Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Дисципліна Кримінальне право
Самостійна робота № 36
Тема Злочини у сфері службової діяльності
Мета.
Навчальна. Навчити орієнтуватися в чинному кримінальному законодавстві; застосовувати набуті знання в майбутній професійній діяльності; аналізувати кримінально-правові норми, знати поняття, значення, кримінально-правову кваліфікацію злочинів у сфері службової діяльності.
Виховна. Розвивати аналітичні здібності, увагу, пам’ять, спостережливість, акуратність, самостійність суджень і висновків.
Питання, винесені на самостійне опрацювання:
Завдання:
1.За питаннями, які винесені на самостійне опрацювання скласти конспект, особливо акцентуючи увагу на особливостях кваліфікації та кримінально-правовій характеристиці злочинів у сфері службової діяльності.
Методичні рекомендації для виконання самостійної роботи:
Самостійна робота повинна бути виконана в зошиті для аудиторних занять або на CD- диску.
При виконанні самостійної роботи студенти повинні акцентувати увагу на тому, що важливим є питання правильної кваліфікації злочинів у сфері службової діяльності.
Одержання хабара (ст. 368) полягає у прийнятті службо вою особою в будь-якому вигляді незаконної винагороди мате ріального характеру за виконання чи невиконання в інтересах хабародавця або третьої особи будь-якої дії з використанням наданої суб'єкту влади чи службового становища.
Хабар як предмет злочину - це незаконна винагорода матер іального характеру, а саме: а) майно (гроші, цінності); б) право на майно (документи, що надають право на отримання, володін ня, користування та розпорядження майном чи право вимагати виконання майнових зобов'язань); в) будь-які дії майнового ха рактеру (передача майнових вигод, відмова від них або від прав на майно, безоплатне надання послуг матеріального характеру тощо). Послуги, пільги та привілеї, що не мають матеріального характеру (похвальна характеристика, позитивний відгук у за собах масової інформації тощо) не можуть визнаватися предме том хабара і за наявності необхідних умов їх незаконне одержан ня може кваліфікуватися за ст. 364 КК. Не може розглядатися як хабар і незаконне надання службовій особі таких матеріальних послуг, які нею повністю оплачуються. Одержання як хабар май на, збут, придбання або збереження якого містять склад само стійного злочину (наприклад зброя, наркотичні засоби), тягне за собою відповідальність за сукупністю злочинів (п. 4 постанови Пленум Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р.).
Об'єктивна сторона злочину полягає в одержанні хабара, яке здійснюється: а) шляхом прийняття предмета хабара у будь-якому вигляді; б) за виконання (невиконання) будь-якої дії; в) що вчинюється з використанням службового становища; г) в інтересах хабародавця або третьої особи.
Вказівка закону на одержання хабара в будь-якому вигляді означає не тільки те, що сам хабар є будь-якою вигодою мате ріального характеру, а й свідчить, що його одержання (прий няття) може здійснюватися будь-якими способами. Усі вони, попри їх різноманіття, можуть бути зведені до двох основних форм одержання хабара: а) проста (відкрита) та б) завуальова на (прихована). При відкритій формі одержання хабара здійснюється без будь-якого прикриття і припускає або безпо середнє його вручення службовій особі, або передавання через посередників, а при завуальованій - маскується під зовні за конну угоду і має вигляд цілком законної операції (виплата зар плати, премії, гонорару, повернення боргу тощо).
Відповідальність за одержання хабара настає лише за умо ви, якщо службова особа отримала його за виконання (невико нання) яких-небудь дій із використанням наданої їй влади або службового становища. З цього, по-перше, випливає, що за ха бар службова особа може вчинити активні дії або утриматися від їх вчинення. По-друге, обумовлені хабаром дії, службова особа повинна чи могла вчинити (не вчинити), використовуючи для цього своє службове становище. Судова практика відносить до таких дій не тільки ті, які безпосередньо входять у коло службо вих повноважень суб'єкта, а й ті, які винний хоча і не уповнова жений здійснювати, але завдяки своєму службовому становищу має можливість ужити необхідних заходів для їх вчинення інши ми службовими особами (п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р.). Якщо незаконна винагорода одержана в зв'язку з виконанням не службових, а інших (наприк лад, професійних, виробничих) обов'язків, дії винного не можуть бути кваліфіковані за ст. 368 КК. Не можна кваліфікувати за ст. 368 КК і одержання службовою особою незаконної винагоро ди за виконання таких дій, при вчиненні яких вона використовує не службове становище, а наявні в неї дружні, родинні відносини, особисті зв'язки та контакти з іншими особами.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 368 КК, ви черпується самим фактом одержання хабара. Тому дії службо вої особи, обумовлені хабаром, є за межами об'єктивної сторони цього складу злочину й відповідальність за ст. 368 КК настає незалежно від того:
а) чи одержаний хабар до (хабар-підкуп) або після (хабар-винагорода) вчинення цих дій;
б) чи було заздалегідь обумовлено одержання хабара;
в) чи виконала службо ва особа обіцяні за хабар дії;
г) чи збиралася вона їх виконувати або не мала такого наміру.
Проте, якщо дії службової особи, вчи нені за хабар, містять ознаки самостійного складу злочину (служ бове зловживання, перевищення влади, службове підроблення тощо), їх слід кваліфікувати за сукупністю злочинів (п. З поста нови Пленум Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р.).
Дії, які обумовлені хабаром, вчинюються (не вчинюються) в інтересах хабародавця або третьої особи. При цьому під треті ми особами розуміють будь-яких інших, крім хабародавця, фізич них або юридичних осіб, а їх інтереси можуть мати різноманіт ний характер: законний чи протиправний, матеріальний чи не матеріальний тощо. Одержання хабара має місце й тоді, коли умови його отримання хоча спеціально і не обумовлювалися, але винний усвідомлював, що одержує хабар із метою задоволен ня тих чи інших інтересів хабародавця або третіх осіб (п. 2 поста нови Пленум Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р.).
Одержання хабара визнається закінченим із моменту прий няття службовою особою хоча б частини хабара (п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р.). Причо му, на кваліфікацію не впливає, для кого одержує хабар службо ва особа - для себе особисто або для передавання іншим особам. Не має значення і як фактично був використаний предмет хаба ра (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р.). Якщо винний лише створював умови для одержання хабара (наприклад, обговорював суму хабара, місце та час його отримання) або виконав певні дії, спрямовані на його прийнят тя, але не одержав хабар із причин, що не залежать від його волі (наприклад внаслідок вручення замість грошей так званої «ляль ки»), його дії слід кваліфікувати як готування до цього злочину чи як замах на нього.
Суб'єктивна сторона одержання хабара характеризується прямим умислом і наявністю корисливого мотиву. Причому між умислом хабароодержувача і хабародавця є тісний, нерозрив ний зв'язок, оскільки обидва вони повинні усвідомлювати, що вчинюється саме давання-одержання хабара. Якщо особа, що фактично передає незаконну винагороду, із тих чи інших при чин (наприклад у разі обману або зловживання довірою) не ус відомлює, що дає хабар, то вона не може нести відповідальність за давання хабара, а службова особа - за його одержання.
Дії останньої в цьому разі можуть бути кваліфіковані (за наявності підстав) як службове зловживання, обман покупців, шахрайство тощо. Якщо ж службова особа одержує гроші (матеріальні цінності) нібито для передавання іншій службовій особі як ха бар, а насправді має намір не передавати їх, а привласнити, її дії слід кваліфікувати не за ст. 368 КК, а як шахрайство (ст. 190 КК) і службове зловживання (ст. 364 КК), а за наявності до того " підстав — і як підбурювання до замаху або пособництво в зама ху на давання хабара.
У частинах 2 та 3 ст. 368 КК передбачено такі кваліфікуючі (ч. 2) та особливо кваліфікуючі (ч. 3) ознаки одержання хабара.
Одержання хабара у великому (особливо великому) розмірі є там, де вартість предмета хабара у 200 (500) й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (п. 1 примітки до ст. 368 КК). Великим (особливо великим) хабар вважається й тоді, коли він систематично одержується дрібни ми сумами (наприклад, на підставі так званих «такс» або в формі «поборів», «данини») за умови, якщо вчинене охоплюється (об'єднується) єдиним умислом винного, який таким чином вчи нює продовжуваний злочин (ч. 2 ст. 32 КК). Якщо ж одержано кілька хабарів, кожний з яких не перевищує в 200 (500) разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян і вчинене не охоп лювалося єдиним умислом винного, його дії не можуть кваліфі куватися як одержання хабара у великому (особливо великому) розмірі, навіть якщо загальна сума хабарів перевищує розміри, встановлені в п. 1 примітки до ст. 368 КК. Вчинене повинне роз глядатися тут як одержання хабара повторно. Якщо ж службова особа послідовно одержала один хабар у великому, а інший в особливо великому розмірі, її дії слід кваліфікувати за сукупні стю злочинів (за частинами 2 та 3 ст. 368 КК).
При кваліфікації одержання Хабара службовою особою,яка посідає відповідальне (ч. 2) чи особливо відповідальне (ч. 3) становище, слід керуватися п. 2 примітки до ст. 368 КК та Зако ном України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. Одержання хабара за попередньою змовою групою осіб (ч. 2ст. 28 КК) є там, де:
1) у злочині беруть умисну спільну участь кілька (не менше двох) службових осіб;
2) змову між ними досяг нуто до або після надходження пропозиції про давання хабара
хоча б однієї з них, але до вчинення дій, спрямованих на фактичне його одержання - тобто до стадії замаху на злочин;
3) визнання злочину вчиненим групою осіб не залежить від того: а) як були розподілені ролі між співучасниками і яку конкретно роль (виконавця, організатора, підбурювача чи пособника) ви конував кожний із них; б) усі чи лише один зі співучасників по винен був вчинити (не вчинити) на користь хабародавця обу мовлені хабаром дії; в) один, кілька чи всі учасники групи без посередньо приймали предмет хабара; г) чи усвідомлював хабародавець, що в одержанні хабара беруть участь кілька служ бових осіб;
4) розмір одержаного групою хабара визначається загальною його вартістю (сумою) незалежно від того, в яких конкретно розмірах одержав хабар кожний з її учасників;
5) зло чин визнається закінченим із моменту прийняття хабара хоча б одним з учасників групи.
Одержання хабара повторно має відповідати ознакам по вторності, зазначеним у ст. 32 КК, і має місце там, де згідно з п. 3 примітки до ст. 368 КК службова особа раніше вчинила злочин, передбачений або ст. 368, або ст. 369 КК. Якщо до повторності входять тотожні злочини (лише одержання хабара), то вчине не охоплюється ознаками ч. 2 ст. 368 КК, а якщо повторність
утворюють однорідні злочини (давання й одержання хабара), то раніше вчинений злочин кваліфікується за ст. 369, а знов вчи нений - за ч. 2 ст. 368 КК за ознакою повторності. Одержання у
кілька прийомів одного хабара не утворює повторності за умо ви, якщо вчинене містить ознаки злочину, що продовжується. Водночас повторним повинне визнаватися одержання кількох
хабарів від того самого хабародавця, якщо кожний випадок пе редавання хабара обумовлювався виконанням (невиконанням)яких-небудь дій у його або інтересах третіх осіб. Не є повтор
ним і одночасне одержання хабара від кількох осіб за умови, що хабар передавався в спільних інтересах усіх хабародавців. Про те повторним слід визнавати одночасне одержання хабара від
кількох осіб, якщо такий хабар передавався за вчинення (невчинення) дій в інтересах кожного окремого хабародавця і винний усвідомлював цю обставину.
Одержання хабара, поєднане з його вимаганням, визначене в п. 4 примітки до ст. 368 КК і має місце там, де:
1) ініціатором давання-одержання хабара є службова особа — хабароодержувач;
2) пропозиція про давання хабара має характер вимоги, яка підкріплюється або а) відкритою погрозою, або б) створенням таких умов, які переконують хабародавця в наявності реальної небезпеки (прихована погроза) його інтересам;
3) дії, вчинен ням (невчиненням) яких загрожує вимагатель, мають: а) про типравний характер, б) обумовлені його службовим станови щем, в) спрямовані на заподіяння шкоди лише правам та закон ним інтересам хабародавця. Одержання хабара, поєднане з його вимаганням, визнається закінченим злочином не з моменту пред'явлення вимоги, а лише при фактичному одержанні вин ним хоча б частини хабара.
Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 368 — штраф від семисот п'ят десяти до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від двох до п'яти років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займати ся певною діяльністю на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 368 - позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років із позбавлен ням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльніс тю на строк до трьох років та з конфіскацією майна; за ч. З ст. 368 - позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років із по збавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Давання хабара (ст. 369 КК) нерозривно пов'язане з його одержанням, і предмет цих злочинів повністю збігається. Об'єк тивна сторона злочину вичерпується самим фактом передаван ня (вручення) предмета хабара. Тому для кваліфікації дій вин ного за ст. 369 КК не має значення:
а) хто є власником мате ріальних благ, які передаються як хабар, - сам хабародавець або інші особи;
б) діє хабародавець за власною ініціативою чи від імені (на прохання, за дорученням, розпорядженням, нака зом) інших осіб;
в) передає хабар у своїх особистих або інтере сах третіх осіб;
г) є ці треті особи фізичними або юридичними.
Хабар може передаватися в будь-якій формі - відкритій чи завуальованій. Дії службової особи, яка передає хабар із метою одержання певних благ та пільг для установи (підприємства, організації), слід кваліфікувати за ст. 369 КК. Склад цього зло чину є в діях і тієї службової особи, яка:
а) дає вказівку (розпо рядження, наказ) підлеглим працівникам домагатися певних благ для організації шляхом підкупу інших службових осіб;
б) виділяє чи розпоряджається виділити для цього кошти;
в) надає законного вигляду виплатам у разі давання хабара в завуальованій формі тощо. Дії підлеглого працівника, який ви конує таку вказівку і безпосередньо передає хабар службовій
особі, також слід кваліфікувати за ст. 369 КК. Якщо службова особа не віддавала обов'язкових до виконання вказівок, а лише рекомендувала підлеглій їй особі домагатися певних благ для
організації шляхом давання хабара іншим службовим особам, її дії слід кваліфікувати як підбурювання до давання хабара, а дії підлеглого працівника, який виконав таку рекомендацію, — як давання хабара (п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р.).
Давання хабара визнається закінченим із моменту прийнят тя службовою особою хоча б частини хабара. Якщо хабародавець лише створював умови для передавання хабара (обгово рював його предмет, розмір, місце та час вручення), вчинене слід кваліфікувати як готування до давання хабара, а якщо за пропонований хабар не було прийнято з причин, що не залежать від волі хабародавця, — як замах на вчинення цього злочину.
Суб'єктивна сторона давання хабара - тільки прямий умисел. Причому винний усвідомлює, що передає незаконну винагороду саме як хабар. Відсутність такого усвідомлення (наприклад внас лідок обману) виключає кваліфікацію вчиненого за ст. 369 КК.
Суб'єкт давання хабара — як приватна, так і службова особа. Якщо остання використовує для давання хабара своє службове становище, її дії слід додатково кваліфікувати за ст. 364 КК.
Кваліфікуючою ознакою давання хабара є повторність (див. п. З примітки до ст. 368, а також аналіз цієї ознаки щодо ст. 368 КК).
У частині 3 ст. 369 КК сформульовано дві підстави (два види) звільнення від кримінальної відповідальності хабародавця: а) якщо щодо нього мало місце вимагання хабара (див. п. 4 при мітки до ст. 368 та аналіз ч. 2 ст. 368 КК) або б) якщо після да вання хабара він добровільно заявив про це до відповідних органів влади до порушення щодо нього кримінальної справи.
Добровільна заява про давання хабара є своєрідним різнови дом з'явлення із зізнанням (п. 1 ч. 1 ст. 66 КК) і підставою звільнення від кримінальної відповідальності за наявності та ких умов: 1) заява повинна бути добровільною, тобто такою, яка основана на самостійно прийнятому хабародавцем рішенні,
якщо її зроблено за власною волею, без примусу і за будь-яких мотивів, але не в зв'язку з тим, що про давання хабара стало відомо відповідним органам влади. Ініціатива (пропозиція про доцільність такої заяви) може виходити і від інших осіб, але саме рішення про заяву хабародавець приймає самостійно; 2) заява повинна бути зроблена до порушення кримінальної справи. При цьому враховується не стільки сам момент (час) порушення кримінальної справи, скільки наявність чи відсутність поінфор мованості про це з боку хабародавця. Якщо кримінальну справу вже порушено, а хабародавець, якому про це невідомо, заявив про давання хабара, то це цілком може бути визнано підставою для звільнення його від відповідальності; 3) перешкодою для звільнення від відповідальності є порушення кримінальної спра ви щодо хабародавця. Якщо справу порушено за фактом або щодо іншої особи (наприклад, щодо службової особи, яка одержала хабар), то це не позбавляє хабародавця права на звільнення від відповідальності; 4) заява повинна бути спрямована до органі/, який за законом наділений правом на порушення кримінальної спра ви, тобто до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду; 5) на підставі добровільної заяви звільненню від кри мінальної відповідальності підлягає лише хабародавець - вико навець давання хабара. На інших співучасників цього злочину положення ч.3 ст. 369 КК не поширюються.
Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 369 — штраф від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк від двох до п'яти років; за ч. 2 ст. 369 -позбавлення волі на строк від трьох до восьми років із конфіс кацією майна або без такої.
Провокація хабара полягає у свідомому ство ренні службовою особою умов, що зумовлюють пропонування або одержання хабара, із метою наступного викриття хабаро давця або хабароодержувача. Об'єктивна сторона злочину по лягає у вчиненні службовою особою дій, які а) пов'язані з вико ристанням її службового становища і б) спрямовані на штучне створення обстановки, що зумовлює пропонування або (і) одер жання хабара. Конкретні способи провокації можуть бути різни ми: натяки, поради, пропозиції, умовляння, рекомендації, вка зівки тощо. Обов'язковою ознакою цього злочину є використання суб'єктом для провокації свого службового становища. Якщо винний не використовує його і діє як приватна особа, то залеж но від конкретних обставин справи він може відповідати лише як організатор, підбурювач або пособник злочину, передбаче ного ст. 368 чи ст. 369 КК.
Провокація хабара - це завжди активна діяльність, яка ви знається закінченим злочином із моменту вчинення дій, що зу мовлюють пропонування чи одержання хабара незалежно від того, чи відбулися в дійсності ці злочини. Одержання-давання хабара, вчинені в зв'язку з їх провокацією, не виключають відпо відальності самого хабародавця чи хабароодержувача (п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р.). Проте, якщо дії провокатора були пов'язані з вимаганням хаба ра, хабародавець звільняється від кримінальної відповідаль ності на підставі ч. З ст. 369 КК.
Якщо винний не тільки спровокував давання-одержання ха бара, а й організував ці злочини, підбурював до них чи сприяв їх вчиненню, його дії додатково кваліфікуються як співучасть у хабарництві (п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду Украї ни від 26 квітня 2002 р.). Від провокації хабара слід відрізняти правомірні дії, дійсно спрямовані на викриття хабарництва, коли за заявою службової особи, якій пропонують хабар, або за інформацією особи, яку схиляють дати хабар чи у якої його ви магають, співробітники правоохоронних органів здійснюють законну оперативну діяльність (так званий «контрольований хабар»).
Суб'єктивна сторона провокації - прямий умисел, оскільки винний свідомо створює умови для давання-одержання хабара і переслідує спеціальну мету - викрити хабародавця або (і) ха бароодержувача.
Суб'єкт злочину — лише службова особа.
Рекомендовані для використання –
література:
|
1. Кримінальне право України: Особлива частина:Підручник/М.І.Бажанов.-2-е вид., перероб. і допов.-К.:Юрінком Інтер,2002.-416 с.; с.392-415 |
|
2. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Під загальною |
|
редакцією Потебенька М.О., Гончаренка В.Г.- К.,-“Форум”,2001., у 2-х ч.; ст.ст.364-370 |
нормативно-правові акти:
1) Конституція України, 28.06.1996 р.;
2) Рішення Конституційного Суду України № 13-рп/2000 від 16.11.2000 “Щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України та статті 44 КПК України (справа про право вільного вибору захисника)”.
акти судової практики:
Питання для перевірки якісного рівня вивчення самостійної роботи:
1) Що таке хабар?;
2) Які особи вважаються службовими?;
3) В чому полягають особливості кваліфікації злочинів у сфері службової діяльності?;
4) Що є родовим об’єктом злочинів у сфері службової діяльності?;
5) В чому сутність понять перевищення влади або службових повноважень?
Практичні ситуації для перевірки якісного рівня вивчення самостійної роботи:
Для прискорення вирішення свого питання Ю. дав директору підприємства хабар. Факт давання хабара було викрито і порушена кримінальна справа. Під час допиту Ю. зізнався, що хабар дав.
Чи є підстави для звільнення Ю. від кримінальної відповідальності за давання хабара?
Відповідь обґрунтуйте, з посиланням на конкретні норми законодавчих актів України та виходячи із судової практики по даним категоріям справ
Форми контролю виконання та вивчення питань самостійної роботи:
усний контроль шляхом фронтального опитування, тестовий контроль на наступному занятті з дисципліни у контексті особливостей кваліфікації злочинів у сфері службової діяльності
Викладач ________________ Гречанюк-Самойлова С.В.