Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Нечитайло П.О., аспірант НаУКМА, магістр історії.
Перше трипільське зображення на камені.
Використання людиною підземних порожнин відоме з початку її існування. Сліди пристосування печер, навісів, гротів для культових, житлових, господарських потреб фіксуються археологами від палеоліту до нового часу. Проте, існувала думка, що в силу певних причин представники окремих археологічних культур не використовували печер. Тому, печера Вертеба біля с.Більче-Злоте Борщівського району Тернопільської області, де були виявлені унікальні речові матеріали трипільської культури довгий час вважалась своєрідним феноменом. Адже, в основному, археологам були відомі лише відкриті поселення цієї культури. Дослідження останніх років відкрили нові артефакти, що дозволяють стверджувати, що племена трипільської культури активно освоювали й підземні природні порожнини.
Велика робота у цьому напрямку була проведена львівськими науковцями. Експедиціями під керівництвом В.С. Артюха, Л.Г. Мацкевого були зафіксовані кераміка та кремневі знаряддя трипільської культури в печерах поблизу сс.ОдаївXV у Тлумацькому р-ні на Івано-Франківщині, Мельниця-Подільська І, Ланівці IV Борщівський р-н (Артюх,1995;Артюх,1998; Мацкевий,1998; Мацкевий,2002). Знахідки науковців суттєво розширили уявлення про спосіб життя давніх землеробів енеоліту України. Важко переоцінити й знахідки виявлені в печерних порожнинах, що за станом збереженості якісно відрізняються від виявлених на відкритих поселеннях.
У печерах, де були виявлені матеріали трипільської культури не було знайдено наскельних зображень. З огляду на багатий символічний світ трипільців, що яскраво представлений не тільки в малій пластиці, а й в оздобі жител, даний факт уявляється нам дещо суперечливим. Очевидно, справа в тому, що спелеокористування в добу енеоліту на території України це питання, що перебуває в стадії розробки. Адже характер використання підземних порожнин племенами трипільської культури остаточно не зясований, навіть для такої памятки як Вертеба. Чи було воно тимчасовим, чи довготривалим й що мало на меті?
Відсутність у Вертебі настінних розписів трипільської культури може бути пояснене ще й тим, що печера закладена у гіпсах, що мають нерівну, випуклу поверхню з чисельними натічними утвореннями.
Очевидно наскельне мистецтво не було розповсюдженим явищем у носіїв трипільської культури, проте окремі його зразки все ж вдалось зафіксувати, під час обстеження печерних порожнин на лівобережжі Дністра.
У 2002 році експедиція ІА НАНУ, під керівництвом автора, проводила розвідковий огляд спелеоархеологічних памяток на території Вінницької та Хмельницької областей. Значну увагу було приділено печерному комплексу біля с.Нагоряни Могилів-Подільського району Вінницької області. Хоча цей обєкт відомий у літературі з другої половини ХІХ ст. (Антонович, 1886; Мельник, 1886), стаціонарних та довготривалих досліджень комплексу ніхто не проводив. Побіжне його обстеження здійснили О.О.Формозов (Формозов,1969) та Бандрівський М.С. (Бандрівський,1987). Дослідники ХІХ ст. відкрили біля печер мегалітичний комплекс, причому мегаліти й печери були рясно вкриті наскельними зображеннями, що на думку В.Б.Антоновича та К.М.Мельник могли датуватись добою бронзи. О.О. Формозов, оглянувши памятку заявив, що гравіювання у печерах й на мегалітах слід віднести до періоду існування тут християнського монастиря (Формозов,1969.-С.141-143). Інтерес до нагорянських печер суттєво зріс у 2-й половині 90-их. Б.Т. Рідуш, в одній з печер комплексу зафіксував петрогліфи, що, на його думку, могли датуватись епохою палеоліту, енеоліту, раннього заліза (Рідуш, 2002). Проте загального обстеження памятки до нас ніхто не проводив, оскільки це повязано з певними складнощами. Печери комплексу розсташовані у 4 яруси у високому (35-40м) скельному каньйоні. Доступні лише печери першого ярусу. До інших сьогодні можна дібратися лише по невеликих зарубках для рук й для ніг (на кшталт скелелазного стенду), в окремі доступ можливий лише за умов використання скелелазного спорядження. Печери комплексу в основному мають природнє походження, вони закладені в товщі сарматських вапняків й завдячують своєму походженню карстовим й еоловим процесам. Більшість печер була незначною мірою підрубана в часи існування в комплексі монастиря. Загальна кількість печер комплексу невизначена. Під час експедиції 2002 року ми оглянули 9 печер й один навіс, у 2003 році було обстежено ще дві й помічено вхідні частини ще чотирьох недоступних печер. Дійсно, більшість петрогліфів Нагорян відносяться до християнської доби, проте трапляються зображення набагато раннішого часу.
Одне з таких зображень було виявлене біля печери №8 у третьому ярусі памятки. Зліва від входу в печеру, до стінки каньйону перпендикулярно примикає природня брила з поздовжними пазами для деревяних конструкцій. Ймовірно, в часи існування в печерах монастиря в цьому місці було влаштовано щось на зразок тамбуру-прибудови. Піднявшись на вершину цієї брили, що має висоту 1,60 –,80 м, на стінці каньйону можна побачити чисельні зображення хрестів серед яких нами було зафіксовано антропоморфний петрогліф, висотою 6 см. Фігура трактована бі-трикутною постаттю з маленькою головою на тонкій шиї, навколо голови позначено німб у вигляді лункоподібних заглиблень. Ноги фігури переплетені між собою й зображені у лівому куті трикутника, що позначає нижню частину тулуба. У правій руці антропоморфу –лук, достатньо великих розмірів, ліва обернена в одну сторону з правою, пальці позначено трипалою кистю. Ймовірно, лівою рукою зображений натягує тятиву. Кількома тонкими лініями показано поверхню, на якій стоїть фігура. Судячи з атрибуту, який в руці антропоморфу –лук, а також з широких плечей та вузького тазу –це чоловік. За іконографією петрогліф, безперечно, належить до кола старожитностей племен трипільської культури. При повторному огляді зображення у 2003 році нами було помічено ряд цікавих деталей, що раніше залишилися поза увагою. Зліва та зправа від центральної фігури вирізані схематичні антропоморфні зображення з піднятими вгору руками, які ми раніше сприйняли за пізніші руноподібні графіті. При детальному вивченні петрогліфу з натури та за фотографіями з‘ясувалося, що вони складають з фігурою єдину стилістичну композицію. До того ж, можливо, що первинно існувало ще одне антропоморфне стилізоване зображення над головою у центральної фігури, однак, пізніше, воно було пошкоджене, вирізаним у часи заселення комплексу ченцями, рисунком хреста з голгофою.
Зображення чоловічих фігур на трипільській кераміці, з мисливськими атрибутами, відомі у Подністров‘ї, наприклад з поселення Жванець-Лиса Гора. За Т.Г. Мовшею це третя ступінь еволюції антропоморфних зображень, вони датуються 2700 р.до н.е. (Мовша,1991). На датування етапом С1-С2 вказує також зображення німбу навколо голови фігури, подібні зображення трапляються в антропоморфній пластиці трипільців на початку пізнього етапу ( Мовша, 1973). Дані хронологічні рамки не суперечать датам, що були отримані при дослідженнях печерних порожнин Подністров‘я з трипільським керамічним матеріалом. Феномен використання трипільцями підземних природніх об‘єктів, на основі матеріалів з сс.ОдаївXV, Мельниця-Подільська І, Ланівці IV обмежуєть ся періодом від 3000 до 2500-2400 р. до н. е.(Мацкевий,2002.-С.87). Однак окремі ознаки свідчать про можливість раннього датування петрогліфу, це, насамперед, його трипалість. Т.Г. Мовша зазначала, що трипалі зображення на трипільських посудинах зникають вже на другій ступені розвитку культури, а трапляються, в основному, на поселеннях румунської Молдови і є найраннішим архетипом антропоморфних зображень (Мовша,1991). В.Г. Збенович теж звертав увагу на трипале вирішення моделювання кистей рук в антропоморфній пластиці раннього трипілля (Збенович, 1989.- С.113). Отже, не виключена певна коррекція запропонованого датування петрогліфу в бік його подавнення. В цілому, композиція, на нашу думку, зображує ритуальний магічний танок, з метою привернення вищих сил для вдалого полювання і є елементом мисливської магії трипільців.
Можливо, окремі печери Нагорянського комплексу використовувались племенами трипільської культури в якості святилищ. Знайти у самих печерах матеріальні сліди перебування трипільців, крім петрогліфів, не є можливим, так як під час функціонування у комплексі монастиря культурний шар у приміщеннях був знищений ченцями.
У 2003 р. нами було закладено шурф на плато над печерним комплексом, де було знайдено невеликий фрагмент трипільської кераміки, проте він надто невеликий щоб використовувати його як датуючий матеріал. Для пошуків пов‘язаного з печерами поселення слід провести додаткові дослідження периферії. Хоча, не виключено, що трипільцями були заселені виключно печерні приміщення. В.Б. Антонович під час обстеження найбільшої печери першого ярусу знайшов там більш ніж 20 кременевих знарядь “грубої, первісної оббивки” (Антонович,1886), хоча сучасними науковцями прийнято відносити їх до епохи палеоліту (Рідуш,2002), можна припустити їх енеолітичну приналежність. За устним повідомленням прикордонного інспектора с.Нагорян Л.В. Білоуса, у шкільному краєзнавчому музеї с.Козлів зберігається шліфована крем‘яна сокирка, знайдена школярами у тій самій печері Нагорянського комплексу. Подібні речі є типовими знаряддями для трипільської культури.
На разі, можемо константувати, що знахідка з Нагорянських печер є унікальним й, поки –що єдиним зразком, репрезентуючим наскельне мистецтво трипільців. До кола аналогій може бути залучена знаменита Усатівська стела, проте вона не належить до питомо трипільських старожитностей. Не має аналогів й техніка виконання зображення, що поєднує елементи малої скульптури (просвердлений німб) й рисунку. Можливо, подальші дослідження Нагорянського печерного комплексу дозволять виявити нові зразки наскельного мистецтва, адже роботи з його дослідження тільки розпочинаються.
Література:
7.Мацкевий Л.Г. Матеріали про використання печер у період трипільської культури// Археологія, 2002, №1. –С. 82-89
8.Мельник Е.Н. Следы мегалитических сооружений в некоторых местностях Южной России// Труды VI-го АС.-Одесса,1886.-Т.1.-С.103-134
9.Мовша Т.Г.Антропоморфные сюжеты на керамике культур трипольско-кукутенской общности// Духовная культура древних обществ на територии Украины:Сборник научных трудов.-К.,1991.-С.37-47
10.Мовша Т.Г. Нові дані про антропоморфну реалістичну пластику Трипілля// Археологія .- №11. - 1973.-С.3-21
11. Рідуш Б. Нова пам‘ятка первісного мистецтва з Нагорянського печерного комплексу// Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології.-Чернівці,2002. - Т.1.-С.106-114
12. Формозов А.А.Очерки по первобытному искусству: Наскальные изображения и каменные изваяния эпохи камня и бронзы на территории СССР// МИА. - №156.- М.,1969.-256с.