Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
:Конституційно-правове регулювання громадянства України.
Питання:
1.Поняття громадянства
2.Принципи громадянства
3.Набуття громадянства
4.Припинення громадянства
5.Органи,які вирішуютьпитання,пов'язані з громадянством України
+Знайти в законодавчихактах,якевідношення мають до громадянства такі органи:
-Комісія з питань громадянтсва при Президенті України
-МіністерствоВнутрішніх Справ
-МіністерствоЗакордонних Справ
-Дипломатичніпредставники та консульські установи(знати різницюміж ними)
+ЗУ "Про громадяство" від 18.01.2001
+Можна буде перездати Тему 5(другу частину з 6 по 9 питання),якщозалишиться час.
1.ГРОМАДЯНСТВО УКРАЇНИ - це юридична належність особи до держави Україна, що визначає постійний правовий зв'язок цієї особи з державою, який виявляється у взаємних правах та обов 'язках.
Підстави та порядок набуття і втрати громадянства України регулюються Конституцією та Законом України "Про громадянство України". Зокрема, у ст. 4 Конституції говориться,
що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Закон України "Про громадянство України" також гласить, що в Україні існує єдине громадянство, а подвійне громадянство допускається лише на підставі двосторонніх міждержавних договорів (ст. 1).
За цим законом, громадяни України користуються захистом і заступництвом держави за кордоном (ст. 8).
Ст. 2 Закону визначає, що громадянами України є:
1) особи, які на момент набрання чинності цим Законом проживали в Україні, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, які не є громадянами інших держав і які не заперечують проти набуття громадянства України;
2) особи, які працюють за державним направленням, проходять військову службу,
2.Принципи громадянства України - це вихідні засади, керівні ідеї, що знайшли своє закріплення в законодавстві та у відносинах між державою та особою.
Ці принципи втілені в Конституції України, у Декларації про державний суверенітет України, у Декларації прав національностей, в Законі України "Про національні меншини в Україні", в Законі України "Про громадянство України".
Розрізняють загальні та спеціальні принципи громадянства. Так, загальними є ті принципи, які властиві не тільки інституту громадянства, а й іншим правовим, політичним, соціальним інститутам. До них належать принципи: демократизму, інтернаціоналізму, втілення в інституті громадянства ознак суверенітету держави, поєднання інтересів суспільства, держави, особи, поваги до норм міжнародного права тощо.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про громадянство України" законодавство України про громадянство грунтується на таких принципах (це спеціальні принципи).
1. Принцип єдиного громадянства - громадянства держави Україна, Який закріплений також у ст. 4 Конституції України та передбачає існування двох аспектів:
виключення можливості існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України, що є умовою існування унітарної держави, якою є Україна;
заборона існування подвійного громадянства (біпатризму) в Україні, оскільки якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
2. Принцип запобігання виникненню випадків безгромадянства. Цей принцип спрямований на те, щоб особа, яка подала заяву про набуття українського громадянства або про вихід з нього, не втратила громадянства взагалі, тобто не стала апатридом - особою, права якої не захищає жодна держава. Так, наприклад, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про громадянство України" однією з умов прийняття до громадянства України іноземців є взяття ними зобов'язання припинити іноземне громадянство.
3. Принцип неможливості позбавлення громадянина України громадянства України Закріплений також у ч. 1 ст. 25 Конституції України.
У світовій практиці існують два підходи до регулювання цього принципу:
1) громадянин не може бути виданий іншій державі за жодних умов (Україна, Росія);
2) громадянин може бути виданий іноземній державі, але в порядку винятку, тобто на умовах, передбачених міжнародним договором (Білорусь).
3.Підстави набуття громадянства України:
1) народження;
2) територіальне походження;
3) внаслідок прийняття до громадянства;
4) внаслідок поновлення у громадянстві;
5) внаслідок усиновлення;
6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування;
7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною опіки;
8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;
9) внаслідок встановлення батьківства;
10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Умовами прийняття до громадянства України є:
1) визнання і дотримання Конституції України та законів України;
2) зобов'язання припинити іноземне громадянство або не перебування в іноземному громадянстві (для осіб, які були громадянами держав, міжнародні договори України з якими дозволяють особам звертатися для набуття громадянства України за умови, якщо доведуть, що вони не є громадянами іншої договірної сторони).
3) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років.
4) отримання дозволу на постійне проживання в Україні. Ця умова не поширюється на осіб, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну або тимчасову прописку на території України, а також на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні;
5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкуванні. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);
6) наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.
Особливими випадками є прийняття до громадянства України тих осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, і осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України.
До громадянства України не приймається особа, яка:
1) вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;
2) засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);
3) вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким злочином.
Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави.
Громадянство України припиняється:
1) внаслідок виходу із громадянства за клопотанням громадянина України (вихід дітей віком від 15 до 18 років з громадянства України може відбутися лише за їхньою згодою);
2) внаслідок втрати громадянства України:
- якщо громадянин України після досягнення ним повноліття добровільно набув громадянство іншої держави;
- якщо іноземець набув громадянство України і не подав документ про припинення іноземного громадянства або декларацію про відмову від нього;
- якщо іноземець набув громадянство України і скористався правами або виконав обов'язки, які надає чи покладає на нього іноземне громадянство;
- якщо особа набула громадянства України на підставі подання свідомо неправдивих відомостей чи фальшивих документів;
- якщо громадянин України без згоди державних органів України добровільно вступив на військову службу, на роботу в службу безпеки, правоохоронні органи, органи юстиції або органи державної влади чи органи місцевого самоврядування іншої держави.
3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Діючим законодавством України на Президента України покладено такі повноваження:
- прийняття до громадянства;
- припинення громадянства.
На органи внутрішніх справ покладено:
- здійснення прийому заяв про громадянство від осіб, які постійно проживали на Україні і направлення їх з необхідними документами Президенту України;
- відправлення належних осіб до Президента України;
- підготовка подання про втрату громадянства особами, які постійно проживали на території України.
4.Громадянство України припиняється з таких підстав:
вихід із громадянства України;
втрата громадянства України;
підстави, передбачені міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України.
Вихід із громадянства України здійснюється за клопотанням особи, яка виїхала на постійне місце проживання за кордон. Вихід із громадянства допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України. Вихід із громадянства України не допускається, якщо особу, яка клопоче про вихід із громадянства, в Україні притягнуто як обвинувачену в кримінальній справі або стосовно якої в Україні є обвинувальний висновок суду.
Втрата громадянства України має місце:
якщо громадянин України добровільно набув громадянство іншої держави;
внаслідок вступу особи на військову службу, у службу безпеки, правоохоронні органи, органи юстиції або органи державної влади іноземної держави без згоди на те державних органів України та за поданням відповідних державних органів України;
якщо громадянство України набуто внаслідок подання завідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів.
Згідно зі ст. 106 Конституції України та ст. 22 Закону України "Про громадянство України" вирішення питань про громадянство України віднесено до компетенції Президента України.
5.Органи, що вирішують питання, пов´язані з громадянством України
Вирішення комплексу питань, пов´язаних з проблемами громадянства України, відповідно до законодавства, належать до компетенції відповідних державних органів.
1. Президент України виконує такі дії:
- приймає рішення (у формі указів) про прийняття до громадянства України та про припинення громадянства України (заяви про вирішення питань щодо громадянства подаються на ім´я Президента України через органи внутрішніх справ (від осіб, які постійно проживають в Україні) та Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва й консульські установи України за кордоном (від осіб, що постійно проживають за кордоном);
- визначає порядок провадження за заявами та поданнями з питань громадянства й виконання прийнятих рішень;
- утворює комісію з питань громадянства та затверджує Положення про її діяльність.
2. Комісія з питань громадянства при Президентові України (членами якої є представники Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України, відомств, народні депутати України, представники громадськості):
- розглядає заяви і подання з питань громадянства, всебічно оцінює надані документи та вносить на розгляд Президента України пропозиції стосовно кожного з них, а також висновки щодо дотримання вимог прийняття до громадянства України (рішення Комісії з питань громадянства оформляється протоколом, який підписують усі члени Комісії, що брали участь у засіданні);
- повертає документи про прийняття до громадянства України чи про вихід з громадянства України уповноваженому центральному органові виконавчої влади з питань громадянства чи Міністерству закордонних справ України для їх оформлення згідно з вимогами чинного законодавства України;
- здійснює контроль за виконанням прийнятих Президентом України рішень з питань громадянства.
3. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади (Міністерство внутрішніх справ України та Міністерство закордонних справ України) з питань громадянства та підпорядковані йому органи (органи внутрішніх справ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві й Севастополі, дипломатичні представництва та консульські установи України):
- приймають заяви разом з необхідними документами щодо прийняття до громадянства та виходу з нього, перевіряють правильність їх оформлення, відсутність підстав, за наявності яких особа не приймається до громадянства чи не допускається її вихід з громадянства України;
- реєструють втрату громадянства України особами, що проживають на території України;
- ведуть облік осіб, які проживають на території України та визначають їх належність до громадянства України;
- виконують рішення Президента України з питань громадянства; - видають особам, які набули громадянства України, паспорт громадянина України, свідоцтва про належність до громадянства України (для осіб віком до 16 років), тимчасові посвідчення громадянина України, проїзні документи дитини, довідки про припинення громадянства України;
- вилучають в осіб, громадянство України яких припинено, паспорти громадянина України, свідоцтва про належність до громадянства України, тимчасові посвідчення громадянина України, паспорти громадянина України для виїзду за кордон, проїзді документи дитини.
28 травня 2012 року відбулося засідання Комісії при Президентові України з питань громадянства, на якому були розглянуті матеріали стосовно прийняття до громадянства України Вадима Новинського. На засіданні комісії було ухвалено рішення про внесення Главі держави пропозиції щодо задоволення заяви В.Новинського.
У документі зазначено, що В.Новинський зробив значний вклад у розвиток України. Він успішно веде підприємницьку діяльність у металургійній, суднобудівній, агропромисловій галузях. Вадим Новинський також активно займається меценатством.
2)Основні завдання МВС України [ред.]
Основними завданнями МВС України є:
організація і координація діяльності органів внутрішніх справ щодо захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки;
участь у розробленні та реалізації державної політики щодо боротьби із злочинністю;
забезпечення, запобігання злочинам, їх припинення, розкриття і розслідування, розшуку осіб, які вчинили злочини, вжиття заходів до усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень;
організація охорони та оборони внутрішніми військами особливо важливих державних об'єктів;
забезпечення реалізації державної політики з питань громадянства;
забезпечення проведення паспортної, реєстраційної та міграційної роботи;
організація роботи, пов'язаної із забезпеченням безпеки дорожнього руху;
здійснення на договірних засадах охорони майна всіх форм власності;
визначення основних напрямів удосконалення роботи органів внутрішніх справ, надання їм організаційно-методичної та практичної допомоги;
забезпечення додержання законності в діяльності осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, працівників і військовослужбовців системи Міністерства;
підготовка органів внутрішніх справ та внутрішніх військ для інтеграції України до Європейського Союзу.
3)Міністе́рствозакордо́нних справ Украї́ни (МЗС України) — центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МЗС України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері зовнішніх відносин України.
4)Дипломати́чнепредставни́цтво — це особливого роду державна установа, завданням якої є підтримка і розвиток офіційних стосунків з країною перебування, захист прав та інтересів своєї держави, її громадян і юридичних осіб. Посольство — найвище за рангом дипломатичне представництво, яке, як правило, очолюється послом або тимчасовим повіреним у справах. Посол акредитується при главі держави, а тимчасовий повірений у справах — при міністрові закордонних справ. Посланники акредитуються при главі уряду. Глави дипломатичних представництв є найвищими офіційно акредитованими представниками держави в країні перебування.
Персонал дипломатичних представництв [ред.]
Постійне дипломатичне представництво за кордоном (посольство або місія) — це особливого роду державна установа, на яку покладено завдання підтримувати й розвивати офіційні стосунки з країною перебування, захищати в ній права та інтереси акредитуючої держави, її громадян і юридичних осіб. Для виконання цього завдання дипломатичне представництво потребує певних засобів та можливостей, а також необхідного складу співробітників.
Одне із першочергових завдань при формуванні посольства чи місії — укомплектування їх персоналом. За всіх відмінностей у структурі та організації роботи посольств і місій окремих країн, котрі спричинені різними геополітичними параметрами, формами державного правління та іншими чинниками, кожне дипломатичне представництво складається із трьох категорій співробітників (глава представництва має особливу позицію): дипломатичний персонал; адміністративно-технічні працівники; обслуговуючий персонал[1]. Окремо вирізняються так звані «приватні домашні робітники», тобто особи, які виконують певну роботу на умовах договору найму у співробітників представництва і які не є службовцями акредитуючої держави.
Сучасне дипломатичне право чітко визначає правовий статус, дипломатичні привілеї та імунітети кожної із зазначених категорій осіб, які працюють у посольствах або місіях. Глава дипломатичного представництва (посол, посланник, повірений у справах) є найвищим офіційно акредитованим представником держави в країні перебування. Він відповідає за Діяльність дипломатичного представництва та його персоналу, а також здійснює загальне політичне керівництво і контроль за діяльністю всіх інших організацій та осіб своєї держави, що перебувають на території країни акредитації. Оскільки посол не є звичайним адміністратором, що очолює державну установу, а особою, яка відповідає за дотримання загального політичного курсу своєї країни стосовно країни перебування, він особливо потребує надійного, висококваліфікованого апарату — членів персоналу представництва.
Посол (посланник) в усій діяльності очолюваного ним представництва спирається перш за все на своїх найближчих співробітників — членів дипломатичного персоналу. Вони, як і сам посол, мають представницький характер, тобто уповноважені виступати з питань, що входять до їхньої компетенції, від імені акредитуючої держави. Практично це реалізується у виконанні всім дипломатичним персоналом посольства чи місії функцій, передбачених ст. З Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 р.: