Стаття 101 Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійсню
Работа добавлена на сайт samzan.net:
Державна мова це зкріплена традицією або законодавством мова вживаня якої обовязкове в органах держ-го управління та діловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах у закладах освіти, науки, куль-ри у сферах звязку
Держ. Статус мови-
Стаття 101 - Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
Стаття 24 недопустимість привілеїв чи обмеження за мовними ознаками.
Стаття 92 порядок застосування мов визначених виключно законом України.
Стаття103 обовязкове володіння укр. Мовою президента України.
Стаття 148 обовязкове володіння укр. мовою проф. суддями.
Такі фун-ї мови
Номінативна функція - Усе пізнанелюдиноюодержує від неї свою назву і тільки так існує усвідомості. Називає
Комунікативна фун-я її суть полягає у тому, що мова викори-ся для інформаційного звязку суспільства.
Експресивна фун-я мова є універсальним засобом вираження внутрішнього світу людини.
Ідентифікаційна фун-я мова є засобом спілкування тільки для тих хто її нає.
Глосеологічна фун-я - Гносеологічнафункціямовивиражається в тому, що вона є своєрідним засобом пізнаннянавколишнього світу. На відміну від інших істот людина користується не лише індивідуальним досвідом і знаннями, а й усім набутком своїх попередників і сучасників, тобто суспільним досвідом. Але за умови досконалого знання мови, й далеко не однієї.
Мислетворча фун-я мова є засобом формування думки
Естетична фун-я мова є знаряддям і водночас матеріалом створення культурних цінностей.
Культуроносна фун-я мова це носій культури.
Фактична фун-я
Волюнтативна фун-я
Магічно-містична фун-я
Демонстративна фун-я
Літературна мова це унормована, регламентована, відшліфована форма, загально-народної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери, суспільної діяльності людей.
Норми літ. Мови це сукупність мовних засобів, що відповідають системі мови й сприймаються її носіями, як зразок розвитку мови і суспільства.
лексичні норми (розрізнення значень і семантичних відтінків, закономірності лексичної сполучуваності);
словотвірні норми (регулюють вибір морфем, їх розташування і сполучення у складі слова);
морфологічні норми (регулюють вибір варіантів морфологічної форми слова і варіантів її поєднання з іншими словами);
синтаксичні норми (регулюють вибір варіантів побудови словосполучень і речень);
стилістичні норми (доцільність використання мовно-виражальних засобів у конкретному лексичному оточенні, відповідній ситуації спілкування);
орфографічні норми (написання слів);
пунктуаційні норми (вживання розділових знаків).
В укр. Мові правопис слів(орфографія) зумовлений такими принципами як:
Фонетичний якщо слово пишеться так як ми його вимовляємо
Морфологічний якщо для написання слова потрібно точно знати його будову.
Історичний або традиційний це коли ні вимовою ні морфологічним складом, ні певним правилом.
Смисловий(Семантичний, деференціюючий) це коли написання слова залежить від того, що це слово означає.
Правопис слів, які мають….
Правопис займенників
Правопис прислівників
Правопис частки НЕ з дієсловами….
Відмінювання складених…-
Поєднання і подовження… -
Спрощення в групах приголосних… -
Правопис слів іншомовного походження
Велика літера у власних назвах
Лексикологія це розділ мовознавства у якому вивчають склад мови.
Як поділяють лексику укр. Мови залежно від мети..
Як поділяється лексика укр. Мови з погляду походження
Термін це слово або словосполучення, застосоване для позначення деякого поняття.
Групи термінів
Омоніми це це слова, які однаково звучать та пишуться, але мають різне значення. В народі омоніми часто не відрізняються від омографів та омофонів. Омоніми з'являються внаслідок:
1.звукових змін у слові у процесі розвитку мови;
2. смислових змін у слові у процесі розвитку мови;
3. випадкового збігу звучання слова рідної мови та запозиченого з іншої мови;
4. випадкового збігу звучання форми різних слів.
Приклад: вгорі в горі
Синоніми це це слова однієї частини мови, різні за звучанням і написанням, що мають дуже близьке або тотожне лексичне значення.
Види синонімів: 1. Морфологічні синоніми Синтаксичні синоніми 2. Словотвірна синонімія
Антоніми - парні різнокореневі слова з протилежним значенням. У ролі антонімів можуть виступати повнозначні частини мови, що показують якість: іменники (хоробрість боягузтво), прикметники (коханий остогидлий), дієслова (дружити ворогувати), прислівники (мирно войовничо).
Пароніми - слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Наприклад: білити і біліти; сильний і силовий, громадський і громадянський, дружний і дружній. Часто вони мають один корінь, а різняться лише суфіксом, префіксом чи закінченням. Незначна відмінність у вимові призводить до помилок, тому варто приділяти увагу вживанню малознайомих слів, додатково перевіряючи їхнє тлумачення.