Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Велика відкрита економіка - це економіка, яка завдяки її масштабами, реальному участі в міжнародному поділі праці, ступеня впливу на світових ринках товарів, капіталів і послуг, а також наявним національному економічному і ресурсним потенціалом має реальний вплив на формування основних економічних параметрів: рівень інфляції і світових цін; динаміку попиту та пропозиції на групи найважливіших товарів; стан світових фінансових ринків, включаючи рух ставки відсотка; політику в галузі визначення міжнародних норм і правил, що регулюють зовнішньоекономічні зв'язки, і т.д.
Референдум (з лат. те, що повинно бути повідомленим) – засіб вирішення шляхом голосування кардинальних проблем загальнонаціонального та місцевого значення.
За предметом проведення референдуми бувають:
Референдум (з лат. те, що повинно бути повідомленим) – засіб вирішення шляхом голосування кардинальних проблем загальнонаціонального та місцевого значення.
Референдуми за ступенем обов'язковості проведення:
— обов'язковий — предметом референдуму є питання, віднесені Конституцією до виключного вирішення в результаті всенародного опитування (наприклад, відповідно до ст. 73 Конституції України виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України);
— факультативний — проводиться з метою виявлення громадської думки щодо конкретного питання, яке цікавить певну частину населення регіону (наприклад, про встановлення вільної економічної зони у Харківській області).
Референдум (з лат. те, що повинно бути повідомленим) – засіб вирішення шляхом голосування кардинальних проблем загальнонаціонального та місцевого значення.
За територією проведення референдум може бути:
Для здійснення міжнародних позицій країни слід врахувати наступні виміри інтеграції у світове господарство:
6. Вищі органи державного управління економікою в Україні.
Вищими органами правління економікою країни є :
7. Внутрішня будова національної економіки (процеси і явища, фактори, результати).
Внутрішня будова національної економіки представлена не тільки означеними структурними складовими, але й процесами і явищами (нестабільність, циклічність, розвиток, зростання, нагромадження, капіталізація, соціалізація, регулювання, очікування, агрегати, шоки, кризи тощо), факторами (труд, зем-ля, капітал, підприємницькі здібності) та результатами (національний продукт, людський капітал, природне середовище, система відносин тощо).
8. Головна мета зовнішньоекономічної політики України.
Головна мета зовнішньоекономічної політики України – формування основ сучасності відкритої економіки , її ефективного включення в міжнародний поділ праці та активне його використання для зміцнення української незалежності країни.
9. Головні функції економічного прогнозування.
Економічне прогнозування – визначення стану та можливих напрямів розвитку об’єкта прогнозування на усіх рівнях економічної системи: мікрорівні, мезорівні, макрорівні.
Основними функціями прогнозування є:
Трудовий потенціал – трудові ресурси країни включаючи підприємницькі спроможності, характеризується як з кількісної (ЕАН) так і з якісної точки зору.
Враховуючи прогнози експертів ООН та Світового банку, вітчизняних вчених щодо майбутнього демографічного розвитку України, можна стверджувати про поглиблення демографічної кризи та погіршення трудового потенціалу в цілому. До настання фінансово-економічної кризи багато галузей економіки Україні відчували потребу саме в висококваліфікованих працівниках, а після подолання цієї кризи зазначена проблема може загостритись.
Україна значно поступається за рівнем розвитку трудового потенціалу розвинутим країнам. Це проявляється у:
- низькій якості життя
- недостатньому фінансуванні трудового розвитку за рахунок усіх джерел (держави, домогосподарств та підприємств);
- втраті позицій у розвитку трудового потенціалу країни.
Існування зазначених чинників призводить до негативних соціально-економічних наслідків, серед яких слід виокремити такі:
- масштабну депопуляцію населення з погіршенням якісних характеристик при значних міграційних втратах населення продуктивного віку та високого професійно-кваліфікаційного рівня
- нераціональну демографічну структуру населення, що веде до збільшення питомої ваги осіб у віці 60 років і старше і зменшення питомої ваги осіб у віці молодшому за працездатний;
- падіння показників шлюбності, що призводить до зростання віку при одруженні;
- зменшення кількості народжених у нашій країні;
- збільшення рівня смертності населення, особливо чоловіків у працездатному віці;
- «відтік умів», у зв'язку з низьким рівнем оплати та умовами праці;
- масове знецінення освітнього потенціалу
Директивне планування — спосіб управління економікою країни за допомогою розробки обов'язкових для виконання завдань щодо виробництва і розподілу продукції та послуг. Цей вид планування характерний для командно-адміністративної економіки.
При ньому виділяють такі стадії:
Ефективність за Паретто означає, що ресурси розподілені оптимально, якщо ніхто не може покращити свого становища не погіршуючи становища інших. Основним критерієм ефективності за Паретто є наявність або відсутність розтрати ресурсів і Паретто оптимальним є розподіл коли будь-які подальші вигідні зміни неможливі. Паретто оптимальний розподіл ресурсів може не давати соціального оптимуму, допускаючи країну нерівномірність розподілу наявних благ в суспільстві. Неефективний розподіл ресурсів іноді може бути більш справедливим ніж ефективним.
Завданням національної економіки – дослідження загального та особливого в економіці країни з урахуванням неекономічних чинників та напрямів інтеграції у світове господарство для обґрунтування пріоритетів і заходів економічної політики держави спрямованих на економічних розвиток країни та підвищення якості життя населення.
Об’єктом вивчення є економіка країни в цілому та її складові у єдності і взаємодії в контексті суспільно-природного розвитку.
Потенціал – наявні засоби, запаси, джерела, які можуть бути мобілізовані, приведені в дію, використані для досягнення певної мети , здійснення плану, вирішення якогось завдання.
Економічний потенціал за Тарасевичем – сукупна здатність економіки країни, її галузей, підприємств, господарств здійснити виробничо-економічну діяльність, випускати продукцію товари і послуги, задовольняти суспільні потреби, забезпечувати розвиток виробництва і споживання.
Класифікація економічного потенціалу здійснена за такими ознаками:
- за видами економічних ресурсів: природний, виробничо-технічний, трудовий, науково-технічний
Потенціал – наявні засоби, запаси, джерела, які можуть бути мобілізовані, приведені в дію, використані для досягнення певної мети , здійснення плану, вирішення якогось завдання.
Економічний потенціал за Мочерним – комплексна характеристика рівня економічної могутності нації наявних ресурсів і можливостей забезпечити розширення відтворення, суспільні потреби та соціально-економічний прогрес суспільства.
Структура економічного потенціалу:
Економічне прогнозування – визначення стану та можливих напрямів розвитку об’єкта прогнозування на усіх рівнях економічної системи: мікрорівні, мезорівні, макрорівні.
Завданням прогнозування є посилення впливу держави на структурну перебудову економіки, організація фінансування та стимулювання науково-технічних досліджень, особливо фундаментальних, підготовка кадрів (інженерних, наукових, освіченої та кваліфікованої робочої сили), створення інженерно-дослідних центрів.
Економічне прогнозування – визначення стану та можливих напрямів розвитку об’єкта прогнозування на усіх рівнях економічної системи: мікрорівні, мезорівні, макрорівні.
Мета прогнозування – створення наукових передумов для прийняття управлінських рішень.
Зовнішньоекономічна політика держави – це політичний курс дії суб’єктів зовнішньоекономічних відносин і діяльності; це інтегральний компонент політики загалом; це сукупність усіх держаних заходів щодо реалізації економічного потенціалу країни на зовнішньому ринку і задоволення власних потреб за рахунок товарів і послуг іноземного виробника.
Виділяють різні типи цілей зовнішньоекономічної політики – якісні, короткострокові, середньострокові, довгострокові(передбачає регіональну інтеграцію та довгострокове співробітництво з країнами).
Інвестиційна політика – це цілеспрямована діяльність держави щодо встановлення структурних параметрів інвестиційних процесів необхідних для нормального перебігу, розширення відтворення та підтримання сталої динамічної макроекономічної рівноваги .
Показники:
За Покропивним – це сукупність організацій, які мають різні напрями діяльності, забезпечують активну взаємодію товаровиробників та інших ринкових агентів, які здійснюють просування товару із сфери виробництва у сферу споживання.
За Стахановим – це комплекс специфічних трудових процесів по виробництву послуг, що забезпечують обмін діяльністю в суспільному виробництві і житті людини.
ів діяльності , що забезпечує ефективне функціонування об’єктів ринкової економіки та їх єдність у визначеному реальному ринковому просторі.
Гриценко – це сукупність елементів, що забезпечують перебійне багаторівневе функціонування господарських взаємозв’язків , взаємодію суб’єктів ринкової економіки і регулюють рух товарно-грошових потоків.
Інвестиційна система – сукупність взаємозалежних структур приватних та державних секторів, які індивідуально та у взаємодії один з одним обумовлюють генерацію і поширення нових знань та технологій в межах національної економіки; комплекс інститутів правового ,фінансового і соціального характеру , що забезпечують інноваційні процеси і мають політичні, культурні, національні особливості.
Основні взаємопов’язані завдання:
Стратегічне планування – означає оцінку існуючих і очікуваних у майбутньому умов діяльності з урахуванням внутрішніх та зовнішніх факторів; визначає спрямованість діяльності, формує види діяльності і періоди існування певних видів діяльності.
Макроекономічне планування – це особливий вид діяльності держави щодо визначення стратегічних, тактичних і оперативних цілей планового періоду а також способи досягнення таких цілей.
Типи планування:
Форма демократії - це її зовнішнє вираження. Форм демократії можна назвати чимало, але основні з них такі:
1.Участь народу в управлінні державними і суспільними справами (народовладдя) - здійснюється у двох формах: прямій та непрямій
2.Формування та функціонування системи органів держави на основі демократичних принципів законності, гласності, виборності, змінюваності, поділі компетенції, які запобігають зловживанню службовим становищем і суспільним авторитетом:
3. Юридичне (насамперед конституційне) закріплення системи прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, їх охорона і захист відповідно до міжнародних стандартів.
Інститути демократії - це легітимні і легальні елементи політичної системи суспільства, які безпосередньо створюють демократичний режим у державі через втілення в них принципів демократії.
Суб'єктами інвестиційної діяльності є держава через свої інституції; господарчі товариства (компанії) і корпорації; фінансово-кредитні установи; інші функціональні учасники.
Держава бере участь в інвестиційному процесі як прямо через державний сектор економіки, так і побічно, через свої інституції: органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, Національний банк, Фонд держмайна, Державний антимонопольний комітет.
Держава здійснює інвестування тих галузей і виробництв, продукція яких має загальнонаціональний характер і які найближчим часом не підлягають приватизації, таких, як оборонна галузь, окремі об'єкти загальнодержавної інфраструктури: магістралі, термінали тощо.
Кредитно-інвестиційна політика здійснюється державою через Національний банк шляхом регулювання попиту і пропозиції на залучені ресурси. Національний банк залежно від стану економіки здійснює кредитну експансію чи кредитну рестрикцію.
Держава через Національний банк проводить операції на фондовому ринку, тобто здійснює емісію, продаж і купівлю державних цінних паперів. Центральні банки справляють істотний вплив на інвестиційний процес через регулювання норми обов'язкових або мінімальних резервів.
Відповідно до функцій, які виконує держава, вона виступає або як інвестор, або як учасник, або одночасно і як інвестор, і як учасник.
Держава як інвестор бере на себе функції фінансування тих галузей та виробництв, продукція яких має загальнодержавний характер (військово-промисловий комплекс, об'єкти загальнодержавної інфраструктури, магістралі, термінали тощо).
В окремих галузях, таких як транспорт, зв'язок, сільське господарство, держава зберігає свої функції інвестора лише частково. Більшість об'єктів цих галузей може належати до приватного сектора економіки. В інших галузях функція держави як інвестора проявляється через здійснення державних замовлень.
Держава виступає як інвестор самостійно або здійснює фінансування на договірних умовах з іншими учасниками інвестиційного процесу через створення різноманітних організаційних структур та спільних виробництв.
Держава здійснює свою участь в інвестиційному процесі як прямо через державний сектор економіки, так і опосередковано впливом на інвестиційну діяльність через органи влади. До них належать органи виконавчої влади, судові органи, спеціальні державні органи, такі як: Національний банк, Фонд державного майна України, Антимонопольний комітет, Митний комітет, спеціальні державні фонди тощо.
Індивідуалістичний (домінує в економічній науці) – тягар оцінки індивідуалістичного добробуту покладається на саму людину, тільки вона здатна визначити що добре для неї, а що погано («Благом для людини є те, що вона вважає для себе благом»)
Інституціональний – зміст добробуту полягає в тому, що суть людини як такої виводиться з аналізу розвитку інститутів впродовж тривалого історичного періоду і на основі чого формувалися базовий етичний критерії на якому будується теорія добробуту.
Інноваційна політика – це цілісна, багаторівнева (мікро,макро,мезо) система заходів щодо формування, збереження, розвитку і активізації інноваційного потенціалу з метою підвищення ефективності, екологічності, конкурентноспрможності національної економіки.
Основні показники:
• ВВП, млрд. грн.
• Валові інвестиції, % до ВВП
• Інвестиції в основний капітал (у фактичних цінах), млрд. грн.
• Інвестиції в основний капітал, % до ВВП
• Приріст прямих іноземних інвестицій в Україну, млн. дол.
• Приріст (зменшення) прямих іноземних інвестицій з України, млн. дол.
• Прямі інвестиції в Україну, за даними платіжного балансу, млн. дол.
• Портфельні інвестиції у вітчизняні цінні папери за даними платіжного балансу, млн. дол.
• Інші інвестиції, за даними платіжного балансу, млн. дол.
За вихідним призначенням у вирішенні завдань політики, влади та управління відрізняють інститути демократії:
Види інститутів демократії за юридичною значущістю прийнятих рішень:
1. Імперативні - мають остаточне загально-обов'язкове значення для державних органів, посадових осіб, громадян: референдум конституційний і законодавчий; вибори; накази виборців.
2. Консультативні - мають дорадче, консультативне значення для державних органів, посадових осіб, громадян: референдум консультативний; всенародне обговорення законопроектів; мітинги; анкетування
Дума визначає, що місце ринкової інфраструктури в національній економіці визначається такими функціями:
Основними функціями інфраструктури товарного ринку є:
Ці функції виконуються відповідною розгалуженою структурою підприємств, організацій, установ - учасників товарного ринку
Обґрунтування розвитку трансформації економічної системи на сонові довгострокового економічного зростання є передумовою підвищення рівня і якості життя населення. Проблема довгострокового, збалансованого економічного зростання є однією з ключових і тому при його забезпеченні необхідно акцентувати увагу на таких особливостей!
Проблема забезпечення економічного зростання актуальна лише в контексті збалансованого регіонального розвитку.
Креатосфера (від лат. сreation — створення) — це світ культури, загальнодоступної творчої діяльності і, відповідно, сфер, в яких створюються культурні цінності, розгортається процес формування, виховання, навчання і розвитку людини як вільної, всебічно розвинутої особистості.
Створення культурно інтелектуальних цінностей творчої особистості відбувається на основі таких соціокультурних видів діяльності ,які забезпечують:
Акцентуючи увагу на соціокультурних видах діяльності, що забезпечують «соціоолюднення» через освіту, науку, художню культуру, не треба забувати про «природоолюднюючі» види діяльності (медицина, фізична культура, спорт, генна інженерія і т.ін.), що складають суттєвий резерв підвищення якості життя людини.
Таким чином, визначаючи соціальні пріоритети національної економіки, слід виходити з її загальної соціальної орієнтації, що передбачає практичне підпорядкування відтворювальних процесів завданням розвитку особистості, подолання відчуження людини від суспільства, природи та культури. До суттєвих рис соціально орієнтованої економіки можна віднести:
- перетворення трудової діяльності в сферу розвитку людини;
- зростання вільного часу, що раціонально використовується;
- досягнення високого рівня добробуту людини.
- за стадією розвитку ринкових відносин виділяють такі можелі економіки: традиційного типу, капіталізму(вільного, монополістичного, державно-монополістичного), які централізовано плануються та управляються або централізовано-керована економіка
- за соціально-економічним та техніко-технологічним рівнем: розвинуті, ті, що розвиваються, перехідні
- за домінуванням певних технологічних укладів: доїнструальні, індустріальні, постіндустріальні
- за структурою господарства: аграрно-індустріальні, індустріально-аграрні та пост-індустріально-аграрні
- за ресурсною ознакою: трудо-, капітало та наукоємні
- за ступенем інтеграції у світову господарську систему: національні, економіки закритого і відкритого типів
- за регіональною та континентальною ознакою – об’єднаються з урахуванням розташування країн
Мажоритарна – система визначення результатів виборів до якої депутатські мандати від виборчого округу отримують лишень кандидати, що одержали більшу кількість голсів. Ця система є традиційною і найбільш прийнятною для країн з точки зору двопартійної системи
Пропорційна – голосування за списки кандидатів від політичних партій і розподіл місць у парламенті пропорційно до кількості голосів відданих за списки(в 48країн світу). Ця виборча система як правило в тих країнах, де є кілька впливових партій але жодна з них історично немає стабільної більшості в парламенті
Змішана – комбінація, поєднання мажоритарної і пропорційної; застосовується в тих країнах, де йде пошук і встановлення виборчих систем або існує необхідність досягнення компромісу між принципом представництва різних політичних сил та стабільності встановленого ним урядом
Виділяють такі макроекономічні завдання національної економіки:
– стабільне зростання національного обсягу виробництва;
– високий і стабільний рівень зайнятості;
– стабільний рівень цін;
– підтримка рівноваги платіжного балансу.
Відповідно до даних спрямувань використовуються й агреговані інструменти макроекономічного регулювання, зокрема фінансова політика, грошово-кредитна політика, політика регулювання доходів, зовнішньоекономічна політика та інші.
Цільова функція національної економіки є складною системою завдань, що класифікуються за різними критеріями та ознаками — просторовими, суб’єктними, часовими та іншими.
За цільовою функцією виділяють такі моделі національної економіки:
- рівноважні,
- не рівноважні.
Державне регулюванню економіки передбачає використання ряду методів. Під методами державного регулювання економіки розуміють способи впливу держави в особі законодавчих і виконавчих органів на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення або забезпечення умов їх діяльності відповідно до національної економічної політики.
Методи непрямого (опосередкованого) державного регулювання ґрунтуються переважно на товарно-грошових важелях, визначають правила гри в ринковому господарстві та впливають на економічні інтереси суб'єктів господарської діяльності. До цих методів належать:
• оподаткування, рівень оподаткування і система податкових пільг;
• регулювання цін, їх рівні та співвідношення;
• плата за ресурси, відсоткові ставки за кредит і кредитні пільги;
• митне регулювання експорту й імпорту, валютні курси та умови обміну валют.
Сфера застосування опосередкованого регулювання в міру розвитку ринкової економіки значно розширюється. Водночас зменшуються можливості прямого втручання держави у процеси розширеного відтворення.
40. Методи прямого державного впливу, їх зміст та особливості реалізації.
Методи прямого державного впливу, їх зміст та особливості реалізації..
Державне регулюванню економіки передбачає використання ряду методів. Під методами державного регулювання економіки розуміють способи впливу держави в особі законодавчих і виконавчих органів на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення або забезпечення умов їх діяльності відповідно до національної економічної політики.
За засобами впливу на суб'єкти ринку методи державного регулювання поділяються на дві групи: прямого і непрямого (опосередкованого) впливу.
До методів прямого державного впливу належать такі:
• визначення стратегічних цілей розвитку економіки і їх відображення в індикативних та інших планах, цільових програмах;
• державні замовлення і контракти на поставки певних видів продукції, виконання робіт, надання послуг;
• державна підтримка програм, замовлень і контрактів;
• нормативні вимоги до якості і сертифікації технології та продукції;
• правові й адміністративні обмеження та заборони щодо виробництва певних видів продукції;
• ліцензування операцій з експорту та імпорту товарів, тобто зовнішньоторговельних операцій.
- принцип вариативности прогнозів. Міра і характер дії держави на экономику - не єдині елементи сценаріїв економічного прогнозування. Набути чинності можуть, наприклад, прогноз погодних умов, що визначає врожайність сільськогосподарських культур, прогноз настання хвороб і так далі В принципі таких варіантів прогнозів може бути дуже багато, тому слід розумно обмежувати їх число.
- принцип соціальної спрямованості і пріоритетів суспільних потреб.
- принцип підвищення ефективності суспільного виробництва або принцип оптимальності.
- принцип пропорційності і збалансованості.
- принцип поєднання галузевого і регіонального аспекту прогнозування.
- принцип пріоритетів.
- принцип безперервності.
- принцип комплексності або системності.
- принцип адекватності.
- принцип вариативности прогнозів.
- принцип соціальної спрямованості і пріоритетів суспільних потреб. Даний принцип означає, що плани розвитку економіки повинні бути направлені на задоволення кінцевих потреб суб'єкта. У пріоритетному порядку повинні розвиватися галузі економіки, направлені на людину.
- принцип підвищення ефективності суспільного виробництва або принцип оптимальності.
- принцип пропорційності і збалансованості.
- принцип поєднання галузевого і регіонального аспекту прогнозування.
- принцип пріоритетів.
- принцип безперервності..
- принцип комплексності або системності
- принцип адекватності.
- принцип вариативности прогнозів.
- принцип соціальної спрямованості і пріоритетів суспільних потреб.
- принцип підвищення ефективності суспільного виробництва або принцип оптимальності. Це означає, що в прогнозах повинні відбиватися досягнення науки і техніки. Вони повинні орієнтувати господарюючих суб'єктів на вдосконалення структури виробництва, підвищення об'єму продукції, що випускається, ефективніше використання наявних ресурсів.
- принцип пропорційності і збалансованості.
- принцип поєднання галузевого і регіонального аспекту прогнозування..
- принцип пріоритетів.
- принцип безперервності.
- принцип комплексності або системності.
- принцип адекватності.
- принцип вариативности прогнозів.
- принцип соціальної спрямованості і пріоритетів суспільних потреб.
- принцип підвищення ефективності суспільного виробництва або принцип оптимальності..
- принцип пропорційності і збалансованості. Він означає, що прогнози повинні бути збалансовані по ресурсах і можливостях економіки, вони повинні відображати пропорції, що склалися, і орієнтувати економіку на формування прогресивних пропорцій, зрушень в економіці.
- принцип поєднання галузевого і регіонального аспекту прогнозування.
- принцип пріоритетів.
- принцип безперервності.
- принцип комплексності або системності.
- принцип адекватності.
- принцип вариативности прогнозів.
- принцип соціальної спрямованості і пріоритетів суспільних потреб.
- принцип підвищення ефективності суспільного виробництва або принцип оптимальності.
- принцип пропорційності і збалансованості.
- принцип поєднання галузевого і регіонального аспекту прогнозування. Це означає, що в прогнозах повинні бути відбиті основні напрями розвитку галузей економіки і в той же час повинен використовуватися територіальний підхід до прогнозування з тим, щоб забезпечити комплексне використання ресурсів, які має в своєму розпорядженні даний регіон.
- принцип пріоритетів.
- принцип безперервності.
- принцип комплексності або системності.
- принцип адекватності.
- принцип вариативности прогнозів.
- принцип соціальної спрямованості і пріоритетів суспільних потреб.
- принцип підвищення ефективності суспільного виробництва або принцип оптимальності.
- принцип пропорційності і збалансованості.
- принцип поєднання галузевого і регіонального аспекту прогнозування.
- принцип пріоритетів. Він означає, що зі всього різноманіття галузей, виробництв необхідно виділити головні і направити на їх розвиток ресурси, пов'язати цілі розвитку економіки з ресурсами.
- принцип безперервності.
- принцип комплексності або системності.
- принцип адекватності.
- принцип вариативности прогнозів.
- принцип соціальної спрямованості і пріоритетів суспільних потреб.
- принцип підвищення ефективності суспільного виробництва або принцип оптимальності.
- принцип пропорційності і збалансованості.
- принцип поєднання галузевого і регіонального аспекту прогнозування.
- принцип пріоритетів
- принцип безперервності. Він припускає безперервність процесу прогнозування, взаємну ув'язку довгострокових, середньострокових і короткострокових прогнозів.
- принцип комплексності або системності
- принцип адекватності..
- принцип вариативности прогнозів.
- принцип соціальної спрямованості і пріоритетів суспільних потреб.
- принцип підвищення ефективності суспільного виробництва або принцип оптимальності.
- принцип пропорційності і збалансованості
- принцип поєднання галузевого і регіонального аспекту прогнозування.
- принцип пріоритетів.
- принцип безперервності.
- принцип комплексності або системності. Він припускає розгляд економіки як системи і в світлі системного підходу виявити системні властивості об'єкту, забезпечити комплексність рішення соціально-економічних, організаційних, науково-технічних і ін. проблем, оптимізувати структуру і характер розвитку системи.
- принцип адекватності.
- принцип вариативности прогнозів.
- принцип соціальної спрямованості і пріоритетів суспільних потреб.
- принцип підвищення ефективності суспільного виробництва або принцип оптимальності.
- принцип пропорційності і збалансованості
- принцип поєднання галузевого і регіонального аспекту прогнозування.
- принцип пріоритетів.
- принцип безперервності.
- принцип комплексності або системності.
- принцип адекватності. Він означає, що прогнозовані цифри повинні відображати об'єктивний стан економіки, вживані моделі прогнозування повинні відповідати процесам і тенденціям розвитку реальної економіки.
Однозначного визначення національної економіки в літературі немає, проте існують альтернативні підходи її змісту;
Однозначного визначення національної економіки в літературі немає, проте існують альтернативні підходи її змісту;
Однозначного визначення національної економіки в літературі немає, проте існують альтернативні підходи її змісту;
|
Предмети праці, засоби праці, людський капітал |
||
|
виробництво |
||
|
розподіл |
||
|
обмін |
||
|
споживання |
||
|
споживач |
виробник |
|
|
закони попиту, пропозиції, ринкової інфраструктури |
||
|
Ринкова інфраструктура |
54. Назвіть основні суб’єкти інфраструктури національного ринку. Аудиторська фірма. Холдингова компанія.
Основні суб’єкти інфраструктури національного ринку:аукціони,брокерські фірми,біржі,торгово-промислові палати,торгові доми,ярмарки,служби маркетингу,страхові компанії,аудиторські фірми,холдингові компанії,валютна біржа,антимонопольний комітет,лізингові компанії,комерційні банки.
Аудиторська фірма – незалежна,висококваліфікована організація ,яка на замовлення контролює і аналізує фінансову діяльність підприємств і організацій різних форм власності ,їхні річні бух звіти та баланси.
Холдингова компанія – це акціонерна компанія ,капітал якої використовується переважно для придбання контрольних пакетів акцій інших компаній ,з метою встановлення контролю за їхньою діяльністю і отримання доходів.
55. Назвіть основні суб’єкти інфраструктури національного ринку. Біржа праці (служба зайнятості). Валютна біржа.
Основні суб’єкти інфраструктури національного ринку:аукціони,брокерські фірми,біржі,торгово-промислові палати,торгові доми,ярмарки,служби маркетингу,страхові компанії,аудиторські фірми,холдингові компанії,валютна біржа,антимонопольний комітет,лізингові компанії,комерційні банки.
Біржа праці – елемент ринкової інфраструктури, що регулярно здійснює посередницькі операції на ринку праці;
Валютна біржа - підприємство, в якому здійснюються операції купівлі-продажу іноземної валюти і формуються курси валют (валютні котирування) на основі фактичного співвідношення попиту та пропозиції.
56. Назвіть основні суб’єкти інфраструктури національного ринку. Брокерські компанії. Антимонопольний комітет
Основні суб’єкти інфраструктури національного ринку:аукціони,брокерські фірми,біржі,торгово-промислові палати,торгові доми,ярмарки,служби маркетингу,страхові компанії,аудиторські фірми,холдингові компанії,валютна біржа,антимонопольний комітет,лізингові компанії,комерційні банки.
Брокерські компанії – це компанії ,що здійснюють цивільно-правові угоди,щодо цінних паперів,які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику на підставі логоворів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів .
Антимонопольний комітет - Юридична особа, яка здійснює державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства,захист інтересів підприємців від зловживання монопольним положенням і несумлінною конкуренцією.
57. Назвіть основні суб’єкти інфраструктури національного ринку. Державна податкова інспекція. Лізингові компанії
Основні суб’єкти інфраструктури національного ринку:аукціони,брокерські фірми,біржі,торгово-промислові палати,торгові доми,ярмарки,служби маркетингу,страхові компанії,аудиторські фірми,холдингові компанії,валютна біржа,антимонопольний комітет,лізингові компанії,комерційні банки.
Державна податкова інспекція –центральний орган виконавчої влади, що очолює систему органів державної податкової служби України. виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану із:здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів;здійсненням контролю за додержанням виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасністю і повнотою перерахування цих сум до бюджету;обліком платників податків, інших платежів;виявленням і веденням обліку надходжень податків, інших платежів;
Лізингова компанія – Контрактні відносини між двома сторонами, які дають змогу одній стороні використовувати майно, що є власністю іншої сторони, в обмін на обумовлені контрактом періодичні платежі
58. Назвіть основні суб’єкти інфраструктури національного ринку. Комерційні банки. Фондова біржа
Основні суб’єкти інфраструктури національного ринку:аукціони,брокерські фірми,біржі,торгово-промислові палати,торгові доми,ярмарки,служби маркетингу,страхові компанії,аудиторські фірми,холдингові компанії,валютна біржа,антимонопольний комітет,лізингові компанії,комерційні банки.
Комерційні банки - це багатофункціональний фінансовий інститут, що здійснює широкий спектр послуг кредитного, страхового і платіжного характеру, а також виконує різноманітні фінансові функції відносно будь-якого підприємства в економіці з метою одержання прибутку.
Фондова біржа – це організовані і регулярно функціональний ринок на якому відбувається купівля-продаж цінних паперів,створює можливості для мобілізації фінансових ресурсів ,їх спрямування на довгострокові інвестиції.
59. Назвіть основні суб’єкти інфраструктури національного ринку. Мета діяльності торговельних домів та страхових компаній
Основні суб’єкти інфраструктури національного ринку:аукціони,брокерські фірми,біржі,торгово-промислові палати,торгові доми,ярмарки,служби маркетингу,страхові компанії,аудиторські фірми,холдингові компанії,валютна біржа,антимонопольний комітет,лізингові компанії,комерційні банки.
Метою діяльності торговельних домів є те що вони закуповують товари у виробників або оптовиків своєї країни ,і перепродують за кордон ,або закуповують товари за кордоном і перепродують місцевим оптовим і роздрібним торговцям .
Страхові компанії – це комерційна фінансово-кредитна організація ,що ставить за мету отримання прибутку від здійснення страхових операцій;нейтралізують економ ризик фінансових та юрид осіб,покривають непередбачені збитки.
60. Назвіть основні суб’єкти інфраструктури національного ринку. Пенсійний фонд. Товарна біржа
Основні суб’єкти інфраструктури національного ринку:аукціони,брокерські фірми,біржі,торгово-промислові палати,торгові доми,ярмарки,служби маркетингу,страхові компанії,аудиторські фірми,холдингові компанії,валютна біржа,антимонопольний комітет,лізингові компанії,комерційні банки.
Пенсійний фонд - термін, який об"єднує і державний Пенсійний фонд України і інші цільові позабюджетні фонди, які створюються відповідно до діючого законодавства, акумулюють страхові внески застрахованих осіб, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках та інвестуються з метою отримання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб, пенсійні активи якого використовуються для оплати договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, а у випадках, передбачених чинним законодавством, членам їхніх сімей чи спадкоємцям та на інші цілі, передбачені чинним законодавством.
Товарна біржа – це обєднання підприємців торгівлі,збуту,обміну ,укладання відповідних угод,виявлення товарних цін попиту і пропозиції товарів ,вивчення ,полегшення і порядкування товарообороту та обмінних операцій ,вирішення спорів щодо них ,захист членів біржі.
61. Назвіть основні суб’єкти інфраструктури національного ринку. Суть аукціону. Основні завдання торгово-промислової палати
Основні суб’єкти інфраструктури національного ринку:аукціони,брокерські фірми,біржі,торгово-промислові палати,торгові доми,ярмарки,служби маркетингу,страхові компанії,аудиторські фірми,холдингові компанії,валютна біржа,антимонопольний комітет,лізингові компанії,комерційні банки.
Аукціон – форма продажу у визначений час і у визначеному місці товарів попередньо встановлених для ознайомлення.
Головним завданням торгово –промислової палати є сприяння розвитку економічних і торгівельних зв’язків з партнерами зарубіжних країн .
62. Назвіть функції «Національної економіки» як науки та охарактеризуйте пізнавальну й методологічну функції
Ф-ії НЕ : пізнавальна,ідеологічна,методологічна,практична.
Пізнавальна- вивчення реальних процесів і явищ економіки країни в суспільно-природньому середовищі.
Методологічна- передбачає застосування певних прийомів і правил дослідження та обґрунтування шляхів і методів їх ефективного використання для здобуття нових знань ,поясн економ явищ і процесів.
63. Назвіть функції «Національної економіки» як науки та охарактеризуйте пізнавальну й ідеологічну функції
Ф-ії НЕ : пізнавальна,ідеологічна,методологічна,практична.
Пізнавальна- вивчення реальних процесів і явищ економіки країни в суспільно-природньому середовищі.
Ідеологічна-відповідає формування економ мислення і певної ідеології людини.
64. Назвіть функції «Національної економіки» як науки та охарактеризуйте практичну функцію
Ф-ії НЕ : пізнавальна,ідеологічна,методологічна,практична.
Практична представлена у 3 вимірах:теорія—практика;минуле,сучасне,майбутнє;дає відповідь на запитання якою має бути НЕ.
65. Назвіть чотири концептуальних підходи до проблеми справедливості розподілу ресурсів і доходів, охарактеризуйте егалітарний, в тому числі й з позиції Парето-ефективності
Розрізняють 4 коцептуальних підходи до проблеми справедливого розподілу ресурсів і доходів:егалітарний,утилітарний,ліберальний,роулзівський.
Егалітарний підхід – вимагає рівномірного розподілу ,за якого всі блага поділені порівну між всіма індивідами(такий розподіл не є паретто ефективний).
Ефективність за каретто означає ,що ресурси розподілені оптимально ,якщо ніхто не може покращити свого становища не погіршуючи становища іншого.
66. Назвіть чотири концептуальних підходи до проблеми справедливості розподілу ресурсів і доходів, охарактеризуйте утилітарний, в тому числі й з позиції Парето-ефективності
Розрізняють 4 концептуальних підходи до проблеми справедливого розподілу ресурсів і доходів:егалітарний,утилітарний,ліберальний,роулзівський.
Утилітарний підхід – розглядає суспільний добробут ,як суму добробуту всіх члені суспільства,а принцип перерозподілу доходів ґрунтується на припущенні про спадну граничну корисність : для заможних членів суспільства корисність одиниці вилученого доходу спадає в нижній мірі,ніж зростає корисність одиниці додатковго доходу для незалежних.
67. Назвіть чотири концептуальних підходи до проблеми справедливості розподілу ресурсів і доходів, охарактеризуйте роулзівський, в тому числі й з позиції Парето-ефективності
Розрізняють 4 коцептуальних підходи до проблеми справедливого розподілу ресурсів і доходів:егалітарний,утилітарний,ліберальний,роулзівський.
Роулзівський – допускає існування нерівності щоб не позбавити найпродуктивніших виробників стимулу до праці ,але передбачає перерозподіл частини доходів більш продуктивних економ.Суб’єктів на користь найбідніших членів суспільства.
68. Назвіть чотири концептуальних підходи до проблеми справедливості розподілу ресурсів і доходів, охарактеризуйте ліберальний, в тому числі й з позиції Парето-ефективності
Розрізняють 4 коцептуальних підходи до проблеми справедливого розподілу ресурсів і доходів:егалітарний,утилітарний,ліберальний,роулзівський.
Ліберальний підхід – результати конкурентних ринкових процесів вважається справедливими оскільки винагороджують тих хто більш здібний і працьовитий ,навіть якщо пр.и цьому має місце крайня нерівність.
69. Неекономічні фактори, які формують особливість національної економіки
До неекономічних факторів ,які формують особливості НЕ належать :
– природні особливості, тобто розташування, ресурсні можливості, за-паси корисних копалин, розміри та кліматичні особливості території тощо;
– особливості історичного розвитку, коли в кожний конкретний пері-од національна економіка сприймає впливи і тенденції історичного розвитку країни, а також новітніх історичних подій;
– цивілізаційні фактори, що характеризують культурні, релігійні, етні-чні традиції та цінності країни, передаються від покоління до поко-ління та стимулюють або обмежують перетворення, надають їм своє-рідної національної специфіки;
– вихідний рівень становлення і розвитку національної економіки (від-творення на власній або новій основі), в тому числі стан та рівень продуктивних сил, економічний потенціал країни, зрілість передумов формування нової економічної системи;
– особливості політичної організації суспільства, які впливають на ви-бір курсу економічної політики держави.
70. Об’єкти та су’бєкти державного регулювання економіки
Об’єкти державного регулювання економіки: економічний цикл;секторальна,галузева,регіональна структ господ;накопичення капіталу(створення умов,вплив на економ цикл і структуру капіталу);регулювання заянятістю;грошовий облік(боротьба з інформацією ,ціни,вплив на накопичення ,соціальні відносини);платіжний баланс(вплив на експорт ,іморт,курси валют,рух капіталу,торгово-договірна політика,участь у міжнародній інтеграції);ціни(динаміка і структура цін,умови капіталовкладень);науково-технічний прогрес(розвиток впровадження результатів в експорт товарів,капіталу і накопичення знань);умови конкуренції;соціальні відносини;навколишнє середовище;зовнішньо-економічні звязки.
Су’бєкти державного регулювання економіки є носії (соціальні групи),виразники(обєднання носіїв господарських інтересів),виконавці(органи державного влади),господарські інтереси.
71. Основи директивного планування економіки держави
Директивне планування — спосіб управління економікою країни за допомогою розробки обов'язкових для виконання завдань щодо виробництва і розподілу продукції та послуг.
Основні риси директивного планування (ДП)
За допомогою ДП держава прагне вирішити не тільки макро-, а майже всі мікроекономічні проблеми.
ДП для держави є основним інструментом реалізації економічної політики, а для суб'єктів економіки — метою виробництва (виконання чи невиконання плану обумовлює відповідно заохочення або покарання).
72. Основні етапи розвитку національної економіки України та їх характеристика (1992-1994 рр., 1994-1999 рр., 1999-2000 рр., 2000-2011 рр.)
Національна економіка України, яка існує в унікальному природно-екологічному, політичному, соціальному і духовному середовищі нової не-залежної держави, вже пройшла певні етапи розвитку:
I етап (1992–1994 рр.) — безсистемна та нерегульована «шокова терапія»;
II етап (1994–1999 рр.) — економічні перетворення за програмою міжнародних фінансових організацій (МВФ, ЄБРР та інших), у якій домінували заходи «шокової терапії», хоча певні зусилля владних структур були спрямовані на реалізацію градуалістських заходів.
III етап (1999–2000 р.) еволюції національної економіки України розпочався формуванням і реалізацією інтегративної моделі економічних перетворень. Важливим наслідком такої реалізації є економічне зростання та підвищення авторитету України в світі.
ІV етап (2000-2011рр) - стратегічними пріоритетами України є:
1) створення передумов для набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі;
2) забезпечення сталого економічного зростання;
3) утвердження інноваційної моделі;
4) соціальна переорієнтація економічної політики.
73. Основні напрями зовнішньоекономічної політики
До основних напрямів зовнішньоекономічної політики слід віднести:
• впровадження обґрунтованого протекціонізму, підтримка найбільш ефективних імпортозаміщуючих виробництв шляхом застосування компенсаційних митних тарифів, скасування пільгових імпортних тарифів та державних гарантій іноземним кредиторам на ввезення продукції, аналоги якої виробляються в Україні; підвищення контро-лю за якістю імпортних товарів;
• зміцнення експортного потенціалу країни, сприяння розвитку екс-портоорієнтованих галузей та виробництв, використання з цією ме-тою податкових пільг для виробників експортної продукції вищих ступенів переробки, державних гарантій під експортні кредити, сис-теми страхування експортних ризиків та інших інструментів. Боро-тьба проти дискримінації та політична підтримка вітчизняних екс-портерів;
• оптимізація структури платіжного балансу, підтримка його додатно-го сальдо; підвищення питомої ваги товарів з високою часткою до-даної вартості в експорті;
• мінімізація обсягів зовнішніх позик, їх використання, головним чи-ном, на потреби вітчизняного виробництва. Розробка та реалізація системи заходів для зниження тягаря зовнішнього боргу, залучення прямих іноземних інвестицій, реекспорту вітчизняного капіталу;
• доведення до рівня світових стандартів однієї із зон вільної торгівлі та відпрацювання на її основі режимів та механізмів зовнішньоеко-номічної діяльності;
• забезпечення керованого плавання гривні та підтримка курсу націо
нальної валюти у відповідності з наявними реаліями; удосконалення механізмів її конвертації; • ефективне використання геополітичного положення України для по-глиблення географічної диверсифікації зовнішніх зв’язків, удоскона-лення їх регіональної спрямованості. Пріоритетний розвиток співробі-тництва з ЄС та країнами СНД, відновлення позицій на ринках, що були втрачені. Поширення взаємовигідних економічних зв’язків з кра-їнами Близького Сходу та Перської затоки та взаємовигідне співробі-тництво з міжнародними економічними і фінансовими організаціями.
74. Основні складові активної інвестиційної політики
Інвестиційна політика — цілеспрямована діяльність держави щодо встановлення структурних параметрів інвестиційних процесів, необхідних для нормального перебігу розширеного відтворення та підтримання ста-лої динамічної макроекономічної рівноваги.
Основними складовими активної інвестиційної політики є: 1) полегшення податкового пресу на національних товаровиробни-ків та інвесторів, зокрема:
• диференціація ставок оподаткування залежно від напрямку діяльнос-ті підприємства та характеру і мети використання прибутку;
• зниження податкового тягаря на товаропродукуючу сферу та встано-влення агрегованої ставки оподаткування суб’єктів господарювання реального сектора економіки на рівні 30–35 відсотків;
• посилення стимулюючого потенціалу інвестиційно орієнтованих по-даткових пільг, зокрема впровадження податкового кредиту на при-ріст інвестиційних видатків;
2) реструктуризація державних видатків та підвищення їх ефективності щодо регулювання інвестиційних процесів, насамперед:
• підвищення ефективності інвестиційних програм і проектів, що фі-нансуються з державного та місцевих бюджетів;
• відновлення керованості інвестиційними процесами у державному сек-торі економіки. Прикладами заходів, стимулюючих інвестиційну діяль-ність у державному секторі та на підприємствах, співвласником яких є держава, можуть слугувати: а) встановлення інвестиційного нормати-ву — фіксованої частки прибутку, не менше якої суб’єкт господарюван-ня повинен спрямовувати в інвестиції; б) надання державою підприємс-твам в якості безвідсоткового цільового інвестиційного кредиту частки отриманих нею дивідендів; в) контроль інноваційної якості інвестицій з метою прискорення виводу з експлуатації технологічно застарілого об-ладнання та оновлення матеріально-технічної бази виробництва;
3) здійснення заходів щодо зменшення ставки відсотка по кредитах і відповідного багаторазового збільшення обсягів кредитування реального сектора комерційними банками:• зміцнення курсу гривні й відповідна стабілізація інфляційних про-цесів;
• активізація інвестиційної діяльності фінансово-кредитних інститутів за рахунок освоєння таких відносно нових для української економіки форм інвестиційного фінансування, як лізинг, форфейтинг, франчай-зинг, селенг, факторинг тощо;
• трансформація ринку цінних паперів із приватизаційного механізму в інвестиційний;
посилення у населення схильності до інвестування та заохочення йо-го до взаємодії з фінансово-кредитною системою через оподаткуван-ня по занижених ставках тієї частки доходів громадян, котра протя-гом звітного періоду трансформувалася в інвестиції (зокрема, в жит-лове будівництво) та/або пільгове оподаткування відсоткового дохо-ду і дивідендів;
введення правила, за яким ставка оподаткування прибутків банку буде коливатися залежно від частки довгострокових виробничих ін-вестицій у його «кредитному портфелі»;
4) перекриття каналів витоку капіталів: суттєві обмеження на капітальні валютні операції; жорсткий контроль угод з нерезидентами та офшорними компа-ніями;
обмеження обсягів кредитування нерезидентів та вивозу валютної готівки і доходів від операцій на ринку цінних паперів, передусім державних;
спрощення процедур легалізації «тіньового» капіталу, зменшення прибуткового податку з його власників за умов його виробничого використання.
75. Основні суттєві риси та завдання соціально-орієнтованої економіки
Основні суттєві риси та завдання соціально-орієнтованої економіки.
Риси:
•перетворення трудової діяльності в сферу розвитку людини
•зростання вільного часу, що раціонально використовується
•досягнення високого рівня добробуту людини
Завдання:
•подолання втрат потенціального вільного часу в сфері побуту
•скорочення втрат робочого часу
• скорочення нормативної тривалості робочого часу із збереженням або підвищенням рівня оплати
• перетворення часу вільного від праці у час розвитку людини, її участі у кратосфері
Основні функції державного управління економікою: цільова, стимулююча, нормативна, коригуюча, соціальна,безпосереднє управління неринковим сектором економіки,контролююча.
Цільова- полягає у вирішенні цілей ,пріоритетів і основних напрямків розвитку НЕ.
Стимулююча- передбачає формуваннярегуляторів здатних ефективно впливати на діяльність господарських субєктів і стимулювати економ процеси в бажаному для суспільства напрямку.
Основні функції державного управління економікою: цільова, стимулююча, нормативна, коригуюча, соціальна,безпосереднє управління неринковим сектором економіки,контролююча.
Нормативна – держава за допомогою законів,законодавчих актів і нормативів встановлює певні правила діяльності всіх субєктів економіки ,визначає правовий простір.
Контролююча – означає держ нагляд і контроль за виконання і дотримання законів,нормативних актів,економічних,еколог ,соціальних стандартів.
Основні функції державного управління економікою: цільова, стимулююча, нормативна, коригуюча, соціальна,безпосереднє управління неринковим сектором економіки,контролююча.
Коригуюча – користування,виправлення розподілу ресурсів в економіці з метою розвитку прогресивних процесів усунення негативних тенденцій і зщабезпечення нормальнихсоц економ умов життя суспільства.
Соціальна – передбачає регулювання державою соц-економ відносин,перерозподіл доходів,забезпечення соціального захисту та соціальних гарнантій,збереження навколиш середовища.
Основні цілі національної економіки : - стійке економічне зростання національної економіки (причому як абсолютне, так і відносне); – забезпечення повної зайнятості населення; – стабілізація цін; – бездефіцитний держбюджет; – рівновага платіжного балансу.
Виробничо-технологічний потенціал – сукупність засобів виробництва ,а також існуючих технологічних способів їх використання в економічній діяльності.Україна є достатньо розвиненою індустріальною деоржавою з потужною промисловою базовою. Зважаючи на те, що га-лузям з видобутку та первинної переробки сировини притаманний відносно низький рівень валової доданої вартості на одиницю витрат, то подібна га-лузева структура свідчить про загальну невисоку ефективність вітчизняної економіки. Окрім того, переважання таких виробництв зумовлює високу енергоємність кінцевої продукції, що в умовах значної залежності нашої країни від імпорту енергоносіїв становить загрозу її економічній безпеці.
Негаразди в інвестиційній сфері обумовлюються низкою причин:
- значний інвестиційний ризик, який викликаний соціально-економічною та політичною нестабільністю
- мінливість а непередбачуваність законодавчої бази(податкової)
- дезінтеграція реального і фінансового сектору економіки
- загальне скорочення державних видатків(державних інвестицій і державного споживання)
- надмірний рівень оподаткування
- відтік капіталів за кордон
- часткова доларизація та єврозація економіки
Поканиками ефективності використання економічного потенціалу національної економіки є:
Цільова ефективність – являє собою якісну характеристику суспільного виробництва з точки зору рівня рівня розвитку і ступення задоволення суспільних потреб.
Ресурсна ефективність – відображає раціональність організації суспільного виробництва,комбінацій факторів виробництва,застосування наявних ресурсів.
Система показників ефективності використання економічного потенціалу національної економіки :
- цільової ефективності(ВВП на душу населення, рівень споживчих товарів, кількість студентів на 10000осіб, рівень і якість життя)
- ресурсної ефективності(фондовіддача, фондоємність, матеріалоємність, продуктивність праці
83. Показники соціального розвитку національної економіки та його інституціональне забезпечення
Соціальний розвиток національної економіки може кількісно оцінюватись за допомогою певних показників. Це дозволяє отримати адекватну якісну характеристику соціального розвитку і на її основі сформулювати пріоритети та необхідні заходи соціальної політики.
Система показників соціального розвитку національної економіки включає такі основні групи:
1. Тривалість життя та природний рух населення.
2. Охорона здоров’я.
3. Соціальна допомога.
4. Житлові умови населення.
5. Зайнятість населення.
6. Освіта.
7. Доходи і видатки населення.
8. Культура, відпочинок, туризм.
9. Правопорушення.
10. Охорона навколишнього середовища.
Інституціональне забезпечення соціального розвитку національної економіки України представлене, передусім, низкою законів, у тому числі:
1. Закон України «Про пенсійне забезпечення»( гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.)
2. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
3. Основи законодавства України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
4. Закон України «Про зайнятість населення».
Людський капітал — це сформований або розвинений у результаті інвестицій і накопичений людьми (людиною) певний запас здоров'я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, який цілеспрямовано використовується в тій чи іншій сфері суспільного виробництва, сприяє зростанню продуктивності праці й завдяки цьому впливає на зростання доходів (заробітків) його власника.
З метою відображення зростаючого значення кваліфікованої праці та інтелектуальної діяльності для відтворення суспільного життя останнім ча¬сом в економічній думці активно використовуються поняття «людський капітал» як сукупність знань, здібностей і кваліфікації, здатність кваліфі¬кованої робочої сили створювати прибуток, та «інтелектуальний капітал» для характеристики інтелектуального потенціалу (див. рис. 3.3), застосова¬ного в економіці.
Інтелектуальний потенціал суспільства:
1. нематеріальні форми:
- освіта (позашкільна, дошкільна, загальна середня, професійно-технічна, вища, післядепломна)
- наука (академічна, вузівська, галузева)
2. матеріальні форми:
- інформаційна та комунікаційні технології (компютерні апаратні засоби, засоби передачі даних, програмні продукти тощо)
- обєкти інтелектуальної власності (літературні, художні та наукові твори, наукові відкриття тощо)
Демократія – народовладдя,форма правління в державі при якій влада належить народу ,побудована на визнанні народу джеролом влади,форма політичної організації суспільства ,яка характеризується визначенням волі більшості.
Демократія в Україні сьогодні піддається серйозним випробуванням. В обстановці політичного протистояння, посилення розбіжностей не стільки щодо цілей і ціннісних орієнтирів змін, які відбуваються в суспільстві, скільки щодо способів їхнього досягнення,
з одного боку, зростає загроза використання силових методів боротьби для відновлення соціальної і політичної рівноваги, а з іншого – самі цілі й цінності, покликані об’єднати і консолідувати суспільство, немовби відходять на другий план, підпорядковуються логіці боротьби, а не спільного творення, логіці придушення, підкорення, а не пошуку компромісу, узгодження і злагоди.
Серед основних проблем становлення української демократії можна назвати наступні:
– зміцнення конституційних засад демократії;
– створення надійних гарантій еволюційного розвитку українського суспільства, які виключали б можливість соціальних потрясінь, забезпечували незворотний характер суспільних перетворень;
– забезпечення динамічного переходу до ринкової економіки як економічного фундаменту демократії;
– обрання адекватної моделі демократичних перетворень.
Держава – найвища форма організації суспільства ,яка забезпечує захист та погодження індивідуальних ,групових та загально-суспільних інтересів за допомогою права на будь-які території.
Ознаки держави:
Демократія – народовладдя,форма правління в державі при якій влада належить народу ,побудована на визнанні народу джеролом влади,форма політичної організації суспільства ,яка характеризується визначенням волі більшості.
Ознаки демократії
Демократія – народовладдя,форма правління в державі при якій влада належить народу ,побудована на визнанні народу джеролом влади,форма політичної організації суспільства ,яка характеризується визначенням волі більшості.
Характеристика прояву демократії:
- має державний характер(виражається в делегуванні народом своїх повноважень державним органам; забезпечується виборність органів держави; спроможність державної влади впливати на поведінку і діяльність людей)
- має політичний характер( передбачає політичне різноманіття; ґрунтується на політичній рівноправності громадян на участь в управлінні справами суспільства, держави)
- передбачає проголошення гарантування та факт втілення прав громадян та їх обов’язків відповідно до міжнародних стандартів
- передбачає законність як режим суспільно-політичного життя
- припускає взаємну відповідальність держави і громадянина що виражається у вимозі утримуватися від учення дій, що порушують їхні взаємні права та обов’язки
Суто з технологічної точки зору ядром саморозвитку національної економіки є група машинобудівних і будівельних галузей, з соціальної — та складова ПКІОПС, що самовідтво-рюється, нарешті, із суто соціально-економічної — характер привласнення. Інтеграційний підхід до проблеми передбачає визначення в якості ядра са-морозвитку інтеграційно-інноваційного сплаву найактивніших складових всіх трьох типів укладів одного історичного рівня з чітко визначеною постіндустріальною спрямованістю. Ця проблема стоїть на порядку ден-ному і держави, і бізнесу, і громадянського суспільства.
Предметом вивчення НЕ є сукупність ресурсних,економічних,інституціональних та соціальни чинників ,які визначають відмітні риси НЕ та специфіку її функціонування.
Метою дисципліни є вивчення законів і закономірностей функціонування та розвитку економіки країни у взаємодії з іншими країнами.
Джон бента- добробут визначається щастям більшої кількості людей ,чим більше щасливих людей ,тим більший добробут.
Госсе – вперше сформулював закон спадної граничної користності,використавши принцип розумного емуїзму,субєктивного зіставлення вигод і втрат.
92. Принципи демократії (6 шт.).
Принципи демократії – це незаперечні вихідні вимоги, які ставляться до всіх учасників політичної діяльності, тобто до суб'єктів демократії;
Принципи планування:
94.Принципи, якими гарантується політичний плюралізм держави.
плюралізм — означає багатоманітність суспільних явищ, розширює коло політичного вибору, допускає не лише плюралізм думок, але й політичний плюралізм — множинність партій, суспільних об'єднань тощо с різними програмами та статутами, що діють у рамках конституції. Демократія можлива в тому разі, коли в її основі полягає принцип плюралізму, проте не всякий плюралізм є неодмінно демократичним. Лише у сукупності з іншими принципами плюралізм набуває універсального значення для сучасної демократії.
Плюралізм повинен бути заснований на рівному ставленні держави до всіх центрів політичного життя, створенні для них рівних можливостей у політичному житті, в користуванні заступництвом держави. Політичний плюралізм передбачає однакове ставлення держави до проявів волі як більшості, так і меншості. Він виключає будь-яку дискримінацію меншин етнічних, релігійних, політичних. Державні рішення в умовах розвиненої демократії не повинні прийматися механічною більшістю голосів, без попереднього вивчення і врахування інтересів меншості, проведення відкритих дискусій
95.Пріоритети соціального розвитку національної економіки, відмінність речовинного та гуманістичного виробництва.
Основним пріоритетом соціального розвитку національної економ є: перехід від епохи речовинного в-ва (економ. багатство розуміється як багатство взагалі, як матеріальні цінності, гроші і т.д) до епохи гуманістичного в-ва (багатство соціальне). Епоха речовинного в-ва створювала і створює матеріальні основи для розвитку багатої індивідуальності. Важливою умовою цих змін є зростання раціонально – використаного вільного часу, протягом якого здійснюється всебічний розвиток людини.
96.Проблема ефективності суспільного виробництва має два аспекти – цільовий і ресурсний. Розкрийте їх сутність.
Цільовий (задоволення потреб) – якісна х-ка сусп. в-ва з точки зору рівня розвитку і ступеня задоволення потреб с-ства;
Ресурсний (використання обмежених ресурсів) – раціональність організації суспільного в-ва, комбінації факторів в-ва, застосування наявних ресурсів.
Цільовий і ресурсний аспекти ефективності тісновзаємопов»язані. Цвльова ефективність змінюється прямопропорційно ресурсній, а також обсягу і якості використовуваних ресурсів.
97.Прямі та непрямі фактори, джерела економічного зростання.
Прямі або фактори, пропорції – зумовлюють фіз. здатність економ до зростання: к-сть і якість трудових ресурсів, к-сть і якість природних рес., обсяг осн. капіталу, технологія та організація в-ва, рівень розвитку підприємницьких здібностей в сусп-ві і т.д.
Непрямі або фактори попиту і розпділу: под. тиск, ефективн. кред банків, системи зростання, споживчих, інвест. і держ в-ти, розшир. експортних доставок і т.д – забезпечення зростання сукупних витрат з метою повного використ виробничого потенціалу. Фактори розподілу – це перерозподіл економ рес в економіці і забезпечення оптимального розподілу в нац. економ.
98.Референдум як особливий інститут демократії, його класифікація.
Референдум – це засіб вирішення шляхом голосування кардинальних проблем загальнодержавного та місцевого значення
Класифікація:
-Референдум за предметом проведення буває:
конституційний референдум;
законодавчий;
консультативний.
-Реф. За ступенем обов»язковості проведення:
обов»язковий- предметом є питання, піднесені конституцією до виключного вирішення в результаті всенародного опитування;
факультативний – проводиться з метою виявлення громадської думки, щодо конкретного питання яке цікавить певну частину населення регіону.
-За територією проведення:
загальнодержавні- проводиться в масштабах всієї країни;
місцеві- проводиться в межах окремих адм. територіальних одиниць з метою вирішення найважливіших питань місцевого значення.
99.Розкрийте зміст внутрішньо- та зовнішньоекономічного потенціалів.
Внутрішньоеконом потенціал – частина загального економ потенціалу нац. ек, орієнтована на задоволення внутрішніх потреб національного в-ва та соціальної сфери.
Зовнішньо економ (експортий) потенціал – здатність нац. ек виробляти продукцію, конкурентоспроможну на свтових ринках, експортувати її в достатніх обсягах за світовими цінами.
100.Розкрийте зміст методів державного управління економікою, сутність економічних та позаекономічних методів.
Методи управління являють складову частину управлінського механізму.
Крім методів, до складових частин механізму входять закономірності та принципи взаємодії суб’єкту та об’єкту управління. Проблема методів державного управління нині надзви¬айно актуальна. Багато в чому це пов'язано з активними спробами прискорити перехід до цивілізованих відносин ринкового типу й тими змінами, які у зв'язку із цим відбуваються в механізмі державного управління.
Економічні методи державного управління – це система прийомів і засобів прямої дії на суб’єктів господарювання шляхом запровадження фінансово-економічних законів, створення грошово-кредитних відносин з метою створення оптимальних умов, що забезпечують досягнення високих економічних результатів.
До економічних методів державного управління відносяться:
- індикативне планування;
- державне регулювання;
- грошово-кредитна та фінансова політика;
- конкурентна політика;
- вплив на ринкове ціноутворення;
- податкова політика;
- економічне стимулювання;
Позаекономічні методи це вплив на об’єкт управління шляхом встановлення їх прав, обов’язків, через систему наказів, що спираються на систему підпорядкування, владні повноваження. Це односторонній вибір органом управління способу вирішення завдання чи конкретного варіанта поведінки об’єкта управління. Базуються на застосуванні нормативних актів (розпоряджень, наказів, постанов органів виконавчої влади), мають директивний, обов’язків характер, ґрунтуються на таких управлінських відносинах, як дисципліна, відповідальність, влада, примус. При використанні адміністративних методів орган управління прямо приписує керованому, що він повинен робити.
101.Розкрийте зміст техніко-економічного (технологічного) укладу національної економіки.
Технологічний (техніко-економічний) уклад — це комплекс технологічних процесів, які являють собою цілісність, що відтворюється, і охоплю-ють різні галузі та об’єднані виробництва. В його межах здійснюється за-мкнений виробничий цикл, що включає видобування і отримання первин-них ресурсів, всі стадії їх переробки і випуск кінцевої продукції, відповідної типу суспільного споживання, що склався. Розвиток будь-якого технологіч-ного укладу починається з виробничого впровадження базисної інновації, яка згодом супроводжується іншими інноваціями, які її доповнюють.
102.Роль держави в регулюванні інвестиційних процесів: функції, принципи, інструменти.
Фунції суб’єктів регулювання інцест процесів:
-формування правових та інституціональних умов інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання, зокрема сфер та об’єктів інвестування;
-моніторинг інвестиційного клімату, оцінка та прогнозування макроеконом інцест конюктури і динаміки інцест процесів;
-сприяння розбудові ефективної системи регулювання інцест процесів, координація та оптимізація взаємодії її складових;
-визначення стратегічних завдань та пріоритетних напрямків соц.-ек розвитку країни;
Свідомий вплив на інвест діяльність суб господарювання недержавного сектору економ націлений на: пом’якшення циклічних коливань обсягів інвестицій; коригування галузевої структури та регіонального розподілу інвест ресурсів відповідно до системи нац. пріоритетів тощо.
Функції інвестора:
-розвиток сусп. значущих сфер, у якому через їх певні специфічні х-ки не зацікавлений приватний сектор економ;
-розвиток держ сектора у виробничій сфері;
-реалізація держ інвест програми.
Принципи: прогнозованість, селективність, комплексність, послідовність, несуперечливість тактичних і стратегічних завдань, адекватність, адаптивність.
Інструменти:
-загальні: законодавчі та нормативні акти, що регламентують інцест діяльність господарювання; система сертифікації та стандартизації інцест товарів; макроеконом прогнозування й індикативне планування; достовірне інформ забезпечення суб»єктів економ щодо пріоритетів держ соц.-ек політики та макроеконом конюктури
-переважно прямі:
*бюджетно-податкові
*грошово-кредитні
*протекціоністські
-переважно прямі
*кількісно-структурні зміни у держ капіталовкладеннях
*динаміка інцест діяльності держ під-в та п-в, співвласником яких є держ
*законодавчий захист від скорочення стратегічних держ інцест, що фінансуються з держ бюджету, встановлення їх квоти у відсотках до ВВП тощо
103.Складові середовища національної економіки. Охарактеризуйте економічне середовище та п’ять його ієрархічних рівнів.
Складові середовища:
Економічне, політичне, соціальне, природно-екологічне, духовне
Економ середовище формують всі економ об’єкти, суб’єкти, процеси і явища в їх взаємозв’язках, протиріччя і русі. В ньому виділяють 5 ієрархчних рівнів: мега-, макро- , мезо-, мікро-, нано-. Мегарівень представлений глобальною або міжнародною економ – складною системою взаємопов»язаних економік окремих країн, національних, міє- і наднаціональних економ процесів і явищ, а також інститутів, що їх обслуговують. Макрорівень – рівень економік окремих країн з відповідними економ об»єктами, суб»єктами, процесами, явищами, інститутами, взаємозв»язками тощо. До мезорівня відносять такі утворення як економ регіону, економ міжгалузевого народногосподарського комплексу, економ галузі. Мікрорівень – це рівень економ окремих п-в, домашніх господарств, а також відповідних їх взаємодіями ринків. Нанорівень представлений економікою кожної окремої людини.
104.Складові середовища національної економіки. Охарактеризуйте політичне та духовне середовище.
Складові середовища:
Економічне, політичне, соціальне, природно-екологічне, духовне
Духовне середовище представлене складною системою форм суспільної свідомості; типів культур, сусп.-природних генотипів різних народів; організацій та інститутів, що їх обслуговують.
Найважливішими складовими політичного середовища нац. ек є незалежні дерє з притаманними їм формами правління; політичними режимами; формами устрою; міждерж та наддержавні утворення; політ партії та міждержавні партійні утворення; політичний процес, в тому числі політ залученність; політичне функціонування; міжнародна політика і право.
105.Складові середовища національної економіки. Охарактеризуйте природно-екологічне та соціальне середовище.
Складові середовища:
Економічне, політичне, соціальне, природно-екологічне, духовне
Соціальне середовище нац. ек характеризується багатоманітністю взаємопов’язаних людських верств, прошарків, угруповань, асоціацій за такими ознаками – демографічні, расові, національні,майнові,професійні,релігійні тощо.
Природно-екологічне середовище охоплює такі важливі складові,як географічні та кліматичні умови,поклади корисних копалин,фауна і флора країни.
106.Соціально ринкова економіка. Особливості, мета, завдання її функціонування.
Концепція соціального ринкового господарства була розроблена в Німеччині, а в економіку запроваджена зусиллями Л. Ерхарда. Соціальне ринкове господарство постало формою організації економіки, що спирається на соціалізоване товарне виробництво, забезпечує взаємодію між виробництвом та споживанням за допомогою ринку, державного регулювання економіки, суспільних інсти¬тутів та гарантує соціально-економічну стабільність суспільства.
Основними цілями соціальної ринкової економіки є свобода, соціальна безпека, продуктивність праці.
Соціальна ринкова економіка не є справою невеликої групки технократів, навпаки, якщо вона хоча мати успіх, вона повинна ґрунтуватись на просторій злагоді впевненого у собі свободолюбного населення.
Завдання соціальної економіки:
2. відтворення сприятливих умов для життя кожної людини та людської спільноти
3. розвиток соціальної сфери та відповідної ринкової інфраструктури з метод забезпечення доступності використання продуктів їхньої діяльності для широких верств населення.
107.Способи класифікації видів економічного потенціалу національної економіки.
За видами економ ресурсів:
-природно-ресурсний;
-виробничо-технологічний;
-трудовий
-науково-технічний.
За сферою діяльності:
-промисловий
-аграрний
-соціальний
-фінансово-інвестиційний
-інших галузей нац. ек
За напрямом використання
-внутрішньо-економ
-зовнішньоекономічний(експортий)
108.Способи та механізми державного регулювання економічного зростання.
В якості представника всіх громадян країни держава за допомогою законодавчої, виконавчої та судової влади структурує і погоджує інтереси всіх членів суспільства і соціальних груп.
Держава формує правові межі функціонування економіки (розробляє правила гри) і гарантує їх виконання.
Разом з тим, держава підтримує існуючі економічні відносини і ринок як основну форму зв'язку між господарюючими суб'єктами, а також головну умову існування ринку — конкуренцію.
Оскільки вітчизняна національна економіка набула визнання як ринкова, формуються механізми її державного регулювання. Основним його суб'єктом є держава, наділена економічною й політичною владою. В Україні поділ повноважень між різними гілками влади визначається Конституцією України. У відповідності з нею главою держави є Президент України, законодавчу владу здійснює Верховна Рада, виконавчу — Кабінет Міністрів, міністерства й відомства, місцеві державні адміністрації. Судову владу здійснюють Конституційний Суд України, загальні та арбітражні суди. Коло суб'єктів державного регулювання розширюється інститутами, що мають міждержавний характер (наприклад, ЄС, СНД тощо). Національні органи влади на основі міжурядових угод делегують їм частину своїх управлінських повноважень.
Розробкою прогнозів економічного й соціального потенціалу України займаються Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, НАН України та інші наукові центри. Результати прогнозів економічного й соціального розвитку України та прогнозів кон'юнктури ринку використовуються під час прийняття органами законодавчої й виконавчої влади рішень з економічної політики і під час розробки індикативних планів.
Держава має створювати умови для активізації національного науково-технічного потенціалу та інноваційної діяльності, впровадження нових технологій, подолання розриву між наукою і виробництвом, забезпечення реального трансферу технологій.
Політика Уряду у фінансово-бюджетній сфері має бути спрямована на забезпечення переходу від фіскальної до стимулюючої функції податкової системи; збалансованості та стійкості бюджетної системи, зокрема за допомогою законодавчого закріплення застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі; сприяння розвитку фінансових ринків шляхом удосконалення їх правової бази.
Грошово-кредитна політика покликана забезпечити підтримання такої динаміки монетарних агрегатів, яка б задовольняла попит економіки на гроші й водночас не створювала загрози ціновій стабільності.
В системі соціальних послуг повинні створюватися сприятливі умови для успішних інвестиційних програм.
Державна політика регіонального розвитку має сприяти активізації ресурсного потенціалу регіонів
109.Стан соціальної сфери, пріоритети та інструменти соціальної політики в Україні (рівень безробіття, демографічні показники).
Показник очікуваної тривалості життя в Україні знижувався у період з 1991 по 1999 рік. З 2000 по 2003 рік цей показник зрозтає з 66 до 67 років, а після 2004 року знову спадає до межі 66 р. Після 1990 року падіння приросту населення переходить у пряме скорочення, а після 2000 спостерігається певне сповільнення скорочення населення, а з 2004 року знов зростає та має місце і до сьогодні.
З 1059 по 2005 рік спостерігається три локальних максимуми народжуваності: у 1960 році, у 1985 році, що пов’язано зі сподіваннями на перебудову та у 2004 році. Спад рівня захворюваності населення у період з 2000 до 2004 рік змінилося його зростанням уже в 2005 році.
Рівень безробіття має тенденцію до зниження у зв’язку з певним економ пожвавленням в Укр. Найбільш проблематичним є працевлаштування в галузях сільського та лісового господ, риборозведення та рибальства. Знижується рівень застійного безробіття, а також частка зайнятих в режимі неповного робочого дня. Однак у промисловості цей показник зростає.
110.Стратегічне і тактичне, оперативне планування.
Стратегічне - означає оцінку існуючих і очікуваних у майбутньому умов д-сті з урахуванням внутр. та зовн факторів; визнач спрямованість д-сті, формує види д-сті і періоди існування певних видів д-сті.
Тактичне – планування д-сті п-ва на поточний період існування з чітко вираженою конкретною метою і задачами, включає конкретні показники і межі їх значень досягнення яких обмеження поточно планових періодів.
Оперативне – є деталізоівне тактичного і без нього не існує, вирішує задачі внутрішньо виробничого х-ру за показниками та їх розрахунками і відрізняється від тактичного методами і прийомами, які при цьому використовуються.
111. Структурна політика: цілі, пріоритети та механізми.
Структурна політика-це сукупність держ заходів, орієнтованих на керування рухом економічних ресурсів і встановлення структурних параметрів нац. ек, необхідних для підтримання динамічної макроеконом рівноваги і сталого економ зростання.
Національними пріоритетами є: агропромисловий комплекс; харчова промисловість;важке та високотехнологічне машинобудування; аерокосмічна галузь;військова промисловість;суднобудування;окремі наукоємні високотехнологічні в-ва; сфера послуг.
Головною метою є в-во ВВП загалом і на душу населення, в якому переважають продукти кінцевого призначення відповідно до потреб населення та імпорту.
112. Сутність державного регулювання економіки. Предмет та методологія державного регулювання економіки
Державне регулювання економ – це система типових заходів виконавчого, законодавчого,контролюючого х-ру який здійснюється державою,закладами і суспільними організаціями в цій стабілізаціі розвитку економ., пристосування існуючої системи до змінних умов.
Обєктами держ впливу на соц. ек є сфери,галузі,регіони,умови ситуації,процеси і відносини,які відбуваються в сфері суспільного відтворення і функціонування яких ринковий механізм забезпечує незадовільно,або не забезпечує взагалі.
Необхідність держ регулюв пов’язана з:
1)наявністю зборів у функціонального ринкового механізму
2)ринок не бучить соц. проблем і неспроможний їх вирішувати;
3)необхідність вирішення ефект, раціональні народногосподарські рішення повинні прийматися з врахуванням народного г-ва.
113. Суть економічної свободи, система її взаємовідносин.
Економічна свобода на практиці означає право розпочинати або припиняти свій бізнес, купувати будь-які ресурси, використовувати будь-яку технологію, виробляти будь-яку продукцію і пропонувати її до продажу за будь-якою ціною; вкладати свої кошти за власним розсудом. Слід розуміти, що ці права - свободи не забезпечують гарантованого успіху для кожного бізнесмена. Він може виробляти будь-яку продукцію, встановлювати на неї будь-яку ціну.
Практика ділових відносин (бізнесу), використовуючи економічну свободу як умову розвитку, виробила таку систему взаємовідносин, яка є обов'язковою для участі у бізнесі. Це насамперед дотримання соціально-економічного суверенітету ділових відносин та консенсус інтересів.
Суверенітет ділових відносин - елемент економічної свободи, його не можна ототожнювати із свободою. Вільний вибір в умовах сучасної ринкової економіки можливий лише на основі якомога повнішого засвоєння інформації про інтереси, наміри, дії контрагентів. Підприємці не можуть планувати випуск продукції, не спираючись на інформацію про динаміку споживчих очікувань. Наймані працівники не можуть запропонувати свою робочу силу фірмам, якщо їх кваліфікаційний рівень нижчий від допустимого.
Консенсус інтересів означає взаємні зобов'язання всіх учасників ділових відносин не порушувати суверенітет своїх контрагентів. Такі зобов'язання не приймаються безпосередньо учасниками угод при укладанні їх - вони формуються у процесі розвитку і постійного відтворення ділових відносин на засадах взаємної вигоди сторін і є обов'язковою умовою системи бізнесу.
114. Суть індикативного планування економіки держави.
Індикативне – рекомендований системою план заходів,спрямованих на досягнення цілей соц.-ек політики держ,що передбачає створення таких умов функціонування суб’єктів економіки,якіб спонукали їх до виконання поставлених завдань. Завдання-формування уявлення про майбутню екон структуру та провідні напрями розвитку,шляхом організації приватних і держ секторів економ,визначення сфери появи гострих проблем і їх масштабах.
115. Суть інфраструктури як економічної категорії західних економістів.
Американські вчені:
І-ра-блага і служби,які зазвичай потребують реальні вклади і вважаються невідємними для належного функціонування ,електропостачання.
Німецькі вчені:
І-ра-поняття що включає велику к-сть елементів основного капіталу с-ва.
116.Суть структурного програмування національної економіки.
Структурне програмування - вища форма економічного регулювання. Його основу становить кон'юнктурне програмування, доповнене науково обґрунтованими планами економічного і соціального розвитку. Це пов'язано насамперед із зрілим державним сектором у галузі виробництва або в кредитно-грошовій сфері, високим ступенем взаємодії приватного і державного секторів та значним ринком державного споживання. Крій того, на структурне програмування впливає щільність переплетення конкурентно-ринкових, монополістичних чи олігополістичних та централізованих сил у механізмі господарювання, а також соціально-політичне становище. Залежно від наявності перелічених чинників та національних особливостей структурне програмування поділяється на частково структурне і власне структурне.
117.Суть структурної політики. Варіанти вирішення основних завдань структурної політики держави.
Структурна політика – це сукупність державних заходів, орієнтованих на керування рухом економічних ресурсів і встановлення структурних параметрів національної економіки, необхідних для підтримання динамічної макроекономічної рівноваги і сталого економічного зростання.
Варіанти вирішення основних завдань:
- збільшення питомої ваги ресурсозаощадливих виробництв
- зменшення частки екологічно брудних виробництв
- розвиток споживчого сектору економіки
- зростання частки високотехнологічних галузей
- збільшення питомої ваги експортоорієнтованих галузей
118.Суть структурної політики. Відтворювальна структура економіки.
Структурна політика – це сукупність державних заходів, орієнтованих на керування рухом економічних ресурсів і встановлення структурних параметрів національної економіки, необхідних для підтримання динамічної макроекономічної рівноваги і сталого економічного зростання.
Відтворювальна структура характеризує оптимальність матеріально-речових та вартісних пропорцій економіки країни.
Структурна політика – це сукупність державних заходів, орієнтованих на керування рухом економічних ресурсів і встановлення структурних параметрів національної економіки, необхідних для підтримання динамічної макроекономічної рівноваги і сталого економічного зростання.
Галузева структура характеризує виробничу спеціалізацію даної країни
120.Суть структурної політики. Основні види структурних співвідношень (коротко).
Структурна політика – це сукупність державних заходів, орієнтованих на керування рухом економічних ресурсів і встановлення структурних параметрів національної економіки, необхідних для підтримання динамічної макроекономічної рівноваги і сталого економічного зростання.
Структура економіки — багатопланове поняття, яке відображає співвідношення різних елементів економічної системи. Залежно від характеру елементів та змісту економічних явищ, зв’язки між якими відображаються в пропорціях, на макроекономічному рівні розрізняють такі основні види структурних співвідношень: відтворювальні, соціальні,
галузеві, регіональні, зовнішньоекономічні.
121.Суть структурної політики. Основні напрямки державної структурної політики.
Структурна політика – це сукупність державних заходів, орієнтованих на керування рухом економічних ресурсів і встановлення структурних параметрів національної економіки, необхідних для підтримання динамічної макроекономічної рівноваги і сталого економічного зростання.
Вона охоплює такі основні напрямки: а) стимулювання освоєння нових галузей і сфер, де немає визначеності з майбутніми прибутками, з метою створення виробничої інфраструктури, яка б відповідала вимогам НТП; б) подолання економічної відсталості деяких регіонів і видів виробництва; в) підвищення ефективності і конкурентоспроможність національної економіки на всіх рівнях бізнесу.
122.Суть структурної політики. Пасивна і активна структурна політика.
Структурна політика – це сукупність державних заходів, орієнтованих на керування рухом економічних ресурсів і встановлення структурних параметрів національної економіки, необхідних для підтримання динамічної макроекономічної рівноваги і сталого економічного зростання.
Пасивна структурна політика полягає в тому, що держава створює правову базу для вільного переливання капіталу та праці. Активнв – держава застосовує державні важелі для прискорення структурних зрушень.
123.Суть структурної політики. Соціальна та територіальна структура економіки.
Структурна політика – це сукупність державних заходів, орієнтованих на керування рухом економічних ресурсів і встановлення структурних параметрів національної економіки, необхідних для підтримання динамічної макроекономічної рівноваги і сталого економічного зростання.
Соціальна структура характеризує – розподіл національної економіки за формами власності, за рівнем доходів певних верств населення. Суттєвою рисою національної економіки є її територіальна структура. Вона полягає в господарській організації простору країни. Просторова організація тоді ефективна, коли раціонально використовуються природні й трудові ресурси країни на всій території, її географічне положення
124.Суть структурної політики. Технологічна й інституціональна структура економіки.
Структурна політика – це сукупність державних заходів, орієнтованих на керування рухом економічних ресурсів і встановлення структурних параметрів національної економіки, необхідних для підтримання динамічної макроекономічної рівноваги і сталого економічного зростання.
Інституційна структура характеризує сприятливість середивовища для ведення господарської діяльності в країні. Технологічна структура капіталовкладень — це співвідношення витрат на будівельно-монтажні роботи, придбання устаткування, інструментів, інвентарю.
125.Суть та типи економічного зростання.
Економічне зростання – це зміна результатів функціонування економіки і
спожитих (використаних) ресурсів. Кінцевою метою економічного зростання
є споживання.
Екстенсивний тип економічного зростання – це історично первісний шлях розширеного відтворення (екстенсивний – від латинського слова extensivus – "що розширюється"). Більш складний тип економічного зростання інтенсивний (від французького слова intensif – напруга). Його головна відмітна ознака – підвищення ефективності виробничих факторів на базі технічного прогресу. Інтенсивний тип економічного зростання характеризується розширенням виробництва на основі якісного поліпшення всіх його факторів, тобто раціонального використання всього виробничого потенціалу.
126.Суть та фактори економічого зростання.
Економічне зростання – це зміна результатів функціонування економіки і
спожитих (використаних) ресурсів. Кінцевою метою економічного зростання
є споживання.
Факторами економічного зростання називають явища та процеси, які впливають на обсяги реального виробництва і якість продукції.
За способом впливу на економічне зростання всі фактори можна поділити на прямі й непрямі.
Прямі фактори безпосередньо впливають на економічне зростання:
· удосконалення технології та організації виробництва;
· збільшення кількості та поліпшення якості природних ресурсів, зростання чисельності й професіоналізму трудових ресурсів;
· збільшення обсягу і поліпшення якісного складу основного капіталу;
· розвиток підприємництва.
Непрямі фактори — впливають на можливість реалізації потенціалу прямих факторів:
— рівень цін на виробничі ресурси;
— рівень податків;
— норма позичкового процента;
— ступінь монополізації ринку.
Макроекономічні фактори економічного зростання можуть бути поділені на три групи: фактори пропозиції, фактори попиту і фактори розподілу.
Фактори пропозиції включають:
кількість і якість природних ресурсів;
кількість і якість трудових ресурсів;
обсяг основного капіталу (основні фонди);
нові технології – НТП;
Фактори попиту: для реалізації зростаючого виробництва потенціалу в економіці треба забезпечити повне використання збільшених обсягів всіх ресурсів. А це потребує рівня сукупних витрат, тобто сукупного попиту.
Фактори розподілу: здатність до нарощування виробництва недостатня для розширення загального випуску продукції. Необхідним є також розподіл зростаючих обсягів ресурсів з метою отримання максимальної кількості корисної продукції.
127.Теорія суспільного добробуту, її зміст та проблеми вивчення.
Аналіз процесів розвитку економічної теорії добробуту та методологій дослідження іі проблем показує, що вона не зможе знайти ефективні шляхи вирішення соціальних проблем для більшості країн.Економіка добробуту в світовій економіці часто ототожнюється з поняттям «нормативна економіка», яка здійснює оцінку ефективності різних рішень і пропонує нові; тут головна проблема – вивчити критерій добробуту та визначити хто має приймати рішення, які впливають на добробут.
128.У чому полягає технологічна багатоукладність національної економіки.
технологічна - співвдношення між технологічними способами виробництва, а також між технологічними укладами національної екооноімки
Західна економічна наука пропонує технічну структуру, де поділ здійснюється на групи галузей за участю в стадіях переробки і споживання матеріальних благ і послуг: первинне, вторинне, третинне виробництво.
Первинне виробництво охоплює галузі первинного формування продукту виробництва, а саме: сільське господарство, гірничодобувну промисловість, рибний промисел тощо.
Подальша переробка продукту зумовлює наявність вторинного виробництва - обробна, металургійна, харчова та інша промисловість.
Процес доведення продукту та послуг до споживача визначає третинне виробництво, до якого відноситься оптова і роздрібна торгівля, кредитні установи, страхові контори, транспортні організації та інше.
129.Функції демократії (6 шт.) Розкрийте зміст контрольної функції.
Ф-ї демократії – основні напрямки її впливу на суспільні відносини,метою ких є підвищення соціально-політичної активності громадян в управління суспільством.
Ф-ї:контрольна,організаційно-політична,охоронна,регулятивно-компромісна,суспільно-стимулююча,установча.
Контрольна – забезпечення діяльності органів держави в межах їх компетенції відповідно до вимог нормативно-правових актів.
130.Функції демократії (6 шт.) Розкрийте зміст організаційно-політичної функції.
Ф-ї:контрольна,організаційно-політична,охоронна,регулятивно-компромісна,суспільно-стимулююча,установча.
Організаційно-політична – організація політичної влади здійснюється на демократичних засадах. Має підфункціюсамоорганізації народу ( самоврядування).
131.Функції демократії (6 шт.) Розкрийте зміст охоронної функції.
Ф-ї:контрольна,організаційно-політична,охоронна,регулятивно-компромісна,суспільно-стимулююча,установча.
Охоронна – забезпечення державними органами безпеки суспільства.
132.Функції демократії (6 шт.) Розкрийте зміст регулятивно-компромісної функції.
Ф-ї:контрольна,організаційно-політична,охоронна,регулятивно-компромісна,суспільно-стимулююча,установча.
Регулятивно-компромісна – забезпечення плюралізму діяльності, суб’єктів демократії в цивілізованих рамках співробітництва і компромісу, концентрації і консолізації різних політичних органів.
133.Функції демократії (6 шт.) Розкрийте зміст суспільно-стимулюючої функції.
Ф-ї:контрольна,організаційно-політична,охоронна,регулятивно-компромісна,суспільно-стимулююча,установча.
Суспільно-стимулююча – забезпечення оптимального служіння держави суспільству, стимулювання і використання громадської думки.
134.Функції демократії (6 шт.) Розкрийте зміст установчої функції.
Фї:контрольна,організаційно-політична,охоронна,регулятивно-компромісна,суспільно-стимулююча,установча.
Установча – формування органів держави влади і органів місцевого самоврядування демократичним шляхом.
135.Функції інфраструктури національного ринку стосовно складових процессу товарного обігу.
- полегшення учасникам ринкових відносин реалізації їхніх інтересів
- підвищення оперативності та ефективності роботи ринкових суб’єктів на основі спеціалізації окремих суб’єктів економіки та видів діяльності.
- полегшення форм юридичного та економічного контролю, державного і суспільного регулювання ділової практики.
136.Характеристика науково-технічного потенціалу національної економіки України.
За роки незалежності України кількість наукових та науково-технічних робіт скоротилася з 313 тис. До 102 тис. Відбулося істотне скорочення чисельності науковців найвищої кваліфікації у науковій сфері, хоча загальний показник в економіці України протягом цього періоду майже щороку збільшувався: наука залишалася цариною основної діяльності. Важливим показником, що характеризує стан науково-технічного потенціалу, є обсяг видатків на науку та їхня питома вага у ВВП.
137.Характеристика природно-ресурсного потенціалу національної економіки України.
Прирдно-ресурсний потенціал національної економіки – характеризує природні багатства національної економіки, уже залучені в господарський оборот. За оцінками економістів, із загального обсягу природно-ресурсного потенціалу України 44,4% припадає на земельні ресурси, 28,3% - на мінеральні, 13,1% - водні, 9,5% - рекреаційні, 4,2% лісові, 0,5% на біологічні.
138.Характеристика соціального та соціально-економічного укладів національної економіки.
Соціальний уклад представлений історично визначеною системою відтворення людини як особистості, яка включає дві головні складові: а) активну — професійно-кваліфікаційний та інтелектуально-освітній потенціал суспільства (ПКІОПС); б) інерційну — сукупність національних, культурних та інших традицій, норм і принципів, що утворюють домінуючий менталітет суспільства.
Соціально-економічний (економічний) уклад характеризується історично визначеною формою привласнення процесу, умов і результатів виробництва продукту і людини. Технологічна багатоукладність національної економіки України визначає процеси формування дрібнотоварного і приватнопідприємницького укладів, де домінують відповідно приватна власність без використання та з використанням найманої праці, а також колективного і державного укладів (секторів) з властивою їм колективною та державною формами власності відповідно. Рушійною силою суспільних змін є протиріччя між різними соціально-економічними укладами між процесами привласнення та відчуження в межах кожного уклад
139.Чим обумовлена необхідність національно-економічних досліджень в сучасних умовах розвитку України?
Україна - одна з найбільших країн Європи - має досить розвинутий науково-технічний, промисловий і аграрний потенціал. Вона посідає провідне місце в Європі по видобуванню руди, виробництву чавуну і сталі, виробництву міндобрив, тракторів і цукру, по видобуванню вугілля і газу, по виробництву металообробних верстатів, електроенергії і цементу. Проте сьогодні міжнародну вагу і престиж країни не можна оцінювати цими показниками. Кризове становище країни вимагає фундаментального наукового підходу до розв?язання багатьох економічних проблем. Саме здійснення наукових досліджень дозволить знайти шляхи виходу з кризи, визначити перспективні напрямки розвитку економіки і входження її в цивілізоване ринкове середовище, оцінити можливості використання закордонного досвіду економічного розвитку для рішення проблем народного господарства України.
Тому об?єктами наукового дослідження в економіці є продуктивні сили; виробничі відносини; засоби виробництва; ціноутворення; функції управління народним господарством; трудові ресурси; фінансові ресурси та ін.
Єдиний шлях, який дасть змогу Україні підняти економіку та вийти на світовий ринок, - власний інноваційний розвиток.
140.Якими положеннями обумовлюється необхідність державного регулювання в економіці.
141.Які загальні ознаки властиві національній економіці?
Національній економіці, як цілісному організму, властиві наступні основні ознаки:
1) загальний економічний простір, що характеризується:
а) єдиним економічним законодавством;
б) єдиною грошовою одиницею;
в) загальною грошово-кредитною і фінансовою системами;
2) наявність тісних економічних зв'язків між суб'єктами господарювання на основі поділу праці;
3) територіальна визначеність із загальним політичним та економічним центром, який виконує регулюючу та координуючу;
4) загальна система економічного суверенітету.