Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Україна впевнено крокує до побудови інформаційного суспільства. Сучасні інформаційні та телекомунікаційні технології формують один із найбільш зростаючих секторів економіки. Компанії, які працюють в цій сфері, створюють нові продукти та забезпечують надання нових видів послуг. Різноманітні інформаційні системи стали основою підтримки процесів управління. Колективи малих та середніх підприємств часто відчувають необхідність в спеціалістах, які здатні були б розв’язати будь-яку задачу з використанням інформаційних технологій.
Запропонований підручник містить загальну інформацію щодо вивчення навичків володіння комп’ютером та його програмним забезпеченням. Велика кількість ілюстративного матеріалу, структурованість розділів дають підстави сподіватися на швидке оволодіння запропонованими методами.
Структурно посібник складається з 5 розділів. Ознайомлення з ним можна починати з будь-якої частини. Тому досвідчений користувач може використовувати посібник як довідковий засіб з середовища MS Office XP, а також додаткових програм для роботи з графікою та зображеннями.
Методичний посібник складається з інструкцій до лабораторних занять з дисципліни “Економічна інформатика”. Для того, щоб успішно виконати лабораторну роботу, потрібно заздалегідь готуватися до неї: ознайомитися з теоретичними відомостями та ходом виконання роботи. За вказівкою викладача у зошитах оформляються поточні звіти про виконання робіт.
При початковому опануванні матеріалу все ж варто розглядати теми у запропонованому порядку, що дозволяє послідовно аналізувати основні задачі та проблеми, що виникають при вивченні матеріалу. Кожен розділ підручника закінчується набором тестових завдань з відповідних тем та індивідуальних завдань для виконання, що дає змогу самостійно закріпити опанований теоретичний матеріал.
Основним завданням підручника залишається надання студентам економічних спеціальностей цілісного уявлення про програмне забезпечення комп’ютера та вміння застосовувати набуті знання в різних галузях економіки.
Посібник може бути корисним для студентів та аспірантів економічних спеціальностей вищих закладів освіти.
Тема. Знайомство з WINDOWS. Об’єкти робочого столу. Робота з вікнами.
Мета. Познайомитись з операційною оболонкою Windows XP та її додатками. Навчитись управляти елементами вікна та подавати команди за допомогою миші, клавіатури, меню.
План
Теоретичні відомості
Головне (каскадне) меню операційної системи призначене для запуску програм і керування роботою комп'ютера. Його формує користувач і відкриває натисканням на кнопку Пуск.
Пункт Програми (Усі програми) призначений для запуску програм, що занесені в його підменю (див. рис.1). Він також дає уявлення про наявні на комп'ютері програми. Будь-яку програму запускають так: знаходять у списку потрібну назву і клацають над нею лівою клавішею миші.
Символ трикутника праворуч від назви означає, що це не програма, а папка, розкривши яку отримаємо підменю, в якому треба буде зробити вибір. Так утворюється каскад меню.
Рис.1. Робочий стіл Windows з головним каскадним меню.
Працюючи з каскадом, потрібно акуратно вести курсор миші в горизонтальному напрямку в рядку з назвою програми до символу трикутника, щоб відкрити чергове підменю. Якщо це не вдається відразу, слід набути відповідних навичок.
І головне меню, і, зокрема, пункт Програми користувач може змінювати відповідно до своїх потреб. Для цього потрібно клацнути на кнопці Пуск правою клавішею миші та виконати команду Відкрити – отримаєте доступ до папок з ярликами програм, що є в меню. Ці ярлики можна вилучати або вставляти нові – отримаєте нову конфігурацію меню. Змінити вигляд і склад головного меню можна за допомогою команди Властивості контекстного меню кнопки Пуск, але студентам це робити не дозволяється.
Пункт Виконати використовують для запуску програми, якщо точно знають її назву: notepad, mspaint, calc, winword тощо. Назву вводять з клавіатури у відповідне текстове поле і натискають на клавішу вводу.
Пункт Пошук застосовують для відшукання папки чи файлу на диску за відомою назвою або кількома першими літерами назви, відомим текстом з текстового файлу чи відомою датою створення тощо. У Windows XP є помічник із пошуку, меню якого розташовується в області задач. Він дає змогу шукати файли у різних форматах, папки, комп'ютери в мережі, людей, ресурси в Інтер-неті тощо. Список знайдених об'єктів, які задовольняють критерій пошуку, подається праворуч від меню. З цими об'єктами можна виконувати стандартні дії.
Пункт Документи (Недавні документи) забезпечує швидкий доступ до 15 останніх документів, з якими користувач працював протягом недавнього часу.
Пункт Довідка призначений для надання корисної інформації про принципи роботи користувача із системою і про систему в цілому. Для цього є також програма Знайомство з Windows, яку можна запустити з папки Стандартні. Підкреслені тексти в довідках є гіперпосиланнями, що забезпечують доступ до детальнішої інформації.
Пункт Налаштування (Панель керування) дає доступ до панелі керування, налаштування принтерів і панелі задач. Тут найважливішою є панель керування (рис. 2), за допомогою якої налаштовують панель задач і меню Пуск, а також обладнання: клавіатуру, мишу (добирають вигляд та швидкість реакції вказівника, наявність/відсутність шлейфу), принтер, екран, інсталюють і деінсталюють програми та шрифти, корегують дату і час, підбирають звукові ефекти для подій Windows, налаштовують засоби розпізнавання мови для перетворення текстів у мову, задають регіональні стандарти тощо. Власне тут, в регіональних стандартах, користувач вибирає символи, які використовуватимуться в десяткових числах (крапка або кома), а також у списках (кома чи крапка з комою).
Рис. 2. Вікно панелі керування.
2. Робота з об’єктами операційної системи. Під об’єктом потрібно розуміти все, чим оперує Windows: програма (додаток), папка, диск, файл, група файлів, документ, піктограма, ярлик.
Папку створюють командами Створити / Папка за допомогою пункту меню Файл, контекстного меню робочого поля вікна папки або піктограми на панелі інструментів.
Над папками визначені такі дії: створення, вилучення, відкривання1 закривання, переміщення, пересилання (зокрема, на дискету чи в пошту), копіювання, вирізання, вставляння (вклеювання), перейменування, створення для папки ярлика, дослідження властивостей, налаштування папки.
Дії над об'єктами можна виконувати різними способами: за допомогою головного меню вікна, контекстного меню об'єкта, кнопок панелі інструментів, комбінацій клавіш, методом перетягування піктограм. Важливо, щоб перед застосуванням дії об'єкт був вибраний. У Windows XP дії над об'єктами можна виконувати за допомогою команд з області задач вікна (рис.3).
Рис. 3. Область задач.
Документ – це будь-який файл, який вміщує дані: текст, графічне зображення, елек-тронну таблицю та ін. Допустима довжина файла – 255 символів.
Текстовий документ можна створити також за допомогою: 1). команди Створити / Текстовий документ з меню Файл і 2). команди Створити контекстного меню робочого поля папки. В обох випадках отримують піктограму документа, якій потрібно дати конкретну власну назву замість шаблонної назви ТЕКСТОВИЙ документ.txt (розширення .txt може не висвітлюватися).
Каталоги називають папками. Папки вміщують файли. Папки і файли розміщені на дисках.
Піктограма - це значок з позначкою з іменем об’єкта. За виглядом значка майже завжди можна визначити тип об’єкта, який він представляє. Деякі значки є стандартними:
- значок диска;
- значок папки;
- значок текстового документу;
- значок програми.
Ярлик – це вказівка на об’єкт, їх використання прискорює доступ до додатків, документів. Ярлик – це посилання на об’єкт, який захований десь у файловій системі. Як правило, ярлик носить те саме ім’я, що й об’єкт. Допускається використання багатьох ярликів, які посилюються на один і той самий об’єкт. Значок ярлика відрізняється тим, що у лівому куті розміщений маленький квадрат з стрілкою.(рис. 4)
Рис. 4. Зображення ярликів.
В основному робота з об'єктами ведеться за допомогою миші, пересування миші по столу відповідає руху вказівки миші на екрані. Найчастіше вказівка миші виглядає як стрілка. Однак в певних місцях вікна Windows, або при виборі деяких команд його форма змінюється. За допомогою миші ми вказуємо на об'єкт, пересуваємо його, змінюємо розмір, розкриваємо вікно об'єкту.
На робочому столі можуть знаходитися кілька піктограм. Наприклад, Мой компьютер, Корзина, Сетевое окружение установлюються у процесі інсталяції Windows. Значок Мой компьютер дозволяє відкрити вікно, у якому розташовані піктограми всіх дисків, значки Принтеры і Панель управления. За їх допомогою користувач отримує доступ до вмісту всіх дисків, може управляти принтерами, настроювати операційну систему.
Рис.3. Вікно папки «Мій комп'ютер».
Значок Кошик відкриває доступ до програми, яка забезпечує роботу з об’єктами, які знищуються. Пересилання об’єктів до кошика під час їх знищення зберігає шанс відновити випадково знищений об’єкт. Після очищення корзини об’єкти не можна відновити на диску доти, доки користувач не виконає команду Очистити кошик.
Вибрані файли можна повернути з кошика на попереднє місце командою Файл / Відновити. Кошик очищається автоматично, якщо операційній системі не вистачатиме дискового простору (рис.5). Кошик має певні властивості, змінити які можна командою Властивості з контекстного меню кошика. Можна задати обсяг кошика (за замовчуванням він становить 10% обсягу дисків) чи властивість негайного самоочищення, що не дасть змоги відновлювати файли.
Рис. 5. Вікно папки Кошик.
Вибрані об'єкти вилучають у кошик за допомогою клавіші Delete на клавіатурі. Якщо під час цього натиснути ще й клавішу Shift, то об'єкти будуть вилучені без можливості відновлення, тобто вони в кошик не потраплять.
Над об'єктами чи елементами вікна визначені конкретні дії (їх вивчатимемо згодом), які можна виконати трьома різними способами: за допомогою меню програми, панелі інструментів або контекстного меню (найзручніший спосіб). Контекстне меню об'єкта містить команди, визначені лише над вибраним об'єктом.
Щоб отримати контекстне меню елемента, треба клацнути над елементом правою клавішею миші.
Щоб вибрати об’єкт необхідно перемістити мишу, щоб вказівка миші виявилась на значку об'єкта, або пункті меню і натиснути на ліву кнопку миші. Об'єкт став активізованим (робочим), або ви вибрали даний пункт меню. Далі можна пересувати об'єкт, розкривати вікно об'єкта та ін.
3. Робота з вікнами операційної системи. Основний елемент операційної системи - Вікно - обмежений рамкою, прямокутний елемент на екрані Windows-XP.
На робочому столі можна відкрити водночас декілька вікон, кожне - зі своєю програмою або документом. Тобто ми маємо змогу працювати одночасно з багатьма програмами. Вікна бувають трьох типів:
Відкрити вікно – це означає запустити програму, розкрити папку, розкрити документ, закрити вікно – завершити роботу програми, закрити документ, закрити папку. Всі вікна, які використовуються, типові і відповідають визначеному стандарту.
Вікно вміщує рядок заголовка, у якому виводиться ім’я папки, документа, додатка, які в нього завантажено. Ліворуч від імені знаходиться кнопка-піктограма, при натискуванні на яку відкривається системне меню управління вікном. Це меню використовують у випадку, коли користувач бажає управляти вікном за допомогою клавіатури (переміщувати вікно, змінювати його розмір, закрити вікно).
У правій частині заголовка розміщені три кнопки управління вікном:
Нижче рядка заголовка розміщується рядок горизонтального меню. Для конкретних додатків у цьому рядку можуть бути набагато більше меню, але Файл, Правка, Вид, ? – присутні завжди.
Меню Файл використовують для роботи з дисками, папками, файлами та ярликами. Залежно від типу вибраного об’єкта, змінюється перелік команд цього меню.
Меню Правка використовують для відмітки об’єктів, їх редагування.
Меню Вид призначено для зміни параметрів перегляду інформації у вікні.
Меню ? використовують для отримання довідкової інформації.
Під рядком меню розміщена Панель Інструментів. На ній є кнопки управління, які дублюють основні команди меню. Якщо кнопка вдавлена, команда, яку кнопка представляє вибрана. Змінити команду – натиснути іншу кнопку.
У рядку стану автоматично виводиться довідкова інформація про вибрану команду меню.
Якщо інформація, яка виводиться у вікні, не поміщається в основному полі вікна, з’являються Смуги Прокрутки з кнопками управління. За допомогою кнопок (, , , , ,) забезпечується переміщення інформації у вертикальному або горизонтальному напрямках. Теж саме можна зробити за допомогою повзунка на смузі прокрутки, суміщаючи вказівку миші та повзунок, переміщуємо мишу при натискуванні на ліву кнопку миші.
Розміри вікна можна змінювати:
1. Сумістити вказівку миші з межею вікна або кутом ( до появи подвійних стрілок).
2. Натиснути ліву кнопку миші.
3. Не відпускаючи кнопку миші, перемістити межі вікна у потрібне місце.
4. Відпустити ліву кнопку миші.
Те саме можна виконати за допомогою системного меню.
1. Відкрити меню.
2. Вибрати рядок Размер, натиснути клавішу Enter. У вікні з’являються подвійні стрілки.
3. Використовуючи клавіші управління курсором, змінити положення відповідної межі вікна.
4. Натиснути клавішу Enter.
Для переміщення об’єкта необхідно:
1. Активізувати об’єкт.
2. Натиснути ліву кнопку миші.
3. Не відпускаючи кнопку, перемістити об’єкт.
4. Відпустити ліву кнопку миші.
Для переміщення вікна необхідно:
1. Сумістити вказівку миші з полем рядка заголовка вікна.
2. Натиснути ліву кнопку миші.
3. Не відпускаючи кнопку, перемістити вікно у потрібне місце.
4. Відпустити ліву кнопку миші.
Те саме можна виконати за допомогою системного меню, відкривши меню, вибрати рядок Переместить.
Робота з багатьма вікнами. Перехід від одного вікна до іншого робиться за допомогою миші. Сумістити вказівку миші з полем потрібного вікна і клацнути по лівій кнопці миші – вікно перейде на передній план, тобто стає активним. Якщо відкриті вікна згорнуті, активізувати потрібне вікно можна за допомогою натиснення на піктограму вікна на панелі завдань.
Робота з довідковою інформацією. Доступ до довідкової інформації через команду Справка головного меню. Натискуємо ліву кнопку миші по меню Пуск на панелі завдань, переміщуємо вказівку миші до пункту Справка і натискуємо ліву кнопку миші. З’являється вікно, яке вміщує три вкладки: Содержание, Предметный указатель, Поиск. В основному полі вікна при вибраній вкладинці Содержание відображається список усіх розділів довідкової системи. Відкриття пунктів з позначкою книги приводить до появи нових пунктів, якщо відкрити об’єкт з символом “?” – на екрані з’явиться інформація. Для відкриття, закриття, виведення відповідних розділів можна користуватися кнопками у нижній частині вікна Открыть, Закрыть, Вывести або подвійним клацанням вказівкою миші по їх піктограмах.
За вибору вкладки Предметный указатель (сумістити вказівку миші з назвою вкладки і клацнути по лівій кнопці миші) у вікні з’являються два діалогових елементи: рядок введення перших букв потрібного слова і список термінів. Якщо у рядку введення набрати слово, то у списку автоматично вибирається рядок, який вміщує це слово або сполучення букв. Після вибору у списку потрібного рядка, натиснути кнопку Вывести, з’являється на екрані інформація.
Режим пошуку інформації за словом вмикається вибором вкладки Поиск. У перший рядок вікна треба ввести слово, яке шукаємо. У другому вікні автоматично відображаються слова, близькі до введеного. Після вибору у цьому вікні слова, у третьому вікні з’являється список розділів, які містять дане слово. Вибираємо розділ, натискуємо кнопку Вывести.
4. Завершення роботи у Windows. Для завершення роботи у Windows потрібно скористуватись командою головного меню Завершение работы. Для вимкнення комп’ютера потрібно видрати рядок Выключить компьютер і клацнути мишею по кнопці Да. За допомогою цього вікна можна перезавантажити комп’ютер чи перезавантажити його у режимі емуляції MS-DOS. Можна відмовитися від виконання команди, для чого необхідно натиснути клавішу Esc або кнопку Нет.
Хід роботи.
1. Виділити піктограму Мой компьютер.
Підвести вказівку миші до піктограми і зробити натискування на ліву кнопку миші).
2. Відкрийте вікно Мой компьютер.
Підвести вказівку миші до піктограми і зробити подвійне натискування на ліву кнопку миші або натиснути клавішу Enter, або скористуватися командою “Открыть” після натиску на праву клавішу миші.
3. Пересуньте вікно Мой компьютер в сторону.
Вказівку миші пересунути на рядок заголовку, натиснути на ліву кнопку і пересунути вікно).
4. Розгорніть вікно Мой компьютер на весь робочий стіл.
Скористайтесь відповідною кнопкою в рядку заголовка.
5. Поверніть вікну колишній розмір.
Скористайтесь відповідною кнопкою в рядку заголовка.
6. Згорніть вікно Мой компьютер.
Скористайтесь відповідною кнопкою в рядку заголовка.
7. Відновити вікно.
Скористайтесь панеллю завдань.
8. Перетворити вікно Мой компьютер до квадратика розміром приблизно 5х5 см. (змінюючи розміри вікна).
9. Передивитися зміст вікна, користуючись стрілками і повзунцем на смузі прокрутки:
− Вертикальної смуги прокрутки;
− Горизонтальної смуги прокрутки.
10. Поверніть вікно до колишнього розміру, користуючись системним меню.
11. Закрийте вікно Мой компьюте.
12. Відкрийте вікна Мой компьютер і Кошик.
13. Познайомтесь з пунктами системного меню (знаходиться в рядку заголовка в верхньому лівому куті). Якими командами меню в даний час ви можете користуватися?
14. Зробіть поточним спочатку вікно Мой компьютер, а після цього шик Зробіть вікно Мой компьютер на весь екран, перейдіть до вікна Кошик.
15. Закрийте всі вікна, не користуючись мишею.
16. Відкрийте головне меню. Пуск/ Справка головного меню
17. Перегляньте зміст кожної вкладки (Содержание, Предметный указатель, Поиск) довідкової системи (потрібна вкладка вибирається натискуванням на ліву кнопку миші після суміщення вказівці миші з назвою вкладки). Занотуйте у звіт.
18. У вкладинці Содержание вибрати і познайомитися з підрозділом Учебник: изучаем Windows за 10 минут;
19. У вкладинці Предметный указатель у рядку введення слова ввести – Форматирование, у списку термінів вибрати рядок Дисков, вивчити інформацію.
20. В режимі пошуку за словами знайти інформацію про диск. Занотувати властивості диска у звіт.
21. Відкрийте вікна Мой компьютер, Корзина.
22. Відкрийте контекстне меню Панелі завдань. Вказівник миші знаходиться на панелі завдань, один раз натиснути на праву кнопку миші.
23. Розмістити вікна на робочому столі:
− Каскадом;
− Згори донизу.
− Зліва направо.
24. Закрийте всі відкриті вікна.
25. За допомогою контекстного меню Робочого столу упорядкувати піктограми:
По імені, По розміру, Упорядкувати їх автоматично.
26.Закінчіть роботу. Продемонструйте викладачеві. Здайте звіти.
Тема. Знайомство з елементами інтерфейсу WINDOWS. Робота з головним меню.
Мета. Отримати загальні відомості і навички роботи з різними елементами інтерфейсу графічного середовища Windows, уміти користуватися програмами Провідник та Total Commander для огляду файлової структури, запуску програм, навчитися управляти елементами діалогового вікна та вибирати команди головного меню.
План
Теоретичні відомості
Командные кнопки (командні кнопки). У кожному діалоговому вікні є прямокутні кнопки, надпис на кнопці пояснює її функцію. Якщо напис закінчується трьома крапками (перейти к…), то після натиснення на цю кнопку на екрані знову з'являється діалогове вікно. Найчастіше у діалогових вікнах зустрічаються кнопки:
Ок - вказівка програмі виконати операцію (можна натиснути Enter);
Отмена - відмінити операцію (Esc).
Замість натиснення на кнопку миші, можна натиснути певну клавішу, яка відноситься до конкретної командної кнопки. "Гаряча" клавіша командної кнопки позначається підкресленою буквою у назві (Свойства, Добавить).
Вкладки (вкладки). Діалогові вікна з багатьма функціями заради наочності розбивають на тематичні підвікна. Кожне таке вікно отримує вкладку (заголовок та корінець), яку видно на екрані, коли її підвікно заховано. Для активізації підвікна треба клацнути мишею по його вкладки.
Переключатель (перемикач) або Флажок (прапорець). Такі елементи використовують для вибору параметрів або установки відповідних режимів роботи. Режим, який задають прапорці, вважається установле-ним, якщо у віконцях установлено значок – Стан будь-якого прапорця не залежить від стану інших, розташованих у тому самому вікні.
Поля выбору (поля вибору). Цей елемент схожий на попередній , але із пропонованого списку параметрів треба вибрати тільки один з них.
Счетчик (лічильник). Елемент являє собою віконце, у якому відображаються конкретні числові значення параметра та дві кнопки управління. Клацання по верхній кнопці призводить до збільшення числа, другу кнопку використовують для зменшення значення параметра. Якщо клацнути мишею по віконцю, то значення параметра може бути відредаговано безпосередньо за допомогою клавіатури.
Список (список). Використовують відкриті списки і списки, які розкриваються. У відкритому списку елемент вибирають за допомогою смуги прокрутки. Для роботи зі списком, який відкривається, спочатку його потрібно відкрити, клацнувши мишею по кнопці, а потім вибрати елемент.
Строку ввода (рядок введення) використовують для введення текстової інформації за допомогою клавіатури. Перед початком роботи необхідно клацнути мишею по області введення. Після появи у віконці текстового курсора, можна починати введення інформації.
Список
Рядок введення
Повзунок
Ползунок (повзунок) використовують для зміни значення деякого параметра у відповідному інтервалі. Положення повзунка змінюється за допомогою миші методом перетягування.
Демонстрационное подокно (демонстраційне підвікно). У такому підвікні програма показує результати тих чи інших установок діалогового вікна.
Головне меню. Головне меню Windows відкривається клацанням по кнопці Пуск або за допомогою клавіш Enter+Esc. Меню завжди має 7 стандартних пунктів, показаних на мал.2: Программы, Документы, Настройка, Поиск, Справка, Выполнить, Завершение работы. Користувач може завжди включити у меню додаткові пункти, які будуть розміщені вище рядка Программы і відокремлені від основного списку команд лінією. Всі команди меню, які відмічені знаком ►, мають додаткові меню (підміню), що автоматично розкриваються , коли на них установлена вказівка миші. Щоб вибрати будь-який пункт меню, треба вказівку миші розмістити на пункті і натиснути ліву кнопку миші.
2. Призначення команд головного меню. Команду Программы використовують для запуску програм, які встановлені на комп'ютері. Це меню обов'язково має програми: Проводник, Сеанс МS-DOS, групу програм Стандартные та групу Автозагрузка. Меню также може мати програми, які входять в особливу групу Microsoft Office (Word, Excel, Access).
Група програм Мультимедиа - для роботи із відео- та звуковою та інформацією. Можна прослухати музичні файли, а також записати свій звук.
Служебные программы - спеціальні сервісні програми:
ScanDisk (перевірка дисків) призначена для пошуку логічних та апаратних помилок на вінчестері, а також для відновлення пошкоджених даних;
Defrag (для дефрагментації диска) переміщує дані на диску так, що файли і вільне місце розміщуються оптимальним образом. Це прискорює роботу програм і відкриття файлів.
Индикатор ресурсов відображає зведення про використання системних ресурсів.
Блокнот призначено для створення та редагування текстових файлів, яким не потрібно форматування і ємність яких не більш, ніж 64 Кбайта.
Графічний редактор Paint - для створення та редагування рисунків,
Калькулятор (імітація звичайного калькулятору) використовують для розрахунків. Програма має 2 режими роботи: обычный для простих обчислювань, та инженерный, який має доступ до багатьох математичних, статистичних функцій.
Просмотр буфера обмена - переглянути інформацію, що в останній раз була занесена до буферу обміну.
Текстовий редактор WordPad для роботи з невеликими текстами, допускає просте форматування абзаців, використання різних шрифтів.
Команда Документы виводить на екран список 15 документів (файлів), з якими останнього часу працював користувач. Якщо клацнути мишею по назві потрібного документу, відбудеться автоматичний запуск додатку, в якому він створювався, і автоматичне завантаження документа у цей додаток. Це значно спрощує процес роботи з документами, скорочує час запуску додатку і пошуку відповідного документа. При необхідності вікно Документы можна зробити порожнім (Пуск/Настройка/Панель задач/Настройка меню – в вікні Документы натиснути кнопку Очистить).
Команда Поиск призначена для пошуку файлів і папок. При виконанні команди відкривається діалогове вікно, за допомогою якого і організується пошук. Початковою інформацією для пошуку об'єкта є його ім'я (або його частина). Значно прискорює процес пошуку знання приблизного місцезнаходження і деяких інших характеристик, наприклад формат, час створення чи кількох слів його змісту.
Після вибору команди Поиск на робочому столі з'являється діалогове вікно Найти: Все файлы, яке має 3 вкладки. Першу вкладку використовують для введення до поля Имя імені чи маски для імені, а до поля Папка вводять імена диска і папки. Установка прапорця Просмотреть вложенные папки забезпечує пошук об'єктів не тільки в зазначеній папці, але й в усіх вкладених у неї папках. Для визначення місця пошуку можна використовувати кнопку Обзор.
Вкладка Дата изменения дозволяє задати інтервал часу створення або останньої зміни об'єкта. При виборі режиму Все файлы фактор дати зміни виключається з умов пошуку. Якщо відомий приблизний час створення, то слід вибрати режим Найти все файлы, созданные или измененные, а нижче ввести числове значення.
Вкладка Дополнительно призначена для введення додаткової інформації. У списку Тип вибрати із заданого переліку формат файла або назву додатку, в якому він створений. В рядку Искать текст потрібно ввести деякий текст зі змісту файла, якщо він відомий. Поля Размер використовують для вказівки приблизного (не більше і не менше) або точного розміру файла в кілобайтах.
Після закінчення усіх установок, для пошуку об'єктів треба натиснути кнопку Найти. Результатом пошуку може бути ім'я одного об'єкта чи список файлів, який можна переглядати, використовуючи елементи полоси прокрутки. Із списку вибирають потрібний об'єкт і за допомогою команд пункту горизонтального меню Файл продовжують з ним роботу.
Команда Справка дозволяє отримати широку довідкову інформацію з усіх питань роботи Windows.
Команда Выполнить дозволяє запустити будь-яку програму, яка не установлена у системі меню Windows. Для цього потрібно знати точне ім'я файла, який запускає дану програму і його місцезнаходження. Ця інформація вводиться у спеціальному діалоговому вікні. Якщо точне місцезнаходження файла невідомо, то можна скористатися кнопкою Обзор. За натискування кнопки відкривається вікно за допомогою якого можна переглянути вміст дисків, папок і знайти потрібний файл (зробити фей файл поточним і натиснути кнопку Ок.
За допомогою діалогового вікна команди Завершение работы можна завершити роботу у ОС Windows, перезавантажити комп'ютер чи перезавантажити його у режимі емуляції MS-DOS.
Пункт Настройка дозволяє проводити настройку самої операційної системи, змінити склад програмних засобів, змінювати режими роботи монітору, клавіатури, миші та ін., керувати роботою принтерів, проводити настройку панелі завдань.
При виборі пункту настройка Панели задач з'являється діалогове вікно з двома вкладками: Панель задач та Меню «Пуск» (рис. 6).
Параметры панели задач. Для з'ясування про призначення перемикачів цієї вкладки можна використати "?" у заголовку вікна, тобто підвести вказівку миші до цієї кнопки, натиснути ліву кнопку миші, а потім сумістити вказівку миші із одним із перемикачів і натиснути ліву кнопку миші - на екрані з'явиться довідка. Призначення деяких перемикачів:
расположить поверх всех окон - при включенні перемикача панель завдань завжди присутня на екрані;
Рис. 6. Вікно властивостей панелі задач і меню Пуск.
автоматически убирать с экрана - на екрані панелі завдань не видно, але коли вказівка миші пересувається у низ екрану, з'являється панель завдань;
отображать часы - виводити індикатор часу на панель завдань (при суміщенні вказівки миші з цим індикатором з'являється на екрані повідомлення про поточну дату);
настройка меню використовується для вилучення або додавання викликів деяких програм до пункту головного меню Программы, а також для очищення пункту Документы.
Для додавання викликів програм використовують наступний алгоритм дій:
1. Вибрати команду Добавить – на екрані з'являється додаткове вікно(2).
2. У вікні(2) натиснути кнопку Обзор – з'являється вікно(3).
3. У вікні(3) знайти і вибрати необхідну програму (виділити її і натиснути кнопку Открыть).
4. У вікні(2) з'являється назва папки і файла, які вам потрібні. Натиснути кнопку Далее і вибрати пункт, де розміститься виклик програми ("+" – відкриває папку, "–" – закриває).
5. Натиснути кнопку Далее і ввести назву для команди виклику програми (клацнути мишею у полі введення – з'явиться курсор для вводу символів), або прийняти поточну назву.
6. Натиснути кнопку Далее і вибрати значок для виклику програми, натиснути Готово.
Для вилучення викликів програм використовують наступний алгоритм дій:
1. Вибрати команду Удалить – на екрані з'являється додаткове вікно.
2. У додатковому вікні знайти виклик програми і натиснути кнопку Удалить.
Команди вилучення і додавання можна виконати за допомогою кнопки Дополнительно. Після натискування цієї кнопки на екрані з'являється вікно, в якому зліва вибирається папка (натисненням на "+"), а праворуч – вказується потрібна програма, яка потім вилучається за звичайними правилами вилучання об'єкту (дивиться далі). Додавання виклику програми виконується теж за правилами копіювання об'єктів або створення для них вказівок.
Настройка Панели управления. Після вибору цієї команди на екрані – вікно, в якому ви по назві пристроїв комп'ютера вибираєте потрібну програму і проводите настроювання даного пристрою.
Экран. Програма має 4 вкладки.
Вкладка Фон дозволяє вибрати узор або рисунок для оформлення робочого столу. Рисунок може знаходитись у центрі екрану (режим – В центре) або розмножитись по всьому робочому столі (режим – Размножить). Клацнувши мишею по вибраному пункту із списку, ви на демонстраційному екрані спостерігаєте за змінами. Узор можна вибрати, коли у списку рисунків встановлено "Нет". Пересуватися по списку треба за допомогою полос прокрутки. Після вибору узору або рисунку та встановлення потрібного режиму слід натиснути кнопку Ок або Применить.
Вкладка Заставка дозволяє із списку, що розкривається при натисненні на кнопку ▼, вибрати заставку, визначити інтервал часу для простою комп'ютера (якщо протягом вказаного інтервалу комп'ютер простоює, то на екран автоматично виводиться заставка для зменшення зносу монітору) і внести зміни в заставки. Для запуску заставки треба натиснути кнопку Просмотр, при натискуванні на будь-яку клавішу або переміщення миші – заставка зникає. Для внесення змін у вибрану заставку слід натиснути кнопку Параметры, в новому вікні змінити режими, перемикачі, вибрати потрібні елементи, а потім натиснути кнопку Ок.
Вкладка Оформление дозволяє змінити всю схему вікон операційної системи Windows або внести зміни в окремі елементи. Для зміни вигляду окремих елементів вікна треба у списку елементів вибрати потрібний, а потім за допомогою лічильників та списків, що розкриваються, змінити параметри. Рекомендується залишати схему: Стандартная Windows.
Вкладка Параметры призначена для зміни кольорової гами відеоадаптера та його роздільної здатності (кількість точок екрану по вертикалі та горизонталі).
Клавиатура. Програма має 3 вкладки.
Вкладка Скорость визначає швидкість руху текстового курсора та швидкість повторення символів.
Вкладка Язык. У правій частині панелі завдань знаходиться індикатор клавіатури, який показує поточну мову. Клацнувши мишею по індикатору, ви маєте змогу вибрати потрібну мову із списку, який з'явиться на екрані. За допомогою цієї вкладки ви маєте змогу додати потрібну вам мову або вилучити непотрібну.
Додати мову:
1. Натиснути кнопку Добавить, на екрані - нове вікно(2);
2. У вікні(2) розкрити список і вибрати потрібну мову, натиснути Ок;
3. У головному вікні натиснути Ок або Применить.
Вилучити мову:
1. Вибрати із списку непотрібну мову і натиснути кнопку Удалить;
2. У діалоговому вікні натиснути Ок або Применить.
Зробити мову основною (при завантаженні ОС розкладка клавіатури буде такою, яку мову вказано основною, рекомендується основною залишати англійську мову):
1. Вибрати із списку потрібну мову і натиснути кнопку Сделать основным;
2. У діалоговому вікні натиснути Ок або Применить.
Для переключення розкладки клавіатури можна користуватися комбінацією клавіш. У цьому діалоговому вікні можна вибрати потрібну комбінацію клавіш або відключити зовсім.
Перемикач Вывести индикатор гасить або виводить індикатор мови на панель завдань.
Вкладка Общие визначає драйвер клавіатури.
Мышь. Програма має 4 вкладки.
Вкладка Кнопки и мыши визначає звичайний режим роботи миші чи для лівші та змінює швидкість подвійного клацання по клавіші миші (для починаючих користувачів краще зробити швидкість найменшою).
Вкладка Указатели визначає схему вказівок миші і дає пояснення, що означає кожна вказівка миші.
Вкладка Перемещение визначає швидкість переміщення миші та її вигляд.
Вкладка Общие визначає драйвер миші.
Дата/время. Програма має 2 вкладки.
Вкладка Дата и время визначає поточну дату та час.
Встановити дату:
1. за допомогою лічильника встановлюєте потрібний рік,
2. за допомогою списку вибираєте місяць;
3. вказівкою миші вибираєте число.
4. натиснути кнопку Применить.
Встановити час:
1. вказівкою миші клацаєте біля індикатору години, встановлюєте правильну годину;
2. переходити до хвилин, встановлюєте їх, а потім до секунд;
3. натиснути кнопку Применить.
Вкладка Часовой пояс визначає поточний часовий пояс, в якому ви живете та автоматичний перехід на літній час.
Важлива особливість інтерфейсу – наявність так званого контекстного меню. Відкривається це меню натискуванням правої клавіші миші. Зміст контекстного меню залежить від положення вказівки миші. Використання меню прискорює процес роботи з об'єктами, оскільки користувач звільняється від необхідності шукати команди у меню вікон. Виклик програм настроювання може виконуватися за допомогою контекстного меню. Необхідно вказівку миші сумістити з потрібним об'єктом (наприклад, індикатор мови на панелі завдань) і натиснути праву клавішу миші. На екрані з'явиться меню, де потрібно вибрати пункт Свойства – ви зразу попадаєте в програму-настроювання клавіатури до вкладки Язык.
3. Робота з програмами Total Commander (TC) та Провідник. Total Commander (TC) – це програма для виконання дій над об'єктами за допомогою вікон двох папок (зокрема, дисків), одне з яких є активним (віддавачем, сервером), а інше – пасивним (приймачем, клієнтом). Раніше ця програма називалася Windows Commander.
Для ТС збережені головні принципи роботи, характерні для програм з двовіконним інтерфейсом (Norton Commander, FAR тощо).
Розглянемо вікно програми ТС (рис. 7). Воно містить меню, панель інструментів, два робочі вікна (які називають панелями) з рядками заголовків, засоби для активізації дисків, вертикальні смуги прокручування, рядок статусу, командний рядок, рядок функціональних клавіш.
Одне з робочих вікон (ліве) є активним, інше – пасивним. Характерні риси активного вікна: 1) наявність ледве помітної пунктирної рамки для виділення об'єктів; 2) відображення активного шляху перед командним рядком; 3) виділений кольором рядок заголовків.
За допомогою ТС особливо зручно: візуально відшукувати папки і файли; упорядковувати назви файлів і папок; переглядати файли (F3); створювати (Shift+F4) і редагувати (F4) текстові документи; копіювати (F5); переміщати чи перейменовувати об'єкти (F6); створювати папку (F7); вилучати об'єкти (F8); архівувати, розархівовувати файли; запускати програми на виконання тощо.
Рис. 7. Вікно програми Total Commander 7.02.
Щоб відкрити папку, слід клацнути на ній двічі, а щоб закрити (піднятися на рівень угору), слід клацнути на значку, який має вигляд двох горизонтальних крапок.
Програма має багатомовний інтерфейс, зручну панель інструментів, що дублює команди меню і дає змогу швидко запускати часто вживані програми, а також звичний для користувачів з досвідом рядок функціональних клавіш F3-F8. За допомогою команд головного меню файли можна архівувати, поділяти на частини, шифрувати і розшифровувати, групувати, надавати права доступу тощо.
Total Commander має особливо зручні засоби організації FTP-зв'язку, призначеного для пересилання файлів з комп'ютера на комп'ютер в Інтернеті чи Інтранеті.
Програма Провідник (рис. 8) призначена для навігації (подорожі) файловою структурою і виконання дій з її об'єктами: копіювання, переміщення, перейменування, відшукання файлів і папок тощо.
Вікно складається з двох головних частин: дерева папок ліворуч і робочого поля зі змістом активної папки праворуч. Додатково можна увімкнути панель інструментів і рядок статусу. Панель інструментів користувач може налаштовувати на свій розсуд, додаючи за допомогою команди ВИГЛЯД нові кнопки, але на навчальних комп'ютерах ми не рекомендуємо це робити.
Рис.8. Вікно програми Провідник
Програма дає змогу переглядати вміст папок, відкривати будь-яку папку і виконувати дії з її вмістом: запускати програми, переміщати, копіювати ярлики, файли, інші папки тощо.
Щоб розкрити і переглянути вміст будь-якої закритої папки, потрібно або клацнути один раз на її значку на дереві (тобто у лівому вікні), або клацнути двічі на значку потрібної папки у правому вікні. Таким способом, наприклад, готують папку-сервер, яка містить об'єкти, що пересилатимуть у папку, яку називатимемо клієнтом.
Розглянемо, як готують папку-клієнт до приймання об'єктів. Перед назвою папок на дереві може бути позначка « + » чи «-». Відсутність позначки свідчить про те, що папка порожня або містить лише файли. Позначка « + » означає, що папка закрита і ній є інші папки. Щоб побачити структуру цієї папки у вигляді гілки дерева, потрібно клацнути на позначці «+». Щоб згорнути гілку дерева, слід клацнути на позначці «-». Клацаючи на цих позначках, отримують доступ до певної папки. Тепер потрібні файли чи папки можна вибирати і перетягувати з папки-сервера у правому вікні на піктограму папки-клієнта, що є на дереві у лівому вікні. Папку-клієнт під час цього процесу відкривати не потрібно. Якщо це необхідно зробити, то слід викликати контекстне меню потрібної папки і виконати команду Відкрити.
Файлова структура є багаторівневою. Найвищим рівнем є робочий стіл, який містить папки «Мій комп'ютер», Кошик тощо.
Навігація у правому вікні здійснюється методом клацання на папках для руху вниз по структурі або на кнопці Вгору на панелі інструментів для руху вгору. Вигляд значків тут можна змінювати на малі, великі, на таблицю. Назви файлів можуть відображатися з розширеннями або без них. Деколи це викликає незручність. Щоб розширення подавались на екран завжди, потрібно зняти передостанній прапорець на закладці Перегляд у вікні Параметри команди«+» Вигляд, а у Windows XP у вікні Параметри папки... пункту Сервіс.
Щоб у правому вікні побачити головні властивості об'єктів (назву, тип, обсяг, дату внесення останніх змін, дату створення, атрибут, власника, автора, тему, категорію тощо), піктограми слід подавати у вигляді таблиці. Сукупність властивостей, які відображатимуться, можна підібрати за допомогою команди Вибрати стовпці в таблиці... з пункту Вигляд головного меню програми. Якщо об'єктів багато, їх варто впорядковувати (за іменем, обсягом, датами, власниками, авторами тощо). Щоб впорядкувати об'єкти за зростанням значення деякої властивості, у її заголовку треба клацнути мишею. Щоб упорядкувати в зворотному напрямку, слід клацнути ще раз.
Переміщати, копіювати, вилучати можна один об'єкт або групу об'єктів. Групу утворюють способом виокремлення об'єктів, клацаючи мишею на назві в режимі натиснутої клавіші Ctrl.
Виокремити (об'єднати в групу) всі об'єкти можна за допомогою комбінації Ctrl+A.
Щоб виокремити об'єкти від першого до заданого, достатньо клацнути мишею над першим і останнім у режимі натиснутої клавіші Shift.
Дії копіювання і переміщення об'єктів можна виконати двома головними способами: 1) за допомогою буфера обміну, використовуючи меню програми, панель інструментів чи комбінацій клавіш; 2) методом перетягування піктограм об'єктів.
Використання буфера обміну. Розглянемо три важливі комбінації клавіш, які можна використовувати в різних програмах:
Ctrl+X – забрати вибрані об'єкти в буфер обміну;
Ctrl+C – копіювати вибрані об'єкти в буфер обміну;
Ctrl+V – вставляти зміст буфера у потрібне місце.
З методом перетягування ви знайомі. Цей метод рекомендуємо застосовувати і в програмі Провідник. Зазвичай вибрані об'єкти із заздалегідь відкритої папки-сервера перетягують у папки, що є на деревоподібній лівій частині вікна, користуючись смугою вертикального прокручування для відшукання папки-клієнта.
Хід роботи
Яке вікно Total Commander є активним, а яке пасивним?
Встановити режим прибирання панелі завдань з екрану, прибрати індикатор часу з панелі; прийняти настройки; попрацювати з ОС. Показати результат викладачу.
13. Повернути колишні режими роботи панелі завдань.
Познайомитися з програмою настроювання робочого столу, викликавши її за допомогою контекстного меню. Дослідіть властивості робочого столу. Виконайте налаштування робочого столу з дозволу викладача. Скористайтесь закладками пункту Властивості діалогового вікна Властивості (рис. 9).
Рис. 9. Діалогове вікно Властивості.
У звіт запишіть характеристики роздільної здатності екрана (без дозволу викладача ці характеристики не змінювати). Скористайтесь закладкою Параметри. Поверніть попередні характеристики.
Визвати програму настроювання клавіатури за допомогою контекстного меню. Виконати дії: перестановити комбінацію клавіш для переключення клавіатури, додати німецьку мову; прийняти настройки; перейти за допомогою індикатору на панелі завдань до німецької мови; прийняти настройки. Показати викладачу.
20. Перевірити поточну дату, яку показує комп'ютер, познайомитися з програмою Дата/время. Якщо необхідно змініть поточну дату та час. Запишіть значення у звіт.
21. Самостійно ознайомитись з програмою настройки Язык и стандарты.
22. Закінчіть роботу. Здайте звіти.
Тема. Робота з об'єктами WINDOWS.
Мета. Отримати загальні відомості і навички роботи з різними об'єктами Windows. Навчитися створювати ярлики, копіювати, перейменовувати, знищувати та шукати документи, папки та ярлики.
Теоретичні відомості
1. Робота з основними об'єктами операційної системи Windows. Створення об'єктів. Як правило, документи створюються у конкретних прикладних програмах. Наприклад, для створення текстового документа необхідно запустити текстовий редактор, відкрити файл, ввести текст і зберегти документ за яким-небудь ім'ям. Цей варіант вважається класичним.
У Windows документ може бути створений без запуску будь-яких програм-додатків. У цьому випадку відкривається і надається піктограма та ім'я деякому порожньому файлу. Можна створювати тільки ті типи документів, які передбачені для даного комп'ютера. Список типів документів залежить від того, які додатки установлені на комп'ютері. Відкриття такого файлу призводить до запуску відповідного додатку, в якому завантажено порожній файл.
Папки, які створюються, представляються значками та іменами. Відкриття порожньої папки призводить до появи порожнього вікна, у якому можна розмістити документи, вказівки та папки. Імена документів та папок, при їх створенні, визначає користувач. Найчастіше, імена ярликів визначаються іменем об'єкта, на який вказує даний ярлик. Вказівка може посилати на документ, папку, програму.
Створення об'єктів відбувається за допомогою команди Создать, яка знаходиться або у пункті горизонтального меню вікна Файл, або у контекстному меню. Після запуску команди Создать, відкривається підміню, де треба вибрати тип об'єкта.
Якщо ви створюєте папку чи документ, на робочому столі або у вікні з'являється нова піктограма з затемненим полем, у якому необхідно з клавіатури ввести ім'я нового об'єкту.
Якщо ви вибрали створювання ярлику, то з'являється діалогове вікно Создание ярлыка (рис. 10): у полі Командная строка треба ввести ім'я об'єкта, для якого створюється ярлик зі вказівкою повного шляху або скористатися кнопкою Обзор (у новому вікні знайти шлях до об'єкта), натиснути кнопку Далее, з'являється вікно – Выбор названия программы натиснути кнопку Готово – з'являється ярлик.
Рис. 10. Вікно для створення ярлика.
Для створення ярлика об'єкта, можна сумістити вказівку миші з її піктограмою і клацнути правою кнопкою. Після появи контекстного меню необхідно вибрати команду Создать ярлык. Значок нового ярлика з'явиться моментально. У полі Ярлык для <имя объекта> потрібно відредагувати ім'я.
Перейменування об'єктів. Для виконання цієї дії викликають команду Переименовать пункту горизонтального меню Файл або таку саму команду з контекстного меню, перед цим потрібно виділити об'єкт, який треба перейменувати. Після виклику команди іншим кольором виділяється старе ім'я, і потрібно на клавіатурі набрати нове ім'я об'єкта, натиснути Enter.
Копіювання і пересилання об'єктів. При копіюванні на новому місці створюється тільки копія початкового об'єкта - на старому місці він залишається без змін. При переміщенні об'єкта він переноситься у нове місце. Ці операції можна виконувати кількома способами:
Програма Проводник. Для запуску програми необхідно відкрити головне меню і вибрати Программы\Проводник або в відкритому вікні використати команду Проводник пункту горизонтального меню Файл. На екрані з'являється діалогове вікно, де на лівій панелі відображається дерево каталогів, а на правій панелі – вміст відкритої папки.
Алгоритм копіювання:
1. На правій панелі вибрати об'єкт для копіювання (клацнути по значку об'єкта вказівкою миші).
2. Натиснувши клавішу Ctrl і ліву кнопку миші (вказівка миші показує на об'єкт).
3. Не відпускаючи Ctrl і ліву кнопку миші, перетягнути копію піктограми вибраного об'єкта на ліву панель і сумістити її з піктограмою папки, де знаходиться місце призначення.
4. Відпустити кнопку миші.
Якщо проходить операція переміщення, то замість клавіші Ctrl необхідно натиснути і утримувати клавішу Alt.
Буфер обміну - область пам'яті комп'ютера, призначена для тимчасового зберігання інформації. Буфер обміну використовують для обміну інформацією між відкритими додатками. Інформація у буфер записується за допомогою команди Копировать, Вырезать меню Правка або спеціальними кнопками на панелі інструментів у вікні, або за допомогою тих самих команд контекстного меню. Зчитується інформація з буферу обміну за допомогою команди Вставить тих самих меню. Команду Вырезать використовують для переміщення об'єктів. При копіюванні (переміщенні) об'єктів їх вміщують спочатку у буфер, а потім з нього вставляють у будь-яке нове місце.
Алгоритм копіювання:
1. Відмітити об'єкт (сумістити вказівку миші з об'єктом і натиснути ліву кнопку миші);
2. Вибрати команду Копировать з пункту горизонтального меню Правка або таку саму команду з контекстного меню (для виклику меню слід натиснути праву кнопку миші), або натиснути комбінацію клавіш Ctrl+C, або кнопку на панелі інструментів;
3. Відмітити папку чи диск, де треба зробити копію, або активним зробити вікно відкритої папки, яке є місцем призначення.
4. Вибрати команду Вставить з пункту горизонтального меню Правка або таку саму команду з контекстного меню, або натиснути комбінацію клавіш Ctrl+V, або кнопку на панелі інструментів;
Алгоритм переміщення:
1. Відмітити об'єкт;
Структура папок Зміст поточної папки.
2. Вибрати команду Переместить з пункту горизонтального меню Правка або таку саму команду з контекстного меню, або натиснути комбінацію клавіш Ctrl+Х, або кнопку на панелі інструментів;
3. Відмітити папку чи диск, куди треба зробити переміщення, або активним зробити вікно відкритої папки, яке є місцем призначення.
4. Вибрати команду Вставить з пункту горизонтального меню Правка або таку саму команду з контекстного меню, або натиснути комбінацію клавіш Ctrl+V, або кнопку на панелі інструментів.
З вікна у вікно. Легко виконуються операції копіювання і переміщення об'єктів з однієї відкритої папки до іншої (з вікна у вікно). При виконанні цих операцій мають бути чітко визначені і відкриті у окремих вікнах джерело та місце призначення. Виконуючи ці операції, використовують метод перетягування значків за допомогою вказівки миші:
1. сумістити вказівку миші з вибраним об'єктом, натиснути ліву кнопку миші;
2. не відпускаючи кнопку миші, перетягнути об'єкт в інше вікно;
3. відпустити кнопку миші - у вікні з'явилась копія вибраного об'єкта.
Якщо при перетягуванні значків об'єктів утримувати не ліву, а праву кнопку миші, то після її відпускання на місці призначення з'являється контекстне меню, в якому є команди: Копировать, Переместить, Создать ярлык, Отменить, ви маєте змогу вибрати любий пункт. Цей спосіб найбільш універсальний.
Якщо потрібно зробити копію об'єкта на диску а: чи відправити об'єкт за допомогою електронної пошти, то можна використати команду Отправить пункту горизонтального меню Файл, тільки перед вибором цієї команди слід виділити об'єкт.
Допускається виконання операцій копіювання і переміщення всередині одного вікна, якщо об'єкт і місце призначення розміщені у цьому вікні. Папку, яка є місцем призначення не відкривають, а тільки відмічають при виконанні команд.
Копіювання і пересилання групи об'єктів. Перед операціями копіювання чи пересилання групи об'єктів потрібно спочатку відмітити цю групу об'єктів. Щоб відмітити групу файлів, розташованих у довільному порядку, необхідно клацнути по їх значках, утримуючи клавішу Ctrl, а якщо вони розміщені один за одним, – клавішу Shift (клацнути на першому та на останньому).
Для виділення всіх об'єктів поточного вікна слід використовувати команду Выделить пункту горизонтального меню Правка. Після виділення групи об'єктів можна використати команду Обратить выделение меню Правка – виділені об'єкти стають не виділеними, а не виділені об'єкти, навпаки, стають виділеними.
Для відміни операцій (якщо вони проведені помилково) потрібно скористатися командою Отменить меню Правка або натиснути комбінацію клавіш Ctrl+Z, або натиснути кнопку на панелі інструментів.
Пошук об'єктів. Досить часто виникає необхідність знайти деякий об'єкт, місце розташування якого невідоме, а іноді і ім'я об'єкта відомо не зовсім точно. Для цього використовують операцію автоматичного пошуку, яка дозволяє швидко знайти об'єкт шляхом перегляду вмісту дисків і папок. Інформацією для пошуку об'єкта може бути його ім'я (або його частина), приблизна вказівка місцезнаходження, знання формату файла, часу створення або кількох слів його змісту. Пошук здійснюється за допомогою спеціальної програми, яка викликається командою Поиск головного меню Пуск.
Знищення об'єктів. Для знищення непотрібних об'єктів у ОС Windows використовується спеціальна папка Кошик, куди переміщуються знищені об'єкти. Це дозволяє відновити за необхідності знищені об'єкти.
Алгоритм знищення об'єктів.
1. Виділити об'єкт або групу об'єктів, які потрібно знищіти;
2. Відкрити пункт горизонтального меню Файл або викликати контекстне меню і вибрати команду Удалить, для цього ж можна використати кнопку панелі інструментів 7 або натиснути на клавіатурі клавішу Del;
3. Після появи діалогового вікна Подтверждение удаления папки натиснути кнопку Да для підтвердження знищення або кнопку Нет для відміни операції знищення.
Знищити об'єкт можна використовуючи метод перетягування об'єкта в кошик, для цього можна відкрити вікно Кошик або використовувати піктограму кошика.
Відновлення об'єктів. Одним із варіантів відновлення випадково знищених обєктів є відміна операції знищення шляхом виконання команди Отменить меню Правка або натискуванням комбінації клавіш Ctrl+Z, або натискуванням кнопці на панелі інструментів: .Цей варіант використовується, якщо між операціями знищення і відновлення пройшов невеликий проміжок часу. Однак найкращий та універсальний спосіб відновлення – це використання Кошика.
Алгоритм відновлення об'єктів:
1). відкрити папку Кошик ;
2). виділити ті об'єкти, які потрібно відновити;
3). відкрити меню Файл і вибрати команду Восстановить.
Вибрані об'єкти повертаються у те саме місце, звідки вони були знищені.
Відмічені об'єкти можуть бути скопійовані (переміщені) з кошика в будь-яку папку звичайним способом, тобто через буфер обміну або методом перетягування з вікна у вікно.
Для безповоротного знищення об'єктів, їх потрібно спочатку виділити у папці Кошик, а потім виконати любий із варіантів знищення об'єктів. Якщо ви бажаєте повністю очистити Кошик, треба скористатися командою Очистить корзину, яка знаходиться в пункті Файл горизонтального меню, після цього відновлення стає неможливим.
Хід роботи
Показати вміст диску d: та папки Корзина викладачу.
Тема. Використання службових програм для оптимізації роботи системи. Сервісні програми та робота з дисками.
Мета. Навчитися архіву вати і розархівовувати файли, захищати комп’ютер від вірусів, здійснювати нагляд за працездатністю комп’ютера і системи.
План
Теоретичні відомості
1. Архіватори. При спробі зробити копії файлів на магнітну дискету користувач часто зіштовхується з проблемою - файли не вміщуються на диск. Вихід з цієї ситуації - стиснути (упакувати) файли за допомогою спеціальних програм-архіваторів. Можливості сучасних архiваторiв широкi i рiзноманiтнi, до них вiдносяться: можливiсть додавання файлiв в архiв, поновлення архiву, перегляд файлів в архів і, знищення файлiв в архіві, вилучення файлiв з архіву, перевiрка цілісності архiву. Архів – це файл, куди у стиснутому (у три – десять разів) вигляді поміщають інші файли. Архіву вати файли можна за допомогою програм WinZip чи WinRar (рис. 11).
Архівний файл може використовуватися тільки після того, як він буде відновлений у початковому вигляді, тобто розархівований. Розархівацію виконують ті самі програми-архіватори.
Розглянемо роботу з однією із найвідоміших програм-оболонок архіваторів WinZip, яка дозволяє у зручному інтерактивному режимі працювати з архівами, які мають розширення *.zip, *.arj, *.lzh та ін. Робота у програмі-оболонці WinZip, виконується за допомогою горизонтального меню і піктограм на панелі інструментів, які дублюють основні команди меню (рис. 11)
Рис. 11. Вікно програми WinZip.
Можливості програми:
1. Створювання архівів у різних форматах.
2. Додавання файлів у архів.
3. Сортування файлів у архіві.
4. Перегляд вмісту архівних файлів.
5. Знищування файлів з архіву.
6. Розархівовування окремих файлів або цілого архіву.
Для запуску програми WinZip.exe можна скористуватися пунктом головного меню Программы, знайшовши ярлик цієї програми-оболонки. В разі відсутності виклику програми WinZip.exe у головному меню можна скористатися папкою Мой компьютер або командою Поиск, знайти відповідний файл та запустити його на виконання.
Алгоритм створення архіву.
1. Запустити програму WinZiр.
2. Натиснути на панелі інструментів кнопку New.
3. У вікні діалогу New Archiv, що з’явилось на екрані вибрати папку, де буде знаходитися архів, а потім у полі Имя файла ввести нове ім’я для архіву.
4. У вікні діалогу натисну ти кнопку Ок (у рядку заголовка вікна програми WinZiр з’явиться ім’я архіву).
5. Натиснути на панелі інструментів кнопку Add (додати файли у архів).
6. У вікні діалогу Add, що з’явилось на екрані вибрати папку, де буде знаходяться потрібні файли, а потім виділити файл або групу файлів.
7. Натиснути у вікні діалогу кнопку Add (у основній частині вікна програми з’явиться список файлів та інформація про упаковку файлів.
8. Закрити вікно програми.
Алгоритм розархівовування.
1. Запустити програму WinZip.
2. Натиснути на панелі інструментів кнопку Open.
3. У вікні діалогу Open Archiv, що з’явилось на екрані вибрати папку, де знаходиться архів, а потім виділити ім’я потрібного архіву.
4. У вікні діалогу натисну ти кнопку Открыть (у основному полі вікна програми WinZip з’явиться список файлів, які упаковані у даному архіві).
5. Виділити всі файли або деякі і натиснути кнопку Extract.
6. У вікні діалогу Extract, що з’явилось на екрані, вибрати папку, де будуть знаходитися файли, що розархівовуються.
7. Натиснути у вікні діалогу кнопку Extract.
8. Закрити вікно програми.
3. Антивірусні програмні засоби. Віруси – де зазвичай короткі програми, здатні саморозмножуватися у файловій системі, копіюючись в інші програми, і вести деструктивні дії. Потрапляючи в оперативну пам'ять разом із «зараженою» програмою-носієм, вірус дописується до кодів інших ще здорових програм, які запускає на виконання користувач, а через дискети і мережу переноситься з комп'ютера на комп'ютер. Віруси поширюються головне через виконувані ехе-та com-файли. Дуже небезпечні так звані бутові віруси, які живуть у бут-секторах дискет. Однак у сучасних комп'ютерах, що не завантажуються з дискет та ігнорують бут-сектор, ця небезпека менш актуальна.
Головні засоби профілактики зараження: перевіряти дискети, які побували на чужих комп'ютерах антивірусними програмами і не відкривати незнайомих файлів, отриманих через мережу; періодично сканувати файлову структуру антивірусними сканерами і вмикати антивірусні монітори під час роботи з чужими файлами та дискетами. Для цього є такі пакети анти-вірусного захисту: AVP, Dr. Web, PC-cillin, McAfee Total Virus Defence, Norton AntiVirus (рис. 12).
Рис. 12. Вікно програми ESET NOD32 Antivirus.
4. Робота з дисками. Програми оптимізації роботи дисків. За допомогою пункту Программы/Стандартные головного меню ми маємо доступ до стандартних програм Windows для обслуговування дисків.
Використовують системні програми або спеціалізований пакет програм Norton Utilities for Windows. До операцій обслуговування дисків належать:
10) відновлення системи (створення рятівних копій системних областей дисків тощо);
11) антивірусне сканування дисків і лікування файлів. Під час форматування втрачається уся інформація на диску.
Команда Форматувати доступна в контекстному меню дисків (рис. 13). На навчальних комп'ютерах нею користуватися не можна, у домашніх умовах її варто застосовувати для форматування дискет.
Логічні розділи на вінчестері зазвичай створюють під час купівлі комп'ютера, їх рідко міняють. Файлову систему NTFS використовують для роботи з великими відео-файлами.
Операції 4-10 виконують за допомогою програм Службові, що у є папці Стандартні, доступній з головного меню Windows.
Програма сканування дисків з метою виявлення логічних помилок часто запускається автоматично під час вмикання комп'ютера, зокрема, якщо перед цим комп'ютер було вимкнено не за правилами або внаслідок зникнення живлення. Рекомендують дочекатися її завершення.
Рис. 13. Контекстне меню диска.
Часто (але не завжди) цією програмою можна відновити стару дискети, з якої не зчитуються дані. Програму можна швидко запустити (для диска а: чи іншого) за допомогою команди з головного меню Виконати так: chkdsk а: (чи scandisk а: у ранніх версіях ОС Windows).
Дефрагментація диску. На початку роботи з диском файли записуються на нього послідовно, один за другим. Але при інтенсивних маніпуляціях з файлами (при модифікації, знищенні старих та запису нових файлів різного обсягу) нарощується рівень фрагментації диска: файл, який логічно враховується системою як одне ціле, фізично займає багато кластерів, розташованих у різних місцях диска. Це призведе до негативних наслідків:
− підвищується імовірність руйнування цілісності файлу (наприклад, при викривленні вказівки на черговий кластер);
− ускладнюється відновлення файлу після випадкового вилучення;
− знижується продуктивність комп’ютера: при читанні (запису) файлу значний час витрачається на дискретне переміщення головки від однієї дільниці диску до іншого;
− прискорюється знос дисководу.
Рис. 14. Вікно програми дефрагментації диска.
За допомогою програми Defrag (рис. 14) усувається фрагментація диску. Суть дефрагментації (оптимізації) полягає в тому, що всі файли, що знаходяться на диску, переписуються таким чином, щоб кожний файл займав безперервну послідовність кластерів. При цьому процесі виявляються дефектні дільниці диску. Час від часу рекомендується перевіряти логічний диск і усувати фрагментацію файлів.
Алгоритм користування програмою Defrag:
1. За допомогою кнопки Выбрать диск вказати логічне ім’я диску, який потрібно перевірити.
2. Натиснути кнопку Запуск (рис. 14).
3. На екрані з’являється додаткове вікно з індикатором ходу роботи програми.
4. При бажанні за допомогою кнопки Сведения можна візуалізувати процес дефрагментації, тобто на екрані з’явиться графічна діаграма.
5. За допомогою кнопки Легенда на екран викликається вікно пояснення до діаграми.
6. Припинити або завершити роботу програми можна за допомогою кнопок Пауза або Стоп.
Програма Defrag може працювати у фоновому режимі. Якщо диск має логічні помилки, програма дефрагментації виведе на екран повідомлення про необхідність спочатку запустити програму сканування дисків.
Хід роботи
1. Перед початком архівування перевірити свою папку Прізвище, якщо там не має файлів, треба скопіювати у цю папку 5-7 файлів різних типів.
2. Зархівуйте папку Прізвище командою Відправити у стиснену Zip-папку. Скористайтесь командою з контекстного меню папки.
3. Зархівуйте папку Прізвище командою Додати в архів…
4. Зархівуйте папку Прізвище командою Додати в ”Прізвище.rar”.
Скористайтесь командою з контекстного меню папки.
5. Зархівуйте папку Прізвище командою Додати в архів…, змінивши формат стиску з rar на zip і задавши метод стиску Максимальний.
6. Зархівуйте папку Прізвище командою Додати в архів…, як sfx-архів.
7. Розархівуйте архів Прізвище.rar чи Прізвище.zip.
8. Створіть у власній папці папку під своїм ім’ям і Розархівуйте архів Прізвище.rar чи Прізвище.zip в цю папку.
9. Дослідіть ефективність стиску в зархівованих файлах.
10. За допомогою встановленої антивірусної програми перевірити диски с:, d: на наявність вірусів.
Скільки файлів було проскановано і скільки вилікувано?
11. Використовуючи контекстне меню диску відформатувати диск а: . Передивитися його вміст.
12. За допомогою меню Файл папки Мой компьютер зробити системну дискету з диска а: та ввести мітку: "Система". Передивитися вміст диска.
13. За допомогою головного меню перевірити диск с: на наявність логічних помилок.
14. Використовуючи діалогове вікно Свойства провести дефрагментацію диска d:, вивести на екран діаграму процесу.
15. Закрийте програму і закінчіть роботу.
1. Як вiдкрити програму "Провoдник"?
2. Що таке повний шлях до файлу?
3. Як перемiстити файл або папку?
4. Що таке поточний диск?
5. Для пошуку файлу чи папки потрібно:
6. Команда, що супроводжується додатковою позначкою у вигляді трьох крапок означає, що при активізації цієї команди:
7. Перерахуйте способи завантаження програм на виконання у середовищі Windows-XP:
8. За допомогою яких команд змінюється розмір позначок у вікнах "Мой компьютер" та програми "Проводник":
9. Вікно "Мой компьютер" призначено для:
10. Панель завдань на Робочому столі Windows 98 може бути розташована:
11. Ms-DOS, Windows 98, Windows XP, Unix, Linux – це:
12. Що таке форматування?
13. Які функції виконує операційна система?
14. Один байт це є …
15. Пристрій для виводу на екран тестової та графічної інформації називається:
16. Які необов'язкові елементи вікна?
17. Які файли можуть бути виконані на ПЕОМ?
18. Що таке повне iм'я файлу?
19. Для чого призначена програма "Провoдник"?
20. Елементи вікна Windows:
21. Визначення зайнятого та вільного обсягу пам'яті на логічному диску здійснюється через:
22. Як визначити технічні характеристики комп'ютера:
23. За якими ознаками можуть бути упорядковані піктограми у вікнах "Мой компьютер" та програми "Проводник":
25. Панель iнструментiв у програмi "Провoдник" – це
26. Що таке операцiйна система?
27. Перерахуйте можливі стани активного вікна Windows:
28. Створення ярлика на Робочому столі передбачає:
29.Контекстне меню об'єкту Windows XP виводить:
30. Вкажіть послідовність дій при копіюванні об'єктів за допомогою маніпулятора "миші":
31. Елементи з головному меню програми "Проводник" означають:
32. Для тестування комп'ютера та логічних дисків на наявність вірусів вами будуть обрані:
34. Програмне забезпечення, призначене для управління ресурсами комп'ютера та процесами (прикладними програмами), що використовують ці ресурси називається
35. Що таке Вінчестер (Hard Disk Driver(HDD))?
36. Програма для тестування комп'ютера, для виконання базових функцій щодо обслуговування пристроїв комп'ютера, програма SETUP для установки конфігурації комп'ютера розміщується в:
37. Найменша одиниця інформації це є …
38. Класифікація інформації за функціями управління:
1). вузька вертикальна смуга внизу екрана;
2). широка вертикальна смуга внизу екрана;
3). вузька горизонтальна смуга внизу екрана;
4). Широка вертикальна смуга внизу екрана
40. Коли з'являється смуга прокрутки у вікні Windows?
41. Для створення ярлику, для деякого об'єкта, на Робочому столі необхідно:
42. Команда меню з додатковою позначкою у вигляді стрілки (наприклад, "Программы > ") означає, що при активізації цієї команди:
43. CD-ROM, дискети, оптичні диски – це:
44. Якими ресурсами керує операційна система?
45. Енергозалежний запам'ятовуючий пристрій, який використовується процесором для збереження:
46. Що таке факс-модем?
47. Поняття економічної інформації
48. Що таке повне iм'я файлу?
49. Для чого призначена програма "Провoдник"?
50. Елементи вікна Windows:
51. Визначення зайнятого та вільного обсягу пам'яті на логічному диску здійснюється через:
52. Як визначити технічні характеристики комп'ютера:
53. За якими ознаками можуть бути упорядковані піктограми у вікнах "Мой компьютер" та програми "Проводник":
54. Коли з'являється смуга прокрутки у вікні Windows:
55. Для створення ярлику, для деякого об'єкта, на Робочому столі необхідно:
56. Команда меню з додатковою позначкою у вигляді стрілки (наприклад, "Программы > ") означає, що при активізації цієї команди:
57. CD-ROM, дискети, оптичні диски – це:
58. Якими ресурсами керує операційна система?
59. Визначення обсягу папки здійснюється через:
60. На якій платі розміщується мікропроцесор та пам'ять комп'ютера?
61. Тактова частота – основна характеристика
62. Системи числення
63. Частина комп'ютера, що містить системну плату називається
64. Для чого призначені символи "-" у лiвiй частинi вiкна "Проводник"?
65. Що таке папка?
66. В яких одиницях вимiрюється ємність пам'ятi комп'ютеpа?
67. Чи можна змінити назву ярликів:
68. Процедура завершення сеансу роботи з Windows XP відбувається:
69. Як швидко упорядкувати вікна на поверхні Робочого столу:
70. Об'єкти заголовка вікна:
71. Визначення обсягу папки здійснюється через:
72. Для виклику контекстного меню об'єкту Windows XP необхідно:
73. На якій платі розміщується мікропроцесор та пам'ять комп'ютера?
74. Тактова частота – основна характеристика
75. З чого складається вікно об'єкта?
76. Що таке розширення iменi файлу?
77. Об'єкт "Корзина" використовується для:
78.. Основним шляхом доступу до налагодження інтерфейсу користувача в Windows є:
79. ОС Windows XP є
80. Як ввімкнути / вимкнути Панель інструментів у вікнах "Мой компьютер" та програми "Проводник":
програмою називається:
81. Панель "Microsoft Office" призначено:
82. Панель завдань ОС Windows XP складається
Тема. Створення та збереження текстових документів. Робота з шаблонами.
Мета. Вивчити технологію обробки текстових документів. Познайомитися з основними операціями роботи з файлами, засобами текстового процесору. Придбати навички використання шаблонів при створенні ділових документів. Навчитися прийомам одночасної роботи з кількома документами.
План
Теоретичні відомості
1. Створення документів. Для створення текстових документів використовують текстовий редактор MS Word, який можна запустити декількома способами: за допомогою ярлика програми чи документа, панелі MS Office, пункту Програми головного меню ОС тощо.
Розгляньте меню програми (рис. 15). Командами Файл / Відкрити відкривають існуючий документ, а Файл / Створити (Новий) – створюють новий. Відкриється вікно текстового редактора, що міститиме вікно документа з власною назвою, наприклад Документі, яку згодом можна буде змінити. Формат (розширення назви файлу) документа – doc. Зауважимо, що програма дає змогу зберігати документи у різних форматах (txt, rtf тощо), зокрема, у форматах інших текстових редакторів.
Вікно програми складається з:
рядка, в якому є назви програми, документа та кнопки керування вікном програми (мінімізувати, згорнути, закрити);
рядка меню з кнопками керування вікном документа;
панелей інструментів і лінійки, якщо вони ввімкнені;
робочого поля документа зі смугами прокручування і кнопками задання вигляду документа (у лівому нижньому куті);
рядка статусу (стану), що містить деякі відомості про поточну сторінку документа: номер сторінки, позицію курсора тощо.
Рис. 15. Вікно програми MS Word XP.
При створенні нового документа слід натиснути кнопку на панелі інструментів , або вибрати команду Файл/Создать. У першому випадку на екрані з’явиться нове вікно документа з іменем Документ1(або 2, або…) для набору тексту. У другому випадку відкриється вікно діалогу, де треба вибрати шаблон Обычный та встановити опцію Документ.
2. Завантаження документа. Будь-який текст, який був збережений під певним іменем, можна завантажити до текстового процесору для подальшого редагування або перегляду. Для цього слід скористатися командою Файл/Открыть або натиснути кнопку на панелі інструментів. На екрані з’явиться вікно діалогу, робота з яким відбувається за стандартними правилами, тобто треба вказати дисковод, папку, ім’я файлу. Для завантаження текстових документів, які були створенні за допомогою інших текстових редакторів, слід змінити вказівку на формат файлу у опції Тип файла.
3. Збереження документів. Для збереження тексту документа слід виконати команду Файл/Сохранить або натиснути на панелі інструментів кнопку. Якщо документ новий і ця команда виконується для нього вперше, то відкривається вікно діалогу Сохранение документа, де можна вказати дисковод, папку, ввести ім’я, під яким документ буде збережений. За замовчуванням документам Word присвоює розширення doc, яке вказує на тип інформації файла та на програму-додаток, засобами якої цей файл був створений.
Якщо команда Сохранить виконується для даного файлу не вперше, то збереження тексту виконується у той же файл без діалогу з користувачем.
В разі потреби збереження файлу під новим іменем чи в іншій папці або з іншим форматом, потрібно виконати команду Файл/Сохранить как…, на екрані з’являється вікно діалогу, в якому слід виконати дії для зміни папки розташування файлу чи змінити ім’я документа, чи вказати новий формат для збереження тексту (рис. 16).
Рис. 16. Вікно збереження документа.
Для автоматичного збереження тексту через певний інтервал часу, слід виконати команду Сервис/Параметры і у вкладці Сохранение включити відповідний перемикач (рис. 17).
Рис. 17. Діалогове вікно автозбереження документа.
4. Автозбереження документа. Вікно Автозбереження документа надає наступні можливості:
Закриття файла. Після завершення роботи над текстом документа можна закрити цей файл командою Файл/Закрыть або кнопкою у рядку заголовка.
5. Робота з шаблонами. Текстовий процесор Word для підготовки типових документів пропонує широкий набір шаблонів. Шаблон – це порожній бланк, в якому користувач заповнює інформацією потрібні поля. Шаблон також має деякі заповнені поля, які є спільними для документів даного типу.
Шаблони можна переглянути за допомогою команди Файл/Шаблоны. Для заповнення шаблони викликаються командою Файл/Создать, після чого в діалоговому вікні треба вибрати вкладку відповідного класу шаблонів, вказати вид потрібного шаблону, та приступити до його заповнення.
Якщо користувача не задовольняють наявні шаблони, то можна створити власний шаблон або змінити існуючі. Для створення нового шаблону після команди Файл/Создать в полі вибору Новый документ встановити опцію Шаблон. Вікно шаблону відрізняється від вікна документа тільки назвою рядка заголовка – Шаблон замість Документ. Файли шаблонів мають розширення *.dot. При створеннi власного шаблону робота виконується за допомогою панелi iнструментiв Формы.
6. Режими перегляду документа. Word надає декілька режимів перегляду документа. Здійснювати введення або форматування тексту зручно в так званому нормальному режимі, це види документа – Обычный, Разметка страницы. Перехід від одного виду до іншого слід використовувати пункт горизонтального меню Вид.
Режим попереднього перегляду перед друкуванням. Режим перегляду сторінок перед друкуванням не дозволяє виконувати форматування тексту, але тут можна застосовувати засоби масштабування. В цьому режимі текст можна побачити на екрані у тому вигляді, в якому він надрукований. Для переходу в режим попереднього перегляду перед друкуванням потрібно виконати команду Файл/Предварительный просмотр або натиснути відповідну кнопку на панелі інструментів Стандартная. Документ в цьому режимі матиме вигляд, як показано на рис.18.
Рис. 18. Вікно попереднього перегляду документів.
В цьому режимі на екрані з’являється нова панель інструментів, де знаходяться кнопки, які мають наступні функції:
Печать – друкування документа;
Увеличение – можливість зображення фрагменту тексту в збільшеному вигляді;
Одна страница – відображення однієї сторінки;
Несколько страниц – відображення декількох сторінок (кількість вибирає користувач за допомогою вказівки миші);
Масштаб – завдання масштабу відображення;
Линейка – відобразити на екрані або убрати координатну лінійку з екрану;
Подгонка страниц – спроба зменшити кількість сторінок документу за рахунок ущільнення тексту;
Во весь экран – відображення вікна документа на весь екран, повторне натискування на цю кнопку призведе до повернення звичайного режиму відображення;
Закрыть – вихід з режиму перегляду перед друкуванням.
7. Оформлення сторінки. Верстка сторінок відбувається автоматично, як тільки рядки тексту не поміщуються на одній сторінці, вони автоматично переміщуються на наступну. Користувач може сам ввести роздільник сторінок.
Примусовий розрив сторінки :
Підвести курсор до рядка, з якого має починатися наступна сторінка і натиснути комбінацію клавіш Ctrl+ Enter або вибрати команду горизонтального меню Вставка/Разрыв і у вікні діалогу актизувати перемикач Новую страницу.
Встановлення нумерації сторінок. Для нумерації сторінок використовують команду Вставка/Номера страниц (рис. 19):
− у полі Положение вкажіть місце на сторінці, де буде розташований номер сторінки (вгорі чи знизу);
− у полі Выравнивание встановіть спосіб вирівнювання номерів сторінок (зліва, справа чи в центрі);
Рис. 19. Вікно вставки номерів сторінок.
− поставте прапорець у полі Устанавливать номер на первой странице, якщо перша сторінка не є титульною;
− за своїми діями стежте у полі Образец;
− кнопка Формат...відкриває вікно діалогу, де можна встановити початковий номер сторінки (поле Начать с: ) або змінити вигляд номерів (поле Формат номера);
− нажміть кнопку OK.
Вставка колонтитулів. Колонтитули – це спеціальний текст, який якимось чином пов’язаний з документом і розміщується над основним текстом або під ним на кожній сторінці (на полях). Ці дані можуть включати назву документа, прізвище автора, дату створення документа. Можна розділити колонтитули на постійні (однакові для всіх сторінок) і змінні (колонтитули розділів). Інформація, введена в колонтитул однієї сторінки з’являється в колонтитулах всіх сторінок.
Для створення або редагування колонтитулів слід вибрати за допомогою горизонтального меню команду Вид/Колонтитулы:
− ввести текст всередині пунктирної рамки;
− редагування та форматування тексту колонтитулів відбувається за тими же правилами, як і звичайний текст;
− нажміть кнопку Закрыть на панелі інструментів або двічі натисніть ліву кнопку миші в області основного тексту.
Після виклику команди Вид/Колонтитулы на екрані з’являється панель інструментів Колонтитулы.
Рис. 20. Паналь інструментів Колонтитули.
Розглянемо призначення кнопок панелі інструментів:
- Верхний/нижний колонтитул – перехід від верхнього колонтитула до нижнього та в зворотному порядку;
- Переход к предыдущему, Переход к следующему – перехід між колонтитулами (документ може мати різні колонтитули для сторінок;
- Номер страницы, Число страниц, Дата, Время – Вставлення в колонтитул поточної дати, часу або номера сторінки та кількість сторінок документу;
- Параметры страницы – перехід у вікно діалогу і встановлення відстані від верхньої (нижньої) межі сторінки до колонтитулів;
- Формат номера страницы – встановлення вигляду для номеру сторінок та початкового номеру;
- Вставка автотекста – встановлення у колонтитул готових фраз;
- Основной текст – дозволяє показувати або ховати основний текст при роботі з колонтитулами;
- Закрыть- вихід з режиму введення або редагування колонтитулів.
Вставка зносок, примітки, дати або часу, автотексту. Встановіть курсор в те місце, де потрібно встановити звертання на зноску та оберіть команду Вставка/Сноска. В групі Вставить сноску слід визначити тип для зносок: Обычная – текст зноски пишеться у кінці сторінки, Концевая – текст зносок пишеться у кінці документу та нумерацію зносок. Після цього слід переходити до вводу тексту зноски .
Вставка приміток проходить аналогічно вставці зноски, тільки слово, до якого зроблена примітка виділяється кольором і при вказівці на це слово курсором миші на екрані виникає текст примітки.
Вставка у текст документа поточної дати або часу зручно проводити за допомогою команди Вставка / Дата и время. Після вибору цієї команди на екрані біля положення текстового курсору автоматично з’являється дата або час у вибраному користувачем форматі.
Для економії часу при вводі деяких фраз зручно користуватися введенням автотексту (команда Вставка /Автотекст). За допомогою команди Сервис/Автотекст можна додавати потрібні фрази до бібліотеки тексту.
Створення змісту. Встановіть курсор в те місце, де буде розташовано вміст та оберіть команду Вставка/Оглавление и указатели. В списку Форматы вкладки Оглавление оберіть для змісту необхідний формат, стиль для певного рівня змісту. У списку Уровень визначте число того рівня змісту, який буде форматуватись цим стилем. Повторіть ці кроки для всіх стилів, які будуть застосовуватись.
Хід роботи
Перепишіть у звіт по три команди з меню Вид, Вставка, Сервіс.
2. За допомогою команди Файл/Создать вибрати шаблон для створення факсу та заповнити його.
2. Записати цей файл до диску d: під назвою Факс.doc.
3. Переглянути перед друкуванням як виглядає створений документ та надрукувати його у 2 примірниках (якщо є така можливість).
4. Відкрити у текстовому редакторі файли, які були створенні раніше (при виконанні лабораторних робіт №1 та №2).
5. З’єднати в один файл всі три дані документи. Для переходу від одного файлу до другого слід використовувати горизонтальне меню Окно, для переносу тексту потрібно використовувати команди роботи з буфером обміну.
6. Розбийте отриманий документ на три сторінки.
7. За допомогою команди Вставка/Номер страницы розташувати у низу по середині сторінки її номер.
8. Задайте параметри сторінки (Файл/Параметры страницы)
− всі поля по 2см;
− в полі От края до колонтитула встановити 1см;
− у списку Применить вибрати Ко всему документу;
− розмір паперу вибрати А4;
− вибрати книжну орієнтацію.
Задайте час автозберігання документа — 2 хвилини та захистіть його паролями. Скористайтесь командою Сервіс / Параметри... Занотуйте паролі у звіт , а також скільки абзаців, слів і символів міститься у набраному тексті
9. Створіть свій стиль заголовків:
− встановіть курсор у перший заголовок;
− виконайте команду Формат/Стиль, нажміть кнопку Создать;
− введіть ім’я стилю Мой заголовок; прослідкуйте, щоб це був стиль абзацу, а стиль наступного абзацу встановіть Обычный;
− за допомогою кнопки Формат та команд Шрифт, Абзац, Граница, Рамка та ін. встановіть свій стиль для заголовків документу.
10. Застосуйте створений стиль до всіх заголовків.
11. Вставте верхній колонтитул (Вид/Колонтитулы), введіть текст “Створення документу” і вирівняйте його вправо та установіть розмір шрифту 10пт.
12. Створіть нижній колонтитул, де буде виводитися поточна дата. Перейдіть до верхнього колонтитула, додайте до тексту колонтитула своє прізвище.
13. Створіть змінний верхній колонтитул, який автоматично створюється з назв глав (такий колонтитул вводиться як поле):
− на кожній сторінці введіть текст заголовків та відформатуйте їх стандартним стилем Заголовок1;
− виконайте команду Вид/Колонтитулы;
− виконайте команду Вставка/Поле, виберіть категорію Связи и ссылки, виділіть поле StyleRef.
− за допомогою кнопки Параметры на вкладці Стили виберіть Заголовок1 і нажміть кнопку Добавить.
14. Вставте зноску:
− Встановіть курсор після слова, до якого треба вставити зноску;
− Виконайте команду Вставка /Сноска;
− Виберіть опцію Обычная с Автоматической нумерацією;
− Введіть текст зноски.
15. Вставте на останній сторінці зміст документу:
− Установіть курсор на останній чистій сторінці;
− Наберіть заголовок “Содержание” (не оформлюйте його існуючими стилями);
− Встановіть курсор у наступному (пустому) рядку і виконайте команду Вставка/Оглавление и указатели;
− На вкладці Оглавление оберіть формат і стиль Заголовок 1(якщо всі заголовки ваших сторінок виконані цим стилем), далі визначте кількість рівнів для вашого змісту (у простому випадку це дорівнює одному рівню).
Покажіть документ викладачу.
16. За допомогою команди Файл/Создать (перемикач – Шаблон) створити власний шаблон для розкладу занять на мвсяць.
Встановити Панель инструментов /Формы. За допомогою панелі інструментів створіть текстове поле, поле зі списком. У меню Сервис виберіть команду Установить защиту… для заборонення будь-яких змін, крім введення даних у поля форми.
17. Записати файл під назвою Розклад.dot.
18. Створіть новий документ на основі власного шаблона (Файл-Создать). У переліку назв шаблонів знайдіть ім'я вашого шаблона, перемикач Создать встановiть в положення Документ.
19. Заповнити створений шаблон і записати файл під назвою Розклад. doc.
20. Закінчіть роботу. Закрийте програму.
Тема. Технологія включення в документ різнотипних об’єктів.
Мета. Вивчити технологію роботи з різнотипними об’єктами – елементами документа, уміти створювати об’єкти WORD: малюнок, фігурний текст, формулу, діаграму, файл та зовнішні об’єкти (Equation, WordArt, ClipArt, …).
План
Теоретичні відомості
Текстові редактори призначені для введення і редагування тексту. Однак потужні сучасні текстові про-цесори, до яких відносять і WORD, дають можливість розміщувати в документі малюнки, формули, об’єкти WordArt, діаграми та інші об’єкти. Вставка різнотипних об’єктів виконується за допомогою горизонтального меню Вставка/Рисунок, Вставка/Объект.
1. Вставка малюнка.
1). Встановити текстовий курсор у місце, де планується розміщення малюнка.
2). Виконати команду Вставка/Рисунок/Картинки.
3). У вікні діалогу вибрати розділ малюнків, а потім виділити необхідний малюнок.
4). Натиснути в діалоговому вікні кнопку Вставить.
На екрані з’явиться малюнок, який ви обрали.
2. Зміна розміру і положення малюнка. Для виконання цих дій слід користуватися командою Формат/Рисунок або панелю інстументів Настройка изображения або контекстним меню.
1). Виділити малюнок: для цього слід сумістити курсор миші з малюнком і натиснути ліву кнопку миші (малюнок виділиться рамкою).
2). Виконати команду Формат/Рисунок або визвати контекстне меню, актизувати вкладки Размер або Положение та внести необхідні зміни у розмір та координати розташування малюнка.
3). Такі самі дії можна виконувати за допомогою вказівки миші:
Натиснути кнопку миші в області малюнка і, не відпускаючи, пересувати малюнок – відбудеться пе-реміщення малюнка.
Натиснути кнопку миші на вузлі сітки і, не відпускаючи, змінювати розмір малюнка.
4). В разі потреби розташування малюнка посередині тексту, слід актизувати команду Формат/Рисунок та у вкладці Обтекание установити режим вокруг_рамки.
5). За допомогою вкладки Цвета и линии можна змінити кольори малюнка.
3. Кадри. Кадр (TextBox, напис, текстовий блок, текстове поле, фрейм) – це прямокутна рамка, у яку поміщають різні елементи документа та інші об'єкти: таблиці, окремі слова чи тексти, рисунки, фотографії тощо. Кадри створюють для того, щоб за їх допомогою ефективно розміщати інформацію у тексті. Кадр має рамку. її можна робити кольоровою або невидимою (білою або кольору паперу). Кадри можна заповнити кольоровим фоном або текстурою, що робить їх ефектними і візуально привабливими. Декілька кадрів можна зв'язати між собою у ланцюг для забезпечення ефекту «переливання» тексту з одного кадра в інший.
4. Обгортання об'єкта текстом. Об'єкт займає один рядок у документі. Якщо він неширокий, то поряд варто розміщати інший об'єкт або вводити текст. Такий текст повинен обгортати об'єкт, як це можна бачити в газетах, журналах чи книжках.
Рис.21. Види обгортання об'єкта текстом.
Є декілька видів обгортання об'єкта текстом (див. рис.21): текст обгортає прямокутну область з об'єктом або контури об'єкта, текст над чи під об'єктом, об'єкт ліворуч, праворуч, по центру. Вид обгортання вибирають з меню: Формат / Конкретний об'єкт (наприклад, Кадр) / Закладка Обгортання.
За допомогою інших закладок задають кольори ліній, замалювання робочого поля, розміри тощо. Вставка у документ зображення з екрана. Розглянемо, як зображення на екрані можна занести у документ як об'єкт. Спочатку готуємо потрібне зображення на екрані. Коли зображення вже є, натискаємо на клавішу Print Screen – вигляд екрана перенесеться в буфер обміну. Запускаємо графічний редактор Paint і копіюємо вміст буфера у новий графічний документ. Доопрацьовуємо зображення екрана як картинку і зберігаємо його у файлі, який матиме розширення bmp. Потім потрібно повернутися у текстовий документ і вставити графічний файл у заздалегідь створений кадр чи у текст.
5. Вставка об’єкту WordArt або фігурного тексту.
1). Встановіть текстовий курсор у місце, де планується вставка оформленого тексту.
2). Виконайте команду Вставка/Объєкт. В списку Тип об’єкта виділіть Microsoft WordArt. Можна ско-ристатись командою Вставка/Рисунок/Объект WordArt або панелі інструментів Рисование.
3). На екрані з’явиться колекція WordArt, слід вибрати стиль написання фігурного тексту (рис. 22).
Рис.22. Еталонні зразки оформлення слів у WordArt.
4). В полі вводу тексту введіть текст, встановіть потрібні розміри шрифту.
5) За допомогою панелі інструментів WordArt можна внести зміни у фігурний текст (змінити колір, форму тексту, стиль та ін.).
6). Зміна розміру та положення фігурного тексту відбувається аналогічно змінам розміру малюнка.
7). Після виділення тексту його в разі необхідності можна вилучити – натиснути клавішу Delete.
6. Вставка формул. Текстовий редактор має потужний редактор формул, завдяки якому можна написати майже любу математичну формулу.
1). Встановіть текстовий курсор у місце вставки формули.
2). Виконайте команду Вставка/Об’єкт. У вікні Тип об’єкта виділіть Microsoft Equation і нажміть кнопку Ok.
3). На екрані з’явиться панель інструментів і меню редактора формул.
4). За допомогою панелі інструментів створюють формулу.
5). Клацніть мишею у вікні документа.
6). Для редагування формули – клацніть на ній двічі мишею або слід визвати контекстне меню.
7). Зміна розміру та положення формули відбувається аналогічно змінам розміру малюнка.
Хід роботи
Дорога ……………………!
Вітаю Вас з нагоди……………………………………………………
З повагою …………………………..
Вітальна листівка повинна містити текст, написаний за допомогою WordArt (з тіньовим ефектом), який огортає вставлений рисунок з Колекції картинок, використайте вставку Кадра і збережіть текст під назвою Листівка.
;
.
Збережіть документ під назвою Формула і занотуйте у звіт знайдені значення.
4. Розв’язати задачу. Сторінка нашого факультету.
Створити рекламну сторінку факультету де ви навчаєтесь. Сторінка має містити об'єкти WordArt, три опрацьовані картинки (з галереї і фотографію), довільний текст про факультет, таблицю в кадрі, що обгортається текстом, ланцюг з трьох ефектних кадрів з текстом, а також гіперпосилання на інший текстовий документ, примітку, виноску, фрагмент зображення з екрана, дату створення документа. Збережіть сторінку під назвою Факультет.
Тема. Застосування таблиць і діаграм у текстовому редакторі Word. Застосування колонок. Використання рисунків та формул.
Мета. Уміти створювати у текстовому документі таблиці, діаграми, колонки, нестандартні документи.
План
Теоретичні відомості
1. Створення таблиць. Таблиця надає вам можливість упорядкувати дані у вигляді рядків і стовпців. Кожен елемент таблиці, що називається коміркою, не залежить від інших елементів. Ви зможете побудувати таблицю з довільною кількістю рядків і стовпців. До того ж ви завжди зможете змінити розмір і форматування кожної комірки. Вона може містити текст, малюнок і взагалі все, що може містити документ Word. Єдиний виняток – у таблиці не може міститися інша таблиця.
Word використовують для створення таблиці з графікою складного формату, такого, як марковані списки, користувальницькі вкладки, нумерацією, виступами, окремими комірками форматування й комірками з діагональною розбивкою.
Щоб вставити нову порожню таблицю в будь-яке місце свого документа, виконайте такі операції:
6) натисніть кнопку ОК. У документі з'явиться порожня таблиця, в першій комірці якої перебуватиме курсор.
2. Робота в таблиці. Коли курсор розташований у комірці таблиці, можна вводити і редагувати текст так само, як і в звичайному документі. Текст, введений у комірку, автоматично розбивається на рядки, коли його довжина перевищує ширину стовпця. Можна перемістити курсор у будь-яку комірку таблиці, клацнувши у ній мишею. До того ж ви можете пересуватися таблицею, використовуючи такі комбінації клавіш:
Tab – для того, щоб перейти в наступну комірку цього рядка;
Shift + Tab – у попередню комірку цього рядка;
Alt + Home – першу комірку поточного рядка;
Alt + PgUp – верхню комірку поточного стовпця;
Alt + End – останню комірку поточного рядка;
Alt + PgDown – останню комірку поточного стовпця.
Якщо курсор перебуває в комірці, для пересування по таблиці можете використовувати клавіші зі стрілками. Для того, щоб вста вити в таблицю символ табуляції, натисніть клавіші Ctrl + Tab.
3. Переміщення та копіювання рядків і стовпців, додавання стовпців та рядків. Щоб скопіювати чи перемістити весь рядок чи весь стовпець з одного місця в таблиці в інше, зробіть так:
3) встановіть курсор у нову позицію стовпця чи рядка. Стовпчик/ рядок буде вставлений лівіше чи вище позиції курсора;
4) натисніть клавіші Ctrl+V чи натисніть кнопку Вставка стандартної панелі інструментів.
Щоб швидко змінити ширину стовпця за допомогою миші, виконайте такі операції:
Ви можете використовувати діалогове вікно для зміни ширини стовпця. Для цього зробіть так:
Зауважте, що ідентифікатор стовпця, з яким ви працюєте, зазначений поруч з полем. Щоб автоматично відрегулювати ширину стовпця до відповідно найдовшого його елемента, натисніть кнопку Автоподбор.
У документах Word кожен рядок у таблиці залежить від вмісту комірки в цьому рядку і роздільного абзацу, що додається до чи після тексту, якщо не було визначене зворотне.
Щоб для кількох рядків установити однакову висоту, виділіть потрібні рядки, а потім виберіть команду Выровнять высоту строк у меню Таблица.
Можна також змінити ширину рядка за допомогою перетягування його меж по таблиці чи за допомогою маркерів на вертикальній лінійці в режимі розмітки.
Утримання натиснутої клавіші Alt під час перетягування маркерів на лінійці змусить Word відобразити вимірювання ширини рядка.
4. Поділ комірки на кілька комірок у таблиці.
Щоб розділити кілька комірок, виділіть їх, а потім натисніть кнопку Разбить ячейки. Для одержання інформації про будь-який параметр натисніть кнопку зі знаком питання, а потім клацніть цей параметр.
5. Об'єднання кількох комірок в одну. Можна об'єднати дві чи більше комірок, розташованих в одному рядку чи одному стовпці, в одну комірку. Наприклад, можна об'єднати кілька комірок, розташованих в одному рядку, для створення заголовка таблиці, загального для кількох стовпців:
Щоб швидко об'єднати кілька комірок, виділіть їх, а потім натисніть кнопку Объединить ячейки.
У разі злиття декількох комірок у стовпець для створення вертикально орієнтованого заголовка таблиці, загального для кількох рядків, використовуйте команду Направление текста для зміни орієнтації заголовка тексту. Не можна змінюввти напрямок тексту на сторінці Web.
6. Зміна вертикального вирівнювання тексту в комірці таблиці.
1. Натисніть кнопку Таблицы и границы для відображення панелі інструментів Таблицы и границы.
Для вирівнювання горизонтально орієнтованого тексту в комірці використовуйте кнопки Выровнять по верхнему краю, Центрировать по вертикали і Выровнять по нижнему краю.
Для вирівнювання вертикально орієнтованого тексту в комірці використовуйте кнопки Выровнять по левому краю, Центрировать по горизонтали і Выровнять по правому краю.
7. Рамки таблиці. За замовчуванням межа таблиці Word – це одинарна тонка лінія навколо кожної комірки таблиці. Ви можете змінити межі і навіть видалити їх. Спосіб роботи з межами таблиці в основному такий самий, як за обрамлення звичайного тексту. Коротко нагадаємо основні кроки.
4. Натисніть кнопку ОК. Якщо в таблиці не відображаються межі, виведіть сітку, що не
Друкується, для полегшення роботи з таблицею. Виберіть Таблица/Отображать сетку для виведення сітки на екран чи Таблица/Скрыть сетку для роботи з таблицею без сітки.
8. Перетворення існуючого тексту в таблицю.
Для одержання інформації про будь-який параметр натисніть кнопку зі знаком питання, а потім клацніть цей параметр.
9. Перетворення таблиці в текст. У разі перетворення таблиці в текст можна поставити символи табуляції, відмітки абзаців чи інші символи як розділювачі перетворюваного тексту. Р і виберіть потрібні рядки таблиці для перетворення. Виберіть команду Преобразовать в текст у меню Таблица. В групі Разделитель виберіть символ, що буде використову-атися на межах стовпців. Рядки розділяються відмітками абзаців.
10. Сума рядка чи стовпця чисел.
11. Виконання обчислень у таблиці.
Word вставляє результат обчислення в обрану комірку у вигляді поля. Змінивши посилання на комірки, результати обчислень можна оновити, виділивши поле і натиснувши клавішу F9.
12. Автоматичне форматування таблиць. Word пропонує безліч заготовлених форматів таблиць, допомогою яких ви легко зміните зовнішній вигляд своєї таблиці.
13. Створення діаграм. Якщо таблиця містить числову інформацію про діяльність фірм, рекламу тощо, то дані з неї можна оформити також у вигляді діаграми. Щоб відповідну до таблиці діаграму вставити в текстовий документ, її треба виокремити (всю або частину) і виконати послідовніть команд Вставити / Рисунок / Діаграма. Тип діаграми можна змінити за допомогою команди Тип діаграми з контекстного меню діаграми або однойменної кнопки на панелі інструментів. А можна нічого не змінювати, закрити вікно таблиці та клацнути у документі на чистому полі. Через мить стовпчикова діаграма буде там. Тепер можна змінити розміри діаграми чи її розташування, повернути об'ємну діаграму тощо.
Діаграма – це об'єкт, який активізують (вибирають, виокремлюють) клацанням мишею один раз у його межах. Якщо двічі клацнути, отримаємо доступ до всіх елементів діаграми. Активний елемент буде оточений маркерами (чорними прямокутниками), перетягуючи які можна змінювати розміри об'єкта. Повертати стовпчикову діаграму можна методом перетягування маркера, що позначає кут області побудови діаграми. Перемістити діаграму можна, якщо вказівник миші набуває над нею хрестоподібного вигляду зі стрілками. Тепер слід натиснути на ліву клавішу і перетягнути об'єкт на нове місце. У ранніх версіях, щоб переміщати таблицю, її потрібно було створювати в середині кадру (напису), тепер це робити не треба.
Задача 1
Підприємець завіз свою продукцію (100%) у три різні магазини. Торгівлю вели три дні. Створити таблицю 1 з назвою Торгівля, де навести дані про продаж продукції трьома магазинами. Назви магазинів ввести довільні. Числові дані будь-які, але сума у рядку не повинна перевищувати 100%. Така таблиця повинна містити три рядки з назвами Назва магазину , Понеділок, Вівторок, Середа і чотири стовпці, де заголовками останніх трьох є назви магазинів. Першу клітинку розділити діагоналлю. Створити діаграму для цієї таблиці.
Задача 2
Деяка фірма сповіщає про знижки на сім видів товарів. Створити таблицю 2 з назвою Знижки, що міститиме у стовпцях сім назв товарів у вертикальному написанні і два рядки зі старими і новими цінами відповідно. Побудувати діаграму для створеної таблиці.
Задача З
Створити таблицю 3 з назвою Успішність, яка складається з шести стовпців. Заголовки стовпців такі: Прізвище, Мат., Інф., Екон., Іноз., Фізкульт. Дані ввести довільні. Оформіть таблицю якнайкраще.
Хід роботи
1. В текстовому редакторі Word cтворіть таблиці для розв’язування задач 1 – 3 і збережіть їх у файлі Задачі.
2. Введіть дані у таблиці і відцентруйте їх.
Увівши дані, виокремте усю таблицю і натисніть відповідну кнопку на панелі форматування.
і обчисліть суму продукції, яку продано магазинами за три дні. Використайте команду Формула з меню: Таблиця або скористайтесь Автосумою. Вставте внизу створеної таблиці діаграму. Скористайтесь командою Вставити / Рисунок / Діаграма…
Таблицю відформатуйте командами Таблиця / Автоформат.
Перегляньте існуючі стандартні формати і виберіть, який вам найбільше до вподоби. Назву вибраного формату занотуйте у звіт.
Збережіть таблицю Торгівля.
4. Відформатуйте таблицю Знижки користуючись меню Формат, таким чином:
Назви стовпців і рядків виділіть жирним шрифтом, дані відцентруйте по вертикалі (скористайтесь контекстним меню введених даних або кнопками панелі Таблиці і Межі). Задайте також тип лінії – подвійна, товщина – 2 мм, колір – голубий, тощо.
Вставте діаграму для таблиці Знижки і збережіть таблицю.
5. Введіть текст для таблиці Успішність.
Наприклад: Мозоль, п’ять, три, шість, десять, три, і т.д.
Перетворіть текст у таблицю.
Виокремте введений текст і виконайте відповідну команду з меню. Отримаєте діалогове вікно, де потрібно ввімкнути опцію Інше і ввести розділювач-кому у відповідне поле. Якщо перетворення в таблицю відбулося неправильно, виконайте зворотне перетворення, з'ясуйте причину помилки (може неправильно зазначено розділювач), виберіть текст і повторіть спробу.
Відформатуйте таблицю на свій розсуд. Впорядкуйте рядки таблиці так, щоб прізвища бали відсортовані за алфавітом.
Збережіть таблицю.
Збережіть документ у файлі з назвою Задачі.
Тема. Використання полів. Шаблони і макроси.
Мета. Уміти використовувати Стандартні поля, Злиття та Форми, створювати шаблони бланків, застосовувати макроси для автоматизації роботи користувача.
План
Теоретичні відомості
1. Поля. Їх призначення та типи. Поля – це об'єкти, які призначені для автоматичного вставляння в основний документ дат, текстів, рисунків чи інших об'єктів, які можуть набувати значень за певними правилами, а також для організації обчислень у документах, їх використовують для підготовки типової документації з постійною і змінною інформацією, наприклад, бланків, анкет, ділових листів багатьом адресатам, адресування конвертів тощо.
У програмі Word розрізняють такі три типи полів: стандартні поля, поля злиття і поля форми.
2. Використання панелі інструментів Злиття. Операція вставляння у документ багатьох типів об'єктів відбувається з участю полів. Прикладами стандартних полів є поля для автоматичного вставляння поточної дати (назва поля Date), дати створення документа (Create-Date), нумерації сторінок документа (Page), відомостей про автора документа (Author), адресу (AddressBlock), формул для обчислень (=формула), вставляння рисунка з файлу (Include-Picture), тексту з файлу (IncludeText).
Поля вставляють командами Вставити / Поле. Отримаємо діалогове вікно зі списками назв полів і коротким описом їх призначення (повний опис разом з прикладами можна отримати з довідкової системи, клацнувши на кнопці зі знаком запитання і на назві конкретного поля). У вікні вибирають потрібну назву і натискають кнопку ОК – назва поля у фігурних дужках або значення поля з'являться в документі в позиції вставки, тобто там, де був курсор. Поле має контекстне меню, яке використовують, зокрема, з метою поновлення значення поля та для інших дій.
Кожне поле характеризується кодом і значенням. Код – це деяка послідовність символів у фігурних дужках. Код і значення виокремленого поля перемикають комбінацією Shift+F9. Значення полів поновлюють натисканням на клавішу F9. На практиці користувачам потрібні значення полів, а не їхні коди. Щоб у документі постійно були значення полів, потрібно скасувати режим відображення кодів полів так: Сервіс / Параметри / Закладка Вигляд/ Коди полів.
Поля злиття — це особливий тип полів, які використовують для створення копій типових документів (листів, конвертів, наклейок) методом злиття двох документів: основного і джерела даних. Поля даних для злиття мають спільну назву MergeField, а конкретні їхні назви придумує користувач.
Основний документ містить незмінну частину тексту і вставлені користувачем поля злиття для даних, значення яких змінюватимуться. Ці значення вставлятимуться в основний документ із джерела даних, яке також створює користувач.
Розглянемо типову задачу. Нехай потрібно підготувати 50 листів викладачам університету – членам Вченої ради з повідомленням про те, що відбудеться незаплановане засідання з порядком денним цього засідання.
Структура основного документа може бути такою:
«Індекс», м. «Місто»
«Вулиця»
«Ім'я» «Прізвище»
{стандартне поле Date}
Вельмишановна «Закінчення» п. «Ім'я» «Прізвище»!
Текст повідомлення
З повагою, {стандартне поле Author}
Вчений секретар.
Коди полів даних – це назви полів, які придумує користувач для власних даних, наприклад, Місто, Вулиця, Прізвище тощо.
Кількість полів і їхні коди треба визначити для кожної задачі заздалегідь згідно з її умовою. Поле даних користувач вставляє спеціальною командою Вставити поля злиття, вибираючи назву поля зі списку назв. Система автоматично поміщає назву поля в основний документ у точку вставляння у подвійних кутових дужках.
Поля {Date} і {Author} є стандартними. Усі інші поля є полями даних для злиття. Пам'ятайте, що назви полів вручну, як у зразку листа, вводити не можна. Цей процес автоматизований.
Джерелом даних може бути заздалегідь створений і записаний на диск файл бази даних чи текстовий файл, де дані набрано у наведеному вище вигляді (придатному для перетворення в таблицю). Робота спрощується, якщо база даних з відповідними назвами полів була створена раніше. Тоді джерело даних створювати не потрібно, залишається його лише використати.
Суть злиття документів полягає в тому, що в результаті злиття отримаємо певну кількість однотипних листів, написаних різним людям (запрошення на банкет, зустріч, весілля тощо). Замість назв полів будуть підставлені їхні конкретні значення, а кутові дужки на друк виводитися не будуть.
Щоб побачити, що листи справді написані різним людям, потрібно клацати на кнопці-лічильнику або клацнути на кнопці Злиття в новий документ – всі листи можна буде переглянути, користуючись смугою прокручування.
У нових версіях MS Word цю задачу розв'язують за допомогою майстра злиття. Після виконання команд Сервіс / Листи і розсилки / Злиття... потрібно виконати шість кроків.
Конверти та наклейки створюють подібним способом.
Розгляньте кнопки нижнього ряду на панелі Злиття (рис.23). Вони означають таке: відображати код поля або дані, перший запис, попередній запис, перейти до запису з номером 1, наступний запис, останній запис, відкрити діалогове вікно «Злиття», пошук помилок, злиття в новий документ, злиття під час друку, злиття, знайти запис, редагувати джерело даних.
Рис.23. Панелі інструментів Злиття і Форми.
Полів форми є три: 1) текстові (FormText), 2) списки (Form-DropDown) і 3) перемикачі (FormCheckBox).
Поля форми можна вставити за допомогою панелі інструментів Форма, яка містить такі кнопки: вставити текстове поле, перемикач, поле-список, параметри поля, нарисувати таблицю, вставити таблицю, вставити кадр, затінити поля, захистити форму.
Поля-списки автоматизують введення стандартних даних, зібраних у список. Перемикачі використовують в анкетах для організації відповідей на зразок «так» чи «ні» тощо.
Вставлене текстове поле має вигляд пари квадратних дужок, але під час друкування бланку вони не виводитимуться. У текстове поле користувач вводить звичайний текст або числа на етапі використання електронного бланка.
Обчислення на електронних бланках організовують так. Якщо у діалоговому вікні (рис. 24) команди Параметри поля деяке поле з числом назвати коротким іменем-закладкою і зазначити, що воно числове, то це ім'я можна використати у звичайних полях-формулах для різноманітних обчислень.
Рис. 24. Параметри текстового поля.
Поля рекомендують затінювати. Якщо полів багато, їх варто розташовувати на бланку в таблицях.
Коли форма створена повністю, її потрібно захистити і зберегти на диску як документ або як шаблон (dot-файл) для створення типових бланків. Щоб захистити форму, потрібно клацнути на кнопці із зображенням замка-колодки. Тепер можна заповнювати електронний бланк поточними даними.
Перевага форми: у захищеній формі дані можна вводити лише в поля форми, що автоматизує роботу над заповненням бланків даними, виписуванням рахунків, накладних тощо. Змінити захищену інформацію на бланку неможливо. Щоб внести зміни у незмінювану частину форми, потрібно зняти з неї захист. Для цього треба ще раз клацнути на кнопці із зображенням замка.
4. Використання шаблонів і макросів. Розглянемо приклад створення форми-рахунку для одного найменування товару, назва якого береться із поля-списку.
Тут символи [ВТП] набирати не треба. Це вказівка для користувача вставити текстове поле за допомогою кнопки аб! панелі Форми. Текстові поля Кількість і Ціна назвемо закладками к і с, що дасть змогу створити поле-формулу =к*с для обчислення суми, яку потрібно заплатити за товар.
Макрос – це записана в пам'ять редактора послідовність натискань на клавіші і клацань мишею. За допомогою макросу можна вставляти рисунок, таблицю, спеціальний символ, можна форматувати вибраний текст тощо.
Макроси призначені для автоматизації роботи користувача, якщо деякі дії доводиться часто повторювати. Макрос спочатку записують, а згодом використовують. Щоб виконати макрос, досить натиснути на відповідну комбінацію клавіш тощо.
Макросу ставлять у відповідність (призначають) комбінацію клавіш на клавіатурі (або кнопку на панелі інструментів, або команду меню). Натискання на ці клавіші (кнопку тощо) веде до автоматичного виконання макросу.
Хід роботи
1. Створіть новий документ.
2. Новий документ оголосіть документом злиття на бланку.
Джерело даних. Отримати дані... / Створити джерело даних... / Із запропонованого списку Поля в рядку заголовка вилучіть кнопкою Вилучити поле усі поля / Уведіть назви власних полів і додайте їх до списку кнопкою Додати Поле / ОК / Відкриється вікно для зберігання джерела даних на диску, куди введіть назву файлу для джерела даних, наприклад mydata, і перейдіть у полі Папка до власної папки / Зберегти / Редагувати джерело даних / Введіть п'ять-шість записів з даними про ваших друзів (натискайте на клавішу вводу після кожного значення поля) / ОК. Відбудеться перехід до основного документа. З'явиться панель інструментів Злиття.
5. Виконайте злиття документів у новий документ.
Сервіс / Конверти і наклейки / Напишіть адресу призначення і зворотну адресу / Командою Параметри задайте стандартний розмір конверта в Україні С6 – 114x162 мм, в СІНА – DL (110x220 мм) / Задайте Параметри друку / OK / Закрийте вікно Конверти, оскільки їх друкувати не треба.
9. Методом злиття підготуйте основний документ для адресування п'яти конвертів, використовуючи існуюче джерело даних.
Сервіс / Злиття... / Створити / Конверти / Створити основний документ / Отримати дані / Відкрити джерело даних / Виберіть раніше створений файл з даними mydata / Відкрити / Налаштовування основного документа / Параметри конверта / Виберіть С6 / ОК / Правити (введіть в основному документі свою зворотну адресу вверху ліворуч) Сервіс / Злиття... / З'єднати / Новий документ / З'єднати / ОК / Попередній перегляд / Закрити / Зберегти форму як документ з назвою Конверти.
10. Створіть форму-бланк процесу виписування оцінок.
Скористайтеся зразком бланку і вказівками з теоретичної частини. Створіть новий документ. Відкрийте панель інструментів Форми. Введіть текст, вставляючи поля форми. Щоб вставити поле форми, наприклад текстове поле [ВТП], треба клацнути спочатку на першій кнопці панелі Форми, а потім у документі.
11. Створіть поле-список для автоматизації введення найменування предмету, що вивчається.
Після вставляння поля-списку натисніть на кнопку Параметри поля і створіть свій список із чотирьох найменувань.
12. Основну частину бланка з короткими найменуваннями предметів оформіть у вигляді таблиці.
Сервіс / Макрос / Почати запис / Дайте ім'я макросу і призначте макрос клавішам / У діалоговому вікні Налаштовування клацніть у рядку Нова комбінація клавіш і натисніть деяку комбінацію на клавіатурі, наприклад, АН+р / Зберігати в поточному документі, а не в Normal.dot / Призначити / Закрити. Розпочався запис макросу. Тепер усі дії користувача (крім переміщення вказівника миші) будуть записані. Коли розпочнеться записування макросу, виконайте такі дії: Вставити / Рисунок / Картинки / Виберіть картинку, яка означатиме логотип фірми, з меню / Вставити / Зупиніть записування.
На екрані є панель Зупинити записування з кнопками Зупинити (ліворуч) і Пауза (праворуч). Натисніть на кнопку Зупинити і закрийте це вікно. Макрос створено.
18. Виконайте макрос вставляння картинки у верхній лівий кут бланка.
Розмістіть курсор у позицію вставки і натискайте на Alt+p. Зменшіть картинку й обгорніть її текстом тощо, щоб структура бланка не змінилася.
MS Word це:
1) таблиця;
2) документ;
3) програма пакету MS Office;
4) всі відповіді вірні.
З яких елементів складається вікно програми MS Word?
1) рядка, в якому є назви програми, документа та кнопки керування вікном програми; рядка меню з кнопками керування вікном документа; панелей інструментів і лінійки, якщо вони ввімкнені;
2) робочого поля документа зі смугами прокручування і кнопками задання вигляду документа (у лівому нижньому куті);
3) рядка статусу (стану), що містить деякі відомості про поточну сторінку документа: номер сторінки, позицію курсора тощо;
4) всі відповіді вірні.
Як створити файл документа?
1) Файл – Создать - Новый документ;
2) пуск – Программы –Текстовый документ;
3) пуск – Все Программы –Создать документ MS Office;
4) всі відповіді вірні.
Яку стандартну назву і тип має файл документа?
1) текстовий документ Word, тип файлу – doc;
2) папка, тип файлу – dot;
3) программы, тип файлу – документ MS Office;
4). всі відповіді вірні.
Які елементи діалогового вікна ви знаєте?
1) документ, файл, таблиця;
2) папка, ярлик, файл;
3) закладки, текстові поля, кнопки, поля-списки, поля-лічильники, вимикачі, радіокнопки;
4) всі відповіді вірні.
Для чого призначений режим читання?
1) для читання невеликих текстів;
2) для читання великих текстів;
3) для перегляду документів;
4) дсі відповіді вірні.
Які є режими відображення документа на екрані?
1) текстовий документ Word, тип файлу – doc;
2) папка, тип файлу – dot;
3) программы, тип файлу – документ MS Office;
4) всі відповіді вірні.
Які режими використовують для введення тексту?
1) звичайний, електронний, розмітка сторінки, структура, читання;
2) простий, перегляду, поділ сторінки, сервісний, читання;
3) програмний, текстовий, вимикання;
4). всі відповіді вірні.
Які є панелі інструментів?
1) таблична, Текстова;
2) стандартна, форматування, рисування;
3) програмна, Файлова;
4) всі відповіді вірні.
Як увімкнути панелі інструментів?
1) Файл/Панели инструментов;
2) Сервис/Панели инструментов;
3) Вид/Панели инструментов;
4) всі відповіді вірні.
Як вимкнути панелі інструментів?
1) Вид/Панели инструментов/вимкнути необхідну;
2) Файл/Панели инструментов/вимкнути необхідну;
3) сервис/Панели инструментов/вимкнути необхідну;
4) всі відповіді вірні.
Які існують параметри сторінки?
1) рисунок, Розмір листів, джерела файлів;
2) розмір файлу;
3) поля, Розмір листів, джерела листів;
4) всі відповіді вірні.
Як створити новий абзац у текстовому документі?
1) за допомогою лінійки;
2)формат/Абзац/Отсупы и интервалы…;
3) права кнопка мишки/Абзац/ Отсупы и интервалы ;
4) всі відповіді вірні.
Які команди можна задати командою Параметри?
1) Помощь, Пользователь, Форматирование Расположение;
2) Исправления, Пользователь, Совместимость, Расположение;
3) Исправления, Граници и заливка, Совместимость, Сервис;
4) всі відповіді вірні.
Яке призначення лінійки?
1) для задання відступів текстувід країв поля, позицій та іидів табуляції;
2) для заданняабзацного відступ у першому рядку;
3) для спостереження за розмірами робочого поля сторінки;
4) всі відповіді вірні.
Одна з команд пункту меню Вигляд:
1) линейка;
2) разметка страницы;
3) равзметка;
4) всі відповіді вірні.
Як закрити вікно програми-редактора?
1) кнопка закрити в рядку назви програми;
2) Файл/Вийти;
3) Alt+F4;
4) всі відповіді вірні.
Як надрукувати текстовий документ?
1) CTRL+P;
2) Файл/Печать;
3) кнопка Друкувати на панелі інструментів;
4) всі відповіді вірні.
Для чого існує режими відображення недрукованих символів?
1) для аналізу таблиць;
2) для аналізу якості введення тексту;
3) для аналізу файлів;
4) всі відповіді вірні.
Як зберегти на диску текстовий документ?
1) CTRL+T;
2) CTRL+D;
3) CTRL+S;
4) всі відповіді вірні.
Як задати параметри сторінки?
1) текстовий документ Word, тип файлу - doc;
2) папка, тип файлу – dot;
3) Файл/Параметры страницы;
4) всі відповіді вірні.
Як задати розмір шрифту?
1) текстовий документ Word, тип файлу - doc;
2) папка, тип файлу – dot;
3) программы, тип файлу – документ MS Office;
4) не має правильної відповіді.
Як надати пароль документу?
1). вставка/Шрыфт;
2). за допомогою кнопки на панелі інструментів;
3). формат/Шрыфт…;
4). всі відповіді вірні.
Як задати одиниці вимірювання на лінійці?
1) Сервис/Линейка/Общие…;;
2) Файл/Параметры/Общие…;;
3) Сервис/Параметры/Общие…;
4) всі відповіді вірні.
Що таке режим автозберігання документа?
1) обов’язкове збереження документа;
2) тимчасове збереження документа;
3) автоматичне збереження документа;
4) всі відповіді вірні.
Як задати тип шрифту?
1) Вид/Шрыфт…;
2) СервисШрыфт…;
3) Формат/Шрыфт…;
4) всі відповіді вірні.
Як перевірити правопис у документі?
1) Формат/Правописание;
2) Файл/Правописание;
3) Севис/Правописание;
4) всі відповіді вірні.
Як перевірити кількість слів і букв у документі?
1) Сервис/Структура;
2) Сервис/Показать символы;
3) Сервис/Статистика;
4) Всі відповіді вірні.
Як створити новий текстовий документ?
1) CTRL+N;
2) Файл/Создать…;;
3) за допомогою кнопки на панелі інструментів…;
4) всі відповіді вірні.
Що таке форматування тексту?
1) зміна назви документа;
2) зміна стилю документа;
3) зміна структури документа;
4) всі відповіді вірні.
Які є панелі інструментів?
1) інструментальна, за способом введення;
2) дискова, логічна;
3) форматування, стандартна, рисування;
4) всі відповіді вірні.
Які є види списків?
1). рядковий;
2). стрічковий;
3). нумерований, маркований, багаторівневий;
4). всі відповіді вірні.
Що таке нумерований список?
1) список показник;
2) список символів;
3) список , який створений за допомогою чисел;
4) всі відповіді вірні.
Що таке маркований список?
1) список-рядок;
2) список-ланцюжок;
3) список , який створений за допомогою маркерів;
4) всі відповіді вірні.
Як змістити фрагмент тексту праворуч?
1) ВставкаСписок/Смещение фрагмента направо…;
2) Сервис/Список/Смещение фрагмента направо…;
3) Формат/Список/Смещение фрагмента направо…;
4) всі відповіді вірні.
Як виділити весь текст за допомогою клавіатури?
1) CTRL+O;
2) CTRL+T;
3) CTRL+A;
4) всі відповіді вірні.
Як виділити один рядок тексту?
1) клацніть у полі справа від рядка;
2) клацніть у рядку;
3) клацніть у полі зліва від рядка;
4) всі відповіді вірні.
Як виділити фрагмент тексту?
1) текстовий документ Word, тип файлу - doc;
2) папка, тип файлу – dot;
3) программы, тип файлу – документ MS Office;
4) всі відповіді вірні.
Як виділити абзац?
1) клацнути двічі по абзацу;
2) клацнути один раз по абзацу;
3) клацнути тричі по абзацу;
4) всі відповіді вірні.
Як виділити слово?
1) клацнути дівчі по ньому;
2) клацнути один раз по ньому;
3) клацнути на ньому двічі;
4) всі відповіді вірні.
Як вирівняти фрагмент тексту по центру?
1) Сервіс/Текст…;
2) Сервіс/Параметри…;
3) виділити його і відцентрувати за допомогою кнопки на панелі інструментів;
4) не має правильної відповіді.
Які є види нумерації в нумерованому списку?
1) нумерація з використанням дужок;
2) нумерація за допомогою букв;
3) з римською нумерацією;
4) всі відповіді вірні.
Як вирівняти фрагмент тексту до лівого краю?
1) Файл/Список/Смещение фрагмента влево…;
2) Список/Смещение фрагмента влево…;
3) Формат/Список/Смещение фрагмента влево…;
4) всі відповіді вірні.
Як фрагмент тексту взяти в рамку?
1) виділити абзац і застосувати команду Сервис/Граница и заливка/ Применить к абзацу…;
2) виділити абзац і застосувати команду Вид/Граница и заливка/ Применить к абзацу…;
3) виділити абзац і застосувати команду Формат/Граница и заливка/ Применить к абзацу…;
4) всі відповіді вірні.
Як увімкнути панель форматування?
1) Вставка/Панели инструментов/Форматирование;
2) СервисПанели инструментов/Форматирование;
3) Вид/Панели инструментов/Форматирование;
4) всі відповіді вірні.
Що таке майстри?
1) програми-архіватори;
2) програми-редактори;
3) програми, призначені для автоматизації низки стандартних дій;
4) всі відповіді вірні.
Як створити календар?
1) Вставка/ Майстер календарів;
2) Файл/Майстер календарів;
3) скористатись шаблоном при створенні нового документу і використати Майстер календарів;
4) всі відповіді вірні.
Які дані потрібні майстрові листів?
1) тільки Адресат;
2) тільки Відправник;
3) дата, Адреса, Відправник, Адресат, текст листа;
4) всі відповіді вірні.
Що таке резюме?
1) текстовий файл;
2) візитна картка;
3) автобіографія з основними відомостями про людину;
4) всі відповіді вірні.
Які є стилі резюме за оформленням?
1). текстовий документ Word, тип файлу - doc;
2). папка, тип файлу – dot;
3). программы, тип файлу – документ MS Office;
4). всі відповіді вірні.
Які є типи резюме за призначенням?
1) нумерований, Вишуканий, Діловий;
2)нормований, Документальний, Складний;
3) звичайний, Хронологічний, Функціональний; Професійний;
4).всі відповіді вірні.
Що таке шаблон?
1) файл у форматі dos, який призначений для створення типових файлів у форматі dop;
2) файл у форматі dor, який призначений для створення типових файлів у форматі dot;
3) файл у форматі dot, який призначений для створення типових файлів у форматі doc;
4) всі відповіді вірні.
Як створити власний шаблон?
1) Правка/Создать…;
2) Вставка/Создать…;
3) Файл/Создать…;
4) всі відповіді вірні.
Як підкреслити слово в тексті?
1) виділити слово/Вид/Подчеркнуть;
2) Формат/Выделить;
3) виділити слово і натиснути кнопку на панелі інструмекнтів підкреслити курсивом;
4) всі відповіді вірні.
Що таке стиль?
1) сукупність значень файлів;
2) сукупність значень параметрів редагування абзацу і шрифту;
3) сукупність значень параметрів форматування абзацу і шрифту;
4) всі відповіді вірні.
Які бувають стилі?
1) текстовий документ Word, тип файлу - doc;
2) папка, тип файлу – dot;
3) абзаців і символів;
4) всі відповіді вірні.
Як текст форматують стилями?
1) спочатку до абзацу застосовують стиль символів, а потім в разі потреби стиль абзаців;
2) спочатку до речення застосовують стиль форматування, а потім в разі потреби стиль редагування;
3) спочатку до абзацу застосовують стиль абзаців, а потім в разі потреби стиль символів;
4) всі відповіді вірні.
Що таке стиль абзацу?
1) призначені для редагування абзацу;
2) призначені для виділення абзацу;
3) призначені для форматування абзацу;
4) всі відповіді вірні.
Що таке стиль символів?
1) призначені для редагування частини абзацу;
2) призначені для виділення частини абзацу;
3) призначені для форматування частини абзацу;
4) всі відповіді вірні.
Як створюють стилі?
1) Сервіс/Стилі
2) Вставка/Стилі;
3) Формат/Стилі;
4) всі відповіді вірні.
Які дії можна виконувати над стилями?
1) вирізати, вирівнювати, збирати в буфер обміну;
2) копіювати, редагувати, зберігати;
3) вилучати, перейменовувати, модифіковувати, переносити в інші документи;
4) всі відповіді вірні.
Як скопіювати речення в буфер обміну?
1) меню Редагувати/Копіювати;
2) CTRL+C;
3) CTRL+Insert;
4) всі відповіді вірні.
Як вставити фрагмент у задане місце тексту?
1) CTRL+V;
2) Shift+ Insert;
3) Редагувати/Вставити;
4) всі відповіді вірні.
Як вилучити весь текст?
1) правка/ DEL;
2) CTRL+A/ DEL;;
3) виділити текст і натиснути DEL;
4) всі відповіді вірні.
Як скасувати неправильну дію?
1) Файл/Отменить;
2) Правка/ Отменить;
3) натиснути кнопку на панелі інструментів Отменить;
4) всі відповіді вірні.
Як виділити весь документ?
1) за допомогою смуги прокрутки при натисненій правій кнопці мишки;
2) за допомогою смуги прокрутки при натисненій лівій кнопці мишки;
3) CTRL+A;
4) всі відповіді вірні.
Що таке автотекст?
1) довільний текстовий документ;
2) текст, який копіюється з архіву;
3) текст, який вводиться і під деякою назвою заноситься до бібліотеки;
4) всі відповіді вірні.
Як вставити автотекст?
1) Формат/Автотекст/Створити…;
2) Правка/Автотекст/Створити…;
3) Вставити/Автотекст/Створити…;
4) всі відповіді вірні.
Що означає кнопка на якій нарисовані ножниці?
1) переміщення;
2) копіювання;
3) вирізання;
4) всі відповіді вірні.
Що таке автоформатування тексту?
1) застосовується тільки для відформатованих документів;
2) застосовується під час введення тексту;
3) закстосовується після введення тексту;
4) всі відповіді вірні.
Що таке автозаміна?
1) окрема команда меню панелі інструментів;
2) різновид шаблонів;
3) різновид автоформатування;
4) всі відповіді вірні.
Що таке старт-теги?
1) автотекст;
2) різновид документу;
3) елемент, до якого прикріплена «мудра» кнопка;
4) всі відповіді вірні.
Що таке таблиця?
1) текстовий документ;
2) документ;
3) наочне подання інформації;
4) всі відповіді вірні.
З яких елементів складається таблиця?
1) смарт-теги;
2) дані, які є в комірках;
3) комірки, рядки, стовпці, рамки;
4) всі відповіді вірні.
Які є способи створення таблиць?
1) вставити таблицю;
2) намалювати таблицю;
3) перетворити текст у таблицю;
4) всі відповіді вірні.
Як ввести дане у клітинку?
1) Файл/Открыть;
2) застосувати Межі;
3) клацнути по ній мишею;
4) всі відповіді вірні.
Яка команда використовується для форматування таблиці?
1) Сервис/Формативовать;
2) Правка/Формативовать;
3) Формат;
4) всі відповіді вірні.
Як перетворити текст у таблицю?
1). таблиця/Текст/ Перетворити текст у таблицю;
2). сервіс/Таблиця/ Перетворити текст у таблицю;
3). таблицю виділити і застосувати команду Перетворити текст у таблицю;
4). всі відповіді вірні.
Як замалювати комірки таблиці кольором?
1) Сервіс/ вибрати інструмент Заливка кольором;
2) Формат/ вибрати інструмент Заливка кольором;
3) Таблиці та Межі/вибрати інструмент Заливка кольором;
4) всі відповіді вірні.
Як вставити у текст діаграму для заданої таблиці?
1) Таблиця/Вставити/Діаграма;
2) Сервіс/Діаграма;
3) Вставити/Рисунок/Діаграма;
4) всі відповіді вірні.
Як змінити розміри діаграми?
1) Таблиця/Діаграма/Вигляд;
2) скористатись лінійкою;
3) перетягуючи маркери, попередньо виділивши діаграму;
4) всі відповіді вірні.
Як завдати кількість рядків і стовпців у таблиці?
1) Таблиця/Комірки…;
2) Таблиця/Параметри/Таблиця;
3) Таблиця/Вставити/Таблиця…;
4) всі відповіді вірні.
Як змінити шрифт тексту в окремій комірці?
1) Таблиця/Параметри/Шрифт;
2) виділити комірку і задати команду Правка;
3) виділити комірку і задати команду Формат;
4) не має вірної відповіді.
Як в таблиці навести межі?
1) Правка/ Таблиці та Межі;
2) Сервіс/ Таблиці та Межі;
3) Формат/ Таблиці та Межі …
4) всі відповіді вірні.
Як викликати майстра діаграм?
1) Таблиця/Майстер діаграм;
2) Вставити/Майстер діаграм;
3) Вставити/Рисунок/Діаграма;
4) всі відповіді вірні.
Як створити колонки тексту?
1) Правка/Колонки;
2) Сервис/Колонки;
3) Формат/Колонки;
4) всі відповіді вірні.
Як вставити рядок у таблицю?
1) Сервіс /Параметри таблиці…;
2) Сервіс/Таблиця/Рядок;
3) таблиця/Вставити/Рядки…;
4) всі відповіді вірні.
Як з таблиці вилучити стовпець?
1) Правка/Таблиця/Комірки;
2) Таблиця/Параметри/Комірки;
3) Таблиця/Вилучити/Стовпець;
4) всі відповіді вірні.
Як побудувати геометричну фігуру?
1) за допомогою елементів керування;
2) за допомогою панелі Задач;
3) за допомогою панелі інструментів Рисування;
4) всі відповіді вірні.
Як побудувати блок-схему?
1) за допомогою конструктора;
2) створити вручну;
3) скористатись Автофігурами/Блок-схеми;
4) всі відповіді вірні.
Як побудувати фігурні стрілки?
1) за допомогою конструктора;
2) створити вручну;
3) скористатись Автофігурами;
4) всі відповіді вірні.
Які є способи створення формул?
1) засобами команди Межі і Заливка;
2) засобами команди Шрифт;
3) Вставити/Обєкт/MS Eguation;
4) всі відповіді вірні.
Як запустити програму MS Eguation?
1) Формат/ Обєкт/MS Eguation;
2) Сервіс/ Обєкт/MS Eguation;
3) Вставити/Обєкт/MS Eguation;
4) всі відповіді вірні.
Що таке WordArd?
1) таблиця;
2) документ;
3) програма пакету MS Office;
4) всі відповіді вірні.
Як створити об’єкт WordArd?
1) перетворювач графічних спецефектів;
2) редактор графічних фійлів;
3) редактор текстових спецефектів;
4) всі відповіді вірні.
Яке розширення мають файли де є картинки?
1). mbp;
2). bpm;
3). bmp;
4). всі відповіді вірні.
Що таке поле в текстовому документі?
1) засіб для виведення на друк документа;
2) засіб для читання інформації;
3) засіб для введення запису;
4). всі відповіді вірні.
Як вставити в документ поле?
1) Сервіс/Поле…;
2) Формати/Поле…;
3) Вставка/Поле…;
4) всі відповіді вірні.
Для чого використовують поля?
1) засіб для виведення на друк документа;
2) засіб для читання інформації;
3) засіб для вставляння в основний документ текстів, рисунків…;
4) вірних відповідей не існує.
Що таке поля форми?
1) використовують для створення таблиць;
2) використовують для створення документів;
3) використовують для створення стандартних електронних бланків;
4) всі відповіді вірні.
Для чого використовують поля злиття?
1) для створення копій таблиць;
2) для створення копій автоформ;
3) для створення копій типових документів;
4) всі відповіді вірні.
Що таке злиття документів?
1) створення відформатованих документів;
2) створення відредагованих документів;
3) створення однотипних документів;
4) всі відповіді вірні.
Які є три типи форми?
1) Табличні, Модульні, Діалогові;
2) Документальні, Марковані, Кнопка;
3) Текстові, Списки і Перемикачі;
4) всі відповіді вірні.
Що таке макрос?
1) записана в пам'ять послідовність букв;
2) записана в пам'ять послідовність цифр;
3) записана в пам'ять послідовність натискань на клавіші і клацань мишею;
4) всі відповіді вірні.
Як записати макрос?
1) Правка/Макрос/Почати запис…;
2) ФорматМакрос/Почати запис…;
3) Сервіс/Макрос/Почати запис…;
4) всі відповіді вірні.
Як виконати макрос?
1) Alt+F;
2) Alt+R;
3) Alt+P;
4) всі відповіді вірні.
Тема. MS Publisher. Створення стандартних публікацій.
Мета. Уміти готувати до друку швидкі публікації: резюме, бланки, буклети, бюлетні, інформаційні таблички, календарі, каталоги товарів, конверти, меню, оголошення, плакати, при вітання тощо.
План
Теоретичні відомості
1. Запуск програми і вигляд вікна. Видавнича система Microsoft Publisher призначена для підготовки професійних публікацій. Запуск програми здійснюється з головного меню Windows. Після виконання команд Файл / Створити / Публікації для друку / Швидкі публікації отримаємо вікно програми (рис. 25).
Вікно, крім вже відомих елементів, містить ліворуч вузьку вертикальну панель для роботи з об'єктами і область задач з командами для розв'язування задачі створення швидкої публікації відповідно до зразка макета чи шаблону. Програма містить велику кількість зразків макетів і шаблонів стандартних публікацій. Достатньо у вибраний з меню зразок макета ввести потрібні тексти, змінити розташування об'єктів до вподоби – і отримаємо майже оригінальну публікацію. Файл публікації зберігається з розширенням назви pub.
Програма має заготовки веб-сайтів і бланків для електронних листів, але ці теми ми тут не розглядатимемо.
Рис. 25. Вікно програми Publisher зі зразком публікації-вітання.
2. Публікації для друку. Публікації для друку (Publications for Print) – це заготовки публікацій на вибрані теми. Заготовок є декілька десятків.
Заготовка складається із декількох текстових блоків і графічних елементів, виконаних у певному стилі. Поєднання матеріалів публікації і стилів називають макетом (Publication Design). Зразків макетів для кожної заготовки є близько вісімдесяти: Астро, Метелик, Букет, Хвилі, Геометрія, Горизонт, Рух та ін.
До зразка макета користувач може застосувати кольорову схему (Color Scheme) до вподоби зі списку: Альпійську, Гори, Гранат, Дощ, Захід тощо, а також шрифтову схему (Font Scheme): Архівну, Базову, Віртуальну тощо.
Деколи варто змінити фон публікації (Background) чи оформити текстові блоки різноманітними заливками за допомогою команд з контекстного меню текстового блоку: Формат блоку / Заливка / Способи заливки. Тут також варто вибрати стилі ліній: Кольори і лінії / Стиль / Узорна рамка тощо.
Можна створити оригінальну власну заготовку публікації й надалі використовувати її як шаблон (Template). Для цього до публікації застосовують команду Зберегти як... (Save As...) і змінюють тип файлу на Шаблон (Publisher Template).
3. Створення резюме. Є три види резюме: 1) початкового рівня; 2) хронологічне; 3) біографічне. Перше резюме містить такі блоки: прізвище особи, адреса фірми чи домашня, мета подання резюме, освіта, нагороди, досвід роботи, робота на громадських засадах, список осіб, які можуть надати рекомендації. Друге резюме створюють особи зі значним досвідом, де передбачено блок описування попередніх місць роботи у хронологічному порядку із зазначенням посад та обов'язків. Зверніть увагу, що у багатьох країнах, наприклад у США, спочатку описують останнє місце праці (останнє досягнення тощо). Третє резюме призначене для науковців та освітян. У ньому детально зазначають закінчені навчальні установи, нагороди, стипендії, гранти, посади, публікації, рекомендації і лише після цього подають адресу.
Кожне резюме може бути оформлене одним із трьох стилів: а) орнамент -тексти центровані; б) пряма лінія – тексти вирівняні до лівого краю, але зміщені до центру сторінки; в) прямі кути – тексти вирівняні до лівого краю, відступ від лівого поля незначний.
4. Поняття текстового блоку. На відміну від документа програми MS Word публікація складається лише з об'єктів. Об'єкти розташовують на сторінці у певних місцях. Головним об'єктом є Текстовий блок (TextBox), який називають кадром (написом) у текстовому редакторі MS Word.
На сторінці може бути один чи декілька текстових блоків. У режимі роботи з об'єктами текстові блоки прийнято переміщати і змінювати їхні розміри з метою надання абзацам тексту потрібного вигляду. Текстовий блок може містити картинки, таблиці тощо. Таблиця тут також є об'єктом, її можна переміщати в середині блоку.
Переміщення об'єктів виконують методом перетягування, навівши вказівник миші на межу об'єкта, де він змінює І-подібний вигляд на хрестоподібний зі стрілками. Розміри об'єктів можна змінювати, перетягуючи їх обмежувальні маркери.
Текстові блоки прийнято з'єднувати у ланцюг, особливо тоді, якщо деякий блок переповнений чи коли потрібно продовжити введення тексту на наступній сторінці. Щоб створити ланцюг, слід виконати такий алгоритм: 1) заздалегідь вставити у публікацію порожній текстовий блок командою Вставити (Insert); 2) повернутися у блок, заповнений текстом; 3) клацнути на панелі інструментів на кнопці із зображенням ланцюга і 4) клацнути в межах порожнього текстового блоку.
Сторінка також є об'єктом, до якої можна застосувати дії вилучення і вставляння за допомогою контекстного меню номера сторінки. Номери сторінок зазначені у рядку статусу. Вони слугують для переміщення в межах багатосторінкової публікації.
5. Застосування стилів. Стиль – це сукупність значень параметрів форматування абзацу. Стиль створює користувач під час роботи над публікацією. Він же надає йому певну назву. Назва поточного стилю (Normal тощо) відображається першою на стандартній панелі інструментів. Клацнувши на стрілці поля-списку стилю, можна побачити назви інших доступних стилів.
У видавничих системах не прийнято вводити великі тексти з клавіатури, їх імпортують з файлів інших форматів, найчастіше з програми MS Word. Якщо навіть тексти набирають, то вручну їх не форматують. Власне стилі призначені для автоматизації процесів форматування абзаців з текстом. Стилів має бути небагато, як ось у цій книжці: стиль для заголовка публікації, два стилі для заголовків розділів і параграфів, стиль для абзаців основного тексту, стиль для підписання рисунків і таблиць, стиль для вправ і практичних робіт.
Стиль створюють командами Формат / Стилі і Форматування /Створити Новий Стиль. Далі вводять назву стилю, наприклад Мій текст, і, користуючись кнопками Шрифт, Абзац тощо, відкривають діалогові вікна, де задають потрібні значення параметрів шрифту й абзацу. Після натискання на кнопку Ок заголовок стилю буде у списку стилів.
Стилі застосовують так. Спочатку курсор розміщують у деякому абзаці. Розкривають список стилів і вибирають потрібний – текст у цьому абзаці зміниться відповідно до параметрів стилю.
Перевага від застосування стилів суттєва. Якщо потрібно змінити вигляд публікації, то не треба змінювати вигляд усіх абзаців вручну. Достатньо внести зміни до описів створених стилів і текст у всій публікації зміниться автоматично. Це роблять так. Виконують команди Формат / Стилі і Форматування і у списку стилів вибирають потрібну назву. Клацають над нею правою клавішею миші та виконують команду зі списку: Перейменувати, Вилучити, Модифікувати (найчастіше саме цю). А далі діють так, як під час створення стилю вперше.
Задача.
Ви відкриваєте власний магазин модного одягу. За допомогою MS Publisher необхідно створити матеріали для підготовки відкриття магазину.
Хід роботи
Імпортуйте неформатований документ Текст1, створіть стилі і відформатуйте текст стилями.
Закінчіть роботу. Продемонструйте проекти викладачеві. Закрийте усі вікна.
Тема. MS ІnfoPath. Створення бізнес-форм.
Мета. Уміти створювати й опрацьовувати бізнес-форми, користуючись програмою MS ІnfoPath 2003.
План
Теоретичні відомості
1. Основні відомості про програму MS ІnfoPath 2003. Microsoft Office InfoPath 2003 – це програма системи Microsoft Office (мал. 26), що дозволяє користувачам розробляти і заповнювати їх бізнес-форми. Форми Infopath можуть бути самими різними - від простих, використовуваним членами невеликої команди, до украй складних форм, що є частиною загального бізнес-процесса і використовуваних всіма працівниками компанії.
Крім інших переваг цієї програми, Infopath можна також використовувати для запобігання помилок при введенні даних, підтримки узгодженого формату, об'єднання або експорту даних з декількох форм і надання різних подань даних, що містяться у формі. Також можна встановлювати підключення даних до зовнішнього джерела, такому як база даних або веб-сервера-служби.
Рис.26. Вікно програми MS ІnfoPath 2003.
Форми, що заповнюються користувачами, зберігаються у вигляді стандартних файлів розширюваної мови розмітки. Це забезпечує просте повторне використання даних, зібраних у формах, іншими програмами і забезпечує інтеграцію даних туди, де існують бізнес-процесси. Наприклад, один звіт про відрядження, виконаний у вигляді форми Infopath, може надавати XML-дані в систему управління зв'язками із споживачами (CRM), касову систему і систему планування відряджень.
Залежно від того, чи ведеться розробка форми або проводиться її заповнення, можна використовувати один з двох режимів роботи Infopath.
· Заповнення форми. При заповненні форми дані зберігаються у форматі XML. Залежно від конструкції форми можна форматувати текст в певних полях, працювати з формою в автономному режимі, передавати форму в базу даних або інші джерела даних, працювати з різними представленнями форми.
· Розробка форми. Якщо потрібно розробити форму, яку використовуватимуть інші користувачі, можна розробити шаблони форми у режимі конструктора. У режимі конструктора можна переглядати і працювати з схемою, яка лежить в основі форми, вставляти і форматувати елементи управління, з якими і взаємодіятимуть користувачі, задавати перевірку даних, умовне форматування, фільтри і інші параметри і навіть виконувати попередній перегляд форми з метою перевірки її вигляду і поведінки. Infopath також надає майстер публікації, який дозволяє оперативно надати форми для заповнення іншим особам.
Microsoft Infopath містить 25 учбових форм, розроблених для вирішення різних ділових завдань, таких як створення і зміна замовлень або відстежування стану проекту (мал. 34). Деякі форми можна заповнювати, не вносячи змін, настроювати для спеціальних потреб або використовувати як приклади, що демонструють ключові особливості і методи розробки. Додатково в Infopath включено чотири учбові форми розробника. Ці форми є розширеним набором форм, що демонструють різні методи розробки і настройки і реалізації таких функціональних можливостей Microsoft Infopath, як перевірка даних.
Рис. 27. Зразки форм в програмі MS ІnfoPath 2003.
Infopath можна використовувати з поряд інших програм системи Microsoft Office. Наприклад, користувачі можуть експортувати дані із заповнених форм Infopath в таблиці Microsoft Office Excel 2003. Розробники форм можуть поширювати їх за допомогою Microsoft Office Outlook 2003, або ж можуть використовувати дані з бази даних Microsoft Office Access 2003 для заповнення списків і інших елементів управління форми.
У Microsoft Office Infopath 2003 заповнити існуючі форми або створити нові можна в режимі конструктора. У режимі конструктора створюються файли, так звані шаблони форми.
Кожна форма Infopath заснована на шаблоні форми. Такі шаблони допомагають користувачам вводити і передавати дані узгодженим чином. Це, у свою чергу, зменшує вірогідність помилок при введенні даних і в цілому покращує процес збору схожих даних від різних користувачів.
Зокрема, шаблон форми визначає:
· Розміщення у формі різних розділів.
· Елементи управління, написи і допоміжний довідковий текст, що з'являється у формі.
· Поведінка елементів управління при використанні їх користувачами. Наприклад, можна обмежити довжину введення в текстове поле 50 знаками.
· Шрифти, кольорова гама і інші елементи дизайну, використовувані у формі.
· Можливість настройки форми користувачами, наприклад, шляхом додавання або видалення необов'язкових розділів.
· Повідомлення користувачів у разі помилок введення або пропущених полів.
· Уявлення, доступні для користувачів.
· Місце збереження даних, введених у форму. Наприклад, можна вказати параметри, що дозволяють користувачам передавати дані в базу даних.
Після закінчення разробки шаблону форми його можна зробити доступним іншим, опублікувавши у вигляді файлу xsn.
Примітка. Шаблон форми насправді складається з декількох окремих файлів форм. Ці файли дозволяють гарантувати коректні відкриття, відображення і роботу шаблону форми при заповненні користувачем форми При розробці форми можна використовувати окремі файли форм шаблонів, скопіювавши файли форми в папку на комп'ютері за допомогою команди Виділити файли форми. Це можна зробити, наприклад, якщо потрібно внести вручну зміни у файл опису форми.
При заповненні користувачами форми, заснованої на шаблоні форми, дані з неї зберігаються у форматі XML. При заповненні форми Infopath, залежно від її конструкції, можливі наступні операції:
· Форматування тексту, що вводиться, таке ж, як в текстовому редакторові.
· Вставка таблиць і списків, що містять необхідну кількість стовпців і рядків.
· Додавання у форму необов'язкових розділів або заміна таких розділів.
· Перегляд і виправлення помилок у формі.
· Збереження форми на комп'ютері і робота в автономному режимі.
Microsoft Office Infopath 2003 має два окремі режими, призначені для двох різних завдань - заповнення і розробки форм.
Перемикання в режим заповнення форми:
1. У режимі конструктора виберіть в меню Файл команду Заповнити форму.
2. У діалоговому вікні Заповнити форму виберіть відповідний варіант.
Перемикання в режим розробки:
1. При заповненні форми виберіть в меню Файл команду Конструктор форм.
2. В області завдань Конструктор форм виберіть відповідний варіант.
При успішному перемиканні в режим конструктора у рядку заголовка Infopath з'являється префікс (Конструктор).
Примітки
· Якщо область завдань відключена, можна вивести її на екран, натиснувши клавіші Ctrl+f1 на клавіатурі.
· Щоб у будь-який момент дістати доступ до області завдань Завдання конструювання, в режимі розробки натисніть кнопку Завдання конструювання на панелі інструментів Стандартна.
Рис. 28. Область задач Конструктора форм.
3. Створення макета. Перед тим, як почати додавання елементів управління у нову порожню форму, вставте в неї макетні таблиці. Макетна таблиця – це структура, що складається з рядків і стовпців і службовка для організації і впорядковування вмісту форми, включаючи елементи управління, розділи форми, емблеми і інші типи графіки. Ці області є візуальною структурою вмісту форми. Макетні таблиці можна перетягнути на форму з області завдань Макет (рис. 29). Ця область завдань також надає прості способи для настройки макетних таблиць за допомогою знайомих команд редагування таблиць Microsoft Office 2003, таких як додавання рядків і стовпців або розділення і об'єднання об’єктів таблиці.
Рис. 29. Область задач Макета
4. Додавання елементів управління в форму. Після створення макету у форму можна додати функціональність, вставивши в неї елементи управління. Панель завдань Елементи управління дозволяє отримати доступ до всіх елементів управління, доступних в Infopath, включаючи будь-які призначені для користувача елементи управління Microsoft ACTIVEX, додані розробником. Додавати елементи управління у форму можна, або клацнувши його мишкою, або перетягнувши з панелі завдань в область форми. Відповідно до типу доданого елементу управління користувачі можуть вводити текст в текстові поля, встановлювати потрібні стани перемикачів і прапорців, вибирати записи із списків і натискати кнопки для виконання команд.
5. Зв’язування елементів управління з джерелом даних. Елементи управління у формі повинні бути зв'язані з полями і групами у джерелі даних форми. Цим забезпечується збереження даних, що вводяться користувачем. Infopath автоматично створює поля і групи при додаванні елементів управління в нову порожню форму. Якщо ж робота проводиться з існуючою схемою XML або джерелом даних або ж якщо знятий прапорець Автоматично створювати джерело даних в панелі завдань Елементи управління, зв'язок для кожного елементу управління, що вставляється, пропонується вводити вручну. У будь-якому випадку для перегляду структури даних форми, відображення або приховування деталей кожного поля і групи, зміни зв'язків між ними можна використовувати панель завдань Джерело даних (мал. 30).
Рис.30. Вигляд панелі задач джерела даних.
6. Cтворення налаштованих демонстрацій. Кожна форма, що відкривається або створювана в Infopath, має стандартне вигляд (мал. 31). Для розробки додаткових виглядів, за допомогою яких користувачі могли б переглядати що містяться у формі дані різними способами, можна використовувати панель завдань Вигляд. Наприклад, у формі стану проекту можна мати стандартний вигляд, що показує детальні відомості про проект, і інший виглядя, в якому показані зведені дані. Можна також створювати попередні перегляди для друку, в яких задаються параметри друку.
Рис. 31. Вигляд панелі задач Демонстрацій.
7. Публікація форми. Не дивлячись на те, що розробник у будь-який час може зберегти готову форму на локальний жорсткий диск, необхідно опублікувати закінчену форму в загальнодоступне місце, щоб форма була доступна іншим користувачам. Перед публікацією форми її слід перевірити, щоб переконатися, що вона виглядає і працює саме так, як повинна. У режимі конструктора для перегляду форми саме в тому вигляді, в якому її побачить користувач, можна використовувати команду Попередній перегляд. Після закінчення перевірки можна використовувати Майстер публікацій, щоб опублікувати закінчену форму в загальний каталог на особистому комп'ютері або в мережі організації, у внутрішню мережу, в Інтернет або на вузол Microsoft Windows Sharepoint Services.
Як можна проглянути демонстрацію Microsoft Office Infopath Tour?
1. У Microsoft Office Infopath 2003 в меню Довідка виберіть команду Демонстрація Microsoft Office Infopath.
2. На сторінці запуску демонстрації натисніть кнопку Start Tour.
Примітка. Демонстрацію Microsoft Office Infopath Tour можна також запустити, клацнувши посилання Учбовий курс по Infopath в області завдань Заповнити форму або Конструктор форм.
Задача.
Для перевірки роботи працівників вашого магазину необхідно створити бізнес-форми, які б відображали роботу працівників, авансові звіти, звіти по продажах модного одягу протягом п’яти днів.
Хід роботи
Для цього скористайтесь меню Файл / Конструктор форм.
Тема. Програма Adobe Photoshop. Опрацювання фотографій.
Мета. Уміти відновлювати старовинні фотографії, виконувати фотомонтажні та дизайнерські роботи, створювати обкладинки для книжок і журналів.
План
13. Adobe Photoshop для Internet та web.
Теоретичні відомості
1. Програма Adobe Photoshop. Основні палітри. Програма Adobe Photoshop(АР) один з багатьох пакетів для обробки, зміни, збереження графічних об'єктів.
(АР) дозволяє працювати з палітрою, калібрувати, сканувати, імпортувати і експортувати, виділяти області, контури рисувати/редагувати, вибирати колір, канали і маски, фільтри, розмір зображення і його дозвіл, кольорову гаму, перетворювати та друкувати зображення.
Рис. 32. Вікно програми Adobe Photoshop
Вид програми (АР) можна побачити на рисунку 32.
У програмі запропоновані користувачеві наступні палітри:
Палітра «Прошарки»
· Палітра «Канали»
· Палітра «Контури»
· Палітра «Кисті»
· Палітра «Параметри»
· Палітра «Синтез»
· Палітра «Каталог»
· Палітра «Дизайн»
· Палітра «Інфо...»
· Палітра «Команди»
Палітра Слои використовується для створення, копіювання, об'єднання і видалення прошарків, а також для створення прошарків-масок. Крім того, ця палітра дозволяє управляти відображенням окремих прошарків.
Палітра Канали використовується для створення, дублювання і видалення каналів, для визначення їх параметрів, для перетворення каналів в самостійні документи, а також для об'єднання каналів і формування суміщеного зображення. Палітра «Канали» дозволяє також управляти відображенням окремих каналів на екрані, роблячи їх видимими або невидимими.
Палітра Контуры використовується для створення, збереження і обробки контурів. У даному розділі описано відкриття і закриття палітри, а також виділення контурів і їх відображення в палітрі. У решті пунктів цієї роботи йтиме мова про створення і редагування контурів, про перетворення контурів у виділені області і виділених областей в контури, а також про використання обтравочних контурів.
Різні кисті, використовувані для малювання і редагування, представлені в палітрі Кисти. За умовчанням вам пропонуються декілька розмірів круглих пензликів, причому Adobe Photoshop зберігає характеристики пензликів для кожного інструменту окремо.
Кожен інструмент (окрім інструментів «переміщення» і «текст») характеризується власним набором параметрів, який відображається в палітрі Параметры. Заголовок і вміст цієї палітри міняється залежно від вибраного на даний момент інструменту.
Палітра Синтез відображає кольорові значення поточних кольорів переднього і заднього плану. За допомогою «повзунків» ви можете відредагувати ці кольори в одній із запропонованих кольорових систем.
Палітра Каталоги містить набір доступних для використання гам кольорів. Ви можете вибрати кольори переднього і заднього плану з наявних варіантів, або створити замовлену палітру шляхом додавання або видалення кольорів. Крім того, ви можете створити і зберегти будь-який набір кольорів для подальшого використання в інших зображеннях.
Палітра Дизайн є планшетом, який ви можете використовувати для довільного змішування кольорів. Для роботи в палітрі Дизайн ви можете користуватися будь-якими рисуючими інструментами. Для проглядання вмісту палітри можуть застосовуватися інструменти «масштаб» і «рука».
Палітра Инфо відображає інформацію про активний інструмент і про координати в активній точці курсора.
Палітра Команды дозволяє одним клацанням миші вибирати найбільш часто використовувані команди. Коли палітра Команди відкрита на екрані, клацання миші на будь-якій з команд, що містяться в ній, приводить до виконання відповідної операції або до відкриття відповідного діалогового вікна. За замовчуванням в програмі Adobe Photoshop вибрано декілька команд, за якими закріплені функціональні клавіші. Якщо на вашій клавіатурі є функціональні клавіші, то ви можете самостійно перепризначувати їх на інші команди.
У програмне забезпечення Adobe Photoshop включено декілька спеціалізованих палітр Команды. Вони містять команди, вживані для виконання завдань до друку, корекції кольору і маніпулювання зображеннями.
2. Імпорт і експорт зображень. Adobe Photoshop дозволяє відкривати документи в різних форматах, включаючи Adobe Photoshop 3.0, Adobe Illustrator, Amiga IFF, BMP, Compuserve (GIF), EPS, JPEG, Kodak CMS PHOTOCD, Macpaint, PCX, PICT File (тільки растровий), PIXAR, Pixelpaint, Raw, ScitexТМ CT, Targa, TIFF і формати, використовуючі TWAIN інтерфейс. Формати Photoshop, Adobe Illustrator, JPEG, Raw, Scitex CT і TIFF є вбудованими. Інші формати і інтерфейс TWAIN є вбудованими форматами.
Крім того, за допомогою модуля Quick Edit и можете відкривати окремі фрагменти великих файлів у форматах Photoshop 3.0 і Scitex, а також неупакованих TIFF-файлов.
3. Виділення областей. Щоб відредагувати фрагмент зображення в програмі Adobe Photoshop, необхідно перш за все виділити редаговану область. Після цього ви можете перемістити, скопіювати або розфарбувати виділений фрагмент, а також застосувати до нього різні спецефекти.
Наприклад, щоб змінити колір якого-небудь елементу зображення, потрібно виділити область, що містить цей елемент, а потім заповнити її потрібним кольором. Межа виділеної області відображається на екрані «рухомою» пунктирною лінією.
Adobe Photoshop забезпечує декілька способів виділення фрагментів зображень: ви можете зробити це за допомогою інструментів область, ласо або чарівна паличка, а також за допомогою команди Кольоровий діапазон. Перераховані інструменти дозволяють виділяти потрібні фрагменти різними способами із заданим ступенем точності. (Інструмент авторучка в палітрі Контури також може бути використаний для виділення областей; докладніше про це мовиться в розділі Створення контурів.
4. Використання контурів.. Контуром називається будь-яка лінія або крива, побудована в програмі Adobe Photoshop за допомогою інструменту «перо». У основі створення контурів лежить побудова кривих Безье, що є легко редагованими лініями. У цьому розділі розповідається про використання палітри «Контури» для доступу до інструменту перо і про побудову контурів.
Інструмент перо дозволяє будувати гладкі контури з великою точністю. За допомогою контурів дуже зручно визначати області для заливки, а також створювати криволінійні об'єкти для подальшого обведення за допомогою малюючих інструментів. У багатьох випадках контури є прекрасною альтернативою нерівним лініям, які виходять за допомогою інструменту ласо.
Контури також вельми зручні для тривалого зберігання простих масок, оскільки через свою компактність вони займають значно менше дискового простору, чим виділені області. Крім того, зміна розмірів і пропорцій контурів не впливає на їх дозвіл і якість. Ви можете копіювати контури з одного документа Adobe Photoshop в іншій, а також обмінюватися документами з програмою Adobe Illustrator.
5. Рисування і редагування. Рисуючі інструменти наносять на поверхню документа або прошарку колір переднього плану, показаний в палітрі інструментів в полі основного кольору (верхній квадрат). Щоб в процесі рисування змінити колір переднього плану, натисніть клавішу Alt рисуючий інструмент буде тимчасово замінений інструментом піпетка. Встановите курсор на будь-якому кольорі в межах зображення або в кольоровій палітрі і клацніть мишею.
Колір заднього плану, показаний в полі фонового кольору (нижній квадрат), використовується для градієнтної заливки і для заповнення областей, видалених із зображення за допомогою інструменту «гумка». Крім того, при визначенні параметрів нового документа ви можете задати для нього заливку кольором заднього плану.
Для рисовання можно використовувати цілий ряд інструментів:
Інструмент гумка змінює кожен піксел, що опинився в зоні його дії. У однопрошарковому зображенні піксели перефарбовуються у фоновий колір. При роботі на прошарках забарвлені піксели стають прозорими.
Інструмент лінія дозволяє рисувати в зображенні прямі лінії. Ви можете змінювати товщину ліній, задавати для них згладжування країв, а також створювати лінії у вигляді стрілок.
Інструмент Олівець дозволяє створювати довільні лінії з жорсткими межами і використовується перш за все в роботі з бітовими зображеннями. Для цього інструменту існує спеціальний режим Автоматичне стирання, який дозволяє малювати фоновим кольором за кольором переднього плану.
Інструмент аерограф дозволяє забарвлювати об'єкти без різких кольорових переходів. Він створює ефект рисування за допомогою аерозольного балончика або розпилювача. Цей інструмент дає набагато м'якші штрихи, ніж інструмент кисть. Щоб отримати соковитіший колір, ви можете нанести на одну і ту ж область декілька штрихів.
Інструмент кисть створює в зображенні м'які мазання, межі яких менш жорсткі, чим у інструменту олівець, але і не такі розмиті, як у аерографа.
Інструмент штамп дозволяє відтворювати точні або модифіковані копії зображення в тому ж зображенні, або в іншому документі. За замовчуванням інструмент «штамп» використовує як шаблон для копіювання ціле зображення. Інші режими використання цього інструменту дозволяють закрасити певні області зображення заздалегідь узятим зразком або створити його «імпресіоністську» версію. Крім того, ви можете вибірково відновлювати фрагменти останньої збереженої версії документа.
Інструмент палець імітує змазування сирої фарби пальцем. Цей інструмент бере колір на початку штриха і «протягає» його у напрямі переміщення курсора.
Інструмент розмиття/різкість дозволяє або пом'якшувати дуже різкі межі або області в зображенні, зменшуючи контраст між деталями, або підвищувати чіткість зображення, роблячи дуже м'які межі різкішими.
6. Вибір кольорів. Палітра кольорів програми Adobe Photoshop (Color Picker) дозволяє вибирати кольори переднього і заднього плану за спектральною шкалою або визначати координати кольорів за допомогою числових значень. Крім того палітра кольорів програми Adobe Photoshop дозволяє вибирати готові кольори, засновані на кольоровій моделі CMYK, а також вибирати кольори в різних замовлених кольорових системах.
Палітра кольорів програми Adobe Photoshop прийнята за замовчуванням як основна. Щоб повернутися до неї після використання іншої палітри, виберіть з меню Файл команду Установки / Основні... на екрані відкриється діалогове вікно «Основні установки». У списку Палітра кольорів задайте варіант Photoshop.
Щоб відкрити палітру кольорів, клацніть мишею в палітрі Інструменти (у полі основного або фонового кольору) або в палітрі Синтез (у виділеному колірному полі).
7. Прошарки. Новий документ, створений в програмі Adobe Photoshop, складається тільки з фону (заднього плану). Цей фон можна порівняти з полотном, на якому рисується картина. Фон може бути білим, або забарвленим в поточний колір заднього плану.
Ви можете додати в документ один або декілька прошарків, які можна порівняти з листами абсолютно прозорої плівки, складеними в стопку поверх фону. Якщо прошарок не містить ніяких твірних елементів, то крізь нього буде видна решта всіх прошарків і заднього плану.
Прошарки дають можливість редагувати окремі елементи зображення незалежно від інших об'єктів. Ви можете рисувати, редагувати, вклеювати, маскувати і переміщати вміст одного шару, не побоюючись зіпсувати графічні елементи, розташовані на інших прошарках.
Всі прошарки в документі мають одну і ту ж кількість пікселів, однакове число каналів і загальний кольоровий режим, наприклад, RGB, CMYK або «Градації сірого».
Документи, створені в раніших версіях програми Adobe Photoshop, складаються з єдиного прошарку. Щоб додати нові прошарки в такий документ, вам доведеться зберегти його у форматі Adobe Photoshop 3.0, оскільки тільки цей формат підтримує багатошарову структуру документів.
8. Канали і маски. Adobe Photoshop використовує канали в двох цілях: для зберігання кольорової інформації і для зберігання областей. Кольорові канали створюються автоматично при відкритті нового документа. Їх кількість залежить від кольору моделі, вибраної для опису зображення. Наприклад, будь-яке RGB-зображення має три канали червоний, зелений і синій кожен для зберігання інформації про певний колір. У документі також є суміщений канал, в якому всі кольори відображаються разом.
Ви можете створювати в будь-якому документі Adobe Photoshop додаткові канали (так звані альфа-канали). Альфа-канали використовуються для зберігання масок і для створення нових зображень за допомогою спеціальних команд, що виконують обчислювальні операції над каналами. В процесі зміни квітів або застосування фільтрів і інших ефектів до цілого зображення маски дозволяють ізолювати і захистити від модифікації окремі його фрагменти. Математична обробка дає можливість комбінувати канали різними методами на основі перерахунку кольорових значень пікселів.
Розмір файлу, що містить альфа-канали, безпосередньо залежить від інформації про кожен піксел в каналі. Додавання до зображення нового альфа-канала збільшує розмір файлу, причому завжди на величину, рівну об'єму одного каналу. Це означає, що додавання альфа-канала до RGB-зображення збільшує розмір файлу на одну третину, а в CMYK-зображення на чверть.
9. Фільтри. Фільтри, вбудовані в програму Adobe Photoshop, дозволяють застосовувати до зображення різні спеціальні ефекти. З їх допомогою ви можете створювати мозаїчні ефекти, випадковим чином перерозподіляти кольорові значення пікселів (додавати або зменшувати шум), імітувати присутність різних джерел світла, довільно деформувати зображення, а також отримувати багато інші інтересниє візуальні ефекти. Крім того. Замовлений фільтр дозволяє вам створювати і зберігати власні унікальні ефекти, а потім застосовувати їх в інших зображеннях.
Щоб скористатися потрібним вам фільтром, виберіть з меню Фільтр відповідну команду. Фільтр, вибраний останнім, відображається у верхньому рядку меню.
Щоб застосувати фільтр:
1.Виділіть фрагмент зображення, який ви хочете змінити за допомогою фільтру. Якщо ви не зробите цього, то фільтр буде застосований до всього зображення.
2.Виберіть з меню «Фільтр» ім'я потрібного фільтру.
3.При необхідності задайте параметри застосування фільтру і натисніть кнопку Ок.
Застосування фільтрів до прошарків. Застосування фільтру до окремого прошарку може радикальним чином змінити зображення зокрема, при використанні фільтру Ефекти освітлення або при зміні непрозорості активного шару. Щоб фільтр міг бути застосований до прошарку, цей прошарок повинен містити забарвлені піксели. Це не означає, що на даному прошарку обов'язково повинні бути розміщені які-небудь елементи в деяких випадках ви можете створювати прошарки, заповнені нейтральним кольором, що дозволяє вам застосовувати фільтри до прошарків, які фактично є прозорими.
Попередній перегляд ефектів. Більшість вбудованих фільтрів програми Adobe Photoshop дають вам можливість побачити і оцінити ефект, який виробляє фільтр, перед його безпосереднім застосуванням. Застосування фільтру (особливо до крупного зображення) може виявитися достатньо тривалим процесом, проте задавши параметр Перегляд і виконавши модифікацію не всього зображення. а лише виділеного фрагмента, ви зможете заощадити час і уникнути непередбачених результатів.
Діалогові вікна деяких фільтрів містять вбудоване поле перегляду, в якому відображається ефект застосування фільтру на активному шарі.
Якщо потрібної вам ділянки прошарку не видно в полі перегляду, клацніть мишею у вікні документа в центрі потрібного фрагмента. Щоб набудувати положення фрагмента в полі перегляду, встановіть на ньому курсор (при цьому тимчасово активізується інструмент «рука») і, натиснувши кнопку миші, змістите його в ту або іншу сторону. За допомогою кнопок «+» і «-» ви можете збільшувати і зменшувати масштаб відображення в полі перегляду. Клацання миші в якому-небудь місці документа відзначить ту частину зображення, яка буде поміщена в центр поля попереднього перегляду.
Фільтри «Розмиття»
Фільтри «Деформація»
Фільтри «Шум»
Фільтри «Оформлення»
Фільтри «Освітлення»
Фільтри «Різкість»
Фільтри «Стилізація»
Фільтри «Відео»
Інші фільтри
Фільтри «Размиття» (Blur)
П'ять фільтрів з субменю «Размитєє» створюють ефект «м'якого фокусу» і можуть бути використані для ретушування зображень.
Фільтри «Деформація» (Distort)
Фільтри з субменю «Деформація» виконують геометричне спотворення зображення.
Фільтри «Шум» (Noise)
«Шум» в зображенні є пікселями з випадковими кольоровими значеннями. Фільтри з меню «Шум» особливим чином пом'якшують зображення у виділеній області за рахунок додавання таких пікселів. За допомогою цих фільтрів ви можете виправляти такі дефекти зображення, як наявність подряпин, а також створювати незвичайні рисунки текстур, які потім можуть бути використані, наприклад, як фон для текстових елементів.
Фільтри «Оформлення» (Pixelate)
Шість фільтрів з меню «Оформлення» перетворять виділену область шляхом об'єднання пікселів, що мають схожі кольорові значення, в об’єкти.
Фільтри «Освітлення» (Render)
П'ять фільтрів з меню «Освітлення» використовуються для створення ефекту «хмарності» і імітації різних джерел світла. Ви також можете використовувати півтонові текстури, які дозволяють отримувати на «освітлюваній» поверхні тривимірний ефект.
Фільтри «Різкість» (Sharpen)
Фільтри з меню «Різкість» підвищують чіткість зображень за рахунок посилення контрасту між сусідніми пікселями.
Фільтри «Стилізація» (Stylize)
Фільтри з меню «Стилізація» справляють у виділеній області спеціальні художні враження за рахунок зсуву пікселів і підвищення контрасту в зображенні.
Фільтри «Відео» (Video)
Меню «Відео» містить фільтри «Відрядкова розгортка» і «Кольори NTSC». Фільтр «Цвета NTSC» обмежує кольоровий зміст зображення тільки тими кольорами, які використовуються для телевізійного відтворення. Цей фільтр дозволяє уникнути «розтікання» надмірно насичених кольорів на сусідні рядки розгортки екрану.
Фільтр «Відрядкова розгортка» видаляє парні або непарні рядки. Для заміни видалених рядків ви можете скористатися подвоєнням рядків, що залишилися, або інтерполяцією. Цей фільтр використовується для пом'якшення «рухомих» зображень, отриманих з відеоджерел.
10. Розмір зображення і його графічний дозвіл.
Програма (АР) дозволяє змінювати графічний дозвіл по наступних параметрах:
Графічний дозвіл зображення
· Настройка графічного дозволу
· Вибір методу інтерполяції
· Відображення об'єму файлу і параметрів зображення
· Оцінка розміру сторінки і проглядання макету
· Кадрується зображення
· Команда «Розмір зображення»
· Автоматична установка дозволу
11. Корекція кольору. Корекція кольору є процесом усунення тонового і кольорового дисбалансу в зображенні. Крім того, корекція кольору дозволяє настроювати контраст квітів.
Нижче приведені етапи процедури проведення корекції кольору. Залежно від вашого зображення вам потрібно буде виконати той або інший крок цієї процедури.
1.Виконаєте калібрування системи.
2.Перевірте якість зображення, що сканує.
3.Задайте в зображенні білу (світлу) і чорну (темну) крапки.
4.Виконайте корекцію тонів і набудуйте контраст за допомогою команд Рівні або Криві.
5.Виконаєте коректування кольорів за допомогою команд «Криві», Кольоровий тон/Насиченість, Замінити колір або Вибіркова корекція кольору.
12. Тексти. Щоб вставити у зображення текст, треба скористатись групою Текст на панелі інструментів. Можна вибрати Тип тексту (суцільний або контурний) та напрямок написання (горизонтальний чи вертикальний). За допомогою рядка з параметрами інструмента Текст можна змінювати розмір тексту, його написання, гарнітуру, колір, задавати ефекти, подібні до ефектів WordArt (створювати деформований текст), переміщати, редагувати тощо. Над текстом також можна виконувати команду Довільна трансформація з меню Редагування, яка дає змогу розгортати текст у потрібному напрямку та деформувати його. Текстовий блок вставляється у зображення завжди у новий прошарок.
Для текстових блоків також можна застосовувати різноманітні фільтри, що дають змогу отримати такі ефекти написання: кров'ю, снігом, золотом, водою, ртуттю, льодом тощо. У цьому випадку текстовий прошарок необхідно перевести у растр, щоб програма сприймала його не як набір символів, а як зображення, командою Растеризація прошарку з контекстного меню назви відповідного прошарку палітри Прошарки.
13. Adobe Photoshop для Інтернету та веб. Ще одним корисним застосуванням програми Adobe Photoshop є веб-дизайн, а саме оформлення веб-сторінок, сайтів, підготовка графічних зображень для розміщення в Інтернеті, створення банерів, навігаційних карт тощо. Завантаження веб-сторінок потребує певного часу. Тож чим сайт менший за обсягом, тим більша ймовірність того, що його частіше відвідуватимуть. Отже, будь-яке графічне зображення, рисунок чи фон сторінки необхідно оптимізовувати, щоб зменшити їх обсяг. Будь-яка оптимізація веде до погіршення якості зображення, тому треба знаходити компроміс між якістю зображень та їхніми обсягами (в байтах).
Для оптимізації зображення необхідно виконати команду Файл / Зберегти для Веб. У діалоговому вікні Збереження для Веб є чотири закладки. На першій закладці можна передивитись оригінальне (вихідне) зображення, на другій – один варіант оптимізованого зображення, на інших відповідно два або чотири варіанти оптимізації для різних параметрів стискування. Під кожним перетвореним зображенням подається його обсяг та час, який необхідний для його завантаження в броузері. У цьому вікні можна задати параметри оптимізації: формат, у якому необхідно зберегти файл (зазвичай це jpeg, gif чи png), зазначити якість зображення у відсотках, задати кількість кольорів, спосіб стискування, розмір файлу тощо.
Ще одним ефективним способом оптимізації є поділ зображення на окремі частинки та збереження їх з різним степенем стискування та різною палітрою кольорів. Майже однокольорові частини можна практично без втрати якості стискати максимально, а ті частини, де є неоднорідні зображення, зберігати з найвищою якістю.
Завдання.
Необхідно провести відновлення старої фотографії та зображення, фільтрацію підготовленого наперед зображення і фотографії одним з наявних фільтрів, після чого провести довільні зміни наявними інструментами; вивести на друк зображення, що вийшло. Створіть обкладинку до вашого фотоальбому.
Хід роботи
1. Запустіть програму Adobe Photoshop CS чи іншу версію.
Виконайте команди Пуск / Adobe / Adobe Photoshop CS або клацніть на ярлику програми.
2. Виконайте деякі налаштування програми.
Увімкніть панель інструментів, виконавши команди головного меню Вікно / Інструменти, і палітри Навігатора (Вікно / Навігатор) та Історії (Вікно / Історія), якщо вони вимкнені.
3. Відкрийте файл, що містить фотографію-зразок.
4. Збережіть цей файл у форматі Photoshop.
Виконайте команди Файл / Зберегти як… / у полі Ім'я файлу задайте назву, а у полі Формат виберіть формат: Photoshop (*.PSD, *.PDD).
5. Відновіть зображення. Спочатку збільшіть частину зображення, яка містить дефект. Для цього на панелі інструментів виберіть інструмент Лупа (Zoom).
Щоб усунути з фотографії вади невеликих розмірів (замалювати їх), виберіть інструмент Лікуючий пензлик (Healing Brush) у. Доберіть для цього інструмента потрібний розмір і вигляд пензлика, змінюючи параметр Options на панелі параметрів. Натисніть на клавішу Alt та виберіть вихідну точку, яка слугуватиме джерелом для копіювання (клацніть курсором миші над тією ділянкою картинки, з якої необхідно взяти взірець для копіювання). Відпустіть клавішу Alt та проведіть вказівником миші над зіпсутою ділянкою зображення – ця частина зображення буде зафарбована взірцем. Для усунення великих дефектів скористайтесь інструментом Заплата (Patch). За допомогою цього інструмента можна задати відразу цілу ділянку, яку треба поміняти. Як і для попереднього інструмента, виберіть джерело для копіювання частини, натиснувши клавішу Alt, а потім проведіть вказівником над пошкодженою ділянкою.
Щоб висвітлити-на екрані потрібну частину зображення, треба перемістити червоний прямокутник у палітрі Навігатор.
6. Позбавтеся таких недоліків, як зморшки, дефекти шкіри, «бліки» від спалаху.
7. Усуньте ефект «червоних очей», якщо він є на фотографії, або перефарбуйте очі в інший колір.
Збільшіть область із зображенням очей так, щоб можна було змінити їхній колір. Задайте робочий колір переднього плану – чорний, якщо треба зафарбувати зіниці, або голубий, якщо необхідно змінити колір очей. Для цього клацніть на прямокутнику заливання кольору переднього плану на панелі інструментів та виберіть потрібний колір. Активізуйте інструмент Заміна кольору (Color Replacement Tool) з групи Лікуючий пензлик. Доберіть розмір пензлика (менший від зіниці ока) та задайте такі параметри: вид – колір, дискретизація – одиночна, межі – неперервні, допуск – 30%. Акуратно замалюйте відповідну ділянку ока. Якщо результат незадовільний, то скасуйте виконані операції за допомогою палітри Історія, повернувшись до стану, що був декілька кроків назад. Спробуйте задати інші параметри для інструмента Заміна кольору або поміняти колір переднього плану. Збережіть зміни.
8. Створіть новий файл.
Виконайте команди Файл / Новий / задайте ім'я та розміри зображення, наприклад 10x15 см, роздільну здатність – 72 пікселі на дюйм (саме така роздільна здатність багатьох моні торів) та режим RGB. Інші параметри не змінюйте.
9. Задайте градієнтну заливку для нового файлу. Клацніть на кнопці Створити нову заливку або прошарок регулювань, яка розташована внизу палітри Прошарки, та виберіть пункт Градієнт. Задайте один із запропонованих градієнтів – Ok.
10. Змініть вигляд градієнта. Скористайтесь палітрою Стилі.
11. Назвіть новий файл Портрет та збережіть його у власній папці.
12. Активізуйте файл з фотографією-зразком.
Перейти до потрібного відкритого файлу можна за допомогою команди головного меню Вікно.
13. Виокремте портрет по контуру. За допомогою інструмента Пензлик або Ласо.
14. Скопіюйте виокремлену частину зображення в буфер обміну.
Скористайтесь комбінацією клавіш Ctrl+C.
15. Перейдіть до файлу Портрет та вставте у нього вміст буфера обміну (Ctrl+V).
Виокремлений фрагмент буде вставлено в новий прошарок.
16. Розгляньте отриманий результат та у разі потреби внесіть правки.
Якщо межі зображення були виокремлені неакуратно, то вилучити зайві частини можна за допомогою інструмента Гумка та пензлика відповідного розміру.
17. Виконайте автоналаштування файлу.
Виконайте почергово команди меню Зображення / Налаштування /Авторівні (Автоконтрастність, Автоколір).
18. Поліпшіть, якщо необхідно, різкість зображення. Виконайте команди Фільтр / Різкість / «Зробити чіткіше».
19. Проекспериментуйте з іншими фільтрами задания різкості.
Скасувати виконану дію можна за допомогою палітри Історія.
20. Об'єднайте прошарки.
Виконайте команду Виконати зведення, клацнувши на кнопці, яка розташована у верхньому правому куті палітри Прошарки. Всі прошарки будуть зведені в єдине зображення.
23. Задайте потрібні розміри та розташування вашого портрета у новому файлі.
Для цього на палітрі Прошарки виберіть відповідний прошарок та виокремте прямокутну область, яка містить портрет. Виконайте команду Довільна трансформація з контекстного меню виокремленої області та поміняйте розміри, поверніть чи перемістіть об'єкт. Вийдіть з режиму Довільна трансформація, натиснувши клавішу вводу.
Виконайте команди Фільтр / Галерея фільтрів / виберіть один із фільтрів, наприклад Fresco, та натисніть Ok. Поекспериментуйте з іншими фільтрами.
26. Збережіть створену фотографію під назвою ПортретЗ.
27 Створіть свій портрет у художній рамці.
Виокремте прямокутну частину з портретом, яку треба помістити у рамку. Скопіюйте її у буфер обміну. Створіть новий файл. Розмір картинки задайте дещо більшим, ніж розмір фрагмента, занесеного у буфер обміну. Вставте у новий файл вміст буфера обміну.
30. Створіть новий канал для побудови рамки.
За допомогою інструментів групи Ласо або швидкої маски виокремте вставлений фрагмент та клацніть на кнопці Створити новий канал в правому нижньому куті палітри Канали – отримаєте чорне тло, на якому буде виокремлена частина з майбутньою фотографією. Інвертуйте виокремлення командою Виокремлення / Інвертувати виокремлення та залийте виокремлений фрагмент білим кольором. Скасуйте виокремлення. В активному каналі виокремленою вважається біла частина зображення.
31. Створіть художню рамку.
Застосуйте до виокремленої частини каналу один із художніх фільтрів, наприклад, Фільтр / Texture / Mosaic Tiles. Доберіть якнайкращі, на ваш погляд, параметри фільтра / Ok.
32. Об'єднайте створений канал з кольоровим каналом вашого портрету.
Активізуйте кольоровий канал та, утримуючи клавішу Ctrl, клацніть на каналі з рамкою.
33. Замалюйте рамку кольором переднього плану.
34. Скасуйте виокремлення.
35. Об'єднайте прошарки та збережіть створене зображення у файлі Портрет4.
36. Введіть назву фотоальбому. Скористайтесь інструментом Текст. Створіть ефект «перспектива». Створіть у режимі RGB новий документ та наберіть на чорному тлі великими білими літерами слово «Фотоальбом». Переведіть текстовий прошарок у растр та застосуйте фільтр Розмиття Гауса (Фільтр / Розмиття / Розмиття Гауса). Доберіть параметри розмиття на свій розсуд. Далі застосуйте фільтр Соляризація (Фільтр / Stylize / Solarize), а потім скористайтесь засобом Автоколір з меню Зображення / Налаштування.
Застосуйте фільтр Полярні координати (Фільтр / Distort / Polar Coordinates) з параметром polar to rectangular та розгорніть зображення на 90° за годинниковою стрілкою. Декілька разів застосуйте фільтр Вітер з такими параметрами: метод – Вітер, напрямок – Справа.
Повторіть усі дії в зворотному порядку, а саме: розгорніть зображення і застосуйте фільтр Полярні координати з параметром rectangular to polar. За допомогою команди Тон/Насиченість зафарбуйте текст, активізувавши перемикач Тонування.
37. Вставте ще декілька текстових блоків, які б відображали вміст вашого альбому. Текст і фотографії розмістіть довільним чином.
38. Створіть кольоровий фон для обкладинки.
39. Об'єднайте прошарки та збережіть створене зображення у файлі Фотоальбом.
40. Підготуйте файл Фотоальбом для друку.
41. Закінчіть роботу. Продемонструйте обкладинку викладачеві.
Тема. Робота в програмі MS Visio.
Мета. Уміти застосовувати програму MS Visio для побудови блок-схем алгоритмів чи фізичних процесів, маркетингових та організаційних діаграм, планування офісу, облаштування території тощо.
План
1. Можливості програми MS Visio.
2. Форми. Робота з формами.
3. Розв'язування задач засобами MS Visio.
Теоретичні відомості
1. Можливості програми MS Visio. Для створення графіки широкого застосування використовується програма MS Visio. Документи в MS Visio називають рисунками. Можливість створення рисунків можна налаштувати строго у відповідності з вимогами для додатку, який керує інтерфейсом користувача. Проект створення рисунка може виконуватися на одному чи кількох аркушах стандартного (А4) чи заданого розміру. Рисунки можуть бути збережені у файлі в форматі vsd чи як XML-рисунки у форматі vdx, видруковані чи вставлені в будь-який офісний документ чи документи інших програм.
За допомогою програми MS Visio можна розв’язувати складні математичні, фізичні задачі (побудова їх блок-схем). Зокрема програма використовується на виробництві при побудові організаційних, інженерних, маркетингових, блочних, часових та інших діаграм.
Програма найширше використовується в архітектурній галузі, оскільки дає змогу створювати професійні плани забудов, здійснювати дизайн помешкання, офісу з точністю до розставляння меблів, а також будувати карти місцевості, а також в радіоелектроніці для побудови електричних схем та радіосхем.
2. Форми. Робота з формами. Для роботи у програмі використовують графічні форми. За допомогою визначених інструментів здійснюється форматування форми.. Із комбінацій форм створюють потрібний рисунок, блок-схему, діаграму тощо. Всі об'єкти в MS Visio мають властивості. Властивості – значення, які встановлюються для визначення вигляду і поведінки об'єкту (найпростіше викликати за допомогою контекстного меню або головного меню).
Є чотирнадцять категорій з формами, що стосуються конкретних видів робіт. У лівій частині розташована вертикальна панель з доступними категоріями форм. У центрі на зеленому фоні знаходиться форма (вікно) вашого застосування (робоче поле містить чистий аркуш із допоміжною сіткою). Вгорі розташована панель інструментів середовища розробки
Потрібні форми наносять на аркуш методом перетягування мишею їх зображень із вибраної панелі.
Форму, що є на аркуші, вибирають клацанням миші, після чого її зручно переміщати у потрібне місце за допомогою клавіш зі стрілками на клавіатурі. Форму перетягують також мишею, коли вказівник миші на ній набуває хрестоподібного вигляду. Нормальний вигляд вказівника миші – це стрілка, що відповідає режиму роботи з об'єктами.
Стандартна панель інструментів містить кнопки для вмикання режимів роботи із заготовками, шаблонами, об'єктами, із з'єднювачами, текстом, рисування прямих ліній, прямокутника, еліпса, кривих тощо.
Форми можуть мати на своїх контурах сині хрестики, що позначають позиції, куди вставляють лінії-з'єднувачі. Особливість з'єднувача така. Форми можна перетягувати на аркуші, а з'єднувальна лінія сама прокладатиме для себе найліпший шлях. Після виконання з'єднань потрібно перейти в режим роботи з об'єктами.
Вибрана (активна) форма охоплена з усіх боків зеленими маркерами, перетягуючи які можна змінювати розміри форми.
Форми можна замальовувати кольорами, текстурою, зокрема графієнтною. Можна вводити текст у форми. Для введення тексту потрібно двічі клацнути над формою. Форми можна накладати одна на одну і змінювати їхній порядок, розміщуючи їх на передньому чи заднньому плані. Можна групувати (коли роботу над рисунком закінчено) і розгруповувати форми. Розгруповують зазвичай складні форми, які складаються з простіших. Після розгрупування можна змінювати складові частини рисунка. Інколи форми після розгрупування бувають охоплені маркерами у вигляді замків-колодок. У цьому випадку потрібно скасувати захист форми. Усі ці дії виконують за допомогою команд Форма і Формат з головного чи контекстного меню форми.
Форми можна копіювати або через буфер обміну, або переміщаючи форму з натиснутою клавішею Ctrl.
Вибирають декілька форм, клацаючи на них з натиснутою клавішею Shift або обводячи мишею контур навколо форм. Вилучають вибрану форму клавішею Delete чи командою Вирізати.
Можна нарисувати будь-яку власну форму за допомогою інструментів Лінія, прямокутник, крива тощо. Для надання криволінійній формі потрібних форм перетягують спеціальні зелені маркери, які є на ній. З власних форм можна створити власну категорію для розв'язування власних задач, тобто власний шаблон. Шаблони форм зберігаються у файлах з розширенням vst.
Хід роботи
1. Запустіть програму MS Visio і створіть новий рисунок, вибравши тип рисунка Мар і шаблон Directional Map Shapes 3D.vst.
2. Створіть рисунок, який буде відображати план домашньої місцевості.
Використайте заготовки програми. Рисунок створіть методом конструювання.
3. Збережіть рисунок під назвою План у папці Мої рисунки
Скористайтесь перейменуванням аркуша внизу форми і відповідними кнопками панелі інструментів.
4. Вставте новий аркуш і назвіть його Блок-схема.
5. Побудуйте блок-схему знаходження коренів квадратного рівняння.
Виберіть для цієї роботи категорію Flowchart і шаблон Basic Flowchart Shapes. Перетягніть потрібні форми на аркуш, вирівняйте їх, з'єднайте між собою, додайте текст, використавши шрифт Arial розміру 12 пунктів, збільшіть розміри форм, округліть кути з'єднувальної лінії.
6. Використовуючи шаблон маркетингових діаграм, побудуйте декілька діаграм (різних). Дані використайте довільні.
Використайте шаблон Marketing Diagrams з категорії Forms and Charts. Текстові блоки наповніть довільним змістом
7. Збережіть Блок схему і Діаграми у папці МоїРисунки.
8. Створіть організаційну діаграму , яка б відображала структуру вашої фірми. Скористуйтесь готовим зразком
9. Змініть фон у діаграмі.
Перейменуйте аркуш на Структура. Перейдіть на аркуш VBack-ground і змініть фон у діаграмі, ввівши назву вашої фірми і підібравши фон до вподоби з шаблону фонів Backgrounds.
10. Збережіть рисунок під назвою Структура у власній папці.
11. Створіть влісний макет свого робочого кабінету у власній фірмі.
Виберіть взіреці (скелет) з пункту меню Файл / Новий / Перегляд зразків рисунків / Buiding Plan Office Layout.vsd. Збережіті його у файлі Кабінет.
12. Продемонструйте рисунки викладачеві.
13. Закінчіть роботу.
Тема. Робота в програмі MS Outlook.
Мета. Навчитись створювати робочі календарі, організації зустрічей, нарад і нагадування про події, виконувати телефонні дзвінки, розсилати повідомлення та листи, вести щоденник, створювати контакти і нотатки.
План
1. Значення і застосування програми MS Outlook.
2. Створення контактів.
3. Робота з календарями.
4. Планування завдань та доручень.
5. Організація ведення щоденника.
6. Створення нотатків.
7. Створення і розсилання листів та повідомлень.
Теоретичні відомості
1. Значення і застосування програми MS Outlook. Програма MS Outlook призначена для планування робочого календаря, організації зустрічей, нарад і нагадувань про події, виконання телефонних дзвінків, розсилання повідомлень і листів окремій особі чи групі осіб, ведення щоденника, створення контактів і нотаток.
Після запуску програми відкривається область переходів (якщо задано відповідний параметр у команді Вигляд) і вікно, яке називається «Outlook сьогодні». У цьому вікні користувач негайно отримає інформацію про заплановані і передбачені події, про завдання і повідомлення електронної пошти. Це вікно певним чином налаштовується: можна змінити набір папок у групі Повідомлення, параметри календаря, стиль вікна. Якщо вікно не відображається за замовчуванням, потрібно клацнути на його піктограмі на панелі інструментів Додаткова.
Область переходів містить список доступних папок Outlook і кнопки доступу до головних служб: Пошта, Календар, Контакти, Завдання, Нотатки, Список папок, Ярлики, Щоденник. Порядок розташування кнопок можна змінювати.
У списку папок є особисті папки і засоби для керування файлами, за допомогою яких можна перейти до папки «Мій комп'ютер» чи до Провідника з метою виконання дій над файловою структурою комп'ютера.
Особисті папки можна долучати і вилучати, створювати ієрархічні структури. Вони не мають фізичної адреси на диску – це внутрішні папки програми.
Для роботи з повідомленнями електронної пошти корисними є папки пошуку. У них містяться посилання на певним чином погруповані користувачем повідомлення: великі повідомлення (понад 100 Кбайтів тощо), непрочитані повідомлення, повідомлення від конкретної особи чи від контактерів певної категорії тощо. Власні папки пошуку можна створювати і вилучати. Під час вилучення папки пошуку повідомлення не вилучаються з Outlook, оскільки ці папки призначені не для зберігання погрупованих повідомлень, а для їх відображення. Правда, якщо повідомлення вибрати і вилучити, то воно буде переміщене у папку Вилучені.
У групу Ярлики можна помістити ярлики часто вживаних програм чи папок для роботи з ними, не виходячи з програми.
2. Створення контактів. Контакти створюють за допомогою команд Створити / Контакт. Папка Контакти є поштовою адресною книгою і сховищем відомостей про людей і організації, з якими ви спілкуєтеся. Використовуйте папку Контакти для зберігання адрес електронної пошти, поштових адрес, номерів телефонів, картинок і будь-яких інших відомостей, що мають відношення до контактів, таких як дні народження і роковин.
Відкривши контакт із списку контактних осіб, досить натиснути кнопку або вибрати команду меню, щоб відправити цій контактній особі запрошення на збори, повідомлення електронної пошти або завдання. За наявності модему Microsoft Outlook може набирати номери телефонів контактних осіб. При цьому в Microsoft Outlook може зберігатися час розмови, який заноситься в папку Щоденник. Туди ж можна занести нотатки про розмову. Для спрощення відстежування операцій, пов'язаних з контактом, пов'яжіть з ним будь-який елемент Microsoft Outlook або документ Microsoft Office.
Microsoft Outlook розділяє ці імена або адреси на компоненти і поміщає ці компоненти в окремі поля. Сортування, групування і фільтрація контактів можуть виконуватися по будь-якій частині імені або адреси.
При збереженні відомостей про контактну особу у файл як ім'я цього файлу можуть використовуватися ім'я, прізвище, назва організації, коротке ім'я контактної особи або будь-яке інше слово, яке допоможе швидко знаходити цей контакт, наприклад «постачальник провізії». Microsoft Outlook пропонує декілька варіантів імені файлу, в якому зберігається контакт, може бути вибране і інше ім'я.
Для кожної контактної особи є можливість вводити до трьох адрес. Один з них може бути вказаний як поштовий, після чого він може друкуватися на поштових наклейках, конвертах і використовуватися для створення листів декільком адресатам.
У контакті можна додати рисунок:
1. Відкрийте або створіть контакт в папці Контакти.
2. У меню Дії виберіть Додати рисунок.
3. Знайдіть рисунок, який потрібно вставити.
4. Двічі клацніть рисунок, який потрібно вставити.
Примітка. Розмір малюнка змінюється автоматично відповідно до розміру поля, відведеного під зображення контакту.
Контакти містять інформацію про робітників, знайомих тощо. Потрібно задати прізвище та ім'я, посаду, організацію, номери телефонів, адресу звичайну, адресу електронної пошти. Якщо контактів багато, то MS Outlook надає можливість вибору категорії контакту із заданого списку (важливі особи, важливі клієнти, змагання, відпочинок, поїздка тощо) чи створити власну категорію, наприклад, друзі, родичі чи іншу. Якщо увімкнути параметр Приватне, то дані про контакт будуть недоступні для колег у локальній комп'ютерній мережі. На закладці Деталі задають номер підрозділу, скорочене ім'я, прізвище керівника (якщо особа є підлеглою) чи помічника (якщо особа є керівником), ім'я дружини, дату народження, дату річниці та інші дані. Після внесення даних виконують команду Зберегти і закрити або Зберегти і створити (для створення наступного контакту). Якщо створюють контактні записи для осіб, які працюють в одній організації, то застосовують команди Дії / Створити контакт у тій же організації. Тоді у бланку контакту поля організації, адреса і службовий телефон будуть заповнені автоматично.
Можна впорядковувати контакти в алфавітному чи зворотному порядку, клацаючи на заголовках полів у списку контактів.
Користуючись контекстним меню конкретного контакту, певній особі можна назначити зустріч чи завдання, запросити на збори, надіслати листа чи зателефонувати. В останньому випадку після того, як модем набере номер, потрібно підняти слухавку і клацнути на кнопці Розмова. Факт розмови буде захронометровано у щоденнику.
Корисними є списки розсилання. Їх створюють командами Створити / Список розсилання. Наприклад для розсилання листів чи повідомлень окремій групі працівників.
3. Робота з календарями. Календар використовується для планування робочого дня, тижня чи інший період. Календар містить інформацію про події і нагадує про них, зокрема про свята та дні народження. Вирізняють дві головні події: зустріч і запрошення на збори.
Користуючись Календарем можна та кож планувати різні зустрічі та запрошення на збори Для зустрічі користувач зазначає тему, місце, характер зустрічі (службова, особиста, день народження); особу-контакт, категорію зустрічі, приватність, початок і кінець зустрічі, нагадування про зустріч, звуковий сигнал нагадування, зайнятість у той час тощо.
Запрошення на збори – це зустріч з декількома особами, яким програма відсилає запрошення електронною поштою автоматично.
До активних зустрічей належать не лише створювані зустрічі, а й будь-які події певної ваги, про які комп'ютер має нагадувати користувачеві, наприклад: зателефонувати клієнтові у визначений час, піти в банк тощо. Переглядати події зручно в режимі День/тиждень/місяць, який вибирають зі списку Поточне подання на панелі інструментів Додаткова. У цьому режимі події можна редагувати.
Для користувачів робочої групи в локальній мережі слід створити і налаштувати спільний календар, що дасть змогу програмі автоматично узгоджувати час і місце зборів тощо.
Папка Календар Microsoft Outlook є календарем і засобом створення розкладів, повністю інтегрованим з електронною поштою, контактами і іншими засобами. Є можливість проглядання відомостей для днів, тижнів і місяців. Календар дозволяє виконувати наступні дії.
Створення зустрічей і подій
Записи додаються в календар Microsoft Outlook так само, як і в паперовий органайзер: клацніть будь-який інтервал часу і введіть відомості. Нові градієнтні кольори дозволяють швидко знайти поточне число і час. Поточний час відображається тільки в режимах перегляду День і Робочий тиждень. Для нагадування про зустрічі, збори і події можна використовувати звукові сигнали і повідомлення, а для швидкого розпізнавання елементів можна змінювати їх колір.
Організація зборів
Для організації зборів досить вибрати час в календарі, створити зустріч і запросити на неї учасників. Буде автоматично запропоновано саме раніше час, коли всі учасники будуть вільні. Якщо запрошення на збори розсилаються учасникам по електронній пошті, кожен адресат отримає запрошення в папку що Входять. При відкритті запрошення в Microsoft Outlook відображається повідомлення, якщо збори конфліктують з наявним елементом календаря. Запрошення може бути прийняте, прийняте під питанням або відхилене натисненням однієї кнопки. Запрошені учасники можуть запропонувати вигідніший для них час зборів, якщо це дозволено організатором. Відкривши збори, організатор може проглянути список запрошених, таких, що прийняли і відхилили запрошення, а також що запропонували інший час.
Перегляд розкладів груп
Є можливість створювати календарі, в яких відображаються розклади груп користувачів або ресурсів. Наприклад, для прискорення планування зборів за допомогою цього засобу можна проглядати розклади всіх співробітників відділу або розкладу використання всіх ресурсів будівлі, таких як конференц-зали.
Одночасний перегляд декількох календарів
Можна проглядати одночасно декілька календарів, зокрема створені вами календарі і загальні календарі інших користувачів. Наприклад, можна одночасно проглядати робочий календар і календар особистих зустрічей.
Крім того, можна копіювати або переміщати зустрічі між календарями, що відображаються. Область переходів дозволяє швидко зробити ваш календар загальним і відкрити інші загальні календарі. Виданий господарем календаря дозвіл визначає можливість створювати або змінювати дозволи даного календаря.
Посилання на календарі веб-вузлів Windows Sharepoint Services
Доступ до веб-вузла Microsoft Windows Sharepoint Services дозволяє проглядати списки подій даного вузла у вашому календарі Outlook . Дані списки регулярно оновлюватимуться і можуть бути проглянуті одночасно з будь-якими особистими або загальними календарями.
Управління календарем іншого користувача
За допомогою засобу передачі прав доступу один користувач може управляти календарем іншого користувача за допомогою своєї копії Microsoft Outlook. Наприклад, помічник по адміністративній роботі може управляти календарем керівника. Якщо керівник вказав помічника як свого представника, помічник може створювати, переміщати і видаляти зустрічі, а також організовувати збори від імені кекріввника.
Зустрічі
Зустрічі – це заходи, для яких резервується час в календарі, на яких ніхто не запрошується і для яких не притягуються ресурси. Для зустрічей можуть бути задані нагадування. Крім того, є можливість задати вид календаря при його перегляді іншими користувачами, вказавши час зустріну як зайняте, вільне, під питанням або як час відсутності на роботі. Можуть бути заплановані що повторюються зустрічі. Зустрічі можуть бути видимими по днях, тижнях і місяцях. Можна запланувати зустріч в своєму календарі, а також отримати від інших користувачів права на планування або зміну зустрічей в їх календарях. Зустрічі також можуть бути помічені як приватні .
Збори
Збори – це зустріч із запрошенням осіб або залученням ресурсів. Можна створювати і розсилати запрошення на збори – звичайні або мережеві, а також резервувати ресурси. При створенні зборів визначите запрошуваних осіб, а також необхідні ресурси; виберіть час проведення зборів. Відповіді на відправлені запрошення прямують в папку що Входять. Після створення зборів можна розширювати коло запрошених, а також переносити збори.
Події
Подія – це захід з тривалістю більше 24 годин. Прикладами подій є виставка-ярмарок, Олімпійські ігри, відпустка, семінар. Звичайна подія відбувається одноразово і може мати тривалість від одного до декількох днів, але щорічні події, такі як дні народження і роковин, відбуваються щорічно в певний день. Для подій, простих і щорічних, час в календарі не відводиться, але вони вказуються на титульних сторінках. Для інших користувачів, що проглядають ваш календар, час зустрічі, запланованої на цілий день, позначається як зайняте, а час звичайної або щорічної події - як вільне
4. Планування завдань та доручень.
Створення завдання з нуля
1. Вкажіть в меню Файл на команду Створити і виберіть команду Завдання.
2. У полі Тема введіть ім'я завдання
3. Введіть в інших полях на вкладках Завдання і Детально відомості, які потрібно записати для цього завдання.
4. Щоб зробити завдання таким, що повторюється, натисніть кнопку Повторення, виберіть частоту повторення завдання (щодня, щонеділі, щомісячно або щорічно) і виконайте одну з наступних дій.
Завдання повторення завдання через рівні інтервали
Задайте параметри частоти повторення. Для повторення завдання через рівні інтервали не встановлюйте перемикач Ставити нове завдання.
Завдання повторення завдання на основі дати завершення
Встановите перемикач Ставити нове завдання і введіть в поле значення частоти повторення.
1. При необхідності задайте для завдання дати почала і закінчення.
2. Натисніть кнопку OK, потім кнопку Зберегти і закрити.
Створення завдання на основі існуючого завдання
1. У списку завдань виберіть завдання, яку потрібно скопіювати.
Інструкції
о Щоб виділити сусідні елементи, клацніть перший елемент, натисніть клавішу SHIFT і, утримуючи її, клацніть останній елемент.
о Щоб виділити елементи, розташовані урозкид, натисніть клавішу CTRL і, утримуючи її, клацніть потрібні елементи.
о Щоб виділити всі елементи, виберіть в меню Правка команду Виділити все.
Примітка. Вибір певних елементів можна спростити, змінивши поточне уявлення. Наприклад, якщо потрібно виділити всі повідомлення з однією темою, відкрийте папку, що містить ці повідомлення, в меню Вигляд виберіть послідовно команди Впорядкувати по… Поточне вигляд, а потім – команду Тема. Виберіть в уявленні необхідні повідомлення.
2. У меню Правка виберіть команду Копіювати. Якщо команда Копіювати недоступна, клацніть галочку в стовпці завдання Значок і повторите спробу.
3. У меню Правка виберіть команду Вставити.
4. При необхідності відкрийте завдання і змініть її параметри.
Доручення – це різновид завдання, яке доручається виконати іншій особі. Його відправляють поштою на спецбланку або електронним повідомленням. Список завдань можна переглядати, змінювати, доповнювати чи вилучати.
5. Організація ведення щоденника. Щоденник використовується для запису дат і часу взаємодії з контактами, наприклад кількості годин роботи з певним обліковим записом. Для створення списку всіх елементів, що мають відношення до контакту, скористайтеся відстежуванням дій, замість того щоб пов'язувати ці елементи з контактом.
Якщо відомий день створення або зміни файлу, але не відомий шлях до нього, щоденник дозволить знайти потрібні відомості на основі часу роботи з файлом.
Записи заносяться в щоденник на основі часу виконання відповідних дій.
При відкритті запису в щоденнику відображаються відомості про відповідну дію, крім того записи в щоденнику можуть використовуватися як ярлики для переходу безпосередньо до елементів Microsoft Outlook або файлам, до яких відносяться ці записи в щоденнику.
Щоб створити запис, необхідно скористатись командами Створити / Запис у щоденнику. У відповідні поля вводять необхідну інформацію. Записи можна переглядати (вибрати потрібний із запропонованого) і вилучати.
6. Створення нотатків. Нотатки створюють командами Створити / Нотатки. Вікно нотатки можна переміщати, змінювати розмір, колір фону (синій, зелений, ліловий, жовтий, білий). Нотатки можна впорядковувати, друкувати, пересилати як вкладення за зазначеною електронною адресою. Нотатки можна переглядати та вилучати.
7. Створення і розсилання листів та повідомлень. Лист створюють за допомогою команд Файл / Створити / Повідомлення. Заповнюють у бланку необхідні поля. Щоб надіслати повідомлення, клацають на кнопці Відправити. Програма дає змогу створювати списки бажаних і небажаних контактів для захисту від спаму (небажані повідомлення) списки розсилання, а також задавати різні правила функціонування пошти. За допомогою правил повідомлення від конкретної особи можна заносити в окрему папку чи позначати прапорцем деякого кольору тощо.
Миттєва передача повідомлень – це можливість, що надається службами Microsoft MSN Messenger Service і Microsoft Exchange Instant Messaging Service. Миттєва передача повідомлень дозволяє спілкуватися з контактами в реальному часі, як в особистій розмові.
Можна визначати, чи знаходиться контакт в оперативному режимі, і задавати свій режим, який відображатиметься в інших користувачів. Наприклад, якщо ви зайняті і не маєте можливості спілкуватися, зміните перебування на Зайнятий.
При відкритті повідомлення в Microsoft Outlook або виведенні його в області читання відбувається відображення смарт-тега «Імена» біля імені відправника. Додатково, смарт-тег «Імена» відображається для кожного імені в рядках Кому і Копія, коли користувач затримує курсор над ім'ям.
У контакті Outlook смарт-тег «Імена» відображається, коли користувач затримує курсор над адресою електронної пошти. У новому запрошенні на збори смарт-тег «Імена» відображається, коли користувач затримує курсор над ім'ям запрошуваного.
Стан підключення відображається для будь-якого користувача, чия електронна адреса для миттєвої передачі повідомлень присутня в списку контактів для миттєвої передачі. Крім того, відображається стан підключення тих користувачів, які використовують службу Exchange Instant Messaging Service, незалежно від того, чи присутні вони в списку контактів для миттєвих повідомлень.
У Microsoft Outlook адреса для миттєвої передачі повідомлень кожного контакту, що використовує цю службу, може бути доданий в полі Миттєве повідомлення на вкладці контакту Загальні.
Адресна книга Outlook – це ті ж самі контакти, які мають заповнене поле електронної адреси. Якщо список контактів заготований заздалегідь, то, щоб ввести адресу, достатньо клацнути на кнопці Кому... і вибрати адресу із запропонованого списку контактів. За допомогою списків розсилань можна надіслати однотипні листи багатьом контактам. Вставлений в електронний бланк листа (у поле Кому...) список розсилання можна редагувати безпосередньо на бланку.
Хід роботи
1. Запустіть програму MS Outlook.
2. Створіть контакти для занесеня даних студентів вашої групи. Зокрема, для ділового контакту оберіть шість-сім студентів з якими ви спілкуєтесь тільки якщо це необхідно і для приватних – два студенти, які є вашими друзями.
3. В одному із контактів вставте рисунок із галереї картинок.
4. Створіть групу розсилання для трьох ділових контактів. Надайте групі ім'я «Фора».
5. Зателефонуйте одному з клієнтів за допомогою комп'ютера. Цей пункт можна виконати, якщо є під'єднаний модем.
6. Увімкніть календар. Назначте на завтра ділову зустріч. Тема: навчання. Місце: бібліотека. Зазначте час зустрічі: 9.00. Організуйте нагадування про зустріч за 30 хв до її початку.
7. Назначте на завтра збори для групи «Фора». Тема: Фора. Місце: Комп’ютерний клас. Час: 15.00.
8. Перегляньте список події в календарі у поточному поданні Активні зустрічі. Змініть поточне подання на День/ тиждень/місяць.
9. Відредагуйте один з контактів так, щоб день народження особи був через декілька днів. Переконайтеся, що Outlook сьогодні інформує про це.
10. Назначте собі завдання: перевірити відвідування студентів вашої групи протягом тижня.
11. Створіть доручення контакту з групи «Фора» підготувати звіт протягом двох днів за доданими до доручення матеріалами.
Додайте формально до тексту доручення деякий текст з власної папки.
13. Створіть у щоденнику запис типу Документ в категорії Справи.
Запис має бути про те, що вранці на зустрічі з представником групи «Фора» обговорювалось питання щодо організації випускного балу.
14. Знайдіть у щоденнику в категорії MS Word відмітку про запуск Word-документа на вашому комп'ютері приблизно два місяці тому.
Відкрийте документ, клацнувши на його піктограмі, і переконайтесь, що це той, який ви вже місяць розшукуєте.
15. Створіть зелену нотатку зі змістом, що відповідає п. 13. Надайте нотатці категорію Справи.
16. Створіть синю нотатку з номером телефону групи «Фора».
17. Відправте електронного листа на деяку адресу зі списку контактів довільного змісту.
18. Відправте повідомлення (лист) всім членам групи «Фора» з інформацією про досягнуті домовленості.
20. Продемонструйте виконані завдання викладачеві та закінчіть роботу.
Тема. MS OneNote. Записник Усе в одному. На шляху до безпаперової інформатики.
Мета. Уміти використовувати програму MS OneNote як універсальний записник для ведення електронних ділових і приватних нотаток, конспектів лекцій, збору матеріалів.
План
1. Призначення програми.
2. Концепція MS OneNote.
3. Робота в MS OneNote.
Теоретичні відомості
1. Призначення програми. На нарадах керівників підприємств, компаній чи держав перед кожним учасником встановлено переносні комп'ютери. їх використовують не лише для демонстрування презентацій чи відеосупроводу доповідей, але й для ведення нотаток учасниками нарад і оперативного обміну думками. На заняттях студенти використовують переносні комп'ютери для конспектування лекцій, збору матеріалів для досліджень, спілкування та інших потреб. У домашніх умовах чи в офісі комп'ютер поступово виводить з ужитку папір, ручку, гумку. Програма, якою користуються у всіх цих випадках, – Microsoft OneNote (універсальний записник «Усе в одному»).
Поступово програма MS OneNote стає незамінним помічником під час створення оперативних нотаток, чернеток важливих документів, проектів презентацій, планів нарад, конспектів лекцій. Вона корисна під час збирання інформації для проектів, підготовки розпоряджень підлеглим з метою їх пересилання електронною поштою, рукописного вводу текстів чи рисунків за допомогою спеціального планшету чи пера, колективного обміну думками, обговорень і рецензування документів у мережі, ведення записів під час підготовки до різноманітних заходів (зустрічей, зібрань, вечірок, поїздок), планування бізнесових чи особистих справ з позначеннями про виконання, ведення щоденника під час подорожі із занесенням у нього фотографій визначних місць, даних про людей тощо.
2. Концепція MS OneNote. MS OneNote – це універсальний записник. Документи OneNote називають нотатками, але це не те ж саме, що нотатки у програмі MS Outlook. Нотатки пишуть від руки чи набирають на клавіатурі. Нотатки розміщають на сторінках заданих чи стандартних розмірів. їх можна роздруковувати, відсилати електронною поштою безпосередньо з програми MS OneNote (для цього автоматично вмикаються засоби MS Outlook) чи експортувати в MS Word для подальшого опрацювання тощо.
Сторінка складається з двох частин: заголовка і робочого поля. Заголовок дають сторінці у верхньому лівому куті, а номер сторінки (зазвичай він є на закладках на правому полі) і дата її створення фіксуються автоматично. На цих закладках можуть відображатися номери або назви сторінок. Остання закладка містить кнопку для створення нової сторінки. Для деякої сторінки можна створити одну чи декілька підсторінок, що утворюватимуть групу, матимуть спільну назву, але відображатимуться окремо. Підсторінка має дещо коротшу закладку з поточним наскрізним номером.
Декілька сторінок на одну тему утворюють Розділ (секцію). Розділам користувач надає імена (Лекції, Збори, Покупки тощо), які відображаються на закладках над сторінками. Власне розділи (а не окремі нотатки) зберігаються на диску у папці Моя записна книжа. Ця папка утворюється автоматично під час першого запуску програми MS OneNote і зберігається в папці Мої документи. Якщо розділів багато, їх можна групувати і зберігати в окремих папках (Класи, Особисте, Інші нотатки), назви яким також дає користувач.
Програма не має команди Зберегти. Усі записки зберіга ються автоматично під час сеансу роботи і виходу з програми.
Нотатки в OneNote (на відміну від звичайних редакторів і програми MS Outlook) можна створювати у будь-якому місці сторінки, їх можна форматувати і переміщати методом перетягування. На сторінці всі тексти і рисунки розміщуються у блоках: текстових, графічних тощо. Фрагменти текстів також можна перетягувати з блоку в блок. Списки можна розривати чи склеювати.
Якщо нотатка створюється під час наради, доповіді тощо, користувач може увімкнути режим записування звуку, а згодом відтворити звуковий фрагмент доповіді чи лекції. Це ж стосується і відео. У цьому випадку до комп'ютера потрібно заздалегідь приєднати веб-камеру, щоб записати у відеофайл фрагмент наради, подію тощо. Звукові і відеофайли з розширеннями wma і wmv зберігаються поряд з one-файлами. Записувати і відтворювати звук та відео можна за допомогою панелі інструментів Записування звуку та Відео. Потрібно пам'ятати про правило етикету: перед записуванням звуку чи відео слід спитати дозволу в особи чи осіб, яких записуєте.
Можна організувати спільний доступ до записника через веб-вузол MS Windows SharePoint Services або зробити його доступним для інших користувачів мережі і, налаштувавши колективну роботу, перетворити програму в чат-клієнт.
У записник можна імпортувати дані з інших програм. З Outlook, наприклад, можна брати дані про заплановані збори командою Вставити / Деталі зборів Outlook. Електронні таблиці чи інші об'єкти поміщають на сторінку як фонові рисунки із зазначенням адреси ресурсу. На фоні рисунків можна писати власні коментарі. Особлива зручність надається під час імпортування матеріалів з веб-документів безпосередньо з броузера. Будь-який фрагмент веб-документа можна перетягнути з вікна броузера в записник, і програма сама потурбується, щоб адреса ресурсу була прикріплена до фрагмента, що суттєво полегшує повторне відшукання ресурсів у веб-просторі.
Якщо нотаток є багато, потрібні шукають за допомогою ключових слів, назв та дат створення.
На планшетних комп'ютерах нотатки можна створювати вручну. На звичайних комп'ютерах пишуть чи рисують за допомогою миші, пера і різнокольорових фломастерів, подібно як у програмі MS Paint. Якщо встановлено програми розпізнавання рукописного тексту, то його можна перетворити в друкований. Доопрацьовують рукописні нотатки за допомогою панелі інструментів Засоби для рукописних текстів і рисунків, яка дає змогу, зокрема, об'єднувати рукописні абзаци чи, навпаки, створювати вільний простір між ними для вставляння інших нотаток. Якщо на сторінці є багато блоків з нотатками і потрібно вставити додаткову нотатку, то додатковий простір створюють за допомогою кнопки панелі інструментів Додати додаткове місце для нотаток.
Нотатки можна створювати, працюючи з будь-якою програмою офісного пакета. Такі нотатки називають нотатками на полях. Їх створюють командою Створити нотатку на полях з контекстного меню піктограми OneNote на панелі задач. Нотатки на полях автоматично заносяться в однойменну папку, що є в записнику.
Окремі розділи записника з приватною інформацією можна захистити від несанкціонованого доступу паролем або заблокувати нотатки на час тимчасової відсутності користувача за комп'ютером.
3. Робота в MS OneNote. Програму MS OneNote запускають з головного меню Windows чи за допомогою піктограми з області інформування, що є праворуч на панелі задач. Команди головного меню є стандартними, а ось деякі кнопки, винесені на стандартну панель, є незвичними. А саме: 1) назад, 2) вперед, 3) нова сторінка, 4) новий розділ, 5) перемістити сторінку, 6) показати чи заховати розлінійку, 7) додати місце для нотаток, 8) над усіма вікнами, 9) довідка, 10) позначки, 11) групувати за позначками нотаток, 12) створити зустріч в Outlook, 13) вставити деталі наради з Outlook, 14) вставити дату і час, 15) перо, 16) гумка, 17) текстове введення/виокремлення, 18) записати звук/відео. Інші кнопки є стандартними.
Насамперед ознайомлюються зі структурою записника, тобто списком Моя записна книжка. Вилучають зайві або створюють потрібні розділи і папки. Наприклад, у практичній роботі ви створюватимете власну папку, а в ній – розділи. Для створення естетично оформлених сторінок використовують стандартні бланки (Формат / Бланк). Є декілька категорій бланків: Для навчання, Ділові, Декоративні, Планувальник, Без тексту (Порожні), На веб-вузлі Office Online, Власні.
Бланків для навчання є декілька видів: простий конспект, детальний конспект, конспекти і запитання, лекції з природничих наук, лекції з історії.
Бланки без тексту є такі: інструкція, лист, формати A3, А4, А5 тощо, листівка, середнє лініювання, густе лініювання, кольорові фони.
Ділові бланки: огляд проекту, замітки до наради, протоколи зборів. Декоративні бланки: бамбук, хмари, крапки, смуги, книжки, буклети, комп'ютер, феєрверк, земна куля, серця, лілії, веселка, тюльпани і багато інших.
Для планування є такі бланки: простий список справ, спи сок найважливіших справ, список справ до проекту.
На базі стандартних бланків можна сконструювати власні бланки (шаблони) для різноманітних потреб.
Під час відеодемонстрації доповіді чи лекції будь-яке зображення з екрана чи його фрагмент можна вставити на сторінку за допомогою дуже ефективного засобу – команди Створити вирізку екрана з контекстного меню піктограми OneNote, що є в області повідомлень у правій частині панелі задач. Копія зображення буде у буфері обміну.
Короткі ділові нотатки можна позначати різними позначками відповідно до їх належності до певної стандартної категорії (справи, важливі справи, домашні справи тощо) чи власної категорії (справи, зустрічі, покупки). Ознаки та команда Групувати за ознаками дають змогу автоматично впорядковувати і відшукувати нотатки серед їх великої кількості.
Достатньо мати телефонне з'єднання, щоб налагодити сеанс колективної роботи над нотатками, їх обговорення, спільного використання і редагування. Щоб розпочати спільний сеанс, потрібно виконати команди Сервіс / Спільний сеанс / Почати спільний сеанс і задати пароль і необхідні параметри для зв'язку.
З програмою MS OneNote потрібно вміти працювати швидко. Тому варто знати комбінації клавіш для цієї програми, за допомогою яких можна швидко виконати корисні дії. Усі вони описані в довідці до програми. Тут наведемо лише деякі:
Ctrl+Page Down – перейти до наступної сторінки в поточному розділі;
Ctrl+Page Up – перейти до попередньої сторінки в поточному розділі;
Ctrl+Tab – перейти до наступного розділу;
Ctrl+Shift+Tab – перейти до попереднього розділу;
Ctrl+Shift+ь – створити нотатку на полях;
Ctrl+ю – почати маркований список;
Ctrl+крапка – почати нумерований список.
Хід роботи
1. Запустіть програму MS OneNote.
2. Створіть у записній книжці папку з вашим прізвищем.
3. У власній папці створіть три розділи: Мої плани, Робота, Навчання.
4. У розділі Навчання створіть дві підсторінки лекцій. Використайте стандартні бланки. Лекції повинні відображати теоретичний матеріал з тем MS OneNote та MS Outlook. (теоретичні відомості)
Введіть тему, план, шість фраз з головними відомостями у текстові блоки. Перетягніть стандартну панель зверху (з області панелей) на сторінку і вигідно розташуйте її.
5. Зробіть зображення панелі елементом сторінки.
Щоб панель стала елементом сторінки, її зображення треба вставити описаним вище способом. Для цього виконайте команду Створити вирізку екрана (екран стане сірим), обведіть вказівником миші потрібний контур і відпустіть клавішу миші – зображення опинеться на сторінці. Оригінальну панель перетягніть на місце у верхню частину вікна програми.
6. Користуючись інструментом перо і фломастерами, вручну підпишіть чотири кнопки панелі.
11. На цій сторінці створіть нумерований список, де перелічіть категорії стандартних бланків програми MS OneNote, і нумерований список з назвами бланків з категорії для планування.
12. У розділі Мої плани створіть шість нотаток різних категорій.
Частина справ має бути виконана, а частина запланована. Серед справ заплануйте підготовку матеріалів для реферату про OneNote.
14. Для кожної категорії підберіть позначку (у вигляді прямокутників), введіть назву категорії і позначте нотатки. Позначте виконані справи галочкою.
15. Якщо є можливість відправте нотатку електронною поштою адресатові зі списку контактів програми MS Outlook.
Сервіс / Створити елемент Outlook / створити задачу Outlook / Відправити звіт задачі.
16. У розділі Робота створіть три сторінки на базі різних декоративних бланків.
17. Підберіть матеріали для реферату про програму OneNote, черпаючи дані з вікна довідки про програму. Скомпонуйте знайдені матеріали і відправте у MS Word для опрацювання.
22. Перейдіть у word-документ і вставте нотатку на полях. Текст нотатки такий: «Матеріали для реферату». Вставте дату і відправте нотатку-повідомлення електронною поштою керівникові роботи.
25. Закінчіть роботу і продемонструйте роботу викладачеві.
Тема. Інтернет. Служби Інтернет.
Мета. Уміти працювати із службою пошуку інформації, використовувати для роботи пошукові системи WEB- сторінок, телеконференції та служби FTP.
План
1. Послуги мережі Інтернет.
2. Гіпертекстова технологія WWW.
3. Послуги електронної пошти.
5. Служба FTP.
4. Телеконференції.
Теоретичні відомості
1. Послуги мережі Інтернет. Інтернет – це глобальна інформаційна мережа. Вона об'єднує велику кількість локальних, регіональних та корпоративних мереж з метою обміну даними та доступу до інформаційних ресурсів.
Всі послуги, що надаються мережею Internet можна умовно поділити на дві категорії: обмін інформацією між абонентами мережі та використовування баз даних мережі.
До числа послуг зв'язки між абонентами належать:
Telnet – видалений доступ. Дає можливість абоненту працювати на будь-якому ЕОМ мережі Internet як на своїй власній. Тобто запускати програми, міняти режим роботи і т.д.
FTP (File Transfer Protocol) – протокол передачі файлів. Дає можливість абоненту обмінюватися двійковими і текстовими файлами з будь-яким комп'ютером мережі. Встановивши зв'язок з видаленим комп'ютером, користувач може скопіювати файл з видаленого комп'ютера на свій або скопіювати файл з свого комп'ютера на видалений.
NFS (Network File System) – розподілена файлова система. Дає можливість абоненту користуватися файловою системою видаленого комп'ютера, як своєю власною.
Електронна пошта – обмін поштовими повідомленнями з будь-яким абонентом мережі Internet. Існує можливість відправки як текстових, так і графічних файлів. На розмір поштового повідомлення в мережі Internet накладається наступне обмеження розмір поштового повідомлення не повинен перевищувати 64 кілобайт.
Новини – отримання мережних новин і електронних дошок оголошень мережі і можливість розміщення інформації на дошки оголошень мережі. Електронні дошки оголошень мережі Internet формуються з тематики. Користувач може по своєму вибору підписатися на будь-які групи новин.
Rsh (Remote Shell) – видалений доступ. Аналог Telnet, але працює тільки в тому випадку, якщо на видаленому комп'ютері стоїть ОС UNIX.
Lpr – мережний друк. Відправка файлу у друк на видаленому (мережному) принтері.
Lpq – мережний друк. Показує файли що стоять в черзі на друк на мережному принтері.
Ping – перевірка доступності видаленої ЕОМ по мережі.
Talk – дає можливість відкриття "розмови" з користувачем видаленої ЕОМ. При цьому на екрані одночасно видно текст і відповідь видаленого користувача, що вводиться.
Iptunnel – дає можливість доступу до серверу ЛВС NetWare з яким немає безпосереднього зв'язку по ЛВС, а є лише зв'язок по мережі Internet.
Whois – адресна книга мережі Internet. За запитом абонент може одержати інформацію про приналежність видаленого комп'ютера, про користувачів.
Finger – отримання інформації про користувачів видаленого комп'ютера.
Окрім вище перелічених послуг, мережа Internet надає також наступні специфічні послуги.
Webster мережна версія тлумачного словника англійської мови.
Факс-сервіс – дає можливість користувачу відправляти повідомлення по зв'язку факсиміле, користуючись факс-сервером мережі.
Електронний перекладач – проводить перекладання присланого на нього тексту з однієї мови на іншу. Звернення до електронних перекладачів відбувається за допомогою електронної пошти.
Шлюзи – дають можливість абоненту відправляти повідомлення в мережі, що не працюють з протоколами TCP/IP (FidoNet, Goldnet, AT50).
До систем автоматизованого пошуку інформації в мережі Internet належать наступні системи.
Gopher – один з найпоширеніших засобів пошуку інформації в мережі Internet, що дозволяє знаходити інформацію за ключовими словами і фразами. Робота з системою Gopher нагадує проглядання змісту, при цьому користувачу пропонується пройти крізь ряд вкладених меню і вибрати потрібну тему. В Internet в даний час понад 2000 Gopher-систем, частина з яких є вузькоспеціалізованою, а частина містить більш різносторонню інформацію.
Gopher – дозволяє одержати інформацію без вказівки імен і адрес авторів, завдяки чому користувач не витрачає багато часу. Він просто повідомить систему Gopher, що саме йому потрібно, і система знаходить відповідні дані. Gopher-серверів понад дві тисячі, тому з їх допомогою не завжди просто знайти необхідну інформацію. У разі виниклих затруднень можна скористатися службою VERONICA. VERONICA здійснює пошук більш ніж в 500 системах Gopher, звільняючи користувача від необхідності проглядати їх уручну.
WAIS – ще могутніший засіб отримання інформації, ніж Gopher, оскільки він здійснює пошук ключових слів у всіх текстах документів. Запити посилаються в WAIS на спрощеній англійській мові. Це значно легше, ніж формулювати їх на мові алгебри логіки, і це робить WAIS привабливішим для користувачів-непрофесіоналів.
При роботі з WAIS користувачам не потрібно витрачати багато часу, щоб знайти необхідні їм матеріали.
У мережі Internet існує більше 200 WAIS – бібліотек. Але оскільки інформація представляється переважно співробітниками академічних організацій на добровільних засадах, велика частина матеріалів відноситься до області досліджень і комп'ютерних наук.
WWW – система для роботи з гіпертекстом. Потенційно вона є наймогутнішим засобом пошуку. Гіпертекст сполучає різні документи на основі наперед заданого набору слів. Наприклад, коли в тексті зустрічається нове слово або поняття, система, що працює з гіпертекстом, дає можливість перейти до іншого документа, в якому це слово або поняття розглядається детальніше.
WWW часто використовується як інтерфейс до баз даних WAIS, але відсутність гіпертекстових зв'язків обмежує можливості WWW до простого перегляду.
Користувач з свого боку може задіювати можливість WWW працювати з гіпертекстом для зв'язку між своїми даними і даними WAIS і WWW так, щоб власні записи користувача „інтегрувалися” в інформацію для загального доступу. Насправді цього, звичайно, не відбувається, але сприймається саме так.
Практично всі послуги мережі побудовані на принципі клієнт-сервер. Сервером в мережі Internet називається комп'ютер здатний надавати клієнтам (у міру приходу від них запитів) деякі мережні послуги. Взаємодія клієнт-сервер будується звичайно таким чином. По приходу запитів від клієнтів сервер запускає різні програми надання мережних послуг. У міру виконання запущених програм сервер відповідає на запити клієнтів.
2. Гіпертекстова технологія WWW. World Wide Web перекладається українською мовою як “Всесвітня Павутина”. WWW є одним з найдосконаліших інструментів для роботи в глобальній світовій мережі Internet. Ця служба з'явилася порівняно недавно і все ще продовжує бурхливо розвиватися.
Найбільшу кількість розробок мають відношення до батьківщини WWW – CERN, European Particle Physics Laboratory; але було б помилкою вважати, що Web є інструментом, розробленим фізиками і для фізиків. Привабливість ідей, встановлених в основу проекту, перетворили WWW на систему світового масштабу, що надає інформацію навряд чи не у всіх областях людської діяльності і охоплюючи приблизно 30 млн. користувачів в 83 країнах світу.
Головна відмінність WWW від решти інструментів для роботи з Internet полягає в тому, що WWW дозволяє працювати практично зі всіма доступними зараз на комп'ютері видами документів: це можуть бути текстові файли, ілюстрації, звукові і відео ролики, і т.д.
WWW – це спроба організувати всю інформацію в Internet, плюс будь-яку локальну інформацію по вашому вибору, як набір гіпертекстових документів. Ви переміщаєтеся по мережі, переходячи від одного документа до іншого по посиланнях. Всі ці документи написані на спеціально розробленій для цього мові, яка називається HyperText Markup Language (HTML). Він десь нагадує мову, що використовується для написання текстових документів, але HTML простіший. Причому, можна використовувати не тільки інформацію, що надається, але і створювати власні документи. В останньому випадку існує ряд практичних рекомендацій до їх написання.
Вся користь гіпертексту полягає в створенні гіпертекстових документів, якщо вас зацікавив якій або пункт в такому документі, то вам достатньо натиснути кнопку миші і отримати потрібну інформацію. Також в одному документі можливо робити посилання на інші, написані іншими авторами або навіть розташованими на іншому сервері. Тоді як вам це представляється як одне ціле.
Гіпермедіа це надмножина гіпертексту. В гіпермедії проводяться операції не тільки над текстом але і над звуком, зображеннями, анімацією.
Документи в WWW відшукують за уніфікованою адресою документа (URL), яка має такий загальний вигляд:
<тип інформаційного простору>://<назва сервера>/<назва каталогу>/<назва підкаталогу>/<назва файлу>
Типи основних інформаційних просторів:
http WWW-простір;
ftp FTP-простір;
news UseNet-простір;
mailt простір адрес e-mail;
file простір файлів.
Наприклад, набравши команду http://www.yahoo.com, можна отримати доступ до пошукової системи (каталога) Yahoo, а звернувшись за адресою news://biz.books.technical – список новин у галузі технічної літератури.
Для зручної роботи користувача в WWW-просторі є спеціальні програми перегляду файлів – броузери: MS Internet Explorer, Netscape Navigator, Opera, Mosaic тощо. Їхня функція полягає в доставці на комп'ютер користувача копії файлу, замовленого за його URL-адресою. Отримавши документ, його треба переглянути, записати на диск або, у разі потреби, надрукувати. Броузери також дають змогу пересилати електронну пошту і редагувати документи за допомогою кнопок панелі інструментів чи команд головного меню.
Головні правила відшукання файлів за URL-адресами такі. Запустивши програму, відкривають новий файл. Щоб отримати шуканий файл, URL-адресу вводять у текстове поле Location чи Address і натискають на кнопку Open або вводу. Потрібно стежити за інформаційним рядком внизу екрана, де висвітлюються дані про те, скільки кілобайтів інформації уже надійшло, а скільки ще повинно надійти (часто це триває довго). Отримавши файл, гортають його за допомогою гіпертекстових посилань. Повернутись на попередню сторінку можна за допомогою кнопки Back, а перейти на наступну – Forward.
Якщо ж користувач не знає URL-адреси потрібного документа, йому допоможуть системи пошуку (сервери-каталоги) інформації за ключовими словами: Yahoo, Infoseek тощо. Увійти в Yahoo можна так: http://www.yahoo.com. Після цього потрібно конкретизувати тематику пошуку (освіта, спорт, погода, бізнес тощо), через знак "+" чи пропуск ввести у текстове поле пошуку ключове слово чи два (наприклад, погода Славське тощо), натиснути на кнопку Search і через деякий час на комп'ютер надійдуть адреси ресурсів (сайтів), що містять інформацію про погоду в Славському. Клацнувши на назві ресурсу, отримуємо доступ до інформації.
3. Послуги електронної пошти. Робота електронної пошти базується на принципі, що будь-який текст, набраний на клавіатурі, можна передати на сусідній комп'ютер чи на комп'ютер, розміщений на іншому континенті, через модем або мережеве з’єднання. Для цього треба скористатися будь-якою програмою, що підтримує електронний зв'язок: Pegasus Mail, MS Mail, MS Internet Explorer, MS Outlook Express, MS Outlook та ін. У пакеті MS Office 2003 це програма MS Outlook Express.
Вхід у поштові програми в системах колективного доступу захищений паролем, який треба зберігати в таємниці, оскільки послуги тут зазвичай платні, а також для захисту інформації.
Поштові системи фірми Microsoft мають подібні головні меню, що значно полегшує роботу з ними. Принципи роботи такі. Запустивши програму і відкривши новий файл, можна в головному вікні написати лист, відповідні поля заповнити адресою адресата, адресами, кому висилати копії, а також темою листа. Щоб надіслати лист, треба натиснути на кнопку Send (Відправити). На панелях інструментів є кнопки для редагування тексту і роботи з файлами, а також кнопки для задания деяких параметрів:
Увійшовши в поштову систему, потрібно оглянути рядок статусу, де зазначено, чи вам надійшов лист. Щоб прочитати лист, треба натиснути на кнопку Open (Відкрити) і вибрати потрібний файл зі списку.
Листи для відсилання можна готувати заздалегідь на будь-якому комп'ютері і відправляти їх безпосередньо з дискети. Отримані листи можна зберігати в особистому каталозі, на дискеті або вилучати. Текст листа пишуть англійською мовою, українською, якщо є певність у тому, що адресат зможе його прочитати (тобто має потрібний декодер) або транслітерацією, якщо такої певності немає (наприклад, якщо лист відсилають за кордон). Лист повинен бути коротким, а додаткову інформацію (текст, графіку, музику) додають до листа як окремий файл (attachment). Адреса електронної поштимає вигляд імя_користувача@хост.домен.
4. Телеконференції. Обмін інформацією між користувачами в мережі Інтернет може відбуватися за допомогою телеконференції (служби новин, UseNet). Для цього комп'ютер повинен мати контакт із сервером новин і відповідне програмне забезпечення: програму Trumpet News Reader або Netscape Navigator, або MS Internet Explorer тощо. За допомогою телеконференцій можна отримати повідомлення на задану тему або надіслати інформацію на сервер новин чи конкретним учасникам.
Щоб увійти в режим новин, треба виконати команду News – з'явиться вікно для роботи з групами новин. Знаючи адресу сервера новин (News Host), можна приєднатися до нього. Якщо відшукати в меню програми команду для доступу до груп новин (Group, Show тощо) і виконати її, то можна отримати назви всіх груп на цьому сервері. Назви груп будуть у нижній або лівій частині екрана. Вони складаються зі слів чи їхніх скорочень, розмежованих крапками.
Підписку (Subscribe) на групу новин роблять так: вибирають потрібну групу і натискають на клавішу вводу – назва групи буде у верхній половині екрана або позначена 0. Можна відразу підписатися на декілька груп. Потрібну статтю з групи вибирають так само: виокремлюють групу і натискають на клавішу вводу – з'являється список статей групи. З нього вибирають одну і знову натискають на клавішу вводу – на екрані відобразиться текст. Його можна записати на свій диск (Save), переслати поштою (Forward), висловити свою думку і розмістити її у файлі на сервері для загального доступу (Post), відповісти особисто авторові (Article, Author) тощо.
Хід роботи
1. Запустіть програму для роботи з електронною поштою і увійдіть у поштову систему.
2. Надішліть листа (текст довільний) своєму другу. Приєднайте до листа створений раніше текстовий документ Word. Скористайтесь командою New.
3. Закрийте програму для роботи з електронною поштою.
4. Запустіть броузер Internet.
Це може бути MS Internet Explorer або Netscape Navigator тощо.
5. Відкрийте веб-сторінку Волинського національного універсистету імені Лесі Українки.
6. Розгляньте тут умови вступу до університету.
Перепишіть у звіт перші три умови..
7. Поверніться на титульну сторінку. Розгляньте інші розділи, які є на цьому сайті. Перепишіть їх у звіт.
8. Увійдіть в пошукову систему Yahoo.com.ua. Уведіть адресу: http://www.yahoo.com.ua.
9. Ознайомтеся з правилами вступу у вищі навчальні заклади м. Луцька. Клацніть на гіперпосиланні Освіта, Введіть ключове слово Луцьк і натисніть на кнопку Шукати Розгляньте веб-сторінку деякого навчального закладу, клацнувши на відповідному гіперпосиланні. Перепишіть прізвища проректорів університету.
10. Відшукайте найновіші підручники з економіки.
Зверніться до довільного сервера. Задайте відповідне посилання. Занотуйте у звіт назву найновішої книжки.
11. Ознайомтеся з новинами у вашому регіоні.
Які важливі події відбулися?
12. Розгляньте поточну таблицю переможців олімпіади з математики. Уведіть адресу: www.yahoo.com.ua. Задайте ключові слова: олімпіада, Україна, Луцьк. Серед отриманих адрес продовжіть пошук потрібних переможців.
Хто посідає сьогодні перше місце?
13. Закрийте всі відкриті файли (Close).
14. Виконайте додаткове завдання пошуку інформації за вказівкою викладача.
15. Закінчіть роботу. Здайте звіти.
Тема. Використання мови HTML, програм MS FronPage або Word для створення веб-сторінок.
Мета. Навчитись створювати веб-сторінки різними засобами.
Теоретичні відомості
1. Основні відомості про гіпертекст. Гіпертекст – це електронний документ, який містить гіперпосилання на інші документи. Гіперпосилання може мати вигляд підкресленого виокремленого кольором тексту, рисунка або деякого значка. Воно містить невидиму для користувача частину – адресу файлу чи адресу місця у документі, до якого потрібно перейти. Гіперпосилання реагує на вказівник і клацання миші. Якщо вказівник миші навести на гіперпосилання, то він набуде вигляду долоні. Якщо тепер клацнути лівою клавішею миші, то виконається перехід на інше місце в тексті або активізується новий файл. Такий файл може містити текст, звук чи відеозображення. Гіпертекстову технологію застосовують для подання інформації у WWW-просторі, зокрема, для роботи з веб-документами.
2. Створення Web-сторінки за допомогою MS Word і FrontPage. Сучасні редактори FrontPage і MS Word дають змогу створювати веб-сторінки методом конструювання. Web-сторінка складається з наборів кнопок, списків, документів, зображень, аудіо -та відеоінформації. Типовий простий веб-документ складається з текстових блоків, двох-трьох малюнків невеликих розмірів, горизонтальних ліній та гіперпосилань. Складніші веб-документи містять фрейми (вкладені веб-сторінки), таблиці, елементи керування (кнопки, перемикачі, поля діалогу), динамічні ефекти та графічні Flash-об'єкти.
Розглянемо можливості комповзера, які має програма MS Word. Щоб створити веб-сторінку чи цілий веб-сайт, потрібно під час створення нового документа перейти на закладку веб-сторінки і скористатися майстром чи створити нову сторінку. У другому випадку алгоритм дій дизайнерів такий:
♦ командою Формат / Фон задають колір фону чи спосіб замальовування (заливки) екрана деякою текстурою з меню;
♦ вводять текст, вибираючи шрифт, його розмір, колір, вирівнювання тощо;
♦ створюють списки так, як у звичайному текстовому редакторі;
♦ вставляють лінії командою Вставити / Горизонтальна лінія / Вибирають вигляд лінії з меню;
♦ за допомогою команди Таблиця створюють і форматують таблиці;
♦ використовують команду Вставити для вставляння картинок, фотографій, відеофайлів, звуку, гіперпосилань, біжучих рядків тощо;
♦ записують створений файл на диск і переглядають його броузером.
Є три типи текстових блоків: короткі (по два-три речення) текстові абзаци, списки, таблиці.
Згідно з прийнятим стандартом абзаци на веб-сторінці розмежовуються порожнім рядком і не мають відступів у першому рядку. Абзац може бути вирівняний до одного з країв або до центру екрана. Особлива зручність перегляду інформації зумовлена тим, що в нормальному режимі на веб-сторінці немає горизонтальної смуги прокручування (а вертикальна є). Броузер автоматично масштабує горизонтальне зображення різних елементів сторінки, враховуючи характеристики монітора комп'ютера клієнта і розміри вікна, в якому демонструється документ.
<HTML>
<HEAD>
<TITLE> Назва вікна веб-сторінки </TITLE>
</HEAD>
<BODY параметри>
Це моя перша веб-сторінка. Згодом я напишу про себе…
</BODY>
</HTML>
Теги бувають одинарними і парними. Більшість тегів є парними, наприклад, тег означення HTML-файлу: <HTML> ... </HTML>. Парні теги позначають початок і кінець області дії команди. Теги записують у кутових дужках. Тег, що закриває область дії, має косу риску. Не забувайте її писати, інакше тег працюватиме неправильно. Тег може містити параметри, які користувач записує у першому тезі через пропуск, наприклад, <BODY TEXT="red">.
Між тегами <TITLE>...</TITLE> пишуть заголовок сторінки, а між <BODY napaметри>...</BODY> – основний текст, до якого застосовують теги форматування.
Розглянемо головні параметри тега BODY:
BACKGROUND = "шлях до графічгого файлу" – задає картинку для фону; BGCOLOR = "white" – задає білий колір фону, якщо не використовується фон-картинка; TEXT = "black" – задає колір тексту (тут чорний) на сторінці.
4. Теги для форматування тексту. Розглянемо головні теги.
<Р> – початок нового абзацу; його прийнято записувати в кінці попереднього. Наступне речення починатиметься з нового, вирівняного до лівого краю абзацу без відступу в першому рядку.
<BR> – наступний за цим тегом текст буде наведено у новому рядку без пропуску порожнього рядка.
<HR> – буде проведена горизонтальна лінія.
<В> текст </В> – товстий шрифт тексту, що є між тегами.
<І> текст </І> – шрифт-курсив.
<U> текст </U> – підкреслений шрифт.
<SUB> текст </SUB> – нижній індекс, наприклад у А2.
<SUP> текст </SUP> – верхній індекс, наприклад, Та , а2.
<BIG> текст </BIG> – великий шрифт.
<SMALL> текст </SMALL> – малий шрифт.
<ЕМ> текст </ЕМ> – виокремлений курсивом текст (тег І).
<В> <І> текст </Іх/В> – товстий курсив. Цей приклад демонструє застосування вкладення тегів.
Окремим типом абзацу є заголовок. Є шість видів заголовків, які відрізняються розмірами символів:
<Н1>Заголовок 1</Н1>
<Н2>Заголовок 2</Н2>
<НЗ>Заголовок 3</Н3>
<Н4>Заголовок 4</Н4>
<Н5>Заголовок 5</Н5>
<Н6>Заголовок 6</Н6>
Заголовок за замовчуванням вирівнюють до лівого краю вікна. Якщо вирівнювання деякого елемента на сторінці потрібно задати явно, то використовують теги вирівнювання:
<CENTER> елемент </CENTER> – вирівнювання до центру;
<LEFT> елемент </LEFT> – вирівнювання до лівого краю;
<RIGHT> елемент </RIGHT> – вирівнювання до правого краю.
Інформацію можна подати у вигляді таблиці без рамок за допомогою парного тега <PRE>...</PRE>. Текст в середині цього тега оформляють засобами табуляції. Броузер такий текст переформатовувати не буде.
5. Тег задания параметрів шрифту FONT. Щоб задати назву конкретного шрифту, його розмір і колір, використовують парний тег FONT з параметрами FACE, SIZE та COLOR. Наприклад,
<FONT FACE = "Decor, Arbat, Kudriashov" SIZE = +2 COLOR = "red"> текст </FONT>
Якщо на комп'ютері клієнта встановлено шрифт Decor, то він буде застосований до цього тексту, в іншому випадку броузер застосує шрифт Arbat чи Kudriashov, інакше – деякий стандартний шрифт, наприклад, Times New Roman. Розміри символів шрифту можуть бути від 1 до 7. Розмір 3 вважається стандартним, він приблизно відповідає 10 пікселям. Розмір 7 є найбільшим. Число 2 як значення параметра SIZE означає другий розмір. Число +2 означає, що розмір шрифту має бути на дві одиниці більший, ніж стандартний, тобто п'ятий. Число – 2 означатиме перший розмір, тобто на дві одиниці менший, ніж стандартний. Колір тексту буде червоний.
6. Створення списків. Є три типи списків: ненумерований, нумерований, означення. Список може мати заголовок, який охоплюють тегами <LH>...</LH>, наприклад, <LH>Інформатика</LH>.
Ненумерований список утворюють за допомогою парного тега <UL> ...</UL> і одинарних тегів <LI>, наприклад, так:
<LH> Ми вивчаємо предмети: </LH>
<UL>
<LІ>інформатика
<LІ>математика
<LI>англійська мова
<LI>історія
</UL>
На екрані отримаємо таке (ліворуч, а не в центрі): Ми вивчаємо предмети:
• інформатика
• математика
• нглійська мова
• історія
Нумерований список створюють за допомогою парного тега <OL>...</OL> з необов'язковим параметром TYPE та одинарних тегів <LI>, наприклад, так:
<LH> Ми вивчаємо предмети: </LH>
<OL TYPE="1">
<LI>1нформатика
<LI>Англійська мова
<LI>Історія
</OL>
На екрані отримаємо:
Ми вивчаємо предмети:
1. Інформатика
2. Англійська мова
3. Історія
Значення "і" чи "І" параметра TYPE задає нумерацію римськими малими (і, іі, ііі, iv, ...) чи великими (І, II, III, IV, ...) цифрами, а значення "а" чи "А" – латинськими малими (a, b, c, d, ...) чи великими (А, В, С, ...) буквами.
7. Вставляння графічних і відеофайлів. Графічні зображення (фотографії, картинки, піктограми тощо) зберігаються на серверах в окремих файлах з розширеннями bmp, jpg, gif та іншими і подаються на екран клієнта за допомогою команди, що задається одинарним тегом <IMG> з параметрами:
<IMG SRC="aflpeca графічного файлу" ALT= "альтернативний текст" ALIGN="left" WIDTH="240" HEIGHT="200">
Обов'язковим є лише перший параметр SRC. Альтернативний текст – це текст, який виводитиметься замість картинки, якщо броузер не може прийняти графічний файл або якщо вимкнено режим відображення графіки. Параметр ALIGN задає місце розташування картинки на екрані, а параметри WIDTH і HEIGHT – її розміри по ширині і висоті в пікселях або відсотках. Наприклад, <IMG WIDTH="300"> задає ширину картинки 300 пікселів; <IMG WIDTH="50%"> задає ширину картинки півсторінки у горизонтальному напрямку.
Для проведення ліній різної довжини і товщини застосовують параметри WIDTH і SIZE. Наприклад, тег <HR SIZE="30" COLOR= "red"> замість звичайної лінії дає червону смугу товщиною ЗО пікселів.
Зображення можна подати в рамці, що рекомендують робити, якщо його використовуватимуть як гіперпосилання. Для створення рамки навколо зображення призначений параметр BORDER= "товщина рамки в пікселях".
Справа і зліва від картинки, яку обгортає текст, можна зробити вільний простір: HSPACE = "кількість пікселів". Можна створити вільний простір також над і під рисунком: VSPACE = "кількість пікселів".
За допомогою тега IMG можна вставити також відеофільм, який запускатиметься в момент відкриття веб-сторінки:
<IMG DYNSRC=" адреса відеофайлу ">
8. Адреси файлів. Для виклику віддалених файлів, тобто файлів, які є на серверах в мережі, адресу записують із зазначенням назви протоколу доступу http і URL-адреси файлу. Для доступу до файлів на локальному диску використовують протокол доступу file: " file:///диск:/ шлях до файлу".
Наприклад, "file:///d:/mycatalog/mypage.htm". Назву протоколу можна інколи не писати, наприклад, SRC="c:/windows98/Kec .bmp ".
Якщо графічні чи інші файли є в тому ж каталозі, що основний html-файл, то достатньо зазначити лише назву файлу, наприклад, SRC="myfoto.gif". Якщо файл є в деякому сусідньому каталозі images, то шлях до нього можна подати так: "../images/myfoto. gif". Отже, тег IMG може мати такий вигляд:
<IMG SRC="c:/windows98/Кec.bmp" ALT="JIic">.
9. Вставляння гіперпосилань. Є два види гіперпосилань: 1) на файл; 2) на деяке місце на цій сторінці, а саме: на початок сторінки – top, кінець сторінки – bottom, на деякий позначений текст. Гіперпосилання вставляють за допомогою парного тега <А>...</А> з параметром HREF = "адреса файлу". Значеннями параметра можуть бути слова top, bottom чи позначений текст.
Гіперпосиланням може бути текст або деяке графічне зображення. Розглянемо на прикладі випадок, коли гіперпосиланням є текст. Нехай у реченні "Мене звати Світлана" слово "Світлана" потрібно зробити гіперпосиланням на файл "newinf.htm", що містить додаткові відомості про Світлану (цей файл ще треба створити). Це роблять так:
Мене звати <А HREF = "newinf.htm"> Світлана</А>.
На екрані слово Світлана буде підкреслене і зображене іншим кольором. Колір гіперпосилання визначається у тезі BODY параметром LINK = "колір". Крім цього, корисними є ще два параметри: VLINK= "інший колір" – змінює колір гіперпосилання на інший після першого використання; ALINK = "ще інший колір" – змінює колір активізованого користувачем гіперпосилання на ще інший.
Розглянемо, як деяке графічне зображення зробити гіперпосиланням. Для цього в середині тега <А>...</А> потрібно використати тег IMG. Наприклад, фотографію Світлани, що є у файлі "svitlana.gif", візьмемо в рамку і зробимо з неї гіперпосилання на файл newinf.htm:
<А HREF = "newinf .htm"> <IMG SRC = "svitlana.gif" BORDER =8 ></A>
Клацнувши у веб-сторінці на фотографії Світлани, отримаємо на екрані файл з додатковою інформацією про неї.
Розглянемо другий тип гіперпосилань – посилання в межах сторінки. Спочатку потрібно позначити місце на сторінці, куди відбуватиметься перехід. Якщо з деякого місця перехід має виконуватися на початок сторінки, то в місце html-файлу, що відповідає початку сторінки, вводять тег, який називають якорем:
Аналогічно позначають (кидають якір) деяке місце в кінці файлу: <АNАМЕ="#кінець"х/А>.
Будь-яке місце в тексті можна позначити за допомогою тега:
<А NАМЕ="#мояпозначка"></А>. Тепер на сторінці розставляють посилання на створені позначки:
<А HREF="#noчaток (#кінець або #мояпозначка)"> текст гіперпосилання </А>.
Якщо одна сторінка займає декілька екранів, то в кінці сторінки варто вставити гіперпосилання для переходу на її початок, наприклад:
Тепер можна перейти <А НRЕF="#початок">
на початок</А>сторінки.
10. Вставляння звуку і відеозображення. Важливо пам'ятати, що назви звукових файлів мають розширення au, wav, mid, midi, ra, а відеофайлів – avi, vivo, mpeg тощо. Щоб вставити звук чи відео, достатньо як значення параметра HREF у тезі гіперпосилання задати шлях до відповідного звукового чи відеофайлу, який вже є на диску, наприклад:
Тепер <А HREF="mysound.wav"> послухайте мене (150К) </А>.
Текст послухайте мене (150К) стане гіперпосиланням, клацнувши на якому можна почути привітання, застереження, деяку інфо-мацію, яка була заздалегідь записана, наприклад, за допомогою програми Фонограф у файл "mysound.wav" обсягом 150Кбайтів. Оскільки звукові та відеофайли завантажуються довго, рекомендують зазначати у гіперпосиланнях їхні обсяги в кілобайтах.
Щоб звуковий чи відеоефект повторювався декілька разів, наприклад двічі, у тезі <А> використовують параметр L00P=2.
Щоб звук з деякого файлу пролунав у момент запуску сторінки, потрібно використати тег <BGSOUND SRC = "адреса звукового файлу">. Інший спосіб – використайте тег <EMBED SRC="адреса звукового файлу"> і, крім звукового ефекту, отримаєте на екрані магнітофонну панель для регулювання тривалості і сили звуку, припинення чи продовження звучання тощо.
11. Поняття про динамічні ефекти. Динамічними називають ефекти, коли графічні зображення на веб-сторінці змінюються з часом, елементи сторінки змінюють розміри або навіть свій зміст після клацання над ними мишею, текст «біжить» вздовж екрана тощо.
Розглянемо ефект біжучого тексту в смузі, що має висоту HEIGHT ="висота в пікселях" і фон BGCOLOR ="колір фону". Ефект створюється за допомогою парного тега <MARQUEE>...</ MARQUEE>:
<MARQUEE BGCOLOR= "green" HEIGHT = "40"> Вас вітає фірма Дeoл</MARQUEE>
Текст «Вас вітає фірма Деол» пробігатиме в полосі справа наліво, заходитиме за край екрана і з'являтиметься знову праворуч. Такий ефект рекомендують застосовувати до заголовків сторінки.
Ефект відбивання від країв екрана забезпечує параметр BEHAVIOR = "alternate", а зупинити рядок біля лівого краю екрана може значення цього параметра "slide". Значення "right" параметра DIRECTION забезпечить ефект руху в протилежний бік.
Обмеження кількості проходів, наприклад числом 5, задають параметром LOOP – "5". Смугу можна відцентрувати за допомогою параметрів HSPASE і VSPACE. Швидкість руху задає параметр SCROLLAMOUNT="3", де значення вибирають з діапазону від 1 (повільно) до 10 (швидко).
Інші динамічні ефекти створюють за допомогою процедур з використанням мов програмування Visual Basic Script або JavaScript.
Зауваження. Немає єдиного стандарту мови HTML. Деякі теги чи їхні параметри не діють у всіх броузерах. Деякі теги і параметри для різних броузерів називають по-різному. Якщо в написанні тега, назви параметра чи в його значенні допущено синтаксичну помилку, то тег чи параметр не діятимуть.
Хід роботи
Перейдіть на закладку веб-сторінки і скористайтесь майстром.
Скористайтесь командою Формат/Фон…
Виберіть відповідний шрифт, колір шрифту задайте жовтий і вирівняйте текст довільно.
Так само як і у звичайному редакторі.
Скористайтесь командою Вставити / Горизонтальна лінія / Вибрати вигляд лінії з меню…
1) Створення звітів;
2) Створення каталогів;
3) Створення стандартних публікацій;
4) Всі відповіді вірні.
1) Швидкі;сертифікати, баннери;
2) Запрошення, газета, резюме;
3) Візитки, календарі, каталоги;
4) Всі відповіді вірні.
1) Книжка, Природа;
2) Глобус, Земна куля;
3) Астро, метелик, букет;
4) Всі відповіді вірні.
1). Хронологічне;
2) Початкового рівня;
3) Біографічне;
4). Всі відповіді вірні.
1). Сукупність відомостей про автоформатування;
2). Сукупність відомостей прогрупу документів;
3). Сукупність значень параметрів форматування абзацу;
4). Всі відповіді вірні.
1) Обробка фотографій;
2) Фотомонтажні роботи;
3) Дизайнерські роботи;
4) Всі відповіді вірні.
1) tiff;
2) psd;
3) jpeg;
4) Всі відповіді вірні.
1) Рядок стану;
2) Рядок головного меню;
3) Панель інструментів;
4) Всі відповіді вірні.
1) Сервіс/ Регулювання зображення;
2) Вигляд/Регулювання зображення;
3) Зображення/Регулювання…;
4) Всі відповіді вірні.
1) Пошук інформації;
2) Сортування інформації;
3) Здійснює набір перетворень над пікселями зображень;
4) Всі відповіді вірні.
1). Скористатись групою Текст на панелі рисування;
2). Скористатись групою Текст на панелі задач;
3). Скористатись групою Текст на панелі інструментів;
4). Всі відповіді вірні.
1) Формат/Регулювання/Авторівні, Автоконтраст, Автоколір;
2) Сервіс/Регулювання/Авторівні, Автоконтраст, Автоколір
3) Зображення/Регулювання/Авторівні, Автоконтраст, Автоколір;
4) Всі відповіді вірні.
1) Формат/Регулювання/Яскравість-Контраст;
2) Сервіс/Регулювання/Яскравість-Контраст;
3) Зображення/Регулювання/Яскравість-Контраст;
4) Всі відповіді вірні.
1) Засіб мультимедіа;
2) Текстовий редактор;
3) Векторний графічний редактор;
4) Усі відповіді правильні.
1) Картинка;
2) Копки панелі інструментів;
3) Векторні об’єкти, над якими визначені конкретні дії;
4) Усі відповіді правильні.
1) Збереження, копіювання, вирізання;
2) Копіювання, переміщення;
3) Переміщення на аркуші, зміни розміру, зовнішнього вигляду;
4) Усі відповіді правильні.
1) Файл/З’єднати форми;
2) За допомогою інструменту лінія на панелі інструментів;
3) За допомогою Forms;
4) Усі відповіді правильні.
1) SVT;
2) TVS;
3) VST;
4) Усі відповіді правильні.
1) Правка/Новий /Перегляд зразків рисунків…;
2) Вставка/Новий /Перегляд зразків рисунків…;
3) Файл/Новий /Перегляд зразків рисунків…;
4) Усі відповіді правильні.
1) Сервіс/Контекстне меню заголовка/Знайти форму;
2) Формат/Форма/Знайти форму;
3) Формат/Контекстне меню заголовка/Знайти форму;
4) Усі відповіді правильні.
1) Правка/Новий /Перегляд зразків рисунків…;
2) Вставка/Новий /Перегляд зразків рисунків…;
3) Файл/Новий /Перегляд зразків рисунків…;
4) Усі відповіді правильні.
22. Призначення програми MS OneNote:
1) Демонстрування презентацій, ведення нотаток;
2) Демонстрування відео;
3) Демонстрування діаграм;
4) Усі відповіді правильні.
23. Структура сторінки MS OneNote:
1) Назва, форма, примітки;
2) Колонтитули, поле для роботи;
3) Заголовок, робоче поле;
4) Усі відповіді правильні.
24. Що таке розділ в MS OneNote?
1) Заданий макет;
2) Задана сторінка;
3) Декілька сторінок на одну тематику;
4) Усі відповіді правильні.
25. Чи має програма MS OneNote команду зберегти?
1) Так;
2) Ні.
26. Де зберігаються розділи в MS OneNote?
1) Мої документи;
2) Загальні документи;
3) На диску у файлі Моя записна книжка;
4) Усі відповіді правильні.
27. Яке розширення мають розділи в MS OneNote7
1) оек;
2) opr;
3) one;
4) Усі відповіді правильні.
28. Чи можна імпортувати дані до MS OneNote з інших программ?
1) Так;
2) Ні.
29. Як можна імпортувати дані до MS OneNote з інших программ?
1) Команда меню Файл/Вставить/Об’єкт…
2) Команда меню Параметры/Вставить/Об’єкт…
3) Команда меню Вставить…
4) Усі відповіді правильні.
30. Що може містити нотатка MS OneNote?
1) Чернетки важливих документів;
2) Проекти презентацій, плани нарад;
3) Планування бізнесових справ;
4) Усі відповіді правильні.
31. Що таке нотатки на полях MS OneNote?
1) Папки;
2) Файли;
3) Заносяться в однойменну папку, що є в записнику;
4) Усі відповіді вірні.
32. Як записати звук чи відео MS OneNote?
1) Правка/Записати звук чи відео;
2) Сервіс/Записати звук чи відео;
3) За допомогою панелі інструментів Записування звуку та відео;
4) Усі відповіді вірні.
33. Якою комбінацією клавіш можна створити нотатку OneNote на полях?
1) CTRL+SHIFT+n;
2) CTRL+SHIFT+p;
3) CTRL+SHIFT+ь;
4) Усі відповіді вірні.
34. Які є категорії бланків у MS OneNote?
1) Навчальні, Стандартні;
2) Без тексту
3) Ділові, для планування
4) Усі відповіді вірні.
35. За допомогою якої комбінації клавіш OneNote можна створити нотатки на полях?
1) Новий розділ/Створити нотатку на полях;
2) Додати нове місце для нотаток/Створити нотатку на полях;
3) Контекстне меню піктограми OneNote на панелі задач/Створити нотатку на полях;
4) Усі відповіді вірні.
36. Чи потрібно виконувати команду зберегти у програмі MS OneNote?
1). Ні;
2). Так.
37. Яке призначення розділів в MS OneNote?
1) Для сортування інформації;
2) Для збереження інформації
3) Для групування сторінок однакової тематики;
4) Усі відповіді вірні.
38. Команд OneNote а для створення бланку?
1) Правка/Створити бланк...
2) Сервіс/Створити бланк...
3) Формат/Бланк
4) Усі відповіді вірні.
39. Для чого призначена програма InfoPath?
1) Для створення графічних зображень;
2) Текстовий редактор;
3) Для створення бізнес-форм InfoPath;
4) Усі відповіді вірні.
40. В якому форматі зберігаються форми InfoPath при заповненні ?
1) MLX;
2) LXM;
3) XML;
4) Усі відповіді вірні/
41. Які дії можна робити при створенні форми InfoPath в режимі конструктора?
1) Вставляння, форматування елементів управління;
2) Задання перевірки даних;
3) Фільтрування, попередній перегляд;
4) Усі відповіді вірні.
42. В яких режимах може працювати InfoPath?
1) Режим управління;
2) Режим перегляду;
3) Заповнення і розробка форми;
4) Усі відповіді вірні.
43. На чому заснована кожна форма InfoPath?
1) На елементах управління;
2) Режим конструктора;
3) На шаблоні форми;
4) Усі відповіді вірні.
44. Як переключитись в режим заповнення форми InfoPath?
1) Сервіс/ Заповнити форму;
2) Правука/ Заповнити форму;
3) Файл/Заповнити форму;
4) Усі відповіді вірні.
45. як переключитись в режим розробки форми InfoPath?
1) Сервіс/ Заповнити форму;
2) Правка/ Заповнити форму;
3) Файл/Заповнити форму;
4) Усі відповіді вірні.
46. Як добавляти елементи форми InfoPath?
1) Сервіс/ Заповнити форму;
2) Правка/ Заповнити форму;
3) Користуючись панеллю елементів;
4) Усі відповіді вірні.
47. Як створюється зв'язок між елементами управління InfoPath і джерелом даних?
1) Сервіс/ Джерело даних;
2) Правка/ Джерело даних;
3) За допомогою панелі задач Джерело даних;
4) Усі відповіді вірні.
48. Як можна переглянути демонстрацію InfoPath?
1) Сервіс/ Демонстрация Microsoft Office InfoPath.;
2) Правка/ Демонстрация Microsoft Office InfoPath.;
3) Справка/ Демонстрация Microsoft Office InfoPath.;
4) Усі відповіді вірні.
49. Призначення програми MS Outlook:
1) Для створення графічних зображень;
2) Текстовий редактор;
3) Планування різного роду ділових подій.;
4) Усі відповіді вірні.
50. Яке призначення вікна «Outlook сьогодні»
1) Здійснення фільтрації повідомлень;
2) Тільки відправлення повідомлень;
3) Негайне отримання інформації по електронній пошті.;
4) Усі відповіді вірні.
51. Що в Outlook містить область переходів?
1) Ярлики;
2) Текстові файли;
3) Список доступних папок.;
4) Усі відповіді вірні.
52. Що таке папка пошуку Outlook?
1) Міститься посилання на відіслані користувачем повідомлення;
2) Міститься посилання на прийняті користувачем повідомлення;
3) Міститься посилання на погруповані користувачем повідомлення;
4) Усі відповіді вірні.
53. Які дані слід задати під час створення контакту Outlook?
1) Інформація про надіслані листи;
2) Інформація про кількість повідомлень;
3) Інформація про колег, партнерів, колег, знайомих;
4) Усі відповіді вірні.
54. Як групують контакти Outlook?
1) Правка/ Групувати;
2) Файл/ Групувати;
3) Контакт/Групувати;
4) Усі відповіді вірні.
55. Що таке список розсилання Outlook?
1) Декілька відфільтрованих контактів;
2) Декілька відсканованих контактів;
3) Декілька контактів, об’єднаних у групу-список;
4) Усі відповіді вірні.
56. Призначення календаря Outlook:
1) Зображення рисунків;
2) Зображення схем;
3) Планування дня;
4) Усі відповіді вірні.
57. Які події фіксуються в календарі Outlook?
1) Списки;
2) Контакти;
3) Зустрічі, запрошення на збори;
4) Усі відповіді вірні.
58. Призначення щоденника Outlook: Outlook
1) Команда ФайлЗавдання;
2) Команда Вставка/Завдання;
3) Команда Створити/Завдання;
4) Усі відповіді вірні.
59. Які папки використовує електронна пошта Outlook?
1) Вхідні, вихідні;
2) Чернетки;
3) Вилучені, Небажені;
4) Усі відповіді вірні.
60. Що таке спам Outlook?
1) Зображення рисунків;
2) Файл;
3) Небавжані повідомлення рекламного характеру;
4) Усі відповіді вірні.
61. Яке призначення Адресної книжки Outlook?
1) Створення форм;
2) Створення електронних повідомлень;
3) Створення контактів, які мають заповнені поля електронної адреси;
4) Усі відповіді вірні.
62. Як створити завдання Outlook?
1) Команда ФайлЗавдання;
2) Команда Вставка/Завдання;
3) Команда Створити/Завдання;
4) Усі відповіді вірні.
63. Як створити список розсилання Outlook?
1) Команда Файл/ Список розсилання;
2) Команда Вставка/ Список розсилання;
3) Команда Створити/Список розсилання;
4) Усі відповіді вірні.
64. Web-сторінка (документ HTML) це:
1) Текстовий файл з розширенням txt або doc ;
2) Текстовий файл з розширенням htm або html;
3) Д війковий файл з розширенням com або exe;
4) Графічний файл з розширенням gif або jpg .
65. Для перегляду Web-сторінок в Інтернеті використовуються програми:
1) Microsoft Word або Word Pad;
2) Microsoft Access або Microsoft Works;
3) Internet Explorer або Netscape Navigator;
4) Htmlpad або Front Page.
66. Тег - це:
1) Стартовий і кінцевий маркер елементу;
2) Текст, в якому використовуються спецсимволи;
3) Вказівник на інший файл або об'єкт;
4) Фрагмент програми, включеної до складу Web-сторінки.
67. Тег <BODY> - це:
1) Ідентифікатор заголовка вікна перегляду ;
2) Ідентифікатор заголовка документа HTML;
68. Для вставки зображення в документ HTML використовується команда:
1) <img src="../files/218/ris.jpg"> ;
2) <body background="ris.jpg">;
3) <а href="ris.jpg">;
4) <input="ris.jpg">.
69. Гіперпосилання задається тегом:
1) <font color="file.htm">;
2) <img src="../files/218/http://www.chat.ru"> ;
3) <а href="file.htm">текст</a> ;
4) <embed="http://www.da.ru">.
70. Гіперпосилання на Web - сторінці можуть забезпечити перехід...
1) тільки в межах даної web - сторінки ;
2) тольки на web - сторінки даного сервера ;
3) на будь-яку web - сторінку даного регіону ;
4) будь-яку web - сторінку будь-якого сервера Інтернет .
71. Посилання на адресу електронної пошти задається тегом:
1) kompas@email.ru ;
2) <а href="mailto:svetlana@narod.ru">текст</a> ;
3) <а href="marina@mail.ru">текст</a> ;
4) <piter@mailru.com>;
72. Гіпертекст - це:
1) Текст дуже великого розміру ;
2) Текст, в якому використовується шрифт великого розміру ;
3) Структурований текст, де можливі переходи по виділених мітках ;
73. Для створення Web-сторінок використовуються програми:
1) Dreamweaver і Microsoft Word 2003;
2) Turbo Pascal і Qbasic ;
3) Visual Basic і Acdsee ;
4) Scandisk і Defrag .
74. Відзначте твердження, що відносяться до тегам <Н1>, <Н2>. . ., <Н6>, які Ви вважаєте правильними :
1) За допомогою даних тегов оформляються заголовки різних рівнів тексту HTML-документа;
2) Заголовок, створений тегом <Н1 Align=right>, буде вирівняний по правому краю вікна броузера;
3) <Н6> - найкрупніший заголовок;
4) За умовчанням текст заголовка вирівнюється по центру у вікні броузера.
75. Яким чином можна горизонтальну лінію, що створюється тегом <Нr>, розмістити на одному рядку з текстом?
1) цього зробити не можна;
2) <Нr Width=50>текст ;
3) <Нr Align="left" Width=50>текст.
76. Для тега <Сaption> справедливі наступні твердження:
1) Тег <Сaption> необхідно розташовувати відразу за тегом <Тable>;
2) Використання закриваючого тега не є обов'язковим;
3) Тегом <Сaption> оформляється назва таблиці.
77. Виберіть коректні варіанти задання розмірів фреймів:
1) <frameset cols="10 *, *">;
2) <frameset cols="10 *">;
3) <frameset cols="10, 20% *" rows="25 *">;
4) <frameset cols="100%, 20%, 100">;
5) <frameset cols="2">.
78. Яку мінімальну кількість файлів треба створити для відображення на екрані двох фреймів з різними документами?
1) 3;
2) 5;
3) 4;
4) 2.
79. Що описує атрибут TITLE тега <А> HTML-документа?
1) Текст спливаючого повідомлення, яке з'являється поряд з покажчиком миші при його наведенні на об'єкти HTML сторінки;
2) Ім'я файлу HTML документа, на який указує посилання;
3) Заголовок вікна броузера, в якому відображається даний документ HTML;
4) Ім'я файлу даного документа HTML;
5) Заголовок HTML документа, розташований на його початку у вікні броузера.
80. Які можливості надає HTML розробникам Web-страниц?
1) Створювати відео кліпи, звукові файли і інші підтримувані броузерамі об'єкти;
2) Використовувати механізм переходу на інші онлайнові документи за допомогою гіпертекстових посилань;
3) Публікувати онлайнові (on-line) документи, що містять текст, таблиці, списки, графіку і тому подібне.
81. Яке значення атрибуту “TARGET” треба використовувати при написанні гіперпосилання, щоб по клацанню воно завантажувалася в новому вікні?
1) _blank;
2) _self;
3) _top;
4) NEW WINDOW.
82. Як найпростіше задати вертикальне вирівнювання по верхній межі для всіх елементів таблиці, що складається з 2 рядків і 20 колонок?
1) задати вертикальне вирівнювання для кожного осередку: <Тd Valign=top>;
2) задати вертикальне вирівнювання для кожного ряду: <Тr Valign=top>;
3) задати вертикальне вирівнювання для всієї таблиці: <Тable Valign=top>.
83. HTML-документ містить таблицю, початковий код якої приведений нище. Як при цьому таблиця виглядатиме в броузері?
<Тable border="1">
<Тr><тd>1<тd>2<тd>3
<Тr><тd>4<тd Colspan="2">5
<Тr><тd>6<тd>7<тd>8</тable>
|
1 |
2 |
3 |
|
4 |
5 |
|
|
6 |
7 |
8 |
1).
2).
|
1 |
2 |
3 |
|
4 |
5 |
|
|
6 |
7 |
8 |
3).
|
1 |
2 |
3 |
|
4 |
5 |
6 |
|
7 |
8 |
84. Як правильно вкласти одну таблицю всередину іншої таблиці?
1) <Тable><тr><тd><тable><тr><тd>.....;
2) <Тable><тable><тr><тd>.... ;
3) <Тable><тr><тd <Тable><тr><тd>...;
4) жоден з варіантів не є правильним.
85. Що замість ілюстрацій побачить користувач, якщо в настройках броузера відображення ілюстрацій відключене?
1) Порожні бокси, що містять ALT-тексты, і текстову частину сторінки;
2) Взагалі нічого;
3) Тільки текстову частину сторінки;
4) Відключити відображення ілюстрацій неможливо.
86. У якому розділі HTML-документа міститься тіло сторінки?
1) <Вody> ;
2) <Нead>;
3) <Мain>;
4) <Тable>.
87. HTML-документ містить код, приведений нище. На вашу думку, чи допущена тут яка-небудь помилка?
<Тable border="1">
<Тr><тd>1<тd>2<тd>3
<Тr><тd>4<тd
Rowspan="2">5<тd>6
<Тr><тd
Colspan="2">7<тd>8</тable>
1) Так, помилка в структурі таблиці;
2) Так, помилка полягає у відсутності деяких закриваючих (парних) тегів;
3) Так, відсутній обов'язковий заголовок таблиці, оформлений тегом <Сaption>;
4) Ні, код записаний без помилки.
88. Який з тегів, згідно специфікації W3С, є обов'язковим для мінімального HTML-документа?
1) <Нtml>;
2) <Тitle>;
3) <Вody>;
4) <Нead>.
89. Які елементи будуть підкреслені більшістю броузеров при відображенні HTML-документа?
1) <А>;
2) <U>;
3) <С>;
4) <В>.
90. Які теги створюють список з ненумерованими елементами?
1) <ul>
2) <ol>
3) <li>.
91. Які теги створюють список з нумерованими елементами?
1) <ol>;
2) <ul>;
3) <li>.
Тема. Технологія створення та редагування таблиць у редакторі Microsoft Excel.
Мета. Познайомитися з технологією створення та редагування електронної таблиці. Навчитися настроювати зовнішній вигляд вікна процесора Excel. Отримати навички введення даних до таблиці, познайомитися з основними операціями роботи з найпростішими формулами.
План
Теоретичні відомості.
1. Основні поняття про електронну таблицю Excel. Запуск програми. Часто при обробці даних виникає необхідність зображувати їх у вигляді таблиць. При проведенні розрахунків над даними, які подані в табличній формі, широко використовують спеціальні програми для роботи з електронними таблицями. Іноді такі програми називають табличними процесорами. На екрані дисплея електрона таблиця має вигляд прямокутної матриці, що складається з колонок та рядків, на схрещенні яких утворюються клітинки. Кожна колонка та рядок мають ідентифікатор, так що кожна клітинка визначається однозначно. В клітинки поміщуються числа, математичні формули і тексти. Зараз найширше використовується табличний процесор Microsoft Excel для Windows.
Рис. 33. Вікно програми Excel.
Для запуску програми Excel слід виконати команду Пуск/Программы/Microsoft Excel, після чого на екрані з’явиться вікно табличного процессора (рис. 33). Вікно містить ряд типових елементів: рядок заголовка, рядок меню, яке включає такі пункти:
Файл – робота з файлами книг (створення, збереження, відкриття файлів, друкування файлів);
Правка – редагування книг;
Вид – перегляд книг;
Вставка – вставка у аркуші книг малюнків, діаграм та інших типів даних;
Формат – форматування книг (встановлення параметрів, форматів таблиць);
Сервис – сервісні функції (встановлення параметрів настройки Excel);
Данные – робота з базами даних;
Окно – робота з вікнами книг;
? - виклик довідкової інформації.
Наступні типові елементи:
Панелі інструментів. Для вибору потрібної панелі слід скористатися командою Вид/Панель инструментов. За замовчуванням Excel виводить на екран панелі інструментів Стандартная і Форматирование.
Рядок формул. Для введення та редагування формул, у першому вікні рядка виводиться адреса поточної чарунки.
Рядок стану. У цей рядок виводиться інформація про хід виконання деяких операцій.
2. Основні елементи Excel. Книга – це документ, який створюється у табличному процесорі Excel. Кожна книга складається з листів таких типів: робочі листи, листи діаграм, листи макросів, модулів, листи діалогу. Робочі листи – це електроні таблиці, що складаються з колонок і рядків. Максимальне число колонок таблиці – 255, рядків – 16384. Колонки позначаються зліва направо літерами – A…Z, AA-AZ…. Рядки позначаються зверху вниз цифрами від 1 до 16384. На перетині колонки і рядка розміщується комірка. Позначення (адреса) комірок складається з позначення колонки та рядка. В Excel може одночасно існувати кілька вікон книг. Для маніпуляцій з вікнами використовують меню Окно. Табличний курсор переміщується по таблиці за допомогою клавіш керування курсором або за допомогою миші.
Excel має могутні засоби адаптації до вимог конкретного користувача. За їх допомогою можна змінити зовнішній вигляд екрану програми, параметри редагування, перегляду, збереження, друкування таблиць. Ці засоби реалізуються командою меню Сервис/Параметры. Вікно має ряд вкладок, розгорнувши вкладку, можна встановити відповідні параметри.
Вкладка Вид дозволяє встановити або відмінити індикацію рядка формул і рядка стану, показ смуг прокрутки і ярликів листів та ін.
Вкладка Общие дозволяє встановлювати різні режими для позначки адреси чарунок та ін.
3. Створення та збереження файлів книг. Робота з файлами книг виконується за допомогою пункту горизонтального меню Файл.
Створення таблиці. При створенні нового документа слід натиснути кнопку на панелі інструментів , або вибрати команду Файл/Создать. На екрані з’явиться нове вікно документа з іменем Книга1 або Книга 2, або…) для вводу даних таблиці.
Завантаження таблиці. Будь-яка таблиця, яка була збережена під певним іменем, може бути завантажена до процесору Excel для подальшого редагування або перегляду. Для цього слід скористатися командою Файл/Открыть або натиснути кнопку на панелі інструментів. На екрані з’явиться вікно діалогу, робота з яким відбувається за стандартними правилами, тобто треба вказати дисковод, папку, ім’я файлу.
Збереження книги. Для збереження таблиці слід виконати команду Файл/Сохранить або натиснути на панелі інструментів кнопку Якщо книга нова і ця команда виконується для неї вперше, то відкривається вікно діалогу Сохранение документа, де можна вказати дисковод, папку, ввести ім’я, під яким файл буде збережений. За замовчуванням книгам Excel присвоює розширення xls, яке вказує на тип інформації файла та на програму-додаток, засобами якої цей файл був створений.
Якщо команда Сохранить виконується для даного файлу не вперше, то збереження даних виконується у той же файл без діалогу з користувачем.
В разі потреби збереження файлу під новим іменем чи в іншій папці або з іншим форматом, потрібно виконати команду Файл/Сохранить как…, на екрані з’являється вікно діалогу, в якому слід виконати дії для зміни папки розташування файлу чи змінити ім’я документа, чи вказати новий формат для збереження таблиці.
Закриття файла. Після завершення роботи над таблицею можна закрити цей файл командою Файл/Закрыть або кнопкою у рядку заголовка.
4. Введення і редагування даних, форматування комірок.Для введення або редагування даних у яку-небудь комірку таблиці слід зробити цю комірку активною. Перед введенням можна вибрати кнопками панелі інструментів Форматирование шрифт у списку Шрифт, його розмір, а також тип шрифту. Вводити дані в активну комірку можна безпосередньо у полі самої комірки чи в полі рядка формул. Натискування клавіші Enter завершує введення даних у чарунці, а клавіші Esc – відмінює його. Щоб відредагувати дані у поточній комірці слід натиснути клавішу F2.
Цікавою особливістю введення в Excel є автовведення. Ця функція працює при встановленому прапорці Автозаполнение значений ячеек вкладки Правка діалогового вікна Параметры. При введенні даних у цьому режимі Excel намагається вгадати, що вводиться, і допише свій варіант до кінця. Якщо користувач згодний слід натиснути клавішу Enter. В іншому випадку слід продовжувати введення.
За допомогою команди Формат/Ячейки (рис. 34) можна змінювати числові формати даних поточної комірки, включати різні режими розташування даних, переносу тексту по словам у межах однієї комірки, змінювати шрифт, границі комірок, вирівнювання та захист.
Рис. 34. Діалогове вікно Формат комірок.
5. Використання формул. Формула – це сукупність операндів, з’єднаних між собою знаками операцій. Операндом може бути число, текст, адреса комірки, логічне значення, функція.
Арифметичні операції:
додавання – +
віднімання – -
множення – *
ділення – /
піднесення до степені – ^.
Операції відношень:
більше - <
менше - >
дорівнює – =
менше або дорівнює - <=
більше або дорівнює - >=
не дорівнює - <>.
Формула електронної таблиці починається зі знака рівності, а далі записуються числа чи адреси тих комірок, в яких знаходяться потрібні числа, та знаки математичних операцій ( +, -, *, / ) .
Наприклад: = 25+B1*C3 – число, яке знаходиться у комірці В1 помножиться на число, яке знаходиться у С3, а потім їх сума збільшиться на число 25.
Адреси комірок можна вводити до формули за допомогою клавіатури (під час розкладки клавіатури на англійську мову) та методом вказівки або клацання миші по потрібній комірці
Типовi повiдомлення про помилки:
1) #ЗНАЧ! – користувач намагається виконати недопустиму операцiю, наприклад, вiд текстового даного вiдняти числове;
2) #ІМ’Я? – неправильна адреса клiтинки (в адресi А1 лiтера А – українська, а має бути англiйська тощо).
В ЕТ є можливiсть копіювати однотипнi формули (а не вводити їх у кожну клiтинку зокрема), що прискорює розв’язування задач.
Пiд час копiювання формули вiдбуваються такi дії:
• формула вводиться в iншi клiтинки автоматично;
• формула автоматично модифiкується – змінюються вiдноснi адреси, на якi є посилання у формулi.
Адреси клiтинок вигляду В3 чи С3 називають вiдносними. Наприклад, пiд час копiювання формули =В3* С3 з третього рядка у четвертий формула в четвертому рядку набуде вигляду =В4*С4.
Копiювання виконують методом перетягування маркера клiтинки у потрiбному напрямку. Це iнакше називають автозаповненням таблицi.
Копiювати можна не тiльки формули, а й текст i числа.
Якщо клiтинка мiстить текст з цифрами чи цiле число, то перетягування маркера за допомогою правої клавішi мишi i виконання команди Заповнити веде до модифікації числа – збiльшення на одиницю, якщо перетягування вiдбувається вниз чи вправо, i зменшення на одиницю, якщо перетягування вiдбувається вгору чи влiво.
Копiювання формул i автоматичне переобчислення у таблицi – це два головні засоби автоматизацiії обчислень в ЕТ.
Рис. 35. Приклад таблиці вихідних даних для консолідації
Консолідація даних по розташуванню. Діапазони, дані яких консолідуються і поміщаються у вказаний кінцевий діапазон, називаються вихідними областями. Вихідні області можуть розташовуватися на будь-якому аркуші або книзі, на інших відкритих листах або книгах, а також на листах Lotus 1-2-3. Якщо у всіх відомостях кількість упаковок Рибні продукти наводиться у комірці F3, то при консолідації в підсумковій відомості будуть узагальнені значення, що зберігаються в цій комірці у всіх відомостях.
Області консолідації.
Рис. 36. Діалогове вікно Консолідація можна задати або тривимірними формулами, або в полі Заслання
У діалоговому вікні Консолідація в списку, що розкривається Функція (Function) виберіть підсумкову функцію, яку слід використовувати для обробки даних, наприклад Сума (Sum) якщо підсумовуватимуться значення. Опис функцій, приведених в списку, даний в таблиці 1.
Таблиця 1. Підсумкові функції, використовувані при побудові звідних таблиць і звідних діаграм
|
Операція |
Призначення |
|
Сума (Sum) |
Обчислення суми чисел, що зберігаються у вихідних вічках. Ця операція використовується за умовчанням для підведення підсумків по числових полях |
|
Кількість (Count) |
Кількість записів або рядків даних. Ця операція використовується за умовчанням для підведення підсумків по нечислових полях |
|
Середнє (Average) |
Обчислення середнього числа за даними, що зберігаються у вихідних вічках |
|
Максимум (Мах) |
Визначення максимального числа за даними, що зберігаються у вихідних вічках |
|
Мінімум (Min) |
Визначення мінімального числа за даними, вч, що зберігається, вихідних вічках |
|
Твір (Product) |
Обчислення твір чисел, що зберігаються у вихідних вічках |
|
Кількість чисел (Count Nums) |
Кількість записів або рядків, що містять числа |
|
Зміщене відхилення (StdDev) |
Зміщена оцінка стандартного відхилення генеральної сукупності по вибірці даних |
|
Незміщене відхилення (StdDevp) |
Обчислення стандартного відхилення генеральної сукупності по вибірці даних, що зберігаються у вихідних вічках |
|
Зміщена дисперсія (Var) |
Зміщена оцінка дисперсії генеральної сукупності по вибірці даних |
|
Незміщена дисперсія (Varp) |
Незміщена оцінка дисперсії генеральної сукупності по вибірці даних |
Після установки курсора в полі Заслання (Reference) введіть заслання на перший діапазон даних, який консолідується у вказаний кінцевий діапазон. Заслання введіть уручну або, якщо аркуш, що містить нову вихідну область, є поточним, виділите на нім вихідну область. Якщо вихідні області і область призначення знаходяться на різних листах, використовуйте ім'я аркуша і ім'я або заслання на діапазон. Аби прибрати діалогове вікно Консолідація (Consolidate) на час вибору вихідної області, натискуйте кнопку Скрутити діалогове вікно (Collapse dialog) у правій частині поля. Повторне натиснення на цю кнопку відновлює вікно. Якщо вихідні дані знаходяться в іншій книзі, яка в даний момент закрита, натискуйте кнопку Огляд (Browse) і виберіть книгу. Дорога до вибраного заслання відображуватиметься в полі Заслання (Reference). Потім додайте заслання. Натискуйте кнопку Дoбaвum'(Add ). Введене заслання відображуватиметься у вікні Список діапазонів (All references). Повторите цю операцію для всіх вихідних областей, що консолідуються. Аби автоматично оновлювати підсумкову таблицю при зміні джерел даних, встановите прапорець Створювати зв'язки з вихідними даними (Create links to source data). Зв'язку не можна використовувати, якщо вихідна область і область призначення знаходяться на одному аркуші. Після установки зв'язків не можна додавати нові вихідні області і змінювати вихідні області, що вже входять в консолідацію. При консолідації даних по розташуванню заголовки категорій вихідних областей не копіюються автоматично в область призначення. Якщо в області призначення потрібно розмістити заголовки, скопіюйте або введіть їх уручну.
Консолідація даних по категоріях. Виберіть із списку, що розкривається Функція (Function) функцію, яку слід використовувати для обробки даних (рис. 35). Використовувані підсумкові функції приведені в таблиці 1. Введіть вихідну область даних, що консолідуються, в поле Заслання (Reference) . Переконаєтеся, що вихідна область має заголовок. Натискуйте кнопку Додати (Add) для додавання діапазону до списку вихідних діапазонів консолідації. Повторите цю операцію для всіх вихідних областей, що консолідуються. У наборі прапорців Використовувати як імена (Use labels in) встановите прапорці, відповідні розташуванню у вихідної області заголовків: у верхньому рядку, в лівому стовпці або у верхньому рядку і в лівому стовпці одночасно.
Аби автоматично оновлювати підсумкову таблицю при зміні джерел даних, встановите прапорець Створювати зв'язки з вихідними даними (Create links to source data). Зв'язку не можна використовувати, якщо вихідна область і область призначення знаходяться на одному аркуші. Після установки зв'язків не можна додавати нові вихідні області і змінювати вихідні області, що вже входять в консолідацію.
Хід роботи
1. Запустіть програму Excel. Ознайомтесь з вікном програми.
2. Задайте відповідні параметри для подальшої роботи.
Сервіс / Параметри / закладка Вигляд.
3. Введіть дані як показано на рисунку 37:
Рис. 37. Дані до завдання 3.
У стовпці Сума застосуйте формулу. Наприклад, =С3*D3 і т.д. Використайте метод копіювання формул.
4. Сформатуйте стовпець Сума.
Відцентруйте дані, збільшіть розрядність числового формату, виділіть дані жирним шрифтом і візьміть в рамку. Скористайтесь командою Формат / Комірки…
Скористайтесь командою Дані / Консолідація. Збережіть книжку під назвою Консолідація.
Рис 38. Дані до завдання 13.
Тема. Технологія застосування функцій у таблицях. Операції редагування таблиць. Фільтрація та сортування даних. Підведення підсумків.
Мета. Познайомитися з загальними правилами редагування таблиць. Отримати навички роботи з логічними, статистичними функціями. Навчитися використовувати автофільтр та розширений фільтр, впорядковувати і шукати дані, підводити підсумки, будувати математичні вирази.
План
Теоретичні відомості
1. Використання функцій Excel. Деякі дії з даними у таблиці виконуються за допомогою функцій, наприклад, обчислення середнього, мінімального, максимального значення, суми значень із заданого діапазону значень тощо.
За призначенням функції поділяють на декілька категорій:
Будь-яка функція виконується або внесенням її тексту з клавіатури у активну комірку, або її викликом з активної комірки за допомогою Майстра функцій.
Майстер функцій — це спеціальна програма, за допомогою якої можна вибрати потрібну функцію і виконати її, вказавши всі потрібні параметри.
Майстер функцій можна завантажити через пункт меню Вставка/Функція…, або за допомогою кнопки на панелі інструментів. У будь-якому випадку з’явиться вікно Майстра функцій (рис. 39).
Рис. 39. Діалогове вікно Майстер функцій.
Як кожен з Майстрів, він містить кроки для вибору та виконання функції.
На першому кроці із списку категорій (ліворуч) вибирається потрібна за призначенням категорія, а із списку функцій (праворуч) – потрібна функція. Пересуваючись по назвах, можна прочитати у нижній частині вікна Майстра опис вибраної функції.
Категорія 10 недавно использовавшихся містить імена функцій, які користувач нещодавно вже викликав, і з неї також можна вибрати потрібну для роботи функцію. Після здійснення вибору натискається Ok.
На другому кроці заносяться параметри, які потрібні для виконання функції.
Рис. 40. Діалогове вікно для занесення параметрів функції.
Вікно параметрів (рис. 40) здебільшого закриває собою частину таблиці. Для того, щоб дістатися до даних таблиці, його можна «захопити» мишкою та відсунути, або натиснути мишкою червоно-синьо-білу кнопку праворуч у рядку параметра і вікно мінімізується («згорнеться») у рядок (Рис. 41):
Рис. 41. Мінімізоване вікно для занесення параметрів функції.
Тепер усі дані таблиці доступні і можна вибирати ті, які потрібні для роботи. Після вибору знову натискається червоно-синьо-біла кнопка, вікно відновлює попередній розмір.
Якщо всі дії були правильними, можна побачити отримане значення.
Для остаточного виконання функції натискається Ok і результат з’явиться у комірці.
Одну з математичних функцій – обчислення суми – можна також викликати кнопкою на панелі інструментів, попередньо активізувавши потрібну комірку:
Microsoft Excel сам визначить найближчий діапазон чисел та запропонує виконати обчислення. Якщо вибраний програмою діапазон задовольняє користувача, треба просто натиснути Enter, якщо ж ні – треба виділити потрібний діапазон і натиснути на Enter.
2. Редагування даних. Дані, введені у комірку, можна змінити, замінити або вилучити.
Заміна даних: заноситься нове значення і натискається Enter.
Зміна даних: вибирається комірка,
Зміна даних відбувається у режимі Правка.
На відміну від зміни та заміни даних, вилучення даних можна провадити не з однієї комірки, а з декількох комірок (діапазону).
Діапазони бувають суміжні і несуміжні. У суміжних діапазонах між комірками немає проміжків і він має форму прямокутника, а у суміжних проміжки можуть бути. Суміжні діапазони позначаються адресою лівої верхньої комірки діапазону, двокрапкою і адресою правої нижньої комірки діапазону, наприклад, A1:B5.
Несуміжні діапазони складаються з декількох суміжних і позначаються їхніми адресами, розділеними крапкою з комою, A2:C6; K3:K10; E2:G2.
Для роботи з діапазоном його треба виділити за допомогою мишки або клавіатури.
Виділення суміжного діапазону:
– натискається й утримується ліва кнопка мишки та протягується по потрібних комірках.
– натискається і утримується клавіша Shift, а потім за допомогою клавіш переміщення курсора показується потрібний діапазон (виділений діапазон чорний, а комірка, з якої починалося виділення, лишається світлого кольору).
Виділення несуміжного діапазону:
+ – виділяється перший суміжний діапазон, що входить до складу несуміжного, і при натисненій клавіші Ctrl виділяються усі інші суміжні діапазони.
Для вилучення даних може використовуватися метод повного і часткового знищення. Справа в тому, що даним, які заносяться у комірки таблиці, може бути наданий різний формат (спосіб представлення даних). Наприклад, числові дані можуть бути показані як цілі і дробові, як проценти від уведеного числа, як дані з грошовими одиницями, як дати, час тощо.
Тому, якщо використовується метод повного знищення, то дані вилучаються повністю: і дані, і їх формат, а при частковому знищенні можна вилучити або зміст даних ( формат лишається), або формат даних (зміст лишається). Пункт меню Правка/Очистить дозволяє вибрати спосіб знищення:
Видно, що якщо виділити комірку /діапазон комірок і натиснути на клавішу Delete, вилучається тільки зміст, а формати лишаються. Дуже часто при введенні замість чисел у комірці з’являються дати або проценти. Це означає, що комірка попередньо містила процентні дані або дати, які були знищені клавішею Delete, проте їх формати лишилися. Для правильного відображення введених пізніше даних треба знищити попередній формат, як було показано вище, або надати їм новий формат.
3. Фільтрація даних. Фільтр являє собою конструкцію, призначену для відбору тих рядків таблиці, що задовольняють заданій умові, і тимчасового приховання інших. Основою фільтру є список, що містить умови відбору рядків. В першу чергу необхідно виділити діапазон, для якого буде створений фільтр. Вибрати команду Данные/Фильтр/Автофильтр. Після цього автоматично створюється в чарунках верхнього рядка виділеного діапазону спеціальна кнопка ▼, що розкриває список фільтру.
Натиснувши на кнопку ▼, можна вибрати один із варіантів відбору даних: перші десять рядків списку, задати умову фільтрації та ін. Щоб зняти фільтр необхідно повторно вибрати команду Данные/Фильтр/Автофильтр. Режим фільтрації можна відмінити командою Данные/Фильтр/Показать все.
Розширений фільтр використовується для фільтрації списків тоді, коли звичайний фільтр пасує. Термін список в Excel вживають для позначки самої звичайної таблиці. Таблиця-список повинна мати колонки з заголовками, в колонках повинні знаходитися дані одного типу. А в кожному рядку списку – дані про один об'єкт.
Звертання до розширеного фільтра виконується за допомогою команди Данные/Фильтр/Розширенный фильтр. На екрані з’являється діалогове вікно, де треба вказати діапазон чарунок, в яких знаходяться данні, які треба фільтрувати, та вказати діапазон умов або критеріїв по яким будується фільтр. Критерій в даній операції створюється як таблиця (блок умов для даних), що може зберігатися в будь-якому місці робітничої книги або навіть в іншому файлі. Результат фільтрації можна показати в поточній таблиці, а можна вивести в інше місце, так звану цільову область, яка теж оформлюється користувачем як самостійна таблиця. Знімається фільтр командою Данные/Фильтр/Показать все.
4. Пiдсумки в таблицях. Пiдсумки пiдводять з метою знаходження Загальної суми, кількості, Мінімального та максимального значення по числових стовпчиках. Для отримання пiдсумкiв до вибраної впорядкованої таблицi застосовують команду Данi / Підсумки... Отримують вікно, де задають: 1) назву поля, що мiстить об’єкти, для яких створюють пiдсумки, наприклад Країна; 2) операцію підсумовування і 3) назву поля, що містить данi, якi, підлягають підсумовуванню. Скасувати пiдсумки можна командою Прибрати все.
5. Сортування даних. Сортування даних проводиться за однією чи декількома ознаками. Для цього необхідно скористатися командою Данные / Сртировка…
Хід роботи
Рис. 42. Зразок розв’язування задачі пункту 26.
Тема. МS Ехсеl. Побудова дiаграм.
Мета. Ознайомитися з видами дiаграм i вмiти їх будувати за числовими даними з побудованих ранiше таблиць.
План
1. Головнi типи дiаграм.
2. Створення дiаграми.
3. Структура i форматування дiаграми
Теоретичнi вiдомостi
1. Головнi типи дiаграм. Оскiльки рiзновидiв дiаграм є декiлька десяткiв, ми розгзтянемо лише найважливi.
Кругова дiаграма вiдображає один виокремлений рядок чи стовпець числових даних з таблиці у вигляді круга із секторами (рис. 43).
Рис. 43. Кругова діаграма.
Вона демонструє спiввiдношення частин і цiлого, де цiле відповiдає 100%. Є декiлька рiзновидiв кругових діаграм (рис. 44).
Рис. 44. Різновид кругової діаграми.
Якщо серед даних є порiвняно незначні, то їх можна об’єднати в один сектор, для якого буде створено окрему меншу дiаграму об’еднаних даних.
Графiк використовують для побудови графiкiв одної чи декiлькох функцiй, заданих таблично, якщо значення аргументiв функцiй є рiвновiддаленими. для побудови графікiв сл) виокремлювати дiапазон лише 31 значеннями функцiй.
Точкова дiаграма призначена для побудови традиційних графiкiв з довiльними значеннями аргумента (рис. 45).
Рис. 45. Точкова діаграма.
На однiй координатнiй площині можна побудувати графiки вiдразу декiлькох функцiй. Записуватимемо значення аргумента в перший стовпець, а значення функцiй – в другий, третiй тощо. Тодi перший виокремлений стоппець у таблицi програма iнтерпретуватиме як вiсь Х, iншi – як значення одної чи кiлькох функцiй уздовж вертикальної осi. Кiлькiсть рядкiв у такiй таблицi має бути бiльшою, нiж кiлькiсть стовпцiв. Стовпцiв є два для однієї функції, три – для двох функцiй і т.д.
Гiстограма (стовпцева дiаграма) (рис. 46) показує числовi данi таблицi у виглядi вертикальних стовпчикiв. Її найчастiше використовують для iлюстрацiї змiн даних у часi чи просторi.
Рис. 46. Гістограма
Лінійні звичайнi дiаграми складаються з горизонтальни смужок. Вони подiбнi до гiстограм, але повернутi на 90 градусiв, що дає змогу вiзуально оцiнювати величини на пiдставi порiвняння довжин смужок (рис. 47).
Рис. 47. Лінійна діаграма.
Бульковi дiаграми подiбнi до точкових, але маркери даних в них – це круги чи сфери, дiаметри яких пропорцiйнi до даних, i якi вони вiдображають.
Рис. 48. Булькова діаграма.
Бiржовi дiаграми використовують у банкiвськiй справi для вiдображення верхньої і нижньої межi курсiв валют, акцiй тощо.
Пелюсткові дiаграми мають стiльки осей, скiльки є рядiв даних у таблицi. Уздовж осей вiдкладаються значения даних деякої категорiї (тобто з деякого стовпця). Маркери даних з’єднуються лiнiями, утворюючи багатокутник. Кiлькiсть багатокутникiв вiдповiдає кiлькостi стовпцiв даних. На такiй дiаграмі. можна вiдобразити данi із задачi про дiяльнiсть фiрми в Українi. чи Європi. Важливо, щоб кiлькiсть рядiв даних (мiст) була значно бiльшою вiд кiлькостi стовпцiв (мiсяцiв) (рис. 49).
Рис. 49. Пелюсткова діаграма.
2. Створення діаграм. Робота Майстра (рис. 50) складається з чотирьох кроків:
На першому кроці користувач повинен вибрати графік за типом і зовнішнім виглядом.
Рис. 50. Діалогове вікно Майстер діаграм
Якщо перед викликом Майстра були виділені дані для побудови, то при натисненні й утримуванні мишкою кнопки Просмотр результата можна побачити, яким буде майбутній графік (рис. 51):
Рис. 51. Перегляд результатів.
Кнопка Далее виконує перехід до другого кроку, на якому визначається діапазон даних для побудови графіка і те, як ці дані розташовані у таблиці – по рядках чи по стовпчиках (рис. 53):
Рис. 53. Діалогове вікно для визначення діапазону та розміщення даних.
Якщо дані були позначені, то їх діапазон автоматично вказується у зоні Диапазон, якщо ж вони не були позначені, то треба натиснути на синьо-біло-червону кнопку праворуч у зоні Диапазон, виділити потрібні дані у таблиці і знову натиснути на цю кнопку для повернення до другого кроку Майстра.
Після натиснення кнопки Далее відкриється третій крок:
Рис. 54. Визначення параметрів майбутнього графіка.
Тут визначаються параметри майбутнього графіка (рис. 54).
Вкладинка Заголовки використовується для визначення заголовків усього графіка (зона Название диаграмы) та заголовків для осей графіка (зони Ось Х, Ось У і Ось Z, якщо будується об’ємний графік).
Вкладинка Подписи данных використовується у разі, якщо потрібно на графіку показати значення даних (рис. 55):
Рис. 55. Вкладинка Подписи данных.
покажчик Значение розташує дані для Y на графіку;
покажчик Доля (для кругової діаграми) розташує значення відсотків даних Y від їх загальної суми;
покажчик Категория розташує дані Х;
покажчик Категория и доля розташує і значення відсотків даних Y від їх загальної суми, і дані Х;
покажчик Размеры пузырьков – використовується для побудови бульбашкової діаграми.
Вкладинка Легенда використовується для показу/скасування показу умовних позначень для графіка і місця їх розташування (рис. 56):
Рис. 56. Вкладинка Легенда.
Вкладинка Оси використовується для показу/скасування показу відповідних осей на графіку:
Якщо позначка є – вісь показана, якщо ні – вісь не показується.
Вкладинка Таблица данных використовується для лінійних графіків та гістограм для показу під графіком таблиці, за якою побудований графік:
Рис. 57. Вкладинка Таблица данных.
Для такого показу треба позначити покажчик Таблица данных.
Вкладинка Линии сетки використовується для показу/скасування показу основних або додаткових ліній на графіку (потрібне треба позначити або зняти позначку):
На четвертому кроці визначається місце розташування побудованого графіка: він може розташовуватися або на окремому аркуші, або на поточному (рис. 58):
Рис. 58. Діалогове вікно Розміщення діаграми.
Після вибору натискається кнопка Готово, і побудова графіка завершується.
3. Структура i форматування дiаграми. Майже всi дiаграми (крiм кругової і пелюсткової) мають дві головнi осі: горизонтальну – вісь категорiй, вертикальну – вiсь значень. Об’ємнi дiаграми мають ще третю вiсь – рядiв даних.
Діаграма складається з багатьох елементiв. Вигляд усiх елементiв можна змiнювати. Елементи дiаграми є об’єктами, над якими визначенi дiї перемiщення та форматування. Розмiри дiаграми змiнюють, перетягуючи маркери габаритiв. А вигляд змінюють за допомогою команди Формат елемента... з його контекстного меню. Під час форматування можна, зокрема, замалювати елементи деяким кольором чи текстурою. На кожну поверхню дiаграми (сектор, прямокутник, стіну) можна нанести рисунок з файлу, наприклад, зображення продукцiї, зокрема, автомобiлiв, парфум тощо, чи iсторичних пам’ятникiв, що є символами мiст. Можна змiнити текстовi пiдписи елементiв і шрифт, яким вони виконанi.
Щоб вставити в дiаграму пропущений елемент, використовують команди Вставити – Дiаграма – Параметри дiаграми.
Звернiть увагу на те, що тип дiаграми можна будь-коли помiняти. Для цього дiаграму треба вибрати, викликати майстра дiаграм, вибрати iнший тип i натиснути на кнопку Готово.
Хід роботи
1. Побудувати таблицю Ріст населення за зразком (рис. 59).
|
Ріст населення |
|||||
|
|
1970 |
1980 |
1990 |
2000 |
Приріст населення |
|
Європа |
738412 |
794420 |
|
13917 |
|
|
Африка |
362788 |
481034 |
|
713351 |
|
|
Америка |
511607 |
613564 |
|
841077 |
|
Рис. 59. Ріст населення.
2. Підрахувати чисельність населення у 1990р. за наступними даними:
У 1990р. населення збільшилось:
Європа – на 6%.
Африка – 35%.
Америка – 18%.
3. Підрахувати на скільки відсотків збільшилось населення за останні 10 років, тобто між 2000р. та 1990р., по кожному пункту.
4. Отриману таблицю Ріст населення відсортувати по полю 2000р. по зростанню (пункт меню Данные/Сортировка). Прослідкувати за переміщенням рядків таблиці.
5. Побудувати гістограму по таблиці «Ріст населення» за 1970 – 2000р.р. Дати назву гістограмі та висвітити легенду.
6. Побудувати кругову діаграму по одному з пунктів даної таблиці, наприклад, по рядку «Європа». Перенести цю діаграму на інший лист, збільшити розміри діаграми.
7. За допомогою контекстного меню внести зміни у надписи до діаграми: надписати долі даних чи їх значення.
8. Вставити колонтитули: у верхньому колонтитулі написати назву таблиці, у нижньому – поточну дату.
9. Зберегти Книгу.
10. У текстовому редакторі Word написати за допомогою фігурного тексту назву статті та 3-4 речення, які були б присвячені темі: Ріст населення.
11. Перенести за допомогою буфера обміну таблицю Ріст населення та діаграму з процесору Excel до набраного тексту.
12. Вставити готовий малюнок до тексту по цій же тематиці або намалювати його у графічному редакторі. Розташувати всі ці об’єкти так, щоб вийшла невелика замітка.
13. Роботу показати викладачу. Закінчіть роботу.
Тема. МS Ехсеl. Робота з масивами.
Мета. Умiти використовувати складі функцiї для роботи з масивами даних.
Теоретичні відомості
Одновимiрним масивом чисел називають послiдовнiсть чисел, взятих у фiгурні дужки, наприклад {1; 1,5; 4,2}. Двовимiрний масив мистить набори чисел, якi розмежованi символом двокрапка (якщо числа вiдокремлюються крапкою з комою і кома є десятковим роздiлювачем) або крапкою з комою (якщо роздiлювачами є кома та крапка вiдповiдно) наприклад {1; 1,5; 4,2:1; 1,5; 4,2). Один набiр чисел вiдповiдае рядку чисел у зображеннi масиву у виглядi матрицi. Дiапазон з числами можна трактувати як масив чисел (матрицю).
Над матрицями-масивами визначеиi операцiї додавання, вiднiмання, множення на число, а також такi функцї: для множення матрицi на матрицю – ММU(матриця 1; матриця2), транспонування ТRАNSPOSE (масив чи дiапазон), обчисленн оберненої матрицi - MINVERSE(масив) та детермінованої матриці- MDETERM(матриця).
Зауважимо, що дiапазони можна перемножувати, але це не тотожно добутковi масивiв-матриць. Добуток двох дiапазонiв - це дiапазон з покомпонентно перемноженими елементами, що можна використати для розв’язування багатьох задач. Наприклад, вартiсть всiх товарiв (одне число) у задачi про товарниi чек можна визначити за допомогою такої формули: {= SUM(Кількiсть* Цiна)).
Формулу для дiй з масивами чи дiапазонами називають. формулою масиву. Перед виконанням дiй з масивами потрiбно вибрати порожнiй дiапазон клiтинок, де мiститиметься результат обчислення формули-масиву. Особливiсть дiй користувача така:
пiсля набору формули у рядку формул її вводять у ЕТ не простим натисканням клавiшi Еntег, а комбiнацiєю клавiш Shift+Ctrl+ Еntег. Формула масиву буде записана у фiгурних дужках автоматично (їх не набирають).
Хід роботи
Для цього: введіть на лист матрицю і вектор-стовпчик. Виділіть у вільній частині листа діапазон, який має такий самий розмір, що і матриця (у нашому випадку ) і обрахуйте обернену матрицю, використовуючи функцію МОБР (для того, щоб отримати всі коефіцієнти оберненої матриці, не знімаючи виділення, встановіть курсор у рядку формул і натисніть сполучення клавіш CTRL+SHIFT+Enter). Виділіть у вільній частині листа діапазон, який має такий самий розмір, що і вектор невідомих (у нашому випадку – стовпчик ) і обрахуйте добуток оберненої матриці на вектор-стовпчик, скориставшись функцією МУМНОЖ (для того, щоб отримати всі коефіцієнти стовпчика невідомих, не знімаючи виділення, встановіть курсор у рядку формул і натисніть сполучення клавіш CTRL+SHIFT+Enter).
Варіанти (за номером списка у журналі):
|
1 |
6 |
11 |
1 |
-5 |
2 |
-8 |
1 |
-8 |
6 |
3 |
2 |
-1 |
9 |
4 |
4 |
8 |
-8 |
-10 |
9 |
5 |
-5 |
9 |
4 |
3 |
6 |
5 |
-4 |
8 |
-7 |
|
6 |
-8 |
8 |
-4 |
-2 |
-10 |
-3 |
-2 |
10 |
3 |
-8 |
7 |
-9 |
-6 |
-10 |
-7 |
-9 |
-7 |
4 |
7 |
4 |
-4 |
8 |
-8 |
||||||
|
-7 |
-8 |
-4 |
7 |
-8 |
-7 |
-10 |
-5 |
-8 |
-5 |
8 |
-2 |
2 |
9 |
11 |
-7 |
7 |
-2 |
-5 |
5 |
10 |
-11 |
-3 |
5 |
||||||
|
7 |
10 |
6 |
-4 |
-6 |
8 |
6 |
-4 |
-4 |
6 |
9 |
-8 |
-10 |
-4 |
-6 |
10 |
-9 |
4 |
8 |
-3 |
11 |
-3 |
-7 |
-6 |
-5 |
12 |
-3 |
-4 |
4 |
1 |
|
8 |
-2 |
-2 |
10 |
-7 |
-8 |
1 |
-8 |
-11 |
5 |
-5 |
-7 |
-9 |
-9 |
-10 |
7 |
-7 |
-4 |
-1 |
4 |
-9 |
4 |
5 |
-7 |
||||||
|
-9 |
-7 |
-2 |
-5 |
8 |
2 |
-4 |
-2 |
7 |
-8 |
3 |
-2 |
-1 |
2 |
3 |
-2 |
6 |
-1 |
7 |
-7 |
-9 |
7 |
4 |
-7 |
||||||
|
13 |
1 |
1 |
9 |
11 |
|||||||||||||||||||||||||
|
2 |
-5 |
-8 |
3 |
||||||||||||||||||||||||||
|
5 |
-5 |
5 |
4 |
Для цього: оберіть дві довільні комірки – 1) для зберігання значення невідомого 2) для зберігання значення лівої частини даного нелінійного рівняння. Введіть у комірку 2) формулу лівої частини нелінійного рівняння (згідно варіанту). Знайдіть один з коренів рівняння за допомогою Сервис / Подбор параметра, вказавши у першому рядку діалогового вікна “Підбір параметра” адресу комірки 2); у другому – значення “0”; у третьому – адресу комірки 1).
|
В. |
a |
B |
c |
В. |
A |
b |
c |
В. |
a |
b |
c |
|
1 |
-18,06 |
103,72 |
-191,18 |
2 |
1,72 |
-85,39 |
-356,17 |
3 |
3,66 |
-63,39 |
-281,65 |
|
4 |
7,17 |
-91,34 |
-678,38 |
5 |
-3,40 |
-53,28 |
-102,70 |
6 |
-14,27 |
67,28 |
-104,93 |
|
7 |
9,23 |
-104,39 |
-964,63 |
8 |
-2,66 |
-91,66 |
233,59 |
9 |
6,90 |
-105,22 |
-748,13 |
|
10 |
1,14 |
-66,89 |
-225,26 |
11 |
7,06 |
-116,63 |
-827,40 |
12 |
8,39 |
-63,88 |
-423,99 |
|
13 |
25,28 |
212,11 |
590,53 |
Для цього: оберіть три довільні комірки – 1), 2) для зберігання значень невідомих 3) для зберігання значення лінійної форми. Введіть у комірку 3) формулу даної лінійної форми. Знайдіть розв’язок задачі оптимізації за допомогою програми Сервис / Поиск решения (УВАГА! Наявність програми Поиск решения залежить від повноти установки пакету Microsoft Office. Якщо цієї програми немає у меню Сервис, перевірте, чи встановлено цей компонент: Сервис / Надстройки / Поиск решения. Вкажіть адресу комірки 3) як цільової комірки; оберіть положення перемикача макс/мін згідно завдання; вкажіть адресу комірок 1), 2) як тих, що змінюються; введіть обмеження згідно індивідуального завдання (об меження вигляду треба записувати як ).
Варіанти (за номером списку у журналі):
|
В. |
a1 |
a2 |
max/min |
b1 |
b2 |
b3 |
c1 |
c2 |
В. |
a1 |
a2 |
max/min |
b1 |
b2 |
b3 |
c1 |
c2 |
|
1 |
9 |
9 |
min |
-10 |
-6 |
-2 |
6 |
10 |
2 |
4 |
1 |
max |
-5 |
-10 |
3 |
7 |
9 |
|
3 |
-7 |
-10 |
max |
-6 |
-3 |
-4 |
6 |
1 |
4 |
-1 |
8 |
min |
-10 |
-8 |
5 |
8 |
1 |
|
5 |
-6 |
-9 |
min |
-7 |
-9 |
-3 |
9 |
10 |
6 |
6 |
10 |
max |
-2 |
-4 |
7 |
4 |
9 |
|
7 |
7 |
-3 |
min |
-9 |
-5 |
6 |
10 |
1 |
8 |
5 |
-6 |
max |
-9 |
-5 |
-7 |
5 |
7 |
|
9 |
-10 |
-10 |
max |
-4 |
-1 |
5 |
4 |
2 |
10 |
-6 |
-4 |
max |
-6 |
-9 |
-10 |
4 |
10 |
|
11 |
-7 |
-3 |
min |
-5 |
-3 |
4 |
9 |
8 |
12 |
2 |
-6 |
min |
-10 |
-7 |
4 |
4 |
8 |
|
13 |
-3 |
-3 |
min |
-1 |
-7 |
-8 |
9 |
7 |
4. Продемонструйте три листи викладачеві та закiнчiть роботу.
Тема. МS Ехсеl. Задачi апроксимацiї i прогнозування даних. Метод найменших квадратiв. Елементи регресiйного аналiзу. Побудова лiнiй тренду на дiаграмах.
Мета. Умiти використовувати математичнi функцiї для роботи з масивами даних i статистичнi функцiї для дослiдженяя тенденцiй (тренду) в даних.
План
1. Апроксимація. Регресійний аналіз.
2. Типии ліній тренду. Побудова лiнiй тренду
Теоретичні відомості. 1. Апроксимація. Регресійний аналіз. Для реазв’язування задач про згладження експериментальних даних та апроксимацію (наближення) даних деякою нескладною аналітичною функцією з метою використання цієї функції для прогнозування подальших змiн даних, використовують регресійний аналіз. Будь-якi експериментальні данi можна однозначно апроксимувати лінією (функцією рівнянням) деякого типу прямою лінією, логарифмічною, поліноміальною чи експоненціальною кривою за принципом найменших квадратів – так, щоб сума квадратiв відхилень апроксимованих значень вiд експериментальних була мінiмальною.
Заздалегідь складно визначити який тип функції є оптимальним для конкретних даних, зокрема. якщо їх багато. Тому якiсть апроксимації оцiнюють на пiдставi критерію який називається „Критерій R-квадрат” (використовують також позначення r2). Значення r2 для рiзних функцiй буде рiзним. Апроксимація вважається тим ліпшою, чим ближче значення r2 до числа 1, та ідеальною, якщо r2=1
Нехай у деякій однофакторнiй задачi кількість експериментальних даних п, значення фактора (незалежної величини аргументу функції утворюють масив чисел х1, х2, х3,..., хп, значення екепериментальних даних утворюють масив у1, у2,..., уп. Нехай для апроксимації вибрано і визначено функцію f(x).
Тодi r2 обчислюють так:
r2 = 1—Е/Т, де Е= Σ(у1 — f(x1))2. Т = Σy2i —(Σyi)2/n, а суми обчислюють за iндексом i вiд 1 до п.
Найчастiше припускають, що тренд має лiнiйний характер. На основi такого припущення вибирають функцiю f(x)=mx+b. Ріняння вигляду у = f(x) називають рiвнянням регресії. Числа m та b отримують з вхiдних даних за допомогою такого алгоритму:
1) хс= Σ хі/п — середнє значення фактора;
2) ус = Σуі/п — середнє значення експериментальних даних
3) m = Σ (хі — хс)(уі —ус)/ Σ (хі — хс)2
4) b = ус – m* хс
Лінії тренду використовуються для графічного відображення тенденції даних і прогнозування їх подальших змін.
Регресійний аналіз дає змогу оцінити ступінь зв'язку між змінними та прогнозувати значення певної змінної на основі відомих значень однієї або декількох інших змінних. Використовуючи регресійний аналіз, можна продовжити лінію тренду в діаграмі за межі реальних даних для передбачення майбутніх значень. Наприклад, подана нижче діаграма використовує просту лінію тренду, або лінійну апроксимацію, яка є прогнозом на чотири квартали вперед, для демонстрації тенденції збільшення прибутку.
Лінії тренду можна додати до рядів даних. Кожний ряд даних на діаграмі має власний колір або інший спосіб позначення та представлений на легенді діаграми. Діаграми всіх типів, за винятком кругової, можуть містити декілька рядів даних., представлених на ненормованих плоских діаграмах з областями, лінійчатих діаграмах, гістограмах, графіках, біржових, точкових і бульбашкових діаграмах. Неможливо додати лінії тренду до рядів даних на об'ємних діаграмах, нормованих діаграмах, пелюсткових діаграмах, кругових і кільцевих діаграмах. У разі заміни типу діаграми на один із перерахованих вище – наприклад, якщо змінити тип діаграми на об'ємну діаграму або змінити подання звіту зведеної діаграми або зв’язного звіту зведеної таблиці – лінії тренду, які відповідають даним, будуть утрачені.
2. Типи ліній тренду. Є шість різних типів ліній тренду (апроксимація та згладжування), які можна додати до діаграми Microsoft Excel. Тип лінії тренду потрібно вибирати, виходячи з типу даних.
Лінійна. Лінійна апроксимація – це пряма лінія, яка найкраще описує сукупність даних. Вона застосовується в найпростіших випадках, коли точки даних розташовані близько до прямої. Лінійна апроксимація підходить для величини, яка збільшується або зменшується з постійною швидкістю.
У поданому нижче прикладі пряма лінія описує стабільне зростання продажу холодильників протягом 13 років. Слід звернути увагу, що значення R-квадрат дорівнює 0,9036, тобто близьке до одиниці, що свідчить про високу ступінь співпадіння лінії з даними.
Логарифмічна. Логарифмічна апроксимація використовується для опису величини, яка спочатку швидко зростає або зменшується, а потім поступово стабілізується. Логарифмічна апроксимація використовує як від'ємні, так і додатні значення. У нижченаведеному прикладі логарифмічна апроксимація описує прогнозоване зростання популяції тварин, які живуть в ареалі з фіксованими границями. Швидкість зростання популяції зменшується через обмеженість їх життєвого простору. Слід звернути увагу, що значення R-квадрат дорівнює 0,9407, що свідчить про високу ступінь співпадіння лінії з даними.
Поліноміальна. Поліноміальна апроксимація використовується для опису величин, які поперемінно зростають та зменшуються. Вона використовується, наприклад, для аналізу великої сукупності даних. Степінь полінома визначається кількістю екстремумів (максимумів і мінімумів) кривої. Поліном другого степеня може описати лише один максимум або мінімум. Поліном третього ступеню має один або два екстремуми. Поліном четвертого степеня може мати не більше трьох екстремумів. У нижченаведеному прикладі поліном другого ступеню (один максимум) описує залежність витрати бензину від швидкості автомобіля. Слід звернути увагу, що значення R-квадрат дорівнює 0.9474, тобто близьке до одиниці, що свідчить про високу ступінь співпадіння лінії з даними.
Степенева. Степенева апроксимація використовується для опису монотонно зростаючої або монотонно спадаючої величини, наприклад, відстані, яку проходить автомобіль під час розгону. Неможливо створити степеневу апроксимацію, якщо дані містять нульові або від'ємні значення. У нижченаведеному прикладі показано залежність відстані, яку пройшов автомобіль під час розгону, від часу. Відстань виражено в метрах, час – у секундах. Ці дані точно описані степеневою залежністю. Слід звернути увагу, що значення R-квадрат дорівнює 0,9923, що свідчить про високу ступінь співпадіння лінії з даними.
Експоненційна. Експоненційна апроксимація використовується в тому випадку, якщо швидкість зміни даних безперервно зростає. Неможливо створити експоненційну апроксимацію, якщо дані містять нульові або від'ємні значення. У нижченаведеному прикладі експоненційна лінія тренду описує вміст радіоактивного вуглецю-14 у залежності від віку органічного об'єкта. Слід звернути увагу, що значення R-квадрат дорівнює 1, що свідчить про повне співпадіння лінії з даними.
Змінне середнє. Змінне середнє згладжує відхилення в даних і чіткіше показує форму лінії тренду. Така лінія тренду будується за певним числом точок (воно визначається параметром Точки). Елементи даних усереднюються, а отриманий результат використовується як середнє значення для апроксимації. Якщо значення параметра Точки дорівнює 2, перша точка кривої визначається як середнє значення перших двох елементів даних, друга точка – як середнє значення наступних двох елементів і так далі. У поданому нижче прикладі показано залежність обсягу продажу протягом 26 тижнів, отримана шляхом обчислення змінного середнього.
Розглянемо алгоритм додавання лінії тренду до дiаграми
1. Побудувати дiаграму для ряду експериментальних даних.
2. Клацнути правою клавішею на маркері ряду даних, для яких треба побудувати лінію тренду – отримаємо контектне меню ряду даних
З. Виконати команду Додати лiнію тренду.
4. На закладці Тип вибрати тип лінії тренду.
5. На закладці Параметри задати назву кривої (можна не задавати) довжину відрізка (в одиницяхИ зміни аргументу) прогнозу, координату точки перетину з вiссю У (можна не задавати) зобразити рiвняння регресії на дiаграмі, розташувати на дiаграмi значения г2.
6. ОК.
Хiд роботи
Виділіть графік, встановивши курсор і клацнувши лівою кнопкою мишки. Викличте контекстне меню, оберіть пункт Добавить линию тренда. На вкладниці Тип задайте тип лінії тренду, а на вкладниці Параметри – Прогноз на 10 дней; Показывать уравнение на диаграмме; Поместить на диаграмме величину достоверности аппроксимации. Винесіть надпис з формулою і показником R2 за межі області побудови та підпишіть його.
9. Продемонструйте три листи викладачеві та закiнчiть роботу.
Додаток
Тема. Використання логічних та фінансових функцій в електронних таблицях. Списки користувача.
Мета. Умiти використовувати логічні і фінансові функцiї для розв’язувавння задач математичного та економічного змісту, створювати списки користувача.
План
1. Створення логічних функцій.
2. Використання фінансових функцій.
3. Створення списків користувача.
Теоретичні відомості
1. Створення логічних функцій. Логічні функції використовуються у разі, коли прийняття рішень супроводжується неоднозначним розв'язком завдань. Дії логічних функцій базуються на булевій алгебрі, у якій змінні можуть набувати значення ИСТИНА або ЛОЖЬ. Логічна функція ЕСЛИ () визначає умову та дві можливі дії, де одна є істина, а інша – хибність. Формат функції: =ЕСЛИ(умова; дія1; дія2), де дія1 виконується в разі істинності умови, а дія 2 – в протилежному випадку. Умови можуть бути простими або складними з включенням логічних функцій И(), ИЛИ(), НЕ(), ЛОЖЬ(), ИСТИНА().Логічна функція ИЛИ() використовує дві умови: якщо одна з них істинна, тоді результат вважається теж істинним; якщо обидві умови не істинні, тоді результат – хибність. Формат функції: ИЛИ(умова1; умова2;...). У логічній функції И() також використовується дві умови. Результат буде істинним, якщо обидві умови істинні, в протилежному випадку результат – хибність., Формат функції: И(умова1; умова2;....) Логічна функція ЕСЛИ() дозволяє включати іншу функцію ЕСЛИ(), тобто бути вкладеною одна в іншу. Вкладена функція виконується тільки у разі, коли зовнішні умови хибні. Формат функції: ЕСЛИ(умова1; дія1; ЕСЛИ(умова2; дія2; дія3)).
2. Використання фінансових функцій. Фінансові функції використовують для розв’язування задач планування фінансової діяльності, визначення прибутків, аналізу вигідності капіталовкладень, кредитно-інвестиційної політики тощо. Інвестицією називається вкладення грошей у деякий бізнес (або банк) на певних умовах. Позика у банку називається кредитом, а внесок на рахунок у банк – депозитом. Надходження грошей від деякого бізнесу називають рентою. Розглянемо приклади використання фінансових функцій.
В MS Excel аргументами фінансових функцій, які далі будуть розглядатися, є такі величини:
ставка – процентна ставка за період;
кпер – загальна кількість платежів або періодів виплат або платежів;
плт – виплата, яка здійснюється кожний період і не змінюється за весь час виплати;
пс – теперішня вартість, тобто загальна сума, що рівноцінна на теперішній момент серії майбутніх платежів;
бс – майбутня вартість або баланс, який треба досягти після останньої виплати;
тип – логічне значення (0 або1); число 0 або його відсутність, якщо виплата здійснюється в кінці кожного періоду і число 1, якщо на початку.
Значення аргументів ставка та кпер залежать від режиму виплат (методу нарахування відсотків). У таблиці 1 показані значення таких аргументів, де N – кількість років, а K – річна відсоткова ставка.
Таблиця 1 – Значення аргументів
|
Метод нарахування % |
кпер |
ставка |
|
Щороку |
N |
K |
|
Що півроку |
N*2 |
K - 2 |
|
Щоквартально |
N*4 |
K - 4 |
|
Щомісячно |
N*12 |
K - 12 |
|
Щоденно |
N*365 |
K - 365 |
Якщо аргумент функції має значення 0, то його можна не вказувати. Аргументи у списку аргументів розділяються крапкою з комою, і якщо аргумент функції пропускають , то в цьому списку два розділювача (у даному випадку ;) мають бути поруч.
Розрізняють кредитну і депозитну процентні ставки, кредитна ставка є вищою за депозитну. Процентна ставка має бути узгодженою з тривалістю періоду (див. вище наведену таблицю). У прикладах, що будуть далі розглядатися, прийнята місячна депозитна ставка 5%, а кредитна – 6%.
У комірки електронної таблиці фінансові функції, як і будь-які інші, доцільно вводити за допомогою майстра вставки функції, який можна запустити командою Вставка - Функция або натисканням однойменної кнопки на панелі інструментів Стандартная.
Далі розглянемо приклади застосування фінансових функцій.
1. Функція БС(ставка;кпер;плт;пс;тип) призначена для обчислення майбутньої вартості теперішніх інвестицій пс на основі періодичних постійних (рівних по величині сум) виплат плт і постійної процентної ставки.
Задача 1. Інвестор вкладає в бізнес 3000 грн. (чи відкриває на цю суму рахунок у банку) на умовах 5% ставки прибутку щомісяця. Яка вартість інвестиції через 24 місяця?
Розв’язок задачі: =БС(5%;24;;-3000) Відповідь: 9675,30 грн.
Аргументу пс (-3000) надано від’ємне значення, і це означає не отримання, а вкладення грошей.
Задача 2. Клієнт відкриває рахунок у банку на умовах 5% ставки прибутку щомісяця, кладе на рахунок 3000 грн. і планує на початку кожного місяця забирати з рахунку 100 грн. Яка сума буде на рахунку через 24 місяця?
Розв’язок задачі: =БС(5%;24;100;-3000;1) Відповідь: 5002,59 грн.
Аргументу плт (100) надано додатне значення, і це означає отримання грошей.
2. Функція КПЕР(ставка;плт;пс;бс;тип) обчислює кількість періодів, потрібних для погашення суми позики пс, наданої під деяку постійну процентну ставку за умови наперед заданої суми періодичних постійних виплат плт.
Задача 3. Позику 3000грн. беруть за умови повернення в кінці кожного місяця 300 грн. і процентної ставки 6%. Скільки місяців потрібно для повернення позики?
Розв’язок задачі: =КПЕР(6%;300;3000) Відповідь: 15,7 місяців.
3. Функція ПЛТ(ставка;кпер;пс;бс;тип) призначена для визначення суми періодичних виплат для погашення боргу пс. Така виплата складається з двох частин:
а) основна виплата ОСПЛТ(ставка;период;кпер;пс;бс;тип);
б) виплати за процентами ПРПЛТ(ставка;период;кпер;пс;бс;тип).
Задача 4. Бізнесмен взяв у банку кредит на суму 3000 грн. терміном на 12 місяців за умови щомісячного погашення позики і місячної ставки 6%. Визначити величину щомісячних виплат і її складові в кінці 5 місяця.
Розв’язки задачі:
=ПЛТ(6%;12;3000) Відповідь: -357,33 грн.;
=ОСПЛТ(6%;5;12;3000) Відповідь: -224,51 грн.;
=ПРПЛТ(6%;5;12;3000) Відповідь: -133,32 грн.
Отримали від’ємні числа, це означає, що бізнесмен віддає гроші банку на погашення кредиту.
4. Функція ПС(ставка;кпер;плт;бс;тип) обчислює сьогоднішню вартість низки майбутніх надходжень (ренти) від банку. Це дає змогу визначити вигідність інвестицій (капіталовкладень) у деякий бізнес.
Для обчислення сьогоднішньої вартості майбутньої ренти використовується принцип дисконтування – приведення суми ренти за деякий термін до її вартості в даний момент часу. Суттєво враховується депозитна процентна ставка (це ставка, яку банк виплачує за вклади клієнтів), оскільки вважається, що вже перше надходження стає депозитом у банку. Дисконтування дає відповідь на запитання: чи варто вкладати гроші в даний бізнес, чи краще їх покласти в банк під відсотки і нічого не робити.
Задача 5. Нехай для ведення деякого бізнесу потрібно вкласти сьогодні 3500 грн., а далі бізнес протягом 5 місяців приноситиме по 1000 грн. доходу (ренти) в кінці місяця. Депозитна ставка банку 5%. Чи варто займатися цим бізнесом?
Розв’язок задачі: =ПС(5%;5;1000) Відповідь: -4329,43 грн.
Вартість бізнесу (гранично допустима інвестиція) складає 4329,43 грн. Оскільки цю суму потрібно вкладати, число отримане від’ємним. Бізнес вигідний, бо для його ведення потрібно лише 3500 грн. Якби потрібно було більше, ніж 4329,43 грн., то такий бізнес був би збитковим.
5. Функція СТАВКА(кпер;плт;пс;тип;предположение) обчислює реальну процентну ставку від надання позики на певну суму пс за умови фіксованих періодичних виплат плт протягом деякої кількості періодів, що дозволяє визначити банку вигідність надання такої позики. Для цієї функції потрібно задати деяке початкове наближення (предположение) до шуканої процентної ставки. Якщо таке наближення не задано, то воно приймається рівним 0,1 (10%).
Задача 6. Бізнесмен звертається до банку за позикою (кредитом)т на суму 3000 грн. на 12 місяців за умови періодичних виплат 300 грн. протягом року в кінці кожного місяця. Визначити процентну ставку позики.
Розв’язок задачі: =СТАВКА(12;-300;3000) Відповідь: 2,92%.
Якщо місячна депозитна ставка встановлена на рівні 5%, то такий кредит для банку є невигідним. Банк кредиту не надасть.
6. Функція ЧПС(ставка; значение1;значение2;…)
застосовується при оцінці ефективності інвестицій і дозволяє обчислити сьогоднішню вартість різних рент: значение1;значение2;…, які поступають в кінці рівномірних періодів.
Задача 6. У бізнес треба вкласти сьогодні 10000 грн. На наступні 3 роки очікуються річні доходи від бізнесу 3000 грн., 4200 грн., 6300 грн. Витрати залучення капіталу 10% річних. Розрахувати сьогоднішню вартість бізнесу і оцінити , чи є цей бізнес вигідним.
Розв’язок задачі: =ЧПС(10%;3000;4200;6300) Відповідь: 11307,29 грн.
Оскільки затрати, вкладені у бізнес, 10000 грн. менше за його сьогоднішню вартість 11307,29 грн., то такий бізнес є вигідним. За 3 роки ведення цього бізнесу очікується прибуток 1307, 29 грн.
Можна створити функцію користувача, користуючись мовою програмування Visual Basic:
Function
Інструкції з виконання функції
End Function.
Хід роботи
Податок = ,
сума замовлення = податок + загальна вартість.
10). Обчислити значення функції ЯКЩО(2>1; 10–5; 20/2)?
11). Обчислити значення функції ЯКЩО(1+3>5-2; 1; 2)?
Тема. Створення зведених таблиць.
Мета. Умiти використовувати логічні і фінансові функцiї для розв’язувавння задач математичного та економічного змісту, створювати списки користувача.
План
1. Можливості зведених таблиць.
2. Створення зведених таблиць.
3. Підбір параметрів.
4. Побудова сценаріїв.
Теоретичні відомості
1. Можливості зведених таблиць. Зведена таблиця покликана допомогти користувачеві в інтерактивному режимі упорядкувати і узагальнити велику кількість даних, приведених в списках, таблицях і в базах даних. Перегляд великих таблиць вимагає значних витрат часу. Зведені таблиці плануються так, щоб наочно відображувати інформацію, що цікавить користувача. На їх основі можна створити діаграму, яка відображуватиме всі зміни. Якщо звичайні таблиці можуть бути лише двовимірними, то зведені таблиці багатовимірні, що дозволяє уникнути дублювання даних. Створюючи зведену таблицю, користувач вказує, які поля і які елементи мають бути представлені в ній. Наприклад, якщо у вас є списки товарів, які продаються в різних магазинах, то назви товарів утворюватимуть поля, а їх конкретна кількість в кожному магазині – елементи. Дані по магазинах, які розташовані в різних містах, можна розташувати на окремих листах. Зведена таблиця допоможе вам проаналізувати сумарний продаж конкретних товарів по тижнях, місяцях, кварталах, позбавить від необхідності переглядати все наявні списки. У зведену таблицю можна включати проміжні і підсумкові суми, розрахункові поля. Нові дані вносяться до вихідних таблиць, а звідні таблиці призначені лише для читання. Після створення звіту зведеної таблиці її структуру можна змінити, перетягуючи поля і елементи за допомогою миші. Зведена таблиця дозволяє узагальнити і проаналізувати дані, які знаходяться в зовнішніх джерелах даних, створених без використання Excel. Для наочнішого відображення даних, що містяться в звідній таблиці, можна на їх основі створити діаграму. При створенні зведеної таблиці можна використовувати базу даних, наприклад, таблицю, створену в Access.
2. Створення зведеної таблиці. Як приклад розглянемо створення зведеної таблиці, що дозволяє на основі таблиць з вихідними даними виконати аналіз продажу певних товарів в різних містах України. У книзі, наведеній на рис. 60, показаний продаж декількох моделей автомобілівDeo Lanos, Volvo, Shcoda в різних містах України: у Києві, Луцьку і Львові. Кожне місто показане на окремому аркуші. Передбачається, що зведені таблиці складаються по чотирьох місяцях: січень, лютий, березень і квітень. Таблиці відформатували з використанням команди Автоформат (AutoFormat) у меню Формат (Format) . Вибраний зразок з підписом Простий (Simple) .
Рис. 60. Вихідний список для складання зведеної таблиці.
Створення зведеної таблиці бажано почати з виділення комірки усередині використовуваного списку (це дозволяє автоматично виділити діапазон, що містить вихідні дані). Положенням перемикача в групі Створити таблицю на основі даних, що знаходяться: (Create Pivot table from data in:) встановите перемикач в положення: у декількох діапазонах консолідації (Multiple consolidation ranges), оскільки джерела даних для створення зведеної таблиці, розташовані на різних листах Excel. Призначення інших положень перемикача:
Рис. 61. Вікно майстра зведених таблиць
У розділі Вигляд створюваного звіту (What kind of report do you want to create?) поставте перемикач в положення Зведена таблиця (PivotTable) для створення лише зведеної таблиці і натискуйте кнопку Далі (Next). Якщо вихідні дані розташовані на декількох листах, то в наступному діалоговому вікні Майстер зведених таблиць і діаграм – крок 2а з 3 (PivotTable and Pivot Chart Wizard – Step 2a of3) поставте перемикач в положення Створити одне поле сторінки (Create а single page field for ті) оскільки всі листи аналогічні і відрізняються лише містом, в якому реалізовувалася продукція. Натискуйте кнопку Далі (Next) . На екрані відображуватиметься діалогове вікно Майстер зведених таблиць і діаграм – крок 26 з 3 (PivotTable and PivotChart Wizard – Step 2b of 3) . Клацніть мишею в полі Діапазон (Range) (рис. 62.). Виділіть по черзі на всіх листах вічка з А1 по Е4, і натискуйте кнопку Додати (Add) після кожного виділення для додавання діапазону до списку вихідних діапазонів. Заслання на вихідну область буде додано в список Всі заслання (All references). Кнопка згортання вікна праворуч від поля дозволяє згортати діалогове вікно для виділення кожного діапазону. Повторне натиснення на цю кнопку відновлює вікно. Можна зрушити діалогове вікно, аби був видний один з кутів діапазону, що виділявся. Поки йде виділення діапазону діалогове вікно автоматично згортається.
Рис. 62. Виділення діапазонів таблиць, що підлягають консолідації
Якщо вихідна таблиця знаходиться в іншій книзі, до неї можна перейти за допомогою кнопки Огляд (Browse) . Закінчивши вибір даних для звіту зведеної таблиці, натискуйте кнопку Далі (Next). На останньому кроці майстра зведених таблиць і діаграм вам запропонують положенням перемикача задати місце, де слід помістити зведену таблицю (мал. 63):
Кнопку Готово (Finish) доцільно натискувати перш, ніж кнопку Макет (Layout) в наступних випадках:
Рис. 63. Вибір місця розташування зведеної таблиці
Зведену таблицю (рис. 64) можна створити шляхом перетягання заголовків полів в необхідну зону аркуша. Для деяких зовнішніх джерел даних, особливо для великих баз даних, .це може виявитися зручнішим в порівнянні з налаштуванням макету безпосередньо на листі. Так, якщо звіт створюється на основі даних куба (за допомогою майстра створення куба в Microsoft Query), налаштування макету в діалоговому вікні може значно скоротити час, який потрібний для витягання даних. Тут же можна вибрати параметри для створення полів сторінок, аби дані елементів витягувалися окремо. Параметри полів сторінок доступні лише в тому випадку, якщо джерелом даних звіту не є куб.
Мал. 64. Завдання місця розташування полів зведеної таблиці
Рис. 65. Діалогове вікно для автоматичного обчислення полів зведеної таблиці.
3. Підбір параметрів. Ця операція використовується для прогнозування значення однієї комірки при зміні значення іншої; такі комірки мають бути пов'язані формулою.
Розглянемо таблицю з фінансовими показниками роботи фірм (рис. 66)
Рис. 66. Діалогове вікно з фінансовими показниками роботи фірм.
Нехай, наприклад, треба визначити, при яких значеннях інвестиційних витрат фірми «Алмаз» (тут – 140,83) термін окупності інвестицій становив би 1,15 (у таблиці – 0,71).
Для цього спочатку встановлюють курсор у комірку F3, після чого активізують команди Сервис / Подбор параметра. В результаті на екрані дисплея з'являється вікно, показане на рис. 1. У ньому в полі Установить в ячейке визначають значення, яке потрібно знайти для активної комірки F3, а в полі Изменяя значение ячейки вводять адресу комірки ВЗ, значення якої необхідно змінити, й активізують кнопку ОК.
Рис. 67. Вікно команди Подбор параметра.
Після цього в наступному вікні (рис. 68) виводиться результат підбора параметру.
Рис. 68. Результат підбору параметру.
Якщо рішення знайдено, то при активізації кнопки ОК нове значення залишається в комірці F3 (отримали значення інвестиційних витрат – 229,46), при активізації кнопки Отмена попереднє значення відновлюється.
4. Побудова сценаріїв. Сценарієм у MS Excel називають набір нових вхідних значень, що впливають на кінцевий результат, шляхом підстановки у відповідні клітинки таблиці. Сценарії використовують для прогнозування поведінки моделі. Так можна створити і зберегти для подальшого використання одразу декілька сценаріїв для одної таблиці і потім переключатися між ними, оцінюючи кінцевий результат.
Технологію створення і використання сценаріїв розглянемо на такому прикладі: на основі поданої нижче таблиці оцінити поведінку значення обсягу продаж, змінюючи значення норми прибутку.
Розв’язання.
Прибуток обчислюється як добуток норми прибутку і загальних витрат, а обсяг продаж – як сума загальних витрат і прибутку. В підсумковому рядку вираховується загальні суми прибутку і обсягу продаж. За умовою задачі клітинки, що мають змінювати значення для прогнозу поведінки загального обсягу продаж, – це Е3:Е8.
Побудова сценаріїв починається по команді Сервис / Сценарии. Відкривається діалогове вікно Диспетчер сценариев, у якому треба натиснути кнопку Добавить. У наступному вікні Изменение сценария (рис.69) задають ім’я для створення сценарію, заносять діапазон клітинок, значення яких підлягають зміні, і натискають кнопку ОК.
Рис. 69. Вікно Изменение сценария.
Відкривається вікно Значения ячеек сценария (рис 70) із набором значень клітинок для сценарію.
Рис. 70. Визначення значень комірок для сценарію.
Спочатку у цьому вікні містяться норми прибутку, які відповідають поточним значенням, взятим із початкової електронної таблиці. Для створення нового сценарію їх треба замінити. При цьому можна просто змінити старі значення на нові, а можна занести формулу для зміни поточних значень.
Для створення наступного варіанту сценарію в цьому вікні достатньо натиснути кнопку Добавить. Повторно відкривається вікно Значения ячеек сценария (рис. 70), у яке треба ввести новий набір значень норми прибутку. Закінчив будувати всі варіанти сценаріїв в останньому вікні Значения ячеек сценария натискуємо кнопку ОК. На екрані з’являється вікно диспетчера сценаріїв (рис 71), яке містить імена всіх побудованих варіантів сценаріїв.
Рис. 71. Перелік побудованих сценаріїв.
В цьому вікні кнопка Вывести використовується для виклику і перегляду вибраного сценарію, при цьому в електронній таблиці клітинки Е3:Е3 набувають тих значень, які були введені у відповідному сценарію.
За даними сценаріїв на окремому робочому аркуші можна створити звіт або зведену таблицю. Для цього натискається кнопка Отчет і у вікні, що з’являється, вибирається тип звіту і натискається ОК. Нижче показаний тип звіту Структура (рис. 72).
Після натиснення кнопки Закрыть вікно Диспетчер сценариев закривається, і електронна таблиця буде містити значення норми прибутку, вибрані у сценарію, який виводився останнім.
Рис. 72. Структура сценарію.
Задачі
1. Складіть список замовлень книг для постачання в різні бібліотеки декількох міст. Проаналізуйте сумарні замовлення на конкретні книги по містах.
2. Складіть список працівників вашої фірми з основними анкетними даними. Виконаєте пошук даних і їх сортування по заданих критеріях.
3. Створіть зведну таблицю з продажу товарів трьох найменувань за чотири місяці: січень, лютий, березень і квітень для трьох міст: Київ, Донецьк і Львів. Відформатуйте таблицю за допомогою команди Автоформат (AutoFormat) у меню Формат (Format). Перейменуйте ярлички листів по назвах міст. Порахуйте виручку (у тисячах рублів) по місяцях і товарах в різних містах і загальну виручку.
Таблиці з даними магазинів матимуть вигляд:
Таблиця №1 місто Київ
|
Січень |
Лютий |
Березень |
Квітень |
|
|
Овочі |
20 |
30 |
14 |
23 |
|
Фрукти |
30 |
48 |
15 |
24 |
|
Ягоди |
25 |
24 |
16 |
25 |
Таблиця №2 місто Луцьк
|
Січень |
Лютий |
Березень |
Квітень |
|
|
Овочі |
31 |
21 |
31 |
25 |
|
Фрукти |
32 |
22 |
32 |
23 |
|
Ягоди |
33 |
23 |
33 |
24 |
Таблиця №3 місто Львів
|
Січень |
Лютий |
Березень |
Квітень |
|
|
Овочі |
12 |
24 |
24 |
23 |
|
Фрукти |
14 |
21 |
45 |
33 |
|
Ягоди |
17 |
26 |
44 |
32 |
Хід роботи
1. Що з наведеного нижче не є характеристиками комірки?
1) ім’я;
2) розмір;
3) адреса;
4) значення.
2. Яку адресу буде мати комірка В12, якщо змінити вигляд адресації з А1 на R1C1?
1) RBC12;
2) R2C12;
3) 12B;
4) R12C2.
3. Як під час побудови діаграми виділити кілька діапазонів даних, розташованих у різних частинах аркуша?
1) за допомогою миші і клавіші <Ctrl>;
2) за допомогою миші і клавіші <Alt>;
3) за допомогою миші і клавіші <Shift>.
4. Як знайти середнє арифметичне значень комірок B6 з робочого аркуша Лист1 і С3 з аркуша Лист5?
1) =СРЗНАЧ(«Лист1»$B6;’Лист5'$C3);
2) =СРЗНАЧ(«Лист1»!$B$6;’Лист5'!$C$3);
3) =СРЗНАЧ(«Лист1»!$B$6:$C$3).
5. Що означає вміст комірки «#####»?
1). ділення на нуль;
2). ширина комірки не відповідає формату числа;
3). число в комірці не відповідає допустимому числовому формату.
6. Які можливості надає групування аркушів?
1) інформація, що вводиться у згруповані аркуші, з’явиться на всіх аркушах групи;
2) інформація, що вводиться в згруповані аркуші, з’явиться на всіх аркушах робочої книги;
в) інформація, що вводиться в згруповані аркуші, з’явиться в буфері обміну.
7. З якого символу починається формула у Microsoft Excel XP?
1) (
2) +
3) =.
8. Мінімальною складовою частиною електронної таблиці є:
1) комірка;
2) формула;
3) робоча книга.
9. Впорядкування значень діапазону комірок називається:
1) форматуванням;
2) фільтрацією;
3) групуванням;
4) сортуванням.
10. Якими командами слід скористатися, щоб занести до стовпчика чиcла від 1 до 10005?
1) правка\Заполнить;
2) вставка\Ячейки;
3) Формат\Ячейки;
4) Правка\Заменить.
11. Як найбільш ефективно організувати зберігання та підставлення різних варіантів вхідних даних для їх багаторазового використання у таблиці?
1) ввести усі варіанти до сусідніх комірок і періодично змінювати у таблиці адреси комірок;
2) написати простий макрос підстановки різних значень у таблицю;
3) для кожного варіанта вхідних даних написати сценарій і використовувати під час підстановки даних до таблиці.
12. Вкажіть два списки, що не належать до стандартних списків автозаповнення:
1) впорядковані назви місяців;
2) назви областей України за алфавітом;
3) назви європейських країн за алфавітом;
4) назви днів тижня.
13. Де у робочому вікні Microsoft Excel XP можна відразу побачити суму виділених комірок?
1) у заголовку робочого вікна;
2) в одному з полів статусного рядка;
3) у рядку формул.
14. Яка функція не може бути використана під час створення зведеної таблиці?
1) сума;
2) кількість значень;
3) округлення;
4) максимум.
15. Вкажіть, які адреси змінюються у формулі під час переміщення її на інше місце:
1) відносні адреси;
2) абсолютні адреси;
3) не змінюються ніякі адреси.
16. Що розуміють під Рабочою книгою в MS Excel?
1) системний файл;
2) файл з розширенням назви .xls;
3) документ, який складається з Рабочих тетрадей;
4) текстовий документ, до якого введено таблиці.
17. Як називається рядок для введення даних до комірок робочого аркушу в MS Excel?
1) рядок введення;
2) рядок статусу;
3) рядок формул;
4) командний рядок.
18. Виберіть правильні складовi електронної таблицi MS Excel:
1) формули, числа, будь-який текст;
2) стовпчики, рядки, комiрки;
3) стовпчики, рядки, абзаци;
4) поіменованi поля i записи.
19. Назвiть основнi типи даних, якi пiдтримує табличний процесор MS Excel:
1) текстовi, числовi;
2) формули, текстовi, числовi;
3) числовi, формули, дата-час, текстовi;
4) текстовi, числовi, вiдсотки, формули, функцiї.
20. Яка головна зовнiшня вiдмiннiсть формул вiд iнших типiв даних в MS Excel?
1) формули обов’язково вмiщують знаки арифметичних дiй;
2) починаються зi знака рiвняння =;
3) обов’язково вмiщують вбудованi функцiї;
4) у формулах відсутня текстова інформація.
21. Засiб автозаповнювання в MS Excel дозволяє:
1) автоматично змiнювати розмiр клiтинок;
2) створювати ряди даних;
3) створювати ряди даних та прогресiї;
4) виконувати автоматичне форматування діапазону комірок.
22. Якi можливостi надає групування аркушiв в MS Excel?
1) інформацiя, яка вводиться в згрупованi аркушi, з’явиться на всiх аркушах робочоi книги;
2) інформацiя, введена в згрупованi аркушi, з’явиться в Буфере обмена;
3) інформацiя, яка вводиться в згрупованi аркушi, з’явиться на всiх аркушах групи;
4) інформація, яка вводиться до незгрупованого аркуша, з’явиться на всiх аркушах групи.
23. Якi головнi вiдмiнностi бази даних MS Excel вiд електронної таблицi MS Excel?
1) база даних mS excel має постiйну кiлькiсть стовпчикiв (полiв), якi вмi щують однотипну iнформацiю, i змiнну кiлькiсть рядкiв;
2) в базах даних mS excel не дозволяється створювати розрахунковi поля;
3) база даних MS Excel може мати змінну кiлькiсть стовпчикiв (полiв) i змiнну кiлькiсть рядкiв.
24. Виберіть правильну формулу для обчислення X^3-3*X для X = 12
(у протилежному випадку розв’язку немає). Значення X – в комірці B1:
1) +ЕСЛИ(ИЛИ(В1>2; B1=12); B1^3-3*B1; «немає розв’язку»);
2) =ЕСЛИ(B1=12; B1^3-3*B1; «немає розв’язку»);
3) =ИЛИ(B1^3-3*B1; «немає розв’язку»).
25. Якi команди вiдображають базу даних Excel у виглядi структури і надають можливiсть розгортати/згортати її роздiли за допомогою миші?
1) команди Данные\Форма;
2) команди Данные\Сортировка;
3) команди Данные\Итоги.
26. Яка мова програмування використовується для розробки макросiв у MS Excel:
1) Visual C++;
2) Visual Basic for Applications;
3) Visual Basic;
4) Turbo Basic.
27. Чи можливий захист iнформацiї в окремих комiрках таблиці MS Excel?
1) нi, через те, що можна захищати тiльки робочi книги цiлком;
2) так, можна встановити захист iнформацiї тiльки в окремих комiрках;
3) нi, через те, що можна захистити тiльки робочий аркуш або робочу книгу цілком;
4) так, можна встановити захист iнформацiї тiльки в окремих комiрках, але вiн починає дiяти тiльки пiсля захисту робочого аркуша в цiлому.
28. Як доцiльнiше змiнити дiапазон даних для побудованої дiаграми в MS Excel?
1) вилучити дiаграму i побудувати її знову за допомогою Мастера диаграмм;
2) за допомогою команди Исходные данные контекстного меню дiаграми або меню програми Диаграмма;
3) за допомогою команди Параметры диаграммы в меню програми Диаграмма.
29. В MS Excel при копiюваннi формули з вiдносними адресами в сусiдню за рядком комiрку:
1) вiдноснi адреси змiнюються на абсолютнi;
2) змiнюється назва стовпчика, а не номер рядка;
3) зiнюються i назва стовпчика, i номер рядка;
4) змiнюється не назва стовпчика, а номер рядка.
30. Виберiть правильне твердження. В MS Excel:
1) абсолютнi адреси комiрoк змiнюються при копiюваннi формул;
2) абсолютнi адреси та iмена комiрoк не змiнюються при копiюваннi формул;
3) абсолютнi i вiдноснi адреси комiрoк змiнюються при копiюваннi формул.
31 Підпис даних на графіку Excel, це:
32. Якщо дані для опції "Подпись оси Х", при побудові графіка, були не задані, то:
33. Що означає опція "Подпись оси Х", яка відображається у вікні Майстра діаграм?
34. Підпис даних на діаграмі, це:
35. Якщо текст для опції "Легенда" при побудові графіка був не заданий, то:
4). Еxcel пронумерує рядки даних, що відображаються у діаграмі, та позначить їх наступним чином "1, 2 і т.д.".
36. Для чого призначено об'єкт "легенда" на діаграмі або графіку?
37. Що відображає на графіку кільцева діаграма?
38. Що відображає на графіку кругова діаграма?
39. Що відображає на графіку гістограма?
40. Майстер діаграм Excel пропонує на вибір:
41. Для чого призначена вкладка "Заголовки" вікна майстра діаграм?
42. Для чого призначена вкладка "Оси" вікна майстра діаграм?
43. За допомогою якої команди, встановлюються параметри сторiнки при виводі таблиці до друку?
44. Для чого призначена команда "Предварительный просмотр" пункту меню Файл?
45. Яка команда використовується для друку електронної таблицi?
46. Для чого призначена вкладка "Вид" дiалогового вiкна "Формат ячеек"?
47. Для чого призначена вкладка "Рамка" дiалогового вiкна "Формат ячеек"?
48. Для чого призначена вкладка "Шрифт" дiалогового вiкна "Формат ячеек"?
49. Для чого призначена вкладка "Выравнивание" дiалогового вiкна "Формат ячеек " ?
50. Для чого призначена вкладка "Число" дiалогового вiкна "Формат ячеек"?
51. Яка команда якого меню дозволяє виконати усi операції по форматуванню даних комiрки ?
52. Команди якого пункту меню використовуються для форматування даних електронної таблицi?
53. Що таке форматування даних електронної таблицi?
54. Як включити або відключити рядок формул у вiкнi Excel?
55 Яка команда використовується для вiдображення i видалення панелi iнструментiв у вiкнi Exсel?
56. Яка панель iнструментiв використовується для редагування комiрок таблицi?
57. Для чого призначенi команди "Найти", "Заменить" iз пункту меню Правка?
58. Як виконати копiювання формули у блок комiрок?
59. Як виконати перемiщення блоку комiрок?
60. Як виконується копiювання блоку комiрок ?
61. Для чого призначений рядок формул у вiкнi Excel ?
62. Як вiдредагувати змiст комiрки ?
63. Якi операцiї вiдносяться до операцiй редагування ?
64. Як виконати підсумки даних?
2) активiзувати необхiдну комiрку i ввести нове значення;
3) встановити курсор у необхiдну комiрку, активiзувати строку формул i виконати в нiй коригування;
4) активiзувати необхiдну комiрку, нажати клавiшу F2 i виконати необхiдне коригування.
65. Як виконати авто фільтр?
2) активiзувати необхiдну комiрку i ввести нове значення;
3) встановити курсор у необхiдну комiрку, активiзувати строку формул i виконати в нiй коригування;
4) активiзувати необхiдну комiрку, нажати клавiшу F2 i виконати необхiдне коригування.
66. Що таке Консолідація даних?
2) активiзувати необхiдну комiрку i ввести нове значення;
3) встановити курсор у необхiдну комiрку, активiзувати строку формул i виконати в нiй коригування;
4) активiзувати необхiдну комiрку, нажати клавiшу F2 i виконати необхiдне коригування.
67. Як заповнити стовпець числами, які утворюють арифметичну прогресію?
1) Файл/Заполнить…;
2) Вид/Заполнить…;
3) Правка/Заполнить…;
4) Сервис/Заполнить….
68. Як створити список користувача?
2) Правка/Параметры/Списки…;
3) Сервис/Параметры/Списки…;
4) Вставка/Параметры/Списки…
69. Як заховати стовпець?
2) Правка/Параметры/Списки…;
3) Сервис/Параметры/Списки…;
4) Вставка/Списки…
70. Яке значення виразу МАКС(15, 20, МИН(45;25))?
2) 15;
3) 25;
4) 20.
71. Яким символом відокремлюють аргументи у функціях?
2) .
3) ;
4). /
77. Яке значення виразу СРЗНАЧ (15; МАКС(20; 25))?
2) 15;
3) 20;
4) 30.
78. Як задати режим відображення формул?
2) Вставка/Формули…;
3) Сервіс/Параметри/Вигляд/Формули…;
4). Формат/Формули.
79. Призначення кнопки Автосума:
2) різниця значень в комірках;
3) сума значень в комірках;
4) усі відповіді вірні.
80. Як вставити примітку?
1) Вигляд/Примітка;
2) Сервіс/Примітка;
3) Вставка/Примітка;
4) Не має правильної відповіді.
81. Як виконати пошук потрібних даних?
1) Правка/Знайти;
2) Дані/Підсумки;
3) Дані/Фільтр;
4) не має правильної відповіді.
82. Що таке апроксимація даних?
1) підсумовувані дані
2) консолідовані дані;
3) наближення даних деякою нескладною аналітичною функцією;
4) не має правильної відповіді.
83. За яким принципом можна звійснити апроксимацію?
1) за принципом найменших кубів;
2) за принципом найбільших квадратів;
3) за принципом найменших квадратів;
4) не має правильної відповіді.
84. Які види ліній використовують для апроксимації даних?
1) логарифмічна;
2) поліноміальна;
3) лінійна;
4) усі відповіді вірні.
85. Як оцінюють якість апроксимації?
1) за гістограмою
2) за діаграмою;
3) за наближенням «критерію R-квадрат» до одиниці;
4) за графіком функції.
86. Яке призначення функції TREND()?
1) для розв’язання задачі підсумовування даних;
2) для розв’язання задачі консолідації даних;
3) для розв’язання задачі апроксимації прямою лінією;
4) усі відповіді вірні.
87. Яке призначення функції GROWTH?
1) для розв’язання задачі підсумовування даних;
2) для розв’язання задачі консолідації даних;
3) здійснює експоненціальну апроксимацію;
4) усі відповіді вірні.
88. Яке призначення функції LINEST?
1) для розв’язання задачі підсумовування даних;
2) для розв’язання задачі консолідації даних;
3) для лінійного багатофакторного регресійного аналізу;
4) не має правильної відповіді.
89. Яке призначення функції LOGEST?
1) для розв’язання задачі підсумовування даних;
2) для розв’язання задачі консолідації даних;
3) для експоненціального аналізу;
4) не має правильної відповіді.
90. Яке призначення ліній тренду?
1) для побудови діаграми;
2) для зображення рисунків;
3) для графічного відображення тенденції даних і прогнозування;
4) не має правильної відповіді.
91. Яке значення функції ЯКЩО(1+3>5-2; 1; 2)?
1) 1;
2) 2;
3) 5;
4) 3.
92. $E$3. Яка адреса комірки записана?
2) абсолютна;
3) змішана;
4) не має правильної відповіді.
93. Яке значення функції ЯКЩО(2>1; 10–5; 20/2)?
1) 4;
2) 10;
3) 20;
4) 5.
94. Як розграфити таблицю?
1) Правка/Межі…
2) Сервіс/Розграфити таблицю;
3) Формат/Комірки…
4) не має правильної відповіді.
95. Які є функції для роботи з датами?
1) день;
2) рік;
3) час;
4) дата.
96. Як виділити несусідні діапазони комірок?
1) неможливо виділити;
2) натиснути Shift;
3) натиснути CTRL;
4) натиснути CTRL+ Shift.
97. Як задати тип даних комірки?
1) Формат/Тип даних…
2) Сервіс/Комірки/Число…
3) Формат/Комірки/Число…
4) не має правильної відповіді.
98. Як відсортувати дані?
1) Правка/Здійснити сортування;
2) Сервіс/Сортування даних;
3) Дані/Сортувати;
4) Не має правильної відповіді.
99. За допомогою якої команди можна побудувати сценарій?
1) Правка/Сценарії…
2) Формат/Сценарії…
3) Сервіс/Сценарії…
4) Вставка/Сценарії…
100. Яке призначення таблиць підстановки?
1) для розв’язування задач з масивами;
2) для розв’язування фінансових задач;
3) для оцінки впливу одного чи декількох параметрів на деяку величину;
4) не має правильної відповіді.
Тема. MS ACCESS. Створення бази даних у вигляді декількох таблиць.
Мета. Навчитись створювати структуру таблиці, модифікувати її, вводити дані в таблицю.
План
Теоретичні відомості
1. Поняття про бази даних. Система управління базами даних Microsoft Access входить до складу пакета Microsoft Office. Вона дозволяє розв’язувати широке коло завдань користувачів без програмування. Запуск системи Access здійснюється з ОС Windows аналогічно тому, як запускається будь-яка прикладна програма. Після її завантаження на екрані з’являється вікно створення або відкриття бази даних.
База даних (БД) – це сукупність відомостей про конкретні об’єкти. Наприклад, база даних може містити в собі відомості про товари які є в магазині, дані про співробітників, чи база даних телефонних номерів міста. За допомогою баз даних легко вести облік товарів, документацію, звітні відомості. Основними об’єктами бази даних є таблиці, форми, запити, макроси, модулі, сторінки.
· ТАБЛИЦЯ – об’єкт, який Ви визначаєте і використовуєте для зберігання даних, тобто це поіменоване реляційне відношення, яке зберігає дані про певну сутність предметної області. Таблиця – основа будь-якої бази даних.
· ЗАПИТИ – потужний засіб для вибору саме тих даних, які необхідні для рішення задачі, тобто це об’єкт, за допомогою якого можна отримати необхідні дані з однієї чи кількох таблиць. За допомогою запитів можна зробити вибірку, вилучення чи доповнення даних, а також створити нові таблиці на базі вже існуючих.
· ФОРМИ – надають можливість створювати зручний користувацький інтерфейс для роботи з даними, тобто використовуються в основному для завантаження даних, відображення їх на екрані та управління роботою додатків. Форми також можна використовувати для запуску макросів чи процедур.
· ЗВІТИ – застосовуються для аналізу і роздруку даних, тобто вміщують результати обробки однієї чи кількох таблиць і можуть бути видані на друк чи підключені до документів інших додатків.
· МАКРОСИ – простий спосіб автоматизації роботи Вашого додатку, вони являють собою структурований опис однієї чи кількох дій, які необхідно виконати за певних умов. Макроси – це макрокоманди. У вигляді макросів описуються певні дії, які досить часто повторюються. Якщо якісь операції з базою виробляються особливо часто, є сенс згрупувати кілька команд в один макрос і призначити його виділеній комбінації клавіш.
· МОДУЛІ – використовуються для створення і збереження програмних процедур, написаних Вами на MS ACCESS BASIC при розробці складних додатків, які можуть бути прив’язані до окремих форм чи звітів і виконувати певні дії. Якщо стандартних засобів Access не вистачає для задоволення особливо витончених вимог замовника, програміст може розширити можливості системи, написавши для цього необхідні модулі.
· СТОРІНКИ – об’єкт БД, що увійшов до Microsoft Access 2000. Як і форми цей об’єкт служить для забезпечення доступу до даних, що містяться в БД, але тут мова йде про віддалений доступ. Наприклад про доступ через Internet.
2. Створення таблиць. Базу даних в Access створюють у вигляді однієї чи декількох таблиць. Для цього після запуску програми треба виконати таку послідовність команд: Файл / Створити / На закладці Загальні вибрати Нова база даних / OK / Вибрати потрібну папку i надати файлу назву / Створити / Активізувати закладку Таблиці / Створити.
Розширення назви такого файлу бази даних є mbd (його можна не зазначати). Надалі суттєво не плутати назву файлу БД i назви таблиць, які є в БД..
Розглянемо структуру таблиці. Більшість баз даних мають табличну структуру. Як ми знаємо, в табличній структурі адрес даних визначається перетином стрічок і стовпців. В базах даних стовпці називаються полями, а стрічки – записами. Поля формують структуру бази даних, а записи складають інформацію, яка в ній міститься. Кожна таблиця ідентифікується унікальним ім’ям, довжина якого може досягати 64 символи, крім того, всередині імені забороняється використовувати символи “!”, “.”, “[”, “]” чи “’”. Таке саме обмеження накладається на довжину полів. Обсяг бази даних в Access обмежений одним гігабайтом, тобто сумарний обсяг усіх таблиць та інструментальних засобів для роботи з ними не повинен перевищувати цього значення.
Запис містить інформацію про один елемент бази даних: одну людину, книжку, продукцію, рейс тощо. Він складається з полів, які формують структуру запису. Структура запису фактично визначає структуру таблиці i вciєї БД, якщо в ній є лише одна таблиця.
Поле – це мінімальна (але найважливіша) порція інформації в записі, над якою визначені операції введення, виведення, перетворення тощо. Воно має ім'я, значення, характеризується типом i низкою додаткових властивостей.
Таблиця – це місце зберігання даних. Access має зручні засоби обробки кількох таблиць у одній базі даних. Роботу в Access можна виконувати за допомогою спеціальних програм, які отримали назву “майстри”: майстер таблиць, майстер кнопок, майстер форм, вони здійснюють діалог з користувачем, у процесі якого визначаються дані, необхідні для розв’язування відповідної задачі. Для зручності роботи майстри поділяються на кроки (етапи), користувач може пропускати деякі кроки чи повертатися до попередніх.
Система Access має зручні засоби копіювання рядків, полів і фрагментів однієї таблиці до іншої. Таблицею є сукупність даних, що об’єднані спільною темою. Кожен рядок таблиці – це один запис бази даних, всі записи однієї таблиці створені з однакових полів (колонка = полю). Кожне поле має ім’я, тип і властивості.
Одна БД може містити декілька таблиць. Наприклад, в одній таблиці розташовані дані про авторів книг, в другій – відомості про книги, в третій – назви розділів. Розподіл даних по різним таблицям роблять для того, щоб систематизувати дані, покращити швидкодію програми, зробити легшою роботу з БД (ввід даних, огляд даних, отримання даних).
Після запуску Access на екрані з’явиться вікно бази даних (рис. 73)
Рис. 73. Вікно бази даних Access.
Перед створенням бази даних необхідно досконало продумати її структуру, тобто визначити які відомості буде містити в собі БД, як вони будуть взаємодіяти одне з одним. Побудова БД розпочинається з оформлення структури таблиці, де вказують імені полів та типи даних, які будуть вводитися у ці поля. Одне або кілька полів необхідно визначити як ключові. Кількість полів в запису визначається в процесі конструювання таблиці (рис. 74).
Рис. 74. Діалогове вікно для створення структури таблиці.
2. Типи і властивості полів таблиці.
Текстове поле – літери, цифри та інші символи. Розмір поля: від 1 до 255 символів. Можна змінювати формат поля, використовувати маску вводу.
Числове поле – цілі числа, числа з плаваючою крапкою.
Розмір поля : байт ( від 0 до 255)
ціле (від –32 768 до 32 767)
довге ціле ( від -2 147 483 648 до 2 147 483 647)
з плаваючою крапкою (4 байта)
з плаваючою крапкою (8 байт).
Поле Дата/время ( для запису дат та часу)
Логічне поле ( може записуватись одне з двох значень: “ так” чи “ні”, “хибне” чи “істинне”.
Ключове поле – задається для полів, в яких значення не повторюються.
Поле типу Лічильник (Счётчик). Виконують як лічильник записів, часто використовують як ключове поле. Поле типу Счётчик не потрібно заповнювати, воно заповнюється автоматично.
Поле типу Memo. Це довге поле для тексту або чисел (до 64 000 символів).
Поле об’єкта OLE. Вміщує не інформацію про об’єкт, а посилання на ім’я об’єкта (ім’я додатку, малюнка та ін.).
Поле Мастер подстановок. Використовують для встановлення зв’язку між даними таблиць та їх переміщення.
В Access можна використовувати Мастер подстановок.
Застосування маски. Для полегшення вводу даних або надання єдиного стилю даним використовують маску для вводу даних. Маску оформлюють за допомогою спеціальних символів:
0 – замість нуля буде виводитися люба цифра (від 0 до 9), яку введе користувач;
9 – виводиться цифра або пропуск;
# - цифра, пропуск, плюс або мінус;
? – виводиться буква;
& - будь-який символ або пропуск;
< - перетворення символів у нижній регістр;
> - перетворення символів у верхній регістр.
Наприклад, маска для вводу номера телефону: 00-00-00. Користувач буде вводити набір цифр 123456, а на екрані з’явиться: 12-34-56.
4. Ввід даних у таблицю. Після побудови структури таблиць переходять до вводу даних, тобто заповнення БД. Для цього структуру таблиці необхідно закрити. У вікні бази даних з’явиться база даних з вашою назвою. Для цього ми виділяємо назву таблиці, в яку будемо вносити дані, і натискуємо кнопку Открыть. Після її відкриття можна вводити дані в таблицю. Для модифікації створеної таблиці необхідно перейти в режим зміни структури таблиці, внести необхідні зміни, зберегти структуру і знову повернутись у режим введення даних у таблицю.
Хід роботи
Сервіс / Параметри / Режим таблиці. Виберіть шрифт Arial, розмір 12 п., чорний тощо / Застосувати / ОК
Нова база даних / ОК / Виберіть свою папку і дайте файлові назву Моя група / Cтворити.
Введіть назви полів і задайте їхні типи: Номер (лічильник або числовий), Прізвище (текстовий), Місто(село) (текстовий), Вулиця (текстовий), будинок (числовий), квартира (числовий).
Поле Прізвище проіндексуйте. Для поля Будинок задайте властивості: умову на допустиме значення та повідомлення, яке виводитиметься у разі помилки користувача. Текст повідомлення придумайте самі.
Файл / Закрити / Так / Замість назви Таблиця 1 введіть назву Адреси / ОК.
Спробуйте у поле Будинок ввести неправильне значення номера будинку. Закрийте вікно з повідомленням про помилку і введіть правильне значення номера будинку.
Виділіть поле, клацнувши на назві, наприклад Прізвище, і натисніть на стандартній панелі на кнопку Впорядкування (Сортування) за зростанням.
Перейдіть у режим конструктора структури: Вигляд / Конструктор. Змініть адресу одного із студентів.
Структура таблиці має складатися з таких полів: числового поля НОМЕР і текстових полів Прізвище, Ім’я, Місто, Телефон, Тип тел (із значенням: домашній, мобільний, батьків).
Формат поля телефон задайте такий: (# # #) # # # - # # - # #.
У конструкторі для типу поля Тип тел увімкніть майстер підстановки і задайте режим Буде введено фіксований набір значень, натискайте на кнопку Далі та введіть один стовпець з трьох значень: домашній, мобільний, батьків.
Перейдіть у режим таблиці і заповніть таблицю даними, яких бракує. Упорядкуйте таблицю за зростанням у полі НОМЕР або Прізвище. Закрийте таблицю із збереженням на диску.
Структура таблиці повинна складатися з п’яти полів: числового (тут може бути лічильник) НОМЕР, текстових Прізвище, Ім’я, Доручення, числових Будинок і Квартира. Заповніть таблицю даними.
16. Закрийте базу даних. Закінчіть роботу. Здайте звіти.
Тема. MS ACCESS. Робота з формами.
Мета. Уміти створювати форми, вставляти у форми елементи керування, вводити дані, створювати підпорядковані форми..
План
Теоретичні відомості.
1. Поняття форми. Форма являє собою бланк, який потрібно заповнити. Форма дозволяє спростити процес заповнення БД. Це дає можливість їх використання людьми, що мало знайомі з роботою комп’ютерів. За допомогою форм можна звузити об’єм інформації доступної користувачу.
2. Створення форми. При створенні форми зручно користуватися діалоговим вікном Нова форма (рис. 75.). Відображувати це вікно на екрані можна наступними способами:
Рис. 75. Вибір методу створення форми.
Всі таблиці і запити, доступні як джерела даних форми знаходяться в списку, що розкривається, в нижній частині вікна.
Автоформа: у стовпець (рис. 76)
Рис. 76. Форма з полями, розташованими в стовпець.
Автоформу можна створити наступними способами:
1. Вибрати команду Автоформа у меню Вставка.
2. На панелі інструментів в списку кнопки, що розкривається Новий об'єкт вибрати Автоформа.
3. У діалоговому вікні Нова форма (див. рис. 75) можна вибрати наступні види автоформи:
Створення форми за допомогою майстра
Використання майстра – один з найбільш простих способів створення форми.
Інший спосіб відображення вікна майстра – в діалоговому вікні Нова форма (New Form) (рис. 78) вибрати в списку Майстер форм . У списку, що розкривається Таблиці і запити виберіть джерело даних (рис. 77). Двічі клацніть мишею імена полів, які ви хочете перемістити із списку Доступні поля у список Вибрані поля. Якщо ви захочете змінити порядок полів в списку Вибрані поля, то натискуйте кнопку > і поверніть виділене поле в список Доступні поля.
Рис. 77. Вибір полів форми у вікні майстра.
Рис. 78. Вибір вигляду представлення даних.
При створенні форми з декількох таблиць в списку Таблиці і запити виберіть нове джерело даних. Якщо не встановлені зв'язки між таблицями, по яких створюється форма, то на екрані з'явиться повідомлення про помилку.
Створення звязків між таблицями. Відношення між таблицями, наприклад, один до багатьох, встановлюється у вікні Схема зв'язків. У наступному діалоговому вікні майстер пропонує вибрати вигляд представлення даних (рис. 79). За замовчуванням, в правій зоні вікна вгорі показані поля головної форми, узяті з однієї таблиці, а нижче – поля підлеглої форми з іншої таблиці. Наприклад, ми можемо переглядати відомості про товари в головній формі, відображуючи в підлеглій формі їх ціну. Якщо ви хочете переглядати дані в зв'язаних формах, то поставте перемикач в положення Зв'язані форми. Потім положенням перемикача виберіть зовнішній вигляд підлеглих форм: стрічковий (Datasheet) або табличний. Натискуйте кнопку Далі. На екрані з'явиться вікно вибору стилю (мал. 80). Якщо ви не хочете особливим чином виділяти поля або застосовувати спеціальні ефекти, то виберіть Стандартний стиль, який пропонується за умовчанням.
Рис. 79. Вибір зовнішнього вигляду підлеглої форми.
Рис. 80. Вибір стилю оформлення форми.
Рис. 81. Задання імен головної і підлеглих форм.
У останньому діалоговому вікні майстра задаються імена головної і підлеглих форм (рис. 81). Багато розробників використовують в іменах головної і підлеглої форм префікси frm і sbf, аби зробити очевиднішим зв'язок між формами. Якщо хочете проглянути довідку про роботу з формою встановите прапорець Вивести довідку по роботі з формою (Display Help on working with form) ?
Створення форми в режимі конструктора
Режим конструктора надає найбільші можливості по створенню і редагуванню форми. Форма може бути розділена на 5 частин: Заголовок форми, Верхній колонтитул, Область даних, Нижній колонтитул і Примітка форми. При виводі на друк багатосторінкової форми заголовок відображується лише на першій сторінці, а примітка внизу останньої сторінки. Можна не використовувати у формі заголовок, колонтитули і примітку. Ці розділи можуть не відображуватися при створенні форми. Аби включити їх у форму виберіть в меню Вигляд команди Заголовок/примітка форми і Колонтитули. Елементи управління форми розташовані в області даних. Ви можете переміщати вертикальну лінію, що показує розташування правого поля форми, і горизонтальну лінію, що відзначає положення нижнього поля форми. У вікні конструктора форми видно лінії сітки, розташовані на відстані одного сантиметра один від одного. По лініях сітки зручно вирівнювати стовпці і рядки елементів управління. Для розташування по лініях
Рис. 82. Створення форми в режимі конструктора.
сітки елементів управління виберіть в меню Формат команду Прив'язати до сітки. Команда По вузлах сітки у меню Формат змінює розміри елементів управління так, щоб вони відповідали кроку сітки. Для включення і виключення відображення сітки виберіть команду Сітка у меню Вигляд. У вікні створення форми в режимі конструктора видна Панель елементів. Для її відображення або утаєння можна використовувати команду Панель елементів (Toolbox) у меню Вигляд. На ній розміщені кнопки елементів управління. Процес введення у форму елементів управління спрощується, якщо натискує кнопка Майстер. Аби ввести кнопку у форму, клацніть її кнопкою миші, перемістите мишу на місце розташування у формі і, утримуючи такою, що натискує кнопку миші, задайте розміри кнопки. Якщо необхідно ввести одну і ту ж кнопку в декілька місць форми, то двічі клацніть кнопку на панелі елементів. Для припинення роботи з кнопкою натискуйте клавішу Esc. Аби створити підлеглу форму, що відображується в режимі таблиці, перетягнете таблицю або запит з вікна бази даних у форму в режимі конструктора. При цьому автоматично запускається майстер створення підлеглих форм.
Хід роботи
Файл / Створити нову базу даних / Перейдіть на закладку Шаблоны бази даних /На моем компьютере / Виберіть значок Контакты / ОК / Дайте назву файлові / Списки студентів / Створити.
Які звіти є у цій базі даних? Перегляньте перший звіт. Закрийте його. Перегляньте ще один звіт. Закрийте базу даних. Для цього у головній кнопковій формі натисніть на останню кнопку Вихід.
У головному вікні БД виберіть закладку Форми і виконайте команду Створити.
У вікні Нова форма виберіть майстра форм і обов’язково задайте у полі списку джерело даних / таблицю Адреси студентів / ОК
Виберіть усі поля серед доступних кнопкою >> і натисніть Далі.
Які є стилі форми? Який стиль вам найбільше до вподоби?
Уведіть імя: Адреси студентів / Увімкніть режим автовідкривання форми (перший вимикач) / Готово.
Користуючись кнопками гортання у нижній частині форми.
Для цього скористайтеся кнопкою серед кнопок гортання.
Скористайтесь командою Вигляд / Конструктор або застосуйте команду Вигляд / Панель елементів.
Скористайтесь командою з меню Вигляд / Заголовки/Примітки. Уведіть заголовок форми і розмалюйте його. Скористайтесь панеллю елементів. Відформатуйте текст на свій смак.
Якщо немає вільного місця у частинах форми, то треба перетягнути обєктиу формі на інші місця, щоб звільнити місце. Однак ліпше задати розміри усіх частин форми, викликавши їхні контекстні меню і виконавши наступні команди: Властивості – Макет – Висота – Ввести потрібне значення.
Клацніть мишею у полі заголовка. Виконайте команди з меню Вставити – Об’єкт - ClipArt – Виберіть і вставте картинку. Змініть розміри рамки і правильно впишіть картинку у вибрану рамку командами Вигляд – Властивості – Макет – Задання розмірів – Зі списку значень цього параметра виберіть За розмірами рамки.
Вигляд – Режим форм.
Вигляд – Конструктор.
Натисніть на кнопку КНОПКА на панелі елементів і клацніть на формі, де треба розмістити кнопку. Кнопка Запуск майстра також повинна бути натиснутою. Відкривається вікно майстра створення кнопок. У категорії Переходи по записах виберіть дію Наступний запис – Далі. Введіть текст підпису кнопки „Вперед” і виберіть рисунок кнопки з меню зразків. Робочу назву кнопці можете не давати – Готово.
Перейдіть у режим користувача. Клацніть по кнопці Підпорядкована форма/звіт на панелі елементів керування і в основній формі оберіть контур для підпорядкованої форми. Виконуючи вказівки майстра, налагодьте зв’язок з таблицею Доручення і відберіть для підпорядкованої форми лише поля Прізвище, Доручення. Задайте зв’язок між даними з двох таблиць по полю Прізвище (перетягніть це поле з першої таблиці на відповідне поле в другій), - Готово. Поверніться в режим форм і погортайте форми. Стежте за змінами в підпорядкованій формі
Перейдіть у режим форми і продемонструйте результат.
Тема. MS ACCESS. Створення зв’язків між таблицями.
Мета. Навчитись створювати зв’язки між таблицями.
План
Теоретичні відомості дивіться у попередній роботі.
Хід роботи.
Тема. MS Access. Робота з фільтрами і запитами.
Мета. Уміти конструювати фільтри і запити для відшукання інформації у базі даних. Знати призначення таких запитів: на вибірку, параметричних, на внесення змін у БД, на доповнення, вилучення, копіювання, створення, обчислення.
План
1. Створення запитів.
2. Фільтр. Створення фільтрів.
3. Побудова виразів для пошуку даних.
Теоретичні відомості. 1. Створення запитів. Запити призначені для відбору потрібних даних з одної або декількох таблиць на основі деяких критеріїв. Завдяки їм з БД в будь-який момент можна отримати потрібні дані. Результатом запиту є набір записів, зібраних в таблицю.
Одним з найпростіших запитів є простий запит, що дозволяє із зв’язаних таблиць бази да-них отримати нову таблицю, в яку включені окремі поля різних таблиць.
Алгоритм створення простого запиту:
1. Перейти на вкладку Запросы. Натиснути кнопку СОЗДАТЬ.
2. У діалоговому вікні вибрати пункт Простой запрос.
3. На екрані з’явиться діалогове вікно, в якому слід вказати назву таблиці і назву полів цієї таблиці, які переносяться у запит. У списку Таблицы/Запросы вибрати спочатку назву таблиці, з вікна Доступные поля перенести необхідні поля у вікно Выбранные поля.
4. Дайте назву запиту. Поставте перемикач у поле Отркытие результата выполнения запроса. Натиснути кнопку Готово.
5. На екрані з’явиться таблиця.
Для внесення змін у запит потрібно скористатись кнопкою КОНСТРУКТОР. З’явиться вікно побудови запиту. В цьому режимі можна добавити потрібні поля з таблиць, дані яких вже ви-користовувались у запиті (вибираючи у порожньому стовпчику назву поля таблиці), а при необхідності додати й нові таблиці БД за допомогою кнопки панелі інструментів .
Можна для параметрів добавляти сортування по зростанню, по спаданню (рядок Сортировка).
Найчастіше використовується запит на вибірку. Такий запит легко створити з простого запиту, вказавши критерії відбору даних. Для цього у рядку Условие отбора задається за допомогою логічного виразу умова. Записи БД, які підходять під цю умову будуть записані у запиті; записи, які не підходять під умову, будуть ігноруватися. Створення логічних виразів відбувається у рядку Условие отбора того поля, для якого створюється умова відбору (рис.83).
Рис. 83. Діалогове ввікно Запит на вибірку.
Для цього використовують знаки <, >, = для даних типу Число, Счётчик, Дата, параметри True, False, And, Or, порівнюють текстові значення. Для побудови логічних виразів зручно користуватися Построителем выражений, який можна визвати кнопкою на панелі інструментів або командою контекстного меню Построить… для рядка Условие отбора. Вікно Построителя выражений складається з двох частин. Зверху знаходиться поле побудови виразу, знизу – елементи виразу.
Алгоритм побудови логічного виразу:
1. У першому нижньому списку вказати назву запиту або таблиці.
2. У другому списку вибрати назву поля, для якого створюється умова відбору і натиснути кнопку Вставить.
3. Натиснути необхідну кнопку, яка зображує логічний оператор і ввести необхідне конкре-тне значення для даного поля.
4. Натиснути кнопку ОК.
Наприклад: доповнимо створений простий Запит о робітниках умовою відбору для поля Посада. Нас цікавлять прізвища робітників, які працюють методистами. Для цього у рядку Условие отбора для поля Посада побудуємо логічний вираз: [Посада]=методист.
2. Фільтр. Створення фільтрів. Фільтри застосовують у випадку нескладних умов пошуку і виведення даних на екран чи папір. На відміну від команди Знайти тут зайві записи не висвітлюються. Є три типи фільтрів: фільтр за вибраним, фільтр за формою і розширений фільтр. Доступ до команд роботи з фільтрами можна отримати одним із трьох способів:
1) виконати команду головного меню Запис / Фільтр;
2) виконати команду з контекстного меню;
3) скористатися кнопками команд на панелі інструментів:
Фільтр за вибраним
Змінити фільтр (фільтр за формою)
Застосувати/Скасувати фільтр
♦ Розширений фільтр;
Як користуватися кнопками – це ви дізнаєтеся, виконуючи роботу. Під час експериментів застосовуйте команду-кнопку Скасувати фільтр, щоб повернути початкове відображення таблиці.
3. Побудова виразів для пошуку даних. Для відшукання даних згідно з деяким критерієм відбору (умови відбору) користувач будує логічні вирази, які бувають простими або складеними.
Прості вирази {умови) – це числа, тексти, вирази з необов'язковою операцією порівняння. Вони описують критерій шукання даних за зразком у заданому полі. Значенням виразу може бути «так» або «ні». Розглянемо приклади простих умов:
а) =5 або 5, >3, <=5, <>3 або !3 (не 3) – для числових полів;
б) 4/21/85 або 4.21.85 – для полів з датами в американському стандарті; 21/4/85 або 21.4.85 – у європейському стандарті; < date( ) – усі дати до вчора, оскільки функція date( ) має значення сьогоднішньої дати;
в) "Артист" або Артист – для текстових полів з прізвищами; Like[A-Г] - для пошуку слів, які починаються на А, Б, В, Г;
Like[!A-Г] – слів, які починаються на Д, Е, ...Я;
Like "Ар*" або Ар* – слів, які починаються на «Ар»;
Like *ко – слів, які закінчуються на «ко»;
Like 69#### – шестизначних номерів телефонів, які починаються на 69.
У шаблонах операції порівняння Like символ * означає деяку кількість будь-яких символів, символ ? – один будь-який символ, # – одну цифру, ! – заперечення.
Складені вирази – це вирази, побудовані з простих за допомогою логічних операцій not (не), and (і), or (або). Наприклад, not 2; between 3 and 5 (між 3 і 5); 3 or 4 or 5; Таня or Ipa; between
date( )-30 and date( ) – дати за минулі 30 днів від сьогоднішньої,! between 4/21/99 and 5/21/99 – між двома датами.
У конструкторах фільтрів і запитів умови вводять у рядом І умов. Умови, які стосуються різних полів і мають сполучник І (логічну операцію) "і", записують в одному рядку конструктори умов. Умови, які стосуються одного поля і мають сполучник І "або", розташовують одну під одною.
Хід роботи
1. Запустіть програму MS Access і відкрийте БД, що містить таблицю Адреси студентів.
2. Відшукайте записи, де прізвища студентів починаються на букву К.
Клацніть у полі Прізвище і виконайте команду Редагувати / Знайти / У поле Зразок введіть К* і увімкніть перемикач Шукати тільки в поточному полі / Знайти / Знайти далі.
3. Знайдіть записи студентів, які проживають в містах, які починаються буквою Л.
4. Деякі студенти (записи в полях 5,6,8,9,10) змінили місце проживання. Внесіть зміни в БД, використовуючи команду Редагувати / Поміняти.
5. Виведіть на екран (відфільтруйте) записи про студентів, які проживають на вулиці, назва якої закінчується буквою «В»
Виберіть потрібне поле (клацніть мишею у будь-якій клітинці з назвою вулиці, яка закінчується буквою «В») і натисніть на кнопку Фільтр за вибрани. Перепишіть номери записів у звіт. Відновіть вигляд таблиці кнопкою Вилучити фільтр.
6. Відфільтруйте записи про студентів, котрі не проживають у містах.
Виберіть поле з назвою "Місто" і виконайте команду з меню Записи / Фільтр / Заперечити вибране. Вилучіть фільтр.
7. Виведіть записи про студентів, які проживають у містах з номерами будинків – 2.
Тут умова складніша, тому виконайте команду Записи / Фільтр / Змінити фільтр. Задайте назви ("Місто" і "2") в полях умов для Місце проживання і Квартира. Застосуйте фільтр: Записи / Застосувати фільтр. Перепишіть номери записів у звіт. Вилучіть фільтр.
8. Застосуйте розширений фільтр, щоб вивести записи про студентів, які проживають у селі або місті по вулиці, яка має в назві 5 букв.
Записи / Фільтр / Розширений фільтр/ У поля фільтрування Місце проживання введіть умову Село or Місто, а в поле Вулиця – 5 / Застосувати фільтр. Перепишіть номери шуканих записів. Вилучіть фільтр.
9. Створіть і виконайте Запит1 на вибірку записів про студентів, які проживають у м. Луцьку.
Вікно БД / Запити / Створити / Конструктор / ОК / Додайте таблицю Адреси студентів / Закрийте вікно Додати таблицю. Заповніть бланк запиту, виконайте його і перепишіть номери знайдених записів. Закрийте вікно запиту із збереженням структури запиту з назвою Запит1.
10. Модифікуйте Запит, щоб вибрати записи про студентів, які проживають у м. Луцьку на вулицях, які починаються буквою «К».
Вікно бази даних / Запити / Виберіть Запит / Конструктор. Запустіть запит. Перепишіть номери записів. Закрийте запит без збереження.
11. Створіть і виконайте новий Запит2 на вибірку лише номерів і прізвищ студентів, у яких сьогодні день іменин.
Запиті за основу не брати. Створіть новий запит. Виберіть якесь ім'я і введіть його у поле Ім'я бланка запиту як умову пошуку (наприклад, Юрій, якщо сьогодні 6 травня, чи інше). Вимкніть режим виведення на екран оцінок, якщо їхні поля занесені в бланк запиту. Виконайте і збережіть Запит2.
12. Створіть Запит3 з параметром для відшукання записів про студентів, які мають деяку, задану параметром, оцінку з математики.
Значення параметра користувач вводитиме в окремому діалоговому вікні після запуску запиту. Виконайте цей пункт методом модифікації Запиту. У полі Мат задайте у квадратних дужках такий текст: [Введіть оцінку]. Ліквідуйте числову умову в іншому полі (Інф).
13. Запустіть Запит З двічі, щоб визначити, хто має з математики "5", а хто — "2".
Прізвища й оцінки занотуйте у звіт.
14. Модифікуйте ЗапитЗ на випадок двох параметрів, наприклад, для полів Дата народження та Вулиця, та поекспериментуйте з ним.
15. Закрийте ЗапитЗ, зберігаючи його.
16. Доповніть структуру таблиці Адреси студентів полем Здоров’я і Рейтинг студентів і заповніть їх будь-яким чином.
17. Сконструюйте запит, щоб з'ясувати, кого із студентів можна відправити на змагання з легкої атлетики, якщо умова ставиться така: здоровий і дата народження від 01.01.88 до 31.12.90. Збережіть його як Запит4.
18. 4. Створіть на базі таблиці Адреси студентів нову таблицю з назвою Рейтинг і з обчислювальним полем Бал — сумою оцінок студентів з предметів. Математика та Інформатика. (Поля математика та Інформатика необхідно створити і заповнити довільним чином)
Відкрийте Запит у режимі конструктора або створіть новий запит. Ліквідуйте старі умови. У рядку Поля у порожню клітинку введіть вираз для створення нового поля так Бал: = [Мат]+[Інф]. Збережіть Запит5.
19. Відсортуйте студентів за рейтингом навчання. Збережіть Запит6.
20. Закінчіть роботу. Здайте звіти.
Тема. MS Access. Мова SQL.
Мета. Уміти створювати запити мовою SQL.
План
1. Призначення мови SQL.
2. Створення таблиць за допомогою мови SQL.
3. Зміна структури таблиці.
4. Створення запитів на вибірку записів.
4. Пошук даних у базі даних.
5. Застосування команди SELECT.
Теоретичні відомості.
1. Призначення мови SQL. За допомогою команд мови можна створити об'єкти бази даних, наприклад, таблиці, модифікувати структуру раніше створених об'єктів, побудувати запити до бази даних на вибірку записів, в тому числі параметричні, перехресні, на створення нової таблиці, на обчислення в таблицях тощо.
Щоб перейти в режим SQL, потрібно відкрити будь-яку базу даних або під час створення нової бази даних перейти на закладку Запити і виконати команду створити запит за допомогою конструктора. Після цього переходимо в режим SQL за допомогою команд з головного меню Вигляд / Мова SQL. Отримаємо вікно для побудови запиту засобами мови, куди вводять речення мови.
2. Створення таблиць за допомогою мови SQL. Для створення нової таблиці слід ввести команду
CREATE TABLE таблиця (поле 1 тип1, лоле2 тип2, ...);
Назву таблиці і полям дає користувач. Типи полів такі: integer – цілі числові дані; char або text(n) – текстові дані, де п – довжина даного; real – короткі дійсні числові дані; float – довгі дійсні числові дані; binary(n) – логічні дані зі значеннями true, false із зазначенням довжини даного; bit – логічні дані зі значеннями 1, 0; counter – лічильник; datetime – дата і час; money – грошові дані; image – картинка.
Одне з полів можна зробити ключовим, дописавши після назви його типу службові слова PRIMARY KEY.
Якщо назва таблиці чи поля містить пропуск чи інший розділовий символ, то її беруть у квадратні дужки, наприклад,
CREATE TABLE Склад1 ([Номер товару] integer, [Назва товару] text(30), Ціна real, Кількість integer, Імпорт bit, Картинка image);
3. Зміна структури таблиці. Модифікувати структуру таблиці можна такою командою:
ALTER TABLE таблиця дія COLOMN поле тип;
Над полем визначені такі дії:
ADD – додати, DROP – вилучити, ALTER – змінити тип поля.
Щоб вилучити всю таблицю з БД, виконують команду
DROP TABLE таблиця;
Додавати запис у кінець створеної таблиці можна так:
INSERT INTO таблиця (поле1,поле2,...) VALUES (значення1, значення2,...);
Порожню таблицю заповнюють даними у візуальному режимі, перейшовши на закладку Таблиці і відкривши потрібну таблицю для введення даних. Для заміни даних у полях існуючої таблиці є команда
UPDATE таблиця SET поле=вираз WHERE умова;
Приклад 1. Внести зміни в таблицю Склад1, якщо ціни телевізорів зменшилася на 10%.
Розв'язок:
UPDATE Склад1 SET Ціна = Ціна *0.9
WHERE Назва = "телевізор";
Записи вилучають з таблиці за допомогою команди
DELETE FROM таблиця WHERE умова; Значення поля можна вилучати шляхом створення запиту на оновлення поля значенням Null.
4. Створення запитів на вибірку записів.
Вибірку записів створюють за допомогою конструкції SELECT, що має такий загальний вигляд:
SELECT предикат список полів
FROM таблиця {IN адреса зовнішньої БД на диску}
{WHERE умова пошуку}
{GROUP BY поле для групування записів}
{HAVING додаткова умова пошуку в групі}
{ORDER BY список полів для впорядкування) ;
Команди, записані у фігурних дужках, є необов'язковими.
Предикатом може бути службове слово ALL (показати всі незнайдені записи), TOP n – показати перші п записів, TOP n PTRCENT – показати перші п% записів, DISTINCT – показати лише різні записи.
Список полів містить назви полів, які відображатимуться у вибірці. Елементи списків відокремлюються комами. Усі поля тaблиці позначаються так: таблиця.* або *, якщо розглядається одна таблиця.
Джерелом даних може бути одна або декілька таблиць з поточної чи зовнішньої бази даних.
Назви полів, якщо вони трапляються в різних таблицях, повинні бути доповнені назвами таблиць. Між двома назвами має cтояти крапка, наприклад, Склад1.Ціна, Товари.Ціна.
Якщо таблиць є декілька, то їх оголошують списком у команді FROM. Якщо між двома таблицями є внутріiній зв'язок по деякому полю, наприклад, [Номер товару], то команду МІОМ треба писати так:
FROM таблиця1 INNER JOIN таблиця2
ON таблиця1. [Номер товару]=таблиця2. [Номер товару].
Команда ORDER BY призначена для впорядкування отрима-иих записів в алфавітному чи зворотному порядку. Відповідний напрямок упорядкування задається предикатами ASC чи DESC, що записуються після назви поля.
Приклад 2. З таблиці Склад1 вибрати перші три записи з усіма полями про товари, ціна яких менша від 100 грн.
Розв'язок:
SELECT TOP 3 *
FROM Склад1
WHERE Ціна < 100;
5. Пошук даних в базі даних. Команда WHERE є найважливішою у конструкції SELECT. Власне вона призначена для відбору потрібних записів згідно з деяким критерієм (умови пошуку). Умова пошуку – це простий або складений логічний вираз. Простий логічний вираз – це два вирази, з'єднані oneрацією відношення: =, <, >, <=, >=. Відношення «не рівно» позначається <> або !=.
Вирази можуть містити назви полів і сталі величини, з'єднані допустимими операціями. Складені логічні вирази утворюють з простих за допомогою логічних операцій NOT, AND, OR, XOR та інших так, як це прийнято у мовах програмування Visunl Basic чи Qbasic. Розглянемо приклади умов пошуку:
1) [Назва товару]="телефон";
2) [Дата виготовлення]=#5/21/05#;
3) NOT Продавець="Афоня" або Продавець != "Афоня";
4) Мат > 3 AND Фіз > 3 AND Інформ > 3;
5) [Ціна товару] > 20.5 AND [Ціна товару] < 85.
Для останнього прикладу є зручніша конструкція, компактніша, якщо назва поля довга:
[Ціна товару] BETWEEN 20.5 AND 85.
Усі дати за останні 30 днів:
Дата BETWEEN day() - 30 AND day().
Дати слід писати в американському стилі місяць/день/рік.
Для пошуку даних у текстових полях корисною є операція порівняння Like.
Приклад 3. З деякої таблиці вибрати всі записи про фірми, назви яких починаються літерою «Д» і які є в містах, назви яких починаються від літери «А» до літери «Ж», погрупувавши фірми по містах, а міста впорядкувавши за алфавітом.
Розв'язування:
SELECT *
FROM [Якась таблиця]
WHERE Фірма Like "Д*" AND Місто Like [А-Ж]
GROUP BY Місто
ORDER BY Місто;
Умови конструюють так само, як і в QBE, з тією відмінністю, що в логічних виразах SQL є назви полів.
Наведена вище конструкція SELECT призначена для створення запитів на вибірку записів з БД.
6. Застосування команди SELECT. Розглянемо такі застосування команди SELECT: 1) для статистичних обчислень у вибірці; 2) для побудови параметричних запитів; 3) для створення нового обчислювального поля; 4) запиту на створення нової таблиці; 5) запиту на додавання записів.
1. Статистичні функції. Команду SELECT використовують для обчислення і виведення на екран значень статистичних функцій по полях вибірки. Перше речення у конструкції повинно бути таким:
SELECT список функцій.
Розглянемо деякі статистичні функції:
Соunt(поле) дає кількість записів, де це поле не порожнє (тобто є NOT Null, де Null – ознака порожнього поля);
Sum(поле) обчислює суму всіх числових значень поля;
First:(поле), Last(пoлe) – значення полів у першому і Останньому записах таблиці;
Міп(поле), Мах(поле) – мінімальне і максимальне значення у цих полях;
Аvg(поле) – середнє арифметичне значення поля;
Stdev(ПОЛЄ), Stdevp(ПОЛЄ) – середньоквадратичні відхилення у полі.
Приклад 4. Визначити середню ціну товарів, що є на складі:
SELECT Аvg(Ціна) AS t
FROM Склад1;
Результат t потрібно переписати з екрана.
2. Запит з параметром.
Щоб вивести на екран вибірку всіх Товарів, ціна яких менша за середню, потрібно виконати такий триметричний запит:
SELECT *
FROM Склад1
WHERE Ціна <z;
Якщо деяка назва у команді WHERE не збігається з назвою поля чи поточної бази даних, то вона розглядається як назва Параметра в параметричному запиті. Відкриється вікно, куди слід ввести значення параметра (у нашому випадку це значення беремо з попереднього прикладу – t). Зверніть увагу: у команді WHERE застосовувати статистичні функції не можна.
З. Запит на створення нового обчислювального поля. Наступне застосування команди SELECT – це створення нового Обчислювального поля, наприклад Сума, так:
SELECT Ціна, Кількість, Ціна*Кількість AS Сума
FROM Складі;
Якщо обчислення містить розгалуження, то використовують функцію IF – «якщо». Загальний вигляд функції IF такий: ІІF(умова, значення 1, значення2 ), де значення1 надається полю, якщо умова істинна, а значення2, якщо – хибна. Значення в полі може змінюватися залежно від деякої умови. Наприклад, якщо деяке числове поле Кількість у вибірці не містить жодного значення, то його можна продублювати полем НоваКількість так, щоб на місці порожніх значень поля було число 0:
SELECT Ціна, Кількість, IIF(Кількість IS NULL,O, Кількість) AS
НоваКількість
FROM Склад1;
4. Запит на створення нової таблиці. Нову таблицю можна створити за допомогою такого запиту:
SELECT список полів таблиці-джерела
INTO нова таблиця {IN зовнішня БД}
FROM таблиця-джерело {WHERE умова};
5. Запит на додавання записів.
Запит на додавання записів у таблицю1з іншої таблиці2 має такий вигляд:
INSERT INTO таблиця 1 (поле1, поле2,...) SELECT полє1таблиці2, поле2таблиці2,...
FROM таблиця2
{WHERE умова}.
Хід роботи
3. Модифікуйте структуру таблиці. Додайте в кінці створеної таблиці ще два поля Номер телефону та Стан здоров’я. Скористайтесь командою INSERT INTO Адреси студентів (Телефони, [Стан здоров’я]) VALUES (значення1, значення2).
4. В полі Номер телефону змініть телефон двох довільно вибраних студентів. Скористайтесь командою ALTER TABLE таблиця дія COLOMN поле тип.
Скористайтесь командами:
SELECT предикат список полів
FROM таблиця {IN адреса зовнішньої БД на диску}
{WHERE умова пошуку};
Скористайтесь командами:
SELECT *
FROM [Адреси студентів]
WHERE Прізвище "Д*" AND [Місце проживання] Like [А-Ж]
GROUP BY Місце проживання;
ORDER BY Місце проживання;
7. Визначити значення полів у першому і Останньому записах таблиці Адреси студентів. Скористайтесь наступними командами:
для першого запису таблиці
SELECT First(поле) AS t
FROM [Адреси студентів];
і для останнього:
SELECT Last(пoлe) AS t
FROM [Адреси студентів];
Результат t потрібно переписати з екрана.
8. Вивести на екран вибірку всіх Прізвищ студентів, які проживають у номерах будинків меншими за десять.
SELECT *
FROM [Адреси студентів];
WHERE [Номер будинку]<10;
9. Створіть запит на створення нового обчислювального поля Сума, попередньо додавши до таблиці Адреси студентів ще два поля з оцінками студентів з математики та інформатики. Скористайтесь командами:
SELECT Математика, Інформатика Математика+Інформатика AS Сума
FROM [Адреси студентів];
10. Створіть нову довільну таблицю створивши запит на створення нової таблиці:
SELECT список полів таблиці-джерела
INTO нова таблиця {IN зовнішня БД}
FROM таблиця-джерело {WHERE умова};
11. Закінчіть роботу. Продемонструйте виконані завдання викладачеві.
Тема. MS Access. Створення звітів.
Мета. Уміти створювати і оформляти звіти.
План
Теоретичні відомості. 1. Поняття звіту. Способи створення. Звіти призначені для оформлення потрібних даних з БД згідно з вимогами стандартів чи замовника і виведення їх на папір.
За допомогою Microsoft Office Access можна створювати різноманітні звіти, від простих до складних. Перш за все слід визначити джерело записів, на якому базуватиметься звіт. Незалежно від того, чи є звіт простим списком записів, чи згрупованим зведенням щодо продажу за регіонами, спочатку необхідно визначити, в яких полях містяться потрібні для звіту дані та в яких таблицях або запитах розташовані ці поля.
Після того визначення джерела записів зазвичай простіше за все створити звіт за допомогою майстра звітів. Майстер звітів – це засіб Access, який допомагає сформувати звіт на основі відповідей, отриманих на поставлені запитання.
Виберіть дію:
Вибір джерела записів
Звіт складається з даних, які видобуваються з таблиць або запитів, а також з інформації, яка зберігається в конструкторі звітів, наприклад, позначок, заголовків і графічних елементів. Таблиці та запити, що містять вихідні дані, також називаються джерелом записів звіту. Якщо потрібні поля розташовані в одній таблиці, можна вказати як джерело записів цю таблицю. Якщо потрібні поля розташовані в кількох таблицях, потрібно створити один або кілька запитів для використання як джерело записів. Можливо, ці запити вже існують у базі даних, але іноді потрібно створювати нові запити, що відповідають потребам звіту. Посилання на додаткові відомості про запити можна знайти в розділі Див. також.
Створення звіту за допомогою засобу «Звіт»
Засіб «Звіт» — це найшвидший спосіб створення звіту, оскільки він формує звіт негайно, без залучення додаткової інформації. Звіт містить усі поля вихідної таблиці або запиту. Можливо, за допомогою засобу «Звіт» не буде створено остаточної версії потрібного звіту, але він надає можливість швидко переглянути базові дані. Цей звіт можна зберегти і внести належні зміни в поданні розмічування або конструктора.
Access формує звіт і відображає його в поданні розмічування.
Після перегляду звіту його можна зберегти та закрити вихідну таблицю або запит, які використовувалися як джерело записів. Наступного разу під час відкриття звіту в Access буде відображено оновлені дані з джерела записів.
Створення звіту за допомогою майстра звітів
Для точнішого вибору полів, які слід відображати в звіті, можна скористатися майстром звітів. Також можна визначити спосіб групування й сортування даних і використати поля з кількох таблиць або запитів за умови, що зв’язки між таблицями й запитами попередньо визначено.
1. На вкладці Створити у групі Звіти клацніть елемент Майстер звітів.
Під час перегляду звіт буде відображено так, як він виглядатиме після друку. Можна також змінити масштаб документа, щоб переглянути певні деталі.
Якщо потрібно додати до звіту поля з кількох таблиць і запитів, не натискайте кнопку Далі або Готово після вибору полів із першої таблиці або запиту на першій сторінці майстра звітів. Повторіть кроки для вибору таблиці або запиту та виберіть додаткові поля, які потрібно включити до звіту. Після цього натисніть кнопку Далі або Готово, щоб продовжити.
Створення етикеток за допомогою майстра етикеток
Майстер етикеток дає змогу легко створювати різноманітні етикетки стандартних розмірів.
В Access етикетки відображаються в режимі попереднього перегляду, де можна побачити, як вони виглядатимуть після друку. Можна також скористатися повзунком масштабування в рядку стану Access, щоб переглянути певні деталі. Для отримання додаткових відомостей про перегляд і друк звіту див. розділ Перегляд, друк або надсилання звіту електронною поштою.
Одночасно переглянути кілька стовпців можна лише в режимі попереднього перегляду – в інших поданнях відображаються дані тільки одного стовпця.
Створення звіту за допомогою засобу «Порожній звіт»
Замість засобу «Звіт» або майстра звітів для створення нового звіту можна скористатися засобом «Порожній звіт». Це швидкий спосіб створення звіту, особливо, якщо у звіті потрібно відображати лише кілька полів. Нижче описано процедуру використання засобу «Пустий звіт»:
Пустий звіт відображається в режимі розмічування, а в правій частині вікна Access з’являється область Список полів. Вікно, в якому перелічено всі поля у вихідному джерелі записів або об'єкті бази даних, за винятком сторінки доступу до даних у режимі конструктора. Сторінки доступу до даних у режимі конструктора містять список усіх джерел записів та їх полів у вихідній базі даних..
2. Розділи звіту. Структура звіту в Access складається з кількох розділів. Переглянути ці розділи можна, відкривши звіт у поданні конструктора. Для створення повноцінних звітів необхідно розуміти засади роботи кожного розділу. Наприклад, спосіб обчислення результату залежить від розділу, в якому розташований обчислюваний елемент керування. У нижче наведеному списку подано зведені відомості про типи розділів і їх використання:
3. Елементи керування. Елементи керування – це об’єкти, які відображають дані, виконують дії та надають можливості перегляду й роботи з інформацією, що вдосконалює інтерфейс користувача (підписами, зображеннями тощо). Access підтримує три типи елементів керування: приєднані, вільні та обчислювані.
= [Ціна за одиницю] * 0,75
Вираз може використовувати дані з поля базової таблиці чи запиту або з елемента керування у звіті.
Під час створення звіту доцільно спершу додати й розташувати всі приєднані елементи керування, особливо якщо їх найбільше у звіті. Потім можна додати вільні та обчислювані елементи керування, скориставшись засобами з групи Елементи керування на вкладці Конструктор.
Елемент керування приєднується до поля через ідентифікацію поля, з якого елемент керування отримує дані. Можна створити елемент керування, приєднаний до вибраного поля, перетягнувши поле з області Список полів до звіту. В області Список полів відображаються поля базової таблиці або базового запиту звіту. Для відображення області Список полів на вкладці Конструктор у групі Елементи керування виберіть елемент Додати наявні поля.
Інший спосіб приєднання поля до елемента керування – ввести ім’я поля в самому елементі керування або в полі значення Джерело елемента керування (ControlSource) на аркуші властивостей елемента керування. На аркуші властивостей визначаються характеристики елемента керування, зокрема ім’я, джерело даних і формат.
Для створення елемента керування краще використовувати область Список полів, оскільки:
Якщо вже створено вільний елемент керування й потрібно приєднати його до поля, в полі властивості Джерело елемента керування (ControlSource) для цього елемента керування слід указати ім’я поля. Для отримання докладніших відомостей про властивість Джерело елемента керування (ControlSource) виконайте пошук у довідці за ключовим словом «Джерело елемента керування» (ControlSource).
4. Настроювання звіту.
Настроювання звіту в поданні розмічування. Після створення звіту можна легко настроїти його структуру, використовуючи режим розмічування. Використовуючи фактичні дані зі звіту як орієнтир, можна змінити ширину стовпців, упорядкування рядків, а також додати рівні групування та підсумки. У звіті можна розмістити нові поля, а також визначити властивості звіту та його елементів керування.
Для переходу до подання розмічування клацніть правою кнопкою миші звіт в області переходів і виберіть пункт Режим розмічування.
Звіт відображається в поданні розмічування.
Для змінення властивостей звіту, його елементів керування та розділів можна скористатись аркушем властивостей. Щоб відобразити аркуш властивостей, натисніть клавішу F4.
Для додавання полів із базової таблиці або базового запиту до макета звіту можна скористатись областю Список полів. Щоб відобразити область Список полів, виконайте одну з таких дій:
Після цього можна додавати поля, перетягуючи їх з області Список полів до звіту.
Настроювання звіту в поданні конструктора. Структуру звіту можна також настроїти в поданні конструктора. Можна додати до звіту нові елементи керування та поля. Аркуш властивостей надає доступ до великої кількості властивостей, за допомогою яких можна настроїти звіт.
Для переходу до подання конструктора клацніть правою кнопкою миші ім’я звіту в області переходів і виберіть пункт Конструктор.
Звіт відображається в поданні конструктора.
Для змінення властивостей звіту, його елементів керування та розділів можна скористатись аркушем властивостей. Щоб відобразити аркуш властивостей, натисніть клавішу F4.
Для додавання полів із базової таблиці або базового запиту до макету звіту можна скористатись областю Список полів. Щоб відобразити область Список полів, виконайте одну з таких дій:
Після цього можна додавати поля, перетягуючи їх з області Список полів до звіту.
Додавання полів з області «Список полів»
Під час вставлення полів у розділ звіту Access створює приєднаний елемент керування – текстове поле для кожного з полів і автоматично розміщує напис поруч із кожним полем.
5. Додавання до звіту елементів керування. Деякі елементи керування створюються автоматично, наприклад, приєднане текстове поле, яке створюється під час додавання до звіту поля з області Список полів. Багато інших елементів керування можна створити в поданні конструктора за допомогою засобів із групи Елементи керування на вкладці Конструктор.
Створення елемента керування за допомогою засобів із групи «Елементи керування»
Таким чином створюється вільний елемент керування. Якщо елемент керування належить до типу, який може відображати дані (наприклад, текстове поле або прапорець), слід ввести ім’я поля або вираз у полі властивості Джерело елемента керування (ControlSource) цього елемента керування для відображення даних.
Відображення аркуша властивостей
Щоб відобразити аркуш властивостей у поданні конструктора, виконайте одну з таких дій:
6. Збереження роботи. Після збереження структури звіту можна запускати його потрібну кількість разів. Структура звіту не змінюється, але кожен раз під час друку використовуються поточні дані. Якщо потрібно, можна змінити структуру звіту або створити новий звіт на базі вихідного.
Збереження структури звіту
Також можна натиснути кнопку Зберегти на панелі швидкого доступу.
Збереження структури звіту з новим іменем
7. Перегляд, друк або надсилання звіту електронною поштою. Після збереження структури звіту можна запускати звіт потрібну кількість разів. Структура звіту не змінюється, але кожен раз під час перегляду або друку звіту використовуються поточні дані. Якщо потрібно, можна змінити структуру звіту або створити новий звіт на базі вихідного.
Перегляд звіту
Існує кілька способів переглянути звіт. Вибір методу залежить від дій, які планується здійснити зі звітом чи його даними.
Перегляд звіту в поданні звіту. Подання звіту використовується за промовчанням у разі відкриття звіту подвійним клацанням в області переходів. Якщо звіт не відкрито, двічі клацніть його в області переходів, щоб відкрити його в режимі звіту.
Якщо звіт уже відкрито, клацніть правою кнопкою миші ім’я звіту в області переходів і виберіть пункт Подання звіту.
Робота з даними в поданні звіту. У поданні звіту можна виділити текст і скопіювати його до буферу обміну. Щоб виділити цілі рядки, клацніть і перетягніть вказівник по полю поруч із рядками, які потрібно виділити. Ці рядки потім можна скопіювати до буферу обміну, виконавши одну з таких дій:
Відображення лише потрібних рядків за допомогою фільтрів. Фільтри можна застосувати до даних звіту безпосередньо в поданні звіту. Наприклад, якщо в звіті є стовпець «Країна/регіон», і потрібно вибрати лише ті рядки, в яких цей стовпець має значення «Канада», виконайте такі дії:
Буде створено й застосовано фільтр.
Створення складніших фільтрів
Увімкнення й вимкнення фільтрів
Можна переключатися між відображенням фільтрованих і нефільтрованих даних, натискаючи кнопку Застосувати фільтр у групі Сортування й фільтр на вкладці Основне. Ці дії не призводять до видалення фільтра – він лише вмикається та вимикається.
Видалення фільтра.
Після видалення фільтра його неможливо буде увімкнути за допомогою команди Застосувати фільтр. Спочатку необхідно буде створити новий фільтр.
Перегляд звіту в режимі попереднього перегляду. Клацніть правою кнопкою миші звіт в області переходів і виберіть у контекстному меню пункт Попередній перегляд
Для послідовного перегляду сторінок або для переходу до потрібної сторінки можна користуватися кнопками переходу.
. Клацніть, щоб відобразити першу сторінку.
. Клацніть, щоб відобразити попередню сторінку.
. Клацніть, щоб відобразити наступну сторінку.
. Клацніть, щоб відобразити останню сторінку.
. Щоб перейти до потрібної сторінки, введіть у полі номер сторінки та натисніть клавішу ENTER.
У режимі попереднього перегляду можна збільшити масштаб для відображення подробиць або зменшити його, щоб переглянути розташування даних на сторінці. Установивши вказівник на звіті, клацніть один раз. Щоб скасувати ефект масштабування, клацніть ще раз. Можна також скористатись елементом керування масштабом у рядку стану Access для подальшого збільшення або зменшення зображення.
Щоб вийти з режиму попереднього перегляду, виконайте одну з таких дій:
Друк звіту. Звіт можна надрукувати під час перегляду в будь-якому поданні або навіть тоді, коли звіт закрито. Перед здійсненням друку ретельно перевірте настройки сторінки, зокрема поля й орієнтацію сторінки. Access зберігає настройки сторінки разом зі звітом, тому потрібно настроїти їх лише один раз. Пізніше їх можна буде виправити, якщо зміняться вимоги до друку.
Надсилання звіту як повідомлення електронної пошти. Замість друкування паперової копії можна надіслати звіт одержувачам як повідомлення електронної пошти.
Хід роботи
1. Запустіть програму MS Access і відкрийте БД, що містить таблиці Доручення та Адреси, Телефони.
2. Створіть три різні звіти, взявши за джерела таблиці Доручення та Адреси, Телефони. Використайте різні способи створення звітів. В останньому звіті обов’язково повинні бути заповнені всі розділи звіту та створені додаткові елементи за допомогою елементів керування.
3. Закінчіть роботу. Продемонструйте виконану роботу викладачеві.
Тестові завдання для самоперевірки знань по розділу 5:
1. В складних звітах головний звіт може містити:
2. В звіті для визначення підсумків по групі розрахункові поле необхідно розташувати в:
3. Для зміни розмірів областей звіту необхідно:
4. Структура звіту відмінна від структури форми областями:
5. Редагування звіту відбувається:
6. При створенні звіту можна вибрати поля:
7. Для створення звіту використовується:
8. Якого типу діаграми можуть бути створені в Access:
9. Складена форма може бути створена на основі:
10. Програму для командної кнопки можна прописати за допомогою:
11. Який елемент управління використовується для створення розрахункового поля:
12. До елементів управління формою відносять:
13. Форма, що вбудована в іншу форму, називається:
14. Яка властивість форми дає можливість дозволити або заборонити ввід нових записів
15. Діалогове вікно "Свойства" форми містить наступні вкладки:
16. Для форми можливо задавати наступні типи границь:
17. Які елементи управління із перелічених можна додавати в форму:
18. Елементи управління, що зв'язані з полями базової таблиці, яка є джерелом даних для форми, називаються:
19. Макет форми складається з розділів :
20. Який об'єкт призначений для відображення та вводу даних в таблицю:
21. Для проектування форми використовується:
22. Автоформа створює на основі таблиці:
23. Яким чином можна відфільтрувати виведення набору записів в запиті:
24. Яким чином можна поєднати таблиці для створення багатотабличного запиту
25. Чим відрізняється об'єкт запит від об'єкту таблиця в базі даних Access:
26. Для створення перехресних запитів існує:
27. При створенні запитів в полі "Сортировка" можемо вибрати із списку значення:
28. Підсумкові запити (запити з групуванням даних) створюються на базі запиту на вибірку:
29. Вираз для обчислювального поля можна побудувати в:
30. Найпростішим критерієм відбору є:
31. Набір полів, що вносяться до запиту, визначаються:
32. В яких режимах можна створити запит
33. Існують такі види запитів на модифікацію:
34. Запити на вибірку
35. Які типи запитів дозволяє створювати MS Access
36. Результатами запитів є тимчасові таблиці, що зберігаються в оперативній пам'яті,
37. Запити дозволяють:
38. Запит це спосіб:
39. Результуюча множина записів при правому зовнішньому поєднанні містить:
40. Результуюча множина записів при внутрішньому поєднанні містить:
41. При створенні перехресного запиту в полі "Перекрёстная таблица" відповідних полів можемо вибрати із списку:
42. За допомогою майстра "Перекрёстный запрос" можемо створити запит:
43. При створенні підсумкових запитів може використовуватись функція:
44. Для чого призначені підсумкові запити:
45. Обчислювальні вирази використовуються:
46. Для визначення діапазону значень використовуються:
47. Умови вибору (критерії відбору) можуть бути задані:
48. Відредагувати створений запит можна
49. Запити з параметрами
50. Перехресні запити
51. За допомогою запитів вибірка даних за наперед заданими критеріями відбору здійснюється
52. Запити призначені:
53. Для чого в таблицях використовується поле МЕМО
54. Імпорт таблиці дозволяє
55. Основою бази даних у Microsoft Access є:
56. Чи може 1 Байт містити 9 Біт
57. Вікно бази даних – це ..
58. Що собою представляє модуль класу
59. Стандартний модуль – це ..
60. Властивість "Условие на значение"
61. Властивість "Обов'язкове поле" ..
62. На основі таблиці можна..
63. Ключове поле повинно бути:
64. Що представляє собою первинний ключ таблиці
65. Індекс в таблицях використовується, як ..
66. Реляційні бази даних мають:
67. Властивість "Маска ввода"
68. Зв'язок це:
69. Текстовий тип даних має максимальний розмір
70. Зовнішня таблиця це
71. Довжина поля вимірюється в:
72. Охарактеризуйте відношення "один-до-одного"
73. Дайте визначення відношення "багато-до-багатьох"
74. Відношення "один-до-багатьох" ставиться тоді, коли
75. Зовнішнє об'єднання – це ..
76. База даних призначена для:
77. Забезпечення цілісності даних забороняє
78. Що робить фільтр
79. Для чого існує маска вводу
80. Що визначає розмір поля
81. На вашу думку, таблиця – це ..
82. Під стовпчиком таблиці ми розуміємо
83. Рядок таблиці – це ..
84. Режим таблиці – це вікно, ..
85. Режим конструктора – це ..
86. Для форми можливо задавати наступні типи границь:
87. Які елементи управління із перелічених можна додавати в форму:
88. Елементи управління, що зв'язані з полями базової таблиці, яка є джерелом даних для форми, називаються:
89. Команда для створення нової таблиці за допомогою мови SQL?
90. Якою командою модифікують структуру таблиці мовою SQL?
91. Які дії визначені над полем таблиці (мова SQL)?
92. Команда для додавання нового поля (мова SQL):
93. Команда для вилучення поля (мова SQL):
94. Команда для зміни типу поля (мова SQL):
95. Якою командою можна вилучити всю таблицю (мова SQL)?
96. Як додати запис у кінець створеної таблиці (мова SQL)?
97. Як змінити дані у полях існуючої таблиці (мова SQL)?
4) немає правильної відповіді.
98. Як задати максимальне значення у полі (мова SQL)?
99. Як знайти середнє арифметичне значення поля (мова SQL)?
100. Команда для знаходження середньоквадратичного відхилення поля (мова SQL):
Індивідуальна робота передбачає самостійне виконання обов’язкових завдань і підготовку звіту. Звіт подається у електронному вигляді (на дискеті розміром 3,5 дюйма). Кожне завдання готується на окремому аркуші і в окремому файлі. Ім’я файлу повинно містити прізвище виконавця і номер завдання, наприклад Ivanov_5.doc. Усі аркуші звіту, крім титульного листа, повинні мати верхній колонтитул, вирівняний по центру, з текстом “Завдання № **”; і нижній колонтитул, вирівняний по лівому краю з текстом “Виконав: Прізвище, ініціали”. Параметри сторінки: верхнє, нижнє і праве поля – 2 см; ліве поле – 3 см; орієнтація паперу – книжкова (якщо не вказано інакше). Гарнітура шрифту – Times New Roman або Arial.
Коефіцієнти функцій вибрати наступним чином:
А – номер групи; В – номер підгрупи; С – порядковий номер у списку групи;
D – місяць народження; M – число народження; N – кількість букв у прізвищі.
Створити таблицю з 15 рядкiв, яка вiдображає облiк проданих фiрмою товарiв з такими назвами стовпцiв: Номер операцiї, Назва товару, Цiна, Кiлькiсть, Вартiсть, Дата, Про-. давець, Покупець. Назви товарiв, фiрм-покупцiв, прiзвища продавцiв, дати повиннi повторюватися по три-чотири рази. Заповнити таблищо даними на свiй розсуд. (Excel)
10 Побудувати зведену таблицю, яка характеризує ефективність роботи кожного продавця, тобто вiдображає, якi товари вiн продав, скільки i на яку суму; модифiкувати зведену таблицю, вiдобразивши в нiй дати проведення операцiй продавцями. Побудувати зведену таблицю, ака характеризує уподобання клієнта-покупця, тобто вiдображае, якi товари вiн купив, коли, скільки і на яку суму. (Excel)
11. Створити базу даних Access, яка б включала різні об’єкти: таблиці (не менше 5), форми (не менше чотирьох), запити (не менше чотирьох), макроси (не менше трьох), сторінки (не менше трьох), модулі (не менше двох), звіти(не менше трьох).Дані вибрати довільно.
12. Створити власну Web-сторінку, користуючись мовою HTML.
13. За допомогою програми Adobe Photoshop відновити старе зображення (за вказівкою викладача).
14. Створити автобіографічне резюме, користуючись програмою Microsoft Publisher.
15 Створіть звіт (тематика довільна) за допомогою програми MS ІnfoPath.
16. Створіть план облаштування території за допомогою програми MS Visio.
17. Створіть електронні нотатки (плани лабораторних робіт з економічної інформатики) за допомогою програми MS OneNote.
Основна
1. Антонюк А.О. Основи захисту інформації в автоматизованих систе-
мах: Навч. посібник / Нац.ун-т «Києво-Могилянська академія». – К.: КМ
Академія, 2003. – 244с.
2. Ветров С. Пакет приложений Mickrosoft Office XP для операционной
системы Microsoft Windows XP. – М.: СОЛОН-Р, 2002. – 544с. – (Полное
руководство пользователя).
3. Галіцин В.К. Програмні оболонки і пакети: Навч. посібник / В.К. Га-
ліцин, Ю.Т. Сидоренко. – К.: КНЕУ, 2003. – 212с.
4. Глинський Я.М. Практикум з інформатики (навчальний посібник). –
Львів: Деол, 2000.
5. Глушаков С.В., Мельников И.В. Персональный компьютер: Учебный
курс. – Х.: Фолио, 2000.
6. Дибкова Л.М. Інформатика та комп’ютерна техніка: Посібник. – К.:
Академія, 2002. – 320с. (Альма-матер).
7. Завгородний В.И. Комплексная защита информации в компьютерных
системах: Учеб. пособие. – М.: Логос, 2001. – 264с.
8. Зубанов Ф.В. Microsoft Windows 2000. Планирование, развёртывание,
установка. – 2-е изд., испр. – М.: Изд. торг. дом «Русская редакция», 2000. –
592с.
9. Інформатика, комп’ютерна техніка та програмування: Конспект
лекцій / За ред. І.Т. Кравець, І.І. Клюйник, Р.Й. Петровича. – Л.: «Львівська
політехніка», 2003. – 128с.
10. Інформатика і комп’ютерна техніка: Практикум. – Ч. 1. Операційна
система Windows, текстово-графічний процесор Microsoft Word // Т.В. Рудий,
О.І. Зачек, В.Ф. Фірман, В.В. Сеник, Я.Ф. Кулешник. – Львів: Львівський
державний університет внутрішніх справ, 2006. – 191с., з іл. і таб.
11. Информатика для юристов и экономистов / Симонович С.В. и др. –
СПб.: Питер, 2001. – 688с.
12. Клименко С., Чичерин А., Колесников A. Windows 98 (русифицирован-
ная версия). – К.: Ирина, ВНУ, 2000. – 368с.
13. Клименко О.Ф. Інформатика та комп’ютерна техніка: Навч.-метод.
посіб. / О.Ф. Клименко, Н.Р. Головко, О.Д. Шарапов; За заг. ред. О.Д. Ша-
рапова; Київ. нац. екон. ун-т. – К.: КНЕУ, 2002. – 534с.
14. Козлов Д.А. Энциклопедия компьютерных вирусов. – М.: Солон-Р,
2001. – 458 с.
15. Косарев В.М. Информационная безопасность: организация защиты
программ и данных: Учеб. пособие. – Д.: Изд-во ДУЭП, 2003. – 152с.
16. Ляхович. Основы информатики. – Ростов-на-Дону: Изд-во «Фенікс». –
2000. – 608с.
17. Макарова М.В. Інформатика та комп’ютерна техніка: Навч. посібник
– Суми: Університетська книга, 2003. – 642с.
18. Матвієнко Г.В. Інформаційні технології в державному управлінні.
Редактор текстів Word 2000: Навч.-метод. посібник / Укр. Академія держ. упр.
при Президентові України. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 88с.
19. Пасько В. Microsoft Office 2000 (русифицированная версия). – К.:
Ирина; ВНУ, 2000. – 784с.
20. Пасько В. Самоучитель работы на персональном компьютере. – 4-е
изд., доп. – К.: Ирина, ВHV, 2001. – 656с.
21. Пушкар О.І. Інформатика. Комп’ютерна техніка. Комп`ютерні техно-
логії. – К.: Академія, 2003.
22. Селиванов М.В. Защита права на компьютерную программу: теория и
практика: Учеб.-практ. пособие – Х.: Эспада, 2004. – 176с.
23. Сокольский М. Операционная система Windows 2000 Professional для
профессионала. – М.: Познавательная книга плюс, 2000. – 656с.
24. Столяров А.М. Word 2000 для себя: Самоучитель. – М.: ДМК, 2002. –
432с.
25. Термінологічний довідник з питань технічного захисту інформації / За
ред. В.О. Хорошка. – 3-вид., доп. і перероб. – К.: Поліграф Консалтинг, 2003. –
286с.
26. Основи інформаційних систем: Навч. посібник / Київ. нац. екон. ун-т.
– Вид. 2-е, перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 420 с.
27. Основы информатики и вычислительной техники: Учеб.-метод.
пособие / Под общ. ред. С.Л. Емельянова. – О.: Юрид. лит., 2004. – 360 с.
28. Глушаков С.В., Сурядный А.С., Хачиров Т.С. Домашний ПК. – Х.:
Фолио, 2006. – 320с.: ил.
29. Глушаков С.В., Сурядный А.С. Персональный компьютер: Учеб.
пособие для студ. вузов / Харьковский ин-т информационных технологий. – 5-е
изд., доп. и перераб. – Х.: Фолио, 2006. – 500с.: рис.
30. Глушаков С.В., Сурядный А.С. Самоучитель для работы на персональ-
ном компьютере / Харьковский ин-т информационных технологий. – Х.: Фолио,
2006. – 276с.: рис.
31. Глушаков С.В., Сурядний О.С. Персональний комп’ютер / Харківський
ін-т інформаційних технологій. – Х.: Фоліо, 2006. – 509с.: рис.
32. Карчевський В.П. Інформатика й обчислювальна техніка: Навч.
посібник / Луганський держ. ун-т внутрішніх справ. – Луганськ: РВВ ЛДУВС,
2006. – 456с.: рис.
33. Левин А.Ш. Самоучитель работы на компьютере. – 9-е изд. – СПб.; М.;
Нижний Новгород; Воронеж; Ростов-на-Дону: Питер, 2006. – 747с.: рис.
34. Мельников А.Ю., Ольховская О.Л. Информатика и компьютерная
техника: Метод. пособие по изучению курса и к выполнению лаб., самост. и
контр. работ для студ. спец. Экономическая кибернетика» ускоренной и заоч.
форм обучения / Донбасская гос. машиностроительная академия. – Краматорск:
ДГМА, 2006. – 144с.: рис., табл. – Библиогр.: с.142-143.
35. Попов Ю.В. Самовчитель роботи на персональному комп’ютері
/ І.Г. Данилюк (пер. з рос.). – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2006. – 511с.: мал.,
табл.
36. Фетісов В.С. Основи інформатики: Практикум / Ніжинський держ.
ун-т ім. М. Гоголя. – 2-е вид., переробл. і доп. – Ніжин: Видавництво НДУ ім.
М. Гоголя, 2006. – 91с.: табл.
37. Ярин А. На «ты» с персональным компьютером. – Донецк: ООО ПКФ
«БАО», 2006. – 544с.: ил.
Додаткова
Безруков Н. Н. Компьютерная вирусология: Справочное руководство. — К.: УРЕ, 1991. — 416 с.
Стинсон К. Эффективная работа в Microsoft WINDOWS.95. — CПб: Питер, 1996.
Бойс Д. и др. Сетевые возможности WINDOWS.95. — К., 1997. — 287 с.
Прангишвили И. В. Микропроцессоры и локальные сети ПЭВМ в распределенных системах управления. — М.: Энергоатомиздат, 1995. — 272 с.
Руденко В. Д. та ін. Практичний курс інформатики. — К., 1998. — 304 с.
Брайан Пфаффербергер. Эффективная работа с Microsoft Internet EXPLORER. — СПб: Питер, 1999. — 410 с.
Фил Джеймс. Эффективная работа с NETSCAPE Communicator. — СПб.: Питер, 1999. — 764 с.
Пасько Виктор. WORD 97. — К.: BHV, 1997. — 479 c.
Монсен Лаура. Использование Microsoft EXCEL 97: Пер. с англ. — К.; М.; СПб.: Вильямс, 1998. — 336 с.
Вейскас Джон. Эффективная работа с Microsoft Access 97. — СПб: Питер, 1999. — 973 с.
Гончаров А. FoxPro в примерах. — СПб.: Питер, 1995. — 160 с.
Сигель Ч. Visual FoxPro 3.0 для профессионалов.: Пер. с англ. — К.: ВЕК+; М.: ЭНТРОП, 1996. — 576 с.
Хелворсон М., Янг М. Эффективная работа с Microsoft Office 97. — СПб.: Питер, 1999. — 1057 с.
Бойс Д. и др. Сетевые возможности Windows 95. — К., 1997. — 287 с.
Журин А. А. Самоучитель работы на компьютере в вопросах и ответах. Начинающим пользователям и школьникам. — М.: Аквариум, 1998. — 540 с.
Нольден М. Ваш первый выход в Internet / Пер. с нем. — К.; СПб.: ИКС, 1996. — 240 с.
Пасько В., Колесник А. Самоучитель работы на персональном компьютере. — К.: Изд. группа ВНV, 1999. — 624 с.
Пасько В. П. Word 2000. Русифициронванная версия. — К.: Ирина: ВНV, 1999 — 430 с.
Уокер М. Как работать с Internet / Пер. с англ. — К.; М.; СПб: Изд. дом «Вильямс», 1998. — 240 с.
Каймин В. А. Информатика: Учебник. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 232 с.
Волков В. В. Работа на персональном компьютере: Практический курс. — К.: Юниор, 1999. — 576 с.
http://www.ffea.edu/disciplin/informatika.
http://www.ffea.edu.
ЗМІСТ
|
[1] Передмова [2] Розділ 1. Операційна система MS WINDOWS [3] Лабораторна робота № 1 [4] Лабораторна робота№ 2 [5] Лабораторна робота № 3 [6] Лабораторна робота № 4 [7] Тестові завдання для самоперевірки знань по розділу 1: [8] Розділ 2. Текстовий редактор WORD [9] Лабораторна робота№ 5 [10] Лабораторна робота № 6 [11] Лабораторна робота № 7 [12] Лабораторна робота № 8 [13] Тестові завдання для самоперевірки знань по розділу 2: [14] Розділ 3. MS OFFIce: Publisher, InfoPath, Visio, OneNote, Outlook. Internet, Adobe Photoshop. [15] Лабораторна робота № 9 [16] Лабораторна робота № 10 [16.1] Лабораторні роботи № 11-12 [16.2] Лабораторна робота № 13 [16.3] Лабораторна робота № 14 [16.4] Лабораторна робота № 15 [16.5] Лабораторна робота № 16 [16.6] Лабораторна робота № 17 [16.7] Тестові завдання для самоперевірки знань по розділу 3: [16.8] Розділ 4. Електронні таблиці Excel [16.9] Лабораторна робота № 18 [16.10] Лабораторна робота 19-20 [16.11] Лабораторна робота № 21 [16.12] Лабораторна робота № 22 [16.13] Лабораторна робота № 23 [16.14] Лабораторна робота № 24 [16.15] Лабораторна робота № 25 [16.16] Тестові завдання для самоперевірки знань по розділу 4: [16.17] Розділ 5. Бази даних ACCESS [16.18] Лабораторна робота № 26 [16.19] Лабораторна робота № 27 [16.20] Лабораторна робота № 28 [16.21] Лабораторна роботи № 29 [16.22] Лабораторна робота № 30 [16.23] Лабораторна робота № 31 [16.24] Завдання [16.25] для індивідуальної роботи [16.26] Література |
PAGE 371