Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Права затриманих.
Член Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів Володимир Батчаєв уклав пам’ятку про те, як поводитись в міліцейській камері («Ти у міліцейській камері»).
Отож після мітингів затриманих доставляють у відділок на час з’ясування обставин порушень, підтвердження особи, встановлення можливої причетності до скоєння злочинів та складання протоколу про адміністративне правопорушення. Проте кімната для затриманих і доставлених (КЗД) – міліцейське «місце несвободи» і вже тому воно небажане і потенційно не-безпечне. Згідно зі Ст. 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тут людину вправі тримати не більше 3 год. Стаття має й застереження: «у виняткових випадках, у зв’язку з особливою потребою, законами України може бути встановлено інші строки адміністративного затримання». І, як свідчить практика, такі «виняткові випадки» та «особливі потреби» виникають досить часто.
При кожному райвідділі міліції мусить бути не менше трьох таких кімнат, які розташовуються винятково на першому поверсі у безпосередній близькості до чергової частини (чергові зобов’язані контролювати поведінку доставлених). Кімната по-винна бути забезпечена природним та електричним освітленням, вентиляцією, санвузлом. У разі тимчасового нефункціонування санвузла, затриманий виводиться, але не рідше 1 разу за чотири години. При цьому дозволяється виводити одночасно тільки одну особу у супроводі 2 працівників міліції.
У КЗД розташовуються дерев’яні двоярусні та одноярусні ліжка, нерозбірні, без билець, гострих кутів та виступів, вони кріпляться до підлоги і повинні мати покриття з м’якої тканини. З боку ліжок на стіні встановлюється дошка для захисту від холоду і вологості стіни. Віконні рами повинні бути обладнані кватирками для вентиляції. Громадяни повинні утримуватися у кімнаті із розрахунку не менше ніж 4 кв. м на одну особу. Окремо тримають чоловіків від жінок; неповнолітніх від дорослих; хворих на інфекційні захворювання від здорових; осіб, які від-бували покарання в місцях позбавлення волі, від осіб, які не перебували в зазначених місцях; осіб, які вперше притягуються до кримінальної відповідальності, від осіб, які раніше притягувалися до кримінальної відповідальності; осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні тяжких та особливо тяжких зло-чинів, від інших осіб; іноземців і осіб без громадянства від інших осіб. При утриманні більше 3 годин мають забезпечити гарячим харчуванням, причому по годинах (наказ МВС України від 13.08.2010 року № 382).
Насправді українські КЗД – це заґратовані напівтемні приміщення без вікон з лавками по периметру та баком для питної води. І ніяких ліжок, умивальників, санвузлів. Якщо заводять до якогось захаращеного, брудного та сирого приміщення з намірами залишити людину у ньому на ніч (тим більше на декілька діб), слід проявити свою обізнаність і протестувати проти умов утримання. Вимагати зустрічі безпосередньо з керівником райвідділу або старшим чергової частини, якому спокійно і компетентно зауважити про встановлені законодавством умови і про те, що про їх невиконання обов’язково буде повідомлено місцевого прокурора. Здравомислячий керівник зазвичай не шукає зайвих неприємностей і, враховуючи таку обізнаність, може відпустити додому, зобов’язавши прийти у міліцію наступного дня. А якщо людина відсиділа кілька діб у непристосованому приміщенні, почуваючи себе безправною, слід написати обґрунтовану скаргу у прокуратуру, у якій заявити, що міліція, в порушення існуючих вимог, незаконно утримувала особу не у кімнаті для затриманих і доставлених, а у приміщенні з нелюдськими умовами перебування. Можна додати, що подібні дії правоохоронців призвели до фізичних і моральних страждань та погіршення стану здоров’я (бажано мати відповідну довідку з медичного закладу).
При затриманні обов’язково слід зафіксувати факт перебування у міліції в книзі обліку доставлених до чергової частини осіб, оскільки у протоколі та у книзі зазначається конкретний час затримання і саме від нього ведеться тригодинний відлік до звільнення. Обов’язково повинні проінформувати родичів та за-значити у протоколі, коли і з ким саме конкретно відбулась розмова. Слід переконатись, що черговий дійсно розмовляв з ними по телефону, а не імітував розмову – для цього можна ввічливо попросити надати можливість особисто сказати пару слів близьким та заспокоїти їх. Не погоджуйтеся на пояснення «Зателефонуємо пізніше, а то зараз слухавку не беруть». Як варіант, можна запропонувати міліціонеру зв’язатися з родичами по мобільному телефону затриманого. Про перебування у міліції обов’язково повинні знати рідні або знайомі, у противному ви-падку слід протестувати та відмовлятися підписувати протокол про затримання.
Перед поміщенням у КЗД черговий зобов’язаний з’ясувати стан здоров’я особи (норма дивна, бо він не лікар), а також встановити, чи не призведе затримання до тяжких наслідків (техногенна аварія, зупинка виробництва, вибух, залишення на само-ті осіб, які потребують нагляду). Тому можна стурбовано повідомити, що не пам’ятаєте, чи перекрили газ у кухонній плиті або поскаржитись на погіршення самопочуття. В останньому випад-ку черговий зобов’язаний викликати швидку і рішення про можливість тримання прийматиметься у залежності від висновку лікаря.
Перед поміщенням до КЗД черговий повинен проінформувати про наявність у кімнаті системи відеоспостереження та вручити «Пам’ятку для затриманих осіб» з перерахуванням прав затриманого, про що Ви власноруч робите запис у протоколі про адміністративне затримання. Одержану пам’ятку слід зберегти. По-перше, у разі оскарження затримання буде додатковий доказ цього факту, по-друге, пам’ятку можна використати для більш кваліфікованого написання скарги на дії працівників міліції, оскільки під час перебування у КЗД особа має право звернутись з письмовою скаргою на дії співробітників міліції до їх керівництва, прокуратури, суду, а також до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і навіть до Європейського суду з прав людини. Для цього повинні вивести в окрему кімнату і видати папір та кулькову ручку, а при зверненні до прокурора, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини чи Європейського суду з прав людини – конверт, який заклеюється.
Набагато гірше опинитися в ізоляторі тимчасового тримання (ІТТ). Це справжня тюрма із заґратованими секціями коридорів, де водночас з підсудними та затриманими за підозрою у вчиненні злочину утримуються адміністративно заарештовані (за порушення правил дорожнього руху, громадського порядку, невиконання вимог міліціонера). Термін ув’язнення (до 15 діб) встановлює суд, через що зменшити його, як правило, неможливо. В ІТТ головне – зберегти здоров’я. Більшість ізоляторів в Україні побудовані досить давно, у 1950-80 рр., і через їх камери пройшла неабияка кількість людей, у тому числі хворих на туберкульоз та інші небезпечні інфекційні захворювання. За незадовільного санітарно-гігієнічного стану приміщень, погано працюючої каналізації та непровітрювання камер там можна підчепити якусь хворобу.
Перед поміщенням до камери в черговий раз обшукують, вилучають гроші, документи та речі (у тому числі годинник, обручку, прикраси), також ремінь, шарф, краватку, шнурки з метою запобігання самогубству. Особисті обшуки проводять при кожному виході з камери і входу до неї. Все описується і складається до окремого пакета. Як правило, речі повертають при звільненні. Але якщо вилучили значну суму грошей, то слід вимагати надання квитанції з фінансової частини райвідділу про прийняття їх на зберігання (згідно міліцейських відомчих наказів видача такої квитанції обов’язкова).
У відносинах з охоронцями слід керуватися принципами спілкування з міліцією: не ображати, не провокувати, не тікати, все, що належить за законом, вимагати наполегливо, але без грубості. При поганому самопочутті одразу слід повідомити про це. Охоронець зобов’язаний невідкладно викликати швидку, і лікар вправі покласти особу до медичної установи. У такому випадку призначений судом адміністративний арешт відбувають вже після вилікування, а за час перебування у лікарні можливо спробувати оскаржити постанову суду. Час при затриманні тягнеться повільно, а тому найкраще продумувати оскарження свого затримання.