Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Форма організації навчання— це обмежена в часі та просторі взаємозумовлена діяльність педагога й учня, викладача й студента.
Формиорганізаціїнавчання:
• індивідуальна,
• групова,
• класно‐урочна,
• белл‐ланкастерська,
• дальтон‐план,
• бригадно‐лабораторна.
Індивідуальна форма навчання виникла в античних країнах і широко використовувалась у
середньовічній Європі.Сутність її полягає в тому,що вчитель навчає кожного учня індивідуально, що дає змогу враховувати особистісні можливості учнів і відповідно визначати зміст, форми й методи навчальної роботи.
Групова форма навчання набула значного поширення в період середньовіччя й зберігалася в багатьох школах Європи ще у XIX ст.Застосовуючи цю форму,вчитель навчає групу дітей,які перебувають на різних щаблях вікового й інтелектуального розвитку.
Класно-урочнаформа навчання бере свій початок з братських шкіл України і Білорусі. Саме у них відпрацьовувались елементи урочної системи. Сутність класно‐урочної системи зводиться до того, що учитель одночасно навчає чималу групу дітей (до 45 осіб),
які перебувають приблизно на однаковому рівні анатомо‐фізіологічного і психічного розвитку, заняття проводиться у класній кімнаті, за постійним розкладом і регламентом.Наукове обґрунтування класно‐урочної форми навчання дав чеський педагог Ян Амос Коменський у фундаментальній праці
"Велика дидактика" (1657 р.). Після її появи урок став провідною формою навчання у всіх школах світу.
Белл‐ланкастерськаформа навчання виникла наприкінці XVIII —
на початку XIX ст. в Англії. її назва походить від імен засновників —священика А.Белля і Дж. Ланкастера.
У цей період в Англії бурхливо розвивався капіталізм, з'являлись все нові виробництва, на які залучалась велика кількість селян. Відповідно гостро постала потреба масової освіти робітників та їх дітей. А вчителів не вистачало.Тому одному вчителеві доручали навчання 250—300 учнів різного віку. Але одноосібно учитель не міг цього зробити. Тому ідея реалізовувалася так: учнів розподіляли на групи з 25—30 осіб. До кожної групи прикріпляли старшого учня
(монітора); учитель спочатку навчав елементів грамоти старших учнів, а вони у своїх групах передавали здобуті знання своїм товаришам. Крім того, монітори відповідали за порядок і дисципліну. Таке навчання ще називали "взаємним".Подібна система виявилася малоефективною, тому белл‐ланкастерська форма навчання існувала недовго.
Дальтон‐план.Виникла вона на початку XX ст. у США з метою формування в дітей ініціативності, самостійності, винахідливості,діловитості. Уперше запровадила й описала цю форму навчання вчителька з м. Дальтона Е. Паркхерст. Технологія навчання була така: зміст навчального матеріалу з кожної дисципліни поділявся на частини (блоки), кожен учень отримував індивідуальне завдання у формі плану й самостійно його виконував. Потім звітувався, набираючи відповідну кількість балів, а потім отримував наступне завдання.
Бригадно-лабораторна форма навчання зародилась у 20-х роках минулого століття
в радянській школі. Це була своєрідна спроба модернізувати систему дальтон-плану на
колективістських засадах. З учнів класу формували бригади по 5—9 осіб, на чолі яких стояли обрані бригадири. Навчальні завдання у вигляді планів давались на бригаду, яка мала працювати над його виконанням. Після закінчення визначеного періоду бригадир звітував перед педагогом провиконання завдання, на основі чого оцінювалась робота членів бригади.
Урок — це форма організації навчання, за якої вчитель веде заняття за стабільним розкладом і регламентом з постійним складом учнів, котрі мають приблизно однаковий рівень фізичного й психічного розвитку. Урок залишається основною формою навчання у всіх типах навчальних закладів і нині.
Методи навчання (гр. mеthodos — шлях пізнання, спосіб знаходження істини) — це впорядковані способи взаємопов'язаної, цілеспрямованої діяльності педагога й студентів, спрямовані на ефективне розв'язання навчально‐виховних завдань. Вони реалізуються через систему прийомів і засобів навчальної діяльності.
Прийоми навчання — це складова методу, конкретні дії педагога й студентів, спрямовані на реалізацію вимог тих чи тих методів.
Засоби навчання — це різноманітне навчальне обладнання, що використовується у системі пізнавальної діяльності (книги, письмове приладдя, лабораторне обладнання, технічні засоби та ін.)
Розмежовують три групи методів навчання: словесні, наочні, практичні. Спершу охарактеризуємо словесні (розповідь, пояснення, бесіда, лекція, інструктаж, робота з книгою).
• Розповідь — це метод навчання, який передбачає оповідну, описову форму розкриття навчального матеріалу
з метою спонукання студентів до створення в уяві певного образу. Інколи цей метод називають
"малювання словом".
• Пояснення — вербальний метод навчання, за допомогою якого педагог розкриває сутність певного явища, закону, процесу. Він ґрунтується не стільки на уяві, скільки на логічному мисленні з використанням попереднього досвіду студентів.
Бесіда передбачає використання попереднього досвіду студентів з певної галузі знань і на основі
цього приведення їх за допомогою діалогу до усвідомлення нових явищ, понять або відтворення вже наявних. З цього погляду виділяють два види бесіди: евристичну й репродуктивну.
• Лекція
— це метод, за допомогою якого педагог у словесній формі розкриває сутність наукових
понять, явищ, процесів, логічно пов'язаних, об'єднаних загальною темою.
• Важливе місце у навчальному процесі займає інструктаж.
Він передбачає розкриття норм поведінки, особливостей використання методів і навчальних засобів, дотримання правил безпеки під час виконання навчальних операцій.
• Чільне місце серед групи словесних методів посідає метод роботи з книгою.
Ефективне навчання неможливе без широкого використання наочних методів. Наочні методи передбачають насамперед використання демонстрації та ілюстрації.
• Демонстрація —це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у натурі, динаміці.
• Ілюстрація — метод навчання, за якого предмети і процеси розкриваються через їх символічне зображення
(світлини, малюнки,схеми, графіки та ін.).
Спостереження як метод навчання передбачає сприймання певних предметів , явищ, процесів у природному й виробничому середовищі без втручання у ці явища і процеси.
Практичні методи навчання сприяють формуваннню вмінь і навичок, логічному завершенню ланки пізнавального процесу стосовно конкретної теми, розділу.
• Лабораторний метод передбачає організацію навчальної роботи шляхом використання
спеціального обладнання та певної технології для набуття нових знань або перевірки наукових
гіпотез на рівні досліджень.
У навчальній практиці значне місце відводиться вправам.
Вправа— це метод навчання, сутність якого полягає у цілеспря‐мованому, багаторазовому повторенні студентами окремих дій чи операцій з метою формування умінь та навичок.
• У дидактиці за характером навчальної праці виділяють різні види вправ: письмові , графічні
, технічні та ін.
• Щодо навчальної мети вирізняють такі вправи: підготовчі, пробні (попереджувальні, коментовані
,пояснювальні), тренувальні (за зразком, інструкцією, завдання без докладних вказівок), творчі.
Методи навчання за характером логіки пізнання
• Аналітичний метод передбачає мисленнєвий або практичний розклад цілого на частини з метою
вивчення їх суттєвих ознак.
• Індуктивний метод — це шлях вивчення предметів, явищ від одиничного до загального.
• Дедуктивний метод, навпаки, базується на вивченні навчального матеріалу від загального
до окремого, одиничного.
• Традуктивний метод передбачає висновки від одиничного до одиничного, від часткового
до часткового, від загального до загального.
Методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності
• Проблемний виклад передбачає створення викладачем проблемної ситуації, допомогу
студентам у виділенні та "прийнятті" проблемного завдання.
• Частково-пошуковий метод включає студентів у пошук шляхів, прийомів і засобів розв'язання пізнавального завдання.