Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Термін "статистика" походить від латинського слова "status" (статус), що в перекладі означає положення, стан явищ. Від кореня цього слова утворилось італійське слово "stato" (стато) - держава. Осіб, що володіли знаннями про устрій і стан справ у різних державах, тобто державних діячів, політиків називали "statista" (статиста). Від цього ж кореня утворився іменник "statistika" (статистика - певна сума знань, відомостей про державу). В науковий ужиток слово "статистика" було введено німецьким вченим професором філософії і права Готфрідом Ахенвалем (1719-1772), який з 1746 року вперше в Марбрузьському, а потім в Геттингенському університеті почав викладати нову дисципліну, яку він назвав статистикою. Основним змістом цього курсу був опис політичного стану, величі та могутності держави. Г.Ахенваль розглядав статистику як галузь державознавства. Зміст, завдання, предмет вивчення статистики в його розумінні були далекі від сучасного погляду на статистику як науку.
Нині під терміном "статистика" розуміють такі три пов'язані між собою значення:
1) цифри, які характеризують рівні, розміри та обсяги тих, або інших масових явищ і процесів суспільного життя: населення, виробництва, культури тощо. Статистичні дані, представлені у звітності підприємств, організацій, галузей економіки, а також ті, що публікуються у збірниках, довідниках, періодичній пресі, є результатом роботи статистиків;
2) особливу галузь практичної діяльності ("статистичний облік"), спрямовану на збирання, нагромадження, обробку та аналіз даних, які характеризують соціально-економічний розвиток країни, її регіонів, галузей економіки, окремих господарюючих суб'єктів. Цю діяльність на професійному рівні здійснює державна статистика - Державний комітет статистики України та система його установ, організованих за адміністративно-територіальною ознакою, а також відомча статистика (на підприємствах, установах, об'єднаннях, відомствах, міністерствах). Спеціалісти-статистики розраховують обсяги валового внутрішнього продукту і валового національного доходу; визначають чисельність населення, трудових ресурсів, робочої сили, рівень безробіття; обчислюють індекси фізичного обсягу продукції і споживчих цін; вимірюють інфляцію і т. д.;
3) самостійну суспільну науку, яка займається розробкою теоретичних положень і методів збирання, зведення, обробки, та аналізу цифрових даних про явища суспільного життя.
об'єктом статистики є суспільство, явища й процеси суспільного життя в багатогранності їх форм і проявів.
статистика - комплекс навчальних дисциплін, які забезпечують оволодіння статистичною методологією дослідника масових соціально-економічних явищ і процесів з метою виявлення закономірностей їх розвитку в конкретних умовах місця і часу.
Завдання і організація статистики в Україні
Завдання статистичної науки тісно пов'язані з практичними потребами державного управління і керівництва розвитком економіки і соціальної сфери. Кожний новий етап розвитку суспільства висуває перед статистикою нові конкретні завдання. На сучасному етапі завдання статистики визначаються актуальними проблемами здійснення радикальних економічних реформ, переходу від командно-адміністративних форм управління до економічних, ринкової економіки та ін.
Статистика виконує важливу роль у механізмі управління економікою. Наявність об'єктивної і своєчасної інформації про соціально-економічні явища і процеси - необхідна умова ефективних управлінських рішень на державному і регіональних рівнях. Склад статистичної інформації в умовах ринкової економіки значною мірою визначається практичними потребами суспільства. Якість і достовірність статистичних даних - основа ефективних рішень, сприяючих успішному реформуванню економіки.
Перехід від командно-адміністративної економіки до ринкової потребує побудови принципово нової статистики - ринкової.
Найважливішими завданнями статистики є:
1. Збирання, розробка, узагальнення і аналіз статистичних даних, які характеризують стан і розвиток суспільного виробництва і соціальної сфери України.
2. Всебічне дослідження на основі науково обґрунтованої системи статистичних показників корінних перетворень економічних і соціальних процесів, що відбуваються у суспільстві. Реалізація державної політики в галузі статистики.
3. Своєчасне забезпечення вичерпною і достовірною інформацією законодавчі, виконавчі, управлінські та господарські органи, а також широкої громадськості.
4. Розробка статистичних даних, які показують хід виконання планів економічного розвитку, а також статистичних даних, необхідних для складання планів і розробки прогнозів розвитку суспільства.
5. Пропаганда передового досвіду, розробка даних, які характеризують ефективність нових технологій, форм організації праці і виробництва, ринкових відносин, міжнародних економічних зв'язків та ін.
6. Всебічне і глибоке вивчення пропорцій і взаємозв'язків у економіці, факторів і резервів підвищення ефективності суспільного виробництва, зростання продуктивності праці і життєвого рівня населення.
7. Удосконалення статистичної методології і системи статистичних показників, які характеризують стан і розвиток економіки і культури України, збирання і обробки статистичної інформації, економіко-статистичного аналізу соціально-економічних явищ і процесів, що відбуваються у суспільному житті України. Упровадження новітніх інформаційних технологій з обробки статистичної інформації.
8. Розробка питань створення загальнодержавної автоматизованої системи збирання, нагромадження, обробки і аналізу статистичної інформації на основі новітньої обчислювальної техніки. Збереження та захист статистичної інформації.
9. Забезпечення розробки, вдосконалення та впровадження системи державних класифікаторів техніко-економічної та соціальної інформації, які використовуються для проведення статистичних спостережень.
10. Розробка заходів щодо зближення вітчизняної методології статистичних досліджень з методологією і стандартами міжнародної статистики, яку здійснюють Статистична комісія ООН, Міжнародний статистичний інститут та інші міжнародні організації, впровадження у статистичну практику системи національних рахунків ООН.
Це найбільш загальні і важливі завдання національної статистики; на окремих етапах розвитку суспільства вони насичуються новим конкретним змістом.
Система статистичних органів України відповідає державному устрою і адміністративно-територіальному поділу країни.
Керівним організаційним і методологічним центром статистики в Україні, який здійснює централізоване керівництво справою обліку і статистики, є Державний комітет статистики України (Держкомстат України). Він проводить свою роботу через відповідні статистичні органи на місцях. У автономній республіці Крим таким органом є Державний комітет статистики Криму, а в областях - головні статистичні управління. Низовими органами державної статистики, які знаходяться в безпосередньому підпорядкуванні головних статистичних управлінь, є районні і міські управління статистики.
Структурні підрозділи Державного комітету статисти стики України мають такий склад.
Департамент макроекономічної статистики.
Департамент статистики виробництва.
Департамент міжгалузевої статистики підприємств.
Департамент статистики послуг.
Департамент статистики сільського господарства та навколишнього середовища.
Департамент обстежень домогосподарств. Департамент статистики торгівлі. Департамент статистики праці.
Департамент статистики населення та адміністративно-територіального устрою.
Департамент статистики цін. Департамент інформатизації. Департамент зведеної інформації.
Департамент планування та організації статистичних спостережень. Департамент фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності.
Департамент кадрово-організаційного забезпечення. Адміністративно-господарський департамент.
Управління статистики зарубіжних країн та міжнародного співробітництва.
Сектор правового забезпечення та зв'язків з Верховною Радою України. Сектор контрольно-ревізійної роботи. Сектор режимно-секторної роботи. Сектор контролю виконання.
Всередині департаментів є ряд відділів. Зазначені органи становлять єдину систему органів державної статистики України.
При Держкомстаті України функціонує Науково-дослідний інститут статистики, який веде узагальнення наукових досліджень з теорії та методології статистики.
Державний комітет статистики України здійснює державне управління всією, що знаходиться в його веденні єдиною системою статистичних органів, справою статистики, обліку і звітності у всіх галузях економіки, створенням і функціонуванням статистичної інформаційної системи на основі єдиної наукової методології.
Права, обов'язки і функції органів державної статистики визначені Законом України "Про державну статистику" (1992 р.).
У Законі України "Про державну статистику" у ст. 1 зазначається, що державна статистика - це централізована система збирання, опрацювання, аналізу, поширення, збереження, захисту та використання статистичної інформації, а державна статистична діяльність - сукупність заходів пов'язаних з проведенням державних статистичних спостережень і наданням інформаційних послуг, спрямована на збирання, опрацювання, аналіз, поширення, збереження, захист і використання статистичної інформації, забезпечення її достовірності, а також удосконалення статистичної методології.
Головним елементом системи статистичних органів є державна статистика.
Поряд із загальнодержавною статистикою існує відомча статистика, яка обслуговує підприємства, відомства, міністерства. Вона виконує роботи, пов'язані із збиранням та аналізом статистичної інформації, потрібної для керівництва і планування їх діяльності. Для ведення статистики на підприємствах, об'єднаннях, концернах, асоціаціях, міністерствах утворені спеціальні статистичні служби.
Основним завданням усіх органів статистики є збирання, перевірка достовірності, розробка, узагальнення, аналіз і подання в установленні строки законодавчим, виконавчим, управлінським і господарським органам науково обґрунтованих статистичних даних, які характеризують економічний і соціальний розвиток країни, виконання загальнодержавних і регіональних програм, зростання ефективності суспільного виробництва, економічних реформ, використання природних, трудових і матеріальних ресурсів, динаміку життєвого рівня народу тощо.
Органи державної статистики здійснюють соціальні переписи (населення, основних фондів, худоби, багаторічних насаджень тощо) і одночасні обліки, необхідні для глибоко вивчення окремих сторін життя суспільства, виконують роботу щодо подальшого удосконалення організації і методології обліку і статистики, вдосконалення наявної статистичної звітності і доведення її обсягів до потреб системи управління в умовах ринкових відносин, контролюють стан обліку у економіці, забезпечують прискорене переведення обліку і статистики на базу електронної техніки.
Процес інтеграції у світовій економічний простір потребує розширення міждержавних економічних зв'язків і контактів з міжнародними статистичними організаціями. Все більш актуальною проблемою стає потреба в міжнародних статистичних дослідженнях. Такі дослідження можуть здійснюватися тільки за умови використання порівнянних даних, одержаних за єдиною методологією, тобто вони повинні бути гармонізованими.
Перехід на міжнародні стандарти статистики і обліку зумовили зміни у вітчизняній системі показників. Це насамперед стосується запровадження національного рахівництва - системи національних рахунків (СНР), яка широко використовується у світовій практиці і відповідає особливостям і вимогам ринкових відносин. Саме СНР дає змогу розрахувати найважливіші макроекономічні показники відповідно до міжнародних стандартів.
Метрологічна робота Держкомстату України, а також підвідомчих організацій координується і проводиться за участі міжнародних статистичних організацій.
При Організації Об'єднаних Націй (ООН), починаючи з 1946 р., працює Статистична комісія ООН, форма роботи якої - регулярні сесії. При ній створена спеціальна робоча група, яка складається з цільових підрозділів, що відповідають основним напрямам економічної статистики: 1) національне рахівництво; 2) статистика промисловості; 3) статистика міжнародної торгівлі; 4) статистика фінансів; 5) статистика цін; 6) статистика навколишнього середовища.
Діяльність Статистичної комісії ООН охоплює різні питання статистики і організації проведення найважливіших статистичних робіт: переписів населення і житлового фонду, обчислення валового внутрішнього продукту і національного доходу, розробки системи національних рахунків, міжнародних порівнянь. Комісія розробляє методологічні основи статистичного спостереження, стандартні рекомендації по збиранню та аналізу статистичних даних для ведення міжнародної статистики. Розроблені і схвалені робочими групами і групами експертів рекомендації включаються в проекти робочих документів для розгляду на сесіях Статистичної комісії ООН та для наступного затвердження Комісією економічного і соціального розвитку ради ООН, а по найбільш важливим показникам - Генеральною Асамблеєю ООН.
Комісія проводить роботу по підвищенню міжнародної порівнянності статистичної інформації і координує статистичну діяльність спеціальних закладів ООН: ЮНЕСКО - Комісія ООН по співробітництву в галузі освіти, науки і культури; ФАО - Комісія ООН по продовольству; ВОЗ - Всесвітня організація охорони здоров'я; МОП - Міжнародна організація праці; ВТО - Всесвітня організація торгівлі; СБ - Світовий банк; МВФ - Міжнародний валютний фонд та ін. До регіональних статистичних організацій відносяться: Євростат - статистична організація країн Європейського Союзу, Статистичний комітет Співдружності Незалежних Держав (СНД), утворений в 1992 р. і який здійснює координацію діяльності статистичних служб країн-членів СНД.
Виконавчий орган Комісії - Статистичне бюро ООН, яке займається підготовкою статистичних публікацій, методологічних матеріалів, а також підготовкою робочих документів для сесій Статистичної комісії ООН. Статистичне бюро ООН видає Статистичний щорічник ООН, Демографічний щорічник ООН, Щорічник національних рахунків, Щорічник промислової статистики та ін.
Між статистичними організаціями немає строгої підпорядкованості. Статистична комісія ООН має офіційний статус "першої серед перших". Вона координує генеральний перелік міжнародних стандартів і класифікацій і несе відповідальність за їх передачу ряду держав.
Міжнародний статистичний інститут зосереджує свою діяльність передусім на статистичній освіті та прикладному застосуванні статистики. Він регулярно публікує матеріали своїх сесій, випускає щорічники за певною програмою показників.
Спільними зусиллями багатьох країн, а також зазначених вище міжнародних статистичних організацій створена Глобальна статистична система, основна мета якої полягає в ефективному використанні наявних ресурсів для здійснення статистичної діяльності на національному і міжнародному рівнях.
Поняття правової статистики
Правова статистика - це заснована на загальних принципах і змісті юридичних наук система положень та прийомів загальної теорії статистики, що застосовується при вивченні кількісного боку правопорушень і пов'язаних з ними явищ та заходів соціального контролю за ними.
Правова статистика поняття збірне, оскільки до неї можуть бути віднесені статистичні відомості багатьох установ, зокрема й тих, які не належать до правоохоронних. Правова статистика відображає дані про те, як захищаються гарантовані Конституцією України права та свободи людини і громадянина, всі форми власності фізичних та юридичних осіб, громадський порядок тощо. Основною метою правової статистики є облік порушень законності, що розглядаються органами Міністерства внутрішніх справ України, прокуратури, Служби безпеки України, Прикордонної служби України, Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України, судами, нотаріатом та іншими державними органами, котрі мають право порушувати кримінальні справи, проводити досудове слідство й дізнання, засуджувати, виконувати покарання, здійснювати соціальний контроль за злочинністю та іншими правопорушеннями.
Предмет правової статистики зумовлює і основні завдання, що їх має вирішувати ця галузь статистичної науки:
- показники правової статистики повинні бути надійною базою для розробки державної політики у сфері боротьби зі злочинністю й іншими правопорушеннями, сприяти побудові правової держави;
- здійснювати всебічний облік, збір, аналіз і узагальнення статистичної інформації про правові явища;
- забезпечувати достовірність, об'єктивність, оперативність, стабільність і цілісність статистичної інформації з метою розробки єдиної програми статистичного обліку правових явищ, які використовуватимуться і для розробки нових законодавчих актів;
- забезпечувати доступність, гласність та відкритість зведених статистичних даних про правові явища.
Різноманітний характер правопорушень, які має брати до уваги правова статистика, а також особливості діяльності установ, що здійснюють заходи контролю за ними, зумовлюють виділення трьох самостійних підгалузей правової статистики, котрі складають її систему:
1) кримінально-правову - має своїм об'єктом кількісний бік злочинності та заходи соціального контролю за нею;
2) цивільно-правову - безпосереднім об'єктом має кількісний аспект цивільних правовідносин, які розглядає суд і нотаріат;
3) адміністративно-правову — її об'єктом є кількісний бік адміністративних правопорушень і заходів адміністративного впливу.
Особливим підвидом є статистика прокурорського нагляду за дотриманням законності в державі. Насамперед, це нагляд за дотриманням прав і свобод людини та громадянина органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання й досудове слідство, засудження, за дотриманням законності в місцях позбавлення волі, за правотворчою діяльністю, та, зрештою, координація роботи всіх правоохоронних органів у сфері боротьби зі злочинністю.
Правова статистика - система концепцій і методів загальної теорії статистики, що застосовуються до вивчення правопорушень та заходів соціального контролю над ними. Правова статистика є однією з галузей статистичної науки, яка своїми показниками відображає кількісну сторону різних соціальних явищ, пов'язаних із застосуванням норм права і реалізацією правової відповідальності: характеризує рівень, структуру і динаміку, причини та умови проявів різних правопорушень та заходи щодо боротьби з ними в конкретних умовах і простору і часу. Показники правової статистики дають можливість визначити рівень правопорядку в суспільстві завдяки цифровій характеристиці всіх правопорушень, розглянутих правоохоронними органами. Використовуючи дані правової статистики, можна також охарактеризувати діяльність органів внутрішніх справ, прокуратури, органів суду, виправно-трудових установ, господарських судів, нотаріату та інших органів, які виконують функції юрисдикції, виявити недоліки, які мали місце в роботі цих органів.
Кримінально-правова статистика - вивчає кількісну сторону злочинності, судимості та діяльності державних органів по боротьбі зі злочинністю, попередження злочинних проявів та виправлення правопорушників.
Цивільно-правова статистика - здійснює облік цивільно-правових спорів, які знаходяться на вирішенні судів загальної юрисдикції та арбітражних судів, а також облік результатів діяльності даних органів.
Адміністративно-правова статистика - займається обліком адміністративних правопорушень за їх видами, заподіяному збитку, характеру адміністративних стягнень, органам адміністративної юрисдикції та арбітражних судів, а також облік результатів діяльності даних органів.
Арбітражно-правова статистика - вивчає кількісну інформацію про господарські спори, господарюючих суб'єктах, дозволених у процесі відправлення арбітражних правовідносинах.
Статистична сукупність — це маса однорідних в певному відношенні елементів, мають єдину якісну основу, але різняться між собою певними ознаками і підлягають певному закону розподілу; статистична сукупність — це певна множина елементів, поєднана умовами існування і розвитку.
Однорідна сукупність — якщо одна чи декілька ознак, що вивчаються, є загальними для всіх одиниць.
Різнорідна сукупність об'єднує явища різного типу.
Одиниця сукупності - це первинний елемент статистичної сукупності.
Ознака — властивість окремої одиниці сукупності.
Якісні ознаки виражаються в вигляді понять, визначень, які характеризують їх суть, стан або якість.
Кількісні ознаки виражають окремі значення якісних ознак у числовому виразі.
Дискретні — ознаки, виражені окремими цілими числами.
Неперервні — ознаки, що можуть набувати будь-яких значень у певних чисел.
Окремі значення кількісних ознак називаються варіантами.
Первинні варіанти характеризують одиницю сукупності в цілому: абсолютні значення, вимірені, розраховані.
Вторинні варіанти (похідні, розрахункові) — дані, що не можливо перевірити, оскільки вони взяті з певних джерел.
Прямі — характеризують об'єкт дослідження безпосередньо (вік осіб, кількість присутніх в аудиторії).
Непрямі — ознаки, що не належать безпосередньо досліджуваному об'єкту , а які належать іншій сукупності, що входить в дану.
Багатоваріантні — перш за все характеризуються рангами від більшого до меншого .
Альтернативні — взаємовиключаючі значення.
Інтервальні — це ознаки, які характеризують результат процесів.
Моментні — характеризують об'єкт в певний момент часу.
Адитивність — підсумовувати, складати.
Статистичні показники — це число в сукупності з набором ознак, що характеризують обставини, до яких вони відносяться, що, де, коли, і яким чином підлягають вимірюванню; статистичний показник — це кількісна характеристика соціально-економічних явищ і процесів в умовах якісної визначеності.
Статистичні дані — це сукупність показників, отриманих внаслідок статистичного спостереження або обробки даних.
Статистична закономірність — це закономірність, в якій необхідність пов'язана в кожному окремому явищі з випадковістю, і лише в сукупності явищ виявляє себе як закон.
Система статистичних показників — це сукупність статистичних показників, які відображають взаємозв'язки, які об'єктивно існують між явищами.
Метод – це конкретний захід або засіб, який застосовується для збирання, обробки та аналізу статистичної інформації. В статистиці на базі загальних принципів діалектичного методу розроблені такі специфічні методи: 1) масового статистичного спостереження; 2) групування; 3) табличний; 4) графічний; 5) відносних величин; 6) середніх величин; 7) індексний; 8) кореляційний; 9) інші математичні методи, які використовуються у різних галузях статистики для більш поглибленого вивчення взаємозв`язків між різноманітними явищами. Однак у правовій статистиці вони мають обмежене використання, тому що процедура їх застосування є складною (для цього необхідно використовувати закони вищої математики і теорії ймовірності).
Метод статистичного спостереження – планомірне, науково організований процес збирання даних щодо масових явищ і процесів, які відбуваються в економічній, соціальній та інших сферах життя України та її регіонів, шляхом їх реєстрації за спеціальною програмою, розробленою на основі стати методології.
Метод групування дає змогу виділити в суспільному досліджуваному явищі найважливіші типи, характерні групи та підгрупи за істотними ознаками.
Табличний та графічний метод – це способи раціонального викладення наслідків статистичного дослідження.
Метод відносних величин дає змогу охарактеризувати кількісне співвідношення різних суспільних явищ, а також склад сукупності.
Метод середніх величин дає змогу охарактеризувати типовий розмір ознаки сукупності в конкретних умовах простору і часу.
Індексний метод – це характеристика зміни рівня суспільного явища в часі, просторі чи порівняно із плановим завданням, нормою або стандартом.
Кореляційний метод – це встановлення та обчислення щільності взаємозв`язку явищ суспільного життя.
Поняття закону великих чисел. Динамічні та статистичні закономірності
Закон великих чисел – це один із основних законів, який використовується статистикою для дослідження явищ суспільного життя. Він дає змогу зрозуміти, чому із великої кількості хаосу випадкових зв`язків, ми можемо встановити і встановлюємо закономірності у розвитку суспільних явищ. Наприклад, народжуваність дівчат або хлопчиків у кожній окремій родині носить випадковий характер: в якихось родинах народжуватимуться одні дівчата, в інших – одні хлопчики, в деяких – пропорційна їх кількість. Але якщо проаналізуємо народжуваність за якийсь значний період (наприклад, за місяць і більше), то обов`язково встановимо, що на 100 народжених дівчаток припадає 103 – 104 хлопчики, а іноді й більше (навпаки не може бути ніколи).
Наведений приклад підкреслює те, що кожне окреме явище суспільного життя завжди унікальне, тому що на нього впливає велика кількість випадкових чинників. Розпізнати між ними закономірність у кожному конкретному – випадку практично неможливо. Але якщо вивчати ці явища у значній кількості, то можна з`ясувати закономірності, оскільки випадкові відхилення, властиві кожному окремому явищу, в своїй сукупності нейтралізують одне одного. Наприклад, окремий чоловік може прожити довше, ніж окрема жінка, але статистичні дані свідчать про те, що середня тривалість життя чоловіків на 5 – 6 років менша, ніж у жінок, а коефіцієнт смертності чоловіків у 2 – 3 рази вищий, ніж у жінок тієї ж самої вікової групи.
Закономірність – це повторюваність, послідовність та порядок у розвитку соціальних явищ. Вона може проявлятися по-різному. В філософії розрізняють два види закономірностей: динамічну та статистичну.
Динамічна закономірність – це така, яка виявляється в кожному окремому випадку і не залежить від кількості одиниць, які ми спостерігаємо. Вона притаманна природним явищам. Наприклад, закон Архімеда можна виявити і на одному об`єкті, який занурюють в рідину, і на тисячі об`єктів. Аналогічним чином можна виявити закон земного тяжіння та інші фізичні, хімічні та математичні закони
Статистична закономірність – це така, яка виявляється лише в достатній кількості однорідних одиничних елементів, котрі й утворюють сукупність. Тобто кожний окремий елемент може не підтверджувати існування тієї чи іншої закономірності, тому що існування її в кожному елементі носить імовірний характер. Інакше кажучи, статистична закономірність властива лише сукупності одиниць, яка має назву статистичної сукупності.
Статистична сукупність – це певна множина елементів, поєднаних однаковими умовами існування та розвитку. Об`єктивною основою існування статистичної сукупності є складне перетинання причин та умов, які формують той чи інший масовий процес, наприклад, зміни в тенденцій в розвитку злочинності залежно від зміни соціально-економічної та політичної ситуації в країні.
Кожний окремий елемент, який складає статистичну сукупність, має назву одиниці сукупності. Кожна окрема одиниця сукупності є носієм явища, що вивчається, і відрізняється від іншої одиниці сукупності розміром ознаки. Завжди має місце коливання (варіювання) значень ознаки у кожної одиниці статистичної сукупності.
Явищам хімії, фізики, математики та інших природничих наук властиві лише динамічні закономірності.
Явища суспільного життя, які вивчаються статистикою, відносяться до статистичних закономірностей. Окремі елементи статистичної сукупності характеризуються значною кількістю різних ознак, але відповідно до мети дослідження вони мають загальні властивості, що і робить їх статистичною сукупністю. Математично вивчати статистичну закономірність дає змогу використання закону великих чисел.
Відповідно до цього закону при достатньо великій кількості досліджуваних одиниць сукупності можна виявити закономірність, яка не залежить від випадку. В разі підсумовування значної кількості одиничних явищ зникають випадкові відхилення і проявляється та чи інша закономірність, яку неможливо було виявити при дослідженні незначної кількості одиниць сукупності.
Закон великих чисел – це математично обґрунтована теорія, відповідно до якої, спираючись на знання теорії імовірності, можна стверджувати, що спільна дія значної кількості випадкових фактів призводить до наслідків, які не залежать від випадку. В разі підсумовування значної кількості одиничних явищ обов`язково проявляється порядок і закономірність їх руху і розвитку, які не можна встановити при дослідженні малої кількості одиниць сукупності. Інакше кажучи, закон великих чисел дає змогу встановити закономірність там, де на перший погляд проявляється лише випадковість.
З точки зору діалектичного підходу випадковість і необхідність нерозривно пов`язані між собою і завжди переходять одна в іншу, особливо в разі достатньої кількості досліджуваних одиниць сукупності.
Проте закон великих чисел не може визначити ні рівень, ні динаміку розвитку суспільного явища. Він лише обумовлює взаємопогашення випадкових відхилень, які властиві окремим одиницям статистичної сукупності, дозволяє виявити в ній дію об`єктивних законів розвитку суспільних явищ.
Значення кримінально-правової статистики
Кримінально-правова статистика дає вичерпну, науково обґрунтовану інформацію про тенденції та закономірності в розвитку злочинності, її рівень, структуру, динаміку, особу злочинця, причини й умови існування злочинності, а також про позитивні та негативні наслідки роботи правоохоронних органів із запобігання злочинності.
Дані статистики дають змогу прогнозувати та розробляти науково обґрунтовані заходи щодо запобігання певним видам злочинів.
Матеріли правової статистики широко використовуються як засіб оперативного керівництва вищестоящих органів підлеглими та постійного контролю за їхньою діяльністю. Кількісно фіксуючи результати роботи органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, судів, правова статистика таким чином допомагає виявити типові недоліки та вжити своєчасних заходів щодо їх усунення. Наприклад, статистичні дані Міністерства внутрішніх справ України дають можливість аналізувати роботу певних його служб і підрозділів щодо розкриття злочинів, дотримання термінів розслідування, відшкодування матеріальних збитків тощо.
Статистичні дані дають змогу вирішити питання про матеріально-технічне та фінансове забезпечення й дислокацію різних правоохоронних органів, проектування штатного розкладу, а також інші питання організаційно-управлінського характеру.
Істотну роль правова статистика відіграє у процесі координації діяльності різних правоохоронних органів з метою покращення їх взаємодії в боротьбі зі злочинністю.
Статистичні дані відіграють важливу роль при підготовці проектів законодавчих та інших нормативних актів.
Статистичні дані також використовуються в наукових дослідженнях.
Розділи кримінально-правової статистики
Кримінально-правова статистика залежно від стадій кримінального процесу складається із таких розділів, органічно пов'язаних між собою:
1) статистика органів, які провадять оперативно-розшукову діяльність;
2) статистика досудового слідства, що охоплює діяльність органів дізнання, досудового слідства та прокуратури. До неї належать, по-перше, облік і реєстрація злочинів, кримінальних справ, матеріалів про злочини, вирішених відповідно до кримінально-процесуального законодавства, а також осіб, які скоїли злочини, та потерпілих від злочинів; по-друге, облік заходів щодо розслідування злочинів, термінів розслідування, сум відшкодованої шкоди, профілактичної роботи тощо;
3) cтатистика кримінального судочинства, що відображає роботу судів усіх інстанцій щодо здійснення правосуддя. При цьому проводиться облік як кількісних (кількості кримінальних справ, які надійшли до судів, їхній рух, кількість засуджених і виправданих осіб тощо), так і якісних показників (терміни розгляду кримінальних справ, направлення їх на додаткове розслідування, призначені судом види та розміри покарання тощо). Завдяки цьому розділові можна охарактеризувати кількість кримінальних справ, які надійшли до суду; кількість підсудних; кількість засуджених осіб; кількість виправданих осіб; кількість справ, які були розглянуті в наглядовій і касаційній інстанціях; наслідки цього розгляду; строки розгляду справ, а також процесуальні дії суду;
4) статистика виконання судових вироків, яка відображає діяльність установ кримінально-виконавчої системи з реалізації призначених судами покарань. Цей розділ характеризує облік усіх засуджених з розподілом за видами покарань; облік діяльності органів суду та виправно-трудових закладів з умовно-дострокового звільнення від покарань і заміни покарання більш м'яким, а також рішення про переведення з одного виправно-трудового закладу до іншого тощо.
Отже, показники кримінально-правової статистики, з одного боку, характеризують рівень, структуру та динаміку злочинності й судимості, а з другого, - діяльність органів дізнання, досудового слідства, органів суду, органів виконання покарання до здійснення кримінальної правозастосовної практики.
Cтатистичне спостереження – це планомірний, науково організований збір даних про явища і процеси суспільного життя шляхом реєстрації по заздалегідь розробленій програмі спостереження. У процесі статистичного спостереження одержують первинну статистичну інформацію, яка потрібна для здійснення функцій статистики.
Завдання статистичного спостереження зумовлюється завданнями, які ставляться перед дослідженням певних процесів і явищ і випливають з потреб управління ними. Суть їх полягає в одержанні у найкоротший строк повної і вірогідної інформації про досліджувані факти. Тобто найважливішим завданням статистичного спостереження є вірогідне, об’єктивне відображення спостережуваних (досліджуваних) явищ і процесів суспільного життя. Завдання статистичного спостереження (як і мету) слід чітко формулювати відповідно до результатів дослідження та з урахуванням об’єкта спостереження.
Організаційні форми, види і способи статистичного спостереження
У статистичній практиці застосовуються різні форми статистичних спостережень. Із погляду організації спостереження розрізняють дві його основні форми: звітність і спеціально організоване статистичне спостереження.
Звітність як форма статистичного спостереження характеризується тим, що статистичні органи систематично одержують від підприємств і організацій (закладів тощо) в установлені строки зведення про умови і результати роботи за минулий період.
Другою за значенням організаційною формою спостереження є спеціально організоване статистичне спостереження. несуцільне обстеження.
Залежно від повноти охоплення статистичної сукупності розрізняють суцільне і несуцільне статистичне спостереження.
За часом проведення статистичні спостереження поділяють на поточні (безперервні), періодичні й одноразові.
Статистичне спостереження здійснюється такими способами: безпосереднім, документальним і опитуванням.
Об’єкт спостереження – це сукупність явищ, що вивчаються. Без чіткого відокремлення об’єкта статистичного спостереження завжди є небезпека або зареєструвати факти, які не мають ніякого відношення до сукупності, що вивчається, або, навпаки, пропустити факти, які відносяться до цієї сукупності. Зрозуміло, що це не дасть змогу вивчити сукупність в повному обсязі і може призвести до спотворення дійсності.
Об`єктом статистичного спостереження є така сукупність одиниць досліджуваного суспільного явища, яка має якісну своєрідність і яку необхідно піддати статистичній реєстрації для реалізації мети і завдань статистичного дослідження.
Іноді дуже важко відмежувати безпосередньо об`єкт спостереження від зв’язаних з ним суміжних понять. У цих випадках у статистиці використовують механізм застосування "цензу", згідно з яким об`єкт відокремлюється цілою низкою обмежувальних ознак.
Об`єкти правової статистики диференціюються залежно від галузей правової статистики:
об`єкти кримінально-правової статистики: 1) злочини, тобто передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні діяння; 2) особи, які вчинили злочин; 3) покарання
об`єкти цивільно-правової статистики: 1) цивільні правовідносини, які засвідчуються в адміністративному, нотаріальному або безспірному судовому провадженні, або цивільні справи; 2) сторони цивільного процесу, тобто позивачі і відповідачі; 3) судові рішенні;
об`єкти адміністративно-правової статистики: 1) адміністративні правопорушення; 2) особи, які вчинили адміністративні правопорушення; 3) адміністративні стягнення.
Аналогічні об`єкти спостереження є і в інших галузях правової статистики. Вони відрізняються лише якісною своєрідністю фактів, що реєструються.
Головна особливість відображення об`єктів в правовій статистиці полягає в тому, що статистика обліковує лише ті злочини, цивільно-правові правовідносини та адміністративно-правові делікти, з приводу яких відбувся офіційний судовий розгляд, або вони були зареєстровані в правозастосовчих чи правоохоронних органах. Якщо з якихось причин і умов той чи інший факт не зареєстрований, то для правової статистиці він не існує. Усім об`єктам правової статистики притаманна значна латентність, інакше кажучи, діяння вчиняється, але воно не реєструється в установленому порядку. Найбільша латентність властива адміністративно-правовим, цивільно-правовим і дисциплінарним деліктам. Виявлення рівня латентності здійснюється при проведенні спеціально-організованих статистичних дослідженнях.
Деякі види злочинів можуть при цьому бути зареєстровані не вірно. Наприклад, злочин вчинено організованою групою, а його враховують як групову злочинність. Інколи злочин, обліковується як тяжке тілесне ушкодження, що призвело до загибелі особи, а на справді – це вбивство. Такі розбіжності, які притаманні правовій статистиці, призводять до того, що дуже важко порівнювати правову статистику з даними інших галузей статистики.
Використовуючи показники правової статистики, слід завжди пам`ятати, що вони не повністю відображають дійсну, реальну характеристику усіх правових явищ. Вибіркові спостереження можуть істотно доповнити дані офіційної правової статистики. Інша річ, що при цьому не змінюється рівень латентності, якщо не відбулось ніяких змін в законодавстві чи правозастосовній діяльності правоохоронних органів. Таким чином офіційні статистичні дані своїми показниками хоч і відображають значну кількість одиниць статистичних сукупностей, але при проведенні статистичного аналізу їх обов`язково слід доповнювати даними про рівень латентності тих чи інших правових явищ, тому що вони можуть істотно вплинути на його наслідки.
Зміст і завдання статистичного зведення
Статистичне спостереження, даючи об'ємний, але різноманітний матеріал про окремі явища досліджуваної сукупності, ще не дозволяє зробити будь-які висновки про цю сукупність. Адже в результаті збирання фактів дійсність стає відомою, але ще не пізнаною. Щоб за науково зібраними фактами зробити об'єктивні висновки, глибоко пізнати дійсність, ці фактори необхідно узагальнити, теоретично обміркувати.
Як відомо з викладеного раніше, статистичне спостереження збігається з першим ступенем людського пізнання дійсності -емпіричним. Теоретичне узагальнення фактів є другим ступенем складнішого процесу пізнання світу, адже на цьому етапі здійснюється наукове узагальнення статистичних даних. Таке узагальнення дає можливість встановити внутрішні зв'язки між явищами, їх кількісно-якісні перетворення. Але було б помилковим вважати, що теоретичне обміркування і узагальнення фактів здійснюється тільки після того, як зібрані факти. Обміркування матеріалів починається уже в процесі їх збирання, але процес теоретичного узагальнення здійснюється лише після того, коли зібрані всі факти, які цікавлять дослідника.
Процес теоретичного узагальнення статистичних даних, зведеня фактів у єдине ціле в статистиці називають зведеням статистичних даних.
Статистичне зведення являє собою сукупність прийомів, які дозволяють одержати узагальнюючі статистичні показники як зведені ознаки масових явищ, що характеризують стан, взаємозв'язки і закономірності розвитку явищ в цілому.
Не треба змішувати поняття "статистичне зведення" і "зведення" у вузькому розумінні слова. Під останнім розуміють підсумовування даних про число одиниць сукупності і значень їх ознак. Тобто, це один з етапів статистичного зведення. В цілому статистичне зведення включає такі етапи: 1) статистичне групування; 2) підсумовування даних (зведеня у вузькому розумінні слова); 3) табличне і графічне оформлення одержаних даних.
Одержана в процесі зведення система статистичних показників підлягає подальшому аналізу в наукових і практичних цілях.
Таким чином, статистичне зведення - це первинна наукова обробка даних спостереження для характеристики суцільного явища узагальнюючими показниками.
Зведення являє собою другий ступінь статистичного дослідження і від його якості значною мірою залежить результат всієї статистичної роботи.
За допомогою статистичного зведення розв'язують такі завдання: 1) групування даних; 2) розробка системи показників для характеристики груп і всієї статистичної сукупності; 3) обчислення групових і загальних показників; 4) зведення результатів обчислення у статистичних таблицях.
Відповідно до цих завдань статистичне зведення передбачає виконання таких операцій: 1) вторинний контроль (логічний і арифметичний) якості матеріалів статистичного спостереження; 2) шифрування, тобто присвоєння певних номерів (або літер) значенням окремих ознак, за якими здійснюється групування матеріалів; 3) розкладання матеріалів на якісно однорідні групи; 4) підрахунок підсумовуючих даних, занесення підсумків у спеціальні зведенні формуляри.
Статистичне зведення здійснюють за спеціальною заздалегідь розробленою програмою. Залежно від мети і завдань дослідження програма встановлює групувальні ознаки для утворення однорідних у певному відношенні груп, їх число, макети розроблених таблиць, які містять об'єкти дослідження і показники, що їх характеризують.
Оскільки суспільні явища досить різноманітні, програма повинна бути складена так, щоб одержаний в результаті зведеня матеріал характеризував досліджуване явище з різних боків.
Крім програми зведеня, ще складають план його проведення; у ньому дають вказівки про послідовність і строки виконання окремих частин зведення і викладення його матеріалів, передбачають виконавців, вид зведення і способи контролю узагальнюючих даних тощо.
Таким чином, поняття статистичного зведення у широкому розумінні слова охоплює цілий комплекс статистичних операцій, спрямованих на об'єднання зареєстрованих при спостереженні поодиноких випадків у групи, подібні у тому чи іншому відношенні; підрахунок підсумків по виділених групах і по всій сукупності в цілому; оформлення результатів групувань і зведення у вигляді статистичних таблиць.
З погляду організації розрізняють два види статистичного зведення: централізоване і децентралізоване.
Централізоване зведення проводять в одному центральному органі, наприклад, Державному комітеті статистики України, куди заздалегідь надсилають усі матеріали статистичного спостереження.
Децентралізоване зведення здійснюють поступово в різних ланках системи статистичних органів; на рівні району, області, країни Централізований вид зведення має свої переваги перед децентралізованим у тому, що є можливість проведення його за єдиною методологією при значно менших затратах праці і високій точності розрахунків. До його недоліків слід віднести низьку оперативність використання результатів зведень на місцях і складність у виправленні виявлених помилок спостереження. Централізоване зведення має місце, як правило, у великих спеціально організованих статистичних спостереженнях (наприклад, переписи).
У статистичній практиці найчастіше застосовують децентралізоване зведення; інколи ці два види поєднують. Розрізняють зведення первинне і вторинне.
Первинне зведення - це таке, при якому обробка і підрахунок даних здійснюються безпосередньо в процесі статистичного спостереження. При вторинному зведенні обробка і підрахунок матеріалів відбуваються за результатами первинного зведення. Як правило, це стосується децентралізованого зведення.
Якщо процес зведення зводиться до звичайного підсумовування даних, тобто до одержання підсумовуючих показників, його називають простим зведенням. Але ним обмежуються лише у випадках, коли немає істотної різниці між досліджуваними явищами, що на практиці зустрічається дуже рідко. Як правило, досліджувані статистикою соціально-економічні явища за своїм складом неоднорідні й істотно різняться між собою. Тому завдання статистичного зведення не обмежуються простим підрахунком показників, адже в такому випадку ігноруються існуючі істотні різниці між явищами. Статистика повинна виявляти ці різниці і досконало вивчати їх. У такому разі зведення статистичних даних здійснюють шляхом їх групувань за певними ознаками з подальшим розрахунком системи показників по кожній групі з підрахунком групових і загальних підсумовуючих показників. Зведення, що включає групування даних, називається груповим. Тільки методом групувань можна обробити зібрані матеріали, щоб одержати зведені узагальнюючі показники, які б об'єктивно відображували існуючі реалії у досліджуваній сукупності явищ.
Отже, статистичне групування даних спостереження є методологічною основою наукового зведення.
В статистиці виділяють 3 види групувань:
- типологічні,
- структурні,
- аналітичні.
Статистичне групування - являє собою розподіл сукупності масових суспільних явищ на однорідні типові групи за суттєвими для них ознаками з метою всебічної характеристики їх стану, розвитку і взаємозв'язків. Наприклад, групування промислових підприємств за формами власності, групування населення за статтю, віком, групування комерційних банків за сумою активів балансу тощо.
Значення і необхідність групувань випливають з самого предмету статистики. В кожному складному масовому суспільному явищі є якісно відмінні групи, є відмираюче старе і народжуване нове, яке треба виділити і вивчити. Наприклад, у сільському господарстві сформувались різні соціальні типи господарств: приватні і державні сільськогосподарські підприємства, кооперативи, підсобні господарства підприємств і населення та ін. Кожному з цих типів притаманні характерні риси і закономірності. Тому при групуванні не можна змішувати різні типи господарств, а виділяти їх якісно однорідні групи. Чим досконаліше статистика виділить такі групи, тим повніше вона їх охарактеризує, тим глибше розкриє суть процесів, що відбуваються, направлення і темпи їх розвитку і т.д.
Найбільш відповідальним моментом групування є відбір ознак, які дозволять відокремити один від одного дійсно суттєво відмінні групи одиниць. Кожна одиниця спостереження володіє багатьма ознаками. Одні з цих ознак виражають суть, найбільш характерне у даному явищі, інші - другорядне, поверхневе, нетипове.
Якщо в основу групувань покладені найбільш суттєві ознаки, то будуть виділені дійсно типові для даного явища групи. Якщо за основу групування узяти малозначущі ознаки, то ми отримаємо крайньо поверхневе або взагалі перекручене уявлення про явище.
Метод статистичних групувань, який є одним з найбільш ефективних методів обробки масових даних, відкриває широкі можливості для вивчення взаємозв'язків між явищами, виявлення об'єктивних закономірностей досліджуваних явищ і процесів, встановлення на певному етапі переходу кількісних змін у якісні. Побудувавши групування досліджуваних об'єктів за будь - якою суттєвою ознакою і охарактеризувавши виділені групи різними показниками, можна прослідкувати залежність між ознаками, що покладені в основу групування, і вибраними показниками.
Метод статистичних групувань дає змогу так розробити первинний статистичний матеріал, щоб всі суттєві риси і особливості досліджуваних суспільних явищ отримали чітке вираження. Цим визначається роль групувань як наукової основи зведенн
У економіці важлива роль належить групуванням підприємств за виходом валової продукції на одиницю ресурсів виробництва, продуктивністю праці, собівартістю продукції, рентабельністю, урожайністю, продуктивністю тварин та ін.
Використання методу групувань створює умови для застосування багатьох інших статистичних методів наукового пізнання, перед усім відносних і середніх величин, індексного, кореляційного, дисперсійного методу та ін. Перераховані методи ефективні тільки на основі групувань і в поєднанні з ними.
За допомогою групувань вирішують різні завдання. Найважливішими з них є: 1) виділення і всебічна характеристика різних соціально-економічних явищ; 2) характеристика структури досліджуваних явищ; 3) вивчення взаємозв'язків між окремими ознаками сукупності. Відповідно до цього розрізняють три види групувань: 1) типологічні; 2) структурні і 3) аналітичні.
Групування, що приводять до виділення соціально-економічних типів, класів, одноякісних груп або сукупностей, називають типологічними. До них відносяться групування підприємств за формами власності, виробничим напрямком (зернові, молочні, відгодівельні та ін.); населення - за класовою належністю або соціальними групами; робітників - на зайнятих переважно фізичною і переважно розумовою працею, поділ підприємств на мілкі, середні та крупні, прибуткові та збиткові тощо.
Методологія типологічних групувань визначається тим, наскільки чітко виступають якісні відмінності в досліджуваних явищах. Наприклад, при групуванні галузей промисловості за економічним призначенням продукції виділяють галузі, які виробляють продовольчі і непродовольчі товари, засоби виробництва і предмети споживання.
Типологічні групування широко застосовуються в економічних, соціологічних і демографічних дослідженнях. Вони не тільки служать меті виділення типів явищ, але й забезпечують можливість аналізу специфіки і особливостей розвитку окремих типів, зміни їх співвідношень в рамках загального економічного процесу.
Структурні групування характеризують розподіл одиниць досліджуваної сукупності за будь-якою ознакою. За їх допомогою проводиться аналіз структури сукупності і структурних зрушень в розвитку соціально - економічних явищ і процесів. Порівняння структурних групувань у часі дає уявлення про структурні зрушення. До них відносяться групування населення за статтю, віком, сільськогосподарських підприємств за площею сільськогосподарських угідь, поголів'я
Відомо, що явища суспільного життя знаходяться в певному взаємозв'язку і взаємозалежності. Тому важливим завданням статистичних групувань є вивчення взаємозв'язків і взаємозалежностей між ознаками. Таке завдання вирішується за допомогою аналітичних групувань.
Аналітичними називають групування, за допомогою яких вивчаються взаємозв'язки між окремими ознаками статистичної сукупності. Прикладом таких групувань можуть бути групування, в яких вивчається взаємозв'язок між собівартістю та її факторами, продуктивністю тварин та її факторами та ін. Аналітичні групування можуть бути побудовані за результативною (урожайністю, собівартістю, виходом продукції з одиниці земельної площі та ін.) і факторною (якість грунту, кількість добрив, опадів та ін.) ознакою. Відповідно одержимо результативні і факторні групування.
Багатовимірне групування - один з прийомів розв'язання задачі утворення подібних у певному смислі груп одиниць сукупності, якщо кожна одиниця характеризується декількома ознаками. Методи багатовимірних групувань часто називають методами багатовимірної класифікації.
Ці методи одержали поширення завдяки використанню ЕОМ і пакетів прикладних програм. Мета цих методів - класифікації даних, інакше кажучи, групування на основі множини ознак.
Метою багатовимірних групувань є розподіл сукупності соціально-економічних явищ на якісно однорідні групи за великою кількістю ознак одночасно і визначення на їх основі зв'язку і впливу факторних ознак на результат.
В основу побудови багатовимірного групування покладений принцип переходу від величин, які мають різну розмірність (гривні, тонни, бали, гектари тощо) до безрозмірних відносних величин.
Найпростішим прийомом багатовимірної класифікації є групування на основі багатовимірних середніх.
Статистичні таблиці - це форма систематизованого, раціонального і наочного викладення статистичних даних про явища і процеси суспільного життя. Не всяка таблиця статистична. Таблиця множення, опитувальний лист соціологічного обстеження та ін. можуть носити табличну форму, але не є статистичними таблицями.
Таблична форма - розташування числової інформації, при якій число розташовується на перетині чітко сформульованого заголовка по вертикальному стовпчику, який називається графою, і назви по відповідній горизонтальній полосі - рядку.
Значення статистичних таблиць полягає в тому, що вони дають змогу охопити матеріали статистичного зведення в цілому. Статистична таблиця по суті є системою думок про досліджуваний об'єкт, що викладається за допомогою цифр - об'єктивних статистичних показників.
Достоїнством статистичних таблиць є виразність, наочність і компактність. Змістом статистичної таблиці є та сукупність відомостей, яка викладена в системі показників. Являючись підсумком статистичного спостереження, зведення і групування і частково аналізу, таблиці мають велике пізнавальне, наукове і практичне значення.
По зовнішньому вигляду статистична таблиця являє собою ряд горизонтальних і вертикальних ліній, які перетинаючись по горизонталі утворюють рядки, а по вертикалі - графи (стовпчики, колонки), які в сукупності утворюють якби макет таблиці.
Статистична таблиця містить три види заголовків: 1) загальний - відображає зміст всієї таблиці (до якої території і до якого часу відносяться дані), розташовується над макетом таблиці по центру і є зовнішнім заголовком; 2) верхні - характеризують зміст граф (заголовки присудка); 3) бічні (заголовки присудка) - рядків. Вони є внутрішніми заголовками.
В утворені в середині таблиці графо - клітини записується відповідна інформація. Кожна клітина має свій певний якісний зміст і кількісну міру, властиву статистичному показнику. Складену таблицю, але не заповнену цифрами прийнято називати макетом таблиці
статистичного узагальнення і аналізу їх завдання є заключним і найвідповідальнішим етапом статистичного вивчення злочинності. Зібраний і згрупований статистичний матеріал у результаті цього аналізу стає основою для докладної та багатоаспектної характеристики досліджуваного явища. Основна мета статистичного аналізу полягає у виявленні закономірностей, встановленні впливу одного явища на інше, констатуванні взаємозв'язку певних явищ.
Статистичний аналіз — це процес вивчення і порівняння отриманих цифрових як між собою, так і з іншими даними, а також їх узагальнення. Виходячи з основних функцій статистики виокремлюють чотири завдання статистичного аналізу: описати, порівняти і виявити закономірності, здійснити прогноз і зробити висновки.
До основних завдань статистичного вивчення злочинності належать:
визначення стану злочинності, її рівня, структури й динаміки;
виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину;
вивчення особи злочинця;
вивчення системи заходів боротьби із злочинністю.
Необхідно ураховувати, що під час вивчення окремих питань злочинності й боротьби з нею необхідно порівняти дані кримінальної статистики з даними інших галузей статистики — демографічної, економічної тощо. Наприклад, аналізую-
чи склад засуджених за статтю, віком, соціальним станом і освітою, для порівняння використовують дані демографічної статистики. Дані про чисельність населення та її зміни використовують для розрахунку коефіцієнта злочинності. Вивчаючи злочини проти особи або хуліганство, показники їх рівня, динаміки і структури порівнюють з показниками споживання алкоголю (економічна статистика).
Отже, статистичне дослідження злочинності передбачає широке використання матеріалів статистичної звітності органів внутрішніх справ, прокуратури, суду, статистичних даних економіки, демографії, культури, а також даних, отриманих шляхом спеціальних вибіркових досліджень.
На основі кримінально-статистичної інформації, обробленої та дослідженої за допомогою статистичних методів, можна точно оцінити стан злочинності, виявити закономірності її розвитку й визначити заходи боротьби з нею.
PAGE 19