ТЕМА 5 ОСНОВИ САМОРЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ Теорія попиту
Работа добавлена на сайт samzan.net:
PAGE 11
ТЕМА 5. ОСНОВИ САМОРЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ
- Теорія попиту. Крива і закон попиту.
- Теорія пропозиції. Крива і закон пропозиції..
- Ринкова ціна
- Конкуренція та її роль у функціонуванні ринкової системи.
1. ТЕОРІЯ ПОПИТУ. КРИВА І ЗАКОН ПОПИТУ
Попит - це потреба в певних благах, забезпечена грошовими коштами покупця. По-іншому, попит - це платоспроможна потреба, що означає готовність і здатність, бажання і можливість покупця придбати товари і послуги. Отже, попит тісно пов'язаний з дійсними суспільними потребами, але він не співпадає з їхньою кількісною визначеністю.
Попит - це та кількість товару (послуг), яку потенційні споживачі спроможні (хочуть і можуть) купити за наявності в них грошових коштів за певний період часу за тих чи інших можливих цін на товар.
Величина попиту на той чи інший товар (послугу) залежить насамперед, від ціни. Причому зв'язок між ціною і величиною (обсягом) попиту є зворотним (обернено-пропорційним). При незмінності інших рівних умов зниження ціни веде до зростання величини (обсяг) попиту на товар і навпаки. Такий зворотний зв'язок називають законом попиту. В основі дії закону попиту лежить наступне:
- Здоровий глузд вказує на те, що висока ціна не стимулює зростання покупок і навпаки.
- Дія закону спадної граничної корисності, суть якого полягає в тому, що кожна наступна одиниця товару приносить менше задоволення, ніж попередня, і тому споживач готовий придбати кожну наступну одиницю товару за меншу ціну.
- Ефект від доходу і заміщення. Ефект доходу вказує на те, що зниження ціни продукту збільшує купівельну спроможність споживача і тому споживач може придбати більше певного товару за нижчу ціну, не обмежуючи себе у споживанні інших благ.
- Ефект заміщення полягає в тому, що при нижчій ціні у людини з’являється стимул купувати дешевший товар замість аналогічних товарів, які тапер відносно дорожчі. Споживачі схильні заміщати споживання дорожчих товарів дешевшими (за інших нез мінних умов, тобто, якщо ці товари якісні, відповідають стандартам і т. ін.).
Закон попиту проявляється у „кривій попиту” (рис.1)
Рис. 1. Крива попиту (D)
На графіку відображено залежність величини попиту від ціни. На осі абсцис (Q) - величина (обсяг) попиту на товар X при кожному значенні ціни на нього; на осі ординат (Р) - ціна одиниці товару (X). Крива попиту D має від'ємний нахил, що відображає обернену залежність між ціною за одиницю товару і обсягом (величиною) попиту нього. Так, при ціні 5 гривень, величина попиту складе дві одиниці, а при ціні 1 гривня величина попиту на товар буде 12 одиниць.
Дія закону попиту є обмеженою в наступних випадках (закон попиту не діє):
- при ажіотажному попиті, викликаному очікуванням підвищенням цін
- для деяких рідкісних і дорогих товарів, купівля яких є засобом нагромадження (золото, срібло, антикваріат)
- при переключенні попиту на більш нові та якісні товари (друкарські машинки і комп’ютери)
Детермінанти попиту. При побудові кривої попиту (рис.1.) виходять з припущення, що ціна є найважливішою детермінантою кількості будь-якого блага, яке купують споживачі. В дійсності на кількість купованого блага впливають також інші фактори. Такими чинниками є так звані нецінові детермінанти попиту. Якщо ці нецінові детермінанти попиту в дійсності змінюються, то це призводить до збільшення чи зменшення попиту на товар при кожній окремо взятій ціні. Графічно це виражається зміщенням всієї кривої попиту вправо або вліво (рис.2). Зміщення кривої попиту вліво означає зменшення попиту, а зсув її вправо - його збільшення. Тут доцільно відмітити, що в аналізі попиту прийнято розрізняти поняття „зміна величини (обсягу) попиту" і "зміни попиту". Зміна величини попиту відбувається внаслідок зміни ціни і відображається рухом точки по кривій вниз чи вгору (від А до В чи, навпаки, від В до А). Сам попит в цьому випадку не змінюється, а збільшується чи зменшується кількість товару, на яку змінюється величина (обсяг) попиту.
Зміни в попиті відбуваються при зміні нецінових детермінантів попиту, тому їх називають факторами зміни попиту. Якщо одна чи кілька нецінових детермінант попиту змінюються при незмінних цінах, то це призводить до зміни попиту, його збільшення чи зменшення. Як результат крива попиту зміститься вправо і вверх або вліво і вниз (рис.2). і Найважливішими неціновими детермінантами ринкового попиту є:
- Зміна цін на поєднані товари. Існують взаємозамінювані та взаємодоповнюючі товари. Взаємозамінювані товари: між ціною на один із них і попитом на інший існує прямий зв’язок(масло і маргарин, чай і кава). Це означає, що у товарів субститутів існує прямий зв'язок між ціною одного та попитом на інший з них. Взаємодоповнюючі товари – між ціною на один із них і попитом на інший існує зворотній зв’язок (автомобіль, бензин, моторне масло, шини тощо)
- Грошові доходи споживачів. Вплив на попит змін грошових доходів здавалось би є досить простим, чим більше коштів споживачі мають для витрат, тим більше товарів вони дозволяють собі купити за існуючим цінами. В дійсності цей вплив доходів на попит є дещо складнішим. При зростанні доходів, споживачі дійсно, купують більше певних товарів і навпаки, при зниженні доходів попит на ці товари зменшується. Товари, попит на які змінюється прямопропорційно зі зміною доходу, називаються товарами вищої категорії, або нормальними товарами. (більш якісні продукти харчування, дорогий одяг, машини). Збільшення доходів може знижувати попит також на вживані товари - одяг, автомашини, що були в користуванні, харчові продукти нижчої якості, такі як маргарин тощо. В той же час при знижені доходів попит на такі товари зростає. Товари, попит на які змінюється в протилежному напрямі, тобто знижується при збільшені доходів після певного його рівня або збільшується при знижені доходів, називаються товарами нижчі категорії.
- Смаки і уподобання споживачів, мода. На зміну смаків споживачів впливає мода, уподобання, реклама. До цього фактору належить також і вплив технологічних змін, що викликають появу нового продукту. Наприклад, поява домашніх комп'ютерів практично ліквідувала попит на друкарські машинки, винайдення і розповсюдження компакт-дисків кардинально зменшило попит на вінілові платівки.
- Очікування споживачів. Значною мірою впливає на попит і очікування споживачів щодо майбутніх цін на товар, наявність самого товару в майбутньому та власних доходів у перспективі
- Кількість споживачів (покупців) на ринку тощо. Очевидно, що збільшення кількості споживачів призводить до збільшення попиту при кожній ціні на даний товар, і навпаки.
Таким чином, зміна в одній чи кількох нецінових детермінантах попиту викликає відповідну зміну попиту. Так, до збільшення попиту здатні призвести: ріст доходів споживачів; ріст ціни товарів-замінників; зниження ціни товарів, що доповнюють даний товар; зміна смаків споживачів у бік даного товару; очікування росту ціни наданий товар; очікування збільшення власних доходів; збільшення кількості споживачів на ринку. Відповідно, зменшення попиту здатні спричинити протилежні зміни у вказаних факторах.
Існують виключення із закону попиту (парадокс Гіффена) – коли ціни підвищуються на деякі товари і попит на ці товари зростає. Це пояснюється:
- Очікування більш високих цін у майбутньому збільшує поточний попит на товар;
- Ефект заможної людини. Певна частина людей хочуть використати товар для створення певного образу у суспільстві і згодні за це платити.
- Якщо споживач не має достатньо інформації про продукт і для нього висока ціна асоціюється з високою якістю.
2. ТЕОРІЯ ПРОПОЗИЦІЇ. КРИВА І ЗАКОН ПРОПОЗИЦІЇ
Пропозиція - це та кількість товару, яку існуючі та потенційні постачальники готові поставити на ринок за кожною з можливих цін певний період часу.
Пропозиція, так само як і попит, може бути індивідуальною пропозицією (кількістю товарів, яку готовий запропонувати на ринок окремий виробник, або постачальник) та ринковою пропозицією, яка являє собою кількість товарів, що готові запропонувати на ринок всі виробники. Важливо відмітити і те, що величина пропозиції, як правило, не співпадає з величиною (обсягом) продажу товарів, яка в більшості випадків є меншою, ніж величина пропозиції. Причина - недостатній попит на запропонований товар.
При аналізі пропозиції ціна є головною детермінантою пропозиції будь-якого продукту. На відміну від попиту, між ціною на товар та величиною його пропозиції існує пряма залежність, що пояснюється здоровим глуздом. Чим більшою є ціна на товар, тим більшу кількість товару готові запропонувати існуючі постачальники, оскільки зростає прибутковість даного товару.
Сталий причинно-наслідковий зв'язок між ціною та величиною товарів (послуг), який товаровиробники здатні поставити на ринок, виражається законом пропозиції.
Зміст закону пропозиції полягає в тому, що чим вища ціна (за інших незмінних умов), тим більше товару товаровиробники готові запропо нувати на ринок упродовж певного проміжку часу, і, навпаки, чим нижча ціна, тим менше товарів товаровиробники будуть поставляти на ринок.
Рис. 2. Крива пропозиції (S)
Графік кривої пропозиції (Suррlу), яка позначається англійською літерою S (рис.2).
Отримана на графіку крива, що відображає зв'язок ціни і величини (обсягу) пропозиції отримала назву кривої пропозиції. Як видно з рис вона спрямована вверх і вправо. Рух точки по кривій пропозиції відображає зміну величини (обсягу) пропозиції залежно від зміни ціни: збільшення при підвищені ціни за одиницю товару і зменшення при зниженні ціни.
Побудова кривої пропозиції зв'язана з припущенням "за інших рівних (незмінних) умов", тобто з припущенням, що нецінові детермінанти пропозиції є заданими величинами і не піддаються змінам. Але, якщо одна чи декілька із нецінових детермінант пропозиції в дійсності будуть змінюватись, то положення кривої також буде змінюватися, відображаючи зміни у самій пропозиції, зміщуючи криву пропозиції праворуч вниз і або ліворуч вверх
До основних нецінових детермінант пропозиції відносяться наступні:
Ціни на ресурси. Підвищення ціни на будь-який з ресурсів, необхідних для виробництва даного товару, призводить до збільшення затрат і зниження прибутковості при незмінній ринковій ціні, до обмеження пропозиції одних виробників та закриття виробництва і переходу виробників у вигідніші галузі.
Технологія виробництва. На обсяги пропозиції мають вплив такі процеси, як вдосконалення існуючих чи відкриття нових технологій, у результаті чого знижуються витрати. При незмінній ринковій ціні збільшується прибутковість даного виробництва, що призводить до збільшення його пропозиції.
Ціни на інші товари. Зміна цін на інші товари також може змінити пропозицію продукту. Так зниження ціни на пшеницю може спонукати сільгоспвиробників до вирощування, наприклад, цукрових буряків, і навпаки, підвищення цін на пшеницю заставляє виробників скорочувати вирощування цукрових буряків. Зростання цін на шкіряні куртки супроводжується скороченням виробництва курток з синтетичного волокна і т. ін.
Очікування зміни цін. Якщо постачальники очікують, наприклад, ріст цін у майбутньому на свій товар, то вони відреагують на це або скороченням поточної пропозиції для створення запасів на майбутнє (якщо виробничі потужності певною мірою обмежені), або нарощенням обсягів виробництва.
Податки і дотації. Якщо розглядати податки як елемент витрат виробництва, то їх ріст викликає наслідки, аналогічні наслідкам росту цін на економічні ресурси - призведе до скорочення пропозиції. Дотації (доплати підприємствам) викликають ефект, обернений впливу податків - їхній ріст призводить до збільшення пропозиції (надання дотацій знижує реальні витрати фірми).
На зміну пропозиції впливає і ряд інших нецінових детермінант: число продавців на ринку, зміни погоди, кліматичних умов (особливо для сільськогосподарського виробництва), стихійні лиха, промислова криза тощо.
Слід відмітити і те, що пропозиція на короткому відрізку часу відносно нечутлива до зміни ціни (менш чутлива) порівняно з довгостроковим періодом. Це зв'язано з тим, що зміни у кількості поставок товару вимагають, як правило, найму чи звільнення робітників, монтажу обладнання тощо, а для їх здійснення - певного часу.
Таким чином, зміни однієї чи кількох нецінових детермінант пропозиції викликають відповідну зміну пропозиції (отже і зрушення кривої пропозиції: праворуч і вниз при її збільшенні; ліворуч і вверх при її скороченні).
3. РИНКОВА ЦІНА
У сучасних умовах економічною наукою визнано, що вирішальна роль у формуванні цін належить попиту і пропозиції, корисності, якості товару та ряду інших детермінант ціни (про них йтиме мова згодом у даному питанні). Ціна - це грошова сума, що сплачується за конкретний товар.
Домінуючим законом ціноутворення в обігу стає закон попиту і пропозиції, який не тільки встановлює ціну ринкової рівноваги, а й формує в кінцевому підсумку ринкову вартість товару. Ціна пропозиції та ціна попиту, що формується під дією зазначених законів, зустрічаються на ринку, щоб знайти деяку середню величину ціни - ринкову ціну. Коливання ринкової ціни залежно від попиту і пропозиції об'єктивно обмежені в діапазоні, де для виробника нижня межа визначається вартістю середніх витрат виробництва, а верхня - гранич ною кількістю грошей у споживача, тобто рівнем його платоспроможності, але не тільки ним, а й рядом інших факторів.
Взаємодія попиту і пропозиції. Виходячи на ринок, продавці і покупці у своїх діях спираються на власний досвід та інформацію, яку їм надає ринок насамперед через ціни. Але на ринку нерідко виявляється, що споживачі помилилися в своїх очікуваннях, оскільки постачальники запропонували менше товарів, ніж покупці готові були купити їх за певною ціною. Можлива й інша ситуація, коли виробники пропонують більший обсяг товарів, ніж споживачі готові купити за встановлену продавцями ціну.
Ситуація на ринку, коли підприємці пропонують за певною ціною стільки товарів, скільки споживачі готові купити, називають ринковою рівновагою. Іншими словами, ринкова рівновага має місце тоді, коли попит і пропозиція за певної ціни є урівноваженими.
Використовуючи попередньо побудовані нами криві попиту (рис. 1) та пропозиції (рис.2), побудуємо графік рівноваги попиту і пропозиції (рис.3).
На графіку рівновага зображена точкою Е, де перетинаються криві попиту (Dх) і пропозиції (Sх). Цій точці рівноваги відповідає рівноважна ціна (ціна рівноваги) Ро та рівноважний обсяг попиту і пропозиції Qo.
Ціна рівноваги (Ро) - це така ціна, за якої попит і пропозиція урівноважуються (продавці пропонують стільки товарів, скільки покупці готові їх купити). Якщо ціна підніметься вище рівноважного рівня, тобто зміститься вгору до точки (Р1), то на ринку відбудуться такі зміни: величина попиту зменшиться, змістившись ліворуч з (Qo) до (Qd1), а пропозиція зросте від (Q1) до (Qs1). Утвориться надлишок запропо нованих товарів.
Якщо ж ціна опуститься нижче рівноважного рівня до Р2, то попит зросте від (Qo) до (Qd2), а пропозиція зменшиться з (Qo) до (Qs2), виникає дефіцит товарів на ринку.
Для відновлення рівноваги в першому випадку, на ринку буде відбуватися наступне. Затоварення змушуватиме продавців знижувати ціни, а за цих умов величина попиту зростатиме, а пропозиція буде зменшуватись до відновлення рівноваги між ними і встановлення ціни рівноваги (Ро). У другому випадку, при товарному дефіциті, конкуренція між споживачами зумовить зростання ціни з (Р2) до (РО), що призведе до скорочення величини попиту і збільшення величини пропозиції. Це буде відбуватись до того часу, поки не відновиться рівновага між величиною попиту і пропозиції (Qo) при рівноважній ціні (Ро).
Стан рівноваги між попитом і пропозицією швидше теоретична абстракція. У реальному житті така економічна ситуація виникає лише подекуди і дуже швидко порушується. Однак розуміння механізму встановлення і порушення рівноваги між попитом і пропозицією має надзвичайно важливе значення для розуміння закономірностей функціонування саморегульованої ринкової економіки.
У сучасній економічній науці отримало визнання те, що основою формування ціни є не тільки вартість товару, а цілий ряд факторів: 1) вартісні, причому, як сфери виробництва, так і обігу; 2) співвідношення попиту і пропозиції; 3) державного регулювання; 4) психологічні; 5) типів ринку.
Серед вартісних факторів впливу на ціну виділяють ряд тих, що визначально проявляються у виробництві і суттєво впливають на зниження витрат (зростання продуктивності праці та її технічної оснащеності, запровадження нових прогресивних технологій, підвищен ня кваліфікаційно-культурного рівня працівників, поліпшення організації виробництва і праці тощо) та граничну корисність товару, яка проявляється через суб'єктивну оцінку споживачем їх на ринку.
Держава в умовах ринкових відносин, у певних межах в ряді випадків бере участь у ціноутворенні. Світовий досвід показує, що вплив держави на ціноутворення може здійснюватися за такими напрямами:1) встановлення основних правил ціноутворення; 2) державний контроль за цінами; 3) державна підтримка цін в аграрному секторі; 4) використання цін для захисту інтересів країни у зовнішньоекономічних відносинах тощо.
Психологічними факторами ціни є не тільки оцінка споживачем "граничної корисності товару", а й інші: товарні знаки, товарні марки, реклама, "престижні надбавки" до ціни, які використовуються для деяких видів товарів (вин, сортів пива, парфумів і т. ін.), і навіть сприйнятті покупцем цифр ціни (не 300, а 299), що відчутно підвищує попит.
Значний вплив на ціни здійснює тип ринку (чистої конкуренції монополістичної конкуренції, олігополії чи чистої монополії - їх ознаки будуть розглянуті в наступному питанні даної лекції). Так, в умовах ринку монополістичної конкуренції існує багато варіантів цін на товари, що задовольняють певну потребу споживача. Наприклад, покупцям пропонується 400 видів зубної пасти. Тут продавець може впливати на ціни, а покупці, маючи широкий вибір товарів, готові платити за товарі різні ціни. В умовах чистої монополії, де існує один продавець, ціна регулюється монополістом (і контролюється державою).
Функції ціни відображають її суть, призначення, роль в господарському житті, а також взаємозв'язок з іншими економічними категоріями і явищами.
Облікова функція ціни полягає в тому, що вона є засобом обліку і виміру витрат на виробництво товару. В кінцевому підсумку ціна відображає не тільки величину загальних витрат виробництва й обігу товарів, а й величину прибутку. В ринковій економіці ця функція не може зводитись тільки до виміру витрат, більш важлива її роль, у цьому випадку, полягає у вияві визнання цих витрат споживачами, суспільством.
У цій функції ціна служить також засобом обліку всіх вартісних показників. До них відносяться як кількісні показники - валовий внутрішній продукт (ВВП), національний дохід, обсяг товарообігу, обсяг промислової продукції і т. ін., так і якісні – продуктивність праці, фондовіддача. Виконуючи цю функцію, ціна служить, в першу чергу орієнтиром прийняття тих чи інших господарських рішень агентами економіки.
Регулююча функція ціни полягає в тому, що вона виступає засобом підтримання і регулювання рівноваги в ринковій економіці, в першу чергу між попитом і пропозицією, виробництвом і споживанням. Виконуючи цю функцію ціна інформує про диспропорції в сфері виробництва і обігу, отже, і про необхідність вжиття заходів щодо їх подолання.
Посередницька функція ціни виражається в тому, що через ціни ти здійснюється зв'язок між виробником і споживачем, продавцем і покупцем.
Стимулююча функція ціни виражається у впливі на виробників - спонукає їх знижувати витрати (ефективно використовувати ресурси); підвищувати якість продукції; змінювати структуру виробництва; запроваджувати досягнення науково-технічного прогресу (НТР) тощо.
Розподільча функція. За допомогою ціни відбувається, насамперед, розподіл товарів і послуг (суспільного продукту) між людьми з одного боку, а з іншого - розподіл і перерозподіл доходів від одних до інших. Останнє проявляється через акцизи на окремі групи товарів, податок на додану вартість, контроль і регулювання державою монополій тощо. За допомогою цієї функції ціни значною мірою вирішуються соціальні проблеми суспільства.
Всі функції ціни взаємозв'язані і взаємодіють між собою. Наприклад, стимулююча функція може посилювати регулюючу функцію ціни у збалансуванні попиту і пропозиції товарів, зокрема збільшення виробництва тих, що користуються підвищеним попитом.
4. КОНКУРЕНЦІЯ ТА ЇЇ РОЛЬ У ФУНКЦІОНУВАННІ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ. МОНОПОЛІЯ ЯК АНТИПОД КОНКУРЕНЦІЇ
Невід'ємним складовим елементом ринкової економіки є конкуренція. Сам ринок, механізм його дії не може нормально функціонувати без розвинутих форм конкуренції. В той же час ринок не має достатнього імунітету проти тенденцій, або навіть прагнень ліквідації конкуренції Останнє означає присутність на ринку тільки одного суб'єкта в ролі наприклад, продавця - таке явище називається чиста монополія. Тому держава покликана і виконує функцію захисту конкуренції.
Конкуренція в перекладі з латинської мови означає "зіткнення". Зіткнення інтересів, суперництво між носіями цих інтересів є одним елементів нашого життя взагалі. Конкуренція охоплює майже всі сфери людської життєдіяльності, завжди виступає наслідком рідкості обмеженості чого-небудь і виступає генератором розвитку виробництв.
Конкуренція в економіці - це суперництво економічних суб'єктів за найкращі умови реалізації власних економічних інтересів. Конкуруючими економічними агентами є продавці й покупці товарів. Реалізація економічних інтересів для перших означає отримання внаслідок продажу товарів більшого грошового доходу, для других - навпаки, отримання більшої кількості необхідних товарів і послуг.
Важливо відзначити, що конкуренція виникає не тільки на ринку товарів і послуг, а й вона охоплює всі види ринків. Так, на ринку праці працівники виступають як конкуренти, щоб зайняти і (або) зберегти за собою робоче місце. На ринку капіталу його власники ведуть боротьбу за отримання кращих умов його ефективного застосування. Конкуренція має місце між підприємцями, підприємствами, фірмами, навіть галузями, державами.
Свобода ціноутворення створює умови для конкуренції, насамперед, між виробниками. Остання в економічній науці дістала назву економічна конкуренція, яка є одним із найважливіших елементів механізму саморегулювання ринкової економіки. Економічна конкуренція - це економічне суперництво між виробниками щодо задоволення їх інтересів, пов'язаних з виробництвом і продажем продукції, виконанням робіт, наданням послуг одним і тим же споживачам, боротьба за споживача, за джерела сировини, ринки збуту, вигідні умови застосування капіталу та отримання більшої частини прибутку.
Основне завдання і функція економічної конкуренції - завоювати ринок, у боротьбі за споживача перемогти своїх конкурентів, забезпечити одержання сталого прибутку.
Як елемент ринкового механізму економічна конкуренція функціонує у тісному взаємозв'язку з іншими її елементами, і поряд з ними відіграє надзвичайно важливу роль у саморегулюванні ринкової економіки. Вона має цілий ряд позитивних рис.
Позитивні риси конкуренції:
По-перше, конкуренція створює одну з головних умов, необхідних для ефективного виконання ціною такої її функції, як координація і збалансування попиту і пропозиції. Якщо пропозиція будь-якого товару буде більша, ніж попит на нього, то конкуренція між виробниками посилюється, кожний з них намагається продати більше товару, отже він вимушений буде знижувати ціну і, відповідно, зменшувати обсяги виробництва. Якщо попит буде більший, ніж пропозиція, виникає товарний дефіцит. У цьому випадку відбувається конкуренція між покупцями. Щоб придбати "дефіцитний" товар, покупці почнуть пропонувати вищу "ціну попиту", а це стимулюватиме збільшення виробництва товару.
По-друге, конкуренція забезпечує рівноправне положення учасників економічних відносин
продавців і покупців. Ця рівноправність існує завдяки свободі вибору: покупець має можливість вибирати необхідний йому товар, який є у декількох, або багатьох, продавців. Така ж можливість є і в продавця - самостійно вирішувати питання про місце, час і умови продажу свого товару. Можливість вибору - це можливість впливу на контрагента. Однак, тут необхідно підкреслити, що в ринковій економіці конкурують між собою не споживачі, а виробники.
По-третє, конкуренція є рушійною силою ринкової економіки. В умовах конкуренції перемагає той, хто створює якісну продукцію при найменших витратах виробництва. Отже, вона змушує товаровиробників знижувати витрати виробництва, стимулює економію матеріальних, трудових, фінансових ресурсів, спонукає до підвищення якості продукції постійного оновлення їх асортименту, стежити за досягненнями науково-технічного прогресу і швидко запроваджувати їх у виробництво.
Разом з тим конкуренція має і негативні риси. Сама по собі вона не є ідеальною формою економічних відносин людей. Безперечно, що вона приносить значні переваги в ефективності. Однак не вирішує цілий ряд інших питань. Ресурси і кінцеві товари поступають тим, хто має більше грошових засобів. Але, що робити тим споживачам, які з об'єктивних причин не можуть мати достатньої суми доходу? Крім того, конкуренція веде до банкрутств дрібних, а нерідко і великих товаровиробників, посилює безробіття, веде до поглиблення соціального і майнового розшарування населення і т. ін. Звичайно, не слід перебільшувати негативних наслідків конкуренції, але і не враховувати, ігнорувати їх також не можна. Це означає, що конкурентна система потребує певної "корекції" ззовні. Виконувати таку "корекцію" покликана держава та інші громадські інститути.
В умовах ринкової економіки залежно від кількості конкурентів, обсягу продукції, яка пропонується покупцям, галузей економіки, методів конкурентної боротьби існують різні види конкуренції. Наприклад, залежно від того чи існує багато товару, чи тільки один розрізняють чисту конкуренцію, або чисту монополію. Але в більшості випадків конкурентні ситуації не підпадають під наведені параметри. Між полюсами – чиста конкуренція і чиста монополія - знаходяться такі види конкуренції, як монополістична і олігополістична.
Чисту, або вільну, конкуренцію прийнято ще називати досконалою конкуренцією, а три інших види (типи) - об'єднують назвою недосконала конкуренція. Останній термін належить англійці Джоан Робінсон (у 1933 році видала книгу "Економіка недосконалої конкуренції” і вважається засновником цієї теорії). За чистої (досконалої) конкуренції існує дуже велика кількість виробників і продавців стандартизованої продукції, при цьому споживачу байдуже від кого він купуватиме цю продукцію, питома вага виробника (продавця) в загальній пропозиції даного товару настільки мала, що ні один з них не може впливати на ціну ринкової рівноваги. Вхід і вихід виробників з галузі вільний, відсутні обмеження щодо інформації про стан ринку, ціни, затрат, технологій тощо. Зовсім інша ситуація складається за чистої монополії (від грецького monos - один і poleo - продаю). На ринку однорідного продукту чи послуги працює одна фірма, входження нових виробників в галузь заблоковане, виробник може визначально впливати на обсяги виробництва і пропозиції товару, його ціну. У реальній дійсності умови існування чистої конкуренції та чистої монополії не мають широкого поширення, хоча ринки близькі чи подібні до них мають місце. Моделі чистої (досконалої) конкуренції та чистої монополії мають швидше теоретичне значення - служать нормою, еталоном, з якими порівнюють реальну економіку.
У сучасній економічній системі більшості розвинутих країн домінуючою є монополістична конкуренція (яка поєднує в собі риси попередніх видів конкуренції). Вона визначає ринкову ситуацію, за якої існує відносно велика кількість виробників (продавців), але значно менша, ніж за досконалої конкуренції. Продукти, що пропонуються на ринку за умов монополістичної конкуренції, хоча і належать до однієї товарної групи, є досить диференційовані. Тут існують нецінові методи конкуренції (різна упаковка, реклама, якість товару, сервісне гарантійне обслуговування тощо), обмежена можливість продавця впливу на ціну. За олігополії на ринку є лише декілька (3 - 4) продавці, які узгоджують між собою ціни та обсяги виробництва, кожний з них володіє значною питомою вагою пропозиції даного товару. І будь-які дії одного з олігополістів впливатимуть на іншого.
Таким чином, монополія є протилежністю, антиподом конкуренції, хоча і виростає з неї. На ринку може існувати не тільки один продавець, а й один покупець. Така економічна структура називається монопсонією (від грецького monos - один і opsonia - купую). У деяких галузях зустрічається своєрідна двостороння монополія, (наприклад, у сфері виробництва воєнної продукції: замовник - держава, виробник - єдина фірма ). Між тим, чиста монополія і чиста монопсонія - порівняно рідкісне явище.
Практика засвідчує, що, залежно від характеру і причин виникнення, є такі види монополій: природна, легальна, штучна.
Природна монополія існує в галузях, які виробляють рідкісні метали та інші елементи виробництва (бирилієва монополія в США), у галузях інфраструктури, що мають важливе і стратегічне значення, контроль над яким має здійснюватися з боку держави (наприклад, виробництво ядерної зброї). Як правило, існування природних монополій зумовлено тим, що розподіл випуску продукції між двома і більшою кількістю фірм призведе до ситуації, коли масштаби кожної з них будуть неефективно малі.
Легальні монополії утворюються й існують на законних підставах для надання особливих послуг (зв'язок, залізничний транспорт, водопостачання, газопостачання, енергопостачання, органи, що надають авторські права - патенти, ліцензії тощо). Наприклад, патент дає винахіднику право виключного контролю за виробництвом продукту чи застосуванням технології протягом певного строку. Держава забезпечує захист ідей винахідника, затраченої ним праці, грошей, часу. Тому легальні монополії нерідко називають ще захищеною або закритою монополією. До цього ж виду можна віднести технологічні монополії.
Штучна монополія виникає внаслідок особливого становища підприємства для одержання монополістичних переваг (наприклад, як зговір між декількома фірмами, або ж за ситуації коли фірма першою виходить на ринок з новою, нерідко унікальною продукцією, не володіючи при цьому ніяким захистом). У цьому випадку її називають відкритою монополією, так як виробником такої продукції можуть стати й інші фірми.
Захист конкурентного середовища в країнах з розвинутою ринковою економікою здійснюється державою за допомогою антимонопольного законодавства. (Таке законодавство було започатковане в США ще в 1980 році. За типом американського - дещо пізніше в Англії - 1948 рік, у Франції -1963 рік, Італії -1964 рік, у країнах Східної Європи - наприкінці 89- х років XX століття). Антимонопольне законодавство містить нормативні акти, що визначають організаційні та правові засади роз витку конкуренції, заходи попередження, обмеження і припинення монополістичної діяльності та нечесної конкуренції.
В Україні перший законодавчий акт щодо регулювання конкуренції був прийнятий у 1992 році (Закон України "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяль ності"). У березні 2001 року був прийнятий новий Закон України "Про захист економічної конкуренції", внаслідок цього попередній втратив чинність. Цей закон визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності, і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
У першому розділі даного закону дано визначення термінів, що використовуються в ньому. У другому розділі статті чітко визначають антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання та зловживання монополістичним становищем на ринку. Останнім вважається таке, коли частка продавця на ринку становить більше 35% і не буде доведено, що продавець зазнає значної конкуренції, або ж навіть менше 35% якщо продавець не зазнає значної конкуренції. Вперше в законодавчих актах України визначається фактично стан олігополіста - якщо сукупна частка на ринку, не більше трьох суб'єктів, буде більша 50 %, а п'яти - більше 70%. Далі визначені можливі антиконкурентні дії влади - третій розділ; обмежувальна та дискримінаційна діяльність суб'єктів господарювання - четвертий; контроль за концентрацією, порядок розгляду заяв і справ про порушення законодавства, відповідальність тощо. Контроль за розвитком конкуренції та обмеженням монополістичної діяльності учасників ринкової економіки здійснюють спеціально створені державні антимонопольні органи. В Україні в 1993 році згідно Закону "Про Антимонопольний комітет" було утворено такий державний орган, цим же законом визначено його функції, регламентовано діяльність тощо. Згідно Закону "Про захист економічної конкуренції" органи Антимонопольного комітету здійснюють державний контроль щодо запобігання монополізації товарних ринків, зловживання монопольним становищем, обмеження конкуренції, концентрації виробництва і т. ін.
2. Теория вероятности
3. В импорте преобладают энергоносители главным образом нефть машины и транспортное оборудование черные ме
4. архітектурний заповідник ldquo;Кам~янецьrdquo; Видубицький монастир Андріївська церква Михайлівс
5. Первый казахский ученый просветитель - Чокан Валиханов
6. Введение8
7. Философское понимание пространства и времени1
8. Конвенция о предупреждении преступления геноцида и наказании за него
9. Психология управления
10. лекарственное средство
11. Надоело. И две девушки собственно героини нашего сериала догавариваются со своими друзьями погулять в во
12. Строительство торгового центра в Караганде
13. Политическая власть и механизм ее функционирования
14. Базилика как место богослужения была заимствована христианами у римлян
15. Тема денег относится к числу сложных разделов экономической науки
16. ТЕОРИЯ АНАЛИЗА ХОЗЯЙСТВЕННОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ для студентов 4 курса ФБУ очное 201213 уч
17. Основные понятия Гидродинамика
18. Тема урока- Распознавание слов отвечающих на вопрос кто и слов отвечающих на вопрос что
19. Технология формирования отраслевых сценарных прогнозов
20. 17431