Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
|
20. Нормати викапіталу банку, їх призначення та порядок розрахунку Відповідно до вимог Законів України “Про Національний банк України” та “Про банки і банківську діяльність” та з метою забезпечення стабільної діяльності банків і своєчасного виконання ними зобов’язань перед їх вкладниками НБУ установив порядок визначення економічних нормативів, що є обов’язковими до виконання всіма банками України незалежно від форм власності. Ці нормативи визначено в документі Національного банку України “Інструкція про порядок регулювання діяльності банків України”. 1. Нормативи капіталу: 1) мінімальний розмір регулятивного капіталу, (Н1); 2) адекватність (платоспроможність) регулятивного капіталу, (Н2); 3) адекватність основного капіталу , (Н3). 2. Нормативи ліквідності: 1) миттєва ліквідність, (Н4); 2) поточна ліквідність, (Н5); 3) короткострокова ліквідність, (Н6). 3. Нормативи кредитного ризику: 1) максимальний розмір кредитного ризику на одного контрагента, (Н7); 2) великі кредитні ризики, (Н8); 3) максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, (Н9); 4) максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, (Н10); 4. Нормативи інвестування: 1) інвестування в цінні папери окремо за кожною установою, (Н11); 2) загальної суми інвестування, (Н12). 5. Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку, (Н13). Базою для розрахунку економічних нормативів є регулятивний капітал банку.
24, Основи класифікації банківських операцій і послуг. Для забезпечення виконання своїх функцій та досягнення стратегічних та тактичних цілей банки здійснюють відповідні операції, постійно намагаючись збільшувати їх кількість та підвищувати якість. Усі банки незалежно від форми власності, величини капіталу та спеціалізації виконують: — операції зі залучення тимчасово вільних грошових коштів у депозити (депозитні операції); — операції, пов'язані з розрахунково-касовим обслуговуванням клієнтів (розрахункові та касові операції); — операції з кредитного обслуговування клієнтів (кредитні операції). Традиційно суть банківської операції зводиться до комплексу взаємопов'язаних дій банку і клієнта, які здійснюють від імені банку і передбачають переміщення засобів для вирішення конкретного фінансово-економічного завдання. Банківські послуги — це дії банку, спрямовані на зростання його прибутковості, або це надані клієнтам різноманітні види банківської діяльності, які супроводжують і оптимізують банківські операції. Банківську послугу ще можна розглядати як переміщення банківської інформації. В Енциклопедії банківської справи України банківські операції визначаються як сукупність різних видів і напрямів діяльності банку у сфері фінансово-кредитних відносин з метою одержання прибутку: залучення грошових коштів і їх розміщення; здійснення кредитування і розрахунків, емісійна діяльність; купівля і продаж цінних паперів та валютних цінностей; касове обслуговування юридичних і фізичних осіб; зберігання, купівля та продаж банківських металів тощо. В Економічній енциклопедії (том 1) згадується лише термін "банківські операції" — це операції, які здійснюють банки для залучення й розміщення грошових коштів, цінних паперів, здійснення розрахунків. Важливо зазначити, що послуги, які надають банки, можуть здійснювати й інші підприємства та установи. Вони не є монополією банку. Це стосується не тільки традиційних банківських послуг, але особливо нетрадиційних — різноманітні посередницькі послуги, консультації, оренда сейфів тощо. Своєю чергою, банки як великі кредитні установи можуть виконувати небанківські операції, тобто операції, які традиційно виконують інші господарські суб'єкти. У банківській практиці донині немає єдиного підходу до класифікації банківських операцій. Найбільш поширеним є підхід, за яким банківські операції класифікують за такими ознаками: 1. Залежно до специфіки банківської діяльності:а) специфічні банківські операції (традиційні); б) неспецифічні банківські операції (нетрадиційні). 2. Залежно до плати за надані операції І послуги:а) платні;б) неплатні. 3. Залежно від порядку формування і розміщення фінансових ресурсів банку:а) активні;б) пасивні. 4. Залежно від суб'єктів, яким надаються банківські операції:а) для юридичних осіб; б) для фізичних осіб.5. Залежно від руху матеріальних продуктів:а) пов'язані з рухом матеріального продукту;б) чисті банківські операції. 26, Активні банківські операції та їх характеристика. Активні операції банку — це операції з розміщення мобілізованих банком ресурсів у депозити, кредити, інвестиції, основні засоби й товарно-матеріальні цінності. До них належать: — операції з вкладення банківських ресурсів у грошові кошти в готівковій і безготівковій формах із метою підтримання ліквідності банку; — розрахункові операції, пов'язані з платежами клієнтів; — касові операції з приймання і видавання готівки; — кредитні операції, пов'язані з наданням кредитів різних форм і видів юридичним, фізичним особам, банкам; — інвестиційні операції з вкладення банківських ресурсів у цінні папери (акції, державні та корпоративні облігації) на тривалий строк; — фондові операції з купівлі-продажу цінних паперів; — валютні операції з купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому та міжнародному валютних ринках; — депозитні операції з розміщення тимчасово вільних ресурсів банку в депозити в НБУ та в інших банках; — операції з купівлі-продажу банківських металів на внутрішньому і міжнародному валютних ринках; — операції з придбання основних засобів, матеріальних та нематеріальних активів. 29, Банківське обслуговування готівкового обігу. Важливим напрямом діяльності банків є касові операції. Вони полягають у прийманні готівки від клієнтів, зарахуванні її на рахунки, збереженні прийнятих коштів та видачі готівки на вимогу клієнтів. Особливо важливим і відповідальним для банку є своєчасне і повне задоволення вимог клієнтів на видачу готівки. Від цього залежить довіра клієнтів до банку, їх можливість вільно розпоряджатися своїми коштами, своєчасно виконувати свої зобов'язання з оплати праці та інших платежів, що здійснюються готівкою. Касові операції мають велике значення для самих банків, для їх клієнтів і для банківської системи загалом. Так, приймаючи готівку від клієнтів — юридичних та фізичних осіб, банки збільшують свої резерви, за рахунок чого розширюють активні операції та забезпечують зростання своїх доходів. Видаючи готівку клієнтам, банки стягують комісійну плату, яка поповнює їхні доходи. В операціях з готівкою банки можуть надавати своїм клієнтам чимало додаткових послуг (з інкасації, самообслуговування тощо), які також дають додаткові доходи. Касове обслуговування клієнтів банки здійснюють через спеціальний підрозділ — операційну касу, в складі якої можуть створюватися кілька окремих кас: прибуткова, видаткова, вечірня каси, каса перерахунку. Крім цього, обов'язково створюють сховище для зберігання грошей. 30, Організація касової роботи в банку. Касова робота є важливою складовою діяльності установи комерційного банку. Від ефективності касової роботи банків безпосередньо залежить товарно-грошова збалансованість національного ринку України (макрорівень). Водночас наявність достатньої величини касової готівки (банкнот і монет) та раціональне її використання – необхідна умова забезпечення ліквідності банку (мікрорівень). Готівка має забезпечувати поточні потреби банку в грошах для готівкових виплат – видачі грошей з рахунків, розміну грошей, надання позик у готівково-грошовій формі, оплати видатків банку, виплати заробітної плати банківським службовцям і таке інше. Банк повинен мати запас купюр і монет різного ґатунку, щоб задовольнити всі вимоги клієнтів. Для касової роботи в банку організується спеціальне приміщення для збереження грошових коштів - грошове сховище. Під грошовим сховищем маються на увазі спеціально обладнані комори і окремі вогнетривкі сейфи банків, де зберігаються гроші й інші цінності. При цьому слід зберігати окремо: резервні фонди НБУ; готівку оборотної (операційної) каси; іноземну валюту; золото, платину й інші дорогоцінні метали; інші цінності. Касова робота комерційного банку передбачає: касове обслуговування клієнтів, перевезення грошових знаків, їх збереження, визначення платоспроможності грошових знаків, заміну і знищення пошкоджених банкнот тощо. |
21, Нормативиліквідностікомерційного банку, їхпризначення та порядок розрахунку. Механізмом забезпечення ліквідності комерційних банків є встановлені державою вимоги до ліквідності, платоспроможності, структури капіталу. Кожен показник окремо не достатній для того, щоб однозначно стверджувати, що стан конкретного банку ліквідний. З метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності банків Національний Банк України встановлює для всіх комерційних банків економічні нормативи, зокрема нормативи ліквідності, виконання яких покликане забезпечити достатню ліквідність комерційних банків, допомагає проаналізувати здатність комерційного банку виконувати свої зобов’язання, а в динаміці — ще й оцінити тенденції змін ліквідності банку, знання яких є необхідною передумовою якісного управління ліквідністю, а отже, й доброго фінансового стану банку, стабільності всієї банківської системи. Інші обов’язкові нормативи — ризику, капіталу, валютних позицій — безпосередньо не пов’язані з ліквідністю, але допомагають банку бути ліквідним, застерігаючи від надто ризикованих операцій, погіршення фінансового стану. З метою контролю за станом ліквідності банків НБУ установлює такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6). Норматив миттєвої ліквідності (Н4) встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань за рахунок високоліквідних активів (коштів у касі та на кореспондентських рахунках). Він визначається як співвідношення суми коштів у касі та на кореспондентських рахунках до зобов’язань банку, що обліковуються за поточними рахунками. Нормативне значення показника Н4 має бути не меншим ніж 20 %. Норматив поточної ліквідності встановлюється для визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов’язань банку. Для розрахунку нормативу поточної ліквідності враховуються вимоги і зобов’язання банку з кінцевим строком погашення до 30 днів (включно). Цей норматив визначається як співвідношення активів первинної та вторинної ліквідності до зобов’язань банку з відповідними строками виконання. До активів первинної та вторинної ліквідності в розрахунку нормативу поточної ліквідності належать: готівкові кошти; банківські метали; кошти на кореспондентських рахунках, відкриті в Національному банку та інших банках; строкові депозити, розміщені в Національному банку та інших банках; боргові цінні папери, що рефінансуються та емітовані Національним банком, у портфелі банку на продаж та на інвестиції; боргові цінні папери в портфелі банку на продаж та на інвестиції; надані кредити. 22,Нормативикредитногоризикукомерцій ного банку, їхпризначення та порядок розрахунку. Кредитний ризик – це ймовірність неповернення позичальником отриманого кредиту та процентів за користування позикою в результаті фінансових проблем чи шахрайства. Для оцінки та регулювання кредитного ризику використовуються нормативи НБУ. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7). Показник розміру кредитного ризику на одного контрагента визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до цього контрагента (за мінусом фактично сформованих резервів) та всіх позабалансових зобов’язань, виданих банком щодо цього контрагента, до капіталу банку. Нормативне значення нормативу Н7 не перевищує 25 %. Норматив великих кредитних ризиків (Н8). Кредитний ризик, що прийняв банк на одного контрагента або групу пов’язаних контрагентів вважається великим, якщо сума всіх вимог банку до цього контрагента або групи пов’язаних контрагентів і всіх позабалансових зобов’язань, наданих банком щодо цього контрагента або групи пов’язаних контрагентів, становить 10 % і більше регулятивного капіталу банку. Норматив великих кредитних ризиків визначається як співвідношення суми всіх зобов’язань одного контрагента або групи пов’язаних контрагентів перед банком (за мінусом фактично сформованих резервів) і всіх позабалансових зобов’язань, виданих банком щодо цього контрагента або групи пов’язаних контрагентів, до регулятивного капіталу банку. Нормативне значення нормативу Н8 не може перевищувати восьмикратний розмір регулятивного капіталу банку. Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9). Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручництв, наданих одному інсайдеру, визначається як співвідношення суми всіх зобов’язань цього інсайдера перед банком (за мінусом фактично сформованих резервів) і всіх позабалансових зобов’язань, виданих банком щодо цього інсайдера, та капіталу банку. Нормативне значення Н9 не має перевищувати 5 %. Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10). Набірний обсяг сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку. Нормативне значення Н10 не має перевищувати 30 %. 27, Доходи банку, їх склад та загальна характеристика. Доходи – це збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі припливу, або зростання активів або зменшення зобов’язань, що спричиняють збільшення капіталу і не є внесками акціонерів. Усі доходи діляться на:- банківські;- небанківські операційні;- непередбачені. До банківських доходів належать ті, які безпосередньо пов’язані з банківською діяльністю, визначеною Законом України “Про банки і банківську діяльність”. До процентних відносяться доходи, які обчислюються пропорційно до часу і суми та є компенсацією банку за взятий на себе кредитний ризик. Дохід від операцій із цінними паперами може складатися з дисконту та купона, але до процентного доходу за борговими цінними паперами включаються тільки проценти, які були нараховані за такими цінними паперами після їх придбання. Торгівельні прибутки – це чисті прибутки від операцій купівлі-продажу різних фінансових інструментів. До них належать: - чисті прибутки від діяльності на валютному ринку і ринку банківських металів; |
23, Нормативи інвестування комерційних банків, їх призначення та порядок розрахунку. З метою забезпечення контролю за інвестиційною діяльністю банків, а саме — за прямими інвестиціями, Національний банк України встановлює нормативи інвестування: норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11); норматив загальної суми інвестування (Н12). Прямі інвестиції банків — це внесення банками власних коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, пайові свідоцтва), емітовані такою юридичною особою. Банки мають право здійснювати прямі інвестицій (за рахунок власних коштів і від власного імені) лише на підставі письмового дозволу Національного банку України, що надається згідно з правилами, установленими ним відповідними нормативно-правовими актами. Банки мають право здійснити інвестиції без письмового дозволу НБУ, якщо: — інвестиція в будь-яку юридичну особу становить не більше ніж 5 % регулятивного капіталу банку; — юридична особа, в яку здійснюється інвестиція, веде виключно діяльність з надання фінансових послуг; — регулятивний капітал банку повністю відповідає вимогам, установленим Інструкцією про регулювання діяльності банків та вимогам для інвестицій, установленим нормативно-правовими актами Національного банку України. Банку забороняється інвестувати кошти в підприємство, установу, статутом яких передбачено повну відповідальність його власників. До розрахунку нормативів інвестування не включають суми акцій та інших цінних паперів, придбаних банком: — у зв'язку з реалізацією права заставодержателя та за умови, що банк не утримує їх більше одного року; — з метою створення фінансової холдингової групи, за умови, що емітентом придбаних акцій є інший банк; — у результаті андерайтингу, за умови, що придбані цінні папери перебувають у власності банку не більше одного року; — за рахунок та від імені своїх клієнтів. Про невключения відповідних сум до розрахунку нормативів інвестування банки зобов'язані повідомляти НБУ одночасно з поданням форм звітності щодо розрахунку цих економічних нормативів. 25,Пасивнібанківськіоперації та їх характеристика Пасивні операції — це операції з мобілізації ресурсів банку. За видом банківських ресурсів розрізняють пасивні операції з формування: а) власних, б) залучених (депозитних) та в) позичених (недепозитних) ресурсів банку. Операції з формування власних ресурсів охоплюють операції: — з формування статутного капіталу банку; — з формування резервного капіталу банку; — з формування страхового капіталу банку; — з формування іншого капіталу банку спеціального призначення, який створюють за рахунок банківського прибутку і використовують відповідно до рішення, прийнятого вищою управлінською ланкою банку; — пов'язані з формуванням і розподілом банківського прибутку. Операції з формування залученого капіталу називають пасивними депозитними операціями. Вони відображають процес залучення й обліку в банківському балансі тимчасово вільних коштів юридичних, фізичних осіб, банків, які зберігаються на різноманітних рахунках (строкових і на вимогу). Вкладниками можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, що постійно обслуговуються в конкретному банку (клієнти банку), так і юридичні та фізичні особи, що не належать до постійних клієнтів цього банку, а обслуговуються в інших банках. Пасивні кредитні операції — це операції банку, пов'язані з отриманням кредитів на міжбанківському ринку (в інших банках та в НБУ). Пасивні інвестиційні операції — це операції банку, пов'язані з випуском і розміщенням власних незабезпечених боргових зобов'язань. Банки можуть емітувати облігації, які поповнюють банківські ресурси коштами інвесторів на строк обігу цих цінних паперів. 28, Витрати банку, їх склад та загальна характеристика. Витрати – це зменшення економічної вигоди у звітний період у формі відпливу або використання активів, виникнення заборгованості, що веде до зменшення власного капіталу і не є розподіленням між акціонерами. Якщо доходи збільшують суму капіталу, то витрати її зменшують. Усі витрати поділяються на: До банківських належать витрати, які безпосередньо пов’язані з банківською діяльністю, визначеною Законом України “Про банки і банківську діяльність”. Витрати визнаються непередбаченими, якщо вони за змістом відповідають таким ознакам: |