Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ
УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК
ПЛЕТЕНЕЦЬКА Світлана Михайлівна
УДК 631.115.17+347.453.1
ОРЕНДНІ ВІДНОСИНИ У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ
ВИРОБНИЦТВІ
Спеціальність 08.07.02 –Економіка сільського
господарства і АПК
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ –
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті аграрної економіки УААН.
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,
член-кореспондент УААН,
заслужений діяч науки і техніки України
Малік Микола Йосипович,
завідувач відділу підприємництва
Інституту аграрної економіки УААН
Офіційні опоненти: доктор економічних наук,
старший науковий співробітник,
заслужений діяч науки і техніки України
Федоров Микола Миколайович,
завідувач відділу земельних відносин
Інституту аграрної економіки УААН
кандидат економічних наук
Федієнко Павло Миколайович,
вчений секретар
відділення аграрної економіки
Української академії аграрних наук
Провідна установа: Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України, кафедра економіки АПК
Захист відбудеться 03.04.2001 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.350.01 в Інституті аграрної економіки УААН за адресою: 03127, Київ, вул. Героїв Оборони, 10, 3-й поверх, конференц-зал.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН.
Автореферат розісланий 02.03.2001 р.
Вчений секретар спеціалізованої
вченої ради, професор МАЛІК М.Й.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Орендні відносини в сільськогосподарському виробництві набувають визначального характеру. Указ Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”від 3 грудня 1999 року визначив їх найбільш життєздатним варіантом господарювання в сучасних умовах. Нині оренда виступає формою реалізації прав власності орендодавців і є одним із засобів їх соціального захисту та створення матеріально-технічної бази нових аграрних формувань.
Проте розвиток орендних відносин в аграрній сфері поки що стримується недостатнім організаційним, правовим та фінансовим забезпеченням здійснення аграрної реформи. Ефективне функціонування механізму орендних відносин ускладнюється й через кризові явища у народному господарстві, у тому числі й аграрному секторі. При цьому стислі строки проведення реформування аграрного сектора, недосконалість правового забезпечення та інші чинники призвели до значних порушень при паюванні майна та передачі його в оренду.
Недосконалість державного моніторингу оренди, мінливе правове середовище, низький рівень орендної плати в деяких господарствах є наслідком непослідовної політики держави в аграрній сфері та непослідовних дій місцевих органів влади. Розвиток орендних відносин на селі нерозривно пов'язаний не тільки зі зміною форм господарювання, а й з дієвою аграрною політикою та вирішенням проблемних питань, створенням організаційно-господарських структур ринкового типу і зміцненням економічного стану АПК. Тому необхідність вирішення важливої народногосподарської проблеми удосконалення організації та механізму орендних відносин в аграрному секторі економіки у період його трансформації й обумовила актуальність обраної теми дисертаційного дослідження та визначила її наукове і практичне значення.
Стан вивчення проблеми. В умовах обмежених строків реформування сільськогосподарського виробництва і становлення нових організаційно-правових форм господарювання на приватній основі організаційні та економічні питання оренди землі і майна залишаються найменш дослідженими в системі аграрних відносин і недостатньо висвітленими у спеціальній літературі. Основна увага дослідників зосереджувалася переважно на питаннях удосконаленню аграрних відносин. Дане питання досліджували такі відомі вчені: В.Г. Андрійчук, А.Ф. Бурик, П.І. Гайдуцький, М.В. Гладій, В.В. Зіновчук, Ю.С. Коваленко, В.І. Криворучко, О.В. Крисальний, М.А. Лендєл, М.Г. Лобас, І.І. Лукінов, Ю.О. Лупенко, П.М. Макаренко, М.Й. Малік, В.Я. Месель-Веселяк, О.М. Онищенко, Б.Й. Пасхавер, В.А. Пулім, Л.В. Романова, П.П. Руснак, О.А. Рябчик, П.Т. Саблук, А.М. Стельмащук, В.М. Трегобчук, П.М. Федієнко, М.М. Федоров, Г.В. Черевко, В.В. Юрчишин та інші.
Питання розвитку лізингових відносин досліджували Н.М. Внукова, Н.П. Гончарова, О.Ф. Гриценко, О.В. Гривківська, Г.А. Іваннікова, О.Г. Луб'яницький, В.І. Міщенко, Л.І. Нейкова, О.В. Ольховиков, Ю.В. Сосюрко, О.В. Старцев, Н.Г. Слав'янська, В.П. Трач, Д.М. Черваньов та інші дослідники.
Теоретичні і прикладні проблеми формування та розвитку оренди в системі аграрних відносин надзвичайно складні та багатогранні і потребують системного підходу до їх вивчення. Певною мірою питання орендних відносин у сільськогосподарському виробництві знайшли відображення в наукових працях П.І. Гайдуцького, М.В. Гладія, М.Г. Лобаса, М.Й. Маліка, В.Я. Месель-Веселяка, О.М. Онищенка, В.А. Пуліма, П.Т. Саблука, М.М. Федорова, В.В. Юрчишина.
Однак залишаються недостатньо вивченими питання організаційно-методичного характеру, зокрема механізми залучення та використання майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств новоствореними виробничими структурами, врегулювання майнових відносин у підприємствах різних організаційно-правових форм. Все це вимагає комплексного підходу до вивчення проблеми і системності в опрацюванні конкретних питань.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з програмою науково-дослідних робіт Інституту аграрної економіки Української академії аграрних наук на 1996-2000 роки “Наукові основи аграрної політики трансформування економічних відносин агропромислового виробництва в ринкові умови”(номер державної реєстрації 0196V16303) та завданням “Розробити методологічні та організаційно-економічні засади функціонування підприємницьких структур на основі кооперації та інтеграції агропромислового виробництва в ринкових умовах”.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є опрацювання теоретичних, методологічних, організаційно-економічних та соціальних аспектів становлення оренди як однієї з форм реалізації права власності громадян на землю і майно, обґрунтування напрямів удосконалення і регулювання системи орендних відносин в аграрній сфері. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
Предмет і об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є новостворені господарські суб'єкти в аграрній сфері, які орендують землю та майно, в тому числі на умовах лізингу.
Предметом дослідження є теоретичні, методологічні і прикладні організаційно-економічні та правові питання розвитку орендних відносин у сільськогосподарському виробництві, що обумовлені змістом аграрної реформи.
Методи дослідження. Методологічною основою проведеного дослідження є діалектичний метод пізнання, основні положення економічної теорії з розглядом проблеми в історико-економічному аспекті.
У процесі дослідження використовувалися такі методи: абстрактно-логічний, монографічний, соціологічний, розрахунково-конструктивний, порівняння, графічний та інші загальноприйняті статистичні методи.
Інформаційною базою дослідження послужили відповідні Закони України та офіційні матеріали Державного комітету статистики України, Державного комітету України по земельних ресурсах, оперативна інформація Міністерства аграрної політики, дані річних звітів сільськогосподарських підприємств, вибіркових монографічних і соціологічних обстежень, проведених автором у сільськогосподарських підприємствах Полтавської та Житомирської областей України, спеціальні літературні джерела тощо.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна полягає в опрацюванні теоретичних і практичних положень, спрямованих на розвиток оренди та орендних відносин у сільськогосподарському виробництві в умовах аграрної реформи. Сутність наукової новизни основних результатів дослідження:
- проведена оцінка стану орендних відносин у сільському господарстві в період реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств;
- удосконалено методичні підходи до класифікації форм і видів оренди та дії механізму орендних відносин в аграрній сфері;
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення і пропозиції досліджень автора доведено до рівня методичних і практичних розробок. Вони використані при підготовці методичних матеріалів Міністерства аграрної політики України та Інституту аграрної економіки УААН, зокрема “Рекомендацій про порядок залучення та використання майна новоствореними сільськогосподарськими підприємствами”, посібника “Реформування та розвиток підприємств агропромислового виробництва”, а також при розробці нормативних документів на виконання Указу Президента України “Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки”від 29 січня 2001 року. Розглянуті і прийняті до впровадження пропозиції щодо удосконалення організації орендних відносин (довідка Міністерства аграрної політики №25-1/189 від 23.11.2000 р.), організації Фонду відтворення орендованого майна (довідка Управління агропромислового комплексу Житомирської обласної державної адміністрації №1480/15 від 5.12.2000 р.), врегулювання договірних відносин при оренді землі (довідка Попільнянського районного управління АПК Житомирської області №397 від 6.12.2000 р.) та проведення соціологічних досліджень фермерських господарств в умовах оренди (довідка Центру приватизації та економічної реформи в АПК від 9.02.1999 р.).
Особистий внесок здобувача в досліджувану проблему. Наукові результати і висновки, наведені в дисертаційній роботі, отримані автором особисто. Зокрема, уточнено поняття оренди на сучасному етапі реформування відносин власності в сільському господарстві; опрацьовано механізм оренди землі та майна через уповноважену особу (Товариство співвласників); обгрунтовано механізм створення Фонду відтворення орендованого майна орендарями і орендодавцями; розглянуто економічні аспекти залучення приватними підприємствами майна колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств і відповідно розроблено механізм передачі майна новоствореним структурам як цілісного майнового комплексу.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення, висновки та практичні рекомендації дисертаційного дослідження доповідались і обговорювались на Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія і практика розвитку агропромислового комплексу”(м. Львів, 1999 р.), на другому науково-практичному семінарі молодих вчених та спеціалістів “Вчимося господарювати”(м. Київ-Чабани, 1999 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції “Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: стан і перспективи вирішення” (м. Київ, 2000 р.), на першій міжвузівській науково-практичній конференції “Проблеми активізації регіональної інвестиційної політики в сучасних умовах”(м. Дніпропетровськ, 2000 р.), на науково-практичній конференції “Проблеми реформування власності колективних сільськогосподарських підприємств”(м. Житомир, 2000 р.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми фінансів, грошового обігу та кредиту”(м. Київ, 2000 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції “Реструктуризація аграрних підприємств і земельна реформа: стан, проблеми, перспективи”(м. Київ, 2000 р.). Результати досліджень були також апробовані у Міністерстві аграрної політики України при підготовці нормативних документів по врегулюванню майнових відносин, а також доповідались на щорічних звітах у відділі підприємництва та на засіданнях відділення соціально-економічних проблем села Інституту аграрної економіки УААН.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані в 11 працях загальним обсягом 2,4 д.а., в т.ч. 9 одноосібних, з них 6 у фахових виданнях.
Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 164 сторінках комп'ютерного тексту, складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який включає 176 найменувань, містить 13 таблиць, 16 рисунків, 5 додатків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади та соціально-економічні передумови розвитку орендних відносин в аграрній сфері”–розглянуто теоретичні основи оренди, її місце, роль і значення у становленні та розвитку новостворених агроформувань, висвітлені історико-економічні особливості розвитку механізму орендних відносин та обгрунтовано методологічні підходи до проведення дослідження.
Сучасне поняття оренди сформувалося насамперед виходячи з принципів римського права при розподілі понять власника і користувача майна, в тому числі і землі. Однією з основних вихідних позицій дослідження, на нашу думку, є діалектична єдність і суперечливість явища та його середовища. Нові економічні знання за умов поєднання із старими (відомими) утверджують себе як система. Природа оренди безпосередньо пов'язана з відносинами власності. Адже передача на певний період прав володіння і користування землею чи іншими засобами виробництва розкриває одну із сторін оренди –відносини власності. Формою реалізації власності є сукупність та взаємодія категорій користування, володіння, розпорядження. З передаванням землі та інших засобів виробництва в оренду відбувається розмежування цих прав: право власності і розпорядження залишається за орендодавцем, а право володіння та користування переходить до орендаря (рис. 1).
Рис. 1. Взаємозв'язок відносин власності при оренді
Детальне вивчення питань регулювання орендних відносин в окремих сферах економіки, які мають певні відмінності від загальних, показує, що воно (регулювання) визначається спеціальними законами. Аналіз положень законодавчих актів про оренду підтверджує, що жодне з них не враховує особливості майнових орендних відносин, які складаються в агроформуваннях, створених на базі реформованих колективних сільськогосподарських підприємств. Результатом відсутності такої законодавчої бази став нерегульований розвиток орендних відносин, що набув форми оренди майнового паю.
Дослідження розвитку орендних відносин охоплює кілька напрямів, а саме: оренду землі, майнові відносини, а також лізинг як специфічну форму орендних відносин. Класичній оренді властивий двосторонній характер взаємовідносин (орендодавець –орендар). При лізинговій угоді передбачається крім цих двох сторін ще й третя: продавець (постачальник) майна, тобто лізингові відносини мають тристоронній характер.
Сучасні орендні відносини –це відносини, засновані на принципах підприємництва між власником засобів виробництва та їх користувачем. Підприємницька функція оренди передбачає комплекс характеристик. Зокрема, зміну структури виробництва, кадрове забезпечення, ефективне управління, матеріально-технічне постачання, пошук вигідних каналів збуту продукції, залучення інвестицій для розширеного виробництва, економічну свободу у виборі партнерів та прийнятті рішень, соціальний захист працівників, зобов'язання з виплати орендної плати тощо.
Вважаємо, що оренда –це, з одного боку, відносини власності, тобто одержання в певний період прав володіння і користування землею й іншими засобами виробництва, а з другого –ефективна форма підприємницької діяльності. Механізм орендних відносин в аграрній сфері нами розглядається як система організаційно-правових і соціально-економічних відносин власників та орендарів майна і землі у сільськогосподарському виробництві, спрямована на ефективне їх використання та створення нових господарських структур. У процесі дослідження уточнено основні визначення, пов'язані з орендною платою за земельну ділянку (табл. 1).
Таблиця 1
Класифікаційні ознаки орендної плати
Орендна плата –регулярний платіж за володіння та користування орендованою земельною ділянкою
Форми орендної плати
Грошова (певна сума коштів) Натуральна (частина продукції, одержаної з орендованої земельної ділянки) Відробіткова (надання послуг орендодавцю) Змішана (поєднання усіх форм)
База орендної плати
Нормативна (ставка орендної плати, яка встановлена нормативними актами на державному та/або місцевому рівні) Контрактна (ставка орендної плати, яка встановлена за згодою сторін відповідно до умов договору оренди) Ринкова (ставка орендної плати, що склалася як типова на місцевому ринку оренди)
Види орендних ставок
Фіксована (обумовлений розмір платежів на весь термін оренди) Процентна (сталий відсоток вартості чи доходу з орендованої земельної ділянки) Ступінчата (розмір платежів змінюється протягом строку оренди)
Фактори, що визначають розміри орендної плати
Фізичні (місце розташування, розмір, конфігурація земельної ділянки, інженерно –геологічні умови, грунти) Економічні (рівень цін та доходів, ризиків, обсяги земельних поліпшень) Адміністративні (умови використання земельної ділянки, встановлені обмеження та наявні обтяження)
Типи орендної плати
Валова (брутто) (усі витрати, пов'язані з використанням земельної ділянки, сплачуються орендодавцем) Чиста (нетто) (усі витрати, пов'язані з використанням земельної ділянки, сплачуються орендарем)
Як відомо, орендна плата –обов'язкова винагорода, яку орендар вносить орендодавцеві за володіння і користування земельною ділянкою, майном незалежно від наслідків господарської діяльності. Розмір орендної плати за землю має визначатися на ринкових засадах з урахуванням співвідношення між попитом і пропозицією на земельні ділянки певного використання та місця розташування; реальної, а не нормативної доходності землі, рівня платоспроможності орендарів.
У другому розділі –“Розвиток механізму формування орендних відносин у сільськогосподарському виробництві” –розглядається механізм становлення сучасних земельних орендних відносин, висвітлюються особливості формування матеріально-технічної бази підприємницьких структур на умовах оренди майна, показано значення орендних відносин у розвитку фермерських господарств, обгрунтовано економічний механізм лізингових відносин як форми оренди майна.
Оренда землі нині є основою для формування земельних масивів нових підприємницьких агроформувань, слугує формою реалізації права власності селян-власників паїв і є одним з елементів їх соціального захисту. В Україні вже укладено понад 5,6 млн. договорів оренди, що становить 91% від загальної кількості власників сертифікатів, з них понад 51% –із селянами-пенсіонерами (табл. 2).
Таблиця 2
Укладення орендних угод на землю в Україні
(на кінець 2000 року)
Показники Од. виміру Значення
1. Укладено договорів оренди власниками земельних часток (паїв) - до загальної чисельності власників сертифікатів у тому числі: а) з господарствами, із земель яких виділено земельний пай - до загальної кількості укладених договорів б) з фермерськими господарствами - до загальної кількості укладених договорів в) з іншими суб'єктами господарювання - до загальної кількості укладених договорів тис. % тис. % тис. % тис. % 5615,0 91,1 4493,0 80,0 236,8 4,2 2877,0 15,8
. Укладено договорів оренди земельних часток (паїв) селянами-пенсіонерами - до загальної кількості укладених договорів тис. % ,0 51,2
. За термінами дії договори оренди укладено на строк: 1-3 роки - до загальної кількості укладених договорів 4-5 років - до загальної кількості укладених договорів 6-10 років - до загальної кількості укладених договорів більше 10 років - до загальної кількості укладених договорів тис. % тис. % тис % тис. % 2613,4 46,5 2305,3 41,1 616,7 11,0 79,6 1,4
. Зареєстровано договорів оренди тис. ,5
Дослідження рівня орендної плати в Україні показує, що середній розмір орендної плати на 2000 рік становить (за попередніми підрахунками) 68,4 грн. Загальна сума орендних виплат згідно з укладеними договорами перевищує 1534,7 млн. грн., з них 1172,5 млн. становлять натуральні (76,4%), 231,7 млн. грішми (15,1%) та близько 130,5 млн. грн. у формі наданих послуг (8,5%). У 13,2 % випадків укладених договорів оренди розмір плати за них дорівнює 1% і більше від грошової оцінки земель без врахування коефіцієнта 2,07; 85,7% - 1% і більше від проіндексованої грошової оцінки; в 0,5% договорів розмір виплат навіть менший 1% вартості ділянок (без індексації); 0,6% випадків –менше 1% від проіндексованої грошової оцінки. Майже у 86% випадків орендарі врахували індексацію грошової оцінки при підписанні орендних угод.
Умови визначення орендної плати за користування землею в досліджуваних господарствах різні і передбачають велику кількість варіантів щодо видів продукції чи послуг, які надаються в рахунок орендної плати.
В Україні вже є певний досвід роботи підприємств на умовах оренди. Так, фермерське господарство “Еталон”Дніпропетровської області, починаючи з 1996 року кожному орендодавцю видає щорічно не менше 2 т зерна, крупи, олію, що у грошовому еквіваленті дорівнює щомісячній пенсії селянина.
Прикладом ефективних орендних відносин може бути виробничий сільськогосподарський кооператив “Батьківщина”Котелевського району Полтавської області. В 1999 році кожен власник (майже 800 чол., з яких 55% пенсіонери) одержав у рахунок плати за земельні паї продукти на суму близько 500 грн.
В останні роки запроваджена практика оренди землі різного роду комерційними структурами (МТС, промисловими підприємствами, СП тощо). Так, у 1999 році брали в оренду землю донецька шахта ім. Засядька –понад 50 тис. га, підприємство “Нібулон”у м. Миколаєві –близько 30 тис. га, компанія “Чумак”разом з компанією “Україна Холдинг Лізинг”–тис. га, “Євросервіс”–тис. га, спільне сільськогосподарське підприємство “Маїс-Дако-МТС”у Черкаській області.
Часто такі підприємства на орендованих землях займаються вирощуванням лише монокультури (соняшник, ріпак тощо), що не сприяє збереженню родючості грунтів. Короткі терміни такої оренди не спонукають орендарів до вкладень коштів у ці землі. Тому гостро постала проблема відтворення таких земель, вирішення якої повинно знайти своє відображення в урядових програмах по відтворенню та збереженню земельного потенціалу.
Найбільш поширеною формою становлення матеріально-технічної бази новостворених агроформувань, що започаткували та продовжують свою діяльність, є залучення та використання на умовах оренди майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств. Станом на 1 жовтня 2000 року по Україні укладено понад 4 млн. договорів оренди майна.
Особливість передачі в оренду майна співвласників новоствореним структурам проявляється в багатьох аспектах, а саме: відсутність чіткої правової бази врегулювання даних процесів, неоднорідний склад майна пайового фонду, неможливість фізичного поділу і видачі майна всім членам колективного господарства, неправомірність передачі майнового паю в оренду, відсутність попиту з боку орендарів на неліквідне майно тощо.
Одним із джерел формування матеріально-технічної бази новостворених сільськогосподарських підприємств є залучення та використання майна, яке отримують співвласники при виході з колективного сільськогосподарського підприємства. До припинення членства в ньому і виділення майна в натурі пайовиків не можна назвати повними власниками майна. А цей факт унеможливлює здачу майна в оренду, тому що при організації договірних зобов'язань з оренди право власності на майно відіграє вирішальну роль. На нашу думку, в цих умовах виділення майна єдиним майновим комплексом є найбільш прийнятним. Об'єктом орендної угоди може бути лише майно, яке визначається індивідуальними ознаками, а також використовується протягом тривалого періоду. Обігові засоби мають короткий термін використання в господарському обігу і характеризуються родовими ознаками, тому не можуть бути об'єктами оренди (рис. 2).
Рис. 2. Схема залучення майнового комплексу співвласників новоствореним підприємством
Форми використання новоствореними структурами майна, що належало колективному господарству, можуть бути наступними: основні засоби –оренда їх у співвласників; оборотні засоби доцільно залучати за договором товарного кредиту (позики) або шляхом викупу; об'єкти незавершеного будівництва передавати за договором купівлі-продажу з відстроченням платежу; грошові кошти –через позику. Для ефективного управління майновим комплексом співвласники передають його новоствореній структурі на основі єдиного договору передачі майна.
За користування майном орендар сплачує орендну плату. Її розмір повинен включати долю на відтворення орендованого майна і відсоток за користування цим майном. На практиці орендарі не можуть забезпечити виплату високої орендної плати і, як наслідок цього, її розмір невисокий, наприклад, 1% від загальної вартості майна.
У сільському господарстві однією з форм підприємництва є селянське (фермерське) господарство. Орендні відносини сприятимуть розвитку фермерства, підвищенню ефективності його функціонування. В Україні, особливо в останні три роки, спостерігається стійка тенденція до концентрації земель фермерськими господарствами. На кінець 1999 року в середньому на одне господарство припадало 32,4 га сільськогосподарських угідь, що на 12,5 га (у 1,6 раза) більше, ніж на 1 січня 1993 року, та на 8,8 га (на третину) - ніж на таку дату у 1997 році.
З метою вивчення стану розвитку фермерства в умовах орендних відносин нами було проведено соціологічне обстеження 102 фермерських господарств 12 областей України. Дослідженнями встановлено, що головним чином розмір фермерських земель збільшується за рахунок оренди. В основному значні площі фермери орендують у колишніх членів колективних господарств. Землю орендують як малоземельні фермери, так і ті, що вже мають досить великі площі.
Важливим є термін укладання договорів оренди. Як коротко-, так і довгострокові угоди мають свої позитивні і негативні сторони. Однорічний строк оренди не вигідний для фермерів, оскільки це не дає гарантій для збереження розміру свого господарства наступного року, а отже, планування виробничого процесу. Для орендодавців —власників паїв недоцільно укладати договори на тривалий період, адже при появі нових лідерів вони можуть втратити певну частину свого доходу (вищої орендної плати).
Виплата орендної плати орендодавцям здійснюється переважно продукцією власного виробництва, а також наданням послуг для обробітку присадибних ділянок та перевезення вантажів.
Внаслідок зниження платоспроможності товаровиробників у сільському господарстві спостерігається спад рівня технічної забезпеченості, темпів оновлення матеріально-технічної бази, що має негативний вплив на ефективність виробництва. Кількість техніки у господарствах із відпрацьованим амортизаційним ресурсом досягла 60-80%. Це безперечно потребує їх заміни та значних грошових і матеріальних витрат на відновлення. Одним із варіантів вирішення проблеми є оренда через механізм лізингових відносин.
Найбільшими за обсягами здійснених лізингових операцій в Україні останнім часом є фінансово-лізинговий дім (ФЛД) банку “Україна”(обсяг лізингових послуг в минулому році перевищив 25 млн. дол. США). Встановлено, що лізингові послуги збільшують вартість майна на 40-60%, а це є обтяжливим для сільськогосподарських товаровиробників.
Лізингові послуги останнім часом надають машинно-технологічні станції. У більшості з них існує типовий монопольний ринок послуг. Відсутність конкуренції дає змогу встановлювати завищені ціни на свої послуги. У таких структурах темпи зростання валового прибутку і комісійної винагороди (маржі) значно випереджають темпи зростання прямих витрат і обсягів виробництва продукції. Це стоїть на заваді удосконалення відносин між лізингодавцем, тобто МТС, з одного боку, і лізингоодержувачем (товаровиробником сільськогосподарської продукції) –з іншого. Здешевленню такого роду послуг сприятиме також зниження вартості імпортної техніки через застосування пільгового митного механізму, податкових платежів тощо.
У третьому розділі –“Шляхи удосконалення та система регулювання орендних відносин в аграрній сфері”–розкрито специфіку управління об'єктами, що знаходяться у спільній частковій власності селян та залученні у сільськогосподарське виробництво через оренду, а також запропоновано організаційні аспекти регулювання орендних відносин.
У процесі реорганізації колективних господарств у більшості випадків відбулося лише формальне перетворення їх на інші юридичні особи. Існуючий механізм орендних відносин не забезпечує захисту земельних і майнових прав власників. У договорах оренди земельної ділянки та передачі майна переважно не фіксується ні стан, ні якість землі та майна. В принципі така фіксація і неможлива при нинішніх орендних відносинах. Адже кожен власник майнового і земельного паю не може знати, яке майно та в якому стані вони передають в оренду. Відповідно й орендар не бере на себе зобов'язання щодо збереження орендованого майна і землі та його повернення після закінчення договору оренди.
З метою оперативного вирішення зазначених проблем пропонуємо укладання між усіма співвласниками договору про спільне володіння, користування та розпорядження майном. Він є правовою основою, на підставі якої виникає право спільної власності на майно (землю). Для ефективного управління майном та землею, що знаходиться у спільній частковій власності, спрощення укладання цивільно-правових угод їх передачі та виконання зобов'язань по цих договорах пропонується створити Товариство співвласників або визначити уповноважених осіб з їх числа. Товариство (спілка) може створюватися у формі об'єднання громадян згідно із Законами України “Про об'єднання громадян”, “Про власність”та іншими законодавчими актами.
Делегування повноважень уповноваженій особі (особам) спрощує процес створення нових господарських структур та передачу в оренду основних засобів виробництва і землі (орендар має справу з уповноваженою особою, а не з кожним співвласником). Така особа (особи) повинна бути зацікавлена в найкращому використанні майна та отримувати за свою роботу винагороду, яка може визначатися як певна частка від сум орендної плати.
З метою ефективного цільового використання майна, що належить селянам на умовах спільного володіння, користування і розпорядження, його захисту та збереження співвласники можуть делегувати уповноваженій особі відповідні повноваження.
На нашу думку, першочерговим завданням у даний час є опрацювання заходів щодо врегулювання між сторонами умов договору оренди (землі, майна). Через кілька років (3-5) дія значної частини договорів закінчиться і тоді виникатимуть питання іншого характеру, зокрема, повернення орендованого майна, його стану, подальшого використання і т.п. Практика переходу на нову систему обліку та застосування міжнародних стандартів його ведення також доводить необхідність виваженого, обгрунтованого підходу до питань відпрацювання порядку обліку орендованих основних засобів та нарахування амортизації.
Економічний механізм функціонування орендних відносин значною мірою залежить від розміру орендної плати, яку орендар сплачує орендодавцю. Сума орендної плати повинна складатися з двох частин, як і було зазначено вище, тобто із суми нарахованого зносу основних засобів і винагороди за користування орендованим майном. За згодою співвласників складову орендної плати, яка дорівнює розміру амортизаційних відрахувань, підприємство-орендар не сплачує протягом дії договору, а створює за їх рахунок спеціальний фонд, який можна назвати Фондом відтворення орендованого майна. При створенні такого фонду обов'язковою умовою має бути розробка й затвердження орендарем та комітетом співвласників відповідного Положення, що визначає статус Фонду, джерела його створення та напрями використання, компетенцію органів управління підприємства (орендаря) та представників орендодавців (уповноважених осіб) щодо його діяльності.
Джерелами формування Фонду є амортизаційні відрахування, які здійснює сам орендар, можлива й певна частина орендної плати (за згодою сторін), інші кошти. Розмір відрахувань на такі цілі може коригуватися сторонами протягом дії договору оренди залежно від облікової політики підприємства, тобто методу нарахування амортизації, зміни складу і вартості орендованого майна, інших умов. Кошти Фонду за своєю природою є зобов'язаннями орендаря перед орендодавцями. Вони носять цільовий характер і повинні бути використані на відновлення орендованого майна, тобто у формі реконструкції і поліпшення орендованих основних засобів та придбання нових (рис. 3).
Рис. 3. Створення та використання Фонду відтворення
орендованого майна
Отже, на нашу думку, сума орендної плати повинна включати розмір зносу основних засобів, що не сплачуються селянам, а акумулюються у Фонді відтворення орендованого майна, та суму винагороди за користування майном, яка диференціюється залежно від груп основних засобів. Загальна сума орендної плати повинна розподілятися між усіма співвласниками залежно від їх частки у спільному майні. Одним із варіантів розрахунків може бути таким, коли орендар має справу не з кожним співвласником, а лише з уповноваженою особою. Тобто, уповноважена особа отримує від господарства певну суму орендної плати, а вже потім розподіляє її між орендодавцями.
В дисертаційній роботі обгрунтовано порядок повернення орендованого майна, його списання, відновлення, викупу, страхування, оподаткування тощо.
Подальший розвиток оренди як форми підприємництва на селі між співвласниками та агроформуваннями можливий при врегулюванні всіх організаційних та правових проблем здійснення цього процесу.
ВИСНОВКИ
1. Становлення організаційно-правових форм господарювання із залученням в оренду землі і майна нових власників відбувається в умовах відсутності належного правового та організаційного забезпечення аграрної реформи. Відсутність виваженого й чіткого механізму реформування колективних сільськогосподарських підприємств призвела до розриву при формуванні власників землі й майна у новостворених господарських структурах, що негативно вплинуло на розвиток відносин власності та ефективне функціонування орендного механізму.
2. Оренда, у вузькому розумінні, розглядається як спосіб використання матеріально-технічних засобів і землі, а в широкому –в контексті створення конкурентоспроможних підприємницьких структур, з одного боку, та мотивів і стимулів до високопродуктивної праці –з іншого.
Оренда, як засіб забезпечення оптимальності розмірів суб'єктів підприємницької діяльності і встановлення відповідності між земельною площею та іншими засобами в господарстві, справляє різний вплив на відтворення орендованих основних засобів і збереження (підвищення) родючості грунту залежно від строків і виду оренди.
. Розмір орендної плати за використання землі знаходиться на рівні 1% її грошової оцінки. Виплата такої орендної плати забезпечує лише 7-8% прожиткового мінімуму доходів громадян, а плата за оренду майна - близько 2% такого доходу. Розмір орендної плати за майно слід визначати з таким розрахунком, щоб компенсувати витрати орендодавця, пов'язані з придбанням нових основних засобів і забезпечити одержання доходу в межах мінімального банківського відсотка. Підвищення рівня орендної плати стримується відсутністю конкуренції серед орендарів та кризовим станом економіки. В перспективі можливе та необхідне зростання рівня орендної плати. За нашими підрахунками, розмір за користування землею повинен знаходитись у межах 3-4% її грошової оцінки.
. В Україні в останні роки спостерігається тенденція до концентрації земель фермерськими господарствами. Оренда землі стає основним чинником створення оптимальних за розмірами землекористування таких господарств. Соціологічні обстеження і результати господарювання фермерів показують, що 52% опитаних фермерів бажають розширити свої земельні площі, з них 30,2% —на 30-60 га, 24,5% —на 90-120 га, 13,2% —понад 200 га. Нині середній розмір орендованої фермерами земельної площі, в досліджуваних господарствах, досягає 176 га сільськогосподарських угідь.
. Виходячи із реального кризового стану аграрної економіки та беручи до уваги відсутність необхідних оборотних коштів, незадовільний фінансовий стан аграрних підприємств, що в свою чергу ускладнило надходження інвестицій у цю галузь, в дисертаційній роботі обгрунтовано необхідність інвестування сільського господарства шляхом залучення фінансових коштів інших товаровиробників з відстроченням платежів через лізинг як специфічну форму орендних відносин.
6. З метою ефективного використання та збереження розпайованої власності (землі та майна) необхідно всім співвласникам, що виявили бажання спільно використовувати майно (землю), укладати договір про спільне володіння, користування та розпорядження майном (землею). Рекомендується основні засоби виробництва залучати новоствореними підприємствами через оренду їх у співвласників; оборотні засоби –за договором товарного кредиту або шляхом викупу; об'єкти незавершеного будівництва передавати за договором купівлі-продажу з відстроченням платежу; грошові кошти –через позику.
. З метою забезпечення належного функціонування цілісного майнового комплексу колишніх колективних сільськогосподарських підприємств та через складність отримання паю в натурі всіма співвласниками майна і землі, для ефективного і раціонального їх використання виникає необхідність створення Товариств співвласників, які вирішуватимуть питання використання орендованого майна, списання та його продажу, що забезпечуватиме соціальний захист власників майна і землі.
8. При розрахунку орендної плати за майно рекомендується визначати її розмір як підсумок двох складових: відсотка на відтворення орендованого майна і певного відсотка від вартості майна як винагороди за користування ним. Частина орендної плати, яка є винагородою за користування майном, може встановлюватися диференційовано залежно від груп основних засобів і повинна виплачуватися грішми, продукцією або наданням послуг щорічно, протягом дії договору оренди майна, кожному співвласнику відповідно до його частини у спільному майні.
Частину орендної плати, яка призначена на відтворення орендованого майна в розмірі амортизаційних відрахувань, рекомендується не виплачувати протягом дії договору оренди, а акумулювати її у спеціальному фонді (Фонд відтворення), за рахунок якого здійснювати модернізацію, реконструкцію та придбання нових об'єктів. Після закінчення договору оренди майна залишок коштів цього фонду видається співвласникам.
. Для подальшого розвитку орендних відносин в аграрному секторі економіки необхідний спеціальний законодавчий акт, який би регулював питання оренди як важливої складової господарського механізму сільськогосподарських підприємств на сучасному етапі.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Плетенецька С.М. Оренда та її соціально-економічна суть// Економіка АПК. –. -№12. –С.23-26 (0,3 др. арк.).
. Плетенецька С.М. Землекористування фермерських господарств і стан їх розвитку в умовах оренди// Економіка АПК. –. -№6. –С.71-74 (0,3 др. арк.).
. Плетенецька С.М. Соціологічне дослідження реформованих господарств на прикладі приватно-орендних підприємств// Науковий вісник Національного аграрного університету. - 1999.- №18.- С.69-74 (0,3 др. арк.).
. Плетенецька С.М. Оренда землі: розмір та види орендної плати// Економіка АПК. –. -№10. –С.32-35 (0,3 др. арк.).
. Плетенецька С.М. Майнові відносини в новостворених виробничих структурах. //Проблеми формування ринкової економіки. Спец. випуск. Реструктуризація аграрних підприємств і земельна реформа: стан, проблеми, перспективи. Міжвідомчий науковий збірник. - К.: КНЕУ, 2000. —С.190-192 (0,2 др. арк.).
. Плетенецька С.М. Орендні відносини в діяльності сільськогосподарських кооперативів / Теорія і практика розвитку агропромислового комплексу: Тези Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої пам'яті професора Євгена Храпливого. –Львів: Львівський держагроуніверситет, 1999. –С.82-84 (0,1 др. арк.).
. Плетенецька С.М. Орендні відносини в сільському господарстві / Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: стан і перспективи вирішення. - К., Знання, 2000. –С.181-182 (0,1 др. арк.).
. Плетенецька С.М. Стан та розвиток земельно-орендних відносин в аграрному секторі економіки //Вчимося господарювати /Матеріали науково-практичного семінару молодих вчених та спеціалістів 22-23 листопада 1999 р. Київ-Чабани.- К.: Нора-прінт. -1999. - С.274-275 (0,1 др. арк.).
. Плетенецька С.М. Лізинг як форма інвестиційної діяльності //Проблеми активізації регіональної інвестиційної політики в сучасних умовах. Економічний вісник Дніпропетровського державного фінансово-економічного університету, т.1.- Дніпропетровськ: ДДФЕІ.- 2000.- С.217-218 (0,2 др. арк.).
. Плетенецька С.М. та ін. Оренда й орендні відносини // Реформування та розвиток підприємств агропромислового комплексу: Посібник у питаннях і відповідях / За ред. П.Т. Саблука. –К.: ІАЕ, 1999. –с., в т.ч. автора С.42-43, 48-49, 85-86 (розкрито поняття орендарів та орендодавців, договору оренди, процедуру оренди майна) (0,2 др. арк.).
. Лузан Ю.Я., Саблук П.Т., Плетенецька С.М. та ін. Рекомендації про порядок залучення та використання майна новоствореними сільськогосподарськими підприємствами/ За ред. П.Т.Саблука. К.:ІАЕ, 2000. –с., в т.ч. автора С.29-31 (розкрито форми та порядок виплати орендної плати) (0,3 др. арк.).
АНОТАЦІЇ
Плетенецька С.М. Орендні відносини у сільськогосподарському виробництві. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 –економіка сільського господарства і АПК. –Інститут аграрної економіки УААН, Київ, 2001.
В дисертації обґрунтовано теоретичні основи та соціально-економічні передумови розвитку оренди в системі відносин власності у сільськогосподарському виробництві з урахуванням особливостей реалізації аграрної реформи в Україні.
Проведено аналіз механізму формування та розвитку земельних орендних відносин. Встановлено особливості формування матеріально-технічної бази новостворених підприємницьких структур на умовах оренди майна. Висвітлено економічний механізм лізингових відносин і визначено місце в розвитку оренди.
Запропоновано концептуальний підхід до регулювання орендних відносин через організацію Товариства орендодавців. Розроблено механізм відтворення орендованих основних засобів шляхом створення спеціального Фонду відновлення.
Ключові слова: оренда, орендна плата, лізинг, пай, механізм орендних відносин, співвласники, фонд відновлення, уповноважена особа, реформування відносин власності.
Плетенецкая С.М. Арендные отношения в сельскохозяйственном производстве. –Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 –экономика сельского хозяйства и АПК. Институт аграрной экономики УААН, Киев, 2001.
В диссертации рассмотрены теоретические основы, социально-экономические предпосылки развития аренды в системе отношений собственности в сельскохозяйственном производстве с учётом особенностей проведения аграрной реформы в Украине.
Аренда рассматривается не только как способ использования материальных ресурсов и земли, а шире –в контексте формирования конкурентоспособных предпринимательских структур, с одной стороны, а также создания мотивов и стимулов для высокоэффективного труда –с другой.
Развитие арендных отношений в сельском хозяйстве ёще сдерживается недостаточным организационным, правовым и финансовым обеспечением проведения аграрной реформы. Отсутствие чёткого механизма регулирования аренды в период реорганизации коллективных сельскохозяйственных предприятий привело к разрыву реформирования земельных и имущественных отношений производственных структур. Это в свою очередь отрицательно влияет на эффективное функционирование арендного механизма.
Механизм арендных отношений в аграрной сфере представляет собой систему организационно-правовых, социально-экономических отношений собственников и арендаторов имущества и земли в сельскохозяйственном производстве, которая направлена на эффективное использование основных средств производства и формирование новых производственных структур.
Аренда земли является базой для формирования земельных площадей аграрных структур, созданных в результате реформирования КСП, а также формой реализации права собственности крестьян и служит одним из элементов их социальной защиты. Средний размер арендной платы за землю в Украине очень низкий по сравнению с мировым уровнем и находится в пределах 1 % денежной оценки земли. Повышение уровня арендной платы сдерживается отсутствием конкуренции и кризисным состоянием экономики.
В Украине в последние годы наблюдается тенденция к концентрации земель фермерскими хозяйствами. Социологические исследования показали, что главным источником формирования земельных площадей фермеров является их аренда у крестьян, бывших членов КСП.
В процессе исследования определены особенности формирования материально-технической базы вновь созданных структур на условиях аренды имущества. В организации арендных отношений определяющим является право собственности. Поэтому объектом арендных отношений может быть только конкретно определённое имущество, а не пай, который включает основные, оборотные и денежные средства, незавершённое строительство и т.п. Разработан механизм передачи имущества совместных собственников в пользование юридического лица по направлениям: основные средства –по договору аренды; оборотные средства –по договору товарного кредита (ссуды) или через выкуп; объекты незавершённого строительства –по договору купли-продажи с отсрочкой платежа; денежные средства —через ссуду.
Изложен экономический механизм лизинговых отношений, которые представляют специфический вид аренды имущества. На сегодняшний день лизинг является средством обновления материально-технических средств в аграрном секторе.
Размер арендной платы за имущество должен компенсировать издержки арендодателя, связанные с приобретением новых основных средств, и обеспечивать получение дохода в пределах минимального банковского процента.
В работе предложен концептуальный подход регулирования арендных отношений через создание Товариществ арендодателей с возложением на них полномочий представлять интересы всех совладельцев. Такое формирование организовывается собственниками имущественного комплекса при условии единства интересов всех совладельцев по общей реализации имущественных прав.
С целью эффективного использования, сохранения и обновления арендованного имущества разработан механизм воспроизводства арендованных основных средств через создание специального Фонда воспроизводства, который будет иметь целевой характер использования. Основным источником формирования этого фонда является арендная плата в части амортизационных отчислений, стоимость товарно-материальных ценностей, полученных от списания арендованного имущества, которые остаются в собственности арендатора, а также средства, полученные от продажи такого имущества третьему лицу и пр. Средства фонда являются собственностью совладельцев и используются на приобретение новых основных средств, реконструкцию, модернизацию арендуемого имущества и подобные цели. Имущество, приобретённое за счёт средств фонда, является собственностью совладельцев.
В работе предложены организационные аспекты регулирования арендных отношений.
Ключевые слова: аренда, арендная плата, лизинг, пай, механизм арендных отношений, совладельцы, фонд воспроизводства, уполномоченное лицо, реформирование отношений собственности.
Pletenetska S.M. Rent relations at the Agricultural Production. - Manuscript.
The Thesis is for a candidate degree on specialty 08.07.02 –Economics of Agriculture and AIC. –Institute for agrarian economics of UAAS, Kyiv, 2001.
The theoretical principles and social-economic preconditions of leas development at the system of property relations at the agricultural production has been proved at the Thesis with taking into consideration the peculiarities of agricultural reform in Ukraine.
The analysis of formation mechanism and development of land leasing relations have been made. The peculiarities of the Fixed and Current Assets rent of newly organized entrepreneur entities has been determined. The economic mechanism of leasing relations and its place at the rent development has been illustrated.
The conceptual approach of the rent relations regulations through the Lenders Partnership has been proposed. The mechanism of rented Fixed Assets renovation by means of creation special Renovation Fund has been created.
Key wards: rent, rent fee, leasing, share, mechanism of rent relations, joint owners, Renovation Fund, representative, property relations reform.