Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНИХ І ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН
ЛЬВІВ - 2013
Костишин Е.І.
Практикум з філософії: Методичний посібник для студентів. – Львів, 2013. – 63 с.
Практикум містить перелік тестів, контрольних та проблемних питань, а також набір фрагментів із оригінальних філософських творів до програмних тем сучасного курсу філософії. Розрахований для студентів всіх форм навчання.
Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри соціальних і гуманітарних дисциплін (протокол №11від 03.06.2013 р.)
Рецензенти: доктор історичних наук, професор Сливка Ю.Ю.
кандидат філософських наук, доцент Олексюк М.М.
ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………………………..4
Тема. Філософія як універсальний тип знання………………………………………..5
Тема. Онтологія. Філософське розуміння світу……………………………………….16
Тема. Гносеологія. Філософія пізнання………………………………………………..23
Тема. Філософська антропологія. Філософія людини………………………………..26
Тема. Філософія свідомості……………………………………………………………..28
Тема. Філософія суспільства……………………………………………………………31
Тема. Філософія культури……………………………………………………………….32
Тема: Філософія релігії………………………………………………………………….38
Тема: Філософія цивілізації……………………………………………………………..42
Словник основних термінів……………………………………………………………...46
Персоналії (роки життя і основні твори видатних філософів)………………………..53
Філософія в афоризмах………………………………………………………………….59
Список використаної літератури……………………………………………………….62
ВСТУП
Практикум з філософії призначений перш за все для того, щоби допомогти всім, хто вивчає філософію (або цікавиться філософською проблематикою), закріпити набути в цій галузі знання та навички. З цією подаються перелік тестів, контрольних питань, завдань, проблемних питань. Всі такого роду завдання покликані покращити інформативну та структурно-логічну складові набутого філософського знання. Для того ж, щоби поглибити ці знання та прилучити користувачів “Практикуму” до оригінальних філософських положень, тверджень та аргументів, краще ознайомити їх із сучасними досягненнями філософії в кожну тему включені додаткові підрозділи під назвою “Використання першоджерел в опрацюванні теми”. Ці підрозділи нададуть можливість користувачам “Практикуму” увійти в діалог із автентичною філософською думкою, відчути особливу тональність філософських текстів, сприйняти специфічність філософської мови та форм виразу думки. До всіх наведених уривків та фрагментів філософських текстів подані додаткові конкретні питання та завдання, спрямовані на їх поглиблене осмислення, вивчення та пробудження інтересу до особистої їх інтерпретації. Тобто вони мають на меті ініціювати у користувачів “Практикуму” власні міркування, збудити роздуми, бажання самостійно продовжити серйозну філософську освіту.
Наведені фрагменти філософських творів інколи подані у спрощеній, відредагованій для кращого засвоєння студентами редакції.
“Практикум” призначений не лише для студентів, але й для викладачів і може бути корисним для підвищення ефективності проведення семінарських занять, контрольних заходів з філософії (модульних занять, домашніх завдань).
ТЕМА. ФІЛОСОФІЯ ЯК УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТИП ЗНАННЯ
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
ПРОБЛЕМНІ ЗАВДАННЯ
?У чому, на ваш погляд, полягає різниця між поняттями «знання» і «мудрість»? Чому античний філософ Геракліт сказав, що «Багато знання розуму не навчає»? А що ж «навчає розуму» і додає мудрості?
ВИКОРИСТАННЯ ПЕРШОДЖЕРЕЛ В ОПРАЦЮВАННІ ТЕМИ
Завдання 1.
Уважно опрацюйте наведені нижче уривки із творів видатних філософів, передайте їх вихідні ідеї своїми словами та аргументуйте своє їх розуміння та оцінку.
“З одного боку, “світогляд” має філософський смисл. Але… він означає не тільки пізнання світу в цілому, оскільки під цим словом розуміють переконання не лише теоретиків, а й звичайних людей... Світогляд формується самим життям, до науки, поза наукою. Він визначає переконання в релігії, мистецтві, моралі, політиці. У більшості випадків людей цікавлять переконання окремих видатних особистостей, які є в дійсності далекими від філософії. І, нарешті, говорять про світогляд первісних людей, чи про світогляд малорозвинених людей. Є навіть такий вираз як “світогляд дитячої кімнати”...(Г.Ріккерт, “Система філософії”).
На яких рисах світогляду наголошує автор? Які сфери функціонування світогляду представлені в даному уривку та які ви ще можете до них додати? Які види світогляду подаються тут як найперші?
“Світогляд не є продуктом мислення і народжується не просто із волі до пізнання. Розуміння реальної дійсності є важливим моментом у формуванні світогляду, але лише моментом. Світогляд народжується із умов життя, життєвого досвіду та нашого психічного складу”, із “життєвого настрою”, із “сукупності стимулів та почуттів” (В.Дільтей).
Який тип світогляду подається в даному уривку? Як ви можете окреслити, виходячи із наведеного фрагменту, на якому грунті та із яких складових формується світогляд? Як би ви могли розкрити зміст тої “сукупності стимулів” (що саме це є?), які сприяють форомуванню світогляду за реальних умов людської життєдіяльності?
Завдання 2.
“…Світогляд пов’язують із філософією, коли чекають від філософії впорядкування погляду на життя, на мету життя. Більше того, люди покладають на філософію найважливішу місію – дати їм світогляд... Ось чому філософія займає виключне місце і в науковому житті, де існує потреба у теоретичній цілісності, і в інших областях, які викликають інтерес до себе ширших людських мас. Якщо б у філософії відняли світогляд у окресленому вище значенні, то багато людей втратили б до неї інтерес”...(Г.Ріккерт).
Спробуйте на основі даного фрагменту прокоментувати, що саме та завдяки чому філософія додає до звичайного повсякденного світогляду, а також пояснити, які переваги самій філософії надає її єдність із світоглядом? Якими своїми рисами, позначеними у даному фрагменті, філософія є корисною науці? Які інші області, де може відчуватись вплив філософії, ви можете назвати?
Уважно перечитайте наведений нижче фрагмент; на які особливості зв’язків філософії та світогляду у ньому падає наголос? Спробуйте чітко виділити, що саме дає філософія для формування виправданого та дійового світогляду.
“Філософія з давніх-давен була не лише загальним розмірковуванням, вона давала стимул, проголошувала кодекс цінностей, надавала людському життю смислу та цілі, подавала людині світ, в якому вона відчувала себе захищеною, - одним словом, давала їй світогляд. Загальне розмірковування ще не є світоглядом, для світогляду необхідні стимули, які б діяли на людину в її цілісності і випливали б із її цілісності. Філософи не були просто спокійними, безвідповідальними спостерігачами, вони були двигунами та конструкторами світу. Таку філософію ми називаємо пророчою філософією. Вона суттєво відрізняється від загального розмірковування тим, що вона дає світогляд, вказує смисл та значення життя, пропонує зведення цінностей в норми належного. Тільки така філософія має право називатись філософією, якщо ми хочемо, щоб слово “філософія” звучало шляхетно та мужньо” (К.Ясперс).
Завдання 3.
Які особливості філософського мислення означені у поданих визначеннях ?
“Філософи це люди, які здатні осягнути те, що є вічним та тотожним самому собі, а інші цього не можуть, і застрягають на місці, розгублюючись серед нагромадження різноманітних речей” (Платон).
Як ви можете поінтерпретувати те, “що є вічним та тотожним самому собі”? Що це, на вашу думку? Де і як ви можете стикатись із подібним у своєму житті?
“Філософія є наука про відношення всякого знання до сутнісних цілей людського розуму”. “Філософ – це не просто митець, що вдало оперує концепціями, а законодавець, що задає правила роботи людському розуму” (І.Кант). Чи погоджуєтесь ви із тим, що філософ задає правила роботи людському розуму? Як та в якому сенсі можна пояснити це твердження? Аргументуйте свою відповідь на ці питання.
“...Філософія продовжує... вирішувати своє власне безкінечне завдання – вільної та універсальної теоретичної рефлексії, що охоплює всі ідеали та всезагальний ідеал, тобто універсум всіх норм” (Е.Гуссерль). Порівняйте це положення Е.Гуссерля із попереднім твердженням І.Канта, виділіть в них спільне та відмінне.
“Для людини, головною складовою якої є розум, на першому місті повинно стояти піклування про здобування ... мудрості. Перша ступінь включає лише ті поняття, які завдяки власному природному світлу настільки є ясними, що можуть бути отримані і без роздумів. Друга ступінь охоплює все те, що дає нам чутєвий досвід. Третя – те, чому нас вчить спілкування із іншими людьми... На четвертому місті читання книг..., що написані людьми, які є здатними наділити нас добрими настановами. Вся мудрість, якою зазвичай володіють, здобута, на мій погляд цими чотирьма способами...Але в усі часи були великі люди, що намагалися приєднати п‘яту ступінь мудрості, більш високу та вірну..., бо шукали перші причини та істинні начала, із яких виводили пояснення всього приступного для пізнання. І ті, хто прагнув цього, отримали за перевагою ім‘я філософів” (Р.Декарт). В чому вбачає Р.Декарт перевагу та істинне завдання філософії? Якою мірою ви можете із цим погодитись? Як ви розумієте заклик шукати перші причини та істинні начала? Чи можете ви навести приклад таких?
Завдання 4.
Ознайомтеся із тим, як філософські авторитети окреслюють співвідношення філософії із іншими сферами духовної діяльності людини. Проаналізуйте кожне із наведених тверджень та спробуйте пояснити, що є спільного та відмінного між філософією та міфом, філософією та наукою, філософією та мистецтвом, філософією та релігією.
А). “Справжнє філософське бачення світу, тобто те, яке вчить нас пізнавати його внутрішню сутність, виводить нас за межі явища, не питає звідки і куди? та навіщо?, а завжди і всюди цікавить його лише що? світу..., те, що складає завжди рівну собі сутність світу, його ідею. Із такого пізнання виходить як мистецтво, так і філософія, виходить також ... і той настрій духу, який один веде до істинної святості та вивільнення від світу” (А.Шопенгауер). Чи згідні ви із тим, що філософія та мистецтво шукають вихідну ідею світу?
Б). “Від універсальної, але міфо-практичної установки різко відрізняються ... непрактична “теоретична” установка” ( Е. Гуссерль). – В чому полягає практицизм міфу та непрактична установка філософії? Чи може філософія бути практичною?
В). “...Філософія та поезія стоять на протилежних вершинах, але говорять одне й те саме” (М. Хайдеггер). Як ви можете пояснити це твердження? Чи згідні ви із ним? – Аргументуйте свою позицію.
Г). “Тому і той, хто любить міфи, є в певному смислі філософом, бо міф створюється на основі здивування” (Арістотель). Як ви можете пояснити це твердження? Чи згідні ви із ним? – Аргументуйте свою позицію.
Д). “...Є багато підстав, чому філософія не може бути так легко підведена під поняття науки, як це собі звичайно уявляють... Але якщо розглядати філософію як реальний історичний продукт, якщо порівнювати між собою все те, що у духовному розвитку європейських народів називалось філософією, то таке підведення неприпустиме” (В.Вільденбанд). Чому, на вашу думку, В.Віндельбанд не вважає науку та філософію тотожними? Що саме у філософії виходить за межі науки?
Е). ”В той час як мета філософствування є мислення про дійсність самого життя, смисл оволодіння мистецтвом складає розрив між дійсністю та споглядальним зануренням у реальність” (К.Ясперс).
Ж). “Філософія є пізнанням, що досягається за посередництвом правильного міркування та пояснює дії або явища на підставі відомих нам причин чи продуктивних засад, а також можливі похідні – на підставі відомих нам дій” (Т.Гоббс). До якої сфери інтелектуальної діяльності наближує Т.Гоббс філософію? Чи згадні ви із ним?
З). “Філософський світогляд повинен за своєю структурою відрізнятися від релігійного та поетичного. На відміну від релігійного філософський світогляд є універсальним, і на відміну від поетичного він є силою, яка намагається здійснити перетворюючу дію на життя” (В. Дільтей). Порівняйте це твердження із наведеним вище твердженням М.Хайдеггера та поясніть, якому із них ви можете надати перевагу і чому.
Вдумайтесь у наведене нижче положення М.Хайдеггера; як ви думаєте, чи заперечує воно доцільність порівняння філософії із іншими сферами інтелектуальної діяльності, чи прагне задати інший ракурс такого порівняння? Аргументуйте свої твердження.
“Коли в питанні, що таке метафізика (філософія), ми намагаємось пройти узвичаєними шляхами..., коли визнаємо філософію як науку, або як світоглядну пропаганду, або намагаємося порівняти філософію із мистецтвом та релігією..., то виявляється, що кожного разу ми лише ходимо кружними шляхами навколо нашого (основного) питання... При всьому тому порівняння філософії з наукою є невиправданим зниженням її єства... Метафізика (філософія) є допитування, в якому ми намагаємось охопити своїми питаннями сукупне ціле сущого (існуючого) і питаємо про нього так, що ми самі, ті хто питає, опиняємося під питанням... Це потреба задатись своєрідним питанням – що ж значить те “в цілому”, яке називається світом? В нашому допитуванні та пошукові, в наших борсаннях та ваганнях дає про себе взнаки кінечність людини. Метафізична думка є мисленням, що охоплює поняттями подвійне значення: думка, націлена на ціле, та думка, що охоплює екзистенцію (унікальність людського існування)” (М.Хайдеггер).
Завдання 5.
Які наведені нижче висловлювання окреслюють основні завдання таких розділів філософського знання, як онтологія, гносеологія, методологія та антропологія?
“Відмінність наших думок залежить не стільки від того, що одні люди розумніші за інших, скільки від того, що ми спрямовуємо наші думки різними шляхами та розглядаємо не одні й ті ж самі речі. Бо недостатньо мати добрий розум, головне – добре його застосовувати” (Р. Декарт). До якого розділу філософії можна віднести те, на чому наголошує Р.Декарт?
“? не вивчає буття у його конкретних проявах, наприклад, у тварин, рослин і т.і. Вона лише шукає те загальне, що мають всі речі, оскільки вони є чимось; всі вони буття, і це відноситься як до матеріальних, так і до нематеріальних істот”( Ж.Марітен).
“Завдання? – вірно вказати, як з основної структури людського буття... випливають всі специфічні людські монополії, звершення та справи людини: мова, совість, інструменти, зброя, ідеї праведного і неправедного, держава, керівництво, образотворчі функції мистецтва, міф, релігія, наука, історичність та соціальність” (М.Шелер).
“Філософія ... не розглядає наукове дослідження як самоціль, а робить проблемою ... умови і межі науки у всезагальності людського життя... У час, коли до забобону вірять в науку, саме і визначається те, що напружена увага до істини та методу має неминущу актуальність”(Х.-Г.Гадамер). Про яку філософську науку йдеться в даному уривку?
Завдання 6.
Які функції філософського знання стверджуються міркуваннями даних філософів? Зверніть увагу на те, що ці мислителі належать до різних історичних епох та напрямів розвитку філософії. Чи залишаються актуальними їх аргументи для сучасної культурно-історичної ситуації?
“Філософія, що поширюється у формі дослідження та освіти, здійснює подвійний вплив. З одного боку, найважливіше у теоретичній установці філософської людини – це справжня універсальність критичної позиції, рішучість не приймати без запитань жодної готової думки, жодної традиції, задля того, щоб одночасно допитуватись всього традиційно визначеного універсуму щодо істини самої по собі, щодо ідеальності... Так ідеальна істина стає абсолютною цінністю, що визначає – через посередництво освітнього руху і при постійному впливі на виховання дітей – універсально перетворену практику... Якщо ідея істини самої по собі стає універсальною нормою всіх діючих у людському житті відносних істин, то це ж саме стосується і всіх традиційних норм, норм права, краси, цінності особистості правителів, цінності людських характерів і т.п. Так паралельно із створенням нової культури виникає особливе людство і особливе життєве призначення” (Е.Гуссерль). – Зверніть увагу на те, що Е.Гуссерль не обмежує завдання філософії суто теоретичними справами. Які саме області практичної життєдіяльності фігурують тут, як справа філософії? Які функції при цьому вона виконує?
“Розмірковування про активність людини, живе усвідомлення спільного творення, роздуми про положення людини та її долю, про її поведінку, образ життя, найбільш жива пройнятість всією драматичністю життєвого досвіду – це і є філософія” (К.Салютатті). – Як би ви визначили окреслені тут функції філософії?
“...Хто ще здатен схилятися перед образами великих філософських систем, все ж повинен визнати, що данини його почуттів заслуговує аж ніяк не завжди наукове значення цих систем, але й енергія шляхетного світоспоглядання, або мистецька гармонізація суперечливих ідей, або широта всеохоплюючого споглядання світу, або ж, нарешті, творча могутність всепов’язуючої роботи думки” (В.Вільденбанд, “Що таке філософія?”, кінець ХІХ – початок ХХ ст.). – На які особливості філософії зроблений наголос у даному висловлюванні? Як можна позначити окреслені тут функції філософії?
“Тож що робила філософія? Вона звільняла людську особистість від зовнішнього насильства і давала їй внутрішній зміст... Звільнила, прояснила та розвинула людину спочатку у її раціональному, потім у її матеріальному елементі... Ця звільняюча діяльність філософії ... грунтується на тій найсуттєвішій та корінній властивості людської душі, в силу якої вона не зупиняється ні на яких межах, не примирюється ні з якими ззовні заданими визначеннями, ні з яким зовнішнім їй змістом... Філософія робить людину повністю людиною” (В.Соловйов). – Якою мірою ви згідні із наведеним положенням? В якому сенсі філософія може звільняти людину? Яка це функція філософії?
“Мета чи призначення філософії полягає у тому, що завдяки їй ми можемо використовувати для своєї користі плановані нами дії, і на основі наших знань та в міру сил та здібностей планомірно викликати ці дії для примноження життєвих благ... Знання є лише шлях до сили... І будь-яке розумоспоглядання в кінцевому рахунку має ціллю певну дію чи практичний успіх” (Т.Гоббс). – Чи згідні ви із таким тлумаченням завдань та функцій філософії? Які аргументи можна навести на підтвердження таких міркувань або для їх спростування?
Завдання 7.
Уважно перечитайте наведені нижче пояснення причин та умов виникнення філософії. Аргументуйте своє їх розуміння, а також прокоментуйте наведені тексти. Які саме причини виникнення філософії ви вважаєте найпершими? Який із наведених фрагментів видається вам найбільш виправданим?
“Допитливість звільненого від життєвої злиденності культурного духу, який у благородному спокої починає досліджувати, щоб отримувати знання заради самого знання, без будь-якої практичної цілі... і насолоджуватися цим знанням, як абсолютною, від усього іншого незалежною цінністю, - цю чисту жадобу знання вперше проявили греки, і завдяки цьому вони стали творцями науки” (В.Вільденбанд).
“І тепер і дотепер подив спонукає людину філософствувати, до того ж спочатку вони (давні греки) дивувались тому, що безпосередньо викликало нерозуміння, а потім помалу змінюючись таким чином, вони задумувались над питаннями про більш значуще... Якщо таким чином, почали філософствувати, щоб позбавитись від незнання, то, очевидно, до знання стали прямувати заради розуміння, а не заради будь-якої вигоди... Ця наука є єдино вільною, бо вона одна існує заради самої себе” (Арістотель).
“Філософія починається лише там, де є особиста та політична свобода, де суб‘єкт відносить себе до об‘єктивної волі, яку пізнає як свою особисту волю,... до загального таким чином, в єдності з яким він отримує своє Я, свою самосвідомість. А це має місце не на Сході, де вищою ціллю є несвідоме занурення у субстанцію, а лише у грецькому та германському світі” (Л.Фейєрбах).
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
?Термін «філософія» означає:
–науку про мудрість;
–прагнення до мудрості;
–володіння мудрістю;
–любов до мудрості.
?Філософія виникає:
–у ІХ-УІІІ ст. до н.е.;
–у УІІ-УІ ст. до н.е.;
–у ІІ ст. до н.е.;
–у VI ст. н.е.
?Вкажіть, в якій з названих стародавніх цивілізацій не з'явилися
перші філософські учення:
–у Стародавньому Єгипті;
–у Стародавньому Китаї;
–у Стародавній Греції;
–у Стародавній Індії.
?Яке з нижче приведених визначень філософії здається вам найбільш правильним?
–філософія - це наука про закони і форми правильного мислення;
–філософія - це наука всіх наук;
–філософія - це раціональний спосіб вирішення світоглядних проблем;
–філософія - це мудрість.
?Світогляд - це:
–сукупність знань про світ і людину;
–усвідомлення і переживання людиною свого місця і призначен ня в світі;
–розділ філософії про генезис уявлень про світ.
? Основне питання філософії, за Енгельсом, - це:
–вчення про безсмертя індивідуальної душі;
–питання про співвідношення духу і матерії, ідеального та мате ріального;
–вчення про гармонійний розвиток особистості;
–вчення про людину та природне і суспільне середовище, яке її оточує.
? Філософський монізм - це:
–вчення про єдиного Бога, Творця світу;
–заклик до єднання людей;
–визнання того, що в основі світу лежить якесь єдине начало, не створюване і не знищуване.
? Матеріалізм - це:
–обмеженість людини лише життєвими («матеріальними») благами: їжа, житло, одяг, гроші і т.д.;
–визнання матерії першоосновою і першопричиною світу;
–знання про невидимі найдрібніші (фізичні та хімічні) частинки речовини і поля.
?Ідеалістична філософія - це:
–філософське вчення про ідеали та їх роль у суспільстві;
–філософське вчення про первинність свідомості і вторинність матерії;
–прагнення зробити життя істинним, добрим, прекрасним;
–філософське вчення про суть, природу ідеального (духовного).
? Об'єктивний ідеалізм:
–є вченням про ідеальні об'єкти науки;
–вважає, що ідеали людства мають об'єктивну підставу;
–вважає, що людина не в змозі пізнати оточуючий світ.
? Яка з названих позицій належить об'єктивному ідеалізму?
–матерія є об'єктивною реальністю, яка дається нам у відчуттях;
–матерія - це продукт розвитку абсолютної ідеї;
–матерія - це постійна можливість відчуттів;
–матерія - це субстанція, першооснова всього сущого.
?Яке з тверджень відображає позицію об'єктивного ідеалізму?
–свідомість - продукт розвитку матерії;
–свідомість матеріальна;
–свідомість є проявом світового духу;
–свідомість є властивістю високоорганізованої матерії.
? Неправильно, що суб'єктивний ідеалізм стверджує, що:
– «світ є комплексом відчуттів»;
– «світ є моїм уявленням»;
–свідомість суб'єкта творить світ;
–суб'єкт пізнання в змозі пізнати об'єктивні закони світу.
? Агностицизм - це:
–повне або часткове заперечення пізнаваності світу;
–учення стародавніх і середньовічних відлюдників;
–вчення про мінливість знань;
–вчення про нескінченність процесу пізнання.
? З якою проблемою пов'язана філософська позиція агностицизму?
–з проблемою сенсу життя;
–з глобальними проблемами людства;
–з проблемою пізнання;
–з проблемою суті людського буття.
?Що не є історичним типом світогляду:
–міфологія;
–політика;
–філософія;
–релігія.
? До рис міфологічного світогляду не належить:
–рабський характер свідомості, нездатність мислити самостійно;
–раціонально-систематизований підхід до світу;
–синкретизм емоційно-чуттєвого і раціонального в свідомості, ототожнення природного і надприродного, об'єктивного і суб'єктивного.
? Перенесення людських рис на предмети зовнішнього світу, характерне для міфологічного світогляду, називається:
–антропоцентризмом;
–антропоморфізмом;
–суб'єктивізмом;
–гуманізмом.
? Яка з названих ознак є ознакою релігійного, а не міфологічного світогляду?
–антропоморфізм;
–віра в надприродні сили;
–поклоніння природним силам;
–одухотворення всього сущого.
?Філософія як історична форма світогляду відрізняється від інших форм світогляду:
–раціональним вирішенням світоглядних проблем;
–своїм предметом «людина - світ»;
–оціночним ставленням до світу;
–здатністю формувати програми поведінки, бути духовним орієн тиром у житті.
?Філософія не володіє наступною характеристикою:
–прагне до систематичності і цілісності знання;
–підтверджує свої висновки експериментом;
–виражає і обґрунтовує ціннісне ставлення людей до явищ і закономірностей дійсності;
–прагне до пізнання граничних основ універсаму.
?Філософія на відміну від науки:
–виражає і обґрунтовує ціннісне ставлення людей до явищ і за кономірностей дійсності;
–використовує логічну аргументацію;
–виходить з примату віри над розумом;
–прагне до систематичної цілісності знання.
?Який розділ філософії вивчає загальні закони і принципи правильного мислення?
–аксіологія;
–логіка;
–онтологія;
–філософська антропологія.
?Гносеологія - це:
–грецька богиня;
–особливість мислення;
–синонім істини;
–розділ філософії.
?Метафізика - це:
–стародавня фізика;
–муза філософії;
–наука про природу;
–вчення про надчуттєвий світ.
?Історичним типом світогляду є:
–буденний;
–міфологічний;
–оптимістичний;
–матеріалістичний.
?Що вивчає аксіологія?:
–проблеми сенсу життя
–проблеми пізнання
–проблеми буття
–проблеми науки.
?Розділ філософії, який вивчає пізнання, джерела і форми знання, методи і межі знання називається:
–аксіологія
–онтологія
–гносеологія.
? Розділ філософії, який вивчає буття, форми і способи буття світу, його першооснову і сутність називається:
–апологія;
–аксіологія;
–онтологія;
–гносеологія;
? Хто вперше вжив термін «філософія» у відношенні до тих, хто прагне до вищої мудрості:
–Піфагор
–Платон
–Парменід
–Протагор
? В чому сутність філософського світогляду:
–теоретична форма світогляду, що відображує світ у поняттях і обумовлених знаннях
–синкретична форма світогляду, що відображає світ в чуттєво-наочному образі
–форма світогляду, що ділить світ на надприродний і земний, і ставить земний світ в залежність від надприродного
–синкретична форма світогляду, що відображає світ в художньому образі
–форма світогляду, що відображає світ в емпіричному знанні.
? В чому сутність релігійного світогляду?:
–теоретична форма світогляду, що відображує світ у поняттях і обумовлених знаннях
–синкретична форма світогляду, що відображає світ в чуттєво-наочному образі
–форма світогляду, що ділить світ на надприродний і земний, і ставить земний світ в залежність від надприродного
–синкретична форма світогляду, що відображає світ в художньому образі.
? В чому сутність міфологічного світогляду?:
–теоретична форма світогляду, що відображує світ у поняттях і обумовлених знаннях
–синкретична форма світогляду, що відображає світ в чуттєво-наочному образі
–форма світогляду, що ділить світ на надприродний і земний, і ставить земний світ в залежність від надприродного
–синкретична форма світогляду, що відображає світ в художньому образі
? Чим відрізняється філософія від науки?:
–змістом і колом проблематики;
–відображення світу у формі понять
–раціональний спосіб осягнення світу
–прагнення до досягнення істини
? Система найзагальніших знань, цінностей, переконань, практичних настанов, які регулюють ставлення людини до світу називається:
–світогляд
–апологія
–онтологія
–мистецтво
? Основні компоненти світогляду:
+знання, цінності, програма дій (практичні настанови)
–знання, цінності;
–програма дій (практичні настанови)
–цінності, ідеологія, формули
? Що є предметом вивчення філософії:
–структура різних областей природи, їх властивості
–специфіка і структура живих організмів
–психіка людини, її механізми
–світ як ціле, місце людини у світі, її відношення до світу
? Діалектика як філософський метод:
–розглядає світ як щось незмінне і нерухоме
–розглядає світ у зміні і розвитку
–заперечує розвиток світу і його зміни
–розглядає лише кількісні зміни
? Яке з перерахованих понять не входить в структуру філософії:
–апологія
–аксіологія
–гносеологія
–онтологія
ТЕМА. ОНТОЛОГІЯ.
ФІЛОСОФСЬКЕ РОЗУМІННЯ СВІТУ.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
ПРОБЛЕМНІ ЗАВДАННЯ
1. Французький філософ XVII століття Декарт уподібнював організм тварини механізму. У XVIII столітті Ламетрі пише трактат «Людина-машина». Ф. Вольтер порівнював Всесвіт з годинниковим механізмом, а Бога - з годинникарем, який спорудив цей механізм і завів його. Услід за Вольтером і Лаплас уподібнював пристрій Всесвіту годинниковому механізму. Чому картина світу XVII-XVIII століть набуває характеру механічної картини? Які її особливі риси? Чим відрізняється вона від сучасної картини світу?
2. Ілюстрацією якого закону діалектики можна вважати вислів Марка Твена: «Коли мені було 15 років, я вважав, що мій батько знає все, а
я нічого; у 25 я вважав, що знаю все, а мій батько - нічого; а коли мені виповнилося 35 років, я побачив, що мій батько знає дещо»?
3. Яким філософським напрямкам відповідають судження:
А) рух – спосіб існування матерії;
Б) рух – чиста енергія;
В) рух – зміна наших відчуттів;
Г) рух – це переміщення тіла в просторі і часі;
Д) рух – це зміни взагалі;
Е) рух – це розвиток ідеї як самостійної сутності.
4. Назвіть філософські та фізичні властивості простору і часу. Покажіть їх спільні риси та відмінності. Чому простір має зворотний характер, а час – незворотний?
Властивості простору та часу
|
Філософські властивості |
Фізичні властивості |
||
|
простору |
часу |
простору |
часу |
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
?Що не є способом вирішення проблеми «Бог - світ - людина»?
–атеїзм;
–деїзм;
–пантеїзм;
–плюралізм.
?Деїзм - вчення про те, що:
–Бог є творцем світу;
–Бог, створивши світ, далі вже не втручається в його розвиток;
–Бог розчинений у світі;
–індивідуальна душа дорівнює Богові.
?Концепція ноосфери була розроблена:
–Т. Мальтусом;
–В. Вернадським і П. Тейяром де Шарденом;
–Т. Мором;
–К. Марксом і Ф. Енгельсом.
?Ідеальна, «мисляча» оболонка (Т. де Шарден, Е. Леруа), вищий шар біосфери, нова геологічна оболонка (В.І. Вернадський), яка є ланкою між земним розумом і космосом:
–техносфера;
–стратосфера;
–ноосфера;
–літосфера.
? Ідея пантеїзму - це:
–релігійно-філософське розуміння, згідно з яким Бог, створивши світ, надалі не втручається в закономірний хід розвитку цього світу;
–ототожнення Бога зі світом;
–визнання Бога як джерела буття і зміни всіх речей, як істоти, яка керує цим світом, але відрізняється від нього;
–уявлення про створення Богом світу з нічого.
?Теорію відносності створив:
–Г. Галілей;
–К. Маркс;
–І. Ньютон;
–А. Ейнштейн.
?Креаціонізм як принцип біблейської світоглядної системи означає:
–визнання людини вінцем творіння;
–визнання створення Богом світу з нічого як основної тези середньовічних вчень про природу;
–заперечення доцільності в природі;
–розуміння людини як рівної Богові за своїми творчими можливостями.
?Ноосфера включає (викреслити непотрібний пункт):
–виробничі, політичні, наукові, релігійні, етичні і естетичні відносини;
–сімейно-шлюбні відносини;
–взаємозв'язки живих і неживих компонентів природи;
–культурні відносини між людьми.
?Пантеїзм - вчення про те, що:
–всі релігії придумані людьми;
–Бог і природа тотожні;
–Бог, створивши світ, не втручається в його закономірний розвиток;
–Бог є Творцем світу.
?Відзначте той пункт, який не має відношення до дуалістичної позиції у філософії:
–вчення про первинність двох початків світу - духу і матерії;
–твердження про дві форми природи - живої та неживої;
–вчення про незалежність у людині двох субстанцій - мислячої (духу) і протяжної (матерії);
–концепція про рівноправ'я будь-яких протилежних начал: добра і зла, істини та помилки і т.д.
?Простір і час названі «апріорними формами чуттєвого пізнання»:
–Г. Гегелем;
–І. Кантом;
–К. Марксом;
–Платаном.
?Що не є проблемою сучасної онтології?
–проблема простору і часу;
–проблема людського буття;
–проблема першоматерії;
–проблема єдності світу.
?Простір, згідно субстанціальної концепції, є:
–апріорною формою чуттєвого пізнання;
–характеристикою світу в аспекті структури, протяжності, співіснування і взаємодії його елементів;
–порожнечею, порожнім вмістилищем для тіл і всієї речовини світу;
–уявною моделлю для зручності користування пізнавальним матеріалом.
?Викресліть помилкове твердження: «Плюралізм - це ...
–визнання правомірності існування різних філософських поглядів;
–ствердження Ляйбніца про існування множинних субстанцій-монад;
–діалектична єдність протилежностей;
–визнання множинності існування культурних і життєвих світів;
–визнання того, що кожна особистість має право на свою світоглядну позицію.
?Яке з тверджень відображає реляційну концепцію простору і часу?
–кожному структурованому рівню матерії (фізичному, біологічному, соціальному) –відповідають специфічні просторово-часові параметри;
–простір і час є абсолютною суттю, яка не залежить від особливостей матеріальної системи;
–простір і час є формами індивідуального людського досвіду.
?До різновиду практичної діяльності не належить:
–матеріально-економічна діяльність;
–інтелектуальна діяльність;
–соціальна активність по перетворенню суспільних відносин;
–технічна діяльність.
?Діалектика - це філософське учення:
–про абсолютну відносність всього сущого;
–про походження світу;
–про загальну зміну всього сущого;
–про вічність буття.
? З наведених визначень виберіть правильне:
–субстанція - це один з параметрів буття, що характеризує його з погляду тривалості;
–субстанція - це визначеність буття, що характеризує його з погляду протяжності і структурності;
–субстанція - це першооснова буття;
–субстанція - це один з видів буття, що володіє розумом.
? З наведених визначень виберіть те, яке характеризує моністичне розуміння субстанції:
–в основі буття лежить декілька незалежних одне від одного начал, до яких може бути зведене все різноманіття світу;
–основа світу - єдине і неподільне начало;
–існують принципово недоступні для пізнання речі;
–матерія є постійна можливість відчуттів.
?Онтологія - це:
–філософське вчення про людину;
–філософське вчення про буття;
–філософське вчення про цінності;
–філософське вчення про пізнання.
?До рівнів організації неживих систем можна віднести:
–літосферу;
–соціальну систему;
–популяцію;
–біоценоз.
?Термін «ноосфера» означає:
–сфера інновацій;
–глобалізація суспільства;
–сфера панування розуму;
–сучасна цивілізація.
?Вперше термін «ноосфера» використав:
–П. Тейяр де Шарден;
–В. Вернадський;
–К. Ціолковський;
–А. Камю.
?Субстанція - це:
–те, що не залежить від іншого і породжує його;
–матеріальна основа сущого;
–духовна основа сущого;
–об'єктивна реальність як така.
? «Другою природою» називають:
–технологію;
–псевдокультуру;
–звички людини;
–культуру.
?Розуміння матерії з позиції суб'єктивного ідеалізму:
–матерія - об'єктивна реальність, яка існує поза нашою свідомістю;
–матерія є речовиною і полем;
–матерія - це сукупність відчуттів;
–матерія - це все, що існує
?Матерія є філософська категорія для позначення:
–будь-якої речовини світу;
–речовини, поля, плазми і вакууму;
–об'єктивної реальності як такої;
–об'єктивної реальності, даній людині у відчуттях.
?Яка проблема лежить в основі поділу філософів на два табори - матеріалізму та ідеалізму?
–проблема співвідношення матерії і свідомості;
–проблема форм руху матерії;
–проблема співвідношення матеріальних і духовних інтересів;
–проблема суспільного ідеалу.
?Атрибутами матерії є:
–простір, рух і час;
–простір і час;
–природа і час.
?Який із основних законів діалектики розкриває механізм розвитку?
–закон єдності і боротьби протилежностей;
–закон заперечення заперечення;
–закон взаємного переходу кількісних і якісних змін.
?Характерна риса недіалектичного способу мислення - це:
–філософствування, яке розглядає матерію як вторинне начало щодо свідомості;
–мислення за принципом «або - або»;
–визнання наявності кількісних змін у світі і в процесі пізнання;
–визнання наявності взаємопереходу кількості та якості.
?Діалектика - це:
–вчення про матерію;
–вчення про буття;
–вчення про самоорганізацію матерії;
–вчення про розвиток.
?Детермінізм- це:
–вчення про розвиток;
–вчення, протилежне діалектиці;
–вчення про самоорганізацію матерії;
–вчення про загальну обумовленість явищ
?Будь-яка зміна, перетворення, процес, незалежно від його спрямованості, - це:
–розвиток;
–прогрес;
–еволюція;
–рух.
?Категорія «міра» - це:
–кількісна характеристика предмета;
–межа, в рамках якої кількісні зміни не ведуть до зміни якості;
–уміння дотримуватись правил хорошого тону;
–те, що характеризує напрям і форму розвитку.
?Стрибок - це:
–перехід від однієї якості до іншої;
–еволюційна зміна;
–розпад предмета, катастрофічне руйнування;
–те саме, що й «прогресивний розвиток».
?Який з основних законів діалектики розкриває джерело і причи ну розвитку?
–закон єдності і боротьби протилежностей;
–закон заперечення заперечення;
–закон взаємного переходу кількісних і якісних змін;
–закон суперечності.
?Який з основних законів діалектики розкриває напрям руху і розвитку?
–закон взаємного переходу кількісних і якісних змін;
–закон достатньої підстави;
–закон єдності і боротьби протилежностей;
–закон заперечення заперечення.
?Характерна риса недіалектичного способу мислення - це:
–філософствування, яке розглядає матеріальність як вторинне начало щодо свідомості;
–переконаність у завершеності всіх світових зв'язків;
–визнання наявності взаємопереходу кількості та якості;
–визнання суперечності як джерела розвитку.
?Який із законів діалектики відображає спрямованість розвитку і його форму - «спіраль»?
–закон єдності і боротьби протилежностей;
–закон заперечення заперечення;
–закон взаємного переходу кількісних і якісних змін;
–закон тотожності.
ТЕМА. ГНОСЕОЛОГІЯ. ФІЛОСОФІЯ ПІЗНАННЯ
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
ПРОБЛЕМНІ ЗАВДАННЯ
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
?Яке з понять є ключовим для розуміння емпіризму?
–чуттєвий досвід;
–інтуїція;
–мудрість;
–дедукція.
?Знайдіть помилку: «Діалектико-матеріалістичне розуміння істини полягає в твердженні, що...
–істина є єдністю абсолютного і відносного моментів у наших знан нях»;
–істина є процесом, а не готовим результатом пізнання»;
–істина є суб'єктивною за змістом, але об'єктивною формою»;
–істина є знанням про об'єктивний зміст дійсності».
?Твердження про абсолютну відносність наших знань має назву:
–релятивізму;
–догматизму;
–діалектики;
–абсолютного ідеалізму.
?Яке з тверджень відображає точку зору емпіризму?
–раціонально-теоретичне пізнання - головне джерело знань;
–немає нічого в розумі, чого до того не було б у чуттєвому досвіді;
–раціональне мислення спирається на дані досвіду;
–теоретичне пізнання пов'язане з емпіричним.
?Назвіть, що не відноситься до основних форм раціонального пізнання:
–поняття;
–думка;
–уявленню;
–висновок.
?Яка з названих категорій є основною в гносеології?
–субстанція;
–істина;
–матерія;
–міра.
?До раціонального пізнання належать наступні форми:
–відчуття, сприйняття, уявлення;
–відчуття, емоції, уява;
–поняття, думка, висновок;
–інтуїція, передчуття, передбачення.
?Який метод є основним для релігійного пізнання, теології?
–софістичний;
–догматичний;
–еклектичний;
–діалектичний.
?Яка відповідь на питання про джерело пізнання дає тільки емпіризм?
–єдино достовірним джерелом знання є інтуїція;
–джерелом пізнання є чуттєвий досвід;
–джерелом знання є розум;
–джерелом знання є розум і відчуття.
?До виду практики не належить:
–матеріально-економічна діяльність;
–інтелектуальна діяльність;
–соціальна активність по зміні суспільних відносин;
–технічна діяльність.
?Філософське знання є:
–донауковим;
–науковим;
–антинауковим;
–позанауковим.
?Що з перерахованого відноситься до форми раціонального пізнання?
–інтуїція;
–передбачення;
+–поняття;
–осяяння.
?Назвіть, що не відноситься до основних форм раціонального пізнання:
–поняття;
–думка;
–уявлення;
–висновок.
?Виділіть межу, яка не відноситься до характеристики істини:
–об'єктивність;
–помилковість;
–абсолютність;
–відносність.
?Критеріям науковості (наукового знання) відповідає тільки…
–астрологія;
–парапсихологія;
–синергетика;
–хіромантія.
?У якому розділі філософії основним поняттям є поняття істини?
–метафізика;
–аксіологія;
–гносеологія;
–онтологія.
?Не є критерієм істини…
–логічний критерій;
–критерій практики;
–естетичний критерій;
–критерій суб'єктивної переваги.
ТЕМА. ФІЛОСОФСЬКА АНТРОПОЛОГІЯ.
ФІЛОСОФІЯ ЛЮДИНИ
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
ПРОБЛЕМНІ ЗАВДАННЯ
Поясніть кожний з трьох підходів і назвіть їх представників.
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
?Визначте позицію теоцентризму в розумінні людини:
–людина - мікрокосм;
–людина - частина природи;
–людина - образ і подоба Божа;
–людина - «міра всіх речей».
?Яке з тверджень співпадає з позицією антропоцентри зму:
–людина - образ і подоба Божа;
–людина - це незавершений проект;
–людина - центр і вінець Всесвіту, вища цінність, «міра всіх речей»;
–людина - це те, чим вона хоче бути.
?Людина стає особистістю:
–з моменту свого народження;
–коли починає діяти, не звертаючи уваги на зовнішні заборони;
–коли починає вірити в існування надприродних сил;
–коли вільно обирає і творить свій образ, бере на себе всю повноту відповідальності за це.
?Правильним є твердження:
–поведінка людини визначається, кінець кінцем, біологічними чинниками;
–людина - соціальна істота, біологічні чинники вже не впливають на її поведінку;
–людина є в першу чергу соціальною істотою, але на її поведінку впливають і
–поведінка і доля людини зумовлені її генотипом.
?Яке з названих понять має ренесансне походження і підкреслює унікальність людини?
–індивід;
–особа;
–індивідуальність;
–персона.
?Що означає поняття «антропосоціогенез»?
–процес історичного виникнення людини і суспільства;
–генетична обумовленість соціальності людини;
–філософське вчення про людину і суспільство;
–наука про соціальну обумовленість людини.
?Волюнтаризм - це ...
–визнання свободи волі людини;
–уявлення про неминучість людської долі;
–уявлення про абсолютну обумовленість майбутнього минулим;
–розуміння свободи як свавілля.
?Визначте правильне твердження:
–свобода волі є ілюзією, оскільки всі людські мотиви, кінець кінцем, обумовлені несвідомими потягами;
–міра свободи людини обумовлена виключно зовнішніми обставинами і чинниками;
–абсолютної свободи немає, свобода завжди пов’язана з певною необхідністю;
–свобода тільки тоді є дійсно вільною, коли вона нічим не детермінована.
ТЕМА. ФІЛОСОФІЯ СВІДОМОСТІ
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
ПРОБЛЕМНІ ЗАВДАННЯ
1. Класик марксистської філософії Ф. Енгельс, досліджуючи еволюцію виникнення людини, вважав: «Спочатку праця, а потім і разом з нею членороздільна мова стали двома найголовнішими стимулами, під впливом яких мозок мавпи поступово перетворився в людський мозок, який, при всій схожості з мавпячим, далеко переважає його величиною і досконалістю...». Якої точки зору з цього приводу дотримуєтесь ви? Прокоментуйте.
2. «Дев'ять десятих тих людей, з якими ми зустрічаємось, є тим, чим вони є, - добрими чи злими, корисними чи некорисними, - завдяки вихованню», - вважав один із засновників ідеології Просвітництва Дж. Локк. Просвітники прагнули стати «вихователями» суспільства, намагалися впли нути на нього, змінивши масову свідомість, «думки». Думки керують світом, вважали вони. «Виправте думки людей, і звичаї їх самі собою зробляться чистіше», - казав Руссо. Проте, заперечував К. Маркс, просвітники не помітили того, що «вихователі самі повинні бути вихованими». Щоб розірвати це «порочне коло», потрібно змінити саме буття людей. На думку Маркса, «не свідомість людей визначає їх буття, а, навпаки, їх суспільне буття визначає їх свідомість». Як ви зрозуміли думку К. Маркса?
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
?Свідомість – це
–пов'язана з діяльністю мозку здатність людини відображати і відтворювати світ в ідеальній формі, здатність ціле спрямовано, творчо, активно відображати дійсність і перетворювати її в своїх інтересах;
–те, що існує незалежно від людини, її волі, знань, рівня розвитку і свідомості;
–первинна форма, взірець, прообраз.
?За версією об'єктивного ідеалізму свідомість розглядається як…
–прояв, частка надлюдської духовної сутності: як продукт або інобуття «світового духу», «світу ідей», абсолютної ідеї, Божественного ро зуму;
– замкнений внутрішній світ, як самодостатню реальність;
–загальна властивість матеріального світу.
?За версією суб'єктивного ідеалізму свідомість розглядається як…
–прояв, частка надлюдської духовної сутності: як продукт або інобуття «світового духу», «світу ідей», абсолютної ідеї, Божественного ро зуму;
–замкнений внутрішній світ, як самодостатню реальність;
–загальна властивість матеріального світу;
–матеріальний процес в мозку людини.
?За версією гілозоїзму свідомість розглядається як…
–прояв, частка надлюдської духовної сутності: як продукт або інобуття «світового духу», «світу ідей», абсолютної ідеї, Божественного ро зуму;
–замкнений внутрішній світ, як самодостатню реальність;
–загальна властивість матеріального світу;
–матеріальний процес в мозку людини.
?За версією вульгарного матеріалізму свідомість розглядається як…
–прояв, частка надлюдської духовної сутності: як продукт або інобуття «світового духу», «світу ідей», абсолютної ідеї, Божественного ро зуму;
–замкнений внутрішній світ, як самодостатню реальність;
–матеріальний процес в мозку людини.
?Що не є властивістю свідомості?
–свідомості людини притаманне ціле покладання;
–свідомість є творчим відображенням;
–свідомість нерозривно пов'язана з абстрактним (понятійним)
мисленням і з мовою;
–свідомість існує тільки завдяки чуттєвому досвіду.
?Свідомість історично сформувалася в процесі
–антропосоціогенезу;
–агностицизму;
–альтруїзму;
–антропоцентризму.
?У філософії виділяють три основні сфери свідомості (за роллю їх основних компонентів у регулюванні людської діяльності). До них відносяться:
–пізнавальна, емоційна, мотиваційно-вольова;
–наукова, мистецька, емоційна;
–оціночна, художня, освітня.
?Рівні суспільної свідомості відомості:
–теоретичний, емпіричний;
–пізнавальний, емоційний;
–ціннісний, емпіричний.
?Існують різні точки зору на існування свідомості. В релігійному світогляді свідомість - це:
– іскра величного божественного розуму;
–взаємодія природних і божественних начал;
–діяльність людської душі;
–спроможність людини творити добро;
?Свідомість потребує певних умов для свого існування. Необхідною умовою існування свідомості є:
–вища нервова система;
– можливість відчуття;
–реакція на зовнішні подразники;
–швидкісний комп'ютер з програмним забезпеченням
?Свідомість має передумови виникнення, природу і сутність. Сутність свідомості - це:
–соціально-біологічна;
–фізична;
–фізіологічна;
–інформаційна.
?Структура свідомості має певні компоненти. Структурними компонентами свідомості є свідоме, несвідоме та
–підсвідоме
–соціальне;
–розум;
– колективне несвідоме.
?Формування індивідуальної свідомості проходить під впливом різних чинників. Що особливо впливає на формування індивідуальної свідомості?
–Суспільна свідомість;
–Суспільне виробництво;
–Суспільна система;
–Суспільні організації;
?Формами суспільної свідомості є:
–мораль, право, релігія, мистецтво, філософія;
–економіка, суспільне виробництво, практична діяльність;
–наука, освіта, здоров’я.
ТЕМА. ФІЛОСОФІЯ СУСПІЛЬСТВА
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
4. Назвіть структурні елементи суспільства.
ПРОБЛЕМНІ ЗАВДАННЯ
ТЕМА. ФІЛОСОФІЯ КУЛЬТУРИ
ПРОБЛЕМНІ ЗАВДАННЯ
1. В підручнику російського культуролога Ю.Я.Малюги поняття „культура” ототожнюється з поняттям „суспільство”, і саме по рівню культури визначається рівень розвитку суспільства. На таких позиціях, на думку автора, базується культурологія. „Культурологічний підхід допоможе усвідомити важливість таких феноменів суспільної свідомості, котрі технократичне мислення відсуває на задній план: мистецтво, літературу, релігію, філософію... і людину. Аналіз переважаючих в суспільстві духовних цінностей не тільки допоможе визначити рівень його розвитку і стан, але й зрозуміти, чому дане суспільство живе так, а не інакше”.
Чи має автор підстави протиставляти технократичне і культурологічне мислення при аналізі сучасного суспільства? Ваші міркування з цього приводу, виходячи із реалій ХХ1 сторіччя.
В чому полягає сутність кризи сучасної техногенної цивілізації? Чи спроможне людство знайти шляхи подолання цієї кризи? Викладіть Ваші міркування щодо можливих шляхів подолання кризи сучасної цивілізації.
В чому, на Вашу думку, полягають причини багатозначущості понять „`цивілізація” і „культура”?
4. Порівняйте підходи до проблеми співвідношення цивілізації і культури в роботах М.Бердяєва і О.Шпенглера.
5. Яким Ви бачите культурне підґрунтя нового циклу цивілізаційного розвитку ХХІ сторіччя ?
О.Шпенглер „Занепад Європи”: „Культура на останніх стадіях свого розвитку перероджується в цивілізацію. Цивілізація йде за культурою як дійсне за становленням, як смерть за життям, як недвижність за розвитком”.
А.Тойнбі „Дослідження історії”: „Цивілізацією є певне відносно самостійне суспільство, що може складатися із деякої множини держав і являє собою цілісне історичне утворення. Кожна цивілізація – замкнений і незалежний від інших світ...Провідними складовими цивілізації є політика, культура і економіка. ...Культурний елемент являє собою душу, кров, лімфу, сутність цивілізації... Як тільки цивілізація втрачає внутрішню силу культурного розвитку, вона негайно починає всмоктувати елементи чужинної соціальної структури, з якою вона мала контакти. Для цивілізації, що знаходиться у полі дії чужинної культури, культурний вплив виявляється значно благодатнішим і корисним, ніж запозичення в економічному чи політичному плані”.
Сучасний російський філософ В.Степін саме через еволюцію культури визначає динаміку сучасного суспільного розвитку, бо „ пошуки в сфері духу і переосмислення цінностей передують новим циклам цивілізованого розвитку”.
Дмитро Павличко, вкрай стурбований певною розбіжністю між цивілізованими і культурними людьми в сучасному українському суспільстві, пояснює це явище таким чином:
„Забули пісню. Все в порядку.
Про хатку дбали та про грядку.
І душі їх відформував
Змієподібний ріг достатку”.
Що Ви вважаєте причинами появи значної кількості цивілізованих людей, духовний розвиток яких відстає від вимог часу?
6. Іспанський філософ, поет, культуролог Х.Ортега-і-Гассет, досліджуючи філософію культури, виділяє феномени „елітарної” та „масової” культури”. „Масова культура”, - вважає Х.Ортега-і-Гассет,- повязана з появою „масової людини” і стала найбільш поширеною в ХХ сторіччі. Провідними рисами „масової людини” є, по-перше, „безперешкодне зростання життєвих запитів та, відповідно, нестримна експансія власної натури і, по-друге, вроджена невдячність до всього, що змогло полегшити її життя. Обидві риси змальовують доволі знайомий душевний склад розбещеної дитини. ...”Масова людина” відчуває себе довершеною ....Ідеї масової людини такими не є і культурою вона не обзавелася. Мірою культури є чіткість установок”. Чи згодні Ви з позицією іспанського філософа?
7. Відома українська поетеса Ліна Костенко вважає однією із причин духовної кризи сучасної цивілізації „ушкоджений тоталітаризмом адаптований розум. Це ще гірше, ніж поневолений... Бо, за словами Ніцше, ув”язнений поневолений розум хоч стрепенеться і вдариться крилами в грати. А адаптований розум не здатний до ривка, він до всього швидко звикає і не реагує навіть на подразнення”.
Чи поділяєте Ви думку Ліни Костенко ? Що, на Ваш розсуд, треба зробити, щоб розум став не адаптованим, а вільним?
8. Американський культуролог і соціолог П.Сорокін вважає культуру духом цивілізації, її духовною наповненістю. Зубожіння, сконання, смерть культури веде до існування „бездуховної цивілізації”. Цивілізоване розвинене суспільство містить в собі не лише культурні надбання, що забезпечують розквіт народів, але й негативні явища суспільного життя в певну добу. Чи дійсно можливе існування „бездуховної цивілізації”? Як запобігти цьому явищу?
9. У ХУШ ст. французький філософ Ж.-Ж. Руссо висунув ідею про моральну зверхність „природної людини”, яка не зіпсована культурою і цивілізацією, і закликав до „повернення назад, до природи”. Ваше ставлення до цього заклику.
Чи можна бути культурною, але не цивілізованою людиною? Чи можна бути цивілізованою, але не культурною людиною?
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
?Аналізуючи сучасні наукові дослідження, виділяють підходи до типологізації культури. Що є зайвим?
-світоглядний;
-формаційний;
-філософський;
-локальний;
-перехідних епох.
?Згідно світоглядного підходу виділяють такі типи культур. Викресліть зайве.
-феодальна;
-міфологічна;
-наукова;
-релігійна.
?Перші історичні спільноти людей:
-рід, плем’я, сім’я, громада;
-рід, сім’я;
-держава.
?Народність – це:
-спільність людей, що живуть на одній території, в єдиному соціокультурному середовищі, спілкуються однією мовою, мають спільні традиції, звичаї, риси характеру;
-об’єднання племен, які проживають на одній території і спілкуються однією мовою.
?Нація, як спільність людей, формується завдяки єдності таких засад:
-територіальних, етнічних, економічних, політичних;
-територіальних, етнічних, економічних, політичних, загальнокультурних, психологічних.
?Існування національної культури немислиме без наявності:
-атрибутів і території проживання;
-атрибутів і символів;
-атрибутів, символів, мови.
?Національна самоідентифікація – це…
-переймання чужої культури;
-спорідненість (ототожнення) себе з національною культурою.
-різке зростання народонаселення в країнах «третього світу»
?“Культурний шок” – це…
-стан людини, який супроводжується посиленням інтересу до чужої культури;
-стан людини, який виникає при стику людини з новим культурним середовищем.
-переймання чужої культури;
?Геттоїзація – це…
-співіснування “домінантної” культури і субкультури в одному культурному просторі;
-домінування однієї культури над іншою.
-співіснування “домінантної” культури і субкультури в одному культурному просторі;
?Культурна асиміляція – це…
-засвоєння однією культурою цінностей та форм іншої культури;
-процес взаємовпливу культур з різним станом та рівнем розвитку.
-стан людини, який виникає при стику людини з новим культурним середовищем.
?Носіями елітарної культури є:
-представники “вищих” прошарків населення;
-натовп;
-народ.
?Елітарна культура – це…
-різновид духовної культури;
-культура, зорієнтована на потреби вищої у певному відношенні частини суспільства
-культура більшості.
?Мораль – це …
-сукупність переживань людини;
-встановлені звичаєм дії, пов’язані з побутовими традиціями або релігійними віруваннями;
-комплекс визначених норм, оцінок і взірців поведінки, який склався в результаті історичного розвитку людської спільноти.
?Синергетика – це …
-міждисциплінарний напрямок, що вивчає системи, які складаються з багатьох підсистем і виявленням того, яким чином їх взаємодія призводить до виникнення просторових, часових або просторово-часових структур макроскопічного масштабу.
-встановлені звичаєм дії, пов’язані з побутовими традиціями або релігійними віруваннями.
-комплекс визначених норм, оцінок і взірців поведінки, який склався в результаті історичного розвитку людської спільноти.
?Наукова революція - …..
-зміна світогляду людини;
-значні відкриття або видатні винаходи, які значно впливають на науку й прискорюють її розвиток;
-становлення технічних наук.
?Наука базується на……
-доведенні;
-припущенні;
-досвіді.
?Джерелом формування правової культури були:
-поява релігії;
-поява майнової нерівності;
+-поява держави.
?Наукова культура –це…
-особлива сфера та особливий вид духовної діяльності людини, функцією якої є вироблення і теоретична систематизація достовірних знань про дійсність;
-значні відкриття або видатні винаходи, які впливають на науку й прискорюють її розвиток;
-встановлені звичаєм дії, пов’язані з побутовими традиціями або релігійними віруваннями
?Традиція – це …
-передача від одного покоління до іншого того, що є суттю культури (звичаї, погляди, вірування, способи мислення і виховання, суспільні норми);
-форма поведінки, прийнята певною суспільною групою;
-певні принципи поведінки, які формуються у відповідності з обов’язковими моральними оцінками й цінностями.
?Соціальними нормами у первісному суспільстві виступали….
-релігія і мораль;
-табу і релігія;
-мораль, звичаї, традиції, норми, табу.
?Моральна культура – це….
-система морально-правових відносин між людьми, що призводить до формування держави;
-система нормативних відносин між людьми, що утворює особливу, історично і традиційно зумовлену сферу культурної практики.
?Наука – це….
-особливий раціональний спосіб пізнання світу, заснований на емпіричному
підтвердженні або математичному доказі;
-узгоджена система уявлень, яка формується в результаті необмеженої екстраполяції достовірних даних.
?Субкультура – це:
-підпорядкована, неосновна культура;
-домінантна культура.
-узгоджена система уявлень, яка формується в результаті необмеженої екстраполяції достовірних даних.
?Субкультуру поділяють на два типи:
-естетичну і опозиційну;
-контркультуру і альтернативну культуру;
-позитивну і опозиційну.
?Альтернативна культура – це…
+-різновид субкультури;
-різновид наукової культури;
-різновид американської культури.
?Культурна експансія – це…
-процес розширення впливу домінуючої культури за початкові межі чи державні кордони;
-неконтрольоване запозичення чужих культурних цінностей;
-прискорення інтеграції націй у світову систему на основі розвитку сучасних транспортних засобів; розширення культурних зв’язків та міграції людей.
?Культурна дифузія – це…
-процес розширення впливу домінуючої культури за початкові межі чи державні кордони;
-неконтрольоване запозичення чужих культурних цінностей;
-прискорення інтеграції націй у світову систему на основі розвитку сучасних транспортних засобів; розширення культурних зв’язків та міграції людей.
?Глобалізація культури – це…
-процес розширення впливу домінуючої культури за початкові межі чи державні кордони;
-неконтрольоване запозичення чужих культурних цінностей;
-прискорення інтеграції націй у світову систему на основі розвитку сучасних транспортних засобів; розширення культурних зв’язків та міграції людей.
?Правова культура – це:
-система формалізованих загальнообов’язкових норм людської життєдіяльності, що закріплюються і охороняються державою;
-система норм людської поведінки, що діють у людському суспільстві.
-процес розширення впливу домінуючої культури за початкові межі чи державні кордони;
?Культурна агресія – це…
-насильницьке нав’язування суспільству зразків культури або способу життя в результаті територіальних завоювань;
-неконтрольоване запозичення чужих культурних цінностей;
-прискорення інтеграції націй у світову систему на основі розвитку сучасних транспортних засобів;
-розширення культурних зв’язків та міграції людей.
ТЕМА: ФІЛОСОФІЯ РЕЛІГІЇ
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
?Галузь гуманітарного знання, що вивчає зміст і сутність релігійного феномена називається:
-психологія;
-історія;
-релігієзнавство;
-філософія.
?Визначальним чинником релігійної свідомості є:
-віра в надприродне;
-віра в переродження;
-віра у власні сили.
?Об`єктом релігієзнавства як науки є…:
-віра людини як складова частина світогляду;
-частина соціальної дійсності, складовою частиною якої є релігія;
-спосіб пояснення сущого на основі певних засад.
?Релігія…:
-є специфічним різновидом світогляду;
-виступає як безглузде знання, основане на догмах;
-є вигадкою інопланетних цивілізацій.
?Місіонерська функція релігії полягає у…:
-виконання нею специфічної місії, визначеної Богом;
-поширення за допомогою місіонерів релігійного вчення;
-підготовці кадрів для церкви .
?Що є протилежним місіонерству у релігії?
-прозелітизм
-емпіризм
-раціоналізм
-екзистенціоналізм
?Тотемістичні вірування – це:
-віра в існування чуттєво-надчуттєвих зв’язків між групою людей і певним видом тварин, рослин чи явищем природи;
-тільки система вірувань і обрядів;
-своєрідний соціальний інститут.
?Що не було властиво для ранніх національних релігій
-етнічна (національна) приналежність;
-суворий політеїзм,
-вчення про спасіння.
?Фетишизм як рання форма релігійних уявлень…:
-відображає зв`язки людини з певним видом рослин чи тварин;
-наділяє неживі предмети та явища надприродними властивостями;
-включає проведення специфічних дій, прямованих на встановлення контакту з надприроднім.
?Віра як елемент ціннісної складової світогляду виступає...:
+-способом встановлення зв’язку між людиною і богом;
-властивістю людини визнавати певні цінності;
-способом внутрішньої мобілізації ресурсів людини.
?Язичництво - це:
-політеїстична первісна релігія;
-монотеїстична первісна релігія.
-національна релігія
?Шива, Рама , Вішну – це боги…:
-ісламу;
-буддизму;
-індуїзму.
?Іслам як світова релігія розповсюджений у…:
-Франції, Іспанії, Туреччині;
-країнах північної Африки та на Аравійському півострові;
-США, Канаді, Мексиці.
?До світових релігій відносяться:
-християнство, іудаїзм, іслам;
-християнство, синтоїзм, буддизм;
-християнство, іслам, буддизм.
?Як називається книга, в якій викладається віровчення ісламу?
-Біблія;
-Тора;
-Коран.
?Як називається книга, в якій викладається віровчення іудаїзму?
-Біблія;
+-Тора;
-Коран.
?Як називається книга, в якій викладається віровчення християнства?
-Біблія;
-Тора;
-Коран.
?Що не входить до чотирьох благородних істин буддизму?
-життя – це страждання;
-причина страждань – бажання;
-життя – це задоволення бажань.
?Основи віровчення іудаїзму викладені на сторінках…:
-Нового Завіту (Біблії);
-Талмуду;
-Корану.
?Вища мета буддизму – це:
-сансара;
-нірвана;
-архат.
?Щоденна п’ятиразова молитва в ісламі називається:
-абхар;
-намаз;
-джихад.
?Святе Письмо ісламу – це:
-Веди;
-Тора;
-Коран.
?В основу вчення буддизму покладено вчення про:
-“чотири благородні істини”;
-спасіння;
-насолоду.
?Релігія даосизму базується на вченні про дао, яке виступає як:
-заборона;
-начало всіх речей і явищ;
-закон переродження.
?Основним постулатом ісламу є твердження “Немає Бога, крім Аллаха, і Мухаммед – пророк його”. Це означає, що:
-Бог єдиний;
-Бог один, але в трьох іпостасях;
-Бог – мудрий і всемогутній.
?Святим Письмом мусульман є Коран, для якого характерна:
-чітка структурованість (наявність сур і айятів);
-наявність логічного зв’язку між сурами;
-наявність Старого і Нового завітів
?Християнство на Русі було запроваджено в часи правління…:
-Ярослава Мудрого;
-Святослава;
-Володимира Великого.
?Старий Заповіт є священною книгою:
-християнства;
-іудаїзму та християнства;
-протестантизму.
?Поява протестантизму, третього напряму у християнстві, пов’язана з:
-Французькою буржуазною революцією;
-Реформацією;
-культурною революцією в Європі.
?Баптизм – це:
-неорелігія;
-напрям у православ’ї;
-найпоширеніший різновид протестантизму.
?Розкол у християнстві на дві гілки відбувся у:
-988 році;
-1054 році;
-1055 році.
?У світі існують такі версії канону Старого Завіту:
-Олександрійська;
-Вавілонська;
-Римська.
?Назвіть найбільш поширену течію протестантизму, яка найбільш вимоглива щодо поглядів і поведінки своїх послідовників …
-баптизм;
-лютеранство;
-п’ятидесятники.
?Хто стоїть на чолі церкви баптистів?
-римський папа;
-пресвітери;
-диякони;
-священики.
ТЕМА: ФІЛОСОФІЯ ЦИВІЛІЗАЦІЇ
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
ПРОБЛЕМНІ ЗАВДАННЯ
Чи дійсно існує загроза зіткнення цивілізацій, про яку попереджає американський культуролог? Яким Ви бачите майбутнє цивілізації в ХХ1 сторіччі?
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
?Поняття «глобалізація» означає
-об'єктивний процес формування єдиного світового простору
-реакційну доктрину світової еліти, направлену на утвердження і виправдання свого панування в світі
-учення, яке досліджує процеси глобального об'єднання людства
-теорію глобальних проблем, яка направлена на пошук шляхів їх вирішення.
?Поняття «глобалістика» означає
-ідеологію тотального ринку і гегемонії глобального капіталу кінця XX - поч. XXI століття
-сучасний процес планетарного об'єднання людства в єдине ціле
-теорію глобальних проблем, направлену на пошук шляхів їх вирішення
-вчення про майбутнє людства
?Найважливіші і найгостріші соціальні проблеми планетарного масштабу називають
-глобальними
-загальними
-вселенськими
-універсальними
?Як називається нова галузь знання, яка досліджує глобальні проблеми людства?
-футурологія;
-глобалістика;
-глобалізація.
?Галузь знання, яке досліджує майбутнє людства:
-глобалістика;
-футурологія;
-антропологія;
-соціологія.
?Хто вперше здійснив класифікацію глобальних проблем?
-представники «філософи життя»;
-представники психоаналізу;
-представники Римського клубу;
-представники екзистенціалізму.
?Поняття «глобалізм» означає:
-об'єктивний процес становлення цивілізаційної єдності людства в сучасну епоху;
-реакційну доктрину світової еліти, направлену на утвердження і виправдання свого панування в світі;
-учення, яке досліджує процеси глобального об'єднання людства;
-теорію глобальних проблем, яка направлена на пошук шляхів їх вирішення.
?Що з названого не є екологічною проблемою?
-руйнування родючого ґрунту;
-нераціональне використання природної сировини;
-відносини між бідними і багатими країнами і людьми;
-проблеми, які виникають у взаємодії людини з природою.
?Футурологія - це:
-прогнозування;
-передбачення;
-майбутня цивілізація;
-вчення про майбутнє людства.
?Глобальні проблеми людства ...
-існували впродовж всієї історії;
-з'явилися в Новий час; –
-виникли в другій половині XX століття;
-з'явилися з переходом людства до класового суспільства.
?Виберіть правильну думку про глобальні проблеми:
-проблеми пов'язані тільки з розвиненими країнами;
-кожну проблему потрібно вирішувати автономно від інших;
-глобальні проблеми охоплюють всі сторони життя;
-глобальні проблеми такі ж старі, як все людство.
?Загальною рисою глобальних проблем сучасності є:
-відсутність взаємозв'язку між ними;
-їх зв'язок тільки з найбільш розвиненими країнами;
-взаємозв'язок всіх глобальних проблем;
-їх зв'язок переважно з правовими питаннями.
?Що таке «Римський клуб»?
-союз однодумців-художників;
-об'єднання римських політологів з метою боротьби з корупцією;
-об'єднання учених для розгляду глобальних проблем сучасності;
-об'єднання народів Центральної Італії з метою протистояння промислово розвиненій Півночі.
?До соціальних наслідків НТР належить:
-поступова ліквідація безробіття;
-зниження вимог до рівня підготовки фахівців в умовах автоматизації виробництва;
-зростання освіти населення;
-зменшення частки зайнятих у сфері обслуговування.
?Безпосередньо до глобальних проблем сучасності не відноситься:
-запобігання загрозі світової війни;
-боротьба з міжнародним тероризмом;
-оптимізація функціонування засобів масової інформації;
-стабілізація демографічної ситуації на планеті;
-запобігання антропологічній катастрофі.
?До безпосередніх причин виникнення глобальних проблем сучасності не відносяться:
-різке зростання народонаселення в країнах «третього світу»;
-величезні витрати людства на озброєння;
-нестримна експлуатація ресурсів Землі;
-розвиток засобів масової інформації.
?Найтривалішою за часом свого розвитку є:
-аграрна революція;
-індустріальна революція;
-науково-технічна революція;
-інформаційна революція.
?Концепція ноосфери була розроблена:
-Т. Мальтусом;
-В. Вернадським і П. Тейяром де Шарденом;
-Т. Мором;
СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ
Абсолют - духовна першооснова і одночасно вища, верховна цінність, першооснова всього сущого.
Абсолютна істина - повне, вичерпне знання про дійсність, яке виступає лише як мета наукового пізнання. До абсолютних істин відносяться відомості, які правильно відображають ті чи інші властивості досліджуваних об'єктів і не можуть бути спростовані з подальшим розвитком науки, а також твердо встановлені власні факти і знання про події, що відбулися.
Абстракція - результат процесу абстрагування, тобто відвернення, уявного виділення однієї сторони і відкидання всього, що заважає розгляду об'єкта дослідження.
Автентичність (з гр.) - достовірність, відповідність самому собі.
Авторитаризм - політичний режим особистої влади.
Агностицизм - вчення в гносеології, яке заперечує можливість достовірного пізнання навколишнього світу.
Аксіологія - вчення про цінності.
Альтернатива - одне з двох, як правило протилежних, рішень; один з багатьох варіантів.
Альтруїзм - етичне вчення і принцип поведінки, що полягає в безкорисливому відношенні до людей і готовності жертвувати своїми інтересами заради інших.
Антиномія - суперечності між рядом положень, кожне з яких має законну силу. З погляду Канта, вибір суб'єктом тієї чи іншої точки зору залежить від початкових посилок суб'єкта, а не від ступеня істинності положень.
Антропологія - філософський, науковий напрям, предметом дослідження якого є людина і весь комплекс проблем, з нею пов'язаних.
Антропоцентризм (з гр.) - переконання, згідно якого людина - це центр Всесвіту і вища мета всього, що здійснюється в світі.
Апологетика - захист і виправдання положень будь-якого вчення чи теорії. Спирається на логічні, звернені до розуму докази та аргументи.
Апорія - нерозв'язана суперечність.
Апріорний - додосвідний.
Апріорність - знання, яке передує досвіду і незалежне від нього. Апріорними, за Кантом, є ті поняття, які не можуть бути доведені або спростовані досвідом. У XX столітті вважають, що апріорні положення є початковими постулатами науки, вони умовні і відносні.
Артефакт (з лат.) - зроблене штучно. Процес, предмет, річ створена людьми, те, що виникає тільки під впливом людей.
Архетип - прообраз, первинна форма, взірець. К. Юнг визначає цим терміном структурні елементи колективного несвідомого, яке лежить в основі психіки людини і етносів.
Аскетизм - спосіб життя, заснований на максимальній відмові від земних благ, стриманість у задоволенні матеріальних потреб, найчастіше в ім'я релігійних ідеалів.
Атрибут - невід'ємна істотна властивість.
Буття - об'єктивна і суб'єктивна реальності в своїй сукупності. Все те,
що існує. .
Верифікація - перевірка наукових висловів досвідним шляхом.
Відносна істина - неповнота знань, їх незавершеність, знання, зміст яких може бути уточнений або переглянутий подальшим розвитком науки.
Відчуження - соціальний процес, у ході якого діяльність людини разом з її результатами перетворюється на самостійну силу, яка панує над ним.
Віртуальний - що можна створити, здатне бути, існувати.
Волюнтаризм - філософський напрям, що розглядає волю як першооснову буття.
Гедонізм - етика насолоди; напрям в етиці, що вважає задоволення, насолоду сенсом буття людини
Генезис - походження, виникнення.
Герменевтика - тлумачення текстів чи мистецтво перекладу.
Гносеологія - вчення про знання, теорія пізнання.
Дедукція - логічний шлях від загального до часткового.
Деїзм - релігійне вчення, що визнає існування Бога, але відкидає ідею його втручання в життєдіяльність людини.
Детермінація (з лат. визначати) - причинна обумовленість явищ дійсності, наявність закономірності в явищах природи і суспільства.
Детермінізм - вчення про загальну обумовленість природних, суспільних і психічних явищ.
Діалектика - вчення про розвиток, метод пізнання явищ і процесів в їх розвитку і безперервному взаємозв'язку.
Догматизм - некритичний, односторонній тип мислення, що оперує незмінними поняттями без урахування об'єктивних умов.
Дуалізм - філософське учення, яке визнає духовне і матеріальне начало рівноправними: принципами людського буття і світу.
Дух - поняття ідеального початку в людині і світі, протилежне матеріальному.
Душа - поняття, що виражає індивідуальне психічне життя, внутрішній світ людини.
Евдемонізм - світоглядний принцип, згідно якого життя - це прагнення до щастя як справжнього призначення людини.
Еволюція - поступова і безперервна зміна або розвиток.
Евристика - те, що стимулює активний пошук рішень.
Екзистенціальне - те, що відноситься до життя, його основ і цілей.
Екзистенція (з лат.) - існування як факт буття. Центральне поняття в екзистенціалізмі, що вважає, що існування передує суті людини і по-різному визначає цю суть.
Екологічний імператив - це сукупність таких - вже неприпустимих порушень рівноваги природи, які можуть спричинити за собою подальші неконтрольовані зміни характеристик біосфери, зробити існування на Землі людини неможливим.
Емпіризм - філософський напрям, що вважає чуттєвий досвід основою знання.
Епістемологія - розділ теорії пізнання, що розглядає проблеми наукового пізнання.
Естетика - філософська дисципліна про закони створення і освоєння художніх цінностей; філософське вчення про прекрасне.
Есхатологія - релігійне вчення про кінцеві долі людства і світу.
Етика - філософське вчення про моральність, мораль.
Закон - об'єктивний, необхідний, загальний, такий, що повторюється, істотний зв'язок між явищами і подіями.
Ідеалізм - філософський напрям, який випливає з принципу первинності духовного, розумового, ідеального початку над матеріальним, природним, фізичним.
Іманентний (що перебуває в чому-небудь) - те, що внутрішньо властиво даній речі, явищу, процесу.
Імператив - безумовна вимога, наказ, закон.
Індетермінізм - заперечення причинності або взаємозв'язку між явищами і подіями.
Інтерпретація - тлумачення, розкриття сенсу, змісту чого-небудь.
Інтуїція - безпосередній розсуд істини без попереднього аналізу і доказу. |
Ірраціоналізм - філософський напрям, який випливає з того, що в світі панують сліпий випадок, хаос, безлад. Тому пізнавальні можливості розуму обмежені, а пізнання можливе лише на рівні інтуїції, інстинкту.
Істина (об'єктивна істина) - адекватне відображення об'єкта суб'єктом, що пізнає; знання, зміст якого не залежить від суб'єкта, що пізнає.
Категорія - максимально узагальнене поняття.
Лібералізм - ідейно-духовна і соціально-політична течія, заснована на принципах цивільних, політичних і економічних свобод особи і суспільства.
Лібідо - термін з філософії психоаналізу 3. Фройда, що означає стихійну силу бажання, психічну енергію взагалі.
Логос - слово, закон, щось, що лежить в основі.
Макрокосм - світ у цілому, Всесвіт.
Матеріалізм - філософський напрям, що визнає матерію початком світу.
Матерія - об'єктивна реальність, що існує незалежно від людської свідомості і відображається нею.
Метафізика (з гр. після природи) - з часів Аристотеля - першофілософія, основна філософська наука, яка шукає постійне і зв'язок всього, що є насправді. Позитивізм ХІХ ст. оголосив метафізику помилковим знанням, але в XX ст. відроджується прагнення людей до простого, єдиного і цілісного знання, яке дає метафізика, що тлумачить зв'язок всього сущого в світі.
Монізм - філософський принцип, що стверджує як початок світу матеріальну або духовну субстанцію.
Мораль - система цінностей і імперативів, які орієнтують людей на духовно-піднесений ідеал людського єднання, що виражається в примиреності, солідарності і братській (милосердній) любові.
Несвідоме - ті явища і процеси, властивості і стани, які роблять вплив на поведінку людини, але не усвідомлюються нею.
Ноосфера - сфера розуму, цілеспрямований, розумний розвиток біосфери, який здійснюється на користь людини і її майбутнього.
Об'єктивне - те, що існує незалежно від людини, її волі, знань, рівня
розвитку і свідомості.
Онтологія - вчення про буття, про основні начала всього, що існує.
Пантеїзм - вчення про те, що все є Бог. Обожнювання Всесвіту, природи приводить практично до зникнення Бога як Творця і Вседержителя.
Парадигма - зразок, або схема, яка задає спосіб бачення того або іншого предмета; ідеальна теорія, що визначає спосіб пояснення явищ, що вивчаються. Термін «парадигма» замінює поняття «картина світу».
Патристика - етап розвитку середньовічної філософії, пов'язаний з діяльністю так званих отців церкви.
Перфекціонізм - етика особистої досконалості.
Пізнання - процес мислення, що відображає і відтворює в людській свідомості об'єктивну реальність.
Позитивізм (з лат. стійкий, позитивний) - філософська школа, що заснована
О. Контом, вважає філософію узагальненням наук, заснованих на досвіді.
Прагматизм - образ думки і дій, зорієнтованих тільки на успіх, на неодмінне здійснення зробленої справи.
Практика - суспільна матеріально-практична діяльність по зміні і перетворенню природи і суспільства.
Праця - цілеспрямована діяльність людини, в процесі якої вона за допомогою знарядь праці впливає на навколишнє середовище з метою задоволення своїх потреб. Виділяють працю фізичну і розумову, управлінську і виконавську, аграрну та індустріальну і т.д.
Прогрес соціальний (історичний) - поступальний хід суспільства (людства) від нижчих ступенів до вищих.
Раціоналізм - філософське учення, згідно якого всяке достовірне знання можна вивести тільки з самого людського розуму і понять, створених розумом.
Раціональне - розумно (аналітично, логічно) обґрунтоване, доцільне.
Релятивізм - філософське вчення, яке перебільшує момент відносності в людському пізнанні, а значить утверджує неможливість отримання об'єктивного знання.
Рефлексія - самоаналіз, думка про думку, самозвітне міркування.
Ригоризм - надмірна строгість у дотриманні яких-небудь принципів.
Річ для нас - у філософії І. Канта явище, яке сприймає людина і яке може бути нею пізнано.
Річ у собі - у філософії І. Канта суть предмета, яка не може бути пізнана.
Розвиток - кількісно-якісна зміна об'єкта або його стану, яка характеризується спрямованістю, певними закономірностями і безповоротністю.
Рух - зміна взагалі; спосіб існування матерії і духу.
Сакральне - все священне в житті людини, пов'язане з її уявленнями про вище, ідеальне, божественне.
Світогляд - сукупність поглядів і переконань, оцінок і норм, ідеалів і установок, які визначають відношення людини до світу і її поведінку.
Свобода - специфічний спосіб буття людини, пов'язаний з її здатністю вибирати рішення і здійснювати вчинки відповідно до своїх цілей, інтересів, ідеалів і оцінок. Свобода безпосередньо пов'язана з відповідальністю особи за свої дії, вчинки і т.д. Свобода без відповідальності перетворюється на свавілля.
Сенсуалізм - філософське вчення, що визнає єдиним джерелом пізнання відчуття.
Синергетика - область знання, що вивчає закономірності самоорганізації, становлення стійких структур у відкритих системах.
Скептицизм - філософська концепція, що висловлює сумнів у можливості досягнення об'єктивної істини.
Софійне - мудре, таке, що відноситься до мудрості.
Софістика - спосіб ведення суперечок, диспутів, дискусій, що ставить своєю метою досягнення перемоги будь-якими засобами.
Стохастичний (з гр. здогадка) — випадковий або імовірнісний про цес, характер зміни якого точно передбачити або описати неможливо.
Сублімація - у філософії 3. Фройда позначає перемикання лібідо на вищі, переважно духовні види діяльності - політику, мистецтво, науку.
Субстанція -першооснова, першопричина сущого. Те, що в своєму бутті нікого і нічого не потребує.
Суспільство - частина матеріального світу, що відокремилася від природи, є формою життєдіяльності людей, що історично розвивається; певний етап людської історії (ранньофеодальне, буржуазне, соціалістичне суспільство).
Сутність - внутрішній і найбільш глибокий зміст предмета.
Сцієнтизм (з лат. наука) - абсолютизація ролі науки в житті суспільства, особливо характерна для сучасної індустріальної цивілізації.
Теодицея - вчення про виправдання Бога у зв'язку з існуванням у світі не тільки добра, але і зла.
Толерантність - терпимість, пошана іншої позиції, іншої думки.
Утилітаризм - вузький практицизм, прагнення отримувати зі всього вигоду або користь; вчення, яке вважає, що цінність людської дії повинна визначатися за її кінцевим результатом; етична система, заснована на уявленні про корисність як основну цінність.
Фаталізм - світоглядна концепція, яка вважає, що в основі всіх вчинків людини, світових подій і процесів лежить визначена необхідність.
Феномен - певне явище; те, що людина сприймає в безпосередньому чуттєвому досвіді.
Цивілізація –
а) синонім культури;
б) ступінь суспільного розвитку, наступний за варварством;
в) замкнутий, відносно ізольований соціально-історичний організм, в основі якого лежать культурні особливості.
ПЕРСОНАЛІЇ
(роки життя і основні твори видатних філософів)
|
Філософ |
Роки народження |
Праці |
|
Абеляр П'єр |
(1079 - 1142) |
«Так і ні» «Історія моїх бід» |
|
Августин Аврелій (Августин Блаженний) |
(354 - 430) |
«Про град Божий» «Сповідь» |
|
Адорно Теодор |
(1903 - 1969) |
«Діалектика Просвітництва» (разом з Р. Хоркхаймером) «Естетична теорія» |
|
Аквінський Тома (Томас) |
(1221 - 1274) |
«Сума теології» |
|
Ансельм Кентерберійський |
(1033 - 1109) |
|
|
Аристотель |
(384 - 322 до н.е.) |
«Метафізика» «Органон» «Про душу» «Нікомахова етика» |
|
Белінський Вісаріон |
(1811 - 1848) |
«Лист до Гоголя» |
|
Бергсон Анрі |
(1859 - 1941) |
«Творча еволюція» |
|
Берклі Джордж |
(1685 - 1753) |
«Трактат про принципи людського знання» |
|
Бердяєв Микола |
(1874 - 1948) |
«Сенс творчості» «Філософія свободи» «Призначення людини» |
|
Боецій Северин |
(480 - 524) |
«Утіха філософією» |
|
Бруно Джордано |
(1548 - 1600) |
«Про нескінченність, Всесвіт і світи» |
|
Булгаков Сергій |
(1871 - 1944) |
«Філософія господарства» «Світло невечірнє» |
|
Бекон Френсіс |
(1561 - 1626) |
«Новий Органон» |
|
Вебер Макс |
(1864 - 1920) |
«Протестантська етика і дух капіталізму» |
|
Вернадський Володимир |
(1863 - 1937) |
«Біосфера і ноосфера» |
|
Вітгенштейн Людвіг |
(1889 - 1976) |
«Логіко-філософський трактат» |
|
Вольтер (Аруе Франсуа Марі) |
(1694 - 1778) |
«Філософські листи» |
|
Габермас Юрген |
(нар. 1929) |
«Філософський дискурс Модерну» «Філософська розмова про новітні часи» |
|
Гайдеггер Мартін |
(1889 - 1976) |
«Буття і час» |
|
Гадамер Ганс-Георг |
(1900 - 2002) |
«Істина і метод» «Актуальність прекрасного» |
|
Гегель Георг Вільгельм Фрідріх |
(1770 - 1831) |
«Феноменологія духу» «Наука логіки» «Енциклопедія філософських наук» «Філософія права» |
|
Геракліт |
(535 - 470 до н.е.) |
«Про природу» або «Музи» |
|
Герцен Олександр |
(1812-1870) |
«Дилетантизм в науці» «Листи про вивчення природи» |
|
Гоббс Томас |
(1588 - 1679) |
«Левіафан» |
|
Гольбах Поль |
(1723 - 1776) |
«Система природи, або про закони світу, фізичного і духовного» |
|
Горкгаймер Макс |
(1895 - 1973) |
«Діалектика раціонального розуму» «Потьмарення розуму. Критика індустріального розуму» |
|
Гуссерль Едмунд |
(1859 - 1938) |
«Філософія як строга наука» «Логічні дослідження» «Криза європейських наук і трансцендентальна феноменологія» «Картезіанські роздуми» |
|
Декарт Рене |
(1596 – 1650) |
«Міркування про метод» |
|
Демокріт |
(460 - 371 до н.е.) |
|
|
Джеймс Вільям |
(1842 - 1910) |
«Прагматизм» «Різноманіття релігійного досвіду» |
|
Жільсон Етьєн Анрі |
(1884 - 1978) |
«Томізм» «Філософ і теологія» |
|
Зенон Елейський |
(510 - 430 до н.е.) |
|
|
Камю Альбер |
(1913 - 1960) |
«Бунтівна людина» «Міф про Сизіфа» «Есе про абсурд» |
|
Кант Іммануїл |
(1724 - 1804) |
«Критика чистого розуму» «Критика практичного розуму» «Критика здатності судження» |
|
Кассирер Ернест |
(1874 - 1945) |
«Пізнання і дійсність» |
|
К'єркегор Сьорен |
(1813 - 1855) |
«Насолода і обов'язок» «Страх і трепет» |
|
Конт Огюст) |
(1798 - 1857 |
«Курс позитивної філософії» |
|
Конфуцій |
(551 - 479 до н.е.) |
«Лунь-юй» («Бесіди і думки») |
|
Кузанський Микола |
(1401 - 1464) |
«Про вчене незнання» |
|
Кун Томас |
(нар.1922) |
«Структура наукових революцій» |
|
Ламетрі Жульєн |
(1709 - 1751) |
«Людина-машина» |
|
Лао-цзи |
(VII - VI ст. до н.е.) |
«Дао де Цзин» |
|
Ляйбніц Готфрід |
(1646 - 1716) |
«Монадологія» |
|
Ленін (Ульянов) Володимир |
(1870 - 1924) |
«Матеріалізм і емпіріокритицизм» «Три джерела і три складові частини марксизму» |
|
Локк Джордж |
(1632 - 1704) |
«Досвід про людський розум» |
|
Лосський Микола |
(1870 - 1965) |
«Умови абсолютного добра» |
|
Лосєв Олексій «Філософія імені» |
(1893 - 1988) |
«Історія античної естетики» «Діалектика міфу» |
|
Лукрецій Кар |
(І ст. до н.е.) |
«Про природу речей» |
|
Лютер Мартін |
(1483 - 1548) |
«Про свободу християнина» «Про рабство волі» «Про вавилонське полонення церкви» |
|
Макіавеллі Нікколо |
(1469 - 1527) |
«Державець» |
|
Маркс Карл |
(1818 - 1883) |
«Економіко-філософські рукописи 1844 року» «Капітал» «Німецька ідеологія» «Злиденність філософії» «Святе сімейство» |
|
Маркузе Герберт |
(1898 - 1979) |
«Одновимірна людина» «Ерос і цивілізація» |
|
Марсель Габріель |
(1889 - 1973) |
«Бути і мати» «До трагічної мудрості» |
|
Мілль Джон Стюарт |
(1806 - 1873) |
«Система логіки» «Огюст Конт і позитивізм» |
|
Монтень Мішель |
(1533 - 1592) |
«Досліди» («Про мистецтво жити гідно») |
|
Мор Томас |
(1478 - 1535) |
«Острів Утопій» |
|
Ніцше Фрідріх |
(1844 - 1900) |
«Так говорив Заратустра» «По той бік добра і зла» «Переоцінка цінностей» «Антихристиянин» «Воля до влади» |
|
Оккам Уїльям |
(1280 - 1349) |
«Сума логіки» |
|
Ортега-і-Гассет Хосе |
(1883 - 1955) |
«Бунт мас» «Що таке філософія» «Дегуманізація мистецтва» |
|
Парменід |
(540 - 470 до н.е.) |
|
|
Паскаль Блез |
(1623 - 1662) |
«Думки» |
|
Піко делла Мірандола Джованні |
(1463 - 1494) |
«Промова про гідність людини» |
|
Платон |
(427 - 347 до н.е.) |
«Банкет» «Держава» «Горгій» «Апологія Сократа» |
|
Плеханов Георгій |
(1856 - 1918) |
«Нарис з історії матеріалізму» «До питання про розвиток моністичного погляду на історію» «Про матеріалістичне розуміння історії» «До питання про роль особи в історії» |
|
Поппер Карл |
(1902 - 1994) |
«Відкрите суспільство і його вороги» «Злиденність історицизму» «Логіка наукового відкриття» |
|
Рассел Бертран |
(1872 - 1970) |
«Мудрість Заходу» «Історія західної філософії» «Чому я не християнин» |
|
Руссо Жан Жак |
(1712 - 1778) |
«Про суспільний договір» |
|
Сартр Жан Поль |
(1905 - 1980) |
«Буття і Ніщо» «Екзистенціалізм - це гуманізм» |
|
Сенека Луцій |
«Листи до Луцилія» |
|
|
Сократ |
(460 - 399 до н.е.) |
|
|
Соловйов Володимир |
(1853 - 1900) |
«Виправдання добра: моральна філософія» «Російська ідея» «Три розмови» «Життєва драма Платона» |
|
Спіноза Бенедикт |
(1632 - 1677) |
«Етика» «Теологічно-політичний трактат» |
|
Тейяр де Шарден |
(1881 - 1955) |
«Феномен людини» |
|
Тойнбі Арнольд |
(1889 - 1975) |
«Дослідження історії» |
|
Фалес |
(624 - 546 до н.е.) |
|
|
Фіхте Йоганн Готліб |
(1762 - 1814) |
«Науковчення» «Призначення людини» |
|
Фічино Марселіо |
(1433 - 1499) |
«Платонівська теологія про безсмертя душі» |
|
Флоренський Павло |
(1882 - 1943) |
«Стовп і затвердження істини» |
|
Фоєрбах Людвіг |
(1804 - 1872) |
«Сутність християнства» «Основні положення філософії майбутнього» «До критики філософії Гегеля» |
|
Фройд Зігмунд |
(1856 - 1939) |
«Я і Воно» «Лекції з психоаналізу» «Майбутнє однієї ілюзії» «Тлумачення сновидінь» |
|
Фромм Еріх |
(1900 - 1980) |
«Мати або бути» «Втеча від свободи» «Мистецтво любити» |
|
Фуко Мішель |
(1926 - 1984) |
«Слова і речі» «Історія сексуальності. Турбота про себе» |
|
Цицерон |
(106 - 43 до н.е.) |
«Трактати про ораторське мистецтво» |
|
Чаадаєв Петро |
(1794 - 1856) |
«Філософічні листи» |
|
Чернишевський Микола |
(1828 - 1889) |
«Естетичне відношення мистецтва до дійсності» «Антропологічний принцип у філософії» |
|
Швейцер Альберт |
(1875 - 1965) |
«Культура і етика» |
|
Шелер Макс |
(1874 - 1928) |
«Положення людини в космосі» «Рессентімент у моралі» «Філософський світогляд» |
|
Шеллінг Фрідріх Вільгельм Йозеф |
(1775 - 1854) |
«Філософія релігії» «Філософія мистецтва» |
|
Шопенгауер Артур |
(1788 - 1860) |
«Світ як воля і уявлення» |
|
Шпенглер Освальд |
(1880 - 1936) |
«Занепад Заходу» |
|
Енгельс Фрідріх |
(1820 - 1895) |
«Діалектика природи» «Людвіг Фоєрбах і кінець класичної німецької філософії» «Походження сім'ї, приватної власності і держави» |
|
Епікур |
(341 - 270 до н.е.) |
«Лист до Геродота» |
|
Еразм Роттердамський |
(1469 - 1536) |
«Похвала глупоті» |
|
Юм Девід |
(1711 - 1776) |
«Трактат про людську природу» |
|
Юнг Карл |
(1875 - 1961) |
«Архетип і символ» «Душа і міф. Шість архетипів» «Проблеми сучасної душі» |
|
Ясперс Карл |
(1883 - 1969) |
«Духовна ситуація часу» |
ФІЛОСОФІЯ В АФОРИЗМАХ
(Т. Еліот).
(А. Аврелій).
(О. Бісмарк).
(А. Шопенгауер).
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ТИПИ СОЦІАЛЬНОСТІ
__________________
_____________________
__________________
Загальні ознаки
1.
2.
3.
Загальні ознаки
1.
2.
3.
агальні ознаки
1.
2.
3.