Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE \* MERGEFORMAT4
СОДЕРЖАНИЕ
Вступ
1. ТЕОРЕТИКО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ І ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ
2. Аналіз практики формування і виконання Державного бюджету України
3. Напрями вдосконалення методів формування і виконання Державного бюджету України
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Державний бюджет є складним інструментом державного регулювання економіки та забезпечення соціальних потреб суспільства на усіх стадіях його розвитку. Важливість цієї категорії є очевидною з погляду на обсяги тих ресурсів, які розподіляються через систему грошових відносин, що виникають між державою з одного боку та підприємствами, організаціями, установами та населенням з іншого. Держава як суверенний інститут громадянського суспільства бере на себе зобов’язання виконувати свої функції, а забезпечення цього процесу відповідними ресурсами здійснюється через бюджетну систему та державний бюджет як її основну ланку.
Централізація частини валового внутрішнього продукту та фінансових ресурсів держави у бюджетах різних рівнів дає змогу ефективно проводити фінансову політику, забезпечити виконання поставлених перед державою завдань, надавати підтримку окремим галузям, регіонам, категоріям населення з метою стабільного і реального зростання економіки України.
Актуальність теми дослідження полягає у важливості забезпечення ефективного формування, раціонального використання та оптимального розподілу бюджетних ресурсів під час виконання Державного бюджету України. На тлі останніх кількох років, які характеризувалися значним падінням темпів розвитку усіх галузей народного господарства, девальвації національної валюти, збільшенням фактичних значень індикаторів боргової безпеки, погіршенням ситуації у банківській сфері та на ринку фінансових послуг, зменшенням реальних доходів окремих категорій громадян тощо, проблеми формування дохідної та видаткової частини бюджету є актуальними. Економіка України потребує вдосконалення практики формування і виконання державного бюджету, адже реальне зростання рівня життя населення неможливе без впровадження новітніх розробок в усіх сферах діяльності суспільства.
Окремі аспекти проблем формування й виконання дохідної та видаткової частини бюджету розглядаються у працях О.Д. Василика, В.Г. Дем’янишина, І.В. Запатріної, О.П. Кириленко, І.О. Луніної, К.В. Павлюк, В.М. Федосова, І.Я. Чугунова, С.І. Юрія. Проте багато питань залишаються відкритими, що створює можливістьк565с подальших досліджень цієї проблематики.
Метою курсової роботи є аналіз теоретико-методологічних засад та сучасної практики і розробка напрямів вдосконалення формування і виконання Державного бюджету України.
Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:
Об’єктом дослідження виступає Державний бюджет України як централізований фонд грошових коштів та основний фінансовий план держави.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні та практичні засади формування і виконання Державного бюджету України.
1. ТЕОРЕТИКО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ І ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ
Держава є одним із найбільш могутніх соціальних інститутів, які були створені людиною для потреб суспільства. Як і будь-який інший суб’єкт, держава потребує певних ресурсів для ведення своєї діяльності та виконання функцій, покладених на неї. Упродовж останніх кількасот років формувалися окремі частини тієї категорії, яку зараз можна назвати бюджетом.
Сьогодні під словом «бюджет» розуміють кілька понять. Саме ж слово походить від старофранцузького «bougette» - шкіряний мішок. З нього надалі утворилося англійське слово budget. Коли міністр фінансів Англії представляв палаті общин бюджет на наступний рік, він відкривав портфель з відповідним законопроектом. Це називалося відкриттям бюджету, а згодом ця назва перейшла й на сам документ. З кінця VIII століття слово «бюджет» було поширене і на документ, який був планом збирання доходів і здійснення видатків держави, що його затверджував парламент. Як тільки ідея бюджету ввійшла у загальну свідомість, для її вираження знадобилося коротке і влучне слово [12, с. 5].
Різних тлумачень бюджету в літературі зустрічається понад 50, проте є й такі, що можна згрупувати за різними ознаками, зокрема:
Класичне визначення бюджету було сформульоване у Франції в Кодексі державної звітності від 31 травня 1862 року. Це визначення є загальним, яке може бути застосоване до всіх видів бюджету, а не тільки до державного: бюджет – це акт, який передбачає і встановлює щорічні доходи і видатки держави й інших організацій [12, с. 6].
Відомий німецький вчений К.Г. Рау ототожнював бюджет із державним кошторисом, говорячи у 1868 році, що «державний кошторис – це нарахування очікуваних за певний період доходів і водночас витрат…» [14, c. 561].
Італійський вчений Л. Косса трактує бюджет, виходячи із поняття державних фінансів або майна. Він писав: «Для того, щоб державні союзи змогли виконувати свої обов’язки, вони повинні мати певну суму матеріальних коштів… Бюджет – це попереднє подальше звітне визначення доходів і видатків, виражених у цифрах у певному порядку й за певною системою» [13, c. 156].
Значний внесок у розвиток учення про бюджет зробили російські вчені. Російська фінансова наука першою дійшла висновку про триєдину природу бюджету, яка визначається його: фінансовим змістом – ведення фінансового господарства держави; економічним – планове начало, яке знаходить вираження у розписі державних доходів і видатків; правовим – держава має право одержувати і витрачати бюджетні кошти, передбачені в проекті розпису, тільки після затвердження цього проекту законодавчими органами країни [12, с. 10].
Сучасники української економічної науки також зробили чималий внесок у визначенні поняття бюджету. В основному їх трактування принципово не відрізняється від російських фінансистів, хоча є й певні відмінності, які дещо змінюють суть.
Ю.В. Пасічник характеризує бюджет як самостійну економічну категорію, котра є формою існування реальних, об’єктивно зумовлених розподільчих відносин, що виконують специфічне призначення задоволення потреб як суспільства в цілому, так і його адміністративно-територіальних структур у фінансових ресурсах. Сутність бюджету, на думку вченого, проявляється також у тому, що він є основною ланкою державних фінансів, а також основним фінансовим планом держави, який має передбачити виконання усіх функцій держави на загальнодержавному та місцевому рівнях [12, с. 270, 272-274].
С.І. Юрій теж зазначав, що за змістом бюджет – це централізований фонд грошових коштів держави, проте за формою – це фінансовий баланс, що відображає план державних витрат і джерел їхнього покриття [11, с. 12-15].
Основним джерелом формування бюджету держави є ВВП. Держава як учасник розподільчих процесів організує розподіл і перерозподіл ВВП в інте ресах усіх членів суспільства та суб'єктів суспільного відтворення. З одного бо ку, держава як власник засобів виробництва має право на певну частку ВВП на стадії його первинного розподілу. З іншого - держава виконує суспільні функ ції (управлінську, соціальну, економічну), які конституційно закріплені за нею. Без необхідного обсягу грошових коштів ці функції виконати неможли во. Тому держава організовує перерозподільчі процеси з метою централізації частини ВВП у відповідному бюджетному фонді, що є, по суті, платою сус пільства за виконання державою своїх функцій [10].
Особливостями державного бюджету як основного централізованого фонду грошових коштів є наступні ознаки:
Отже бюджет держави формується на основі законодавчих актів та законів України і джерелом є валовий внутрішній продукт. Права держави в його розподілі ґрунтуються на двох чинниках. По-перше, на виконанні нею зазначених суспільних функцій. Централізація частини ВВП у бюджеті є, по суті, платою суспільства за виконання державою її функцій. По-друге, держава може брати участь у розподілі ВВП як один із суб’єктів його створення, будучи власником засобів виробництва у державному секторі, тобто виконуючи підприємницьку діяльність. Характер і масштаби участі держави у розподілі ВВП залежать від моделі фінансових відносин у суспільстві. Причому саме порядок і рівень бюджетної централізації ВВП визначають той чи інший вид моделі[9, с. 119].
Бюджетне законодавство України згідно Бюджетного кодексу складається з:
Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період. Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року.
Кабінет Міністрів України відповідно до закону подає до Верховної Ради України звіт про виконання Державного бюджету України, який оприлюднюється через офіційні урядові засоби масової інформації.
Згідно Конституції України, контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата.
Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 № 2456-VI є чинний на сьогоднішній день і саме в ньому передбачаються та регламентуються більшість питань бюджетної сфери.
У першому розділі визначаються відносини, що регламентуються Бюджетним кодексом, окреслено бюджетний період, принципи побудови бюджетної системи, описана бюджетна класифікація. Визначено головних розпорядників бюджетних коштів та їх функції.
Розділ другий визначає склад доходів державного бюджету, що містить 50 пунктів, описаний механізм складання, прийняття, виконання та звіт про виконання. Окреслює основи ведення бухгалтерського обліку, порядок закриття рахунків після закінчення бюджетного періоду.
Розділом третім передбачені доходи і видатки, які закріплені за місцевими бюджетами. Описаний бюджетний процес на місцевому рівні.
У четвертому розділі визначені критерії розмежування видів видатків між бюджетами, перелічені видатки, що здійснюються з Державного бюджету та місцевих бюджетів. Врегульовано питання міжбюджетних трансфертів, які надаються місцевим бюджетам з Державного бюджету України.
П’ятий розділ містить положення про контроль за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Також визначає повноваження щодо контролю за дотриманням бюджетного законодавства Верховної Ради, Рахункової палати, Міністерства фінансів, Державної казначейської служби, Державної контрольно-ревізійної служби, Верховної Ради АРК, Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних рад. Передбачено відповідальність за порушення законодавства у бюджетній сфері, визначено критерії, за якими витрачання коштів вважається нецільовим [8, с. 346-348].
Закон «Про Державний бюджет України» приймається щорічно на наступний на звітним роком. В Україні календарний та бюджетний роки збігаються, тому цей закон приймають до 1 січня року наступного за звітним. У ньому передбачаються всі джерела доходів, напрямки використання коштів, нормативи відрахувань, обсяги міжбюджетних трансфертів, джерела покриття дефіциту бюджету, пояснення до здійснення виконання бюджету.
2. Аналіз практики формування і виконання Державного бюджету України
Формування бюджету є однією із передумов вдалого економічного розвитку держави. Складання проекту державного бюджету є вихідною стадією бюджетного процесу. На цьому етапі дуже важливим є рівень організації роботи всіх учасників бюджетного процесу, оскільки від ефективності виконання даної стадії залежать як рівень, так і темпи соціально-економічного розвитку суспільства.
Відповідальним за складання проекту закону про Державний бюджет України Міністерство фінансів України, яке визначає основні організаційно-методичні засад бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення проекту Державного бюджету України та прогнозу Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди.
Основну роботу з підготовки проекту бюджету виконують міністри, Міністр фінансів, Прем’єр-міністр, Кабінет Міністрів. Оскільки, кожен міністр є головним розпорядником бюджетних коштів, від зобов’язаний підготувати пропозиції стосовно необхідних обсягів видатків для своєї галузі у вигляді бюджетного запиту, який у встановлені терміни і за відповідною формою представляється Міністерству фінансів для врахування у проекті бюджету. Координація роботи міністерств з цих питань покладена на Міністерство фінансів. Саме на цьому етапі спостерігаються політичні переваги Міністра фінансів України над його колегами, незважаючи на те, що юридично від є рівним серед інших міністрів. Крім цього, Міністр фінансів володіє певними засобами, які допомагають йому впливати на фінансову діяльність своїх колег. До них можна віднести візування рішень та клопотань інших міністрів стосовно видатків бюджету держави, а також здійснення фінансового контролю
[1, с. 403].
Кабінету Міністрів відводиться найважливіша роль у складанні проекту бюджету, оскільки він забезпечує проведення податкової та фінансової політики, сприяє стабілізації грошової одиниці України, розробляє проекти законів про Державний бюджет України, обслуговує державний борг та наділений іншими бюджетними повноваженнями. Також Кабінет Міністрів представляє проект закону про Державний бюджет України для розгляду і затвердження Верховною Радою України.
З прийняттям Бюджетного кодексу значно полегшився процес складання проекту, оскільки тепер Верховна Рада України не бере безпосередньої участі у розробці проекту, а її роль у підготовці зводиться до прийняття Основних напрямків бюджетної політики на наступний рік.
Під час складання проекту бюджету вітчизняні економісти виділяють різну кількість взаємопов’язаних етапів, які відрізняються завданнями, видами розроблених документів та методами діяльності. Ми вважаємо, що доцільно виділяти три етапи, зокрема: підготовка та прийняття Основних напрямів бюджетної політики на наступний рік і розробка попередніх показників проекту бюджету; підготовка пропозицій до проекту Державного бюджету України на наступний рік для схвалення Кабінетом Міністрів України; підготовка проекту Державного бюджету України для подання до Верховної Ради України.
Перший етап триває від січня до червня поточного року, його особливістю є поєднання стратегічних і тактичних цілей, виконання політичних та розрахункових завдань, розробка проектних показників балансу бюджету і підготовчих та організаційно-методичних заходів, пов’язаних з виконання робіт на наступних етапах. Завершується цей етап представленням проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний рік у Верховній Раді України.
На наступному етапі, який триває з червня до 15 серпня поточного року, формується Державна програма соціально-економічного розвитку України на наступний рік, сам проект Державного бюджету України, а також прогнозні розрахунки на наступні три роки.
Останній етап характеризується здійсненням доопрацювання, узгодження і збалансування, після чого його остаточний варіант подається Верховній Раді України для розгляду і затвердження.
Для забезпечення ефективного формування державного бюджету учасники повинні дотримуватися таких принципів: прозорості, збалансованості, взаємозв’язку і взаємозалежності, відповідності, узгодженості, координації, моніторингу. Дотримання цих принципів є важливою основою для акумулювання доходів бюджету та його виконання.
На стадії складання проекту бюджету головною метою планування доходів є визначення реальних обсягів надходжень, які можуть бути використані для здійснення видатків у подальшому. На сьогодні процес розрахунку планового обсягу доходів бюджету здійснюється за чітко визначеною схемою. Спочатку визначають загальні показники дохідної частини зведеного бюджету України. Розрахункова величина доходів на макрорівні базується на макропоказниках соціально-економічного розвитку країни і є основою для планування видатків, а також визначення планових доходів за окремими бюджетами, підрозділами бюджетної класифікації, джерелами надходжень.
Наступною стадією формування державного бюджету є його розгляд та затвердження у Верховній Раді України. Цей процес відбувається за спеціальною процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради України.
Згідно Регламенту Верховної Ради України процес розгляду і затвердження бюджету відбувається у представленні та трьох читаннях та триває з 15 вересня до 1 грудня поточного року (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Етапи розгляду та затвердження бюджету на загальнодержавному рівні*
|
№ етапу |
Зміст етапу та його складових |
|
1 |
2 |
|
1 |
Представлення проекту бюджету Верховній Раді України |
|
|
|
2 |
Перше читання проекту закону про державний бюджет |
|
Продовження таблиці 2.1
|
|
|
3 |
Друге читання проекту закону про Державний бюджет України |
|
|
|
4 |
Третє читання проекту закону про Державний бюджет України |
|
Виконання бюджету є центральною стадією всього бюджетного процесу, що передбачає комплекс заходів щодо мобілізації доходів та фінансуванні видатків передбачених законом про державний бюджет на відповідний рік. На Кабінет Міністрів в особі Міністерства фінансів України покладено виконання державного бюджету.
В Україні застосовується казначейська форма обслуговування державного бюджету, що передбачає здійснення Державною казначейською службою України наступних дій:
Державний бюджет України виконується за розписом, який
затверджується Міністром фінансів України відповідно до бюджетних
призначень у місячний строк з дня прийняття закону про Державний
бюджет України. До затвердження розпису Державного бюджету України
Міністром фінансів України затверджується тимчасовий розпис
Державного бюджету України на відповідний період.
Склад доходів державного бюджету визначають Бюджетний кодекс України та закони про державний бюджет на відповідний бюджетний рік. Починаючи з 2000 р., державний бюджет поділено на дві складові частини: загальний фонд та спеціальний фонд, що має на меті забезпечити прозору та реальну систему оцінки усіх джерел доходів і визначених пріоритетів їхнього витрачання.
Здійснимо аналіз фактичного виконання державного бюджету в розрізі останніх трьох років (таблиця 2.2).
Таблиця 2.2
Показники виконання Державного бюджету України за 2011-2013 роки*
|
Показники |
2011рік |
2012 рік |
2013 рік |
||
|
Фактичне виконання, млн. грн |
Фактичне виконання, млн. грн |
Темпи росту в порівнянні з відповідним періодом минулого року, у % |
Фактичне виконання, млн. грн |
Темпи росту в порівнянні з відповідним періодом минулого року, у % |
|
|
Доходи: |
209700,3 |
240615,2 |
114,7 |
314616,9 |
130,8 |
|
Податкові надходження |
148915,6 |
166872,2 |
112,1 |
261 605,0 |
156,8 |
|
Неподаткові надходження |
50676,8 |
65 067,7 |
128,4 |
49087,8 |
75,4 |
|
Видатки: |
242437,2 |
303588,7 |
125,2 |
333 459,5 |
109,8 |
|
Загальнодержавні функції |
24850,4 |
34694,3 |
139,6 |
39996,6 |
115,2 |
|
Оборона |
9633,3 |
11347,1 |
117,8 |
13 241,1 |
116,7 |
|
Громадський порядок, безпека та судова влада |
24159,2 |
28 570,7 |
118,3 |
32 415,3 |
113,5 |
|
Економічна діяльність |
33294,3 |
36029,9 |
108,2 |
44 771,6 |
137,3 |
|
Охорона навколишнього середовища |
1824,3 |
2 292,7 |
125,7 |
3 008,4 |
131,2 |
|
Житлово-комунальне господарство |
270,6 |
844,4 |
312,0 |
324,2 |
38,4 |
|
Охорона здоров’я |
7 534,9 |
8 759,0 |
116,2 |
10 223,9 |
116,7 |
|
Духовний та фізичний розвиток |
3 216,7 |
5165,6 |
160,6 |
3830,4 |
74,2 |
|
Освіта |
23 925,6 |
28 807,5 |
120,4 |
27 232,7 |
94,5 |
|
Соціальний захист та соціальне забезпечення |
51 517,6 |
69311,3 |
134,5 |
63540,3 |
91,7 |
*розраховано автором на основі [5, 6, 7]
На протязі останніх років у державі була значна кількість зрушень як в економічній, так і соціальній сферах, що відповідно відобразилося на бюджетній системі та державному бюджету зокрема. Активна співпраця України з МВФ та іншими кредиторами призвела до того, що для одержання наступних кредитів необхідно виконати ряд непопулярних вимог, проте Україна йде на деякі з них аби отримати черговий транш позики.
Аномальний скачок темпів росту доходів бюджету в 2013 році порівняно з 2012 роком пояснюється тим, що у 2012 році відбулося погашення заборгованості минулих років з відшкодування ПДВ за рахунок випуску ОВДП по спеціальному фонду державного бюджету в обсязі 16,4 млрд. гривень. Зростання податкових надходжень у 2013 році на 156,8% порівняно з попереднім періодом зокрема можна пояснити зміною бюджетної класифікації, коли окремі групи неподаткових надходжень були переміщені в податкові надходження.
Таблиця 2.3
Структура доходів Державного бюджету України в період з 2011 по 2013рр*
|
Найменування згідно з класифікацією доходів |
Частка від загальної суми доходу (без урахування міжбюджетних трансфертів) у % |
||
|
2011 рік |
2012 рік |
2013 рік |
|
|
Податкові надходження |
74,2 |
76,9 |
85,3 |
|
Неподаткові надходження |
24,2 |
22,2 |
14,2 |
|
Доходи від операцій з капіталом |
1 |
0,3 |
0,2 |
|
Офіційні трансферти |
0,6 |
0,6 |
0,3 |
Основну частину доходів Державного бюджету України складають податкові надходження, частка яких за останні роки зросла з 74,2% у 2011 році до 85,3% у 2013 році згідно закону про державний бюджет на відповідний рік, з тенденцією до подальшого підвищення, що свідчить про збільшення частки податкової складової у структурі доходів бюджету на фоні зниження частки неподаткових надходжень з 24,2% у 2011 році до 14,2% у 2013 році. Це відбулося внаслідок зміни бюджетної класифікації у 2013 році, коли деякі надходження, що обліковувались у неподаткових надходженнях були перенесені в податкові (рентна плата, збори на паливно-енергетичні ресурси тощо) [4]. Також внаслідок суттєвого зростання ставок рентної плати за видобуток нафти та природного газу на території України на 40%, були збільшені і надходження за цими показниками у 2013 році, порівняно з 2012 роком, на 46,4%.
Розглянемо динаміку зміни основних видів податкових надходжень за останні роки. З таблиці 2.4 бачимо зменшення частки у 2013 році таких груп як податки на доходи, податки на прибуток, збори та плата за спеціальне використання природних ресурсів та податки на збільшення ринкової вартості і внутрішні податки на товари та послуги порівняно з 2011-2012 роками, що пов’язано із зміною бюджетної класифікації у 2013 році. Проте, дані групи мають тенденцію до зростання, незважаючи на лібералізацію податкового законодавства, яке передбачає зниження податку на прибуток підприємств у 2012 році до 21%, у 2013 році до 19%, у 2014 році до 16%, та зниження ставки ПДВ до 17% у 2014 році. Можна стверджувати про зростання податкового тиску на економіку держави, що за сучасних умов є вкрай загрозливим фактором для розвитку малого та середнього бізнесу, які є основою сучасної ринкової економіки.
Частка податків на міжнародну торгівлю та зовнішні операції зменшилася з 6,21% у 2011 році до 4,82% у 2013 році з тенденцією до зниження. Нова група податкових надходжень відповідно до бюджетної класифікації – рентна плата, збори на паливно-енергетичні ресурси у 2013 році становлять 8,1%. Щодо інших податків та зборів, то їх частка в загальній структурі податкових надходжень за останній рік складає 1%.
Однією із ключових стадій бюджетного процесу є складання проекту бюджету, що вимагає використання сучасних підходів та методів для забезпечення покращення його якісних та кількісних характеристик. Від того, як складається проект бюджету, залежать подальші дії щодо його розгляду, затвердження та виконання.
У науковій літературі існує значна кількість методів формування бюджету, які можуть бути використані, проте ми виділяємо особливу увагу таким як: програмно-цільовому, прямого рахунку, нормативному, аналітичному, екстраполяції, економіко-математичним, балансовому.
Узагальненим при цьому є балансовий метод, суть якого полягає в обов’язковому збалансуванні доходів і витрат. За допомогою нього встановлюються правильні пропорції в розподілі бюджетних коштів між центральними та місцевими органами державної влади й управління з метою забезпечення їхніх потреб у фінансових ресурсах.
Розрахунки окремих статей доходів і витрат здійснюються за допомогою таких методів: прямого рахунку, нормативного, аналітичного, екстраполяції. Основою кожного з цих методів є економічний аналіз, завдяки якому визначається рівень виконання бюджетних показників за минулі періоди та чинники, що впливали на них. У процесі аналізу за даними попереднього періоду з’ясовуються причини неповної акумуляції грошових коштів у бюджет, установлюється ступінь ефективності використання виділених бюджетних асигнувань.
Методи економічного аналізу широко використовуються у процесі розроблення бюджетних показників на плановий рік. Основне завдання всієї аналітичної роботи спрямоване на виявлення резервів додаткового збільшення доходів бюджету і визначення шляхів найраціональнішого використання бюджет них коштів.
Метод прямого рахунку полягає у здійсненні детальних планових розрахунків кожного елементу доходів чи витрат бюджету. Планування ведеться за алгоритмом, який відбиває формування цього показника. До методу прямого рахунку належить також кошторисне планування, яке здійснюється за статтями витрат. Цей метод є досить трудомістким, потребує значного інформаційного забезпечення, але водночас він є найнадійнішим та найдостовірнішим.
Нормативний метод передбачає планування окремих показників на основі встановлених нормативів. Однак використання лише одного цього методу не є досконалим, оскільки встановлені нормативи потребують постійного перегляду й уточнення. На основі показників розробляються обсяги різних видів соціальних допомог і гарантій населенню тощо.
Сутність аналітичного методу полягає в тому, що визначається не загальна величина того чи іншого показника, а його зміна в плановому періоді під впливом певних факторів порівняно з базовим періодом. При цьому методі дуже важливим є прогнозування динаміки показників, що визначають дію окремих факторів. Такий метод має відносно точний характер і не потребує значних витрат часу. Він цілком припустимий у здійсненні прогнозних розрахунків і дає змогу ув’язати між собою окремі показники.
Метод екстраполяції ґрунтується на визначенні бюджетних показників на основі встановлення стійкої динаміки їх розвитку. Розрахунок бюджетних показників здійснюється на основі досягнутого в попередньому періоді рівня розвитку і його коригування на відносно стабільний розвиток країни. Проте, він не дає змоги врахувати можливості значного збільшення чи зменшення бюджетних доходів, залежних від різних обставин у плановому році, різке зростання чи скорочення виробничих показників, зміни у податковому законодавстві, роботі податкових та інших контролюючих органів тощо, оскільки вважається, що умови попереднього періоду зберігаються незмінними в плановому році. Також, він негативно впливає на економне використання бюджетних коштів, оскільки їх планування здійснюється виходячи з досягнутого в попередньому році рівня.
Програмно-цільовий метод складання бюджету передбачає дещо інший підхід до формування бюджетних показників. Цей процес починається із зосередження уваги спершу на результатах, яких необхідно досягти в державному секторі, а вже потім ставиться питання про те, які ресурси потрібно найефективніше використати для досягнення намічених результатів і в який спосіб.
Ми дотримуємося думки, що при формуванні бюджету слід комплексно використовувати описані вище методи, що дасть змогу точніше визначати суми надходжень та видатків, зосередити кошти та тих галузях, які цього найбільше потребують, збалансувати державний бюджет.
Необхідним також є створення єдиної стратегії соціально-економічного розвитку країни на довгострокову перспективу, яка б дозволила визначити конкретний вектор для розбудови всієї держави, також це дало б змогу привести у відповідність нормативно-правову базу всіх сфер діяльності.
Ми згідні із пропозиціями В. Дем’янишина [1, с. 414] щодо формування державної стратегії соціально-економічного розвитку країни на 25 років, яка б містила основні доктрини, зокрема: соціально-економічну, бюджетну доктрину, військову, зовнішньоекономічну та інші.
Забезпечення єдності всіх планів і прогнозів держави дасть змогу підвищити рівень ефективності планування та забезпечення досягнення стратегічних цілей. Загалом і тактичні, і стратегічні цілі необхідно виконувати одночасно, а узагальнено їх можна трактувати так:
Наступним важливим кроком удосконалення методів формування державного бюджету є застосування середньострокового планування, яке було впроваджене із прийняттям Бюджетного кодексу в 2010 році.
Запровадження середньострокового планування дасть змогу підвищити дисципліну державних видатків, також покращить процес аналізу використання коштів та підвищить ефективність управлінських рішень щодо використання бюджетних коштів головними розпорядниками на всіх рівнях.
Згідно з положеннями Бюджетного кодексу, середньострокове планування охоплює три бюджетні роки, а тому воно дає змогу отримати такі переваги:
Середньострокове бюджетне планування має ряд особливостей, які можна охарактеризувати за допомогою визначення переваг та недоліків цього процесу.
Таблиця 3.1
Переваги та недоліки середньострокового бюджетного планування в Україні*
|
Середньострокове бюджетне планування |
|
|
Переваги |
Недоліки |
|
|
*складено автором на основі [3].
Під час проведення середньострокового планування обов’язковим є дотримання основних положень довгострокової стратегії розвитку, так само як і дотримання середньострокових цілей під час оперативного та поточного планування. Взаємозв’язок цих складових дозволить структурувати та організувати процес соціально-економічного розвитку держави в цілому.
Застосування середньострокового бюджетного планування в Україні пов’язане з тривалим періодом виконання більшості проектів, а особливо інвестиційних. А це у свою чергу вимагає прив’язки їх до показників бюджетів кількох років та обсягів фінансових ресурсів держави на перспективу, адже її відсутність негативно впливає на виконання проектів та використання бюджетних коштів.
Основою середньострокового планування вважається програмно-цільовий метод складання бюджету, який базується на вченні про бюджет держави та про програмно-цільове управління як інструменту регулювання економіки.
Найважливішою відмінністю програмно-цільового методу та постатейного методу є формування бюджету не за функціями, а за програмами, що дає змогу контролювати результати, які досягаються у процесі виконання програми. Крім того, програмно-цільовий метод дозволяє забезпечити єдність стратегічного і поточного бюджетування, пріоритетність спрямування бюджетних коштів.
Більшість вітчизняних економістів виділяють наступні характерні ознаки для програмно-цільового методу [2, с. 59; 51, с. 161]:
Як наслідок, програмно-цільовий метод має відчутні переваги над традиційними підходами, що дозволяє значно підвищити ефективність використання бюджетних коштів.
Ми підтримуємо думку В. Дем’янишина [1, с. 426], що у цілому складання проекту державного бюджету на основі програмно-цільового методу має здійснюватися у такі послідовності:
Взаємозв’язок оперативного, середньострокового і стратегічного планування повинен забезпечуватися послідовністю та підпорядкованістю у процесі формування державного бюджету. Відповідність планів різних рангів дозволить не виходити за межі визначеної державної політики та сприятиме досягненню цілей, які стоять перед державою.
Висновки
Державний бюджет використовується для виконання покладених на державу функцій шляхом розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту. Сучасні умови господарювання передбачають значну обмеженість ресурсів, що зумовлює необхідність професійного підходу до процесу формування та виконання бюджету та його модернізації. Державний бюджет володіє рядом особливостей у порівнянні з іншими фондами грошових коштів, що надає йому права найважливішого плану доходів і видатків держави. Саме через його механізм здійснюються дві функції фінансів – розподільну та контрольну, які забезпечують акумулювання коштів до бюджету, їх перерозподіл і подальший контроль та ефективність їх використання.
Згідно Бюджетного кодексу, бюджетний процес в Україні складається з чотирьох стадій: складання проекту бюджету, розгляд і затвердження, виконання та складання і затвердження звітності. Кожна із цих стадій супроводжується забезпеченням контролю за дотриманням бюджетного законодавства. За складання проекту бюджету відповідальним є Кабінет Міністрів України, який готує та подає його на затвердження до Верховної Ради України. Після цього Міністерство фінансів у місячний термін складає та затверджує розпис відповідно до бюджетних призначень. Загальну організацію та координування діяльності учасників бюджетного процесу здійснює Міністерство фінансів. Державна казначейська служба України проводить казначейське обслуговування виконання державного бюджету на основі єдиного казначейського рахунку, відкритого в Національному банку. Контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата. Звітність про виконання державного бюджету складається Кабінетом Міністрів на основі даних Державної казначейської служби України та представляється у Верховній Раді України для розгляду за спеціальною процедурою.
Складання проекту бюджету є вихідною стадією бюджетного процесу, і покладене на Міністра фінансів, Прем’єр-міністра та Кабінет Міністрів. Згідно нового Бюджетного кодексу до повноважень Верховної Ради України у процесі складання проекту бюджету тепер належить лише прийняття Основних напрямків бюджетної політики на наступний, що є позитивним явищем з огляду на складність цього процесу. Крім того, через недисципліновану діяльність учасників бюджетного процесу, відбувається постійне порушення бюджетного законодавства, а відсутність єдиної соціально-економічної стратегії розвитку розпорошила фінансові ресурси держави і значно знижує ефективність бюджетного планування і прогнозування. Одним із можливих шляхів підвищення якості процесу складання бюджету є допуск незалежних експертів та врахування їх заперечень та пропозицій.
У зв’язку із реорганізацією міністерств та відомств, прийняттям нового Бюджетного кодексу, а також підготовкою до Євро 2012, структура державного бюджету за останній рік дещо відрізняється від попередніх років із тенденцією до централізації державних фінансових ресурсів, що не сприятиме розвитку ринкової економіки в Україні. Рівень виконання державного бюджету залишається низьким, причиною чого є систематичні порушення бюджетного законодавства, низький рівень зацікавленості розпорядників коштів до скорочення неефективних видатків тощо. Доведення процесу виконання бюджету у відповідність до наукових принципів, посилення контролю за позабюджетними цільовими фондами, підвищення матеріального забезпечення працівників фінансової сфери, створення стабільного стратегічно-спрямованого законодавства, сприятиме підвищенню рівня виконання державного бюджету.
На сучасному етапі розвитку економіки процес збалансування державного бюджету в Україні відбувається на основі окремих положень Бюджетного кодексу, які передбачають наявність бюджетного дефіциту лише за присутності конкретних неемісійних джерел його покриття, здійснення державних запозичень лише в межах допустимих значень державного боргу. Дефіцитність державного бюджету є його характерною ознакою на протязі останнього десятиліття, що зумовило необхідність пошуку шляхів скорочення дефіциту, а саме – створивши умови для підвищення ефективності суспільного виробництва, яке сприятиме зростанню податкових та інших надходжень до державного бюджету, зміна вектору соціальної політики з утримуючої на ту, яка надасть можливість для забезпечення своїх потреб самостійно.
При складанні проекту бюджету комплексне використання методів формування бюджету дасть змогу точніше визначати суми надходжень та видатків, зосередити кошти та тих галузях, які цього найбільше потребують, збалансувати державний бюджет, забезпечити стабільний соціально-економічний розвиток держави. Також, доцільним є створення довгострокової стратегії соціально-економічного розвитку країни та приведення у відповідність до неї усіх нормативних, законодавчих і правових актів. Під час застосування середньострокового планування важливим є його відповідність основним положенням довгострокового, забезпечення їх єдності та структурної підпорядкованості.
Одним із перспективних та прогресивних методів формування бюджету є програмно-цільовий метод, перевага якого в тому, що формування бюджету відбувається не за функціями, а за програмами. Це дає змогу контролювати результати, які досягаються у процесі виконання програми. Крім того, програмно-цільовий метод дозволяє забезпечити єдність стратегічного і поточного бюджетування, пріоритетність спрямування бюджетних коштів, що є ключовим моментом у сучасній економіці.
Модернізація механізму виконання бюджету є предметом досліджень багатьох вітчизняних вчених, адже ця стадія бюджетного процесу вважається ключовою. Перехід на казначейське обслуговування бюджетів дозволило значно підвищити ефективність усього бюджетного процесу. Надання органам казначейства статусу кредитних установ із правом розпоряджатися тимчасово вільними коштами для забезпечення потреб держави чи надання як позику дасть поштовх розвитку державних фінансів, розвитку біржових ринків в Україні. Актуальним на даному етапі розвитку суспільства залишається продовження поступового переходу від касового методу виконання бюджету до методу нарахувань, що сприятиме підвищенню оперативного контролю за бюджетними коштами, покращенню якості звітності, удосконаленню методики планування та прогнозування показників проекту бюджету на наступний період.
Використання інтенсивних методів регулювання потоків бюджетних ресурсів, тобто прямого державного втручанням у процес виконання державного бюджету, дасть можливість покращити його якість. Підвищенню ефективності виконання бюджету також сприятиме визначення системи показників, які б дозволили оцінити рівень виконання шляхом співставлення витрат до ефекту від використання бюджетних коштів. Це також надасть змогу притягнути до відповідальності розпорядників та виконавців бюджетних програм за їх невиконання.
У період кризових ситуацій на світових аренах, підвищення напруженості на зовнішніх ринках, загострення ситуацій із цінами на енергоносії та інших деструктивних факторів розвитку економіки, українська економіка потребує якісно нових підходів до забезпечення своєї незалежності від зовнішніх фінансових джерел та створення умов стабільного соціально-економічного розвитку, який буде супроводжуватися відчутним підвищенням життя усіх верств населення. Застосування новітніх розробок у бюджетній сфері є одним із елементів, що забезпечить такий розвиток подій.
Список використаних джерел