Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
26
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Київському національному торговельно-економічному університеті.
|
Науковий керівник: |
кандидат економічних наук, професор Шульга Наталія Петрівна, професор кафедри банківської справи Київського національного торговельно-економічного університету, м. Київ |
|
Офіційні опоненти: |
доктор економічних наук, професор Міщенко Володимир Іванович, Директор Центру наукових досліджень Національного банку України, м. Київ |
|
кандидат економічних наук, доцент Івасів Ігор Богданович, докторант кафедри банківської справи Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, м. Київ |
|
|
Провідна установа: |
Державна установа “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, відділ досліджень розвитку та регулювання фінансових ринків, м. Київ |
Захист відбудеться “14” червня 2006 р. о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.853.01 Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України за адресою: 01103, м. Київ, бульв. Дружби народів, 28, кімн. 221.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України за адресою: 01103, м. Київ, бульв. Дружби народів, 28.
Автореферат розісланий “13” травня 2006 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічних наук, доцент К.В.Павлюк
Актуальність теми. Кредитна діяльність банку пов’язана з отриманням найбільшого прибутку та появою найбільших втрат внаслідок настання несприятливих подій. Держава і банки за допомогою інструментів регулювання кредитної діяльності можуть впливати не тільки на її прибутковість та ризикованість, але й наділову активність суб’єктів господарської діяльності, спрямовуючи кредитні ресурси, насамперед, у ті сфери економіки, розвиток яких найбільше потрібен суспільству. Зниження рівня процентної маржі, зростання частоти та масштабів втрат внаслідок дії кредитного ризику, загострення конкуренції між фінансово-кредитними інститутами на кредитному ринку, розширення сфери використання похідних фінансових інструментів обумовлюють необхідність пошуку ефективних інструментів регулювання кредитної діяльності банків.
Теоретичні основи регулювання кредитної діяльності знайшли відображення у працях російських вчених кінця ХIX − початку ХХ ст., зокрема, Трахтенберга І. А., Гіндіна І. Ф., Каценелленбаума З.С. та ін.. Значний вклад у розв’язання цієї наукової проблеми внесли іноземні дослідники: Буренін А.Н., Бочаров В.В., Кавкін А.В., Де Ковні Ш., Кох Т.У., Майєр Д.М., Перрар Ж., Редхед К., Х’юс С. та ін.. Окремі аспекти регулювання кредитної діяльності висвітлено у працях вітчизняних науковців: Алісова Є. О., Вітлінського В. В., Галасюка В. В., Головача А. В., Диби М.І., Заруби О. Д., Івасіва І. Б., Ковальчука Т.Т., Козюка В.В., Корнєєва В.В., Кот Л.Л., Лагутіна В.Д., Луціва Б. Л., Міщенка В. І., Мороза М. А., Паламарчука В. О., Примостки Л.О., Савлука М.І., Сусіденка В.Т. тощо. Основну увагу в працях зазначених вчених зосереджено на управлінні кредитним ризиком, механізмі зовнішнього регулювання кредитної діяльності банків, її плануванні, аналізі та контролі, а також розподілі обов’язків та повноважень у процесі ухвалення управлінських рішень щодо здійснення кредитної діяльності. На практиці вітчизняні банки основні зусилля зосереджують на контролі за виконанням нормативів та оціночних показників ризику кредитної діяльності, дотриманні правил, положень, процедур, що регулюють кредитну діяльність.
Однак, залишаються невисвітленими питання стосовно оптимального поєднання зовнішнього та внутрішнього регулювання кредитної діяльності банків, застосування його сучасного інструментарію та оцінки ефективності, що значно знижує дієвість регулятивних заходів. Це обумовило необхідність проведення даного дослідження, визначило його мету та завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертаційного дослідження було включено до наукових тем Київського національного торговельно-економічного університету:
“Система внутрішнього контролю в комерційних банках України” (термін: І кв. 2001 р. − ІV кв. 2004 р.), в рамках якої розроблено розділ „Кредитна діяльність як об’єкт регулювання та контролю” (довідка від 11.04.06 р. № 781/33);
“Формування ефективної системи управління комерційним банком” (термін січень 2005 р. − грудень 2007 р., державний реєстраційний номер 0105U001844), в межах якої підготовлено розділ „Формування комплексної системи регулювання кредитної діяльності банку” (довідка від 11.04.06 р. № 780/33).
Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних засад регулювання кредитної діяльності банків та практичних рекомендацій щодо його удосконалення в Україні.
Для досягнення цієї мети поставлено та вирішено такі завдання:
Об’єктом дослідження є кредитна діяльність банків України.
Предметом дослідження є теоретичні і практичні проблеми регулювання кредитної діяльності в банках.
Методи дослідження. Дисертаційне дослідження базувалося на логічному, історичному, статистичному та системному підходах до вивчення кредитної діяльності банків; теорії регулювання, теорії ризик-менеджменту, теорії економічного аналізу, фінансовій теорії та теорії банківського менеджменту. Для вирішення поставлених завдань використовувалися такі методи: дедуктивний –для теоретичного обґрунтування сутності, необхідності та змісту складових регулювання кредитної діяльності банку; історичний –для визначення основних етапів еволюції регулювання кредитної діяльності; аналізу –для оцінки існуючої практики зовнішнього та внутрішнього регулювання кредитної діяльності в банках України; економіко-математичні –для формалізації комплексної системи регулювання кредитної діяльності банку. До того ж, дисертаційне дослідження базувалося на методах моделювання, ранжування, узагальнення, експертних оцінок та анкетних опитувань. Достовірність отриманих результатів досягалася завдяки використанню методів наукової ідентифікації та порівняльного аналізу літературних джерел.
Дослідження проводилося на основі даних Державного комітету статистики України, Національного банку України, Асоціації українських банків, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Міністерства фінансів України, а також матеріалів фактологічного дослідження 19 банків України. Обробка статистичної інформації здійснювалася за допомогою ПЕОМ з використанням пакетів Microsoft Excel.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в такому:
уперше:
удосконалено:
отримало подальший розвиток:
Практичне значення одержаних результатів. Найбільшу практичну цінність мають такі результати дослідження автора:
Процедуру оцінки стану регулювання кредитної діяльності банків за допомогою запропонованих анкет застосовано у роботі Асоціації українських банків (довідка від 14.05.04 р. № 02-10/0396).
Основні теоретичні положення, що відображені в дисертаційній роботі, впроваджено в навчальний процес при розробленні методичного забезпечення курсів “Міжнародні кредитно-розрахункові та валютні операції”, “Фінансові послуги”, “Валютний ділинг” (довідка Київського національного торговельно-економічного університету від 18.10.05 р. № 2263/28).
Особистий внесок здобувача полягає в одноосібно виконаному науковому дослідженні, в якому викладено авторський підхід щодо удосконалення методології регулювання кредитної діяльності банку.
Апробація результатів дисертаційної роботи. Головні положення дисертації оприлюднено на тринадцяти науково-практичних конференціях, у тому числі: Міжнародній науково-практичній конференції “Тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України” (27-29 вересня 2005 р., Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ); Всеукраїнській науково-методичній конференції “Сучасні аспекти фінансового управління економічними процесами (Фінанси –)” (07-09.09.2005 р., Севастопольський національний технічний університет, м. Севастополь); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансова система України: становлення та розвиток” (22-23.04.2005 р., Національний університет “Острозька академія”, м. Острог); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Підвищення ролі банківської системи у економічному зростанні” (18-19.11.2004 р., КНЕУ, м. Київ); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Фінансові механізми активізації підприємництва в Україні” (11-12.11.2004 р., Львівська державна фінансова академія, м. Львів); ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференцій “Актуальні проблеми та перспективи розвитку економіки України (в контексті глобалізації)” (29.09.04 р., м. Алушта); Міжнародній науково-практичній конференції “Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (30.05.03 р., м. Луцьк); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Банківська система в умовах трансформації фінансового ринку України” (21-23.05.2003 р., КНТЕУ, м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції “Формування національних, загальнолюдських ціннісних орієнтацій студентської молоді” (11-12.12.2002 р., КНТЕУ, м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку фінансової системи України” (20.11.02 р., МАУП, м. Київ); ІІ Міжвузівській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених “Проблеми формування і розвитку фінансово-кредитної системи України” (25.04.02 р., м. Харків); Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми та перспективи вдосконалення підготовки конкурентноздатних фахівців” (3-4.12.2001 р., м. Київ, КНТЕУ); Всеукраїнській науково –практичній конференції “Становлення та перспективи розвитку фінансового ринку України” (22.11.01 р., МАУП, м. Київ).
Теоретичні питання стосовно теми дисертації обговорювалися на внутрішньо-вузівських наукових конференціях КНТЕУ, наукових та методичних семінарах кафедри банківської справи КНТЕУ протягом 2002 − 2005 рр.
Публікації. Основні положення і зміст дисертації відображено в 6 індивідуальних публікаціях у фахових виданнях загальним обсягом 4,1 умовних друкованих аркуша.
Структура та обсяг дисертації. Робота обсягом 218 сторінок; складається зі вступу, 3 розділів, 9 параграфів, висновків, списку використаних джерел із 232 найменувань; містить 21 таблицю, 24 рисунки, 6 додатків.
У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет дослідження, методологічну та інформаційну базу, наукову новизну, практичне значення роботи, відображено апробацію її результатів та особистий внесок здобувача.
У розділі 1 “Теоретичні засади регулювання кредитної діяльності банку” розглянуто теоретичні засади регулювання кредитної діяльності банку через визначення її сутності, еволюцію розвитку наукової думки щодо регулювання кредитної діяльності банку та його інструментарій.
Для визначення дефініції “регулювання кредитної діяльності банку” використано триплетну модель, відповідно до якої виокремлено три компоненти: база поняття (регулювання), представницька частина (діяльність), зв’язка (кредитна) бази та представницької частини. Ґрунтуючись на триплетній моделі, запропоновано визначення терміна “регулювання кредитної діяльності банку”.
Доведено, що регулювання кредитної діяльності банку базується на таких принципах: рівноваги, збалансованості, директивності, інформованості. Принцип рівноваги означає взаємозв’язок регулювальних заходів як з боку центрального банку (зовнішнє регулювання), так і банків (внутрішнє регулювання або саморегулювання). Цей принцип тісно пов’язаний з принципом збалансованості, яка досягається між рівнем державного захисту суб’єктів кредитної діяльності й вартістю кредитних послуг банків. Чим більше розвинений державний інститут банкрутства, тим нижчою є вартість банківських послуг. Сутність принципу директивності полягає у розробленні, прийнятті та дотриманні законодавства щодо регулювання кредитної діяльності. Принцип інформативності передбачає формування бази даних (насамперед, кредитних історій позичальників).
Запропоновано оцінку ступеня регулювання кредитної діяльності банку здійснювати за такими елементами: суб’єкти, об’єкти, умови реалізації кредитної діяльності та рівень розвитку інституту банкрутства в державі. Суб’єктами кредитної діяльності виступають юридичні та фізичні особи, до яких можуть бути запроваджені певні обмеження з метою зменшення ризикового навантаження на банк. Під об’єктами кредитної діяльності розуміються різні види кредитних продуктів банку. Умови реалізації кредитної діяльності формуються під впливом зовнішнього та внутрішнього оточення банку і передбачають врахування співвідношення попиту і пропозиції на кредитні ресурси, рівень процентної ставки за кредитами, норму обов’язкового резервування коштів на коррахунку, нормативи кредитного ризику тощо. Рівень розвитку інституту банкрутства в державі залежить від швидкості та повноти повернення кредитних ресурсів банку у випадку неплатоспроможності позичальника.
Досліджено еволюцію регулювання кредитної діяльності в Україні та виявлено такі його етапи:
Для кожного з етапів визначено їх характерні особливості. Етап зародження характеризується формуванням грошово-кредитного обігу, при якому широко використовувалася система позик під роботу та рабство за борги. Це обумовило необхідність започаткування регулювання кредитної діяльності.
Етап формування ознаменувався прийняттям законодавства, що містило певні правила (вимоги) щодо кредитної діяльності. В первісному зведенні законів “Руській Правді” Ярослава Мудрого (1019 р.) визначено основні засади регулювання кредитної діяльності, які стосувалися відносин поручництва, правил встановлення терміну плати за кредит та порядку стягнення боргу.
На етапі помірного розвитку відбувалося поновлення економічної діяльності України, що обумовило зростання попиту на гроші та розширення кредитної діяльності. Більшість міст Гетьманщини жили за Магдебурзьким правом (мали самоуправління), що сприяло розвитку кредитної діяльності, яка здійснювалася з урахуванням принципів терміновості, поворотності, забезпеченості, платності, цільової спрямованості, а також передбачало встановлення офіційного рівня відсотка за кредитами. Існував законодавчий інститут банкрутства, за допомогою якого через суди банкам поверталися надані ними кредитні кошти, або передавалися у власність заставлені маєтки боржників.
На етапі помітного розвитку центральний банк став головним регулятором кредитної діяльності банків, які почали здійснювати короткострокове і довгострокове кредитування діяльності підприємств різних форм власності.
Автором розроблено “Шкалу ступеня регулювання кредитної діяльності банку”, яка була використана для оцінки ступеня регулювання кредитної діяльності на кожному з етапів відповідно до зазначеної шкали визначено, що кредитна діяльність вітчизняних банків жорстко регульована Національним банком України. Це виявляється в наявності значної кількості економічних нормативів кредитного ризику, безпосереднього впливу на попит та пропозицію кредитних ресурсів, нерозвиненості державного інституту банкрутства.
Незадовільний фінансовий стан більшості підприємств-позичальників, недосконалість законодавства та жорсткість регулювання кредитної діяльності призвели до гальмування розвитку кредитування реального сектора економіки та зниження результативності використання кредитних ресурсів банків.
На підставі дослідження наукової думки автором сформульовано постулати регулювання кредитної діяльності банку − об’єднана відповідальність та формалізація. Перший постулат передбачає відповідальність: уряду за формування правового поля кредитної діяльності; центрального банку за забезпечення її прозорості, надійності та конкурентоспроможності вітчизняних банків на кредитному ринку; банків за ефективне використання кредитних ресурсів з урахуванням прибутковості та кредитного ризику.
Визначено цілі зовнішнього та внутрішнього регулювання кредитної діяльності на трьох ієрархічних рівнях управління –стратегічному, тактичному, оперативному, що дозволяє змістовно конкретизувати постулат об’єднаної відповідальності. Стратегічними цілями зовнішнього регулювання кредитної діяльності банків є: забезпечення прозорості кредитної діяльності та її безпеки, конкурентоспроможності вітчизняних банків на кредитному ринку; створення інституту банкрутства; впровадження системи консолідованого нагляду за кредитним ризиком у банківських групах; створення кредитних бюро та формування кредитних історій позичальників. Тактичні цілі цього регулювання –це, формування бази даних про кредитну діяльність банків, дистанційний нагляд за ними та оцінка кредитних ризиків при проведенні інспекторських перевірок банків. Оперативні цілі − відслідковування нормативів кредитного ризику банків, ідентифікація проблем та прийняття заходів впливу до банків, що порушили встановлені нормативи кредитного ризику.
На стратегічному рівні цілями внутрішнього регулювання виступають: розширення масштабів кредитної діяльності, здешевлення вартості кредитних ресурсів, оптимізація прибутку з урахуванням кредитного ризику тощо. На тактичному рівні − визначення мінімально допустимого рівня прибутковості окремих кредитних продуктів, встановлення норм та лімітів кредитного ризику, правил, процедур, регламентів кредитної діяльності; виявлення інструментів оцінки кредитного ризику та його вимір тощо. На оперативному рівні − визначення кредитного ризику індивідуального позичальника, оцінка кожної кредитної операції з позиції її впливу на дохідність, ризиковість та ліквідність банку; контроль за дотриманням внутрішніх лімітів кредитного ризику та виконання кредитних операцій відповідно до встановлених правил, положень, процедур банку.
Постулат формалізації передбачає встановлення рівнонапружених умов здійснення кредитної діяльності для усіх банків з боку центрального банку (зовнішній аспект регулювання); уніфікація кредитних процедур, систем оцінки кредитних ризиків всередині банку та прийняття управлінських рішень (внутрішній аспект регулювання). Дотримання постулату формалізації не означає відмову від використання індивідуального підходу до певної категорії позичальників.
На основі проведених теоретичних досліджень запропоновано класифікацію інструментів регулювання кредитної діяльності банку за: складовими регулювання (зовнішнього та внутрішнього); характером дії (фінансового та нефінансового спрямування), типами інструментів (мінімальні резервні вимоги, рефінансування, обов’язкові економічні нормативи, кредитний дериватив).
У розділі 2 “Практичні аспекти регулювання кредитної діяльності банку” проведено оцінку кредитної діяльності банків України, аналіз стану та ефективності її регулювання.
Оцінка кредитної діяльності вітчизняних банків здійснена з огляду їх впливу на результативність банківської діяльності та економіку країни.
Аналіз кредитної діяльності десяти найбільших банків України за 2001 − 2004 рр. дав змогу виявити такі тенденції.
По-перше, знижується частка кредитно-інвестиційного портфеля цих банків у валюті балансу (з 54% у 2001 р. до 34% у 2004 р.), що свідчить про диверсифікацію банківської діяльності за рахунок розширення спектру комісійних послуг банків.
По-друге, частка кредитно-інвестиційного портфеля найбільших банків у валюті балансів суттєво не відрізняється від інших груп банків, що підтверджує гіпотезу про універсалізацію їхньої діяльності.
По-третє, динаміка показника spot-залежності кредитних ресурсів банків (частка коштів до запитання у кредитному портфелі) свідчить про позитивні зрушення в їхній структурі та поступове зменшення залежності кредитних ресурсів від коштів до запитання, що яскраво ілюструє лінія тренду (рис.1). Кошти до запитання як юридичних, так і фізичних осіб є найдешевшими кредитними ресурсами банків, тому їх надмірна частка (55 − 60%) є небезпечною для діяльності банків.
|
Рис.1 Динаміка показника spot-залежності кредитних ресурсів банків України за 2000-2004 рр. |
За результатами дослідження впливу кредитної діяльності банків на економіку України з 1996 − 2004 рр. встановлено наявність наближеної функціональної лінійної залежності між обсягом кредитів, наданими банками в економіку країни, та основними макроекономічними показниками її діяльності (табл.1).
У процесі дослідження проведено анкетування банків-респондентів, основна мета якого полягала у з’ясуванні їхнього ставлення до зовнішнього та внутрішнього регулювання. Результати анкетування слугують підґрунтям для таких тверджень.
Зовнішнє (державне) регулювання кредитної діяльності оцінюється половиною банків-респондентів як жорстке та наближене до жорсткого, внаслідок суворих економічних нормативів кредитного ризику, а 66,7% з них вважають невиправданим рівень обмеження кредитування інсайдерів. На нашу думку, жорстке регулювання з боку центрального банку не дозволяє зважати на специфіку кредитного ризику кожного з банків і, як наслідок, стримує розвиток кредитної діяльності. Тому видається доцільним змістити акцент із зовнішнього регулювання на внутрішнє, що забезпечить врахування особливостей кредитної діяльності банків та пов’язаних з нею ризиків.
Таблиця 1
Розрахунок лінійних коефіцієнтів кореляції між обсягом банківських кредитів та основними макроекономічними показниками економіки України за 1996 − 2004 рр.
|
Показники |
Значення лінійного коефіцієнта кореляції |
|
Грошова база |
0,99 |
|
Кредиторська заборгованість суб’єктів господарської діяльності |
0,89 |
|
Номінальний валовий внутрішній продукт |
0,97 |
|
Валова додана вартість |
0,98 |
|
Інвестиції в основний капітал (капітальні вкладення) |
0,99 |
|
Фінансовий результат підприємств та організацій від звичайної діяльності до оподаткування |
0,84 |
|
Доходи населення |
0,99 |
|
Витрати та заощадження населення |
0,99 |
|
Гроші поза банком (М) |
0,99 |
|
Грошова маса (М) |
0,99 |
|
Грошова маса (М) |
1,0 |
|
Обсяг зобов’язань банків за залученими депозитами |
1,0 |
Внутрішнє регулювання кредитної діяльності банки-респонденти найчастіше здійснюють через встановлення внутрішніх обмежень кредитного ризику, зокрема, по окремих галузях, продуктах, позичальниках, балансових позиціях, типах валют. Серед елементів внутрішнього регулювання більшість банків-респондентів вважають дуже важливим: продуктивність та ефективність операцій з управління кредитною діяльністю, забезпечення точності та своєчасності подання інформації про ймовірні ризики позичальників, дієвість контролю за кредитною діяльністю. Майже 43% банків-респондентів частково погодились із твердженням, що “вартість кредитної діяльності залежить від ступеня прийняття ризику кредитними установами”. Це свідчить про те, що банки не приділяють належної уваги калькулюванню вартості кредитного ризику у складі ціни на кредитні послуги. Механізм внутрішнього регулювання банків України нині не забезпечує адекватний захист від кредитного ризику, що гальмує швидкість обороту кредитних ресурсів банків та знижує рівень прибутковості від кредитної діяльності.
Автором дисертаційного дослідження запропоновано індекс ефективності регулювання кредитної діяльності банку (іеф), що базується на співвідношенні двох індексів: індексу процентної маржі банку (іпм) та індексу обсягу кредитування (іок). Розрахунок індексу ефективності регулювання кредитної діяльності банку здійснюється за формулою:
Іеф = іпм /іок. (1)
|
Рис.2 Динаміка індексу ефективності регулювання кредитної діяльності банків України в розрізі валют за 1998 –рр. |
Як свідчать результати розрахунку, індекс ефективності регулювання кредитної діяльності банків України в національній валюті має змінні тенденції, що ще раз підтверджує тезу про недосконалість регулювання. До того ж, має місце недостатня інформованість суспільства щодо причин банкрутства банків та процедури їх ліквідації. Не передбачено погодження проектів регуляторних актів НБУ з іншими регуляторними органами в сфері фінансового посередництва (Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг і Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку). Все це обумовлює необхідність удосконалення регулювання кредитної діяльності банків.
У розділі 3 “Удосконалення регулювання кредитної діяльності в банку” обґрунтовано комплексну систему регулювання кредитної діяльності банку, розроблено його економіко-математичну модель, наведено механізм хеджування кредитного ризику.
Запропоновано комплексну систему регулювання кредитної діяльності банку, під якою слід розуміти спосіб її організації відповідно до встановлених зовнішніх та внутрішніх правил і норм, дотримання яких забезпечить функціонування безперервного кредитного (боргового) обігу, досягнення прийнятного рівня прибутковості та дотримання граничного рівня ризику банком (рис.3).
|
Ризик, прийнятий банком через кредитну діяльність |
Зовнішнє регулювання кредитної діяльності банку |
|||||||||||
|
Мінімальні резервні вимоги |
Рефінансування |
Нормативи кредитного ризику |
Кредитний дериватив |
|||||||||
|
Внутрішнє регулювання кредитної діяльності банку |
||||||||||||
|
Модуль регулювання рівня залишку кредитних ресурсів, акумульованих банком |
Модуль оцінки результативності регулювання кредитної діяльності банку |
Кредитний захист |
Ліцензування кредитної діяльності банку |
|||||||||
|
Кредитна діяльність банку, що сформована на основі попиту та пропозиції на кредитні ресурси |
Контроль за кредитною діяльністю |
Професійні вимоги до банківських працівників |
||||||||||
|
Розподіл обов’язків між департаментами банку |
||||||||||||
|
Прибуток від кредитної діяльності банку |
||||||||||||
|
Постулати регулювання кредитної діяльності банку:
|
||||||||||||
|
Рис.3 Комплексна система регулювання кредитної діяльності банку |
Доведено, що крім традиційних інструментів зовнішнього регулювання кредитної діяльності банку, доцільно використовувати кредитний дериватив, який надає можливість тимчасово передати кредитний ризик третій особі (фінансовій установі). Ризик переходить з балансу банка на баланс іншого фінансового посередника, причому банк продовжує обслуговувати кредит, а кошти від погашення на період обертання кредитного деривативу передає третій особі.
Враховуючи чинне законодавство України та світовий досвід, запропоновано методичний підхід до хеджування кредитного ризику через інструмент регулювання кредитної діяльності банку –кредитний дериватив. Основними компонентами ціни кредитного деривативу є витрати на покриття кредитного ризику та придбання кредитного захисту, який зменшує ризикове навантаження для банку. Вартість кредитного ризику може змінюватися під впливом попиту та пропозиції на кредитні деривативи, які є об’єктом купівлі/продажу на фондовому ринку відповідно до повного їхнього котирування.
До елементів внутрішньої складової комплексної системи регулювання кредитної діяльності банку пропонується віднести: модуль регулювання залишку кредитних ресурсів банку та модуль оцінки результативності регулювання кредитної діяльності банку. В межах першого модулю розроблено алгоритм розрахунку рівня залишку кредитних ресурсів; в межах другого –алгоритм оцінки результативності регулювання кредитної діяльності, яка визначається як функція максимального прибутку банку від обсягу наданих кредитів.
Запропоновано формалізацію комплексної системи регулювання кредитної діяльності банку у вигляді економіко-математичної моделі та механізм її реалізації. Складові моделі характеризуються чотирма групами змінних: змінні стану кредитного ризику x(t), x(t), …, xn(t), що визначаються через ринкове котирування кредитних деривативів; регулюючі змінні r(t), r(t), …,rm(t), які відображають оцінку кредитної діяльності банку; зовнішні змінні або збурений вплив f, f, …, fk(t), що залежать від впливу дії зовнішнього регулювання кредитної діяльності банку.
Сформульовано сукупність правил регулювання кредитної діяльності банку:
ei = Цi { gi(t) –xi(t) } = Цi { еi(t) }, (2)
кожний з яких залежить тільки від однієї складової еi(t) вектора похибки е(t);
Базуючись на визначених правилах регулювання кредитної діяльності банку сформульовано, алгоритм регулювання кредитної діяльності банку: якщо вектор завдання регулювання кредитної діяльності банку g(t) є відомим, необхідно визначити вектор регулювання r(t) як функцію вектора похибки е(t), враховуючи вектор збурення f(t), тобто
r(t) = R { е(t); f(t) }, (3)
що забезпечує екстремум окремих показників ефективності.
Вектор завдання регулювання кредитної діяльності банку g(t) є установленою дією g(t), яка не тотожна регулюючій змінній r(t). Остання є складовою вектора регулювання r(t), що в теорії регулювання прийнято називати регулюючою дією.
На основі цієї моделі виявляється можливим обґрунтувати регуляторні дії та визначити їх вплив на розвиток кредитної діяльності банків.
Для запровадження кредитних деривативів в України, на нашу думку, необхідно: розробити стандарт угоди з кредитними деривативами та механізм державного судового захисту їх виконання; створити рейтингові агенції, бюро кредитних історій, саморегулівні організації учасників ринку кредитних деривативів та спеціалізований Інтернет-майданчик; організувати торги кредитними деривативами на біржі. Впровадження запропонованих заходів сприятиме підвищенню ефективності регулювання кредитної діяльності банків.
За результатами проведеного дисертаційного дослідження сформульовано висновки концептуально-теоретичного, методологічного та науково-прикладного характеру, які відображають вирішення завдань відповідно до поставленої мети.
1. Відповідальність є одним із засновків, що забезпечує функціонування кредитної діяльності банку та уможливлює її регулювання. Існує три ступеня відповідальності учасників кредитної діяльності: перший − відповідальність вкладників банку при розміщенні своїх тимчасово-вільних коштів, другий − відповідальність банку при залученні вільних коштів як кредитних ресурсів, третій − відповідальність позичальників при використанні кредитних ресурсів банків.
. Кредитна діяльність банку базується на постулатах об’єднаної відповідальності та формалізації, врахування яких дає змогу чітко розмежувати цілі та завдання кожного з учасників кредитної діяльності банків на стратегічному, тактичному та оперативному рівнях, а також здійснювати кредитну діяльність відповідно до розроблених стандартів.
3. Основними принципами регулювання кредитної діяльності є рівновага, збалансованість, директивність, інформативність. Ці принципи мають бути враховані при розробленні інструкцій, правил, положень та процедур, що регулюють кредитну діяльність банків.
. Для оцінки ступеня зовнішнього регулювання кредитної діяльності банків використовують шкалу, яка побудована за матричним принципом. По вертикалі цієї шкали відображують елементи кредитної діяльності: суб’єкти, об’єкти, умови реалізації кредитної діяльності та рівень розвитку інституту банкрутства в державі. По горизонталі –чотири ступеня регулювання кредитної діяльності (дерегулювання, часткове регулювання, посилене регулювання, жорстке регулювання). За допомогою цієї шкали здійснюють якісну оцінку ступеня зовнішнього регулювання кредитної діяльності банків.
5. Генеза регулювання кредитної діяльності банків відбувалася за чотирма етапами: становлення, формування, помірний та помітний розвиток. Перехід від одного етапу до іншого обумовлений еволюцією грошово-кредитних відносин у суспільстві. Нинішній етап регулювання кредитної діяльності банків в Україні ідентифікований як жорсткий, внаслідок чого гальмується її розвиток.
. Обсяг банківського кредитування функціонально залежить від макроекономічних показників розвитку України: грошової бази, кредиторської заборгованості суб’єктів господарської діяльності, номінального валового внутрішнього продукту, валової доданої вартості, інвестицій в основний капітал, фінансового результату підприємств та організацій від звичайної діяльності до оподаткування; доходів, витрат та заощадження населення; грошових агрегатів М, М, М.
7. Оцінка ефективності зовнішнього регулювання кредитної діяльності банків здійснюється за допомогою відповідного індексу, який визначається як співвідношення індексу процентної маржі та індексу облікової ставки НБУ. Якщо значення індексу ефективності зовнішнього регулювання кредитної діяльності банків більше одиниці, то це свідчить про сприятливу дію регулювання на її розвиток, і, навпаки, якщо цей індекс менше одиниці, то виникає потреба в удосконаленні регулятивних інструментів та заходів.
. Комплексна система регулювання кредитної діяльності представлена зовнішньою та внутрішньою складовими, які знаходяться між собою в діалектичній єдності. Зміщення акценту від зовнішнього регулювання до внутрішнього за рахунок використання специфічних інструментів та особливостей діяльності кожного банку дозволить суттєво підвищити його ефективність.
Запропоновано економіко-математичну модель комплексної системи регулювання кредитної діяльності банків, яка дозволить здійснювати прогноз наслідків регулювання, оцінити результативність прийнятих регулятивних дій, зокрема, зміни умов оподаткування, параметрів інструментів зовнішнього та внутрішнього регулювання.
. Задля прискорення руху кредитних ресурсів у банківській системі України виявляється доцільним запровадження механізму кредитних деривативів, що вимагає розроблення відповідного законодавства, а також процедури їх випуску та обігу на фондовому ринку. Основними компонентами ціни за кредитними деривативами є витрати на покриття кредитного ризику та витрати на придбання кредитного захисту, який розуміється як оцінена потреба у безпеці від настання кредитного ризику.
У наукових фахових виданнях
В інших виданнях
Аванесова І.А. “Регулювання кредитної діяльності банку в умовах становлення ринкових відносин”. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 –фінанси, грошовий обіг і кредит. − Київський національний торговельно-економічний університет, Київ, 2006.
У дисертації досліджено регулювання кредитної діяльності банків, розкрито його дефініцію та складові; визначено принципи й основні етапи регулювання кредитної діяльності та виявлено їх характерні особливості; розроблено класифікацію його інструментарію. Обґрунтовано зміст постулатів регулювання кредитної діяльності банку та розроблено методичний підхід до його якісної оцінки. Проведено діагностику стану зовнішнього і внутрішнього регулювання кредитної діяльності банків України та розроблено пропозиції щодо його удосконалення. Запропоновано формалізований підхід до побудови комплексної системи регулювання кредитної діяльності банків. Обґрунтовано напрями хеджування кредитного ризику банку через кредитні деривативи.
Ключові слова: регулювання кредитної діяльності банку, зовнішнє та внутрішнє регулювання, кредитний ризик, кредитний дериватив, кредитний захист.
Аванесова И.А. “Регулирование кредитной деятельности банка в условиях становления рыночных отношений”. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.01 –финансы, денежное обращение и кредит. –Киевский национальный торгово-экономический университет, Киев, 2006.
В диссертации исследовано регулирование кредитной деятельности банка в условиях становления рыночных отношений.
Раскрыто содержание дефиниции “регулирование кредитной деятельности банка”на основе триплетной модели.
Доказано, что регулирование кредитной деятельности банка базируется на четырёх принципах: равновесия, сбалансированности, директивности, информированности. Предложено качественно оценивать его в соответствии со “Шкалой степени регулирования кредитной деятельности банка”, разработанной автором по матричному принципу.
Выявлено четыре этапа эволюции регулирования кредитной деятельности в Украине, для которых определены характерные особенности и степень регулирования.
Доказано, что регулирование кредитной деятельности банка базируется на постулатах объединенной ответственности и формализации. Подтверждено, что соблюдение постулата формализации не означает отказ от использования индивидуального подхода к заёмщику. Дано толкование и обозначена область применения постулатов регулирования. Это позволяет расширить понимание сущности регулирования кредитной деятельности.
Предложено классификацию инструментария регулирования кредитной деятельности банка по трём признакам: составляющие регулирования (внешние и внутренние); характер воздействия (финансовый и нефинансовый); типы инструментов (минимальные резервные требования, рефинансирование, обязательные экономические нормативы, кредитные деривативы).
Выявлено функциональную зависимость между показателем объема размещенных кредитов банками Украины в экономику страны и основными макроэкономическими показателями, что подтвердило гипотезу автора о прямой зависимости результатов деятельности банка от состояния экономического развития страны.
Проанализировано состояние регулирования кредитной деятельности банков Украины на основе анкетирования банков. Анализ доказывает наличие жесткой внешней составляющей, сдерживающей развитие кредитной деятельности банков и экономики в целом. Процедура оценки состояния регулирования кредитной деятельности банков применена в работе Ассоциации украинских банков.
Осуществлена оценка эффективности регулирования кредитной деятельности банка в целом и в разрезе валют.
Разработана комплексная система регулирования кредитной деятельности банка, которая принята за основу построения базы данных для написания прикладных программ прогнозных моделей регулирования по видам кредитной деятельности.
Формализовано комплексную систему регулирования кредитной деятельности банка на основе экономико-математической модели, с помощью которой осуществляется прогноз последствий регулирования и оценка результативности предпринятых регуляторных действий.
Обоснованы предложения по хеджированию кредитного риска, принятого банком в процессе кредитной деятельности с применением кредитных деривативов, что ускоряет движение кредитных ресурсов банка с помощью кредитной защиты.
Разработан проект нормативного документа “Правила выпуска и оборота кредитных деривативов”, принятие которого позволит осуществить покупку и продажу кредитных деривативов на организованном фондовом рынке.
Теоретические положения диссертационной работы использованы в учебном процессе Киевского национального торгово-экономического университета при разработке базовых дисциплин.
Ключевые слова: регулирование кредитной деятельности, внешнее и внутреннее регулирование, кредитный риск, кредитный дериватив, кредитная защита.
Avanesova I. “Regulation of a bank credit activity under the conditions of market relations formation”. –Manuscript.
The dissertation for the degree of Candidate of Science (Economics). Speciality 08.04.01. –Finance, money circulation and credit. –Kyiv National University of Trade and Economics. –.
The dissertation carries out a complex research of a bank credit activity regulation, characterizes its definitions, determines its components, shows the main stages of scientific thought evaluation, gives its methods. There have been characterized the contents of postulates of a bank credit activity regulation, determined methodological approach to its quality evaluation. The existing practice of credit activity regulation in Ukrainian banks has also been analyzed. This analysis shows the existence of mainly external component of regulation; it constrains the credit activity development of Ukrainian banks and the economy as a whole. Considerable attention has also been given to the methodology of formation and formalization of a complex system of a bank credit activity regulation. There have also been substantiated the directions of credit risk hedging with the help of credit derivatives.
Key words: regulation of credit activity, external and internal regulation, credit risk, credit derivative, credit protection.
АВАНЕСОВА ІРИНА АНАТОЛІЇВНА
РЕГУЛЮВАННЯ КРЕДИТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ
В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ РИНКОВИХ ВІДНОСИН
Підп. до друку 26.04.2006. Формат 60х84/16
Папір письм. Ризографія. Ум.друк.арк. 0,93 Ум.фарбо-відб.1,05
Обл.-вид.арк. 1,00. Тираж 100 пр. Зам 470
Центр підготовки навчально-методичних видань КНТЕУ
, Київ-156, вул.Кіото,19