Тема 1.1. Вступ. Податок як економікоправова категорія

Работа добавлена на сайт samzan.net:

PAGE  25

Цимбалюк А.В., Аністратенко Ю.І.

Кафедра фінансового права

ПОДАТКОВЕ ПРАВО

( Електронний посібник )

Ірпінь, 2008

ЗМІСТ                                    Сторінки

Робоча навчальна програма з курсу «Податкове право»……..………..8-52

Модуль 1.Загальні положення податкового права.

  Тема 1.1. Вступ. Податок , як економіко-правова категорія.

                                     Становлення та розвиток оподаткування…………53         

1.  Історичний розвиток системи податків, її законодавче закріплення….53         
2.  Поняття та сутність оподаткування. Принципи оподаткування….…...56
3.  Поняття податку. Відмінність податку від інших загальнообов’язкових внесків до бюджетів та державних цільових фондів…………………...58
4.  Функції податків. Класифікація податків……………………………….60

                      

                Тема 1.2.  Структура (елементи) податку, її правове

                                   регулювання…………………………………………63

1.  Правове значення елементів податку……………………………………63
2.  Суб’єкт оподаткування. Предмет та об’єкт оподаткування…………...64
3.  Масштаб податку та одиниця оподаткування. Податкова база………..65
4.  Ставка податку та методи оподаткування……………………………....66
5.  Податкові пільги та їх класифікація……………………………………..68
6.  Порядок та способи обчислення і сплати податку. Податкові періоди та строки сплати податку……………………………………………………69

Тема 1.3. Податкове право та податкове законодавство…….73

1.  Поняття податкового права.Предмет та метод правового регулювання73
2.  Співвідношення податкового права з іншими галузями права………...75
3.  Принципи податкового права…………………………………………….76
4.  Джерела податкового права. Проблеми кодифікації податкового законодавства………………………………………………………………77
5.  Основи міжнародного податкового права. Поняття та види податкових міжнародних договорів……………………………………………………79

   Тема 1.4. Податкові правовідносини та податково-правові

  норми……………………………………………………80

1.  Поняття та особливості податкових правовідносин……………………..81
2.  Види податкових правовідносин……………………………………….....82
3.  Об’єкти та суб’єкти податкових правовідносин…………………………83
4.  Податково-правові норми, їх структура та види…………………………84

 

Тема 1.5. Правове регулювання податкової системи України.

                Податкова політика…………………………………..85

1.  Поняття та характеристика податкової системи, її структура…………..85
2.  Порядок встановлення та скасування податків в Україні………………..88
3.  Податкова політика та її принципи………………………………………..89
4.  Правове регулювання офшорних механізмів в Україні………………….90

Тема 1.6. Податкові органи в Україні. Організація

                податкового контролю………………………………..91

1.  Органи ДПС, як особливий суб’єкт податкових правовідносин………..91
2.  Система податкових органів в Україні……………………………………92
3.  Поняття та зміст податкового контролю………………………………….94
4.  Податкові перевірки, їх види та класифікація.Порядок оформлення їх результатів…………………………………………………………………..96
5.  Способи захисту платниками своїх прав та законних інтересів………...99

Тема 1.7. Відповідальність за порушення податкового

                законодавства…………………………………………100

1.  Відповідальність за порушення податкового законодавства, її види та  

    підстави для застосування………………………………………………...100

1.  Поняття, ознаки та види податкових правопорушень………………….104
2.  Підстави притягнення платників податків до фінансово-економічної відповідальності…………………………………………………………...106
3.  Адміністративна відповідальність. Повноваження органів ДПС щодо розгляду справ по адмінправопорушеннях……………………………...107
4.  Кримінальна відповідальність за порушення норм податкового законодавства………………………………………………………………109

Тема 1.8. Способи забезпечення виконання платниками

                 податкового зобов’язання ..……………………………….110

1.  Гарантії забезпечення виконання зобов’язань при сплаті податків та зборів……………………………………………………………………….110
2.  Податкова застава, її зміст та підстави виникнення…………………….111
3.  Адміністративний арешт активів платника та його види………………113

Модуль 2. Особлива частина.

         Тема2.1. Оподаткування прибутків підприємств……………115

1.  Правове регулювання оподаткування прибутку підприємств………..115
2.  Прибуток, як об’єкт оподаткування, порядок його визначення……...116
3.  Платники податку на прибуток. Порядок сплати філіями та структурними підрозділами…………………………………………….117
4.  Ставки податку на прибуток підприємств. Порядок нарахування та сплати податку…………………………………………………………..118
5.  Поняття безнадійної заборгованості та порядок її врегулювання…..120

             Тема 2.2. Непрямі податки……………………………………...121

1.  Сутність непрямого оподаткування та його правове регулювання….121
2.  Податок на додану вартість, його характеристика……………………122
3.  Платники ПДВ, їх реєстрація в органах ДПС. ………………………123
4.  Операції, що підлягають оподаткуванню ПДВ……………………....124
5.  Ставки ПДВ. Порядок застосування «0» ставки……………………..127
6.  Акцизний збір…………………………………………………………..128

        

   Тема 2.3. Правове регулювання оподаткування фізичних осіб…..131

1. Податок з доходів фізичних осіб, його правове регулювання. Платники

  та об’єкт оподаткування………………………………………………….131

2.Поняття оподаткованого доходу та його види………………………….134

3.Податковий кредит та податкові соціальні пільги……………………...134

4.Порядок нарахування, утримання та сплати окремих видів доходів….136

5. Декларування доходів громадян………………………………………...137

              Тема 2.4. Митні платежі………………………………………...139

1. Митні платежі в системі оподаткування, їх види. Мито, що стягується

   при переміщенні  товарів через митну територію України……………139

2. Поняття митної вартості та методи її визначення. Порядок нарахування

   та сплати мита…………………………………………………………….141

3. Державне мито, його правове регулювання. Платники та об’єкт

   оподаткування…………………………………………………………….143

                     Тема 2.5. Майнове оподаткування…………………………...144

1.  Сутність та види майнового оподаткування…………………………..144
2.  Податок з власників транспортних засобів, його правове регулювання . Платники, об’єкт оподаткування………………………………………145
3.  Порядок обчислення і сплати податку з власників транспортних засобів…………………………………………………………………….146
4.  Земельний податок. Об’єкти та суб’єкти оподаткування земельним податком………………………………………………………………….147
5.  Ставки земельного податку. Застосування коефіцієнтів при оподаткуванні……………………………………………………………148
6.  Нарахування та сплата земельного податку…………………………...149

             Тема 2.6.  Ресурсні платежі в податковій системі України…150

1.  Місце ресурсних платежів в системі оподаткування України, їх види……………………………………………………………………….150
2.  Збір за спеціальне використання водних ресурсів…………………….151
3.  Збір за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин…………………………………………………………………...153
4.  Збір за спеціальне використання лісових ресурсів……………………155
5.  Збір за спеціальне використання живих (тваринних) природних ресурсів…………………………………………………………………...156

 

             Тема 2.7.  Збори на обов’язкове державне соціальне

                               страхування…………………………………………...157

1.  Збори на загальнообов’язкове державне страхування, їх сутність та

     види………………………………………………………………………157

2.  Внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у

    зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами на

    народження та поховання…….…………………………………………158

3. Внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування по

   безробіттю………………………………………………………………...159

4. Внески до фонду соціального страхування від нещасних випадків на

    виробництві та професійні захворювання……………………………..160

5. Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування………………….160

 

 Тема 2.8. Спрощена система оподаткування суб’єктів

                               підприємницької діяльності………………………..162

1.  Застосування спрощеної системи оподаткування підприємницької

     діяльності в Україні……………………………………………………..162

1.  Спрощена система оподаткування обліку та звітності суб’єктів малого

     підприємництва, правове регулювання………………………………..164

1.  Умови та порядок переходу на сплату єдиного податку. Ставки єдиного

    податку…………………………………………………………………...165

1.  Порядок сплати податку та особливості обліку доходів та витрат, їх

    звітність…………………………………………………………………..165

              Тема 2.9. Інші загальнодержавні збори. ……………………...167

1.  Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.167
2.  Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства…………169
3.  Єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон…………………………………………………………………….170
4.  Збори до фонду гарантування вкладів фізичних осіб…………………170

                Тема 2.10. Місцеві податки та збори…………………………171

1.  Правове регулювання місцевого оподаткування……………………...171
2.  Місцеві податки: податок з реклами, комунальний податок…………173
3.  Ринковий збір………………………………………………………...….175
4.  Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі……………...176
5.  Збір за паркування автотранспорту…………………………………….176
6.  Збір за видачу ордера на квартиру……………………………………..177
7.  Інші місцеві збори передбачені Законом України «Про систему оподаткування »…………………………………………………………177

Список використаної та рекомендованої літератури………………...179

ДОДАТКИ ………………………………………………………………….184

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНий університет державної податкової служби україни

Кафедра фінансового права

   Затверджено

                                                                на засіданні Вченої ради університету

                                                                протокол №___  від____2009р.

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА  ПРОГРАМА

«податкове право»

 для підготовки бакалаврів

                                   за напрямом підготовки 0304 «Право»

                                  спеціальності 6.030401 «Правознавство»

                                        денної та заочної форм навчання

                                         статус дисципліни: нормативна

  

Ірпінь  2009р

   Робоча навчальна програма курсу «Податкове право» складена на основі навчальної програми, затвердженої в 2007 році.

 Автор                      Цимбалюк А.В. ,к.е.н.,  професор кафедри  

                                                   фінансового права

                                                   Аністратенко Ю.І., асистент кафедри

                                                   фінансового права

    

         Рецензент    Забарний Г.Г., к.ю.н., завідувач кафедри

                                                  цивільно – правовових дисцилін

   

Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри фінансового права,  протокол №___ від «_____»__________2009р.

Завідувач кафедри           Л.М. Касьяненко, к.ю.н., доцент

Погоджено:

на засіданні вченої ради юридичного факультету

протокол №__ від________2009р.

Голова вченої ради

юридичного факультету                                            Г.М. Самілик, к.ю.н, доцент

Завідувач навчально-методичного 

відділу                     О.О. Бойко

Реєстраційний №____

Рецензія 

на робочу навчальну програму з курсу «Податкове право» 

для підготовки бакалаврів

галузі знань 0304 «Право»

Важливою складовою змін, що відбуваються в усіх сферах суспільного життя, в тому числі здійснюваних економічних перетворень в країні, є розвиток суспільних відносин у сфері оподаткування, формування їх правових засад як обов’язкової умови ефективної економіки.

 Враховуючи вище зазначене викладання курсу «Податкове право» є обґрунтованим та виправданим при підготовці бакалаврів.

Робоча програма з курсу “Податкове право” складена  відповідно до встановлених вимог, що висуваються до робочих навчальних програм. Зміст навчальної дисципліни та передбачена тематичним планом кількість годин для вивчення конкретних тем дозволять студентам поглибити знання стосовно справляння окремих видів податків, формування податкової системи та вдосконалення законодавчої бази в даній галузі.

Авторами запропоновано ряд тем, що підлягають вивченню аудиторно та тих питань, які студенти повинні опрацювати самостійно і індивідуально. Запропонований план семінарських занять, завдання та рекомендації для самостійної роботи і індивідуальна робота спрямовані на необхідність розвитку у студентів логічного мислення, вміння орієнтуватися у нормативно-правових актах чинного законодавства та приймати відповідні рішення.

Методи оцінювання знань студентів повністю відповідають встановленим вимогам.

Рекомендована література містить достатній перелік законодавчих та інших нормативно-правових актів в сфері оподаткування, навчальних посібників  та іншої спеціальної літератури відомих вітчизняних авторів.

В цілому робоча навчальна програма з курсу «Податкове право» відповідає навчально-методичним вимогам і заслуговує на впровадження у навчальний процес.

Рецензент:

завідувач кафедри

цивільно-правових дисциплін                                               

к.ю.н, доцент                                                                                           Г.Г. Забарний

ЗМІСТ

1.  Передмова
2.  Опис навчальної дисципліни
3.  Стуктура навчальної дисципліни
4.  Зміст навчальної дисципліни за змістовими модулями
5.  Методи оцінювання та розподіл балів за рейтинговою системою
6.  Контрольні питання з дисципліни
7.  Рекомендована література

ПЕРЕДМОВА

     Робоча програма курсу «Податкове право» розрахована на студентів за напрямом підготовки 0304 «Право», спеціальності 6.030401 «Правознавство».

         Головна мета викладання навчального курсу випливає з необхідності підготовки бакалаврів права, які будуть себе професійно реалізувати з обраної спеціальності в умовах функціонування ринкової економіки.

Актуальність курсу. Податкове право є підгалуззю фінансового права. Враховуючи підпорядкованість НУДПСУ Державній податковій адміністрації України, курс “Податкове право” студенти юридичного факультету починають вивчати окремо. Відокремлене вивчення податкового права є необхідним, оскільки майбутнім юристам  для роботи в органах державної податкової служби та інших органах чи комерційних структурах необхідна всебічна правова підготовка, знання та розуміння основних нормативно-правових актів з питань оподаткування, вміння їх застосовувати в практичній діяльності. Недооцінка правової підготовки юристів призводить до практичних помилок, завдає шкоди державі, збитків підприємствам і організаціям різних форм власності і видів діяльності.

Предметом вивченя дисципліни є суспільні відносини, які виникають у процесі організації, функціонування і розвитку податкового права, охоплюють діяльність органів податкової служби та податкової міліції, а також відносини, що регулюються нормами права в інтересах громадянина та держави.

         Метою курсу є формування у  студентів  комплексу професійних знань з теоретичних основ сучасного правового регулювання відносин у  сфері оподаткування; усвідомлення сутності основних  нормативних актів з питань оподаткування суб`єктів підприємницької діяльності, знання повноважень податкових органів, які здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства, їх співпраця з фінансовими та правоохоронними органами.

     Завдання курсу – вивчення основних принципових положень податкового права, ознайомлення з особливостями правового  регулювання відносин, які виникають між суб’єктами  в сфері оподаткування, набуття і закріплення умінь використання методів, способів та інструментів регулювання даних правовідносин.

Вимоги до знань і вмінь студентів з навчальної дисципліни

Після вивчення курсу „Податкове право” студенти повинні знати:

▪ загальні положення податкового права;

▪ податково-правові відносини та податково-правові норми;

▪ правове регулювання справляння окремих видів податків;

▪ положення податкової системи;

▪ правові засади притягнення до податкової відповідальності;

▪ правове регулювання сплати місцевих податків  і зборів;

▪ загальну характеристику неподаткових надходжень;

▪ правові основи справляння непрямих податків.

Значення дисципліни:

– є науковим орієнтиром для практики фінансово-правового будівництва на основі пізнання і усвідомлення відповідних суспільних процесів і явищ.

– дає теоретично обґрунтовані і концептуально виважені знання про суть та значення фінансової діяльності держави  в сфері оподатквання.

     Зв’язок з іншими курсами. Курс «Податкове право» розглядається як комплексна галузь права, яка тісно взаємопов’язана з іншими галузями права, зокрема «Конституційне право», «Фінансове право», «Адміністративне право», «Цивільне право».

     Курс «Податкове право» належить до складу профілюючих дисциплін  підготовки фахівців з права. Для вивчення студентами курсу «Податкове право» відводиться  135 годин. Як підсумок, студенти мають скласти іспит.

    Рівень засоєння матеріалу курсу носить комплексний характер і є:

- ознайомчим – вивчення базової теорії, методіа та практики регнулювання відносин у сфері оподаткування, ознайомлення з зарубжним та вітчизняним досвідом розвитку податкової системи;

- репродуктивним – набуття і закріплення навичок та вмінь розробки правових документів та ділової документації в галузі податквого права;

-  креативним  - обговорення дискусійних аспектів актуальної проблематики курсу та пропозицій щодо удосконалення податкового законодавства.

    Засвоєння визначається технологією викладання диципліни:

- вивчення матеріалу на лекціях (ознайомчий рівень);

- виконання завдань для самостійної роботи, індивідуальна робота та консультації з викладачем (репродуктивний рівень);

- вирішення практичних завдань, розгляд конкретних ситуацій на практичних занняттях та під час проведення ділових ігор (креативний рівень).

      Ефективне викладання курсу передбачає залучення сучасних технічних  засобів навчання (кодоскоп, мультимедійне обладнання, комп’ютер, екран, відеофільм), методів активного навчання і нових технологій навчання студентів.

      Лише  при такій цілеспрямованій, послідовній, систематичній роботі можна сподіватися на успішне оволодіння курсом «Податкове право».

ОПИС ДИСЦИПЛІНИ «Податкове право»

1. Предмет: теоретично обґрунтовані і концептуально виважені знання про сутність та значення для суспільства фінансової діяльності держави.

2. Мета: надання знань про сутність та значення для суспільства фінансової діяльності держави; механізму справляння окремих видів податків і накладення фінансової відповідальності; значення податку для функціонування держави, порядок його стягнення; роль податків у наповненні доходної частини бюджету; правове регулювання публічних доходів та видатків; характеристика справляння окремих зборів.

Змістово-модульна         структура дисципліни	Напрям, спеціальність, освітньо-кваліфікаційний рівень	Характеристика навчальної дисципліни
Курс: 4 Семестр: 6-7	Шифр та назва напряму 0304 „Право”	Нормативна
Кількість кредитів:	Шифр та назва спеціальності	Рік підготовки: 3-4
-      національних -	6.030401 „Право”	Семестр: 6-7
-       ЕСТS -             9	Освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр	Лекції: 32 години
Кількість модулів - 2		Семінари: 30 годин
Загальна кількість годин: 135 години		Індивідуальна робота: 14 годин
		Самостійна робота:  51 година
		Форма підсумкового контролю: іспит

Передумови вивчення (попередні дисципліни: «Теорія держави і права», «Конституційне право України», «Податкова система», «Фінансове право»).

СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «Податкове право»

за напрямом підготовки: „Право”

денної форми навчання (VIІ семестр)

№	Назва теми	Кількість годин
пп		Всього	Лекц.	Семін.	Прак.	Сам.	Індив.
Модуль 1= 1 заліковий  кредит. ЗМ (Т-1.1-1.8) Загальні положення податкового права
1.1	Вступ. Податок, як економіко-правова категорія. Становлення та розвиток системи податків.	6	2	2	-	2	-
1.2	Структура (елементи) податку, її правове регулювання.	8	2	2	-	2	2
1.3	Податкове право та податкове законодавство.	6	2	2	-	2	-
1.4	Податкові правовідносини та податково-правові норми.	5	1	-	-	2	2
1.5	Правове регулювання податкової системи України. Податкова політика.	6	2	2	-	2	-
1.6	Податкові органи України. Організація податкового контролю.	8	2	2	-	4	-
1.7	Відповідальність за порушення податкового законодавства.	10	2	2	2	2	2
1.8	Способи забезпечення виконання платниками податкового зобов’язання.	10	2	2	2	4	-
	Разом за модульом	59	15	14	4	20	6
Форма модульного контролю - модульна контрольна робота (1год)
ЗМ 2 (Т.2.1.-2.10)  Особлива частина
2.1	Оподаткування прибутку підприємств.	7	2	2	-	3	-
2.2	Непрямі податки.	10	2	2	2	2	2
2.3	Правове регулювання оподаткування фізичних осіб.	8	2	2	2	2	-
2.4	Митні платежі.	6	1	1	-	2	2
2.5	Майнове оподаткування	4	1	1	-	2	-
2.6	Ресурсні платежі в податковій системі України.	6	1	1	-	4	-
2.7	Збори на обов’язкове державне соціальне страхування.	8	2	2	-	4	-
2.8.	Спрощена система оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності.	10	2	2	-	4	2
2.9	Інші загальнодержавні податки та збори.	7	2	1	-	4	-
2.10	Місцеве оподаткування.	10	2	2	-	4	2
	Разом за модульом	76	17	16	4	31	8
Форма модульного контролю - модульна контрольна робота (1год)
	Всього годин з курсу	135	32	30	8	51	14

ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ ЗА ЗМІСТОВИМИ МОДУЛЯМИ :

модуль І. Загальні положення податкового права

Тема 1.1. Вступ. Податок, як економіко-правова категорія. Становлення та розвиток оподаткування.

Лекція - 2 години

План

1.  Поняття та сутність оподаткування. Поняття оподаткування, його значення. Сутність оподаткування. Принципи оподаткування.
2.  Поняття податку. Поняття податку в широкому та вузькому розумінні. Специфічні юридичні ознаки податку. Поняття “податок”, “збір”, “мито”. Відмінність податку від інших загальнообов’язкових внесків до бюджетів та державних цільових фондів.
3.  Функції податків. Поняття функцій податку. Основні та додаткові функції податку.
4.  Класифікація податків. Класифікація податків за формою оподаткування, за критерієм платника податків, за характером використання, за строком стягнення, за економічним змістом, за спрямованістю, за порядком введення та територією справляння, за джерелами сплати податку.

Семінар – 2 години

1.  Передумови виникнення податкових важелів.
2.  Характеристика періодів розвитку системи податків.
3.  Поняття податку та його особливості. Співвідношення податку, збору, мита.
4.  Функції податків.
5.  Принципи оподаткування.
6.  Види податків.

Самостійна робота – 2 години

1.  Історичний розвиток системи податків, її законодавче закріплення. Передумови виникнення податкових механізмів. Періоди розвитку оподаткування та їх характеристика.

Література:

Основна та додаткова: [7, 8, 82. 83, 87].

Тема 1.2. Структура (елементи) податку, її правове регулювання.

Лекція – 2 години

План

1. Правове значення елементів податку. Значення елементів податку їх види. Основні та додаткові елементи податку.

2. Суб’єкт оподаткування. Предмет та об’єкт оподаткування. Поняття суб’єкта оподаткування, платника податків, їх види. Поняття представництва у податковому праві та його види. Поняття предмета, об’єкта оподаткування, джерела сплати податку. Види об’єктів оподаткування.

3. Масштаб податку та одиниця оподаткування. Податкова база. Поняття масштабу податку, одиниці оподаткування, податкової бази. Методи обчислення та способи визначення податкової бази.

4. Ставка податку та методи оподаткування. Поняття ставки податку та її види. Класифікація ставок податку за ступенем податкового тиску на платника, за методом встановлення, за змістом, за формою стимулювання платника. Поняття методу оподаткування та його види.

Семінар – 2 години

План

1.  Суб’єкти оподаткування, їх види.
2.  Предмет та об’єкт оподаткування. Масштаб податку та одиниця оподаткування. Податкова база.
3.  Ставки податку та методи оподаткування.
4.  Податкові пільги та їх види.
5.  Порядок та способи обчислення і сплати податку.
6.  Податкові періоди та строки сплати податку.
7.  Правове регулювання порядку надання органами державної податкової служби України відстрочок і розстрочок сплати податків, інших платежів.

        Самостійна робота – 2 години

Податкові пільги та їх класифікація. Поняття податкових пільг та їх значення. Види податкових пільг: вилучення, знижки, податковий кредит. Форми податкових пільг.

Порядок надання органами державної податкової служби України відстрочок і розстрочок сплати податків. Правове регулювання порядку надання органами державної податкової служби відстрочок та розстрочок податкового зобов’язання платників. Поняття відстрочення та розстрочення. Органи, що приймають рішення про розстрочення та відстрочення податкових зобов’язань та межі їх повноважень. Порядок подання та розгляду заяви про розстрочення чи відстрочення. Порядок прийняття рішення щодо розстрочення чи відстрочення. Порядок сплати розстрочених (відстрочених) сум. Нарахованих процентів Підстави дострокового розірвання договору про користування податковим кредитом.

Порядок та способи обчислення і сплати податку. Поняття обчислення податку. Способи обчислення податку. Поняття сплати податку та порядку сплати податку. Способи сплати податків.

Податкові періоди та строки сплати податку. Поняття податкового періоду та його види. Поняття строку сплати податку.

Індивідуальна робота-2 години

Користуючись текстом будь-якого податкового закону, визначте елементи податку: суб’єкт оподаткування, об’єкт, джерело податку, предмет оподаткування, масштаб податку, одиниця, податкова база, податковий період, ставка податку, спосіб сплати податку, строки сплати податку.

Література:

 

Основна та додаткова: [7, 8,  78, 79, 81, 82. 83, 87].

Тема 1.3. Податкове право та податкове законодавство.

Лекція – 2 години

План

1. Поняття податкового права. Предмет та метод правового регулювання.

Співвідношення податкового права з іншими галузями права. Принципи податкового права.

2. Джерела податкового права. Проблеми кодифікації податкового законодавства. Поняття джерел податкового права. Класифікація джерел податкового права за владно-територіальним принципом, за характером правових норм, за особливостями правового регулювання. Поняття Податкового кодексу його структура.

Семінар – 2 години

План

1.  Поняття податкового права та його місце в системі фінансового права України.
2.  Предмет та метод правового регулювання податкового права.
3.  Співвідношення податкового права з іншими галузями права.
4.  Принципи податкового права.
5.  Джерела податкового права та їх види. Місце міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування в системі джерел податкового права.
6.  Поняття та значення міжнародного податкового права.
7.  Особливості кодифікації національного податкового законодавства.

Самостійна робота – 2 години

1.  Правове регулювання уникнення подвійного оподаткування. Поняття подвійного оподаткування та його види. Методи усунення подвійного оподаткування. Характеристика методів усунення подвійного оподаткування в Україні.
2.  Основи міжнародного податкового права. Поняття та види податкових міжнародно-правових договорів. Поняття міжнародного податкового права та його цілі. Поняття міжнародних договорів з питань оподаткування та їх види.

Література:

 Основна та додаткова: [7, 8, 82. 83, 87].

        Тема 1.4. Податкові правовідносини та податково-правові  норми.

Лекція – 1 година

План

1.Поняття та особливості податкових правовідносин.

2.Види податкових правовідносин.

3.Об’єкти та суб’єкти податкових правовідносин.

4.Податково-правові норми, їх структура та види.

Самостійна робота – 2 години

Поняття та особливості податкових правовідносин, їх склад та види. Поняття податкових правовідносин, їх особливості. Класифікація податкових правовідносин залежно від функцій права, за характером податково-правових норм, залежно від особливостей об’єкта податкових правовідносин, за етапами застосування податків, залежно від їх учасників. Характеристика змісту податкових правовідносин, їх об’єкт, суб’єкт, права та обов’язки учасників, підстави виникнення., зміни та припинення.

Податково-правові норми, їх структура та види. Поняття норм податкового права, їх специфічні особливості. Види податкових норм. Структура норм податкового права.

Дія податкових норм у просторі, часі та за колом осіб. Поняття дії податкових норм у просторі, у часі та за колом осіб.

Індивідуальна робота-2 години

Визначте сутність та специфіку податкових правовідносин. Охарактеризуйте податкові правовідносини з точки зору суб’єктів.

Література:

Тема 1.5. Правове регулювання податкової системи України. Податкова політика.

Лекція – 2 години

План

1. Поняття податкової системи та її структура. Податкова система України: загальна характеристика та структура. Поняття податкової системи, її особливості. Елементи податкової системи. Принципи побудови податкової системи. Характеристика податкової системи України. Принципи побудови податкової системи України, Принципи побудови системи оподаткування. Співвідношення понять “податкова система” та “система оподаткування”.

2. Порядок встановлення, введення та скасування податків в Україні. Поняття встановлення, введення, скасування податків. Випадки скасування податків.

3. Податкова політика. Поняття податкової політики та її аспекти. Характеристика податкової політики України на сучасному етапі.

Семінар – 2 години.

План

1.  Поняття, особливості та види податкових правовідносин. Їх об’єкти та суб’єкти.
2.  Податково-правові норми, їх структура та види. Дія податкових норм у часі, просторі та за колом осіб.
3.  Порядок встановлення, введення та скасування податків в Україні.
4.  Загальна характеристика та структура податкової системи України, організаційні принципи її побудови.
5.  Правове регулювання створення та функціонування ВЕЗ та ТПР.
6.  Застосування офшорних механізмів в практиці оподаткування.

Самостійна робота – 2 години

Правове регулювання офшорних механізмів в Україні. Поняття офшорних зон та офшорних компаній, їх види. Мета створення та використання офшорних механізмів в Україні та світі. Порядок створення офшорних компаній. Особливості правового регулювання офшорних механізмів в Україні.

Проблема відмивання “брудних грошей” при застосуванні офшорних механізмів. Способи використання офшорних механізмі при ухиленні від оподаткування. Шляхи вирішення проблеми відмивання “брудних грошей” в Україні та світі.

Вільні економічні зони (ВЕЗ) та території пріоритетного розвитку (ТПР) в Україні, їх правове регулювання. Поняття ВЕЗ та мета їх створення. Типи ВЕЗ, що функціонують в Україні. Найбільш типові податкові пільги, що надаються ВЕЗ. Поняття та види ТПР, їх характеристика. Поняття, види та мета створення технопарків.

Література:

Тема 1.6. Податкові органи України. Організація податкового контролю.

Лекція – 2 години

План

1. Система податкових органів України. Поняття та види податкових органів. Податкові органи у широкому та вузькому розумінні. Безпосередньо податкові та опосередковано податкові органи.

2. Поняття податкового контролю та його види. Поняття та особливості податкового контролю. Зміст, завдання, методи податкового контролю. Види податкового контролю.

3. Податкові перевірки та їх види. Поняття податкових перевірок. Класифікація податкових перевірок за формою проведення, за якістю, за терміновістю, за ступенем охоплення, за способом встановлення дійсності. Характеристика податкових перевірок передбачених чинним законодавством.

4. Порядок проведення податкових перевірок та оформлення їх результатів. Порядок проведення виїзних перевірок. Випадки та порядок складання акту перевірки та довідки, їх зміст.

5. Способи захисту платниками своїх прав та законних інтересів. Законодавче забезпечення захисту прав та законних інтересів платників податків. Поняття адміністративного та судового оскарження. Порядок розгляду податковими органами скарг та заяв платників податків і прийняття рішень за ними.

Семінар – 2 години

План

Система податкових органів України та місце в ній органів ДПС.

Поняття та види податкового контролю.

Податкові перевірки, їх види та порядок проведення.

Способи та порядок оскарження платниками результатів податкових перевірок, а також незаконних дій та рішень посадових осіб органів ДПС.

Порядок обліку платників податків органами ДПС.

Порядок вилучення органами ДПС документів, що свідчать про приховування чи заниження об’єктів оподаткування.

Самостійна робота – 4 години

Органи державної податкової служби, як особливий суб’єкт податкових правовідносин. Система органів державної податкової служби  України (ДПС). Завдання органів ДПС. Підпорядкування та керівництво органами ДПС. Функції ДПА України. Функції ДПА обласного рівня. Функції ДПІ. Права органів ДПС. Посадові особи органів ДПС та особливості проходження ними служби. Обов’язки і відповідальність посадових осіб органів ДПС. Соціальне забезпечення посадових осіб органів ДПС. Завдання податкової міліції (ПМ). Склад ПМ. Повноваження ПМ. Права ПМ щодо здійснення ОРД. Права ПМ згідно із Законом “Про міліцію”. особливості проходження служби в ПМ. правовий і соціальний захист посадових осіб органів ПМ.

Опрацювати: Закон України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р., ст.ст.11-151, 20-23 Закону України “Про міліцію”, Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність”.

Порядок вилучення органами ДПС документів, що свідчать про приховування чи заниження об’єктів оподаткування. Випадки вилучення органами ДПС документів та їх правове забезпечення. Особи, що можуть бути присутніми при вилученні документів. Порядок вилучення документів.

Контроль органів ДПС України у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО). Поняття РРО та особливості їх використання. Випадки не застосування РРО передбачені законодавством. Повноваження органів ДПС у сфері застосування РРО. Відповідальність осіб за порушення використання РРО.

Порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби (адміністративне оскарження).

Облік платників податків органами ДПС. Ведення реєстрів. Правове регулювання обліку платників органами ДПС. Види реєстрів платників податків, що ведуть податковими органами. Поняття великих платників податків та порядок їх обліку. Порядок взяття на облік та зняття з обліку юридичних осіб та їх філій. Особливості обліку фізичних осіб – СПД органами ДПС. Порядок обліку фізичних осіб – платників податків. Порядок передачі матеріалів органам ПМ для розшуку платників податків.

Література:

Тема 1.7. Відповідальність за порушення податкового законодавства.

Лекція – 2 години

План

1.  Відповідальність за порушення податкового законодавства. Поняття відповідальності, її види та підстави застосування.
2.  Поняття, ознаки та види податкових правопорушень. Поняття податкового правопорушення. Ознаки податкових правопорушень: суспільна небезпека; протиправність; винність; караність. Склад податкових правопорушень: об’єкт; об’єктивна сторона; суб’єкт; суб’єктивна сторона. Класифікація податкових правопорушень залежно від: характеру санкцій та галузей права, що регулюють податкові правовідносини; ступеня суспільної небезпеки; суб’єкта відповідальності; об’єкта правопорушення.
3.  Підстави прагнення платників до фінансово-економічної відповідальності. Поняття фінансово-правової відповідальності у податковому праві її особливості. Види фінансової відповідальності за порушення норм податкового законодавства. Порядок застосування фінансової відповідальності органами ДПС.
4.  Адміністративна відповідальність у податковому праві. Поняття адміністративної відповідальності за податкові правопорушення та її правове регулювання. Види проступків та адмінстягнень у сфері оподаткування. Повноваження та порядок органів ДПС щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Семінар – 2 години

План

1.  Поняття, сутність та види відповідальності за порушення податкового законодавства
2.  Поняття фінансова відповідальність, її види та порядок застосування.
3.  Адміністративна відповідальність за порушення податкового законодавства.
4.  Кримінальна відповідальність у сфері оподаткування.

Практична робота – 2 години.

АТ «Форт&C», яке є платником ПДВ (звітний період – один місяць), подало податкову декларацію по сплаті ПДВ за червень 25 липня. Саме ПДВ було сплачено 7 серпня.

Яка повинна бути реакція податкових органів на дії АТ «Форт&C»?

                                                                               Самостійна робота – 2 години

1.  Кримінальна відповідальність за порушення норм податкового законодавства. Поняття кримінальної відповідальності у сфері оподаткування. Види податкових злочинів. Компетенція слідчих податкової міліції щодо проведення досудового слідства.
2.  Опрацювати Інструкцію про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затверджену наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року N 110.
3.  Опрацювати Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р., ст.ст. 2342, 255 КпАП України, ст. 112 КПК України, ст.ст. 204, 207–209, 212, 216, 218 КК України.

Індивідуальна робота-2 години

У чому сутність податкового правопорушення? Які ознаки воно має ? Визначте об’єкт та суб’єкт податкового правопорушення.

Література:

ТЕМА 1.8. Способи забезпечення виконання платниками податкового зобов’язання.

Лекція – 2 години.

План

1. Гарантії забезпечення виконання зобов’язань по сплаті податків та зборів. Поняття гарантій виконання зобов’язань у податковому праві їх види. Відмінність способів забезпечення виконання зобов’язань у податковому та цивільному праві.

2. Податкова застава, її зміст, підстави виникнення та порядок застосування. Поняття податкової застави. Підстави виникнення права податкової застави. Об’єкти, що не можуть бути предметом податкової застави. Пріоритети права податкової застави. Обмеження операцій із активами, що перебувають у податковій заставі. Звільнення майна від податкової застави.

3. Податкова порука. Поняття податкової поруки та особливості її оформлення. Порядок реєстрації договору податкової поруки.

4. Адміністративний арешт активів платника та його види. Поняття адміністративного арешту активів. Повний та умовний арешти активів платника. Випадки застосування адмінарешту активів. Документальне оформлення процесу застосування адміністративного арешту активів. Продовження та зупинення адмінарешту активів платника.

5. Пеня, як один із способів забезпечення виконання податкового зобов’язання. Поняття пені у податковому праві. Особливості нарахування та стягнення пені.

Семінар – 2 години.

План

1.  Податкова застава, як спосіб забезпечення виконання податкового зобов’язання, її зміст, підстави виникнення та припинення.
2.  Податкова порука.
3.  Стягнення податкової заборгованості за рахунок активів платників податків.
4.  Адміністративний арешт активів та порядок його застосування.
5.  Порядок нарахування пені на суму податкового боргу.
6.  Податковий компроміс, його сутність та порядок застосування.

Самостійна робота – 4 години.

1.  Податкові повідомлення та податкові вимоги. Поняття податкових повідомлень, їх правове регулювання. Види податкових повідомлень. Поняття податкового повідомлення – рішення та випадки його направлення платнику. Особливості використання податкових повідомлень органами ДПС. Поняття податкової вимоги. Порядок направлення податкових вимог платникам. Перша та друга податкові вимоги, їх зміст та особливості використання.
2.  Поняття податкового компромісу та порядок його застосування.
3.  Порядок стягнення податкової заборгованості за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі. Особливості задоволення вимог кредитора-держави у податкових правовідносинах. Порядок визначення переліку, опису, оцінювання та реалізації активів.
4.  Стягнення податкової заборгованості за рахунок майна платників у судовому порядку. Правові підстави стягнення податкової заборгованості через суд. Порядок звернення органами ДПС із позовними заявами до суду (господарського суду) про стягнення податкової заборгованості платників.

Практична робота – 2 години.

Податкові органи надіслали підприємству «Тодес» податкову вимогу, в якій зазначалася пропозиція сплатити ПДВ за випущену підприємству продукцію. Підприємство відмовилося сплачувати податок, так як дана продукція мала йти на експорт й, відповідно, оподатковується за нульовою ставкою.

Яке рішення в подальшому прийме суд при розгляді цієї справи?

Література:

                                   МОДУЛЬ ІІ . Особлива частина

Тема 2.1. Оподаткування прибутку підприємств

Лекція – 2 години

План

1.Прибуток, як об’єкт оподаткування, порядок його визначення. Поняття прибутку, валового доходу, валових витрат, амортизаційних відрахувань. Структура валового доходу та валових витрат.

2.Платники податку на прибуток.

3.Ставки податку на прибуток підприємств. Порядок нарахування та сплати податку. Загальна та спеціальні ставки. Податкові періоди. Строки сплати податку. Порядок подання декларацій з податку на прибуток.

Семінар – 2 години

План

1.  Платники податку на прибуток підприємств.
2.  Поняття “прибутку”, “валових доходів”, “валових витрат”, “амортизаційних відрахувань”, їх співвідношення з “об’єктом оподаткування” податку на прибуток.
3.  Ставки податку.
4.  Порядок нарахування та сплати податку на прибуток підприємств.
5.  Безнадійної заборгованості та їх вплив на розмір податкових зобов’язань платників податку на прибуток.
6.  Пільги при оподаткуванні податком на прибуток, їх правове регулювання.

Самостійна робота – 3 години

Поняття безнадійної заборгованості та порядок її врегулювання. Визначення безнадійної заборгованості.

Порядок врегулювання безнадійної заборгованості. Пільги при оподаткуванні податком на прибуток підприємств

Оподаткування податком на прибуток операцій особливого виду. Товарообміні (бартерні) операції. Страхова діяльність. Операції із розрахунками в  іноземній валюті. Операції з пов'язаними особами. Операції з торгівлі цінними паперами та деривативами. Спільна діяльність на території України без створення юридичної особи. Оподаткування дивідендів. Оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями. Оподаткування доходів від виконання довгострокових договірних зобов'язань. Оподаткування неприбуткових установ і організацій. Оподаткування підприємств та організацій громадських організацій інвалідів. Оподаткування окремих платників податку Оподаткування інноваційної діяльності інноваційних центрів, внесених до державного реєстру. Оподаткування “Укрзалізниці”. Оподаткування прибутку, отриманого від виконання угоди про розподіл продукції. 

Література:

Тема 2.2. Непрямі податки

Лекція – 2 години

План

1.  Сутність непрямого оподаткування та його правове регулювання. Податок на додану вартість (ПДВ), його характеристика. Поняття непрямих податків. Види непрямого оподаткування. Поняття доданої вартості та порядок її утворення. Поняття та сутність ПДВ. Переваги та недоліки ПДВ.
2.  Платники ПДВ, Операції, що підлягають оподаткуванню ПДВ. Ставки податку.
3.  Особливості нарахування та сплати ПДВ. Податкові періоди. Податкове зобов’язання та податковий кредит. Строки сплати податку та подання декларацій. Порядок бюджетного відшкодування платникам сум ПДВ. Поняття та значення податкової накладної.
4.  Акцизний збір, як один із видів непрямих податків, його правове регулювання. Поняття акцизного збору. Види товарів, що підлягають оподаткуванню акцизним збором. Відмінність акцизного збору і ПДВ. Платники акцизного збору та об’єкт оподаткування. Ставки акцизного збору.
5.  Порядок сплати акцизного збору. Порядок нарахування акцизного збору. Порядок сплати акцизного збору.

Семінар – 2 години

План

1.  ПДВ, його характеристика.
2.  Платники ПДВ, порядок їх реєстрації в органах державної податкової служби.
3.  Об’єкт оподаткування ПДВ.
4.  Ставки податку. Застосування нульової ставки.
5.  Особливості нарахування та сплати ПДВ. Податкова накладна.
6.  Правове регулювання оподаткування акцизним збором. Характеристика основних елементів податкового механізму акцизного збору.
7.  Акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби. Марки акцизного збору.

       Самостійна робота – 2 години

Реєстрація платників ПДВ в органах державної податкової служби. Добровільна та обов’язкова реєстрація. Порядок видачі та анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Порядок застосування “0” ставки при оподаткуванні ПДВ.

Акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби. Особливості оподаткування акцизним збором алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Поняття марок акцизного збору, правове регулювання їх використання.

Пільги при оподаткуванні акцизним збором.

Пільги при оподаткуванні ПДВ. Операції, що звільнені від оподаткування.

Індивідуальна робота-2 години

Визначте зміст та особливості податку на додану вартість і акцизного збору, користуючись нормами чинного законодавства.

Практична робота – 2 години.

Районна рада на черговій сесії прийняла рішення про збільшення ставки податку з реклами до 2% вартості рекламних послуг, а також про скасування на території району збору за видачу ордера на квартиру.

Норми яких нормативних актів було порушено прийняттям вищезгаданого рішення? Який порядок встановлення, зміни та скасування місцевих податків і зборів?

Література:

Тема 2.3. Правове регулювання податку з доходів фізичних осіб

Лекція – 2 години

План

1. Податок з доходів фізичних осіб, його правове регулювання. Платники та об’єкт оподаткування, загальний оподаткований дохід.

2.  Поняття оподаткованого доходу та його види.

3.  Податковий кредит та податкові соціальні пільги.

4. Порядок нарахування, утримання та сплати окремих видів доходів. Ставки податку. Особливості нарахування та сплати окремих видів доходів.

5. Забезпечення виконання податкових зобов’язань. Відповідальність.

Семінар – 2 години

План

1.  Податок з доходів фізичних осіб та його правове регулювання.
2.  Платники податку з доходів.
3.  Особливості нарахування та сплати окремих видів доходів. Ставки податку з доходів фізичних осіб залежно від виду отриманого доходу.
4.  Оподаткування операцій з продажу об’єктів нерухомого майна.

5.  Забезпечення виконання податкових зобов’язань. Відповідальність.

Практичне заняття – 2 години

При проведені податковим інспектором оперативної перевірки пункту роздрібної торгівлі на ринку він на свою вимогу одержав від власника торгової точки свідоцтво про державну реєстрацію, де зазначалися відомості про найменування юридичної особи, місцезнаходження юридичної особи, місце проведення державної реєстрації, дата проведення державної реєстрації, прізвище та ініціали державного реєстратора. Податковий інспектор вилучив це свідоцтво про державну реєстрацію, пояснивши, що воно підроблене.

Поясніть позицію податкового інспектора.

       Самостійна робота – 2 години

Пільги при оподаткуванні прибутковим податком. Суми, що не включаються до сукупного оподатковуваного доходу. Суми, на які зменшується сукупний оподатковуваний дохід.

Особливості оподаткування доходів нерезидентів.

Особливості нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб. Платники. Об’єкт оподаткування. Ставка податку. Порядок нарахування та сплати податку. Пільги при оподаткуванні податком на промисел.

Література:

Тема 2.4. Митні платежі.

Лекція - 1 година

План

1.Митні платежі в системі оподаткування України, їх види. Мито, що стягується при переміщенні товарів через митну територію України.

2.Поняття митної вартості та методи її визначення. Порядок нарахування та сплати мита.

3.Державне мито, його правове регулювання. Платники та об’єкт оподаткування. Порядок нарахування та сплати державного мита.

Семінар – 1 година

      План

1.  Мито, його специфіка та види.
2.  Платники, об’єкт оподаткування митом, ставки мита.
3.  Поняття митної вартості та методи її визначення.
4.  Правове регулювання державного мита. Платники, об’єкт оподаткування, ставки державного мита.
5.  Пільги при оподаткуванні державним митом.
6.  Форми сплати державного мита.

Самостійна робота – 2 години

План

Митні платежі в системі оподаткування України, їх види. Поняття митних платежів. Види мит: державне мито та мито, що стягується при переміщенні товарів через митний кордон України.

Мито, що стягується при переміщенні товарів через митну територію України. Поняття та специфіка мита. Загальні та особливі види мита. Платники мита.

Поняття митної вартості та методи її визначення. Поняття митної вартості, як об’єкта оподаткування мита. Величини, що включаються до митної вартості. Порядок визначення митної вартості. Ставки мита та їх види. Поняття та значення Єдиного митного тарифу України. Значення країни походження товару при оподаткуванні митом. Порядок нарахування та сплати мита.

Державне мито, його правове регулювання. Поняття державного мита та його правове регулювання. Платники, об’єкт оподаткування та ставки державного мита.

Порядок нарахування та сплати державного мита.

Індивідуальна робота-2 години

Визначте зміст та особливості митних платежів, митного збору, державного мита, єдиного збору, що стягується в пунктах пропуску через державний кордон України.

Література:

Тема 2.5. Майнове оподаткування.

 Лекція - 1 година

План

1.Сутність та види майнового оподаткування.

2.Податок з власників транспортних засобів, його правове регулювання.  

   Платники. Об’єкт оподаткування.

3.Порядок обчислення і сплати податку з власників транспортних засобів.

4.Земельний податок та його місце в системі майнового оподаткування.

   Об’єкти та суб’єкти оподаткування земельним податком.

5.Ставки земельного податку. Застосування коефіцієнтів при оподаткуванні.

6.Нарахування та сплата земельного податку.

        Семінар – 1 година

План

1.  Податок з власників транспортних засобів та його правове регулювання. Платники податку. Об’єкт оподаткування. Ставки податку.
2.  Порядок обчислення та сплати податку з власників транспортних засобів.
3.  Пільги при оподаткуванні податком з власників транспортних засобів.
4.  Правове регулювання земельного оподаткування. Об’єкти та суб’єкти оподаткування земельним податком. Ставки податку.
5.  Особливості нарахування та сплати земельного податку.
6.  Пільги при оподаткуванні земельним податком.

       Самостійна робота – 2 години

План

Сутність та види майнового оподаткування. Податок з власників транспортних засобів, його правове регулювання. Платники податку з власників транспортних засобів. Об’єкт оподаткування. Ставки податку.

Порядок обчислення і сплати податку з власників транспортних засобів.

Земельний податок та його місце в системі майнового оподаткування. Об’єкти та суб’єкти оподаткування земельним податком.

Ставки земельного податку. Застосування коефіцієнтів при оподаткуванні.

Нарахування та сплата земельного податку.

Податок на нерухоме майно (нерухомість) та перспективи його запровадження в Україні. Сутність податку на майно. Різновиди податку на нерухомість у світовій практиці оподаткування. Характеристика податку на майно відповідно до законопроектів Верховної Ради України.

Література:

             Тема 2.6. Ресурсні платежі в податковій системі України

Лекція – 1 година

План

1.  Місце ресурсних платежів в системі оподаткування України, їх види.
2.  Збір за спеціальне використання водних ресурсів.
3.  Збір за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин.
4.  Збір за спеціальне використання лісових ресурсів.
5.  Збір за спеціальне використання живих природних ресурсів.

Семінар – 1 година

План

1.  Збір за спеціальне використання природних ресурсів, його правове регулювання.
2.  Збір за геологорозвідувальні роботи виконані за рахунок держбюджету.
3.  Збір за забруднення навколишнього природного середовища.
4.  Рентна плата за нафту і природний газ, що видобуваються в Україні.
5.  Збір за використання радіочастотного ресурсу України.

      Самостійна робота – 4 години

План

Місце ресурсних платежів в системі оподаткування України, їх види. Поняття та сутність ресурсних платежів. Види ресурсних платежів в системі оподаткування України. Види природних ресурсів та види природокористування. Поняття нормативів зборів та лімітів використання природних ресурсів, порядок їх встановлення.

Збір за спеціальне використання водних ресурсів. Підвиди збору за спеціальне використання водних ресурсів: збір за користування водами для потреб гідроенергетики; збір за користування водами для потреб водного транспорту; збір за спеціальне використання водних ресурсів. Платники , об’єкт оподаткування та нормативи збору. Порядок нарахування та сплати збору.

Збір за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин. Форми використання надр. Правове регулювання збору за спеціальне використання надр при видобування корисних копалин. Платники, об’єкт оподаткування, базові та диференційовані нормативи збору. Порядок обчислення та сплати збору.

Збір за спеціальне використання лісових ресурсів. Підвиди збору: збір за спеціальне використання лісових ресурсів; збір за користування земельними ділянками лісового фонду. Види лісових ресурсів. Поняття та види дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів. Платники, об’єкт оподаткування, нормативи (такси) збору. Порядок нарахування та сплати збору.

Збір за спеціальне використання живих природних ресурсів. Підвиди збору: плата за спеціальне використання диких тваринних; плата за спеціальне використання рибних та інших водних ресурсів. Платники, об’єкт, нормативи збору. Порядок нарахування та сплати збору.

Збір за геологорозвідувальні роботи виконані за рахунок держбюджету. Платники, об’єкт оподаткування, ставки збору. Порядок нарахування та сплати збору.

Збір за забруднення навколишнього природного середовища. Платники, об’єкт оподаткування (викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин  стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів), ставки збору. Порядок нарахування та сплати збору.

Рентна плата за нафту і газ, що видобуваються в Україні. Платники, об’єкт оподаткування, ставки рентної плати. Порядок нарахування та сплати рентної плати.

Збір за використання радіочастотного ресурсу України. Поняття радіочастотного ресурсу. Платники, об’єкт оподаткування, ставки збору. Порядок нарахування та сплати збору.

Література:

         Тема 2.7. Збори на обов’язкове державне соціальне страхування

Лекція – 2 години

План

1.  Збори на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, їх сутність та види.
2.  Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.
3.  Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття:
4.  Внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
5.  Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Семінар – 2 години

План

1.  Правове регулювання внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.
2.  Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття:
3.  Внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
4.  Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
5.  Збір на загальнообов’язкове державне медичне страхування, та перспективи його запровадження в Україні.

Самостійна робота – 4 години

План

Збори на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, їх сутність та види. Поняття та сутність загальнодержавного соціального страхування, його суб’єкти та об’єкти.

Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Обов’язкові та добровільні платники внесків. Об’єкти та розміри страхових внесків. Порядок нарахування та сплати внесків.

Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття. Платники, об’єкт оподаткування та ставки страхових внесків. Порядок нарахування та сплати внесків.

Внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Платники, об’єкт оподаткування та страхові тарифи внесків. Класи професійних ризиків. Порядок нарахування та сплати внесків.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Платники, об’єкт оподаткування та ставки збору. Відрахування до пенсійного фонду з окремих видів господарських операцій. Порядок нарахування та сплати збору.

Збір на загальнообов’язкове державне медичне страхування, та перспективи його запровадження в Україні. Поняття загальнообов’язкового медичного страхування та його значення. Платники, об’єкт оподаткування, ставки, порядок нарахування та сплати збору відповідно до законопроектів верховної Ради України.

Література:

Тема 2.8. Спрощена система оподаткування суб’єктів підприємницької

діяльності

Лекція – 2 години

План

1.Застосування спрощеної системи оподаткування підприємницької діяльності в Україні. Поняття та сутність спрощеної системи оподаткування. Види спрощених систем оподаткування, що застосовуються в Україні.

2.Спрощена система оподаткування обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва, її правове регулювання. Поняття суб’єктів малого підприємництва та особливості їх оподаткування в Україні. Поняття єдиного податку.

3.Фіксованого сільськогосподарського податку. Особливості застосування фіксованого сільськогосподарського податку до сільськогосподарських товаровиробників. Платники, об’єкт оподаткування та ставки податку. Порядок нарахування та сплати податку.

        Семінар – 2 години

План

1.  Спрощена система оподаткування обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва, її правове регулювання.
2.  Сплата єдиного податку суб’єктами підприємницької діяльності – юридичними особами.
3.  Спрощена система оподаткування обліку та звітності фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності.
4.  Суб’єкти щодо яких не застосовується спрощена система оподаткування обліку та звітності.
5.  Єдиний (фіксований) податок для сільськогосподарських товаровиробників.

Самостійна робота – 4 години

Умови та порядок переходу на сплату єдиного податку малого підприємництва. Суб’єкти малого підприємництва, які можуть перейти на сплату єдиного податку. Особи, що не можуть перейти на спрощену систему оподаткування обліку та звітності. Процедура переходу на сплату єдиного податку.

Ставки єдиного податку.

Порядок сплати єдиного податку. Податки від яких звільняються особи, що перейшли на спрощену систему оподаткування обліку та звітності. Строки сплати єдиного податку. Порядок розподілу органами Держказначейства сум єдиного податку між бюджетами та позабюджетними цільовими фондами.

Особливості обліку доходів та витрат платників єдиного податку, їх звітність. Порядок ведення книг обліку доходів та витрат. Розрахунок суми єдиного податку. Звіт суб’єкта малого підприємництва – платника єдиного податку.

Оподаткування, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, за фіксованим розміром податку (фіксований податок) шляхом придбання патенту згідно з розділом 5 Декрету КМУ “Про прибутковий податок з громадян”. Умови та порядок переходу на сплату фіксованого податку. Особи, які не можуть перейти на сплату фіксованого податку. Порядок нарахування та сплати податку.

Індивідуальна робота-2 години

Визначте зміст та особливості спрощеної системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва, плати за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності, фіксованого сільськогосподарського податку.

Література:

                           Тема 2.9. Інші загальнодержавні податки та збори

Лекція – 2 години

План

1. Єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон. Підвиди єдиного збору. Платники, об’єкт оподаткування та ставки збору. Порядок нарахування та сплати збору.

2. Збори до фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Поняття Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його основні завдання. Види зборів до Фонду (початковий, регулярний, спеціальний). Платники, об’єкт оподаткування та ставки зборів. Порядок нарахування та сплати зборів.

Семінар – 1 година

План

1.  Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.
2.  Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.
3.  Єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон.

Самостійна робота – 4 години

Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності. Поняття та види торгових патентів. Порядок видачі торгових патентів, їх вартість. Спеціальний торговий патент. Відповідальність за порушення порядку патентування підприємницької діяльності.

Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Платники, об’єкт оподаткування та ставка збору. Порядок нарахування та сплати збору.

Література:

Тема 2.10. Місцеве оподаткування

Лекції – 2 години

План

1.Правове регулювання місцевого оподаткування. Види місцевих податків та зборів, їх правове регулювання. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері місцевого оподаткування.

2.Місцеві податки.  Податок з реклами, комунальний податок: характеристика основних елементів місцевих податків.

3.Ринковий збір. Платники, об’єкт оподаткування та ставки збору. Порядок нарахування та сплати збору.

4.Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі. Платники, об’єкт оподаткування та ставки збору. Порядок нарахування та сплати збору.

5.Збір за припаркування автотранспорту. Платники, об’єкт оподаткування та ставки збору. Порядок нарахування та сплати збору.

6.Збір за видачу ордера на квартиру. Платники, об’єкт оподаткування та ставки збору. Порядок нарахування та сплати збору.

7.Інші місцеві збори передбачені Законом України “Про систему оподаткування”. Характеристика основних елементів податкового механізму курортного збору; збору за участь у бігах на іподромі; збору за виграш на бігах на іподромі; збору з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі; збору за право використання місцевої символіки; збору за право проведення кіно- і телезйомок; збору за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей; збору з власників собак.

Семінар – 2 години

План

Митні платежі в системі оподаткування України.

Сутність та види майнового оподаткування.

Місце ресурсних платежів в системі оподаткування України, їх види.

Збори на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, їх сутність та види.

Застосування спрощеної системи оподаткування підприємницької діяльності в Україні.

Правове регулювання місцевого оподаткування.

Індивідуальна робота-2 години

Користуючись змістом нормативно-правових актів, визначте механізм сплати ринкового збору за паркування автотранспорту.

Література:

Біленчук  Л.Д.,

Розподіл балів за рейтинговою системою з навчальної дисципліни «Податкове право»

VII семестр

Модуль 1-30 балів
Тема	1.1.	1.2.	1.3.	1.4.	1.5.	1.6.	1.7.	1.8	Модульна контрольна робота -5 балів	Підсумкова атестація по1модую
Активність на семінарському занятті	1,5	0,5	3	3	0,5	3	3	3
Виконання самостійної роботи	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5
Виконання індивідуальної роботи		0,5		0,5			0,5
Виконання практичної роботи							1	1

Модуль 2-30 балів
Тема	2.1.	2.2.	2.3.	2.4.	2.5.	2.6.	2.7.	2.8.	2.9.	2.10.	Модульна контрольна робота – 4 бали	Підсумкова атестація по 2 модулю	Підсумкова атестація М1+М2 Іспит = 40 балів	Підсумкова атестація = М1+М2+іспит 60+40=100 балів
Активність на семінарському занятті	1	2	2	2	2	2	2	2	1	2
Виконання самостійної роботи	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5
Виконання індивідуальної роботи		0,5		0,5				0,5		0,5
Виконання практичної роботи		0,5	0,5

Форми та засоби

поточного і підсумкового контролю

Об’єктами контролю є діяльність студентів на семінарських заняттях, а також результати виконання студентами самостійної роботи:

вивчення окремих тем;

написання контрольних робіт;

До контрольних заходів входять поточний та підсумковий контроль.

Поточний контроль здійснюється під час проведення семінарських занять та виконання модульної контрольної роботи і має на меті перевірку рівня засвоєння студентами навчального матеріалу дисципліни.

Під час семінарських занять застосовуються такі  засоби контролю: усне опитування за питаннями, винесеними у план семінарських занять, самостійної роботи.

Крім усного опитування під час проведення семінарських занять, застосовується такий засіб поточного контролю як модульна контрольна робота.

  Підсумковий контроль здійснюється під час складання іспиту.

Оцінювання результатів

поточного та підсумкового контролю

Оцінювання результатів навчальної діяльності студентів здійснюється такими засобами: усне опитування, перевірка контрольних робіт.

При усному та письмовому опитуваннях студентів викладач керується такими критеріями:

максимальна кількість балів ставиться студенту, який безпомилково викладає навчальний матеріал, показує глибоке розуміння суті поставлених питань;

посередня кількість балів ставиться студенту, який грамотно розкриває суть поставлених питань, добре володіє термінами дисципліни, але допускає несуттєві помилки;

нижчя середнього кількість балів ставиться студенту, який поверхово викладає суть навчального матеріалу, допускає багато помилок при відповідях на поставлені питання;

«0» балів ставиться студенту, який не знає суті поставлених питань, при викладенні навчального матеріалу допускає грубі помилки.

Методика оцінювання студентів за іспитом

Підсумком при вивченні курсу «Податкове право» є складання іспиту.

При вирішенні питання про рівень підготовленості студентів з предмета викладач керується критеріями і положеннями, які розроблені Міносвіти України, і повинен оцінити:

знання основного фактичного матеріалу в об’ємі програми курсу;

знання відповідного діючого законодавства;

вміння чітко і грамотно обґрунтувати застосування окремих положень закону;

вміння самостійно, послідовно, чітко і впевнено викласти свої думки.

Умови переведення даних 100-бальної шкали оцінювання

у 4-бальну та шкалу ECTS

Оцінка за шкалою ECTS	Оцінка за бальною шкалою, прийнятою в НУДПСУ	Оцінка за національною шкалою
А	84-100	5 (відмінно)
ВС	67-83	4 (добре)
DE	50-66	3 (задовільно)
FX	33-49	2 (незадовільно) з можливістю повторного складання
X	0-32	2 (незадовільно) з обов’язковим повторним вивченням

 

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО МОДУЛЬНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ №1

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО МОДУЛЬНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ №2
ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЕКЗАМЕНУ З КУРСУ “ПОДАТКОВЕ ПРАВО”

1.  Основні передумови виникнення податкових механізмів.
2.  Характеристика періодів розвитку податкової системи.
3.  Предмет і метод податкового права.
4.  Поняття податкових правовідносин.
5.  Податкові норми, їх характеристика та види.
6.  Система та джерела податкового права.
7.  Поняття податку, його сутність та види.
8.  Система оподаткування в Україні та принципи її побудови.
9.  Функції податків.
10.  Сутність та види принципів оподаткування.
11.  Поняття платників податку та їх класифікація.
12.  Співвідношення податку, збору, мита.
13.  Поняття об’єкта, предмета, джерела податку та їх співвідношення.
14.  Методи оподаткування: поняття та види.
15.  Поняття та види ставок податку.
16.  Податкові пільги як елемент податкового механізму, їх сутність та види.
17.  Форми податкового кредиту.
18.  Порядок надання органами ДПС відстрочок і розстрочок сплати податків, інших платежів.
19.  Права та обов’язки платників податків.
20.  Органи, що здійснюють контроль за справлянням податків та зборів.
21.  Склад ДПС України та її взаємодія з іншими правоохоронними органами.
22.  Функції та завдання органів ДПС.
23.  Службові особи органів ДПС, їх правовий та соціальний захист.
24.  Відповідальність посадових осіб податкової міліції.
25.  Робота з обліку платників податків у податкових органах.
26.  Формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників податків.
27.  Структура та завдання податкової міліції.
28.  Платники податку на прибуток.
29.  Об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств. Поняття валового доходу та валових витрат.
30.  Амортизація та її вплив на розмір податкових зобов’язань платника.
31.  Ставки податку на прибуток підприємств.
32.  Порядок обчислення та сплати (перерахування) податку на прибуток підприємств.
33.  Порядок сплати податку на прибуток філіями та структурними підрозділами підприємств.
34.  Відповідальність юридичних осіб за заниження податку на прибуток.
35.  Авансові внески при оподаткуванні податків на прибуток підприємств.
36.  Пільги при оподаткуванні податком на прибуток.
37.  Порядок врегулювання безнадійної заборгованості.
38.  Непрямі податки в системі оподаткування.
39.  ПДВ як основний вид непрямих податків.
40.  Платники ПДВ та їх реєстрація в органах ДПС.
41.  Операції, що підлягають оподаткуванню ПДВ.
42.  Ставки ПДВ. Операції, що оподатковуються за “0” ставкою.
43.  Особливості нарахування та сплати ПДВ.
44.  Поняття податкової накладної та її функції.
45.  Пільги при оподаткуванні ПДВ.
46.  Анулювання свідоцтва платника ПДВ.
47.  Акцизний збір, як один із видів непрямих податків, його правове регулювання.
48.  Акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби.
49.  Порядок сплати акцизного збору.
50.  Використання марок акцизного збору.
51.  Платники податку з доходів фізичних осіб. Об’єкт оподаткування.
52.  Ставки з доходів фізичних осіб залежно від виду отриманого доходу.
53.  Пільги при оподаткуванні доходів фізичних осіб.
54.  Порядок нарахування та сплати податку з фізичних осіб до бюджету.
55.  Оподаткування операцій з продажу об’єктів нерухомого майна.
56.  Податок з власників транспортних засобів, його правове регулювання.
57.  Платники податку з власників транспортних засобів, об’єкт оподаткування та ставки податку.
58.  Відповідальність платників податку з власників транспортних засобів.
59.  Об’єкти та суб’єкти оподаткування земельним податком.
60.  Пільги при оподаткуванні податком з власників транспортних засобів.
61.  Нарахування та сплата земельного податку. Ставки земельного податку.
62.  Митні платежі та їх види.
63.  Державне мито, його правове регулювання.
64.  Пільги при сплаті державного мита.
65.  Ресурсні платежі в податковій системі України.
66.  Плата за спеціальне використання лісових ресурсів.
67.  Плата за спеціальне використання водних ресурсів.
68.  Плата за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин.
69.  Місцеві податки в системі оподаткування.
70.  Податок з реклами.
71.  Комунальний податок.
72.  Ринковий збір.
73.  Збір за паркування автотранспорту
74.  Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі.
75.  Відповідальність платників за порушення податкового законодавства.
76.  Фінансова відповідальність та умови її застосування.
77.  Відповідальність юридичних осіб за порушення норм податкового законодавства.
78.  Повноваження органів ДПС щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.
79.  Ухилення від сплати податків в значних розмірах та його наслідки.
80.  Податкова застава як спосіб забезпечення податкових зобов’язань
81.  Порядок вилучення органами ДПС документів.
82.  Стягнення не внесених в строк податків органами ДПС.
83.  Порядок розгляду органами ДПС матеріалів перевірок.
84.  Поняття патенту. Види діяльності, що підлягають патентуванню.
85.  Отримання торгового патенту в органах ДПС.
86.  Умови та наслідки анулювання (відкликання) патенту органами ДПС.
87.  Відповідальність за порушення законодавства про патентування.
88.  Контроль за проведенням суб’єктами підприємницької діяльності розрахунків із споживачами ЕККА і ТТК.
89.  Уникнення подвійного оподаткування.
90.  Правовий статус нерезидентів в податковій системі України.
91.  Порядок розгляду скарг платників податків органами ДПС.
92.  Визнання недійсним рішень органів ДПС про застосування фінансових санкцій.
93.  Оскарження дій посадових осіб органів ДПС.
94.  Спрощена система оподаткування та звітності суб’єктів підприємницької діяльності.
95.  Фіксований податок, його правове регулювання.
96.  Головна мета створення податкового кодексу.
97.  Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000.
98.  Адміністративний арешт активів та його правове регулювання.

Модуль 1.

Загальні положення податкового права.

  Тема 1.1.  Вступ. Податок , як економіко-правова категорія.

                                     Становлення та розвиток оподаткування.

1.  Історичний розвиток системи податків, її законодавче закріплення.         
2.  Поняття та сутність оподаткування. Принципи оподаткування.
3.  Поняття податку. Відмінність податку від інших загальнообов’язкових внесків до бюджетів та державних цільових фондів.
4.  Функції податків. Класифікація податків.

1.Історичний розвиток системи податків, її законодавче закріплення.

   ПОДАТКИ- це ціна, яку ми платимо

                                                          за можливість жити в цивілізованому

                                                          суспільстві.

Вся історія існування податків (понад 200 років) свідчить, що інтереси платників податків завжди протилежні інтересам органів , які їх вводять і справляють.

Із податками людина зустрічається впродовж всього життя, тому студенту (курсанту) – юристу треба знати весь матеріал, адже це потрібно для майбутньої професійної діяльності.

Необхідно знати основні ознаки податків, їх функції, принципи побудови податкової системи, правові режими, які застосовуються до різних видів податків.

Необхідно зрозуміти, що таке податки, які вимоги пред’являються до податкових законів.

Важливо навчитися безпомилково аналізувати закони про податки ат інше.

          Для існування держави потрібні фінансові ресурси, які акумулюються в бюджетних і позабюджетних централізованих фондах. Економічні відносини, пов’язані з податками, в тій чи іншій мірі торкаються всього населення країни, тому теоретичні і практичні аспекти побудови податкової системи цікавлять не лише спеціалістів (економістів, юристів, керівників всіх рівнів, підприємців ), але й громадян України.

           Система оподаткування України почала формуватися з 1991 року.

           Податки дуже складна і надзвичайно впливова на всі економічні явища фінансова категорія. Це обов’язковий елемент економічної системи держави не залежно від того, яку модель економічного розвитку вона вибирає, які політичні сили перебувають при владі.

              Об’єктивною реальністю є те, що за наявних економічних умов підприємницькі структури та громадяни повинні віддавати частку своїх доходів на загальнодержавні суспільні потреби, натомість одержувати від держави безоплатні блага та послуги.

              Найдавнішим джерелом державних доходів були домени, або державне майно, землі, ліси. Спочатку вони належали до власності монарха, доходи якого служили й доходами держави. Це були приватно – правові, а не публічно – правові доходи.

              Іншим джерелом державних доходів виступали регалії – дохідні прерогативи казни, певні галузі виробництва, види діяльності, що приймалися у виключне користування казни і виключалися з суспільного обороту, із сфери діяльності населення: - безхазяйна регалія (вітер, вода, надра); -  митна регалія ( за проїзд); - судова регалія (судові штрафи, доходи від конфіскації); - монетарна регалія ( право чеканити монету). Регалії стали перехідним ступенем до податків.

           Поняття податок першим розкрив А.Сміт у роботі «Про багатства народів » - 1770р. За його словами « податок »- це тягар, що накладається державою у формі закону, який передбачає і його розмір, і порядок сплати.

            Найбільшого розквіту податки отримують за умов розвиненої ринкової економіки. Саме вони стають об’єктивним елементом фінансових відносин між державою та юридичними й фізичними особами.

           За економічним змістом податки – це фінансові відносини між державою  і платником податків з приводу примусового відчуження частини знову створеної вартості , з метою формування централізованих фондів грошових ресурсів, необхідних для виконання державою своїх функцій.

         Податки – це інструмент державного втручання в економічні процеси, що проходять в суспільстві.

          Правова категорія податку – це перехід власності до держави, тобто зміна власності.

          Законодавче закріплення в Конституції України ст.67, 92, 116, 138, 143.

  Ст.67 констатує : «Кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом».Закон України від 19 грудня 1992р. № 2886-ХІІ «Про тимчасове делегування КМУ повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання» став помітною віхою в регулюваннні оподаткування, тобто відбувся «декретний залп» в галузі податкового регулювання, що практично оновив усю систему податків.

Якісне оновлення податкової системи України припало на 1994-1995рр. У цей період формуються стійкі, відпрацьовані податкові механізми. До 1994р. складається система місцевих податків і зборів, вводяться нові загальнодержавні податки ( податок на промисел ).

22 грудня 1994р. прийнятий ЗУ « Про державний реєстр фізичних осіб- платників податків та інших обов’язкових платежів » 320/94 ВР і уведений в дію з 1 січня 1996р. Закон України від 2 лютого 1994р. 3904-ХІІ « Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР « Про систему оподаткування», уперше в податковому законодавстві України закріпив поняття податку, збору, обов’язкового платежу. Окремими статтями були деталізовані основні елементи податкового механізму.

2. Поняття та сутність оподаткування. Принципи оподаткування.

 Історія розвитку оподаткування свідчить,  що податки можуть бути не тільки джерелом поповнення бюджетів, але і інструментом регулювання тих чи інших соціально – економічних процесів. (Податкові пільги – податковий тиск ).

Організація оподаткування справляє значний вплив на реалізацію суспільного продукту, темпи нагромадження капіталу і технічного оновлення виробничого потенціалу держави.

       Сучасна податкова система України починає свій відлік від 25 червня 1991 року з прийняття Закону України «Про систему оподаткування», в якому важливу роль відведено створення оптимально справедливої та економічно виправданої системи оподаткування в найближчому майбутньому.

           Цей закон (1251-12) визначає принципи побудови системи оподаткування, податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджетів та цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність за порушення податкового законодавства.

         З того часу до базового податкового ЗУ «Про систему оподаткування» вносилися зміни. Так 2 лютого 1994р. була прийнята нова редакція цього закону (№ 3904-ХІІ від 02.02.1994р.), яка проіснувала три роки, а 18 лютого 1997р. була прийнята остання редакція Закону (№ 77/97-ВР від 18.02.1997р.), яка встановила більш чітку і логічну структуру оподаткування, і яка з подальшими змінами й доповненнями є чинною й на сьогодні.

Закон встановлює принципи побудови системи оподаткування, якими є:

- обов’язковість ;

-  рівнозначність і пропорційність;

-  недопущення проявів податкової дискримінації;

-  соціальна справедливість;

-  стабільність;

-  економічна обґрунтованість;

-  єдиний підхід;

-  доступність;

-  компетентність.

             Виходячи з принципів можна зауважити, що система оподаткування буде тим ефективнішою, чим вона буде зручнішою як для того, хто сплачує податки, так і для того хто здійснює контрольні функції.

Закон України «Про систему оподаткування» визначає:

- порядок встановлення і скасування податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів;

-  порядок встановлення податкових ставок;

-  порядок зарахування податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів;

-  права та обов’язки платників податків і зборів (обов’язкових платежів);

-  відповідальність платників податків і зборів (обов’язкових платежів) за порушення податкових законів;

-  обов’язки банків та інших фінансово-кредитних установ щодо запитів про наявність і рух коштів на розрахункових та інших рахунках платників податків-клієнтів цих установ;

-  джерела сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);

-  порядок сплати місцевих податків і зборів;

-  механізм усунення подвійного оподаткування;

-  порядок дії міжнародних договорів;

-  контроль за справлянням податків, зборів (обов’язкових платежів).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ефективна система оподаткування має принципове (якщо не вирішальне) значення для соціально-економічного розвитку країни. Вона безпосередньо впливає на структуру виробництва та динаміку розвитку економіки, інвестиційний клімат, розвиток науково-технічного прогресу та інновацій у суспільстві. На основі податкової системи формуються соціальні програми, а також доходи всіх рівнів.

3.Поняття податку.Відмінність податку від інших загальнообов’язкових внесків до бюджетів та державних цільових фондів.

 Термін «податок» може розглядатися як правова і як прикладна категорії.

- Правова тому, що це перехід права власності від платника до держави, тобто зміна форми власності при внесенні платником податку до бюджету (державного чи місцевого).

- Як прикладна категорія, податок становить нецільовий, безвідплатний, безповоротний, безумовний і обов’язковий платіж, що надходить від юридичних і фізичних осіб до бюджету відповідного рівня на підставі акта ВРУ або ради місцевого самоврядування.

Ст.2 Закону України « Про систему оподаткування » встановила, що під

« податком, збором, іншим обов’язковим платежем до бюджетів і внеском до державних цільових фондів розуміється обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснений платниками в порядку  і на умовах, що визначаються законодавчими актами України ».

         Податки – основне джерело бюджетних доходів.

         Обов’язок сплати податку , за Конституцією, виникає тоді, коли у власника з’являється  дохід; які податки повинен сплачувати цей власник , скільки і коли визначає податкове законодавство.

Платники податків у будь – якій державі користуються фондами громадського споживання – безоплатною початковою і середньою освітою, мінімальною медичною допомогою…

Сплата податків обов’язкова, так як держава, регулюючи податкові відносини, погрожує покаранням за невиконання своїх приписів.

Податок – це форма примусового відчуження результатів діяльності суб’єктів, що реалізують свій обов’язок, у державну чи комунальну власність, що надходить у бюджет відповідного рівня (чи цільовий фонд) на підставі закону (чи акта органу місцевого самоврядування) і виступає як обов’язковий, нецільовий, безумовний, безоплатний і безповоротний платіж.

У ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» визначено поняття податку і збору (обов’язкового платежу), окремого визначення податку, законодавець не дає в жодному акті.

У чому полягає істотна відмінність податків від зборів не зрозуміло. Деякі вчені виходять з того, що обов’язкові платежі – це родове поняття, а податкові збори – його видові форми. Інші вчені твердять: податок відрізняється від усіх інших платежів такими особливостями:

1) вводяться податки виключно законами;

2) при справлянні податків відбувається відчуження власності фізичних і юридичних осіб на користь держави або органу місцевого самоврядування;

3) законом встановлюється обов’язковість сплати;

4) існує індивідуальна безвідплатність;

5) відсутність цільового призначення;

6) застосування примусової сили при невиконанні припису держави.

Мито і збір відрізняються від податків:

1.  За метою:  податки – задоволення потреб держави; мита, збори– задоволення певних потреб чи витрат установ.
   1.  За характером обов’язку: податок – обов’язковість , інші - притаманна певна добровільність дій.
   2.  За періодичністю: збори, платежі – одноразовий характер, здійснюють без певної системи.

[ Ні державний, ні муніципальний орган не погрожує примусом суб’єктам, які добровільно на сплатили зборів, просто їм не будуть надані послуги

( ліцензії, дозволи ), покарають тих, що працюють без дозволу.]

4.  Функції податків. Класифікація податків

Функції податків можна згрупувати в два блоки:

                    Основні                      та                    Додаткові

                                                                              

                Фіскальна                               Регулююча      Контрольна

Саме на базі цих функцій будується податковий механізм, і, діючи спільно, вони утворюють цілісний комплекс. Додаткові деталізують головні цілі, реалізовані через підсистему основних.

1.  Найважливішою є фіскальна (fiscus –державна скарбниця). Відповідно до цієї функції податки виконують своє основне призначення – насичення доходної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства.
   1.   Регулююча – регулювання виробництва  і споживання (непрямі податки). Податкове регулювання  - наприклад: пільги, податковий тиск, рівні прибутковості.
   2.  Контрольна. За допомогою цієї функції оцінюють раціональність, збалансованість податкової системи, кожного важеля окремо, перевіряють, наскільки податки відповідають реалізації мети у сформованих умовах.

Податкові функції податку утворюють підсистему , що охоплює кілька видів функцій:

1.  Розподільна – наповнити скарбницю щоб потім розподілити отримані кошти.
2.  Стимулююча (дестимулююча) – створює орієнтири для розвитку або згортання виробничої діяльності. Застосовується механізм пільг, зміна об’єкта оподаткування, зменшення оподаткованої бази.
3.  Накопичувальна – орієнтована на кінцевий результат і збільшення потужностей, розвиток виробництва.

Класифікація:

1.Залежно від компетенції органу, що вводить дію податкового платежу на відповідній території:

           а)  загальнодержавні;

           б) місцеві (перелік встановлює ВРУ, а вводять в дію місцеві органи самоврядування);

2. Залежно від каналу надходження – закріплені та регульовані.

      Закріплені безпосередньо і повністю надходять до конкретного бюджету чи позабюджетного фонду.

              Можна деталізувати цю групу податків:

а) державні – повністю надходять до державного бюджету,

б) місцеві -  повністю надходять до місцевих бюджетів,

в) пропорційні – надходять до державного і місцевих бюджетів у певній пропорції,

г) позабюджетні – надходять до певних фондів.

3. Залежно від платника:

    а) податок з юридичних осіб (податок на прибуток)

    б) податки з фізичних осіб (прибутковий, на промисел)

    в) змішані (власників транспортних засобів).

4. Залежно від форми оподаткування:

    А) прямі (прибутково–майнові) – податки, що стягуються в процесі придбання та акумуляції матеріальних благ, визначаються розміром об’єкта обкладання, включаються в ціну товару і сплачується виробником або власником.

Прямі поділяються на :

             а) особисті – сплачуються платником за рахунок і залежно від отриманого ним доходу (прибутку) з урахуванням його платоспроможності.

              б) реальні – податки, що сплачуються з майна в основі лежить не реальний , а передбачуваний середній дохід.

   Б) Непрямі ( на споживання ) – податки, що стягуються у процесі витрати матеріальних благ, визначаються розміром споживання, включаються у вигляді надбавки до ціни реалізації товару і сплачуються споживачем.

 5. Залежно від способу стягнення:

         а) часткові (кількісні) – розмір податку встановлюють для кожного платника окремо, з урахуванням його майнового стану і можливості сплати;

        б) розкладкові (репартіаційні) – податок нараховується на цілу корпорацію платників, що самостійно здійснюють між собою остаточний розподіл податкового тягаря.

6. Залежно від характеру використання:

      а) загального призначення – на загальні цілі, без конкретизації використання.

     б)  цільові податки – зараховуються до позабюджетних цільових фондів.

7. Залежно від періодичності стягнення:

       а) разові ( власники транспортних засобів);

       б) систематичні ( регулярні ) – щомісячно, поквартально.  

8. Залежно від обліку податкового платежу:

      а) податки, що фінансуються споживачем (акциз, ПДВ);

      б) податки, що включаються у собівартість ( земельний податок);

      в) податки, що фінансуються за рахунок балансового прибутку (податок на майно, на рекламу);

     г) податки, що фінансуються за рахунок чистого прибутку, тобто прибутку після сплати податку (збір за право торгівлі, за використання національної символіки).

9. В окрему підсистему можна виділити групу загальнодержавних зборів:

   а) збори економічного характеру;

   б) збори соціального характеру;

   в) збори природоресурсного характеру.

- Прямі податки – напряму сплачуються платником до бюджету держави залежно від розміру об’єкта оподаткування. Причому сплата такого податку призводить до вартісного зменшення об’єкта оподаткування (податок з прибутку підприємств, податок на доходи з фізичних осіб, податок на нерухоме майно, плата за землю, податок з власників транспортних засобів).

- Непрямі податки  - обов’язкові платежі, які сплачуються платниками опосередковано через цінові механізми, причому сума податку не зменшує об’єкт оподаткування, а збільшує ціну товару (ПДВ, акцизний збір, мито).

В даний час всі подоходні  і майнові  податки (в тому числі дарування, спадщина, купівля – продаж цінних паперів і т. і. ) відносяться до прямих, а всі податки на споживання – до непрямих.

                Тема 1.2.  Структура (елементи) податку, її правове

                                   регулювання

1.  Правове значення елементів податку.
2.  Суб’єкт оподаткування. Предмет та об’єкт оподаткування.
3.  Масштаб податку та одиниця оподаткування. Податкова база.
4.  Ставка податку та методи оподаткування.
5.  Податкові пільги та їх класифікація.
6.  Порядок та способи обчислення і сплати податку. Податкові періоди та строки сплати податку.

1. Правове значення елементів податку.

До законів, які встановлюють податки і порядок їх справляння держава висуває особливі вимоги, встановлюючи елементи, які входять до механізму, що застосовується при справлянні податків (а для платників при їх сплаті).

Система елементів правового механізму податку складається з обов’язкових і факультативних елементів.

        Обов’язкові об’єднано  у 3 групи:

1.  Основні елементи – до них належать:

              а) платник податку чи збору;

              б) об’єкт оподаткування;

              в) ставка податку чи збору.

2) Додаткові елементи – деталізують специфіку конкретного платежу, створюють завершену й повну систему податкового механізму. Вони обов’язкові як і основні.

  Сукупність додаткових елементів правового механізму податку складається з 2-х підгруп:

               а) деталізація основних чи пов’язаних з ним (предмет, база, одиниця оподаткування – категорії, що прямо залежать від об’єкта оподаткування).

                б) мають самостійне значення (податкові пільги, методи, терміни і способи сплати податку; бюджет чи фонд, куди надходять податкові платежі).

Основні і додаткові елементи мають обов’язків характер, без якого неможливо закріпити відповідний податковий механізм.

3) Факультативні елементи не є обов’язковими і можуть закріплюватись в законодавчих актах, але їх може і не бути. (Ведення спеціальних кадастрів по майнових податках, специфічні реєстри і інші).

2. Суб’єкт оподаткування. Предмет та об’єкт оподаткування.

Діюче законодавство не дає вичерпного переліку видів об’єктів оподаткування, а виділяє найпоширеніші з них, залишаючи перелік відкритим.

Об’єктом оподаткування може бути вартість товарів (робіт, послуг), доход чи його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг) використання природних ресурсів.

Об’єктом є переважно такий предмет, з приводу якого необхідна сплата податку, наприклад, отриманий дохід , володіння будь чим , споживання відомих предметів.

Об’єкт – те, що підлягає оподаткуванню. Визначення можливих переліків об’єктів оподаткування дано в ст.6 Закону України «Про систему оподаткування». Об’єктами можуть бути операції з реалізації товарів, послуг, майно, прибуток, дохід і вартість реалізованих товарів, наданих послуг або інший об’єкт , що має вартісну, якісну або фізичну характеристику , з якою законодавчий акт пов’язує виникнення обов’язку сплатити податок.

         Об’єкт оподаткування – явище , предмет чи процес справляння податку.

Є два підходи до оцінки об’єкта:

           а) кількісний і натуральний;

           б) грошовий.

Суб’єкт податку – юридична чи фізична особа, яка  зобов’язана сплачувати податок. Крім обов’язку вносити кошти до бюджету або централізованого цільового фонду, платник зобов’язаний своєчасно подавати фінансовим органам звіти про одержані доходи, про сплату податків.

З об’єктом податку пов'язаний предмет оподаткування, який відбиває ознаки не юридичного, а фактичного характеру. Наприклад, об’єкт податку на землю. Сама по собі ділянка не породжує ніяких правових наслідків, але право власності пов’язане саме з нею.

Одне і те ж майно може бути предметом кількох податків: автомобіль – іномарка оподатковується митом, акцизом, ПДВ при ввезенні, а потім щороку податком на власника транспортних засобів.    

3. Масштаб податку та одиниця оподаткування. Податкова база.

Для визначення параметрів оподаткування, його виміру, обирається певна фізична характеристика, цей критерій прийнято іменувати масштабом податку. На встановлення бази оподаткування впливає насамперед масштаб податку ( грошова одиниця для прибуткового податку).

      Одиниця оподаткування – це умовна розрахункова характеристика предмета оподаткування, одиниця виміру, масштаб податку. Приклад: при обкладанні податком такого майна, як автомобілів в Україні можуть застосовуватись різні масштаби: об’єм циліндрів двигуна, вартість транспортного засобу (мито), потужність двигуна і навіть довжина транспортного засобу.

       Одиниця обкладання – частина податкового об’єкту, на який встановлюється ставка податку:  1₤, 1 м², 1 га землі, 1 квт, об’єм циліндра.

Базою оподаткування є конкретна (кількісна, фізична чи інша) характеристика певного об’єкта оподаткування.

        База оподаткування – це вартісна, фізична або інша характеристика оподаткування (дохід, що підлягає оподаткуванню у громадянина - 800 грн.).

Податкова база необхідна саме для нарахування податку, але вона не є безпосередньо обставиною, що породжує обов’язок сплатити податок, тобто об’єктом оподаткування.

Заниження бази оподаткування не можна кваліфікувати як приховування чи відсутність обліку оподаткування, оскільки платник податків заявляє про наявність об’єкта оподаткування.

         База оподаткування встановлюється по кожному податку окремо на підставі таких принципів:

1.  однорідність бази оподаткування;
   1.  можливість застосування до неї конкретної одиниці її виміру;
   2.  простота і зрозумілість визначення бази;
   3.  зручність застосування бази оподаткування для нарахування податку;
   4.  можливість обліку бази оподаткування.

4. Ставка податку та методи оподаткування.

Чинне законодавство України не містить поняття ставки податку (оподаткування).  Але у ст.1006 Законопроекту Податкового кодексу України (№ 3266 – 1 прийнятому у першому читанні 13.07.2000р.):

Податкова ставка (норматив) – це величина податкових відрахувань на одиницю , виміру бази оподаткування.

Вона виражається у відсотках або ж у твердій сумі. Ст.7 Закону України

«Про систему оподаткування» визначено: ставка встановлюється ВРУ і органами місцевого самоврядування і не змінюється протягом року, якщо інше не передбачено законодавством. Разом з тим ст.15  Закону України «Про систему оподаткування » місцеві податки і збори , механізм стягнення і порядок сплати  встановлюють сільські, селищні, міські ради відповідно до переліку та у межах граничних розмірів ставок , встановлених Законами України, крім збору за проїзд територією прикордонних областей, що встановлюють обласні ради.

Види ставок:

1) Залежно від рівня податкового тиску (тягаря) на платника податків:

         а) єдина ставка

         б) диференційована ставка  

                 - базова

                 - знижена

                 - підвищена

2) Залежно від методу встановлення:

              а) абсолютна

              б) відносна

              в) змішана

3) Залежно від формування інтересу в платника:

                а) стимулююча (позитивна)

                б) негативна

                в) обмежуюча

4) Залежно від економічних наслідків оподаткування:

                 а) фактична

                 б)  економічна

Розміри ставок податку можуть змінюватися відповідно до обраного методу оподаткування. Під методом оподаткування розуміють механізм зміни ставок оподаткування залежно від збільшення податкової бази.

          Основні методи оподаткування:

1.  Рівне оподаткування (цільові податки).
2.  Пропорційне оподаткування (стабільна ставка, незалежно від збільшення об’єкта оподаткування).
3.  Прогресивне оподаткування–із зростанням бази оподаткування збільшується ставка податку.
4.  Змішане оподаткування-поєднання окремих елементів зазначених вище методів.

Існує три методи встановлення ставок:

1.  Інтуїтивний – бажання волі законотворців.
2.  Емпіричний – на основі аналізу за попередній період і у відповідності з потребами.
3.  Метод математичного моделювання.

5. Податкові пільги та їх класифікація.

      Податковою пільгою визначається звільнення платника податків від нарахування і сплати податку чи сплати  ним податку в меншому розмірі за наявності підстав, визначених законодавством України.

Звільнення від сплати податку можливо в повному чи частковому обсязі.

    При звільненні в повному обсязі платник цілком звільняється від нарахування і сплати. При  звільненні в частковому – платник податку звільняється від сплати податку тільки у певній частині його податкового обов’язку.

Підставами для надання податкових пільг є особливості , що характеризують певну групу платників, вид їхньої діяльності й об’єкт оподаткування. Правове регулювання податкових пільг здійснюється на двох рівнях. Перший – податкові закони, що закріплюють принципові винятки для певних категорій платників чи галузей. Другий – підзаконні акти , що здійснюють тактичні цілі стосовно конкретних суб’єктів.

Види податкових пільг (класифікація):

1.  Відрахування (вилучення). Цей вид пільг проектується на об’єкт оподаткування, що безпосередньо зменшується.
2.  Знижена – вид пільги в галузі оподаткування, що зменшує суму податку на певні величини.

Форми податкових пільг:

1.  Неоподаткований мінімум об’єкта податку (Мін. заробітна плата).
2.  Вилучення з обкладання певних елементів об’єкта оподаткування (природоохоронні заходи, нові технології).
3.  Звільнення від сплати податку окремих осіб чи категорій платників (ветерани війни, учасники ЧАЕС).
4.  Зниження податкових ставок.
5.  Цільові податкові пільги (податковий кредит).
6.  Інші податкові пільги (податкові канікули).

6. Порядок та способи обчислення і сплати податку. Податкові періоди та строки сплати податку.

Способи сплати податків і зборів.

1.  Кадастровий (використання кадастрового способу при оцінці вартості земельних ділянок. Фіксовані строки їх сплати).
   1.  Деклараційний (надання декларації про отримані доходи за певний період і про свої податкові зобов’язання).
   2.  Попередній (авансовий) – податок стягується з джерела доходів – до одержання платником доходу.

 Порядок сплати – це способи внесення платником податку або агентом суми податку до відповідного бюджету.

      Обчислення податку, являє собою сукупність дій платника податків (податкового агента) або податкового органу з визначення суми податку , що підлягає сплаті до бюджетів або цільових фондів.

                 Виходячи з цього розрізняють:

1.  Окладні податки – обчислює безпосередньо податковий орган;
2.  Неокладні податки – обчислює самостійно платник податків;
   •  безпосередньо неокладні – обчислює сам платник податків;
   •  опосередковано неокладні – обчислює податковий агент;
3.  Змішані податки– обчислюють на різних етапах і платник, і податковий орган.

Розрахунок суми податку пов'язаний з визначенням податкового періоду – строку, протягом якого формується оподаткована база і визначається розмір податкового зобов’язання. Обчислюється податок у межах одного податкового періоду, але здійснювати це можна кількома способами.

Існує два основних способи обчислення податку:

1.Кумулятивний – спосіб визначення об’єкта, за якого податкова база визначається наростаючим підсумком. На конкретну дату визначається оподаткована база, зменшена на суму пільг, якими користується платник на цю дату. На кожний момент виплати доходу визначається загальна сума виплат конкретній особі. При цьому сума зменшується на розмір податку, утриманого раніше.

2. Не кумулятивний – спосіб визначення податкової бази вроздріб. У цьому разі кожна частина доходу обкладається податком окремо, поза зв’язком з іншими джерелами доходів.

      Податковим законодавством України передбачено застосування обох способів , а також їх поєднання.

      Як правило, обчислення податку, визначення сум, що підлягають внесенню до бюджетів і цільових фондів, є обов’язком платників, що деталізується по кожному податку і збору спеціальним податковим законодавчим актом. Однак це виключає участь податкового органу у визначенні сум податку та збору. Здійснюється це у разі прямого делегування йому подібних обов’язків або в ситуаціях, коли платник податку ухиляється від обчислення і сплати податку.

Контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податку, якщо:

а) платник податків не подає у встановлений термін податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань , заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні чи методологічні помилки, які призвели до заниження чи завищення суми податкового зобов’язання;

г) згідно із законами з питань оподаткування, особою , відповідальною за нарахування окремого податку або збору є контролюючий орган.

      Якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податку через неможливість встановити фактичне місцезнаходження підприємства або його підрозділів, фізичної особи або ухилення платника чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов’язань через відсутність обліку або первинних документів, сума податкових зобов’язань платника може бути визначена за непрямих методів. Це здійснюють виключно податкові органи.

       Згідно ст.67 Конституції України – кожен зобов’язаний вчасно і в повному обсязі сплачувати податки.

Терміном сплати податку визначений період часу, що починається з моменту виникнення податкового обов’язку платника і завершується моментом закінчення терміну сплати податку.

Поділяються терміни сплати на :

1.  Термінові податки – сплачуються протягом певного терміну з моменту виникнення податкового обов’язк (з власників транспортних засобів при придбанні чи ТО, акциз на третій робочий день після здійснення обороту з реалізації).
   1.   Періодичні податки – сплачуються протягом певного календарного часу.

Вони поділяються на :

•  декадні – 1 раз на 10 днів;
•  щомісячні (ПДВ, доход);
•  щоквартальні (прибуток, ПДВ);
•  піврічні (на землю);
•  щорічні (прибутковий).

Зміною терміну сплати податку (збору) визначається перенесення уповноваженим органом встановленого терміну сплати податку (збору) на пізніший.

       Формами зміни терміну сплати податку і збору є :

а) відстрочення - перенесення граничного терміну сплати певної суми податку на пізніший термін. Не надається із ввізного мита , акцизних зборів, ПДВ при ввезенні товарів (робіт, послуг), внесків до Пенсійного фонду…..

б) розстрочення – являє собою розподіл суми податку на певні частини з установленням термінів їх сплати.

в) податковий кредит – регламентує суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

  Відстрочення має право вимагати будь – який платник, який має податкові зобов’язання, а орган уповноважений приймати ці рішення, зобов’язаний задовольнити вимогу , якщо підстави надані платником як обґрунтування є тотожними підставами іншим платникам.

Відстрочення є перенесення сплати основної суми податкових зобов’язань платника без урахування сум пені під проценти, розмір яких не може бути меншим за ставку НБУ (120%). Відстрочення надається не більше як 12 календарних місяців з моменту виникнення зобов’язання .Підставою є надання платником достатніх доказів щодо дії непереборної сили, що веде до податкового боргу/або банкрутства, а також надання економічного обґрунтування, які свідчать про можливість погашення податкового зобов’язання.

Розстрочення являє собою розподіл суми на певні частини з установленням їх сплати. Розстрочення надається на умовах податкового кредиту, за якими основна сума кредиту та нараховані на неї  % погашаються рівними частками, починаючи з податкового періоду, наступного за періодом надання такого кредиту.

Податковий кредит регламентує суму, на яку платник має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду. Термін сплати зменшується на підставі договору, що укладається між платником податку і податковим органом в межах його компетенції.   

  

  

Тема 1.3. Податкове право та податкове законодавство.

1.   Поняття податкового права. Предмет та метод правового регулювання.

2.   Співвідношення податкового права з іншими галузями права.

3 .  Принципи податкового права.

4.   Джерела податкового права. Проблеми кодифікації податкового

     законодавства.

1.  Основи міжнародного податкового права. Поняття та види податкових міжнародних договорів.

1.Поняття податкового права. Предмет та метод правового регулювання.

Податкове право являє собою складний інститут фінансового права, який регулює основи доходної частини бюджету.

Податкове право:

•  виступає як інститут предметний – присвячений чітко визначеному предмету – різновиду відносин, що виникають з приводу встановлення, сплати і стягнення податків і зборів, їх зміни і скасування;
•  регулює суспільні відносини щодо встановлення, справляння і стягнення податкових платежів, їх зміни і скасування;
•  встановлює обов’язок юридичних і фізичних осіб сплачувати податки і збори, а також регламентує процедуру обчислення і сплати податків і зборів, порядок здійснення податкового контролю і застосування заходів відповідальності за порушення податкового законодавства;
•  є складним інститутом, що включає сукупність своєрідних фінансово –правових норм.

       Податкове право виділяє відносини щодо руху тільки коштів знизу вгору – від платників до бюджетів у формі податків і зборів. Специфічний і метод правового регулювання , що має яскраво виражений імперативний характер.

Взаємодіє з усіма інститутами фінансового права – бюджетним правом, фінансовим контролем і іншими.

        Інститут податкового права охоплює відповідну систему відносин, що й становить  предмет податкового права.

        Предметом податкового права є група однорідних суспільних відносин, що визначають надходження коштів від платників до бюджетів у формі податків і зборів.

          Характерною рисою податкових відносин є їх майновий характер – виконання податкового обов’язку означає передачу у власність або розпорядження держави певних коштів. Відносини щодо зборів і податків є владно – майновими. Податкові надходження є одним з основних каналів формування власності держави, хоча спочатку й у специфічній грошовій формі.

         В основі методу податкового права покладено метод владних розпоряджень. Метод податкового права є фінансово – правовим і передбачає використання імперативних норм. Наприклад: застосування санкцій за податкові правопорушення виключає альтернативу – вони визначаються однозначно і безумовно. Характерною рисою методу податкового права є та обставина, що владні розпорядження стосуються певного кола платників, порядку, умов і розмірів платежів до бюджетів чи фондів. Коло держаних органів, уповноважених давати розпорядження учасникам податкових відносин, складають податкові органи. Іншою рисою методу податкового права є широке застосування імперативних норм податкового права з метою формування бюджетів за рахунок доходів і майна платників податків.        

2.  Співвідношення податкового права з іншими галузями права.

Особливості, своєрідність і зміст податкового права найповніше розкриваються при співставленні й розмежуванні його від інших галузей права.

Податкові правовідносини, що передбачають обов’язковим суб’єктом державу, пов’язано з багатьма сторонами її функціонування.

         Конституційне право, що має базове значення  для всіх правових галузей та інститутів , відіграє таку ж роль і щодо податкового права. Відома Вам ст.67 КУ містить положення, відповідно до якого громадянин зобов’язаний платити  встановлені податки і збори. Ця ж стаття виконує охоронні функції і захищає інтереси всіх платників, оскільки містить положення, що забороняє необґрунтоване збільшення податкового тягаря шляхом надання податковим нормам зворотності.

         Взаємодія податкового права з адміністративним виявляється  у встановленні відповідальності за порушення податкового законодавства. Охоронну функцію податкового  права  обумовлено тим, що адмінвідповідальність забезпечує виконання платниками податків їх обов’язків. Наприклад: відповідальність за порушення податкового законодавства містить разом з фінансовими й систему адмінсанкцій.

         Тісно пов’язане податкове право з цивільним. Такі категорії цивільного права, як доход, майно, споживання, видатки використовуються у податковому. Цивільне регулює відносини, реалізація яких передбачає досягнення певних господарських результатів після чого вступає в дію податкове право, яке визначає розміри й порядок сплати податків, зборів і т.і.

        Низка комплексних категорій притаманна податковому й трудовому праву. Наприклад, особливості оподаткування пенсії або ж специфічна дія механізму відрахувань у державний Пенсійний фонд.

         Тісно пов’язане податкове право з карним правом. Кваліфікація деяких злочинів неможлива без застосування категорій податкового права і його норм.      

        Досить активно застосовуються нормативні акти міжнародного права, що регулюють податкову діяльність (договори про усунення подвійного оподаткування).

3.  Принципи податкового права.

Структура інституту податкового права визначається багатьма деталями, однак вона підпорядкована низці загальних принципів, серед яких:

1) Наявність комплексу рівних приписів. До інститут податкового права входить комплекс одно порядкових нормативних положень, які регулюють однорідні відносини. Ця система норм, які визначають оподаткування юридичних та відносини щодо оподаткування фізичних осіб.

2) Різнобічний вплив податкових норм на врегульовані відносини, що забезпечують єдиний підхід , який і зв’язує  їх у складний інститут.

3) Об’єднання всіх норм інституту податкового права за допомогою стійких закономірних зв’язків , відображених у загальних приписах.

Такими зв’язками виступають принципи податкового права, принципи оподаткування, що мають законодавче закріплення.

      Для вищенаведених принципів, аналіз окремого податкового механізму здійснюється у такій послідовності:

      Платник – об’єкт оподаткування – ставка податку – пільги при оподаткуванні.

Принципи податкового права охоплюють керівні положення права. Вихідні напрями, основні начала, що визначають суть всієї системи, галузі або інститу права.

Податковому праву як складовій частині правової системи властиві загальногалузеві принципи, що знаходять своє відображення у всіх галузях: верховенство закону, єдність, доцільність і реальність, законність, тощо. Що стосується спеціальних (галузевих) принципів, то одні з нихзнаходіть своє пряме закріплення в конкретних нормах податкового закону (принципи-норми), інші набувають свого вираження в системі норм, що регулюють сплату конкретного податку (принципи, які випливають із норм).

Принципи податкового права включають в себе:

1) Матеріальні, які визначають сутність категорій, норм, використовуваних податковим правом, ставлячи їх у певну ієрархічну систему.

2) Процесуальні – регулюють сфери компетенції суб’єктів податкових правовідносин, механізм установлення, зміни і скасування податкових платежів.

3) Розрахункові- регулюють функціонування конкретного податкового механізму, визначення основних його елементів і перерахування коштів відповідно до бюджетів.

4. Джерела податкового права. Проблеми кодифікації податкового

законодавства.

       Джерелами податкового права є форма вираження правотворчої діяльності держави з приводу прийняття компетентними державними органами нормативних актів, що встановлюють норми податкового права.

Джерело податкового права має встановлювати правило поведінки суб’єкта, має бути виданим компетентним органом, мати чітку відповідальність матеріальної і процесуальної сторони функціонування податкового механізму.

       Джерела податкового права можна поділити за кількома принципами:

І. За владно – територіальною ознакою:

       - загальнодержавні нормативні акти;

       - республіканські (АРК);

       - місцеві.

ІІ. За характером правових норм:

•  нормативні – містять правові норми загального характеру, прийняті компетентними органами у встановленому порядку.
•  не нормативні – не містять правових норм загального характеру (інституції).

ІІІ. За особливостями правового регулювання і характером встановлення:

•  звичай;
•  прецедент;
•  міжнародні договори (конвенції, угоди);
•  правова доктрина;
•  нормативний правовий акт – найважливіше, а й іноді єдине джерело податкового права.

Податкове законодавство, як форма реалізації податкового права, містить досить широке коло нормативних актів, які регулюють оподаткування. Основу податкового законодавства повинні становити тільки закони і найважливіші підзаконні акти.

       Термін «законодавство» охоплює закони України; чинні міжнародні договори України, згоду на обов’язковість яких дала ВРУ; постанови ВРУ; укази Президента України; декрети і постанови КМУ, прийняті в рамках їх повноважень і відповідно до Конституції України та законів України.

«Загальні податкові закони» - законодавчі акти, які містять положення , що регулюють податкову систему в цілому, її основи, головні характеристики податкових важелів. В них не деталізується конкретні види податків.

«Спеціальні податкові закони» - законодавчі акти, що регулюють окремі групи чи види податків. До них належать закони, що містять характеристику окремого виду податку, детальний механізм його обчислення та сплати.

На новому етапі податкових реформувань – етапі розробки Податкового кодексу аксіомою є визначення мети податкових трансформацій. Податковий кодекс (ПК) повинен не просто об’єднати діючі закони та нормативні акти, але і ліквідувати проблеми, що накопичились. Без визначення довгострокової орієнтації податкової політики стає зрозумілою і безперспективність подальшої стратегії податкових реформувань з метою реалізації виключно фіскальної політики уряду України.

Сьогодні в Україні альтернативи суттєвому зниженню податкового тягаря немає.

Проблеми:

•  наявність значного державного боргу, що включає зовнішній, внутрішній  та рівень кредиторської заборгованості бюджетних установ;
•  дефіцит бюджету, який сьогодні набув латентного характеру;
•  великі обсяги загальнодержавного споживання, здійснити значні обмеження якого у короткостроковий період не вдається.

Тому першочерговим слід вважати максимізацію функцій соціально добробуту шляхом створення таких умов фінансово – господарської діяльності, які б стали каталізатором довгострокового зростання національного виробництва з одночасним збереженням помірних темпів інфляції та поступового покращення стану платіжного балансу.

5.Основи міжнародного податкового права. Поняття та види податкових міжнародних договорів.

    Міжнародний договір є найважливішим джерелом міжнародного податкового права.

    Податковий договір (угода) має подвійну природу, з одного боку , він регулюється міжнародним правом. З іншого – після його інкорпорації в національне податкове право стає елементом внутрішньо – державного податкового законодавства.

      За юридичною силою міжнародні податкові угоди бувають двох видів:

1.  Які мають більшу юридичну силу порівняно з Національними податковими законами (Україна, Росія ) ст.19 ЗУ «Про систему оподаткування » від 18.02.1997 року № 77 / 97- ВР.
   1.  Які мають рівну юридичну силу (США, Великобританія).

Міжнародні угоди, що регулюють податкові правовідносини, можна об’єднати в три групи:

1.  Умовно податкові – угоди, в яких питання оподаткування регулюється поряд з іншими, які  не входять до предмету податкового чи фінансового права.
2.  Загально податкові – угоди, присвячені загальним основним проблемам оподаткування між договірними країнами (усунення подвійного оподаткування).
3.  Обмежено-податкові– угоди, що обумовлюють застосування механізму оподаткування щодо конкретного виду податку, платника чи об’єкта оподаткування.

Завдання податкових угод (усунення подвійного оподаткування і механізм цього процесу, захист національного платника, доступ договірних сторін до необхідної інформації ) реалізується при розгляді 4-х груп проблем:

а – сфери застосування договору;

б – закріплення конкретних видів податків за державами;

в – усунення подвійного оподаткування і механізму, що його забезпечує;

г – поведінка договірних сторін.      

Незважаючи на деякі особливості, що характеризують кожну з угод, вони відрізняються традиційною структурою. Насамперед, закріплюється категорія осіб, до яких застосовується конвенція, - це резиденти однієї або обох договірних держав. Обумовлюється перелік податків, на які поширюється конвенція. У статті «Загальні положення» обумовлюється що розуміється під договірними країнами; громадянином; особою; компанією; компетентним органом; міжнародним перевезенням тощо.

Тема 1.4. Податкові правовідносини та податково-правові норми.

1.  Поняття та особливості податкових правовідносин.
2.  Види податкових правовідносин.
3.  Об’єкти та суб’єкти податкових правовідносин.
4.  Податково-правові норми, їх структура та види.

1.  Поняття та особливості податкових правовідносин.

Податкові правовідносини як різновид фінансових є особливим видом суспільних відносин урегульованих фінансово – правовою нормою. Державне розпорядження , що міститься в юридичній нормі, визначає умови дії правовідносин, права й обов’язки суб’єктів, заходи, що гарантують виконання вимог правової норми.

         Податкові правовідносини мають свої ознаки:

1.  По – перше, вони виникають на підставі фінансово – правової норми як форми її реалізації;
2.  По – друге, мають владний характер , який за своїм змістом виражає інтереси держави.

Однією з характерних   рис податкових правовідносин є їх грошовий характер. Вони є публічними, тобто такими, що пов’язані та виникають з влади, а також є формою реалізації імперативної фінансово – правової норми і реалізуються за принципом: команда (від держави) і виконання (здійснюють підлеглі суб’єкти фінансового права).

           Податкові правовідносини являють собою відносини, що виникають відповідно до податкових норм (регулюють встановлення, зміну і скасування податкових платежів) і юридичних фактів, учасники цих відносин наділені суб’єктивними правами і мають юридичні обов’язки, пов’язані зі сплатою податків і зборів до бюджетів і фондів. Юридичним змістом податкових правовідносин є права і обов’язки їх суб’єктів. Податковими правами й обов’язками обмежуються можливості і межі поведінки суб’єктів правовідносин , що випливають з конституційної норми, якою закріплено (ст.67) сплачувати податки. Обов’язковим  елементом правовідносин є наявність юридичних фактів, з якими пов’язують виникнення податкових правовідносин  (правоутворюючі), їх зміну (право змінні) та припинення (правоприпиняючі). Вони можуть бути (правомірні) власне подання декларації, неправомірні дії (ухилення від сплати) та події (смерть платника).

2.  Види податкових правовідносин.

Податкові правовідносини відображають певні функції , тому їх можна поділити на :

1.  Загально - регулятивні (спрямовані на закріплення кола суб’єктів податкового права, їх загального юридичного статусу);
2.  Конкретно-регулятивні (спрямовані на закріплення конкретної поведінки суб’єктів);
3.  Комплексні (що виникають на стику загально – регулятивних і конкретно – регулятивних);
4.  Охоронні (спрямовані на реалізацію заходів державно – примусового характеру).

Перших два – утворюють основну масу правовідносин у суспільстві і регулюють суспільні відносини шляхом установлення суб’єктивних юридичних прав і обов’язків .

Загально – регулятивні відносини виконують в основному функцію закріплення кола суб’єктів права і їхнього статусу.

Конкретно-регулятивні відносини закріплюють конкретну поведінку суб’єктів , зміст їхніх прав і обов’язків .

Комплексно –податкові правовідносини перебувають на стику перших двох. Вони вузько персоніфіковані  (передбачають конкретного платника).

Наприклад, механізм формування і витрачання пенсійного фонду перебуває на стику податкових і трудових відносин (збір входить до переліку обов’язкових податків  і зборів, об’єднаних податковою системою).

Охоронні – виникають за умови порушення прав і невиконання обов’язків, якщо учасники правовідносин мають потребу  в правових способах захисту з боку держави. Вони забезпечують реалізацію міри державно – примусового впливу щодо осіб, які порушили юридичні обов’язки зі сплати податків.

3.  Об’єкти та суб’єкти податкових правовідносин.

Зміст податкових правовідносин пов'язаний з аналізом категорій, що характеризують: об’єкт, суб’єкт, права  й обов’язки суб’єктів правовідносин , підстави виникнення правовідносин.

           Об’єктом регулювання в податкових правовідносинах виступають кошти платників, що надходять у доходи бюджетів. У вузькому значенні – це гроші, з приводу яких між суб’єктами податкових правовідносин формується правовий зв'язок. У фінансових правовідносинах виражається сукупність грошових відносин, що пов’язані з мобілізацією, розподілом і використанням коштів для розширення виробництва і задоволення потреб членів суспільства.

           Суб’єктом податкових правовідносин може бути будь – яка особа, поведінка якої регулюється нормами податкового права і яка може виступати учасником податкових правовідносин, носієм суб’єктивних прав і обов’язків.

          Податкова правоздатність – передбачена нормами податкового права здатність мати права і обов’язки щодо сплати податків.

          Податкова дієздатність – передбачена нормами податкового права здатність своїми діями створювати і реалізувати права і обов’язки.

Для участі у правовідносинах суб’єкті наділені правоздатністю і дієздатністю.

Суб’єктів можна виділити в три групи учасників податкових правовідносин:

1) держава ( в особі влади, що встановлюють і регулюють оподаткування );

2) податкові органи;

3) платники податків.

Особливим суб’єктом є держава. Учасниками правовідносин є також державні органи: податкові адміністрації; митні органи; податкова міліція. Діяльність цих органів регулюють в основному закони. Своєріднім є і механізм контролю за їх діяльністю.

4. Податково-правові норми, їх структура та види.

Вихідними елементами,що формують податкове право, є податково – правові норми –правила ,способи поведінки, що складають зміст податкового права.  

Для податково-правових норм характерні такі загальні риси, що визначають норму права:

    а) загальний характер;

    б) формальна визначеність;

    в) охорона і встановлення компетентними органами.

Класифікація податкових норм:

1.  За особливостями впливу на учасників відносин:

       а) зобов’язуючі – обов’язок робити певні активні дії;

       б) забороняючи – не робити заборонених дій, які порушують порядок, закріплений нормами.

       в) уповноважуючі –право на певні позитивні дії в межах розпоряджень, що містяться в нормі.вдносин, змістом їх прав і обов’язків

   2) За змістом:

           а) матеріальні – регулюють міру права і обов’язків учасників, види й обсяги матеріальних і грошових зобов’язань;

            б) процесуальні – регулюють процедуру суб’єктів з реалізації матеріальних норм з приводу надходжень податків і зборів.

Структура податкової норми:

1.  Гіпотеза – визначає умови дії податкової норми. Вона описує фактичні обставини, при настанні яких варто користуватись цією нормою, вказує на учасників відносин і головні умови.
2.  Диспозиція – вказує якою має бути поведінка суб’єктів відносин, зміст їх прав і обов’язків при настанні обставин, описаних у гіпотезі.
3.  Санкція – передбачає заходи впливу, що можуть бути застосовані до осіб , що недодержуються розпоряджень податкових норм. Санкції розраховані на настання фактичних обставин, що являють собою правопорушення, і реалізують при цьому охоронну функцію права.

За порушення норм податкового права застосовується фінансова, адміністративна, кримінальна відповідальність.

      Податкові санкції  відрізняються від фінансових, а саме:

а) примусовий вплив на правопорушника через вплив на його кошти (іноді реалізація майна);

б) застосовується санкція як до юридичних , так і до фізичних осіб;

в) передбачено право відновлювальні і штрафні санкції;

г) податкові санкції (пеня, штраф) вживаються незалежно від характеру вини платника (наприклад, хворобу платника податку).

Тема 1.5. Правове регулювання податкової системи України.

                Податкова політика.

1.  Поняття та характеристика податкової системи, її структура.
2.  Порядок встановлення та скасування податків в Україні.
3.  Податкова політика та її принципи.
4.  Правове регулювання офшорних механізмів в Україні.

1. Поняття та характеристика податкової системи, її структура.

Аналіз чинного законодавства у галузі оподаткування та обов’язкових платежів свідчить, що у цій сфері діють 284 закони, близько 2000 нормативно – правових актів КМУ, 811 нормативно – правових актів міністерств та відомств, зареєстрованих Міністерством юстиції України, понад 8600 регуляторних актів міністерств та відомств, незареєстрованих Міністерством юстиції України. Державною податковою адміністрацією України з метою регулювання справляння податків та обов’язкових платежів видано 5533 регуляторні акти, з них – лише 315 зареєстровано у Міністерстві юстиції України [Ластовецький А. Вдосконалення правового регулювання оподаткування як головного організаційно – правового засобу впливу на підприємницьку діяльність // Право України. – 2005.- №5.- с. 56-57]. Тобто, існуюче податкове законодавство характеризується несистемністю, розпорошеністю у підзаконних нормативно – правових актах, складністю та непрозорістю, суперечливістю та нестабільністю.

У зв’язку з цим питання реформування податкової системи України стали предметом активного обговорення  в урядових і парламентських колах, починаючи ще з 1995р. Так, у грудні 1995 р. було прийнято Постанову ВРУ «Про основні положення податкової політики і податкову реформу в Україні». Тоді ж зроблено й перші значущі практичні кроки щодо вдосконалення податкової системи, пов’язані з переходом від оподаткування доходу до оподаткування прибутку підприємств, зі зниження ставки податку на додану вартість.

Актуалізація питань реформування податкової системи в цей період була зумовлена поглибленням економічної кризи, її затяжним характером, рекордним рівнем інфляції та високим рівнем дефіциту державного бюджету, а також причинами, що корінилися в особливостях податкової системи України.

 Податкова система – це сукупність податків, зборів та інших платежів до бюджету і державних цільових фондів; принципів, форм  і методів їх установлення, зміни чи відміни; дій, які забезпечують їх сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства. Суттєвими умовами оподаткування, що характеризують податкову систему в цілому є :

•  порядок встановлення і введення в дію податків;
•  види податків;
•  права та обов’язки платників податків;
•  порядок розподілу податків між бюджетами різних рівнів;
•  відповідальність учасників податкових правовідносин.

Податкова система – продукт податкового законодавства. Вона створюється в результаті прийняття ряду законодавчих актів, які затверджують відповідні принципові положення, види податків, порядок нарахування і утримання кожного з них, обов’язки для всіх суб’єктів оподаткування.

         Принципи побудови і функціонування (закладені в ст.3 ЗУ « Про систему оподаткування») :

1.  принцип вигоди і адміністративної зручності;
2.  принцип платоспроможності;
3.  принцип визначальної бази – в основу покладено економічну доктрину  держави – прогнозована величина видатків держави.

Система оподаткування - сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами  України порядку.

Принципи побудови системи оподаткування визначені у ст. 3 ЗУ «Про систему оподаткування». До них належать :

1.  Стимулювання підприємницької діяльності та інвестиційної активності.
2.  Обов’язковість (плата податків, зборів).
3.  Рівнозначність і пропорційність.
4.  Рівність (недопущення дискримінації).
5.  Соціальна справедливість (неоподатковані і сплата великих податків від доходів).
6.  Стабільність.
7.  Економічна обґрунтованість.
8.  Єдиний підхід.
9.  Компетенція (ВРУ, місцеві органи).

10) Доступність – норми дохідливі і для платників.

Науковий підхід до побудови раціональної системи оподаткування передбачає: по – перше системність, по – друге, встановлення основобудівної бази цієї системи і по – третє, формування правової бази.

        Визначальною базою побудови податкової системи є об’єм бюджетних видатків.

Податки – не самоціль, а засіб для виконання державою своїх функцій.

Податкова система – продукт податкового законодавства. Вона створюється в результаті прийняття ряду законодавчих актів, які затверджують відповідні принципові положення , види податків, порядок нарахування і справляння кожного з них , обов’язки для всіх суб’єктів оподаткування.

Побудову і функціонування оптимальних податкових систем необхідно розглядати під кутом зору відповідних принципів.

2. Порядок встановлення та скасування податків в Україні.

        Встановлення, введення і скасування податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюється ВРУ, ВР АРК і сільськими , селищними , міськими радами відповідно до ЗУ «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року №1251–12 із змінами та доповненнями, інших законів про оподаткування.

       Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних законів, прийнятих відповідно до законів України.

        Зміни і доповнення до ЗУ «Про систему оподаткування », інших законів про оподаткування стосовно пільг, ставок податків і зборів (обов’язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього закону, інших законів України про оподаткування не пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

       Будь – які податки і збори (обов’язкові платежі) які запроваджуються законами України , мають бути включені до цього закону. Всі інші Закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеними у цьому законі.

        Податки і збори (платежі) які не передбачені законом 12-51 – ХІІ, крім визначених ЗУ «Про джерела фінансування дорожнього господарства України », сплаті не підлягають.   

3.  Податкова політика та її принципи.

      Податкова політика – це діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави.

       Формуючи свою податкову політику, держава шляхом збільшення або скорочення державної маси податкових надходжень, зміни форм оподаткування  та податкових ставок , тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва , територій , груп населення може:

    а) сприяти зростанню чи спаданню господарської активності;

    б) створенню сприятливої кон’юктури на ринку;

    в) умов для розвитку пріоритетних галузей економіки;

    г) реалізації збалансованої соціальної політики.

Використовуючи ті чи інші податкові пільги держава регулює пропорції в економічній структурі виробництва й обміну, пропорцій у розвитку продуктивних сил.

Податкова політика  направлена на вирішення поставлених перед суспільством завдань, серед яких виділяють довгострокові і короткострокові.  Довгострокові: економічне зростання, максимальний рівень зайнятості і благополуччя  населення.

Короткострокові :поповнення державного бюджету, його збалансованість на певному рівні відносно до внутрішнього валового продукту , стимулювання інвестиційної діяльності.

        Важливою характеристикою податкової політики держави є рівень податкового навантаження (тиску) на платника.

                                                      Принципи:

1.  Можливість податкової політики збільшити джерела доходів;
2.  Здатність її визначити прийнятну податкову базу;
3.  Направленість політики податків на мінімізацію затрат на їх сплату;
4.  Нейтральність податкової політики відносно стимулів.

4. Правове регулювання офшорних механізмів в Україні.

    Більшість малих країн та країн з нерозвинутою економікою стимулює податкові поступлення шляхом дозволу претендентам створювати компанії на вигідних умовах. Таких держав з пільговим оподаткуванням і відсутністю валютного контролю налічується біля 50. Переваги їх наступні:

•  низька собівартість створення компанії,
•  простота оформлення,
•  можливість відкриття рахунків в будь – яких банках  і в будь – якій валюті,
•  немає зобов’язання з подання бухгалтерської звітності в податкові та державні органи.

Недоліками є недовіра влади і приватних фірм до офшорних компаній і труднощі в отриманні кредитів такими компаніями.

            Визначене законодавче забезпечення системи офшорних зон дістала 2000р. Президент України розпорядженням № 19/2000р. від 21 лютого 2000р. доручив КМУ визначити й опублікувати перелік офшорних зон і надалі забезпечувати його щорічне опублікування.

         Поняття ж офшорних зон немає. Тому законодавець пішов дещо спрощеним шляхом -  закріпити вичерпний перелік офшорних зон, а не роз’яснювати у чому їхня сутність.

        Закон України від 23 лютого 1996р. «Про деякі питання валютного регулювання й оподаткування суб’єктів експерементальної економічної зони «Сиваш» регулює створення зони для залучення іноземних і національних інвестицій на основі Указу Президента України від 17 листопада 1995р. «Про заходи для проведення експерименту в північно – кримській експериментальній  економічній зоні «Сиваш» ».

         У цілому всі вільні економічні зони поділяються на дві категорії:

1) транспортно – транзитні -  зони розташовані по периметру кордону України, що забезпечують залучення товарів на територію України  і потік транзитних товарів через територію України.

2) промислові – зони розташовані на території України, закріплені законодавством, у них здійснюють інвестування і встановлено пільговий режим оподаткування.

Тема 1.6. Податкові органи в Україні. Організація

                податкового контролю.

1.  Органи ДПС, як особливий суб’єкт податкових правовідносин.
2.  Система податкових органів в Україні.
3.  Поняття та зміст податкового контролю.
4.  Податкові перевірки, їх види та класифікація. Порядок оформлення їх результатів.
5.  Способи захисту платниками своїх прав та законних інтересів.

1. Органи ДПС, як особливий суб’єкт податкових правовідносин.

     Податкові органи входять до системи органів, що здійснюють мобілізацію коштів до централізованих фондів держави та займають у ній основне місце хоча їх діяльність безпосередньо пов’язана з контролем за сплатою коштів різного роду – податків, зборів, мита, обов’язкових платежів на території України.

     Наприклад, органи ДПС здійснюють контроль за своєчасним і повним надходженням, усіх податків і зборів , що справляються на території України, органи Пенсійного фонду контролюють надходження тільки щодо грошового платежу до Пенсійного фонду. Важливою ознакою податкового органу є його представницький характер. У податкових правовідносинах  держава виступає в особі уповноважених податкових органів, котрі мають дві ознаки : діють від імені держави та є носіями відповідних повноважень державно – владного характеру, тобто є органом державного управління.

        ДПС України створена як єдина система управління і контролю за дотриманням податкового законодавства , за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю внесення до відповідного бюджету податків та інших обов’язкових платежів , встановлених законодавством . Органи ДПС у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно – правовими  актами органів державної влади, а також рішеннями ВР АРК і Ради міністрів АРК, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.     

2. Система податкових органів в Україні.

            Згідно ЗУ «Про державну податкову службу в Україні » від 04.12.90р. № 509- ХІІ із змінами та доповненнями в ст.1 сказано, що до системи органів ДПС належать :

•  ДПА України;
•  ДПА в АРК, областях, м. Києві та Севастополі ;
•  ДПІ в районах , містах (крім м. Києва і Севастополя), районах у містах.

У складі органів ДПС знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями – податкова міліція.

ДПА залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов  може утворювати міжрайонні (на місто і район) державні податкові інспекції та у їх складі відповідні підрозділи податкової міліції.

Підпорядкованість, функції, статус, фінансування і т.д. в вищенаведеному законі.

                             Система податкових органів України

ДПА України

ДПА в м. Києві               ДПА в АРК та областях             ДПА в м. Севастополі

ДПІ в районах                 Міжрайонні та об’єднані            ДПІ в районах містах

містах

ДПІ міст                                                                            ДПІ з обслуговуванням

обласного                                                                          найбільших платників                           

підпорядкування,                                                             податків

ДПІ районів

ДПА є центральним органом виконавчої влади , займає рівень міністерства в ієрархії державної влади. ЇЇ очолює голова ДПА, якого призначає Президент України за поданням прем’єр – міністра.

       В структурі ДПС – є податкова міліція. Вона складається із спеціальних підрозділів з боротьби з податковими правопорушеннями і здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства, виконує оперативно – пошукову , кримінально – процесуальну та охоронну функції.  

       Створення податкової міліції стало необхідною умовою управляння податковою системою. Вона забезпечує економічну безпеку України.

      Податкова міліція – це воєнізований, контролюючий, оперативно –розшуковий і водночас правоохоронний орна.

      Правове положення податкової міліції визначається комплексом норм , які передбачають мету, завдання, принципи діяльності та функції підрозділів податкової міліції, її структуру, питання лінійної та функціональної підготовки.

       У системі органів, що здійснюють мобілізацію коштів до централізованих фондів держави , податкові органи посідають головне місце, оскільки контролюють своєчасне і повне надходження основної частини податків і зборів , що сплачуються на території України. Важливою  їх ознакою є їх представницький характер.

            ДПС – це єдина централізована система органів, що входить до системи центральних органів державного управління і здійснює контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків та платежів та не залежать у своїй діяльності від інших державних органів.

3. Поняття та зміст податкового контролю

Податковий контроль є самостійним напрямом державного фінансового контролю. Податковий контроль виступає гарантією задоволення публічних майнових інтересів та важливим чинником соціально – економічної стабільності держави, її фінансової безпеки.

Податковий контроль – це особливий вид державного фінансового контролю, що здійснюється на стадії формування публічних грошових фондів спеціально уповноваженими суб’єктами (органи ДПС, та інші контролюючими органами), спрямований на забезпечення додержання податкового законодавства платниками податків, податковими агентами та іншими суб’єктами , що забезпечують реалізацію податкового обов’язку, виявлення і попередження податкових правопорушень, а також притягнення винних осіб до юридичної відповідальності.

В його структурі діють:

а) об’єкт контролю;

б) форми і методи контролю;

в) документи контролю;

г) заходи податкового контролю та порядок їх здійснення.

     Контроль є обов’язковим елементом будь   якої  галузі державного управління. Забезпечення режиму суворого додержання приписів норм податкового законодавства. Зобов’язаними суб’єктами податкових правовідносин є головною метою податкового контролю. Від ступеня ефективності контрольної діяльності органів, що здійснюють податковий контроль, безпосередньо залежить рівень доходів бюджетів та державних цільових фондів. Податковий контроль виступає гарантією задоволення публічних майнових інтересів та важливим чинником. Соціально – економічної стабільності держави її фінансової безпеки.

         Зміст податкового контролю полягає в :

•  забезпечення додержання податкового законодавства суб’єктами , що реалізують податковий обов’язок або забезпечують його реалізацію;
•  попередження правопорушень у податковій сфері;
•  виявлення порушень податкового законодавства та застосування до винних осіб відповідних заходів  юридичної відповідальності.

Чинне податкове законодавство визначає статус суб’єктів податкового контролю з урахуванням принципу розмежування їх компетенції. Згідно з п.2.1 ст.2 ЗУ « Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед  бюджетами та державними цільовими фондами » перелік контролюючих органів включає органи , які наділені відповідною предметною компетенцією:

1.  митні органи;
2.  органи Пенсійного фонду;
3.  органи фондів загальнообов’язкового державного страхування;
4.  податкові органи.

Об’єктом  податкового контролю слід вважати діяльність платників податків, податкових агентів, інших суб’єктів у процесі реалізації ними податкового обов’язку, а саме: правильність обчислення , повноти і своєчасності сплати податків і зборів, надання податкової звітності.

Податковий контроль здійснюється у конкретних формах, які мають обов’язкове законодавче закріплення:

Такими формами є :

•  податкові перевірки;
•  облік платників податків;
•  оперативно – бухгалтерський облік податкових надходжень;
•  Контроль за відповідальністю витрат фізичних осіб їх доходами.

Класифікація:

а) Залежно від часу проведення контрольних заходів слід розмежовувати :

-  попередній (передує здійсненню фінансово – господарської діяльності платників. Взяття на облік , державний реєстр);

- поточний (в процесі фінансово – господарської діяльності використовуються різні методи….);

- наступний ( здійснюється за підсумками звітного податкового періоду).

б) Залежно від джерел отримання контролюючими органами інформації слід розрізняти:

- документальний ;

- фактичний .

У разі обрання критерієм класифікації місця проведення контрольних заходів, податковий контроль може бути:

а) камеральний (за місцем знаходження податкового органу);

б) виїзним (за місцезнаходженням платника податків або приміщень чи територій, відповідних об’єктів оподаткування).

         Поряд з вказаними, фахівці виділяють й такі види податкового контролю:

а) комплексний і тематичний;

б) плановий і позаплановий;

в) обов’язковий та ініціативний.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.11 ЗУ «Про ДПС України» органи ДПС мають право обстежувати будь – які виробничі, складські, торгівельні та інші приміщення підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та житло громадян, якщо використовуються як юридична адреса суб’єктів підприємницької діяльності, а також для отримання доходу.

4. Податкові перевірки, їх види та класифікація. Порядок оформлення їх результатів.

Основна форма податкового контролю – податкова перевірка . Саме ця форма є найбільш ефективною з точки зору виявлення та стягнення недоїмок, забезпечення податкових надходжень до бюджетів і державних цільових фондів. Вона реалізовується шляхом порівняння податкових розрахунків (декларацій) , що їх подають платники , з фактичними даними щодо їх фінансово – господарської діяльності.

Серед основних прав органів ДПС України ЗУ «Про ДПС в Україні» (п.1 ст.11) виділяє право здійснювати на підприємствах , в установах і організаціях незалежно  від форми власності та у громадян, у тому числі громадян – суб’єктів підприємницької діяльності :

1) перевірка грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно -  касових книг, показників електронних контрольно – касових апаратів  і комп’ютерних систем, що застосовуються за готівку із споживачами;

2) інших документів незалежно від способу подання інформації (включаючи комп’ютерний), пов’язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів , наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності , спеціальних дозволів (ліцензій, патентів) на її здійснення.

3) одержувати від посадових осіб і громадян у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірок; перевіряти у посадових осіб, громадян документи, що посвідчують особу, під час  проведення перевірок з питань оподаткування; викликати посадових осіб, громадян для пояснень стосовно джерела отримання доходів, обчислення і сплати податків, інших платежів , а також проводити перевірки достовірності інформації , отриманої для внесення  до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків   та інших обов’язкових платежів.

Об’єктом  податкової  перевірки є фінансово – господарська діяльність контрольованого суб’єкта – платника податків, що відображається у відповідних документах та електронних носіях.

Суб’єктами перевірок – є учасники контрольних податкових правовідносин , які мають відповідні права та обов’язки .

Права відображені у ст.11 ЗУ «Про ДПС в Україні» п.4 ч.1 ст.9. Документальні перевірки регламентуються Наказом ДПА України від 16 вересня 2002 р. № 429 – визначено типи перевірок. Серед них:

1.  Документальна – дослідження первинних документів. Проводять за місцезнаходженням підприємства, або об’єкта , що перевіряють.
2.  Камеральна  податкова перевірка – вважається перевірка, яка проводиться контролюючими органами виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь – яких інших видів перевірок платника податків. Проводиться за місцем знаходження податкового органу.
3.  Виїзна податкова перевірка – за місцем знаходження платника або податкових агентів. Вони поділяються на планові та позапланові.
4.  Комплексна перевірка – всіх видів податків, зборів, інших обов’язкових платежів – повнота їх нарахування та своєчасність сплати.
5.  Зустрічна податкова перевірка – позапланова (в двох ДПІ – якщо партнери працюють в різних регіонах ).
6.  Оперативна – відповідно до ст.2 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг » від 1 червня 2000р. № 1776 –ІІІ.

Оперативна – проводиться за окремим планом органів ДПС в складі не менше 2-х посадових осіб за наявності в них службових посвідчень, особистих знаків і посвідчення на право перевірки об’єкта , розташованого на конкретній території. За результатами перевірки складається акт перевірки у 2-х примірниках і підписують особи, що проводили перевірку, а також керівник або особа, що його заміняє, а в разі відсутності – матеріально відповідальна особа суб’єкта підприємницької діяльності.

         Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового та валютного законодавства, а також невиконання платником законних вимог посадових осіб податкових органів. За результатами перевірки в акті викладаються всі істотні обставини фінансово – господарської діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, які стосуються фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства.   

5. Способи захисту платниками своїх прав та законних інтересів.

Скарги на неправильні дії посадових осіб ДПІ, допущені ними при стягненні платежів, надаються до тих ДПІ, яким вони безпосередньо підпорядковані.

Скарги розглядаються і рішення по них приймаються не пізніше місяця з моменту їх надходження. Рішення по скаргах можуть бути оскаржені до вищестоящої ДП.

1)  тобто до ДПА області чи ДПА України.

Подання скарги не припиняє оскаржувальної дії  посадових осіб ДПІ. Право зупинити стягнення належної суми платежів має орган, що розглядає скарги до прийняття рішення по скарзі.

У разі незгоди платників з прийнятим рішенням дії посадових осіб ДПІ. ДПА  можуть бути оскаржені до суду.

2) Реалізація платником податків свого права повинна бути забезпечена примусовою силою держави. Це положення означає , що до осіб , які перешкоджають платникові податків реалізувати свої права, держава зобов’язана застосовувати примусовий захід, що в остаточному підсумку  дозволить платникові податків реалізувати  його законне право.

      1) Захист своїх прав платником податків ґрунтується в першу чергу на доказі факту відсутності в нього того чи іншого обов’язку. Права платника податків є безпосереднім механізмом, який, з одного боку, сприяє належній реалізації платником податків своїх обов’язків, а з іншого – є важливою гарантією захисту від неправомірних дій контролюючих органів.

     2) Право платника податків – це передбачена нормою права міра його можливої поведінки. Право платника означає, що він може будувати свою поведінку на власний розсуд, але в межах того , що йому не заборонено податковим законом. Платник податків повинен мати можливість використовувати своє право у будь – який час, поки це право існує.      

 

Тема 1.7. Відповідальність за порушення податкового

                законодавства.

1.  Відповідальність за порушення податкового законодавства, її види та  

    підстави для застосування.

1.  Поняття, ознаки та види податкових правопорушень.
2.  Підстави притягнення платників податків до фінансово-економічної відповідальності.
3.  Адміністративна відповідальність. Повноваження органів ДПС щодо розгляду справ по адмінправопорушеннях.
4.  Кримінальна відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

1. Відповідальність за порушення податкового законодавства, її види та підстави для застосування.

За порушення податкового законодавства застосовується фінансові санкції у вигляді пені і штрафу.

 Відповідно до ЗУ № 2181  штрафна санкція (штраф) – це плата у фіксованій сумі або у вигляді від суми податкового зобов’язання (без урахування  пені і штрафних санкцій ), яка  справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування. Нараховується згідно з Інструкцією про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової  служби, затвердженої наказом ДПА України від 17 березня 2001року №110²³.

Види податкових правопорушень та відповідний розмір штрафу наведено у таблиці.

Податкове правопорушення	Розмір штрафу
1	2
несвоєчасне подання податкової декларації	10 НМДГ
суб’єкт правопорушення – фізична особа, яка займає посади, що підпадають під визначення суб’єктів корупційних діянь	30 НМДГ
неподання у встановлені терміни податковоїдекларації (контролюючий орган  самостійно визначає суму податкового зобов’язання платника податків, у тому числі за даними документальних перевірок)	додатково штраф у розмірі 10% від суми податкового зобов’язання за кожний повний (неповний) місяць затримки податкової декларації, але не більше 50% від відсотків суми нарахованогоподаткового зобов’язання та не менше 10 НМДГ
заниження суми податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях (виявлені за даними документальних перевірок)	штраф у розмірі 10% від суми недоплати за кожний з податкових періодів, але не більше  50% такої суми  недоплати та не менше 10 НМДГ загалом за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули
арифметичні або методологічні помилки в податній декларації, які  призвели до заниження суми податкового зобов’язання (виявлені під час проведення камеральної перевірки)	штраф у розмірі 5% від сум донарахованого податкового зобов’язання, але не менше 1 НМДГ
декларування переоцінених (завищених) або недооцінених (занижених) об’єктів оподаткування – заниження податкового зобов’язання у великих розмірах	додатково штраф у розмірі 50% від суми недоплати, але не менше 100 НМДГ
несплата (непогашення) узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних строків  - при затримці:  до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати;  від 31 до 90 календарних днів включно;  більше за 90 календарних днів	10% від погашеної суми податкового боргу 20% від такої суми 50% від такої суми
відчуження платником податків активів, які перебувають у податковій заставі, без попередньої згоди податкового органу	додатково штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами
продаж (відчуження) платником податків товарів (продукції) або здійснення грошових виплат без попереднього нарахування та сплати обов’язкового платежу	штраф у подвійному розмірі від суми зобов’язання з такого обов’язкового платежу

   Особливістю відповідальності за порушення податкового законодавства є її компенсаційно – каральний характер . Зміст цього полягає в необхідності відшкодовувати збитки державі та органам місцевого самоврядування внаслідок недоотримання надходжень до бюджетів і фондів, а також застосовувати в разі потреби покарання конкретного правопорушника.

       Отже, відповідальність за порушення податкового законодавства поєднує різні моделі юридичної відповідальності:

      а) правовідновлювальну (компенсаційну);

      б)   штрафну (каральну).

Категорія «відповідальність  за порушення податкового законодавства» є комплексною , оскільки підставою такої відповідальності може виступати дія або бездіяльність, передбачена нормами податкового, адміністративного та кримінального права.

         Податкова відповідальність має низку специфічних ознак:

1.  Підставою податкової відповідальності є вчинення діяння, що містить усі ознаки податкового правопорушення.
2.  Настання відповідальності врегульовано нормами податкового права.
3.  Відповідальність полягає у застосуванні до правопорушника податкових санкцій фінансового характеру (штраф).
4.  Законодавство передбачає особливий порядок притягнення до відповідальності.
5.  Суб’єктами цієї відповідальності є платники податків та інші фіскально – зобов’язані особи.

Відповідальність за порушення податкового законодавства як комплексна категорія включає :   

а) адміністративну;

б) фінансову;

в) кримінальну відповідальність.

   Підставою юридичної відповідальності вважається вчинення правопорушення.

1.  нормативні підстави;
2.  фактичні підстави.

  Нормативною є порушення податкових норм – що передбачає застосування санкцій.

   Фактичною  - вважається лише діяння (дія або бездіяльність), передбачене (заборонено  законом).

        Проблеми відповідальності за податкове правопорушення є однією з найбільш дискусійних сфер податкового права. Адже санкції  за податкові проступки та злочини додатково до фінансового регулюються і адміністративним, і трудовим, і кримінальним правом.

        Підставою податкової відповідальності є правопорушення, що характерні відповідними ознаками. Докладно зупинятися не будемо, так як вони є однакові для будь – якого правопорушення.

Класифікація податкових правопорушень може здійснюватись за різними критеріями:

а) Залежно від об’єкта: приховування доходу; заниження доходу; відсутність обліку об’єкта оподаткування чи проведення його обліку з порушенням встановленого порядку; несвоєчасна сплата податку; неподання документів та іншої інформації.

б)  Залежно від направленості дій: правопорушення проти системи податків; проти прав і свобод платників податків; проти порядку проведення бухгалтерського обліку та звітності; проти контрольних функцій податкових органів  і т.д.

в) Залежно від характеру санкцій і галузей права, що їх регулюють:  фінансова, адміністративна, кримінальна, дисциплінарна.

г) Залежно від міри суспільної небезпеки: податкові злочини; податкові правопорушення.

        Особливістю відповідальності за порушення податкового законодавства є її компенсаційно – каральний характер.

Зміст компенсаційної ознаки полягає  в необхідності відшкодування збитків державі та органів місцевого самоврядування.

        Отже, відповідальність за порушення податкового законодавства поєднує різні моделі юридичної відповідальності: право відновлювальну

(компенсаційну) та штрафну (каральну).

2. Поняття, ознаки та види податкових правопорушень.

Ознаки податкових правопорушень:

Суспільна небезпека:

а) протиправність – порушення певних податкових норм;

б) караність;

в) винність (в формі дії чи бездіяльності);

г) причинний зв'язок між протиправною дією і від’ємними наслідками, що наступили в результаті цього.

      Податкове правопорушення  - протиправний , винний вчинок (дія чи бездіяльність ) особи, пов'язаний з невиконанням чи неналежним виконанням обов’язків по сплаті податку, за що встановлена юридична відповідальність.

       Об’єктом правопорушення  є суспільні відносини, що складаються з приводу забезпечення надходження податків і обов’язкових платежів у бюджет і відповідні фонди між суб’єктами податкових правовідносин.

       Суб’єктом правопорушення виступає особа (фізична, юридична), яка відповідно до закону зобов’язана сплачувати податки у відповідному розмірі і у встановлений час.

В більшості випадків суб’єктом податкового правопорушення виступає платник, але тільки в тому випадку, коли на ньому лежить обов’язок обчислювати і сплачувати його. Коли ж ці обов’язки лежать на підприємстві, що виплачує доход, суб’єктом відповідальності є саме підприємство.

      Бюджети позбавляються надходжень за рахунок двох процесів: відхилення від сплати податків і правомірного обходу податку.

     Залежно від характеру поведінки і діяльності суб’єктів податкових правовідносин можна виділити:

  а) правомірний обхід податку – правомірне уникнення сплати податку за рахунок недосконалості або можливостей, закладених законодавством;

  б) ухилення від сплати податку – правопорушення, що складається із невиконання або неналежного виконання платником своїх обов’язків по сплаті податку;

   в) стягнення надлишкових сум податків – умисні дії робітників податкових органів по необґрунтованому стягненню сум податкових платежів із платників.

Види податкових правопорушень:

а) правопорушення, що посягають на податкові відносини пов’язані з безпосереднім здійсненням податкових стягнень і безпосередньо спричиняють фінансові втрати держави;

б) правопорушення, що посягають на відносини, які забезпечують додержання встановленого порядку управління у сфері оподаткування.

      Така класифікація має практичне підґрунтя: у разі неподання платником податків податкової декларації у визначений законодавством строк, він сплачує штраф незалежно від фактичної сплати податку або збору.

                                                    Види:

1.  За характером впливу:

•  безпосереднє покарання (позбавлення волі, штраф, конфіскація об’єктів оподаткування тощо);
•  опосередковане покарання (арешт рахунку, припинення діяльності підприємства тощо),  тобто безпосередньо   не завдають майнових втрат  платнику, але зменшують  доходи чи обмежують діяльність;

1.  За галузевим характером:

•  кримінальна відповідальність;
•  адміністративна;
•  фінансові санкції;
•  дисциплінарні санкції.

3. Підстави притягнення платників податків до фінансово-економічної відповідальності.

          Фінансова відповідальність є формою реалізації державно – владного примусу, що виникає  у разі порушення приписів фінансово – правових норм і полягає у застосуванні спеціально уповноваженими державними органами до правопорушника передбачених законом санкцій. Визначаючи фінансову відповідальність самостійним видом юридичної відповідальності, фахівці вказують на головну її особливість, яка полягає в тому, що крім штрафних санкцій вона передбачає і правовідновлювальні санкції, які стимулюють виконання фізичними та юридичними особами обов’язків, передбачених фінансовим (податковим) законодавством, а також забезпечують компенсацію шкоди, завданої державі в результаті їх протиправної поведінки.

         До порушників податкового законодавства застосовують штрафні (фінансові) санкції та пеню. Відповідно до п.1.5 ст.1 ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ».

        Штрафною санкцією (штрафом) є плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового забов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій) яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування. Їх накладають контролюючі органи, а в окремих випадках самостійно нараховує і сплачує платник податків.

          Все це відображено і деталізовано в Інструкції про порядок застосування та стягнення штрафних (фінансових санкцій) органами ДПС затверджений наказом ДПА від 17.03.2001 № 110. Поряд зі штрафом , сплату пені розглядають як захід фінансової відповідальності , а саме – як , плату у вигляді відсотків, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника у зв’язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов’язання .

Згідно п.1.4 ст. 1 ЗУ «Про порядок погашення зобов’язання  платниками перед бюджетами та державними цільовими фондами », а також Інструкцією про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюється органами ДПС, затвердженою наказом ДПА України від 11 червня 2003 р. №290.

У податковому праві пеня має подвійну природу.

По-перше, вона є способом забезпечення виконання обов’язку зі сплати податків і зборів. При цьому вона виконує стимулюючу функцію.

По-друге, пеня є санкцією за порушення встановленого законодавством терміну сплати суми податкового зобов’язання, а тому виступає заходом правовідновлювальної відповідальності.

Пеня нараховується із розрахунку 120% річних від облікової ставки Національного Банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день простроченого платежу. Пеня не нараховується на пеню, на штрафи. Що накладаються за адміністративні правопорушення, на  суми фінансових санкцій.

      До фінансової відповідальності також відносять  - стягнення всієї суми укритого або заниженого платежу в бюджет  у формі податку.

4. Адміністративна відповідальність. Повноваження органів ДПС щодо розгляду справ по адмінпорушеннях.

          Підставою адмінвідповідальності за порушення податкового законодавства є вчинення адміністративного правопорушення.

- вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що зазіхає на суспільні відносини, які охороняються законом, за що законом передбачена адмінвідповідальність .  

КпАП закріплює низку складів порушень податкового законодавства :

а) Ст.164¹ «Ухилення від подання декларації про доходи», Ст.164² «Порушення законодавства з фінансових питань», Ст.165¹ «Ухилення від реєстрація в органах Пенсійного фонду, фонду соціального страхування України платників обов’язкових страхових внесків та порядку обчислення і сплати внесків на соціальне страхування »;

б) Низку складів адмінправопорушень закріплено у п.11 ч.1 ст.11 ЗУ «Про ДПС в Україні » за вчинення яких передбачено накладання адміністративних штрафів.

      До адміністративної відповідальності можуть бути притягнуті громадяни та посадові особи , винні в порушенні податкового законодавства.

       Адмінвідповідальності підлягають особи, що досягли на час вчинення правопорушення 16 річного віку, осудні.

      Із всіх видів адміністративних стягнень податковим органам надано право використовувати адміністративний штраф. Розмір його визначається в межах, встановлених за вчинення відповідних правопорушень, в сумах , кратних певному показнику (неоподаткованому мінімуму заробітної плати).

Адмінправопорушення:

1.  Ухилення від подання декларації про доходи або несвоєчасне подання чи включення до неї перекручених даних (6-8 неоподаткованих мін.);
2.  Приховування в обліку валютних та інших доходів, відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням, несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризації, порушення правил касових операцій;
3.  Перешкоджання працівникам ДПС та ДКРС у проведенні ревізій та перевірок (якщо 2 протягом року 10-20 неоподатков. мін.);
4.  Порушення митних правил, контрабанда;
5.  Ухилення громадян – підприємців від реєстрації в органах Пенсійного фонду, фонду соціального страхування ( 8 – 15 неоподат. мін.).

5.  Кримінальна відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

       Відповідно до ч.1 ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння , яке містить склад злочину , передбаченого цим кодексом.

Ст.212 ККУ передбачає кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів.

Ч.1 цієї статті встановлює кримінальну відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, вчинене службовою особою, яка займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи , чи будь – якою іншою особою , яка зобов’язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів або державних цільових фондів коштів у значних розмірах. Значним розміром є сума яка в тисячу і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

 Ч.2 ст.212 ККУ- вчинення ухилення від сплати податків за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів або цільових фондів у великих розмірах , тобто в три тисячі і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів.

Ч.3 ст.212 ККУ – відповідальність за діяння передбачені ч.1 або ч.2 ст.212 ККУ, вчиненні особою раніше судимою за ухилення від сплати, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів або фондів, в особливо великих розмірах, тобто у 5 тисяч і більше перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян.

Ч.4 ст.212 ККУ : особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені ч.1 і ч.2 ст.212, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до відповідальності сплатила податки, збори, а також відшкодувала шкоду, завдану державі (фінансові санкції, пеня). Особу, яка не мала наміру ухилятися від сплати, але не сплатила їх з інших причин, може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення, пов’язані з обчислення і сплатою цих платежів.

Здійснюється тільки в судовому порядку, характеризується певними процесуальними особливостями.  

 

           Тема 1.8. Способи забезпечення виконання платниками

податкового законодавства.

 1. Гарантії забезпечення виконання зобов’язань по сплаті податків та   

     зборів.

1.  Податкова застава, її зміст та підстави виникнення.
2.  Адміністративний арешт активів платника та його види.

1.  Гарантії забезпечення виконання зобов’язань по сплаті податків та

зборів.

    Виконання обов’язку зі сплати податків і зборів ґрунтується на кількох факторах, серед яких слід виділити:

а)   Рівень правової культури та податкової дисципліни платника податків;

б) Потенційна можливість застосування державного примусу в разі порушення норм податкового законодавства.

    Встановлення відповідальності за податкові правопорушення не може забезпечити певної і своєчасної сплати податків і зборів, а тому виникає необхідність у запровадженні спеціальних забезпечувальних заходів:

У податковому праві забезпечувальні заходи спрямовані на виконання конституційного обов’язку платників податків.

1) Механізм забезпечення виконання податкового обов’язку спрямований винятково на сплату податків і зборів.

2) У системі гарантій, що забезпечують надходження податків і зборів до бюджетів виняткове місце відведено уповноваженій стороні – державі як власнику надходжень, що забезпечує підстави належного й безумовного виконання певних дій зобов’язаною стороною – платником податків.

3) Забезпечення виконання обов’язку зі сплати можливо за рахунок коштів  і майна платника податків.

4) Способи передбачають сплату податків і зборів як суми безпосередньо податкових платежів, так і компенсацію втрат бюджетів від несвоєчасної сплати, а також витрат на примусове виконання податкового обов’язку .

           З урахуванням ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід виділити такі способи забезпечення виконання обов’язку зі сплати податків і зборів :

- податкова застава;

- податкова порука;

- пеня;

- адміністративний арешт активів платника.     

2.  Податкова застава, її зміст та підстави виникнення.

 Податкова застава – один з найефективніших способів забезпечення виконання обов’язку, адже при її застосуванні обмежується права платника податків щодо розпорядження власним майном, а це, у свою чергу, негативно впливає на здійсненні ним подальшої фінансово – господарської діяльності.

     Право податкової застави виникає у разі:

•  неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації – з першого робочого дня наступного за останнім днем строку, встановленого законом про певний податок;
•  несплати у встановлені строки суми податкового зобов’язання, самостійно визначеної  платником у податковій декларації – з дня наступного за останнім днем зазначеного строку;
•  несплати у встановлені строки суми податкового зобов’язання, визначеної контролюючим органом – з дня наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

       Механізм використання податкової застави як способу забезпечення податкового обов’язку органами податкової служби деталізований у порядку застосування податкової застави органами ДПС, затвердженому наказом ДПА України від 28 серпня 2001 р. № 338.

       Податкова застава є тимчасовим примусовим заходом, спрямованим на забезпечення належного виконання податкового обов’язку зі сплати податків і зборів до бюджетів та державних цільових фондів.

      Активи платника звільняються з податкової застави з дня:

•  отримання податковим органом копії платіжного документа, завіреного обслуговуючим банком, що засвідчує факт перерахування до бюджету повної суми податкового зобов’язання;
•  визнання податкового боргу недійсним;
•  отримання податковим органом довідки про смерть фізичної особи;
•  закінчення термінів позовної давності щодо такого податкового боргу;
•  отримання податковим органом договору поруки на повну суму податкового боргу платника податків;
•  прийняття рішення про арешт активів платника податків;
•  отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень;
•   прийняття податковим органом рішення про розстрочення, відстрочення суми податкових зобов’язань (крім податкового боргу) або досягнення податкового компромісу у разі, коли умови, визначені в рішенні про розстрочення, відстрочення або податковий компроміс, передбачають зупинення права податкової застави;
•  прийняття відповідного рішення судом.

3. Адміністративний арешт активів платника та його види.

     Платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій , що підлягають письмовому узгодженню з ДПА, а саме :

•  купівля чи продаж, інші види відчуження чи оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком , що використовується у його діяльності;
•  використання вищенаведеного для здійснення прямих або «портфельних» інвестицій, цінних паперів;
•  ліквідація об’єктів нерухомого або рухомого майна, за винятком (форс –мажорних обставин) або відповідно до рішень державного управління.

 Процедура застосування адмінарешту активів платника податків як способу забезпечення податкового обов’язку регулюється ст.9 ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Порядком застосування адмінарешту активів платника податків, затверджений наказом ДПА України від 25 вересня 2001 року № 386.

      Адмінарешт активів є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

      Арешт може бути накладений на будь – які активи юридичної особи, а щодо фізичної – на будь – які активи, крім тих, що не підлягають арешту відповідно до чинного законодавства.

     Рішення про застосування арешту активів платника приймає керівник податкового органу (його заступник) за поданням відповідного підрозділу податкової міліції за наявності таких підстав:

а) платник порушує правила відчуження активів;

б) фізична особа, яка має податковий борг виїжджає закордон;

в) платника податків визнано неплатоспроможним за зобов’язаннями , крім окремих випадків;

г) платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для цього або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень;

д) немає свідоцтва про державну реєстрацію, спеціальних дозволів (ліцензій) на її здійснення, торгових патентів, сертифікатів і т.д.;

е) особа не зареєстрована як платник податку в органах ДПС.

      Арешт активів може здійснюватись у двох формах:

1.  повним арештом
   1.  умовний арешт.

Арешт може бути накладено на активи терміном до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу. Цей термін може бути продовжено в адмінпорядку.

Арешт активів полягає в забороні платнику здійснювати будь-які дії щодо своїх активів, крім дій щодо їх охорони, зберігання й підтримання в належному функціональному і якісному стані.

Платник податків має право на відшкодування збитків і немайнової шкоди, заподіяних податковим органом у результаті неправомірного застосування арешту його активів, за рахунок коштів відповідного бюджету. Рішенння про таке відшкодування приймається арбітражним судом.

Модуль 2.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА.

         Тема2.1. Оподаткування прибутків підприємств.

1.   Правове регулювання оподаткування прибутку підприємств.

2.   Прибуток, як об’єкт оподаткування, порядок його визначення.

1.  Платники податку на прибуток. Порядок сплати філіями та структурними підрозділами.
2.  Ставки податку на прибуток підприємств. Порядок нарахування та сплати податку.
3.  Поняття безнадійної заборгованості та порядок її врегулювання.

1. Правове регулювання оподаткування прибутку підприємств.

Прибуткове оподаткування підприємств та організацій, законодавці неодноразово вдосконалювали. Зміни об’єкта  оподаткування, ставок податку, податкових пільг викликали необхідність прийняття нових законодавчих  актів.

     Тільки за період з 1991 – 1998 рр. утримання податку з прибутку регулювалось нормами чотирьох законів.

      1991 р. діяв закон СРСР « Про податок з підприємств і організацій ».

Класичний варіант прямого податку. Оподаткування прибутків юридичних осіб здійснюється в Україні на підставі ЗУ «Про оподаткування прибутків підприємств » від  28.12.1994р. №334/ 94 – ВР (В редакції закону № 283 /97 від 22.05.2007р.).

     З 1.01.1992р.  був введений в дію ЗУ «Про оподаткування доходів підприємств і організацій». ставка податку складала 18 % доходу. Були понижені ставки, відповідно 15 і 9 %.

    З 1.01.1995р. даний закон був замінений ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств». Базова ставка складала 30%, агропромисловості – 15%, посередницькі операції – 45%, лотереї, ігровий бізнес – 60%.

    З 1 липня 1997р. був введений в дію ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»», згідно з яким, суттєво змінились методичні основи оподаткування прибутку, які вимагають введення спеціального податкового обліку. Він носить назву «сальдового» - основою є валові надходження і витрати, які підприємство понесло не за реалізовану продукцію, а за певний період.

    З 1.01.2003р.  набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»» (№ 349 від 24.12.2002р.). Він вніс суттєві зміни в механізм справляння податку на прибуток. Закони 1990 – 1996 рр. виявились недостатньо розробленими і перевірені практикою (зокрема вважалось, що чим вищі штрафи, тим буде більше наповнений бюджет, тобто фіскальна функція була домінуючою).

22 травня 1997р. був прийнятий ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»», що діє і сьогодні.

2. Прибуток, як об’єкт оподаткування, порядок його визначення.

     Об’єктом оподаткування , відповідно до ст.3 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» , є прибуток який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань. Див. схему:

               Скоригований валовий дохід → одна із складових при  

                                                                                  визначені об’єкта

                                                                                  оподаткування

                                                      мінус

Валові витрати виробництва і обігу  ±  убиток ( приріст ) балансової вартості запасів на складах, в незавершеному виробництві і залишках готової продукції

мінус

                              Амортизаційні відрахування

а) Валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами;

б) Валові витрати виробництва та обігу - сума будь – яких витрат у грошовій, матеріальній, нематеріальній та інших формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбані (виготовлені для їх подальшого використання у власній господарській діяльності);

в) Амортизація – це поступове віднесення витрат з придбання, виготовлення або поліпшення основних фондів і нематеріальних активів на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.

     Податок , що підлягає сплаті до бюджету, визначається формулою:

                                  ∑ ПП = ОО * Спп - Пп ,

де  ∑ПП – сума податку з прибутку, яка підлягає сплаті

      ОО – об’єкт оподаткування

     Спп – ставка податку з прибутку

     Пп - плата за патент (якщо підприємство викупило патент для здійснення своєї діяльності ).

3. Платники податку на прибуток. Порядок сплати філіями та структурними підрозділами.

   Платниками  податку з прибутку є :

1.  резиденти України – суб’єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність , спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами;
   1.  нерезиденти України – фізичні та юридичні особи, створені у будь – якій організаційно – правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет, згідно з міжнародними договорами України або законом;
      1.  філії, відокремлені підрозділи платників податків із числа резидентів, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої , ніж платник податку, територіальної громади;
      2.  постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерелом їх походження з України або виконують представницькі функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.

Платник податку, що має філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами зазначеного закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.

4. Ставки податку на прибуток підприємств. Порядок нарахування та сплати податку.

     З 1.01.2004р. прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковуються за ставкою 25 % до об’єкта оподаткування.

   -  15% від суми прибутку від продажу інноваційного продукту, заявленого при реєстрації в інноваційних центрах.

  -  платник податку, який здійснює виплату виграшів у лотерею або інші види ігор чи розиграшів, зобов’язаний утримувати та вносити до бюджету 30% суми таких виграшів.

  - страхова діяльність (крім страхування життя) оподатковується за ставкою 3% від суми валового доходу, і не підлягає оподаткуванню за базовою ставкою.

 - 6% від суми доходів нерезидентів, що виплачуються резидентами як оплат вартості фрахту транспортних засобів.

 - 3% від суми валового доходу , отриманого від страхової діяльності (крім доходів від операцій, здійснених за договорами довгострокового страхування життя, які оподатковуються за ставкою 0%).

Облік отриманих одходів і здійснюваних видатків ведеться платником податків самостійно за допомогою податкового обліку винятково з метою оподаткування. Платник вправі обрати й використати один із двох методів: метод нарахувань (рахунків) або касовий метод ведення податкового обліку. Про це інформується податковий орган.

Метод нарахувань проводиться із часу придбання платником правана ці доходи або визнання  за ним цих видатків, незалежно від часу фактичного одержання доходів або здійснення платежів.

Касовий метод припускає облік платником податків доходів і видатків, починаючи із часу вступу платника у права власника цих доходів або визнання за ним цих видатків.

Відповідно до п.п.16.4. ЗУ від 1 липня 1997р.  податок за звітній період сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені закономдля квартального податкового періоду.

Суми податку на прибуток зараховуються до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням платника податку.   

       Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.

Щодо податку з прибутку використовують такі податкові періоди:

- Календарний квартал                                     - Календарне півріччя

- Календарні ІІІ квартали                                 - Календарний рік

    За звітні квартал, півріччя та ІІІ квартали платники подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року – повну. Бюджетні організації сплачують податок на прибуток, отриманий від господарської діяльності, щоквартально за наростаючим підсумком звітного податкового року.

        Неприбуткові організації сплачують податок на прибуток від неосновної діяльності на загальних підставах.

        Відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку у порядку та розмірах, визначених законом.

5.  Поняття безнадійної заборгованості та порядок її врегулювання.

     Під терміном безнадійної заборгованості слід розуміти:

а) податковий борг платника податків, визнаного у встановленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені через недостатність активів банкрута;

б) податковий борг фізичної особи яка :

- визнана в судовому порядку безвісно відсутньою або померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути спрямоване стягнення відповідно до законодавства;

- понад 720 днів перебуває у розшуку;

в) податковий борг юридичних і фізичних осіб, який виник внаслідок обставин непереборної сили (форс – мажорних обставин);

г) податковий борг юридичних осіб, визнаних фіктивними відповідно до закону. Якщо фізичну особу, яку визнано в судовому порядку безвісно відсутньою або померлою, розшукано, або фізичну особу, що перебувала в розшуку понад 720 днів, розшукано, списана заборгованість таких осіб підлягає відновленню і стягненню в загальному порядку, без дотримання строків позовної давності. Обов’язок здійснювати щоквартальне списання безнадійного податкового боргу покладається на податкові органи.

      Списання і розстрочення податкового боргу регулюється ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»  від 21.12.2000р. № 2181 – ІІІ. Цей закон закріпив особливості погашення податкового боргу і сум податку в цілому (ст. 11- 13, 18 ), а також визначив поняття податкового боргу.

 

Тема 2.2. Непрямі податки.

1. Сутність непрямого оподаткування та його правове регулювання.

2. Податок на додану вартість, його характеристика.

3. Платники ПДВ, їх реєстрація в органах ДПС.

4. Операції, що підлягають оподаткуванню ПДВ. Порядок обчислення та сплати ПДВ.

5. Ставки ПДВ. Порядок застосування «0» ставки.

1.  Акцизний збір.

1.  Сутність непрямого оподаткування та його правове регулювання.

   Непрямі податки закладаються в ціні  реалізованого товару або наданої послуги. Розмір непрямого податку не залежить від матеріального стану платника, тому державі зручно його справляти. Введення непрямих податків дозволяє носію податка перекладати податковий тягар на плечі споживачів товару, послуг, робіт, якими можуть бути як фізичні так і юридичні  особи.

    На сучасному етапі ПДВ є однією з найважливіших складових податкової системи, так в  2002р. його питома вага в доходах державного бюджету України становила 30,6% - це найвищий показник серед податкових надходжень.

    На сьогодні ставка ПДВ = 20%, а була 28%. На підставі ЗУ « Про податок на додану вартість » від 03.04.1997р., який вступив в дію з 1.10.1997р. Окрім 20% є ще 0 ставка.

    При непрямому оподаткуванні формальним платником є продавець товару (робіт, послуг), що виступає посередником між державою і споживачем товару (робіт, послуг). Споживач товару (робіт, послуг) є платником реальним. Саме критерій збігу юридичного та фактичного платника є одним з основних при розмежуванні податків на прямі та непрямі.  

     При прямому оподаткуванні – юридичний і фактичний платники збігаються, при непрямому – ні.

      ПДВ було введено в Україні ЗУ «Про податок на добавлену  вартість» 20.12.1991р. № 2007- ХІІ, пізніше декретом КМУ № 14-92. Зараз чинним є ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р., який вступив в дію з 1.10.1997р Базовим поняттям податку є поставка товарів (послуг).

2.  Податок на додану вартість, його характеристика.

    ПДВ є непрямий податок, який включають у ціну товару й становить частину приросту вартості, створюваної на всіх стадіях виробництва, надання послуг або після митного оформлення, й внесений до Державного бюджету. Механізм ПДВ закріплено ЗУ «Про податок на додану вартість» від 3.04.1997р.

      ПЕРЕВАГИ:

а) відсутність подвійного оподаткування;

б) рівність умов щодо сплати як виробниками так і продавцями;

в) ритмічне надходження коштів до бюджету;

г) регулює розмір заробітної плати і ціни;

д) стримує кризу перевиробництва і прискорює витіснення з ринку слабких підприємств;

е) включає механізми взаємної перевірки платниками податкових зобов’язань;

є) дає можливість стримувати невиправданий ріст цін.

     НЕДОЛІКИ:  

а) складний механізм нарахування і сплати;

б) можливість ухилення в умовах недосконалого бухгалтерського обліку;

в) регресивний вплив на малозабезпечені верстви населення;

г) потребує затрат на підготовку персоналу податкової служби.

    Роль ПДВ проявляється через його фіскальну функцію, тобто мобілізацію колосальних фінансових ресурсів до бюджету України.

ПДВ – один з деяких податків, що повністю надходить до Держбюджету. Надходження здійснюється за допомогою чітких імперативних наказів.Майже всі деталі застосування ПДВ закріпленя законом України.

До впровадження ПДВ (ЗУ «Про податок на додану вартість» 20 грудня 1991р.) діяло два непрямі податки: податок з обігу і податок із продажів.

3.  Платники ПДВ, їх реєстрація в органах ДПС.

Платник податку – особа, яка зобов’язана здійснити утримання і внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

    Головною особливістю платника ПДВ є розрив між реальним і формальним платником. Реальним є особа, яка купує товари (роботи, послуги), фактично покупець (споживач), тому що саме за рахунок його коштів здійснюється сплата цього податку.

    Формальними є фактично збирач податків – особа, яка реалізує товари (роботи, послуги) та отримує кошти від їх покупця. Вона і перераховує кошти до бюджету.

    Всю систему платників можна розділити на 2 групи: юридичні та фізичні особи:

1.  Особа, обсяг оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь – якого періоду з останніх 12 календарних місяців перевищував 3600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (61200 грн.), зараз 300 тис. грн..
2.  Особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, що не зареєстровані як платник податку.
3.  Особа, яка здійснює на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти незалежно від обсягів продажу, за винятком фізичних осіб. Що здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством.
4.  Особа, що на митній території України надає послуги, пов’язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України.
5.  Особа, яка відповідальна за внесення податку до бюджету з об’єктів оподаткування на залізничному транспорті.
6.  Особа, яка надає послуги зв’язку і здійснює консолідований облік доходів та витрат, пов’язаних з наданням таких послуг та отриманих іншим способом, які знаходяться у підпорядкуванні такої особи.

Наказом ДПА України від 1 березня 2000р. було затверджено Положення про реєстр платників ПДВ. В ньому зазначено, що юридичні особи можуть зареєструватись за місцем заходження , а фізичні – за місцем проживання.

Реєстр платників ПДВ – це автоматизована система збору, накопичення та обробки даних про осіб, які зобов’язані здійснювати утримання і внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Реєстрація осіб платників ПДВ як в обов’язковому, так і в добровільному порядку здійснюється у відповідності зі ст.9 ЗУ «Про ПДВ». Порядок такої реєстрації деталізований  Положенням про реєстрацію платників ПДВ (Наказ ДПА України №79).

4.  Операції, що підлягають оподаткуванню ПДВ. Порядок обчислення та сплати ПДВ.

1.  продаж товарі (робіт, послуг), в т.ч. операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції застави позичальнику (кредиту) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;
2.  ввезення (пересилання товарів на митну територію України);
3.  вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України.

З першого виду операцій з реалізації здійснюється основне надходження коштів.

1.1. До складу обороту його входять основні найбільш важливі елементи доданої вартості – амортизаційні відрахування, елементи прибутку і заробітної платні.

2.1.підставою для нарахування виступає сукупність митної вартості, акцизного збору і ввізного мита.

3.1. За двома методами здійснюється обчислення розмірів ПДВ: 1) метод додавання заробітної платні та прибутку; 2) метод за якого від повної вартості віднімають вартість сировини, матеріалів і послуг виробничого характеру.

    Найпоширеніший в Україні є другий метод, що має назву « сальдовий » , або залишковий.

Найбільш загальними і принциповими є наступні способи визначення суми ПДВ:

1.  ставка х ( зарплата + прибуток);
   1.  (ставка х зарплата) + (ставка х прибуток);
   2.  ставка х (виторг - витрати);
   3.  (ставка х виторг) – (ставка х витрати).

Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуваннюз бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, і сумою податкового кредиту звітного періоду.

  База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт,послуг) визначається з їх договірної (контрактної  вартості з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків і зборів (обов’язкових платежів) за винятком ПДВ, що включаються до ціни товарів (робіт, послуг).

Звільненні від оподаткування:

•  поставки вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями та спеціалізованими магазинами за переліком продуктів, установлених КМУ;
•  поставки періодичних видань (крім видань еротичного характеру), учнівських зошитів, підручників, навчальних посібників українського виробництва, словників;
•  поставки послуг з виховання та освіти дітей дитячими музичними та художніми школами мистецтв, будинками культури, послуг з дошкільного виховання, середньої, професійної та вищої освіти закладами, які мають ліцензію, належно від їх організаційно – правового статусу та форми власності, а також послуги з розміщення учнів або студентів в інтернатах або гуртожитках;
•  поставки товарів спеціального призначення для інвалідів; доставки пенсій, страхових виплат та грошової допомоги населенню;
•  з 1 січня 2006 року поставки послуг з охорони здоров’я закладами , які мають ліцензію на надання таких послуг;
•  поставки путівок на санаторно – курортне лікування осіб віком до 18 років;
•  утримання дітей у дошкільних закладах, школах – інтернатах та їх харчування;
•  харчування та облаштування на бідних осіб, які не мають житла, у спеціально відведених для цього місцях;
•  надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів в межах населених пунктів);
•  поставки культових послуг та предметів культового призначення релігійними організаціями;
•  передача державі конфіскованого, безгосподарного майна, скарбів;
•  не підлягають оподаткуванню поставки товарів (крім підакцизних) та послуг (крім грального та лотерейного бізнесу), які безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, майно яких є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там місце постійної роботи, становить не менше 50% від загальної чисельності працівників і за умови , що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25% від суми загальних витрат на оплату праці та відноситься до складу валових витрат виробництва.

Ставка податку для всіх операцій, крім операцій, звільнених від оподаткування , та операцій, що оподатковуються 0 ставкою становить 20% (ст. 6 ЗУ ).

За нульовою ставкою оподаткування операції з продажу товарів, робіт, послуг, що експортуються за межі кордону України.     

Податкова накладна:

Для правильного визначення, а також документального підтвердження операцій щодо ПДВ – виписується податкова накладна. В ній крім реквізитів покупця і продавця вказуються суми оборотів з продажу без ПДВ і обороти з продажу разом з ПДВ. Всі податкові накладні, які отримані платником реєструються в книзі обліку придбаних товарів та продукції. Згідно з даними книги визначається сума податкового кредиту за звітній період. Сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету визначається як різниця між податковим зобов’язанням і податковим кредитом за даними Книг обліку. Понад 20 грн. потрібно , не чек , а накладна.

5.  Ставки ПДВ. Порядок застосування «0» ставки.

ПДВ в Україні розраховується за двома ставками:

1.  Базова ставка – 20% бази оподаткування. Податок додається до ціни товарів (робіт, послуг);
2.  Нульова ставка, звільнення від сплати. Податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з :

•  продажу товарів , що були вивезені за межі митної території України;
•  продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України;
•  продажу товарів (робіт, послуг) підприємств роздрібної торгівлі , які розташовані на території України у зонах митного контролю (безмитних магазинах);
•  надання транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажів за межами митної території України;
•  продажу переробним підприємствам молока та мяса (живою вагою) сільськогосподарським товаровиробникам всіх форм власності і господарювання;
•  щодо операцій ввезення і продажу газу безпосередньо споживачам, крім бюджетних організацій і населення;
•  продажу товарів (робіт, послуг) за винятком підакцизних товарів, грального бізнесу, покупних товарів підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів.

Платники податку на додану вартість, реалізовуючи товар, роботи чи послуги, зобов’язані надати податкову накладну, яка є  підставою для нарахування податкового кредиту.

Як виняток є товарний чек, інший платіжний або розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів.

Підставою є також: транспортний квиток, рахунок за послуги зв’язку, касові чеки (але не більше 200 грн. на день) без урахування ПДВ. У разі імпорту – документом є митна вантажна декларація, яка стверджує сплату ПДВ або погашений податковий вексель.

6.    Акцизний збір.

        Акцизний збір був введений в Україні в 1992р. Декретом КМУ від 26.12.1992р. № 18-92 із змінами Декрету №43-93 від 30.04.1993р. та закону № 1243 від 18.11.1999р. і разом з ПДВ замінив податок з обороту і реалізації.

Це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені ЗУ як підакцизні , який включається до ціни товарів (продукції) . Як і інші непрямі податки, акцизний збір в остаточному підсумку збирається зі споживачів продукції, хоча сплачують його виробники підакцизних товарів або їх імпортери .

Сьогодні в Україні підакцизними товарами є:

•  алкогольні напої;
•  тютюнові вироби;  
•  пиво солодове;
•  спирт етиловий, коньячний, плодовий;
•  транспортні засоби ;
•  бензин, паливо, дистиляти.

       Перелік таких товарів і ставки збору встановлені ВРУ і КМУ. Акциз виконує роль функції наповнення державного бюджету грошовими засобами, займаючи одне із важливих місць у системі держаних податкових доходів .

        На сьогодні за рахунок акцизу формується близько п’ятої частини податкових доходів. Поряд з фіскальною функцією акциз, як і будь-який інший податок, має і регулююче значення . акциз дозволяє через цінові механізми  непрямо впливати на обсяги виробництва та реалізації товарів на митній території України і ЗЕД.

Акцизний збір

Платники                        Об’єкт оподаткування           Ставки

      ↓                                   ↓                          ↓                                 ↓

     У світовій практиці акцизного оподаткування для визначення сум податку застосовують 3 види ставок :

а) специфічна –  податок встановлюється у твердих сумах  з одиниці товару;

б) адвалерна – ставка  податку встановлюється у відсотках до вартості підакцизного товару ;

в) змішана – поєднання двох  попередніх .       

                                         Розрахунок               

             А – сума  акцизного збору ; С- ставка;    К – кількість товару .

        Застосування  ставок  від 10% до 300% чітко вказує на інтереси держави у виробництві або ж імпортуванні тих чи інших товарів.

З  1996р. в Україні застосовуються  специфічний  засіб сплати податку, який  має назву «бандерольного»  - наклеювання акцизних марок.

Продаж  марок проводять ДПА областях, РА, м. Києві та Севастополі.

Акцизний збір обчислюється :

1.  За ставками у % до  обороту з продажу ;

2) У твердих сумах з одиниці реалізованого товару(продукції);

3) Одночасно за ставками у % до обороту з продажу та у твердих сумах з одиниці реалізованого товару ;

4) Комбіновано.

Ставки акцизного збору єдині на всій території  України і встановлюються ВРУ.

    Сума акцизного збору з ввезених на територію України товарів зараховується до Державного бюджету, а товарів вироблених в Україні до місцевого бюджету за місцем їх   виробництва і державного бюджету  у співвідношенні установлених ВРУ.

    Об’єктом оподаткування є:

1.  Обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів в т.ч. з давальницькою сировиною, шляхом їх продажу, обміну та інші товари;
2.  Обороти з реалізації товарів для власного споживання, промислової переробки;
3.  Вартість товарів, які імпортуються на митну територію України.

Платники ( суб’єкти ) акцизного збору:

1.  Суб’єкти підприємницької діяльності (СПД), а також їх філії, відділення – виробники підакцизних товарів на митній території України;
2.  Нерезиденти , які виготовляють товари на митній території України безпосередньо або через представництва;
3.  Фізичні особи, які ввозять (пересилають) підакцизні речі на митну територію України;
4.  СПД, створені у формі підприємства з іноземною інвестицією, дочірні підприємства, філії, відділення.

     Тема 2.3. Правове регулювання оподаткування фізичних осіб.

1. Податок з доходів фізичних осіб, його правове регулювання. Платники

  та об’єкт оподаткування.

2.Поняття оподаткованого доходу та його види.

3.Податковий кредит та податкові соціальні пільги.

4.Порядок нарахування, утримання та сплати окремих видів доходів.

5. Декларування доходів громадян.

1.Податок з доходів фізичних осіб, його правове регулювання. Платники та об’єкт оподаткування.

     Податок з доходів фізичних осіб – плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з цим законом.

    Законодавче регулювання оподаткування фізичних осіб протягом 90-х р. ХХ ст. і дотепер було досить стабільним, якщо порівнювати його з іншими податками і зборами. 5 липня 1991р. було прийнято Закон УРСР « Про прибутковий податок з громадян УРСР, іноземних громадян та осіб без громадянства » № 1306- ХІІ. Дію було зупинено Декретом КМУ №13-92 від 26.12.1992р.    

      З 1.01.04р. набрав чинності ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» від 23.05.03р. № 889-ІV, який суттєво змінив зміст правовідносин щодо оподаткування доходів фізичних осіб.

     У  ст.2 ЗУ №889 визначено , що платниками податку є:

1) Резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

2) Нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України;

3) Не є платником податку, резидент який отримує доходи з джерелом їх походження з України і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана ВРУ, щодо доходів одержуваних ним безпосередньо від здійснення дипломатичної чи прирівняної до неї іншої діяльності.

        ЗУ № 889-ІV передбачає розмежування об’єктів оподаткування залежно від резидентського статусу платника податку.

         Об’єкт оподаткування резидента є:

а) Загальний місячний оподаткований дохід;

б) Чистий річний оподаткований дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподаткованого доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

в) доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

г) іноземні доходи.

       Об’єктом оподаткування нерезидента є:

а) Загальний місячний оподаткований дохід з джерелом його походження з України;

б) Загальний річний оподаткований дохід з джерелом йог походження з України;

в) доходи з джерелом їх походження з України , які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

       Перелік окремих доходів, які включаються та не включаються до складу загального місячного доходу , встановлені п.4.2. та п.4.3 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб». Новацією ЗУ №889-ІV є поняття податкового кредиту: відповідно до ст..116 – податковим кредитом є сума (вартість) витрат, понесених платником податку – резидентом у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім виплат податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподаткування доходу, одержаного за наслідком такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом . Порядок його застосування визначено ст.5.

Розрахунок прибуткового податку:

-

 

2.Поняття оподаткованого доходу та його види.

      Загальний оподаткований дохід – будь –який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з законом №889 нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

         Він складається:

1.  З доходів , які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (сплаті);
2.  Доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподаткованого доходу;
3.  Доходів, які оподатковуються за іншими правилами згідно ЗУ №889.

ВИДИ:

1.  Загальний річний оподаткований дохід складається з суми загальних місячних оподаткованих доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року;
2.  Загальний місячний оподаткований дохід дорівнює сумі оподаткованих доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого, звітного податкового місяця.

До місячного включаються п.4.2.1. – 4.2. ЗУ № 889.

3.  Податковий кредит та податкові соціальні пільги.

      Ст.5 ЗУ № 889 передбачено право платника на податковий кредит за наслідками звітного податкового року, підстави для нарахування якого із зазначенням конкретних сум повинні відображатися платником податку у річній податковій декларації.

       Під податковим кредитом розуміють суму (вартість) витрат, понесених платником податку – резидентом у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) , у резидентів – фізичних або юридичних осіб  - протягом звітного року (крім ПДВ та акцизу), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподаткованого доходу , одержаного за наслідками такого звітного року.

Наприклад:

•  Частину суми % за іпотечним кредитом ( ст.10 ЗУ №889);
•  Суму коштів або вартість майна переданих платником у вигляді пожертвувань (благодійних внесків) неприбутковим організаціям (у розмірі 2 -5 %) його загального оподаткованого доходу звітного року;
•  Суми коштів сплачених платником на користь закладів освіти для компенсації вартості освіти, але не більше як зазначено в ЗУ №889.

Порядок нарахування податкового кредиту визначений в Інструкції ДПА. Наказ № 442 від 22.09.03.

   Відповідно до чинного законодавства платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподаткованого доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді зарплати на суму податкової соціальної пільги у розмірах до мінімальної зарплати (у розрахунках на місяць).

     Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як зарплата (інші виплати, компенсації, відшкодування). Якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, чинного для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн.

Розмір соціальної пільги	Категорія платників
50% від суми пільги	Будь – який платник податку
150% від суми пільги	Самотня матір(батько), опікун, утримувач дитини інваліда, батько (мати) 3-х і більше дітей – на кожну дитину до 18 років
200% від суми пільги	Вдовець, вдова, особа 1-2 катег. ЧАЕС, інвалід 1-2 групи, учні, студенти, аспіранти
200% від суми пільги	Герої України, Герої Радянського Союзу, Герой Соц. Праці, Кавалер ордена Слави чи Трудової слави
200% від суми  пільги	Учасники бойових дій, в’язні концтаборів, репресовані насильно вивезені з території СРСР,  блокадники

 

4.  Порядок нарахування, утримання та сплати окремих видів доходів.

     Ставки податку відповідно до ст.7 ЗУ №889 є різними залежно від отримуваного доходу, але загальною є ставка 15% від об’єкта оподаткування. Вона може бути і 5% - нарахованого агентом як % на поточний або депозитний банківський рахунок 30% нарахованих як виграш чи приз.

    Від продажу об’єкта рухомого майна – 15%, якщо це на протязі податкового року 1 раз, продаж – 1% (машини, мотоцикла, човна) при сплаті мита, або суми сплати нотаріусу за нотаріальне посвідчення.

     Спадщина оподатковується:

•  члени сім’ї, спадкоємці першого ступеня - % ставка від об’єкта спадщини;
•  якщо не є членами сім’ї і родичами першого ступеня – 5%;
•  нерезиденти – спадкодавця – 15,6.

Відповідно до ст.17 ЗУ №889 особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету з доходів зарплати є працедавці.

       З інших доходів:

- з джерелом походження в Україні – податковий агент;

- для іноземних доходів, або джерело виплати знаходиться в осіб звільнених від обов’язків нарахування, утримання, сплати – платник податку, утримувач таких доходів;

- для доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами – такий платник податку.

     Обов’язок щодо нарахування, утримання, сплати податку до бюджету має податковий агент. Існують певні особливості щодо оподаткування іноземних доходів, визначені у ст.9 ЗУ №889.

       Якщо джерело виплат будь – яких  оподаткованих доходів є іноземним, то сума такого доходу включається до складу загального річного оподаткованого доходу платника податку  - їх отримувача, який зобов’язаний подати річну декларацію. Але законодавством передбачено можливість зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана ВРУ.

     Є перелік, які не підлягають зменшенню суми річного податкового зобов’язання (приріст капіталу, не майно, поштові видатки, податки на продаж).

Порядок сплати (перерахування) податку до бюджету диференційований в залежності від статусу резиденства платника податку. Так, податок, утриманий з доходів резидентів, що мешкають на території м. Києва і Севастополя, підлягає зарахуванню до відповідних бюджетів у повному обсязі. До міст республіканського (в АРК) та обласного значення зараховується 25% від загального обсягу податку, що сплачується на цих територіях. Решта суми зараховується до державного бюджету. Податок, утриманий з доходів нерезидентів, підлягає зарахуванню до бюджету територіальної громади за місцем утримання такого податку.

5.  Декларування доходів громадян.

       Обов’язок щодо надання податкової звітності є невід’ємним елементом змісту податкового обов’язку платника податків. Формою податкової звітності є річна декларація про майновий стан і доходи – податкова декларація. Вона надається платником податку, який зобов’язаний надавати її відповідно до законодавства, або має право надати таку декларацію для отримання податкового кредиту.

        Обов’язок платника податку з подання декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи виключно від податкових агентів, зобов’язаних надавати звітність з цього податку і встановленому порядку.

        Платники податку – резиденти, які від’їжджають за кордон на постійне місце проживання зобов’язані подати податковому органу декларацію не пізніше закінчення 60 календарного дня, що передує такому виїзду.

       Платники податку звільняються від обов’язку надання декларації у таких випадках:

а) незалежно від видів та сум отриманих доходів платниками податку. Які:

- є неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб та/або держави, станом на кінець звітного податкового року;

- перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув’язнені на території інших держав станом на кінець граничного строку подання декларації; перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного податкового року;

б)  в інших випадках, визначених ЗУ №889.

[л.3 с.160 ]  - Декларація про доходи одержані з 01 по 31.12 …р. – 4 розділи.

    Декларація про сукупний річний дохід подається громадянами, які протягом звітного року одержували доходи не за місцем основної роботи, також громадяни, які не мали основного місця роботи протягом звітного року і одержували в цей час будь – які доходив грошовій або натуральній формі (включаючи види доходів. Звільнених від оподаткування прибутковим податком). Форма декларації про сукупний річний дохід розроблена згідно Інструкції Головної ДПІ від 09.06.1999р. №64 [л.3 с.157], аналіз розділів.

       Сума коштів, яка підлягає поверненню платнику податків, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у банку, або надсилається поштовим переказом на адресу. Визначену у декларації, протягом 60 календарних днів (від дня отримання такої декларації).

       Декларація є єдиною для всіх законодавчо встановлених випадків її надання (бланки безкоштовно видаються податковими органами).

     Повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, та штрафів здійснюється органом Державного казначейства з рахунку на який зараховується цей податок.

Тема 2.4. Митні платежі.

1. Митні платежі в системі оподаткування, їх види. Мито, що стягується

   при переміщенні  товарів через митну територію України.

2. Поняття митної вартості та методи її визначення. Порядок нарахування

   та сплати мита.

3. Державне мито, його правове регулювання. Платники та об’єкт

   оподаткування.

1. Митні платежі в системі оподаткування, їх види. Мито, що стягується при переміщенні  товарів через митну територію України.

 Правове регулювання даного питання закріплено в :

1.  Митний кодекс України від 11 липня 2002р. №92-ІV;
2.  ЗУ «Про  митний тариф» від 5 квітня 2001р. №2371-ІІІ;
3.  Декрет КМУ «Про державне мито» від 21 січня 1993р. № 7- 93;
4.   ЗУ «Про єдиний митний тариф» від 5 лютого 1992р. № 2097-ХІІ.

   Державне мито за своєю суттю є не винятково податковим платежем, а скоріше судовим чи цивільним, більш детально воно регулюється не тільки податковим законодавством, а й цивільним, процесуальним, господарським.

         Мито – непрямий податок, який стягується при перетині митного кордону, тобто при імпорті, експорті, транзиті товарів. Даний податок я к і акцизний збір, включається в ціну товарів, сплачується за рахунок покупця, його ставки диференційовані за групами товарів, перелік яких значно ширший ніж підакцизних товарів.

     Митні збори і платежі – це своєрідна плата за виконання митницею своїх обов’язків і послуг, яка використовується для розвитку системи митних органів України.

       Мита, які застосовують в Україні, класифікуються за ознаками:

1.  За способом нарахування:

а) адвалерне, що нараховується у % до митної вартості товарів, які обкладаються митом;

б) специфічне – нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів, що обкладаються митом;

в) комбіноване – поєднує обидва види мита.

    2) За напрямом переміщення товарів:

      - експортне (вивізне);

      - імпортне (ввізне);

      - транзитне;

    3) За призначенням:

         а) антидемпінгове – при ввезенні в Україну товарів, за ціною, яка суттєво нижча їхньої конкурентної ціни, та при вивезенні – яка нижча від ціни інших експортуючи;

         б) компенсаційне – при ввезенні чи вивезенні – під час виробництва використовувалась субсидія;

         в) спеціальне – як захисний засіб, ввозяться в великих кількостях та на умовах, що загрожує збитком вітчизняним;

         г) сезонне – на термін до 4-х місяців з моменту встановлення.

       4) За порядком встановлення:

а) автономне – встановлюється Україною самостійно, незалежно від міжнародних договорів;

б) конвенційне – на основі дво – та  багатосторонніх переговорів та угод.

Четверте  на основі розслідування та за ініціативою Митно – тарифного комітету.

2. Поняття митної вартості та методи її визначення. Порядок нарахування та сплати мита.

         Мито сплачується в національній валюті країни  за встановленими ставками, виходячи з митної вартості.

        Митна вартість -  це ціна товару, яка фактично сплачена або підлягає сплаті на момент перетину митного кордону України. До митної вартості включається ціна товару, зазначена в рахунку – фактурі, а також таці фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку – фактури:

       а) на  транспортування, навантаження, розвантаження та страхування до пункту перетину кордону;

       б) комісійні та брокерські;

       в) плата за використання об’єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів і яка повинна бути оплачена як умова і ввезення (вивезення).

    Порядок оплати і ставки мита визначаються єдиним митним тарифом України. Єдиний митний тариф України – це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться в Україну або вивозяться за межі митної території. Ставки його є єдиними для всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності або територіального розміщення, за винятком випадків, передбачених законами України і її міжнародними договорами. Його затверджує ВРУ за поданням КМУ.

      ЄМТ України передбачає три види ставок, які відрізняються розмірами:

1.  Преференційні ставки;
2.  Пільгові ставки;
3.  Повні ( загальні ) ставки.

     Нарахування та сплата мита – здійснюється митним органом України відповідно до ставок єдиного митного тарифу, що є чинним на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній по курсу НБУ до Державного бюджету України.

      Мито сплачується митним органом України, а щодо товарів та інших предметів, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях, - підприємством зв’язку .

В основі обчислення мита лежить митна вартість товару й транспортного засобу. Визначення митної вартості здійснюється декількома методами:

1) метод оцінки за ціною угоди із увезеними товарами;

2) метод оцінки за ціною угоди з ідентичними товарами;

3) метод оцінки за ціною угодиз однорідними товарами;

4) метод оцінки на основі вирахування вартості;

5) метод оцінки на основі додавання вартості.

6) резервний метод.

        Мито сплачується безпосередньо митному органу одночасно із прийняттям митної декларації або до її прийняття. Мито зараховується до Держбюджету, а митні органи здійснюють контроль за правильністю ообчислення й збору.

          Механізм внесення мита припускає певні гарантії:

•  застава товарів;
•  гарантії фінансово-кредитних установ;
•  гарантії третіх осіб;
•  внесення належних сум на депозит.

       Значна кількість товарів та предметів звільняється від сплати мита.

           Законодавство допускає:

1.  зниження ставок мита;
2.  безмитне вивезення (ввезення) або пільгове обкладання митом товарів;
3.  встановлення преференцій щодо ставок;
4.  пропуск через митний кордон без сплати мита;
5.  повне (часткове) повернення власнику товарів мита;
6.  повернення власнику предметів, суми надміру стягнутого мита.

           Мито розраховують не самі платники, а органи митної служби. Нараховані суми мита обов’язково записуються у вантажній митній декларації  і підлягають сплаті з поточного рахунку (коли перетин не дозволяється без сплати) або шляхом виписки векселів (якщо імпорт-  експорт дозволяється з відстрочкою платежу). Мито вноситься до державного бюджету. Контроль за сплатою мита здійснюють органи митної ат податкової служби. Податкові органи вправі перевірити діяльність митної служби щодо нарахування мита і митних платежів, а також порядок сплати мита конкретним платником безпосередньо до Державного бюджету.

        При непогашенні векселя на платника накладається штраф 100% від суми мита, а вексель погашається або платником, або банком, який акцентував вексель, тобто перетин митного кордону без сплати мита неможливий, тому відповідальності за несплату не існує.

3. Державне мито, його правове регулювання. Платники та об’єкт

оподаткування.

   Державне мито – це обов’язковий  збір, що стягується у вигляді плати з юридичних та фізичних осіб за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

    Воно є просте і пропорційне. Просте – справляється за твердими ставками. Пропорційне – у % до відповідної суми позову або вартості відчужуваного майна.

     Особливості застосування механізму державного мита в України регулюються Декретом КМУ від 21 січня 1993 р. № 7-93 «Про державне мито», а деталізує його застосування Інструкція про порядок обчислення і стягування державного мита, затверджена наказом ДПА України від 22.04.93 №15.

      Платниками державного мита  на території України є фізичні і юридичні особи  за здійснення в їх інтересах дій та видачу документів уповноваженими  на те  органами.

      Об’єктом оподаткування виступають певні дії, з яких справляють державне мито (з позовних заяв, касаційних скарг, вчинення нотаріальних дій, реєстрація актів громадянського стану, оформлення документів на право виїзду за кордон і запрошення в Україну осіб із інших країн, видачі паспортів, прописки тощо).

       Державне мито сплачують за місцем розгляду й оформлення документів і зараховують до бюджету місцевого самоврядування, крім мита, що справляють із позовних заяв, які подають до господарського суду, із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів, заяв про їх перегляд за ново виявленими обставинами і інші, які зараховуються до Державного бюджету України.

        Фізичні особи й іноземні юридичні особи, що постійно проживають або перебувають за межами України, сплачують мито у вільно конвертованій валюті, виходячи з розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

                              Тема 2.5. Майнове оподаткування.

1.  Сутність та види майнового оподаткування.

1.  Податок з власників транспортних засобів, його правове регулювання . Платники, об’єкт оподаткування.
2.  Порядок обчислення і сплати податку з власників транспортних засобів.
3.  Земельний податок. Об’єкти та суб’єкти оподаткування земельним податком.
4.  Ставки земельного податку. Застосування коефіцієнтів при оподаткуванні.

     6. Нарахування та сплата земельного податку.

1.  Сутність та види майнового оподаткування.

        З усіх податків, що справляються у світі, найпоширенішим є майновий податок. Найпоширеніша база майнових податків – це земля й будинки, в деяких країнах місцева влада  включає рухоме майно, таке як транспортні засоби, товарно – матеріальні запаси компанії, обладнання й устаткування. Податок справляється пропорційно до ринкової вартості  майна, тобто ціни майна в разі його продажу. Середня частка майнових податків у місцевих податкових надходженнях складає біля 50% у федеративних країнах, і 30% в унітарних . США, Канада, Нідерланди – 70%, Великобританія  -100%.

      Відповідно до ЗУ «Про систему оподаткування» в редакції від 18.02.1997р. в Україні повинні утримуватися такі майнові податки, як податок на нерухоме майно, податок з власників транспортних засобів та інших машин і механізмів.

       Введення в дію податку  на нерухомість передбачається ЗУ «Про податок на нерухоме майно (нерухомість)». Законопроект схвалено ВРУ 26.02.1997р. , однак на даний час цей податок ще не впроваджено.

        Основними проблемами щодо його впровадження є:

•  різкий перехід від командно – адміністративної до ринкової економіки;
•  соціальна незахищеність старшого покоління, особливо пенсіонерів;
•  невизначеність щодо стратегії оподаткування в державі.

2.Податок з власників транспортних засобів, його правове регулювання. Платники, об’єкт оподаткування.

         Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в Україні справляється відповідно до ЗУ «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11 грудня 1991р. №1963-12 в редакції ЗУ від 18.02.97 р. зі змінами та доповненнями.

        Цей податок є джерелом фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування і проведення природоохоронних заходів на водоймищах.

         Платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (транспортного податку) є юридичні особи (резиденти та нерезиденти), а також фізичні (громадяни України, іноземці, та особи без громадянства), які мають зареєстровані на Україні транспортні засоби.

       До платників податку належать також власники моторних човнів, мотосаней тощо.

Сплачується: фізичними особами перед реєстрацією, перереєстрацією, а також перед технічним оглядом щорічно або 1 раз на 2 роки. Представлення квитанції про сплату в ДПІ.   

3. Порядок обчислення і сплати податку з власників транспортних засобів.

     Ставки податку з власників диференційовані за видами транспортних засобів (об’єктами оподаткування) та об’ємом двигуна. Ставки встановлені на рік зі 100 см³ об’єму циліндрів двигуна, за 1 кВт потужності двигуна (для автомобілів з електродвигуном); або за 100 см. довжини (для яхт, суден, човнів, катерів). Законом не передбачено прогресивне оподаткування, так як об’єкт обкладання незмінний і до нього застосовуються тверді ставки .

                           Структурно логічна схема розрахунку:

     Цей податок сплачується перед реєстрацією, перереєстрацією або технічним оглядом транспортних засобів. Сплата податку провадиться за період до наступного технічного огляду.

      Суми, що надходять за рахунок цього податку розподіляються у співвідношенні:

  85% - фінансування доріг загального користування;

 15% - місцевий бюджет на утримання доріг на вулицях територіальної громади.

       Підприємства сплачують податок щоквартально рівними частинами, а громадяни 1-2 роки – 1 раз.

Організацією контролю за правильністю стягнення податку відповідно до ЗУ «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» покладена на ДПО й органи, які здійснюють реєстрацію, перереєстрацію й техогляд транспортних засобів.

4. Земельний податок. Об’єкти та суб’єкти оподаткування земельним податком.

      Земельні відносини – це суспільні відносини щодо володіння , користування і розпорядження землею. Суб’єктами земельних відносин є громадяни , юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

       Об’єктами земельних відносин є землі в межах України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

        Справляння податку на землю регулює Земельний кодекс України (18 грудня 1990 р. № 561-ХІІ), ЗУ «Про плату за землю» від 19 вересня 1996р. № 378/ 96-ВР. Кодекс набувши чинності 1 січня 2002 р., установив приватну власність на землю та 5- річний мораторій на операції з купівлі та  продажу наділів, з цього приводу є  низка постанов КМУ.

          Згідно з даним ЗУ №378/ 96–ВР використання землі в Україні є платним, а формами плати за землю є земельний податок та орендна плата, розмір яких не залежить від господарської діяльності власників та користувачів землі або орендарів і визначається залежно від грошової оцінки земельних ділянок.

Земельний податок платять власники земельних ділянок, земельний часток (паїв) і землекористувачі, крім орендарів і інвесторів-учасників угоди про розподіл продукції. Земельний податок при класифікації за принципом виду платника відноситься до категорії змішаних податків (як податок із власників транспортних засобів). Користування землею може бути постійним, або тимчасовим. Тимчасове може бути короткостроковим – до 3 років і довгостроковим – від 3 до 25 років.

           Облік платників (товаровиробників с/г і громадян) і нарахування земельного податку здійснюється щорічно за станом на 1 травня, інших платників – за станом на 1 лютого.

5. Ставки земельного податку. Застосування коефіцієнтів при оподаткуванні.

      Ставки земельного податку на земельні ділянки (за винятком сільгоспугідь) диференціюють і затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради, виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання й місце розташування земельної ділянки, але не більше ніж у два рази вище середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів встановлених ЗУ №378-96.

                         Структурно – логічна схема розрахунку податку:

 

      Грошова оцінка проводиться Державним комітетом  України з земельних ресурсів та його органами на місцях із залученням експертів, за методикою, затвердженою КМУ. Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1.01. уточнюється на коефіцієнт індексації.

       Ставки земельного податку застосовуються у % до грошової (кадастрової) оцінки земельних ділянок ( з 1га землі). Сума податку на землі, грошова оцінка яких встановлена розраховується за формулою:

П= СПлз×Го×Сп/ 100 ×Кп

П – обчислена сума податку ( грн. );

Плз –площа земельної ділянки м²;

Сп – ставка податку у % до грошової оцінки;

Го –грошова оцінка 1м²/грн.;

Кп – коефіцієнт збільшення ,зменшення суми податку.

Законодавством передбачені збільшені ставки податку на землю у випадках:

а) нецільового використання;

б) перевищення норм відводу.

Мета й призначення використання земель, а також площа ділянки, наданої в тимчасове користування або в оренду обумовлюються в договорі на право тимчасового користування землею в т.ч. на умовах оренди.

6.  Нарахування та сплата земельного податку.

      Підставою  для нарахування земельного податку є дані державного земельного  кадастру. Юридичні особи самостійно обчислюють земельний податок станом на 1 січня за формулою затвердженою ДПА України, яка подається до 1 лютого ДПА –ДПІ за місцем знаходження ділянки, що оподатковується. Нарахування земельного податку громадянам проводяться ДПІ, які  видають платникові до 15.07 платіжне повідомлення про сплату. Проплата проводиться у два терміни до 15 серпня та до 15 листопада – фізичні , юридичні  -щоквартально.

       Плата за землю зараховується на спеціальні бюджетні рахунки місцевих бюджетів, на території яких знаходяться земельні ділянки, вони використовуються на цільові потреби, тобто на цілі передбачені ст.22.

        ЗУ «Про плату за землю» Державний Земельний Кадастр містить систему потрібних зведень і документів про правовий режим земель; їхній розподіл серед власників землі та землекористувачів, у т.ч. – орендарів, за категоріями земель; про якісну характеристику народногосподарської цінності земель.

        Плата за землю регулюється ЗУ «Про плату за землю» від 3 липня 1992р. №2535 -12 із змінами та доповненнями 1996р. і 2000р.

1.  Плата за землі сільськогосподарського призначення;
2.  Плата за землі населених пунктів;
3.  Плата за землі промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення, а також за землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико – культурного призначення та за землі лісового і водного фондів (за межами населених пунктів).

На спеціальні бюджетні рахунки місцевих бюджетів надходить 30% коштів від земельного податку й надалі розподіляється на цілі, визначені ст.22 ЗУ «Про плату за землю».

             Тема 2.6.  Ресурсні платежі в податковій системі України.

1. Місце ресурсних платежів в системі оподаткування України, їх види.

2. Збір за спеціальне використання водних ресурсів.

3.  Збір за спеціальне використання надр при видобуванні корисних

    копалин.

1.  Збір за спеціальне використання лісових ресурсів.
2.  Збір за спеціальне використання живих (тваринних) природних ресурсів.

1. Місце ресурсних платежів в системі оподаткування України, їх види.

     Враховуючи, що природні ресурси знаходяться у власності держави, за користування ними справляється збір за спеціальне використання за природних ресурсів, який включає в себе:

       а) збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту;

        б) лісовий дохід (збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду);

        в) плата за користування надрами;

        г) збір за геологорозвідувальні роботи.

Регулюється ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.91 р. № 1264 –ХІІ, зі змінами та доповненнями.

КМУ у галузі охорони навколишнього  природного середовища встановлює порядок визначення збору та її граничних розмірів  за користування природними ресурсами, забруднення навколишнього середовища, розміщення та інше.

Розрахунок зборів (платежів) за спеціальне використання природних ресурсів виходить із нормативів плати, які визначаються на основі даних державного обліку відповідних ресурсів, кадастрових і інших економічних оцінок і диференціюються залежно від якісних і кількісних характеристик, їх поширеності, можливостей відтворення, місцезнаходження, умов використання.

Платежі за спеціальне використання природних ресурсів загальнодержавного значення надходять до Державного і місцевого бюджетів у пропорціях , установлених законодавством, місцевого значення – повністю до місцевих бюджетів.

2. Збір за спеціальне використання водних ресурсів.

       Справляння плати за спеціальне використання водних ресурсів як загальнодержавного так і місцевого значення  здійснюється згідно із ЗУ «Про охорону навколишнього середовища» за єдиними правилами згідно з порядком, встановленим Постановою КМУ від 16.08.1999р. №1494, усіма суб’єктами  підприємницької діяльності, крім тих, що використовують воду виключно для задоволення власних питних і санітарно – гігієнічних потреб, підприємствами гідроенергетики та водного транспорту, які експлуатують річкові водні шляхи.

        Платниками збору – є всі юридичні особи та громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують у господарській діяльності водні ресурси.

        Об’єктом обчислення збору є фактичний обсяг води, що використовують водокористувачі, з  урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

        Розмір збору за спеціальне використання водних ресурсів , крім підприємств гідроенергетики та водного транспорту, встановлюється відповідно до нормативів плати, обсягів використання води та лімітів її використання.

               Див. схему:

 

Плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів загальнодержавного значення в розмірі 50% перераховується до Держбюджету і 50% до місцевих бюджетів.

3. Збір за спеціальне використання надр при видобуванні корисних

копалин.

        Плату за цей збір введено на підставі ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» і ЗУ «Про підприємництво», що передбачає наявність ліцензії.

         Відповідно до Кодексу України про надра – вони надаються тільки в користування, бо вони є виключно власністю держави.

       Платниками збору є суб’єкти підприємницької діяльності (незалежно від форм власності), у тому числі підприємства з іноземними інвестиціями, що здійснюють видобування корисних копалин.

       Об’єктом справляння є обсяг фактично погашених у надрах балансових та позабалансових запасів, який включає в себе як обсяг видобутку так і залишені не видобутими з надр корисних копалин.

Структурна схема розрахунку плати:

          Плата стягується виходячи із нормативу 1%. Для підприємства вугільної промисловості норматив понижений – 0,5%.

          Відповідно до Інструкції про порядок обчислення  і справляння плати за користування надрами для видобутку корисних копалин від 13 червня 2000р. Установлені нормативи плати за використання надр для видобутку, що визначені для кожного виду корисних копалин.

Платежі за користування надрами направляються у співвідношенні:

1.  За видобуток корисних копалин загальнодержавного значення:

•  до Держбюджету – 40%;
•  до місцевого бюджету – 60%.

1.  За видобуток корисних копалин місцевого значення й за користування надрами з метою , не пов’язаною з видобутком – 100% до місцевих бюджетів;
2.  За пошук і розвідку родовищ корисних копалин:

•  до Держбюджету – 80%;
•  до місцевих – 20%.

1.  За користування надрами континентального шельфу й у межах виключної економічної зони – до Держбюджету – 100%.

Плата за користування надрами справляється у вигляді:

1.  Платежів за користування надрами;
2.  Відрахувань за геологорозвідувальні роботи,  виконані за рахунок Держбюджету;
3.  Збору за видачу Спеціальних  дозволів (ліцензій);
4.  Акцизного збору.

          Суб’єкти підприємницької діяльності – користувачі надр зобов’язані вносити плату до бюджету протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання розрахунку за місцезнаходженням корисних копалин. Плата справляється з фактичного обсягу добутих корисних копалин.

           Плата може справлятися як у грошовій так і в натуральній формі, крім матеріалів , продуктів і послуг, перелік яких визначає КМУ.

4. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів.

     Справляння плати за спеціальне використання природних ресурсів здійснюється відповідно до ст.89 – 91 Лісового кодексу України 21.01.1994р. №3852-ХІІ і Постанови КМУ «Порядку справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів  і користування земельними ділянками лісового фонду», затвердженого Постановою КМУ від 6.07.98р. №1012 й інших нормативних актів.

         До лісових ресурсів  державного значення належать: деревина від рубок і живиця.

          Платниками збору є юридичні і фізичні особи, яким надано  в постійне або тимчасове користування земельні ділянки лісового фонду. Загальне використання лісових ресурсів є безкоштовним.

          Об’єктом обчислення збору є деревина, що відпускається на пні, живиця, другорядні лісові матеріали, продукти побічного користування та окремі земельні ділянки лісового фонду.  

Види плати за  спеціальне використання лісових ресурсів:

1.  За встановленими таксами;
2.  У вигляді орендної плати;
3.  У вигляді доходу, отриманого від реалізації лісових ресурсів на конкурсних умовах.

    Плата (збір) справляється за встановленими таксами або у вигляді орендної плати чи доходу, одержаного від реалізації лісових ресурсів на конкурсних умовах.

          Такси збору встановлюються КМУ і диференціюються за:

•  лісотаксовими поясами;
•  видами основних порід лісу;
•  якістю деревини;
•  лісозаготівельними розрядами.

   Збори за лісові ресурси державного значення перераховуються платниками в розмірі – 80% - до державного бюджету, 20% - до місцевого бюджету.

    Відповідальність за правильністю обчислення та своєчасність і повноту надходження лісового доходу до бюджету покладено на лісгоспи.

    Розрахунок збору подають платники протягом 40 днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.

Структурно-логічна схема обчислення збору:

5.  Збір за спеціальне використання живих (тваринних) природних ресурсів.

      

      Регулюється ЗУ від 3 березня 1993 р. №3041 – ХІІ із змінами згідно ЗУ №81/96-ВР від 06.03.1996р. «Про тваринний світ». Під час проведення заходів щодо охорони, раціонального використання і відтворення тваринного світу, а також під час здійснення будь - якої діяльності, яка може вплинути на середовище перебування тварин та стан тваринного світу, повинно забезпечуватися додержанням таких основних вимог і принципів:

•  Платність за спеціальне використання об’єктів тваринного світу;

До спеціального використання належать усі види користування тваринним світом (за винятком любительського і спортивного рибальства у водоймах загального користування), що здійснюється з їх вилученням з природного середовища.

       Спеціальне використання об’єктів тваринного світу здійснюється за плату. Розмір плати встановлюється залежно від виду, мети та обсягів використання, розповсюдженості та цінності, з урахуванням місцезнаходження, якості, біотичної продуктивності території та інших екологічних , а також економічних факторів.

         Порядок визначення плати та пільги щодо платежів за спеціальне використання об’єктів тваринного світу встановлюється КМУ.

     Плату справляють щоквартально після одержання у встановленому порядку користувачами квот на спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів і зараховують до Державного бюджету України.

Тема 2.7.  Збори на обов’язкове державне соціальне

страхування.

1. Збори на загальнообов’язкове державне страхування, їх сутність та

     види.

2.  Внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у

    зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами на

    народження та поховання.  

3. Внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування по

   безробіттю.

4. Внески до фонду соціального страхування від нещасних випадків на

    виробництві та професійні захворювання.

5. Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.

1.  Збори на загальнообов’язкове державне страхування, їх сутність та

види.

       Загальнообов’язкове державне соціальне страхування – це система прав, обов’язків і гарантій , яка передбачає надання соціального захисту за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел , передбачених законом.

      Основними видами цього страхування є:

а) пенсійне страхування;

б) Страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням чи похованням;

в) Страхування на випадок безробіття;

г) Страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які спричинили втрату працездатності.

     11 січня 2001р. прийнятий ЗУ «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування ».

      Внески на даний вид страхування залежно від його виду встановлюються з кожного виду страхування, як правило, на календарний рік у відсотках.

       Страхові внески сплачуються один раз на місяць – у день одержання коштів на оплату праці в установах банків.

        Суб’єкти :

•  Роботодавці до яких належать підприємства, установи, організації і фізичні особи, що використовують найману працю;
•  Наймані робітники, тобто фізичні особи, які працюють за трудовим договором на підприємстві, установі, організації чи у фізичної особи.

         Об’єктом оподаткування є сума оплати праці , що включає в основну, додаткову, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

2. Внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у

зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами на

народження та поховання.

 Цей вид збору справляється на підставі ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в зв’язку з втратою працездатності та витратами . обумовленими народженням чи похованням » від 18 січня 2001р.

Статтею 21 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку  з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» регулюється визначення розміру страхових внесків. Він встановлюється щорічно за поданням КМУ Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб у відсотках:

1) для роботодавців – до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

2) для найманих працівників – до сум оплати праці, які включаютьв себе основну та додаткову плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі  в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

3) для зареєстрованих осіб – до сум оподаткованого доходу (прибутку).

Якщо страхувальники несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують  страхові внески , до них застосовуються фінансові санкції.

3. Внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування по безробіттю.

   Цей вид збору справляється відповідно до ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття » від 2 березня 2000р. № 1533-ІІІ.

Законодавець визначив порядок обліку платників страхових внесків, обчислення і сплати роботодавцями та застрахованими особами внесків, обліку їх надходження до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та контролю за сплатою страхових внесків.

Стахові внески нараховуються:

а) для роботодавців – у відсоиках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб (1,9%);

б) для найманих працівників – у відсотках до сум оплати праці, а також заохочувальні і компенсаційні виплати (0,5%);

в) для осіб, які беруть участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття на добровільних засадах -  у відсотках до сум оподаткованого доходу (2,4%).

Внески сплачуються один раз на місяць – у день одержання коштів на оплату праці  в установах банків.

4.  Внески до фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійні захворювання.

   Цей вид соціального збору справляється відповідно до ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999р.

Суб’єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках – члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Відносини з обов’язкової сплати внеску виникають з моменту укладання трудового договору з працівником. З цього моменту будь-яка особа має право стосовно цієї виплати.

     Платниками є лише роботодавці. Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого належить підприємство. Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків відповідно до порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ і організацій на загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і профзахворювання, що затверджує КМУ.

5.  Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.

        Збір сплачується відповідно до ЗУ « Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування » від 26 червня 1997р. та ЗУ «Про загальнообов’язкове Державне пенсійне страхування» від 10 липня 2003р.

        Ставки :

1.  Для суб’єктів підприємницької діяльності різних форм власності, їх об’єднань, бюджетних, громадських та інших  установ, а також фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, що використовують найманих робітників – 32% від об’єкта оподаткування;
2.  З фізичних осіб, що працюють на умовах трудового договору, з інших фізичних осіб – 1% від сукупного оподаткованого доходу, якщо доход не перевищує 150 грн. і 2% , якщо більше 150 грн.;
3.  Суб’єкти, що здійснюють торгівлю ювелірними виробами – 5% від вартості реалізованих виробів;
4.  З юридичних і фізичних осіб, що відчужують легкові автомобілі (крім тих, що забезпечуються інваліди і переходять у спадщину ) – 3% від вартості.
5.  Збір від операцій купівлі-продажу нерухомого майна;
6.  Збір з вартості послуг мобільного зв’язку.

    Бюджет пенсійного фонду в 2006р. складав 72.2 млрд. грн.. Загальний об’єм витрат на пенсійні виплати в 2006р. перевищував 74 млрд. грн.. В Україні чисельність населення 48 млн. , із них біля 14 млн. пенсіонери.

    Порядок розрахунків з Пенсійного фонду регулюється ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування » №1058 і Інструкцією про порядок нарахування № 21- 1 від 19.12.2003р.

    Розмір страхових внесків для всіх платників – юридичних і фізичних осіб – підприємців : ставка нарахування на 2007р. встановлена в розмірі – 33,2 %. Платники фіксованого с/г податку повинні сплачувати тільки 40% встановленого розміру страхових внесків, що складає 13,28%.

      Об’єктами оподаткування є:

1.  Для СПД – фактичні витрати на сплату праці працівників;
2.  Для платників збору – фізичних і юридичних осіб – СПД – сума оподаткованого доходу;
3.  Для фізичних осіб – сукупний оподаткований дохід.  

Тема 2.8. Спрощена система оподаткування суб’єктів

підприємницької діяльності.

1. Застосування спрощеної системи оподаткування підприємницької

     діяльності в Україні.

2. Спрощена система оподаткування обліку та звітності суб’єктів малого

     підприємництва, правове регулювання.

3. Умови та порядок переходу на сплату єдиного податку. Ставки єдиного

    податку.

4. Порядок сплати податку та особливості обліку доходів та витрат, їх

    звітність.

1.  Застосування спрощеної системи оподаткування підприємницької

діяльності в Україні.

    Спрощена система оподаткування, обліку, і звітності  суб’єктів малого підприємництва, яка передбачає сплату єдиного податку. Є сьогодні найпоширенішою з альтернативних систем оподаткування. Перехід на єдиний податок в Україні започаткований з 1 січня 1999р.

      Законодавчу базу цього податку склали норми Указу Президента України від 03.07.1998р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва». Нова редакція даного указу була прийнята знову ж Указом Президента України від 28.06.1999р. №746/99 про внесення змін до Указу №727/ 98, який набрав чинності з 19.09.99р. і застосовується по сьогодні. Цей податок відноситься до прямих загальнодержавних податків.

У відповідності зі ст.1 указу № 746 спрощена система оподаткування, обліку й звітності вводиться для суб’єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, і юридичних осіб – СПД будь-якої організаційної форми й форми власності. Не поширюється дія Указу №746 на: договірні товариства; страхові компанії; банки4 інші фінансово-кредитні й небанківські установи.

       Він сплачується суб’єктами малого підприємництва за рахунок власних коштів і включається в ціну товару на стадії виробництва у виробників, незалежно від фінансового й майнового стану платників. Він справляється саме в момент виникнення доходу, а не при його використанні.

Структурно – логічна схема розрахунку єдиного податку:

       Спрощена система оподаткування може бути застосована тільки суб’єктами малого підприємництва. На цей податок можуть перейти:   

•  фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки, яких від реалізації продукції за рік не перевищує 500 тис. грн..
•  юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, в яких середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції за  рік не перевищує 1 млн.

2.  Спрощена система оподаткування обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва, правове регулювання.

  Юридичні особи можуть самостійно обрати одну із ставок єдиного податку:

•  6% суми виручки без урахування акцизного збору в разі сплати ПДВ відповідно до ЗУ «Про ПДВ»;
•  10% суми виручки за винятком акцизного збору, в разі включення ПДВ до складу єдиного податку.

Перехід на спрощену систему – для юридичних осіб – можливий з будь-якого податкового періоду, а для єдиного податку фізичних осіб: 1.00, 1.04, 1.07, 1.10.

    Сьогодні спрощена система оподаткування обліку і звітності регламентується:

1.  Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва» від 3.07.1998р. №727/98 ,що з 19.09.1999р. діє у редакції Указу № 746/99 від 28.06.1999р. Цим указом суб’єктам надано право вибору між оподаткуванням за загальною чи спрощеною системою;
2.  Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат суб’єкта малого підприємництва – юридичної особи, що застосовує спрощену систему оподаткування обліку і звітності;
3.  Порядок видачі Посвідчення про право сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва – юридичною особою;
4.  Розрахунок сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва – юридичною особою;
5.  Порядок видачі Посвідчення про сплату єдиного податку (для фізичних осіб ) [л -1 с.358- 360].

3.  Умови та порядок переходу на сплату єдиного податку. Ставки єдиного податку.

   З метою переходу  на єдиний податок, юридична особа подає письмову заяву до органу ДПС за місцем реєстрації із зазначенням ставки податку. Термін подання заяви не пізніше 15 днів до початку наступного звітного (податкового) кварталу. Орган ДПС протягом 10 днів з моменту подання заяви має видати свідоцтво. В разі негативного результату платнику надається мотивоване рішення про відмову в письмовій формі. Термін дії свідоцтва 1 рік.

    Платник  єдиного податку – юридична особа,  яка зобов’язана вести Книгу обліку доходів і витрат. Ця книга в обов’язковому порядку реєструється в податкових органах.

    Перейти на спрощену  систему можуть і фізичні особи – підприємці, що відповідають таким вимогам:

а) У трудових відносинах з якими, включаючи членів їх родини, протягом року перебуває 10 чоловік;

б) Розмір виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500тис.грн.

Для переходу потрібно подати такі документи:

1.  Заяву платника на перехід на сплату єдиного податку;
   1.  Копію посвідчення про держреєстрацію, як підприємця;
   2.  Документ що засвідчує особу;
   3.  Копію платіжного документа про сплату єдиного податку.

4. Порядок сплати податку та особливості обліку доходів та витрат, їх

звітність.

       Перехід підприємства на єдиний податок передбачає ведення Книги обліку доходів і витрат, яка за своєю суттю є базовою формою податкового обліку з даного податку (реєструється в ДПІ). В ній на підставі первинних документів  здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному періоді. Крім Книги обліку, суб’єкт зобов’язаний вести ще й касову книгу.

      Звітний період при спрощеній системі малого оподаткування дорівнює податковому, тобто звітність подається в органи ДПС після закінчення кожного кварталу.

      Суб’єкти  малого підприємництва – юридичні особи подають до органів ДПС протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу:

•  розрахунок про сплату єдиного податку;
•  декларацію про сплату ПДВ (в разі обрання 6%) ;
•  платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітній період з позначкою банку про зарахування коштів.

Юридичні особи сплачують єдиний податок на окремий рахунок відділень Держказначейства.  Держказначейства наступного дня перераховують :

•  до держбюджету України  - 20%;
•  до місцевого бюджету – 23%;
•  до пенсійного фонду – 42%;
•  на обов’язкове соціальне страхування – 15 %.

Будь-які спеціальні норми щодо пені і штрафних санкцій для єдиного  податку не застосовуються.

 Для громадян - підприємців ставки єдиного податку встановлюються місцевими радами за місцем реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності в фіксованих сумах, у залежності від виду діяльності. Підприємець заздалегідь знає суму податку, що підлягає місячній оплаті. Вона не залежить ні від виручки, ні від чистого доходу підприємця.

Граничні терміни подання заяви при переході – 16.12, 16.03,15.06, 15.09.

 Ставки єдиного податку встановлюються в межах від 20 до 200 грн. за календарний місяць.

Відповідно до діючого законодавства свідоцтво, а також Довідка про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку повинні знаходитись на робочому столі платника або найманого працівника та пред’являється представником контролюючих органів, які мають на це функціональні повноваження.

Всі кошти розподіляються:

•  місцевий бюджет -43%;
•  пенсійний фонд – 42%;
•  обов’язкове соціальне страхування – 15% (у т.ч. Держ .фонд сприяння зайнятості - 4% ), тобто до Державного бюджету не поступають.

                      Тема 2.9. Інші загальнодержавні збори.

1. Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

2. Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

3. Єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон.

4. Збори до фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

1.  Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

      З 1996 р. в Україні затверджено такий  податковий платіж, як плата за патент. Згідно з Постановою КМУ від 27.04.1998р. № 576 патентуванню підлягають такі види діяльності:

- торгівельна діяльність (за готівкові кошти , а також з використанням інших форм розрахунків і кредитних карток) в усіх пунктах продажу;

- діяльність з обміну готівкових валютних цінностей;

- діяльність із надання послуг в сфері грального бізнесу;

- діяльність із надання побутових послуг.

    Торговий патент –державне свідоцтво, яке засвідчує право об’єкта підприємницької діяльності займатися тим чи іншим видом діяльності.

Згідно ЗУ «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» та зі змінами від 10 лютого 1998р.

Спеціальний торговий патент – це державне свідоцтво, що засвідчує право суб’єкта підприємницької діяльності на особливий порядок оподаткування.

    Вартість торгового патенту встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від асортименту товарів в межах таких граничних рівнів (за календарний місяць):

•  на території м. Києва, обласних центрів – 60-320грн;
•  на території м.Севастополя, міст обласного підпорядкування і районних центрів – 30-160 грн.;
•  на території інших населених пунктів – до 80 грн.

Вартість патенту з надання послуг у сфері торгівлі валютними цінностями – 320 грн. на рік; у сфері грального бізнесу – 600- 48000.

Терміни дії торгового патенту складає:

•  для здійснення торгівлі  і побутові послуги -12 місяців;
•  валютні цінності – 36 календарних місяців;
•  грального бізнесу – 60 календарних місяців.

    Для здійснення несистематичної торгівлі можна викупляти короткотермінові патенти на 1-15 днів, плата за 1 день – 10 грн. Торговий патент оплачується щомісяця до 15 числа місяця, який передує звітному. А короткотермінові за 1 день до початку торгової діяльності.

Згідно п.5 ст.7 вищенаведеного Закону, придбання спеціального патенту фізичними особами – підприємцями звільняє їх від ведення обліку доходів і видатків по даній діяльності, причому такі доходи не включаються до складу інших оподатковуваних доходів ( у т.ч. сукупний оподаткований дохід).

    Кошти отримані від продажу патентів  зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування.

     За порушення (не придбання) - накладання штрафів в подвійному розмірі вартості торгового патенту на повний термін діяльності  суб’єкта підприємництва із зазначеним порушенням.

2. Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

    Збір справляється згідно з ЗУ «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» від 9.04.1999р. № 587-XIV, також Положення про справляння збору на використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Затвердженого Постановою КМУ від 29.06.1999р. №1170.

У 2005р. КМУ постановою від 15 липня №587 затвердив новий порядок справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

     Платниками є суб’єкти підприємницької діяльності, які реалізують в оптово – роздрібній торгівельній мережі алкогольні напої та пиво.

     Об’єктом оподаткування є виручка, одержана від реалізації  в оптово – роздрібній торгівельній мережі алкогольних  напоїв та пива.

     Ставка збору становить 1% від виручки, одержаної від реалізації в оптово – роздрібній торгівельній мережі алкогольних  напоїв та пива.

     Суб’єкти , які реалізують таку продукцію в товарно – транспортних, платіжних і касових документах окремим рядком виділяють суму збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

   Збір сплачується на спеціальний рахунок Держказначейства щомісяця у строки, визначені законом для місячного звітного періоду.

   Збір розподіляється у співвідношенні:

70% - на розвиток виноградарства;

30% - на розвиток садівництва і хмелярства.

Строк здачі звіту  -  до 20 числа місяця, що спливає за звітнім. Штраф за несвоєчасне перерахування збору – 0,5% суми за кожний день простроченого платежу.

3.  Єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон.

      Єдиний збір встановлюється згідно із ЗУ «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України» від 4.12.1999р. №1212–XIV, щодо транспортних запасів вітчизняних та іноземних власників, які перетинають державний кордон України і справляється:

•  за здійснення у пунктах пропуску через державний кордон України при транзиті  вантажів і транспортних засобів, митно – санітарного, ветеринарного, фітосанітарного, радіологічного та екологічного контролю вантажів і транспортних засобів;
•  за проїзд транспортних засобів  автомобільними дорогами України.

    Єдиний збір справляється одноразово залежно від виду, місткості або загальної маси транспортних засобів. Контроль щодо відповідальності ставок зборів фактичним витратам здійснюється КМУ. Він перераховується до Держбюджету.

     Платниками збору є :

1.  Власники транспортного засобу та вантажу;
2.  Перевізник вантажу;
3.  Особа, уповноважена власником або перевізником.  

4. Збори до фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

   Цей платіж є загальнодержавним збором, що визначений ст.14 ЗУ «Про систему оподаткування». Його сплата провадиться на підставі ЗУ  «Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб» від 20.09.2001р.

     Платниками є – банки – юридичні особи, які зареєстровані в Державному реєстрі банків , що веде НБУ. Законодавством встановлено такі види збору до фонду : початковий, регулярний, спеціальний.

1.  Початковий – 1% зареєстрованого статутного капіталу банку. Сплачується протягом 30 календарних днів після отримання ліцензії;
2.  Регулярний – 0,25% загальної суми вкладів, включаючи нараховані за вкладами відсотки за станом на 31 грудня року, що передує поточному, та 30 червня поточного року;
3.  Спеціальний – встановлюється у разі , якщо поточні доходи є недостатніми для виконання ним у повному обсязі своїх зобов’язань щодо обслуговування та погашення залучених кредитів, спрямованих на відшкодування коштів вкладником банків – учасників Фонду. Цей розмір фонду – не повинен перевищувати розмір щорічного регулярного збору.

Тема 2.10. Місцеві податки та збори.

1. Правове регулювання місцевого оподаткування.

2. Місцеві податки: податок з реклами, комунальний податок.

3. Ринковий збір.

4. Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі.

5. Збір за паркування автотранспорту.

6. Збір за видачу ордера на квартиру.

7. Інші місцеві збори передбачені Законом України «Про систему оподаткування ».

 1.  Правове регулювання місцевого оподаткування.

    Конституція України закріпила право на встановлення податків і зборів за ВРУ (ст.92), передбачивши право органів місцевого самоврядування встановлювати місцеві податки і збори, що зараховуються до місцевих бюджетів (ст.143).

Відповідно до законодавства до місцевих податків належать:

      а) податок з реклами;

      б) комунальний податок і 12 зборів.  

   Згідно зі ст.15 ЗУ «Про систему оподаткування » уповноваженими за встановлення місцевих  податків  і зборів є сільські, селищні та міські ради.

 Об’єктом податку є (одна година паркування, торгівельне місце, вартість послуги і т.д.).

Перелік місцевих податків  і зборів містить ст. 15 ЗУ «Про систему оподаткування» та Декрет КМУ «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993р. № 56-93. В Декреті дано характеристику конкретних видів місцевих податків і зборів, механізм їх обчислення, вилучення, компетенція місцевих органів самоврядування.

Місцеві податки і збори є невід’ємною  частиною податкової системи України. Тому основну увагу при здійсненні податкової реформи приділяють правовому регулюванню місцевого оподаткування, що є основним фінансовим джерелом формування бюджетів місцевого самоврядування.

          Метою ведення місцевого оподаткування є забезпечення місцевих органів влади коштами, необхідними для здійснення їх завдань і функцій, що перебувають  у їх самостійному розпорядженні і концентруються  у відповідних бюджетах.

          Правове регулювання оподаткування має певну специфіку, оскільки здійснюється на двох рівнях: на загальнодержавному і місцевому.

1.  держава визначає вичерпний перелік таких обов’язкових платежів, коло платників, об’єкти оподаткування, граничні розміри ставок, тобто встановлює основи їх справляння, надаючи повноваження органам місцевого самоврядування на ведення зборів і податків на відповідній території.
2.  Місцеві органи влади, реалізуючи надані державою повноваження, встановлюють і детально регламентують механізм справляння окремо кожного з податків  і зборів , і вводять їх в дію.

Місцеві податки і збори – це обов’язкові платежі, що встановлюються державою , регламентуються органами місцевого самоврядування і находять до місцевих бюджетів.

 Нормативні акти , що регламентують місцеве оподаткування:

Конституція України (п.1 ст. 143),

Закон України «Про систему оподаткування » від 18.02.97р;

Декрет КМУ « Про місцеві податки і збори » від 20.05.93р;

ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні » від 21.05.97р.;

Акти Президента України;

Рішення органів місцевого самоврядування, тощо.

      ЗУ «Про систему оподаткування» від 18.02.97р., а саме ст. 15 встановлює вичерпний перелік місцевих податків і зборів ,їх – 16.

    Деякі податки і збори є обов’язковими – комунальний податок, ринковий збір, паркування автотранспорту.

2. Місцеві податки: податок з реклами, комунальний податок.

Комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій,планово–дотаційних та сільгосппідприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10% річного фонду оплати праці, що обчислюється виходячи з розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Структурно – логічна схема розрахунку:

Об’єктом оподаткування є розрахункова величина фонду оплати праці, яка визначається як добуток середньоспискової чисельності працівників і одного неоподаткованого мінімуму.

         Комунальний податок нараховується та сплачується щомісячно в терміни, передбачені законодавством. Один раз в квартал в ДПІ подається розрахунок комунального податку. Податковий контроль здійснюється  щомісячно в міру подання звітності і сплати комунального податку.

Обчислення комунального податку здійснюється за формолою:

Пком= Nср х Нмін. х 10%

де Пком – комунальний податок (грн);

    Nср – середньоспискова чисельність постійних працівників;

    Нмін – неоподаткований мінімум доходів одного працівника.

Податок нараховується щомісяця, сплачується не пізніше 15 числа місяця, що спливає за звітнім.

 Податок з реклами є обов’язковим до справляння при наявності об’єкта оподаткування.

 Платниками є фізичні  і юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності – рекламодавці чи виробники і поширювачі реклами, якщо вони є рекламодавцями, рекламна діяльність яких проводиться на території органу місцевого самоврядування.

 Об’єктом справляння податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами.

Структурно – логічна схема розрахунку:

 

 

        Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою ЗМІ, преси, телебачення, радіо, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу; на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та інших місцях.

        Податок з реклами сплачується під час оплати послуг з установлення і розміщення реклами.

3. Ринковий збір.

В Указі Президента України «Про упорядкування механізму сплати ринкового збору» від 28 червня 1999р. під ринковим збором розуміють плату за право заняття місця для торгівлі на ринках усіх форм власності.

      Платниками збору є юридичні та фізичні особи, які реалізують відповідну продукцію.

     Об’єкт оподаткування – торгове місце (на ринках. У павільйонах , на площадках, з автомашин тощо).

      Граничний розмір ставок збору встановлений окремо для фізичних та юридичних осіб – 3 мінімальні заробітні плати.Розмір ставок може коливатися залежно від ринку, його територіального розташування і виду продукції. Облік веде адміністрація ринку.

      Строк сплати – до початку реалізації продукції.

      Джерелом сплати є собівартість продукції або особисті кошти.

Кошти, що надходять від ринкового збору, у повному обсязі (100%) зараховуються до місцевого бюджету. Відповідальність за нарахування ринкового збору і своєчасність його сплати в місцевий бюджет покладено на адміністрацію ринку.

Ставки ринкового збору диференціюються залежно від  характеру торгівлі , кількості торгівельний місць, платника, місце торгівлі.

4. Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі.

Цей збір визначений Декретом КМУ як плата за оформлення і видачу дозволу на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях.

          Платниками є юридичні і фізичні особи . що реалізують продукцію.

 Об’єкт – оформлення і видача дозволів на торгівлю в спеціально відведених місцях.

 Граничний розмір збору встановлений у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян для суб’єктів, що постійно торгують і один неоподаткований мінімум доходів  громадян у день за одноразову торгівлю.

 Облік здійснюється організаціями, яким надано подібні права, і до 15 числа місяця, наступного за звітнім кварталом, передають дані податковим органам.

5. Збір за паркування автотранспорту.

Платниками цього збору відповідно до Декрету є юридичні та фізичні особи, що паркують автомобілі в спеціально відведених чи обладнаних місцях.

 Об’єкт обкладання – одна година паркування.

 Граничний розмір ставок  - 3% мін. зарплати у спеціально обладнаних місцях і 1% у віддалених місцях. Є пільги певним категоріям по сплаті даного збору – ветерани війни.

Збір справляється працівником контролюючої організації , що видає квиток установленого зразка з відміткою року, місяця, дня, місця і часу стоянки.

Організація, що виконує функції зі справляння збору, зосереджує кошти на власному розрахунковому рахунку і не пізніше 15 числа наступного місяця перераховує їх на рахунок міського фінансового управління. Взаємини між такими суб’єктами регулюються договором.  

6.  Збір за видачу ордера на квартиру.

 Платником цього збору відповідно до Декрету КМУ є одержувач ордера.

 Об’єкт – послуги пов’язані з видачею ордера на квартиру.

 Граничний розмір ставки не повинний перевищувати 30% неоподаткованого мінімуму доходів громадян під час оформлення такого ордера.

 Облік платників здійснюють органи обліку і розподілу житла, які до 15 числа місяця, наступного за звітнім, подають у податкові органи звіт про кількість виданих ордерів і суми платежу, перерахованих до бюджету. Документом про сплату збору є квитанція, видана установою банку. Оплата здійснюється за рахунок особистих коштів одержувача ордера.

7. Інші місцеві збори передбачені Законом України «Про систему оподаткування ».

1.  Готельний збір: Платник – особи, що проживають в готелях. Об’єкт оподаткування – добова вартість. Ставка – не більше 20% добової вартості найманого житла.
   1.  Курортний збір : Платники – особи, які тимчасово перебувають в курортній місцевості. Об’єкт – плата за послуги. Ставки –не більше 10% неоподаткованого мінімуму доходів громадян (НМДГ).
   2.  Збір за участь в бігах на іподромі: Платники - юридичні і фізичні особи, які виставляють своїх коней на змаганнях комерційного характеру. Об’єкт – плата за участь в бігах. Ставка – не більше 3 НМДГ.
   3.  Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі: Платники – учасники гри , які придбали білети. Ставка – не більше 5% суми плати за участь у грі. Об’єкт – вартість білетів на участь у грі в тоталізатор.
   4.  Збір за право використання місцевої символіки: Платники - юридичні і фізичні особи, які використовують символіку з комерційною метою. Об’єкт – вартість виготовленої продукції, виконаних робіт, надання послуг. Ставки – для юридичних осіб – 0,1% вартості робіт, послуг; для громадян – 5 НМДГ.
   5.  Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон: Платники –  фізичні особи  України та інших країн – власники авто, що прямує за кордон. Об’єкт – плата за видачу дозволу на проїзд. Ставки – для юридичних осіб і громадян України – не більше 0,5% НМДГ, іноземних – 5: 50 дол.
   6.  Збір з власників собак: Платники – громадяни , що є власниками собак. Об’єкт - - . Ставки – не більше 10% НМДГ на момент нарахування збору.

Список використаної і рекомендованої літератури:

1.  Конституція України. Прийнята 28.06.96р.;
   1.  Кримінальний кодекс України;
   2.  Кодекс про адміністративні правопорушення;
   3.  Митний кодекс України від 11 липня 2002р. №92-ІV;
   4.  Земельний кодекс України ( 18 грудня 1990 р. № 561-ХІІ );
   5.  Лісовий кодекс України 21.01.1994р. №3852-ХІІ;
   6.  Закон України « Про систему оподаткування» від 25 червня 1991р.;
   7.  Закон України «Про державний бюджет на 2007 рік »;
   8.  ЗУ «Про джерела фінансування дорожнього господарства України »;
   9.  Закон України від 23 лютого 1996р. «Про деякі питання валютного регулювання й оподаткування суб’єктів екстремальної економічної зони «Сиваш»;
   10.  ЗУ «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90р. № 509- ХІІ;
   11.  ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед  бюджетами та державними цільовими фондами»  від 21.12.2000р. № 2181 – ІІІ;
   12.  ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 1 червня 2000р. № 1776 –ІІІ;
   13.  Закон СРСР «Про податок з підприємств і організацій» від 1991р.;
   14.  ЗУ «Про оподаткування прибутків підприємств» від  28.12.1994р. №334/ 94 – ВР ( В редакції закону № 283 /97 від 22.05.2007р.);
   15.  ЗУ «Про оподаткування доходів підприємств і організацій»;
   16.  ЗУ «Про оподаткування доходів підприємств і організацій» від 1.01.1992р.;
   17.  ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» від 1.01.1995р.;
   18.  ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств »» від 1.01.1997р.;
   19.  ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств »» ( № 349 від 24.12.2002р.);
   20.  ЗУ «Про акцизний збір »№ 1243 від 18.11.1999р.;
   21.  З 1.01.04р. набрав чинності ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» від 23.05.03р. № 889-ІV;
   22.  Законопроекту Податкового кодексу України (№ 3266 – 1 прийнятому у першому читанні 13.07.2000р.);
   23.  ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р., який вступив в дію з 1.10.1997р.;
   24.  Закон УРСР «Про прибутковий податок з громадян УРСР, іноземних громадян та осіб без громадянства» № 1306- ХІІ (вже не діє );
   25.  ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб»;
   26.  ЗУ «Про  митний тариф» від 5 квітня 2001р. №2371-ІІІ;
   27.  ЗУ «Про єдиний митний тариф» від 5 лютого 1992р. № 2097-ХІІ;
   28.  ЗУ «Про податок на нерухоме майно (нерухомість)», законопроект схвалено ВРУ 26.02.1997р., але на даний час не впроваджено в дію ;
   29.  ЗУ «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів » від 11 грудня 1991р. №1963-12 в редакції ЗУ від 18.02.97 р. зі змінами та доповненнями;
   30.  ЗУ «Про плату за землю» від 19 вересня 1996р. № 378/ 96-ВР.;
   31.  ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.91 р. № 1264 –ХІІ, зі змінами та доповненнями;
   32.  ЗУ від 3 березня 1993 р. №3041 – ХІІ із змінами згідно ЗУ №81/96-ВР від 06.03.1996р. «Про тваринний світ»;
   33.  ЗУ «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» прийнятий 11 січня 2001р.;
   34.  ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в зв’язку з втратою працездатності та витратами . обумовленими народженням чи похованням» від 18 січня 2001р.;
   35.  ЗУ «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997р.;
   36.  ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999р.;
   37.  ЗУ «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування » від 26 червня 1997р.;
   38.  ЗУ «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства » від 9.04.1999р. № 587-XIV;
   39.  ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні » від 21.05.97р.;
   40.  Указ Президента України від 17 листопада 1995р. «Про заходи для проведення експерименту в північно – кримській експериментальній  економічній зоні «Сиваш» »;
   41.  Указ Президента України від 03.07.1998р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва »;
   42.  Указ Президента України «Про упорядкування механізму сплати ринкового збору» від 28 червня 1999р.;
   43.  Постанова ВРУ «Про основні положення податкової політики і податкову реформу в Україні» від грудня місяця 1995р.;
   44.  Декрет КМУ від 26.12.1992р. № 18-92 із змінами Декрету №43-93 від 30.04.1993р.;
   45.  Декрет КМУ «Про державне мито» від 21 січня 1993р. № 7- 93;
   46.  Постанова КМУ «Про порядку справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів  і користування земельними ділянками лісового фонду», затвердженого Постановою КМУ від 6.07.98р. №1012 ;
   47.  Постановою КМУ  «Про патентування» від 27.04.1998р.;
   48.  Положення про справляння збору на використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, затверджене Постановою КМУ від 29.06.1999р. №1170;
   49.  Інструкція про порядок застосування та стягнення штрафних (фінансових санкцій ) органами ДПС затверджений наказом ДПА від 17.03.2001 № 110;
   50.  Інструкція «Про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових санкцій) органами ДПС», затверджена наказом ДПА України від 17 березня 2001 р. № 110;
   51.  Інструкція ДПА «Про порядок нарахування податкового кредиту» затверджена  наказом ДПА № 442 від 22.09.03;
   52.  Інструкцією про порядок нарахування № 21- 1 від 19.12.2003р. ;
   53.  Наказ ДПА України  «Про порядок застосування податкової застави органами ДПС» від 28 серпня 2001 р. № 338;
   54.  Наказ ДПА України «Про порядок застосування адмінарешту активів платника податків» від 25 вересня 2001 року № 386;
   55.  Положення про реєстр платників ПДВ, затверджене наказом ДПА України від 1 березня 2000р.;
   56.  Податкове право – Навч. Посібник за редакцією проф.. Кучерявенька М.П., - К., Юрінком Інтер, 2004р.;
   57.  Податкова система  - Навч. Посібник, за редакцією А.І. Крисоватий, О.М. Десятник, - Тернопіль,  видавництво «Карт - бланш» , 2004р.;
   58.  Законодавство України Про податки і збори з громадян – Збірник нормативних актів – К., Хрінком Інтер, 2000р.;
   59.  Азаров М.Я., Кольга В.А., Онищенко В.А., Все про податки: Довідник Експерт – Про, - К., 2000р.;
   60.  Ластовецький А. Вдосконалення правового регулювання оподаткування як головного організаційно – правового засобу впливу на підприємницьку діяльність // Право України. – 2005.- №5.- с. 56-57;

                ДОДАТКИ:

ВИДИ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ , ПЕРЕДБАЧЕНИХ ПОДАТКОВОЮ СИСТЕМОЮ УКРАЇНИ

Загальнодержавні податки та збори, інші обов’язкові платежі	Місцеві податки
Оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності
1	2
1.Податок на додану вартість – ПДВ	1. Податок з реклами
2. Акцизний збір	2. Комунальний податок
3. Податок на прибуток	3. Готельний збір
4.Мито	4. Збір за паркування автотранспорту
5. Плата за землю	5. Ринковий збір
6.Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів	6. Збір за право використання державної символіки
7. Збір на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок держбюджету	7. Збір за право проведення місцевого аукціону, конкурсу, розповсюдження лотерей
8. Збір за спеціальне використання природних ресурсів	8. Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів