Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
2
ЗМІСТ
Вступ 3
1. Система показників статистики банківської діяльності 5
2. Предмет, мета, завдання економіко-статистичного аналізу банківської діяльності. Методичні підходи дослідження банківської діяльності 9
3. Приклади застосування статистичних методів до системи банківської діяльності 24
3.1. Ряди розподілу та їх графічне зображення (ціна акцій та рентабельність статутного капіталу банку) 24
3.2 Характеристика рядів розподілу 29
3.3 Кореляційний аналіз змін ринкового курсу акцій банку 34
3.4. Аналіз кореляційної залежності між рентабельністю статутного капіталу та ринковим курсом акції банку 38
Висновок 44
Список використаної літератури 46
На сучасному етапі діяльність комерційних банків відбувається за постійно змінюваних загальноекономічної та соціально-політичної ситуацій, які різною мірою впливають на надійність та ефективність виконання банківськими установами своїх функцій. Лише в останні роки проблема комплексної оцінки ефективності основних банківських операцій та надійності банківської системи України почала набувати першорядного значення. Для здійснення такої оцінки банківської установи потрібен відповідний інструментарій, за допомогою якого можна оцінити в цілому діяльність комерційних банків. Таким інструментарієм є узагальнююча оцінка діяльності банку на основі рейтингів. Водночас самі банки потребують певних інструментів оцінки надійності та дохідності їх основних операцій, зокрема кредитних.
Питанням вивчення систем показників банківської статистики та проведення аналізу діяльності банків приділяють певну увагу і вітчизняні вчені-статистики. Зокрема, цим проблемам присвячені наукові розробки В.В.Вітлінського, Е.В.Галицької, С.С.Герасименка, А.В.Головача, А.М.Єріної, В.Б.Захожай, І.М.Парасій-Вергуненко, О.В.Пернарівського, К.Є.Раєвського, Л.О.Свистун-Золотаренко, В.Г.Швеця та інших. Проте аналіз публікацій вітчизняних авторів з даної проблематики свідчить про те, що в Україні сутність статистичного аналізу стосовно банківської діяльності розуміють дуже звужено – оцінка за допомогою рейтингів результатів роботи та стану комерційного банку як юридичної особи. Разом з тим виникає потреба дослідження не тільки діяльності комерційних банків на основі рейтингів, а й оцінки контрагентів банку – позичальників, юридичних та фізичних осіб.
Саме недостатність вивчення даних питань вимагає проведення подальших теоретичних досліджень сукупності проблем, пов’язаних з використанням систем статистичних показників у банківських сфері.
Метою дослідження є систематизація теоретико-методологічних засад і практичних рекомендацій щодо статистико-економічного аналізу комерційних банків.
Реалізація поставленої мети обумовила необхідність вирішення таких теоретичних та методологічних задач:
Об’єктом дослідження визначено систему статистичних показників комерційних банків.
Предметом дослідження є методологія та процедури статистико-економічного аналізу діяльності комерційних банків.
Методологічною основою дослідження є системний підхід до статистичного аналізу діяльності комерційних банків. У дослідженні були використані такі методи: статистичне спостереження, групування, метод узагальнюючих статистичних характеристик, порівняння, методи аналізу взаємозв’язків, експертні оцінки.
Банківська статистика є галуззю економічної статистики. Вона вивчає кількісну сторону масових явищ і процесів у банківській сфері (розподіл і кінцеве використання ВВП, утворення первинних і кінцевих доходів домашніх господарств, державних установ і громадських організацій, нагромадження основних фондів і матеріальних обігових коштів), займається реєстрацією, зведенням і групуванням фактів, виражає їх у вигляді статистичних показників, які потім аналізує.
Предметом банківської статистики є кількісна характеристика обсягу, структури, динаміки і взаємозв’язків явищ та процесів, що відбуваються у банківській системі за конкретних умов, певний проміжок часу і простору. Пізнавальний процес закінчується формулюванням економічних законів, які регулюють розвиток конкретних економічних явищ.
Банківська статистика як галузь економічної статистики при вивченні соціально-економічних явищ користується загальнонауковими законами й категоріями. На основі принципів і положень економічної теорії та вчення про гроші й кредит статистика забезпечує кількісну оцінку соціально-економічних явищ і процесів, властивих банківській сфері. Ці науки дозволяють правильно тлумачити закономірні зміни у грошовому обігу, кредитній та ощадній справі, у страхуванні, складі доходів і видатків державного бюджету тощо.
Система показників банківської діяльності — їх сукупність у взаємозв'язку та взаємозумовленості, яка використовується для характеристики певного явища чи процесу банківської діяльності. Здатність будувати систему показників — найважливіша умова визначення механізму перебігу певного процесу, його закономірностей і тенденцій.
Система статистичних показників — це комплекс взаємопов’язаних показників, які дозволяють отримати цілісну, всебічну характеристику будь-якого явища або процесу. Вона включає:
Збирання та групування цифрової інформації — підготовчий етап. Після його завершення розраховують зведені узагальнені показники: абсолютні, середні, відносні.
Абсолютні величини описують розмір, обсяг явища чи процесу; отримують їх у результаті статистичного спостереження.
Відносні величини — частка від ділення двох абсолютних величин, яка показує їх співвідношення.
Середні величини — середні арифметичні, середні геометричні, середні хронологічні, мода, медіана — показують середню тенденцію змінення показників.
Для розв'язання завдань, що стоять перед статистикою банківської діяльності, використовують ряд показників. За призначенням та характеристиками їх поділяють на групи.
1. Показники, які характеризують ринок банківських послуг у цілому:
• попиту та пропозиції на ринку банківських послуг;
• пропорційності ринку банківських послуг;
• місткості ринку банківських послуг;
• рівня монополізації та конкуренції на ринку банківських послуг;
• кон'юнктури ринку банківських послуг;
• рейтингу банків;
• банківського портфеля;
• динаміки облікової ставки та процентної ставки за кредит;
• кредитообороту;
• структури кредитообороту та ін.
2. Показники, які характеризують функціонування банківської установи:
• структури балансу банку;
• ліквідності балансу банку;
• прибутковості;
• ризику банківської діяльності (у тому числі кредитного);
• платоспроможності банку;
• кредитоспроможності клієнтів банку;
• обороту капіталу;
• рентабельності;
• структури та динаміки інвестиційного портфеля;
• структури та динаміки статутного фонду.
3. Показники, що характеризують інвестиційний портфель банку:
• структура, динаміка та напрямки інвестицій;
• ефективність інвестицій.
4. Показники ефективності банківської діяльності:
• використання власних та залучених коштів;
• інвестицій;
• маркетингової діяльності;
• використання коротко- та довгострокових кредитів;
• розміру та динаміки прибутку;
• якості банківських послуг;
• рентабельності в цілому та окремих видів активів.
5. Показники інфраструктури банківської діяльності:
• розгалуженості банківської мережі;
• зовнішніх зв'язків банку;
• матеріально-технічного оснащення банківських установ;
• використання передових комп'ютерних технологій під час обслуговування клієнтів банку, використання локальних і глобальних ком'пютерних мереж;
• обсягу та асортименту банківських послуг.
Сукупність груп вказаних показників утворює систему показників статистики банківської діяльності. За допомогою цієї системи показ-ників, їх порівняння, вивчення динаміки і співвідношень аналізують роботу банківської установи чи банківської системи в цілому.
Кожний з показників використовують з певною метою. Деякі з них мають більше значення для державного статистичного обліку, ніж для діяльності самого банку. Такі показники подаються у формах звітності, обов'язкових для подання до статистичних органів.
Багато показників належить до так званої категорії показників управління, за допомогою яких здійснюють оперативний аналіз госпо-дарсько-фінансової діяльності банку та приймають управлінські рішення. Це показники ефективності, стану фінансів банку, руху дебіторської та кредиторської заборгованості та ін.
Показники, за допомогою яких планують банківську діяльність, характеризуються тим, що виявляють закономірності й тенденції банківської діяльності та фактори, що на неї впливають. Це показники функціонування товарного ринку, попиту та пропозиції на банківські послуги, стану та кон'юнктури ринку банківських послуг, кредитообороту, інвестиційної діяльності, функціонування грошового та валютного ринків.
Отже, система статистичних показників банківської діяльності характеризує розмір, склад, динаміку та взаємозв’язок процесів та явищ банківської діяльності.
Предмет банківської статистики — це взаємопов'язані кількісна та якісна сторони масових процесів та явищ банківської діяльності.
Кількісна сторона — це сукупність цифрової інформації, напри-клад про кількість банків та клієнтів банку, розміри активів, пасивів, прибутку, величина позичкового процента, розмір і термін кредиту та ін.
Якісна сторона — це механізм поведінки того чи іншого явища, закономірності й тенденції у вигляді їх вербальної характеристики, наприклад стан банківської системи, рейтинг банку, рівень надійності клієнта банку, ступінь ризику кредитування, стан активів чи пасивів та ін.
Банківська статистика як окрема галузь знань виникла внаслідок об'єктивної потреби володіння повним комплексом первинної та вторинної цифрово-вербальної та аналітичної інформації про становище об'єктів, явищ і процесів банківської діяльності для прийняття ефективних оперативних управлінських рішень та розробки стратегічних планів розвитку окремого банку чи банківської системи в цілому. Отже, кінцева мета статистичного аналізу банківської діяльності — її інформаційно-аналітичне забезпечення.
Перед статистикою банківської діяльності стоять певні завдання, виконання яких забезпечує досягнення кінцевої мети.
1. Завдання, спрямовані на зовнішнє щодо банку або банківської системи середовище:
• розробка методичних і методологічних засад вивчення й аналізу банківської діяльності;
• вивчення стану ринку банківських послуг України;
• контроль за виконанням планово-нормативних директив і на-станов НБУ;
• забезпечення органів державного управління диференційова-ною інформацією про банківську діяльність;
• визначення ранжированого ряду банківських установ за показ-никами стабільності та надійності з метою якнайповнішого інформу-вання існуючих і потенційних клієнтів банків.
2. Завдання, спрямовані на внутрішнє середовище банку або бан-ківської системи в цілому:
• аналіз процесу надання банківських послуг, виявлення тенденцій відхилень і визначення їх причин;
• аналіз процесу кредитообороту;
• оцінювання банківських ризиків;
• аналіз балансу та стану фінансів банку;
• різнобічна характеристика результатів діяльності банківської системи, окремих банків та їх відділень, структурних підрозділів банків у цілому та за видами діяльності, спрямованої на залучення і викори-стання тимчасово вільних коштів;
• аналіз цін на банківські послуги;
• аналіз інвестиційного портфеля банку;
• аналіз ефективності банківської діяльності за певний період, тенденції та порівняння з іншими банками;
• своєчасне виявлення внутрішніх диспропорцій у діяльності ок-ремих банківських установ і розробка моделі заходів щодо їх подо-лання;
• виявлення внутрішніх банківських резервів підвищення ефек-тивності діяльності шляхом створення оптимізаційних моделей і по-рівняння власних показників з аналогічними показниками провідних банків або банків-конкурентів;
• організація цільових статистичних досліджень.
Роль статистичних досліджень в аналізі, плануванні банківської діяльності та управлінні нею важко переоцінити (рис. 2). Використо-вуючи методичні розробки та вхідний потік інформації, можна вико-нати статистичне дослідження, обробку та аналіз статистичних даних і на підставі зроблених висновків приймати оперативні управлінські рішення, розробляти стратегію діяльності окремого банку або банків-ської системи в цілому.
Отже, доходимо висновку, що статистика — невід'ємний елемент кожного етапу прийняття управлінських рішень у банку та запорука їх ефективності.
Методологія статистики та її правильне застосування у статистичних дослідженнях та аналізі — запорука результативності проведених досліджень та ефективності аналітичних висновків. Загальний принцип статистичної методології — вивчення явищ і факторів не як окремих ексцесів, а як цілісної системи, що має безліч суттєвих взаємозв'язків.
У статистиці банківської діяльності застосовується метод статистичного спостереження за певними процесами та явищами банківської діяльності. Дослідження здійснюється за попередньо розробленою програмою, і його результати, тобто одержані цифрові дані, занотовуються в повному обсязі.
Для подальшої роботи необхідно систематизувати цифрову інформацію за певним принципом. Із цією метою використовуються класифікації та групування.
Групування — розподіл загальної сукупності даних за певною кількісною чи якісною ознакою й віднесення того чи іншого показника до певної групи за наявності чи відсутності цієї ознаки. За допомогою групування можна поділити сукупності за окремими ознаками на групи й визначити зміни складу в межах групи, співвідношення кількісних та якісних характеристик різних груп і т. ін.
За характером групування поділяються на структурні, типологічні, аналітичні, багатовимірні, або комплексні.
Структурні групування використовують для вивчення структурного складу процесу або явища. Як умовний приклад структурного групування можна навести структуру активів банку.
Таке групування дає змогу визначити структуру активу балансу банку та співвідношення статей активу в загальній структурі активу балансу. За допомогою цього групування можна визначити, які зі статей активу мають міцні позицію, а які — недостатньо міцні й на цій основі розробляти плани стратегічного та оперативного управління активами.
Типологічні групування дають змогу віднести те чи інше явище або інститут до певної категорії, наприклад розподілити банки на емісійні, комерційні, інвестиційні, іпотечні, ощадні, пенсійні, спеціалізовані, або за організаційно-правовою формою — на державні, акціонерні, приватні та ін.
Аналітичні групування застосовують для вивчення взаємозв'язку або взаємозалежності різних ознак одного явища. Можна навести умовний приклад такого групування — залежність між загальною кількістю років діяльності банків і кількістю діючих банків та кількістю регіональних відділень.
Завдяки такому групуванню можна дійти попереднього висновку, що термін функціонування банку і кількість функціонуючих банків даної групи перебувають в оберненій залежності, а та сама кількість років функціонування банку та розгалуженість мережі філій — у прямій. Вивчення цього питання дає можливість встановити закономірності розвитку банківської системи, а шляхом подальшого дослідження виявити фактори, під впливом яких одні банки функціонують багато років, а інші припиняють діяльність невдовзі після відкриття.
Наведена далі інформація буде корисною не лише в загальнодержавному масштабі для виявлення та прогнозування тенденцій розвитку банківської діяльності, а й зацікавить керівників банків, що функціонують та створюються.
Багатовимірні, або комплексні, групування застосовують тоді, коли дослідження має кілька різних завдань або завдання вивчити певне явище з різних боків. Прикладом багатовимірного групування є розподіл клієнтів банку за обсягами їх діяльності та задоволенням кількістю та якістю банківських послуг. Якщо в результаті аналізу такого групування виявиться, що найбільші клієнти банку найменше задоволені кількістю та якістю банківських послуг, то це означає, що банку потрібно розширити асортимент послуг та підвищити їх якість, аби не втратити клієнтів.
Класифікація — досить стабільне групування, затверджене положеннями, директивами чи законодавчо. Прикладом класифікації є розподіл банківської системи України на дворівневу. "Банківська система є дворівневою і складається з Національного банку України та комерційних банків, у тому числі Зовнішньоекономічного банку України, Ощадного банку України та інших комерційних банків різних видів і форм власності", — закріплено в Законі України "Про банки та банківську діяльність" [2].
Класифікації необхідні для статистичного спостереження за об'єктами у великих масштабах — у межах виду діяльності, країни, регіону, галузі.
Для забезпечення ефективного статистичного дослідження недостатньо лише користуватися добре розробленим методологічним апаратом, який, по суті, є вторинною ланкою обробки та аналізу інформації. Первинна ж ланка — це сама інформація (цифрова та вербальна); від її повноти та якості прямо залежать обґрунтованість і правильність остаточних висновків статистичного дослідження й аналізу.
Під час здійснення статистичних досліджень у банку користуються багатьма джерелами й видами інформації.
Основними інформаційними джерелами статистичного дослідження банківської діяльності є такі:
• дані офіційної статистики (звіти та публікації державних органів статистики про розвиток економіки в цілому та її секторів і галузей);
• дані відомчої статистики — як правило, органу управління (у банківській статистиці це звіти та інформація НБУ, Української міжва лютної біржі — УМВБ та ін.);
• дані спеціалізованих недержавних статистичних організацій (центрів громадських досліджень, центру статистичних досліджень ТАС та ін.);
• дані відділів статистики та інформаційного забезпечення — структурних підрозділів окремих банків;
• дані цільових досліджень, проведених як вибіркові, разові.
Інформація щодо грошового обігу та банківської діяльності в Україні відображається в системі показників грошово-банківської статистики та відповідних формах звітності комерційних банків, які враховують національні особливості країни, базуються на міжнародних стандартах та досвіді країн з розвинутою ринковою економікою.
У зв'язку з запровадженням в НБУ нової технології надання звітності, яка базується на економічних показниках, нова звітна інформація надається електронною поштою у вигляді файлів з набором значень економічних показників. Параметри аналітичних рахунків, на базі яких формуються економічні показники, описані в Методичних вказівках про ведення параметрів аналітичного обліку. Вихідні документи за формами звітності формуються із значень економічних показників.
Звітність складається в одиницях, встановлених для кожної форми окремо, з округленням сум до одиниць таким чином, щоб були збережені вірність підсумків та повний збір даних статистичних звітів і балансу.
Для отримання ряду деталізованих показників потрібно використовувати дані аналітичного обліку. Дані ряду форм звіряються з балансовими даними, отже джерелом інформації для заповнення таких форм є дані синтетичних (балансових) і аналітичних рахунків бухгалтерського обліку. Балансові та позабалансові рахунки мультивалютні, тобто облік операцій в іноземній валюті здійснюється за тими ж рахунками, що й операції в національній валюті. Перерахування в національну валюту здійснюється за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на день здійснення операцій. Дані щодо сум у іноземній валюті у формах наводяться в гривневому еквіваленті. Форми звітності, які отримуються з файлів економічних показників, а також поштові форми, підписують керівник банку і головний бухгалтер або їх заступники, які несуть повну відповідальність за достовірність, повноту та своєчасність надання інформації, і після цього відповідні файли надсилають на встановлену адресу електронною поштою, або поштою. У разі виявлення помилки в звіті після його відправлення банк надсилає повторно виправлені файли чи форми, підписані відповідальними особами.
Банківська статистична звітність подається у різні терміни.
Щоденно подається інформація:
• про залишки на рахунках;
• за оборотами про суми та процентні ставки за кредитами та депозитами;
• додаткові дані для розрахунку обов’язкових резервів;
• про курс та обсяги операцій з іноземною валютою;
• щодо максимального ризику на одного контрагента;
• про купівлю безготівкової іноземної валюти суб’єктами підприємницької діяльності;
• додаткові дані для розрахунку економічних нормативів;
• деякі інші дані.
Щодекадно (1-го, 11-го, 21-го числа) подається інформація:
• про залишки коштів, що розміщені в інших банках та залучені від інших банків;
• про включення субординованого боргу до розрахунку капіталу банку;
• про структуру активів та пасивів за строками;
• звіт про кредитні операції банків.
Щомісяця подається інформація:
• про обороти та залишки на рахунках;
• за оборотами про суми та процентні ставки за кредитами;
• про цінні папери в портфелі банку;
• про ощадні (депозитні сертифікати, емітовані банком, та залишки за іншою заборгованістю;
• про класифіковані активи за формами власності;
• про залишки за коштами до запитання, кредитними та депозитними рахунками;
• про формування резерву на можливі втрати за кредитними операціями;
• про порушників встановлених строків розрахунків за експортно-імпортними операціями;
• про рух коштів у гривнях на коррахунках іноземних банків в українських банках;
• про операції з банківськими металами у зливках, монетами та порошками банківських металів;
• про застосування до комерційних банків-юридичних осіб санкцій за використання коштів обов’язкових резервів;
• про оборот готівкової іноземної валюти в уповноважених банках;
• про формування резерву на відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості;
• про формування резерву під активи у вигляді цінних паперів;
• про двадцять найбільших кредиторів банку;
• про вивезення/ввезення валюти України за спеціальним дозволом НБУ;
• про обсяги обмінних операцій у пунктах обміну валют, що працюють на підставі агентських угод;
• звіт про формування резерву за простроченими та сумнівними до отримання нарахованими доходами;
• звіт про фінансові операції з нерезидентами України.
Щоквартально подається інформація:
• про залучення та обслуговування іноземного гарантованого та негарантованого кредиту;
• про афілійовані особи банку;
• для балансу проміжної фінансової звітності та примітки;
• фінансові результати проміжної фінансової звітності;
• звіт про міждержавний рух капіталів у формі портфельних інвестицій;
• звіт про міждержавний рух капіталів у формі прямих інвестицій;
• звіт про міждержавний рух капіталів у формі інших інвестицій.
Щороку подається інформація:
• про обороти на окремих балансових рахунках;
• про залишки на окремих балансових рахунках;
• про обороти щодо згортання та залишки на рахунках;
• прогноз операцій з одержання та обслуговування іноземного довгострокового гарантованого/негарантованого кредиту;
• про коригуючи обороти за результатами зовнішнього аудиту та залишки;
• річний балансовий звіт та про прибутки і збитки;
• річний звіт про власний капітал;
• звіт про рух грошових коштів.
У зв’язку із створенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб комерційні банки подають Фонду статистичну інформацію. Звітність, що подається до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб:
• Щокварталу «Звіт про вклади».
• Що півроку «Звіт про суми регулярного збору»
Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб. Учасниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є банки – юридичні особи, які зареєстровані в Державному реєстрі банків, що ведеться Національним банком України. Банки-учасники (тимчасові учасники) Фонду зобов'язані:
а) розміщувати у всіх приміщеннях, до яких мають доступ вкладники, інформацію про систему гарантування вкладів;
б) надавати інформацію про види вкладів, що підлягають гарантуванню Фондом, обсяги і порядок їх відшкодування.
Фонд зобов'язаний двічі на рік за станом на 1 січня та 1 липня публікувати в офіційних засобах масової інформації реєстр банків – учасників (тимчасових учасників) Фонду протягом одного місяця після настання зазначених строків.
Система показників банківської системи країни.
Система складається зі статистичних показників чотирьох рівнів.
Перший рівень — вихідні показники, що містяться в статистичних джерелах, отримуються розрахунковим шляхом, а також основні фактори, що характеризують, розвиток банківської системи, регіону, країни в цілому. Перелічимо дванадцять основних показників:
• абсолютна величина банківських активів. Характеризує масштаб операцій банківської системи на даній території;
• рівень інфляції. Використовується для оцінки величини реальних активів.
Відповідно до міжнародної практики як такий показник приймається індекс росту споживчих цін;
• величина реальних активів. Характеризує зміна реального масштабу банківських операцій (без обліку інфляційного фактора). Розраховується у відсотках від базового періоду шляхом розподілу темпу росту активів за звітний період на індекс інфляції за той же період;
• доходи населення за місяць, що передує звітній даті. Розраховуються шляхом добутку середньодушових доходів населення на його чисельність;
• кількість банків, зареєстрованих на даній території. Використовується при визначенні числа банківських установ, розташованих на території, а також при визначенні середньої кількості філій, створених одним банком;
• кількість філій банків, зареєстрованих у даному регіоні поза залежністю від місця розташування цих філій. Використовується при визначенні середньої кількості філій, створених одним банком;
• кількість банківських установ у регіоні. Розраховується підсумовуванням кількості банків, зареєстрованих у регіоні, і кількості банківських установ на території;
• індекс кількості банківських установ у регіоні. Розраховується як відношення кількості банківських установ у регіоні до аналогічного середньоросійському показнику, виражене у відсотках. Використовується при розрахунку індексу концентрації фінансових потоків;
• середня кількість філій, створених одним банком. Розраховується шляхом розподілу кількості філій банків, зареєстрованих у даному регіоні поза залежністю від місця розташування цих філій, на кількість банків, зареєстрованих на території. Виражає активність банків в освоєнні нових територій. З погляду оцінки рівня розвитку і ступеня привабливості території самостійного значення не має, частково дублюючи індекси концентрації фінансових потоків і кількості філій;
• кількість банківських філій у регіоні поза залежністю від місця розташування головного банку. Характеризує легкість створення банківської філії в регіоні;
• обсяг кредитних вкладень банків, зареєстрованих у регіоні. Використовується при визначенні частки кредитів в активах банківської системи;
• частка кредитів в активах. Розраховується шляхом розподілу обсягу кредитних вкладень банків, зареєстрованих у регіоні, на загальний обсяг їхніх активів. Характеризує рівень спеціалізації банківської системи на території.
До першої групи відносяться вихідні показники, які характеризують рівень розвитку банківської системи:
1. абсолютна величина банківських активів;
2. рівень інфляції;
3. величина реальних активів;
4. кількість банків, які зареєстровані на даній території;
5. кількість філій банків;
6. індекс кількості банківських закладів в регіоні;
7. середня кількість філій, які створені одним банком;
8. обсяг кредитних вкладів банків;
9.частка кредитів в активах.
Другий рівень — базові індекси, які обчислюють на основі вихідних показників. базові індекси характеризують відмінність основних факторів рівня розвитку банківської системи регіону від середнього по країні.
Перелічимо складові підсумкового порівняльного індексу привабливості умов банківської діяльності.
1. Прямі індекси, що характеризують умови банківської діяльності:
• індекс обсягу фінансових ресурсів. Показує масштаб операцій у регіоні, наявність ресурсів для банківської діяльності;
• індекс концентрації фінансових результатів. Свідчить про обсяг фінансових потоків, що припадають на одну діючу на даній території банківську установу, і таким чином характеризує рівень конкуренції (при низької концентрації конкуренція висока, при високої відповідно низька).
2. Непрямі (результуючі) індекси, що характеризують умови банківської діяльності опосередковано, за кінцевими результатами, на які впливає значна кількість факторів, що не піддаються індивідуальному обліку:
• індекс кількості філій. Свідчить про порівняну легкість відкриття і функціонування банківських філій на розглянутій території;
• індекс частки кредитних операцій у банківських активах. Показує спеціалізацію і якісний рівень розвитку банківської системи розглянутого регіону (чим індекс нижче, тим вище рівень спеціалізації);
• індекс динаміки реальних активів. Характеризує загальну тенденцію розвитку банківської системи даної території (чим він вище, тим «сильніше» і перспективніше місцеві банки, і місцева банківська система, отже, більш приваблива розглянута територія з точки зору створення нових філій).
До другого рівня показників входять базові індекси, які розраховують на основі показників першої групи:
індекс обсягу фінансових ресурсів;
• індекс концентрації фінансових результатів;
• індекс кількості філій;
• індекс части кредитних операцій в банківських активах;
• індекс динаміки реальних активів.
Третій рівень — індекс порівняльної привабливості умов банківської діяльності. Головною ланкою при рішенні задач оптимального розміщення філій і грошових вкладень у регіон є визначення обсягу регіональних фінансових потоків, тобто сум, що обертаються на території даного регіону і виступають основним ресурсом банківської діяльності. Фінансові потоки повинні бути достатні для того, щоб створюваній банківській установі мало сенс їхній обслуговувати.
До третьої групи відноситься індекс порівняльної привабливості умов банківської діяльності, який розраховується на основі показників попередніх груп.
Четвертий рівень — питомі показники розвитку банківської системи.
1. Характеризують діяльність банку щодо кількості населення:
• величина банківських активів, що приходяться на 100 тис. чоловік. Показник отриманий шляхом розподілу величини банківських активів регіону на кількість його населення. Відбиває масштаб операцій місцевих банків і одночасно ступінь їхньої орієнтації на грошові ресурси населення;
• кількість банківських установ, що приходяться на 100 тис. чоловік. Даний показник отриманий розподілом числа банківських установ регіону на кількість його населення. Відбиває ступінь задоволення потреб населення банківським обслуговуванням у припущенні зразкової однорідності послуг, наданих банківськими установами. Останнє допущення правильне лише в умовах розвинутої банківської системи, у зв'язку з чим на даному етапі розвитку показник може мати в кращому випадку допоміжне значення.
2. Застосовуються при характеристиці числа банківських установ регіону:
• величина банківських активів, що приходяться на один банк регіону. Показник розраховується як частка від розподілу величини банківських активів на число банків регіону і виражає рівень концентрації банківських активів. Показник характеризує конкретну боротьбу на загальноросійському рівні, тому що показник активу характеризує діяльність банку без обліку територіальних рамок.
3. Характеризують 1 млрд. грн. доходів населення:
• величина активів на 1 млрд. грн. доходів населення. Характеризує, наскільки ефективно використовуються банками регіону його фінансові потоки (максимально ефективне використання — перетворення їх у трамплін для освоєння нових регіонів);
• кількість банківських установ на 1 млрд. грн. доходів населення. Характеризує рівень банківської конкуренції. Індекс цього показника є зворотним показником до індексу концентрації фінансових потоків.
До четвертої групи відносяться питомі показники розвитку банківської системи:
- обсяг банківських кредитів на 100 тис. осіб;
- кількість банківських закладів на 100 тис. осіб;
- обсяг банківських активів на один банк регіону;
- обсяг активів на 1 млн. грн. доходів населення.
Під час проведення статистичних досліджень і аналізу банківської діяльності до інформації висувається ряд вимог:
1) висока якість;
2) високий ступінь вірогідності, тобто мінімум припустимих помилок різних типів на умовну одиницю статистичної інформації;
3) повнота — достатній обсяг одержаної інформації (за широтою та глибиною) порівняно з необхідною;
4) точність — ступінь відповідності цифрових даних реальним параметрам досліджуваного об'єкта;
5) актуальність — вчасність і доречність.
Для того щоб виконувались усі ці вимоги, потрібно:
• правильно добрати джерело та обсяг необхідної інформації;
• добрати адекватний метод дослідження поставлених завдань і наявних ресурсів для його проведення;
• забезпечити репрезентативність вибіркових даних;
• правильно поширити результати вибіркових досліджень на висновки про генеральну сукупність.
Отже, статистичні дослідження мають велике значення в банківській діяльності. Статистика в банку використовує понятійний апарат, принципи й методи загальної теорії статистики, галузевих статистик та інших наук.
Розраховані статистичні показники банківської діяльності використовують у кількох напрямках:при поглибленому аналізі окремого явища, процесу; при плануванні банківської діяльності; при оперативному управлінні діяльністю банку, прийнятті рішень і т. ін.; у разі інформування широкого кола громадськості про стан окремого банку та банківської системи, перспективи кредитного, грошового, інвестиційного та інших процесів.
Тому від професійності виконання статистичних розрахунків і аналізу значною мірою залежить ефективність подальшого функціонування суб'єкта банківської діяльності.
На рис.3.1 наведене графічне зображення рядів розподілу номінальної вартості акцій вибірки 20 банків та розподілу ринкової вартості акцій в базовому та звітному роках ( як функція вибраної факторної ознаки – рівень виконання плану росту ринкової вартості статутного капіталу банку) (див. Додаток А).
На рис.3.2 наведене графічне зображення рядів розподілу кількості емітованих акцій вибірки 20 банків в базовому та звітному роках.
Як показує аналіз графіків, абсолютні показники вартості акцій та їх емітованої кількості не можуть бути використані в статистичному аналізі, оскільки в наведених вибірках вони характеризують різні абсолютні масштаби банків та спосіб подрібнення статутного фонду на різні номінали акцій, які мають змістовну функцію тільки для акціонерів.
Таким чином в статистичному аналізі курсової роботи будуть використані відносні показники вартості акцій, які дають можливість проведення аналізу характеристик для різних за масштабами банків в виборці.
Цими показниками вибираємо (графіки рис.3.3 – 3.4):
Рис.3.1. – Графічне зображення рядів розподілу номінальної вартості акцій вибірки 20 банків та розподілу ринкової вартості акцій в базовому та звітному роках ( як функція вибраної факторної ознаки – рівень виконання плану росту ринкової вартості статутного капіталу банку)
Рис.3.2. – Графічне зображення рядів розподілу кількості емітованих акцій вибірки 20 банків в базовому та звітному роках ( як функція вибраної факторної ознаки – рівень виконання плану росту ринкової вартості статутного капіталу банку)
Рис.3.3. – Графічне зображення вихідних рядів розподілу аналізуємих параметрів в виборці 20 банків України
Рис.3.4. – Графічне зображення вихідних рядів розподілу аналізуємих результативних параметрів при виборі рівня виконання плану росту ринкової вартості статутного капіталу в якості факторної ознаки вибірки 20 банків України
В Додатку А наведена вихідна статистична таблиця відносних масштабованих показників діяльності банків для аналізу, ранжована по факторній ознаці – рівню виконання плану росту вартості статутного капіталу.
В табл.3.2 і 3.3 наведені частотні розподіли рядів – курсова вартість акції у звітному періоді, а також рентабельність статутного капіталу банку у звітному періоді для побудови характерних графіків окремих рядів розподілу.
Таблиця 3.2
Частотний аналіз ряду розподілу ринкового курсу акцій банків (звітний період)
|
Інтервал ринкового курсу акції,% |
Гістограма частот |
Кумулята частот % |
Центр інтервалу для полігона та огіви |
|
50100 |
0 |
,00% |
75 |
|
100150 |
6 |
30,00% |
125 |
|
150200 |
7 |
65,00% |
175 |
|
200250 |
6 |
95,00% |
225 |
|
250450 |
1 |
100,00% |
350 |
Рис.3.5. Аналіз ряду розподілу курсу акцій банків у виборці по звітному періоду
Рис.3.6. Аналіз ряду розподілу курсу акцій банків у виборці по звітному періоду
Таблиця 3.3
Частотний аналіз ряду розподілу рентабельності статутного капіталу банків (звітний період)
|
Інтервал рентабельності статутного капіталу банку,% |
Гістограма частот |
Кумулята частот % |
Центр інтервалу для полігона та огіви |
|
05 |
0 |
,00% |
2,5 |
|
550 |
9 |
45,00% |
27,5 |
|
50100 |
4 |
65,00% |
75 |
|
100150 |
3 |
80,00% |
125 |
|
150200 |
2 |
90,00% |
175 |
|
200260 |
2 |
100,00% |
230 |
Рис.3.7. Аналіз ряду розподілу рентабельності статутного капіталу банків у виборці по звітному періоду
Рис.3.8. Аналіз ряду розподілу рентабельності статутного капіталу банків у виборці по звітному періоду
Розподіл індивідуального значення досліджуваної ознаки породжує випадковість його відхилення від середніх, але не випадкове середнє відхилення, що дорівнює нулю.
Середня, розрахована по сукупності в цілому називається загальною середньою, середні, обчислені для кожної групи — груповими середніми. Загальна середня відбиває загальні риси досліджуваного явища, групова середня дає характеристику розміру явища, що складається в конкретних умовах даної групи [3].
Визначальній функції відповідає рівняння середніх, знаючи визначальну функцію і рівняння середніх [3]:
чи (3.1)
одержуємо формулу простої середньої :
(3.2)
де Хi — індивідуальне значення ознаки кожної одиниці сукупності;
n — число одиниць сукупності.
Здатність середніх величин зберігати властивості статистичних сукупностей називають визначальною властивістю.
Статистичні групування, за допомогою яких виявляють взаємозв’язки між ознаками, називають аналітичними [3].
Групування зводиться до утворення оптимального числа груп для кожного конкретного випадку з таким розрахунком, щоб групові середні носили не випадковий характер і щоб групувальна ознака проявила себе повною мірою.
Середньозважена величина факторної ознаки згідно з даними таблиць інтервальних групувань розраховується як ( частота значень х в кожному інтервалі) [7]:
(3.3)
Середньозважена величина вибірки методом моментів розраховується на основі таблиць групування по формулі [7]:
(3.4)
де mi момент першого порядку для групування i – груп вибірки
а – один із показників середніх величин інтервалів в вибірці, для спрощення вибираємо показник на одному з кінцевих інтервалів
(3.5)
До характеристик центру розподілу відносять середню, моду та медіану.
Середня величина характеризує типовий рівень ознаки в сукупності.
Мода – це найпоширеніше значення ознаки, тобто варіанта, яка в ряду розподілу має найбільшу частоту. В інтервальному ряду за найбільшою частотою визначається модальний інтервал.
Моду обчислюють за наступною формулою [2]:
(3.6)
де і – величина інтервалу; fMo – частота модального інтервалу; fMo1 – частота інтервалу, що передує модальному; fMo+1 – частота інтервалу, наступного за модальним.
Моду визначають за гістограмою розподілу.
Медіана – це варіанта, яка припадає на середину упорядкованого ряду розподілу і ділить його на дві рівні за обсягом частини. В інтервальному ряду визначається медіанний інтервал.
Положення медіани визначається її номером [2].
(3.7)
де xMe – нижня границя медіанного інтервалу; і – величина інтервалу; S(Me1) – накопичена частота інтервалу, що передує медіанному; f – частота медіанного інтервалу.
Середня величина в кожний момент часу чи на визначеному (коротко-строковообмеженому) інтервалі часу характеризується наступними параметрами [7]:
Для вимірювання та оцінки варіації використовують абсолютні та відносні характеристики. До абсолютних відносяться: варіаційний розмах, середнє лінійне та середнє квадратичне відхилення, дисперсія; відносні характеристики представлені низкою коефіцієнтів варіації.
Варіаційний розмах характеризує діапазон варіації, це різниця між максимальним і мінімальним значеннями ознаки [2]:
(3.8)
Узагальнюючою мірою варіації є середнє відхилення індивідуальних значень ознаки від центру розподілу.
Середнє лінійне відхилення [2]:
(3.9)
Середнє квадратичне відхилення [2]:
(3.10)
Середній квадрат відхилень – дисперсія [2]:
, (3.11)
де середнє арифметичне інтервального ряду розподілу, f – частота.
Середнє лінійне та середнє квадратичне відхилення – іменовані числа (в одиницях вимірювання ознаки).
Дисперсія і середнє квадратичне відхилення призначені для вимірювання варіації оцінки. середнє квадратичне відхилення є мірилом надійності середньої. Чим менше середнє квадратичне відхилення, тим повніше середня арифметична відображає всю сукупність. Всі показники варіації – розмах варіації, середнє лінійне відхилення, середній квадрат відхилення та середнє квадратичне відхилення завжди виражаються в тих одиницях виміру, в яких виражені вихідні дані ряду та середні. Всі вони є абсолютним виміром варіації.
Порівнюючи варіації різних ознак або однієї ознаки у різних сукупностях, використовують відносні характеристики варіації. Коефіцієнти варіації розраховуються як відношення абсолютних, іменованих характеристик до центру розподілу і часто виражаються процентами:
Коефіцієнт осциляції [7]:
(3.12)
Лінійний коефіцієнт варіації [7]:
(3.13)
Квадратичний коефіцієнт варіації [7]:
(3.14)
Коефіцієнт варіації є в певній мірі критерієм типовості середньої. Якщо коефіцієнт дуже великий, то це означає, що середня характеризує сукупність за ознакою, яка суттєво змінюється у окремих одиниць.
Згідно з [7], cукупність вважається однорідною для розподілів близьких до нормального, коли величина коефіцієнта варіації не перевищує 33%.
В табл.3.4 наведені розраховані за вищенаведеними формулами в «електронних таблицях» EXCEL2007 характеристики досліджуємих рядів розподілу характеристик банків.
Таблиця 3.4
Характеристики розподілу рядів ринкового курсу акцій та рентабельності статутного капіталу в аналізуємій вибірці банків
Лінійний коефіцієнт кореляції Пірсона між факторною X та результативною Y ознакою обчислюється за формулою [8] (з врахуванням даних проміжних розрахунків, наведених в таблиці. 3.4):
(3.15)
де дисперсія вибірки величин Х; (3.16)
дисперсія вибірки величин Y; (3.17)
коваріація виборок X,Y (3.18)
(3.20)
Лінійний коефіцієнт кореляції чим ближче до 1, тим тісніше зв’язок. Знак коефіцієнта вказує напрямок зв’язку: знак “+” відповідає прямій залежності, знак ““ – оберненій залежності [8]. Таким чином, між факторною ознакою Х (рівень виконання плану росту ринкової вартості статутного капіталу) та результативною ознакою Y (рентабельність статутного капіталу банку) вихідної вибірки задачі існує обернена кореляційна залежність низької щільності.
Ранговий коефіцієнт кореляції Спірмена , як і звичайний коефіцієнт кореляції, характеризує залежність між вибірками випадкових величин [8].
Нехай і вибірки з неперервних розподілів (при цьому розподіл відмінний від нормального). Кожному значенню поставимо у відповідність його ранг у варіаційному ряду . Аналогічно, кожному значенню поставимо у відповідність його ранг у варіаційному ряду .
Вибірковим значенням рангового коефіцієнта кореляції Спірмена називають величину [8]:
(3.21)
Коефіцієнт – непараметрична міра залежності між і .
Гіпотеза при альтернативній гіпотезі перевіряється за допомогою статистики [8]:
(3.22)
Якщо , то гіпотеза відхиляється (тобто між і існує рангова кореляційна залежність), і не відхиляється в супротивному разі. Рівень значущості критерію , – верхня границя розподілу Стьюдента з ступенями вільності.
Порахуємо коефіцієнт Спірмена між X1 (рівень виконання плану росту ринкової вартості статутного капіталу) і Y (рівень рентабельності статутного капіталу) з таблиці 3.1 з використанням пакету «Статистика» [12].
Valid N – обсяг вибірок;
Spearman R – коефіцієнт рангової кореляції Спірмена ;
t(N2) – статистика для перевірки гіпотези ;
plevel – рівень, який відповідає статистиці .
Оскільки , то гіпотеза не відхиляється (або, що те ж саме, рlevel > 0,05, тому гіпотеза не відхиляється).
Ранговий кореляційний зв'язок між X1 і Y є незначущим.
Порахуємо коефіцієнт Спірмена між X2 (рівень ринкового курсу акцій банків) і Y(рентабельність статутного капіталу банку) з таблиці 3.1 з використанням програмного пакету «Статистика» [12].
Оскільки , то гіпотеза не відхиляється (або, що те ж саме, рlevel > 0,05, тому гіпотеза не відхиляється).
Ранговий кореляційний зв'язок між X2 і Y є незначущим.
Як показують результати, наведені на графіках на рисунках 4.1–4.3, коефіцієнт детермінації R2 для знайдених лінійних та нелінійних рівнянь регресії також ідентифікує дуже низьку щільність кореляційного зв’язку [2].
Отже, в дослідженій вибірці банків:
Рис. 3.9. Лінійна регресійно-кореляційна залежність ринкового курсу акцій банків від рівня виконання плану росту ринкової вартості статутного капіталу банку у звітному році (побудовано в EXCEL2007)
Рис. 3.10. Лінійна регресійно-кореляційна залежність приросту ринкового курсу акцій банків від рівня виконання плану росту ринкової вартості статутного капіталу банку у звітному році
(побудовано в EXCEL2007)
Рис. 3.11. Лінійна регресійно-кореляційна залежність відносного приросту кількості емітованих акцій банків від рівня виконання плану росту ринкової вартості статутного капіталу банку у звітному році
(побудовано в EXCEL2007)
Лінійний коефіцієнт кореляції Пірсона між факторною X та результативною Y ознакою обчислюється за формулою [8] (з врахуванням даних проміжних розрахунків, наведених в табл.3.4):
(3.23)
де дисперсія вибірки величин Х; (3.24)
дисперсія вибірки величин Y; (3.25)
коваріація виборок X,Y (3.26)
(3.27)
Лінійний коефіцієнт кореляції чим ближче до 1, тим тісніше зв’язок. Знак коефіцієнта вказує напрямок зв’язку: знак “+” відповідає прямій залежності, знак ““ – оберненій залежності [8].
Таким чином, між факторною ознакою Х (рентабельність статутного капіталу) та результативною ознакою Y (ринковий курс акції банку) вихідної вибірки задачі існує пряма кореляційна залежність дуже низької щільності.
Одновимірна лінійна регресійна модель представляється як [10]:
, (3.28)
де – постійна складова доходу (початок відліку);
– коефіцієнт регресії;
– відхилення фактичних значень надою від оцінки (математичного сподівання) середньої величини надою в і тому хазяйстві.
Існують різні способи оцінювання параметрів регресії. Найпростішим, найуніверсальнішим є метод найменших квадратів [3]. За цим методом параметри визначаються виходячи з умови, що найкраще наближення, яке мають забезпечувати параметри регресії, досягається, коли сума квадратів різниць між фактичними значеннями доходу та його оцінками є мінімальною, що можна записати як
(3.29)
Відмітимо, що залишкова варіація (4.14) є функціоналом від параметрів регресійного рівняння:
(3.30)
За методом найменших квадратів параметри регресії і є розв’язком системи двох нормальних рівнянь [3]:
, (3.31)
.
Розв’язок цієї системи має вигляд:
, (3.32)
.
Середньоквадратична помилка регресії, знаходиться за формулою
, (3.33)
Коефіцієнт детермінації для даної моделі
(3.34)
повинен дорівнювати: >0,75 – сильний кореляційний зв’язок, 0,36>>0,75 кореляційний зв’язок середньої щільності; <0,36 кореляційній зв’язок низької щільності [10].
Для характеристики кореляційного зв’язку між факторною і результативною ознаками побудуємо графік кореляційного поля та теоретичну лінію регресії, визначимо параметри лінійного рівняння регресії.
Як показують результати, наведені на графіках рис. 4.4 4.7 коефіцієнт детермінації для знайдених лінійних та нелінійних рівнянь регресії ідентифікує дуже низьку щільність кореляційного зв’язку.
Тобто в дослідженій вибірці банків рентабельність роботи банку та ринковий курс акції практично не мають кореляції.
Рис.3.12 – Лінійна та нелінійна регресійно-кореляційна залежність ринкового курсу акцій банків від рівня рентабельності статутного капіталу банку у звітному році (побудовано в EXCEL2007)
Рис.3.13 – Лінійна та нелінійна регресійно-кореляційна залежність ринкового курсу акцій банків від рівня рентабельності активів банку у звітному році (побудовано в EXCEL2007)
Рис.3.14 – Лінійна та нелінійна регресійно-кореляційна залежність ринкового курсу акцій банків від рівня рентабельності власного капіталу банку у звітному році(побудовано в EXCEL2007)
Рис.3.15. – Лінійна та нелінійна регресійно-кореляційна залежність приросту ринкового курсу акцій банків у звітному році від рівня рентабельності статутного капіталу банку у звітному році (побудовано в EXCEL2007)
Проведений статистичний аналіз характеристик вартості акціонерного капіталу, кількості та вартості акцій і їх ринкової вартості для умовної вибірки 20 комерційних банків України не виявив значущих статистичних закономірностей між зовнішньою результативною ознакою – ринковим курсом акції, тобто перевищенням ринкової вартості акцій комерційних банків над номіналом, та внутрішніми факторними ознаками ефективності (прибутковості) роботи банку – рентабельністю активів та статутного капіталу банку.
Це свідчить про наступне:
Таким чином, статистика банківської діяльності як окрема галузь знань має недовгу історію, але її значення як для самих банківських структур, так і для підприємств і організацій переоцінити важко. Знання статистичних методів аналізу банківської діяльності дає змогу зменшити ризик економічної діяльності та підвищити її ефективність шляхом використання новітніх банківських технологій, залучення кредитних ресурсів, застосування прогресивних форм розрахунків.
Від правильного застосування методів статистики в банківській діяльності залежить дуже багато, наприклад: правильно визначена тенденція розвитку ринку банківських послуг дає змогу сформулювати найефективнішу стратегію розвитку банку тощо. Це не гарантує того, що банк не збанкрутує чи не зазнає критичних збитків, проте дає можливість зменшити ризики й оптимізувати кредитний портфель.
Статистичний аналіз бангківського кредитування показав, що політика «споживчого кредитування» та «доларизації» банківського сектора прямо або опосередковано впливає на зростання кредитного ризику, що підриває довіру населення до національної грошової одиниці.
Відсутність закону про споживчі кредити, який би відповідав європейському стандарту про захист споживача, спонукало комерційні банки направити основні важелі продуктової кредитної політики в напрямку обслуговування позичальників – фізичних осіб. Відсутність єдиного реєстру інформації про несумлінних позичальників сприяло погіршенню якості кредитних портфелів комерційних банків.
Для вирішення зазначених проблем та поліпшення стану фінансового ринку України доцільним було б вжити рішучих заходів щодо зниження рівня доларизації вітчизняної економіки, адже підрив довіри до національної грошової одиниці, а, отже, і до банківської системи, зумовлений передусім виконанням грошових функцій на території нашої країни іноземною валютою.
Іншими напрямами оптимізації кредитної політики банків можна також запропонувати стабілізацію банківської системи загалом, а також контроль за цільовим використанням кредитів рефінансування.
Як бачимо, незважаючи на специфічну сферу застосування статистики банківської діяльності, вона як система знань потрібна не лише спеціалістам, що працюють в банку й відповідальні за статистико-аналітичну роботу. Банківська статистика стане в пригоді також особам, які займаються різними видами підприємницької діяльності, оскільки це допоможе їм правильно оцінити альтернативи, скажімо, з таких питань, як співвідношення вартості на певний вид банківських послуг, якими користується підприємець чи підприємство, та якості цих послуг.
Додаток А
Основні показники діяльності акціонерних банків України
|
№ АБ |
Назва А Б |
Вид товариства |
Номінал акції. грн |
Кількість акцій, тис.шт. |
Ціна акції, гри. |
Рівень виконання плану, % |
Кредитна ставка, % |
Обсягу звітному періоді, тис.грн. |
|||||
|
Баз. |
Звітн. |
Баз. |
Звітн. |
Баз. |
Звітн. |
Статутного капіталу |
активів |
прибутку |
|||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
||
|
5 |
Інвестбанк |
ПАТ |
0,25 |
0,25 |
2700 |
2800 |
0,45 |
0,49 |
100 |
40 |
2792 |
5973 |
645 |
|
6 |
Еліта |
ПАТ |
0,20 |
0,20 |
4700 |
7800 |
0,53 |
0,51 |
101,5 |
40 |
7779 |
69097 |
4146 |
|
7 |
Синдикат |
ПАТ |
0,30 . |
0,30 |
9900 |
10800 |
0,60 |
0,60 |
103,5 |
35 |
5401 |
31951 |
1885 |
|
8 |
Трансбанк |
ПАТ |
0,20 |
0,20 |
3700 |
7000 |
0,40 |
0,43 |
96,6 |
40 |
7000 |
32589 |
1972 |
|
9 |
Реалбанк |
ПАТ |
0,10 |
0,10 |
50500 |
80000 |
0,10 |
0,12 |
102,1 |
30 |
8004 |
38552 |
2070 |
|
10 |
Геосантріс |
ПАТ |
0,10 |
0,10 |
24000 |
30900 |
0,16 |
0,18 |
101,7 |
40 |
3090 |
30740 |
1137 |
|
11 |
Новий |
ПАТ |
0,10 |
0,10 |
17100 |
24200 |
0,20 |
0,24 |
103,1 |
40 |
2415 |
26696 |
454 |
|
12 |
Легбанк |
ПАТ |
0,10 |
0,10 |
15000 |
25000 |
0,10 |
0,11 |
100,9 |
20 |
2500 |
36003 |
2225 |
|
13 |
Мрія |
ПАТ |
0,10 |
0,10 |
25300 |
36900 |
0,11 |
0,13 |
98,1 |
30 |
3690 |
41477 |
2879 |
|
14 |
Демарк |
ПАТ |
0,15 |
0,15 |
3900 |
4100 |
0,30 |
0,32 |
100,5 |
40 |
4130 |
22260 |
1180 |
|
15 |
Еталон |
ПАТ |
0,10 |
0,10 |
20000 |
40000 |
0,41 |
0,43 |
102,0 |
30 |
4000 |
14439 |
209 |
|
16 |
Регіонбанк |
ПАТ |
0,15 |
0,15 |
1900 |
2800 |
0,32 |
0,38 |
101,2 |
40 |
2800 |
19474 |
1079 |
|
17 |
Вітчизна |
ПАТ |
0.25 |
0,25 |
1700 |
2700 |
0,41 |
0,50 |
102,4 |
35 |
2786 |
14254 |
935 |
|
18 |
Ікарбанк |
ПАТ |
0,10 |
0,10 |
14600 |
30100 |
0,10 |
0,10 |
101,3 |
40 |
3013 |
16425 |
1138 |
|
19 |
Чернігівбанк |
ПАТ |
0,10 |
0,10 |
28200 |
36500 |
0,12 |
0,16 |
103,6 |
20 |
3650 |
16584 |
605 |
|
20 |
Інтербанк |
ПАТ |
0,25 |
0,25 |
1500 |
2500 |
0,50 |
0,50 |
100,7 |
40 |
2525 |
18019 |
897 |
|
21 |
Класик |
ПАТ |
0,10 |
0,10 |
12300 |
23700 |
0,10 |
0,10 |
100,9 |
40 |
2370 |
9210 |
254 |
|
22 |
Полтавабанк |
ПАТ |
0,10 |
0,10 |
18600 |
30000 |
0,10 |
0,11 |
101,5 |
20 |
3000 |
18804 |
852 |
|
23 |
Інтеграл |
ПАТ |
0,25 |
0,25 |
600 |
1200 |
0,55 |
0,61 |
102,5 |
30 |
3051 |
10224 |
467 |
|
24 |
Демосбанк |
ПАТ |
0,30 |
0,30 |
3700 |
4000 |
0,60 |
0,51 |
101,7 |
40 |
4000 |
9887 |
520 |
|
Усього |