Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА УПРАВЛІННЯ І ЕКОНОМІКИ ФАРМАЦІЇ, МЕДИЧНОГО ТА ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ПРАВОЗНАВСТВА
«МЕДИЧНЕ ПРАВОЗНАВСТВО»
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
ДЛЯ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ
Спеціальність: 7.110101 «Лікувальна справа»
Запоріжжя – 2013
Методичні рекомендації для вивчення курсу та з дисципліни «Медичне правознавство» для студентів 4 курсу медичного факультету.
Автори:
зав. кафедрою, д.ф.н., проф. Книш Є.Г.
ст.. викл., к. фарм. н. Алєксєєва І.М.
асистент Алексєєв О.Г.
Відповідальний за випуск зав. кафедри, д.ф.н., проф. Книш Євген Григорович
Рецензент зав. кафедри клінічної фармакології, фарма- ції, фармакотерапії і косметології, д.ф.н., проф. Крайдашенко Олег Вікторович
Розглянуті і затверджені на засіданні кафедри (протокол №____ від «____»___________200__р.).
Розглянуті і затверджені на засіданні циклової методичної комісії з фармацевтичних дисциплін (протокол №____ від «____»___________200__р.).
Зміст
|
[1] Вступ [2] Тематичний план практичних занять [3] Тема 1. Правові основи біоетики |
Практичні заняття є однією із форм засвоєння навчального матеріалу, метою якого є поглиблення знань, які були отримані студентами під час відвідування лекцій, формування у них вмінь і досвіду застосування цих знань, навиків творчого мислення, аналізу та вирішення різноманітних правових ситуацій.
Практичні заняття дають змогу розширити та систематизувати знання з навчальної дисципліни. Під час підготовки до практичних завдань студент повинен: 1) навчитися аналізувати рекомендовані джерела, які стосуються тематики практичного заняття, вміти законспектувати необхідний матеріал; 2) узагальнити та засвоїти знання, отримані ним з різних джерел; 3) підготувати відповіді на теоретичні запитання та виконати усі завдання, які передбачені в межах теми практичного заняття.
Теми практичних занять розміщені у послідовному порядку і відповідають тематиці практичних занять, передбачених Робочою навчальною програмою для студентів медичного факультету за спеціальностями: 7.110101 «Лікувальна справа», 7.110104 «Педіатрія», 7.110105 «Медико-профілактична справа» з дисципліни «Медичне правознавство».
У кожній темі практичного заняття вміщено перелік теоретичних, проблемних запитань, які стосуються тематики практичного заняття; запитання для самоконтролю; тестові завдання і задачі.
Відповіді на теоретичні запитання готуються студентом самостійно на основі опрацьованих ним рекомендованих джерел, які стосуються практичного заняття. Підготовка письмових відповідей на теоретичні запитання є необов’язковою, проте під час практичного завдання студент, при наданні відповіді на одне із теоретичних запитань, повинен надати чітку й аргументовану відповідь, підкріплену посиланнями на джерела права, рекомендовану літературу, юридичну практику.
Запитання для самоконтролю, тести та задачі виконуються студентом у письмовій формі, в зошиті для практичних занять. Кожен тест містить 5 варіантів відповідей, один із яких є правильний. Відповіді на запитання для самоконтролю повинні бути чіткими та аргументованими. Розв’язання задач готується у письмовій формі, повинно містити чітку відповідь на поставлене запитання з посиланням на чинне законодавство України (бажано й судову практику). В разі, якщо, студент вважає, що задача може мати декілька розв’язків, він повинен зазначити кожен із них. Під час семінару, при розв’язанні задачі, студент повинен дати чітку відповідь та бути готовим відповісти на додаткові запитання, які можуть бути поставлені викладачем, або ж іншими студентами.
|
№ |
Тема |
Кількість годин |
|
Змістовий модуль 1. Медичне правознавство в системі вищої медичної освіти. Організація, управління та правове регулювання у сфері охорони здоров'я |
4 |
|
|
1 |
Тема 1. Правові основи біоетики |
1 |
|
2 |
Тема 2. Медичне правознавство в системі вищої медичної освіти |
1 |
|
3 |
Тема 3. Юридична регламентація питань охорони здоров’я в Україні |
2 |
|
Змістовий модуль 2. Правові основи організації охорони здоров’я |
10 |
|
|
1 |
Тема 4. Медична допомога та послуга: правова сутність та характеристика за законодавством України |
2 |
|
2 |
Тема 5. Правовий статус суб'єктів медичних правовідносин |
5 |
|
3 |
Тема 6. Особисті немайнові права в галузі охорони здоров’я, що забезпечують існування фізичної особи |
1 |
|
4 |
Тема 7. Правове регулювання окремих видів медичної діяльності |
2 |
|
Змістовий модуль 3. Визначення несприятливих наслідків у медичній практиці. Правопорушення та юридична відповідальність у сфері охорони здоров'я |
6 |
|
|
1 |
Тема 8. Правова кваліфікація дефектів надання медичної допомоги. Ятрогенна патологія |
4 |
|
2 |
Тема 9. Правопорушення в сфері охорони здоров'я і юридична відповідальність |
2 |
|
Усього годин |
20 |
План заняття
Питання для самоконтролю
1. Охарактеризуйте співвідношення понять «біоетика», «біоправо» та «медичне право».
2. Що, з позиції біоетики, означає пріоритет людини?
3. Охарактеризуйте зміст поняття біологічна цілісність людини.
4. Назвіть відомі Вам міжнародно-правові акти в сфері біоетики?
5. З’ясуйте зміст поняття «репродуктивні технології».
6. Що таке клінічні випробування лікарських засобів і з якою метою їх проводять?
7. Які міжнародно-правові акти, що регулюють питання проведення біомедичних експериментів Ви знаєте? Які принципи закладені в них?
8. Які обмеження встановлені законодавством України щодо проведення науково-дослідних експериментів?
9. Дайте визначення поняття «клонування людини».
10. Охарактеризуйте поняття «генна терапія» з позицій медичного права та біоетики.
Тестові завдання
1. Використання медичних репродуктивних технологій з метою селекції статі майбутньої дитини не дозволяється, за винятком випадків, коли:
2. У відповіді під котрим номером правильно вказано вектор законодавчого закріплення питання клонування:
3. Проведення експериментів забороняється щодо таких осіб:
4. Назвіть вимоги до медико-біологічних експериментів передбачених Конституцією України:
5. Визначення еутаназії міститься у:
Ситуативні задачі
Задача 1. У молодого подружжя Петренків народилась дитина. Бажаючи виховувати двійняток та будучи достатньо матеріально забезпеченими, подружжя вирішило клонувати їх новонароджену дитину. Українське підприємство з іноземним капіталом Х., статутною діяльністю якого була наукова розробка репродуктивних технологій, уклало договір з молодим подружжям Петренків про оплатне клонування їх дитини. Дайте правовий аналіз наведеної ситуації з посиланням на чинне законодавство України та міжнародно – правові стандарти. Які біоетичні проблеми Ви вбачаєте в окресленій ситуації (мотивуйте)?
Задача 2. Сімнадцятирічна гр. С., не перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, звернулася до закладу охорони здоров’я, у якому проводять операції зі штучного запліднення, з проханням про здійснення такого виду медичного втручання, оскільки страждає на безпліддя незрозумілої етіології. Однак їй відмовили у проведенні операції штучного запліднення, посилаючись на те, що у гр. С. відсутні медичні показання до такого виду медичного втручання.
Проаналізуйте наведену ситуацію з посиланням на чинне законодавство України. Чи правомірною була відмова у здійснення штучного запліднення гр. С.? Які біоетичні проблеми Ви вбачаєте в окресленій ситуації (мотивуйте)?
Задача 3. Гр. О. уклала цивільно-правовий договір про сурогатне материнство з подружжям Іваненків. Протягом двадцяти чотирьох тижнів вагітності подружжя забезпечувало гр. О. посиленим харчуванням і проживанням. Однак на двадцять п’ятому тижні вагітності гр. О., відчувши себе майбутньою мамою, вирішила відмовитись від подальшого виконання зобов’язань за договором. З цією метою вона покинула помешкання, надане їй подружжям Іваненків, та зникла з міста В невідомому напрямі.
Дайте правову оцінку ситуації. Які біоетичні проблеми Ви вбачаєте в окресленій ситуації (мотивуйте)?
Міжнародно-правові стандарти
Національне законодавство
Рекомендована література
Додаткова література
Тема 2. Медичне правознавство в системі вищої медичної освіти
План заняття
1. Медичне правознавство як навчальна дисципліна.
2. Правовідносини в сфері охорони здоров’я: поняття та склад.
3. Суб’єкти правовідносин в сфері охорони здоров’я.
4. Об'єкти правовідносин в сфері охорони здоров'я.
5. Джерела права, що регламентують правовідносини в сфері охорони здоров’я.
Питання для самоконтролю
1. Дайте визначення поняття «медичне правознавство».
2. Охарактеризуйте медичне правознавство як складову юридичної і медичної наук.
3. Охарактеризуйте медичне правознавство як навчальну дисципліну.
4. Запропонуйте дефініцію поняття «медичне право як галузь права».
5. Визначте основні риси, що характеризують медичне право як галузь права.
6. Розкрийте поняття «медичні правовідносини». Назвіть основні види медичних правовідносин.
7. Дайте визначення поняття «суб’єкти медичних правовідносин» і назвіть їх види.
8. Назвіть класифікаційні групи джерел права, що регламентують відносини в сфері охорони здоров’я.
9. Дайте структурно-змістову характеристику Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» як джерела медичного права.
10. Наведіть кілька прикладів (5-6) міжнародно-правових актів в сфері охорони здоров’я.
Тестові завдання
1. Вставте пропущене слово: «Медичне право – це комплексна галузь права, що включає сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері …»:
1) охорони здоров’я;
2) медичної практики;
3) медичної допомоги;
4) лікарської діяльності;
5) ліцензування певних видів медичної практики.
2. Одним з елементів медичних правовідносин є:
1) метод;
2) зміст;
3) структура;
4) предмет;
5) джерела.
3. У відповіді під котрим номером неправильно вказана одна з особливостей джерел медичного права України:
1) наявність у Конституції України положень, присвячених загальним питанням регламентації медичної діяльності в Україні;
2) існування загального нормативно-правового акту в сфері медичної діяльності – Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»;
3) наявність норм, що регулюють медичні правовідносини, в інших галузях права (кримінальне, цивільне, адміністративне й ін.);
4) комплексний характер медичного права України пов’язаний з розташуванням правових норм, що регулюють медичні правовідносини, в інших галузях права;
5) жоден чинний кодифікований акт не містить положень, присвячених питанням регламентації медичної діяльності в Україні.
4. Вкажіть, які завдання не належать до науки медичного права України:
1) вивчення теоретико-правових аспектів вітчизняного медичного права;
2) дослідження особливостей передового зарубіжного досвіду в галузі юридичної регламентації медичної діяльності;
3) вироблення пропозицій, спрямованих на вдосконалення законодавчої бази сфери охорони здоров’я в Україні;
4) прийняття законодавчих актів, присвячених регламентації питань медичного права;
5) дослідження в галузі історії правового регулювання медичної діяльності.
5. Під якими номерами неправильно зазначені законодавчі принципи охорони здоров’я:
1) визнання охорони здоров'я пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави, одним з головних чинників виживання та розвитку народу України;
2) дотримання прав і свобод людини і громадянина в сфері охорони здоров'я та забезпечення пов'язаних з ними державних гарантій;
3) гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, національними, груповими або індивідуальними інтересами, підвищений медико-соціальний захист найбільш вразливих верств населення;
4) медична допомога надається на засадах медичного страхування;
5) рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг в сфері охорони здоров'я.
Ситуативні задачі
Задача 1. Працівники австрійської компанії, що знаходиться на території України, вирішили звернутися за захистом свого права на охорону здоров’я до суду, посилаючись на Європейську соціальну хартію (1996). Чи передбачене зазначене право у вказаному міжнародному нормативно-правовому акті? Чи правомірно використано зазначене джерело права? Якими повноваженнями наділений Європейський комітет з соціальних прав?
Задача 2. У 2003 році в м. Одеса з танкера «Х» було викинуто в море 3 тонни хімічних відходів, внаслідок чого двадцять три особи, які відпочивали в цей час на пляжі, звернулися до лікарень з різноманітними симптомами хімічного отруєння. У яких нормативно-правових актах передбачено право людини на охорону здоров’я? Чи мають зазначені особи право на відшкодування шкоди, заподіяної їхньому здоров’ю в описаній ситуації? Які правові норми виступатимуть у такому випадку правовою підставою для відшкодування?
Задача 3. В одній із приватних лабораторій двоє вчених вирішили таємно провести спільні досліди щодо клонування людини. Який нормативно-правовий акт України встановлює порядок та умови клонування? Дайте правову оцінку окресленої ситуації на підставі міжнародних стандартів.
Міжнародно-правові стандарти
Національне законодавство
Рекомендована література
Додаткова література
Тема 3. Юридична регламентація питань охорони здоров’я
План заняття
1. Ґенеза розвитку та становлення правового регулювання охорони здоров’я.
2. Законодавство України про охорону здоров’я: сучасний стан і перспективи розвитку.
3. Організація, управління та правове регулювання у сфері охорони здоров’я.
4. Державний контроль і нагляд в сфері охорони здоров’я. Контроль якості медичної допомоги.
5. Державна акредитація закладів охорони здоров’я та ліцензування господарської діяльності з медичної практики.
Питання для самоконтролю
1. Назвіть органи, що здійснюють формування та реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я.
2. Дайте правову характеристику системи охорони здоров’я України.
3. Що таке акредитація закладу охорони здоров’я?
4. Охарактеризуйте порядок акредитації закладів охорони здоров'я.
5. Зазначте визначення поняття «медична практика».
6. Якими нормативно-правовими актами встановлюються умови здійснення господарської діяльності з медичної практики?
7. Охарактеризуйте порядок ліцензування закладів охорони здоров’я.
8. Назвіть проблеми реформування системи охорони здоров’я України.
9. Дайте визначення поняття «якість медичної допомоги».
10. Назвіть види контролю якості медичної допомоги.
Тестові завдання
1. Основу державної політики охорони здоров'я формує:
1) Кабінет Міністрів України;
2) Президент України;
3) Верховна Рада України;
4) Міністерство охорони здоров’я;
5) Верховний суд України.
2. Продовжить дефініцію: Юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників це – _______________________.
3. Суб'єкти господарювання, що провадять медичну практику, повинні:
1) дотримуватись вимог професійної естетики;
2) забезпечувати ведення медичної документації в довільній формі;
3) забезпечувати проведення ліцензування закладу охорони здоров’я;
4) забезпечувати проведення акредитації закладу охорони здоров'я у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку;
5) здійснювати медичне втручання.
4. Перша акредитація закладу проводиться через ____ від початку провадження діяльності.
1) один рік;
2) три місяці
3) п’ять років;
4) 6 місяців;
5) 2 роки.
5. Медична практика провадиться суб'єктами господарювання на підставі:
Ситуативні задачі
Задача 1. Громадянка К. працює на посаді медичної сестри в закладі охорони здоров'я. Вона зареєструвалася як суб’єкт підприємницької діяльності, орендує приміщення у цьому ж закладі охорони здоров'я та здійснює надання послуг з масажу тіла.
Дайте правову оцінку наведеної ситуації. Чи необхідно гр. К. отримати ліцензію для надання послуг з масажу тіла?
Задача 2. Приватній клініці «Приватний медик» було надіслано повідомлення про проведення планової перевірки ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики. У повідомленні не було вказано дати проведення такої перевірки. Через 5 днів після направлення повідомлення в клініку прибули посадові особи МОЗ та розпочали перевірку. На підставі виявлених порушень було прийнято рішення про анулювання ліцензії.
Проаналізуйте наведену ситуацію. Чи законні дії посадових осіб МОЗ України?
Задача 3. Лікар-акушер-гінеколог ІІ кваліфікаційної категорії Л., що самостійно здійснює господарську діяльність з медичної практики, прийняв на роботу лікаря з ультразвукової діагностики для того, щоб надавати пацієнтам комплексні діагностичні послуги. Після проведення планової перевірки провадження господарської діяльності з медичної практики лікареві-акушеру-гінекологу Л. було видано розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов в частині порушення правил прийому на роботу.
Проаналізуйте наведену ситуацію з точки зору чинного законодавства.
Національне законодавство
Рекомендована література
Додаткова література
Тема 4. Медична допомога та послуга: правова сутність та характеристика за законодавством України
План заняття
1. Поняття та види медичної допомоги за законодавством України.
2. Поняття та юридична природа медичних послуг.
3. Медична допомога і медична послуга: проблеми співвідношення.
3. Платні та безоплатні медичні послуги.
4. Договір про надання медичних послуг.
Питання для самоконтролю
Тестові завдання
1. Діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами це – _________________________
1) медичне обслуговування;
2) медична діяльність;
3) медична допомога;
4) медична практика;
5) жодна з відповідей неправильна.
2. Завершіть конституційне положення: «У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається _________________».
3. Відповідно до договору про надання медичних послуг виконавець зобов’язаний:
4. Суб'єкти господарювання, що провадять медичну практику, повинні:
1) дотримуватись вимог професійної естетики;
2) забезпечувати ведення медичної документації в довільній формі;
3) забезпечувати проведення ліцензування закладу охорони здоров’я;
4) забезпечувати проведення акредитації закладу охорони здоров'я у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку;
5) здійснювати медичне втручання;
5. Вкажіть відповідь, у якій правильно зазначено вид медичної допомоги, який надається безоплатно:
Ситуативні задачі
Задача 1. Приватний навчальний заклад «Всезнайко» звернувся до міської комунальної лікарні, за місцем територіального розташування, з пропозицією укласти договір про надання медичних послуг школярам. Адміністрація закладу освіти предметом договору визначала медичне обслуговування учнів свого навчального закладу. Головний лікар закладу охорони здоров’я у процесі перемовин відмовив директору школи укладати договір.
Проаналізуйте дану ситуацію відповідно до чинного законодавства. Чи має право заклад охорони здоров’я відмовитись від укладення такого договори і за яких умов. Чи має право комунальна лікарня отримувати плату за надані медичні послуги?
Задача 2. Громадянин Н. звернувся у приватний заклад охорони здоров’я з метою проведення медичного втручання з видалення жовчного міхура. З гр. Н було укладено письмовий договір про надання медичної послуги, в якому чітко описано обсяг операції, ризики і прогнози та вартість такого медичного втручання. Громадянин Н. здійснив повну передоплату і в призначений час йому було проведено видалення жовчного міхура. Проте в ході оперативного втручання хірург розширив обсяги операції і вирішив видалити також і апендицит, оскільки останній був атипової форми. Після проведеного втручання гр. Н. надали додатковий договір, у якому йшлось про розширення обсягу операції та відповідно про додаткову оплату. Громадянин Н. відмовився підписати цей договір і здійснити усі зобов’язання за ним, оскільки вважав, що розширення обсягу операції, проведеної хірургом, не було погоджене ні з ним, ні з його членами сім’ї, крім цього видалений апендицит не міг вплинути на процес його лікування та одужання від основного захворювання.
Проаналізуйте дану ситуацію з правової точки зору. Чи може пацієнт відмовитись від виконання таких зобов’язань згідно з чинним національним законодавством? Хто нестиме відповідальність за зміну обсягу операції? Як повинні були діяти медичні працівники в такій ситуації?
Задача 3. Громадянин М. звернувся у приватну клініку для проведення планової операції. Медичне втручання пройшло нормально, без жодних ускладнень у процесі операції. У післяопераційний період пацієнт почувався задовільно і на третій день за власним бажанням його було виписано з клініки. Через декілька днів самопочуття гр. М. погіршилось, проведені аналізи показали наявність в організмі інфекції і йому було проведено повторне лікування уже в іншому закладі охорони здоров’я. Громадянин М. вважає, що інфекцію йому було внесено під час операції у приватній клініці. Тому він звернувся з цивільним позовом до закладу охорони здоров'я з вимогою про відшкодування завданої йому моральної та матеріальної шкоди.
Між пацієнтом та закладом охорони здоров'я укладено договір про надання платних медичних послуг та підписано акт наданих послуг, де вказано, що послуги надані в повному обсязі і претензій в пацієнта немає.
Дайте правову оцінку наведеній ситуації. Визначте вид юридичної відповідальності за вчинене медичними працівниками діяння. Охарактеризуйте роль зазначених договору й акту для розв’язання конфлікту.
Національне законодавство
Рекомендована література
Додаткова література
Тема 5. Правовий статус суб’єктів медичних правовідносин
План заняття
1. Законодавче забезпечення прав пацієнта: міжнародні стандарти та національні акти.
2. Права пацієнта в окремих напрямах медичної діяльності.
3. Правове регулювання обов’язків пацієнта в Україні.
4. Правове регулювання професійних прав й обов’язків медичних працівників.
5. Правовий статус лікуючого лікаря за національним законодавством.
6. Правовий статус закладу охорони здоров’я.
Питання для самоконтролю
Тестові завдання
1. У відповіді під яким номером правильно вказано міжнародно-правовий стандарт, присвячений правовому регулюванню прав пацієнта:
1) Рекомендації Ради Європи щодо прав хворого і помираючого (1976);
2) Хартія про права лікарняних пацієнтів (1979);
3) Лісабонська декларація стосовно прав пацієнта;
4) Європейська хартія прав пацієнтів (2002);
5) усі вищенаведені відповіді є правильними.
2. У відповіді під яким номером неправильно вказано загальний професійний обов’язок медичних працівників:
1) сприяти охороні та зміцненню здоров’я людей, запобіганню і лікуванню захворювань, подавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу;
2) постійно підвищувати рівень професійних знань та майстерності;
3) подавати консультативну допомогу своїм колегам та іншим працівникам охорони здоров’я.
4) надавати достовірну, своєчасну, у повному обсязі медичну інформацію;
5) безплатно подавати першу невідкладну медичну допомогу громадянам у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях.
3. У відповіді під яким номером правильно вказано загальний професійний обов’язок медичних працівників:
1) постійно підвищувати рівень професійних знань та майстерності;
2) подавати консультативну допомогу своїм колегам та іншим працівникам охорони здоров’я;
3) безплатно подавати першу невідкладну медичну допомогу громадянам у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях;
4) поширювати наукові та медичні знання серед населення, пропагувати, в тому числі власним прикладом, здоровий спосіб життя;
5) усі вищенаведені відповіді є правильними.
4. У відповіді під яким номером правильно вказано права пацієнта в контексті надання медичної допомоги:
1) право на відмову від виконання медичних приписів лікуючого лікаря у випадку, якщо серед них визначено прийом лікарських засобів виключно іноземного виробництва;
2) право вимагати заміни лікуючого лікаря;
3) право не виконувати правила внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я, у якому знаходиться пацієнт на стаціонарному лікуванні;
4) право на отримання відшкодування за шкоду, заподіяну у зв’язку з відмовою від виконання медичних приписів лікуючого лікаря;
5) усі вищенаведені відповіді є правильними.
5. У відповіді під яким номером неправильно вказано загальне професійне право медичних працівників:
1) право на заняття медичною і фармацевтичною діяльністю відповідно до спеціальності та кваліфікації;
2) право на підвищення кваліфікації, перепідготовку не рідше одного разу на п’ять років у відповідних закладах та установах;
3) право на скорочений робочий день і додаткову оплачувану відпустку у випадках, встановлених законодавством;
4) право відмовитись від подальшого ведення пацієнта, якщо останній не виконує правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я, за умови, що це не загрожуватиме життю хворого і здоров’ю населення;
5) право на встановлення у державних закладах охорони здоров’я посадових окладів (тарифних ставок) на основі Єдиної тарифної сітки у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Ситуативні задачі
Задача 1. Громадянка М., працюючи лікарем туберкульозного диспансеру, захворіла на закриту форму туберкульозу. Після тривалого та вартісного лікування гр. М. звернулась до головного лікаря із заявою про відшкодування їй коштів на лікування. Головний лікар відмовив гр. М., посилаючись на те, що вона була повідомлена про наслідки, які можуть настати у процесі діяльності в момент прийняття її на роботу. Громадянка М. звернулася до працівника відділу з охорони праці з вимогою відшкодування їй витрат на лікування. Працівник відділу охорони праці пояснив, що таке відшкодування може бути проведено лише у випадку коли даний факт буде підтверджений висновком медико-соціальної експертної комісії. Зібравши всі необхідні документи, в т.ч. і висновок МСЕК про наявність у гр. М. професійного захворювання, остання звернулась до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у зв’язку з професійним захворюванням.
Дайте правову оцінку наведеної ситуації. Чи має місце порушення професійних прав медичного працівника в даному випадку?
Задача 2. Гр. Д. перебував на лікуванні в гастроентерологічному відділенні Ж. міської лікарні у зв’язку з загостренням гастриту. Пацієнту було призначено курс лікування на який він погодився, але виконував його періодично. Медична сестра неодноразово скаржилась лікуючому лікарю на те, що незважаючи на її прохання і пояснення, пацієнт відмовляється від таблетованого лікування, палить у коридорі відділення, порушує режим дієтичного харчування. Лікуючий лікар також відзначив те, що пацієнт полишав стаціонар, не інформуючи про це медичний персонал, неодноразово був відсутній на ранішніх і вечірніх обходах, не дотримувався медичних приписів.
Вкажіть, яким чином адміністрації закладу охорони здоров’я, лікуючому лікарю слід відреагували на таку поведінку пацієнта? Чи можна достроково виписати його зі стаціонару? Які документи при цьому слід підготувати?
Задача 3. У дитячу обласну лікарню було госпіталізовано 10-річного хлопчика, який випав з балкона 5-го поверху й отримав тяжкі ушкодження, що спричинили кровотечу, розвиток геморагічного шоку. Лікарі, провівши обстеження, встановили, що необхідне термінове переливання крові, однак батьки згоди на таке втручання не дали, мотивуючи тим, що така процедура може бути небезпечною для дитини, оскільки може відбутись зараження ВІЛ-інфекцією, гепатитом В і С. Лікарі поінформувати батьків про можливі наслідки для їхнього сина, але батьки наполягали на тому, аби кров не переливали.
Вкажіть, яким чином слід відреагували на таку поведінку батьків пацієнта, яким чином Ви б спробували вирішили конфлікт з батьками хлопчика? Наведіть алгоритм дій медичного працівника на випадок, якщо отримати дозвіл на переливання крові від батьків таки б не вдалося.
Міжнародно-правові стандарти
Національне законодавство
Рекомендована література
Додаткова література
Тема 6. Особисті немайнові права в галузі охорони здоров’я, що забезпечують існування фізичної особи
План заняття
1. Особисті немайнові права: поняття та зміст.
2. Право людини на життя.
3. Правова характеристика особистих немайнових прав у сфері охорони здоров’я:
- право людини на здоров’я, охорону здоров’я;
- право людини на особисту недоторканність, свободу та гідність;
- право на інформовану згоду щодо медичного втручання;
- право на медичну допомогу;
- право на інформацію щодо стану свого здоров’я;
- право на таємницю про стан свого здоров’я.
4. Лікарська таємниця.
5. Правове оформлення медичного втручання та використання складних методів діагностики та лікування.
Питання для самоконтролю
Тестові завдання
1. У відповіді під яким номером правильно вказано, до якого виду інформації за правовим режимом належить медична інформація:
1) відкрита інформація;
2) таємна інформація;
3) конфіденційна інформація, що є власністю держави;
4) комерційна таємниця;
5) конфіденційна інформація.
2. У відповіді під якими номерами правильно вказано осіб, які відповідно до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» мають право відмовитись від медичного втручання:
1) пацієнт, який досяг 12 років;
2) пацієнт, який обмежений у дієздатності у встановленому законом порядку;
3) пацієнт, який може керувати своїми діями;
4) пацієнт, визнаний недієздатним у встановленому законом порядку;
5) пацієнт, який страждає на тяжкий психічний розлад і перебуває на стаціонарному лікуванні у психіатричному закладі.
3. Відповідно до чинного законодавства України, пацієнт, який досяг____________________ має право на отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров’я:
1) 14 років;
2) повноліття;
3) 15 років;
4) повної цивільної дієздатності;
5) жодна з відповідей неправильна.
4. До ознак живонародження належить:
1) наявність безумовних рефлексів;
2) крик новонародженого;
3) серцебиття;
4) пульсація судин кінцівок;
5) рухи нескелетних м’язів.
5. Якщо інформація про хворобу пацієнта може погіршити стан його здоров’я, медичні працівники мають право:
1) надати в повному обсязі інформацію про стан здоров’я пацієнта;
2) надати неповну інформацію про стан здоров’я пацієнта;
3) надати недостовірну інформацію про стан здоров’я пацієнта;
4) відмовитись від спілкування з членами сім’ї пацієнта на визначений період;
6) надати несвоєчасно інформацію про стан здоров’я пацієнта;
Ситуативні задачі
Задача 1. 11.09.2006 р. учням середньої школи в с. М. було проведено туберкулінодіагностику – пробу Манту. Через 15-20 хв. після введення проби Манту діти відчули погіршення стану свого здоров’я, що, своєю чергою, спричинило їх подальшу негайну госпіталізацію з практично ідентичною симптоматикою, зокрема, сухість у роті, запаморочення, підвищення температури тіла. Введення проби Манту негативно відобразилось на їхньому здоров’ї та спричинило виникнення таких хвороб: атипова реакція на введення туберкуліну, алергічний кон’юнктивіт, рінофарингіт, вегето-судинна дистонія змішаного типу. Батьки дітей стверджують, що не були попереджені про проведення проб Манту їх дітям. Директор школи також підтвердив у своєму листі, що інформацію про проведення туберкулінодіагностики спеціально до батьків дітей не доводили.
Дайте правовий аналіз ситуації. Які дії медичні працівники повинні були здійснити, аби діяти в порядку, визначеному законодавством?
Задача 2. У П. районному суді м. Л. слухалась справа за позовом гр. С. та гр. Г. до однієї з міських лікарень про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю їхньої матері, внаслідок неналежного надання їй медичної допомоги. Представник лікарні у своєму запереченні наголосив, що позов не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до чинного законодавства України члени сім’ї померлої не мають права на відшкодування шкоди, що була заподіяна безпосередньо пацієнтці.
Дайте правову оцінку ситуації. Чи обґрунтованими є заперечення представника лікарні в даному випадку? Чи має місце порушення права людини на охорону здоров’я у наведеній ситуації?
Задача 3. До гр. Ж., яка працює медичною сестрою в дитячому садку, звернулась її сусідка із проханням надати медичну допомогу її батькові похилого віку, який щойно отримав термічний опік кип’ятком. Гр. Ж. відмовилась надати медичну допомогу, мотивуючи свої дії тим, що вона немає досвіду лікування таких хворих і порадила викликати карету швидкої медичної допомоги.
Дайте правову характеристику ситуації. Чи правомірні дії медичної сестри в цьому випадку (мотивуйте)?
Міжнародно-правові стандарти
Національне законодавство
Рекомендована література
Додаткова література
Тема 7. Правове регулювання окремих видів медичної діяльності
План заняття
1. Правове регулювання діяльності з планування сім’ї та репродуктивних технологій в Україні.
2. Правове регулювання донорства, зокрема трансплантації, в Україні.
3. Правовий порядок застосування лікарських засобів. Правове регулювання діяльності з наркотичними засобами та психотропними речовинами і прекурсорами.
4. Правове регулювання проведення медико-біологічних експериментів в Україні.
5. Правове регулювання надання психіатричної допомоги.
6. Юридичні аспекти профілактики та лікування інфекційних хвороб, ВІЛ/СНІДу, туберкульозу.
7. Правове регулювання народної та нетрадиційної медицини в Україні.
8. Правова регламентація естетичної медицини.
8. Телемедицина – як нова форма надання медичної допомоги.
Питання для самоконтролю
10. Охарактеризуйте порядок отримання спеціального дозволу на зайняття медичною діяльністю у галузі народної і нетрадиційної медицини.
Тестові завдання
1. До інфекційних хвороб, захворювання на які є підставою для відмови в наданні дозволу на імміграцію в України належать:
1) ГРЗ;
2) будь-які венеричні захворювання;
3) гепатит;
4) передбачені Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»;
5) туберкульоз (активна форма);
2. Вставте пропущені слова у наведеному нормативному положенні: «Застосування методів стерилізації може здійснюватися за бажанням _______________ в акредитованих закладах охорони здоров’я за медичними показаннями, що встановлюються Міністерством охорони здоров’я»:
1) осудної особи;
2) особи з 16 років;
3) повнолітнього пацієнта;
4) подружжя;
5) лікуючим лікарем.
3. Трансплантація як метод лікування застосовується виключно:
1) у випадках, коли усунення небезпеки для життя реципієнта іншими методами лікування неможливе;
2) за згодою законного представника донора;
3) за наявності згоди об’єктивно інформованого дієздатного донора;
4) за наявності згоди об’єктивно інформованого реципієнта, що обмежений у дієздатності;
5) у випадку фізіологічного спів падіння донора і реципієнта;
4. Клінічні випробування за участю малолітніх та неповнолітніх дітей проводяться у разі:
1) отримання письмової інформованої згоди одного з батьків;
2) отримання письмової інформованої згоди обох батьків;
3) надання малолітнім письмової згоди на участь у клінічному дослідженні;
4) надання малолітнім обов’язкової усної згоди на проведення дослідження;
5) надання доступної для розуміння батьків інформації;
5. За загальним правилом, штучне переривання вагітності може здійснюватися за бажанням жінки, якщо:
1) отримана письмова згода іншого з подружжя;
2) вагітність не перевищує дванадцяти тижнів;
3) вагітність не перевищує двадцяти двох тижнів;
4) вагітність не перевищує двадцяти п’яти тижнів;
5) вагітність не перевищує тридцяти тижнів.
Ситуативні задачі
Задача 1. Гр. К. пройшов медичне обстеження з метою виявлення зараження ВІЛ-інфекцією, пацієнта повідомили, що результати будуть готові через кілька днів. У цей же день рідний брат гр. К. потрапив в автомобільну катастрофу, внаслідок якої втратив багато крові. Єдиним донором міг бути гр. К. Лікарі внаслідок браку часу, не дочекавшись результатів щодо наявності у гр. К. ВІЛ/СНІДу, дозволили останньому бути донором. Через кілька днів, коли були готові результати медичного огляду, стало відомо, що гр. К. є носієм ВІЛ-інфекції, а відтак — заразив ВІЛ-інфекцією свого брата.
Дайте правову оцінку ситуації. У яких випадках можна здійснювати переливання крові без проведення її аналізу на наявність ВІЛ-інфекції? Хто нестиме юридичну відповідальність за зараження гр. К. ВІЛ-інфекцією?
Задача 2. Громадянин В. проходила військову службу на контрактній основі. Під час проходження щорічного медичного огляду на професійну придатність в О. у прикордонному військовому шпиталі в неї було здійснено забір крові чотири рази, однак не повідомлено мету вказаного дослідження. За результатами медичного огляду гр. В. було виставлено діагноз «хронічний гепатит С» та видано виписний епікриз. Однак медичні працівники О. прикордонного військового шпиталю надіслали за місцем проходження військової служби гр. В. витяг з медичної карти стаціонарного хворого, у якому було виставлено діагноз «ВІЛ-захворювання, друга клінічна стадія». Як з’ясувалось пізніше, забір крові було здійснено для її дослідження на наявність ВІЛ-інфекції.
Дайте правову оцінку ситуації. Які вимоги чинного законодавства України, що стосуються порядку відібрання та лабораторного дослідження крові на виявлення ВІЛ-інфекції, було порушено? Чи правомірними були дії медичних працівників військового шпиталю (мотивуйте)?
Задача 3. Громадянин Н. потрапив у лікарню із зламаним передпліччям, де черговий лікар запропонував йому підписати дозвіл на проведення над ним медико-біологічних експериментів. Громадянин К. не погодився. Лікар повідомив, що це дозволить скоріше зростися кістці, і коли громадянин Н. перебував під наркозом лікар все-таки зробив експеримент.
Проаналізуйте дану ситуацію. Чи є правомірним даний медико-біологічний експеримент.
Варіант: після операції лікар повідомив пацієнта про проведений експеримент (слід розглянути обидва варіанти).
Міжнародно-правові стандарти
Національне законодавство
Рекомендована література
Додаткова література
Тема 8. Правова кваліфікація дефектів надання медичної допомоги. Ятрогенна патологія
План заняття
а) поняття ятрогенної патології, класифікація ятрогеній;
б) основні причини виникнення ятрогеній;
в) місце ятрогенної патології в структурі несприятливих результатів медичних втручань.
Питання для самоконтролю
Тестові завдання
1) це неналежне здійснення діагностики, лікування хворого, організації медичної допомоги, яке призвело або могло призвести до несприятливого результату медичного втручання;
2) це дефект надання медичної допомоги, що пов'язаний з неправильними діями медичного персоналу, який характеризується добросовісною помилкою за відсутності ознак умисного або необережного злочину;
3) це дефект надання медичної допомоги, пов'язаний з випадковим збігом обставин, які лікар, діючи правомірно, в межах посадових інструкцій і відповідно до прийнятих у медицині методів і способів лікування (діагностики), не міг передбачати і запобігти;
4) це дефект надання медичної допомоги, що не пов'язаний з неправильними діями медичного персоналу, який є добросовісною помилкою за відсутності ознак умисного або необережного злочину;
5) це дефект надання медичної допомоги, що не пов'язаний з випадковим збігом обставин, які лікар, діючи правомірно, в межах посадових інструкцій і відповідно до прийнятих у медицині методів і способів лікування (діагностики), міг передбачати і запобігти.
1) це нове, ненавмисно або неминуче виникаюче захворювання або патологічний стан, що не є прямим наслідком медичного втручання при діагностиці, лікуванні або профілактиці;
2) це захворювання, яке було в особи і не є прямим наслідком медичного втручання при діагностиці, лікуванні або профілактиці;
3) це нове, ненавмисно або неминуче виникаюче захворювання або патологічний стан, що є прямим наслідком медичного втручання при діагностиці, лікуванні або профілактиці;
4) це нове, навмисно або минуще виникаюче захворювання або патологічний стан, що не є прямим наслідком медичного втручання при діагностиці, лікуванні або профілактиці;
5) це погіршення стану здоров’я пацієнта за умови правильних дій лікаря.
1) криміналістична експертиза;
2) балістична експертиза;
3) судова експертиза;
4) медична експертиза;
5) психічна експертиза.
1) судово-психіатрична експертиза;
2) судово-неврологічна експертиза;
3) судово-криміналістична експертиза;
4) судово-кваліфікаційна експертиза;
5) судово-координаційна експертиза.
1) висновком;
2) актом;
3) довідкою;
4) протоколом;
5) розпискою.
Ситуативні задачі
Задача 1. При обстеженні й діагностуванні пацієнта К. лікар Г. дійшов помилкового висновку, що це апендицит. Внаслідок цього пацієнт переніс операцію, яка не була показана за станом здоров’я. Згодом було встановлено причину недомагання пацієнта, а саме – гостре харчове отруєння.
Дайте правову оцінку ситуації. Визначте вид дефекту надання медичної допомоги. Оберіть правову позицію для медичного працівника.
Задача 2. Гр. М., який нещодавно отримав диплом лікаря, відразу почав працювати в сільській амбулаторії, при цьому досвід у нього був невеликий. Оглядаючи хворого Т., який прийшов з сильними болями голови та загальним недомаганням, лікар не зміг поставити правильного діагнозу, не скерував на додаткові обстеження, а виписав пацієнту вітаміни і відправив до дому. Через кілька днів гр. Т. помер.
Дайте правову оцінку ситуації. Визначте вид дефекту надання медичної допомоги. Оберіть належну форму захисту для пацієнта. Які дії, на Вашу думку, повинен вчинити медичний працівник?
Задача 3. Громадянка М. перебуваючи на санаторно-курортному лікуванні, 19.11.2008 р. впала, і через неналежний стан пішохідних доріжок (намерзання льоду) на території санаторію, отримала ушкодження – закритий перелом лівої променевої кістки в типовому місці. Для надання медичної допомоги її було скеровано у травматологічне відділення ЦРЛ. Медичну допомогу пацієнтці надавав лікар травматолог, який встановив діагноз – «перелом лівої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням». Згідно з довідкою від 19.11.2008 р. гр. М. були проведені такі медичні втручання: рентгенографія, репозиція, гіпсова іммобілізація, рентген-контроль. 23.11.2008 р. гр. М. звернулась до міської поліклініки м. Д. зі скаргою на біль в кисті, набряк. Лікуючий лікар – лікар-хірург діагноз, виставлений у ЦРЛ, підтвердив, а також зазначив у первинній документації, що призначене М. у ЦРЛ лікування відповідає клінічним протоколам надання медичної допомоги з даної патології. Внаслідок неналежного надання медичної допомоги в закладах охорони здоров’я у пацієнтки загострились хронічні захворювання, функція лівої руки порушилась.
Дайте правову оцінку наведеній ситуації. Які недоліки в наданні медичної допомоги простежуються і в діях медичних працівників якого закладу (-ів)?
Міжнародно-правові стандарти
1. Угода між Міністерством юстиції України та Міністерством юстиції Республіки Білорусь про співробітництво в галузі судової експертизи: Міністерство юстиції України, Республіка Білорусь; Угода вiд 23.01.2009 р. // Офіційний вісник України.- 2009.- № 6.- Ст. 192.
2. Угода між Міністерством охорони здоров'я України та Міністерством охорони здоров'я Російської Федерації про взаємне визнання висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи Міністерства охорони здоров'я України і санітарно-епідеміологічних висновків Російської Федерації: МОЗ України, Російська Федерація; Угода вiд 28.01.2003 р. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/643_165
3. Угода між Міністерством охорони здоров'я України і Міністерством охорони здоров'я Республіки Білорусь про взаємне визнання висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи Міністерства охорони здоров'я України і посвідчень про державну гігієнічну реєстрацію Республіки Білорусь: МОЗ України, Республіка Білорусь; Угода вiд 29.05.2002 р. // Офіційний вісник України. - 2003.- № 32.- Ст. 1760.
Національне законодавство
Рекомендована література
Додаткова література
Тема 9. Правопорушення в сфері охорони здоров’я і юридична відповідальність
План заняття
а) цивільно-правова відповідальність у сфері охорони здоров’я;
б) дисциплінарна відповідальність медичних працівників;
в) адміністративно-правова відповідальність у медичному праві;
г) кримінальна відповідальність медичних працівників у зв’язку з їх професійною діяльністю.
а) судова форма захисту прав суб’єктів медичних правовідносин;
б) позасудова форма захисту прав суб’єктів медичних правовідносин;
в) неюрисдикційні форми захисту прав суб’єктів медичних правовідносин.
Питання для самоконтролю
Тестові завдання
1) умисне розголошення таємниці службовою особою, якій вона стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки;
2) неумисне розголошення таємниці особою, якій вона стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки;
3) умисне розголошення таємниці особою, якій вона стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків, якщо таке діяння спричинило нетяжкі наслідки;
4) умисне розголошення таємниці особою, якій вона стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки;
5) розголошення таємниці з необережності особою, якій вона стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки.
1) закладу охорони здоров’я, а підсудний виступатиме третьою особою, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні цивільного відповідача;
2) підсудного, який виступатиме відповідачем по справі;
3) закладу охорони здоров’я, а третьої особи в даному випадку не передбачено чинним законодавством;
4) закладу охорони здоров’я та обвинуваченого, які виступатимуть співвідповідачами по справі;
5) жодна з відповідей правильна.
1) трудовий договір, укладений між медичним працівником та закладом охорони здоров’я;
2) колективний договір, що діє у конкретному закладі охорони здоров’я;
3) Закон України «Про охорону праці»;
4) Кодекс законів про працю України;
5) Дисциплінарний Статут медичних працівників.
4. У відповіді під котрим номером правильно вказано обсяг моральної шкоди:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи;
5) усі варіанти відповідей є правильними.
5. Кримінальний кодекс України передбачає відповідальність за кримінальні злочини у галузі охорони здоров'я вчинені медичними та фармацевтичними працівниками, а саме:
1) порушення правил керування транспортним засобом, якщо це спричинило смерть особи;
2) неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником;
3) порушення встановленого законом порядку проведення операційного втручання, якщо це спричинило смерть пацієнта;
4) умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини;
5) умисне вбивство на замовлення.
Ситуативні задачі
Задача 1. У квітні 2006 р. гр. Ц. звернувся за медичною допомогою до лікаря-кардіолога гр. Т. до центральної районної лікарні з приводу поганого самопочуття. Лікар подивившись на ЕКГ серця, що було попередньо зроблене, жодних відхилень не виявив. Оглянувши шию пацієнта, лікар зробив висновок, що зважаючи на ріст гр. Ц., у нього може бути защемлення. Після проведеного медичного втручання щодо вправляння диску у шийному відділі хребта, стан пацієнта значно погіршився. З кінця квітня і до початку червня гр. Ц. знаходився на лікуванні у спеціалізованій клінічній лікарні. Було встановлено діагноз – підвивих атланто-аксіального з’єднання та призначено лікування, зокрема фіксуючий комірець. Після проведення службової перевірки управлінням охорони здоров’я було встановлено, що лікар сертифікату по масажу і мануальній терапії немає. У висновку експерта було відзначено, що лікар – кардіолог не повинен був проводити жодних фізичних маніпуляцій на шийному відділі хребта хворого. …лікар міг спричинити травму – розтягнення м’язів шиї, що супроводжувалося відчуттям болю.
Проаналізуйте ситуацію, дайте її правову характеристику. Вкажіть, які правові та деонтологічні норми було порушено. Визначте вид юридичної відповідальності за вчинене діяння медичним працівником.
Задача 2. Гр. А., 1938 р. н., звернувся до лікаря терапевта амбулаторно-поліклінічного закладу зі скаргами на біль голови, підняття тиску. У цей день він, незважаючи на вік і стан здоров’я, провів в очікуванні практично всю зміну цього лікаря, оскільки вона приймала пацієнтів не кваплячись, а також відлучалась зі свого кабінету без жодних пояснень хворим, що очікували в черзі. За 30 хв. до закінчення своєї роботи лікар повідомила, що сьогодні вже більше нікого приймати не буде, оскільки повинна написати багато медичних документів. Лікар повідомила, що всі, хто не отримав допомоги сьогодні, можуть, зважаючи на їх стан, який вона оцінила «на око», прийти на прийом в інший день.
Проаналізуйте дану ситуацію з правової точки зору. Які права людини порушено в даному випадку? З’ясуйте, до якого виду відповідальності може бути притягнутий лікар?
Задача 3. 23-річний житель м. К. після ДТП був доставлений до ЦРЛ, де йому протягом трьох діб надавалась інтенсивна медична допомога за основним діагнозом – черепно-мозкова травма. Через дві доби пацієнт помер. У протоколі патологоанатомічного розтину йшлося про те, що причиною смерті стала закрита травма шлунково-кишкового тракту з обширним крововиливом, яка при лікуванні взагалі не була діагностовано.
Дайте правову оцінку ситуації. Визначте вид юридичної відповідальності за вчинене діяння медичним працівником. Якими будуть Ваші дії як керівника закладу охорони здоров’я?
Міжнародно-правові стандарти
Національне законодавство
Рекомендована література
Додаткова література
ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ НА ЗАЛІК
1. Правова природа медичного права (галузь права, інститут права, галузь законодавства).
2. Медичне право України як правове утворення: поняття, завдання, предмет
регулювання.
3. Медичні правовідносини: поняття, види і склад.
4. Принципи і функції медичного права України.
5. Система медичного права України.
6. Джерела медичного права України.
7. Медичне право як навчальна дисципліна і галузь науки.
8. Загальна характеристика законодавчого забезпечення охорони здоров’я в Україні.
9. Міжнародно-правові стандарти у сфері охорони здоров’я.
10. Конституційне регулювання охорони здоров’я в Україні.
11. Галузеве законодавство України у сфері охорони здоров’я.
12. Нормативні стандарти надання медичної допомоги.
13. Роль і значення рішень Європейського суду з прав людини у галузі охорони здоров’я, в системі законодавства про охорону здоров’я України, а також документів національних судових інстанцій.
14. Місце медичного права в системі соціального регулювання медичної діяльності.
15. Систематизація законодавства України про охорону здоров’я.
Біоетика, біоправо та медичне право: проблеми співвідношення.
16. Загальна характеристика національного законодавства у сфері охорони здоров’я (історико-правовий огляд).
17. Роль і значення діяльності міжнародних і національних організацій у розвитку медичного права.
18. Здоров’я людини як фундаментальна медико-правова категорія.
19. Господарська діяльність у сфері охорони здоров’я України.
20. Державний нагляд і контроль у сфері охорони здоров’я.
21. Заклад охорони здоров’я України як суб’єкт господарювання.
22. Л іцензування й акредитація закладів охорони здоров’я.
23. Реклама у сфері охорони здоров’я.
24. Нормативно-правове й організаційне забезпечення здійснення приватної медичної практики.
25. Формування державної політики охорони здоров’я в Україні.
26. Моделі організації системи охорони здоров’я: національний та зарубіжний досвід.
27. Організаційно-правові аспекти діловодства в закладах охорони здоров’я.
28. Становлення і розвиток новітніх технологій у сфері охорони здоров’я (зокрема, телемедицина, кібермедицина, квантова медицина).
29. Загальні положення про страхування у галузі охорони здоров’я: поняття, принципи страхування, суб’єкти, об’єкти та зміст страхових правовідносин.
30. Добровільне медичне страхування: стан законодавчого закріплення та практика застосування.
31. Становлення і розвиток обов’язкового соціального медичного страхування.
32. Страхування медичних витрат.
33. Страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.
34. Страхування професійної відповідальності медичних працівників.35.
Страхування медичних і фармацевтичних працівників, що виконують свої професійні обов’язки в окремих сферах медичної діяльності.
36. Страхування життя.
37. Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
38. Поняття та ознаки медичної допомоги (якісна, кваліфікована, доступна, безоплатна). Право на медичну допомогу за законодавством України.
39. Медична послуга як об’єкт медичних правовідносин.
40. Медична допомога і медична послуга: проблеми співвідношення.
41. Договір про надання медичних послуг: поняття, загальна характеристика та особливості виконання.
42. Свобода договору про надання медичної послуги.
43. Суб’єктний склад і зміст договору.
44. Договірна відповідальність у галузі охорони здоров’я.
45. Права людини у сфері охорони здоров’я: поняття, класифікація, загальна характеристика.
46. Гарантії забезпечення прав людини у сфері охорони здоров’я.
47. Право людини на життя: поняття, зміст і загальна характеристика. Право на життя і медична діяльність: питання співвідношення.
48. Поняття та структура права людини на охорону здоров’я за законодавством України.
49. Право людини на медичну інформацію: загальна характеристика і правове забезпечення.
50. Право людини на медичну таємницю: загальна характеристика і правове забезпечення.
51. Право людини на особисту недоторканність у галузі охорони здоров’я.
52. Право на гідну смерть.
53. Право людини на життя в Рішеннях Європейського Суду з прав людини.
54. Місце та роль права людини на охорону здоров’я у правовому статусі людини і громадянина.
55. Юридичні гарантії забезпечення права людини на охорону здоров’я.
56. Поняття і види суб’єктів медичних правовідносин.
57. Пацієнт: дефініційний і класифікаційний підходи.
58. Поняття та загальна характеристика правового статусу пацієнта.
59. Законодавче забезпечення прав пацієнта: міжнародні стандарти та національні акти.
60. Проблеми та перспективи вдосконалення правового статусу пацієнта в Україні.
61. Права пацієнта в окремих напрямах медичної діяльності.
62. Правове регулювання обов’язків пацієнта в Україні.
63. Морально-етичні засади взаємин “лікар-пацієнт”.
64. Особливості правового статусу законних представників у сфері охорони здоров’я.
65. Медичний працівник та його правовий статус: понятійно-категоріальний апарат і класифікація.
66. Законодавче забезпечення і класифікація прав медичних працівників.
67. Правове регулювання професійних прав й обов’язків медичних працівників.
68. Правовий статус лікуючого лікаря за національним законодавством. Проблеми та перспективи вдосконалення правового статусу медичного працівника в Україні.
69. Професійна етика та медична деонтологія при провадженні медичної практики.
70. Поняття і види процедур і механізмів захисту прав суб’єктів медичних правовідносин.
71. Форми захисту прав суб’єктів медичних правовідносин: поняття, види, засоби здійснення.
72. Судова форма захисту прав суб’єктів медичних правовідносин: у порядку конституційного судочинства; у порядку цивільного судочинства; у порядку кримінального судочинства; у порядку адміністративного судочинства.
73. Позасудова форма захисту прав суб’єктів медичних правовідносин: адміністративні, тобто звернення до керівника закладу охорони здоров’я чи його підрозділу або звернення до органу управління охороною здоров’я; звернення до Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; звернення до органів прокуратури; звернення до органів внутрішніх справ, звернення до Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.
74. Правопорушення у сфері охорони здоров’я як підстава для юридичної відповідальності у медичному праві: поняття, ознаки, склад.
75. Поняття та види юридичної відповідальності суб’єктів медичних правовідносин.
76. Цивільно-правова відповідальність у сфері охорони здоров’я.
77. Дисциплінарна відповідальність медичних працівників.
78. Адміністративно-правова відповідальність у медичному праві.
79. Кримінальна відповідальність медичних працівників у зв’язку з їх професійною діяльністю.
80. Звільнення від юридичної відповідальності медичних працівників.
81. Неюрисдикційні форми захисту прав суб’єктів медичних правовідносин: самозахист; альтернативне розв’язання конфліктів; допомога незалежних громадських об’єднань; звернення до професійних медичних асоціацій.
82. Виконання рішень судів у медичних справах.
83. Міжнародні форми і засоби захисту прав суб’єктів медичних правовідносин.
84. Поняття та види юридичної відповідальності суб’єктів медичних правовідносин.
85. Юридична практика в галузі медичного права.
86. Особливості юридичної відповідальності пацієнтів за законодавством України.
87. Експертна діяльність у сфері охорони здоров’я: національне і зарубіжне законодавство.
88. Поняття, види і значення медичних експертиз в Україні.
89. Правовий статус експерта за законодавством України.
90. Висновок експерта.
91. Медико-соціальна експертиза втрата працездатності: поняття і види.
92. Судово-медична експертиза.
93. Судово-психіатрична експертиза.
94. Судово-психологічна експертиза.
95. Військово-медична експертиза.
96. Альтернативна медична експертиза.
97. Правові основи біоетики: проблеми експертної діяльності щодо
захисту прав пацієнтів. Патологоанатомічний розтин.
98. Дефекти надання медичної допомоги: поняття і види.
99. Медична помилка та нещасний випадок.
100. Ятрогенна патологія: актуальність і основні причини виникнення.
101. Класифікація ятрогеній, місце ятрогенної патології в структурі несприятливих результатів медичних втручань.
102. Ускладнення за результатами медичних втручань та їх правові наслідки.
103. Юридична оцінка дефектів надання медичної допомоги.
104. Загальна характеристика сімейної медицини: поняття, принципи, значення і міжнародні стандарти.
105. Законодавче забезпечення сімейної медицини в Україні.
106. Правовий статус амбулаторії загальної практики – сімейної медицини.
107. Правовий статус сімейного лікаря.
108. Проблеми та перспективи розвитку сімейної медицини в Україні.
109. Загальна характеристика сфери репродуктивного здоров’я людини: національне законодавство та міжнародно-правові стандарти.
110. Права та обов’язки людини у сфері охорони репродуктивного здоров’я: поняття, види, зміст.
111. Законодавче забезпечення репродуктивних технологій в Україні.
112. Правові питання штучного запліднення.
113. Сурогатне материнство: правові аспекти.
114. Корекція (зміна) статі: законодавче забезпечення та юридична практика.
115. Умови та порядок проведення медичної стерилізації особи.
116. Правове регулювання штучного переривання вагітності.
117. Актуальні етико-правові питання клонування.
118. Правове забезпечення медичної генетики.
119. Право на використання контрацепції.
120. Правові та етичні проблеми медичної діяльності у сфері репродуктивних технологій щодо захисту прав людини.
121. Поняття та види донорства за законодавством України.
122. Особливості здійснення репродуктивних прав неповнолітніх.
123. Поняття і принципи донорства крові та її компонентів.
124. Умови правомірності здійснення донорства крові та її компонентів.
125. Правовий статус донора в Україні.
126. Законодавче забезпечення донорства органів та інших анатомічних матеріалів.
127. Умови правомірності та засади трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людини.
128. Юридичне забезпечення організації та здійснення донорства крові та її компонентів: міжнародно-правові стандарти і вітчизняне законодавство Юридична регламентація донорства репродуктивних клітин в Україні.
129. Правові та біоетичні проблеми донорства.
130. Міжнародно-правові стандарти у сфері охорони здоров’я щодо захисту населення від інфекційних, у тому числі тих, що передаються статевим шляхом.
131. Нормативно-правове забезпечення профілактики та лікування інфекційних хвороб, у тому числі тих, що передаються статевим шляхом, в Україні.
132. Правовий статус суб’єктів медичних правовідносин в умовах лікування інфекційних хвороб, у тому числі тих, що передаються статевим шляхом.
133. Загальна характеристика правового регулювання у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу: міжнародно-правові стандарти та національне законодавство.
134. Державна політика у сфері профілактики, запобігання поширенню та лікування ВІЛ-інфекції/СНІДу.
135. Правовий статус медичних працівників та інших осіб, професійна діяльність яких пов’язана з ризиком інфікування ВІЛ.
136. Правове регулювання проведення профілактичних щеплень в Україні.
137. Біоетичні проблеми в контексті профілактики і боротьби з ВІЛ-інфекцією/СНІДом.
138. Боротьба з туберкульозом: правові аспекти.
139. Особливості соціально-правового захисту осіб, інфікованих ВІЛ чи осіб, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ.
140. Правові основи фармації в Україні.
141. Поняття та правовий статус фармацевтичних працівників.
142. Роль фармацевтичних працівників при наданні медичної допомоги.
143. Провадження фармацевтичної практики.
144. Реклама лікарських засобів.
145. Юридична відповідальність фармацевтичних працівників за професійні правопорушення. Загальна характеристика законодавства у сфері
забезпечення населення лікарськими засобами.
146. Створення і виробництво лікарських засобів: правові аспекти.
147. Правове та етичне забезпечення проведення клінічних випробувань лікарських засобів. Державний контроль якості лікарських засобів в Україні.
148. Реалізація лікарських засобів.
149. Юридичні гарантії забезпечення лікарськими засобами і засобами медичного призначення окремих категорій населення в Україні.
150. Біоетичні основи фармацевтичної діяльності.
151. Доклінічне вивчення лікарських засобів.
152. Державна політика щодо обігу лікарських засобів в Україні.
153. Міжнародно-правові акти та національні стандарти забезпечення права інтелектуальної власності в галузі охорони здоров’я.
154. Біотехнології у медицині.
155. Законодавче забезпечення проведення медико-біологічних експериментів в Україні. Медико-біологічний експеримент: поняття, ознаки і види.
156. Умови правомірності та порядок проведення медико-біологічних експериментів з участю людини.
157. Клінічні випробування лікарських засобів на людині.
158. Міжнародно-правові стандарти у сфері охорони здоров’я щодо проведення медико-біологічних експериментів.
159. Правові основи біоетики: проблеми медичної діяльності щодо захисту прав пацієнтів.
160. Законодавче забезпечення галузі народної медицини (цілительства) в Україні.
161. Народна медицина (цілительство): поняття, особливості та значення.
162. Умови правомірності здійснення діяльності у сфері народної медицини (цілительства).
163. Правовий статус суб’єктів у галузі народної медицини (цілительства).
164. Юридична відповідальність у галузі народної медицини (цілительства).
165. Зарубіжний досвід і практика здійснення народної медицини (цілительства).
166. Загальна характеристика правового забезпечення галузі паліативної та хоспісної допомоги в Україні.
167. Міжнародно-правові стандарти у сфері надання паліативної та хоспісної допомоги. Порядок надання паліативної та хоспісної допомоги в Україні.
168. Організаційно-правові засади створення і функціонування закладів (відділень), у яких надається паліативна та хоспісна допомога.
169. Правовий статус особи, якій надається паліативна та хоспісна допомога в Україні. Правовий статус медичного працівника при наданні паліативної та хоспісної допомоги. Особливості обігу лікарських засобів при наданні паліативної і хоспісної допомоги. Поняття інвалідності.
170. Правовий статус інвалідів (осіб з обмеженими можливостями).
171. Проблеми соціального і правового захисту інвалідів в Україні.
172. Правове регулювання здійснення спеціальних заходів профілактики і лікування хронічного алкоголізму, наркоманії та інших соціально небезпечних захворювань. Державна політика боротьби з тютюнопалінням в Україні.
173. Особливості здійснення прав дитини у сфері охорони здоров’я. Загальна характеристика правового забезпечення галузі психіатрії в Україні.
174. Види та порядок надання психіатричної допомоги в Україні.
175. Особливості надання психіатричної допомоги у примусовому порядку.
176. Правовий статус особи, якій надається психіатрична допомога.
177. Правовий статус медичного працівника при наданні психіатричної допомоги.
178. Біоетичні основи надання психіатричної допомоги.
179. Імплементація міжнародних стандартів з надання хоспісної та паліативної допомоги в законодавство України.
180. Правовий захист осіб, хворих на хронічний алкоголізм, наркоманію та інші соціальні хвороби.
181. Форми адикції: правові аспекти.
182. Соціальний і правовий захист осіб, що живуть з цукровим діабетом.
183. Правовий статус осіб, що належать до ПКС (представників комерційного сексу) та ЛГБТ (лесбіянки, гомосексуалісти, бісексуали і трансексуали).
184. Захист прав та інтересів розумово відсталих осіб.
185. Міжнародно-правові стандарти у сфері надання психіатричної допомоги.
186. Правовий статус інших суб’єктів надання психіатричної допомоги.
187. Законодавче забезпечення пластичної і реконструктивної допомоги населенню.
188. Поняття косметології та її регламентація за законодавством України.
189. Міжнародні стандарти у сфері косметології.
190. Косметологічні послуги та особливості їх здійснення.
191. Організаційно-правові основи функціонування косметологічних клінік.
192. Законодавча регламентація діяльності фітнес-центрів та інших спортивно-оздоровчих закладів.
193. Господарська діяльність у сфері краси та спорту.
194. Особливості юридичної регламентації медичного туризму.
195. Загальна характеристика законодавчого забезпечення функціонування державної санітарно-епідеміологічної служби України.
196. Права та обов’язки громадян щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.
197. Порядок проведення санітарно-епідеміологічної експертизи.
198. Правовий статус державної санітарно-епідеміологічної служби України.
199. Відповідальність за порушення санітарного законодавства.