Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Поняття соціології, її предмет і методи
Соціологія в перекладі з латині – вчення про суспільство.
Соціологія – це наука про суспільство як єдину соціальну систему. Вона вивчає закономірності та випадкові чинники розвитку суспільства, його структуру та організацію, поведінку людей у суспільстві.
І. Поняття «соціологія», її виникнення
Поняття «соціологія» було введено французьким філософом французом О. Конт (кінець XVIII – початок XIX). Він вв ажав, що соціологія має ґрунтуватися на позитивних фактах, а не на порожніх міркуваннях, тому соціологія Конта отримала назву «позитивізм».
Сучасна соціологія – це багато течій та наукових шкіл, які по різному пов’язують її предмет і місце, і роль у суспільстві.
Соціологія пов’язана з іншими суспільними науками: філософії, історії, політології, економічної теорії, етнографії та ін.
II. Предмет соціології
Предмет соціології, це те на що спрямовані соціологічні дослідження та їх результат.
Предметом соціології є: соціальні відносини, закономірності та випадковості суспільного розвитку, конкретні соціальні явища, механізм взаємодії соціальних явищ.
Соціологія – це не просто сукупність теорій, а органічна єдність теорії соціальної структури та соціальних процесів(соціологія сім’ї, освіти, культури, політики, науки і тд.).
III. Закони і категорії соціології
Кожна наука прагне вияснити закони розвитку світу. Соціологія вивчає закони:
Категорії – це основні поняття соціології.
Основні категорії соціології як науки:
Соціологія має таку структуру:
Функції соціології:
Історія розвитку соціології
І.
|
Три історичні стадії пізнання суспільства |
||
|
Релігійно-міфологічна |
Філософсько-етична |
Раціональна(позитивна) |
|
Веди→Біблія→Коран→ |
Платон→Аристотель→ Мор→Маківеллі→Сократ→Монтеск’є→Кетле |
Конт→Вебер→Сорокін→Парсон→ Спенсер→Дюркейм→Ковалевський→Даренфорд→Маркс→Парето→ Мід→Лазенфельд |
ІІ. Основні ідеї західноєвропейської соціології(ХІХ ст. – ХХ ст.)
|
Автори |
Країни |
Основні соціологічні ідеї |
|
Огюст Конт Франція (1798-1857) |
Франція |
Засновник позитивізму «… Соціологія мусить бути точною наукою, як і природничі науки» (пояснювальна соціологія). |
|
Карл Маркс (1818-1883) |
Німеччина |
Завдання полягає в тому, щоб не тільки пояснити світ, а змінити його шляхом революції. |
|
Герберт Спенсер (1820-1903) |
Великобританія |
Шлях розвитку: суспільна еволюція – поступові зміни. |
|
Еміль Дюркгейм (1858-1917) |
Франція |
Основане завдання соціології – ретельне вивчення соціальних фактів. |
|
Макс Вебер (1864-1920) |
Німеччина |
Засновник «розуміючої» соціології, основна ідея – всезагальна раціональність. |
ІІІ. Основні розробки американських соціологів
|
Система, її автор |
Період розробки |
Основна сутність концепції |
|
Система Тейлора Ф. Тейлор (1856-1915) |
Рубіж ХІХ-ХХ ст. |
Для підвищення ефективності виробництва необхідні:
|
|
Теорія людських відносин Е. Мойо (1880-1945) |
Рубіж 20-30-х років ХХ ст. |
Необхідні н тільки матеріальні, а й психологічні стимули:
|
|
Теорія ієрархії потреб А. Маслоу (1908-1970) |
Середина ХХ ст. |
При задоволенні різноманітних потреб людей існує певна черговість (ієрархія) Потреб, поведінка індивіда в кожний даний момент визначається найбільш важливою потребою |
|
Структурний націоналізм Толкотт Парсон (1902-1979) |
Середина ХХ ст. |
Соціальна система – це система дій дійових осіб:
|
|
Біхевіоризм Дж. Уотсон |
Кінець ХІХ-ХХ ст. |
Поведінка людини будується за схемою стимул – реакція – змінюючи стимул, можна задавати певні реакції, управляти поведінкою людей, підтримувати гармонію у суспільстві. |
ІХ. Розвиток соціальної думки.
|
Українські автори, твори |
Теорії теоретичних розробок |
Основні соціологічні ідеї |
|
Іларіон – «Слово про закон і благодать»; Нестор – «Повість временних літ»; Володимир Мономах – «Повчання» |
Київська Русь ХІ-ХІІ ст. |
|
|
Д. Каливайко І. Вишевський П. Могила Ф. Прокопович Та інші |
Запорозька січ. Визнавальна боротьба ХV-XVII ст. |
- Демократизм, справедливість - Турбота про соціальний розвиток освіти, виховання. - Національний патріотизм - Завдання держави: забезпечення потреб держави |
|
Г. Сковорода (1733-1794) Та інші |
XVIII ст. |
- Рівність між людьми - Права людини на щастя ті свободу - Виховання людини через самовиховання - Самореалізація індивіда через «сродну працю» |
|
М. П. Дрогоманов (1841-1895) І. Я. Франко (1856-1916) Та інші |
Початок ХХ ст. |
- Рівність та справедливість - Конституційне право людини та суспільства - Самоврядування - Прогнозування соціально-демографічного розвитку - Національне визволення |
|
М. С. Грушевський (1866-1934) «Початки громадянства (генетична соціологія)» |
Початок ХХ ст. |
- Сутність суспільства та його ґенеза - Трансформація суспільства від традиційних форм до індустріальних - Спеціалізація праці та перетворення людини - Якісні характеристики української нації - Необхідність незалежності, національної церкви |
Соціальні погляди з’явились в стародавніх державах: Єгипет, Індія, Китай, Греція та інших. Вони відображали лише основні характеристики ранніх типів суспільства, що прийшли на зміну первісному суспільству. Соціальні погляди перемішались моральними, релігійними уявленнями.
О. Конт – засновник європейської соціології в ХІХ ст. Він вважав, що соціологія має базуватися лише на позитивних знаннях і звільнитись від нереальних абстрактних, релігійно-міфологічних знань.
В ХХ ст. соціологія плідно розвивалась а США. Це було зумовлено бурхливим розвитком нових технологій і наукової організації праці. На відміну від Європи, де соціологія розвивалась завдяки ініціативі окремих учених, в США соціальні дослідження з самого початку були добре організовані, фінансовані і стали невід’ємною частиною соціальних наукових досліджень.
Важливою особливістю американської соціології є те, що вона зосереджена на вирішенні практичних занять, тобто її прагматизм. Вона мала дати відповідв на конкретні питання:
Суспільство як соціальна система
І. Поняття «суспільство»
Поняття «суспільство» розуміють як:
Соціологія вивчає суспільство в межах країни. Але будь-яке суспільство – це сукупність усіх способів взаємодії та форм об’єднання людей.
Всі соціології згодні в тому, що суспільство у своєму розвитку має 2 основних історичних етапи:
Основні риси простого суспільства
Основні риси складного суспільства
Крім поняття «суспільство» виникають поняття «країна», «держава».
Країна – це відокремлена територія незалежного проживання даного суспільства власними кордонами та суспільним устроєм.
Держава – базовий інститут політичної структури суспільства з певним режимом влади та органами управління.
ІІ-ІІІ.
Існують 2 підходи до вивчення етапів розвитку суспільства: формаційний (автор - Маркс), запально цивілізаційний.
Формаційний. Карл Маркс поділив всю історію суспільства на 5 суспільно-економічних формацій: первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, капіталістична, комуністична.
Основними характеристиками стадій є власність на засоби виробництва та класова структура суспільства.
Для первіснообщинної та комуністичної формації притаманна загальна власність на засоби виробництва, а також це суспільство – без класів.
Для 3 інших формацій характерна приватна власність на засоби виробництва.
Основними класами рабовласницького суспільства є раби і рабовласники; феодального – селяни, феодали; капіталізм – наймані робітники і підприємці (буржуазія).
Загально цивілізаційний підхід. Виділяють такі стадії суспільного розвитку: до індустріальне суспільство, індустріальне, постіндустріальне суспільство.
Основні риси до індустріального суспільства:
Основні риси індустріального суспільства:
Основні риси постіндустріального суспільства:
IV. Соціальна структура суспільства.
Соціальна структура суспільства – сукупність його елементів: індивідів, соціальних спільнот та інститутів, взаємозв’язок між ними.
Соціальні спільноти – це група людей, об’єднаних спільними ознаками, спільними інтересами, цінностями, спільною діяльністю.
За ступенем стійкості соціальної спільноти розділяються:
За розмірами розрізняють:
За змістом розрізняють:
1) соціально класові: класи, соціальні групи.
2) соціально етнічні: нації, народності.
3) соціально демографічні: жінки, чоловіки, молодь, діти, пенсіонери.
4) соціально професійні: лікарі, вчителі, шахтарі.
5) соціально територіальні: мешканці міста, села, країни.
Соціальні інститути – історично сформовані, стійкі, формальні та неформальні правила, норми, що регулюють різні сфери людської діяльності.
Виділють 4 групи соціальних інститутів:
Соціальні інститути створюються та розвиваються століттями, безперервно удосконалюються разом з прогресивним рухом людства.
Соціальні інститути тісно пов’язані між собою, наприклад: інститут держава діє в усіх сферах суспільства, інститут сім’ї існує на перехрещенні усіх соціальних інститутів.
V. Соціальна стратифікація
Соціальна стратифікація – розшарування суспільства. Вона є наслідком соціальної нерівності.
Ознаки соціального розшарування:
Теорію соціальної стратифікації створив американський соціолог Сорокін.
Соціальна мобільність – переміщення людей у суспільстві з одних соціальних верств (прошарків) в інші.
Сорокін виділяє 2 типи соціальної мобільності: горизонтальну, вертикальну.
Горизонтальна мобільність – це переміщення індивіда або соціальної групи від однієї соціальної позиції до іншої без змін соціального статусу. Наприклад: переїзд в інше місто, зміна релігії, вступ до шлюбу.
Вертикальна мобільність – це сукупність взаємодій людей, які сприяють переходу індивіда чи соціальної групи з однієї соціальної верстви до іншої з підвищенням або пониженням соціального статусу.
Шляхи вертикальної мобільності: вступ до шлюбу, отримання спадку, отримання престижної професії і т.д.
Соціологія конфлікту
І. Причини конфліктів
Conff1ictus (лат.) – зіткнення.
Причини конфліктів:
Шляхи подолання конфліктів:
ІІ. Основні типи конфліктів
Основні типи конфліктів:
ІІІ. Основні фази конфлікту
Основні фази конфлікту:
IV. Роль конфліктів у соціальному житті
Позитивна роль конфліктів:
Негативна роль:
Конфлікти виконують суперечливу роль у суспільстві.
Соціологія релігії
І. Релігія як форма суспільної свідомості має стародавню історію. Ще в первісному суспільстві виникли релігійні вірування. В період Античності і Середніх віків у працях філософів і вчених, релігія розглядалась з погляду гносеології (теорії пізнання) або психології. Не розглядалась її суспільна роль.
Починаючи з XVII-XVIII ст. вчені все частіше розглядають релігію у зв’язку з соціальними і історичними умовами. Голландський філософ Бенедикт Спіноза (XVII ст.) вперше сформулював теорію обману людей в інтересах монархів і духовенства, а також неосвіченості людей.
Соціальні корені людини були розкриті французькими просвітителями, які пояснювали виникнення та існування релігії страхом не тільки перед силами природи, а й перед просвітителями, гнобителями народу.
На думку Конта релігія зосереджує в собі всі прагнення людської природи: діяльність, любов, керує політикою, мистецтвом, філософією.
Наука свідчить, що релігія є продуктом істеричного розвитку людства, а її корені слід шукати в умовах матеріального життя людей. Соціальні корені релігії це ті суспільні, матеріальні і духовно культурні умови життя людей, які породжують різні вірування і релігії.
Російський філософ Микола Бердяєв стверджував, що людина за своєю природою є істота релігійна, і душа людини не терпить порожнечі. Але цей погляд спростований археологами, які доводять, що майже мільйон років тому була безрелігійна епоха.
ІІ. Сутність релігії
Релігія – це форма суспільної свідомості. Релігія – це специфічний світогляд. Релігія – спосіб пізнання світу.
Структура релігії
Деякі вчені до структури релігії відносять релігійні організації та заклади.
Церква – це не тільки орган відправлення культури, а й соціальний інститут зі своєю ієрархічною організацією та функцією.
Соціологія політики
Основні типи політики:
Структура політики:
Соціальні сфери політичного життя суспільства:
|
Сфера державно політичних відносин |
Сфера приватно громадського життя |
|
Соціальна поведінка і взаємовідносини індивідів регламентуються державою |
Дії і взаємовідносини людей вільні і визначаються їхніми особистими інтересами та бажаннями |
|
Державній сектор |
Громадське суспільство |
Основні характеристики правової, соціальної держави
|
Громадське суспільство |
|
|
Вільні взаємовідносини |
Соціальні інститути |
|
Сімейні → |
Шлюб, сім’я, материнство, усиновлення, виховання і таке інше. |
|
Економічні → |
Приватна та інші форми власності, їх гарантії. |
|
Творчі → |
Винахідництво, наука, живопис, мистецтво, творчі спілки, тощо. |
|
Релігійні → |
Віросповідання, церква, конфесія, вінчання і таке інше. |
|
Політичні → |
Партії, рухи, організації, клуби, збори, дискусії тощо. |
|
Міжнародні → |
Неурядові, недержавні міжнародні організації, фестивалі, конкурси та інше. |
|
Основні типи держав |
||
|
Тоталітарна Тотальний насильницький контроль над індивідом і суспільством. Всевладдя держави над суспільством. Народ усунений від влади і дуже обмежений у своїх правах і свободах |
Авторитарна Жорсткий контроль влади над певними сферами життя (політика, безпека, силові структури). Народ усунений від влади. Обмежені права і свободи громадян. |
Демократична Народ виступає джерелом влади у суспільстві. Кожному громадянину гарантовані основні права і свободи. Ключові органи влади обираються народом. |