Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
48
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ
БОНДАР СЕРГІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ
УДК 616.5:615.9:616.517:616.5-00/.-002:616-092
СОРБЦІЙНА ТЕРАПІЯ ТЯЖКИХ ТА
ХРОНІЧНИХ РОЗПОВСЮДЖЕНИХ ДЕРМАТОЗІВ
14.01.20 –шкірні та венеричні хвороби
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора медичних наук
Київ 2007
Дисертація є рукопис.
Робота виконана в Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова, МОЗ України.
Науковий консультант: доктор медичних наук, професор Ляшенко Іван Никифорович, Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, професор кафедри шкірних та венеричних хвороб
Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Федотов Валерій Павлович, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, професор кафедри шкірних та венеричних хвороб
доктор медичних наук, професор Романенко Всеволод Миколайович, Донецький державний медичний університет ім. М.Горького МОЗ України, професор кафедри шкірних та венеричних хвороб
доктор медичних наук, професор Дудченко Микола Олексійович, Вищий державний навчальний заклад України „Українська медична стоматологічна академія”, завідувач кафедри шкірних та венеричних хвороб
Провідна установа: Інститут дерматології та венерології АМН України, м. Харків
захист дисертації відбудеться 3 травня 2007 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.003.02 у Національному медичному університеті ім. О.О.Богомольця за адресою: 01023, м. Київ, вул. Шовковична, 39/1, Центральна міська клінічна лікарня, корпус 2.
З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця (03057, м. Київ-57, вул. Зоологічна, 3).
Автореферат розісланий 28 березня 2007 р.
Вчений секретар спеціалізованої
вченої ради, доктор медичних
наук, професор Свирид С.Г.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ.
Актуальність теми. В Україні в 1990-2001 рр. зареєстрований ріст захворюваності на хвороби шкіри та підшкірної клітковини на 15,1% (Мавров И.И. и соавт., 2003). Серед дерматозів, які характеризуються хронічним клінічним перебігом з періодами загострень та ремісій, провідне місце посідають псоріаз, акантолітична пухирчатка та алергодерматози (екзема, атопічний дерматит) ( Проценко Т.В., 1998; Андрашко Ю.В., Коляденко В.Г., 1999; Глухенький Б.Т. и соавт., 1999; Святенко Т.В., Федотов В.П., 2000; Калюжная Л.Д., 2002; Коляденко В.Г., Федорич П.В., 2002; Кутасевич Я.Ф., 2002; Притуло О.О., 2003; Costello P. et аl., 2000, Gianni L.M., et al., 2001).
В зв'язку із зростанням захворюваності, ускладненням перебігу, збільшенням випадків інвалідизації аж до летального кінця проблема тяжких та хронічних розповсюджених дерматозів набула особливої актуальності. Високий рівень захворюваності на ці дерматози серед населення України, в тому числі у дітей, тенденція до збільшення чисельності тяжких клінічних форм, зокрема дисемінація шкірної висипки, а також скорочення терміну ремісій та низький показник одужання створюють проблему тяжких та хронічних розповсюджених дерматозів однією з провідних в сучасній дерматології (Скрипкин Ю.К. и соавт., 1995, Суворова К.Н., 1998; Глухенький Б.Т. и соавт., 2001; Романенко В.Н. и соавт., 2001, Калюжна Л.Д., та співавт., 2002; Мавров И.И. и соавт., 1999, 2003; Lever W., 1996; Leung D., 1999; Barker J.N., 2001).
Крім того, не до кінця з'ясовані питання етіології та патогенезу тяжких та хронічних розповсюджених дерматозів, а також мінливість їх клінічних проявів, обумовлених зміною імунобіологічної реактивності організму хворих, що суттєво впливає на недостатню ефективність низки методів та засобів, які традиційно застосовують для лікування цих захворювань. Для клінічного перебігу хронічних розповсюджених дерматозів характерна послідовна зміна клініко-морфологічних форм, що віддзеркалюють ступінь вираженності запалення. Результати досліджень, проведених за останні десятиріччя в області імунології, генетики, ультраструктури шкіри та її придатків, біохімії та інш., дають підставу вважати, що різні клінічні форми цих дерматозів є патологічним процесом з патогенетичним механізмом переважно нейро-імунноалергічного, автоімунного, обмінно-ендокринного ґенезу, генетичною схильністю. Виявлені порушення обумовлюють необхідність пошуку патогенетично обґрунтованих методів лікування тяжких та хронічних розповсюджених дерматозів (Коляденко В.Г та співавт., 1999,2003; Глухенький Б.Т. и соавт., 2001; Романенко В.Н., и соавт., 2001; Притуло О.А., 2002; Чернишов П.В., та співавт., 2002; Калюжная Л.Д., 2003; Giannеtli A., 1999; Santi C.G. et al., 2001).
Певної уваги в умовах зміни природного ендоекологічного балансу організму заслуговує з'ясування ролі ендогенної інтоксикації (ЕІ) в механізмі патогенезу дерматозів, її зв'язків з показниками запалення, перекисного окислення ліпідів, імунологічним станом і цитохімічною ферментативною активністю. В теперішній час термін "ендогенна інтоксикація" розглядають в рівень з такими універсальними біологічними реакціями, як запалення, стрес, алергія. ЕІ розглядається як неспецифічний синдром, що виникає в результаті підвищеного розпаду тканин, посилення катаболізму, недостатності процесів інактивації ендогенних токсинів, зниження функціональної активності природних детоксикуючих систем, дисбалансу в системі утворення і виведення токсичних метаболітів, активації ферментативного процесу розкладання білків (протеолізу), активації вільнорадикальних процесів перекисного окислення ліпідів мембран клітин і внутрішньоклітинних структур при неповноцінній роботі антиоксидантних систем, посиленого утворення циркулюючих імунних комплексів тощо (Лившиц В.М., Сидельникова В.И., 2000; Малахова М.Я., 2000). При різних патологіях ЕІ обтяжує перебіг основного захворювання і сприяє проявам резистентності до проведеної терапії. Клініцисти вважають, що лікування захворювання не буде ефективним, якщо не зняти блок з клітинних мембран, тобто, першим етапом терапії повинне бути об'єктивне визначення ступеня ЕІ та "біохімічна санація" організму. ЕІ є однією з причин фармакорезистентності (Симбирцев С.А., Беляков Н.А., 1994; Бурмакова Л.М. и соавт., 1999).
Разом з тим рівень теоретичних і практичних досягнень сучасної фармакології дозволяє розробляти вдосконалені підходи до комплексної терапії псоріазу, акантолітичної пухирчатки та алергодерматозів. Підсумовуючи вищенаведені дані, в зв'язку із створеною несприятливою екологічною ситуацією та зростанням розповсюдженості хронічних дерматозів, в останні роки велика увага приділяється методам ендоекологічної реабілітації та корекції. Вони є єдиним напрямком з хибного кола що утворилося, а також є сучасним, адекватним лікуванням, перспективним напрямком лікувально-профілактичної допомоги даній категорії хворих на всіх етапах терапевтичних заходів (поліклініка, стаціонар, санаторій). Одним з методів, який входить до багатьох методик ендоекологічної реабілітації та корекції, є ентеросорбційна терапія (Беляков Н.А., 1991; Глухенький Б.Т. и соавт., 1997; Петрусенко Е,А., и соавт., 1997; Андрейчин М.А., та співавт., 1998; Николаев В.Г., 1999; Труніна Т.І., 1999, 2004; Пегано Д., 2001).
Отже, розроблення, обґрунтування клінічної ефективності та впровадження комплексного патогенетично обґрунтованого методу ендоекологічної ентеросорбційної реабілітації та корекції хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози є достатньо актуальним і перспективним для широкого застосування в практику комплексної системи лікувально-профілактичних заходів охорони здоров'я. А саме розробка комплексного сорбційного методу, який би був спрямованим на підвищення ефективності лікування і сприяв скороченню строків терапії пацієнтів в стаціонарі та подовжував клінічні ремісії дерматозів.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в рамках наукової тематики кафедри шкірних та венеричних хвороб Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова "Удосконалення діагностики, лікування, епідеміології та профілактики важких хронічних дерматозів та захворювань, що передаються статевим шляхом" (№ державної реєстрації 0101V 007600).
Здобувачем самостійно виконано фрагмент НДР "Нові патогенетично обґрунтовані підходи до діагностики та терапії хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози".
Мета дослідження. Удосконалити методи лікування хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози шляхом розробки комплексного ефективного методу ендоекологічної ентеросорбційної терапії хворих на псоріаз, атопічний дерматит, акантолітичну пухирчатку з урахуванням результатів поглибленого дослідження ендотоксикозу з приєднанням біокоригуючого препарату силікс.
Задачі дослідження.
1. Провести поглиблене клініко-лабораторне обстеження 260 хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози (псоріаз - 134, атопічний дерматит - 55, акантолітична пухирчатка - 71).
. Визначити рівень ендотоксикозу за допомогою методів визначення пептидів середньої молекулярної маси (ПСММ), показника сорбційної здатності еритроцитів (СЗЕ) в крові хворих, обґрунтувати їх роль в патогенезі тяжких та хронічних розповсюджених дерматозів та динаміку в процесі комплексної ендоекологічної терапії силіксом.
. Провести визначення показників запалення за допомогою методу сигма-ШОЕ (показника електроседиментаційного потенціалу) при хронічних дерматозах та динаміки патологічного процесу при комплексному ендоекологічному лікуванні з приєднанням біокоригуючого ентеросорбенту силіксу у хворих на ці дерматози.
. Провести з'ясування змін показників антиоксидантної системи і перекисного окислення ліпідів (прооксидантно-антиоксидантних систем) в сироватці крові та еритроцитах у хворих на хронічні дерматози в процесі комплексної ендоекологічної терапії силіксом.
. Вивчити стан гуморального та клітинного імунітету за допомогою визначення рівнів циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) і імуноглобулінів А, М, G, Е, кількості Т-лімфоцитів, їх бласттрансформації (РБТЛ) та В-лімфоцитів, динаміка цих інформаційно-індексних показників в процесі комплексної ендоекологічної реабілітації та корекції з приєднанням біокоригуючого препарату силіксу.
. У хворих на хронічні розповсюджені дерматози визначити цитохімічну активність ферментів мієлопероксидази (МПО), сукцинатдегідрогенази (СДГ), лужної і кислої фосфатаз (ЛФ, КФ) та їх динаміку в процесі комплексної ендоекологічної терапії силіксом.
. Провести з'ясування кореляційної залежності між рівнем ендотоксикозу та інформаційно-індексними показниками, які свідчать про порушення стану ендоекологічної безпеки організму у хворих на псоріаз, атопічний дерматит та акантолітичну пухирчатку: запалення, перекисного окислення ліпідів, імунологічними показниками, порушенням ферментативної активності.
. Розробити комбінований метод ендоекологічної реабілітації та корекції хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози з приєднанням біокоригуючого ентеросорбенту силіксу із урахуванням його можливості коригувати порушення стану ендоекологічної безпеки організму хворих, а саме, показники ендотоксикозу, запалення, перекисного окислення ліпідів, імунного статусу, ферментативної активності і обмінних процесів.
Об'єкт дослідження. Стан синдрому ендотоксикозу, процесів запалення, прооксидантно-антиоксидантних систем, процесів імунологічної реактивності та цитохімічної ферментативної активності в різні періоди перебігу псоріазу, атопічного дерматиту, акантолітичної пухирчатки та в процесі комплексної ендоекологічної терапії з приєднанням біокоригуючого ентеросорбенту силіксу.
Предмет дослідження.
Розробка нових засобів комплексної еферентної терапії хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози (псоріаз, атопічний дерматит, акантолітична пухирчатка).
Методи дослідження:
- клінічний: анамнестичний, безпосередньо клінічного спостереження та динамічного нагляду, контроль ефективності лікування.
- біохімічний: дослідження крові (пептиди середньої молекулярної маси, сорбційна здатність еритроцитів, показник сигма-ШОЕ (електроседиментаційний потенціал), гідроперекиси ліпідів, малоновий діальдегід, супероксиддисмутаза).
- імунологічний: визначення рівнів циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) і імуноглобулінів А, М, G, Е, кількості Т- та В-лімфоцитів, показника реакції бласттрансформації лімфоцитів (РБТЛ).
- цитохімічний: визначення в лейкоцитах периферичної крові активності ферментів (мієлопероксидази, сукцинатдегідрогенази, кислої фосфатази, лужної фосфатази).
- лабораторний загальноклінічний: дослідження крові, сечі, мазок-відбиток на акантолітичні клітини.
- статистичний: варіаційний, кореляційний аналіз.
Наукова новизна отриманих результатів.
Шляхом комплексного клініко-лабораторного дослідження встановлено і доведено у хворих на псоріаз, атопічний дерматит, акантолітичну пухирчатку наявність порушення стану ендоекологічної безпеки організму, певними складовими якого є синдром ендогенної інтоксикації, порушення стану антиоксидантно-прооксидантної рівноваги, імунної реактивності, цитохімічної активності ферментів.
Вперше встановлені тісні прямо пропорційні та обернено пропорційні кореляційні зв’язки показників сигма-ШОЕ (електроседиментаційного потенціалу), проооксидантно-антиоксидантних систем (гідропероксидів ліпідів, малонового даільдегіду, активності супероксиддисмутази), цитохімічної ферментативної активності (окислювально-відновних, енергетичних та гідролітичних лізосомальних ферментів) з показниками ендогенної інтоксикації (вмісту ПСММ і СЗЕ), ці показники можуть служити додатковими діагностичними критеріями, що відтворюють глибину ендоінтоксикаційного синдрому і зміни адаптаційно-компенсаторних механізмів у хворих в патогенезі хронічних розповсюджених дерматозів.
Обґрунтовано за результатами клініко-лабораторних досліджень, що показник електроседиментаційного потенціалу може служити додатковим діагностичним критерієм для розпізнавання мінімального ступеня активності запалення при тяжких та хронічних розповсюджених дерматозах, для визначення прогресування, стабілізації, контролю ефективності лікування патологічного процесу у хворих на псоріаз, атопічний дерматит, акантолітичну пухирчатку.
Вперше доведено, що однією з причин підвищення показника електроседиментаційного потенціалу у хворих на псоріаз, атопічний дерматит, акантолітичну пухирчатку є зниження (падіння) електричного потенціалу мембран еритроцитів, яке не тільки залежить від концентрації циркулюючих імунних комплексів в крові хворих, а також пов’язане з інтенсифікацією процесів перекисного окислення ліпідів в сироватці крові та зниженням активності систем антиоксидантного захисту.
Обґрунтовано, враховуючи доведені тісні прямо пропорційні та обернено пропорційні кореляційні зв’язки показників клітинної та гуморальної ланок імунітету з показниками вмісту ПСММ, СЗЕ, електроседиментаційного потенціалу, що виявлені відхилення в цих показниках імунної реактивності слід враховувати як додаткові патогенетичні інформаційно-індексні критерії для оцінки клінічної ефективності методу комплексної терапії з приєднанням біокоригуючого препарату силіксу у хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози.
Розроблено оригінальний комплексний ефективний метод ендоекологічної ентеросорбційної терапії хворих на псоріаз, атопічний дерматит, акантолітичну пухирчатку з урахуванням результатів поглибленого дослідження ендотоксикозу з приєднанням біокоригуючого препарату силікс.
Практичне значення отриманих результатів.
Впроваджено розроблений комплексний ефективний метод реабілітації та корекції порушеного стану ендоекологічної безпеки організму хворих на псоріаз, атопічний дерматит, акантолітичну пухирчатку з приєднанням біокоригуючого ентеросорбенту силіксу, який суттєво скорочує строки терапії пацієнтів в стаціонарі і подовжує клінічні ремісії дерматозів.
Визначена ефективність клінічного застосування біокоригуючого препарату силікс: "Спосіб комплексного лікування хворих на псоріаз" (Патент України № 56745А), "Спосіб комплексного лікування хворих на акантолітичну пухирчатку" (Патент України № 66471А), "Спосіб комплексного лікування хворих на нейродерміт" (Патент України № 71140А).
Впровадження результатів дослідження в практику. Спосіб комплексного лікування хворих на псоріаз, атопічний дерматит, акантолітичну пухирчатку із застосування біокоригуючого препарату силіксу впроваджено у клінічну практику для досягнення медико-соціальної реабілітації хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози при наданні дерматологічної допомоги населенню.
Результати клініко-лабораторних досліджень впроваджено у навчальний процес по кафедрах шкірних та венеричних хвороб, патологічної фізіології, біохімії, фармакології з курсом клінічної фармакології Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, а також на кафедрах дерматології та венерології з курсом СНІДу Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (м. Київ), Дніпропетровської державної медичної академії, Луганського державного медичного університету та в роботу міських і обласних шкірно-венерологічних диспансерів України.
Особистий внесок здобувача. Автором особисто розроблено концептуальну модель програми дослідження, визначена його мета та завдання, методологічні принципи та методичні підходи до їх проблемно-цільового вирішення, виконано збір первинного матеріалу щодо вивчення поширення тяжких та хронічних розповсюджених дерматозів (псоріазу, атопічного дерматиту, акантолітичної пухирчатки), особливостей їх клінічного перебігу і клінічну трактовку лабораторних результатів щодо стану синдрому ендогенної інтоксикації, процесів запалення, прооксидантно-антиоксидантних систем, імунологічної реактивності та ферментативної активності в клітинах крові та обґрунтування змін цих інформаційно-індексних показників в патогенезі дерматозів, виконано узагальнення результатів, їх статистичну обробку та визначення ефективності клінічного застосування біокоригуючого препарату силіксу з обґрунтуванням критеріїв оцінки загальної клінічної ефективності, власного дезинтоксикаційного, імуномоделюючого та антиоксидантного ефектів.
У публікаціях по темі дисертації, які підготовлені у співавторстві, дисертанту належить ідеї наукового обґрунтування критеріїв, конкретних лабораторно-діагностичних алгоритмів, методики оцінки ефективності комплексного лікування хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози з приєднанням біокоригуючого високоактивного ентеросорбенту силіксу.
Дисертантом самостійно сформульовані висновки та практичні рекомендації, проведено апробацію, впровадження та підготовку до публікації тез доповідей, статей щодо результатів дослідження, заявок на винаходи та корисні моделі.
Здобувачем у дисертації не були використані ідеї або розробки, що належать співавторам, разом з якими опубліковані наукові праці.
Апробація результатів дисертації.
Матеріали дисертації було представлено і обговорено на VІ з'їзді дерматовенерологів України (Харків, 1992р.), на І Подільській науково-практичній конференції гастроентерологів і дерматологів "Нове у діагностиці та лікуванні захворювань органів травлення та шкіри" (Вінниця, 1993р.), на І з'їзді фтизіатрів та пульмонологів України (Вінниця, 1993р.), на XI об'єднаній науково-медико-технічній конференції з міжнародною участю (Вінниця-Київ, 1993р.), на науково-практичній конференції "Новый сорбент широкого диапазона действия "Полисорб" и его медицинское применение" (Пермь, 1994г.), на науково-практичній конференції "Еферентні методи лікування в сучасній медичній практиці" (Вінниця, 1996р.), на ІІ Українській науковій конференції з міжнародною участю "Актуальні проблеми клінічної фармакології" (Вінниця, 1998р.), на науково-практичній конференції "Сучасні позиції дерматовенерології" (Вінниця, 1999р.), на науково-практичній конференції "Сучасні проблеми дерматовенерології " (Чернівці, 1999р.), на науковій конференції "Застосування в медичній практиці лікувальних препаратів (полісорб, силлард, силікс, оксил та інші) на основі високодисперсного кремнезему та механізми їх дії" (Вінниця, 1999р.), на VІІ з'їзді дерматовенерологів України (Київ, 1999р.), на засіданнях Вінницького і Житомирського обласних наукових товариств дерматовенерологів (Вінниця-Житомир, 1998, 1999, 2001, 2004, 2005 р.р.), на ІІ Українському конгресі з дерматокосметології (Донецьк, 2001р.), на І з'їзді алергологів України (Київ, 2002р.), "Косметологія –складова дерматології" (Київ, 2003р.), Всеукраїнській із міжнародною участю науково-практичній конференції "Клініка і лікування шкірних і статевих захворювань з урахуванням діяльності шлунково-кишкового тракту" (Київ, 2004р.), І (VІІІ) з'їзді Української асоціації лікарів –дерматовенерологів і косметологів із міжнародною участю (Київ, 2005р.).
Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 43 друкованих праці: статей у фахових наукових виданнях, рекомендованих Президією ВАК України –, статей в наукових журналах –, 19 тез доповідей у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій та з'їздів, 3 патенти України на винахід: "Спосіб комплексного лікування хворих на псоріаз".(2003), "Спосіб комплексного лікування хворих на акантолітичну пухирчатку".(2004), "Спосіб комплексного лікування хворих на нейродерміт".(2004), пам'ятка для дерматовенеролога "Силікс –кращий препарат еферентної терапії " (Київ, 2005р.).
Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 457 сторінках комп'ютерного тексту і складається зі вступу, аналітичного огляду літератури, опису матеріалів і методів дослідження, 4 розділів власних досліджень, аналізу і обговорення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел. Бібліографічний список містить 702 джерела, з них 521 роботи авторів України та СНД, 181 –далекого зарубіжжя. Робота містить 123 таблиці.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріали і методи дослідження.
Для досягнення мети обстежено в умовах стаціонарів Вінницького обласного клінічного шкірно-венерологічного диспансеру та дерматологічного відділення вузлової залізничної лікарні (ст. Вінниця) в динаміці до і після комплексного лікування 260 хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози (134 хворих на псоріаз, 55 хворих на атопічний дерматит та 71 хворого на акантолітичну пухирчатку). Усім пацієнтам було проведено ретельне клініко-лабораторне обстеження (біохімічні, імунологічні, цитохімічні та лабораторні загальноклінічні методи), яке проводилося як при встановлені діагнозу, так і при подальшому диспансерному спостереженні.
Хворим на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози з метою визначення ступеню ендогенної інтоксикації проводилося дослідження пептидів середньої молекулярної маси в плазмі крові за методом Н.И. Габриэлян и соавт. (1984), показника сорбційної здатності еритроцитів за методом А.А. Тогайбаева и соавт. (1988). Показник сигма-ШОЕ (електроседиментаційного потенціалу) крові визначали по Вестергрену за методом Т.Д. Никулы и соавт. (1988). Для оцінки стану прооксидантно-антиоксидантних систем визначали: вміст гідроперекисів ліпідів способом екстракції їх із плазми крові сумішшю гептан-ізопропанол за методом В.Г. Гаврилова, М.И. Мишкорудной (1983); вміст малонового діальдегіду в плазмі крові по реакції з 0,5% розчином тіобарбітурової кислоти за методом И.Д. Стальной, Т.Г. Гаришвили (1977) з наступною фотометрією надосадової рідини при довжині хвилі 540 нм на спектрофотометрі; дослідження активності супероксиддисмутази в еритроцитах проводили за допомогою спектрофотометричного методу, який ґрунтується на визначенні ступеня гальмування реакції окислення кверцетина за методом В.А. Костюка и соавт.(1990). Для оцінки стану імунної реактивності у хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози за показниками клітинної та гуморальної ланок імунітету визначали: кількість Т-лімфоцитів за допомогою цитологічного методу спонтанного Е-розеткоутворення (Е-РУК) з еритроцитами барана за Jondal et al. (1972); кількість В-лімфоцитів за допомогою цитологічного методу спонтанного та комплексного розеткоутворення (ЕАС-РУК) за методом Dolen (1970); показник бласттрансформації лімфоцитів крові оцінювали по їх відповіді на мітоген ФГА, за методом Р.В. Петрова и соавт. (1984); вміст циркулюючих імунних комплексів за методом V. Haskоva et al. (1977) в модифікації Ю.А. Гриневича, А.Н. Алфёрова (1981); кількість імуноглобулінів А, М та G у сироватці крові за методом радіальної імунодифузії по С. Mancini et al. (1965); рівень загального імуноглобуліну Е в сироватці крові пацієнтів шляхом імуноферментної тест-системи з моноклональними антитілами. З метою вивчення ферментативних процесів у 260 хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози визначали: активність ферменту мієлопероксидази в клітинах крові цитохімічним бензидин-сафраніновим методом Грахем-Кнолла, активність ферменту сукцинатдегідрогенази –методом Нахласа и соавт. в модифікації Гваглина- Хейхо, активність ферменту лужної фосфатази –кальцій-кобальтовим методом Гомори та активність ферменту кислої фосфатази - кальцій-кобальтовим методом Гомори (Кост Е.А., 1975). Усім хворим у динаміці спостереження проводились загальноклінічні лабораторні методи (загальний аналіз крові, сечі, аналіз крові на цукор, серологічні реакції на сифіліс, протеїнограму з розподілом фракцій білка (альбуміни, б-глобуліни, б-глобуліни, в-глобуліни, г-глобуліни) методом електрофорезу, дослідження рівня холестерину, загальних ліпідів, тригліцеридів, в-ліпопротеїдів в крові). Хворим на акантолітичну пухирчатку також проводилося дослідження мазків –відбитків з дна ерозій на акантолітичні клітини Тцанка, визначення вмісту хлориду натрію в сечі за добу по Мору. Контрольну групу складали 20 умовно здорових людей (10 чоловіків і 10 жінок), в яких були досліджені та вивчені аналогічні вищезгадані загальноклінічні та спеціальні біохімічні, імунологічні та цитохімічні показники. Отримані показники проаналізовані в залежності від статі, віку, тривалості захворювання та площі ураження у хворих на псоріаз, атопічний дерматит та акантолітичну пухирчатку в дослідній і порівняльній групах обстежуваних пацієнтів до та після комплексної ендоекологічної терапії.
При проведенні аналізу отриманих даних використовувалися стандартні статистичні критерії і методи оцінки. Статистична обробка отриманого цифрового матеріалу здійснювалась на персональному комп'ютері за програмою Microsoft Excel 7.0 методом варіаційної статистики. Обчислювали значення середньої арифметичної (М), середнього квадратичного відхилення (у) помилки визначення середнього квадратичного (m). Рівень вірогідності розходжень (Р) між порівнювальними групами визначали за допомогою параметричного t-критерію Ст'юдента, кореляційний аналіз проводився за допомогою критерію рангової кореляції Спірмена з обчисленням коефіцієнта кореляції (r).
Результати досліджень та їх обговорення.
Нами проведено обстеження, лікування та диспансерне спостереження 134 хворих на псоріаз, 55 хворих на атопічний дерматит та 71 хворого на акантолітичну пухирчатку. Всього 260 хворих.
Із них у 3 хворих діагностована обмежена форма псоріазу, у 131 –розповсюджена. Чоловіків було 90, жінок –. Прогресуюча стадія –у 116 (86,6%), стаціонарна –у 17 (12,6%), регресуюча –у 1 (0,8%) пацієнта. У 131 хворого загострення псоріазу наставало восени та взимку, у 3 –весною та літом. Вік хворих від 13 до 78 років. Міських мешканців було 91, сільських –. У 25 (18,6%) хворих виявлена спадкова схильність. У 12 (8,96%) пацієнтів діагностована псоріатична еритродермія і у 19 (14,2%) – псоріатична артропатія.
В результаті проведеного аналізу анамнестичних даних і клінічної характеристики досліджених хворих на псоріаз можливо зробити наступні висновки: серед наших обстежених хворих переважає розповсюджена форма; більше половини обстежених хворих (79%), це люди активного працездатного віку; частіше хворіють міські мешканці; серед досліджених переважали пацієнти з тривалістю хвороби понад 10 років; починалось захворювання в основному у віці до 40 років; спадковий чинник мав значення у незначної групи хворих (18,6%) на псоріаз; часто причиною виникнення та загострення псоріатичного процесу був перенесений нервово-психічний стрес, напружена розумова праця з негативним впливом психоемоційного характеру та перенесена гостра респіраторно-вірусна інфекція і грип; серед хворих на псоріаз жінок причиною загострення дерматозу була вагітність; в 25% хворих на псоріаз у вогнищах ураження відмічався свербіж; крім основного захворювання в 25% хворих встановлена супутня патологія; при характеристиці показників вмісту білка та його фракцій в крові хворих на псоріаз виявлена гіпоальбумінемія з гіперглобулінемією, яка обумовлена підвищенням фракцій гама-глобулінів.
Нами у 21 хворого діагностована обмежена форма атопічного дерматиту (АД), у 34 –дифузна. Хворих чоловічої статі було 22, жінок –. Вік хворих від 7 до 52 років. Із 55 хворих 45 молодше 30 років. Міських мешканців було 46, сільських –. Генетична детермінованість процесу виявлена у 29 (52,7%) хворих на АД. Загострення виникали в осінньо-зимовий період у 76% хворих, позасезонні рецидиви –у 21%, рецидиви виникали влітку –у 3%.
Аналіз анамнестичних та клініко-лабораторних даних досліджуваних хворих на АД дає підставу зробити наступні висновки: серед хворих на АД переважає дифузна форма; за перебігом у пацієнтів переважає еритематозно-сквамозна з ліхеніфікацією та еритематозно-сквамозна форми АД; захворюваність на АД знаходиться в зворотній кореляції з віком хворих; 82% хворих це пацієнти молодше 30 років; частіше хворіли міські мешканці; основний контингент обстежених хворих на АД –учні, студенти, службовці; серед спостережених переважали пацієнти з тривалістю захворювання понад 5 років; починалось захворювання в основному у віці до 12 років (пубертатного періоду); спадковий фактор мав значення у більшої частки (52,7%) хворих; часто причиною виникнення та загострення АД були аліментарні чинники, в тому числі штучне вигодовування, і психоемоційні стреси та негативні емоції. Крім основного захворювання, в 65% хворих встановлена супутня патологія; поєднання шкірної і респіраторної атопії спостерігалось у 44% хворих, а повна атопічна тріада виявлена в 11% хворих; при характеристиці загальних аналізів крові у хворих на АД виявлена еозинофілія, гіпоальбумінемія з гіперглобулінемією, яка обумовлена підвищенням фракцій альфа-1 та бета-глобулінів.
Нами у 71 хворого діагностована справжня акантолітичну пухирчатка, у 6 із них –себорейна. Чоловіків було 30, жінок –. Вік хворих від 25 до 73 років. Із 71 хворого на акантолітичну пухирчатку (АП) 55 старші 50 років. Міських мешканців було 31, сільських –. Первинне ураження локалізувалось на слизовій оболонці порожнини рота у 43 (60,6%) пацієнтів, а у решти первинно уражалась шкіра.
В результаті проведеного аналізу анамнестичних даних і клініко-лабораторної характеристики досліджених хворих на АП можливо зробити наступні висновки: серед хворих переважає вульгарна форма дерматозу; захворюваність АП знаходиться в прямій кореляції з віком хворих; 78% хворих це пацієнти старше 50 років; частіше хворіють сільські мешканці; серед доглянутих переважали пацієнти з тривалістю хвороби до 3 місяців; починалось захворювання у більшої частки хворих у віці понад 50 років та первинно локалізувалось ураження у 60,6% пацієнтів на слизовій оболонці порожнини рота; частіше з виявлених причин виникнення та загострення АП був нервово-психічний стрес та перевантаження; у більшої частини хворих площа ураження складала до 10% шкірного покриву та слизових оболонок; крім основного захворювання в 23% хворих встановлена супутня патологія; при характеристиці показників вмісту білка та його фракцій в крові хворих на АП виявлена гіпоальбумінемія з гіперглобулінемією, яка обумовлена підвищенням фракції гама-глобулінів.
Нами проведено дослідження та аналіз деяких інформаційно-індексних показників, що характеризували порушений стан ендоекологічної безпеки організму у хворих на псоріаз, атопічний дерматит, акантолітичну пухирчатку до комплексного ендоекологічного лікування та контрольної групи (табл. 1).
Таблиця 1
Інформаційно-індексні показники порушеного стану ендоекологічної безпеки організму у хворих на псоріаз, атопічний дерматит, акантолітичну пухирчатку до комплексного ендоекологічного лікування та контрольної групи
|
Об'єкт дослідження Інформаційно- індексні показники |
Хворі на псоріаз n = 134 |
Хворі на атопічний дерматит n = 55 |
Хворі на акантолітичну пухирчатку n = 71 |
Контрольна група n = 20 |
|
1. ПСММ (ум.од.) |
0,426 ± 0,012 |
,335 ± 0,007 |
,473 ± 0,012 |
,240 ± 0,011 |
|
2. СЗЕ (%) |
64,3 ± 1,3 |
,8 ± 1,1 |
,9 ± 0,9 |
,2 ± 1,2 |
|
3. сигма-ШОЕ (ЕСП) (мм) |
217,2 ± 9,6 |
,8 ± 9,5 |
,5 ± 7,8 |
,2 ± 10,2 |
|
4. ГП ліпідів (од. екст. / мл) |
3,57 ± 0,11 |
,86 ± 0,10 |
,87 ± 0,09 |
,56 ± 0,20 |
|
5. МДА (мкм/л) |
7,72 ± 0,14 |
,31 ± 0,12 |
,99 ± 0,14 |
,99 ± 0,20 |
|
6. СОД (мкг/мл) |
8,5 ± 0,7 |
,4 ± 0,95 |
,5 ± 1,0 |
,1 ± 1,1 |
|
7. Т-лімфоцити % 10/мм |
,1 ± 0,6 ,684 ± 0,01 |
,3 ± 0,8 ,720 ± 0,01 |
,7 ± 0,7 ,629 ± 0,01 |
,2 ± 1,2 ,995 ± 0,02 |
|
8. В-лімфоцити % 10/мм |
,9 ± 0,4* ,339 ± 0,01 |
,5 ± 0,8* ,349 ± 0,01 |
,8 ± 0,6* ,338 ± 0,01 |
,2 ± 0,6* ,328 ± 0,01 |
|
9. РБТЛ (%) |
32,2 ± 0,9 |
,6 ± 1,1 |
,9 ± 0,9 |
,3 ± 2,7 |
|
10. ЦІК (ум.од.) |
194,0 ± 6,1 |
,0 ± 4,2 |
,0 ± 4,1 |
,0 ±5,2 |
|
11. Іg А (г/л) |
2,63 ± 0,06 |
,68 ± 0,06 |
,84 ± 0,05* |
,91 ± 0,06 |
|
12. Іg М (г/л) |
1,76 ± 0,04 |
,87 ± 0,04 |
,53 ± 0,05 |
,15 ± 0,04 |
|
13. Іg G (г/л) |
13,1 ± 0,08 |
,1 ± 0,07 |
,3 ± 0,09 |
,5 ± 0,07 |
|
14. Іg Е (ко/л) |
- |
,3 ± 7,7 |
- |
,1 ± 9,7 |
|
15. МПО (ум.од) |
1,81 ± 0,03 |
,90 ± 0,03 |
,58 ± 0,03 |
,51 ± 0,03 |
|
16. СДГ (ум.од.) |
0,86 ± 0,01 |
,90 ± 0,01 |
,80 ± 0,02 |
,20 ± 0,05 |
|
17. КФ (ум.од.) |
0,94 ± 0,01 |
,98 ± 0,02 |
,02 ± 0,02 |
,72 ± 0,04 |
|
18. ЛФ (ум.од) |
0,88 ± 0,02 |
,98 ± 0,03 |
,94 ± 0,02 |
,42 ± 0,03 |
* - дані не відрізняються від контролю (Р > 0,05)
Як видно з даних табл. 1, проведеними дослідженнями вмісту пептидів середньої молекулярної маси (ПСММ) в крові хворих на псоріаз, атопічний дерматит та акантолітичну пухирчатку і контрольної групи (здорових осіб) ми встановили суттєве їх підвищення (в 1,8 раза ) при псоріазі (хворі до лікування –,426 ± 0,012 ум.од.; контроль –,240 ± 0,011 ум.од.; t = 11,6; Р< 0,001), при атопічному дерматиті (в 1,4 раза; 0,335 ± 0,007 ум.од.; t = 7,3; Р < 0,001), при акантолітичній пухирчатці (в 2,0 раза; 0,473 ± 0,012 ум.од.; t = 14,4; Р < 0,001) відповідно, що свідчить про наявність синдрому ендогенної інтоксикації, або про порушення стану ендоекологічної безпеки організму у хворих на псоріаз, АД та АП.
При диференційованому аналізі рівнів ПСММ з'ясувалось, що ступінь ендогенної інтоксикації знаходився в залежності від статі, віку хворих, площі ураження шкіри та слизових оболонок і тривалості перебігу хвороби: у хворих на псоріаз жінок, у віці 50-59 років, при ураженні шкіри понад 60% та тривалості хвороби понад 10 років; у хворих на АД при площі ураження шкіри понад 30%; у хворих на АП у віці 50-59 років, при ураження шкіри і слизових оболонок понад 20% він був суттєво вищим, ніж в інших групах хворих.
Для більш повного підтвердження ролі синдрому ендогенної інтоксикації або порушення стану ендоекологічної безпеки організму у хворих в патогенезі псоріазу, АД та АП нами було проведено дослідження показників сорбційної здатності еритроцитів (СЗЕ) в крові хворих до та після лікування і контрольної групи (здорових осіб). Ми встановили суттєве підвищення показника СЗЕ (в 1,7 раза) при псоріазі в порівнянні з даними контролю (хворі до лікування –,3 ± 1,3%; контроль –,2 ± 1,2%; t = 15,6; Р < 0,001); при АД (в 1,4 раза; 50,8 ± 1,1%; t = 8,4; Р < 0,001); при АП (в 1,9 раза; 69,9 ± 0,9%; t = 21,7; Р < 0,001), що також свідчить про наявність синдрому ендогенної інтоксикації у хворих на псоріаз, АД та АП. Як з’ясувалося, ступінь порушення стану ендоекологічної безпеки організму за даними інформаційно-індексного показника СЗЕ знаходився в залежності від статі, віку хворих, площі ураження шкіри та слизових оболонок і тривалості перебігу хвороби: у хворих на псоріаз у віці понад 30 років, при ураженні шкіри від 30 до 60% та тривалості хвороби понад 10 років; у хворих на АД у віці до 20 років, при ураженні шкіри понад 30% та тривалості хвороби понад 5 років; у хворих на АП жінок, у віці 50-59 років, при ураженні шкіри та слизових оболонок понад 20% він був суттєво вищим, ніж в інших групах хворих. Обчисленням коефіцієнту кореляції встановлена сильно виражена прямопропорційна взаємозалежність між показниками ПСММ і СЗЕ при АП (r = + 0,71) і значно виражена –при псоріазі (r = + 0,53), АД (r = + 0,66). Така висока ступінь тісноти прямопропорційного зв’язку дає підставу за цими тестами характеризувати рівень ендогенної інтоксикації.
З метою з’ясування ролі показників запалення в розвитку синдрому ендотоксикозу в організмі хворих на псоріаз, АД і АП ми провели дослідження величини показників сигма-ШОЕ (електроседиментаційного потенціалу) в крові пацієнтів до та після комплексного лікування в дослідній, порівняльній та контрольній групах. Проведеними дослідженнями показника сигма-ШОЕ (ЕСП) в крові хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози і контрольній групі (здорових осіб) ми встановили суттєве його підвищення (в 2,4 раза) при псоріатичній хворобі в порівнянні з даними контролю (хворі до лікування –,2 ± 9,6 мм; контроль –,2 ± 10,2 мм; t = 8,9; Р < 0,001); при АД (в 1,9 раза; 171,8 ± 9,5 мм; t = 5,7; Р < 0,001); при АП (в 2,9 раза; 268,5 ± 7,8 мм; t = 13,8; Р < 0,001). Це свідчить про порушення стану ендоекологічної безпеки організму у хворих на псоріаз, АД і АП, а також з’ясовує роль показників запалення в розвитку синдрому ендогенної інтоксикації при цих дерматозах. Обчисленням коефіцієнту кореляції встановлена сильно виражена прямопропорційна взаємозалежність між показниками сигма-ШОЕ і ПСММ при псоріазі (r = + 0,7) і значно виражена –при АД (r = + 0,56), АП (r = + 0,52); значно виражена між показниками сигма-ШОЕ і СЗЕ при псоріазі (r = + 0,57), АД (r = + 0,41), АП (r = + 0,66). Такий високий ступінь тісноти прямопропорційного зв’язку дає підставу за величиною показника сигма-ШОЕ або ЕСП також характеризувати рівень глибини ендогенної інтоксикації або порушення стану ендоекологічної безпеки організму у хворих на псоріаз, АД і АП. Ступінь ендотоксикозу за даними інформаційно-індексного показника ЕСП або сигма-ШОЕ знаходився в залежності від статі, віку хворих, площі ураження шкіри та слизових оболонок і тривалості перебігу хвороби: у хворих на псоріаз жінок, у віці 50-59 років, при ураженні шкіри понад 60% та тривалості хвороби понад 10 років; у хворих на АД жінок, при площі ураження понад 30%; у хворих на АП у віці 50-59 років, при ураженні шкіри та слизових оболонок понад 20% він був суттєво вищим, ніж в інших групах хворих.
Оцінка стану прооксидантно-антиоксидантних систем була проведена нами за допомогою визначення вмісту гідроперекисів ліпідів, малонового діальдегіду в плазмі крові та активності супероксиддисмутази в еритроцитах у хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози. Проведеними дослідженнями показників вмісту гідроперекисів ліпідів (ГП) в плазмі крові хворих на дерматози і контрольної групи (здорових осіб) ми встановили суттєве їх підвищення (в 2,3 раза) при псоріазі, в 1,8 раза –при АД і в 2,5 раза –при АП, що свідчить про підвищення процесів ПОЛ або про порушення стану ендоекологічної безпеки організму у хворих на псоріаз, АД і АП. Ступінь порушення процесів пероксидації за даними інформаційно-індексного показника вмісту ГП ліпідів знаходився в залежності від тривалості перебігу захворювання: у хворих на псоріаз з тривалістю хвороби понад 1 рік він був суттєво вищим, ніж в інших групах хворих. Обчисленням коефіцієнту кореляції у хворих на псоріаз встановлена помірно виражена прямопропорційна взаємозалежність між показниками ГП ліпідів і ПСММ (r = + 0,38), ГП ліпідів і СЗЕ (r = + 0,38) та ГП ліпідів і сигма-ШОЕ (r = + 0,32), у хворих на АД –r = + 0,31; r = + 0,39; r = + 0,36; у хворих на АП –r = + 0,35; r = + 0,37; r = + 0,34 відповідно, що відображає зв’язок між процесами пероксидації та станом ендогенної інтоксикації.
При дослідженні вмісту малонового діальдегіду (МДА) в плазмі крові у хворих на псоріаз ми встановили суттєве їх підвищення (в 1,5 раза) до лікування, при АД –в 1,3 раза, при АП –в 1,6 раза, що також свідчить про підвищення інтенсивності процесів ПОЛ у хворих на псоріаз, АД і АП. Ступінь порушення процесів пероксидації, що характеризувався за вмістом МДА, знаходився в залежності від статі, віку хворих, площі ураження шкіри і слизових оболонок та тривалості перебігу захворювання: у хворих на псоріаз жінок, в віці 50-59 років, при ураженні шкіри понад 60% та тривалості хвороби понад 1 рік; у хворих на АД жінок, при ураженні шкіри понад 30% та тривалості хвороби понад 5 років; у хворих на АП жінок, при ураженні шкіри та слизових оболонок понад 20% він був суттєво вищим, ніж в інших групах хворих. Обчисленням коефіцієнту кореляції встановлена сильно виражена прямопропорційна взаємозалежність у хворих на псоріаз між показниками МДА і сигма-ШОЕ (r = + 0,72), значно виражена –між МДА і ПСММ (r = + 0,62) та помірно виражена –між МДА і СЗЕ (r = + 0,44); у хворих на АД встановлена помірно виражена прямопропорційна взаємозалежність між показниками МДА і ПСММ (r = + 0,49), МДА і СЗЕ (r = + 0,42), МДА і сигма-ШОЕ (r = + 0,36); у хворих на АП – r = + 0,36; r = + 0,38; r = + 0,37 відповідно, що відображає зв’язок між процесами ПОЛ та станом ендотоксикозу.
Досліджуючи ферментний компонент системи антиоксидантного захисту, а саме активність супероксиддисмутази (СОД), в крові хворих на псоріаз ми встановили суттєве її зниження (в 3,1 раза) до лікування, при АД –в 3,1 раза, при АП –в 4,0 раза, що свідчить про підвищення процесів ПОЛ та зниження стану антиоксидантного захисту, або про порушення стану ендоекологічної безпеки організму у хворих на псоріаз, АД та АП. Ступінь порушення антиоксидантного захисту знаходився в залежності від площі ураження шкіри: у хворих на псоріаз при ураженні шкіри понад 60% він був суттєво нижчим, ніж в інших групах хворих. Обчисленням коефіцієнту кореляції у хворих на псоріаз встановлена помірно виражена обернено пропорційна взаємозалежність між показниками СОД і ПСММ (r = –,5), СОД і СЗЕ (r = –,42), СОД і сигма-ШОЕ (r = –,48); у хворих на АД –r = –,37; r = –,37; r = –,37; у хворих на АП –r = –,31; r = –,37; r = –- 0,39 відповідно, що відображає зв’язок між процесами антиоксидантного захисту і станом ендотоксикозу.
Оцінка стану імунної реактивності у хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози проведена нами за допомогою постановки реакцій розеткоутворення, бласттрансформації лімфоцитів крові, визначення рівнів циркулюючих імунних комплексів і показників вмісту імуноглобулінів А, М, G, E. Нами спостерігались значні порушення в клітинній та гуморальній ланках імунітету, які проявлялися при псоріазі зниженням в 1,5 раза абсолютної та відносної кількості Т-лімфоцитів, при АД –в 1,4 раза, при АП –в 1,6 раза; зниженні в 2,5, 2,2, 2,8 раза показника бласттрансформації лімфоцитів; підвищенні в 2,4, 2,2, 2,3 раза показника вмісту циркулюючих імунних комплексів (ЦІК); підвищенні в 1,4, 1,4 раза при псоріазі і АД показника вмісту IgА; підвищенні в 1,5, 1,6, 1,3 раза показника вмісту IgМ; підвищенні в 1,1, 1,1, 1,25 раза показника вмісту IgG; підвищенні в 1,8 раза при АД показника IgЕ відповідно. Ступінь порушення клітинної ланки імунної реактивності знаходився в залежності від статі хворих, площі ураження шкіри та слизових оболонок і тривалості перебігу захворювання: у хворих на псоріаз при ураженні шкіри понад 30% та тривалості хвороби понад 1 рік; у хворих на АП жінок, з площею ураження понад 20% шкіри та слизових оболонок і тривалості хвороби від 1 до 10 років абсолютна та відносна кількість Т-лімфоцитів і у хворих з площею ураження понад 10% шкіри та слизових оболонок показник РТБЛ були суттєво нижчими, ніж в інших групах хворих. Ступінь порушення гуморальної ланки імунітету знаходився в залежності від статі, віку хворих, площі ураження шкіри та слизових оболонок і тривалості перебігу захворювання: у хворих на псоріаз у віці 20-49 років вміст IgG та у віці 40-59 років вміст ЦІК, при ураженні шкіри понад 60% та тривалості хвороби понад 10 років; у хворих на АД при ураженні шкіри від 30 до 60% вміст ЦІК та IgG; у хворих на АП з площею ураження понад 20% абсолютна та відносна кількість В-лімфоцитів була суттєво нижчою, а у хворих на АП жінок у віці понад 60 років з площею ураження від 10 до 20% шкіри та слизових оболонок вміст IgG і у хворих з площею ураження понад 20% вміст ЦІК та IgА були суттєво вищими, ніж в інших групах хворих. Визначений у хворих на псоріаз обернено пропорційний зв'язок показників Т-лімфоцитів з результатами дослідження вмісту ПСММ (r = - 0,64), СЗЕ (r = - 0,6), сигма-ШОЕ (r = - 0,63); показників РБТЛ з ПСММ (r = - 0,69), СЗЕ (r = - 0,34), сигма-ШОЕ (r = - 0,56) та прямо пропорційний зв'язок показників вмісту ЦІК з ПСММ (r = + 0,76), СЗЕ (r = + 0,69), сигма-ШОЕ (r = + 0,7); показників IgА з ПСММ (r = + 0,52), СЗЕ (r = + 0,36), сигма-ШОЕ (r = + 0,43); показників IgМ з ПСММ (r = + 0,47), СЗЕ (r = + 0,44), сигма-ШОЕ (r = + 0,35); показників IgG з ПСММ (r = + 0,37), СЗЕ (r = + 0,35), сигма-ШОЕ (r = + 0,32); у хворих на АД –r = - 0,57; r = - 0,52; r = - 0,33; r = - 0,35; r = - 0,66; r = - 0,32 та r = + 0,61; r = + 0,31; r = + 0,38; r = + 0,32; r = + 0,32; r = + 0,34; r = + 0,32; r = + 0,41; r = + 0,68; r = + 0,48; r = + 0,44; r = + 0,59; показників IgЕ з ПСММ (r = + 0,71), СЗЕ (r = + 0,73), сигма-ШОЕ (r = + 0,63); у хворих на АП –r = - 0,72; r = - 0,7; r = - 0,84; r = - 0,73; r = - 0,62; r = - 0,63 та показників вмісту ЦІК (r = + 0,41; r = + 0,44; r = + 0,57); показників IgМ (r = + 0,49; r = + 0,35; r = + 0,62); показників IgG (r = + 0,72; r = + 0,40; r = + 0,39) відповідно. Враховуючи, встановлені тісні прямопропорційні та обернено пропорційні кореляційні зв’язки показників клітинної та гуморальної ланок імунітету з показниками ендотоксикозу, слід вважати, що вищенаведені зміни в обох ланках стану імунної реактивності при псоріазі , АД та АП також свідчать про порушений стан ендоекологічної безпеки організму у хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози.
Нами вивчалась у хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози каталітична активність мієлопероксидази (МПО), сукцинатдегідрогенази (СДГ), кислої та лужної фосфатаз (КФ і ЛФ) в клітинах крові. Отримані результати досліджень виявили, що активність МПО в клітинах крові у хворих на псоріаз до лікування була знижена в 1,4 раза, у хворих на АД –в 1,3 раза, у хворих на АП –в 1,6 раза; активність СДГ була знижена в 1,4 раза, в 1,3 раза, в 1,5 раза; активність КФ була підвищена в 1,3 раза, в 1,4 раза, в 1,4 раза; активність ЛФ була підвищена в 2,1 раза, в 2,3 раза, в 2,2 раза відповідно. Це дає підставу стверджувати про наявність порушення стану метаболічних процесів за рахунок розладу компенсаторно-адаптаційних захисних механізмів в організмі хворих на псоріаз, АД та АП.
Зміни активності МПО знаходились в залежності від віку хворих, площі ураження шкіри та слизових оболонок і тривалості перебігу захворювання: у хворих на псоріаз у віці 40-59 років, при ураженні шкіри понад 60% і тривалості хвороби понад 1 рік; у хворих на АП при ураженні шкіри та слизових оболонок понад 10% і тривалості захворювання понад 1 рік цитохімічна активність ферменту МПО була суттєво нижчою, ніж в інших групах хворих.
Зміни каталітичної активності СДГ знаходились в залежності від площі ураження шкіри та слизових оболонок та тривалості перебігу захворювання: у хворих на псоріаз при ураженні шкіри понад 60% та тривалості хвороби понад 1 рік; у хворих на АП при ураженні понад 20% шкіри та слизових оболонок показник активності СДГ був суттєво нижчим, ніж в інших групах хворих.
Зміни цитохімічної активності ферментів КФ і ЛФ знаходились в залежності від віку хворих, площі ураження шкіри та слизових оболонок та тривалості перебігу захворювання: у хворих на псоріаз з площею ураження шкіри понад 60% активність КФ, активність ЛФ в віці 40-49 років, при ураженні шкіри понад 30% та тривалості захворювання понад 10 років; у хворих на АП з площею ураження понад 20% шкіри та слизових оболонок активність КФ і ЛФ були суттєво вищими, ніж в інших групах хворих. Визначений у хворих на псоріаз обернено пропорційний зв'язок показників каталітичної активності МПО з результатами дослідження вмісту ПСММ (r = - 0,59), СЗЕ (r = - 0,58), сигма-ШОЕ (r = - 0,64); СДГ з ПСММ (r = - 0,58), СЗЕ (r = - 0,55), сигма-ШОЕ (r = - 0,5); та прямо пропорційний зв'язок КФ з ПСММ (r = + 0,4), СЗЕ (r = + 0,3), сигма-ШОЕ (r = + 0,62); ЛФ з ПСММ (r = + 0,61), СЗЕ (r = + 0,73), сигма-ШОЕ (r = + 0,51); у хворих на АД –r = - 0,37; r = - 0,47; r = - 0,36; r = - 0,3; r = - 0,42; r = - 0,35 та r = + 0,42; r = + 0,33; r = + 0,35; r = + 0,45; r = + 0,37; r = + 0,36; у хворих на АП – r = - 0,75; r = - 0,8; r = - 0,82; r = - 0,47; r = - 0,64; r = - 0,77 та r = + 0,46; r = + 0,46; r = + 0,4; r = + 0,32; r = + 0,31; r = + 0,37 відповідно. Враховуючи встановлену високу ступінь тісноти прямо пропорційних та обернено пропорційних кореляційних зв’язків показників цитохімічної активності ферментів з показниками ендотоксикозу, слід вважати, що ці зміни ферментативної активності в клітинах крові в певному ступені відображають наявність синдрому ендогенної інтоксикації, порушення стану прооксидантно-антиоксидантної рівноваги, імунної реактивності і розлади в системі адаптаційно-компенсаторних механізмів при псоріазі, АД і АП, що є певними складовими порушеного стану ендоекологічної безпеки організму у хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози.
Таким чином, у обстежених нами 134 хворих на псоріаз, 55 хворих на АД та 71 хворого на АП встановлено порушення стану ендоекологічної безпеки організму однією з важливих складових якого є наявність синдрому ендотоксикозу. Це послужило нам мотивом для призначення в комплексній терапії 66 хворим дослідної групи на псоріаз, 28 хворим дослідної групи на АД і 36 хворим дослідної групи на АП методу ендоекологічної реабілітації та корекції з приєднанням біокоригуючого препарату силіксу. Це лікування дозволило обмежити небажану у хворих на псоріаз та АД в процесі терапії поліпрагмазію та підвищити ефективність терапії цього складного контингенту хворих. А запропонований нами комплексний ендоекологічний метод лікування хворих на АП дозволив шляхом зниження сумарної терапевтичної дози глюкокортикостероїдних препаратів (ГКСП) до переходу на підтримуючу терапію і зниженням добової дози ГКСП в поєднанні з введенням біокоригуючого ентеросорбенту силіксу запобігти ускладнень перебігу хвороби, зменшити токсичну дію препаратів на організм, підвищити ефективність терапії цього складного контингенту пацієнтів.
Спосіб ендоекологічної реабілітації та корекції порушеного стану ендоекологічної безпеки організму хворих на псоріаз, АД та АП з включенням біокоригуючого препарату силіксу з урахуванням результатів поглибленого дослідження ендотоксикозу здійснювався наступним чином.
Добова доза сорбенту силіксу для внутрішнього вживання призначалася з розрахунку 100 мг на один кг маси тіла хворого на добу для дорослих пацієнтів та 150-200 мг/кг –дітям до 14 років. Курс ентеросорбційної терапії складав 14-21 добу і залежав від клінічної форми дерматозу, а при акантолітичній пухирчатці –від ступеня важкості перебігу. Одна чайна ложка силіксу містить 1 г сорбенту, а 1 столова ложка без верху –г сорбенту. Сорбент висипали в ⅓ склянки води, розмішували до стану суспензії і давали випити пацієнту за 30-60 хвилин до їжі або через 2 години після їжі при псоріазі та АД, а при АП –через 2 години після прийому глюкокортикостероїдних препаратів. Можна запити завись сорбенту, якщо необхідно хворому, ще пів склянкою води. Добову дозу силіксу ділили на три-чотири прийоми. Деяким хворим з еритродермією, на ексудативний та артропатичний псоріаз із великими ділянками ураження шкіри, хворим на АД при різких загостреннях, які супроводжувались вираженою ексудацією, мокнуттям при відсутності протипоказань проводилось експургаторне лікування. Силікс давали на другий день з початку експургаторного методу.
В комплекс лікувального впливу з метою ендоекологічної реабілітації та корекції хворим на псоріаз та АД в дослідній групі крім біокоригуючого препарату силікс, включали антиоксиданти (ретинол, токоферол, аевіт, тріовіт), біостимулятори (ФІБС, алое, плазмол, солкосерил, склисте тіло), адаптогени (настоянки елеутерококу, собачої кропиви, аралії, валеріани, ехінацеї), седативні засоби (мікстура Кватера, новопасит, седасен) на протязі 2-3 тижнів. Призначали пацієнтам дієту з обмеженням вживання кухонної солі, жирів та рафінованих вуглеводів. Враховуючи феномен післясорбційного підвищення чутливості організму до медикаментів, нами відмічена раціональність та обґрунтованість призначення антиоксидантів та адаптогенів в комплексі з біокоригуючим ентеросорбентом силіксом для покращання результатів ендоекологічної терапії у хворих на псоріаз та АД. Крім внутрішньої терапії хворим на псоріаз і АД дослідної групи проводилось місцеве лікування, яке складалось з призначення при псоріазі 5% борної мазі, 2% саліцилової мазі, 2% чистотілової мазі, крему Унни з додаванням кортикостероїдів, а при АД - 5% борної мазі, крему Унни з додаванням кортикостероїдів, примочок, заколотяних зависів. Одночасно пацієнти отримували ультрафіолетове опромінення зонально (3-4 біодози), теплі водяні ванни з відварами вівсяної полови (чи соломи) і чистотілу.
В комплекс лікувального впливу з метою ендоекологічної корекції та реабілітації хворих на АП крім біокоригуючого препарату силіксу включали глюкокортикостероїдні препарати (ГКСП) (преднізолон, дексаметазон), знижуючи їх сумарну дозу до переходу на підтримуючу терапію, антиоксиданти (ретинол, токоферол, аевіт, тріовіт, ліпоєва кислота, метіонін), адаптогени (настоянка елеутерокока, собачої кропиви, аралії, валеріани, ехінацеї), препарати калію та кальцію на протязі 3-4 тижнів.
Доцільність призначення ентеросорбентів, а саме біокоригуючого препарату силіксу, у комплексній ендоекологічний терапії акантолітичної пухирчатки обґрунтовувалась гормонорезистентністю пацієнтів з хронічним дерматозом, наявністю протипоказань до призначення ГКСП у великих дозах, тяжким загальним станом із синдромом ендогенної інтоксикації, однією з причин якого є порушення механізмів нейтралізації надмірної кількості ендотоксину, який виробляється грамнегативною флорою кишечника у хворих на справжню пухирчатку, ускладненнями, пов’язаними з використанням ГКСП (агранулоцитоз, гіперкоагуляція з синдромом підвищеної густості, порушенням мікроциркуляції, вторинною бактеріальною інфекцією, пневмонією, сепсисом, як наслідками імуносупресії), зниженням сумарної терапевтичної дози ГКСП до переходу на підтримуючу терапію і зниженням добової дози ГКСП, які дозволяють припинити загострення справжнього пемфігусу, зниженням підтримуючої дози, підвищенням резистентності організму (зменшення вмісту циркулюючих автоантитіл і циркулюючих імунних комплексів, покращання показників клітинного та гуморального імунітету, стійкій реабілітації імунної системи), зменшенням токсичної дії препаратів на організм хворого. Призначали пацієнтам дієту з обмеженням вживання кухонної солі (замість неї добавляли в їжу калію хлорид), жирів, рафінованих вуглеводів і збільшенням кількості білкових продуктів. Слід відмітити, що призначення в комплексній ендоекологічний терапії хворим на АП антиоксидантів обґрунтовувалося тим, що це найважливіші засоби з антирадикальними, антиоксидантними та метаболічними властивостями захисту організму від дії і уражень токсичними речовинами екзогенного та ендогенного походження.
Враховуючи феномен післясорбційного підвищення чутливості організму до медикаментозної терапії, нами відмічена раціональність та обґрунтованість призначення ГКСП, антиоксидантів, адаптогенів та препаратів калію і кальцію в комплексі з біокоригуючим ентеросорбентом силіксом для покращання результатів ендоекологічної терапії у хворих на АП.
Крім внутрішньої терапії, хворим на АП дослідної групи проводилось місцеве лікування, яке складалось з призначення анілінових барвників, 5% борної мазі, крему Унни з додаванням кортикостероїдів. Одночасно пацієнти отримували теплі водяні ванни з відваром вівсяної полови (чи соломи) чистотілу, і з марганцевокислим калієм.
Хворі на псоріаз порівняльної групи (68 чоловік) отримували комплексну традиційну терапію без силіксу, яка включала призначення вугільних сорбентів, седативних (мікстура Кватера, персен, седасен, новопасит), гіпосенсибілізуючих (тіосульфат натрію, хлористий кальцій, глюконат кальцію), антигістамінних (діазолін, димедрол, супрастин, цетрин, лоратадин та інш.), пірогенних (пірогенал, продигіозан), нейролептичних (еленіум, сибазон, седуксен, діазепам та інш.), стабілізуючих ліпідний обмін та мікроциркуляцію (продектин, місклерон, трентал, теонікол, андекалін, пармідин, ксантинола нікотинат) препаратів, вітамінотерапії (В, В, В, В, Р, аскорутин та інш.), дієтотерапії. В окремих особливо тяжких випадках (при артропатичному, пустульозному псоріазі, еритродермії) призначались кортикостероїдні, цитостатичні та нестероїдні протизапальні препарати. Місцево –кортикостероїдні мазі, 2% саліцилову мазь, 2% борно-дігтярну мазь та інш. Одночасно пацієнтам призначали ультрафіолетове опромінення, ультразвук, електрофорез, дарсонвалізацію, діатермію, бальнеотерапію (теплі водяні ванни з морською сіллю, хвойним екстрактом) та інш.
Хворі на АД порівняльної групи (27 чоловік) отримували комплексне традиційне лікування без силіксу, яке полягало в призначенні вугільних сорбентів, нейролептичних, седативних (бром, валеріана, еленіум, седуксен, та інш.), седативних, які впливали на ретикулярну формацію стовбура мозку (сонапакс, тазепам, феназепам та інш.), седативних з антигістаміновою, антисеротоніновою дією (амізил, настоянку пустирника з валеріаною та бромом), антигістамінних (димедрол, фенкарол, піпольфен, діазолін, супрастин, тавегіл, кетотифен, перитол, телфаст, еріус, цетрин, лоратадин), гіпосенсибілізуючих (тіосульфат натрію, хлористий кальцій, глюконат кальцію), пірогенних (пірогенал, продигіозан), стабілізуючих мікроциркуляцію (теонікол, андекалін, пармідин, продектин, ксантинола нікотинат та інш.), ферментних (панкреатин, холензим, мезим, фестал, дигестал, панзинорм та інш.) препаратів, вітамінотерапії (А, В, В, В, В, Р, Є та інш.), дієтотерапії. У виключних випадках при різких загостреннях, які супроводжувалися вираженою ексудацією, призначали ГКСП в невеликих дозах (15-30 мг преднізолону на добу), нетривалий час (1-2 тижня) з поступовим зменшенням до повної відміни. При наявності вторинної пустулізації призначали антибіотики широкого спектра дії та імунотерапію. Місцево –% борно-дегтярну мазь, іхтіолову та просту сірчану мазі, анілінові барвники, мазі, які крім кортикостероїдів, містять антибіотики, примочки, заколотні зависі. Одночасно пацієнтам призначали ультрафіолетове опромінення, ультразвук, електрофорез, д’арсонвалізацію, діатермію, бальнеотерапію (теплі водяні ванни з морською сіллю, хвойним екстрактом) та інш.
Хворі на АП порівняльної групи (35 чоловік) отримували комплексне традиційне лікування без силіксу, яке полягало в призначенні ГКСП (преднізолон, дексаметазон, полькортолон, тріамцинолон, преднізон, дипроспан) перорально чи парентерально в середніх та великих дозах в залежності від важкості клінічного перебігу дерматозу, вітамінотерапії (В, В, В, В, аскорутину, аскорбінової кислоти, рутину та інш.), препаратів калію (калію хлориду, калію оротату, панангіну, аспаркаму), препаратів кальцію (глюконат кальцію, хлористий кальцій, кальцемін, кальцій з вітаміном D), анаболічних гормонів (ретаболіл, нераболіл та інш.), протигрибкових антибіотиків (ністатин, леворин), кверцетину, доксицикліну, пармідину, гліцераму, діуретичних засобів, затримуючих калій, препаратів, захищаючих слизову оболонку шлунково-кишкового тракту (вікалін, альмагель, фосфалюгель, лужна мінеральна вода). Місцево –кортикостероїдні мазі, аерозолі з вмістом кортикостероїдів, анілінові барвники, синтоміцинову емульсію. Одночасно пацієнтам призначали ванни зі слабким розчином перманганату калію, при поширених ерозіях на слизових оболонках ротової порожнини –зрошення та полоскання слабким розчином перманганату калію, борної кислоти, соди з додаванням 0,25-0,5% розчину новокаїну, таніну, розчином з кухонної солі та яєчного білку.
Нами було проведено дослідження та аналіз інформаційно-індексних показників стану ендоекологічної безпеки організму у хворих на псоріаз, АД та АП після комплексної ендоекологічної терапії з приєднанням біокоригуючого препарату силіксу в дослідній групі та після традиційної терапії без силіксу в порівняльній групі і контрольній групі (здорових осіб) (табл. 2).
Як видно з даних табл.2, після проведеної комплексної ендоекологічної терапії вміст ПСММ у хворих на псоріаз дослідної групи знизився в 1,4 раза і був достовірно нижчим за показника у хворих порівняльної групи (в 1,3 раза), у хворих на АД –в 1,3 раза (відбулась нормалізація показника) і в 1,2 раза, у хворих на АП –в 1,7 раза і в 1,25 раза відповідно. Також слід відмітити достовірне зниження показника СЗЕ у хворих на псоріаз дослідної групи в 1,5 раза в порівнянні з показником порівняльної групи –в 1,4 раза, у хворих на АД –в 1,3 раза (відбулась нормалізація показника) і в 1,2 раза, у хворих на АП –в 1,4 раза і в 1,3 раза; показника сигма-ШОЕ (ЕСП) у хворих на псоріаз в 1,6 раза і в 1,3 раза, у хворих на АД –в 1,6 раза (відбулась нормалізація показника) і в 1,3 раза, у хворих на АП –в 1,5 раза і в1,3 раза відповідно. Використання розробленої нами комплексної ендоекологічної ентеросорбційної терапії сприяло динаміці в напрямку нормалізації основної маси показників, характеризуючих глибину ендотоксикозу у хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози.
У хворих на псоріаз дослідної групи після комплексної терапії показник ГП ліпідів знизився в 1,4 раза і був достовірно нижчим за показника у хворих порівняльної групи (в 1,2 раза); показник МДА –в 1,3 раза і в 1,2 раза; у хворих на АД показник ГП ліпідів - в 1,3 раза і в 1,1 раза, показник МДА –в 1,2 раза і в 1,1 раза; у хворих на АП показник ГП ліпідів –в 1,3 раза і в 1,2 раза, показник МДА –в 1,2 раза і в 1,1 раза відповідно. Показник активності СОД у хворих на псоріаз дослідної
Таблиця 2
Інформаційно-індексні показники стану ендоекологічної безпеки організму у хворих на псоріаз, атопічний дерматит, акантолітичну пухирчатку після комплексної ендоекологічної терапії з приєднанням біокоригуючого ентеросорбенту силіксу в дослідній групі та після традиційної терапії без силіксу в порівняльній групі і контрольної групи
|
Об'єкт дослідження Інфор- маційно - індексні показники |
Хворі на псоріаз |
Хворі на атопічний дерматит |
Хворі на акантолітичну пухирчатку |
Контрольна група n = 20 |
|||
|
дослідна група n = 66 |
порівняльна група n = 68 |
дослідна група n = 28 |
порівняльна група n = 27 |
дослідна група n = 36 |
порівняльна група n = 35 |
||
|
1.ПСММ (ум.од.) |
0,308±0,006 |
,338±0,009 |
0,263±0,005* |
0,288±0,009 |
,353±0,010 |
,378±0,006 |
0,240±0,011 |
|
2. СЗЕ (%) |
42,4±0,6 |
,7±0,8 |
39,1±0,6* |
41,8±1,0 |
,8±1,1 |
,6±1,2 |
,2±1,2 |
|
3. сигма-ШОЕ (ЕСП) (мм) |
139,8±7,5 |
,4±8,1 |
107,5±6,8* |
132,2±7,7 |
,6±8,6 |
,1±9,6 |
,2±10,2 |
|
4. ГП ліпідів (од.екст./мл) |
2,54±0,08 |
,90±0,15 |
,14±0,12 |
,53±0,12 |
,98±0,12 |
,35±0,11 |
,56±0,20 |
|
5. МДА (мкм/л) |
6,08±0,11 |
,47±0,14 |
,48±0,10 |
,93±0,14 |
,42±0,16 |
,92±0,15 |
,99±0,20 |
|
6. СОД (мкг/мл) |
16,5±0,8 |
,97±0,8 |
,5±0,96 |
,3±0,95 |
,0±0,9 |
,9±1,0 |
,1±1,1 |
|
7.Т-лімфоцити % ·10/мм3 |
49,2±0,6 ,799±0,01 |
,8±0,9 ,761±0,01 |
,2±0,8 ,832±0,01 |
,1±1,1 ,782±0,02 |
,3±0,9 ,753±0,01 |
,6±0,8 ,709±0,01 |
,2±1,2 ,995±0,02 |
|
8. В-лімфоцити % ·10/мм |
20,5±0,7* ,333±0,01 |
,7±0,6* ,336±0,01 |
,2±0,8* ,328±0,01 |
,1±0,8* ,326±0,01 |
,7±0,8* ,336±0,01 |
,8±0,6* ,338±0,01 |
,2±0,6 ,328±0,01 |
|
9. РБТЛ (%) |
66,4±1,5 |
,8±1,9 |
,2±1,3 |
,0±1,9 |
,6±1,4 |
,3±1,2 |
,3±2,7 |
|
10. ЦІК (ум.од.) |
122,0±4,1 |
,0±6,2 |
,0±4,2 |
,0±6,2 |
,0±4,1 |
,0±6,3 |
,0±5,2 |
|
11. Іg А (г/л) |
2,09±0,05 |
,29±0,07 |
,14±0,05 |
,31±0,05 |
1,46±0,04* |
1,62±0,06* |
1,91±0,06 |
|
12. Іg М (г/л) |
1,50±0,04 |
,63±0,04 |
,63±0,04 |
,75±0,04 |
1,25±0,04* |
1,38±0,04 |
,15±0,04 |
|
13. Іg G (г/л) |
12,2±0,06 |
,4±0,07 |
,3±0,08 |
,7±0,09 |
,0±0,08 |
13,6±0,09 |
,5±0,07 |
|
14. Іg Е (ко/л) |
- |
- |
,4±8,4* |
,7±9,1 |
- |
- |
,1±9,7 |
|
15. МПО (ум.од) |
2,12±0,04 |
,99±0,04 |
,20±0,04 |
,07±0,04 |
,97±0,04 |
,85±0,03 |
,51±0,03 |
|
16. СДГ (ум.од.) |
1,06±0,01 |
,01±0,02 |
,06±0,02 |
,99±0,02 |
,98±0,02 |
,92±0,02 |
,20±0,05 |
|
17. КФ (ум.од.) |
0,81±0,02 |
,87±0,02 |
,82±0,02 |
,88±0,02 |
,90±0,02 |
,96±0,02 |
,72±0,04 |
|
18. ЛФ (ум.од) |
0,66±0,02 |
,75±0,03 |
,71±0,03 |
,80±0,03 |
,76±0,02 |
,84±0,03 |
,42±0,03 |
* - дані не відрізняються від контролю (Р > 0,05)
групи після лікування підвищився в 1,9 раза і був достовірно вищим за показника порівняльної групи (в 1,6 раза); у хворих на АД –в 2,1 раза і в 1,7 раза; у хворих на АП –в 2,3 раза і в 1,8 раза відповідно. Використання розробленого нами комплексного методу ендоекологічної реабілітації та корекції сприяло динаміці в напрямку нормалізації показників прооксидантно-антиоксидантних систем, але вони не досягли контрольних цифр у хворих на псоріаз, АД і АП.
Після комплексного методу ендоекологічної терапії у хворих на псоріаз дослідної групи показники клітинної ланки імунітету підвищилися (кількість Т-лімфоцитів в 1,2 раза, показник РБТЛ в 2,1 раза) і були достовірно вищими за показників порівняльної групи (в 1,1 раза і в 1,9 раза); у хворих на АД –в 1,2 раза і в 1,9 раза проти в 1,1 і в 1,8 раза; у хворих на АП –в 1,2 раза і в 2,1 раза проти в 1,1 раза і в 2,0 раза відповідно. А показники гуморальної ланки імунітету у хворих на псоріаз дослідної групи суттєво знизилися (ЦІК –в 1,6 раза, ІgА –в 1,3 раза, ІgМ –в 1,2 раза, IgG –в 1,05 раза) і були достовірно нижчими за показників порівняльної групи (1,4 раза, в 1,1 раза, в 1,1 раза і в 1,01 раза); у хворих на АД –ЦІК в 1,5 раза, ІgА –в 1,3 раза, IgМ –в 1,2 раза, IgG –в 1,06 раза, ІgЕ –в 1,5 раза (відбулась нормалізація показника) проти в 1,3 раза, в 1,2 раза, в 1,1 раза, в 1,01 раза, в 1,2 раза; у хворих на АП –ЦІК –в 1,4 раза, IgМ –в 1,2 раза, IgG –в 1,12 раза проти в 1,25 раза, в 1,1 раза, в 1,05 раза відповідно. В процесі використання методу ендоекологічної реабілітації та корекції відбулась суттєва позитивна динаміка в напрямку нормалізації показників клітинної та гуморальної ланок імунітету у хворих на псоріаз, АД і АП дослідної групи в порівнянні з хворими порівняльної групи.
Аналізуючи показники цитохімічної ферментативної активності у хворих на псоріаз дослідної групи після лікування слід відмітити, що активність МПО підвищилась в 1,2 раза і СДГ –в 1,2 раза, активність КФ знизилась в 1,2 раза і ЛФ –в 1,3 раза та були достовірно вищими (МПО і СДГ) і нижчими (КФ і ЛФ) за показників порівняльної групи (в 1,1 раза; в 1,2 раза, і в 1,1 раза в 1,2 раза); у хворих на АД –в 1,2 раза, в 1,2 раза і в 1,2 раза, в 1,4 раза проти в 1,1 раза, в 1,1 раза і 1,1 раза, в 1,2 раза; у хворих на АП –в 1,25 раза, в 1,2 раза і в 1,15 раза, в 1,2 раза проти в 1,2 раза, в 1,1 раза і в 1,05 раза, в 1,1 раза відповідно. Застосування розробленого нами комплексного методу ендоекологічного ентеросорбційного лікування сприяло динаміці в напрямку нормалізації показників каталітичної активності в клітинах крові у хворих на псоріаз, АД і АП, але вони не досягли цифр контрольної групи.
В процесі ендоекологічного ентеросорбційного лікування позитивно коригувалися порушення стану ендоекологічної безпеки організму у хворих на псоріаз, АД і АП. Клінічна ефективність запропонованого нами методу підтверджувалась відсутністю побічних ефектів та ускладнень, обмеженням небажаної поліпрагмазії в процесі лікування хворих на псоріаз, АД і АП. Використання в комплексному лікуванні хворих на АП біокоригуючого препарату силіксу скорочувало тривалість перебування хворих в стаціонарі, дозволяло зменшити морбідостатичні та підтримуючі дози ГКСП в порівнянні з традиційними методами лікування без силіксу, чим підвищувалась ефективність лікування цього контингенту хворих.
Тривалість лікування методом комплексної ендоекологічної ентеросорбційної терапії порушеного стану ендоекологічної безпеки організму у хворих на псоріаз дослідної групи в умовах стаціонару в середньому становила 21,9 ± 0,4 дня, а в порівняльній групі хворих на псоріаз при застосуванні загальноприйнятих методів без використання медичного ентеросорбенту (препарату) силіксу 26,6 ± 0,5 дня; у хворих на АД –,7 ± 1,2 дня проти 19,2 ± 1,1 дня; у хворих на АП –,0 ± 1,3 дня проти 41,4 ± 1,3 дня.
Аналіз результатів комплексної терапії хворих на псоріаз дослідної групи показав, що клінічне одужання наступило у 30(45,4%) пацієнтів, значне покращання –у 28(42,4%), покращання –у 8(12,2%), а в порівняльній групі –у 14 (20,6%), 14 (20,6%), у 38 (55,9%), лікування не дало результатів, тобто без змін, - у 2 (2,9%) хворих на псоріаз; хворих на АД дослідної групи –у 16(57%), у 8 (28,6%), у 4 (14,4%); порівняльної групи –у 10 (37%), у 5(18,5%), у 9 (33,3%), і у 3 (11,2%); у хворих на АП дослідної групи клінічне одужання –у 27 (75%), значне покращання –у 9 (25%); порівняльної групи –у 16 (45,7%), у 17 (48,6%), без змін –у 2 (5,7%) відповідно.
У хворих на псоріаз, які перебували на диспансерному нагляді протягом 3 років та лікувались силіксом, тривалість ремісії збільшилась з 10,4 ± 0,6 до 17,3 ± 0,8 місяця, у хворих на АД –з 10,1 ± 0,4 до 16,9 ± 0,7 місяця. А у хворих на АП, які перебували на диспансерному нагляді протягом 4 років та лікувались силіксом, тривалість ремісії збільшилась з 9,8 ± 0,7 до 21,9 ± 0,8 місяця.
У хворих на АП дослідної групи, які в амбулаторних умовах з метою попередження рецидиву отримували біокоригуючий препарат силікс підтримуюча доза була на 1-2 таблетки (5-10мг) ГКСП (преднізолон, дексаметазон) нижчою, ніж в порівняльній групі. Аналіз диспансерного спостереження також показав, що підтримуючу дозу ГКСП відміняли на деякий час у 6 (16,7%) хворих, які отримували комплексну терапію на основі запропонованого нами методу, у хворих на АП, які отримали традиційну терапію без силіксу підтримуючу дозу не відміняли
Отже, розроблений і запроваджений нами комплексний метод ендоекологічного лікування хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози (псоріаз, АД і АП) з приєднанням біокоригуючого препарату силіксу ефективний, доступний у використанні, простий, економічний, без ускладнень і може широко застосовуватись в різних умовах практичної дерматології для підвищення ефективності медико-соціальних реабілітаційних заходів у хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози.
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі наведено теоретичне обґрунтування нового підходу до практичного розв’язання наукової проблеми ефективного комплексного лікування хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози, який суттєво скорочує строки терапії пацієнтів в стаціонарі і подовжує клінічні ремісії дерматозів. Запропоновано оригінальний комплексний метод ендоекологічної реабілітації та корекції з допомогою біокоригуючого препарату силіксу хворих на псоріаз, атопічний дерматит та акантолітична пухирчатку з урахуванням результатів поглибленого дослідження стану ендотоксикозу.
. Клініко-лабораторне обстеження 260 хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози (псоріаз -134, атопічний дерматит –, акантолітична пухирчатка –) виявило , що у цих пацієнтів має місце порушення стану ендоекологічної безпеки організму, складовими якого є наявність синдрому ендогенної інтоксикації, порушення стану антиоксидантно-прооксидантної рівноваги, імунної реактивності, зміни адаптаційно-компенсаторних механізмів. Ступень виразності синдрому ендогенної інтоксикації, визначеного за рівнем пептидів середньої молекулярної маси (ПСММ) та показників сорбційної здатності еритроцитів (СЗЕ), прямо пропорційна важкості патологічного стану.
. За допомогою дослідження величини показників сигма-ШОЕ (електроседиментаційного потенціалу), стану проооксидантно-антиоксидантних систем (вмісту гідроперекисів ліпідів, малонового діальдегіду в плазмі крові та активності супероксиддисмутази в еритроцитах) у хворих на псоріаз, атопічний дерматит, акантолітичну пухирчатку виявлені порушення з боку процесів запалення та пероксидації в організмі хворих. Встановлено наявність тісних кореляційних зв’язків показників сигма-ШОЕ, гідроперекисів ліпідів, малонового діальдегіду, активності супероксиддисмутази з показниками вмісту ПСММ та СЗЕ і ці показники можуть служити додатковими діагностичними критеріями в оцінці глибини ендотоксикозу.
. Доведено, що токсичні метаболіти ПСММ, які характеризують глибину синдрому ендогенної інтоксикації, накопичуючись надмірно в еритроцитах крові хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози (підвищення показника СЗЕ) дестабілізуюче порушують мембранні процеси в еритроцитах, наслідком яких є виникнення гіпоксії в організмі хворих на псоріаз, атопічний дерматит, акантолітичну пухирчатку через порушення киснетранспортної функції еритроцитів, що, в свою чергу, веде до потенціювання в крові процесів імунодепресії.
Як наслідок, в пошкоджених та з порушеною функцією еритроцитах, через надмірне накопичення в них ПСММ та підвищення рівня процесів перекисного окислення ліпідів (порушення стану проооксидатно-антиоксидантних систем) знижується електричний потенціал мембран еритроцитів. Це призводить до зростання седиментації еритроцитів в крові хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози (підвищення показника сигма-ШОЕ або електроседиментаційного потенціалу).
. Доведено, що однією з причин підвищення показника електроседиментаційного потенціалу у хворих на псоріаз, атопічний дерматит, акантолітичну пухирчатку є зниження (падіння) електричного потенціалу мембран еритроцитів, яке не тільки залежить від концентрації циркулюючих імунних комплексів в крові хворих, а також пов’язане з інтенсифікацією процесів перекисного окислення ліпідів в сироватці крові та зниженням активності систем антиоксидантного захисту. Показник електроседиментаційного потенціалу може служити додатковим діагностичним критерієм для розпізнавання мінімального ступеня активності запалення при тяжких та хронічних розповсюджених дерматозах, для визначення прогресування, стабілізації, контроля ефективності лікування патологічного процесу у хворих на псоріаз, атопічний дерматит і акантолітичну пухирчатку.
5. Встановлено, що цитохімічні порушення (зниження активності окислювально-відновних, енергетичних та підвищення активності гідролітичних лізосомальних ферментів) при тяжких та хронічних розповсюджених дерматозах є наслідком синдрому ендотоксикозу і можуть служити одним з додаткових діагностичних критеріїв, що відображають глибину ендоінтоксикаційного синдрому, який слід враховувати при призначенні комплексного лікування з приєднанням біокоригуючого ентеросорбенту силіксу.
. Доведені тісні кореляційні зв’язки показників клітинної та гуморальної ланок імунітету з показниками вмісту ПСММ, СЗЕ, електроседиментаційного потенціалу і встановлено, що виявлені відхилення в цих показниках слід враховувати як додаткові патогенетичні інформаційно-індексні критерії для оцінки клінічної ефективності методу комплексної інтенсивної дезинтоксикаційної терапії з приєднанням біокоригуючого препарату силіксу у хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози.
. З урахуванням результатів поглибленого дослідження ендотоксикозу розроблено та впроваджено в практику комплексний метод реабілітації та корекції порушеного стану ендоекологічної безпеки організму хворих на псоріаз, атопічний дерматит, акантолітичну пухирчатку, що включає антиоксиданти, біостимулятори, адаптогени, седативні засоби, а при акантолітичній пухирчатці –глюкокортикостероїдні препарати, препарати калію та кальцію в комбінації з біокоригуючим ентеросорбентом силіксом. Добова доза якого для внутрішнього вживання призначалася з розрахунку 100 мг на кг маси тіла на добу для дорослих пацієнтів та 150-200 мг на кг тіла –дітям до 14 років. Курс ентеросорбційної терапії складав 14-21 добу і залежав від клінічної форми дерматозу, а при акантолітичній пухирчатці –від ступеня важкості перебігу.
. Призначений 66 хворим на псоріаз, 28 хворим на атопічний дерматит комплексний метод ендоекологічної реабілітації та корекції з приєднанням біокоригуючого препарату силіксу сприяв динаміці нормалізації інформаційно-індексних показників ендотоксикозу, пероксидації, імунної реактивності, адаптаційно-компенсаторних механізмів в порівнянні з лікуванням хворих традиційними методами терапії. В процесі лікування позитивно коригувалися порушення стану ендоекологічної безпеки організму у хворих на псоріаз, атопічний дерматит і клінічна ефективність запропонованого нами методу підтверджувалась відсутністю побічних ефектів та ускладнень, обмеженням небажаної поліпрагмазії в процесі лікування хворих, що в кінцевому результаті дозволило досягнути повної медико-соціальної реабілітації в 88% хворих на псоріаз дослідної групи проти 41% в порівняльній групі, у хворих на атопічний дерматит –в 86% проти 56% відповідно. При цьому зменшились терміни перебування хворих на псоріаз в стаціонарі на 4,7+0,4 дня, збільшилась тривалість ремісії на 6,9+0,6 місяця, хворих на атопічний дерматит –на 4,5±1,1 дня, на 6,8±0,5 місяця відповідно.
. Комплексний метод ендоекологічної реабілітації та корекції порушеного стану ендоекологічної безпеки організму призначений 36 хворим на акантолітичну пухирчатку сприяв динаміці нормалізації інформаційно-індексних показників ендогенної інтоксикації, пероксидації, імунної реактивності, адаптаційно-компенсаторних механізмів в порівнянні з лікуванням хворих порівняльної групи. В процесі лікування запропонованим методом були відсутні побічні ефекти та ускладнення. При цьому була знижена сумарна терапевтична доза глюкокортикостероїдних препаратів до переходу на підтримуючу терапію, знижена добова доза глюкокортикостероїдних препаратів в комбінації з біокоригуючим препаратом силіксом. Терапевтичний ефект досягнуто у 27 (75%) з 36 хворих дослідної групи, в порівняльній групі у 16 (46%) з 35 хворих. При цьому зменшились терміни перебування хворих в стаціонарі на 12,4+1,2 дня, збільшилась тривалість ремісії на 12,1+0,7 місяця.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Результати всебічно проведеного обстеження та комплексного лікування статистично значимої групи хворих (260 осіб) на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози (псоріаз, атопічний дерматит, акантолітичну пухирчатку) дають підставу рекомендувати для впровадження в практику охорони здоров'я:
. Виявлення синдрому ендогенної інтоксикації є показанням для призначення комплексного методу ендоекологічної реабілітації та корекції з приєднанням біокоригуючого препарату силіксу.
. Показник електроседиментаційного потенціалу може служити додатковим діагностичним критерієм для розпізнавання мінімального ступеня активності запалення при тяжких та хронічних розповсюджених дерматозах, а також для визначення прогресування, стабілізації, контролю ефективності лікування патологічного процесу у хворих на псоріаз, атопічний дерматит і акантолітичну пухирчатку.
. Дослідження величини інформаційно-індексних показників електроседиментаційного потенціалу, стану прооксидантно-антиоксидантних систем (вмісту гідроперекисів ліпідів, малонового діальдегіду в плазмі крові та активності супероксиддисмутази в еритроцитах) є додатковими діагностичними критеріями в оцінці глибини ендотоксикозу і вимагає призначення комплексного методу ендоекологічної реабілітації та корекції хворих на хронічні дерматози.
. Дослідження величини інформаційно-індексних показників цитохімічної активності ферментів мієлопероксидази, сукцинатдегідрогенази, кислої та лужної фосфатаз є додатковими діагностичними критеріями в оцінці глибини ендотоксикозу і також слугує основою для призначення методу комплексної інтенсивної ендоекологічної ентеросорбційної терапії хворих на хронічні дерматози.
. Рекомендовано застосування комплексного методу ендоекологічної реабілітації та корекції з приєднанням біокоригуючого препарату силіксу, антиоксидантів, біостимуляторів, адаптогенів, седативних засобів, глюкокортикостероїдних препаратів, препаратів калію та кальцію для нормалізації порушеного стану ендоекологічної безпеки організму хворих на псоріаз, атопічний дерматит, акантолітичну пухирчатку.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
АНОТАЦІЯ
Бондар С.А. Сорбційна терапія тяжких та хронічних розповсюджених дерматозів. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.20. –шкірні та венеричні хвороби. –Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, Київ 2006.
Дисертація присвячена актуальній науковій проблемі сучасної дерматовенерології –розробленню комплексного патогенетично обґрунтованого методу ендоекологічної реабілітації та корекції хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози з приєднанням біокоригуючого препарату силіксу з урахуванням результатів поглибленого дослідження ендотоксикозу, який би суттєво скорочував строки терапії пацієнтів в стаціонарі і подовжував клінічні ремісії дерматозів, обґрунтуванню його клінічної ефективності. Вивченню ролі синдрому ендотоксикозу, процесів запалення, перекисного окислення ліпідів, імунологічної реактивності та ферментативної активності в клітинах крові в патогенезі псоріазу, атопічного дерматиту та акантолітичної пухирчатки, використанню одержаних даних в розробленні схем комплексної ендоекологічної коригуючої терапії хворих.
Проведено поглиблене клініко-лабораторне обстеження 260 хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози (псоріаз –, атопічний дерматит –, акантолітичну пухирчатку –) та встановлено порушення стану ендоекологічної безпеки організму, певними складовими якого є наявність синдрому ендогенної інтоксикації, порушення стану антиоксидантно-прооксидантної рівноваги, імунної реактивності, зміни адаптаційно-компенсаторних механізмів. Це послужило мотивом для проведення комплексної інтенсивної дезинтоксикаційної терапії за методом ендоекологічної реабілітації та корекції з приєднанням біокоригуючого ентеросорбенту силіксу.
Розроблений та запропонований комплексний метод реабілітації та корекції порушеного стану ендоекологічної безпеки організму хворих на псоріаз, атопічний дерматит та акантолітичну пухирчатку, який в комплекс лікувального впливу з метою ендоекологічної реабілітації та корекції крім антиоксидантів, біостимуляторів, адаптогенів, седативних засобів, а при акантолітичній пухирчатці –глюкокортикостероїдних препаратів, препаратів калію та кальцію включав біокоригуючий препарат силікс. Запроваджений комплексний метод ендоекологічної коригуючої терапії ефективний, доступний у використанні, простий, економічний, без ускладнень, суттєво скорочував строки терапії пацієнтів в стаціонарі, подовжував клінічні ремісії дерматозів і може широко застосовуватись в різних умовах практичної дерматології для підвищення ефективності медико-соціальних реабілітаційних заходів у хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози.
Ключові слова: псоріаз, атопічний дерматит, акантолітична пухирчатка, стан ендоекологічної безпеки організму, ендоекологічна реабілітація та корекція.
АННОТАЦИЯ
Бондарь С.А. Сорбционная терапия тяжёлых и хронических распространенных дерматозов. –Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.20. –кожные и венерические болезни. –Национальный медицинский университет им. А.А. Богомольца, Киев 2006.
Диссертация посвящена актуальной научной проблеме современной дерматологии –разработке с учётом результатов углублённого исследования эндотоксикоза, комплексного патогенетически обоснованного метода эндоэкологической реабилитации и коррекции больных тяжёлыми и хроническими распространёнными дерматозами с присоединением биокорригирующего препарата силикса, который бы существенно сокращал сроки терапии пациентов в стационаре и удлинял клинические ремиссии дерматозов, обоснованию его клинической эффективности. Изучению роли синдрома эндотоксикоза, процессов воспаления, перекисного окисления липидов, иммунологической реактивности, ферментативной активности в клетках крови в патогенезе псориаза, атопического дерматита и акантолитической пузырчатки, использованию полученных данных в разработке схем комплексной эндоэкологической корригирующей терапии больных.
Проведено углублённое клинико-лабораторное обследование 260 больных тяжёлыми и хроническими распространёнными дерматозами (псориаз –, атопический дерматит –, акантолитическая пузырчатка –) и установлено нарушение состояния эндоэкологической безопасности организма, определёнными составляющими которого являются наличие синдрома эндогенной интоксикации, нарушение состояния антиоксидантно-прооксидантного равновесия, иммунной реактивности, цитохимической активности ферментов, изменения адаптационно-компенсаторных механизмов.
Учитывая установленные тесные корреляционные связи показателей электроседиментационного потенциала, прооксидантно-антиоксидантных систем (гидроперекисей липидов, малонового диальдегида, активности супероксиддисмутазы), цитохимической ферментативной активности (окислительно-восстановительных, энергетических и гидролитических лизосомальных ферментов) с показателями эндогенной интоксикации (содержания ПСММ и ССЭ), установлено и доказано, что эти показатели могут служить дополнительными диагностическими критериями, отображающими глубину эндоинтоксикационного синдрома у больных в патогенезе тяжёлых и хронических распространённых дерматозов.
Установлено и доказано, что одной из причин повышения показателя электроседиментационного потенциала у больных псориазом, атопическим дерматитом, акантолитической пузырчаткой является снижение (падение) электрического потенциала мембран эритроцитов, которое не только зависит от концентрации циркулирующих иммунных комплексов в крови больных, а также связано с интенсификацией процессов перекисного окисления липидов в сыворотке крови снижением активности систем антиоксидантной защиты.
Обосновано по результатам клинико-лабораторных исследований, что показатель электроседиментационного потенциала может служить дополнительным диагностическим критерием для распознания минимальной степени активности воспаления при тяжёлых и хронических распространённых дерматозах, для определения прогрессирования, стабилизации, контроля эффективности лечения патологического процесса у больных псориазом, атопическим дерматитом и акантолитической пузырчаткой.
Обосновано, учитывая доказанные тесные корреляционные связи показателей клеточного и гуморального звеньев иммунитета с показателями содержания ПСММ, ССЭ, электроседиментационного потенциала, что выявленные отклонения этих показателей иммунной реактивности следует учитывать как дополнительные патогенетические информативно-индексные критерии для оценки клинической эффективности метода комплексной интенсивной дезинтоксикационной терапии с присоединением биокорригирующего препарата силикса у больных тяжёлыми и хроническими распространёнными дерматозами.
Разработан и предложен комплексный метод реабилитации и коррекции нарушенного состояния эндоэкологической безопасности организма больных псориазом, атопическим дерматитом и акантолитической пузырчаткой, который в комплекс лечебного воздействия с целью эндоэкологической реабилитации и коррекции кроме антиоксидантов, биостимуляторов, адаптогенов, седативных средств, а при акантолитической пузырчатке - глюкокортикостероидных препаратов, препаратов калия и кальция включал биокорригирующий препарат силикс. В процессе лечения сократились сроки пребывания больных псориазом в стационаре на 4,7 ± 0,4 дня, увеличилась продолжительность ремиссии на 6,9 ± 0,6 месяца; у больных атопическим дерматитом –на 4,5 ± 1,1 дня, на 6,8 ± 0,5 месяца; у больных акантолитической пузырчаткой –на 12,4 ± 1,2 дня, на 12,1 ± 0,7 месяца соответственно. Внедрённый комплексный метод эндоэкологической корригирующей терапии эффективный, доступный в выполнении, простой, экономичный, без осложнений, существенно сокращал сроки терапии пациентов в стационаре, удлинял клинические ремиссии дерматозов и может широко применяться в разных условиях практической дерматологии для повышения эффективности медико-социальных реабилитационных мероприятий у больных тяжёлыми и хроническими распространёнными дерматозами.
Ключевые слова: псориаз, атопический дерматит, акантолитическая пузырчатка, состояние эндоэкологической безопасности организма, эндоэкологическая реабилитация и коррекция.
SUMMARY
Bondar S.A. Sorbtion therapy of severe and chronic general dermatosis. - Manuscript.
Thesis for scientific degree of Doctor of Medical Sciences by specialty 14.01.20. - skin and venereal diseases. –The A.А. Bogomolets National Medical University of Ministry of Publik Health of Ukraine, Kiev, 2006.
The dissertation is devoted to an actual scientific problem of modern dermatovenerology - elaboration of complex method of endoecological rehabilitation and correction of patients with severe and chronic general dermatosis with joining of biocorrectioning preparation silix. It was taken into account the results of deep research of endotoxicosis. This method substantially shortens the terms of therapy of patients in permanent establishment and prolongs clinical remission of dermatosis. The dissertation is devoted to basing its clinical efficiency, studying of role of syndrome of endotoxicosis, processes of inflammation, peroxical oxidation of lipids, immunological reactivity and fermentative activity in the blood celles in pathogenesis of psoriasis, atopic dermatitis and pemphigus vulgaris, using of findings in elaboration of charts of complex endoecological correcting therapy of patients.
The deep clinical laboratory inspection of 260 patients with severe and chronic general dermatosis was conducted (psoriasis - 134, atopic dermatitis - 55, pemphigus vulgaris - 71) and violation of the state of endoecological safety of organism is setted, the certain parts of which are the presence of syndrome of endogenous intoxication, violation of the state of antioxidant-prooxidant equilibrium, immune reactivity, change of adaptation-compensating mechanisms. It served a reason for conducting of complex intensive desintoxication therapy after the method of endoecological rehabilitation and correction with joining of biocorrectional enterosorbent silix.
Developed and offered complex method of rehabilitation and correction of the broken state of endoecological safety of organism of patients with psoriasis, atopic dermatitis and pemphigus vulgaris, which in the complex of the medical influention with the purpose of endoecological rehabilitation and correction except antioxidants, biostimulators, adaptogenes, sedative facilities, and at the pemphigus vulgaris - glukocorticosteroid preparations, preparations of kalium and calcium included biocorrectional preparation silix. The inculcated complex method of endoecological correcting therapy is effective, accessible in the using, simple, economic, without complications, substantially shortened the terms of therapy of patients in permanent establishment, prolonged clinical remissions of dermatosis and can be widely used under various conditions practical dermatology for the increase of efficiency of medical-social rehabilitation measures in patients with severe and chronic general dermatosis.
Key words: psoriasis, atopic dermatitis, pemphigus vulgaris, state of the
endoecological safety of organism, endoecological rehabilitation and correction.
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ:
|
АД |
- атопічний дерматит |
|
АП |
- акантолітична пухирчатка |
|
ПСММ |
- пептиди середньої молекулярної маси |
|
СЗЕ |
- сорбційна здатність еритроцитів |
|
сигма-ШОЕ |
- сигма-швидкість осідання еритроцитів |
|
ЕСП |
- електроседиметаційний потенціал |
|
ГП ліпідів |
- гідроперекиси ліпідів |
|
МДА |
- малоновий діальдегід |
|
СОД |
- супероксиддисмутаза |
|
РБТЛ |
- реакція бласттрансформації лімфоцитів |
|
ЦІК |
- циркулюючі імунні комплекси |
|
Іg |
- імуноглобуліни |
|
ПОЛ |
- перекисне окислення ліпідів |
|
МПО |
- мієлопероксидаза |
|
СДГ |
- сукцинатдегідрогеназа |
|
КФ |
- кисла фосфатаза |
|
ЛФ |
- лужна фосфатаза |
|
ВДК |
- високодисперсний кремнезем |