Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
18
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
ВІТКА ЮЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА
УДК 347.19
НЕДЕРЖАВНІ ПЕНСІЙНІ ФОНДИ:
ОСОБЛИВОСТІ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ
Спеціальність 12.00.03. –цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Львів - 2008
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі галузевих правових наук Національного університету „Києво-Могилянська академія”
|
Науковий керівник: |
кандидат юридичних наук, доцент Ханик-Посполітак Роксолана Юріївна, Національний університет „Києво-Могилянська академія”, завідувач кафедри галузевих правових наук |
|
Офіційні опоненти: |
доктор юридичних наук, професор Майданик Роман Андрійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри цивільного права |
|
кандидат юридичних наук, Слюсаревський Микола Миколайович, Центр комерційного права, старший юридичний радник |
Захист відбудеться „_23” травня 2008 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.35.051.03 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою 79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 14.
З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5).
Автореферат розісланий „14” квітня 2008 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради В.О. Семків
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Одним із найважливіших здобутків України протягом останніх кількох років є реформування пенсійної системи з метою підвищення рівня соціального захисту населення. Необхідність структурного реформування системи пенсійного забезпечення населення країни є очевидною, виходячи з таких соціально-економічних факторів, як: зростання демографічного навантаження; неспроможність традиційної солідарної системи, що базується на принципі перерозподілу, забезпечити необхідні фінансові ресурси для виплати гідних розмірів пенсій; соціальна несправедливість існуючої системи; низький коефіцієнт заміщення, тобто співвідношення розміру пенсії із заробітною платою.
Приватноправові відносини з їх диспозитивністю, свободою договору, юридичною рівністю та самостійною майновою відповідальністю суб’єктів відносин проникають у такі сфери суспільного життя, регулювання яких раніше було виключно або в основному публічно-правовим. У сфері пенсійного забезпечення зміни проявилися в запровадженні приватного (недержавного) пенсійного забезпечення, яке функціонує в багатьох державах світу. У свою чергу, це спричинило появу якісно нових суб’єктів права —недержавних пенсійних фондів (далі —НПФ), яким властивий особливий цивільно-правовий статус, що пояснюється специфікою виду їхньої діяльності. Можна говорити про те, що законодавча модель НПФ ставить перед доктриною цивільного права завдання переосмислення й розвитку традиційних правових конструкцій, таких як: природа юридичної особи, правосуб’єктність юридичної особи, управління юридичною особою тощо.
Водночас, цивільно-правовий статус НПФ практично не був предметом наукових досліджень. Залишилося поза увагою науковців питання про поняття НПФ, їх місце в системі учасників цивільних правовідносин, обсяг і реалізацію правосуб’єктності НПФ, правовий режим майна НПФ, цивільно-правові аспекти управління НПФ, здатність НПФ нести самостійну цивільно-правову відповідальність, договірні відносини за участю НПФ. Серед дослідженої літератури було виявлено лише одну монографію, присвячену правовим питанням, пов’язаним із НПФ, —це монографія А.А. Нечай „Актуальні питання фінансового права: правові основи публічних накопичувальних фондів”. Проте у вказаному дослідженні ставилася мета проаналізувати публічно-правові відносини у сфері пенсійного забезпечення, а саме: відносини щодо утворення, управління, розподілу та використання коштів накопичувальних фондів, у тому числі й НПФ.
Недостатньо розроблена наукова концепція й теоретична модель НПФ як юридичних осіб приватного права негативно впливає на розвиток відповідної нормативно-правової бази. Законодавство України, яке регулює діяльність НПФ та інших суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення, потребує доопрацювання і вдосконалення. Не є винятком у цьому контексті й Цивільний кодекс України (далі —ЦК України), який подекуди не враховує особливості або недостатнім чином регулює відносини за участю фінансових установ, якими є НПФ.
Відтак, необхідним є проведення комплексного теоретичного дослідження, покликаного розробити наукові підходи до розуміння зазначених питань. Цим зумовлена актуальність і практична доцільність проведення дослідження за темою дисертації.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з темою науково-дослідної роботи правничого факультету Національного університету „Києво-Могилянська академія” „Актуальні проблеми цивільного і підприємницького права” на 2004-2015 роки (державний реєстраційний номер 0106U005206).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є наукове обґрунтування концепції цивільно-правового статусу НПФ в Україні і формулювання практичних пропозицій щодо вдосконалення механізму правового регулювання відносин у цій сфері.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають з приводу цивільно-правового статусу НПФ.
Предметом дослідження є наукові погляди, ідеї, концепції і теорії, нормативно-правові акти України та інших держав, які регулюють цивільно-правовий статус НПФ, практика їх застосування.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склав комплекс загальнонаукових (історичний, системно-структурний, аналізу та синтезу) та спеціальних (порівняльно-правовий, формально-логічний) методів наукового пізнання. За допомогою історичного методу досліджувався історичний процес становлення НПФ. Системно-структурний метод дозволив встановити місце НПФ серед учасників цивільних правовідносин, з’ясувати визначальні елементи цивільно-правового статусу НПФ. Шляхом аналізу та синтезу досліджувалися основні елементи цивільно-правового статусу НПФ. Порівняльно-правовий метод було використано при аналізі цивільно-правових норм вітчизняного та зарубіжного законодавства. Формально-логічний метод дозволив системно проаналізувати норми права, виявити зв’язок і підпорядкування між ними, змоделювати правові норми, аргументувати наукові висновки та розробити пропозиції з удосконалення законодавства.
Теоретична та емпірична основа дослідження. Теоретичним підґрунтям проведеного дослідження є наукові роботи українських і зарубіжних вчених-правознавців: І.А. Безклубого, В.І. Борисової, М.І. Брагінського, С.М. Братуся, І.В. Венедіктової, В.В. Вітрянського, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, Н.В. Дроздової, О.С. Йоффе, О.Р. Кібенко, В.М. Коссака, В.М. Кравчука, О.О. Красавчикова, Н.С. Кузнєцової, І.М. Кучеренко, В.В. Луця, А.В. Луць, Р.А. Майданика, А.А. Нечай, О.О. Підопригори, В.В. Посполітака, А.М. Савицької, М.М. Сібільова, С.М. Сивак, М.М. Слюсаревського, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Р.Ю. Ханик-Посполітак, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича, В.С. Щербини, О.С. Яворської та інших.
Нормативною основою дослідження є законодавство України та інших держав, міжнародні акти.
Емпіричну основу дослідження складають матеріали конференцій і засідань робочих груп з питань розробки законодавства про недержавне пенсійне забезпечення; публікації; аналітичні матеріали проекту PADCO/USAID в Україні; офіційні звіти та статистичні матеріали органів державної влади; матеріали діяльності суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертація є першим в українській правовій науці комплексним монографічним дослідженням цивільно-правового статусу НПФ. Наукова новизна роботи конкретизується в отриманих автором таких основних висновках та пропозиціях, що виносяться на захист:
. Запропоновано два найбільш загальних підходи до визначення НПФ у зарубіжному законодавстві: 1) сукупність активів, що являють собою грошові кошти учасників, залучені у вигляді внесків на пенсійні рахунки, та які інвестуються для збільшення вартості активів з метою виплат пенсій учасникам; 2) юридична особа, що здійснює збирання та інвестування грошових коштів, призначених для виплати пенсій учасникам фонду, які досягли пенсійного віку.
2. Сформульовано оновлене нормативне визначення НПФ у праві України як юридичної особи, створеної в організаційно-правовій формі непідприємницького товариства виключно з метою накопичення пенсійних активів і здійснення учасникам пенсійних виплат на підставах і в порядку, встановлених законом, та зобов’язану забезпечувати адміністрування, управління пенсійними активами та обслуговування пенсійних активів зберігачем.
3. Вперше виділено коло ознак, що розкривають правову сутність НПФ як юридичної особи та, зокрема, непідприємницького товариства в системі учасників цивільних правовідносин. Основними (визначальними) елементами, які складають зміст цивільно-правового статусу НПФ, є: правосуб’єктність НПФ, правовий режим майна НПФ, особливості управління НПФ, цивільно-правова відповідальність НПФ за зобов’язаннями.
4. На науковому рівні доведено, що НПФ властива спеціальна правоздатність, обумовлена метою створення (накопичення пенсійних активів та здійснення пенсійних виплат учасникам НПФ на підставах і в порядку, встановлених законом) та видом діяльності (недержавне пенсійне забезпечення).
Додатково аргументовано необхідність закріпити у ЦК України норму, яка б дозволяла наділяти непідприємницькі товариства спеціальною (цільовою) правосуб’єктністю на підставі норм закону або установчих документів цих юридичних осіб.
5. Вперше на прикладі НПФ розкрито невластиве для інших учасників цивільних правовідносин зміщення акцентів із реалізації правосуб’єктності через органи управління юридичної особи на реалізацію правосуб’єктності через окремі юридичні особи —адміністратора та особу, що здійснює управління активами. Доведено, що зберігач шляхом вчинення банківських правочинів забезпечує реалізацію правосуб’єктності НПФ.
. Вперше засвідчено необхідність законодавчого закріплення існування в пенсійного фонду відокремленого майна для забезпечення його основної діяльності. Також запропоновано законодавчо передбачену конструкцію права власності учасників НПФ на пенсійні кошти замінити конструкцією зобов’язальних прав учасників.
7. Вперше розкрито теоретичні підстави й законодавче підґрунтя, достатні для визнання зборів засновників НПФ вищим органом управління цієї юридичної особи. Пропонується Законом України про НПЗ впровадити дворівневу схему управління НПФ із наданням зборам засновників статусу вищого органу управління.
. Вперше приділено увагу дослідженню здатності НПФ нести самостійну цивільно-правову відповідальність. Рівень деліктоздатності НПФ повинен визначатися виконанням установлених законом вимог до формування й підтримання певного обсягу майна для забезпечення основної діяльності цієї юридичної особи та фактичною реалізацією її правомочностей стосовно такого майна.
. Обґрунтовано безпосередній зв’язок договорів, що укладаються НПФ, із правосуб’єктністю цієї юридичної особи. З моменту укладення договору про адміністрування, договору про управління активами і договору про обслуговування пенсійного фонду зберігачем у НПФ виникає повна правосуб’єктність. Пенсійний контракт і договір про виплату пенсії на визначений строк є договорами, спрямованими на реалізацію правосуб’єктності НПФ як суб’єкта недержавного пенсійного забезпечення.
Практичне значення отриманих результатів. Отримані в роботі теоретичні та практичні висновки можуть бути використані для вдосконалення законодавства, що регулює цивільно-правовий статус НПФ. Окремі напрацювання можуть бути включені до підручників, посібників, методичних матеріалів з цивільного права або правового регулювання ринків фінансових послуг. Результати дослідження можуть бути використані в роботі органів державної влади, у практиці діяльності суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення. Частина сформульованих у дисертації положень може стати базою для подальшого дослідження цивільно-правових проблем недержавного пенсійного забезпечення.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри галузевих правових наук Національного університету „Києво-Могилянська академія” та кафедри цивільного права та процесу Львівського національного університету імені Івана Франка. Основні результати дослідження доповідалися на науково-практичній конференції „Реалізація чинних Цивільного та Господарського кодексів України: проблеми та перспективи” (м. Київ, 25 листопада 2005 р.), засіданні секції „Актуальні проблеми цивільного і підприємницького права” ХІІ Щорічної наукової конференції „Україна: людина, суспільство, природа” (м. Київ, 23 січня 2006 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми цивільного і господарського права” (м. Київ, 19 травня 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Розвиток цивільного законодавства: шляхи подолання кодифікаційних протиріч” (м. Київ, 28-29 вересня 2006 р.), круглому столі „Теоретичні та практичні проблеми реорганізації та поглинань юридичних осіб приватного права” (м. Київ, 30 січня 2007 р.).
Публікації. Основні результати дослідження викладені у дев’яти наукових працях, п’ять із яких —у виданнях, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України.
Структура дисертації. Структура дисертації обумовлена предметом, метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, трьох додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 214 сторінок, із них додатки —сторінок, список використаних джерел —сторінки (226 найменувань).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У вступі обґрунтовано актуальність та ступінь наукової розробки теми дисертації, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, викладено наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, їхню апробацію, кількість публікацій за темою дисертації.
Перший розділ „Загальна характеристика недержавних пенсійних фондів як учасників цивільних правовідносин” складається із трьох підрозділів. У підрозділі 1.1 „Характеристика підходів до визначення правового статусу недержавних пенсійних фондів у зарубіжному законодавстві” проведено історичний огляд становлення юридично автономних (відокремлених) НПФ, визначено класифікаційну структуру НПФ з точки зору їхнього правового статусу в зарубіжному законодавстві.
Виявлено, що на відміну від пенсійних планів ХІХ століття, які передбачали формування активів, що належали на певному правовому титулі юридичним особам-роботодавцям (при цьому учасники не мали ні речових, ні зобов’язальних прав стосовно таких активів), сучасні світові тенденції полягають у зменшенні кількості неавтономних пенсійних фондів та юридичній автономізації НПФ.
Автором проведено класифікацію НПФ, які створюються в іноземних державах, за такими критеріями: 1) за правовою формою створення: неавтономні та автономні; 2) за правовим режимом пенсійних коштів: НПФ, учасники яких не мають жодних прав на пенсійні кошти; НПФ, у яких пенсійні кошти належать учасникам на певному правовому титулі; НПФ, пенсійні кошти яких передаються на праві довірчої власності довірчим власникам; 3) за особливостями реалізації правосуб’єктності: НПФ, реалізація правосуб’єктності яких здійснюється органом пенсійного фонду; НПФ, реалізація правосуб’єктності яких здійснюється окремою від пенсійного фонду особою; НПФ, реалізація правосуб’єктності яких здійснюється як органом пенсійного фонду, так і окремою особою; 4) за природою участі: відкриті, закриті (корпоративні) та змішані (галузеві); 5) за видами пенсійних схем: НПФ із встановленими розмірами виплат пенсій; НПФ із встановленими розмірами внесків; НПФ із комбінованими пенсійними схемами.
У підрозділі 1.2 „Поняття та види недержавних пенсійних фондів за законодавством України” з’ясовано поняття фонду як родового поняття й основи для розкриття правових ознак НПФ, запропоновано дефініцію НПФ у праві України, а також проведено класифікацію НПФ за законодавством України.
Автором виявлено, що попри значну кількість законодавчих актів України, які регламентують діяльність фондів, не існує однозначної дефініції поняття „фонд”. Узагальнення наведених у літературі й законодавстві визначень дозволило розкрити сутність фондів залежно від правової форми, в якій вони створюються: 1) створені без статусу юридичної особи: є накопиченням грошових коштів та (або) матеріальних цінностей, які повинні використовуватися згідно з цільовим призначенням; 2) створені зі статусом юридичної особи: є юридичними особами, що вчиняють правочини із накопиченими грошовими коштами та (або) матеріальними цінностями, які повинні використовуватися згідно з цільовим призначенням і для забезпечення певного виду діяльності.
За результатами проведеного аналізу вбачається неможливим формулювання єдиної дефініції НПФ, яка б ураховувала істотні ознаки НПФ, без співвіднесення із законодавством певної держави. Запропоновано два найбільш загальних підходи до визначення НПФ залежно від того, чи передбачає законодавство відповідної держави існування НПФ у вигляді сукупності активів або як юридичної особи.
Систематизація правових ознак НПФ за законодавством України дозволила визначити НПФ як юридичну особу, створену в організаційно-правовій формі непідприємницького товариства виключно з метою накопичення пенсійних активів і здійснення учасникам пенсійних виплат на підставах і в порядку, встановлених законом, та зобов’язану забезпечувати адміністрування, управління пенсійними активами та обслуговування пенсійних активів зберігачем. Запропоновано в наведеній редакції викласти визначення НПФ у ст. 1 Закону України про НПЗ.
Автором аргументовано, що єдиним критерієм, за яким можна провести розподіл НПФ за законодавством України, є природа участі в НПФ. Відповідно до цього критерію НПФ поділяються на відкриті, корпоративні та професійні й розрізняються за категоріями засновників, учасників і вкладників.
У підрозділі 1.3 „Місце недержавних пенсійних фондів у системі учасників цивільних правовідносин” з’ясовується зміст цивільно-правового статусу НПФ шляхом встановлення місця НПФ у системі учасників цивільних правовідносин і виявлення притаманних йому ознак.
Дослідження законодавства дозволило автору виокремити ознаки, що характеризують чинну законодавчу конструкцію НПФ як юридичної особи: наявність єдиного органу управління —ради; нездатність мати відокремлене майно для забезпечення основної діяльності НПФ; обов’язкова наявність юридичних осіб, які в цивільному обігу виступають від імені НПФ (реалізують правосуб’єктність НПФ); нездатність нести самостійну майнову відповідальність; здатність бути позивачем і відповідачем у суді та водночас відсутність механізмів відшкодування шкоди, завданої з боку НПФ. На підставі аналізу наведених ознак автором засвідчено необхідність зміни концепції цивільно-правового статусу НПФ, запровадженої в Україні.
Доведено, що як непідприємницьке товариство НПФ: створюється на підставі рішення засновників та не має на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками; функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних активів і здійснення пенсійних виплат учасникам; має право провадити лише недержавне пенсійне забезпечення, що є виключним видом діяльності, і в силу закону провадження іншої діяльності забороняється.
Другий розділ „Основні елементи цивільно-правового статусу недержавних пенсійних фондів” складається із чотирьох підрозділів, кожен із яких присвячений характеристиці відповідного елементу цивільно-правового статусу НПФ. У підрозділі 2.1 „Правосуб’єктність недержавних пенсійних фондів”, що в свою чергу складається з чотирьох пунктів, досліджено поняття, зміст та особливості реалізації правосуб’єктності НПФ.
З метою розкриття специфіки правосуб’єктності НПФ у роботі проаналізовано доктринальні підходи до вирішення таких дискусійних у науковій літературі питань, як: елементи правосуб’єктності юридичної особи, загальний чи спеціальний характер правосуб’єктності юридичної особи, зокрема непідприємницького товариства, способи реалізації правосуб’єктності.
Обґрунтовується точку зору, що НПФ властива спеціальна правоздатність, обумовлена метою створення (накопичення пенсійних активів та здійснення пенсійних виплат учасникам НПФ на підставах і в порядку, встановлених законом) та видом діяльності (недержавне пенсійне забезпечення) цієї юридичної особи.
Зроблено висновок, що способи реалізації правосуб’єктності НПФ є унікальними порівняно з традиційною доктриною реалізації правосуб’єктності юридичної особи, адже окрім набуття і здійснення цивільних прав та обов’язків через органи управління або через представників-фізичних осіб, правосуб’єктність НПФ реалізується на підставі договорів представниками-юридичними особами (адміністратором та особою, що здійснює управління активами). Істотне місце в механізмі реалізації правосуб’єктності НПФ займає зберігач, який шляхом вчинення банківських правочинів забезпечує реалізацію правосуб’єктності НПФ через адміністратора та особу, що здійснює управління активами.
Підрозділ 2.2 „Правовий режим майна недержавних пенсійних фондів” присвячений розкриттю змісту правового режиму майна НПФ.
На основі аналізу законодавства України про недержавне пенсійне забезпечення автором виявлено закономірності, що характеризують існуючий правовий режим майна НПФ: визначення законодавством та установчими документами НПФ пенсійних активів як майна, речові та (або) зобов’язальні права на яке належать НПФ; специфічний правовий режим пенсійних активів, що не дозволяє кваліфікувати їх як основу майнової відокремленості НПФ; фактична нездатність НПФ в рамках чинної законодавчої конструкції набувати відокремлене майно.
Зроблено висновок про необхідність законодавчого закріплення існування в пенсійного фонду відокремленого майна для забезпечення його основної діяльності, яке б формувалося за рахунок внесків засновників і ставало власністю НПФ.
У ракурсі висвітлення правового режиму майна НПФ обґрунтовано, що конструкція права власності учасників на пенсійні кошти, закріплена Законом України про НПЗ, є невиправданою. Автор приєднується до позиції науковців, які відстоюють зобов’язальний характер прав на грошові кошти в безготівковій формі. Учасники НПФ повинні виступати не власниками пенсійних коштів, а носіями зобов’язальних прав у сумі пенсійних коштів, які обліковуються на їхніх індивідуальних пенсійних рахунках. У зв’язку із цим пропонується внесення відповідних змін до Закону України про НПЗ.
У підрозділі 2.3 „Управління недержавними пенсійними фондами” досліджено організацію управління НПФ, запропоновано оптимальну схему управління НПФ.
З метою виявлення прогалин і суперечностей у законодавчому регулюванні управління НПФ проведено порівняльний аналіз запропонованої законодавством схеми управління НПФ із існуючими схемами управління юридичними особами, зокрема із дворівневою (американська) та трирівневою (німецька, її ще називають британською) схемами управління.
Зазначений аналіз дозволив виявити особливості, що характеризують чинну схему управління НПФ: існування в НПФ єдиного органу управління —ради НПФ, внаслідок чого ця схема характеризується як однорівнева; наявність виконавчих і контрольних повноважень ради, що свідчить про достатньо високий рівень незалежності цього органу в управлінні НПФ; поєднання державного й локального регулювання у формуванні, встановленні компетенції й порядку діяльності ради; колегіальний характер діяльності ради НПФ.
Важливою рисою чинної законодавчо передбаченої схеми управління НПФ визначено те, що збори засновників не віднесено до органів управління НПФ, хоча фактично вони наділені всіма необхідними ознаками вищого органу управління. Автор дійшла висновку про наявність достатніх теоретичних підстав і законодавчого підґрунтя для запровадження дворівневої схеми управління НПФ, із наданням зборам засновників статусу вищого органу управління, у зв’язку з чим запропоновано внести відповідні зміни до Закону України про НПЗ.
У підрозділі 2.4 „Цивільно-правова відповідальність недержавних пенсійних фондів” проаналізовано специфіку цивільно-правової відповідальності НПФ і запропоновано механізми для запровадження реальної здатності НПФ нести цивільно-правову відповідальність.
У результаті дослідження доведено недопустимість і недоцільність запровадження субсидіарної відповідальності засновників за зобов’язаннями НПФ через відсутність майнових та обмеженість організаційно-управлінських прав засновників, а також хибність запровадження майнової відповідальності членів ради за зобов’язаннями НПФ. На думку автора, зазначене свідчить про те, що рівень деліктоздатності НПФ повинен визначатися виконанням установлених законом вимог щодо формування та підтримання певного обсягу майна для забезпечення основної діяльності цієї юридичної особи і фактичною реалізацією її правомочностей стосовно такого майна.
З метою запровадження реальної здатності НПФ нести цивільно-правову відповідальність доречно встановити, що НПФ несе відповідальність за власними зобов’язаннями всім майном, що належить йому на праві власності, з урахуванням встановлених законом особливостей правового режиму і звернення стягнення на пенсійні активи. Пенсійні активи можуть виступати об’єктом стягнення лише за вимогами до НПФ кредиторів-суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення, та які випливають безпосередньо зі здійснення НПФ недержавного пенсійного забезпечення.
Третій розділ „Договори, спрямовані на забезпечення і реалізацію правосуб’єктності недержавного пенсійного фонду” складається із трьох підрозділів. У підрозділі 3.1 „Правова природа договірних відносин і класифікація договорів за участю недержавного пенсійного фонду” детально проаналізовано специфіку договірних відносин за участю НПФ, що виявляється в системі ознак, властивих цим відносинам, а також проведено класифікацію договорів, стороною яких виступає НПФ.
У результаті дослідження наукових підходів до співвідношення ролі договору та імперативних норм у регулюванні договірних відносин у сучасних умовах з’ясовано, що специфіка договірних відносин за участю НПФ виявляється в таких рисах: відсутність у ЦК України безпосередньо таких різновидів договорів, що укладаються НПФ як суб’єктом недержавного пенсійного забезпечення, та закріплення їх на рівні спеціального закону; здатність НПФ у силу спеціальної правосуб’єктності укладати лише обмежене коло договорів; обумовленість виникнення і реалізації правосуб’єктності НПФ укладенням договорів, прямо передбачених спеціальним законом; запровадження в регулюванні договірних відносин значного масиву імперативних норм, спрямованих на охорону приватноправових інтересів вкладників і учасників та публічних інтересів держави; встановлення меж реалізації принципу свободи договору.
Íà îñíîâ³ àíàë³çó çàêîíîäàâñòâà Óêðà¿íè ïðîâåäåíî êëàñèô³êàö³þ äîãîâîð³â, стороною яких виступає НПФ: за юридичною конструкцією, що визначає їхню належність до договору певного виду (типу); за зв’язком із основною діяльністю НПФ; за значенням для правосуб’єктності НПФ; за способом реалізації правосуб’єктності НПФ.
У підрозділі 3.2 „Договори, спрямовані на забезпечення правосуб’єктності недержавного пенсійного фонду” проведено цивільно-правову характеристику договорів, спрямованих на забезпечення правосуб’єктності НПФ. Характеристиці кожного договору присвячений окремий пункт підрозділу.
Безпосередній зв’язок договору про адміністрування, договору про управління активами й договору про обслуговування пенсійного фонду зберігачем із правосуб’єктністю НПФ полягає в тому, що саме з моменту укладення всіх цих договорів у НПФ виникає повна правосуб’єктність.
Змішана цивільно-правова природа аналізованих договорів зумовлена комплексністю відносин, що ними регулюються, представницьким характером правовідносин між пенсійним фондом та особами, через яких реалізується його правосуб’єктність, а також виступом зберігача в якості суб’єкта, що забезпечує реалізацію правосуб’єктності НПФ.
На підставі детального аналізу норм законодавства України про недержавне пенсійне забезпечення автором сформульовано власні визначення договору про адміністрування, договору про управління активами й договору про обслуговування пенсійного фонду зберігачем.
Підрозділ 3.3 „Договори, спрямовані на реалізацію правосуб’єктності недержавного пенсійного фонду” присвячений цивільно-правовій характеристиці групи договорів, спрямованих на реалізацію правосуб’єктності НПФ. Структура цього підрозділу зумовлена різновидами таких договорів і складається з двох пунктів.
Àâòîðîì ç’ÿñîâàíî, ùî ïåíñ³éíèé êîíòðàêò ³ äîãîâ³ð ïðî âèïëàòó ïåíñ³¿ íà âèçíà÷åíèé ñòðîê º äîãîâîðàìè, ñïðÿìîâàíèìè íà ðåàë³çàö³þ ïðàâîñóá’ºêòíîñò³ ÍÏÔ ÿê ñóá’ºêòà íåäåðæàâíîãî ïåíñ³éíîãî çàáåçïå÷åííÿ, îñê³ëüêè çàáåçïå÷óþòü äîñÿãíåíня мети створення НПФ в обох компонентах —накопичення пенсійних активів та здійснення пенсійних виплат.
Концепція самостійності зазначених договорів обумовлена як їх відмінністю від інших цивільно-правових договорів, у тому числі договорів про надання фінансових послуг, так і відсутністю передбачених ЦК України договірних моделей подібного типу (виду). Із урахуванням ознак, що є характерними для цих договорів, надано їх авторські визначення.
ВИСНОВКИ
Автором сформульовано низку положень науково-теоретичного характеру, спрямованих на вирішення наукового завдання, що виявляється в обґрунтуванні концепції цивільно-правового статусу НПФ. Практичні результати роботи викладені у вигляді пропозицій з удосконалення регулювання цивільно-правового статусу НПФ та запропонованих змін до законодавства.
1. На відміну від пенсійних планів ХІХ століття, що передбачали формування активів, які належали на певному правовому титулі юридичним особам-роботодавцям (при цьому учасники не мали ні речових, ні зобов’язальних прав стосовно таких активів), сучасні світові тенденції полягають у юридичній автономізації НПФ, тобто в їх становленні як самостійних юридичних осіб.
2. Вбачається неможливим формулювання єдиної дефініції НПФ, яка б ураховувала істотні ознаки НПФ, без співвіднесення із законодавством певної держави. У найбільш загальному вигляді НПФ можна визначити як: 1) сукупність активів, що являють собою грошові кошти учасників, залучені у вигляді внесків на пенсійні рахунки, та які інвестуються для збільшення вартості активів з метою виплат пенсій учасникам; 2) юридичну особу, що здійснює збирання та інвестування грошових коштів, призначених для виплати пенсій учасникам фонду, які досягли пенсійного віку.
Систематизація правових ознак дозволяє визначити НПФ за законодавством України як юридичну особу, створену в організаційно-правовій формі непідприємницького товариства виключно з метою накопичення пенсійних активів і здійснення учасникам пенсійних виплат на підставах і в порядку, встановлених законом, та зобов’язану забезпечувати адміністрування, управління пенсійними активами та обслуговування пенсійних активів зберігачем. Пропонується у ст. 1 Закону України про НПЗ викласти визначення НПФ у наведеній редакції.
. Місце НПФ у системі учасників цивільних правовідносин визначається його особливостями як юридичної особи та, зокрема, непідприємницького товариства. Основними (визначальними) елементами, що складають зміст цивільно-правового статусу НПФ, є: правосуб’єктність НПФ, правовий режим майна НПФ, особливості управління НПФ, цивільно-правова відповідальність НПФ за зобов’язаннями.
4. НПФ властива спеціальна правоздатність, обумовлена метою створення (накопичення пенсійних активів та здійснення пенсійних виплат учасникам НПФ на підставах і в порядку, встановлених законом) та видом діяльності (недержавне пенсійне забезпечення) НПФ.
Для усунення непорозумінь і запобігання вчинення правочинів, які б виходили за межі правоздатності непідприємницьких товариств, у ЦК України необхідно закріпити норму, яка б дозволяла наділяти непідприємницькі товариства спеціальною (цільовою) правосуб’єктністю на підставі норм закону або установчих документів цих юридичних осіб.
. Окрім набуття і здійснення цивільних прав та обов’язків через органи управління або через представників-фізичних осіб, правосуб’єктність НПФ на підставі договорів реалізується представниками-юридичними особами (адміністратором та особою, що здійснює управління активами). Істотне місце в механізмі реалізації правосуб’єктності НПФ займає зберігач, який шляхом вчинення банківських правочинів забезпечує реалізацію правосуб’єктності НПФ через адміністратора та особу, що здійснює управління активами.
. Практика діяльності НПФ свідчить про необхідність законодавчого закріплення існування в пенсійного фонду відокремленого майна для забезпечення його основної діяльності, яке б формувалося за рахунок внесків засновників і ставало власністю НПФ. При запропонованій конструкції майно, що належить на праві власності пенсійному фонду, розподілятиметься на пенсійні активи, призначені для виконання зобов’язань НПФ перед учасниками й іншими суб’єктами недержавного пенсійного забезпечення, та майно, призначене для забезпечення основної діяльності НПФ.
Законодавчо закріплена конструкція права власності учасників НПФ на пенсійні кошти з наукової точки зору не є обґрунтованою. Учасники повинні виступати не власниками пенсійних коштів, а носіями зобов’язальних прав у сумі пенсійних коштів, які обліковуються на їхніх індивідуальних пенсійних рахунках, у зв’язку із чим необхідно внести відповідні зміни до Закону України про НПЗ.
. Дослідження підходів до побудови схем управління юридичних осіб та аналіз цивільного законодавства свідчать про наявність достатніх теоретичних підстав і законодавчого підґрунтя для визнання зборів засновників НПФ вищим органом управління цієї юридичної особи. Пропонується на законодавчому рівні запровадити дворівневу схему управління НПФ із наданням зборам засновників статусу вищого органу управління.
8. Рівень деліктоздатності НПФ повинен визначатися виконанням установлених законом вимог щодо формування та підтримання певного обсягу майна для забезпечення основної діяльності цієї юридичної особи і фактичною реалізацією її правомочностей стосовно такого майна. Законом України про НПЗ повинен бути запроваджений підхід, згідно з яким НПФ несе відповідальність за власними зобов’язаннями всім майном, що належить йому на праві власності, з урахуванням встановлених цим Законом особливостей правового режиму і звернення стягнення на пенсійні активи.
9. З точки зору цивільно-правового статусу НПФ, значення договорів, що ним укладаються, полягає в їх безпосередньому зв’язку із правосуб’єктністю цієї юридичної особи. Повна правосуб’єктність НПФ виникає з моменту укладення договору про адміністрування, договору про управління активами і договору про обслуговування пенсійного фонду зберігачем. Пенсійний контракт і договір про виплату пенсії на визначений строк забезпечують досягнення мети створення НПФ в обох компонентах —накопичення пенсійних активів та здійснення пенсійних виплат, а відтак, є договорами, спрямованими на реалізацію правосуб’єктності НПФ як суб’єкта недержавного пенсійного забезпечення.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
АНОТАЦІЯ
Вітка Ю.В. Недержавні пенсійні фонди: особливості цивільно-правового статусу. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 –цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. –Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2008.
Дисертація присвячена науковому обґрунтуванню концепції цивільно-правового статусу недержавних пенсійних фондів (далі - НПФ). Розкриваються підходи до визначення правового статусу НПФ у зарубіжному законодавстві, визначено поняття НПФ за законодавством України. Встановлено обсяг та особливості реалізації правосуб’єктності НПФ. Доводиться необхідність зміни правового режиму майна НПФ, запровадження дворівневої схеми управління НПФ і законодавчого забезпечення здатності НПФ нести цивільно-правову відповідальність. Досліджено договори, спрямовані на забезпечення і реалізацію правосуб’єктності НПФ. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства, яке регулює цивільно-правовий статус НПФ.
Ключові слова: поняття НПФ, цивільно-правовий статус НПФ, правосуб’єктність НПФ, правовий режим майна НПФ, управління НПФ, цивільно-правова відповідальність НПФ.
АННОТАЦИЯ
Витка Ю.В. Негосударственные пенсионные фонды: особенности гражданско-правового статуса. –Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 –гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. –Львовский национальный университет имени Ивана Франко. –Львов, 2008.
Диссертация посвящена научному обоснованию концепции гражданско-правового статуса негосударственных пенсионных фондов (далее - НПФ). В работе раскрыты подходы к определению правового статуса НПФ в зарубежном законодательстве. Аргументирована неубедительность общих дефиниций НПФ, которые не учитывают существенные правовые признаки НПФ, предусмотренные законодательством определенного государства. Определено понятие НПФ по законодательству Украины и установлено место НПФ в системе участников гражданских правоотношений.
Раскрываются основные компоненты гражданско-правового статуса НПФ: правосубъектность, правовой режим имущества, особенности управления, гражданско-правовая ответственность НПФ по обязательствам.
НПФ свойственна специальная правоспособность, обусловленная целью создания (накопление пенсионных активов и осуществление пенсионных выплат участникам НПФ на основаниях и в порядке, предусмотренных законом) и видом деятельности (негосударственное пенсионное обеспечение) этого юридического лица. Показано, что правосубъектность НПФ реализуется не только через органы управления и представителей-физических лиц, но и через администратора и лицо, осуществляющее управление активами. Существенное место в механизме реализации правосубъектности НПФ занимает хранитель, который путем осуществления банковских сделок обеспечивает реализацию правосубъектности НПФ через администратора и лицо, осуществляющее управление активами.
Рассмотрен правовой режим имущества НПФ. Практика деятельности НПФ свидетельствует о необходимости законодательного закрепления существования в пенсионного фонда имущества для обеспечения его основной деятельности. Также предлагается конструкцию права собственности участников НПФ на пенсионные активы заменить на конструкцию обязательственных прав участников в сумме пенсионных средств, которые учитываются на их индивидуальных пенсионных счетах.
Рассмотрены особенности управления НПФ. Определены достаточные теоретические и законодательные основания для признания собрания учредителей высшим органом управления этого юридического лица.
Исследуется способность НПФ нести самостоятельную гражданско-правовую ответственность. Предлагается предусмотреть Законом Украины об НПЗ подход, согласно которому НПФ несет ответственность по собственным обязательствам всем принадлежащем ему по праву собственности имуществом, с учетом установленных законом особенностей правового режима и обращения взыскания на пенсионные активы.
Проводится гражданско-правовая характеристика договоров, направленных на обеспечение и реализацию правосубъектности НПФ. Договор об администрировании, договор об управлении активами и договор об обслуживании пенсионного фонда хранителем направлены на обеспечение правосубъектности НПФ, поскольку именно с момента заключения всех указанных договоров в НПФ возникает полная правосубъектность. Пенсионный контракт и договор о выплате пенсии на определенный срок являются договорами, направленными на реализацию правосубъектности НПФ как субъекта негосударственного пенсионного обеспечения, так как обеспечивают достижение цели создания НПФ в обоих компонентах —накопление пенсионных активов и осуществление пенсионных выплат.
Ключевые слова: понятие НПФ, гражданско-правовой статус НПФ, правосубъектность НПФ, правовой режим имущества НПФ, управление НПФ, гражданско-правовая ответственность НПФ.
ANNOTATION
Vitka Y.V. Non-state pension funds: peculiarities of civil law status. –Manuscript.
Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of legal sciences specialty 12.00.03 –Civil Law and Civil Procedure; Family Law; International Private Law. –Ivan Franko National University of Lviv. – Lviv, 2008.
The dissertation is dedicated to scientific substantiation of the concept of civil law status of non-state pension funds (hereinafter – NPF). Approaches to determination of NPF legal status in foreign legislation have been revealed; and the notion of NPF according to Ukrainian legislation has been determined. The scope of NPF legal capacity and peculiarities of its realization have been determined. Attention has been drawn to the necessity of amendment of NPF property legal regime, introduction of the two level management scheme and legislative providing for NPF capacity to bear civil legal liability. Contracts aimed at ensuring and realization of NPF legal capacity have been researched. Proposals aimed at improvement of legislation regulating NPF civil law status have been formulated.
Key words: notion of NPF, NPF civil law status, NPF legal capacity, NPF property legal regime, NPF management, NPF civil legal liability.
Підп. до друку 01.04.2008 р. Формат 60х901/16. Папір офсетний.
Друк офсетний. Автор.арк. 0,9. Тираж 100 прим. Зам. № 80.
Видавництво та друк –Інформаційно-видавничий центр Товариства «Знання» України.
, м. Київ-150, вул. Велика Васильківська (Червоноармійська), 57/3, к. 314.
Тел. 287-41-45, 287-30-97.
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру видавців,
виготівник і розповсджувачів видавничої продукції
ДК №217 від 11.10.2000 р.