Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
до пит. 2 (тема 3)
Кожна з цих сфер фінансових відносин характеризується специфічними рисами і має певне функціональне призначення.
Центральне місце у фінансовій системі кожної держави займають фінанси держави – сфера, за допомогою якої здійснюється вплив держави на економічний і соціальний розвиток країни.
Державні фінанси відображають розгалужену систему фінансових відносин на різних рівнях адміністративного поділу між державою, юридичними та фізичними особами з приводу формування і використання фінансових ресурсів та доходів держави, а також щодо управління і розпорядження державною власністю. За своєю структурою це дуже складна і багатофункціональна сфера фінансової системи, основними ланками якої е державний і місцеві бюджети, державні цільові фонди, державний і комунальний кредит, фінанси державного і комунального секторів економіки.
Самостійною ланкою фінансової системи України і важливим елементом державних фінансів є державні цільові фонди. Державні цільові фонди – фонди грошових коштів, які формуються у процесі розподілу і перерозподілу ВВП за рахунок сплати фізичними та юридичними особами обов'язкових внесків та інших надходжень. Кошти державних цільових фондів використовуються на фінансування державних економічних та соціальних програм і перебувають у розпорядженні центральних та місцевих органів влади.
В Україні найбільші державні цільові фонди мають переважно соціальну спрямованість:
– Пенсійний фонд України;
– Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності;
– Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (Державна служба зайнятості);
– Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
Державний кредит – рух позикового капіталу у формі кредитних угод, що здійснюється за участю держави щодо передачі фінансових ресурсів у борг з розрахунком на певну вигоду. При цьому держава традиційно виступає у ролі позичальника коштів, рідше – кредитора або гаранта. Основною формою державного кредиту є державні позики. За правом емісії розрізняють державні і місцеві позики. Зокрема, державні позики випускаються центральними органами управління, а надходження від них спрямовуються у центральний бюджет. Місцеві позики випускаються місцевими органами управління і спрямовуються у відповідні місцеві бюджети. Державний кредит існує у внутрішній і зовнішній формах. Наявність державного кредиту призводить до державного боргу та вимагає додаткових витрат суспільства на його обслуговування.
Сфера фінансів суб’єктів господарювання, хоч і поділяється на окремі дві ланки, але цей поділ є умовним, фінанси суб’єктів господарювання мають загальні принципи організації й методи ведення фінансової діяльності. Існують певні особливості, пов’язані із формою власності чи галузевою специфікою. Ці особливості впливають на організацію фінансових відносин, але не змінюють їх суті.
Фінанси суб’єктів господарювання відображають економічні відносини, що пов'язані з рухом грошових потоків і виникають у процесі формування, розподілу та використання фінансових ресурсів і доходів на мікрорівні.
Фінансова діяльність суб'єктів господарювання може бути організована за такими трьома методами:
1) комерційний розрахунок;
2) неприбуткова діяльність;
3) кошторисне фінансування.
Відмінність між окремими методами полягає у схемі організації фінансової діяльності, тобто у встановленні взаємозалежності між фінансовими ресурсами, джерелами їх формування, доходами, витратами і фінансовими результатами.
Фінанси домогосподарств є засобом створення і використання фінансових ресурсів для задоволення особистих потреб громадян. Джерелом фінансових ресурсів домогосподарств є заробітна плата, доходи від продажу власного капіталу, доходи від реалізації продукції підсобних господарств, доходи від здавання майна в оренду, відсотки на грошовий капітал, доходи на вклади у цінні папери тощо. Витрати фінансових ресурсів домогосподарств зумовлені задоволенням власних потреб та накопиченнями, необхідними для здійснення інших заходів.
Сфера фінансового ринку охоплює кругообіг фінансових ресурсів як специфічного товару. Фінансовий ринок – це механізм перерозподілу фінансових активів між окремими суб’єктами підприємницької діяльності, державою і населенням, а також міжнародними фінансовими інститутами.
Фінансовий ринок через посередників, фірми та інституції, що надають фінансові послуги, реалізує фінансові рішення домогосподарств, приватних компаній та урядових організацій. Фінансовий ринок як засіб перерозподілу фінансових ресурсів між різними суб’єктами за видами застосування фінансових активів поділяється на валютний ринок, ринок кредитів, цінних паперів і фінансових послуг. Кожен із цих ринків відображає окремий бік перерозподілу фінансових ресурсів на умовах платності.
Сфера міжнародних фінансів відображає обмінні та перерозподільні відносини на світовому рівні і має три напрямки: міжнародні розрахунки; фінанси міжнародних політичних, економічних, гуманітарних організацій; міжнародні фінансові інститути.
Міжнародні фінанси відображають економічні відносини грошового характеру між суб’єктами різних держав щодо формування фондів фінансових ресурсів. Формування прибутків і нагромаджень здійснюється на основі перерозподілу частини валового внутрішнього продукту окремих держав.
Міжнародні фінанси відображають економічні відносини, що виникають внаслідок формування фінансових ресурсів та їх розміщення й використання на заходи, які відбуваються на світовому чи міждержавному рівнях.
Функціонування міжнародних фінансів зумовлене глобалізацією економічних зв’язків, посиленням інтеграційних процесів в економіці, політиці і соціальній сферах. Вони визначають напрями й пріоритети сучасного етапу інтернаціоналізації господарської діяльності, впливають на формування принципів податкової й бюджетної політики та на стратегічні фінансові інтереси всіх країн і певних регіонів.
На думку окремих вчених (Федосов В.М.), відособленою ланкою фінансової системи є страхування, яке не належить до конкретної сфери.