Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
на тему: Особливості розвитку уваги молодших школярів
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………….………………………………………2
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗВИТКУ УВАГИ У МОЛОДШОМУ ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ
1.2. Особливості розвитку уваги в молодшому шкільному віці….………………16
1.3. Порушення уваги у молодшому шкільному віці………………………………23
1.4. Місце уваги в навчально – пізнавальній діяльності молодших школярів……………………………………………………………………………….30
Висновки до першого розділу ……………………………………………...…38
ІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ УВАГИ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА
2.1. Етапи та методи дослідження ……………………………………………41
2.2. Результати дослідження…………………………………………….......…42
Висновки до другого розділу …………………………………………………44
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….……..46
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………...……………………48
ВСТУП
Питання про розвиток уваги у молодших школярів актуальне в наш час.
Увага - це в першу чергу динамічна характеристика протікання пізнавальної діяльності, увага виражає переважний зв'язок психічної діяльності з визначеним об'єктом, на якому вона зосереджена як у фокусі. Тому дитина спрямовує свою увагу на те, що її захоплює. Дуже важливо формувати і розвивати увагу дитини в ранньому дитинстві.
Свідомо піклуючись про розвиток уваги дитини, батьки самі мають бути уважними до дитини, виявляти щиру цікавість до його занять, його життя. Адже розвиткові уваги сприяє залучення дитини до будь-якої цілеспрямованої діяльності. Проблемою дослідження уваги займалися такі видатні вчені як
П.Я. Гальперін, У. Гамільтон, І. Герберт, Ю.З. Гільбух, Д. Канеман, Р.С. Нємов,
У. Найссер, Т. Рибо, І.В. Страхов, К.Д. Ушинський, та багато інших, які висували безліч теорій щодо уваги, але незважаючи на значну кількість досліджень, проблема уваги не стала менш значимою. Як і раніше продовжуються суперечки про природу уваги.
Не дивлячись на те, що проблема вивчення уваги розглядалась багатьма вченими, разом з тим питання про її формування і розвиток ще не достатньо вивчене. Все це зумовило вибір теми нашої курсової роботи: «Особливості розвитку уваги молодшого школяра».
Метою нашої курсової роботи є дослідження особливостей розвитку уваги у молодшому шкільному віці.
Для досягнення мети курсової роботи треба розв’язати такі задачі:
Об’єкт дослідження – пізнавальна сфера молодшого школяра.
Предмет дослідження – особливості розвитку уваги у молодших школярів.
Методи дослідження:
- теоретичні – аналіз літературних джерел;
- емпіричні – спостереження, бесіда, аналіз продуктів діяльності та конкретні методики: «Коректурна проба» (методика Бурдона), «Червоно-чорна таблиця» (таблиця Шульте).
Дослідження проводилось з 21-м учнем молодших класів 73 загальноосвітньої школи.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку літератури, який налічує 28 джерел та додатків. Робота викладена на 49 сторінках, основна частина займає 41 сторінку.
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗВИТКУ УВАГИ У МОЛОДШОМУ ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ
Психічне життя людини можна порівняти з потоком образів сприйнятих предметів і явищ, думок і почуттів, вражень від них, споминів про те, що було і образів майбутнього, яке уявляє людина. Цей потік постійно поповнюється все новою інформацією, все новими образами, пов’язаними з повсякденною діяльністю, спілкуванням з іншими людьми, змінами в своєму фізичному і психічному стані. В такій ситуації найважливішою є і необхідною умовою упорядкованості психічної діяльності, ефективності усіх її видів є увага. Саме увага забезпечує успішну трудову і навчальну діяльність. Уважність необхідна у повсякденному житті, у спілкуванні з іншими людьми, у побуті.
Найважливішою особливістю протікання усіх пізнавальних процесів є їхній вибірковий і направлений характер. Із безлічі об’єктів людина вибирає щось одне, те, про що думає, що уявляє. Цю особливість свідомості пов’язують з такою його властивістю, як увага.
Взагалі існує багато визначень поняття «увага».
В.В. Богословський не вважав увагу самостійним процесом, але вона є, на його думку, необхідною умовою успішного одержання знань, якості і продуктивності трудової діяльності. Увага – це зосередження свідомості людини на певному об’єкті, яке забезпечує його чітке відображення в корі головного мозку [2] .
За В.А. Крутецьким та М.В. Гомезо, увага – спрямованість і зосередженість свідомості людини на визначених об’єктах або діяльності при одночасному відволіканні від інших. Увага завжди є виділенням чогось і зосередженість на цьому [9, 13].
С.Д. Максименко відносить до механізмів проектування майбутнього. Він визначає її як особливу форму психічної активності, яка виявляється у спрямованості та зосередженості свідомості на важливих для людини предметах, явищах оточуючого середовища або на власних переживаннях [14].
За Рубінштейном, увага – динамічна характеристика протікання пізнавальної діяльності, яка виражає зв'язок психологічної діяльності з визначеним об’єктом, на якому людина зосереджується. Увага – це проявлення зв’язку свідомості із предметом, який в ній усвідомлюється і закріплюється в діяльності, тому увага - внутрішня діяльність під покривом зовнішнього спокою
[21].
Людина уважна, коли спрямованість її думок регулюється спрямованістю її діяльності, і обидва напрямки співпадають.
В.С. Лозниця, Є.І. Рогов, А.В. Петровський вважають, що увага – це спрямованість і зосередженість свідомості на реальному або ідеальному об’єкті, які передбачають підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної, рухової активності індивіда. А.В. Петровський вважав, що з увагою в її вищих формах пов’язують регулювання протікання психічних процесів і свідомої поведінки людини. Увага – це психічний стан, який характеризує інтенсивність пізнавальної діяльності і виражається в її зосереджуваності на дії, предметі, процесі, явищі, які стають усвідомленими і концентрують на собі психічні і фізичні зусилля людини протягом визначеного часу. Увага сама по собі не є пізнавальним процесом, але характеризує умови протікання кожного пізнавального процеса [19].
За С.Ю. Головіним, увага – зосередженість діяльності суб’єкта у визначений момент часу на будь-якому реальному чи ідеальному об’єкті-предметі, образі, судженні [11].
Оригінальне трактування уваги подав П.Я. Гальперін. Основні положення його концепції зводяться до слідуючого:
Згідно з поглядами І.М. Сєченова, увага має рефлекторний характер [6].
Її спрямованість на об’єкт є специфічною відповіддю організму на зміни в зовнішньому середовищі, які мають для людини важливе значення.
В кожний момент діяльності людини на неї діє багато різних об'єктів, але не всі вони однаково нею відображаються. Одні предмети і явища відображаються нею чітко і ясно, а другі - наче відступають на задній план і майже не помічаються, треті у даний момент взагалі не існують для неї. Усвідомлення середовища має вибірковий характер. Людина уважна до одних і не уважна в цей час до інших об'єктів, вона не може усвідомлювати зразу все, що її оточує. Людина усвідомлює ті об'єкти, до яких вона уважна.
Увага - форма психічної діяльності людини, що виявляється в спрямованості і зосередженості її свідомості на певних об'єктах, які мають постійне або ситуативне значення. Увага не вважається психічним процесом. Це психічний стан особистості, що виявляється в зосередженості на будь-чому. Цей стан характеризує умови протікання будь-якого пізнавального процесу.
Оцінюючи роль уваги в психічній діяльності, слід згадати слова К.Д. Ушинського про те, що увага є тими дверима, через які проходить все, що входить у душу людини із зовнішнього світу [14].
Форми прояву уваги різноманітні. Вони можуть бути спрямовані на роботу органів почуттів (зорова, слухова і т.п. увага), на процеси запам’ятовування, мислення, на рухову активність. Перші прояви уваги можна спостерігати уже у новонародженого під час смоктання. За час дошкільного віку розвиваються властивості уваги і її довільність. Дитина вчиться керувати собою і свідомо скеровувати свою увагу на певний предмет. При цьому вона використовує перш за все слово і вказівний жест дорослого, тобто увага стає опосередкованою.
Більшість дослідників не розглядають увагу як особливий психічний процес, так як прийнято виокремлювати пам'ять, мислення тощо. Проте дослідники відзначають, що увага забезпечує успішну і чітку роботу нашої свідомості. Кожен пізнавальний процес є єдність образу й діяльності. Увага свого особливого змісту не має, вона виявляється усередині сприйняття та мислення. «Увага - це сторона всіх пізнавальних процесів свідомості, спрямована на пізнання об'єкту» [15].
Психологи відзначають, людина не може бути уважною постійно, увага завжди виявляється у певних, конкретних психічних процесах: ми вдивляємося, прислуховуємося, принюхуємося, вирішуємо задачу, пишемо твори, тобто коли відбувається підвищена активність пізнавальної діяльності в процесі чи пізнання відображення об'єктивної реальності взагалі [22].
Увагу людини привертає:
1. Новизна предмета;
2. Складність;
3. Інтенсивність стимулу;
4. Повторюваність предмета.
Характеристика уваги:
1. Зосередженість - здатність сконцентруватися на одному об'єкті.
2. Стійкість - постійно в увазі один об'єкт, без відволікань.
3. Об'єм і розподіл уваги: об'єм - визначається кількістю предметів, які одночасно можуть перебувати у вашій увазі (7 предметів).
4.Розподіл - здатність розширення предметів.
5. Переключення уваги - здатність переключення з одного предмета на інший і швидкість цієї дії [8].
Увага зумовлює успішне орієнтування суб’єкта в навколишньому світі й забезпечує більш повне і чітке відображення його у психіці людини. Велике значення уваги й у навчальній роботі. Її успіх величезною мірою залежиться від того, на скільки вчителю вдається оволодіти увагою учнів. Якщо увага спрямована на навчальний матеріал, то останній більш успішно сприймається, засвоюється; крім того, уважна робота на уроці забезпечує і дисципліну у класі. За уважного ставлення до якогось предмета він перебуває в центрі нашої свідомості, все інше сприймається в цей момент слабко, не чітко (опиняється, образно кажучи “на периферії” того, що сприймається). При цьому спрямованість нашої уваги може змінюватися. Уявімо таке становище: учень читає книгу, його увага зосереджена на її змісті, але він чує і звуки радіо, що лунають у кімнаті. Окремі фрази доходять до його свідомості. Ось по радіо почали передавати репортаж про футбольний матч і увага хлопчика переключилась на передачу, а очі продовжують механічно плавати по рядках книги. Так учень прочитає кілька сторінок, але до його свідомості не дійде зміст надрукованого там.
Увага звичайно виражена в міміці, а також у позі, рухах. Уважного слухача легко відрізнити від неуважного. Та іноді учень робить вигляд, що слухає вчителя, а насправді його думки далеко від того, що відбувається в класі [1].
У зв’язку з тим, що людина під час неспання зайнята якою-небудь діяльністю (щось робить чи про щось думає), то й увага її завжди буває на чомусь зосереджена. Якщо учень неуважний до змісту уроку, це означає що його увага спрямована на щось інше.
В корі великих півкуль мозку проходять два процеси: збудження й гальмування. Коли людина уважна до чогось, це означає що в неї у корі мозку виник осередок збудження. Решта ж ділянок мозку в цей час перебуває в стані гальмування. Це відбувається за законом індукції нервових процесів. Тому людина зосереджена на чомусь одному, нічого іншого в цей момент може не помічати. За словами І.П. Павлова, на ділянках великих півкуль з оптимальною збудливістю легко утворюються нові умовні зв’язки.
Велике значення для прояву уваги має так званий орієнтовний рефлекс. Він являє собою природжену реакцію організму на будь-яку зміну навколишнього середовища. Цей рефлекс є в людини й у тварин. У кімнаті почувся муркіт, кошеня здригнулося, насторожилося і втупило очі в бік звуку. На уроці учні з інтересом слухають розповідь педагога. Та ось двері в класі злегка прочинилися; незважаючи на захопленість оповіданням, всі школярі й сам учитель мимоволі повернули голови у бік дверей. Цей рефлекс І.П. Павлов образно назвав рефлексом “що таке?” [7].
У психології за походження і засобом здійснення розрізняють три основних види уваги:
Мимовільна увага виникає в перші тижні життя дитини. Годування дитини, світлові, звукові, дотикові та інші подразники починають привертати її увагу і викликати відповідні реакції. Так, дитина починає позитивно реагувати на голос матері, вигляд її обличчя, на вигляд пляшечки з молоком тощо. Мимовільна увага її стає умовнорефлекторною. Увага дитини розвивається у зв'язку з дальшим розвитком її життєдіяльності, виникненням у неї нових потреб, оволодінням нею вмінням сидіти, ходити, бігати, говорити. Збагачення досвіду дітей, виникнення і розвиток у них нових інтересів створює грунт для подальшого розвитку їх мимовільної уваги до різноманітних предметів і явищ зовнішнього світу.
Мимовільна увага виникає і підтримується незалежно від свідомих намірів людини і без вольових зусиль з її сторони. Довільна увага - свідомо регульоване зосередження, що спрямоване і зв'язане з свідомо поставленою метою, з вольовим зусиллям. Виникнення мимовільної уваги визначається фізичними, психофізіологічними і психічними чинниками. Основними умовами його виникнення потрібно вважати особливості подразника, його новизну, силу впливу, відповідність актуальної потреби. Новизна може полягати у появі раніше відсутнього подразника, у зміні фізичних властивостей діючих подразників, у переміщенні подразників у просторі (рухомі предмети звичайно привертають увагу), а також у відсутності знайомих подразників або у зміні сили їхнього впливу. Все незвичайне так або інакше викликає увагу. Саме на цих особливостях мимовільної уваги будується реклама і засоби наглядної пропаганди. Різноманітні подразники, що володіють властивістю новизни, привертають увагу тільки тому, що реакція на них ще не послаблена в результаті звикання [22].
Привертають увагу також міцні подразники. Гучні звуки, яскраві фарби, різкі запахи - все це мимоволі змушує звернути увагу на предмет, що володіє відповідною якістю. При цьому, значення має не стільки абсолютна, скільки відносна інтенсивність подразника, тобто співвідношення по силі даного подразника з іншими, діючими в цей момент. Звук кроків людини, яка рухається за вами, ледве залучить до себе увагу вдень на людному перехресті, зате виявиться надто сильним подразником вночі. Таким чином, вирішальне значення має контраст між подразниками, діючими в цей момент. Це відноситься не тільки до сили подразника, але і до інших його властивостей. Так, наприклад, великий предмет скоріше помічається серед дрібних, квадрат - серед трикутників і т. д.
Мимовільну увагу викликають також подразники, що відповідають потребам індивіда, мають для нього певне значення. Привертає увагу до себе те, що має для особистості постійну або тимчасову значимість. Так, тихий голос близької для нас людини, значно швидше залучить до себе нашу увагу, ніж могутній бас відомого співака. Французький психолог Т. Рибо писав, що характер мимовільної уваги знаходиться у глибинних схованках нашої суті [26].
Напрямок мимовільної уваги даної особи відображає її характер або, меншою мірою, її інтереси і прагнення. Так яскравий захід сонця приверне увагу митця, впливаючи на його естетичне почуття, тоді як сільський мешканець у тому ж заході може побачити тільки наближення ночі; прості камені можуть викликати зацікавленість геолога, тоді як інші побачать в них кругляк і нічого більш. Таким чином, спостерігаючи за тим, на що людина звертає свою увагу, ми також можемо судити і про саму людину.
Основна функція мимовільної уваги полягає в швидкій і правильній орієнтації людини в умовах навколишнього середовища, яке постійно змінюється, у відокремленні тих її об'єктів, що можуть мати в цей момент найбільш життєвий сенс. Воно притаманне як людині, так і тваринам.
Інший характер має довільна увага. Довільна увага є вищим видом уваги, вона можлива тільки у людини і виникає завдяки її свідомій трудовій діяльності. Вона виникає тоді, коли для досягнення певної мети людина ставить перед собою певну задачу, виробляє певну програму дій, робить те, що необхідно. При цьому, якщо для досягнення мети потрібно займатися не тільки тим, що саме по собі є цікавим, приємним і пізнавальним, для утримання уваги необхідно буде певне вольове зусилля. Мимовільна увага є генетично первісним ступенем уваги в її історичному й індивідуальному розвитку. На її основі виникає довільна увага [16].
Таким чином, довільна увага є свідомо спрямованим і регульованим зосередженням, пов'язаним з поставленою метою і вольовим зусиллям. Основною функцією довільної уваги є активне регулювання протікання психічних процесів. Саме завдяки наявності довільної уваги людина здатна активно, вибірково «витягати» з пам'яті потрібні їй відомості, виділяти головне, істотне, приймати правильні рішення, здійснювати задачі, що виникають у діяльності. Рівень розвитку такої уваги характеризує не тільки спрямування інтересів людини, але і її особистісні вольові якості: адже, якщо мимовільною увагою розпоряджаються в більшій мірі зовнішні об'єкти, то господарем довільної уваги є сама особистість.
Зовнішні умови впливають і на організацію довільної уваги. Тяжко змусити себе бути уважним у незвичній обстановці, а також під впливом сторонніх подразників, що конкурують між собою. Тому робота є більш ефективною тоді, коли є чіткий режим, гарний ритм роботи, підготовлене робоче місце (нехай навіть це робочий стіл або парта, на яких немає нічого зайвого), усунені сильні сторонні подразники (гучна музика і т. п.). Ледве чи вдасться зосередитися на роботі, якщо на всю потужність включений магнітофон або товариші поруч обговорюють хвилюючу, але не стосовну до вашої роботи проблему. Але також повна «стерильна» тиша не буде ідеальною гарантією успішної діяльності. Відомо чимало прикладів, коли навіть складна творча діяльність успішно протікала у незручних умовах. Так, польський письменник Генрік Сенкевич міг успішно писати свої твори за столом кондитерської. А французький письменник М. Пруст, який наказав оббити стіни свого кабінету пробкою, так і не зміг працювати удень, боячись шумів. Вирішальне значення тут набуває звичний, свій, найбільш сприятливий стиль діяльності. Найчастіше відповідний стиль виробляється немов би сам по собі у процесі трудової або навчальної діяльності [25].
Основні види уваги - мимовільна і довільна - тісно пов'язані між собою, і часом переходять один в одного. Частіше, сідаючи за читання необхідної літератури або прослуховування навчальної лекції, ви додаєте з початку певне зусилля, щоб сконцентруватися на проблемі. Але відбувається так, що з течією часу, ви захоплюєтесь роботою і вже не почуваєте жодної напруги, не додаєте жодних вольових зусиль для підтримання уваги. Як назвати цей новий стан? За походженням і наявністю свідомої мети, яка збереглася, він нагадує довільну, а за характером діяльності, за яскравістю і за тим, що він не стомлює людину, - мимовільну увагу. Психолог Н.Ф.Добринін назвав цей вид уваги післядовільною [12].
Про післядовільну увагу слід говорити тоді, коли в цілеспрямованій діяльності для особистості цікавими і значними стають зміст і сам процес діяльності, а не тільки її результат, як при довільній увазі. В цьому випадку діяльність так захоплює людину, що їй стають не потрібні помітні вольові зусилля для підтримання уваги. Післядовільна увага характеризується тривалою і високою зосередженістю, з нею обґрунтовано пов'язують найбільш інтенсивну і плідну розумову діяльність, високу продуктивність усіх видів праці [10] .
Важлива властивість уваги – її стійкість, велика опорність відволіканням, завдяки чому людина може довго зосереджуватись на якомусь предметі чи дії [7].
Основна функція уваги – контроль, тобто уважність людини в її діяльності дозволяє контролювати об'єкт уваги і направляти його в потрібному напрямі.
До допоміжних функцій належать:
1. Активізація потрібних і гальмування непотрібних в певний момент часу фізичних та психічних процесів.
2. Увага сприяє цілеспрямованому відбору інформації.
3. Увага забезпечує тривалу сконцентрованість активності на одному об'єкті.
Увага відрізняє коло властивостей, що мають індивідуальний характерний рівень концентрації, стійкості, переключення, обсягу, стійкості.
Концентрація – ступінь зосередженості індивіда на певному об’єкті. Як і інші, ця властивість уваги характеризує зв’язок індивіда з певним об’єктом і водночас засвідчує ступінь його інтенсивності. Як правило, індивід зосереджується на якомусь одному об’єкті, його увага ніби поглинається ним тим більше, чим більше значення він для нього має. Щоб утримати цей об’єкт в колі своєї уваги, індивід іноді докладає вольових зусиль. Проте така концентрація може мати й післядовільний характер. Однак концентрація уваги має природні обмеження, і вони залежать від властивостей нервової системи індивіда. При набувані, носій сильної нервової системи здатний до більш тривалої концентрації уваги, ніж носій слабкої.
Стійкість – властивість, яка визначається часом, упродовж якого об’єкт є предметом діяльності – і внутрішньої, і зовнішньої. Загалом стійкість залежить від ступеня складності об’єкта, змісту відповідних йому дій, їх числу для індивіда, а також властивостей його нервової системи. Чим складніша задача і чим більше зусиль докладатиме індивід розв’язуючи її, тим більшою буде стійкість його уваги. Чим більше його захоплює процес розв’язування, тим тривалішим й інтенсивнішим буде його зосередження. За певних умов навіть у дітей 10-11 років увага може бути стійкою протягом 40 хв [15].
Переключення – властивість уваги, яка виявляється при довільному переході індивіда від однієї дії до іншої. Воно може бути легким чи важким, повним та неповним. Подекуди буває нелегко перейти від одних дій до інших, особливо, якщо новий об’єкт не приваблює. Неповне переключення має місце тоді, коли індивід перебуває від впливом попередньої діяльності. Ця властивість уваги також залежить від характеру об’єкта, виконуваних дій, їх змісту та індивідуально-психологічних особливостей індивіда. При цьому здатність до переключення є характеристикою гнучкості уваги, що істотно відрізняє одну людину від іншої. Наприклад, одна людина може легко перейти до іншого виду діяльності, тоді як для другої це буде нелегким завданням. Якість переключення також знижується при переході від нескладних дій до складніших, від значущої діяльності до нецікавої. Що цікавою була попередня діяльність, то важче зосереджуватись на наступній. Переключення може мати мимовільний характер. У цьому разі воно набуває вигляду відокремлення уваги, що спричиняється тими самими подразниками, які привертають до себе мимовільну увагу.
Обсяг – властивість уваги, що визначається кількістю об’єктів, на них одночасно зосереджується індивід. Досліджуваному протягом короткого часу (від 10 до 100 мс.) демонстрували певну кількість об’єктів. У такий обсяг уваги дитини 2-3 об’єкти і майже не відрізняється від обсягу короткочасної пам’яті. Отже, обсяг уваги залежить від організації матеріалу на якому зосереджується індивід, а також від його здатності відтворювати такий матеріал у формі образу. В школярів ця властивість формується в міру становлення навчальної діяльності, а в дорослих – оволодіння професією [22].
Розподіл – властивість уваги, з якою пов’язана можливість одночасного виконання індивідом дій з різнорідними об’єктами. Завдяки цій властивості індивід може займатися відразу кількома справами. Це залежить від характеру, ступеня складності дій і, особливо, рівня оволодіння ними. Що складніша дія, то важче розподіляти увагу, що більше автоматизований операційний склад однієї з них – то легше. У процесі реальної діяльності властивість уваги виконують різні функції і перебувають між собою в різних відношеннях. Так, стійкість і концентрація нерідко порушуються під впливом переключення, останній може змінитися розподілом, який, у свою чергу, залежатиме від обсягу. Водночас кожна властивість має відносну самостійність: висока концентрація уваги може hjpпоєднуватися зі слабким переключенням, що характерно, наприклад, для нервовості людей, зосереджених на якійсь проблемі.
У зв’язку з відносною самостійністю кожної з цих властивостей можна говорити про типи уваги. Відтак, увага може бути стійкою або нестійкою, концентрованою або флуктуюваною (від лат. fluctuatio – хвилювання, безперервний рух), з гарним чи поганим переключенням, вузьким чи широким обсягом, з ефективним чи неефективним розподілом [25].
Рівень розвитку і властивості уваги істотно позначаються на успішності діяльності, наприклад навчальної. Про те, це не означає, що вчитель, викладач повинен лише привернути увагу учня до певного матеріалу. Їхня навчальна діяльність має бути побудована таким чином, щоб увага “йшла” за навчальними діями. Для цього навчальний матеріал доцільно надавати у вигляді задач, розв’язування яких передбачає і організацію уваги, і перехід довільної форми в післядовільну [28].
Перші прояви уваги можна спостерігати уже у новонародженого під час смоктання. За час дошкільного віку розвиваються властивості уваги і її довільність. Дитина вчиться керувати собою і свідомо скеровувати свою увагу на певний предмет. При цьому вона використовує перш за все слово і вказівний жест дорослого, тобто увага стає опосередкованою.
В дошкільному дитинстві збільшується об'єм уваги, тобто та кількість об'єктів, які чітко сприймаються за відносно короткий проміжок часу. Змінюється стійкість уваги як здатність зберігати зосередженість на об'єкті. Одним із показників стійкості є тривалість збереження зосередженості. Розподіл уваги говорить про те, що дитина може скеровувати і сконцентрувати свою увагу на декількох різних предметах одночасно. Переключення уваги означає те, що дитина здатна переміщати спрямованість і зосередженість уваги з одного об'єкту на другий, з одного виду діяльності на другий. Розвиток властивостей і видів уваги дошкільнят суттєво залежить від вагомості, емоційності, цікавості для них матеріалу, від характеру діяльності, яку виконує дитина. Показники уваги значно зростають в сюжетно-рольовій і дидактичних іграх. Розвиток уваги тісно пов'язаний з розвитком волі і довільності поведінки, здатності керувати своєю поведінкою [5].
У дошкільному віці у дітей починає формуватись довільна увага. Необхідні для цього умови складаються в процесі спілкування дитини та дорослого, виконанні дитиною доручень, участі у колективних іграх. Розвиток усвідомлення необхідності виконувати певні завдання, відповідні правила поведінки також сприяє формуванню довільної уваги. Спочатку довільна увага є нестійкою і потребує підтримки з боку дорослого. Проте старші дошкільники вже вміють ставити перед собою завдання і спрямовувати увагу на їх виконання [24].
Молодший шкільний вік сприятливий для розвитку уваги. Без достатньої сформованості цієї психічної функції процес навчання неможливий. Розвиток розумової діяльності сприяє зародженню внутрішньої уваги, яка й виявляє себе у пригадуванні минулих подій, лічбі про себе. Шкільне навчання та позашкільна діяльність сприяють подальшому розвиткові як довільної так і мимовільної уваги. Увага дітей молодшого шкільного віку має свої особливості: легкість зосередження на конкретному матеріалі, що підкріплений наочністю; важкість підтримання уваги при несприятливих зовнішніх умовах роботи; інтерес до роботи сприяє зростанню стійкості уваги [18].
Вивченню особливостей розвитку уваги молодших школярів присвячено немало часу такими вченими як Абрамова Г.С., Мухина В.С., Фонарева С.В., Талызина Н.Ф.
На уроці учитель привертає увагу учнів до учбового матеріалу, намагаючись утримати її тривалий час, переключаючи з одного виду роботи на іншу. В порівнянні з дошкільнятами молодші школярі набагато уважніші. Вони здатні зконцентрувати увагу на нецікавих діях, але у них домінує мимовільна увага. Для цих дітей зовнішні враження - сильний відволікаючий фактор, їм важко зосередитись на незрозумілому складному матеріалі. Увага молодших школярів характеризується невеликим об'ємом, малою стійкістю, вони можуть зосереджено займатися однією справою 10-20 хвилин (підлітки - 40-45 хвилин, а старшокласниики до 45-50 хвилин). У цих дітей затруднений розподіл уваги і переключення її з одного завдання на інше.
В учбовій діяльності розвивається довільна увага дитини. Спочатку діти діють за вказівками учителя, працюють під постійним його контролем, вони поступово набувають уміння виконувати завдання самостійно - самі ставлять ціль і контролюють свої дії. Увага першокласників 6-7років ще слабо організована, має невеликий об'єм, погано розподіляється, нестійка, що пояснюється недостатньою зрілістю нейрофізіологічних механізмів, які забезпечують процеси уваги. За час молодшого шкільного віку в розвитку уваги відбуваються суттєві зміни, іде інтенсивний розвиток усіх її властивостей: особливо різко (в 2,1 рази) збільшується об'єм уваги, підвищується її стійкість, розвивається вміння переключення і розподілу. Добре розвинуті властивості уваги і її організованість є факторами, які безпосередньо визначають успішність навчання в молодшому шкільному віці. Як правило, учні, які краще навчаються, мають кращі показники розвитку уваги. Складність полягає в тому, що різні властивості уваги розвиваються не в однаковій мірі. Найбільш піддається впливу об'єм уваги, він індивідуальний, одночасно властивості розподілу і стійкості можна і потрібно тренувати, щоб запобігти їхньому стихійному розвитку. Успіх тренування уваги в значній мірі визначається індивідуально-типологічними особливостями. Виявлено, що різні поєднання властивостей нервової системи можуть сприяти, або навпаки заважають оптимальному розвитку характеристик уваги. Люди з сильною і рухомою нервовою системою мають стійку увагу, яка легко переключається. Для осіб з інертною і слабкою нервовою системою характерна нестійка увага, яка погано розподіляється і переключається. При поєднанні інертності і сили показники стійкості підвищуються, властивості переключення і розподілу досягають середньої ефективності [1].
Переключення уваги означає те, що дитина здатна переміщати спрямованість і зосередженість уваги з одного об'єкту на другий, з одного виду діяльності на другий. Розвиток властивостей і видів уваги дошкільнят суттєво залежить від вагомості, емоційності, цікавості для них матеріалу, від характеру діяльності, яку виконує дитина. Показники уваги значно зростають в сюжетно-рольовій і дидактичних іграх. Розвиток уваги тісно пов'язаний з розвитком волі і довільності поведінки, здатності керувати своєю поведінкою [17].
У молодших школярів є нерозвиненою довільна увага. У них, як і на попередньому віковому етапі домінує увага мимовільна, спрямована на нові, яскраві об’єкти. Через слабкість гальмівних процесів увага характеризується нестійкістю. Поступово увага молодших школярів стає довільною: спочатку при виконанні завдань, поставлених дорослими, далі при реалізації самостійно поставлених перед собою цілей; спочатку при контролі вчителя за діяльністю, далі при контролі з боку однолітків та самоконтролі.
Особливості уваги дітей молодшого шкільного віку залежить від розвитку їхньої нервової системи. Процеси збудження і гальмування в корі великих півкуль у молодших школярів змінюються порівняно швидко. Цим пояснюється те, що діти дуже чутливі до зовнішніх вражень, легко звертають увагу на кожний подразник. Тому новий осередок збудження, що виник в корі мозку змушує дитину відволікатись від того, на чому вона була зосереджена. Виходить деяка нестійкість уваги, мимовільне переключення її з одного предмета на інший. Цьому сприяє дуже розвинутий орієнтувальний рефлекс. Завдяки дитячій вразливості увагу молодшого школяра привертають насамперед яскравий, образний, наочний навчальний матеріал, жвавий і емоційний виклад [1].
Іншою особливістю уваги молодших школярів є здатність легше зосереджуватись на предметах зовнішнього світу, ніж на власних уявленнях і думках. Так, в одній школі першокласникам запропонували помічати членів своєї сім’ї і сусідів по квартирі. Діти спробували виконати завдання в класі, а потім відмовилися і сказали: «Краще ми це зробимо дома, коли всі зберуться». Цей факт свідчить про те, що здатність зосереджуватись на своїх думках і уявленнях (так звана внутрішня увага) в цьому віці ще слабко розвинена.
В перші місяці навчання в школі дитина однаково уважна до різних видів робіт, її більше цікавить не зміст навчального матеріалу, а процес навчання. Але поступово їх увага стає більш зосереджена на заняттях з певних навчальних предметів або про виконанні тих самих видів навчальної роботи. Це залежить від розвитку диференційованих інтересів учня. Таким чином, хоч у дітей велику роль відіграє мимовільна увага, але вже в дошкільному віці в них починає розвиватися довільна увага. Вона є результат виховання, спілкування дітей з дорослими, спільної діяльності з ними.
Нерідко дітям буває важко підтримувати довільну увагу не лише тому, що вони не звикли до вольових зусиль й у них ще не має вміння працювати терпляче, не поспішати. Це особливо відчувається коли діти мають зрозуміти суть задачі. Навчальне завдання як на уроці, так і вдома, не можна виконати, якщо на них не зосередитися. Поступово учень звикає працювати уважно, у нього розвивається післядовільна увага.
1. Зосередженість, концентрація уваги в учня може бути інтенсивною, особливо під час виконання цікавої роботи. У ці моменти він не помічає того, що відбувається навколо. Але стійкість уваги не досить розвинена. Інколи незначний факт або малопомітний для інших предмет відволікає увагу дітей. Буває, що навчальний матеріал породжує у дітей непотрібні асоціації, і це причиною відвернення уваги.
Учителю, який проводить заняття з першокласниками, особливо важливо стежити за тим, щоб який-небудь предмет або факт негативно не вплинув на спрямування думки учня, не відвертав їх від роботи. Обсяг уваги значною мірою залежить від набутого досвіду людини. У молодшого школяра досвіду небагато. Тому діти майже не спроможні тримати в полі зору кілька об’єктів. Так, першокласник знає, що переходити вулицю можна лише на зелене світло світлофора і обов’язково треба дивитися, чи не їде машина. Проте дитина не завжди виконує це, тому що обсяг її уваги малий. Навіть пізніше, коли вона переходить до наступного класу, дитина може захопитись грою в м’яча і побігти за ним на середину вулиці, не звертаючи уваги на транспорт, що рухається.
В навчальні роботі молодшому школяреві важко, додавати числа, перевіряти здобутий загальний результат, наприклад 4+3+2, додавши 2 до 7 учень уже не помічає, з яких чисел вийшло 7, бо він не в змозі фіксувати увагу на всіх трьох числах. Те саме буває і при розв’язанні задач на дві дії. Повторити умову задачі учень може, але тримати в полі зору обидві дії для нього спочатку дуже важко [28] .
Обмеженість уваги, особлива помітна в семирічних дітей, починає швидко зникати в школі, коли орієнтування розширюється.
2. Вміння розподіляти увагу в школярів 1 класу розвинене ще не досить. Якщо учень знаходить відповідь на запитання задачі, то він уже не в змозі стежити за своєю поведінкою, підстрибує, піднімає високо руку, забуваючи, що цього не можна робити. Так само учневі важко правильно сидіти під час письма: адже при цьому треба бути уважним і до процесу написання слів, ідо змісту своєї роботи, і до того, як лежить зошит, як він тримає руку, яка в нього поза, чи не лягає він грудьми на парту. Тому вчителю доводиться витрачати немало сил і часу, щоб привчити школяра правильно сидіти під час письма.
Іноді невміння розподіляти свою увагу педагог помилково оцінює як неуважність і недисциплінованість школяра. Так, коли учень, якого викликали продовжувати читати оповідання, не знаходить місця, на якому зупинився товариш, що перед ним читав, вчитель думає, що дитина займалася чимось стороннім. Насправді школяреві важко читати про себе і стежити за читанням товариша. Для цього треба певною мірою розподіляти увагу. Проте не можна сказати, що молодші школярі взагалі неспроможні розподіляти увагу. Завдяки навчальні роботі в класі і вдома швидко розвиваються ця якість, і діти звикають працювати, стежити за собою, слухати вчителя і бачити, що пише товариш на дошці.
Про переключення уваги з одного предмета на інший можна сказати те саме. На початку уроку першокласники після дзвінка на урок не відразу можуть зосередитися на заняттях, і вчителю доводиться їх заспокоювати, настроювати на роботу. Зміна занять теж пов’язана з деякою втратою часу. Але потім (вже в 1 класі) діти звикають швидше переключати свою увагу з відпочинку під час перерви на роботу або з одного виду занять на інший.
У молодших школярів учбова діяльність стає провідною і набуває характерних особливостей. Її основні компоненти: дії і операції, за допомогою яких учні оволодівають змістом навчання; мотиви і форми спілкування учнів з учителем та між собою; результати навчання та його контроль і оцінка; структура учбової діяльності, в якій набуття знань, вмінь та навичок виступає як прямий її результат, складається поступово в міру того як школярі навчаються їх здійснювати, виробляють перші навички вміння вчитися 16.
Слабкість довільної уваги і занадто розвинена мимовільна увага в молодших школярів можуть спричинити до лінощів і слабовілля. Довільна увага спостерігається, особливо в учнів 2-4 класів, тоді, коли безпосередній інтерес не захоплює дітей. Якщо для дошкільника потрібні сильні емоційні фактори, щоб зосередитися на навчальній діяльності, то для старших достатньо буває інколи тільки усвідомлення вважливості завдання. З цього, звичайно, не можна робити висновки про те, що не слід турбуватися про емоційні фактори під час організації діяльності учнів цього віку. Слід зважати і на загальну нестійкість, легке відволікання їх уваги, яка спостерігається тим більше, чим менше цікавий об’єкт, на якому концентрується увага.
Вузький обсяг уваги, невміння розподіляти її протягом довгого часу між різними людьми: дивитись на дошку, слухати відповіді товариша, вказівки вчителя та ще й стежити за свою роботою в зошиті, деякі вчителі розглядають звичайно як неуважність, неприпустиму в школі. Справді, у навчальній роботі треба вміти зосереджуватися. Адже в багатьох дітей, які тільки-но вступили до школи, домінанта, що утворилася надто слабка. Вона утворюється дуже нелегко і легко гасне. На зміну одній, що швидко зникає, з’являється інша. Увага дитини переходить з одного предмета ні інший, ніде не затримуючись довго; її відвертає будь-який, навіть незначний вплив із зовні, бо сила її концентрації поки що дуже мала.
У школярів середнього і старшого віку зростає стійкість уваги, здатність зосереджуватись на об'єктах мислено і без наочності, виробляється вміння бути уважним у несприятливих умовах, контролювати свою увагу і володіти нею; вдосконалюється вміння розподіляти та переключати увагу. У розвитку уваги школярів спостерігаються й індивідуальні відмінності.
Таким чином, необхідно враховувати, що індивідуально-типологічні особливості кожної конкретної дитини дозволяють тренувати її увагу тільки в конкретних межах [22].
1.3. Порушення уваги у молодшому шкільному віці
Перша проблема, з якою стикається першокласник, прийшовши в школу – це необхідність бути уважним. І найбільш важка задача вчителя – зібрати увагу дітей. Саме тут найбільш виражено починають проявлятися порушення уваги.
Увага володіє важливими якостями: ємкістю, швидкістю перемикання і стійкістю. Ємкість показує, як багато об'єктів одночасно може бути охоплено увагою. Швидкість перемикання з одного об'єкту на іншій. Стійкість – здатність утримувати увагу на одному предметі потрібний час [26].
Неуважність молодших школярів - одна із найпоширеніших причин зниження успішності навчання. Помилки "за неуважність" в письмових роботах і під час читання - найбільш образливі для дітей. Як правило, наявність значної кількості таких помилок у першокласників можна пояснити впливом одразу багатьох факторів, загальновікових особливостей розвитку (незрілість нейрофізіологічних механізмів), початком етапу оволодіння навиками організації учбової діяльності та іншими причинами, пов'язаними з періодом адаптації до нових умов школи. Тому в перших класах заняття по розвитку уваги рекомендуються проводити як профілактичні, спрямовані на підвищення ефективності функціонування уваги у всіх дітей. Заняття по формуванню уваги проводяться як навчання "уважному письму" і будуються на матеріалі роботи з текстами, які містять різні типи помилок : заміна чи пропуск слів в реченні, заміна або пропуск букв в слові. Важливим моментом процесу формування уваги є робота дитини зі спеціальною карткою, на якій виписані "правила" перевірки, тобто порядок операцій при перевірці тексту. Наявність такої картки являється необхідною матеріальною опорою для оволодіння повноцінною дією контролю.
Дуже часто зустрічаються неуважні учні, які зконцентровують увагу не на учбових заняттях, а на чомусь іншому - на своїх думках, які далекі від навчання, малюванні на парті і т.д. Коли така дитина дивиться в підручник, вона не бачить правило чи вправу, а цілеспрямовано вивчає текст чи малюнок, який не має відношення до сьогоднішнього уроку. Увага таких дітей достатньо розвинута, але через відсутність необхідної спрямованості вони складають враження розсіяних. Неуважні молодші школярі сильно відволікаються, погано зконцентровують увагу, для них характерна нестійка увага, що в значній мірі впливає на результати навчання. Прикладом відволікання також є неуважність. Проте з іншого боку, неуважністю буде такий ступінь концентрації уваги, за якого істотно звужується поле свідомості. У процесі діяльності людина часто змушена переключати свою увагу з одного об’єкта на інший, з однієї дії на іншу. Свідоме переміщення уваги на новий об’єкт називається її переключенням [27].
Розрізняють два види неуважності.
Перший вид – результат загальної нестійкості уваги. Ним відзначаються діти молодшого віку. Він може бути й в дорослих в результаті слабкості нервової системи чи великої перевтоми, недосипання тощо. Такий вид неуважності з’являється також, коли бракує звички працювати зосереджено.
Другий вид неуважності має зовсім інший характер. Він виникає тому, що людина зосереджена на чомусь одному й через те не помічає нічого іншого. Такою неуважністю відзначаються люди, захоплені своєю справою.
Що ж на психологічному рівні впливає на поведінку уважних, розсіяних і звичайних людей?
По-перше, кожен несе в собі різні природні задатки: швидкість нервових процесів, швидкість перемикання з одного процесу на інший, ступінь активності і стомлюваності і тому подібне. Зрозуміло, що бути уважним (спостережливим) легше тому, у кого більш лабільна, рухлива психіка. Тому несправедливо і безглуздо докоряти розсіяному дитяті в неспостережливості. Він народжений таким! Інша справа, що будь-яку якість можна розвинути, лише «межа» в кожного буде своя.
По-друге, більш уважні, як правило, виявляються і допитливішими, а в основі цієї якості лежить властивість інтелектуальної активності, яка, як показали дослідження вітчизняних психологів, є теж природженим.
По-третє, неуважність не обов'язково означає загальну незібраність уваги. Інколи це результат високої концентрації уваги на якомусь одному предметі або на своєму внутрішньому світі, переживанні. Зараз стає усе більш поширеним явище відходу дитини у віртуальний комп'ютерний світ, який виявляється для нього цікавішим. Таке дитя теж виглядає розсіяним, не зацікавленим на реальному світі і навіть усуненим від нього. Це небезпечна тенденція!
По-четверте, на розвиток уваги впливають, поза сумнівом, психологічні чинники: способи виховання, навчання дитини, стиль стосунків з дорослими і однолітками, можливості реалізації здібностей дитини і так далі. Наприклад, сильна опіка пригнічує не лише ініціативу, але і волю дитини, яка лежить в основі довільної уваги. І, навпаки, безконтрольне маля просто не уміє організувати свою увагу – у нього немає такого досвіду. І ось найчастіша характеристика дитини в школі: «здібний, але неуважний» або того гірше – «лінивий».
По-п'яте, медичні причини впливають на розумову діяльність і, зокрема, на увагу: неповноцінне харчування, авітаміноз, недолік мікроелементів, хронічні і інфекційні захворювання і тому подібне інколи можуть бути основною причиною неуважності і тимчасового або постійного відставання дитини в своєму розвитку [25].
Починати тренувати увагу потрібно починати в найменшому віці з розвитку спостережливості.
Потрібно відмітити, що говорити про розвиток якоїсь одної, окремо взятої якості або психічного процесу можна лише теоретично. Людська психіка – гармонійне поєднання, переплетення безлічі якостей, властивостей, процесів, перетікання і перетворення одних в інші. На практиці ми можемо лише підсилити акцент на вихованні, розвитку тієї або іншої вибраної нами в даний момент якості, а вплив пошириться на всі процеси, на всю психіку цілком, бо вона нероздільна, цілісна. Виховуємо увагу – забезпечуємо краще сприйняття, пам'ять, формуємо характер. Піклуємося про спостережливість – даємо їжу для мислення, розуміння відношення, власної думки. І так – у всьому 22.
Якщо відноситись до дитини не як до докучливої нетями, а як до молодшого партнера, який дуже скоро з нашою допомогою досягне нашого рівня і переросте нас, якщо адекватно розуміти вклад і відповідальність вихователя в це зростання – тоді усвідомлення його праці розширюється до еволюційних процесів людства, займаючи своє законно почесне місце: без Вчителя, Вихователя немає розвитку Людини і Людства 23.
Виникаючи на основі безумовного (орієнтувального) рефлексу, увага дитини вже на другому році життя набуває умовно-рефлекторного характеру. У тривалості зосередження (стійкості) уваги дедалі більшу роль починають відігравати спрямованість особистості, її інтереси, мислення і мова. Оскільки фізіологічною основою уваги є вогнище оптимального збудження (домінанта), що виникає в корі головного мозку і лише за умови гальмування всіх інших ділянок кори, маленькі діти не здатні до тривалого зосередження, стійкості і розподілу уваги.
Для молодшого школяра характерна неуважність. Вона пов’язана із загальною нестійкістю уваги. Хиби сприйняття дитини нерідко пояснюються неуважністю, яка найчастіше залежить від особливостей дитячого сприйняття; хиби сприйняття – це неточність у розпізнаванні схожих предметів, в наслідок чого діти можуть припускатися помилок під час читання, плутаючи літери або склади. Так, замість слова “перестав” вони читають “пристав”, замість “Маша” читають “мама”, крім того діти часто “вгадують”, що написано замість того, щоб уважно вдивлятися в літери слова. Часто це призводить до помилок 26.
Нерідко неуважність учня зумовлюється втомою. У цьому разі дитині треба відпочити, відволіктися. Однією з причин неуважності молодшого школяра є такий його стан, коли він ніби перебуває “в полоні” якоїсь упередженої думки. Це буває тому, що дитині бракує життєвого досвіду і потрібних знань. Першокласники, іноді й другокласники, часто неуважні. Причини неуважності різні. Їх треба знайти, щоб успішно виховувати увагу дітей 27.
Неуважність, звичайно, найчастіше характерна для маленьких дітей, ніж для старших. Проте це зовсім не означає, що нестійкість уваги є такою віковою особливістю, яка визначає безумовну неможливість тривалого зосередження молодших школярів: 6-8-річні діти можуть довго слухати цікаве оповідання, тривалий час конструювати модель. Досвід експериментального навчання в молодших класах, показує, що навіть діти 1 класу здатні до сильної, тобто концентрованої і стійкої уваги протягом усього 45-хвилинного уроку. Але для цього треба додержуватись певних умов організації навчальної діяльності дітей:
1) Добрий темп уроку;
2) Чіткість і стислість пояснень;
3) Максимальна опора на активну мислительську діяльність дітей;
4) Бережливе ставлення вчителя до уваги дітей;
5) Різноманітність форм і видів роботи, підпорядкованих основному завданню і темі уроку;
6) Залучення до навчальної роботи всіх учнів під час виконання не тільки письмових завдань, а й звичайних усних вправ;
7) Використання додаткових вправ та дидактичних ігор для першокласників на спостережливість: “Що змінилося?”. Щоб активізувати увагу учнів, слід цікаво викладати навчальний матеріал, але й потрібна наполеглива розумова активність учнів. Необхідні різноманітні види і форми роботи, чітка організація уроку, але не менш потрібне спрямування навчальної діяльності, формування інтересу ,волі та відповідальності самого учня. Існує точка зору, що увага є ідеальна, скорочена і автоматизована дія контролю, а це створює можливість і необхідність цілеспрямованого її формування, як функції психологічного контролю.
Для більш обґрунтованого й точного вивчення уваги в психології використовують ряд методик (бланкових і апаратурних), які дають змогу виявити окремі властивості й дати їм якісну та кількісну оцінку. Це може бути психологічний експеримент із використанням тестових методик, що значно підвищує надійність психодіагностики 3.
Тренування уваги доступне завжди, у будь-який момент життя. Для цього вчителеві потрібно частіше звертати увагу дітей на конкретні речі: «Красиво зроблено, так?»; «Добре вчинив, вірно?»; «Смачно пахне, правда?»; «Подивіться, які хмари! На що вони схожі?» Відмітьте, що це кожного разу запрошення дитини до розмови «включення» його в ситуацію. Порівняйте з твердженнями: «Красиво»; «Добре вчинив» і так далі. Вони просто оцінні. Без підключення самої дитини до цієї оцінки вона може і не почути дорослого. Дитина інколи має відмінну від вчителя думку. Це теж шлях до розвитку самостійності. Розвиток спостережливості можна перетворити на веселу і цікаву гру. Наприклад, запропонуйте дитині або декільком дітям відмітити і запам'ятати заховані під серветкою предмети, коли ви їх відкриєте на дві хвилини; потім на одну хвилину, на 30 секунд. Предметів не повинно бути більше семи, і діти, безумовно, мають бути знайомі. Для кожної дитини предмети міняються. Змагання дітей підвищує їх мотивацію до розвитку спостережливості [18].
Дуже важливо виховувати готовність дитини бути уважним завжди. Звичайно, для дітей це також має бути ситуація гри. Наприклад, закрийте дитині очі і попросіть описати, у що ви сьогодні одягнені. У що – його подруги і друзі? Неочікувані питання на спостережливість корисні тому, що допомагають організувати і дисциплінувати увагу дитини. Річ у тому, що увага маляти розсіюється, спрямованість його на що-небудь весь час піддається «атакам» багатьох подразників. Питання дорослого допомагають впоратися з цими подразниками. Не забувайте похвалити дитину.
У дітей молодшого шкільного віку помітно розвиває спостережливість цілеспрямований спільний розгляд малюнків, зокрема, окрім спільного їх змісту, обговорення деталей. Якщо вчитель додає цьому обговоренню оцінний характер, то він тим самим сприяє розвитку аналізу у дитини, а це вже розумовий процес. Наприклад, не просто констатується якась деталь на малюнку, а як би «розгортається»: «Шнурок розв'язаний. Квапився або ще не уміє зав'язувати? Може впасти, так?»; «Ця хмара біла, легка, а ця – темна, важка. З якої може піти дощ?»; «Багато намальовано квіточок. А як вони називаються?» – і так далі. Дуже корисні ігри типу: «Найди разбіжності» «Знайди однакові» «Намалюй за зразком». Можна порівнювати листя дерев різних порід або однієї породи («Найди спільне і чим вони відрізняються») («Спробуй знайти однакові»), або замалювати їх потім по пам'яті. Уваги вимагають багато рухливих ігор на уроках фізкультури, такі як гра з м'ячем «Живі – неживі предмети» (одні ловимо, інші – відбиваємо м’яча).
Для розвитку уваги пропонуються багато методик, зокрема для розвитку зорової уваги такі:
Знайди два однакові предмети
Пропонується картка із зображенням п'яти і більше предметів, з яких два предмети однакові. Потрібно знайти однакові предмети, пояснити свій вибір.
Виключення зайвого
Пропонується картка із зображенням 4-5 предметів, один з яких відрізняється від останніх. Необхідно його знайти.
Знайди відзнаки
Пропонується картка із зображенням двох картинок, що мають декілька відмінностей. Необхідно щонайшвидше знайти ці відзнаки.
Викладання візерунку
Дитині пропонують викласти з мозаїки (або паличок) за зразком букву, цифру, візерунок, силует і тому подібне.
Малювання по клітинках
Дитині дається аркуш в клітинку (велику або дрібну), зразок для малювання (орнамент або замкнута фігура), олівець. Необхідно перемальовувати узор по клітинках.
Назви предмет
Дитині даються малюнки із замаскованими (неповними, перекресленими, накладеними один на один) зображеннями предметів. Необхідно їх назвати.
Скільки чого?
Дитину просять оглянути кімнату і назвати якомога більше наявних предметів, що починаються на букву "К", "Т", "С", всі скляні або металеві, всі круглі, або всі білі предмети.
Домальовуй
Дитині пропонується назвати, що відсутнє в зображених предметах і домалювати їх. Приклади: будинок без вікон, машина без коліс, квітка без стеблинки і тому подібне [4].
1.4. Місце уваги в начально – пізнавальній діяльності молодших школярів
Увага конче потрібна людині для виконання кожного навчального чи трудового завдання [14].
Особливого значення увага набуває у засвоєнні нового знання. З цього приводу К.Д. Ушинський, зокрема, зазначав, що це основні ворота до свідомості, “єдині двері нашої душі” через які входять до нас усі відомості про навколишній світ, чуттєві дані і знання. Уважність – запорука успіхів у розв’язанні проблем життя і діяльності. Взаємні зв’язки наочної діяльності суб’єкта і об’єкта свідомості й предмета визначають механізми виникнення й розвитку уваги та підвищення її ефективності. При цьому увага виявляється у двохсторонню силу відносин суб’єкта й об’єкта. Так, чим більша активність свідомої діяльності суб’єкта, тим частіше виступає об’єкт; чим виразніше у свідомості виступає об’єкт, тим інтенсивнішою є сама свідомість, що виявляється в увазі.
Увага та її властивості є особливим значенням для організації навчальної діяльності молодших школярів. Адже, щоб зрозуміти суть предмету, який ми розглядаємо, нам необхідно звернути на нього неабияку увагу.
Увага першокласника ще багато в чому зберігає риси характерні для дошкільників. Обсяг уваги малий, першокласники не здатні одночасно розглядати картину і слухати розповіді учителя про життя і діяльність її автора – художника. Сприймаючи складний для них зміст (записані арифметичні вирази), діти швидко виконують знайомі дії, але відразу забувають, якими числами до того оперували, в результаті яких дій дістали правильну відповідь, бо кожен раз зосереджуються лише на якомусь одному виді своєї діяльності. Учні І-ІІ класів не вміють ще спрямовувати свою увагу на головне істотне в оповіданні, картині або реченні. Якщо, наприклад, у задачі мова йде про жовті і червоні троянди, на які прилетіли метелики, діти легко “сповзають” з оперування числами на обговорення кольору метеликів, їх видів, починають пригадувати, де і коли вони їх ловили. Увага до деталей оповідання (події) – внаслідок характерної для маленьких дітей зайнятості і ситуативності сприймання складних для них явищ, невміння аналізувати, виділяти головне і бачити істотні зв’язки в цілому, що сприймається. Невміння відокремити істотне від другорядного змінюється, якщо вчитель неодноразово підкреслює і таким чином спеціально виділяє певний елемент цілого. Стаючи акцентованим компонентом комплексного подразника, що сприймається, такий елемент привертає до себе увагу учнів. Так, під час вивчення літери “ь” діти починають “чути” м’який приголосний звук скрізь. Вони пишуть “синья” (замість “синя”), “вьзяв”. Оперуючи числами під час розв’язання арифметичних прикладів, учні почавши розв’язувати задачі, насамперед звертають увагу на числа. Діти прагнуть відразу виконувати з ними різні математичні дії: додавати, віднімати, не замислюючись над тим, для чого їм це потрібно [4].
Підвищена емоційна збудливість, яка має місце в учнів 1-4 класів, також заважає їм розібратися у виконуваній ними роботі або в розповіді вчителя.
Це пов’язано з віковими особливостями нервової системи молодших школярів.
Увага людини передає її спрямованість на щось і є умовою вибіркового відображення людиною певного об’єкта з безлічі об’єктів, що діють на нервову систему людини в кожний окремий момент [25] .
Увагу малечі привертає яскравий, потужний подразник. Це мимовільна увага. Пізнавальне ставлення до навколишнього світу, що формується в дошкільника, перебудовує й увагу дитини. Вона стає мимовільно (вторинною), тобто спирається на інтерес. Після того, як дитина навчиться говорити і виконувати правила, зважати на вимоги дорослих, в неї формується довільна (вольова) увага і водночас зростають можливості розподіляти її, переключати, тобто керувати нею.
Розвиток довільної уваги в молодших школярів здійснюється успішно, якщо створюються умови для їх цілеспрямованої роботи, за яких вони привчаються керуватись самостійно поставленою метою. Розвиток довільної уваги у дітей іде від керування цілями, які ставлять дорослі, до реалізації цілей, які ставлять учні, від постійного контролю дій учня вчителем до контролю дитиною своїх однокласників, а потім і до самого контролю.
З віком учнів початкових класів зростає обсяг і стійкість їх уваги. Стійкість і продуктивність уваги в учнів третіх класів зростає у порівнянні з першокласниками на 33%, а діапазон індивідуальних відмінностей має тенденцію з віком учнів звужуватись, відповідно обсяг уваги зростає на 45%, а діапазон індивідуальних відмінностей з віком дітей має тенденцію також до звуження [8].
Нестійкість уваги є однією з причин невеличання в школі. Причиною нестійкості уваги в молодшого школяра буває недостатня його розумова активність, зумовлена як недосконалими методами навчання, так і рівнем його готовності до учбової діяльності, непередбаченими труднощами в навчанні, станом здоров’я.
Увага молодших школярів тісно пов’язана із значимістю для них навчального матеріалу. Усвідомлення учнями необхідності, важливості його засвоєння, інтерес до його змісту є умовою стійкості їх уваги. Увага залежить від доступності навчальних завдань, поставлених перед ними. Діти з захопленням працюють над тим, що є нелегким, але доступним для них [12].
Концентрація уваги виявляється в тому, що увага поглинається одним об’єктом. Показником її інтенсивності є стійкість до перешкод, неможливість відволікання уваги від предмета діяльності сторонніми подразниками. Скажімо, захопившись якою-небудь справою ми не бачимо, й не чуємо, що навколо нас відбувається (негативна індукція) [25].
Стійкість уваги посилюється, коли зміст діяльності викликає зацікавленість, коли ми щось робимо з об’єктом уваги, постійно виявляємо в ньому нові особливості. Помірні труднощі молодшого школяра, які долаються у процесі роботи, посилюють стійкість уваги школяра.
Властивістю, протилежної стійкості є відволікання уваги об’єктами, що не стосуються діяльності. Боротьба з відволіканням уваги молодшого школяра, вимагає тренувань у виконанні завдань у не зовсім сприятливих умовах. Зі стійкістю пов’язане також явище, що має назву коливання уваги. Воно виявляється в тому, що зосереджуваність та стійкість уваги періодично стають більш або менш інтенсивними. Спостереження свідчать, що коливання уваги молодших школярів через 15-20 хв. здебільшого приводять до мимовільного відволікання її від об’єкта.
Увага посідає особливе місце серед психічних явищ. Виступаючи невід’ємною частиною пізнання, почуття та волі, вона не зводиться до жодної з цих трьох серед психічного. Увага – динамічна сторона свідомості, яка характеризує ступінь її спрямованості на об’єкт і зосередження на ньому з метою забезпечення свого адекватного відображення протягом часу,необхідного для виконання певного акту діяльності або спілкування. Проявляється вона у вибірковому відображенні об’єктів відповідно до потреб суб’єкта й завдання його діяльності, спілкування чи роздумів. Особливу роль відіграє увага у навчальній роботі школярів. Зосередженість, спрямованість свідомості учня на певні предмети та явища на всіх етапах його навчальної діяльності. Часто нерозуміння навчального матеріалу, поява помилок під час виконання самостійних завдань, невміння починати і послідовно проводити роботу над заучуванням текстів, виконанням малюнків, технічних виробів пояснюється не відсутністю здібностей до цих видів занять, не слабкою кмітливістю або поганою пам’яттю, а не достатньою уважністю.
Уважність містить три компоненти:
а) сталість уваги як тривалість безперервного психічного процесу, необхідного для завершення даного завдання, дії;
б) уміння довільно переключати увагу з одного об’єкта на інший;
в) сталість, яка визначається опором щодо відволікаючого впливу сторонніх подразників.
Системоутворюючим компонентом у структурі уважності є сталість уваги. Згідно з дослідженнями вітчизняних учених, саме стала увага – найголовніша умова, що відрізняє добре встигаючих учнів від їх малопродуктивних однокласників. Увагу розглядають і як функцію внутрішнього контролю за відповідністю розумових дій програм їх виконання [14].
Розвиток такого контролю покращує результативність будь-якої діяльності і її планомірне формування, корекція дає змогу перебороти деякі дефекти уваги.
Увага в молодшому шкільному віці стає довільною але ще досить довго, особливо в початкових класах сильною залишається мимовільна увага дітей. Обсяг і стійкість, переключення і концентрація довільної уваги до IV класу школи в дітей стають майже такими важливими, як і в дорослої людини. Що стосується переключення, то в цьому віці навіть вище, ніж у середньому, у дорослих - це пов’язано з молодістю організму і рухливістю процесів у центральній нервовій системі дитини. Молодші школярі можуть переходити від одного виду діяльності до іншого без особливих зусиль. Однак і тут увага дитини зберігає ще деякі ознаки “дитячості”. Переключаючи увагу, молодший школяр свідомо переходить з одного об’єкта на інший, від одного завдання до іншого, ставлячи перед собою мету зайнятися чимось новим або перепочити. Здатність переключати увагу важлива тоді, коли треба швидко реагувати на зміни середовища. Переключення уваги викликається змінами в навколишньому середовищі. Здатність до переключення уваги виражається в процесі практичної діяльності. Потрібно виробити звичку переключати уваги в певних умовах. У школі слід так організовувати процес навчання, щоб діти з самого початку одержали завдання, яке б вимагало переключення їх уваги на учіння. Треба слідкувати, щоб вони цілком переключалися на новий предмет діяльності, повністю виконували його вимоги до діяльності. Дотримання розумного режиму переключення уваги в процесі навчання має важливе значення для гігієни розумової праці, виступає необхідною умовою раціонального режиму праці й підтримки оптимального рівня працездатності молодших школярів на уроках [27].
Розподіляти увагу в межах одного аналізатора майже неможливо: слухати уважно дві промови, слухати й читати. Якщо одна з діяльностей вимагає великої концентрації уваги, то розподіл стає неможливим, бо зосередження свідомості на певних об’єктах неминуче пов’язане зі звуженням його поля.
Обсяг уваги визначається тією кількістю об’єктів, яку можна охопити увагою в обмежений відрізок часу. Тренування, розвиток навичок читання молодшого школяра дають можливість сприймати більший обсяг слів, хоча при цьому можливе збільшення помилок. Обсяг уваги пов’язаний із властивістю її концентрації й перебуває в зворотній пропорційній залежності з нею. Якщо максимальна концентрація уваги характеризує ступінь звуження свідомості, то обсяг характеризує ступінь його розширення.
Особливий інтерес викликає розсіяність уваги, яка полягає в перестрибуванні від одного зовнішнього об’єкта до іншого. Увага молодшого школяра за мінімальної вольової регуляції підпорядковується зовнішнім обставинам. Але не треба плутати з “професорською розсіяністю”, причиною якої виступає глибока концентрація уваги на одному об’єкті свої намірів, що є необхідною умовою зосередження особистості.
Провідний вид діяльності дитини після 7 років – навчання в школі. Ця діяльність істотно впливає на всі психічні процеси. Змінюється й увага, бо до неї в зв’язку з навчальною діяльністю ставлять нові високі вимоги. Не випадково непідготовленість старших дошкільників до роботи в класі насамперед виявляєтьсь в їх невмінні зосередитися на змісті уроку, на вимогах учителя і на власних ідеях, що й спричинює нерідко серйозні зауваження педагога.
Проте якості уваги, потрібні для успішної роботи в класі і вдома, лише частково можна розвинути й підготувати в дитячому садку [28].
У 1964-1966 рр. кафедра гігієни дітей і підлітків Ленінградського інституту санітарії і гігієни (А.П. Родіна) вивчала стомлюваність дітей 1-2 експериментальних класів, що працювали з більшим навантаженням, ніж звичайні класи. Дослідження показало, що коли на уроках додержують дію правильної організації уваги, навіть складні завдання, при виконанні яких діти повинні виявити певне розумове напруження, не тільки не стомлюють школярів більше, ніж робота в звичайних класах, а й навіть в окремих випадках підвищують їх працездатність. Це положення підтверджує думку, висловлену ще К.Д. Ушинським, про те, що діти стомлюються не від праці, а від неробства [4].
Для мобілізації уваги потрібно активізувати навчальної праці дітей. Треба, щоб вони більше думали, і все, що їм під силу ,виконували самостійно. Є багато прийомів активізації навчальної праці молодших школярів. Навіть, здавалося б, дрібниці можуть відігравати велику роль. Так, наприклад, здебільшого недоцільно називати спочатку прізвище учня, а потім ставити йому запитання. У цей момент увага більшості учнів може бути спрямована на щось інше, а не на обдумування відповіді, бо запитання звернене вже не до них. Щоб усі діти зосередили свою увагу на цьому запитанні, спочатку треба його поставити всьому класу, а потім вже викликати того учня, який на дошці пише речення або робить обчислення. У цей час окремі діти, як правило, слабкі учні, пасивні. Вони чекають, поки щось з’явиться на дошці, щоб переписати його собі в зошит. Внаслідок цього увага і розумова активність цих школярів мінімальні. Інакше буде, коли учень якого викликають, записує продиктоване речення або розв’язує задачу на зворотному боці дошки, що повертається. Тоді кожен учень деякий час змушений працювати самостійно. Потім написане на дошці показують класу і колективно перевіряють те, що зроблено на дошці і написано в зошитах учнів [28].
Урізноманітнювати працю на уроці можна не лише змінюючи види занять. Треба, щоб викладення матеріалу було не монотонним і одноманітним, а жвавим, динамічним. Відомо, що бесіда, під час якої учні не тільки слухають, а й відповідають на запитання вчителя, більше активізує їхню працю, краще привертає увагу, ніж лекція чи оповідання. Але і в початкових класах учителю іноді доводиться певний час розповідати або пояснювати. У таких випадках важливо, щоб мова вчителя не була довгим монологом. Добре, коли вчитель ставить запитання, на які сам дає відповідь. Тоді його мова нагадує жваву бесіду, діалог. Така форма викладання легше привертає увагу молодшого школяра. Невеликий відпочинок (2-3 хвилини), фізкультхвилинка на уроці позитивно впливають на відновлення уваги учня [22].
Увагу малят привертає яскравий, потужний подразник. Це мимовільна увага. Пізнавальне ставлення до навколишнього світу, що формується у дошкільника, перебудовує й увагу дитини. Вона стає мимовільно (вторинною), тобто опирається на інтерес. Після того як дитина навчиться говорити і опановувати правила, зважати на вимоги дорослих, в неї формується довільна (вольова) увага і водночас зростають можливості розподіляти й переключати увагу, тобто керувати нею.
Увагу, що виникає в активній діяльності дитини, не тільки зумовлює, а й підтримує раціонально організована її діяльність, і насамперед активно-розумова праця. Організована вчителем навчальна діяльність дітей, що ґрунтується на різних формах її мислительної активності, формує особливу рису особистості – уважність.
Навчання збагачує досвід дитини, розвиває якості особистості, що дають змогу переходити до досконалої внутрішньої організації й регуляції своєї діяльності, виробляти вміння свідомо спрямовувати уважність до людей, що є важливою рисою особистості. В процесі шкільного навчання роль уваги змінюється залежно від ступеня новизни і складності матеріалу. Добре засвоєний матеріал не вимагає напруження уваги. Зосередженість свідомості потрібна там, де виникають труднощі, а чим вони більші, тим більше напруження уваги необхідне.
Існує точка зору, що увага є ідеальна, скорочені й автоматизована для контролю, а це створює можливість і необхідність цілеспрямованого її формування як функції психологічного контролю. Як і кожна згорнута автоматизована розумова дія, дія контролю має формуватися поетапно :
1) зовнішня предметна дія – перевірка правильності написання слів на основі картки, в які записано порядок перевірки тексту;
2) зовнішньомовний – операції виконуються вголос;
3) внутрішньомовний, коли учень виконує дії пошепки;
4) переведення дії в розумовий план – дія відбувається в плані внутрішньої мови. Якщо учень робить багато помилок, то повертається до попереднього етапу, доки не засвоїть дії контролю до автоматизму. Важливим критерієм сформованості дії контролю є її зближення з основною дією і навіть деякі випередження, що становлять одну з умов безпомилкового виконання роботи [8].
Висновки до першого розділу
В дошкільному віці у дітей переважає мимовільна увага. На розвиток довільної уваги сильно впливає розвиток мови й здатність виконувати вербальні вказівки дорослих, навмисно направляючих увагу дитини на потрібний предмет. Під впливом ігрової діяльності, частково трудової (головним чином по самообслуговуванню) й учбової, довільна увага у старшого дошкільника досягає досить високого ступеню розвитку, це забезпечує йому можливість навчання в школі. У дошкільника в його діяльності увага в меншій мірі підпорядковується вимогам дорослих. В школі увага учня підпорядковується розкладу учбової роботи, його вимагають бути уважним не тільки до того, що цікаво, але й до того, що не цікавить, але потрібно обов’язково для нього як для учня.
У молодшого школяра також ще переважає мимовільна увага. Одночасно росте й удосконалюється довільна увага. Цьому сприяє характер учбової діяльності, навчання, приклад дорослих. Учбова діяльність вимагає від дитини певних вольових зусиль, а також постановки цілі: вивчити, написати, зробити, слухати – й він заставляє себе виконувати це. Так формується довільна увага.
Вчителю необхідно враховувати особливості уваги молодшого школяра. Для створення зосередження уваги необхідно викликати у дитини зацікавленість до роботи, давати можливість активно приймати участь в навчальному процесі, звертати увагу і на емоціональні моменти в навчанні.
Особливості уваги молодшого школяра вимагають відповідного підходу до дитини. Слів враховувати, що об’єм його уваги дуже малий: не більше трьох предметів можуть бути одночасно в центрі його уваги. Важко буває учневі довго й зосереджено працювати, тому одноманітна діяльність швидко його стомлює, й він відволікається від роботи. Розподілити увагу, особливо в перших-других класах, дитині важко. Увага розсіюється не в результаті окремих міроприємств, не шляхом застосування окремих прийомів, а всією системою учбової і виховної діяльності школи. Успішне виховання уваги залежить від наступних основних умов.
1. Дитина завжди в будь-якій діяльності, при виконанні любої роботи повинна бути уважною, працювати завжди тільки уважно.
2. Школяра завжди слід привчати працювати в будь-яких умовах, привчаючи не відволікатись на сторонні подразники, тренувати увагу.
3. Вчити дитину бути уважним як на уроці, так і під час позаурочної діяльності.
4. Виховувати звичку бути уважним, щоб уважність стала звичною формою поведінки. Для цього необхідно:
- слідувати інтерес до учбової діяльності, пам’ятаючи, що безпосередня зацікавленість виховує мимовільну увагу, а інтерес до результатів діяльності, більш далекий інтерес виховує мимовільну увагу;
- створювати умови для активної, самостійної й творчої роботи учнів. Робота повинна бути посильною для дітей, мати ясно поставлену ціль, учень повинен володіти вмінням виконати завдання;
- виховувати у учня вміння заставити себе бути уважним, робити увагу слухняною, вчити долати труднощі й бути більш уважним в потрібну мить. Учень повинен вірити в свої сили, вірити, що він може зробити;
- виховувати почуття відповідальності – обов’язково зробити задумане, добитися поставленої цілі, розібратися в тому, що незрозуміло;
- виховувати увагу через спостережливість. Вчити спостерігати на уроці, вдома, в природі. Вчити дитину орієнтуватися на вулиці, дотримуючись правил дорожнього руху; по поведінці птахів, тварин, змінам деяких рослин, по направленню вітру визначати погоду; вміти знаходити грибні й ягідні місця в лісі і т.д.:
- вчителю необхідно знати особливості й своєї уваги – сильні й слабкі її сторони;
- організовувати колектив класу так, щоб весь клас працював уважно, засуджував тих, хто відволікається й працює неуважно.
Вчителю слід знати індивідуальні особливості кожного учня й індивідуальні особливості його уваги. Тільки тоді можна ставити певні задачі по вихованню уваги у усуненню певних недоліків у кожного учня або у всього класу. Необхідно знати причини, що породили недоліки уваги, й тільки тоді, усунувши їх, виховувати увагу.
Учитель сам повинен бути завжди уважним і на своєму прикладі вчити школярів бути уважними. Систематична робота вчителя по вихованню уваги завжди дає позитивні результати – у учнів розвивається звичка будь-яку роботу виконувати уважно.
ІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ УВАГИ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА
2.1. Етапи та методи дослідження
Для дослідження властивостей уваги нами були обрані методики: 1. «Коректурна проба» [20] та 2. «Червоно-чорна таблиця» [20]. Перша методика спрямована на визначення обє’му уваги (по кількості проглянутих букв) та її концентрації – по кількості зроблених помилок. Час роботи – 5 хвилин. Друга метода дає можливість оцінити перемикання уваги молодших школярів.
Дослідження проводилось на базі ЗОШ №73 в 4-А класі, в якому приймали участь 21 учень класу.
Методика № 1. «Коректурна проба».
Для проведення дослідження за першою методикою знадобиться бланк теста «Коректурна проба» і секундомір. Проходячи тестування, в учнів не повинно скластися враження, що їх екзаменують. Досліджуваний має проглянувши рядки букв зліва направо, викреслити такі ж букви, як і перші у данному рядку.
Інструкція: «На бланку з буквами викресліть перший стовпчик. Ваша задача – проглядаючи ряди букв зліва направо, викреслювати такі ж букви, як і перші. Працювати треба швидко і точно. Час, який дається вам на роботу – 5 хвилин. Прикладом для буде слугувати перший рядок бланка».
Методика № 2. «Червоно-чорна таблиця»
Проведення методики дає можливість дати визначити оцінку перемикання уваги молодших школярів.
Проведення методики:
Учні повинні знаходити на запропонованній їм таблиці червоні і чорні числа поперемінно й записувати тільки літери, що відповідають цим числам, причому червоні числа необхідно знаходити в порядку їх убування, а чорні – зростання. Учням зачитується відповідна інструкція.
Інструкція: «Вам буде запропоновано таблицю з червоними і чорними числами. Вам необхідно знаходити червоні і чорні числа поперемінно, причому червоні в порчдку їх убування, від 25 до 1, а чорні в порядку зростання – від 1 до 24. Записувати потрібно тільки літери, що стоять рядом з числами. Час роботи – 5 хвилин.»
2.2. Результати дослідження
Одержані результати дослідження за методиками «Коректурна проба» та «Червоно-чорні таблиці» у молодших школярів представлені на рисунках 1-3 та в таблиці 2.1.
Рис. 1. Показники рівня розвитку концентрації уваги в учнів молодших класів
За даними рис.1 ми можемо спостерігати, що 75% молодших школярів мають високий рівень концентрації уваги, тобто вони можуть утримувати увагу на завданні, що дає вчитель. 10% досліджуваних мають середній рівень концентрації уваги, тобто під час виконання завдань вони можуть відволікатися. А 15% досліджуваних мають низький рівень концентрації уваги, що свідчить про невміння утримувати увагу на завданні, тобто ці діти потребують корекційно-розвивальної роботи.
Рис. 2. Показники рівня розвитку обєму уваги в учнів молодших класів
За даними рис.2 ми можемо говорити, що серед досліджуваних 75% учнів мають високий рівень обєму уваги, тобто вони можуть одночасно утримувати на увазі декілька предметів. 10% досліджуваних мають середній рівень обєму уваги, що вказує на вміння утримувати на увазі незначну кількість предметів. 15% досліджуваних мають низький рівень обєму уваги, що свідчить про невміння утримувати на увазі декілька предметів чи обєктів.
Отже, ми можемо зробити висновок, що в учнів класу переважає високий рівень концентрації та обєму уваги, а незначна кількість учнів виявилась з середнім рівнем концентрації та обєму уваги та з низьким.
Рис. 3. Показники рівня розвитку переключення уваги в учнів молодших класів
На рис. 3, в другій методі високі значення показали 5 чоловік, що складає 23,8% учнів класу, вказує на швидку зміну уваги, завдяки чому дитина може швидко визначити свою помилку в завданні, знайти декілька варіантів рішення задачі, продуктивно зрозуміти тему на уроці – з першого разу і т.п. При опрацюванні нового матеріалу цим учням, для більш різностороннього освоєння нової теми, варто наводити приклади, користуватись порівняннями.
Середій показник в класі – це 47,6% учнів. Це нам показує, що у цих учнів середнє перемикання уваги, що в свою чергу говорить про середню активність на уроці, розуміння теми. При швидкому викладенні матеріалу і переході з теоретичного матеріалу до практики і назад, дані учні можуть не встигати засвоювати і розуміти нову тему. Викладачеві необхідно буде «підстроюватись» під даних дітей, відслідковувати невербальні показники розсіювання уваги і при необхідності вертатись до пройденого, або давати можливість відпочити.
В низький показник входять 28,6 % учнів. Їх недолік уваги переходить в розгубленість, яка може носити в собі два види характеру: це ненавмисна або черезмірна зосередженість. Учням з низькими показниками важко дається засвоєння нового матеріалу. Ці діти потребують корекційно-розвивальної роботи.
|
Методика |
Кількість показників у молодши школярів |
|||||
|
Високий |
Середній |
Низький |
||||
|
Кількість чоловік |
% |
Кількість чоловік |
% |
Кількість чоловік |
% |
|
|
«Коректурна проба» |
14 |
75 |
3 |
10 |
4 |
15 |
|
«Червоно-чорна таблиця» |
5 |
23,8 |
10 |
47,6 |
6 |
28,6 |
Об’єднаємо результати обох методик. На протязі всього часу проведення методик, було встановлено, що концентрація і об’єм уваги школярів 4 класу в основному високий. Результати проведення методики на перемикання уваги показало в основному середні показники.
Висновки до другого розділу
Аналіз виконаної роботи вказує на те, що викладачеві іноді необхідно проводити розвиваючі ігри на увагу й концентрацію, а в основному потрібно зосередитись на методиках, які допомагатимуть учням розвивати свою здатність до перемикання уваги. При проведенні даних досліджень, с виявлено, що об’єм і концентрація уваги у дітей знаходиться на досить високому рівні – 75%,(кількість учнів з середнім і низьким рівнем уваги досить мала), і навпаки – показники перемикання уваги в основному показують середній результат – 47,6 %, досить невелика кількість учнів має високі показники і приблизно стільки ж учнів з низким рівнем перемикання уваги.
Після проведення завдань, які вимагають від учнів швидкого перемикання уваги, слід влаштовувати розслабляючі ігри, які знімуть напруження в дітей. Це буде служити хорошим тренінгом не тільки в області розвитку уваги, але й мислення, пам’яті, а також для позитивних емоцій, які будуть направляти учня краще вчитися і не перенапружуватись.
Увага завжди буде невід’ємною частиною життя людини, вона завжди буде слідувати поруч з нами.
Розвиток уваги завжди починається з дитячого періоду, де дорослі показують дітям й вказують на те, що вони повинні бачити й помічати. Адже це їм знадобиться на протязі всього життя. (Принаймі так вважає більша частина дорослих).
Суть уваги – це дати зрозуміти й побачити ті маленькі дрібниці, які іноді непомітні, але всетаки досить вагомі. Людина вчиться увазі, щоб не стати розсіяною, але за допомогою уваги вона повинна вміти відчувати, що вона перевтомлена, не намагатися підірвати не тільки здоров’я, але й не наробити купу помилок завдяки розсіяному, в період перевтоми, увати.
ВИСНОВКИ
Найважливішою особливістю протікання усіх пізнавальних процесів є їхній вибірковий і направлений характер. Із безлічі об’єктів людина обирає щось одне, те про що думає. Цю особливість свідомо повязують з такою його властивістю як увага. Сутність і природу уваги психологи пояснюють по-різному. Наприклад, на думку В.Вундта, увага є особливою психологічною активністю, проявлення невідомої нам внутрішньої сили.
За походженням і засобом здійснення розрізняють 3 основних види уваги:
Мимовільна увага виникає в перший тиждень життя дитини. Вона виникає і підтримується незалежно від свідомих намірів людини і без вольових зусиль з її сторони. Довільна увага – свідомо регульоване зосередження, що спрямоване і зв'язане з свідомо поставленою метою, з вольовим зусиллям. Основна функція мимовільної уваги полягає в швидкій і правильній орієнтації людини в умовах навколишнього середовища, яке постійно змінюється, у відокремленні тих її об'єктів, що можуть мати в цей момент найбільш життєвий сенс. Воно притаманне як людині, так і тваринам.
Інший характер має довільна увага. Довільна увага є вищим видом уваги, вона можлива тільки у людини і виникає завдяки її свідомій трудовій діяльності.
Вона виникає тоді, коли для досягнення певної мети людина ставить перед собою певну задачу, виробляє певну програму дій, робить те, що необхідно.
Про післядовільну увагу слід говорити тоді, коли в цілеспрямованій діяльності для особистості цікавими і значними стають зміст і сам процес діяльності, а не тільки її результат, як при довільній увазі.
Основна функція уваги – контроль, тобто уважність людини в її діяльності дозволяє контролювати об'єкт уваги і направляти його в потрібному напрямі. Перші прояви уваги можна спостерігати уже у новонародженого під час смоктання. За час дошкільного віку розвиваються властивості уваги і її довільність. Дитина вчиться керувати собою і свідомо скеровувати свою увагу на певний предмет. При цьому вона використовує перш за все слово і вказівний жест дорослого, тобто увага стає опосередкованою. Молодший шкільний вік сприятливий для розвитку уваги. Без достатньої сформованості цієї психічної функції процес навчання неможливий. Розвиток розумової діяльності сприяє зародженню внутрішньої уваги, яка й виявляє себе у пригадуванні минулих подій, лічбі про себе. Шкільне навчання та позашкільна діяльність сприяють подальшому розвиткові як довільної так і мимовільної уваги.
Неуважність молодших школярів - одна із найпоширеніших причин зниження успішності навчання. Як правило, неуважність у першокласників, можна пояснити впливом одразу багатьох факторів, загальновікових особливостей розвитку (незрілість нейрофізіологічних механізмів), початком етапу оволодіння навиками організації учбової діяльності та іншими причинами, пов'язаними з періодом адаптації до нових умов школи. Ці недоліки можуть бути усунені, якщо вчасно їх виявити.
Увага та її властивості є особливим значенням для організації навчальної діяльності молодших школярів. Увага першокласника ще багато в чому зберігає риси характерні для дошкільників, обсяг уваги малий. Підвищена емоційна збудливість, яка має місце в учнів 1-4 класів, також заважає їм розібратися у виконуваній ними роботі або в розповіді вчителя.
Для виявлення відхилень у розвитку уваги використовують різні методики для дослідження. Моє дослідження було проведено за методикою «Коректурна проба» і «Червоно-чорна таблиця».
У процесі опрацювання результатів тестування по методі «Коректурна проба» було виявлено, що в учнів класу переважає високий рівень концентрації, незначна кількість учнів з середнім рівнем концентрації уваги та з низьким.
В другій методі, «Червоно – чорна таблиця», виявлено, що основна маса дітей має середій показник в класі. Це нам показує, що у цих учнів середнє перемикання уваги, що в свою чергу говорить про середню активність на уроці, розуміння теми.
Високий показник – це 5 чоловік, вказує на швидку зміну уваги, завдяки чому дитина може швидко визначити свою помилку в завданні, продуктивно зрозуміти тему на уроці – з першого разу і т.п.
В низький показник входять 6 учнів. Їх недолік уваги переходить в розгубленість, яка може носити в собі два види характеру: це ненавмисна або черезмірна зосередженість.
Опрацювуючи його, дійшов такого висновку, що вже наприкінці навчання у початковій школі у більшості дітей сформувався досить таки високий рівень розвитку властивостей уваги.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=37524&pg=1.