Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема. Карпатські Ромео і Джульєтта, або вічна таїна кохання (образи Івана й Марічки в повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків»).
Мета. У процесі аналізу допомогти учням розкрити для себе красу глибоких почуттів і взаємної вірності на прикладі головних героїв повісті Івана й Марічки; визначити значення справжніх людських почуттів у житті людини, усвідомити вагу справжніх духовних цінностей, проаналізувати образи героїв; розвивати вміння зіставляти, аналізувати прочитане, висловлювати свої думки з приводу прочитаного; порушуючи «одвічні проблеми» людства – сенсу людського життя, щастя, краси, кохання, виховувати дітей відкритими і добрими, взаємну повагу, високі почуття.
Тип уроку. Комбінований.
Форма уроку. Урок-бесіда з елементами інсценізації
Обладнання.
Хід уроку
І. Організаційний момент. З’ясування емоційної готовності до уроку.
«До успіху»
Не просто слухати, а чути.
Не просто дивитися, а бачити.
Не просто відповідати, а міркувати.
Дружно і плідно працювати.
ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.
Діти отримують аркуші індивідуального контролю.
Прізвище_______________
Імя_____________________
|
Самооцінка на початку уроку |
Самооцінка на кінець уроку |
Вправа «Так – ні»
Виконання завдання: спростуйте або підтвердіть думку «Так чи Ні»:
1. Повість М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» написана в 1911 р.
2. Головні герої повісті - Мелашка й Лаврін.
3. У родині Палійчуків було 19 дітей.
4. У сімї Іван був 19 дитиною.
5. Родина Палійчуків ворогувала із сімєю Гутенюків.
6. Іван вперше зустрів Марічку на храмове свято, під час бійки.
7. Іван умів гарно грати на скрипці.
8. Пісні, що їх співала Марічка називаються колядками.
9. На заваді коханню Марічки та Івана стояла зрада Івана.
10. Марічка втопилася у стрімкій річці.
11. «Вона була з багацького роду, здорова дівка, з грубим голосом й волосатою шиєю». Мова йдеться про Палагну.
12. Після смерті коханої Іван пропав безвісти.
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
|
так |
ні |
ні |
так |
так |
так |
ні |
ні |
ні |
так |
так |
ні |
Взаємоперевірка
Перевіряв (перевіряла)___________________
Оцінка________________________________
ІІІ. Мотивація.
Слово вчителя.
Розмова наша сьогодні піде про почуття, про яке здебільшого мовчать, а коли говорять, - то напівголосно. На світі не знайдеться людини, яка б була байдужою до нього, яка б не переживала його солодких мук і гірких радостей.
(Лунає музика до кінофільму «Титанік».)
Отже, поговоримо про кохання.
Кохання… Йому підкорялися люди й країни, воно робило одних щасливими,
інших – нещасними, воно давало надію й відбирало життя. Любов пробуджувала в душах найсвітліші почуття, найясніші мрії, давала людині натхнення й сили. Любов – це щастя й трагедія, радість і журба, надія та відчай.
І в цьому переконалися Іван і Марічка, герої твору М. Коцюбинського «Тіні забутих предків»
Тhis is no story
Sadly in the world
Тhan the story about
Romeo and Julyet.
W.Shekspier
ІУ. Оголошення теми, мети уроку.
У. Основний зміст роботи.
1. Слово вчителя.
Через темряву віків, глибину століть пробивається кохання, долаючи будь-які перешкоди, підіймаючи людину до зірок. Пісню кохання не може заглушити навіть смерть. У кожного є своя історія кохання, є і в нашому житті чимало Ромео і Джульєтт, кохання яких долає родинну ворожнечу чи інші серйозні життєві проблеми. І той, хто відчував закоханість, і той, хто ще не знав такого почуття, має своє уявлення про кохання.
Кохання – «вогонь і лід», поезія і проза, воно, як пісня, без кінця та краю, що лине над безкрайніми степами, як біг струмка, що вражає сміливця красою й простотою водночас.
Саме кохання, любов – джерело творчого натхнення багатьох поколінь. До цієї одвічної теми завжди зверталися художники, скульптори, філософи, композитори.
2. Тренінг.
- А як ви розумієте, що таке кохання? ((Учні висловлюють свої думки, користуючись відомими віршами чи власними словами
- А що з цього приводу думають відомі митці?
Любов – це чудова поема, що люди потім перечитують у спогадах, без болю, без прикрого почуття.
Леся Українка
Найщасливіші дні юності – це чисте, ідеальне кохання, з яким духовно багатим людям довго не хочеться розлучатися.
В.Сухомлинський
Кохання варте стільки, скільки варта сама людина, яка його відчуває!
Ромен Роллан
- Зверніть увагу на дошку. На ній прикріплене серце. Тільки воно бліде, безжиттєве. Я пропоную вам вдихнути в нього життя. У вас на партах є маленькі серця, запишіть на них свої асоціації. (Діти записують свої асоціації)
- Якого воно кольору?
- Який має аромат?
- Які звуки видає?
- Яку має температуру?
- А зараз давайте заповними цими відчуттями порожнечу нашого серця.
3. Слово вчителя. (на фоні кліпу)
Коли ми вимовляємо «Тіні забутих предків», то в уяві постають сині Карпати, дзвінкі чисті потоки, нам запаморочливо пахне смереками й гірськими травами. А серед усього цього дива живуть нявки й щезники, лісовики й чугайстри. А поряд – люди, що вміють вірити в казку, любити й вірно кохати.
Іванові й Марічці – головним героям повісті – судилося стати українськими Ромео і Джульєттою, утілити у своїх літературних долях головне – гармонію людських душ. Збагнути, відчути високе почуття кохання, яке подарувала доля Іванові й Марічці, - значить хоч трохи наблизитися душею до розуміння любові як великої таїни буття.
4. Словникова робота. (Звук флояри.)
- Чи доводилося вам чути цей чаруючий душу звук? Звідки ж він?
Учні. Мелодія ця народилася на дивовижній Гуцульщині, серед мальовничих Карпат. Увібрала вона в себе красу лісів, шум гірських потоків, пахощі гуцульських полонин, а ще – мрію про щастя, про кохання.
5. Полілог «учитель-учні»
Учитель. А що ж вкладали в поняття «щастя, кохання» Іванко й Марічка? За що, на вашу думку, вони полюбили одне одного?
Перший учень. Я думаю, що за доброту, щирість, потяг до прекрасного й розуміння його, отже, справжню душевну красу
Другий учень. Я згодна, з тим, що каже Сергій. Іван і Марічка «діти природи», і для них кохання – це гармонія людини і природи, в гармонії почуттів і дій. Іванові, стрункому, як смерічка, казкові дикі гори розкривають свої таємниці й дарують чарівні мелодії.
Третій учень. Я хочу сказати про Марічку. Що б вона не побачила, що б не сталося у світі – усе в неї виливалося в легку й прозору пісню. Безліч співанок знала Марічка, та ще й уміла їх складати.
Четвертий учень. Коли Іван вигравав на флоярі, а Марічка виспівувала, то при цьому їхні душевні поривання теж спліталися в чарівну пісню.
П’ятий учень. Чарівне кохання Івана та Марічки йде від своєрідного розуміння таїн природи. Для них «весь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна».
Шостий учень. В їхніх стосунках «все було так просто, природно, відколи світ світом, що жодна нечиста думка не засмітила їм серця».
Учитель. Отже, юнак і дівчина настільки поетичні, чисті, ніжні, що можна сміливо сказати – це дві половинки одного цілого.
Учитель. А першу зустріч Іванка та Марічки пригадуєте? В ній, мабуть, гармонії не було. Я пропоную вам стати свідками зародження великого й чистого кохання.
6. Інсценування першої зустрічі Іванка та Марічки.
(Ролі виконують учні молодших класів)
Іван. Ага! Се, певно, Гутенюкова дівка! (Штовхає дівчину, видирає з рук кісники і викидає їх).
Марічка. (зігнута вся, дивиться на нього і спокійно говорить). Нічо… У мене є другі… Май ліпші. Мене неньо купили нову запаску… І мережані капчури… Я си обую файно та й буду дівка.
Іван. А я вже вмію грати денцівку.
Марічка. Наш Федір зробив си файну флояру… та як заграє…
Іван. (надувся), А я вже щезника бачив.
Марічка. (здивовано дивиться на нього). А нащо ж ти б’єшся?
Іван. А ти нащо коло воза стояла?
Марічка. (подумавши трохи, дістає з-за пазухи цукерку, половину відламає, а другу половину дає Іванові). Ади! На!
Учитель. Подивіться на Марічку, хіба ж це не диво Карпатських гір? Маленька красуня і – філософ. Саме вона допомагає Іванкові вирватися з давнього кола сімейної ворожнечі і зрозуміти згодом, трохи пізніше, що воно таке – справжнє кохання. І лише в кінці, коли судилося Іванкові зустрітися зі своєю долею (алегоричний образ нявки – лісової русалки), вона вустами Марічки скаже: «Я покохала тебе одразу…»
За що ж Марічко, скажи?
Учениця в ролі Марічки (дорослої). Я любила, як ми сходилися тут, у сему лісі: Іванко-любчик грав мені, а я закладала свої руки йому за шию та й цілувала кучерики любі. А ще я любила, коли він грав на флояру.
Учень у ролі Івана (дорослого). Марічка озивалася на гру флояри, як самичка до дикого голуба. І я кожної миті бачив перед собою її миле обличчя, її просту і щиру ласкавість, чув її голос, її співанки…»Ізгадай мені, мій миленький, два рази на днину, а я тебе ізгадаю сім раз на годину…»
Учитель. Іване, Марічко! Мрійники наші, поклонники краси і її творці! Чому ж для вашого кохання не знайшлося місця на землі?
Марічка. Наше кохання було більшим і сильнішим за життя.
Учитель. Я думаю, що зустріч з Іваном і Марічкою пробудили в ваших серцях найніжніші почуття. Вони пішли, але пам'ять про них буде жити ще багато років.
7. Робота в групах. «Кола Вена»
І група – Іван і Марічка
Спільне: діти природи (для них щастя – в гармонії людини і природи, вони вічно й вірно любили гори, «близькі й далекі верхи, що голубіли на небі», любили смерекові чорні ліси «з їх синім диханням», ясні зелені царинки, «що, мов дзеркала, блищали в рамках дерев»), вірність у коханні, довір’я, гармонія почуттів і дій (Марічка обзивалась на гру флояри, як самичка до дикого голуба, - співанками»), спільні думки, віддані душевним пориванням, обдаровані люди (Іванова гра на флоярі, Марічка вміла гарно співати і складати співанки), романтичні натури.
Відмінне: ворогуючи родини, стать, вік, у Івана неспокійний характер (тому родичі не любили його).
Висновок: характеризуючи образи героїв, ми впевнилися, що кохання справді має незбагненну силу. Воно не зникає навіть тоді, коли закохані гинуть. Кохання Івана Й Марічки , наче казка.
ІІ група – Палагна і Марічка
Відмінне: Палагна - в ній немає нічого романтичного, далека від музики, визнавала потойбічні сили («Палагна вічно заклопотана була своїм ворожінням, зв'язок з Юрою), прагнення до багатства, цінує лише силу, зрада в коханні (прикладом цього також може бути зв'язок з Юрою та іншими чоловіками «Палагну цілували чужі чоловіки – ото диво яке!»), душевна ницість, втрата моральності.
Марічка – романтична натура, поетична натура, що співанками «засіяла гори», щира, віддана, мала веселу та лагідну вдачу, тонко відчувала світ природи, обдарована людина (як вже зазначали, вміла співати і складати коломийки).
Спільне: жінки, гуцулки, бажання бути коханими, гарні газдині (Палагна «звикла шість день на тиждень робити і тільки в свято одпочивала»), (Марічка ж, рятуючи худобу, загинула).
Учитель: Скажіть, чи міг Іван по-справжньому покохати Палагну? (Відповіді учнів)
Учитель: Із якими літературними героями зарубіжної класики можна порівняти українських Івана та Марічку? (Ромео і Джульєтта).
ІІІ група – Ромео і Джульєтта – Іван І Марічка
Відмінне: Ромео і Джульєтта з аристократичних родин, а Марічка й Іван – з селянської родини, у Шекспіра закохані гинуть через неузгодженість своїх дій, у Коцюбинського – Марічка йде з життя випадково під час повені, а Іван гине через величезну тугу за коханою («хапав руками повітря, ловив ногою камінь…, і чув, що летить вниз…»), місце подій, природа .
Спільне: ворогуючі родини, закоханість в юному віці, вірність у коханні, смерть закоханих.
- Що ви відчували, коли працювали над цим проектом?
Висновок: 1- аналізуючи ці твори, я гостро відчула велику силу почуттів героїв, 2 – а я хочу додати, що не в кожного вистачить глибини й сили душі на таку природну вірність, на кохання. 1 – вони зазнали справжнього кохання.
Учитель: ви з’ясували, що найголовніше, що об’єднує ці твори – це непідробне кохання, яке, на жаль, закінчується трагічно. А чи є ці твори актуальними в наш час і чи будуть актуальними через 100 років? Якщо так, то чому? (Відповідь учнів)
УІ. Підсумок уроку.
«Чи може кохання в ранньому віці принести щастя людині»
Учитель: А тепер, мої любі, скажіть, чи має право існувати кохання в ранньому віці і завершитись щасливо? Я пропоную вам дати письмову відповідь на це питання у формі міні-судження. При написанні роботи, використовуйте вставні конструкції. (Відповіді учнів)
Притча.
- Куди йде кохання? – запитало маленьке щастя у свого батька.
- Воно вмирає, - відповів батько. Люди, синку, не бережуть те, що мають. Просто не вміють Кохати!
Маленьке щастя задумалося; «Ось виросту великим і стану допомагати людям! Йшли роки. Щастя підросло і стало великим. Воно пам’ятало про свою обіцянку і намагалося допомагати людям, але люди його не чули. І поступово Щастя з великого стало перетворюватися на маленьке й чахле. Щастя злякалося, і відправилося в далеку дорогу, аби знайти ліки від своєї недуги. Ось одного разу в дорозі зустріло Щастя дряхлу стару, усю в лахмітті, босу та з палицею. Кинулося щастя до неї, допомогло сісти. Трохи відпочивши, мандрівниця повідала Щастю свою історію:
- Образливо, коли тебе вважають таким дряхлим, адже я таке ще молоде, і звуть мене Кохання!
- Так це ти Кохання?! – здивувалося Щастя. – Але мені говорили, що Кохання – це найпрекрасніше з того, що є на світі!
Кохання уважно поглянула на нього і запитала:
- А тебе як звуть?
- Щастя.
- От як? Мені теж говорили, що Щастя має бути прекрасним.
І з цими словами вона дістала зі свого лахміття дзеркало. Щастя, поглянувши на своє віддзеркалення, голосно заплакало. Кохання підсіла до нього і і ніжно обійняла рукою.
- Що ж з нами зробили ці злі люди й доля? – схлипувало Щастя.
- Нічого, - говорило кохання. – Якщо ми будемо разом і станемо піклуватися один про одного, то швидко станемо молодими і прекрасними.
Так Кохання й Щастя домовилися ніколи не розлучатися. З тих пір, якщо з чийогось життя йде Кохання, разом з ним йде і Щастя, порізно їх не буває. А люди до цих пір зрозуміти цього не можуть.
Слово вчителя. Завершується наш урок. І наостанок я хочу сказати, що справжня любов це крила, які піднімають нас над буденністю і дрібницями.
Бажаю всім великої і справжньої ЛЮБОВІ.
УІІ. Оцінювання. Повертаємося до аркушів індивідуального контролю.
УІІІ. Домашнє завдання.
Виконати одне із завдань.
М. Коцюбинського «Тіні забутих предків».