РЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління

Работа добавлена на сайт samzan.net:

16

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ÑÓÕÎÄÎËß Îëåêñàíäð Ìèõàéëîâè÷

УДК 35(075.8) + 35.01

ÒÅÎÐÅÒÈÊÎ-ÌÅÒÎÄÎËÎò×Ͳ ÇÀÑÀÄÈ ÌÅÕÀͲÇ̲ ÄÅÐÆÀÂÍÎÃÎ ÓÏÐÀÂ˲ÍÍß ÔÎÐÌÓÂÀÍÍßÌ ÅÍÅÐÃÎÅÔÅÊÒÈÂÍί ÅÊÎÍÎ̲ÊÈ ÓÊÐÀ¯ÍÈ

25.00.02 –механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора наук з державного управління

КИЇВ –

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії державного управління при Президентові України.

Науковий консультант –	доктор технічних наук, професор Богданович Володимир Юрійович, Національна академія державного управління при Президентові України, професор кафедри національної безпеки.
Офіційні опоненти:	доктор наук з державного управління, професор Юрчишин Василь Володимирович, Український центр економічних і політичних досліджень ім. Олександра Разумкова, директор економічних програм;
	доктор наук з державного управління, доцент, заслужений економіст України Гаман Микола Васильович, Управління справами Апарату Верховної Ради України, перший заступник керуючого справами;
	доктор технічних наук, старший науковий співробітник Денисюк Сергій Петрович, Інститут електродинаміки НАН України, провідний науковий співробітник.
Провідна установа –	Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, відділ стратегічного потенціалу та макроекономічного аналізу, м. Київ.

Захист відбудеться 24 жовтня 2006 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.810.02 в Національній академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м. Київ-57, вул. Ежена Потьє, 20, к. 212.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії державного управління при Президентові України (03057, м. Київ-57, вул. Ежена Потьє, 20).

Автореферат розісланий 22 вересня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради     О.В.Жабенко

Підписано до друку 19.09.2006.

Формат 60 х 84 /. Тираж 100 прим. Обл.-вид. арк. 2,55.

Ум.-друк.арк. 2,09. Гарн. Таймс.

Свідоцтво серії ДК № 1561 від 06.11.2003 р.

Віддруковано з оригінал-макета у видавництві

Національної академії державного управління

при Президентові України.

03057, Київ-57, вул. Ежена Потьє, 20, тел. 456-94-36.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Становлення України як незалежної, демократичної, економічно та культурно розвиненої країни зумовило необхідність зосередження уваги суспільства на енергоефективності національної економіки як інструменті забезпечення національної безпеки та конкурентоспроможності країни у світовому співтоваристві. Більше того, в умовах подальшої глобалізації та загострення боротьби за світові ресурси енергоефективність економіки стає умовою виживання окремої країни, збереження її самоідентифікації та самобутності.

Досвід розвитку економіки країн Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) які, відчувши на початку 70-х рр. ХХ століття “нафтовий голод”, визнали енергоефективність економіки пріоритетом розвитку та діяльності держави, підтверджує правильність цієї тези. У результаті реалізації державної політики енергоефективності їм вдалося не тільки порушити пропорційний зв’язок між зростанням обсягів споживання енергоресурсів та економічним розвитком, а й забезпечити технологічний відрив від інших країн і перейти на новий етап суспільного розвитку.

Для України, зважаючи на низьку енергетичну ефективність використання енергоресурсів суспільним господарством, значні обсяги споживання та критичну залежність від зовнішніх поставок енергоресурсів, що загалом створює реальну загрозу національній безпеці, альтернативи державній політиці енергоефективності не існує. Отже, актуальність та соціальна значущість дисертаційного дослідження не підлягає сумніву.

Дослідженню і розвитку теорії та практики державного управління, формування й реалізації державної політики, механізмів державного управління відводилось чільне місце у багатьох працях відомих українських та зарубіжних учених, зокрема Г.В.Атаманчука, А.А.Богданова, П.Брауна, Д.М.Гвішіані, Р.Гріффіна, А.А.Зінов’єва, У.Ешбі, Г.Б.Клейнера, Б.Г.Литвака, М.Мескона, І.Ф.Надольного, Л.Пала, Г.Райта, Ю.В.Тихонравова, Г.П.Щедровицького. Значним внеском у розвиток науки державного управління є роботи сучасних українських вчених В.Б.Авер’янова, В.Д.Бакуменка, В.Г.Бодрова, В.Є.Воротіна, М.В.Гамана, В.М.Князєва, М.Д.Лесечко, В.І.Мунтіяна, Н.Р.Нижник, Г.Г.Почепцова, Я.Ф.Радиша, І.В.Розпутенка, В.А.Ребкала, Г.П.Ситника, В.В.Тертички, В.В.Юрчишина. Аналізу окремих прикладних проблем державного управління та формалізації складних управлінських систем присвячені дослідження В.Ю.Богдановича, В.П.Бочарнікова, А.Б.Качинського, Р.Кіні, Т.Сааті.

Великий вплив на становлення науково-теоретичних основ дослідження проблем житєдіяльності та розвитку суспільства, зростання впливу енергоспоживання людства на довкілля, взаємодію людини та природи справили роботи видатних учених, зокрема В.І.Вернадського, Л.М.Гумилєва, М.М.Мойсеєва, А.Печеї, С.А.Подолинського, І.Пригожина, М.Д.Руденка, І.Р.Юхновського. Безпосередньо дослідженню проблем державного управління у сфері енергозбереження та енергоефективності приділялась увага у численних працях І.А.Башмакова, В.В.Бушуєва, М.В.Гнідого, С.П.Денисюка, В.А.Жовтянського, І.М.Карпа, М.П.Ковалка, М.М.Кулика, Б.Лапонша, С.Мартішоу, В.Т.Меркушова, В.В.Микитенко, А.В.Праховника, М.В.Рапцуна, Ю.В.Синяка, Б.С.Стогнія, В.Е.Тонкаля, А.К.Шидловського, Ю.І.Шульги, Л.Шіпера та ін.

Однак у публікаціях більшості фахівців увага акцентується переважно на технічних, структурних та організаційно-управлінських аспектах використання паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР), вони стосуються здебільшого практичних аспектів технологічного переоснащення економіки й не розкривають на належному рівні науково-теоретичні особливості розробки та реалізації політики у цій сфері. Саме тому в системі забезпечення національної безпеки низька енергоефективність економіки розглядається переважно як технічна проблема, яка гальмує соціально-економічний розвиток країни.

В існуючих публікаціях також практично не розглядаються процеси, що відбуваються в національній економіці і впливають на її енергоефективність, не аналізується вплив на ефективність механізмів державного управління політичних, економічних, управлінських чинників, зокрема заінтересованості суб’єктів господарювання та громадсько-політичних організацій, що зумовлює непослідовність дій держави у цій сфері. При цьому випадає з поля зору також аспект, який визначає потреби суспільства в енергії, а саме ставлення людини до напрямів та способів її використання.

Указані обставини зумовлюють необхідність проведення системного дослідження теоретико-методологічних засад механізмів та розробки системи державного управління формуванням енергоефективної економіки в контексті національної безпеки з урахуванням впливу різноманітних факторів і стали підставою для вибору теми, визначення мети, завдань та методів дослідження, що свідчить про його актуальність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконане в межах планового комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України ”Підвищення ефективності державного управління системою забезпечення національної безпеки (СЗНБ) в політичній, економічній, воєнній, інформаційній та інших сферах” (ДР № 0103U006816). У межах участі в роботі автором як одним з виконавців було обґрунтовано теоретико-методологічні засади механізмів державного управління у цій сфері, уточнено роль та місце енергоефективності в контексті національної безпеки, визначено цільові, функціональні та організаційні структури системи управління.

Основні результати дослідження застосовувались при виконанні науково-дослідної роботи на замовлення Держкоменергозбереження “Підготовка нової редакції Комплексної державної програми України з енергозбереження на 2005-2020 роки” (ДР № 0104U000190), одним з виконавців якої був дисертант. Автором проаналізовано ефективність функціонування діючих механізмів державного управління у цій сфері, визначено систему цілей та індикаторів оцінки стану енергоефективності економіки, запропоновано механізми контролю та моніторингу реалізації політики енергоефективності, розроблено пропозиції щодо економічного стимулювання діяльності у цій сфері.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є узагальнення та розвиток теоретико-методологічних засад механізмів державного управління у сфері енергоефективності й визначення цілей і змісту механізмів, функцій та організаційної структури системи державного управління.

Для досягнення вказаної мети було поставлено такі завдання:

•  проаналізувати наукові джерела державного управління у сфері енергоефективності, результативність та ефективність механізмів державного управління у цій сфері;
•  визначити сферу енергоефективності як об’єкт державного регулювання та підтримки, з’ясувати місце і роль політики у цій сфері стосовно системи забезпечення національної безпеки, зокрема в економічній, енергетичній, екологічній та соціальній галузях;
•  розширити та уточнити понятійний апарат державного управління у сфері енергоефективності, зокрема щодо змісту механізмів державного управління, структури потенціалу енергозбереження;
•  виявити, проаналізувати та формалізувати вплив технічних, природних, політичних, економічних, управлінських, соціально-культурних факторів і, відповідно, узгодити систему показників оцінювання стану енергоефективності економіки;
•  розробити модель системного дослідження механізмів державного управління формуванням енергоефективної національної економіки;
•  уточнити цілі, функції та принципи державного управління, завдання та організаційну структуру органу управління у сфері енергоефективності;
•  удосконалити основні методи, засоби, інструменти державного управління та регулювання діяльності підприємств і установ у цій сфері;
•  запропонувати механізми державного управління, методи державного регулювання та цільового програмування діяльності органів державної влади у сфері енергоефективності, практичні рекомендації щодо механізмів фінансування державних цільових програм та проектів у цій сфері.

Об’єкт дослідження –діяльність держави з управління процесами енергозабезпечення національної економіки (виробництво, перетворення, постачання, споживання) з метою раціонального та ефективного використання енергоресурсів.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади механізмів державного управління формуванням енергоефективної економіки.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що розвиток теоретико-методологічних засад механізмів державного управління у сфері енергоефективності та вплив політичних, економічних, соціально-культурних факторів на позицію людини щодо вибору напрямів та способів використання енергоресурсів дасть змогу спрямувати внутрішній інтерес людини (суспільства) на їх раціональне використання й підвищити ефективність механізмів державного управління формуванням енергоефективної економіки.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження з огляду на складність теми стала система взаємодоповнюючих філософських, загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, кожен із яких дає змогу виявити проблему в певному ракурсі, зокрема методи:

•  спостереження, аналізу фактологічної та емпіричної інформації для визначення тенденцій щодо змін державно-суспільних відносин та актуальних напрямів підвищення ефективності державного управління;
•  порівняльно-ретроспективного аналізу і абстрагування для встановлення змісту та етапності державного управління у сфері енергоефективності, причинно-наслідкових зв’язків застосування механізмів державного управління;
•  індукції для визначення засобів та інструментів державного управління у досліджуваній сфері, об’єднання цілей і сфер управління, дедукції –для з’ясування цілей та підцілей державного управління, сфер регуляторного втручання, цілей управлінських впливів у сфері енергоефективності;
•  аксіологічний з метою формування нової онтологічної картини політики енергоефективності та принципів її реалізації;
•  герменевтичної рефлексії для усвідомлення необхідності змін відносин між державою і суспільством, розробки нових методів, засобів та механізмів державного управління, методів та видів регулювання і цільового програмування діяльності у сфері енергоефективності;
•  системних досліджень з метою вивчення властивостей і характеристик взаємодії суб’єкта та об’єкта управління, відносин між державою, суб’єктами господарювання, людиною як цілісного інтегрального явища, яке виникло в результаті реалізації правових, організаційних, політико-економічних, культурних, інформаційних та інших аспектів суспільних відносин;
•  моделювання для оцінки ефективності управлінських впливів та кореляційно-регресійного аналізу з метою встановлення взаємозалежностей і впливу різних факторів на стан енергоефективності національної економіки.

Загальною методологічною основою роботи є аналіз комплексної проблеми формування енергоефективної економіки в контексті національної безпеки з позицій системного підходу й структурно-функціонального аналізу діяльності держави із забезпечення енергетичних потреб життєдіяльності суспільства.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розв’язанні актуальної наукової проблеми теорії державного управління, а саме в удосконаленні та розвитку теоретико-методологічних засад механізмів державного управління у сфері енергоефективності в контексті національної безпеки і системи державного управління формуванням енергоефективної економіки.

У результаті наукових досліджень у дисертації

 вперше:

•  сформовано комплекс базових науково-теоретичних та методологічних засад, які формують нове бачення змісту державного управління і принципів реалізації політики енергоефективності, що дає змогу відобразити динаміку умов життєдіяльності, інтересів суспільства, пріоритетів його розвитку;
•  застосовано системний підхід до аналізу державного управління процесами енергозабезпечення національної економіки з метою раціонального та ефективного використання енергоресурсів, що дає змогу вийти за межі традиційного розуміння енергоефективності як технічної проблеми та врахувати вплив інших аспектів суспільно-економічних відносин;
•  визначено та формалізовано вплив технічних, політичних, економічних, соціально-культурних, управлінських факторів на енергоефективність економіки, розроблено комплексну модель системного дослідження механізмів державного управління, що в сукупності дає змогу оцінити їх вплив на формування енергоефективної економіки;
•  обґрунтовано необхідність надання органу управління у сфері енергоефективності спеціального статусу та законодавчого закріплення його повноважень щодо здійснення чітко визначених законодавством державних регуляторних функцій та функцій виконавчої агенції з реалізації прийнятих державних цільових програм та проектів;

удосконалено:

•  понятійний апарат державного управління у сфері енергоефективності, зокрема щодо неідентичності понять “енергоефективність” та “енергозбереження”, “раціональне” та “ефективне” використання енергії, визначення етапів реалізації потенціалу енергозбереження (”ринковий”, ”економічний”, ”науково-технічний”, ”стратегічний”, ”світоглядний”), що дає змогу уточнити зміст і функції механізмів державного управління;
•  механізми державного управління у сфері енергоефективності шляхом визначення сфери регулювання, глибини втручання держави у діяльність суб’єктів господарювання та обов’язковості вимог регуляторних актів, що дає змогу вдосконалити механізми фінансування державних цільових програм енергозбереження, інформаційного забезпечення та контролю, гарантування стабільності та цілеспрямованості політики енергоефективності;
•  систему індикаторів оцінки стану енергоефективності економіки з урахуванням того, що рівень її енергоспоживання та енергоефективності пов’язаний із рівнем соціально-економічного розвитку суспільства;
•  функції та організаційну структуру органу управління у сфері енергоефективності, систему взаємодії у цій сфері органів державного управління різного рівня та суб’єктів господарювання;

набули подальшого розвитку:

•  наукове обґрунтування ролі та місця енергоефективності у системі забезпечення національної безпеки, передусім в економічній, енергетичній, екологічній та соціальній сферах, що дало змогу уточнити і розширити цілі та завдання системи державного управління у досліджуваній сфері;
•  метод регулювання і цільового програмування діяльності органів державного управління у сфері енергоефективності шляхом розробки як окремого виду діяльності програми розвитку як форми регламентації дослідження процесів, що відбуваються у системі, визначення факторів впливу, їх взаємодії, постановки проблем та їх переведення у конкретні проекти управлінських впливів, що забезпечить необхідну гнучкість механізмів управління, їх цільову спрямованість та адекватність умовам реалізації;
•  метод системного дослідження державного управління у сфері енергоефективності, який дає змогу детально проаналізувати та розкрити різні характеристики об’єкта управління, а саме: елементи системи та їх властивості, структуру зв’язків, організаційну й функціональну структуру, матеріал, межі об’єкта управління та процеси, які в ньому відбуваються;
•  теоретико-методологічні засади механізмів державного управління і регулювання діяльності суб’єктів господарювання у сфері енергоефективності шляхом розмежування механізмів “керування” (жорсткого регламентування поведінки об’єкта управління з використанням регуляторних актів) та механізмів “управління” (керування “власними інтересами” без застосування управлінських впливів), що дає змогу уточнити цілі, зміст та види управлінських впливів і підвищити їх адміністративну реалізованість;
•  засоби та методи операціоналізації “суб’єктивізму” осіб, що приймають рішення (ОПР), шляхом виділення типів людей з характерним стилем поведінки та узгодження їх взаємодії у процесі розроблення управлінських впливів у сфері енергоефективності, а також проектно-аналітична функція системи державного управління з використанням як засобів операціоналізації тенденції розвитку процесів, “проблем” та “подій”, що дає змогу виявляти потреби у нових функціях, повноваженнях системи, перепроектовувати та переналагоджувати діяльність органів державного управління.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені теоретичні положення логічно доведені до рівня конкретних пропозицій, придатних для впровадження в управлінську практику, а також у науковому обґрунтуванні методичних підходів та рекомендацій щодо вдосконалення системи державного управління у досліджуваній сфері.

На сьогодні частина одержаних у роботі наукових результатів відображена в нормативно-правових актах, що діють у сфері енергоефективності, у науково-практичних розробках органів державної влади, у довідкових виданнях, стандартах і використовується в аналітичній та науковій роботі, зокрема:

•  під час підготовки проекту нової редакції Комплексної державної програми енергозбереження України на 2005-2020 рр., низки нормативно-правових актів у сфері енергоефективності та розробки законопроектів у цій сфері (акт впровадження Держкоменергозбереження від 8 листопада 2005 р.);
•  у рамках виконання комплексного наукового проекту ”Підвищення ефективності державного управління системою забезпечення національної безпеки (СЗНБ) в політичній, економічній, воєнній, інформаційній та інших сферах”, який виконувався в НАДУ при Президентові України в 2003-2006 рр. (акт впровадження НАДУ від 15 квітня 2006 р);
•  під час розробки нормативно-правових актів щодо регламентації діяльності Державної інспекції з енергозбереження (акт впровадження Державної інспекції з енергозбереження від 15 серпня 2005 р.);
•  у процесі підготовки аналітичних матеріалів з питань реалізації політики енергоефективності та підготовки указів, розпоряджень і доручень Президента України, зокрема щодо формування організаційно-інституційної основи системи управління у сфері енргоефективності (акт впровадження Головної служби соціальної політики Секретаріату Президента України від 6 січня 2006 р.);
•  у роботі Українського союзу підприємців та промисловців (УСПП) щодо розробки ініціатив та пропозицій щодо методів стимулювання інвестицій у сфері енергоефективності (акт впровадження УСПП від 9 березня 2006 р.).

Запропоновані в дисертаційній роботі теоретичні положення, висновки і рекомендації також можуть бути використані:

•  у діяльності органу управління у сфері енерегоефективності (Національного агентства з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів) при розробці механізмів державного управління;
•  у процесі реалізації політики енергоефективності органами державної влади (центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування) при формуванні механізмів державного управління;
•  під час удосконалення нормативно-правової та методичної бази у цій сфері для узгодження інтересів суб’єктів господарювання та держави; використання власної ініціативи підприємств стосовно енергоефективності виробництва;
•  у науково-дослідних роботах і в навчальному процесі відповідних вищих навчальних закладів та інститутів підвищення кваліфікації при формуванні програм освіти, перепідготовки та підвищення кваліфікації;
•  промисловими асоціаціями, об’єднаннями підприємств, професійними та громадськими об’єднаннями при формуванні принципів співпраці та об’єднанні зусиль для реалізації політики енергоефективності.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладенні в дисертації, отримані автором особисто. У дисертації не використовувались ідеї або розробки, що належать В.Ю.Богдановичу, Г.П.Ситнику, В.А.Жовтянському, разом з якими були опубліковані окремі наукові статті.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дисертації доповідались і обговорювались на багатьох міжнародних і науково-практичних конференціях та інших заходах, зокрема: науково-практичних конференціях “Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (Київ, 2003), “Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління” (Київ, 2004, 2005); міжнародній конференції ”Енергозбереження. Ефективність. Екологія” (Одеса, 2002); міжнародних науково-технічних конференціях ”Енергоефективність” (Київ, 2002, 2003, Одеса, 2004); міжнародному енергоекологічному конгресі “Енергетика. Екологія. Людина” (Київ, 2003, 2004, 2005); ІХ-ХІІІ міжнародних конференціях ”Ресурсозбереження у ринкових відносинах” (Ялта, 2002, 2003, 2004, 2005).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 45 наукових праць, зокрема 1 індивідуальна монографія, 2 статті у співавторстві, 31 стаття у наукових журналах та збірниках наукових праць, 11 матеріалів і тез конференцій. У фахових наукових журналах із державного управління опубліковано 24 статті.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації - 477 сторінок, з них 405 сторінок основного тексту. Дисертація містить 50 рисунків, 31 таблицю, 5 додатків. Список використаних джерел складається з 403 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У дослідженні зроблено акцент на розвиток та удосконалення теоретико-методологічних засад механізмів державного управління у сфері енергоефективності, зумовлених трансформацією проблеми енергоефективності як технічної, що стосується” паливно-енергетичного сектора, у “політико-економічну” та ”управлінську” проблему системи державного управління через необхідність урахування впливу політичних, економічних, соціально-культурних факторів на використання енергії людиною при прийнятті державно-управлінських рішень з питань енергозабезпечення та енерговикористання.

У вступі обґрунтовується актуальність теми, аналізується ступінь її наукової розробленості, визначаються мета і завдання, об’єкт, предмет та гіпотеза дослідження, характеризуються ступінь наукової новизни одержаних результатів, їх теоретичне та практичне значення, наведені дані щодо апробації дисертації й публікацій, у яких наведено результати дослідження.

У першому розділі –”Теорія та практика реалізації державної політики енергозбереження” –аналізується історичний досвід здійснення політики енергозбереження, яка проводилась в Україні з 1994 р., розкриваються проблеми державного управління у цій сфері, ступінь наукової розробленості теми, зміст категорійно-понятійного апарату та механізмів державного управління з реалізації політики енергозбереження, визначаються напрями, мета та завдання дослідження зважаючи на виявлені проблеми.

Вивчення досвіду реалізації політики енергозбереження свідчить про необхідність перегляду закладених у Законі України “Про енергозбереження” (1994 р.) теоретико-методологічних засад діяльності держави у цій сфері, які докладно висвітлені у роботах С.П.Денисюка, М.П.Ковалка, М.М.Кулика, М.В.Рапцуна, В.Е.Тонкаля та ін. Практика уникнення законодавчих норм прямої дії негативно вплинула на результативність політики, оскільки динаміка політико-економічних процесів зумовила кон’юнктурне коригування, а часто й кардинальну зміну цілей та інструментів державного управління через підзаконні акти органів виконавчої влади. Загальні підходи до реалізації політики енергозбереження, що орієнтувались на державне ініціювання, розподіл та фінансування енергозберігаючих заходів через відомства різного рівня сприяли широкому застосуванню контрольно-адміністративних заходів і відобразили небажання економічно зацікавити суб’єктів господарювання у підвищенні енергоефективності виробництва.

Необхідність зміни підходів до реалізації політики енергозбереження знайшла відображення у роботах українських фахівців (В.А.Жовтянський, М.М.Кулик, О.В.Новосельцев, Б.С.Стогній, Ю.І.Шульга), які наголошували на необхідності більш широкого застосування механізмів економічного стимулювання енергоефективності. Зарубіжні фахівці (публікації Міжнародного енергетичного агентства, Ф.Анандера, Б.Лапонша, Е.Уорелла) ще більше акцентують увагу на цій тезі та виділяють власну заінтересованість суб’єктів господарювання в енергоефективності як критерій застосування різних управлінських впливів. Актуальним питанням є зниження ролі контрольно-адміністративних механізмів та запровадження особливих систем управління енерговикористанням (енергетичний менеджмент, аудит, сертифікація) (І.А.Башмаков, В.А.Жовтянський, В.Т.Меркушов, А.В.Праховник, М.В.Рапцун, В.П.Розен, О.І.Соловей, Ю.І.Шульга).

Зазначається, що сьогодні політикою енергозбереження в Україні не враховуються потреби людини і суспільства в енергії, що відобразилось у загальній відсутності впливу держави на ці потреби. Водночас дану проблематику детально висвітлюють зарубіжні фахівці (публікації МЕА, А.Алмейди, Ф.Анандера, С.Мартішоу, Л.Шіпера), які показують вагомість суб’єктивного впливу людини, рівня її добробуту на обсяги енергоспоживання.

Утвердження ринкової економіки, конкуренція політико-економічних сил, дедалі більша відкритість влади та суб’єктивний вплив людини на рівень енерговикористання зумовлюють зміну методів і засобів державного управління у напрямі використання власної ініціативи суб’єктів господарювання та людини. Ця проблематика з погляду теорії державного управління досліджується у роботах Г.В.Атаманчука, В.Д.Бакуменка, В.Г.Бодрова, Д.М.Гвішіані, М.Мескона, Н.Р.Нижник, В.В.Тертички, Г.П.Щедровицького та ін.

Стосовно формування енергоефективної економіки відмінності у методології та механізмах державного управління можна пояснити різним розумінням змісту понятійного апарату, зокрема понять “енергозбереження” й “енергоефективності”, “раціональне” й “ефективне” використання паливно-енергетичних ресурсів. У розділі обґрунтовано необхідність розрізнення понять “енергозбереження” як цілеспрямованої діяльності, що супроводжує всі стадії енерговикористання, в результаті якої знижується потреба в ПЕР, та “енергоефективності” як властивості обладнання, технології, виробництва або систем загалом, що характеризує ступінь використання енергії на одиницю кінцевої продукції. Аргументовано доцільність розрізнення понять ”раціональне” (обґрунтованість способів та методів використання енергії для задоволення потреб людини, що зумовлюється суб’єктивністю людини), ”ефективне” (ефективність перетворення енергії, що визначається технологічним рівнем способів перетворення) та їх застосування як критерію розмежування управлінських впливів.

Нерозуміння суспільством та ОПР відмінностей у змісті згаданих дефініцій спотворює сутність та мету діяльності держави у цій сфері. Трактування “енергозбереження” як діяльності, що пов’язується з фізичним оперуванням “енергією” (ПЕР), її “збереженням” (формуванням запасів) чи “незбереженням” (продажем), зумовлює необхідність обмеження енергопостачання в разі виникнення кризи енергозабезпечення. Механізми та інструменти державного управління в такому разі можуть являти собою лише адміністративно-контрольні дії з регламентації та обмеження енерговикористання суб’єктами господарювання. При цьому застосовувані механізми не можуть впливати на енергоефективність окремого виробництва чи національної економіки загалом. Показано, що саме на таких принципах і здійснювалась політика енергозбереження в Україні протягом 1994-2004 рр.

У розділі обґрунтовується перехід до реалізації “політики енергоефективності”, яка спрямована на досягнення такого стану економіки, за якого зростаючі потреби суспільства будуть задовольнятися з мінімальними витратами енергії. При цьому застосовується методичний підхід, який передбачає розмежування двох складових енергоспоживання та змісту управлінських дій: щодо регулювання ”ефективного” використання ПЕР, коли можливе чітке визначення вимог до регулювання і управлінські дії можуть чітко регламентувати та контролювати систему, та щодо регулювання “раціонального” використання ПЕР, коли неможливе (або проблематичне) встановлення чітких вимог до регулювання і управління має припускати наявність деякого “самовільного руху” системи.

Показано, що такий “самовільний рух” суб’єктів господарювання чи цілих груп суспільства (сил впливу) має тенденцію до посилення його впливу на ефективність державних управлінських рішень у сфері енергоефективності, внаслідок чого виникає проблема використання інтересів сил впливу для цілей державного управління у цій сфері.

На основі наведеного аналізу змісту політики енергозбереження та запропонованих методичних підходів автором досліджуються стан і тенденції формування енергоефективної економіки країн ОЕСР, порівнюються механізми стимулювання енергоефективності в цих країнах, визначаються проблеми, які перешкоджають успішній реалізації політики в Україні.

Доведено необхідність проведення системного дослідження щодо вдосконалення механізмів державного управління у сфері енергоефективності, що зумовлено виявленими протиріччями між теорією та практикою державного управління, зокрема: неадекватністю теоретико-методологічних засад механізмів державного управління у цій сфері умовам децентралізації управління та утвердження ринкової економіки; неефективністю існуючих методів та інструментів регулювання діяльності підприємств й установ у цій сфері; невідповідністю програмування та планування управлінських дій сучасним суспільним динамічним процесам; недостатністю ресурсів та організаційно-методологічними проблемами в процесі реалізації комплексних програм.

За результатами комплексних теоретичних і практичних досліджень, порівняльного аналізу наукової літератури, законодавчих актів визначені найважливіші напрями подальших досліджень. Доведено необхідність урахування впливу “суб’єктивізму” ОПР і людини загалом на способи та напрями енерговикористання, наявності власних інтересів суб’єктів господарювання у цій сфері (“самовільний рух” об’єкта управління), динамічності процесів та умов реалізації державної політики, що потребує вдосконалення теоретико-методологічних засад механізмів державного управління у сфері енергоефективності, які б дали змогу врахувати фактори впливу (що не аналізувались до цього часу), удосконалення методів прийняття управлінських рішень та організаційно-інституційної основи механізмів державного управління формуванням енергоефективної економіки України.

У другому розділі –“Теоретико-методологічні засади державної політики енергоефективності” –розвиваються теоретико-методологічні засади механізмів державного управління в галузі енергоефективності, досліджуються місце та роль енергоефективності у системі забезпечення національної безпеки, зокрема в економічній, екологічній, енергетичній та соціальній сферах, визначаються мета державної політики та цілі окремих управлінських впливів у цій сфері. Досліджуються методи та інструменти регулювання і цільового програмування діяльності органів державного управління у цій сфері.

Проведений аналіз місця та ролі політики енергоефективності відображає її узгодженість з усіма основними напрямами уникнення загроз життєво важливим національним інтересам, закріпленим у Законі України “Про основи національної безпеки України” (2003 р.), а саме: зниження рівня тінізації; підвищення платоспроможності населення; поліпшення структури економіки та експортно-імпортних операцій, зумовлених імпортом значних обсягів енергоресурсів; покращання стану основних фондів економіки, систем життєзабезпечення; підвищення ефективності використання ПЕР, упровадження сучасних ресурсо- та енергозберігаючих технологій.

Більше того, зважаючи на загострення боротьби за наявні на світовому ринку ПЕР, формування енергоефективної економіки стає пріоритетним завданням системи державного управління щодо забезпечення суверенітету країни, її позиціювання як суб’єкта світових взаємовідносин, а не як об’єкта маніпуляцій та сировинного додатку до світової економіки.

Однак, незважаючи на це, ефективність практичної імплементації політики енергоефективності є недостатньою, що потребує вдосконалення механізмів державного управління у цій сфері, перегляду засобів, методів та інструментів державного впливу та нормативної регламентації реалізації політики органами державної влади. Аналіз шляхів удосконалення механізмів державного управління здійснювався у роботі на основі схеми використання досвіду людини, який відображає її здатність ставити цілі, застосовувати наявні та отримувати нові знання, організовувати свою майбутню діяльність з урахуванням досвіду, знань, норм поведінки та діяльності, що були накопичені та вироблені людиною в “минулому” в конкретному культурному середовищі (Г.П.Щедровицький). Застосування такого підходу до формування управлінських дій у досліджуваній сфері передбачає розробку механізмів:

•  формування програмних та проектних управлінських рішень у сфері енергоефективності, у тому числі в результаті запровадження в культуру суспільства нових норм поведінки та діяльності людини (світогляд, моральні норми, професійні навички, звички);
•  введення в діяльність системи управління засобів та процедур рефлексії управлінської діяльності, визначення проблем, пов’язаних з її здійсненням, “розвитку” знань з урахуванням динаміки зовнішнього політичного середовища та трансляції нових знань у діяльність системи управління;
•  забезпечення “постійності” політики енергоефективності, її інституційної пам’яті для “збереження” та використання здобутого досвіду і нових знань.

Результати дослідження цього розділу свідчать про необхідність розроблення механізмів державного управління для того, щоб справляти вплив на різні аспекти життєдіяльності суспільства. Зокрема. доведено, що рівень енергоспоживання економіки країни залежить від багатьох факторів, таких як економічна модель розвитку країни, географічні та кліматичні умови, стан основних фондів економіки. Окремо акцентується увага на підвищенні рівня енергоспоживання внаслідок економічного розвитку суспільства та зростання так званих “культурних” потреб людства, які переважно визначаються рівнем побутового повсякденного енерговикористання (побутові прилади, автомобілі тощо). Це створює підстави для усвідомленого впливу на ставлення людини до використання енергії та формування особливого енергозберігаючого світогляду.

Уведення в аналіз ціннісної структури суспільства щодо енерговикористання зумовлює потребу у врахуванні низки факторів впливу, які складним чином взаємодіють та визначають стан енергоефективності національної економіки. У розділі досліджено такі групи факторів (сфери), що визначають:

•  технічна –рівень енергетичної ефективності техніки, матеріалів, що застосовується в процесі задоволення потреб людини в енергії, товарах, послугах і відображається в енергетичних характеристиках обладнання;
•  структурна –інфраструктуру економіки, що зумовлюється кліматичними і географічними особливостя та основними фондами, створеними у процесі попереднього економічного розвитку і дістає вияв у структурі створення валового продукту за галузями промисловості;
•  управлінська –ефективність дій системи державного управління, методів, інструментів та механізмів державного управління і відображається у здатності системи управління використовувати власну ініціативу суспільних груп у конкретних умовах реалізації політики;
•  політико-економічна –рівень зацікавленості політичних та громадських організацій, суб’єктів господарювання, населення, органів державного управління в реалізації політики і відображається у ціновій політиці на енергію, вартості капіталу та обсягах інвестицій в енергоефективні технології;
•  соціально-культурна –способи та напрями споживання енергії для задоволення кінцевих потреб людини, базується на її ціннісній структурі і виявляється у звичках, практиці прийняття рішень.

У процесі дослідження обгрунтовано вплив зазначених факторів на енергозабезпечення економіки та задоволення суспільних потреб в енергії, раціональність та ефективність використання ПЕР національною економікою, тобто на її енергоефективність. Таким чином, метою державного управління є формування такого стану економічних відносин, за якого забезпечується раціональне та ефективне використання ПЕР, а метою механізмів державного управління –управління процесами формування енергоефективності національної економіки через регулювання факторів впливу.

У розділі звертається увага на необхідність удосконалення механізмів державного управління у сфері енергоефективності та теорії державного управління, у тому числі чіткого розмежування діяльності з “управління” та “керування” (Н.Р.Нижник) як діяльностей, що здійснюються різними методами (Г.П.Щедровицький), зокрема: діяльність з управління –це вплив на поведінку об’єкта, що самовільно рухається (об’єкт має власну траєкторію руху, яка не обумовлюється суб’єктом управління), з метою зміни його траєкторії у бажаному для суб’єкта напрямі; діяльність з керівництва –це вплив на параметри об’єкта через субординацію в рамках організаційної структури та відмову об’єкта від власних цілей та дій.

Таким чином, метою механізмів ”керування” має стати досягнення об’єктом управління встановлених кількісних показників, оскільки в цьому разі припускається можливість жорсткого регламентування його поведінки. Критерієм ефективності дії цих механізмів має стати рівень наближення до цільових значень, наприклад досягнення певного значення коефіцієнта корисної дії обладнання, теплоізоляційних властивостей огороджувальних конструкцій тощо. Метою механізмів “управління” має стати забезпечення позитивних тенденцій розвитку (напряму руху) об’єкта управління, оскільки існують його власні інтереси. Критерієм ефективності цих управлінських впливів має стати узгодженість цілей суб’єкта управління та інтересів об’єкта управління, наприклад зниження енергомісткості продукції через запровадження систем управління та організації виробництва (системи управління енерговикористанням) суб’єктами господарювання.

Для деталізації цілей управлінських впливів встановлено ієрархію потенціалів енергозбереження, яка залежить від урахування факторів впливу, обсягів залучених ресурсів та рівня впливу держави на економічні відносини:

•  ринковий потенціал –не вимагаються значні суспільні витрати, оскільки вважається, що споживачі самі заінтересовані в реалізації потенціалу. Витрати необхідні лише для підтримання ефективно діючих ринкових умов господарювання та поширення інформації;
•  економічний –необхідні додаткові суспільні витрати на стимулювання споживачів до здійснення енергозберігаючих заходів, які не є для них привабливими в певний час та в певних умовах. Витрати потрібні для акцентування суспільної уваги шляхом запровадження економічних механізмів стимулювання;
•  науково-технічний –потребує більших суспільних витрат (як і обґрунтування їх необхідності), оскільки витрати на реалізацію відомих заходів можуть значно переважати вигоду від їх впровадження (на певний час). Таким чином, суспільство може знати про наявну можливість та не використовувати її виходячи з критерію витрати/вигода;
•  стратегічний –існує потреба в значних витратах суспільства (у перспективі) як на розвиток фундаментальної науки, у тому числі з питань енерговикористання, так і на зміну структури економіки та способів використання енергії;
•  світоглядний –вимагає зміни основ суспільного розвитку, розуміння сутності енерговитрат та ефективності праці, поведінки людини, утвердження пріоритетності енергоефективності у діяльності людини.

Досягнення цілей політики передбачає чітку регламентацію діяльності органів державного управління. У розділі досліджено та обґрунтовано необхідність чіткого розмежування етапів діяльності у сфері енергоефективності як видів діяльностей, що здійснюються різними методами, засобами та інструментами. Запропонована модель графічного подання процесу реалізації політики енергоефективності (рис. 1).

F

c7������������������������������������������������������������������������������������ ������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������ ������������������������������������������������������������������������������������������������

Y

ca������������

Q

1. Издержки обращений торговых предприятий
2. по теме Алканы в формате ЕГЭ.html
3. 05~ 13.35 Политическая история СССР и РФ лс 18
4. Курсовая работа- Государственный служащий, его права, обязанности, ответственность
5. Страна затерянных душ ЧАСТЬ ПЕРВАЯ ПРОЗРЕНИЕ Глава первая На пути к свету На крутом поворо
6. Теории и концепции ноосферы
7. Тема -Основні галузі туризму
8. задание 2. Вариант 1
9. криминологов членов Совета по Законодательству при Президенте РФ
10.  ПОНЯТИЕ ФОРМЫ И ПРИНЦИПЫ ГОСУДАРСТВЕННОГО УСТРОЙСТВА
11. Крылатые выражения и пословицы
12. тема а Периферические нервы Ответы-1бвг 2ад 2.
13. Дело в том что обычно люди редко когда общаются по смс в основном короткие сообщения используются для того
14. управленческих и правовых дисциплин НЕГОСУДАРСТВЕННЫЕ СТРУКТУРЫ УПРАВЛЕНИЯ Программа курса
15. ЛЕКЦІЯ 11 УКРАЇНА В ПЕРІОД ЗАГОСТРЕННЯ КРИЗИ РАДЯНСЬКОЇ СИСТЕМИ19641985рр
16. Метрополь арх Вальконт
17. Разработка тура Мистическая Великобритания
18.  Местный эвакуационный пункт МЭП- предназначение и задачи
19. Обязанности работодателя и работников в области охраны труда
20. 6 млн чел Хабаровский край является промышленной сердцевиной Дальнего Востока и Забайкалья

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе