Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
30
Охременко Ольга Романівна
УДК 159.98:199.944.4019.4
19.00.09 –Психологія праці в особливих умовах
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора психологічних наук
Робота виконана на кафедрі психології Національної академії оборони України
Науковий консультант
доктор військових наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України
Мосов Сергій Петрович,
науково-організаційне управління Національної академії оборони України, начальник
Офіційні опоненти:
доктор психологічних наук, професор
Ложкін Георгій Володимирович,
Національний університету фізичного виховання і спорту України, завідувач кафедра психології і педагогіки
доктор психологічних наук, доцент
Балабанова Любов Матвіївна,
Національний університет внутрішніх справ, професор кафедри прикладної психології
доктор психологічних наук, професор
Томчук Михайло Іванович,
Вінницький соціально-економічний інститут Університету “Україна”, ректор
Провідна установа:
Національна академія Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького, м. Хмельницький
Захист відбудеться “27” травня 2005 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.01 в Національній академії внутрішніх справ України (03035, м. Київ, Солом’янська площа, 1)
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України за адресою : 03035, м. Київ, Солом’янська площа, 1
Автореферат розісланий 22.04.2005 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Л.І. Казміренко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА роботи
Актуальність теми. В останні десятиріччя в Україні відбувається швидка та суттєва, а іноді кардинальна трансформація форм зовнішньої предметної діяльності, що, відповідно, генерує зміни у суспільстві і провокує розвиток соціальних стресів. До стресових подій відносяться не лише соціальні, економічні, екологічні кризові явища (Т.С. Грузєва, 2002, 2003; Т.І. Іванов, С.Ф. Медведєва, 2001; А.Смирнов, 2002; С. Железна, Я. Радиш, 2003; С.І. Табачніков, Є.М. Харченко, Є.Г. Гриневич, 2001; А.Р. Уваренко, 2001; В.М. Шамарін, Е.А. Мартинчик, Д.Б. Аніскін, 2003; С.І.. Яковенко, В.І. Лисенко, 1994), а й такі параметри умов існування, які в діапазоні середніх своїх значень забезпечують оптимальний фон або, принаймні, не стають джерелами дискомфорту (М.М. Давидкін, Н.М. Панюшкина, 1998; Е. Anderson, 1984; H. Bosma, M.G. Marmot, 1997; R. Briner, 1999; F.L. Parkinson, 1995). Ці чинники викликають суттєву трансформацію структури діяльності, особистості людини, що виступає об’єктом досліджень різних наукових дисциплін (А.С. Барский, 2001; А.В. Іщенко, М.С. Карпов, Я.Ю. Кондратьєв, 2002; В.П. Казмиренко, 1993; І.П. Козаченко, О.Ф. Долженков, А.Ф. Думко, 2000; А.А. Козловський. 2003; М.В. Костицкий, 1990; В.С. Кузьмічов, Г.І. Прокопенко, 2001; В.К. Ларіонова, Л.Е. Орбан, В.Д.Хрущ, 1994; В.К. Лисиченко, І.І. Когутич, 2002; О.Є. Маноха, 1997; В.С. Медведєв, 2000; О.М. Мурашин, М.С. Кельман, Н.М. Хома, 2003; Т.В. Озерський, 2000; В.В. Рибалка, 1996; Ю.І. Римаренко, 2002; В.М. Синьов, Г.О. Радов, В.І. Кривуша, О.В. Беца, 1997; В.М. Свінціцький, В.Х. Артюнов, 2003; М.Я. Сегай, В.К. Стринжа, 1997; С.С. Сливка, 2000; В.В. Сулицький, С.І. Яковенко, 2000; В.О. Татенко, 1997; В.Б. Толубко, С.П. Мосов, 2004; Б.М. Теплов, 2000; А.А. Троицкий, К.В. Волгин, 2002; М.Є. Шумило, 2001; В.І. Ярошенко, 2000).
В аспекті впливу соціальних стресорів чільне місце займає професійна діяльність. Її дизадаптуючий ефект у 1,5 рази вищий, ніж біологічних, у 2,3 рази –ніж соціально-психологічних і 6,7 разів –ніж побутових чинників (Т.Б. Дмитрієва, О.І. Волжин, 2001). Дослідники розглядають цей стрес як уособлений вид стресу (E.R. Greenberg, C. Canzoneri, 1996) –“професійний стрес” (К. Ross, E.A. Altmaier, 1999).
Особливе місце під час досліджень професійного стресу посідає діяльність за умов впливу стресорів високої та надмірної інтенсивності. Соціальна значущість помилок, складність сучасних технічних систем, негативні наслідки зниження ефективності діяльності, інтенсивність впливу професійних стресорів на здоров’я та життєдіяльність людини (Д.О. Александров, В.Г. Андросюк, Л.І. Казміренко, 2003; В.І. Барко, 2002;О.І. Воробйов, 1991; Я.Ю. Кондратьев, 1999; В.І. Лебедєв, 1989, 2001; М.К. Хитров, Т.Г. Синельніков, Х.А. Мусатов, 1992; І.І. Сахно, І.О. Смирнов, 2001; П.І. Сидорів, С.В. Литвинцев, М.Ф. Лукманов, 1999; Г.М. Сушкевич,2002; Н.В. Тарабрина, Е.О. Лазебная, М.Є. Зеленова, 1994; С.А. Трушелев,2002; A.N. Egendorf, 1982; L. Branscomb, 1991) обумовлюють актуальність теоретико-методичного обґрунтування психологічних закономірностей адаптації особистості до особливих умов діяльності.
Разом з цим на поточний момент недостатньо розроблені питання сутності процесів адаптації особистості до особливих умов діяльності, які зумовлені глибинними, необхідними внутрішніми зв’язками і тенденціями. Вони виявляються як основна лінія розвитку, не охоплюючи і не детермінуючи множини імовірностей і індивідуальних відхилень, крізь які шлях прокладає тенденція. Це зробило явною та вкрай актуальною наукову проблему теоретико-методичного обґрунтування психологічних закономірностей адаптації особистості до особливих умов діяльності.
На важливості дослідження цієї проблеми наголошують: В.О. Абрамов (2003); М.Й. Варій (2000); В.О. Гуляєв, А.Д. Зубков (2003); Т.Б. Дмітрієва, В.Г. Василевський, Г.А. Фастовцов (2003); В.Г. Донченко, А.Д. Бучнов (2001); Е.М. Єпанчинцева (2001); В.М. Краснов, М.М. Юркін, В.Ф. Войцех (1993); В.О. Лефертов (2001); С.В. Литвинцев (2002); Г.В. Ложкін (2003); С.Д. Максименко, П.Д. Мельник, Б.М. Олексієнко, 2002; О.М. Морозов (1995, 1999); С.А. Нурмагамбетова, О.А. Жигунова (2003); Е.С. Осуховська (2003); О.Д. Паламар, О.М. Раїча (2001); О.Н. Рибников, И.К. Московкін, Л.В. Смекалкін (2002); А.В. Стадник (2002); В.М. Сосоєв, Т.В. Гибадулін, Е.Б. Степанян (1999); М.І. Томчук, (1996); С.В. Чегодарь, В.Л. Ревзин (1999); В.В. Ягупов (2000); L.M. Davidson, A. Baum (1986); K. Evans (1995) та інші науковці.
Трансформаційні процеси, нові концептуальні підходи до досліджень діяльності в особливих умовах вимагають удосконалення і розроблення прийомів і засобів професійної підготовки та вдосконалення професійної майстерності спеціалістів. З цих позицій виникла потреба у якісно новому узагальненні вже відомих фактів, пошуку об’єктивно існуючих тенденцій, зв’язків явищ, етапів розвитку складної системи, тобто у теоретико-методичному обґрунтуванні психологічних закономірностей адаптації особистості до особливих умов діяльності. При цьому вплив особливих умов треба розглядати не лише як зовнішній чинник, зумовлений екстремальністю ситуацій та специфікою професійних стресорів, а як систему напружень, цілеспрямовану активність, що формує суб’єкт-об’єктні відношення, забезпечує особливості усвідомлення себе і оточуючого світу.
Наукова проблема теоретико-методичного обґрунтування психологічних закономірностей адаптації особистості до особливих умов діяльності належить до психології праці в особливих умовах, а саме до розв’язання актуальних питань адаптації конкретних соціальних суб’єктів у сфері професійної діяльності. Вона не була ще предметом психологічних досліджень і не отримала теоретичного обґрунтування та науково-методичного забезпечення ні в галузі психології, ні у суміжних з нею дисциплінах. Необхідність її розроблення обумовлена практичними запитами і потребами суспільства, нагальними вимогами оптимізації праці в особливих умовах, недостатнім комплексним обґрунтуванням на концептуальному рівні. Це стало підставою для обрання теми докторської дисертації “Психологічні закономірності адаптації особистості до особливих умов діяльності”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проблема, що передбачена дисертаційним дослідженням, затверджена Головним управлінням виховної роботи Міністерства оборони України від 21.11.01 за № 145/1/6396. Дисертація виконана у відповідності з науково-дослідними роботами Науково-дослідного центру гуманітарних проблем Збройних Сил України Національної академії оборони України: “Морально-психологічне забезпечення миротворчих операцій Збройними Силами України” (рег. № 0102U005959), “Професійний психологічний відбір у Збройні Сили України (призовників і кандидатів на службу за контрактом)” (рег. № 0102U005960); Національного науково-дослідного центру оборонних технологій і військової безпеки України “Технологія експрес-моніторингу робочого середовища та оцінки психофізіологічного стану людини-оператора на основі адсорбційно-напівпровідникових сенсорів” (рег. № 0100U003787) та ініціативними темами: “Розробити автоматизовану систему управління лікувально-профілактичним процесом в умовах промислового підприємства” (рег. № 0192U027886) і “Розробити автоматизовану систему діагностики функціонального стану в умовах промислового підприємства” (рег. № 0192U027887). Автор брала участь у перших трьох науково-дослідних роботах в якості виконавця; у виконанні четвертої і п’ятої роботи –в якості наукового керівника.
Мета роботи –з’ясувати психологічні закономірності адаптації особистості до діяльності в особливих умовах і розробити засади валео-психологічної інтервенції.
Гіпотеза дослідження полягає у тому, що змістовні і динамічні характеристики особистості відображають закономірності адаптації до особливих умов діяльності та можуть слугувати системними показниками оцінки рівня інтеграції структурно-динамічних механізмів адаптаційного процесу, розкривають сутність перебігу відновлювальних процесів за умов валео-психологічної інтервенції, що дає можливість оптимізувати діяльність в особливих умовах.
Завдання дослідження:
Об’єкт дослідження –особистість в особливих умовах діяльності.
Предмет дослідження –психологічні закономірності адаптації особистості до особливих умов діяльності.
Методологічною основою дослідження є: змістовий синтез методології, засобів, методик, логіки та прийомів дослідження (І.В. Бичко, І.В. Бойченко, М.І. Бойченко, 2001; О.І. Гвоздик,1996); системний підхід (П.К. Анохін, 1968, 1970, 1979; К.В. Судаков. 1998; 2002; 2004); принцип системного підходу (Л.М. Балабанова, 2001; Л.Ф. Бурлачук, 2002; Б.Ф. Ломов, 1975; С.Д. Максименко, 1999; 2001; 2002; В.А. Семиченко, 1998) та системного аналізу (А.Г. Асмолов, 1990; Л.Г. Дика, 1985, 2000, 2002; Є.П. Ільїн, 2003; А.Б. Леонова, 2000, 2004; В.Д. Шадриков, 1996) в психології; системно-структурний підхід (Ю.О. Александровський, 1993; Ф.Б. Березін, 1998; Г.В. Ложкін, 2003; О.Р. Малхазов, 2002; В.В. Рибалка, 2003); концепція інтегральної індивідуальності людини (В.С. Мерлін, 1986; М.І. Томчук, 1996; H.J. Eysenck. 1970). Отримані дані розглядалися в рамках методу структурно-функціонального моделювання (Ю.О. Белов, 1990; О.М. Воронін, 1992; Е.В. Гублер, 1978; С.М. Зуєв, 1984) на основі принципів ієрархічного домінування, мультипараметричної і послідовної взаємодії (Л.Ф. Бурлачук, 2002; В.М. Дружинін, 2002; R.B. Cattel, В. Scheier, 1961).
Методи і обсяг дослідження. У роботі використовувався комплекс методів, вибір та поєднання яких обумовлені змістом проблеми та етапом дослідження. Для вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотез були застосовані загальнонаукові методи теоретичного та емпіричного дослідження: аналіз, синтез, систематизація, порівняння та узагальнення даних, моделювання. В прикладних дослідженнях використовувалися: експериментальний метод, спостереження, анкетування, інтерв’ювання, психодіагностичне тестування. Під час контент-аналізу досліджено дані 1339 осіб; у анкетуванні, інтерв’юванні взяло участь 660 осіб; у спостереженнях, експерименті, тестуванні – 722 особи.
Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечена різнобічним теоретичним аналізом проблеми дослідження, методологічним обґрунтуванням вихідних теоретичних позицій, відповідністю методів меті та завданням дослідження; достатнім обсягом і репрезентативністю експериментальної вибірки; використанням взаємодоповнюючих методів; поєднанням кількісного і якісного аналізу отриманих даних, їх інтерполяцією та екстраполяцією; застосуванням апробованих методів математичного аналізу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробленні наукових положень та висновків у галузі психології праці в особливих умовах, які за сукупністю вирішують актуальну наукову проблему теоретико-методичного обґрунтування психологічних закономірностей адаптації особистості до особливих умов діяльності. У результаті наукових досліджень в дисертації вперше:
визначені закономірності зміни алгоритмів діяльності у випадкових середовищах;
виявлено вплив стресових ситуацій на когнітивні процеси оцінювання співвідношень між одиницями інформації та структурування системи інформаційних одиниць і комплексів взаємопов’язаних частин;
встановлені протиріччя між колективним семантичним потенціалом групи і системою індивідуального досвіду, пов’язані з несвідомою трансформацією на рівні перцепції зовнішніх стимулів та утворенням зон вірогідних внутрішньоособистісних конфліктів;
розроблено спосіб оцінки функціонального стану зорового аналізатора, який, на відміну від існуючих, базується на динаміці температурних параметрів шкіри медіального кута орбіти над pars palpebralіs m. Orbіcularіs oculі;
запропонована методика оцінки психічного здоров’я, яка, на відміну від існуючих, базується на застосуванні індексу психічного здоров’я.
Теоретичне значенняполягаєв тому, що вперше: обґрунтовані закономірності системно-структурної організації адаптаційного процесу, який базується на імовірному детермінізмі:
систематизовані методологічні підходи до розвитку концептуальних положень стосовно механізмів постстресових розладів (моделі, базові характеристики, психічні стани);
розроблені теоретико-методологічні принципи професійної валео-психологічної інтервенції;
набула подальшого розвитку теорія функціональних систем: показано наявність прямого обміну інформацією між зовнішніми структурами та ефекторним апаратом, що суперечить посиланням про можливість обробки інформації тільки внутрішніми симплексами системи;
конкретизовані дефініції категоріально-понятійного апарату “діяльність в особливих умовах”: введені в науковий обіг та удосконалені поняття “межа психологічного травмувального впливу”; критерії “динамічної і статичної надійності”; “катастрофічні” і “екстремальні” стресори; стани повної (стан психічного здоров’я) й часткової адаптації (стани психічної норми); стани часткової та повної дизадаптації (параекстремальні і екстремальні стани).
Практичне значення одержаних результатів визначається розробленням діагностичних, профілактичних і корекційних заходів із збереження та поліпшення психічного здоров’я осіб, які працюють в особливих умовах, на що отримані патенти на винаходи: “Спосіб оцінки нервово-емоційного напруження” патент UA 46262A м.кл 7 А61В5/00; А61В5/16; “Прилад для визначення критичної частоти злиття мерехтінь” патент UA 46263А м.кл. 7 А61В5/16; “Спосіб підвищення резистентності до респіраторних захворювань в робочих приміщеннях” патент UA 48523A м.кл 7 А61К35/78; “Спосіб підвищення працездатності операторів при особливих навантаженнях” патент UA 48525A м.кл 761К35/78; “Спосіб профілактики серцево-судинних захворювань при особливих навантаженнях” “Спосіб профілактики серцево-судинних захворювань при особливих навантаженнях” патент UA 48525A м.кл 761К35/78; “Спосіб корекції функціонального стану осіб при особливих навантаженнях” патент UA 49250A м.кл. 7А61К35/78; “Спосіб оцінки функціонального стану зорового аналізатора” патент UA 50930А м.кл. 7А61В5/00 А61В5/16; “Прилад для ароматерапії” патент UA 54187A м.кл.7 А61М15/00; А61L9/12; “Прилад для масажу точок акупунктури” патент UA 55756 7А61Н15/02.
На прилади і способи отримано 48 актів впровадження з: лікувального реабілітаційного центру ім. В.Г. Гуца Київської області; реабілітаційного центру “Вікторія” Одеської області РМЦ м. Рубежанськ; санаторіїв “Чорне море”, “Росія” м. Одеса, “Орен-Крим”, військ ПВО України м. Євпаторія; “Світанок”, “Лаванда” м. Моршин; “Високий”, “Бермінводи” м. Харків; “Бердянський” м. Бердянськ; санаторія-профілакторія заводу “Маяк”; НІЇ репродуктивного здоров’я м. Київ; дошкільного навчального закладу № 117 м. Київ тощо.
Теоретичні положення, розроблені дисертантом, отримали впровадження в курсі “Психологічна робота у військах (силах)”. За темою дисертації видано чотири методичні посібники і методичні рекомендації, які застосовуються в навчальному процесі гуманітарного факультету Національної академії оборони України, отримано 5 актів впровадження.
Особистий внесок здобувача. Всі результати надані О.Р. Охременко в дисертації отримані одноосібно. У монографії“Праця в особливих умовах” доробок автора полягає у проведенні досліджень, теоретичному аналізі проблеми, узагальненні експериментальних даних, формулюванні висновків; у монографії“Соціально-психологічні аспекти професійної адаптації” нею проведені дослідження, узагальнені експериментальні дані, сформульовані висновки; у монографії “Відхильна поведінка військовослужбовців та механізми її формування” проведені дослідження, узагальнені експериментальні дані, сформульовані висновки; у роботі “Функціональні системи. Теорія і практика дослідження” вона розробила методологічні підходи до аналізу функціональних систем, провела дослідження та розробила математичні моделі, сформулювала висновки. У методичному посібнику “Соціально-психологічне вивчення, прогнозування і корекції поведінки військовослужбовців” її доробок складає 10%.
Апробація результатів дисертації. Апробація результатів дослідження здійснювалася публікацією наукових робіт, розробленням методів психодіагностики та психокорекції. Теоретичні положення досліджень, основні результати роботи викладено у виступах на конференціях: міжнародній науково-практичній конференції “Біопсихосоціальна модель як нова парадигма розвитку психіатрії в Україні” (28 жовтня 2002 р.); науково-практичній конференції з міжнародною участю “Сучасні аспекти курортології та відновлювального лікування” м. Хмільник (6–травня 2003 р.); науково-практичній конференції з міжнародною участю “Фізіологія регуляторних систем” м. Чернівці (5–червня 2003 р.); III з’їзді фтизіатрів і пульмонологів України м. Київ (26–травня 2003 р.); III міжнародній науково-практичній конференції “Наука і соціальні проблеми суспільства” м. Харків (21–травня 2003 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні проблеми психофізіологічного забезпечення діяльності” м. Київ (25–вересня 2003 р.); науково-практичній конференції з міжнародною участю “Теоретичні та клінічні аспекти рефлексотерапії і нетрадиційної медицини” м. Київ (10–жовтня 2003 р.); I всеукраїнській науково-практичній конференції “Імунологічні препарати в клінічній практиці” м. Київ (17–травня 2004 р.); міжнародній науковій конференції “Гуманітарно-технічна еліта і управління великими соціальними системами” м. Харків (26–травня 2004 р.), V міжнародному тижні освіти дорослих в Україні “Освіта дорослих для демократії” (20–вересня 2004 р.). Матеріали виступів були ухвалені та рекомендовані до друку.
Теоретичні положення дослідження, основні результати роботи обговорювалися на засіданнях, звітних конференціях і теоретичних семінарах викладачів кафедри психології гуманітарного факультету Національної академії оборони України.
Кандидатська дисертація на тему “Особливості адаптації до праці при засвоєнні і виконанні прецизійних робіт” захищена у 1988 році за спеціальністю 14.00.07 –гігієна. Захищені положення кандидатської дисертації в докторської дисертації не використовуються.
Публікації. Результати дисертації викладено у 9 монографіях, 23 статтях у фахових виданнях за переліком ВАК, 10 матеріалах і тезах конференцій, 15 статтях у інших виданнях, 9 бюлетенях Українського інституту промислової власності, 4 методичних посібниках, 1 методичних рекомендаціях.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У вступі сформульована наукова проблема, обґрунтована її актуальність; визначена мета дослідження, гіпотеза, завдання, об’єкт, предмет і теоретико-методологічні засади та методи дослідження; вказаний зв’язок роботи з науковими напрямами досліджень; розкрита наукова новизна, теоретична й практична значущість роботи, особистий внесок здобувача; наведені відомості про апробацію і впровадження результатів дисертаційного дослідження.
У першому розділі “Теоретичний аналіз психологічних проблем адаптації особистості до особливих умов діяльності” на основі аналізу стану теоретико-методичного обґрунтування проблеми у вітчизняних і зарубіжних літературних джерелах сформульовано сукупність нез’ясованих питань, що існують у цій сфері на сьогодні:
діяльність в особливих умовах визначається як діяльність в екстремальних або катастрофічних ситуаціях;
екстремальні, катастрофічні події аналізуються скрізь призму одного з ключових понять сучасної науки –стрес, але сам по собі термін “стрес” вже використовують для опису подразників високої інтенсивності, фізіологічних, поведінкових і суб’єктивних реакцій на них або контексту, у якому спостерігаються зіткнення індивіда зі стресогенними стимулами, або сукупності всіх цих явищ;
основним критерієм, за яким діяльність класифікують як діяльність в особливих умовах, виступає ушкоджувальний вплив стресорів, але навіть при впливі катастрофічних подій межа непсихотичних розладів не перевищує 69,0% –72,4% від загальної кількості постраждалих; вплив соціальних стресорів провокує розвиток невротичних станів і реакцій приблизно у тих же межах (62,3%–,6%);
форми психічної дизадаптації за умов ушкоджувальної дії стресорів по-різному виявляються в симптомах, поведінці і характері, що визначається структуральною недостатністю і засобами їх переробки у наданих дослідженнях;
у наданих літературних джерелах відсутнє теоретико-методичне обґрунтування психологічних закономірностей адаптації особистості до особливих умов діяльності.
У другому розділі “Методологічні засади і основні методи дослідження” визначено концепцію та загальну методологію дисертаційного дослідження. Обґрунтовані науково-теоретичні принципи дослідження, розроблена програма дослідження і розв’язана низка завдань на рівні методологічного підходу.
Планування експериментальної частини проводилося із диференціацією психологічних характеристик, ознак та емпіричних критеріїв, які в сукупності виявляють сутність предмета дослідження, що реалізовано порівнянням даних різних професійних груп операторських (військові оператори радіолокаційних станцій і оператори-мікроскопісти) і неоператорських (військовослужбовці строкової служби і ткачі, ткачі-снувальники, ткачі-шліхтувальники) видів праці.
Встановлені пріоритети пізнавальних та перетворюючих дій щодо предмета дослідження: аналіз професійної діяльності та оцінка впливу професійних стресорів на змістовні та динамічні характеристики особистості у перебігу адаптації до особливих умов діяльності; встановлення закономірностей взаємодії у соціальній сфері; аналіз системних принципів організації діяльності; розробка системно-структурної моделі адаптаційного процесу; оптимізація функціонального стану; встановлення особливостей перебігу відновлювальних процесів за умов психотерапевтичної інтервенції; узагальнення теоретико-методологічних аспектів і розроблення програми валео-психологічної інтервенції.
Розроблений алгоритм дослідження дозволив виділити закономірності як необхідні причинні зв’язки, систему істотних, необхідних, загальних відносин на різних ієрархічних рівнях робочої функціональної системи; її структури і трансформації під впливом факторів професійної діяльності в особливих умовах.
У третьому розділі “Дослідження змістовних і динамічних характеристик особистості у перебігу адаптації до особливих умов діяльності” розглядається сукупність індивідуально-особистісних тенденцій стрес-відповіді, що відображає баланс між вимогами діяльності та ресурсами організму.
У підрозділі 3.1 досліджено загальні особливості адаптаційного процесу. Оцінювались: мотивація до діяльності та чинники, які впливають на продуктивність, ступінь задоволення своєю роботою; відчуття напруженості; стосунки з колегами; суб’єктивна оцінка працезатрат і адекватності винагороди за працю. Серед непрофесійних стресорів життєдіяльності визначався ступінь задоволення родинними стосунками; станом здоров’я, побутовими умовами. Проведено аналіз (1339 осіб) частоти захворюваності, кількості осіб, які перейшли на інші роботи, складу за віком, проявів девіантної поведінки (визначалися за оцінками керівництва). На основі отриманих результатів зроблено висновок, що професійний стрес призводить до розвитку дизадаптивних станів. Виявлені стресори: матеріальні негаразди, фактори виробничого середовища, жорсткий графік роботи, надмірна напруга.
З’ясовано, що об’єкти, якими управляє оператор РЛС, відносяться до категорії нестаціонарних джерел. За умов нестаціонарності, імовірнісні характеристики елементів простору подій входу залежать від часу і обумовлюють імовірнісну складову невизначеності. Стохастичний характер пред’явлення дискретних елементів інформаційного потоку формує об’єктивну складову додаткової невизначеності. Безперервність інформаційного потоку, який надходить від інформаційної моделі та притаманні людині затримка реакції на сигнал, кінцева пропускна здатність зумовлюють розвиток суб’єктивної складової додаткової невизначеності.
Отримані результати дозволяють зробити висновок, що діяльність в особливих умовах характеризується переходом на якісно новий рівень функціонування людини-оператора –функціонування у випадкових середовищах. У цих умовах єдино правильного рішення не існує, проте можливе формування оптимальної стратегії діяльності за умов постійної її корекції із урахуванням не лише інформації про поточний стан об’єктів, а й їх передісторії та прогнозу майбутнього стану, цільової функції системи у цілому. Ефективна корекція спочатку не завжди оптимальної програми дій базується на комплексному аналізі як позитивних, так і негативних результатів окремих професійних операцій та детермінована швидкістю перебору алгоритмів відповідних дій.
Встановлено, що інформаційну та семантичну структуру професійних стресорів під час діяльності в особливих умовах у групі операторів РЛС обумовлюють такі об’єктивні показники діяльності: складність і відповідальність рішень, тривалість зосередженого спостереження (більше 75% робочого часу), кількість важливих об’єктів спостереження (0–n) одномоментно, темп подання сигналів (0–m/хв.), кількість аварійних сигналів (від 0 до 3–/год.), необхідність самостійного пошуку неузгодження параметрів, кількість прийомів в операції (14–), тривалість операцій, що повторюються (більше 75% робочого часу), кількість операцій за одиницю часу (0–/ сек.), наявність гіподинамії і гіпокінезії, змінність діяльності, ступінь напруги аналізаторних функцій (більше 75% робочого часу), кількість об’єктів одночасного спостереження (до 6), висока відповідальність за невиконання необхідної або виконання зайвої –несанкціонованої –дії, за порушення послідовності виконання дій, неправильне або невчасне виконання необхідної дії; соціальна значимість наслідків подій. Ці дані дозволили віднести діяльність операторів РЛС до IV категорії складності і напруженості.
Аналіз особистісного складника напруженості виявив кореляцію (р ≥ 0,05) між ефективністю діяльності і рівнем емоційної лабільності (нейротизму). Показано, що оператори РЛС з високим рівнем емоційної лабільності мають більший арсенал понять, ширший діапазон аспектів інтеракцій, але у них відмічається дещо менша кількість дискримінантних ознак поведінки партнерів, вірогідно, у зв’язку з широтою спектру понять.
Дослідження семантичного стереотипу сприйняття реальності (малий клінічний варіант T. Holmes, R. Rache, 1967) у 168 операторів-мікроскопистів, 172 операторів РЛС, 161 військовослужбовець строкової служби, 167 ткачів виявлено, що у осіб з високою ефективністю діяльності максимальна дисперсійна вага досягається за рахунок двох факторів: упевненості і стабільності поведінки стосовно партнерів, які утворюють своєрідний симплекс. Другий фактор дисперсійно-сильний (29,0%) і може розглядатися як системоутворювальний. Доведено, що у осіб з низькою ефективністю діяльності на інтеракції впливають переважно змінні ненадійність і агресивність у спілкуванні, які утворюють комплекс, де агресивність є визначальною характеристикою.
Операціональний складник напруженості діяльності оцінювався за показниками темпу та якості тестових завдань і виконання реальних робочих операцій (хронометраж) у 171 оператора РЛС, 169 ткачів, 183 операторів-мікроскопистів; 195 військовослужбовців строкової служби. Показана статистично вірогідна слабка кореляція якісних показників з ефективністю діяльності. Має місце слабкий статистично вірогідний позитивний кореляційний зв’язок (r = 0,34) з нейротизмом та виконанням операції у часовому діапазоні 50 –сек. Проведено обстеження 222 операторів-мікроскопістів; 198 військовослужбовців строкової служби і 202 операторів РЛС. Показано, що у випадкових середовищах формування оптимальної стратегії діяльності можливе за умов постійної її корекції, яка детермінована швидкістю формування алгоритмів-прототипів.
Емоційний складник напруженості діяльності оцінено за негативним емоційним відгуком (потреба уникнення невдач). Тестування двох груп операторів РЛС (180 осіб) з низькою і надмірною мотивацією проводилося за показниками статичного тремору (апарат Меде); точність (помилки) і швидкість рухів (тест “Переплутані лінії”); уваги (коректурна проба А. Бурдона), артеріального тиску (тонометр Короткова), частоти серцевих скорочень (прилад “РС-1”), стандартизованого м’язового зусилля (динамометр). Наприкінці робочого дня отримані дані уточнювалися за тестом М. Люшера. Під час чергування у операторів з надмірною мотивацією зафіксовано розвиток неадекватних реакцій: помилкова оцінка того або іншого об’єкта на екрані локатора, помилкові рішення, гіпнобулічні дії.
Зафіксовано зниження фізіологічних і психологічних показників у групі осіб з низькою мотивацією. В альтернативній групі на рівні значимості р ≥ 0,05 спостерігаються ознаки дисоціації фізіологічних і психологічних показників: зростання амплітуди статичного тремору (19,11±2,4 і 29,73±3,6), артеріального тиску (118,45±9,61 і 151,03±14,6), частоти серцевих скорочень (62,6±7,33 і 86,2±5,22 відповідно). Інші професійно значимі чинники фіксуються на рівні початкових значень, а деякі параметри навіть оптимізуються (кількість помилок –,81±0,71 і 2,22±0,61 відповідно).
Психічним реакціям в цих умовах притаманна нестійкість і тенденційна емоційна реакція на інформацію, яка має характер психогенних перероблень тривоги, агресивності, реакцій відмови, психомоторного розгальмування, тобто блокування інформації. Дослідження засвідчують високу “адаптаційну ціну” професійної діяльності у випадкових середовищах. Інтерпсихічними джерелами напруженості є темпові характеристики робочих операцій, особистісні смисли та мотивація. Виявлено: невпевненість, потребу безпеки, фізичного розвантаження, позбавлення від проблем або страхів з приводу можливої небезпеки, що можна розглядати як патерн тривожного стану. Спостерігається хворобливе прагнення до незалежності, рушійною силою якого є емоційне розчарування, що виступає джерелом стресу.
Психодіагностичне дослідження оцінки професійної придатності осіб (n = 722) з різною ефективністю діяльності (продуктивність діяльності варіювала від 64,0% до 172,0% норми виробітку або за оцінкою командира була “відмінна” та “незадовільна”) за методиками: зорова пам’ять (тест геометричних фігур); увага (коректурна проба А. Бурдона); зорова працездатність, швидкість опрацювання інформації (тест кільця Лантдольта); оперативна пам’ять (ряди однозначних цифр); когнітивна швидкість (субтест WAIS “Кубики Коса”); сила процесів збудження, гальмування, рухомість нервових процесів (“Методика діагностики темпераменту” Я. Cтреляу); інтроверсія; нейротизм (тест ЕРQ); індекс агресивності, індекс ворожості (методика діагностики показників і форм агресії А. Баса і А. Дарки); особистісна тривожність (методика діагностики самооцінки Ч.Д. Спілберга і Ю.Л. Ханіна); критична частота злиття мерехтінь (прилад для визначення критичної частоти злиття мерехтінь); фузійні резерви, ступінь гетерофорії, обсяг акомодації (прилад ПОЗБР-1); статичний тремор (апарат Меде); точність (помилки) і швидкість рухів (тест “Переплутані лінії”); артеріальний тиск (тонометр Короткова); частота серцевих скорочень (прилад “РС-1”); стандартизоване м’язове зусилля (динамометр).
Таксономічний аналіз особистісних характеристик виявив, що ефективність діяльності всіх груп залежить від: параметрів уваги, швидкісних характеристик і емоційної стійкості. Показано, що ефективність професійної діяльності в особливих умовах висуває підвищені вимоги до характеристик оперативної пам’яті, швидкості формування алгоритмів-прототипів, сили процесів гальмування, критичної частоти злиття миготінь. Швидкість формування алгоритмів-прототипів виступає системоутворювальним фактором, який детермінує ефективність діяльності у випадкових середовищах. Зниження ефективності діяльності у цих умовах пов’язане з дисбалансом синергічних відношень між симпатичною і парасимпатичною системами, низьким порогом збудження симпатичної нервової системи.
За умов ускладнення професійних операцій спостерігається підвищення інтегрованості різних рівнів системи, тобто структура експонується як самоструктуризований порядок –цілісна стала сукупність елементів, що дало змогу виявити критерії професійної придатності/непридатності. Розроблено модель ефективності діяльності оператора РЛС:
Y = 2,83+0,612х+0,544х+0,336х−0,268х−0,244х−0,170х,
де х –когнітивна швидкість;х –зорова працездатність; х –швидкість рухів; х –увага; х –нейротизм; х –систолічний артеріальний тиск. Вірогідність прогнозу 89,0%.
У підрозділі 3.2 подано компонентний аналіз робочої функціональної системи. Показано, що закономірності трансформації (функціонування) структури виявляються у зменшенні стабільності функцій і обмежені процесами збереження цілісності структури (закономірностями стабілізації). Виявлені ознаки неповноцінного гомеостатичного функціонування. Збереження працездатності у цих умовах сприяє надмірному навантаженню та розвитку хронічної втоми.
Виділені незалежні групи змінних, що детермінують ці процеси. Перший фактор (самооцінка функціонального стану, показники систолічного артеріального тиску, рівень нейротизму, ЧСС) визначає параметри самоконтролю за поточним функціональним станом. У другий фактор входять оперативна пам’ять, діастолічний артеріальний тиск, обсяг конвергентної акомодації. Ці показники характеризують рівень поточної працездатності. Третій фактор об’єднує диспарантність критичної частоти злиття мерехтінь, від'ємну частину акомодації, увагу (кількість помилок), швидкість рухів і пов’язаний з процесами розвитку втоми.
Дослідження засвідчують високу “адаптаційну ціну” професійної діяльності в умовах невизначеності. Інтерпсихічними джерелами напруженості виступають темпові характеристики робочих операцій, особистісні смисли та мотивація.
У підрозділі 3.3 для поглибленої оцінки стресових впливів проведено дослідження сфери соціальної компетентності. Оцінка групового семантичного стереотипу сприйняття реальності була реалізована за допомогою техніки репертуарних ґрат (засіб мінімального контексту) в групі операторів РЛС (132 особи) і 130 операторів-мікроскопістів. Сумарно групові конструкти у операторів РЛС мають більш високу дисперсію –,09%, ніж у групі мікроскопістів (30,92%), що свідчить про більш високу синтонність групи військовослужбовців. Конструкти, які пов’язані з активною протидією стресорам, охоплюють незначний відсоток загальної дисперсії.
У операторів РЛС основна мотивоутворювальна стратегія групи формується на базі конструкт “усе залежить від цього –усе залежить від мене” та “я мушу змиритися з цим –я можу це передбачити”, які детермінують певний стиль реагування в стресових ситуаціях. Вони пояснюють 11,4% і 11,7% дисперсії за полюсами “все залежить від цього” та “я мушу змиритися з цим” і свідчать про відмову від інтернального та перехід на екстернальний локус контролю, що пояснюється намаганням зменшити суб’єктивне відчуття напруги. Встановлено, що система групових професійних передбачень пов’язана з недопущенням подій, які містять безпосередній травмувальний (надмірний стресовий) вплив. Однак, у більшості випадків реакції на стресові подразники формуються завдяки системі індивідуальних передбачень.
Виявлено, що у осіб з високим нейротизмом, особистісною тривожністю, агресивністю в особливих умовах спостерігаються порушення у сфері міжособистісних контактів. У них виявлене індиферентне ставлення до свого минулого у поєднанні з досить високою позитивною оцінкою ролі родини, друзів; характерне недиференційоване ставлення до протилежної статі і сексу; неусвідомлене незадоволення собою; слабка диференціація єдиного феноменального поля соціальних відносин на чітко окреслені аспекти взаємодії. Їм притаманна поведінка, орієнтована на спілкування з оточенням у поєднанні з негнучкістю у стосунках з людьми.
Досліджено інтерперсональні захисні механізми у військовослужбовців і операторів РЛС з відхильною та нормативною поведінкою за технікою T. Holmes, R. Rache (1967); високим рівнем нейротизму (тест QPI), особистісною тривожністю (методика діагностики самооцінки Ч.Д. Спілберга і Ю.Л. Ханіна), індексом агресивності (методика діагностики показників і форм агресії А. Баса і А. Дарки), міокінетичною методикою Міра-і-Лопеца та проективними методами: кольоровим тестом М. Люшера, тестами “Неіснуюча тварина” та “Незакінчені речення Сакса і Леві”.
Отримані дані свідчать, що провідними стресорами в особливих умовах діяльності виступають суперечності між можливостями особистості і вимогами праці, з якими людина не може впоратися. Це закономірно призводить до змін у структурі “Я-концепції”. Деструктивні зміни у когнітивному компоненті “Я-концепції” пов’язані із прагненням до надмірного визнання, самоствердження, визначеності суспільного статусу. Зміни в самооцінці стосуються неадекватного самосприйняття, яке призводить до формування низької самооцінки. Зрушення у конативному компоненті належать до системи взаємодії з урахуванням певних настанов: “Я –Ти”, “Свої –Чужі”.
Виявлені концепції передбачень результатів діяльності відносно незалежні від конкретного контексту, які пов'язані з колективними передбаченнями групи і системи індивідуального досвіду, яка чутлива до визначеного контексту, припускає диференціацію змісту. Це сприяє несвідомій трансформації на рівні перцепції зовнішніх стимулів. Утворюються ”перцептивні пустоти”, в які включаються протиріччя, неадекватні форми реагування і формуються зони вірогідних внутрішноособистих конфліктів, що знижує ефективність пристосування до умов професійної діяльності.
У осіб з високим рівнем нейротизму та окремими невротичними реакціями виявлені чотири профілі розвитку дизадаптивних станів (тест ММРІ). Особам, включеним у перший профіль, притаманний страх перед конкретними захворюваннями (фобії) або соматизація тривоги. Другий тип профілю є субдепресивним варіантом невротичного розвитку. Третім дизадаптивним варіантом розвитку виступає алекситимія. Четвертому профілю притаманний невротичний варіант дизадаптації. Тенденція до редукції тривоги у перебігу передпатологічних та дизадаптивних змін вказує, що ці процеси слід розглядати як компенсаторні.
У підрозділі 3.4 подані розроблені прилади та способи експрес-діагностики функціонального стану. Для експрес-діагностики нервово-емоційної напруженості запропоновано “Прилад для визначення критичної частоти злиття мерехтінь” (патент UA 46263А м.кл. 7 А61В5/16) та “Спосіб оцінки нервово-емоційного напруження” (патент UA 46262A м.кл 7 А61В5/00; А61В5/16). Для контролю за поточною зоровою працездатністю запропонована уніфікована оцінка зорової втоми “Спосіб оцінки функціонального стану зорового аналізатора” (патент UA 50930 А м.кл. 7А61В5/00 А61В5/16).
У четвертому розділі “Закономірності перебігу адаптації особистості оператора до особливих умов діяльності” реалізований системний підхід до різноспрямованого векторного просторово-часового континууму реакцій на різних структурно-динамічних рівнях, об’єднаних метою діяльності в особливих умовах.
У підрозділі 4.1 узагальнені психодинамічні закономірності діяльності в особливих умовах. Виділені критерії надійності: динамічна надійність професійної діяльності –здатність зберегти якість функціонування не нижче заданого рівня оцінюється за програмними, параметричними, часовими показниками робочих операцій і об’єктивними параметрами виробничого середовища. Статична надійність –здатність людини заданий час зберігати адекватність поставленій меті, пов’язує напругу діяльності з інтенсивністю психічного процесу. Статична складова надійності професійної діяльності в особливих умовах визначається характеристиками емоційної лабільності, особистісними смислами і рівнем мотивації, що зумовлено потребою у додатковій енергетизації професійної діяльності за умов ситуативної невизначеності.
На підставі проведених досліджень розроблена модель, яка описує надійність професійної діяльності людини-оператора в особливих умовах з вірогідністю прогнозу 91,0%. Виявлені дві стратегії діяльності в особливих умовах: у першому варіанті зміна алгоритмів діяльності реалізується, якщо неузгодженість інформаційного потоку перевищує постійне межове значення; у другому варіанті межа є випадковою величиною, що за умов відносно стабільних динамічних характеристик руху дозволяє швидко реагувати на імовірнісні відхилення змінами точності виконання операцій.
Розроблені моделі функціональних станів (Р) з вірогідністю прогнозу 88,3% за умов дії професійних стресорів, які суб’єктивно оцінено як такі, що містять вищий (модель 1) або нижчий (модель 2) за індивідуальну норму стресогенний вплив Е:
,
де f –міра плинності, а Е –міра експозиції стресорів. Міра експозиції є логарифмом похідної від часу (τ) і сили (φ) впливу: Е = logφτ. Як стандарт плинності стресогенних факторів обрано межове значення f. За граничні значення прийнято сумарне значення факторів, при якому спостерігаємо розвиток неадекватних стратегій поведінки (пасивне сприйняття, уникнення тощо).
Функціональні стани за умов сумарного впливу стресорів, який вищий за норму (К), можна представити моделлю 1 та описати як:
Рmax+ķs > logEпорогові.
Функціональні стани, які виникають за умов сумарного впливу стресорів, що не перевищують індивідуальну норму, можна виразити за допомогою моделі 2:
Рmin-ķs < logEпорогові.
Запропонована модель, яка з вірогідністю прогнозу 88,0% пояснює закономірності розвитку постстресових передхворобливих змін і трактує тривогу як інтерпсихічну заваду за умов діяльності у випадкових середовищах та визначає залежність: C i= е-ηθά, де Ci –тривога; θ –стрес-бар'єр адаптації в і-й ситуації; η –інтенсивність потоку подій; ά –ступінь нейротизму. З’ясовано, що загальною закономірністю функціональної системи під впливом тривало діючих стресорів (функціонального напруження) є стабілізація структури системи, синхронізація й інтеграція процесів різних рівнів, що надає їм автоколивальний характер. Зниження асинхронності та зменшення ваги зовнішніх впливів відбувається внаслідок включення в систему нових елементів (компенсаторних процесів).
У підрозділі 4.2 конкретизовані дефініції категоріально-понятійного апарату “діяльність в особливих умовах”. Стресори діяльності в особливих умовах запропоновано поділяти на стресори ситуативної невизначеності, які детерміновані об’єктивними характеристиками діяльності в особливих умовах та стресори значимості, які детерміновані суб’єктивною оцінкою щодо реалізації індивідуально значущих мотивів. Запропоновано розрізняти ситуації професійної діяльності в особливих умовах як катастрофічні –стресові події, що руйнують структуру, єдність соціальної групи або суспільства у цілому й пов’язані з неможливістю осмислення таких подій відповідно до принципів, домінуючих в культурі, та екстремальні –стресові ситуації, які за своїми об'єктивними характеристиками виходять за межі діапазону звичайних умов життєдіяльності, тобто змінюють алгоритми виконання різних видів діяльності, під час яких психіка людини функціонує на межі можливого і після яких виникають, як правило, необоротні зміни в структурі особистості.
Введено в науковий обіг поняття: межа психологічного травмувального впливу –стійкі або проградієнтні негативні зміни, які порушують рівень індивідуального і/або соціального функціонування. Їм притаманні зміни глибинних рівнів організації особистості, її ціннісно-смислової сфери: надмірна напруженість, перевтома, апатія, зниження емоційного фону, відсутність потягу до задоволення, надмірна подразливість і емоційна лабільність, висока тривога, зниження здатності до концентрації, моторна загальмованість або збудження (рівень індивідуального функціонування).
Вони супроводжуються душевним болем, втратою мети і віри, почуттям самітності і непотрібності, намаганням знайти новий шлях самореалізації в соціальному оточенні або у суспільстві в цілому, відчуттям втрати самоідентифікації і самоповаги (рівень соціального функціонування). За ступенем узгодження/неузгодження з умовами та вимогами життєдіяльності запропоновано розрізняти: стани повної (стан психічного здоров’я) й часткової адаптації (стани психічної норми); стани часткової та повної дизадаптації (параекстремальні й екстремальні стани).
У підрозділі 4.3 розглянуті закономірності психологічної адаптації особистості до особливих умов діяльності. Досліджено структурно-системну організацію адаптаційного процесу. Перший зріз отримано через тиждень після початку професійної діяльності, повторні дослідження фіксували зміни через кожні 2,5 місяці. Досліджено: увага (коректурна проба А. Бурдона); швидкість опрацювання інформації, зорова працездатність (тест кільця Лантдольта); короткочасна пам’ять (тест геометричних фігур); оперативна пам’ять (ряди однозначних цифр); обсяг конвергентної (відносної) акомодації та її від’ємна частина, форія (прилад ПОЗБР-1); частота серцевих скорочень (РС-1); артеріальний тиск (тонометр Короткова); стійкість м’язових зусиль (динамометр); самооцінка самопочуття, активності, настрою (тест САН); критична частота злиття мерехтінь та її диспарантність (прилад для визначення критичної частоти злиття мерехтінь); координація (точність, швидкість) рухів і амплітуда статичного тремору (апарат Меде); точність (помилки) і швидкість рухів (тест “Переплутані лінії”); шкірно-гальванічна реакція (опір шкіри подушечки середнього пальця за допомогою електродів срібло/хлористе срібло, площею 2 см2).
Практично не було двох функцій, які б мали однакові динамічні характеристики. Загальними характеристиками для всіх функцій були: час досягнення рівноважного стану –асимптоти, швидкість приросту (dy/dx) і тип кінетики досліджуваних функцій на рівні значимості р≥0,05. Функцій, у яких під час другого обстеження зареєстровані максимальні величини, було небагато –,5%, під час третього –,5%, четвертого –,0% п`ятого –,7% від загальної кількості реакцій. Швидкість приросту також змінювалась у широких межах. Навіть у схожих за формою функціях, асимптота зафіксована в різні періоди часу.
Проведені дослідження дозволяють виділити два типи кінетики: експоненціальний та лінійний. Перший можна записати як: E = aeβτ, де а – початкові значення реакції, е – основа натурального логарифма, τ – час дії стресорів, а константа β характеризує швидкість наближення до асимптоти. Процес, що розгортається за експоненціальним типом, можна подати як результат сумації двох або більшої кількості реакцій, одна з яких стимулює зростання функцій, інша –зменшує їх величини. У цьому випадку можна вважати доведеним, що процес адаптації є інтегральним показником різноспрямованих зсувів функцій. Лінійна функція Е = ∆τ не дає підстав розглядати процес як результат різноспрямованих змін: у цих випадках спостерігаємо динамічні характеристики однієї функції.
Важливою ознакою перебігу адаптаційних реакцій є період затримки в початковій фазі. За наявності початкової затримки формули набувають вигляду: Е = аеβ(τ΄-τ΄΄), де τ΄–початок дії стресорів, а τ΄΄–початок розвитку реакції та Е = ∆(τ-τ`). З цієї позиції S-криві потрібно розглядати як нечітко відбитий процес переходу від затримки в часі до експоненціального виміру.
Встановлені закономірності динаміки адаптаційного процесу, який має стохастичний характер і залежить від специфіки співвідношення адаптивних і компенсаторних реакцій та призводить до ускладнення структурно-динамічної організації функціональної системи. Процес ускладнення закінчується деякою точкою просторово-часового континууму –простим атрактором. На цьому етапі відбувається фазовий макрострибок –перехід на новий рівень функціонування і спрощення структурної організації. Процес спрощення структури функціональної системи детермінований індивідуальними психофізіологічними характеристиками і також обмежений точкою просторово-часового континууму –дивним атрактором.
У підрозділі 4.4 запропонована модель функціональної системи. Дослідження структури функціональної системи показали наявність прямого обміну інформацією між зовнішньою структурою –метасистемою, яка стабілізує функціональну систему, та ефекторним апаратом системи, що суперечить посиланням про можливість обробки інформації тільки внутрішніми симплексами системи. Метасистему формують темпові характеристики діяльності, особистісні смисли та мотивація. Дефіцит часу в категоріальному просторі особистісних сенсів стає джерелом як позитивних, так і негативних емоцій, тобто подвійно діє на ефективність діяльності і виступає динамічним чинником (тактичний складник). Мотиваційна складова стабілізує діяльність на тривалих відрізках часового континууму (стратегічний складник).
У п’ятому розділі “Програма оптимізації функціонального стану оператора при діяльності в особливих умовах” запропоновані засоби психопрофілактики, психокорекції, психореабілітації, що обумовлено логікою попередніх досліджень. Розроблені теоретико-методологічні засади психологічної інтервенції, які поєднують виробничо-, організаційно-, педагогіко- і валео-психологічні підходи з метою оптимізації функціонального стану під час адаптації до особливих умов діяльності.
У підрозділі 5.1 розроблений психогігієнічний аспект оптимізації функціонального стану за умов професійної діяльності в особливих умовах, спрямований на попередження стресових впливів. Він полягає у тому, щоб звузити ситуативну невизначеність майбутнього і знизити рівень тривоги за рахунок стабілізації психофізіологічних параметрів професійних операцій. Формалізована структура програми, запропонована модель оцінки рівня професійної підготовки оператора (Q (n)) з вірогідністю прогнозу 90,0%:
Q (n) = Qmin (l-Woe-n/К),
де n –кількість тренувань, К –коефіцієнт, що характеризує здатність оператора до тренування (оцінюють за кількістю тренувань, яка необхідна для стабілізації параметрів операції). Qmin –рівень підготовки з максимальною невпорядкованістю діяльності.
У підрозділі 5.2 наведені результати досліджень з оптимізації функціонального стану. Розроблено обладнання для подачі ольфакторних впливів (патенти UA 54187A м.кл.7 А61М15/00; А61L9/12 і UA 55756 7А61Н15/02). Запропоновані техніки валео-психологічних коригувальних впливів (патенти UA 48523A м.кл 7 А61К35/78; UA 48525A м.кл 761К35/78; UA 48525A м.кл 761К35/78; UA 49250A м.кл. 7А61К35/78). На фоні ольфакторних впливів та потенціювального впливу функціональної музики, транслюється коригувальна інформація, яка формує штучну психосемантичну матрицю (кондиціонувальний вплив). Ефективність розроблених оцінювалася шляхом порівняння даних, отриманих до і після проведення заходів валео-психологічної інтервенції. Оператори РЛС випадково розподілялися по групах: групи (49 осіб), в яких застосовано вплив запахів лаванди і сальвії; групи (48 осіб), в яких застосовано поєднаний вплив запахів та функціональної музики; групи (49 осіб), в яких застосовано поєднаний вплив запахів, формул навіювання та функціональної музики. Для порівняння отриманих ефектів обрано групу операторів РЛС (49 осіб), які засвоювали аутотренінг.
З’ясовано, що в групах аутотренінгу оптимізуються параметри оперативної пам’яті (37,0% дисперсії), але при цьому локус уваги має ознаки ригідності: час пошуку чисел (таблиці Шульте –Платонова) і час аудіо-моторної реакції розрізнення (поліграф ПФ-02) мають невисоку дисперсію (9,0% і 8,7% відповідно). За умов впливу запахів лаванди і сальвії, навпаки, прогностичними були саме показники часу пошуку чисел і часу аудіо-моторної реакції розрізнення (дисперсія – 16,8% і 20,6% відповідно) за умов низької прогностичності показників оперативної пам’яті (ряди однозначних цифр) –2,4% та шкірно-гальванічної реакції (опір шкіри подушечки середнього пальця за допомогою електродів срібло/хлористе срібло, площею 2 см2) –4,0%. Це відбувалося на фоні регулювальних впливів запахів на частоту серцевих скорочень (прилад “РС-1”) і критичну частоту злиття миготінь (прилад для визначення критичної частоти злиття мерехтінь) –19,2% і 17,0% дисперсії. Дія запахів у поєднанні з функціональною музикою, порівняно з попередньою групою, дещо знижує прогностичність перших двох показників: пошук чисел (15,64%), час аудіо-моторної реакції розрізнення (15,3%), але підвищує прогностичність характеристик опору шкіри (6,1%) за умов збереження регулювальних впливів запахів на частоту серцевих скорочень і критичну частоту злиття миготінь. Поєднаний вплив запахів, функціональної музики та формул навіювання збалансовує зміни всіх показників, тобто оптимізує функціональний стан (15,4%, 13,5%, 11,8%, 10,1%, 12,7%, та 9,0% дисперсії відповідно).
Ефективність валео-психологічної реабілітації операторів РЛС з невротичними реакціями і станами оцінена у 76 осіб з високим рівнем нейротизму ≥18 балів (тест ЕРQ), окремими невротичними реакціями (методика експрес-діагностики неврозу К. Хека і Х. Геса) і високим рівнем маніфестної тривоги (тест ММРІ). Курс інтервенції включав 15 сеансів по 15 хвилин. До і після закінчення курсу психокорекції досліджено когнітивну швидкість (субтест WAIS “Кубики Коса”); профілі уваги, час виконання завдань та продуктивність (коректурна проба А. Бурдона); основні властивості центральної нервової системи (методика діагностики темпераменту Я. Cтреляу); проведений аналіз структури особистості (тестом плям Г. Роршаха), за тестоMMPI –відповідні клінічні шкали.
До початку сеансів було зареєстровано: знижений рівень емоційного реагування, занижена самооцінка своїх можливостей і перспектив, скептицизм, пасивність позиції, надмірний контроль за поведінкою та висловлюваннями, аспонтанність, згортання зовнішньої активності. Після сеансів психокорекції зростала продуктивність ментальних процесів, чутливих форм сприйняття реальності. Ці процеси відображали закономірності переходу на модальні коди обробки інформації, які підвищували якісні параметри ментальних процесів. Редукувався рівень тривоги, підвищувалася реактивність, емоційність, спостерігалися переважно зрілі форми емоційних реакцій, зафіксований феномен флуктуації джерел невротизації з несвідомої сфери у свідомість.
Для оцінки ефективності психокоригувальних впливів запропонований індекс психічного здоров’я. Індивідуальне поле діагностичних ознак, отримане до і після проведення заходів валео-психологічної інтервенції, пропонується для оцінки експертам. За вагою кожної ознаки, підраховується сумарна кількість балів і контингент розподіляється на відповідні групи. Ефективність проведених заходів від моменту t до моменту t оцінюється кількістю осіб, які перейшли з однієї групи до іншої. Ці переходи представлені у вигляді матриці, де коміркам надають різні вагові коефіцієнти, що характеризують зміни функціонального стану у момент t відносно моменту t. Індекс обраховується за формулою:
,
де Wj –ваговий коефіцієнт, наданий комірці j; nj –кількість осіб в комірці;
N –загальна кількість осіб, які брали участь в оздоровчій програмі.
У підрозділі 5.3 подано теоретико-методичне обґрунтування валео-психологічної інтервенції. Виявлені три варіанти структурних змін: якісне переструктурування зв’язків за відсутності кількісних змін (1), зростання (2) або зменшення (3) кількості зв’язків. Перші два варіанти змін архітектоніки інтерпсихічного простору притаманні психоделічним впливам, а згортання інтерпсихічного простору і дисолюція свідомості –психолітичній дії. Узагальнені психологічні механізми впливу запахів.
Доведено, що загальною характеристикою відновлювальних процесів за умов запропонованих технік є оптимізація процесу узгодження змін, які виникли під час перших, швидких реакцій організму. Її первинною ланкою виступають трофотропна реакція: зняття завад складним аферентним синтезам лобної кори, вплив на опіоїдну та дофамін-залежні медіаторні системи (спектр суб’єктивних переживань), зміни когнітивної орієнтації із зовнішнього оточення на внутрішню когнітивну активність. Ці процеси відображають перехід на модальні коди обробки інформації і пов’язані із закономірностями переструктуризації енграм та фіксацією отриманих змін, що знижує активність стійкої множинної домінанти, сформованої під впливом стресорів професійної діяльності.
Розроблена математична модель відновлювальної системи. Фазовий портрет системи дозволяє простежити розвиток процесів адаптації та дизадаптації. Під час розвитку преморбідного стану зменшується діаметр витків спіралі і площина фазового простору, при цьому процес стабілізації преморбідного стану характеризується мінімізацією енергетичних процесів . Під час нормалізації функціонального стану процес має протилежну спрямованість: розширюється діаметр витків спіралі, зростає площина фазового простору().
За рахунок експансії фазового простору внутрішні попередні витки спіралі стабілізуються, зростає енергія. Темп цих процесів відображає швидкість розвитку дизадаптивного стану або процесів відновлення. Отримані дані свідчать, що цей процес призводить до виникнення двохчастотного режиму функціонування відновлювальної системи. За умов впливу запахів двохчастотний режим має меншу частоту 3 –дні, а більшу ––дні. В осіб, які не відвідували сеансів, він становить відповідно 4 –та 386 днів, а у ряді випадків сягає 5 –та 526 днів. Вірогідність прогнозу склала 92,1%.
У підрозділі 5.4 розроблені теоретико-методологічні засади психологічної інтервенції у сфері діяльності в особливих умовах, яка поєднує виробничо-, організаційно-, педагогіко- і валео-психологічні підходи. Дано визначення методу валео-психологічного впливу як сукупності засобів впливу, об'єднаних певним алгоритмом їх застосування, який спрямований на збереження психічного здоров’я за умов ефективного соціального функціонування. Подана стратегія, тактика, засоби валео-психологічного впливу,визначено контингент осіб, який потребує валео-психологічної допомоги.
ВИСНОВКИ
У дисертації вперше наведено теоретичне узагальнення і вирішення актуальної проблеми наукового обґрунтування психологічних закономірностей адаптації особистості до особливих умов діяльності, що виявляється у розробленні функціональної моделі і визначенні структурно-динамічної організації адаптаційного процесу, експериментальному виявленні психологічного змісту його компонентів, розкритті психофізіологічних, психологічних і соціально-психологічних закономірностей формування розладів адаптації (преморбідних станів), що дозволило розробити способи та прилади для діагностики, профілактики та корекції функціональних станів осіб, працюючих в особливих умовах. На підставі одержаних в процесі виконання наукових досліджень результатів можна зробити такі висновки:
1. Теоретико-методичний аналіз показав, що діяльність в особливих умовах розглядається як діяльність за умов впливу стресових подразників високої інтенсивності, контексту, у якому спостерігається зіткнення індивіда зі стресогенними стимулами, формування фізіологічних, поведінкових і суб’єктивних реакцій на них, або сукупності всіх цих явищ. Основним критерієм виступає ушкоджувальний вплив стресорів, але навіть за умов впливу катастрофічних подій межа непсихотичних розладів не перевищує 69,0% –,4% від загальної чисельності постраждалих; вплив соціальних стресорів провокує розвиток невротичних станів і реакцій приблизно у тих же межах (62,3%–,6%). Закономірності перебігу адаптаційних процесів під час діяльності в особливих умовах не виявлені.
2. Встановлено, що інформаційну та семантичну структуру професійних стресорів під час діяльності в особливих умовах у групі операторів РЛС обумовлюють такі об’єктивні показники діяльності: складність і відповідальність рішень, тривалість зосередженого спостереження (більше 75% робочого часу), кількість важливих об’єктів спостереження (0–n) одномоментно, темп подання сигналів (0–m/хв.), кількість аварійних сигналів (від 0 до 3–/год.), необхідність самостійного пошуку неузгодження параметрів, кількість прийомів в операції (14–), тривалість операцій, що повторюються (більше 75% робочого часу), кількість операцій за одиницю часу (0–/сек.), наявність гіподинамії і гіпокінезії, змінність діяльності, ступінь напруги аналізаторних функцій (більше 75% робочого часу), кількість об’єктів одночасного спостереження (до 6), висока відповідальність за невиконання необхідної або виконання зайвої –несанкціонованої –дії, за порушення послідовності виконання дій, неправильне або невчасне виконання необхідної дії; соціальна значимість наслідків подій. Ці дані дозволили віднести діяльність операторів РЛС до IV категорії складності і напруженості.
. Проведені дослідження різних професійних груп виявили закономірності діяльності в особливих умовах –перехід від кількісного ускладнення (зростання операціональних елементів) діяльності до якісно нового рівня функціонування –діяльності у випадкових середовищах. Аналіз показав, що діяльність в особливих умовах детермінована параметрами інформаційного середовища, які обумовлюють імовірнісну складову ситуативної невизначеності. Стохастичний характер пред’явлення дискретних елементів інформаційного потоку формує об’єктивну складову додаткової невизначеності. За умов безперервності інформаційного потоку, який надходить від інформаційної моделі, людині притаманні затримка реакції на сигнал, кінцева пропускна здатність, що зумовлює розвиток суб’єктивної складової додаткової невизначеності. Формування оптимальної стратегії діяльності у випадкових середовищах можливе за умов постійної її корекції, яка детермінована швидкістю перебору алгоритмів відповідних дій. Виявлені дві стратегії діяльності в особливих умовах: у першому варіанті зміна алгоритмів діяльності реалізується, якщо неузгодженість інформаційного потоку перевищує постійне межове значення; у другому варіанті межа є випадковою величиною, що за умов відносно стабільних динамічних характеристик руху дозволяє швидко реагувати на імовірнісні відхилення змінами точності виконання операцій.
4. Аналіз структурно-динамічних характеристик дозволив встановити закономірності утворення зв’язків у часі і просторі між елементами робочої функціональної системи. За умов ускладнення професійних операцій спостерігається підвищення інтегрованості різних рівнів системи, тобто структура експонується як самоструктуризований порядок (змістовні характеристики). Процеси трансформації (динамічні характеристики) спрямовані на зменшення стабільності системи і детерміновані трьома групами чинників. Перший фактор включає параметри підсистеми самоконтролю за поточним функціональним станом, другий характеризує рівень поточної працездатності, а третій пов’язаний з процесами розвитку втоми. Встановлені закономірності впливу стресових ситуацій на когнітивні процеси оцінювання співвідношень між одиницями інформації та структурування системи інформаційних одиниць і комплексів взаємопов’язаних частин.
5. Встановлено, що професійно значимими під час діяльності в особливих умовах є концепції передбачень результатів діяльності. Виявлені передбачення відносно незалежні від конкретного контексту, які пов'язані з колективними передбаченнями групи і система індивідуального досвіду, яка чутлива до визначеного контексту, припускає диференціацію змісту. Це сприяє несвідомій трансформації на рівні перцепції зовнішніх стимулів. Утворюються ”перцептивні пустоти”, в які включаються протиріччя, неадекватні форми реагування і формуються зони вірогідних внутрішноособистих конфліктів, що знижує ефективність професійної адаптації. З’ясовано, що у цих умовах загальною закономірністю є розвиток високого функціонального напруження, яке сприяє підвищенню інтегрованості різних рівнів функціональної системи за рахунок компенсаторних процесів і, унаслідок цього, сприяє зниженню значимості зовнішніх впливів.
. Конкретизовані дефініції категоріально-понятійного апарату “діяльність в особливих умовах”: введені в науковий обіг та удосконалені поняття “межа психологічного травмувального впливу”; критерії “динамічної і статичної надійності”; “катастрофічні” й “екстремальні” стресори; стани “повної (стан психічного здоров’я й часткової адаптації (стани психічної норми)”; стани “часткової та повної дизадаптації (параекстремальні і екстремальні стани)”.
7. Встановлені закономірності динаміки адаптаційного процесу, який має стохастичний характер і залежить від специфіки співвідношення адаптивних і компенсаторних реакцій та призводить до ускладнення структурно-динамічної організації функціональної системи. Процес ускладнення закінчується фазовим переходом на новий (дизадаптивний) рівень функціонування. Процес спрощення структури функціональної системи детермінований індивідуальними психофізіологічними характеристиками. Доведений процес прямого обміну інформацією між мета-системою і ефекторними елементами робочої функціональної системи, що свідчить про більш складну структурно-функціональну організацію діяльності у випадкових середовищах, ніж це постульовано у попередніх дослідженнях. Метасистему утворюють темпові характеристики діяльності, особистісні смисли та мотивація. Дефіцит часу в категоріальному просторі особистісних сенсів стає джерелом як позитивних, так і негативних емоцій, тобто подвійно діє на ефективність діяльності і виступає динамічним чинником (тактичний складник). Мотиваційна складова стабілізує діяльність на тривалих відрізках часового континууму (стратегічний складник).
8. Розроблені теоретико-методологічні засади психологічної інтервенції у сфері діяльності в особливих умовах, які поєднують виробничо-, організаційно-, педагогіко- і валео-психологічні підходи спрямовані на оптимізацію функціонального стану під час адаптації до особливих умов діяльності. Доведено, що загальною характеристикою відновлювальних процесів за умов запропонованих технік є оптимізація процесу узгодження змін, які виникли під час перших, швидких реакцій організму. ЇЇ первинною ланкою виступає трофотропна реакція: зняття завад складним аферентним синтезам лобної кори, впливи на опіоїдну та дофамін-залежні медіаторні системи (спектр суб’єктивних переживань), зміни когнітивної орієнтації із зовнішнього оточення на внутрішню когнітивну активність. Ці процеси відображають перехід на модальні коди обробки інформації і пов’язані із закономірностями переструктуризації енграм та фіксацією отриманих змін, що знижує активність стійкої множинної домінанти, сформованої під впливом стресорів професійної діяльності.
9. На підставі теоретичного узагальнення і вирішення актуальної проблеми наукового обґрунтування психологічних закономірностей адаптації особистості до особливих умов діяльності розроблені критерії професійної придатності/ непридатності та прогностична модель оцінки ефективності діяльності військового оператора, засоби та прилади оцінки і корекції функціонального стану, які можуть бути рекомендовані для діагностики, профілактики і корекції негативних змін під час діяльності в особливих умовах співробітників силових структур.
Монографії
У співавторстві:
Методичні рекомендації
Методичні посібники
У співавторстві:
Статті
АНОТАЦІЇ
Охременко О. Р. Психологічні закономірності адаптації особистості до діяльності в особливих умовах. –Рукопис.
Дисертація на здобуття вченого ступеня доктора психологічних наук за спеціальністю 19.00.09 –психологія діяльності в особливих умовах. –Національна академія оборони України, Київ, 2005.
Дисертація присвячена вивченню психологічних закономірностей адаптації особистості до діяльності в особливих умовах. Виявлено, що зі зростанням напруженості праці відбувається перехід від кількісного зростання операціональних елементів до якісно нового рівня функціонування –діяльності в умовах невизначеності (випадкових середовищах). За умов ускладнення професійних операцій спостерігається підвищення інтегрованості різних рівнів робочої функціональної системи, тобто структура експонується як самоструктуризований порядок. Системоутворювальним фактором під час праці в ситуаціях невизначеності виступає швидкість формування алгоритмів-прототипів.
Дослідження структури функціональної системи показали наявність прямого обміну інформацією між зовнішніми структурами (метасистемою) та ефекторним апаратом системи. Метасистему утворюють темпові характеристики діяльності, особистісні смисли та мотивація. Дефіцит часу в категоріальному просторі особистісних сенсів стає джерелом як позитивних, так і негативних емоцій, тобто подвійно діє на ефективність діяльності і виступає динамічним чинником (тактичний складник). Мотиваційна складова стабілізує діяльність на тривалих відрізках часового континууму (стратегічний складник). Це суперечить посиланням про можливість обробки інформації тільки внутрішніми симплексами системи.
Ключові слова: закономірність, адаптація, діяльність в особливих умовах, функціональна система, невизначеність, алгоритми-прототипи, просторово-часовий континуум.
Охременко О.Р. Психологические закономерности адаптации личности к деятельности в особых условиях. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора психологических наук по специальности 19.00.09 –психология деятельности в особых условиях. –Национальная академия обороны Украины, Киев, 2005.
Диссертация посвящена изучению психологических закономерностей адаптации личности в особых условиях деятельности. Анализ показал, что деятельность в особых условиях детерминирована параметрами информационной среды, которые обуславливают вероятностную составляющую ситуативной неопределенности. Стохастический характер предъявления дискретных элементов информационного потока формирует объективную составляющую дополнительной неопределенности. При условиях непрерывности информационного потока, который поступает от информационной модели, человеку присущие задержка реакции на сигнал, конечная пропускная способность, которая предопределяет развитие субъективной составляющей дополнительной неопределенности.
Выявлены две стратегии деятельности в особых условиях. В первом варианте изменение алгоритмов реализуется, если несогласование информационного потока превышает постоянное граничное значение. Во втором варианте граница является случайной величиной, которая позволяет быстро реагировать на отклонения изменениями точности выполнения операций. Показано, что формирование оптимальной стратегии деятельности в случайных средах возможно при постоянной ее коррекции, которая зависит от скорости перебора алгоритмов-прототипов соответствующих действий. При возрастании сложности профессиональных операций наблюдается повышение интеграции разных уровней рабочей функциональной системы, то есть структура экспонируется как самоструктуризованый порядок.
Показано, что закономерности динамики адаптационного процесса определяются спецификой соотношения адаптивных и компенсаторных реакций - цепочкой бифуркаций и приводят к усложнению структуры функциональной системы. Процесс оканчивается в некоторой точке пространственно-временного континуума –точке фазового перехода на новый (дизадаптивний) уровень функционирования и характеризуется упрощением структурной организации. Этот процесс также ограничен точкой пространственно-временного континуума и зависит от индивидуальных психофизиологических характеристик.
Исследование структуры функциональной системы показало наличие прямого обмена информацией между внешними структурами (метасистемою –определение автора) и эффекторным аппаратом. Метасистему формируют темповые характеристики деятельности, личностные смыслы и мотивация. Дефицит времени в категориальном пространстве личностных смыслов становится источником как положительных, так и отрицательных эмоций, то есть двояко воздействует на эффективность деятельности и выступает динамическим фактором (тактическая составляющая). Мотивационная компонента стабилизирует деятельность на длительных отрезках временного континуума (стратегическая составляющая). Это противоречит посылкам о возможности обработки информации только внутренними симплексами системы.
Показано, что общей характеристикой восстановительных процессов является оптимизация процесса согласование изменений, которые возникли во время первых, быстрых реакций организма под воздействием психологической интервенции. Эти процессы связаны с закономерностями переструктуризации енграм и фиксацией изменений, что снижает активность стойкой множественной доминанты, сформированной под влиянием стрессоров профессиональной деятельности.
Разработаны критерии профессиональной пригодности/непригодности, способы и приборы для оценки и коррекции функционального состояния, которые могут быть рекомендованы для диагностики, профилактики и коррекции отрицательных изменений во время деятельности в особых условиях сотрудников силовых структур.
Ключевые слова: закономерность, адаптация, деятельность в особых условиях, функциональная система, неопределенность, алгоритмы-прототипы, пространственно-временной континуум.
Okhremenko O.R. Psychological regularities of personality adaptation to activities under special conditions. –Manuscript.
Thesis for scientific degree of Doctor of Psychological Sciences in speciality 19.00.09 –Psychology of activities under special conditions. – National Academy of Defense, Ukraine, Kyiv, 2005.
The dissertation is devoted to studying psychological regularities of personality adaptation to activities under special conditions. It was revealed that, with growing up intensity of working operations, the transition occurred from a quantitative increase in operational elements to a qualitatively new level of functioning, activities under the conditions of uncertainty. When complexity of professional operations grows up, an increase is observed in the integration of various levels of the operated functional system, i.e. the structure exhibits as a self-structured order. Rate of the formation of algorithm-prototypes serves as a system-forming factor during the working in situations of uncertainty.
Regularities of the adaptation process dynamics are determined by specificity of the ratio between adaptive and compensatory responses, a chain of bifurcations, and result in a complication of the functional system structure. The process ends in a certain point of the spatio-temporal continuum by the phase transition to a new (dysadaptive) level of functioning and the collapse of structural organization. The process of structural simplification of a functional system is also restricted by a certain point of the spatio-temporal continuum and determined by individual psycho-physiological characteristics.
The study into structure of a functional system showed the presence of direct information turnover between external structures (a metasystem by the author definition) and the system’effector apparatus. A metasystem is formed by temporal characteristics of the activity, personal points of view, and motivation. In categorical space of personal points of view, an external component, deficit of time, becomes to be a source of both positive and negative emotions, and serves as a dynamic factor (tactic component). A motivation component stabilizes activities during prolonged periods of time continuum (strategic component). This conflicts with the opinions about possible processing of information by only internal simplices of the system.
Key words: regularity, adaptation, activity under special conditions, functional system, uncertainty, algorithm-prototypes, spatio-temporal continuum.