Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1.Загальне поняття про облік.Види обліку
Господарський облік є кількісним відображенням та якісною характеристикою господарської діяльності з метою контролю та управління нею. Єдина система господарського обліку складається з таких його видів: статистичного, оперативно-технічного, бухгалтерського і податкового. Кожен з них має свої конкретні обєкти і завдання.
Статистичний облік вивчає загальні питання змін та аналізу масових, кількісних явищ, відносин і взаємозвязків. З його допомогою держава регулює відносини між окремими секторами економіки, встановлює динаміку і тенденції змін національного доходу і таке інше.
Оперативно-технічний облік є системою спостереження за окремими господарськими операціями і процесами з метою управління ними безпосередньо в ході їх здійснення. Прикладами такого обліку можуть служити табельний облік, щоденний облік випуску та відвантаження продукції, складський облік тощо.
Податковий облік призначений для відображення валових доходів і валових видатків підприємства з метою визначення прибутку, що підлягає оподаткуванню.
Бухгалтерський облік - головний вид господарського обліку, який зобовязані вести всі юридичні особи, створені відповідно до законодавства України, незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, а також представництва іноземних субєктів господарської діяльності (далі - підприємства).
2.Виникнення та призначення государського обліку в суспільстві.
Виникнення і розвиток бухгалтерського обліку є невід'ємною складовою частиною всієї історії людського суспільства. Сучасна наука не дала однозначної відповіді, який момент слід вважати виникненням бухгалтерського обліку. В багатьох випадках це пояснюється недостатньою кількістю джерел, що збереглися, - облікових документів, які використовувалися нашими попередниками.
Виділяють чотири основні періоди розвитку бухгалтерського обліку.
Перший період характеризувався виникненням різних способів реєстрації фактів в облікових регістрах у вигляді систематичних і хронологічних записів.
Другий період припадає на час революційних перетворень в галузі виробництва, розвитку різних форм товарних операцій та збільшення обсягів торговельних, фінансових та інших операцій не тільки в окремих країнах, але й у всьому світі.
Третій період – становлення бухгалтерського обліку як сфери наукових знань. Протягом цього періоду зусилля більшості авторів були направлені на те, щоб встановити теоретичні основи бухгалтерського обліку, визначити галузь тих явищ, вивчення яких складає об‘єкт даної науки.
Четвертий період доцільно поділити на дві основні стадії:
перша стадія, що охоплює період до середини XX ст., характеризується розробкою базових принципів об'єктивної оцінки майново-правового стану самостійно господарюючого суб'єкту, галузевого напряму в побудові системи бухгалтерського обліку, розширення державної регламентації національних систем і звітності бухгалтерського обліку.
друга стадія – з середини XXст. до наших днів – характеризується розробкою принципів оцінки майново-правового стану господарюючих суб'єктів в умовах зовнішнього ринкового середовища і у зв'язку з прийняттям ефективних господарських рішень для отримання майбутньої економічної вигоди.
Господарський облік використовується насамперед для спостереження, вимірювання та реєстрації елементів процесу суспільного відтворення: предметів праці (сировини, матеріалів тощо), з яких виготовляється продукція, затрат живої праці на виготовлення суспільного продукту, готової продукції, виготовленої в процесі виробництва, її наявності, руху й використання, а також у розрахункових і кредитних відносинах, що виникають при цьому. Отже, відбувається кількісне відбиття господарських явищ, з яких складається процес суспільного відтворення (виробництва, розподілу, обліку і споживання), а також подається якісна характеристика згаданих явищ, що розкриває їхні особливості в певній суспільній формації. Господарський облік має на меті дістати інформацію, необхідну для суспільного відтворення й управління відповідними процесами.
3.Бугалтерський облік як наука.
Бухгалтерський облік як наука і практична діяльність тісно пов'язаний з цілою сукупністю фундаментальних і прикладних дисциплін.
Теорія обліку передусім спирається на філософію, яка вивчає найбільш загальні закони розвитку суспільства і пізнання. Ці закони визначають розвиток теорії і практики бухгалтерського обліку, для яких важливе значення мають такі розділи філософії, як онтологія та гносеологія.
Бухгалтерський облік спирається на широку законодавчу базу, яка регулює діяльність підприємства. Правова регламентація розглядається не тільки як метод, а і як принцип управління. Тому юридичні науки, правові дисципліни формують правове поле бухгалтерського обліку підприємств, організацій і установ.
Бухгалтерський облік як функція управління тісно пов'язаний із плануванням, аналізом, контролем і регулюванням.
Планування і прогнозування використовують облікову інформацію для складання планів і прогнозів і контролю їх виконання, таким чином, між обліком і плануванням мають місце прямі та зворотні зв'язки.
Аналіз є проміжним етапом процесу управління між збором інформації і прийняттям рішень щодо оперативного регулювання виробництва і планування господарської діяльності економічних суб'єктів. Аналіз вимагає знання методів та прийомів, що дає можливість розкрити внутрішню природу об'єкта, його взаємозв'язки і напрями розвитку.
4.Мета бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
1. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
2. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
3. Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.
5.Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
1.Принцип періодичності — діяльність підприємства поділяється на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності. Фінансова звітність подається з річною періодичністю, проміжна — з квартальною.
2.Автономності підприємства — кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, тобто особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображуватися у фінансовій звітності підприємства.
3.Безперервності діяльності — оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюються, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі. Оцінка майна підприємства при безперервній діяльності та в разі його ліквідації буде різною.
4.Історичної (фактичної) собівартості — всі активи підприємства оцінюють за історичною вартістю, тобто за вартістю придбання або за чистою реалізаційною вартістю.
5. Обачності — методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів та доходів підприємства (наприклад, запаси необхідно оцінювати, але не можна дооцінювати).
6. Нарахування та відповідності доходів і витрат — для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів.
7. Послідовності — підприємство повинно застосовувати обрану облікову політику постійно (з року в рік).
8. Повного висвітлення — фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.
9. Превалювання змісту над формою — операції повинні обліковуватись виходячи із їх сутності, а не лише з їх юридичної форми.
10. Єдиного грошового вимірника — вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій у фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці.
6.Організації бухгалтерського обліку на підприемстві.
Згідно зі статтею 3 Закону №996 організація бухгалтерського обліку на підприємстві є компетенцією його власника. Власник несе відповідальність за:
організацію бухгалтерського обліку;
забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій в первинних документах;
збереження та обробку документів, регістрів обліку протягом встановленого терміну але не менше трьох років.
Головний бухгалтер несе відповідальність за:
1) забезпечення дотримання на підприємстві виготовлення з єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку складання та подання у встановлені строки фінансової звітності.
2) організацію контролю за відображення на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій
3) прийняття участі в оформленні матеріалів, пов’язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від псування активів підприємства.
4) забезпечення перевірки стану бухгалтерського обліку в філіях
7.Предмет бухгалтерського обліку
Предмет бухгалтерського обліку в широкому розумінні — все те, що пов'язане з отриманням необхідної інформації про суб'єкт господарювання, його господарську діяльність та ресурси. У вузькому розумінні, предметом обліку є сукупність процедур, пов'язаних з виявленням, вимірюванням, реєстрацією, накопиченням, узагальненням, зберіганням та передачею інформації про господарську діяльність користувачам для прийняття рішень. Таке визначення предмета відповідає сутності бухгалтерського обліку, задеклароване і законодавчо закріплене та відображає технологічний процес інформаційного забезпечення, метою якого є надання користувачам правдивої інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства.
8.Об'єкти і суб'єкти обліку.
Об'єкти бухгалтерського обліку можна розподілити на активи, зобов’язання, власний капітал.
Активи – це ресурси, контрольовані підприємством, що виникли як наслідок минулих подій, використання яких, очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому
Зобов’язання – це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, викличе зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди
Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань
Суб'єкт бухгалтерського обліку — це суб'єкт господарювання в особі підприємства, організації, установи, особи тощо. Варто зазначити, що предмет і об'єкти обліку обмежуються рамками суб'єкта господарювання, бухгалтерський облік є локальним процесом продукування інформації про об'єкти обліку, її використання в управлінні підприємством.
9.Метод бухгалтерського обліку,поняття та сутність.Елемнти методу бухгалтерського обліку.
Бухгалтерський о́блік — процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень[1].
Метод бухгалтерського обліку — це сукупність конкретно-емпіричних методичних прийомів відображення обігу капіталу в процесі нагромадження, збереження та використання для подальшого його зростання[4].
Метод бухгалтерського обліку включає наступні елементи:
10.Класифікація об'єктів обліку та їх характеристика.
Об'єктами бухгалтерського обліку є господарські засоби за їх складом та використанням, джерела утворення господарських засобів за їх видами і господарські процеси, що зумовлюють рух господарських засобів, коштів і джерел їх утворення. Господарські операції, які не впливають на зміну стану і наявності господарських засобів, коштів і джерел їх утворення, у бухгалтерському обліку не відображають.
Господарські засоби в бухгалтерському обліку неодмінно характеризують за двома ознаками: за їх складом і використанням та джерелами формування (фінансування).
11. Джерела утворення об єктів обліку
Усі об’єкти бухгалтерського обліку можливо розподілити на три великі групи: господарські засоби, джерела їх утворення та господарські процеси.Господарські засоби підприємств формуються за рахунок різних джерел: постійно закріплених (власних) засобів, тимчасово залучених та прибутку (доходу). Постійно закріплені (власні) засоби. При утворенні підприємств, організацій, закладів з державною формою власності або за участю державних засобів з метою забезпечення їх нормальної роботи держава виділяє засоби (будинки, машини, матеріали), які закріплюються за ними в постійне користування. Джерелом утворення таких засобів, які називаються статутним фондом, є держава. При цьому слід пам’ятати, що ці засоби лише знаходяться у постійному користуванні і тому, на відміну від тимчасово залучених, ще називаються власними. Майно підприємств, самі підприємства є державною власністю. У ринкових умовах господарювання, коли створюються підприємства (будь-яка інша установа), залежно від форми власності конкретного господарюючого суб’єкта визначаються і власні його засоби. Це можуть бути грошові кошти або майно, право володіння майном або ноу-хау, які оцінюються в грошовому виразі і заносяться до статутного фонду підприємства. Джерелом власних засобів є: бюджетне асигнування; цільове фінансування; амортизаційний фонд; фонди економічного стимулювання; грошові суми, обладнання, машини, що надійшли на підприємство в рахунок внесків засновників (власників) підприємства. Тимчасово залучені засоби. Оскільки постійно залучених засобів підприємству або надається мінімальна кількість державою, або за рахунок внесків засновників, то в процесі господарської діяльності виникає додаткова в них потреба. Одним із джерел тимчасово залучених засобів є банківський кредит. Другим видом залучених засобів є кредиторська заборгованість
12. Господарські процеси та господарські операції
Господарські процеси. Основними господарськими процесами промислової організації є процеси постачання, виробництва та реалізації продукції. Ці процеси складаються з окремих господарських операцій, змістом яких є рух коштів, зміна однієї форми засобів іншої. Наприклад, при реалізації готової продукції кошти підприємства міняють товарну форму на грошову.
Господарські процеси — це процеси заготівлі, виробництва та реалізації. Активи підприємства постійно змінюють свою форму — за гроші купуються виробничі запаси, які потім використовуються у виробництві готової продукції; реалізація продукції знову приносить гроші і так далі. Отже, господарські процеси зумовлюють постійний кругообіг активів. В окремих галузях діяльності може бути відсутній той чи інший процес: в торгівлі практично відсутній процес виробництва, в науковій та навчальній діяльності часто майже відсутній процес заготівлі. Бувають і специфічні процеси, до яких, наприклад, можна віднести організацію споживання в громадському харчуванні. Господарські процеси складаються з окремих господарських операцій, наприклад, операції оприбуткування на склад виробничих запасів, їх оплата, передача зі складу у виробництво тощо.
13. Вимірники в бухгалтерському обліку
Для відображення господарських засобів і процесів, що здійснюються на підприємстві, їхніх кількісних і якісних характеристик в обліку застосовують різні вимірники: натуральні, трудові і грошовий
Натуральні вимірники забезпечують не тільки кількісне відображення обліковуваних об'єктів (наприклад, виготовленої продукції), а й їхню якісну характеристику (за видами, сортами, розмірами тощо), що має велике значення для збереження господарських засобів. Без натуральних вимірників неможливо скласти виробничий план, здійснити контроль за його виконанням, перевірити правильність використання матеріальних і трудових ресурсів та ін. Дані натурального обліку використовують для складання матеріальних балансів по окремих галузях і народному господарству в цілому.Трудові вимірники використовують для визначення кількості затраченої праці в одиницях робочого часу - днях, годинах, хвилинах. За допомогою трудових вимірників у поєднанні з натуральними встановлюють і контролюють норми виробітку, визначають продуктивність праці (наприклад, за кількістю часу, витраченого на виробництво одиниці продукції), контролюють використання робочого часу і фонду оплати праці.Грошовий вимірник застосовують для узагальненого відображення наявності та руху засобів (майна) підприємства, джерел їхнього формування, господарських процесів і результатів діяльності в єдиному грошовому вимірнику .За допомогою грошового вимірника визначають, наприклад, загальну вартість наявних у господарстві основних засобів виробничих запасів, собівартість виготовленої та реалізованої продукції .Цей вимірник використовують при плануванні та обліку процесів виробництва й обігу, визначенні фінансових результатів і рентабельності діяльності, а також для
здійснення розрахунків між підприємствами, організаціями, установами.
14 Внесення засновницького капіталу
Діяльність будь-якого підприємства забезпечується використанням певних господарських засобів. Господарські засоби можуть формуватися за рахунок власних та залучених джерел. Частину засобів засновник підприємства (власник) вносить на початку його діяльності. Внесками засновників можуть бути будівлі, споруди та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими матеріальними ресурсами, будівлями, спорудами, а також майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, як в національній, так і в іноземній валюті. Всі внески засновників, виражені у грошовому вимірнику, у сукупності становлять статутний капітал підприємства. При формуванні статутного капіталу в обліку слід дотримуватися принципу автономності, згідно з яким особисте майно власників, засновників, акціонерів не повинно відображатися в обліку та звітності.Формування статутного капіталу за рахунок внесків засновників (учасників) фіксується в установчих документах підприємства.
15. Господарські операції і факти в обліку - 12 вопросодинаковый почти.
16. Поняття про бухгалтерський баланс, його зміст, значення
Бухгалтерський баланс даєзмогуотриматиузагальнену та згруповануувідповіднийспосібінформацію про стан господарськихзасобів і джерелїхутворення на певну дату.
Значення балансу:1) це основа бухгалтерської звітності про результати господарської та фінансової діяльності підприємства за певний період;2) основне джерело інформації про майновий і фінансовий стани суб'єктів господарювання;3) інформаційна база для податкових органів, кредитних установ і органів державного управління майном;4) інформаційне забезпечення дя фінансового планування підприємства, контролю грошових потоків відповідно до отриманого прибутку.
Зміст бухгалтерського балансу складають такі його характеристики:• повнота охоплення сукупності всіх господарських процесів підприємства;• здійснення економічно обгрунтованого групування господарських процесів;• відображення зв'язків між господарськими явищами з додержанням типової кореспонденції рахунків.
17. Структура балансу
Баланс состоитизактива и пас сива.Активсостоитиз 3 разделов.Основныесредства и прочиевнеоборотныеактивы: - нематериальныеактивы; - основныесредства; - незавершенныекапвложения; - долгосрочныефинансовыевложения; - расчеты с учредителями и др.Запасы и затраты: - производственныезапасы; - МБП; незавершенноепроизводство; - расходы будущих периодов; - готоваяпродукция и др. Ден. средства, расчеты и пр. активы: - товарыотгруженные; - расчеты с дебиторами; - авансывыданные; - денежныесредства и др. Пассивбаланса. Источникисобственныхсредств: - уставнойкапитал; - добавочныйкапитал; - резервныйкапитал; - фонд накопления; - резервный фонд; - целевоефинансирование; - прибыльотчетногогода; - прибыльнераспределеннаяотчетногогода; - нераспределеннаяприбыльпрошлых лет. Расчеты и прочиепассивы (источникизаемныхсредств): долгосрочноекредитыбанков; долгосрочныезаймы; краткосрочныезаймы; Главныйпринипбаланса - равенствоактива и пассива. Валюта баланса - сумма по активу и пассиву. Структура баланса – удельныйвесотдельных статей в общейвалютебаланса.
18. Вплив господарських операцій на зміни в балансі
У процесі господарської діяльності відбувається зміна складу засобів, розміщення та зміни у джерелах їх формування, що призводить і до зміни окремих статей балансу в активі і пасиві. В деякихвипадкахцізмінизумовлюютьпоявунових статей балансу абозникненняінших.За характером впливу на баланс усігосподарськіопераціїподіляються на чотиритипиПерший тип операційхарактеризується змінамитільки в активі балансу: одна стаття активу збільшується, а друга зменшується на однакову суму. Валюта балансу не змінюється.Другий тип операційхарактеризується змінамитільки в пасиві балансу: одна статтяпасивузбільшується, а друга зменшується на однакову суму. Валюта балансу не змінюється.Третій тип операційхарактеризується змінами в активі й пасиві балансу на одну й ту саму суму в сторону збільшення. Валюта балансу збільшується.Четвертий тип операцій на балансіхарактеризується змінами в активі й пасиві балансу на одну й ту саму суму в сторону зменшення. Валюта балансу зменшуєтьсяКожнагосподарськаопераціявикликаєзміни не менше як двох статей балансу. При цьомуобов'язковозберігаєтьсязбалансованість активу і пасиву. Підсумок активу і пасиву балансу змінюєтьсятількитоді, коли господарськаопераціястосуєтьсяодночаснозасобів і джерелїхутворення. Рівністьпідсумків активу і пасиву балансу зберігаєтьсяпісля будь-якоїоперації, в чомуполягаєконтрольнийприйомподвійноговідображенняоперацій.
19. Класифікація балансів. Функції балансу
За джерелами складання розрізняли інвентарні, книжні та генеральні баланси. За строками складаннябалансиподілялись на вступні, операційні, ліквідаційні, об’єднуючі та розподільчі.Залежновідобсягуінформаціїбалансиподіляли на прості, складні і зведені.За змістомбалансиподілялись на сальдові, оборотні, результатні, проміжні, шахові та порівняльні.
При цьому необхідно враховувати різноманітність функцій, які виконують баланси в ринковій економіці України, зокрема: - забезпечення спостереження за рухом товарних потоків на території України та за її межами; - здійснення аналізу та прогнозування сталості взаємного обігу натуральних і грошових потоків в економіці; - вжиття розрахунково-аналітичного обґрунтування комплексних заходів державного регулювання економіки.
20. Бухгалтерські рахунки їх призначення
Рахункибухгалтерськогообліку — цеспосіб поточного обліку, контролю та групування за економічнооднорідними видами господарськихзасобів, їхджерел та операцій. Для облікузалишку і рухупевного виду господарськихзасобіввикористовуютьокремийрахунок.Рахунки мають вигляд двосторонніх таблиць, на яких окремо обліковуються збільшення і зменшення об’єктів обліку. Лівучастинурахунканазивають дебетом, праву — кредитом. У міруздійсненнягосподарськихопераційїхреєструють за дебетом або кредитом рахунка. Підсумоксумоперацій за дебетом рахунканазиваютьдебетовим оборотом, а підсумоксумоперацій за кредитом рахунка — кредитовим оборотом. Кінцевийзалишокзасобів на рахункуназиваютькінцевим сальдо, абозалишком на кінецьперіоду.Умовновсірахункибухгалтерськогооблікуподіляються на активні та пасивні. Рахунки, щопризначені для облікуактивівпідприємства, називаютьактивними. Рахунки, щовідображують облік джерелформування активів, називають пасивними.
21)Активні та пасивні рахунки, їх будова.
Активні рахунки призначені для обліку наявності та руху активів і відкриваються для статей балансу(„Основні засоби”, „Нематеріальні активи”, „Виробничі запаси”, „Товари”, „Каса”, „Рахунки в банках”, „Розрахунки з покупцями та замовниками” тощо).
Пасивні рахунки призначені для обліку наявності та зміни джерел утворення і відкриваються для статей балансу, що містяться в пасиві балансу („Статутний капітал”, „Резервний капітал”, „Нерозподілені прибутки”, „Довгострокові позики”, „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”, „Розрахунки з оплати праці” тощо).
При відкритті рахунків у них записують початкові сальдо на підставі статей балансу. Оскільки господарські засоби розміщені в лівій стороні балансу – активні, то і сальдо в активних рахунків записують зліва в дебеті рахунка. Так як джерела господарських засобів відображають у балансі з правої сторони, то і сальдо в пасивних рахунках записують справа у кредиті рахунка. Отже активні рахунки завжди мають дебетове сальдо, а пасивні рахунки – кредитове, що засвідчує тісний взаємозв’язок між балансом і рахунками. Можна сказати, що баланс складають за даними рахунків. При чому сума всіх дебетових залишків (сальдо) активних рахунків відображає загальну вартість господарських засобів і дорівнює підсумку активу балансу. Відповідно, сума всіх кредитових залишків (сальдо) пасивних рахунків відображає загальний обсяг джерел засобів і дорівнює підсумку балансу.
22)Техніка запису господарських операцій на рахунках обліку.
Відкрити рахунок – це означає дати йому назву, проставити код та робити на ньому записи; перший запис - перенос з балансу числової характеристики стану відповідного ресурсу, що називається залишком чи сальдо. Відкриття рахунку – це бухгалтерські дії по вибору з балансу показників, що характеризують об'єкт спостереження на початок звітного періоду, і переносу їх як початкове сальдо на бухгалтерські рахунки. Відкриваються рахунки за окремими видами активів та пасивів суб'єктів господарювання: грошових коштах в касі; грошових коштах, які знаходяться в банку; основних засобах; товарах; матеріалах; статутному капіталі; прибутку; дебіторській та кредиторській заборгованості та ін.
^ Кореспонденція рахунків - це зв'язок між рахунками, що випливає з подвійного запису даних про господарські факти.
Кореспондуючими називають рахунки, між якими виникає кореспонденція в бухгалтерських проводках. Іншими словами, це рахунки на яких відображається певна господарська операція.
23)Подвійне відображення операцій на рахунках, його сутність та контрольне значання
Подвійний запис на рахунках є одним з найбільш специфічних прийомів бухгалтерського обліку. Його суть полягає в тому, що кожна господарська операція викликає вартісну зміну як мінімум в двох об'єктах обліку,
відображених на відповідних бухгалтерських рахунках.
Подвійний запис - це спосіб відображення операції в дебеті одного та кредиті іншого взаємопов'язаних рахунків в однаковій сумі. Застосування подвійного запису має об'єктивний характер та пов'язане з подвійним характером відображення господарських операцій. Необхідність подвійного запису виражається в чотирьох типах балансових змін.
Використання подвійного запису має важливе контрольне значення, оскільки потребує обов'язкової збалансованості (рівності) підсумків записів на рахунках. Подвійний характер в частині активу і пасиву випливає із закону балансу. Збалансованість досягається по закінченні кожного звітного періоду, коли підраховуються суми оборотів по дебету і кредиту всіх ! рахунків незалежно від їх виду.
24)Синтетичні рахунки.Аналітичні рахунки.
Синтетичними називають рахунки призначені для обліку економічно однорідних груп засобів, їх джерел та господарських процесів у грошовому вимірнику. Облік, який здійснюють на підставі таких рахунків, називається синтетичним обліком. Дані синтетичного обліку використовують при складанні бухгалтерського балансу та інших форм фінансової звітності
Дані статистичного обліку застосовують для макроекономічного аналізу й управління, тому оперативний і бухгалтерський облік підпорядковують завданням державної статистики.
Облік, здійснюваний на підставі аналітичних рахунків, називається аналітичним. Це облік, в якому, крім грошового, застосовують натуральні й трудові вимірник
25)Взаємозвязок аналітичних та синтетичних рахунків.
1)На рахунках синтетичного й аналітичного обліку залишок (сальдо) розміщується на одній і тій же стороні рахунка.
2)Якщо дебетується чи кредитується синтетичний рахунок, то однаково дебетуються чи кредитуються його аналітичні рахунки.
3)Кожну операцію на рахунках синтетичного обліку записують загальною сумою, а на відповідних аналітичних рахунках — частковими сумами.
4)Сума залишків (сальдо) і оборотів за всіма аналітичними рахунками має дорівнювати залишку (сальдо) й оборотам, відповідно, синтетичного рахунка. Відсутність такої рівності свідчить про наявність помилок у бухгалтерських записах, які треба знайти і негайно виправити.
26)Складання оборотних відомостей по аналітичним рахункам.
Розрізняють 2 форми оборотних відомостей по аналіт рахункам:
1)оборотна відомість аналітичного обліку по товарно-матеріальних рахунках. Оскільки аналітичний облік ТМЦ ведеться в грошовому і натуральному вимірниках, тому в оборотних відомостях передбачаються графи для засобу кількості і суми. Для відображення сальдо початкового і кінцевого відведено по одній графі .Підсумки залишків і оборотів по оборотній відомості в аналітичних рахунках повинні дорівнювати залишкам і оборотам відповідного синтетичного рахунку;
2) оборотна відомість по ін рахунках, вони складаються за формулою, яка аналітична оборотній відомості по синтетичних рахунках. Оборотна відомість по аналіт. рахункових розрах. використовується: 1)для узагальнення оборотів і залишків по аналітичних рахунках; 2)по цій відомості визначається “розгорнуте” по активно-пасивному синтетичному рахунку.
27)Класифікація рахунків відносно балансу.
Класифікація рахунків бухгалтерського обліку, а іншими словами, групування їх за певними ознаками, допомагає процесу вивчення системи рахунків та застосуванню її на практиці.
Усі рахунки класифікують за об’єктами відображення (активні, пасивні, активно-пасивні), рівнем узагальнення даних про господарську діяльність (синтетичні рахунки, субрахунки, аналітичні рахунки), за економічним змістом, призначенням та структурою.
Класифікація рахунків за економічним змістом дає можливість встановити, які рахунки слід застосовувати для обліку певного об’єкта, тобто ця класифікація дозволяє визначити систему рахунків, які необхідно використовувати на підприємствах тієї чи іншої галузі. Вона будується відповідно до класифікації об’єктів бухгалтерського обліку.
28)Основи класифікацій рахунків бухгалтерського обліку
Рахунки бухгалтерського обліку класифікують за двома основними ознаками: за економічним змістом та за призначенням і структурою.
Класифікація рахунків за економічним змістом встановлює, що саме обліковується на даному рахунку, які конкретно об'єкти відображаються на ньому залежно від їх економічного змісту в процесі господарської діяльності. Ця класифікація дає можливість визначити систему рахунків, що підлягають використанню на підприємствах тієї або іншої галузі.
Класифікація рахунків за призначенням і структурою показує, для чого, для одержання якої інформації призначені ті або інші рахунки та яка їхня структура, тобто зміст дебету, кредиту і характер залишку. Однакові за структурою рахунки можуть відображати різні за економічним змістом господарські засоби і процеси.
29)Класифікація рахунків за економічним змістом
Класифікація рахунків за економічним змістом відповідає змісту предмета бухгалтерського обліку і зумовлена класифікацією об'єктів обліку, тобто господарських засобів, їх джерел і процесів.
Звідси за економічним змістом рахунки бухгалтерського обліку поділяють на дві групи:1)рахунки обліку господарських засобів (активів) підприємства і процесів;2)рахунки обліку джерел формування господарських засобів.
30)Класифікація рахунків за структурою та призначеннямКласифікація рахунків за призначенням і структурою відповідає на запитання, як саме обліковуються ті або інші засоби, джерела їх утворення та господарські процеси на бухгалтерських рахунках, що саме відображається за дебетом та кредитом рахунка та що характеризує залишок (сальдо) відповідного рахунка. У цілому дана класифікація характеризує обліково-технічні якості системи рахунків, застосовуваних в обліковому процесі.Рахунки бухгалтерського обліку за призначенням і структурою поділяють на такі групи: основні, регулюючі, операційні, результатні, позабалансові.Основні рахунки призначені для обліку стану та руху господарських засобів та їх джерел. Вони в сукупності характеризують майновий стан підприємства і є основою для складання бухгалтерського балансу. Їх у свою чергу поділяють на матеріальні, грошові, розрахункові та рахунки капіталів.
31 Структура плану рахунків бух обл
План рахунків охоплює 9 класів і поділяється на три логічні частини: балансові рахунки, бюджетні рахунки (рахунки доходів і видатків бюджету), меморандні і позабалансові рахунки: І. Балансові рахунки:
Клас перший. Активи.
Клас другий. Зобов'язання.
Клас третій. Кошти бюджетів та розпорядників бюджетних коштів.
Клас четвертий. Розрахунки.
П.Рахунки доходів та видатків бюджету (бюджетні рахунки):
Клас п'ятий. Результат виконання бюджету.
Клас шостий. Доходи бюджету.
Клас сьомий. Видатки бюджету.
Ш. Меморандні і позабалансові рахунки:
Клас восьмий. Управлінський облік.
Клас дев'ятий. Позабалансовий облік.
32 калькуляцыйны рахунки. особливосты регулючих рахункыв
Калькуляційні рахунки - рахунки бухгалтерського обліку, службовці для отримання даних, необхідних при обчисленні собівартості (калькулювання) виробленої продукції і виконаних робіт, угруповання витрат на виробництво у звітному періоді.
Регулюючі рахунки застосовуються для всебічної характеристики об'єктів обліку , коригування оцінки засобів , показаних на основних рахунках . Регулюючий рахунок може або збільшувати оцінку засобів , зазначену на регульованому рахунку , або зменшувати Залежно від цього вони поділяються на додаткові , контрарние і контрарності - додаткові . Контрарні рахунки використовуються для регулювання активних і пасивних рахунків, і відповідно з цим вони можуть бути контрактивної і контрпасивний рахунками .
33 результатны рахунки. транзитні рахунки.
Результатні рахунки використовують для відображення та порівняння витрат і доходів. Залежно від ступеня порівняння результатні рахунки поділяють на: операційно-результатні й фінансово-результатні.
Операційно-результатні рахунки призначені для виявлення результатів господарської діяльності підприємства шляхом порівняння валових доходів і валових витрат та визначення результату: прибутків чи збитків. Фінансово-результатні рахунки призначені для обліку і контролю чистих фінансових результатів діяльності підприємства – прибутку чи збитку..
Транзитний рахунок - це узагальнений рахунок зберігача, який відкривається у зберігача окремо за кожним торговцем цінними паперами (учасником організатора торгівлі) відповідно до внутрішніх документів зберігача та депозитарію для обліку цінних папері , зарезервованих власниками цих цінних паперів, що обслуговуються цим зберігачем, для продажу на організаторах торгівлі та цінних паперів, придбаних на організаторах торгівлі торговцями цінних паперів (учасниками організатора торгівлі) на користь осі , яким у цього зберігача відкриті рахунки в цінних паперах, до їх переказу на ці рахунки.
34 первинне спостереження в обліку і його документальне відображення
Первинне спостереження - перша, початкова ланка в ланцюжку функціонування господарського обліку. Від того, як воно буде виконано, залежать повнота і достовірність облікової інформації, яку її користувачам підготує бухгалтерія. Тому утримання і підготовки первинного спостереження приділяється велика увага.
Документ є основою і підтвердженням облікових записів. Всі господарські операції оформляються документами. Вони служать первинними обліковими документами (ПУД). На їх підставі ведеться бухгалтерський облік. Без документа немає бухгалтерського запису, а отже і правових наслідків.
35 види бухгалтерських документів їх класифікація
Класифікація документів - це поділ документів на класи за найбільш загальними ознаками схожості та відмінності, їх уніфікації.
Документи класифікуються за такими ознаками :
¨ за назвою - наказ, протокол, статут, акт, довідка;
¨ за походженням - службові та особисті;
¨ за місцем складання - внутрішні та зовнішні;
¨ за напрямком - вхідні та вихідні;
¨ за формою - типові, трафаретні, індивідуальні;
¨ за способом фіксації - письмові, графічні, акустичні,
фото- та кінодокументи;
¨ за стадіями створення - оригінали та копії;
¨ за терміном зберігання - тимчасового зберігання (до 10 років), тривалого зберігання (понад 10 років), постійного зберігання;
¨ за змістом - організаційно–розпорядчі, фінансово–розрахункові, постачально–збутові тощо.
Основні види документів.Наказ .Розпорядження ,Вказівка ,Протокол Лист ,Довідка , Доповідна записка Пояснювальна записка ,План , Звіт .
36 документообіг і зберігання документів
Документообіг – це рух документів в організації або фірмі з моменту їх створення або отримання до відправлення або передачі їх на зберігання до архіву.
Об’єм документообігу складається з вхідних, вихідних та внутрішніх документів, які оброблені за період одного календарного року.
Основні етапи документообігу:прийом вхідної кореспонденції;обробка та реєстрація документів;контроль виконання документів;обробка та відправлення вихідної кореспонденції.
Зберігання документів
Первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи мають зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером.
Бланки суворої звітності мають зберігатися в сейфах, металевих шафах або спеціальних приміщеннях, що забезпечують їх збереження.
Порядок зберігання первинних та вихідних документів на машинозчитуваних носіях визначається вказівками з організації бухгалтерського обліку з використанням обчислювальної техніки.
Первинні документи поточного місяця, що підлягають обробці ручним способом і належать до відповідного облікового регістру, комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються й супроводжуються довідкою для архіву.
Термін зберігання документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів та балансів у архіві підприємства, установи визначається згідно з Переліком типових документів, що використовуються в діяльності органів державної представницької і виконавчої влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання матеріалів, затверджених Головним архівним управлінням при Кабінеті Міністрів України.
37 Документування фактів в умовах комп'ютерного обліку
При комп'ютеризованому обліку первинний документ може складатися або в бухгалтерії, або на робочих місцях облікових працівників — у підрозділах підприємства — за допомогою комп'ютерів, підключених до локальних та глобальних обчислювальних мереж, причому документи, які зберігаються на електронних носіях інформації, можуть не мати паперових аналогів. Електронний документ реєструється в комп'ютерному журналі реєстрації первинних документів, а проводки, що за ним створюються (облікова фраза), додаються до електронного журналу операцій.
Основні відмінності технології первинного документування в комп'ютерних облікових системах такі:
а) накопичення і первинна обробка облікових даних відбуваються на персональних комп'ютерах, установлених безпосередньо на робочих місцях облікових працівників;
б) обробка первинної інформації здійснюється за принципом об'єднання процесів складання первинного документа та введення його до бази даних КІСП;
в) автоматична реєстрація первинної інформації за допомогою технологічних датчиків, сканерів штрихових кодів, касових апаратів, смарт-карток, електронних зважу вальних пристроїв, годинників, лічильників, вимірювальної тари тощо.
38 класифікація документів
¨ за назвою - наказ, протокол, статут, акт, довідка;
¨ за походженням - службові та особисті;
¨ за місцем складання - внутрішні та зовнішні;
¨ за напрямком - вхідні та вихідні;
¨ за формою - типові, трафаретні, індивідуальні;
¨ за способом фіксації - письмові, графічні, акустичні,
фото- та кінодокументи;
¨ за стадіями створення - оригінали та копії;
¨ за терміном зберігання - тимчасового зберігання (до 10 років), тривалого зберігання (понад 10 років), постійного зберігання;
¨ за змістом - організаційно–розпорядчі, фінансово–розрахункові, постачально–збутові тощо.
39 бухгалтерська обробка документів
Всі документи до запису їх за рахунками попередньо повинні бути оброблені . Виділяють наступні етапи обробки бухгалтерських документів:
1 . Перевірка документів .
а ) формальна (повнота його змісту) . При формальної перевірки визначають , чи всі необхідні реквізити заповнені , чи містить документ необхідні підписи , чи немає в ньому підчисток , помарок , необумовлені виправлень .
б) рахункова перевірка ( арифметична ) . Рахункова перевірка дозволяє встановити правильність арифметичних розрахунків , результатів таксування .
в) перевірка по суті - виявлення законності , зафіксованої в документі господарської операції.
2 . Таксування - переведення натуральних вимірників у грошові .
3 . Гасіння - позначка на документах про їх використання. Гасіння відбувається шляхом перекреслення документа або проставлення штампу « отримано» , «оплачено » або « погашено ».
4 . Групування документів за однорідними ознаками ( по касі , розрахунковому рахунку ) .
5 . Перенесення змісту документів в облікові регістри . На кожному первинному документі вказують кореспондуючі рахунки ( роблять контирування ) і суми господарських операцій з бухгалтерськимипроводках записують в облікові регістри .
6 . Підшивка документів по групах і здача в архів.