Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
20
Національний педагогічний університет
імені М.П.Драгоманова
Макаренко Наталя Миколаївна
УДК 159.922.6:37.015.3
ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ
РОЗВИТКУ КРЕАТИВНОГО МИСЛЕННЯ
МАЙБУТНІХ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ
19.00.07 –педагогічна та вікова психологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук
Київ –
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано на кафедрі практичної психології Інституту педагогіки і психології Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник – доктор психологічних наук, професор
Пов’якель Надія Іванівна,
Інститут педагогіки і психології
Національного педагогічного університету
імені М. П. Драгоманова,
завідувач кафедри практичної психології
Офіційні опоненти – доктор психологічних наук, професор
Ямницький Вадим Маркович,
Рівненський державний
гуманітарний університет,
професор кафедри загальної психології
та психодіагностики;
кандидат психологічних наук, професор,
Лисянська Таїсія Миколаївна,
Національний педагогічний університет
імені М. П. Драгоманова,
професор кафедри психології
Інституту філософської освіти і науки.
Захист відбудеться 26 червня 2008 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.03.10 у Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.
Автореферат розісланий 19 травня 2008 року.
11
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Л. В. Долинська
Актуальність теми. Розвиток творчої особистості майбутніх фахівців є актуальною проблемою сучасної психологічної науки та практики, оскільки від її вирішення значною мірою залежить якість професійної підготовки й майбутньої діяльності студентів. Суспільство має гостру потребу у творчо працюючих практичних психологах, які усвідомлюють свою креативну суб’єктність і виявляють її у професійній діяльності. На етапі входження української освіти в Болонський процес перед ВНЗ постала важлива проблема активізації творчого потенціалу особистості студентів шляхом упровадження інноваційних засобів розвитку їх креативного мислення, оскільки домінанта творчості й творчої поведінки особистості стає фактично обов’язковою складовою професійної освіти на різних етапах.
У працях К. О. Абульханової-Славської, Л. І. Анциферової, Л. С. Виготського, Г. С. Костюка, Б. Ф. Ломова, С. Д. Максименка, С. Л. Рубінштейна, О. М. Ткаченка, К. В. Шорохової, М. Г. Ярошевського висвітлюється проблема детермінізму як основоположного принципу психології. Детермінізм орієнтує на визначення чинників, які зумовлюють психічне явище, на передбачення, прогнозування, пошуки шляхів управління ним. Разом з тим, проблема детермінації (зокрема особистісної) креативного мислення не знайшла ще достатнього відображення в психологічних дослідженнях, тому залишається актуальною, науково та соціально значущою й потребує подальшого вивчення.
Креативне мислення й креативність є складними, багатоаспектними поняттями психології творчості. Відповідно, чинниками їх розвитку називають спадкові (О. О. Бодальов, Є. С. Голубєва, Р. М. Грановська, В. М. Козленко, Є. Р. Наумова, В. Д. Небиліцин, Л. І. Полтавцева, Л. А. Рудкевич, В. М. Русалов, Б. М. Теплов, А. Фінгелькурц та ін.), когнітивні (О. М. Матюшкін, В. О. Моляко, Н. І. Пов’якель, Я. О. Пономарьов, М. О. Холодна, Дж. Гілфорд, С. Мєднік), особистісні (Є. О. Климов, О. М. Конопкін, Г. С. Костюк, Н. С. Лейтес, В. М. М’ясищев, Н. І. Пов’якель, Б. М. Тєплов, В. Е. Чудновський, Х. Гарднер, П. Торренс та ін.), мотиваційні (К. О. Абульханова-Славська, Т. Г. Богданова, Д. Б. Богоявленська, Т. М. Буякас, В. О. Моляко, В. М. Пушкін, О. К. Тихомиров, А. Маслоу, К. Поппер, Дж. Рензуллі, К. Роджерс та ін.), середовищні (В. М. Дружинін, Н. Ю. Лапшина, М. І. Мірович, Т. І. Селезньова, І. Л. Соломін, Н. М. Токарєва, С. Ф. Устименко, Л. І. Шрагіна, Р. Стернберг, П. Торранс, К. Урбан та ін.). Однак поки що не реалізовано системний підхід до виділення та диференціації чинників (зовнішні або внутрішні, об’єктивні або суб’єктивні, які сприяють розвитку або гальмують тощо), що визначають спрямованість креативного мислення, не визначені провідні чинники та умови формування креативного мислення майбутніх психологів.
У структурі особистості практичного психолога багато дослідників визначають креативність і креативний потенціал мислення як професійно важливу складову й критерій професіоналізму (М. В. Бадалова, Н. І. Дунаєва, Н. Б. Завініченко, А. К. Маркова, Р. В. Овчарова, Н. І. Пов’якель, В. Д. Потапова, О. П. Саннікова, Є. Є. Сапогова, Т. С. Яценко та ін.). Вивчення феномена креативного мислення практичних психологів дає можливість подальшого вивчення умов його розвитку саме на етапі професіоналізації майбутнього фахівця в системі ВНЗ.
Креативні характеристики мислення майбутнього психолога можуть стати передумовою творчої продуктивності професійної діяльності. Але ще недостатньо досліджуються можливості формування певних властивостей креативного мислення майбутнього фахівця шляхом включення його до практичної діяльності. Це актуалізує впровадження в навчальний процес репрезентативних прийомів, методів, програм, креативнорозвивальних методів і технологій, що набуває особливого значення в підготовці майбутніх психологів як «носіїв» інноваційної культури.
Таким чином, соціальна й психологічна значущість означеної проблеми, а також її недостатнє вивчення зумовили вибір теми дисертаційного дослідження «Психологічні чинники розвитку креативного мислення майбутніх практичних психологів».
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до тематичного плану науково-дослідних робіт кафедри практичної психології Інституту педагогіки і психології Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова «Удосконалення підготовки психологів на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях: бакалавр, спеціаліст, магістр» та до плану науково-дослідної роботи кафедри загальної та вікової психології Криворізького державного педагогічного університету «Психологічні основи розвитку креативності особистості в умовах педагогічної інноватики». Тема дисертації затверджена вченою радою Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (протокол № 3 від 26.10.2006) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 9 від 28.11.2006).
Мета дослідження: визначити психологічні особливості й чинники розвитку креативного мислення майбутніх практичних психологів, а також умови та технології його розвитку в системі підготовки фахівців у ВНЗ.
Обрана мета зумовила такі завдання дослідження:
1) виявити стан розробки проблеми креативного мислення та психологічних чинників його розвитку в психологічній літературі;
) експериментально дослідити рівень розвитку креативного мислення та його психологічні чинники;
3) обґрунтувати психологічні умови активізації чинників, розробити й упровадити комплексну програму підвищення рівня креативного мислення майбутніх практичних психологів;
) простежити динаміку розвитку креативного мислення майбутніх практичних психологів за умов застосування інноваційних методів фахової підготовки студентів, обґрунтувати психологічні рекомендації для її впровадження.
В основу дослідження було покладено припущення про те, що внутрішніми психологічними чинниками розвитку креативного мислення майбутніх практичних психологів є мотиваційно-особистісні (особистісна креативність, внутрішня мотивація, рівень самооцінки, комунікативні, емпатичні професійно важливі якості) та когнітивно-операційні (інтелектуальний рівень, стиль мислення, психологічна компетентність у вирішенні професійних задач), а також середовище навчального закладу як зовнішній чинник. Управління процесом цілеспрямованого розвитку креативного мислення може здійснюватися за умов активізації чинників шляхом запровадження комплексної програми розвитку креативного мислення з використанням інноваційних активних методів навчання.
Об’єкт дослідження – креативне мислення та чинники його розвитку.
Предмет дослідження – психологічні особливості й чинники розвитку креативного мислення майбутніх практичних психологів у процесі їх підготовки у вищому навчальному закладі.
Методи дослідження. У процесі дослідження для розв’язання поставлених завдань і перевірки висунутого припущення використано комплекс теоретичних (теоретико-методологічний аналіз проблеми, систематизація наукових літературних джерел, порівняння та узагальнення даних) та емпіричних (анкетування, тестування, спостереження, індивідуальні та групові бесіди) методів, констатувальний і формувальний експерименти.
Для досягнення цілей дослідження застосовано комплекс тестових методик: для діагностики рівня розвитку характеристик креативного мислення –вербальні тести Дж. Гілфорда (у модифікації О. Є. Тунік) і невербальний тест П. Торранса; для визначення рівня розвитку особистісно-мотиваційних параметрів: особистісної креативності –методика Н. Ф. Вишнякової «Креативність», виду мотивації –методика «Мотивація професійної діяльності» К. Замфіра –А. О. Реана, рівня розвитку професійно важливих особистісних якостей –методика «Діагностика рівня емпатичних здібностей» В. В. Бойка, методика виявлення комунікативних і організаторських здібностей (КОЗ-2), опитувальник «Професійна самооцінка психолога» Г. В. Старшенбаума; для діагностики рівня розвитку когнітивних параметрів –шкала вимірювання інтелекту Векслера, тест «Індивідуальні стилі мислення» О. О. Алексєєва, Л. О. Громової, авторський тест перевірки психологічної компетентності при вирішенні професійних задач. У роботі використовувалися методи математичної статистики, комп’ютерної обробки експериментальних результатів (кореляційний, факторний аналіз) за допомогою програми SPSS, статистичного аналізу отриманих даних і якісної інтерпретації результатів дослідження.
Наукова новизна та теоретична значущість полягає у тому, що:
– уперше систематизовано чинники розвитку креативного мислення майбутніх практичних психологів; виявлено шляхи активізації психологічних чинників, що сприяють його розвитку; визначено типи креативного мислення, розроблено технологію їх формування в майбутніх практичних психологів; створено професіограму творчо працюючого практичного психолога; виявлено сприятливі та перешкоджаючі умови, які забезпечують (чи гальмують) управління процесом цілеспрямованого підвищення рівня креативного мислення; розроблено й апробовано комплексну програму розвитку креативного мислення студентів-психологів; доведено можливості покращення характеристик креативного мислення за умов включення майбутніх психологів у практичну діяльність і впровадження в навчальний процес репрезентативних прийомів, методів, програм;
– набуло подальшого розвитку знання з проблематики змісту креативного мислення; обґрунтування особливостей детермінації креативного мислення та його розвитку в студентському віці.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що структурований і апробований у дисертаційному дослідженні психодіагностичний комплекс і програма розвитку креативного мислення можуть бути використані в процесі розвитку креативного мислення практичних психологів. Одержані результати висвітлені автором у колективній монографії викладачів кафедри загальної та вікової психології Криворізького державного педагогічного університету «Психологічна детермінація креативної поведінки», методичному посібнику «Психологічні основи розвитку креативності особистості в умовах педагогічної інноватики»; апробовані під час викладання експериментального курсу «Підвищення рівня креативного мислення майбутніх практичних психологів» у Криворізькому державному педагогічному університеті, у Криворізькому інституті імені Петра Калнишевського Міжрегіональної Академії управління персоналом, у процесі роботи постійно діючого міського семінару практичних психологів м. Кривого Рогу. Результати практичної частини дисертаційного дослідження можуть бути використані для вдосконалення самостійної роботи з особистісного зростання студентів, саморозвитку їх мислення, підвищення рівня професіоналізму психологів, керівників шкіл, учнів, учителів.
Результати дисертації впроваджено автором у навчально-виховний процес підготовки майбутніх фахівців у Криворізькому державному педагогічному університеті (довідка № 29-42 від 04.02.08), у Криворізькому інституті імені Петра Калнишевського Міжрегіональної Академії управління персоналом (довідка № 38 від 30.01.08), у міському інноваційно-методичному центрі м. Кривого Рогу (довідка № 21 від 31.01.08)
Особистий внесок автора. Розроблені наукові положення, одержані теоретичні та емпіричні результати є самостійним внеском автора в подальші дослідження психологічних чинників, що впливають на розвиток креативного мислення. У спільних наукових публікаціях автору належить: у колективній монографії кафедри загальної та вікової психології Криворізького державного педагогічного університету «Психологічна детермінація креативної поведінки» –узагальнення чинників, що сприяють підвищенню рівня креативного мислення (7 стор.); у методичному посібнику кафедри загальної та вікової психології Криворізького державного педагогічного університету «Психологічні основи розвитку креативності особистості в умовах педагогічної інноватики» –комплексна програма підвищення рівня креативного мислення майбутніх практичних психологів (36 стор.).
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні положення дисертації доповідалися, обговорювалися й отримали схвалення на розширених засіданнях кафедри загальної та вікової психології Криворізького державного педагогічного університету, кафедри практичної психології НПУ імені М. П. Драгоманова, наукових конференціях професорсько-викладацького складу КДПУ (Кривий Ріг, 2005, 2006, 2007). Результати дослідження апробовано на І Всеукраїнському з’їзді психологів (Київ, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції «Генеза буття особистості» (Київ, 2006), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні та прикладні проблеми» (Київ, 2007), VII Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми практичної психології» (Херсон, 2007), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Методологія та технології практичної психології в системі вищої освіти» (Київ, 2007), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні проблеми психологічного та психофізіологічного забезпечення діяльності» (Київ, 2007), міських науково-практичних семінарах керівників шкіл, практичних психологів (Кривий Ріг, 2004, 2005, 2006, 2007).
Публікації. Результати дослідження висвітлені в 13 публікаціях автора. Серед них у наукових фахових виданнях, затверджених переліком ВАК України, 11 одноосібних статей; матеріали конференцій, методичний посібник.
Структура дисертації. Структура роботи зумовлена логікою дослідження й складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, висновків, списку використаних джерел (413 найменувань, із них 26 іноземними мовами), 4 додатків. Основний зміст дисертації викладено на 182 сторінках комп’ютерного набору. Робота містить 18 таблиць і 17 рисунків на 35 сторінках. Загальний обсяг дисертації – сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження, висвітлено наукову новизну, практичне значення дослідження, наведено дані про апробацію, упровадження одержаних результатів, публікації та структуру роботи.
У першому розділі «Теоретичний аналіз підходів до вивчення феномена креативного мислення та психологічних чинників його розвитку» подано результати теоретико-методологічного аналізу проблематики дослідження креативного мислення (креативності), висвітлено сучасні підходи до їх вивчення, систематизовано психологічні чинники розвитку креативного мислення в студентському віці, доведена важливість його розвитку в майбутніх практичних психологів на етапі становлення професіоналізму.
Аналізуючи численну літературу з проблеми дослідження можемо виокремити три основні етапи розвитку проблематики креативного мислення (креативності): імпліцитний (з античності до кінця ХІХ ст.), протягом якого формується уявлення про природу творчості, розглядаються основні психологічні закономірності процесів мислення, що відповідають принципам наукового детермінізму; експліцитний (кінець ХІХ –-ті рр. ХХ ст.), що складається з інкубаційного та номінаційного періодів; рефлексивний (90-ті рр. ХХ ст. –поч. ХХІ ст.), пов'язаний з осмисленням й узагальненням результатів дослідження креативності, креативного мислення, визначенням перспектив його розвитку.
Під час інкубаційного періоду на експліцитному етапі в асоціанізмі, Вюрцбурзькій школі, гештальтпсихології, психоаналізі, вітчизняній психології відбувався пошук природних і сутнісних механізмів творчого мислення, пояснювалася поява нових «психічних продуктів», формувалося поняття про інсайт, про творчість як характер мислення, визначалися детермінанти продуктивного мислення. Подолання теоретичних і методологічних труднощів ранніх спроб вивчення творчості стало передумовою переходу на номінаційний етап експліцитного періоду та появи понять «креативність», «креативне мислення».
Дж. Гілфорд не тільки сформулював проблему креативного мислення, але й визначив параметри дивергентного (креативного) мислення (продуктивність, оригінальність, семантичну гнучкість, образну адаптивну гнучкість, семантичну спонтанну гнучкість), розробив психометричний підхід до його дослідження. Його послідовник П. Торренс уважав характеристиками креативного мислення продуктивність, гнучкість, оригінальність. Вітчизняні автори поглибили й конкретизували виокремлені характеристики мислення, визначивши легкість генерування ідей при розробці стратегії пошуку, здатність до антиципації, прогнозування (О. М. Матюшкін); здатність до виявлення проблем, (Н. Б. Шумакова); витончене відчуття нового, реалізацію дослідницької (пізнавальної, пошукової) активності (Д. Н. Завалішина, А. В. Брушлінський); гнучкість як готовність виходу за межі ситуації (І. Н. Сєменов, С. Ю. Степанов); чутливість до дисгармонії елементів у структурі проблеми та прагнення до корекції дисгармонії на основі інтелектуальної компетентності (О. Л. Туриніна) .
Креативне мислення ряд науковців ототожнює з дивергентним (О. Л. Григоренко, Б. І. Кочубей, Н. І. Пов’якель, Дж. Гілфорд, П. Торренс), вважаючи його основними параметрами швидкість (продуктивність), гнучкість, оригінальність, розробленість.
Креативне мислення як багаторівневе утворення стали розглядати в складних структурних зв’язках з іншими компонентами психічної організації –інтелектом (Є. Н. Задоріна, С. В. Максимова, Е. де Боно, Дж. Гілфорд, М. Воллах, Н. Коган, С. Мєднік, П. Торренс, А. Ротенберг); пізнавальними процесами як складовими моделі креативності (В. М. Козленко, О. Н. Лук, О. М. Матюшкін, Я. О. Пономарьов, В. Є. Чудновський, Ф. Баррон, Р. Джонс, А. Кроплей, І. Літгон); особистісними властивостями креативів (Л. Я. Дорфман, Л. Б. Єрмолаєва-Томіна, Г. В. Корольова, К. А. Торшина, Т. Амабайл, Г. Айзенк, Ф. Баррон, Г. Клейн).
Значну увагу привертає аналіз продуктивності креативного мислення на процесуальному рівні як пошук невідомого: за допомогою механізму аналізу через синтез (К. О. Абульханова-Славська, А. В. Брушлінський); через механізм взаємодії логічного та інтуїтивного (Я. О. Пономарьов); за допомогою асоціативного механізму (Ю. О. Самарін, П. О. Шеварєв); шляхом застосування евристичних прийомів та методів (Ю. В. Кулюткін, О. М. Матюшкін, В. Н. Пушкін, Ю. О. Самарін, О. К. Тихомиров та інші).
Якісно нові аспекти та підходи до вивчення феномена креативного мислення полягають у дослідженні творчого процесу; вивченні особистості творця (взаємозв’язок інтелекту й продуктивності, поєднання рис особистості, їх своєрідності); аналізі продуктів творчої діяльності (винаходів, теорій творів); дослідженні середовищних умов, що сприяють творчості чи, навпаки, гальмують її (Д. Н. Завалішина, О. І. Кульчицька, В. О. Моляко, М. О. Холодна, Р. Стернберг, К. Урбан).
Креативне мислення також інтенсивно досліджується з позицій проблем творчої професійної діяльності, онтогенезу суб’єкта творчої праці тощо (О. І. Кульчицька, С. Д. Максименко, В. О. Моляко, В. Г. Панок, Н. І. Пов’якель, Н. В. Чєпєлєва).
При дослідженні психічних явищ одним з центральних виступає питання про їх детермінацію. С. Л. Рубінштейн відзначав науково-практичне значення реалізації принципу детермінізму в психології та підкреслював, що у своєму практичному застосуванні питання про детермінованість психічних явищ –це питання про управління ними, про можливість їх цілеспрямованої зміни. Саме тому виникає необхідність узагальнення численної кількості детермінант, поділ чинників розвитку креативного мислення на спадкові (О. О. Бодальов, О. А. Кісєльова, В. Д. Небиліцин, Л. А. Рудкевич, Б. М. Теплов та ін.); особистісні (Д. Б. Богоявленська, Г. С. Костюк, Н. Лейтес, Н. І. Пов’якель, В. А. Семіченко та ін.); мотиваційні (В. К. Зарецький, С. Л. Рубінштейн, І. Н. Семенов, С. Ю. Степанов, О. К. Тихомиров та ін.); середовищні (В. М. Дружинін, Н. В. Хазратова, М. М. Мєєрович, Л. І. Шрагіна, А. Арієті, Р. Стернберг, П. Торранс, К. Урбан та ін.) та вивчення їх у взаємозв’язку.
Студентський період є сензитивним щодо розвитку креативного мислення як інваріанта творчої діяльності майбутнього фахівця (Т. М. Буякас, В. М. Дружинін, Г. Ю. Любімова, В. О. Моляко). У багатьох існуючих на сьогоднішній день системних підходах до визначення сукупності професійно значущих якостей, підструктур особистості, спеціальних здібностей, які забезпечують здатність до ефективної, творчої професійної діяльності, креативність представлена як обов’язковий компонент або критерій різноманітних особистісно-професійних блоків, підструктур, компонентів; як особистісний чинник, як характеристика професійного мислення та професійної компетентності (М. В. Бадалова, Н. І. Пов’якель та ін.); як критерій професійної придатності (А. К. Маркова, Р. В. Овчарова та ін.); як складова кваліфікованої професійної свідомості (Н. Б. Завініченко, О. О. Сапогова); як одна з особистісно та професійно важливих якостей психолога (М. В. Бадалова, Н. І. Дунаєва, Л. В. Мова, Р. В. Овчарова, Н. І. Пов’якель, В. Г. Панок, В. Д. Потапова, Н. В. Чепелєва та ін.).
Розроблено графічне зображення (рис. 1) професії майбутнього практичного психолога (професіограму), яке є описом професії через систему вимог, включаючи особистісні якості, особливості мисленнєвих процесів. Креативне мислення та креативність представлені в ній як інваріанти майбутньої творчої діяльності.
|
–високий рівень |
|
– середній рівень |
|
–низький рівень |
|
1 –вербальна швидкість –вербальна гнучкість –вербальна оригінальність –невербальна швидкість –невербальна гнучкість –невербальна оригінальність –невербальна розробленість –особистісна креативність –внутрішня мотивація –синтетичний тип мислення –рівень інтелектуального розвитку –компетентність у розв’язанні професійних задач –емпатія –комунікативні здібності –самооцінка –рівень розв’язання професійних задач |
Рис. 1. Професіограма практичного психолога (за результатами опрацьованих джерел)
Незважаючи на те, що всі підходи по-різному визначають місце та роль феномена креативного мислення в діяльності та особистості психолога (як структурно, так і функціонально), імпліцитно всі спроби моделювання професійної діяльності та особистості практичного психолога можна розглядати як шляхи визначення умов і чинників професіоналізації (оскільки креативне мислення є загальним інваріантом професіоналізму), а також опосередковано –як шляхи дослідження умов і чинників його розвитку в студентів –майбутніх психологів.
Інакше кажучи, основними чинниками розвитку креативного мислення майбутніх практичних психологів визначено рівень соціокультурної детермінації, опосередкований власною активністю особистості, і рівень структурної організації суб’єкта професіоналізації. Управління процесом цілеспрямованого розвитку креативного мислення може здійснюватися за умов діагностики рівня розвитку характеристик креативного мислення, параметрів психологічних чинників та активізації чинників шляхом запровадження комплексної програми розвитку креативного мислення.
У другому розділі «Психологічні чинники та рівень розвитку креативного мислення як обов’язкового компонента творчої професійної діяльності майбутніх практичних психологів» обґрунтовано методику й наведено результати констатувальної частини дослідження. Охарактеризовано психодіагностичний інструментарій, описано якісно-кількісний аналіз отриманих результатів вивчення характеристик креативного мислення (вербальної-невербальної швидкості, гнучкості, розробленості, оригінальності), загальної особистісної креативності (творчого мислення, уяви, оригінальності, інтуїції, емоційності, допитливості, творчого ставлення до професії, гумору); типів креативного мислення (продуктивно-синтетичного, продуктивно-аналітичного, продуктивно-інформаційного, репродуктивно-рецептурного); стилю мислення (синтетичного, аналітичного, ідеалістичного, прагматичного, реалістичного); виду мотивації (внутрішньої, зовнішньої позитивної, зовнішньої негативної); інтелектуального рівня; рівня психологічної компетентності в розв’язанні професійних задач; рівня самооцінки; емпатичних та комунікативно-організаційних здібностей. Для статистичного дослідження взаємозалежності між змінними проведено кореляційний аналіз. Для визначення можливих причинно-наслідкових зв’язків, які знаходяться в експериментальному матеріалі, проведено факторний аналіз.
Дослідницько-експериментальна робота проводилася на базі Криворізького державного педагогічного університету (КДПУ) впродовж 2004-2006 років. Різними видами дослідницько-експериментальної роботи було охоплено 317 учасників навчально-виховного процесу під час проведення пілотажного дослідження. На констатувальному та формувальному етапах експерименту було досліджено 102 студенти –майбутні практичні психологи другого, четвертого та п’ятого курсів денної форми навчання КДПУ.
За результатами проведених тестів вербальної та невербальної креативності в констатувальній частині дослідження встановлено, що рівень швидкості, гнучкості, оригінальності, розробленості мислення, загального рівня вербальної, невербальної креативності, загальної креативності досить низький як у І (2-ий курс), так і в ІІ (4-5-ий курс) групах. Середні показники вербальної швидкості (у балах) для І групи –,62, для другої –,55; вербальної гнучкості –,54 (І група) та 9,9 (ІІ група); вербальної оригінальності –(І група) та 0,2 (ІІ група); загальний рівень вербальної креативності –,3 (І група) та 15,6 (ІІ група). Середні показники невербальної швидкості –,2 для І групи, 6,06 –для ІІ групи; невербальної гнучкості –,01(І група) та 5,06 (ІІ група); невербальної оригінальності –,09 (І група) та 5,06 (ІІ група); невербальної розробленості –,75 (І група) та 1,3 (ІІ група); загальний рівень рівня невербальної креативності –,07 (І група) та 18 (ІІ група). Низький рівень розвитку загальної креативності встановлено за допомогою тесту Н. Ф. Вишнякової: середній показник І групи –,1; середній показник ІІ групи –,6.
За різними сполученнями показників, порівнянням результатів вербальних та невербальних методик та за рівнем їх розвитку (Шш –швидкості, Гг –гнучкості, Оо –оригінальності, Рр –розробленості) визначено кілька комбінацій типів креативного мислення майбутніх практичних психологів.
Продуктивно-синтетичний (ШГОР та ШГОр) –високі та середні показники розвитку всіх параметрів креативного мислення. Представники такого типу мислення можуть швидко запропонувати різноманітні, досить продумані та деталізовані нестандартні ідеї, в основі яких буде міцний підмурок теоретично та практично спрямованих знань, досвіду. 2,4 % досліджуваних І групи та 17,3 % досліджуваних ІІ групи мають такі комбінації параметрів креативного мислення.
Продуктивно-аналітичний (ШГоР та шГоР) – представники подібного типу креативного мислення мають високі та середні показники швидкості, гнучкості та розробленості мислення та відрізняються орієнтацією не на оригінальність ідей, а на їх конструктивність, різноманітність і розробленість. Подібний тип креативного мислення особливо важливий для майбутніх психологів. До цього типу мислення відносяться 8,1 % досліджуваних ІІ групи. У І групі «аналітиків» на етапі констатувального експерименту не виявлено.
Продуктивно-інформаційний (ШГор та ШгОр). 24,3 % представників І групи та 41,3 % представників ІІ групи є носіями цього типу креативного мислення, мають високий і середній рівень розвитку параметрів швидкості та оригінальності, характеризуються здатністю до продуктивного породження різноманітних, несподіваних ідей, не переймаючись можливостями їх доцільності, співвідношенням з реальним попитом оточення.
Репродуктивно-рецептурний (Шгор та шгор) –висока та середня швидкість мислення при низькій гнучкості, оригінальності та розробленості. Представники такого типу креативного мислення можуть запропонувати ідеї, що виникають на основі життєвого досвіду та характеризуються стандартністю, шаблонністю. У І групі досліджуваних таких 73,3 %, у ІІ групі –,3 %.
Згідно з нашою гіпотезою психологічними чинниками розвитку креативного мислення є когнітивно-операційні (стиль мислення, інтелектуальний рівень, психологічна компетентність в розв’язанні професійних задач) та мотиваційно-особистісні (особистісна креативність, внутрішня мотивація, рівень самооцінки, комунікативні, емпатичні професійно важливі якості), рівень розвитку яких досліджувався.
Синтетичний стиль мислення (створення нового, оригінального, комбінування, здатність до експериментів), як один зі способів мисленнєвої діяльності переважає в досліджуваних ІІ групи –,3 %, у І групі –,2 %. Іншим досліджуваним притаманні ідеалістичний, прагматичний, аналітичний, реалістичний стилі.
,7 % респондентів І групи та 93,1 % респондентів ІІ групи мають показники інтелектуального рівня вище норми. Рівень психологічної компетентності високий у 35,5 % досліджуваних І групи, у 67,6 % досліджуваних ІІ групи. Але незважаючи на досить якісну академічну підготовленість майбутніх психологів, проблемними для них виявилися психологічні задачі навчального закладу: 53,3 % респондентів І групи та 49,7 % респондентів ІІ групи продемонстрували низький рівень розв’язання професійних задач. Це свідчить про невміння застосовувати теоретичні знання для вирішення практичних завдань, що спостерігається на етапі професіоналізації студентів –майбутніх фахівців.
Одним з чинників розвитку креативного мислення слід вважати мотивацію діяльності. За допомогою відповідної методики була встановлена провідна мотивація досліджуваних і мотиваційний комплекс респондентів І та ІІ групи: 81,1 % у І групі та 91,3 % у ІІ групі продемонстрували позитивний мотиваційний комплекс (перевагу внутрішньої та зовнішньої позитивної мотивації над зовнішньою негативною).
Визначено рівень розвитку самооцінки (адекватна в респондентів І групи, висока в респондентів ІІ групи); емпатичних здібностей (середній у респондентів І групи, високий у респондентів ІІ групи); комунікативних здібностей (високий у респондентів І та ІІ груп).
Для статистичного дослідження взаємозалежності між змінними використаних тестів проведено кореляційний аналіз. Маючи після проведення попередньої діагностики два ряди значень, ми змогли не тільки припустити наявність (чи відсутність) зв’язку між ними, але й підрахувати коефіцієнт кореляції, який показав нам, наскільки узгоджені зміни двох параметрів, як тісно вони пов’язані, яким (позитивним чи негативним) видом зв’язку. Під час кореляційного дослідження відзначено досить велику кількість позитивних зв’язків на рівні статистичної достовірності p < 0,05; та на рівні статистичної значущості p < 0,01, p < 0,001 між параметрами тесту креативності Н. Ф. Вишнякової та шкалами вербальної, невербальної креативності, стилів мислення, мотиваційної сфери особистості, показників когнітивного розвитку, особистісних властивостей, рівня розв’язання професійних задач. Це дало змогу припустити, що оригінальність, уява, допитливість, інтуїція, творче мислення, творче ставлення до роботи, емоційність, почуття гумору (визначені в тесті Н. Ф. Вишнякової) є суттєвими для розвитку креативного мислення особистості. Використання коефіцієнтів кореляції дало можливість досить точно прогнозувати, що розвитку креативного мислення сприяє синтетичний (іноді аналітичний) тип мислення. Наявність значної кількості негативних кореляційних зв’язків між параметрами вербальної, невербальної, загальної креативності зі шкалами прагматичного, ідеалістичного, реалістичного типів мислення дало можливість припустити, що ці стилі гальмують розвиток креативного мислення. Установлена очевидність впливу на параметри креативного мислення рівня інтелектуального розвитку та компетентності в психології. Дані кореляційного аналізу також відображають позитивні зв’язки між шкалами внутрішньої та зовнішньої позитивної мотивації та шкалами вербальної, невербальної загальної креативності, що свідчить про потребу розвитку саме цих видів мотивації. Аналіз попередніх досліджень, проведення кореляційного аналізу, обґрунтування отриманих результатів дали змогу припустити, що основними відмінностями креативного мислення студентів –майбутніх психологів є гнучкість і розробленість.
Для визначення провідних чинників розвитку креативного мислення було проведено факторний аналіз, у результаті чого було інтегровано 14 змінних проведених методик, що відображено на рис. 2.
|
|
Фактор (чинник) |
d1
c2
ca
|
Мотиваційна готовність до творчої професійної діяльності |
b2
ca
|
Рівень загальних та професійних знань |
c4
ce
d3
d2
|
Творчий потенціал мислення |
cf
d2
|
Оригінальність у вирішенні проблем |
c5
b2