Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1.Розкрийте структуру міжнародних інвестицій.
Міжнародні інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу за кордоном з метою отримання прибутку, підприємницького доходу та соціального ефекту.Сутнісні риси: 1.Відображають рух підприємницького капіталу, тобто вкладень у виробництво чи активи зарубіжних компаній з метою отримання прибутку чи підприємницького доходу;2.Передбачають взаємодію донорів інвестицій, які здійснюють зарубіжні інвестиції за кордон, та реципієнтів інвестицій, які отримують іноземні інвестиції;3.Передбачають участь суб’єктів інвестування, до яких належать фізичні особи, підприємства (корпорації) та уряди;4.За цільовою орієнтацією поділяються на прямі інвестиції та портфельні інвестиції.
2.Дайте визначення міжнародних портфельних інвестицій. У чому їх відмінність від міжнародних прямих інвестицій?
Портфельні інвестиції - - це вкладення в акції зарубіжних підприємств (без придбання контрольного пакета), облігації та інші цінні папери іноземних держав, міжнародних валютно-кредитних організацій з метою отримання підвищеного доходу за рахунок податкових пільг, зміни валютного курсу і т.д. Такі інвестиції не да-ють реального контролю інвестора над об'єктом інвестування. Прямі іноземні інвестиції несуть ризик іноземним інвесторам, тому що останні позбавлені можливості швидкого виходу на ринок, крім того, вони приносять більше вигод країні-реципієнту, тому що включають більші суми коштів, пов'язаних із більшими зобов'язаннями і тривалим часом здійснення інвестицій.
3.Наведіть позитивні та негативні наслідки ввезення іноземного капіталу
До позитивних наслідків ввезення іноземного капіталу в ту чи іншу країну можна віднести створення нових виробничих потужностей і все, що з цим пов’язано, — збільшення обсягів виробництва, створення додаткових робочих місць, застосування новітніх технологій. Але, з іншого боку, імпорт капіталу є каналом відпливу з країни створеної в ній частини доданої вартості. Щодо негативних наслідків, то національний капітал країни, куди ввозиться капітал, часто програє через менш досконалі технології й організацією виробництва. Прямим наслідком може стати хвиля банкрутств і відповідне посилення соціального напруження в суспільстві. Суттєвим недоліком широкого використання іноземних інвестицій є те, що значна частка отриманого іноземним інвестором прибутку вивозиться за межі країни. Це послаблює її можливості щодо забезпечення стабільного й постійного розвитку національної економіки. Оскільки найбільш великі прибутки під час вивезення капіталу пов'язані із сировинними галузями, то це може призвести до небажаних для країни-імпортера структурних зрушень в економіці, а саме до посилення її сировинної складової.
4.Які ризики пов’язані з міжнародними інвестиціями?
Ризики міжнародних інвестицій включають: - ризики систематичні національних ринків;- додаткові ризики для нерезидентів, пов’язані з можливим введенням обмежень на вивіз капіталу і доходів;- ризики падіння курсу валют, що призводить до зниження доходності інвестицій в перерахунку на валюту інвестора.
5.Що таке ТНК?
Транснаціона́льна компа́нія (корпора́ція) або ж скорочено ТНК — компанія (корпорація), що володіє виробничими підрозділами в декількох країнах. За визначенням Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), транснаціональні корпорації (ТНК) — це «підприємства, що складаються з материнського підприємства та його закордонних філіалів», при цьому ТНК можуть як набувати статусу корпорації, так і не мати цього статусу.ТНК створює систему міжнародного виробництва, розподілену між кількома країнами, але контрольовану з одного центру — материнської компанії.
6.Дайте визначення фінансів ТНК.
Фінанси ТНК — це система грошових відносин, що виникають у процесі господарської діяльності і необхідних для формування і використання капіталу, доходів і грошових фондів. Капітал (пасиви балансу) є джерелом утворення активів (позазворотних і зворотних).
7.Які функції фінансів ТНК Ви знаєте?
Функції фінансів ТНК:
1) формування капіталу, доходів і грошових фондів 2) розподіл і використання капіталу, доходів і грошових фондів 3) контроль — дана функція використовується для контролю за дотриманням вартісних та матеріально-речових пропорцій при утворенні і використанні доходів корпорації та її підрозділів
8.Розкрийте організаційну структуру ТНК.
Більшість ТНК у своїй організаційній структурі має три основні блоки:1) індустріально-промисловий; 2) фінансово-економічний; 3) торговельно-комерційний. Усі три блоки та їх елементи є рівноправними і несуть повну відповідальність за виконання покладених на них функцій. Фінансово-економічний блок забезпечує нормальну діяльність усіх структурних підрозділів компанії. Його елементами є мережа кредитно-фінансових установ: страхові компанії; комерційні банки; інвестиційні фонди і компанії; фінансові фонди і компанії; лізингові фонди і компанії; пайові фонди і компанії; трастові фонди і компанії; пенсійні фонди і компанії.
9.Перерахуйте елементи та головні завдання фінансово-економічного блоку ТНК.
Головні завдання фінансово-економічного блоку ТНК: залучення й акумулювання фінансових коштів; вироблення інвестиційної політики і здійснення капіталовкладень; управління фінансами на основі підтримання стійкого балансу між ресурсами і заявками на ці ресурси з боку всіх організаційних структур ТНК; забезпечення економічної безпеки; управління ризиками; правильна й ефективна побудова внутрішньої економіки всієї групи.
10.Дайте визначення міжнародної банківської справи.
Міжнародна банківська справа - це система методів та підходів до організації Й управління банківськими операціями, що здійснюються у міжнародному економічному та правовому середовищі.
11.Наведіть основні етапи розвитку міжнародної банківської діяльності.
Історія банків, які мають іноземні філії, починається з ХІХ ст. Умовно науковці виділяють кілька етапів розвитку міжнародної банківської системи.
Перший етап тривав з кінця ХІХ ст. до 60-х років ХХ ст. і позначився зрощуванням банківського капіталу з промисловим переважно на національних ринках. Відбувався процес концентрації і централізації банків, інтенсивно зростав банківській капітал. Для цього періоду характерним є панування в міжнародній сфері операційних кореспондентських відносин між банками.
Другий етап почався з середини 60-х років ХХ ст. і тривав до кінця 80-х років. У цей період відбулися якісні зміни в банківських системах економічно розвинутих країн, зросла роль банків у міжнародних економічних відносинах. Спостерігався бурхливий розвиток банківського капіталу, міжнародного поділу праці, інфраструктури міжнародної торгівлі, руху міжнародного капіталу. У 70-ті роки збільшився попит на кредити з боку країн, що розвиваються, це, в свою чергу, зумовило розвиток міжнародної банківської системи.
Для 80-х років характерним є розвиток національної боргової кризи, фінансових інновацій, інвестиційно-установчої діяльності банків, які почали вести цілодобові торги з валютою. В 1988 р. було прийнято міжнародну Базельську угоду, яка встановлювала єдині стандарти для капіталу комерційних банків. Вони були необхідні у зв’язку з ростом конкуренції.
У 90-х роках були організовані міжнародні банківські союзи, сформовано єдиний європейський ринок фінансових послуг
12.Дайте визначення міжнародних та регіональних фінансових установ
Міжнародні та регіональні фінансові установи - це інститути, створені на основі міждержавних угод з метою регулювання міжнародних економічних відносин, в тому числі валютно-кредитних і фінансових. Основними з міжнародних фінансових установ є: Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк (СБ) та група установ, що входять до його складу, Банк міжнародних розрахунків (БМР).
13. Які міжнародні фінансові інститути входять до групи Світового Банку?
Світовий банк (СБ) включає кілька пов'язаних між собою міжнародних фінансових інститути: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) Міжнародну асоціацію розвитку (МАР), Міжнародну фінансову корпорацію (МФК) та Багатостороннє агентство по гарантіям інвестицій (БАГІ), а також Міжнародний центр по врегулюванню інвестиційних суперечок та Спеціальний фонд допомоги для Африки південніше від Сахари. Ці установи не тільки надають фінансову допомогу країнам-учасницям, а й стимулюють інвестиції з інших джерел.
14.Які основні напрямки діяльності МВФ?
Однією із основних задач МВФ з упорядкування валютних курсів у відповідності з Бреттон-Вудською угодою було урегулювання та підтримка стійкості паритетів валют виражених в золоті чи доларах. Країни не мали права змінювати паритети своїх валют більше як на 10% без санкції МВФ, а також допускати відхилення від паритетів більше ніж на 1%.Кредитна діяльність Фонду здійснюється у двох напрямах. Це надання валютних коштів країнам із ресурсів Фонду та надання посередницьких фінансових і технічних послуг за рахунок позикових коштів. МВФ здійснює кредитні операції лише з офіційними органами країн - центральними банками, казначействами.Країни-позичальники повинні використовувати кошти, надані Фондом, лише на цілі, обумовлені відповідним договором, і такі, що не суперечать цілям Фонду. Якщо країна не виконує рекомендацій Фонду або використовує кредит на цілі, не передбачені кредитною угодою, Фонд може скоротити або припинити кредитування країни.
15.Розкрийте особливості кредитної політики Світового Банку.
Більшість кредитів СБ спрямовані на структурну перебудову економіки, розвиток енергетичної, гірничодобувної, нафтогазової галузей, сільського господарства тощо. Позики, як правило, надаються урядам або під гарантію урядів чи інших фінансових організацій терміном на 15 - 20 років і мають пільговий період 5 років.
16.Які основні напрямки діяльності Міжнародної асоціації розвитку?
Міжнародна асоціація розвитку (МАР), що входить до групи Світового банку, була створена в 1960 р. для надання допомоги найбіднішим країнам на пільгових умовах. Вона надає довгострокові кредити на десятки років та емітує безпроцентні позики з коштів, внесених до асоціації багатими країнами. Кредити надаються країнам, річні середні доходи в яких на людину складають до 500 дол. США. Ці позики видаються на 35 - 40 років із десятирічним пільговим періодом. Кошти використовуються на розвиток соціальних послуг (охорона здоров'я , освіта, покращення санітарних умов) і впровадження реформ та інвестицій в економічний розвиток.
17. Які основні завдання вирішує Міжнародна фінансова корпорація?
Міжнародна фінансова корпорація (МФК) була створена в 1956 р. з метою мобілізації національних та іноземних капіталів для розвитку приватного сектора в країнах „третього світу". Корпорація здійснює інвестиції за рахунок власних або наданих в її розпорядження коштів. Кредити надаються на термін від 5 до 15 років високорентабельним підприємствам приватного сектору. Умовами кредитування часто передбачається продаж акцій корпорацій-позичальників Міжнародній фінансовій корпорації.Характерною рисою діяльності МФК є фінансування проектів на комерційній основі під ринкові ставки. Залежно від потреб конкретного проекту корпорація може виділити позику з власних коштів, запропонувати пайове фінансування, залучення посередників чи продукти з управління ризиками.Окрім фінансових, МФК надає приватним підприємствам консультаційні послуги, які полягають у допомозі в розробленні проектів, консультаціях щодо виробничо-комерційної діяльності, питаннях реструктуризації та ін. Урядам країн, що розвиваються, корпорація допомагає створити сприятливі умови для залучення прямих іноземних інвестицій, приватизації та діяльності комерційних підприємств.
18.Які основні напрямки діяльності Багатостороннього агентства з гарантування інвестицій?
Багатостороннє агентство по гарантіях інвестицій (БАГІ) було утворене в 1988 році, як дочірня організація МБРР. Основними його функціями є заохочення іноземних інвестицій на розвиток промисловості в країнах, що розвиваються, а також надання гарантій включаючи страхування та перестрахування капіталовкладень від втрат, викликаних некомерційними ризиками. Такими ризиками для БАГІ є неможливість конвертації та переказу грошей, конфіскація власності, порушення контракту, а також війни та громадські безпорядки. БАГІ може застрахувати 90% обсягу інвестицій або 95% позики на термін 15-20 років. Агентство страхує до 200 млн. дол. США інвестицій. До страхування більших сум можуть бути залучені інші страховики
19.Які фінансові інститути відносять до регіональних?
До регіональних фінансових інститутів переважно відносять регіональні інвестиційні банки, банки розвитку, регіональні інвестиційні корпорації. До регіональних банків розвитку належать Європейський банк реконструкції та розвитку, Міжамериканський банк розвитку, Азіатський банк розвитку, Африканський банк розвитку, Ісламський банк розвитку тощо.
20. Які основні напрямки діяльності ЄБРР?
Визначальною рисою діяльності ЄБРР є сприяння екологічно здоровому і стійкому розвитку країн Центральної і Східної Європи, а також СНД. Діяльність Банку спрямована на інвестування в муніципальну та екологічну інфраструктуру, сприяє ефективному використанню енергії та ядерній безпеці. ЄБРР є розпорядником Рахунку ядерної безпеки і Фонду Чорнобильського укриття, на який зараховуються кошти країн-донорів. Усі проекти, що реалізуються ЄБРР, покликані прискорити перехід постсоціалістичних країн до ринкової економіки. Для оцінювання впливу проектів, що фінансуються банком, на процес переходу Банком розроблена система показників. Ці показники служать для визначення тих характеристик проекту, які сприяють процесу переходу, а саме розширенню конкуренції, підвищенню ефективності управління корпоративними та банківськими фінансами, запровадженню ринкових методів фінансування та управління ризиками.
21. Наведіть основні функції Європейського центрального банку.
ЄЦБ та національні центральні банки можуть:
· встановлювати стосунки з центральними банками та фінансовими
установами інших країн, а коли доцільно, з міжнародними організаціями;
· набувати та продавати негайно чи форвардно всі типи валютних
активів та банківських металів; термін "валютні активи" охоплює цінні
папери та всі інші активи, у будь-якій формі володіння, у валюті
будь-якої країни чи одиницях розрахунку;
· володіти та керувати активами;
· провадити банківські операції всіх типів у стосунках з третіми
країнами та міжнародними організаціями, зокрема позикові та кредитні
операції.
22.Розкрийте структуру Європейського центрального банку.
Діяльність ЄЦБ ґрунтується на засаді незалежних від національних держав та наддержавних органів ухвал, що передбачає передусім брак примусу в покриванні їхніх внутрішніх і зовнішніх боргів.Найвищий орган ЄЦБ — Управлінська рада, до якої входять члени правління ЄЦБ та керівники центральних банків країн-учасниць. Ухвали потребують простої більшості голосів, кожний член управлінської ради має лише один голос.Правління ЄЦБ очолює президент, якому підпорядковується віце-президент та чотири заступники. Їхні призначення узгоджують з головами держав та урядів країн-учасниць. Ухвали правління також потребують простої більшості голосів. Головне завдання правління ЄЦБ — справджування вказівок та ухвал Управлінської ради, що передбачає залучення до їхнього виконання центральних банків країн ЄС. Розпочав роботу з 1 червня 1998 року. Центральна контора — у Франкфурті-на-Майні (Німеччина). Чинний голова — Маріо Драґі.
23.Дайте визначення платіжного балансу країни, розкрийте його структуру.
Бала́нс платі́жний — співвідношення між сумою грошових надходжень, отриманих країною з-за кордону і сумою платежів за кордон протягом певного періоду (рік, квартал, місяць). Платіжний баланс на певний період (місяць, квартал, рік) складається на основі статистичних показників про здійснені за цей період зовнішньоекономічні дії і дає змогу аналізувати зміни в міжнародних економічних зв язках країни, масштабах і характері її участі у світовому господарстві. Активне сальдо платіжного балансу (>0) призводить до зростання золотовалютного резерву центрального банку. Пасивний сальдо (< 0) має протилежні наслідки.
24.Розкрийте основні напрямки діяльності FATF.
ФАТФ — це міжурядовий орган, метою роботи якого є розвиток і впровадження на міжнародному рівні заходів і стандартів з боротьби щодо відмивання грошей. ФАТФ відслідковує процеси імплементації таких заходів, вивчає способи і техніку відмивання грошей, розробляє превентивні та запобіжні заходи, сприяє загальносвітовій імплементації стандартів боротьби з відмиванням грошей. Виконуючи зазначені функції, ФАТФ плідно співпрацює з багатьма міжнародними організаціями, чия діяльність також спрямована на протидію відмиванню "брудних" грошей. Одним із напрямків діяльності ФАТФ є визначення так званих некооперативних країн та територій і складання їх переліку, який називають "чорним списком". Хоч включення країни до "чорного списку" і не приводить до застосування санкцій з боку світового співтовариства, однак воно свідчить про ступінь довіри до неї з боку зарубіжних інвесторів. Включення чи виключення з цього списку країни відбувається на засіданнях ФАТФ відповідно до певних критеріїв, визначених цією організацією у 2000 р. і згрупованих у чотири групи:
25.Наведіть структуру Федеральної резервної системи.
Федеральна резервна система (англ. Federal Reserve System) — система приватних банків, що виконує роль центрального банку США.Створена у 1913 р. Законом про Федеральний резерв (англ. Federal Reserve Act), ФРС є квазідержавною структурою з приватними компонентами, в яку входять: призначувані Президентом США Рада керуючих ФРС, Федеральний комітет з відкритого ринку (англ. Federal Open Market Committee), дванадцять регіональних Федеральних резервних банків — фіскальних агентів Казначейства США, численні приватні банки (отримують невідчужувані акціїФедеральних резервних банків фіксованої прибутковості в обмін на резервний капітал), і різноманітні консультаційні ради.
З лютого 2006 р. посаду голови Ради керуючих ФРС займає Бен Бернанке (Ben Bernanke).
26.Наведіть основні характеристики Ісламської банківської системи.
В цілому розвиток ісламському банкінгу налічує близько 1300 років. Слід зазначити, що процес виникнення і становлення ісламських та європейських банків є кардинально різним. Водночас сучасний етап розвитку ісламських банків розпочався з відродження їхньої діяльності у 70-х рр. ХХ століття, після нафтової кризи і необхідності розміщення надлишкових пасивів. Створення у 1975 році Ісламського банку розвитку і Дубайського ісламського банку поклало початок офіційному розвитку ісламського банкінгу. Отже, історія сучасних ісламських банків налічує не більше 40 років. Першою спробою створити фінансову організацію, чия діяльність відповідала би ісламським принципам, слід вважати експеримент Армада Ель Надрала в Єгипті в 1963 році. Однак з ряду причин ця спроба не увінчалася успіхом, і вже 1967 року експеримент закінчився. У 70-их роках ХХ ст. ісламські банки почали активно створюватися в багатьох мусульманських країнах, що обумовлено трьома основними причинами: набуттям ісламськими державами незалежності, різким збільшенням цін на нафту та ісламським відродженням. Багато мусульманських ідеологів підкреслювали і підкреслюють, що сьогодні в мусульманському світі виникла моральна і практична потреба у створенні ісламських банків. Моральна, тому що сучасні західні економічні концепції з багатьох питань суперечать як вченню ісламу, так і релігійним вченням цих країн. Практичну потребу в безпроцентному кредитуванні ісламські вчені тісно пов’язують з моральною і обґрунтовують її тим, що комерційні банки не мали успіху в мусульманських країнах.
27.Що таке Паризький клуб кредиторів? Які основні напрямки його діяльності?
Паризький клуб - неофіційна міжурядова організація розвинених країн-кредиторів, ініціатором створення якого виступила Франція. Об'єднання було створено в 1956 році, коли Аргентина погодилася зустрітися зі своїми кредиторами в Парижі.Головне завдання, яке вирішує Паризький клуб нині - реструктуризація заборгованості країн. Незважаючи на те , що Паризький клуб не має строго формалізованого статусу , тобто є неформальною організацією , його діяльність базується на певних правилах і принципах.Відмінність Паризького клубу від Лондонського клубу полягає в тому , що він займається врегулюванням державного боргу країн - позичальників перед країнами -кредиторами , в той час як Лондонський клуб розглядає питання врегулювання боргу перед приватними банками- кредиторами.Членство в Паризькому клубі передбачає постійний обмін інформацією між кредиторами про заборгованість та хід її погашення.
28.Що таке Лондонський клуб кредиторів? Які основні напрямки його діяльності?
Лондонський клуб - це неформальна організація банків- кредиторів , створена для врегулювання питань заборгованості іноземних позичальників перед членами цього клубу. Перші засідання Лондонського клубу відбулися в 1976 р. для розгляду питань заборгованості Заїру перед приватними кредиторами. Членами Лондонського клубу є близько 1000 банків з різних країн. Інтереси банків- кредиторів у Лондонському клубі представляє банківський консультативний комітет ( БКК) , в якому представлені ті банки , на які припадає максимальна частина боргу даної країни. Угода, досягнута між країною- боржником і комітетом , має отримати підтримку банків , на які припадає 90-95% непогашених зобов'язань боржника , і тільки після цього дану угоду може бути офіційно підписана.Процедура врегулювання боргу включає підготовчу роботу , яка включає в себе розробку стратегії врегулювання боргу. Потім країна - боржник проводить консультації зі своїми головними кредиторами з метою утворення керівного комітету. Зазвичай країна - боржник вибирає банки , з розумінням відносяться до висунутим нею умов роботи в складі БКК і представляють географічні регіони , перед якими країна має боргові зобов'язання.
29.У чому полягає відмінність між Лондонським та Паризьким клубами кредиторів?
Діяльність Лондонського клубу схожа по цілях на діяльність Паризького клубу. Відмінність полягає в тому , що Паризький клуб об'єднує держави -кредитори в особі представників центральних банків і міністрів фінансів країн - кредиторів , в той час як Лондонський клуб об'єднує недержавні , комерційні банки.
30.Дайте визначення фондової біржі.
Фо́ндова бі́ржа — організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами; акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства, статуту і правил фондової біржі.
Світове фінансове середовище — це середовище, яке визначає умови зростання світового фінансового ринку і впливає на рішення, що приймаються керівниками банків, керівниками фінансів корпорацій та інвесторами.
Розвиток світового фінансового середовища тісно пов’язаний зі змінами у світовому економічному середовищі. Зміни, що відбуваються в останньому, помітно впливають як на формування, так і на функціонування світового фінансового середовища.
Міжнародний кредит – рух позичкового капіталу у сфері МЕВ, пов'язаний з наданням валютний і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості і сплати %.
Кредиторами і позичальниками виступають приватні підприємства (банки, фірми), державні установи, уряди, міжнародні та регіональні валютно-кредитні і фінансові організації.
Джерелами міжнародного кредиту є: тимчасово вивільнена в підприємств у
процесі кругообороту частина капіталу в грошовій формі; грошові
нагромадження держави й особистого сектора, що мобілізуються банками.
1) Повернення. Якщо отримані кошти не повертаються, то при цьому має місце безповоротна передача грошового капіталу, тобто відбувається фінансування.
2) Терміновість. Терміновість означає повернення кредиту у встановлені кредитною угодою строки.
3) Платність.
4) Матеріальна забезпеченість. Тобто він виявляється в гарантії погашення м/н кредиту.
5) Цільове призначення. Тобто визначаються конкретні об’єкти позики його застосування з метою стимулювання експорту країни і кредитора.
Позитивна роль м/н кредиту полягає в прискоренні розвитку виробничих сил шляхом забезпечення безперервності процесу відтворення і його розширення, в стимулюванні економічній ефективності ЗЕД країни.
М/н кредит сприяє інтернаціоналізації виробництва та обміну, утворенню і розвитку світового ринку та поглиблює м/н розподіл праці.
Негативна роль м/н кредиту в розвитку ринкової економіки полягає в загостренні протиріч: загострює диспропорції в економіці; посилює залежність країн, які стають на шлях ринкової економіки; посилює нестабільність грошового обігу, валютної системи, платіжних балансів та національної і світової економіки в цілому.
Міжнародний ринок банківських кредитів — це сфера ринкових відносин, де здійснюється рух позичкового капіталу між країнами на умовах повернення та платності, формується попит та пропозиція.
Сучасний міжнародний ринок банківських кредитів виник у 50-ті роки XX ст.
Основними сегментами міжнародного ринку банківських кредитів є:
традиційні коротко-, середньо- і довгострокові іноземні кредити, що характеризуються єдністю місця і валюти позики;
ринок середньо- і довгострокових єврокредитів (синдикованих кредитів, що виникли з 1968 р.) від 1 до 15 років та більше.
1. Валюта кредиту і платежу важливі для міжнародного кредиту, (оскільки нестійкість валют може спричинити втрати кредитора). 2. Сума кредиту = частина позичкового капіталу, який наданий у товарній або грошовій формі. 3.Термін міжнародного кредиту залежить від таких факторів цільового призначення кредиту: -співвідношення попиту і пропозиції на аналогічні кредити; -розміру контракту; -національного законодавства; -міждержавних угод.4. Елементи вартості.5.Розмір відсотка за кредит залежить від стану грошового ринку країни кредитора на момент надання кредиту.6.Забезпечення кредиту7.При визначенні валютно-фінансових умов МК виходить із кредитоспроможності позичальника та платоспроможності
Держфінмоніторинг(1 січня 2005р) належить до підрозділів фінансової розвідки так званого адміністративного типу,основними функціями якого є:
-збір,обробка та аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають фін.моніторингу
-передача правоохоронним органам матеріалів та супроводження їх розгляду
-створення та забезпечення функціонування Єдиної державної інформаційної системи
-взаємодія з регуляторами та іншими державними органами
-координація дій СПФМ
-методичне забезпечення, навчання суб’єктів фін.моніторингу
-взаємодія з міжнародними організаціями, обмін інформацією з підрозділами фін.розвідок інших країн.
«Відмивання» грошей це операція, в процесі якої приховуються походження, призначення грошового платежу. «Відмивання грошей» - це конверсія, або "очищення" майна, яка бере початок від серйозного злочину з метою приховання джерела його походження. Слід зазначити, що процес відмивання «брудних» грошей несе загрозу для загальноекономічного розвитку територій та країн, які відмовляються від жорсткого контролю за цим видом міжнародної злочинної діяльності.
1. Фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу у разі, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150 000 гривень (для суб'єктів господарювання, які проводять азартні ігри, - 13 000 гривень) або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150 000 гривень
1) переказ грошових коштів на анонімний (номерний) рахунок за кордон і надходження грошових коштів з анонімного (номерного) рахунку з-за кордону, а також переказ коштів на рахунок, відкритий у фінансовій установі в країні, що віднесена Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон;
2) купівля-продаж чеків, дорожніх чеків або інших подібних платіжних засобів за готівку;
3) зарахування або переказ коштів, надання або отримання кредиту (позики), проведення інших фінансових операцій у разі, якщо хоча б одна із сторін - учасників фінансової операції є фізичною або юридичною особою, що має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місцезнаходження в країні (на території), що не виконують чи неналежним чином виконують рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, що здійснюють діяльність у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, або однією із сторін є особа, яка має рахунок у банку, зареєстрованому у вищезазначеній країні (території).;
4) зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх подальшим переказом того самого або наступного операційного дня іншій особі;
5) зарахування коштів на поточний рахунок юридичної або фізичної особи - підприємця чи списання коштів з поточного рахунка юридичної або фізичної особи - підприємця, період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня реєстрації, або зарахування коштів на поточний рахунок чи списання готівки з поточного рахунка юридичної або фізичної особи - підприємця у разі, якщо операції на зазначеному рахунку не здійснювалися з дня його відкриття;
6) переказ особою коштів за кордон за відсутності зовнішньоекономічного договору (контракту);
7) обмін банкнот, особливо іноземної валюти, на банкноти іншого номіналу;
8) проведення фінансових операцій з цінними паперами на пред'явника, не депонованими в депозитарних установах;
9) проведення фінансових операцій з векселями з бланковим індосаментом або індосаментом на пред'явника;
10) здійснення розрахунку за фінансовою операцією у готівковій формі;
11) проведення фінансових операцій за правочинами, форма розрахунків за якими не визначена;
12) одержання (сплата, переказ) страхового (перестрахового) платежу (страхового внеску, страхової премії);
13) проведення страхової виплати або страхового відшкодування;
14) виплата (передача) особі виграшу в лотерею, придбання фішок, жетонів, внесення в інший спосіб плати за право участі в азартній грі, виплата (передача) виграшу суб'єктом господарювання, який проводить азартні ігри;
15) здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом, що не передбачає фактичного постачання на митну територію України товарів, робіт і послуг;
16) надання кредитних коштів особі, яка є членом небанківської кредитної установи, в один і той самий день декілька разів, за умови, що загальна сума фінансових операцій дорівнює чи перевищує суму, визначену частиною першою цієї статті.
Реструктуризація боргу — одна з форм реорганізації умов боргу, у процесі якої боржники та кредитори домовляються про відстрочення виплат заборгованостей за основною сумою кредиту та за процентами, сплата яких повинна настати у певний час, а також про новий графік таких платежів.
Останнім часом реструктуризація зовнішнього боргу стала достатньо популярною практикою. У Паризькому клубі реструктуруються борги урядів і гарантовані ними борги, а в Лондонському - заборгованості перед комерційними банками. У межах Паризького клубу реструктуризація заборгованості застосовується переважно щодо бідних країн, хоча не завжди.
Основними шляхами конвертації проблемних боргових зобов’язань є такі: списання боргу, викуп боргу, сек’юритизація, конверсія боргу. Списання боргу застосовується лише в крайньому випадку. Такий випадок виникає лише тоді, коли іноземні зобов’язання перевищують платоспроможність певної країни. У такій ситуації держава-позичальник змушена відволікати частину власного ВВП, необхідного для національного господарського розвитку, на погашення зовнішньої заборгованості, яка, по суті, стає додатковим податком на громадян даної країни. Наступним шляхом реструктуризації зовнішньої заборгованості є викуп боргу, що являє собою купівлю країною-позичальником своїх боргових зобов’язань на відкритому ринку зі значним дисконтом. Третьою схемою регулювання проблеми іноземного боргу є сек’юритизація боргів. Річ у тім, що при достроковому викупі боргу виникає щонайменше два обмеження: розмір валютних резервів країни-дебітора і позиція кредиторів з питань викупу окремих боргів. Сек’юритизація дозволяє долати ці обмеження, оскільки являє собою механізм емісії дебітором нових зобов’язань у вигляді облігацій, які або обмінюються на старий борг, або продаються на відкритому ринку. Нарешті, четверта схема реструктуризації зовнішнього боргу — конверсія. Конверсія боргу являє собою перетворення боргових зобов’язань, за якими не виплачуються відсотки (або занадто обтяжливих боргових зобов’язань) у нові зобов’язання, які поліпшують стан позичальника або у фінансовому відношенні, або з точки зору перспективи.
сек’юритизація — це заміщення традиційних форм банківського кредиту випуском цінних паперів. Забезпеченням їхньої емісії служить «пакет» зобов’язань банківських клієнтів за отриманими ними аналогічними за характером кредитами. Банк виплачує проценти і погашає ці цінні папери із коштів, що надходять від позичальників на погашення позики. Щоб запобігти при продажу цінних паперів юридичному застереженню «про оборот на банк-емітент» (ці активи залишаються на його балансі), банки використовують акредитиви «стенд-бай». Першокласні банки світу, особливо міжнародні, надають перевагу тому, щоб за нагороду перевідступити його іншим кредиторам у разі недостатності ліквідних коштів і при значних ризиках.
При загальноприйнятому іпотечному обслуговуванні банк накладає певний відсоток на видану суму, ставка якого була заздалегідь розрахована до моменту придбання нерухомості. У цьому випадку процентна ставка може бути фіксованою, змінною або «плаваючою» і ви будете зобов'язані протягом певного фіксованого періоду здійснювати щомісячні виплати. Як правило, ці виплати включають певну частину суми кредиту плюс банківські відсотки.
Оскільки шаріат забороняє використання процентної ставки під час будь-яких банківських операцій, структура ісламського іпотечного кредиту заснована на принципі придбання з метою наступного продажу або здачі в оренду. Серед найпоширеніших операцій ісламських банків можна виділити такі: мурабаха (Мurabaha) та іджара (Ijara).
Мурабаха використовується для фінансування торговельних операцій. У цьому випадку банк купує від свого імені й за свій рахунок той або інший об'єкт нерухомості, а потім негайно продає його вам за заздалегідь домовленою ціною, що включає націнку. Ця націнка, тобто різниця між початковою ціною й ціною, за якою банк продав нерухомість вам, і становить прибуток банку (у противагу процентній надбавці). Надалі ви здійснюватимете регулярні відстрочені платежі банку (кожен платіж включає частину початкової вартості об'єкта нерухомості плюс прибуток банку). Розмір відстрочених платежів є фіксованим, що дозволяє порівнювати такий вид фінансування з іпотекою з фіксованою процентною ставкою.
Іджара багато в чому схожа із загальноприйнятою формою лізингу або здачі в оренду. Саме слово «іджара» означає «здавати що-небудь в оренду». У цьому випадку банк купує від свого імені зазначену вами нерухомість, а потім на певних умовах здає її вам в оренду. Ваші регулярні платежі банку будуть орендною платою (на відміну від виплати частини суми кредиту й банківських відсотків). Розмір орендних платежів регулярно (як правило, раз на півроку) переглядатиметься для того, щоб відповідати поточним ринковим цінам на оренду й реальній залишковій вартості орендованого житла. Після закінчення строку оренди, за умови остаточної виплати всіх орендних платежів, банк переводить право володіння нерухомістю на ваше ім'я за його початковою вартістю. Оскільки розмір орендних платежів може змінюватися, така форма фінансування аналогічна іпотеці з «плаваючою» процентною ставкою.