Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1."Салернский кодекс здоровья" написан в четырнадцатом столетии
философом и врачом Арнольдом из Виллановы
Салернский кодекс здоровья – это древние секреты здоровья и успеха, которые остаются актуальными и по сей день.
2. Гален Клавдий (Claudius Galenus) [129, Пергам, — 201 (?), Рим], римский врач и естествоиспытатель, классик античной медицины. Переехал в Рим (164), стал врачом императора Марка Аврелия. Оставил более 400 трактатов по медицине философии, из которых сохранилось около 100 (преимущественно по медицине). Изучал анатомию и физиологию, широко пользуясь опытами над животными (производил вскрытие трупов обезьян и т. д.)
Аристо́тель (часто також Арістотель; грец. Αριστοτέλης; 384 до н. е., Стагіра — 322 до н. е., Халкіда) — давньогрецький вчений-енциклопедист, філософ і логік, засновник класичної (формальної) логіки.
Гиппокра́т (др.-греч. Ἱπποκράτης, лат. Hippocrates) (около 460 года до н. э., остров Кос — между 377 и 356 годами до н. э., Ларисса) — знаменитый древнегреческий врач. Вошёл в историю как «отец медицины». С именем Гиппократа связано представление о высоком моральном облике и этике поведения врача[6]. Клятва Гиппократа содержит основополагающие принципы, которыми должен руководствоваться врач в своей практической деятельности. Произнесение клятвы (которая на протяжении веков значительно видоизменялась) при получении врачебного диплома стало традицией.
Авіценна Абу́ Алі́ аль-Хусе́йн ібн Абдалла́х ібн Сі́на, латинізоване — Авіце́нна, (араб. ابو علی حسین بن عبدالله بن سینا, лат. Avicenna, 980 — †1037) — перський [1] вчений-енциклопедист, філософ, лікар, хімік, астроном, теолог, поет. Вважається найвпливовішим поліматом Золотої доби ісламу.
Ібн Сіна написав близько 450 трактатів на теми з різних галузей науки, з них збереглося близько 240. Більшість з його праць (близько 150) присвячені філософській тематиці, 40 — медицині. Найвідомішими роботами є «Книга зцілення», обширна філософська і наукова енциклопедія, і «Канон лікарської науки», який був основним підручником для вивчення медицини у багатьох середньовічних університетах[2].
3. Наукова медицина в Середні століття була розвинена слабко. Медичний досвід перехрещувався з магією, релігією.
Значний акцент в середньовічному лікуванні приділявся магічним та астрологічним обрядам, подолання хвороби за допомогою символічних рухів та жестів, «особливих» слів та заговорів, магічних предметів. З XI-XII століття в лікувальних обрядах з'явилися предмети християнського напрямку, християнські символи, язичеські заклинання та заговори перекладали на християнський мотив, з'явилися нові християнські формули, розцвів культ святих і їхніх мощів.
В средневековой алхимии (ее расцвет пришелся на ХIII—XV вв.) выделялись две тенденции. Первая — это мистифицированная алхимия, ориентированная на химические превращения (в частности, ртути в золото) и в конечном счете на доказательство возможности человеческими усилиями осуществлять космические превращения (давать человеку могущество над духами, воскрешать из мертвых (палингенезия) и, наконец, искусственно создать одушевленное существо — гомункула). В русле этой тенденции арабские алхимики сформулировали идею «философского камня» — гипотетического вещества, ускорявшего «созревание» золота в недрах земли; это вещество заодно трактовалось и как эликсир жизни, исцеляющий болезни и дающий бессмертие.
4.Медицина. Важливий розділ біологічних знань становила медицина. Ця галузь у Київській Русі (як і у всьому середньовіччі) була добре розвинена, подекуди навіть краще за сучасну, так звану народну, медицину. Критика середньовічних лікарів з боку репрезентантів нової (ренесансної) науки необ'єктивна і несправедлива; вони не були такими невігласами, якими їх часом намагаються зобразити.
Лікар (знахар) був досить популярним в Стародавній Русі. "Льчці" (від "лікувати") існували в усіх більш-менш значних містах і мали тут фахову практику
5.Гигиена в Киевской Руси била не плохой Кроме пользования банями существовала еще одна здоровая традиция - русская забота о хранении пищи, в особенности хлеба и воды, в исключительной чистоте, вне досягаемости животных, особенно собак
6