетів України особливе місце посідає співробітництво з Європейським Союзом. Як зазначено в “Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу”, затвердженої Указом Президента України від 11 червня 1998 року, “національні інтереси України потребують утвердження України як впливової європейської держави, повноправного члена ЄС”.
Наближення меж Європейського Союзу до кордонів України актуалізує проблему її взаємовідносин з цим інтеграційним об'єднанням, вимагає визначення найбільш ефективної стратегії і тактики інтеграції України до ЄС.
Поступове включення України до загальноєвропейської економічної системи вимагає державного регулювання політики адаптації її правової бази, економічних структур і всього господарського механізму до жорстких вимог, що їх пред’являє світова ринкова економіка. Формуючи нову економічну систему і виходячи на європейський і світовий ринки, Україна має намір розвивати взаємовигідні зовнішньоекономічні відносини в усьому їх різноманітті, взаємодіяти з Європейським Союзом на принципах, закріплених в ряді угод та інших офіційних документах, прийнятих як на двосторонньому рівні, так і кожною зі сторін окремо.
Теоретичні розробки інтеграційних процесів та процесів глобалізації висвітлені в роботах ряду західних дослідників, зокрема Б.Оліна, П.Самуельсона, Р.Харрода, Я.Тінбергена, С.Ліндера, М.Портера, К.Оме, Ж.Адде та інших.
Серед вітчизняних дослідників слід відмітити В.Бесєдіна, О.Білоруса, В.Будкіна, І.Бураковського, А.Гальчинського, А.Гончарука, М.Дудченка, Л.Кістерського, Г.Климка, А.Кредісова, Д.Лук`яненка, Т.Панфілову, Ю.Пахомова, М.Рудченко, В.Савел`єва, В.Сіденка, С.Соколенка, А.Філіпенка та ін. В російських економічних джерелах інтеграційні проблеми досліджувались в роботах Л.Абалкіна, О.Богомолова, Ю.Борко, І.Іванова, Г.Леснікова, Є.Чистякова, Ю.Шишкова та ін.
В наукових працях українських економістів та політологів розглядаються окремі аспекти проблеми інтеграції України у світовий та європейський економічний простір. Проте в теорії і практиці міжнародних інтеграційних процесів взагалі, та Європейського Союзу, зокрема, залишається багато невисвітлених питань, аналіз яких вимагає практична реалізація курсу України по інтеграції до Європейського Союзу. Саме це зумовило вибір теми та актуальність даного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими розробками, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах науково-дослідних робіт НДЕІ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України. Вона пов’язана з виконанням таких тем: 16-98 “Науково-методичні рекомендації з питань інтеграції економіки України в економічні структури Європейського Союзу” (реєстраційний номер –U16986); 21-99 “Науково-методичні рекомендації щодо оцінки та прогнозування розвитку економічних відносин між Україною та ЄС з використанням порівняльного аналізу макроекономічних показників України, країн-членів ЄС” (реєстраційний номер –U00160).
Мета та завдання дослідження. Метою роботи є розробка найбільш ефективних засобів і методів регулювання процесу інтеграції України до Європейського Союзу з урахуванням ринкової трансформації національної економіки та домінуючих на даному етапі тенденцій світового господарського розвитку.
Для реалізації поставленої мети в роботі були розв’язані такі завдання:
В роботі використані сучасні методи дослідження економічних процесів, зокрема такі, як: системний аналіз, економіко-статистичні методи опрацювання інформації, монографічні, логічного узагальнення результатів тощо.
Предмет дисертаційного дослідження –теоретичні і організаційні аспекти реалізації стратегічного курсу України по інтеграції до Європейського Союзу.
Об’єкт дослідження –відносини України з Європейським Союзом, передумови інтеграції України до європейського економічного простору.
Наукова новизна досліджень і одержаних результатів.
Наукова новизна виконаної дисертаційної роботи полягає в наступному:
–систематизовані фактори, що зумовили євроінтеграційний курс України в системі зовнішньоекономічної політики в геополітичному та геоекономічному контексті; доведено, що значний потенціал і унікальне геополітичне положення України об’єктивно визначають неминучість її інтеграції в регіональні та загальноєвропейські економічні структури;
–сформульовані основні необхідні напрямки державного регулювання розвитком і використанням порівняльних та конкурентних переваг України, найважливішим з яких є створення в країні сучасної ринкової інфраструктури та модернізація і розвиток існуючої виробничої бази, як передумови ефективної адаптації до жорстких умов геоекономічної конкуренції та підвищення рівня конкурентоспроможності як на внутрішньому, так і на міжнародних ринках;
–визначена поетапність процесу входження України до Європейського Союзу, що зумовлене відставанням основних макроекономічних показників країни від показників країн-членів ЄС; розкрита суперечливість процесу приєднання до ЄС країн-претендентів, його обумовленість “копенгагенськими критеріями”, виявлено ряд негативних моментів, що з’являються для України з подальшим розширенням ЄС за умов прийняття країн Центральної та Східної Європи;
–засвідчені недостатність регулюючих та організаційних заходів з боку виконавчої влади по практичному втіленню Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС (УПС), порушення з боку України ряду положень УПС, інертність при реалізації Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу;
–вказані недоліки державного регулювання в сфері зовнішньоторговельних та інвестиційних відносин України з країнами ЄС, серед яких основні –відсутність державної програми розвитку експортного потенціалу та недосконалість законодавчо-адміністративної бази України, що перешкоджає подальшому розвитку зовнішньоекономічної діяльності;
–запропоновані рекомендації по активізації зусиль по інтеграції України до ЄС, серед яких –з боку української сторони: створення ефективного організаційного забезпечення процесу, посилення координації між гілками влади по проведенню узгодженої політики інтеграції до європейських структур, фінансове забезпечення за рахунок бюджетних та позабюджетних коштів, подальше підключення України до нового валютного механізму ЄС; з боку ЄС: визнання за Україною статусу країни з ринковою економікою, залучення України до окремих європейських програм, прискорення заключення Угоди про асоціацію з ЄС, підтримка по вступу до ГАТТ/СОТ;
–рекомендовано створення в Україні дорадчого органу з питань конкурентоспроможності, метою діяльності якого стала б координація зусиль Уряду та недержавних структур в справі створення якнайсприятливих умов для нарощування конкурентоспроможності національних виробників, орієнтуючись на основні тенденції в розвитку світової економіки і світових ринків на початку ХХІ століття.
Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність одержаних результатів полягає в тому, що вони створюють більш вагому основу для організаційного керування процесом інтеграції України до Європейського Союзу. Ряд наукових положень дисертації були використані при підготовці аналітичних матеріалів до відповідних підрозділів Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, зокрема при виконанні вищезгаданих наукових тем.
Основні результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при викладанні у вищих учбових закладах курсу “Міжнародні економічні відносини”.
Особистий внесок здобувача. У роботі, яка написана у співавторстві (№ 6 переліку публікацій) здобувачеві належить моніторинг реалізації Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і ЄС.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи та результати досліджень доповідались на міжнародній конференції “Міжрегіональний діалог в Європі: 2001 рік і на перспективу” (Київ, 26-28 квітня 2001 р.), та на міжнародній науково-практичній конференції “Формування торговельних режимів в перехідних економіках в умовах глобалізації (приклад України)” (Київ, 25-26 жовтня 2001 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображені в опублікованих автором 4 друкованих працях у наукових фахових виданнях обсягом 2,1 д.арк., а також в тезах двох доповідей на міжнародних наукових конференціях обсягом 0,4 д.арк. Три статті обсягом 1,6 д.арк. є одноосібними.
Структура та обсяг роботи. Робота викладена на 183 сторінках комп’ютерного тексту, містить 18 таблиць, 2 графіки, складається із вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаних джерел, що нараховує 144 найменувань, 2 додатків.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У “Вступі” обґрунтовано актуальність обраної теми, проаналізовано ступінь її розробленості в науковій літературі, визначена мета та предмет дисертаційної роботи, висвітлені наукова новизна, практичне значення і апробація результатів дослідження.
У першому розділі “Інтеграційні процеси та визначення зовнішньоекономічної політики України в геополітичному та геоекономічному контексті” розглянуті теоретичні основи інтеграційних процесів на сучасному етапі розвитку світової економіки, державна політика по адаптації економіки України до вимог сучасного світового господарства, стратегія розвитку порівняльних та конкурентних переваг України в умовах глобалізації світової економіки.
У системі зовнішньоекономічних та економічних пріоритетів України особливе місце посідає співробітництво з Європейським Союзом, який демонструє найбільш масштабний і успішний приклад міждержавної інтеграції. Досвід європейської інтеграції свідчить, що еволюція її форм відбувається лише у певній послідовності –від простих форм до складних, і що для успішної реалізації процесу економічної інтеграції необхідна присутність “достатніх” економічних та суспільно-політичних передумов: близькість країн, що інтегруються, за рівнем економічного та технологічного розвитку; наявність у країнах-учасницях економічної інтеграції достатньо розвинутої ринкової економіки; зорієнтованість інтеграційних зв`язків на підтримання відкритого, рівноправного та взаємовигідного партнерства; знаходження при владі у країнах-партнерах однотипних демократичних режимів.
Проведений аналіз показує, що країни Європейського Союзу впритул наблизились до формування єдиного економічного простору. Створення Європейського валютного союзу завершує інституційну розбудову європейської інтеграції та створення організаційних передумов перетворення її в органічно цілісну завершену систему.
Слід зауважити, що на поглиблення західноєвропейської інтеграції мали вплив як внутрішні причини, так і зовнішні фактори. Важлива роль належала кардинальним геополітичним змінам, які сталися на зламі 90-х років в Європі і поставили країни ЄС перед необхідністю збереження політичної стабільності на континенті. Подальший розвиток західноєвропейської інтеграції залежить від того, як вона вписуватиметься в процеси глобалізації світового розвитку, які охопили практично всі фактори та умови виробництва, галузі економіки та територіальні утворення.
Однак, процес глобалізації розгортається суперечливо як за характером впливу на національні економіки, так і на весь хід сучасного світового господарського розвитку. Економічно слабкі країни виявляються надзвичайно вразливими і часто беззахисними перед дією глобальних економічних, фінансових, технологічних та інших чинників. Україні, що відноситься до країн з так званими новоствореними ринками, необхідно враховувати в економічній політиці суперечливий вплив глобалізації як на економічний розвиток, так і на економічну безпеку країни, мінімізувати ступінь вразливості від негативних наслідків глобалізації.
В дослідженні наголошується, що перспективи ефективного економічного розвитку України тісно пов`язані із процесами, що відбуваються у всесвітньому господарстві. Важливим орієнтиром при реалізації стратегії інтеграції України у світогосподарські зв`язки є перспективи розвитку світової економіки і світових ринків на початок ХХІ століття.
В умовах геоекономічної конкуренції надзвичайно важливо визначити та на практиці реалізувати порівняльні та конкурентні переваги України.
Таблиця 1.
Порівняльні та конкурентні переваги України
|
Порівняльні переваги |
Передумови розвитку |
|
–значні запаси корисних копалин |
–підтримання загальної макроекономічної стабільності та передбачуваності розвитку на перспективу (низькі темпи інфляції, відносна стабільність цінових співвідношень, невисокі процентні ставки, стабільний курс національної валюти, зростаючий платоспроможний попит, тощо); –наявність розвинутих ринкових інституцій, які зумовлюють конкуренцію на внутрішньому ринку, стимулюючи тим самим інноваційну діяльність |
|
–родючі сільськогосподарські угіддя |
|
|
–відносно високий рівень кваліфікації певних категорій робочої сили |
|
|
–розвинута система науково-дослідних, проектно-конструкторських закладів |
|
|
–вигідне транспортно–географічне становище, наявність транспортної інфраструктури |
|
|
–унікальні природно-кліматичні зони |
|
|
Конкурентні переваги |
Передумови розвитку |
|
–наявність унікальних технологій, зокрема в галузі ракетно-космічної техніки, важкого літакобудування, окремі види військової техніки та озброєнь, зварювальна техніка, суднобудування, спеціальні матеріали та обладнання для їх обробки |
–лібералізація економічної діяльності і перехід держави від адміністративних до ринкових методів регулювання; –проведення дійової антимонопольної політики; –врегулювання економічних відносин чіткою законодавчою базою; –використання ключових факторів національної конкурентоспроможності. |
|
Рекомендації |
|
|
Створення при Уряді України спеціального дорадчого органу –Ради з питань конкурентоспроможності –з метою реалізації та розвитку порівняльних та конкурентних переваг української економіки в рамках світового господарства. |
В Україні практично по всіх цих пунктах існують великі проблеми, що перешкоджає реалізації існуючих та розвитку нових порівняльних переваг, не дає можливості створювати конкурентні переваги. Проте, при оцінці порівняльних переваг України слід врахувати, що навіть за умов їх певної ерозії, що сталася протягом останніх років, Україна і сьогодні володіє значними якісними та недорогими ресурсами по цілому ряду напрямків. Можна в цілому вважати, що за відповідних організаційних та фінансових умов, при належній комерційній роботі на зовнішніх ринках економіка України може зберігати порівняльні переваги в цілому ряді галузей та виробництвах.
Однак, цього не можна сказати стосовно конкурентних переваг. Винятком в цьому сенсі можуть вважатися лише галузі, які зберігають конкурентні переваги через наявність унікальних технологій.
З метою ефективного управління процесом створення і розвитку порівняльних та конкурентних переваг української економіки бажано створити при Президентові України (або при Прем’єр-Міністрові України) спеціальний дорадчий орган - Раду з питань конкурентоспроможності.
У другому розділі “Державне регулювання процесу входження України до Європейського Союзу” досліджені передумови інтеграції України в європейський економічний простір та її відповідність “маастрихтським” та “копенгагенським” критеріям, заходи по реалізації Угоди про Партнерство та Співробітництво між Україною та ЄС, суперечливий характер процесу входження країн-претендентів до Європейського Союзу.
Порівняння макроекономічних показників України та країн-членів ЄС дозволило проаналізувати передумови входження України до європейського економічного простору. Проведений аналіз свідчить, що основні макропоказники України значно гірші, ніж в країнах-членах ЄС. Так, ВВП, що є одним із найважливіших макропоказників, в Україні значно нижчий, ніж навіть в “слабкіших” країнах ЄС. До того ж, до останнього часу він незмінно скорочувався. Однак, слід відзначити, що починаючи з 1999 р. з’явились ознаки стабілізаційних явищ в економіці України, свідченням чого є припинення спаду ВВП і стійка тенденція його нарощування. У 2000 р. економіка України вперше показала зростання ВВП на рівні 6%, в 2001 р. –%.
ВВП в розрахунку на душу населення України значно нижче відповідного показника як групи найменш економічно розвинутих членів ЄС, так і кандидатів на вступ до Європейського Союзу.
Таблиця 2.
Співвідношення рівнів ВВП на душу населення в Україні, країнах-членах ЄС та країн-претендентів на членство в ЄС (на початок 2000 р.)
|
Рівень України відносно ВВП на душу населення країн: |
% |
|
основної групи членів ЄС |
2,4 |
|
групи найменш економічно розвинутих членів ЄС |
4,9 |
|
групи претендентів на вступ “першої хвилі” |
11,4 |
|
групи інших претендентів середнього рівня розвитку |
21,6 |
|
групи найменш економічно розвинутих претендентів |
43,5 |
Невтішними є і ряд інших макропоказників економічного стану України в порівнянні з країнами-членами ЄС. Ступінь віддаленості України від основних макропоказників розвинених країн дозволяє виявити масштабність та глибину необхідних перетворень, усвідомити необхідність цілеспрямованої державної політики, що не дозволить Україні залишитись на узбіччі європейського процесу. Слід зауважити, що просування до європейського господарського простору є тривалим процесом, що потребує чіткого визначення завдань кожного етапу адаптації до умов ЄС. Головним є не лише завершення ринкових перетворень та суттєве підвищення рівня розвитку національної економіки, але й послідовна робота по створенню у членів ЄС зацікавленості в інтеграційних контактах з Україною у торгівельній, інвестиційній, науково-технічній, транзитній та інших сферах.
Слід нагадати, що в 1993 р. Європейським Союзом були встановлені так звані Маастрихтські критерії, дотримання яких є принциповим. І хоча Україна не розглядається як кандидат для входження до ЄС, проте доцільно оцінити потенційні можливості нашої країни з точки зору єдиних встановлених критеріїв, а саме:
–стабільність цін. Річний рівень інфляції не повинен перевищувати середній рівень інфляції у трьох країнах ЄС з найнижчим рівнем інфляції більш, ніж на 1,5%;
–дефіцит державного бюджету не повинен перевищувати 3% ВВП;
–рівень державного боргу країни не повинен перевищувати 60% ВВП;
–середнє номінальне значення довгострокових процентних ставок не повинно перевищувати 2 відсоткові пункти від середнього рівня таких ставок країн з найстабільнішими цінами.
Порівняння цих критеріїв з параметрами розвитку України може слугувати і з суто практичної точки зору –як певні орієнтири для макроекономічної стабілізації в Україні, зміни якісних та кількісних показників соціально-економічного розвитку країни, що є головною умовою приєднання до Європейського Союзу. В Україні в 2000 р. вперше за роки незалежності досягнутий профіцит бюджету –,6%, однак, зовнішній борг становив біля 25% ВВП, темп інфляції –%, номінальні облікові ставки не опускалися нижче 25%.
При підтягненні економічних показників України до європейських стандартів, створенні в країні розвинутого ринку, закріпленні тенденції до економічного зростання, вдосконаленні законодавства, розбудові демократичного суспільства. Україна в змозі реально претендувати на інтеграцію до ЄС. Забезпечення цього процесу має бути основним напрямком діяльності урядових та ділових кіл України.
Особливе значення має повне виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом, яка підписана 16 червня 1994 р. і вступила в дію з 1 березня 1998 р.
Спільна Стратегія ЄС щодо України, прийнята Європейською Радою в Гельсінкі 10 грудня 1999 року, підтвердила європейське спрямування України, визначивши, що законодавчою базою відносин між ЄС та Україною є УПС, і що її повна імплементація є передумовою для успішної інтеграції України в європейську економіку. Угода про партнерство та співробітництво визначає 28 сфер, в яких ЄС та Україна бажають збільшити та розширити взаємне співробітництво.
Проведений аналіз свідчить, що в цілому, не дивлячись на ряд недоліків, процес реалізації УПС розвивається позитивно, що має привести до подальшого розширення всебічних стосунків і взаєморозуміння між Україною та ЄС. Однак, очевидно, що швидкість і масштаби зближення перш за все залежать від політичної волі виконавчої влади та послідовності заходів, вжитих Україною, її спроможності забезпечити практичне втілення задекларованих пріоритетів.
А це потребує послідовного додержання Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу, де визначені основні пріоритети діяльності органів виконавчої влади на період до 2007 року, передбачене організаційне, фінансове, правове, інформаційне забезпечення її виконання.
Курс на розвиток інтеграції визначений як пріоритетний для України і в Посланні Президента України до Верховної ради України “Стратегія економічної і соціальної політики на 200-2004 рр.”. А Послання Президента України до Верховної Ради України “Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 р.” містить тематичну доповідь “Україна і Європейський Союз”, де йдеться про інтенсифікацію практичної реалізації домовленостей між Україною і ЄС.
В процесі входження України до світового та, зокрема, європейського економічного простору велике значення має вивчення та узагальнення досвіду країн-претендентів на вступ до Європейського Союзу, що показує складність та суперечливість цього процесу.
Згідно Лакенської декларації, прийнятої учасниками грудневого 2001 р. самміту ЄС в Брюсселі, визначено, що Угорщина, Чехія, Польща, Словакія, Словенія, Литва, Латвія, Естонія, Кіпр, Мальта мають реальні шанси на входження в ЄС в 2004 році. Схвально були оцінені і зусилля трьох інших кандидатів –Болгарії, Румунії і Туреччини.
Для країн-претендентів на вступ до ЄС встановлені певні критерії (так звані копенгагенські критерії): стабільність функціонування національних інститутів, що забезпечують демократію, верховенство закону, права людини і захист інтересів національних меншин; наявність ринкової економіки, що склалася і функціонує; здатність конкурувати і витримувати тиск ринкових сил на внутрішньому ринку Євросоюзу; готовність прийняти на себе у повному обсязі зобов’язання, пов’язані із членством в ЄС.
Аналіз свідчить, що з точки зору національних інтересів і пріоритетів спільний ринок інтегрованих держав надто несприятливий для країн із слабкою початковою базою внутрішнього розвитку.
Слід мати на увазі, що стратегічною метою економічної політики ЄС є зміцнення, оновлення та реструктуризації перш за все своєї промислової бази, створення міцного економічного і валютного союзу при одночасному збільшенні частки внутрішнього споживання продукції передових галузей країн співтовариства та підтримка її конкурентоспроможності на світовому ринку.
Для України розширення ЄС має ряд негативних моментів, зокрема: набере силу подальша переорієнтація зовнішньоекономічних зв'язків країн ЦСЄ, що приєднаються до ЄС; на територію країн-претендентів буде спрямовуватись і значна частина інвестицій з країн ЄС; протекціоністська єдина сільськогосподарська політика ЄС може закрити ринки цих країн для українського аграрного сектору; вступ до ЄС нових членів може підвищити їх конкурентоспроможність відносно українських постачальників на окремих ринках ЄС (ринок металів, текстилю, напоїв тощо).
Всі ці моменти слід передбачати при державному регулюванні процесу інтеграції України до Європейського Союзу.
У третьому розділі “Пріоритети перспективного розвитку взаємодії економіки України із країнами Європейського Союзу” досліджується трансформація структури зовнішньої торгівлі України з ЄС, розвиток інвестиційних відносин між ними, відносини України з міжнародними економічними організаціями.
Одним з основних факторів, що визначають місце країни у міжнародному співробітництві, є зовнішня торгівля. Важливим кроком у географії зовнішньої торгівлі України стала переорієнтація експорту в країни, що раніше складали внутрішній ринок Радянського Союзу, на європейський ринок та ринки інших країн. Серед зовнішньоторговельних партнерів України все більше зростає роль Європейського Союзу, в торгівлі з яким незмінно збільшується як загальний обсяг, так і питома вага експорту та імпорту.
Рис. 1. Динаміка питомої ваги експорту та імпорту країн ЄС у загальному обсязі зовнішньої торгівлі України у 1994-2000 рр.
Не дивлячись на досить різноманітний склад експорту, серед головних позицій найбільше значення в експорті України до країн ЄС мають: чорні метали, мідь, нікель і вироби з нього, алюміній і вироби з нього, олійне насіння, шкіряна сировина і шкіра, одяг та предмети одягу трикотажні і текстильні, взуття; продукти неорганічної хімії, органічні хімічні сполуки, сіль, сірка, меблі, електричні машини. Вартість і питома вага всіх інших товарних груп незначна.
Привертає увагу усталений склад українського експорту в Італію, Німеччину, Францію, що свідчить про досить міцні позиції певних товарних груп на ринках цих країн.
Різноманітність притаманна також імпорту в Україну з країн ЄС. Досить усталений імпорт ряду українських товарів характерний для Італії, Німеччини, Франції, Португалії, Фінляндії.
В той же час для жодної з країн ЄС зовнішньоторговельні зв’язки з Україною не мають суттєвого значення. Частка України у зовнішній торгівлі ЄС сягає лише 0,3%. Це спричинено як неконкурентоспроможністю частини українських товарів, так і протекціонізмом з боку ЄС. Насамперед це стосується кількісних обмежень на експорт до ЄС чутливих для України товарів (сталеливарна продукція, текстиль, одяг) та застосування з боку ЄС антидемпінгових заходів.
До того ж внутрішньогалузева торгівля, що переважає у зовнішній торгівлі країн з ринковою економікою, не проявляє тенденції до зростання у випадку відносин між Україною та ЄС, що свідчить про слабку інтегрованість національної економіки в європейську і недостатність економічних реформ та структурних перетворень.
Суттєвим недоліком нині чинної системи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні є відсутність її орієнтації на динамічний розвиток існуючих порівняльних та становлення конкурентних переваг у найбільш перспективних секторах економіки. Результатом такої пасивності стала стихійна орієнтація на постачання за кордон в основному продукції з незначною доданою вартістю, головним чином напівфабрикатів, що складають разом з вивозом сировини приблизно 60% українського експорту, причому 44,4% його припадає на поставки чорних металів та виробів з них, тоді як на машини, устаткування та механізми –,3%, на засоби наземного, повітряного та водного транспорту - менше 4%. Така структурна еволюція, в разі її продовження, загрожує остаточним закріпленням за Україною у світогосподарській системі третьорозрядної ролі, із спеціалізацією на малодинамічних, екологічно шкідливих та ресурсомістких виробництвах.
Для виходу на рубежі конкурентоспроможності економіки України потрібно добре продумана державна політика, що відповідає потребам НТР, з чітким визначенням стратегічних і тактичних завдань, що відносяться до зовнішньоекономічної сфери. Просування і закріплення на європейських ринках потребує належної підтримки з боку державних органів і визначення конкретних товарних груп, по яких Україна здатна потіснити конкурентів.
В умовах гострого дефіциту власних капіталовкладень Україна відноситься до країн з високим рівнем попиту на іноземні інвестиції.
На початок 2001 року прямі іноземні інвестиції в економіку України становили 3,86 млрд. дол. США. З країн ЄС найсуттєвіші інвестиції надійшли з Нідерландів - 361 млн. дол., Німеччини - 237,9 млн. дол., Великобританія - 299,4 млн. дол., Австрії – 126,3, Ірландії –, Швеції –, Італії –,3 млн. дол.
Найбільшу зацікавленість у іноземних інвесторів викликають такі галузі народного господарства, як харчова промисловість, внутрішня торгівля, машинобудування і металообробка, фінанси, кредит, страхування, паливна промисловість, чорна металургія.
Рис. 2. Інвестиції з окремих країн Європейського Союзу, % до загального обсягу інвестицій ЄС в Україну.
Аналіз мотивації іноземних інвесторів для здійснення інвестицій в Україні показав, що стратегічними мотивами є забезпечення потенційних ринків збуту, подолання бар’єрів для імпорту, тобто головними є мотиви збуту. Високу оцінку отримав український персонал, його високий рівень кваліфікації, відповідальність та відданість справі.
В той же час існує ряд перепон для залучення іноземних інвестицій в економіку України, серед яких: недосконалість законодавчо-адміністративної бази України, адміністративна неврегульованість, тощо.
Зусилля держави по створенню режиму сприяння іноземним інвестиціям мають бути постійними і враховувати зростаючу конкуренцію при залученні іноземного капіталу як з боку інших країн СНД, так і країн-претендентів на вступ до ЄС.
Для успішного здійснення процесу інтеграції України до Європейського Союзу конче необхідне зважене державне регулювання відносин з міжнародними економічними, фінансовими організаціями та угрупуваннями, перш за все з Міжнародним валютним фондом, Міжнародним банком реконструкції та розвитку, Європейським банком реконструкції та розвитку.
Особливо важливим фактором, який позитивно впливає на процес трансформації України на ринкових засадах, стало співробітництво з Європейським банком реконструкції й розвитку. Аналіз динаміки та обсягів фінансування Банком проектів в Україні дає підстави вважати ЄБРР найважливішим та найбільш диверсифікованим інвестором та кредитором України. Практично на проекти ЄБРР припадає майже ¼ всіх іноземних прямих інвестицій. Тому важливим пріоритетом усіх гілок влади має бути підвищення ефективності співробітництва з ЄБРР, залучення за його допомогою якомога більших обсягів іноземних інвестицій, використання досвіду, експертизи, міжнародного авторитету Банку з метою прискорення структурних та інституційних реформ в Україні.
Великого значення в світлі інтеграції України у світове співтовариство набувають відносини із Світовою організацією торгівлі (СОТ), розвиток якої з другої половини 90-х років нерозривно пов’язаний із глобалізацією світового простору, що висуває нові вимоги до прийняття управлінських рішень на державному рівні. З боку Європейського Союзу офіційно підтверджена готовність зберігати та, за необхідності, розширювати обсяги своєї підтримки зусиллям України, спрямованим на виконання вимог до вступу до СОТ.
Приєднання до СОТ сприятиме реалізації європейського вибору України, її інтеграції до міжнародного економічного співробітництва, створенню надійних і перевірених усіма членами ГАТТ/СОТ механізмів регулювання торговельно-економічних стосунків з країнами-членами угоди.
ВИСНОВКИ
Результати проведеного автором дослідження дали змогу зробити такі висновки та пропозиції:
. Курс України на активне входження у світогосподарські зв’язки є об’єктивно заданим. Значний потенціал і унікальне геополітичне положення України зумовлюють євроінтеграційний вибір, неминучість інтеграції в регіональні та загальноєвропейські економічні структури.
. Державне регулювання процесу інтеграції України до ЄС має виходити з повного урахування впливу факторів глобалізації світової економіки, органічно вписуватись у загальну стратегію перетворення української економіки –поєднання ринкових реформ з глибокою експортоорієнтованою структурною перебудовою та радикальною модернізацією виробництва.
. Необхідне послідовне державне регулювання розвитком порівняльних та конкурентних переваг України, як передумови ефективної адаптації до жорстких умов геоекономічної конкуренції та підвищення рівня конкурентоспроможності як на внутрішньому, так і на міжнародних ринках.
. В практиці управління інтеграційними процесами слід дотримуватись поетапності, що зумовлене відставанням основних макроекономічних показників країни від рівня країн-членів ЄС, невідповідністю до ряду критеріїв, додержання яких необхідно для членства в цьому співтоваристві. Для України це означає в першу чергу –утвердження зони вільної торгівлі, митний союз; в перспективі –валютна інтеграція, спочатку асоційоване, а надалі –повноправне членство в ЄС.
. Заходи державного регулювання процесу інтеграції України до Європейського Союзу і перспективи подальшого розвитку відносин з ЄС потребують:
–практичної реалізації всіх положень Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС; послідовного додержання Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу;
–досягнення відповідних до європейських стандартів, макроекономічних показників, стабілізації і підвищення ефективності економіки України; дотримання умов, необхідних для вступу в ЄС;
–усунення всіх торговельних бар'єрів з членами ЄС;
–утворення сприятливого та стабільного клімату для іноземних інвестицій та фінансових послуг;
–виділення аналогічних до країн ЄС розмірів коштів на охорону навколишнього середовища і соціальну безпеку;
–адаптації українського законодавства до законодавства ЄС;
–впровадження європейських норм і стандартів в освіті, науці і техніці;
–адаптації соціальної політики України до стандартів ЄС;
–поглиблення галузевої співпраці у конкретних галузях і сферах господарської діяльності;
–розвиток та поглиблення регіональної інтеграції (встановлення та поглиблення прямих контактів між регіонами України та державами - членами і кандидатами у члени ЄС, оптимальне поєднання зусиль центральних органів виконавчої влади з зусиллями регіонів, органів місцевого самоврядування, територіальних громад –особливо на основі існуючої регіональної співпраці з сусідніми державами-претендентами на вступ до ЄС);
–створення ефективного організаційного забезпечення процесу інтеграції України до ЄС, посилення координації між гілками влади по проведенню узгодженої політики інтеграції до європейських структур;
–організації фінансового забезпечення процесу інтеграції до ЄС (за рахунок бюджетних та позабюджетних коштів, коштів приватних осіб та міжнародних програм допомоги Україні).
. При послідовному просуванні по шляху інтеграції в європейський економічний простір від ЄС слід намагатися одержати:
–визнання за Україною статусу країни з ринковою економікою;
–послідовну підтримку в питанні приєднання України до ГАТТ/СОТ;
–початку переговорного процесу щодо укладання Угоди з ЄС про зону вільної торгівлі та асоціацію до ЄС;
–вирішення питання щодо приєднання України до окремих європейських програм, зокрема, в галузі енергетики, транспорту, науки і техніки, охорони навколишнього середовища тощо;
–забезпечення недискримінаційного доступу основних товарів експорту України на ринки ЄС;
–активізації фінансової і технічної допомоги країн ЄС Україні тощо;
–здійснення спільних наукових, освітніх та інших проектів;
–отримання від ЄС доступу до структурного фінансування і, по можливості, широкого доступу до спільного аграрного ринку ЄС.
. При просуванні до європейського економічного простору необхідне:
–врахування геополітичних цілей ЄС;
–використання наявних протиріч між країнами Євросоюзу з приводу його розширення за рахунок країн-претендентів;
–мінімізація можливих негативних наслідків подальшого розширення ЄС;
–досягнення компромісу між ЄС та Україною у сфері розподілу експортних ринків;
–розвиток співробітництва з Європейською Комісією, Європарламентом та іншими європейськими інституціями;
–поглиблення відносин з окремими державами - членами ЄС на основі врахування особливостей окремих країн ЄС, розвиток субрегіональних відносин, зокрема по лінії Організації чорноморського економічного співробітництва.
Підтягнення основних макропоказників до рівня європейських стандартів, створення в Україні розвинутого ринку, закріплення тенденції до економічного зростання, вдосконалення законодавства, розбудова демократичного суспільства –це основні напрямки в діяльності урядових та ділових кіл України в реалізації стратегічного курсу інтеграції країни до Європейського Союзу.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Кейданський К.Г. Інтеграційні процеси та визначення зовнішньоекономічної політики України в геополітичному контексті.// Збірник наукових праць. Випуск 10. Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, К., –. –стор. 13-17.
. Кейданський К.Г. Розвиток інвестиційної діяльності між Україною та країнами ЄС.// Збірник наукових праць. Випуск 12. Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, К., –. –стор. 51-55.
. Кейданський К.Г. Суперечливий характер процесу входження країн-претендентів до Європейського Союзу.// Збірник наукових праць. Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. –К., –. –стор. 67-74.
. Кейданський К.Г. Розвиток інвестиційної діяльності України з країнами європейського Союзу// Аналітичний звіт міжнародної конференції “Міжрегіональний діалог в Європі: 2001 рік і на перспективу. Інститут етнічних, регіональних та діаспорознавчих студій за підтримки ЮНЕСКО і Національної Комісії України у справах ЮНЕСКО та у співпраці з Центром етносоціологічних та етнополітичних досліджень Інститута соціології НАН України і Фондом регіональних ініціатив. Київ, Україна, 26-28 квітня 2001 р., стор. 21-23.
. Кейданський К.Г. Трансформація структури зовнішньої торгівлі України з країнами Європейського Союзу.// Матеріали ІХ міжнародної наукової конференції “Формування торговельних режимів у перехідних економіках в умовах глобалізації (приклад України)”. Київ, 25-26 жовтня 2001 р., Національний університет імені Тараса Шевченка, К., 2002, стор. 168-171.
. Краснов Ю.М., Кейданський К.Г. Державні заходи розвитку співробітництва між Україною та ЄС.// Збірник наукових праць. Випуск 14. Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, К., –. –стор. 66-71.
АНОТАЦІЇ
Кейданский К.Г. Регулювання процесу інтеграції України до Європейського Союзу. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за фахом 08.02.03. - “Організація управління, планування і регулювання економікою”.
Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Київ, 2002.
У дисертації досліджується причинна обумовленість інтеграції України у світовий і, зокрема, європейський економічний простір, державного регулювання процесу інтеграції до Європейського Союзу. Виділено основні напрямки державної політики по адаптації економіки України до вимог світових процесів інтеграції і глобалізації, по забезпеченню конкурентоспроможності національної економіки, що є необхідною передумовою інтеграції до європейського економічного простору. Проведене порівняння основних макроекономічних показників України та країн-членів ЄС дозволило виявити масштабність та глибину необхідних перетворень в економіці України.
Дослідження показує, що реалізація стратегічного курсу України по інтеграції до ЄС вимагає виходу на європейські макроекономічні показники, повного виконання Угоди про Партнерство та Співробітництво, послідовного додержання Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу.
Ключові слова: регулювання, економічна інтеграція, глобалізація, Європейський Союз, УПС, країни-претенденти, зовнішньоекономічні відносини.
Кейданский К.Г. Регулирование процесса интеграции Украины в Европейский Союз. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03. –“Организация управления, планирования и регулирования экономикой”.
Научно-исследовательский экономический институт Министерства экономики и по вопросам европейской интеграции Украины, Киев, 2002.
В диссертации исследуется объективная обусловленность курса Украины на активное вхождение в мировое хозяйственное пространство, подчеркивается, что национальные интересы Украины требуют утверждения ее как влиятельной европейской державы, вхождения в европейское экономическое пространство, развития всесторонних отношений с Европейским Союзом.
В роботе обосновывается необходимость государственной политики по адаптации экономики Украины к требованиям мировых процессов интеграции и глобализации, по регулированию процесса развития сравнительных и конкурентных преимуществ страны, обеспечения конкурентоспособности национальной экономики, что является важнейшим условием интеграции в европейское экономическое пространство.
Исследование показало, что реализация стратегического курса Украины интеграции в ЕС требует выхода на европейские макроэкономические показатели, полной реализации Соглашения о Партнерстве и Сотрудничестве, последовательного выполнения Стратегии интеграции Украины в Европейский Союз.
Анализ опыта стран-претендентов по вступлению в Европейский Союз показал сложность и противоречивость этого процесса, возможность появления ряда негативных моментов для Украины.
В работе проанализирована государственная политика по развитию внешнеэкономических и инвестиционных отношений Украины со странами ЕС, с рядом международных экономических организаций.
Сделанные в работе выводы и обобщения в ходе анализа процесса вхождения Украины в ЄС позволили выделить внутренние и внешние, способствующие и препятствующие факторы, влияющие на интеграцию страны в европейское экономическое пространство, предложить ряд рекомендаций в области дальнейшего развития процесса интеграции Украины в Европейский Союз.
Подчеркивается, что Украина может значительно ускорить процесс создания предпосылок для эффективной международной интеграции национальной экономики путем концентрации усилий на развитии тех сегментов экономической структуры, которые определяют будущее мировой экономики и создают возможности для опережающего развития. Это выдвигает на первый план такие виды экономической государственной политики, как научно-техническая, инновационная, образовательная и информационная.
Сделан вывод о том, что подтягивание макроэкономических показателей до уровня европейских стандартов, создание развитого рынка, закрепление тенденции экономического роста, совершенствование законодательства, построение демократического общества –это основное направления в деятельности правительственных и деловых кругов Украины по реализации стратегического курса интеграции в Европейский Союз.
Ключевые слова: регулирование, экономическая интеграция, глобализация, Европейский Союз, ДПС, страны-претенденты, внешнеэкономические отношения.
Keidanski К.G. Regulation of Ukraine`s integration into European Union. –The manuscript.
Thesis bor scientific degree of the Candidate of Economic Sciences on the speciality 08.02.03. - "Administration, planning and regulation of economics". Institute of Economy under the Ministry of Economy and European Integration of Ukraine, Kyiv, 2002.
In the thesis, the causal conditionality of integration of Ukraine into global and, in particular, European economic space, government regulation of integration process into European Union are investigated. The main directions of a state policy on adapting the economy of Ukraine to the requirements of the world processes of integration and globalization, on maintenance of competitiveness of the national economy are determined, that is the indispensable premise of integration in to european economic space. The comparative analysis of basic macroeconomic indexes of Ukraine and members of EU has permitted to reveal the scale and depth of indispensable transformations in the economy of Ukraine. The research displays that the implementation of a strategic course of Ukraine on integration to EU requires the attainment of European macroeconomic standards, full fulfillment of the Partnership and Cooperation Agreement, strong adherence to the Strategy of Integration of Ukraine to European Union.
Keywords: regulation, economic integration, globalization, European Union, EU-candidate countries, external economic relations.