Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
96. Напрямки використання фінансових ресурсів домогосподарств.
Доходи, які одержують громадяни поділяються на три частини:
Кожна з названих частин має певне функціональне призначення. Податки є основою формування фондів на державному, республіканському або місцевому рівнях. Такі виплати забезпечують фінансування державних програм з метою регулювання економічних і соціальних процесів. Друга група витрат пов'язана з забезпеченням життєдіяльності громадян. Вона включає придбання необхідних товарів і послуги. Фонди заощадження створюються з метою забезпечення певних витрат в майбутні періоди, коли виникає необхідність в проведені додаткових виплат (хвороба, нещадні випадки, безробіття та ін.), купівлі товарів довгострокового користування та проведення інвестиційної діяльності.
Витрати домогосподарства - це сукупність платежів, що проводяться домогосподарством у звітному періоді з метою забезпечення своєї життєдіяльності. До основних показників витрат домогосподарств відносяться:
Споживчі витрати охоплюють грошові витрати домогосподарства на купівлю продуктів харчування, непродовольчих товарів, а також на оплату особистих послуг.
Грошові витрати домогосподарства включають споживчі витрати, а також витрати, пов'язані з інвестиційною діяльністю. До грошових витрат, зокрема, відносяться витрати, пов'язані з веденням особистого підсобного господарства; грошова допомога родичам та іншим особам, витрати на купівлю нерухомості, придбання цінних паперів, іноземної валюти, вкладів до банківських установ та ін. Грошові витрати охоплюють також податкові платежі (крім прибуткового), аліменти та ін.
Сукупні витрати це сума грошових витрати, збільшена на вартість подарованих товарів та продуктів, одержаних з особистого підсобного господарства, а також на суму пільг та субсидій. До них, зокрема, відносяться пільги та субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, пільги з оплати телефону, проїзду в міському транспорті, дотації на оплату путівок в санаторно-курортні заклади та ін. Сукупні витрати характеризують структуру використання домогосподарством сукупних ресурсів і відображають стан матеріального добробуту домогосподарства.
Важливу роль в фінансування витрат на споживання відіграє кредитування громадян.
Активна фінансова політика в державі має за мету створення необхідних умов для зростання заощаджень громадян. Збільшення коштів, які використовуються як інвестиції забезпечують економіку додатковими фінансовими ресурсами, підвищують попит на товари довгострокового користування. А це (при інших рівних умовах) приводе до економічного росту, збільшенню зайнятості, обсягів ВВП, доходів громадян та вирішенню соціальних проблем.
101. Економічна необхідність і сутність страхування.
Страхування є економічною категорією і входить до складу фінансової системи держави. Як і фінансові відносини в цілому, страхування зумовлене рухом грошових коштів у процесі розпо ділу і перерозподілу грошових доходів і нагромаджень усіх суб'єк тів виробництва й обміну. Разом з тим, для страхування властиві економічні відносини, змістом яких є перерозподіл доходів і кош тів для нагромадження лише з метою відшкодування матеріальних чи інших втрат (здоров'я, працездатності тощо).
Як економічна категорія, страхування — це система економіч них перерозподільчих відносин, що охоплює:
— утворення за рахунок внесків фізичних та юридичних осіб спеціального фонду коштів;
— його використання для відшкодування майнових збитків внаслідок стихійних лих та інших випадкових явищ, а та кож для надання громадянам допомоги у різних ситуаціях в їх житті.
Характеристика ринкового змісту страхування як системи пе-рерозподільчих відносин ґрунтується на виділенні таких його спе цифічних ознак як:
— наявність у страхових відносинах не менше двох сторін і збіг їх інтересів;
— страхування породжує грошові перерозподільчі відносини, специфікою яких є те, що вони виникають між учасника ми, котрі пов'язані з солідарним розподілом величини збит ку одного із них на всіх. Саме замкнутий розподіл збитку є відмінною ознакою категорії страхування, її особливістю щодо інших фінансових категорій;
— страхування передбачає розподіл збитку від настання стра хових подій як за територіальною (просторовою), так і за ча совою ознаками;
— страхування передбачає поверненість страхових платежів, внесених до страхового фонду та цільове використання стра хових резервів (фондів) винятково на покриття заздалегідь визначених збитків, які можуть трапитися в тих чи інших випадках.
102. Форми і методи страхового захисту.
Страхуванню властиві такі функції: ризикова, попереджувальна, накопичувальна та контрольна. Студенти повинні вміти охарактеризувати ці функції.
Страхові відносини включають:
страхові платежі;
виплату страхового відшкодування;
перестрахування;
розміщення тимчасово вільних коштів на фінансовому ринку;
отримання доходів від розміщення коштів на фінансовому ринку.
Далі слід розглянути особливості фінансових відносин у сфері страхування. У процесі страхування здійснюється перерозподіл коштів між учасниками створення спеціального (страхового) фонду: відшкодування втрат одному або кільком страхувальникам проводиться шляхом розподілу втрат на всіх. Число страхувальників, що вносять платежі протягом того чи іншого періоду, більше від числа тих, хто отримує відшкодування (допомогу).
У практиці господарювання економічна категорія страхування виявляється через формування спеціальних цільових ресурсів, призначених для відшкодування збитків — страхових фондів.
Страхові фонди створюються у трьох формах:
самострахування;
централізоване страхове забезпечення;
колективне страхування.
Страховий захист може здійснюватись централізованим і децентралізованим методами. Централізований метод пов’язаний з прямим законодавчим виділенням із національного доходу країни певних фінансових, резервних, в тому числі і страхових фондів. Децентралізовані фінансові резерви утворюються на підприємствах сфери матеріального виробництва для покриття збитків.
103. Система страхових фондів.
Страховий фонд створюється у формі резерву матеріальних і гро шових засобів для покриття збитків, спричиненими несприятли вими чи ризиковими подіями. Він є невід'ємною частиною, скла довим елементом будь-якого суспільства. Тому розмір і структура фонду, що використовується з метою страхового захисту юридич них і фізичних осіб, залежить від багатьох чинників, серед яких виділяють:
— теоретико-методологічні концепції формування фонду;
— стан розвитку економіки;
— співвідношення між формами власності;
— методи залучення коштів для реалізації соціальних програм;
— традиції населення;
— міжнародні відносини тощо.
Чим більший потенціал суспільства, тим більшим має бути страховий фонд.
На сьогодні суспільна практика, залежно від суб'єктів власно сті, на ресурси, якими виступають держава, окремі суб'єкти гос подарювання та страховик, виробила три основні організаційні форми існування страхового фонду.
Централізовані резерви держави утворюються за рахунок за гально-державних ресурсів. Основне призначення — відшко дування збитків і усунення наслідків стихійних лих і аварій, що спричинили великі розрухи і призвели до значних людських жертв.
Фонди самострахування (нецентралізовані страхові фонди) — це організаційно відокремлені фонди суб'єктів господарювання, які створюються як у натуральній, так і в грошовій формах. При значення цих фондів — оперативне подолання тимчасових усклад нень у процесі господарювання.
Найбільш універсальною формою страхового захисту є фонд страховика (згідно з чинним законодавством — страхові резер ви), який створюється за рахунок великої кількості його учас ників як юридичних, так і фізичних осіб, які виступають у ролі страхувальників. Формування фондів здійснюється тільки в де централізованому порядку, тобто страхові внески сплачуються кожним учасником відокремлено. Фонд має тільки грошову фор му вираження.
104. Організація страхової справи.
Організація страхової справи засновується на виділенні суб'єктів страхування, об'єктів страхування і форм страхових відносин.
Основними суб'єктами страхування виступають страховик і страхувальник. Страховик — юридична особа — страхова компанія, яка діє на підставі відповідної ліцензії і бере на себе зобов'язання щодо створення колективного страхового фонду і виплати з нього страхового відшкодування страхувальнику або третій особі, на чию користь укладений договір, при настанні страхового випадку.
Страхувальник — юридична чи фізична особа, яка на підставі відповідної угоди зі страховиком сплачує страхові внески до страхового фонду й отримує право на відшкодування збитків у разі настання страхового випадку.
Об'єктом страхування можуть бути майно, життя і здоров'я громадян, працездатність та працевлаштування, недоотриманий прибуток при здійсненні фінансових та господарських операцій тощо.
Страхування може відбуватись в обов'язковій чи добровільній формах. Обов'язкове страхування зумовлене ризиками, пов'язаними з життям, втратою працездатності або з виникненням таких збитків, які не можуть бути відшкодовані однією особою. Законодавством визначається перелік об'єктів, які підлягають обов'язковому страхуванню, та механізм, за яким забезпечується його реалізація. Відповідальність за здійснення обов'язкового страхування покладається на державні страхові органи.
Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.
Залежно від видів страхування об'єкти страхових відносин поділяють на:
об'єкти майнового страхування;
об'єкти особистого страхування;
об'єкти страхування відповідальності;
об'єкти страхування фінансових ризиків;
об'єкти у системі соціального страхування.
Об'єктом майнового страхування є майно юридичних і фізичних осіб: будівлі, домашнє майно, транспортні засоби.
Об'єктом особистого страхування виступають життя та здоров'я громадян.
У разі страхування відповідальності об'єктом є зобов'язання застрахованої особи виплатити відшкодування за завдані збитки третім особам. Найпоширеніший вид — страхування господарської відповідальності водіїв автотранспортних засобів.
Об'єктом страхування фінансових ризиків є недоотриманий прибуток чи збиток у процесі здійснення певних господарських і фінансових операцій, яким прита манний відчутний ризик. Це ризики з кредитних і заставних операцій, біржових угод, депозитних вкладів юридичних і фізичних осіб, втрат від коливання валютних курсів та ін.
У системі соціального страхування об'єктом страхування є працездатність та працевлаштування. Соціальне страхування — це частина грошових відносин з розподілу і перерозподілу ВВП з метою формування і використання фондів, призначених для утримання осіб, які не беруть участь у суспільній праці.
105. Галузі, форми і види страхування.
Страхування являє собою досить розгалужену систему відносин. Воно структурується за галузями, формами і видами. Галузева класифікація страхування здійснюється за об’єктами страхування. Виділення окремих видів характеризує деталізацію об’єктів страхування. Форми організації страхування вказують на їх правову основу: обов’язкове чи добровільне.
Страхування може відбуватись в обов'язковій чи добровільній формах. Обов'язкове страхування зумовлене ризиками, пов'язаними з життям, втратою працездатності або з виникненням таких збитків, які не можуть бути відшкодовані однією особою. Законодавством визначається перелік об'єктів, які підлягають обов'язковому страхуванню, та механізм, за яким забезпечується його реалізація. Відповідальність за здійснення обов'язкового страхування покладається на державні страхові органи.
Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.
Залежно від видів страхування об'єкти страхових відносин поділяють на:
об'єкти майнового страхування;
об'єкти особистого страхування;
об'єкти страхування відповідальності;
об'єкти страхування фінансових ризиків;
об'єкти у системі соціального страхування.
Об'єктом майнового страхування є майно юридичних і фізичних осіб: будівлі, домашнє майно, транспортні засоби.
Об'єктом особистого страхування виступають життя та здоров'я громадян.
У разі страхування відповідальності об'єктом є зобов'язання застрахованої особи виплатити відшкодування за завдані збитки третім особам. Найпоширеніший вид — страхування господарської відповідальності водіїв автотранспортних засобів.
Об'єктом страхування фінансових ризиків є недоотриманий прибуток чи збиток у процесі здійснення певних господарських і фінансових операцій, яким прита манний відчутний ризик. Це ризики з кредитних і заставних операцій, біржових угод, депозитних вкладів юридичних і фізичних осіб, втрат від коливання валютних курсів та ін.
У системі соціального страхування об'єктом страхування є працездатність та працевлаштування. Соціальне страхування — це частина грошових відносин з розподілу і перерозподілу ВВП з метою формування і використання фондів, призначених для утримання осіб, які не беруть участь у суспільній праці.