Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 1
ТЕМА 12: АНТИКРИЗОВЕ ФІНАНСОВЕ УПРАВЛІННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ
План
1. Сутність та основні елементи антикризового фінансового управління
2. Інституційні аспекти антикризового фінансового менеджменту
3. Оцінка ймовірності банкрутства підприємства
4. Фінансова санація як складова антикризового управління.
5. Реструктуризація підприємств у системі антикризового фінансового управління
Мета: придбати знання і навички в антикризовому фінансовому управлінні, засвоїти методи оцінки імовірності банкрутства та фінансової санації і реструктуризації підприємств у системі антикризового фінансового управління
Література:
1. Поддєрьогін А.М. Фінансовий менеджмент: Підручник / Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. /А. М. Поддєрьогін. – К.:КНЕУ, 2005. – с. 478-517.
2. Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. / Л.О. Коваленко, Л.М.Ремньова – К.: Знання, 2008. – с. 454-471.
1. Сутність та основні елементи антикризового фінансового управління
Чинним законодавством установлено, що ліквідація й реорганізація (злиття, приєднання, роз'єднання, виділення, перетворення) підприємства, проводиться за рішенням власника органом, уповноваженим створювати такі підприємства, або за рішенням суду, або арбітражу. Реорганізація підприємства, що може привести до економічних, демографічних і інших негативних наслідків, що стосується інтересів населення даної території, повинна погодитися з відповідним органом державної виконавчої влади.
Підприємство ліквідується:
Під час ліквідації й реорганізації підприємства, що звільняються працівникам, гарантується дотримання їхніх прав і інтересів відповідно до трудового законодавства України.
Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру. У випадку злиття підприємства з іншим всі майнові права й зобов'язання кожного з них переходять до підприємства, що появились у результаті злиття. Під час приєднання одного підприємства до іншого, до останнього переходять всі майнові права й зобов'язання приєднаного підприємства.
У випадку поділу підприємства, до нових підприємств, що возникли в результаті цього поділу, по розподільному акті (балансу) переходять у відповідних частинах майнові права й зобов'язання реорганізованого підприємства.
При виділенні з одного підприємства декількох нових, до кожного з них переходять по розподільному акті (балансу) у відповідних частинах майнові права й зобов'язання реорганізованого підприємства.
При перетворенні одного підприємства в інше, до тільки що створеного підприємства переходять всі майнові права й обов'язки колишнього підприємства.
Варто підкреслити, що коли мова йде про ліквідацію підприємства, необхідно розуміти, що воно припиняє своє існування як юридична особа в повному обсязі з усіма стадіями ліквідації його майна. Реорганізація підприємства може здійснюватися в різних формах: злиття, приєднання, роз'єднання, виділення, перетворення.
Реорганізація проводиться шляхом: виділення з великих структур малих підприємств і товариств із обмеженою відповідальністю; викупу підприємств через оренду; випуску акцій і т.д.
Ліквідація підприємства здійснюється створеної власником, уповноваженим, або органом ліквідаційною комісією, у випадках банкрутства підприємства - судом або арбітражем.
За рішенням останніх ліквідація може здійснюватися підприємством в особі його органа керування.
Відповідно до діючого законодавства в обов'язку ліквідаційної комісії входять:
1) розміщення в офіційному виданні публікації про ліквідацію підприємства;
2) виявлення претензій кредитора;
3) стягнення дебіторської заборгованості підприємства;
4) оповіщення кредиторів про ліквідацію підприємства;
5) проведення розрахунків із кредиторами;
6) складання ліквідаційного балансу, що передається власникові або органу, що призначив ліквідаційну комісію.
У випадках, коли строк внесення необхідних до стягнення з підприємства платежів ще не наступив, ліквідаційна комісія зобов'язана внести відповідну суму в дохід державного бюджету або на рахунок органів державного страхування, або зарахувати цю суму на ліквідаційний баланс, але за умови оформлення такого заліку особливим актом. В акті вказується правонаступник підприємства, суми кредитів і дата їхнього внесення, але не пізніше дати, установленої для їхнього погашення ліквідованим підприємством. Копії актів, підписаних ліквідаційною комісією й правонаступником, передаються відповідним органам для стягнення платежів.
У випадках, що коли належить із ліквідованого підприємства сума платежу, перевищує суму, зазначену в акті, правонаступник зобов'язаний виплатити повністю всю належну суму й одночасно внести виправлення в отриманий від ліквідаційної комісії баланс.
Ліквідаційна комісія може представити в банк, у якому перебуває рахунок ліквідованого підприємства, рахунок про припинення списання коштів з рахунку без згоди ліквідаційної комісії. На основі цієї заяви банківська установа припиняє подальший прийом виконавчих і інших документів з розрахунку, а прийняті раніше документи передає ліквідаційної комісії. Документи передаються ліквідаційному комітету з опису під розписку. Про факт передачі документів ліквідаційної комісії банк повинен сповістити взыскателей.
Якщо рішенням про ліквідацію відповідальність по зобов'язаннях ліквідованого підприємства покладена на іншу організацію, то оплата виконавчих і інших розрахункових документів провадиться з розрахункового рахунку тої організації, на яку покладена відповідальність по зобов'язаннях первісного платника.
Претензії кредиторів до ліквідованого підприємства задовольняється з майна цього підприємства. Претензії виявлені й заявлені після закінчення строку, установленого для їхньої заяви, задовольняються з майна підприємства, що залишилося після задоволення першочергових, претензій, виявлених претензій, а також претензій, заявлених у встановлений строк.
Претензії, не вдоволені за браком майна, уважаються погашеними. Погашеними вважаються також претензії, не визнані ліквідаційною комісією, а також за умови, якщо кредитори протягом місячного строку від дня одержання повідомлення про повне або часткове невизнання не пред'являть позови.
У випадку ліквідації підприємства здійснюється капіталізація тимчасових платежів, які стягуються із цього підприємства у зв'язку із заподіяними каліцтвами, або іншим ушкодженням здоров'я або зі смертю громадянина.
При ліквідації підприємства, внесок члена трудового колективу видається йому в грошовій формі або цінних паперах після задоволення претензій кредиторів.
Майно, що залишилося після задоволення претензій кредиторів і членів трудового колективу, використовується за вказівкою власника.
Виявлені претензії кредиторів до підприємства повинні задовольнятися за рахунок наявного майна цього підприємства, тобто основних фондів і оборотних коштів, а також інших цінностей, вартість яких визначається ліквідаційною комісією. У першу чергу виплачується бюджетна заборгованість підприємства, а також компенсуються витрати на відновлення природного середовища.
У випадку реорганізації підприємства, його права й обов'язки переходять до правонаступників. Правопреемничество по цивільному праву - це перехід права від однієї особи до іншої безпосередньо в чинність закону - або угоди. При реорганізації підприємства як юридичної особи до правонаступника переходять всі майнові права й обов'язки з моменту виключення реорганізованого підприємства з реєстру державної реєстрації.
Однієї із причин припинення діяльності підприємства є його банкрутство, що представляє собою неплатоспроможність і. неможливість продовження виробничої й господарсько-фінансової діяльності підприємства у зв'язку з відсутністю коштів.
Основним законодавчим актом, що визначає умови й порядок визнання юридичних осіб банкрутами з метою задоволення претензій кредиторів, є Закон "Про банкрутство",
Кредитором може бути громадянин або юридична особа, що має підтверджені відповідними документами майнові вимоги до боржника. Виробництво справ про банкрутство регулюється процесуальним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Законами "Про банкрутство" і "Про банки й банківську діяльність".
Підставою для порушення справи про банкрутство є заява в арбітражний суд кого-небудь із кредиторів, або самого боржника. При цьому кредитор вправі звернутися із заявою в арбітражний суд у випадку, коли банкрут не в змозі задовольнити протягом одного місяця визнані їм претензійні вимоги, або сплатити борг по виконавчих документах. Що стосується боржника, то він може звернутися в арбітражний суд за власною ініціативою у випадку фінансової неспроможності або погрози неспроможності.
До заяви боржника повинен додаватися список його кредиторів і боржників, бухгалтерський баланс і іншу інформацію про його фінансовий і майновий стан. Кредитор або боржник вправі відкликати свою заяву до прийняття арбітражним судом рішення про визнання боржника банкрутом. При цьому боржник може відкликати свою заяву тільки за згодою кредиторів.
Після прийняття заяви, арбітражний суд не пізніше п'яти днів від дня його надходження виносить визначення про порушення виробництва в справі про банкрутство. Протягом цього строку копії визначення про порушення справи про банкрутство повинні бути спрямовані боржникові, кредиторові й банкам, які здійснюють розрахунково-касове обслуговування боржника.
Законом передбачено, що не пізніше чим через один місяць від дня порушення виробництва в справі скликається попереднє засідання арбітражного суду, на якому суд оцінює представлені документи, заслуговує пояснення сторін банків, розглядає їхні клопотання. За результатами попереднього засідання арбітражний суд своїм визначенням, якщо буде потреба, призначає розпорядника майна представити в офіційний друкований орган Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство. В оголошенні повинні втримуватися:
Розпоряджатися майном боржника арбітражний суд уполномочивает банк, що здійснює розрахунково-касове обслуговування боржника, Фонд державного (комунального) майна (якщо боржник - державне підприємство, організація) або інша особа за пропозицією боржника або кредиторів. Розпорядник майна відповідає за неналежне здійснення повноважень.
Повноваження відносно розпорядження й контролю за майном боржника втрачають чинність із моменту утворення ліквідаційної комісії.
Кредитори в місячний строк від дня опублікування повідомлення про порушення справи про банкрутство подають в арбітражний суд письмові заяви з майновими вимогами до боржника, а також підтверджувальні їхні документи. За результатами розгляду цих вимог арбітражний суд своїм визначенням вправі визнати їх або відхилити. Зазначене визначення може бути проведене в порядку нагляду. Заяви кредиторів повинні оплачуватися державним митом у встановленому порядку. Слід зазначити, що громадяни і юридичні особи, що бажають взяти участь у санації боржника, у місячний строк повинні представити в арбітражний суд заяви з письмовим зобов'язанням про переклад на них боргу, а також указати умови санації юридичної особи - боржника.
Через місяць від дня опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство арбітражний суд виносить визначення, у якому зобов'язує всіх осіб, що подала заяви з майновими вимогами до боржника, скликати збори з їхньою участю, на яких якщо буде потреба створюється їхній повноважний комітет. Створення комітету є необхідним, якщо кількість кредиторів перевищує десять осіб. Повноваження комітету визначаються зборами кредиторів. Рішення про створення комітету й наданих йому повноваженнях повинне бути надане в арбітражний суд.
По закінченні місячного строку господарський суд вправі винести визначення про проведення санації боржника. Зазначене визначення виноситься в тому випадку, якщо надійшли пропозиції від бажаючих задовольнити вимоги кредиторів до боржника й виконати його зобов'язання перед бюджетом, а також за умови згоди збори (комітету) кредиторів зі строками виконання цих зобов'язань і на переведення боргу. За боржником право вибору умов проведення санації шляхом реорганізації або приватизації залишається тоді, коли він сам звернувся в арбітражний суд із заявою про визнання його банкрутом.
Господарський суд визнає боржника банкрутом у випадку відсутності пропозицій по проведенню санації або незгоди кредиторів з умовами проведення санації боржника. Про визнання боржника банкрутом господарський суд приймає постанову. У постанові вказуються ліквідатори із числа представників збори кредиторів, банків, фінансових органів, а також Фонду державного (комунального) майна.
Копія постанови господарського суду про визнання боржника банкрутом направляється:
Законом "Про банкрутство" визначено, що з моменту визнання боржника банкрутом:
Призначені постановою арбітражного суду ліквідатори утворять ліквідаційну комісію, до складу якої повинен бути включений також розпорядник майна боржника. Ліквідаційна комісія: управляє майном банкрута, визначає його ліквідаційну вартість і розпоряджається їм, вживає заходів по стягненню дебіторської заборгованості, реалізує майно банкрута й здійснює інші міри, спрямовані на задоволення вимог кредиторів. Дії ліквідаційних комісій можуть бути оскаржені в арбітражному суді.
З метою погашення боргу, стягнення може ставитися до всього майна банкрута, що належить йому на правах власності або повного господарського ведення.
Майно, на яке поширюється стягнення, оцінюється ліквідаційною комісією в порядку, установленому Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (мала приватизація)". Для майна, що продається на аукціоні, оцінна вартість є початковою.
Рішення про продаж майна банкрута приймається ліквідаційною комісією з узгодження зі зборами (комітетом) кредиторів.
При цьому голова ліквідаційної комісії через засоби масової інформації повинен забезпечити оповіщення про порядок продажу майна банкрута, його складі, умовах і строках проведень, придбання майна. У випадку надходження двох і більше пропозицій, голова ліквідаційної комісії може призначити проведення конкурсу (аукціону).
Кошти, виручені від продажу майна банкрута, направляються на задоволення претензій кредитов. насамперед повинні бути покриті видатки, пов'язані з виробництвом справи про банкрутство в арбітражному суді й роботою ліквідаційної комісії, функціонуванням розпорядника майна, а також задоволені вимоги кредиторів, забезпечені заставою.
Подальше погашення боргів провадиться в такій послідовності:
У випадку недостатності майна для повного задоволення всіх вимог однієї черги претензій, вони задовольняються пропорційно належному кожному кредиторові сумі.
Вимоги, заявлені по закінченні строку, установленого для їхнього подання, не розглядаються й відповідні борги вважаються погашеними. Вимоги, не вдоволені за недостатністю майна, уважаються погашеними.
Майно, що залишилося після задоволення претензій кредиторів і членів трудового колективу, повинне бути передане власникові, якщо арбітражний суд прийняв постанову про реорганізацію (ліквідації) підприємства-боржника.
За результатами роботи ліквідаційної комісії представляє в а господарський суд ліквідаційний баланс. Господарський суд після заслуховування членів ліквідаційної комісії й збори (комітету) кредиторів виносять визначення про затвердження ліквідаційного балансу або призначенні нових ліквідаторів.
Якщо за результатами ліквідаційного балансу не залишилося майна після задоволення вимог кредиторів, арбітражний суд виносить визначення про ліквідацію юридичного особи-боржника.
Якщо майна банкрута досить, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, вона вважається від боргів і продовжує свою підприємницьку діяльність. Господарський cyд може винести визначення про реорганізацію (ліквідації) юридичної особи, що звільнилося від боргів, тільки а випадках, корду в нього залишилося майнових активів менше, ніж потрібно для його функціонування відповідно до законодавства, або по клопотанню власників його майна.
2. Правові основи створення підприємства
Громадяни і їхні об'єднання мають право на здійснення підприємницької діяльності тільки після акту державної районної, міський, районної в місті державної адміністрації по місцю діяльності або проживання. Місцем діяльності підприємства вважається адреса знаходження його постійно діючого керівного органа.
Відомості про державну реєстрацію підприємства протягом 10 днів направляються Міністерству фінансів і Міністерству статистики України. Підприємство включають до державного реєстру з моменту його реєстрації.
Для державної реєстрації підприємства у відповідну державну адміністрації подаються такі документи:
Посвідчення про реєстрацію видається органом, що здійснює реєстрацію в місячний строк.
У випадку, коли підприємство на момент державної реєстрації не мало власного приміщення, реєстрація може проводиться по юридичній адресі, у тому числі домашньому, одного із засновників. При цьому реєстрація по домашній адресі не надає право підприємству здійснювати виробничу діяльність у будинках державного житлового фонду.
Відмова в державній реєстрації може бути у двох випадках:
Неможлива відмова в державній реєстрації із причин недоцільності.
У випадку, якщо реєстрація підприємства не відбулася у встановлений строк, або отримана відмова про її проведення, що засновник (засновники) підприємства вважають необґрунтованим, він (вони) мають право звернутися в суд.
За державну реєстрацію підприємства вноситься плата, розмір якої встановлений Кабінетом Міністрів.
2. Оцінка ймовірності банкрутства підприємства
Оцінка фінансового стану підприємства може здійснюватися різними методами, заснованими на розрахунку ряду показників. Використовувані показники повинні забезпечувати комплексну характеристику підприємства. Серед них можна назвати показники фінансової стабільності, рівень ліквідності балансу й інші фінансові коефіцієнти.
Загальним недоліком існуючих способів оцінки підприємства варто назвати неможливість прогнозувати перспективи його розвитку.
Закордонна практика аудиторської перевірки фінансового стану підприємства успішно застосовує метод “Z - рахунок Е. Альтмана”, що дає можливість виявити схильність підприємства банкрутству й зробити його комплексну оцінку на основі аналізу групи взаємозалежних показників.
Вивчення можливостей даного методу показало, що він може бути використаний не тільки для розрахунку ймовірності банкрутства підприємства, але й у системі оперативного керування фінансовими потоками на підприємстві.
Для розрахунку даного показника використовується наступна формула:
У таблиці 1 наведена шкала значення “Z - рахунок Е. Альтмана” для оцінки ймовірності банкрутства підприємств.
Таблиця - Шкала ймовірності банкрутства
|
Шкала значення “Z – рахунок Е. Альтмана” |
Імовірність банкрутства |
|
Дуже висока |
|
|
Висока |
|
|
Банкрутство можливо |
|
|
Дуже низька |
Необхідність оцінки ймовірності банкрутства підприємств є досить актуальною. Останні роки виросло число збиткових підприємств. Якщо по промисловості в 1993 р. Якщо по промисловості в 1993 р. підприємств було 1,9%, то в 1999 р. - є практично кожне друге підприємство промисловості збитково.
Структуру “Z - рахунок Е. Альтмана” можна умовно розділяти на п'ять окремих розрахунків значень елементів на основі семи показників статотчетности підприємства. Кожне розрахункове значення, як і на “Z - рахунок Е. Альтмана”, припускає якісну характеристику. Економічне втримування розрахункових показників полягає в наступному:
Структуру “Z - рахунок Е. Альтмана” можна умовно розділяти на п'ять окремих розрахункових значень (елементів) на основі семи показників статотчетности підприємства. Кожне розрахункове значення, як і на “Z - рахунок Е. Альтмана”, припускає якісну характеристику. Економічне втримування розрахункових показників полягає в наступному:
перший розрахунковий показник характеризує кількість оборотних коштів, доводяться на 1 грн. вкладених коштів;
друг і третій - відображають частку прибутку й частку валового доходу у всіх вкладених коштах;
“всі активи” - це основні кошти, нематеріальні активи, довгострокові й короткострокові фінансові вкладення, матеріально-виробничі запаси, чиста дебіторська заборгованість, незавершене виробництво, кошти;
четвертий - показує частку власних коштів у всіх коштах, який розташовує підприємство, або скільки доводиться власних коштів на 1 грн. всіх коштів (власних і позикових);
п'ятий показник визначає частку реалізованої продукції, що доводиться на всі вкладені кошти.
У цілому “Z - рахунок Е. Альтмана” як агрегированный показник (англ. aggregate - з'єднання, сукупність, тобто зведений, укрупнений, підсумковий, комплексний показник) дає якісну характеристику й оцінює ймовірність банкрутства підприємства. Для того щоб даний метод було застосовувати, необхідно всі показники “Z - рахунок Е. Альтмана” привести у відповідність із діючої в Україні статистичною звітністю. Із цією метою авторами використовувався метод експертної оцінки, у результаті були ідентифіковані всі показники, на основі яких і розраховується ймовірність банкрутства підприємства.
Таблиця - Розшифровка показників для розрахунку “Z - рахунок Е. Альтмана”
|
№ п/п |
Показник у формулі |
Показник у статотчетности |
|
1 |
Оборотний капітал |
1.1 Запаси 1.2 Дебіторська заборгованість 1.3 Кошти (каса, кошти на розрахунковому рахунку) |
|
2 |
Всі активи: оборотний капітал 1.1 - 1.3; основний капітал 2.1 - 2.3; нематеріальні активи 2.4 |
2.1 Завдання, спорудження 2.2 Устаткування 2.3 Транспортні засоби 2.4 Нематеріальні активи виробництва (видавничі права, патенти, вартість фірмового знака) |
|
3 |
Нерозподілений прибуток |
3.1 Нерозподілений прибуток |
|
4 |
Дохід від основної діяльності |
4.1 Валовий дохід |
|
5 |
Ринкова вартість звичайних і привілейованих акцій |
5.1 Статутний капітал (якщо не визначена ринкова вартість акцій) |
|
6 |
Всі пасиви |
6.1 Власний капітал |
|
7 |
Обсяг продажів |
7.1 Обсяг реалізації без обліку ПДВ |
Відповідно до викладеного методу вторами виконані розрахунки по підприємствах м. Харкова й отримані значення показника, які свідчать про те, що переважна більшість розглянутих заводів має високу ймовірність банкрутства.
Метод “Z - рахунок Е. Альтмана” можна використовувати не тільки як спосіб визначення ймовірності банкрутства, але і як інструмент прогнозування необхідних пропорцій у фінансовій діяльності підприємства.
3. Фінансова санація як складова частина антикризового керування
Термін “санація” походити від латинського “sanare” і перекладається як оздоровлення або видужання. Економічний словник трактує це поняття як систему заходів, щ здійснюються для запобігання банкрутству промислових, торгових, банківських монополій. Санація може відбуватися злиттям підприємства, яку перебуває на межі банкрутства з потужнішою компанією; випуском нових акцій або облігацій для мобілізації копійчаного капіталу; збільшення банківських кредитів і надання урядових субсидій; перетворенням короткострокової заборгованості на довгострокову; повною або частковою купівлею державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства.
Питання для самоперевірки
У чому сутність дискримінантної функції К. Беермана?