СІС к 1073 Публічні й таємні перешкоди к
Работа добавлена на сайт samzan.net:
Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
РОЗДІЛ 37 ПЕРЕШКОДИ ВЗАГАЛІ
- Вступні зауваження
- Поняття та наслідки перешкод (к. 790 - СІС к. 1073)
- Публічні й таємні перешкоди (к. 791 - СІС к. 1074)
- Встановлення перешкод
- Тимчасова заборона подружжів (к. 794 - СІС к. 1077)
Вступні зауваження
Завдяки своїй людській природі кожна людина користується правом одружуватись. Це право може бути обмежене - крім її власного свобідного рішення - тільки вимогами Божого закону та нормами людських законодавців (Церкви та держави), оскільки це оправдовується пропорційно до загального добра.
Легальні норми про перешкоди, які регулюють, згідно з католицькою доктриною, подружжя хрещених, є або божественного походження (те, що властиве поняттю подружжя - постійність, або що стосується позитивного Божого закону - нерозривність), або людського, церковного походження щодо хрещених, так як це є у випадку більшості перешкод у канонічному праві.
Сьогодні подружнє право Церкви є зовсім загальним або спільним законом, який застосовується до всіх окремих Східних Католицьких Церков та до всіх частин західної (Латинської) Церкви, як також і до всіх їх членів (див. к. 1493). Партикулярному праву рідко коли дозволяється переходити в цю сферу загального канонічного права.
Поняття та наслідки перешкод
Перешкода - це правова дискваліфікація, встановлена Божим або людсь ким (церковним або державним) правом, яка не дозволяє людині укладати подружжя. Відносно перешкод для католиків, канонічне право не посилається на цивільне право.
Перешкоди розрізняють за такими критеріями:
- Щодо законодавця. Перешкоди Божого закону виходять або з основної природи самого подружжя, або були встановлені позитивним божественим законодавством, як наприклад, перешкода існуючої подружньої злуки. Таким чином, жодний людський авторитет не може звільняти від них. Перешкоди людського закону, наприклад, такі, які були встановлені Церквою, можуть бути відмінені, хоча Церква може відмовитись від надання диспензи, наприклад, від священного сану єпископства.
- Щодо обсягу. Перешкоди бувають абсолютні та відносні; залежно від того, чи подружжя є заборонене з кимось (наприклад, через недозрілість, імпотенцію, існуючу подружню злуку, урочисті присяги або рукоположення), чи тільки з деякими людьми (наприклад, через кровне споріднення або посво ячення). Перешкода, яка зобов’язує тільки одного партнера, має значення для подружжя з партнером, який не є зв’язаний такою перешкодою.
- Щодо тривалості перешкоди. Деякі перешкоди, як наприклад, кровне споріднення, є постійними; їх можна відмінити тільки диспензою. Інші перешкоди перестають існувати самі від себе, наприклад, недозрілість, або попередня подружня злука. Ще інші перешкоди, наприклад, імпотенція, можуть відійти завдяки іншим засобам.
- Щодо певності про існування перешкоди. Мова про певність перешкоди стосується питання про те, чи сумнівна перешкода є зобов’язуючою, чи ні:
- У випадку перешкод церковного права, якщо існує сумнів у праві, перешкода не зобов’язує. Якщо є сумнів щодо фактів, тоді вважається, що перешкода існує, але єпископ може звільнити від неї ad cautelam (для певності).
- У випадку перешкоди Божого закону, якщо існує сумнів у праві, тоді перешкода не зобов’язує, хоча потрібно просити згоди від єпископа на подружжя. Якщо є сумнів щодо фактів, подружжя забороняється без можли вості на диспензу. Якщо факт імпотенції є сумнівним, перешкоди для подружжя немає (к. 801 § 2).
Сумніви, які виникають після обряду подружжя, слід вирішувати згідно з к. 779, тобто припускається, що подружжя є правосильне поки не буде доведено протилежне.
- Щодо можливості диспензи. Перешкоди, які згідно з богослов’ям та церковною практикою (наприклад, імпотенція та прямолінійне кровне спо ріднення) вважаються встановленими Богом, ніколи не можуть бути відмінені диспензою. Церковні перешкоди також можуть не підлягати диспензам, якщо існує таке рЙпення церковних властей, як наприклад, у випадку перешкоди в результаті вбивства колишнього партнера.
- Попередній закон також визнавав ще дві категорії перешкод.
- Уневаж- нюючі або розриваючі перешкоди, через які укладене подружжя було непра- восильним, та забороняючі перешкоди, які тільки забороняли подружжя. Забороняючі перешкоди були відмінені як окрема категорія закону. Заборона міжконфесійних подружжів із хрещеними некатоликами більше не вважається перешкодою, хоча не можна законно укладати таке подружжя без попереднього дозволу від єпископа (кк. 813-816). У теперішньому законі всі перешкоди мають уневажнюючу силу.
Публічні й таємні перешкоди
Щодо публічного знання перешкоди можуть бути прилюдними та таєм ними, залежно від трьох критеріїв:
- Природа перешкоди. Перешкода вважається прилюдною, якщо вона полягає в загальновідомому факті, або факті, який є публічно зареєстрований. Інакше вона є таємною. Таємними перешкодами могли би бути, наприклад, нелегітимне кровне споріднення.
- Можливість правового доказу. Коли існування перешкоди може бути встановлене у зовнішньому суді - публічними церковними або державними документами: посвідчення про народження або хрещення, про подружжя, про смерть, про рукоположення, або якщо є люди, які могли би засвідчити це.
- Дійсна неслава. Перешкода може бути прилюдною за своєю природою, але не бути знаною, тільки декількома особами, які її не виявлять. Таке розрізнення має певне відношення до питання про те, чи потрібно просити диспензу для внутрішнього суду (совісті), чи для зовнішнього суду. У випадку першого, диспензу можна просити від Апостольської Пенітенціярії в Римі, або сповідник чи душпастир може бути уповноважений уділити її згідно з відповідними канонами, про які мова далі. Якщо таку диспензу потрібно просити для зовнішнього суду, справу звертається єпископові, хоча в деяких обставинах (про які буде мова нижче) душпастир або інший священик також може уділити диспензу.
Встановлення перешкод
Перешкоди встановлюються найвищим авторитетом Церкви, так як це було зроблено у теперішньому Східному Кодексі. Але, якщо окрема своєправна Церква бажає ввести нову перешкоду, мабуть, відновлюючи якусь перешкоду з попереднього закону, яка не була включена в новий ССЕО, вона може це зробити з поважних причин після консультації з іншими Церквами тієї самої території та з Апостольською Столицею. Правовий звичай, який би вводив якусь подружню перешкоду в минулому, не допускається, і також виклю чається перешкода, введена таким способом у майбутнє.
Тимчасова заборона подружжів
Церковна влада може заборонити укладення подружжя деяким особам рішенням церковного трибуналу, яке додається до декларації про непра- восильність подружжя (к. 1370 § 1).
Після того як подружжя було проголошене неправосильним через якусь ваду особистості партнера, трибунал може старатися не допустити до укла дення другого подружжя цією ж особою, або забороною, або вимогою, щоби був на це окремий дозвіл від церковного суду. Такий дозвіл звичайно дається після того, як експерт засвідчив, що дана вада характеру, яка спричинила неправосильність подружжя, вже не існує. Судова заборона тільки має силу зробити подружжя незаконним; подружжя залишається правосильним, якщо воно було укладене без судового дозволу.
Єпископи також можуть заборонити деякі подружжя (так, як це зробили американські єпископи, коли заборонили подружжя неповнолітніх, та вимагали періоду чекання) або постановити, що у випадку вагітності неповнолітня пара повинна почекати шість місяців на благословення їхнього подружжя.